РОМАНСЬКА АРХІТЕКТУРА

by Vika Tkachenko
Рома́нський стиль (від лат.
romanus — римський) — художній
стиль в архітектурі, що панував у
Європі (переважно західній) в X—
XII ст. (у деяких місцях — і в XIII
ст.), один із найважливіших етапів
розвитку середньовічної
архітектури. Термін «романський
стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс
де Комон, який встановив зв'язок
архітектури XI—XII ст. із
давньоримською.

В орнаменті переплітаються традиції

античності, Візантійської імперії, Ірану й
Далекого Сходу. Церква Сан Бауделіо де Берланга, інтер'єр,
Романський стиль вирізнявся масивністю і Північна Іспанія
зовнішньою суворістю споруд, які
зберігають оборонні, захисні функції.
Найбільша увага приділялася спорудженню
храмів-фортець, монастирів-фортець,
замків-фортець, що розташовували на
підвищених ділянках місцевості. Головним
будівельним матеріалом був тесаний
камінь. З часом обробка кам'яних брил
удосконалюється, а м'які різновиди каменю,
легкі в обробці, стають джерелом для
створення перспективних порталів,
різьблених капітелей, рельєфів і згодом, Адам і Єва, ХІІ ст., Франція Капітель ХІІ ст. Всі -
Музей Клюні, Париж
скульптур, якими почали прикрашати
західний фасад.
Церква чоловічого монастиря в Кані Найвідоміший архітектурний пам’ятник
(1059-1066) романського стилю:
Церква Нотр-Дам-ля-Гранд у Пуатьє