Національний медичний університет імені О.О.

Богомольця
Кафедра військової епідеміології

Стандарти НАТО

Підготувала студентка 5 курсу

медичного факультету №2 групи №9
Матвієнко Тетяна Станіславівна
Структура НАТО- представляє собою розгалужену
систему, яка забезпечує ефективну роботу цієї
організації. Основними інститутами політики та прийняття
рішень у НАТО є:
 Північноатлантична рада
 Генеральний секретар НАТО
 Комітет оборонного планування (КОП)
 Група ядерного планування (ГЯП)
 Рада євроатлантичного партнерства
 Група середземноморської співпраці
 Комісія НАТО — Україна
 Інші вищі комітети
 Північноатлантична рада- єдиний політичний орган ухвалення найважливіших
рішень в НАТО[58]. Виконує важливі представницькі функції і приймає декларації
та комюніке, у яких пояснюються політика та рішення Альянсу як широкій
громадськості, так і країнам, які не є членами НАТО. До неї входять
представники всіх країн-учасниць блока, які користуються рівними правами при
обговоренні та прийнятті рішень.
 Генеральний секретар НАТО- є найвищою посадовою особою
Північноатлантичного альянсу[59]. Він відповідає за управління консультаціями та
прийняттям рішень в Альянсі. Крім головування в Раді НАТО, він головує в
Комітеті з планування оборони (військового планування), в Комітеті з ядерного
планування та двох інших вищих Комітетах. Він є головним представником
Альянсу у відносинах між урядами та з пресою. В управлінні Генерального
секретаря знаходиться Міжнародний секретаріат.
 Комітет оборонного планування (КОП)-складається з постійних представників, але
засідання проводяться на рівні міністрів оборони (не рідше двох разів на рік). Він займається
рішенням більшості військових питань та проблем, що відносяться до планування
колективної оборони. У цьому органі представлені всі країни-члени НАТО, крім Франції. КОП
дає вказівки військовому керівництву НАТО і в межах своєї відповідальності виконує ті ж
самі функції та має ті ж самі повноваження, що і Рада в питаннях, які входять до його
компетенції.

 Група ядерного планування (ГЯП)-є основним місцем для проведення консультацій з усіх
питань щодо ролі ядерних сил у здійсненні політики НАТО в галузі оборони та безпеки. В
роботі групи беруть участь усі країни-члени, крім Франції. Ісландія бере участь в засіданнях
ГЯП у якості спостерігача. Зазвичай засідання ГЯП проводяться два рази на рік на рівні
міністрів оборони, як правило, в той же самий час, що й засідання Комітету військового
планування.
 Військовий комітет-є вищим військовим органом НАТО.[64] Працює під загальним
керівництвом Ради та Комітету оборонного планування. До його складу входять
начальники генеральних штабів країн-учасниць альянсу. Франція представлена ​у
Військовому комітеті військовою місією, а Ісландія, яка не має збройних сил, — цивільним
спостерігачем. Комітет розробляє плани проведення військових операцій, інформує вищі
керівні органи альянсу про військово-політичну обстановку в різних регіонах світу, готує
рекомендації з військових питань для Ради НАТО і ГЯП, керує діяльністю підлеглих
військових органів. Очолює Військовий комітет НАТО голова, який обирається на трирічний
термін. Засідання Військового комітету НАТО на рівні начальників генеральних штабів
проводяться не рідше трьох разів на рік. Два з них проходять в Брюсселі (зазвичай перед
кожним черговим засіданням Комітету військового планування), а одне — по черзі в інших
країнах блоку. У них можуть брати участь Верховні головнокомандувачі НАТО і
командування стратегічних досліджень (КСД) НАТО.
 Міжнародний військовий штаб-це виконавчий орган Військового комітету, який є вищим
органом військового керівництва НАТО. Цей орган відповідає за проведення аналізу
військової політики альянсу, вироблення рекомендацій щодо її розвитку, планування
діяльності Військового комітету, підготовку проектів і їх реалізацію. Співробітники штабу
(приблизно 350 осіб), відряджені національними військовими органами для роботи в ньому,
не мають представницьких функцій і підкоряються тільки командуванню НАТО. На посаду
директора МВШ Військовим комітетом призначається один з представників країн-учасниць
військової організації блоку в званні генерала (адмірала). МВШ складається з п'яти управлінь
(по військової політики і планування; оперативне; розвідувальне; по співпраці і регіональної
безпеки; по тиловому забезпеченню, озброєнь та ресурсів), трьох відділів (начальника
штабу, забезпечення діяльності штабу, кадрів), трьох бюро (зі зв'язків з громадськістю,
юридична, фінансового контролю) та секретаріату штаб-квартири НАТО з консультацій в
питаннях командування і управління.
 Згідно із законом України «Про внесення змін до деяких законів України
щодо військових стандартів», «стандартом НАТО» називається –
стандарт, розроблений, прийнятий та опублікований Організацією
Північноатлантичного договору.
 Основним джерелом аналізу стандартизації є Матриця розподілу
відповідальності за опрацювання та прийняття рішення щодо
впровадження стандартів НАТО (надалі – Матриця), а з документації
НАТО ми аналізували Директиву із питань розробки, супроводження та
управління документами НАТО зі стандартизації (надалі — AAP-03 (k)).
Станом на 1 червня 2020 року відповідно до Цілей партнерства опрацьовано 109 національних
документів НАТО, 50% від тих, що підлягають опрацюванню в рамках Цілей партнерства, з них:
запроваджено 82 нормативні документи НАТО (далі – НД НАТО) (37 %), на основі положень яких
розроблено 101 національний та військовий нормативно-правовий акт і нормативний документ
(далі – національний документ), з них у І півріччі 2020 року запроваджено 2 НД НАТО шляхом
розроблення 6 національних документів;
 стосовно 16 НД НАТО – ухвалено позитивне рішення щодо їхнього запровадження у 2022 –
2025 роках;
 стосовно 11 НД НАТО – ухвалено рішення щодо недоцільності застосування їхніх положень
(норм, вимог) у діяльності МОУ та ЗСУ через їхнє скасування без заміни чи відношенням до
інших складових сил оборони (наприклад, питання контррозвідки, що належать до
компетенції Служби безпеки України);
 110 НД НАТО підлягають опрацюванню до грудня 2020 року в рамках виконання Програми
Міністерства оборони України з військової стандартизації на 2019 – 2021 роки, з них:
 стосовно 83 – ухвалено рішення щодо запровадження;
 щодо 27 – здійснюється аналіз.
Окрім того, у І півріччі 2020 року проводились роботи із запровадження стандартів НАТО й поза
межами Цілей партнерства (у рамках Дорожньої карти оборонно-технічного співробітництва, за
результатами науково-дослідних робіт, участі у спільних з НАТО навчаннях тощо). Так, у І
півріччі 2020 року запроваджено 3 НД НАТО шляхом розроблення 3 національних документів.
 Для кого призначені стандарти НАТО?
Більшість оперативних та адміністративних стандартів НАТО призначені для запровадження в Збройних Силах України.
 Водночас стратегічними оборонними документами України, які згадані вище, передбачена взаємосумісність з
військами/силами Альянсу та збройними силами держав-членів НАТО не лише Збройних Сил України, а й інших
складових сектору безпеки і оборони, наприклад, Служба безпеки України, Національна гвардія України, Державна
прикордонна служба України та інші. Тобто, доцільно розглядати необхідність запровадження в цих структурах
певного відсотка стандартів НАТО, як-от з питань планування операцій, логістики, медичного забезпечення тощо,
особливо тих, які передбачаються цілями партнерства.
 Запровадження матеріальних стандартів потребує зі свого боку залучення можливостей оборонно-промислового
комплексу та інших підприємств промисловості. Окрім того, існують стандарти НАТО, запровадження яких
неможливе без залучення центральних органів виконавчої влади.
 Для прикладу, стандарт НАТО AJP-2.2 «Процедури ведення контррозвідувальної діяльності та забезпечення
безпеки» належить до компетенції Служби безпеки України і може бути запроваджений лише нею із залученням
інших складових сил оборони. А запровадження широко відомого STANAG 4107 «Взаємне визнання державного
гарантування якості та використання союзницьких публікацій з гарантування якості (AQAP)» неможливе без
залучення підприємств оборонно-промислового комплексу. Також, запровадження НАТО AJP-4.5 «Союзна спільна
доктрина щодо підтримки держави-господаря» потребує, окрім Міністерства оборони та Збройних Сил України,
залучення щонайменше, але не обмежуючись, Міністерства закордонних справ, Міністерства фінансів, Міністерства
інфраструктури, Державної податкової служби, Державної митної служби, Державної прикордонної служби.

 Отже, можна зробити висновок, що запровадження стандартів НАТО – це не виключне зобов’язання Збройних Сил
України, а конкретна цілеспрямована робота всіх складових сектору безпеки і оборони України.
 Рівень стандартизації залежить від рівня стосунків між державою-партнером та НАТО.
Зокрема, існує три рівні стандартизації НАТО:

 сумісність (compatibility) — здатність продуктів, процесів чи послуг до спільного

застосування у визначених умовах з метою задоволення відповідних вимог без спричинення
неприйнятних утручань;
 взаємозамінність (interchangeability) — спроможність одного продукту, процесу чи
послуги бути використаною замість іншого з метою задоволення однакових вимог;
 уніфікація (commonality) — стан, який досягається, коли використовуються однакові
доктрини, процедури чи обладнання.
 Співробітництво між НАТО та певною країною без взаємних зобов’язань вимагає досягнення
першого рівня стандартизації (сумісність), партнерство із зобов’язаннями взаємної
допомоги — другого рівня (взаємозамінності), а інтеграція держави до НАТО вимагає
третього рівня стандартизації (уніфікація). Що стосується України, то для неї як для країни-
партнера відкритий будь-який рівень стандартизації, якого вона прагне досягнути.

 Утім, важливо розуміти, що перехід на стандарти НАТО не відкриває країні шлях до

членства — це добровільний крок держави, і Альянс нічого не обіцяє в обмін на це.
 Оперативними стандартами називають документи зі
стандартизації НАТО, які конкретизують концептуальні,
організаційні чи методологічні вимоги, що дозволяють
установам, організаціям або силам виконувати свої функції
чи завдання;

 Матеріальними стандартами називають документи зі

стандартизації НАТО, які визначають загальні технічні
вимоги до матеріалів на протязі її життєвого циклу. Матеріал
може охоплювати системи, включаючи системи
консультацій, управління та управління (С3), системи та
підсистеми озброєння, інтерфейси, вузли, компоненти,
запасні частини та витратні матеріали, включаючи
боєприпаси, паливо та інвентар;

 Адміністративними стандартами називають документи зі

стандартизації НАТО, які сприяють Альянсу в управліні в
різних областях, включаючи (але не обмежуючись нею),
термінологію, фінанси, людську діяльність ресурси та
військові звання.
Процес впровадження стандартів НАТО у діяльність ЗСУ передбачає здійснення
таких кроків:
 Визначення стандартів НАТО для опрацювання;
 Запит визначених стандартів в Альянсі;
 Опрацювання стандартів та прийняття рішення щодо доцільності або
недоцільності їхнього повного або часткового впровадження у національному
законодавстві;
 Розроблення на основі стандартів НАТО відповідних національних нормативно-
правових або нормативних документів;
 Інформування Офісу НАТО зі стандартизації та уповноваженого керівного органу
НАТО про розроблення та набуття чинності відповідних національних документів;
 Їхнє практичне застосування.
В котрих сферах застосовуються стандарти НАТО?
 Офіційна класифікація та розподіл сфер стандартизації, звісно, важливий
у робочому процесі. Але його компліментарність не дозволяє
громадськості чітко розуміти сфери застосування стандартів. Для
розуміння, Інститутом було виділено 14 сфер прийнятих стандартів, котрі
стосуються: загальних стандартів НАТО, військової логістики, паливно-
мастильних засобів, військової поліції, боєприпасів, військового одягу,
ремонту озброєння та військової техніки, картографії, озброєння та
військової техніки, звʼязку та автоматизованих систем управління,
водолазних робіт, медичного забезпечення, радіо-біо-хім захисту та
екології, безпілотних платформ.
 Як вказано на інфографіці, більшість стандартів стосуються саме озброєння, техніки, військового
обмундирування а також навчання та реалізації стратегій для військових сил. Сюди входять як
помітна для більшості зміна уніформи, так і такі аспекти, як участь українських військових у
навчаннях НАТО Sea Breeze, Rapid Tradent, котрі були би неможливі без застосування стандартів
НАТО.
Чи всі стандарти НАТО підходять для українського війська
і чи доводиться деякі з них адаптовувати до наших реалій
або взагалі не брати до впровадження?

 Досвід опрацювання стандартів НАТО показує, що в окремих випадках

відповідні чинні національні стандарти висувають більш жорсткі та якісні
вимоги до продукції оборонного призначення, а в окремих випадках у НАТО
навіть відсутні аналоги таких стандартів.

 Наприклад, колишній керівник відділу логістичних спроможностей

Міжнародного штабу НАТО пан Бруно Кантен на одному із семінарів зазначив,
що під час спільних навчань виявилося, що вимоги національного стандарту до
питної води, яку постачають військам, значно вищі, ніж вимоги відповідного
стандарту НАТО.

 Є й інші випадки, коли запровадження стандартів НАТО є недоцільним. До

прикладу, щодо дії Військово-Морських Сил в арктичних умовах.
Чи є в Україні національні нормативні документи на
продукцію військового призначення, аналогів яких
немає в державах-членах НАТО?
 Так, є.
 Пов’язано це з тим, що, по-перше, політика стандартизації продукції
військового призначення за часів СРСР відрізнялася від політики
стандартизації в НАТО. На сьогодні в Україні й далі використовують частину
міждержавних стандартів на продукцію військового призначення ГОСТ В,
які ухвалені за часів СРСР і не є аналогами стандартів НАТО. Наприклад,
системи розробки та впровадження на виробництво військової техніки,
комплексних систем загальних технічних вимог та контролю якості ОВТ.
 По-друге, низку національних стандартів на продукцію військового
призначення ДСТУ В за часів незалежності розроблено за результатами
власних наукових досягнень та досліджень.
 Рівень володіння однією з офіційних мов НАТО (англійська чи французька)
громадянами нашої держави також накладає відбиток на процес
запровадження стандартів НАТО.
 Поняття стандартів НАТО суттєво варіюється в українському публічному
дискурсі, хоч і має чітке визначення у документації Альянсу. Проте обсяги
нормативної документації, процес адаптації законодавства країн-
аспірантів створюють умови втрати звʼязку між правовим визначенням
стандартів супровідними документами, попри їхню важливість в процесі
інтеграції в північно-атлантичну систему безпеки. Український шлях
застосування стандартів НАТО є динамічним і має позитивну динаміку, але
все ж часто публічний дискурс зумовлює проблеми із тлумаченням досить
базових понять. Попереду ще великий пласт роботи, оскільки більшість
стандартів наразі не є прийнятими. Важливість розуміння цих аспектів
дозволяє покращити як і оцінку реального стану інтеграції, так і надає
можливість для подальшої розробки та покращення синергії громадського
сектору та держслужб у реалізації євроатлантичного курсу України.
 Запровадження стандартів і керівних документів НАТО забезпечує
планомірне нарощування боєздатності військ (сил) та досягнення
взаємосумісності з силами та засобами провідних країн світу, сприяє
підвищенню ефективності використання державних ресурсів у сфері
оборони. Проте необхідно розуміти, що не варто механічно
запроваджувати стандарти НАТО у сфері оборони України. Досягнення
100 % показника запроваджених стандартів НАТО не є нашою самоціллю,
тим паче, що жодна з держав-членів НАТО не досягла такого показника.
Основна ціль — це взаєморозуміння, взаємозамінність та взаємосумісність
між нами та нашими партнерами як у штабах усіх рівнів, так і на полі
бою.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!