Києворуська

теорія
походження
українського
народу
04_БХ-21_ВИНОГРАДОВА Г.
 План

Всуп (інформаційна довідка про засновника теорії).

Суть теорії.

Історія, фактори становлення теорії.

Аргументи «проти»

Висновок.
 Втуп

• Фундатором і репрезентантом є
кандидат історичних наук,
провідний науковий співробітник
Українського етнологічного
центру ІМФЕ імені М. Рильського
НАН України Василь Балушок.
 Праці
дослідника

• У багатьох своїх публікаціях,

особливо у монографіях «Етногенез
українців» (2004) і «Українська
етнічна спільнота: етногенез, історія,
етнонімія» (2008) він послідовно
досліджує тему походження
українського етносу, в тому числі
об’єктивні причини, передумови
виникнення, механізми формування,
основні етапи його становлення та
завершення україногенезу.
• На його думку, дві існуючі на
сьогодні контроверсійні версії
походження українців – патріотична
(до неї В. Балушок відносить,
трипільську і ранньосередньовічну)
й антиукраїнська
(пізньосередньовічна), однаково
далекі від дійсного стану речей і
зумовлені вони винятково
політикоідеологічними чинниками.
Схема протікання етногенезу за В.Балушко
процес утворення етногенетичної
Виникнення етнічної культури (за
ніші (локальний регіон, що
допомогою цього людська
виділяється географічними та
популяція пристосовуватися до
соціокультурними особливостями і
даної ніші).
утворювати певну цілісність).

Формування самосвідомості на
основі системи інформаційних
комунікацій у давній ніші.

1. Етногенез українців бере початок
після завершення формування
української етногенетичної ніші У
кінці другої половини І тисячоліття
н.е.
Суть теорії
2. перед утворенням Київської Русі на
території України формується
протоукраїнська метаетнічна
спільність, що складається з окремих
етносів племінного типу
(співплемінностей полян, хорватів,
тиверців, уличів, волинян).
• 3. Утворення в кінці ІХ-Х ст.
Київської Русі, у межах якої було
об’єднано кількаетногенетичних
ніш повернуло етногенетичний
процес на теренах України в дещо
іншому напрямку. Протоукраїнська
спільність увійшла до складу
метаетнічної спільності більш
високого порядку, що охопило все
слов’янське населення Київської
Русі (в СРСР її охрестили
«давньоруською народністю»).
• 4. У кінці другої половини ХІІ ст.
на території Південної Русі знову
складається етнополітична
спільність у формі двох
інтеграційних центрів – Галицько-
Волинського і Чернігівського
князівств, об’єднаних боротьбою за
Київ, також у цей час формується
загальнопівденноруська етнічна
протоінтелігенція (верства
книжників), яка формулює
загальнопівденноруську етнічну
самосвідомість
• Наслідком всіх цих
процесів стало
завершення в основному в
кінці ХІІ – на початку ХІІІ
ст. формування єдиного
українського етносу в
Південній Русі, що
відповідала в той час
нинішній Україні.
 Історія, фактори
становлення теорії.

Суб’єктивний – зрозуміле бажання будь- Об’єктивний – з більшості сучасних

якого дослідника реалізувати себе як
особистість, створити власну наукову
школу, концепцію, гіпотезу тощо, тим
самим увічнивши своє ім’я та й навіть
суто практично , тобто мати власну версію
чого-небудь, ніж бути пересічним
прихильником загальновизнаних
концепцій.
вітчизняних дослідників, які займаються
проблематикою походження українського
етносу та його етнічної історії, В.
Балушок дійсно вирізняється
«академізмом» – знанням джерельної
бази, літератури, теорії, методології,
наукової термінології щодо досліджуваної
ним теми.
 Аргументи
проти:
•
По-перше, по-перше, В. Балушок
розпочинає відлік етногенезу
українців приблизно у середині VIII
ст. (750-ті рр.) і завершує його на
початку ХІІІ ст. (1230-ті рр.), а разом
цей процес нараховує майже п’ять
століть (480 років). Цього
недостатньо для того, щоб
представити розмірений еволюційний
розвиток українського етносу . Все ж
таки, за такий проміжок часу, не може
повноцінно сформуватися будь-яка
етнічна спільнота, зокрема
українська, яка згодом успішно
витримає багатовіковий період
роз’єднаності і асиміляційних потуг
панівних етносів (угорців, поляків,
литовців, росіян, румунів, тощо).
• По-друге, якщо в ХІ – сер. ХІІ за В.
Балушком вже існувало кілька
українських етносів, то той час, за який
вони інтегрувалися в єдиний
український народ (близько 100 років) є
недостатнім, щоб зберегти його від
подальшої дезінтеграції до
попереднього стану. А якщо врахувати
фатальну роз’єднаність українців
протягом ХІІІ-ХХ ст., то мав у підсумку
сформуватися не один український
етнос, а декілька. Проте, на початку
ХХІ ст. ми маємо єдиний український
народ та декілька етнографічних
субетносів (бойки,гуцули, лемки).
• По-третє, якщо переважна більшість
вітчизняних дослідників переконливо
вважає Київську Русь – праукраїнською
державою, яку консолідував не міфічний
давньоруський етнос, а праукраїнці, як
безпосередні предки сучасних українців,
то, в свою чергу, В. Балушок не виявив у
Давній Русі ні українців, ні давньоруську
народність, а метаетнічну спільність
«більш високого порядку, що охоплювала
все слов’янське населення Київської Русі
(в радянські часи її охрестили
«давньоруською народністю»)
 Висновок
• Таким чином, проаналізувавши києворуську
концепцію В. Балушка, ми прийшли до
висновку, що її автор, розкритикуваши
ранньосередньовічну і пізньосередньовічну,
намагається створити своє власне бачення
цих процесів –києворуську гіпотезу. Після
аналізу бачимо, що дана теорія є не тільки
механічним поєднанням
ранньосередньовічної і
пізньосередньовічної версій походження
українського народу, а ще й здобутків і
напрацювань так званої «московської
етнологічної школи». І врешті-решт, за всім
цим нагромадженням фактів, теорій,
аналітики та протиріч втрачається
об’єктивність і починає домінувати
суб’єктивність й упередженість В. Балушка.
 • https://www.wiki.uk-ua.nina.az/
%D0%95%D1%82%D0%BD%D0%BE
%D0%B3%D0%B5%D0%BD
%D0%B5%D0%B7_%D1%83%D0%BA
%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD
Список %D1%86%D1%96%D0%B2.html#
використаних %D0%A2%D0%B5%D0%BE
%D1%80%D1%96%D1%97_
джерел %D0%B5%D1%82%D0%BD%D0%BE
%D0%B3%D0%B5%D0%BD
%D0%B5%D0%B7%D1%83
• http://ndiu.org.ua/images/book/fig.fah.pdf.