Тема 5. Пересувна телевізійна станція — ПТС.

Призначення і
структура. Основні типи позастудійних передач та особливості їх
виробництва.

Одним з найскладніших технічних комплексів аудіовізуального

виробництва є ПТС — пересувні телевізійні станції.

Це багатофункціональний комплекс, що забезпечує виробництво

аудіовізуального продукту за екстремальних умов (як правило за межами
стаціонарного АСК — апаратно-студійного комплексу, практично завжди
або дуже часто в прямому ефірі, за різних погодних умов і т.д.).

Залежно від кількості використовуваних телекамер ПТС може бути

змонтована на шасі мікроавтобуса — не більше 4-6 ТБ камер, вантажного
автомобіля — 8-16 ТБ камер, трейлера — 20 і більше камер.

Оптимальна компановка робочих місць здійснюється на етапі

проектування відповідно до кількості камерних каналів, необхідної кількості
робочих місць і типу обраного шасі.

У робочій зоні, призначені для відеорежисера зазвичай організовані

робочі місця для:

1) режисер;

2) асистент режисера з титрів (графіці);

3) асистент режисера по відео;

4) інженер відеоповторів;

5) редактор;

6) продюсер проекту.

Всі асистенти та інженери режисерського відсіку виконують вказівки

відеорежисера. Він відповідає за формування програми, що потрапляє на
екрани.

Звукорежисер за допомогою мікшерного пульта формує звуковий ряд

програми, спираючись на команди відеорежисера, який канал та через який
час буде подано в ефір.

Інженери, які знаходяться в інженерному відсіку обслуговують

апаратуру, необхідну для забезпечення трансляції та слідкують за коректним
 передаванням ефірного сигналу до всіх заявлених приймальних станцій.
Зазвичай всі інженерні функції виконує і відповідає за обслуговування
апаратури старший інженер ПТС.

Для зручності комунікації між усіма членами випускаючої групи (всіма

відсіками ПТС) існує зв’язок через «панель зв’язку».

І, нарешті, всіма блоками та пристроями ПТС керує комп’ютерна

система.

Для отримання доступу до всіх цих програм робоче місце інженера

обладнане відповідним комп’ютерним терміналом з можливістю доступу до
всіх керуючих комп’ютерів (зазвичай використовуються сервери) і програм.

Більше 80% всіх позастудійних програм — трансляція спортивних

змагань; на другому місці — концерти, вистави та шоу. Такі програми є
основними матеріалами, для формування яких необхідні ПТС, вимоги до
експлуатації ПТС під час зйомок спортивних програм і процесі
транслювання концертів істотно відрізняються чим саме:

в першу чергу кількістю телевізійних камер;

наборами додаткового обладнання;

кількістю приєднаних зовнішніх ліній.

Для трансляції спортивної програми потрібно від 8 до 20 телекамер,

також від 2 до 6, а то і більше джерел зовнішніх програмних сигналів
(мінікамери, вудки, крани, спеціальні графічні станції, камери з
радіоканалом). Що вище рівень змагань, то більше телекамер необхідно
використати. Наприклад, для трансляції футбольного матчу національних
команд 12-16 камер; для міжнародних зустрічей 20-22; фінальні Ліги
чемпіонів — 30 і більше телекамер.

Під час проведення спортивних трансляцій обов’язковою вимогою є

наявність на борту ПТС спеціальних серверів відеоповтору.

Для організації різних видів змагань потрібна різна кількість такої

спеціальної апаратури, але можливість використати в тракті необхідну
кількість серверів і організувати робочі місця для операторів є необхідною
умовою організації ПТС, призначеної для трансляцій спортивних змагань
(футбол, волейбол, баскетбол, хокей…)
 Крім формування власних програм під час проведення спортивних
трансляцій ПТС забезпечує «розповсюдження» (розподіл) різних
телевізійних і звукових сигналів широкому колу споживачів.

Для функціонування ПТС під час телевізійних трансляцій концертів

(заходів) використовуються тільки власні камери для формування програм.
Єдиним зовнішнім джерелом для ПТС є сигнали «зворотньої» програми з
телецентру і тільки в тому випадку, якщо трансляція відбувається в
«прямому» ефірі. У переважної більшості випадків для зйомок концертних
програм потрібно не більше 8-14 камер. Це пов’язано з обмеженим
простором концертної зали (приміщення).

Безумовно існують ексклюзивні, особливі події, які передаються

споживачеві виключно способом телевізійної трансляції, а власне, за
допомогою ПТС. Це стосується прямих трансляцій з урочистих і особливо
важливих засідань Верховної Ради, Кабінету Міністрів, РНБО, наприклад,
трансляції урочистостей з нагоди державних свят (річниця Незалежності
України).

Група творчих і технічних працівників освоює об’єкти, продумує

розтановку камер (розворот) і весь технологічних ланцюжок передачі в ефір
звукозорового ряду видовища. Цим займається велика група творчих і
технічних працівників на чолі з керівниками відповідних підрозділів.
Наприклад, трансляцію Хресної ходи на честь Хрещення Русі 2021 року
забезпечували 75 камер, працювало 7 ПТС.

Контрольні запитання.

1. Як розшифровується абревіатура ПТС і що це означає?

2. Для чого використовуються комплекси ПТС?
3. Опишіть основні складові ПТС?
4. Поясніть призначення робочих блоків ПТС?
5. Як організована робоча зона відеорежисера?
6. Робочі місця для яких спеціалістів передбачені в зоні відеорежисера?
7. Для кого із учасників творчо-виробничого процесу передбачені місця
в зоні відеоінженера?
8. За що відповідає і які функції виконує старший інженер ПТС?
9. Для чого призначена «панель зв’язку» ПТС?
10. Які типи програм можна віднести до позастудійних?
11.Чим відрізняється трансляція спортивного змагання від концерту в
приміщенні?
12.В чому полягає підготовчий етап трансляції для творчих працівників:
режисера, редактора, журналіста, оператора?

Завдання для самостійної роботи.

1. Скласти та обгрунтувати замовлення на технічне забезпечення
трансляції події (напр., 1) урочистостей з Дня народження
Університету, що відбуватиметься біля корпусу № 3 по вул. Героїв
Оборони); 2) трансляції з нагоди «Дня Знань» з стадіону НУБіП.

Література
Основна
1. Бугрим В.В., Мащенко І.Г., Телебачення прямого ефіру. Навч.
посібник, К., 1991.
2. Мащенко І.Г. Міфи і реалії телерадіоефіру. К., 2005.
3. Ширман Р.Н., Телевізійна режисура, майстер-клас.
4. Мащенко І.Г. Телевізійні аномалії: мас-медійні історії в
деталях. К., 2005.
5. Азарин В. От замысла до экрана. М., 1995.
Додаткова
1. Голядкин Н.А. Краткий очерк становления и развития
отечественного и зарубежного телевидения. М, 1996.
2. Вачнадзе Г. Всемирное телевидение., Тбилисси, 1989.
3. Саппак В.С. Телевидение и мы: Четыре беседы. М., 1988.
4. Зандберг Ю.М. Импровизация о режиссуре «прямого
телевидения», Л. 1974.
5. Юровский А.Я. Телевидение — поиски и решение.
6. Дмитровський З.Є. Термінологія зображальних засобів
масової комунікації. Довідкове видання. Львів, 2004.