Шамраєв В.В.

4361
3. Опишіть, що таке патологія відчуттів. Наведіть приклади.
Патологія відчуттів — це стан, при якому сприйняття зовнішнього світу або
власних відчуттів людини порушене, відхиляється від норми або викликає
дискомфорт і страждання. Ця порушеність може бути спричинена різними
факторами, такими як психічні розлади, нейрологічні захворювання, травми
або вплив наркотиків.
Прикладами патології відчуттів можуть бути:
1. Галюцинації: Це сприйняття реальних відчуттів, які відсутні у
реальності. Наприклад, людина може чути голоси, бачити ілюзорні
об'єкти або відчувати фізичні дотики, які ніхто інший не сприймає.
2. Дисгезія: Це відчуття болю або дискомфорту від звичайних стимулів
або дотиків. Наприклад, дотик до шкіри може викликати надмірну біль
або подразнення.
3. Гіперестезія: Це збільшена чутливість до звичайних подразників.
Наприклад, при гіперестезії може виникати біль або дискомфорт при
слабкому звуці, яскравому світлі або легкому дотику.
4. Анестезія: Це втрата відчуття або зменшення чутливості до стимулів.
Наприклад, при анестезії може бути важко відчувати біль або
температуру.
5. Парестезія: Це відчуття поколювання, горіння або пікантності без
наявності відповідного стимулу. Наприклад, людина може почувати
"мурашки" без наявності якихось зовнішніх подразників.
Патологія відчуттів може бути наслідком різних медичних або психічних
станів, і її лікування зазвичай вимагає встановлення кореневої причини та
використання відповідних терапевтичних підходів.

6. Випишіть із підручника основні поняття про відчуття і поясніть їх.

Чому ми, як правило, не відчуваємо тиску годинника і вагу нашого
одягу? Обґрунтуйте відповідь.
 Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини
окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи
чуття людини.
Відчуття — це найпростіший психічний процес, первинна форма
орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів
починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних
аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об’єктивну
реальність, про власні суб’єктивні стани й на підставі одержуваних вражень
виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні
впливи.
Поняття відчуття описує процес, за яким фізичні рецептори органів чуття
людини реагують на подразники з навколишнього світу і передають ці
враження до мозку. Цей процес відбувається на низькому, базовому рівні
сприйняття і є першою ланкою у сприйманні оточуючого середовища.
Відчуття є найпростішим психічним процесом, оскільки воно відображає
фізичну реакцію органів чуття на зовнішні або внутрішні стимули. Органи
чуття, такі як очі, вуха, ніс, язик і шкіра, мають спеціалізовані сенсорні
рецептори, які реагують на різні види стимулів, такі як світло, звук,
температура, смаки тощо. Ці рецептори перетворюють фізичні стимули в
електричні сигнали, які подаються до мозку.
Відчуття є першою стадією у сприйнятті світу, оскільки без них не
можливо отримати жодну інформацію про зовнішнє середовище. З відчуттів
починається пізнавальна діяльність людини, оскільки це враження
зовнішнього світу служить початковим матеріалом для подальшого аналізу
та інтерпретації. Людина використовує різні сенсорні аналізатори, такі як
зоровий, слуховий, а також сенсори для відчуття дотику, смаку і запаху, щоб
нагромаджувати інформацію про світ навколо себе і власний стан.
На основі відчуттів людина розробляє адекватні стратегії реагування на
різні зовнішні та внутрішні впливи. Таким чином, відчуття є першим кроком
у пізнавальному процесі і важливим для розуміння світу та прийняття
рішень.
Ми зазвичай не відчуваємо тиску годинника на наші руки чи ваги одягу
через принцип дії наших сенсорних рецепторів та адаптації.
1. Сенсорні рецептори: Органи чуття людини мають певні обмеження
щодо того, які стимули вони можуть сприймати. Наприклад, наші
шкірні рецептори призначені для виявлення різних видів дотику,
температури, болю тощо. Однак вони не призначені для точного
вимірювання тиску на шкірі або ваги одягу.
2. Адаптація: Наша сенсорна система має здатність адаптуватися до
постійних або сталої стимуляції. Це означає, що, коли подразники
стають сталими і не змінюються, наші рецептори припиняють
передавати інтенсивний сигнал до мозку. Наприклад, коли ми одягаємо
годинник або одяг, наша шкіра спочатку може відчувати тиск або вагу,
але з часом сенсорні рецептори адаптуються і не видають інтенсивний
сигнал. Ця адаптація допомагає нам концентруватися на нових або
важливих подразниках.

Отже, невідчуття тиску годинника або ваги одягу — це результат обмежень

сенсорних рецепторів та адаптації нашої сенсорної системи до стимулів, які
не є надзвичайно інтенсивними або змінюються з часом.
7. Чому після холодної води вода менш холодна відчувається як
тепла? Чому при слабкому звуковому подразнику загострюється зір, а
при сильному - знижується?
Ефект послідовності відчуттів при контрастних температурах:
Коли ви контактуєте з холодною водою, ваша шкіра реагує на зміну
температури, і ви відчуваєте холод. Проте, якщо ви потім переходите до води
з більш комфортною або теплою температурою, то ця нова вода здається вам
теплішою, оскільки порівняно з холодною водою, яку ви відчули спочатку,
вона менш холодна. Це називається "парестезією контрасту температур" і є
результатом адаптації вашої шкіри до різкої зміни температур.
 Звуковий подразник і зорова перцепція:
Це явище відоме як "зорово-аудіторний взаємозв'язок" і відображає те, як
ваші сприймальні системи можуть взаємодіяти між собою. Коли звуковий
подразник слабкий, ваш мозок може бути більш уразливим до візуальної
інформації, і ви можете помічати зорові деталі краще. Однак при сильних або
докучливих звукових подразниках візуальна система може витратити більше
уваги на обробці звукової інформації, і зорова чутливість може зменшитися.
Це може бути корисним для виживання і реагування на надзвичайні або
загрозливі ситуації.
Загалом, ці ефекти відображають складні взаємодії між різними
чутливими системами в організмі та їх відповідями на різні стимули.

10. Що є фізіологічною основою розвитку відчуттів? Яка роль природних

передумов у виникненні відчуттів?
Фізіологічною основою розвитку відчуттів є складний взаємозв’язок між
сприймальними органами (сенсорними рецепторами), нервовою системою та
обробкою інформації в мозку. Відчуття виникають, коли сприймальні органи
реагують на подразники з навколишнього середовища і перетворюють цю
інформацію на нервові сигнали, які подаються до мозку для подальшої
обробки. Основні компоненти цього процесу включають такі етапи:
1. Сприймання подразників: Різні органи чуття (як от очі, вуха, носа,
язика і шкіри) містять спеціалізовані сенсорні рецептори, які реагують
на різні типи подразників, такі як світло, звук, температура, хімічні
речовини, дотик тощо.
2. Передача нервових сигналів: Сенсорні рецептори перетворюють
стимули в електричні нервові сигнали, які подаються через нервову
систему до мозку. Ця передача імпульсів зазвичай відбувається за
допомогою нейронів.
3. Обробка інформації в мозку: У мозку інформація з різних сенсорних
систем обробляється в спеціалізованих областях, які відповідають за
 конкретні аспекти сприйняття, такі як зорова кора для обробки зорової
інформації або аудіторна кора для обробки звуків.
4. Синтез і сприйняття: У мозку інформація із різних сенсорних систем
об'єднується, і мозок створює цілісну картину сприйняття. Це дає
людині змогу усвідомлювати світ навколо себе і реагувати на нього.

Щодо ролі природних передумов у виникненні відчуттів, важливо

враховувати, що сприйняття залежить від багатьох факторів, включаючи
генетичні, біологічні та психологічні аспекти. Ось деякі з них:

1. Генетика: Генетичні фактори можуть визначати, наскільки сильно

розвинуті різні види сприйняття у конкретної особи. Наприклад, деякі
люди можуть бути більш чутливими до певних подразників, таких як
смаки або аромати, через генетичні особливості їхніх рецепторів.
2. Досвід і навчання: Навчання та досвід також впливають на сприйняття.
Особистий досвід може змінювати сприйняття та інтерпретацію
подразників.
3. Психологічні та емоційні фактори: Емоційний стан, настрій і
психологічний контекст можуть впливати на сприйняття. Наприклад,
певні емоційні стани можуть змінювати сприйняття болю або сприяти
розвитку галюцинацій.

Таким чином, виникнення відчуттів — це складний процес, який поєднує

фізіологічні, генетичні, психологічні і соціокультурні аспекти.

11. У чому полягають основні відмінності між відчуттям і сприйманням?

Відчуття і сприймання — це два поняття, пов'язані з сприйняттям інформації

з навколишнього світу, але вони мають різний характер і значення. Основні
відмінності між цими поняттями такі:

Відчуття:
 1. Відчуття відбувається на найнижчому рівні сприйняття і відображає
фізичну реакцію органів чуття на подразники з навколишнього
середовища.
2. Це процес, коли спеціалізовані сенсорні рецептори в органах чуття
реагують на стимули, такі як світло, звук, температура, дотик тощо.
3. Відчуття нейтральні і не мають суб'єктивної оцінки або інтерпретації.
Це просто фізична реакція на подразники.

Сприймання:

1. Сприймання — це більш складений процес, який включає

інтерпретацію відчуттів та їх перетворення в змістовну інформацію.
2. Сприймання відбувається на вищому рівні обробки інформації в мозку
і вже має психологічний аспект. Воно включає розуміння і визначення
значення подразників.
3. Сприймання зазвичай пов'язане з усвідомленням інформації і
відповідною реакцією на неї. Воно включає інтелектуальну та
когнітивну обробку.

Отже, відчуття — це перша стадія сприйняття, коли органи чуття

реагують на зовнішні подразники, а сприймання — це більш складений
процес, в якому ці відчуття інтерпретуються і надаються значення, що
дозволяє особі розуміти світ навколо себе і реагувати на нього.