Вторинний сектор економіки.

1. Переробна промисловість Європи.

Реіндустріалізація (“промисловий ренесанс”) – перехід
промислового виробництва на нові технологічні основи, на
прогресивні “високі” технології.

Чинники розміщення виробництва

сировинний транспортний працересурсний науковий

 1.1. Виробництво електроенергії.
Структура електроенергетики Європи, %

ВДЕ
7%
ГЕС
10%

ТЕС
53%
АЕС
30%
 ТЕС
• понад ½ електроенергії
регіону;
• орієнтуються на споживчий
чинник;
• працюють, в основному, на
нафті та газі.

Slovnaft (НПЗ)

• нафтопереробна промисло-
вість тяжіє до транспортних
шляхів.
• найпотужніші заводи пра-
цюють у морських портах
Італії, Франції, Німеччини та
Нідерландів.
Белхатувська ТЕС
 АЕС
• понад 1/3 електроенергії регіону;
• лідери: Франція (76,9 %), Угорщина (53,6 %) та Україна (53,5 %).

Найпотужніша атомна електростанція в Європі – Запорізька АЕС (6 млн кВт)

 ГЕС

• має допоміжне значення;

• гідроенергопотенціал річок вже
використаний на 80%;
• Норвегія (98 %), Ісландія (74 %),
Латвія (62 %), Австрія (61 %),
Чорногорія (57 %), Швейцарія
(55 %), Швеція (50 %).
Саяно-Шушенська ГЕС (11 місце)

Потужність: 6400 МВТ

Річне виробництво:
23 500 млн кВТ*год
Висота греблі: 245 м
Довжина греблі: 1074 м
 ВДЕ – понад 7 % електроенергії регіону

«Лондонський масив»
Одна із найпотужніших ВЕС в Європі.
Складена із 175 вітрових турбін.
Генеруюча потужність: 630 МВт.
Середньорічне виробництво: 3400 кВТ*год

«Комплекс Solucar»
Одна із найпотужніших СЕС в
Європі.
Складається із 3-х електростанцій.
Генеруюча потужність: 280 МВт.
 ВДЕ

ГеоЕС Крафла, Ісландія ПЕС Ля Ранс, Франція

Перспективною в Європі є біоенергетика, яка передбачає використання

біомаси (дерева, чагарники, трави, лісова підстилка, коріння) для добування
електроенергії.
 1.2. Металургійне виробництво.

Виробництво чавуну та сталі Виробництво кольорових металів

 старі райони – до сировини  зростає виробництво та
(коксівного вугілля, залізних руд, споживання кольорових металів;
їх поєднання);  зростає частка вторинних
 нові райони – до морських металів та імпортної сировини;
потрів;  винесення філій закордон.
 удосконалення технології
виплавки сталі;
 провідні сталеплавильні • алюміній (до електростанцій):
компанії світу: Мітал Стіл Росія (2), Норвегія (7), Ісландія
(Нідерланди), Арселор (10).
(Люксембург-Франція), Брітіш • мідь (до сировини): Росія (7),
Стіл (Велика Британія), Тіссен Польща (12), Болгарія (20),
(Німеччина). Швеція (22).
 1.2. Металургійне виробництво.

Металургійний комбінат у м. Таранто

До найбільших районів чорної металургії світу належать Рурський (Німеччина),

Південно-Уельський (Велика Британія), Остравсько-Карвінський (Чехія),
Верхньосілезький (Польща), Уральський (Росія), Придніпровський (Україна).
 1.3. Виробництво машин та устаткування.
спеціалізація багатьох країн Європи: 1\3 усієї промислової
продукції та 2/3 експорту регіону.

Автомобілебудування Авіакосмічне виробн. Точне машинобудув.

• працересурсний та нау-
ковий чинник;
• переміщення до Пд. та
Сх. Європи;
• високий рівень моно-
полізації;
• проникнення на ринок
іноземних компаній.
• науковий чинник. • науковий чинник.
Консорціум: «Airbus Industrie»:
Франція, Німеччина, Велика Побутова техніка,
Британія, Іспанія. електричне та медичне
обладнання, фотоапаратура,
годинники, верстати з
програмним керуванням,
вимірювальні прилади.
 1. 4. Хімічне виробництво.
• Європа є провідним експортером
(42,5 %) та імпортером (35,3 %)
хімічної продукції у світі;
• зрушення в розміщенні від
родовищ вугілля та гірничо-
хімічної сировини до
транспортних шляхів та родовищ
нафти;
• узбережжя Нідерландів та Бельгії
– найбільший у світі район
нафтохімії;
• у Сх. Європі тяжіють до
нафтопроводу «Дружба».
 1. 4. Хімічне виробництво.

Країни-лідери
• хімія полімерів: Німеччина,
Франція, Велика Британія,
Нідерланди, Італія, Бельгія;
• виробництво мінеральних добрив:
Росія, Білорусь, Україна, Франція,
Німеччина;
• фармацевтична промисловість:
Швейцарія і Франція;
• парфумерна промисловість:
Франція, Італія, Швейцарія,
«Michelin»
Польща, Велика Британія, Австрія.
 1.5. Виробництво деревини та паперу.

• виробництво целюлози та
паперу: Скандинавські
країни, Росія;
• виробництво лиж: Австрія,
Естонія;
• перехід на принципи
біоекономіки.
 1.6. Виробництво тканин, одягу, взуття.
• втрачає свої позиції;
• тканини: вовняні (Італія, Росія, Румунія,
Франція), лляні (Білорусь, країни Балтії,
Україна);
• модний одяг (Франція, Австрія, Італія,
Велика Британія);
• зміщення виробництва до Південної
Європи з дешевою робочою силою.
1.7. Виробництво харчових продуктів та напоїв.

Виноробство: Пивоваріння:
Франція, Іспанія, Болгарія, Молдова Німеччина та Чехія

Італія
1.7. Виробництво харчових продуктів та напоїв.

Масло та сири: Тютюнові вироби:

Данія, Нідерланди, Швейцарія, Болгарія, Греція, Пн. Македонія,
Італія Албанія, Боснія і Герцеговина
1.7. Виробництво харчових продуктів та напоїв.

Рибні консерви: Овочеві консерви:

Ісландія, Норвегія, Іспанія, Болгарія, Угорщина
Португалія, країни Балтії
 2. 2. Основні регіони промисловості Європи.

Старі промислові райони Нові промислові центри та вузли

 сировинний чинник;  транспортний, працересурсний
 Рурський (Німеччина), Верхньо- та науковий чинники;
сілезький (Польща), Придніпров’я  Іль-де-Франс (навколо Парижу),
(Україна). Великий Лондон.

Придніпров’я Іль-де-Франс