1. Поняття операційної системи та її призначення. Будова комп'ютера.

2. Головне вікно Windows. Компоненти. Ярлики та їх властивості.

3. Запуск програм у Windows. Використання Windows Explorer для навігації то дискам. Пошук
файлів у Windows. Альтернативні браузери.
4. Запуск та призначення файлово - дискової оболонки Total Commander. Вікна Total Commander.
5. Встановлення диску на панель у Total Commander. Перехід з панелі на панель, перестановка та
відключення панелей. Перегляд та редагування файлів у Total Commander.
6. Створення файлів та каталогів у FAR. Копіювання файлів та груп файлів у Total Commander.
Методи групування.
7. Атрибути файлів. Встановлення та зміна атрибутів одного файлу та групи файлів. Методи
групування.
8. Архіватор winrar (winzip) та його призначення. Архівація та розархівація файлів та каталогів.
9. Віруси та антивірусні програми. Оновлення антивірусних баз та перевірка на віруси.
10. Призначення текстового процесору Word 2003. Вікна та панелі word.
11. Поняття та форматування шрифту у Word.
12. Поняття та форматування абзацу у Word.
13. Поняття стилю. Стилі та робота зі стилями у Word.
14. Пошук та заміна тексту у всьому документі Word. Конкретизація властивостей пошуку та
заміни.
15. Робота з фрагментами тексту. Пошук та заміна у фрагменті тексту. Спецсимволи
16. Створення змісту за стилями заголовків у Word. Нумерація сторінок. Колонтитули.
17. Збереження файлів у Word у різних форматах (doc, rtf, txt). Відмінність між форматами.
18. Поняття складеного документу. Принцип роботи зі складеним документом.
19. Головні принципи роботи з редактором формул у Word. Призначення діаграм та редактор
діаграм.
20. Призначення таблиць у Word. Розташування таблиць.
21. Конвертування таблиць. Формат таблиць: рядків, стовпчиків.
22. Об'єкти у Word
23. Призначення колонтитулів у Word. Вставка кількох нумерацій у документ
24. Призначення електронної таблиці Excel.
25. Принцип побудови простих формул у Excel. Формат клітинки.
26. Принцип побудови складних формул у Excel. Формат R1C1 у таблиці.
27. Принцип побудови формул, що використовують дані з кількох листів
28. Спеціальна вставка. Використання та можливості.
29. Відносні та абсолютні зв’язки у формулах Excel.
30. Використання стандартних функції при побудові формул у Excel. Функції суми, добутку та
середнього.
31. Умовний оператор "если". Приклад застосування для обчислення балів за іспит
32. Функція підрахунку кількості клітинок, що задовольняють умові.
33. Побудова діаграм у Excel
34. Перенесення даних з таблиці Excel у таблицю Word і навпаки.
35. Зведені таблиці. Принцип роботи.
36. Призначення PowerPoint. Використання шаблонів дизайну.
37. Наукові та рекламні презентації. 5 головних відмінностей
38. Основні рекомендації для створення презентації наукових результатів у PowerPoint.
39. Основні рекомендації для створення рекламних презентацій у PowerPoint. Використання
анімації.
40. Планування виступу у PowerPoint. Рекомендації Стіва Джобса стосовно презентацій
1.Поняття операційної системи та її призначення. Будова комп'ютера.
Операційна система – це пакет програм, що забезпечують діалог користувача з комп’ютером та управління
ресурсами комп’ютера. Операційна система персонального комп'ютера — це комплекс програм, які в першу
чергу забезпечують роботу всіх пристроїв ПК, дозволяють виконувати різноманітні команди по керуванню
комп'ютером та запускати на виконання прикладні програми. Операційна система звичайно складається з
ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.
Головні функції:
 Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних дій, які є спільними для більшості
програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і
зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).
 Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).
 Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.
 Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).
 Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо),
організованим у тій чи іншій файловій системі.
 Забезпечення користувацького інтерфейсу.
 Мережеві операції.
Найпопулярніші ОС: Windows, Linux, Unix(для серверів), Mac OS, Netware, Palm OS.
Будова комп’ютера
Системний блок являє собою основний вузол, у якому зібрані найбільш важливі компоненти персонального
комп’ютера. Основною компонентою є материнська плата. На ній розміщені:
центральний процесор;
шини — набір кабелів для передачі даних та сигналів управління;
оперативна пам'ять — набір мікросхем, призначених для зберігання даних під час їх безпосереднього
опрацювання;
постійна пам'ять — мікросхеми, призначені для постійного зберігання інформації, у тому числі і за
вимкненого живлення.
У зв’язку з тим, що багато компонентів можуть бути інтегровані на материнській платі, то не всі вони
можуть бути представлені як окремі комплектуючі елементи. Задня панель, як правило, містить панелі плат
розширень із роз’ємами, заглушки роз’ємів, вентиляційний отвір вентилятора блоку живлення.
Системна плата
Системна плата є своєрідним «фундаментом» для всіх комплектуючих персонального комп’ютера. Саме в
неї вставляються всі основні пристрої: відеокарта, оперативна пам'ять, процесор, жорсткі диски тощо.
Інакше кажучи, це платформа, на якій будується вся конфігурація комп'ютера.
На системних платах також зустрічаються інтегровані пристрої, тобто вмонтовані. Прикладом можуть бути
системні плати із вмонтованими звуковою і відеокартами.
Центральний процесор(CPU)
Центральний процесор (Central processing unit) — функціональна частина ЕОМ, що призначена для
інтерпретації команд. Усіма блоками комп'ютера керує центральний процесор (ЦП). Він також виконує всі
програми. Це компактний модуль, що вставляється в гніздо на материнській платі. Напівпровідниковий
кристал сучасного процесора містить мільйони чи навіть мільярди транзисторів. Центральний процесор —
основний компонент комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання
арифметичних і логічних операцій над даними.
Сьогодні існує два основних виробника процесорів для персональних компютерів і, відповідно, наборів
системної логіки (чипсетів)для побудови материнських плат для них — від компанії Intel і від компанії
AMD. Перша підтримує процесори Intel Pentium II, Pentium ІІІ, Celeron і Pentium 4, а друга — AMD Athlon і
Duron. Процесор одного виробника у більшості випадків неможливо використовувати в материнських
платах, розрахованих для іншого.
За числом процесорів, що складають центральний процесор, розрізняють однопроцесорні й
багатопроцесорні (мультипроцесорні) материнські плати.
2.Головне вікно Windows. Компоненти. Ярлики та їх властивості.
Головне (каскадне) меню операційної системи призначене для запуску програм і керування роботою
комп'ютера. Його формує користувач і відкриває натисканням на кнопку "Пуск".
Пункт Програми (Усі програми) призначений для запуску програм, що занесені в його підменю. Він також
дає уявлення про наявні на комп'ютері програми. Будь-яку програму запускають так: знаходять у списку
потрібну назву і клацають над нею лівою клавішею миші. Символ трикутника праворуч від назви означає,
що це не програма, а папка, розкривши яку отримаємо підменю, в якому треба буде зробити вибір. Так
утворюється каскад меню. Працюючи з каскадом, потрібно акуратно вести курсор миші в горизонтальному
напрямку в рядку з назвою програми до символу трикутника, щоб відкрити чергове підменю. Якщо це не
вдається відразу, слід набути відповідних навичок.
Головне меню, і, зокрема, пункт "Програми" користувач може змінювати відповідно до своїх потреб. Для
цього потрібно клацнути на кнопці "Пуск" правою клавішею миші та виконати команду "Відкрити" -
отримаєте доступ до папок з ярликами програм, що є в меню. Ці ярлики можна вилучати або вставляти нові
- отримаєте нову конфігурацію меню. Змінити вигляд і склад головного меню можна за допомогою команди
"Властивості" контекстного меню кнопки Пуск. Головне меню містить у собі такі компоненти:
Программы – багаторівневе ієрархічне меню, за допомогою якого запускається будь-який додаток головного
меню.
Избранное – пункт меню, що відкриває папку з обраними Web-сторінками, документами тощо.
Документы – список останніх 15 документів, які завантажували в пам’ять комп’ютера.
Настройка – відкриття панелі керування (настроювання апаратного та програмного забезпечення системи),
папки Принтеры (настроювання параметрів принтерів), вікна властивостей панелі задач (редагування панелі
задач, опцій головного меню і конфігурації робочого стола).
Найти – пункт, який дозволяє здійснити пошук файлів і папок на вашому комп’ютері й на комп’ютерах в
мережі.
Справка дозволяє отримати довідкову інформацію з усіх питань роботи в Windows.
Выполнить – пункт меню, що дозволяє запустити будь-яку програму, яка не установлена у системі Windows.
Для цього потрібно знати точне ім’я файла, що запускає програму, або скористатися кнопкою Обзор.
Завершение работы – опція, яка дозволяє коректно завершити роботу Windows перед вимкненням
комп’ютера.
Є особливий тип об'єктів, які називають ярликами. Ярлик  - це короткий (0,5 Кбайта) файл типу .Ink, який є
посиланням на об'єкт, тобто містить не сам об'єкт, а його адресу. Піктограма ярлика - картинка із зігнутою
стрілкою.
Активізація ярлика означає активізацію (відкриття) відповідного об'єкта. Вилучення ярлика не означає
вилучення самого об'єкта. Один об'єкт може мати багато ярликів, розкиданих на диску з метою отримання
швидкого доступу до найважливіших папок чи файлів. Призначення ярлика - швидке відкривання об'єкта.
Зайві ярлики можна беззастережно вилучати.
Ярлики створює користувач командою "Створити ярлик" з контекстного меню об'єкта чи меню папки. Назви
ярликам система дає автоматично, але їх можна редагувати. Користувач копіює ярлики у різні папки, де
вони представляють об'єкт. Щоб активізувати об'єкт, його не треба розшукувати у файловій системі,
достатньо відшукати ярлик і двічі клацнути на ньому. Наприклад, якщо клацнути двічі на ярлику програми
Notepad, то завантажиться редактор Notepad із заготівкою чистої сторінки. Інший спосіб завантаження
текстового файлу: перетягніть його піктограму або ярлик на піктограму, або ярлик програми Notepad.
3.Запуск програм у Windows. Використання Windows Explorer для навігації по дискам. Пошук файлів у
Windows. Альтернативні браузери.
Щоб запустити програму, наприклад WordPad, потрібно:
1. Відкрити меню Пуск.
2. Вибрати команду Усі програми.
3. Вибрати команду Стандартні.
4. Вибрати команду WordPad.
Подібну послідовність дій щодо вибору команд меню або об’єктів записують так: Пуск ⇒ Усі програми ⇒
Стандартні ⇒ WordPad.
Пункт Головного меню Програми вміщає найбільш важливі програми, наприклад: Word, Excel, Access,
Explorer. Крім того, меню Програми вміщає пункт Стандартні, Автозавантаження. Папка Автозавантаження
призначена для розміщення програм, які повинні запускатися автоматично при запуску Windows. Щоб
програма запускалася автоматично при запуску операційної системи, необхідно створити для неї ярлик і
розмістити його в папку Автозавантаження. Для цього необхідно:
1)  знайти потрібну програму;
2)  вказати на неї й натиснути праву кнопку миші;
3)  обрати команду Створити ярлик. На екрані з'явиться новий ярлик;
4)  послідовно розгорнути папки Windows, Головне меню, Програми (щоб розгорнути папку, варто вказати
на знак „плюс” ліворуч від її імені й натиснути кнопку миші); 
5)  перетягнути ярлик у папку Автозавантаження. 
Програма буде запускатися при кожному запуску Windows.
Запустити програму можна ще за допомогою піктограми цього додатку (двічі клацнути лівою клавішею
миші по значку цієї програми), або піктограми документа. При цьому запускається програма і у вікно цієї
програми завантажується документ, через який ви запускали програму.
Пошук. Ця функція дозволяє переглянути весь диск у пошуках конкретного файла. Для пошуку файла
необхідно виконати такі дії:
1          Натиснути на кнопку Пуск й обрати пункт Пошук. 
2          У меню, що з'явиться, вибрати пункт Файли й папки. На екрані з'явиться діалогове вікно Знайти. 
3          Визначити параметри пошуку (ім'я файла або папки), і натиснути на кнопку Знайти. 
В ОС Windows є потужний засіб пошуку, який викликається з головного меню. Для пошуку файлів в
головному меню обирають команду Найти- Файлы и папки. У наступному діалозі можна провести пошук
·         за ім’ям файла і місцем знаходження об’єкта (вкладка Имя и местоположение);
·         за датою створення або зміни (вкладка Дата);
·         за іншими ознаками, включаючи тип файла, розмір (вкладка Дополнительно).
Щоб відкрити знайдений файл або папку, треба двічі натиснути на його ім'я.
Пошук інформації в комп'ютері можна здійснити й за допомогою папки Мій Комп’ютер і Провідник.
Провідни́к Windows (англ. Windows Explorer) — програма Explorer.exe навігаційний файловий менеджер,
міститься у каталозі операційної системи Windows. Для перегляду файлів, тек, периферійних пристроїв
можна використовувати Провідник, який відображає ієрархічну структуру файлів, тек і дисків на
комп'ютері. У ній також відображаються підключені диски. За допомогою Провідника можна копіювати,
переміщати і перейменовувати файли, теки, а також виконувати їх пошук. Наприклад, можна відкрити теку,
що містить файл, який вимагається скопіювати або перемістити, а потім перетягнути його в іншу теку або
помістити на інший диск.
Програму Провідник (Windows Explorer) можна використовувати для запуску на певному диску. Далі
наводиться список всіх її параметрів.
Альтернативні браузери Avant Browser - один з найменших браузерів. Поширюється даний браузер
абсолютно безкоштовно. Розмір файлу Avant Browser становить всього близько 1 Mбайта, і при установці
він займає трохи більше 2 Мбайт жорсткого диска. Незначні апаратні вимоги роблять цей браузер
прекрасним вибором для старих і малопотужних комп'ютерів. Інтерфейс і можливості Avant Browser
великий. Наприклад: блокування реклами, спливаючих вікон, заборона показу графіки, флеш-елементів,
звуків, відео, сценаріїв і навіть ActiveX і Java аплетів. Даний продукт може похвалитися великою кількістю
додаткових сервісів і широкими можливостями, при цьому він дуже надійний і з його допомогою цілком
можна подорожувати по Мережі без всяких проблем. Avant Browser створений на основі власного ядра.
Якостями цієї програми є швидкість, швидкодія і надійність.
K-Meleon - найшвидший браузер для офісного застосування, де основні вимоги до продукту: простота
освоєння базових функцій і мінімум "зайвого". Інтерфейс K-Meleon унікальний, не маючи нічого спільного з
іншими продуктами. Наведення миші на будь-яку кнопку всередині панелі інструментів викликає докладну
спливаючу підказку, а права кнопка миші розкриває властивості поточного інструменту. Браузер може
одночасно працювати з трьома типами каталогізації вподобаних сайтів: обраним (Internet Explorer),
закладками (Mozilla Firefox) і гарячими списками (Opera). K-Meleon підтримує мишачі жести, має базові
інструменти для інтеграції з поштовими клієнтами.
Konqueror - відображення концепції Internet Explorer в Linux. Більше половини користувачів вільної ОС в
якості основної робочої середовища вибирають KDE. Konqueror є її невід'ємним компонентом, поєднуючи в
собі функції файлового менеджера і браузера. Освоїти Konqueror, не знаючи KDE, досить складно. Движок
KHTML, використовуваний у Konqueror, на сьогоднішній день не має аналогів по кількості підтримуваних
стандартів, успішно проходячи більшість спеціальних тестів. Більшість функцій, що з'явилися в останні
роки, присутні в Konqueror. Робота з вкладками, гнучке управління завантаженням зображень, плавне
масштабування тексту, бічні панелі і багато іншого присутньо на борту інтернет-флагмана Linux.
Links -Це текстовий браузер. Все управління браузером здійснюється з клавіатури. За допомогою
клавіатурних сполучень ви викликаєте ті чи інші команди браузера. Також за допомогою клавіатури
відбувається перехід за гіперпосиланнями. Links підтримує відображення форматованого тексту, таблиць,
посилань і фреймів. Для перегляду зображень на сторінках необхідно використовувати зовнішні програми.
Браузер розуміє не тільки HTTP, але може звертатися і до FTP ресурсів. Links забезпечує абсолютну
невразливість. Браузер може стати в нагоді як швидкий інструмент для читання текстової інформації в
мережі, а також на серверах, де не встановлена графічна оболонка.
4.Запуск та призначення файлово - дискової оболонки Total Commander. Вікна Total Commander.
Файловий менеджер Total Commander надає ще один спосіб роботи з файлами і папками в середовищі
Windows. Програма в простій і наочній формі забезпечує виконання таких операцій з файлової системою, як
перехід з одного каталогу в інший, створення, перейменування, копіювання, перенесення, пошук, перегляд і
видалення файлів і каталогів, а також багато іншого.
Запуск програми здійснюється під час запуску файлу totalcmd.exe. Природно, що ярлик цієї програми може
бути винесено на робочий стіл, або в будь-який інший, зручний для користувача місце, і програма буде
запускатися звідти.
Програма Total Commander не є стандартною програмою Windows, тобто не встановлюється на комп'ютер
разом з установкою самої Windows, як, наприклад, програма для роботи з файловою системою Провідник,
або стандартні програми Блокнот, Калькулятор і т.п. Програма Total Commander інсталюється окремо, вже
після установки Windows. Після інсталяції в меню Пуск Програми додається підпункт Total Commander,
який містить команду запуску програми, виклик довідки за програмою і команду деінсталяції (коректного
видалення програми). Після запуску програми Total Commander на екрані з'являється вікно, яке, як і будь-
яке інше вікно Windows, містить рядок з назвою програми і кнопками по роботі з вікном, рядок основного
меню і панелі інструментів програми Total Commander, робочу область, смуги прокрутки. Робоча область
вікна програми Total Commander відрізняється від багатьох інших тим, що розділена на дві частини (панелі),
в кожній з яких може бути виведено вміст різних дисків і каталогів.
Наприклад, користувач може вивести в лівій панелі вміст диска D :, а в правій - увійти в один з каталогів
диска С :. Таким чином, з'являється можливість одночасної роботи з файлами і папками в обох частинах
вікна. У процесі роботи з панелями необхідно пам'ятати, що поточної (активної) є та панель, в якій ведеться
робота, тобто знаходиться курсор. Активною панель можна зробити, клацнувши по ній лівою кнопкою миші
або перемістити курсор за допомогою клавіші TAB.
5.Встановлення диску на панель у Total Commander. Перехід з панелі на панель, перестановка та
відключення панелей. Перегляд та редагування файлів у Total Commander.
-Кнопки дисків - виводити (не виводити) зображення кнопок з назвою всіх наявних на комп'ютері дисків.
Клацання по такій кнопці виводить вміст відповідного диска (його поточний каталог) в поточну панель.
-Вікно вибору дисків - виводити (не виводити) вікно вибору дисків. Клацанням миші по стрілці вниз
відкривається список, що випадає з наявними дисками. Клацання на потрібному диску або натискання
літери, відповідної імені диска, відкриває вміст диска в поточній панелі. Крім того, поруч з ім'ям диска
виводиться інформація про вільне місце на диску. Кнопки "\" і "..." означають перехід в кореневий і,
відповідно, батьківський каталог.
Змінити зміст диска в поточній панелі можна декількома способами:
1. Клацнути по кнопці з назвою диска.
2. Звернутися до вікна вибору диска і вибравши потрібний диск зі списку, клацнути
по ньому лівою кнопкою миші.
3. Скористатися комбінацією клавіш ALT + F1 для лівої панелі або ALT + F2 для правої. Результатом
натискання клавіш буде відкриття вікна вибору дисків. Переміщаючись по списку доступних дисків за
допомогою клавіш верх, вниз - Встановити курсор на ім'я потрібного диска і натиснути ENTER. Якщо при
зверненні, наприклад, до дисковода з'ясовується, що там немає диска або він з будь причини недоступний
для зчитування, з'явиться повідомлення про помилку і користувачеві буде запропоновано вибрати інший
диск. Для перегляду файл необхідно виділити. Потім натиснути клавішу або кнопку F3. відкриється
спеціальне вікно програми перегляду. Текст в цьому вікні можна тільки переглядати. Єдині прийоми
редагування, які доступні - це виділення інформації (блоками, утримуючи ліву кнопку миші, і повністю -
команда Правка Виділити все) і копіювання її в буфер обміну (Команда Правка Копіювати як текст) для
подальшого використання в будь-якому текстовому редакторі. Важливою можливістю програми перегляду є
зміна кодування. виконати її можна за допомогою пункту меню Вид. Наприклад, якщо файл був створений
засобами DOS, то команда Вид ASCII (кодування DOS) уможливить перегляд цього файлу.
Для редагування файлу його необхідно виділити і натиснути клавішу або кнопку F4. Відкриється вікно
стандартної програми Блокнот. Файл, який був виділений, автоматично завантажується в це вікно. Тут, на
відміну від програми перегляду, курсор активний, а це значить, що доступні елементарні прийоми
редагування: можна набирати з клавіатури текст, вносити в нього зміни і видаляти. Крім того, пункт меню
Правка дає додаткові можливості редагування. Перш ніж ними скористатися текст необхідно виділити. Це
можна зробити так: • утримуючи ліву кнопку миші, провести покажчиком по його виділяє фрагменту тексту;
• використовувати клавіші переміщення курсора,  утримуючи клавішу SHIFT; • Виконати команду Правка
Виділити все для виділення всього тексту.
Розглянемо пункти меню Правка і їх використання при редагуванні тексту:
• Отменіть- скасувати останню дію. • Вирізати - помістити виділений фрагмент в буфер обміну, при цьому
видаливши його з тексту; • Копіювати - скопіювати виділений фрагмент у буфер обміну; • Вставити -
вставити вміст буфера обміну, починаючи з місця положення курсора у тексті; • Видалити - видалити
виділений фрагмент з тексту; • Дата / Час - вставка в текст поточної дати і часу; • Перенесення за словами -
якщо цей режим встановлений, то текст автоматично переноситься за словами, інакше йде введення рядка
до тих пір, поки користувач не натисне клавішу ENTER для переходу на нову сходинку. • Шрифт -
з'являється вікно Шрифт, в якому можна змінити шрифт, накреслення і розмір символів, що вводять,
вибираючи необхідні параметри з списків.
Розглянемо пункти меню Файл і їх використання при роботі з файлами.
-Створити - створити новий файл, відкривається чистий аркуш для введення тексту. -Відкрити - відкрити
вже створений файл, вибравши його зі списку, переміщаючись по каталогам або вказавши його ім'я в поле
Ім'я файлу. -Зберегти - зберегти інформацію, при першому збереженні з'являється запит про ім'я Файлу, в
якому буде зберігатися інформація, при наступних збереження вносяться зміни в уже існуючий файл. Але
навіть якщо користувач забуде скористатися цією командою, то при спробі закрити вікно редактора
з'явиться попередження. Кнопка Так означає зберегти і вийти з програми, кнопка Нi - не зберігати
(залишити без змін) і вийти, Скасування – залишитися в режимі редагування.
6.Створення файлів та каталогів у FAR. Копіювання файлів та груп файлів у Total Commander.
Каталог (директорія, папка) буде створений в поточному (активному) каталозі. натиснути клавішу F7, У
вікні введіть ім'я каталогу і зафіксуйте його (натисніть Enter). В активному каталозі з'явитися порожній
каталог з ім'ям, яке ви йому дасте. Для створення нового файлу необхідно натиснути Shift+F4, ввести ім'я
файлу у вікні, що з'явилося, і натиснути Enter. Процес копіювання можна розбити на кілька етапів: 1.
Визначити, ЩО і КУДИ має бути скопійовано. 2. В одній з панелі перейти до тієї інформації, яка повинна
бути скопійована (Файл, група файлів, каталог і т.п.), і виділити її будь-яким підходящим способом. 3.
Перевірити, щоб курсор знаходився на панелі з виділеною інформацією, і натиснути клавішу F5. 4.
Заповнити текстове поле у вікні копіювання. текстове поле повинно містити шлях для копіювання виділеної
інформації. його можна ввести з клавіатури або скористатися кнопкою Дерево для вибору потрібного
каталогу з дерева каталогів поточного диска. 5. Натиснути кнопку Ок для початку процесу копіювання або
Скасувати, щоб відмови від нього. 6. Якщо в процесі копіювання виникне вікно, зображене на, то це
означає, що каталог, в який йде копіювання, містить файли, однойменні копійованим. Щоб не втратити його
користувачеві надається можливість вибору. Якщо він переконаний, що під час запису одного файлу поверх
іншого інформація не губиться, то можна натиснути кнопку Замінити або Замінити всі (для групи файлів).
Підтвердити або все (для групи файлів) користувач вибирає, якщо він не впевнений, що хоче скопіювати
файл. файл можна спочатку перейменувати (кнопка Перейменувати), а потім продовжити копіювання, а
можна взагалі скасувати процес, натиснувши кнопку Скасувати.
Зауваження. Якщо перед тим як розпочати копіювання перейти в одній панелі до каталогу, який є джерелом
інформації, а в інший до каталогу, який цю інформацію нехай забере, то не виникне необхідності
заповнювати текстове поле вікна копіювання. Воно буде заповнено за замовчуванням (автоматично) і буде
містити шлях до каталогу, виведеному на панелі, протилежної поточної.

7.Атрибути файлів. Встановлення та зміна атрибутів одного файлу та групи файлів. Методи групування.
Атрибут файлу — метадані, що описують файл. Атрибут може знаходитись у двох станах: або
встановлений, або знятий. Атрибути розглядаються окремо від інших метаданих, таких як дати, розширення
імені файлу або права доступу. Каталоги та інші об'єкти файлової системи також можуть мати певні
атрибути.
В операційних системах DOS та Microsoft Windows, існують чотири атрибути:
Архівний. Коли цей атрибут встановлено, це означає, що файл було змінено з часу проведення
останнього резервного копіювання. ПЗ, за допомогою якого виконується резервне копіювання, також
відповідає за зняття цього атрибуту.
Прихований. Файл з встановленим атрибутом вважається прихованим. Це означає, що команди MS-DOS (dir)
та програми Windows (такі як Провідник) за замовчуванням не будуть відображати цей файл, якщо не
ввімкнено спеціальний режим.
Системний. Файл з встановленим атрибутом вважається системним — таким, існування якого у
незміненому вигляді критично важливе для нормальної роботи системи. За замовчуванням команди MS-
DOS (dir) та програми Windows (такі як Провідник) не будуть відображати цей файл, якщо не ввімкнено
спеціальний режим.
Тільки читання. Встановлений атрибут означає, що вміст файлу не можна змінювати. Як правило, програми
для Windows ігнорують цей атрибут, якщо він встановлений для каталогів.
Змінити чи встановити за допомогою стандартного провідника Windows. Для цього необхідно виділити
файл, відкрити контекстне меню (воно активується натисканням правою кнопкою миші) і вибрати пункт
«Властивості».
На вкладці «Загальні» ми бачимо два чекбокса, які відповідають за привласнення головних атрибутів
«Тільки читання», «Прихований». Можна задати необхідне значення, просто відзначивши потрібний пункт
галочкою.
-  Угруповання  - за допомогою цієї настройки Ви зможете створювати групи файлів і папок за розміром,
імені, типу. Це означає, що ви можете відокремити потрібні елементи від інших. Щоб скористатися цією
можливістю, натисніть на порожньому місці в провіднику Windows 7 правою кнопкою. З появи меню
виберіть команду "Групувати" та задайте будь-який пункт угруповання.
Щоб позбавиться від елементів угруповання, клікніть на «(Немає)», тоді всі зміни зникнуть.

8.Архіватор winrar (winzip) та його призначення. Архівація та розархівація файлів та каталогів.

Архіватори – це спеціальні програми, які стискають дані Стискання – це таке кодування інформації, при
якому закодований варіант займає менше дискової пам’яті, ніж початковий для компактного їх зберігання.
Програма WinZip
Колись давно, більш десяти років тому, WinZip став чи не першою програмою компресії файлів зі зручним
графічним інтерфейсом, завдяки чому завоював колосальну популярність (лише із сайта CNET скачано
близько 100 млн. копій).
Програма фактично є стандартом серед програм подібного класу. Вона володіє всім набором необхідних
функцій, має зручний, зрозумілий інтерфейс. Якщо ви викачуєте файл з мережі Internet, велика вірогідність
того, що це саме zip-архів.
WinZip має вбудовані засоби для роботи з архівами інших форматів (tar, gzip, UUEncode, XXencode, BinHex,
Mime). WinZip може працювати з архівами, створеними DOS-архіваторами ARJ, LZH або ARC. Починаючи
з сьомої версії, WinZip дозволяє працювати також з CAB-архівами. Саме в такі архіви упаковані
дистрибутиви Windows, Microsoft Office і багатьох інших програм.
Архівація
1. Натиснути правою кнопкою миші на значок файла або папки, які слід додати до архіву. Із контекстного
меню обрати команду Добавить в архив.
2. У вікніпрограми-архіватора, що з'явиться на екрані, у вкладці Общие обрати назву архіву.
3. Зазначити, в якій папці має зберігатися архів. Для того щоб визначити шлях до по трібної папки,
використовуємо кнопку Обзор.
4. Обрати програму-архіватор, за допомогою якої стискатимемо дані. Для цього у вікні Формат архива
потрібно встановити відповідний перемикач біля назви обраної програми.
5. У рядку вибору Метод сжатия обрати один із запропонованих варіантів.
6. Натиснути ОК.
Розархівація.
1. Викликати контекстне меню, натиснувши правою кнопкою миші на значок архіву. Обрати команду
Извлечь файли у вікні програми, яка розархівовує, у вкладці Общие обрати папку для розпакованих
файлів. 2.За замовчуванням Режим обновлення та Режим перезаписи виставлено оптимально, але у разі
потреби їх можна змінити, використовуючи перемикачі різних режимів. 3.Натиснути кнопку ОК.
Розархівація окремих файлів здійснюється перетягуванням лівою кнопкою миші файлів з архіву в
потрібну папку (при цьому здійснюється копіювання файлів з архіву), при перетягуванні файлів у вікно
архіватора їх можна додати в архів.

9.Віруси та антивірусні програми. Оновлення антивірусних баз та перевірка на віруси.

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого
саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати,
пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність
операційної системи комп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також
комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу
Інтернет по всьому світу. Необізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також
інші види зловмисного ПЗ — програм-шпигунів чи навіть спам. За створення та поширення шкідливих
програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в
Україні поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу
(статті 361, 362, 363). Приклади вірусів: Neshta, Staog, Archiveus.
Антивірусна програма (антивірус) — програма для знаходження і лікування програм, що заражені
комп'ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файлу вірусом.
Касперський Євген Валентинович використовував наступну класифікацію антивірусів залежно від їх
принципу дії (визначального функціональність) [1]:
Сканери (застарілий варіант «полифаги») Визначають наявність вірусу по БД [2], що зберігає сигнатури (або
їх контрольні суми) вірусів. Їх ефективність визначається актуальністю вірусної бази і наявністю
евристичного аналізатора
Ревізори запам'ятовують стан файлової системи, що робить надалі можливим аналіз змін. (Клас близький до
IDS).
Сторожа (монітори) Відслідковують потенційно небезпечні операції, видаючи користувачеві відповідний
запит на дозвіл / заборона операції.
Вакцини Змінюють щеплений файл таким чином, щоб вірус, проти якого робиться щеплення, вже вважав
файл зараженим. У сучасних (2007) умовах, коли кількість можливих вірусів вимірюється десятками тисяч,
цей підхід непридатний.
Антивірусне програмне забезпечення зазвичай використовує два різних методи для виконання своїх задач:
Перегляд (сканування) файлів для пошуку відомих вірусів, що відповідають визначенню в словнику вірусів.
Знаходження підозрілої поведінки будь-якої з програм, що схожа на поведінку зараженої програми.
Класифікувати антивірусні продукти можна відразу за кількома ознаками, таким, як: використовувані
технології антивірусного захисту, функціонал продуктів, цільові платформи.
Антивірусне програмне забезпечення потрібно регулярно оновлювати, щоб завжди мати ефективний захист
від нових вірусів. Більшість антивірусних програм оновлюється автоматично, проте їх можна також
оновлювати вручну.
10.Призначення текстового процесору Word 2003. Вікна та панелі word.
MS Word випускається фірмою Майкрософт, входить до складу офісного пакету «Microsoft Office». Файли
зберігаються у форматі .doc, а з версії 2007 – у форматі .dosx.
Призначення текстового редактора Word: створювати текстові документи; редагувати текстові документи,
тобто вносити до них зміни; форматувати текстові документи, тобто змінювати їх зовнішній вигляд;
вставляти до текстових документів графічні зображення, діаграми, звукозаписи, мультимедійні кліпи;
друкувати текстові документи; зберігати текстові документи на зовнішньому носії; використовувати
текстові документи, збережені на зовнішньому носії. Також можна: автоматично перевіряти правопис і
орфографію тексту і вносити необхідні зміни; вставляти до текстового документа списки, таблиці,
спеціальні символи, які не можна вставити за допомогою клавіатури, інші об'єкти; нумерувати сторінки
документа; використовувати близько 20 стандартних панелей інструментів, змінювати їх зміст, створювати
свої панелі інструментів; розташовувати текст у кілька колонок; вставляти до тексту посилання на інші
сторінки даного документа, на сторінки інших документів; відкривати кілька вікон з документами для їх
спільного опрацювання та багато іншого.
Вікна та панелі Word: При запуску Word відкривається програмне вікно Місrosoft Word. Разом з ним
відкривається вікно нового текстового документа і вікно Область завдань. Новий документ має стандартне
ім'я Документ, яке відображається в Рядку заголовка. Кнопка закриття вікна документа знаходиться в Рядку
меню. У Рядку стану виводяться повідомлення про поточні значення параметрів роботи з документом.
Зазначимо, що в процесі роботи зовнішній вигляд вікна можна змінити. Зокрема, можна перемістити в інше
місце вікна панелі інструментів, закрити вікно Область завдань. Інколи при відкритті меню вікна Word
можна побачите список не всіх команд, а тільки тих, які використовувалися останнім часом. При цьому в
нижній частині меню розмішується кнопка, вибір якої розкриває повний список команд меню. Панелі:
Справочная система. Контекстне меню. Контекстна підказка. Піктографічне меню. Засоби для оформлення і
модифікації екрану і документів. Засоби оформлення і виведення на друк документа. Шаблони і інші засоби
автоматізаціі. Засоби структурування, зв'язування і встроювання данних. У вікні: верхня частина текстові
меню,панель стандартна(верхня), Додаткова (нижня), власне Саме текстові ВІКНО, і нижня панель-засоби
малювання.

11.Поняття та форматування шрифту у Word.

Комп'ю́терні шрифти́ — це сукупність графічних символів, що зберігаються в пам'яті комп'ютера у вигляді
растрових точок чи векторних зображень.
Для форматування символів використовується команда "Шрифт..." у меню "Формат", після виконання якої
зявляється вікно діалогу. Для форматування символів використовується також панель інструментів
форматування. Растрові шрифти не можна форматувати і змінювати накреслення, тому цей тип шрифтів
використовують не часто. Векторні шрифти зберігаються у вигляді набору математичних виразів, що
описують спосіб побудови кожного символу. Вони легко масштабуються і змінюють своє накреслення. Для
монітора і принтера використовується один і той же шрифт. Ці закодовані символи виводяться на екран
монітора, а потім на носій (папір, плівку, друкарську форму). Шрифт – повний набір символів, які належать
до певної гарнітури. Кожен шрифт має свою назву, напр., Times New Roman, Arial, Monotype Corsiva.
Гарнітурою вважається обєднання різних за розміром та накресленням, але однакових за характером
рисунка шрифтів. 4. Шрифти характеризуються також написанням: пряме, курсивне та напівжирне. 5.
Розмір шрифту вимірюється в пунктах: 1 пт = 0,376 мм. 6. Залежно від зовнішнього вигляду розрізняють
типи шрифтів: із засічками – з невеликими рисками, що розміщені на краях літер (Times New Roman);
без засічок (Arial); фіксованої ширини – коли усі символи мають однакову ширину (Courier New)
декоративні – стилізовані під старину, модерн, рукописні, з ефектами, замість літер містять різні символи
тощо. Деякі сполучення клавіш:
CTRL+B – напівжирне написання; CTRL+I – курсив; CTRL+U – підкреслення; CTRL+пробіл – скасування
форматування.
При форматуванні символів можна змінити шрифт, його розмір. Форматування здійснюється командою
Формат/ Шрифт. При цьому на екрані з'являється вікно діалогу Шрифт, в якому можна встановити такі
параметри: Шрифт ( вибирається із списку шрифтів); Стиль ( звичайний, курсив, напівжирний, напівжирний
курсив); Розмір шрифту; Підкреслення; Колір символів; Ефекти ( верхній і нижній індекси, перекреслений).

12.Поняття та форматування абзацу у Word.

Під абзацом у Microsoft Word розуміють частину документу, за якою поміщається маркер абзацу (¶). При
введенні тексту абзац закінчується клавішею [ Enter ]. Для форматування абзаців використовується команда
"Абзац..." у меню "Формат", після виконання якої зявляється вікно діалогу. Для форматування абзаців
використовується також панель інструментів форматування. Процес форматування абзацу містить в собі:
-Вирівнювання абзаців; -Встановлення відступів абзаців; -Встановлення відстані між рядками і абзацами.
При встановленні параметрів форматування абзацу зовнішній вигляд цього абзацу відображається у полі
Образец вікна діалогу абзац. Також можна форматувати його розміщення на сторінці у діалоговому вікні
Положение на странице, де можна задати параметри: -не разривать абзац, -с новой страниці, -не отривать от
следующего, -запрет висячих строк.
За допомогою діалогового вікна Абзац можна задати такі параметри: -Діалогове вікно; -вирівнювання;
-міжрядковий інтервал; -відступи зліва, справа (відстані від абзацу до лівої та правої меж тексту); -відступ
першого рядка абзацу від лівої межі інших рядків (у розкривному списку перший рядок слід вибрати
елемент Відступ і ввести його розмір у полі НА праворуч); -інтервали перед абзацом і після нього, за
допомогою яких можна відокремити цей абзац від попереднього та наступного (поля ПЕРЕД і ПІСЛЯ в
області Інтервали). Форматування тексту зазвичай починають із форматування абзацу. Заздалегідь
виділені абзаци форматують за допомогою послуги Розмітка сторінки - Абзац, що активізує однойменне
вікно з двома вкладками Відступи та інтервали та Розташування на сторінці. Щоб надати тексту більшої
виразності, окремі його абзаци та заголовки іноді вкладають у рамку з тінню і фоном.
13.Поняття стилю. Стилі та робота зі стилями у Word.
Стиль – це сукупність параметрів форматування різних об’єктів документа з унікальним ім’ям. Розрізняють
стиль символів, абзаців, заголовків, текстів, анотацій, приміток, номерів сторінок тощо.
Використання стилів дає змогу стандартизувати оформлення документів, скоротити термін їх створення і
форматування. Всі вони включаються в спеціальну таблицю стилів. Користувач може створювати, вилучати
та модифікувати стилі, копіювати їх у шаблон і навпаки.
Розрізняють вбудовані стилі та стилі користувачів. Перші призначені для форматування стандартних
складових документа. Їх можна модифікувати, але вилучати не можна. Стилі користувачів створюються
безпосередньо або модифікацією існуючих. Використані в системі стилі зберігаються в списку вікна
“Стиль”, що активізується за командою Формат-Стиль. У цьому вікні можна переглянути всі стилі
документа, створені користувачем. Переміщуючи курсор вікна, користувач може вибрати певний стиль для
свого документа. Словесний опис стилю, а також зовнішній вигляд пов’язаних із ним абзаців і символів
відображаються у відповідних транспарантних вікнах. Стильове оформлення документа варто виконувати
перед введенням тексту. Під час введення чергового абзацу йому присвоюється стиль попереднього абзацу і
т.д. Застосовувати стильове оформлення можна також після введення всього документа або групи його
абзаців. У будь- якому варіанті стиль пов’язується з абзацом клацанням лівою клавішею миші на кнопці
“Применить” в цьому разі абзац, групу абзаців або весь текст документа варто спочатку виділити.
Вибрати стиль можна також за допомогою списку, що активізується кнопкою “Стиль” панелі форматування
або після натиснення на клавіші Ctrl+Shift+S. Після створення документа в цьому списку буде чотири стилі:
“Абзац”, “Заголовок 1”, “Заголовок 2”, “Заголовок 3”.
Користувач може створювати новий стиль документа, модифікувати будь-який існуючий стиль, вилучати
стиль із таблиці стилів, а також автоматизувати процес стильового оформлення документа. Новий стиль
може створюватися за допомогою інструментальної панелі форматування або діалогового вікна “Стиль”.
І У першому випадку зразковий абзац тексту і для нього задаються необхідні параметри форматування
символів і абзаців. Потім активізується список стилів (клацанням лівою клавішею миші на кнопці “Стиль”
або натисненням на клавіші Ctrl+Shift+S) і в нього вводиться ім’я нового стилю, наприклад Lec Enter. Для
оформлення одним стилем кількох абзаців їх варто спочатку виділити, а потім застосувати до них вибраний
стиль. ІІ У другому випадку за допомогою параметра “Создать” активізується вікно “Создание стиля”.
У цьому вікні задаються: - тип нового стилю (стиль абзацу або стиль символів) і його ім’я; - ім’я базового
стилю або відмову від нього; - режим форматування (“Формат”) всіляких об’єктів тексту (символів, абзаців,
точок табуляції та ін.) .
Новий стиль можна скопіювати в шаблон документ, що редагується (“Добавить в шаблон”), поширити на
наступний абзац, а також зв’язати з вибраною комбінацією клавишей. Створення таким способом новий
стиль заносять в таблицю стилів за командою ОК.
Модифікація стилю. Зміна існуючого стилю, як і створення нового виконується за допомогою панелей
форматування або діалогового вікна “Стиль”.
І У першому випадку до виділеного абзацу застосовується стиль, що передбачається модифікувати. Потім
виконується зміна потрібних параметрів форматування абзаца у списку стилів знову вибирається ім’я
початкового стилю. За командою ОК останній буде перевизначений без змін початкового імені або під ім’ям
- синонімом. ІІ У другому випадку за допомогою параметра “Изменить” відкривається вікно “Изменение
стиля”, робота за яким аналогічна роботі з вікном “Создание стиля”, але не можна змінювати ім’я стилю що
це означало б не модифікацію, а перейменування стилю. Тому на праці використовують імена – синонімів,
які відокремлюються від основних імен комою.
Модифікувати можна не тільки стилі користувача, а й стандартні (вбудовані) стилі.
Вилучення стилю. Із таблиці стилів можна вилучати будь-які стилі, крім вбудованих (системних). Для цього
досить активізувати вікно “Стиль”, вибрати ім’я потрібного стилю в списку цього вікна і клацнути лівою
клавішею миші на кнопці “Удалить”. Стиль зникне після підтвердження (“Да”). Всі абзаци, до яких
застосовувався вилучений стиль, автоматично форматуються стилем “Обычный”.
14.Пошук та заміна тексту у всьому документі Word. Конкретизація властивостей пошуку та заміни.
Word може автоматично проглянути ваш документ у пошуках входжень вказаного тексту. Word
автоматично прогляне весь документ, якщо ви не виділите частину тексту перед запуском команди пошуку.
Якщо ж ви спочатку виділите певний текстовий блок, то пошук вестиметься тільки в цій виділеній області.
Якщо ви хочете шукати текстовий фрагмент тільки в певній частині документа, спочатку виділите цю
частину, інакше Word прогляне весь документ: 1. Виберіть команду Правка -> Найти або натисніть
<Ctrl+ F>. З'явиться діалогове вікно Знайти і замінити в режимі пошуку. 2. У текстовому полі Знайти введіть
текст, який збираєтеся шукати. Введений вами текст називається шаблоном пошуку. При виконанні пошуку
ви можете враховувати регістр (великі чи малі літери), шукати вираз як ціле слово, а також враховувати
формат виразу (наприклад, курсив). 3. Клацніть на кнопці Знайти далі. Word прогляне документ на
відповідність шаблону пошуку. Якщо відповідний текст буде знайдений, він буде виділений, а пошук
припинений, причому діалогове вікно Знайти і замінити буде відкрито. 4. Клацніть на кнопці Знайти далі
для продовження пошуку наступного входження шаблону. Або, натиснувши клавішу <Esc>, закрийте
діалогове вікно і поверніться у вікно документа. Знайдений текст залишиться виділеним.
Якщо при перегляді весь документ або шуканий текст не знайдений, з'явиться повідомлення, що інформує
вас про це.
Контекстна заміна  це заміна в документі вказаного слова (фрази) на нове задане слово (фразу). При цьому
можна автоматично замінювати в документі всі входження вказаних слів (фраз) від початку і до кінця тексту
та вибірково, на розсуд користувача. Заменить - <Ctrl+ Н> . У строку «найти» вказати, що саме потрібно
замінити, а в «заменить на» - на що саме слід замінити. Автозамена    Отображает диалоговое окно, где
можно указать текстовую фразу, которая может быть заменена на выбранный символ при каждом вводе
такого текста.
15.Робота з фрагментами тексту. Пошук та заміна у фрагменті тексту. Спецсимволи
Фрагмент тексту — це його частина (символ, слово, речення,  абзац, кілька абзаців, сторінка, кілька
сторінок). З фрагментами тексту можна виконувати дії, аналогічні до дій з іншими об’єктами: виділення,
копіювання, вирізання, вставка, переміщення, видалення. Для того щоб виконати названі операції, нам
потрібно використовувати буфер обміну. (Буфер обміну — це спеціальна пам’ять, у яку можна розмістити
виділений фрагмент тексту для того, щоб його вставити в певне місце того самого або іншого документа.)
Фрагмент тексту, що був один раз занесений у буфер обміну, можна копіювати багаторазово в різні місця
тексту. У програмі MS Word в буфер обміну можна помістити 24 об’єкти, якщо буфер обміну відкритий.
Якщо ні — то лише один об’єкт.
Дії над фрагментами тексту
Щоб виконати певні операції над фрагментом тексту, його потрібно виділити.
Виділення застосовують для виокремлення частини тексту. Виділений текст матиме фон синього кольору.
Усі наступні операції стосуватимуться саме цього фрагмента.
Для зняття виділення тексту досить клацнути мишею на будь-якому вільному місці
сторінки.
Вирізати Команда Основне ^ Вирізати
виділений текст заноситься в буфер і зникне
Копіювання 1. Команда Основне ^ Копіювати.
2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту.
3. Виконати Основне ^ Вставити
Перетягнути фрагмент у потрібне місце за
натиснутої клавіші Ctrl
1. Комбінація клавіш Ctrl + C або Ctrl+ Ins.
2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту.
3. Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift + Ins
4. Контекстне меню ^ команда Копіювати.
5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту.
6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Видалення Команда Основне ^ Вирізати.Клавіша Delete або

Backspace (залежно від розташування курсора)
Контекстне меню ^ команда Вирізати
Комбінація клавіш — Ctrl+ X
Переміщення 1. Команда Основне ^ Вирізати.
2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту.
3. Виконати Основне ^ Вставити
Перетягнути фрагмент у потрібне місце
1. Комбінація клавіш Ctrl+ Х.
2. Перемістити курсор у потрібне місце тексту.
3. Комбінація клавіш Ctrl + V або Shift + Ins
4. Контекстне меню ^ команда Вирізати.
5. Курсор перемістити в потрібне місце тексту.
6. Контекстне меню ^ команда Вставити

Вставляння(Вставка)(з Команда Основне ^ Вставити ^ Вставити.

буфера обміну) Комбінація клавіш Ctrl+ V або Shift+ Ins
Текстовий процесор MS Word може здійснювати автоматичний пошук у фрагменті документа деякого
тексту.
Спочатку слід виділити потрібний фрагмент.
Для цього потрібно виконати команду Основне —> група Редагування -» Знайти. Відкриється вікно Пошук і
замінювання з поточною вкладкою Знайти.
Після цього потрібно ввести в текстовому полі Знайти шуканий фрагмент тексту,. Натиснути кнопку Знайти
далі, щоб знаходити по черзі кожне входження фрагмента в текст. Якщо ж у документі потрібно замінити
деякий фрагмент тексту на інший, то виконується такий алгоритм:
1.  Команда Основне —> Замінити.
2.  Увести в поле Знайти потрібний фрагмент тексту (наприклад, слово «треба»).
3.  Увести в поле Замінити на текст для заміни цього фрагмента (наприклад, слово «потрібно»).
4.  Якщо потрібно, щоб заміна відбувалася в усіх випадках у документі, то слід вибрати кнопку Замінити
все. Для вибіркової заміни слід натиснути кнопку Знайти далі і потім за потреби кнопку Замінити.
Також для заміни фрагмента тексту використовують сполучення клавіш Ctrl + F. Відкриється вікно Пошук і
замінювання, у якому аналогічно можна вибрати одну з трьох вкладок: Знайти, Замінити, Перейти (залежно
від потрібної операції).
В операционной системе Windows имеется специальная служебная программа - Таблица символов, с
помощью которой можно вставлять любые символы любых шрифтов в любые программы. Программа
запускается командой Пуск > Программы > Стандартные > Служебные > Таблица символов. Ее рабочее
окно показано на ниже.
1. В поле Шрифт выберите нужный шрифт. Обратите внимание на то, что эта программа не рассчитана на
работу со шрифтами формата Unicode. Получается, что вместо нескольких наборов одного шрифта Times
New Roman мы имеем несколько разных шрифтов: Times New Roman Cyr (кириллица), просто Times New
Roman (латиница) и Times New Roman СЕ (символы шрифтов стран Центральной Европы).
2. Выберите в таблице нужный символ и нажмите кнопку Выбрать — символ появится в поле Копировать
символы (Для копирования в Word 2007).
3. После этого нажмите кнопку Копировать — символ переместится в буфер обмена Windows.
4. Сверните, не закрывая, окно программы Таблица символов и откройте свой документ. Разместите курсор
там, где должен быть вставлен символ, и дайте команду вставки CTRL + V или Правка > Вставить.
5. Если символ одного шрифта вставляется в строку символов другого шрифта, то он меняет изображение,
хотя его код остается правильным. Чтобы восстановить правильный вид символа, его необходимо выделить
и вручную сменить шрифт.
16.Створення змісту за стилями заголовків у Word. Нумерація сторінок. Колонтитули.
Щоб створити зміст, потрібно вибрати стилі заголовків — наприклад, Заголовок 1, Заголовок 2 та
Заголовок 3 — які потрібно долучити до змісту. Microsoft Office Word знаходить заголовки, які відповідають
вибраному стилю, форматує введений текст і задає відступи відповідно до стилю заголовка, а потім вставляє
зміст у документ. Позначте елементи змісту та виберіть потрібний стиль змісту з галереї.Office Word 2007
автоматично створить зміст із позначених заголовків. Виберіть дію
 Позначення елементів для змісту
 Створення змісту
 Видалення змісту
Позначення елементів для змісту Найпростішим способом створення змісту є створення змісту за
допомогою вбудованих стилів заголовків. Можна створити зміст, який базуватиметься на використаних
настроюваних стилях. Або можна призначити рівні змісту певним текстовим елементам. Позначення
елементів за допомогою вбудованих стилів заголовків:
1. Виділіть заголовок, до якого потрібно застосувати стиль заголовка.
2. На вкладці Основне у групі Стилі виберіть потрібний стиль.
Вставка номерів сторінок Виберіть команду "Номера страниц..." у меню "Вставка", а потім - положення
(знизу, зверху або праворуч сторінки) та вирівнювання (ліворуч, праворуч, у центрі, зовні, усередині).
Можна також змінити формати нумерації сторінок та вказати, чи треба нумерувати першу сторінку. При
змінюванні документа нумерація поновлюється автоматично. Щоб цей процес відбувався під час роботи з
документом, виберіть команду "Параметры..." у меню "Сервис" та встановіть прапорець "Фоновая разбивка
на страницы" у вкладці "Общие".
Номери сторінок, зв’язані з колонтитулами, можна додавати вгорі, внизу або на полях документа.
Інформація, яка зберігається в колонтитулах або на полях, недоступна, її не можна змінити як інформацію
всередині документа.
Утворення колонтитулів Колонтитул - це текст та/або малюнок, який друкується знизу або зверху кожної
сторінки документа, це області, які розташовані у верхніх, нижніх і бічних полях кожної сторінки
документа.. В залежності від місця розташування (на верхньому або на нижньому полі сторінки)
колонтитули бувають верхніми та нижніми. Допускається утворювати унікальний або взагалі не утворювати
колонтитул для першої сторінки документа або кожного із розділів. Можна також утворювати різні
колонтитули для парних та непарних сторінок розділів або документа. Для утворення колонтитулу виберіть
команду "Колонтитулы" у меню "Вид". На панелі інструментів "Колонтитулы" натисніть кнопку  -
"Верхний/нижний колонтитулы" для переходу в область верхнього або нижнього колонтитулу. Введіть
текст або вставте малюнок. Колонтитул буде вставлено на кожній сторінці документа.

17.Збереження файлів у Word у різних форматах (doc, rtf, txt). Відмінність між форматами.
Натисніть Файл і виберіть пункт Зберегти як. У діалоговому вікні Зберегти як зі списку Тип файлу виберіть
потрібний тип файлу. Введіть ім’я файлу в полі Ім’я файлу. Натисніть кнопку Зберегти.
У разі створення документа для інших користувачів його можна зробити придатним для читання, але
недоступним для редагування, або ж доступним для читання та редагування. Якщо потрібно, щоб документ
був придатним для читання, але недоступним для редагування, збережіть його як PDF- або XPS-файл або ж
як веб-сторінку. Якщо необхідно, щоб документ був придатним для читання та доступним для редагування,
але при цьому формат файлу має бути відмінним від DOCX або DOC, можна скористатися такими
форматами, як звичайний текст (TXT), RTF, текст OpenDocument (ODT) і Microsoft Works (WPS).
Для електронних документів прийнято так зване відносне форматування. Автор документа не може
заздалегідь передбачити, на якому комп'ютері, з яким розміром екрана документ будуть переглядати. Більше
того, навіть якщо б розміри екранів і були відомі заздалегідь, все одно неможливо передбачити, яким буде
розмір вікна, в якому читач побачить документ. Тому електронні документи роблять так, щоб вони
підлаштовувалися під поточний розмір вікна і форматувати «на льоту». Автор електронного документа не
знає й те, які шрифти є на комп'ютері майбутнього читача, і тому не може жорстко вказати, яким шрифтом
повинні зображуватися текст і заголовки. Але він може задати таке форматування, при якому на будь-якому
комп'ютері заголовки будуть виглядати більшим, ніж текст. Відносне форматування використовують для
створення електронних документів Інтернету (так званих Web-сторінок), а абсолютна - для створення
друкованих документів у текстових процесорах.
Тільки текст (Text Only) (TXT). Найбільш універсальний формат. Зберігає текст без форматування, в текст
вставляються тільки керуючі символи кінця абзацу. Застосовують цей формат для зберігання документів, які
повинні бути прочитані в додатках, що працюють у різних операційних системах.
Текст у форматі RTF (Rich Text Format) (RTF). Універсальний формат, який зберігає всі форматування.
Перетворює керуючі коди в команди, які можуть бути прочитані й інтерпретовані багатьма додатками, в
результаті інформаційний обсяг файлу істотно зростає.
Документ Word (DOC). Оригінальний формат використовується в даний час версії Word. Повністю зберігає
форматування. Використовує 16-бітну кодування, як вимагає використання шрифтів Unicode.

18.Поняття складеного документу. Принцип роботи зі складеним документом.

досить часто при створенні електронного документа в певній програмі виникає необхідність вставити до
нього фрагменти з документів, які створені в інших програмах.
Наприклад, у текстовий документ, підготовлений у текстовому процесорі Word 2007, необхідно вставити
растровий малюнок, створений в графічному редакторі Paint, а також фрагмент електронної таблиці, яка
розроблена в табличному процесорі Excel 2007. У результаті таких дій користувач отримує документ, що
включає фрагменти, які створені за допомогою різних програмних засобів. Подібний документ отримав
назву складеного, або інтегрованого документа.
Складений (інтегрований, лат. ціле) документ це документ, в який вставлені фрагменти з даними різних типі
в, що створювалися в інших прикладних програмах. Програма (документ, файл), з якої проводиться
вставлення фрагмента у складений документ називається джерело, а програма (документ, файл), куди
вставляються об’єкти з інших джерел, – приймач.
Злиття основного звичайного документа Word і джерела виконується за допомогою панелі інструментів
Слияние. Панель інструментів Слияние можна встановити через контекстне меню панелей інструментів або
через команду Сервис ►Письма и рассылки ►Показать панель инструментов слияние.
Якщо як основний документ використовуються листи, каталоги й т.п. то для створення складеного
документа використовується програма майстер, виклик якої здійснюється командою Сервис ►Письма и
рассылки ►Слияние.
Основний документ можна створювати в новому вікні або в поточному вікні. Для створення основного
документа необхідно виконати команду Выбрать тип документа (самий лівий значок), на панелі
інструментів Слияние, тоді відкриється вікно Тип основного документа. У цьому вікні необхідно вказати
тип документа й клацнути по кнопці ОК.
(+можна гіперссилку використати (панель інструментів))
19.Головні принципи роботи з редактором формул у Word. Призначення діаграм та редактор діаграм.
Щоб викликати редактор формул, виконайте одну з наступних процедур: 1 Виберіть команду "Объект..." у
меню "Вставка" та у полі "Тип объекта" вкладки "Создание" виберіть "Microsoft Equation 3.0". 2 Ви можете,
використовуючи команду "Настройка..." у меню "Сервис", помістити на стандартну панель інструментів
кнопку  , за допомогою якої редактор формул буде викликаний відразу. 3 Якщо вам необхідно
редагувати готову формулу, просто двічі натисніть на ній кнопкою миші. 4 Виділіть формулу та виберіть
команду "Объект Формула" у меню "Правка", а потім виконайте підкоманду "Открыть". 5 Запустіть
редактор формул як окреме застосування.
Видалення елементів із формули. Для видалення елементів формули використовуйте одну з наступних дій.
1Для видалення символу або літери ліворуч (праворуч) від курсору Натисніть клавішу BACKSPACE (DEL).
2Для видалення умісту поля Виділіть уміст поля.Натисніть клавішу DEL.
Зміна формули Установіть покажчик на формулу та двічі натисніть кнопку миші. На екрані зявиться панель
інструментів редактора формул, крім того рядок меню застосування буде тимчасово замінений рядком меню
редактора формул. 1 Внесіть необхідні зміни. Можна додати, змінити або видалити елементи формули.
Також можна змінити розмір, стиль або форматування тексту або змінити інтервали та розташування
елементів. 2 Після закінчення роботи встановіть покажчик зовні вікна формули та натисніть кнопку миші
для повернення в документ.
Введення тексту в формулу Установіть курсор туди, звідки слід почати введення тексту. Виконайте одну із
наступних дій:1 Виберіть команду "Текст" у меню "Стиль". 2 Натисніть клавіші CTRL+SHIFT+E. 3 Введіть
текст. Для повернення до стилю "Математичний" виконайте одну із таких дій: 1 Виберіть команду
"Математический" у меню "Стиль". 2 Натисніть клавіші CTRL+SHIFT+=.
Розміри елементів формули В редакторі формул розмір символу залежить від його функції в формулі,
наприклад, від того, чи є символ нижнім індексом або символом експоненти. Кожному полю в формулі
відповідає деякий розмір. При введенні в поле символу він приймає розмір поля. При вставці в шаблон поля
іншого шаблону розмір тексту нового шаблону залежить від розміру тексту в полі, в яке був вставлений
шаблон.
Діаграма – це графічне представлення числових даних, призначене для порівняння кількох значень величин.
Види діаграм – вигляд представлення графічної інформації в діаграмі. Наприклад, гістограма, кругова. Для
кращої наглядності й легшого засвоєння нової інфи, зацікавлення слугача. На основі таблиці побудуємо
гістограму. Для цього виділимо таблицю, далі Вставка / Рисунок / Диаграмма. Якщо клацнути за межами
діаграми, ми вийдемо з режиму форматування діаграми. Щоб повернутися до форматування, подвійний клік
усередині діаграми.
1. Змінити розміри діаграми. Для цього натисніть на межу лівою клавішею миші і потягніть. Якщо
вікно Таблица данных заважає, закрийте його. Для того, щоб це вікно відобразилося знову, правою
клавішею миші у діаграмі та обрати Режим таблицы.
2. Задати фон області побудови, області діаграми, формат легенди, а також кольори надписів та стовпців
даних. Треба отримати наступне: Наприклад, натиснувши правою клавішею миші на одному зі стовпців, ми
можемо вибрати Формат рядов данных та змінити, наприклад, їх колір. Або змініть розміри надписів та їх
напрямок Скористайтеся контекстним меню, Формат оси, вкладка Шрифт та вкладка Выравнивание.

20.Призначення таблиць у Word. Розташування таблиць.

Таблиця — це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному
порядку за рядками та стовпцями. Таблиці широко використовуються в комунікаціях, дослідженнях та
аналізі даних. Що краще - організувати інформацію в таблицю або просто вирівняти дані за допомогою
клавіші <Таb>? Клавіша <Таb> дуже зручна при роботі з невеликими фрагментами тексту. Якщо ж потрібно
організувати великі фрагменти даних, краще ознайомитися з таблицею.
Таблиця застосовується в разі, якщо вам необхідно систематизувати в рядки і стовпці досить великий обсяг
даних. "Клітка" таблиці називається осередком. В клітинку можна помістити текст (багато тексту) і графіку.
Текст в осередках таблиці може мати власні поля і може бути відформатований у вигляді абзаців. У
осередок ви вправі також помістити графіку.
На відміну від тексту, вирівняного за допомогою клавіші <Таb>, розміри таблиці ви маєте можливість
змінювати як завгодно. Тому, якщо ви збираєтеся в майбутньому видозмінювати спосіб представлення
даних, краще помістити їх в таблицю, ніж мучитися з текстом, відформатованим клавішею <Таb>.
Таблиця – це упорядкована в рядках і стовпцях інформація. Таблиця може складатися з будь-якої кількості
рядків і стовпців. Перетинаючи, стовпці і рядки утворять комірки.
 Якщо фрагмент тексту не поміщається в одній рядку, Word автоматично створює нову збільшує висоту
осередків. Під час роботи з таблицями можна легко переставити рядки і стовпчики, і навіть привернути
увагу деяким елементам таблиці з допомогою обрамлення і фонових заливок.
 За допомогою засобів Word створення таблиць можна створити групу комірок, розміри яких автоматично
збільшуються, щоб у них розмістився весь текст, що вводиться, чи графічні зображення. Єдине обмеження
полягає в тім, що розмір комірки не повинен перевищувати розміру сторінки. Можна змінювати розміри
стовпчиків і комірок, а також додавати рядки, стовпчики й комірки. Word має у своєму розпорядженні
команди, що значно полегшать редагування таблиць.
Створення таблиці робиться через вкладку «Таблица» на панелі інструментів.
У Word існує кілька способів створення таблиці в текстовому документі: 1вставити таблицю простої
структури; 2накреслити таблицю довільної структури; 3перетворити фрагмент тексту в таблицю.
Для таблиці можна застосовувати  наступні властивості:
 розмір таблиці – задається шириною таблиці в сантиметрах або у відсотках від ширини сторінки;
 кількість стовпців і рядків у таблиці;
 вирівнювання таблиці на сторінці - може набувати таких значень: за лівим краєм, за правим краєм,
по центру;
 обтікання таблиці текстом – може набувати таких значень: без обтікання, з обтіканням навколо
таблиці;
 межі таблиці – задаються кольором, типом і шириною меж всієї таблиці або окремих її об'єктів;
 заливка об'єктів таблиці – задається кольором і візерунком та ін.

21.Конвертування таблиць. Формат таблиць: рядків, стовпчиків.

Для перетворення таблиці в текст потрібно: виділити фрагмент- Таблица- Преобразовать- таблица в текст. І
навпаки. Таблиця складається із комірок, які згруповані по рядкам та стовпцям. Для автоматичного
добавлення обрамлення та заливки виділіть таблицю та виберіть команду "Автоформат..." у меню
"Таблица". Нарешті, виберіть потрібний формат із списку "Форматы". Для добавлення обрамлення та
заливки у ручному режимі до всієї таблиці або її частини виділіть відповідне, а потім виберіть команду
"Обрамление и заливка..." у меню "Формат" та задайте потрібні параметри.
Зміна ширини стовпця таблиці Виділіть стовпець, ширину якого треба змінити. Виберіть команду "Высота
и ширина ячейки..." у меню "Таблица", а потім - вкладку "Столбец". Для визначення точної ширини стовпця,
введіть число у полі "Ширина столбца". Для встановлення ширини стовпця у відповідності з його умістом
натисніть кнопку "Автоподбор".
Зміна висоти рядка таблиці За умовчанням висота рядка встановлюється в залежності від умісту комірок та
заданих інтервалів перед та після абзацу. Висоту рядків можна змінювати, але всі комірки одного рядка
будуть мати однакову висоту. Для виконання дії виділіть рядок, висоту якого треба змінити. Виберіть
команду "Высота и ширина ячейки..." у меню "Таблица", а потім - вкладку "Строка". Для встановлення
ширини стовпця у відповідності з його умістом виберіть параметр "Авто" із списку "Высота строки". Для
визначення точної ширини рядка виберіть параметр "Точно" із списку "Высота строки" та введіть число в
полі "Значение". Якщо уміст перевищує фіксовану висоту рядка, нижня його частина буде відрізана.
Для визначення точної ширини рядка можна також вибрати параметр "Минимум" із списку "Высота строки"
та ввести число у полі "Значение". Якщо уміст перевищує фіксовану висоту рядка, то вона буде змінена так,
щоб уміст поміщався у комірці.
Зміна інтервалу між стовпцями таблиці Перейдіть у таблицю. Виберіть команду "Высота и ширина
ячейки..." у меню "Таблица", а потім - вкладку "Столбец". Уведіть потрібне число в поле "Интервал между
столбцами".
Вирівнювання таблиці або рядків таблиці на сторінці Виділіть таблицю або рядки, які необхідно вирівняти.
Виберіть команду "Высота и ширина ячейки..." у меню "Таблица", а потім - вкладку "Строка". Для
вирівнювання таблиці або виділених рядків виберіть один із трьох параметрів із списку "Выравнивание":
"По левому краю", "По правому краю" або "По центру". Для визначення точного відступу від лівих полів
уведіть число у полі "Отступ слева".
Відображення сітки таблиці Виберіть команду "Сетка" у меню "Таблица".
Об'єднання декількох комірок таблиці в одну Існує можливість злиття двох або більше комірок одного рядка
в одну комірку. Наприклад, необхідно злити декілька комірок в одну для утворення заголовка таблиці, що
відноситься до декількох стовпців. Злиття комірок можливе лише по горизонталі. Виділіть комірки,
призначені для злиття. Виберіть команду "Объединить ячейки" у меню "Таблица".
Розбиття однієї комірки таблиці на декілька Виділіть комірки, призначені для розбиття. Виберіть команду
"Разбить ячейки" у меню "Таблица". Уведіть кількість стовпців, на яку треба розбити кожну комірку. Текст
комірки розбивається в залежності від кількості символів абзацу, що знаходяться в ній. Якщо в комірці
міститься лише один символ абзацу, то весь текст, що знаходиться в ній, поміщається в найлівішу з нових
комірок, а решта залишаються порожніми. Якщо в комірці містяться більше одного символу абзацу, то
абзаци розподіляються порівну між комірками.

22.Об'єкти у Word
Окрім звичайного тексту, рисунків, автофігур, таблиць і діаграм, текстовий документ може містити ще й
інші об'єкти: картинки, фотографії, гіперпосилання, текстові ефекти, графічні та мультимедійні елементи
тощо. Об'єкт займає один рядок у документі. Якщо він неширокий, то поруч варто розміщати інший об'єкт
або вводити текст. Такий текст має обтікати (обгортати) об'єкт, як це можна побачити в газетах, журналах
чи книжках.
Створені в документі різноманітні тексти і таблиці є елементами документа, а не об'єктами. Переміщати їх
можна лише через буфер обміну.
Будь-який об’єкт має рамку, її можна робити кольоровою або невидимою. Об’єкт — це автономний елемент
документа. Його можна переміщати, змінювати розміри (мишею), обгортати текстом тощо.
У документ Word або Excel можна вставити об'єкт з іншого застосування і редагувати цей об'єкт,
користуючись можливостями додатка, в якому він створений. Для цього відкрийте документ і виберіть одну
з наступних команд:
  у меню Вставка команду Малюнок а потім одну з команд: Картинки, З файлу і т.д.;
  у меню Вставка команду Об'єкт;
  у меню Правка команду Спеціальна вставка;
  спеціальні команди, передбачені лише в даному застосуванні, наприклад, якщо ви хочете переслати
слайд з додатка PowerPoint в документ Word виберіть в меню Файл команду Відправити до.
Різницю між копіюванням даних і вставкою їх як об'єкт пояснимо на наступному прикладі. Ви можете
скопіювати діапазон вічок Excel в буфер обміну і вставити їх в документі Word. Якщо вибрати
команду Вставити з меню Правка  то дані вічок будуть представлені в таблиці Word. При використанні
команди Спеціальна вставка у меню Правка і вибору в списку Робочий аркуш Excel скопійована інформація
відображуватиме як зв'язаний об'єкт і збереже зв'язок з вихідним застосуванням. При зміні даних в книзі
вони будуть змінені в документі Word. 

23.Призначення колонтитулів у Word. Вставка кількох нумерацій у документ

Колонтитулом називається однаковий для групи сторінок текст і графічні зображення, розташовані поза
основним текстом документа. У колонтитулі зазвичай наводиться інформація допоміжного характеру: назва
документа або глави, прізвища авторів, дається коротка анотація. Дозволяють читачеві краще і швидше
орієнтуватися в книзі. 
У колонтитул входять порядкові номери сторінок, які називають колонцифрами. Верхній колонтитул
розташовується над основним текстом всіх сторінок розділу, нижній колонтитул розташовується нижче за
основний текст., За допомогою колонтитулу можна створити в документі спеціальні ефекти, наприклад,
помістити на кожній сторінці прозорі водяні знаки, через які буде видний текст документа. 
Колонтитули дозволяють перейти від одного колонтитулу до іншого, вставити автотекст, номер сторінки,
загальну кількість сторінок, вставити поле дати і часу. Введення, редагування і оформлення тексту
колонтитулу виконується так само, як і при введенні тексту в документ. Область документа, де
розташований текст, не доступна. У вікні документа основний текст дан бляклим кольором. 
Аби почати працювати з колонтитулами, двічі клацніть область раніше створених колонтитулів. Введіть в
область колонтитулу, обмежену пунктирною рамкою, текст, таблицю або графіку. Для завершення роботи з
колонтитулом двічі клацніть область основного тексту. Утворення колонтитулів Колонтитул - це текст
та/або малюнок, який друкується знизу або зверху кожної сторінки документа, це області, які розташовані у
верхніх, нижніх і бічних полях кожної сторінки документа.. В залежності від місця розташування (на
верхньому або на нижньому полі сторінки) колонтитули бувають верхніми та нижніми. Допускається
утворювати унікальний або взагалі не утворювати колонтитул для першої сторінки документа або кожного
із розділів. Можна також утворювати різні колонтитули для парних та непарних сторінок розділів або
документа. Для утворення колонтитулу виберіть команду "Колонтитулы" у меню "Вид". На панелі
інструментів "Колонтитулы" натисніть кнопку  - "Верхний/нижний колонтитулы" для переходу в
область верхнього або нижнього колонтитулу. Введіть текст або вставте малюнок. Колонтитул буде
вставлено на кожній сторінці документа.
Вставка кількох нумерацій у документ По-перше, першу сторінку від другої потрібно відокремити як
новий розділ: (Вставка - Розрив - Новий розділ з наступної сторінки). По-друге, Заходьте в колонтитул
другого листа і робимо неактивним параметр "Як в попередньому розділі" на панелі кнопок "Колонтитули".
Після цього колонтитул першого аркуша стає самостійним і не матиме не якийсь прив'язки до нижче
знаходяться. Ви зможете вставити в нього все що вам потрібно і це залишиться тільки на першій сторінці не
торкнувшись нижче існуючі.

24.Призначення електронної таблиці Excel.

Система Excel яка є складовою частиною популярного пакета Microsoft Office, надає користувачу розвинені
можливості для роботи з табличною інформацією (причому, таблиці розглядаються у дуже загальному
розумінні). Ці можливості включають:
·        розвинені засоби для підготовки, оформлення, збереження та захисту даних;
·        потужний та зручний апарат для виконання різноманітних обчислень;
·        розвинені засоби для аналізу даних у вигляді графіків та діаграм;
·        застосування до табличних даних дій, традиційних для баз даних;
·        підтримка головних форматів “справжніх баз даних” і не тільки баз даних (“імпорт” та “експорт”
даних);
·        наявність спеціалізованих “розв'язників задач”;
·        потужні засоби для програмування та створення макросів.
Excel виступає не тільки як дуже потужна та зручна самостійна система, але і як засіб, що доповнює та
розширює можливості інших, більш спеціалізованих систем (програми-бухгалтерії, прикладні програми, які
працюють з базами даних, текстові редактори та інші).
25.Принцип побудови простих формул у Excel. Формат клітинки.
Формула - записана послідовність дій з операндами. Будь-яку формулу, як і текст або число, вводять до
вибраної клітинки робочого аркуша вручну. Кожна формула, що використовується для обчислень в Excel,
починається зі знаку "дорівнює". Формула повністю відображається в рядку формул і легко редагується.
До формули можна також включати імена стандартних функцій, вибираючи їх зі спеціальної вкладки 
Формули - Бібліотека функцій.
Вікно Вставлення функції автоматизує процес введення формул, залишаючи за користувачем тільки вибір
функції та введення деяких констант.
Введення функції завершується натисканням клавіші Enter.
В Excel формули можна копіювати з автоматичним настроюванням їх за новим місцеположенням. Цю
процедуру виконують або "буксуванням" клітинки з формулою, або за допомогою послуг Копіювати -
Вставити. Копіювання формули - це процес поширення дії формули, введеної в одну клітинку, на інші
клітинки. При зміні вхідних даних результати у всій таблиці будуть перераховуватись автоматично.
Копіювання формул та автоматичне переобчислення табличних даних - основні засоби автоматизації
обчислень у електронних таблицях. В Excel 2007 є можливість роботи з обчислюваним стовпцем, який
використовує одну формулу, застосовуючи її до кожного рядка. Він автоматично розгортається і включає
додаткові рядки, щоб формула негайно поширилася на ці рядки. Все, що треба зробити, це ввести формулу
один раз. Використовувати послуги Заповнити або Копіювати непотрібно.
Завдяки автозаповненню функцій можна швидко писати формули з правильним синтаксисом. При цьому
користувач отримуватимете правильні формули, зможе швидко визначати необхідні функції, отримувати
допомогу в заповненні аргументів формули. Прості формули часто водяться лише завдяки використанню
однієї функції й виділення потрібного для обчислення масиву.
Найнаочніша відмінність таблиць Excel від таблиць Word – інше форматування клітинок. Команду
«Форматування клітинок» можна знайти в контекстному меню виділеної клітинки чи діапазону, а також у
програмному меню «Формат».
Загальне форматування клітинок Команду «Формат клітинок» можна знайти в контекстному меню
виділеної клітинки чи діапазону, а також у гілці програмного меню «Формат». Якщо порівнювати з
командою «Редагування», «Форматування» дозволяє змінити зовнішній вигляд об’єкта (клітинки) без
впливу на його інформаційне наповнення (дані).
Діалогове вікно «Формат», яке відповідає за форматування клітинок, містить шість підвікон (вкладок),
доступ до яких здійснюється через ярлики. Вкладки форматування такі: «Число», «Вирівнювання», «
Шрифт», «Обвідні лінії», «Заливка» і «Захист». Нагадуємо, що популярна опція «Переносити по словах» в
Excel ховається саме у вкладці «Вирівнювання».
Форматування чисел у клітинках Числовий формат відповідає за спосіб відображення числа на екрані.
Зазвичай попри обраний формат програма Excel зберігає число з точністю до 15 значущих розрядів, решта
перетворюються на нулі. Зазвичай Excel самостійно обирає формат вхідних даних. Але програмі треба
допомогти, щоб інформація в клітинці відповідала очікуванням автора. Для цього необхідно задати формат
даних. Відображення дати налаштовується так: у діалоговому вікні «Формат клітинок» у списку «Числові
формати» треба вибрати «Дати».

26.Принцип побудови складних формул у Excel. Формат R1C1 у таблиці.

Формула - записана послідовність дій з операндами. Будь-яку формулу, як і текст або число, вводять до
вибраної клітинки робочого аркуша вручну. Кожна формула, що використовується для обчислень в Excel,
починається зі знаку "дорівнює". Формула повністю відображається в рядку формул і легко редагується.
До формули можна також включати імена стандартних функцій, вибираючи їх зі спеціальної
вкладки Формули - Бібліотека функцій.
Вікно Вставлення функції автоматизує процес введення формул, залишаючи за користувачем тільки вибір
функції та введення деяких констант.
Введення функції завершується натисканням клавіші Enter.
В Excel формули можна копіювати з автоматичним настроюванням їх за новим місцеположенням. Цю
процедуру виконують або "буксуванням" клітинки з формулою, або за допомогою послуг Копіювати -
Вставити. Копіювання формули - це процес поширення дії формули, введеної в одну клітинку, на інші
клітинки. При зміні вхідних даних результати у всій таблиці будуть перераховуватись автоматично.
Копіювання формул та автоматичне переобчислення табличних даних - основні засоби автоматизації
обчислень у електронних таблицях. В Excel 2007 є можливість роботи з обчислюваним стовпцем, який
використовує одну формулу, застосовуючи її до кожного рядка. Він автоматично розгортається і включає
додаткові рядки, щоб формула негайно поширилася на ці рядки. Все, що треба зробити, це ввести формулу
один раз. Використовувати послуги Заповнити або Копіювати непотрібно.
При введенні довгих, складних формул у Excel 2007 рядок формули автоматично змінює розмір відповідно
до розміру формул. Завдяки цьому формули не закривають інші дані на аркуші.
Завдяки автозаповненню функцій можна швидко писати формули з правильним синтаксисом. При цьому
користувач отримуватимете правильні формули, зможе швидко визначати необхідні функції, отримувати
допомогу в заповненні аргументів формули.
Уведення формули Формули практично завжди містять посилання на клітинки, вміст яких
використовується в обчисленнях. Для уведення формули:
·        Помістіть покажчик клітинки на клітинку, у яку ви хочете ввести формулу.
·        Вставте як перший символ знак рівності.
·        Введіть частину формули аж до першого посилання, як звичайний текст.
·        Задайте посилання на клітинку (або діапазон клітинок). Це можна зробити або уведенням з клавіатури,
або за допомогою миші, клацнувши на потрібній клітинці. Для завдання діапазону можна виділити його за
допомогою миші.
·        Після уведення іншої частини формули, завершіть уведення натисканням клавіші <Enter>.
У клітинці відображається результат обчислення формули, хоча дійсним значенням клітинки є формула.
Сама формула буде відображатися, як вміст клітинки, у рядку формул.
Як бачимо, посилання можна задавати методом вказівки, або шляхом уведення з клавіатури (природно,
можна сполучати обидва способи при записуванні однієї формули). Спосіб завдання посилання методом
вказівки є більш наглядним і дозволяє уникнути технічних помилок. При уведенні посилання з клавіатури
можна використовувати як малі, так і великі літери. Якщо посилання задане вірно, після підтвердження
вводу Excel перетворює всі літери у великі.
У формулі можна використовувати імена клітинок і діапазонів клітинок. Список визначених у поточній
робочій книзі імен можна відкрити, клацнувши на кнопці зі стрілкою  у полі «Имя», яке розташоване
зліва у рядку формул. Можна також натиснути клавішу <F5> та вибрати ім'я діапазону у вікні діалогу
«Переход».
За умовчанням Excel використовує формат посилання A1: стовпчики робочого листа позначаються
літерами, а рядки — цифрами. Можна змінити формат, що використовується, задаючи стовпчики своїми
номерами. Для цього у вікні діалогу «Параметры», що викликається командою «Сервис\Параметры…»,
перейдіть на вкладку «Общие» та у групі «Параметры» встановіть прапорець «Стиль ссылок R1C1». При
використанні цього формату, наприклад, виразу R2C3 (R — рядок,  C — стовпчик) відповідає абсолютне
посилання $B$3.
Для завдання відносного посилання у цьому форматі після R і C зазначте потрібну кількість рядків і
стовпчиків у квадратних дужках (вони визначають розміри зсуву від поточної клітинки). При цьому
позитивне значення задає посилання на клітинку, розташовану на вказану кількість рядків (стовпчиків)
нижче (праворуч) клітинки, що містить посилання. Наприклад, R[2]C[3] — посилання на клітинку, яка
розташована на два рядки нижче та на три стовпчика праворуч клітинки, в якій записана формула. Від'ємні
значення задають посилання на клітинку, яка розташована на вказану кількість рядків (стовпчиків) вище
(ліворуч) клітинки, що містить посилання. Наприклад, R[–2]C[–1] — посилання на клітинку, яка
розташована на два рядки вище та на один стовпчик ліворуч клітинки, що містить посилання.
Обраний формат посилань дійсний для усіх робочих листів поточної робочої книги.

27.Принцип побудови формул, що використовують дані з кількох листів

(додати з 26) Під час побудови таких формул потрібно переходити з одного листа на інший, де слід виділити
масив даних, який потрібний. Або в потрітні місця у формулах вказувати діапазон з номером листа,
наприклад, СУММ (ЛИСТ1!АА1:АА40).
28.Спеціальна вставка. Використання та можливості.
Спеціальна вставка в Excel - це можливість обробки вмісту буфера обміну. При копіюванні будь-якого
об'єкта Excel дозволяє його якось видозмінити, зроблено це для спрощення операцій. Ті ж операції можливо
зробити і без спеціальної вставки, але з нею це робиться в один-два кліка.
Наприклад, ви скопіювали якусь таблицю. І Ви хочете її транспонувати, тобто, поміняти рядки і стовпці
місцями. Для цього ви натискаєте на те місце, куди будете вставляти таблицю, правою кнопкою миші і ви
побачите вікно спеціальної вставки. Робите свої маніпуляції, наприклад, ставите галочку на пункті
"транспонувати" і "Ок".
Осередок може містити формулу, результат якої візуально показаний (значення), має певний формат як
осередки, так і тексту або числа. Вона може мати примітки, атрибутику (наприклад, умовне форматування
або випадає). Вона може бути частиною таблиці, яка має свою структуру, що складається з рядків і стовпців.
Спеціальна вставка дозволяє оперувати з будь-яким з цих властивостей комірки або таблиці. Конкретніше
давайте подивимося на прикладах:
Якщо потрібно прибрати формули і вставити тільки значення осередку, потрібно при спеціальній вставці
вибрати пункт "значення" або "значення і формати чисел".
Часто буває потрібно скопіювати тільки формулу. Наприклад, у вас є таблиця і ви хочете зробити
аналогічну, але вже з іншими змінними. Якщо ви просто скопіювали і вставите, то заберете все атрибути
таблиці, але у другій таблиці може бути своє форматування, тоді потрібно виокремити тільки формулу. Тоді
вам потрібен пункт "формули" або "формули і формати чисел".
Форматування також передається, тобто колір, фон, стиль тексту і осередки. Пункт "формати". Так само
просто переносяться і примітки.
Типово когда ви копіюєте осередок, її ширина залишається незмінною. Але ось у мене є робочі таблиці, в
яких ширина кожного стовпця визначена вручну для кращої наочності. Більш важливі збільшені, неважливі
зменшені або приховані. Якщо мені потрібна аналогічна таблиця, мені доведеться скористатися пунктом
"ширини стовпців".
Якщо потрібно перенести випадає або умовне форматування, вам потрібен пункт "умови на значення".
Транспонувати, тобто, перетворити стовпці в рядки вам допоможе пункт "транспонувати".
Арифметичні операції можна виконати з двома діапазонами або осередками. Копіюєте осередок, виділяєте
діапазон і спеціальною вставкою вибираєте потрібну операцію.
29.Відносні та абсолютні зв’язки у формулах Excel.
В Excel розрізняють два типи адресації: абсолютну та відносну. Обидва типи можна застосовувати в одному
посиланні та створити, таким чином, змішане посилання. Тип адресації аргументу, що застосовується у
формулі, грає істотну роль при копіюванні або переміщенні формули. Наявність вказаних типів адресації
створює прості та зручні можливості виконання “однотипних” (схожих) обчислень над різноманітними
областями даних. Наприклад, для того щоб застосувати однотипну обробку для рядків (або стовпчиків)
деякої таблиці, достатньо усього лише один раз, побудувавши потрібну формулу, поширити її шляхом
копіювання на відповідні стовпчики (або рядки) таблиці. При цьому, звичайно, користувачу потрібно, щоб
деякі аргументи, що задаються посиланнями, змінювалися, “підстроючись” під місце розташування
скопійованої формули, а інші посилання, що вказують, наприклад, на деякі “постійні” коефіцієнти або
константи зберігали адреси без змін.
Відносні посилання використовуються Excel за умовчанням при завданні посилання на клітинку або діапазон
методом вказування. Відносне посилання сприймається програмою як вказівка маршруту (напрямки руху та
відстані) до адресованої клітинки від клітинки, що містить формулу. При копіюванні або переміщенні
формули відносні посилання будуть автоматично змінені з урахуванням напрямку копіювання таким чином,
що маршрут (напрямок руху та відстань) збережуться. При цьому адресуватися у формулі буде вже інша
клітинка або діапазон клітинок.
Абсолютне посилання задає абсолютні координати клітинки у робочому листі (щодо лівого верхнього кута
таблиці). Можна наказати Excel інтерпретувати номери рядка та (або) стовпчика як абсолютні шляхом
указання символу долара ($) перед іменами рядка та (або) стовпчика. Наприклад, $A$7. При переміщенні
або копіюванні формули абсолютне посилання на клітинку (або діапазон клітинок) змінене не буде, і на
новому місці скопійована формула буде посилатися на ту ж саме клітинку (діапазон клітинок).
*У формулах для посилання на відповідні значення використовують адреси клітинок. В Excel
використовують два типи адрес (посилань) клітинок: відносні та абсолютні.
Відносні адреси - це адреси, які в процесі копіювання змінюють своє значення (посилання на іншу клітинку)
відповідно до нової позиції формули при її копіюванні. Їх адреси позначаються звичним чином та
використовувати їх не завжди зручно.
Абсолютні адреси - адреси, які під час копіювання не змінюють своє значення відповідно до нової позиції
формули при її копіюванні. Позначаються абсолютні адреси символом $ і застосовуються, якщо у формулу
треба ввести значення з фіксованої клітинки. Під час переміщення (копіювання) формул абсолютні адреси
залишаються незмінними.
Якщо посилання відображається записом адрес крайніх клітинок певної частини стовпця, рядка чи аркуша,
говорять що це посилання на інтервал клітинок.
Інколи, для зручності, замість посилань на клітинки чи їх інтервали використовують не адреси, а імена
(умовно присвоєні позначення), які не містять пробілів, спеціальних символів та розділових знаків.
Відображаються всі створені імена у списку імен, який належить книзі, що дозволяє виконувативати
посилання на ім'я на довільному аркуші. При переміщенні таких інтервалів формула імені налагоджується
автоматично у відповідності до розміщення інтервалу.

30.Використання стандартних функції при побудові формул у Excel. Функції суми, добутку та середнього.
Функції Excel - це спеціальні, заздалегідь створені формули для складних обчислень, в які користувач
повинен ввести тільки аргументи.
Функції складаються з двох частин: імені функції і одного або кількох аргументів. Ім'я функції описує
операцію, яку ця функція виконує, наприклад, СУММ.
Аргументи функції Excel - задають значення або клітинки, використовувані функцією, вони завжди укладені
в круглі дужки.Відкриваюча дужка ставиться без пробілу відразу після імені функції. Наприклад, у формулі
«= СУММ (A 2; A 9)», СУМ - це ім'я функції, а A 2 і A 9 - її аргументи.
Excel пропонує користувачеві групу функцій «Работа с базой данных», призначених для обробки списків.
Більшість з цих функцій мають “аналоги” у групі функцій «Статистические». Загальні правила звертання
до функцій наступні:
Перший аргумент задає весь список, а не окремий стовпчик. Другий аргумент задає поле (стовпчик),
елементи якого необхідно опрацювати. Другий аргумент може бути іменем поля (заголовком стовпчика) у
вигляді текстової константи або порядковим номером поля (стовпчика) у списку. Третій аргумент задає
діапазон критеріїв. Зазначені функції дозволяють об'єднати виконання обчислень та відбір даних, не
вимагаючи попередньої фільтрації та копіювання потрібних даних. Функції даної групи дозволяють
обчислювати суму та добуток, знаходити мінімальні та максимальні значення, визначати середнє значення,
підраховувати кількість записів, оцінювати дисперсію та стандартне відхилення, вибирати окреме значення
зі списку. Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для
розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або
декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси комірок. Наприклад:
=СУММ(А5:А9) – сума вічок А5, А6, А7, А8, А9; =СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє значення вічок G4, G5, G6.
Функції можуть входити одна в іншу, наприклад:
=СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2); Середнє. Становить собою середнє арифметичне, яке
обчислюється додаванням групи чисел і діленням отриманої суми на кількість доданих чисел. Наприклад,
для групи чисел: 2, 3, 3, 5, 7 і 10 – середнє дорівнює 5 (сума цих чисел – 30 – поділена на їхню кількість – 6).
Людське пояснення:
Для того, щоб скористатись функціями суми, добутку чи середнього необхідно виділити комірку, в якій має
буди результат функції, знаходимо кнопку ∑, при натисканні якої рахується сума, далі обираємо комірки,
які хочем підрахувати, і натискаємо ЕНТЕР. У меню біля цієї кнопки є функція середнього арифметичного,
діяти з якою можна аналогічно. У цьому ж меню при виборі функції ПРОИЗВЕД можна підрахувати
добуток, теж ставимо курсор у пусту клітинку, де буде результат, натискаємо на функцію, не звертаємо
уваги не вікно, що з’явилося, виділяємо потрібні комірки і тиснемо ЕНТЕР.

31.Умовний оператор "если". Приклад застосування для обчислення балів за іспит

Функция ЕСЛИ позволяет выполнять логические сравнения значений и ожидаемых результатов. Она
проверяет условие и в зависимости от его истинности возвращает результат.
 =ЕСЛИ(это истинно, то сделать это, в противном случае сделать что-то еще)
Но что делать, если необходимо проверить несколько условий, где, допустим, все условия должны иметь
значение ИСТИНА или ЛОЖЬ (И), только одно условие должно иметь такое значение (ИЛИ) или вы хотите
убедиться, что данные НЕ соответствуют условию? Эти три функции можно использовать самостоятельно,
но они намного чаще встречаются в сочетании с функцией ЕСЛИ.
Общие сведения об использовании этих функций по отдельности см. в следующих статьях: И, ИЛИ, НЕ.
При сочетании с оператором ЕСЛИ они расшифровываются следующим образом:
 И: =ЕСЛИ (И(условие; другое условие); значение, если ИСТИНА; значение, если ЛОЖЬ)
 ИЛИ: =ЕСЛИ (ИЛИ(условие; другое условие); значение, если ИСТИНА; значение, если ЛОЖЬ)
 НЕ: =ЕСЛИ (НЕ(условие); значение, если ИСТИНА; значение, если ЛОЖЬ)
Приклад
=ЕСЛИ(B2[тобто оцінка]<20;"не допуск";ЕСЛИ(B2<60;"не зарах";ЕСЛИ(B2>60;"зарах";"зарах")))
32.Функція підрахунку кількості клітинок, що задовольняють умові.
Функція COUNT підраховує кількість клітинок з числами, а також кількість чисел у межах списку
аргументів. Використовуйте функцію COUNT для визначення кількості елементів у числовому полі,
розташованому в діапазоні або в масиві чисел. Наприклад, щоб підрахувати числа в діапазоні A1:A20,
можна ввести таку формулу:
=COUNT(A1:A20)
У цьому прикладі, якщо п'ять клітинок у діапазоні містять числа, буде повернуто 5.
COUNT(значення1; [значення2];...)
Функція COUNT має такі аргументи:
• значення1 — обов'язковий параметр. Перший елемент, посилання на клітинку або діапазон, в
якому потрібно підрахувати числа.
• значення2; ... — необов'язковий параметр. До 255 додаткових елементів, посилань на клітинки або
діапазонів, в яких потрібно підрахувати числа.
Аргументи можуть містити або посилатися на різні типи даних, але підраховуються лише числа.
Зауваження
• Підраховуються аргументи, які є числами, датами або числами у вигляді тексту (наприклад, числа,
взяті в лапки, такі як "1").
• Підраховуються логічні значення й числа у вигляді тексту, які внесено безпосередньо до списку
аргументів.
• Аргументи-значення помилок або тексти, які неможливо перетворити на числа, не враховуються.
• Якщо аргумент подано масивом або посиланням, підраховуються лише числа масиву або
посилання. Пусті клітинки, логічні, текстові значення та значення помилок ігноруються.
• Якщо потрібно підрахувати кількість логічних значень, текстових значень або значень помилок,
скористайтеся функцією COUNTA.
• Для підрахунку лише чисел, які відповідають певним умовам, використовуйте функцію COUNTIF
або COUNTIFS.
33.Побудова діаграм у Excel
Для побудови діаграми Excel надає користувачу майстра діаграм, який послідовно у чотирьох вікнах діалогу
запитує необхідну інформацію та створює відповідно до неї діаграму. Щоб скористатися майстром діаграм:
Виділіть у робочому листі дані для побудови діаграми. Текстові заголовки даних також можна включити у
виділений діапазон. Можна виділити і декілька несуміжних діапазонів. Клацніть на кнопці — «Мастер
диаграмм»на панелі інструментів «Стандартная» або виконайте команду «Вставка\Диаграмма…».
Виберіть потрібний вигляд діаграми (поля «Тип» та «Вид»). Перевірте діапазон клітинок, що містять дані
для побудови діаграми. При необхідності зазначте шляхом уведення з клавіатури (або виділення на
робочому листі за допомогою миші) інший діапазон клітинок. Визначте, чи розташовані дані у рядках або
стовпчиках. Введіть, при бажанні, назву для діаграми та осей координат. Натисніть кнопку «Готово» у будь-
якому вікні майстра діаграм. Дозволяється скасувати відображення інших вікон та створити діаграму з
урахуванням заданих параметрів, визначаючи інші за умовчанням. Кнопка «Назад» дозволяє, при
необхідності, повернутися до попереднього вікна та зробити необхідні зміни. Створену діаграму можна у
будь-який момент змінити та перемістити в іншу область листа, якщо діаграма створена не на окремому
листі.Якщо ви вказали, що діаграму потрібно вставити на окремому листі, то лист діаграми з тимчасовим
ім'ям «Діаграма 1» буде вставлений безпосередньо перед поточним робочим листом. При необхідності
можна перейменувати або перемістити лист діаграми, як і будь-який робочий лист. Існує можливість також
виділити дані для побудови діаграми на окремому робочому листі, натиснувши клавішу <F11>. Excel
вставить у робочу книгу лист діаграм і створить діаграму на основі формату, що використовується за
умовчанням.

34.Перенесення даних з таблиці Excel у таблицю Word і навпаки.

Скопіюйте стіл (таблицю) Word в Excel: 1. У Microsoft Word, виберіть ряди і колонки столу (таблиці), який
Ви хочете скопіювати. Якщо Ви хочете вибрати весь стіл (таблицю), клацніть столом (таблицею), вкажіть,
щоб Вибрати на меню Table, і потім клацнути Столом (Таблицею). 2. Клацніть копіривать on Стандартна
панель інструментів (панель інструментів: бар (брусок) з кнопками і варіантами, які Ви використовуєте, щоб
виконати команди. 3. Перейдіть на свій робочий лист Microsoft Excel. 4. Клацніть верхньо залишеному кутку
області робочого листа, де Ви хочете приклеїти стіл (таблицю).
Осередки (Клітини) від скопійованого столу (таблиці) замінюють будь-які існуючі комірки (клітини) в
області. 5. Клацніть вирізать. 6. Щоб пристосувати (відрегулювати) форматування, клацніть Варіантами
Пасти next до даних, і потім клацніть форматуванням Призначення Змагання (Сірники), щоб
використовувати будь-яке форматування, яке було раніше застосоване до комірок (клітин) Excel, або
Тримати Початкове Форматування, щоб відповідати форматування столу ( таблиці) Wordнастолько близько
наскільки можливо. Відзначте, що Excel приклеює зміст кожної комірки (клітини) у столі (таблиці) Wordк
окремій клітинці (клітині) Excel. Якщо Ви хочете розколоти дані в клітинках (клітинах) далі, наприклад
розділити перші і останні назви (імена), таким чином вони знаходяться в окремих осередках (клітках),
використовують Текст для команди Колонок на меню Data.

35.Зведені таблиці. Принцип роботи.

Зведена таблиця - це таблиця, що забезпечує фільтрацію даних за обраними стовпчиках і підбиття
проміжних підсумків для більш зручного аналізу великих обсягів даних і прийняття обгрунтованих рішень.
Використовуючи зведені таблиці, ви можете розрахувати підсумкову інформацію, не написавши жодної
формули і не скопіювавши жодної комірки. Величезною перевагою ЗТ є їх динамічність (ви можете
трансформувати таблицю і створити новий звіт, перетягнувши потрібні поля в заголовки стовпців і рядків).
З їх допомогою можна:
 Організувати запит до великих масивів даних і отримати наочний звіт;
 Підвести проміжний підсумок у таблиці;
 Застосувати статистичні функції до числових даних, підсумувати дані по категоріях і підкатегоріях,
а також створити додаткові розрахунки і формули;
 Фільтрувати, сортувати, групувати і форматувати підмножини даних.
Вимоги для створення: 1. перший рядок повинен бути назвою полів, 2. кожен стовпець має відповідати
певному типу, 3. не повинно бути пустих клітинок.
Створення: Натиснути на клітинку А1 Дание- сведені таблиці- далее- діапазон (перевірити вже вказаний)- на
окремому листі (можна змінити параметри), далее. Переходимо на наступну сторінку, де вже є макет й
структура, зі структури перетягуємо потрібні назви стовпців у відведені місця, щоб було зручно. Можна
змінювати розташування.

36.Призначення PowerPoint. Використання шаблонів дизайну.

PowerPoint — це програма для створення матеріалів, які можна показувати на слайдах через проектор,
супроводжуючи доповідь. Цей супровід називається презентацією. За допомогою PowerPoint можна
створювати екранні слайди з ефективним сполученням барвистого тексту й фотографій, ілюстрацій,
креслень, таблиць, графіків і фільмів, а також з ефектами переходу від одного слайду до наступного. Можна
доповнювати текст та ілюстрації на екрані анімацією, а також додавати візуальні ефекти й мовленнєвий
супровід.
Шаблони використовуються для створення однотипних презентацій, тому що дозволяють зберігати
інформацію, на основі якої можна одноманітноформатувати слайди. Кожен шаблон містить зразок слайдів
як мінімум з одним макетом длявикористання в презентації.
Стандартні шаблони створені дизайнером, але можна створити свій шаблон за допомогою одного або
декількох зразків слайдів, додавши макети і застосувавшитему.
PowerPoint містить двох типів професійно розроблених шаблонів: шаблони оформлення (Design Templates) і
шаблони вмісту (Content Templates). Шаблон оформлення є файлом, який містить схему розташування
тексту, побудови слайду, певні стилі форматування і колірні схеми, Кожен шаблон оформлення містить
власний зразок слайдів.
Будь-яку створену вами презентацію можна зберегти як шаблони оформлення, і вона буде доступна в
області завдань Дизайн слайду (Slide Design). Ця область завдань полегшує управління анімацією,
кольором, дизайном і розміткою. При застосуванні шаблону оформлення до презентації відбувається
автоматичне оновлення стилів тексту і графічних об'єктів на зразку слайдів, а також приймається одна з
колірних схем нового шаблону оформлення. У одній презентації може бути задіяне один або декілька
шаблонів оформлення.
Шаблони вмісту включають таке ж форматування і колірні схеми, як і шаблони оформлення, плюс слайди з
текстом на певні теми. Шаблони вмісту використовуються при створенні презентації за допомогою майстра
автовмісту.
37. та рекламні презентації 5 головних відмінностей
1. Рп можуть використовувати ефекти зміни слайдів, використовувати анімацію для залучення уваги
аудиторії.
2. Під час рп потрібно мати реквізити й час від часу «розважати» аудиторію, в нп - не обов’язково.
3. Нп повинна бути побудована у вигляді офіційної доповіді, а рп - як художній твір з певним сценарієм.
4. В нп можливе використання наукових термінів (з поясненням окремо), в рп –-ні.
5. Рп менша за обсягом і має більш «вільну» побудову, ніж нп, яка повинна відповідати певному шаблону.
Рекламні презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди. Вони дають змогу за
короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі прпезентації дають змогу
роз’яснити основні положення і переваги, які здобуває покупець. У торгових презентаціях можуть
використовуватись всі види презентацій.
Наукові презентації призначені для допомоги забезпечити зручне і наочне подання научного матеріалу.
Презентація (спосіб подання інформації) — інформаційний чи рекламний інструмент, що дозволяє
повідомити потрібну інформацію про об'єкт презентації в зручній для одержувача формі.
Мультимедійна презентація — набір слайдів і спецефектів (слайд-шоу), текстовий вміст презентації,
нотатки доповідача, а також роздатковий матеріал для аудиторії, що зберігаються в одному файлі.
38.Основні рекомендації для створення презентації наукових результатів у PowerPoint.
час Кількість слайдів приблизно відповідає довжині доповіді в хвилинах
доповідь 1. Оповідання має бути послідовним і логічним. 2. Доповідь слід ділити на розділи. 3. Якщо
доповідь триває більше 15-20 хвилин, слід перед кожним розділом давати його короткий план. 4. У кожному
розділі не повинно бути більше 4-5 параграфів (інакше на той час, як ви дійдете до останнього параграфа,
аудиторія встигне забути план цього розділу). 5. Назви розділів і параграфів повинні бути короткими і
ємними. 6. Починайте доповідь з пояснення, про що ви будете розповідати. 7. Завершуйте свою доповідь
узагальненням вже сказаних основних тез в коротшою і зрозумілій формі. Люди найбільш уважні на
початку і кінці доповіді. Підсумки - це ваш другий шанс донести головну думку до слухача.
слайд 1. Кожен слайд повинен мати заголовок. 2. Чи не повністю заповнений слайд краще, ніж
переповнений. Зазвичай, в слайді має бути від 20 до 40 слів. Розумний максимум - 80 слів. 3. Уникайте
суцільний текст. 4. Не показуйте в слайдах те, про що не будете розповідати. 5. Робіть доповідь більш
доступним. 6. Не переносьте слова. 7. Використовуйте короткі пропозиції або фрази. 8. Використовуйте
схеми і діаграми.
Шрифт 1. Використовуйте не більше двох шрифтів (один для заголовків, один для тексту). 2. Не
використовуйте для основного тексту і заголовків декоративні, рукописні, готичні, моноширинні шрифти. 3.
Не використовуйте для заголовків і тексту схожі шрифти. 4. Шрифт в схемах і діаграмах повинен збігатися з
основним шрифтом. 5. Розмір шрифту варто вибирати так, щоб на слайді вміщувалося близько 10-15 рядків
тексту. 6. Для смислового виділення тексту використовуйте колір або полужирний.
кольори 1. Акуратно використовуйте кольору. Для додавання кожного нового кольору у вас повинна бути
вагома причина. 2. Використовуйте контрастні кольори. 3. Не використовуйте тіні.
графіка Графіка найчастіше розкриває концепції або ідеї набагато ефективніше тексту: одна картинка може
сказати більше тисячі слів. 1. Якщо є можливість - вставляйте картинки в кожен слайд. 2. Розміщуйте
картинки лівіше тексту: ми читаємо зліва-на-право, так що дивимося спочатку на ліву сторону слайда. 3. Як
і в випадку тексту, ви повинні пояснити всі елементи графіки.
Анімація і переходи 1. Використовуйте анімацію для пояснення динаміки алгоритмів і системи. 2. Не
використовуйте ефекти зміни слайдів. 3. Не використовуйте анімацію для залучення уваги аудиторії.

39.Основні рекомендації для створення рекламних презентацій у PowerPoint. Використання анімації.

час Кількість слайдів приблизно відповідає довжині доповіді в хвилинах
доповідь 1. Оповідання має бути послідовним і логічним. 2. Доповідь слід ділити на розділи. 3. Якщо
доповідь триває більше 15-20 хвилин, слід перед кожним розділом давати його короткий план. 4. У кожному
розділі не повинно бути більше 4-5 параграфів (інакше на той час, як ви дійдете до останнього параграфа,
аудиторія встигне забути план цього розділу). 5. Назви розділів і параграфів повинні бути короткими і
ємними. 6. Починайте доповідь з пояснення, про що ви будете розповідати. 7. Завершуйте свою доповідь
узагальненням вже сказаних основних тез в коротшою і зрозумілій формі. Люди найбільш уважні на
початку і кінці доповіді. Підсумки - це ваш другий шанс донести головну думку до слухача.
слайд 1. Кожен слайд повинен мати заголовок. 2. Чи не повністю заповнений слайд краще, ніж
переповнений. Зазвичай, в слайді має бути від 20 до 40 слів. Розумний максимум - 80 слів. 3. Уникайте
суцільний текст. 4. Не показуйте в слайдах те, про що не будете розповідати. 5. Робіть доповідь більш
доступним. 7. Використовуйте короткі пропозиції або фрази. 8. Використовуйте схеми і діаграми.
Шрифт 1. Використовуйте не більше двох шрифтів (один для заголовків, один для тексту). 2. Не
використовуйте для основного тексту і заголовків декоративні, рукописні, готичні, моноширинні шрифти. 3.
Не використовуйте для заголовків і тексту схожі шрифти. 4. Шрифт в схемах і діаграмах повинен збігатися з
основним шрифтом. 5. Розмір шрифту варто вибирати так, щоб на слайді вміщувалося близько 10-15 рядків
тексту. 6. Для смислового виділення тексту використовуйте колір або полужирний.
кольори 1. Акуратно використовуйте кольору. Для додавання кожного нового кольору у вас повинна бути
вагома причина. 2. Використовуйте контрастні кольори. 3. Не використовуйте тіні.
графіка Графіка найчастіше розкриває концепції або ідеї набагато ефективніше тексту: одна картинка може
сказати більше тисячі слів. 1. Якщо є можливість - вставляйте картинки в кожен слайд. 2. Розміщуйте
картинки лівіше тексту: ми читаємо зліва-на-право, так що дивимося спочатку на ліву сторону слайда. 3. Як
і в випадку тексту, ви повинні пояснити всі елементи графіки.
Анімація і переходи 1. використовуйте ефекти зміни слайдів. 2. використовуйте анімацію для залучення
уваги аудиторії.
Анімація звуків, гіперпосилань, тексту, графіки, діаграм і об’єктіввикористовується для підкреслення
різноманітних аспектів змісту, керування порядком викладення інформації і робить презентацію цікавішою.
Додаткові відомості про анімацію рисунків SmartArt див. у розділі Анімація рисунків SmartArt.
Застосування стандартного ефекту анімації до тексту або об’єкта
1. Виділіть текст або об’єкт, до якого потрібно застосувати анімацію.
2. На вкладці Анімація виберіть потрібний ефект анімації зі списку Анімація.
Створення та застосування настроюваного ефекту анімації до тексту або об’єкта
1. Виділіть текст або об’єкт, до якого потрібно застосувати анімацію.
2. На вкладці Анімація в групі Анімація виберіть пункт Настроювання анімації.
3. В області завдань Настроювання анімації натисніть кнопку Додати ефект і виконайте одну або
кілька таких дій: •Щоб текст або об’єкт розпочинався з ефекту входу, наведіть вказівник миші на пункт Вхід
і виберіть потрібний ефект. •Щоб додати ефект (наприклад, ефект обертання) до видимого на тексту або
об’єкта на слайді, наведіть вказівник миші на пунктВиділення і виберіть потрібний ефект. •Щоб додати
візуальний ефект до тексту або об’єкта, який викликає зникнення елемента зі слайда в певний момент,
наведіть вказівник миші на пункт Вихід і виберіть потрібний ефект. •Щоб додати ефект, який викликає
переміщення тексту або об’єкта за певною схемою, наведіть вказівник миші на пункт Шляхи переміщення
та виберіть потрібний шлях.
40.Планування виступу у PowerPoint. Рекомендації Стіва Джобса стосовно презентацій
Для того щоб ефективно і з позитивною енергією продати вашу ідею, необхідно, перед створенням
презентації придумати її історію: основні ідеї, оформлення - текст, заголовки, ілюстрації, сценарій та інші
складові.
1. Сценарій. Ваша презентація і подальший виступ повинні мати свій сценарій, як своєрідне "театральне
дійство", що містить зав'язку, кульмінацію, конфлікт, розв'язку, лиходіїв і героїв і демонстрації. Обов'язково
вкажіть в презентацію демонстрацію вашого продукту! І, по можливості, його властивостей і функцій. Люди
завжди хочуть бачити те, про що ви їм розповідаєте, і знати, яку ідею ви їм уявляєте. Антагоністи і герої.
Будь слухач задається питаннями: « Навіщо мені це потрібно? Для чого мені ця презентація, яка від неї
користь? ». Для того, щоб відповісти на це питання, ви повинні представити слухачеві існуючу проблему ,
наприклад, « забруднена питна вода - підточує наше здоров'я! ». Проблема - це і є антагоніст - ворог, з яким
потрібно боротися. Герой же - це ваш продукт, наприклад, унікальний фільтр для очищення води, який
вирішує проблему забрудненої води та усуває небезпеку заподіяння шкоди вашому здоров'ю, тобто
перемагають антагоніста. Представляючи антагоніста і героя ви даєте слухачеві чітко зрозуміти, навіщо
йому це потрібно!
2. Текст, буліти, заголовки, реквізит і т.д. Тексти і буліти (списки) - це найбільш неефективні способи
подання інформації. Тому текст презентації повинен бути максимально коротким і виділяти тільки дійсно
важливу текстову інформацію. Буліти або списки чомусь вважаються сприятливою для сприйняття формою
подачі тексту і пропонуються у всіх шаблонах для презентацій як основа. Але немає, буліти ефективні
тільки в тих випадках, коли їх кількість мале - 3-4 шт. в списку. Інакше - ніхто нічого не запам'ятає те, що
знаходиться в переліку. Постарайтеся зупинитися саме на числі 3, людський мозок влаштований так, що
акцентує увагу і легко запам'ятовує саме три позиції неважливо чого.
Магічне число 3 повинно проходити через свою вашу презентацію. Коли ви пишете сценарій презентації,
виділіть три ідеї, які повинні винести з виступу ваші слухачі - легко запам'ятовуються і відтворюються без
письмових шпаргалок. Використовуйте так зване «правило трьох » якомога частіше! Дуже важливо
"прикрасити" ваш текст риторичними прийомами – епітетами, метафорами і аналогіями. Саме вони зроблять
ваш текст привабливим, до того ж, приклади і порівняння дозволяють запам'ятати навіть складну
інформацію! Уникайте професійного жаргону! Використовуйте його максимально рідко, тільки в разі
потреби і з обов'язковим поясненням сенсу. Тема має бути коротким, 140 символів і менше! Найбільш
запам'ятовується є наступна послідовність слів в заголовку: «підмет і присудок, доповнення».
Реквізит. Презентація не повинна складатися тільки з слайдів і тексту виступу, необхідно підготувати
реквізит - зразки продукту, які можна продемонструвати аудиторії.
3. Перевага зображень. Фотографії, ілюстрації і схеми представляють будь-яку інформацію набагато
яскравіше, доступніше і наочніше, викликаючи в аудиторії розуміння і потрібні емоції.
4. Цифри. Якщо в презентації не можна піти від подання цифрової інформації, то зробіть цифри - перевагою
і створіть з їх допомогою потрібний ефект. Для це потрібно надати вашим цифрам привабливий вигляд,
тобто надати їм якийсь інтерес чи значимість для аудиторії.
5. Розваги. Не забувайте про те, що аудиторію потрібно розважити, і відвернути її увагу на якийсь час,
наприклад, показати якусь сценку або запросити гостя.
6. Момент «Вау!». Необхідно обов'язково підготувати момент, який розбурхає вашу аудиторію. Момент, що
стосується однієї речі або однієї теми! Такий момент, який би слухач згадав в першу чергу, якби хтось його
запитав: « Що було на презентації? ».
7. Ніколи не читайте по папері, інакше аудиторія не буде вас слухати. Ви повинні говорити невимушено,
щоб склалося враження, що ви говорите з кожним слухачем індивідуально.
8. Створіть зоровий контакт з аудиторією - ваші очі повинні бути постійно спрямовані в зал, а не на слайди
презентації.
9. Відкриті пози - не схрещуються руки або ноги, не ставайте за трибуну, не повертайтеся до аудиторії
спиною!
10. Жестикуляція - користуйтеся прийомами і жестами для того, щоб створити потрібний ефект вашої мови і
підкреслити найважливіші моменти.
11. Регулюйте гучність мови , підкреслюйте важливі моменти гучними вигуками і робіть паузи між
окремими смисловими частинами мови.
12. Отримуйте задоволення від вашого виступу, покажіть аудиторії свою пристрасть до ідеї або до продукту,
які демонструєте!
13. Кожні 10 хвилин змінюйте спосіб представлення інформації - картинки, відео, мова, виступ гостя і т.д.,
все це повинно постійно залучати слухача в презентацію і, одночасно, давати «перепочинок» його
сприйняття!