Температурна 

(термоцептнвна) сенсорна система
Органом терморецепції у людини є шкіра, яка містить теплові і холодові
рецептори. Холодові рецептори розміщені у поверхневих шарах шкіри,
і їх значно більше, ніж теплових, розміщених глибше. Крім шкіри,
терморецептори розміщені також у внутрішніх органах. Інформація від
терморецепторів через чутливі волокна спинномозкових нервів і
висхідні провідні шляхи надходить до гіпоталамуса, де розміщений
центр терморегуляції, і до зони шкірно-м'язової чутливості кори
великого мозку.
У головному мозку людини формуються два види температурного
відчуття:
- динамічне (зміна температури)
- статичне (сталий рівень температури).
У людини існує особлива температурна чутливість у вигляді слідового
температурного відчуття. Так, якщо притиснути на 20-30 с до лоба
металевий предмет, а потім забрати його, то відчуття холоду
зберігається упродовж десятків секунд. Це слідове відчуття холоду,
пов'язане з тривалою активністю холодових рецепторів. Температурна
сенсорна система відіграє важливу роль у пристосуванні організму до
перепадів температури середовища.

Температурна рецепція. Температура тіла людини коливається в

порівняно вузьких межах, тому інформація про температуру
навколишнього середовища, необхідна для діяльності механізмів
терморегуляції, має особливо важливе значення. Терморецепто-ри
розташовуються в шкірі, рогівці ока, слизових оболонках, а також у
ЦНС (у гіпоталамусі). Вони поділяються на два види: холодові й
теплові (останніх набагато менше, і в шкірі вони лежать глибше, ніж
холодові). Найбільше терморецепторів у шкірі обличчя й шиї.
Терморецептори можна розділити на специфічні й неспецифічні.
Перші збуджуються лише температурними впливами, другі
відповідають і на механічне подразнення. Рецептивні поля більшості
терморецепторів локальні. Терморецептори реагують на зміну
температури підвищенням частоти генерованих імпульсів, що стійко
тривають увесь час дії стимулу. Диференціальна чутливість
терморецепторів велика: досить змінити температуру на 0,2 °С, щоб
викликати тривалі зміни їхньої імпульсації. У деяких умовах холодові
рецептори можуть бути збуджені й теплом (вищим від 45 °С). Цим
пояснюється виникнення гострого відчуття холоду при швидкому
зануренні в гарячу ванну.
Теорії шкірної чутливості численні й багато в чому суперечливі. Одним
із найбільш розповсюджених є уявлення про наявність специфічних
рецепторів для чотирьох основних видів шкірної чутливості: тактильної,
теплової, холодової та больової. Відповідно до цієї теорії, в основі
різного характеру шкірних відчуттів лежать розходження в
просторовому й часовому розподілі імпульсів в аферентних волокнах,
збуджуваних при різних видах шкірних подразнень. Больова чутливість
має особливе значення для виживання організму, тому що сигналізує
про небезпеку при дії будь-яких надміру сильних і шкідливих агентів. У
симптомокомплексі багатьох захворювань біль є одним із перших, а
іноді і єдиним виявом патології й важливим показником для
діагностики. Однак кореляція між ступенем больових відчуттів і
тяжкістю патологічного процесу відзначається не завжди. Незважаючи
на інтенсивні дослідження, дотепер не вдається вирішити питання про
існування специфічних больових рецепторів і адекватних їм больових
подразників. Сформульовано дві гіпотези про організацію больового
сприйняття: 1) існують специфічні больові рецептори (вільні нервові
закінчення з високим порогом реакції); 2) специфічних больових
рецепторів не існує, і біль викликає надсильне подразнення будь-яких
рецепторів.