ПОТРІЙНІ ІНТЕГРАЛИ

Інтеграл від функції трьох змінних називають потрійним інтегралом. Потрійні інтеграли, так
само як і подвійні, мають широке застосування у фізичних і геометричних задачах.
1. Означення та існування потрійного інтеграла
Нехай G – деяка замкнута обмежена область у тривимірному просторі і f ( M ) = f ( x, y, z ) –
довільна функція, визначена і обмежена в області G . Розіб’ємо G на n частин Gi , які не мають
n
спільних внутрішніх точок: G = U Gi , Gi I G j = ∅ , i ≠ j , i, j = 1,K, n . Gi ( i = 1,K, n ) називають
i =1

частковими областями. Через ∆Vi позначимо об’єми часткових областей Gi ( i = 1,K, n ).

Діаметр часткової області Gi визначимо формулою
di = d (Gi ) = max d ( M 1 , M 2 ) , i = 1,K, n ,
∀ M 1 , M 2 ∈∂Gi

де ∂Gi – межа часткової області Gi , d ( M 1 , M 2 ) – відстань між точками M1 , M 2 . Тоді

λ = max di , i = 1,K, n ,
1≤ i ≤ n
називають діаметром розбиття λ області G
У кожній із часткових областей Gi виберемо точки Pi (ξ i ,ηi , ζ i ) (проміжні точки) і позначимо
через f ( P1 ) , f ( P2 ) , …, f ( Pn ) значення функції у вибраних точках.
Складемо суму вигляду
n n
σ = f ( P1 )∆V1 + f ( P2 )∆V2 + K + f ( Pn )∆Vn = ∑ f ( Pi ) ∆Vi = ∑ f (ξi ,ηi , ζ i ) ∆Vi , (1)
i =1 i =1
яку будемо називати інтегральною сумою для функції f ( x, y, z ) в області G .
Означення. Якщо інтегральна сума (1) при λ → 0 має скінченну границю,
k k
J = lim σ = lim ∑ f (ξi ,ηi , ζ i )∆Vi = lim ∑ f ( Pi )∆Vi ,
λ →0 λ →0 λ →0
i =1 i =1

яка не залежить від способу розбиття області G на часткові області і вибору проміжних точок
Pi (ξ i ,ηi , ζ i ) , то цю границю називають потрійним інтегралом функції f ( x, y, z ) по області G і
позначають
J = ∫∫∫ f ( x, y, z ) dxdydz = ∫∫∫ f ( x, y, z ) dV = ∫∫∫ f ( M ) dV . (2)
G G G

У цьому випадку функцію f ( x, y, z ) називають інтегровною в області G , а область G –

областю інтегрування. Вираз f ( x, y, z )dV називають підінтегральним виразом, x , y , z – змінними
інтегрування, dxdydz ( dV ) – елементом об’єму.
Якщо прийняти, що f ( x, y, z ) ≡ 1 скрізь в області G , то з означення потрійного інтеграла
випливає формула для обчислення об’єму просторової області G
VG = ∫∫∫ dxdydz . (3)
G

Теорема 1 (необхідна умова інтегровності). Якщо функція f ( x, y, z ) інтегрована в замкнутій

обмеженій області G , то вона обмежена в цій області.
Теорема 2. Якщо функція f ( x, y, z ) є неперервною в замкнутій області G , то вона інтегрована
в цій області.
В подальшому ми будемо розглядати лише неперервні функції.

2. Властивості потрійних інтегралів

Основні властивості потрійних інтегралів цілком аналогічні відповідним властивостям подвійних
інтегралів, тому обмежимось їх формулюванням.
Будемо вважати, що області G , G1 , G2 мають кусково-гладкі межі, а для функцій f ( M ) , f ( M ) ,
f1 ( M ) , f 2 ( M ) , M ( x, y, z ) ∈ G , про які буде йти мова, існують інтеграли, що розглядаються.
1. Якщо k – стале число і функція f ( M ) інтегровна в області G , то функція kf ( M ) також інтегровна
в області G і справедлива рівність
∫∫∫ kf ( M )dV = k ∫∫∫ f (M )dV ,
G G

тобто сталий множник можна виносити за знак потрійного інтеграла.

2. Якщо функції f1 ( M ) , f 2 ( M ) інтегровні в області G , то їх сума також інтегровна в області G і
∫∫∫ ( f (M ) + f (M ))dV = ∫∫∫ f (M )dV + ∫∫∫ f
G
1 2
G
1
G
2 ( M )dV .

Зауваження. Першу і другу властивості можна об’єднати в одну, яку називають властивістю
лінійності потрійного інтеграла, тобто для довільних сталих k1 і k2 справедлива рівність

∫∫∫ (k f ( M ) + k
G
1 1 2 2 f ( M ))dV = k1 ∫∫∫ f1 ( M )dV + k2 ∫∫∫ f 2 ( M )dV .
G G

3. Якщо область G є об’єднанням областей G1 і G2 ( G = G1 ∪ G2 ), які не мають спільних внутрішніх

точок, то з інтегровності функції f ( M ) в області G випливає її інтегровність в кожній з часткових
областей, і, навпаки, з інтегровності функції f ( M ) в кожній з областей G1 і G2 випливає її
інтегровність в області G , і вірна рівність, яку називають адитивність потрійного інтеграла
∫∫∫ f (M )dV = ∫∫∫ f (M )dV + ∫∫∫ f (M )dV .
G G1 G2

4. Якщо для функцій f1 ( M ) , f 2 ( M ) в області G виконується нерівність

f1 ( M ) ≤ f 2 ( M ) ,
то для інтегралів цих функцій вірна аналогічна нерівність

∫∫∫ f ( M )dV ≤ ∫∫∫ f (M )dV .

G
1
G
2

З цієї властивості як наслідок випливають наступні властивості

5. ∫∫∫ f (M )dV ≤ ∫∫∫ f (M ) dV .

G G

6. Якщо функція f (M ) обмежена в області G , тобто виконується нерівність f ( M ) ≤ C , то

∫∫∫ f (M )dV
G
≤ C ⋅ VG ,

де C – константа, VG – об’єм області G .

7. Дану властивість сформулюємо у вигляді теореми.
Теорема 3 (про середнє ). Якщо функція f (M ) є неперервною в замкнутій області G , то в цій
області існує така точка M 0 ( x0 , y0 , z0 ) , що виконується рівність

∫∫∫ f ( x, y, z)dV = f ( x , y , z ) ⋅ V
G
0 0 0 G ,

де VG – об’єм області G .

3. Обчислення подвійних інтегралів

Як і в випадку подвійних інтегралів, обчислення потрійних інтегралів зводиться до обчислення
інтегралів меншої кратності.
3.1. Випадок прямокутного паралелепіпеда
Розглянемо випадок, коли область інтегрування G є прямокутний паралелепіпед
G = {( x, y, z ) a ≤ x ≤ b, c ≤ y ≤ d , l ≤ z ≤ k} ,
який на площину Oxy проектується у прямокутник
D = {( x, y ) a ≤ x ≤ b, c ≤ y ≤ d } .
 Теорема 4. Нехай функції f ( x, y, z ) інтегрована в області G . Якщо для кожної фіксованої
точки ( x, y ) ∈ D існує інтеграл
l
J ( x, y ) = ∫ f ( x, y, z )dz ,
k
то існує подвійний інтеграл
l

∫∫ J ( x, y)dxdy = ∫∫ dxdy ∫ f ( x, y, z )dz ,

D D k
і справедлива рівність
l

∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz = ∫∫ dxdy ∫ f ( x, y, z )dz .

G D k

Якщо до умов теореми додати ще умову, що для кожної фіксованої точки x з відрізка [a; b] існує
d
визначений інтеграл ∫ J ( x, y )dy , то існуватиме повторний інтеграл
c
b d

∫ dx ∫ J ( x, y )dy .
a c
Тоді буде вірна рівність
b d l

∫∫∫ f ( x, y, z)dxdydz = ∫ dx ∫ dy ∫ f ( x, y, z )dz .

G a c k

dxdydz
Приклад 1. Обчислити ∫∫∫ (2 x + y + z )
G
4
, де G = {( x, y, z ) 0 ≤ x ≤ 1, 1 ≤ y ≤ 2, 0 ≤ z ≤ 1} .

Використовуючи теорему, маємо

1 2 1 1 2 1
dxdydz dz 1 1
∫∫∫
G
( 2 x + y + z ) 4
= ∫ dx ∫ dy ∫
0 1 0
( 2 x + y + z ) 4
= − ∫ dx ∫
3 0 1
( 2 x + y + z ) 3
dy =
0
2
1
1 2
 1 1  1 
1
1 1 
= − ∫ dx ∫  − dy = ∫ 
3 
−  dx =
2 
3 0 1  (2 x + y + 1) (2 x + y ) 
3
6 0  (2 x + y + 1) 2
(2 x + y )  1
1
1   1 1 1 
1
1 2 1 2
= ∫  − + dx = − 
2 
− +  =
6 0  (2 x + 3) 2
( 2 x + 2) 2
(2 x + 1)  12  (2 x + 3) (2 x + 2) (2 x + 1)  0
1  1 1  1 1  1  13
=−  − − 2 −  + − 1 = .
12  5 3  4 2  3  120
3.2. Випадок довільної області
Розглянемо область G обмежену знизу і зверху поверхнями z = z1 ( x, y ) і z = z 2 ( x, y ) , а збоку
деякою циліндричною поверхнею. Нехай область D – проекція просторової області G на площину
Oxy , в якій визначені і неперервні функції z1 ( x, y ) і z2 ( x, y ) . Припустимо також, що кожна пряма, що
паралельна до осі Oz , перетинає область G не більше ніж в двох точках. Тоді справедлива теорема.
Теорема 5. Нехай функції f ( x, y, z ) інтегрована в області G . Якщо для кожної фіксованої
точки ( x, y ) ∈ D існує інтеграл
z2 ( x , y )

J ( x, y ) = ∫ f ( x, y, z )dz ,
z1 ( x , y )

то існує подвійний інтеграл

z2 ( x, y)

∫∫ J ( x, y )dxdy = ∫∫ dxdy ∫ f ( x, y, z )dz ,

D D z1 ( x , y )

і справедлива рівність
 z2 ( x , y )

∫∫∫ f ( x, y, z)dxdydz = ∫∫ dxdy

G D
∫ f ( x, y, z )dz .
z1 ( x , y )

Якщо для функції двох змінних

z2 ( x , y )

J ( x, y ) = ∫ f ( x, y, z )dz
z1 ( x , y )

і області D , по якій вона інтегрована, виконані умови теореми про інтегрованість функції двох змінних
по криволінійній області, то, переходячи від подвійного інтеграла ∫∫ J ( x, y )dxdy до повторного,
D
отримаємо формулу
b y2 ( x) z2 ( x, y )

∫∫∫ f ( x, y, z)dxdydz = ∫ dx
G a
∫ dy
y1 ( x )
∫ f ( x, y, z )dz ,
z1 ( x , y )
(4)

яка зводить інтегрування потрійного інтеграла до послідовного обчислення трьох визначених

інтегралів. Зрозуміло, що порядок інтегрування може бути іншим, якщо область D буде проекцією
просторової області G на площини Oxz або Oyz , і тоді змінні x , y і z у формулі (3) поміняються
відповідно ролями.
Приклад 2. Обчислити ∫∫∫ ( x + y + z )dxdydz , де G – трикутна піраміда, обмежена площиною
G

x + y + z = 2 і координатними площинами x = 0 , y = 0 , z = 0 (рис. 1).

z
2

O y
D 2
x 2
Рис. 1
Область G проектується на площину Oxy в трикутник D , обмежений прямими x = 0 , y = 0 ,
x + y = 2 . Отже, використовуючи формулу (3), маємо
2− x− y 2− x− y
 z2 
∫∫∫
G
( x + y + z ) dxdydz = ∫∫
D
dxdy ∫
0
( x + y + z ) dz = ∫∫
D



( x + y ) z +
2

0
dxdy =

2− x− y
 z2   (2 − x − y ) 2 
= ∫∫  ( x + y ) z +  dxdy = ∫∫  2( x + y ) − ( x + y ) 2 + dxdy =
D 
2 0 D 
2 
2− x 2− x
2
 (2 − x − y ) 2 
2
 ( x + y ) 3 ( 2 − x − y )3 
= ∫ dx ∫  2( x + y ) − ( x + y ) 2 + dy = ∫  ( x + y ) 2 − −  dx =
0 0  2  0  3 6 0
2
2
4 x 3 (2 − x)3  4 x 3 x 4 (2 − x) 4 
= ∫  − x 2 + + dx = x − + −  = 2.
0
3 3 6  3 3 12 24  0

4. Заміна змінних у потрійному інтегралі

Для обчислення потрійних інтегралів, так само як для подвійних, іноді доводиться від
декартових координат x , y , z точки переходити до криволінійних координат u , υ , w .
Заміну змінних у потрійному інтегралі проводять за наступним правилом.
Якщо обмежена замкнута область G простору змінних ( x, y, z ) взаємно-однозначно
відображається в область G * простору змінних (u ,υ , w) за допомогою неперервних функцій,
  x = x(u,υ , w),

 y = y (u,υ , w),
 z = z (u ,υ , w)

які мають неперервні частинні похідні першого порядку і відмінний від нуля якобіан J в області G * ,
тобто
∂x ∂x ∂x
∂u ∂υ ∂w
∂y ∂y ∂y
I= ≠ 0,
∂u ∂υ ∂w
∂z ∂z ∂z
∂u ∂υ ∂w
то справедлива формула
∫∫∫ f ( x, y, z)dxdydz = ∫∫∫ f ( x(u,υ , w), y(u,υ , w), z (u,υ , w)) I dudυdw
G G*

при умові існування потрійного інтеграла ∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz .

G
На практиці часто використовують циліндричні і сферичні координати.
Положення точки M у просторі в циліндричних координатах визначається трьома числами: ρ ,
ϕ , z , де ρ і ϕ – полярні координати M ′ , яка є проекцією точки M на площину Oxy і z – апліката
точки M , тобто її відстань до площини Oxy (рис. 2).

Рис. 2
При переході від декартових координат x , y , z до циліндричних ρ , ϕ , z , які пов’язані
формулами
x = ρ cos ϕ , y = ρ sin ϕ , z = z
( 0 ≤ ρ ≤ +∞ , 0 ≤ ϕ ≤ 2π , − ∞ < z < +∞ )
якобіан переходу
∂x ∂x ∂x
∂ρ ∂ϕ ∂z cos ϕ − ρ sin ϕ 0
∂y ∂y ∂y
I= = sin ϕ ρ cos ϕ 0 = ρ
∂ρ ∂ϕ ∂z
∂z ∂z ∂z 0 0 1
∂ρ ∂ϕ ∂z
тому
∫∫∫ f ( x, y, z)dxdydz = ∫∫∫ f ( ρ cos ϕ , ρ sin ϕ , z ) ρ dϕ dρ dz . (5)
G G*

Приклад 3. Обчислити ∫∫∫ ( x + y 2 )dxdydz , де G – область, обмежена площиною поверхнями

2

z = x + y , z = 1 (рис. 3).
2 2
 1

1
D
1
Рис. 3
Оскільки область G проектується на площину Oxy в область D – круг x 2 + y 2 ≤ 1 , то координата ϕ
змінюється в межах від 0 до 2π , а координата ρ – в межах від ρ = 0 до ρ = 1 . В області G змінна z
змінюється від точок, що лежать на параболоїді z = x 2 + y 2 , до точок, що лежать на площині z = 1 ,
тобто від z = ρ 2 до z = 1 . Використовуючи формулу (5), отримаємо
1 2π 1 1 2π 1 2π 1
1
∫∫∫ ( x + y )dxdydz = ∫∫ dϕdρ ∫ ρ ρdz = ∫ dϕ ∫ ρ dρ ∫ dz = ∫ dϕ ∫ ρ z dρ = ∫ dϕ ∫ ρ 3 (1 − ρ 2 )dρ =
2 2 2 3 3
ρ 2
G D ρ2 0 0 ρ2 0 0 0 0

2π 1
1
 ρ4 ρ6 
2π 1 1 1 π
= ∫ dϕ ∫ ( ρ − ρ )dρ =ϕ 0 
3 5
−  = 2π  −  = 2π ⋅ = .
0 0  4 6 0 4 6 12 6
У сферичній системі координат положення точки M у просторі визначається її відстанню ρ від
початку координат (довжина радіуса-вектора точки ), кутом θ між радіусом-вектором точки і віссю Oz
і кутом ϕ між проекцією радіуса-вектора точки на площину Oxy і віссю Ox (рис. 4).

Рис. 4
При переході від декартових координат x , y , z до сферичних ρ , ϕ , θ , які пов’язані
формулами
x = ρ cos ϕ sin θ , y = ρ sin ϕ sin θ , z = ρ cos θ
( 0 ≤ ρ ≤ +∞ , 0 ≤ ϕ ≤ 2π , − 0 ≤ θ ≤ π )
якобіан переходу рівний
 ∂x ∂x ∂x
∂ρ ∂ϕ ∂θ cos ϕ sin θ − ρ sin ϕ sin θ ρ cos ϕ cos θ
∂y ∂y ∂y
I= = sin ϕ sin θ ρ cos ϕ sin θ sin ϕ cos θ = − ρ 2 sin θ
∂ρ ∂ϕ ∂θ
∂z ∂z ∂z cosθ 0 − ρ sin θ
∂ρ ∂ϕ ∂θ
тому
∫∫∫ f ( x, y, z )dxdydz = ∫∫∫ f ( ρ cos ϕ sin θ , ρ sin ϕ sin θ , ρ cosθ ) ρ sin θ dϕdρdθ .
2
(6)
G G*

При обчисленні потрійних інтегралів у циліндричних і сферичних координатах область G * ,

зазвичай, не зображають, а розстановку меж інтегрування визначають безпосередньо по області G ,
використовуючи геометричний зміст координат.
Приклад 4. Обчислити ∫∫∫ ( x 2 + y 2 + z 2 )dxdydz , де G – куля x 2 + y 2 + z 2 ≤ R 2 .
G

Перейдемо до сферичної системи координат. В цих координатах рівняння кулі запишеться так:
ρ ≤ R . Тому координата ρ змінюється в межах від ρ = 0 до ρ = R , ϕ змінюється в межах від 0 до
2π , а змінна θ – від 0 до π . Підінтегральна функція має вигляд
x 2 + y 2 + z 2 = ρ 2 cos 2 ϕ sin 2 θ + ρ 2 sin 2 ϕ sin 2 θ + ρ 2 cos 2 θ = ρ 2 sin 2 θ + ρ 2 cos 2 θ = ρ 2 .
Значить, на основі формули (6) маємо
2π π 2π π R
ρ5 4πR 5
R R
⋅ (− cos θ ) 0
2π π
∫∫∫ ( x + y + z )dxdydz = ∫ dϕ ∫ dρ ∫ ρ ⋅ ρ sin θdθ = ∫ dϕ ∫ ρ dρ ∫ sin θ dθ = ϕ 0 ⋅ =
2 2 2 2 2 4
.
G 0 0 0 0 0 0
5 0
5
Важко дати загальні рекомендації, коли треба переходити до тієї чи іншої системи
координат. Це залежить і від області інтегрування, і від вигляду підінтегральної функції. Однак,
якщо підінтегральна функція або область інтегрування містять суму квадратів двох змінних, то
варто переходити до циліндричної системи, а якщо суму квадратів трьох змінних, то до
сферичної.

5. Застосування потрійних інтегралів

Як ми вже зауважували, потрійний інтеграл вигляду ∫∫∫ dxdydz
G
рівний об’єму VG просторового

тіла G . Потрійні інтеграли в деяких випадках бувають зручніші для обчислення об’ємів, ніж подвійні
інтеграли, оскільки за їх допомогою можна обчислити об’єм не тільки криволінійного циліндра, але й
інших тіл.
Якщо дано деяке просторове тіло G з об’ємною густиною ρ ( M ) = ρ ( x, y, z ) ( ρ ( x, y, z ) > 0 ), яка є
неперервною функцією в області G , то масу цього тіла обчислюють за формулою
m = ∫∫∫ ρ ( x, y, z )dxdydz . (7)
G
В цьому полягає фізичний зміст потрійного інтегралу від невід’ємної функції. Встановити
геометричний зміст потрійного інтеграла для довільної функції неможливо.
Моменти інерції просторового тіла G з об’ємною густиною ρ ( x, y, z ) відносно координатних
осей визначають за формулами
I z = ∫∫∫ ( x 2 + y 2 ) ρ ( x, y, z )dxdydz , I y = ∫∫∫ ( x 2 + z 2 ) ρ ( x, y, z )dxdydz , I x = ∫∫∫ ( y 2 + z 2 ) ρ ( x, y, z )dxdydz ,
G G G
а формули для моментів інерції тіла відносно координатних площин мають вигляд
I Oxy = ∫∫∫ z 2 ρ ( x, y, z )dxdydz , I Oxz = ∫∫∫ y 2 ρ ( x, y, z )dxdydz , I Oyz = ∫∫∫ x 2 ρ ( x, y, z )dxdydz .
G G G
Для момента інерції відносно початку координат формула має вигляд
I O = ∫∫∫ ( x 2 + y 2 + z 2 ) ρ ( x, y, z )dxdydz .
G

Координати ценра мас деякого просторового тіла G , що має об’ємну густину ρ ( x, y, z )

визначають за формулами
 1 1 1
xc = ∫∫∫
m G
xρ ( x, y, z )dxdydz , yc = ∫∫∫ yρ ( x, y, z )dxdydz , zc = ∫∫∫ zρ ( x, y, z )dxdydz .
m G m G
де xc , yc , zc – координати центра мас, m – маса даного тіла. Зокрема, якщо розглядуване тіло
однорідне, тобто об’ємна густина є стала, то формули для обчислення координат центра мас
спрощуються і мають вигляд
1 1 1
xc = ∫∫∫ xdxdydz , yc = ∫∫∫ ydxdydz , zc = ∫∫∫ zdxdydz .
V G V G V G
де V – об’єм даного тіла G .