Лекція № 6а

Патологія терморегуляції. Гарячка

Температура тіла (t˚C) – одна з найголовніших констант організму (const,

постійна), бо протікання різноманітних реакцій можливе при обмежених
коливаннях t˚C тіла. В нормі t˚C тіла в межах 36˚C - 37˚C.

Спеціалізована система терморегуляції – підтримує температуру тіла,

включає в себе фізичні та хімічні механізми терморегуляції.
До фізичних належать: випаровування, тепловипромінювання або радіація,
конвекція та інше. Вони визначають величину тепловіддачі.
До хімічних механізмів належать: процеси вільного окислення і розпаду
АТФ, що супроводжуються виділенням тепла. Від них залежить
теплопродукція.

Ізотермія – постійність температури, у людини може зберігатися лише

завдяки рівновазі між теплоутворенням і тепловіддачею всього організму.

Порушення терморегуляції буває у вигляді:

1. Гіпертермія
2. Гіпотермія

Гіпертермія
Порушення теплового балансу організму, характеризується підвищенням
температури тіла вище нормальних значень. Не пов’язана з дією пірогенних
речовин. Розрізняють екзогенну та ендогенну гіпертермію.
Екзогенна: висока температура навколишнього середовища (гарячі цеха,
арідні зони) поєднується з обмеженою тепловіддачею (теплий одяг, висока
вологість навколишнього середовища, низький повітрообмін, інтенсивна
фізична робота).

1
Ендогенна: сильні психо-емоційні напруження, ендокринні хвороби
(гіпертиреоз), хімічні речовини.

Стадії гіпертермії:
1. Стадія компенсації – температура тіла зберігається на нормальному рівні
(36,5˚C – 36,7˚C), не дивлячись на підвищену t˚C навколишнього середовища.
2. Стадія відносної компенсації – спостерігається перевага теплопродукції
над тепловіддачею, в результаті чого t˚C тіла теж починає підвищуватися.
Характерно: поєднання розбалансування терморегуляції (зниження
тепловипромінювання, підвищення окислювальних процесів, загальне
збудження) при збереженні захисно-пристосувальних реакцій (підвищення
потовиділення, гіпервентиляція легень).
3. Стадія декомпенсації – пригнічення центра терморегуляції призводить до
обмеження всіх шляхів тепловіддачі і підвищення теплопродукції. t˚C тіла
стає така ж як t˚C навколишнього середовища. Дихання стає часте,
поверхневе, періодичне, крім того артеріальна гіпотонія ( падіння АТ),
тахікардія (підвищення ЧДР), пригнічення ритму серця. В тяжких випадках:
гіпоксія, судоми, гіпертермічна кома (втрата свідомості).

Види декомпенсованої гіпертермії:

Тепловий удар – гостра екзогенна гіпертермія в стадії декомпенсації.
Виникає при високій t˚C навколишнього середовища, коли різко обмежена
тепловіддача (наприклад, робітники гарячих цехів). Перша та друга стадії
гіпертермії не проявляються, що зв’язано зі швидким порушенням
терморегуляції. t˚C тіла збільшується до t˚C навколишнього середовища.
Характерно: порушення зовнішнього дихання, ослаблення роботи серця,
зниження АТ, втрата свідомості.

Сонячний удар – своєрідна гостра форма місцевої гіперемії і виникає в

результаті прямої дії сонячних променів на голову: перегріванні мозку і
центрів терморегуляції.
Характерно: порушення зовнішнього дихання, ослаблення роботи серця,
зниження АТ, втрата свідомості.

2
Гіпотермія
Порушення теплового балансу, що супроводжується зниженням t˚C тіла
нижче нормальних значень.
Види:
1. Екзогенна гіпотермія.
При зниженні t˚C навколишнього середовища (в холодну пору року, при
використанні льоду, холодної води, охолодженого повітря).
Обтяжуючі фактори:
• Підвищення тепловіддачі (алкоголь, невідповідна одежа і тощо);
• Зниження теплопродукції (низька фізична активність, блокатори
симпатико-адреналової системи, наркотики тощо).
2. Ендогенна гіпотермія.
Довготривале знерухомлення, ендокринні захворювання (гіпотиреоз,
недостатність наднирників), лікарські засоби, що знижують активність
симпатико-адреналової та гіпофізарно-надниркової систем.

Стадії гіпотермії:
1. Стадія компенсації – не дивлячись на низьку t˚C навколишнього
середовища, t˚C тіла зберігається на нормальному рівні: обмеження
тепловіддачі, активація симпатико-адреналової системи, що призводить до
спазму мікросудин шкіри.
Крім того, підвищується теплопродукція (підвищення рухової активності),
скорочення гладеньких м’язів («гусяча шкіра»), прискорення окислювальних
процесів.
2. Стадія відносної компенсації. Поєднання розладів терморегуляції
(розширення мікросудин шкіри, підвищення тепловіддачі) та захисно-
пристосувальних реакцій (прискорення окислювальних процесів в тканинах).
Тепловіддача переважає над теплопродукцією, із-за чого t˚C тіла починає
знижуватися.
3. Стадія декомпенсації. Характерно: гіпоксія, ослаблення зовнішнього
дихання, пригнічення серцевої діяльності, розлади мікроциркуляції. t˚C тіла
може стати такою ж, як t˚C навколишнього середовища. На фоні байдужості
до навколишнього, знерухомлення, крайньої фізичної ослабленості,

3
брадикардії та зниження АТ, рідкого поверхневого дихання виникає
глибокий сон. Без медичної допомоги людина гине.

Гарячка (лихоманка, лихорадка)

Захисно-пристосувальна реакція організму, що виникає у відповідь на дію
пірогенних подразників і виражається у перебудові терморегуляції на
підтримання вищої, ніж у нормі, температури тіла. Гарячка проявляється
тимчасовим підвищенням t˚C тіла незалежно від t˚C навколишнього
середовища і супроводжується змінами в обміні речовин, фізіологічних
функціях і захисно-пристосувальних можливостей організму.
Гарячка виникає при багатьох захворюваннях, але завжди протікає
стереотипно, тому відноситься до типових патологічних процесів.
Пірогенами (жаронесучими речовинами) називаються речовини, які
потрапивши в організм зовні або утворюючись всередині нього, спричиняють
гарячку.
Види пірогенів:
1. Інфекційні – віруси, мікроорганізми, паразити та їх токсини і продукти
життєдіяльності.
2. Неінфекційні :
a) Екзогенні білкові речовини: сироватки, вакцини, гемотрансфузія, отрута
змій, секрет деяких комах та інше.
b) Ендогенні – власні білки організму, що змінили властивості в
результаті травми (в тому числі післяопераційна гарячка), опіків,
іонізуючого випромінювання, крововиливів в тканини, розпаду пухлин
тощо. Це первинні пірогени, що змінюють роботу системи
терморегуляції не прямо, а опосередковано. Вони захвачуються
лейкоцитами (більше всього нейтрофілами), що починають виробляти
специфічні подразнювачі центра терморегуляції – вторинні пірогени
(штучний піроген – препарат «Пірогенал»).
Зміни обміну речовин і фізіологічних функцій при гарячці:
Гіпоксія (прискорення окислювальних процесів).
Гіперглікемія (прискорення розпаду глікогена).
Ацидоз (підвищення рівня молочної кислоти та прискорений розпад
жирів, що підвищує рівень кетокислот в організмі).
Розпад білків.
Голодування (анорексія – відмова від їжі).
4
Стадії гарячки:
1. Стадія підвищення t˚C. Теплопродукція перевищує тепловіддачу
(звужуються периферійні судини, зниження припливу крові до тканин,
підвищення обміну речовин, м’язове тремтіння). Терморецептори
збуджуються, виникає відчуття холоду.
Клінічні симптоми 1 стадії: озноб, болі в м’язах, головні болі, загальне
недомагання, слабкість.

2. Стадія збереження температури на підвищеному рівні. Пояснюється

зміною установлювальної точки центру терморегуляції. Збільшується
тепловіддача (розширення периферичних судин) – шкіра стає
гіперемійованою, гарячою на дотик. Підвищення температури тіла на 1˚C
збільшує на 10 ударів ЧСС.
Клінічні симптоми 2 стадії: відчуття жару, сухість в роті, спрага, головна
біль, шкіра гіперемійована та гаряча на дотик, тахіпноє, часте поверхневе
дихання, тахікардія, гіпотензія, марення та галюцинації.

3. Стадія зниження t˚C. Установлювальна точка центру терморегуляції

повертається до норми за рахунок розширення судин шкіри, значного
потовиділення і швидкого дихання.
Клінічні симптоми 3 стадії: підвищене потовиділення, загальна слабкість,
можливий колапс (зниження систолічного АТ нижче 80 мм. рт. ст.).

Зниження температури буває:

Літичним – поступовим, за декілька днів.
Критичним – швидким, за годину чи декілька годин. Чим швидше
знижується, тим небезпечніше для здоров’я – можливий колапс.

Літичне зниження
Критичне зниження
5
Гарячку ділять по степені максимального підйому:
1. Субфебрильна або слабка t˚C тіла 37,1 – 37,9˚C
2. Фебрильна або помірна (умеренная) t˚C тіла 38,0 – 39,5˚C
3. Піретична або висока t˚C тіла 39,5 – 40,9˚C
4. Гиперпіретична або дуже висока t˚C тіла 41˚C та більше
При гарячці зазвичай мінімальна t˚C тіла вранці, близько 6 годин ранку, а
максимальна t˚C тіла – ввечері, близько 18 години.
Субфебрилітет – субфебрильна t˚C тіла тримається у хворого цілодобово
більше 2х тижнів. Може триматися 1 міс, 2 міс і більше, поки не буде усунута
причина: ендокринні захворювання (гіпертиреоз), пухлини головного мозку,
які подразнюють центр терморегуляції тощо.

Типи температурних кривих:

Температурна крива під час гарячки складається з трьох частин -

підвищення, стояння і зниження, але у кожної є свої особливості. На
характер температурної кривої можуть впливати особливості
збудника, циклічність його розвитку в крові, стан організму хворого,
здатність його імунної системи відповідати на чужорідні антигенні
стимули. Останнім часом внаслідок широкого застосування
антибіотиків температурні криві значною мірою втратили свою
типовість та діагностичну цінність.

Розрізняють наступні типи гарячки:

1. Гарячка постійного (сталого) типу - постійна (febris continua,

постоянная):

Характерно: температура,
встановлюється на високих
цифрах, в межах 39°С, добові
коливання t˚C тіла не більше 1˚C,
тримається 7 – 9 днів, або навіть
тижнями, падіння критичне. Стан
важкий.
Захворювання: крупозна
пневмонія, черевний та висипний
тифи, ревматизм, кір, рожа.
6
 2. Гарячки послаблюючого (ремітуючого) типу (febris remittens,
послабляющая):

Характерно: добові
коливання t˚C тіла в межах 1-
2°С, без зниження ранкової
температури до норми.
Захворювання: пневмонія,
туберкульоз, різні запальні
процеси, гнійничкові
захворювання, ексудативний
плеврит.

3. Гарячка переміжного
(інтермітуючого) типу (febris intermittens, перемежающаяся) :

Характерно: короткочасне,
частіше раптове, в 2-ій половині
дня чи нічне підвищення t˚C тіла
до 39-40°С і швидке (через
декілька годин, частіше 30 хвилин
– 3 години) її повернення до
норми, іноді навіть нижче (до
субнормальних цифр). Періоди
гарячки повторюються через 1-3
дні.
Захворювання: малярія,
туберкульоз, холецистит.

4. Гарячка виснажуючого (гектичного) типу (febris hectica,

истощающая):

Характерно: великі добові

коливання t˚C тіла в 3 – 5°С, з
різким ранковим зниженням до
нормальних та субнормальних
цифр. При ньому виникає значне
потовиділення і виснажлива
слабкість. Може досягати 41˚C.
Захворювання: сепсис,
гнійничкові захворювання,
активний туберкульоз із розпадом
легеневої тканини, абсцеси
внутрішніх органів, міеломна хвороба.

7
5. Гарячка спотвореного
(інвертованого) типу (извращенная,
febris inversa):

Характерно: подібна до гарячки

гектичного типу, але максимум
t˚C тіла спостерігається вранці, а
ввечері вона
нормалізується. Прогностично
несприятлива гарячка.
Захворювання: затяжний сепсис,
важкі форми туберкульозу.

6. Гарячка поворотного (рекурентного) типу (возвратная, febris

recurrens):

Характерно: раптове
кількаденне підвищення t˚C
тіла до 39-40˚С і вище, потім
раптове її падіння до норми і
через декілька днів таке ж
повторне підвищення t˚C тіла
(гарячкових приступів буває
кілька, до 4-5).
Захворювання: поворотний
тиф та інші спірохетози.

7. Гарячка хвилеподібного (ундулюючого) типу (волнообразная, febris

undulans):

Характерно: поступове
підвищення t˚C тіла за
певний період часу з
наступним її поступовим
падінням та більш-менш
тривалим безгарячковим
періодом. Може бути
кілька хвиль підйому та
зниження температури,
відрізняється від поворотної лихоманки поступовим
наростанням і спаданням температури.
Захворювання: лімфогранулематоз, бруцельоз, вісцеральний
лейшманіоз.

8
 8. Гарячка нерегулярного (неправильного) типу (febris irregularis,
неправильная):

Характерно: добові коливання

t˚C тіла різноманітні, різної
тривалості.
Спостерігається при багатьох
захворюваннях, наприклад,
при ревматизмі, хронічному
бронхіті, дизентерії, грипі,
сепсисі.

Температурний лист
Температурний лист - це медичний документ, призначений для графічної
реєстрації добових коливань температури тіла хворих.

На вертикальній шкалі температурні криві позначені показники температури

тіла від 35˚C до 41°C; на горизонтальній - дата і час вимірювання.
Проставляючи точками щоденні покази термометра проти відповідних
позначень і поєднуючи їх, отримують ламану лінію, названу температурною
кривою. Заповнення температурних листів проводиться середніми
медпрацівниками щодня після вимірювання хворим температури в ранкові і
вечірні години.

Крім температури тіла, в температурні листи заносяться результати деяких

інших спостережень за перебігом захворювання: частота дихання і пульсу,
величина артеріального тиску, кількість випитої та виділеної рідини і т. д., а
також відомості про проведені заходи з догляду та лікування хворих
(гігієнічна ванна, зміна білизни, спеціальні процедури).

На стандартній формі температурного листа (рис.) показники пульсу,

дихання і артеріального тиску відзначають проти відповідних позначень на
лівій вертикальній шкалі, інші показники - в нижній частині температурного
листа під температурною кривою. У деяких спеціалізованих лікувальних
установах використовують форми температурного листа, відмінні від
прийнятих у загальних соматичних стаціонарах.

Температурний лист зберігається в історії хвороби.

9
10