1.

Інформатика як наука

Інформатика – це галузь науки, що вивчає структуру і загальні властивості

інформації, а також питання, пов’язані з пошуком, збиранням, перетворенням,
зберіганням, поширенням і використанням інформації у різних сферах людської
діяльності.

Інформатика сформувалась як наука завдяки розвитку комп'ютерної техніки.

Головна функція інформатики полягає у розробці методів і засобів

перетворення інформації.

Основними завданнями інформатики є:

•   дослідження інформаційних процесів;

•   розробка нових інформаційних технологій;

•   створення апаратно-програмного забезпечення.

Інформатика вивчає питання обробки інформації за допомогою комп’ютера.

Інформатика — динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво

впливає на розвиток інших наук і технологій.

2. Розділи інформатики

1.  Теоретична інформатика – цей розділ інформатики використовує 

математичні методи для спільного вивчення процесів обробки інформації.

2.  Обчислювальна техніка – розділ у якому розробляються загальні принципи

побудови обчислювальних систем.

3.  Програмування – діяльність пов’язана з розробкою програмного

забезпечення.

4. Інформаційні системи – це розділ інформатики, що включає: інформаційно-

пошукові, інформаційно довідкові системи, сучасні глобальні системи зберігання,
пошуку інформації.

5.     Штучний інтелект – область інформатики в якій розглядаються складні

проблеми, що знаходяться на перетині з психологією, фізіологією, лінгвістикою та
іншими науками. Основне завдання навчити комп’ютер мислити подібно до людини.
 3.Основні напрямки дослідження інформатики

Дана наука охоплює області, що пов'язані з матеріально-технічним

обслуговуванням систем інформації, сюди входить устаткування, машини, математичне
забезпечення, а також організаційні аспекти. Інформатика тримається на трьох
основних поняттях - «алгоритм», «модель», «програма». Модель уявляє собою
умовний аналог якого-небудь об'єкта, з притаманними йому певними властивостями,
побудований з метою їх дослідження. Алгоритм - це спосіб знайти вихід з будь-якої
проблемної ситуації, він чітко визначає послідовність необхідних дій. Програма - це і є
алгоритм, наданий на мові програмування. 
Основною метою інформатики, як науки, є пошук нового знання в різних сферах
людської діяльності за допомогою обчислювальних машин. Перед інформатикою
стоять найрізноманітніші завдання, найбільш важливими з яких є: впровадження
комп'ютерної техніки і технологій в різні галузі суспільного життя; створення на базі
отриманих результатів новітніх технологій переробки інформації; розробка
обчислювальної техніки; дослідження будь-яких інформаційних процесів і т.д.
Інформатика не існує окремо від інших наук, вона покликана створювати нові
інформаційні засоби і технології для вирішення проблем у різних галузях науки, техніки
та у повсякденному житті. 
Основними напрямами розвитку інформатики є: теоретична, технічна та прикладна
інформатика. Теоретична інформатика покликана розвивати загальні теорії пошуку,
переробки та зберігання інформації, виявлення закономірностей створення і
перетворення інформації, використання сучасних інформаційних технологій в різних
сферах людської діяльності, вивчення взаємозв'язку «людина - ЕОМ», розвиток
інформаційних технологій. Технічна інформатика являє собою галузь народного
господарства, що включає в себе: автоматизовані системи обробки інформації,
створення нового покоління обчислювальної техніки, гнучких технологічних систем,
роботів, штучного інтелекту і т.д. Прикладна інформатика створює бази знань,
розробляє раціональні методи автоматизації виробництва, створює теоретичні основи
проектування, слугує для зв'язку науки з виробництвом та ін.

4.Подання інформації в інформатиці

Якщо розглядати інформацію в широкому сенсі виходячи з підходу до неї як

відображення розмаїття світу, то можна виділити три види інформації: непроявлену,
виявлену, що творить.

Непроявлена інформація - інформація в "потенціалі", в закодованому вигляді, як би

"до запитання", сенс якої прихований від людської свідомості. Вона не може бути
сприйнята безпосередньо свідомістю людини або його органами почуттів (уявна
інформація). Непроявленої інформацією вважається, наприклад, уявний образ
майбутньої картини художника або інженерного проекту, інформація, що зберігається
на магнітних і оптичних дисках комп'ютера. У комп'ютері - це сукупність даних і
програм на носії інформації.

Виявлена інформація може сприйматися свідомістю людини і через його органи

чуття. Виявлена інформація властива всім формам матеріального існування:
висловлювання людини, картина художника, книга, зображення на моніторі, звук в
навушниках і т.д. Виявлена в матеріальному світі інформація може
бути відображена (без змін) або відображеної - зі зміною структури і сенсу в результаті
інформаційних перетворень і взаємодій. За допомогою комп'ютерних пристроїв об'єкт
сприйняття (адресат) перетворює (отримує) відображену інформацію у вигляді
друкованої, відео-, аудіо- та іншої інформації.

Витворюючи інформація розглядається як свідомість, характерна тільки для живих

систем і включає здатність стимулювати розвиток (творіння) систем.

В інформатиці інформація - пов'язані між собою відомості про об'єкти і явища

навколишнього світу. В процесі своєї діяльності людина постійно стикається і працює з
тією чи іншою інформацією. Таку інформацію можна розглядати з точки зору способу її
подання, місця виникнення, стадії обробки і т.д. За способом подання можна виділити
наступні види інформації:

• текстову (сукупність алфавітних, цифрових і спеціальних символів, за допомогою

яких інформація відображається на паперовому носії або екрані монітора);

• графічну (графіки, діаграми, схеми і малюнки);

• звукову (звукові сигнали і радіохвилі, що застосовуються в радіомовленні,

телефонії);

• відеоінформацію (світлові сигнали, що сприймаються зором);

• мультімедіаінформацію (текстова, графічна, звукова і відеоінформація, яка

надається за допомогою комп'ютерних засобів).

За місцем виникнення в організації виділяють: вхідну і вихідну, внутрішню і зовнішню

інформацію. За стадіями обробки інформація може бути первинною, вторинною і
результативної.

5.Таблиці кодування інформації. Загальний принцип використання

таблиць кодування
Кодування текстової інформації. 

Для кодування одного символу використовують щонайменше 1 байт інформації (8

бітів). 28 = 256, тому за допомогою 1 байта можна закодувати 256 різних символів.

Кодування полягає в тому, що кожному символу ставиться у відповідність унікальний

двійковий код від 00000000 до 11111111 (або десятковий код від 0 до 255).
Відповідність коду певному символу — це питання домовленості,
зафіксованою кодовою таблицею.

Таблиця кодування — це таблиця, в якій всім символам комп'ютерного алфавіту

поставлено у відповідність порядкові номери (коди).

Важливо, щоб за кодування і декодування одного й того ж тексту

використовувалася одна й та сама таблиця.

6. Характеристика найбільш популярних таблиць кодування

ASCII (від American Standart Code for Information Interchange — американський

стандартний код для обміну інформацією) — таблиця кодування, що фіксує лище
першу половину кодів, тобто символи з номерами від 0 (00000000) до 127 (0111111).
Таким чином кодують літери латиниці (не розширеної), цифри, розділові знаки, дужки і
деякі інші службові символи (наприклад, невидимі ознаки кінця рядка).

ANSI (від American National Standards Institute — Американський національний інститут

стандартів (США)) — це таблиця ASCII з розширенням для кодів з номерами від 128 до
255 (залежно від локалізації), яку ще називають сторінкою кодування.

У таблиці кодування cp1251 (від англійських сode page — сторінка кодування або

кодова сторінка) останні 128 кодів використано для кодування кирилиці: і білоруської, і
російської, і української. Причому алфавітний порядок для білоруської та української
абеток суперечить порядку зростання кодів відповідних літер.

Юніко́ д, (англ. Unicode), УНІфіковане КОДування — це промисловий стандарт,

розроблений, щоб забезпечити цифрове представлення символів усіх писемностей
світу та спеціальних символів. Удосконалений сумісно з стандартом Універсальний
Набір Символів (Universal Character Set — UCS) і опублікований у формі книги Стандарт
Юнікод, Юнікод складається з множини символів, методології кодування та комплекту
(набору) стандартів кодування символів, комплекту кодових таблиць для посилань на
зображення символів, списку властивостей символів таких, наприклад, як верхній і
нижній регістр, комплект довідкових даних комп'ютерних файлів, правил нормалізації,
декомпозиції, зіставлення і зображення.
Стандарт запропонувала в 1991 році організація Консорціум Юнікоду (англійською
Unicode Consortium), яка об'єднує найбільші ІТ-компанії (корпорації). Консорціум
Юнікоду — неприбуткова (некомерційна) організація, яка координує розвиток Юнікоду,
має амбітну мету замінити в кінцевому підсумку наявні системи кодування символів
Юнікодом і його системою стандартів, бо багато наявних кодування обмежені щодо
можливостей і несумісні з багатомовними середовищами. Успіхи Юнікоду в уніфікації
наборів символів призвели до його розповсюдження і домінуючого використання в
інтернаціоналізації і локалізації програмного забезпечення комп'ютерів. Стандарт
використано у багатьох новітніх технологіях, наприклад, у XML, мові програмування
JavaScript і сучасних операційних системах.

Юнікод знімає старе обмеження на кодування символів лише одним байтом. Натомість
використовують 17 просторів, кожен з яких визначає 65 536 кодів і дає можливість
описати максимум 1 114 112 різних символів. Basic Multilingual Plane (BMP) — Основна
Багатомовна Площина — містить майже всі символи, які використовують. Юнікод має
декілька реалізацій, але найпоширенішими є дві: UTF (Unicode Transformation Format)
— Формат Перетворення Юнікоду та UCS (Universal Character Set) — Універсальна
Таблиця Символів. Число після UTF визначає кількість бітів, виділених під найменщу
складову коду (юніт), а число після UCS — кількість байтів. Універсальний набір
символів задає однозначну відповідність символів кодам — елементам кодового
простору, тобто невід'ємним цілим числам.

UTF–8 — найпоширеніший для інтернаціональних кодувань — реалізує подання

Юнікоду, сумісне з 8-бітовим кодуванням тексту. Текст, складений лише з символів з
кодом меншим, ніж 128, при записі в UTF–8 перетворюється на звичайний текст ASCII. І
навпаки, в тексті UTF–8 будь-який байт із величиною, меншою ніж 128, подає символ
ASCII з тим же кодом. Решта символів Юнікоду зображають послідовностями
завдовжки від 2 до 6 байтів.

7.
1)iOS Користувацький інтерфейс iOS заснований на концепції
прямої маніпуляції з використанням жестів Мультитач. Елементи
інтерфейсу управління складаються з повзунків, перемикачів і
кнопок. Він призначений для безпосереднього контакту користувача
з екраном пристрою. Внутрішній акселерометр використовуються
деякими програмами для реагування на струшування пристрою, яке
є також загальною командою скасування, або обертання пристрою у
трьох вимірах, що є загальною командою перемикання між
книжковим та альбомним режимами.

2)ОС Windows – це 32-х розрядна ОС, яка забезпечує одночасну

роботу декількох програм. Була розроблена у 1985 році як надбудова
над ОС MS DOS. На сьогодні це найбільш розповсюджена ОС у
всьому світі.
До основних характеристик ОС Windows відносять:

графічний інтерфейс користувача (GUI) – це наглядне

відображення всіх об’єктів (папок, файлів, дисків і т.п.), а також
результату виконання певних операцій. Передбачає обов’язкову
роботу з мишею. Включає в себе робочий стіл (desktop), який
складається з таких елементів:

- поверхні робочого столу з піктограмами, ярликами, папками та

вікнами програм;

- панелі задач з головним меню Windows – кнопкою Пуск;

- контекстного меню, яке показую, що можна робити з даним

об’єктом у даний момент часу.

Об’єкт – це все, чим оперує ОС Windows – програма, група програм,

диск, папка, файл, документ, піктограма, ярлик.

Документ – це будь-який не виконуваний файл, який містить

інформацію, створену користувачем. Документом може бути
графічне зображення, текстовий документ, електронна таблиця,
звукова інформація та ін.

Піктограма – це графічне представлення певного об’єкту.

Складається з графічного зображення об’єкту - іконки та підпису під
нею.

Ярлик – це посилання на деякий об’єкт, розміщений у файловій

системі. Його використання значно прискорює доступ до об’єкта.
Ярлик відрізняється від піктограми тим, що в нижньому лівому
кутку має стрілку.

Папка – спеціальний файл, який містить список файлів та інших

папок. Це поняття аналогічне до «каталогу», але воно значно
ширше. Папкою може бути сам носій інформації, окремий
комп’ютер, мережа і т.п.

вдосконалена файлова система FAT 32, що характеризується

підтримкою довгих імен файлів (до 255 символів) та можливістю
працювати з логічними дисками розміром до 4 Тбайт і файлами
розміром до 4 Гбайт.

багатозадачність – це можливість одночасно працювати з

декількома прикладними програмами - ОС відводить певний час
кожній з працюючих програмі по його завершенні передає
керування іншій програмі. Це призводить до ефективнішого
використання ресурсів системи і зменшує можливість
«підвішування» системи.

32-розрядні драйвери зовнішніх пристроїв – це драйвери

захищеного режиму, які керують системними ресурсами так, щоб
декілька задач могли отримати до них доступ одночасно.

використання віртуальної пам'яті– це продовження оперативної

пам'яті ПК на жорсткому диску у т.з. файлі підкачки, що необхідно
при одночасній роботі декількох програм.

документоорієнтована робота –орієнтація при роботі не на

прикладні програми, а на документи, які автоматично викликають
необхідні прикладні програми.

підтримка технології Drag and Drop– зручний механізм для роботи

з об’єктами.

вбудовані можливості для роботи з локальними та глобальними

комп’ютерними мережами.

використання масштабованих шрифтів True Type –це шрифти,

кожен символ яких описано за допомогою математичних формул,
тому вони можуть плавно змінювати розміри без втрати якості.

використання технологій обміну даними – обмін різними типами

інформації між різними прикладними програмами, що
забезпечується через буфер обміну.
багатокористувацький інтерфейс – дозволяє встановити різні
конфігурації робочого столу, меню Пуск, локальної мережі і т.п. для
різних користувачів.

підтримка технологій Plug and Play– система автоматично

визначає пристрої, підключені до комп’ютера, підключає потрібні
драйвери та настроює їх конфігурацію.

системні утиліти– це програми діагностики та лікування помилок

на дисках (ScanDisk), дефрагментації та очистки дисків.

база даних про конфігурацію системи– вся інформація про

параметри системи, конфігурацію програмного та апаратного
забезпечення зберігається у системному реєстрі.

підтримка технології ММХ– використання можливостей системи

для роботи з мультимедійною інформацією.

підтримка AGP- та USB-шин –AGP-шина – це швидкісна

відеошина, призначена для передачі великих об’ємів графічної
інформації. USB-шина призначена для підключення периферійних
пристроїв, що сприяє розвантаженню системи, оскільки не виникає
потреби у додаткових портах і слотах розширення.
можливість одночасного використання на одному ПК двох
дисплеїв.

3) Характерні риси Linux

Характерними особливостями Linux як операційної системи є:

багатозадачність: одночасно виконується безліч програм;

розрахований на багато користувачів режим: велика кількість

користувачів одночасно працюють на одній і тій же машині;

захищений режим процесора (386 protected mode);

захист пам'яті процесу; збій програми не може спричинити

зависання системи;
економне завантаження: Linux зчитує з диска ті частини програми,
які дійсно використовуються для виконання;

розділення сторінок із запису між примірниками виконуваної

програми. Це означає, що процеси-екземпляри програми можуть
використовувати при виконанні ту саму пам'ять. Коли такий процес
намагається зробити запис на згадку, то 4-х кілобайтна сторінка, в
яку йде запис, копіюється на вільне місце. Ця властивість збільшує
швидкодію та економить пам'ять;

віртуальна пам'ять зі сторінковою організацією (тобто на диск із

пам'яті витісняється не весь неактивний процес, а лише потрібна
сторінка); віртуальна пам'ять у самостійних розділах диска та/або
файлах файлової системи; обсяг віртуальної пам'яті до 2 Гб; зміна
розміру віртуальної пам'яті під час виконання програм;

загальна пам'ять програм та дискового кешу: вся вільна пам'ять

використовується для буферизації обміну з диском;

динамічні бібліотеки, що розділяються;

дамп програми для пост-мортем аналізу: дозволяє аналізувати

відладчиком не тільки виконувану, а й аварійну програму;

сумісність із стандартами System V та BSD на рівні вихідних текстів;

наявність вихідного тексту всіх програм, включаючи тексти ядра,

драйверів, засобів розробки та програм. Ці тексти вільно
розповсюджуються. В даний час деякими фірмами для Linux
поставляється ряд комерційних програм без вихідних текстів, але
все, що було вільним, так і залишається вільним;

керування завданнями у стандарті POSIX;

емуляція співпроцесора в ядрі, тому програма може не дбати про

емуляцію співпроцесора. Звичайно, якщо співпроцесор є в наявності,
то він і використовується;

підтримка національних алфавітів та угод, у т.ч. для російської;

можливість додавати нові;
множинні віртуальні консолі: на одному дисплеї кілька одночасних
незалежних сеансів роботи, що перемикаються з клавіатури;

підтримка низки поширених файлових систем (MINIX, Xenix,

файлові системи System V); наявність власної передової файлової
системи обсягом до 4 Терабайт та з іменами файлів до 255 знаків;

прозорий доступ до розділів DOS (або OS/2 FAT): розділ DOS має
вигляд частини файлової системи Linux; підтримка VFAT;

спеціальна файлова система UMSDOS, яка дозволяє встановлювати

Linux у файлову систему DOS;

підтримка всіх стандартних форматів CD-ROM;

підтримка мережі TCP/IP, включаючи FTP, telnet, NFS і т.д.

8. Програмне забезпечення комп'ютерних мереж

Мережеве програмне забезпечення - це програмне забезпечення, що дозволяє
організувати роботу користувача в мережі. Воно представлено загальним,
системним і спеціальним програмним забезпеченням.
Загальна мережеве програмне забезпечення включає:

• браузер - програма перегляду веб-сторінок (наприклад, Internet Explorer).

Браузер містить такі засоби: програму для роботи з електронною поштою
(читання, створення, редагування і відправка поштових повідомлень); програму
для роботи з сервером новин (підписка на групу новин, читання новин,
створення і пересилання повідомлень), редактор тексту;

• HTML-редактори - редактори, призначені для створення веб-сторінок;

• графічні веб-засоби - засоби, призначені для оптимізації графічних елементів

веб-сторінок;

• машинні перекладачі - програмні засоби, що служать для перегляду веб-

сторінок на різних мовах;

• антивірусні мережеві програми - програми, використовувані для запобігання

потрапляння програмних вірусів на комп'ютер користувача або поширення
його по локальній мережі фірми.

У мережевої ОС виділяють кілька частин:

• засоби управління локальними ресурсами WS - функції розподілу оперативної
пам'яті між процесами, планування та диспетчеризації процесів, управління
процесорами в мультипроцесорних машинах, управління периферійними
пристроями та інші функції управління ресурсами локальних ОС;

• кошти надання власних ресурсів і послуг в загальне користування - серверна

частина ОС (сервер). Ці кошти забезпечують, наприклад, блокування файлів і
записів, що необхідно для їх спільного використання; ведення довідників імен
мережевих ресурсів; обробку запитів віддаленого доступу до власної файлової
системи і БД; управління чергами запитів віддалених користувачів до своїх
периферійних пристроїв;

• кошти запиту доступу до віддалених ресурсів і послуг і їх використання -

клієнтська частина ОС (редиректор). Ця частина виконує розпізнавання і
перенаправлення в мережу запитів до віддалених ресурсів від додатків і
користувачів. При цьому запит поступає від програми в локальній формі, а
передається в мережу в іншій формі, відповідає вимогам сервера. Клієнтська
частина також здійснює прийом відповідей від серверів і перетворення їх у
локальний формат, отож у докладання виконання локальних і віддалених
запитів невиразно;

• комунікаційні засоби ОС, за допомогою яких відбувається обмін

повідомленнями в мережі. Ця частина забезпечує адресацію і буферизацію
повідомлень, вибір маршруту передачі повідомлення по мережі, надійність
передачі, тобто є засобом транспортування повідомлень.

9. Мо́ва програмува́ння — це штучна мова, створена для

передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови програмування
використовуються для створення програм, які контролюють поведінку машин,
та для запису алгоритмів. З часу створення перших програмованих машин було
створено понад дві з половиною тисячі мов програмування.] Щороку до них
додаються нові. Деякими мовами вміє користуватись тільки невелике число
їхніх розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні
програмісти зазвичай застосовують у своїй роботі декілька мов програмування.

Способи реалізації мов:

Мови програмування можуть бути реалізовані

як компільовані та інтерпретовані.

Програма компільованою мовою за допомогою компілятора (особливої

програми) (компілюється) в машинний код (набір інструкцій) для даного типу
процесора, що записується у об'єктний модуль. З одного або кількох об'єктних
файлів компонувальник формує виконуваний файл, який може бути запущений
на виконання як окрема програма. Іншими словами, компілятор переводить
вихідний текст програми з мови програмування високого рівня в двійкові коди
інструкцій процесора.

Якщо програма написана скриптовою мовою, то інтерпретатор безпосередньо

виконує (інтерпретує) вихідний текст без попереднього перекладу. При цьому
програма залишається мовою оригіналу і не може бути запущена без
інтерпретатора. Процесор комп'ютера, в зв'язку з цим, можна назвати
інтерпретатором для машинного коду.

Найпопулярніші: Java, JavaScript, HTML та CSS, PHP

10. АРХІВАЦІЯ ІНФОРМАЦІЇ — стискання одного або багатьох файлів з

метою зменшення обсягу даних при їх зберіганні на носіях інформації або при
передачі даних по каналах зв’язку, у т.ч. і в мережі Інтернет, та розміщення
стислих файлів в одному архівному файлі. Архів — сукупність даних,
створених внаслідок діяльності користувача обчислювальної системи, робочих
матеріалів і засобів їх тривалого зберігання. Робочими матеріалами є копії
документів, рідко використовуваних програм, даних і т.п. Як засоби тривалого
зберігання сьогодні використовуються переважно оптичні диски. 

Архівація - необхідний інструмент для комфортного використання ПК і

спокою за збереження всіх необхідних файлів. Рекомендується проводити її на
кожному пристрої. Якщо занадто важливої інформації на комп`ютері немає, ви
можете налаштувати автоматичне копіювання даних. У разі збоїв роботи ПК,
ви завжди зможете відновити колишню версію системи.
У персональних комп’ютерах найбільш поширені програми архівації
PowerArchiver, QuickZip, WinAce, WinRAR, WinZip, ZipGenius, ZipltFastі. Всі
вони дають можливість компактнішого зберігання файлів на дисках і
дозволяють: 1) упаковувати всі, окремі або ті, які відповідають певному
шаблону файли робочого каталогу в архівний файл; 2) додавати файли в
архівний файл; 3) видаляти файли з архівного файлу; 4) проглядати вміст
архівного файлу; 5) витягувати з архівного файлу або розпаковувати всі файли
архіву; 6) створювати архівні файли, що саморозпаковуються.

11. Процес стиснення даних називають архівацією даних, а результат

– архівною інформацією.

Архіватори надають можливість зменшити кількість дискет, необхідних для

зберігання цієї інформації.

Архіватори – це спеціально написані програми що дозволяють зберігати певну

інформацію на ПК займаючи при цьому найменше місця, а це в свою чергу
призводить до найефективнішої роботи ПК.

Архіватори є двох типів :

Архіватори, що працюють в режимі командного рядка. Суть роботи з даними

архіваторами полягає у тому, щоб вводити команди, що відповідають назві
виконуючого файлу програми. При цьому дуже важливо не забути про
завдання відповідних параметрів.

Архіватори даного типу працюють у текстовому режимі операційної системи.

Щоб краще зрозуміти як відбувається дана операція приведемо приклад.

Отже, НАПРИКЛАД: в режимі сеансу MS-DOS даний тип архіваторів працює

дуже ефективно. Відповідну команду архівування можна задавати також через
командний рядок програмної оболонки (Оболонки Windows Commander)

Архіватори-оболонки – це програми із зручним інтерфейсом, що полегшує

виконання будь-яким користувачем операцій над архівами.
+Дані архіватори є і з графічним інтерфейсом для операційної системи
подібних до Windows.

Розрізняють такі програми-архіватори:

1. Робота з архіваторами WinZip – це дуже зручний і легкодоступний спосіб

виконання потрібної нам операції. Для архівування інформації в операційній
системі типу Windows потрібно знати, що даний архіватор працює в оболонці,
вікно якої має інтерфейс схожий на Power Archive, але без панелі папок.

2. WinRar – дуже популярний архіватор, схожий на WinZip створений

російським програмістом Євгеном Рошалом. Хоча в ньому виводиться диск
активної папки. Щоб відобразити вміст архівного файлу достатньо натиснути
праву кнопку миші на його імені, або через вікно відкриття файлу.

12. Програма WINRAR призначена для створення у керування архівними

файлами. Вона є 32-розрядною версією архіватора RAR для Windows 95, 98 і
NT.

Програма WINRAR забезпечує:

1. Повну підтримку архівів RAR, ZIP.

2. Високий ступінь стиснення інформації завдяки високоефективному

алгоритму стиснення даних.

3. Стиснення мультимедіа файлів за допомогою спеціального алгоритму.

4. Керування архівними файлами форматів CAB, ARJ, LZH.

5. Підтримку неперервних архівів (ступінь стиснення інформації в них на 10-50

% більший, ніж звичайними методами стиснення).

6. Підтримку багатотомних архівів.

7. Створення звичайних і багатотомних архівів, що розпаковуються.

8. Відновлення фізично пошкоджених архівів.

9. Підтримку додаткових функцій (шифрування, додавання архівних

коментарів, протоколювання помилок).
Програми WINZIP працюють у Windows. Після запуску на екрані монітора
з’являється головне вікно програми, у якому можна працювати з архівами ZIP,
ARJ, LZH та ін. Використовуючи меню і піктограми, які дублюють основні
команди меню, можна не тільки розархівувати файл, але й створити нові архіви
у різних форматах. У вікні відображена повна інформація про файл архіву.
Вибираючи файл у списку та користуючись меню або піктограмами, можна їх
переглядати, сортувати, знищувати, розархівовувати та додавати інші файли в
архів.

7-zip Дуже високий ступінь стиснення в форматі 7z завдяки

використанню вдосконаленого алгоритму Лемпела-Зіва.

Для форматів ZIP і GZIP ступінь стиснення на 2-10% вище, ніж для PKZip і
WinZip.

Можливість створення саморозпакувальних архівів для формату 7z.

У форматі 7z можливо створювати багатотомні архіви (за винятком тих, що

розпаковуються самостійно).

Можливість шифрування архівів алгоритмом AES з довжиною ключа 256 біт

(для формату 7z).

Інтеграція в оболонку Microsoft Windows і Windows NT.

Плагін для програми FAR Manager.

Плагін для програм Total Commander і Unreal Commander.

Багатомовна (включно з українською) графічна оболонка (лише для Windows) з

функціями двовіконного файлового менеджера.

Потужна версія для командного рядка.

Існує версія як для 32-розрядних, так і для 64-розрядних систем.

Налаштування використання множинних ядер ЦП.

Оболонка командного рядка

Переваги
*вільне ПЗ із відкритим сирцевим кодом (поширюється за ліцензією GNU
LGPL);

*безкоштовність;

*високий ступінь стиснення;

*висока швидкість розпаковування;

*багатопотокове стиснення;

*підтримка шифрування AES-256;

*підтримка 64-бітних систем.

Недоліки

*при високому рівні стиснення швидкість стиснення даних помітно нижча, ніж
у багатьох популярних архіваторів;

*при стисненні деяких даних мультимедіа поступається RAR’у;

*неможливо відкрити обірвані 7-zip архіви (наприклад, якщо архів був

завантажений не до кінця) — в таких архівах неможливо ні ознайомитися зі
*списком архівованих файлів, ні розархівувати файли, які є в частково
завантаженому архіві;

*формат файлів 7z не призначений для використання з потоками, через це

замість 7-Zip інколи використовують tar і LZMA Utils;

*(p7zip) не зберігаються власник і група файлу POSIX (цей недолік усувається

використанням 7-Zip або LZMA Utils спільно з tar).

Софія Богданова, [6/17/2022 6:40 PM]

13. Методи й засоби захисту інформації

Спектр сучасних фізичних засобів захисту дуже широкий. До цієї групи засобів захисту
належать також різні засоби екранування робочих приміщень та каналів передачі
даних.

Ф Апаратні засоби захисту - це різні електронні, електронно-механічні та інші пристрої,

які вмонтовуються в серійні блоки електронних систем обробки і передачі даних для
внутрішнього захисту засобів обчислювальної техніки: терміналів, пристроїв введення
та виведення даних, процесорів, ліній зв 'язку тощо.

Основні функції апаратних засобів захисту:

> заборона несанкціонованого (неавторизованого) зовнішнього

доступу віддаленого користувача;

> заборона несанкціонованого (неавторизованого) внутрішнього

доступу до баз даних в результаті випадкових чи умисних дій

персоналу;

> захист цілісності програмного забезпечення.

Ці функції реалізуються шляхом:

•=> ідентифікації суб'єктів (користувачів, обслуговуючого персоналу) і об'єктів

(ресурсів) системи;

о аутентифікації суб'єкта за наданим ним ідентифікатором;

•=> перевірки повноважень, яка полягає в перевірці дозволу на певні види робіт;

•=> реєстрації (протоколювання) при звертаннях до заборонених ресурсів;

& реєстрації спроб несанкціонованого доступу.

Політика захисту повинна обов'язково включати наступне: • контроль доступу

(заборона на доступ користувача до матеріалів, якими йому не дозволено
користуватися); • ідентифікацію та аутентифікацію (використання паролів або інших
механізмів для перевірки статусу користувача); • облік ( запис усіх дій користувача в
мережі ); • контрольний журнал (журнал дозволяє визначити, коли і де відбулося
порушення захисту); • акуратність (захист від будь – яких випадкових порушень); •
надійність (запобігання монополізації ресурсів системи одним користувачем); • обмін
даними (захист усіх комунікацій). Один з найпростіших способів реалізувати захист –
доручити зайнятися цим спеціалізованій компанії.

14. Специфіка сучасних методів захисту інфо

Політика захисту повинна обов'язково включати наступне: • контроль доступу
(заборона на доступ користувача до матеріалів, якими йому не дозволено
користуватися); • ідентифікацію та аутентифікацію (використання паролів або інших
механізмів для перевірки статусу користувача); • облік ( запис усіх дій користувача в
мережі ); • контрольний журнал (журнал дозволяє визначити, коли і де відбулося
порушення захисту); • акуратність (захист від будь – яких випадкових порушень); •
надійність (запобігання монополізації ресурсів системи одним користувачем); • обмін
даними (захист усіх комунікацій). Один з найпростіших способів реалізувати захист –
доручити зайнятися цим спеціалізованій компанії.

15. Захист данних від несанк доступу до пк їх особливість

Політика захисту повинна обов'язково включати наступне: • контроль доступу

(заборона на доступ користувача до матеріалів, якими йому не дозволено
користуватися); • ідентифікацію та аутентифікацію (використання паролів або інших
механізмів для перевірки статусу користувача); • облік ( запис усіх дій користувача в
мережі ); • контрольний журнал (журнал дозволяє визначити, коли і де відбулося
порушення захисту); • акуратність (захист від будь – яких випадкових порушень); •
надійність (запобігання монополізації ресурсів системи одним користувачем); • обмін
даними (захист усіх комунікацій). Один з найпростіших способів реалізувати захист –
доручити зайнятися цим спеціалізованій компанії.

16.Особливості сучасних вірусів

Софія Богданова, [6/17/2022 6:40 PM]

Сьогодні віруси поширюються через Інтернет. У більшості випадків програми, заражені

вірусом, передаються з комп’ютера на комп’ютер, як і будь-який інший додаток.
Оскільки багато вірусів містять бомбу вповільненої дії – код, який контролює, що вірус
почне виконуватися лише в певний час або за певних умов – користувачі або
адміністратори можуть не знати, що їх програми заражені, і передаватимуть або
встановлюватимуть вірус багатократно. Заражені програми можуть надсилатись
електронною поштою (ненавмисно або навмисно – деякі віруси насправді взламують
поштове програмне забезпечення комп’ютера, щоб надсилати свої електронні копії); їх
також можна завантажити зі хмарного сховища чи магазину додатків.

17.Класифікація комп вірусів

Віруси - супутники. Найбільш примітивний тип вірусів. Для кожного файлу з

розширенням. Ехе створюють файл з тим же ім'ям, але з розширенням. Com. містить
тіло вірусу. При запуску файлу операційна система спочатку шукає. Com файли, а потім.
Ехе файли. Тому спочатку управління отримує вірус, а потім вже він сам викликає
необхідний ехе файл.

Файлові віруси. Вражають файли з розширенням. Com,. Ехе, рідше. Sys або оверлейні
модулі. Ехе файлів. Ці віруси дописують своє тіло на початок, середину або кінець
файлу і змінюють його таким чином, щоб першими отримати управління. Деякі з цих
вірусів не дбають про збереження заражає файли, в результаті чого він виявляється
непрацездатним, і, що найсумніше, такий файл не можна відновити. Частина цих
вірусів залишається в пам'яті резидентної.

Завантажувальні віруси. Вражають завантажувальні сектори дисків. Інфікування нових

дисків відбувається в той момент, коли в заражений комп'ютер вставляють нову
дискету і починають з нею працювати. Часто вірус не збожеволіє цілком у
завантажувального запису, туди пишеться тільки його початок, а продовження тіла
вірусу зберігається в іншому місці диска. Після запуску залишаються в пам'яті
резидентної.

Віруси, що поєднують в собі властивості файлових і завантажувальних вірусів. Такі

віруси можуть вражати як файли, так і завантажувальні сектори.

Віруси DIR *. Цікавий клас вірусів, що з'явився недавно. Ці віруси змінюють файлову
систему диска дуже хитрим чином. У таблиці розміщення файлів (FAT) для всіх
виконуваних файлів посилання на початок замінюються посиланнями на тіло вірусу.
Адреси ж почала файлів в закодованому вигляді містяться в невикористовувані
елементи директорії. У результаті, як тільки ви запускаєте будь-яку програму,
управління автоматично отримує вірус. Він залишається в пам'яті резидентної і при
роботі відновлює правильні посилання на початку файлів. Якщо диск, заражений
вірусом DIR, потрапляє на чистий комп'ютер, рахувати з нього дані, природно,
виявляється неможливим (читається тільки один кластер). При спробі протестувати
файлову структуру - скажімо Norton Disk Doctor - на екран видається повідомлення про
величезну кількість помилок, але варто запустити хоч одну програму з зараженого
диска, як файлова система відразу ж "відновлюється". Насправді ж відбувається
інфікування ще одного комп'ютера.

Макровіруси. Досить оригінальний клас вірусів (хоча вірусами в повному сенсі цього
слова їх навіть не можна назвати), що заражає документи, в яких передбачено
виконання макрокоманд. При відкритті таких документів спочатку виконуються дії
(спеціальні програми високого рівня), що містяться в цьому документі,-макровірус
якраз іпредставляет собою таку макрокоманду. Таким чином, як тільки буде відкрито
заражений документ, вірус отримає управління і зробить все шкідливий дії (зокрема,
знайде і заразить ще не заражені документи).

18. Оособливості макровірусві і тд

Хробаки — Worm

Хробак — програма, яка робить копії самої себе. Її шкода полягає в засмічуванні
комп’ютеру, через що він починає працювати повільніше. Відмінною особливістю
хробака є те, що він не може стати частиною іншої нешкідливою програми.

Віруси-маскувальники — Rootkit
Софія Богданова, [6/17/2022 6:40 PM]

Ці віруси використовуються для приховування шкідливої активності. Вони маскують

шкідливі програми, щоб уникнути їх виявлення антивірусними програмами. Rootkit’и
також можуть модифікувати операційну систему на комп’ютері і замінювати основні її
функції, щоб приховати своє власне присутність і дії, які робить зловмисник на
зараженому комп’ютері.

Віруси-шпигуни — Spyware

Шпигуни збирають інформацію про поведінку і дії користувача. Здебільшого їх цікавить

інформація — адреси, паролі, дані кредитних карт.

Зомбі — Zombie

Віруси зомбі дозволяють зловмисникові керувати комп’ютером користувача.

Комп’ютери — зомбі можуть бути об’єднані в мережу (бот-нет) і використовуватися для
масової атаки на сайти або розсилання спаму. Користувач може навіть не
здогадуватися, що його комп’ютер зомбований і використовується зловмисником.

Рекламні віруси — Adware

Програми-реклами, без відома користувачів вбудовуються в різне програмне

забезпечення з метою демонстрації рекламних оголошень. Як правило, програми-
реклами вбудовані в програмне забезпечення, що поширюється безкоштовно. Реклама
розташовується в робочому інтерфейсі. Найчастіше такі- програми також збирають і
переправляють своєму розробникові персональну інформацію про користувача.

Віруси-блокувальники — Winlock

Такі програми блокують користувачеві доступ до операційної системи. При

завантаженні комп’ютеру з’являється вікно, в якому користувача звинувачують у
скачуванні неліцензійного контенту або порушенні авторських прав. І під загрозою
повного видалення всіх даних з комп’ютера вимагають відіслати смс на номер
телефону або поповнити його рахунок. Звісно що після переказу грошей на рахунок
зловмисника, банер нікуди не пропадає.

Троянські віруси — Trojan

Троянська програма є найнебезпечнішим типом вірусів, так як вона маскується в інших

нешкідливих програмах. І до того моменту, поки користувач не запустить цю саму
нешкідливу програму, троян не несе ніякої небезпеки і виявити його нелегко.
Троянська програма може нанести різний збиток для комп’ютера. В основному трояни
використовуються для крадіжки, зміни або видалення особистих даних користувача.
Відмінною особливістю вірусу-трояна є те, що він не може самостійно розмножуватися.
19. Вкажіть на способи прояву комп’ютерних
вірусів.
При зараженні комп'ютера вірусом важливо його знайти. Для цього
треба знати про основні ознаки прояву вірусів. До них можна
зарахувати такі:
— припинення роботи або неправильна робота програм, що раніше
функціонували успішно;
— повільна робота комп'ютера;
— неможливість завантаження операційної системи;
— зникнення файлів і каталогів або перекручування їхнього вмісту;
— зміна дати і часу модифікації файлів;
— зміна розмірів файлів;
— несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;
— істотне зменшення розміру вільної оперативної пам'яті;
— виведення на екран непередбачених повідомлень або зображень;
— подача непередбачених звукових сигналів;
— часті зависання і збої у роботі комп'ютера.
20. Опишіть шляхи поширення комп’ютерних
вірусів.
Основними шляхами проникнення вірусів у комп'ютер є знімні
диски (гнучкі й лазерні), а також комп'ютерні мережі. Зараження
жорсткого диска вірусами може відбутися при завантаженні
програми з дискети, що містить вірус. Таке зараження може бути
також випадковим, наприклад, якщо дискету не вийняли з дисководу
А і перезавантажили комп'ютер, при цьому дискета може бути і не
системною. Заразити дискету набагато простіше. На неї вірус може
потрапити, навіть якщо дискету просто вставили в дисковод
зараженого комп'ютера і, наприклад, прочитали її вміст. Вірус, як
правило, проникає в робочу програму у такий спосіб, щоб при її
запуску управління спочатку передалося йому і тільки після
виконання всіх його команд знову повернулося до робочої програми.
Одержавши доступ до управління, вірус насамперед переписує сам
себе в іншу робочу програму і заражає її. Після запуску зараженої
програми стає можливим зараження інших файлів. Найчастіше
вірусом заражаються завантажувальний сектор диска і виконувані
файли, що мають розширення EXE, COM, SYS, ВАТ. Дуже рідко
заражаються текстові файли.
Після зараження програми вірус може здійснити яку-небудь
диверсію, але зробить це так, щоб не привернути уваги. І нарешті, не
забуває повернути керування тій програмі, з якої був запущений.
Кожне виконання зараженої програми переносить вірус у наступну.
У такий спосіб заражується все програмне забезпечення.
Інфікують програми. 

Коли запускається інфіковане додаток, вірус активується і

завантажується в пам'ять комп'ютера. Поки вірус знаходитися в
пам'яті, кожен додаток, яке ви запустите, буде відразу ж інфіковано.
Це означає, що кількість заражених програм різко збільшитися на
вашому комп'ютері. Масове зараження згубно і відразу ж викличе
безліч проблем з системою. 

Заражені файли зможуть деякий час працювати без видимих

проблем, але після закінчення деякого часу проблеми все ж
виникнуть, або це просто відразу призведе до руйнування всієї
системи. Першою ознакою зараження програм може бути те, що
назви збережених файлів зберігаються не вірно або дані
зберігаються не повністю або не правильно. 

Віруси такого типу призначені для ослаблення роботи програм,

призначених для обміну інформацією між користувачами /
комп'ютерами, таких як: 
- Програми для роботи з електронною поштою; 
- Скрінсервери; 
- Загальні офісні документи; 
- Саморозпаковуються стислі файли. 

Віруси, що проникають по електронній пошті. 

Більшість найбільш небезпечних вірусів в основному можуть

проникнути на ваш комп'ютер електронною поштою у вигляді файлу
прикріпленого до електронного повідомлення. У таких випадках
користувач зараженого комп'ютера сам того, не знаючи, прикріплює
інфіковані файли до електронного повідомлення і посилає його
другу чи колезі. При отриманні повідомлення вірус активується
відразу ж після відкриття прикріпленого файлу, тим самим новий
комп'ютер заражається. 
21. Основні принципи захисту даних від
комп’ютерних вірусів.
Існує кілька основних методів пошуку вірусів, які застосовуються
антивірусними програмами: сканування; евристичний аналіз;
виявлення змін; резидентні монітори. Антивіруси можуть
реалізовувати всі перераховані вище методики, або тільки деякі з
них. 
Сканування. Це найбільш традиційний метод пошуку
вірусів. Він полягає в пошуку сигнатур, виділених з ранніх
виявлених вірусів. Антивірусні програми-сканери, здатні видалити
виявлені віруси, зазвичай називаються поліфагами. Сканери можуть
виявити тільки вже відомі і попередньо вивчені віруси, для яких
була визначена сигнатура. Тому програми-сканери не захистять
комп'ютер від проникнення нових вірусів, число яких постійно
збільшується. Прості сканери нездатні виявити і поліморфні віруси,
що повністю міняють свій код. Для цієї мети необхідно
використовувати більш складні алгоритми пошуку, що включають
евристичний аналіз перевірених програм. 
Евристичний аналіз. Цей метод нерідко використовується спільно з
скануванням для пошуку шифруються і поліморфних вірусів. Дуже
часто евристичний аналіз дозволяє виявляти раніше невідомі
інфекції, хоча лікування в цих випадках зазвичай виявляється
неможливим. Якщо евристичний аналізатор повідомляє,
що файл або завантажувальний сектор, можливо, заражений
вірусом, користувачеві необхідно провести додаткову перевірку за
допомогою самих останніх версій антивірусних програм-сканерів. 
Виявлення змін. Заражаючи комп'ютер, вірус робить зміни на
жорсткому диску: дописує свій код в заражає файл, змінює системні
області диска і т.д. Антивірусні програми-ревізори знаходять такі
зміни: вони запам'ятовують характеристики всіх областей диска, які
можуть піддаватися нападу вірусу, а потім періодично перевіряють
їх і у випадку виявлення змін видають повідомлення про підозру на
вірус. Слід враховувати, що не всі зміни викликаються вторгненням
вірусів. Завантажувальний запис може змінитися при оновленні
версії операційної системи, а деякі програми записують дані
всередині свого виконуваного файлу. 
Резидентні монітори. Антивірусні програми, постійно знаходяться в
оперативній пам'яті комп'ютера і відслідковують всі підозрілі дії,
виконувані іншими програмами, носять назву
резидентних моніторів, або сторожів. На жаль, вони мають дуже
багато недоліків: займають багато оперативної пам'яті і дратують
користувачів великою кількістю повідомлень, по більшій частині не
мають відношення до проникнення вірусів. 
Навіть, якщо загрози вірусів начебто немає, необхідно заздалегідь
провести заходи антивірусного захисту, в тому числі
організаційного характеру. 
Для успішної боротьби з вірусами можна скористатися різними
програмними продуктами вітчизняного виробництва, деякі з яких
визнаються кращими в світі. 

22. Проаналізуйте можливості існуючих засобів

протидії комп’ютерним вірусам.
Заходи попередження зараження такі:

 використання надійних джерел програмного забезпечення;

 обмеження доступу до комп’ютера сторонніх осіб;
 встановлення захисту від запису на змінних дисках з файлами,
у тому числі, за рахунок системного адміністрування;
 регулярне створення резервних копій;
 перевірка інформації, що надходить ззовні, і поточно стану ПК
за допомогою антивірусних програм;

Класифікація антивірусних програм:

 детектори (сканери, наприклад, антивірус Касперського,

Doctor Web, MS AntiVirus, Eset Smart Security (NOD32) —
перевіряють, чи є у файлах специфічна для відомого вірусу
комбінація байтів. Вимагають постійного оновлення своїх баз
даних;
 лікарі (фаги) — відривають від інфікованих програм тіло
вірусу і відтворюють початковий стан програм;
 ревізори (наприклад, програма Adinf) — контролюють
уразливі для вірусної атаки компоненти комп’ютера:
запам’ятовують дані про стан файлів і системних ділянок
дисків, а при наступних запусках порівнюють їхній стан із
вихідним;
 вакцини (імунізатори, наприклад, Anti Trojan Elite, Trojan
Remover або Dr.Web CureIt!) — модифікують програми і
диски таким чином, що вірус вважає їх уже інфікованими.
Така модифікація не позначається на роботі програмного
забезпечення. Зараз малопоширені;
 фільтри (охоронці) — повідомляють користувача про всі дії на
його комп'ютері. Якщо троянська програма або вірус захочуть
 проникнути у ПК або викрасти пароль і відправити його
зловмисникові, фільтр миттєво спрацює і запитає: «Дозволити
чи заборонити виконання операції?». Робота з таким типом
захисту вимагає певних навичок: не кожен користувач знає,
що означає того чи іншого процесу. Може це Windows
надумала оновитися? До речі, антивірус-фільтр є практично на
кожному ПК і називають його брандмауер. Якщо такий
стандартний охоронець не влаштовує користувача, він може
придбати що-небудь інше, наприклад Outpost Security Suite.
Багато сучасних антивірусів мають вбудований брандмауер,
що дозволяє контролювати мережевий трафік і стежити за
змінами в системі.

Поширені такі антивірусні програми:

 для Linux: avast!, Bitdefender, ClamAV, F-Prot Antivirus;
 для Windows: avast!, ADinf, AVG, Bitdefender, ClamAV, F-Prot
Antivirus, Dr.Web, ESET NOD32, KASPERSKY, Norton.

23. Можливості сучасних хакерів, крекерів,

фрікерів.
Хакери (Hacker) - отримують задоволення від вторгнення та
вивчення великих ЕОМ за допомогою телефонних ліній та
комп'ютерних мереж. Це комп'ютерні хулігани, електронні корсари,
які без дозволу проникають в чужі інформаційні мережі для забави.
У значній мірі їх тягне до себе подолання труднощів. Чим складніша
система, тим привабливіша вона для хакера. Вони прекрасні знавці
інформаційної техніки. За допомогою телефону і домашніх
комп'ютерів вони підключаються до мереж, які пов'язані з
державними та банківськими установами, науково-дослідними та
університетськими центрами, військовими об'єктами. Хакери, як
правило, не роблять шкоди системі та даним, отримуючи насолоду
тільки від почуття своєї влади над комп'ютерною системою.
Так, наприклад, американський хакер Річард Чешир, якого
запросили в Мюнхен на нараду експертів з охорони відомостей в
комп'ютерах, на очах фахівців забезпечив собі доступ спочатку в
німецьку, потім в американську інформаційні мережі, а звідти
проник в один із найважливіших стратегічних комп'ютерів США.
Крекери (Cracker) - різновидом хакерів є крекери. Це більш серйозні
порушники, здатні спричинити будь-яку шкоду системі. Вони
викрадають інформацію, викачуючи за допомогою комп'ютера цілі
інформаційні банки, змінюють та псують файли. З технічного боку
це набагато складніше від того, що роблять хакери.
За декілька годин, не докладаючи особливих зусиль, будь-який
технік середньої руки може пограбувати банк даних французького
комісаріату з атомної енергії і отримати найконфіденційніші
відомості, наприклад, таємний проект створення лазера чи програму
будівництва ядерного реактора.
Фрікери (phone+bгеаk=phreak) - спеціалізуються на використанні
телефонних систем з метою уникнення від оплати
телекомунікаційних послуг. Також отримують насолоду від
подолання труднощів технічного плану. У своїй діяльності фрікери
використовують спеціальне обладнання ("чорні" та "блакитні"
скрині), яке генерує спеціальні тони виклику для телефонних мереж.
На сьогодні, фрікери в більшій мірі орієнтуються на отримання
кодів доступу, крадіжках телефонних карток та номерів доступу, з
метою віднести платню за телефонні розмови на рахунок іншого
абонента. Досить часто займаються прослуховуванням телефонних
розмов.

24. Програми-антихакери. Їх призначення та

основні можливості.
Розрізняють такі типи антивірусних програм:
програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів
одним із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також
лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують
спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом)
детектори та поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);
програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків і
програм. Лікування програми полягає у вилученні із зараженої
програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і
спеціалізованими;
програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом
файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми
запам'ятовують дані про стан програми та системних областей
дисків у нормальному стані (до зараження) і порівнюють ці дані у
процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться
повідомлення про можливість зараження;
лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних
областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.
програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до
операційної системи, що використовуються вірусами для
розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має
можливість дозволити або заборонити виконання відповідної
операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в
оперативній пам'яті комп'ютера.
програми-вакцини: використовуються для обробки файлів і boot-
секторів із метою попередження зараження відомими вірусами (в
останній час цей метод використовується все частіше).
Слід зауважити, що вибір одного "найкращого" антивірусу є вкрай
помилковим рішенням. Рекомендується використовувати декілька
різних антивірусних пакетів одночасно. Вибираючи антивірусну
програму слід звернути увагу на такий параметр, як кількість
розпізнаючих сигнатур (послідовність символів, які гарантовано
розпізнають вірус). Другий параметр - наявність евристичного
аналізатора невідомих вірусів, його присутність дуже корисна, але
суттєво уповільнює час роботи програми. На сьогоднішній день
існує велика кількість різноманітних антивірусних програм.
Розглянемо коротко найбільш поширені в Україні.
DRWEB
Один з кращих антивірусів із сильним алгоритмом знаходження
вірусів. Поліфаг, здатний перевіряти файли в архівах, документи
Word і робочі книги Excel, виявляє поліморфні віруси, котрі в
останній час, отримують все більше поширення. Достатньо сказати,
що епідемію дуже небезпечного вірусу OneHalf зупинив саме
DrWeb. Евристичний аналізатор DrWeb, досліджуючи програми на
наявність фрагментів коду, характерних для вірусів, дозволяє знайти
майже 90% невідомих вірусів. При завантаженні програми в першу
чергу DrWeb перевіряє самого себе на цілісність, після чого тестує
оперативну пам'ять. Програма може працювати у діалоговому
режимі, має дуже зручний інтерфейс користувача, який можна
настроювати.
ADINF
Антивірус-ревізор диска ADINF (Avanced DiskINFoscope) дозволяє
знаходити та знищувати, як існуючі звичайні, stealth- і поліморфні
віруси, так і зовсім нові. Антивірус має в своєму розпорядженні
лікуючий блок ревізору ADINF - Adinf Cure Module - який може
знешкодити до 97% всіх вірусів. Цю цифру наводить "ДіалогНаука",
виходячи з результатів тестування, котре відбувалося на колекціях
вірусів двох визнаних авторитетів в цій області - Д.Н.Лозинського й
фірми Dr.Solomon's (Великобританія).
ADINF завантажується автоматично у разі вмикання комп'ютера і
контролює boot-сектор і файли на диску (дата й час створення,
довжина, контрольна сума), виводячи повідомлення про їх зміни.
Завдяки тому, що ADINF здійснює дискові операції в обхід
операційної системи, звертаючись до функцій BIOS, досягаються не
тільки можливість виявлення активних stealth-вірусів на рівні
переривання Int 13h, але і висока швидкість перевірки диску. Якщо
знайдено boot-вірус, то ADINF просто відновить попередній
завантажувальний сектор, котрий зберігається в його таблиці.
Якщо вірус є файловим, то тут на допомогу приходить лікуючий
блок Adinf Cure Module, який на основі звіту основного модуля про
заражені файли порівнює нові параметри файлів із попередніми, які
зберігаються в спеціальних таблицях. При виявленні розбіжностей
ADINF відновлює попередній стан файлу, а не знищує тіло вірусу,
як це роблять поліфаги.
AVP
Антивірус AVP (AntiVirus Program) відноситься до поліфагів, у
процесі роботи перевіряє оперативну пам'ять, файли, в тому числі
архівні, на гнучких, локальних, мережних і CD-ROM дисках, а також
системні структури даних, такі як завантажувальний сектор,
таблицю розділів і т.д. Програма має евристичний аналізатор,
котрий, за твердженнями розробників антивірусу здатний знаходити
майже 80% усіх вірусів. Програма AVP є 32-розрядним додатком
для роботи в середовищі операційних систем Windows 98, NT і 2000,
має зручний інтерфейс, а також одну з найбільших у світі
антивірусну базу. Нові бази антивірусів до AVP з'являються
приблизно один раз у тиждень і їх можна отримати з Internet. Ця
програма здійснює пошук і вилучення найрізноманітніших вірусів, у
тому числі:
 поліморфних, або вірусів, що самошифруються;
 стелс-вірусів, або вірусів-невидимок;
 нових вірусів для Windows;
  макровірусів, що заражають документи Word і таблиці Excel.
Крім того, програма AVP здійснює контроль файлових операцій у
системі у фоновому режимі, виявляє вірус до моменту реального
зараження системи, а також визначає невідомі віруси за допомогою
евристичного модуля.

17. Класифікація комп’ютерних вірусів

завантажувальні віруси або BOOT-віруси: заражають boot-сектори дисків. Дуже
небезпечні, можуть призвести до повної втрати всієї інформації, що зберігається на
диску;

файлові віруси: заражають файли. Поділяються на:

віруси, що заражують програми (файли з розширенням .EXE і .COM);

макровіруси: віруси, що заражують файли даних, наприклад, документи Word або

робочі книги Excel;

віруси-супутники: використовують імена інших файлів;

віруси сімейства DIR: спотворюють системну інформацію про файлові структури;

завантажувально-файлові віруси: здатні вражати як код boot-секторів, так і код файлів;

віруси-невидимки або STEALTH-віруси: фальсифікують інформацію прочитану з диска

так, що програма, якій призначена ця інформація отримує невірні дані. Ця технологія,
яку, інколи, так і називають Stealth-технологією, може використовуватися як в BOOT-
вірусах, так і у файлових вірусах;

ретровіруси: заражують антивірусні програми, намагаючись знищити їх або зробити

непрацездатними;

віруси-хробаки: заражують невеликі повідомлення електронної пошти, так званим

заголовком, який по своїй суті є всього навсього лише Web-адресою місцезнаходження
самого вірусу. При спробі прочитати таке повідомлення вірус починає зчитувати через
глобальну мережу Internet своє 'тіло', яке після завантаження починає свою
деструктивну дію. Дуже небезпечні, так як виявити їх дуже важко у зв'язку з тим, що
заражений файл фактично не містить коду вірусу.

18. Опишіть властивості макровірусів...

Макровіруси. Досить оригінальний клас вірусів (хоча вірусами в повному сенсі цього
слова їх навіть не можна назвати), що заражає документи, в яких передбачено
виконання макрокоманд. При відкритті таких документів спочатку виконуються дії
(спеціальні програми високого рівня), що містяться в цьому документі,-макровірус
якраз іпредставляет собою таку макрокоманду. Таким чином, як тільки буде відкрито
заражений документ, вірус отримає управління і зробить все шкідливий дії (зокрема,
знайде і заразить ще не заражені документи).

Мережеві черв’яки – програми, що розповсюджуються по мережі і не залишають своєї

копії на магнітному носії або диску.

19. Опишіть прояви комп’ютерних вірусів

Зменшення вільної пам’яті

Уповільнення роботи комп’ютера

Затримка при виконанні програм

Незрозумілі зміни в файлах

Зміна дати модифікації файлів без причини

Незрозумілі помилки Write-protection

Помилки при інсталяції і запуску Windows

Неспроможність зберігати документи Word в інші каталоги, крім Template

Погана робота дисків

Виникнення файлів невідомого походження

Ранні ознаки зараження дуже тяжко виявити, але коли вірус переходить в активну фазу,
тоді легко помітити такі зміни:

Зникнення файлів

Форматування HDD

Неспроможність завантажити комп’ютер

Неспроможність завантажити файли

Незрозумілі системні повідомлення, звукові ефекти і т. д.

20. Опишіть шляхи поширення комп’ютерних

вірусів
Основними шляхами проникнення вірусів у комп'ютер є знімні диски (гнучкі й лазерні),
а також комп'ютерні мережі. Зараження жорсткого диска вірусами може відбутися при
завантаженні програми з дискети, що містить вірус. Таке зараження може бути також
випадковим, наприклад, якщо дискету не вийняли з дисководу А і перезавантажили
комп'ютер, при цьому дискета може бути і не системною. Заразити дискету набагато
простіше. На неї вірус може потрапити, навіть якщо дискету просто вставили в
дисковод зараженого комп'ютера і, наприклад, прочитали її вміст.

Вірус, як правило, проникає в робочу програму у такий спосіб, щоб при її запуску
управління спочатку передалося йому і тільки після виконання всіх його команд знову
повернулося до робочої програми. Одержавши доступ до управління, вірус насамперед
переписує сам себе в іншу робочу програму і заражає її. Після запуску зараженої
програми стає можливим зараження інших файлів. Найчастіше вірусом заражаються
завантажувальний сектор диска і виконувані файли, що мають розширення EXE, COM,
SYS, ВАТ. Дуже рідко заражаються текстові файли.

Після зараження програми вірус може здійснити яку-небудь диверсію, але зробить це
так, щоб не привернути уваги. І нарешті, не забуває повернути керування тій програмі, з
якої був запущений. Кожне виконання зараженої програми переносить вірус у
наступну. У такий спосіб заражується все програмне забезпечення.

31) Провідні безпровідні мережі передачі данних

Бездротова мережа — тип комп'ютерної мережі, яка використовує

бездротове з'єднання для передачі даних й підключення до
мережевих вузлів.

Класифікація бездротових мереж

Залежно від технологій та передавальних середовищ

мережі на радіомодемах;

мережі на стільникових модемах;

інфрачервоні системи;

системи VSAT;

системи з використанням низькоорбітальних супутників;

системи з технологією SST;

радіорелейні системи;

системи лазерного зв'язку.

За дальністю дії

Класифікація бездротових мереж за площею охоплення

Бездротові персональні мережі (WPAN — Wireless Personal Area Net

works). Приклади технологій — Bluetooth.

Бездротові локальні мережі (WLAN — Wireless Local Area Networks).

Приклади технологій — Wi-Fi.

Бездротові мережі масштабу міста (WMAN — бездротовий Metropol

itan Area Networks). Приклади технологій — WiMAX.

Бездротові глобальні мережі (WWAN — бездротова глобальна мере

жа). Приклади технологій — CSD, GPRS, EDGE, EV-DO, HSPA, LT
E.

Типи бездротових мереж

Залежно від використовуваної технології бездротові мережі можна р

озділити на три типи:

 локальні обчислювальні мережі;

 розширені локальні обчислювальні мережі;
 мобільні мережі (переносні комп'ютери).

Основні відмінності між цими типами мереж — параметри передачі.

Локальні і розширені локальні обчислювальні мережі використовую
ть передавачі і приймачі, що належать тій організації, в якій функціо
нує мережа. Для переносних комп'ютерів середовищем передачі слу
жать загальнодоступні мережі, наприклад телефонна мережа або Інт
ернет.

Бездротові точки доступу

Трансивер, який ще й іноді називають точкою доступу (англ. access

point), забезпечує обмін сигналами між комп'ютерами з бездротовим
підключенням і кабельною мережею. У бездротових ЛОМ використ
овуються невеликі настінні трансивери. Вони встановлюють радіоко
нтакт з переносними пристроями. Наявність цих трансиверів і не доз
воляє назвати таку мережу строго бездротовою.

Бездротові мережі передачі даних мають такі переваги:

  Бездротова мережа передачі даних дуже часто виявляється біл
ьш гідним рішенням в порівнянні з рішенням провідної мережі
там де стоїть завдання передачі даних на відстанях більше 100
метрів.

 Мобільність – в наш час набуває все більшого значення, особл

иво з точки зору зручності використання мобільних пристроїв.

 Масштабованість – принципи побудови бездротових мереж, щ

о дозволяють швидко розширити зони покриття бездротової м
ережі, додавши в існуючу інфраструктуру бездротовий пристр
ій.

 Сумісність з стандартами 802.1a / b / g дозволяє працювати з б

ездротовими мережами більшості мобільних пристроїв на рин
ку

 Доступність – бездротова мережа передачі даних є більш деше

вим рішенням в порівняння з провідними аналогами.

Комп'ю́терна мере́жа (провідна) — система зв'язку між двома чи біл

ьше комп'ютерами. У ширшому розумінні комп'ютерна мережа — це
система зв'язку через кабельне чи бездротове середовище, самі ком
п'ютери різного функціонального призначення і мережеве обладнанн
я. Для передачі інформації можуть бути використані різні фізичні яв
ища, як правило — різні види електричних сигналів чи електромагні
тного випромінювання. Середовищами передавання у комп'ютерних
мережах можуть бути телефонні кабелі, та спеціальні мережеві кабе
лі: коаксіальні кабелі, виті пари, волоконно-оптичні кабелі, радіохви
лі, світлові сигнали.

Основні можливості комп'ютерних мереж[ред. | ред. код]

 Можливість швидкої передачі інформації на великі відстані;

 Оперативний пошук інформації;

 Обмін інформацією в режимі offline;

 Обмін текстовою, звуковою та відеоінформацією у реальному

часі;
  Можливість збереження інформації, розміщеної на серверах In
ternet, на локальному комп'ютері для подальшої обробки;

 Можливість інтерактивності і оперативного зворотного зв'язку.

Класифікація за областю дії[

Класифікація комунікаційних мереж за областю дії враховує географ

ічний район, охоплений мережею та, в меншому ступені, розмір мер
ежі. Виділяються типи:

 персональні мережі (Personal Area Networks - PAN)

 локальні мережі (Local Area Networks — LAN)

 кампусні мережі (Campus Area Network)

 глобальні мережі (Wide Area Networks — WAN)

32) Wi-fi, мобільний інтернет

Wi-Fi - це стандарт бездротової локальної мережі для зв'язку між

пристроями, що належить до набору стандартів IEEE 802.11. Wi-Fi
використовує радіохвилі (так само, як Bluetooth і стільникові
мережі) для передачі пристроїв в невеликих масштабах, наприклад:
в будинках, торгових центрах, площах і т.д. Wi-Fi - це найдешевший
і найшвидший спосіб передачі даних на короткі відстані, включаючи
перегляд веб-сторінок, онлайн-ігри, потокове відео та voIP-дзвінки.

Походження Wi-Fi

Нова технологія бездротового зв'язку була створена доктором Джон

ом О'Салліваном, відомим як «батько Wi-Fi», який працював у 1990-
х роках в CSIRO (Державна асоціація наукових і прикладних дослід
жень, Австралія). Альянс сумісності бездротових Ethernet (сьогодні
називається Wi-Fi Alliance) звернувся до CSIRO з проханням зробит
и цю технологію безкоштовною для суспільства, але цього не сталос
я – тепер кожен виробник wi-fi пристроїв, таких як ноутбуки, мобіль
ні телефони, пристрої розумного будинку і т.д. платить CSIRO за ви
користання патенту.

«Wi-Fi» - це всього лише торгова марка, зареєстрована Wi-Fi Allianc

e в 1999 році.

Насправді «Wi-Fi» нічого не означає і не є абревіатурою слів «бездр

отова вірність», що підтвердив Філ Белангер, співзасновник Wi-Fi Al
liance. Останнім часом «Wi-Fi» все частіше називають «Wi-Fi»[2]

Що потрібно для створення Wi-Fi?

Вам потрібно 3 компоненти: пропускна здатність, шлюз і маршрутиз

атор. Сьогодні Wi-Fi також можна створити на телефоні за допомого
ю функції точки доступу.

Як працює Wi-Fi?

Бездротове з'єднання - це, по суті, двосторонній зв'язок між маршрут

изатором і клієнтським пристроєм. Обидва пристрої оснащені радіоп
ередавачем і приймачем для зв'язку один з одним шляхом відправки
сигналів по радіодіапазоні (2,4 ГГц або 5 ГГц).

Зазвичай маршрутизатор Wi-Fi фізично підключається до роз'єму Et

hernet або DSL/кабельного/супутникового модема через мережевий
кабель для доступу до Інтернету. Потім він транслює своє ім'я Wi-Fi
(SSID) на навколишні пристрої. Якщо ви маєте намір підключитися
до бездротової мережі, пристрій відправляє відповідний сигнал на ро
утер з проханням, після отримання і отримання якого створюється
з'єднання.

Переваги Wi-Fi

 Бездротовий Інтернет на пляжі

 Дозволяє створити мережу без прокладання кабелю, що може
зменшити вартість розгортання і/або розширення мережі.
Місця, де не можна прокласти кабель, наприклад, поза
 приміщеннями та в будівлях, що мають історичну цінність,
можуть з успіхом обслуговуватися бездротовими мережами.
 Дозволяє мати доступ до мережі мобільним пристроям
(смартфонам, планшетам, ноутбукам тощо).
 Wi-Fi-пристрої широко поширені на ринку. Гарантується хоча
би часткова сумісність устаткування завдяки обов'язковій
сертифікації устаткування з логотипом Wi-Fi.
 Випромінювання від Wi-Fi-пристроїв у момент передавання
даних на два порядки (у 100 разів) менше, ніж біля
стільникового телефону.
 Wi-Fi — це набір глобальних стандартів. На відміну від
стільникових телефонів, Wi-Fi-устаткування може працювати
в різних країнах по всьому світу. Зрідка лише застосовуються
не надто суттєві правила на канали/частоти зв'язку.

Недоліки Wi-Fi

 Невелика ширина використовуваного спектра частот,

відсутність вбудованих/задекларованих можливостей роумінгу
й авторизації не дозволяють Wi-Fi-пристроям потіснити на
ринку мобільний зв'язок. Проте компанії ZyXEL, SocketIP і
Symbol Technologies пропонують рішення з організації Wi-Fi-
телефонії.
 Частотний діапазон і експлуатаційні обмеження в різних
країнах неоднакові. У багатьох європейських країнах
дозволено два додаткові канали, які заборонені в США; у
Японії є ще один канал у верхній частці діапазону, а інші
країни, наприклад Іспанія, забороняють використання
низькочастотних каналів. Більш того, деякі країни, наприклад
Росія, Білорусь і Італія, вимагають реєстрації всіх мереж Wi-Fi
приміщень, що працюють зовні, або вимагають реєстрації Wi-
Fi-оператора[10].
 Як було згадано вище, в Росії точки безпровідного доступу, а
також адаптери Wi-Fi з ЕІВП, що перевищує 100 мВт (20 дБм),
підлягають обов'язковій реєстрації.[11]
 Найпопулярніший стандарт шифрування WEP може бути
відносно легко зламаний[12] навіть при правильній
конфігурації (через слабку стійкість алгоритму). Не зважаючи
 на те, що нові пристрої підтримують досконаліший протокол
шифрування даних WPA і WPA2, багато старих точок доступу
не підтримують його і вимагають заміни. Ухвалення стандарту
IEEE 802.11i (WPA2) в червні 2004 року зробило доступною
безпечнішу схему, яка доступна в новому устаткуванні.
Обидві схеми вимагають стійкіший пароль, ніж ті, які зазвичай
призначаються користувачами. Багато організацій
використовують додаткове шифрування (наприклад VPN) для
захисту від вторгнення.

Мобільний Інтернет — сукупна назва бездротових технологій для

доступу до мережі Інтернет. Мобільний інтернет можуть
використовувати як мобільні пристрої так і стаціонарні, адже в
такому випадку знижуються витрати на прокладання фізичного
доступу через кабелі. На даний момент доступ до мобільного
інтернету можуть забезпечувати наступні стільникові
стандарти: GSM, UMTS, LTE (найпоширеніші зі стандартів).

Як працює мобільний Інтернет?

Джерелом мобільного Інтернету є антена, що передає сигнал. Що да

лі ви знаходитеся від антени, то слабший сигнал. Якщо ви використо
вуєте мобільний Інтернет стільникових операторів, то користуватися
WEB-додатками ви можете безпосередньо з телефону, або налаштув
ати телефон, як модем, і роздавати Інтернет на інші пристрої. Швидк
ість при цьому, звичайно, буде не дуже висока.

33) Топологія комп’ютерних мереж

Під топологією звичайно розуміють взаємне розташування один що

до одного вузлів мережі. До вузлів мережі в даному випадку віднося
ться комп'ютери, концентратори, свитчи, маршрутизатори, точки дос
тупу тощо

Топологія - це конфігурація фізичних зв'язків між вузлами мережі. Х

арактеристики мережі залежать від типу встановлюваної топології. З
окрема, вибір тієї чи іншої топології впливає:
  • на склад необхідного мережевого обладнання;

 • на можливості мережевого обладнання;

 • на можливості розширення мережі;

 • на спосіб управління мережею.

Розрізняють такі основні види топологій: щит, кільце, зірка, чарунк

ова топологія і решітка. Решта є комбінаціями основних топологій
і називаються змішаними або гібридними.

Шина. Мережі з шинної топологією використовують лінійний монок

анал (коаксіальний кабель) передачі даних, на кінцях якого встановл
юються спеціальні заглушки - термінатори (terminator). Вони необхі
дні для того,

щоб погасити сигнал після проходження по шині. До недоліків шинн

ої топології слід віднести наступне:

 • дані, передані по кабелю, доступні всім підключеним комп'ю

терам;

 • в разі пошкодження шини вся мережа перестає функціонуват

и.

Кільце - це топологія, у якій кожен комп'ютер з'єднаний лініями зв'я

зку з двома іншими: від одного він отримує інформацію, а іншому п
ередасть і має на увазі наступний механізм передачі даних: дані пере
даються послідовно від одного комп'ютера до іншого, поки не досяг
нуть комп'ютера-одержувача. Недоліки топології "кільце" ті ж, що і
у топології "шина":

 • загальнодоступність даних;

 • нестійкість до пошкоджень кабельної системи.

Зірка - це єдина топологія мережі з явно виділеним центром, званим

мережевим концентратором або "хабом" (hub), до якого підключают
ься всі інші абоненти. Функціональність мережі залежить від стану ц
ього концентратора. У топології "зірка" прямі з'єднання двох комп'ю
терів в мережі відсутні. Завдяки цьому є можливість вирішення проб
леми загальнодоступності даних, а також підвищується стійкість до
пошкоджень кабельної системи.

Комірчаста топологія - це топологія комп'ютерної мережі, в якій ко

жна робоча станція мережі з'єднується з декількома робочими станці
ями цієї ж мережі. Характеризується високою отказоустойчивостью,
складністю налаштування і переізбиточной витратою кабелю. Кожен
комп'ютер має безліч можливих шляхів з'єднання з іншими комп'юте
рами. Обрив кабелю не призведе до втрати з'єднання між двома ком
п'ютерами.

Решітка - це топологія, у якій вузли утворюють регулярну багатови

мірну решітку. При цьому кожне ребро решітки паралельно її осі і
з'єднує два суміжних вузла вздовж цієї осі. Одновимірна решітка - ц
е ланцюг, що з'єднує два зовнішніх вузла (що мають лише одного су
сіда) через деякий кількість внутрішніх (у яких по два сусіди - лівор
уч і праворуч). При з'єднанні обох зовнішніх вузлів виходить тополо
гія "кільце". Дво- і тривимірні решітки використовуються в архітект
урі суперкомп'ютерів.

Мережі, засновані па FDDI, використовують топологію "подвійне кі

льце", досягаючи тим самим високої надійності і продуктивності. Ба
гатовимірна решітка, поєднана циклічно в більш ніж одному вимірі,
називається "тор".

Змішана топологія (рис. 6.5) - топологія, що переважає в великих м

ережах з довільними зв'язками між комп'ютерами. У таких мережах
можна виділити окремі довільно пов'язані фрагменти (підмережі), м
ають типових топологію, тому їх називають мережами зі змішаною т
опологією.

Для підключення великої кількості вузлів мережі застосовують мере

жеві підсилювачі і (або) комутатори. Також застосовуються активні
концентратори - комутатори, одночасно володіють і функціями підс
илювача. На практиці використовують два види активних концентра
торів, що забезпечують підключення 8 або 16 ліній.
Інший тип комутаційного пристрою - пасивний концентратор, який
дозволяє організувати розгалуження мережі для трьох робочих стан
цій. Мале число приєднуваних вузлів означає, що пасивний концент
ратор не потребує підсилювачі. Такі концентратори застосовуються
в тих випадках, коли відстань до робочої станції не перевищує декіл
ькох десятків метрів.

У порівнянні з шинної або кільцевої змішана топологія володіє біль

шою надійністю. Вихід з ладу одного з компонентів мережі в більшо
сті випадків не робить впливу на загальну працездатність мережі.

Розглянуті вище топології локальних мереж є основними, т. Е. Базов

ими. Реальні обчислювальні мережі будують, грунтуючись на завдан
нях, які покликана вирішити дана локальна мережа, і па структурі її і
нформаційних потоків. Таким чином, на практиці топологія обчислю
вальних мереж являє собою синтез традиційних типів топологій.

Основні характеристики сучасних комп'ютерних мереж

Якість роботи мережі характеризують такі властивості: продуктивні

сть, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваніст
ь і масштабованість.

До основних характеристик продуктивності мережі відносяться:

 • час реакції - характеристика, яка визначається як час між вин

икненням запиту до якого-небудь мережевого сервісу і отрима
нням відповіді на нього;

 • пропускна здатність - характеристика, яка відображає об'єм

даних, переданих мережею в одиницю часу;

 • затримка передачі - інтервал між моментом надходження па

кету на вхід якого-небудь мережевого пристрою і моментом й
ого появи на виході цього пристрою.

Для оцінки надійності мереж використовуються різні характеристи

ки, в тому числі:
  • коефіцієнт готовності, що означає частку часу, протягом я
кого система може бути використана;

 • безпеку, тобто здатність системи захистити дані від несанкці

онованого доступу;

 • відмовостійкість - здатність системи працювати в умовах ві

дмови деяких її елементів.

Розширюваність означає можливість порівняно легкого додавання

окремих елементів мережі (користувачів, комп'ютерів, додатків, серв
ісів), нарощування довжини сегментів мережі і заміни існуючої апар
атури більш потужною.

Масштабованість означає, що мережа дозволяє нарощувати кількіс

ть вузлів і протяжність зв'язків в дуже широких межах, при цьому пр
одуктивність мережі не погіршується.

Прозорість - властивість мережі приховувати від користувача детал

і свого внутрішнього устрою, спрощуючи тим самим його роботу в
мережі.

Керованість мережі має на увазі можливість централізовано контро

лювати стан основних елементів мережі, виявляти і вирішувати проб
леми, що виникають при роботі мережі, виконувати аналіз продукти
вності і планувати розвиток мережі.

Сумісність означає, що мережа здатна включати в себе найрізноман

ітніше програмне і апаратне забезпечення.

34)Опишіть інтерфейс комп’ютених мереж

мережевий інтерфейс — це системний (програмний та/або апаратн

ий) інтерфейс між двома частинами устаткування або шарами прото
колів у комп'ютерній мережі.

Мережевий інтерфейс зазвичай матиме деяку форму мережевої адре

си, яка може складатися з ідентифікатора вузла та номера порту чи м
оже бути унікальним ідентифікатором вузла.
Мережеві інтерфейси забезпечують стандартизовані функції, такі як
передавання повідомлень, підключення та відключення тощо.

Приклади

 Порт (апаратне забезпечення) — інтерфейс з іншими комп'юте

рами та периферійними пристроями

 Мережева карта — пристрій, який комп'ютер використовує дл

я підключення до комп'ютерної мережі

 Мережевого інтерфейсу пристрої — точка демаркації для теле

фонної мережі

 Мережевий сокет — програмний інтерфейс до мережі

 Порт (комп'ютерні мережі) — протокольний інтерфейс до мер

ежі
35) Охарактеризуйте діяльність провайдерів

Укртелеком

Основні послуги в мережі 3G:

 Голосові послуги

 Відеовиклик (фронтальна камера необов'язково)

 Швидкісний мобільний інтернет (до 7,2 Мбіт/с)

 VPN MPLS в будь-якій точці країни (високобезпечна корпорат

ивна мережа)

 відеоспостереження і т.д.

У 2010 році акціонери ВАТ «Укртелеком» прийняли рішення про ст

ворення дочірньої компанії для забезпечення стільникового зв'язку з
метою подальшого продажу. У 2011 році була створена дочірня ком
панія ТОВ «Тримоб», яка надає послуги стільникового зв'язку. 100%
статутного капіталу ТОВ «Тримоб» внесло ПАТ «Укртелеком».

З 2011 року ПАТ «Укртелеком» не надає послуг стільникового зв'язк

у.

Послуги

 Дротовий місцевий, міжміський та міжнародний телефонний з

в'язок

 Мережа таксофонів

 Додаткові міжміські та міжнародні телефонні послуги

 Короткі телефонні номери

 Ідентифікатор абонента

 Телеграфний зв'язок (припинення заплановано на березень 201

8 року[10])

 Дротове мовлення

 Оренда каналів зв'язку (орендована лінія)

  Послуги 800/900 (Audiotex)/Контакт-центр

 IP-телефонія

 Спільні точки доступу до Інтернету

 Інтерактивне телебачення

Служби даних

 Інтернет

o «Відкритий доступ» — комутоване з'єднання (комутован

е з'єднання) в інтернет зі швидкістю до 56 кбіт/с у більш
ості міст і сіл України без письмового договору, без пере
доплати, безкоштовна поштова скринька об'ємом 10 МБ.

o «ОГО!» – доступ базується на технології ADSL, яка дозв

оляє організувати постійний високошвидкісний доступ д
о мережі Інтернет через існуючу телефонну лінію, яка за
лишається безкоштовною при користуванні інтернетом.

o "ВАУ! Мобільний!» — доступ базується на технології U

MTS, яка дозволяє організувати високошвидкісний мобі
льний доступ до інтернету.

 Відеоконференцій

 ISDN

 побудова віртуальної приватної мережі (VPN) з довільною топ

ологією (включаючи «кожен з кожним») з використанням техн
ології MPLS на основі інфраструктури публічної мережі.

 Frame Relay - це організація логічних каналів передачі даних м

іж офісами, що дозволяє передавати різні типи даних по одном
у логічному каналу: інформаційний, голосовий, відео.

 Центр обробки даних

Інтелект
Займається наданням інтернет послуг та послуг звязаних з
телебаченням

WestLine

Інтернет провайдер в місті Чернівці та в окремих населених пунктах

Чернівецької області. Основний напрям нашої роботи – організація
підключення до високошвидкісного, безлімітного кабельного
Інтернету, який відкриває приголомшливі можливості у вигляді
швидкого завантаження фільмів, музики, програм, ігор, а також
максимально комфортної роботи з інтернет-сайтами.
36) Вкажіть основні технічні можливості мережевого адаптера

Мережевий адаптер - це пристрій, який є сполучною ланкою між ва

шим комп'ютером / ноутбуком і мережею Інтернет. Правильний її ви
бір дозволить не стикатися з можливими труднощами, заощадить ва
ші нерви, час і фінансові ресурси, які б пішли на ремонт комп'ютера.
А в інтернет-магазині stall.com.ua ви зможете купити usb lan адаптер,
а також іншу сучасну надійну компютерну електроніку. 

Типи мережевих адаптерів

Як ви знаєте, існує два види мережі: бездротова й дротова. На даний

момент, на ринку присутні і такі мережеві адаптери, які можна вико
ристовувати з обома видами мережі. Але найчастіше, їх класифікуют
ь двома видами:

 Для провідної мережі.

 Для бездротової мережі

Так повелося, що під виразом «мережевий адаптер» мають на увазі т

ой пристрій, що дозволить підключити стаціонарний комп'ютер до б
ездротової мережі Wi-Fi.

Мережеві адаптери для провідної мережі

Адаптери для провідної мережі можуть зовні виглядати по-різному.

Перші будуть підключати до комп'ютера за допомогою спеціальних
роз'ємів на материнській платі, другі - через USB-роз'єм. Ті, які підк
лючаються через порт USB, на другій стороні мають порт для підкл
ючення Ethernet-кабелю.

Адаптери для бездротової мережі

Даний вид адаптерів може нагадати вам звичайну «флешку». Після п

ідключення його до вашого комп'ютера або ноутбука, пристрій скан
ує найближчі мережі і «повідомляє» комп'ютера повний список дост
упних мереж. Після цього, у вас буде можливість підключитися до ті
єї чи іншої Wi-Fi мережі, якщо ви знаєте від неї пароль.

Функції мережевих адаптерів

До основних функцій, які виконують мережеві адаптери, можна відн
ести:

 Кодування і декодування сигналу.

 Виявлення конфліктних ситуацій і контроль за станом мережі.

 Узгодження швидкостей пересилки даних між зв'язкою адапте

р-комп'ютер-мережу.

Код 37-42

37. Охарактеризуйте програмне забезпечення комп’ютерних мереж

Загальна мережеве програмне забезпечення включає:

• браузер - програма перегляду веб-сторінок (наприклад, Internet Explorer). Браузер

містить такі засоби: програму для роботи з електронною поштою (читання, створення,
редагування і відправка поштових повідомлень); програму для роботи з сервером
новин (підписка на групу новин, читання новин, створення і пересилання повідомлень),
редактор тексту;

• HTML-редактори - редактори, призначені для створення веб-сторінок;

• графічні веб-засоби - засоби, призначені для оптимізації графічних елементів веб-

сторінок;

• машинні перекладачі - програмні засоби, що служать для перегляду веб-сторінок на

різних мовах;

• антивірусні мережеві програми - програми, використовувані для запобігання

потрапляння програмних вірусів на комп'ютер користувача або поширення його по
локальній мережі фірми.

До системного програмного забезпечення відносять:

• операційну систему - обов'язкову частину системного програмного забезпечення, що

гарантує ефективне

функціонування ЕОМ у різних режимах, організуючу виконання програм і взаємодія

користувача і зовнішніх пристроїв з ЕОМ;
• сервісні програми - програми, які розширюють можливості ОС, надаючи
користувачеві і його програмами набір додаткових послуг;

• систему технічного обслуговування - систему, яка полегшує діагностику, тестування

обладнання та пошук несправностей в ПК.

Спеціальні мережні ОС призначені для управління мережею. По своїй організації цей

різновид мережевих ОС можна розділити на однорангові (Peer-To-Peer Network) і з
виділеним сервером (Dedicated File Server Network).

До однорангові відносяться такі мережні ОС, як NetWare Lite, Personal NetWare (Novell),
Windows For Workgroups (Microsoft), LANtastic (Artisoft)

38. Перекладачі. Програми-перекладачі. Онлайн перекладачі. Основні принципи

роботи з ними

Онлайн-перекладач— програма, що дозволяє виконувати переклад текстів, слів,

документів і веб-сайтів не завантажуючи її на свій комп’ютер, тобто в режимі «онлайн».
Як правило онлайн-перекладачі мають елементарний інтерфейс. Найчастіше він
реалізований за схемою:

§ скопіювати (Сopy) текст, який потрібно перекласти і вставити (Paste) його до

спеціального текстового поля;

§ вибрати напрямок перекладу (наприклад, Українська – Англійська);

§ натиснути на кнопку «Перекласти».

Онлайн-перекладач відправить запит на сервер (підбере зі словників міжмовні

еквіваленти, упорядкує граматику). Після цього з іншого текстового поля буде
доступний для копіювання перекладений текст.

Переваги онлайн-перекладу

+ Зазвичай існують на безкоштовній основі

+ Швидкий доступ у будь-який час та місці

+ Доступ до іноземних публікацій та інформації

Недоліки онлайн-перекладу
– Якість перекладу не є ідеальною

– Зазвичай результат перекладу потребує редагування

Програ́ма-переклада́ч — це програма, що призначена для автоматичного перекладу

тексту з однієї природної мови на іншу.

На відміну від електронних словників, програми-перекладачі опрацьовують не окремі

слова або словосполучення, а цілий текст, і результатом такого опрацювання є зв'язний
текст іншою мовою. Робота програм-перекладачів базується на використанні
електронних словників. Крім того, у них реалізовані алгоритми для узгодження слів в
отриманому тексті відповідно до правил мови, якою здійснюється переклад.

Програми-перекладачі відрізняються кількістю електронних словників, що

використовуються для здійснення перекладу, алгоритмами перекладу, обсягом тексту,
який може бути перекладений за один сеанс тощо. Деякі з цих програм мають модулі,
що вбудовуються в програми пакета Microsoft Office та призначені для перекладу
текстів у вікні текстового процесора, системи опрацювання презентацій тощо.

Опрацювання текстів з використанням програм-перекладачів може виконуватися за

таким алгоритмом:

Завантажити програму перекладача.

Налаштувати параметри перекладу (вибрати напрямок перекладу, тематику

словникової лексики).

Увести або виділити текст для перекладу.

Подати вказівку для початку автоматичного перекладу.

Зберегти результат перекладу або скопіювати отриманий текст у новий документ.

39. Охарактеризуйте дві програми-перекладачі та два онлайн-перекладачі

Різні програми перекладають по-різному, і відеокремити одну найкращу не вийде,

кожна як має свої недоліки, так і переваги:

Promt.one - досить непогано перекладає текст з англійської за виключенням власних

назв;

-переклад з російської недосконалий, деякі слова були перекладаються не в

правильному роді;

-переклад вірша найкращий серед усіх програм, рима була майже завжди присутня,
слова перекладені правильно;
Perevod.i.ua - переклав текст з англійської з чисельними неточностями, прізвище, назви
та словосполучення не переклав зовсім;

- текст з російської мав багато неперекладених слів в основному іменників;

-з віршем також ситуація не краща ¼ тексту так і не була перекладеною;

Онлайн-перекладач – чудово впорається з перекладом тексту з англійською, може

допустити 1 помилку в перекладі фразеологізму;

- перекладає добре вірші, проте без рими;

40.Робота в середовищі Інтернет, основні можливості.

В даний час найбільшою і найпопулярнішою в світі являється

глобальна мережа Internet (від лат. Іnter – між. і net - мережа).
Internet – це глобальна інформаційна мережа, яка об’єднує велику
кількість регіональних мереж і водночас мільйони комп’ютерів у всіх кінцях
планети з метою обміну даними та доступу до інформаційних і технологічних
ресурсів. 
Основні мережні сервіси.

Службою інтернет називають взаємодію двох програм для обміну

інформації між ними. Майже всі служби працюють за принципом "клієнт-
сервер". Одна програма - "клієнт" формує запит та надсилає другій "серверу".
Сервер обробляє запит та формує і надсилає клієнту відповідь. Якщо сервіс -
послуга, то сервер - той, що надає послуги.
Існує велика кількість служб інтернету. в основному вони поділяються
на стандартні (публічні) та спеціальні (долступні обмеженому колу
користувачів).
Служба Інтернету –  це набір послуг, які надаються клієнтам
програмним
забезпеченням серверів Інтернету з використанням певних мережних
протоколів.
До служб Інтернету відносяться:

 Веб 
 Веб-форуми 
 Блоги 
 Вікі-проекти 
 Інтернет-магазини 
 Інтернет-аукціони 
 Електронна пошта та списки розсилки Групи новин (в основному,
Usenet) 
 Файлообмінні мережі 
 Електронні платіжні системи 
 Інтернет-радіо 
  Інтернет-телебачення 
 IP-телефонія 
 Системи обміну повідомленнями 
 FTP-сервери 
 IRC  

41. Назвіть та охарактеризуйте відомі Вам ресурси Інтернету.

КУЛЬТУРНО–ОСВІТНІ САЙТИ 
Сюди відносять:
 -  Віртуальні бібліотеки:
Пошук відомостей в бібліотеці здійснюється по каталогам, які в свою чергу
систематизують матеріали за галузями знань, напрямків і т.д. З розвитком
інформаційних технологій та Інтернет стали доступні віртуальні бібліотеки, які
також як звичайні бібліотеки накопичують в собі ОВР з багатьох напрямків.
Але на відміну від звичайної бібліотеки її ОВР знаходяться в електронному
варіанті. Тут можна знайти такі ОВР: електронні книги, журнали, статті,
довідники та інше.
Деякі бібліотеки мають комерційний характер та пропонують відвідувачам
придбати ту чи іншу книгу, замовити реферат чи статтю.
-Довідкові сайти бібліотек:
Крім того, потрібно вміти відрізняти віртуальні бібліотеки від довідкових сайтів
бібліотек. Довідкові сайти бібліотек не містять ОВР, на них лише відображені
довідкові відомості про роботу бібліотеки, її структуру, основні послуги,
контакти.
-Віртуальні журнали та газети: 
Зазвичай це електронна копія паперового журналу чи газети. Файли в
форматі pdf переглядаються за допомогою програми Acrobat Reader а статті,
які розміщені на окремих сторінках сайту можуть бути збережені на
жорсткому диску користувача та переглядатися за допомогою броузера (тобто
так само як в мережі Інтернет). Іноді публікації можуть зберігатись у txt- чи
doc-форматах і для їхнього читання необхідно мати або простий блокнот, або
офісну програму типу Word. Крім того, бувають такі txt-файли, які потребують
додаткового завантаження спеціальної програми для читання цих файлів.
 -Електронні підручники:
Найпопулярніший електронний ресурс, який використовується практично на
всіх етапах і рівнях навчання. Зазвичай, це електронний текст, заголовки
якого представлені у вигляді гіпертексту. Використання електронних
підручників є добрим доповненням до традиційної системи навчання за
конспектом лекцій та підручником, що дозволяє поєднати ці знання з
навиками роботи на комп’ютері в одне ціле
ДОВІДКОВІ САЙТИ
 Енциклопедії:
Це електронні сторінки з текстами і графічними зображеннями класичного
енциклопедичного характеру. Головна перевага такої енциклопедії перед
звичайною паперовою – система пошуку інформаційних даних, заснована на
спеціальних алгоритмах пошуку, електронні каталоги, функція пошуку
подібних матеріалів, підтримка відео та анімації, та безумовно великий
фізичний об’єм.
Словники:
Електронна база даних визначень з певної галузі знань або за декількома
напрямками. Мережений словник може бути у вигляді окремого ресурсу або
інтегрований в інші ресурси.
Каталоги:
Містять перелік веб-адрес сайтів за тематиками. Каталоги зазвичай можна
знайти на будь-якій пошуковій системі. Там каталоги впорядковані за
напрямами та тематиками. Проте, існують спеціальні каталоги, які містять
лише посилання на окремий напрямок
ПЕРСОНАЛЬНАЛЬНІ САЙТИ:
 Сайт окремої особи, на якому міститься загальні відомості про цю особу, чим
займається, які має інтереси та ін. Також на такому сайті можуть міститися
різноманітні розробки цієї людини. Людина, яка створює сайт має певну мету
його створення. Такі сайти створюються з метою обміну досвідом з іншими
колегами, з метою співпраці, а також для доступу учнів до навчальних
матеріалів з предмету, що викладає вчитель. На сайті розміщують розробки
уроків, бібліотеку, глосарій чи словник термінів, журнал оцінок. Також може
бути сторінка для батьків та організаційної роботи.
ПОРТАЛИ: 
Один із самих ефективних способів накопичення великих обсягів
інформаційних ресурсів Якщо сайт – це місце в Інтернеті, де фізично
розміщуються матеріали, то портал – це сайт, який виконує роль відправної
точки по таким сайтам. Портал має власну систему пошуку, базу даних веб-
сайтів, які знахо

42. Вкажіть на специфіку використання Інтернет-ресурсів в різних сферах людської

дiяльностi (економіці, військовій галузі, прогнозуванні тощо)

с творили можливість доступу до гігантських обсягів інформації, збереження її.

Засоби комунікації, до яких відносяться електронна пошта, глобальні, регіональні та

локальні мережі зв’язку та обміну даними, також

надають широкі можливості:

− оперативну передачу інформації на різні відстані, будь-якого об’єму та вигляду;

− інтерактивність і оперативність зворотного зв’язку;

− доступ до різноманітних джерел інформації;

− організацію спільних телекомунікаційних проектів;

− запит інформації з будь-якого питання через систему електронних конференцій і т. ін.

43. В Україні ще у 1980-х працювали над таким собі прототипом інтернету. В Київському
інституті кібернетики мали амбіційний план: відкрити на території СРСР 50
комп’ютерних центрів та з’єднати їх один з одним за допомогою мережі. Однак через
брак коштів цей план так і не було реалізовано.

Узагалі саме брак коштів через кризу 90-х, труднощі та інфляція підштовхнули тодішніх
молодих інженерів шукати нові шляхи. У 1990 році в московському кооперативі на
П’ятницькій вулиці вперше в СРСР зуміли з’єднати локальну мережу з Фінляндією.
Приблизно тоді ж з території України вперше до світової мережі під’єднався Юрій
Янковський, працівник Міжгалузевого наукового центру технології програмування
"Технософт" у Києві, та його колеги. Дуже швидко стало зрозуміло, що майбутнє саме
за цією технологією, на яку навіть КДБісти не дуже зважали. Тривалість передачі
інформації за кордон, яка забирала в середньому чотири години, скоротилась до п’яти
хвилин.

Швидкість була, за сучасними мірками, надзвичайно повільною: 2,5 кілобіт за секунду.

З такою швидкістю, аби просто відкрити головну сторінку якого-небудь сучасного сайту,
довелося б чекати 2-3 хвилини. Це приблизно у 20 000 разів менше, ніж швидкість
інтернету в середньостатистичній українській домівці. Але для того часу сам формат
передачі інформації та можливість приєднатися до іншого світу були революційними.

44. Переважна більшість мереж використовує пакетний принцип обміну

повідомленнями. Спеціальні програми поділяють повідомлення на частини — пакети
даних, долучають адреси відправника й одержувача та порядковий номер пакета, а
потім послідовно передають мережею.

Потім комп’ютер-отримувач збирає пакети даних, об’єднує у правильному порядку й

відновлює вихідні дані. Кожний пакет даних передається одним із мільйонів
маршрутів. Навіть якщо деякі мережеві комп’ютери й канали зв’язку одночасно
вийдуть з ладу, пакети даних дійдуть до одержувача іншим маршрутом.

Далі пакети збираються, вихідні дані відновлюються. Завдяки тому, що ці пакети

пронумеровано, це легко зробити, навіть якщо вони дістались адресата в різний час і за
різними маршрутами.

Кожен пакет містить інформацію про цілісність даних (контрольна сума). І якщо в пакеті
виявляються помилки, комп’ютер-отримувач надсилає комп’ютеру-відправнику запит
на повторне передавання саме цього пакета

45. Інформаційні ресурси, доступні користувачам Інтернет, безумовно безмежні.

Кожний користувач може знайти для себе в мережі необхідну інформацію,
запропоновану в будь-якій з технічно існуючих форм – текстовому, аудіо, відео та інших
форматах. Інформація може носити приватний, науковий, суспільний характер.

Однією з основних проблем одержання інформації в Інтернет є її вірогідність і

можливість оцінки користувачем одержуваної інформації. Це особливо важливо,
оскільки в більшості джерел інформації в мережі відсутня та репутація, що склалася в
оффлайн джерел (газет, телебачення, видавництв, радіоканалів) за довгий період
їхнього існування.

Частково це компенсується активною експансією вже існуючих систем доступу до

інформації в мережі, створенням своїх онлайн-версій, частково – роботою
адміністраторів пошукових систем, але більшою мірою лягає на плечі самого
користувача.
 Безсумнівно, позитивною якістю мережі є потенційна можливість кожного
користувача розміщати в мережі й робити доступною для необмеженого числа інших
користувачів власну інформацію. Найважливішим фактором, що визначає
експонентний ріст інформаційних ресурсів мережі, є відсутність необхідності залучати
для розв’язання завдань значні матеріальні ресурси. Мережа є, напевно,
найдемократичнішим засобом масової інформації, що не потребує жодних
капіталовкладень і доступна кожному.

Ще одним позитивом інформаційних ресурсів мережі є можливість зворотного

зв’язку між користувачем і суб’єктом, що надав інформацію.Таким чином,
користувачеві надається можливість заявити про себе, повідомити відвідувачам свого
ресурсу необхідні, на його погляд, відомості приватного, рекламно-комерційного,
суспільного характеру.

46. Віддалений доступ - дуже широке поняття, яке включає в себе різні типи та варіанти
взаємодії комп'ютерів, мереж і додатків. Якщо розглядати всі численні схеми взаємодії,
які зазвичай відносять до віддаленого доступу, то всім їм притаманне використання
глобальних каналів або глобальних мереж при взаємодії. Крім того, для віддаленого
доступу, як правило, характерна несиметричність взаємодії, коли, з одного боку, є
центральна велика мережа або центральний комп'ютер, а з іншого - окремий
віддалений термінал, комп'ютер або невелика мережа, які хочуть отримати доступ до
інформаційних ресурсів центральної мережі . Кількість віддалених від центральної
мережі вузлів і мереж, які потребують цей доступ, постійно зростає, тому сучасні
засоби віддаленого доступу розраховані на підтримку великої кількості віддалених
клієнтів.

47. Для того щоб скористатися пошуковою системою, потрібно зайти на її веб-сторінку,
ввести ключові слова в рядку пошуку, що має позначку лупи, та натиснути клавішу Enter
.

Результати пошуку за допомогою пошукової системи мають вигляд списку посилань.

Пошукова система Google демонструє кількість результатів пошуку та час, за який було
знайдено визначену кількість результатів. Перед видачею результатів відбувається
ранжування результатів пошуку — система визначає цінність кожного зі знайдених
ресурсів і впорядковує їх так, щоб найцінніші розташовувалися на початку списку.

За допомогою пошукових систем за ключовими словами можна шукати різні об’єкти:

не лише текстові дані на веб-сторінках, а й зображення, географічні об’єкти на карті,
відео тощо. Сьогодні існує можливість здійснювати пошук голосом

48. У пошукових систем, є дві основні функції. Перша - це зібрати інформацію з

інтернету і обробити її, помістивши в сховище даних вже в тому вигляді, який буде
зручний для пошуку інформації за критеріями. Друга - це видати інформацію
користувачеві за запитом, з максимально відповідним вмістом його запиту вигляді.
Тобто, що б корисні сайти були зверху, і так по спадаючій.
Для того, щоб зібрати інформацію про сайти, їх контент, пошукові системи засилають
своїх роботів, для аналізу сайтів. Якщо Ви вивчаєте статистику відвідувань свого сайту в
будь-якому інструменті, наприклад, Google Analytics, то напевно бачили, що Ваш сайт
відвідують не тільки реальні користувачі, а й безліч роботів різних сервісів.

Робот, аналізуючи сайт, збирає інформацію про його текстовий контент, зображеннях,
медіа файли. Зібравши інформацію і передавши її в сховище даних, пошукова система
аналізує ці дані, структурує і визначає релевантність сайту і його сторінок пошуковим
запитам. Релевантність сторінок, і відповідно ранжування сайтів по певних запитах,
відбувається саме на етапі аналізу даних.

Вводячи пошуковий запит в системі, наприклад, Google, Ви отримуєте вже заздалегідь

створених список сайтів, ранжируваних відповідно до релевантності Вашого запиту.
Періодично, пошукові роботи повертаються на сайти, і перевіряють, чи змінилася
інформація на них. Якщо так, інформація знову обробляється, і процес визначення
релевантності і ранжування сторінок оновлюється.

49. Пошукові покажчики,каталоги або директорії

1. Способи пошуку інформації.

1.1. Каталоги
Перший спосіб пошуку інформації в книзі — це пошук за допомогою змісту. Ба
жаючи знайти інформацію, що нас цікавить, ми, в першу чергу, звертаємося сам
е до нього. Це найбільш природний спосіб пошуку потрібної сторінки. Ви чудов
о знаєте, як користуватися змістом у книзі. Ви його переглядаєте, знаходите пот
рібну главу, номер сторінки й розгортаєте книгу в потрібному місці.В Інтернеті
цьому способу пошуку відповідають каталоги. Це один із найстаріших сервісів
Інтернету. У середині 1990-х років саме каталоги були основним способом упор
ядкування інформації в Інтернеті. У каталогах утримується набір посилань на са
йти з їхнім коротким описом. Сторінки (сайти) усередині каталогу розташовані
за темами (рубриками), а всередині тем вони ранжовані або за індексом цитуван
ня, або за датою додавання, або за алфавітом, або за іншим параметром. Залежн
о від широти тематики посилань каталоги можуть бути загальними й спеціалізо
ваними (тематичними). На сьогодні найбільш популярний Інтернет-каталог – Ya
hoo!
Процес пошуку інформації за допомогою каталогів виглядає так:
♦  користувач послідовно переглядає зміст каталогу;
♦  вибирає потрібну рубрику;
♦  переглядає сайти, що стосуються цієї рубрики;
♦  переходить на потрібний сайт або сторінку.
1.2. Посилання
Другий звичний для нас спосіб пошуку — це використання посилань у тексті на
потрібні сторінки книги. При посиланні на яку-небудь сторінку (наприклад с. 2
4) читач повинен розгорнути зазначену сторінку 24 і знайти в її тексті той фрагм
ент, який його цікавить. В Інтернеті механізм посилань зі сторінки на сторінку п
еретворили в автоматичні посилання, на які користувач просто клацає мишкою.
Посилання в Інтернеті називаються гіпертекстовими посланнями (префікс «гіпе
р» означає, що посилання веде за межі тексту, на іншу сторінку). З роботою з гі
перпосиланнями ви вже познайомилися на попередньому уроці. 
Посилання — це основний, «кореневий» принцип Інтернету, але ж по суті це ст
ара ідея, просто автоматизоване текстове посилання. Посилання в каталогах і на
звичайних сайтах можуть розставлятися автоматично при формуванні Web-стор
інки, але найчастіше їх розставляють вручну - Web-майстер розмічає спеціальни
ми позначками фрагмент тексту і приєднує до нього адресу відповідної сторінки.
1.3. Пошукові покажчики (ключові слова)
Третій, найшвидший і найефективніший спосіб пошуку потрібної інформації —
скористатися алфавітним списком найбільш важливих термінів, так званим пред
метним покажчиком. Такі предметні покажчики містяться в кінці книги. Ви час
то зустрічали його в підручниках, у наукових і технічних виданнях. У ньому пер
ераховуються важливі для даної книги терміни (ключові слова) і вказуються но
мери сторінок, на яких ці терміни зустрічаються. Саме ця ідея пошуку інформац
ії за ключовими словами, зібраними в предметному покажчику, стала основою д
ля створення пошукових систем, або Інтернет-пошуковиків.        
2. Пошукові системи.
Пошукова система — це Web-сайт, що надає можливість пошуку інформації в
Інтернеті. Можна сказати, що користувач, який уводить запит у пошукову систе
му, звертається до предметного покажчика (списку всіх ключових слів) Інтернет
у із вказівкою сторінок, на яких ці слова зустрічаються. Як правило, основною ч
астиною пошукової системи є пошукова машина (англ. search engine). Це компл
екс програм, який забезпечує функціонування пошукової системи.
Пошукова машина має ряд користувальницьких характеристик:
♦  релевантність (ступінь відповідності знайденої інформації запиту; доречність
результату);
♦  повнота бази (чим ширши область пошуку, тим краще);
♦  швидкість пошуку;
♦  актуальність посилань;
♦ додаткові можливості (пошук подібних документів, обмеження області пошук
у). Основними критеріями якості роботи пошукової машини є релевантність і п
овнота бази.
 Принципи вибору пошукової системи.
Вибір пошукової системи, що найкраще підходить для розв'язання ваших завдан
ь, залежить від того, що ви хочете знайти.
1. Основний об'єкт індексації пошукової системи — тексти. Однак існують пош
уковики, що дозволяють робити пошук за картинками, mp3-файлами, архівами
програм, новинами тощо. Отже, якщо вам потрібно знайти якийсь товар або кар
тинку, краще скористатися пошуковиками, які надають цю можливість. 
Наприклад, 
Google News Search здійснює тематичний пошук за новинами; 
Google Microsoft Search — тематичний пошук за сайтами, присвяченими Micros
oft; 
Nigma — пошук за картинками, книгами, музикою; 
Muzpoisk — за мр3; 
Quintura Kids — інтерактивний візуальний пошук за спеціально відібраними дит
ячими ресурсами.
2. Варто враховувати також область дії пошукової системи. Серед них розрізня
ють локальні (обмежені національним доменом, певною мовою) і глобальні пош
укові системи. Зазвичай глобальні системи добре покривають американський Ін
тернет і трохи гірше «знають» іншу частину. Тому, якщо ваш пошук свідомо об
межений країною або мовою, краще користуватися локальним пошуковиком (в
Україні — це пошукова система МЕТА). Крім того, більшість «російськомовних
» (локальних) пошукових систем шукають тексти багатьма мовами — українськ
ою, білоруською, англійською й ін. Відрізняються ж вони від глобальних систем
тим, що в основному обмежуються російськомовними сайтами.

50.Гібридні системи пошуку.Популярні пошукові

системи

Типи пошукових систем

Існує чотири основні типи пошукових систем – з пошуковими роботами, п
ід керуванням людини, гібридні та метасистеми. Системи із пошуковими
роботами використовують роботів- краулерів, які мандрують сторінками
та збирають інформацію про них. Пошукові системи, якими керують люд
и – це ті самі каталоги. Гібридні системи використовують і роботів, і робо
ту людей – наприклад, Yahoo та Google – це гібридні системи. Метапошу
ковики об’єднують та розподіляють результати кількох пошукових систе
м. Такі ресурси насьогодні майже повністю втратили свою популярність.
Принципи користування пошуковими системами
(на прикладі Google)
Із правильним використанням інструментарію пошукових систем насього
дні можна знайти все, одержати доступ до будь-яких знань та можливост
ей. Спробуємо показати це на прикладі Google як найпоширенішої пошук
ової системи.
Google можна встановити пошуковою системою за замовчуванням у вашо
му браузері та шукати прямо з адресного рядка або поля поруч із ним, аб
о ж можете зайти на сайт google.com й ввести пошуковий запис безпосер
едньо на сторінці.
Спробуйте написати будь-яке словосполучення у пошуковому полі. Напр
иклад, «цифрові комунікації» або «чи є життя на Марсі?». Ви побачите рез
ультат за кількісним та часовим показником – скільки сторінок знайдено і
скільки на їх пошук витрачено часу. Якщо ви повернетесь до цього самого
запиту за кілька хвилин, ця кількість зміниться. Вся інформація зберігаєтьс
я на серверах, такі пошукові запити вже точно хтось робив до вас, і Google
запам’ятав результати цього пошукового запиту і запропонував вам.
На перших місцях за результатами популярних пошукових запитів на кшт
алт «надійний смартфон» або «курси англійської мови» майже завжди буд
уть опинятись рекламні посилання – компанії часто проплачують перші мі
сця на пошукових сторінках у популярних пошуковиках або застосовують
інші технології для виходу у першу десятку, або навіть у першу сотню. Уті
м, великі пошукові системи на кшталт Google та Yandex відстежують ресу
рси, які не зовсім чесними методами досягають високих результатів й не з
адовольняють потреби користувачів.
Існує кілька способів звузити результати пошуку. Якщо ви шукаєте конкр
етний вираз чи фразу, вам достатньо взяти її вираз в лапки, тоді пошук бу
де здійснюватись не за словами, а за конкретною фразою.
Серед спеціальних символів для пошуку використовуються мінус, плюс, ті
льда та інші. Якщо ви хочете виключити слово із пошуку, то перед ним по
трібно поставити мінус.
Для пошуку слів в одному реченні або дуже близько у тексті використову
ється амперсант або знак англомовне позначення «і» - &. Поєднавши ним
слова у пошуковому рядку, ви одержите результати, де ці слова будуть в
икористовуватись разом або поруч.
За допомогою тільди здійснюється пошук по синонімах, тобто ми одержу
ємо приблизний результат, наприклад, «~недорого відпустка». За синонім
ами Google буде шукати і сайти зі словом «недорого», і зі словом «дешево
», і зі словом «економний» тощо.
Шукати можна конкретні типи документів, вказавши, наприклад, filetype:
pdf, щоб знайти файли у форматі .pdf.
Для того, щоб знайти конкретний матеріал або статтю на сайті, використ
овуйте слово site та адресу потрібного ресурсу перед пошуковим запито
м. Наприклад, «site:prometheus.org. ua мислення» - ви знайдете курс «Наук
а повсякденного мислення» на платформі Prometheus.
Google можна також використовувати як словник, зазначаючи «define» та
двокрапку перед запитом.
Пошукові системи дозволяють шукати не тільки текст, а й мультимедійні
матеріали – зображення, відео. Для пошуку зображення вам потрібно або
ввести слово, зображення до якого ви хочете знайти, або за допомогою ві
дповідної іконки ви можете завантажити фотографію зі свого комп’ютера
чи дати на неї посилання й пошукова система буде шукати все, що пов’яз
ане із цим зображенням.
Існує багато інших інструментів для пошуку – голосовий пошук, пошук за
мапами, пошук за книжками тощо. Аби добре орієнтуватись у цифровому
всесвіті, потрібно спробувати опанувати їх всі. Якщо ви знаєте, як саме від
бувається пошук і на що звертає увагу пошукова система, ви зможете гот
увати матеріали для вашого власного ресурсу або сторінки у соцмережі,
чи допису у блозі таким чином, щоб цю інформацію знаходила саме ваша
цільова аудиторія.

51-52.Розгорнута характеристика деяких

англомовних пошукових серверів.Українські
пошукові систеси та їх характеристики.
1) Веб-сайт (від букв. «місце в мережі») - об'єднана під однією адресою
(доменним ім'ям або IP-адресою) сукупність сторінок, на яких розміщують
ся документи і матеріали приватної особи або організації. Веб-сайти в сук
упності складають Всесвітню павутину (WWW).
2) Мета-теги – поміщаються всередину HTML-документа, як правило, післ
я тега TITLE. Мета-теги використовуються для вказівки опису сторінки, кл
ючових слів та інших даних.
3) Пошукова оптимізація – комплекс заходів для підняття позицій і рейтин
гу сайту в результатах видачі пошукових систем по певних запитах корис
тувачів. Зазвичай, чим вища позиція сайту в результатах пошуку, тим біл
ьше зацікавлених відвідувачів переходить на нього з пошукових систем.
4) Пошукова система – веб-сайт, що надає можливість пошуку інформації
в мережі Інтернет (наприклад, Google, Yandex). Більшість пошукових сист
ем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини (WWW).
5) «Title» сторінки – заголовок сторінки, що відображається у верхньому л
івому куті веб-браузера. Дуже важливий елемент, який враховується при
пошуковій та контент оптимізації.
6) Вага посилання - якісна характеристика посилання на сайт, що викори
стовується при розрахунку індексу цитування. Розрахунок "ваги" посилан
ня відбувається по розробленому пошуковою системою алгоритму, який т
римається в таємниці. На "вагу" посилання впливає тематична близькість
ресурсу і що посилається на нього сайту, а також рівень значущості ("авт
оритетності") останнього.
7) Запит - слово або словосполучення, яке вводить користувач в пошуков
ій системі для отримання необхідної інформації. У відповідь система вид
ає список сайтів, відсортованих по релевантності даному запиту.
8) Індексація – процес автоматичного аналізу пошуковим роботом змісту
веб-сайту для внесення його в базу пошукової системи. Результати індек
сації використовуються пошуковою системою для визначення релевантн
ості сайту запиту користувача, тобто для виявлення відповідності змісту с
айту даному запиту.
9) Індекс цитування – показник, що враховує кількість і якість посилань на
сайт з інших ресурсів і що робить серйозний вплив на позиції в рейтингу п
ошукових систем. При підрахунку індексу цитування враховується також
«якість» ресурсів що посилаються на сайт. При підрахунку індексу цитува
ння не враховуються посилання з ресурсів, де інформацію може розмісти
ти будь-який охочий (форуми, дошки оголошень, каталоги без модерації і
ін.). Пошукова система Яндекс також не враховує посилання з сайтів, роз
ташованих на безкоштовних хостингах, у випадку якщо вони не описані в
Яндекс каталозі.
10) Ключовий запит – запит, по якому проводиться просування сайту. Імо
вірно саме ці слова і фрази вводять в пошуковій системі користувачі, яки
х необхідно привернути на сайт. 
11) Ключові слова (keywords) - слова і словосполучення, які указують на з
міст сторінки і мають велике значення при її індексації пошуковим робото
м. Ключові слова в першу чергу враховуються пошуковою системою при
ранжируванні сайтів у відповідь на запит користувача. 
12) Кільця сайтів (wholeways) - замкнута система сайтів, з'єднаних між со
бою посиланнями, встановленими в автоматичному режимі без урахуван
ня тематики ресурсів. «Просунуті пошукові системи» (наприклад, Google)
вважають цей метод пошуковим спамом і навчилися його відстежувати: я
кщо пошуковий робот бачить, що всі посилання врешті-решт замикаютьс
я один на одного, він знижує рейтинг всіх сторінок, що входять в кільце.
13) Знижуючий коефіцієнт – число, на яке домножається реальний рейти
нг ресурсу для автоматичного заниження його позиції в результатах пошу
ку, свого роду «штрафу» за застосування заборонених або небажаних ме
тодів оптимізації.
14) Релевантність – ступінь відповідності знайденої веб-сторінки запиту к
ористувача. Релевантність обчислюється пошуковою системою по певно
му алгоритму, подробиці якого тримаються в таємниці. Задача оптимізаці
ї сайту полягає в підвищенні релевантності сайту по вибраних ключових з
апитах, тобто підвищенні позиції сайту в результатах пошуку по даному з
апиту.
15) Робот (robot, спайдер, павук, spider) - частина пошукової системи, при
значена для збору і аналізу інформації (контента) з сайтів. Відповідно до
встановленого алгоритму робот аналізує зміст кожної сторінки сайту зано
сить його в базу даних пошукової системи і привласнює певне місце в ре
йтингу по конкретному запиту (проводить індексацію). Чим частіше обнов
ляється і доповнюється інформація на Вашому сайті, тим частіше робот п
роводитиме індексацію сторінок.
16) Спам пошукових систем (спамдексинг) – це використовування непро
фесійних і заборонених методів оптимізації сайту з метою завищення йог
о позиції в рейтингу пошукових систем по певних запитах. 
17) Чорні методи оптимізації – методи, однозначно заборонені регламент
ом пошукових систем, за використовування яких сайт виключається з баз
и даних пошукової системи. До «чорних методів» оптимізації відносяться
Doorways (дорвеі), Cloaking (клоакінг), Code swapping (свопінг), розміщен
ня тексту і посилань, тим або іншим чином прихованих від користувача то
що.
18) Cloaking (клоакінг) – «чорний метод» оптимізації, при якому пошуково
му роботу надається один контент, а відвідувачам сайту – інший. Для цьо
го пишеться спеціальний програмний модуль і складається база по IP-ад
ресах пошукових роботів. Коли «павук» приходить на сайт, програма обч
ислює його по IP-адресі і «підсовує» спеціально написаний контент.
19) Code swapping (свопінг) – «чорний метод» оптимізації, що полягає в з
аміні вмісту сторінки після того, як вона була проіндексована і зайняла ви
соку позицію в рейтингу пошукової системи. 
20) Doorways (дорвеі) – «чорний метод» оптимізації, що полягає в створе
нні спеціальних «вхідних сторінок» для того, щоб сайт індексувався найкр
ащим чином і займав верхні позиції в результатах пошуку. Звичайно дорв
еі містять спеціально написаний нечитаний текст, що складається з попу
лярних запитів користувачів. Як правило, відвідувачі не встигають побачи
ти сам дорвей: їх автоматично переадресовують («редиректять») на розк
ручуваний сайт, тоді як пошуковому роботу туди шлях закритий.
21) SEO (Search Engine Optimization, пошуковий маркетинг) – оптимізація
і просування веб-сайту в пошукових системах. Мета оптимізації сайту пол
ягає в підвищенні його позиції в результатах пошуку по ключових запитах
і тим самим залученні найбільшого числа зацікавлених користувачів з по
шукових систем. 
22) PageRank - алгоритм розрахунку авторитетності сторінки, показник ав
торитетності в чисельному виразі в пошуковій системі Google.
23) Google (www.google.com) – найшвидша і найбільша пошукова систем
а. Проіндексовано більше 1,3 мільярдів сторінок. На відміну від більшості
пошукових систем, Google оцінює популярність ресурсу по кількості поси
лань, ведучих до нього з інших сторінок. 
24) Яndex (www.yandex.ru) – популярна пошукова систем вітчизняного ви
робництва. Індексує в основному російськомовні ресурси, при цьому по м
ожливостях не поступається зарубіжним системам. Пошук можна здійсню
вати точно або в будь-яких словоформах, з обмеженням по даті, з вказівк
ою сайту або його піддиректорії.
25) AltaVista (www.altavista.com) – одна з найстаріших пошукових систем,
яка надає велике розширення критеріїв пошуку: у Advanced search є вибі
р відрізка часу, до якого відноситься дата створення або зміни ресурсу, пі
дтримка 25 мов; присутня можливість видачі одного результату на сайт.
26) Yahoo! (www.yahoo.com) – один з перших пошукових серверів в Інтер
нет. Крім стандартного набору функцій, дозволяє відбирати ресурси по д
аті, підтримує можливість вказівки знаку * замість будь-якої послідовності
символів в ключових словах. На Yahoo! складений великий структурован
ий каталог категорій.
27) Апорт – російська пошукова система, яка на початку 2000-х була пров
ідною, а у 2011 інтегрувалась в значній мірі з Яндексом.
28) Рамблер (www.rambler.ru) – до недавнього часу найвідоміша російськ
а пошукова система, яка за якістю тяжко конкурує з Яндексом і Апортом,
на думку провідних експертів пошукових систем.
29) Мета (www.meta.ua) – вважається першою українською пошуковою си
стемою (створена у 1998 році). Має велику базу даних та різноманітну кіл
ькість сервісів (погода, пошта, сайти знайомств та інші). 
30) Укрнет (www.ukr.net) – незважаючи на те, що ця пошукова система до
волі молода (створена в 2007 році), вона всього за рік активної діяльності
на конкурсі «Фаворити успіху» зайняла перше місце в категорії «Абсолют
ний Фаворит Успіху серед Інтернет-порталів».

53. Опишіть процес пошуку інформації в

електронних каталогаз бібліотек.
1. Загальні положення
1.1. Електронний каталог (ЕК) бібліотеки є бібліотечним каталогом, що ч
итається за допомогою машин і працює в режимі реального часу та є скл
адовою частиною довідково-пошукового апарату (ДПА) бібліотеки та цен
тральною ланкою автоматизованої бібліотечно-інформаційної системи.
ЕК створюється на базі програми Unilib;
1.2. ЕК розкриває склад та зміст бібліотечного фонду друкованих, електр
онних документів і слугує для забезпечення вільного доступу до інформа
ційних ресурсів бібліотеки та реалізації багатоаспектного інформаційног
о пошуку;
1.3. ЕК містить бібліографічні записи, організовані згідно єдиних вимог,
які передбачають загальні принципи та нормативи одноразової обробки
і компактного збереження багаторазового використання інформації про
документи;
1.4. ЕК поєднує в собі функції каталогів і картотек, що наявні в бібліотеці
університету.
2. Основні завдання
2.1. Всебічне розкриття складу та змісту фонду бібліотеки;
2.2. Забезпечення багатоаспектного оперативного пошуку інформації пр
о наявність документів у фонді бібліотеки;
2.3. Інтеграція ресурсів бібліотеки в інформаційний простір бібліотеки;
2.4. Захист інформації;
2.5 Створення інформаційного комфорту для користувача.
3. Основні функції
3.1. Каталогізує документи згідно з нормативними вимогами до бібліогра
фічної обробки документів;
3.2. Забезпечує користувачів інформацією про нові надходження до біблі
отечного фонду;
3.3. Забезпечує навчальний процес, наукові дослідження та сферу управл
іння університету бібліографічними даними про документи, які зберігаю
ться в
бібліотечному фонді, за назвою опису, тематикою, вихідними даними, кл
ючовими словами, інвентарними номерами тощо;
3.4. Інформує про шляхи документа в бібліотеці;
3.5. Надає доступ до бази даних ЕК бібліотеки через локальну бібліотечн
у мережу, університетську комп’ютерну мережу;
3.6. Забезпечує збереження інформації;
3.7. Забезпечує захист інформаційних ресурсів бібліотеки, охорону автор
ських прав та інтелектуальної власності від несанкціонованого доступу, п
ерекручення інформації;
3.8. Надає користувачам необхідну допомогу при самостійному проведен
ні інформаційного пошуку.
4. Структура ЕК
4.1. ЕК бібліотеки містить бази даних за окремими видами документів:
«Книги», «Дисертації», «Періодичні видання», «Праці вчених», «Авторе
ферати» тощо.
5. Технологія ведення та використання ЕК
Створення та використання ЕК бібліотеки ПНПУ ім. К. Д. Ушинського ба
зується на таких основних принципах:
одноразова каталогізація та багаторазове використання бібліографічних
описів вітчизняних та зарубіжних видань;
забезпечення пошуку інформації в бібліографічних БД здійснюється за а
втором, назвою, предметними рубриками, індексами ББК та УДК, ключо
вими словами, назвами серій, датами видання, інвентарним номером, ли
стом зберігання документа, ISBN, ISSN, мовою видання та іншими ознак
ами;
Робота з ЕК включає основні технологічні процеси:
каталогізація документів;
багатоаспектний бібліографічний пошук в ЕК;
формування вихідних форм (картка, покажчик та ін.).
Результати пошуку в ЕК читач може побачити на екрані монітора, роздру
кувати на принтері або записати на дискету у вигляді списку документів
бібліографічної картки тощо.
Як правильно знайти потрібну літературу в електронному ката
лозі
1. Уведіть у поле «№ читача» пароль (1 або 2).
2. Оберіть «Пошук».
3. Виберіть з переліку необхідну сферу пошуку за схемою:
однотомне, багатотомне, серійне видання…;
за автором, за назвою, чи за предметною рубрикою;
за сьомим віконцем меню «Маркер» (де є можливість знайти потрібні дж
ерела за галузями наук).
Вибравши пошук за однотомними, багатотомними, серійними виданням
и, Ви маєте можливість знайти потрібні багатотомники, чи видання в од
ному томі, а також віднайти наявні періодичні (серійні) видання. Обира
ючи пошук за автором чи назвою, потрібно вводити в поле пошуку прізв
ище автора або початок назви (якщо вони Вам відомі). Автор (назва) в по
ле пошуку вводиться тільки один (одна). Вибравши пошук за ключовим с
ловам, введіть потрібну фразу або окреме слово за певною темою, яка Вас
цікавить. Список результатів сортується відповідно до кількості слів із фр
ази Вашого запиту. Вибравши пошук за сьомим віконцем меню «Маркер
» у верхній частині вікна пошуку, Ви маєте змогу віднайти повний список
всіх наявних у фонді бібліотеки джерел за певною галуззю знань. Для ць
ого потрібно вибрати в сьомому віконці назву однієї з галузей знань:
Суспільно-політичні науки;
Природні науки. Медицина;
Техніка. Технічні науки;
Мистецтво і спорт;
Літературознавство, мовознавство;
Художня література тощо. 
4. Натисніть «Знайти».
Список джерел, який Вам буде надано, може включати як книги, так і ста
тті з періодичних видань. При цьому Ви маєте змогу отримати всі вихідні
дані кожного джерела, поданого в таблиці результатів.
Галузеві бібліотеки укомплектовані навчальною та науковою літературо
ю відповідно до профілю факультету.
Про наявність навчальної та наукової літератури можна дізнатися як за д
опомогою комп’ютерів, так і карткових каталогів, які знаходяться в інфор
маційно-бібліографічному відділі.
Зала дисертацій та періодичних видань укомплектована відповідною літе
ратурою і поповнюється новою в міру її надходження.
Якщо необхідної літератури немає у фондах нашої бібліотеки, її можна за
мовити з інших бібліотек за міжбібліотечним абонементом (МБА).

54. Форуми і чати конференцій в інтернеті.Їхня

особливість та основне призначення.
Телеконференції (групи новин, USENET) – це сервіс, що організований для
обміну новинами та ведення дискусій, тобто спеціальні тематичні області
(дискусійні групи), призначені для обміну інформацією між усіма бажаючими.
Телеконференції – це місце зустрічей, де люди збираються (віртуально) заради
того, щоб зустрітися із своїми друзями, поділитися останніми подіями,
новинами. Телеконференції не накладають певних зобов’язань на користувача і
тому є ідеальним місцем для перегляду інформації.
Телеконференції можна спрощено можна уявити у вигляді дискусій, у яких за
допомогою електронної пошти бере участь велика кількість користувачів. Якщо
ви надіслали в телеконференцію повідомлення воно стає доступним для всіх
учасників конференції. В телеконференціях, на відміну від електронної пошти,
де кожний має свою власну скриньку, спілкування відбувається  на
спільному форумі, який називають групою новин або конференцією.
Дозволяється просто слідкувати за діалогом, не приймаючи в ньому участі; цей
процес називають “прослуховування”, його рекомендують для новачків. Щоб
вступити у розмову вам треба надіслати на адресу конференції свою статтю.
Телеконференції призначені для неформального спілкування і часто не містять
ніякої фільтрації.
Роботу з телеконференціями можна порівняти із підпискою на
звичайну газету
 
Всі повідомлення поділяються на групи за окремими темами. Такі групи
називають групами новин. Існує багато груп новин. USENET має ієрархічну
структуру
Категорія  ð  розділ  ð  підрозділ
Наприклад одними з перших з’явились такі категорії
ü      Comp –обчислювальна техніка та подібне;
ü      Sci – наукові дослідження;
ü      Soc – соціальні теми;
ü      News – мережні новини;
ü      Rec – хобі та розваги;
ü      Talk – спорт
ü      Alt – альтернативна тематика.
Деякі групи новин можуть розповсюджуватись лише на певній території:
наприклад новини на національних мовах. Повний список груп новин регулярно
публікується в спеціальній групі new.groups.
Адреси телеконференцій теж мають ієрархічну структуру – складаються з слів
розділених крапками. Слова вказують належність конференції до того чи
іншого розділу. Кожне наступне слово уточнює належність до того чи іншого
тематичного розділу.
 
Наприклад:             Rec.arts.books – захоплення, мистецтво, книги;
                       Rec.arts.movies – захоплення, мистецтво, фільми
 
Ідея телеконференції полягає у тому, що всі, хто хоче висловитися з даного
питання,  надсилає в телеконференцію свої повідомлення, ніби вивішує
оголошення на дошку оголошень, і кожен користувач може їх прочитати та
пропустити ті записи. Які його не цікавлять Оскільки тем дуже багато то кожен
учасник конференції спочатку визначає які теми його цікавлять і в подальшому
йому будуть надходити повідомлення лише з даних тем.
Телеконференції не мають термінів проведення вони працюють постійно.
Для читання новин необхідне спеціальне клієнтське забезпечення та доступ до
серверу новин. Можна отримувати новини по електронній пошті, для цього
треба підписатися на окремі групи новин. Підписка може бути платною, або
безкоштовною, в залежності від обраної групи та провайдера.
Програми обслуговування новин дозволяють створювати нові групи, або
відповісти на чиєсь повідомлення. Відповідь може бути направлена автору
особисто на його поштову адресу або безпосередньо в групу. На кожному
повідомленні, що відправляється до телеконференції, автор вказує, до якої
групи новин воно належить. Якщо повідомлення з групи новин надходять на
поштові скриньки одержувачів – телеконференція, зберігаються на сервері –
форум.
Для того, щоб приймати участь у телеконференції учасник може скористатися
поштовими клієнтами, для участі у форумах необхідні програми броузери.
 
На сьогоднішній день Usenet нараховують біля 15 тисяч груп новин. Там можна
знайти документацію, програмне забезпечення, наукові та дискусійні статті.
Загальнодоступні конференції розташовують на великій кількості сайтів.
Працюють телеконференції на великій швидкості.
 
Класифікація телеконференцій:
За  рівнем  доступу до інформації:
Відкриті (участь можуть брати всі бажаючі)
Закриті (призначені для обмеженого кола учасників)
За  управлінням
Вільні  або немодеровані (за роботою таких телеконференцій ніхто не стежить,
учасники самі визначають напрямок дискусії);
Модеровані (за їх роботою стежить особа редактор-модератор. В таку
конференцію відправити статтю “напряму” можуть лише окремі особи.
Більшість абонентів відправляють листи на сервер звідки вони
переадресовуються модератору. Саме він приймає рішення про розміщення
статті згідно з уставом даної телеконференції. Устав телеконференції
приймають відкритим мережним голосуванням.
Модеровані конференції використовуються  засобами масової інформації –
електронними газетами. В Українській частині Інтернет створена ієрархія
модерованих груп новин 
elvisti.info.*
За  способом  обміну інформацією
Конференції в режимі реального часу;
Конференції у відстроченому режимі;
         Матеріали конференцій можна поділити на:
-          Одиничні (реклама, інформаційні повідомлення, об’яви);
-          Нитевидні (проблемні публікації на які пишуться статті, такі публікації
являють собою дискусійний ланцюжок).
 
Роботу конференцій підтримують спеціальні сервери. Для того щоб надіслати
заявку на отримання повідомлень із телеконференції необхідно звернутися до
одного з серверів телеконференцій.
Сервер телеконференцій – це адресат відповідної служби мережі, який
приймає замовлення та опрацьовує їх. Листи замовлень оформлюються як
звичайні поштові листи і надсилається на адресу відповідного серверу
телеконференцій.
В мережі немає однієї бази телеконференцій. Сервери телеконференцій
постійно ведуть обмін списками повідомлень. При роботі з використанням
протоколу NTTP сервери обмінюються лише інформацією про наявність
повідомлень і переписують лише ті статті на які мають замовлення від
абонентів.
Цікаво знати
Робота з групою новин має власні правила хорошого тону
– нетикет (netiquette):
-          Не варто відразу втручатися у роботу форуму, треба спочатку
послідкувати за його роботою, щоб зрозуміти його ідею;
-          Не слід відправляти повідомлення які можуть образити членів групи.
Розсилання таких повідомлень називають флемінгом (flaming);
-          Писати статті-відгуки в яких цитування займає більше 40% змісту статті;
-          Надсилати повідомлення які не відповідають темі телеконференції, у
тому числі і рекламні повідомлення. Рекламну інформацію називають спамом.
Спам
Історія свідчить, що вперше слово “spam” (“шинка”, “фарш”), яке нині означає
рекламні повідомлення, що наповнюють поштові скриньки отримало таку
незвичайну трактову завдяки комедійному фільму, створеному групою
“Літаючого цирку Монті Пайтона” більше 20 років тому. В ньому був
показаний ресторан в якому хор вікінгів з таким натхненням та так голосно
виконував оду “спаму”, що складалася лише з одного слова spam, що
відвідувачі просто не чули один одного. Первісно спам з’явився у групах
новин Usenet, саме їх користувачі дали йому таку назву. На сьогоднішній день
хоча телеконференції і потерпають від спаму, все ж таки основний удар
наноситься сьогодні на електронну пошту. У боротьбу із рекламними
повідомленнями в електронній пошті на сьогодні включилися провайдери і
навіть парламенти.
  
Можна визначити загальні принципи роботи у телеконференціях:
1. Робота користувача з телеконференціями починається з того, що після
першого з'єднання з сервером новин необхідно одержати від нього список груп
новин, з якими цей сервер працює. У загальному списку можна вибрати лише
цікаві за темою та змістом групи. Як правило, користувач вибирає 3-5 груп.
 2. Якщо клієнтська програма налагоджена і здійснено передплату
телеконференцій, то існує можливість одержувати лише заголовки повідомлень,
які надійшли на сервер новин після останнього з'єднання робочої станції із
сервером новин. 
3. Після одержання заголовків повідомлень можна відключитися від глобальної
мережі для того, щоб не витрачати кошти за перебування на лінії зв'язку.
4. При наступному з'єднанні з сервером новин користувач може дати команду
на одержання повідомлень, заголовки яких позначені.
 5. Ознайомившись із повідомленнями, користувач може підготувати на них
відповіді чи створити власні повідомлення.
 6. Для підтримки ділового характеру обговорень у деяких конференціях діють
ведучі (модератори). Модератор може не допускати публікації повідомлень, які
не відповідають темі конференції, перевищують встановлені розміри, відводять
конференцію від основного напряму.
 7. У більшості телеконференцій періодично, наприклад раз на місяць,
публікуються правила роботи, з якими обов'язково необхідно ознайомитися,
перш ніж починати публікацію своїх повідомлень.
 
Ім'я телеконференції складається з кількох слів, що послідовно уточнюють
тему, яка обговорюється в ній. Слова в імені відокремлюються крапками. У
назвах конференцій використовуються символи латинського алфавіту, цифри,
деякі знаки. Імена груп новин починаються із найбільш загальної теми.
 
    Добір конференції певної тематичної спрямованості здійснюється після
завантаження всіх назв груп новин із сервера телеконференцій. Таке
завантаження відбувається автоматично після першого налагодження програми
Outlook Express та відповідного облікового запису. 
 
При організації такої роботи учні повинні створити два облікових записи, кожен
із яких дозволить мати доступ до локальної та глобальної груп новин. Для
пошуку груп новин на певну тему необхідно в полі для пошуку задати ключове
слово, що характеризує тему, наприклад mathematic.
 
    Якщо конференції за критерієм пошуку буде знайдено, то їхній вміст та опис
відображатимуться у вікні перегляду груп новин. Передплата (або добір) груп
телеконференцій здійснюється за допомогою кнопки «Передплатить». Причому
зліва поруч із вибраною конференцією з'являється відповідна позначка
«Подписаться». 
 
    Вибрані конференції потрапляють до списку, який відображається на вкладці
Передплачені. Конференції і повідомлення, які не були переглянутими
виділяються жирним шрифтом. 
 
    Користувачеві необхідно вибрати групу новин, натиснути кнопку
Налагодження, вибрати режим синхронізації та вказати дії, які слід виконувати
при з'єднанні робочої станції із сервером новин: копіювати всі повідомлення або
лише нові, або лише заголовки повідомлень. 
 
Синхронізувати групу — отримати нові повідомлення з теми групи, яка є
активною (виділеною). 
Синхронізувати заголовки — отримати з сервера тільки заголовки нових
повідомлень. 
Синхронізувати все — отримати і заголовки, і повідомлення з усіх груп новин,
які включено до передплати. За цією вказівкою відбувається звернення до
сервера, приймання заголовків повідомлень, що надійшли, а потім і текстів
повідомлень для кожної з передплачених груп.
 
Правила організації телеконференцій
Найбільш динамічним представником офлайнових технологій є
телеконференції, або як їх ще називають "групи новин" (newsgroups), і близькі
до них "списки розсилки" (mailing lists), які дозволяють протягом декількох
годин розповсюджувати повідомлення окремих людей серед гігантської
аудиторії і дають досить зручні можливості для проведення масових обговорень
і обміну думками. На базі даних засобів в Інтернеті працює більш за 20 тисяч
тематичних дискусійних груп, члени яких отримують повідомлення один від
одного по електронній пошті і можуть переглядати і реагувати їх у будь-який
зручний час. Розмір таких груп практично не обмежений. Будь-який користувач
Інтернету може протягом години підписатися на отримання відомостей, що
поширюються на певних групах новин, або відмовитися від підписки. Відомо,
що в цих групах стихійно, але досить регулярно виникають дискусії за певними
темами, які продовжуються від одного дня до декількох місяців, у яких може
взяти участь 2-3 людини або декілька сотень, яких об’єднує спільність інтересів,
а не територіальна близькість.
Віртуальна дипломатія використовує як свій дійовий дипломатичний арсенал
телеконференції, комп'ютерно-медіативні комунікації та персональні медіа-
технології. Науковці різних країн світу дедалі більше замислюються над такими
питаннями, як нова "цифрова" політика у співвідношенні з ключовими темами
соціальної теорії, зміни ідентичності, ставлення однієї особистості до іншої,
структури спільнот та політичної репрезентації. Важливою частиною цих
роздумів стають і світоглядні проблеми у співвідношенні з розвитком
Інтернету.
Термін телеконференції - це один із синонімів слова newsgroup, і в
російськомовних джерелах крім телеконференції можна зустріти групи новин,
просто конференції і навіть ньюсгрупи. Це всі назви того самого предмета.
Отже, телеконференції представляють собою одну з форм спілкування людей за
допомогою Інтернету на визначену тему.
Кожна телеконференція має свою адресу, по якій ви можете до неї приєднатися.
Телеконференція являє собою потік повідомлень, які видні кожному з
учасників. Самі ж учасники цей потік і утворюють, тому що кожний може
написати або нове повідомлення в конференцію, або відповісти на вже існуюче.
Телеконференції тісно зв'язані з електронною поштою. Відмінність полягає в
тому, що в електронній пошті ваше повідомлення одержує конкретний адресат,
а в телеконференціях ваше повідомлення адресоване всім її учасникам, кожний
з який одержує можливість це повідомлення прочитати і при необхідності
прокоментувати його відповіддю.
Небагато історії. У 1979 році два аспіранти Університету Північна Карсліна Том
Траског і Джим Елліс створили найпростішу телеконференцію, об'єднавши
всього дві комп’ютера (правда кожний з комп'ютерів міг одночасно
обслуговувати декілька користувачів). Запропоновані принципи організації
телеконференцій розвивалися аж до 1986 року, коли був прийнятий протокол
NNTP (Network News Transfer Protocol), що дозволив об'єднати через Інтернет
створені на той час сервери телеконференцій у єдину систему USENET.
Пізніше, крім системи USENET, з'явилися й інші телеконференції. Але оскільки
вони також були засновані на протоколі NNTP, те з погляду користувача всі
телеконференції зовсім рівноцінні.
Отже, будь-яка телеконференція має свою адресу, для того щоб будь-який
учасник міг з нею зв'язатися і взяти участь у її роботі. Адреса телеконференції
влаштована приблизно так само, як і звичайна інетернетівська адреса:
послідовність вкладених імен, розділених крапкою. Однак на відміну від
останньої адреса читається по-європейськи: ліворуч - праворуч.
Наприклад, така адреса телеконференції: usenet.relcom.humor.
Тут:
usenet означає, що телеконференція відноситься до групи USENET;
relcom указує на приналежність до підгрупи "релкомівських" телеконференцій;
humor визначає тему конкретної телеконференції (гумор).
Тобто за адресою телеконференції можна відразу визначити тематичну
приналежність. Для цього треба тільки знати деякі англійські слова і їхні
скорочення, що використовуються в адресації телеконференцій.
Один з варіантів списків розсилання - Usenet News Groups (телеконференції
мережі Usenet). На відміну від списків розсилання, у яких передплатники
одержують повідомлення в режимі звичайної електронної пошти,
телеконференції Usenet повинні мати спеціальне програмне забезпечення
«newsreader». У США Usenet дуже популярний і більшість серверів має
програму newsreader, тим самим надаючи доступ до тисяч Usenet груп.
Телеконференції Usenet найбільш порівнювані з дошками оголошень, ніж з
електронними журналами чи газетами. Повідомлення телеконференцій
висилаються не кожному передплатнику індивідуально, а серверу з програмою
newsreader. Потім передплатники самі можуть приєднатися до сервера і
«відвідати» цікаві для них телеконференції. На відміну від списків розсилання,
повідомлення на Usenet звичайно нерегульовані. Це значить, що повідомлення
з'являються в незалежності від їхнього змісту, форми і використання мови
пристойності.
Виділяють чотири компоненти, які вважаються важливими складовими
частинами в інтерактивній системі проведення телеконференцій. Не всі
пропоновані методи можна прямо застосувати в конкретній ситуації, але вони
можуть стати основою інших, котрі ви легко адаптуєте до своєї програми.
Перша складова – гуманізація. Гуманізація — це процес створення атмосфери, у
якій робиться акцент на важливості окремої особистості і переборюється
відстань за рахунок досягнення групового взаєморозуміння. Гуманізацію
необхідно, у першу чергу, брати до уваги при розробці програми проведення
телеконференції, оскільки багато хто з учасників можуть не мати досвіду
групового спілкування, ніколи раніше не використовувати устаткування для
телеконференцій і навіть не представляти, що це таке. Методи гуманізації
дозволяють людині зрозуміти, що його бажання і потреби будуть враховані і,
відстань тому не перешкода.
Другий елемент – запрошення. Перед початком проведення телеконференції
учасникам посилають листа-запрошення, щоб кожен майбутній учасник відчув,
що про нього пам'ятають і сподіваються, що його особиста присутність буде
відігравати важливу роль для успіху конференції. У лист можна включити мета
програми, розуміння про підготовку першої сесії (наприклад, проблеми, над
якими варто заздалегідь подумати) і інформацію про себе (короткі біографічні
дані, своє фото).
Третя складова – список учасників. Чим краще ви будете знати слухачів своєї
групи, тим краще ви зможете з ними контактувати. Використовуйте інформацію
зі списків попередньої реєстрації по кожнім районі від лінійного чи підрозділу
інші джерела інформації про слухачів. Список допоможе вам краще зрозуміти
нестатки й інтереси учасників вашої групи.
Четверта важлива умова проведення телеконференції – використання імен.
Завжди називайте учасників по іменах, для чого користайтеся створеним вами
списком. Коли людина ставить запитання, відзначте його в списку, щоб потім
не забути відповісти. Людям подобається, коли їх називають по імені, і це
особливо важливо при проведенні телеконференцій.
Будьте самим собою. Важливо поводитися так, начебто ви розмовляєте з
людиною особисто, хоча, насправді, для комунікації використовуються тільки
мікрофони. Постарайтеся думкою уявити собі картину конференції, що
проходить десь у реальному місці з реальними людьми; говорите, начебто ви
звертаєтеся безпосередньо до живої людини, а не до «аудиторії взагалі», що
знаходиться десь далеко.
Щоб створити неформальну, дружню атмосферу і дати учасникам можливість
освоїтися з устаткуванням, попросите учасників з різних географічних районів
відповісти на кілька питань. Обмін питаннями типу: «Яка у вас погода?» чи
«Скільки вас сьогодні?» допоможе слухачам перебороти почуття непевності при
користуванні мікрофоном.
Участь у телеконференції можна визначити як процес використання технічних
можливостей для мимовільної, імпровізованої взаємодії учасників. Як
коммуникаторам, нам би хотілося, щоб наша аудиторія адекватно реагувала
(тобто взаємодіяла) на надану нами інформацію. От чому ми повинні всіляко
заохочувати участь у конференції і планувати її в зручне для учасників час.
Одне з переваг телеконференції полягає в тому, що вона забезпечує
двосторонній зв'язок, а можливість особистої участі підтримує в людини інтерес
до даної програми і змушує його відноситися до неї відповідально
Як залучити до участі в телеконференції?
Для того, щоб залучити учасників укладач програми повинний якось зацікавити
їх, побадьорити і настроїти на активну участь. Дайте людині зрозуміти, що
іншим учасникам цікаво почути його думку й обмінятися досвідом. У
телеконференції учасникам, можливо, необхідна велика підтримка, чим при
проведенні звичайних занять, тому ваша роль, як творця програми, здобуває
особливе значення.
Перед початком програми, подзвоните декільком учасникам і попросите їх бути
готовими висловити свої чи зауваження задати питання у випадку, якщо
дискусія почне «пробуксовувати». Можна використовувати реєстраційну
інформацію для того, щоб визначити учасників, що погодяться на таку роль.
Заздалегідь підготовлені питання можуть викликати ланцюгову реакцію серед
членів групи.
Складіть список питань, що підбивають підсумок основним темам кожної сесії і
перед проведенням конференції вистеліть їхнім учасникам. Використовуйте цей
список для початку дискусії, попросивши членів групи вибрати питання, що їм
би хотілося обговорити більш докладно.
Використовуйте формати, що стимулюють членів групи активно брати участь у
дискусії. Майже всі методи, використовувані при навчанні дорослих (вивчення
конкретних ситуацій, експертна дискусія, рольова гра), можна успішно
включати в програму телеконференції. Наприклад, на початку програми можна
дати учасникам кілька конкретних ситуацій для аналізу для того, щоб згодом
докладно їхній обговорити.
Попросіть групу в одному з регіонів підготувати відповідь на конкретне
питання, що буде запропонований на наступній сесії. Почуття відповідальності
за питання змусить учасників залишитися після завершення програми і
продовжити обговорення теми один з одним. Цей прийом також стимулює
співробітництво і забезпечує початок наступної дискусії.
Також під час проведення телеконференцій є важливим стиль повідомлення.
Стиль повідомлення — сукупність прийомів і засобів, використовуваних для
того, щоб передане повідомлення було правильним, зрозумілим і що
запам'ятовується. При проведенні телеконференцій, коли учасники сприймають
повідомлення на слух, важливо використовувати мовні засоби, що можуть
поліпшити процес спілкування. Звичайно, ми ще не усіх знаємо про прийоми,
що сприяють кращому сприйняттю усного мовлення, але вже сьогодні мається
ряд посібників про представлення усних повідомлень, що можуть зробити
презентації за допомогою телеконференцій ефективними і приємними.
Дайте анонс вашого майбутнього повідомлення у формі короткого огляду.
Заздалегідь повідомите слухачам, як буде організоване повідомлення — від
загальної ідеї до конкретних чи прикладів навпаки. Це допоможе слухачам
краще спланувати власний процес розуміння і запам'ятовування.
Плануйте коротко обговорити багато дрібних питань. Розмаїтість дозволяє
підтримувати високий рівень інтересу, що приводить до активного слухання.
Ведіть програму у швидкому темпі, концентруйте увагу швидкою зміною тим,
чергуйте 10-15 хвилинні обговорення тим з іншими видами діяльності. Ці види
діяльності можуть варіювати від простої питання-відповіді до використання
групового обговорення, так називаної « групи, щодзижчить,» (адаптація методу
«шість мину_-шість чоловік») у кожнім регіоні.
Використовуйте повторення і резюмування для того, щоб допомогти слухачам
запам'ятати ключові моменти. Під час годинної програми повторюйте нові
слова, чи концепції фрази, принаймні, три рази. Нові слова можна вимовляти в
ефірі по буквах, щоб аудиторія краще їх зрозуміла, а можна розіслати слухачам
друкований список нових слів як доповнення до основних матеріалів.
Використовуйте в програмі видрукувані тези свого повідомлення, ілюстровані
чи брошури навіть докладний конспект. Друковані матеріали підсилюють усне
сприйняття і дозволяють швидко переглянути весь матеріал.
Дуже важливо наприкінці програми дати учасникам резюме. Якщо час уже
закінчується, то можна дати коротке резюме для того, щоб зв'язати разом
найважливіші моменти експертної чи звичайної дискусії.

55

Всі дії, що застосовуються при написанні та пересилання

класичних поштових повідомлень знаходять своє відображення в
тих операціях, які ми здійснюємо при підготовці і відправці
електронних повідомлень. Ми набираємо на клавіатурі текст, вказуємо
адресу одержувача (або одержувачів), потім кладемо лист в
електронний конверт, поміщаємо в поштову скриньку, що знаходиться
на поштовому сервері, звідки воно забирається поштовою службою і
доставляється в поштову скриньку адресата.

Як і в інших видах комп'ютерного зв'язку, головним моментом у

всій цій системі є взаємодія двох програм - поштового сервера і
поштового клієнта.

Поштові клієнти - це ті самі програми, які знаходяться у

розпорядженні кожного користувача, що відправляє або приймає
пошту. Різновидів таких програм існує велика кількість. Як правило,
вони поширюються безкоштовно або майже безкоштовно, і будь-
яка людина може підібрати для себе що-небудь на свій смак.
 Всі поштові клієнти мають приблизно однаковий інтерфейс. Ця
схожість також дозволяє нам наочно уявити принцип роботи
електронної пошти незалежно від того, який конкретно програмою ви
користуєтеся.

Ви можете відправляти й одержувати в листах не тільки текст,

але і будь-які файли. Формат повідомлень, що дозволяє посилати з
листом різні файли, в тому числі HTML і дані мультимедіа,
називається MIME. Ця абревіатура розшифровується як Multi-Purpose
Internet Mail Extensions (Багатоцільові розширення
пошти Інтернету). Як розширення для базового формату поштових
повідомлень SMTP (Simple Mail Transport Protocol,
Простий протокол передачі пошти). Якщо SMTP дозволяв передавати
тільки текстову інформацію, то MIME дав людям можливість значно
збагатити мову пошти в Інтернеті.

Абревіатура SMTP означає Simple Mail Transport Protocol

(Простий протокол передачі пошти). Цей протокол визначає правила
відправлення та одержання листів по Інтернету. Внаслідок
деякої функціональної обмеженості (розроблений він був досить
давно) SMTP не здатний накопичувати повідомлення на стороні
одержувача. Тому при одержанні пошти ми маємо справу з ще одним з
поштових протоколів.

Протокол POPS (Post Office Protocol 3, Поштовий протокол 3)

є протоколом для отримання повідомлень. Відповідно до нього пошта
приймається сервером і накопичується на ньому. Програма - поштовий
клієнт - періодично перевіряє пошту на сервері і завантажує
повідомлення на локальний комп'ютер.

Ми відправляємо пошту за допомогою SMTP, а приймаємо за

допомогою РОРЗ. Ось чому в процесі створення облікового запису
пошти вас просять ввести назви як сервера SMTP, так і сервера РОРЗ.

Для отримання пошти не обов'язково

використовується саме РОРЗ. Існує ще один протокол, який дозволяє
накопичувати повідомлення на сервері і завантажувати їх на локальний
комп'ютер. Він називається IMAP (Internet
Message Access Protocol, Протокол доступу до повідомлень Інтернету).
 IMAP змогу виробляти з файлами на поштовому сервері різні дії,
на відміну від РОРЗ, який просто передає повідомлення на ваш
комп'ютер і видаляє їх із сервера. Повідомлення в цьому випадку
зберігаються на сервері, і на їх стан ніяк не впливають ваші дії,
вироблені на локальному комп'ютері.

Адреса електронної пошти у загальному випадку виглядає

приблизно так: stella @ mail. Ru

Слово, яке стоїть в лівій частині адреси до знака @), є ім'ям

адресата.

Коли ви отримуєте електронну адресу - у провайдера або в

локальній мережі підприємства, - ви можете визначити вид вашої
адреси (точніше, лівій його частині).

Те, що знаходиться праворуч від знака @, є доменним іменем

сервера, на якому зберігаються ваші повідомлення.

Якщо потрібно написати відповідь тому, хто надіслав вам листа,

ви можете швидко створити повідомлення у відповідь. Така
можливість передбачена в кожній поштовій програмі. Це повідомлення
буде в вигідну сторону відрізнятися від порожнього повідомлення
наступними параметрами: воно вже буде містити потрібну адресу в
полі Кому (То); тема такого листа з'явиться у полі Тема (Subject) у
вигляді Re: тема вихідного (тобто надісланого вам)
повідомлення. Нарешті, до листа у відповідь може бути вставлений
текст вихідного повідомлення та виділено так, як ви вкажете. Зазвичай
для створення відповідного повідомлення служить кнопка або
команда меню Відповісти (Reply).

Якщо ви не є єдиним одержувачем листи, часто буває потрібно

відправити повідомлення у відповідь не тільки відправнику, а й усім,
хто отримав лист крім вас. Як правило, для цього служить кнопка або
команда меню Відповісти всім (ReplyAll).

Можливість пересилки передбачена для того, щоб можна було

переадресувати кому-небудь отримане вами лист. Наприклад, ви
можете переслати іншій людині лист, який ви отримали, або надіслати
повторно листа з папки Надіслані (Sent Items). У пересилається
повідомлення буде вставлений текст вихідного повідомлення. Зазвичай
для пересилання використовується кнопка або команда меню
Переслати (Forward).

Інтернет як відносно нова середовище спілкування породив якісь

нові правила письмового спілкування - правила, про прямування яким
в колишні часи ніхто не замислювався. Існували, звичайно, деякі
базові поняття (такі, як шанобливе ставлення до співрозмовника),
яким люди розумні слідували в розмові і листуванні, - проте далі
химерно-розпливчастих звернень справу інколи не йшло.

Тим часом нові часи диктували нові реалії. З повсюдним

поширенням електронної пошти стали чітко вимальовуватися контури
норм мережного спілкування, окреслюють
неписані межі допустимого. З'явилося таке поняття, як Netiquette
(у перекладі - «сетикета»), тобто мережевий етикет.

56
57
58

1. Відкрийте PDF-документ у PDF Editor або створіт

ь порожній PDF-файл, натиснувши Ctrl + N у вікні
«Нове завдання».
2. Натисніть кнопку «Інструменти», потім натисніть
кнопку «Редагувати». За кілька секунд FineReader
PDF підготує PDF для редагування.
3. Клацніть на абзаці або тексті клітинки таблиці т
а починайте редагувати їх наче у звичайному текст
овому редакторі. Текст переформатується автомат
ично.
4. Виділіть текст у абзаці та скористайтеся інструме
нтами форматування тексту для налаштування
форматування.
5. Потягніть квадратні позначки на межах або кутах а
бзацу, клітинки таблиці або зображення, щоб змін
ити їх розмір.
6. Щоб обернути зображення, ,наведіть мишу біля к
вадратних позначок на межах або кутах, поки вка
зівник не перетвориться на двосторонню зігнуту ст
рілку, і перетягуйте за годинниковою або проти
годинникової стрілки.
7. переміщувати мишею рамку абзацу або зображе
ння, щоб переміщувати їх по сторінці. Використо
вуйте фіолетові допоміжні лінії для вирівнюван
ня, які з’являються, для вирівнювання елемента,
що переміщується, з іншими елементами на ст
орінці.
59

 Загальна характеристика програми для обробки раст

рових графічних зображень
Графічні редактори існують різні програми для роботи з графікою.

Графічний редактор - це прикладна програма, призначена для створення

й обробки графічних зображень на комп'ютері.

Програма графічного редактора дозволяє створені нею зображення запи

сувати у файл, а також посилати зображення на пристрій виведення. Для
роботи з растровими (точковими) зображеннями існують растрові редакт
ори, а для роботи з векторними зображеннями - векторні редактори. До н
айбільш відомих програм растрової графіки належать Adobe Photoshop,
Corel PhotoPaint. Ці додатки дозволяють виконувати складну обробку зоб
ражень на професійному рівні. Існують також і простіші редактори, один і
з них - Microsoft Paint.

Paint - це растровий редактор, що створює зображення у вигляді набору

пікселів. Малюнки, створені редактором Paint, називають растровими, аб
о точковими. Редактор Paint дозволяє виконувати за допомогою миші чор
но-білі і кольорові малюнки. Інструментами редактора можна створювати
контури і виконувати заливання кольором, малювати прямі і криві лінії, імі
тувати малювання олівцем і пензлем, вирізати, копіювати і вставляти різн
і фрагменти зображення тощо.

Середовище графічного редактора Запуск програми Paint здійснюєтьс

я натисканням на кнопку Пуск на панелі задач і вибором команди Програ
ми - Стандартні - Paint. Після запуску з окривається вікно. Вікно редакто
ра Paint містить елементи, звичайні для вікон Windows-додаків: заголовок,
кнопки керування вікном, рядок меню, робочу ділянку, смуги прокручуван
ня, рядок статусу й обрамлення. Крім цього, у вікні Paint розміщені елеме
нти, властиві саме графічним редакторам, - панель інструментів і палітра.
 Панель інструментів у лівій частині вікна містить 16 кнопок-піктограм. П
ризначення кожної кнопки ви можете прочитати на спливаючій підказці, щ
о з'являється при наведенні на неї покажчика миші. Серед інструментів п
анелі є Карандаш, Кисть, Ластик, Заливка, Выбор цветов тощо.
Інший характерний елемент вікна Paint - палітра - розміщений в нижній ча
стині екрана. Зліва на панелі палітри є два квадрати, що перекриваються,
з яких верхній пофарбований в основний колір, а нижній - у фоновий колі
р. Основний колір використовується для зафарбовування ліній, меж об'єк
тів і тексту. Фоновий колір застосовується при заливанні об'єктів із замкну
тими межами і фону напису.

Основний колір обирається клацанням лівої кнопки миші по одному з ква

дратів колірної палітри, а колір фону - клацанням правої кнопки.

Відкриття графічного файла Графічний редактор Paint може бути викор

истаний для роботи з точковими малюнками, що збережені як файли з ро
зширеннями jpg, gif або bmp. За допомогою Paint можна, наприклад, пере
глянути зображення з компакт-диска, сканований малюнок, малюнок, отр
иманий з Інтернету.

Щоб завантажити графічний файл у редактор, виконайте команду Файл -

Открыть. У наступному діалоговому вікні перейдіть на потрібний диск і від
крийте папку з файлом. Виділіть файл і натисніть кнопку Открыть.

60

Графічна програма Adobe Photoshop представляє собою

спеціалізований інструментальний засіб, який призначений для
обробки растрових зображень. Серед переваг цієї програми
можна виділити наступні: висока якість обробки графічних
зображень; зручність і простота в експлуатації; великі
можливості, які дозволяють виконувати будь-які операції
створення і обробки зображень; широкі можливості автоматизації
обробки растрових зображень, які базуються на використанні
сценаріїв; сучасний механізм роботи з кольоровими профілями,
які допускають їх втілення в файли зображень з метою
автоматичної корекції кольорових параметрів при виводі на друк
для різних пристроїв; великий набір команд фільтрації, за
допомогою яких можна створювати найрізноманітніші художні
ефекти. На рис.1 представлено вікно програми при завантаженні
в неї графічного документа з растровим зображенням. Як і в
будь-якій іншій програмі, яка працює в операційній системі
Windows, тут є стандартний набір елементів, характерних для
даної системи. Це – системне меню програми і документа,
заголовки програми і документа, рядок стану і основне меню
програми, а також системні кнопки Згорнути,
Відновити/Розвернути і Закрити. Внизу знаходиться рядок стану,
який призначений для відображення поточної інформації про
зображення, яке обробляється і про операцію, яка виконується
(рис.1). Рядок стану розбитий на три частини (поля). В першому
зліва полі вказується масштаб активного зображення. В другому
полі відображається службова інформація, яка відповідає
вибраному пункту меню рядка стану. В третьому полі
відображається інформація про операцію, яку ви можете
виконати, використовуючи вибраний робочий інструмент. Між
рядком меню і рядком стану знаходиться робоча область
програми. В ній розміщенні наступні елементи: блок інструментів
(зліва), робоче вікно документа з смугами прокрутки (в центрі) і
три сумісні палітри (праворуч). Кожен з цих елементів являється
плаваючим, тобто ви можете вільно переміщати його, а також
забирати з екрана. Крім елементів інтерфейсу в програмі є
діалогове вікно для настройки параметрів різних команд.

67. Опишіть призначення кодеків для роботи певних елементів

ПК.

Кодек – це програма (іноді і своєрідний збірник програм),

призначена для кодування (стиснення) та декодування (відтворення
з стисненого стану) аудіо і відео файлів, мультимедіа файлів).
Кодеки взаємодіють з певними прикладними програмами, зокрема з
медіапрогравачами, і допомагають їм відтворювати медіадані.
Програвач Windows Media та інші програми використовують кодеки,
щоб створювати й відтворювати медіафайли.
Кодек може складатись із двох частин: кодувальника, що стискає
медіафайл (кодування), і декодера, що розпаковує файл
(декодування). Деякі кодеки містять обидва компоненти, а деякі –
лише один із них. Існує два види кодеків: з втратами і без втрат.
Кодеки з втратами зменшують розмір вихідного файлу, а кодеки без
втрат зберігають розмір вихідного файлу, проте збільшують при
цьому якість зображення і звуку.
Навіщо потрібні кодеки і для чого кодування?
Справа в тому, що мультимедіа файли мають великі розміри
(особливо відео), що дуже незручно, наприклад, при передачі файлів
по мережі. Кодеки ж дозволяють зменшувати початковий розмір
файлів, зберігаючи при цьому максимально хорошу якість. Саме
тому, якщо Ви намагаєтеся запустити мультимедія файл, а плеєр
видає помилку при відкритті або ж відтворює його неправильно, то в
більшості випадків це пов’язано з тим, що система не може знайти
програму для раскодировки даного файлу, тобто у вас немає
необхідного кодека.
Кодеки не призначені для самостійного відкриття та відтворення
файлів, їх завдання – допомогти плеєру їх відкрити. Винятком є те,
що деякі плеєри вже мають свої кодеки. Але деколи і тих, що в них
вбудовані, не достатньо для відтворення деяких типів файлів. Так
само деякі збірники кодеків мають свій плеєр (наприклад Media
Player Classic).
Пакети кодеків - це збірки кодеків, зібраних у окремі файли (X
Codec Pack, K-Lite Codec Pack, K-Lite Mega Codec Pack).
Деякі загальні кодеки - це MP3, WMA, RealVideo, RealAudio, DivX і
XviD, але є багато інших.

68. Загальні можливості веб-дизайну.

 Веб-дизайн (англ. Web design) — галузь веб-розробки і різновид

дизайну, до завдання якого входить проектування призначених для
користувача веб-інтерфейсів для сайтів або веб-застосунків. Веб-
дизайнери проектують логічну структуру веб-сторінок, продумують
найзручніші рішення подачі інформації, а також займаються
художнім оздобленням веб-проекту. В результаті перетину двох
галузей людської діяльності грамотний веб-дизайнер повинен бути
знайомий з останніми веб-технологіями і володіти відповідними
художніми якостями.
Web дизайн - це, перш за все оформлення Вашого сайту, тому він
дуже важливий. Адже від нього залежить перше враження
відвідувача від сайту, його настрій і бажання продовжити або
завершити подорож по сторінках даного Інтернет-ресурсу.
  Але web-дизайн - це не тільки зовнішнє оформлення сайту.
Під web-дизайном сайту розуміється і зручність його для
користувача - чи достатньо виділені потрібні для постійного
застосування елементи, чи легко читається текст, чи зрозуміле меню
і так далі.
 Тому дизайн сайту повинен задовольняти багатьом вимогам:
 1. Web-дизайн повинен бути стильним і має поєднуватися з
фірмовим стилем замовника.
3. Web дизайн повинен створювати у користувача відчуття
комфорту, завдяки продуманій колірній гаммі, композиційному
рішенню картинок і правильному розташуванні тексту на сторінці.
4. Web-дизайн не повинен примушувати користувача відшукувати
елементи управління і навігації по сайту - меню повинне бути
чітким і зрозумілим;
5. Web-дизайн повинен відповідати рекламованим на сайті товарам,
послугам і інформації.
6. Web-дизайн повинен бути "легким", щоб завантаження сторінок
сайту відбувалося швидко.
Елементи веб-дизайну - це ті абстрактні матеріали, з якими
доводиться працювати дизайнерові. До основних елементів дизайну
відносяться:
 простір
 лінія
 фігура
 колір
 текстура
 шрифт
 форма
 світлотінь
 розмір.

Саме принципи веб-дизайну визначають правила взаємодії всіх

елементів. До основних принципів веб-дизайну відносяться:

 баланс
 контраст
 підпорядкованість
 напрямок уваги
 пропорції
 масштаб
 ритм
 єдність.

69. Опишіть структуру веб-сторінки.

Складові веб-сторінки:
✵ Контент — змістовне наповнення веб-сторінки, доступне
користувачу (тексти, зображення, відео, звукові дані);
✵ Елементи навігації — засоби для переходу з інших веб-сторінок;
✵ Дизайн — елементи структурування контенту та його
форматування, оформлення сторінки.
Веб-сторінки є текстовими документами. Їх створюють з
використанням мови розмітки гіпертексту HTML (англ. Hyper Text
Markup Language — мова розмітки гіпертексту).
Розробка структури веб-сторінок сайту. Наступним завданням є
визначення структури зовнішнього вигляду веб-сторінок. Оскільки
для більшості сторінок сайту рекомендується застосовувати єдиний
стиль оформлення, то потрібно визначити схему розташування на
сторінках основних блоків: як буде розташовано основний матеріал,
додаткові інформаційні та рекламні блоки, анонси, меню, лічильник
відвідувачів тощо.
Як правило, на веб-сторінках передбачено розміщення:
• верхнього блоку — заголовка, у якому містяться логотип і назва
сайту;
• блоку навігації (меню) для переходу до основних розділів сайту;
• інформаційного блоку з основним матеріалом, що займає
центральну частину сторінки;
• нижнього блоку — підвалу, для розміщення контактних даних,
повідомлення про авторські права тощо.
Приклад структури веб-сторінок сайту наведено на малюнку.
Якщо розробка сторінок сайту буде здійснюватись
автоматизованими засобами, то структура веб-сторінок може бути
запропонована в шаблоні сторінки.

70. Використання анімації, реклами, графіки для веб-сторінки.

Анімація є одним із трендів у дизайні веб-інтерфейсів, вона вже

давно стала невід’ємною частиною кожного сайта. Анімаційні
ефекти можна застосовувати, як до окремих об'єктів, так і до
зображень. Сучасні можливості анімації дозволяють зробити
найрізноманітніші слайдери: на повний екран, з 3D-ефектами,
адаптивні (які переглядаються з будь-яких мобільних пристроїв) та
ін. Анімація — це і крихітні, ледь помітні індикатори завантаження,
і цілі сторінки. Важко назвати галузь веб-дизайну, де б не
використовувались анімаційні ефекти: від декоративних елементів,
що просто прикрашають інтерфейс, до ефектів, які активно
впливають на користувача. Перший варіант (найпростіший) —
анімовані об’єкти. Це окремі зображення і об’єкти, які показуються
користувачеві. Наприклад, курсор, що рухається, плаваюча кнопка
«вгору», кнопки заклику до дії, зміна кольору тощо. Другий варіант
— анімовані зображення (наприклад, рекламні банери на сайті).
Вони можуть вести на внутрішні сторінки, блог, перенаправляти
відвідувача на інший сайт. Ще один приклад — слайд-шоу з
фотографій. Анімаційні ефекти можна створювати як виключно
засобами каскадних таблиць стилів, так і за допомогою JavaScript.
CSS-анімація робить можливим анімацію переходів (transitions) з
однієї конфігурації CSS-стилю до іншої. Анімація складаються з
двох компонентів, а саме: зі стилю, котрий описує CSS-анімацію, та
набору ключових кадрів (keyframes), які задають початковий і
кінцевий стани стилю анімації (також є можливість задання точок
проміжного стану).
Графіка
Зображення можуть нести певну інформацію, та і просто надають
Web-сторінці привабливому вигляду. Приведемо найбільш поширені
випадки застосування зображень:
• логотип компанії на діловій сторінці;
• графіка для рекламного оголошення;
• різні малюнки;
• діаграми і графіки;
• художні шрифти;
• підпис автора сторінки;
• застосування графічного рядка як горизонтальна розділова лінія;
• застосування графічних маркерів для створення красивих
маркірованих списків.
Графічні формати web-сторінок.
Основними форматами рисунків, що відображаються програмами
браузерів, є GIF (скорочення від «Graphics Interchange Format» —
графічний формат обміну) і JPEG (скорочення від «Joint
Photographic Experts Group» — об’єднана група експертів
фотографії).
Файли формату GIF (розширення .gif) мають малий обсяг завдяки
тому, що в них використовується палітра з 256 кольорів і
застосовується алгоритм стиснення без втрат Лемпеля — Зіва. Цей
алгоритм особливо ефективний під час обробки простих ілюстрацій
з великими ділянками одного кольору. Формат GIF широко
застосовується для створення «прозорих» рисунків, а також
зображень, що завантажуються черезрядковим методом. Приклади
черезрядкового завантаження ви, напевно, бачили при перегляді
Web-сторінок в Інтернеті: спочатку завантажується простий варіант
рисунка з великим розміром точок зображення, потім у процесі
завантаження рисунка точки зображення зменшуються, і рисунок
ніби виявляється. Ще однією перевагою GIF-формату є можливість
використання анімації. У файлі GIF можна створити послідовність
рисунків — кадрів «мультфільму», що є найпростішим способом
додавання анімації на Web-сторінки.
Інший графічний формат, JPEG (розширення .jpg або .jpeg),
звичайно застосовується для зображень з більшою кількістю
кольорів, наприклад, для фотографій. У цьому форматі застосований
метод стиснення з втратами. При збереженні високоякісних
зображень JPEG займає на диску набагато менше місця, ніж GIF.
Однак формат JPEG не підтримує функції прозорості й анімації.
Існує ще один формат створення рисунків для Web-сторінок —
це PNG (скорочення від «Portable Network Graphics» — мережна
графіка, що переноситься). Подання зображень у вигляді PNG-
файлів застосовується як альтернатива формату GIF і є
перспективним для застосування в мережних додатках. Перевагою
цього формату порівняно з форматом GIF є компактність файлів і
достатня якість передачі кольорів.

71. HTML. Загальна характеристика.

HTML  (Hypertext Markup Language — Мова гіпертекстової

розмітки) — це мова опису структури сторінок документів, яка
дозволяє звичайний текст форматувати в абзаци, заголовки, списки
та інші структури, створювати посилання на інші сторінки. Це
текстова мова, в якій інструкції з форматування, що називаються
тегами, вбудовані в розділи документа, які містять конкретну
інформацію. Теги повідомляють браузерам, як форматувати і
представляти інформацію на екрані.
Мова гіпертекстової розмітки HTML була запропонована Тімом
Бернерсом-Лі у 1989 як один з компонентів технології розробки
розподіленої гіпертекстової системи World Wide Web. Ідея
гіпертекстової інформаційної системи полягає у тому, що
користувач має можливість переглядати документи (сторінки
тексту) у найбільш зручному для себе порядку, а не послідовно, як
це прийнято при читанні книг. Досягається це шляхом створення
спеціального механізму пов`язуваня різних сторінок тексту за
допомогою гіпертекстових посилань.
Мова НТМL дозволяє визначити структуру електронного документа
з поліграфічним рівнем оформлення. Результуючий документ може
містити різноманітні елементи: ілюстрації, аудіо і відео фрагменти.
Мова НТМL включає розвинені засоби для визначення кількох
рівнів заголовків, шрифтових виділень, різних груп об’єктів та
багато інших можливостей.
Важливим чинником, який вплинув на розвиток мови HTML, став її
вибір за основу для гіпертекстової бази даних звичайного текстового
файла, який можна створювати у будь-якому текстовому редакторі
на будь-якій апаратній платформі у середовищі будь-якої
операційної системи.
Таким чином, гіпертекстова база даних у концепції WWW – це набір
текстових файлів, розмічених мовою HTML, яка визначає форму
представлення інформації (розмітка) і структуру зв’язків цих файлів
(гіпертекстові посилання).
За основу моделі розмітки документів у HTML прийнята тегова
модель. Тегова модель описує документ як сукупність контейнерів,
кожен з яких починається і закінчується тегами. Тобто документ
НТМL є не чим іншим, як звичайним АSСII-файлом з доданими до
нього керуючими НТМL-кодами (тегами).
Теги НТМL-документів в основному є простими і зрозумілими для
використання, оскільки вони створені за допомогою
загальновживаних слів англійської мови, зрозумілих скорочень і
позначень.
 
НТМL-тег складається з імені, за яким може слідувати
необов’язковий список атрибутів тегу. Текст тегу вміщується у
кутові дужки (<І>). Найпростіший варіант тегу – ім’я, вміщене у
кутові дужки, наприклад, <HEAD>. Для більш складних тегів
характерна наявність різних атрибутів, які можуть мати конкретні
значення, визначені для видозмінення функцій тегу.
Атрибути тегу слідують за ім’ям і відділяються один від одного
одним або кількома пропусками. Порядок запису атрибутів у тегу не
має значення. Значення атрибута слідує за знаком рівняння, який
стоїть після імені атрибута. Якщо значення атрибута – одне слово
або число, його можна вказати безпосередньо після знаку рівняння,
не виділяючи додатково. Решту значень необхідно вміщувати у
одинарні або подвійні лапки, особливо якщо вони містять декілька
розділених пропусками слів.
Найчастіше НТМL-теги складаються з початкового і кінцевого
компонентів, між якими розміщуються текст та інші елементи
документа. Ім’я кінцевого тега ідентичне імені початкового тегу, але
перед ім’ям ставиться коса риска (/) (наприклад, для тегу заголовка
<ТIТLЕ> закриваючою парою буде </ТIТLЕ>). Кінцеві теги не
містять атрибутів.
При використанні вкладених тегів їх слід закривати, починаючи з
останнього і рухаючись до першого.
Деякі НТМL-теги не мають кінцевого компонента, оскільки є
автономними елементами. Наприклад, тег зображення <IMG>,
призначений для вставки зображення у документ, не має кінцевого
компонента.
Для створення HTML-документа можна застосувати редактор ASCII
(зокрема, Блокнот системи Windows). Такі редактори дозволяють
вводити HTML-теги, не додаючи до створеного нічого додатково.
Створення документа у такому редакторі дозволяє паралельно
переглядати результат у програмі- браузері. Інший тип редакторів –
візуальні HTML-редактори, наприклад, Microsoft FrontPage. Їх
інтерфейс побудований за тим же принципом, що і інтерфейс
текстового процесора, такого, як, наприклад, Word. Для роботи з
візуальним редактором можна взагалі не володіти мовою HTML.
Недоліком візуальних редакторів є те, що розмір створюваного ними
HTML-документа у декілька разів більший, ніж документа,
створеного звичайним Блокнотом системи Windows. В умовах
низької пропускної здатності вітчизняних мереж цей недолік, який
стосується швидкості завантаження сторінки (і, відповідно, вартості
часу, який на це витрачається), є досить суттєвим недоліком
(файл .htm, створений у WORD, в 4 - 9 разів більший, ніж файл
аналогічного змісту, створений програмою Блокнот).

72. Структура HTML-документу.

HTML-документ складається з основного змісту (контенту) і тегів

розмітки.

Документ HTML має чітко визначену структуру

1. Починається з тегу <html> і закінчується відповідним йому тегом

- </html>.

2. Містить два розділи, розміщені у строго визначеному порядку:

"голова" (заголовок) і "тіло" (зміст).
Заголовок HTML-документу помічається тегами: <head>...</head> -
та містить відомості про документ загалом.
Зокрема, він повинен містити теги <title>...</title>, між якими
розміщують текст, що повинен відображатися у заголовку вікна
браузера.
Крім цього, у розділі заголовків може міститися тег <meta>,
призначений для технічного опису документа (ці відомості для
пошукових програм), а також тег <style> для опису стилів (наборів
параметрів форматування), використаних у документі.

3. Безпосередньо зміст (контент) HTML-документу міститься в

"тілі", що розташоване між тегами <body>...</body>.
73 ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ МАЙСТРА ДЛЯ
СТВОРЕННЯ ВЕБ СТОРІНКИ

Майстри у процесі своєї роботи пропонують заповнити низку форм і

на основі ваших відповідей створюють веб-сторінки, розмі щуючи
на них заголовки та частину інформації.

I майстри, і шаблони орієнтовані на розробку невеликих сайтів, вони

містять лише кілька елементів, що можуть настроюватися. Потім
розробник повинен редагувати наявні сторінки, розмішіуючи на них
зображення, текст і посилання, та додавати до сайту готові веб-
сторінки.

https://ktpu.kpi.ua/wp-content/uploads/2014/02/Pasichnik-O.-G.-Pa-
sichnik-O.-V.-Stetsenko-I.-V.-Osnovi-veb-dizajnu.pdf

74 огляд основних редакторів для верстки веб

сторінок
Існує багато інструментів для верстання веб-сторінок,
варто випробувати різні редактори, і лише тоді вже
вирішувати, з яким краще працювати. Редактори для
верстання веб-сторінок є двох типів: візуальні і текстові.

Візуальні редактори не вимагають знань html, css та інших

технологій для розмітки сторінок. У візуальному
редакторі різні елементи сайту розташовуються, неначе на
листі паперу, а редактор пише код самостійно. Саме тому
візуальні редактори ще називають WYSIWYG-
редакторами. Проте, жоден візуальний редактор не є
досконалим і всі вони так чи інакше є обмеженими за
своїми можливостями, тому від професійних кодерів
потрібне уміння писати код руками, саме тому
професійним кодерам потрібні текстові редактори. У цих
редакторах пишуть код своїми руками. У текстових
редакторах, як правило, бувають різні функції що
полегшують кодеру написання коду, такі, як
підсвічування коду (так легше бачити, де в коді вставлені
стилі, або скрипти, а де просто текст), різні гарячі кнопки і
клавіші, які вставляють вже готові конструкції (фрагменти
коду, спецсимволи) в код, і т.п.

Якщо за мету ставиться вивчення html, css або інших

технологій для розмітки сторінок, якщо потрібно
навчитися створювати якісні сторінки і бути професійним
кодером, то безумовно потрібний текстовий редактор.
Якщо ж таких завдань не ставиться, то звісно кращим
вибором буде візуальний редактор, бо він економить час і
сили. А краще всього мати у себе на комп'ютері і
візуальний, і текстовий редактори для різних потреб.

ВІЗУАЛЬНІ РЕДАКТОРИ

MACROMEDIA DREAMWEAVER MX

Професійний інструмент для створення web-сайтів і

додатків. Мабуть, це сама краща програма з візуальних
редакторів на даний момент, принаймні вона є у пошані у
багатьох користувачів.

Розробники стверджують, що Macromedia Dreamweaver

MX призначена для проектування, розробки і
адміністрування професійних web-сайтів і додатків. Окрім
того Dreamweaver легко інтегрується з іншими
програмами від Macromedia, наприклад, такими, як Flash.
Dreamweaver є значно більшим, ніж просто візуальний
редактор, це достатньо могутній і складний інструмент, а
всякий складний інструмент вимагає, щоб на його
освоєння було витрачено якийсь час, перш, ніж
користувач зможе працювати в нім.

· Офіційна сторінка та опис програми Dreamweaver

· Завантажити Dreamweaver (48,2 Мб)

· Підручник Dreamweaver 4

· Підручник DreamWeaver MX

· Підручник Macromedia Flash & Dreamweaver

ADOBE GOLIVE І LIVEMOTION

Можливо, Adobe GoLive сподобається тим, хто любить

програми від Adobe, і багато з ними працюває: знайоме
середовище, в якому легко розібратися. Всі програми від
Adobe є сумісними між собою і доповнюють один одного.
GoLive є лише візуальним редактором для верстання веб-
сторінок і підтримує технологій Html, Dhtml, CSS, XML та
декілька готових Javascript’ів. Вбудований редактор коду
(текстовий) в цій програмі є добрим. GoLive це є
оптимальне поєднання візуального і текстового редактора
(два в одному). Варто використовувати з GoLive таку
програму, як Adobe LiveMotion (в попередніх версіях вона
називалося Image Styler). Хоча, LiveMotion є графічним
редактором, в якому можна створювати нескладну, але
якісну графіку для своїх веб-сайтів, він також вміє
верстати веб-сторінки, на основі того, що намальовано.
LiveMotion сам розподіляє готовий макет на багато
картинок, які потім можна використати при верстанні
сайту в GoLive.

· Офіційна сторінка та опис програми Golive

· Завантажити Golive (106 Мб)

· Огляд-підручник GoLive

· Підручник: інтеграція шаблонів Golive

· Офіційна сторінка та опис програми LiveMotion

· Завантажити LiveMotion (65,5 Мб)

· Завантажити Image Styler (попередня версія LiveMotion)

(15 Мб)

· Навчання роботі з Image Styler

MICROSOFT FRONTPAGE

Програма FrontPage дозволяє створювати веб-сторінки у

форматах Html, Css, Dhtml, Javascript. Надає широкі
можливості по управлінню зображеннями і flash-
роликами. FrontPage сумісний з технологіями ASP, XML,
VBScript, XSL. В останній версії FrontPage створює більш
чистий код (раніше FrontPage вставляв в код багато
непотрібних коментарів та іншої зайвої інформації).

· Офіційна сторінка та опис програми FrontPage

· FrontPage 98 - Підручник

· Основи роботи з FrontPage 2000

HOTDOG

Програма має простій і зрозумілий користувачеві

інтерфейс. Hotdog є дружнім до користувача, сумісним з
Flash, SQL, PHP, ASP, може працювати з GIF-
зображеннями (оптимізація, анімація), містить Html-
компресор, може створювати файли довідки (CHM).

· Офіційна сторінка та опис програми Hotdog

· Завантажити Hotdog (11,3 Мб)

ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИ

HOMESITE

Цей редактор, мабуть, найпопулярніший і могутніший

серед текстових редакторів. В ньому легко працювати не
лише з Html-кодом. Користувачеві надається широка
допомога: перелік різних атрибутів до всіх тегів, перевірка
коду (правильність перевіряється за вимогами W3C.org),
підтримка XHTML, CSS-редактор, тощо.

· Офіційна сторінка та опис програми Homesite

· Завантажити Homesite (11,3 Мб)

· Все про html-редактор Homesite 4.5

HTML PAD

HTMLPad підтримує JavaScript, VBScript, SSI, ASP і Perl,

вміє створювати макроси (на подобі Word’a і Excel'а),
містить довідкові матеріали по CSS і Html, і багато
іншого.

· Офіційна сторінка та опис програми HTML Pad

· Завантажити HTML Pad (3 Мб)

· Як працювати з HtmlPad

NOTEPAD

Notepad він же Блокнот. У цій програмі немає жодних

функцій, які полегшують роботу: ні підсвічування коду, ні
вставляння готових конструкцій коду, нічого, проте ця
програма є в Стандартних на комп'ютері у кожного
користувача. З неї можна почати свої перші кроки в
написанні коду, а потім вже змінити на більш досконалий
редактор.

75 ОПИШІТЬ ПРОЦЕС ВИКОРИСТАННЯ

ТЕКСТОВИХ РЕДАКТОРІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ
ВЕБ СТОРІНОК
При розробці веб-сторінки за допомогою текстового редактора, щоб
написати HTML, це зручно, щоб зберегти ваш веб-браузер і файл
HTML відкрити в текстовому редакторі (наприклад, Блокнот,
NoteTab або SimpleText) в той же час. Для перегляду сторінки, як
вона буде відображатися у вашому веб-браузері, клацніть у вікні
браузера, що випадає меню Файл і виберіть Відкрити файл,
виберіть файл HTML і натисніть на кнопку Відкрити. Якщо ви
хочете внести зміни, натисніть на вікно редактора тексту,
редагування HTML-текст, Збережіть його, а потім натисніть на
вікно браузера і натиснути на кнопку Перезавантаження.

Ви можете виявити, що простіше набрати свій текст в вашому

улюбленому текстовому редакторі, де ви будете мати доступ до
перевірки орфографії і т.д., а потім Скопіювати і Вставити текст в
шаблон. Не намагайтеся форматувати текст у текстовому редакторі,
так як все форматування втрачається, коли текст буде скопійований і
вставлений, якщо ви "Зберегти як..." в форматі HTML, а потім
скопіювати і повз HTML коду в шаблон. Швидше за все, коди
форматування можуть бути додані в текст після цього. Не
турбуйтеся з приводу довжини лінії і лінії розривів; Веб-браузери
ігнорують символи повернення каретки та інші символи розриву
рядків і автоматичного форматування тексту по ширині вікна (який
управляється користувачем, а не автором). Для того, щоб
відокремити пункти, додати тег <p> між пунктами.

Ви можете використовувати текстовий редактор для створення і

редагування HTML-шаблони, але не забудьте Зберегти як... в
текстовому форматі.

76 опишіть процес використання шаблонів для

створення веб сторінок
Прискорити процес розроблення веб-сайтів можна за допомогою
шаблонів та майстрів, що надаються програмою FrontPage. Шаблони
— це зразки сайтів або сторінок, які розробник заповнює в міру
необхідності. Вони утворюють структуру, що є стартовим
майданчиком для створення сайту або сторінки. Вибравши шаблон,
можна користуватися наявними у ньому засобами. Наприклад,
розміщувати текст або зображення у попередньо визначених
областях сторінки або вводити заздалегідь відформатований текст і
заголовки.

Шаблони веб-сторінок

Крім шаблонів сайтів програма FrontPage пропонує велику кількість

шаблонів веб-сторінок — від шаблону звичайної сторінки до
шаблону, що містить складні таблиці. Маючи готовий сайт, за
допомогою цих шаблонів можна швидко додавати до нього нові
сторінки.

Для створення веб-сторінки з шаблону необхідно виконати зазначені

нижче дії.

1. У меню Файл (Файл) вибрати команду Создать (Створити) і в

області завдань клацнути посилання Другие шаблоны страниц
 (Інші шаблони сторінок). Ще один спосіб — на панелі інстру-
ментів Стандартная (Стандартна) клацнути стрілку праворуч
від кнопки Создание новой обычной страницы (Створення
нової звичайної сторінки) і вибрати у списку команду
Страница (Сторінка).
2. У діалоговому вікні Шаблоны страниц (Шаблони сторінок),
що відкриється, вибрати зі списку шаблон

Праворуч у вікні розташовано опис вибраного шаблону та його

схематичний вигляд. Вигляд списку шаблонів можна змінювати за
допомогою кнопок, що містяться праворуч вгорі. Якщо відкрита
сторінка з фреймами (див. далі) і потрібно, щоб новий документ
відкрився у поточному фреймі, то слід встановити прапорець От-
крыть в текущей рамке (Відкрити у поточному фреймі). На
сторінках, створених за допомогою шаблону, розташовані заготовки
тексту і заголовків, які слід замінити реальними даними.

У програмі FrontPage на сторінці можна розмістити один або кілька

фреймів; тоді її називають сторінкою з фреймами, або фреймсетом.
Такий приклад ми розглядали під час вивчення мови HTML: екран
поділений на частини, ліворуч — навігаційна панель, оформлена як
список гіперпосилань, праворуч — область, в яку виводиться
інформація про об'єкт, вибраний відвідувачем сайту. Хоча фрейми є
доволі популярними, слід зазначити, що наявність їх на сторінці
суттєво сповільнює процес її завантаження; окрім цього, велика
кількість фреймів дезорієнтує відвідувача сайту. На вкладці
Страница рамок (Сторінка фреймів) діалогового вікна Шаблоны
страниц (Шаблони сторінок) пропонуються шаблони, кожен з яких
містить не більше ніж чотири фрейми у фреймсеті.

77 ДАЙТЕ ХАРАКТЕРИСТИКУ ПРОЦЕСУ

РОЗМІЩЕННЯ САЙТУ В ІНТЕРНЕТІ
Коротко процедуру розміщення сайту в мережі можна описати
так: всі файли, тобто web-сторінки, малюнки, папки
завантажуються за допомогою спеціальних програм на сервер
хостинг-провайдера, компанії, що надає місце для вашого ресурсу
в інтернеті копія сайту зберігається у вас на комп'ютері.
Отже, всю процедуру розміщення сайту в інтернеті можна
розділити на три етапи:

вибір імені сайту (доменного імені);

Вибір хостинг-провайдера;

Перенесення файлів сайту з локального комп'ютера на сервер.

Коли ім'я придумано, необхідно це ім'я зареєструвати, або

простіше кажучи «застовпити», щоб більше ніхто свій сайт так не
назвав.

Доменне ім'я - символьне ім'я, що служить для ідентифікації

областей - одиниць адміністративної автономії в мережі Інтернет -
у складі вищестоящої по ієрархічній області. Кожна з таких
областей називається доменом. Загальний простір імен Інтернету
функціонує завдяки DNS - системі доменних імен. Доменні імена
дають можливість адресації інтернет-вузлів і розташованих на них
мережевих ресурсів (веб-сайтів, серверів електронної пошти,
інших служб) в зручній для людини формі. Домен - це адреса, за
якою буде доступний Ваш сайт в інтернеті.

Хостинг (англ. hosting) - послуга з надання обчислювальних

потужностей для фізичного розміщення інформації на сервері, що
постійно знаходиться в мережі (зазвичай Інтернет). Зазвичай під
поняттям послуги хостингу мають на увазі як мінімум послугу
розміщення файлів сайту на сервері, на якому запущене ПЗ,
необхідне для обробки запитів до цих файлів (веб-сервер). Як
правило, в послугу хостингу вже входить надання місця для
поштової кореспонденції, баз даних, DNS, файлового сховища і т.
п., а також підтримка функціонування відповідних сервісів.

Після того, як перша Web-сторінку «зверстана» тим чи іншим

способом, прийшов час перемістити її з «локального» диска
вашого комп'ютера на один з серверів Інтернету. Тільки після
цього вона стане доступна всьому світу.

Для відправки файлів з вашого комп'ютера на сервер знадобитися

FTP-клієнт - спеціальна програма, що здійснює пересилку файлів
між комп'ютерами по протоколу FTP (File Transfer Protocol).
Завершивши розміщення файлів на сервері, не забудьте відвідати
свій щойно створений сайт в Інтернеті і перевірити, як він працює.
Можливо, ви виявите, що не працює яка-небудь гіперпосилання
або не відображене малюнок (при включеному в опціях браузера
режиму показу графіки). Причиною може бути невідповідність
імені файлу вказаною в посиланні на нього (якщо тільки ви просто
не забули переслати його на сервер!). У цьому випадку перевірте
наявність і правильність запису імені шуканого файлу в
пересильної формі FTP-клієнта або браузера.

Останнє, що бажано зробити, - це зареєструвати свою сторінку на

найбільш відомих пошукових серверах (Яndex, Rambler, Aport та
ін.) Тоді потрапити на неї зможуть не тільки ваші друзі і знайомі,
яким ви повідомите адресу, а й ті, хто задасть відповідні ключові
слова в пошуковій формі.

https://ukrbukva.net/page,4,86207-Etapy-razmesheniya-saiyta-v-
Internet.html

78 ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

КОМП’ЮТЕРНОЇ ВЕРСТИ
Комп'ютерна верстка — поєднання персонального комп'ютера та
спеціального програмного забезпечення для створення макету для
друку в типографії або на принтері.
Користувач або дизайнер-верстальник створює макет сторінки, що
містить текст, графіку, фотографії та інші візуальні елементи. В
залежності від необхідної кількості та якості матеріалів друк може
відбуватися на принтері, множильному апараті або в
спеціалізованих типографіях.
Для комп'ютерної верстки частіше за все використовуються
програми QuarkXPress, Adobe InDesign, також можуть
використовуватися Scribus, Microsoft Publisher, Apple Pages та
інші.
Використовуючи термін Комп'ютерна верстка мають на увазі не
лише створення макету сторінки (page layout) для книг та
журналів, цей термін застосовується і до створення макетів
рекламних оголошень, упаковки, дизайну виставкових стендів,
роздаткових матеріалів тощо.
 https://sites.google.com/view/distance-informatics-10/модуль-
графічний-дизайн/дизайн-у-поліграфії/урок-29
85.Принципи роботи з браузерами для гаджетів на основі IOS та Android

Ви використовуєте деякі найвідомішими мобільних браузерів до цих пір. Ось кілька

інших, які є збагачений функцію, і їх можна використовувати на Android або iOS
пристроїв згідно з вашим вибором.
1. Дельфін
На вершині цього списку з деякими унікальними особливостями інтегровані в ньому і
насолоджуючись зірковий рейтинг 4.6 з 5 на Google Play магазин, Дельфін доступна
для Android та iOS платформ. Кілька складних функцій, які пропонує цей веб-
переглядач є голосом основі пошуку інструмент під назвою Sonar, жест орієнтованих
закладку навігації GPS, що дозволить вам одержувати листи на екрані, щоб знайти
закладених сайтів та ін.
На додаток до вище обговорювалися особливості багато інших можна увімкнути,
завантажуючи безкоштовні додатки, які доступні в Інтернеті для браузера
Плюси:
Функція збагачений.
Часто використовувані команди можна виконувати за допомогою жестів.
Дозволяє зберегти історію або кеш-пам'яті SD-карти.
Мінуси:
Функція завантаження YouTube усунені.
Maxthon
З ефективна флеш інтеграція і насолоджуючись зірковий рейтинг 4,5 з 5 на обох
платформах Maxthon доступна для Android та iOS пристроїв. Функція поділу екрана,
яка має цей браузер дозволяє працювати самостійно на двох різних вікон (ліві й праві),
тим самим заощаджуючи ваш час.
Maxthon має скасувати функцію, яка дозволяє вам відкрити знову вкладки, які
випадково закритих і відкритих вкладок авто зберігаються, які можна приступати у
разі збою системи або програми.
Плюси:
Дозволяє синхронізацію між мобільного та PC.
Має кращі флеш інтеграції.
Мінуси:
Підтримує голосові команди.
Chrome
Хром є одним з найбільш популярних і широко використовуваних веб-браузерів для
ПК і мобільних пристроїв. Незважаючи на Будучи одним з основних конкурентів
компанії Apple, Google представила Chrome для iOS пристроїв, так. Де Chrome
користується зірки рейтинг 4.2 з 5 Android користувачі, не щастило що для пристроїв
Apple і отримав тільки 3 зірки там.
Причиною успіху, який користується Chrome є його дружній інтерфейс, а також
здатність синхронізація вкладки у мобільну версію з екземпляром встановлена на ПК.
На додаток до цього Chrome для мобільних телефонів також дозволяє вам запит на
робочому столі версія веб-сайти повинні користувачі мають проблеми з доступом до
сайтів мобільної версії.
Плюси:
Дозволяє голосом основі пошуку.
Підтримує HTML5.
Має вбудовану Flash Player.
Має вбудований переглядач файлів PDF.
Мінуси:
Не ефективної політики конфіденційності функцій, доступних.
Деякі сайти можуть бути несумісними з браузером.

86Опишіть процес роботи з файлами на ПК. Використання файлових

менеджерів (Total Commander,Проводник тощо) для роботи з файлами

Фа́йловий ме́неджер — комп'ютер напрограма, що надає інтерфейс користувача

для роботи з файловою системою та файлами.
Дозволяєвиконуватинайчастішіоперації з файлами: створення,
відкриття/програвання/запуск/перегляд, редагування, переміщення,
перейменування, копіювання, вилучення, змінуатрибутівтавластивостей,
пошукфайлівтапризначенняправ.
Існує два види файлових менеджерів — навігаці й ні
таортодоксальні.Основнаїхвідмінністьодневідодного — у ортодоксальних є
двіпанелі, реалізовановідповіднумодельроботи.
TotalCommander — популярний двопанельний файловий менеджер з закритим
початковим кодом для операційних систем Windows, Windows CE, Windows
Mobile і Android.
Програма написана швейцарцем Крістіаном Ґіслером.
Версія програми під Windows є умовно-безкоштовною: користувачі можуть
вільно завантажувати її та використовувати без обмежень, але повинні
зареєструвати або видалити протягом 30 днів. Незареєстрована версія нагадує
користувачу про необхідність реєстрації кожного разу при запуску програми,
але зберігає повну функціональність навіть після закінчення 30-денного
пробного періоду.
Вигляд програми під Android
Поточна версія програми — 2.72. Необхідна для її роботи версіяAndroid — 1.5
або вища.
Можливості програми
Основні характеристики програми:
дві суміжні або віртуальні панелі;
копіювання і переміщення файлів та каталогів;
перейменування та створення каталогів;
підтримка Drag&Drop;
видалення файлів та каталогів;
 виділення/зняття виділення з файлів, груп файлів, діапазону файлів;
упаковування архівів ZIP, розпаковування ZIP і RAR;
діалогове вікно властивостей, можливість зміни розширень файлів;
вбудований текстовий

87.Онлайн-спілкування. Програми для онлайн спілкування (ISOтощо) Skype

Скайп (або Skype) - це програма, що дозволяє спілкуватися через мережу Інтернет зі

своїми колегами, друзями, родичами по всьому світу. Програма розроблена компанією
SkypeLimited. Програма дозволяє:
· Вести індивідуальне листування, обмінюватися повідомленнями з колегою по роботі,
так само як і в інших програмах виду ICQ, QIP або Jabber.
· Якщо у вас є мікрофон і навушники, ви можете додзвонитися до одного з сусіднього
міста і просто розмовляти, як-ніби ви спілкуєтеся по телефону.
· Якщо у вас є веб-камера, мікрофон і навушники, то ви можете проводити
відеоконференцію, бачити співрозмовника, чути його і відповідати, можна сказати це
відеотелефон, але насправді інформація передається через мережу інтернет, і ви
платите не за хвилини, а за кількість відправлених та отриманих мегабайт.
Програма Skype (Скайп) дозволяє дзвонити вашому партнерові на мобільний
телефон, стаціонарний телефон, відправляти смс-повідомлення на мобільний телефон.
При цьому ви не встаєте з-за комп'ютера, вибираєте вигідний для вас тариф і платите
менше. За допомогою скайпу ви можете додзвонитися в будь-яку точку планети, при
цьому дзвінки з Skype на Skype будуть абсолютно безкоштовні. У разі якщо у вас
термінове відрядження і немає можливості відкрити програму Скайп, ви можете
переадресувати дзвінки і текстові повідомлення.
Відмінність Скайпу від інших програма як ті ж ICQ, QIP або Jabber, полягає в тому, що
ви можете розмовляти в чаті як з однією людиною, так і відразу з декількома
десятками людьми, тих, кого ви запросите в свій чат.
Так само, як і в інших програмах, Skype дозволяє пересилати файли, вести записну
книжку, отримувати новини, заходити на інші конференції, тема яких вам цікава,
також дозволяє здійснювати пошук інформації, не закриваючи програми, за
допомогою панелі інструментів Google (панель інструментів налаштовується при
установці програми).
ICQ — програма миттєвого обміну повідомленнями.
Назва «ICQ» фонетично співзвучна англійській фразі «I seekyou» (я шукаю тебе,
вимовляється ай-сік-ю́).ICQ розроблена ізраїльською компанією Mirabilis. Перша
версія програми вийшла в листопаді 1996 року..В українському комп'ютерному сленгу
ICQ називають «а́ською».
ICQ є централізованою службою миттєвого обміну повідомленнями, що використовує
протокол OSCAR. Користувач служби працює з програмою-клієнтом (т. зв.
месенджер), запущеною на пристрої, з'єднаному з мережею Інтернет. Месенджер
підключається до сервера. Через сервер здійснюється пошук і зв'язок з іншими
клієнтами, а обмін службовими даними, повідомленнями між користувачами може
здійснюватися як через сервер так і без його участі. Як і в більшості потужних
мережевих систем, що обслуговують величезну кількість клієнтських запитів, цей
сервер не єдиний і деякі з них є кластерами серверів.
Служба є комерційною, але її використання безкоштовне. Управляє службою ICQ Inc.
З моменту створення служба належала її розробнику, компанії Mirabilis, в 1998 році
вона була продана американській компанії AOL, а в квітні 2010 року — російському
інвестиційному фонду DigitalSky Technologies (DST). Крім самого забезпечення
функціонування служби, ICQ Inc. розробляє програми-клієнти і підтримує допоміжний
веб-портал.
За роки існування ICQ випустила безліч клієнтів і зазнала безліч змін. За приблизними
оцінками, службою активно користується близько 15 мільйонів чоловік, а
зареєстрованих облікових записів — близько 400 мільйонів. Деякі компанії в списках
контактів на офіційних сайтах вказують номери UIN. ICQ часто використовується
службами техпідтримки для миттєвої допомоги.
 88.Соціальні мережі. Місце соціальних мереж в сучасному інформаційному
суспільстві

Одним із сучасних способів здійснення соціального управління є соціальні мережі, –

онлайн-сервіси, які призначені для відображення та організації соціальних стосунків.
Нині, соціальні Інтернет-мережі відіграють значну роль у житті суспільства.
Особливою популярністю користуються ці ресурси серед сучасної молоді, яка все
більше приділяє увагу Інтернету.
За тематикою класифікувати соціальні мережі можна на такі:
- загально-тематичні, мережі дозвілля (MySpace, youtube, Мой мир@Mail.Ru);
- навчальні, соціалізуючі (wikipedia.org, LiveLib, X-libris.net, dumalka.ru);
- «однокласники» (Classmates, Facebook, Odnoklassniki, vkontakte, Сonnect);
- ділові (LinkedIn, Atlaskit, MoiKrug.ru, Profeo);
- політичні (Politiko, Politiki.tv, Соратники.ру);
- мережі, об’єднані навколо проблематики дому та родини (Ancestry.com, Geni.com,
DrugMe.ru);
- релігійні мережі (MyChurch, Faithbook, Гефсимания).
Аналізуючи процес виникнення і розвитку соціальних мереж, а також функції, які вони
виконують у сучасному світі, можна дійти висновку, що значне поширення соціальних
Інтернет-мереж має суттєві соціальні наслідки, як позитивного, так і негативного
характеру.
Серед негативних аспектів впливу соціальних мереж виділяють такі:
- віртуалізація соціального життя;
- зрощування, переплетіння реального та віртуального у житті людини;
- Інтернет-залежність, що викликає комплекси, психічні розлади, часті зміни настрою
та депресії;
- поява нових видів девіантної поведінки в формі різних проявів хакерства;
- фрагментація суспільства, створення великої кількості відокремлених віртуальних
груп за інтересами;
- поява нових технологій у політичному житті, за допомогою яких здійснюється
маніпулювання свідомістю;
- анонімність – користувачі прикриваються різними псевдонімами (ніками), під час
спілкування в Інтернеті, немає впевненості в тому, що ваш співбесідник саме та
людина, за яку себе видає.;
- нестримний спам, який є заохоченням під виглядом «безвинних» лінків (посилань),
що пропонують перейти на різні невідомі, заражені вірусами сайти;
- крадіжка приватної інформації – людина може стати жертвою злочинців, завдяки
інформації розміщеної на персональній сторінці.
Крім того, широкі можливості сучасних комп’ютерних технологій дозволяють не
докладаючи великих зусиль, створювати «інформаційний портрет» користувача,
починаючи від музичних вподобань та закінчуючи рівнем доходу та статків, який може
бути використаний у злочинних цілях.
Поряд з цим соціальні мережі можуть надавати значні переваги. Серед них:
- оперативність та доступність зв’язку між користувачами на будь-яких відстанях;
- можливість розширення кількості контактів, встановлення нових зв’язків та пошук
старих друзів і спільнодумців;
- «глобалізація» життєвого простору людини;
- поява нових технологій у сфері дозвілля;
- сприяння формуванню інформаційної культури людини .
Отже, з розвитком інформаційного суспільства, соціальні мережі сприяють зростанню
можливостей впливу на соціум. Інтернет-мережі можуть використовуватись в якості
інструменту інформаційного управління свідомістю користувачів, більшість з яких не
здогадується і не усвідомлює реальну і потенційну небезпеку використання даних,
наданих ними у соціальних мережах. Це становить загрозу інформаційній безпеці
суспільства і особистості та потребує відповідного реагування, у тому числі з боку
держави.
 89.Оцінка можливостей найпопулярніших соціальних мереж(Facebook, Twitter,
Instagram)

На сьогоднішній день в мережі Facebook зареєструвалося понад 300 мільйонів

користувачів, і їх кількість продовжує зростати. Без сумніву можна сказати, що саме
Facebook вважається найпопулярнішою соціальною мережею для спілкування з
користувачами з усього світу. Цьому сприяє те, що функціонал Facebook вже був
переведений на всі основні мови світу і не перестає додавати нові.
В Facebook є стільки функцій, що розібратися швидко в них не вийде. Саме тому
багато людей вважають його незрозумілим і нудним. Але варто лише приділити
знайомству з даної соцмережею трохи більше часу, як всі труднощі вирішуються самі
по собі і для нового користувача відкривається величезний функціонал мережі, що
робить Facebook особливо зручним і цікавим.
Facebook радує різними чудовими функціями. Можливість змінювати доступ до
публікації. Можливість публікувати заднім числом. Це все дуже зручно. Наприклад,
були на заході, а фотографії отримали тільки через місяць. Їх можна додати в хроніку
тим числом, що був захід. І коли будете через рік переглядати, то точно побачите коли
був цей захід. Пост ставитися в хронологічному порядку.
Ще, наприклад, можна переносити свої пости з інших соц.сетей. Публікуючи їх в
хроніці з доступом тільки для себе і часом їх публікації в соц.мережі з якої переносите.
Тобто хронологія зберігається, але це нікому не захламить стрічку. Пізніше, можна
буде поміняти доступ і їх можна буде бачити при заході на сторінку.
Ще одна дуже зручна штука. Якщо відредагували публікацію або взагалі видалили, то
в переписці вона теж змінитися.

INSTAGRAM
В даній соц. мережі зареєстровано більше 100 000 000 користувачів, загалом мережа
створена для спілкування з друзями, та поширенням особистих фотографій, але вона
також має функції, сприятливі для того щоб вести якийсь інтернет бізнес, блог, тощо.
Дана мережа розповсюджена по всьому світу, проте найбільше нею користуються,
люди з скраїн СНГ та США.
Twitter (від англ. twit — цвірінькати, щебетати) — соціальна мережа, яка є мережею
мікроблогів, дає змогу користувачам надсилати короткі текстові повідомлення (до 280
символів), використовуючи SMS, служби миттєвих повідомлень і сторонні програми-
клієнти.

90.Характеристика базового програмного забезпечення для гаджетів (мобільних

телефонів, планшетів тощо)

Вже давно у нашому щоденному лексиконі поряд з МТ міцно оселилися поняття

смартфон та комунікатор. Портативні пристрої все ширше входять у наше життя. З
дорогих іграшок, які були доступні лише для обмеженого кола людей, вони
перетворюються на невід’ємний атрибут сучасної людини. Мобільність – ось ключове
поняття сучасних інформаційних технологій.
Для початку потрібно зрозуміти що таке смартфон та комунікатор, та яка різниця між
ними. Смартфон – це найчастіше без клавіатурний пристрій, який призначено для
доступу до даних та їх обробки. Комунікатор – більш функціональний
пристрій,оснащений клавіатурою, великим екраном. Обидва пристрої мають вбудовані
модулі для використання функцій швидкісної передачі даних GPRS чи HSCSD. Це
дозволяє людині бути постійно на зв’язку, отримувати електрону пошту, переглядати
Web-сторінки,обробляти документи, факси, тощо. Така багатофункціональність
забезпечується стандартизацією програмного забезпечення для смартфонів та
комунікаторів. Наразі існує 2 компанії, які займаються розробкою програмного
забезпечення для мобільних телефонів. Це консорціумSymbian та компанія Microsoft.
Проаналізуємо дві операційні системи, які створюються цими компаніями –
SymbianOS від Symbian та Windows Mobile від Microsoft.
Операційна система Symbian створена спеціально для мобільних пристроїв, що мають
обмежені ресурси, тобто, на відміну від КПК, мають достатньо малу масу та розмір.
Наразі існує кілька модифікацій системи (для різних типів пристроїв),
найбільшрозповсюджені − UIQ, Series 60 та FOMA (у Японії): UIQ – основна для
смартфонів, які випускаються SonyEricsson та Motorola. Особливістю UIQ є підтримка
пристроїв з сенсорними екранами. Вона була розроблена для пристроїв з телефонною
клавіатурою, які мають скорочений набір кнопок. Series 80 платформа, також
розроблена Nokia, для пристроїв з повними клавіатурами. FOMA (FreedomofMobile
Access) – розповсюджена у Японії. Окрім цього є кілька пристроїв компанії Nokia, які
використовують нестандартні модифікації Symbian OS.
У 1998-2000 роках значна частина системи була оптимізована для роботи на пристроях
з обмеженими ресурсами. Розробники добилися значної економії пам’яті, покращення
кешування коду та, як наслідок, одночасне прискорення роботи різних програм та
суттєве подовження життєвого циклу акумулятора. З точки зору розробки, відмінною
особливістю є повністю об’єктно-орієнтована архітектура на рівні АРІ. Починаючи з
версії 9.х з’явився серйозний механізм захисту – розмежування АРІ відповідно до
“прав” програм. Основна мова розробки програм – С++, існує підтримка мови Java.
Windows Mobile – дуже компактна операційна система для мобільних пристроїв,
створена на основі Microsoft Win32 API. На цій операційній системі працюють різні
пристрої – Pocket PC, смартфони, комунікатори. Виділимо основні переваги системи
Windows Mobile. Увімкнувши пристрій, кожен користувач бачить той самий екран, що
і на домашньому ПК. Ті самі кольори, малюнки, кнопки, те саме місцезнаходження
всіх документів та програм. Серед програм присутні найважливіші для роботи – Word і
Excel, Outlook та Internet Explorer та багато інших, щоправда, з меншими наборами
додаткових функцій. Серед інших переваг Windows Mobile є багатозадачність, на
відміну від Symbian. Ще до плюсів даної операційної системи можна віднести
простоту програмування – потрібно лише встановити VisualStudio 2005, на початку
нового проекту вибираєте “OtherLanguages>>Visual C# >>SmartDevice>>Pocket PC
2003 >>DeviceApplication” і отримуєте КПК – він виступає формою, куди додаються
кнопки, меню тощо. Після закінчення потрібно завантажити отриманий проект у свій
пристрій.