Організми, що населяють наземно-повітряне середовище

Що таке наземно-повітряне середовище?

Наземно-повітряне середовище існування життя організмів – це

абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище,
основним ресурсом якого є повітря. Наземно-повітряне середовище
утворене поверхнею Землі й повітря. Його жителі засвоюють кисень, який
знаходиться в повітрі. У тварин це відбувається завдяки трахеям і легеням,
у рослин – подихам.
Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після
водного.
Для наземно-повітряного середовища характерна велика
різноманітність умов проживання (тропічні ліси і ліси помірного клімату,
луки і степи, пустелі, тундри і багато іншого). Тому для тварин цього
середовища життя характерне велике різноманіття, вони можуть сильно
відрізнятися між собою.

Наземно-повітряне середовище: особливості

Основними чинниками наземно-повітряного середовища є:

• достатня кількість світла та повітря;
• зволоженість і температура повітря не сталі, періодично виникає
нестача води (температура змінюється упродовж доби і протягом
року)
• кількість вологи залежить від опадів;
• тварини в наземно-повітряному середовищі для орієнтації у просторі
використовують органи зору, слуху, нюху.
• тваринам наземно-повітряного середовища властиві різні способи
переміщення. Вони бігають за допомогою кінцівок, стрибають,
повзають, літають.
Наземно-повітряне середовище має умови сприятливі для життя.
Наземно-повітряне середовище існування характеризується тим, що у
ньому завжди достатньо кисню і сонячного світла, але часто не вистачає
вологи.
У наземно-повітряному середовищі зволоженість і температура
повітря не сталі, періодично виникає нестача води, у зв’язку з цим рослини
і тварини посушливих місць проживання мають спеціальні пристосування
до наземно-повітряного середовища, а саме для добування, запасання і
економічного витрачання води. У наземно-повітряному середовищі
бувають значні зміни температури, особливо в районах з холодною зимою.
У цих районах протягом року помітно змінюється все життя організму.
Осінній листопад, переліт птахів в теплі краї, посилене
випаровування води листками рослин, зміна хутра у звірів на більш густе
та тепле – все це приклади пристосування живих істот до зміни тепла і
вологи у наземно- повітряному середовищі.
Для тварин, що мешкають в будь-якому середовищі, важлива
проблема – це пересування. У наземно-повітряному середовищі можна
пересуватися по Землі і по повітрю. І тварини цим користуються.
Ноги одних пристосовані до бігу: страус, гепард, зебра. Інших – до
стрибків: кенгуру, тушканчик. З кожних 100 мешкають в цьому
середовищі тварин 75 вміють літати. Це більшість комах, птахів і деякі
звірі, наприклад, кажан.

Мешканці наземно-повітряного середовища (представники)

Завдяки сприятливим умовам у наземно-повітряному середовищі

світ його мешканців різноманітний. До мешканців наземно-повітряного
середовища належать не лише тварини, а й рослини.
Мешканці наземно-повітряного середовища кінцівки яких
пристосовані до бігу за допомогою кінцівок: страус, кінь, собака, лисиця,
вовк, олень, косуля, лось, кіт. А жаба, заєць, кенгуру, коник, тушканчик
стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок. Повзають такі
тварини: змія, вуж, гадюка, а літають – птахи, комахи, білки-летяги, кажан.
Багато тварин наземно-повітряного середовища зимує в грунті.
Наприклад, ящірки та змії зимують у тріщинах ґрунту і ходах, зроблених
кротами.
Рослини та тварини, що опановували наземно-повітряне
середовище мають такі пристосування до зміни освітлення в наземно-
повітряному середовищі існування та до змін пір року, температури,
вологості.

Пристосування тварин до наземно-повітряного середовища:

• орієнтування за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху

добре розвинені органи зору (наприклад, яструб з висоти свого польоту
бачить мишу, яка біжить по полю);
• спілкуються за допомогою звуків;
• дихання киснем атмосфери;
 • пристосовані до добового ритму (активні частину доби, іншу
відпочивають)
• мають різний час активності (деякі тварини активні вдень, а інші
вночі. Наприклад, скорпіони, павуки, тарантул і каракурт, ховрахи,
миші полівки ховаються від спеки в нірках).
• міграція птахів (з настанням холодів птахи (журавлі, шпаки) мігрують
в тепліші місця, де є достатньо їжі);
• зимова сплячка тварин (щоб пережити зниження температури деякі
тварини впадають в сплячку взимку(бабаки, їжаки)
• зміна хутра (з наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони
накопичують під шкірою запаси жиру.)
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (ссавці
охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової
порожнини (собака) або під час потіння (людина))

Пристосування рослин до наземно-повітряного середовища:

Приклади пристосування організмів до життя в наземно-
повітряному середовищі:
• рослини спрямовують листки в сторону світла;
• у тіні листки розташовуються горизонтально, так на них потрапляє
більше світла.
• дихання киснем атмосфери;
• лісові трави квітнуть раніше (Світлолюбні пролісок і ряст цвітуть
ранньою весною так як у цей період їм достатньо світла, оскільки
листя на деревах в лісі ще не з’явилося);
• зміни в корневій системі чи листі для збереження вологи (довге
коріння, маленьке листя, колючки);
• вода з листків випаровується для їх охолодження (це захищає
рослину від жарких сонячних променів).
• насіння і плоди деяких наземних рослин переміщаються на великі
відстані за допомогою вітру або тварин (кульбаба, липа, реп’ях);
• пристосування до змін пір року (листяні дерева восени скидають
листя, у трав відмирає наземна частина)