Лекція 1. Суспільні функції телебачення.

Їх роль і значення для

практичної діяльності журналіста.

Телевізійна журналістика (аудіовізуальна, будь-яка) це синтез

суспільно-політичної діяльності і творчості на базі техніки. Передача чи
фільм — продукт творчої групи — має відповідати певним політичним,
технічним і творчим вимогам. Цілком очевидним є близькість
аудіовізуальної інформації із засобами інформації та видами мистецтва, так
би мовити попередниками: театром, кіно та радіо. В чому ця близкість, що
запозичило телебачення у попередників? Діалог, дію, елементи акторської
гри, запозиченої у театру.

Екран та його зображально-виражальні засоби — у кіно.

Здатність приходити в оселі людей, всеосяжність та всесимультанність

телебачення взяло у радіо.

Радіо і преса наділили телебачення суспільними функціями.

Для появи нової передачі соціальна потреба в ній не менш важлива, ніж
технічна можливість. Скажімо, журналіст задумав новий проект. В заявці на
нову програму перш за все треба вказати, яку соціальну потребу вона
задовольняє. Від цього залежить і на який канал звертатись із своєю
пропозицією, тобто знайти «нішу» — той канал, функціям якого відповідає
задум. Наприклад, культурно-просвітницькі програми — канал «Культура»,
кримінальні розслідування — «НТН», «СТБ», талант-шоу — «СТБ», «1+1».
Поява телемостів в кінці 80-х років пов’язана з тим, що країна оголосила про
нове мислення та відкритість світу (Ленінград-Сієтл, конгресмени США-
депутати ВР СРСР і т.д.).

З поняттям «функція» тісно пов’язане і «мета». Будь-яка програма

справляє певний вплив на аудиторію, поведінка людей визначається
комплексом знань про оточуючу дійсність. Метою журналістської роботи є
«перенесення конфліктів» в площину дискусій. Не загострювати протиріччя,
а знаходити точки дотику, шукати компроміси. Осмислення соціальних
функцій ТБ як засобу масової комунікації в суспільстві допомагає журналісту
точніше визначити своє місце, своє завдання та свою роль. Журналісту
постійно треба враховувати інтереси аудиторії і, в той же час, цілі, що
ставить керівництво мовної організації.

Вчені з Європейського інституту засобів масової інформації

проголосили, що мовлення національне надбання, що використовується на
благо всього населення, а не окремих груп. Воно має бути під контролем, що
забезпечує охорону інтересів суспільства. Журналіст, що пристає на
принципи та правила мовної організації вільно діє в рамках цих правил.

Уряди та парламенти не втручаються в повсякденну роботу тележурналістів.

Слідкують за принципами розвитку мовлення в цілому. Розхитувати
підвалини суспільства не можна, (тобто немає безмежної свободи слова).
Інтегративна функція (об’єднувальна) захищає від дискримінації за ознаками
раси, статі, віри і т.д. Ми будемо говорити о загальних функціях
аудіовізуального мовлення, не про окремі канали як то розважальні,
інформаційні, музичні, тощо. Про ті важливі функції для людської спільноти,
які може виконувати телебачення, аудіовізуальна журналістика.

Інформаційна функція. Головною якістю ЗМІ є здатність задовольняти

інформаційні потреби особи, суспільства, держави. Тут ми розуміємо поняття
«інформація» в конкретному розумінні: надання людям відомостей про події
у регіоні, країні, світі — показ новин (у широкому розумінні інформацією
можна вважати і показ фільму, вистави, будь-яка програма, що потрапила в
контекст телепрограми набуває інформаційного забарвлення).

Інформаційні випуски, одержання соціальної інформації стало

необхідною умовою повноцінної участі у сучасному житті. Інформаційні
випуски — усна інформація та репортажі складають опорні циглини, на яких
будується щоденна сітка мовлення. Решта програм розташована між
випусками новин. Вони ж мають чітко визначене місце і час в ефірі. («Зсув»
випуску новин — надзвичайна подія).

У випусках новин повідомляють про найсуттєвіші факти політики, про

події, що виходять за рамки нормального вплину життя. Потім ідуть новини
медицини, науки, культури. Завжди цікавими є події протистояння людини і
природи.

Дуже важливою є інформація про відхилення від норми. Живий організм

сигналізую про відхилення біллю. Такі больові сигнали суспільство отримує
від репортерів в теленовинах.

Для того, щоб оперативно показувати події, телекомпанії необхідно

мати високий рівень технічного оснащення та чітку організацію
репортерської служби. Сі-Ен-Ен досягла максимум оперативності і повноту
охоплення подій у світі завдяки мобільності репортерських груп, що
включаються в прямий ефір через систему космічного зв’язку.
 Новини міста чи селища не менш важливі для людини, що там мешкає,
ніж інформаційна картина світу.

Культурно-просвітницька функція. Щодо культури, то будь-яка

передача покликана долучати до культури глядача (манера спілкування,
грамотність, сама зовнішність ведучого та учасників). Але є і такі програми,
які спеціально створюються для долучення аудиторії до досягнень науки та
культури. Трансляція театральних вистав або показ фільмів — теж
долучають глядачів до здобутків культури, але вони за межами
журналістики. Це — мистецтво як таке. Показ творів мистецтва з
коментарями письменників, музикантів, драматургів, мистецтвознавців —
передачі, що будуються, як і решта програм за законами драматургії.
(Наприклад, «Світ навиворіт» канал «1+1», «Орел і решка» та інші).

Слід пам’ятати: для мільйонів українців телебачення — чи не єдина

можливість познайомитись з класикою та кращими роботами сучасних
майстрів мистецтва.

Інтегративна функція. Аудіовізуальні ЗМІ за своєю природою здатні

підтримувати нормальне функціонування суспільства, на які
розповсюджується їх вплив. Регулярно різні люди переглядають програми і
сам цей перегляд вже є свідченням їх певної єдності. Проте, сам мовник має
свідомо працювати на зміцнення почуття причетності кожної особи до всіх.
Домінанта мовлення — вияв спільних для аудиторії загальнолюдських,
загальнонаціональних, загальноєвропейських і т.д. цінностей, обговорення
шляхів рішення спільних проблем та протидія деструктивним, небезпечним
для суспільства тенденціям.

Телеканал задовольняє потребу кожного глядача ідентифікувати себе як

із світовою спільнотою в цілому, так і з певною групою людей, що мають
специфічний інтерес.

Інтегративна (консолідуюча, об’єднувальна) функція всіма формами

мовлення (публіцистика), мистецтво, спорт, розваги. Вона наче накладається
на інші функції — частково співпадає з інформаційною, культурно-
просвітницькою, освітньою і т.д.

Для журналіста, що свідомо реалізує інтегративну функцію телебачення

найголовніша якість — вміння об’єднати у підході до матеріалу потребу
суспільства і турботу окремої людини перед приймачем, монітором
комп’ютера, екраном ТБ. Саме телевізійна журналістика відіграє велику роль
у збереженні єдиного, інформаційного, культурного, духовного простору.
Соціально-педагогічна функція (управлінська). Передбачає безпосереднє
залучення аудіовізуальних ЗМІ до системи адміністративного впливу на
населення, до пропаганди певного способу життя з відповідним набором
політичних і моральних цінностей. Ступінь залучення та міра впливу
залежить від характеру держави. За тоталітарних устроїв пропагандою
просякнуті всі програми — від інформації до мистецтва — демонстрація
любові до влади та готовності виконувати всі її вказівки.

В демократичних країнах (настанови) зведені до соціально-

педагогічного впливу, що спирається на знання суспільної думки з питань
моральності та політики держави. Показовим тут є девіз Британської мовної
корпорації: «Повідомляти. Повчати. Розважати». Пропаганда завжди
вторинна щодо політики, яку вона обслуговує. Якщо політика моральна та
спрямована на благо суспільства, то коментаторові не доводиться вступати в
конфлікт із своєю совістю, популяризуючи цю політику, інтерпретуючи ідеї.
Легше сприймати їх як власні устремління.

Соціально-педагогічна очевидно з інтегративної та інформаційною.

Поняття інформації як інструмента управління перенесені в журналістику з
кібернетики, але мовник вирішує, «що дати», а «що не дати» в ефір.
Аудиторії для правильної орієнтації потрібна повна інформація.
Приховування інформації, використання її для тимчасових управлінських
вигод — неморально, злочинно. Сучасна наука знає, що переривання
інформації є шлях ентропії — суцільного знищення.

Абсолютна неупередженість неможлива, але журналіст прагне до цього.

А відтак інформаційні програми різних каналів принципово відрізняються
від «агітаційно-пропагандистських». Перша частина формули Бі-Бі-Сі
—«повідомляти» відрізняється від другої «повчати» — як факт від
коментаря. «Голос Америки», наприклад, попереджає «Передаємо коментар,
що відображує точку зору Уряду Сполучених Штатів».

Не припустимо використання державного (суспільного) каналу для

розповсюдження суб’єктивістських противладних, що йдуть супротив
державної політики, домислів журналіста, що розуміє свободу коментаря, як
можливість говорити будь-що заради особистої популярності.

Адаптація населення до змін в житті, до змін в життєво важливих

умовах — найважливіша соціально-педагогічна задача.

Недопустима пропаганда насильництва, розподіл на «своїх» і «чужих»,

«наших», «не наших».
 Найважливіша соціально-педагогічна функція — виховання у всіх
членів демократичного суспільства самостійного аналізу думок, аргументів,
фактів. Тому, коли говорять про ТБ як спосіб контролю народу за діями
влади, мова йде про цю ж соціально-педагогічну функцію. Неправильно
казати, що журналіст «завжди в опозиції». Треба з’ясувати саме поняття,
уточнити, що таке «опозиція» — люди, що кличуть до корегування
урядового курсу чи до радикальної зміни суспільного ладу (комуністи,
фашисти, ісламістські фундаменталісти). Для відображення громадської
думки необхідне пропорційне представництво різних груп населення. Часто
журналісти ототожнюють думку суспільства з думкою найбільш активної
його частини.

Організаторська функція. На відміну від управлінської (соціально-

педагогічної), де формування думок та спонукання до дії іде від Уряду,
Адміністрації, організаторська функція телебачення в тому, що телебачення
саме може ставати ініціатором суспільної акції, організовувати спільні дії
великих мас людей. Якщо організація громадського контролю за діями влади,
конструктивна критика є нормальною практикою в демократичному
суспільстві, то організація фізичного протистояння, протидії
розпорядженням влади переслідується законом. Організаторська функція має
широкі можливості, використання місцевим кабельним телебаченням —
організація свят, виставок, ярмарків і т.д. у своєму районі.

Освітня функція. Найбільш активно сьогодні виконує цю функцію

Інтернет, а саме ютюб. Аудіовізуальні ЗМІ дають можливість почути лекції
відомих учених, кращих спеціалістів, висококваліфікованих педагогів.
Навчальні передачі відрізняє системність періодичність, обов’язковий
зв’язок з навчальними програмами шкіл, коледжів, ВУЗів. Задіяність
журналістів в цих програмах мінімальна. За радянських часів була окрема
редакція навчальних і науково-популярних програм українського
телебачення. Навчальні передачі в СРСР виходили на окремому каналі
Центрального телебачення.

Рекреативна функція. Recreatio (лат.) — відновлення, відпочинок.

Більшість рекреативних програм лежать поза межами журналістики.
Розважальна продукція (відео-кліпи, сіткоми, комедійні фільми, конкурсні
розважальні програми) створюються окремими телекомпаніями. Великі
медійні холдинги мають свого виробника. Журналісти іноді беруть участь у
ролі ведучих, редакторів. Звичайно, є розважальні програми, де журналісти є
повноправними авторами та ведучими (Педан, Притула, Горбунов, Осадча і
т.д.).

Знання суспільних функцій аудіовізуальних ЗМІ необхідно кожному

журналісту для того щоб визначити мету своєї діяльності в роботі над
кожною програмою, мету кожного виходу в ефір. Серед професійних якостей
журналіста незалежно від спеціалізації чи екранного амплуа надзвичайно
важливе місце посідає соціальна відповідальність розуміння та
прогнозування результатів впливу на глядацьку аудиторію.

Контрольні запитання.

1. Чому аудіовізуальну журналістику вважають синтезом політики і

творчості на базі техніки?
2. Що спільного у аудіовізуальної інформації та видами мистецтв, а
також засобами інформації попередньої доби (театр, кіно, радіо,
преса)?
3. Які важливі функції передали телебаченню преса та радіо?
4. Як ви розумієте соціальні функції телебачення як соціальні потреби
суспільства?
5. Яким чином пов’язані в журналістській творчості поняття «суспільна
функція» і «мета»?
6. Яким чином у яких формах задовольняє телебаченням потребу
людей одержувати оперативну інформацію?
7. Як ви розумієте культурно-просвітницьку функцію телебачення?
8. Чи існують окремі канали, що виконують окрему певну соціальну
функцію? Наведіть приклади.
9. Що таке інтегративна функція засобів масової інформації? Які її роль
і завдання? Чи важлива вона сьогодні для українського суспільства?
10. Яка друга назва соціально-педагогічної функції ТБ? Чому?
11. У чому відмінність соціально-педагогічної функції ТБ від
організаторської?
12. Якою мірою освітня та рекреативна аудіовізуальних ЗМІ стосуються
журналістської діяльності?
13. Як пов’язані знання суспільних функцій аудіовізуальних ЗМІ з
соціальною відповідальністю журналіста?
 Завдання для самостійної роботи.

1. Зробити аналіз контенту українських телеканалів і визначити які

потреби суспільства вони задовольняють. Три мовника на вибір.
2. Запропонувати свої варіанти телепроектів, що відповідали б
завданням консолідації українського суспільства. Презентувати та
захистити свій проект.
3. Запропонувати формати традиційної популярної програми
«Кухня», які б виконували соціальні замовлення відповідно до
функцій: 1) рекреативної; 2) соціально-просвітницької; 3)
інтегративної.

Рекомендована література

Основна

1. Різум В.В. Роль ЗМІ в демократичному суспільстві. Публіцистика і

політика: збірка наук. праць за ред. проф. В.І. Шкляра. К. 2001., вип.
2.
2. Москаленко А., Губерський Л., Іванов В. Основи масово-
інформаційної діяльності. Підручник. К. 1999.
3. Універсальний журналіст. К. Інститут журналістики. 2007.
4. Основы творческой деятельности журналиста. СПб. Наука. 2000.
5. Г.В. Кузнецов, В.Л. Цвик, А.Я. Юровский. Телевизионная
журналистика, Высшая школа. М. 2002.
6. Самарцев О.Р., Современный коммуникативный процесс. Теория и
методика журналистики. Учебное пособие, Ульяновск, 2000.
7. Федотова Л. Массовая информация: стратегия пр-ва и тактика
потребления. М. 1996.
8. Телевидение. Системные характеристики. М. 1998.
9. Кузнецов Г. Так работают журналисты ТВ. М. 2000.

Додаткова

1. Руководства для создателей передач Би-би-си. М. 1995.

2. Декларация обязанностей и прав журналистов. Франция: общие
сведения о праве по вопросам печати, 1995. № 37.
Информационные и учебные материалы.
3. Кібл Р. Журналістська етика. К. Інститут журналістики. 2007.
4. Уэйн Д. Ответственность перед обществом. Сорок мнений о
телевидении. М. 1973.
5. Карпачова Н. Право на інформацію: свобода слова, думки,
вільного вираження поглядів. Щорічна доповідь уповноваженого з
прав людини. Голос України. 2001, 10 грудня.
6. Капрон Рене Дж. Настанови журналістам Ассошіейтед прес. К.
Видавничий дім (Києво-Могилянська академія), 2005.