ТЕМА: Інформаційна система її структура

ПЛАН
1. Інформаційна система.
2. Апаратна складова комп’ютера.
Основна література:
1. Руденко В.Д. “ Практичний курс інформатики” За ред. Мадзігона В.М. – К,: Фенікс, 1999, -
с. 5-22
2. Шестопалов Є.А. MS DOS для початківців. Книга 3. 2001,-с. 5-12,20-30.

Додаткова література:
1.Гаєвський О.Ю. Інформатика 7-11 класи. Навчальний посібник.– К.:А.С.К.., 2005, с.51-60
2.Войтюшенко Н.М. Інформатика і комп'ютерна техніка: Навч. пос. з баз. підготовки для студ. екон. І
техн. спеціальностей – К.: Центр навчальної літератури, 2006, с. 19-47
3.Литвин І.І., Конончук О.М., Дещинський Ю.Л. Інформатика: теоретичні основи і практикум.
Підручник. 2-ге видання, стереотипне.– Львів: «Новий світ – 2000», 2006, с.28-33.
4.Дибкова Л.М. Інформатика і комп'ютерна техніка: Навчальний посібник. Видання 2, перероблене,
доповнене – К.: Академвидав, 2005, с. 15-30.

Ключові поняття та терміни:

 Апаратна складова  Пристрої для роботи в мережі

 Інформаційна система  Пристрої зберігання
 Основні пристрої комп'ютера інформації
 Принципи роботи комп'ютера  Пристрої обробки інформації
 Пристрої введення інформації  Програмна складова
 Пристрої виведення інформації  Роздільна здатність монітора

1. Інформаційна система

Людство у своїй історії пережило кілька інформаційних революцій, які були зумовлені
кардинальними змінами в засобах передавання, накопичення та обробки інформації. Вони суттєво
вплинули на всі сфери життя людства, якісно змінили його.
Перша інформаційна революція (кінець IV тисячоліття до н. є.) пов'язана з появою
писемності, що дало змогу зберігати й передавати з покоління в покоління набутий досвід і знання.
Друга (середина XV ст.) пов'язана з упровадженням книгодрукування. З'явилася можливість
тиражувати і поширювати значні обсяги повідомлень, збільшити кількість людей, для яких ці
повідомлення стають доступними. Третя інформаційна революція (друга половина XIX ст.)
зумовлена активним упровадженням електричних систем передавання повідомлень - телеграфу,
телефону, радіо, які забезпечили швидку передачу повідомлень на значні відстані.
Четверту інформаційну революцію вчені пов'язують зі створенням електронно-
обчислювальної машини (40-ві роки XX ст.), а особливо - персонального комп'ютера (кінець 70-х -
початок 80-х років XX ст.). Це дало змогу вивести на якісно новий рівень усі інформаційні процеси,
автоматизувати більшість із них. ЕОМ стала активно використовуватися в різних галузях людської
діяльності. Людство вступило в еру інформаційного суспільства. Характерні ознаки такого
суспільства:
• інформаційні ресурси стають такими самими стратегічними ресурсами, як і мінеральні,
біологічні, земельні, фінансові, енергетичні, трудові та ін.;
• у галузях, пов'язаних з інформаційними процесами, зайнято понад 50% працездатного
населення;
• реалізація управління об'єктами на основі комп'ютерних інформаційних систем.
1
 Розглянемо поняття «інформаційна система».
Система (грец. - ціле, складене з окремих частин) - множина взаємозалежних елементів, які
утворюють єдине ціле.
Відповідно інформаційна система- це система, основним завданням якої є реалізація
інформаційних процесів - збирання, зберігання, передавання, обробка, захист повідомлень.
Узагальнену схему інформаційної системи зображено на рисунку 2.1

Рис. Узагальнена схема інформаційної системи

Розглянемо роботу метеорологічного центру як приклад інформаційної системи. Для
прогнозування погоди центр має розширену мережу метеорологічних станцій, які через певний
інтервал часу збирають дані про стан навколишнього середовища: температуру повітря, його
вологість, напрям і силу вітру, наявність і вид опадів тощо. Ці дані через комп'ютерну, телефонну,
телеграфну мережу чи за допомогою радіозв'язку надходять до метеорологічного центру. Сюди ж
каналами космічного зв'язку надходять повідомлення від спеціалізованих метеорологічних
супутників Землі.
Повідомлення про погоду з різних джерел упорядковуються, за необхідності подаються в
іншому вигляді (перекодовуються) і фіксуються в базі даних. Вони зберігаються протягом багатьох
років. За спеціальною програмою дані обробляються і передаються у вигляді прогнозу погоди
споживачам. Такими споживачами є, наприклад, засоби масової інформації - телебачення, радіо,
періодичні видання (друковані й електронні), які регулярно повідомляють прогноз погоди своїм
глядачам, слухачам або читачам.
Мати достовірний прогноз погоди дуже важливо організаторам польотів літаків, екіпажам
морських і річкових суден, працівникам сільського господарства, будівельникам, альпіністам тощо.
У більшості випадків вони не можуть обмежитися стандартним прогнозом погоди на один день. Їм
потрібна детальніша інформація, і вони звертаються до працівників метеослужби з додатковими
запитами. Працівникам сільського господарства важливо знати прогноз погоди на кілька тижнів або
місяців, аеропорту важливо знати стан погоди на всьому шляху перельоту літака і на різних висотах
над рівнем моря.
Розглянутий приклад дає підстави стверджувати, що для прогнозування погоди в
метеорологічному центрі створена інформаційна система:
• складові об'єкти, що забезпечують збирання повідомлень із різних джерел, - це
метеорологічні станції, метеорологічні повітряні зонди, метеорологічні супутники Землі тощо;
• канали передавання повідомлень - радіо, телевізійний, телефонний, телеграфний зв'язок,
комп'ютерні мережі тощо;
• складові об'єкти, що забезпечують упорядковане зберігання повідомлень та їх обробку, - це
сам метеорологічний центр з його системою упорядкування і зберігання повідомлень, зі
співробітниками, обчислювальними пристроями, спеціальними програмами, які на основі отриманих
повідомлень створюють нову інформацію - прогноз погоди;
• споживачі інформації - ними можуть бути жителі окремого регіону, країни або всієї планети.

2
 Інформаційними системами, але вже з іншими завданнями, є: система управління
виготовленням певної продукції, бібліотека, фінансова або товарна біржа, аналітичний центр
соціологічних досліджень, довідкова система залізничного вокзалу тощо.
Будь-яка інформаційна система має апаратну і програмну складові.
Апаратна складова - це комплекс технічних засобів, що включає пристрої обробки і зберігання
повідомлень, пристрої введення і виведення, засоби комунікацій.
Програмна складова - комплекс програм, які забезпечують реалізацію інформаційних процесів
пристроями інформаційної системи.
Наявність і узгодженість у роботі апаратної і програмної складових є обов'язковою умовою
функціонування інформаційної системи.
У подальшому будемо розглядати інформаційні системи, що використовують комп'ютери для
реалізації інформаційних процесів.

Контрольні питання:
1. Що таке інформаційна система?
2. Які основні складові інформаційної системи?

2. Апаратна складова комп’ютера.

Під структурною організацією комп’ютерів розуміють їх деяку фізичну модель, яка
відображає склад, порядок і принципи взаємодії основних функціональних модулів без деталей їх
технічної реалізації.

Мікропроцесо Основна пам’ять

Центральні р
пристрої Пристрій Оперативна Постійна Відео-
АЛП керування Кеш- адаптер
пам’ять пам’ять
пам’ять
(ОП) (ПП)

Системна магістраль (шина)

Інтерфейсний Інтерфейсний Монітор

блок 1 блок N (Проектор,
Телевізор)

Зовнішні Зовнішній Зовнішній

пристрої пристрій 1 пристрій N

Аналізуючи будову персонального комп’ютера (ПК) на логічному рівні, у його структурі

виділяють центральні та зовнішні пристрої. До центральних пристроїв відносять мікропроцесор та
основну пам’ять, яку ще називають внутрішньою. Зовнішні пристрої часто називають
периферійними.

Основні групи пристроїв комп'ютера

До апаратної частини входять такі групи пристроїв:
• пристрої обробки (системні пристрої);
• пристрої пам'яті;
• пристрої введення інформації;
• пристрої виведення інформації;
• пристрої для роботи у мережі

3
 Внутрішні пристрої
Пристрої обробки інформації називається процесором ( мікропроцесором)
Мікропроцесор (МП) – це мікросхема (надвелика інтегральна схема), яка керує роботою всіх
апаратних компонентів комп’ютера, забезпечуючи виконання програм, виконує арифметичні та
логічні операції.
Пристрої зберігання інформації - пристрої пам'яті призначені для тимчасового або постійного
зберігання інформації, результатів її обробки, операційної системи, а також програм, за допомогою
яких виконується ця обробка.
Пам’ять поділяють на внутрішню і зовнішню (рис. ↓). Внутрішня пам'ять у персональних
комп'ютерах реалізована спеціальними мікросхемами, які розміщуються на системній платі. Всі інші
види пам'яті є зовнішніми.
Пам'ять поділяють також на енергозалежну (всі виді внутрішньої пам'яті, крім постійної) і
енергонезалежну (всі виді зовнішньої пам'яті та постійна пам'ять). Дані з енергозалежної пам'яті
зникають при вимкненні живлення комп'ютера.
Основними властивостями пам'яті є її ємність, що вимірюється у байтах, а також швидкість
зчитування і запису даних, яка вимірюється у байтах за секунду.

Внутрішня пам'ять комп'ютера

До внутрішньої пам'яті відноситься
оперативна, постійна і регістри та кеш-
пам'ять.
Оперативну пам'ять скорочено
позначають ОЗП - оперативний
запам'ятовуючий пристрій, або RAM (англ. -
Random Access Memory - пам'ять з довільним
доступом), також розміщують на системній
платі. Вона розділена на окремі комірки,
кожна з яких має унікальне ім'я (адресу).
Під час роботи комп'ютера в оперативну
пам'ять із постійної і зовнішньої пам'яті
копіюються або вводяться із зовнішніх
пристроїв дані і програми. Процесор у будь-
який момент часу може звернутися до
довільної комірки пам'яті для зчитування або
запису даних.
Ємність оперативної пам'яті становить
від декількох сотень мегабайт до декількох
гігабайт. Сучасні типи оперативної пам'яті
забезпечують обмін даними між пам'яттю і процесором зі швидкістю понад 10 гігабіт за секунду.
Постійну пам'ять скорочено позначають ПЗП - постійний запам'ятовуючий пристрій, або
ROM (англ. Read Only Memory - пам'ять тільки для читання). Особливістю постійної пам'яті є те, що
дані, які в ній містяться, не зникають при вимкненні живлення комп'ютера. Ця пам'ять невелика за
ємністю (декілька сотень кілобайт) і містить програму тестування пристроїв комп'ютера при
ввімкненні - POST (англ. Power-On Self Test - самоперевірка при ввімкненні енергії) та базову
систему введення-виведення - BIOS (англ. Base Input\Output System). Дані в постійну пам'ять
заносяться при її виготовленні.
Регістри - це спеціальні комірки пам'яті, що входять до складу мікропроцесора. Регістри
беруть безпосередню участь у виконанні арифметично-логічних операцій.
У сучасних комп'ютерах процесор дуже швидко обробляє дані, але довго чекає на надходження
нових з оперативної пам'яті. Для підвищення швидкості обміну даними між процесором і
оперативною пам'яттю використовують кеш-пам'ять (англ. cache memory - пам'ять про запас). Вона
має значно більшу швидкість обміну даними з процесором порівняно з оперативною пам'яттю.
Зчитування даних із кеш-пам'яті здійснюється за декілька тактів роботи процесора, а з оперативної
пам'яті - за декілька сот тактів. Процесор за спеціальними алгоритмами визначає імовірність потреби
4
в певних даних і подає команду на їх зчитування з оперативної пам'яті до кеш-пам'яті. У кеш-пам'яті
також зберігаються команди, що частіше використовуються процесором. Робиться своєрідний запас
даних і команд, до яких може звернутися процесор при подальшій роботі. Розрізняють кеш-пам'ять
першого (ємність від 32 до 128 кілобайт) і другого (ємність від 1 до 4 мегабайт) рівнів.

Системна магістраль – це сукупність шин для обміну даними, адресами та керуючими

сигналами між центральними та зовнішніми пристроями. Кожна шина – це деяка кількість
паралельних ліній (ця кількість визначає розрядність шини), по якій у вигляді електричних сигналів
передається інформація від одного пристрою до іншого.
Інтерфейсні блоки використовуються для узгодження роботи центральних та зовнішніх
пристроїв. Вони здійснюють перетворення сигналів, які передаються через системну магістраль в
сигнали, які забезпечують роботу відповідного зовнішнього пристрою, здійснюють буферизацію
даних. Технічною реалізацією інтерфейсних блоків є контролери, адаптери, відеоплати, синтезатори
звуку тощо.
Відеоадаптери
Зображення на екрані монітора визначається відеосигналом, який надходить на монітор від
спеціального пристрою - відеоадаптера. Відеоадаптер - це зазвичай окрема плата, яка вставляється до
відповідного слоту на материнській платі. Команди з формування зображення надходять від мікропроцесора
до відеоадаптера, де згідно з ними конструюється зображення. Це зображення заноситься до внутрішньої
пам'яті відеоадаптера, що називається відеопам'яттю. а основі вмісту відеопам'яті формується вихідний
сигнал відеоадаптера (відеосигнал), який подається до монітора.
Навіщо потрібна відеопам'ять? Річ у тому, що зображення на екрані має періодично поновлюватися
(понад 70 разів за секунду), та було б нерозумно при кожному поновленні формувати новий відеосигнал на
основі команд МП. Тому схеми ПК уведено відеопам'ять, яка зберігає дані про попереднє зображення. Це
особливо корисно, якщо картинки на екрані нерухомі або змінюються по пам'ять є оперативною пам'яттю та
входить до загального ресурсу пам'яті ПМ хоча фізично вона розміщена на платі відеоадаптера.
Розглянемо існуючі моделі відеоадаптерів. Першим відеоадаптером у першому ПК (IBM PC) був
пристрій під назвою MDA (Monochrome Display Adapter - мЛ нохромний дисплейний адаптер). Цей адаптер
надавав однокольорове негативи зображення й міг відображати лише алфавітно-цифрову інформацію.
Можливості виведення графіки чи отримання кольору взагалі не були передбачені.
Усього лише через кілька місяців після випуску перших комп'ютерів PC фірми IBM розробила
відеоадаптер, який підтримував не тільки графічні зображення, а • кольори. Ці новації відобразилися у його
назві: Color Graphics Adapter (кольоровим графічний адаптер), чи скорочено CGA. Тоді ж з'явилися перші ігри
для IBM РС,Я дуже скоро виявилося, що графічні та колірні якості CGA не досить досконалі Основним
недоліком CGA була низька роздільна здатність.
Наступна нова розробка фірми IBM (1984 p.) — поліпшений графічний адаптер (Enhanced Graphics
Adapter, чи скорочено EGA). Цей адаптер був спроможний водночас відтворювати 16 кольорів з палітри у 64
кольори. Подальше вдосконалення EGA привело до появи нової моделі: VGA. Цей відеоадаптер добре
суміщався з попередніми моделями і дозволяв досягти одночасного відтворення 256 кольорів з 4096
можливих та роздільної здатності 640 х 480.
Коли стало зрозумілим, що стандарт VGA себе вичерпав, більшість незалежних фірм-розробників
почали його покращувати. В результаті з'явилися відеоадаптери SVGA (що означає Super VGA). Нові SVGA -
адаптери дозволяли досягти роздільної здатності 1024x768. У відеоадаптерах SVGA можливими відтворення
до 16,7 мільйона кольорів.

Усі вищеперераховані пристрої є ОСНОВНИМИ (ОБОВ’ЯЗКОВИМИ)

Також до внутрішніх пристроїв відносять необов’язкові:

Звуковий адаптер;
TV-тюнер;
DSL-модем (який перетворює цифрові дані комп'ютера в аналогову форму для передавання за
допомогою телефонних мереж, а також виконує зворотнє перетворення для отримання через
телефонну мережу даних від іншого комп'ютера);
Мережевий адаптер.

5
 Зовнішні пристрої
Усі зовнішні пристрої поділяютьсся на основні (обов’язкові) та неосновні (додаткові,
периферийні); крім того їх поділяють на пристрої введення, виведення та збереження (накопичення).

Пристрої виведення інформації призначаються для виведення даних і програм.

Монітори
Основним пристроєм виведення інформації в ПК є монітор. Він
служить для відображення на екрані графічної та символьної
інформації. У більшості ПК застосовуються монітори на
електронно-променевих трубках (ЕПТ), що нагадують кінескопи
звичайних телевізорів. Останнім часом дедалі частіше
застосовуються переносні та настільні монітори з екранами на
рідких кристалах. Вони менші за розмірами і споживають менше
енергії, ніж монітори на ЕПТ.
Роздільна здатність монітора - це число точок зображення, які
відтворюються по горизонталі та вертикалі. Наприклад, значення
роздільної здатності 640 х 480 відповідає 640 рядкам растру, кожна з яких
складається з 480 крапок. Можливі й інші стандартні значення роздільної
здатності, наприклад 800 х 600, 1024 х 768.
Розмір екрана характеризується довжиною його діагоналі, яка звичайно виражається в дюймах. Існує
кілька стандартних розмірів екрана монітора в дюймах: 9і, 14', 15і, 17', 19', 20', 21',... Монітори з невеликим
екраном (до 17' включно) використовуються для навчання, а також у домашніх та деяких офісних
комп'ютерах. Для роботи з графічними видавничими системами потрібен розмір екрана не менше 19'
Оскільки люмінофор щільно заповнює всю поверхню екрана, відстань між точками люмінофору
приблизно дорівнює розміру точки. Розмір точки люмнофора у сучасних моніторах змінюється від 0,21 до
0,28 мкм. Чим менший розмір точки, тим якісніше зображення на екрані.
Монітори бувають чорно-білі (монохромні) та кольорові

Принтери
Найпопулярнішими пристроями для виведення інформації на
папері (інші спец носії) є принтери. Вони дають можливість
виводити під час друку як символьну (тексти, числа), так і
графічну (малюнки, діаграми, графіки) інформацію. Всі знаки, що
друкуються принтером, подано як набір окремих точок. Спосіб
нанесення цих точок на папір залежить від конструкції принтера.
Можливі різні класифікації принтерів:
 за послідовністю друку (посимвольні, порядкові, поаркушеві);
 за кількістю відтворюваних кольорів (чорно-білі, кольорові);
 за способом дії (ударні, безударні);
 за способом отримання зображення на папері (матричні,
струменеві, лазерні, світлодіодні, термічні тощо).
Говорячи про ту чи іншу модель принтера, найчастіше називають
останню ознаку — спосіб отримання зображення. Розглянемо принтери з цієї
точки зору. Матричні принтери - це принтери, які першими почали
застосовуватися У IBM PC-сумісних комп'ютерах. Це ударні друкувальні
пристрої, у яких є друкуюча головка з висувними голочками. Між головкою та
папером розташована фарбуюча стрічка. Коли принтер працює, у головці
висуваються потрібні голки. Вони ударяють по паперу через стрічку і на ньому
залишаються зображення. Головка принтера може бути оснащена 9, 18 або 24 голками. Майже десять років тому
матричні принтери були найпопулярнішими для IBM PC. Ці принтери найдешевші, однак вони мають невелику
швидкість роботи, низьку якість відбитка й дуже шумлять у процесі друку.
Струменеві принтери - це найпоширеніший нині тип принтерів. Вони серйозно відсунули матричні принтери, бо
дозволяють досягти прийнятної якості відбитка при невисокій вартості пристрою. Струменеві принтери - безударні
пристрої, тому вони працюють безшумно. Зображення формується в них за допомогою друкувальної головки, що
містить дуже багато капілярів-сопел (від 50 до 200), крізь які до паперу подається чорнило. Так само, як у матричному
принтері, друкувальна головка рухається по горизонталі, а аркуш паперу переміщається вертикально. Можна сказати,
що роль «голок» у струменевому принтері виконують сопла. Однак якість отримуваного відбитка в струменевому
принтері значно вища, ніж у матричному. Це пов'язано з тим, що діаметр кожного сопла суттєво менший від діаметра

6
голки (сопло тонше від людської волосини), а кількість сопел більша за кількість голок. Щоправда, отримавши готовий
відбиток на струменевому принтері, необхідно пам'ятати, що він може постраждати від контакту з водою.
Лазерні принтери дозволяють отримати найкращу якість відбитка, чорно-білого чи кольорового, тому вони
широко застосовуються у видавничій справі. Принцип створення зображення такий: промінь лазера, керований
комп'ютером, електризує поверхню барабана, що є у лазерному принтері. До заряджених ділянок барабана прилипають
частинки сухого фарбувального порошку - тонера. Коли через принтер пропускається аркуш паперу, частинки тонера
переносяться на нього з барабана. Результатом є якісний відбиток. Лазерні принтери мають високу швидкість друку
(десять і більше сторінок за хвилину) та не потребують використання спеціального паперу. Завдяки швидкісним якостям
лазерні принтери широко застосовуються як мережні принтери. Однією з основних характеристик лазерних принтерів є
роздільна здатність - кількість Друкованих точок на одиницю довжини. Для лазерних принтерів звичайною роздільною
здатністю є 600 dpi, але деякі моделі можуть досягти й більших значень.

Плотери- для виведення інформації на папері великих форматів (ватмані)

• звукові колонки та головні телефони (навушники);
• мультимедійні проектори та ін.

Пристрої введення-виведення називають ще зовнішніми, адже вони служать для взаємодії

комп'ютера із зовнішнім світом.

Пристрої введення інформації призначаються для введення даних і програм. Дані і

програми перетворюються в електричні сигнали, які обробляються комп'ютером.
До пристроїв введення відносяться:
• клавіатура;
• маніпулятори (миша, трекбол, джойстик, тачпад та ін.);
• сканер;
• мікрофон;
• графічний планшет;
• цифрові фото-, веб- та відеокамери;
• чутливі (інтерактивні) екрани;
• інтерактивні дошки та інші пристрої.

Найуніверсальнішим є клавіатура, котра дозволяє вводити числову та текстову інформацію.

Крім того, за допомогою клавіатури користувач може керувати роботою комп'ютера. До пристроїв
введения належать також маніпулятори типу миша, трекболи та джойстики.

Клавіатура та основні групи клавіш

Під час роботи за комп'ютером якраз перед вами розташована клавіатура - основний пристрій
для введення символьної інформації. Незважаючи на зовнішню простоту, сучасна клавіатура - це
досить складний пристрій. Окрім панелі з клавішами, вона містить електронні схеми, які
перетворюють натискання клавіш у двійкові числа, тобто виконують кодування символів
Практичне знайомство з персональним комп'ютером звичайно починається з вивчення клавіатури та
призначення клавіш. Розділимо всі клавіші на групи клавіш та коротко опишемо роботу з ними. У центрі
клавіатури, як на звичайній друкарській машинці, розміщуються алфавітно-цифрові клавіші. Зверніть увагу:
ці клавіші мають подвійні позначки (а деякі - навіть потрійні). Верхні написи на клавішах працюють, коли ви
набираєте текст латинськими літерами, а нижні написи - коли набираєте текст російськими літерами. Літера,
7
що вводиться може бути великою чи малою - це визначається тим, чи натиснуто на клавішу Shift (таких
клавіш на клавіатурі всього дві - зліва та справа від алфавітно-цифрових клавіш). Натисніть клавішу Shift та,
утримуючи її натиснутою, натискайте будь-які клавіші з символами. У вас будуть набиратися великі літери.
Відпустіть клавішу Shift, і ви повернетесь до набору малих літер. Набір малих літер відповідає нижньому
регістру клавіатури, набір великих — верхньому регістру. Змінювати регістр можна лише для символів, але
не для цифр. Цифри набираються лише у нижньому регістрі (коли клавішу Shift не натиснуто).
На клавіатурі є також керуючі клавіші, до яких належать Shift, Ctrl, Alt та CapsLock. Ці клавіші ніяких
символів не друкують, однак вони можуть змінювати значення інших клавіш. Дію однієї з цих клавіш - Shift -
ми вже описали: вона змінює регістр з нижнього на верхній. Для переходу у верхній регістр можна також
використати клавішу CapsLock. Натискання на цю клавішу перемикає режими нижнього та верхнього
регістрів. Після натискання клавіші CapsLock спалахує лампочка-індикатор у верхній правій частині
клавіатури. Індикатор сигналізує про те, що ввімкнено верхній регістр. Про призначення інших керуючих
клавіш (Ctrl і Alt) ви дізнаєтесь пізніше.
Справа від алфавітно-цифрових клавіш розміщується група клавіш керування курсором. Курсор - це
миготливий покажчик місця вставки символу, який з'являється на екрані під час роботи у текстовому
редакторі.
У групі клавіш керування курсором є клавіші зі стрілками , які вказують напрямок переміщення
курсора, клавіші Home, End, PageUp і PageDown. Клавіша Home вертає курсор на початок рядка(списку), a
End - на кінець рядка(списку). Клавіші PageUp і PageDown забезпечують перегортання сторінок документа.
Вище алфавітно-цифрового блока клавіш розміщені функціональні клавіші Fl - F12. Вони не мають
постійного призначення (за винятком F1, яка звичайно використовується для виклику довідки - Help). У
кожному додатку можуть бути свої значення функціональних клавіш.
У правій частині стандартної клавіатури розташовано незалежний блок клавіш, який називається
цифровою клавіатурою . Ці клавіші застосовуються або для введення цифр та знаків арифметичних дій
(після натискання клавіші Num Lock), або для керування курсором (при вимкненому режимі Num Lock).

Нарешті назвемо спеціальні клавіші стандартної клавіатури ПК, які не належать до названих груп
клавіш:
Enter - введення команди або створення нового абзацу (у текстових редакторах);
Esc - скасування останньої дії або виходу з поточного режиму програми;
Insert (Ins) - перемикання між режимами заміни та вставки символів;
Delete - видалення виділених об'єктів або символу справа від курсора;
Backspace (або довга стрілка вліво) - видалення символу зліва від курсора;
Tab - перехід до наступної позиції (вікна, табуляції, пункту);
PrintScreen – копіювання зображення на екрані в пам’ять;
Ctrl та Alt - ними змінюють значення команд залежно від програми, яку використовують.
Shift – перемикання в верхній регістр клавіатури
Page Down/ Page Up або PgDn/Up – екран вниз/вверх. При натисканні цієї клавіші в режимі перегляду тексту
на екран виводиться наступна/попередня частина екрану тексту.
Caps Lock – перехід у режим тривалого введення великих літер. При цьому загорається індикатор Caps Lock.
Scroll Lock – перемикає режими прокручування зображення.

Останнім часом почали застосовувати 104-клавішні клавіатури, розроблені фірмою Microsoft спеціально
для роботи в ОС Windows. Вони відрізняються вії стандартної клавіатури наявністю трьох додаткових клавіш.
Це дві клавіші виклику Головного меню та клавіша виклику контекстного меню.
Коли ви працюєте з клавіатурою, потрібно враховувати низку моментів. не слід стукати по клавішах
так, як у механічній друкарській машинці. Не треба затримувати палець на клавіші, тому що це призводить

8
до повторного введена символу. Натискання на клавіші мають бути швидкими та м'якими. У тексі
подальших розділів вам зустрічатимуться пояснення типу «наберіть клавіші комбінацію Ctrl+Shift+. He
намагайтеся для цього натиснути дві-три клавіш водночас. Натисніть першу клавішу (у даному разі Ctrl) та,
утримуючи її, ні тисніть на інші дві клавіші.

Миша
При роботі з сучасним програмним забезпеченням комп'ютер
обов'язково має бути оснащений ще одним пристроєм уведення -
мишею. Після появи ті широкого поширення програм з графічним
інтерфейсом миша стала незмінній та серйозним пристроєм-
покажчиком. Навіть при написанні слова "миша" були відкинуто
лапки, і від гризуна-миші лишилося тільки нагадування форми.
Обтічний корпус миші, що повторює анатомію людської долоні,
оснащений принаймні двома кнопками: лівою та правою. Існують
конструкції з трьома та чотирма кнопками, а також з коліщатком прокручування. З нижнього боку
корпусу миші розміщена кулька, покрита гумою. При переміщенні миші по поверхні стола (чи
килимка) куля| перекочується у своєму гнізді.
Разом з переміщенням миші по екрану монітора pухається покажчик миші. Якщо покажчик
навести на об'єкт (елементи малюнка, символ, елемент інтерфейсу тощо), то можна виконати низку
дій з об'єктом. Клацання лівої кнопкою миші звичайно призводить до виділення об'єкта, клацання
правою —m виклику контекстного меню об'єкта . Якщо під час роботи у Window ви захопите об'єкт
кнопкою миші, то його можна буде перемістити та скопіювати.
Підключається миша через послідовний порт. Тепер уже є моделі безпровідникової миші, у
яких застосовують передачу даних у радіо- чи інфрачервоному діапазоні. Така миша може
розташовуватися у будь-якому місці в радіусу 1.5-2 м від комп'ютера. До комплекту поставки миші
входять, як правило, програми встановлення та тестування, а також драйвер.

Трекбол і джойстик
Трекбол за своєю будовою та
принципом роботи схожий на мишу.
Відмінність у тому, що замість руху
пристрою введення обертається вмонтована
в пристрій кулька. Трекбол може
розміщуватися на поверхні клавіатури (у
портативному комп'ютері) або на підставці
(у настільних комп'ютерах). Трекбол у
підставці використовується у настільних
комп'ютерах замість миші. Ви можете обрати
як пристрій введення мишу чи трекбол,
залежно від того, що вам більше до вподоби.
Для роботи в деяких програмах (особливо в іграх) зручним є ще один пристрій введення -
джойстик. Саме слово джойстик - це комбінація двох англійських слів: joy (радість) та stick
(палиця). Справді цей пристрій введення створений для розваг, це рукоятка керування з кнопками.
Нахил рукоятки у той чи інший бік веде до переміщення покажчика на екрані.
Розглянуті три пристрої введення (миша, трекбол та джойстик) — це група пристроїв-
маніпуляторів.

Сканери
Для введення у комп'ютер зображень (малюнків, фотографій, тексту тощо) широко
застосовуються сканери. Терміни "сканер", "сканувати" походять від англійського слова scan -
переглядати, оглядати. Основним завданням сканера є перетворення зображення у цифровий код для
подальшої обробки комп'ютером.
Існує багато моделей сканерів, вони передусім відрізняються механізмом руху зчитувального пристрою
(скануючої головки) відносно паперу. Щоб увести до комп'ютера будь-який документ за допомогою
найпростішого ручного сканера, потрібно вручну провести скануючу головку по зображенню. Рух скануючої
9
головки автоматизовано у досконаліших моделях сканерів: планшетних та барабанних, планшетний сканер,
що також називається настільним, розміщується на столі. Ви кладете аркуш документа під кришку сканера, а
скануюча головка рухається відносно аркуша за допомогою спеціального двигуна. У сканерах барабанного
(або рулонного) типу аркуш документа протягується автоматично через пристрій сканера, при цьому
зчитування виконується нерухомою скануючою головкою.
Перші моделі сканерів були чорно-білими, тобто сприймали лише чорний та білий кольори. Сучасні
сканери дозволяють розпізнавати мільярди відтінків. Здатність сканера розпізнавати кольори називається
глибиною розпізнавання кольору. Вимірюється гли5ина розпізнавання кольору в бітах, наприклад, чорнобілі
сканери є 1-бітними. Сканери 24-бітні (звично планшетні та барабанні) розпізнають 16,7
млн. кольорів, а 32-бітні сканери — 4,4 млрд.
кольорів. Зазначений зв'язок між кількістю
розпізнаних кольорів та глибиною кольору
зумовлений тим, що зображення в сканері
подається як набір - пікселів, кожен з яких має
свій колір.
Вимірюється роздільна здатність у
одиницях dpi. Перші моделі сканери мали
роздільну здатність 200 - 300 dpi. Для
сучасних планшетних сканерів m величина
становить 600 - 1200 dpi й вище, а для сканерів
барабанного тим навіть 8000 dpi й більше.
Сканер внаслідок зчитування документа
створює файл графічного формату (наприклад, BMP,
TIFF, JPEG). Якщо первинний документ містив текст, то
файл, отриманий внаслідок сканування, не може бути
прочитаний програмою текстового редактора.
Необхідно виконати перетворення файла в текстовий
формат. Для цього існують спеціальні програми, що
називаються програмам оптичного розпізнавання
тексту.
Сканер застосовують у роботі з великими масивами текстових документи вони є незамінними у
діяльності художників та дизайнерів. Широко використовують сканери й у видавничій діяльності.
Точне введения малюнків і креслень можна виконувати за допомогою дигитайзерів.

Зовнішні пристрої збереження (накопичення):

1) Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (дисководи) – для читання та запису даних на дискети.
2) Накопичувачі на жорстких магнітних дисках – (вінчестери) для читання та запису інформації.
3) Накопичувачі на оптичних носіях –CD та DVD дисководи (приводи), Blue-Ray
Діаметр диска Blue-Ray Ємність одношарового Ємність двошарового
12 см, односторонній 25 ГБ (23.3 ГіБ) 50 ГБ (46.6 ГіБ)
12 см, двосторонній 50 ГБ (46.6 ГіБ) 100 ГБ (93.2 ГіБ)
8 см, односторонній 7.8 ГБ (7.3 ГіБ) 15.6 ГБ (14.6 ГіБ)
8 см, двосторонній 15.6 ГБ (14.5 ГіБ) 31.2 ГБ (29 ГіБ)

4) Накопичувачі на Flash-носіях (карти па’яті, USB-носії)

Пристрої для роботи в мережі

Комп'ютерна мережа - це два або більше комп'ютерів з'єднаних між собою для обміну
інформацією.

10
 Фізичне під'єднання до локальної мережі може здійснюватись за допомогою мережевого
адаптера, вбудованого у материнську плату комп'ютера. Є і інші способи під'єднання.
Глобальні мережі можуть об'єднувати окремі комп'ютери і локальні мережі, розташовані на
різних територіях. До глобальних мереж входять штучні супутники Землі. Дешевим, але не кращим
способом об'єднання локальних мереж є використання існуючої телефонної мережї загального
призначення.
Модем — це пристрій, який перетворює цифрові дані комп'ютера в аналогову форму для
передавання за допомогою телефонних мереж, а також виконує зворотнє перетворення для
отримання через телефонну мережу даних від іншого комп'ютера.
Wi-Fi –роутер - пристрій який дозволяє підключити відразу декілька комп'ютерів до одного
виділеного інтернет каналу. Також він дозволяє обмінюватись даними між підключеними до нього
пристроями, надаючи їм загальний доступ до мережі. Таким чином, одночасно можна користуватись
інтернетом в різних частинах приміщення та працювати на декількох комп'ютерах.

Принципи роботи комп'ютера

Комп'ютер призначений для автоматичної обробки інформації за програмою, щоб одержати
результат.
Роботу комп'ютера визначають такі принципи:
• принцип двійкового кодування - в комп'ютері будь-яка інформація подається за допомогою
двійкових кодів;
• принцип програмного управління - всі операції в комп'ютері здійснюються за програмами;
• принцип адресності - будь-яка інформація має свої адреси зберігання в пам'яті, за якими
вибирається потрібне;
• магістрально-модульний принцип - забезпечує зв'язок та обмін інформацією між пристроями
за допомогою системної шини або магістралі;
• принцип відкритої архітектури - дозволяє комплектувати потрібну конфігурацію
комп'ютера і проводити при необхідності його модернізацію.
Ці принципи сформулював американський вчений Джон фон Нейман (1903-57 рр.) і поклав в
основу роботи комп'ютера.

Програмна складова обчислювальної системи.

Системне та прикладне програмне забезпечення.
Програмним забезпеченням називають сукупність усіх програм, які використовують при
роботі на комп’ютерах разом із відповідно до них документацією. Програмне забезпечення
поділяють на системне програмне забезпечення (СПЗ) та прикладне програмне забезпечення (ППЗ).
До СПЗ відносять програми, які забезпечують функціонування самої обчислювальної
системи, реалізують сервісні функції комп’ютера по відношенню до користувача та створюють
зручне середовище для розробки інших програм. СПЗ поділяють на операційні системи, системи
програмування та сервісні програми (оболонки, дискові утиліти, антивірусні програми, програми
діагностики і обслуговування апаратного забезпечення комп’ютера).
ППЗ – це сукупність програм, які використовуються для розв’язування прикладних задач в
різних галузях людської діяльності. Прикладні програми дозволяють фахівцям будь-якої галузі
використовувати комп’ютери у своїй професійній роботі без досконалого вивчення інформатики.
Прикладне програмне забезпечення поділяється на:
– ППЗ загального користування;
– Проблемно-орієнтоване ППЗ;
– Інтегровані пакети.
У складі ППЗ загального користування виділяють: текстові та графічні редактори,
електронні таблиці, системи керування базами даних, системи підтримки комунікацій.
Текстові редактори призначені для автоматизації процесів набору текстових документів, їх
редагування, форматування, верстки, збереження на зовнішніх носіях, роздрукування. Сучасні
текстові редактори дозволяють форматувати таблиці, вставляти в тексти графічні об’єкти, містять
засоби перевірки орфографії та граматики.

11
 Графічні редактори служать для побудови графічних зображень, їх редагування, перегляду,
збереження на зовнішніх носіях, роздрукування. Сучасні графічні редактори дозволяють
здійснювати анімацію зображень, створювати різноманітні просторові ефекти.
Електронні таблиці – це програми для табличного подання таких видів даних, як числа,
тексти та формули.
Системи керування базами даних призначені для створення баз даних та роботи з ними.
Системи підтримки комунікацій призначені для підключення до комп’ютера різних
пристроїв, приладів та установок, а також для організації комп’ютерного зв’язку. Зв’язок між
комп’ютерами частіше всього функціонує у вигляді мереж.
До проблемно-орієнтованого програмного забезпечення відносять програми, які
використовуються у вузьких сферах практичної діяльності і орієнтовані на використання
спеціалізованих методів подання і обробки даних, властивих для розглядуваної області. Сюди
відносять математичні пакети програм, системи психологічного тестування, автоматизовані
навчаючі системи, системи автоматизованого проектування (САПР), автоматизовані робочі місця
(АРМ), системи автоматизованого управління (АСУ) технологічними процесами та в
адміністративній сфері тощо.
Інтегровані пакети (ІП) – це пакети програм, компонентами яких є програми загального
користування. ІП володіють єдиним уніфікованим середовищем у межах якого можна працювати з
поданими різними способами даними. При цьому всі програми зі складу ІП використовують один і
той же принцип кодування даних для їх запису на диски (формат даних). Це дає можливість
фрагменти даних переносити із однієї програми в іншу.

Контрольні питання:
1. За допомогою якого пристрою здійснюється керування процесом обробки даних?
2. Який пристрій комп'ютера здійснює обробку даних?
3. За допомогою яких пристроїв здійснюється введення даних у персональному комп'ютері?
4. Який пристрій комп'ютера призначений для зберігання даних?
5. Назвіть складові персонального комп'ютера.
6. Яка роль пристрою керування в комп'ютері?
7. Для чого призначені адаптер і контролер?
8. Поясніть роботу різних типів принтерів.
9. Як називається пристрій для перетворення цифрових даних комп'ютера а аналогову для
передачі телефонною мережею?
10. Як називається комп'ютер, який споживає ресурси, надає свої ресурси?
11. На які види ділиться програмне забезпечення?
12. Як взаємодіють програмна і апаратна частини комп'ютера?
13. Що належить до апаратної частини комп'ютера?
14. Яке застосування має мікропроцесор?
15. Які середовища програмування вам відомі?
16. Для чого служать системні програми?
17. Для чого служать прикладні програми?
18. Що виконують за допомогою програмного забезпечення? Охарактеризуйте види зовнішньої
пам'яті.
19. Охарактеризуйте види внутрішньої пам'яті.
20. Яка пам'ять називається енергонезалежною? Наведіть приклади.
21. Упорядкуйте змінні носії даних за їх ємністю.
22. Наведіть класифікацію видів пам'яті.
23. Які види пам'яті, крім зазначених у підручнику, використовуються в персональних
комп'ютерах?
24. Порівняйте види пам'яті людини і комп'ютера. Що між ними спільного і відмінного?
25. Чим відрізняється маніпулятор миша від маніпулятора трекбол?
26. Наведіть приклади використання графічних планшетів.
27. Назвіть і поясніть основні характеристики сканерів.

12
28. Лазерний принтер вартістю 950 грн. дає змогу віддрукувати 2000 сторінок текстового
документа без заміни картриджа. Вартість нового картриджа - 350 грн. Струменевий принтер
вартістю 400 грн. дає змогу віддрукувати 250 текстових сторінок без заміни картриджа.
Вартість нового картриджа для цього принтера -170 грн. Обчисліть і обґрунтуйте економічну
доцільність придбання для потреб школи струменевого або лазерного принтера, якщо в школі
за рік друкується 20 тис. сторінок текстових документів.
29. Які технології друкуючих пристроїв мають найкращі перспективи розвитку? Обґрунтуйте
свою відповідь.
30. Чому, не зважаючи на низьку якість друку, шум і невисоку швидкість, матричні принтери не
знімають з виробництва, а ціна деяких їх моделей вища за ціну струменевих принтерів?
31. Для чого призначені комп'ютерні мережі?
32. Що необхідно для забезпечення роботи комп'ютерних мереж?
33. Назвіть основну властивість модемів.
34. Реалізацію яких функцій забезпечують комп'ютерні мережі?
35. Для звукового супроводу олімпіади з інформатики у звуковій студії була підготовлена
фонограма на 24,3 Мбайт. Обчисліть, чи встигнуть передати цю фонограму до місця
проведення олімпіади телефонною мережею з пропускною здатністю 56 Кбіт за 1 с, якщо до
початку олімпіади залишилася 1 год.
36. Сформулюйте і поясніть принцип двійкового кодування даних.
37. Сформулюйте і поясніть принцип програмного керування.
38. Сформулюйте і поясніть принцип адресності та принцип однорідності даних.
39. Що необхідно для приєднання додаткового зовнішнього пристрою до комп'ютера?
40. У чому суть магістрально-модульного принципу побудови комп'ютера?
41. Що слід враховувати при проведенні удосконалення (модернізації) комп'ютера?
42. Поясніть схему комп'ютера, побудованого за магістрально-модульним принципом.
43. Яка роль чіпсетів у сучасних комп'ютерах?

13