ПРИСТОСУВАННЯ

ОРГАНІЗМІВ ДО
ҐРУНТОВОГО
СЕРЕДОВИЩА
Підготувала
Учениця 11 класу
Неліпа Анастасія
Ґрунт – пухкий верхній шар земної поверхні, проте ґрунтове середовище більш
щільне, ніж наземноповітряне і водне. Це стабільне середовище існування, порівняно
з наземно-повітряним.
Ґрунт, як жодне інше середовище, — густо заселений різними тваринами і
мікроорганізмами, залишається при цьому основним життєвим субстратом для
рослин. Ґрунтова фауна, або едафон, включає представників багатьох найвищих за
ранґом таксонів
Ґрунт як середовище існування характеризується такими особливостями: вода і
повітря знаходяться в порожнинках між частками ґрунту; склад ґрунтового повітря
відрізняється від атмосферного (вміст С02 в 10-100 разів вищий; а кисню – у декілька
разів менший, ніж в атмосфері; відсутність впливу світла; вологість завжди вища, ніж
повітря; невелика амплітуда добових і річних коливань температур та ін.
Це дає можливість наземним організмам мігрувати в товщу ґрунту і перебувати там в
активному стані чи в стані заціпеніння (сплячки) у період низьких або підвищених
температур.
За ступенем зв’язку із середовищем проживання виділяються три групи:
— постійні мешканці ґрунту (дощові хробаки, багато комах, із ссавців — кроти,
сліпаки);
— тварини, у яких частина циклу розвитку проходить в іншому середовищі,
а частина — у ґрунті. До них належать більшість літаючих комах (саранові, жуки,
комарі, капустянки, багато метеликів). Одні в ґрунті проходять фазу личинки,
інші — фазу лялечки;
— тварини, що іноді використовують ґрунт як укриття чи притулок (усі ссавці,
що
живуть у норах, багато комах, клопи, деякі види жуків).
Відомо, що близько 90% видів комах на тих чи інших стадіях свого онтогенезу
пов'язані з ґрунтом. В особливо сприятливих для життя умовах на 1 м2 шару ґрунту і
підстилки налічується до 1,5 більйона найпростіших. Ґрунт став місцем проживання
не лише безхребетних. У земляних сховищах багато хребетних навіть виводять нове
потомство. Серед них і земноводні, і птахи, і ссавці.
Бактерії та одноклітинні організми настільки малі, що проміжків між грудочками
ґрунту, ґрунтових щілин їм цілком достатньо для переміщення. Видовжене гнучке тіло
дощового черв'яка і личинки травневого хруща дозволяє їм просуватися між
частинками ґрунту.
Деяким іншим мешканцям ґрунту допомагають рухатися щетинки, кігтики, волоски,
що є на їхньому тілі. Для того, щоб переміщуватись у ґрунті, кроти і сліпаки риють
підземні ходи. У крота для цього передні кінцівки плоскі з міцними кігтями, вивернуті
назовні подібно до двох лопат. Ними тварина вправно відкидає ґрунт у сторони і за
добу може прокласти хід завдовжки ЗО і більше метрів. Сліпак риє ґрунт за
допомогою передніх широких зубів.
Дрібні тварини (круглі черви, кліщі) пересуваються ґрунтовими шпарами.
Пристосуванням до низького вмісту кисню в ґрунті є здатність поглинати його крізь
тонкі покриви (круглі та дощові черви тощо). Нестачу кисню, вологи або, навпаки,
перезволоження тварини здатні уникати за допомогою вертикальних міграцій (круглі
та кільчасті черви, кліщі, комахи тощо).
Для мешканців ґрунту важливі і вологість, і температура ґрунту. Організми ґрунтового
середовища пристосувалися до їх змін. Наприклад, у спеку дощові черв'яки
заглиблюються у ґрунт на 1-1,бм, де більше вологи і нижча температура.
Перезволоження та пересихання ґрунту е однаково згубним і для рослин, і для тварин.
Однак людина може позитивно вплинути на ґрунтове середовище, якщо буде
підживлювати і зрошувати посіви чи насадження, знищувати бур'яни і шкідників,
осушувати надто зволожений ґрунт
Різноманітний і багатий органічний світ ґрунту відіграє важливу роль у його
трансформації. Прискорюючи розклад і загальний кругообіг речовин, ґрунтові
редуценти, тобто тварини, які живляться мертвими органічними речовинами, що
розкладаються, збагачують ґрунт органічними сполуками, поліпшують його фізичні
властивості: структуру, водопроникність, аерацію, а отже, умови мінерального і водного
живлення, росту і кореневого дихання рослин.