Цим виданням НДТУТ відзначає перше

десятиліття своєї праці.

К. Ц Б Р К Б В И Ч І
В. ПАВЛОВСЬКШ і

ДОВІДНИК З
УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ
 K . C E R K E V IC H a n d V. P A V L O V S K Y

UKRAINIAN
LANGUAGE
REFERENCE BOOK
(In U k ra in ia n )

VOLUM E I

C o n s u lta n ts :
N a ta lia P a z u n ia k a n d M y k o la D u p la k
F o rew o rd by L uke L uciv

R E S E A R C H S O C IE T Y
F O R U K R A IN IA N T E R M IN O L O G Y

NEW YORK 1982

 К. Ц Б Р К Е В И Ч І В. П А ВЛО ВСЬКИ Й

ДОВІДНИК
з

УКРАЇНСЬКОЇ
МОВИ
т о м і.

КОНСУЛЬТАНТИ:
НАТАЛІЯ ПАЗУНЯК і МИКОЛА ДУПЛЯК

Передмова: ЛУКА ЛУЦІВ

т у х

Н А У К О В О -Д О С Л ІД Н Е ТО ВАРИСТВО
УКРАЇН СЬКО Ї ТЕРМ ІН ОЛ О ГІЇ

Н ью -Й орк 1982
 К. Ц Е Р К Е В И Ч І В. П АВЛ О ВСЬКИ И
Д О В ІД Н И К З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

К о р екто р ІР И Н А Б ІЛ Е В И Ч

О б к л а д и н к а В. П А В Л О В С Ь К О Г О

У п о р я д н и к ск орочен ь А Н А Т О Л Ь Г Е Р М А Н

L ib r a ry o f C o n g r e s s #80 -5 0 6 9 5

C o p y rig h t 1982
 З М І С Т

сторін ка
П Е Р Е Д М О В А Д -р а Л У К И Л У Ц Е В А ........................ X III
П Е Р Е Д М О В А У П О Р Я Д Н И К ІВ ..................................... X V

І В С Т У П Н І В ІД О М О С ТІ
§1 М ова, н а у к а про мову ........................................ 1
§2 У к р аїн сь к а л ітер ату р н а м ова і д ія л е к т и З
§9 П о х о д ж ен н я і р о зв и то к у к р а їн сь к о ї
л ітер ату р н о ї мови ........................................... 4
§4. У кр аїн ська л ітер ату р н а мова ........................ 6
§5 П и сем на і усн а ф о рм и укр аїн сько ї
літературн о ї мови ............................................ 7
§6. О кремі одиниці мови .......................................... 9
§7 О сновні р о зд іли н ау к и про суч асн у мову.. 11

П Ф ОНЕТИКА
§8 П редм ет і зав д ан н я ф о н ети ки ..................... 14
§9. Т ворен н я звуків мови ....................................... 15
§10 П оділ звуків ............................................................ 17
§11 Г олосн і зв у к и ........................................................ 17
§12 П ри голосн і зву ки ................................................. 17
§13 Т аб л и ц я голосн их звуків ............................... 18
§14 Т аб л и ц я п риголосн и х зву ків .......................... 18
§15 Т верді і м ’я к і п ри гол осн і зв у к и ................. 20
§16 З в у к и і букви (л ітер и ).
У к р аїн сь к а а зб у к а (а б е тк а) ...................... 20
§17 А п остроф О ............................................................ 22

П І О Р Т О Е П ІЯ (В И М О В А )
§18 З а г а л ь н і відомості ................................................. 23
§19 Ін то н ац ія ........ ........................................................... 23
§20 С к л ад і н аго л о с ............................................ ........ 25
§21 Н а го л о с ................................................. ..................... 26

V
 VI

IV Л Е К С И К А
§22. З а г а л ь н і відомості ................................................. 40
§23 З н ач ен н я (сем ан ти ка) сл о ва .......................... 40
§24 С ем античні гр у п и слів ........................................ 41
§25 С к л ад л е к с и к и за п оходж ен н ям ................... 42
§26. Р о з в и т о к л е к с и к и ................................................. 44
§27 С тилістичні різн ови ди л ек с и к и ...................... 45

V М О РФ О Л О ГІЯ
§28 З а г а л ь н і відомості ................................................. 47
§29 О снова і зак ін ч ен н я сл о ва ............................... 47
§30 В ивідні і невивідні основи ............................... 48
§31 К о р ін ь слова. П р е ф ік с і суф ік с ...................... 49
§32 П равоп и с п реф іксів ............................................. 49
§33 С кладн і сл о ва .......................................................... 50
§34. Ім енникові су ф ік си ............................................ 51
§35 У ж и в а н н я ім ен н икови х су ф ік сів ................. 52
§36 П р и км етн и ко в і су ф ік си ...................................... 53
§37 С у ф ік си д ієслів ...................................................... 54
§38 С ти л істи ч н а в а г а су ф ік сів ............................... 54
§39 С л о ва з часткою -ся,(-ісь) ................................. 55
§40 С пособи сл овотворен н я в су ч асн ій
у к р а їн сь к ій мові ................................................. 55

V I ОС Н О В И Г Р А М А Т И К И
§ 41 З а га л ь н і відомості .............................................. 59
§42 Г р ам ати ч н и й п о д іл слів ................................... 60
§43 Ч асти н и мови .......................................................... 60
§44 П ер ехідн і (п ром іж н і) с л о в а .......................... 63
§45 Г р ам ати ч н и й рід ..................................................... 64
§46 Г р ам а ти ч н е чи сло ................................................. 65
§47 В ідм інки ..................................................................... 66
§48 Ч ас д ієсл ова ............................................................ 67
§49 О соба ............................................................................ 67

V II О Р Т О Г Р А Ф ІЯ (П Р А В О П И С )
§50 Г р а ф ік а укр аїн сько ї мови ............................... 68
§51 П ри н ци п и україн ського п р ав о п и су ............ 68
 V II

§52 У ж и в а н н я окрем и х го л о сн и х .......................... 70

A. Л ітер а А ............................................................ 70
Б. Л ітер а О ............................................................ 70
B. Л ітер а У ............................................................ 71
Г. Л ітери Ю і Я .................................................. 72
Ґ . Л ітер а Е ............................................................ 72
Д . Л ітер а Є ............................................................ 73
Е . Л ітер а І .............................................................. 74
Є. Л ітер а ї ............................................................. 75
Ж . Л ітер а И ............................................................. 75
§53 П р авоп и с основних го л о сн и х ........................ 77
A. Л ітери І — И .................................................. 77
Б. Л ітери Е — И .................................................. 80
B. Л ітери О — У .................................................. 82
Г. Л ітери О — Е .................................................. 84
Ґ. Л ітери О — А .................................................. 84
Д . Ч е р гу в а н н я У — В, І — Й ....................... 85
§54 П равоп и с п ри гол осн и х ....................................... 86
A. П од воєн н я п р и го л о сн и х ................. 86
Б. М 'я к ш ен н я п ри гол осн и х ................. 87
B. Зм ін и п ри гол осн и х п ри їх зб ігу ................ 90
Г. П равоп и с п риростків і п рий м енн и ків .... 92
Ґ . С прощ ен ня в гр у п а х п р и го л о сн и х ........ 93
§55 П равоп и с ск л а д н и х слів ................................. 93
§56 П р авоп и с ім енників ........................................... 102
A. З а г а л ь н і у в аги ................................................ 102
Б. Р одови й відм інок ............................................ 102
B. Т аб л и ц я відмін і з р а зк и відм іню вання 104
Г. Д а в а л ь н и й відмінок ..................................... 106
Ґ . О рудний відмінок ............................................ 106
Д. М ісцевий відмінок .......................................... 107
Е . Н ази вн и й м нож ини ....................................... 107
Є. Родовий м нож ини .......................................... 108
Ж . О рудний м н ож и н и ....................................... 108
3. В ідм іна п різви щ .............................................. 109
§57 П равоп и с п рикм етн и ків .................................. 109
А. П оділ п рикм етн и ків н а гр у п и .............. 109
Б. О кремі застер еж ен н я до п равоп и су
п ри км етн и ків ................................................... ПО
V III

В, С тупені п о р ів н ян н я як іс н и х п ри к м етн и ків 111

Г. З р а зк и відм ін ю ван ня п рикм етн и ків ....... 114
§58 П равоп и с зай м енн и ків ........................................ 115
А. В ідм іню вання зай м енн и ків ........................ 115
Б. Окремі уваги ...................................................... 117
§59 П равопис числівн иків ......................................... 118
A. В ідм іню вання числівн иків .......................... 118
Б. К ількісні чи слівн и ки ................................... 119
B. Р ядові числівн ики .......................................... 120
Г. Д робові числівн ики ........................................ 120
Ґ . Н еп р ави л ьн і ф орм и ........................................ 120
§60 П р аво п и с дієслів ................................................... 121
A. В ідм ін ю ван ня дієслів ................................... 121
Б. Д ієвідм іни дієслів .......................................... 121
B. Т аб л и ц я відм ін ю ван ня дієслів ................. 122
Г. Зм іни п р и гол осн и х при відм ін ю ван н і,,. 124
Ґ . П р авоп и с ін ш и х д ієсл івн и х ф о р м ........ 125
Д . Д ієп р и к м етн и к .................................................. 125
Е . Д ієп р и с л ів н и к ................................................... 126
Є. П равоп и с н евідм ін ю ван их ф орм д ієсл о в а 127
§61 П р аво п и с п ри сл івн и ків ........................................ 128
§62 П равоп и с сл уж б ови х частин мови ................. 132
§63 П равопис частки „н е” ........................................ 137
А. Р азом пиш емо „н е” ..................................... 137
Б. Окремо пиш емо „н е” ................................... 138
§64 П равопис ч у ж и х слів ....................................... 139
§65 Г олосні ......................................................................... 139
§66 Ч у ж о зем н і д во зву ки ............................................ 143
§67 Ч уж озем н і п риголосн і ........................................ 144
§68 С лов’ян ські п різви щ а ........................................ 150
§69 С лов’ян ські гео гр аф іч н і н азви ..................... 151
§70 Н есл о в ’ян сь к і н азв и ............................................ 152
J7 1 Відміна ч у ж и х слів ............................................ 152
§72 П и сан н я слів разом , окрем о і з розділкою 153
§73 П р а в и л а переносу слів ..................................... 157
А. З а га л ь н і п р а в и л а п ерен осу ..................... 157
Б. Т ехн ічн і п р а в и л а п ерен осу ..................... 160
§74 В ел и к і — м алі букви .......................................... 161
 IX

V II I Р О З Д ІЛ О В І ЗН А К И . П Р А В И Л А В Ж И В А Н Н Я

Р о зд іл о в і зн а к и в кін ц і реч ен н я та п р и
п ерерван ій мові ...................................................... 166
§75 К р а п к а ........................................................................ 166
§76 З н ак п и тан н я ......................................................... 168
§77 З н а к о к л и к у ............................................................ 169
§78 К р ап к и (три к р ап к и ) ....................................... 170

Р о зд іл о в і зн а к и не в кін ці реч ен н я ............ 171

§79 К р а п к а ........................................................................ 171
§80 З н а к п и тан н я .......................................................... 171
§81 З н а к о к л и к у ............................................................ 172
§82 Т р и к р а п к и .............................................................. 172
§83 Т и ре (р и ска) м іж підметом і присудком.... 173
§84 Т и ре між різним и членам и речен н я .......... 176
§85 Т и ре н а місці п ропущ ен ого ч л ен а р еч ен н я 176

Р о зд іл о в і зн ак и п ри о днорідни х ч л е н а х реч. 177

§86 К ом а м іж однорідним и ч лен ам и речен н я
без сп ол учн и ків ................................................... 177
§87 Т и ре м іж однорідним и член ам и реч ен н я
без сп ол учн и ків ................................................ 177
§88 К ом а м іж однорідними озн ач ен н ям и
без сп ол учн и ків ................................................. 178
§89 К ом а м іж о д н о р ід н и м и п р и к л а д к а м и ...... 179
§90 К ом а п ри однорідних ч л е н а х речен н я
із сп о л у ч н и кам и ............................................. 181
§91 К р а п к а з комою між однорідним и ч лен ам и
р еч ен н я ................................................................. 184
§92 Д в о к р а п к а п ісл я у зага л ь н ю ю ч о го слова 185
§93 Т и ре перед у зага л ь н ю ю ч и м словом ............. 186
§94 Т ире п ісл я однорідних членів речен н я з
попереднім у зага л ь н ю ю ч и м словом ........ 186
§95. К ом а м іж п овторю ван и м и словам и ............. 187
§96 К ом а при вставн их сл овах і словоспо­
л у ч е н н я х ....................... ..................................... 187
§97 Т и ре при вставн и х сл о в ах і словоспо-
X

л у ч е н н я х ............................................................. 191
§98 К ом а при вставн и х р еч ен н ях .......................... 191
$99 Д у ж к и при вставн и х р еч ен н ях ................... 192
S100 Т и ре при вставн и х р еч ен н ях .......................... 193
§101 К ом а при звертан н і ............................................ 193
§102 З н ак о к л и к у при звертан н і ......... ................... 193
§103 Р озділові зн аки при в и гу к ах та
о кл и чн и х сл о вах .................................. 194
§104 Р озділові зн ак и при п и тал ьн и х сл о в ах .... 196
§105 Р озділові зн ак и при ств ер д ж у в ал ьн и х
та зап еречн и х сл о вах ..................................... 196
§106 К ом а при відокрем лен и х у зго д ж ен и х
о зн ач ен н я х ........................................................... 197
§107 Р о зділові зн ак и при відокрем лен и х
не у зго д ж ен и х о зн ач ен н я х ........................ 200
§108. К ом а при відокрем лен и х п р и к л а д к а х ........ 201
§109 Т и ре п ри відокрем лен и х п р и к л а д к а х ........ 202
§110 К ом а при обстави нах, в и я вл ен и х
дієп р и сл івн и кови м и зворотам и ....................... 203
§111 К ом а при відокрем лен и х обставинах,
ви я вл ен и х сп о л у ч н и кам и ім енників з
п рий м енн и кам и ................................................. 205
§112 К ом а при відокрем лен и х д о д атках .............. 206
§113 К ом а при уточню ю чих о зн ач ен н я х .......... 206
§114 К ома при уточню ю чих об стави н ах ............ 207
§115 К ома при ч л е н а х речен н я, щ о п о ч и н аю ться
словам и з уточню ю чим і п ри єд н ую ч и м
зн ач ен н я м ............................................................. 207

Р озділові зн ак и в ск л ад н и х реч ен н ях ..... 209

§116 К ом а ............................................................................. 209
§117 К р а п к а з комою .................................................... 211
§118 Тире ................................. .............................................. 211
§119 К ом а в складн оп ідрядн и х р еч ен н ях з
простими сп олучн и кам и ............................... 211
§120 К ома в ск л ад н о п ід р яд н и х р еч ен н ях із
ск л ад н и м и с п о л у ч н и к а м и ............................ 213
§121 К ома м іж од норядним и п ідрядн и м и реч. .. 214
§122 К ом а при збігові сп ол учн и ків
 XI

еурядн оети й п ідрядности .......................... 214

$123 К р а п к а з комою між п ідрядним и реченням и 215
§124 Т и ре й ком а з тире в ск л ад н и х р еч ен н ях .. 215
§125 К ом а ............................................................................. 216
§126 К р ап к а з комою ................................................... 216
§127 Д в о к р ап к а .................................................................. 217
§128 Т и ре .............................................................................. 218

Р озділ о ві зн ак и при п рям ій мові й ц и татах 219

§129 Способи передачі прям ої мови ..................... 219
§130 Р озділові зн ак и при прям ій мові,
я к а йде п ісл я авторської .............................. 220
§131 Р озділові зн ак и при п рям ій мові,
я к а йде перед авторською .......................... 220
§132 Р озділові зн аки при п рям ій мові, в я к у
в кл ю ч ен а авто рська .......................................... 221
§133 Р озділові зн аки при п рям ій мові,
я к а в кл ю чен а в автор ську .......................... 222
§134 Р озділові зн ак и при д ослівн и х ви разах,
що є член ам и речен н я ................................... 223
§135 Р озділові зн ак и в п ’єсах при н азв ах
дійових осіб і в авторськи х р ем ар к а х . .. 223
§136 Р озділові зн ак и при ц и татах .......................... 224

У ж и в а н н я л а п о к п р и п р ям ій мові ............. 225

§137 Л а п к и при в л асн и х н а з в а х ............................ 225
§138 Л а п к и не при в л асн и х н а зв а х ..................... 226

IX Ф Р А З Е О Л О Г ІЯ У К Р А ЇН С Ь К О Ї М ОВИ
§139 Основні типи ф р азе о л о гіч н и х одиниць
у сучасній у к р аїн сь к ій мові ..................... 227
§140 Ф разеологічн і зр о щ ен н я ................................... 229
§141 Ф разеологічн і єдності .......................................... 230
§142 Ф разеол огіч н і сп о л у ч ен н я .............................. 231
§143 П р и с л ів ’я та п р и к азк и ........................................ 231
§144 Ф разеологічн і зб ірн и ки у к р аїн сь к о ї мови 234
XII

X З А Г А Л Ь Н І П И Т А Н Н Я С Т И Л ІС Т И К И
$145 С тильові різн ови ди сучасної
у кр аїн сько ї л ітер ату р н о ї мови ................. 235
$146 З а г а л ь н а стилістика. її зав д ан н я .
зміст і віднош ення до сум іж н и х
м овозн авчи х ди сц и п л ін ............................... 239
$147. Типові стилістичні недоліки, щ о
т р ап л я ю ть ся у пресі ................................... 243

X I П О Р Я Д О К С Л ІВ
$148. З а га л ь н і за у в а ж е н н я ......................................... 256
§149 М ісце підмета і п ри судк а в реченні ....... . 257
$150 М ісце о зн ач ен н я в реченні ............................. 258
$151 М ісце д о д атку в реченні .................................. 258
$152 Місце обставин в реченні ................................ 258

X II Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ і Т Р А Н С К Р И П Ц ІЯ
$153 З а г а л ь н і відомості .............................................. 260
$154 Ін тер н ац іо н ал ьн а (н ау к о ва) тр ан сл ітер ац ія 261
$155 А н гл ій ська тр ан сл ітер ац ія ................................ 262
$156 Ф р ан ц узька тран сл ітерац ія ................................ 263
$157 Н ім ецька тр ан сл ітер ац ія ...................................... 264
$158 Е сп ан сь к а т р ан сл ітер ац ія ................................... 264
§159 П о р ту га л ь сь к а тр ан сл ітер ац ія ..................... 265

X III Н А Й Б ІЛ Ь Ш Е В Ж И В А Н І С К О Р О Ч Е Н Н Я
$160 С корочення н азов о р ган ізац ій та устан ов 267
$161 С корочен ня слів ...................................................... 272

X IV Д О Д А Т О К
§162 В и т я г з ,,У країн ського П р а в о п и су ” , Х а р к ів 276

X V Р ІЗ Н Е
§163 С писок ум овних скорочень .............................. 283
 ПЕРЕДМОВА Д-РА ЛУКИ ЛУЦЕВА

Д У Ж Е П О Т Р ІБ Н А К Н И Ж К А

Н емає найменшого сум ніву в тому, що кожна л ю д и ­

на хотіла б правильно користуватися своєю рідною мо-
вою в слові й на письмі. У держ авних народів дбають
про це ш коли♦ М и в розсіянні на чужині можемо це зро-
бити> користуючись відповідною книж кою. Біда, тільки в
тому, що досі такої книжки в нас не б у л о .
Та ось знайш лися два завзяті борці за те, щоб наші
л ю д и мали змогу і в слові і в письмі правильно користу­
ватися своєю рідною мовою. Кость Ц еркевич і Вадим
П авловський стараються вже від кількох років допома­
гати нашим лю дям правильно говорити й писати рідною
моеою. Т епер вони ук ла ли нову книжку <— „Д овідник з
української мови \ яка потрібна кожному, хто дбає про
правильність і чистоту своєї мови чи в щоденній розмові,
чи в суспільном у житті, чи на письмі.
У порядники слуш но підкреслюють, що „вони докла­
л и всіх зуси ль, щоб дати до рук українському читачеві
добрий новий посібник, з якого він міг би користати і
в суспільном у житті”.
В они не є зарозумілі; вони обіцяють, що „якщо все
т,аки трапляться в тексті якісь недоліки, то вони поправ-
лять їх у наступному в и д а н н і А наступне видання на­
певне скоро появиться, бо цей „Д овідн ик” повинен стати
не тільки настільною книжкою д л я кожного українця,
а ле й ш кільною книжкою в ш колах українознавства. З
нього м огли б користати і наші свящ еники, щоб правиль­
но виголошувати свої проповіді в церкві, та й усі про­
м о вц і публіцисти тощо, щоб дати взірці доброї рідної
мови тим, що їх слухають або читають.
„Д овідник з української м ови” К. Ц еркевич а й В .
П авловського повинен стати також ш кільним підручни­
ком if вищ их ш колах ц країнознавства. О чевидно, що без

X III
x rv
нього не зможе обійтися студент, який вивчатиме укра­
їнську мову у високих ш колах. У кладаю чи цей довідник,
упорядники використали аж 12 праць визначних мово-
знавців і вони мають оправдану надію , що їх „Д овідн ик "
з успіхом допоможе численним нашим лю дям на чужині
поправити свою мову в слові і в письмі. # дум аю , и/о яг~
дто яе бдое жалкувати, /соли дістане цю книжку в свої
руки !
Треба дивуватися завзятості й наполегливості упо~
рядників, я а с і не дбають про матеріяльні користі, але ви-
ходять тільки з ідейних м іркувань, допомогти тим,
дгга бажає опанувати рідну м ову. Такої книжки немає на
У країні, бо гам російський окупант намагається штучно
підтримувати москалізми і впрвадж ує все нові, и/об
гляд а ло ,наша мова „дуже близька” до російської
мови. К олись російський царськиий уряд забороняв у к ­
раїнську м ову в офіційному вжитку та в письмі; тепер
російський комуністичний уряд робить хитріше — вія
намагається псувати українську м ову, щоб наблизити її
до російської, г^об потроху зникла українська мова,, и р б
врешті можна б уло заступити її „мовою П уш кіна й Лє~
н ін а \
Вже співпраця пані проф. Наталії П а зу н я к і м ґр-а
М и к о л и Д у п л я к а є повною запорукою , г^о „Д овід­
ник* є добре опрацьований і він виконає своє завдання.
А л е треба його мати і вживати.

Д~р J1. Луців

 ПЕРЕДМОВА УПОРЯДНИКІВ
Наш а преса час до часу пише про потребу вивчати
українську мову і про її значення для існування укра­
їнської спільноти в діяспорі. Наш і міродайні організації
й установи (ш коли, організації молоді) домагаються, щоб
українська суспільність, зокрема молодша ґенерація,
вп ливала на своїх дітей і вчила їх української мови. Н аш і
ш коли у країнознавства охоплюють своєю мережею щораз
ширші терени. Проте, незважаючи на ці успіхи, наша
громада дедалі все більше байдуже ставиться до укра­
їнської книжки й до української мови, забуваю чи про
трагічні наслідки того стану, коли наша молодь перестане
говорити українською мовою і відцурається її, навіть
відцурається свого українства.
Д е лежить причина зл а ? Д е треба шукати ш ляхів, щоб
урятувати еміграцію від денаціоналізації?
Н а наш у дум ку, одною з причин є та, що українська
еміґрація не має відповідних джерел, які допомагали б
усім українцям, незалежно від їхнього віку, піднести своє
знання мови, щоб свідомо культивувати український д у х
і українськість у своїй українській громаді. Якщо наші
ш коли у країнознавства можуть, завдяки відповідним під­
ручникам , навчити дітей української мови, то їхні батьки
і все старше громадянство не має довідників, щоб від­
свіжити своє знання мови й піднести свою мовну свідо­
мість.
Тцт саме й має стати в пригоді наш Д О В ІД Н И К З
У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О В И .
Він потрібний кожному, хто дбає про правильність
і чистоту своєї мови чи в щоденній розмові, чи в суспіль­
ному житті, чи на письмі.
Ц ей Д овідник стане в пригоді й молодшій ґенерацїі —

XV
XVI

американцям українського роду < — які мають менше на­

годи пізнати на практиці правильну вим ову й особливості
української літературної мови.
Мета нашого видання саме і є дати довідковий матеріял
з широкого обсягу питань, що виникають при вживанні
української мови. Н е заглиблю ю чись у теорію, воно дає
практичні вказівки та правила вимови, правопису, основні
правила граматики, вживання розділових знаків; воно дає
уявлення й про різні стилі мови, про те, як писати укра­
їнськими літерами слова з чужих мов -—• і навпаки, та дає
багато інших відомостей.
Щ о б скласти такий Д овідник, ми звернулися до від­
повідних вже надрукованих праць наш их мовознавців і
вибрали з них найпотрібніший практичний матеріял д ля
довідок.
З практичних причин ми використали праці наш их
емІґрантських мовознавців і авторів з Радянської України.
М и вважали, що в нашому Д овідникові треба дати чита­
чеві уявлення про те, як розвивається українська мова
на У країні під радянською владою .
П р и укладанні цього Довідника упорядники викорис­
тали такі матеріяли:

1. У К Р А ЇН С Ь К И Й П Р А В О П И С Горигінальний, т.зв.
Х арківський правопис]. Державне Видавництво
України, Х а р к ів , 1929. (Затверджений Держ авною
Комісією для впорядкування українського правопису
при Н К О і підписаний Н ародним Комісаром Освіти
М и к о ло ю С крипником дня 6 вересня 1928 року в
Х а р ко ві.)
2. Іван Зілинський, У К Р А ЇН С Ь К И Й П Р А В О П И С ,
3-тє доповнене видання. Українське видавництво,
Краків-Л ьвіє, 1943, стор. 1-57 і 73-76,
3. Петро О ксаненко, У К Р А ЇН С Ь К И Й П Р А В О П И С .
О бласне Представництво Української Е м іґрації,
А в ґс б у р ґ, 1946, стор. 18-37.
4. П роф . В. Катран, Г Р А М А Т И К А У К Р А ЇН С Ь К О Ї
М О В И , Ч А С Т И Н А І, М ангайм , 1946, стор. 129-
130.
5. Я рослав Рудницький, Ч У Ж О М О В Н І Т Р А Н С Л І­
Т Е Р А Ц ІЇ У К Р А ЇН С Ь К И Х Н А З В , Центральне
Представництво Української Еміґрації, 1948, стор.
1 - 6.
6. О лександер П анейко, Г Р А М А Т И К А У К Р А ЇН С Ь ­
К О Ї М О В И , накладом Романа С мука, А в ґс б у р ґ,
1950, стор. 13, 16.
 XVII

7. В. С. Ващенко, У К Р А ЇН С Ь К А М О В А , 2-ге виправ­

лене видання, Видавництво Х арківського Держав­
ного Університету, Х а р к ів, 1961, стор. 5-25, 48-49,
54-63, 66-78, <57-93.
5. М . А. Ж овтобрюх і Б. М . К у л и к , К У Р С С У Ч А С ­
Н О Ї У К Р А ЇН С Ь К О Ї Л І Т Е Р А Т У Р Н О Ї М О В И ,
/-ш а частина,, „Радянська ш кола”, Київ, 1961, crop.
4-77, 194-200,
9. М . П . Івченко, С У Ч А С Н А У К Р А ЇН С Ь К А Л І Т Е ­
Р А Т У Р Н А М О В А , Видавництво Київського У ні­
верситету, К иїв, 1962, стор. 123-134, 512-516.
70. /. / \ Ч ередниченко, Н А Р И С И З З А Г А Л Ь Н О Ї
С Т И Л І С Т И К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О В И , Видав­
ництво „Радянська ш кола”, Київ, 1962.
11. А . А. Б У Р Я Ч О К , Л . С . П алам арчук, В . М . Руса-
нівський, Н . І. Тоцька, Д О В ІД Н И К З У К Р А ЇН С Ь ­
К О Ї О Р Ф О Г Р А Ф ІЇ Т А П У Н К Т У А Ц ІЇ , В идав­
ництво „Радянська ш кола”, Київ, 1964, стор. 5-10,
119-185.
72. О лекса Синявський, Н О Р М И У К Р А ЇН С Ь К О Ї Л І­
Т Е Р А Т У Р Н О Ї М О В И , Видавництво „Життя і
ш кола \ Стейт Каледж , П а., 1967, стор, 153-168.
73. Яр. Р удницький, У К Р А ЇН С Ь К И Й П Р А В О П И С ,
6-ге видання, Н ью -Й орк, 1979, стор. 27-28, 33.

#/с і в попередніх виданнях нашого товариства, так і в

Д овідникові з української мови, там, де було використано
тексти з сучасних радянських видань зі зрусиф ікованим
правописом, його замінено на соборницький Х арківський
правопис, вироблений і ухвалений Всеукраїнською А к а ­
демією Н а у к у Києві 1928 року і прийнятий у Західній
Україні 1929 року Н ауковим Товариством ім: Т. Ш е в ­
ченка (пізніш е радянська влада кілька разів зміняла цей
правопис — г/ 7930, 7934, 7945 і в 7964 pp. — щ оразу все
більше наближаючи його до російського правопису).
У порядники цього видання дотримувалися соборниць-
кого Х арківського правопису, зафіксованого в П Р А В О ­
П И С Н О М У С Л О В Н И К У Г. Голоскевича. Ц ей словник
тепер заборонений радянською владою на У країні, але
його передруковано в С ІЛ А за апробатою Украінської
В ільної Академ ії Н а у к (Н ью -Й орк, 1952) і на ньому
базується також і нововиданий П Р А В О П И С Н И Й
С Л О В Н И К У К Р А ЇН С Ь К О Ї М О В И за ред, Я р . Р у д -
ницького та К. Ц еркевич а (Н ью -Й о р к - М онтреаль,
1979). Ц ього правопису дотримувалися й дотримуються
такі наші найвидатніші мовознавці, як, напр., проф. 77.
X VIII

К овалів (f ), Митрополит д -р І . О гієнко ( f ) t проф. О дар-

ченко, проф . Яр. Р уд ницький, проф . В. Ч апленко, п роф .
Ю . Ш евельо в та інші,
Тексти використаних видань упорядники відредагували,
намагаючись усунути з н их російські слова, вислови ,
звороти та р усизм и, а обов'язкову під більшовизмом р а ­
дянську комуністичну ф разеологію та приклади радян­
сько-великодерж авницького проросійського пропаґандного
характеру замінити національно-українським и або нев-
тральними прикладам и.
О працьовую чи м овну термінологію, мовні правила й
приклади до н и х, упорядники так само намагалися дотри­
муватися граматичних правил в їхньом у стані до почат­
ку русиф ікації, себто в такому стані, я/шй зберігають
наші українські мовознавці в діяспорі. Т а к , окрім понов­
ленн я літери яку радянський режим у с у н у в з ужитку
в українській мові, та інш их чисто правописних поправок,
лей поновили „кличний відм інок", я/шй на Радянській
У країні заступлено тепер „кличною ф орм ою ”, на ш ляху
наближення української мови до російської (російська ж
бо мова взагалі не має ані кличного відм інку, ані навіть
окремої „кличної ф орм и" ). У порядники так само відно­
ви л и правдиві українські закінчення „~ові”, ,,-ві”, „-еві”
у давальном у відмінкові однини іменників д ругої відміни
в додаток до закінчень на у ” та ю ” ( єдиних , я а с і
радянський режим намагається застосовувати, бо вони
однакові з російськими); назад впровадили закінчення
„-сти” в родовом у відм інку однини . . . М и доклали всіх
зуси ль, хцоб дати до ру/с українському читачеві добрий
мовний посібник, з якого він міг би користати і вдома,
і в суспільном у житті.
Я кщ о все таки трапляться в тексті якісь недоліки , ми
виправимо їх у наступному виданні.
Н ам хотілося б, іцоб цей Д овідник знайш ов ш ля х і до
наш их братів у Радянській У країні, и^об вони м огли по­
рівняти й переконатись, я/су ш коду робить чужий духом
і ф ормою радянський режим українському народові, руси-
ф ікую чи його мову.

Кость Ц еркевич
Вадим П авловський
І. В С Т У П Н І ВІДОМОСТІ

§1. МОВА, Н А У К А ПРО МОВУ

М о в а — с у с п і л ь н е явище. Вона є н а й в а ж ли -
в і ш и м з а с о б о м - с п і л к у в а н н я л ю д е й і висловлен -
ня ї х н і х д у м о к . М ова людини дуж е складна. Вона ви­
никла з потреби людей обмінюватися думками в процесі а к ­
тивної діяльности і стала задовольняти різноманітні вимоги.
Б ез неї неможливі були б суспільне життя, виробництво і ви ­
робничі відносини. Отже, без мови не могло б існувати саме
суспільство. Вона міцно зв’язана з мисленням і допомагає лю ­
дині розвивати свої думки й знання, передавати їх з покоління
в покоління.
Кожний народ дбає про культуру своєї мови. Д обре розви­
нена мова допом агає людському колективові вдосконалювати
свою науку, техніку, освіту, мистецтво, організовувати працю
тощо. Мовні хиби і всіляка неуважність переш коджають н ал а­
годжувати повсякденне життя. Помилки в мовленні виклика­
ють помилки й непорозуміння і в праці. Через те мову треба
вивчати, добре її знати й правильно нею користуватися і в такий
спосіб кращ е висловлювати свої думки, баж ання, почуття.
У побудові мови і її житті є свої закони, яких порушувати не
можна. Вчені визначили і сформулювали певні правила, яких
треба додержуватись, користуючись мовою. Такі правила, об­
ґрунтовані практикою, вироблялися протягом віків на добрих
зр азк ах народної мови, мови м истців пера, мови вчених та ін.
При вивченні мови треба добре зрозуміти її побудову, при­
слухатись до того, як говорить народ, придивлятись до напи­
сання Найменші порушення правил мовлення часто дово­
дять і до порушення змісту. Хиби мовлення можуть викликати
також різноманітні непорозуміння в нашому житті й праці. Не
можна вваж ати правильним, наприклад, такий вислів:
Сусідка передала дідові гроші на зберігання.
Тут не ясно, чи сусідка передала свої гроші на зберігання
дідові, чи вона передала гроші, які належ али дідові, на збе­
рігання комусь чи кудись, наприклад, до щ адничої каси.

1
2

Не можна вваж ати рівнозначними такі два вислови:

1. Ми літ п'ять не бачились.
2. Ми п'ять літ не бачились.
Якщо в першому з них означено приблизний відрізок часу
(близько п’яти л іт), то в другому — вже точний, цілком пев­
ний.
Різна вимова одного вислову може створити різні значення,
як-от:
Л я гл о сонце за горою ,
Зірки засіяли
Т. Ш е в ч е н к о .

Тут павза після слова сонце показувала б, що засіяли за

горою зірки. Справді ж треба робити зупинку голосу після
слова горою, як це й позначено комою, бо мова йде про те, що
сонце лягло за горою.
Пор. ще такі приклади:
1. А я руш аю в путь— н ову стрічать весн у . (М. Р и л ь с ь к и й ) .
2. А я руш аю в путь н о ву — стрічать весну.
3. Іду з роботи я, з з а в о д у маніфестацію стрічать (П. Т и ч и н а ) .
4. І д у з роботи я з за во д у , маніфестацію стрічать.

Треба точно додержуватися і правил написання. Н апри­

клад, не має пишеться окремо в таких випадках:
1. Не журиться Катерина
І гадки не має (Т. Ш е в ч е н к о ) .
2. Летить гол уб понад полем
Спочинку не має (Л. Г л і б о в ) .

Але в інших випадках немає пишеться разом:

1Ч Ярема сп іває,
Виглядає; а Оксани
Немає, немає (Т. Ш е в ч е н к о).
2. Є каяття, та вороття н е м а е (Л . Г л і б о в ) .

Так само різняться написанням на зустріч і назустріч, вбік

і в бік та ін.:
1. Чекай на зустріч скору (М. Б а ж а н ) .
2. Назустріч матері біжить дівча (М. К о ц ю б и н с ь к и й ) .
3. Вас злегка кольнуло в бік, заболіло під грудьм и (П. М и р н и й ) .
4. Він мчав по тісних вулицях, місив ногами глибокий пил, минав до­
ми, звертав убік (М. К о ц ю б й н с ь к и й ) .

Отже, треба відчувати відмінність усіх таких різновидів,

щоб розуміти, як точно служить мова людським відносинам.
Разом з іншими завданнями цей посібник >має також на меті
допомогти читачеві навчитися правильно вживати ті або ін­
ші різновиди мовлення.
 з

§2. У К РАЇН СЬК А Л ІТ Е Р А Т У Р Н А МОВА І Д ІЯ Л Е К Т И

Ж и за мова українського народу має загальнонародну ос­
нову, спільну для всіх її носіїв. Але, зберігаючи єдність у
всьому основному, вона має в своєму складі також окремі від­
мінності, які не порушують взаєморозуміння. Такі відмінності
наявні у більших або^менших груп мовців, віддалених терито-
ріяльно. Сукупність місцевих особливостей створює місцеві
різновиди єдиної загальнонародної мови, так звані діялекти,
або говори.
Крім того, існує ще вища форма живої народної мови —
літературна мова.
Отже, сучасна українська мова виступає реально в кіль­
кох своїх формах, створених у процесі тривалого історичного
розвитку.
Л і т е р а т у р н а м о в а — це ф о р м а з а г а л ь н о н а ­
р о д н о ї мови, п р и й н я т а д л я с у с п і л ь н и х у с т а ­
нов, п р е с и , н а у к и , л і т е р а т у р и , ш к о л и , т е а т р у ,
р а д і о тощо. В о н а п р и с т о с о в а н а до ш и р о к и х
вимог суспільного життя, науково в н о р м о в а ­
на і в і д ш л і ф о в а н а м а й с т р а м и слова.
Діялекти ( н а р і ч ч я , г б в о р и ) — це т е р и т о р і -
я л ь н і в і д г а л у ж е н н я з а г а л ь н о н а р о д н о ї мови,
які п і д п о р я д к о в а н і їй і о б с л у г о в у ю т ь лише
місцеві групи населення в їхньому повсяк­
д ен но м у житті. Д і я л е к т н і о с о б л и в о с т і мов­
л е н н я з р і д к а в и к о р и с т о в у ю т ь с я в літературних
творах для опису місцевого життя.
М ісцеві діялекти тепер уж е не творяться. Ц е — залишки
попередніх мовних формувань, що виникли на основі колиш­
ніх князівсько-февдальних (територіяльних) одиниць мовлен­
ня. П ісля револю ції 1917 р. і розвитку комунікації та
індустріялізації У країни, а також у дальш ому розвитку мови,
діялекти втрачаю ть свої риси і помітно зближую ться з л ітера­
турною мовою.
У країнська літературна мова, що виникла на основі серед-
ньонаддніпрянських говорів, дедалі більш е вдосконалю ється
та збагачується, вбирає в себе найбільш типові риси живих
говорів,
У складі української мови виділяють три досить широкі д і­
ялектні групи (наріччя), що відрізняються від літературної
норми як словником та звуковими особливостями, так і гр а ­
матичною будовою: п і в н і ч н о у к р а ї н с ь к і г о в о р и , що
знаходяться на північ від орієнтовної лінії Володимир-Волин-
ський — Ж итомир — Фастів — Переяслав-Хмельницький —
Пирятин — поблизу від р. Сули — Конотоп — р. Сейм; п і в ­
д е н н о - с х і д н і г о в о р и , що леж ать на схід від орієнтов­
ної лінії Ф ас тів — Тальне — П ервомайськ — гирло р. Д ністра;
п і в д е н н о - з а х і д н і г о в о р и , що поширені на захід
від цієї орієнтовної лінії.
# Кол. Ольвіопіль.
4

§3. П О Х О Д Ж Е Н Н Я І РО ЗВИ ТО К УКРАЇНСЬКОЇ

Л ІТЕ РА Т У РН О Ї МОВИ

На основі писемної мови в процесі історичного розвитку су ­

спільства звичайно й виникає л і т е р а т у р н а м о в а . Літера-
турною мовою, як це^ вж е зазначено, користуються всі наші
громадські організації та установи, ш кола, наука, м и стец ь к а літе­
ратура, газети, журнали, театр, радіо, кіно тощо. Літературна
мова обслуговує дуж е складні потреби суспільства, всі сфери
його діяльності!, а тому вона повинна бути добре організована,
мати унормований словн ик,, загальновж ивані граматичні форми,
усталену вимову й правопис, які є обов’язковими для всіх, хто
нею користується.
Загальновживані граматичні форми, унормований словниковий
склад та загальновизнані правила вимови й правопису становлять
норми літературної мови. Мовна норма має важливе соціяльне
значення. Адже тільки єдиний правопис і стала вимова, обо­
в ’язкові для всіх правила відмінювання слів і синтаксичних зв ’я з ­
ків між словами, однакове розуміння змісту вживаних слів,
єдиний наголос у словах по-справжньому створюють ті якості
літературної мови, що потрібні їй як засобові спілкування між
людьми.
Обов’язкові й усталені норми літературної мови складаю ться
поступово. Л ітературною вваж алася спершу лише мова писаних
або друкованих творів, тобто мова книжна. В період форму­
вання нації й розвитку національної мови функції літературної
мови поширюються й ускладнюються, вона стає загальн онаціо­
нальною, спільною для всіх членів нації. Роля літературної мови
в житті суспільства донаціонального періоду значно менша,
обмеженіша, ніж у період розвитку нації. В той час у функції
літературної іноді виступала мова мертва або чужа, далека від
ж ивої мови народу, наприклад, латинська у германських наро­
дів Західної Европи, у м адярів і в деяких західніх слов’ян (по­
ляків, чехів) або арабська у багатьох народів Сходу. К н и ж н о ю
л ітер ату р н о ю мовою д л я всіх східніх с л о в 'я н б у л а стар о сл о ­
в’я н с ь к а м ова з відповідною н ац іо н ал ь н о ю мовною доміш ­
к о ю : в Р у сі-У кр аїн і — к н и ж н а стар о ц ер ко в н а с л о в 'я н с ь к а
м ова з у кр аїн ськи м и мовним и елем ентам и, в Р осії (М осковії)
— з р о сій сь к и м и , в Б іл о р у сі — з б іл о р у ськ и м и .
В національній літературній мові, що виконує надзвичайно
широкі і важливі суспільні функції, остаточно складаю ться і
усталюються обов’язкові для всіх її членів літературні норми.
Основні норми, властиві книжній літературній мові, через школу,
м и стец ь к у літературу й інші шляхи культурного впливу
поширюються й закріплюються і в усному вж итку. Таким чином,
 5

створюються дві форми загальнонаціональної літературної мови —

писемна і усна.
В основі загальнонаціональної літературної мови завж ­
ди лежить жива народна мова.
Проте поняття «національна мова» і «літературна мова» не є
тотож ні; перше з них значно ширше від другого; воно включає
не тільки літературну мову, а й різні територіяльні діялекти,
яким властиві окремі лексичні, граматичні та фонетичні особли­
вості, що відрізняю ться від загальнонаціональних літературних
норм. Якщо літературна мова обслуговує всю націю в цілому
і має писемну й усну форми, то використання місцевих діялек-
тів обмежується лише усним вжитком у населення певної тери­
торії. Н аціональна мова включає також і різні мовні особливості,
що властиві представникам окремих професійних чи соціяльних
груп, тобто так звані професійні діялекти й соціяльні жаргони,
які характеризую ться наявністю в них специфічних слів і вира­
зів, відсутніх у загальнонародній мові.
Л ітературна мова й місцеві діялекти завжди перебувають
у певному взаємозв’язку, хоч на різних етапах суспільного роз­
витку взаємовідношення між ними виявляється по-різному. Сучас­
на літературна мова, будучи загальнонаціональною, уже своїм
походженням з в ’язана з місцевими діялектами, в її нормах на­
самперед відбивається лексична, фонетична і граматична система
гого діялекту, який ліг в основу формування національної мови.
Але, крім того, літературна мова, особливо її словниковий склад,
безперервно збагачується за рахунок народних говорів? Впливом
діялектних особливостей на літературні норми пояснюється ви­
никнення окремих паралелізмів і варіянтів у цих нормах, а часто
й поступова зміна їх.
Проте чим більш усталені норми літературної мови, чим
глибша традиція їх уживання, тим менш помітний вплив на них
особливостей народних говорів. При наявності в літературній
мові уже вироблених і загальноприйнятих норм, використання
без спеціяльної стилістичної настанови діялектизмів, які
порушують такі норми, не тільки не збагачує літературної
мови, а, навпаки, негативно впливає на неї. Ось чому потріб­
на боротьба із зловживанням у літературній мові місцеви­
ми словами, діялектними граматичними формами та місце­
вою вимовою, які порушують загальнонаціональні літературні
норми.
Л ітературна мова з свого боку постійно впливає на місцеві
говори і сприяє перебудові їх системи в напрямку зближення з
загальнонародною національною мовою. Особливо активно здій ­
снюється цей вплив тоді, коли весь народ у зв ’язку з загальним
культурним зростанням через школу, м и стецьку літературу,пресу,
радіомовлення й активну участь у громадсько-політичному житті
засвоює літературні норми.
* та нових слів нав'язаних з розвитком науки і техніки.
6
§4. УК РАЇН СЬК А Л ІТ Е РА Т У РН А МОВА

У країнська національна мова сформувалася на основі серед-

ньонаддніпрянських говорів. Граматична будова, словниковий
склад і фонетична система сучасної української літературної
мови також засвоїли найбільше рис саме цих говорів, наприклад,
закінчення давального відмінка однини -о в і, -е в і в іменниках
чоловічого роду ( братові, бригадирові, Василеві); закінчення
давального і місцевого відмінків однини -/ в іменниках м’якої
групи (волі, зем лі, солі, на зем лі, у морі, на к ін ц і); закінчення
орудного відмінка - о ю в однині іменників, прикметників і
займенників жіночого роду ( дорогою, сестрою, рідною, молодою,
вашою, нашою); форми іменників середнього роду на - н н я , - т т я
( значення, взут т я); закінчення називного відмінка однини -ш
у прикметниках м’якої груїіи чоловічого роду (синій, ж итній),
суфікс -іи і- у формах вищого ступеня прикметників ( рідніш ий,
ясніш ий); відмінкові форми особових займенників мене, теб е,
меніу тобі та зворотного себе, собі; пом’якшену вимову т у
дієслівному закінченні третьої особи ( робить, сидить, роблять,
сидять); секундарний голосний і на місці давньоруських о та е
в новому закритому складі (ст іл, сіль, ш \) і на місці дифтон­
га *6 у будь-якій позиції (в/к, л іт о , на ст іні); давню пом’якшену
вимову приголосного р на початку складу (рябий, рясно, косаря)
та інші.
Норми нової української літературної мови починають ск л а­
датися ще з кінця X V III і першої половини XIX століття. Вони
зароджую ться насамперед у творах І. П. Котляревського, який
в «Енеїді» та «Наталці Полтавці» вперше широко використав
у літературі народні полтавські говори; далі їх відшліфовують
і закріплюють в літературному вж итку такі письменники*, як
Є. П. Гребінка, Jl. І. Боровиковський, мова яких сформувалася
на основі полтавських говорів, та Г. Ф. Квітка-Основ’яненко,
в творах якого представлені слобожанські говори, що своїм по­
ходженням спільні з полтавськими і київськими та близькі до
них своїм складом.
Т. Г. Шевченко був першим справді народним українським
поетом, в його геніяльних національних творах найповніше в ті­
лювались думки, прагнення і сподівання народу. Він став твор­
цем нової української літературної мови. Ш ироко використо­
вуючи мову широких народних мас південної Київщ ини, багатющі
мовні скарби народної творчости та літературно-мовні надбання
своїх попередників, Шевченко підніс українську літературну
мову на вищий, якісно новий рівень розвитку.
Він збагатив українську літературу і н^род скарбами
світової культури, він відкрив нові можливості української
літературної мови в задоволенні суспільних потреб українського
народу.
Синтезуючи в органічну єдність ж иву народну мову й літе­
 7

ратурно-мовну спадщину, поширюючи тематику української літе­

ратури, Шевченко поповнює словниковий склад, розвиває синтак-
су , виробляє, удосконалю є і усталює граматичні та фонетичні
норми української літературної мови.
У країн ська літературна мова після Ш евченка збагачується,
розвивається й удосконалюється в творах таких видатних п о­
етів та письменників, як М арко Вовчок, М. П. Старицький,
І. К. Тобілевич, П анас М ирний, П. А. Грабовський, І. Я. Ф ранко,
Л еся У країн ка, М. М. Коцюбинський та ін.
Крім рис полтавсько-київських, або середньонаддніпрянських
говорів, українська літературна мова засвоює і синтезує також
окремі граматичні, фонетичні й лексичні особливості інших дія-
лектів південно-східнього наріччя, а також окремі риси говорів
північного і південно-західнього наріч україн ської мови, напри­
клад, стверділу вимову приголосного р на кінці слова (косар,
писар) і ш иплячих у формах типу лоша, курча, біж ать, лежать,
приставний н у різних відмінкових формах предметно-особового
займенника він у позиції після прийменників (до нього, у нього,
на ньому) тощо.
О днак українська літературна мова, як і більш ість мов у
царській Р осії, не мала умов для свого нормального розвитку.
Ц аризм душив творчі сили народу; поруч з іншими заходами,
царський у р яд посилював національний гніт, забороняв розвиток
національних літературних мов. У країнська літературна мова
була позбавлена можливостей нормального розвитку. Ц и ркуляр
царського міністра внутріш ніх справ В алуєва, виданий у 1863 p.,
проголош ував, що «ніякої особливої малоросійської мови не було,
немає й бути не може». Ц арським указом 1876 р. заборонялося
друкувати книги українською мовою в Росії, ввозити українські
книги, з-за кордону, а також влаш товувати українські вистави
та друкувати тексти українських пісень під нотами.
З а о ку п ац ії У кр аїн и Р осійською С Ф Р Р р у с и ф ік а ц ій н а
п о л іт и к а М оскви п рац ю є більш тон ко і д о сяга є б іл ьш е усп і­
х ів не ш л я х о м б р у тал ьн о ї з а г а л ь н о ї заборон и в ж и в а н н я у к ­
р аїн сь к о ї мови, а ш л я х о м п оступового к а л іч е н н я у к р а їн сь к о ї
мови під прап ором ,,у д о с к о н а л ю в а н н я ” і н аб л и ж е н н я її до
,,мови б ратн ього вел и кого росій ського н ар о д у ” . Ц е к а л іч е н ­
н я йде в усіх н а п р я м а х ; у зм ін ах п равопи су, в засм іч у в ан н і
у кр аїн сько ї мови руси зм ам и або й чисто російським и сло­
вами. К рім того в усіх ш к іл ь н и х п ід руч н и ках, у га зе т а х і по
радіо п р о вади ться п р о п а ган д а росій сько-ком ун істичн ої ідео­
л о гії Ччерез в и х в ал ю в ан н я ком ун істи ч н о-больш еви ц ької к о н ­
ституції, червоної армії, б о л ьш еви ц ьк и х вож дів, п ід к р есл ю ­
в ан н я керівної рол і російського „б р атн ьо го ” н арод у в історії
(н авіть у к р а їн сь к ій ), в кул ьтурі, в мистецтві і т. д.
8

§5. ПИ СЕМ Н А І УСН А ФОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ

Л ІТЕ РА Т У РН О Ї МОВИ
В сучасній українській літературній мові ш ироко використо­
вуються обидві її форми — писемна і усна.
Писемна форма літературн ої мови обслуговує різноманітні по­
треби народу в галузі науки, м и стец ької л ітератури , політики,
дер ж авн о ї і господарської д іяльн осте тощо. Вона розрахована на
сп іл ку ван н я з необмеженою кількістю осіб; той, хто є її автором,
не має безпосереднього з в ’язку з тими, хто її використовує; в
писемній мові не можна застосувати такі додаткові засоби, що
властиві усній мові або її супроводять, як інтонація чи будь-які
ж естио^та м ім ік а; при використанні* писемної мови відсутні ті
умови, при яких вона створю валась. Всі ці причини викликаю ть
високі вимоги до ор ган ізац ії писемної мови, до її повноти, чіт-
кости оформлення, ясности виклад у думки.
Усна ф орм а літературн ої мови переваж но обслуговує поточні
потреби сп ілкуван ня в суспільстві між людьми, безпосередньо
з в ’язаними між собою. К ількість учасників усного сп ілкуван н я
обмежена. Розумінню усної мови сприяє інтонація, додаткові
рухи розмовляю чих, умови, в яких відбувається розмова. У час­
ники усної розмови мають змогу уточнити й додатково з ’ясувати
те, що виявиться незрозумілим. Тому усній мові не властива така
повнота в словесному і граматичному оформленні думок, я к це
спостерігається в мові писемній.
Саме тому в писемній мові використовую ться переваж но повні
речення, а в усній, що звичайно явл яє діялог, дуж е поширені
неповні речення. Писемній мові властиві не тіл ьки прості, а й
складні речення, які дуж е часто в ній навіть переваж аю ть; в ж и ­
вання їх викликається потребою оформити й повно розгорнути
складн у дум ку, що передається тим, хто не присутній при роз­
мові. В усній мові такі речення м ож ливі, але д ля неї характерн е
переваж не використання простих коротких речень, бо при без­
посередньому спілкуван ні висловлена думка часто стає зрозумілою
з півслова, з одного н атяку, і розгорнуте оформлення її не потрібне.
Писемна й усна форми літературн ої мови характеризую ться
і деякими особливостями у використанні словникового багатства
н ац іон альн ої мови. Я кщ о в писемній мові потрібні слова доби­
раю ться більш суворо, з урахуванням літературн ої тр ад и ц ії, то
в усній мож ливе вж ивання і таких розмовних слів, які перебу­
вають на межі з діялектною лексикою. О скільки усна мова го ­
ловним чином обслуговує побутові і виробничі потреби су сп іл ь ­
ства, то в ній звичайно переваж ає лексика побутового та вироб­
ничого характеру і значно менше, ніж у книж ній, або писемній,
мові, поширені слова з абстрактним змістом.
П роте чіткої меж.і в доборі граматичних і лексичних засобів
між писемною й усною формами літературн ої мови провести не
можна.
 9

§6. ОКРЕМ І О Д И Н И Ц І МОВИ

Наш е мовлення (розповідь, опис, лист, запитання, відпо­

відь тощо) не є суцільним, неподільним. Легко помітити, що
цілий вислів складається з окремих частин. Ці частини станов­
лять такі одиниці, що виступають і самостійно, передаючи
якийсь зміст, поняття, назву і т. ін. Вони пов’язані між собою
в цілому вислові, проте легко виділяються і можуть увіходити
також в інше мовлення. Такими одиницями є слова і речення
Крім того, розрізняють іще звуки мови, з допомогою яких тво­
ряться слова.
С л о в о — це о с н о в н а і н е п о д і л ь н а на менші,
р і в н о з н а ч н і їй самій, е л е м е н т и мовна одини­
ця, щ о с к л а д а є т ь с я і з з в у к і в ч и з о д н о г о з в у ­
ка і с л у ж и т ь н а з в о ю д л я п е в ни х п р е д м е т і в ,
ї х н і х оз на к , д і й і я в и щ о б ’є к т и в н о г о світу
а б о т і л ь к и в к а з у є н а н и х чи на взаємини
м і ж н и м и в ж и т т і , а т а к о ж ви сл о вл ю є п о ' ч у т т я
л ю д и н и , її с т а в л е н н я д о з о в н і ш н ь о г о о т о ч е н ­
ня тощо.
Якщо взяти для прикладу якийсь вислів, то можна побачи­
ти, що він складається з окремих слів:
1. Ш ирокий Д н іп р не гомонить (T. Ш е в ч е н к о ) .
2. Д у н у в вітер понад ставом (T. Ш е в ч е н к о ) .
3. Г ойдає во гк у черемшину
Весни всевлад н ої рука (М. Р и л ь с ь к и й ) .

Перший вираз складається з чотирьох слів. Одне з них,

друге від початку, є назва ріки, перше — назва її ознаки, чет­
верте — назва дії, третє — заперечення цієї дії. У другому
прикладі перше слово означає дію, друге—явище природи,
третє — визначає місце і напрям дії, четверте — назву водойми.
У третьому прикладі перше слово означає дію, друге —
ознаку, третє — назву рослини, четверте — назву пори року
і т. д.
При творенні змісту цілого вислову слова можуть зміню ва­
тись, як от:

1. Сердитий вітер завива.

2. І листя пож овкле вітри рознесли.
3. Г уляй , вітре, полем.
4. У гаю, гаю , вітру нігмає.
5. Там з вітром м огила в степу розм овляє.
(Т. Шевченко)

Тут у кожному прикладі є слово вітер, але воно виступає

в різних формах. Така властивість слова дає йому можливість
пристосовуватися до інших слів, тобто пов’язуватися з іншими
словами та з виразом у цілості.
10

Крім того, слова можуть видозмінюватися ще за допомо­

гою додавання або віднімання таких значущ их частин, які
вносять нові якості в зміст самого слова. В такому разі ство­
рюється і споріднене, але вже інше слово. Н априклад, від
слова дуб можна утворити ще й слово дубок, яке становить
зменш ену назву. Від слова риба утворю ється слово ри­
балка, що означає назву людини, яка виловлює рибу. Від сло­
ва казати утворюється слово сказати, що означає закінчену
дію і т. д.
Р е ч е н н я — це в и к л и к а н а п о т р е б а м и с п і л к у ­
в а н н я м о в н а о д и н и ц я , я к а с к л а д а є т ь с я з по­
в ’я з а н и х між собою слів і п е р е д а є о к р е м у ,
закінчену в певних обставинах мовлення,
думку.
За д о п о м о г о ю речення формується сама
думка і виявляється ставлення людини до
зовніш нього оточення.
Речення становить складну або просту
єдність, організовану з слів, а іноді ство­
рену навіть з о д н о г о слова, але з закінче-
ноюінтонацією.
Кожне речення вимовляється так, що в кінці його робить­
ся виразна павза (зниження голосу). П авза означає, що
мовець закінчив думку, висловлену в реченні. П авзою відмеж о­
вується, таким чином, одне речення від іншого.
Досить узяти для прикладу якийсь текст, щоб побачити, що
він розчленований на речення:
Сонце сіло. Землю обняла тиха ніч. Небо розгорнуло на*
мет свій — синій, широкий, глибокий. Зорі, мов малі діти, ви­
дивлялися з його своїми блискучими очима. М ісяць плив по
небу, розливаючи біле світло, котре міш алося з вечірніми по-
мерками. Безж урно він дивився на гори, долини, на втихаюче
місто (П. М ирний).
Цей текст з описом вечора розподіляється на шестеро ре*
чень. Кожне з них — самостійна частина цілого опису: одне
розповідає про захід сонця, д р у г е — про наставання ночі, тре­
тє — про нічне небо і т. д. П ’яте й шосте речення пов’язані
між собою тісніше, ніж з іншими, бо вони обидва описують мі­
сяць. Але кожне з них розповідає по-різному, характеризує
місяць з різних боків.
Розподіл тексту на речення і будова самого речення зал е­
жить від волі співбесідника, морця, який може ставити різні
завдання щодо висловлення. Він може розширити або зменш и­
ти речення* щось додати до нього або відняти, змінити його
і перебудувати. Усі такі видозміни можливі залеж но від тою ,
яку думку та як хоче висловити співрозмовник. Будь-яка пе­
ребудова речення обов’язково викликає деяку зміну або пору­
шення його змісту.
 11

Автор поданого тут тексту з описом вечора розповів про

місяць двома реченнями, а не поєднав їх в одно тому, що, опи­
савши світло місяця, він хотів окремо звернути увагу читача
на те, як місяць освітлював місцевість. Опис вийшов через
те яскравіший, виразніший.
Друге речення могло б бути й без слова тиха, якби автор
не мав наміру говорити про тишу ночі.
Тпетє речення можна було б подати й у такому вигляді:
Небо розгорнуло свій синій, широкий, глибокий намет.
Але в цій побудові воно було б позбавлене властивости під­
креслено враж ати наші почуття. Ознаки намету були б не та ­
кі яскраві, як їх хоче подати автор. Речення без наявности
слів синій, ш ирокий утратило б свою виразність.
Отже, при побудові речення мовець мусить зваж ати на те,
що сам е та як він хоче висловити.
З в у к (або ф о н е м а ) — це н а й м е н ш а о д и н и ц я
мови, я к а п о р я д з і н ш и м и з в у к а м и і в з в ’яз к у
з н ' и ми б е р е у ч а с т ь у т в о р е н н і с л о в а « а бо в
його зміні, р о з р і з н ю ю ч и зн ач ен ня .
Наприклад, слово будинок має сім таких мовних звуків:
б, у, д, и, н, о, к. Кожний звук можна вимовити окремо. Якщо
вилучити звук к, то слово втратить своє значення; те ж саме
станеться, коли вилучити звук б або якийсь інший звук.
Слово хл іб складається з чотирьох звуків і вилучення хоч
би одного з них порушує значення слова, руйнує його.
Хоч окремо взятий звук о не має значення, але в складі
слова він дуж е важ лива одиниця. Бувають іноді такі випад­
ки, що е і н може зовсім змінити значення ’і таким чином при­
вести навіть до виникнення іншої назви. Так от, слово місто
перетворюється на слово міст, якщо відкинути кінцевий звук о
Перше слово ясно виявляє себе з такого речення:
Місто К иїв — столиця У країни.
Д руге слово вж е може бути в такому реченні:
Через Д ніпро будують новий міст.

§7. ОСНОВНІ РО ЗД ІЛ И Н АУ К И ПРО СУЧАСНУ МОВУ

М ова, як складне явище, потребує до себе багато уваги,

ї ї не можна зрозуміти без докладного вивчення кожного
складника. Через те слід поступово вивчати кожний розділ,
кожне правило і спостерігати за різноманітними зразками. А
все це разом виявить багатство засобів, якими повинен кори­
стуватися мовець у повсякденному спілкуванні, у складних
обставинах мовлення, у науці, техніці і т. п.
Залеж но від того, яка одиниця мовлення і які саме особ­
ливості цієї одиниці вивчаються, склалось кілька розділів у на-
12

уці про мову. Кожний з них дістав Свою назву. Д л я практич­

ного користування мовою слід знати такі розділи: фонетику,
лексику, морфологію, синтаксу (морфологію і сизнтаксу ра­
зом звуть ще граматикою ), ортоепію , ортограф ію , пунктуацію
та стилістику. У кожному з цих розділів є свої завдання, свої
особливості і свої правила, що ними треба керуватися в проце­
сі мовлення та записування мови; для кожного з них характер­
ний окремий спосіб вивчення.
Основу знань про мову дають правила фонетики і грам а­
тики, які й треба вивчати систематично. П равила ортоепії,
ортограф ії, пунктуації та стилістики спираються на фонетико-
граматичні положення, через те їх доцільно вивчати поряд з
основними і в зв ’язку з ними. Крім того, для глибшого розу­
міння сутности мовних явищ доводиться залучати відомості з
історії мови, які допомагають зрозуміти та обгрунтувати слуш­
ність правил сучасної мови.
Фонетика вивчає склад і утворення звуків
л ю д с ь к о ї м о в и та з н а ч е н н я їх для п о б у д о в и
слів.
Отже, цей розділ установлює, які звуки є в сучасній укра­
їнській мові та як треба ними користуватися, щоб правильно
і найкращ е переказувати зміст, передавати людські думки і
почуття.
Л ек си ка (лексикологія) вивчає склад слів
н а ш о ї мови, з н а ч е н н я їх і в ж и в а н н я .
Вона виділяє різні групи слів, зокрема основну частину
їх, слова загальновж ивані, старіші й новіші творення, слова,
що служать для передання емоцій, і т. п. Групування слів дає
можливість вияснити, як саме в різних обставинах мовленіня
треба користуватися ними.
Г р а м а т и к а в и в ч а є д і юч і в жи в і й мові пра ­
в и л а з мі н и , т в о р е н н я і с п о л у ч е н н я сл і в у ре­
ч е н н і . Ці правила визначаються законами
ж и т т я і р о з в и т к у мови.
Морфологія — частина граматики, що ви­
вчає зміну слів і їхню будову.
С и н т а к с а — ч а с т и н а г р а м а т и к и , що в и в ч а в
засоби с п о л у ч е н н я слів у реченні, будову
різних типів речення.
Граматика має справу з найбільш стійкою частиною мов­
ної будови, саме з тим спільним, що властиве цілим групам
слів: спільні способи відмінювання їх, творення, спільні значен­
ня (роду, числа, часу тощ о), спільні способи зв ’язку слів та
інші однотипні, загальні явища, створювані цілим рядом окре­
мих значень різних слів.
Ортоепія вивчає правила єдиної загаль­
н о п р и й н я т о ї в и м о в и , що с т а н о в и т ь л і т е р а т у р ­
ну норму.
 13

Вона допомогає швидкому й легкому розумінню звукової

мови, прискорює спілкування, уточнює його. Сюди належить
також наголос та інтонація. П равильне користування цими
засобами підвищує культуру мовлення.
Ортографія (правопис) вивчає правила
загальноприйнятого відображення мови на
письмі.
Вона вводить однотипне, однакове написання, обов’язкове
для всіх носіїв мови, найбільш ясне і зрозуміле для них.
П у н к т у а ц ія вивчає п равила в ж ива ння роз­
д і л о в и х з н а к і в у п и с е м н і й мові .
Вона регулює вживання знаків, які членують цілий текст
або речення на частини і цим сприяють ясності й точності пе­
редачі усної мови на письмі.
Стилістика вивчає принципи добору з усьо­
го з а п а с у м о в н и х з а с о б і в с а м е тих, я к і в п е в ­
них о б с т а в и н а х в и я в л я ю т ь с я най бі ль ш від­
повідними і вдалими для точного й в и р а з ­
ного в и с л о в л е н н я д у м о к та почув ань .
Отже, стилістика розрізняє численні форми й варіянти в
організації мовлення, пристосовані до різних умов і різних
завдань спілкування. Вона виробляє вміння розрізняти подіб­
ні і близькі способи висловлення й добирати серед них най­
більш відповідні для кожного випадку мовлення, щоб вдало
доповнити висловлення основного ще й деякими відтінками. Не
однакових засобів у своїй побудові потребує, наприклад, мова
ділова, поетична, усно-розмовна і т. д. Усе це різні мовні стилі.
В такому доборі виявляється мовна майстерність, уміння ор­
ганізувати м и сте ц ь к і якості мови.
* * *

Усі розділи науки про сучасну мову тісно зв’язані між со­
бою, хоч кожний з них і має свої особливості. Д обре знання
мови набувається в результаті опрацювання всіх розділів. Ор-
тоепія найбільше зв ’язана з фонетикою, через те й правила її
виникають при вивченні фонетики. Правопис добре засвою­
ється в процесі вивчення фонетики й морфології, а пунктуа­
ція — на основі синтакси. Через те важ ко відмежувати кож­
ний розділ науки про мову, а практично це часто буває й не
зовсім доцільно.
 II. Ф О Н Е Т И К А

§8. П Р Е Д М Е Т І ЗА В Д А Н Н Я ФОНЕТИКИ

Ф о н е т и к о ю (від грецького слова phorietikos— звуковий)

називається розділ мовознавчої науки, який вивчає звуковий
склад мови. Ф онетика україн ської мови дослідж ує звукову си ­
стему, що властива українській мові, вивчає умови творення
зву ків, їх ролю в оформленні лю дської дум ки, їх клясифікацію ,
різні зміни та чергування.
У звуковій мові, як а є основним знаряддям сп ілкуван ня людей,
всі мовні значення висловлю ю ться тільки за допомогою звуків,
отже, звуки є матеріяльним засобом реалізац ії в мові грам атич­
них категорій і найрізноманітніш их лексичних значень слів
Саме тому фонетика тісно з в ’язан а з іншими розділами науки
про мову — лексикологією та граматикою (морфологією і синтак-
с о ю ). Т ак, наприклад, слова бік, р ік , с ік , т ік розрізняю ться
між собою своїм лексичним значенням, що висловлю ється різним
їх звуковим складом. За допомогою звуків розрізняється грам а­
тична категорія відмінка (школа — школи — школі — ш колу —
школою), числа (батько — бат ьки), особи {ходж у — ходиш) і т. д.
Л ексичне значення слів є предметом вивчення лекси к ол огії,
граматичні категорії вивчаю ться в морфології та синтаксі,
а звуки , які їх в и сл о вл ю ю ть,— у фонетиці. Мовні звуки часто
називаю ть будівельним матеріялом і для лексики, і для гр ам а­
тики.
Звуки мож на вивчати з різних п оглядів.
З в у к лю дської мови, як і всякий інший звук, є результатом
коливання повітря, що сприймається вухом. К оливання струменя
повітря, видихуваного людиною, можуть бути ритмічними і не­
ритмічними. П ід ритмічними розуміємо такі коливання, які в
певні відтинки часу повторюються однакову кількість разів,
а неритмічні коливання рівномірної повторюваности в часі не
мають.
Ритмічні коливання утворюють так звані м узикальні звуки,
що їх в людській мові називаємо г о л о с о м , а результатом
неритмічних коливань є немузикальні звуки, або ш у м и .
В залежності від розмаху коливання, або ам плітуди, звуки
різняться між собою силою; чим більш а ам плітуда коливання,

14
 15

тим звук буває більшої си ли , і, навпаки, при меншій амплітуді

і звук м ає меншу силу. Частота коливань зумовлює висоту
звука; чим більш е коливань у певний відтинок часу, тим звук
має вищий тон, а при меншій частоті коливання утворюються
звуки ниж чого тону.
Крім сили й висоти, розрізняю ть ще тембр звука або його
забарвлення. Звуки людської мови, як і інші звуки, за своїм
утворенням складні, вони складаю ться з кількох простих тонів,
з яких один є основним, а решта побічними. Ці побічні тони
і надають основному певного забарвлення, утворюючи тембр звука.
Фонетика дослідж ує і фізіологічні умови утворення мовних
звуків, і їх акустичні властивості, і їх основні функції в лю д ­
ській мові. Р озділ фонетики, який вивчає звуки з погляду їх
значення й функцій у людській мові, називаю ть фонологією.
П роте фонологія не є окремою мовознавчою науковою дисцип­
ліною; вона становить частину фонетики, бо функціонування
звуків у мові не можна розглядати відірвано від їх анатомо-фі-
зіологічних та акустичних властивостей*

§9. ТВО РЕ Н Н Я ЗВ У К ІВ МОВИ

У творенні мовних звуків беруть участь такі органи: а) д и ­
хальний апарат, б) гортань, в) надставна труба (що складається
з трьох порожнин — зіва, рота і носа), г) бргани вимовляння
і д) центральна нервова система. Всі вони називаються мовними
органами, або мовним апаратом.
Струмінь повітря, потріб­
ний для творення звуків, по­
стачається дихальним апа­
ратом, до якого належать
легені з бронхами та дихаль­
не горло. Дихальний апарат
від черевної порожнини від ­
діляється діяфрагмою. Стру­
мінь повітря з легенів про­
ходить через бронхи до д и ­
хального горла або тр ах еї,
а звідти попадає в гортань,
яка складається з двох вели­
ких і кількох менших хря­
щів, з ’єднаних між собою
мускулами і слизовими обо­
лонками.
Поперек гортані горизон­
тально прикріплені дві голо­
сові зв ’язки, схожі на дві
тонких губи. М іж ними існує
Мовний апарат голосова щ ілина. Якщо голо­
сові зв ’язки не напружені й
16

голосова щ ілина широко відкрита, то струмінь видихуваного

повітря вільно проходить через щ ілину, і будь-якого дриж ання
голосових зв ’язок не утворюється. Якщ о ж голосові зв ’язки
напружені й зближені між собою так, що закривають щ ілину,
то видихуване повітря, натискуючи на зв ’язки, розтуляє їх і
утворює дриж ання, що стає причиною звукових хвиль, які дають
голос чи шум; з них і складаю ться мовні звуки. З гортані стру­
мінь повітря разом з голосом чи шумом попадає в порожнину
зіва, рухомість якої дуж е незначна, через що вона і не відіграє
великої ролі в творенні мовних звуків. Із зіва струмінь повітря
попадає через відповідні проходи в ротову чи носову порожнину.
З трьох порожнин надставної труби найголовнішу ролю у
творенні звуків^відіграе ротова порожнина, що розташована між
верхньою і нижньою щелепами, перша з яких є нерухома, а дру­
г а — рухома. В ротовій порожнині містяться такі мовні органи,
як язик, зуби, м ’яке і тверде піднебіння та ясна. Н айдіяльніш им
з них є язик.
При творенні різних звуків ротова порожнина й інші мовні
органи, діють по-різному. Якщо твориться голосний звук, то ро­
това порожнина в залежності від характеру пасивного розташ у­
вання язика і губ змінює свою форму й обсяг, чим викликає
різні зміни в голосі, що твориться струменем повітря, яке через
зів поступає з гортані. Якщо ж твориться приголосний звук, то
органи мови в ротовій порожнині діють активно, роблячи певні
рухи. Положення їх відповідно змінюється й обумовлює творення
того чи іншого приголосного або його відтінків.
Носова порожнина при творенні більшостимовних звуків н і­
якої участи не бере. При їх вимові вихід у носову порожнину
закриває рухома задня частина піднебіння. При вимові ж таких
звуків, як я і м, вихід у носову порожнину відкритий і стру­
мінь повітря проходить не тільки в ротову, а й в носову порож­
нину, тому ці звуки мають носовий відтінок.
У творенні мовних звуків бере участь також центральна
нервова система (головний мозок) як керуючий апарат при мовленні.
Робота мовних органів, спрямована на творення звуків, нази­
вається а р т и к у л я ц і є ю . Артикуляція складається з трьох
частин: екскурсії (від латинського слова cxcursio — вибігання
вперед), витримки і рекурсії (від латинського слова recursio —
іти назад). Е к с к у р с і я — це початкова фаза в артикуляції
звука, полягає вона в тому, що активні органи мовного апарату
розташовуються у позиції, необхідній для творення звука, й роз­
починають його творення. В и т р и м к а — це центральна частина
в артикуляції звука, а р е к у ' р с і я — заключна; полягає вона
в тому, що органи мовного апарата повертаються в своє попе­
реднє положення.
У зв ’язній мові між творенням звуків існує тісний зв ’язок,
а тому рекурсія попереднього звука може безпосередньо перехо­
дити в екскурсію наступного. Цим обумовлюється поширена в
мові звукова асиміляція.
 17

§10. П О Д ІЛ ЗВ У К ІВ

Мова наша звукова. Лиш е за допомогою звуків, що вимов­

ляються, ми переказуємо свої думки та почуття. Процес мов­
лення відбувається тоді, коли одна людина творить звуки мо­
ви, а інша сприймає їх своїм слухом. Отже, звуки — це най­
важливіший матеріял мови. Без них люди не могли б говорити
ясно й виразно, не могли б добре одне одного розуміти.
Голосними звуками називаються такі, що утворюються тіль­
ки голосом. При вимові їх шумів домішується дуже мало, бо
повітря проходить через рот вільно, без перепон, тертя зовсім
незначне. Н априклад: а, о, і, е та ін.
Приголосними звуками називаються такі, що утворюються
із сполучення голосу й шуму або з самого тільки шуму. При
вимові їх видихуване повітря н атрап ляє на перепони, об які
треться і створює шум. Н априклад: ж, б, р, ш, к, п та ін.

§11. ГОЛОСНІ ЗВУ К И

В українській літературній мові є шість голосних звуків:

а, о, у, е, и, і.
Голосні звуки розрізняються між собою тим, що вони тво­
ряться неоднаково. З а місцем, де в о ш і утворюються, виділяють
три групи голосних: передні, середні й задні.
Передніми називаю ться такі голосні, при вимові яких спин­
ка язика піднімається вгору й переміщується до переднього
піднебіння (в передню частину ротової порожнини). Ц е звуки
і, е.
Задніми називаються такі голосні, при вимові яких спинка
язика піднімається вгору й переміщується до заднього підне­
біння. Ц е звуки а, о, у.
Середній голосний твориться за допомогою підняття тієї ч а­
стини спинки язика, що міститься між передньою і задньою
частинами. Ц е звук и.
Крім того голосні звуки слід розрізняти ще залеж но від
того, чи губи допомагають їх вимовляти, чи ні. Голосні, що
утворюються за участю губ (губи при цьому зближую ться і
округляю ться), називають заокругленими, або лябіяльними.
Це звуки о, у.

§12. ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ

В українській літературній мові є двадцять три приголос­

них звуки: б, в, г, г, д, дж, д з ,ж ,з , й, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х,
ц, ч, ш. Звук й називають ще напівголосним, хоч таким вій
буває лише в деяких позиціях (перед приголосними та в кін­
ці с л о в а ).(Д и в . § 1 4 ).
18

Приголосні звуки поділяються на чотири групи, залеж но від

того, який мовний орган найбільше діє при вимові їх: губні,
зубні, піднебінні (язичні) і гортанні. Серед піднебінних розріз­
няють передньопіднебінні, середньопіднебінні і задньопідне­
бінні приголосні.
§13. Т А Б Л И Ц Я ГОЛОСНИХ ЗВ У К ІВ

З а місцем утворення передній середній задній

(ряд)

З а спосо­ високі і У
бом утво­
рення (під­ ІІ
несення середні е 0
язика)

низькі а

§14. Т А Б Л И Ц Я П РИ ГОЛ О СН ИХ ЗВ У К ІВ

задньо­

| гортанні
губні передньоязикові
(ПРИГОЛОСІВКИ)

Щ одо місця язикові

творення: дво- губно- твердо­ м’яко-
губні зубні зубні яснові піднебінні піднебінні
дзвін- глухі дзвін jглухі дзвін­ глухі
проривні

л т ть к
ротової порожнини:

д
кі

б дь ґ

1
проривно- протиснені

ф с ш ! сь X
І
З В УК И

в
кі

3 ж зь г
1
отвору

протиснені

ц ч ЦЬ
ПРИГОЛОСНІ

КІ ]
ступня

ДЗ дж ДЗЬ
1
плив­

ль
л
кі
піввід-

ДЗВІНКІ

р
Щодо

криті

рь
1
о
р м н нь
1
(ПІВГОЛО-
ЗВУКИ
ПОСЕ­

СІВКИ)
РЕДНІ

ДЗВІНКІ

У(В) Й
 19

Губними називаються такі приголосні, при вимові яких най­

більше діють губи. Це звуки б, п, в, м, ф.
Зубними називаються такі приголосні при утворенні яких
найбільшу участь беруть зуби. Це звуки д, т, з, с, ц, дз.
Передньопіднебінними називаються приголосні, що творять­
ся при найбільшому діянні кінчика язика, який упирається в
переднє (тверде) піднебіння. Це звуки л, н, р, ж, ч, ш, дж.
Задньопіднебінними називаються приголосні, прищутворенні
яких найбільше діє задня частина спинки язика, що впирається
у заднє (м’яке) піднебіння. Це звуки ґ, к, х.
Середньопіднебінним є звук й. При його утворенні передня
частина спинки язика підіймається до середнього піднебіння.
Гортанним називається такий приголосний, що утворюється
в гортані. Це звук г.
Приголосні поділяються ще й залежно від того, як вони
утворюються. За цими ознаками розрізняють проривні, носові,
щілинні і дрижачі звуки.
Проривними називаються приголосні, що при утворенні їх
повітря раптово проривається крізь замкнення мовних органів
(крізь міцно стулені губи, зуби тощо). Це звуки б, п, д, т,
ц, Ч, к. ґ.
Носовими називаються звуки, що виникають при про­
ходженні повітря носом (через носову порожнину). Це звуки
м, н.
Щілинними називаються такі приголосні, гіри вимові яких
повітря виходить крізь щілину, утворену зближеними мовними
органами (зубами, губами та ін .).Ц е звуки с, з, ф, ш, в, л, х,
г, ж, дз, дж.
Дриж ачий (або тремтячий) приголосний утворюється при
дрижанні язика. Це звук р.
За участю голосу приголосні звуки поділяються на дзвінкі
і глухі.
Дзвінкими називаються такі приголосні, що вимовляються
з участю голосу, при дрижанні голосників. Це звуки б, в, г, ґ, д,
дж, дз, ж, з, л, м, н, р.
Глухими називаються такі приголосні, іцо вимовляються
без участи голосу, глухо, при спокійному етапі голосників. Це
звуки к, п, т, ф, X, с, ц, ч, ш.
За слуховим сприйманням, тобто за тим, як ми чуємо звуки,
виділяють ще шиплячі і свистячі приголосні.
Свистячі своєю вимовою нагадують свист. Це звуки с, ц, з.
Шиплячі своєю вимовою нагадують шум, шипіння. Це при­
голосні ш, ч.
Перший-ліпший звук мови треба чітко розрізняти. Кожний
звук має своє призначення і не може бути замінений іншим.
Заміна звука однієї групи звуком іншої групи нівечить мову,
робить її важкою для розуміння, через те слід уникати такої
20

заміни. Так от, старі люди, у яких немає зубів, не можуть ви­
мовити зубних звуків і тоді мову їх розуміти важко. Бабуся
говорить, наприклад: Шлухайте, діти, я вам кажочку про ко-
жу-дережу роиікажу (С. В а с и л ь ч е н к о ) . А правильно треба
сказати: Слухайте, діти, я вам казочку про козу-дерезу роз­
кажу.
§15. ЧГВЕРД1 І М’ЯКІ П РИГОЛОСНІ ЗВ У К И
Приголосні звуки можуть вимовлятися твердо і м’яко. М ’я­
кість приголосних утворюється підняттям середньої частини
язика вгору, до піднебіння.
Пом’якшення звуків — дуже важливе явище, яке може змі­
нювати значення слова. Наприклад: стан — стань, кін — кінь,
перелаз — перелазь.
1. П одивилась через перелаз — коло ваш ої хати нікого не
видно (П. Мирний).
2. Скоріше перелазь, поки не оглядівся той шибеник (П. М ир­
ний). Можна сказати так: Ш видше перелазь через перелаз.

§16. ЗВ У К И 1 БУК ВИ (Л ІТ Е Р И )
Звуки мови позначаються на письмі особливими знаками.
Знак, за д о п о м о г о ю якого позначається
з в у к м о в и на п и с ь м і , з в е т ь с я буквою (літе­
р о ю) .
За. допомогою літер можна записати нашу мову. Літери
пишуть і бачать їх, а звуки чують і вимовляють. Н аш е письмо
впорядковане таким чином, що слово не завж ди можна
записати літерами так, як воно вимовляється. Не для кожно­
го звука є окрема буква і не кожна буква означає лише один
звук.
Зокрема, в нашому письмі є літери, кожна з яких означає
по два звуки:
є означає й + е (й та е)
ї „ й 4 і (й та і)
ю „ й + у (й та у)
я ,, й -|- а (й та а)
щ. ,, ш + ч (ш та ч)
Наприклад: світає ( = с в і т а й е ) , краї ( = к р а й і ) , воювати
(= в о й у в а т и ), заява ( = з а й а в а ) .
Буквами я, ю, є на письмі позначаються голосні звуки а,
у, е з пом’якшенням попереднього приголосного звука. Так
само і пом’якшує попередній приголосний звук.
Наприклад: зем ля ( = з е м л ь а ) , клювати ( = кльувати ), лїо-
ди ( = льуди), лікар ( = льікар).
У нашому письмі є й такі звуки, що кожний з них позна­
чається двома буквами: д з , дж. Наприклад: лзвін, ходж/у,
вояжу.
 21

Навпаки, є така буква, що ніякому звукові не відповідає, а

служить лише знаком для передачі пом’якшення звуків. Це ь
(знак м’якшення).
Українське письмо має певну кількість букв, якими кори­
стується сучасна українська загальнонародна мова. Всіх
букв — 33.
Бу кв и (л і т е р н ) , р о з т а ш о в а н і в певному
прийнятому п о р я д к у, п а з н в а ю т ь с я а б е т к о ю
(або а л ь ф а в и т о м ) .
У кожної букви нашого альфа виту є своя назва.

УКРАЇНСЬКА АЗБУКА (АБЕТКА)

Друковані Д руковані
Н азва букв Н азва букв
букви букви

А а а Ц Нн єн

Б б
О

бе о
V'

В в ве < П п пе

Гг ге Р р ер

Ґ ґ ґе Сс ес

Дд Де Т т те

Е е е У у У
Є € йе Фф еф

Ж ж же X х ха

3 з зе ц Ц це

И и и Чч че

І і і Шш ше

ї ї йі Щ щ ш че
Йй йот Ю ю йу

Кк ка Яя йа

J1 л ел Ьь їр або знак
|| Мм ем м’якш ення
1

Не належать до а з бу кщ 1) складені букви дз, дж;

2) знак наголосу (') і 3) апостроф (’).
 t
22

§17. АПОСТРОФ ( ’)

Щ об зазн ач и ти , щ о я, є, ю, ї м аю ть зн ач ен н я йа,
йе, йу, йі, себто, що вони ви м овл яю ться як на п очатку
слова ( Я года), ставим о м іж ними і приголосн и м и
ап о стр о ф . Це буває:
1. по губних (п, б, в, м, ф), перед я, ю, е, ї: в’яжу,
ф ’юкати. в’їзд, в’їхати, п’яний, п’ю, б’ю, б’є, п’ять, здо­
ров’я, в’юн, м’ясо, тім’ї, безриб’ї; ал е без ап о стр о ф а пи­
ш емо святий, цвях, різдвяний тьмяний..., де перед
губним стоїть п р и го л о сн а; коли ж приголосн а п е­
ред губним н а л е ж и т ь до п риростка, ап о стр о ф п и ш еть ся
т ак само, я к і в слові без п ри ростка, и ап р.: зв’язати, бо
в’язати, зв’ялити, бо — в’ялий, сп’яніти, бо — п’яний,
р о зм ’я к ш и т и , бо — м’якшйти...;
2. у д е я к и х сл овах п ісл я р, а саме: а) в ім ен н и к ах
серед, роду 'пор. §. 54) так и х , як : подвір’я, пір’я, на
подвір’ї, зневір’ям; б) в орудн. одн. ж ін . ім ен н иків: ма­
тір’ю; в) у слові бур’ян; с к р ізь ту т чуємо ін ш у в и ­
мову (бур’ян = бурйан, п ір ’я = пірй а і т. д), н іж у сло­
в ах так и х , як : рябйй ( = рьабий), рясний ( = рьасний),
буря ( = бурьа), говорю ( = говорьу) і т. д.;
3. п іс л я п ри ростків, щ о к ін ч аю ться п ри гол осн ою
п еред я, е. ю, ї, напр.: з ’явитися, з ’ява (але зява в риби),
з ’явище, з ’ясувати, роз’юшити, під’язйкий, з ’єднаний,
об’єднати, під’юджувати, з ’їхати* від’їхати, з ’їсти і ін.;
4. у зап о зи ч е н и х сл овах п ісл я ч у ж и х п ри ростків
(л ати н ськи х) об-, суб-, напр.: об’єкт, суб’єкт, і т. д.;
5. у та к и х ч у ж и х словах, я к : д’Анунціо, д’Акоста,
О’Коннор, О’Дваср і т д.
З а т е в зап о зи ч е н и х сл овах п ісл я губних та р, як
д ал і йде ю. я к и м п ередаєм о нім. іі або ф р ан ц . u (пор.
§. 64). ап о стр о ф а не пиш емо, н апр.: Вюртемберґ, Мюл-
лер, бюро, бюджет, Бельвю. Брюссель і т. д.; т а к само
п иш ем о російські, б іл оруськ і та п о л ьські ім ена власн і
т е ж без ап остроф а: Пенза, Встлуґа, Вяземський, Пяст,
Бядуля; ал е — п’єса, п’едесталь, П’ер, Б’срнет’ерне.
III. О P T О Е П І Я

§18. ЗА Г А Л Ь Н І ВІДОМОСТІ

О р то еп ія вивчає норми усної мови. Вона подає правила

вимови, які усталилися в живому спілкуванні людей і відбиті
літературною мовою.
Знання ортоепічних правил допом агає кращ е висловлю ­
вати думки. П равильна вимова робить мовлення яснішим і
легшим для розуміння. Ц е особливо важ ливо, коли усна мо­
ва призначена для широкого кола слухачів: у промовах, л ек ­
ціях, у театрі, через радіо, при д еклям ац ії і т. д. П равильна
й виразна мова сприяє ясності і зрозумілості сказаного Хиб­
на й невиразна вимова шкодить змістові висловлення, д е­
зорганізує увагу слухача.
О р то еп ія вивчає не тільки окремі звуки і звукосполучен­
ня. Установлю ється вимова ще й більших виголош уваних оди­
ниць: словосполучень, частин речень і цілих речень. Крім то­
го, о р то еп ія вивчає також наголош ування (наголоси), різно­
манітні підвищення і зниж ення голосіу (інтонація).

§19. ІН ТО Н АЦ ІЯ
Ціле речення вимовляється неоднаково: у певних місцях
голос або підвищується, або спадає.
Зміни висоти голосу при вимові називаю ться інтонацією.
Окремі зупинки при вимові речення називаються павзами.
Прості будовою речення вимовляються так, що в них є
одна інтонаційна верхівка (підвищення голосу) і спадання
його в кінці. Н априклад: 1. Уся хатина сповнена сонцем
(М. Коцюбинський). 2. Теплим весняним ранком Іван пішов
на полонину (М. Коцюбинський).
У першому реченні інтонаційна верхівка лежить після дру­
гого слова, а в другому реченні — після третього. Наприкінці
кожного речення голос спадає.
Бувають речення, в яких інтонація значно складніш а: у них
виявляється кілька підвищень і спадань голосу. Н априклад: З а ­
курились верхи, закуталось небо, і в сірій мряці пропали гори
(М. Коцюбинський). Тут є три частини з своїми інтонаційними

23
24

верхівками, відмежованими трьома павзами (на п и сьм і— ко-

мами).
Залеж но від інтонаційної вимови розрізняють три види
речень: розповідні, питальні й окличні.
Речення, в якому про щось розповідається, повідомляєть­
ся, називають розповідним. Воно вимовляється із зниженою в
кінці інтонацією. Н априклад: Я дійшов свого зросту і сили
(П. Тичина).
Речення, в якому ви сл овл ен о питання, називають питальним.
Воно вимовляється з сильною павзою після тих слів, що в них
міститься питання. Н априклад: 1. Нащ о здалися вам царі?
(Т. Ш евченко). 2. Ой зо зу ле, зозуленько, нащо ти кувала?
(Т. Ш евченко).
Речення, в якому висловлен о сильне почуття (заклик, р а­
дість, подив і т. п.), називається окличним. Воно вимовляєть­
ся з сильним піднесенням голосу (з підкресленням) на тих
словах, що означають оклик. Н априклад: 1. М и ю ний і раді&
ний р ід ! (В. С осю ра). 2. З хорош им ранком, юносте моя!
(В. Сосю ра).
Після розповідного речення ставиться крапка (.), після пи­
тальн ого— знак питання (?), після окличного — знак окли­
ку (!).
Зміна інтонації може змінювати зміст речення, вносячи
той або інший новий відтінок. Так, наприклад, зміст речення
М и проходили далекими берегами можна кількаразово зміни­
ти залеж но від того, з якою інтонацією його вимовляти:
1. М и проходили далекими берегами.
2. Ми проходили далекими берегами.
3. Ми проходили далекими берегами.
4. Ми проходили далекими берегами.
У першому випадку вимовляється піднесеним тоном слово
ми, в реченні підкреслено, що проходили м и, а не хтось інший.
У другому, — що проходили, а не проїж дж али. У третьому, —
що проходили далеким и, а не близькими берегами. У четвер­
тому, — що проходили берегами, а не іншими місцями.
Одне й те саме речення може набувати іншого змісту за­
лежно від інтонації:
Б ув соняш ний день (розповідне речення).
Б ув соняш ний день! (окличне речення).
Б ув соняш ний день? (питальне речення).
Речення зовсім змінює зміст залеж но від місця в ньому
павзи:
1. Д орога була зіпсована вся, засніжена.
2. Д орога б ула зіпсована, вся засніжена.
У першому прикладі (з павзою після четвертого слова)
сказано, що вся дорога зіпсована. У другому (з павзою після
третього слова) сказано, що вся дорога засніжена.
 25

Інтонація має особливо велике з н а ч е н н я в мистецькій мові.

З а допомогою інтонації майстри мистецького слова передають
часто найтонші відтінки змісту і почуття. Наприклад:
1. Волі, волі!
Братерства братнього!
(Т. Ш евченко).
2. Утік!., нема! Сина, сина
Батько одцурався!
(Т. Ш евченко).

Тут у першому прикладі інтонацією висловлено благання,

прохання; у другому — розпачливу схвильованість, жаль.

§20, С К Л А Д І НАГОЛОС

Людина розмовляє і дихає одночасно, отже її органи по­

винні виконувати відразу дві роботи. Через те, щоб разом з
мовленням можна було й дихати, слова вимовляються окреми­
ми невеликими частками. Кожна така звукова частка супро­
воджується окремими поштовхами видихуваного з легенів по­
вітря.
Ч а с т и н а с л ов а , я к у м о ж н а в и м о в л я т и од­
ним поштовхом видихува ног о повітря, з в е т ь ­
ся с к л а д о м .
У складі може бути один або кілька звуків. Одним скла-
дотворчим звуком виступає лише голосний. Самі приголосні
складів не творять. Здебільшого склади творяться одним го­
лосним у сполученні з приголосними. Наприклад: го-ра, хм а­
ра, сон-це, дє-ре-во, від-по-чи-нок, хо-ди-ти і т. д.
Треба розрізняти відкриті й закриті склади.
Відкритим називається склад, що закінчується на голосний
звук. Наприклад: го-ло-ea, сто-лн, ру-ка, до ро га.
Закритим називається склад, що закінчується на приго­
лосний. Н априклад: кол-госи, руиі-ник, к ін -ч и к ,
Слова можуть бути односкладові, двоскладові, трискладові
і т. д.: рух, віз, степ; ко-лос\ ву-ли-ця, бу-ди-нок; пе-ре-мо-га:
Переносити слова з рядка в рядок можна тільки по скла­
дах. Наприклад: пше-ни-ця.
Якщо слово має два або більше складів, то не всі склади
вимовляються однаково. Один з них вимовляється з більшою
силою голосу, ніж інші.
В и м о в а одного якого небудь с к л а д у з біль­
шою с и л о ю п р о т и і н ш и х н а з и в а є т ь с я наго­
лосом.
Склад, виділений наголосом, зветься наголошеним. Усі інші
склади слова називаються не^аголбшеними.
26

§21. НАГОЛОС

R Наголос в українській мові вільний, себто

не однаковий в усіх словах і формах, як то
буває по інших мовах (напр., у французькій на
останньому складі; у польській на передостанньому; на дру­
гому або третьому від кінця складі в старолатинській). Як
до слова або як до форми його в українській мові наголос
може бути і на останньому складі, напр., гірки'й, учителі',
п о п р о д а в а в , і на передостанньому, напр., гірке'нький, учя'-
тельу п о п р о д а ва л и , і на третьому від кінця напр., гірке'сень-
кий, учи'теля, п о п р о д а л и , і ще далі від кінця, напр., відпро­
дали, ла'стівочка, ви п роб уван и й . У своїй основі цей вільний
наголос в українській мові давньослов’янського походження,
тільки ж ні в народній українській мові, ні в літературній
він не цілком сталий, тобто, не завжди те чи те слово вимо­
вляється з тим самим наголосом. В Західній Україні, напр.,
кажуть донька', в Східній до н ьк а , в самій літературній мові
раз скажуть принести, другий принести, то ба’йдуже, то
бай ду9же, то б а й д у ж е Подекуди такий хисткий наголос і в
окремих словах і навіть у цілих рядах їх певно ще довго
б уде властивий літературній мові, але багато в ній уже й та­
ких наголосів, що їх можна вважати хоч за зовсім тверду
норму, хоч за більш-менш певну тенденцію.
На наголосах окремих слів, коли в мові взагалі вільний на­
голос, певна річ, нема чого спинятися, бож так довелося б
подати словник усіх слів. Ми спинимось лише на певних
рядах слів, де наголос або однаковий і сталий, або хоч на­
магається стати однаковим і сталим, а під рядами розуміти­
мемо такі групи слів, що о б ’єднані чимось спільним, напр.,
однаковим наростком, приростком, чи то однакової форми.
Чимало таких уваг щ одо місця наголосу в певних рядах слів
розкидано в попередніх розділах і параграфах, але тут ми
зведемо все те докупи, додаючи й нове, не відмічене раніше.
Звичайно, уважніше поставимося до таких рядів, що мають
більш практичне значення. ( Див. також § 31) .

Н аголос Сталий наголос в іменниках найбільше

в іменниках зв ’язаний з певними наростками, приростками
й словозміною, також іноді й після приймен­
ників тощ о.
Щ одо приростків в іменниках, то іноді вони беруть
на себе наголос:
а) В іменниках ж іночого р оду на -а, коли перед цим з а ­
кінченням група приголосних д уж е часто, (майж е завж ди)
 27

наголос падає на приросток: за'гадка, пі'дпірка, н а к и д к а ,

ро 'зр ізка , при'казка, по'вістка, за'мазка, за'писка, п їд к л а д к а ,
про'стилка, на'гінка, п о'хвалка, за'куска, на’ш ивка, п о ’криш -
ка, за'щ іпка, за'в'язка, п ро'різка, ро'зпйска, пі’двій ка, за'вич-
ка, п їд в 'я зк а , повітка, прй'клю чка, п ер е’пічка, п ере'куска,
ви'гадка, пере'тинка, про'тинка, про'весна, на’зва, відо'зва,
при'спа, прі'рва і баг. ін., також за’гадоч ка, про'стилочка...
б) В іменниках чоловічого роду з приростком наголос
переваж но падає на наросток: за'клик, до'иит, ро'згл яд, пе-
ре'гляд, иа'мір, о'гляд, спо'мин, на'клеп, р о з п а д , ро'зм ір,
на’від, з а ’спів, п ро'пад, за'хід, за'їзд, по'слух, п ере’страх, п е­
р ел я к , п ере'сп ів, пере'дсвіт, ро 'зл а д (але р о зл а 'д д я ), б е'злад
(але б езл а'ддя), по’р у х (але п ору'ха), ві'дгом ін, за го вір , з а ’-
колот, д о 'го в ір > по'хорон, п о'вороз, п о'голос, ви'молот, ро'з-
голос, на'голос і т. ін.
Часто також і в іменниках із наростком: р о ’звиток, з а л и ­
ш ок, н ап ря м ок, п ро’лісок, на'росток, п їд св и н о к , на'м ордень,
п ри'корень, на'ростень, п ереверт ень, за'береж ень, п ере'го-
рок, недо'биток, н едо 'гр и зо к , н едо'роб ок, н едо ляш ок і т. ін.,
при'ваб (але прива'ба), р о 'зл и в (але р о зл и ’ва) тощ о. Так само
і з не-: не'лю б, не'лад, не'лю д, не'христ, нестям (але нестя’-
ма , н е д о 'ук г непо'слух)\ т. ін.
Теж і в схож и х іменниках ж іночого р оду на приголос­
ний: п о ’гань, п о’кидь, з до'бич, па?м орозь, на'волоч, п р о ’зо-
лоть, о'ж еледь (але ож еле'диця), н е 'гід ь . не'міч, не'сить, н е ­
хіть, не'чисть, не’теч (але нете ча), н е'хворощ (але н ехворо'-
ща), по'суш , (але п осу'ха), по'терть (але потеру'ха).
Відмінюючись, іменники часто змінюють і наголос,
але при цім дуж е часто не можна вказати правил чергування
наголосів, напр., коли, за яких умов в іменниках чол ові­
чого р о д у односкладових у множині наголос буде на закін­
ченні, а коли на корені, або коли двоскладові іменники жі­
ноч ого р оду на -а', -я' в зн ахідном у однини змінюють
наголос, а коли ні:
стіг — стоги' вода' — во'ду
зять — зяті’ земля' — зе'млю
але але
ріг — ро'ги сестра' — сестру’
кінь — ко'ні стерня’ — стерню'
Тільки в деяких випадках можна вказати на деяку п о ­
слідовність у цілих рядах іменників наголосових явищ при
їх відмінюванні:
а) В іменниках ж іночого р оду на -а, -я і групою приго­
28

лосних перед закінченням із кореня або приростка наголос

пересувається в множині на закінчення:
кни'жка — книжки't книжо'к...
з і’рка — зірки', зіро'к...
копі'йка — копійки', копійо’к...
пі'сня — пісні', пісе’нь...
пі'сенька — пісеньки', пісеньо'к...
учи'телька — учительки', учительо'к...
за'писка — записки', запйсо к...
листівка — ластівки', ластівдк...
ла'стівочка — ластівочки , ластівочок....
гові'рка — говірки ', говіро'к...
ма'рка — марки , марок...
ша'бля — шаблі', шабе'ль...
друка'рня — д р у к а р н і, друкарен ь...
Ця зміна наголосу охоплює дуж е багато подібних імен­
ників, хоч все ж таки не можна сказати, що вона цілком по­
слідовна, бо є й такі слова, де наголос не пересувається:
на'зва — на'зви, на'зов...
кро'ква — кро'кви, кро'ков...
ви'шня — ви'шні, ви’шень... і деякі інші.
Зокрема звичайно наголос не пересувається в множині
іменників жіночого роду здрібніло-пестливих від двоскла­
дових іменників із наголосом на закінченні:
рука' — ру'чка — ру'чки — р у ’ченьки — ру'чечки
нога’ — ні'жка — ні'жки — ніж еньки
коза' — кі'зка — кі'зки — кі'зоньки тощо.

6) В іменниках ч о л о в і ч о г о роду при відмінюванні

їх, надто ж у множині, наголос часто пересувається, але
точніше визначити правила на те, як саме і коли, за яких
умов пересувається, коли ні, трудно, ба навіть немож­
ливо на більші ряди іменників і можливо хібащ о на малі.
В іменниках односкладових дуж е часто наголос у множині
падає на закінчення: ліси', вітри', степи', стовпи’, плуги', raV,
к р а ґ і т. ін., щ ож до іменників дво-, трискладових тощо, що
в множині приймають іще нові склади закінчення, то тут
слід указати на таку основну тенденцію в мові: у множині
наголос найменше схильний пересуватися на закінчення тоді,
коли в однині він падає на один із середніх (не крайніх)
складів слова чи його форм, а так само наголос на приро­
стку звичайно затримує наголос в усіх формах, в інших же
випадках наголос у множині звичайно падає на закінчення.
 29

От приклади:
голу'бчи к, голу'бчика... — голу'бчики, го л у б ч и к ів ...
ставо'чок, ставо'чка... — ставо'чки, ставо'чків...
и о р о 'з, м оро'зу... — м оро'зи, м оро'зів...
папі'р, папе'ру... — папе'ри, папе'рів...
байра'к, байра'ку... — б айра'ки, байра'ків...
го р о 'д , горо'ду... — горо'ди , го р о ’дів...
горо'дець, горо'дця... — горо'дц і, г о р о д ц ів ...
буди'нок, буди'нка... — буди'нки, б уди ’нків...
міня'йло, міня'йла... — міня’йли, міня'йлів...
порі'г, поро'га... — п о р о г и , п оро'гів...
ведм і'дь, вед м е'д я... — ведм е'ді, ведме'дів...
наро'д9 наро'ду... — наро'ди, наро'дів...
ЯЧМІ'НЬ, ячме'ню ... — ячм е'ніt ячм енів...
за п орож ець, запоро'ж ця... — запоро'ж ці, за п о р о ж ц ів...
зло ч и 'н ец ь, злоч и'н ця... — зло ч и 'н ц і, злочи'н ців...
перемо'ж ець, перемо'ж ця... — перемо' жці, перемо'ж ців...
п о пи'хач, попи'хача... — попи'хачі, п о п и ’хачів...
перекла'дач, перекла'дача.., — п ерекла’дачі', п е р е к л а д а ч ів ...
п а ла 'ц , пала'цу... — пала'ци, пала'ців...
куш ні'р , к уш ні р і... — куш нірй, к уш н ір ів....
р уко 'п и с, руко'пису... — р уко'писи, руко'писів...
м іхоно'ш ау м іхоно'ш і... — м іхоно'ш і, міхоно'ш ам...
і баг. ін., як також
н а 'хи л, на 'хи лу... — н а 'хили, на'хилів...
ви'гін, ви'гону... — ви 'го н и , ви'гонів...
закут ок, за'кутка... — за'кутки, за’кутків...
п р и ’город, п р и ’городу... — п р и 'го р о д и , п р и го р о д ів ...
на'голос, на'голосу... — н а г о л о с и , н а го л о с ів ...
п і'д сви н о к f пі'дсвинка... — пі'дсвинки, ПҐДСВИНКІВ...
п е р е го р о к , пере'горка... — пере'горки, пере'горків...
недо'бит ок, недо'бит ка... — недо'битки, недо'битків...
вїд г о м ін , в їд го м о н у ... — ві'д го м о н и , вїд го м о н ів...
пра'дід, пра'діда... — пра'діди, пра'дідів...
п ро'лісок, про'ліска... — про'ліски, про'лісків...
ро'збовток, ро'збовтка... — ро'збовтки, ро'збовтків...
су'пісок, c y fпіску... — су'піски, су'пісків...
і баг. ін., але не т гк в інших словах:
г о 9луб , го'луба... — г о л у б и г о л у б ї в . . .
о 'кунь, о'куня... — окуні', окуні'в.,,
ба'тько, ба'тька... — батьки', батькі'в...
ж о'лудь, ж о'лудя... — ж олуді', ж олуді'в...
ле'бідь, ле'бедя... — лебеді', лебеді'в...
ве'чір, ве'чора... — в е ч о р и в е ч о р і'в ...
6 e 'p e r t бе'рега... — береги', берегУв...
г о 'л о с , го'лосу... — го л о си ', ГОЛОСҐВ...
зо

со’кіл, со'кола... — соколи’, соколі’в...

пе’рстень, пе'рсня... — персні' (і перстені'), персні'в
мі’сяць, м їсяця... — місяці’, місяці’в... (і перстені’в)...
сто'ляр, сто'ляра... — столярі', столярїв...
сто’рож, сто'рожа... — сторожі’, сторожі’в...
хо'лод, х о ’лоду... — холоди', холоді'в...
бо’ндар, бо'ндаря... — бондарі', бондарі’в...
лі'кару лі'каря... — лікарі', лікарі’в...
па'рубок, па’рубка... — парубки’, парубкі'в...
тра'ктор, тра'ктора... — трактори', тракторі'в...
те'нор, те'нора... — тенори', тенорі'в...
ста'роста, старости... — старости', старості'в...
і баг. ін., не кажучи вже за такі, що і в однині в непрямих
відмінках переносять наголос на закінчення, як от
п роводи ’р, проводиря’... — проводирі’, проводирі'в...
ора’ч, орача'... — орачі’, орачі’в...
солове’й, со л о в’я'... — со л о в’ї', сол ов’ґв...
робітни’к г робітника’... — робітники’, робітників... тощ о.
Ухилення від наведених типів наголосу в іменниках чо­
ловічого роду бувають і більші, коли цілі одноманітні групи
слів з іншими наголосами відмінюються, і менші в окремих
словах. Д о перших належать іменники зі здрібнілим наро­
стком -ик, з ненаголошеними -ень, -ець, бо в них з першого
складу наголос у множині не переходить на закінчення:
ко’ник, ко'ника... — ко'ники, ко'ників...
го ’рбик, го'рбика... — го'рбики, го'рбиків...
но'сик, но'сика... — но'сики, н о’сиків...
кра'сень, кра’сня... — кра’сні, кра’снів...
у ’чень, у ’чня... — у'чні, у'чнів...
ду'рень, д у ’рня... — ду'рні, ду'рнів...
хл о ’пець, хло'пця... — хл о’пці, хло'пців...
бра'нець, бра'нця... — бра'нці, бра'нців...
ме'шканець, ме'шканця... — ме’шканці, ме’шканців...
і т. ін., до других такі слова, як напр.,
това'риш, това'риша... — товариші’, товариші'в...
очере’т, очере’ту... — очерети , очереті'в...
учи’тель, учи’теля... — учителі', учителі'в...
мо'лот, мо'лота... — мо'лоти, мо’лотів...
(тут треба б това'риші, молоти' тощ о). Зрідка трапляються
і такі наголоси, як ко’зир, ко'зиря... — кози’рі, кози'рів тощо.
Н аголос присвійних прикметників на -ів завж ди такий, як у ро­
довому однини, отж е інший супроти форм родового множини в тих
самих випадках, коли він Інший в однині супроти множини:
 31

си'нів (прикм.) — сині’в (род. мн. імен.)

бра'тів — браті1в
со'колів — соколі'в
ба'тьків — бат ьків і т. іи.
в) В іменниках середнього роду наголос досить рухли­
вий, надто щ одо однини-множини, і тут можна вказати
деякі то більш, то менш послідовні правила й тенденції.
Поперше двоскладові іменники середи, роду на -о, -е зви­
чайно мають різний наголос в однині й множині:
сі'но, сі'на... — сіна', сіна'ми...
д и 'во , ди'ва... — дява', дива'м...
п л е'со , пле'са... — плеса', плеса'м...
м а'сло, ма'сла... — масла , м&сла м..
чу'до, чу'да... — */уда, чудам ... і чудеса
жлу'кто, жлу'кта... — жлукта', жлукта'м
па'смо, па'сма... — пасма , п^сма лі...
мі'сце, мі'сця... — місця', місця'м...
м о 'р еу м о 'р я... — м оря\ моря'ми...
і т. ін. і навіть (зрідка)
з і'л л я , зі'ллю ... зіл л я ', зіл л і'в ...
збі'жжя, збі'жжям... збіж ж язбіж ж я'м ...
з н а н н я , зн а н н ю ... зн а н н я', знання'м...
ца'рство, ца'рства... царст ва, царст вам...
і навпаки в таких, як от
вікно', вікна'... — в/ кна, ві кон...
рядно', рядна' — ря'дна, ря'днам...
куб ло', кубла'... — ку'бла, ку'блам...
майно', майна'... — ма'йна, ма'йнам...
ст егн о ст егн а '... — сте'гна, сте'гон...
п ліч к о ', плічка'... — плі'чка, плі'чками...
стебло', стебла'... — сте'бла9 сте'бел...
чоло', чола'... — чо'ла, чо'лам...
пірце', пірця'... — пі'рця, пі'рцям...
к іл ь ц е к іл ь ц я '... — кі'льця, кі'льцям...
денце', денця'... — де'нця, де'нцям...
тощ о, а такі як, зе'рно, зе'рна... — зе'рна, зе'рнам... поясню ­
ються подвійністю наголосу в однині зе'рно і зерн о' (отож ,
власне, слід би визнати поправніш им наголос зерно', як
і в Шевч. „у нас нема зер н а' неправди за собою../')* У слові
ву'хо, ву'ха... — ву'ха, ву'хам... наголос у множині такий
з аналогії до колиш ньої двоїни ву'ші, а так само і в здрібні­
лому ву'ш ко, ву'шка... — ву'ш каf ву'шкам... (тим паче, що
є й вуш ко').
32

Д еш о подібне бачимо і в іменників жіночого роду двоскладових на

-а, -я, тільки з них чергування наголосів однобоке, а саме в них
у множині наголос пересувається з закінчення на корінь, але не
навпаки: зем ля' — зе'м лі, зоря' — зо'рі, сестра' — с е ’стри, дочка' —
до'чки, верба' — в е ’рби, доба' — до'би, бдж ола' — бдж о'ли, петля' —
пе’тлі, лю ш ня' — лю'шні, межа' — ме'жі, орда' — о'рди, мітла' —
мі’гли , віха' — ві'хи, рілля' — рі'л л і тощо, але ск е'л я — ске'лі, ж а'б а —
жа'бй і т. ін., є так само і інші форми множини: зе'млями, до'чкам ,
ве'рбами... (як і го'рам ч, г о ’ловам и...), хоч не послідовно, бо орда'м и,
в сл ьоза'х тощо.
ГІодруге в трискладових (чи ще на більше складів) імен­
ників середнього роду на - о ,- е у множині наголос звичайно
буде на середніх складах, пересуваючись таким чином чи
з початкового, чи з останнього:
ре’шето, решета... — реше'та< реші'т, реш е’тами...
о'зеро, о'зера... — озе'ра, озе'рам...
дзе'ркало, дзе'ркала... — дзерка'ла, дзерка'лам...
де'рсво, де'рева... — дере'ва, дере'вам... (також
і дерева'...)
пря'диво, пря'дива... — пряди'ва, пряди'вам...
ко'лесо, ко'леса... — коле'са, колі'с...
полотно\ полотна'... — поло’тна, поло'тен...
д ж е р е л о д ж е р е л а '... — джере'ла, джере'лам... (а не
„дже'рела" або „дж ерела", як іноді неправильно кажуть).
долото', долота'... — доло'та, доло'там...
стремено', стремена'... — стреме'наг стреме'нам...
помело', помела'... — поме'ла, поме'лам...
деревце', деревця'... — д е р е’вця, дере'вцям.

і т. ін., а так само, звичайно, коли і в однині наголос на

середніх складах:
слове'чко, слове'чка... — слове'чка, слове'чкам...
колі'нце, колі'нця... — колі'нця, колі'нець...
кружа'ло, кружа'ла... — кружа'ла, кружа'лам...
кача'тко, кача'тка... — кача'тка, кача'ткам...
верете'но, верете'на... — верете'на, вереті'я...
місте'чко, місте'чка... — місте'чка, місте'чкам...
боло'то, боло'та... — боло'та, боло'там...
сіде'лечко, сіде'лечка... — сіде'лечка, сіде'лечок...
нами'сто, нами'ста... — нами'ста, нами'стам...
і т. ін. Не підлягають цим правилам іменники на -ище, -исько:
ра’тище, ра’тища... — ра'тища, ра’тищ..., я'вище, я’вища... —
я'вища, я'вищам... тощ о — див. наросток -ищ е та деякі
окремі слова: я'блуко, я'блука... — я'б лука, я'блукам...
Потрете в іменниках середнь. роду віддієслівних на -ння
 33

наголос звичайно буває такий, як у відповідного дієйменника,

крім тільки тих іменників, що походять від дієприкметників
на -ений. Так, напр., від дієслова пита'ти — пита'пня, чи-
та'ти — чита'ння, видава'ти — видава’ння, занедба'ти — за­
недбання, утримувати — ут римування, роз'єдн а’ти — р о з ’-
една’ння, намага'тися — намага’ння, перекона'гися — переко­
нання, ужива’ти — ужива’ння, ми'лувати — ми'лування,
си'лувати — си'лування, насто'ювати — насто'ювання, зап е­
речуват и — зап еречуван ня, ки'дати — ки'дання, умі'ти —
умі'ння і т. ін., а що д о тих дієслів, що від них дієприкметники
будуть на закінчення-ений, то наголос в іменників від таких
дієприкметників буде звичайно на -і'ння, або передніше, коли
це закінчення з наростком буде -ення: несі'ння, але не’сення,
ході'ння, але розхо'дж ення і т. ін.
Від цих наголосових норм іноді ухиляються іменники
середнь. роду, надто тоді, коли вони й значенням ухиля­
ються від звичайних віддієслівних іменників на -ния, з о ­
крема ж коли набувають більше матеріяльного значеяня,
напр.: ришто'вання (тобто дошки, дрючки тощ о), муро'-
вання (мур), ви да’ння (книги), дапня' (отрута), драння'
(лахи), ві'нчання. Про ге від дієслів типу прати, спати, ткати
і взагалі звичайні іменники з наголосом на закінченні неза­
лежно від значеяня: прання’, спання’, ткання’, надто ж на -ття:
буття', життя', шиття', биття', знаття’, лиття', чуття', каяття',
вороття', молоття', взуття’, тертя'.
У словосполученнях числівників із іменниками вини­
кають деякі наголосові явища, а саме:
а) При числівниках два, дві, обидва, обидві, три, чотири
в іменниках наголос звичайно буває такий, як у родовому
відмінку однини того слова, отже в тих іменниках, що в мно­
жині мають інший наголос проти однини, наголос змінюється
в таких формах, що при названих числівниках цілком спа-
даються з закінченням називного множини:

син, си'на — сини' — два си'ни

со'кіл, со'кола — соколи' — три со'коли
учи’тель, учи'теля — учителґ — обидва вчи’телі
това'риш, това’риша — товариші' — чотири товариші
листівка, ла’стівки — ластівки' — дві ла'стівки
д р у к а ’рня, д р у к а р н і — друкарні — обидві друка'рні
верба?, верби' — в е ’рби — три верби ’ (вербі')
пле'со, пле'са — плеса? — д ва пле’са
гн ізд о ’, гн ізда' — гні'зда — обидва гнізда'
долото’, долота’, — доло'та — три долота'
ре'шето, р е ’шета — реше'та — чотири ре'шета і т. ін.
34

б) При числівниках п ’ять, шість, сім... тисяча буває родо­

вий множини іменника з звичайним наголосом (п'ять син?в...),
алеж ті іменники жіночого роду, що в множині мають відмін­
ний супроти однини наголос, при цих числівниках приймають
такий наголос, як в однині: п'ять бо'чок, сім за'щіпок, кни'.
жбк сто, га’лок з десять і т. ін. (але багато книжо’к, мало
др ук а р ен ь тощо).
Крім усього цього зрідка подибується в мові ще перене­
сення наголосу з іменника на керівний прийменник: по' го ­
лові, на' сміх, по' світу, пере'д світом, о'б зем лю , на' поле,
пі'д руки, на' осінь, на' зим у, п їд осінь, на' літо тощ о. З д е ­
більшого такі сполучення мають характер прислівників (по-
рівн. на'двечір).
5. Досить сталий наголос у деяких складних іменниках,
а саме він падає майже завжди на дієслівну частину такого
слова: хліборо'б, к о р о ґд а , червото'чина, душ огу'бни к, су х о ­
стій, дури'світ і т. ін. і т. ін. Слід також відмітити, що
в прізвищах помічається тенденція вирівнювати наголос у та­
ких, напр., випадках, як С коворода' — С к овороду' (а «е
прізвищ е-ск о 'вороду), Л обода' — ЛободуІ

Наголос ^ прикметниках сталий або більш-менш

прикметниках сталий наголос буває далеко рідше, ніж в імен­
никах. Із прикметникових наростків досить
послідовно бувають наголошені -а'вий, -я'вий при прик­
метникових п н я х, -а'рний, -я'рний (в чужих словах),
-а'стий, -я'стий, -е'зний, -е'нннй, -е'цький у згрубілих словах,
-е'сенький, -и'тий, -і'ший у 2. ступені прикметників. Крім того
подекуди наголосом розрізняється значення прикметників
на -ний, н а -о в а , на -ів, а також відрізняються
прикметники від дієприкметників: пече'ний — пе'чений —
У складних прикметників наголос завжди падає на пень
другого складника: багатоли'стий, доморо'бний, клиш оно'гий,
жовтогаря’чий.
У дієсловах наростки, приростки і певні
у дГесловах дієслівні форми в більших чи менших групах
визначають наголос, при тім іноді дуж е послі­
довно (без винятків).
З дієслівних н а р о с т к і в - у наголос уносять послі­
довність -ону'-, -ота'- й -оті'-, бо всі дієслова з такими на­
ростками щ одо наголосу цілком однакові, напр.;
стукону'ти — стукону’ стуконе'ш..., стуконемо'...
гуркота ти — гур к о ч у' г у р к о ’чеш..., гурко'чемо...
гуркотіти — гурк оч у' гуркоти'ш..., гуркотимо'...
 35

Д уж е складний наголос у дієсловах при певних

п р и р о с т к а х , коли наголосом розрізняються доконані
й недоконані форми (часто в цім беруть участь іде й
наростки ): ви'носити — вино’сити, збі'гаю — збіга’ю,
прої’здити — проізди'ти і т. ін. - Приросток ви- в докона­
них дієсловах завжди має наголос на собі.
Про перенесення наголосу з наростка -а-, -и-, -і- на ко­
рінь підо впливом приростка в деяких дієсловах (мовча'ти —
замо’вчати...) треба ще додати:
стоя'ти — посто'яти
багатіти — забагатіти (і забагатіли)
сині'ти — поси’ніти (але засиніти, побіліти, почорніти,
похворіт и, захворіт и...)
При особових, числових і часових змінах дієслів слід
відмітити такі наголосові явища:
а) Коли у формах дійсного способу наголос буває на за­
кінченні, то в першій і другій особі множини він падає на
останній склад:
беру', бере'ш... — беремо', берете'
кричу' кричи'ш... — кричимо', кричите' і т. іи.
Слід уникати діалектичних форм бере'м о, бере'те тощо.
б) У тих дієсловах, де в минулому чгсі в формах жіно­
чого роду однини наголос падає на закінчення, він буде на
закінченні і в інших формах минулого часу: дали', дало\
пили', були', взяли', пливли', лили', гнили', жили', кляли’, н а­
п'яли' тощо.
в) Навпаки, в дієсловах із випадним голосним у корені
за наголосом у множині на другому від кінця складі такий
самий наголос буде і в жіночому роді однини: бра'ла, жда'ла,
спа'ла, р ва ’ла, зва ’ла, тка'ла, гна'ла, дба'ла, пра'ла тощо.
г) У формах минулого часу на приростках наголосу не
буває (крім ви-), тільки на пні: уме'р, прода'в, заня'в, підпе'р,
прибу'в, прокля'в, зажи'в...
ґ) Крім першої особи однини дійсного способу в інших
формах в багатьох дієсловах з випадним чи скороченим го­
лосним у корені наголос падає на приросток:

підірва’ти, підірву' — п ід їрвеш , піді'рве, п ід ірвем о, пі-

ді'рвете, піді’рвуть
(також по'рве, віді'рве, зі'рве, надірветься, р о з ір в е , пе­
р е ’рве, о б ір ве , дорве)
засну'ти, засну' — за ’снеш, за'сне...
розіпну'ти (розіп ’ясти), розіп ну’ — розі’пнеш, розіп н е...
(також за ’пне, віді’пие, оді’пне, зіпнеться)
обте'рти, обітру' — обітреш, обітре...
36

(також розіт ре, зі’тре)

підітну'ти (підтя ти), підітну' — підітнеш, підітне...
(також розіт не, відітне)
розімкну'ти, розімкну' — розім кнеш , розім кне...
(також відім кн е, зі'мкне)
обпе'ртися, обіпру'ся — обіпреш ся, обіпреться...
(також р о зіп р е , зіп р е , п ід іп ре)
підожда'ти, підож ду' — пі до'ждеш, підо'ж де...
(також ді'жде, зі'жде, н а д і жде)
переня'ти, перейму' — пере'ймеш, пере'йме...
(також на’ііме, відійм е, за'йме, до'йметься, дійметься,
по'йме, обій м е, підійм е, при'йие)
зайти', зайду' — з а'йдеш, з а'йде...
(також піді'йде, пі'де, на'йде, зна'йде, про’йде, д ій д е ,
з ій д е , при'йде, н ад ій де, обі'йде, пере'йде, розійдет ься)
розісла'ти, розіш лю' — розіш леш , розіш ле...
(також п ідіш ле, за’шле, зіш л е, надіш ле, обіш ле, при'шле)
обби'ти, об іб ’ю' — обі'б’єш, о б і б ’є...
(також п ід іб ’є, зі'б’є, н а д іб ’є, пере'б ’є)
обпи'тися, обіп’ю'ся — о б іп ’єшся, о б іп ’ється)
зли'ти, зіллю' — зі'ллєш , зі'ллє (зіллється...)
(також відді'ллє, поллє, н ад іл л є, обі'ллє, п ід іл л є)
розім ’я'ти, розімну' — розім н еш , розім не...
(також зі'мне)
підіткну'ти, підіткну' — підіткнеш, підіткне...
розіпхну'ти, розіпхну' — розі'пхнеш , розі'пхне...
(також зіп х н е, відіп хн е, піді'пхне)
зірну'ти, зірну' — зі'рнеш, зі'рне...
обігну'ти, обігну' — об ігн еш , об ігн е...
(також з ігн е , п ід ігн е, н а д ігн е, р о зігн е )
обжа'ти, обіжну' — обіж неш , обі'жне...
(також р о зі’жнеться, наді'жнеш)
обме'рти, обімру' — обім реш , о б ім р е
(також відім ре)
відізва'ти, підізву' — від ізвеш , в ід із в е
(також обізветься, зі'зве, п ер езв е )
р о зд у ’ти, розідм у' — розідм еш , розідм е...
Так само від усіх таких і інших дієслів, коли в них в ко­
рені група приголосних і в дієприкметниковій формі в корені
немае голосного, наголос у дієприкметникові падає на при­
росток:
п ідірваний, п ід ірван о, по'рваний, по'рвано, при’дбаний,
пере'нятий, на'нятий (із пере'йнятий...), про'граний, за'-
браний, за'ткнутий, на'п’ятий, на'пнутий, обійдений, прог-
спаний, за'гнаний, за'гнутий,на'вчений, на зваиий,пізнаний,
 37

обі'знаний, розі'знаний, ді'знаний, при'знаний і т. ін., а г*к

само і в дієприкметниках від дієслова! -дати: по'даний, п ід ­
даний, про'даний, пере'даний, до'даний тощ о (алеж, зви ­
чайно, потя'тий, набу'тий, пожа'тий, наби'тии, пом’я'тии,
прожи,тийр уми'тий, запе'ртий, розте'ртий, підбираний...)
Коли такі дієприкметники переходять у прикметники, то
й наголос може пересуватися з приростка на наросток:
навче'ний, названий, підда'ний, напр.: „Кращ е розум при-
рож денний ніж н а в ч е ' н и й“, „Один тільки брат н а з ­
в а н и й оставсь на всім світі" (Т. Ш евч.), „С ухомлинського
пана п і д д а ' н и й “ (М. Вовч.)
Н аведені наголоси в дієсловах типу р о з ір в е , обіллється,
за'сне... дуж е характерні для української мови, і їх можна
ілю струвати, напр., такими уривками з вірш ованої мови:
Свічечка згасне,
Батенько за'сне (Нар. пісня)
То стопче тебе ніженькою,
То зо'рве тебе рученькою
І за'ткне тебе за шапоньку (теж)
Алеж далеко не з усіма приростками наведені дієслова
мають наголос на приростку в указаних ф орм ах, бо, нагір.,
буде пошле', п е р е ш л е н а ж н е ', заллє', перетре', припне'
тощ о, тобто в невияснених умовах наголос у цих дієсловах
уже однаковий, а саме як у першій особі однини.
На жаль, не завжди наші поети і . 'вають правильних наголо­
сів у цій групі дієслів, кладучи їх після приростків, напр.:

Ти, як осінь, умреш , р 0 З І Л А є'їй с я слізьми.

...вітер зам овкне сумний
О б р ізк у осоку р о з і т н е т ь с я (Л. Украін.)
От д е лихої От де серце
Разом р о з і р в е'т ь с я ( 7 . Шевч.)
д) Д уж е часто в дієсловах д ругої відміни на -и'ти в ф о р ­
мах теп еріш н ього (м айбутнього) часу д ій сн о ю способу
в усіх ф орм ах, крім 1. особи однини, наголос пересувається
на один склад у напрямі до початку слова:

варити, варю — ва'риш... ва'рять

плати'ти, плачу' — платиш... пла'тять
говори'ти, го во р ю ' — говори ш ... гово рять
учи'ти, у ч у ' — у'чиш... у'чать
морити, морю' — мо'риш...
гострити, гострю' — го'стриш..., також : хвали'ти, кра-
си'ти, вали'ти, дражнити, палити, ціни'ти, твори'ти, ми-
ри'ти, свари'ти, яви'ти, гаси'ти, гатити, кадити, ма-
сти'ти, мости'ти, пести'ти, сади'ти, сліди ти, роби ти, хри-
сти'ти, повторити, городи'ти, ворожи'ти тощо.
38

Як і в інших частинах мови, наголос у при-

П ЗГО Ч О С V • •
прислівниках ялівниках різном анітний, а до того щ е іноді
й подвійний або й потрійний. Більш -менш в и ­
разну тенденцію д о п ослідовного, одном анітного н аголосу
мож на вказати в декількох групах прислівників.
У прислівниках, іцо постали з іменних чи дієслівних
основ і без будьяких ознак закінчень, дуж е послідовно ви­
являється тенденція н аголош увати приросток: на'вхрест,
о'бмаль, на'схиль, безпере'стань, по'біч, н адвечір...
У складних прислівниках з одного боку виявляється
тенденція наголош увати дієслівну частину слова: доброхіт ь,
м им охідь, м и м оїздом , з д р у го го ж класти наголос на середні
склади слова: натомість, го р іл и ц ь , босо'ніж, пустопаш, в о д -
но'сталь, ліво'руч, поза'торік..., а далі й такі, як в р я д и -го д и ,
пліч-о'-пліч, віч-на'віч, раз-по'-раз тощ о.
Сюди належать і такі прислівникові словосполучення, як добрії'-
день, добри '-вечір, добра'-ніч, або на добри -день, на добра'-ніч (пи­
шуться ці слова і вкупі), а також і такі ще: до С е ’мена, на Пе'тра, до
(на) Дм ит ра на означення терміну за назвою „сзя т и х“ порівн. „пішов
до Семе'на“ тощо.
У прислівниках на -о, -е від прикметників з виразними
наростками (-авий, -овий, -истий, -енький, -ісінький, -учий...)
наголос звичайно буде той самий, щ о й у прикм етниках:
к р и ва во , зго'ристо, веселе'нько, чистісінько, нест ерпучо
і. т. ін. Але в прислівниках із таких прикметників, щ о н а ­
росток у них невиразний, надто ж -кий і -ний, є нахил п ере­
носити наголос на початковий склад (рідш е з середини на
останній):
гірки й — г ір к о глибо'кий — гли'боко
смачни'й — сма'чно висо'кий — ви'соко
холо'дний — хо'лодно широ'кий — ши'роко
соло'дкий — с о л о д к о зел ен и й — зе'лено
б о я зк и й — бо'язко поро'жнііі — по'рожньо
чепурни'й — ч еп ур н о хоро'ш ий — хо'рош е і хорош е'
д о р о ги 'н — д о р о г о гаря'чий — га'ряче і гаряче' і т. ін.,
голосний — го л о сн о
хоч пога'ний — п о га н о , сере'дній — сере'дньо тощ о.

У прислівниках із три складови х прикметників із н аго л о ­

сом на кінці він завж ди пересувається на початковий склад,
отж е й від головни'й прислівник' буде го'ловно.
Хисткий наголос у дієприслівниках теперіш нього часу
на -чи. Власне у таких дієприслівниках, як я сн ію чи, сіда'ючи,
моло'тячи, ворко'чучи, рухаю ч и сь, ду'маючи, читаючи, бала-
му'тячи, верхово'дячи і т. ін., наголос завж ди сталий, а саме
такий самий, як у третій особі множини дійсного способу:
 39

ясні'ють — яснію чи, ру'хаються — ру'хаю чись і т. ін. Але

не те з три- і двоскладовими дієприслівниками, надто ж із
тими, що походять від дієслів з наголошеним закінченням
третьої особи множини дійсного способу. Двоскладові д іє ­
прислівники майже завше мають наголос на кінці: б'ючи',
ждучи', шлючи', жнучи', сплячи , і т. ін., а так само і трискла­
дові, коли вони походять від дієслів з наголошеним закін­
ченням третьої особи множини дійсного способу:

живу’ть — живучи' трясу'ть — трясучи’

пасу'ть — пасучи' крича’ть — кричачи’
реву'ть — ревучи боя'ться — боячи'сь

і т. ін. і також з більшою кількістю складів: гомоня'ть —

гомонячи', стережу'ть — стережучи' тощ о. Але подекуди
такі дієслова, надто ж ті, що в них піло впливом прирост­
ків наголос може посуватися до початку сл о в а ,
дають дієприслівники з наголосом на третьому від кінця
складі:
сидя'ть — сидячи' і си'дячи
стоя’ть — стоячи' і сто'ячи
лежа'ть — лежачи' і ле'жачи
Проте, здається, можна говорити, що з різним наголосом такі
дієприслівники мають інші відтінки й значення: с и д я ч и с т о я ч и ', л е ­
жачи' більше дієслівні, ніж си'дячи, сто'ячи ле'жачи. На доказ
цього можна навести таке. Поперше, з сидячи' тощо легко в’яжуться
чисто дієслівні додаткові слова, напр., ,,сидячи' на траві" (порівн. „си ­
дить на траві"), „стоячи' міцно", „лежачи' цілий день" тощо і не так
природно з си дячи і т. ін. П одруге, дієприслівники з наголосом на по­
чатковому складі легко переходять в звичайні прислівники: сто'ячки,
ле'ж ачки, мо'вчки, а при них ніякі дієслівні конструкції вже не­
можливі.
У поезії трапляється в таких дієприслівниках наголос ще й на
другом у складі, надто в таких дієприслівниках, що замість -ячи
приймають закінчення -ю чи: сидю 'чи, летю'чи тощо.

Звичайний наголос на початковому складі і в тих три­

складових дієприслівниках, що походять від дієслів із таким
самим наголосом у третій особі множини дійсного способу;
га'снуть — га'снучи у'чать — у'чачи
со'хнуть — со 'хн уч и ХОДЯТЬ хо'д яч и
—

ріжуть — ріж учи ба'чать — ба'чачи

си’плять — си'плячи до'ять — до" ячи
пиш ут ь — п и 'ш уч и ди'влят ься— д и в л я ч и с ь
ка'жуть — ка’жучи
і т. ін., хоч буває й на останньому.
IV. Л Е К С И К А

§22. ЗА ГА Л Ь Н І ВІДОМОСТІ

Протягом багатьох віків творився запас слів сучасної ук­

раїнської мови. Поступово складалися різні шари слів, що
тепер їх уживають для різних завдань висловлювання.
Словниковий запас нашої мови дуже складний. У ньому
розрізняються відмінні групи слів, що служать для в и с л о в ­
лю вання багатства наших думок і почувань. Проте розріз­
няються між собою не тільки групи слів, а навіть кожне ок­
реме слово часто виступає в багатьох значеннях. Значення
слова змінюється залежно від того, де і з якою метою воно
вживається.
Усе це вимагає від мовця уважно добирати слова при
розмові, уміло користуватися ними в кожному випадку мов­
лення.
Лексика вивчає основні шари слів, ї хні
з н а че п н я в н а ш і й мові .

§23. ЗН А Ч Е Н Н Я (СЕМ АН ТИ К А) СЛОВА

Одно слово може мати кілька значень, що виявляються в

різних обставинах мовлення, як от:
1. Син у землю заступа встромив і йде до хати (П. Тичина).
2. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить
цикл (П. Тичина).
3. Д е проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає (Т. Ш ев­
ченко) .
4. А там, за неба краєм, за горами, в далі, зима давно
гуляє снігами по землі (В. Сосюра).
5. Ми йдемо по ланах Батьківщини, ми, господарі вільні
землі (В. Сосюра).
6. Необроблена земля їжилась торішнім бадиллям (М. Ко­
цюбинський) .
7. Благословен той день і час, коли прослалась килим а­
ми земля, яку сходив Тарас малими босими ногами (М. Р иль­
ський) .
8. ...до зброї, за землю нашу рідну! (М. Рильський),

40
 41

У першому прикладі слово зем ля вжите в значенні «речо­

вина», у д ругом у — «плянета», у третьому— «поверхня», у
четвертому— «простір», у п’ятому — «площа з урочищами»,
у шостому — «ґрунт», у сьомому — «суходіл» у восьмому —
«країна, держава».
Отже, слова нашої мови бувають багатозначними. Одні
з них мають менше значень, інші — більше. Мало таких слів,
що виступали б лише з одним значенням. Кожне слово має
властивість набувати нові значення і змінювати їх. Слово ж и ­
ве, розвивається і змінюється разом із зміною суспільного
життя. Так, наприклад, слово бригадир колись означало вій­
ськовий чин (старший від полковника), але тепер цим
словом називають керівника виробничої бриґади в У РС Р .
Слово частіше збагачується вживанням його в переносно­
му значенні. Наприклад, слово будувати може значити не
тільки «прокладати за лізни ц ю », а й «улаштовувати нове ж и т­
тя», «готувати доповідь» і т. д.У мистецькій літературі зустрі­
чається навіть такий вислів: «...дивився, як будувалась ніч»
(М. Коцюбинський).

§24. СЕМ АНТИЧНІ Г РУ П И СЛІВ

1. С л о в а , я к і з в у ч а т ь о д н а к о в о , а л е м а ю т ь
різне з нач ення , називаються омонімами.
Наприклад: 1. М ісяцю мій ясний! з високого неба сховай­
ся за гору, бо світу не треба (Т. Ш евченко). 2. М ісяцю Маю!
тебе виглядаю (П. Мирний). 3. Старий, запущений став зеле­
нів за городом (М. Коцюбинський). 4. Враз танк підбитий
став (М. Терещенко).
У першому прикладі слово місяць означає назву природно­
го супутника Землі, а в другому— назву дванадцятої части­
ни року. Це омоніми, бо вони звучать однаково, а значення
в них відмінне.
У третьому прикладі слово став означає назву водойми, а
в четвертому — дію («зупинився»). Це також омоніми.
2. С л о в а , я к і м а ю т ь п р о т ил е жне значення,
н азиваються антонімами.
Наприклад: 1. Змією б іж и т ь — в ’ється дорога з гори з до­
ли н у (П. Мирний). 2. Ми тут, на землі, привикли бачити ко ж ­
ному початок і кінець і думаємо, що все на світі повинно їх
мати (П. Мирний).
У першому прикладі антоніми гора і долина; це слова з
протилежним значенням. У другому прикладі антоніми— по­
чаток і кінець.
3. С л о в а , д у ж е б л и з ь к і а б о й о д н а к о в і з а
з н а ч е н н я м , а л е в і д м і н н і з вучанням, н ази ла­
ються синонімами.
Наприклад: 1. З аридав кобзар, заплакав сліпими очима
42

(Т. Шевченко). 2. І стали іиукати, нишпорити, шаблями гілля

рубати, кіньми кущі топтати (М. Вовчок). 3. Хотілося чути
лиш б р язк, стук, тріск (М. Коцюбинський). 4. Б лагаю і прош у9
вийдіть на бал ькоп (ІО. Яновський).
У першому прикладі близькі між собою за значенням слова-
синбніми заридав і з а п л а к а в ; у другому — шукати і ниш пори­
ти; у третьому — брязк, стук і тріск; у четвертому — благаю
і прошу.
Синоніми збагачують мову: чим більше синонімів, тим
більше відтінків значення здатна висловити наша мова. Іноді
синонімічні групи бувають численні. Наприклад, до слова мо­
вити синонімічними будуть такі слова: балакатиf говорити,
белькотати, патякати, цвенькати, базікати і т. п.
Синонімами треба вміти користуватись, добираючи для
кожного випадку таке слово, щоб воно найбільш відповідало
завданню мовлення. Так от, слово базікати можна вжити
лише тоді, коли мають на увазі розмову несерйозну, пусту;
синонім цвенькати — коли йдеться про розмову незрозумілу,
нерозбірливу і т. д.
Синонімами дуже досконало користуються поети і прозаї­
ки, які за допомогою правильного добору їх роблять мову не
тільки точною, але досягають ще й краси висловлювання, на­
дають мові мистецькости.
4. Слово, вжите в переносному значенні,
н аз и в а є т ь с я метафорою.
Наприклад: 1. З лісу шепче гілка (А. М алишко). 2. Во­
лошки дивляться в небо (М. Коцюбинський). 3. Тихенько зо­
рі моргають іскристі (І. Франко).
Слова шепче, дивляться, моргають метафоричні, бо вони
вжиті тут не в прямому, а в переносному значенні.
Метафори вживаються переважно в мистецькій мові, це —
образні слова, що повинні дати яскраве уявлення про пред­
мет, вплинутй на почуття.

§25. С К Л А Д ЛЕК СИ К И ЗА П О ХО ДЖ ЕН Н Я М

Лексика сучасної української мови складалася поступово

і походить з багатьох джерел. Найбільш значний запас л екси ­
ки літературної мови взято з усної мови народу. Це — най-
стійкіша частина словника, що живе дуже довго і часто слу­
жить основою, на якій створюються новіші слова. Цей л ек­
сичний з а п а с — загальновживаний. Сюди належать назви
предметів і явищ природи (земля, вода), трудових процесів
(варити, молоти, жати, різати), тварин і рослин (корова, к інь,
дуб, жито), частин тіла (голо ва, р у к а , нога), якостей і влас­
тивостей предметів (чорний, довгий, солодкий) і т. п. Але,
крім того, є ще слова, запозичені з інших джерел. Вони виді­
ляються як відмінні лексичні групи. Особливо помітні серед
 43

них — це іншомовні запозичення, старослов’янізми і діялек-

тизми.
1. І н ш о м о в н и м и запозиченнями в лексиці
н а з и в а ю т ь с я т а к і с л о в а , що в в і й ш л и в н а ш у
м о в у в р і з н і ч а с и з р і з н и х мо в .
Найбільш поширені у мас такі запозичення:
1) із старогрецької мови: історія, огірок, оладокJ корабель,
Степан, Олексій та ін.;
2) з латинської мови: канцелярія, генерал, делегат, депу­
тат, циркуль, вакації, Віктор, Наталя, Клавдія і т. ін.
3) з німецької мови: штаб, маляр, штемпель, бухгальтер,
курорт і т. п.;
4) з французької мови: батальйон, Ьаліфе, пальто, одеколон,
силю єт ау ф ойє, портьєра і т. п.
5) з англійської мови: вокзал, трамвай, футбол, мітинЬ,
комбайн, бойкот, фільм, трал і т. п.;
6) із східних мов (татарської, перської та ін .): собака,
табір, табун, базар, ізюм, адмірал, х а л в а , Ганна, Юхим, Тама­
ра тощо;
7) із скандинавських мов: варяг, Ігор, Ольга та ін.
Запозичення слів відбувалось поступово, через культурні,
господарські і військові зв’язки з іншими народами. Особливо
допомагали цьому торговельні зв’язки, подорожування тощо.
Деякі запозичені слова (особливо з східних мов) засвоєні
дуже давно і настільки узвичаєні нашою мовою, що їх навіть
важко відрізнити від українських слів. Це такі, як огірок,
оладок, вишня, скриня, собака, табун, гарбуз та ін.
Багато запозичень (особливо старогрецького і латинського
походження) вживається в різних мовах світу. Ч е р е з те їх на­
зивають ще інтернаціональними словами. До них н а л е ж а т ь :
аероплян, телефон, револю ція, республіка, диктатура, коопе­
рація, політика, кабінет, танк і т. п.
2. С т а р о с л о в ’ я н і з м а м 11 н а з и в а ю т ь с я с л о в а ,
щ о в в і й ш л и з с т а р о д а в н ь о ї л і т е р а т у р п о ї м о-
ви, в ж и в а н о ї п е р е в а ж н о в р с л і і і й п и х с ф е р а х
( т а к з в а н о ї с т а р о с л о в ’я н с ь к о ї ) .
Наприклад: чоло, торжество, уста, глава, вождь, буква,
благословенний і т. п.
Стара українська писемна мова мала в своєму складі ве­
ликий шар старослов’янізмів. Це сталось тому, що перші книж­
ки складалися в нас старослов’янською, або, як її ще нази­
вають, давньоболгарською мовою.
3. При виникненні літературна мова вбирала з усної на­
родної мови лише те, що було найбільш відоме на всьому про­
сторі, де живе український народ. Елементи вузькомісцові зо­
всім не входили до літературної мови або входили рідко.
С л о в а , які в ж и в а ю т ь с я в у с н о му мовленні
л и ше н а с е л е н н я м о к р е м и х мі сцевостей, п а з и ­
44

ва ют ься діалектизмами.
Наприклад: зимний (холодний), зле (погано), коцюба (ко­
черга), галузка (гілка), пліт (тин) та ііі . Ці слова вживаються
в деяких говорах південно-західнього і північного наріччя укра­
їнської мови.
Діялекти у лексику часто засвідчують твори письменників,
які виносять її з тих місць, де вони народилися і тривалий час
проживали. Діялектні слова вживаються іноді тому, що в літе­
ратурній мові немає таких відповідників, щоб ними можна
було описати особливості місцевого життя і побуту.

§26. Р О ЗВ И Т О К Л Е К С И К И
Лексичний склад мови весь час змінюється. Одні -слова ви­
ходять з ужитку, інші ще тільки виникають. Через те, крім
лексичного запасу, узвичаєного і вживаного тепер, є ще дві
групи слів, що називаються неологізмами та архаїзмами.
1. А р х а ї з м и — це ті слова, що в ж е з а с т а р і ­
ли і в и х о д я т ь а б о в и й ш л и з у ж и т к у .
Архаїзми дуже обмежені в сучасній мові тому, що замість
них з’явилися нові слова, або тому, що самі речі, поняття
і т. п. разом із своїми назвами більше не вживаються. Напри­
клад: ха рч івня, самопал, бунчук,ш инок, лановий, соцький та
ін. Застарілі (архаїчні) слова зустрічаються в описах минулих
подій, при створенні жартівливого тону моои тощо.
2. Н е о л о г і з м и — ц е ті с л о в а , щ о в и н и к а ю т ь
у п а ш і ч а с и в з в’я з к у з п о я в о ю н о в и х п р е д ­
м е т і в і п о н я т ь , у з в ’я з к у з н о в и м и в і д к р и т т я ­
ми , р о з в и т к о м т е х н і к и і т. д.
Особливо часто неологізми виникають внаслідок змін
у житті нашої країни після революції 1.917 р. і під більшови­
ками.
За способом творення треба розрізняти кілька груп неоло­
гізмів:
1. Неологізми, що з ’явилися в результаті зміни значення
слова: піонер (у наш час—член юнацької організації, раніше—
зачинатель якоїсь справи), бригада (тепер — виробнича група,
раніше — військове з’єднання), ударник (нині — передовий
працівник, раніше — тільки частина затвора зброї) та ін.
2. Неологізми, утворені складанням кількох слів: п'яти­
річка, шестиденка, гуртожиток, землеустрій і т. п.
3. Неологізми, що виникли через додавання приростків або
наростків: відмінник, комбайнер, допризовник тощо.
4. Неологізми, утворені словоскороченням (інакше їх ще
називають абревіятурами). Такі словоскорочення постають або
з частин кількох слів, або із сполучення частини й цілого сло­
ва. або з початкових звуків кількох слів: колгосп, за вко м ,
У Р Д П ( вимовляється уердепе), А Б И (абеен), Т У К ( т е у к а ) ,
К ПР С ( капеерес), У Н Р (у ен е р ), У В А Н ( уєеаен).
 45

§27. С Т И Л ІС Т И Ч Н І Р ІЗ Н О В И Д И Л Е К С И К И

Засоби передачі думок д у ж е різноманітні, вони пристосо­

вані до будь-яких завдан ь висловлювання.
Сукупність засобів мови, що відповідає певним з а в д а н ­
ням висловлювання, створює різні мовні стилі.
Особливо різноманітний лексичний с к л а д сучасної у к р а їн ­
ської мови. Кожний мовний стиль має, крім загальновж иваних,
ще й свої слова, що найточніше передають особливості мовлен­
ня в кожному окремому випадку. Так, наприклад, у поетичній
мові можна сказати:
М и тривож им стратосферу,
атомне ядро і сф еру.
П. Т и ч и н а.

Але в науковому описі подібний вираз буде недоречним, .тому

говорять: М и вивчаємо, або опановуємо, стратосферу.
М о ж н а сказати в поетичній мові для яскравішого зо б р аж е н ­
ня факту старого часу так:
Суремна мідь співає з-над Дністра
І князь рече до воїнів: — Пора!
М. Б а ж а н.
Але в повсякденній мові треба вживати каже, а не рече.
З завданням надати іронічного тону мож на сказати:
Всі човники їх розчухрало,
Багацько війська тут п р о пало .
І.
Але в серйозному стилі вж е слід говорити: човники розбило.
Стилістичних різновидів лексики сучасної української мови
багато. Найголовніші з них такі: лексика загальн орозм овна, по­
етична, або м и с те ц ь к а , ділова, наукова, професійна.
1. Загальнорозм овною називається лексика, що в ж и в а єть ­
ся в повсякденному житті. Ц е назви предметів, дій і явищ, ві­
домих усім ш арам населення в усіх обставинах життя: стіл,
стіна, р у к а , р о с л и н а , двір, дрова, ходити, далеко і т. д.
Повсякденна лексика може набувати й іншого значення, пе­
реходячи в ж е до слів стилістично обмеженого вжитку. Н а ­
приклад, слово р ук а в означає назву частини одягу. Але р у ­
кав — це так ож і назва частини пожежного приладу; таке
слово вже належить до фахових слів. Слова я з и к , дихати —
загальнорозмовні, але в словосполученнях вогненні я з и к и , п а -
рови к д и хн ув вони вже нал еж ать до поетичного стилю. Слово
мережа — загальн овж иван е, а в словосполученні телефонна
46

мережа воно належить до стилю фахової (професійної) мсзп.

2. Науковою називається лексика, що вж и вається в н а у к о ­
вих творах, диспутах, лекціях та ін. і служить для означення
понять, відомих лиш е певним наукам: аргумент (д оказ), мета­
морфоза (перетворення), дотація (доплата) і т. д.
3. Д іловою н азивається лексика, що вж и вається в ділових
п аперах різних дер ж авн и х установ: квартиронаймач, р ухом е
майно, свідчити, повістка тощо.
4. М истецькою називається лексика, що ви сл овл ю є різні по­
чуття (емоції) людини: золотий (серп), б уйний (вітер), пекучі
(сло ва), руйнувати ( темноту ) і т. д.
5. Професійною називається лексика, що вж ивається лише
в мові певних фахів, професій (на залізниці тощ о): п р о ф іл а к ­
тика, операція, семафор, рейки і т. д.
V. М О Р Ф О Л О Г І Я

§28. З А Г А Л Ь Н І В ІД О М О С ТІ

Більшість слів української мови складається з частин, які

б різних випадках мовлення для поредання певних зн а ­
чень, певного змісту, можуть то відніматись, то додаватись до
основної частини слова. Через те й кажуть, що додаванням
окремих складових частин до слова або відніманням їх тво­
ряться нові слова. Наприклад, слово дубок зміниться, якщо
ВІДНЯТИ -ОК. Виникне нове СЛОВО дубу що втратило вже відті­
нок зменшення. Якщо ж додати складову частину -очок, то
з’явиться нове слово з голубливим значенням: дубочок. Такі
складові частини повторюються в цілій низці слів і роблять
їх більш або менш близькими за значенням: дубок, ссьдок, л і -
сок, грибок і т. д.

§29. ОСН О ВА І З А К ІН Ч Е Н Н Я С Л О В А

У відмінюваному слові слід розрізняти дві основні части­

ни, що виявляються при пов’язанні його з іншими словами в
реченні. Це — основа і закінчення.
Основою н ази ва єт ь ся така частина окремого
слова, яка м і с т и т ь у собі ного вихідне, най­
в а ж л и в і ш е з н а ч е н н я і не з м і н ю є т ь с я п р и п о ­
в ’ я з а н і ї і з і н ш и їм и с л о в а м и в р е ч е н п і.
З а к і н ч е н н я м н а з и в а є т ь с я т а к а к і н це в а ча­
стина слова, яка м і н я є т ь с я в реченні і вка­
зує на з в ’ я з о к мі ж с л о в а м и .
Наприклад: 1. А тим часом із діброви козак виїжджає.
2. Посадили над козаком явір та ялину. 3. А козакам того
тільки й треба. 4. А козаки, як та хмара, ляхів обступали.
5. Козака немає.
Т. Ш е в ч е н к о .

Залежно від з в ’язку в реченні з іншими словами слово

козак, як видно з прикладів, так змінюється: козак, козак-ом,

47
48

козак-ам, козак-и, козак а. Тут основою є козак, а закінчен­

нями ---- ом, -ам, -и, -а.
Отже, щоб знайти основу слова, треба відкинути його з а ­
кінчення. Наприклад, у слові струна основою буде струн, як
видно з таких його змін:
Сім струн я торкаю струну по струні,
Нехай мої струни лунають,
Нехай мої співи літають
По рідній коханій моїй стороні,
(Л. У к р а їн к а ) .

Розрізняють твердий і м ’який тип основ.

1. Твердою н а з и в а є т ь с я т а к а о с н о в а , що закінчується на
твердий приголосний звук: /сашг- я , будин-ок, жит-о, дереь-о,
товст-ий.
2. М’якою називається така основа, що закінчується на
м’який приголосний звук: стілець, жгдь, п ш е н и ц я , син-ій, д а в -
н-ій.
Якщо основа вживається без закінчення, тоді вона нази ­
вається чистою: звук, х р у щ , ліс, степ.
Слід пам’ятати, що в основі можуть відбуватися фонетич­
ні зміни: носити — ноту, осінь — осиних т. п.

§30. В И В ІД Н І І Н Е В И В ІД Н І основи
Основа слова в свою чергу може розкладатись на складові
частини. В залежності від цього розрізняють вивідні і невивід-
ні основи.
Н е в и в і д ними н а з и в а ю т ь с я такі основи, які
не р о з к л а д а ю т ь с я н а м е н ш і с к л а д о в і ч а с т и -
н и.
Наприклад: гора, гора, горою; несу, несемо, несе і ін. Тут
основи гор і нес не можна поділити на дрібніші елементи.
Вивідними н а з и в а ю т ь с я такі основи, які,
в ж и в а ю ч и с ь у р і з н их с п о р і д н е н и х за з м і с т о м
с л о в а х , р о з к л а д а ю т ь с я на м е н ш і ч а с т и н и .
Наприклад: гірка, гірка, гіркою; понесу, понесеш, понесе
і т. д. Тут основи гірк і понес поділяються на дві частини
гір-к і по-нес, як це видно при порівнянні їх з іншими спорід­
неними словами, наведеними вище.
Багато слів має основи дуже складні, як от: водянистий
(вод-ян-ист-ий), порозрубував (по-роз-руб-ува-в), переписувач
(пере-пис-ува-ч) і т. д. Складові частини цих основ виявля­
ються при порівнянні їх з близькими за значенням іншими
словами: водяний, вода; р озруб ував, ро зрубав, р у б а в; пере­
пис, писати.
 49

§31. К О Р ІН Ь С Л О В А . П Р Е Ф ІК С І СУФІКС
У словах як з вивідною, так і з невивідною основою слід
розрізняти складові частини, що мають неоднакове значення.
Спільна, незмінна і неподільна частина
в с і х с п о р і д н е н и х с л і в , щ о в и с л о вл ю є г о л о в н е
з н а ч е н н я ї х, з в е т ь с я к о р е н е м .
Наприклад, у слові рибка коренем є риб, бо це спільна ча­
стина, що виражає головний зміст споріднених слів: риба, р и ­
балка, рибина, рибочка.
У слові вода, як видно із споріднених слів: водиця, водя­
ний, водянистий, підводник, — коренем є вод.
Є слова, в яких корінь і основа збігаються. Так от, у слові
риба і основа і корінь — риб, а вже їв слові рибка корінь —риб,
а основа — рибк.
У багатьох словах перед коренем або після нього стоять
частини, що входять до складу слова і вносять нове значення.
Ч а с т и н а в и в і д н о ї о с н о в и , я к а с т о ї т ь* п е р е д
коренем і надає слову нового додаткового
з н а ч е н н я , з в е т ь с я п р е ф і к с о м , а б о п р и постк о м .
Наприклад: роз мір, по хід, пер вносити, записати, безліч
і т. п. Тут префіксами є складові частини роз-, по-, пере-, за-,
без-.
Ч а с т и н а в и в і д н о ї основи, яка стої ть після
кореня і т а к о ж н а д а є слову нового дода тко ­
вого з н а ч е н н я або н овог о відтінку, н а з и в а ­
є т ь с я с у ф і к с о м , або н а р о с т к о м .
Наприклад: читач, б ер ізк а , холодок, вітерець.
Тут суфіксами є складові частини: -ач, -к, -ок, -ець. Вони,
як і префікси, не належать до кореня.
У слові може бути кілька префіксів і кілька суфіксів: по
пере-носити, по-ви-ходили, дерев-ин-очк-а. (Д и в. ще §21) .

§32. П Р А В О П И С П Р Е Ф ІК С ІВ
Префікси роз-, без-, ч е р е з-в українській мові ніколи не
змінюють на письмі свого з на с.
Наприклад: розбити, розпитати, розхитувати, розквіт,
безбережний, безперечний, черезплічник.
Префікс з- на письмі замінюється на с перед к, п, т, х, ф.
Наприклад: збити, змінити, зчесати, зчистити, зшити. Але:
скинути, скласти, спитати, спіймати, стерти, схилитись, сфор­
мувати.
Префікси при-, ви-, межи- завжди пишуться через и: при­
гадати, приводити, приїзд, вибирати, вигадати, визнати, межи­
річчя.
Від префікса при- треба відрізняти префікс пре-. Префікс
50

пре- пишеться в словах на означення збільшеної або зменше­

ної якостичи ознаки: предобрий, превеликий , препоганий.
Префікс прі- вживається лише в кількох словах: прізвищ е,
прізвисько, прірва.
Префікси від-, під-, між- пишуться завжди через і: відкину -
ти, відзначити, підкласти, підскочити, міжрайонний.
Префікси пред-, пере-, перед- пишуться завжди через е:
представник, пер е р іб к а , перехід, передбачення, передмова.

§33. С К Л А Д Н І С Л О В А

Більшість слів української мови має у своєму складі

один корінь. Ллє є й такі слова, у яких виявляється два і на­
віть більше коренів.
С л о в а , що в с в о є м у с к л а д і м а ю т ь д в а а б о
більше коренів, з в у т ь с я с к л а дн и м и .
Наприклад: трудодень, пароп лав, п ’ятирічний, двохсотріч­
чя. Тут перше слово має у своєму складі корені від слів
і <?£Я6, друге — від слів пара і плавати, третє — від слів я'яго
і р//с, четверте — від слів два, сто і рік.
Складні слова творяться з поєднання основ простих слів
за допомогою сполучних звуків або й без них.
Після о снов, па твердий приголосний сполучним звуком бу­
ває здебільшого о:Іпісококвамфїкований, водогін, віськово-
зобов’язаний, саоісотрус.
Після основ на м’який приголосний і на чиі ^сполучним зв у ­
ком буває здебільшого е (є): вогнепальний, грязелікування,
життєрадісний, боєспромооісний (пор. б/й і боіл-е-спроможний).
Творяться складні слова також і без сполучних звуків:
чотирикутник, тримісячний.
Складні прикметники пишуться через риску, якщо між
словами, від яких вони утворені, можна поставити сполучник
і або але.
Наприклад: інженерно-технічний, торговельно-промисловий,
фізико-математичний, безпроцентно-виграшний (бо може бу­
ти інженерний і технічний, торговельний і промисловий, фі­
зичний і математичний, безпроцентний, але ви гр а ш н и й ).
Усі інші складні прикметники такого типу пишуться разом:
дал екосяжний, баг а торазовий.
Складні прикметники із сполучним о, що означають ко­
лір з його відтінками, пишуться через риску: блідо-голубий,
світло-синій.
Слово пі в (половина) у складних словах, другий компонент
яких починається з приголосного, пишеться разом: півгодини,
півдня, и'иасотні, півгодинний, пів річний і т. п.
Через риску пів пишеться у складних словах, другий ком­
понент яких починається голосним або нотованим, та перед
 51

власними назвами: нів-огірка, пів-океану, пт-аркуш а, пів яб

л у к а , п\в-Донбасу та ін. Разом пишуться пів острів, пів аркуш,

§34. ІМ Е Н Н И К О В І С У Ф ІКС И
Усі іменникові суфікси за своїм значенням поділяються на
дві великі групи. Одні з них'утворююїь іменники з відмінними
значеннями, тобто нові іменники. Інші суфікси вносять лише
новий відтінок у значення, не змінюючи основного змісту сло­
ва.
Наприклад: дим — димар, возити — е/зник, сад — садок, во­
да — водиця.
Тут за допомогою суфіксів -ар, -ник створено зовсім нозі
слова, бо дим — це продукт горіння, а д и м а р — складова
частина печі; возити — дія, а візник — професія. Інше значен­
ня має третє утворення: садок проти сад означає лише змен­
шену величину його, а водиця проти вода є лише голубливою
назвою її.
Д о першої групи належать такі найголовніші суфікси імен­
ників:
1. Суфікси, які утворюють назви людей за ознакою профе­
сії, роботи, національности, місця перебування тощо:
-ар (-яр): чоботар, байкар, вівчар, лікар, газетяр, тесляр,
м а л я р , бет оняр ,
-ир: бригадир, проводир, командир.
-ер: комбайнер, монтер.
•ач (-яч): слух ач, споживач, ткачу діяч, сіяч.
-ець(-єць): промовець, службовець, полтавець, наддніпря-
нець, швець, партієць.
-ник, -ик: е/зник, удариик, годинник, молодик, лієу/ьник .
-ин: татарин, журин, болгарин.
-анин ( я нин) : громадянин, киянин, горожанин.
2. Суфікси, які утворюють назви осіб, належних до певних
політичних, наукових і громадських напрямків та організацій,
назви наук тощо:
-ист. артист, юрист, маркспст, фашист.
-іст: колоніст, спеціяліст, танкіст, лш^віет, мет алургіс т .
-изм: б/лбшояизм, ег о ти зм , б у д д и з м ,ф а ш и з м ,
-ізм (-їзм) :шовшізм, альтруїзм, н а ц іо н а л ізм, са л о гізм ,

3. Суфікси, які утворюють назви збірних понять, дії, міс­

ця, знаряддя, властивости, одиничности тощо:
-н: копальня, книгарня.
-ств ( цт в) : людство, робітництво, малярство, /сал/цтво.
-к: річка, перевірка.
-енн: досягнення, наближення.
52

-інн: хотіння, володіння.

-от: піхота, турбота, робота.
-щип: Київщ ина, Батьківщина.
-чин: П рилуччина, Хмельниччина.
-ищ, -їщ: пасовище, днище, побоїще.
-ин: городина, людина.
-ість: я/сість, кількість, певність, урожайність.
лк: с/валка, в/ялка.
До другої групи належать такі найголовніші суфікси імен­
ників:
1. Суфікси, що надають слову здрібнілого (зменшеного)
або пестливого відтінку:
-ик: хло п чи к, возик.
-ок: лісо к, руш ничок.
-к: ніжка, ручка.
-ець: в/грець, ремшець.
-иц: сесгриця, водиця.
-ечк: віконечко, сердечко.
-еньк: рученька, воленька.
-оньк: гол/вонька, брівонька.
-инк: стеблинка, бадилинка.
-ичк: сестричка, водичка.
2. Суфікси, що надають слову збільшеного, згрубілого або
зневажливого відтінку:
-ищ: ручище, головищ е.
-ак (-як): писака, коров'яка.
-ук (-юк): м алярчук, писарчук, каменюка.
-уг ( юг): хапуга, хлопцю га, ледацю га.
-уган: e/груган, дідуган.
-ур (-юр): шмату ра, носюра.

§35. У Ж И В А Н Н Я ІМ Е Н Н И К О В И Х С У Ф ІК С ІВ

Слід розрізняти суфікси, різні за значенням, але часто

близькі за звучанням. Розрізнювання суфіксів за значенням і
звучанням допомагає встановити правопис їх.
1. Д ля висловлення відтінку пестливости в іменниках ужи­
вається суфікс -ечк, а не -ичк. Наприклад: сонечко, літечко,
річечка, дядечко.
2. Суфікс -ичк, -ичок уживається лише в словах, похідних
від іменників з суфіксами -иц-, -ик-: сестричка (бо сестриця),
криничка (бо криниця), коничок (бо к о н и к ).
3. В іменниках із значенням здрібнілості! вживається су­
фікс-ик (а не -ік або -ек): козлик, возик, носик, снопик, бра­
тик.
4. На означення збірності! вживається суфікс -инн- ( а не
-інн-): огудиння, гарбузиння.
 53

5. Суфікс -інн- буває в іменниках лише під наголосом: ко­

ріння, насіння, значіння (але значення) т

§36. П РИ КМ ЕТН И К О ВІ СУФІКСИ

Велика кількість різноманітних суфіксів спостерігається в

прикметниках, що утворюються від інших частин мови і не­
суть у собі різні відтінки значення.
Основні прикметникові суфікси за значенням поділяються
на три групи, відповідно до груп прикметників: суфікси якіс­
них прикметників, відносних і присвійних.
Суфікси якісних прикметників служать засобом о зн ач ен ­
ня звичайної якости, неповної я кости, здрібнілости,пестливости,
збільшення ознаки, зневажливості! та ін.:
-к: верткий, легки й , дзвінкий.
-ох: ш ирокий, глибокий , високий.
-ск: далекий.
-ик: великий.
-ав (-яв): ласкавий, чорнявий.
-ат: рогатий, вусатий.
-уч (-юч): пахучий, товстючий.
ач ( я ч ) : ледачий, гарячий.
-аст (я с т ) -.зеленастий, квітчастий, білястий.
-уват (-ю ват): низькуватий, червонуватий, синюватий.
-овит: талановитий, сумовитий.
-лив: ла йливий, д б айливий, ж ахливий.
-ив: лінивий, правдивий.
-еньк: сивенький, чорненький.
-есеньк: гарнесенький, низесенький, вірнесенький.
-юсіньк: малю сінький, тонюсінький.
-ісіньк: дрібнісінький, радісінький.
-енн: силенний, височенний.
-езн: старезний, далечезний.
Суфікси відносних прикметників указують на матеріял, з
якого виготовлено предмет, на місце знаходження предмета,
на його походження, виявляють ознаку часу і т. ін.:
-н: держ авний, залізний, колгоспний, ідейний, блакит ний.
-шн: учораш ній, ранішній.
-ан (-ян): криж аний, зем ляний, солом'яний.
-ев (-єв): березневий, металевий, взуттєвий.
-ов(-ьов): дубовий , пайовий, димовий, польовий.
-ськ, -зьк, -цьк: морський, господарський, грузький, коза­
цький.
-ичн: історичний, музичний.
-ічн: педагогічний, символічний.
54

Суфікси присвійних прикметників виступають засобом ви-

сл о в л е н ня нал ежности:
-ин (-їн ): материн, Маріїн.
-ів (-їв): братів, Семенів, Л ядрпв.

§37. С У Ф ІК С И Д ІЄ С Л ІВ
Серед дієслівних суфіксів розріняють дві групи: 1) су­
фікси, за допомогою яких утворюються дієслова від інших ч а ­
стин мови, переважно від іменників та прикметників; 2) су­
фікси, які надають дієслову різних відтінків нового значення
(тривалість дії, повторність, одноразовість і т. п.):
-а (-я): сідлати, вечеряти.
-і: біліти, хворіти.
-и: білити, синити.
-ну (-ону): киснути, гукнути, гуконути, рвонути, кануг/г.
-ува (-юва): дарувати, мурувати, господарювати, працю ­
вати.
-овува: обдаровувати, обмальовувати.
-ота, -оті: скреготати, стукотіти, брязкотіти, лос/сотата, ляс/сотіта.

§38. С Т И Л ІС Т И Ч Н А В А Г А С У Ф ІК С ІВ
Суфікси, як відомо, вносять у слово новий відтінок зн а ­
чення або зовсім змінюють його значення, створюючи нове.
Проте трапляється й так, що суфікси виконують відмінну
ролю: вони можуть бути засобом загалом іншого стилю мов­
лення. Не виявляючи предметного значення в окремому слові,
суфікси створюють певний тон цілого мовлення, підкреслюють
певний настрій висловлення, роблять мову мистецькою тощо.
Особливо вдало це досягається вживанням у реченіні ряду
близьких суфіксів у сукупності їх. Наприклад:
1. Заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю (Л. Глібов).
2. Цілісінькую ніч не спочиваю (Л. Глібов).
3. Цвіту моренько пахуче
Відусюди обійма (П. Грабовський),
Суфікси в усіх підкреслених тут словах мають інше при­
значення, ніж те, що про нього говорилося в попередніх п а­
раграфах.
М ожна сказати, що суфікси тут мають не овоє пряме, а
переносне значення. Вони надають мові образности, насичу­
ють її почуттям.
 55

§39. С Л О В А З Ч А С Т К О Ю -ся ( - с ь )

Своєрідну морфологічну групу в українській мові, як і в ро­

сійській та білоруській, становлять слова з часткою -с я (-с ь ).
Ця частка не входить до складу основи слова, сама не змінюється
і не належить до закінчення. Вона може приєднуватися до будь-
якої форми дійсного, наказового і умовного способу майже ко ж ­
ного перехідного дієслова, а також до форми інфінітива і діє­
прислівника при творенні зворотних форм; отже, на відміну від
усіх інших морфем, у змінному слові вона займає місце після
флексії: купаюсь, купаєш ся, купається, купаємось, купаєтесь,
купаються. Таким чином, частка - с я , оформляючи в мові певне
граматичне значення, приєднується не до основи, як інші афікси,
а до цілого слова незалежно від його форми. Цим самим її вжи­
вання в мові нагадує аґлютинацію, себто спосіб творення грама­
тичних форм слова шляхом приєднання однозначного афікса до
афіксів з іншим граматичним значенням.

§40. С П О С О БИ С Л О В О Т В О Р Е Н Н Я В С У Ч А С Н ІЙ
У К Р А ЇН С Ь К ІЙ М ОВІ

Основним засобом збагачення лексики української мови є сло­

вотворення за властивими їй законами. Нові слова творяться
в українській мові по-різному, але завжди на основі вже існу­
ючих у ній слів, найактивніше на основі саме тих, які належать
до її широковживаного лексичного фонду.
Розрізняються такі основні способи творення слів: а; морфо­
логічний, б) морфологічно-синтаксичний, в) лексико - синтаксич­
ний і г) лексико-семантичний. (Див. § § 3 2 —38).
А. М о р ф о л о г і ч н и м способом словотворення вважається
спосіб творення нових слів за допомогою морфем. У ньому виді­
ляється афіксальне і безафіксне словотворення та словоскладання.
1. Найпоширенішим видом словотворення взагалі (а не тільки
морфологічного) в українській мові є а ф і к с а ц і я .
Афіксація — це творення нових слів за допомогою префіксів
та суфіксів. На всіх етапах розвитку української мови вона була і є
найважливішим і найпродуктивнішим засобом збагачення лексики
новими словами, що вимагалися суспільними потребами; пере­
важна більшість слів в українській мові створена саме за допо­
могою суфіксів та префіксів.
Можна виділити три варіянти афіксального словотворення:
а) творення нових слів за допомогою лише префіксів ( передмова,
поступ, суміш , узвіз), б) творення нових слів за допомогою лише
суфіксів (воротар, водій, цілинник, доярка) і в) творення нових
слів за допомогою префіксів і суфіксів одночасно (знеосібка, об-
воднювати, знеболювати, роззброїти )(Див. § § 3 2, 3 4 - 3 6 ) .
Сучасна українська мова має в своєму складі й окремі іншо­
мовні префікси та суфікси, які теж використовуються нею для
56

творення нових слів, хоч і незрівнянно рідше, ніж власні. Н ай­

частіше вони вживаються у сполученні з іншомовними основами
( алогічний, дем обілізація, о п т и м ізм , ф у т у р и с т , експедит ор),
але можуть творити нові слова й від незапозичених основ ( а н т и -
суспільний, а р х ід а в н ій , в о є н із а ц ія , хвост изм ).
2. Б е з а ф і к с н е словотворення, або словотворення за до­
помогою н у л ь о в о ї морфеми. В сучасній українській мові цим
способом творяться, наприклад, іменники від прикметників та
дієслів: синь, аоя6, ранб, молодь,лють, т лінь, тонь, га<5б,
рев, гшв, біг і подібні. Безафіксним способом можуть творитися
нові слова й від такил словотворчих основ, які мають у своєму
складі префікси або суфікси, але ці префікси й суфікси в даних
словах як словотворчий засіб не використані: розгонити — розгін,
загинути — загин, насипати — насип, співати — спів і ін.
3. В українській мові поширений морфологічний спосіб сло­
вотворення шляхом складання основ або цілих слів.
Цей спосіб поповнення лексики новими словами, який нази­
вають с л о в о с к л а д а н н я м , відомий з найдавніших часів
( дроворуб, сінокіс, верболіз, короїд), досить активно використо­
вується він і тепер (п'ят ирічка, вуглевидобуток, хлібозаготівля,
х л і б о р о б ) . ( Див. § 3 3)
4. За радянської влади українська мова засмітилася тися­
чами малозрозумілих і потворних нових слів, що відомі під на­
звою а б р е в і я т у р и (від італійського abbreviaturay лат. brevis —
короткий), або с к л а д н о с к о р о ч е н і слова: ю ннат , вуз, P T C .
За своєю будовою абревіятури розподіляються на ч а с т к о в і ,
ініціяльні і комбіновані.
Ч а с т к о в і абревіятури творяться двома способами: а) ско­
рочене перше слово сполучається з повним другим словом: рад-
влада, партосередок, стінгазета, сільрада, міськрада, наросвіта,
педінст ит ут , мінрот а; б) в одному слові сполучаються частини
кількох слів: колгосп (колективне господарство), обком (обласний
комітет), міськторг (міський торг), завмаї (завідувач маґазина),
Донбас (Донецький басейн), Дніпрельстан (Дніпровська електрич­
на станція), спецкор (спеціяльний кореспондент), медсанбат (ме­
дично-санітарний батальйон). Абревіятури, утворені сполученням
частин окремих слів, називають ще п о с к л а д о в и м и .
І н і ц і я л ь н і абревіятури теж розподіляються на два види.
Одні з них творяться з ’єднанням назв перших букв кількох слів:
Ц К (Центральний Комітет) — вимовляється цека\ СРСР (Союз
Радянських Соціялістичних Республік) — вимовляється есересер;
P TC (ремонтно-технічна станція) — вимовляється ертеес; К В Д
(каса взаємної допомоги) — вимовляється каведе. Звичайно такі
абревіятури передаються на письмі великими буквами. Інші ж
ініціяльні абревіятури складаються з перших звуків тих слів, які
стали основою для їх утворення: вуз (вищий учбовий* заклад),
загс (запис актів громадського стану), дзот (дерево-земляна
огнева точка).
К о м б і н о в а н і абревіятури творяться сполученням в одному
слові частини скороченого слова з ініціяльною абревіятурою:
райвно [район, відд. нар. осе.).
* рус*, треба: навчальний.
 57

Складноскорочені слова виникають досить часто. їх широко

використовують, наприклад, для назв різних установ, підприємств,
організацій, як К Д Ш (Київський державний педагогічний ін­
ститут), X T З (Харківський тракторний завод), ООН (Організація
Об’єднаних Націй) і ін. Проте не всі абревіятури входить до л і­
тературного вжитку. В літературі поширені лише ті з них, які
стали загальновідомими й зрозумілими для всіх, хто говорить
даною мовою. Такими абревіатурами в сучасній українській л і­
тературнії! мові є іменники: комсомол, колгосп, радгосп, райви­
конком, Донбас, СРСР, Ц К , КПРС, P T C , загс і под. Ті склад­
носкорочені слова, що мають вузьку сферу застосування (як
напр.: А Д Д — авіяція дальньої дії, УСТІ — Уманський сільсько­
господарський інститут, У HP — Управління начальника робіт),
в літературній мові звичайно не поширюються. Використання їх
у пресі, ми стец ьки х і публіцистичних творах затемнює зміст
висловлюваної думки, створює зайві труднощі при читанні тексту,
отже, знижує якість мовного акту, а тому проти вживання по­
дібних абревіятур ведеться боротьба. В літературнії! практиці
рекомендується користуватися лише такими складноскорочеиими
словами, які вже набули поширення в мові і для всіх стали
зрозумілими,
Абревіятури вузького вжитку мають право на існування
тільки в спеціяльній літературі, призначеній для обмеженого
кола читачів (відомчі видання, різні фахові інструкції
тощо), та й то часто потрібне розшифрування їх паралель­
ним вживанням повних написань слів, з яких вони утвори­
лися.
Складноскорочені слова, які набули загального визнання і по­
ширення в літературній мові, можуть бути основою для творення
від них нових слів за допомогою суфіксації. Сучасна українська
літературна мова знає багато прикладів такого словотворення:
комсомол— комсомолець, комсомолка, комсомолія, комсомольський;
ко лго сп — колгоспник, колгоспниця, колгоспний, колгоспівський;
ЧК — чекіст; вуз — вузівський і ін.
Б. М о р ф о л о г і ч н о - с и н т а к с и ч н и й спосіб словотво­
р е н н я — це виникнення нових слів шляхом переходу їх з однієї
частини мови до іншої. Таким способом в українській мові на
основі прикметників і дієприкметників виникли, наприклад,
іменники учений, лісничий, будівничий, молодий (жених), молода
(дівчина в час її весілля), ланкова, мостова і ін. Цим же спо­
собом з іменників утворилися прислівники долі, слідом, бігом
і подібні.
Коли слово переходить з однієї частини мови в іншу, воно,
звичайно, змінює своє лексичне значення, свою семантику,
водночас воно починає виконувати й інші синтаксичні
функції (порівн.: Над шляхом росла м о л о д а т о п о л я і
М ол од а зап рош увал а гостей на своє вссілля), а та­
кож набуває нових морфологічних властивостей (див. про це
далі).
В. Л е к с и к о - с и н т а к с и ч н и й спосіб словотворення поля­
58

гає в об’єднанні синтаксично оформленого сполучення слів в одне

слово. Він відомий з давніх часів. Сучасна українська мова,
наприклад, зберігає власні іменники типу Білгород, Вишгород,
Новгород, Славгород, у яких об’єдналися в одне слово іменник
та узгоджений з ним нечленний прикметник, що виступав у ф у н к­
ції означення: Б і л ь городь -> Білгород. Цим способом утвори­
лися складні числівники типу п'ят сот , дев'ятсот (из пять
сьть, девять сьт7>), прислівник сьогодні (із сего дь ні) і подібні
слова.
До лексико-синтаксичних утворень належать і слова типу
добраніч (із добра ніч), вищезгаданий, нижчепідписаний, а також
поєднане з суфіксацією нісенітниця (із ні се ні те).
У сучасній українській мові досить поширені складні слова,
першою частиною яких є дієслово наказового способу на -и або
з чистою основою: вернигора, горицвіт, паливода, пройдисвіт,
перекотиполе, шибайголова, Засядьвовк, Нсїжмак, Запривода,
Перебийніе. Всі вони є лексико-синтаксичними утвореннями
в ній (пор іви. пройди світ, перекоти поле, перебий ніс), тепер
уже непродуктивними. У їх другій частині іменникова форма
знахідного відмінка жіночого роду однини вирівнялась за ан а ­
логією до форми називного відмінка, тобто такі слова набули
звичайної для іменників жіночого роду початкової форми (не
пий воду -> Нспийвода, верни гору -> Вернигора).
Г. Л е к с и к о - с е м а н т и ч н и й спосіб словотворення полягає
в переозмисленні значення існуючих у мові старих слів. У кра­
їнська мова свій словниковий склад постійно збагачує за раху­
нок старих слів, ужитих у новому значенні. Так, наприклад, ра­
ніше слово насіння означало лише збірне поняття відповідно до
слова сім'я, незалежно від того, плодом якої рослини воно є
(Всю площу під ярі засіяли сортовим н а с ін н я м ) . Поступово ви­
никло й нове значення цього слова, воно стало називати насін­
нєвий плід соняшника (Молодиці лускали н а с ін н я й весело го­
моніли). Таким чином по суті з ’явилося в мові нове слово, з но­
вим значенням. Іменник машина означає назву всякого механізму,
призначеного для перетворення енергії в корисну роботу. Тепер
слово машина вживається і як назва автомобіля (Коло їанку
стояла м а ш и н а , на якій щойно приїхала Мирослава).
 VI. О С Н О В И ГРАМАТИКИ

§41. ЗА ГА Л Ь Н І ВІДОМОСТІ
У процесі вивчення зміни слів і сполучення їх у реченні
грам ати ка відзначає в них саме те, що виступає спільним для
цілих словесних груп, рядів. З огляду на це всі слова поді­
ляю ться на групи і кож на з них розглядається за тими о зн ак а­
ми, що їх називаю ть граматичними. Н априклад, у слові стіл
розглядається не його окреме значення, а загальне, таке, що
властиве великій групі подібних слів. Не тільки стіл, але й дг-
рево, стіна, будинок, чоловік, робітник, земля, в у л и ц я , корова —
всі вони об’єднані в одну групу тим, що означаю ть назви р е­
чей, споруд, людей, тварин і т. п . — одним словом предметів,
про кожний з яких можна запитати хто? що? Є ціла група
слів, яка виявляє спільне значення дії, як от: ходити, їхати,
робити та ін. Є група слів із значенням ознаки предметів,
числа і т. п.
Групуються слова також за способом словозміни. Якщо сло­
во дерево може мати, наприклад, форми дереву, деревом, де-
родами, то так сам о вікно має форму в ік н у, вікном, вікнами,
подібно до цього й чоловік, чоловікові, чоловікам, чоловіками
і т. д. Але вже славо робити не має таких форм. Воно н ал е­
жить до іншої групи, яка має форми типу роблю, робиш, р о ­
бимо. Т ак само й інші слова цієї групи: несу, несеш, н е с ш о ,
пишу, пиш еш, пишемо і т. д.
Уживанням розглянутих форм мож на поєднати слова так:
лам аю дерево, бачу ч о л о в і к а п и ш е м о листи. Але не можна
поєднувати слова так: лам аю деревами, бачу чоловік, пишемо
листом. Отже, за різними ознаками творяться групи слів, групи
форм, кожна з яких по-різному вступає у взаєм озв’язки. Все
таке загальне, спільне для цілих груп слів організовує наше
мовлення. А вивчається воно у граматиці,

59
60

§42. ГРАМ А ТИ Ч Н И Й П О ДІЛ СЛІВ

Усі слова за їхнім загальним значенням і за тим, для чого
вони служ ать у реченні, м ож на поділити на дві великі групи:
самостійні (повнозначні) і служ бові (неповнозначні).
Самостійними вваж аю ться такі слова, що називаю ть пред­
мети, явищ а, дії, ознаки і т. п.
Службовими називаю ться такі слова, які вираж аю ть різні
відношення між самостійними словами, тобто служ ать для
пов’язання їх між собою в процесі мовлення.
Н априклад: Я з поля битв нікуди не зверну (М. Б а ж а н ).
Слово з служ ить для з в ’язку слів звер н у і п о л я , не означає
заперечення до слова з в е р н у . Ц е не самостійні, а службові
слова. Усі інші слова — самостійні.
З а властивістю відміню ватися всі слова поділяю ться на дві
групи: відміню вані і невідміню вані.
Відмінюваними називаю ться такі слова, що змінюю ться в
реченні, тобто тоді, коли вступаю ть у зв ’язок з іншими сло­
вами.
Невідмінюваними називаю ться такі слова, що не маю ть
властивосте зміню ватись у реченні.
Н априклад: тече вода, але п'ю воду, човен пливе по вод і
і т. д. Слово вода змінюється. Слово дуже не відмінюється.
М ож на сказати дуже далеко, дуже синій і т. д.

§43. ЧАСТИНИ МОВИ

Частини мови — це лексико-граматичні групи слів. Усі сло­
ва української літературної мови розподіляю ться на десять ча­
стин мови, що називаю ться так:
1. Іменники.
2. П рикметники.
3. Числівники.
4. Займенники.
5. Д ієслова.
6. Прислівники.
7. Прийменники.
8. Сполучники.
9. Частки.
10. Вигуки.
Н алеж ність слова до частини мови визначається в ре­
ченні за лексичним значенням цого та граматичними ознаками,
що виявляю ться за допомогою запитань.
І м е н н и к о м н а з и в а є т ь с я ч а с т и н а мови, я к а
о з н а ч а є н а з в у п р е д м е т а і про яку в реченні
м о ж н а з а п и т а т и : х т о це? а б о щ о це?
 61

Іменники — це відмінювані слова, через те про них у ре­

ченні можна запитати ще й так: к о г о ? ч о г о ? к о м у ? ч о ­
м у ? к и м ? ч и м } і т. д.
Н априклад: 1. Тихим полем , синім морем, долом і горою
йдуть богунці у походах (А. М алиш ко). 2. Як вірні коні, з а ­
пряж уться води (М. Рильський).
Тут іменники: п о ле, море, д іл, гора, богунціt походи, коні,
води.
Примітка. П редметом у граматиці називається все те, що
д о нього можна поставити питання хто? що? Це, наприклад, наяви
,
осіб (чоловік, учень), речей (стілець, серп), речовин (мол о ко мед) ,
,
подій і явищ (війна, холод, грі м), ознак ( чорнота величина), дій
або стану (сон, хвороба, молотьба) і т. д. і т. п.

П р и к м е т н и к о м н а з и в а є т ь с я ч а с т и н а мови,
яка оз начає назву ознаки п р е д м е т а і про яку
в р е ч е н н і м о ж н а з а п и т а т и : я к и й ? а б о чий?
Н априклад: 1. Наче вірна лелека, я полечу в свій дім. На
У країну да леку край рятувати ходім. В рідний Київ летім
(М. Терещ енко). 2. Тепер ми їдемо пш еничним полем (М. К о­
цюбинський) .
Тут прикметники: вірна, д алека, рід н и й , пш еничне.
Числівником називається частина мови,
яка означає назву кількости або порядок
п р е д м е т і в при р а х у в а н н і їх і про яку в ре­
ченні м о ж н а з а п и т а т и : с к і л ь к и ? а б о котрий?
Н априклад: 1. Три явори посадила сестра при долині
(Т. Ш евченко). 2. Бачу я з перш ого погляду, що він зовсім з
лиця спав (М. В сзчок). 3. Д в і бочки їхали колись селом: од­
на з горілкою повненька, друга .порожня, теж слідком (Л . Г лі­
бов).
Тут числівники: три, перш ий, дві, одна, друга.
Займенником називається частина мов и,
я к а л и ш е в к а з у є на осі б, п р е д м е т и , ознаки
а б о н а к і л ь к і с т ь п р е д м е т і в , а л е н е н а з и в а є ї х.
Займенники вж иваю ться в реченні замість іменників, при­
кметників або числівників і відповідаю ть на ті ж питання, що
й заміню вані частини мови.
Н априклад: 1. Блакитні квіточки-дзвіночки побачив я
(Л. У країн ка). 2. Вітчизно! Рідна зем ле! Мій уклін тобі, мій
тобі спів! Ох, ті жалоби! і коли їм край? (Л. Україніка).
Тут займенники: я, м ій, тобі, т і, їм .
Прикметники, числівники і займенники — також відміню ­
вані слова.
Примітка. Іменник, прикметник, числівник І займенник на­
зиваються іменними частинами мови. Ц е, так би мовити, слова-
назви, що утворюють лексико-граматичний кістяк мови.
62

Дієсловом н а з и в а є т ь с я ч а с т и н а мови, я к а
о з н а ч а є н а з в у дії а б о с т а н п р е д м е т а і про
я к у в р е ч е ін ні можна запитати: що робить
п р е д м е т ? або щ о з н и м р о б и т ь с я ?
Д ієслова відмінюються, через те про них мож на запитати
ще й так: щ о р о б л я т ь ? щ о р о б и в ? щ о р о б и т и м е ?
і т. д.
Н априклад: 1. Він і скли ка є, він і єднає, він, як орел по­
над нами (А. М ал и ш к о ). 2. Він леж ав у пилу. Кров стікала
з лиця. Р вались міни й набої навколо бійця (М. Терещен-
к о ).
Тут дієслова: скли ка є, єднає, леж ав, стікала, р в а л и с ь .
Прислівником називається ч а с т и н а мови,
що п о я с н ю є д і ю а б о о з н а к у п р е д м е т а в р е ч е н ­
ні , д о д а ю ч и н о в і о з н а к и ї х.
П рислівники не відмінюються.
Н априклад: 1. Я вируш аю впевнено і радо на визвольну
війну за У країну! (З г аз.). 2. П ізно я повертався додому
(М. Коцюбинський). 3. Будівництво йшло дуже швидкими тем­
пами.
Тут прислівники впевнено і радо пояснюють дію вир уш а ю ,
доповнюючи уявлення про характер дії. П рислівник пізно по­
казує час дії, а додому — напрямок дії. П рислівник дуже ви­
р аж ає ступінь ознаки, висловленої прикметником ш видкими.
Прийменником називається службова ча­
с т и н а мов и, що п о к а з у є р і з н е в і д н о ш е н н я і м е н ­
ника ( т а кож ч и с л і в н и к а і з а й м е н н и к а ) д о ін­
ших слі в, в і д я к и х цей і ме н н и к з а л е ж и т ь у ре­
ч е н н і.
Прийменники окремо від повнозначних слів не вж иваю ть­
ся. Значення їх повністю розкривається лиш е у зв ’язку з не­
прямими відмінками іменника, числівника або займенника.
Н априклад: 1. Отаман навчає, кличе до бою, гомін стоїть
над полям и. (З газ.). 2. Товариш Д ан и л о стояв коло
гармати (Ю. Я новський).
Тут прийменник до служ ить для зв ’язку слів кличе і бою,
над — для з в ’язку слів стоїть і п о л я м и . Прийменник коло по­
в’язує слова стояв і гармати.

Спол учником називається службова части­

н а мо в и , щ о в ж и в а є т ь с я в р е ч е н н і д л я п о в ’ я­
зання слів або поєд нання ц і л и х р е ч е н ь чи
ч а с т и н и їх .
Н априклад: 1. Руш ай ж е в бій, наш зореносцю грізний,
озброєний залізом і вогнем (М. Б а ж а н ). 2. Ми хочем бачить
 63

світ прозорим, а не грубим (П. Тичина). 3. О звались голосом

К арпати, і клич подільського села в Путивлі сивому чувати
(М. Рильський).
Тут сполучник і служ ить для поєднання слів залізом та
вогнем, а — для протиставлення слів прозорим і грубим.
Другий сполучник і поєднує два речення.

Ч а с т к о ю н а з и в а є т ь с я ч а с т и н а мови, що н а ­
д а є р е ч е н н ю а б о о к р е м о м у й о г о членові д о д а т ­
кового з м і с т о в о г о відтінку.
Н априклад: 1. Не слухала К атерина ні батька, ні неньки
(Т. Ш евченко). 2. Послухайте л и ш , молодиці, я добрую вам
раду дам (І. К отляревський).
Тут частки не та ні означаю ть заперечення; частка лиш
означає спонукання, заохочення до дії.

В и г у к о м н а з и в а є т ь с я ч а с т и н а мо в и , що с л у ­
жить для висловлю вання р і з н и х почуттів, пере­
ж и в а н ь , о к л и к і в і т. п.
Н априклад: 1. А х \ . . — виривається мимоволі з моїх грудей
радісний крик (С. В асильченко). 2. Е! ви щось такі суворі
(Л . У країн ка),
Тут вигук ах означає почуття радости; вигук е — здиву­
вання.

§44. П Е Р Е Х ІД Н І (П Р О М ІЖ Н І) СЛОВА

Д еякі слова української мови можуть належ ати до різних

частин мови, бо вони виконують різні призначення в реченні
або мають ознаки різних частин мови.
Так, о к р е м і п р и к м е т н и к и м о ж у т ь у р е ч е н н і
н а б у в а т и о з на к іменника.
Н априклад: 1. Старий воли випрягає (Т. Ш евченко). 2. С ві­
тить білолиций на всю У країну (Т. Ш евченко).
Тут слова старий (чоловік), білолиций (місяць) хоч відмі­
нюються як прикметники, але мають значеннєві ознаки імен­
ника. Вони виконують у реченні ролю іменника і до них мож ­
на поставити питання х т о ? щ о ?
Д е я к і і ме н н и к и можуть у реченні набувати
ознак прийменника.
Н априклад: 1. Вітри проспівають над хвилями нив про те,
як в негоду він край боронив (П. У сенко). 2. Край берега,
у затиш ку, прив’язані човни (Л. Г лібов). 3. Д івчата стали
в коло (П. М ирний). 4. П ріська кинулася до свого двору й
стрілася з дочкою коло воріт (П. М ирний).
64

У першому прикладі слово к р а й — іменник (країна, вітчиз­

н а), про нього можна запитати що? У другому — край — при­
йменник ( = б іл я). У третьому прикладі коло — іменник, у чет­
вертому — прийменник.
Ряд іменників може в реченні набувати
також ознак прислівника.
Н априклад: 1. Н а Чубинського напав тепер страх (М. К о ­
цюбинський). 2. Страх як пахло блекотою, бузиною, різним
зіллям та корінням (Л . У країн ка). 3. й о м у навіть жаль ста­
ло тих апаратів (М. Коцюбинський). 4. Ж а л ь знову обхопив її
(П. М ирний).
Тут перше страх — іменник, друге страх — прислівник,
близький за значенням до слова дуже. П ерш е жаль — при­
слівник, друге — іменник.
Деякі прислівники можуть у реченні набу­
вати значення прийменника.
Н априклад: 1. Глянь навколо. Н авіки це наш е (В. С осю ра).
2. Н авколо будинка росли вишні.
У цих випадках перше н а в к о л о — прислівник, друге —
прийменник.
З р і д к а с п о л у ч н и к у реченні може на бува­
ти з н а ч е н н я ч а с т к и .
Н априклад: 1. О бізвався пан Трясило: А годі журиться!
(Т. Ш евченко). 2. От і скінчилася ваш а служ ба (Ю. Яноз-
ський).
Тут сполучник а своїм значенням близький до частки л и ш ,
а сполучник і — до частки вже.
§ 45. ГРА М А ТИ ЧН И Й Р ІД
Властивість іменників сполучатись у мовленні з словами
мій, моя або моє називається граматичним родом.
Т реба розрізняти три форми цієї граматичної ознаки: чо­
ловічий рід, жіночий рід і середній рід. Д о слів чоловічого ро­
ду можна додати мій (або він), жіночого роду — моя (або
вона), середнього роду — моє (або воно).
Н априклад, слова стіл, д в ір , дуб, степ, вітер, комар —
чоловічого роду, бо про кожне з них можна сказати він. С ло­
ва річка, ніч, хата, дорога, качка, рослина — жіночого роду,
бо про кож не з них мож на сказати вона. Слова вікно, перо,
море, хло п'я — середнього роду, бо про кожне з них можна
сказати воно.
П р и м і т к а . Прикметники набувають ознаки роду залеж но
від іменника, з яким вони зв ’язані в реченні.

Одні слова не можуть зміню вати роду, а інші змінюють

його. Н априклад, слово двір належ ить тільки до чоловічого
роду, річка — тільки до жіночого. А слово широкий може бу­
 65

ти і в жіночому роді (ш ирока) і в середньому (широке).

Н евелика група слів має © українській мові спільний рід.
Н априклад, слово сирота мож на вжити так: він сирота, вона
сирота, воно сирота. Д о слів спільного роду н алеж ить суддя,
що може виступати в чоловічому і жіночому роді, плакса, ка­
л ік а та ін.
У мистецькій мові трапляється зам ін а чоловічого або ж ін о­
чого роду середнім родом для створення якогось відтінку:
зневаги, ж алю , презирства і т. п.
Н априклад: 1. Молодий панок, місцевий слідуватель, щось
мирш авеньке, золотушне (С. В асильченко). 2. Вона усе сльо­
зам и вмивалася, а він стояв та думав: «Н ещ аслива якая!
А молоде! хорош е!» (М. В овчок). 3. Сердеш на дитина!
Обідране; ледве несе ноженята... (Т. Ш евченко).

§46. ГРАМ А ТИ Ч Н Е ЧИСЛО

Властивість відмінюваного слова означати одиничність або
множинність предметів, ознак, дій тощо звемо граматичним
числом.
Слова можуть означати однину, коли мова йде про один
предмет, ознаку, дію і т. п., або множину, коли мова йде про
два чи про кілька предметів, ознак, дій і т. п.
Н априклад: книга (однина), книги (м нож ина), к у щ — к у ­
щі, рука — р у к и , високий — високі, ходить — ходять, бачив —
бачили і т. д.
Граматичне число деяких слів буває зручно визначати за
зв ’язком їх з іншим словом. Н априклад: наше завдання (од­
нина), наші за вдання (м нож ина).
Крім однини та множини, українській мові властиве ще й
поняття збірности,щ о служить для називання групи предметів,
як одного цілого.
Н априклад: 1. Зійш лася сама ближ ня рідня (Г, К.-Осно-
в’яненко). 2. З ад у м ал а м иш ва вчинить велике діло (Л. Глібов).
Є слова, що вж иваю ться тільки в однині: бігання, ходьба,
гнів, молодь, горе у фізика, Київ, м'ясо, Сонце, п т а с т во .
Але іноді, в особливих умовах, зокрема в мистецькій літе­
ратурі, деякі з них можуть виступати і в множині. Ц е буває
тоді, коли такі слова означаю ть різні сорти, вж иваю ться в пе­
реносному значенні і т. п. Н априклад: 1. Л еж ал и битих м ’яс
копиці (І. К отляревський). 2. Зорі, мов великі сонця, погляд
любий, палкий шлють (Л. У країн ка).
Відомі також слова, що мають тільки форму множини:
ножиці, граблі, ворота, сани, дрова, Черкаси та ін.
У деяких випадках множина вж ивається зам ість однини для
висловлення пошани. Н априклад: 1. М ати кажуть довгу казку
(П. Тичина). 2. Батько до гаю піш ли на рубання (М. Вовчок).
66

Однина зам ість множини служ ить для створення образ-

нссти, для певного забарвлен н я мови: 1. У темнім лісі, за го­
рами зібрався усякий звір (JI. Г лібов). 2. Х вилю валася д ов­
гим колосом усяка рослина корисна (П. М ирний). 3. Не га й ся ,
хлопці, — швидше працю й руками (Ю. Я новський). 4. В і­
трець гув, слався над широкою рідною землею, залитою
кров’ю, всіяною трупом (Ю. Смолич).

§47. В ІД М ІН К И

При пов’язуванні з іншими словами в реченні слова, на­

лежні до іменних частин мови, зазнають різних видозмін. Ці
видозміни, що становлять як морфологічну, так і синтаксичну
особливість, називаються відмінками.
Кожний відмінок відповідає на певне питання і має своє
значення.
Усього в українській мові сім відмінків:
1. Називний — відповідає на питання х то ? що ?
2. Родовий — відповідає на питання к о г о ? ч о г о ?
3. Д авальний — відповідає на питання к о м у ? ч о м у ?
4. Знахідний — відповідає на питання к о г о ? щ о ?
5. Орудний — відповідає на питання к и м ? ч и м ?
6. Місцевий — відповідає на питання н а ( по, в, п р и ) к о ­
м у ? н а (п о, в, п р и) ч о м у?
7. К личний — ( я к кли чем о ?)

Якщо взяти слова чоловік і зе м л я , то вони можуть за з н а ­

вати таких видозмін: чоловік, зем ля (хто? що?), чоловіки, зем ­
лі (кого?чого?), чоловікові, зем лі (кому? чому?), чоловіка., зем ­
лю (кого? що?), чоловіком, зем лею (ким? чим?), на чолові­
кові, на землі (на кому? на чому?); чоловіче \ зем леї
Подібні видозміни відбуваються також у множині: чоловіки,
зем лі, чоловіків, зем ель, чоловікам, землям і т. д.
П отреба такого відмінювання особлизо ясно усвідом­
люється тоді, коли слово виступає в реченні. Без відмінювання
не могло б бути з в ’язку слів між собою, отже не виникало б
і речення: 1. Небо було синіше од м оря, море було синіше од
неба (М. Коцюбинський). 2. За правду треба правдою пла­
тити (Л. Українка). 3. Ворон ворону ока не виклює (П. М ир­
ний) .
Називний відмінок називають прямим, усі інші — непря­
мими.
Примітка. Прикм етники набуваю ть відмінкових форм за ­
лежно від іменників, з якими пов’ язані в реченні.

Кличний відмінок вживається для називання особи або речі,

до яких звертаються: 1. На мою могилу світи, зоре (Т. Шевчеи-
 67

ко). 2. Петре! Петре!.. Де ти тепер? (ї. Котляревський).

3. Галочко? чого се ти плачеш? (Г. К.-Основ’яненко). 4. І ти,
лю дино, в себе у ногах побачиш постать гордої гишподи
(М. Рильський). 1
Відмінкова форма слова визначається змістом цілого ре­
чення і змістом окремих його слів. Наприклад, у реченні Я
раптом почув велику тишу (М. Коцюбинський) 'відмінкова
форма тшиу визначається словом почув. У такому випадку
кажуть, що слово почув вимагає знахідного відмінка від сло­
ва тиша. Відмінкова форма вели к у відповідає формі тишу.
П ро такий зв ’язок говорять, що слово велику узгодж ується у
відмінку зі словом тишу.

§48. ЧАС ДІЄСЛОВА

Велика група слів, що виділяється в окрему частину мо­
в и — дієслово, видозміню ється за ознаками часу. В укр аїн ­
ській мові розрізняю ть три часові зміни: теперішній, минулий
і майбутній час.
Теперішній час означає, що дія відбувається тоді, коли про
неї йде мова.
Минулий час означає, що дія відбулася або відбувалася до
моменту розповіді про неї.
Давноминулий час означає, що дія відбулася або відбува­
лася перед початком іншої минулої дії.
Майбутній час означає, що дія відбудеться або відбувати­
меться після того, як про неї оповідається.
Н априклад: ходжу, р о б лю , читаю — теперішній час; сходив,
проробив, зачитав або х о д и в, роб ив, читав — минулий час; х о ­
див б у в , сходив б у в , робив б у в , прочитав був і т. п. — д авн о­
минулий час; сходжу, пророблю , зачитаю або ходитиму, р о ­
битиму, читатиму чи буду ходити, буду робити, б уду читати —
майбутній час.

§49. ОСОБА

Д ієслова видозмінюються за особами. Розрізняю ть три т а ­

кі видозміни: перш а, друга і третя особа.
Перша особа означає, що діє той (або т і), що говорить
(або говорять).
Друга особа означає, що діє той (або ті), хто не бере
участі в процесі мовлення, отже той, до кого говорять.
Третя особа означає, що діє хтось третій.
Н априклад: (я) ід у , (ми) ідемо, (я) несу, читаю, сплю —
це слова першої особи; (ти) ідеш, (ви) ідете, (ти) несеш, чи-
таеш, спиш — другої особи; (він, вона, воно) іде, несе, читає,
спить, (вони) ідуть, несуть, читають, сплять — третьої особи.
 VH. ОРТОГРАФІЯ (ПРАВОПИС)

§50. ГРАФ ІКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Г р а ф і к а (від грецького graphikos — писемний) — це система

співвідношень між буквами, вживаними в мові, та її звуками.
Отже, графіка вивчає форму букв, їх кількість та основне зву­
кове значення.
Письмо української мови є звуковим, або фонематичним, тобто
В ньому мовні звуки (фонеми) позначаються спеціальними знач­
ками, які називаються буквами. Буква — це умовний графічний
знак звука, вона його лише позначає, а не відтворює, не відо­
бражає його природи. Саме тому ті самі ж букви в різних
мовах можуть мати неоднакове звукове значення (порівн., напри­
клад, у к р а їн сь к е # і росій ське#).
Букви, розміщені в певному сталому порядку, становлять
альф ави т (від назви двох перших грецьких слів — alpha і betha),
або азбуку (від назви двох перших старослов’янських букв —
азь і букш). (Див. стор. 21).

§51. П Р И Н Ц И П И У К Р А ЇН С Ь К О Г О П Р А В О П И С У
П р а в о п и с о м , або о р т о г р а ф і е ю (від грецьких слів
orthos — правильний, рівний і grapho — пишу), називається си­
стема правил про способи передачі мови в письмовій або д р у ­
ковані:! формі; отже, ортографія встановлює правила передачі
на письмі звукового складу мови, правила написання слів разом,
окремо і через дефіс, вживання великої букви і переносу слів
із рядка в рядок.
Єдина, обов’язкова для всіх ортографія, як і єдина ортоепія,
має велике значення в спілкуванні людей даною мовою, полег­
шує це спілкування, сприяє піднесенню мовної культури осіб,
що користуються нею.
Кожна ортографія базується на певних принципах, які зале­
жать від граматичної і фонетичної структури мови та відбивають
історичні умови розвитку і формування її правописної системи.
В основу ортографії сучасної української мови, як і ортографії
споріднених російської та білоруської мов, покладено три прин­
ципи: фонетичний, морфологічний та історичний, або традиційний.
68
 69

Ф о н е т и ч н и й принцип полягає в тому, що слова пере­

даються на письмі так, як вони вимовляються в літературній
мові, тобто букви в словах, написаних за цим принципом, мають
таке звукове значення, яке закріплене за ними в альф авиті,
напр.: рот, лист, долина.
За м о р ф о л о г і ч н и м принципом зберігається однакове на­
писання значущих частин слова незалежно від їх позиції в слові
і від реального звучання. Наприклад, у корені жи- (;жити,
жила, живе) голосний в різних позиціях звучить по-різному, як
и , 11е і е и (жйтие, жїіела, жеиве), але на письмі, додержуючись
морфологічного принципу, його передаємо завжди однією буквою и .
У слові купається в частці ся звук с зовсім не чується, р а­
зом з попереднім м’яким приголосним т він вимовляється як
довгий ц (купаіец'а), однак за морфологічним принципом він на
письмі передається, як і тоді, коли зберігається у вимові (купа­
тися, купалася).
І с т о р и ч н и й , а б о т р а д и ц і й н и й , принцип полягає в
тому, що слова передаються на письмі за традицією, як вони
писалися раніше, хоч у сучасній мові таке написання не пояснює­
ться ні вимовою, ні граматичною структурою. За історичною тра­
дицією в українській графіці двома буквами передаються афри­
кати д ж і д з , хоч означають вони по одному звуку; вживається
буква щ , якою завжди передається сполучення двох звуків—иіч,
хоч для позначення кожного з них в альфавиті існують свої ок­
ремі букви; вживаються букви я , ю , є, ї, що позначають такі
звуки ( # = j a , ’а ; ю = ] у , ’у ; є — j e , 'е; ї — j i ) , для яких в
альф авиті також є інші букви.
Традиційним є написання букви и на місці ненаголошеного
голосного в словах типу кишеня, комин, либонь, лиман та бук­
ви е в словах л ем іш , левада тощо.
Провідними принципами в сучасній українській ортограф ії
є фонетичний і морфологічний, тому український правопис часто
й називають фонетико-морфологічним.
В сеу к р аїн с ь к а А к ад ем ія Н а у к у 1920-тих р о к а х у п о р яд ­
к у в а л а п р а в и л а ц ього п равоп и су. В ін був затв ер д ж ен и й
у р яд о м Р а д я н с ь к о ї У к р аїн и 1928 року, а 1929 р о к у й ого п р и й ­
н я л о Н а у к о в е Т овари ство ім. Т. Ш е в ч е н к а у Л ьвові я к п р ав о ­
пис, об ов’я зк о в и й д л я у к р а їн ц ів З ах ід н ьо ї У к р аїн и й в іл ь н о го
світу.
П р а в и л а й о го б у л и в и д ан і к н и го ю п ід заго л о в к о м „ У к р а ­
їн ськ и й п р ав о п и с” у Х ар к о в і 1929 р оку. Т ом у ц ей п равоп и с,
п е р т и й оф іц ій н о п р и й н яти й обом а ч асти н ам и У к р аїн и —
СЬгідньою й З ахід н ьою , тобто п ер ш и й ооборницький п раво­
пис, ста в відом ий п ід н азв о ю „Х ар к ів сь к о го ” (див. п ередм ову
до Цієї к н и г и ). Ц е й п р ав о п и с і л іг в осн ову н аш о го ви д ан н я.
70

§52. У Ж И ВА Н Н Я ОКРЕМ ИХ ГОЛОСНИХ

А. Л ітер а А
Л ітерою (буквою ) а передається на письмі звук а:
В українських словах:
1) на початку слів: абетка, абиякий, а л е;
2) після твердих приголосних: бажання, нора, л&в-
ка, хватати, шапка;
3) перед складом із постійно наголош еним а (я) на
місці етимологічного о в словах: багйтий, багато, багат­
ство, багач, багаття, га разд , гарячий, гарячка, кажан,
калач, качан, хазяїн, халява, а так о ж у похідних з ін ­
шим наголосом : багатіти, багатенько, багатйр ( = б а -
гач ), гаряче, гарячкувати і т. п.
В іншомовних словах:
1) на початку слів: аванс, ажурний, атом; у власних
н азв ах : Азія, Артур, Афдн;
2) після твердих приголосних: балянс, Ьранйта, чай;
у власних н азвах: Байкйл, К асаблянка;
3) після е, у в середині слів і після о, у в кінці слів:
лавреат, театр, б уд уа р , кулуари ; боа, бурж уа; у в л а с ­
них назвах: В уальд, Го'а, Н ікарй іуа.

Б . Л ітер а О

Л ітерою о п ередається на письмі звук о:

В українських словах:
1) на початку слів: о б ’єм, огляд, осінь;
2) після твердих приголосних: гончйр, корявий, м о­
локо, чотйри;
3) після м’яких приголосних: його, льон, трьох,
цьому.
В іншомовни х словах:
1) на початку слів: оксамйт, олімпіяда, орден; у
власних н азв ах : Оран, Ока, Окейнія, Одісей;
 71

2 ) після твердих приголосних: канонада, моногрйма,

сдльо, товар; у власних н азв ах : Г олландія, Золя, Конко,
Ч ікаіо;
3) після а, е, і, о, у: баобаб, какао, каолін, теорія, в і­
деотелефон, бібліотека, радіо, раціональний, зоологія,
кооперація, вакуоля ; у власних н азв ах : Ґол суо р сі.

П р и м і т к а . Н енаголош ене о перед складами з у (ю ), і ( ї ) ,

рідш е и у вимові в українських словах нерідко наближ ається до
у. Щ об не допустити помилки в передачі його на письмі, треба па­
м’ятати, що таке о:
а) перевіряється в ряді випадків наголосом, якщо змінити в ід ­
повідно ф орму слова: голубити, го л у б к а , бо го л у б ; гостіЬю, бо гості;
д о щ у, бо дощ ; носйти, нош у, бо носить; розуміти, р озум н и й , бо р о ­
зум ; б о ї, бо до бою ;
б) чергується з і в закритому складі: з а х о д у — за х ід , могти — міг;
в) чергується з е після шиплячих: пш оні — піиенйця, чотйри —
четвертий;
г) виступає у звукосполученнях -оро-, -оло-: б о р о н у, го л о ві;
д ) наявне в преф іксах д о-, недо-, о-, об-, по-, про-, роз-: д о к уп и ,
недост упний, опустити, о б руч , подруж ж я, проміж ок, роззут и;
е) виступає в суф іксах -ок (-очок, -еч ок ), -очк-, -оньк-, -от-,
-ощ -, -о в -,-о н у -: нащ адок, куточок, верш ечок, бдж ілочку, го л ів о н ь к у ,
глухот у, пустощі, брат ову, плянові, різонут и, рубонут и, хапонути.

В. Л іт е р а У

Л ітер о ю у п еред ається на письмі звук у:

В українських словах:
1) на початку слів: удар, узгір'я, увіходити;
2) після твердих приголосних: донизу, купувати, л у ­
на, р уб а н о к ;
3) на місці етим ологічного ненаголош еного о (в ід ­
повідн о до вим ови ): будяк, ворушйти, п арубок, полум 'я,
а т ак о ж у похідних утвореннях: заворуш ен н я , п а р уб к у­
вати і т. п.
В іншомовних словах:
1) на п очатку слів: У н іверсал, ультиматум; у в л а с ­
них н азв ах : Улісс, Улан-Уде;
2) після твердих приголосних: донжуан, p a ty , стймул;
у власних н азв ах : Б ул он ь, Теруель;
3) після приголосних та і в суф іксах -ум, -ус: м ак­
симум, технікум, гр а дус, статус-кво;
72

Г. Л ітери Ю, Я

Л ітер и ю, я вж и ваю ться д ля позначення на письмі:

1) Зву ків у, а після м ’як и х приголосних:
В у к р а ї н с ь к и х слГ о в а х: грюкати, лю д ян и й ,
моряк,
В і н ш о м о в н и х с л о в а х : жюрі, кювет, нюанс,
трюмо; ляп су с; у власних н азвах: Гю ід, Ц ю ріх.
2) Звукосполучен ь й + у , й + а:
В у кра їн ськи х словах:
а) на початку слів і після голосного: юність, юрба,
сп іва ю , я б л у к о , надія;
б) після ап о стр о ф а: м 'яч , л ю б о в ’ю, матір'ю, об'ява,
п ’ятеро,
В і н ш о м о в н и х с л о в а х (на місці іи, іі, уи, ju;
іа, уа, ja):
а) на початку слів і після а, е, о: ю вілей, юрйст, к а ю ­
та; я їу а р , я м б , я р д , плеяд а , ро яль; у власних н азвах:
Ю кон, Я сси;
б) після і в середині та в кінці слова: абразія, і л ю ­
страція; к ольдквію м , опіюм, тріюмф, радіюс.
в) після ап остроф а, ь і й: інтерв'ю, м іл ья р д ; у в л а с ­
них н азвах: А к ’яб, Н ью -Й орк, М а й я .

Ґ. Л іт е р а Е

Л ітерою е п еред ається на письмі звук е:

В українських словах:
1) на початку деяких часток і вигуків: еге, ей, ет, ех;
2) після твердих приголосних: берег, ве л й к и й , д з е р ­
кальце, несе; у власних н азвах: Петренко, Ч е р н ів ц і
В іншомовних словах:
1) на початку слів: еволю ція, економіка, ера, етюд,
етер; у власних н азвах: Е д в а р д , Есхіл;
2) після твердих приголосних: п л е я д а , симетрйчний,
тире, філе; у власних н азвах: Беранже, Ґете, К ельн;
3) після а, о, у в середині слів: фаетон, поетично,
Пірует, статуетка; у власних н азвах: Раф аель,
Теруель. В иняток становить: траєкторія, проект.
П р и м і т к а . Щ об не допустити помилки в передачі на письмі
ненаголош еного е, яке у вимові часто наближ ається до и, треба
 73

пам'ятати, що таке е в українських словах:

а) П еревіряється наголосом, якщо змінити відповідно форму
слова або утворити від нього нове слово: велйкий, вел и к о го , ве л и ­
ком у і т. д., бо велич; в е р б а , вербй , ве р б і і т. д., бо верби ; весн я -
тій, весна, весніти; бо весен; деш еви й , дешевіти, деш еви зн а, бо д е ­
ш ево; м елю , мелй, бо м елеш , мелють; м ене, мені, бо до мене; плести,
плету, плетеш і т. д., бо плетений; терновий, бо терен; терпіти,
терплю і т. д., бо терпиш, стірпіти; черв'як, бо черви.
б) В ип адає при зміні форми слова: ж ену, женеш і т. д., бо гн а ­
ти; жовтень, бо ждвтня; з а б е р у , забереш і т. д., бо забрати; їд а ­
лень, бо їд а л ь н я ; каш ель, бо каш лю ; сп раведли ви й , бо п р авд а;
ш евця, ш евців, бо швець..
в) Чергується з І в закритому складі: кбрен я — корін ь , осені —
дсінь, платежу — платіж, поп елу — попіл, щетйна — щітка.
г) Виступає в звукосполученнях -єре-, -еле-: верет ено,дерев'яний,
мереж а, стерегтй; ож еледь, пелехатий, сел е зе н ь , щ іл еп а.
Ґ) Н аявне в префіксах без-, не-, недо-, пере-, перед- (п р ед -),
пре-; безсмертя, безш ум ний, неначе, неділя, недочувати, пересилати,
п ередвісн и к, пред'явйти, предобрий.
Е пишеться і в іншомовних префіксах де-, д ез-, екс-, ре-:
д егр а д а ц ія , дезінф орм ація, екскават ор, ремілітаризація.
д ) Виступає в суфіксах: -єн-, -е н (я ), -е н н (я ), -енк-, -еньк-,
-есеньк-, -ечк-, -е р (о ), -тель: зроблен и й , принесений, вовченА, зн й -
чення, поліпш ення, Л йсен ко, М арченко, батенько, ніченька, га р н е ­
сенький, білесенький, стежечка, подуш ечка, восьм еро, шістнадцятеро,
прйятель, цінитель, учитель, а також у присвійному суфіксі -ев-:
Г рй ц ева (книга), Кбстева (х а т а ), тестеве (ф о т о ).

Д . Л ітера Є

Л ітер а є в ж и вається д ля позначення на письмі:

1) З в у к а е після м’якого приголосного в україн ськи х
словах: життбвий, значеннєвий, л л є , ллється, р анн є,
третє.
2) Звукосполучення й + е:
В українських словах:
а) на початку слів: єдйний, єднати;
б) після голосних і апостроф а: б оєць, готує, затаєний,
копієчка, приємно, чиє; б ’є, з ’єднати.
В і н ш о м о в н и х с л о в а х : після е, і, й, ь та апост­
роф а: реєстр, абітурієнт, дієта, поліомієліт, фойк, льє,
портьєра; б а р ’єр, о б ’єкт, п ’єдестал; у власних н азвах:
Вандрієс, Мей£, Ґотьє, Сьєрра-Л еоне, Сібна; однак
після преф іксів і споріднених з ними елем ентів пиш еть­
ся е: діелектрик, поліедр, реевакуація, р еем іграція
і т. п.
74

Е . Л іт е р а І

Л ітерою і п ередається на письмі звук і:

В українських словах:
1) на початку слів: іменник, інколи, іноді, інший, іс­
нувати;
2) після приголосних: дійсність, зігрітий, н аш ій, тобі,
хід, цілісність, чіткість.
В і н ш о м о в н и х с л о в а х [на місці і, у (ігрек)]:
1) на початку слів: ідеал, індустрія, інт ернаціональ­
ний; у власних н азвах: Ібсен, Іза б е л л а , Індія, Індонезія;
2) після приголосних перед голосними (як нейото-
ваними, так і йотовани м и ): гігієна, м ат еріяльний, дпіюм,
пацієнт, пріоритет, р адіяц ія, тріюмфйльний, селекціонер,
соціяліст, ф ізіологія, ф ілія; у власних н азвах: Венеція,
Віардд, Іліяда, Трієст, Фіораванте, Фіюме;
3) після б, п, в, ф, м, г, ґ,к ,х , л ,н перед наступним при­
голосним: бібліотека, бісквіт, п і н і в і н , пінцета, віртуоз­
ний, фізичний, фільм, хлор оф іл, адміністратор, агітува­
ти, гіперболічний, кіловйт ,хинін, к лініка , нігілізм;
П р и м і т к а . У ряді давно запозичених слів відповідно до ви­
мови пишемо и: бурмйстер (бурм йст р), вим пел, єхи дн а, імбир, ки-
парйс, кит, лим ан, м йля, митра, мирт, нирка, спирт, х и м ера , і в по­
хідних утвореннях, а також у словах диякон, епйскоп, митрополйт,
християнство і под.

4) після приголосних у кінці невідміню ваних слів:

візаві, жюрі, колібрі, парі, попурі, таксі; у географ ічних
н азвах: Капрі, Міссісіпі, Міссурі, Поті, Сомалі, Сочі,
але: пдтинський, со ч и нс ьк и й , хоч со м а лій с ьк и й , к а п р ій -
ський, м іссурійський; у власних н азв ах : Анрі, Россіні,
Т оррічеллі;

5) у суф іксах -іс, -іссімо: їратіс, ляпіс, бравіссім о,

піяніссімо, фортіссімо, але: генералісим ус;
6) після приголосних у географ ічних н азвах та в л а с ­
них іменах: А н і т л , Бірма, ВашінЬтдн, Ґібральтар, Едін-
бурї, Йоркшхр, Кіпр, М адрід, С евілья, Тіроль, Тіррен-
ське море, Т рансільванія, Туніс, Ф ілядельф ія, Чікаїо;
Б і л л д , Ґр ім м , Д ідр о, Д із е л ь , Овідій, Тіціян, Ц іц ер д н„
Ш іллер, а так о ж у похідних утвореннях: ґіб ра лт а р­
ський, кіпріот, тіролець, ш іл л е р ів с ь к и й та ін. Але: дй-
зель, йоркш йр, тиролька та ін. (як зага л ь н і н азв и ).
 75

Є. Літера ї

Л ітер а ї вж и вається для означення на письмі зв у к о ­

сполучення й + і:

В укра їнських словах:

1) на початку слів: їдйльня, їдкйй, їжак, їзда, їм,
їхній;
2) у середині і в кінці слів після голосних і ап остро­
ф а: вйїсти, заїхати, клеїти, свої; в і д ’їзд, з ’їжджати, на
п о д в ір ’ї, о б ’їсти, при з д о р о в ’ї.
В і н ш о м о в н и х с л о в а х у середині і в кінці
слів п ісля, голосних,# а тако>к після ь: архаїчний, е л іп ­
соїд, казуїстика, теїн; Віньї, К а їр .
П р и м і т к а . Якщо перша частина складного слова закінчує­
ться голосним, а друга починається з і, на початку другої частини ї
не пишеться: новоіндій ський , староіталійський та ін.; так само ї н е
пишеться після префікса, що закінчується на голосний: антиімперія-
лістйчний, доісторйчний, заіскрйтися, перейменуват и, поінф орм ова­
ний, проінструктувати.

Ж . Л ітера И

1. У к р аїн сь к е и — це новий зв у к , щ о ск л а в с я з двох

зв у к ів , а саме: з задн ього ьі (пор. поль. у, білор. і рос. м)
та п ереднього і, пор. у к р а їн с ь к е син (поль. syn,
білор. і рос. еьін), дим (поль. dym , білор. і рос. дьш) —
і носити, х о д и ти (поль. ehodzic, nosic, білор. хадзіць,
насіць, рос. ходить, носить), родйна (поль. rodzina*
білор. радзіна, рос. родина); ви м о вл я єть ся у к р а їн с ь к е
м п осереди н і м іж і та е (див. т а б л и ц я го л о с н и х , § 13 ),
тим то в п ооди н оки х говорах ці зв у к и , з р ізн и х причи н,
зм іш у ю ть ся один із одним, я к зм іш у ю ть ся в д е я к и х
в и п а д к а х у д е я к и х говорах и з і. В л іт е р а т у р н ій мові
тр еб а д о кл ад н о в ід р ізн я т и и від е та и від і; за в ж д и
тр еб а д и в и ти ся на п о х о д ж ен н я слова
а) В північно-західній (говірковій) вимові пісая
задньоязикових приголосних к, х (ґ) змішується и з і,
76

а л е в л іт е р а т у р н ій мові треба д о кл ад н о в ід р ізн я ти і

т а и в письм і й вим ові за п о х о д ж ен н я м слова:
к ін ь (коня) — к и н ь (кин ути ); к іт — ки т, к іш к а
(кітка) — к и ш к а ; т а к і к н и ж к й , хіба — хй ба; х й х іт (хй-
хоту), су х і — в ерхй , п асту хй, м ухи ;
б) н а п о ч а тк у слів за в ж д и треба п и сати і, хоч у в и ­
д о в і ч у т и и (див. § 53,1):
ін ш и й , іноді, ін к о л и , Ірод, істи н а, іній, індйк,
іс т и к і т. ін.
К р і м того, и п и ш е м о :
2. у сп о л у к ах ри, л и м іж п ри гол осн и м и в постійно
в ід к р и т и х ск л ад ах :
чорнобрйвий, д р й ґати , д р и ж ати , грим ати, грим іти,
к р и н й ц я , кр и ш й ти , стр и в ати — п ож д ати , ал е стрівати —
зу стр іч ати , тр и вати , тр и в о ж и ти ся , три вога, к р и в ав и й ,
гл и та ти , б ли щ ати , б л й ск ав к а, б л и ск у ч и й , хри стй ти ,
х р и щ ен и й , б ри н іти (але б рен ькати ).
А ле пиш емо:
к р о в (крови), к р ів ц я , хребет, брова, хрест (хрестй),
х р ес н и й , п е р е х р е щ у в а т и с я (сходитися), п ерехресн и й ,
Х р е щ а т и к , хрестовй й , хр есто м атія, хрестоносец ь, х р е ­
щ ик.
3. а) зав ж д и в н аголош ен ом у п ри к м етн и ко в о м у за ­
к ін ч е н н і -нйй:
н ічн йй , зн ач н й й , ч арівн и й , ч удн и й, сам ітнйй, спо-
л у ч н й й , заб у тн й й (але — заб утн ій ), статнй й ;
б) часто в ненаголош еному* п ри к м етн и ковом у з а ­
к ін ч е н н і п ісл я п р и го л о сн и х у т ак и х словах, я к напр.:
відп овідн ий , природн ий , н аступ н ий , п ри д атн и й , рід ­
н и й , л ю дн и й, б езл ад н и й , п арад н и й , безробітний, вічний,
д о віч н и й , п ред віч н и й , п оети чн и й, п оперечний, сем и річ­
н и й , тогобічний, господарний, л ітер ату р н и й , м ай стер ­
н и й , н агірни й , у д атн и й , н орм альни й , сп ільн и й, дивний,
п івн ічн и й , півден н ий , щ оденний, вірни й , вел и чн и й і ін.
Д еяк і п ри к м етн и к и в и я в л я ю ть в аган н я, н апр.:
східний — східній, зах ід н и й — зах ід н ій , народний —
народній, ал е пиш ем о ; східний, з а х ід н ій і н ародни й .
В су м н івн и х в и п ад к а х ріш ає сл о в н и к
 77

4. в родовом у одни н и ж ін о ч и х ім ен н иків, що в н а­

зи вн о м у однини кін ч а ю тьс я двом а приголосн и м и :
вість — вісти, повість — повісти смерть — смерти,
радість — радости, старість — старости, гордість —
гбрдости і ін.
З а в в а г а : П ро родовий однини: любови, крови,
соли, осени, Руси див. § 53.
5. в род овом у однини середніх ім ен н иків із п ри ­
го л о сн и м пнем: ім’я — імени, кача — качати;
6. у н ар о стк ах ім ен н и к ів на -йння: жабуриння,
гарбузиння, баговйння, картоплиння;
7. у слові: чотири.

§53. ПРАВОПИС ОСНОВНИХ голосних

А . літери і — и

Л ітеру і пишемо:
1. на п о ч а тк у слова і у сп р и р о стко в ан и х словах,,
к о л и не вим овл яєм о йі:
інший, іноді, інколи, іскра, індик, ім’я, істик, іспит,
істина, істота, Іван, Ірод, іду, існувати, ігрище, іржа;
проіснувати, переінакшити, поінформувати;
2. на місці давнього 'к в н агол ош ен и х і н ен аголо-
ш ен и х , в ід к р и ти х і з а к р и т и х с к л а д а х : дівка, дівчата,
міх, мішок, бідний, біда, біжйть, тіло, діло, сіно, літо,
ліс, сніг, прибіг;
3. на місці корін н и х о, е в за к р и т и х ск л ад ах , тобто
так и х , щ о к ін ч а ю тьс я приголосіним (у в ід к р и ти х с к л а ­
д ах т ак і о, е за л и ш а ю ть ся ):
к ін ь — кон я, віл — вола, ніс — носа, дім — дому,
р ік — р о ку , стіл — стола, біль — болю, ніч — ночі,
л ій — лою, гість — гостя, сік — соку, радістю — р а­
дости, він — вона, сіл л ю — соли, вівц я — овець,
осінь — осени, кам ін ь — кам ен я, леб ідь — лебедя^
яч м ін ь — ячм еню , ступ ін ь — ступ ен я, корін ь — кореня,
к у р ін ь — к у р е н я , зан іс — зан есл а, допік — д о п екл а;
З а у в а г а . З в у к і з о не пом ’я к ш у є в л іт е р а т у р н ій
мові п опереднього п ер ед н ьо я зи к о во го п риголосного (т,
78

д, с, з, ц, л,н),зате і з е та з t (див. під 2) м ’я к ш и т ь по­

стійно ці п риголосн і, од н аче цього пом’я к ш е н н я н е
зазн ач у єм о в письм і. О тж е, пиш ем о однаково: ніс —
носа і ніс — нести, сіль — соли, сіл — село, сіла —
сісти і т. д.
4. Т ак е п р ав и л ь н е ч ер гу в ан н я і — о, і (ї) — е (е)
ви сту п ає т а к о ж у з а к р и т и х і в ід к р и ти х с к л а д а х п ри ­
свій н и х п р и к м етн и к о в и х н ар о стк ів -ів (-їв), -ова, -ове,
-ева (-ева), -еве (-све), напр.: братів кап елю х , б р ато в а
к н и ж к а , братове письмо, к о в а л ів син, к о в ал ев а дочка,
к о в ал ев е поле... та ан алогічн о в п р ізв и щ а х і в геогра­
ф іч н и х н азв ах :
К о в а л ів — К о в а л ев а, П етрів — П етрова, Є ф р ем ів —
Є ф рем ова, Л ьвів — Л ьвова, К р а к ів — К р ак о в а, В аси ­
л ів — В аси л ева, В аси л ь к ів — В аси л ькова, А ндріїв —
А ндрісва, К р а в ц ів — К р ав ц е в а , Ф ед ів — Ф ед ева, П а­
л іїв — П алісва, К и їв — К и єва, К ан ів — К ан ев а і ін.
5. Н е п е р е х о д я т ь о, е в за к р и т и х с к л а д а х в і
в т а к и х в и п ад к а х :
а) к о л и вони вип адн і:
сон (сну), пісок (піску), сніжок (сніжку), книжок
(книжка), вікон (вікно), день (дня), хлопець (хлопця);
б) У гр у п ах -ор-, -ов-, -ер- м іж п р и го л о сн и м и ,
напр.,:
горб — горба, торг — торгу, хорт — хорта, вовк —
вовка, шовк — шовкуNсмерть — сме^ти & щ*
s) У гр у п ах -оро-, -оло-, -ере, -еле-:
горох, мороз, город, город, ворог, сором, поворот,
подорож, голод, холод, жолоб, околот, волос, полон,
берег, веред, перед, посередній, через, селезень, оселе­
дець і т. ін.
В и н я т к и : поріг, оборіг, сморід, моріг.
г) в за п о зи ч е н н я х з ін ш и х м о в , н ап р.: із ц ерковн о­
слов’ян сь к о ї: закон, Бог. народ (але нйрід) Олег* раб,
шолом, потоп, з росій ської погром, завод, з п о л ь сь к о ї
мови: словник, істот; з н есл о в ’я н с ь к и х мов: том. аґро-
 79

нбм, студент, президент, кордон, телефон, автор, ди­

ректор, доктор... та в д е я к и х о кр ем и х новотворах, як
діловод, основний, займенник тощ о, зо к р ем а часто не-
н аго л о ш ен е е в ім ен н и к ах на -ення:
збільшення, зменшення, завершення, пояснення,
відродження, відновлення, значення, враження (але
під наголосом -ін н я: носіння, ходіння, плетіння, зна­
чіння, вражіння);
6. зате буває і в в ід к р и ти х с к л а д а х і н ав іть у гр у ­
п ах -оло-, -оро-, -ере-:
а) підо впли вом т а к и х п р ав и л ь н и х ф орм , я к візка,
візком, візки..., кілка, кілкам... п овстал и ф орм и :
візок, кілок, стіжок, дзвінок, ріжок, сніпок, місток,
дорібок, заробіток, прйпічок, запічок, камінець, кремі­
нець, двірець, ремінець, корінець, кінець, гребінець, сті­
лець, червінець, покрівець, ніготь, лікоть, кіготь, а д ал і
й кілочок, гвіздочок і т. ін., хоч побіч слів з і маємо
т а к о ж ф о р м и з о: гонець — гінця, боєць — бійця, ко­
рець — кірця, творець — творця, чудотворець — чудо­
творця, отець — отця й вітця; попри н аросток -овець
(з н аго л о ш ен н ям о), напр., урядовець, службовець, на­
родовець і ін. у ж и в а ю т ь с я ф о р м и з -івець (-ївець): си ­
рівець, чернігівець, канівець, фахівець.
б) на зр а зо к та к и х ф орм , я к ніжка, ніжки, в и н и к л и
й ф о р м и з і в родовом у м н ож и н и, напр., ніжок, гірок,
ж інок і ін., а д ал і й т а к і,'я к ніженька, гіронька, гірочка,
перепілочка..., т а к о ж писарівен (писарівна), королівен,
бондарівен...;
в) підо впли вом т а к и х ф орм , я к напр., гірка, гі­
ронька, слів, слівце, в и н и к л и й у тв о р и л и ся ф орм и з і,
за м іс ть другого о, е в гр у п ах -оло-, -оро-, -ере-. напр.:
доріг — доріжка, — доріжечка; борід, — бо­
рідка. — борідонька; сторін, борін, корів, голів, боліт,
доліт, черід, воріт, ворітця, ворітечка, а т а к о ж : запо­
ріжець — запоріжця, побіч ч астіш и х запорожець —
запорожця. А ле п р о т е : колод, [колодка, колодочка],
сорок, огорож, корон, долонь, нагород, основ, будов, по­
треб, проб;
80

г) підо впли вом т а к и х ф орм , я к підніжжя, пере­

нісся, в и н и к л и й так і ф орм и , як :
роздоріжжя, бездоріжжя, підборіддя, Запоріжжя
(побіч т а к само вж и ван о го Запорожжя), але: побе­
режжя, надбережжя, Лівобережжя, Правобережжя,
вороття;
ґ) підо впливом т а к и х ф орм , я к переміг, приніс,
з ’я в и л и с я так і ф орм и : виволік (але в и в о л о к л а, виво­
локти), зберіг (але зберегти); та кол и ф о р м а д ієслова
в м инул. часі к ін ч а єть с я на в, то о в т ак ій групі не пе­
р ех о д и ть на і, напр., боров, попоров, полов, молов;
д) у л іте р а ту р н ій мові п о я в л я є т ь с я і у сп ри ростко-
в ан и х словах: прізвище, прірва (з про-), візьму, віді­
брати, відіслати, відіймати (з відо-), пімста й помста;
е) ан алогічн о до у к р а їн с ь к и х слів п о я в л я є т ь с я ч ер ­
гу в ан н я о, е, і в за п о зи ч е н н я х , напр.: колір — кольору,
папір — паперуs ґніт — ґноту, і в т а к и х у к р а їн с ь к и х
словах, де і корін не: річ — речі, ведмідь — ведмедя;
7. а) і п о я в л я є т ь с я в з а к ін ч е н н я х м ’я к о ї груп и
п р и к м етн и ків, зо к р ем а в п р и к м етн и к ів на -піній, -жній
(ненаго л о ш е н и х ):
верхній, вечірній, всесвітній, житній, задній, пізній,
кутній, літній, матерній, новітній, осінній, передній,
присутній, самотній (але самітний), сйній, крайній, дав­
ній, ранній, торішній, навколишній, домашній, вчораш­
ній, колйшній, завтрашній, тутешній, долішній, справ­
жній, дорожній, блйжній, поздовжній, (по)дружній,
порожній, мужній, подорожній, братній, великодній,
довголітній, незабутній, майбутній, могутній, останній,
(по)середній, путній, сторонній, хатній і т ін.;
б) в ч и сл ів н и к у третій;
8. в родовом у однини ж ін о ч и х ім ен н иків, щ о в н а­
зи вн о м у однини к ін ч а ю тьс я тіл ь к и одним п р и го л о с­
ним, нап р.:
ніч — ночі, піч — печі, тінь — тіні, сіть — сіті,
подорож — подорожі;
В и н я т к и : любов — любови, кров — крбви,
сіль — соли, осінь — осени, Русь — Руси,
 81

9. в давальному та місцевому однини і в називном у

(та знахідному) множини всіх ж іночих іменників, що
кінчаю ться в називному однини на одну або дві при-
голосівки: тіні, ночі, речі, вісті, повісті, чверті;
10. в закінченні давального однини чоловічих
ім енників на -ові: братові, синові, коневі;
11. в давальному однини іменників жіночого та
середнього роду:
лавка — лавці, земля — землі, рожа — рожі,
дівча — дівчаті, княжа — княжаті, теля — теляті,
лоша — лошаті, ім’я — імені;
але д£^алі>ний^ однини іменників на -я з подво­
єним приголосним кінчається завж д и тільки на -ю
(а не -і): життю, насінню, навчанню, зіллю;
12. в місцевому однини іменників чоловічого, ж і­
ночого й середнього роду:
в чоловіці, в лузі, на коні, в лавці, на землі, в по­
вісті, на печі, в полі, на небі, на сонці, в житті, в теляті,
в лошаті.
Б. Літери е — и.
1. Ненаголош ене е в українській мові звичайно не­
виразне, наближ ується до звука и так, що у звичайній
вимові звучать більш -менш однаково такі слова: як
греби (гребти) і гриби (гриб), мели (молоти) і мили
(милити), креши (кресати) і криши (кришити), мене і ми­
не (минути), виселяти і висиляти, кленок І КЛИНОК і ін.
В літературній вимові цих звуків сплутувати не
можна, а щоб знати, як вимовляти і писати цей неви­
разний звук (е чи и), треба змінити слово так, щоб сум­
нівний звук був під наголосом:
мене, мені — до мене; село, в селі — села:
зем ля — землі; великий — велич; несу — несений;
тихенько — тихо; криве — криво; ж иве — ж ити і т. ін.
2. Подібно, як е з и, зм іш ується у звичайній вимові
також ненаголошене с з ї, одначе пишемо за походж ен­
ням слова є:
маєш, купуєш , маємо, купуємо, з Києва, в Києві
(хоч часто вимовляю ть: маїш. купуїмо, в Кйїві і т. д.).
82

3. Б укву е п и ш ем о :
а) у приростках пере-, перед- і пре-, напр.: перери­
вати, переливати, перебирати, передбачати, переддень,
переліг, презирство;
б) У групах -ере-, -еле-: берег, берест, селезень;
в) у наростках -есеньк-, -еньк-. -енк-„ -ечк-, -еро,
-тель, -єн-, напр..
тихесенький, близенький, рученька, теперечки, ту­
течки, тамечки, шестеро, учйтель, кручений.
В окремих сумнівних випадках, як напр.: левада,
леміш, кишеня, пиріг, треба заглянути до словника.
г) коли е при відміні слів випадає: березень (бе­
резня), вітер (вітру), мітел (мітла).
4. К рім того, е пишемо в закінченні -ей родового
множини:
а) всіх іменників жіночого роду, закінчених на
п р и гол осн у: вістей, костей, ночей, печей, речей;
б) кіл ькох інш их іменників жіночого, чоловічого
й середнього роду, я к напр.:
свиней, мишей, вошей, статтей, коней, гостей, гро­
шей, очей, плечей (і пліч), ушей (і вух), та
в) деяких іменників, що їх уж иваєм о тільки у мно­
ж иш : грудей, людей, дітей, гусей, дверей саней.^

В. Літери о — у.
1. Ненаголошене о зближ ається у вимові до у.
Тому ці звуки, особливо перед складами з у та і, часто
зміш ую ться, але пишемо згідно з походженням (ети­
мологією) слова:
кож ух, бо кожа, розуміє, бо розум, ходім, бо хо­
дить, голубка, бо голуб.
В непевних випадках треба заглянути до словника,
напр., треба писати:
будяк, парубок, мачуха, яблуко, яблуня...
2. Наросток -ова- зберігається в українській мові
лиш е тоді, коли наголос падає на о, а саме:
 83

а) постійно в дієприкметнику минулого часу -ова-

ний, напр.:
дарований, купований, планований, мальований,
завойований, редагований, схвильований друкований.
Якщо наголос не падає на о наростка -ова-, лише
на інш ий склад, тоді пишемо наросток -ува-:
силуваний, видумуваний, виховуваний напоюваний,
виговорюваний, перемальовуваний видрукуваний і ін.;
б) у віддієслівних іменниках на -овання (з наголосом
дієприкметника); українська літературна мова вж иває
таки х форм тіл ьки для означення наслідку дії або ма-
теріялу; тим то форми будування — будовання, муру­
вання — муровання... н е о д н о з н а ч н і .
Будування означає процес, роботу, а будовання —
вислід дїі ,,будування”, щось збудоване, будівлю (зв’я ­
зок із дієприкметником ,,будований”)
Мурування — процес, робота; муровання — щось
змуроване, мури (наслідок роботи)
Малювання — дія, праця, мальовання — малю нок
і т. п.
3. Зате пишемо завж д и і говоримо -у в а -( -ю в а -):
а) в дієйменниках:
панувати, дарувати, купувати, торгувати, будувати,
чергувати, друкувати, годувати, лікувати, плянувати,
куштувати, малювати, хвилювати, полювати, горювати,
воювати, виховувати, вигодовувати, перемальовувати,
завойовувати; тако ж у пнях: кувати (хоч коваль), плю­
вати, але: ховати, упов&ти;
б) у віддієслівних іменниках н а -ування(-ювання);
панування, дарування, чергування, будування, лі­
кування, планування, куштування, малювання, полю­
вання, горювання, воювання, виховування, вигодову­
вання, перемальовування, завойовування, кування,
плювання, але — ховання, уповання:
в) в таких прикм етниках та іменниках, як:
сивуватий сивуватість; піскуватий, винуватий, за­
будькуватий, забудькуватість; придуркуватий, глеюва­
тий і т. д.
84

Г. Літери о — е.
По п риголосн и х ч, ж, ш, щ, дж . й з в у к е п ер ех о ­
д и т ь на о; це д ієть ся особливо тоді, к о л и н асту п н и й
с к л а д тверд и й , тобто має голосний а, о, у та и (з ьі,
по.р. § 52), або ко л и н асту п н и й ск л а д п о ч и н ається тв е р ­
д и м п ри голосн и м :
ч оловік, чоло, вчора, вечора, вечори, чотири, чор­
ний, чота; ж он а, ж он ати й , ж о р сто к и й ; пш оно, ш остий;
щ о к а; б дж ола, гайок.
З а т е перед м ’я к и м складом , тобто перед складом ,
щ о має голосну е, і, и (з давнього і, пор §52, ст. 75),
та на к ін ц і слова е зберігаєм о у вим ові й на письм і:
веч ер я, чепіга, черн ец ь, ч етверти й , четвер, ж е н и ти ,
ж е н и х , ся ж ен ь , ж ен еш , ш естеро, ш ести, п ш ен и ц я, щ е­
ти на, о кр аєц ь.
А ле підо впл и вом р ізн и х ан ал огій буваю ть і ви­
н я т к и від цього п р ав и л а. Т ак , напр., зав ж д и говорим о
й п иш ем о е:
а) в д іє п р и к м етн и к ах : кручений, печений, озброє­
ний і ін. (аналогічно до т а к и х ф орм , я к ухвалений...);
б) в ім ен н и к ах : більшости, більшості, свіжости, пе-
кучости... (аналогічно до радости^.); н а щоці (бо —
щ ока), на чолі (бо — чоло) і т. д.;
в) у п р и к м етн и к ах на -евий (під наголосом): гроше­
вий, рожевий, боєвий.... ал е грошовий, бойовий;
г) в н ар о стк ах -ечок, -ечка, -ечко: м іш ечок, к н и ­
ж е ч к а , м істечко;
ґ) в д ієсл овах: чешу (бо — чеш еш ), ж ену (ж ен еш )
і т. д., ал е вечоріти (вечора), чорніти (чорний);
д) у сл овах: черга, кочерга, червоний, черкати, ш е­
потіти, щезати, щедрий і ін.
Ґ . Літери о — а.
В д е я к и х словах, особливо перед постійно наголо­
ш ен и м а, пиш ем о в попереднім ск л ад і а зам ість о:
багатий, багато, багац ько, багач, багатіти, б агатство,
б агати р, гарячи й , га р я ч к а (пор. горіти), х а зя їн , кач ан ,
 85

гар&зд, х а л я в а , к а ж а н , чабан, ганча4^, п ал ам ар , ш а р а -

вари , ш к а р а л у п а , ш к а р а л у щ а .

Д . Ч е р гу в а н н я у — в, і — й.

1. Н а п о ч а тк у слова часто ч ер гу ю ться у — в: н е­

н аго л о ш ен е у м о ж е п ереход и ти у в, а в п еред п ри гол о-
сівкою в у:
у ч и т е л ь — в ч и тел ь , у б и в ати —- вби вати , у ж и в а т и —
в ж и в а ти , вдова — удова, уч ора — вчора, ввесь —
увесь...
Н а п о ч а тк у р еч ен н я слова з так и м у — в м о ж н а
п исати з в і з у: В чора й У чора... В середині р еч ен н я
т а к і сло ва зв и ч ай н о в ж и в а ю ть з у, к о л и попереднє слово
к ін ч а єт ь с я п р и го л о сн и м , і з в, к о л и п опереднє слово
к ін ч а єт ь с я голос ним , нап р.: н аш у ч и тел ь , н аш а в ч и ­
т е л ь к а , він у лісі, вона в лісі, з убогої хати , до вбогої
х а т и і т. ін.
Ц е п р ав и л о не обов’язу є , к о л и м іж так и м и словам и
є р о зд іл о в и й зн а к або п ав зи , а т а к о ж у вірш ах.
В д е я к и х словах, зо к р ем а в ч у ж и х словах, п о ч ат­
к о в е у або в н ік о л и не зм ін ю ється:
уст£, установа, у х в ал а, уч асн и к, уп рава, у н ів ер си ­
тет, У р ал , У горщ ина, утоп ія...; в л ад а, в п р ава, в п л и в ,
в дача, в р а ж е н н я , в ступ і т. д.
Т а к о ж не зм ін я є ть с я у на в у словах: У к р аїн а,
у к р а їн сь к и й . *
2. В ти х сам их у м овах у д е я к и х словах м ож е ч ер ­
гу в ати ся т а к о ж п о ч атко в е н ен аголош ен е і з й: Ів ан —
н а Й ван а, іду — не йди, він і я — вона й він, б рат іде —
сестра йде...
Т а к е ч ер гу в ан н я і — й буває т іл ь к и п ри тісній,
су ц іл ьн ій вим ові слів.
3. Н е з м і н ю є т ь с я і на й:
а) на п очатку р еч ен н я і в н агол овк ах: Ід у ть діти до
ш к о ли . Іван читає гарну к н и ж к у . ,,П ри рода і л ю д и ” ;
б) при п роти ставл ен н і: Б а т ь к и і діти;
* Хоч раніпїе поети так робили
86

в) коли наступне слово починається йотованим го­

лосним або кільком а приголосними: 3 лю дьми і я
прийш ов. Губи і я зи к . Вона і я. Він зл я к а в с я і стрибнув
через тин;
г) по комі або перед комою, після павзи, коли
у вимові і з в ’язу ється не з попереднім, а з наступним
словом: І день іде, і ніч іде. і, голову схопивш и в руки,
дивуєш ся, чому не йде апостол правди і науки?

§54. П Р А В О П И С П Р И Г О Л О С Н И Х

А. П од воєн н я приголосних'

Подвоєні приголосні пишемо в таки х випадках:

1. на місці колиш ніх неподвоєних, коли за ними
був ь + йотований голосний (іще старш е -іє, -ія, -ію):
ж и ття (стар. ж ить^, ж итіє), безладдя, гал у ззя, роз­
доріж ж я, зб іж ж я. П оділля, зілл я, насіння, знання, во­
лосся, обличчя. П ідляш ш я; суддя (стар. судія), Ілля
(стар. Ілія), рілля, стаття, браття; міддю, маззю , сіллю ,
тінню, постаттю, віссю, ніччю, розкіш ш ю , міццю; лляти,
ллю, ллє, наллю , налляв; спросоння, навмання, зран н я
(але — зрана) і т. ін.
Не буває подвоєння в цих випадках, якщ о поряд
с другий приголосний: ли стя,щ астя, у щ асті, пересердя,
старістю, честю, шерстю, ж овчю ; крім того, зовсім не
подвою ються в цих випадках губні (п, б, в, м) і р:
струп ’я, безхліб ’я, здоров’я, кр о в’ю, пір’я, м атір’ю;
2. коли збігаю ться однакові приголосні приростка
й кореня або кореня й закінчення:
віддати оббити, заввиш ки, ззаду, завв аж и ти , р оз­
зброїти. роззявити, нісся, трясся;
3. у словах із наростком -ний, -ній. -ник, -ниця,
якщ о корінь слова кінчиться на -н:
сон — сонний, ранній, осінній, безвинний, безвин­
ність, годинник, винниця, баш танник, письменний, пи­
сьменник. старовинний і т ін.;
4 у наростку -енний для збільш ених прикм етників:
здоровенний, страш енний, численний, силенний, ста­
 87

ренний і т. ін.; аналогічно до них і в деяких прикм ет­

никах — на -енний та -анний, що походять із діє­
п рикм етників та вказую ть на м ож ливість чи нем ож ­
ли вість виконати дію, при чому наголос падає завж д и
на -е і -а:
незліченний ( — той. що його не можна злічити,
пор. незлічений = той, що його не злічили), нескінчен­
ний, незміренний, непримиренний, невблаганний, не­
сказанний, незрівнянний, спасенний...
Зате в самих дієприкм етниках пиш еться завж ди
тільки одно н: зроблений, спечений, зварений, поора­
ний, сказаний...
О тже, треба відрізняти такі словотвори, як:
неприпйнний — непригійнений. заборонний — за ­
боронений, зм інний — змінений, охоронний —- охороне­
ний, причинний — причинений, несказанний — неска­
заний, неоціненний — неоцінений, незрівнянний — не­
зрівняніш ;
5. в окрем их словах, як:
Ганна, ссати (виссати), ввесь, овва, ванна, панна,
манна, брутто, нетто, осанна, равві та звичайно в чуж их
власних н азвах: Шлллер, Ніцца, Андорра (але — ан-
дорський), £дда, М екка, Діккенс, М арокко (м арокка­
нець), А ллах Тассо. Ганновер. Цеппелін. Ш еф ф іл д
і т. ін.
З а у в а г а . Подвоєні на письмі приголосні ви­
м овляється як один (суцільний) з д о в ж е н и й зв у к
(а не я к два окремі звуки).

Б. М’якшення приголосних

В україн ській мові м’якш аться такі приголосні:;

д, з, л, н, р, с, т . ц , дз. М’якш ення зазначуемо на письмі
знаком ь у таких випадках:
1. в кінці слова: мідь, лебідь, кінь ж ал ь паль. мазь,
біль, сіль, зять, тінь, Івась. Василь, палець, стрілець,
кінець, лисиць, робітниць...;
88

2. в кінці складу перед твердим приголосіним:

батько, дядько, письмо, близько...;
3. після пом’якш еного приголосного перед о: всього,
бадьорий, п ’ятьох, сьомий, льох, нього, трьох, чотирьох,
дьоготь;
4. після л перед іншими приголосними (тільки не
м іж двома л) м айж е в усіх українських словах, з ви­
нятком групи лк, лч:
мельник, невільник, пальник, пральня, сільський,
ковальський, учительство, вільний, загальний, пильно,
щ ільно, відповідальний, ідеальний і т. ін., (але — зілл я,
вдовілля; горілка — горілчаний, спілка — спілчан­
ський, Н аталка — Н аталчин, рибалка — рибалчик,
рибалчин, рибалчити, рибалченко, галка — галченя...,
іле пальчик, стрільчик);
5. в наростках -енько, -енька, -онько, -онька, -ень-
кий, -есенький, -ісінький, -ю сінький:
козаченько, рученька, річенька, голубонька, сирі­
тонька, дрібненький, дрібнесенький. дрібнісінький, ма­
ленький, м алесенький малю сінький...; так само: бли­
зенько, дрібненько, тепереньки^ таменьки, тутеньки і ін.
6. в наростках прикм етників -ський, -цький, -зьки й
(і так само в прислівниках) :
український, громадський, морський, козацький,
купецький, запорозький, вузький (вузько);
але в таких прикм етниках (і прислівниках) не пи­
ш еться ь у закінченнях -ский, -зкий:
плоский, порский, ж аский (жаско), баский, боязкий,
різкий (різко), дерзкий, в ’язкий;
7. в наростку -исько:
хлопчйсько, псисько, видовисько;
8. в 3-ій особі одн. і мн. теперіш нього часу:
ходить, робить, дасть, носить, ходять, роблять,
носять, беруть, несуть, дадуть...;
9. в наказовім способі дієслів:
принось, сердься, тратьте, киньте, кладіть, несіть
і т. ін.
 89

Н е п и ш е м о н і к о л и з н а к а ь:
1. після губних (п, б, в, м, ф), ш и п лячи х (ч, ж , ш,
щ. дж) і після р, на кінці слова або складу:
степ, голуб, кров, піч, ніж, борщ, ідеш, кобзар,
косар, Харків, гіркий;
2. поміж пом’якш еним и приголосними (крім л),
коли ПО НИХ СТОЇТЬ €, ю, я, і, ь:
слід, світ, сміх, цвіт, святий, кість, честь, сонця,
віконця, кістю, молодця, український (хоч треба ви­
м овляти сьлід, сьвіт, сьміх, цьвіт, кісьть і т. д., правда,
не так м’яко, я к польське: sw iat, slad, sm iech, kosc);
і так само поміж подвоєними приголосними:
життя, безладдя, писання, волосся, лляти, сіллю,
Ілля і т. п.;
3. після н перед ч, ж, ш, щ, ц і перед наростком
-ство, напр.:
кінчик, сміхунчик, ганчар, інший, менший, сонце,
панщина, віконце, на сонці, на кінці, селянство, гро­
мадянство...;
4. у відміні, коли ь нема в початковій формі:
галка — галці, балка — балці, спілка — спілці,
Наталка — Наталці, гуска — гусці, грудка — грудці,
сторінка — сторінці.
К оли ж у початковій ф ормі є ь, то пишемо його
послідовно в цілій відміні:
писЬмо — на письмі, редька — редьці, донька —
доньці, Г алька — Гальці, річенька — річеньці і т. д.;
5. перед наростком -ченко, -чук, -чина після при-
голосівск (окрім л):
батько — безбатченко, П анько — П анченко, П ан-
чук, Панчйш ин, Гринько — Гринченко. Гринчук,
Ф едько — Ф едченко, Ф едчук, Сенькб — Сенченко,
Сенчук, Сенчйна, М алатіка — М аланченко. М аланчук
але Г алька — Гальченко, Г альч ук і т. д.;
6. у н аростках -ално, -илно:
пужално, держално, мотовйлно, лопагйлно, гра­
билно, ціпилно і т. ін.
90

В. Зм ін и п р и го л о сн и х п р и їх зб ігу

При зустрічі приголосних у середині слова по­

встаю ть різні зміни. Д еякі з цих змін у вимові за зн а ­
чу ємо так о ж і на письмі.
1. Перед ч зміню ю ться у вимові й на письмі:
а) г, з переходить на ж :
ватага — ватаж чи н , дорогий — дорож чий, бряз­
к ати — б ряж чати, н и зьки й — ниж чий:
б) к, ц — на ч:
козак — К озаччина: німець — Н імеччина; турок,
турец ьки й — Т уреччина; Х м ельниччина, кріпаччина,
але солдатчина (бо солдат), братчик, тітчин і т. д.;
в) с, х — на ш — щ (ш + ч):
ліс, лісок — ліщ ина, миска — мищ йна, пісок —
піщ аний, віск — вощ аний — вощина, П олісся — полі­
щ ук; волох — Волощ ина...;
г) те саме у прізвищ ах від власних імен на -сь,
-сько перед закінченням -ченко, -чук:
Івась — Іваш ко, Іващ енко. Іващ ук, Онйсько —
О нйщ енко, О нищ ук і т. п.
У присвійних прикм етниках таки х змін нема:
П араска — П арасчин, Г аннуська — Ганнусьчин...
2. Перед наросткам и -ство -ський д еякі приголо­
сні зміню ю ться, зміню ю чи й самі наростки, а саме:
а) г, ґ, ж , з + - с т і і о . -ський зл и ваю ться в -зтво,
-зьки й :
П рага — празький, пороги — запорозький, Рйґа —
ри зьки й . Гамбург — гамбурзький, П ари ж — паризький,
киргиз — киргизький, К а в к а з — к авк азьки й , фран­
ц у з — ф ран ц узьки й , убогий — убозтво. .
б) к, ч, ць + -ство, -ський зли ваю ться в -цтво,
-цький:
козак — козацтво, козацький, П ри л ука — при­
л уц ьки й , грек — грецький, Городок — городоцький,
В инники — винницький, ткач — ткацтво, ткацький,
Г ал и ч — галицький, Г адяче — гадяцький, Дрогобич —
дрогобицький, молодець — молодецтво, молодецький...;
 91

в) X, ш + -ство, -ський зл и в а ю т ь с я в -ство, -ський*

напр.:
ч ех — ч еськи й , п та х — птаство, волох — волоськи й ,
то в ар и ш — то в ар и ськи й , товари ство, н аш — н аськи й ,
П ід л я ш ш я — під л яськи й ..., але л я х — л я с ьк и й ,
Ц ю р іх — ц ю ріхськ и й .
Ін ш і п риголосн і п еред н ар о стк ам и -ство, -ський
на письм і зб ер ігаю ться:
багатство, братство, студентство, студ ен тськи й , ін -
тел іґен т сь к и й , л ю дськ и й , городськйй, сусідськи й , ш в ед ­
ський, бабський.
3. П ри голосн і груп и зд, ст зм ін ю ю ться на
ж д ж , щ, нап р.:
їзд и ти — їж д ж у , в и їж д ж е н и й , м асти ти — м ащ у,
л ест и ти — лещ у...
4. У в и щ ом у ступ ен і п р и к м етн и к ів і п р и с л ів н и к ів
ко р ін н е з, ж, г з н аростком -ший (-ша, -ше) зм ін ю ю ться
на -жчий (-ж ч а , -ж ч е ): б л и зь к и й — б л и ж ч и й (-ж ча,
-ж ч е), н и зь к и й — н и ж ч и й , в у зь к и й — в у ж ч и й , в у ж ч е;
д у ж и й — д у ж ч и й , д у ж ч е; дорогий .— д ор о ж ч и й , до­
р о ж ч е, ал е л егк и й — л егш и й , легш е, м ’я к и й —
м ’я к ш и й . м ’як ш е...; к о р ін н е с 4- -ший (-ша, -ше) д аю ть
-щий (-ща, -ще): високи й — вищ ий , вищ е, к р а сн и й —
кр ащ и й , кр ащ е...; усі інш і п ри гол осн і п еред -ший
зберігаєм о в письм і: м олодий — м олодш ий, ш в и д к и й —
ш ви д ш и й , к о р о тк и й — к о р о тш и й і т. д.
Те саме в д ієсловах, у тв о р ен и х із вищ ого сту п ен я
п р и к м етн и ків, та в в ід д ієсл ів н и х ім ен н и к ах :
в у ж ч ати , н и ж ч а ти , д у ж ч ати , к р а щ ати , п о д о р о ж ­
чати, п ід в и щ ен н я, але: м ’я к ш а ти , багатш ати ...
5. П еред н пиш ем о ч, к о л и воно п оходи ть із к, ч, ц:
вічн и й (вік), б езп еч н и й (безпека), в д я ч н и й (дяка),
зр у ч н и й (рука), н аоч н и й (око), С агай д ач н и й (сагайдак),
помічний, п ом ічн и к (поміч), м іся ч н и й (м ісяць), сон яч ­
н ий (сонце), сердечн и й (серце), п ш ен и чн и й (п ш ени ц я)
тощ о.
92

Але пишемо ш у таких словах, як:

р у ш н и к, ру ш н й ц я , сон яш н и к, м ірош н и к, я е ш н я ,
сердеш н ий (= бідолашний) і т. д.
і також у всіх прислівникових прикм етниках:
вр ан ц і — вран іш н ій , торіш н ій (торік), ту теш н ій ,
н авко л и ш н ій ...
6. Приголосні ж , ч, ш, т перед ц зміню ються
у вимові, але на письмі зберігаються:
запорож ець — запорожці, кн и ж к а — у книж ці,
дочка — дочці, квітка — квітці, юшка — юшці...
7. Ч астка ся впливає в дієсловах на вимову попе­
редніх ж , ч, ш, щ . т, одначе вони на письмі зберіга­
ються, напр.:
ріж — ріж ся (вимовл, різься), морочся (вимовл.
мороцься), руш — руш ся (вимовл. русься), береш —
берешся (вимовл. бересься), спить — спиться (чуємо
спйцьця), питається, беруться...
8. Приподібнень дзвінких і глухих приголосних
у письмі не передаємо і тому пишемо згідно з похо­
дж енням слова:
просьба (хоч чуємо прозьба). молотьба, волочба.
Великдень, отже, книж ка, стеж ка, кладка, дядько,
близько, нігті, кігті, вогкий і т. ін. Так і треба вимов­
ляти, хоч у деяких зах.-україн ськи х говорах вим овля­
ють кнйш ка, стешка, клатка, дятько, блйсько, ніхті,
кіхті, вохкйй і т. п., але говоримо й пишемо: зітхати,
натхнути (пор. дйхати), В таких випадках орієнтуємося
за походж енням слова: кізка (бо коза), шйбка (бо
шйба), стеж ка (бо стежити), а далі — за спорідненими
словами або формами: близький, бо — близенький,
кігті, бо — кіготь, дядько, бо — дядина, кнйж ка, бо —
книж ок і т. д.

Г. Правопис приростків і прийменників

1. Приросток з- (із-) перед глухими г приголосним и:

к, п, т, х, ф зміню ється у вимові і на письмі на с-:
сказати, скйнути; спитати, іспит, спихати; стулйти,
стйха; сходити, схопйти: сформувати...;
 93

перед усіма інш ими глухими з не зміню ється:

зсадити, зсунути, зсип, зчаста, зчарувати, зш ивати,
зш иток, зцідити..,
2. П риростки б ез-, від-, н ад -, п ід -, об-, ро з- перед
глухими приголосними ніколи не зміню ю ться на
письмі:
безпутній, безкостий, безталанний, безхатній, без­
щ асний, відти, відтіля, відсіля, відси, відки. над­
силати, обсада. обсяг, обхід, підкова, підсилити, роз­
кіш , розкіш ний, розпуста, розтягати, розходитися, роз­
чистити, розш м атувати, розцвіт...
3. П рийменники з, без, від, над, під і ін. н ік о л и не
зміню ю ться на письмі перед глухими приголос ними
наступного слова:
з хати, з поля, з тобою, без тебе, від того, над по­
током, під селом..
4. Складні прийменники пишемо вкупі: п оза, п о­
м іж , понад, посеред, з а д л я і т. ін., але коли першою ча­
стиною складного прийм енника є з (із), тоді його
треба писати з розділкою : з-за, із-за, з-перед, з-під,
з-п о за, з-н а, з-н ад , з-м іж , з-п о м іж , з-п оп ід , з-п р о м іж ,
з-сер ед і т. ін. (див. § 62, Б ).

Ґ . С п рощ ен н я в гр у п а х п р и го л о сн и х

У деяких випадках скорочуємо приголосні

групи:
1. У сполуках ж д н , здн, стн випадаю ть зубні д, т:
т и ж н я (тиждень), к о ж н и й ; в и їзн и й , п р а зн и к , бо­
р о зн а; пісний (піст), чесний, кап осн и й , н ап асн и к , п р о ­
п асн и ц я, в л асн и й , звісн и й , існ увати , н ещ асн ий , п ерсн я
(перстень), п ер ех р есн и й , н ен авй сн и й . кори сн и й, п е р ­
вісн ий , к іл ь к іс н и й , як існ и й ...
Не випадає т, д у слові ш іс т н а д ц я т ь і в ч у ж и х сло­
вах: ко н тр астн и й , ф орп остн и й .
2. В групі стл випадає т:
щ а сл и в и й (щ астя), р о зіс л а т и (розстелю ), з а з д р і с ­
ний, ж а л іс л и в и й , але: п естл и в и й , к істл я в и й ...
 94

3. У сполуц і слн ви п ад ає л:
масло, масний, умйсний, навмисне.
4. У гр у п ах зкн, скн ви п ад ає к: блиснути (блиск),
плюснути, тріснути, бризнути.
Г руп и рг у к ін ц і слова не скорочуєм о:
торг, борг, проторг і т. ін., ал е четвер (четверга),
набір (борг).

§55. П РАВО П И С С К Л А Д Н И Х СЛІВ

А . Загальні правила правопису складних слів

С кл ад н і слова утворю ю ться з двох і більше коренів.

Із структурного боку творення складних слів мож е від­
б у вати ся кіл ьком а способам и:
1) Б ез сполучного звука: в с ю д и х ід ,чотирикутник,
М и р го р о д , радіокомітет; сюди ж відносяться складні
сл о ва, у яких перша частина виступає у формі непря­
мого від м ін ка: двадцят идвохрічний, п ’ятирічка, сем и­
мильний, трьох’я д ір ний.
2) За допомогою сполучних звуків о, е ( є ) .
Сполучний звук о завж ди виступає в складних сл о­
вах, першою частиною яких є прикметник: важкоатліт,
темно волошковий, чорногуз, чорно-сірий; якщо першою
частиною складного слова є прикметник м’якої групи,
то приголосний перед сполучним звуком о завж ди по­
м’якшується: враніш ньо-свіж ий, давн ьо вер х н ьо н ім іц ьк а
(м о в а ), середньовічний, синьоокий.
Сполучний звук о виступає також після твердих при­
голосних у складних словах з першою іменниковою, з а ­
йменниковою або дієслівною частиною: вертоліт, гр уш о ­
подібний, добровільн ий , міномет, лісостіп, самовчитель,
сам одур. Але: очевйдно, очевидячки, овочесховищ е.
Сполучний звук е виступає тоді, коли першою части­
ною складного слова є іменник м’якої групи з кінцевим
м’яким неподвоєним приголосним: бурелбм, волевияв­
лення, землекористувйння, землевлйсник, кулемет, поле-
іхиснйй, працездатний, серцеїд, яйцеподібний, вогне­
мет, вогнетривкйй. Але: конов’язь, коногдн, костопрйв,
костогриз.
Л ітера є — тоді, коли першою частиною складного
слова є іменник м’якої групи з кінцевим м’яким подвоє-
 95

ним приголосним основи або кінцевим й основи: боєздат­

ність, життєпис, життєстверджуючий, краєзнавст во.
П р и м і т к а . У складному слові кожум’яка сполучним звуком
виступає голосний у, що з походження е флексією знахідного від­
мінка однини: кожу + м’яти.

Складні слова можуть писатися разом і через деф іс,

зокрема:
1. Р а з о м пишуться:
а) Усі складноскорочені слова й похідні від них: во ­
доспад, всю дихід, держ банк, держконтроль, кербуд, кол ­
госп, колдворот, комсомбл, ком унгдсп, міськком, обкдм,
облвиконком , продм аг, проф спілка, радн аргдсп , радгосп,
сільгосптехніка, соцстрйх, ун івер м а зі колгоспівський,
комсомдльський, ком унгдспівський, обкбм івський, проф ­
спілковий, радгоспівський , радн аргбсп івськи й.
б) Складні слова, першою частиною яких є кількіс­
ний числівник (коли він не позначається цифрою): д в а ­
дцятип’ятирічний, двобічний, трипроцентний, чотири­
місячний, сімдесятиріччя, трикутник, трираздво.
2. Ч е р е з д е ф і с пишуться:
а) Словосполучення, що являють собою повторення
одного і того ж слова з метою підсилення його основного
значення, зокрема в дієсловах для підкреслення інтен-
снвности дії; ходй в-ходй в, робй в-робй в, писйв-писйв;
у прикметниках і прислівниках для вираження великої
міри ознаки: білий-білий, легенький-лег&нький, м алень­
кий-маленький; багато-багато, тімно-темно, тйхо-тйхо.
П р и м і т к а . Ці словосполучення слід відрізняти від повторен­
ня одного А того ж слова із значенням багаторазовости дії або
множннностн.Порівн.: Він м алю вав-м алю вав мій портрет, але так і
не закінчив (у значенні «довго малював») і Юний шстець усе
м алю вав, м алю вав (у значенні «багато малював»).
б ) Словосполучення, що являють собою поєднання
синонімічних слів: л ю бо-дброго, тйшком-нйшком; анто­
німічних слів: більш -м інш ; близьких значенням слів, що
передають єдине поняття: бйтько-мати (батьки), хл іб-
сіл ь (їж а ); слів з одним і тим ж е коренем, але з різни­
ми префіксами і суфіксами: велйкий-превелйкий, д а в-
нйм-давнб, доб ре-п реддб ре, з д а в н іх -д а в ін , з діда-прй-
діда , мало-помйлу. (Д ив. ще § 61, Б. 2 а ).
П р и м і т к а . Два однакових іменники, з яких один має форму
називного відмінка, а другий — орудного, пишуться окремо: дурень
96
дурнем, кінець кінцем, один одинцем, одним одна чин чйном, ,
честь честю. Окремо пишуться також слова у словосполученні сама
самотою.

в) С ловосполучення, що о зн ач аю ть приблизність:
день-два, не сьогодні-завтра, р ік -д р уги й , три-чотйри.
П р и м і т к а . С ловоспоаучення із значенням приблизности або
певних числових меж м ож у ь складатися і з дв ох числівників, що
позначаються цифрами. У таких випадках м іж ними ставиться
тире: 2— 3 (д н і), З— 4 (годи н и ), уч н і 7— 10 к л я с .
г) Л ітерн і скорочення складн и х слів, які пиш уться
разом або через деф іс: с.-г. - сіл ьсько-госп од арськи й ,
с.-д. — со ц іял -д ем ократ, ст.-слов. — ста р о сл о в ’янський.

П р и м і т к а . Л ітерні скорочення, утворені від словосполучень,

пишуться окремо: с .г. — сільське господарство.

Б. С к л а д н і ім ен н и к и

С клад н і іменники пиш уться разом або через деф іс.

1. Р а з о м пиш уться:
а) С кладн і іменники, утворені ш ляхом поєдн ан ня за
допомогою сполучного звука двох або кількох основ,
одна з яких — д ієслівного походж ен ня: вертоліт, к а р ­
топлесаджалка, л ісоспла в, льодостйв, п а р о в і з, п а р о ­
п лав, самокат, сам охідка, силосонавантаж увач, с о л о м о ­
різка.
б) С кл ад н і іменники, утворені п оєднанням п р и к м ет­
никової та іменникової основ за допом огою сполучного
зву ка: к р а сн б п и с, чер во н о к р ів ц і, чорногуз, чорнозем.
в) С кл ад н і іменники, утворені за допом огою сп о л у ч ­
н о ю зв у ка від двох іменникових основ: вер б о л із, л і с о ­
степ, ст олоначальник, трудодень, иілякобльдк, але: л ю д и ­
но-день; сюди ж відн осяться іменники, перш ою частиною
яких є незмінний іменник інш омовного походж ен ня;
у таких словах ролю сп олучн ого звука виконує останній
голосний перш ого 'тенника.автострада, вельотрек, р а д іо ­
комітет.
г) С кладн і іменники, утворені ш ляхом п оєдн ан ня д іє ­
слова в 2-й особі однини н аказового способу з ім ен н и ­
ком: вернигора, горицвіт, за й д и го л о в а , зір в й г о л о в а , п е р е ­
котиполе.
ґ ) С кл ад н і іменники, утворені ш ляхом п оєдн ан ня
 97

кількісн ого числівника у ф ормі родового в ід м ін к а (д л я

числівн ика сто — н ази вн ого) з ім енником: п ’ятитонка,
се м и р ічч я, сторіччя, стодвадцятип’ятиріччя.
д) С кл ад н і іменники з перш ою частиною пів п еред
наступним приголосним : п ів к о п и , п ів р у ч к и , півстола, п і в -
хустки.
П р и м і т к а . Ц е правило пош ирюється на іменники, у яких
#
друга частина має ф орму називного відмінка: півавтомат півбстрів,
півовал; ці іменники, на відм іну від попередніх, змінюю ться за чис­
лами й відмінками: півострів, півострова , півострову, півострови, пів -
островами і т. д.
Але ск л ад н і іменники з перш ою частиною пів (у з н а ­
ченні «половина») перед голосним звуком , а т а к о ж п е­
ред власною н азвою п и ш е м о о к р е м о : пів остро­
ва, п ів я б л у к а , пів огірка, п ів обруча, п ів Азії, п ів К иєва.
е) С кл ад н і іменники, утворені з трьох і б ільш е ім ен ­
никових основ: автомотогуртдк, вельомотоспорт, світло­
в о д о л ік у в а н н я ,.
є ) С кладн і іменники з перш ою ск лад о в о ю частиною
віце , екс , ляйб , обер , унтер у ш таб (ш таб е ): віце-
президент, екечемпідн, ляйб м едик, дберкондуктор,
иітабквартйра, иітабскапітан, ал е: унтер-офіцер,
2. Ч е р е з д е ф і с пиш уться:
С кл ад н і іменники, утворені з двох ім енників без
допом оги сполучного зв у ка; сю ди н а л е ж а т ь ск л ад н і
іменники з обом а відм іню ваним и части н ам и і с к л а д ­
ні іменники, в яких відм іню ється тільки д руга части н а; до
ім енників з обом а відм ін ю ван им и части н ам и в ід н о ­
сяться:
а) іменники, що о зн ач аю ть учення, б ли зькі за зм істом
поняття: батько-мати, х л і б - с і л ь ;
б) іменники, що озн ач аю ть протилеж ні за зм істом
п оняття: к у п ів л я -п р д д а ж ;
в) іменники — ск ладн і назви, що о зн ач аю ть н ау к о ­
вий ступінь, сп ец іяльність, проф есію : магнітолог-астро­
ком, член-кореспондент .
3. Д о ім енників з другою відм ін ю ван ою частиною
відн о сяться:
а) іменники, у яких перш е слово п ід кресл ю є певну
прикм ету чи особливість п ред м ета, що п ер ед аєть ся д р у ­
гим сл о в о м :бльок-система, вакуум-апарат, дизель-мотор,
жар-птиця, крекінг-процес, ко зи р -д івк а , стоп-кран;
98

б) іменники, що озн ач аю ть д ер ж авн і посади, вій сько­

ві зван ня: генерал-губернат ор, генерал-ляйтенант, п р е -
м'єр-міністер-
в) іменники, що озн ач аю ть складн і одиниці вим іру:
кіловат-година, тонна-кілометр.
4) Інш омовні назви пром іж них сторін світу: норд-
вест, норд-ост.
5) С убстан тивован і словосполучення, що о зн ач аю ть
п ереваж но назви рослин: лю б и и і-н е -л ю б и ш (к в іт к а ),
л ю би -м ене (к в іт к а ).
6) Скорочені іменники, у яких наводиться початок
і кінець слова: б-ка (бібліотека), вид-во (видавництво),
ін-т (інститут), д-р (доктор), л-ра (література), ф-ка
(фабрика). (Див. т ак о ж стор.157)
Д еф іс стави ться так о ж після перших частин с к л а д ­
них слів, що м аю ть однакову останню частину і н ав о ­
д яться скорочено: Ц е питання стало предметом о б го во ­
р ен н я парт- і п р о ф о р га н іза ц ії;У кожній кр аїні кожного
р о к у стають до л а д у нові тепло- і гідроелектростанції.

В. П рикладки

П ри кл ад ки , ви сл овл ен і одним словом, пиш уться о к ­

рем о і через дефіс.
1. О к р е м о пиш уться два іменники, з яких перший
о зн ач ає родове поняття, а другий видове:
а) З агал ьн и й іменник з особовим іменем та п р ізв и ­
щем: робітник Столяренко, солдат Ів а н Б р овків, інже­
нер Б рдвченко.
б) З агал ьн и й іменник (ном енклятурне слово) з гео­
граф ічною назвою : гора К а з б е к , озеро Чад, ріка Д н і п ­
ро, але при зворотном у порядку: Д н іп р о -р ік а , К азбск-
гора.
в) Д в а загальн и х іменники, що не стан о в л ять терм і-
ну: б у р ’ян дурм ан, газ в о д ен ь, квітка м агнолія, трава
звіробій, я б л у к о ренета, але при зворотном у порядку:
сон-трава, б у р к у н - з іл л я .
г) Д в а загал ь н и х іменники, з яких перший в к азу є
на певну якісну озн аку другого: багатир х л о п е ц ь , ж ад­
ню га вовк, к р а с у н я дівчина, але при зворотном у п о р я д ­
ку: дівч и н а -кр а с ун я .
 99

2. Ч е р е з д е ф і с пиш уться:
а) П р и к л ад к и , які стоять після загальн и х іменників,
указую чи на їх спеці ял ьне призначення: вагдн-ресторан,
к аф е-м олочна, вагдн-вйставка, хата-читальня.
б) П р и кл ад ки , що входять до ск л ад у терм іну: г р и б -
паразит, ж ук-короїд, ж ук-плавунець, заєць-русак, к о м а -
ха -о п й лю в а ч , льо н -д о вгун ец ь .
в) П р и к л ад к и , що конкретизую ть професію , вказую ть
на н ац іо н ал ьн ість, суспільне становищ е і под.: дівчина-
вірм енка, спо рт о вец ь -п ер е д о вй к , письменник-реаліст,
поет-колгдспник, учитель -хемік, мистець-пейзажйст.

Г. С к л а д н і прикметники

С кл ад н і прикм етники пиш уться разом і через деф іс.

1. Р а з о м пиш уться:
а) С кл ад н і прикм етники, співвідносні із складн и м и
ім енникам и, що пиш уться разом : сам охідний (с ам о х ід ­
ка ), елект росиловий (е л е к т р о с й л а ), картоплесаджаль-
ний (к а р т о п л е с а д ж а л к а ), м ’ясозагот івельний (м ’я с о за ­
г о т ів л я ), п а р о с и л о в и й (п а р о с й л а ), сем ирічний (сем и ­
р іч к а ), світ ло во д о л ікув а ль н и й (св ітл о в о д о л ік у в ан н я).
б) С кл ад н і прикм етники, утворені від ск л ад н и х ім ен ­
ників, що пиш уться разом : л іс о с п л а в н и й (л іс о с п л а в ),
лісостеповий (л іс о с т е п ), м ’ясозаготівельний (м ’я с о за го ­
т ів л я ), па р о во зн и й (п а р о в із ), ра діоф ізйчн ий (р а д іо ф і­
зи к а ), теплообмінний (теп л о о б м ін ), чорнозем ний (ч ор­
н о зем ).
в) С кл ад н і прикм етники, утворені від сполучення
іменника і узгод ж уван ого з ним п репозитивного п ри ­
км етника: деревноструж ковйй (д еревн а с т р у ж к а ), п е р ’
вісн о гр о м а д с ьк и й (первісна гром ад а), правоб ереж ­
ний (правий б ер ег), ч ер во н о п р а п о р н и й (червоний п р а ­
п о р ); зд еб ільш ого так і прикм етники утворю ю ться на
б азі словосп олучень із терм інологічним зн ачен ням : м о в ­
ностилістичний (мовний с ти л ь ), народнопоетичний (н а ­
родна п о езія), але с і л ь с ь к о - г о с п о д а р с ь к и й .
г) С кл ад н і прикметники з другою д ієслівною ч асти ­
ною: вітроломний, д е р е в о о б р о б н и й , деревот очйльний,
к а р к о л о м н и й , п а р о в о з о б у д ів е л ь н и й .
П р и м і т к а . Прикметники з другою префіксальною дієслівною
частинок) пишуться через деф іс: вант аж но-розвант аж увальний, конт­
р ольно-вим ірю вальний .
100

г ) С кл ад н і прикметники, у яких перш им ком понентом

виступає прислівник: високоавторитетний, в и щ е з г а д а ­
ний, внут ріш ньозаводський, зовніш ньот орговий, свіжо­
зруб ани й.
П р и м і т к а . Прислівники, утворені від більш ости відносних
прикметників, як правило, зберігаю ть на собі логічний наголос і не
зливаються в одно слово з наступним прикметником: абсолютно су­
хий. діяметрально протилежний, суспільно корисний, суспільно не­
,
пот рібний хєліічно зв'язаний.
д) С к л ад н і прикм етники, утворені з двох або кількох
прикм етників, якщ о основне значеннєве н ав ан таж е н н я
ск лад н о го слова п еред ається останнім прикм етником ,
а попередні лиш е звуж ую ть, уточню ю ть його зм іст; як
п р ави л о , такі складн і прикметники м аю ть терм ін ол огіч ­
не зн ачен ня: вузькодіялект не (м овне яв и щ е), д а в н ь о ­
ве р х н ь о н ім е ц ь к а (м о в а ).
е) С кл ад н і прикм етники, утворені з двох н еод н орід ­
них п рикм етників (зок рем а ті, що п ередаю ть стосунок
видової озн аки до р о д о в о ї): п о п е р е ч н о ш л іф у в а л ь н и й
(поперечний ш л іф увальн и й в е р с та т).
2. Ч е р е з д е ф і с пиш уться:
а) С кл ад н і прикм етники, утворені від ск ладн и х ім ен­
ників, що пиш уться через деф іс: дйзель-мот дрний
(д и зел ь-м о то р ), соціял-демократ йчний (соц іял -д ем ократ),
генерал-губернат орський (ге н е р ал -гу б ер н ато р ),
П р и м і т к а . У тих поодиноких випадках, коли прикметник
утворюється від сполучення іменника з прикладкою, деф іс не ста­
виться.

б) С клад н і прикм етники, утворені з двох чи більш е

прикм етникових основ, що озн ач аю ть рівноп равн і п онят­
тя: аграрно-сиро ви н ни й, сільсько-господарський, і, к у л ь -
турно-технічний, всесвітньо-історичний, держ авно-моно-
полістйчний, кл еїл ь н о -ф а н е р у в а л ь н и й , лісопйльно-стру-
гй л ьн и й , матеріально-технічний, масово-політйчний,
н а р о д н о -ви зво л ьн и й , н а в ч а л ь н о -в и х о в н и й , на вча ль но -
виробничий, науково-технічний, партійно-політичний,
суспільно-політичний, суспільно-трудовий, столярно-ме­
ха н іч ни й та ін.; м іж ком понентам и цих складн и х при­
км етників, не з ’єднаним и в одно слово, м ож на вставити
сполучник і: агр а р н и й і си ровинний, сільський і господар­
ський, всесвітній і історичний і под.
 101

в) Складні прикметники, утворені поєднанням двох

прикметників з протилежним значенням: п лоско-оп ук­
лий, постачально-збутовий.

г) Складні прикметники з першою частиною на -ико

(-ік о): діялектико-матерія/іістйчний, політико-економіч-
ний, рйтміко-інтонаційний, механіко-математичний.
ґ ) Складні прикметники з першою частиною військо­
во-, воєнно-: військбво-м орськйй, військово-повіт ряний,
військово-спортивний, військбво-інж енерний, воін н о-
стратегічний.
П р и м і т к а . Складні прикметники військовозобов’Азаний, вій­
ськовополонений пишуться разом.
д) Складні прикметники, у яких перша складова час­
тина не має прикметникового суф ікса, але за зм істом
однорідна з другою частиною і приєднується до неї за
допомогою сполучного звука о або е: м ’Асо-иі&рстий,
м ’ясо-кістковйй, м ’ясо-молдчний, зерн о-бобдви й.
П р и м і т к а . Складні прикметники цього типу, що виступа­
ють як наукові терміни, пишуться разом: головоногі, грудочеревна
(перепона) і под.
е) Складні прикметники, утворені з двох або кількох
основ, які означають якість з додатковим відтінком, від­
тінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному
предметі: кйсло-солддкий, гірко-солоний, сіро-голубйй,
блакйтно-сйній, м олочно-білий, темно-зелений, червдно-
жбвто-сйній, ж бвто-блакйтний, але жовтогарячий (окре­
мий колір).
102

§56. П Р А В О П И С Ш Б Н Н И К ІВ

А. З а г а л ь н і у в а г я

1. Всі іменники за своїми закінченнями поділяю ться на

три відміни. Д о другої відміни належ ать іменники середнього
роду з наростками -ят-, -ат-, -єн-, до третьої тільки іменники
жіночого роду н а приголосний, а всі інші до першої. П ерш а
відміна поділяється ще н а три групи — тверду, мішану і
м ’яку. Ці групи відрізняю ться одна від одної голосними в
закінченнях: в твердій групі маємо: о, и, а, у; в мішаній —
е, І, ft, У; в м'якій групі — е, і, я, ю,
В таблиці відмін (стор, 104) приголосні в стовпцях виз­
начаю ть останню літеру в словах, а голосні з рискою
(напр. -а) закінчення.
2. Іменники н а р належ ать до твердої відміни у такцх
випадках:
а) старі тверді іменники н а р: двір, жир, узвар, хутір,
осокір тощо;
б) деякі іменники на р, що колись належ али до м’яких:
базар, комар, звір, тхір тощо;
в) запозичення з інших мов: товар, шнур, мур, майстер,
тенор, комісар, командир, інспектор, семінар.
Проте деякі з цих іменників у наз. відм. мно^ийи приймають
закінчення *і (а не -и); комарі, майстрі, хабарі.

3. Д о мішаної групи належ ать іменники з наростком

-яр (назва професії): тесляр, голяр, маляр, повістяр, газетяр.
Проте ненаголош ені закінчення цієї групи іменників
тверді: столяр-ові, мулярові, муляр-ом. (Слово муляр може
мати наголос і на я, тоді в дав. і род відм. буде наголош ене
закінч, -еві, -ем).

4. Д о м’якої групи н алеж ать іменники чоловічого роду

на -ар, -ир: вівчар, байкар, господар, кобзар, багатир тощо,
а також давніш і запозичення з інш их мов: вівтар, лимар,
каламар, манастир, секретар і т. ін.

Б. Родовий відмінок
1. -а (я) мають іменники чоловічого р о д у коли вони
означають:
а) людей і взагалі живі істоти: брата, селянина, робіт­
ника, учителя, орла, вовка і т. ін.;
 103

б) власні ім ена і прізвища: Івана, М ихайла, Петра, К о ­

валя, П авленка тощо;
в) назви речей: ножа, трактора, олівця і т. ін.;
г) міри довжини, ваги, часу та ін.: метра, кілограма,
місяця, тиж ня (але року, віку, ранку); назви місяців і днів:
січня, листопада, понеділка, (але листопаду = час, коли
падає листя);
ґ) власні географічні назви: Києва, Ч ернігова (але К ри ­
му тощо. Див. Б , 4).

2. -у (-ю) мають іменники чоловічого роду, коли вони

означають:
а) збірні поняття: лісу, саду, гурту, народу тощо; але
з наростком -о к род. відм. має закінчення -а: лісок — ліска,
садок — садка;
б) одноманітну масу, назву речовини, матеріял: піску,
квасу, меду, ячменю (але вівса, хліба), ґраніту;
в) явищ а природи: вітру, морозу, снігу, дощ у і т. ін.;
г) психічний стан, чуттєві враж ення: суму, болю, стр а­
ху, жалю, плачу, гніву, сміху і т. ін.;
ґ) назви установ, організацій, особливо чужомовного
походж ення: ф акту, декрету, інституту, ком ітету і т. ін.;
д) іменники н а -й, що означаю ть неживі предмети:
обрій — обрію, суховій — суховію;
е) назви предметів, точно неокреслених (без певної ф о р ­
ми і розміру): степу, ш ляху, м айдану (але берега, горба і т.ін.);
е) назви процесів, стану, властивостей, ознак, абстракт­
них понять: бігу, льоту, відпочинку, успіху, звичаю,- побуту,
типу (але: типа в розумінні ,,я цього типа (особи) не знаю ")
і т. ін.

3. Коли слово чол. р. вж ивається з різними значеннями,

воно може мати або закінчення -а (-я), або -у (-іо): кам еня
(поодинокий предмет — з-під кам еня тече вода), каменю (бу­
дівельний м атеріял — ш кола зроб лен а з каменю), звіра
( = вовка), звіру ( = звір’я), п ап ера ( = довідки), паперу
( = матеріял до писання), М ороза (прізвище), м орозу
( = холоду).

4. Ч астина іменників чол. р. (назви часу, простору і

географічні назви) в родовому відмінку мають -а (-я), частина
•У (-10) з вечора, але до ранку, Харкова, Відня, О стра, Жи~
104

В. ТАБЛИЦЯ ВІДМІН
П е р ш а
1 група (тверда) 2 група (мішана)
е відповідно до о тверд#*.
* її н И и

Чолов. р. Середи. Жіноч. р. Чолов. р. Середи, р. Жіноч. р.

г к х ґ
б п в м ф
р
л р
н
д
т
3
с
ц
дз
-о -0 -е
(-а) -а (-а) -а
ж
ч
ш
щ
дз

З Р А З К И В І Д

Називн. явір лі,жк-о книг-а школяр огнищ-е круч-а

Кличн. явор-е ліжк-о кнйг-о школяр-е(-у) бгниіц-Є круч-е
Родов. явор-а ліжк-а кнйг-и школяр-а огнищ-а кр^ч-ї
Дав. явор-ові ліжк-у кнйз-і школяр-еві бгнищ-у круч-і
Знах. Н аз.абоР од. Л ІЖ К -0 кнйг-у Ш К О Л Я р -а бгнищ-в круч-у
Орудн. явор-ом Л1Ж К-0М книг-ою пщоляр-ем огнищ-ем круч-ею
Місц. явор-і, -ові Л ІЖ К -у книз-і школярі,-ЄВІ огнищ-І,-у круч-і

/ f
Називн. явор-и ліжк-а книг-и школяр-і О^ГНИЩ-а круч-і
✓
Родов. явор-ів Л ІЖ О К книг школяр-ів огнищ круч
Дав. явор-ам ліжк-ам книг-ам школяр-ам огнищ-ам круч-ам
Орудн. явор-амн ліжк-ами кнйг-ами школяр-ами бгнищ-ами круч-ами
Місц. явор-ах лГжк-ах кнйг-ах школяр-ах бгнищ-ах круч-ах
 105

І ЗРАЗКИ ВІДМІНЮВАННЯ
В І Д М І Н а Д р у га відм. Т р ет я ВІДМ.
3 група (м’яка)

Є (я) відповідно до о твердих

1 .. и
Я м „ а
ю „ „ У
Чолов. р. Середи, рід Ж іноч. р. Середи, р. Жіноч. р.

я (-ят-) ж чш щ
[після ж ч ш щ в
р а (-ат-)] р
ль я (-єн-) дь ть зь сь
нь ць нь ль
дь
ть
зь
сь
ць
Д ЗЬ
-ьо -є (-Я)
Н -я
й

М І Н Ю В А Н Н Я

/
токар місц-е обдвчч-я кринйц-я орля повість
тбкар-ю місц-е облйчч-я кринйц-е орля повіст-е
тбкар-я М1СЦ-Я облйчч-я кринйц-і орлйт-и повіст-и
токар-еві місц-ю облйчч-ю кринйц-І орлят-і повіст-і
тбкар-я місц-е облйчч-я кринйц-ю орля повість
тбкар-ем місц-ем облйчч-ям кринйц-ею орля-м повіст-ю
тбкар-і,-еві мГсц-і обличч-і,-ю кринйц-і орлят-і пбвіст-і

* >
токар-і^ мїсц-я^ облйчч-я кринйц-І орлят-а повіст-і
тбкар-Ів МІСЦЬ облйч(-чів) кринйць орлят пбвіст-ей
токар-ям місц-ям облйчч-ям кринйц-ям орл^т-ам пбвіст-ям
тбкар-ями місц-ями облйчч-ями кринйц-ями орлят-ами пбвіст-ями
тбкар-ях місц-ях облйчч-ях кринйц-ях орлят-ах пбвіст-ях
106

томира, але Сибіру, Берліну, Д ону, Уралу, Лондону, Парижу,

Нью-Йорку, К авказу, Криму, Уралу.
5. Д еякі іменники чол. р. вж иваю ться в обох формах:
без сорома — без сорому, до моста — до мосту, з двора
— з двору. Вживання різних закінчень у цих словах з а ­
лежить від наголосу.
6. Родовий відмінок іменників жіночого роду.
а) Закінчення -п (див. §52, Ж , 4 )• б) З а к ін ч .-е и (д и в .§ 53,Б ,4).
7. Родовий відмінок іменників сер. роду ( § 52, Ж »5).

Г. Д а в а л ь н и й відм інок

1. -ові (-еві, -еві) мають:

а) більш ість іменників чоловічого роду: братові, дубові,
учителеві, краєві, гаєві і т. ін.
б) іменники середнього роду на -ко, назви живих істот:
ягняткові, теляткові і т. ін.
в) іменники на -яр з наголосом не на закінченні мають
-ові: стОлярові.
2. -у (-ю) мають:
а) майже всі іменники середнього роду: гнізду, дереву,
селу, обличчю, знанню і т. ін.
б) іменники на -ов, -св, -ев, -ів, -їв: острову, Києву,
Драгоманову, Ковалеву, і т. ін.
в) при збігові кількох іменників; товариш еві Гавриш у
(але може бути -ові в обох іменниках; братові Петрові).
3. -і мають:
а) усі іменники жіночого роду; сестрі, крові, повісті,
солі і т. ін.;
б) іменники середнього роду з наростком -ат- (ят): те­
ляті, курчаті і т. ін. і в слові імені.

Ґ . О руд н ий відмінок

1. -ом мають іменники чоловічого і середнього роду

твердої групи і на -я р з ненаголош еним закінченням: над
степом, столяром, муляром, базаром .
2. -ем (-ем) мають іменники чоловічого і середнього ро­
ду мішаної і м’якої групи: повістярем, товаришем, кобзарем,
конем, полем, краєм;
3. -010 мають іменники жіночого роду твердої групи
 107

і чоловічого роду н а -а твердої групи: сестрою, старостою;

4. -ею (після голосних -ею) мають іменники м ’якої й мі­
ш аної групи жіночого роду та чоловічого на -я (та -а мішан.
гр.): піснею, душею, міхоношею, суддею, статтею, ріллею,
революцією, зброєю і т. ін.
5. -іо — іменники жіночого роду на приголосний: молоддю,
сіллю, тінню, міццю, смертю, повістю, м атір’ю, розкішшю,
(Див. § 5 4 ,А , 1)
Д . М ісцевий відм інок

1. -і має більш ість іменників чоловічого, середнього,

і жіночого роду: на столі, на селі, в полі, в питанні, в житті
і т. ін.
2. -у мають:
а) іменники чоловічого і середнього роду з наростком
-к- (-пк, -ок, -а к , -ко): на конику, в мішку, у війську, на
ліжку, в яєчку, в будинку і т. ін.;
б) деякі іменники чоловічого роду твердої групи: на снігу,
в степу, в полку, в моху, в яру, на току, на ш ляху, на слі­
ду, на воску;
в) іменники з чужої мови, що кінчаю ться н а ґ, к, X:
при Ґебрґу, в Нью-Йорку, в Цюріху.
3. О бидва закінчення -і (ї), -у (-10) мають деякі іменни­
ки чоловічого й середнього роду: у саду — в саді, у морі
— у мо'рю і т. ін.

Е. Називний множини
1. -и мають:
^ а) іменники чоловічого роду твердої групи: столи, х о ­
лоди, рукописи, громадяни, інспектори, п роф есори і т. ін.
(ні в якому разі не мож на вживати холода, інструкторі);
б) іменники жіночого роду твердої групи; руки, сестри,
тощо.
2. -і (після голосних -ї) мають:
а) іменники чоловічого, роду м'якої й мішаної групи:
ковалі, хлопці, місяці', лікарі, ножі", кобзарі, столярі;
б), іменники жіночого роду твердої й мішаної групи з з а ­
кінченням на приголосний: бурі, кручі, ночі, подорожі, тіні,
постаті, по'вісті, відомості, вісті, сім’ї, шиї;
в) два слова середнього роду: очі, плечі.
3. -а мають:
а) іменники середнього роду твердої й мішаної групи
та з наростком -ат-(-ят), поодинокі з -єн-, -ес-: гнізда, яблу­
ка, дере'ва, пера, ложа, лошата, імена, небеса;
108

б) кілька іменників чоловічого роду:х вуса (також вуси),^

рукава (і рукави) ґрунта (і ґрунти), вівса (і вівси), хліба
(збіж ж я на полі) і хліби (буханці).
4, -я мають Іменники середнього роду м’якої групи:
поля, серця, оповідання, прислів’я.

Є. Родовий множини

1. -ЇВ (після голосних та ап остроф а їв):

а) більш ість іменників чоловічого роду: берегів, степів,
женців, солов’їв;
б) винятково іменники середнього та жіночого роду:
прислів’їв, подвір’їв, полів (рідко піль), місців (і місць), об-
лйччів (і облич), роздоріжжів (і роздоріж), питаннів (і питань),
бабів, подорожів, статтів (і статтей), відповідів (і відповідей).
2. Чистий пень мають:
а) майже всі іменники середнього роду та жіночого
роду на -а, -я: дерев, гнізд, серць (частіш е сердець), яблук,
сіл (село), імен, бур (буря), шкіл, задач, ріс (роса), воєн
(війна), хат, питань, місць (див. Є, 1);
б) іменники чоловічого роду з наростком -ин, зокрем а
ті, що з наростком -ан- (-ян-) перед -ин: селян, галичан,
татар (і татарів), але звичайно болгарів, сербів, хазяїв (і х а­
зяїнів);
в) поодинокі після числівників: сім день (і днів), сто
р аз (частіш е: сто разів), п ара чобіт, сім чоловік і т. ін.
3. -ей мають:
а) більш ість іменників жіночого роду на приголосний:
вісте'й, тіней, речей, але розкош ів, лодорож ів і т. ін.;
б) деякі іменники чоловічого роду: коней, грошей, тощо;
жіночого на -а, -я: свиней, мипшй; середнього: очей, пле­
чей (і пліч).

Ж , Орудний множини

1. -ми мають лише поодинокі іменники чоловічого і ж і­

ночого роду: кіньми, гістьми, чобітьми, грішми (і грошима),
свиньми, грудьми, (ігрудйм а), перед ворітьми, дверми (і две-
рйма;, сіньми, курми, дітьми, людьми, коліньми (на ногах) і
колінами (заворот) і деякі інші.
2. -пма — вж ивається в словах: очима, плечима,
уш има (і вухами).
3. -ами (-ями) — найпош иреніш е закінчення майж е всіх
іменників всіх родів: столами, кобзаря'ми, тінями, обличчями
і т, ін.
 109

3. Відміна прізвищ
1. Ч о л овічі п різви щ а з прикм етниковим и за к ін ч е н ­
н ям и н а -ів, -їв, -ип, -їн відм іню ю ться п очасти як п ри км ет­
ники, а п о части я к іменники, нап р.:

ОДНИНА М Н О Ж И Н А (для в сіх родів)

н. Драгоманів Бутвин Драгоманови Бутвини

Кл. Драгоманів Бутвине Драгоманови Бутвини
Р. Д рагоманова Бутвина Д рагоманових Бутвинів
д. Драгоманову Бутвинові Драгомановим Бутвинам
3. Драгоманова Бутвина Драгоманових Бутвинів
0. Драгомановим Бутвином Драгомановими Бутвинами
М. при Д рагоманову при Бутвині при Драгоманових при Бутвинах
(при Драгоманові) (при Бутвинові)

У сі інш і у к р а їн сь к і п різви щ а відм іню ю ться як звичай н і

слова: прикм етникові — я к прикм етники, ім енникові — як
іменники.
О д н п н а М н о ж и н а

н. Зеров Зеров-и Рівн-е Харків

р. Зеров-а Зеров-их Рівн-ого Харков-а
д. Зеров-v Зеров-им Рівн-ому Харков-у
3. Зеров-а оеров-их Рівп-е Харків
Ор. Зеров-им Зеров-и ми Рівн-им Харков-ом
м. при Зеров-у (і) при Зеров-их Рівному (ім) у Харков-і
і -
к. 1 як називний І1 Харков-е

§57. ПРАВОПИС ПРИКМЕТНИКІВ

А. Поділ прикметників на групи

1. Прикметники поділяю ться н а дві групи: тверду і м 'я ­

ку. Д о твердої групи належ ать прикметники з основами н а
твердий приголосний: щ асливий, батьків. Д о м 'якої групи
н ал еж ать прикметники з основами н а м'який приголосний і
н а голосний: вечірній, безкраїй.
2) Д о твердих прикметників належ ать:
а) Усі б ез винятку н а -гий, -кий, -хий, -чий, -ш ий,
-ж ий, -щ пй. -ц п й: тугий, високий, глухий, гарячий, старіш ий,
гожий, невсипущий, куций і т. ін.
110

б) Усі з наростками -ів, -ин (після голосних та апост­

ро ф а -їв, -їн): братів, шевців, сестрин, М аріїн і т. ін.
в) Ті нечисленні прикметники, що в наз. відм. однини
чол. роду мож уть уж иватися й без закінчення -и й ; варт,
винен, годен, ладен, готов, повен, повинен, певен, рад; (зай­
менники) всяк, кожен, жаден.
г) Усі на -ний (з наголосом на закінченні): значний,
чарівний, забутний (але забутній), самітний (але самотній) і
багато інших на -ний: величний, природний, рідний, тотож ­
ний і т. ін.
3. Д о м 'яких прикметників належ ать:
а) Усі прислівникові на -ш ній, -ж ній: вчорашній, до­
машній, завтрашній, тутешній, а також і інші подібні, як
прийдешній, сінешній і т. ін.
б) Окремі на -пій; безодній, братерній, великодній, в ер х ­
ній, вечірній, всесвітній, давній, житній, західній, крайній,
літній, майбутній, матерній, могутній, мужній, народній (і н а­
родний), нижній, осінній, останній, передній, пізній, порожній,
присутній, ранній, синій, сусідній, східній, хатній, художній
і деякі інші.
в) Числівник третій та рідко вживані н а -лій, -зій , -сій*
орлій, козій, песій (звичайно — орлячий, козячий...)
г) Усі з закінченням після голосного: безкраїй, довго­
віїй, короткошиїй.

Б. Окремі застереження до правопису прикметників

1. Закінчення -ий, -ій (-їй) в називному відмінку див.

§ 53 А .7-а і § 54 А 3. 4.
2. Закінчення -і (ї) в називному відмінку множини ма­
ють усі прикметники: добрі, великі, мужні, безкраї, народні,
батькові і т. ін.
3. Закінчення орудн. відмінку -ою, особливо після при­
голосних, не слід плутати із закінченням -ею в іменниках
мішаної групи: свіжою їжею, давньою піснею, безкрайою
лінією, гарячою кашею, ширшою межею, кращою площею,
і т. ін.
4. Не скорочувати закінчень -ої й -ою на ой: з білої
— білою, синьої — синьою.
5. У місцевому відмінку однини прикметників чолові­
чого й середнього роду поряд із закінченням -ому, -(ь)ому,
-(й)ому вживається закінчення -ім, наприклад: на веселому
— на веселім, на синьому — на синім, на безкрайому —
на безкраїм.
6. Правопис прикметників вищого ступеня — див. § 5 7 В .
 Ill

В. Ступені порівняння якісних прикметників

С т у п е н я м и п о р і в н я н н я називаються форми якісних при­
кметників, які означають відносну ріжницю між предметами
щодо ступеня наявности в них властивої їм однорідної якости.
В українській мові розрізняють два ступені порівняння: в и ­
щ ий і на й в ищи й.

Вищий ступінь порівняння

В и щ и й ступінь указує: а) на те, що якість, позначувана

прикметником, властива даному предметові (або предметам) у біль­
шій чи меншій мірі, ніж якомусь іншому предметові (або пред­
метам), напр.: Післявоєнна промисловість у кожній країні зростав
ш видш им и темпами, ніж довоєнна. Той цвіт від папороті ча­
рівніш ий (J1. Укр.); б) на те, що якість, позначувана прикмет­
ником, властива предметові в більшій мірі, ніж її мав цей пред­
мет раніше або буде мати в майбутньому, напр.: Вечірній смуток
ставав дедалі важ кий (3 газ.).
Вищий ступінь е засобом порівняння якости як однорідних,
так і різнорідних предметів (див. попередні приклади).
Крім того, вищий ступінь може виступати засобом порівняння
якости, що виявляється в даному предметі, напр.: Висоти сині
ще стають синіш і в розливі барв вечірньої краси.
Вищий ступінь порівняння має просту і складену форми, а
найвищий ступінь — просту, складну і складену форми.
П р о с т а форма вищого ступеня утворюється синтетично —
за допомогою суфікса -ш - або -іиі-: дешевий — дешевший, силь­
ний — сильніший, червоний — червоніший, веселий — веселіший,
новий — новіший.
В ід деяких прикметників можна утворити вищий ступінь по­
рівняння і за допомогою суфікса -ш-, і за допомогою суфікса -іш-:
тихий — тихший, тихіший; здоровий — здоровший і здоровіший;
тонкий — тонший і топкіший.
Паралельне творення вищого ступеня від одного й того ж
прикметника за допомогою суфіксів - ш - і -іш - часто пов’язане
з різним значенням, напр.: гіркий — гірший (вчинок) і гіркіший
(перець); рідкий — рідший (випадок) і рідкіша (сітка). При такому
творенні форми з суфіксом -іш- висловлюють значення конкрет­
ніші і вужчі, ніж форми з суфіксом - Ш - .
Деякі прикметники вищого ступеня мають суплетивні форми
(утворюються від інших основ): гарний — кращий, великий —
більший, малий — менший, поганий — гірший.
У прикметниках з суфіксами -к-, -о к -, -ек- при ступеню­
ванні суфікс зникає: короткий — коротший, рідкий — рідший,
солодкий — солодший, тонкий — тонший, швидкий — швидший,
гладкий— гладший (і гладкіший), глибокий— глибший, широкий —
ширший, далекий — дальший, легкий — легший.
112
При ступенюванні прикметників відбуваються зміни приго­
лосних звуків. У вищому ступені прикметників, в тому числі в
прикметниках, що при ступенюванні втрачають суфікси -(ь)к-,
- о к - перед суфіксом -ш-, звукосполучення з 4- ш (ий), г + иі(ий)
та ж + ш (ий) змінюються на ж ч(ай), а с + ш (ий) — на щ (ий),
напр.: низький — нижчий, вузький — вужчий, дорогий — до­
рожчий, дужий — дужчий, високий — вищий, але легкий —
легший.
При зміні звукосполучень з + ш, г + ш ,ж + ш на ж ч
відбувається подвійний фонетичний процес: з, г уподібнюються
до передньопіднебінного ш, тобто змінюються на ж (асиміляція
за місцем творення), і після цього відбувається прогресивна ди­
симіляція фрикативного ш на африкату ч.
Прикметники вищий і нижчий вживаються в сучасній україн­
ській мові одночасно і як форми вищого ступеня, і як форми,
що втратили значення вищого ступеня і закріпилися в стійких
фразеологічних сполученнях, напр.: вищ ий орган, ниж ча осві­
та, ниж чий сорт.
Прикметники старший і молодший майже повністю втратили
значення вищого ступеня і теж закріпилися в нерозкладних фра­
зеологічних сполученнях, напр.: ст арш ий викладач, ст арш ий
інспектор, ст арш ий ляйтенант, м о ло д ш и й ляйтенант, ст ар­
ш ий науковий працівник і м о ло д ш и й науковий працівник, діти
ст арш ого і м о л о д ш о го віку.
С к л а д е н а форма вищого ступеня утворюється аналітично —
сполученням слова більш із звичайним прикметником, напр.г
більш відповідальний.
За допомогою слова м енш утворюється складена форма ви­
щого ступеня на означення порівняння спадаючого вияву
ознаки, напр.: менш здатний.

П р и м і т к а . Словосполучення, утворене із складного слова біАьШ-

менш і звичайного прикметника, не утворює вищого ступеня, а підкреслює
лише помірний вияв ознаки, напр.: більш-менш досвідчений. Словосполучення,
складене із слів багато, далеко, значно, ще та форми вищого ступеня порів­
няння, не утворює нового ступеня порівняння, а тільки підкреслюе, виділяє,
підсилює значення цієї прикметникової форми, напр.: багато кращий, значно
ближчий, далеко більший, ще вищий.

Словом т р о х и послаблюється значення вищого ступеня,

напр.: трохи сильніший, трохи дорожчий.

Найвищий ступінь порівняння

Н а й в и щ и й ступінь вказує,щ о даному предметові (або пред­
метам в ряді однорідних) властива в найбільшій мірі якість,
позначувана прикметником,напр. Нагорода Нобеля-то найвищ а
з на йд о р о ж чи х в житті нагород.
Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту,
складну і складену.
 113

П р о с т а і с к л а д н а форми найвищого ступеня утворюються

синтетично: проста форма — додаванням префікса най- до фор­
ми в и щ о г о ступеня, напр.: найдешевший, найсильніший, най­
глибший, найвужчий ; складна форма — додаванням частки я к
або що до простої форми н а й в и щ о г о ступеня, напр.: якнай­
кращий, щонайрозумніший.
С к л а д е н а форма найвищого ступеня утворюється аналі­
тично — додаванням до звичайного прикметника слова найбільш ,
напр.: найбільш передовий, найбільш ідейний, найбільш вдалий.
За допомогою слова найм енш утворюється складена форма
найвищого ступеня на означення порівняння спадаючого вияву
ознаки, напр.: найменш цікавий.
Рідше складена форма найвищого ступеня утворюється до­
даванням займенника самий до звичайного прикметника або до
прикметника вищого ступеня, напр.: Треба вести саму р іш у ч у
боротьбу з русифікацією, У/сршш. Однак уживати цієї форми не
варто, щоб не плутати слово самий з подібним словом самйй.*
Вищий і найвищий ступені порівняння можуть утворюватись
описовим зворотом: сполученням займенника у с іх , усе з при­
кметником у формі вищого або найвищого ступеня, напр.: Всього
маєт ку лишив йому тато букат у горба щ онайвищ ого й на й ­
гірш ого над усе сільське поле (Стеф.).
Складену форму вищого та найвищого ступенів порівняння,
утворену за допомогою слова більш та найбільш , можуть мати
відносні прикметники, вжиті з якісним значенням (відносно-якісні),
напр.: більш промисловий район, найбільш населена місцевість.
Складені форми вищого і найвищого ступенів найбільш по­
ширені в книжному стилі мови, зокрема в науковій мові.
Не всі якісні прикметники мають ступені порівняння. Так, наприклад,
не мають ступенів порівняння якісні прикметники, що означають масть тва­
рин, та ті прикметники на означення кольору, які утворено за кольоровою
схожістю до інших предметів, напр.: буланий, вороний, налий; кофейний, ма­
линовий, блакитний, вишневий, шоколядний, бордовий, фіолетовий, жовтога­
рячий, янтарний, пурпуровий; прикметники з суфіксами -ав- (-я в -), -у ват -
(-ю ват ), що означають неповний вияв ознаки: холоднуватий, синюватий; з
суфіксами -ущ -, -ющ-, -енн-, - езн -, що виражають високий ступінь якости:
жирнющий, загребущий, широченний, старезний; прикметники з префіксами
п р е а р х і у л ь т р а - : предобрий, архіреакційний, ультралівий.
Не мають ступенів порівняння якісні прикметники, які означають абсо­
лютні (сталі) ознаки предмета (напр.: мертвий, готовий, жонатий, хворий,
голий), зокрема прикметники, що вказують ка якусь ваду дефектного по*
рядку, напр.: німий, сліпий, кривий, лисцй.
Неправильні форми ступенювання:
гар н и й : кращ и й, кращ а, кр ащ е; малий: м енш ий;
д о б р и й : ліпш ий , кращий; п оган и й , злий: гірш ий,
вели ки й: б іл ьш и й ;
* А вж е ніяк не можна вживати таких висловів, як с а м и й д о ­
р о г и й у значенні н а й д о р о ж ч и й (це русизм).
114

Г. Зразки відмінювання прикметників

Т в е р д а г р у п а
0 д д и н а М н о ж и н а
Чолов. рід Середи, рід Жіноч. рід Для всіх родів

Н. (Кл.) рідн-ий рідн-е рідн-а рідн-і

Р. рідн-ого рідн-ого рідн-ої рідн-их
д. рідн-ому рідн-ому рідн-ій рідн-им
Зн. - Н. або Р. рідн-е рідн-у = Н. або Р.
0. рідн-им рідн-им рідн-ою рідн-ими
м. на рідн-ому на рідн-ому на рідн-ій на рідн-их
(на рідн-ім) (на рідн-ім)

Н. (Кл.) батьків батьков-е батьков-а батьков-і

Р. батьков-ого батьков-ого батьков-ої батьков-их
д. батьков-ому батьков-ому батьков-ій батьков-им
Зн. - Н. або Р. батьков-е батьков-у = Н. або Р.
0. батьков-им батьков-им батьков-ою батьков-ими
м. на батьков-ому на батьков-ому на батьков-ій на батьков-их
(на батьков-ім) (на батьковім)

М 'я к а г р у п а

0 Д Н и н а М н о ж и н а

Чолов. рід Середи, рід # Жіноч. рід Для всіх родів

Н. (Кл.) син-ій син-є син-я син-і

Р. син-ього син-ього син-ьої син-іх
д. син-ьому син-ьому СИІІ-ІЙ
син-ю
син-ім
Н. або Р.
Зн. = Н. або Р. син-е
0. син-ім син-ім син-ьою син-іми
м. на син-ьому на син-ьрму на син-ій на син-іх
(на син-ім) (на син-ім)

Н. (Кл.) безкра-їй безкра-є безкра-я безкра-ї

Р. безкра-його безкра-його безкра-йої безкра-їх
д. безкра-йому безкра-йому безкра.-їи безкра-ім
Н. або Р.
Зн. = Н. або Р. безкра-е безкра-ю
0. безкра-їм безкра-їм безкра-йою безкра-їми
М. на безкра-йому на безкра-йому на безкра-їй на безкра-їх
(на безкра-їм) (на безкра-їм)
 115

§58. ПРАВОПИС ЗАИМЕННИК1В

А. Відмінювання займенників

1. О собові і зворотний

0 л Н и н а М н о ж и н а

н. я ти ми ви
р. мене тебе с еб е нас вас
д. мені тобі собі нам вам
3. мене тебе с еб е нас вас
0. мною тобою собою нами вами
м. на мені на тобі на собі на нас на вас

0 д[ Н и н а М н о ж и на
Чол. р. Сер. р. Жін. р. Для всіх родів

н. він воно вона вони

р. його (нього) його (нього) її (неї) їх (них)
д. йому йому їй їм
3. його (нього) його (нього) її (неї) їх (них)
0. ним ним нею ними
м, на ньому на ньому на ній на них
(на нім) (на нім)

2. П р и с в і й н и й

0 д н и н а М н о ж и н а

Чол. р. Сер. р. Ж ін. р. Для всіх родів

Н. мій моє моя мої

Р. мого мого моєї моїх
д. моєму моєму моїй моїм
3. = Н. або Р. моє мою = Н. або Р.
0. моїм моїм моєю моїми
М. на моєму на моєму на моїй на моїх
(на моїм.) (на моїм)
116

3. Вказівний

0 д н и н а М н о ж и н а
Чол. р. Середи, р. Жін. р. Для всіх родів

н. той те та ті
р . того того тієї тих
д. тому тому тій тим
3. = Н. або Р. те ту = Н. або Р.
0. тим тим тією тими
м. на тому на тому на тій на тих
(на тім) (на тім)

н. цей це ця ЦІ
р . цього цього цієї цих
д. цьому цьому цій цим
3. = Н. або Р. це цю = Н. або Р.
0. цим цим цією цими
м. на цьому на цьому на цій на цих
(на цім) (на цім)

4. Питальні

Чий? Чиє? Чия? Чиї?

Хто? Що?
Чол. р. Сер. р. Жін. р. Для всіх родів

Н. хто що чий чиє чия чиї

Р. кого чого чийого чийого чиєї чиїх
д. кому чому чиєму чиєму чиїй чиїм
3. кого що Н. або Р. Н. або Р. чию = Н. або Р.
0. ким чим чиїм чиїм чиєю чиїми
м. на кому на чому на чиєму на чиєму на чиїй на чиїх
(на кім) (на чім) (на чиїм) (на чиїм)

5. О з н а ч а л ь н и й

0 д н :и н а М н о ж и н а
Чол. р. Сер. р. Жін. р. Для всіх родів

Н. увесь (весь) усе уся усі

Р. усього усього усієї усіх
д. усьому усьому усій усім
3. = Н. або Р. усе усю = Н. або Р.
0. усім усім усією усіма
м. на всьому на всьому на всій на всіх
(на всім) (на всім)
 117

6. Н е о з н а ч е н і

0 д н и н а МН 0 ж и н а

Чол. рід Сер. р. Жін. р. Для всіх родів

н. якийсь якесь якась якісь дехто дещо

р. якогось якогось якоїсь якихсь декого дечого
д. якомусь якомусь якійсь якимсь декому дечому
3. = Н. або Р. якесь якусь Н. а б о Р . декого дещ о
0. якимсь якимсь якоюсь якимись деким дечим
м. на якомусь на якомусь на якійсь на якихсь декому дечому
(на якімсь) (на якімсь) якихось

7. З а п е р е ч н і

Заперечні займенники: ніхто, ніщо, нічий, нічиє, нічия:

відмінюються так само, як займенники хто, що, чий, чия, чиє.

8. С к л а д е н і займенники

Складені займенники відмінюються лише в основній

частині:
Хтось — когось — комусь — кимсь і кимось...
Чийсь— чийогось — чиєїсь — чиїмсь і чиїмось...
Ніякий — ніякого — ніякому — ні на якім...
Хтонебудь — когонебудь — комунебудь...

9. У с і інші займеннйкй:

Наш, ваш, кожен, всякий, який, котрий, інший, самий,

сам — відмінюються як прикметники (від займенника сам на­
зивний відмінок множини самі і сами),

Б. Окремі уваги

1. У місцевому відмінку чолов. і середи, роду займен­

ників можливі такі паралельні форми; на ньому — на нім,
на моєму — на моїм, на тому — на тім, на цьому — на цім,
на кому — на кім, на , чиєму — на чиїм, на всьому — на
всім, на якомусь — на якімсь.
118

2. Такі форми займенника 3-ї особи, як нього, ньому,

неї, ній, них, бувають тоді, коли вони стоять після прий­
менника: Приходь до нього. У неї є книжки. (В орудн. відм.
форми з н вживаються і без прийменника: ним, нею).
Його, її, їх иишуться без н після прийменника, якщо
вони вживаються в значенні присвійних займенників: я при­
ходив до його батька.
3. У заперечних займенниках з часткою ні прийменник
роз'єднує собою частку і простий займенник, при чім усі три
складові частини пишуться окремо, напр.: ніхто, але ні з ким,
ні до кого, ні на кім, ні з чиїм, ні на кому, ні на що, пі з
чим, ні про кого і т. ін.
У складених займенниках з часткою де (дехто, дещо,
деякий тощо) прийменник також може роз'єднувати частку і
простий займенник: де з ким, — з деким, де на кім — на
декім; де з чим — з дечим, де в чому — в дечому; де на
яких — на деяких; з дечиїм — де з чиїм.
4. Правопис займенників із частками -будь, -н ебудь
тощо див. § 58, 8.
5. У літературній мові вживається займенник цей (а не
сей). Але в складних словах та прислівникових виразах збе­
рігається сей: сьогодні, себто, сьогорічний, сьогобічний,
сьогочасний, сю ніч тощо.
У дав. і місц. відм. чол. і середи, роду можливі пара­
лельні форми: чиєму — чийому.

§59. П Р А В О П И С Ч И С Л ІВ Н И К ІВ

А. В ід м ін ю в ан н я ч и сл ів н и к ів

1. Числівник один, одно, одна відмінюється так,

як займенник той, те, та.
2. Числівники два, три, чотири
і
Чоловічий і середній
Жіночий рід
рід

н. два два ДВІ три чотири

р. двох двох ДВОХ трьох чотирьох
д. двом двом ДВОМ трьом чотирьом
3. = Н. або Р. - Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р. = Н. або Р.
0. двома двома двома трьома чотирма
м. на двох на двох на двох на трьох на чотирьох
 119

3. Числівники п’ять, шість, сім, вісім, дев'ять, десять,

одинадцять... тринадцять.
Н. п ять сім вісім
Р. п’ятьох, п’яти сімох, семи вісьмох, восьми
д. п’ятьом п’яти сімом, семи вісьмом, восьми
3. = Н. абоР. - Н .абоР. = Н, або Р.
о. п’ятьма сімома вісьмома
м. на п’ятьох^а п’яти на сімох (семи) на вісьмох
(на восьми)
Числівники сорок, п'ятдесят, дев'ятдесят (дев'яносто)
Н. сорок п'ятдесят сто
Р. сорока п'ятдесяти (п'ятдесятьох) ста
Д. сорока п’ятдесяти (п'ятдесятьом) ста
3. сорок п'ятдесят (п’ятдесятьох) сто
О. сорокома п’ятдесятьма стома
М. на сорока на п’ятдесяти на ста
(на п’ятдесятьох)
5. Числівники двісті, триста, п’ятсот
н. двісті триста п'ятсот
р. двох сот трьох сот п'яти (п'ятьох) сот
д. двом стам трьом стам п'яти (п'ятьом) стам
3. двісті триста п’ятсот
0. двома стами трьома стами п'яти (п'ятьма) стами
м. на двох стах на трьох стах на п'яти (п'ятьох) стах

Б. Кількісні числівники

1. Знак м'якшення пишеться після т на кінці числів­

ників по тридцять включно: п'ять, шість, дев'ять, десять,
одинадцять, чотирнадцять, шістнадцять і т. ін.
2. У середині складених числівників ь не пишеться:
п'ятдесят, шістдесят, п'ятсот, шістсот, дев'ятсот.
3. У числівниках після м'якого приголосного перед -о
та закінченням -ма пишеться ь: трьох, чотирьох, дев'ятьом,
десятьма, двадцятьма.
4. У числівнику шістнадцять треба писати стн.
5. Числівники на означення сотень — двісті, триста,
чотириста, п'ятсот, шістсот і т. ін., відміняючись, розпа­
даються: двісті хат — з двох сот хат, рад п'ятьом стам
карбованцям, без дев'яти сот душ, з чотирма стами робіт­
ників.
120

Але можна вживати і без відміни закінчень: без шіст­

сот душ, з п’ятсот людьми.
6. Числівники п’ять, шість і т. ін. в родовому, даваль­
ному і місцевому відм. іноді вживаються з закінченнями -п.
Р. з п’ятьох душ — з п’яти душ.
Д. рад п’ятьом карбованцям — п’яти карбованцям.
М. на п’ятьох столах — на п'яти столах.
7. Числівники сорок, дев’яносто, сто вживаються в ро­
довому, давальному, місцевому відм. з закінченням -а: з со­
рока, дев'яноста, ста, а для ^рудного відм. вживаються фор­
ми: стома, сорокома (сорокма).
8. У складених числівниках числові назви пишуться
окремо: дев’ять тисяч чотириста шістдесят два.
9. У складених числівниках відмінюється тільки остан­
ній числівник, як також і в рядових числівниках, напр.:
М. на чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот п’ятде­
сят дев’ятьох карбованцях;
Ор. рядов. числівника: з двісті двадцять п’ятим.
10. Треба запам'ятати правопис окремих числівників:
Ор. в.: п’ятьма, шістьма, сімома, вісьмома (або вісьма).
Місц. в.: на п’ятьох, на шістьох, на сімох, на вісьмох.
Чотири, одинадцять, дев'яносто (і дев’ятдесят), мільйон.

В. Р яд о ві ч и сл ів н и к и

1. перший, 2. другий, 3. третій, 4. четвертий, 5. п'ятий,

6. шостий, 7. сьомий, 8. восьмий, 9. дев’ятий, 10. десятий,
11. одинадцятий, 12. дванадцятий... ЗО. тридцятий, 40. соро­
ковий, 50. п’ятдесятий, 60. шістдесятий, 70. сімдесятий... 90.
дев'яностий і дев’ятдесятий, 100. сотий, 200. двосотий... 400.
чотирисотий.,, 1,000,000- мільйоновий.

Г. Д роб ові ч и сл ів н и к и
Va одна друга, */з одна третя, 4/5 чотири п’ятих, 7/8 сім
восьмих, и І28 чотирнадцять двадцять восьмих і т. ін.
1У2 — півтора (відра), півтори (кварти), 2х/а — півтретя,
5Vj — півшоста, 150 — півтораста, 250 — півтретяста.

Ґ . Н е п р а ви л ьн і ф орм и
1. Не слід уживати неправильних форм: оба, обі; треба
уживати: обидва, обидві.
2. Не слід уживати таких зворотів: ішло двох чоловік.
Натомість треба говорити і писати: ішло два чоловіки.
Про правопис иів див. §55. Б
 121

§60. П Р А В О П И С Д ІЄ С Л ІВ

А. В ідм ін ю ван н я дієслів

Дійсний спосіб. Теперішній (і майбутній) час.

1. Перша і друга відміни.
1 група 2 група
О соба
е /у е/ю и/а, я ї/я
cd
и
1.
н печ-у зна-ю біж -у сто-ю
1 2. печ-еш зна-єш біж-иш сто-їш
о з. печ-е зна-є біж-ить сто-Іть

N !- печ-емо зна-ємо біж-имо сто-їмо

§ 2. печ-ете зна-єте біж-ите сто-їте
2 3. печ-уть зна-ють біж-ать сто-ять

2. Третя відміна (їсти/ дати, -вісти (розповісти,

відповісти), бути). (Винятки).

І 1- їм дам відповім (єсьм)*

І 2. їси даси відповіси (сси) *
о з. їсть дасть відповість є, (є с т ь )#
їмо дамо відповімо (єсьмо)*
* і-
8 2. їсте дасте відповісте (есте)*
і 3. їдять дадуть відповідять (суть) *

* ( .. .) арх-

Б . Д ієвідм ін и дієслів

1. Усі дієслова в залежності від особових закінчень

теперішнього часу поділяються на дві групи.
2. Перша група дієслів має такі особові закінчення
теперішнього часу та майбутнього простого (доконаного):
Однина 1 ос. -у (-ю), 2 ос. -еш (-єш), 3 ос. -е (-є);
Множина: 1 ос. -емо (-ємо), 2 ос.-ете (-вте), 3 ос. -уть
(-ють), Напр.: пишу, читаю, пишеш, читаєш... пишуть (читають).
3. Друга група дієслів має такі особові закінчення:
Однина: 1 ос. -у (-ю), 2 ос. -пін (-їш), 3 ос. -ить (-їть).
Множина: 1 ос. -пмо (-їмо), 2 ос. -ите (ї-те), 3 ос. -ать
(-ять). Напр.: хвалю, хвалиш... хвалять; лежу, лежиш... лежать.
4. До другої групи належать такі дієслова:
а) на -йти -їти: говорити — говориш... говорять; учити
— учиш, учить..., учать; гоїти = гоїш, гоїть... гоять; бачити
— бачиш, бачить... бачать.
122

В. ТАБЛИ Ц Я ВІДМ ІНЮ ВАННЯ ДІЄСЛІВ

(ЗВЕДЕНА)
НЕДОКОНАНИЙ ВИД ДОКОНАНИЙ ВИД
І д іє в ід м ін а II д і є в і д м і н а І д іє в ід м ін а II д і є в і д м і н а
Інфінітив Інфінітив
ж ити косити винести | вибігти

І Д ІЙ С Н И Й С П О С ІБ

Число і
1. Теперішній час
особи
я Ж ИВУ КОШУ
св
X ти ж ивеш косиш
В ,
х він |
О вона > ж иве косить
, воно)
Теперіш нього часу немає
сі
X ж ивемо косимо
В [ ми
ви ж ивете косите
X 1 вони Ж И ВУТЬ косять
£
2. М айбут ній час
л буду ж ити, буду косити, винесу вибіж у
ЖИТИМУ КОСИТИМУ
ти будеш жити, будеш косити, винесеш вибіжиш
ж итимеш коситимеш
він ]
буде ЖИТИ, буде косити, винесе вибіжить
вона >
ж итиме коситиме
воно)
ми будем о жити, будем о косити, винесемо вибіж имо
ж итимемо коситимемо
ви будете ж ити, будете косити, винесете вибіж ите
ж итим ете коситимете
вони будуть жити, будуть косити, винесуть вибіжать
ЖИТИМУТЬ КОСИТИМУТЬ
3. Минулий час
чол. я\
рід/ти | жив косив виніс вибіг
він)
Однина

ж ін. я)
рід/ти | ж ила косила винесла вибігла
вона)
сер. я\
рід/ти і жило косило винесло вибігло
L воно)
Множ.

і ми|
жили косили винесли вибігли
і1 вони)
ви
 123

НЕДОКОНАНИЙ ВИД ДОКОНАНИЙ ВИД

І д іє в ід м ін а II д і є в і д м і н а І д іє в ід м ін а | II д і є в і д м і н а
Число і
4. Передминулий час
особи
чол. я)
рід/ти 1 жив 6ув косив був виніс був вибіг був
ВІНІ
сі
X ж ін. я|
S рід/ти | ж ила була косила була винесла була вибігла була
§ вона)
сер. я|
рід/ти | жило було косило було винесло було вибігло було
• воно)
І ми
жили були косили були винесли були вибігли були
§ і в и [
1 ! і вони]
II У М О В Н И Й С П О С ІБ
1. Форма минулого часу
•чол. я|
рід/ти і жив би косив би виніс би вибіг би
він!
оЗ
X ж ін. я]
S
X ] р ід/ти | ж ила б косила б винесла б вибігла б
о вона)
сер. яї
рід/ти 1 жило б косило б винесло б вибігло б
і. воно;
£ 1f ми)
ви жили б косили б винесли б вибігли б
в
“ І{ вони)
2. Форма передминулого часу
І

'ЧОЛ. я ]
рід/™ ' ж ив би був косив би був виніс би був вибіг би був
він)
жін. я |
Однина

рід/ти і ж ила б була косила б була винесла б була вибігла б була

вона)
сер. я |
рід/ти [ жило б було косило б було винесло б було вибігло б було
. воно)
( ми|
Множ.

ви жили б були косили б були винесли б були вибігли б були

1 вони)
III Н А К А З О В И Й С П О С ІБ
я — _ — _
сі
gX ти живи коси винеси вибіжи
X він)
t=L вона> хай (нехай) ж иве хай (нехай) хай (нехай) хай (нехай)
О (опис, форма) косить винесе вибіжить
воно)
[ ми живімо косімо винесімо вибіжімо
Й ви живіть косіть винесіть вибіжіть
О}
X \ вони
‘гн хай (нехай) ж и ­ хай (нехай) хай (нехай) хай (нехай;
в у т ь (опис, фор.) косять винесуть вибіж ать
124

б) на -ітп (крім тих, що в 1 ос. одн. маю ть закін чен ня

-ію: синіти — синію, синієш..., синіють): висіти — висиш, ви­
сить..., висять; ненавидіти — ненавидиш, ненавидить..., н е­
навидять.
Виняток: хотіти — хочеш , хоче, хочемо, хочете, хочуть
(але: х тять від хтіти).
в) на -атп, коли перед -а в дієйменнику стоїть ш елес-
ний звук (крім дієслів із закінченням 1 ос. на -аіО: б аж аю —
баж аєш ,.., бажають): держ ати — держиш, держ ить..., держ ать;
кричати — кричиш, кричить..., кричать.
5. Усі інші дієслова н алеж ать до. першої групи: пасти
— пасеш , пасе..., пасуть; ждати — ждеш, жде...., ждуть; б о­
роти ся — бореш ся, бореться..., борю ться; молоти — мелеш,
меле..., мелють. (Запам 'ятати, що дієслова бороти, пороти,
колоти, полоти, молоти в 3 ос. множ, мають закінченн -іоть).
6) Д ієслова, в яких -п, -і, -а, що стоять перед -ти, від­
н о сять ся до кореня, н алеж ать до перш ої відміни: би-ти —
б'єш , б ’ють; пи-ти, жи-ти, ши-ти і т. ін.
7. К ілька дієслів поруш ую ть зазначений поділ н а дві
групи. П равопис цих дієслів тр еб а запам 'ятати:
а) Д о 1-ої відміни належ ать: ревіти — ревеш , реве...,
ревуть; хотіти — хочеш , хоче..., хочуть;
б) Д о 2-ої відміни належ ать: спати, спиш, спить...,
сплять; бігти — біжиш, біжить..., біж ать; стояти — стоїш,
стоїть..., стоять; бояти ся — боїш ся, боїться..., бояться.
8. Чотири дієслова — їсти, бути, дати, (розпо-, відпо-)
-вісти становлять окрему групу дієслів (див. А . 2), Від
дієслова бути вж и вається тільки ф орм а 3 особи однини — €
(або єсть), як а заступ ає всі інші форми.

Г. Зм ін и п р и го л о сн и х п ри відм ін ю ван ні

1. Д ієсл о ва 2 відміни з приголосними т, д, с, з, ст, зд ,

перед -п тп (-ітп) завж ди змінюють їх у перш ій особі од­
нини на ч, д ж , ш, ж, щ, ж д ж : ходити — ходж у, сидіти —
сиджу, їздити — їжджу, мостити — мощу, возити — вожу,
вертіти — верчу, просити — прошу.
2. Усі дієслова з основою в дієйменникові на г в (х)
в 1. особі однини й 3. множини змінюють їх на Ж. ч (ш):
бігти — біжу... біж ать; пекти — печу, печеш ..., печуть і т, ін.
 125

Ґ . П р аво п и с інш их д ієсл івн и х ф орм

1. М айбутній час має три форми:

а) складена форма: до дієйменника недоконаного зн ачен ­
ня додається допоміжне слово буду, будеш, буде... (буду
читати...);
б) складна форма: до дієйменника недоконаного д о д а­
є ть с я закінчення, що утворилося з допоміжного дієслова
-(Й)му, -(й)меш і т. д.: пектиму, пектимеш, пектиме, пекти­
мемо, пектимете, пектимуть.
в) проста ф орм а дієслів доконаних: скаж у, скаж еш ,
скаже, скаж емо, скаж ете, скаж уть (відмін, як дієслова
тепер, часу).
2. Про ь в 3 особі дієслів і в наказовом у способі див.
§ 54, Б 8 ,9 .
3. Закінчен н я дієслів із часткою ся див. § 5 4 ,В 7.
4. У дієйменпикові перед часткою -ся пиш еться -И; купа­
тися, лікуватися.
5. У н аказовом у способі у 2 особі одн. маємо такі
форми: печ-п, купу-й, ріж, сядь; в 1 ос. множ.: печ-ім, купу­
ймо, ріж-мо, сядь-м о, в 2 ос. мн.; печ-іть, купу-йте, ріж-те,
сядь-те.
Т р еб а зап ам ’ятати правопис таких дієслів у наказовім
способі: не сердьтеся, чистьмо, чистьте, ознайом — о зн а­
йоммо, не горб ся — не горбмося, не горбтеся; їж (від їсти),
розповіж, розповіж те (від розповісти) і т. ін,

Д . Д іє п р и к м етн и к

1. В українській мові залиш ились у повній мірі лише

дієприкметники на -пий, -не, -на, та -тий, -те, -та.
а) Дієприкметники н а -тип буваю ть із тих дієслів, що
маю ть у дієйменникові перед -ти голосний або р, що н але­
ж ать до кореня: кути — кутий, бити — битий, гріти — грі­
тий, жати — жатий, терти — тертий... (але даний, знаний,
придбаний...)
б) -пий, -тий мають дієслова з наростком -п- (-nyV);
кинути — кинений і кинутий, усунути — усунений і усунутий,
вернути — вернений 1 вернутий і т. ін.
Т акож деякі інші: колоти — колений і колотий,молоти
— мелений і молотий, пороти — порений і поротий.
в) Від інш их дієслів дієприкметники мають закінчення
н а -пий: писати — писаний, стригти — стрижений, дарувати
 126

дарований, малю вати — м альований, копію вати — копійо­

ваний, купити — куплений, вразити — враж ений, мостити
мощ ений, вертіти — верчений і т. ін.
2. П еред -ний буває е (в) в у сіх дієприкм етниках тоді,
коли вони тво ряться від дієйменників із приголосним (крім
р), и, J, ї або н у перед -ти: н ести — несений, носити — но­
ш ений, вертіти — верчений, одягнути — одягнений тощ о.
В інш их випадках голосний перед -ний той самий, що і в
дієйменнику; розрізню вати — розрізню ваний.
Т р е б а розрізняти дієйменники споріднених дієслів р із­
них ф орм тривання (доконаний і недоконаний вид), напр.:
скласти — складений, але складати — складаний, запрягти
— запряж ений, але зап рягати — запряганий, виїздити — ви­
їж дж ений, але виїж дж увати — виїжджуваний, позичити — по­
зичений, — але позичати — позичаний, ставити — ставлений,
а л е ставляти — ставляний, згорнути — згорнений, але згор­
тати — згортаний (згорнутий).
3. Д ієприкметники н а -чий і -ший в україн ській мові
зникли, залиш ивш и від се б е дві парості: дієприслівники та
прикметники. Д ієслівні прикметники з колиш ніх дієприкмет­
ників знаходим о не від у сіх дієслів, а тільки від деяких: к о ­
лючий, пекучий, ріш учий, роботящ ий, невсипущ ий, леж ачий,
пропащ ий і т. ін*
4. Д ієприкметники середнього роду н а -не, -те не тр еб а
зм іш увати з віддієприкметниковими присудковими ф орм ам и
н а -по, -то. З н ач ен н я і вж ивання ф орм н а -н о, -то і дієпри­
кметників середнього роду н а -не, те мож на зіставити з зн а ­
ч ен ням і вж иванням таких слів як застигло, минуло з одно­
го боку і застигле, минуле — з другого: минуло літо — минуле
літо, згіркло м асло — згіркле масло, розбито скло — р о з­
бите скло, поле засіян о — засіян е поле.

Е . Дієприслівник
Д ієп рислівн ики в су ч асн ій у к р аїн сь к ій мові витвори лися
з колиш ніх дієприкм етників прям ого етап у н а -ч и й і -ш и й .
1. Д ієп рислівн ики н а -ч к теп еріш н ього ч а с у витворю ­
ю ть ся з пня теп еріш н ього ч а с у дій сн ого сп о со б у з тим с а ­
мим голосним п еред зак ін ч ен н ям -чи , щ о й у 3 особ і м н о­
ж ини дійсного сп особ у: б ер у ть — беручи, б іж ать — біж ачи,
к а ж у т ь — каж учи , л етя ть — летячи , сп л ять — сплячи, б а ­
ч ать — б ач ачи , б о р ю ться — борю чи сь, си д ять — сидячи,
орю ть — орю чи, вироб ляю ть — виробляю чи, х в а л я т ь — х в а ­
лячи, вироблю ю ть — вироблю ю чи, м елю ть — мелю чи.
2. Д ієп рислівн ики н а -ши м инулого ч а с у витворю ю ться
з пнів минулого часу: н іс — нісш и, ліг — лігши, б р ав —
бравш и, сіяв — сіявш и і т. ін.
 127

Є. Правопис невідмінюваних форм дієслова

1) Н ео зн ач ен а ф орм а д ієсл о в а (ін ф ініти в) м ає с у ­

ф ікс -ти: писати, робйти, ходити, шанувати. У м и стец ь к ій
л ітер ат у р і часто виступає п ар ал ел ьн и й в а р ія н т цього
суф ікса - т ь : Л а г о д и в с я Чіпка гр о м а д і с л у ж и т и , доб ро
р о б и т и (М и р н .); Н и м и д о р а ж а л у в а л а ї і'[Л ю бку], пести­
л а й не д а в а л а р о б и т ь важ кої роботи (Н .-Л е в .).
В інших ж а н р а х у к р а їн сь к о ї л ітер ату р н о ї мови ф о р ­
ми інф ін іти ва в ж и ваю ться тільки із суф іксом -ти.

§61. П Р А В О П И С П Р И С Л ІВ Н И К ІВ

А . Творення п рислівн иків

1) П ри слівни ки , що п оходять від якісних п ри км етн и ­

ків, зак ін ч у ю ться зд еб ільш ого на -о: б л и з ь к и й — б л й -
вько, р а д існ и й — радісно, стрункий — струнко, тихий —
тихо, я с к р а в и й — яск ра во .
Примітка Прислівники, утворені віл прикметників м’якої
групи, зберігаю ть перед -о пом ’якшення приголосного основи: брат­
ній — братньо, достатній — достйтньо, друж ній — друж ньо, мужній —
муж ньо, самобутній — самобутньо.
2) З р ід к а (п ер еваж н о після ш и п лячи х) прислівники
м аю ть на кінці е: б ли с к уч е, б оляче, вороже, гаряче, д о б ­
ре, дуже, зле, р іш у ч е , терпляче.
П р и м і т к а . Д еяк і прислівники після шиплячого мають не е,
а о, наприклад: з а к о н о д а в ч о , свіжо, творчо, хижо та ін.
3) П р и сл івн и ки вищ ого й н ай ви щ ого ступеня (як і
прикм етники середнього роду цих ступенів п орівн ян н я)
з а в ж д и зак ін ч ую ться на е: вйщ е, гірше, довш е, з а х і д н і ­
ше, н айви щ е, н а йк ра щ е, ретельніше, с к о р іи і(е ), тихі-
ш ( е ) , щ о н а й п о в н іш е , я к н а й к р а щ е , я к н а й ш вй д и іе .
4) П р и слівни ки , утворені від п рикм етн и ків з д о п о м о ­
гою п рий м енн и ків-преф іксів до-, з-, від-, закін ч ую ться
зд еб ільш о го на а: дочиста, допізна, досита, догола, д о ­
п 'ян у ; з б л й з ь к а , зв и сок а, з д й л е к а (і з д а л е к у ) , здавна ,
згорда, зл егк а , зм а л у , зокрем а, зрідка, скоса, спроста;
віддавна .
128

Б. П р и сл ів н и к и , які п и ш у т ь ся ч е р е з д е ф іс
1) П р и сл іви и ки , які утворю ю ться від п ри км етн и ків
і зай м ен н и ків з преф іксом по- і зак ін ч у ю ться на -м у , -ки:
п о -у к р а їн с ь к о м у , п о -п о л ь с ь к о м у , по-давньому, по-своєму-
по-брат ньом у, п о -н аш ом у, п о -в ій сь к о в о м у, по-твоєму,
по-інш ом у; по-братерськи, по у к р а ї н с ь к і ї , але пиш уться
ок р ем о з п рий м ен ником п о : по нашому (се л у ), по своєму
(дворі)^ по давньому {м іст у ) і т. д. (Див. § 7 2. 14).
2) Ч ер ез д еф іс п иш уться т а к о ж п рислівн ики таких
типів:
а) утворені п овторенн ям слова або основи, а так о ж
сполученням си н онім ів чи ан тон ім ів: б л и з ь к о 'б л и з ь к о ,
в и д и м о -н е в и д и м о , т иш ком -ниш ком , віч -н а -в іч , рано-
вр а н ц і, д е с ь-н е-д е сь, б іл ь ш - м е н ш , к о л й -н е -к о л й , м а л о -
п о м а л у , р а н о -п о р а н е н ь к у , часто-густо, тяжко-важко, не
сьогодні-завт ра , всього-на-всього, д а в н и м -д а в н о , m с-не-
я к (див. щ е § 55 і стор. 154,4).

П ро н еозн ачен і п ри слівн и ки і зай м ен н и ки з ч астк ам и

-т о , б у д ь -, - н е б у д ь , - д е , к а з н а -, х т о зн а -: абйто, будь-де,
де-де, де н е буд ь, десь то, к о л и н е б у д ь , к у д и н е б у д ь , так
то, я к н е б у д ь , к азна -де, к а з н а - к о л и , к а з н а - я к и й , хтозна-
щ о і йод. див. § 7 2 . 9 або правописний словник.

В. П р и сл ів н и к и і п р и с л ів н и к о в і с п о л у ч е н н я , щ о
п и ш у т ь ся н а р із н о

б е з відом а , б ез ж а л ю , без кінця, без к ін ц я -к р а ю , без

краю , б ез л а д у , без л ік у , без мети, без нам іру, б ез пут­
тя, б ез с л ід у, б ез см аку, без су м н ів у , без у га в у , б ез у п и ­
ну, б ез черги; в д а л е ч и н і, в д а л еч ін ь , в затйшку, в міру,
в н а го р о д у , в ногу, в обмін, в обріз, в п о зи к у , в разі, в
ц іл о м у , в цілості, в ід р а н к у до вечора; д е н ь у день, до
б іс а, до впод о би, до гурту, до діла, до з а г и н у , до з а п и ­
тання, до краю , до крихт и, до л а д у , до л и ц я , до л и х а ,
до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пори,
до п о б а ч е н н я , до пуття, до речі, до решти, до си х пір,
до смаку, до смерти, до снаги; з б о к у на б і к , з болю ,
з д н я на день, з к р а ю в край, з п е р е л я к у , з радости, з
р о зго н у, за годйни, за дня, за кордон, за к ордоном , за
світла, за р а х у н о к , з-за к о р д о н у ; н а бігу, на біс, на вагу,
на ве с н у (а л е : н а в е с н і), на виб ір, на видноті, на відчай,
 129

на в ід м ін н о , на відш ибі, на віку, на гам уз, на го л о ву , на

диво, на доб р аніч, на д об р йд ень , на д о з в іл л і, на жаль,
на зло, на зр а зо к, на льоту, на мить, на ніщо, на
око, на п о р ук и , на потім, на протязі, на п р о щ а н н я , на
радість, на ра д о щ а х, на р у к у , на самоті, на світанку,
на світанні, на скаку, на с л а в у, на слово, на сміх, на со­
вість, на сором, на сторожі, на ура, на ходу, на щастя,
н а д силу , не з р укй , ні на гріш ; о д и н в один; п і д боком,
під гору, під к ін е ц ь , під си лу, під час, по двоє, по з а к о ­
ну, по змозі, по зн а к у , по можливості, по п ра вд і, по силі,
по суті, по троє, по черзі, по честі, по щирості; р а з у
раз, р ік у рік; у в и г л я д і, у в и с ь , у вічі, у поміч, у сто
крйт; час від часу, ч ерез силу; я к слід, я к треба.

Г. П р и сл ів н и к и , які п и ш у т ь ся о д н и м сл о в о м

О дним словом пиш уться:

1) П р и сл івн и ки , утворені від основ інш их п ри сл івн и ­
ків: відн йні, відтоді, забагато, набагато, назавж ди, н а ­
завтра, навічно, назовсім , о ск іл ьк и , по всю ди, п о за в ч о р а ,
позаторік.
П р и м і т к а . Т реба мати на ув азі, що прислівник м ож е н а б у ­
вати значення іменника, у цьому разі із служ бов и м словом він ,пи*
шеться нарізно: д о завтра, на завтра (н е відкладайт е цього на
завтра, д о завтра).
С лід розрізняти також прислівник забагато, набагато від сп о­
лучення слів, у якому при слові багато стоїть залеж ни й від нього
іменник у р одовом у відмінку множини: забагато г у л я є ш — за багато
ро ків у п е р ш е п р и ї х а в ; забагато берете на себе — з а багато тижнів
до ць ого; набагато п е р е вер ш и в н о р м у — на багато ро к ів старший;
стало набагато л е гш е — на багато м іс ц ь .

2) П р и сл івн и ки , утворені з допом огою прий м енн и ків

від коротких (н ечленних) п рикм етн и ків: відда вна, в о ­
станнє, вр у ч н у , допізна, за в й д н а , з а м о л о д у , заново, з в и ­
сока, з га р я ч у , зл е г к а , з л ів а , знов, зн о в у, зрідк а , н а п е в ­
не, на рівні, нар ізно, н а ш в и д к у , п о м й л у , п о м а л е н ь к у , п о ­
тихеньку, сповна, спроста, с п ’ян у.
3) П р и сл івн и ки , утворені сполученням прийм енника
з числівн иком : вдвоє, вчетверо, натроє, вперш е, вдруге,
утрьох, учотирьох, сперш у, воднб, заодно, поодинці.
4) С к л ад н і прислівн ики й п рислівн икові сполучення
різн их типів творен ня: а б и я к , а б и к у д и , ан іск іл ьк и , ані-
130

телень, анітрохи, а н і ч и ч и р к , анічого, а ніч о гісінько , а ніяк ;

безвісти, безперест анку, безперестанно, б езп р д си п у , без-
устанку, босоніж; вбік, в в е ч е р і, в в о л ю , вголос, в г о р і, в г о ­
ру, вдвоє, вдень, вдосвіта, в з и м к у , вз н а к и , вд р уге, в і д д а в ­
на, в ід н и н і, в ід р а з у , відтепер, вк р а й , вк у п і, влад , влітку,
в н а к л а д к у , в н а с л ід о к , в н и з у , вн ічию , в н о ч і , в о д н о , восе-
ж /, востаннє, впам'ятку, в п е н ь , вперед, вперем іж , в п е р е ­
міш, впе рш е , в п л а в , вп о п е р ек , спору, вподовж , в р у ч н у ,
водносталь, вр а н ц і, вр ів ен ь , врозтіч, вря д, всеред и ні,
в с л ід , всмак, втретє, втроє вчетверо, вщерть; д е д а л і, д е ­
ін д е . д е к о л и , д е к у д и , д о в е р х у , д о в о л і , д о го л а , догори, д о ­
д о л у , д о до м у, д о к у п и , д о н й зу , донйні, до п ізн а , дотепер,
дотла; забагато, з а в б і л ь ш к и , з а в г л и б ш к и , за в д о вж к и ,
з а в и д н а , за в с ід и , завтовш ки, з а в ш и р ш к и , за д овго , з а м о ­
л о д у , заміж, замість, за но во, занадто, за о д н о , за р а з, з б о ­
к у , з в е р х у , з в и с о к а , з г а р я ч у , зісп д д у , з л е г к а , зл ів а , з н а ­
д в о р у , з н и з у , знов, з н о в у , зо в н і, з р а зу , з р а н к у , зр а н н я ,
з р і д к а , з с е р е д и н и ; л і в о р у ч ; м и м о в о л і , м и м о їз д о м , м и м о ­
хідь, мимохіть; н а б а га т о , набік, навесн і, н а в зд о гін , н а ­
вз н а к , навіщ о, н а в к й д ь к и , н а в к о л о , н а в к р у г и , н а в к у л а ч ­
ки, н а в м а н н я , н а в м и сн е, н а в п а к й , н а в п е р е й м и , н а в п о п е ­
рек, н а в п р и с я д к и , навпростець, н а в р я д , н а в ск а ч , навскіс,
на в сп р а в ж к и , навстіж, навтікача, н а д а л і, на д в еч ір , н а ­
д воє, н а д зе л е н ь , н адовго, назавж ди, на зд о гін , назустріч,
н а н и з, н а н ів ец ь , на о с ліп , наостанок, н а п а м гять, н а п е в н е ,
н а п е р ед , н а п е р е д о д н і, на п е р ек ір , н а п ів с в ід о м о , напідпйт-
к у , напогот ові, н а п о к а з , напохват і, н а п р и к і н ц і , н а п р и ­
к л а д , нарешті, на р ів н і, н й р ізн о , н а с а м п ер е д , н а с й л у ,
н а с к р ізь , наспід, насподі, н а с п р а в д і, натроє, натщесерце,
начетверо, н а ш в и д к у , н а ш в и д к у р у ч , нащ о , н а я в у , н е а б й -
хто, н е в д о в з і , н е вд о га д , н е ви н н о , невпам'ят ку, н е ­
втямки, н е га д а н о , н е д а л е к о , н е д а р м а , н е д а р о м (а л е
не д а р о м у зн ач ен н і «не б езк о ш то в н о » ), не д о л а д н о , н е ­
до речно , недостатньо, н е д у р н о , н е за б а р о м , н е на рок ом ,
н е н а ч е , н е п о д а л ік , н е п о р у ш н о , несамовито, н е ска за н н о ,
неспроста, нестямно, нехотя, н е щ о д а в н о ; о б а б іч , об іруч,
о б м а л ь , о д в ік у , о півдн і, о півн очі, о п д л у д н і, о с к іл ь к и ,
остільки, осторонь, отак, отут, оч еви д н о ; п ер е д о вс ім ,
пер е д усім , п ер едчасно, п ід р яд , післязавт ра, п о б л и з у ,
по ве р х, п о во л і, п о вс ю д и , п о вс я к ч а с, п о д е к у д и , позавтра,
п о за в ч о р а , позаторік, помалу, помаленьку, понйні,
поночі, поо д и нц і, п о п ер е д у, попідтинню, по руч , поряд,
п осе р ед и ні, посотенно, потихеньку, потроху, потпо-
 131

ш ечку, п о ха пк и, почасти, почім, п о ч о м у , п р а в о р у ч , п р и ­

вс е л ю д н о , п р им іро м , п р и н а г ід н о ; р у к о п а ш ; с а м о в ід д а ­
но, самохіть, скраю , спереду, спересердя, сперш у, с п ід ­
ло б а , спідсподу, с п о за р а н к у, сп о к о н в ік у, спочатку, с п р о ­
сонку, спросоння, спроста, сп'яну, стрімголов, сьогодні;
тимчасово; у б і к , увечері, увосьм е, уд в о х, удев'ятеро, у д о ­
світа, у д р у ге , у з и м к у , улітку, уночі, упам'ятку, ур ан ц і,
у р о зс и п , ус ер ед и н і, ус л ід , утретє, утроє, утрьох, учора;
ч и м а л о , чимдуж, чимраз; щ о веч ор а, щ огодини, щ од алі,
щ од енно , щ од ня, щ одобй, щ о д у х у , щ о м ісяця, щомога,
щ о н а й б іл ь ш е , щ онайдуж че, щ о н а й д о вш е, щ о н а й к р а щ е,
щ о н а й м е н ш е , щ о н а й ш й р ш е , щ о н о чі, щ о п р а в д а , щ о р а з ,
щ о р а зу, щ ороку, щ о си ли, щотижня, щ о х в и л и н и ; я к о м д -
га, якось як р а з, я к н а й б іл ь ш е , якнайдуж че, як н а й д о вш е ,
я к н а й к р а щ е , я к н а й ш в и д ш е (П р о п рислівн ики, іцо почи­
наю ться з не, ні, див. ще § 63 ).
П р и м і т к а . Прислівники, які пиш уться одним словом, слід
відрізняти від однозвучн их з ними форм непрямих відмінків ім ен­
ників, прикметників, числівників та займенників.
Р озпізн аю ться прислівники й однозвучн і з ними відміню вані
частини мови з прийменником (а б о часткою ) тільки в контексті,
за синтаксичними з в ’язками. Якщо слово, яке розглядається, м ає
означення або залеж ни й від нього іменник у родовом у відмінку,
якщо прийменник збер ігає ще функцію керування чи, нареш ті, коли
сам е розглядуван е слово виявиться означенням , то прийменник пи­
ш еться окремо. Н априклад: Вони зростали в к у п і — Партизанські
листівки п е р е х о в у в а л и в ку п і сіна. З в е р х у ц ього не в и д н о — 3 в е р х у
го р и в и д н о да леко. Востаннє бачились м и н у л о го р о к у — Ми д о м о в и ­
лись про це в останнє наш е побачення. З а в ч и л и п р а в и л о н а п а м ’ять —
Я к щ о на пам'ять не п о к л а д а є ш с я , запиши. В пер ш е познай ом и л ися
д а в н о , а тепер зустрілись у д р у г е — Вилийте в о д у не в перше, а в
д р у г е відро. Т в ір написаний н а ш в и д к у — Н а ш в и д к у ї з д у не р о з р а ­
ховуйте. Д о р о г у р о з в е з л о , н ас и л у д о б р е л и д о села — Він р о з р а х о ­
в у в а в на силу с в о г о у д а р у . Забагато гр о ш е й витратили — З а багато
кілометрів в і д р і д н о г о міста. П оч о м у платили за к іло гра м ягід ?
(В ідп овідь: П о ЗО коп. з а к і л о г р а м ) . — П о чому ти в д а р и в ? (В ід п о ­
відь: У д а р и в по с к л у ) . Потому в ікн о п о га сл о і з н о в засвітилося
(К о ц ю б .).— П о тому б ер е з і річки ростуть верби.

В окрем и х в и п ад к а х прислівн ики й однозвучні з

ними відм ін ю ван і сл ова з п рий м енн и кам и м ож н а р о з р із ­
нити за наголосом : н а д в о р і — на дворі, на б ік — на бік,
н й с м іх — на сміх, во сени — в дсені.
132

§62. ПРАВОПИС СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ

А. П равоп и с прий м енн и ків

1) П р и й м ен н и ки п иш уться за в ж д и о к р ем о в ід тих
відм ін ю ван и х сл ів, п еред як и м и вони сто ять. П ісл я п ри ­
й м енника м ож н а п остави ти за п и т а н н я од ного з в ід м ін ­
ків: з тобою (з к и м ? ) , н ад вам и ( н а д к и м ? ) , п ер ед
буди н ком ( п е р е д ч и м ? ) , у скриньці (у ч о м у ? ) , в ар-
тйста (в к о г о ? ) . М іж п рийм енником і словом , яке йде
за ним, я к щ о воно не зай м ен н и к, м о ж н а встави ти інш е
слово: з а лісом (з а д р ім учи м л іс о м ), н ад аерод ром ом
(н ад сам и м а е р о д р о м о м ), п ер ед ш колою (п ер ед новою
ш ко ло ю ).
Примі тки. Прийменник не може стояти при дієслові: це
допомагає відрізняти прийменник від префікса, який пишеться разом
з дієсловом ( назбирати, проїхати, дописбти).
Прийменники вживаються лише з іменними частинами мови
в непрямих відмінках.
Про правопис складних прийменників див. пп. 4, 5.

2) П іс л я п рий м енн и ків особові зай м ен н и ки 3-І особи

почи н аю ться, як п р ав и л о , з н: з ним, у ній, д о нього, в ід
них, з ними, про них і т. д.
3) Ч асо м до п ри й м ен н и ка, щ о зак ін ч у єть ся на п р и ­
голосний, п ри єд н ую ться голосні і або о. У так и х в и п а д ­
к а х п рийм енники т а к са м о п иш уться окрем о: з і сходу,
п ер ед і мною, надо мною тощ о.
4) С к л ад н і прий м енн и ки п иш уться зв и ч ай н о р азо м :
п он ад (б е р е го м ), п оп еред (с е б е ), н авк ол о (х а т и ), пдміж
(зе р н Ь м ), п осеред (х а т и ), напрдти (в іт р у ), попід (л і­
с о м ), проміж (го р а м и ) тощ о.
5) С к л ад н і прийм енники з п очаткови м з, із п иш уться
ч ер ез д еф іс: з-за , із-за , з-н ад, з-п еред, з-п ід, з-п он ад,
з-п оп ід, з-проміж , з-п дсеред , з-п д за тощ о.
П р и м і т к а . Правило переходу з у с перед приголосним п
тут не діє, тому з у таких випадках завжди зберігається на письмі.

Б. П равоп и с сп олучн и ків

1) С к л ад н і (п охідн і) сп олучн и ки й сполучні сл о в а

(вони зд еб іл ь ш о го с та н о в л я ть собою тісн е п оєд н ан н я
повн озн ачни х слів із ч астк ам и аб о п ри й м ен н и кам и ) пи­
 133

ш уться, як і подібні п ри слівн и ки , р азо м : адж е, отже,

тож, отож, також, теж, ніж, аніж, я к щ о , я к б и , м овби,
н ем овб и, немовбито, начеб, начебто, неначебто, ніби, н і ­
бито, щоб, себто, тобто, цебто, зате, притому, притім,
п р и ч о м у , п р и ч ім тощ о.
2) С получники щ об, я к б и , йкж е, я к щ о та ін., що пи­
ш уться р азо м , тр еб а в ід р ізн яти від од нозвучни х с а м о ­
стійних слів, які пиш уться з ч астк ам и б, як, же окрем о:
а) С получни к щ о б л егко в ід р ізн и ти від зай м е н н и к а
щ о з часткою б ,б о на за й м е н н и к о в о в и р азн о п а д а є н а ­
голос, а ч астк у б м о ж н а в ід д іл и ти від зай м е н н и к а й п о ­
стави ти в інш е м ісц е аб о й зовсім опустити, н ап р и к л а д :
Н е з н а л и , п р о щ о б р о з м о в у їм почать (Р и л .). П орівн.:
Н е зн а л и , п р о щ о почати б їм р о зм о в у .
С получником щ о б (одно сл ово) п о чи н ається п ід р я д ­
не речення мети, яке в ід п о в ід ає па за п и та н н я д л я
ч о г о ? з я к о ю м е т о ю ? , або рівнозн ачни й йому з в о ­
рот, або ж д о д а тк о в е речення. В ід д іл я ти ч астку б від що
у сп олучникові щ о б не м ож н а, н а п р и к л а д : В п ід п іл ь н у
а р м ію піду, щ об стать бійц ем могутнім.
б) С получники я к б и і Икже в ід р ізн яю ть ся від о д н о ­
звучн ого з ними п ри сл івн и к а я к із ч астк ам и би або ж е
тим, що п ри сл івн и к я к за в ж д и в и д іл я є ть с я н агол осом , а
частку би, як і ч астк у ж е , що пиш еться з прислівн иком
о крем о, м о ж н а п ерен ести в інш е місце або й зовсім о п у ­
стити. П о р ів н яй те, н ап р и к л а д : Я к би нам подивитись цей
ф ільм ? Я к б и ви в ч и л и с ь так, я к треба, то й мудрість би
б у л а св о я (Ш е в ч .). Ч екаєм о тебе до дев'ятої, якж е з а ­
п із н и ш с я — не застанеш! Я к же не хотілось р озлуч ат и ся
з м орем, та що вдієш ?!
в) С получни к я к щ о однозвучни й із п рислівн иком я к
і зай м ен н и ком щ о, ал е їх за в ж д и м о ж н а ро зр ізн и ти за
допом огою кон тексту, о ск іл ьки на п ри сл івн и к я к п ад ає
наголос. П о р ів н яй те, н ап р и к л а д : — Щ о ви читаєте з а ­
р а з ? — Я к що? Н о в и й р о м а н М. Стельмаха. Я к щ о не
читали, то ра дж у й вам прочитати.
г) С получники за т е і п р о т е п иш уться одним словом ,
а однозвучні зай м ен н и ки з п ри й м ен н и кам и п иш уться як
два сл о в а. У реченні ці сполучники м ож н а зам ін и ти
одним із п р отиставни х сполучн и ків а, а л е , о д н а к , тоді як
прийм енники за і п р о і в к азів н и й зай м ен н и к т е так ій
зам ін і не п ід д аю ть ся, н ап р и к л а д : О б іц яв, щ о п р и й д е
134

в ч а с н о , проте (а, ал е, о д н а к ) десь затримався. Ч ор ни­

ш еві хотілося ш в и д ш е побачити спра вж ню в і й н у , проте
(ал е, о д н а к ) він досі її н іде не з н а х о д и в (Г о и ч .). Хоч
м о р о з і при п ік а є, зате к о м а р ів нем а є (Ф р .). Ч іпку не
н а п а л а п р о п а с н и ц я , тільки п о м а р н ів на в и д у трохи, зате
(а л е , о д н а к ) сум о б н я в його г о л о в у (М и р и ). Н е за те
в о в к а б'ють, щ о він с ір и й , а за те, щ о в ів ц ю з ів (Н . т в .).
Безстрашно битимусь за вільний К и ї в ,

ґ) С получники т е ж , т а ж , що п и ш у ться разом , с л ід

в ід р ізн яти від од нозвучни х зай м ен н и ків т е , т а з ч а с т ­
кою але (д в а с л о в а ); до цих зай м ен н и к ів м ож н а д о д ати
слово саме (с а м а ), а ч астк у ж — зовсім опустити, н а п р и ­
кл ад : Орест мовчить, н а с уп и вс я . С а н я теж мовчить, п е ­
регортає я к у с ь к н и ж к у (Л . У к р .). Н іч ого н ово го він не
с к а з а в — го в о р и в те ж, щ о й ін ш і очевид ці. Або: Він р о з ­
п о в ів те сам е, а л е ін ш и м и слова м и .
3) С получники адж е, аніж, м о в б и , н а ч е б , начебто,
н е м о в б и , нібито п а р а л е л ь н и х ф орм не м аю ть і за в ж д и
п иш уться р азо м .
Д е я к і сполучники, н ав п аки , з ч астк ам и б, би, ж пи­
ш у ться тіл ьк и р о зд іл ьн о : або ж, адже ж, а л е ж, к о л и б,
к о л и б то, хоч би, хо ч а б.
П р и м і т к а . Сполучення тому то (тим то), тільки но пишуть­
ся окремо.
У ск л ад ен и х сп ол учн и ках з а в ж д и пиш еться окрем о
к о ж н а с к л а д о в а ч асти н а: так що, тому що, при цьом у,
та й, через те' що, д л я того щ о б , замість того щоб, з того
часу як, в м і р у того як, з тйм щоб, затим щоб, д а р м а
що, п іс л я того як, не зва ж а ю ч и на те щ о і под.

В. П р аво п и с часток
Ч астки м ож уть уточню вати зм іст окрем и х слів і цілих
речень. У п ерш ом у ви п ад ку вони стаю ть ск л а д о в о ю ч а с ­
тиною інш ого сл о в а, у д р у го м у — ск л а д о в о ю частиною
всього речення. Я кщ о ч астк а н а л е ж и ть сл ову у всіх його
ф о р м ах , вона виконує сл ов о тв о р ч у ролю (б у д ь -я к и й ,
б у д ь-я к о го , б у д ь - я к и х і т. д .) , як щ о ж вона в ж и в а єт ь с я
лиш е в д ея к и х ф о р м ах сл о в а д л я в и р а ж ен н я окрем и х
гр ам ати ч н и х зн ач ен ь, вона виконує ф орм отворч у ролю
( х а й пйш е, п и с а в б и ) . Ц и м зу м о в л ю єть ся правопи с
часток:
 135

1) С л овотворчі частки пиш уться р азо м , окрем о або

через деф іс. З о к р е м а , р а з о м пиш уться:
а) Ч астки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у ск л ад і будь-
я к о ї частини мови (крім сп олучн и ків п рислівн икового
ти п у ): а б и щ о , а б и я к , а б й я к и й , а н ін і, а н іск іл ь к и , анітро­
хи, а н іч и чирк , анічогісінько, анічого, аніяк, аніяк и й , а н і­
я к іс ін ь к и й ; д ед а лі, д ек о л и , декотрийf д ек уди, д е щ и ц я ,
дещ о; ч и м а л е н ь к и й , чимало, чимдуж; щ овечора, щ огодй-
ни, щ о го д и н н и й , щ о д енний , щ о д ен н и к, щ од ня, щодобй,
щ о д о б о в и й , щ о д у х у , щ о н а й б іл ь ш е , щ о н а й к р а щ и й , щ о ­
п р а вд а , щ о р а з у , щ о с й л и , щотижневик; як б й , я к н а й -
ш в й д ш и й , яко м ога, я к щ о та ін.
б) Ч астки би ( б ) , ж е ( ж ) , то в ск л а д і с т в е р д ж у в а л ь ­
них і ск л ад н и х часток, сполучників і сполучних слів: а б о ­
що, атож, немовбито, нібито, щодо. (Д и в. щ е § Б, пп. 1 ,3 ).
в) Ч а стк а -ся (-с ь ) у пасивних і зворотних дієсл овах:
будується, одягається, сміється, н а їв с я (н а їв с ь ), н а п и в ­
ся (н а п и в с ь ). (Див. ще § 3 9 і § 7 2 . 4 / .
г) Ч а ст к а -сь у ск л а д і зай м ен н и ків і п рислівн иків:
котрийсь, котрась, якййсь, якась, колись, десь, хтось,
іцось.
ґ) Ч а ст к а ні в ск л а д і зай м ен н и ків і прислівн иків, а
т а к о ж в утворен их від них ім ен н иках і п ри км етн и ках:
н ів ід к іл ь і н ів ід к іл ь , н іза щ о і нізащ о, н із в ід к и і нізв ід ки ,
н ік о л и і н ік о л и , н ік у д и і нікуди , н ін а щ о і нінащ о, н і­
ск іл ь к и , ніхто, нічйй, нічйй ний.
П р и м і т к а. Якщо частка ні в непрямих відмінках відділ яєть­
ся прийменником, вона пишеться окремо: ні в ком у, ні до чого, ні
п ід яким, ні на я к о м у , ні в які, ні на що.

О к р е м о п иш уться:
а) Ч астк и в с к л а д і сполучних слів із п рислівн икови м
зн ач ен н я м : д а р м а що, х іб а що, тільки що, щд ж до.
П р и м і т к а . В ід часток треба відрізняти однозвучні прислів­
никові словосполучення, що так ож пишуться окремо: як к о м і, як
слід, як стій, як треба.

б) Ч а с т к а то в експресивних сп олученн ях що то за,

що то, чи то, які виконую ть ф ун кц ії п ід си л ю вал ьн и х
часток.
136

в) Ч а с т к а ні, в ж и в а н а д л я зап ер е ч е н н я н аявн ости

п редм ета чи о зн ак и , зо к р е м а в д еяк и х стійких с л о в о ­
сполученн ях б ез д іє с л о в а (п р и с у д к а ), ідо м аю ть х а р а к ­
тер зап ер ечн ого звороту: ні Б о го ві свічка, ні чортові к о ­
черга, ні живий ні мертвий, ні на м ак ове зерн о, ні к р о к у
далі, ні п а ва ні ворона, ні ри ба ні м ’ясо, ні се ні те.
г) Ч а с т к а ні, в ж и в а н а як п овторю ван и й єд н ал ьн и й
сполучник із зап еречн и м зн ач ен н ям : Н і з р а д а . н і тан­
ки, н і гармати н е допоможуть в о р о го в і в б о ю .

2) Ч астки з а в ж д и п и ш у т ь с я о к р е м о від
інших слів, коли попи виконую ть ф орм отворч у ролю або
уточню ю ть зм іст ц ілого речення. Т ак , окр ем о пиш уться:
а) Ч астки хай, нехай, за допом огою яких у творю ю ть­
ся ф орм и 3-ї особи однини і множини^ н а к а зо в о го способу:
Х а й ж и в е Україна! Н е х а й він з а й д е до моєї к ім н а т и .

б) Ч а с т к а б и ( б ), за допом огою як о ї утворю ється ф о р ­

ма ум овного способу д ієсл о в а: го во р и в би, писав би,
знайш ов би, зд а вс я б, вл уч и в би.
в) Ч а с т к а ж е ( ж ) , що в ід ігр ає п ід си л ю в ал ьн у ролю
у реченні '.Х о д ім о ж зі мною. В ін ж е не може пр и й т и .
г) Ч астки то, це, що м аю ть у ск л ад і речення зн ач ен н я
в казівн о сти аб о в н зн ач ал ь н о сти : Н а щ о т о одному чоло­
вікові т ак багат о хліба? (Н .-Л ев .). Отож, було, й не смій
й ого спитати, я к т о є зви чай між ученикам и. Чи ц е вже
й поговорити не можна?
ґ ) Частки бо, но, то, от, таки, коли вони п ідсилю ю ть
зн ач ен н я окрем ого сл о в а: іди бо, давай но, тільки но,
отакий то, тйм то, стільки то, якось то, як от, важ кий
таки, дістав таки, зр о б и в таки, так таки. П о р ів н .:# « т о
часто приходять мені на ум м ол оді літа: де що б ул о, як...
(В о в ч .). О т а к т о , друж е мій, живи. То її весел о на
світі б у д е (Ш евч ). А н у , пане дозорц ю , в ід д а й н о д і ­
дові р и б а л ц і щ учку (Л е ) . М и т о ви конаєм о своє зав­
дання вчасно, а ви, мабуть, відстанете.
П р и м і т к и ; І. Якіцо між часткою і словом, до якого вона
приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо:
— А ск іл ь к и ж т о , Б ож е мій, б ач и в я таких, що в них іно скибочка
того поля, а сім*я в е л и к а (К о ц ю б .). Тільки й на д у м ц і в його, що
Катря, н и м б и т о втішити сестрицю, як звеселити (Вовч ).
 137

2. Частка таки за в ж д и пишеться окрем о від тих слів, д о яких

вона відноситься, коли вона п ер ебуває в п реп ози ції д о них: А час
т а к и т р е б а виграти (К у н д з.). Г р и ц ь к о т а к и з а б і г уперед
(М и р н .).В ш б у в т а к и в е л и к и й ч о ло вік (Л . Укр ).
б) П р о п р ав о п и с часток будь-, -б уд ь, -н ебудь; казна-,
хтозна- і под. у ск л а д і зай м е н н и к ів і п р и с л ів н . Д и в . Б .
в) Ч а с т к а не, в ж и в а н а як п р еф ікс в ім ен н и ках —
вл асн и х н азв ах : н е -Е вр о п а .

§63. П РА В О П И С ЧА СТКИ „ Н Е ”

А. Разом пиш емо „н е”

а) Ч а с т к а не, коли вона в и ступ ає в ск л а д і б у д ь -я к о ї

частини мови в зн ачен ні п р сф ік са, тоб то коли вона в ж и ­
в аєтьс я не д л я зап ер еч ен н я н аявп ости п р ед м ета , о зн ак и ,
д ії, а д л я творен н я нового сл о в а: нсвгавсїти, ненависть,
н е н а в и с н и й , ненавидіти; недуга, недуж ий, недужати;
н е в іл ь н и к , н е в іл ь н и й , неволити, н е в іл ь н о ; нежить, н е м о в ­
ля, неук, н е в п и н н и й , н е в с и п у щ и й , н е вга с и м и й , н е га йни й,
н е з л іч е н н и й , ненаст анний, непохит ний, нестямний; н е -
вд двзі, н е в и н н о , н е вп и н н о , н е за б а р о м , н е п о р у ш н о , неса-
мовйто, н е с к а з а н н о .
П р и м і т к а . С лід відрізняти , коли дієсл ова з д у ж а т и , славити,
покоїтися вж иваю ться із словотворчим преф іксом не-, а коли з ч аст­
кою не. Якщо частка не, приєдную чись до дієсл о в а , н ад ає інш у
нового значення, то в д ан ом у разі вона виступає як префікс і п о­
винна писатися разом з дієсловом : н е зд у ж а т и і н е зд у ж а т и с я (х в о ­
ріти), неславити (ган ь би ти ), непокоїтися (т у р б у в а т и с я ). Якщо ж
частка вж ивається для заперечення, то вона пишеться окрем о від
дієслова: не зд у ж а т и (не зм огти, не п о д о л а т и ), не славити (не п р о ­
славляти ), не покоїтися (не споч ивати). П орівн.: П об а чи вш и , и(,о
мати н е з д у ж а є , Настя пер ейш ла на Я в д о и ш н у ниву й п очала жати
жито (К оцю б ). Але: С л а в а Т о б і,Г о с п о д и , що я не к о зак! Не зду­
ж а ю і через хату перейти, а то б треба бігати, та боротись, та м у ш ­
труватись! (К в .-О сн .). Чесних л ю д е й н е с л а в и т е , а самі чужі речі
берете (К оч .). Але: Ой, чому ж ти, редакторе, Н а останню сторінку п о ­
ставив В ірш і мої про о ц ю неповторну л ю б о в ? Може, ти не л ю б и в, Може,
ти не ст раж дав і н е с л а в и в Ту, н а й к р а щ у у світі, Я к у , наче пісню,
з найш ов? (З а б .). Постійно н е п о к о ї т и с я й н е п о к о ї т и всіх довкола
себе, з зап ізн е н н ям доходити до р о з у м і н н я з ви ч а й н и х істин — це у
Віктора М и х а й л о в и ч а в к р о в і (Ш овк .). Але: Міцний сон з м о р и в
хлопця; його г о л о в а н е п о к о ї л а с ь , як зви ч ай н о, на п о д уш ц і, а ле­
жала на купі недочитаних книжок і зошитів.
б) Ч а с т к а не у ск л а д і п р еф ікса недо-, який о зн ач ає
дію, стан або якість, що в и я в л я ю тьс я в процесах, о з н а ­
138

ках і п редм етах у неповній мірі: недобачати, н е д о в и ­

конувати, недодержати, недоказуват и, недочувати, н е ­
доплачувати, недоїдати, недооцінювати; недовйконан ий,
недодерж аний, недо ка зани й, недочутий, недорікий, не­
дозрілий, недор ослий ; недобиток, недоїдок, недокрів'я,
н е д о л ік , недоліток, н е дорід, недотепа, недоторканність,
недоук.

Б. О к р е м о пишемо „не”
1. при дієсловах (у в с і х ф о р м а х ) : не хочу,
не зваж аю чи, не поспішаючи...;
2. при п ри км етн и ках: а) протиставлення: не веселий,
а сумний; то не глибока річка клекоче, то ш умить да­
лекий ліс; б) коли прикм етник є в реченні п р и ­
с у д к о м , тобто, якщ о частка не заперечує ознаку,
подану даним слобом: будинок не старий (заперечення,
присудок — будинок не є старий); будинок нестарий
одно поняття, нестарий ^ новий — означення); поле не
оране (заперечення, присудок); поле неоране (одно по­
няття); „Коні не винні” (Коцюбинський).
К оли при протиставі є сполучники але, зате, проте,
го прикм етник з „не” пишемо разом, хоч він і буде
присудком: Х лопець був невеликий, але розумний,
Річка неглибока, зате рибна;
3. при дієприкм етниках, коли зони мають при собі
поясню вальні слова, що відповідаю ть на питання коли?
де? куди? як? та ін., або коли дієприкм етник є в реченні
присудком (тобто частка не належ и ть до пропущеного
д і є с л о в а е): Ніким не политі квіти зів ’яли в саду?
але: Н еполйті квіти зів ’яли в саду Чурек і сакля — все
твоє, воно не прош ене, не дане (Ш евченко) Ні, чорня­
вий не убитий, він ж ивий, здоровий (Ш евченко).
П р и м і т к а . Д ієп р и км етн и ки за вж д и п и ш уть ся окремо з ч а с т ­
кою не. Р азо м із часткою н е п и ш уть ся д ієпр икм етн ики, які пере­
йшли в прикм етники. П о р івн .: Я з н о в у в і д к л а в ш е не дописаний
лист (Я з н о в у в ід к л а в лист, який ще не дописав) і Я п ом илково
послав недописаний лист.
4. при числівниках, займ енниках, прислівниках
займенникового походж ення: не три, не п’ять, не ти,
 139

н е ін а к ш е , не т а к , не р аз (напр.: не раз і не д віч і, ал е

н е р а з = часом);
5. п ри п р и й м е н н и к ах і сп о л у ч н и к а х : не при, не на,
н е то...;
6. при п ід с и л ю в а л ь н и х п р и с л ів н и к а х і п р и с л ів ­
н и к а х — п р и с у д к о в и х сл овах: не д у ж е, не ц іл к о м , не
зовсім , н е тр еб а, не слід, не м о ж н а , не га р а зд (напр.: не
гар а зд т ак робйти).

§64. П Р А В О П И С Ч У Ж И Х С Л ІВ

П ри п исан ні ч у ж о м о в н и х сл ів тр еб а м ати на у в азі:

1. чи слово д авн о за п о зи ч е н е , зас во єн е й зовсім
з у к р а їн ізо в а н е ,
2. чи воно п е р е й н я т е з ч у ж о ї м ови н ед ав н о , ч е р е з
те не в сти гл о щ е з у к р а їн із у в а т и с я і зб ер ігає б іл ь ш е
або м ен ш е свою ін ш ом овн у вим ову й ф о р м у .
У п ер ш о м у в и п а д к у п р ав о п и с ч у ж и х сл ів о сн о в у ­
єт ь с я н а у к р а їн с ь к и х з в у к о в и х за к о н а х , у д ругом у то
зберігаєм о ч у ж у вим ову, то п еред аєм о слово ф о н е т и к о ю
його р ід н о ї мови, а то й своєрід н и м (зви чай н о) л а т и н ­
ськи м письм ом . *
§65. Г О Л О С Н І
А. Ч у ж е і.

Ч у ж о м о в н е і п еред аєм о в у к р а їн с ь к ій м ові н аш и м

и або і.
1. Ч у ж е і п ер етв о р и в у к р а їн с ь к и й зв у к о в и й з а ­
кон н а и:
а) п ісл я п е р е д н ь о я зи к о в и х п р и го л о сн и х д, ж , з, р,
с, т, ц, ч, ш (так зв. д е в ’ я т к а) в серед и н і з а г а л ь н и х
(не вл асн и х ) н азов, м іж ін ш и м і в н а р о с т к а х -ізм , -ік ,
-ік а , -ік у м , -іст. -іч н и й :
д и р ек то р , м етоди ка, м етоди ст, м етоди ч н и й , м еди к,
м еди чн и й , креди т, д и с п у т; п аса ж и р , ж и р а ф а , р еж и м ,
м а саж и с т ; т р а н зи т , візй та, в ізи та то р , к о м п о зи то р , д е ­
зи д е р ат . п о зи ти в н и й , ф із и к а ; тр и б у н а, к о р и ф е й , істо­
ри чн и й . тр и б у н ал , ю рист, к р и т и к а , ек сп ер и м ен т, к а р и ­
к а т у р а . аф о р и зм , к р и за, д о к тр и н а , гори зонт, ав то р и тет,
* Більше про правопис власних імен див. Додаток, стор. 276.
140

к р и тер ій , м ери торй ч н и й ; символ, систем а, си н теза, пси-

хоза, у н іверси тет, си н такса, л екси к он , си ґнал; тип. мо-
тйв, арти ст, ром антй зм , ром антй чни й . сентим ент, ан тй -
х ри ст, сти ль, сти л істи ка, ти ран ; п ринцип, ц й ф р а , ц и ­
тата, цинам он, ц и к л іс т; р еч и тати в, чичероне; ш и ф р ,
м аш й на, ш й н а. ш й х та, ш и кан и , ш и б увати ;
б) по ти х сам их п р и гол осн и х у ч у ж и х д авн іш е
зап о зи ч е н и х і зу к р а їн ізо в а н и х в л асн и х і гео гр аф іч н и х
н а зв а х :
А м ерика, А ф р и к а , А д р ія іи к а , В авилон , З а т и к а н ,
Є гипет, П ал ести н а, П а р и ж , Р и га , Р им , С й р ія; Д авйд,
К ип ріян , К ирй ло, Н икодйм , Т рохи м і ін* з а в и н я т к о м :
Б р а з и л ія , А л ь ж ір , Т ір о л ь , А т л а н т ід а , С а р д ін ія , Т і -
в ер іяд а, Т іб р , К а с т і л ія , К о р ін т , С і ц і л і я і ін.
2. У всіх ін ш и х в и п ад к а х ч у ж е і зб ерігається,
а саме:
а) послідовно н а п о ч атку слова:
інтерес, історія, ідея, і н с т р у к ц і я , інсти тут, ім перія,
іронія, Іта л ія , Ісл ан д ія...;
б) постійно в к ін ц і н евідм ін н и х слів:
попурі, мерсі, ж ю рі, таксі, еф енд і, гаракірі, колібрі:
в) п іс л я приголосівок, щ о не в х о д я ть у т. зв. д е­
в ’я т к у : б, в, г, ґ, к, л, м, н, п, ф , х 9 м іж інш им і в н а­
р о ст к ах -ізм , -ік, -іка. -ікум , -іст, -ічни й :
білет, куб ічн и й ; п ри віл ей , ю вілей, в ізй та , в ір ту о з;
гід р авл іч н и й , гідротехн ік а, гіп ербол а; гір л ян д а; кіно,
кін ґ, к іл ом етр; л ім ф а, п убл іка, п убл іч н и й (і публй чн и й),
р есп у б л іка, н ігіл ізм , л іґа ; міт, економ іст, ак ад ем ік ,
акад ем іч н и й , пірам іда, сем інар, тех н ік а, тех н іч н и й ;
еп ік, п істоль, ф іл о со ф іч н и й , гр аф ік а , гр аф іч н и й ; хп-
нін. х ірург, п си хіка, архім ан д ри т, ар х ітв ір , архів.
В и н я т о к тв о р я ть тіл ь к и д ея к і давно зап о зи ч ен і
(головно Ц ерквою з гр ец ько ї мови) і зовсім з у к р а їн ізо -
ван і слова та в л асн і н азв и , щ о в них, згідно з вим овою
і письм енною традицією , пиш емо и:
єпйскоп, катехйт, к а тб л й к , єван гел и к , м и троп оли т,
ак аф и ст , схйзм а, П и л и п (Ф илйп), В авилон , Д авйд, Єги­
пет. К и р й л о . Я кйм , скйти, ск й тськ и й , К и п р іян ,Т р о х й м ,
 141

Л и т в а , л и т о в с ьк и й , Ф и л ем он , Н и кодй м . Н й кон . Н и -
киф ор.
г) у н ед авн о за п о зи ч е н и х ч у ж и х в л асн и х н а з в а х
(ім ена лю дей, п р ізв и щ а , г ео гр а ф іч н і н азв и ) по всіх п ри -
го л о сів к ах , н а п р .’
Ф р ік , Д іл ьм ан , Т іл ьм ан . Т ім ур, Ґрім м . М ац ц ін і, Р ос-
сіні, Дебю ссі, ІІІіл л е р . Ч ім ар б за, Ж ід . д е-К ан сі, МІ-
к е л ь , Ф іл іп п о . Л ісббиа, П рісіділла, Йдімбург, Т іл ьзіт,
Л я й п ц іп Ч ік аґо. Н аш ін ітон , Б р іе т с л . Ґ іб р а л ь т а р . Б ір ­
м ін гем , В іктор, Г ім ал аї, П екін , Б е р л ін , М ітава, В ін н і­
пег, Н іц ц а, П ір ен еї. М ехіко, Х іва, К ап р і, Н агасак і, Гаїті,
Б р ін д ізі, С ансусі, Поті, Ц іц ербн і ін
ґ) по всіх п р и го л о сн и х п еред голосними; і п еред
й ч у ж е іа п еред аєм о н аш и м і я, іе — і є, ін — ію (у з а ­
г а л ь н и х ім ен н и к ах ), ал е ч у ж е іо — і о або й о :
ко п ія, д ія л е к т , д ія м ан т. п рези дій , А зія, отіінія, а к а ­
д ем ія , М ар ія, м а те р ія л , історія, Є в ан гел ія, ком ісія, п ар ­
тія. р е д а к ц ія , сп е ц іа л ь н и й , п си х ія тр , м а р ’я ж , м іл ь я р д ,
а л ь я н с ; гігієна, гієна, дієта, к л ієн т, М о л ь єр. р е л ь є ф ,
Т ар д ь є, п р ем ’єр, Т рієст, б а р ’єр, к у р ’єр, к а р ’єра, орієн т;
т р ію м ф , тр ію м в ір а т. медію м, кон ей лію м, дію рн іст,
а к о м п а н ь ю в а т и : к р и те р ій , радій, ал ю м ін ій ; б іо гр аф ія,
ак сіо м а, ем бріон, к у р й о з, серй озн и й , геліотроп , О нтаріо,
м іл ь й о н , б іл ьй о н , м е д а л ь й о н , б іб л іо тек а, р а д іо . .
д) по го л о с н и х у ч у ж и х сл о в ах пиш ем о, згідн о
з н аш о ю вим овою , ї (не — і):
Е н еід а, р у їн а , а р х а їз м , те'їн, к о к а їн , егоїзм , а л ь ­
т р у їз м , К аїн , н аївн и й ..., а л е у сп р и р о стк о в ан и х сл о в ах
п и ш ем о -і: п р еістб р ія, п о ін ф о р м у в а ти , заін тер есо в ан и й ...

Б . Г р е ц ь к е ( (довге е)

Г р е ц ь к е т] п еред аєм о в д ав н о за п о зи ч е н и х сл овах,

згід н о з тр ад и ц ій н о ю у к р а їн с ь к о ю вим овою , б уквою и
(не — е):
а к а ф и с т , к а т о л й к , м и троп олй т, м и троп олія, п с а л -
тйр, схизма, Д м и тро, М и ки та, Х и м а, Я р и н а (Ір и н а ) та
ін .— а л е : а л іл у я , Біблія, гімн, м і н ея, скіпетр, к л е р и к ,
і ін. А л е на п о ч а т к у слова п иш ем о і: Ісус, Ір о д .(п о р .
§ 65, 2 а). В ін ш и х в и п а д к а х д и в. п р ав о п и сн и й сл о в н и к
142

У словах, щ о п р и й ш л и до нас п ізн іш е з З а х о д у ,

гр ец ь к е п ередаєм о н аш и м е:
система, ари тм ети к а, б іб л іотека, ам н естія, етер
(не — е ф ір чи еф й р), м агнет, х ем ія (не — х ім ія чи
хй м ія), ал ь х ем ія , оркестра, кр и тер ій , А тени (не —
А ф ін и чи А ф й н и), Теби (не — Ф ів и чи Ф йви), м етро­
п о л ія (у зн ач ен н і: б атьківщ и н а) і т. ін.

В. Ч у ж е е.

П о ч аткове ч у ж е е п ередаєм о н аш и м е або е, а саме:

а) н аш и м е в н ед авн о зап о зи ч е н и х словах, н апр.:
епізод, епідем ія, ети ка, естети ка, еф е к т, ехо, ек с­
пери м ен т, етн о гр аф ія , ен ерґія, економ ія, Е квад ор,
Е сп ан ія, Е врбпа, європ ей ськи й , Е в ф р а т; а т а к о ж —
б) н аш и м є у сл о в ах давно зап о зи ч е н и х і в ж е з у к р а -
їн ізо в ан и х :
Є в ан гел ія, є в р е й ,Є в х ар и стія , єпископ, єрей, єрети к,
єп ар х ія, ер ар х ія, єхидний, Єгипет, Єва, Євген, Є вдокія.

Г. Н ім ец ьке б, ф р а н ц у з ь к е єн , ан гл ій с ьк е и.

Н ім ец ьке о (ое), ф р а н ц у з ь к е е и та ан гл ій с ьк е н
в зак р и то м у ск л а д і п ередаєм о н аш и м е:
Ґ ете, К ер н ер , Ш ен б р у н ,П аст е р , ш а р т р е з , К е н іґс -
берґ, Раскін., Б ерн е, м еблі і ін.

Ґ. Н ім ец ь к е іі (ие), ф р а н ц у з ь к е и.

Н ім ец ь к у го л о сн у іі та ф р а н ц у з ь к у и передаем о
у к р а їн сь к о ю б уквою ю:
бю дж ет, бюро, бю рократ, дебют, дебю тант, сю ж ет,
б ю летен ь, резю м е, ін тер в ’ю, меню, ню анс, ж ю рі, Л ю бека,
Ю тл я н д ія, Ж ю л ь Б ерн , Б ел ьв ю , М юесе, Гюґо, Т ар тю ф ,
Б р ю сс ел ь , М ю ллер, Н ю рнберг, М ю нхен.
О д н ач е вим ова такого ю б л и ж ч а до і н іж до у
(я з и к п ід н ести я к д л я і, рот зао к р у гл ю єм о я к п ри у).
 143

§66. Ч У Ж О М О В Н І Д В О З В У К И
А. Н ім ец ьке та го л ян д ськ е еі.

Н ім ец ьки й і го л л а н д с ь к и й д в о зв у к еі передаєм о н а­
ш и м ай (після л — яй):
В айнгебер, В ай нгольд, Г ай н ріх, Р ай х , Ш ва й ц ар ія ,
Р ай н , п о р т в а й н ;Ф а н В айк, Ф ан Д ай к, К л я й ст, Л яй п ц іґ,
ляй тм о тй в, л я й т е н а н т і т д.

Б. Д и ф тон г аи , ои, англ, a w , ow .

Д во зв у к и a u , ou (англ. aw , ow ) передаєм о:
1. н аш и м ав (по л — яв), ов, ко л и вони стоять п еред
приголосівкою . напр.:
ав д и то р ія, авд ієн ц ія, ав то гр аф , ав то м ат, бравнін ґ.
ав то м о б іл ь , А встрія, А вґуст, Ш травс, Г авф , Г авп тм ан ,
Ф авст, П авл ьсон . Р ай х ен ав , Ш а ф га в зе н , равт, ф а в н а ,
Б е р н а р д Ш ов;
2. н аш и м ау, ко л и цей д в о зв у к в и ступ ає п еред го-
лосівкою , напр.:
Ауе, А уерсберґ, А уерш тедт, А уерсвал ьд , Ш опен-
гауер, Ґеб ау ер.

В. Д и ф то н г еи.
Д в о зв у к еи передаєм о:
а) н аш и м ев у словах грец ького або л ати н сь к о го
п о х о д ж ен н я, напр.:
н е в р а л гія , н ев р астен ія , неврит, неврбза, н ев р о л о ­
гія, н е в т р а л іза ц ія , н ев тр ал ь н и й . н ев тр ал ь н ість ;
б) н аш и м ой у н ім ец ьк и х словах, нап р.:
О й л ен ш п іґе л ь (E ulenspiegel), Н ой бурґ (N euburg
an der Donau), В ін ер -Н о й ш тад т (W iener-N eustadt),
Д бйче А л ьґем ай н е Ц айтун ґ...

Г. Ф р а н ц у зь к е -e u r, -а іге .
Ф р а н ц у зь к і н аростки -e u r, -а іге в ім ен н и к ах чо­
ловічого роду п ередаєм о зв и ч ай н о н аш и м -ер, н апр.:
Гувернер, режисер, акціонер, монтер, репортер, лі­
144

к ер , в о я ж е р , резон ер, м ісіон ер і т ін., ал е ком ан ди р,

кір ас и р , б р и ґад й р , д езер ти р .
Старш і запозичення .цього типу закінчуєм о на -ор,
-ар за латинською мовою, напр.:
д о кто р , д и р ек то р , ак тор, ам басадор, ін стр у кто р ,
к о н д у к т о р ; сек р етар , нотар.

Ч у ж і еа , п а, оі, ое, н е та інш і.

1. С полуки еа , на передаємо звичайно в кінці від­

м іню ваних слів наш им -ея, -у я , напр.:
ідея, ал е я , еп оп ея, П сіхея, стату я, Г ен у я і ін.
Ф ран ц узьке оі віддаємо наш им уа: А вуа, Ф р ан су а ,
Д е л я к р у а (D elacroix), Б у а л ь б (Boileau), Л я в у а з ь є
(Lavoisier) і ін.
2. В інш их випадках сполуки е а , н а (франц, оі),
а тако ж постійно ао , оа. ае, не, ое, ео іш , ио п ередаєм о
без зміни:
ід еал ь н и й , д у ал ізм , зу ав , ін д и в ід у ал ь н и й , в у а л ь ,
б у д у ар , а к с е с у а р , к а к ао , као лін , боа, к о а л іц ія , р е а к ц ія ,
д у ет, п оет, ідеол огія, м енует, д у у м в ір а т, в ір ту о з і т. ін.,
але: п р о ект, ф аето н , геенна.

§67. Ч У Ж О М О В Н І П Р И Г О Л О С Н І

А. Г р ец ьке [j

Грецьку букву іЗ передаємо нашими:

1. в у словах давно запозичених з В ізантії, головно
з хресних іменнях і в християнській термінології, н ап р.:
В арвара, Василь, Вавилон, В іф леєм , варвар, сим­
вол і т. п.;
2. наш им б у словах, що прийш ли пізніш е до нас
через ш колу та літературні впливи з Заходу: Б іб л ія ,
базальт, базиліка, алябастер, Арабія, Б а к х ? Теби і т. ін.
 145

Б . Ч у ж е h — g.
У к р аїн сь к а мова м ає гортан н е г і за д н ь о я зи к о в е ґ
і відр ізн ю є їх у т а к и х ч у ж и х словах, я к напр.: Гйґа,
Гамбург, Г еґел ь, Гюґб, Ґер гар д , гід ал ьґо та ін
1. Ґ це ч у ж и й з в у к в у к р а їн с ь к ій м овній системі,
і в ж е зд ав е н -д а в н а була в нас д у ж е си льн а, ж и в а тен ­
д ен ц ія зас ту п а ти цей зв у к у ч у ж о м о в н и х сл овах з в у ­
ком г; ч ер ез те у стар ш и х за п о зи ч е н н я х зб ерегл ося ґ у
н еб агатьо х сл овах, а саме:
ґан ок, ґату н о к, ґава, Гавра, ґазд а, ґал аґан ,
ґан д ж (а), ґв а л т, Гвинт, ґед зь, ґе д зк а т и с я , ґеш е ф т, ґр ал і,
ґи р л и ґа, д ж и ґу н , д зи ґа, д зй ґл и к , д зи ґар і, ґніт, ґой, ґбн та
(але: к о з а к Гонта), ґрати , ґр и н д ж о л и , ґрис, ґр у н т, ґу д з,
ґу д зи к , ґу л я , ґу р ґу л я ; крім того: ґеґати , ґерґотати ,
д р и ґати , ґе в а л (і гевал) і ін.
У н о в іш и х за п о зи ч е н н я х , п ер ев аж н о з з а х і д н о ­
є вр о п ей сь к и х мов, ч у ж е g передаєм о, зд еб ільш а, т е ж
н аш и м ґ:
м агістер, м аґель, ал ьґеб р а, ґан ґр е н а , агітатор, ори ­
гінал, Гвардія, ін тел іген т, л еґен д а, д елегат, д и р и ґен т,
л інгвіст, гір л ян д а, кол ега, сугестія, Гума, р егу л ято р ,
м аґік, Гарантія, бравнін ґ, ґл я д ія то р , м іграц ія, булдбґ,
Ґет е, Ґер гар д , ґоти, Ґ у с т а в , Ґ р іґ, Г еттінген, Гаронна,
С ен еґал ь, Г він ея, Г рен ада, Ч ік а ґо , В аш іи ґтбн і ін.
2. У д а в н іх зап о зи ч ен н ям і зу к р а їн ізо в а н и х сло­
в ах н аш е г м а й ж е в и т и с н у л о g* Ц е то р к а єть ся п е­
редусім м а й ж е всіх слів, засвоєн их, зд еб ільш а, з гр ец ь­
ко ї м ови (хресн і йм ення, х р и сти я н сь к а терм ін ологія,
д е я к і терм ін и духового ж и ття ) і д е я к и х стар ш и х з а ­
п о зи ч ен ь з ін ш и х мов.
П р и к л а д и : А н глія, газ. газета, ген ерал, геній,
гігієна, гім н азія, груп а, о р ган ізац ія, ф ігу р а, трагедія*
гр ам ати ка, грам ота, Є в ан гел ія, ігум ен, ар х істр атй г, п ро­
грам а, Г ал і л ея , Г ал атея, ш те л ь в ага, борг, боргувати ітд.
3. Т а к о ж у н ед авн іх, в ж и в а н и х за п о зи ч е н н я х із
гр ец ь к о ї мови, особливо в гр у п ах -гео-, -лог*, -гог-*
-грам -, -г р а ф - із н азв у ч н и м г, м о ж н а п ом ітити за г а л ь н у
146

тен д ен ц ію не т іл ь к и п исати , ал е й в и м о вл я ти з в у к г
(не ґ), тим то їх пиш ем о в ж е з г, напр.:
гр аф , гіпс, логіка, м агік а, м агнет, гео гр аф ія, гео­
логія, ген еалогія, ф іл о л о гія , п си хол огія, д іяграм а, к іл о ­
грам, тел еграм а, гр а ф ік а , ф о то гр аф ія , о р то гр аф ія , гр а­
м оф он, педагог і т. ін.
У сум нівни х в и п ад к а х треба за г л я н у т и до п р ав о ­
писного словн ика.
4. Н аш и м г п ередаєм о п ри д и хове h п еред го л о с­
ним и на п о ч атку ч у ж и х слів:
Г ел л ад а, гістерія, гісрогліф , гіп охон д рія і т. ін.,
але: істо р ія, ом ар, ан ґар.

В. Ч у ж е 1.

Н ай б ільш е труд н ощ ів сп р ав л яє в у к р а їн с ь к ій м ові

тр а н с к р и п ц ія чуж ого 1. П оход и ть це з того, що: 1) ч у ж і
слова зах о д и л и до нас із р ізн и х мов. різн и м и дорогам и
т а в р ізн і часи. 2) н аш а гр а ф іч н а систем а не м ає о к р е ­
мого зн а к у д л я чуж ом овного т. зв. середнього 1; ч ер ез
те ч у ж о м о в н е 1 п ередаєм о або н аш и м тверд им л, або
м ’як ш и м о його.
У новіш и х, головно за х ід н ь о -е в р о п е й с ь к и х , сло­
вах передаєм о ч у ж і сп ол уки -1а, -1о, -lu, -1 н аш и м и -л я ,
-льо, ~лк>, -л ь ; зате в д авно п ер ей н я ти х і ц іл к ом зас в о ­
єни х ч у ж и х словах, особливо з гр ец ько ї мови, пиш ем о
-л а. -ло, -л у , -л.
L М ’я к и м л передаєм о:
а) 1а — л я : н о вел я, б ал яд а, л яд а, ш у х л я д а , лявіна*
аер о п л ян , р еґу л я то р , л ям п а, б л я х а, Глянц, п л я н ,л я ж ,
іс л я м , п ляц , ф л я к о н , р ек л я м а, д е к л я м а ц ія , к а п е л я ,
п ар л ям е н т, ґа л я н т е р ія , за л я (не — саля). м а н іп у л я ц ія ,
сп ек у л я ц ія , к л я с а , л я в а , п л я ти н а , ск а л я , ф л я н е л я ,
к а н ц е л я р ія , Ґ р е н л а н д ія , Ю тл я н д ія, Л я п л я н д ія , Ф ін ­
л я н д ія , Л я-М ан ш ...;
б) 1о = льо: л ьо х , ш абл ьон , ф л ь о та , б л ьо кад а, со-
льо, ф л ь о р а , т у б е р к у л ь о за , ск р о ф у л ь о зн и й , к о л ь о р й т,
кел ьо кв ію м , пльом ба, Л ьокарн о...;
 147

в) lu — лю : клю б, плю с, б алю страд а, блю за, р ев о ­

л ю ц ія , м етал ю рґ, іл ю страц ія, лю па, ін ф л ю ен ц а, целго-
л ьо за, Л ю тер, Н ібелю нґи . Л ю вр, Л ю бляна...;
г) 1 = л ь (на кінці складу): автом обіль, ал ь ґеб р а,
ал ь т, а л ь ф а , альбом , ал ь к о го л ь , ам ал ьгам а, б у х гал ьтер ,
б ал ьк о н , ф іл ь в а р о к , а с ф а л ь т , м ораль, баль, п й тел ь, м е­
та л ь і м етал , п о р тал ь, ф о тел ь , А льпи , А л ь ж ір , Ц ельсій.
2. У словах грецького походж ення і в давніш их за ­
позиченнях з інш их мов пишемо:
а) 1а ~ ла: Л авра, Іл аріон , П ал л ад ій , Л авреи тій ,
Л аза р , Х арлам п , В арл аам , П латбн , л ати н а, в іл л а,
С ц іл л а, Г ел л ад а, ф а б у л а , ф о р м у л а, атл ас, атл а н т, л а ­
кон ізм , п л асти к а, схоласт, ф іл ан тр о п , ш ар л атан ...;
б) 1о = ло: Лотос, С оломок, В авилон , Лот, тр е ф о -
лой, ф ел о н , кіл ограм , логіка, логарй тм , ан ал огія, хл ор,
пролог, епілог, катал о г, л орд-м ер, колос, диплом , т а ­
лон, п ілот, ф іл о с о ф ія , ен ц и к л о п ед ія, колон а, кол он ія,
л оцм ан, Л ондон...;
в) lu = л у : Л у к а, л у н а ти зм , п л у т о к р а т ія , П о л л у кс,
П лутон ...;
г) 1 = л на кінці складу: ангел, ідеал , арсен ал , а д ­
м ір ал , ори гін ал, к а п італ , квартал, ж у р н а л , м інерал,
п ротокол, к р о к о д и л , ар т й к у л . ск ан д ал , ск р у п у л , ін іц іял ,
к а н а л , л ін е ал , р и ту ал , ф а л д , А х і л л . С там бул, Т е с ф іл ,
П а м ф іл , С оф окл , Е сх іл , К а т у л л , М ар ц іял , Т ан тал ,
(але: м ораль).
і постійно в англійських словах у визвуку складів
та перед приголосівками: біл, бул, гом рул, булдоґ,
А лбіон, В ел з, В іл сон, Д алтон, М ілтон, Д ж он М ілл...;
ґ) сполуку -Іе передаємо послідовно, згідно з ф о­
нетичним законом української мови, наш им ле:
єлей, В іф л е с м , м авзол ей , л ен н и к , П т л е р , білет,
к а л е н д ар , б ел етр й сти ка, колега, ко л егія, ел е к тр и к а ,
п роблем а, л еґен д а, б ал ет, тел егр ам а, гал ер а, хол ера,
т е л е ф о н , д елегат, л екси к о н , л егіти м ац ія, сел ек ц ія,
селекц ій н и й , л е к ц ія , л ек ц ій н и й і т. д.
Про л е в російських, польських і білоруських
прізвищ ах див. § 68.
148

Г. Ч у ж і s і гр ец ь к е є.
Г р ец ьке б на п о ч атку слова й м іж голосним и
передаєм о н аш и м с:
С о ф ія, ф іл о со ф , ф іл о с о ф ія , соф іст, просодія, М е­
сопотам ія, А мбросій, Д іонйсій, Ісидор і т. д., а л е в ба­
гатьо х сл о в ах пиш ем о в ж е з: ф р а за , база, ф а за , гіпо­
теза. б ал ьзам , ф а н т а з ія , ф із и к а , А зія.
У сл о вах ром анського п о х о д ж ен н я пиш ем о с у т а ­
ки х словах, як:
п р етен сія, ін тен си вн и й , в ер сія , ем у л ьсія , у н ів е р ­
ситет.
Еегіанське s м іж голосним и та есп ан ськ е z п ер е­
даємо н аш и м с:
песета, В ен есуел я, В ел яскес, Росаріо, В ал ьп ар аїсо .

Ґ. Чуж е £
У ч у ж и х сл овах пиш ем о ф (а не хв):
ф аб р и к а, ф ал д , ф а м іл ія , ф а с о л я (квасоля), ш а ф а
(ш ахва), ф орм а, ф у н т (хунт), ф о то гр а ф ія , ф іл о с о ф ія ,
ф о сф о р , ф ін ан си , р еф е р ат, п роф есор, реф орм а, ф онд,
ф р а з а , Ф авст,
Д. Г р ец ьке
Г р ец ьке $ передаєм о буквою т (а не ф):
А тени (не А ф й н и чи А ф іни), Теби (не Ф й ви чи
Ф іви), театр, б ібліотека, теологія, теорія, патос (не п а ­
фос), етер (не еф ір), к а тед р а (не к а ф е д р а ), міт (не м іф ),
о р то гр аф ія (не о р ф о гр аф ія ), ар и тм ети к а, логарй тм , П і-
тагор, К о р ін т , М етодій, Т еоф ан , Теодбсій, Тим отей, але
Ф ед ір, Атос побіч А ф он , Тома побіч Х ом а і т. ін.

Е . А н гл ій ське w ,
А н гл ій ське w п еред голосною передаєм о н аш и м в
(а не у):
В ай т (W ight, а не У ай т),-В ел л з (W ells, а не У ельс),
В естм ін стер (Westminster, а не У естм інстер), В ай л д
(W ilde, а не У ай льд ), В ік л е ф (W iclef, а не У ік л е ф ),
В ін ч естер (W inchester), В ілсон (W ilson, а не У ілсвн),
ват, к іл о в а т і ін.
 149

Є. Чуж і п о д е о є н п р и го л о с н і

В ч у ж и х за г а л ь н и х сл овах, згідн о з наш ою вим о­

вою, ні н а письм і, ні в усній мові не п одвою ю ться ч у ж і
н риголосівки . отж е, ми говорим о й пиш ем о, напр.:
програм а, ап ар ат, група, субота, маса, каса, к л я с а ,
адреса, б ал яд а, гр ам ати ка, м ісія, ком ісія, песим іст, п ро­
цесія, ек сп р есія, тер и то р ія, к о р е к та, ін тел іген ц ія, а ф е к т ,
е ф е к т , а п е л я ц ія , б ал ю страд а, б ел етр и сти ка, ко л ек ц ія ,
ко л еґа, ан ек сія, к о р у п ц ія , іл ю зія , іл ю страц ія, іл ю м ін а­
ц ія, ас и м іл я ц ія, сугестія, а с о ц ія ц ія ,б а л е т ,м е т а л (ь ).
З а у в а г а : П ро в и н я тк и в т а к и х словах, я к : а н ­
н ал и , брутто, нетто, лібретто, мотто, осанна, ван н а,
та про з б е р е ж е н н я п одвоєних приголосівок у ч у ж и х
ім ен ах в л асн и х (Ш іллер, М ю ллер, Д іккен с, М арокко,
Н іц ц а і т. д., див. § .5 4 , А, 5.)

Ж . К ін ц ев і груп и -тр. -др і -тер, -дер.

В н о во зап о зи ч ен и х сл овах зб ер ігаю ться зви ч ай н о

в письм і ч у ж і п р и го л о сн і груп и -тр, -др, н апр.:
баром етр, гідром етр, аером етр, гексам етр, д іям етр ,
дин ам ом етр, терм ом етр, реєстр, секвестр, семестр, театр,
ц ен тр і т. ін.
З а т е в давно зап о зи ч е н и х словах, а з н овіш и х —-
особливо в л ати н сь к о м у -te r , пиш ем о -тер, -дер:
О л ексан д ер, м ін істер, м айстер, ц ехм істер, бурм і-
стер, м аґістер, ц и л ін д ер і ін.

З* Ін ш і ч у ж і слова.

Всі інш і ч у ж і слова, що п опри ход или і п р и х о д ять

до у к р а їн с ь к о ї мови, треба ста р ати ся п ереп и сувати
п р и б л и зн о так, я к їх ви м о вл яю ть у ти х м овах, з в ід к іл я
ці слова п опри ходили , отж е:
к о н ь я к (cognac), м адяр, ш едевр, ф у тб о л , дредновт*
бравнін ґ, со л ьф £д ж о, к а стан ь єти , скерцо (sc h erzo ), к р і-
кет, какао .
150

§68. СЛОВ’ЯНСЬКІ П РІЗВИ Щ А*

1. М ’я к ш е н н я приголосівок п еред голосівкою е
в російських, б іл о р у с ьк и х і польських
п р із в и щ а х передаєм о звичай н о, згідно з ч уж ою вим о­
вою, н аш и м е, напр.: Б є л ін сь к и й , Д єрж авін . Р єп ін, Т у р -
ґснєв, Д зсвбн ськи й , Ц єхан овськи й .
Ц е т о р к а єть ся т е ж є п ісл я л у росій ськи х, б іл о р у с ь ­
к и х та п о л ь сь к и х п р ізв и щ а х (усупереч § 67 В 2ґ), то м у
треба п исати: Л єрм онтов, Л єскбв, П л єтн ьб в; А л єк сан -
дрович, З а л єсь к и й , Д ан іл євськ и й , Л єл єв е л ь, Л єн артб -
вич; М ал єш ка, В о вк -Л єв ан б зи ч .
2. А н алогічн о п ередаєм о т а к о ж і російське, б іл о р у ­
ське и, п о льське, сл овін ськ е та х о р в атсь к е і — н аш и м і,
напр.: Н ікітін , Б єл ін сь к и й , П уш кін , В асіл євськ и й , М і-
кл ь о ш іч , Яґіч...
3. Р осійське, сербське, б олгарське г, п о льське, сл о­
він ське, х о р в атсь к е g п ередаєм о у к р а їн сь к и м ґ, б іл о р у ­
ське г і ч еське h н аш и м г, напр.: Ґрібоедов, Т у р ґєн єв ,
Ґо н ч ар о в, Н еґош , Ґ о щ й н ськ и й , Ґ р у ш е ц ь к и й , Я ґіч... але:
Б огдан ови ч, Г авлічек...
4. Р о сій ськ і п р ізв и щ а на -ский, -цкий, б іл оруськ і
на -скі, -цкі, п о л ьські на -ski, -cki, ч еські на -sk y , -c k y
передаєм о у к р а їн с ь к и м и -ський, -цький, напр.: Ж уков­
ський, Карський Ластов ський* Словацький, Виспян-
ський, Палацький...
А ле р осій ські п р ізв и щ а на -ской, -цкой зал и ш аєм о
незм ін ні: Трубєцкой.
5. Р о сій ськ і п р ізв и щ а на -ич, -ин, б іл оруськ і на -іч,
п о л ь сь к і на -icz, ч еські н а -ік, сербські і х о р в атсь к і
н а -іс п ередаєм о н аш и м и на ~іч. -ін. ~ік:
Пушкін, Дєржавін, Зазуліч, Бабіч, Караджіч, Льо-
сік, Гавлік, Славік.
Також б іл о р у ськ і й р осій ські п р ізв и щ а на -ович,
-евич, п о л ь сь к і н а -ow icz, -ew icz п ередаєм о н аш и м и
на -овіч, -евіч;: Богдановіч, Марцінкєвіч, Серафі-
мбвіч, Ліневіч, Спасовіч> Міцкєвіч
П ро п и сан н я сл о в ’я н сь к и х н азв див. т а к о ж § 162.
 151

П ісля ж , ш у російських прізвищ ах зберігається

закін чен н я -ин: Ґ ар ш и н ..,
6. Н аросток -е к пишемо в таки х слов’янських прі­
звищ ах, як Г а в л іч е к , їр е ч е к , Л о к е тек (Г ав л іч к а, їр е ч к а ,
Л о к єтк а).
7. Закін чен н я прикм етникових російських прізвищ
-ьій, -ий передаємо українським -ий, -ій, напр.: Б єл и й ...;
білоруське закін чен н я ьі, польське у, чеське у перепи­
суємо наш им -и. напр.: Г артн и . Б и л и (пол.), Б іл и (чех)
і т. ін.
Російське закін чен н я -ой зал и ш ається без зміни,
напр.: Т олстой .
8. Закін ч ен н я російських і болгарських прізвищ
-ов (-ев, -ьов) та -ев передаємо через ~ов (-ьов, -йов) та
-ев, -єв, напр.:
К р и л б в , Л ом оносов, Ч ерн и ш б в, С оловйбв, П л стн ьов,
В азо в , М ірчев, Ц онев, Т атіщ ев , А р а к ч е ев , П о р ф ір ’св,
Т у р ґен єв , Ґбл у б св ...

§69. СЛОВ'ЯНСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

Подібно до слов’янських прізвищ передаємо тако ж

і сл ов’янські географічні назви, залиш аю чи звичайно
ч уж у вимову, напр.:
С ар ато в , К а л у г а , К е л ь ц е , Д ем біца, М ислєн іце, М с-
л ец (Мсльца). П рага, Б ео гр а д або Б іл го р о д (не Б ел гр а д ),
Д у б р о в н ік ; при тому більш е засвоєні передаємо так, як
їх у нас здавна прийнято писати, отже: Н овгород,
Д в і н а , Н ім ан, Загреб, Б ер н о (не Б рно), В олга, О нега,
О р ел. Брат.і.слава і т. л
Н азви на -ск, -ц к (-sk , -ek ) передаємо українським
-с ь к . -ц ь к (див. § 5 4., Б, 6): К у р с ь к , Т ом ськ Ч е л яб ін сь к ,
К о н с ь к (Korisk), П у л т у с ь к , В ітеб ськ, М енськ, Т р о їц ьк ,
П л о ц ь к і т. д.
Російські, білоруські, чеські і болгарські назви на
-ов, -ев залиш аєм о, польські на -ow передаємо, з д е ­
більш а. аналогічним українським наростком -ів: Т а м ­
152

бов, Саратов, Сміхов, Юр’єв, ал е — Краків, Тарнів,

Пйотрків і т. д.
Р о сій ськ і гео гр аф іч н і н а зв и на м ’я к і губні або р
пиш ем о з ь: Обь* Пермь, Кемь, Тверь і т. ін.

§70. НЕСЛОВ'ЯНСЬКІ НАЗВИ

Н е сл о в ’я н с ь к і п р ізв и щ а та зо к р е м а гео гр аф іч н і
н азв и , н а с к іл ь к и вони не п р и б р ал и своєї, у к р а їн с ь к о ї
ф орм и , тр еб а в и м о в л я ти й п и сати так, я к еони з в у ч а т ь
у д ан ій ч у ж ій мові, при чом у м енш е зн ан і слова н а й ­
к р а щ е н ав о д и ти в д у ж к а х в ори гін ал і побіч у к р а їн с ь к о ї
ф о н ети ч н о ї тр ан ск р и п ц ії.
П р и к л а д и : Абруцці, Бетговен, Бісмарк, Бсрн-
ст’ерне (Bjornstjem e) Б ’срнсон (Bjornson), Боккачо (Вос-
сасіо), Бордо (B ordeaux), Вольтер, Гамлет, Ґледстон
(Gladstone), Ґуно (Gounod), Ґрініч (G reenw ich), Ф ан
Дайк (van D yck), Дебрецен (D ebreczen), Зріні (Zrinyi),
Камбре (Cam brai), Куртре (Courtray), Ліст (Liszt),
Нодь Варад (N agy Varad), Ньютон, Нью-Йорк,1Т орічеллі,
Чекіно (Cechino), Шекспір, Ш афгавзен. Пумнул (Pum-
nul), Гормузакі (Horm uzachi), Манів (Maniu), Берл&д
(Barlad), Стокгольм і т. ін.
А ле ж : Букарешт, Ясси, Лісбона і т. д.

§71. ВІДМІНА ЧУЖИХ СЛІВ

1. Д ея к і ч у ж і ім ен н и к и в ід м ін яю ть ся за у к р а їн ­
ськи м и зр а зк а м и , а саме:
а) п р ізви щ а , за к ін ч е н і в н ази вн ом у одни н и п ри го­
лосною * від м ін яю ться, я к наш і ч оловічі ім ен н и к и
тв ер д о ї або м ’я к о ї відм іни: брат, у ч и тел ь , край, н ап р.:
Гомер, Гомера, Гомерові...; Верґілій, Верґілія, Верґі-
лісві...;
б) д ея к і ім ен н и ки , щ о за к ін ч у ю т ь с я на -о, в ід м ін я ­
ю ться, я к н аш і ім ен н и к и середнього роду (село), н ап р.:
авто, з авта, автом..., кіно, бюро, мбтто, пальто, радіо»
депо, піяніно і т. ін., хоч так і, я к брутто, нетто, порто,
сальдо, сольо, тріо, франко зв и ч ай н о не відміняютьея;
 153

в) сл о в ’ян сь к і п р ізв и щ а на -и, -ой, -ий, в ід м ін я­

ю ться, я к у к р а їн с ь к і п ри к м етн и ки , напр.:
Бяли, Бялого, Бялому, Бялим; Толстой, Толстого,
(а не: Толстоя), Толстому, Толстйм і т. д.
2. Не в ід м ін яю ться зв и ч ай н о ч у ж і слова прі­
з в и щ а на:
а) -е, -е: Ґете, Доде, Кале, шосе, купе, неґліже,
декольте, турне.»,;
б) -і: попурі, жюрі, Верді, Маскані, Цвікґлі, Муссо-
ліні, Стен лі;
в) -у, -ю: какаду, інтерв’ю, Анжу, Баку, Бельвю;
г) -о, -я, -уа: Бордо, По, Ббрджа, Золя, Авуа;
ґ) ч у ж і ж ін о ч і п р ізви щ а, н ап р п рац я Ірмґарди
Шольц, дім п ан і Шмідт і т. п.

§72. П И САН Н Я СЛІВ РАЗОМ , ОКРЕМО

І З РО ЗДІЛКО Ю
Разом пишемо: (Див. також § 5 5 ).
1. складн і слова, щ о озн ач аю ть одне п он яття, я к е
з поділом слова на ск ладові ч асти н и пропадає:
Великдень, хлібороб, ледащо, однострій, нісеніт­
ниця, неволя, нерозум, непотріб, неміч, ненависть, не­
правда, недужий, незнайомий...;
2. складн і п р и к м етн и ки , щ о озн ач аю ть кол ір, і то —
один його в ід тін о к , напр.: ясночервоний, зеленожовтий
(середній м іж зел ен и м і ж овти м ); а л е ж коли складн и й
п р и к м етн и к озн ач ає п оєд н ан н я в одному предм еті двох
ко л ьо р ів, тоді пиш емо його з розд ілк ою (див. §. 55):
жовто-блакитний (прапор), червоно-сйній (олівець); так
само д окуп и пиш ем о складні п р и к м етн и ки (д ієп ри км ет­
ники), як щ о перш ою складовою їх є п ри сл івн и к:
нижчепідписаний, новоутворений, загальновідомий,
давноминулий; к о л и ж п р и сл ів н и к не є складовою ч асти ­
ною п р и к м етн и к а, ал е сам остійною частиною р еч ен н я,
тоді пиш емо його о к р е м о : давно зап ози чен и й ,
часто в ж и ван и й ;
154

3. ск л ад н і слова з т а к и х слів: пів, н ап ів, п олу, коли

д р у га ч асти н а мас ф о р м у н ази вн ого відм ін ка, напр.:
н ап івсвід ом и й, н ап ів заб у ти й , п о л у п ан о к, п олум и сок;
к о л и ж „ п ів ” має зн а ч е н н я „п о л о в и н и ” і по ньом у є щ е
слово в родовом у пиш ем о пів, н ап ів окрем о: пів Е вропи ,
п ів Л ьво ва, п ів м и ски і т. д.;
4. ч аст к и ся, сь, му з дієсловом , п ри чому ся с та­
вим о з а в ж д и п і с л я му, я к е зросл ося з д ієй м ен н и ком
в одну ф о р м у, отж е, пиш емо:
мию ся, молю сь, зд а с ть с я (не — зд аєсь), м и ти м усь,
к у п ати м е т ь с я , вчй ти м ем ось, к у п а ти м у ть с я , і т. ін.. а не
— к у п ати ся м у , вчи ти сям ем о і т, д. (див. §• 62. В , в ).
5. аби -, де-, я к -, щ о-, -будь, -н еб у д ь з ін ш и м и
словам и:
абихто, абищ о, аб и як, абиде, дехто, ден ебудь, я к ­
н ай к р ащ е, як б у д ь , як н е б у д ь , щ он ебудь, куд и н еб у д ь,
хтоб удь, поки щ о, щ одн я, щ о ти ж н я , щ о м ісяц я, щ ораз,
щ о р азу , щ ороку, щ о д у х у , щ осили , щ од ен н ик.... ал е ж
к о л и „щ о ” ( = к о ж н и й ) сп ол учен е з н азв ам и м ісяц ів ,
д н ів і ім ен ам и власн и м и, то його пиш ем о окрем о: щ о
середи, щ о січня, щ о П етр а і т. д.
6. сп о л учн и ки : щ об, якби , я к щ о і т. ін.
7. нібито, тобто, себто, щодо.
Окремо пишемо:
1. ч астк у не п еред дієсловом : не м ож у, не хо д и ть ,
не бачить, не була... (див. п равоп и с ч астк и — не);
2. ч астк и : бо, но, та к и , то, би, б. ж . ж е, напр.: він бо,
іди но, том у то, зроб и в би, він то, чи то, чи ж то, х о ­
т іл а б, н о си л а б, носи ли б, роби ж , все ж таки...
Т у т треба п ам ’я та ти , щ о п іс л я приголосного пиш ем о
би, ж е , н апр.: ходив би, за р а з ж е, він ж е ...,п іс л я гол ос­
ного б, ж : х о д й л а б, я к а ж ...
З а т е би, б і ж пиш ем о разом у та к и х п р и с л ів н и к о в о -
сп о л у ч н и к о в и х зворотах, я к : аби* ніби гейби, мовби,
я к б й (як би — інш е зн ач ен н я), а д ж е , а в ж е ж , бож , о т ж е ,
т е ж , т а к о ж , н іж , ан іж , ато ж , нібито, буцім то, тобто,
себто, щ ойно, щ одо...
 155

3. п р и с л ів н и к о ві сп о л у ч ен н я (п ри йм . з ім ен н и ­
кам и ), де ім ен н и к зб ерігає сзоє вл асн е з н а ч е н н я
і гр ам ати ч н у ф о р м у , н ап р: без к ін ц я , без краю , без л ад у ,
без л ік у , без п у ття , без сліду, без сум ніву, в д ав н и н у ,
до речі, до п обачен н я, до східсон ця, за сонця, з д ід а-
п р ад ід а, н ад сй лу, не до вподоби, не до см аку, не на
часі, не слід, в основном у, в зага л ь н о м у , н а ж а л ь , на
сміх...
З а у в а г а : Т реба з а в ж д и р о зр ізн я т и ск л а д н и й
прислівник (п ри сл івн и кові сп о л у ч ен н я § 6 1 . В ) від .спо­
л у чен н я, п р и й м е н н и к -f ім ’я , о тж е: „п ідій ш ов до гори ” ,
ал е „п ідн яв голову догори ” , „н е п о к л а д а т и с я на сйлу
ч у ж о г о ” , але: „він н аси л у дій ш ов до х а т и ” ; п ід ій ш ов
до дому — додом у в ер н у в с я ; з п о ч а тк у — сп о ч атку ;
до к у п и — д о к у п и ; в н и з — в н и з; з біса — збіса; п р а ­
цю ю в ден ь — в д ен ь тв о їх ім енин; н адворі теп л о — на
дво р і росте сп ори ш і т. д.

З р о з д і л к о ю (дефіс) п и ш ем о:
1. сл о восп ол учен н я з д вох сам остій ни х ім ен ­
н и ків, п ри чом у один ім ен н и к д оп овн яє д руги й : ар тй ст-
м а л я р , ін ж е н е р -м е х а н ік , ш у р я -б у р я ;
2. ск лад н і п р и к м етн и к и , у творен і з слів, щ о не п ід ­
п о р яд ко в ан і одне одном у (тут м о ж н а за с ту п и ти р о з-
д іл к у сп о л учн и ком і): у к р а їн с ь к о -н ім е ц ь к и й (словн ик),
г р ец ь к о -р й м сь к а (к у л ь т у р а ), н а в ч а л ь н о -в и х о в н а (ро­
бота), ал е гл у х о н ім и й ; ал е к о л и ск л а д н і части н и п р и ­
к м ет н и к а п ід п о р яд к о в ан і одна одній то п р и к м етн и к
п иш ем о разом : загал ьн о о св ітн ій , ц ер к о в н о сл о в ’я н ­
ськи й , стар о б о л гар ськ и й , ал е сіл ь сь к о -го сп о д ар сь к и й ,
3. ск л ад н і п ри к м етн и к и , щ о о зн ач аю ть п оєд н ан н я
в одном у предм еті двох ко л ьо р ів: ж б в то -б л а к й тн и й ,
ч ер во н о -сй н ій (див. § 55, Г);
4. сл о в о сп о л у ч е н н я , н а я к і ск л ад аю ться:
а) п овторен н я того самого слова: тй х о -тй х о , л ед в е-
л ед ве, х о ч -н е-х о ч , в іч -н а-в іч , ось-ось, всього-н а-всього,
156

о д й н -в -о д и н , д е-н е-д е, х то сь -н е-х то сь , р а з -у -р а з , р ік -у -

р ік, б у д ь -щ о -б у д ь і т. д.;
б) п о вто р ен н я того самого слова з р ізн и м и чи з а ­
к ін ч ен н ям и , чи н ар о стк ам и , чи п ри росткам и : д авн и м -
д ав н о , р ад й й -р ад іс ін ь к и й , т й х о -ти х е н ь к о , сй л а-с и л е н н а.
п о м а л у -м а л у , п о в ік -в ік и , з д ав н іх -д а в е н , з д ід а-п р а д ід а,
к ін е ц ь -к ін ц е м , однйм -одно;
в) д ва слова з тим самим або подібним зн ач ен н я м :
часто-густо, лю бо-дорого, ран о-вран ц і, н и ш ко м -ти ш к о м ,
з р о д у -в ік у , сум н й й -н евесели й ...
або д ва п р о ти став н і слова: б іл ь ш -м ен ш , вй д и м о-
н евйди м о;
5. ск л а д н і п р ізв и щ а : Г у л ак -А р тем о в сь к и й , Н еч у й -
Л ев й ц ь к и й , К в іт к а -О с н о в ’ян ен к о , ал е ж п с е в д о ­
н і м и п иш ем о без роз д іл к и : М арко В овчок, М арко
Ч е р ем ш й н а, Ж о р ж З а н д ;
6. ч у ж о м о в н і сл о в о сп о л у ч е н н я що в х о д я ть у ск л а д
в л а с н и х н азов: П а -д е -К а л е , Л я-М ан ш , де-С осю р; а л е
7. гео гр аф іч н і терм ін и з перш ою ск л ад о в о ю ч а с т и ­
ною ; п ів д ен н о , п ів н іч н о , з а х ід н ь о , сх ід н ь о , середньо
і т. ін. п и ш е м о р а з о м : п ів н іч н о з а х ід н ій , п ів д ен н о ­
с л о в ’я н сь к и й , за х ід н ь о у к р а їн с ь к и й , се р ед н ь о є в р о п ей ­
сь к и й , п івд ен н о н ім ец ьк и й , п ів д ен н о сх ід н і й і т. д.;
8. н а зв и п о л іти ч н и х п ар тій та н ап р я м к ів : н ац іо н ал -
д ем о к р ат, н ац іо н ал -со ц ія л іс тй ч н и й ;
9. ск л ад н і зай м е н н и к и і п р и с л ів н и к и де перш ою
с к л ад о в о ю частиною є сл ів ц я: б у д ь- к а (т)-зн а , х то -зн а
і под.: х т о -зн а -д е , х то -зн а -к о л й , х т о з н а - я к и й , н е -зн а -
д е, н е-зн а-х то , б у д ь -х то , б у д ь -я к и й ; я к щ о сл івц е -будь
с др у ги м елем ен том складн ого слова, тоді пиш ем о його
р азо м : х то б уд ь, я к и й н е б у д ь і т. д., пор. §. 72., 5;
10. ск л ад н і п р и с л ів н и к и : д есь-ін д е, с я к -т а к , в р я д й -
годй, о сь -т а к (так само: о сь -я к й й );
11. ск л а д н і п р и й м ен н и к и з з-: з -з а , із-за , з-н а д ,
з -п е р е д , з-сер ед , з-п о м іж і т. д.;
 157

12. сл о в о сп о л у ч е н н я, щ о о зн ач аю ть п р и б л и зн ість :
день-другий, година-дві, трй-чотйри;
13. п р и к л а д к и , в и сл о вл ен і т іл ь к и одним іменником:
зірка-красуня, земля-мати.

14. п р и с л ів н и к и з по: по-українському, по-нашому,

по-німецькому, по-своєму, по-дитячому, по-латйні, але:
поперше, подруге, потрете і т. д.;
15. ск л а д н і п р и к м етн и к и , щ о їх п ерш и м ск л ад о в и м
словом є ч и с л ів н и к , н ап и сан и й ц и ф р а м и : 20-річний,
5-поверховий;
16. п о р яд к о в і ч и с л ів н и к и , н ап и сан і ч астк о во б у­
к в ам и , ч астк о во ц и ф р а м и : 7-ий. 12-ого, 35-тйсячний;
17. ск о рочен н я, щ о с к л а д а ю т ь с я з п о ч а тк у і кінця
слова: ф-ма (ф ірм а), т-во (товариство), вид-во (ви­
д ав н и ц т в о ), див. ск о р о ч е н н я в кінці.
18. п ер ш а ч асти н а ск лад н ого слова, ко л и д ал і йде
слово з так о ю самою другою части н ою : тепло- і паро­
вози;
19. гео гр аф іч н і, зв и ч ай н о ч у ж і н а зв и (ім енн и к —
ім ен н и к , ім ен н и к — п р и к м е т н и к ): Нью-Йорк, Буенос-
Айрес, Аддіс-Абеба;
20. ч у ж ом овн і сполученн я: де-юре, де-факто,
меццо-сопрано і т. д.;
21. у к р а їн с ь к і з а к ін ч е н н я до н е у к р а їн с ь к и х назов,
го л о вн о н ап и с ан и х ч у ж о ю абеткою : в „Кйевск-ій Ста-
рин-і”, в „Gazet-і Lwowsk-ій”, у „Times-і” і т. д.

§73. П Р А В И Л А П ЕРЕН О С У СЛІВ

А. З а га л ь н і правила переносу
П ри перен осі слів з р я д к а до р я д к а тр еб а д е р ж а ­
т и с я т а к и х п р ав и л :
1) П ереносити м о ж н а слова т іл ь к и ц іл и м и ск лад ам и ,
п р и чому ск л а д и за к ін ч е н і н а го л о с н у (відкри ті) з а -
158

л и ш аєм о в п ерш ом у р я д к у ; п риголосні п ом іж двом а

го л о сн и м и н а л е ж и т ь до н аступного ск л ад у :
о-бо-рб-на, про-го-лб-шу-ва-ти. кра-с-вй-ди, слов-
нйк, гар-ний...;
2) Дві о днакові п риголосн і відділю єм о одну від
одної:
зіл-ля, на-сін-ня, ко-лбс-ся, жит-тя, від-дав, пан­
на, Ган-на, але: вй-ссав.
Я кщ о д руга частина складн ого слова починається з
двох однакових приголосних, то такі приголосні не р о з­
риваю ться, напр.: н о в о в в е д е н ь "
3) Не м о ж н а р о зр и вати :
а) с п о л у ч е н ь йо, ьо:
па-йбк, га-йбк, ло-йо-вйй, пе-ньбк, чоти-рьбх,.,;
б) д в о зв у к ів : ав, яв, ев, ив, ів, ов, ув, ай, яй, ей,
ий, ій, ой, уй:
прав-да, підняв-ши, пбв-ний, крйв-да, рів-ний. дов­
гий, був-ший; бай-ка, сяй-во, ювілей-ний, нашйй-ник,
убій-ник, ббй-ко, буй-ний...;
в) гр у п бл, вл, мл, пл, фл, кс, пс, сп, ст, ск:
ку-бло, лю-блять, ди-влю-ся, ло-млю сй-плю, тра­
плю, О-кса-на, Ма-ксйм, У-пса-ля. мо-скаль, ра-до-сти,
ра-ді-стю, пб-спіх...;
г) н ар о стк ів -ськ-, -ство:
люд-ський, то-ва-рй-ство, люд-ство, пан-ський, су-
сід-ський; але ділимо* запорбзь-кий, козаць-кий, ко-
зац-тво...;
ґ) сп о л учен ь дз, дж, я к щ о вони о зн ач аю ть один
з в у к , напр.:
хб-дж у, ра-джу, ґу-дзик, за-дзво-нй-ти і ін., але:
під-замче, під-земний, від-жи-ва-ти ( бо т у т два з в у к и
д-з, д-ж , д ив §10 до §16 ). Я кщ о дж, дз означаю ть
звукосполучення, то їх м ож на р о зд іляти : пор. над-зви-
чайний (а не н а - д з в и ч а й н и й ) , н а д -зв у ко в й й (а не н а ­
д з в у к о в и й ) , під-живляти (а не пі-дживляти).
3) У сп ри росткован и х і зн ар о стк о в а н и х сл о в ах р о з-
ділю єм о їх складові частини, щ о їх м о ж н а л егко р о з-
 159

п ізн ати :
без-ліч, роз-да-ти, ді-ста-ти, до-бір-ний, д в а н а д ­
цять, при-кра-са, на-ста-ти, квіт-ка, хуст-ка, бать-ко,
лйч-ко, бід-ний, віз-нйк, біль-ший, вез-тй, нес-тй, ви­
ссати, за-йменник, при-йменник. при-йду, вй-йшли,
розі-йдеться і т. д.;
4) Односкладові префікси перед наступним приго­
лосним кореня, а також частка най- у найвищому ступе­
ні прикметників і прислівників при переносі не розри­
ваються; пор. без-к оне чн ий (а не бе- зк оне чн ий) , ві д- даль
(а не в і - д д а л ь ), роз-різати (а не ро-зрізати) , най-кра-
щий (а не н а - й к р а щ и й ) .
П р и м і т к и : 1. К іл ь каскл а д о ви й пр еф ікс м ож на розділяти по
скл а д а х : не-довйконати і недо-вйконати, пе-реїзд і пере-їзд, по-похо-
дйти і попо-ходйти, ро-зірвати і розі-рвати.
5) Не можна залишати при префіксі початкову части­
ну кореня, якщо вона не становить складу: за-стилйти
(а не зас-тилйти) , н а д - з в у к о в й й (а не на дз в у к о в и й ) .
Я кщ о п о ч у ття м е ж і м іж п риростком , н ар о стк о м
і к о р ен ем ц іл к о м зате р л о ся , тоді п ерен оси м о п ри збігу
к іл ь к о х п р и гол осн и х до другого р я д к а л и ш е т а к і п ри ­
голосн і, від я к и х м о ж е п о ч и н ати ся окрем е слово; п р и
цьом у п л и в к і л, р, носові м, н і ш и п л я ч і ж, ч, ш з а в ж ­
ди за л и ш а ю т ь с я в п ерш ом у р я д к у :
вер-ства, ві-спа, вй-ски, дб-бра, брй-тва, друж -ба,
крох-маль, лйн-ва, муш-тра, скарб-нй-ця, жер-тва, цер­
ква, гбл-ка, тюр-ма;
6) П ри переносі слів треб а з в а ж а т и на ч е р гу в а н н я
о-і, е-і (див. §53, А), щ об і (з о, е) з а л и ш а л о с я в за­
к р и то м у ск л ад і, а в в ід к р и то м у о, е, напр.:
о-сіб-ний, о-со-б лй -во; к а-м ін ь, к а -м е-н я ; гр е-б ін -
ців, гр е-б е-н я ; к о -л іс-ц е. .
7) Одна літера не залишається в попередньому рядку
й не переноситься в наступний рядок; пор.: ака-де-мі я
(а не а - к а д е м і я ) , Ма-р'їя (а не- М а р і - я ), опи-са-ти (а не
о пи-сат-и). Так само не можна поділяти на частини для
переносу такі двоскладові слова, перший або другий
склад яких з однієї літери: або, авжеж, моя, око., шйя.
160

8) Не можна відривати літеру й від попереднього

голосного, пор.: бій-ка (а не бі-йка), стій-кйй (а не сті­
й ки й ), ф ей-єрверк (а не ф е-йєрверк).
9) М ’який знак і апостроф при переносі не відокрем ­
люються від попередньої літери: к іл ь-ц е (а не к і л - ь ц е ),
селянсь-кий (а не с е л я н с - ь к и й ) , б у р ’-ян, (а не б у р -’я н ) у
Л у к ’-як (а не Л у к - ’я н ).
10) Односкладові частини складноскорочених слів
при переносі не розриваю ться: Д он-б а с, к о м -д й в, ком-
бі-нат, тех-мі-ні-мум.
11) При переносі складних слів не можна залиш ати
в попередньому рядку початкову частину другої основи,
якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий
(а не багатос-тупінчастий), в о с ь м и г р а н н и к (а не вось-
м и г - р а н н и к ), п івд е н н о -к р й м ськ и й (а не п ів д е н н о к -р й м -
ський), с п іл ь н о -сл о в 'я н сь к и й (а не сп іл ь н о с -л о в ’Ен­
ський).

12) Не можна розривати ініціяльні абревіятури,

а також відділяти від них цифри: У П Ц А , СШ ПА, УНР,
СРСР, У Р С Р , ЗІЛ -11 1, Л А З-10 5.

Б. Технічні правйла переносу

1) Не можна переносити прізвища в наступний рядок,

залишаю чи в попередньому ініціали або інші умови ско­
рочення; пор.: Т. Г. Ш евч енко (а не Т. Г. /Ш е в ч е н к о ),
гр. Петренко (а не гр. j Петренко) , акад. (проф., доц.)
Ів а н е н ко (а не акад. / І в а н е н к о ), пан Г о р д іє н к о (а не
пан ) Г о р д іє н к о ).

П р и м і т к а . Я к щ о ім ена, зван н я і т. п. под аю ться повн істю ,

то пр ізвищ а (а т а к о ж по б ать ко в і) м о ж н а переносити; пор. / Т арас
Григдрович ІШ евченко і Тарас /Г р и гб рович Ш евченко; а к а де м ік /
М Рильський та ін.
 161

2) Не можна відривати скорочені назви мір від цифр,

до яких вони належ ать: 1917 р. (а не 1917 //?.), 1000 га
(а не 1000 / г а ) , 15 смг або 15 куб. см ( а не 15/ смг або
15 /к уб . с м .) у 150 г (а не 150 /г). Н азви мір, подані
повністю, дозволяється переносити: 1917 /р ік , 1000 / г е к ­
тарів і т. п.
3) Граматичні закінчення, з ’єднані з цифрами через
дефіс, не можна відривати і переносити: 5-й, 1-го, 3-м у
(а не 5-/й , 1-/го, 3-/м у ) .
4) Не можна розривати умовні графічні скорочення
типу ви д -во , і т. д., та ін., т-во.

5) Не можна переносити в наступний рядок розділові

знаки (крім тире), закриваю чу д уж ку або закриваю чі
лапки, а також залиш ати в попередньому рядку відкри­
ваючу дуж ку або відкриваю чі лапки.

§74. ВЕЛИКІ — МАЛІ БУКВИ

Великою буквою пишемо;

1. початок кож ного речення по крапці та по дво­
крапці, якщ о наводимо без змін ч у ж і слова або пода­
ємо якийсь опис, оповідаю чи його так, як напр.: Було
це так: ..., Справа виглядає так: ...
З а у в а г а : П ісля знаку питання або окли ку пи­
ш емо велику букву, коли ці знаки заступаю ть крапку;
а л е коли зони заступаю ть кому (запинку, §. 86) або
крап ку з комою (середник. § 91) то пишемо по них
м алу букву, напр.;
„Чи ти був сьогодні в школі?” Був. „Що ти робиш,
сину?” — запитав мене батько. „Бувай здоров! Пиши
часто!” „Добре, батьку-отамане!” — кругом заревіло
(Ш евченко)...;
2 перш е слово кож ного вірш ованого рядка, але ж
нові поети відступали (Маковей) і відступаю ть від цього
звичаю , і мож на в таки х випадках писати й м алу букву;
162

3. божі та святі назви, назви свят, церковних від­

прав, постів, м анастирів і образів:
Бог (але поганські — боги), Божа Мати, Пречйста
Діва, Сйн Божий, Д ух Святйй, Бог Отець, Євангеліє*
Євхаристія, Різдво, Йордань, Благовіщення, Велйкдень,
Зелені Свята. Петра, Чесного Хреста, Покрова, Спаса
(П реображ ення Господнє), Новйй Рік; Петрівка, Спа­
сівка, Пилйпівка; Утреня, Вечірня, Служба Божа; Пе­
чорська Лавра, Тайна Вечеря і т. д.;
4. власні ймення і прізвищ а людей, твари н , м іто-
логічних богів, небесних тіл і речей:
Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка,
Олександер Велйкий; Мурко, Бурко, Карий, Лйсаг
Краса; Перун. Дажбог, Зевес, Атена, Марс; Земля,
Місяць (як небесне тіло); пароплав „ З а п о р о ж е ц ь ” ;
5. власні географічні та топограф ічні назви частин
світу, країн, держ ав, земель, міст, сіл, присілків, д іл ь­
ниць, площ, вулиць, гір, рік, морів, океанів, озер, пів­
островів, островів, пустинь і т. ін:
Европа, Америка, Азія, Німеччина, Італія. Україна,
Холмщина, Полтавщина, Волйнь, Поділля, Ярослав,
Холм, Сянік, Криниця, Засяння, Поділ, Ринок, вул.
Зелена, Довге, Карпати, Бескид, Яворйна, Альпи, Сян,
Буг, Дунай, Атлант іка, Балтика,Крим, К іп р , Мальта,
Сагара, Сибір.
У дво- або кіл ькач л єн н и х іменах пишемо великою
буквою тіл ьки перш е слово:
Київське князівство, Чернігівське князівство, Га­
лицьке князівство, Сяніцький повіт, Холмський повіт,
Харківська область, Волйнська область, Чорномор­
ський нйз, Карпатські гори, Дніпровий лиман, Донець­
кий басейн, Васильківський шлях, Грецький ш дях,
Солоний шлях, Донецький шлях, Лиса гора, Чортівська
скеля, Холмська гора, Чорне море, Озівське море,
Атлактійський ок еан ,' Тихий океан, Північний океан,
Льодовий океан, Аральське море, Морське око, С уезь-
кий канал, Балканський півострів, Преображенська
церква, Десятинна церква, Софійський собор, Чорна
рада і т. д.
 163

З а у в а г а 1. Якщ о подібні дво- або кіл ькачл ен н і

н азви н е м а ю т ь в и р а з н о г о значення власних
імен, тоді пиш емо н азви в цих словах малою буквою,
напр.:
хблмсько-підляська дісцезія, поліські болота, укра­
їнські степй, грецькі острови, чорноморське побереж ж я,
західноук раїн ськи й діялект і ін.
З а у в а г а 2. У дво- і к іл ь к а ч л енних власних
н азвах пишемо малою буквою такі перш і слова, як:
гора, озеро, канал, височина, коли після того, я к їх
пропустимо, та частина, що зали ш ається, не втратить
зн ачен н я зрозум ілої власної назви, напр.: гора Арарат,
озеро Генезарет, канал Ля-Манш;
6. дво- і кіл ькач л ен н і власні назви держ ав, адміні-
страційних одиниць, міст, сіл, рік, назви держ авних,
наукових та інш их установ, товариств і підприємств:
Українська Держава, З ’едйнені Держави, Північна
Америка, Східня Прусія, Горішній Ш лезьк, Володимир
Волйнський, Кам’янець Подільський, Рава Руська,
Золота Лйпа, Золота Бйстриця, Чорний (Білий) Чере­
мош, Український Центральний Комітет, Український
Допомогбвий Комітет, Український Науковий Інститут,
Українське Освітнє Товарйство, Українське Видавнйц-
тво, Державна Бібліотека, Гуцульське Мистецтво,
Надзірна Рада, Лемківський Союз Кооператйв і ін.;
7. назви часописів, ж урн алів, заголовки різцих
творів:
Львівські Вісті, Українські Вісті, Наші Дні, Малі
Друзі, Дорога, Наступ, Свобода; Енеіда, Кобзар, Най­
мичка, Перекотиполе....
У довш их заголовках книж ок, розвідок, статтей,
пиш емо звичайно великою буквою тіл ьки перш е слово:
Три як рідні братй, Сонячний промінь. Хіба ревуть
воли, як ясла повні, Для загального добра, Лісова пісня,
Під тйхий вечір, 3 вершйн і низин. Панські жарти,
В поті чола...;
164

8. П рисвійні прикм етники, утворені від власних

імен:
Тарасова могила, Шевченкові роковини, Ф едько-
вичеві твори, Франкові поезії, Дніпрові пороги, Васи-
лева хата, Іванова кнйжка;
9. ти тули осіб, урядів, установ і також прикм ет­
ники та займ енники, що відносяться до осіб чи установ,
до як и х пишемо.
Преосвященний Владико, Хвальне Товариство,
Хвальна Редакціє, Високоповажаний Пане Докторе,
Високоповажаний Пане Професоре, Шановний Добро­
дію, Шановна Добродійко, Дорогий Товаришу, Моя
Найдорожча Мамо, Люба Товаришко, Мій Д руж е, З до­
ровлю Тебе, Вас усіх, Ваших Батьків і всю Вашу Рідню;
10. назви дієвих осіб у байках:
К озел і Баран, Заєць і Ведмідь.

Малою буквою пишемо:

1. Н азви днів ти ж н я і місяців:
понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця, су­
бота, неділя; січень, лютий, березень, квітень, травень,
червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад,
грудень;
2. назви народів:
українці, німці, поляки, чехи, французи, еспанці,
і т. ін.:
3. назви діб і ку л ьту р н и х напрям ів:
середньовіччя, відродження, гуманізм, барокко,
ром антизм ;
4. назви історичних подій:
французька революція, світова війна, але: Б ере­
стейський мйр, Люблинська унія, Берестейська унія,
Чорна р а д а , Друга світова війна і т. д.
5. назви членів політичних партій і товариств:
соціяліст, радикал, ундівець, січовйк;
6. титули, р а н ґ и :
король, князь, митрополйт, радник, доктор;
 165

7. назви танків:
коломййка, аркан, козачок, гопак, вальс і т .д.;
8. назви мітологічних істот:
німфи, русалки, мавки, лісовики і т. д.;
9. назви племен, м еш канців міст і сіл;
лемко, бойко, волиняк, поліщук, киянин, галича­
нин, львів’янин, полтавець
10. прикметники, утворені від назов:
українська, надсянська ноша, холмські леґенди,
лемківський говір.
vm. р о з д іл о в і з н а к и .
ПРАВИЛА ВЖИВАННЯ

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ В КІНЦІ РЕЧЕННЯ

ТА ПРИ п е р е р в а н і й м о в і

У кінці речення можуть стояти такі розділові знаки:

крапка, знак питання, знак оклику, три крапки.

§75. К Р А П К А (.)

Крапка ставиться:
1) У кінці закінченого розповідного речення — пов­
ного і неповного — або в кінці спонукального речення
при умові, Якщо воно вимовлене без окличної інтонації:
В ечір б ув м’який, теплий, густо настояний на степо­
вих пахощ ах. К ли кав у свої незмірні таємничі простори
всіх закоханих, ус іх щ асливих.
2) П еред сполучниками і , а , а л е , п р о т е , о д н а к ,
якщо з них починається наступне самостійне речення:
/ ось він виріс, І ось він перед нами вже як зрілий,
як повнокровний мистець. А ще більш ясніш е нам те,
як саме й в ід кого почав Довж енко набирати в свою
вд а ч у тієї могутности творчої, б ез краю щ едрої, неви ­
черпної. (Тич.). Н апис цей у ф ільм ові звучить щ онаймен­
ше несподівано й кумедно. А л е в несподіваності та ку-
медності його криється величний, простий зміст. (Б а ж .).
3) У кінці пов’язаних між собою частин розповідного
тексту, виділених в окремі речення з метою інтонацій­
ного відокремлення. Ці частини могли б при іншій пунк­
туації бути членами попереднього речення або підряд­
ними частинами складнопідрядного речення:

166
 167

То город б езкр а їй . Чи то т урецький, чи то нім ецький,

А може те, що й м о с к о в с ь к и й . ( Ш е в ч ) . Н ем инуча не
війна, а мир. В и п а в сніг. І в селі, і в полі, і в лісі.
(Б а б л .).
4) У кінці рубрик п ер ераху ванн я з цифровою або
літерною нумерацією. У цих вип ад ках мож е ставитись
та к о ж крапка з комою або кома:
Діяльність Генерального С е кр е тар іяту зазначається тимчасово
такими головними пунктам и:

1. Найвищ им краєвим органом управи на У к р а їн і є Генеральний Секре-

тар іят У к р аїн сь к о ї Ц ентральної Ради, який ф орм ується Централь-
льною Радою, відповідає перед нею і затверджується Тим часовим
Правительством.
2. Ф ормування Генерального С е кр е тар іяту Центральна Рада здійснює
через свій К ом ітет.
3. Центральна Рада затверджує Генеральний С екр етар іят у цілости, ви­
словлюючи йому довір'я.
4. В склад Генерального С е кр е тар іяту входить 14 Генеральних С екр ета­
рів, а саме: в справах внутр іш н іх, ф інансових, військових, хар ч о ­
вих, земельних, ю стиції, освіти, національних, торгу і промисловости.
пошти й телеграфу, праці, доріг, Генеральний контрольор і Генераль­
ний П исар.

Примітка. Якщо нумеровані рубрики конкретизуються п ід ­

пунктами, то в кінці пунктів звичайно ставиться крапка, а в кінці
підпунктів — крапка з комою або (рідш е) кома:

З в е д е м о тепер ті висновки , що випливають з розглянут их даних:

Д а н і з цілого р я д у пром ислів свідчать про те, що вели кі
( щ одо за га л ьн о го числа робіт ників) за к л а д и відрізняю т ься в ід се­
редн іх і дрібних:
а ) незрівнянно вищ ою продуктивністю праці;
б ) вищ ою платою найманим робітникам;
в ) н езрівнянно вищ ою чистою прибутковістю.

5) У кінці неповних речень різних типів, які є відпо­

віддю на поставлене питання. Н ай ч астіш е це б уває в
діялозі:
— К ого ж ти, сину, м аєш на приміті? — спитала
мати.
— Н и м ид ору, К а в у н о в у н а й м и ч ку. (Н .-Л ев .).
6) У кінці речення, яке вводить у д ал ьш и й розго рн е­
ний виклад:
Історія ц іє ї зустрічі така. Вже три ро ки листуються
у к р а їн с ь к і і гр у зи н с ь к і ш к о л я р і. Обмінюються лист івка-
168

ми, висилають одне одном у п о д а р у н к и ... і т. д. (З газ.).

П р и м і т к и : 1. Крапка не ставиться в кінці загол овк ів,н а ви­

вісках і ш тампах. Інші розділові знаки (знак питання, знак оклику,
три крапки) в заголовках ставляться так, як у кінці звичайних
речень.
2. У кінці вставного речення крапка не ставиться:
Він — публіцист, він — п р о за їк , він — драм ат ург, от тільки в ір ­
шів він не писав, хоч а б езм ірн о л ю б и в поезію ( улю блен им и й ого
поетами б ул и Л е с я У к раїн к а, Ш евченко і Ф ранка ). ( 3 преси про
О. Довженка).

§76. ЗН А К П И ТА Н Н Я ( ? )

Знак питання ставиться:

1) У кінці питальних речень:
Чого тобі ш кода? Х іб а ти не бачиш ,
Х іб а ти не чуєш лю д сько го п л а ч у ? (Ш евч.).
П р и м і т к а . При особливо сильній питальній інтонації м ож е
ставитись два або й три знаки питання:
Чи д о в го ще на сім світі
Катам панувати?? (Ш евч.).

2) У питальних реченнях після кожного слова або

словосполучення, якщо вони несуть велике змислове на­
вантаження й виразно виділяються інтонаційно як сам о­
стійні частини речення або навіть як самостійні неповні
питальні речення:
Д а л і старий до п а р у б к а : як? що? чи все гаразд ? я к и й
заробіток? (Вовч.). Беріть?.. Л е гк о сказати — беріть!
А степ?., а вівці?.. Я п р и в и к до цього, я к до р ід н о го ...
(М ирн.). Може, я б л у ч о к рож евобоких? (З б а н .).
Про правопис великих і малих літер у подібних ви­
падках див. §74.
3) Після непрямого питання, якщо головне речення
теж питальне:
Чи з н а в він, щ о з ним буде? (Г.-Арт.). Чи не знаєте
в и , де відбуваєт ься конф еренція?
П р и м і т к и : 1. Якщо головне речення не є питальним, то після
непрямого питання знак питання звичайно не ставиться:
Семен частенько н а в ід у в а в с я на пошту, розпит ував, чи нем ае
до нього листа з столиці (К оц ю б.).
 169

2. Якщо головне речення не є питальним, то після непрямого

питання знак питання м ож е ставитись, якщо це непряме питання
за своїм значенням і інтонацією важ ко відрізнити від прямого:
/ / питаю ї х — чи б у в я хорош им учителем? (Д о в ж .).
Зійш ли ся с у д д і, стали розбирать:
К оли і як воно, і що їй присудити? (Г л іб .),

4) У д іял о зі самостійно, як вираз німого питання:

— Т іл ь к и вибачте, товаришу м олод ш ий ляйтенанте,
а л е я вас щось не пам'ятаю.
— Н ічого дивного. #... вперш е.
— А -а ! — р о ззя в и в рота сержант, ніби дуж е тим з д и ­
во в а н и й .— В перш е! Тоді, будьте л а ск а в і, відступіться на
п'ять к р о к ів ...
— ? (Гонч.).
5) У кінці вставного речення або після вставного
слова, вимовленого з питальною інтонацією:
Секретарка зосередж ено вист укувала щось на довже-
леЬ ній м а ш и нці — і д л я чого така м аш инка потрібна п р о ­
кур а т ур і? — ніб и й не п о ч ул а Т качукового питання
(З б а н .).

§77. ЗН А К ОКЛИКУ ( !)

З н а к оклику ставиться:
1) У кінці окличного речення — як розповідного, так
і спонукального:
Бувайт е ж зд о р о в і, та, не питаючи броду, не суньтесь
у во д у, бо втопитесь! (В овч.). П а м ’ятайте, товариші, не
тільки Бат ьківщ ина, не тільки весь світ, а навіть п р и ­
йд еш ні століття дивлят ься сьогодні на нас! (Д о в ж .).
2) У кінці речень, в яких спонукання, п обаж ан н я,
н а к а з або привітання висловлене відповідною інтонацією,
а не формою н аказового способу дієслова:
С ла ва наш ій У країні! Щ а сли во ї дороги! Д о б р и й
день! — Н а за хід ! — гу к н у в К о за ко в Б р я н ськ о м у і Чер-
н и ш е в і.— Н а за в д а н н я ! (Гонч.). Стояти тут! ( Б а ж .) .
3) У кінці окличних речень, які мають у своєму с к л а ­
ді окличні слова я к , я к и й , що за, с к іл ьк и і под.
(зн ак оклику ставиться з а в ж д и ) :
«Що ж то з а краса! Щ о то за парубок/» — ш епот ят ь
дівчата між собою (В овч.). Яка краса огнів сія! (Сос.).
170

4) П ісл я вставних слів та вставних речень, вим овл е­

них з окличною інтонацією:
Чи хто всміхнеться (н е часто в с м іх а л и с я !), панн очка
біжить до старої: «Б а б у н ю , м ене не шанують!» (В овч.).
5) У кінці питального речення, вимовленого з д о д а т ­
ковою окличною інтонацією. З н а к оклику ставиться
після з н а к а питання:
Чи я ж га д а л а , чи я дож идала, щ об м о я р ід н а дити­
на так моє серце вр а зи ла ? ! (М ирн.).
6) У кінці окличного номінативного (називного) р е­
чення:
С ело! С ело! В е с е л і хати! В е с е л і зд а л е к а палати —
бодай ви терном п оросли! (Ш евч.). Р ід н и й край!
Н а світі нем ає нічого дорож чого за нього, за зем л ю , яка
п о р о д и ла тебе і вирост илаД Ц ю п а ) .

Примітка. Д л я передачі особливо сильної окличної інтона­

ції вживається поєднання д вох або й трьох знаків оклику:

За що, не знаю, а караюсь,

І тяж ко караюсь!
І коли я спокутую ,
Коли д іж д у краю,—
Не бачу й не знаю!! (Ш евч.).

§78. К РАП К И (Т РИ К Р А П К И ) ( . .. )

К рапки (три крапк и) ставляться:

1) У кінці речення д ля позначення його незакін ч е­
н о с т е обірваности:
Л ю д и охоче підт акнули С али во но ві, р іш уче ствер­
дж ували, що, м о в л я в , так воно і є, щ о хоч вони й не які-
н ебуд ь несвідом і вим агачі, а л е ж... ( З б а н . ) . — Т а ...— з а ­
м 'я в ся хл о п е ц ь і н іяк о во п о гл я н у в на матір (С тельм .).
2) М іж закінченими реченнями д ля позначення в ел и ­
кої павзи або при несподіваному переході до нової
думки:
У смутній турботі о гл я д а в с я він, чи не веде часом
Гетьман підм огу... (Д о в ж .). Я кась х в и л и н а і... Н і п у х у
ні пера! Літак уже в повіт рі.(М ак .).
3) П ри переліку, як в к азів к а на те, що цей перелік
м ож на продовжити:
 171

Раптом над дахам и пронеслися парашути. Один, д р у ­

гий, третій... (З газ.). Ось лежить його праця, його кри ­
вавиця, його надія; чорна, мокра, чадна... (К оцю б.).
4) У кінці питального або окличного речення в по­
єднанні із знаком питання або знаком оклику:
Що ж з мене візьмеш ?.. (М ирн.). Зем л я дл я того,
хто коло неї ходить... І це можна зробити!.. Можна!..
(К оц ю б.).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ (КРАПКА, ЗНАК ОКЛИКУ, ЗНАК

ПИТАННЯ, ТРИ КРАПКИ) НЕ В КІНЦІ РЕЧЕННЯ *

§79. К РА П К А
К р а п к а с т а в и т ь с я в кінці графічно скороче­
ного слова:
Т. Г. Ш евченко, с. г. (сільське господарство), і т. д.
(і так д а л і), тов. (товариш ).
П р и м і т к а . У кінці речення після графічно скороченого сло­
ва друга крапка не ставиться:
П ри ал м азн ом у с в е р д л у в а н н і твердих п о р ід вивільню єт ься б а ­
гата людей і верстатів. (З газ.) .
К р а п к а не с т а в и т ь с я :
а) у графічних скороченнях метричних мір: 2 м ,
50 т, 10 кг та ін.;
б) між літерами в абревіятурах типу У H P, К П Л,
А Н У Р С Р , Н Т Ш , У В А Н , Н Д Т У Т ,К У К ,У К К А , У В Ф -
в) у багатозначних цифрах як знак відбивки: 568 212.

§80. ЗН А К П И ТА Н Н Я
З н а к п и т а н н я с т а в и т ь с я у середині цитати
(а також чуж ої думки, наведеної не дослівно) або після
не! в дуж ках (один лише знак питання або з якими-не-
будь питальними словами) для висловлення сумніву або
критичного ставлення до висловленого:
Ц я табличка наочно п оказує ніби ми в ід р а зу і р іш у­
че (? ? )« відм овилися в ід станової школи». Д л я п рохарч у­
вання сім’ї і х у д о б и (? ) в «господарст ві потрібна певна
харчова площ а...» (З газ.).

*Про розділку (дефіс) (-) див. докладно §§55 62,72.

172

§81. ЗН А К О КЛИ КУ

Знак оклику ставиться:

1) У дуж ках у середині або в кінці цитованого речен­
ня після слів, на які автор хоче звернути особливу ува­
гу, або для вияву свого емоційного ставлення. Знак
оклику може також стояти в поєднанні із знаком питання:
Ц е констатування простого і ясного, я к день, факту,
щ о в к а зу є стан сільсько-господарського капіт алізм у, чо­
м усь зд а л о с я п. Кузьмичеві «ф разою » (??!!) і д а л о п р и ­
від д л я ц ілко м безпідст авного тріюмфування: «Отже (!),
п ер ева га ве л и к о го виробницт ва розбиваєт ься (!) перед
п ерш ою переш кодою » (3 газ.).
2) У середині речення для емоційного виділення окре­
мих слів:
А он розпинают ь
В д о в у за подуш не, а сина кують,
Є диного сина, єд и н у дитину,
Є д ину над ію ! в вій сько оддають! (Ш евч.).

§82. ТРИ К РА П К И

Три крапки ставляться:

1) У середині речення при розірваній, перерваній
мові, викликаній хвилюванням або зворушенням того,
хто говорить:
— П іс л я ц іє ї вій н и ,— ск а за в Ч ерниш ,— н і наш і, ні їх н і,
ні б уд ь -ч и ї діти вже не кублитимут ься на п о п ели щ а х...
не гнутимуться, я к той сьогодні зі скрипкою ... П іс л я ц іє ї
вій н и всі л ю д и п о ви н н і стати нарешті... справж нім и
л ю д ь м и ... (Гонч.).
2) У середині речення, щоб передати павзу, яка п ід­
креслює важливість або несподіваність сказаного далі:
— Ж д и нас,— с к а за в сержант.— А б о повернем ось
перемож цями, або ж... не п о вер н ем о ся зо всім ! (Гонч.).
К сеня в и й ш л а на роздоріж ж я і... з н о в у стала (Б а б л .).
О дно мож на додати — М а к а р Ів а н о ви ч не зб р еха в: він
сп р а вд і з а с л а б ... від страху (К оц ю б.). Н а ш ій сучасній
м о ло д і важ ко навіть уявити, щ о б у л и часи, к о л и у к р а їн ­
ським артистам не д о зв о л я л о с я грати... на У країні, в
К иєві... (Р и л .).
 173

§83 Т И РЕ (РИ С К А ) МІЖ ПІДМЕТОМ

І ПРИСУДКОМ

Тире с т а в и т ь с я м іж підметом і присудком

у так их вип адках:
1) При відсутності з в ’язки, якщ о присудок в и с л о в л е­
ний іменником або кількісним числівником у н ази вн о­
му відмінку і стоїть після підмета:
«Ж ит т я в Пласті» О -Тисовського— настільна книж ­
ка Віктора М артинюка (К ен .). П'ять та три — вісім . М о ­
л е к у л я р н а вага во д и — вісімнадцят ь.
П р и м і т к и : 1. Якщо підмет виражений субстантивованим з а ­
йменником Це, тире м ож е ставитись або не ставитись зал еж н о від
інтонації:
Це за во д . Ц е — за во д .
Це р у к стискання працьовите,
Це — серць братання у бою... (Р и л .).
Це — м оя мати. Ц е теплота дитинства (Д о в ж .).

2. При наявності зв ’язки в теперіш ньому або минулому часі

тире не ставиться:
Р озчини т вердих речовин у в о д і є одн о р ід н і п р о зо р і рідини
(З п ід р .). П одібн о до риб та зем н овод н и х п лазун и є хол о дн о к р о вн і
тварини (3 підр.). С опілка та дум и б ул и йом у приятелі й п о б р а ­
тими (К оцю б.).

2) Якщо перед присудком, висловленим іменником,

стоять слова т о, це, це є , це значит ь, ось (неза­
лежно від наявности чи відсутности з в ’я зк и ):
С м іле с л о в о — т о наш і гармати, світлі вч и н к и — то
наш і м ечі (Г р аб .). З а м ир у світі всьом у — це за б р а ­
терство к л и ч (Р и л .). Р е в о л ю ц ія — т о б ул о д л я Ів а н а
слово свящ енне . ( З газети).

3) М іж підметом і присудком, якщ о один з них в и с л о в ­

л е н и й іменником у називному відмінку, а другий — не­
означеною формою дієслова, при відсутності з в ’язки:
Говорити — річ нудна. П рацю ват и сл ід до дна! (Р и л .).
М оє за в д а н н я — примусит и тебе мислити, д и в ля ч и с ь м ій
ф ільм (Д о в ж .). П р а во к ін а - йти самостійними ш л я х а ­
м и , від м ін н и м и від ш л я х ів літератури, театру, м а л я р ­
ства ( Б а ж .) .
174

4) М іж підметом і присудком, якщ о вони обидва ви­

словлені неозначеною формою дієслова (у тому числі і
тоді, коли перед присудком є частка не):
Життя, кажуть, зжити — не п о ле перейти (М ири.).
М у зи ц і грать — не го р о б ц ів полохать на городі (Г ліб.).
Сиротою жити — сльози лити (Н. тв.). Г ли б ш е о р а ­
ти — б ільш е х л іб а жувати (Н. тв.),

а так о ж якщ о перед присудком стоять слова: це зна­

чить, це, то, значить, ось, навіть при наявності з в ’язки:
Любить свій кр а й — це д л я н а р о д у жити,
боротися за юне, за нове.
Любить свій кр а й — це зн а чи т ь все любити,
у чім його святе ім 'я ж иве (Сос.).
Керуват и— зна чи т ь організовуват и, виховуват и (3 г а з . ) .
В ічно бути з лю д ьм и і серед л ю д е й — то була його п о ­
треба, така б у л а його натура (С мол.).
5) Іноді з метою інтонаційного виділення між п ід м е­
том, висловленим неозначеною формою дієслова, і п р и ­
судком, вираж ен и м прислівником:
Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А щ е
гірш е — спати, спати І спати на волі... (Ш евч.). Ц е ж ц і­
ка во — зводити б уд и н к и (3 газ.).
Т и р е н е с т а в и т ь с я між підметом і присудком
у таких випадках:
1) Я кщ о підмет або присудок висловлений особовим
або питальним займенником, н езал е ж н о від наявности
чи в ідсу тностизв’язки в теперіш ньому часі:
Ні, він не б о ягуз, за чужою спиною не ховатиметься
(С тельм.). Ти занадто романтик (Гонч.). Ох, борці, я к б и
ви зн а л и , що то є б е зс и л і р у к и ! (Л. У кр.).
П р и м і т к а . Тире м ож е ставитись при підметі або присудку,
вираж еному займенником, з метою його змислового та інтонаційно­
го виділення:
Той час м инув: ми р ідн і браття, ми — н ер о зл уч н і вояки (Г р аб.).
Він тепер дл я нас — у с е (Р и б .). Я — син У країн и (Р и л .). Він —
перш ий в а в а н га р д і ( Б а ж ) . М ій п о р а д н и к — ти.

2) Коли до ск ладу присудка входять слова я к , ніби

і т. п.:
З и м о в е сонце я к вд о ви н е серце (Н. тв.). Н аш е місто
ніби сад. Ц і квіти я к дзвіночки. С ло ва я к м ед — д іл а як
 175

п о ли н (Н. тв.). Статуя ніб и своєрід ний п а м ’ятник лю дям ,

я к і з в ’я з а л и своє життя з Д ніпром -С лавут ичем (3 газ.).
П р и м і т к а . При намаганні стилістично виділити присудок
тире м ож е в таких випадках ставитись:
Н іч — мов криниця б ез дна (Р и л .). В о д а — як скло (Г л іб.). Г а ­
зета д л я лю дини — що вікна д л я хатини (Н. тв.). Діти — як квіти:
поли вай, то ростимуть (Н. тв.).

3) У реченнях розмовного стилю:

В останній х в и л и н і п ізн а єш ти ще, що батько го ло ва
р оди ни (К об.). Батьки наш і старі прият елі (М ик.).
4) Я кщ о перед присудком стоїть частка н е (крім ви­
падків, коли підмет і присудок висловлені неозначеною
формою д іє с л о в а ):
Час не в іл — його не н а ли га єш (Н. тв.). К ров не вода,
а серце не кам інь (Н. тв.). Н аш « Сучасний запорож ець»
не н а у ко во -д о с лід н а станція, щ об вгачуват и по десять
тисяч в якісь н евід о м і експеримент и (3 газ.).

Примітка. При намаганні спеціяльно виділити інтонаційно

присудок тире в подібних випадках м ож на ставити:
Д я д ь к о — не батько, а тітка — не мати (Н. т в .). К ров л ю д ська —
не во д и ц я (Н . тв.). Старість — не радість, а см ерт ь— не весіл л я
(Н . тв.).
5) Я кщ о перед присудком є неузгоджений член ре­
чення, який відноситься до нього:
Т аке життя д р уго м у б р а й ... (Г ліб.). Н аш а дитяча л і ­
тература щ е зна ч но ю м ірою література л и ш е про дітей
( Б и ч .) . Петро м ені товариш. (М ик.). З д о р о в я всьом у
го л о ва (Н. тв.).
6) Я кщо присудок стоїть перед підметом:
Т ак, хорош а-таки штука життя (Г ол.). К в а л іф ік о в а ­
ний робітник твій ск а р б !
7) Я кщо присудок в и с л овл ен и й прикметником, при­
кметниковим займенником, різними відм інкам и іменни­
ків у сполученні з прийменниками:
— Ів а н е н к о найсильніиіий і ве л и к о д у ш н и й ,— го в о ­
р и в миспьець, вит ираючи хусточкою ву са (3 газ.). Місто
м а лен ьке, обиват ельське (Д о в ж .). Брат високого зросту.
Ц я к н и га твоя?
П р и м і т к а . Тире м ож е ставитись у таких випадках з метою
інтонаційного виділення присудка:
сА рсенал* (ф іл ь м )— інший. Він чіткіше спрям ований, загостре-
ніший, монолітніший (Б а ж .)
176

§84. ТИРЕ МІЖ РІЗНИМИ ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ

1) Тире мож е ставитись м іж членами речення для

висловлення несподіваности:
П о с л у х а л и Л и с и ч к у і Щ ук у к и н у л и — у р іч к у (Гліб.).
2) Тире ставиться і тоді, коли треба інтонаційно ви­
ділити окремі слова або групи слів:
В однім Д у н а ї скуп а н і сл о в 'я н и , і в о л я в н и х —
одна! (Р и л .). Н а прю ми стали проти царства тьми, Щ о
о ск вер н я є м оре й су хо д о ли , І вірим о, щ о перемож ем —
м и , І зн а єм о , що не вм рем о — н ік о л и ! (Р и л .). Б ува є,
віриї — ударить, наче грім, І н і с л ід ів , ні пам'яті по нім !
( З а б .). С ловом — я к листом стеле, а д іло м — як г о л к а ­
ми к о ле (Н. т в .) .
3) М іж іменниками, які стоять в одній формі й пере­
дають одне поняття, ставиться тире:
К а н а л В о л га — Д і я .
4) Тире ставиться між д вом а словами, які озн ачаю ть
межі часові, просторові, кількісні,— зам ість словосполу­
чень з прийменниками від ... до:
I9 6 0 — 1961 рік, 400— 500 метрів, л ін ія К и їв — Харків.
§85. ТИРЕ НА МІСЦІ ПРОПУЩЕНОГО
ЧЛЕНА РЕЧЕННЯ
Т и р е с т а в и т ь с я в неповному (простому чи
складн ом у) реченні, якщ о пропущеним членом речення
є присудок:
С ин п р и п а в до матерньої руки, а мати — до син ової
го ло ви (М и р н .).В о н и регот ались, м ов діти: вона — тонко
і д звінко , я к м о ло д а дівчина, він — грубш е, передчасним
баском двадцят иліт нього п а р уб к а (К оцю б.). В ід м а л и х
дітей болить голова, а від в е л и к и х — серце (Н. тв.).
Якщ о пропущений будь-який інший член речення,
тире м ож е ставитись і не ставитись, з а л е ж н о від а в т о р ­
ського б а ж а н н я :
П ерш е за сід а н н я б у л о п р и свяч ен е п ід сум кам роботи
за м и н у л и й рік, д р уге — п о ч а ло ся об говорен ням висту­
пів. Або: П ерш е за сід а н н я б у л о п р и свяч ен е під сум кам
роботи за м и н у л и й рік, д р уге почалося об го во р ен ням
виступів.
Т и р е не с т а в и т ь с я :
1) Я кщ о підметом у реченні виступає займенник, а
 177

п ав за, яка інтонаційно відд іляє такий підмет від слів

присудкової групи, є короткою:
Д ід у , серце, го л у б ч и к у , З а гр а й яку-н еб уд ь . Я ш ага
д а м .— Я череш ень (Ш евч.).
2) Коли нем ає потреби в сгіеціяльному підкресленні
павзи:
Мотря в и б ігл а з хати. М ела ш к а за нею (Н .-Л ев .).

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ

РЕЧЕННЯ
§86. КОМА МІЖ ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ
РЕЧЕННЯ БЕЗ СПОЛУЧНИКІВ

К о м а с т а в и т ь с я між однорідними членами р е ­

чення (підметами, присудками, д о д а ткам и , о б с т а в и н а ­
ми) як поширеними, т а к і непоширеними, якщ о вони не
з ’єднані сполучниками:
З а б е р е т ь с я було у б у р 'я н и , на р ве квіток, н а з б и р а
к у зь о к та й грається ним и ниш ком (М ирн.). Т я ж к о ,
ва ж к о в світі жити Сироті без р о д у (Ш евч.). Г о ло вн о ю
темою їх н іх р о зм о в б ула перем ога, м арш , П рага,
чиїсь м илозвучні вірш і (Гонч.).
К о м а не с т а в и т ь с я :
1) М іж д во м а д ієсловам и в однаковій формі, що в к а ­
зую ть на рух і його мету:
Я хо ч у, братику, л е т іт ь побачит ь світ а (Гліб.).
Й ди сядь коло м ене, я щось м аю тобі казать (Н .-Л ев.).
2) М іж д вом а однаковим и або близькими значенням
словами-, з яких друге вж ите із запереченням не, якщ о
таке словосполучення становить змістом одне ціле:
Тінь не тінь, щ ось темне, невідом е за к р и л о рідне
дворище перед очима (Мирн.). І їст о ньк и не їм, і п и ­
т о н ь к и не п ’ю Т а виглядаю все Зозуленьку мою (Гліб.).

§87. ТИРЕ МІЖ ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ

РЕЧЕННЯ БЕЗ СПОЛУЧНИКІВ
Тире ставиться:
1) М іж двома однорідними членами, які перебувають
у з в ’я зк у різкого протиставлення і не з ’єднані сполуч­
никами:
178

І діло, як на гр іх, не д іл о — т іл ьк и с м іх (Гліб.).

Не довго д у м а л и — р іш и л и
І Щ ук у на вербі повісит и звеліли (Гліб.).
Старе т іло т рем т іло, колихалося, ст ара голова не
з д е р ж у в а л а с я на в 'я з а х — х и л и л а с я на груд и (Мирн.).
2) М іж однорідними присудками (без сполучників або
з сполучниками і, т а (=і), т а й), якщ о наступний ви­
раж ає причину дії, пояснення, уточнення попередньої
дії, узагальнення, наслідок, а так о ж ш видку зміну подій:
М от ря м ит т ю обернулася, г л я н у л а на Ч іпку — т а й
от е т е р іла ...; С идят ь — переж идаю т ь дощ; П ід
ним ще не в и с о х л и весняні калюж і — аж з а ц в іл и , п о ­
зе л е н іл и ; У вікні показалася чоловіча пост ат ь у роз­
хр и ст а н ій сорочці, заспана, з за д у т и м и очима, ви т кн у­
лась, г л я н у л а — і с х о в а л а с я ... (Мирн.).

§88. КОМА МІЖ ОДНОРІДНИМИ ОЗНАЧЕННЯМИ

БЕЗ СПОЛУЧНИКІВ
К о м а с т а в и т ь с я т ак ож між однорідними озн ачен ­
нями, якщо вони не з ’єднані сполучниками. Означення є
однорідними:
1) Коли вони показують ознаки предмета одного по­
рядку (позитивні або негативні ознаки, колір, розмір,
форму, матеріял, зовнішні ознаки тощо):
Н іч, т е м н а , н е п р о зо р а ніч разом уст ала кругом
його (Мирн.). В е л и к и й , к р е м е зн и й , суворий чоловік
стояв б іл я неї (Коп.). Глибоко л ю д я н е , прист расне,
своєрідне мистецтво Т . Я блонської заслуж ило ш ироке
ви зна ння далеко за межами наш ої к р а їн и (3 газ.)
2) Коли вони х арактери зую ть предмет з одного боку
(при переліку різновидностей предмета):
Р аз-у-раз приш варт овую т ься океанські пасаж ирські,
вант аж ні, п р о м и с л о в і судна (3 газ.). П ідгот овці до
свят приділяю т ь велику увагу громадські, парт ійні,
п р о ф с п іл к о в і та м олод іж ні організації (3 газ.).
3) Коли д р уге й дальш і означення пояснюють перше:
У ком п озиціях «Д ит ино моя?», «Гопак» розкрит о ролю
ж інки в н а ш , но віт н ій час (3 газ.).
П р и м і т к а . У деяких випадках може бути різн е розуміння
ролі означень (як однорідн их і як неоднорідннх), що відбивається
на пун ктуації: кома мож е ставитись або не ставитись. П ор.:
 179

Н еоднорідні: У бібліот ец і він узяв ін ш у ц і к а в у книж ку.

О днорідні: У бібліот ец і він узяв і н ш у , ц і к а в у книж ку.
Н еодн орідні: З а хворим пот рібен д б а й л и в и й м а т е р и н с ь к и й
догляд.
О днорідні: З а хворим пот рібен д б а й л и в и й , м а т е р и н с ь к и й
догляд.

4) Коли означення, висловлені прикметниками, стоять

після означуваного слова:
Й ом у жаль ст ало Ж ук а — з д о р о в о г о , ч о р н о г о , м о р ­
дат ого. І серце в його с т а ло , коли він глян ув на Ш естір-
ного — м а л о го , з л о г о (Мирн.). П рийде п іс н я , мов друж ня
весна, ш у м о в и т а , р в у ч к а , го л о с н а (П. В ).
5) Коли вони є м и стецьки м и означеннями (епітетами),
що вживаю ться в переносному значенні:
Сонце заход ило за с и з у , ле ге н ьку хм а р ку й нена­
че обвело її навкруги з о л о т и м , л и с н я ч и м обру-
чиком (Н.-Лев.). Х о л о д н и й , к о л ю ч и й віт ер гнав низько
над землею ва ж к і , о л и в ’я н і хм ари (Куч.).
6) Коли поруч стоять спочатку прикметник або д іє ­
прикметник, а потім дієприкметниковий зворот, які ви­
ступають звичайно в ролі однорідних означень:
Переді мною леж ит ь т о вс т и й , списаний д р іб н и ­
м и л іт е р а м и зош ит . К у хн я обст авлена з р у ч н и м и ,
п о ф а р б о ва н и м и в б іл и й к о л ір м еб лям и .
П р и м і т к а . Якщо ж , навпаки, дієприкметниковий зворот пере­
д у є прикм етникові або д ієп р и к м етн и к ові, тоді кома м іж ними не ста­
виться: Н а г р і т у д о к и п і н н я с т о п р о ц е н т о в у оцтову кислот у
можна запалит и (3 підр.).
7) Коли р яд означень п р о ти с тав л яє тьс я сполученню
інших означень при тому самому означуваному слові:
З одного боку ст оїт ь висока, д е р е в’я н а огорожа,
з другого — н изьк а, к а м ’я н а .
К о м а н е с т а в и т ь с я , якщо прикметники означають
предмет з різних точок зору. Такі означення не вваж аю ­
ться однорідними (у цьому випадку між ними не можна
поставити сполучник /):
М и побачили ве л и к и й ст а ровинний наст інний
годинник. З а п а м 'я т а л и с я надовго з е л е н і київські ву л и ­
ці. З б уд ува ли ве л и к и й б іл и й б удинок .
П р и м і т к а . При кількох неоднорідних прикметниках кожен
попередній відноситься не безпосередньо до самого іменника, а до
дальш ого сполучення прикметника з іменником. Так, наприклад, у
перш ому з наведених прикладів слово великий є означенням не до
180

іменника год и н н и к, а до цілого словосполучення старовинний наст ій-

ний годинн ик, а прикметник ст аровинний є означенням до словоспо­
лучення наст інний годинник.

§89. КОМА МІЖ ОДНОРІДНИМИ ПРИКЛАДКАМИ

1) М іж однорідними прикладками ставиться кома.

П рикладки бувають однорідними:
а) Коли вони, як і звичайні означення, х ар а ктер и ­
зують предмет з одного боку:
В е л и к и й м а й с т е р у к р а їн с ь к о ї са т и р и т а г у ­
м о р у , п и с ь м е н н и к -п а т р іо т Остап В и ш н я заслуж ив
визнання ш ироких чит ацьких мас (3 підр.). Поет, пр о -
заїк-оп о віда ч, д р а м а т у р г , п е р е к л а д а ч , іс т о р и к і
т е о р ет и к л іт е р а т у р и , к р и т и к , ф о л к л ь о р и с т ,
гро м ад ськи й діяч — він [І. Франко] в усьом у був одна­
ково см іливий, сам обут ній і сильний (Рил.).
Г І р и м і т к и: 1. Якщо прикладки характеризую ть предмет з р із ­
них сторін , кома м іж ними не ставиться:
Завідувач катедри професор Василенко. Член групи р о ­
бітник П етрелик. Учасниця в и с т у п у самодіяльности сту­
дентка Рибченко.
2. Н еоднорідні прикладки, що стоять перед означуваним іменни­
ком, стають однорідними в полож енні після означуваного іменника.
Рибченко, учасниця в и с т у п у самодіяльности , студентка ..
б) Коли вони ст а н о в л я т ь собою найменування учених
ступенів і звань, почесних звань, назви посад, що висту­
пають в одному р я д у :
З а в ід у ва ч кат едри, докт ор хем ічн и х н а у к , професор.
П р и м і т к а . В ійськові звання, що стоять безпосередньо перед
прізвищ ем , не е однорідними по відношенню до попередніх прикладок.
Н апр.: П роф есор, член-кореспондент А Н У Р С Р полковник медич­
ної служ би С. П. П ет рук.
Але: полковник медичної служ би, професор, член-кореспондент
АН У Р С Р С. П . П ет рук (поширена прикладка, що означає військове
звання, не стоїть безпосередньо перед прізвищ ем ).
2) М іж означенням (прикладкою) і означуваним, якщо
перед кожним з них стоїть той самий прийменник (зви­
чайно це буває у фолкльорі), кома не ставиться:
Н а б и ст р о м у на озері
Гет ь пла ва ла качка (Н. тв.).
П рийш ов же він до к р и н и ц і,
Д о х о л о д н о ї до водиці (Н. тв.).
 181

Я к щ о означення стоїть після означуваного слова, то

від останнього воно може відокремлюватись або не відо­
кремлюватись комою:
Я к з а лісом, з а п р о л іс о м
Я сне сонце сходить,
Я к з а м о рем , з а д а л е к и м
Десь воно заходит ь (Гліб.).

§90. КОМА ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ

ІЗ СПОЛУЧНИКАМИ

Кома ставиться:
1) М іж однорідними членами речення, з ’єднаними про­
тиставними сполучниками а, але, проте, зат е, т а
( = а л е ), т ак, х о ч (хоча), однак:
З -п ід б іл и х к ост рубат их брів з гли б о ки х западин ви ­
зираю т ь добрі, а лук а ві очі (Коцюб.). Голос у молодої
вчит ельки був не сильний, а л е ніж ний і оксамит овий
(Куч.). Н ія к и х звіст ок від Ю рія не м ала, прот е вона
б ула переконана, що він десь є (Гонч.). Б уло тісно, зат е
т епло (Шер.). Гарна нивка, т а чуж а (Коцюб.). З вид у
дід б ув древній, ст оліт ній, х о ч ще кремезний (Мири.).
П олет іла б я до тебе, т а крилець не маю (Н. тв.).
П р и м і т к а . Треба мати на ув азі, що кома ставиться лише один
раз перед сполучником, а після другого однорідного члена не ста­
виться, якщо вживання її не викликається якимись іншими причинами'
Іван Петрович вручив лист а т м е н і , а б р а т о в і й лукаво по­
сміхнувся.
А ле: М икола п обіг н е в у л и ц е ю , а г о р о д а м и , щоб його ніхт о
не бачив.
2) М іж однорідними членами речення перед приєдну­
вальними сполучниками а т а ко ж , ще й, а т о й, т а
й, т а ще:
Т у т демонст рую т ься і продаються вироби м ебльови­
ків Києва, Львова, Чернівців, Уж города, багат ьох інш их
м іст к р а їн и , а т а к о ж закордонних друзів (3 газ.). З а ­
зеленіли л у ги , ще й дібровонька (Н. тв.). Х одім о ж чаю
п и т и , т а й у ш колу підемо (Мирн.). Ф лейта, т орбинка
і кост ур, т а ще безконечний вічний ш л я х перед очима —
ось те. от очення, серед якого найчаст іш е доводилось
працю ват и Г ригорієві Савичові Сковороді (Тич.).
182
П р и м і т к и : І. Якщо і приєднує до попереднього слова неодно­
рідний член, то кома п еред ним також ставиться:
З б іг р и м , м овляв, ще ні про що не говорить. Н і, говорит ь, і дуж е
багат о (Бич.). В ін сам придум ав цю гр у , і дуж е цікаву.
2. Якщо після іменника стоїть і разом із вказівним займенни­
ком, то він виконує ролю підсильної частки і кома перед і не ста­
виться :
К ат ря і т а міш алася перед удовиним поглядом (Вовч.).

3) М іж однорідними членами речення, з ’єднаними пов­

торюваними (двічі й більше) сполучниками і...і (й...й),
т а...та, ні...ні (ані...ані), т о...т о, чи...чи, чи то...
чи то, або...або, не то...не то: І ш ирокую долину,
І високую м огилу, І вечірнюю годину, І що снилось-гово-
рилось, Не заб уду я (Шевч.). В п існях і т руд, і даль
походу, і ж аль, і усм іх, і любов, і гнів великого народу,
і за народ п р олит а кров (Рил.). Ні см ерт ельна небезпека,
ні б р уд на м осковська мораль не зм огли зн и щ и т и справ­
жні людські якост і в ха р а к т ер а х героїв (3 газ.). Я кось
не т іш и л и око моє ан і розлогі, яро-зелені, порізані б л а ­
к и т н и м и озерцями т а ги р ла м и п л а вн і.., ані ж овті, за ­
л и т і хвилею виноградників по п ід гір 'ю ш пиляст і го р и ...
(Коцюб). То заплет е коси, т о розпліт ає, т о ст річкам и
перев'є, т о вквіт чаєт ься... (Вовч.). П іш л и до волости,
а дорогою все щось один одному говорили: чи т о р а д и ­
л и сь .., чи ж а ліли ся... (Мирн.). У кожного з нас є дома
або друж ина, або д іт и , або м ат и, або наречена
(Гонч.). Й ом у не т о соромно, не т о ж алко (Коцюб.).
Я кесь-mo вже те весілля буде пиш не, т а людне, т а
багат е (Вовч.).
4) Я кщ о однорідні члени речення з ’єднані парними
сполучниками як ...т а к , не т а к ...я к , х о ч ...а л е (та),
не т іл ь к и ...а л е й (а ще й), не с т іл ь к и ...с к іл ь к и ,
н а с к іль ки ...н а с т іль к и , я к щ о не...то, то кома ста­
виться тільки перед другою частиною:

Відзначено великі ус п іх и к р а їн и я к у внут ріш ньом у

ж ит т і, т а к і на між народній арені (3 газ.). Н а цей
раз колект ив криворіж ців з честю пройшов пот ріб ний
ет ап не т а к підгот овки, я к ісп и т у на право з чист им и
р ук а м и брат ись до праці в новому ц еху... (Ле). Дуже
ц інни м и д ля дит ячої л іт ер а т у р и є т а к само х о ч і не
численні, а л е багат озм іст овні, позначені рукою справж ­
нього м айст ра, вірш і д ля діт ей М аксим а Рильського (Бич.).
Е в к а л іп т и відзначаю т ься не т іл ь к и своїми розм ірам и,
 183

ц ілю щ им и власт ивост ям и і цінною деревиною , а ще й

надзвичайною ш видкіст ю рост у (3 газ.). Доповідач не
с т іл ь к и зуп и н явся на д осягнут ом у, с к іл ь к и говорив
про п л я н робот и на м айбут нє.
5) Я кщ о частина однорідних членів з ’єднана сполуч­
никами, а частина стоїть без сполучників, кома ставиться
між усіма однорідними членами:
Сидит ь, з а д и х а в с я , з м а р н ів , І т р уси т ься, і
х н и ч е (Гліб.). Д и в л ю с я : т ак б уц ім сова Л ет ит ь л у г а м и ,
берегами, т а н е т р я м и , Та глиб оким и я р а м и , Та
ш ироким и ст епам и, Та б а й р а к а м и (Шевч ).
6) Якщ о після однорідних членів речення, з ’єднаних
сполучником і, ідуть слова т а ін ш і , то вони теж роз­
глядаю ться як однорідні й перед ними кома ставиться.
Слова і т. д . (і так далі), і т . п. (і тому подібне)
не вважаються однорідними членами, і кома перед ними
не ставиться, якщо навіть перед ними йдуть однорідні
члени з повторюваним сполучником і.
Пор.: Н а п а н а х и д у п р и й ш ли і Захарченко, і Левенко,
і Я щ ук, і ін ш і.
А л е : На ст олі він акурат но склав і п ід р у ч н и к и , і зо­
ш и т и , і альбоми і т . п.
7) Я кщ о однорідні члени речення з ’єднані сполучни­
ками і (й), т а ( = /) в пари, то кома ставиться тільки між
парами:
П ро ж ит т я прост ої л ю д и н и , її д у м к и і п о ч у т т я ,
п р а ц ю і в ід п о ч и н о к м ист ець еміє розповіст и схвильо­
вано і поет ично (3 газ.). Н а т р и б у н і преси давно за ­
й н я ли м ісц я предст авники у к р а їн с ь к о ї та ч у ж о зе м н о ї
п р еси , т е л е б а ч е н н я т а к ін о х р о н ік и (3 газ.).
8) Я кщ о сполучник і між однорідними членами ре­
чення повторюється двічі, то кома звичайно ставиться
перед другим і:
Х л о п ч и к ус м іх н у вс я і ли ч к о м , і очима (Мирн.). Н ам
з колиски угот ована і р а н н я роб от а, і р а н н я дорога...
(Стельм.).
Проте, якщо однорідні члени речення утворюють тісну
змістову єдність, то кома не ставиться:
І день і ніч і й д у т ь і їд у т ь лю д и ... (Гліб.). / чо­
л о в ік и й м о л о д и ц і носили л и ч а к и , обгорнувш и ноги
б іл и м и онучам и (Н.-Лев.).
184

К о м а не с т а в и т ь с я :
1) Якщо сполучник і (й), а б о , ч и , т а ( = і ) вжитий при
однорідних членах речення один раз:
З а роки п іс л я р е в о л ю ц ії незрівнянно виросла свідо­
міст ь р о б іт н и к ів, хліб оробів і т рудової інт елігенції
(З газ.). М и кола з Н имидорою склали два по лукіп ки
ж ита й вернулись в село (Н.-Лев.). Цей закут ок т ераси
вн и зу чогось пригадав мені величезну залю а б о ш ирочез­
н и й т еат р (Н.-Лев.). К а р т и н а б ул а надзвичайна, неначе
сон ч и казка (Д овж.). Колись то Л еб ідь, Рак т а Щ ука
п рист авит ь х у р у узялись (Гліб.).
2) Якщ о сполучники і (й ), т а ( = і) повторюються в
реченні не при однорідних членах:
У чні обкопали й під р іза ли дерева і декорат ивні кущ і
(З газ.). Н ад ш ироким Д н іп р о м у пром інні блакит ь і ви ­
сока і т и х а м огила (Сос.).
3) М іж двома однорідними членами речення (звичайно
з протилежним значенням), з ’єднаними повторюваними
двічі сполучниками і або н і, що утворюють один с у ц іл ь ­
ний вираз:
ні т уди ні сю ди, ні т ой ні цей, ні те ні се, ні той
ні ін ш и й , ні т ак ні ся к , ні т ам ні сям, ні с л у х у ні
д ух у, ні собі ні лю дям , ні риба ні м'ясо, ні світ ні зо р я ,
ні з того ні з сього, ні п у х у ні пера, ні к ін ц я ні к р а ю , ні
за що ні про щ о, ні ж ивий ні м е р т ви й , ні вдень ні вночі,
і вдень і вн о чі, ні дна ні покриш ки , ні взад ні вперед,
ні дат и ні вз я т и , ні б рат ні сест ра, ні бе ні ме, ні
т уди ні сюди, і т уди і сюди, і холод і голод, і см іх
і горе, і т а к і ні і т. п.
§91. КРАПКА З КОМОЮ МІЖ ОДНОРІДНИМИ
ЧЛЕНАМИ РЕЧЕННЯ
М іж поширеними однорідними членами речення, особ­
ливо якщо в їх ск ладі є свої розділові знаки, ставиться
кр апка з комою:
Сам на самоті ніколи не хот ів зост ават ися, а все
т уди рвет ься, де л ю д и ; хоч здалека ст ане, дивит ься, як
ходят ь... (Вовч.). Н е було ж на Ч ернігівщ ині, т а й за ­
раз нем а, ні прост орів, безгомінням своїм ст р а хіт л и ви х ;
н і г ір , наст роєних на уст р ем лін н я ввись; ані водоспа­
дів о дч а й д уш ни х, б езум ни х (Тич.).
 185

§92. ДВОКРАПКА (.) ПІСЛЯ

УЗАГАЛЬНЮЮЧОГО СЛОВА

П ісл я узагальнюючого слова перед однорідними чле­

нами речення ставиться двокрапка:
От і к л о п о т а л и с я чоловіки у т ому саду: пісок
во зи ли , східці по згір 'ю н а п р а вляли т а місточок через
рівчаки ла д и ли (Вовч.). Все зміш алось в одну мит ь і з л и ­
лось докупи: і зем ля, і море (Н.-Л ев.). З давніх-
давен лю дина діст авала від т варин різном аніт ні п р о д у к ­
ти х а р ч у в а н н я : м 'ясо , м олоко , я й ц я , мед тощо ( 3 підр.).
Примітки:
1. У діловій та науковій мові двокрапка перед однорідними чле
нами речення може ставитись і при відсутності спеціяльного узагал ь­
нюючого слова; у таких випадках те слово, до якого відносяться
однорідні члени речення, має на собі логічний наголос і вимовляється
з попереджувальною ін т он ац ією :
У скелеті передньої кінцівки розрізняю т ь: плечову к іст к у , кіст ки
передпліччя т а кіст ки кист і (3 п ід р .). У межах У країни звичайними
зм іям и є: неот руйний вуж т а от руйна гадю ка (3 п ід р .). Н а п а р о ­
плав, що пливе по р іч ц і, дію т ь: сила т яж іння, вииїтовхувальна сила
води, сила т яги Гвинтів, сила опору води (П ід р .).
Але: Д о п рост и х м еханізм ів належать важ іль,бльок, похила пло­
щ ина, клин, Ьвинт (3 п ід р .) — б е з харак терної інтонації.
2. П еред словами а саме, як от, наприклад, як наприклад ,
які стоять після узагальню ю чого слова, ставиться кома, а після
них — двокрапка:
Сільське господарст во зазн ає величезних вт рат від р ізн и х гр и ­
зун ів, як от: ховрахів, полівок т а інш их (3 п ід р .). Д о р^дц гороби­
них належать також досить великі пт ахи, а са * ворона>
к р у к , грак, галка та сорока (3 п ідр.).
З кількісним и числівниками не слід зміш уват и лічильні іменники,
у яких к ількісн і значення включені в предм ет ні значення, наприклад:
одиниця, двій ка, десяток, дю ж ина, сотня, половина, т рет ина і т .п .
(З підр ).
3 . Не можна зміш увати слів наприклад , а саме , як-от , що
виступають у ролі узагальню ю чих слів при однорідних членах речен­
ня, з тими ж словами, якими починаються відокремлені звороти.
П орівн. : У далекій т ропічній А ф ри ц і, в Ін д ії, Є ги п т і тощо
зимую т ь наш і переліт н і птахи, наприклад: ласт івки, ж айворонки,
ди кі гу с и , д и к і качки, ж уравлі та багат о інш их. Тут наприклад ви­
ступає як узагальню ю че слово при однорідних членах.
Але: Н аш і п ереліт н і пт ахи, наприклад ласт івки, ж айворон­
ки, д и к і гу с и , ди к і качки, ж уравлі т а багат о інш их, зим ую т ь у
да л ек ій т роп іч н ій А ф р и ц і, в Ін дії, Є гип т і тощо.
Т ут словом н ап риклад починається відокремлений зворот.
186

§93. ТИРЕ П Е РЕ Д УЗАГАЛЬНЮЮЧИМ СЛОВОМ

Якщо узагальнююче слово йде за однорідними члена-

ми, то перед ним ставиться тире:
Ж и т о , пш ениця й овес — есе разом поспіло й присохло
(Н.-Лев.). Б р я зк іт дрю ччя, к р и к и , ст о гін , прокльони,
благання про поміч, хр и п конаючих, дикі голоси сполоханих
п т а хів, лопот ання їх н іх к р и л — у с е т е зілляло ся в один
несказанний галас, в одяу хвилю д и ки х звуків (Коцю б.).
П р и м і т к а . П еред другим тире може стояти також кома, якщо
вона зумовлена іншими причинами:
/ неоднаковий моральний стан особового с к л а д у, і неоднаковий
рівень дисциплінованосггш, і навіт ь л іс и , я/а, обступаючи б а л к у, об-
межували для ворога мож ливість м аневру, — е с е врахував і перед­
бачив підполковник Самієв (Гонч.). К ома, яка стоїть перед тире, вка­
зує на кінець підрядного речення.

§94. ТИРЕ ПІСЛЯ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ

З ПОПЕРЕДНІМ УЗАГАЛЬНЮЮЧИМ СЛОВОМ

Якщо перед однорідними членами речення стоїть у за­

гальнююче слово, а після них речення продовжується,
то після однорідних членів ставиться тире:
Через нервову сист ем у риби сприйм аю т ь р із н і п о -
д р а зн е н н я : ню хові, зорові, звукові, течію води — й по
чут ли ви х нервах передають їх у мозок (3 підр.).
П р и м і т к и : 1. Якщо після однорідних членів речення з попе­
реднім узагальнюючим словом за правилами вимагається кома, то
тире після переліку звичайно опускається:
Н айцінніш им и промисловими рибам и є о с е т р о в і р и б и : осет ер,
б іл у г а , севрюга т а ст ерлядь, яких добувают ь у К аспійськом у, Чорному
т а Азовському морях (З підр.).

2. Якщо однорідні члени речення, які стоять після узагальню ­

ючого слова, носять характер побіж ного зауваж ення, а інтонаційно
підкреслю ється узагальнююче слово (причому після узагальню ю чого
слова відсутня характерна попередж увальна павза), тоді однорідні
члени виділяються тире з одного боку або з двох боків, залеж но від
місця в реченні:
Н а все осінь щ едра — на кавуни, і на дощ і, і на холодні роси. На
ці теми — про народ, його звичсіі й т р а д и ц ії, про кращ і й гір ш і риси
національного характ еру — він м іг говорит и безконечно (Гонч.).
С правді, вся творчість Довж енка — і проза, і д р а м а т у р гія , і к ін о ­
д р а м а т у р гія . і навіт ь публіцист ика — надзвичайно поет ичні (Смол.),
 187

§95. КОМА МІЖ ПОВТОРЮВАНИМИ СЛОВАМИ

М іж повторюваними словами, що сл у ж а т ь д ля вислов­

лення тривалої дії, великої кількости осіб, предметів,
явищ, а та к о ж великої міри як ости ,ставиться кома (Про
вживання дефіса в цих випадках див. §55, п. 2а):
Ж и л и , ж и л и т а й розлет ілись... (Гліб.). М ене
згадаєш , м илий друж е, і пож алкуєш дуже, дуж е... (Гліб.).
Д а в н о , давно пром чали роки грізні ... (Сос.). У Левка
чавун, ч а ву н , а не плечі (Стельм.).

§96. КОМА ПРИ ВСТАВНИХ СЛОВАХ І

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ

1) В ставні слова і словосполучення в реченні в ид і­

ляю ться комами. З а значенням вставні слова і словоспо­
лучення поділяю ться на такі групи:
а) Вставні слова, які в и с л о в л ю ю т ь оцінку вірогідности
повідомлюваного (упевненість або невпевненість). Н а ­
приклад: б езсум нівно, безперечно, без усякого су м н іву, в
усяком у р а зі, в усяком у ви п а д ку, видно, дійсно, дум аю ,
зви ча й но, здаєт ься, здавалося б, мож е, мож ливо, м а б ут ь,
очевидно, природно, яо q/mf справи, правда, припуст им о,
р озум ієт ься, сажо собою розум ієт ься, слід га д а т и , скоріш
усього, скаж імо, сподіваюсь та ін.; сюди ж належ ать
слова, які вказую ть на ступінь звичайности викладених
фактів: буває, бувало, т рапляєт ься, як звичайно, як зав­
жди, як водит ься та ін.
б) Вставні слова, які в и с л о в л ю ю ть почуття того, хто
говорить (радість, задоволення, співчуття, здивування,
обурення і т. п.), наприклад: я а щ аст я, я а жаль, на біду,
на нещ аст я, гріш н им ділом , дивна справа, чого доброго,
нічого гр іха т аїт и, як на б ід у та ін.
в) Вставні слова, які вказують на з в ’язок думок,
послідовність викладу, наприклад: поперш е, подруге і
гюд., з одного боку, з другого б о к у , отже, перш за все,
далі, нареш т і, вреш т і-реш т , між інш им , навпаки , проте,
о д на к, і/ ц ілом у, зокрем а, до речг, крім того, головним
188

чаном , на п р и кла д , до п р и к л а д у, виходит ь, повт орю ю ,

підкреслю ю і под. (Не на початку головного або п ід ряд ­
ного речення).
г) Вставні слова, які вказую ть на прийоми і способи
оформлення думок або на характер висловлення, наприк­
лад: взагалі, власне, грубо висловлюючись, з дозволу сказати,
інакш е каж учи, інш им и словам и, коротш е каж учи, корот ­
ш е, /срілі ж артів, м 'яко каж учи, лиж налш каж учи, мож ­
на сказат и, одним словом, попрост у каж учи, по правді
каж учи, признат ися, признаю сь, смішно сказат и, сказат и
по совіст і, т ак би м овит и, т очніш е, <*гсяо каж учи,
називаєт ься, як каж ут ь, я/сцо можна т ак висловит ись,
якщо говорит и правду та ін.
ґ ) Вставні слова, які вказую ть на джерело повідом­
лення, наприклад: говорят ь, каж уть, повідом ляю т ь, за
повідомленням ... , на д ум ку ... , за визначенням ... , за
відомостями ... , по-м оєм у, по-твоєму і т. д., люв, за моїми
р о зр а хунка м и , пам 'ят аю , чую, бачу, пам'ят аєт ься, чут но,
з точка зору ... , із свого б о ку та ін.
д) Вставні слова, звернені до співбесідника або до
читача з метою привернути його увагу, наприклад: бачиш,
р озум ієш , розум ієт е, зр о зум ій т е, у я в іт ь , знаєт е, вір и т е,
пам'ят аєт е, уявіт ь собі, послухайт е, погодьтесь, про­
бачт е м ені, дозвольте та ін.

П р и к л а д и : Одяі догадувались, ц о М аксим , видно,

в служ бі грошей заслуж ив, другі ка за ли , w{0 , м а б у т ь,
чи не в Т уреччині де пож ивився, — м ож е, уклав якого
багатого т а собі гроші забрав; а т рет і м овили, що за
ж інкою взяв (Мирн.). На радіст ь їм, у Я кимовому віт ­
р як у світилось (Коцюб.), / / а п р е ве л и к е диво, Зам ф ір
не пручався (Коцюб.). Певно, се країна світ ла Т а зло т и ­
стої б л а к и т і, Певно, т ут не ч ули зроду, Що бува него­
да в світ і! (JI. Укр.).
Зараз — злаж, //гал: би м о в и т и , ш кола переживає
переходовий період (Коп.). С правді , мож е, вперше за
цей р ік т ак часто, завмираючи, билося його серце (Риб.).
Інш им разом Х а єц ьк и й , безперечно, зваж ив би на М а-
ковейові просьби (Гонч.). К олиш н ій ш т ам пувальник М о ­
розов, н а п р и к л а д , оволодів спеціяльніст ю фрезеруваль­
ника (3 газ.).
 189

П р и м і т к и : 1. Не є вставними і, отж е, не виділяються комами

такі слова: н іб и , н іби т о, м овби, нем овби, «аче, неначе, все-т аки„
адж е, от , п р и н ай м н і, н авіт ь, лі/яс тил*, за т ради ц ією , г/ кінцевому
р а х у н к у , буквально, я/с би, м айж е, п р и т о м у , при цьом у, ж /ж /ш/л*,
до т о г о лс, п ри бл и зн о, я к р а з, як-н е-як і под.
2. Залеж но від контексту тг ж самі слова мож уть уживатися то
як вставні, то як невставні.

У цьому в іц і в уяві дит ини Навпаки, найменш і наші чи-

через малий ж иттєвий досвід і
через невм іння мислит и аналіт ич-
но легко відбуваєт ься зм іщ ення
реального у фантастичне і на-
впаки (Бич.).
Здається бат ькові, що с т о -
лшуш М иколу пост ійні манд-
рн (Коп ).
Немає діт ей вза га лі , а є
d/mw різн ого вік у (Бич.).
Т епер взагалі багат о наро-
д у м андрує (Гонч.;.
1 справді т яж ко, що й /са-
зат ьі (Г л іб.).
/ вш і/се ще нам агався роби-
ти ви гляд, що справу безпереч -
но полагодит ь (Панч).
Од далекого світ ла внизу зда -
валось ще темніше (К оцю б.).
т ачі не сприйм ут ь н і абиякої
при близної рим и, н і надуманого
порівн я н н я, я / зат ерт ого штам-
пованого епіт ет а (Бич.).
#*/, біж и! Здаєт ься , твш
т рамвай підійш ов (К оп.).
В зага лі , жеш здаєт ься, Сг-
меночки, що ... люди ... стали
начебто ще згурт ованіш им и ...
(Гонч.).
Справді , хіба ж це не
та/с? (Гонч.).
Безперечно, найвищим ви ­
дож м ист ецт ва, найгеніяльніш им
є народне мистецтво (Рил.).
В ерш ники, здавалось , зрос-
лмся з п ідібрани м и грудаст им и
кіньми (Стельм.).

Слово нареш т і є вставним, якщо воно вказує на зв ’язок з по­

переднім. При цьому можна поставити слова «і ще», «крім того». Якщо
ж це слово має значення «після всього», «під кінець», тоді воно ви­
ступає в ролі прислівника, а не вставного слова і тому комою не
відокремлюється.
П ор.: Нарешті ти зр озум ів, Гайдаю (К орн.). Слово нарешті
тут має значення «під кінець».
Але: £ / « дякував за честь, запевняв у своєму пат ріот изм ові,
розводився над браком інт еліЬенції україн ської і , врешті, обіцяв,
умовившись щодо своєї ролі з гром адянам и, виїхат и завт ра в місто
Л уц ьке раніш нім потягом (К оцю б.). Слово врешті тут має значен­
ня «крім того».
Слово в зага лі відокремлюється тільки тоді, коли воно має зн а ­
чення «взагалі кажучи». Якщо ж воно має значення «в цілому», тоді
виступає в ролі прислівника й не відокремлюється.
П ор. Я вза га л і погодж уюсь на цю п роп ози цію , але хочу ут оч­
нит и деякі дет алі. Взагалі має значення «в цілому».
Але: Я, взагалі, довго думав над цим пит анням, але виріш ит и
його остаточно не зм іг. В загалі має значення «взагалі кажучи»,
3. Вставні слова, які стоять на початку або в кінці відокремле­
ного звороту, комою від нього не відділяю ться, а виділяються комами
разом з усім зворотом у цілому.
190

П о р .: Удень, очевидно о третій годині , відбудет ься н арад а .

Але: У ден ь, о т рет ій го д и н і, очевидно , відбудет ься нарада.
Х лопець, безперечно побоюючись обвалу , повернеться назад.
Ллє: Х лопець, побоюючись обвалу, безперечно , повернеться н азад .
4. У деяких випадках вставне слово не відокремлюється комою
від того слова, до якого воно стосується, щоб не порушити зм істу
висловлення:
Обидві ці поеми, мабуть помилково, адресовані читачам мо­
лодшого в ік у (Бич.).
П ор.: М ам а стогне пот ихеньку, а т а т о сердит і, мабуть каю ­
ться (К оп.).
Маліа стогне пот ихеньку, а т а т о сердиті , м абут ь , каються.
5. Вставні слова, які стоять у середині відокремленого звороту,
комами виділяються:
Я а дереві, поваленому, очевидно, бурею , лш з,могли непогано в ід ­
почити. П олк, сподіваючись, безперечно, на допом огу, уперт о про­
довж ував борот ьбу.
6. Вставне слово, яке стоїть на -початку вставного речення чи
словосполучення (в дуж ках або між тире), комою відокремлюється:
Почув він ( мабуть , од Сороки), що Соловейка хвалить всяк
(Гліб.). П ракт икуєт ься вивіз вуликів на поля в період цвіт іння ме­
доносних рослин (наприклад, гречки) (3 п і д р .) ./ / / переклади писані
в різн и х м анерах,— наприклад, М и рний пробував передат и «Слово»
розм іром і стилем старовинних д у м ,— і являють вони неабиякий
інтерес для в с іх , хто цікавиться розвитком нашої мови, нашої літ е-
р а т ур и , нашої культ ури (Рил.).
7. Якщо вставне слово стоїть після переліку однорідних членів
речення і передує узагальнюючому слову, то перед вставним словом
ставиться тільки тире (без коми), а після нього — кома:
Т ут будут ь верстати, точні елект ровим ірю вальні прилади,
інструмент и — словом, усе необхідне для оволодіння різни м и ц іка­
вими спеціяльностями (3 газ.).
2) П ісля попереднього сполучника вставне слово відо­
кремлюється комою:
М арко охоче пішов на цю нову друж бу, бо, зр е ш т о ю f
він потребував з кимсь поділит ися своїми дум кам и
(Мик.). Якось однієї ночі в наш ій х а т і, що, я к відомо ,
вже вросла по вікна в зем лю , сталось дві події (Д овж.).
Р адіст ь, т а /са велика і чист а , яког, м о ж л и во , ніколи
не може ви к ли к а т и в лю дині її вузько-особисте щ аст я,
охопила в цей момент бійців (Гонч.).
П р и м і т к и : 1. Якщо вставному слову передує приєднувальний
сполучник, який стоїть на початку речення (після крапки), то, як
правило, кома між сполучником і вставним словом не ставиться:
І справді , опт имізм — невід'єм на риса т рудового н а р о д у ... (Р ил.).
А може, й ви, громадяночко, могли б нам дещо пояснит и, поки
прийде ваш дід? (Д он ч.).
2. Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, кома між ними
може ставитися й не ставитися (якщо цей сполучник відноситься саме
до вставного слова).
 191

Пор: Барви ст і ліси на схилах обабіч дороги не т ільки не гасли

п ід скісн и м пром інням вечірнього сонця, а , навпаки , розж еврювалися
ще яскравіш е, ніж удень (Гонч.).
А л е : З а во д одерж ав додаткове замовлення на виготовлення де-
т а л ів % а крім того , й на складне уст ат кування (3 га з.). Р о зд р іб ­
нення речовин збільш ує їх поверхню, а підвищ ення т ем перат ури п ри ­
муш ує молекули швидше рухат ись, а отже , і частіше стикатись
(З п ідр.).
3) Д в а вставні слова відокремлюються одне від одного
комою:
О т ж е , п р о т е , ж ивут ь т ам лю ди, що їх , мабут ь,
воєнне ремесло або що в давні часи т уди загн ало... (Март.).
П равда, мож е, я сам т аки в цьому й ви н ен ... (Гонч.).

§97. Т И Р Е П Р И В С Т А В Н И Х С Л О В А Х І
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ
1) При пропуску слова в повторюваному вставному
словосполученні замість коми для виділення його може
ставитися тире:
Н а З а к а р п а т т і відбувалися свої особливі процеси
т ра нсф о р м ації давньоукраїнської л іт е р а т у р н о ї мови під
впливом, з одного б о к у , м ісцевих говірок, а з другого
б о к у — сучасної літ ерат урної мови (ж. «Українська мова
в школі»).
2) Перед вставним словом як додатковий знак після
коми ставиться ще й тире, якщо вставне слово стоїть у
середині речення і може за змістом відноситись або до
попередньої, або до наступної частини:
Т а й н а дрож проним ає народи ,— м а б ут ь, благодат ­
на я х в и л я надходит ь (Фр.). Ф ранкові — «кам еняреві», за
власним ви значенням , — зви ч а й н о , не легко б уло писат и
вірш і у незви ч ни х для укр а їнсько ї тогочасної мови фор­
м а х (Рил.).

§98. К О М А П Р И В С Т А В Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х

В ид іл яю ться ком ам и :
1) Н евеликі за розміром вставні речення різних типів:
Н а п р и к р і явищ а н а т у р а л із м у в наш ому ж ивописі
вказував недавно в одній розмові мистець М . Д ер егус, і
вказував, зд а є т ь с я м ені, вірно (Р и л.). Високий чоловік,
його з в а л и Борис П ет рович К о р о т к о , виріш ив не
192

ш т овхат ися і сів на свій чемодан, чекаю чи, доки про­

йдут ь лю ди (Соб.).
2) Вставні речення, які приєднуються за допомогою
сполучників і сполучних слів:
/ золот ої й дорогої М е н і, щ об з н а л и ви, не жаль
М оєї долі молодої (Шевч.). Семен дуже лю бив свою нень­
к у — ст а р у Н а у м и х у , я к її п р о з и в а л и на селі (Коцюб.).

§99. Д У Ж К И ( ) П Р И В С Т А В Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х
Д уж кам и в и д іл я ю ть с я :
1) Вставні речення, які доповнюють, уточнюють зміст
основного речення і при цьому різко випадають з його
синтаксичної структури:
Всього лиш т ом у півгодини (невже півгодини п р о -
йш ло?) цієї легкої м аш ини на світі іщ е не було (Бич.).
2) Вставні слова й речення, які хоч і з в ’язані з ре­
ченням, в якому висловлюється основна думка, проте
становлять собою принагідні авторські зауваж ення:
Н ам відомо ifі про це говорив О лексій М а к ­
симович), що ф олкльорний елемент відіграв колосальну
ролю у ф ормуванні творчого світ огляду поета.
3) Короткі авторські зауваж ення, уведені автором для
пояснення якого-небудь слова:
Член «Г а р т у » (перш ої сп ілк и п р о л е т а р с ь к и х
письм енників), один із основополож ників А Р М У (А со­
ц іа ц ія р е в о л ю ц ій н и х м ит ц ів У к ра їни ) -О л е к с а н д е р
Довженко ст ає гарячим і д іяльним учасником к ул ь т ур и
(Баж.).
4) Питальні й окличні знаки, а також питальні й
окличні вставні слова, що висловлюють ставлення автора
до висловленого:
Це дивовиж не твердж ення цілковит о пояснюється т им
основним непорозум інням С т руве, ніби т еорія реалізації
«цілком вичерпуєт ься» (? ? !) тією банальніст ю (Газ.).
П р и м і т к и : 1. Р озділові знаки, які стоять на місці розриву
основного речення вставним, виносяться за д р угу дуж ку:
А з тої б у р і п олум 'я, над котрим круж ляє, каркаю чи, ворон
(„і я к він собі к р и л не обсмалить?” — дум ає Тихович),
з того пекла вогняного, виразно доліт ає до його вуха М аріорин ле­
мент ... (К оц ю б.).
Скаж у я, люди д о б р і, й вам Не плюй в колодязь: пригодит ься
(Д о казки п р ика зка годиться Води напит ься (Г ліб.).
Хоч І панам ):
 193

§100. Т И Р Е П Р И В С Т А В Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х
Вставні речення або словосполучення, що стоять у
середині речення й мають характер додаткового повідом­
лення, можуть бути виділені з обох боків тире, якщо
немає потреби д уж е різко виключати вставне речення з
основного:
Іде К а т ер и на У ли ча ка х — л и х о т я ж к е / — І в одній
сви т и н і (Шевч.). Н а обмеж еність тогочасного т е а т р а ль­
ного р еп е р т уа р у, на його бідніст ь — і саме в п о р я д к у
с п івч у т т я до в е л и к о ї З а н ь к о в е ц ь к о ї — скарж илася
во д н о м у із своїх ли ст ів Л еся У к р а їн к а ... (Рил.).
П р и м і т к а . Вставне речення виділяється комами з тире, якщо
на місці розриву речення вставним повинна стояти кома:
Н авпаки,— і м и про це говоримо й будемо говорити,—
літ ерат ура й народна поезія — р ід н і сест ри, що взаємно збагачую т ь-
с я , що ж ивуть і ж ит имуть у добрій творчій злагоді (Р ил.).

§101. КОМ А П Р И З В Е Р Т А Н Н І
Звертання найчастіше виділяються в реченні комами:
1) Кома ставиться після звертання, переданого одним
словом або цілим словосполученням, якщо воно стоїть на
початку речення й особливо не вид іляється інтонаційно:
Д у ш е м о я у б о г а я , Чого марне плачеш? (ІІІевч.).
Чіпко, Чіпко, чи я ж дала т акого від т ебе, чи споді­
валася? (Мирн.).
2) Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед
ним ставиться кома, а після нього — той знак, який ви­
м агається інтонацією речення в цілому:
Л ет и ж, м о я дум о, м о я л ю т а м у к о (Шевч.).
Н а світ і за все на й м и ліш е лиш ю ніст ь, о д р у з і м о ї!
(Сос.).
3) Якщо звертання стоїть у середині речення, то перед
ним і після нього ставиться кома:
Баж ав би я, м ій р ід н и й краю , Щоб т и на волю
здобувавсь... (Граб.). П ош лем о, сину, восени ст аростів
до В а р ки (Н .-Л ев.).
§102. З Н А К О К Л И К У П Р И ЗВЕРТАННІ
Якщо звертання, яке стоїть на початку речення, ви­
мовляється з особливою силою, то після нього ставиться
знак оклику, а наступне слово починається з великої
л ітери :
194

У ч и т е л ю м ій ! Я к ми тебе любили, як слухали тебе

в полоні юних м рій/
З ел ен а зе м л е , що м ене
З рост и л а й р о зу м у навчила!
З а цвіт, за плід, за все земне
Тобі спасибі, мати мила! (Рил.).
Примітка. Так само виділяється окличне речення номінатив­
ного типу:

О вечори на У к р а їн и О сльози щастя на зорі! (С ос.).

Якщо звертання-речення вимовлене з питальною

інтонацією, після нього ставиться знак питання:
— Ч іп к о ? — знову обізвався Л уш ня (Мирн.).
Зр ід ка в ролі звертання можуть виступати займенники
т и , ви , коли вони виразно виділяю ться інтонаційно. У
такому випадку при них с т а в л я т ь с я розділові знаки за
загальними правилами:
— Гей, т и ! — гукнув голова.— ВідчиниІ (Мирн.).
У складі поширеного звертання займенники т и, ви
ніякими розділовими знаками не вид іл яю ть ся:
Слово, м о я т и є д и н а я з б р о є , Ми не повинні за ги ­
нуть обоєї (J1. Укр.).
Повторювані та однорідні звертання мож уть р о зд іл я ­
тися між собою комою або знаком о кли ку:
Раптом він чує над собою: О с т а п е ! О с т а п е ! це ти?
ж ивий? (Коцюб.). — Б а т ь к у , б а т ь к у , не говори того! —
ридав М аксим (Фр.).

§103. Р О З Д І Л О В І З Н А К И П Р И В И Г У К А Х ТА
О К Л И Ч Н И Х СЛОВАХ

При вигуках с т а в л я т ь с я такі розділові знаки:

1) Якщо вигук стоїть на початку речення й вим овля­
ється без особливої сили, після нього стави ться кома:
А н у , руш ай/ (Мирн.). Е х , сорочко, моя сорочко1 Я сам
тебе скоро виперу, у Д ун а ї тебе сполощу!.. (Гонч ).
Г е т ь , привиде війни! (Рил.). О , як люблю я р ід н у зем ­
лю ... (П. В.).
 195

П р и м і т к и : 1. Кома не ставиться після часток, однозвучних

з вигуками ну, ох, ой:
Ну що б, здавал ося, слова... Слова т а голос — більш нічого (Ш евч.).
О х і чудний т и , Д а ви де... (Стелвм.). О й одна я, о д н а , як билиночка
в полі ( Шевч )
2. О , о й , що стоять перед звертанням і тісно з ним зв ’язані
інтонаційно, виступають у ролі часток і не відокремлюються від
нього ніяким розділовим знаком:
О й Іван е, Іване Золот аренку! Що ти зробив, мій друж е! (Вовч.).
О світ е зелений, для тебе у мене б а га т о , багат о пісень (Сос.).
О лю де мій б ід н и й , моя ти роди но, Брат и мої вб о гі, закут і в
кай д ан и ! (Л . У к р.).
3. Не відокремлюються розділовими знаками вигуки на початку
речення, що стоять перед особовим займенником, після якого йде
зв ер т ан н я :
Е й т и, Іван е, Г рицю , Семене, а н у , «а панщ ину, бо б уд ут ь буки
в робот і! (Ф р.). Г е й т и, поле колоскове, молодіст ь моя! (Сос.). А х
ви, даль дон ец ька, солов'їні ночі, я згадав сьогодні про свою весну
(Сос.). О й т и , Байдо т а славнесенький! Б удь мені лицар та вірн е­
сенький... (Н . тв.).

2) Якщо вигук стоїть у середині речення, він виді­

л яє тьс я комами з обох боків:
Б ачив Х о т а к и х , о х , б ачив... (Коцюб.). Я тоді тебе,
Д м и т р е Ів а н о ви ч у , підт рим ав, о , ще й як підт рим ав.
(Збан.).
3) Якщо вигук стоїть на початку речення й вимовля­
ється з окличною інтонацією, після нього стави ться зн ак
оклику:
Г а ! Чи не б а ч и ш , що б ід н ій худ обин і від посторонка
геть п о п ух л и ноги? (Фр.)* А ! П р и віт , друж е! (Корн.).
4) Якщо вигук (або окличне слово), що стоїть у сере-
дині речення, вим о вл яється з великим підсиленням, після
нього стави ться знак окли ку, а д альш е слово пишеться
з малої літери. О кличне слово в таких випадках може
та к о ж виділяти ся за допомогою тире:
Т и хо ви ч кидає ост анні ко р ін ц і, підводит ь голову,
дивит ься на небо і — о , Б ож е! — на небі бачит ь він
ц іл у к у п у т ем них к о р ін ц ів, що розсипаю т ься, к р ут я т ь с я ,
м и гт ят ь у нього перед о чим а , прийм аю чи р ізн і ф о р м и ...
(Коцюб.). Я к и м нест р и м н и м б уло баж ання поб уват и
й собі на т и х х в и л я х посеред річки т а х в и л ь к а х , скочит и
на ноги й к и н у т и с я з берега в Д есн у і — гей! — з розм аху
р о зб и т и на воді т е ряб от іння від сонця... (Тич ).
196

§104. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И І І Р И П И Т А Л Ь Н И Х С Л О В А Х
Питальні слова що, а що, що ж та слова що ж,
я к же, які виражаю ть згоду, підтвердження, відокрем­
люються комами, якщо вони безпосередньо пов’язані з тим
реченням, яке йде за ними:
- Щ о , якби мене взят и т а ... повернут и до дяди­
ни? (Мирн.). — А що, як т а м , душ ко, у тебе: чи все го­
тово? (Тоб.). — Що ж, сьогодні мирно працюєте? (Корн.).
—Я к ж е , я ходж у завжди на ваші лек ц ії (Корн.).

§105. Р О З Д І Л О В І З Н А К И П Р И С Т В Е Р Д Ж У В А Л Ь Н И Х
ТА З А П Е Р Е Ч Н И Х С Л О В А Х
П ісл я стверджувальних слів т а к , е г е , г а р а з д , а в ­
ж е ж та після заперечення н і ста вл я тьс я такі розділові
знаки:
1) Якщо стверджувальні й заперечні слова в и м о вл я­
ються без підсилення, після них стави ться кома:
Т а к , я буду крізь сльози см іят и сь, Серед ли ха співат и
пісні (Л. У к р .) .— Е г е ж , учит ися! — зраділо на голос щ и ­
рий відповів (Воскр.). Н і , я забут ь тебе не міг (Сос.).
П р и м і т к а . Якщо вказані слова стоять у середині речення,
вони виділяються комами з обох боків:
Я зн аю , так, се хворії п ри м ари , — Не час м ені вм ират и, не пора
(Л . Укр.). Ви собі і не уявляєт е, ні, ви навіт ь уявит и не змож ет е,
що таке т р у щоби (М ак.).
2) Якщо ствердж увальні й заперечні слова вимовля­
ються з окличною інтонацією, після них ставиться знак
оклику:
Т а к ! У справедливих арм ій доля завжди прекрасна
(Гонч.). Н і! Ж и т и , л ю б и т и , сп ів а т и , горіт ь — до ост ан­
нього дня (Рил.).
3) Якщо ств ердж увальн і й заперечні слова вимовля­
ються з питальною інтонацією, після них ставиться знак
питання:
Т и не скараєш їх? .. Н і? .. (Мирн.). С лухайт е, а ви ж
будет е з нею балакат и? Е г е ? розпит уват и ж її будете?
Е г е ж ? (Смол.).
П р и м і т к и : 1. Частки, які стоять перед стверджувальними
і заперечними словами, комою не відокремлюються:
Спасибі люди зм и лосерди лись... Так ніІ / те їм оддай... а сам
з голоду п р о п а д и ... (М ирн.).
 197

2. С твердж увальну частку т а к сл ід відрізняти від однозвучного

прислівника т а к та підсилю вальної частки т а к , після яких р о зд і­
лові знаки не ставляться. П ор.:
Т а к , це співаю т ь, але де і хт о? (Коцюб.)- Т а к молодо, радісно
й д звін к о ... Д ивлю ся у даль степову (С ос.). Т а к вічна ж слава геніям
н а у к и , що м и р у іменем і т ворят ь, / ж ивут ь! (Сос.).

§106. КОМ А П Р И В І Д О К Р Е М Л Е Н И Х
У ЗГО ДЖ ЕН И Х ОЗНАЧЕННЯХ
У згоджені означення бувають відокремленими і виді­
л яю ть ся комами в таких випадках:
1) Якщо прикметник або дієприкметник з поясню валь­
ними словами стоїть після означуваного іменника:
В о ч а х , ще м о к р и х від с л із , малю єт ься ж ах...
(Коцюб.). Н а доброму ш мат кові виноградника, о г о л е н о м у
від з р у б а н и х кущ ів, ст ирчали невисокі п н і, п о р у б а ­
ні т а по р а н ен і н е м и л о с ер д н о ю сокирою (Коцюб.).
2) Якщо дієприкметники або прикметники без поясню ­
вальних слів стоять після іменника, перед яким уж е є
означення:
Н ад густ им и зеленим и масами дерев подекуди виска­
кували вгору ви со кі т ополі, р ів н і т а т о н кі, як воскові
свічки (Н.-Лев.). П р и й ш ла ст аресенька б а б у с я , аж
б іл а (Вовч.). Ось перед ним н е в е л и ч к а х а т к а , чиста,
я с н а (Мирн.). К р у гл і лисогори , мов велет енські ш а т р а ,
П р и м і т к и : 1. П роте, якщо означення перед іменником вира­
ж ене займенником, то наступні означення мож уть не відокремлю ватися:
У вухах його ще вчувався ї ї голос с в іж и й , т о н к и й , ї ї сміх м о ­
л о д и й т а д з в і н к и й ; перед очим а, як т а п р и ч уд а , м анячила ї ї по­
ст ат ь м е т к а , ж в а в а ; йому усм іхалося ї ї личко б і л о - р у м ' я н е ,
з ясними очим а, з чорними бровам и (М ирн.).
2. Якщо перед іменником немає означення, то непош ирені о зн а ­
чення, що стоять після нього, мож уть відокремлюватися або не в ід о ­
кремлюватися залеж но від баж ання автора:
а) У дверях теж була ш ибка, з а м а з а н а , з а я л о ж е н а (М ирн.).
П еред вами пост ає К и їв, т р у д о в и й , в е с е л и й , т и с я ч о л і т н і й і
вічно м о л о д и й ! (Гонч.). Зац віла весна, м о л о д а , я с н а . .. (М ал.).
б) Ото випали сніги б і л і т а г л и б о к і (М ик.). З -за прядки м ат и
гл я н ул а с т а р е н ь к а й т и х а (Гол.). Н а вк р уги , мов дн іп рові к р у т і
б ер еги , ст іни ж ител ч е р в о н і і с і р і (П. В .).
3) Якщо дієприкметниковий або прикметниковий зв о ­
рот стоїть перед означуваним іменником і має ще додат­
кове обставинне значення (можна додати слова б у д у ч и ,
б увш и ):
198

Високи й, м іц н и й , неначе грот -м ачт а, погано п о ­

го л ен и й , Ж ан щ упав грубою палкою поміст і ледве
згинав к о л ін а , за ст и гли й і негнучкий у своїй сліпот і
(Коцюб.) Е с к о р т о ва н і ю рбою о б ш а р п а н о ї м а л е ч і,
Брянський і Черниш неквапом підійм алися вузенькою к р и ­
вою вуличкою вгору... (Гонч.).
П р и м і т к а . Дієприкметниковий або прикметниковий зворот,
який стоїть перед іменником і має тільки означальне значення, комою
не відокремлю ється:
Б и т и й н е р а з ворог відст упав на за х ід (Цюпа). З іг н у т і, т ь м я ­
н о о к р е с л е н і пост ат і почали метушливо виносит и з оселі ост ан ні
пож ит ки і збіж ж я (Стельм.). З м а л ь о в а н а с л о в а м и карт ина р а н к у
в лісі викликає в читача б а д ь о р и й , радісний н а с т р ій #
4) Якщо прикметники й дієприкметники (з поясню­
вальними словами або без них) є означеннями до особо­
вих займенників, незалежно від того, чи вони стоять після
займенника, чи перед ним:
Вже смерть за п леч и м а , А в ін , сліпи й , сивоусий,
Про колиш нє плаче! (Шевч.). Н а р одж ена д л я пісень,
вона проплакала все ж ит т я, проводжаючи [дітей] назавж ди
(Д овж .). Т р е м т я ч и й , б л ід и й , він привіт ався до докто­
р а , попрохав його сіст и (Коцюб.).
5) Якщо означення (поширене або непоширене) відір­
ване від означуваного іншими словами, особливо присуд­
ком, незалежно від того, чи воно стоїть у реченні після
означуваного слова, чи перед ним:
Прож ив той в ік , мов поле перейш ов, квіт част еє,
веселе т а з е л е н е (Гліб.). З а р а з від дороги, з а г о р о ­
дж ений о ч е р ет я н и м т и н о м , починався Зам ф ірів
виноградник (Коцюб.). Бдж ола свій мед збирає по квіт ­
ках і ж одної, прем удра , не м инає (Коч.).
6) Якщо означення відноситься до іменника, який у
даному реченні відсутній:
Не рано вст ане: Н авіки , п р а ве д н и й , заснув (Шевч.).
От т ак ходят ь, бідні, ходят ь і н іяк т анцю ват и не
ро зій д ут ься. І що воно за мода піш ла? (Корн.).
П р и м і т к и : 1. Одиничне означення, крім розглянутих випад­
ків, може ще відокремлюватись:
а) Якщо означення має обставинний відтінок:
В д о в о л е н и й , б р и га д и р дає команду: « //а у к л а д к у /» (3 газ.).
Роман зупинив найближ чого піхот инц я, і той ст ав, о т е т е р і л и й
(Гонч.). Л ід а , в р а ж е н а , помалу відст упає від нього (К орн .).
б) Якщо означення має уточнююче значення:
 199

К ров бат ьківська, с і ч о в а , ще зм алку обізвалася в жилах малої

ди т ини (Мирн.).
Я блуко лежить переді мною —
С віт ле, а ж п р о з о р е , жов янт ар (Р и л .).
в) Якщо означення несе на собі значне зм істове навантаження:
У руках у мене вила-т рійчат а, з а л і з н і (Виш .). К ислиця висока
б у л а , розлож иста. Фашисти, к л я т і , зр уб а л и її (В иш .).
2. Дієприкметниковий зворот, який стоїть після прикметника і
є по віднош енню до нього однорідним, відокремлю ється від остан­
нього комою. П ісля звороту кома не ставиться:
Д о сіней була п ри пн ут а повітка з ш и роки м и , п л е т е н и м и з
л о з и ворітьми (Н .-Л ев .).
Якщо ж дієприкметниковий зворот розум іється як уточнення
значення попереднього прикметника, тоді він виділяється комами з
обох боків (див. § 113).
Х аєц ьки й , улещ ений такою похвалою, гля н ув на свої ш к а р у б к і,
в к р и т і м о з о л я м и , долоні (Гонч.).
З Два дієприкметникові звороти, з ’єднані сполучником /, комою
один від одного не відокремлю ю ться:
Н а го р о д і цвіли соняш ники, цвіла молода карт оп ля, д о б р е п р о ­
п о л о т а і о б г о р н е н а в ж е д в і ч і (Ш иян).
4. Д екілька відокремлених означень, частіше в кінці речення,
мож уть відокремлю ватися за допомогою тире:
Т еп ер інша доля — х о л о д н а і х м у р а — заст упила м ат ір (Мирн.).
І ще р а з схиляєт ься Х о перед силою — в и щ о ю й с и л ь н іш о ю
в і д с и л и с т р а х у (К оцю б.).
Не відокремлюються:
1) Означення при іменнику чи займеннику, якщо вони
за змістом в ідн осяться не стільки до підмета, скільки
до присудка:
Х іб а н іхт о не кохає тебе м о л о д о г о ? (Гліб.). Х а т а
ст ояла на горі ч и ст а , б іл а , весела, з б л и с к у ч и м и
в ік н а м и (Н .-Л ев.). Ось він ст оїт ь п р о с т о во л о с и й
на го р б і, у чорнім п а ль т і, з паличкою в р у ц і... (Гонч.).
2) Означення при особових займенниках в окличних
реченнях ти пу: 0 я нещ асний! Ох т и нерозваж ливий!
3) Д ієп рикм етн и ки та прикметники з пояснювальними
словами, а т ак о ж д екілька дієприкметників чи прикмет­
ників без пояснювальних слів, які стоять після неосо-
бового займенника, узгодженого з ними. У цьому випадку
сам займенник р озгл яд ає тьс я як означення до прикмет­
ника чи дієприкметника, який у даному випадку набуває
значення іменника:
Все з р у ш е н е , п о р у й н о в а н е , р о з л ю б л е н е в т ой
час, коли до нього т оркались ч уж и н ц і, — т епер мовби
одразу ст ало знов на своє місце (Гонч.). В ін ст ояв б іл я
200

ст ола і т р и м а в у р у к а х щось б л и с к у ч е , к о р и ч н е ве ,
п р е к р а сн е (Соб.).
4) Дієприкметникові звороти, що стоять після означаль­
них, вказівних і присвійних займенників:
Усі в и г о т о в л е н і ю н и м и у м і л ь ц я м и речі вра­
жають своєю декорат ивніст ю . Ці п о д а р о в а н і м е н і
кни ги я бережу як згадку про д рузів. Н езнайом ий про-
ст яг свої н а т р у д ж е н і ва ж к ою п р а ц е ю р уки .
Примітка. П ро мож ливість відокремлення в цих випадках
див. § 113.

§107. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И П Р И В І Д О К Р Е М Л Е Н И Х
Н ЕУ ЗГО Д Ж ЕН И Х ОЗНАЧЕННЯХ
1) Неузгоджені означення, передані непрямими відмін­
ками іменників з прийменниками, відокремлюються комами
для підкреслення їх змістової ролі в реченні:
Ледве-ледве пізнає Х о в ньом у того ю нака, з п о вн и м
р у м 'я н и м о б л и ч ч я м , що рвався до слова пам 'ят ного
вечора (Коцюб.). А вт о м а т н и ки , н а в е л ь о м а ш и н а х , на
м о т о ц и к л а х , неслися вперед при сам ій зем лі (Гонч.).
Н а Л ю б у , з її ін т е л іг е н т н и м о б л и ч ч я м , в ід м ін ­
н и м о д я го м , г р о м а д с ь к и м п о л о ж е н н я м , д ивилася
М а р ія з великим упередж енням (Бабл.).
2) Неузгоджені означення, передані неозначеною фор­
мою дієслова, відокремлюються тире в тому випадку,
коли перед ними можна поставити словосполучення а
саме (означення при цьому спеціяльно виділяється інто­
наційно):
Н а наш у долю випало велике щ аст я — своїм и р у ­
к а м и з в о д и т и с в іт л у б уд о ву д о б р о б у т у (3 газ.).
Д авно в мене дум ка з 1явилася — ст ат и докт ором
(З газ.). А р т и л ер и с т и діст али наказ безпосередньо від
генерала — не ш к о д у в а т и н а б о їв (Гонч.).
При відсутності характерної павзи означення не виді­
ляється:
Р о б іт ни ки промисловост и б уд івель н и х м ат еріялів взя ­
л и на себе зобов'язання передчасно виконат и р ічн ий п лян
виробницт ва найваж ливіш их видів б удівельних м а т ер ія­
л ів (3 газ.).О лександер П архоменко одержав наказ поспі­
ш ит и з дивізією до Перекопа і перет ят и ш л я х ар'єр-
Ьардам ворога (Панч).
 201

§108. КОМА П Р И В ІД О К Р Е М Л Е Н И Х П Р И К Л А Д К А Х
П рикладки бувають відокремленими й відділяю ться
комами в таких випадках:
1) Поширена прикладка (з пояснювальними словами),
яка стоїть після іменника, до якого відноситься:
П рощ ай, зем ле, н е п р и я з н и й к р а ю ! (Шевч.). Д и в л я ­
чись на лю дей, усміхавсь і м ій б ат ько, в е л и к и й д о б р и й
ч о л о в ік (Довж.).
П р и м і т к а. К ілька однорідних прикладок після пояснюваного
іменника також виділяю ться комами:
Я к р а з одчинилися д в е р і, і сліпий Ж а н , б р а т ж ін ч и н , а д м і р а л у
в і д с т а в ц і , ввійшов п ід р у к у з своїм «міноносцем», як він кликав ла­
кея (К оцю б.). С кинення царя і самодержавства м и , в ч и т е л і ,
л я н с ь к і с и н и , ч и н о в н и к и д е в ’я т о ї к л я с и , зуст ріли з величез­
ною , ст ихійною радіст ю (Д ов ж .).
2) Поширена прикладка, що стоїть перед пояснюва­
ним іменником, якщо вона має обставинний відтінок:
Сам водій а вт о п о їз д а , Василь Петрович добре
р о зум ів, означає рейс у т а ку м ін ли ву погоду (3 газ.).
Ще зовсім недавно в ід с т а л а в е к о н о м іч н о м у і
к у л ь т у р н о м у в ід н о ш е н н я х к о л о н і я ц а р и з м у ,
У країна розвинулась культ урно й економічно та л и ш и ­
л а с я , хоч і в інгиій ф орм і, колонією М оскви ( 3 газ.).
П р и м і т к и : 1. У цьому випадку прикладка від означуваного
слова мож е відокремлюватись також за допомогою тире:
С и н с а д і в н и к а І з с е л а Л и п к и н а Ж и т о м и р щ и н і — Микола
Шпак усе корот ке своє ж ит т я зберігав кровний зв'язок із землею,
з природою (3 газ.).
2. Якщо прикладка, яка стоїть перед означуваним іменником,
має тільки означальне значення, то вона комами не виділяється:
С т а р ш и н а м і н о м е т н о ї р о т и Вася Багіров б ув з тих лю дей,
що для них війна давно вже стала звичною справою (Гонч.).

3) П рикладки, які відносяться до особових займен­

ників (виділяються комами незалежно від положення при
означуваному слові):
Ї ї т ягло , рвало т у д и , до неї, до своєї р ід н ен ьк о ї
ж аліб н и ц і, до своєї є д и н о ї п о р а д н и ц і (Мирн.).
Т а б о р о в и й п р о в ід н и к , він знав т исячі ш ляхів до
серця молоді (3 газ.).
4) П рикладка, означена іменником, що означає власну
назву, якщо перед нею можна поставити слова т о б т о,
а саме:
202

З а р а з до вас прийде новий викладач б іо ло гії, В а л е н ­

т и на С и д о р івна К р а й ч и к (Коп.). М а т ір м оя, М а р ія ,
чит ат и мене навчила (Нагн.).
5) П рикладка, висловлена загальним іменником, якщо
вона відноситься до іменника — власної назви і стоїть
після нього:
Здоров, В асилю , п а н е -1 р а т е ! (Гліб.). Х т о винен?
Овсій К олода, б р и га д и р (Куч.).
Пор.: Х т о винен? Бри'гадир Овсій Колода (при іншому
порядку слів).
6) Прикладки, що приєдную ться за допомогою слів
р о д о м , по імені, на й м е н н я , т а к зв а н и й і т. п.:
Є на світ і чорна злю ка , р о д о м , к аж ут ь, з К р е ­
м е н ч у к а ... (Гліб.). Ч аст ина її [інтелігенції], т а к зва н і
„м о с к в о ф іл и “, орієнт увалась на Росію ... (Рил.).
7) Прикладки із сполучником я к , якщо вони мають
значення причини:
К р и ви н сь к и й , я к посередник, вийшов наперед гро-
м ади.. (Мири.). Я к у ч е н и й е т н о гр а ф і ф о л к л ь о -
р ист , Ф ранка все ж ит т я з палким інтересом ставився
до народної творчости; я к л ю д и н а , він любив народну
пісню , охоче слуха в її і сам співав (Рил.).
П р и м і т к и : 1. Прикладка не виділяється комами, якщо вона
характеризує предмет з якогось одного боку без значення причин­
ності! :
Шевченко я к п о е т відомий усьому світ ові. М ед я к л і к у в а л ь ­
н и й з а с і б набув значного пош ирення.
2. Не відділяю ться комами звороти з сполучником я к , що мають
значення «у ролі кого, чого»:
П ро нього почали говорит и як про л ю д и н у, що завжди п л у т а -
ється п ід ногами (Мик.).

8) П ри кладки , що відносяться до пропущеного в ре­

ченні іменника:
— Ще й огризаєт ься, щ еня! (Гліб.). З н а й , н е б о ­
р а к , ганя то в т о й , то в сей кут ок! (Г.-Арт.). Пішов
ст епом, с ір о м а х а , Сльози ут и р а є (Шевч.).

§109. Т И Р Е П Р И В І Д О К Р Е М Л Е Н И Х П Р И К Л А Д К А Х

За допомогою тире відділяю ться відокремлені при­

кладки в таких випадках:
1) Якщо відокремлена поширена п рикладка має зна-
 203

чення уточнення й перед нею можна поставити слова

а саме:
В и нува т ц і т ої катаст рофи — два х л о п ч и к а л іт
семи-восьми т а п 'я т и л іт о к -д ів ч и н к а — наче не чули
сердитого мат ериного поклику (Коцюб.). Усі т р у д я щ і
— і х л і б о р о б и , і р о б іт н и к и , і ін т е л іг е н ц ія — ра­
зом і одностайно будую т ь ж и т т я .
2) Якщо треба підкреслити самостійність прикладки,
частіше коли вона стоїть у кінці речення:
Іш л и ...
Д ва чоловіки із селян —
Гордій т а Севастян (Гліб.).
Основний продукт бдж ільницт ва — мед — є дуже по­
ж ивним продукт ом харчування (3 підр.). Д о ч к и — Ольга
й О л ен а — визбирували на городі карт оплю (Коз.).
3) Якщо прикладка відноситься до одного з однорід­
них членів. Д руге тире при цьому не ставиться:
Сошенко взяв близько до серця долю Т араса й п озна­
йомив його з вид ат ним майст ром ж ивопису — п р о ф е ­
сором А к а д е м ії м ист ецт в К а р л о м Б р ю л л о в и м ,
з російським письменником Ж уковським , з українським
письменником Гребінкою (3 підр.).
4) Коли поширені прикладки мають уже в своєму
складі розділові знаки:
У ч н і — переваж но вінницькі, подільські, н а д ­
д ніст рянські с т удент и — були слу хн ян і й працьовит і.

§110. КОМ А П Р И О Б С Т А В И Н А Х , В И Я В Л Е Н И Х
Д І Є П Р И С Л ІВ Н И К О В И М И ЗВ О Р О Т А М И

1) Дієприслівниковий зворот (дієприслівник із за­

лежними словами) завжди відокремлюється комами:
З а хви ли н у діт и з галасом вскочили у виноградник, ви­
передж аю чи м а т ір (Коцюб.). О бм іркувавш и справу
з л я м п а м и з у с іх боків, люди прим овкли , і А н т ін ,
у з я в ш и к н и ж к у, став чит ат и далі (Вас.).
П р и м і т к и : 1. Два дієприслівникові звороти, з ’єднані непов­
торюваним сполучником /, а б о , комою між собою не відділяю ться:
Від запропонованої мені на други й р ік посади інспектора я від ­
мовився, м о т и в у ю ч и в і д м о в л е н н я с в о є ю м о л о д і с т ю і п о т а й
204

м р і ю ч и в ч и т и с я (Д о в ж ).
2. Я кщ о д ієпр и сл ів н и ко в и й зворот стоїть п ісл я сп о л уч н и ка, кома
перед ним ставиться (в и н я то к становить лише сполучни к а . Д ив.
п. 3):
О д н а ч е , с к р і з ь т и н я ю ч и с ь , чимало всього побачить довелось
(Г л іб .). Романко зареготався з р а з у , почувши бажання Семснове вчи­
тись, а л е , т р о х и п о д у м а в ш и , згодився (К оц ю б .). Проїдаючись з
б ій ц я м и , я к і , з б и в ш и с ь н а в к о л о с в о г о к о м а н д и р а , всіляко зичили
йому щ астя. Брянський заспокоював їх (Г о н ч .).
3. П іс л я сполучни ка а , як правило, кома не ставиться, тому що
він з в ’ язаний з д ієпр исл івн ико вим зворотом:
Дж ериха скинула нам ітку й почала її згортувать, а з г о р н у в ш и
н а м і т к у , помогла синові складать біл у... свиту дрібними фал­
дами (Н .-Л е в .). X о з н а є , що тільки одиниці зважуються на це,
а з в а ж и в ш и с ь , знаходять силу розбити кайдани (К оцю б.).
Проте, якщ о сп о л у чн и к а не належ ить до дієпр исл івн икового
звороту (це буває при н аявн ості попереду заперечення), кома п ісл я
а ста в и ть с я :
Більшість птахів не л иш аєт ься в нас з и м уват и, а , в и в ів ш и
п о т о м с т в о , летить у теплі краї. Д р у з і не відступилися від своїх
п л я н і в , а , п о р а д и в ш и с ь м і ж с о б о ю , вирішили разом іти прац ю ­
вати на завод.
4. Я кщ о на початку д ієпр исл івн икового звороту стоять частки
т і л ь к и , л и ш е , го ком у перед ними рекомендується ставити, незва­
ж аю чи на в ід су тн іс ть павзи :
Хаєц ький органічно ненавидить клятих %мсссрів'» і більш-менш
спокійно відпочивати може, л и ш е з а р и в ш и с ь г л и б о к о в з е м л ю
(Гонч). Великі письменники світу виростали на гр у н т і народної твор-
чости. тож.т і л ь к и п р и п а д а ю ч и у с т а м и д о ц ь о г о н е в и ч е р п н о г о
д ж е р е л а , могли вони написати свої твори ( 3 газ.).

2) Одиничний д ієприслівник, ідо стоїть на будь-якому

місці в реченні, відокремлюється, якщо він означає додат­
кову дію або час, причину, умову і т. д. (а не спосіб дії):
З а м и с ли вш и с ь , Євген не п о м іт и в, як підійш ов до
нього з-за спини Роман Блаж енко і> зупинивш ись, теж
мовчки став дивит ися вниз на містечко (Гонч.). Т еп ер ,
співаючи, дівчата тією стежкою ідут ь на сп ільн у пра­
цю. П ахне м 'я т а , х л іб а , радію чи, цвіт ут ь (Рил.).
П р и м і т к а . О диничний д ієп р и сл ів н и к, який означає спосіб д ії
і своїм значенням близький до п р и сл ів н и ка (сто їть він звичайно після
дієслова-присуд ка в к ін ц і речення, але іноді може стояти й перед
дієсловом) комами не від окр ем л ю ється:
На декотрих возах сиділи або о б п е р ш и с ь лежали їх ж ін ки,
дочки . . . (М и р н .). Він звівся, сунувши стільця, і с т о я ч и зуст рів
гінц я (Б а ж .). Трамвай примчав з а с а п а в ш и с ь і спинився перепочить
(К о п .). Я був молодий, здоровий і м іг працювати н е в т о м л ю ю ч и с ь
(Д о в ж .).
 205

Не в і д о к р е м л ю ю т ь с я комами:
1) Д еяк і дієприслівникові звороти фразеологічного
типу:
С т оят и залом ивш и р у к и . Б ігт и не чуючи ніг. Т іка т и
не пам' ят аючи себе. Говорит и не переводячи д у х у та ін.
2) Д ієприслівниковий зворот, на початку якого стоїть
підсилювальна частка і:
Мож на бачит и деякі зорі й не дочекавшись н а ­
с т а н н я т е м р я в и . Ж и т т я вим агає, щоб і працю ю чи
молодь підвищ увала свою освіту.
3) Д ієприслівниковий зворот, який за змістом тісно
з в ’язаний з дієсловом-присудком:
Х одив він т р о х и ніби присідаю чи, як на сіні чи
ст упі (Д овж .).
4) Дієприслівниковий зворот (незалежно від місця
його в реченні), який виступає в ролі однорідного члена
з невідокремленим іншим членом речення:
В ін боровся мужньо й не ш кодую чи свого ж и т т я .
Усі з радісним галасом і випередж аючи один одного
побігли назуст річ гостю. Андрійко стояв непоруш но й
не з во д я ч и з нього о ч е й .
5) Д ієприслівниковий зворот, утворений дієп рислів­
ником і сполучним словом я к и й , у складі підрядного
означального речення:
В ін з радіст ю покинув б уд и но к, ж ивучи в я к о м у
нат ерпівся ст ільки горя. Д айт е мені к н и гу , чи т аю чи
я к у я м іг би згадат и сво/о ю ність. Попереду виднівся
л іс , сховавш ись у я к о м у можна було врят уват ись
від спеки.

§111. КОМ А П Р И В І Д О К Р Е М Л Е Н И Х О Б С Т А В И Н А Х ,
В И Я В Л Е Н И Х С П О Л У Ч Н И К А М И ІМ Е Н Н И К ІВ
З ПРИЙМ ЕННИКАМ И
Іноді можуть відокремлю ватися різні обставини, п е ­
редані сполученням іменників з прийменниками. Це зво­
роти з словами: у з в 'я з к у з, за леж но від, на від­
м ін у від, за вд я к и , внаслідок, з причини, з а відсут ­
ністю, при наявност і, згідно, за згодою , на ви­
падок, у відповідності з , незваж аю чи на та інші:
Час для творчої праці інж енерів, при у м о в і р о з ­
ви т к у м е х а н із а ц ії й а в т о м а т и за ц ії у п р а в л і н н я ,
206

пост ійно збільш уват имет ься (3 газ.)- За сід а н ня ко­

м ісії від кр и ло ся, незваж аю чи на о б гр у н т о в а н і з а ­
перечення делегацій б а га т ь о х к р а їн (3 газ.).
Д осит ь ш видко, вн аслід о к р у х у м о л е к у л газів т а
ї х перем іш ува ння, весь об'єм верхнього ц и лін д р а т а ­
кож набуває червоно-бурого кольору (3 підр.). Воронцов
добився того, щоб Я сногорську, згідно з її б а ж а н н я м ,
при зна чи ли командиром саніт арного взводу (Гонч.).

§112. К ОМ А П Р И В ІД О К РЕ М Л Е Н И Х Д О Д А Т К А Х

Звороти із значенням включення, виключення або з а ­

міщення, що починаються словами к р ім (о к р ім ), опріч,
за в и н я т к о м , заміст ь, вкл ю ч а ю ч и , н а п р и к л а д ,
навіть, особливо, зо к р е м а і под., звичайно відокрем­
люються комами:
К р ім вищ ого нача льст ва, м а р ш р ут у полку ніхт о
не знав (Гонч.). Т еп ер , зам іст ь ч о т и р ь о х р а з ів на
р ік , печі капіт ально рем онт ую т ь т ільк и раз (3 газ.).
Ц я вказівка стосується і л іт е р а т у р и , і всіх видів м и с­
т ецт ва, з о к р е м а н а р о д н о ї т ворчост и (Рил ). Роги
в оленів мають лиш е сам ці, з а в и н я т к о м п ів н іч н и х
о ленів, у я к и х роги є і в сам ців, і в сам иць (3 підр.).
На будівницт во, о с о б л и в о ж и т л о в е , кращ а держава
щорічно виділяє величезні ф онди (3 газ.).

РОЗДІЛОВІ З Н АК И ПРИ УТОЧНЮЮЧИХ, п о я с н ю ю ч и х

ТА ПРИЄДНУВАЛЬНИХ ЧЛЕНАХ Р Е Ч Е Н Н Я

§113. КО М А П Р И У Т О Ч Н Ю Ю Ч И Х О З Н А Ч Е Н Н Я Х

Означення, що виступають у ролі уточнення до попе­

реднього означення, відокремлюються комами:
Н ад Оболонню висят ь низько б іл і, т о н к і, аж п р о ­
зорі, хм а р ки ... (Н.-Лев.). М іж своїм и, кова-
л ів ськ и м и , т ут ст ояли підводи і з сусід н іх сіл (Куч.).
П р и м і т к и: 1. У точн ю ю чі означення м ож уть приєднуватись зп
допомогою с п о л у ч н и ків п ід р я д н о сти ( х о ч , т о м у щ о , н а в і т ь я к щ о ) :
Стала вона якась холоднувата і спокійна, х о ч і с у м н а , і с м у т ­
на (В о в ч .). Він з радістю виконав це відповідальне, т о м у щ о
ц і л к о м с а м о с т ій н е , доручення. Цуже д а вн ій , н а в і т ь я к щ о р о з ­
б и т и й , посуд привертає у ва гу археологів.
 207

2. Назви сіл , областей, республік, якщо вони означають м ісц е­

перебування або адресу й пишуться в порядку від вуж чої назви до
ширшої, комами не відокремлюються:
Село Вільш анка Білоцерківського району К иївської обласній. К ол­
госп «Ж овт ень» Р ахівського району Закарпат ської области. Середня
школа М 179 П одільського району міст а Києва.
Якщо ж такі назви стоять у зворотному порядку, від ширшої до
вуж чої, тоді кожна наступна назва розуміється як уточнення до по­
передньої і виділяється комами:
К иївська област ь, Білоцерківський рай он, село Вільш анка.
3. Уточнюючі означення можуть відокремлюватися також за д о ­
помогою тире:
Талант письменника змуж нів саме т о д і, коли на зем лі Испанії
люди доброї волі — г о л о д н і , р о з д я г н е н і , м а й ж е н е о з б р о є н і —
відбивали перш і ворож і у д а р и .

§114. К ОМ А П Р И У Т О Ч Н Ю Ю Ч И Х О Б С Т А В И Н А Х
Обставини (місця, часу й інші), виражені іменниками
з прийменниками або прислівниками, в иділяю ться кома­
ми, якщо вони сл у ж а ть уточненням, обмеженням попе­
редньої обставини (перед ними можна поставити слова
а саме):
Х о вст упає в здоровезну ка м 'я н и ц ю , л із е , покрект ую чи,
по ст уп а нці високо , аж „під н е б о 4*, і вт искаєт ься в
м аленьку кім нат у, в н а й т е м н іш и й з а к у т о к (Коцюб.).
Т іл ь к и Вова щ и р о , без ж о д н и х сумнівів, лю бив М и ­
ко лу (Коп.).
П р и м і т к а . Якщо подібні обставини не служать уточненням
попередньої обставини (це виявляється в неможливості поставити пе­
ред ними слова а с а м е та у відсутності характерної уточнюючої
інтонації), тоді вони не виділяються комами:
Д е с ь а ж н а т і м к р а ю с е л а два голоси парубочі хрипко го р ­
лали п існ і (Г ол .). Сиплет ься кост риця н а з е м л ю п і д н о г и (Г ол.).
Т а м д а л е к о п і д г о р а м и смуж кою блищ ить Д н іп р о ( Н .-Л ев .).

§115. К ОМ А П Р И Ч Л Е Н А Х Р Е Ч Е Н Н Я , Щ О
П О Ч И Н А Ю ТЬС Я СЛОВАМИ З У ТОЧНЮ Ю ЧИМ
І П РИЄДНУ Ю ЧИМ ЗНА ЧЕНН ЯМ

1) Члени речення, при яких стоять слова т о б т о ,

ц ебт о , а сам е , мають уточнююче значення й виділяються
комами:
Я почув, що голоси л у н а л и з молдаванської «ко ли б и »,
цебто о с т р о в е р х о ї к о м и ш е в о ї х а л а б у д к и , я к у зви ­
чайно ст авлят ь по виноградниках про сторожа {Коцюб.).
Нервова система риби складаєт ься з головного т а с п и н -
208

ного м озку, т о б т о ц е н т р а л ь н о ї нервової си ст ем и ,

нервів т а брганів ч ут т я (3 підр.).
П р и м і т к а . Якщо слова т о б т о , а с а м е відсутні, а зм істові
відношення м іж членами речення залиш аються уточнюючими, тоді
уточнюючі слова виділяються за допомогою тире.
2) Уточнюючі члени речення, приєднувані п оясню ­
вальними сполучниками чи, або (у значенні т обт о),
словами ін а к ш е , я к г о в о р и т ь с я і т. д., відокрем­
лю ю ться комами:
У т ом у с р іб л і бовваніють усі б и к и , чи б а ш т и , на
к о т р и х почеплений міст (Н .-Л ев .). Л іс , або, я к ка ж ут ь
серби, ш у м а , — це не просто сосни т а дуби (Рил.). М у л
С и ва ш а , або, я к його т у т на зи ва ю т ь , „грязь", має л і -
кувальні власт ивост і (3 газ.).
П р и м і т к а . Не можна зміш увати пояснювальні сполучники
а б о , чи з розділовими сполучниками а б о , ч и . П еред останніми кома
не ставиться, якщо вони вживаються один раз.
П ор.: В о д а , відокремлена від розчинених у ній солей і частково
га з ів , називається хемічно чистою, а б о дистильованою, водою (3 п ід р .).
Ц я глибока запади на , ч и яр, уже давно вся засаджена деревом, що
густ о розрослося на дні (Н .-Л ев .).
Але: Хемічні реакції часто відбуваються з виділенням а б о п о ­
глинанням тепла (3 підр.). Після спостереження реакції кислоту ви­
лийте, а цинк чи залізо промийте й покладіть в окремі посудини
(З підр ).
3) Комою (або тире) відокремлюються члени речення,
що мають приєднувальне значення й починаються сл о­
вами: і (й) (у значенні «і пр и т о м у»), і т о , т а й, т а
й в з а г а л і, навіть, осо б ли во , у т о м у числі, з о ­
к рем а, н а п р и к л а д , я к , я к от, п р и ч о м у , п р и т о м у ,
і п р и т о м у і т. п.:
— Що се в тебе за дум ки т акі, сестро! — почав мене
вговорят и т а вм овлят и, й ж інку привів (Вовч.). М у з и ­
ки за гр а л и , усі піш ли у т анець — і Чайченко (Вовч.).
Особливе місце в літ ер а т ур і для дітей займає поезія,
з о к р е м а для найм олодш их чит ачів (Бич.). С пост ерігаю ­
чи ж ит т я бдж іл, особливо р о б о чи х, можна п о м іт и т и ,
що їх поведінка дуже складна (3 підр.). Обриси деяких
част ин м аш ин, б удівельні дет алі т а інш і предмети, н а ­
п р и к л а д ф ланці т руб, кільця ланцю гів, мають вигляд
о п ук ли х за м к н ут и х кривих (3 підр.). Н ауково-дослідні
інст и т ут и ст ворили нові зразки м а ш и н , у т о м у
чи слі вібропрокат ні й сегмент ні ст ани (3 газ,). Всі —
навіт ь і ст оїчно-сувора т іт ка В а р к а -в см іхн ули ся .
 209

Скаж імо, пейзаж нової К а х ів к и — це вже зовсім не той

наддніпрянський пейзаж , який спост ерігали і яким м и л у ­
валися наш і б а т ьк и , т а й м и самі не т ак давно (Рил.).
Х иж і зв ір і, я к от вовки, нападаю т ь на людей і на свій­
ських т ва р ин (3 підр.). У В ізант ійській ім перії здавна
існ ува ли великі квіт учі м іст а , я к К о н с т а н т и н о п іл ь у
Дамаск (3 підр.).

РОЗДІЛОВІ З НАКИ В СКЛАДНИХ Р ЕЧЕННЯХ

А. Р О ЗД ІЛ О В І ЗН А К И В С К Л А Д Н О С У Р Я Д Н И Х
СПОЛУЧНИКОВИХ РЕЧ ЕН Н Я Х

§116. КОМ А
Прості речення, частини складносурядних, з ’єднані
сполучниками і, т а, а, а ле, п ро т е, однак, зат е, не
т о, або, чи, н і ... ні, т о ... то, не т о ... не т о та ін.,
р о з д і л я ю т ь с я комами:
Вони за си н а л и , і в їх н ій уяві пливли неясні спогади
переж итого за ост анні дні (Мик.). Щось поет хот ів
відмовит ь Н а недбалу горду м ову, Та вже сонечко чер­
воне Заховалось за діброву (Л. Укр.). Чорнява його голівонька
б ул а за к у с т р а н а , очі за сп а н і, за т е молоде личенько п а ­
ш іло здо р о в'ям , грало краскою (Мирн.). А бо гли б и на
відзначаєт ься, а б о зелене ж абуриння укр и ло чисте дно
(Мирн.). Ф ронт м овчав, йога не чут и було за в іт р я ­
ницею (Гонч.). Не т о осінні води ш у м іл и , збігаю чи в
Д у н а й , я в т о віт ер бився в залом а х провалля (Коцюб.).
К о м а не с т а в и т ь с я :
1) Між двома питальними реченнями-— частинами
складносурядного, з ’єднаними сполучником і (й)\
Д е ви працю єт е й коли буде ваша відпуст ка? К оли
відбудет ься лекція і хт о ї ї буде чит ат и? А де ж вони
роблят ь цей елект ромобіль і чим т и допомагаєш , К іро?
(Коп.).
2) Між двома спонукальними реченнями — частинами
складносурядного, з ’єднаними сполучником і:
Х а й завжди живе вільна У країна і буде мир на зем лі!
3) Між двома окличними реченнями — частинами
210

складносурядного, з ’єднаними сполучником і ( й ) :

Я к е високе б лакит н е небо висне у н а с над головою і
які чудові пісні дзвенять н и н і по всій Бож ій зем лі!
4) Між двома номінативними реченнями:
С вист іння і гур к іт . Р убай і т рощ и!
5) М іж двома безособовими реченнями, лише при умові,
якщо присудки цілком однорідні за значенням:
Сумно й глухо ! (Мирн.). Треба борот ися за чист от у
м іст а і слід карат и п о р уш н и ків порядку.
В інших випадках кома ставиться: Р озвиднілось, і
в повіт рі поміт но пот епліш ало.
6) М іж двома сурядними реченнями, з ’єднаними сґіо-
лучниками /, т а ( = /), якщо вони мають спільне підрядне
речення:
К оли він т оркався смичком до ст р ун с к р и п к и , все
на свіпіі зн и к а ло і за л и ш а л а с я т ільк и м узи ка (Соб.).
Н а селі хут ен ь ко , як сонечко закот илось, помовкли голоси
і р у х усяк и й завмер (Вовч.).
7) М іж двома підрядними реченнями, з ’єднаними
сполучниками /, т а ( ~ ї ) , якщо обидва мають спільне го­
ловне речення:
Я розпит ував її про р о д и н у , про т е.., як уч и ла сь вона
в ш колі і які книж ки їй довелось ч и т а т и (Смол.). Т е ­
пер А р к а д ій може переконат ися, які скла д н і обст авини
і що не т ак легко одним помахом р у к и розв’яза т и всі
пр о т и р іччя і суперечност і (Риб.). В идно т іл ь к и , я к у
нього гр уд и то підійм аю т ься, то опускаю т ься т а як
іноді з-п ід густ и х б рів б ли ска є б лискавка... (Мирн.).
8) Між двома сурядними реченнями, з ’єднаними спо­
лучником і, т а ( = / ) , якщо вони мають спільний член,
що відноситься до обох простих речень:
Рапт ом десь всередині б уд и н к у заграв баян і почу­
лася п існя (Гонч.). М а б у т ь , бат ько ще дужче посивів і
м ат и ще дужче зігн у ла с я (Гол.). Т іл ь к и в одній л іп л я н ц і
світ ились два віконця й вився димок з вербового дим аря
(Коцюб.).
П р и м і т к а . Кома ставиться при наявності спільного д р у г о ­
рядного члена, якщо сполучник і, т р ( = і ) , а б о , ч и повторюється:
П ід неділю а б о Чіпка в Г ри ц ька з м а т ір ’ю, а б о . Грицько в Чіпки
з Христ ею (М ирн.). Здавалось, і віт ер т ут ч орний, і дощ ллється
з неба чорний, як смола (Гонч.). У нас і хл іб є , й скот инка п р и б у ­
ває, й захист безпечний (М и р н .).
 211

§117. К Р А П К А З КОМ ОЮ

Якщо частини складносурядного речення, з ’єднані

сполучниками а, а л е , п р о т е , все ж , о д на к (рідше
також сполучниками і , т а ) , д у ж е поширені, або мають
у ж е всередині свої розділові знаки, або далекі за зміс­
том, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то
замість коми ставиться кр апк а з комою:
Д р у г и й на його місці пішов б и , попросив, т о п о кут у
й зм енш или б, бо т ам лю блят ь т и х , що кла няю т ься;
а Ант осьо си д и т ь, ж урит ься (Свидн.). С я розмова л и ­
ш и ла в мені якийсь гір к и й несмак; а л е м ирит ись, брат и
назад свої слова у мене не було баж ання (J1. Укр.). М и к о ла
з т овариш ам и засів на засідки на леваді між вербами;
і саме т о д і, як осавула вертавсь од п а н а , вони виско­
ч и ли з-за к ущ ів, прост ягли осавулу й дали йому півсот ні
добрих к и їв (Н .-Лев.).

§118. Т П Р Е

Якщо сурядні речення, з ’єднані сполучниками /, та

{ = і) ,т а й, а висловлюють швидку або несподівану зміну
подій або різке протиставлення, тоді перед сполучни­
ком ставиться тире:
Сонце зійш ло — і враз над Києвом знялося ревище гуд­
ків (Смол.). М аріора сіла — і к о н і, зігнувш и від н а т яг­
н ених віжок ш и ї, помчали вулицею , збиваючи ц іл у хм ару
куряви (Коцюб.).

Б. Р О ЗД ІЛ О В І З Н А К И В С К Л А Д Н О П ІД Р Я Д Н И Х
СП О Л У Ч Н И К О ВИ Х Р Е Ч Е Н Н Я Х

§119. КО М А В С К Л А Д Н О П І Д Р Я Д Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х
З ПРОСТИМИ С П О ЛУ ЧЕН Н ЯМ И

Підрядне речення, яке стоїть на початку складнопід­

рядного або в кінці, відокремлюється від головного ко­
мою; якщо підрядне речення стоїть усередині головного,
тоді воно відокремлюється комами з обох боків:
Що за літ о заробит ь М о т р я, те за зим у й прож и­
в у т ь ... (Мирн.). П ід марш вони пройш ли до клюбу, де
212

вже ст ояли за ст олом президії ж овто-блакитні п р а п о р и .

В с і, кому дорога б ула в о л я , відчули см ерт ельну небез­
п ек у, ц о знову нависла над бат ьківщ иною .
П р и м і т к и : 1. Комами відокремлюються також неповні п ід ­
рядні речення різних типів (найчастіш е з відтінком порівняння, їх
часто називають порівняльними зворотами), які приєдную ться до го­
ловного сполучниками як, я к і, мов, немов, ніби , я к ніби, ніж,
щоб та і н . :
Сяє наша У к р а їн а , я к і раніше, ясними зорями (Цюпа). Час ле­
т ів , немов на кр и л а х , / , лсоя со«, ж иття минало (Л. У к р.). Бона
б//ла, я к полотно, бл/да, перелякана (М ирн.).
Якщо ж перед сполучником як, ніби стоять слова зовсім, м а й ­
же, то порівняльний зворот комою не відокремлю ється:
Р озум н і очі дивилися з порт рета зовсім я к ж иві. Через місяць
він став працювати майже я к спеціяліст .
2. У суцільних словосполученнях із словами більш ніж, менш
ніж, не раніше ніж, не пізніше ніж і под. кома не ставиться:
Це більш ніж зворушливо (К орн .).
3. Не ставиться кома також у суцільних виразах, близьких за
значенням до іменної частини складеного присудка або до обставини
способу д ії, а також у порівняннях ф разеологічного типу:
Р у к и стали як л і д , упав як сніп, білий як сніг, полет ів я к ст ріла,
все йде як по м аслу, свіж ий як огірочок, зробити як слід, робіт ь як
хочете, ллє я к із відра, упав як підкош ений, б ули як один чоловік, жах
як страшно; невідомо скільки, невідомо для чого, приніс скільки зм іг,
поклади де прийдет ься, зробили хто коли зм іг, їли що попало, виріж ­
те чим зможете, сидіт и де попало, прийди коли захочеш, все одно
який, байдуж е хто.
4. Якщо після головного речення перед сполучним словом або
сполучником підрядности стоїть частка не або повторюваний сполуч ­
ник сурядности.тоді п ідрядн е від головного комою не відокремлю ється:
Х от ілось би знат и не що він сказав, а як він сказав. В ін уважно
розпит ував і як себе почуває б р а т , і що він уст иг зробит и на заводі.
5. У складнопідрядних реченнях з підрядними означальними,
що починаються сполучними словами який, котрий, кому слід
ставити там, де починається підрядне речення, незалеж но від місця
сполучного слова:
Хороша т ехн іка, молодечий запал при нападі, агресивни й стиль
гри — ось головні сили, завдяки я к и м було завойовано сріб н і ме­
далі (3 г а з.). В угіл л я або природний га з т ут спалюють у топках
кот лів, за рахунок чого одерж ують пару (3 газ.). В ран ц і загрим іла
нім ецька а рт и л ерія, від гуркот у якої прокинувся Пархоменко (Панч).
6. Якщо підрядн е речення, що стоїть після головного, скла­
дається тільки з одного відносного слова або словосполучення, то
воно від головного речення комою не. відокремлю ється:
Знаєш що? П овернувся невідомо чому. Черниш теж кричав, не
пам'ят аючи що (Гонч.). Заснула, незчувшись к о л и (Гонч.). От дов­
кола й мої партнери — в одежах і їрим ах, не можу запам'ят ат и я к и х
(Смол.). Х т сґм ож е піт и на це? Я б хотів знати хто! (К орн.). Тяж ­
 213
ко, важко нудит ь світ ом , не знаючи з а що (Ш евч.).
Але якщо до відносного слова прилягає інше слово або при
ньому є частка, то кома ставиться:
Я не дуж е пам 'ят аю , що саме. Я не знаю , що ще.

§120. КОМ А В С К Л А Д Н О П І Д Р Я Д Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х
ІЗ С К Л А Д Н И М И С П О Л У Ч Н И К А М И

1) Якщо підрядне речення стоїть після головного і з ’єд­

нується з ним складними сполучниками п ід р я д н о с т и т о -
м у що, через те що, з а в д я к и т о м у що, н е зва ж а ­
ю чи на т е що, внаслідок т ого що, в м ір у т ого
я к , з т и х п ір я к , п іс л я т ого я к , подібно до т ого
я к , перед т и м я к , п іс л я т ого я к , т а к що, то кома
ставиться або перед усім складним сполучником, або
в середині його, але лише один раз. Місце коми ви­
значається змістом речення:
В и ко на нн я т а ки х значних В иконання т аких значних
обсягів будівницт ва ст ало обсягів будівницт ва ст ало
мож ливим т о м у , що за мож ливим, т о м у що за
ост анні роки б ули ст воре­ ост анні роки б ули створе­
ні потрібні умови д ля зм іц ­ ні потрібні умови для зм іц­
нення будівельної індуст рії. нення будівельної індуст рії.
Д овго співали дівчат а, довго Довго співали дівчат а, дов­
гу л я л и хлопці незваж а­ го гу л я л и х л о п ц і} н е зва ­
ючи на те, що другого ж аю чи на те що друго­
д н я треба було рано вст а­ го дня треба було рано
ват и. вст ават и.
Т еп ли й т ум ан слався по Т еп ли й т ум ан слався по
полю і налив б а лк у по са­ полю і налив б алку по са­
мі вінця т а к , що дерева мі він ц я, т а к що дерева
пот опали в ньому. пот опали в ньому,
2) Якщо підрядне речення із складним сполучником
підрядности стоїть на першому місці (перед головним), то
сполучник комою звичайно не розділяється:
Через те що в ц и х реченнях не може б ут и підм ет а,
то до присудка не можна пост авити пит ань хто? або
що? (З підр.). Том у що на кіноф абрику хорош их сце­
на р іїв не надходило, я вим уш ений був надалі писат и
сценарії сам (Д овж.). Перед т и м я к починат и пере­
д а ч у — зайвих попросили із ст удії (Тич.).
214

3) У зворотах не х т о інший, я к ; не що інше, я к

частина із сполучником я к виділяється комами:
П ропозиція представника СРСР ст ановила не що ін-
ше, я к грубе спот ворення політ ики СІЛА в галузі роз­
зброєння (3 газ.).
4) Якщо підрядні речення з ’єднуються з головними
складними сполучниками в т ой час я к , перш ніж,
л и ш е к о л и , т оді я к , між т и м я к , навіть я к щ о ,
то кома ставиться лиш е перед складним сполучником у
цілому:
Вченим ще доведеться розв'язат и багат о складних
п и т а нь, перш н іж нові пристрої ви т и сн ут ь існуючі
теплові двигуни (3 газ.).
§121. КОМ А М ІЖ О Д Н О Р ІД Н И М И П І Д Р Я Д Н И М И
РЕЧЕННЯМИ
1)М іж однорідними підрядними реченнями, не з ’єдна­
ними сурядними сполучниками, ставиться кома:
Чернишеві на м ит ь зд алося, що 111ури зовсім і не було
на вогневій, що все це йому привиділось (Гонч.).
2) М іж однорідними підрядними реченнями, що з ’єд­
нані неповторюваними єднальними або розділовими спо­
лучниками, кома не ставиться:
Д іт я м здавалося, що вже вечір і що зараз прийде мат и
(Вас.).
3) М іж однорідними підрядними реченнями, з ’єдн а­
ними повторюваними сурядними сполучниками, ставиться
кома, але перше підрядне речення від головного комою
не відділяється:
Іш ли на берег моря і коли яскраво світ ило сонце, і
коли важкі хм ари низько пливли над землею. Д р узі ви­
р іш или зуст р іт и ся або коли скінчит ься навчальний р ік ,
або коли всі з ’ідут ься на конференцію.
§122. КОМА П Р И З Б І Г О В І С П О Л У Ч Н И К ІВ
С У Р Я Д Н О С Т И И П ІД Р Я Д Н О С Т И

Якщо в складнопідрядному реченні збігаються поруч

два підрядні сполучники або сполучник сурядностиі спо­
лучник підрядности, то кома між ними ставиться тільки
в тому випадку, якщо при вилученні підрядного речення
 215

не вимагається перебудова того речення, від якого з а ­

леж ить дане підрядне речення:
В и скаоюіте свому п а н у ,
Що за п л а т и не баж аю ,
Б о к о л и я що д а р ую ,
Т о назад не одбираю (Л. Укр.).
Роман згадує бої в го р а х, згадує Гвардії старшого
лей т ена нт а Брянського і я к т ой зверт ався до н и х пе­
ред боєм (Гонч.).
Але: Це р іш ення виникло в нього рапт ово, і він хот ів
його негайно зд ій с н и т и , ніби зн а ю ч и , щ о , к о л и мине
х в и л и н а , він не зможе сказат и (Мик.). К ож ний, хт о ви­
вчав ф ізи к у, добре знає, к о л и дріт рухаєт ься в ма-
гнет ному полі і перет инає м агнєт ні силові л і н і ї , в ньому
ут ворю ється елект ричний с т р у м .
П р и м і т к а . При збігу двох сполучників перед другим сполуч­
ником кома не ставиться тоді, коли в наступному реченні наявні
співвідносні слова т о , т а к :
І якщ о пісня вийде в лю ди, Г о плом інь серця не згаш у (Мал.).
§123. К Р А П К А З КО М О Ю М ІЖ П І Д Р Я Д Н И М И
РЕЧЕННЯМ И
М іж значно поширеними підрядними реченнями, не
з ’єднаними між собою сурядними сполучниками, може
ставитися к р а п к а з комою:
К оли в гр уд ях м оїх т ривога То п о т у ха є, то горить;
К оли загублена дорогау А на ус т а х любов т рем т ит ь;
К оли уся душ а т ріпоче, Я к б іл и й парус на човні, — Тоді
рука моя не хоче Пером виводит и пісні (Рил.).

§124. Т И Р Е И КОМ А З Т И Р Е В С К Л А Д Н И Х Р Е Ч Е Н Н Я Х

1) У періоді на початку другої його частини, яка ви­

значається різким спадом голосу, ставиться тире або кома
з тире, якщо її вимагають умови контексту:
П овит ягались гост рі ш п и л і, одділились окремі к а м ін н я ,
перет ворились у б іл и й м а р м у р , одяглися в різьбу — і встав
перед нами ост рів із моря — весь, як М ілянський собор
(Коцюб.).
2) Якщо підрядне речення виноситься в позицію перед
216

головним з метою сильнішого інтонаційного і змістового

його виділення, але ця позиція не є для нього звич ай ­
ною, тоді між підрядним і головним ставиться кома й тире:
І коли я сп о к ут ую , К оли діж ду кр а ю , — Не бачу й не
знаю (Шевч.). Х т о спит ь, хт о не сп и т ь , — покорись
т ем ній си лі! (Л. Укр.). К уди п р ям ує, чого ш ука є, — не знає
Ч ум ак (Збан.). Д е гребля п рорван а , де водяний м л и н , —
т у р б ін а реве (Гол.).
П р и м і т к а . Зр ідк а в розмовній мові перед сполучником п ід­
рядн ого додаткового речення ставиться двокрапка. Це буває тоді,
коди в головному є слова, що вимагають р о з’яснення, і при відпо­
відній р о з’яснювальній інтонації:
Ідут ь дівчат а в поле жати Т а, знай, співают ь ідучи: Я к п р о ­
воджала сина мати, Я к бивсь т ат арин уночі (Ш евч.). Я думав: який
прекрасний світ і яке прекрасне ж иття (Д о в ж .).

В. Р О ЗД ІЛ О В І ЗН А К И В Б ЕЗС П О Л У Ч Н И К О ВИ Х С К Л АДН И Х
РЕЧЕННЯХ

§125. КОМА

Якщо частини складного безсполучникового речення

в и я в л я ю т ь одночасність, сумісність дій або їх послідов­
ність і тісно з в 'я з а н і між собою за змістом, між ними
ставиться кома:
Тихесенько віт ер віє, С т епи, лани м рію т ь, Між ярам и
н а д ст авами верби зеленію т ь (Шевч.). Вночі несподівано
за д у в п івн іч н и й віт е р } небо скоро за т я глеся хм арам и
(Гонч.).
§126. К Р А П К А З К ОМ ОЮ

Якщо частини безсполучникового складного речення

зберігаю ть певну свою самостійність у змістовому відно­
шенні, то між ними ставиться к р а п к а з комою:
На порозі ст оїт ь бабуся; навкруги т иш а; скрізь
ясно; з поля вітерець віє; з гаїв холодок дише; десь-то
вода гучит ь; а високо над усім грає-сіяє виш нє пром і-
нясте сонечко... (Вовч.). Защ ебет ав ж айворонок, У гору
лет ючи; З а кува ла зозуленька, На дубу сидячи; Защ ебет ав
соловейко — П іш ла лун а гаєм; Червоніє за горою; П лугат ар
співає (Шевч.).
 217
§127. Д В О К Р А П К А

М іж частинами складного безсполучникового речення

може ставитись двокрапка. Це буває в таких випадках:
1) Якщо в безсполучниковому складному реченні на­
ступне речення пояснює, розкриває зміст попереднього:
Сумно ст ало М аксимові серед лісу: жаль йому стало
своїх степів безкраїх, свого неба високого... (Мирн.). П о ­
гасли вечірні огні: Усі спочивають у сні (Л. Укр.).
2) Якщо в першій частині безсполучникового ск л а д ­
ного речення є слова т а к, т а к и й , одно і т. п., кон­
кретний зміст яких розкривається в другій частині:
Здавна в наш ій К авунівці т а к повелося: ст арі дома,
а молодь здебільшого на м а р їа н ц я х (Гонч.). Л ід ія Т а р а ­
сівна висунула т а к у ідею : з'єднат и рудничний виселок
з нашою К авунівкою ш ироким проспектом (3 газ.).
3) М іж двома реченнями, якщо в першому з них є
сдова бачити, дивитись, чут и, з н а т и , р о з у м іт и
і т. п., які разом з відповідною інтонацією попередж а­
ють, що далі, в наступному реченні, буде викладено
якийсь факт:
Д и в л ю с я : хат и над ш ляхам и Т а городи з стома
церквам и , А в городах, мов ж уравЛі, Зам уш т рували мо­
скалі (Шевч.). С т арий присувається до вікна, зазира все­
редину й бачить: у х а т і, за столом, сидять гості —
учитель та селяни (Коцюб.).
П р и м і т к и : 1. Іноді в такій ролі можуть виступати слова або
вирази: ви гля н ув , при сл у ха вс я , підняв голову і йод. У цих
випадках у кінці першого речення пропущ ені слова: і побачив , що:
і почув , що і п о д .:
Остап озирнувся: прискорюючи ходу, подорож ній махао на нього
рукою, баж аючи, очевидячки, спинити його (К оцю б.). В час гарячий
полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Я с н і хм арки,
ясне сонце (Л . У кр.).
2. Якщо в реченнях вказаного типу відсутня характерна попе­
редж увальна інтонація в кінці першого речення, тоді замість дво­
крапки ставиться кома або тире:
Д ивлю сь , цар підходит ь До найст арш ого... та в п и ку Й ого як
зат опит ь!.. (Ш евч.). Чула , т ріснув тин (Гол.).
Аж чує — щось по листях шелеснуло, Холодним вітриком ди х­
н у л о ... (Гліб.). Д и в л ю с я — аж світ ає, К р а й неба палає (Ш евч.).
Ідут ь — під дубом зелененьким К ін ь замордований ст оїт ь вч.).
Якщо ж друге речення неповне, то перед ним ставиться
тире: Я бачу — річка.
218

4) Якщо в безсполучниковому складному реченні друге

речення передає причину того, про що говориться в по­
передньому реченні:
/ довгенько ми не бачили свою дит ину: не пускали
ні бат ька, ні м ат ері, ані мене (Вовч.). Умовк кобзар,
сумую чи: Щось руки не грають (Шевч.).

§128. Т И Р Е

Тире в безсполучникових складних реченнях стави­

ться в таких випадках:
1) Якщо зміст частин складного речення зіставл яється
або п ротиставляється:
Ще соняиіні промені сплят ь — Д о світ н і огні вже горят ь
(Л. Укр.). Не вони судили — він судив (Рил.).
2) Якщо в першій частині безсполучникового с к л а д ­
ного речення вказується час дії, про як у говориться
в другому реченні:
Зійде сонце — ут р у сльози, ніхт о не побачить (Шевч.).
3) Якщо в першій частині вказу ється умова, при якій
відбувається дія другого речення:
Піде куди М от ря — сиди, м а т и , з хлопчиком дома
й не рипайся! П іт и т реба мат ері — сиди, М о т р е , бо й
чоботи одні! (Мирн.).
4) Якщо друга частина складного безсполучникового
речення передає наслідок або висновок з того, про що
говориться в попередньому реченні. Звичайно в цих ви­
падках між реченнями можна поставити слова ч е р е з ц е ,
т о м у , т о д і і т. п.:
Я к крикне на сам их п уза т и х — Всі пузат і до одного
В землю провалились! (Шевч.). Продерж ало з тиждень
морозом — зем ля за к л я к л а , як кіст ка (Мирн.).
5) Якщо в другій частині безсполучникового ск лад ­
ного речення міститься порівняння з тим, про що гово­
риться в першій частині:
Г лян е — холодною водою з і л л є (Вовч.). Говорить —
шовком вишиває (Н. тв.).
6) Якщо друга частина безсполучникового складного
речення (приєднувальне речення) починається словами
т ак, т акий:
« З а во лю »— т а к н а з в а в ск у ль п т о р цю ст ат ую (3 газ.).
 219

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ ТА ПРИ ЦИТАТАХ

§129. С П О С О БИ П Е Р Е Д А Ч І П Р Я М О Ї МОВИ

П рям а мова може передаватися на письмі двома спо­

собами: в один рядок і так , що репліка кожного персо­
наж а починається з нового рядка.
У першому випадку мова кожної особи береться в
лапки і відокремлюється від мови інших осіб за допомо­
гою тире:
/ голос сильний нам згори, як грім , грим ит ь: «Л у п а й ­
т е сю скалу!-» (Фр.).
М и пит аєм: «Що хт о т обі зробив?-» — «Н іхт о нічого»
(JI. У кр.).
У другому випадку р еп л іка кожної особи починається
з тире, поставленого на початку абзаца:
— Важ ко, козаче Раєцький?
— Ой, пане со т н и ку... Т а т ак важко, гей би всю
зем лю на плечах т римаєш .
— А т р еб а ... Бо більш е нікому. (З газ.).
П р и м і т к и : 1. Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок,
без вказівки, кому вони належ ать, то кожна парна репліка може
братися у лапки, а м іж репліками ставиться тире, у тому числі й
перед перш ою:
С пит ає хто: — Чи що болит ь? — А він одно: «Я дом у хочу!»
— А де ж той дім ?— Ю т ам , отам!» — покаж е навмання рукою (JI. Укр.).
2. Якщо після репліки, написаної в рядок, ідуть авторські слова,
то перед наступною реплікою тире не ставиться:
«П рост іт ь м ені; чого нам сварит ись?» — каже вона, аж плаче.
«П ро м ене,— каж у.— Якби мене ніхт о не зачіпав, я б довік у н ікого й
пальцем не зачепила» (Н .-Л ев .).
3. Д ля передачі діялогічної мови частіше використовують тире.
Лапками звичайно виділяється мова персонаж ів у віршах та в прозі
для передачі невисловлених думок.
4. Якщо в наступній репліці повторюються слова з попередньої,
що належить іншій особі, причому вони сприймаються як чужий
текст, то ці слова виділяються лапками:
Д ави д спит ав:
— А скільки п удів за скільки?
М овчання. 1 згодом хтось:
— Я к це розум іт и : «За ск іл ь к и »? (Гол.).
220

§130. Р О З Д І Л О В І З Н А К И П Р И П Р Я М ІЙ МОВІ, Я К А
ГІДЕ П ІС Л Я А В Т О Р С Ь К О Ї

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то

після них ставиться двокрапка. Перше слово прямої мо­
ви починається з великої літери. Якщо пряма мова йде в
рядок, то знак оклику, питання, три крапки ставляться
перед другими лапками, а крапк а — після лапок:
А Г а л а й д а , з н а й , гукає:
— К а р и л я х а м , кари! (Шевч.).
Стою т а роздивляюсь, коли чую: «Здорова б у л а , дів­
чинонько/:» (Вовч.). І враз ясно, виразно вдарила йому в
голову думка: «Зго р іл а х а т а , згорів і хліб ...» . (Коцюб.).
П араска см и кн ул а Йосипа за рукав і сказала: «Д и в и с ь ,
он твоя м ат и пішла». (Мирн.).
П р и м і т к а . Коли пряма мова починається з абзаца, то зам ість
двокрапки може ставитись кр ап ка , якщ о в авто р ській мові немає сл ів
говорит и, ск а за т и , відп овіст и , спит ат и, п одум ат и, пояснит и, п ро­
довж уват и і под., і їх не мож на вставити в текст:
Б м іном ет ній рот і М аковей аж п ідст ри бував, припнут ий біля
телефону.
— Я лс т л к і зн а в, «е здали ся/ (Гонч.).

§131. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И ІІ Р И П Р Я М ІЙ МОВІ, Я К А
ГІДЕ П Е Р Е Д А В Т О Р С Ь К О Ю

Якщо пряма мова йде перед словами автора, то після

неї стави ться кома (замість крапки), знак питання, знак
оклику або три крапки і тире. Слова автора починаються
з малої літери:
«Невиправдані людські вт р а т и — найбільша ганьба
для ком андира»,— говорив ст ар ш ий лейт енант . (Гонч.).
— Надувся? Н еп р а ви й, а ще й дмешся/ — підійшов до
Вови А р к а д ій .(Коп.).
— А той же батько! Я к дві краплі води. . . — промо­
вив уголос (Мирн.).
П ісля лапок стави ться тільки тире без коми в тих
випадках, коли авторська мова починається словами: т а к
у к а з у є , т а к г о в о р и т ь і т. п. або о с ь щ о с к а з а в ,
о с ь я к о п и с у є і т. п.:
«Будь с у м л ін н и м у навчанні і п рац і» — т а к у ч и в мене
батько.
 221

§132. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И ІІР И ІІР Я М ІИ МОВІ, В Я КУ

В К Л Ю Ч Е Н А АВТОРСЬКА
Якщо слова автора включені в мову персонажів, то
лапки с т а в л я т ьс я тільки на початку і в кінці прямої
мови. Інші розділові знаки с та в л я т ьс я так:
1) Якщо на місці розриву прямої мови не повинно
бути ніякого розділового зн ака або повинна була б стояти
кома, крапка з комою, двокрапка або тире, то слова
автора виділяю ться з обох боків комою й тире, після
яких перше слово пишеться з малої літери:
— П ора,— каж у,— запрягат и. (Мирн.).
— Не п ущ у я тебе в найми до п а н ів ,— сказав б ат ь­
ко,— коли хоч, то наймайся в мужика. (Н.-Лев.).
2) Якщо на місці розриву прямої мови повинна була б
стояти крапка, то перед словами автора ставиться кома
й тире, а після слів автора — крапка й тире. При
цьому друга частина прямої мови починається з великої
літери:
«О/ т у т к о п а л и ,— думав в і н , наглянувшії свіжо роз­
копану зем лю .— / що вони т ам зн а й ш л и ?» (Коцюб.).
3) Якщо на місці розриву прямої мови мав би стояти
знак питання або знак оклику, то перед словами автора
ставиться цей знак і тире, а після слів автора — крапка
й тире. При цьому слова автора починаються з малої
літери, а друга частина прямої мови — з великої л і­
тери:
— Не поїду! — рішає він вр е ш т і.— Не поїду! (Коцюб.).
«Що це? — думав він. — Чи справді, чи ввижаєть­
ся?» (Мирн.).
4) Якщо на місці розриву стоять три крапки, то вони
лиш аю ться перед тире. П ісл я слів автора ставл яться
кома й тире (якщо друга частина прямої мови не стано­
вить самостійного речення) або крапка й тире (якщо д р у ­
га частина прямої мови становить самостійне речення).
П ісля коми й тире перше слово другої частини прямої
мови пишеться з малої літери, а після крапки й тире —
з великої:
— Г р а т и м у ? / я гр ат им у?.. Н у « . . . — глянув нав­
к р у г и , — ну й ж и т т я гарне! .. (Тесл.).
— Я й т ік а т и не б у д у ...— перевівши д у х , одмовила
вона т а й підвела на його свої оксамитні очі. — О-ох... (М.)<
222

5) Якщо одна частина слів автора відноситься до

першої частини прямої мови, а друга — до другої, яка
стоїть після слів автора, то після першої частини роз­
ділові знаки ставл яться, як звичайно, коли слова автора
йдуть після прямої мови, а перед другою частиною с т а ­
виться двокрапка й тире. Перше слово прямої мови при
цьому пишеться з великої літери:
«Чого це він хоче від мене? Чи не грошей часом?» —
міркував собі М ак а р Іванович і перехопив, виймаючи к а ­
лит ку:
— П рош у не з а б у в а т и , що й з мене належиться
частка на вінок... (Коцюб.).
Примітки: 1. Звичайно не в ид іл яється лапкам и пряма мова
в тих випад ках, коли немає точної в казівк и , кому вона належ ить,
або коли наводиться загальновідом а пр иказка або п р и сл ів ’ я:
Каж ут ь, удома ст іни помагают ь (Н . тв .). Овес каже: сій мене
в гря зь — б уд у я кн я зь, а ячмінь каже: сій мене в болото — б уд у зо ­
лото, а гречка каже: сій мене хоч і в во д у , аби в п ору (Н . тв .).
2. Не виділяється комами речення, близьке до прямої мови, що
становить собою повідомлення в періодичній пр есі; слова, які в к а з у ­
ють на дж ерело повідомлення, виділяю ться тіл ьки комами, без тире:
С ьогодн і, повідомляє кореспондент , Ректор Л ь в ів с ь к о г о Д е р ж а в ­
ного Університети ім. /. Я Франка о дер ж а в ли ст а (3 га з.).

§13». Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И П Р И ПРИМ П1 МОВІ, Я К А

ВКЛ Ю Ч ЕН А В АВТОРСЬКУ
Якщо пряма мова стоїть в середині авторських слів,
то перед нею стави ться двокрапка, а після неї — кома
або тире, або кома й тире.
1) Кома стави ться тоді, коли вона потрібна за умо­
вами контексту:
Казав пан: «Кожух дам», т а слово його т е п ле .(Н. тв.).
Не встиг я сказати: «Щось В а л я за т р им уєт ьс я», як
вона весело вбігла до к ім на т и . Д о кірливо проказавши:
«Погано т и робиш», М и к ола опустив голову.
2) Тире ставиться, якщо пряма мова має на кінці
знак питання, знак окли ку або три кр а п к и :
Д і т и нудяться, в хат и н і,
Н у д я т ь , нарікають:
«/ нащо зим а та люта?» —
Все вони пи т а ю т ь. (Л. У кр.).
Вбігає один в клясу:— Інспектор! — гук н ув і побіг .
 223

§134. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И ІІ Р И Д О С Л І В Н И Х В И Р А З А Х ,
Щ О Є ЧЛЕНАМИ РЕЧЕН Н Я

Якщо дослівні вирази вставлені в текст і є членами

речення, то вони виділяю ться лише лапками, перед ними
д вокрап ка не стави ться:
В о н и , мов ярмаркові л і р н и к и , заведут ь, б ува л о , на до­
звіллі з братом Денисом тільки їм самим відому пісню
про «пісочок, що загортає милого слідочок» (Гонч.). Те
«хха» зу п и н и л о його серед хати*(Коцюб.).
Якщо перед дослівним виразом є слова: в и р а з, фраза,
речення і под., то перед виразом ставиться д вокрап ка,
а після нього, якщо речення п р о д о в ж у є т ь с я ,— тире:
Частіше, частіше нагадуйт е козакам слова на ш о­
го к ом андира: «Де з в і р пройде, т а л і і наш козак
пройде. Д е звір не пройде, і там наш коза к про­
йде!..» (З газ.).
Тире не ставиться, якщо після дослівного виразу
повинна стояти кома:
В ідом и й клич Тараса Шевченка: «Борітеся, п о б о р е т е ! »,
звернений до у к р а їн ц ів усього с в іт у ,

§135. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И В П ’ЄСАХ П Р И Н А З В А Х
Д ІЙ О В И Х О С ІБ І В А В Т О Р С Ь К И Х Р Е М А Р К А Х

1) У прозових п’єсах назви дійових осіб пишуться в

один рядок з їх репліками. П ісл я імени дійової особи
ставиться к р а п к а :
Ч а б а н е н к о . Котра година, товариші?
Н е б а б а . З а дві хвилини восьма. Ви сьогодні на диво
точні (Мик.).
2) У віршованих п’єсах, як правило, назви дійових
осіб пишуться з окремого рядка, посередині формату.
При цьому крапка після імени дійової особи не ставиться:
Ц иган
Ми рано рушимо, покинем,
Як не проспишся.
В ід ь м а
Не просплюсь.
Я вже ніколи не просплюсь. (Шевч.).
224

3) Ремарки автора, що йдуть перед початком кожної

окремої дії п ’єси, даються петитом без абзаца й не беру­
ться в д уж ки :
КАРТИНА І

Н іч . Десь далеко чути вибухи н а б о їв , г у р к іт обозів. У порту

стогне м аяк-р евун. Буде шторм. Заля ад м ірал ьського б уд ин ку. З а ­
стигли делегати ко раблів, с л у х а ю ть гар ячу промову голови, звернену
до п ’ ятьох пр ед ставників м ін он осц ів (К о р н .).
4) Ремарки поряд з іменем дійової особи йдуть ку рси ­
вом у д у ж ках з малої літери, крапка ставиться після
д уж ки :
Н а т а л к а (кладе робот у). Через мою непокірність
ви біду терпите, мамо? (Котл.).
5) Ремарки, що відносяться до певної особи, ідуть з
великої літери курсивом у д уж ках, з крапкою після
другої дуж ки, якщо після ремарки йде нова фраза тієї ж
особи або якщо ремаркою закін ч ується реп ліка:
К р е ч е т . Під час операції я прошу нікого не п у ска­
ти... (Д о А р ка д ія). Вас я прошу теж не заходити ( П о­
вернувся, важко пішов по сходах нагору і зн и к за двери­
м а ...) (Корн.).
П р и м і т к а . Я кщ о ж ремарка м іститься в середині фрази дійової
особи, вона дається курсивом з малої літери й без кр ап ки в к іп ц і:
Н а т а л к а . П етре! Н ещ астя моє не таке, щоб гр іш м и можна од
його о д купи ти сь: воно (показує на серце) ту ті (К о т л .).
6) Якщо ремарка відноситься до іншої особи, вона
дається петитом з нового рядка, без д уж ок:
О д а р к а . Я тобі, мій голубе, завтр а щось таке гарне,
гарне подарую... Вгадай, що? Не ка ж іть, бабусю! (Біж ит ь
до скрині і вийм а виш ивану сорочку). Бач, яка гарна!
Семен с хи л я голову до столу (К р о н .).

§136. Р О З Д ІЛ О В І З Н А К И ІІР И Ц И Т А Т А Х

1) Цитати з вказівкою, кому вони н ал еж а ть, в и д іл яю ­

ться лапками. Інші розділові знаки с та в л я т ьс я так, як
при прямій мові (див. § 129, 130). Н а п р и к л а д :
«Шевченко, П у ш к ін , Міцкевіч — л ю д и , що вт ілю ю т ь
д ух народу з найбільшою красою, силою і повніст ю », —
писав літературний критик.
 225

2) Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск

позначається трьома крапками, які можуть стояти на
початку цитати, в середині і в кінці:
Ще Добролюбов писав колись: «...кожен з лю дей, які
записую т ь і збираю т ь твори народної поезії, зробив би
річ дуже к о р и с н у , якби... передав би і всю обстанову,
як чисто зовніш ню , т а к і більш вн у т р іш н ю , д уховн у,
при якій вдалося йому почути цю пісню чи казку».
Ін ш и й к рит ик писав'.«Мистецтво т іл ь к и нагадує нам
своїми творами про т е , що цікаво д л я нас у ж ит т і...».

3) Якщо вказівка на автора або на дж ерело цитати

йде безпосередньо за нею, то вона береться в дужки,
причому кр апка ставиться аж після дужок.
Анатолій Черкаський п и с а в : «Д л я того, щоб поєдна­
ти загальну пр одукт ивну працю з загальним навчанням ,
т р еба , очевидно, покласти на всіх обов'язок б рат и участь
у продукт ивній п ра ці» (Твори, т. 1 стор. 223).
4) Якщо вказівка на автора або на джерело цитати
стоїть не безпосередньо за нею, а нижче, то після цитати
стави ться крапка.
«Він [Т. Г. Шевченко] — поет цілком народний... Він
вийшов з н а р о д у , жив з народом і не т іл ь к и дум кою , а
й обставинами ж и т т я був з ни м міцно і кровно з в 'я з а ­
ний». (М. Добролюбов).

УЖИВАННЯ ЛАПОК НЕ ПРИ ПРЯМІЙ МОВІ

Примітка. П ро вж ивання лапок при прям ій мові та цитатах

див. вищ е.

§137. Л А П К И П Р И В Л А С Н И Х Н А З В А Х

Л а п к а м и в и д і л я ю т ь с я назви літературних тво­

рів, наукових праць, газет, ж урн алів, літаків, орган іза­
цій, фабричних марок, шахт, рудників, торговельних
підприємств та і н . :
Т р и л о гія «Прапороносці», підручник «Зоологія», газе­
та « Молода У к р а їн а », ж урнал «Д н іп р о », л іт а к «У к р а ї­
на», крейсер «Аврора», трест «Буд дет аль», газета «Нью-
Й орк Тайме», поема «Г а йдам ак и»,
2 26

Л а п к а м и не в и д і л я ю т ь с я :
1) Власні назви, якщ о вони не мають умовного х а ­
рактеру: К иївський п о л іт ех н іч н и й ін с т и т у т , ф абрика
ім ени Тет яни Канівської, Держ авне видавницт во.
2) Власні назви установ, у правлінь, будівельних к о н ­
тор, видавництв, що становлять собою складноскорочене
слово, утворене з повної офіційної назви установи:
Д ніпровеє, К иївенерго, Головш вейпром, Теплоелект ро-
проєкт , (Сучасна радянська мовна практика).
3) Н азви телеграфних аґентств: агент ст во Ю найт ед
П ресс, агентство П ренса Л я т ін а , агентство С інь-хуа.
4) Назви шахт, марок машин і под., позначені нумером
або які складаю ться з абревіятури й нумера:
Ш ахт а 3 -біс, л іт а к Т У -104.
5) Н азви марок машин, виробів, що стали зага л ь н о ­
вживаними побутовими назвами предметів: форд, дізель,
м акінт ош та ін.
6) Назви книг у бібліографічних списках, у виносках,
рецензіях, що наводяться після прізвища автора:
М . К о ц ю б и н с ь к и й , Оповідання, /( ., В идавницт во
Ц К Л К С М У «М олодь», 1953, 311 ст ор., Ц іна 59 коп.
7) Побутові загальноприйняті назви квітів, плодів,
порід тварин: к о н в а лія , ант онівка, бера, dot і т. п.
8) Назви сортів рослин у спеціяльній літературі пи­
ш уться з великої літери без лапок: груш а Бере, яб л ун я
Д ія н а Черненко, го р іх Бомбе, пш ениця Н овинка і под.
П р и м і т к а . Назви сортів рослин, насіння, а також порід тва­
рин ставляться в лапки, але пишуться з малої літери: карт опля
«епікуру>, пшениця «крим ка» і под.
§138. Л А П К И Н Е П Р И В Л А С Н И Х Н А З В А Х
Л ап кам и в и д іл я ю т ь с я :
1) Маловідомі слова:
Ч уж их слів ун икав, а як т р а п ляли с я які «консерват о­
р и », «бюджет», кожне з'ясовував (Гол.).
2) Слова, вжиті в незвичайному значенні:
З а кільк а хв и л и н розвідники ...в с т и гл и розповіст и ,
що вони за р а з «кант ую т ься»,, т обт о б'ю т ь байдики, бо
т ільк и т р и дні т ом у на превелику силу діст али «язика»
і «хазяїн» дав їм відпочинок на кільк а день (Гонч.).
3) Слова, сказані іронічно:
Хоч і кож ному прист упний цей «вид спорт у» — бо-
лільни ц т во , але не дум айт е, що він легки й , н і... (Виш.).
 IX. ФРАЗЕОЛОГІЯ
УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

§139. О С Н О В Н І Т И П И Ф Р А З Е О Л О Г ІЧ Н И Х О Д И Н И Ц Ь
У с у ч а с н ій у к р а їн с ь к ій м о в і

Фразеологією (гр. phrasis—вираз, logos—поняття, вчення) нази­

вається вся сукупність стійких сполучень слів, властивих даній
мові. Розділ науки про мову, що вивчає стійкі фразеологічні слово­
сполучення, називається також фразеологією.
Стійкі словосполучення називаються інакше фразеологічними
одиницями, фразеологічними виразами, фразеологічними зворо­
тами, фразеологізмами.
Фразеологічні вирази вживаються в мові для вираження біль­
шої внразности, яскравости, образносте. Вони роблять мову дохід­
ливішою, переконливішою.
Фразеологічні вирази дуже часто вживаються в мистецькій і
публіцистичній літературі, а також і в усній мові. У сучасній у країн ­
ській літературній мові фразеологічні вирази можуть мати різне
стилістичне забарвлення. Вони можуть мати і урочисто-ніднесене
стилістичне забарвлення і фамільярно-розмовне.
Вивчення фразеології має велике значення для виявлення з а ­
конів розвитку мови, і в першу чергу — для усвідомлення різних
процесів і змін у розвитку словникового складу мови.
До словникового складу мови входять не тільки окремі слова,
але й стійкі словосполучення, що поряд з окремими словами слу­
жать для висловлювання понять.
Серед численних різноманітних словосполучень, в які слова
о б ’єднуються в реченнях, розрізняють словосполучення вільні й
невільні, або стійкі.
Вільні словосполучення утворюються за граматичними
нормами даної мови в процесі спілкування відповідно до тієї або
іншої ситуації для вираження певної думки.
Загальний зміст вільного словосполучення складається із зн а­
чення кожного з слів, що входять до даного словосполучення.
До вільного словосполучення можуть входити як повнозначні,
так і неповнозначні слова, причому повнозначні слова виступають
в ролі самостійних членів речення. Отже, вільне словосполучення
є синтаксичним словосполученням.
У стійких словосполученнях кожний з компонентів втрачає
свою семантичну самостійність і утворює разом з іншими компонен­
тами єдине за зм іст ом стійке словосполучення. Д о складу стійкого
227
228

словосполучення входять строго визначені слова, які становлять

семантичну цілісність і не замінюються іншими словами без зміни
значення словосполучення.
Фразеологічні одиниці не виникають у процесі мовлення, а
вживаються в мові в уже усталеній формі і з певним значенням.
Стійкі словосполучення характеризуються своєю семантичною
монолітністю, хоч за формою вони і не відрізняються від звичайного,
або вільного, словосполучення.
Стійкі словосполучення утворюються в процесі розвитку мови
шляхом змістових змін вільних синтаксичних сполучень і абстра­
гування від їх конкретного значення.
Слова, що входять до складу даного словосполучення, поступово
втрачають своє пряме лексичне значення і семантичну самостійність,
причому в зрощеннях втрачається мотивування сполучення і таким
чином у групі слів, що утворюють дане словосполучення, виникає
єдине значення, яке вже не виводиться із значення окремих компо­
нентів сполучення. Словосполучення набирає узагальнено-пере-
носного значення.
Джерела виникнення фразеологічних одиниць бувають різні,
наприклад: натяк на історичну ситуацію або забутий звичай, літе­
ратурні цитати, кальки, тобто дослівні переклади іншомовних
фразеологічних одиниць, різні професійні вирази тощо.
За своїм походженням і структурою фразеологічні одиниці по­
діляються на дві великі групи: фразеологічні словосполучення,
співвідносні з словом, і фразеологічні словосполучення, співвіднос­
ні з реченням.
Фразеологічні словосполучення, співвідносні з словом, є но­
сіями понять; вони виконують номінативну функцію, тобто визна­
чають :
а) предмети: поле бою, поле діяльності/, дар слова, справа чести,
дорога свободи;
б) дію, стан: жити на широку ногу (розкошувати), схопити
о б л и з н Л , брати верх (перемагати), брати з голови (вигадувати),
видати з головою (виказати), брати ноги на плечі (бігти).
в) ознаки дії: на швидку р у к у , від голови до н іг, від ніг до голови;
г) п о рівн ян н я: як дві к р а п л і води (дуже схожі), як у воду впав
(зник безслідно).
В структурі речення такі фразеологічні словосполучення висту­
пають як єдиний член речення.
Фразеологічні словосполучення, співвідносні з реченням, ви­
словлюють судження і є носіями моралі.
Фразеологічні одиниці мають багато різновидів. Одностайної
думки щодо виділення і клясифікації фразеологічних одиниць
у нас немає. Одні вчені відносять до фразеології лише особливі
фразеологічні сполучення, так звані лексично нерозкладні слово­
сполучення, значення яких не випливає із значення окремих слів,
які не перекладаються дослівно на іншу мову. Інші вчені відносять
до фразеологічних одиниць також і прислів’я, приказки, профе-
 229

сійні вирази, стійкі формули і звороти наукових понять, афо­

ризми, крилаті слова, вирази і звороти з античної літератури,
біблійні та євангельські вирази.
Клясифікація і поділ фразеологічних одиниць на окремі групи
у різних авторів різні. Вичерпної клясифікації фразеологічних
одиниць чи стійких словосполучень у нас ще немає.
Акад. В. В. Виноградов визначає такі три групи фразеологіч­
них одиниць:
1) фразеологічні зрощення, або ідіоми (ідіоматичні звороти),
2) фразеологічні єдності, 3) фразеологічні сполучення.

§140. Ф Р А З Е О Л О Г ІЧ Н І З Р О Щ Е Н Н Я

Фр аз е о л о г і ч н и м и з рощеннями називаються
стійкі, абсолютно неподільні і нерозкладні фразеологічні одиниці,
які сприймаються в даний момент розвитку мови як єдине семантично
неподільне ціле і зміст яких не залежить від лексичних значень їх
компонентів. Фразеологічні зрощення називаються також і д і о ­
м а м и (від гр. idioma — «власний»).
Приклади фразеологічних зрощень: набити р у к у , віч-на-віч,
нога в ногу, собаку з'їв, проти рожна> поштвая. в д у р н і , в сорочці
народився, прит ча во я зи ц іх і т. ін.
Ідіоматичні вирази звичайно не перекладаються дослівно на
інші мови.
В основі ідіоматичних виразів лежать конкретні уявлення,
які сприймаються узагальнено. Загальний змисл ідіоматичних ви­
разів не співвідносний із значенням окремих слів, з яких вони
складаються. Значення цілого в ідіоматичному виразі не випливає
із значень його компонентів. Семантична незалежність слів в ідіо­
матичному виразі втрачається цілком. У з в ’язку з перетворенням
вільних словосполучень в ідіоми різко змінюється і їх лексичне
значення. Наприклад, вислів набити р ук у — значить: набути вм ін ­
ня в будь-чому, вираз собаку з ’їв—значить: він майстер; вираз
в сорочці народитися — значить: бути щасливим; прит ча во я з и ­
ц і х — ознака недоброї слави.
Лексичне значення в цих висловах зовсім інше, ніж у вільних
сполученнях.
Акад. В. В. Виноградов розрізняє такі чотири типи фразеоло­
гічних зрощень:
1. Фразеологічні зрощення, до складу яких входять слова,
що виявляють своє значення лише в даному вислові: смалити х а л я ­
в к и р о з п у с к а т и ню ні, розводити теревені, бенеря носить, на всі
заст авки, у чорта в зубах і т. ін.
2. Синтаксично неподільні фразеологічні зрощення, в складі
яких є граматичні архаїзми: прит ча во я зи ц іх і т ін.
3. Лексично нерозкладні фразеологічні зрощення, які вир аж а­
ють будь-які емоції: от тобі й наї от так ш т ука!
4. Фразеологічні зрощення, які становлять собою таку єдність,
2 30

що лексичне значення окремих компонентів не впливає на спри­

йняття цілого.як; напект и ра ків, ут ерт и носа, сісти м а к о м ,
попасти пальцем у небо (сказати щось не до ладу, дуже помилитися),
товкти воду в ст упі (виконувати марну роботу), висмоктати з
пальця (вигадати), і пальцем не кивнут и (не докласти ніяких зусиль)
хоч око виколи (дуже темно) і т. ін.
Ідіоматичні вирази мають у мові спеціяльне змислове призна­
чення: вони підкреслюють, підсилюють значення висловлюваної
думки. Наприклад, вираз там зібралося людей до біса
передає думку набагато виразніше, ніж вираз — там зібралося ба­
гато людей.
У фразеологічних зрошеннях часто зберігаються незрозумілі
слова, граматичні форми, що вже вийшли з ужитку, діялектизми
тощо. Часто один з компонентів фразеологічного зрощення являє
собою архаїзм, який не вживається у вільних сполученнях. Н апри ­
клад, у романі О. Гончара «Прапороносці» зустрічається такий
ідіоматичний вираз: Та ж Маковея десь бенеря носить. Цілісне
значення цього фразеологічного зрощення — Маковей десь блукає
без мети — сприймається легко, але точне значення самого слова
бенеря з ’ясувати важко.
§141. Ф Р А З Е О Л О Г ІЧ Н І Є Д Н О С Т І
Ф р а з е о л о г і ч н и м и є д н о с т я м и називаються стій­
кі, неподільні за змислом словосполучення, в яких значення ці­
лого мотивоване і виводиться із злиття значень лексичних компо­
нентів.
Приклади фразеологічних єдностей: т римат и язик за зубам и ,
робити з м ухи слона, держати камінь за пазухою , дивитися крізь
п а льц і, класти зуби на полицю , серед білого д н я , брати верх
і т. ін.
Фразеологічні єдності відрізняються від ідіомів тим, що вонн
порівняно більш вільні стійкі сполучення і в них немає незрозу­
мілого з погляду сучасної системи мови.
Фразеологічні єдності мають такі характерні ознаки:
1) неподільність, неможливість перебудови та заміни одних
елементів іншими;
2) переносне, образне, не завжди чітко виявлене значення;
3) експресивна насиченість;
4) можливість синонімічної заміни або цілим фразеологічним
виразом, або одним словом з еквівалентним значенням.
Фразеологічні єдності, як і фразеологічні зрощення, утворю­
ються різними способами. Багато з них з в ’язані з повсякденним
життям, з побутом, з історією народу, з народною творчістю, літе­
ратурою тощо.
Фразеологічні єдності утворюються із слів з конкретним лек­
сичним значенням, але ці слова семантично не самостійні, і значення
кож ного з них підпорядковане єдності загального образного зн а ­
чення всього фразеологічного виразу в цілому. В основі загального
значення фразеологічної єдности лежить легко уловлюваний образ.
 231

Багато фразеологічних єдностей в своїй основі є образними вира­

зами. Група фразеологічних єдностей складна і різноманітна. До
складу цієї фразеологічної категорії поряд з стійкими неподільни­
ми словосполученнями з виразно виявленим переносним значенням
відносяться і фразові штампи, і професійні вирази, що набули
метафоричного значення, і ходячі образні вислови, взяті з мови
широких мас народу, і різні вислови, засвоєні з інших мов, і
вислови з античної культури, і деякі біблійні та євангельські
вирази.
§142. Ф Р А З Е О Л О Г ІЧ Н І С П О Л У Ч Е Н Н Я

Ф р а з е о л о г і ч н и м и с п о л у ч е н н я м и називають­
ся усталені, невільні, замкнені ряди сполучень слів, в яких кожний
із складових елементів зберігає деяку семантичну самостійність.
У цьому типі словосполучень значення кожного компонента
відокремлюється і усвідомлюється досить чітко. У фразеологізмах
цієї групи образности немає або вона мало висловлена.
У переносному значенні вживається лише один компонент
фразеологічного сполучення. Н априклад: поле діяльности,справа
чести, храм н а уки, людина великої д уш і, людина світлого розум у,
ламат и голову, задират и носа, лет іт и стрілою та ін.
Фразеологічні сполучення можуть мати варіянти, в яких один з
компонентів виражається синонімічним словом. Тут можлива
заміна одного компонента. Наприклад, у словосполученні охопити
поглядом друге слово можна замінити словами оком, очима.
Фразеологічні сполучення становлять собою перший ступінь
переходу від вільних словосполучень до фразеологізмів.
Фразеологічні сполучення характеризуються певною стійкістю,
сталістю у складі компонентів і відрізняються від вільних сполу­
чень слів тим, шо в них один із компонентів завжди обмежений в
своєму вживанні певним колом слів, тоді як у вільних сполученнях
можна підставляти будь-яке слово. Наприклад, говорять: згорів
від сорому, розвісив вуха , але не говорять згорів від захоплення,
розвісив ніс (пор. повісив носа).
На відміну від фразеологічних зрощень і єдностей, що становлять
собою нерозривне ціле, фразеологічні сполучення мають більш ана­
літичний характер.
§143. П Р И С Л ІВ ’Я Т А П Р И К А З К И
Поділ всіх фразеологізмів на три типи не є ще остаточним,
оскільки питання про п рисл ів’я і приказки, які належать до
фразеології, по-різному інтерпретується українськими вченими.
В. В. Виноградов не включає їх ні до однієї із зазначених вище
груп фразеологічних одиниць. О. І. Єфімов відносить їх до
фразеологічних одиниць, М. М. Шанський р озгляд ає їх як
фразеологічні вирази.
П рислів’я і приказки мають свої характерні риси, що відріз­
няють їх від інших фразеологічних одиниць. Передаючи судження,
232

мораль, пораду, притчу, прислів’я мають характер афоризмів.

П рислів’я і приказки висловлють мислення народної маси в
повноті особливо повчальній . П рислів’я і пісні завжди короткі,
а розуму і почуття вкладено в них на цілі книги . Взагалі прислі­
в ’я та приказки зразково формують увесь життєвий, соціяльно-
історичний досвід трудового народу, і письменник конче мусить
знайомитися з матеріялом, який навчить його смакувати слова*
Характеризуючи образну силу п рислів’їв та приказок, М. В. Го­
голь підкреслював: «У прислів’ях наших... видно незвичайну пов­
ноту народного розуму».
І. Франко називав прислів’я та приказки «скарбом нашої мови
і народного досвіду».
Характерними ознаками прислів’їв та приказок є їх ідейний
змісті висока мистецька якість,напр.стислість вислову, образність,
метафорич:пггь і віршова будова. П ри сл ів’я і приказки дуже багаті
на метафори, гіперболи, протиставлення, порівняння, епітети,
форми діялогу та інші засоби образного вислову. Наприклад:
Б ідни й піт ллє, а багатий його кров п ’є (протиставлення).
Ц віт уть наш і д іт и , як пиш ні квіти (порівняння).
Де керівник добрий, там робіт ник справний (епітет).
П рислів’я і приказки часто використовуються в літературній
мові, особливо в творах красного письменства і в публіцистиці.
Найвидатніші клясики української літератури —Тарас Шевченко,
Марко Вовчок, Панас Мирний, Павло Грабовський, Іван Франко,
Леся Українка, Михайло Коцюбинський та ін.— високо цінували
і широко використовували в своїх творах численні п рислів’я і
приказки, в яких висловлена велика мудрість народу на протязі
всієї історії його існування.
Високі ідейні й мистецько-поетичні якості цих перлин народної
творчостиприваблюють і сучасних письменників. Особливо часто
звертаються до народної творчости такі сучасні письменники, як
Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Баж ан, Олександер Кор­
нійчук, Андрій Малишко, Олесь Гончар, Володимир Сосюра, Остап
В и ш н я , Степан Олійник, Михайло Стельмах, Петро Панч, Василь
К у ч е р та інші.
П ри слів’я та приказки вживаються в літературній мові для
передання народної мудрости. За своїм змістом вони охоплюють
майже всі сторони життя. Наприклад:
Про користь праці та знання: Чесне діло роби сміло!; Я к
дбаєш, так і маєш; Терпіння і т руд — все перетруть; П ід леж ачий
камінь і вода не тече, Хочеш їсти калачі — не сиди на печі; Добре
роби — добре й буде; По роботі пізнат и майстра; Каже Іван: при­
йду до церкви-все п а с к и святять ; П раця чоловіка годує, а лінь м ар­
нує; Без діла слабіє .сила; Що знаєш, що вмієш, те за плечима не но­
сить; Не лінися рано вставати та змолоду більше знат и!; Учись
змолоду — пригодиться на ст арість! Вік живи — вік учись; Х т о
добре учиться, той буде й добре робить; Чого Івась не навчиться,
того й Іван не буде знат и.
 233

Про дружбу: Скаж и м ені, хто твій товариш,— тоді я ска­

ж у, хто ти; 3 ким поведешся, того й наберешся; Я к у друж бу за­
ведеш, /?/а/с£ й ж иття поведеш; Хт о до кого пристає, таким і стає;
Д р у зі пізнаються в біді\ Не той д р уг, ^ о лащ ит ься, а т ой, и<о
чалит ься; В ли ху годину узнаєш вірну людину; Д руга ш укай, а ясм-
с^ш — тримай; В ір н и й прият ель — ало найбільш ий скарб; 3 добрим
друж ись, а л и хи х стережись; 3 добрим поживеш — добро переймеш,
а з лихим зійдешся — того й наберешся; Без вірного друга великая
туга; Хоч ох, /пд вдвох \
Про сміливість, відвагу, уміння: Сміливість городи бере!;
Не той голова, и^о кричит ь, а том, ^ о <ш/£ навчить; У С ірка
очей позича; 3 хворої голови та на здорову; Хт о не додержує свого
слова, той сам себе зневажає; Свиню пусти під стіл, а вона лізе
на стіл; В чуж ий черевик ноги не сунь!; Не лізь, куди твоя голова
не лізе!; Не загрібай жар чуж ими руками!; Д іла на к о п ій к у, а бала­
чок на карбованець; Не хвали сам себе — нехай тебе люди похвалять;
Стоїш високо — не будь гордим; стоїш низько — не гнися; Не
каж и го п, поки не перескочиш!; Говори м ало, слухай багат о, а
думай ще більш е; Держ и язик за зубами; Не м іряй всіх на свій
арш ин; Коли сам добре не знаєш , то й язиком не плети; Брехнею
світ пройдеш , та назад не вернешся; За погані речі треба бити в
плечі; Б рехня і прият еля робить ворогом; Л інивом у все ніколи.
Вислови з античної культури.
Альф а і омега (означає: початок і кінець, все повністю. По­
ходить від назв першої (а) і останньої (<о) букв грецького а л ф а в и т у :
В ін альфа і омега, Початок і кінець (Л. Українка).
Крокодилячі сльози (означає: удаваний плач, фальшиві сльо­
зи,.фальшиве співчуття. В оповіданнях давніх греків і римлян про
крокодилів говориться, що крокодил, з ’їдаючи свою жертву, нібито
плаче. Звідси й походить цей вираз).
П рийш ов, побачив, переміг (дослівний переклад повідомлен­
ня Юлія Цезаря про його перемогу над ворогом при З е л і): Я знаю
його девіз у цьому д іл і: прийш ов, побачив, переміг (І. Нечуй-Леви-
цький).
Прокрустове ложе (ліжко) (означає заздалегідь пригото­
ваний зразок, під який навмисне підганяються будь-які факти.
У стародавніх грецьких м ітах про розбійника Прокруста розпові­
дається, що Прокруст клав захоплених ним людей на ліжко (ло­
же), і якщо вони були довші від л іж ка, відрубував їм ноги по розміру
ліжка, а якщо вони були коротші,— витягав їх. Часто це бувають
оригінальні нат ури, які не містяться на т ім прокрустовім лож і,
на яке їх кладуть (І. Тобілевич).
Сади Семіраміди. Означає прекрасні місця, картини. В іран­
ських і греко-римських переказах розповідається, що аси р ій ська
цариця Семіраміда (2000 р. до н. е.) ніби побудувала у Вавілоні
розкішні висячі сади. Цей вираз часто зустрічається в мистецькій
літературі. Наприклад: В пустельному мареві ми бачили і розкіш ні
сади Семіраміди, і бриж і морського прибою (Ю. Смолич).
234

Авгійові конюшні (або стайні). Означає сильне забруднення,

засміченість у господарстві, ділі і т. п. Походить з грецької мітоло-
гії. У царя Авгія був величезний скотний двір, де стайні не чисти­
лися ЗО років. Мітичний герой Геракл-Геркулес вичистив ці стайні
за одну ніч, провівши через них сусідню річку.
Переклади іншомовних прислів’їв та приказок.
Кінець ділі/ вінець. З латинського F inis coronal opus.
Я кби молодість та зн а ла , якби старість та могла! З фран­
цузького S i jeunesse saaaity si vieillesse pouvait!
Т ут сооаку закопано. З німецького D a ist der H and begraben.
Афоризми та вислови видатних людей.
Влучні вислови видатних людей часто стають «крилатими сло­
вами», які завдяки своїй влучності, яскравості ніби на крилах облі­
тають суспільство, набувають популярности і широко вживаються
як у м истецькій і публіцистичній літературі, так і в усній мові.
Л иш е той достоїн ж иття і свободи, хто щодня йде за них
на боротьбу ( В . Ґет е). Перемагать і жить (П. Тичина).
Вислови з народної творчости, що закріпилися в мові і стали
«крилатими словами». їх письменники охоче використовують у
своїх творах. Наприклад:
На вербі груш і (означає: щось неможливе): Сказала раз свиня
собі: «Н у , чом я не персона ? Ростуть же груш і на вербі: Т ак мож у й
я у цій добі Пограть в Наполеони» (П. Тичина). Не до со л и .
Біблійні та євангельські вирази, які вживаються в літе­
ратурній мові. Наприклад:
Берегт и, як зіницю ока (означав: берегти, як щось найдорож-
че).Ж и,т и, як у раюу З м і й - спокусник, П о ц іл у н о к Юдіи Апостол.
Стати притчею во я зи ц іх (означає: стати предметом осуду).
Содом і Гоморра (означає: безладдя, спустошення і т. ін.).
Виникло внаслідок загибелі міст Содома і Гоморри в Палестині.
Іноді вживається лише Содом або Содома. Приклади: Д оки балакає­
мо уж е може з К нязівки Содом та Гоморру зробили (А. Головко);
Адж е скаж и людям зр а зу, що для них землю дають, то така Содома б
знялася (М. Коцюбинський).
§144. Ф Р А З Е О Л О Г ІЧ Н І З Б ІР Н И К И У К Р А ЇН С Ь К О Ї М ОВИ
Фразеологічні багатства української мови відбивають гли­
боку мудрість народу, його вікову культуру, історію.
Багато фразеологічних виразів, що вживаються в сучасній
українській мові, є надбанням світової культури. В україн ськом у
мовознавстві все більше уваги приділяється дослідженню фразео­
логії. Проте українська фразеологія ще не вивчена і не зібрана
повністю.
Над збиранням і вивченням фразеологічних багатств української
мови працюють не тільки численні кадри вчених дослідників, але
й широкі кола української загальної інтелігенції і в першу чергу
учителів,працівників культури, збирачів' прислів’їв, приказок, при­
повідок і крилатих висловів.
 X. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ
СТИЛІСТИКИ

§145. С Т И Л Ь О В І Р ІЗ Н О В И Д И С У Ч А С Н О Ї У К Р А ЇН С Ь К О Ї
Л ІТ Е Р А Т У Р Н О Ї М ОВИ

Обслуговуючи найрізноманітніші потреби суспільного життя,

літературна мова залежно від її мети, спрямування і суспільного
використання, не втрачаючи своїх загальнонародних властивостей,
може характеризуватися певними специфічними засобами, які по­
ширені тільки в ній або які в ній переважають. Так, наприклад,
мовні засоби мистецького твору де в чому відрізняються від
мови наукового твору; протокол, заява, акт, посвідчення будуть
написані мовою, відмінною від мови шкільного підручника, а мовне
оформлення політичної доповіді відрізнятиметься від мовного
оформлення поетичного твору і т. д.
Сукупність мовних засобів, обумовлених змістом, функцією і
цілеспрямованістю висловлювання, називається с т и л е м м о в и .
Отже, відмінності в усній і писемній формах літературної мови,
обумовлені її змістом, функцією і спрямуванням, визначаються
мовними стилями.
В сучасній українській літературній мові розрізняються такі
основні стилі: науковий, офіціяльно-діловий, стиль мистецької
літератури і публіцистичний.
Н а у к о в и й с т и л ь характеризується широким використан­
ням абстрактних слів, а також наукової й технічної термінології,
яка допомагає точно визначити різні поняття, що про них роз­
повідається в творі. У науковій мові переважають складні ре­
чення всіх типів, за допомогою яких висловлюються складні думки
та логічні взаємозв’язки між ними. Науковому стилеві звичайно
невластиві слова з емоційним забарвленням, зокрема з різними
суфіксами суб’єктивної оцінки, що виражають пестливість, зне­
важливість тощо. Сфера застосування нього стилю — наукові й
науково-технічні праці, призначені для спеціалістів (монографії,
спеціяльні журнали, підручники для вищих шкіл, філософські
трактати тощо).
О ф і ц і я л ь н о-д і л о в и й с т и л ь характеризується повною
відсутністю слів з емоційним забарвленням, вживанням стандарт­
них і однотипних виразів, уникненням повторень і двозначних
слів, використанням спеціяльнбї канцелярської і офіціяльно-
ділової термінології тощо. Діловий стиль поширений у законо­
давчих актах, в офіційному листуванні між установами та о р г а ­
нізаціями і в канцелярських документах.
С т и л е в і м и стецької л і т е р а т у р и властиве використання
всього лексичного багатства мови, зокрема слів, які означають
явища повсякденного життя й побуту людей, а також образних
235
236

і емоційно забарвлених слів. Термінологічні назви й абстрактна

лексика в мистецькій мові поширені значно менше, особливо уни­
кають в ній канцеляризмів і трафаретних стандартних виразів
та зворотів. Синтакса м и стец ької мови характеризується викори­
станням речень усіх типів, зокрема окличних і питальних, а також
неповних і номінативних.
П у б л і ц и с т и ч н и й с т и л ь поєднує в собі засоби наукового
і мистецького стилів. Мова публіцистичних статтей та виступів,
як і наукова, характеризується точністю, послідовністю, системою
логічних доводів і,я к мова мистецька,образністю , виразністю та
емоційним забарвленням. Мета публіцистики полягає не лише
в тому, щоб викласти чи з ’ясувати певні суспільно-політичні
питання, переконати читачів та слухачів у правильності вису­
нутих думок, а й у тому, щоб організувати їх на здійснення
поставлених завдань. Все це обумовлює різноманітність
мовних засобів, уживаних у публіцистичних творах. В них ши­
роко використовується суспільно-політична лексика, чітко сфор­
мульовані заклики й політичні гасла, риторичні запитання, уро ­
чисті вирази, засоби гумору й сатири.
Крім основних стильових різновидів, у сучасній українській
літературній мові можна виділити ще цілий ряд відмінностей,
які властиві їй у певному конкретному використанні. Наприклад,
у мовній практиці широко вживається термін н а у к о в о - п о п у ­
л я р н и й с т и л ь . Цей стиль властивий науковій літературі,
призначеній для широких мас, а не для самих спеціялістів.
У науково-популярних творах використання спеціяльної наукової
й технічної термінології, особливо маловідомої, обмежується, а
відповідні поняття з ’ясовуються шляхом опису та наведення по­
трібних ілюстрацій; науково-популярному стилеві властиві й
образні та емоційно забарвлені слова, які частково зближують
його з стилем мистецької літератури; синтаксична будова науково-
популярних лекцій,статтей,брошур здебільшого не така складна,
як будова спеціяльних наукових монографій.
Існують деякі особливості в мовних засобах праць з якоїсь
певної галузі наук у порівнянні з іншою. Так, наприклад, стиль
розвідок з математики і стиль філософських трактатів або гра­
матичних праць і історичних досліджень має свої окремі специ­
фічні риси. Ще яскравіше такі риси виступають у межах стилю
мистецької літератури, тому часто говорять про поетичну і про­
зову мову, як про два окремі стильові різновиди. Але й у межах,
наприклад, прозової мови можна виділити стиль драматургічних
творів і стиль новель, повістей -чи романів. Такі ж різновиди легко
простежуються й у межах ділового чи публіцистичного стилю.
Часто в літературній мові виділяють також і такі стилі, як
епістолярний, ораторський, розмовно-побутовий.
Е п і с т о л я р н и й стиль застосовується в різного типу" ли­
стуванні, а іноді і в мистецьких та публіцистичних творах, напи­
саних у формі одного чи ряду листів до окремих осіб або груп
людей. Характерним граматичним засобом його є широке вжи­
вання звертань і зв ’язаних з ним морфологічних форм та син-
 237

таксичних конструкцій. У приватному листуванні часто викори­

стовуються слова просторічні, емоційні, з суфіксами суб’єктивної
оцінки, у діловому листуванні — синтаксичні штампи і канце­
лярсько-ділова термінологія, епістолярному стилеві м и стец ької
літератури властива образність і т. д.
О р а т о р с ь к и й стиль належить до у.сної форми літературної
мови, він застосовується в різних публічних виступах (у допо­
відях, промовах, лекціях тощо). Д ля ораторського стилю харак­
терним є використання всіх засобів літературної мови, які
забезпечують можливість виразно, ясно, стисло і зрозуміло до­
нести зміст виступу до слухачів, вплинути на них і переконати
їх у правдивості висловлюваних думок. Мовні засоби в публічних
виступах змінюються в залежності від теми і конкретної підго­
тування слухачів; у доповідях і промовах на суспільно-політичні
теми використовуються слова з політичним забарвленням, а в
лекціях на наукові і виробничі теми поширена наукова і тех­
нічна термінологія. Синтаксі ораторського стилю властиві
здебільшого прості та короткі складні речення, а також часто
вживані в ньому риторичні запитання. У публічних виступах
використовується розмовно-літературна лексика, влучні фразео­
логічні вирази, крилаті слова, порівняння, дотепи, засоби гумору
і інші мовні засоби, які збуджують увагу слухачів і служать
активному впливові на них.
Р о з м о в н о - п о б у т о в и й стиль також належить до усної
форми літературної мови. Він задовольняє потреби безпосеред­
нього спілкування людей у різноманітних стосунках їх в осо­
бистому та суспільному житті. Характерним для нього є вживання
найпоширенішої живої розмовної лексики та розмовних синтак­
сичних конструкцій, зокрема властивих діялогічній мові. Розмовно-
побутовий стиль часто використовується і в писемній формі
літературної мови як один з важливих компонентів м и стец ь ­
ких творів.
Розмежування мовних стилів практично не завжди можливе,
бо в одному й тому ж творі часто використовуються засоби,
властиві різним стилям та їх різновидам. Так, у науковому творі
часто спостерігаються елементи публіцистичного стилю, особливо
тоді, коли автор полемізує з тими, хто додержується інших по­
глядів на розв’язуване питання;в мистецькому творі іноді викла­
даються міркування автора, в яких наявні елементи наукового
стилю; не завжди можна за стильовими ознаками розмежувати
публіцистичний і мистецький твір.
Добір мовних засобів, обумовлений змістом і спрямуванням
твору, якоюсь мірою залежить також і від індивідуальних мож­
ливостей та уподобань автора. Наприклад, мовні засоби ліричних
віршів П. Тичини мають свої особливості в порівнянні з лірикою
В. Сосюри чи J1. Українки. Зовсім не тяжко визначити своєрід­
ність у використанні лексики в поезіях М. Бажана чи І. Ф ранка
або синтаксичних конструкцій у романах А. Головка і Д.Гуменної.
Тому не можна, ігнорувати й існування в межах загальнонаціо­
нальної української літературної мови також індивідуальних
238

стилів, що відбивають мовну практику того чи іншого автора

літературного твору.
Крім функціональних стилів, сучасна літературна мова х а ­
рактеризується ще неоднаковим стилістично-експресивним забар­
вленням, в якому виявляється різне ставлення до висловлюва­
ного змісту, різний тон і к о л ь о р и т висловлюваної думки.З цього
погляду розрізняють такі експресивно забарвлені різновиди літе­
ратурної мови: урочистий, офіційний, інтимно-ласкавий, ввіч­
ливий, фамільярний, жартівливий, сатиричний.
Урочистий різновид характеризується вживанням слів і слово­
сполучень з піднесеним емоційним змістом, вживанням окличних
речень, що містять заклики до високих патріотичних вчинків,
викликають високі почуття і настрої у слухачів та читачів. У ро­
чисте забарвлення мови найчастіше виявляється в публіцистичному
і ораторському стилях, іноді також у м истецьком у і епістоляр­
ному.
Офіційне емоційне забарвлення властиве діловому і зрідка
приватному листуванню, а іноді і усній розмовній мові. Воно
створюється вживанням офіційних звертань, слів з офіціяльно-
ділової мови, описових синтаксичних зворотів, відсутністю зай­
менників першої і другої особи однини тощо.
Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед викори­
станням слів із суфіксами пестливости та вживанням епітетів з
пестливим значенням і простих синтаксичних конструкцій, вла­
стивих розмовній мові.Його створюють у розмовно-побутовій, епі­
столярній і мистецькій мові для вислову інтимної близькости,
симпатії і подібних почуттів.
Ввічливе забарвлення мови досягається вживанням слів із
значенням пошани до особи, якій адресується висловлення, а фа­
мільярний тон характеризується наявністю слів і словосполучень,
які підкреслюють перебільшену невимушеність, надмірну розв’яз­
ність та безцеремонність до своїх співбесідників. Емоціональне
забарвлення ввічливости або фамільярності! може виявлятися в
епістолярному та розмовно-побутовому стилях літературної мови.
Жартівливий, або гумористичний кольорит надається мові вж и ­
ванням слів у невідповідному до ситуації значенні, контрастно-
комічними зіставленнями, перебільшенням якостей осіб і предме­
тів, про які йдеться у висловленні, невідповідними змістові
висловленої думки висновками і різними іншими подібними за­
собами. До такого емоційного забарвлення часто з певною метою
вдаються в мистецьких творах і в розмовно-побутовій мові.
Сатиричний емоційний тон найчастіше використовується в пуб­
ліцистичній, ораторській і мистецькій мові, а, іноді й у розмовній,
для викриття і висміювання негативних явищ у житті суспільства
з метою їх засудження, подолання і усунення. Найголовнішим
мовним засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких по­
казується презирства і зневага до потворних дій та їх виконавців,
обурення ними, а також глузливих означень-епітетів, порівнянь,
відповідної архаїзованої лексики і синтаксичних конструкцій,
влучних дотепів і т. д.
 239

Таким чином, у сучасній українській літературній мові існує

багато засобів, щоб висловити свої думки й почуття з найбільшою
доцільністю щодо призначення мовного акту і відбити у висло­
вленні свої власні смаки та уподобання, не порушуючи мовних
граматичних, лексичних і фонетичних норм. Але, щоб з велико­
го багатства літературної мови найдоцільніше дібрати саме ті
засоби, які найкраще відповідають поставленій мсті, потрібно
глибоко вивчити закономірності мови, а також опанувати літера­
турні норми й навчитись відрізняти їх від елементів, що в літе­
ратурній мові не вживаються.
Цим займається стилістика.

§146. З А Г А Л Ь Н А С Т И Л ІС Т И К А . ї ї ЗА В Д А Н Н Я . ЗМ ІС Т
1 В ІД Н О Ш Е Н Н Я Д О С У М ІЖ Н И Х
М О В О ЗН А В Ч И Х Д И С Ц И П Л ІН

Стилістика аналізує мовні явища, оцінює і кваліфікує їх при­

датність функціонувати в тій чи іншій галузі мовного спілкування
і діяльности суспільства або передавати різні семантичні відтінки.
Отже, стилістика має своїм завданням вивчати і визначати сти лі­
стичні ресурси мови в сфері її семантики, лексики, фонетики і в
системі граматики. У галузі мовної практики і культури мови сти­
лістика вказує способи доцільного добору засобів мови у відповід­
ності до характеру мовного спілкування його цілеспрямованости
й призначення, а також для передачі змислових і емоціонально-
експресивних відтінків висловлювання.
Визначити стилістичні властивості різних засобів у к р а їн сь к о ї
мови можна лише на підставі масових спостережень над вж иванням
їх у різних сти л ях мови.
Зробивши якесь припущення'про змисл того чи іншого слова,
тієї чи іншої форми, про те чи інше правило словотворення чи фор­
мотворення і т. п., треба спробувати, чи можна скласти ряд різно­
манітних фраз (який можна безмежно збільшувати), застосовуючи
це правило. Позитивний результат підтверджує правильність при*
пущення .
Особливо ж повчальними бувають негативні результати: вони
вказують або на хибність зробленого припущення, або на немину­
чість деяких його обмежень, або на те, що правила вже більше не­
має, з є тільки факти словника, і т. под. Отже, стилістичний експе­
римент вимагає певного припущення, яке всебічно перевіряється
шляхом виявлення функцій слова або мовних конструкцій в різних
контекстуальних умовах,створюваних експериментатором на підставі
свого мовного досвіду і суспільної практики мовного спілкування.
Так, наприклад, у нас виникає сумнів, чи правильно вжито
слово охопити в реченні: Радісна з в і с т к а о х о п и л а Радянську У к­
раїну (РУ*за 28 лютого 1958 p.).
Сумнівне слово для експериментування ставимо в синонімічний
ряд: охопити, облетіти, поширитися, розповсюдитися.
* Тут і далі „РУ” — газета ,,Радянська Україна’’ (Київ).
240

Але, вдавшись до «Русско-украинского словаря», на стор. 583—•

584 натрапляємо знову-таки на сумнівне тлумачення семантики
дієслів ш арит и, ш ирит ися, розповсюджувати, розповсюджуватися,
до яких наводяться ілюстрації: распространять слухи, распро-
страняется слух — поширювати ( ш ирит и, розповсюджувати) чут­
ки; шириться ( поширюється, розповсюджується) чутка.
Беручи синонімічно зіставлювані слова в різних контексту­
альних умовах, встановлюємо, в яких випадках їх вживання від­
повідає семантичному призначенню, а в яких — ні:
Радісне почуття охопило всіх.
Радість охопила всіх.
Тривога охопила всіх.
Бажання охопило всіх.
Вогонь охопив скирту.
Туман охопив місцевість.
Отже, охопити — «заволодіти чимось», «пройняти щось», «про­
йнятися чимсь» — пор :
Радість заволоділа всіма.
Радістю пройнялися всі.
Але не можна: Радісна звістка охопила. Звістка сприймаєть­
ся як зовнішній факт. Вона швидко поширилась, рознеслась скрізь,
облетіла все. Отже:
Радісна звістка облет іла Україну.
Звістка поширилась (рознеслась, п ролунала) по У країні.
Пор. також: Новина облетіла місто.
Не можна: Новина охопила місто.
Пор. ще: Чутка облетіла місто.
Чутка поширилась по місту.
Але не можна: Чутка розповсюдилась по місту.
Пор. ще: Знання поширюються (не розповсюджуються ),—
до цього ж: Товариство для поширення політичних і наукових знань
Також:
Досвід поширюється.
Освіта поширюється.
Культура поиіирюється.
Звук поширюється.
Пожежа, поширюється.
Епідемія поширюється
Отже, поширюватися — значить «збільшуватися об’ємом у про­
сторі, в масі».
З дієсловом розповсюджуватися можна навести такі приклади
К ниги розповсюджуються.
Л іт ерат ура розповсюджується.
Льоте рійні білети розповсюджуються.
 241

Отже, розповсюджуватися — значить «розподілятися по бага­

тьох місцях, всюди, і не суцільно поширеною в просторі масою,
а у вигляді окремих предметів з розповсюджуваної сукупности».
Так зіставляючи синонімічно однорідні слова в умовах варіяції
контекстів, з'ясовуємо ті семантичні відтінки слів, які слід брати
до уваги, вводячи ці слова в речення, уточнюючи їх зміст.
Так само виявляються і стилістичні відмінності близьких за
значенням слів: багато, чимало, велика кількіст ь, сила, сила-
силенна, безліч, до біса, тьма-тьмуща, як сарани і под. Вводячи ці
слова в контексти, що належать до різних стилів мови, виявляємо
стилістичну «невтральність» слова багато (зустрічається в усіх сти­
лях), неможливість вживання словосполучення велика кількість
при словах з емоційним значенням (радість, щастя) і звичайність
такого вживання в стилі ділової і наукової мови, наявність виразу
до біса в текстах експресивного забарвлення і стилістична обмеже­
ність виразу як сарани (розмовно-розповідний стиль).
Так само виявляється стилістична диференціяція і в синтаксич­
них конструкціях:
Доводжу до Вашого відома ( повідомляю Вас).
Розкажу я Вам...
Ось слухайте, що я розкажу...
і т. д.
Відомо, що в стилі ділової мови неприпустимі тексти з такими
елементами мови, які належать до засобів створення стилістичних
кольоритів інтимиости— ласкавости, гумору тощо. І, з другого
боку, різким дисонансом відчуваються випадки «протокольности»
мови в публіцистичному стилі. Такі факти, на жаль, нерідко тр ап ­
ляються в критичних статтях, рецензіях.
Стилістична аналіза може стосуватися всякого явища мови, ко­
ли виникає потреба в його стилістичній кваліфікації — у визначен­
ні змислових нюансів, у розкритті конкретних стилістичних вл а­
стивостей , які можуть протиставитися одне одному так, що невра-
хування відмінностей у відтінках їх змислових значень та стилістич­
ному забарвленні позначається на якості, ясності і точності вислов­
лювання.
У галузі с е м а с і о л о г і ї гостро виступає завдання зі-
ставлювальної і співвідносної семантичної характеристики різних
форм і видів мовного спілкування як одна з найістотніших проблем
стилістики.
В усякому разі, до стилістики завжди відноситься вивчення ди-
ференціяльно-змислових і експресивних відтінків співвідносних,
паралельних або синонімічних виразів. Тісний з в ’язок стилістики
національної мови з семасіологією виявляється при зіставленні
семантичних систем різних мов у процесі перекладу і при праці над
двомовними диференціяльними словниками.
В галузі л е к с и к о л о г і ї і ф р а з е о л о г і ї стилісти­
ці, насамперед, належить визначення обмежених сфер вживання
деяких слів, значень, фразеологічних зворотів і виразів, які мають
* Семасіологія — наука про значення слів і їх частин.
242

тяж ін н я до окремих типів, або різновидів, мови (мовлення). Сюди ж

входить і характеристика експресивних якостей різних лексичних
засобів мови.
Крім того, в стилістику ж включається вивчення і оцінка ф ра­
зеологічних штампів, ш абльонів (або кліше),що вживаються в тій
або іншій сфері мови.
В лексичний розділ стилістики, звичайно, мусить бути внесе­
на аналіза експресивно-змислових відмінностей між близькими або
співвідносними словоутворювальиими рядами слів (наприклад:
дурень — дурило, мат уся — м ат інка, рученьки — рученят а, ма­
лен ь к и й — малесенький — м алісінький, кучерявий — кучеряст ий,
славний — славет ний, набридлий — набридливий, гордий — гордо­
ви т и й , гордитися — гордуват и, наколювати — надколювати, ви­
значат и — відзначати і под.), а так ож огляд синонімічних утворень
у межах однієї й тієї ж словотворчої категорії.
В галузі с и н т а к с и , окрім виявлення різних відтінків у
засобах вираження членів речення, у способах синтаксичного
з в ’язк у, в конструкціях з однорідними та відокремленими членами,
зворотами, з підрядними реченнями тощо, стилістика розглядав сти­
лістичні явища прямої мови, періодичних конструкцій, в ній ан а­
лізуються стилістичні функції порядку слів у реченні, дається сти­
лістична характеристика будові контексту і контекстуальним з в ’я з ­
кам м іж його частинами.
Розглядаючи питання про зміст і цілеспрямованість стилістики
сучасної української літературної мови, не можна забувати специ­
фіки сьогоднішніх умов, у яких вона функціонує й розвивається.
Вже й тепер є чимало таких фактів, коли поруч з давно вж и вани ­
ми специфічно українськими мовними засобами у нашій літератур­
ній мові стали функціонувати й нові, що проникли до неї із живої
розмовної мови. У цьому цілком природному і закономірному зб ли ­
женні літературної і живої розмовної мов стало помітним і збли­
ження у кра їн сь кої мови до російської, засмічення у кр аїн сько ї
мови сотками російських слів і російських типів сталих сло­
восполучень та фразеологічних зворотів. І все таки українська л і­
тературна мова в своєму невпинному й могутньому зростанні
піднялась на рівень найбагатших, найрозвиненіших, найкультур-
ніших мов світу.
Стилістика української мови, виявляючи доцільність вживання
тих чи інших мовних засобів, у нашу добу соціяльних перетворень,
не може охороняти архаїзмів мови, що втратили або вже втрачають
свої позиції і функціональність у системі сучасної літературної
мови. І разом з тим, об’єктивно оцінюючи нові надбання укр аїн ської
літературної мови, стилістика повинна викривати хибні чи просто
недоречні явища і факти, які непрошено вдираються в сферу л і ­
тературної мови, забруднюють і засмічують її, які по суті є п су ­
ваннями мови внаслідок неохайности і низької мовної к у л ь ­
тури авторів або неуважности, безвідповідального ставлення їх
до якости друкованого слова.
 243

Стилістична кваліфікація мовних явищ і засобів повинна слу­

жити справі боротьби за піднесення культури мови.

§147. Т И П О В І С Т И Л ІС Т И Ч Н І Н Е Д О Л ІК И ,Щ О
Т Р А П Л Я Ю Т Ь С Я У П Р Е С І*

Безперечно, мова нашої преси має значні досягнення. Однак

ще й досі раз у раз чути справедливі нарікання на її недосконалість,
бідність засобів вислову, важкі та незграбні конструкції тощо.
Отже, й на сьогодні не втрачає своєї актуальности заклик
визначного письменника і стиліста: «Потрібна нещадна бороть­
ба за очищення літератури від словесного мотлоху, боротьба за
простоту і ясність нашої мови, за чесну техніку, без якої неможлива
чітка ідейність. Потрібно якнайжорстокіше боротися проти всіх
спроб зниження якости літератури. Д о чого я і закликаю всіх, хто
розуміє її справжнє значення могутньої зброї української на­
ціональної культури».
Справді, ще й зараз буває так, що під зовнішньою ортографічною
грамотністю, особливо в мові масової преси, приховується стилі­
стична безграмотність та інші недоліки, хиби, конструктивні не­
доладності, які не порушують норм граматики, але стилістика не
може не засуджувати і не виправляти їх.
Щоб конкретно показати серію «антистилістичних» прикладів,
узятих переважно з періодичної преси, дати їм відповідну кв ал і­
фікацію і почасти зразки стилістичного виправлення, спинимось
на матеріялі з такими недоліками:
1) З а й в і с л о в а в к о н т е к с т і , які не несуть ніякого
змислового навантаження і можуть бути викинуті. Особливо часто
знаходимо їх у газетних статтях. Приклади (зайві слова виділені)
«Післяжнивний люпин є добрим попередником... Отже, широке
застосування люпинізації є важливим заходом поліпшення родю-
чости ґрунту» (РБ*за 24. II 1957 p .) .— Не слід зловживати з в ’язкою
є, її можна викинути: « ...л ю п и н — добрий попередник», «...засто­
сування люпинізації — важливий захід...»
«Пішов дев’ятий рік відт оді, як я почала працювати дояркою»
(Р Б за 28 II 1958 p.). Краще: «Дев’ятий рік я працюю дояркою».
Такі ж недоліки знаходимо в деяких брошурах, виданих Т о в а ­
риством для поширення політичних і наукових знань Української
РСР, напр., у книжці І. Г. Підоплічка «Охорона природи на У к р а ­
їні» (К., 1958):
«...Щоб втручатися в природу, її треба добре знати. Цим самим
встановлюється те безапеляційне твердження, згідно з яким вчені
повинні мати певні природні еталони, тобто заповідники, в степах
і лісах, в горах і на рівнинах, в морях і ріках» (стор. 11). Замість
підкресленого нагромадження зай вих слів можна було написати:
«Л для цього вченим треба мати...»
«Більшість с вої х улюблених жіночих образів, особливо матерів-
кріпачок, письмен?,иця зображає покірливими і пасивними по від­
* Мова йде про радянську пресу.
** Тут і далі „Р Б ” — газета „Радянська Буковина” (Чернівці).
244

ношенню до тяж к и х обставин життя і конкретних винуватців їх

нестерпних мук» (М. Тараненко, Марко Вовчок, літературний пор­
трет, 1958, стор. 52). По відношенню слід випустити.
«На першу путь подали довжелезний товарняк, повний весе­
лих молодих бійців, що сиділи в вагонах, позвініувавіпи ноги
вн и з, і співали» (П. Загребсльпнй, Д ума про невмирущого, 1957,
стор. 9). Слово вниз зайве, бо звішуватись можна тільки вниз.
Отже, треба: «...сиділи, позвішувавіпи ноги, і співали».
2) Н е в д а л і , н е в і д п о в і д н і а б о н е т о ч н і с л о-
в а. Такі хиби неодноразово відзначалися на сторінках «Л ітера­
турної газети». Один з критиків, наприклад, пише:
«Поминаючи різні кальки й недоречності, яких так рясно буває
в наших рецензіях, я спинюся на тих випадках, коли рецензент
пише не те, що хоче висловити. Візьмемо такі, наприклад, часто
вживані рецензентські фрази: «на прот язі свого творчого шляху»
і «чи багато поетів може похвалитись подібними віршами?». Людина,
що знає українську мову з нашої клясики, переклала б по-росій­
ському першу фразу так: «на сквозняке творческого пути», бо те,
що хотів сказати рецензент, буде по-українському: «протягом
свого творчого шляху», а на другу фразу відповіла б: «а чого ж,
багато поетів пишуть вірші, подібні (чи схожі) до Сосюринських
або Малишкових!», бо критикові, щоб його як слід зрозуміли, треба
було б написати: «похвалитись т аким и вірш ам и»*.
Д ругий автор, розглядаючи мову брошури Н. Ф. Гретченка
«Синтаксичні особливості романа А. Головка « Б у р ’ян», вид. Інсти­
туту мовознавства ім. О. О. Потебні АН У РСР, 1958 p., відзначає
такі мовні недоліки:
«...в протилеж ність поглядам українських б урж уазних націона-
лістів-мовозпавців» (стор. 3),— замість «всупереч поглядам...»;
«...негативно відбивається на сприйманні тексту» (стор. 19),—
замість «негативно позначається»;
«...слово ... вносить у виклад відтінок...» (стор. 24),— замість
«...надає викладові відтінку...»;
«...становлять по змісту...» (стор. 9),— замість «становлять за
змістом» **
Прикро, що такі недоліки знаходимо і в мові брошур, які видає
Товариство для поширення політичних і наукових знань У к р а ­
їнської РСР.
Ось знову перед нами згадувана вже брошура І. Г. Підоплічка
«Охорона природи на Україні». Вона буквально рясніє помилками.
Наведемо окремі приклади:
«Деякі горе-господарники... намагаються доказувати, що, мов­
ляв, таке дерево, якщо його зрубати, принесе користь народному
господарству» (стор. 36),— замість «намагаються довести...» ■
«Внаслідок променевої хвороби загинуло багато жителів навко­
лиш ніх островів» (стор. 25). Треба: «Від променевої хвороби...»
Багато таких прикладів знаходимо і в газетах:
* Б. А н т о н е н к о - Д а в и д о в и ч , «Хвилю ю чі» ш там пи, ЛГ за
19 серпня 1958 р. ( Л Г — Л і т е р а т у р н а Г а з е т а , Ки їв ) .
** I I . С і гі а ч о в, Безграмотно про мову, Л Г за 11 липня 1958 р.
 245

«Трудящі Заставнівського району за останні роки добилися

непоганих господарських успіхів» (Р Б за 19. II 1957 p.). Треба:
«...добилися непоганих наслідків, результ ат ів», або: «...добилися
значних успіхів». Хіба успіхи можуть бути «погані» або «непогані»?
Поганий успіх — уже не успіх.
«Вже перший тиждень дав благотворні результати» (РУ за
5 . V III 1959 P .) . Треба: «...дав добрі результати (наслідки)...»
«Сотні пар, підкоряючись сумовитому ритму танґо, зосередже­
но топчуться на одному місці,— погойдуючись з боку на бік»
(Р Б за 23. III 1958 p .),— з боку на бік можна повертатися, пе­
рекочуватися і под. В даному тексті треба: «погойдуючись то в один,
то в другий бік».
«Посіви ранн іх строків були зібрані у ранньо-жовтій стиглос­
ті...» (Р Б за ЗО. III 1958 p.). Краще: «Льон раннього посіву було
зібрано..»
У газетах пишуть: «добитися вищих показників», замість наслід­
ків; «результати, успіхи відрадні», замість хорош і, великі; «врожаї
дорідні, рясні» (про зернові), замість високі, щедрі (але — «цвіт
на дереві рясний, верба рясна, спідниця рясна»); «урожай виборю­
вався», замість «за урожай боролися»; «громадське стадо* примножи­
лось», замість збільшилось; «внести у відповідний час», тобто своєчас­
но; «звістка охопила», замість облетіла, обійшла; «виконуючи своє
бажання», замість задовольняючи, та багато іншого.
3) Надмірне к а ль к у в а н н я і т е н д е н ц і ї уль-
т р а п у р и з м у . Ці явища пов’язані з неправильним розумін­
ням з в ’язків між українською і російською мовами.
Російська мова на Україні вивчається в школах поруч з рідною
мовою; російською мовою користується українське населення, чи­
таючи не лише українські, але й російські газети та журнали, не
тільки українську, але й російську , літературу, дивиться
як українські, так і російські кінофільми, п’єси і т. д. У великих
маштабах відбувається обмін культурними цінностями і дося­
гненнями між українським і російським народами;**з кожним
роком видається все більше й більше перекладів м и стец ької і
масово-політичної літератури. Все це не може не позначатися на
теперішньому розвитку української літературної мови, і цього
не можна не враховувати, оцінюючи сьогоднішнє становище україн ­
ської мови та її нормалізацію. Завдання боротьби за культуру
мови тепер не вичерпується тим, щоб допомогти масам практично ово­
лодіти нормами української літературної мови. Завдання полягає
також і в тому, щоб прищепити уміння розмежовувати мовні засоби
літературних мов обох сусідніх народів і не засмічувати одну й д р у­
гу тим мовним «суржиком», який жарґонізує мову, паразитно
присмоктуючись до неї, спотворюючи засоби мовного спілкування,
підточуючи основи мовного розвитку. Наше завдання — охороняти
українську мову зід проникнення низькопробного жарґоино-розмов-
ного зросійщеного стилю.
* Рус., має бути: череда.
** З метою дальшої русифікації і поневолювання України.
246

Проте в практиці літературної і редакційної роботи доводиться

зустрічатися з двома крайностями. Д еякі літературні й редакційні
працівники під льозунґом «зближення» української мови з росій­
ською вдаються до масового калькування з російської мови. Це
сприяє появі в мові бур’янів, що глушать природні її властивості;
так з ’являються слова і вирази: міроприємства, відношення, ви­
ключно, виплаває висновок, прийнят и участь та ін. До другої к а ­
тегорії належать ті, що вважають себе поборниками чистоти у к р а ­
їнської мови, в якій, на їх думку, заради збереження і зміцнення
українського мовного потенціялу при наявності паралельних засо­
бів, слід усувати ті ферми або конструкції, що збігаються в звучанні
з російськими. Такі ультрапуристи залишають в українській
мові розум , а відкидають ум, пишуть гарніш , а закреслюють хоро­
ший, красивий, приймають славет ний, відвертаються від славний,
схвалюють українське прохання і терпіти не можуть просьби, вислов­
люють думки з погляду і не визнають з точки зору і т. д.
Шкідливість першого підходу до української мови не раз відзна­
чалась критиками і письменниками. О - Ільченко писав: «П омиля­
ються ті, хто й досі намагається по газетах, видавництвах, інсти­
тутах безкарно порушувати закони нашого слова, закони логіки й
здорового г л у зд у » .
І письменник вдається до прикладів: «Деякі люди, ие знаючи
мови, коїли часом теє диво чи не так: впадало в око їм, наприклад,
слово «гартуватись», от вони собі й поклали: Бог його зна, що воно
за слово, а чи не безпечніше буде, коли замість нього та лишити
російське «закаляться»? — і лишали, і рясніли в газетах перли на
кшталт: «наша молодь закал ял ася в боях», а вчені дяді і тьоті на­
віть не червоніли, хоч «закалятися» є не що інше, як «забруднитися»,
«замазатися» або «задрипатись».
Не червоніли вони й вимагаючи замість звичайних для українця
«видніти», «мчати», «шарахати», «калатати», «тупцювати» і т. д.—
«виднітися», «мчатися», «калататися» й «шарахатися», вимагали тіл ь ­
ки тому, що так кажуть і пишуть по-російському. Не червоніли ж
вони, силоміць укидаючи в мову газет і десятки калькованих з ро­
сійської прислівників, усіх отих мертвонароджених «дійсно» (за­
мість «справді»), «виключно», «безприкладно» (жах який!). Дехто
з нас і досі вкладає в уста своїх героїв: «Вірно кажеш!», хоч слово
«вірний» і не вживається в розумінні «правильний», а тільки в та­
ких словосполученнях, як «вірний помічник», «вірно любиш», «вір­
но служиш» і т. д.»
Калькування без потреби, а^то й просто перенесення російських
слів в українську лексику нерідко трапляється в масовій пресі,
в газетах, журналах.
Брошура І. Г. Підоплічка «Охорона природи на Україні» (про
яку вже згадувалось) теж має недоліки цього типу. Наведемо
приклади:
Випливає висновок — калька з «вьітекает вьівод»: «Із сказаного
випливає висновок, що живу природу, тобто рослини і тварини, перш
 247

за все треба добре знати» (стор. 13). Треба: «Із сказаного випливає,
що...», «Отже, виходить, що...» і под.
М ає місце — калька з «имеет место»: «В окремих місцях К арпат
все частіше мають місце сильні повені...» (стор. 20). Треба: «...бу­
вають сильні повені».
П рисікат и — з рос. «пресекать»: «В наш час, коли всі природ­
ні багатства — колективна власність..., всякі прояви шкурницьких
і дрібновласницьких інтересів... треба рішуче присікат и», замість:
«всяким проявам... треба покласти край».
Значні недоліки такого типу властиві перекладам і з інших мов,
причому відчувається, що перекладачі орієнтуються на російську
мову не лише в лексиці, але навіть у формах слів. Такі приклади
наводяться в статтях «Літературної газети».
Так, у перекладі п ’єси Ж ана-П оля Сартра «Кін» перекладач
(Д. Суптелі) вживає такі фрази:
«У мене три жінки стирчать у серці». «У вас дома вже стирчить
шериф» (хоч стирчати — це «стояти сторчма», а не торчать в
російському значенні, тобто стовбичити).
«Увези мене! Унеси мене на руках!» — просить Кіна графиня
Елен, запевняючи його, що ладна йти за ним «па край світу, на
ешафот». А тим часом українською мовою підкреслені слова мають
зміст, діяметрально протилежний тому, що хотіли сказати автор і
перекладач: префікс в (у) означає рух всередину чогось, набли­
ження, а не віддалення.
В перекладі п ’єси Гільєрме Фігейредо «Лисиця і виноград»:
«Людина, яка здібна випити ціле море» (замість здатна). <Юмой
йому ноги», «а її вигони» (тобто вижени) та ін.
4) Р о с і й с ь к і ф о р м и в у к р а ї н с ь к и х с л о в а х ,
однакових своєю б у д о в' о ю з р о с і й с ь к и м и .
Такі помилки допускаються авторами, які, вживаючи слова подіб­
ного звучання і однакової етимологічної будови в українській і
російській мовах, не помічають ріжниці їх граматичних категорій,—
наприклад, українські слова: С ибір, ст еп, насип, б іль, к ір , накип—
чоловічого роду, а відповідні російські: Сибирь, степь, насьть,
боль, корь, накипь — жіночого роду; в українській п у т ь — ж ін о­
чого роду, а в російській путь — чоловічого роду. Звідси і різне
оформлення цих слів у кожній мові: укр. у с т е п у — рос. в ст епи,
укр. високий насип — рос. високая насьть і под. Є й інші типи фор­
мального копіювання.
Наводимо приклади таких помилок:
«Вони довго спотикалися об вугласті шпали, аж поки нарешті
не дісталися до того місця, де на насипі лежали ще не згвинчені
рейки» (П. Загребельний, Д ума про невмирущого, 1957, стор. 140).
Треба на насипу.
«Тут лаяли, штовхалися й били точнісінько т ак же, як у штала-
зі і як на кам’яному к а р ’єрі» (там же, стор. 141). Треба: «... штовха­
ли й били точнісінько т аку як і в шталазі...»
5) Б і д н і с т ь синоніміки, штампи. До цього
248

призводить неглибоке знання засобів вислову в українській мові,

недостатня орієнтація в її синонімічних багатствах, різноманітності
синонімічно-стилістичних відтінків. Я к наслідок з ’являються штам­
пи, що збіднюють передавальні якості мови.
Ці недоліки відзначаються багатьма критиками. Ллє й мова кри­
тичних статей не позбавлена їх. Один із критиків писав:
«...Велика хиба стилістики критичних виступів — це вживання
заяложених, набридлих слів. Крім усього іншого, це ще «краси­
ві» слова, пишномовні, колись справді добровісні. Тільки ж відо­
мо, немає більш огидної ганчірки, ніж шовкова, вилиняла та зб л я к ­
ла. Такими мені видаються слова на зразок: «яскраво», «мальовни­
чо», «прозоро», «запашний». Або вираз на зразок: «сюжет драми
простий». Щодо слова «яскравий», то уважний читач, мабуть, його
уже не переносить фізично, він, мабуть, починає червоніти від гн і­
ву, хоча червоніти мав би хтось від сорому.
Може варто домовитись або навіть скласти спеціяльний «Слов­
ник заборонених термінів» на зразок «Словника поетичних термі­
нів»,— користь була б від обох видань однакова» *
Другий критик про бідність синоніміки, штампування мови пи­
ше ще гостріше:
«...Передусім, вражають лексичні злидні ряду критичних ви­
словлювань, коли критик чи то боїться сказати своє власне, ори-
ґіпальне, незапозичене слово, чи просто лінується пошукати бодай
відповідних синонімів, щоб не повторювати своїх попередників.
Коли читаєш поспіль низку рецензій, опублікованих хоч би тільки
цього року в наших ж урн алах, перш за все почуваєш, як в очах
тобі починає рябіти від дієслова «хвилювати» і похідних від нього
дієприкметників, іменників та прислівників: «хвилюючий», «схви­
льований», «хвилювання», «схвильовано», немовби критики н азав­
жди зріклись уживати інші адекватні вислови: зворуш уват и, вра-
ж ати, зворуш ливий, разю чий, бентежний тощо. Ось зразки цього
безугавного хвилювання, що хлюпає з рецензії в рецензію, з ж у р н а ­
лу в журнал: «що хвилює пам’ять письменника?»,, запитує, може, й
слушно в даному разі, один рецензент, а другий в унісон йому вже
стверджує: «у заключних двох строфах поезії автор дає ясно відчу­
ти, що ж схвилювало його», третій ж е рецензент, притомившись хви­
лювати письменника, береться за читача: «збірка загалом сприймає­
ться добре, хвилює читача». В одному місці рецензент запевняє: «не
можна без хвилювання читати...», а слідом за ним хором виголошу­
ють інші: «хвилююча краса тут сприймається серцем будівника...»,
«третя частина поезії — хвилююча розповідь про подвиг», «його
прпстрасно-схвильований голос зачіпає за живе».
І так раз у раз, рецензент за рецензентом, аж поки збуджені
ними ж самими штучні хвилі не винесуть рецензентів на мілину.
Але й тут, навіть звертаючись назад, рецензенти не можуть знову

* С. Ш а х о в с ь к и й , Майстерність і стиль літературної критики, ЛГ

за 26 березня 1957 р.
 249

не хвилюватись:
«Тема, що й говорити, хвилююча, а тим часом вірш не хвилює»,
«не хвилює і вдале за задумом оповідання ...»
«Схиляння перед широко випробуваними штампами збіднює не
тільки лексику, а часом, здається, і мислення рецензента, і тоді
багатогранна творчість різних письменників звужується своєрід­
ним прейскурантом наперед визначених функцій, які має виявити
письменник, а критик сумлінно їх зареєструвати. Так, у багатьох
рецензіях різні своєю творчістю письменники починають, як на
групових фізкультурних вправах, робити однакові дії: вони —■
оспівують, відбивають і підкреслюють, далі провіщають, наголо­
шують і застерігають, щоб наприкінці засуджувати й стверджу­
вати.
Безоглядне користування штампами привчило деяких рецензен­
тів до невагомости, безвідповідальносте вжитого ними слова» *.
Мало використовується синоніміка української мови в газетах.
Повторюються ті самі слова. Автори рідко виходять за межі вузько­
го кола слів, повторюють штампи.
І знову ж у перекладах ці недоліки особливо помітні. Один
із критиків зазначає: «Неприємно вражає слух зловживання одни­
ми і тими ж словами, що свідчить про вбогість лексики переклада­
ча. Прискорена дія в усіх випадках, наприклад, визначається так:
поквапливо подивився (?), поквапливо примружив очі (?), мозок (!)
поквапливо готував розповіді(?), поквапливо пішов (?) і т. д. Тим ча­
сом в українській мові є чимало синонімів цього слова»**
Невміло і невдало використовується синоніміка в окремих тво­
рах м и стецької літератури. Так, про одну із збірок оповідань для
дітей критик пише:
«Автор забуває, для кого пише, не дбає про багатство свого
словника. Надто часто зустрічаються такі слова, як «мит ь», «від­
разу», «раптом» тощо. Ось кіл ька прикладів: «По всьому тілі
вмить розлилася лінива кволість», «І за мить у дворі нікого»,
«Це почуття якось вмить витіснило страх», «Відразу отямився»,
«М ит т ю розсілися», «М ит т ю схопив козака за руку», «На якусь
мить зупинилася», «Андрій вмить згадав», «В цю м ит ь» і т. д.
...Ось В. Нестайко пише: «здорово навчився чоботарювати» або
«здорово подружили». Але ж тут слово «здорово» не на місці»*.*
В чому ж причини такого збіднення української мови?
П. П. Плющ, розглядаючи це питання, на сторінках «Літературної
газети» писав:
«...Зупинимось тільки на тенденції, як а намітилася в у к р а їн ­
ській літературній мові протягом останніх років і як а заховує в собі
серйозну небезпеку збіднення мови. Йдеться про тенденцію до

* Б. А н т о н е н к о - Д а в и д о в и ч , «Хвилюючі» штампи, ЛГ за 19
серпня 1958 р.
* * В. Щ е р б а к, Поганий переклад хорошого твору, ЛГ за 26 квітня
1957 р.
* * * О. Ю щ е н к о , Про ключі втрачені, та не знайдені, ЛГ за 3 лютого
1959 р.
250

стандартизації, трафаретности літературної мови, до витруювання

будь-яких індивідуальних авторських особливостей мови, внаслідок
чого з ’являється, як говорив колись І. Франко, «видистильова-
на», безбарвна мова, позбавлена стилістичної і семантичної бага-
томанітности. Цікаво, що подібне вихолощування мови відбувається
під прапором нормалізації, під прапором боротьби з порушенням
існуючих норм літературної мови».
« ••• Не обтяжуючи себе добором відповідної української л ек­
сики і особливо фразеології та засобів образносте, автори газет­
них статей і професіонально-виробничої літератури часто вдаються
до механічного калькування аналогічних слів і виразів російської
літературної мови, найширше ж вкоренилося це явище при пере­
кладі на українську мову російської сільськогосподарської, техніч­
ної і ін. літератури» *
На такий шлях, справді, стають недосвідчені працівники преси,
не розуміючи, я к шкідливо відбивається на якості друкованого
слова, зверненого до трудящих мас, погана обізнаність авторів і
редакторів з багатими ресурсами української мови, внаслідок
чого справжнє багатство замінюється примітивно змайстрованими,
калькованими ерзац-синонімами.
6) Не п р а в и л ь н е утворення слів. Я к відомо,
письменники утворюють нові слова, які хоч і не входять у постійно
діючий словниковий фонд, але збагачують творчі можливості мист-
и я . Такі індивідуальні новотвори знаходимо, наприклад, у П. Ти­
чини: розузорений, перепрозоритись, ж итечність, чайно та ін.,
у М. Рильського: ущ асливленний, світозорий, зореувінчаний, зеле-
нокосийу пощасливити та ін., у М. Баж ана: невідомщ енний, залізно-
кут ий, глухошумнийу ніж норукий, срібночоло та ін. Ці новотвори
виправдані своєю мистецькою функцією.
Але трапляються, особливо в мові газет і початкуючих авто­
рів, такі слова, реальної потреби в яких мова не має, або такі, що
утворені без уваги до існуючих засобів та елементів словотвору;
часом утворюються слова з перекрученою семантикою. Наведемо
приклади:
«З цими недоліками змирився і Путильський райком партії»
(РБ за 1. III 1957 p .).— В українській мові є прим ирит ися («Рус-
ско-украинский словарь» подає також см ирит ися,— стор. 648).
Д у ж е поширилось в усній мові, а звідси переходить і в пресу
слово якісний в розумінні доброякісний, наприклад:
«Вчасно і якісно посіяти льон» (РБ за ЗО. III 1958 p.).
«Мабуть, тутешні керівники забули, що торік через несвоєчасний
і неякісний ремонт комбайни часто простоювали на плянтаціях»
(Р Б за 5. VI I I 1959 p.).
В брошурі І. Г. Підоплічка «Охорона природи на Україні»:
«Повільноростучі породи, що дають якісну деревину (сосна,
дуб, бук та ін.), мають величезне значення для народного господар*
ства...» (стор. 22).
* П. П. П л ю ід, Невідкладні питання розвитку української мови, Л Г за
26 вересня 1958 р.
 251

Слово якісний може вживатися на означення якісного розріз­

нення матеріялу, наприклад, в техніці. Так, технічно розрізняють
сталь звичайну, сталь як існ у, до виготовлення якої ставляться особ­
ливі технічні вимоги, і сталь високоякісну, чистота якої має відпові­
дати найвищим вимогам.
Слово якісний і в термінологічній функції означає лише відно­
шення до якости: якісна аналіза (в хемії),я/с/сяа метода (в матема­
тиці), якісні прикметники (в граматиці).
Отже, і в звичайній мові не слід вживати якісний в значенні
«високоякісний», «доброякісний».
7) П а ра л е л ь н е синтаксичне сполучення
логічно не рівноцінних або різнорідних
частин висловлювання. На такі недоліки натрапляє­
мо в мові газет. Приклади:
«Тоді не виникало б різних суперечок щодо використання машин,
значно підвищилась їх продуктивність» (Р Б за 7. III 1958 p.). Під­
креслені дієслова вживаються в умовному способі; отже, якщо ча­
стка б вживається при першому дієслові (не виникало б), то її
треба ставити і після другого (підвищ илась би).
«Артіль мала б можливість розпоряджатися машинами на свій
розсуд так, я к підказували господарські інтереси» (РБ за 7. III
1958 p.). У першому реченні дієслово не минулого часу, а умовного
способу (м ала б)\ отже, і в підрядному форма минулого часу
(підказували) ні до чого; тут має бути або форма умовного способу
(підказували б ), а ще краще, як це звичайно і вживається, поста­
вити форму теперішнього часу (в значенні «позачасовости»): «Артіль
мала б можливість розпоряджатися так, як підказують господар­
ські інтереси».
8) Нечітке висловлення змісту тексту. Така
недоробка тексту є наслідком недостатньої уваги авторів до пояснен­
ня обставин і різних відношень, важливих для розуміння змісту,
висвітлення яких вимагається змістом. Наводимо приклади:
«Переконавшись торік, що можна при такій температурі ґ р у н ­
ту, якою вона є зараз, сіяти цукрові буряки, роблять це сьогодні»
(Р Б за 29. III 1958 p.).
У цьому тексті багато неясного, не визначеного, і його слід попов­
нити, переробити, наприклад, так: «Переконавшись торік, що сіяти
цукрові буряки можна і при такій невисокій температурі ґрунту,
я к тепер, колгоспники і цієї весни роблять ранні посіви».
«Спекулянти житлом не покарані» (РУ за 6. VI I I 1959 p.). Щоб
не подумав хтось, що спекулянтів можна «карати житлом», краще
сказати так:«Тих,хто спекулює житлом, не покарано».
«Щодо кількости білка в зеленій масі, то люпин поступається
тільки люцерні та виці...» (Р Б за 24. II 1957 p.). Поступатися —
к о м у ? ч о м у ? ч и м ? — Треба сказати: «Кількістю білка в зе­
леній масі люпин поступається тільки люцерні та виці».
П оступатися — перед к и м? перед ч и м ? в ч о м у ? — Мо­
ж н а сказати: «В кількості білка люпин поступається тільки перед
252

люцерною та викою».
«Крім того, кормовий — безалкалоїдний — люпин має багато
інших цінних властивостей, яких не має решта кормових культур»
(Р Б за 24. II 1957 p.). Треба сказати: «[Загалом] кормовий люпин
багатший на різні цінні властивості, ніж інші кормові культури».
«У ній [в зеленій масі л ю пину.— Авт .] не спостерігається знач­
ного коливання в поживних речовинах» (там же). Треба: «... не
спостерігається значного коливання складу поживних речовин».
«Люпин вирощують також з метою використання його на зелене
добриво, що своєю дією не поступається перед гноєм, а у вологі
роки навіть діє ефективніше» (там же). Можна сказати простіше й
ясніше: «...вирощують також для зеленого добрива, яке дає наслід­
ки не гірші, а в вологі роки навіть кращі, ніж угноєння».
9) Н е п р а в и л ь н а фразе олог ічна будова
к онструкці й і н е в ик о р ис т ан ня фразеоло­
гізмів. Такі недоліки виникають, в одних випадках, через
те, що автор плутає будову близьких за змістом виразів, в інших —■
внаслідок незнання ідіом та фразеологічних зворотів, що веде до
калькування з російської мови. Приклади:
«Добитися того, щоб з дня у день підвищувалась активність
колгоспників і механізаторів» (Р Б за 15. II 1957р.). Треба: «день
у день».
«Ніякої поблажки не давати ледарям» (там же). Треба: «Ні в
чому не потурати...».
«Раніш е, ніж відповісти на це питання, треба визначити зміст
сукупного суспільного продукту» (там же). Треба: «Перш ніж від­
повісти...».
Багатий і своєрідний фразеологічний фонд української мови,
який живе і грає всіма барвами дотепности, гумору в живій
мові народу, сягаючи іноді своїм корінням у сиву давнину, погано
використовується в літературній мові, і, як це не дивно, авторам
часом доводиться вести боротьбу за право вживання старих оригі­
нальних фразеологізмів.
Один з авторів пише:
«...Трапився такий вислів (доречний, звичайно, в контексті):
«крут иш ся, я к п 'ят ка в дверях» в розумінні: гасаєш і туди, і сюди,
а глузду ніякого. Редактор з насолодою викреслив порівняння і
заж адав пояснення, що воно таке «п’ятка», чого «крутиться» і при­
чому тут «двері». Йому пояснювали, що раніше в українській
хаті двері тримались не на завісах, а на дерев’яній п ’ятці, яка вста­
влялась у дерев’яний келихоподібний жолобок... Не дослухавши,
редактор обурився: чи ж дозволено, мовляв, пускати в ж ур н ал ,
який читають сотні тисяч людей, архаїзм — бо ж «п’ятки» і в поми-
ні немає.
Довелося апелювати до популярного «вискочив, як П илип з
конопель» і нагадати, що вже не лишилося давно ні шляхтича Пи­
липа з села Конопель, ні сейму, на якому так недоречно виступив
історичний Пилип... Ще більшу роздратованість викликало фра-
 253

зеологічне: «Говорив, наче т ин горобив» (тобто довго й нудно) —•

адже нині, мовляв, «тини» застаріли. Отак і твориться «унормова­
на» газетна мова»*
10) В ж и в а н н я в і д д і є с л і в н и х і м е н н и к і в
замість дієслів. Конструкції з віддієслівними іменника­
ми зустрічаються часто, особливо в діловій мові і в газетах та масовій
пресі. Але якщо надмірне вживання таких конструкцій у діло­
вій мові (в протоколах, резолюціях) є звичайним явищем, то в мові
газет і публіцистичної літератури це ознака зниження стилю.
Н аведемо п р и кл ади:
«Перебування в середовищі культурних людей сприяло засвоєн­
ню іноземних мов, які дівчина почала вивчати ще під керівництвом
матері» (М. Тараненко, Марко Вовчок, літературний портрет,
1958, стор. 5).
Речення перевантажене віддієслівними іменниками. Д ля сти­
лістичного поліпшення речення два таких іменники доцільно з а ­
мінити дієсловами, а третій (найбільш «казенний») можна й відкину­
ти. Тоді речення матиме такий вигляд:
«Перебуваючи в середовищі культурних людей, дівчина краще
засвоювала іноземні мови, які вона почала вивчати щ е з матір’ю».
«Перебування в середовищі ентузіястів — збирачів фолкльору
сприяло формуванню літературно-естетичних уподобань майбут­
ньої письменниці, викликало і розвивало інтерес до народної твор­
чости» (там же, стор. 6).
Речення побудовано за тим же шабльоном, що й попереднє,— тим
більш його слід було б перебудувати. Це можна зробити так:
«Майбутня письменниця жила серед ентузіястів — збирачів
ф о л к л ь о р у , і це сприяло формуванню її літературно-естетичних
уподобань, викликало і розвивало інтерес до народної творчости».
«Нитки були міцні, свіжі, видно, недавно з мотовила. П ри
погляді на них в Андрієвій голові одразу ж виник зухвалий плян»
(П. Загребельний, Дума про невмирущого, 1957, стор. 77). Д руге ре­
чення краще перебудувати так: «Коли Андрій глянув на них, у його
голові виник...»
11) Г р о м і з д к і ко н ст р у к ці ї з нечітко ви­
р а ж е н и м и в і д н о ш е н н я м и між їх частинами.
Зміст таких конструкцій важко сприймається читачем, а іноді може
бути неясним, двозначним. Вони часто трапляються в газетах.
П риклад:
«В наш их умовах приводити в дію резерви великою мірою означає
вивчати і впроваджувати на ділі досвід передовиків» (РУ за 8. 1
1960 p.).
У цьому реченні не ясно, з якими членами речення пов’язані
виділені словосполучення-обставини: «в наш их умовах приводити
в дію резерви» чи «в наш их умовах означає»? «проводити великою

* С. ГІ л а ч и н д а, Застарілі слова чи необізнані редактори?, ЛГ за

12. IX І958 р.
254

мірою» чи «великою мірою означає»? Щоб уникнути такої двозначнос-

ти, текст треба було б перебудувати так, щоб читач зразу сприймав
зміст того, що читає. Так, наприклад, можна б було розбити текст
на два речення: перше — риторичне запитання, друге — відповідь:
«Що значить в наших умовах приводити в дію резерви? Це великою
мірою означає вивчати і впроваджувати на ділі досвід передови­
ків».
12) Н е д о ц і л ь н и й порядок слів. Гак, в одних
випадках без стилістичної потреби у тексті віддаляються одне від
одного члени словосполучення. Це в тій чи іншій мірі зав аж ає чіт­
кості тексту, я к у такому прикладі:
«Першим відгукнувся на заклик агітаторів працювати з а мето­
дом знатного новатора кращий наладчик цеху М. С.» (Р Б за 4. III
1958 p.). Треба наблизити підмет до присудка, отже, доцільно пе­
ребудувати речення так: «На зак л ик аґітаторів працювати за мето­
дом знатного новатора першим відгукнувся кращий наладчик це­
ху М. С.».
В інших випадках не використовуються прийоми стилістичного
виділення, наголошення, інверсії. Приклад:
«В одному місці вже час сіяти, в іншому — почекати ще треба»
(Р Б за 29. III 1958 p.). В цьому реченні є протиставлення, отже,
протиставлювані частини й треба виділити способом інверсії:
«В одному місці вже сіят и час, в іншому — треба ще почекати».
13) Н е п р а в и л ь н е в жи ва нн я с л у жб о в их
слів. Службові слова — прийменники, сполучники, частки —■
мають важливе значення для стилістичної побудови тексту. Проте
доводиться зустрічати службові слова там, де вони зайві або вжиті
неправильно. Наводимо приклади:
«Люпин за кількістю цих речовин набагато перевищує навіть
найкращі трави» (РБ за 24. II 1957 p.). Прийменник зайвий.
«Люпин є кращим попередником під усі сільськогосподарські
культури» (там же). Краще: «...попередником для всіх сільськогос­
подарських культур».
Трапляється, коли через недогляд автора або редактора сполучне
слово що ставиться у реченні так, що читач не знає, до чого його
віднести: до окремого члена чи до цілого складу головного речення.
Це можна спостерігати в такому реченні:
«Починається він [передпосівний обробіток.— Авт .] з ранньо­
весняного боронування площ], що не тільки зменшує випаровуван­
ня вологи, а й збільшує нагромадження поживних речовин у ґрунті,
бо дає доступ повітря до нього» (Р Б за ЗО. III 1958 p.).
Сполучне слово що помилково може бути віднесене до іменника
площ і в підрядно-означальній функції. Насправді воно стосується
попереднього змісту в цілому. Д л я уточнення таких логічних і син­
таксичних стосунків доцільно замість що поставити займенник це.
14) Н е пр а в и л ь н е узгодження. Зустрічається в
погано відредаґованому тексті при -вживанні означень до іменни­
ків однини збірного значення. Приклади:
 255

«З'являються ряд видатних творів такого, наприклад, значення,

як «Партія веде» П. Тичини або «Загибель ескадри» О. Корнійчу­
ка» (Б. Шнайдер, Андрій Головко, літературний портрет, 1958,
стор. 63). Треба, звичайно: «з являється ряд».
«Ряд зм ін відбулося і в світській школі — вищій та середній»
(П. П. Хропко, Іван Петрович Котляревський, літературний пор­
трет, 1958, стор. 6). Треба: «Чимало зм ін відбулося...», «Ряд зм ін
відбувається...»
15) Н е п р а в и л ь н е вжива ння слів у слово­
с п о л у ч е н н я х . Слова близького значення можуть мати різні
особливості щодо сполучення з іншими словами. Коли ці особливості
не враховуються, виникають помилкові словосполучення. Приклади:
«Більш ість свого ж иття Батур провів під землею, перебуваючи
по черзі на всіх посадах, які тільки є в забої» (М. Чабанівський,
К ам’яне небо, 1958, стор. 226).
У нашій мові вживається слово більшість у значенні «більша
кількість», наприклад: більшість (більш а кількіст ь) працівників,
країн, дерев, членів, засідань тощо,— більшість того, що складає­
ться з окремих одиниць. Вживається й протилежне до цього —
меншість (менш а кількіст ь) теж на означення кількосте, яка ск л а­
дається з окремих одиниць. Те, що не складається з одиниць, не
співвідносне з рахунковою кількістю, може уявлятися в своїх ча­
стинах (більша частина, менша частина)', більша частина лісу
(але більш ість, більша кількість лісів), більша частина ночі (але
більшість, більша кількість ночей), менша частина зими (але мен­
шість, менша кількість морозних днів), — отже: більша частина
життя (хоч і більшість, більиіа кількість років).
16) С т и л і с т п ч н и й д и с о н а н с. Стилістичний дисо­
нанс — це вживання слів і зворотів, стилістично не однорідних
із словами і конструкціями даного стилю. Особливо виразно дисо­
нують слова та синтаксичні конструкції, характерні для стилю
ділової мови, коли вони переносяться в стиль публіцистичний або
й в мову мистецької літератури. Так, наприклад, стійкі слово­
сполучення ділового стилю: прийт и до висновку, вжити заходів,
взяти до уваги, мати на меті і под., введені в мову публіцистично­
го або мистецького твору,виступають в них як «сторонні», стилістич­
но не співзвучні конструкції. Приклад:
«Не роздумуючи, Андрій поплив напереріз караванові, маючи
на меті прокататися на отому човні, що летів за баржею, мов т р і­
сочка» (П. Загребельний, Дума про невмирущого, 1957, стор. 15).
Маючи на меті краще замінити: «...він хотів...»
У поданій клясифікації зосереджується увага лише на найти-
повіших недоліках. Але й наведеного досить, щоб зрозуміти, що
підвищення культури мови з позицій стилістики — важлива і
невідкладна справа.
 XI. П О Р Я Д О К СЛІВ

§148. З А Г А Л Ь Н І З А У В А Ж Е Н Н Я

В українськії! мові, як і в інших мовах, порядок слів у реченні

встановлю вався на протязі довгого історичного періоду розвитку
і вдосконалення самої мови.
У старій українській мові порядок слів у реченні значно в ід ­
різнявся від загальн опри й н ятого в сучасній мові. Це пояснюються
тим, що порядок слів у реченні обумовлю ється граматичною б у ­
довою мови і його функціями в реченні.
Основною функцією порядку слів в українськії! мові, як і в
інших мовах, є синтаксична функція: за допомогою порядку слів
уточнюються окремі члени речення і виявляється характер речен­
ня в цілому.
В сучаснії! українській мові порядок слів відносно вільний:
слово не закріплю ється постійно на певному місці в реченні, проте
члени речення розміщую ться за встановленою літературною т р а ­
дицією.
В різних типах речення порядок слів має свої особливості.
Ці особливості залежать від змісту речення, його будови, кількости
членів речення та способу висловлення ї х .
Так, у питальних реченнях усі питальні слова завжди стоять
на першому місці. Цим досягається підкреслення і виділення пи­
тальних слів, які разом з інтонацією формують питальне речення,
наприклад: «Н е в ж е тебе я більше не побачу?* (О. Корнійчук);
Х іба тепер такі за й ц і, що й з лопати мож на підстрелити?
(П. Панч).
Д л я підсилення питальности речення часто на перше місце ста­
виться також присудок або слово, з яким пов’язане питання,
наприклад: Думаєш , я не знаю , що у вас добре? (М. Коцюбинський).
В окличних реченнях емоціонально насичені слова, винесені
на початок речення, посилюють емоцію і виразність усього речення,
наприклад: Вст авай, хто серцем кучерявий! Нова республіко,
гряди! О земле, велетнів роди! (П. Тичина).
Різні відхилення від узвичаєного літературною традицією
порядку слів мають семантико-стилістичне значення і в процесі
мовлення сприймаються, як відзначення важливости переміщеного
слова.
256
 257

Як основний, так і зворотний порядки слів становлять в у к р а ­

їнській мові лише різні варіянти синтаксичної норми, її стилі­
стичні різновиди.
Порядок слів у реченні залежить: а) від будови речення, б) від
морфологічного способу вираження членів, речення, в) від наяв-
ности другорядних членів речення, д) від наявности відокремлених
членів речення.
Українській літературній мові взагалі властивий прямий по­
рядок слів. У простому реченні порядок слів перш за все стосується
розміщення головних членів речення — п і д м е т а і при­
судка.

§149. М ІС Ц Е П ІД М Е Т А І П Р И С У Д К А В Р Е Ч Е Н Н І

Підмет, висловлений формою незалежного називного відмінка

разом з означеннями, що до нього відносяться, у простому реченні
звичайно ставиться перед присудком, наприклад: Батько її працює
бригадиром і завідує хатою -ляборагпо р ією, а мати — ланкова
(О. Копиленко).
Підмет, висловлений інфінітивом, завжди ставиться перед при­
судком, тому що при препозиційному вживанні інфінітива відбу­
вається його субстантивація.
При потребі логічного виділення, підкреслення підмет ставиться
після присудка або в кінці речення, наприклад: В ім 'я твоєї во лі,
твого ж иття, добра Упав з коня у полі розвідник Качура (П. Во­
ронько).
Підмет вживається в кінці речення також і тоді, коли особа або
предмет, що являю ться підметом, є невідомі, наприклад: Л ю блю ,
коли в вікно розкрите ш умлят ь безж урно дерева (В. Сосюра).
Вживання підмета після присудка в сучасній українській мові
спостерігається найчастіше в таких випадках:
а) коли мова має розповідний характер, наприклад, в казках,
билинах, повістях: Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... зашепо­
т іли збудж ені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у
травиці комаш ня, розітнулося в гущ ині щебетання (М. Коцюбин­
ський); Н адійш ла весна весела, закипіли в праці села, розш умілися
лани (М. Рильський);
б) коли присудок висл овл ен и й дієсловами буття, існування,
напоиклад: І в Марокко, і в А л ьж ір і є борці за справу миру
(Газ-).
в) коли підмет висловлен и й кількісно-іменним сполученням,
наприклад: У Сибірське море впадає триста т ридцят ь шість р і­
чок, а вит ікає лише одна — ст рімка красуня А нгара (ж. «Україна»);
г ) коли на перше місце виносяться обставинні слова часу і
місця, способу дії, наприклад: Вночі не горіли вогні в будиночку
н а го р і (О. Десняк); Н а скелі ні вдень, н і вночі не замовкав дзенькіт
зубил (Я- Баш); Назустріч з т ум ану виринуло крит е авто і , порів­
нявшись із Сашком, круто зупинилось (В. Козланюк);
258

ґ ) коли присудок висловлено дієсловом у формі наказового

способу, наприклад: Х а й подихає ханж й! (А. Малишко):
д) якщо присудок в исловлено дієсловом, що має значення буття,
становлення, перебігу дії {бути, й т и , стати тощо), а також коли
на початку речення виступають залежні від присудка другорядні
члени речення, наприклад: Недовго жив я в світі ще, та встиг
чимало вже зазнати (І. Франко); Потроху вщухав віт ер, світліло
небо, готове от-от блиснут и сонцем (Д. Бедзик).
Присудок ставиться обов’язково перед підметом у словах ав­
тора і в авторських ремарках драматичних творів, наприклад:
«Запам'ятайт е це місце, Євгене,— сказав Б рянський.— П ісля війни
приїдемо сюди відпочивати» (О. Гончар).

§150. М ІС Ц Е О З Н А Ч Е Н Н Я В Р Е Ч Е Н Н І

Узгоджене означення при прямому порядку слів виступає

головним чином перед означуваним іменником, наприклад: Г а­
лицький літопис говорить про боротьбу українських князів
з боярами (Т. Масенко); В м олодому кооперат иві « В р о ж а й »
перший сніп зв язала ж ниця Марія (3 газ.).
Неузгоджене означення звичайно вживається після означу­
ваного іменника, наприклад: Л ю дину чорної шкіри він , як і
Данько, бачив уперше (О. Гончар); Н а призьбі сиділа його м ат и,
М аруся Дж ериха, вже немолода м олодиця , бліда,
з темними очим а , з сух ор л я ви м лицем (І. И.-Левицький).
Проте означення, висловлені прикметниками і присвійними
займенниками, нерідко вживаються інверсійно, тобто після імен­
ників. Це буває тоді, коли хочуть надати мовленню більшої вираз-
ности й риторичности, наприклад: Ц еркви, та палат и , та пани
пуза т і... (Т. Шевченко); Палаюче сонце зупинилось над тими
іцоглами незліченими, над т ими щоглами розлогими (М. К о ц ю ­
бинський).
Означення дієприкметника, відрізняючись своїми стилістич­
ними особливостями від прикметників і займенників, частіше
виступають після іменників, до яких вони відносяться, і, маючи
залежні слова, завжди відокремлюються, наприклад: Голубе небо,
вкрите рідким и х м а р и н к а м и , щедро лило ясне світло на ла н и ,
на сади й хат и (О. Гончар).

§151. М ІС Ц Е Д О Д А Т К У В Р Е Ч Е Н Н І

При прямому порядку слів додаток виступає в реченні після

того слова, до якого він відноситься, наприклад: Іван теж кував
коня, шукав вина і потім поїхав доганяти своїх (О. Гончар);
Уже Іван Богун одбив од В ін н и ц і війська кварцяні і грізним
громом прогримів (М. Рильський).
 259

Придієслівний додаток може виступати і перед тими словами,

До яких він відноситься, наприклад: Гаразд, моя доню Ізольдо,
я з о л о т а в сонця візьму, блакит у морського позичить по
просим р у с а л к у саму (Л. У країнка); Все побачила вона, все
зрозуміла (Я. Ваш); К ож ний рівчак чи я м к у сповнювала по вінця
вода (О. Донченко).

§152. М ІС Ц Е О БС Т А В И Н В Р Е Ч Е Н Н І

Місце обставинних слів в реченні визначається багатьма і різ­

номанітними причинами, перш за все — значенням обставинних
слів, способом їх висловлення і тим, до яких слів у реченні вони
відносяться.
Обставини способу дії, виражені прислівниками на о, е, утворе­
ними від прикметників, звичайно виступають перед присудком,
наприклад: Тисячі літ в і л ь н о котив свої води Т ікич (В. Минко).
Обставини часу теж можуть вживатися як перед дієсловом-
присудком, так і після нього, а також на початку і в кінці речення,
наприклад: В ранці полк вируш ив із села (П. Панч); Прокинувся
я рано-вранці (В. Бєляєв).
Обставини часу після дієслова або в кінц і речення увиразнюють
їх змислове значення.
Обставини місця можуть вживатися як перед дієсловом-присуд-
ком, так і після нього, наприклад: Справа і зліва з густого т у ­
ману зринали назустріч несподівані т іні будівель і дерев (Ю. Смо-
лич); Шелестом опалого лист у зіт хає лісова стеж ка, в'юнит ься
між деревами і веде в чарівні далі (М. Стельмах).
Обставини місця, що стоять після, дієслів-присудків, які вира­
жають положення в просторі або рух в якомусь напрямку, часто
використовуються для уточнення значення дієслів.
Обставини причини і мети можуть виступати як перед дієсловами,
так і після них, а також на початку речення, наприклад: Д ід по­
мітно зніяковів, круто одвернувся й без причини голосно закашлявся
(Я- Ваш); Билося серце і грала кров од передчуття чогось в
ж итті радісного, могучого (С. Васильченко); Увечері в новому
театрі на честь перемоги відбулося врочисте урядове засідання
(Я. Ваш).
Обставини мети, висловлені інфінітивом, виступають переважно
після дієслова-присудка.
 (
ХП. ТРАНСКРИПЦІЯ
І ТРАНСЛІТЕРАЦІЯ

§153. З А Г А Л Ь Н І В ІД О М О С Т І

Ці сл ова о зн ач аю ть різні п оняття, а л е їх часто

п ереплутую ть.
Т Р А Н С К Р И П Ц ІЯ — це спосіб зап и су в ати зв у к и
будь-якої мови, користую чись системою зв и ч ай н и х л і­
тер та сп ец іял ьн и х зн аків. В ж и ваю ч и цю систему мо­
вознавці н ам агаю ться заф ік су в ати то ч н у вимову, точ ­
не зв у ч а н н я б удь-якого зв у к у мови чи ц ілого слова.
Т р ан ск р и п ц ія в ж и ваєть ся в п ід р у ч н и к ах ч у ж и х
мов та в сл овн и ках, п оказую ч и , я к треба п рави л ьн о
ви м о вл яти чуж ом овні слова. Р о зг л я д її не входить у
зав д ан н я наш ої кн и ги .
Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ — це спосіб п ереп и сувати л і­
тери укр аїн ської (або якоїсь інш ої ки р и ли ч н о ї) аб ет­
ки л ітерам и л ати н ізо в ан и х абеток зах ід н іх мов. П р и
цьом у не н ам а гаю тьс я передати точну вим ову літер
чи слів, а л и ш е п ереп и сати їх, п ід став л я ю ч и відпо­
відні л ітери ч у ж о ї мови, одну за одною.
Д е я к і ук р аїн сь к і літери м аю ть точні відповідники,
напр. о — о, б — Ь, м — ш, т — t, ф — f та інш і. А ле,
в наш ій мові є й так і звуки , з відповідним и їх л ітерам и ,
я к и х західні, не сл о в ’ян ські, мови не маю ть, я к нап р.
И , Й, X, щ, ю, я і т. под. І в кож н ій ч уж ій мові дово­
диться підбирати д л я тр ан сл ітер ац ії т а к у ком бінацію
літер, яка є н ай б л и ж ч и м еквівал ен том н аш ої л ітери ,
відповідно до звукової п р ак ти к и д ан ої мови.
Т а к а тр ан сл ітер ац ія зоветься практичною.
А л е в захід н іх м овах н авіть однакові л ітери абет­
ки м аю ть різне зн ач ен н я. Т ак , напр., л ітер а “J ” вимов-

260
 261

л л єт ь ся п о -ан гл ій ськ и я к ,,д ж ” , по-еспанськи — я к

„ х ” , п о -ф р ан ц у зьк и — „ ж ” , п о-нім ецьки — подібно
до „ й ” . Ч ер ез це, напр., ф р а н ц у з чи еспанець прочи ­
т ає текст, н ап и сан и й в ан гл ій с ьк ій тр ан сл ітерац ії, по-
своєму, часом зовсім інакш е.
Т ом у тр ан сл ітер а ц ія у к р а їн сь к и х написів, особ­
л и во — в ім ен ах і в н азв ах , є в аж л и в о ю проблем ою ,
часто — ск лад н ою й відповідальною .
Щ о б у н и к н у ти непорозум інь, в н ау к о в и х п р а ц я х
у ж и в а ю т ь єдиний спосіб тран сл ітерац ії, т а к зван и й
н ау к о в и й або сл авісти ч н и й , вироблений умовно, не­
з а л е ж н о від особливостей зах ід н іх мов і по суті б л и зь ­
ки й до чеського способу письм а.

§154. Н А У К О В А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ
Наукова (інакш е: мовознавча, славістична) транслітерація
української абетки така:
а = а; б = Ь; в = v; г = h; ґ = g; д = d; е = е;
є = je; ж = z; з = z; и = у; і = і; ї = j i ; й = j;
к = к; л = 1; м = т ; н = п; о = о; п= р;р = г;
с = s; т = t; у = и; ф = f; х = ch; ц = с; ч= с;
ш — s ; щ — Ізс; ю = ju ; я = ja; ь = \
Українського апострофа ’ не передаємо.
П р иклади :
Україна = TJkrajina; українець = u k r a j i n e c українсь-
кий = u k r a jin s 'h y j; К иїв = K y jiv ; Х а р ків = C h a rkiv;
Львів = L 'v iv ; Камянець Подільський = Kamjanec' PodiV-
s 'k y j; Тарас Шевченко = T aras Qevienko) Іван Заріч­
ний = Ivan Z a rid n y j; Борис Кащенко = B orys K a scen ko ;
Тиміш Подорожник = Т у mis P odoroinjak; Святослав Щ ер­
бина-Низький = Svjatoslav Sforbyna-N yz'kyj; Сергій Загоро-
децький = S erh ij Z ahorodeckyj.
Практична транслітерація в ж и в а є абетковий засіб
даної мови (букви, знаки) й приспособлює його до чужої
262

абетки. Тимто можна говорити про англійську, німецьку,

французьку, еспанську й т. д. практичну транслітерацію у-
країнської абетки. Практичні транслітерації мають національ­
ний характер.

§155. А Н Г Л ІЙ С Ь К А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ
Англійська практична передача ^лраїнської абетки така:
а = а, як в are; б = b, як в нпр. baby, в == w, нпр. was;
г = h, нпр. how ; ґ = g, нпр. до; д = d, нпр. do; е = е,
нпр. tell; є = уе, нпр. yes; ж = zb, нпр. pleasure; з = z,
нпр. zero ; и = у, нпр. country, E g y p t; і = і, нпр. m achine;
і = уі, нпр. y e a r ; й = у, в сполуці з іншими буквами, як
нпр. day; у’ (відокремлено); к = к, нпр. kind; л = 1, нпр.
la st; м = ш, нпр. m an; н = п, нпр. not; о = о, нпр. lo rd ;
п = р, нпр. р = г, нпр. ro ad ; с = s, нпр. sam e;
т = t, нпр. town] у = u, нпр. rwte; ф = f, нпр. / w ; х = kh,
нпр. АЖап; ц = с, нпр. ; ч = ch, нпр. сйШ ; ш = sh, нпр.
shock; щ = shch, нпр. fresh^cheese; ю = уи, нпр. Y u k o n ;
я = уа, нпр. t/ard ; ь == \ Українського апострофа * не
передаємо.
П риклади:
Україна = U krayina, українець = u kra y in e c\ український
= u kra yin s'kyy, Київ = K yyiw , Х арків = K h a rk iw ,
V w iw . Камянець Подільський = Kamyanec' PodiVs'kyy, Тарас
Шевченко = Taras Shewchenko, Jeaw Зарічний = 7wan Za-
rich n yy, Борис Кащенко = B orys K ashchenko, Тиміш По­
дорожник = T ym ish Podorozhnyak, Святослав Щ ербина-
Низький = Swyatoslaw Shcherbyna-N yz'kyy, М усій Заюро-
децький = M usty Zahorodec'kyy.

Спрощення: Приголосівок -ч, ж, ш в практичній передачі

не подвоюємо, напр.: Запоріжжя = Z a p o rizh ya y Заріччя =
Z a richya, Підляшшя = Pidlyaahya і т. под.
 263

§156. Ф Р А Н Ц У З Ь К А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ

Французька практична передача української абетки така:

а = а, нпр. Баран = В агапе; б = Ь, нпр. Балко = B a lk o ,
в == v, нпр. В арвара = V a rv a ra ; г = h, нпр. Голуб =
H oloub; ґ = g, нпр. Ґудз = G oudz\ = gu перед е та і
нпр. Ґерич = G u irytch , Хіба = G uiba; д = d, нпр. Дороги
= D oroch ; е = е, нпр. Пелех =» P elekh ; є = yfe, нпр. Єк-
дмк = Y en d yk; ж = j, нпр. Житомир = J y to m y r ; 3 = 2
нпр. Захарія = Z a k h a r iy a ; и = у, нпр. Микита = M ykyta\
і == і, нпр. Іяан = /г а п ; ї = ї, нпр. ІГмїб = K y ‘i v\ Й =
у, нпр. Андрій = A n d r iy \ у відокремлено, нпр. Війна й
мир = V iyn a у’ т у г ; к = к, нпр. Кожомяка = Kojom y-
a k a ; л = 1, нпр. Лепкий = L e p k y y ; м = т , нпр. Мцрний
= М у т у у ; н = п, нпр. Н арбут = N a rb o u t ; 0 = 0 , нпр.
О лтко = Omel’k o ; п = р, нпр. Пилип = Р уїур; р = г,
нпр. Риндик = R y n d y k : с = s, нпр. Стеців = S tetsiv ; т =
t, нпр. Татомир = T a to m yr; у = ои, нпр. Турула = Гом-
гоиіа) ф = f, нпр. Франко = F r a n k o ; х •= kh, нпр. Сухен-
ко = Sou kh inko\ ц = ts, нпр. Циганюк = T syh a n yo u k;
ч = tch, нпр. Чапленко = Tchaplenko; ш = ch, нпр. Шило
= Chylo; Щ = chtch, нпр. Щербина = Chtcherbyna; ю =
you, нпр. Севрюк = Sevryouk; я = уа, нпр. Хом як = Kho-
m ya k\ ь = \ нпр. Рось =
Українського апострофа ’ не передаємо.
Інші приклади:
Україна = О и кгаїп а ; українець = o u k ra m e ts' ; українсь­
кий = o u kra in s’k y y \ Х арків = K h a r k iv ; jfoew = L ’tw
Камянець Подільський = K a m y a n tts’ Podil’s’k y y ; Тарас Шев­
ченко = T aras C hivtchinko ; Іван Зарічний = /уап Z aritch -
л уу; Борис Кащенко = B orys K achtchenko ; Тиміш Подорож­
ник = Tym ich P odorojnyak ; Святослав Щербина-Низький =
Svyatoslav C htchirbyna-N yz'kyy ; М усій Загородецький =
M ousiy Zahorodec9k yy .
264

С прощ ення: Ш иплячих приголосівок ч, ж, ш не подвою­

ємо: Заріччя = Z aritch ya\ Підлягишя = Pidlyachya.

§157. Н ІМ Е Ц Ь К А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ
Німецька практична транслітерація української абетки:
а = а; б = Ь; в = w; г = Ь; ґ = g; д = d; е = е;
€ = je; ж = sh; з = z; и = у; і = і; ї = ji; й = j;
к = к ; л = 1 ; м = т ; н = п ; о = о ; п = р ; р = г,
с = s; т = t; у = и; ф = f; х = ch; ц = с; ч = tsch;
ш = sch; щ = schtsch або stsch; ю = ju; я = ja; ь = \
Українського апострофа ’ не передаємо. П риклади:
Україна = U k ra jin a ; українець === U k r a j i n e c українсь­
кий = u k r a jin s k y j\ Київ = K yjiw \ Х а р к ів = C h a rkiw ;
Львів = L 'w iw ; Кам'янець Подільський = K am janec' PodiV*
s'kyj; Тарас Шевченко = T aras Schewtschenko\ Іван Заріч­
ний = Iw an Z a ritsc h n y j\ Борис Кащенко = B orys Kasch-
tschenko або: K astschenko; Тиміш Подорожняк = Tym isch
P odoroshnjak; Святослав Щербина-Низький = Sw jatoslaw
Schtscherbyna (Stscherbyna)- N y z k y j ; Сергій Загородецький =
Serhij Z a h o ro d eck yj.
Спрощення: Ш иплячих приголосівок ч, ж, ш, в практичній
транслітерації не подвою єм о : Запоріжжя — Zaporishja \ Під
ляшшя = P id lja sch ja ; Заріччя = Zaritschja.

§158. Е С П А Н С Ь К А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ

Еспанська практична передача української абетки така:

а = а, нпр. Баран = В агап ; б = Ь, нпр. Балко = Balko;
в = w, нпр. В арвара = W arw ara; г = Ь, Голуб = H olub;
Ґ = g, нпр. їу д з = G udz; = gu перед е та і, нпр. їерич =
Guerych, Хіба = G uiba; д = d , нпр. Дороги = Dorosh ,
е = е, нпр. Пелех = Pelej; є = уе, нпр. Єндик = Y en dyk ,
ж = zb, нпр. Житомир = Z hytom yr; з = z, нпр. Захарі* =
 265

Z a ja riy a ; и = у, нпр. М икит а = M ykyta; і = і, нпр. Іван =

Iw a n ; ї = уі, нпр. Київ = K y y iw ; й = у, нпр, А ндрій =
A n d r iy ; у* відокремлено, нпр. Війна й мир = W iyna у т уг •
к = к, нпр. Кожомяка = K ozhom yaka; л — 1, нпр. Лепкий =
LepTcyу ;м = ш ,н п р . М ирний - М у гп уу; н = п, нпр. Н арбут —
N a rb u t; 0 = 0, нпр. Омелько = ОтеГко; п = р, нпр. П илип
= Р уїур ; р = г, нпр. Риндик = R y n d y k ; с = s, нпр. С те-
= Stetsiw ; т = t, нпр. Татомир = T atom yr; у = u,
нпр. Т ур ула = Т и ги іа ; ф == f, нпр. Франко = F ranko;
х = j, нпр. Сухенко = Sujenko; ц = ts, нпр. Цшанюк =
T syh a n yu k; ч = ch, нпр. Чапленко — Chaplenko; ш == sh,
нпр. Ш ило = Shylo; щ = shch, нпр. Щ ербина = Shcherbyna
ю = уи, нпр. Севрюк = Sew ryuk; я = уа, нпр. Хом'як =
Jo m ya k; ь = * нпр. Рось =
Українського апострофа ’ не передаємо.
Хмшг приклади:
Україна — U krayina; українець = u kra yin ets'; українсь­
кий = u k r a y in s 'k y y ; Х а р ків = Ja rkiw ; Львів = L 'w iw ;
Кам'янець Подільський — K am yanets’ P odiV s'kyy; Тарас
Шевченко = T aras Shewchenko; Іван Зарічний = /w an
Z a r ic h n y y ; Борис Кащенко = B orys K ashchenko; Тиміш
Подорожняк = Tym ish P odorozhnyak; Святослав Щ ербина-
Низький — Swyatoslaw S h ch e rb yn a -N yz'ky y; М у сій Загоро-
децький — M usty Zahorodets’kyy.
Спрощення: Шиплячих приголосівок ч, ж, ш не подво­
юємо: Запоріжжя = Z a p o rizh y a ; Заріччя = Z a ric h y a ;
Ш дляшіия — Pidlyashya.

§159. П О Р Т У Г А Л Ь С Ь К А Т Р А Н С Л ІТ Е Р А Ц ІЯ
Португальська практична передача української абетки т а к а :
а = а, нпр. Баран = В а г а п ; б — Ь, нпр. Балко — B alko;
В — w, нпр. В арвара = TFam 'ara; г = h, нпр. Голуб =
Holub: ґ = g, нпр. Ґі/^з = Gudz-, = gu перед е та нпр.
266

Ґерич — G uerytch, Ґіба — G uiba; д = d, нпр. Дорога =

Doroch; е — е, нпр. Пелех = Pelekh; є = уе, нпр. Єндик
= Y e n d y k ; ж = j, нпр. Житомир = J y to m y r ; з = z, нпр.
Захарія — Z a kh a riya ; и = у, нпр. М икит а = M y k y ta ;
і = і, нпр. Л а н =■ Іьоап\ ї = уі, нпр. Jtufo = K yyiw ; й = у
нпр. А ндрій = A n d r iy ; у ’ відокремлено, нпр. В ійна й мир
W iyn a у т уг; к = к, нпр. Кожом'яка = K ojom yaka\ л = 1,
нпр. Лепкий = L e p k y y ; ль = lh, нпр. Ольга = Olhha\
м = ш, нпр. М ирний = М у т у у; н = п, Н арбут = N a rb u t;
нь = nh, нпр. Олень = О/^пЛ; о = о , нпр. Омелько = Omelhko;
п = р, нпр. П илип = Р уіу р \ р = г, нпр. Риндик = R y n d y k \
с = s, нпр. Стеців = Stetsiw ; т = t, нпр. Татомир = 2та£о-
у = u, нпр. Т ур ула = Т и г и іа ; ф = f, нпр. Франко —
F ranko; х = kh, нпр. Сухепко = Sukhenko\ ц = ts, нпр.
Ц маню к = T sy h a n y u k; ч = tch, нпр. Чапленко = Tchap-
lenko\ ш = ch, нпр. Ш ило = Chylo; щ = chtch, нпр.
бмна = Chtcherbyna; ю = уи, нпр. Севрюк = S e w ry u k ;
я = уа, нпр. Хом як = K hom yak; ь = ’(з вийнятком після
л та н), нпр. Рось = R o s\
У країнського апострофа * не передаємо.
Інш і п р иклад и:
Україна — U k ra y in a ; українець = u kra yin ets ; українсь­
кий = u k ra y in s'k y y \ Х а р к ів = K h a rkiw ; Львів = L hw iw ;
Кам'янець Подільський = K a m ya n ets’ Podilhs'kyy; Тарас
Шевченко = T aras Chewtchenko; Іван Зарічний =
Z a r itc h n y y ; Борис Кащенко = B orys Kachtchenko; Тиміш
Подорожник = Tym ich Podorojnhak; Святослав Щербина•
Н изький — Swyatoslaw C htcherbyna-N yz’k y у; М усій Загоро-
децький = M usiy Z a h o ro d etskyy.
Спрощення: Ш иплячих приголосівок ч, ж ,ш не подвоюємо:
Заріччя — Z a r itc h y a ; Підляш шя = Pidlhachya.
 хш. н а й б іл ь ш у ж и в а н і
СКОРОЧЕННЯ

$160. СКОРОЧЕННЯНАЗОВ
ОРГАНІЗАЦІЙТАУСТАНОВ
А Д У К — А соціація Д іячів Української Культури
АУА — А соціація У країнців Америки
А У Л — А с о ц іа ц ія Українських П рофесорів
ВН Т — Богословське Н аукове Товариство
Б У К — Б ратство У країнців К атоликів
БУСС — Б ратство Українських Січових Стрільців
ВО — Виконавчий О рган
Г П Б — Г о л о вн а П л а с т о в а Б у л а в а
Г П Р — Головна П ластова Р а д а
ГРСА УМ — Головна Р а д а Світового А постольства Українських
М ирян
Д О БРУ С — Д емократичне О б'єднання Бувш их Репресованих У кр а­
їнців Совєтами
ДФ — Д итячий Фонд
Д Ц У Н Р — Д ерж авний Ц ентр У Н Р
З П У Г Г — З акорд он н е П редставництво У к р аїн сько ї Г е л ь ­
сінської Г руп и
ЗУ А Д К — З ’єднаний Український Американський Допомоговий
Комітет
ЗЧ -О У Н — Закордонні Ч астини О рганізації Українських Н аціо­
налістів
К Б К — К раєвий Б ратський Конгрес
К Т Ґ — Комітет Г ел ьсін ськи х Г ар ан тій
КОАУО — Комітет Об’єднання А мериканських Українських о р г а ­
нізацій
КоДУС — Комісія Допомоги У країнському Студентству
К П Л — Ком ітет П р ав Л ю дини
К П С — К рай ова П л асто ва С тар ш и н а
К Р ІЄНО — Координаційна Р а д а Ідеологічно Споріднених Н а­
ціоналістичних О рганізацій
КС — К арпатський Союз
К У К — Комітет У країнців К анади
К У Ш І — Клю б У країнських П ідприємців і Професіоналістів

267
268

ЛМК — Літературно-Мистецький Клюб

ЛМО — Літературно-М истецьке Об’єднання
ЛСАК — Лемко-Союз А мерики і К анади
Л У К Ж К — Л іґа У країнських Католицьких Ж інок К анади
ЛУМ ПА — Л іґа Української Молоді П івнічної Америки
ЛУПМ — Л іґа Української П равославної М олоді
МУН — Молодь Української Н аціональносте
МУНО — Молодь Українського Н аціонального Об’єднання
Н ДТУТ — Н ауково-Дослідне Товариство У країнської Термінології
Н Т Ш — Н аукове Товариство ім. Ш евченка
ОАУВД — Об’єднання А мериканських У країнських Ветеринарних
Л ікарів
ОбВУА — О б'єднання бувш их Вояків Українських Армій
ОДВУ — О рганізація Держ авного Відродж ення України
ОД УМ — О б'єднання Демократичної Української Молоді
О Ж ЛВ У — О б'єднання Ж іночої Л іґи В изволення України
О Ж ОЧСУ — Об’єднання Ж інок Оборони Чотирьох Свобід України
ОКВ УПА — Об’єднання Колиш ніх Вояків УП А
ОМУА — О б'єднання М истців У країнців в Америці
ОМУС — О б'єднання М истців Української Сцени
ООЛ — О рганізація Оборони Лемківщини
ООН — О рганізація Об’єднаних Н ацій
ООЧСУ — О рганізація Оборони Чотирьох Свобід України
О П ДЛ — Об’єднання П рацівників Д итячої Л ітератури
ОПС — Об’єднання П равославних Сестрицтв
ОУА — Об’єднання У країнців в А встрії
ОУЄВЦ — Об’єднання У країнських Євангельсько-Баптистських
Ц ерков
ОУК — О рганізація Українок К анади
ОУН — О рганізація У країнських Н аціоналістів
ОУП — Об’єднання У країнських Письменників
ОУПА — Об’єднання Українських П едагогів Америки
ОУПК — О б'єднання Українських П едагогів К анади
О У РД П — Об’єднання У країнців Револю ційно-Д емократичних П е­
реконань
ОУФ — Об’єднання Українців Франції
ОУПК — Об’єднання Українських Педагогів Канади
О УШ — Об’єднання У країнців у Ш вайцарії
П УН — П ровід У країнських Н аціоналістів
СВУ — С пілка В изволення України
СВУР — Союз Ветеранів Українського Р езистансу
СГД — Союз Гетьманців-Д ерж авників
 269

СЗСУ-СП — Союз Земель Соборної У країни — С елянська П артія

СКВУ — Світовий К онґрес Вільних У країнців
СКУВН — Світовий Конгрес У країнської Вільної Н ауки
СКУС — Світовий Конгрес Українського С тудентства
СМК — Союз М олоді К а р п ат (1945)
с с — Січові Стрільці
ССК — С успільна С луж ба К ом батантів
СУ — Союз У к р аїн о к (в Г а л и ч и н і) (1918)
СУА — Союз У країнок Америки
СУВБ — Союз У країнців у Великій Б рітанії
СУЛСА — Спілка У країнських Ж урналістів Америки
СУЖ К — Спілка У країнських Ж урналістів К анади
СУК — Союз У країнок К анади
СУКВ — Союз Українських Канадських Вояків
СУК П — Союз Українських Купців і Підприємців
СУМ — С пілка Української Молоді
СУОА — Союз У країнських О рганізацій в А встралії
СУ ОМ — С пілка У країнських Образотворчих Мистців
СУС — Союз У країнських Самостійників
СУСК — Союз У країнських Студентів К анади
СУ СТА — Союз У країнських Студентських Т овариств Америки
СФ Л — С вітова Ф едерація Л ем ків
СФУЖО — Світова Ф едерація У країнських Ж іночих О рганізацій
С ІЛ А — С п ол уч ен і Ш т а т и А м ер и к и
ТП РМ — Товариство П лекання Рідної Мови
ТСС-ПФ — Т овари ство С вята С оф ія — П ат р іяр ш и й Фонд
ТУ БА — Товариство У країнських Бібліотекарів Америки
ТУ ІА — Товариство У країнських Інж енерів Америки
ТУ К — Товариство Українських кооператорів
ТУ Л — Товариство У країнських Лісників
ТУ П — Товариство У країнських П равників
ТУС — Товариство У країнських Самостійників
ТУСМ — Товариство Української Студіюю чої Молоді ім. Міхнов-
ського
УААУП — У країнсько-А мериканська А соціяція Університетських
Професорів
УАВ — У країнські Американські Ветерани
У А П Ц — У країнська А втокеф альна П равославна Ц ерква
УБК К — У країнсько-Бразілійський Координаційний Комітет
У БН Т — У країнське Богословське Н аукове Товариство
У Б С — У к р аїн сь к и й Б р атськ и й С ою з
У ВА Н — У країнська Вільна А кадем ія Н аук
270

УВГ — У країнська В ільна Гром ада

УВК — Українське Вільне Козацтво
УВУ — Український Вільний Університет
УВФ — Український Визвольний Фонд
УГА — У країнська Галицька А рмія
УГВ — У країнська Гром ада у Венецуелі
УIT — Українська Гельсінська Група
УГОА — У країнська Гетьманська О рганізація Америки
УГП Ц — У країнська Греко-П равославна Ц ерква
УГЦІІФ — Український Громадський Ц ентральний Комітет
у Франції
УГН І — У країнська Гром ада в Ш веції
УДР — У к раїн ськи й Д ем о к р ати ч н и й Рух
УЄО — Українське Євангельське Об’єднання
УЄРР — У к раїн ськи й Є ван гел ьськ и й Р еф о р м о в ан и й Рух
УЗХ — Український Золотий Хрест
У1А — У к раїн ськи й Ін сти тут А м ери ки
УІПМ — Український Інститут ім. П етра Могили
У К А ІІ — У країнська К атолицька А соціація Преси
УККА — Український Конгресовий Комітет Америки
УКС — У країнська К редитова С пілка
УКЦ (і У К Ц ерква) — У країнська К атоли ц ька Ц ерква
УКЮ — У країнське К атолицьке Ю нацтво
УЛМ К — Український Л ітературно-М истецький Клю б
У ЛТПА — Українське Л ікарське Товариство П івнічної Америки
УМІ Український М узичний Інститут
УМ М АН — У к р аїн сь к а М оги л ян сько -М азеп и н ськ а А к а д е­
м ія Н а у к
УМХС — У країнська М едично-Х аритативна Служ ба
УНДО — Українське Н аціонально-Д ем ократичне О б'єднання
УНДС Український Н аціонально-Д ерж авний Союз
УНІГУ — Український Науковий Інститут Гарвардського
Університету
УНО — Українське Н аціональне Об’єднання
У Н ІІ (і У Н П ом іч) — У країнська Н ародна Поміч
У Н Р — У країнська Н ародна Республіка
У Н РК — У країнська Н аукова Р а д а в К анаді
УНС (і УН Союз) — Український Н ародний Союз
УНФ — У країнський Н ародний Фонд
УПА — У країнська П овстанська А рмія
У П Н І — Український П убліцистично-Н ауковий Інститут
УП Ц — Український П равописний Ц ентр
У П Ц в С Ш А — У країнська П равославна Ц ерква в Сполучених
 271

УПЮ — Українське Пластове Юнацтво

У РД П — У країнська Револю ційно-Д ем ократична П артія
У PC (і У РСою з) — Український Робітничий Союз
УРСР — Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСГ — У країнська С трілецька Гром ада
УСГН — У країнська Студентська Гром ада Н ью -Йорку
УСК — Український Спортовий Клюб
УСПВ — Український Союз П олітичних В’язн ів
УСС — Українські Січові Стрільці
УСЦАК — У країнська Спортивна Ц ентраля Америки і К анади
УТГІ — Український Технічно-Господарський Інститут
УТІ Український Технічний Інститут
УТК — Український Товариський Клю б
У Ц РА — У країнська Ц ентральна Репрезен тац ія в А рґентіні
ФКУ — Фонд К атедри У країнознавства
Ф У ВУ — Ф ун д ац ія У к раїн ського В ільн ого У н іверси тету
ЦеСУС — Ц ентральний Союз Українського Студенства
Ц П У Е Н — Ц ентральне П редставництво Української Е міграції
в Німеччині
ЧСВВ — Чин Святого В асилія Великого
Ш Р УККА — Ш к іл ьн а Р а д а Українського Конгресового Комітету
Америки
272
§161. С К О Р О Ч Е Н Н Я С Л ІВ
а (без крапки) — ампер
аґр. — аґроном, агрономія
акад.—академік, академічний
ам., амер. — американський
анат.—анатомія, анатомічний
анг., англ. — англійський
ант. — античний
ар., араб. — арабський
арґ. — арґентінський
арт. — артист
арх. — архаїзм
арх., архіт. — архітект, архі­
тектурний
балк. — балканський
балт. — балтицький
бібл. — біблійний, бібліотеч­
ний, бібліологічний
біл., білор. — білоруський
біог., біогр, — біографічний
біол. — біологічний
Блаж. — Блаженний
бл. п. — блаженної пам’яті
богосл. — богословський
болг. — болгарський
бот. — ботанічний
браз. — бразілійський
бріт. — брітанський
буд., будів. — будівельний,
будівничий
будд. — буддійський
бук. — буковинський
бурж. — буржуазний
бухт. — бухгальтерський
бюдж. — бюджетовий
бюрокр. — бюрократичний
в (без крапки) — вольт
в. — вік, верстов
вв. — віки
виб. — виборний, виборчий
в-во, вид-во — видавництво
вид. — видання
вид-ць — видавець
в-згад. — вищезгаданий
військ. — військовий
відм. — відмінок
вірм. — вірменський
вірш. — віршований
в. й. п. — вічна йому пам’ять!
вл. ім., власн. ім. — власне
ім’я
Впв. — Високопбважаний
Впр. — Високопреподобний
(до священиків)
Всч. — Всечесний (до свяще­
ників)
вт (без крапки) — ват
вул. — вулиця
Вш. — Вельмишановний (Ви­
сокошановний)
г (без крапки) — грам
г., гор. — город
гал. — галицький
геогр. — географічний
гр. — граф, грецький,
громадянин
грам. — граматика
гр-н. — громадянин
гр.-кат — греко-католик
груз. — грузинський
гуц. — гуцульський
ґаль. — ґальояів
ґот. — ґотичний
д., дав. — давальний (відм.)
дд. — добродії
дем. — демократ (-ичний)
деп. — депутат
деф. — дефект (-ивний)
див. — дивись
дипл. — дипломат (-ичний)
дир. — директор, диригент
дієпр., дієприк. — дієприк­
метник
дієлрясл. — дієприслівник
дієсл. — дієслово

Д .-ІЙ — добродій
діял. — діалектичний
докон. — доконаний
до Р. Хр. — до Різдва Хрис­
тового (перед народжен-
ням Христа)
доц. — доцент
д-р — доктор
друк. — друкарський, дру­
кований
евр. — європейський
екз. — екзарх, екземпляр
елек., елект. — електричний
енц. — енциклопедія
есп. — еспанський
ест. — естонський
етим. — етимологія, етимо­
логічний
Єв. — Євангелія
євр. — єврейський
єгия. — єгипетський
єз. — єзуїт (-ський)
ж., жін. — жіночий (рід)
жид. — жидівський
журн. — журналі ст(-ичний)
займ. — займенник
заг.-від. — загальновідомий
зам. — замість
зал. — записка
за ред. — за редакцією
з ах. — західній
зб. — збірний, збірник
звід. — звідомлення
звільн. — звільнений
зим. — зимовий
знах. — знахідний (відмінок)
зоол. — зоологічний
зрос. — зросійщення
і.-е. — індоєвропейський
ізр. — ізраїльський
ім., імен. — іменник
іміґр. — іміґрант (-ський)
імпер. — імперіялістичний
імпр. — імпресіоністичний
273
інд. — індійський, індіансь­
кий, індустріяльний
інж. — інженер
інк. — інкорпорований
інсп. — інспектор
інтерн. — інтернаціональ­
ний, інтернований
інф., інформ. — інформація
іст. — історик, історичний
іт., італ. — італійський
і т. д. — і так далі
і т. ін. — і таке інше
і т. п. — і тому подібне
канад. — канадський
кат. — католик, католицький
кит*. — китайський
кл., клич. — кличний (відм.)
км (без крапки) — кілометр
ко. — компанія
кол. — колишній
л (без крапки; — літр
лат. — латинський
літ., літер. — літературний
м (без крапки) — метр
м. — місто, миля
ман. — манускрипт
мґр — маґістер
мед. — медичний
мни. — минулий (час)
м. ін. — між іншим
місц. — місцевий (відмінок)
міт. — мітичний
моск. — московський
мн., множ. — множина
м-р — містер
м-с — містрис
муз. — музичний
н. — назва
наз. — називний (відмінок)
нак. сп. — наказовий (спо­
сіб)
напр. — наприклад
нар. — народний, народже­
ний
274
наст. ет. — наступна сторін­ рад. — радянський
ка ред. — редактор, редакцій­
н. е. — наша ера ний
невідм. — невідмінювальне р. Б. — року Божого (по
(слово) Різдві Хр.)
не відм. — не відміняється рец. — рецензія
нім. — німецький р.-кат. — римо-католик
норв. — норвезький рим. — римський
н. р. — новий рік р-н — район
н. ст. — новий стиль p., род. — родовий (відмінок)
о. — отець (священик), од­ p., рос. — російський, росія­
нина нізм, (русизм)
одн. — однина росл. — рослина
оо. — отці (священики) pp. — роки
оруд. — орудний (відмінок) рукоп. — рукопис, рукопис­
п. — пан ний, рукоположений
пись., письм. — письменник рум. — румунський
п-і — пані рус. — русизм, русицизм
ігівд. — південний Р. Хр. — Різдво Христове
півд.-зах. — південнозахід- с. — село
яій санскр. — санскрит (ський)
півд.-схід. — південносхідній св. — святий
нівн. — північний свв.— свягі
півн.-схід. — північно східній свящ. — священик
п. н. — під назвою с.-г. — сільськогосподарсь­
пов. — повіт кий
поль. — польський сер. — середній (рід)
пор., порів. — порівняй серб. — сербський
по Р. Хр. — по Різдві Хрис­ синон. — синонім
товому ск. — скорочення
пп. — пани слов. — слов’янський
пр., прізв. — прізвище сл. Б. — слуга Божий (по­
прав. — православний кійний)
прасл. — праслов’янський словін. — словінський
прийм. — прийменник словаць. — словацький
прикм. — прикметник сов. — совєтський, совітсь­
прим. — примітка кий
присл. — прислівник соц. — соціяльний, соціяліс-
провінц. — провінція ( - Л І З М ) тичний
прод. — продовження соц. заб. — соціяльне забез­
прот. — протоієрей печення
протопр. — протопресвітер опол. — сполучник, сполу­
проф. — професор чення
р. — рік, річка сп. р. — спільний рід

сп.-сл. — сп іл ь н о сл о в’я н с ь ­
ки й
ст. — стаття, століття, ста­
рий
стар. — стари й
студ. — студент (-ський)
ст.-болг. — стар о б о л га р сь к и й
ст.-інд. — староін д ій ськ и й
стор. — сторін к а
ст.-слов. — стар о сл о в’я н с ь ­
ки й
ст. ст. — стар и й сти л ь
ст.-укр. — стар о у к р аїн с ьк и й
ст.-сх.-слов. — старосхідн ьо-
сл о в’ян с ьк и й
сх. — східній
сх.-сл. — с х ід н о с л о в 'я н с ь ­
кий
т а ін. — т а інш і
т-во — товари ство
т. зв. — так зв а н и й
тур. — ту р е ц ьк и й
угор. — уго р ськи й
у к р . — у к р а їн с ь к и й
ум. сп. — ум овн ий спосіб
уч. — у ч асн и к , учень, у ч и ­
те л ь
275
ф -м а — ф ір м а
ф р . ф р а н ц . — ф р а н ц у зь к и й
ц., ц -ва — ц ер к ва
центр. — ц ен т р ал ь н и й
церк. — ц ер ко вн и й
ц.-сл. — ц ер ко вн о сл о вян сь-
ки й
ц. м. — цього м ісяц я
ц. р. — ц ього р о к у
ч. — числ о
част. — ч асти н а, ч астк а
чес. — ч еськи й
чи сл. — ч и с л івн и к
чит. — ч и тати
чо л . чол о в. — ч о л о в іч и й
(рід)
ш в,, ш вед. — ш ведськи й
ш к. — ш к о л а , ш к іл ь н и й
ш к. р. — ш к іл ь н и й р ік
ш л я х . — ш л я х ет сь к и й
юд. — ю даїзм , ю дей ськи й
ю л. к. — ю л ія н с ьк и й к а л е я -
дар
ю р., ю рид. — ю ри ди ч н и й
ян г. — я н г о л ь с ь к и й
яп. — яп о н ськ и й
 XIV. Д О Д А Т О К

§162. В И Т Я Г З „У К Р А ЇН С Ь К О Г О П Р А В О П И С У ” ,
Х А Р К ІВ 1929

ВЛАСНІ ЙМ ЕННЯ
ПРІЗВИЩА
УКРАЇНСЬКІ ПРІЗВИЩА
А. В українській мові українські прізвища звичайно відмі­
нюються. тим то прізвища чоловічі й прізвища жіночі здебільшого
розрізняються між собою закінченням, а то й окремими наростками.
1. а) Коли чоловіче прізвище іменник чоловічого роду з закін­
ченням на приголосний або -о (напр., Чуб, Н іс, Ш евченко ), то від­
повідне жіноче прізвище (напр.. для дружини, дочки) буде прикметник
від тих іменників з наростком -ова (-ева, -ева): Г а н н а Чубова,
Чубової. Чубовій, Носова (від Н іс ) , Шевченкова, Ш евцева
(від Швець), Н аліева (від П а л ій ) і т. ін.
Але, згідно з новими умовами життя, оскільки сама власниця
прізвища або її батьки того бажають, від таких чоловічих прізвищ
її прізвище може бути і в інших формах, напр., у формі того самого
іменника, звичайно, невідмінного: Г анна Чуб, Г а н н і Чуб, з Г а н ­
ною Чуб, п о м іч н и ц я Н іс, 'пом ічну,ці Н іс і т. ін., або з нарост­
ком -ка (для заміжніх відповідно до деяких чоловічих): А нт оно-
вичка, А нт о н о ви ч к и . . . (від Ант онович), В о ли н к а (від В о л и к )
і т. ін.
П римітка. Is ЦИХ фори жіночні прізвищ від чоловічих анше охна може
Суті за прізвище, оскільки людина повинна >атн стале прізвище, вмінлта ж
своє прізвище жінка може вд загальнії підставах.

б) Коли чоловіче прізвище прикметник (звичайно чоловічого

роду), то жіноче (для дружини 8 дочки) прізвище буде той же ПрІІК-
кетник жіночого роду, напр. :
Чоловік (батько): Жінка (дочка):
Степовий Степова
Задорож ній Задорож ня
276
 277

Чоловік (батько): Жінка (дочка):

Гаврилів Гаврилова
К овалів Ковалева
П а л іїв Палієва
К узьм ин Кузьм ина
Н ад іїн Надіт а

Примітка. Перед закінчення* -ський у прізвищаі часто бувають наро­

стки -ов*, -ев-, -єв-, -ів-, -їв - : Соколовський, К о т л я р е в с ь к и й ,
Г а є в с ь к и й , З ін ь к іб с ь к и й , Ч у г у їв с ь к и й і т. ін. Із цих наростків норму
іля становлять -ів-, -ЇВ , а решта з’явилась головним чвном
у к р а їн с ь к о ї мови
або російської м ови. Взагалі ж закінчення -овський,
підо впливом п о л ьсько ї
-евський, -ЄВСЬКИЙ в українських прізвищах припускаються.

в) Коли чоловіче прізвище іменник із закінченням на -а, -я,

то таке саме прізвище буде і жіноче (для жінки або дочки), напр.: Іван
М алинка, з Іваном М алинкою і т. ін. і Г анна М алинка, з
Ганною М алинкою і т. ія.. хоч. знов же з бажання власниці
прізвища або її батьків, від таких прізвищ жіноче прізвище може
бути і в формі прикметниковій на -ина (-їна): М алинчина ,
М а л и н ч и н о ї. . . , Г а м а л іїн а (від Г а м а л ія ) і т. ін.
2. а) Коли жіноче прізвище прикметник на -ова (-ева, -ева)
або -ина (-їна), то чоловіче прізвище від нього буде або той іменник,
що з нього походить прізвище-прикметник, напр., коли вона звалась
Морозова, для сина її або чоловіка буде прізвище Мороз, Андріен-
кова — Андріенко, Ш евцева — Швець, Сивошапчина — Сиво-
ш апка і т. іе.— порівн. 1а і 'їв , або, з бажання власника прізвища
чи матері його, прикметник на -ів (-їв), -ин (-їн): Морозів,
А н д р ій к ів , С ивош апнин і т. ін., при тім тільки так. коли жіноче
прізвище на -ова (-ева, -єва), -ина (-їна) в основі має чоловіче
й м е н н я (Петро, Іван, К узьма і т. ін.), напр., син Петрової
буде П ет рів (а не Петро), Іванової — Іванів, К узьминої — Кузь­
м и н і т. ін.
б) Коли в жінки (матері) за прізвище править інший прикмет­
ник жіночого роду, то чоловіче прізвище буде той самий прикметник
із закінченням чоловічого роду (для чоловіка або сина), напр. :
Степова — Степовий, Ч ернявська— Чернявський і т. ін.—
порівн. 16.
в) Іменникові жіночі прізвища на -а, -я залишаються без-
зміни, переходячи на чоловіка чи сина, напр.: Оксана Майборода —
Іван (чоловік чи син її) Майборода і т. ін.— пор. їв.
278

§ Б . Чоловічі прізвища з прикметниковими закінченнями на

-ів. -їв. -ин, -їн відмінюються почасти як прикметники, а почасти
як іменники, напр.:
Однина
Наз. Г а вр и лів Б ут вин
Кл. Г а вр и лів Б ут вине
Род. Гаярилова (не Гаврилового) Б ут вина
Дав. Гаерилову (не Гавриловому) Бут винові
Звах. Гаврилюва (не Гаврилового) Б ут ви на
Орудн. Гавриловичі Б ут вином
Місц. п р и Гаврилову (або Г аври - при Б ут ви н і (або Бут яи-
ловї) нові)
Множина (для всіх родів)
Наз.-Кл. Г а в р и л о в и (не Гаврилові) Б ут ви н и (не Бутвині)
Род. Г а врилових Б ут ви нів
Дав. Г авриловим Б ут винам
Знах. Га врилових Б ут ви нів
Орудн. Г аврим вим и Б ут еи н а м и
Місц. п р и Г аврилових при Б ут ви н а х

Усі інші українські прізвища відмінюються як звичайні слова;

прикметникові — як прикметники, іменникові — як іменники, напр.:
М а р ія П ет рова, у М арії П ет рової, з М арією Петровою
і т. ін., Іван Лободюченко, Івана Л ободю ченка, з Іваном
Л ободю ченком, Іванові Петровичеві (П ет ровичу) Лободю-
ченко ві і т. ін.

РОСІЙСЬКІ Й ІНШІ СЛОВ'ЯНСЬКІ

ПРІЗВИЩА

В. Найважніші правила щодо правопису російських, біло­

руських, польських, чеських та інших слов'янських прізвищ такі:
1. Апостроф ставимо після тих самих приголосних, що і в укра­
їнських словах, після ж н, д, т, л, з, с, ц перед
йотованими голосними зберігаємо ь : Зінов'єв, Прокоф’єв, Юр'ев,
Л ук 'ян о в, А льясов, Полозьєв, Д ьяконов і т. ін.
Перед йо, звичайно, апострофа не ставимо: Воробйов, Соловйов.
Примітка. Сполучення пом'якшених гїбиих із голосними в таких прізви­
щах, як В яльц ева, Л ясецький} П яст , пишемо без апострофа.
 279

г, польське й ін. g передаємо

2. Російське, сербське, болгарське
українським ґ, чеське h, білоруське г —* українським г : Турґє-
нєв, Ґастєв, Нєґоиі, Ґловацький, Яґіч і т. ін., але Гавлічек,
Багдановіч і т. ін.
3. Закінчення російських прізвищ -ский, -цкий, білор. -скі, -цкі,
польських -ski. -сні, чеських -sky, -cky передаємо українськими
-ський, -цький: Карський, Вроцький, К ріт ський, П ала ц ьки й
(Palacky) і т. ін.
Але російські прізвища на -ской, -цкой так і передаємо:
Д онской, Трубєцкой (Донского . . .).
4. Закінчення російських прізвищ -ич, -ин, білоруських -іч,
польських -icz. сербських -іс, чеських -ік тощо передаємо через
-іч, -ін (-їн). -ік: З а с у л іч , Я ґ і ч , М іцкєвіч, Карадж іч, П уш ­
к ін , Ч а п л и ґін 3Д ерж ав ін. С анін, П и п ін , Софіїн, Іл ь ін , Л ьосік,
Г а в л ік . С лавік і т. ін.
Але після ж, ш в російських прізвищах, звичайно, -ин: Ґар-
иіин, і т. ін.
5. Закінчення -ек пишемо в таких слов’янських прізвищах, як
їречек (Іречка), Гавлічек і т. ін.
6. Закінчення російських, болгарських прізвищ -ов (-ев, -ьов)
та -ев передаємо через -ов (-ьов, -йов) та -єв, -ев: Крилдв,
Плєтньов, Хрущ ов, Чернишов, Л уґачов, М уравйов, Некрасов,
Татіщев, Цонев, М ірчев, Аракчеєв, Порфір'єв, Князєв, Ґ о л у -
бев і т. ін.
7. Закінчення прикметникових російських прізвищ -ьій, -ий
передаємо українським -ий: Б є л и й , Ґ о р ь к и й і т. ін., білор. -ьі.
польськ. -у, чеськ. -у звичайно через - и : Г арт ни, Б я л и (пол.),
Б іл и (чех) і т. ін.
Примітка. Російські закінчення -ой так і передаємо: Т ол ст о й, П о л є -
вой і т. ін., змінюючи їх як прикметники (Толстоео . . .)у як і інші
(Б я л о го . .
8. Російське й білоруське -е, польське -іе в м’яких складах
здебільшого передаємо українським е, особливо під наголосом, напр. :
Бєдний, Рєдін, Ґрібоєдов, Авдєєв, Рилєєв, Турґєнєв9 Нєдзєль-
ський і т. ін., але також і українським е у прізвищах, що від­
повідають українським, напр.,: Воскресенський, Веселовський,в
Преображенський, Плєтньов, Петров. Третьяковський і т. ін
Аналогічно передаємо й російське и. польське тощо і : Радіщев,
Чіріхов, Н ік іт ін , М іклоиііч, М іцкєвіч, П ілсудський і т. ін.
хоч Д а н и л е в с ь к и й , М алиновський, В а сільєв і т. ін.
280

ЧУЖОМОВНІ НЕ СЛОВ’ЯНСЬКІ ПРІЗВИЩА

Г , Щодо правил написання в українській транскрипції
чужомовних (не слов’я н с ь к и х ) прізвищ, то їх треба шукати в розділі
«Правопис чужих слів» (див. §§ 6 4 — 71).
Відмінюються чужі прізвища в українській мові тільки чоловічі
і то лише тоді, коли вони закінчуються на приголосний: Гарт ман,
Ш експір, Пауль і т. ін. — Гартманом, Ш експіра і т. ін. При
жіночих же йменнях вони звичайно невідмінні: М арія Л ю ксем -
б е р ґ - б е з М арії Л ю ксем берґ і т. ін.
Чужомовні прізвища з закінченням на голосний звичайно не
відмінюються й при чоловічих іменах: Л аґан ін і, Мірабо, Гайне,
Ґетпе, Стенлі, Золя, Реклю, Коцебу і т. ін., навіть на -а
здебільшого не відмінюються: Бора, Борджа, Б ен уа і т. їй.

ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
УКРАЇНСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ
Ґ . Українські географічні назви взагалі треба віддавати на
письмі в їх народньо-історичній формі, напр.: Берест я (а не Брест-
Литовський), Ромен (а не Ромни), П рилука (а не Прилуки) Л у б н І
(а не Лубни). Вбвча (а не Вовчанськ), Санджйр (а не Сенжари),
Замбст я, М иропілля, Рівне, Ш дкарпаття, П оділля, Ковегй
(а не Еов'яги), П ідгірна, Вінниця, Чернігів, Галичина, П рйп’ять,
р .П о л о (а не П с іо а ) і т. ін.
Зокрема щодо закінчень в українських назвах міст і селищ,
то треба додержуватися таких правил:
1. У назвах міст уживаємо тільки наростка -Ів, а не -ов (після
голосних та ’ , звичайно, -їв ): Х арків, Л ьвів, К рилів, Зблочів,
Рогачів, Хвастів, Седнів, Бердичів, У ланів, Х м елів, K u iet
Чугуїв, М иколаїв, З м іїв, М ліїв і т. ін. У відкритих складах
твердих пнів -ов-, у всіх інших -ев- (після голосних -ев-): Х ар­
кова, Золочеву, у Рогачеві і т. ін.
Відмінюються такі назви як звичайні іменники: під Х арко­
вом, за Чугуєвом і т. ін.
У назвах слобід і станцій закінчення -івка (після голосних
та ’ -ївка): К арпівка, Е арлівка, Попівка, Оленівка, Л евхівка,
Г орлівка, Вербівка, К ахівка, М иколаївка і т. ін. У сполу­
ченнях із іншими наростками також здебільшого буває наросток
-ів (-їв), напр.: Петрівський (хут ір), Ільківський, Андріїв-
 281

ський, Павлівське (село), Василівське, М иколаївська (сло­

бода), Озівсьхе море і т. ін. хоч Локровська (слобода) і де­
які інші.
2. Назви міст кінчаються на -ське, -цьне (а не -ськ, -цьк):
Волочиське. Старобільське, Пинське, Зінов’ївське, Л у ц ь к е
і т. ін.
Відмінюються такі назви як прикметники: із Старобільського,
під Валочиським і т. ін.
3. Назви станцій і селищ кінчаються на -ова, -ева, -ина,
або -о іе, -еве, -мив, або -ів, -ин за місцевою вимовою (а не
-ово, -ево, -ино): Ш ляхова, Д ем ури н а , Смоліне, Синельни-
хів, Виповзів, Свят бш ин і т. ін .; на -а відповідно до ро­
сійських на -ая: Лозова. Весела, Попасна і т. ія. Відповідно
до російських назов на -ое вживаються закінчення на -е (-є ): Пого­
р іл е (село), К р угл е, Копане, Красне, Ж овте, Веселе, Підго-
родне і т. ін.
Усі такі назви, крім тих, що на -ин (див. 5), відмінюються як
звичайні прикметники: з Л озової, у П огорілом у і т. ін.
4. У назвах міст закінчення -піль (а не -поль): Тернопіль,
Ольвіопіль, М елітопіль, Томашпіль, Олександропіль, Виш-
ьопіль, Я м п іль і т. ін., але у відкритих складах, звичайно, -поля:
з Тернополя, під Ольвіополем і т. ін.
5. Назви на -ин (Кобрин, Чигирин, Гайсин і т. ін.)
відмінюються як іменники: з Кобрина, під Чигирином, Гайси-
пом І т. ін.

СЛОВ’ЯНСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

Д . Російські, польські, чеські й інші слов’янські географічні

назви передаємо аналогічно до слов’янських прізвищ (див. В ),
яапр.:
1. К а луга , Беоґрад, Р азґрад і т. ін., хоч більш засвоєні із
г: Волга, Новгород тощо.
2. Скопін, Бж езін, Колін, Зем лін, Д убровнік, У ґл іч ,
Л ят овіч, Требіч і т. ін.
3. Саратов, Осташков, Август ов, Цеханов, Ґрабов, Ґ є л -
чев, Брудзев, Ґєльньов, Сміхов, Юр'єв, Тамбов, Балашов і т. ін.
4. Курськ, Томськ, Сімбірськ, Троїцьк, Вітебськ, Мєнськ,
Ґл ус ь к (польське Gixisk), Ллоцьк, Конськ (польське Konsk),
Каменсьх. Єдлінськ, Л и п ськ і т. ін.
282
5. Пулково, Ртіщево, Іваново, Тирново, Сараєво, Н ікулгно
і т. ін. (відмінюються як іменники: з Пулкова. під П улковом і т. ін.).
6. Юр'свєц, Слєц, Повене if Болєславєц, Старіца, Бж е-
зніца, П одґоріца, М аріца, Ст руміца, Столац, Ш абац, Л о -
вац і т. ін.
7. Пенза, Мезень, В ет луга, Несвіж, Рибінськ, Ж іліна,
Брат іслава і т. ін., хоч Петрозаводськ, Челябінськ і т. ін.
8. Географічні слов’янські назви, що вживаються тільки у мно­
жині, віддаємо відповідними українськими: К ім ри (рос. Кимрм),
Боровичі (рос. Боровими), Кошиці (ч. Kosice), Д ом бровиці
(п. Dabrowice), Б іскуп и ц і, Б ялобж еги і т. Ін.
9. Російські географічні назви на пом'якшені губні, шиплячі
або р передаємо з ь: Обь, Пермь, Кемь, Ґ л у ш ь , Тверь і т. ін.
і відмінюємо як відповідні українські іменники: над Об'ю, до
Твєрі і т. ін.
10. Описові географічні назви при потребі перекладаємо: П ів­
нічна Д він а (Северная Двииа), Крижантій океан (Ледовитнй
океан), Фінська зат ока (Фянский з з д щ і т. ін.*).

ЧУЖОМОВНІ НЕ СЛОВ’ЯНСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ

Б . Чужомовні неслов’янські географічні назви передаємо на

загальних основах, визначених у розділі «Правопис чужих слів»
(§§ 64 — 71), але до того слід додати, що оскільки деякі чужомовні
географічні назви ще не мають в українській мові сталих графічних
форм, то їх треба транскрибувати по можливості з автохтонних
(тубільних) назов, а не з сторонніх джерел **), напр., М аніля (а не
Манілья), Тегран (а не Тегеран), Тічіно (а не Тессін), Л ісбона
(а не Ліссабон), Л ьєж (а не Люттіх), Мехіко (а не Мексіка) і т. ін.

*) Я* також і > іипих мов: Р іг Доброї Н адії (Cape of the Good Hop*,
Cap de Bonne Esperance) і т. їй.
**) У згоді з побажишм міжмрошх географічжмх конгресі».
 283

XV- Р І З Н Е

§163. СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Бабл. — В . Б абляк Л . У к р . — Л еся У к р а їн к а

Б а ж . — М. Б аж ан М а к. — Ф . М а к ів ч у к
Бич. — В. Бичко Мал. — А . М ал и ш ко
Вас. — С. В аси л ьч е н к о Марш. — Л . М артович
В и ш . — О. В иш н я М ик. — І. М икитенко
В о в ч . — М. Вовчок М и р н . — П . Мирний
В о с к р . — С. В о скр екасенко Н а г н . — М. Н агниб ід а
Гал. — Я. Галан Н. тв. — Народна творчість
Г .-А р т — Г1. Гулак-А р тем о вський Н.-Лев. — І. Н ечуй-Л евиц ький
Г і р н . — М. Г ір н и к О л . — С. О л ій н и к
Г л і б . — Л . Глібов Панч — П . П анч
Г о л . — А . Головко П . В . — П. Воронько
Гонч. — О. Гончар Риб. — Н. Рибак
Г о р д . — К . Гор д ієн ко Р и л . — М. Р ильськи й
Г р а б . — П . Грабовський Ряб. — І. Р яб о к л я ч
Г р е б . — Є . Гр е б ін ка С в и д н . — А . Свидницький
Д о в ж . — О. Д овж енко Сліпч. — П . С л іп ч у к
Д о н ч . — О. Д онченко С м о л . — Ю . См олич
Заб. — Н. З а б іл а Соб. — В. Собко
З б а н . — Ю . Збанац ький С о с . — В . Сосюра
З газ. — 3 газет С т е л ь м .— М. Стельм ах
З п і д р . — 3 п ід р у ч н и ка Стеф. — В . Стеф аник
Еллан — В . Е л л а п -Б л ак и тн и й Тесл. — А. Тесленко
Кв.-Осн.— Г. К в іт к а -О с н о в ’яненко Тич. — П . Т и чи н а
К о б . — О. К о б и л ян сь ка Т о б . — І. Тобілевич
Ков. — Л . К оваленко Т рубл. М. Т р у б л а їн і
Коз. — В. К озачен ко Фр. — 1. Ф р ан ко
К о п . — О. К о пиленко Ц ю п а — І. Цю па
К о р н . — О. К о р н ій ч у к Чуб. — П . Ч уб и н ськи й
Котл. — І. К о тл яр е всь ки й Шам. — М. Ш амота
К о ц ю б . — М. К оц ю бин ський Ш е в ч . — Т . Ш евчен ко
Коч. — І. К очерга Шер. — М . Шеремет
К роп. — М. К р о п и вн и ц ь кн й Шиян — А. Ш иян
К ун дз. — О. К унд зич Шовк. — Ю . Ш овкопляс
Куч. — В . К у ч е р Щог. — Я . Щ оголів
J le — І . Л е Я н о в . — Ю . Я новський
284

ЩО Ч И Т А Т И П Р О К У Л Ь Т У Р У У К Р А ЇН С Ь К О Ї мови
КНИЖКИ
О. Сннявський: „Норми української літературної мови”,
3-тє видання, В-о ,,Життя і школа”, Стейт Каледж,
Па., 1967, 364 ст.
Митрополит Іларіон: „Наша літературна, мова”, Това­
риство ,,Волинь’', Вінніпег, 1969, 264 ст.
В. Чапленко: „Українська літературна мова”, УП , Нью-
Йорк, 1955, 328 ст.
В. Чапленко: „Історія нової української літературної
мови” (17 стоЛї—1933 p.), Нью-Йорк, 1977.
Ю. Ш ерех: „Нарис сучасної української літературної
мови”, НТШ, Мюнхен, 1965, 402 ст.
0. Курило: „Уваги до сучасної української літературної
мови”, ,,Нові дні”, Торонто, (Канада), 1960,
П. Одарченко: „Українська мова в Америці”. Цикл стат­
тей в журн. ,,Нові дні” Торонто, (Канада), за pp.
1977-1982,
Б. Антоненко-Давидович: „Як ми говоримо (ь як треба
говорити)” за ред. К. Церкевича і В. Павловського,
3-тє поправлене і доповнене видання, НДТУТ, Нью-
Йорк, 1980, 288 ст.

СЛОВНИКИ
Яр. Рудницький: „Етимологічний словник української
мови”, Ві нні пеґ-Мон тре а л ь.
1. Огієнко: „Словник слів, у літературній мові не вжи­
ваних”, 2-ге видання. Науково-Дослідне Т-во Укра­
їнської Термінології, Нью-Йорк, 1973, 154 ст.
П. М. Деркач: „Короткий словник синонімів української
мови”, Науково-Дослідне Т-во Української Терміно­
логії. 2-се видання поправлене і доповнене, за ред.
В. Волкова, Н. Пазуняк, К. Т. Церкевича, Д. Б. Чо~
пика і Н. Щербини, коорд. К. Т. Церкевич, Нью-
Йорк, 1975, 218 ст.
Яр. Рудницький і К. Церкевич: „Правописний словник
української мови”, Науково-Дослідне Т-во Україн­
ської Термінології, Нью-Йорк - Монтреаль, 1979, 800
сторінок.
Марія Дейко, Володимир Дейко і Алла Дейко: „Україн-
сько-а нглійський і англійсько-український словник
широкого вжитку” у двох томах, 1010 ст., В-во „Рід­
на мова”, Австралія-Англія, 1979
 285

НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ТОВАРИСТВО
УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Research Society for U krainian T erm inology, Inc.

(A n o n - p r o f it o r g a n i z a t i o n )

Кожна культурна нація прагне розвинути свою власну

термінологію в науці, техніці тощо. Безперервна русифі­
кація, що її провадить Москва в Україні вже півстоліття,
робить таку працю майже неможливою на Україні під ра­
дянською владою. Але те, що не можна зробити у себе вдома,
може робити закордоном українська еміграція.
Для виконання такої праці на еміґрації, 1971-72 року
було засновано Науково-Дослідне Товариство Української
Термінології з осідком у Нью-Йорку.
Науково-Дослідне Товариство Української Термінології
продовжує традицію і працю Інституту Української Науко­
вої Мови при Українській Академії Наук у Києві, що в 30-их
роках був скасований, його співробітники ув’язнені, а увесь
науковий дорібок знищений або заборонений.
НДТУТ об’єднує українських професорів з усіх ділянок
науки й техніки та українських вчених-мовознавців, заці­
кавлених розвитком і вдосконаленням української мови й тер­
мінології, з такою метою:
1. Досліджувати, вивчати й доповнювати українську на­
укову, технічну та іншу термінологію згідно з вимо­
гами часу, вичищаючи и від російських впливів.
2. Складати й видавати українські мовні словники й ук­
раїнські термінологічні словники, англійсько-українські
й українсько-англійські, вичищаючи їх від російських
впливів.
3. Опрацьовувати й видавати наукові праці, що стосують­
ся української мови, термінології або українських справ.
4. Підтримувати працю інших науковців і нав'язувати
співпрацю з іншими науковцями чи установами для
спільного опрацьовування проблем.
5. Утримувати бібліотеку й архів з ділянки української
термінології, мовознавства та словникарства.
в. Створити постійний стипендійний фонд для студентів
української мови або літератури.
НДТУТ — наймолодша українська наукова одиниця у
ОША. Це неприбуткова інкорпорована організація, що має
свій статут, має урядовий дозвіл на звільнення від податків
пожертв на НДТУТ, себто кожний член або жертводавець
має право відтягати свою пожертву чи членську вкладку від
своїх заробітків.
НДТУТ може провадити свою науково-дослідну й видав­
ничу діяльність тільки за фінансовою допомогою членів
НДТУТ і нашого громадянства. За статутом членом НДТУТ
може бути кожний українець і українка або юридична особа
(церква, організація, установа чи підприємство), якщо вони
внесуть мінімальну річну членську вкладку.

За Управу НДТУТ: Д-р. Кость Церкевич (Голова)

Проф. Д-р. Нестор Король (Наук, секр.)