Екологічні фактори

(огляд факторів сильної дії)

1
 Теплова енергія (температура)

Температура – фізична величина, яка характеризує кінетичну енергію частинок

макроскопічної системи (вільну теплову енергію).
Власне екологічний фактор – теплова енергія середовища
Температурний діапазон існування життя: від 0 оС до 50 оС.
Вільна теплова енергія організму визначається динамічною рівновагою двох
процесів: теплопродукцією та теплообміном (тепловий баланс).

2
 Теплова енергія (температура)

Теплопродукція – вироблення теплоти в організмі в результаті енергетичних

перетворень в живих клітинах. Основними механізмами теплопродукції є
екзотермічні хімічні реакції (переважно окислення), осмотичні процеси та механічна
робота. Слід пам’ятати, що більшість біохімічних реакцій окислення
супроводжується виділенням теплоти.

Процеси утворення теплової енергії під час м’язового скорочення

3
 Теплова енергія (температура)

Теплообмін (теплопередача) – фізичний процес переходу енергії у вигляді певної

кількості теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою
до настання термодинамічної рівноваги. Отже, якщо температура середовища є
вищою, то тіло живого організму буде поглинати теплову енергію. Якщо навпаки –
то буде переважати віддача теплової енергії довкіллю. Існує чотири види
теплообміну: теплопровідність, конвекція, випромінювання та випаровування.
Теплопровідність – передача теплової енергії від однієї частини тіла до іншої або
від одного тіла до іншого за їхнього безпосереднього контакту. При цьому не
відбувається переносу речовини.
Тварини використовують теплопровідність середовища з метою нагрівання тіла та охолодження

4
 Теплова енергія (температура)

Теплообмін (теплопередача) – фізичний процес переходу енергії у вигляді певної

кількості теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою
до настання термодинамічної рівноваги. Отже, якщо температура середовища є
вищою, то тіло живого організму буде поглинати теплову енергію. Якщо навпаки –
то буде переважати віддача теплової енергії довкіллю. Існує чотири види
теплообміну: теплопровідність, конвекція, випромінювання та випаровування.

Конвекція – перенос теплової енергії потоками газу чи рідини. Завдяки вимушеній

конвекції кров переносить теплову енергію в організмі. Повітряні потоки
охолоджують тіло, забираючи зайву енергію, переносять теплову енергію на великі
відстані, зменшуючи температурний контраст поверхні Землі.

5
 Теплова енергія (температура)

Теплообмін (теплопередача) – фізичний процес переходу енергії у вигляді певної

кількості теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою
до настання термодинамічної рівноваги. Отже, якщо температура середовища є
вищою, то тіло живого організму буде поглинати теплову енергію. Якщо навпаки –
то буде переважати віддача теплової енергії довкіллю. Існує чотири види
теплообміну: теплопровідність, конвекція, випромінювання та випаровування.

Випромінювання – перенос тепла променистою енергією електромагнітних хвиль,

що випромінюються матеріальним тілом. Найважливіший механізм передачі
теплової енергії у біосфері.

6
 Теплова енергія (температура)

Теплообмін (теплопередача) – фізичний процес переходу енергії у вигляді певної

кількості теплоти від тіла з вищою температурою до тіла з нижчою температурою
до настання термодинамічної рівноваги. Отже, якщо температура середовища є
вищою, то тіло живого організму буде поглинати теплову енергію. Якщо навпаки –
то буде переважати віддача теплової енергії довкіллю. Існує чотири види
теплообміну: теплопровідність, конвекція, випромінювання та випаровування.

Випаровування/Конденсація – перенос тепла з поверхні (випаровування) та до

поверхні (конденсація) тіла у вигляді прихованої теплоти фазових переходів рідини
(води). У випадку випаровування відбувається втрата тепла у вигляді прихованої
теплоти газу, а при конденсації прихована теплота надходить до тіла.

7
 Синонімічні ряди термінів, що
позначають типи терморегуляції
• Холоднокровні • Теплокровні

Гетеротермні
• Пойкілотермні • Гомойотермні

• Екзотермні • Ендотермні

8
 Теплова енергія (температура) 9
За типом терморегуляції організми можна розділити на:
І. Пойкілотермних – не підтримують постійну температуру тіла.
1) арегуляторні пойкілотермні – здатні до поведінкової терморегуляції.

9
 Теплова енергія (температура) 10
За типом терморегуляції організми можна розділити на:
І. Пойкілотермних – не підтримують постійну температуру тіла.
2) регуляторні пойкілотермні – мають спеціальні морфо-фізіологічні
пристосування для терморегуляції.

Розігрів тіла бджоли за рахунок роботи Розігрів квітки Arum italicum за рахунок окислення
крилової мускулатури убіхінонів

10
 Теплова енергія (температура) 11
За типом терморегуляції організми можна розділити на:
І. Пойкілотермних – не підтримують постійну температуру тіла.
3) гігантотермні – мають відносно постійну температуру тіла завдяки великим
розмірам.

11
 Теплова енергія (температура) 12
За типом терморегуляції організми можна розділити на:
ІІ. Гомойотермних – здатні до підтримки як верхньої, так і нижньої межі діапазону
нормальних фізіологічних температур.

12
 Теплова енергія (температура) 13
За типом терморегуляції організми можна розділити на:
ІІІ. Гетеротермних – здатні підтримувати постійну температуру тіла, а також
знижувати її за необхідності (наявний бурий жир).

13
 Теплова енергія (температура) 14
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)
Для більшості живих організмів нижньою межею толерантності є температура
довкілля 0оС, за якої вода починає замерзати.
Основною небезпекою таких умов є кристалізація води, в результаті чого
відбувається руйнування клітинної мембрани. З метою зниження критичної
температури змерзання в цитоплазмі клітин накопичуються специфічні речовини –
антифризи, якими можуть виступати вуглеводи (глюкоза, сахароза), багатоатомні
спирти (гліцерин), білки (AFPs протеїни).

14
Кристали чистої води та розчину лактози
 Теплова енергія (температура) 15
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)

Ссавці та птахи в умовах холоду мають густіші шкірні покриви. Вони можуть
будувати сховища, таким чином кондиціонуючи своє середовище. Якщо організми
не мають спеціальних механізмів підтримання активної життєдіяльності в умовах
холоду – впадають в оціпеніння (діапауза або анабіоз), або здійснюють міграції та
кочівлі.
Діапауза – стан фізіологічного гальмування обміну речовин і зупинки ростових
процесів у живих організмів під дією зовнішніх факторів довкілля. Під час діапаузи
більшість фізіолого-біохімічних процесів загальмовуються, температура організму
наближається до температури довкілля (це економить енергетичні ресурси),
припиняється ріст та розвиток.

15
 Теплова енергія (температура) 16
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)

Зміни доступності теплової енергії в різних районах Земної кулі призводять до

різноманітних морфо-фізіологічних адаптацій, незважаючи на наявність різних
типів терморегуляції.
Правило Бергмана – у гомойотермних тварин розміри тіла більші в популяціях, які
мешкають у холодніших частинах ареалу

16
Ілюстрація правила Бергмана (на прикладі людини)

17
17
 Теплова енергія (температура) 18
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)

Правило Аллена – виступаючі частини тіла гомойотермних тварин у холодному

кліматі коротші, ніж у теплому

Песець Лисиця Фенек

Русак Американський заєць

Біляк 18
 Теплова енергія (температура) 19
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)

Певною мірою це правило справедливо і для рослин, які в умовах холодного

клімату набувають карликових та сланеподібних форм.

Сланеподібні форми берези Betula pendula var. carelica та сосни 19

звичайної Pínus sylvéstris
 Теплова енергія (температура) 20
ПРИСТОСУВАННЯ ДО ДЕФІЦИТУ ТА НАДЛИШКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ (ХОЛОД ТА СПЕКА)

Правило Глогера – популяції тварин у теплих регіонах пігментовані сильніше, ніж

у холодних (меланізація).

20
21
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 22
Сонячне світло – основне джерело енергії, за рахунок якого існує життя на
планеті, відбуваються процеси у атмосфері і гідросфері, та функціонує
біосфера в цілому.
Сонячна “стала” – 1367 Вт/м² або 1,98
кал/см2 за хв. з тенденцією збільшення
на 1% протягом 10 млн. років.

По мірі проходження крізь

атмосферу відбувається
поглинання частини спектру –
ясним сонячним днем в
полудень до поверхні Землі
може дійти не більше, ніж 67%
його енергії.

22
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР

Промениста енергія, яка досягає

земної поверхні в ясний день
10% 45%

Інфрачервоне випромінювання
Ультрафіолетове
випромінювання 45%

Видиме світло

23
23
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 24
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ

Основним джерелом енергії у біосфері є інфрачервоний діапазон сонячного

спектру, оскільки саме він визначає температурні умови нижніх шарів атмосфери,
поверхні Землі та прогрів води. Існування будь-яких живих організмів (навіть
гомойотермних!) залежить від поглинання ними теплової енергії сонячного
випромінювання. На процеси нагрівання атмосфери та поверхні землі
витрачається 42% енергії сонця, що пройшла крізь атмосферу, ще 23% іде на
розрив зв’язків молекул води при випаровуванні та таненні снігу та льоду.
Баланс сонячної радіації в екосистемі

24
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 25
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ

Видимий діапазон є важливим для проходження процесу фотосинтезу – процес

перетворення енергії світла на енергію хімічних зв’язків органічних речовин
фототрофними організмами за участі фотосинтетичних пігментів. Проте, лише
близько половини енергії видимого діапазону є фотосинтетично активною (ФАР).
Вищі рослини практично не поглинають блакитні, зелені та жовті хвилі.

Залежність інтенсивності фотосинтезу від спектрального діапазону

сонячного світла

25
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 26
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ

Інтенсивність сонячної радіації на стільки велика, що на більшій частині поверхні

Земної кулі не відчувається дефіциту кількості сонячного світла для протікання
фотосинтезу. На фотосинтез витрачається не більше 0,02% всієї енергії, що
надійшла до верхньої межі атмосфери.

Залежність фотосинтезу від інтенсивності сонячного світла та

концентрації вуглекислого газу в атмосфері

26
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 27
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧИННИК

Реакції живих організмів на добовий ритм освітленості та тривалість світлового дня

отримали назву фотоперіодизм. Вперше описаний для рослинних організмів
Тривалість світлого періоду доби називають фотоперіодом. Фотоперіод
залежить від розташування району за меридіаном.
21 червня -16 год. 46 хв.
21 грудня - 7 год. 42 хв.

21 червня -15 год. 34 хв.

21 грудня - 8 год. 48 хв.
Тривалість світлого періоду доби разом з іншими кліматичними факторами
визначає фенологічні зміни в екосистемах. Фенологічні зміни характерні
27 не
лише для біоценозів, але й для біотопів.
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 28
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧИННИК

Добова динаміка синтезу гормонів у людини

28
 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 29
СОНЯЧНА РАДІАЦІЯ ЯК ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЧИННИК
Крім добових та сезонних ритмів виявлено інші періодичні зміни життєдіяльності
організмів та функціонування екосистем.

Зміна чисельності популяції Частота захворюваності на

соснового п’ядуна (внизу) та дифтерію у Данії (вгорі) та
інтенсивність сонячної активності у інтенсивність сонячної активності
числа Вольфа

29
 ВОДА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 30
Життя не може існувати без рідкої води. Тому ця хімічна сполука виступає
визначальним екологічним фактором. Саме тому сучасні пошуку позаземного
життя зведено до пошуків такої води на інших планетах та їх супутниках.

Організми повинні постійно

підтримувати баланс між
споживанням води і
випаровуванням, а також
наявністю вологи в
оточуючому середовищі і її
фактичним надходженням до
організму – водний баланс.

Основним чинником є не
сама наявність рідкої води, а
її доступність для живих
організмів.
30
 ВОДА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 31
В залежності від кількості атмосферних опадів та їх форми формуються відповідні
типи біомів - регіональний тип екосистем, приурочений до певної природно-
кліматичної зони.

Листопадний ліс: 751-1250

Пустеля: 0-250 мм/рік
мм/рік
Арктична пустеля: 75-
400 мм/рік

31
Степ: 250-750 мм/рік Вологий тропічний ліс: >1251
 ВОДА ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР 32
Водні організми (хоча ця класифікація справедлива й для наземних) по відношенню
до водного середовища поділяють на пойкілоосмотичних та гомойосмотичних.
Пойкілоосмотичні – не здатні до активної регуляції водно-сольового обміну.
Завдяки проникності покривів, зміни солоності в організмі швидко
врівноважуються током води ззовні. Тому концентрація солей та сольовий склад
внутрішнього середовища таких організмів є подібним до навколишньої води.
До них відносять одноклітинні, нижчі рослини, більшість морських безхребетних.

Гомойосмотичні – здатні активно підтримувати соловий склад внутрішнього

середовища організму. При цьому небезпечним може бути як надходження
надлишку води (наприклад, прісноводні риби), так і втрати води (хрящові риби
втрачають воду, для суходільних організмів є загрозою висихання)

32
 Біотичні (біогенні) фактори 33
• характеризуються значною невизначеністю та часто неможливістю їх
безпосереднього виміру.
• їх значення не менше для існування окремих живих організмів та екосистем.
• об’єднують живі організми в угруповання (біоценози).

Середовищеутворюючі - трансформація фізико-хімічних параметрів

абіотичного середовища під впливом діяльності живих організмів.

Середовищеутворюючий фактор: епіфітний лишайник на корі дерева33

та
кораловий риф, створений мініатюрними поліпами
 Біотичні (біогенні) фактори 34

Безпосередньо біотичні фактори є більш локальними і проявляються як

прямий вплив одного живого організму на інший.

Пригнічення дводольних рослин колінами горіха чорного (Juglans nigra) 34

 Біотичні (біогенні) фактори 35
Класифікація за природою походження

Гетеротипові фактори 35
Гомотипові фактори
 Біотичні (біогенні) фактори 36
Класифікація за природою походження
Гомотипові фактори
груповий ефект - оптимізація фізіологічних процесів при об'єднанні організмів
одного виду в групи, що призводить до підвищення їх життєздатності.
психофізіологічна реакція окремої особини
на присутність інших особин свого виду.

масовий ефект – зміни абіотичних

параметрів середовища внаслідок
підвищення щільності особин в угрупованнях.

36
 Біотичні (біогенні) фактори 37
Класифікація за природою походження
Гетеротипові фактори – взаємодія особин різних видів у складі
багатовидових угруповань.

37
 Біотичні (біогенні) фактори 38
Класифікація за природою зв’язків
Топічні – забезпечення фізичного простору для
мешкання, опора або субстрат.

Фабричні – надання
матеріалу для побудови
сховищ, гнізд.

38
 Біотичні (біогенні) фактори 39
Класифікація за природою зв’язків
Форичні – забезпечення поширення живих
організмів (їх діаспор) у просторі. В ролі
переносників виступають тварини.
Транспортування дрібних особин називають
форезією, а перенос насіння, спор або пилку –
зоохорією.

39
 Біотичні (біогенні) фактори 40
Класифікація за природою зв’язків
Дефензивні – безпосередній захист одних організмів від хижаків іншими.

Атрактивні та репелентні – виділення спеціальних хімічних виділень, що

відлякують або приваблюють інші живі організми.

40
 Біотичні (біогенні) фактори 41
Класифікація за природою зв’язків
Трофічні – використання одних організмів іншими як джерела живлення.
Трофічними зв’язками вважається споживання як живих організмів або їх
частин, такі і їх відмерлих залишків та продуктів життєдіяльності. Завдяки
цим зв’язкам організми об’єднуються у єдину речовинно-енергетичну
систему.

41
 Антропогенні 42

Антропічні фактори
Антропогенні фактори

42
43