АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Адміністративне право. Державне управління

Адміністративне право — це галузь права, що регулює суспільні
відносини управлінського характеру, які виникають у процесі ор-
ганізації і здійснення органами держави виконавчої і розпорядчої
діяльності, тобто в процесі державного управління.
Предметом регулювання адміністративного права є суспільні
відносини, які виникають в процесі здійснення управлінської дія-
льності в державі.
Риси державного управління:
діяльність по реалізації завдань та функцій держави;
здійснюється спеціально створеними для цього державними
органами та посадовими особами;
вони діють за дорученням держави, від її імені і мають держав-
но-владні повноваження;
форми та методи роботи управлінських органів регламенту-
ються законом.
Основний напрямок діяльності державного управління
↓
виконання діючих законів в усіх сферах життя
↓
держава створює широку мережу виконавчих органів для
управління народним господарством, соціально-культурним
будівництвом в адміністративно-політичній сфері та в сфері зо-
внішніх відносин.
органи державного управління мають розпорядчі повноважен-
ня – на підставі законів видають для підлеглих органів та гро-
мадян обов'язкові для виконання нормативні та індивідуальні
акти, розраховані як на правомірну, так і на неправомірну по-
ведінку. Тому діяльність цих органів має назву виконавчо-
розпорядчої, а самі вони називаються виконавчо-розпорядчими.

Адміністративне законодавство
Зовнішній прояв адміністративного права – адміністративне зако-
нодавство. Воно включає закони, укази Президента України, по-
станови Кабінету Міністрів України та інших нормативних актах,
що мають норми адміністративного права. Кодекс України про
адміністративні правопорушення затверджений 7.12.1984 р., вве-
дений в дію з 1.06.1985 р.; охоплює 5 розділів, 33 глави,
330 статей.
Основні завдання Кодексу України про адміністративні правопо-
рушення (адміністративні проступки):
- охорона суспільно-економічних, політичних та особистих
прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;
- охорона суспільного (конституційного) ладу України;
 - охорона всіх форм власності;
- охорона встановленого порядку управління, державного і
громадського порядку;
- зміцнення законності;
- запобігання протиправним діям;
- виховання громадян нашої держави у дусі точного і неухиль-
ного додержання Конституції та законів України, поваги до
прав, честі і гідності громадян інших держав, до правил спів-
життя, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідально-
сті перед суспільством.

Поняття адміністративного проступку

Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна,
винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає
на державний або громадський порядок, власність, права і свободи
громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодав-
ством передбачено адміністративну відповідальність.
Ознаки адміністративного правопорушення:
протиправність дії тобто заборонене законом, оскільки може
або бездіяльності завдати шкоди інтересам особи, матеріа-
льним речам, а також загрожувати небез-
пекою;
• винна дія або є адміністративним правопорушенням то-
бездіяльність ді, коли встановлено вину особи у його
вчиненні, а також доведено причинний
зв’язок між такими діяннями (дією або
бездіяльністю) і шкідливими наслідками,
якщо такі настали;
• караність дії за вчинення адміністративного правопо-
або бездіяльності рушення до особи можуть бути застосова-
ні заходи державного примусу;
• суспільна небез- не є універсальною ознакою всіх без виня-
печність дії або тку адміністративних правопорушень, ба-
бездіяльності гатьом із них вона не властива.
Юридичний склад адміністративного правопорушення (проступку):
Суб'єкт ƒ громадяни України (з 16 років),
ƒ іноземні громадяни, особи без громадянства;
ƒ окрему групу серед суб'єктів складають посадо-
ві особи.
Об'єкт - суспільні відносини, які складаються в сфері
адміністративно-організаційної діяльності і поряд-
ку управління;
- сама людина, її здоров'я, честь і гідність;
- власність;
- права і свободи громадян.
Суб'єк- психічне ставлення особи до вчиненої нею проти-
тивна правної дії або бездіяльності, вина особи, мета і
сторона мотив її поведінки.
2
 Об'єкти- наявність самої дії або бездіяльності, протиправ-
вна сто- них наслідків та причинного зв'язку між ними, а
рона також місце, час, спосіб і засоби вчинення право-
порушення.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим
умисно, коли особа, яка з необережності, коли особа, яка
його вчинила: його вчинила:
– усвідомлювала про- – передбачала можливість настан-
типравний характер, ня шкідливих наслідків своєї дії чи
шкідливі наслідки своєї бездіяльності;
дії чи бездіяльності; – але легковажно розраховувала на
– передбачала її; їх відвернення;
– бажала її шкідливих – не передбачила можливості на-
наслідків; стання шкідливих наслідків, хоч
– свідомо допускала повинна була і могла їх передбачи-
настання шкідливих на- ти.
слідків.
Види адміністративних правопорушень, перелік яких містить Осо-
блива частина Кодексу про адміністративні правопорушення:
гл. 5 в галузі охорони праці і здоров'я населення
гл. 6 що посягають на власність
гл. 7 в галузі охорони природи, використання природних
ресурсів, охорони пам'яток історії та культури
гл. 8 в промисловості, будівництві та в галузі використання
електричної і теплової енергії
гл. 9 у сільському господарстві; порушення ветеринарно-
санітарних правил
гл. 10 на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'яз-
ку
гл. 11 в галузі житлових прав громадян, житлово-
комунального господарства та благоустрою
гл. 12 в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері по-
слуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності
гл. 13 в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та
сертифікації
гл. 14 що посягають на громадський порядок і громадську
безпеку
гл. 15 що посягають на встановлений порядок управління.
Адміністративне правопорушення переростає у злочин:
якщо адміністративний якщо адміністративне право-
проступок набув ознак порушення вчинене вдруге.
складу злочину;

3
Адміністративна відповідальність. Адміністративне стягнен-
ня за правопорушення
Адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідаль-
ності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до осо-
би, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), пе-
вного заходу державно-правового примусу — адміністративного
стягнення.

Адміністративній відповідальності підлягають:

особи, які досягли Застосовуються заходи впливу.
16-річного віку
посадові особи Несуть відповідальність за адміністратив-
ні правопорушення, пов'язані з недодер-
жанням установлених правил у сфері охо-
рони порядку, управління, державного і
громадською порядку, природи, здоров'я
населення та інших правил, забезпечення
виконання яких входить до їх посадових
обов'язків.
військовослужбо- несуть відповідальність за адміністративні
вці, а також правопорушення відповідно до дисциплі-
особи рядового і нарних статутів або спеціальних положень
начальницького про дисципліну. До цих осіб не може бути
складів органів застосовано штраф, виправні роботи і ад-
внутрішніх справ міністративний арешт.
іноземні грома- підлягають адміністративній відповідаль-
дяни і особи без ності на загальних підставах з громадяна-
громадянства ми України.
Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка :

в стані крайньої необхідності

в стані необхідної оборони

в стані неосудності

Адміністративне стягнення – це примусовий захід державного

впливу (міра відповідальності), що застосовується до особи, яка
вчинила адміністративне правопорушення (проступок). Адмініст-
ративне стягнення застосовується з метою
• забезпечення виконання загальнообов'язкових правил,
4
 • покарання та виховання порушника,
• а також запобігання вчиненню нових правопорушень як са-
мим правопорушником, так і іншими особами.
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосову-
ватись такі адміністративній стягнення:
• п – письмове офіційне застереження громадянина
опере- про скоєне ним правопорушення. Постанова вико-
дження нується органом (посадовою особою), який її ви-
ніс, шляхом оголошення постанови порушнику;
• ш – це грошове стягнення на користь держави, що
траф накладається судом згідно із чинним законодавст-
вом. Розмір штрафу встановлюється залежно від
тяжкості вчиненого правопорушення з врахуван-
ням майнового стану винного. Штраф має бути
сплачений порушником не пізніше, як через
15 днів з дня вручення йому постанови про накла-
дення штрафу, а в разі оскарження або опротесту-
вання такої постанови – не пізніше, як через
15 днів із дня повідомлення про залишення скарги
або протесту без змін.
У разі несплати порушником штрафу у строк, по-
станова про накладення штрафу надсилається для
відрахування суми штрафу в примусовому поряд-
ку з його заробітної плати чи іншого заробітку, пе-
нсії або стипендії.
У разі відсутності самостійного заробітку осіб ві-
ком від 16 до 18 років, які вчинили адміністратив-
не правопорушення, штраф стягується з батьків
або осіб, які їх замінюють.
При стягненні штрафу на місці вчинення адмініст-
ративного правопорушення порушникові видаєть-
ся квитанція встановленого зразка, яка є докумен-
том суворої фінансової звітності.
• о предмет, який став знаряддям вчинення або безпо-
платне середнім об'єктом адміністративного правопору-
вилучен- шення вилучається у правопорушника, а йому по-
ня пред- вертається матеріальна компенсація; конфіскова-
мета ним може бути лише предмет, що знаходиться у
приватній власності порушника, якщо інше не пе-
редбачено законодавчими актами;
• к конфіскація предмета, який став знаряддям вчи-
онфіска- нення або безпосереднім об'єктом адміністратив-
ція пред- ного правопорушення, грошей, одержаних внаслі-
мета, док вчинення адміністративного правопорушення,
або гро- здійснюється шляхом примусового безоплатного
шей вилучення предмета у власність держави;
• п позбавлення спеціального права, наданого конкре-
озбав- тному громадянинові (н., право керування транс-
5
 лення портними засобами, права полювання), застосову-
спеціаль- ється на строк до 3-х років за грубе або системати-
ного пра- чне порушення порядку користування цим правом;
ва
• в застосовуються на строк до 2-х місяців з відбуван-
иправні ням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчи-
роботи нила адміністративне правопорушення, і з відра-
хуванням до 20 % її заробітку в дохід держави.
Виправні роботи призначаються районним (місь-
ким) судом (суддею).
У разі ухилення особи від відбування виправних
робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліган-
ства, постановою судді невідбутий строк виправ-
них робіт може бути замінено адміністративним
арештом із розрахунку 1 день арешту за 3 дні ви-
правних робіт, але не більш як на 15 діб, або
штрафом у розмірі, встановленому законодавст-
вом.
• а застосовується лише у виняткових випадках за
решт окремі види адміністративних правопорушень на
строк до 15 діб. Призначається районним (місь-
ким) судом (суддею), виконуються негайно після
винесення постанови.
Не може застосовуватись до вагітних жінок; жі-
нок, що мають дітей віком до 12 років; до осіб, які
не досягли 18 років; інвалідів І і II груп.
Арештованих піддають особистому оглядові. Під-
даних адміністративному арешту тримають під ва-
ртою в місцях, що їх визначають органи внутрі-
шніх справ. Строк адміністративного затримання
зараховується до строку адміністративного ареш-
ту. Особам, підданим адміністративному арешту,
за час перебування під арештом заробітна плата за
місцем постійної роботи не виплачується.
• в майнова шкода має бути відшкодована порушни-
ідшкоду- ком не пізніше, як через 15 днів з дня вручення
вання йому копії постанови, а в разі опротестування чи
майнової оскарження такої постанови – не пізніше, як через
шкоди 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги
або протесту без задоволення.
Адміністративне затримання особи допускається з метою:
– припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано
всі заходи впливу, встановлення особи;
– складення протоколу про адміністративне правопорушення, як-
що воно є обов'язковим, а на місці вчинення правопорушення
скласти протокол неможливо.
Про адміністративне затримання складається протокол, що підпису-
ється посадовою особою, яка його склала, і затриманим. На прохання
6
особи, затриманої за вчинене адміністративне правопорушення, про
місце її перебування повідомляються родичі, адміністрація за місцем
роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення
його батьків або осіб, які їх замінюють, є обов'язковим.
Адміністративне затримання проводиться:
– органами внутрішніх справ – при вчиненні окремих видів адмі-
ністративних правопорушень;
– прикордонними військами – при порушенні прикордонного ре-
жиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон
України;
– старшою посадовою особою воєнізованої охорони у місці роз-
ташування об'єкта, що охороняється, – при вчиненні правопору-
шень, пов'язаних із посяганням на охоронні об'єкти, інше держав-
не або громадське майно;
– посадовими особами військової автомобільної інспекції — при
порушенні водіями або іншими особами, які керують транспорт-
ними засобами Збройних Сил України, правил дорожнього руху.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне
правопорушення, може тривати не більш як три години. У винят-
кових випадках, у зв'язку з особливою потребою законодавчими
актами України може бути встановлено інші строки адміністрати-
вного затримання.
Адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою
особою у вищестоящий орган (вищестоящій особі) відносно органу
(посадової особи), який застосував ці заходи, або прокуророві.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено осно-
вне або основне і додаткове стягнення. Оплатне вилучення та конфіс-
кація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові
адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення можуть за-
стосовуватись тільки як основні.
Обставини, що
пом'якшують обтяжують
відповідальність за адміністративне правопорушення:
щире розкаяння винного; продовження протиправної пове-
відвернення винним шкі- дінки, незважаючи на вимогу
дливих наслідків право- уповноважених на те осіб при-
порушення, добровільне пинити її;
відшкодування збитків повторне протягом року вчинення
або усунення заподіяної однорідного правопорушення, за
шкоди; яке особу вже було піддано ад-
вчинення правопорушен- міністративному стягненню;
ня під впливом сильного вчинення правопорушення осо-
душевного хвилювання бою, яка раніше вчинила злочин;
або при збігу тяжких втягнення неповнолітнього в пра-
особистих чи сімейних вопорушення;
7
 обставин; вчинення правопорушення гру-
вчинення правопорушен- пою осіб;
ня неповнолітнім; вчинення правопорушення в умо-
вчинення правопорушен- вах стихійного лиха або з інших
ня вагітною жінкою або надзвичайних обставин;
жінкою, яка має дитину вчинення правопорушення в стані
віком до одного року. сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення враховуються:
– характер вчиненого правопорушення,
– особа порушника,
– ступінь його вини,
– майновий стан,
– обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних
правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне
правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністра-
тивних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються
одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення наклада-
ється в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопору-
шення з числа вчинених. До адміністративного стягнення в цьому
разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як
через 1 місяць з дня вчинення правопорушення, а при триваючому
правопорушенні – 2 місяці з дня його виявлення.
В разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак
адміністративного правопорушення адміністративне стягнення
може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття
рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її
закритті.
Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року
з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адмініст-
ративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не
була піддана адміністративному стягненню.

Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні

правопорушення
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються від-
повідно до їх підвідомчості. А саме:
– адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, мі-
ських, районні у містах, державних адміністрацій;
– виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів;
– районні (міські) суди (судді);
8
– органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші
органи (посадові особи), уповноважені на це КпАП.
Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами ві-
ком від 16 до 18 років, розглядають судді районних (міських) судів.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається від-
крито.
Основні стадії провадження справи про адміністративне право-
порушення:
9 Порушення справи, встановлення особи складання протоколу
про адміністративне правопорушення і надіслання його органові
(посадовій особі), уповноваженим розглядати справу про адмі-
ністративне правопорушення.
9 Розгляд справи про адміністративне правопорушення.
9 Винесення постанови по справі про адміністративне правопо-
рушення.
9 Оскарження і опротестування постанови по справі про адмініст-
ративне правопорушення.
9 Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Про вчинення адміністративного правопорушення складається
протокол, а в результаті розгляду справи про адміністративне пра-
вопорушення орган (посадова особа) повинен винести відповідну
постанову, яка приймається у формі рішення.
Протокол не складається у випадках, коли відповідно законодав-
ства штраф накладається і стягується, а попередження фіксується
на місці вчинення правопорушення.
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при
провадженні в справах про адміністративні правопорушення, здій-
снює прокурор.

Участь у провадженні справи про адміністративне правопорушен-

ня беруть:
Право- особа, яка притягується до адміністративної
порушник відповідальності;
Потерпілий особа, якій заподіяно моральну, фізичну або
майнову шкоду;
Законні пред- батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники і
ставники потерпілі;
Адвокат має право заявляти клопотання, подавати ска-
рги за дорученням особи, яка його запросила;
Свідок особа, якій відомі будь-які обставини по даній
справі;
Експерт особа, яку залучають у разі, коли виникла по-
треба у спеціальних знаннях;
9
Перекладач зобов'язаний зробити повно і точно доручений
йому переклад;
Прокурор здійснює нагляд за додержанням і правильним
застосуванням законів.

10