Professional Documents
Culture Documents
Українське Слово у Вимірах Сьогодення - ГОРОДЕНСЬКА
Українське Слово у Вимірах Сьогодення - ГОРОДЕНСЬКА
Київ
2014
УДК 811.161.2’ 27
ББК
ISBN © К. Городенська
2
ПЕРЕДМОВА
3
національних мовних пріоритетів, нерідко деструктивно впливає на лексичні,
словотвірні та морфологічні норми. Сьогодні вже очевидно, що українській
літературній мові нав’язано типову модель англійської мови утворення
складних іменників з першим означальним (прикладковим) компонентом, яка
для української нетипова, лексично обмежена. Під впливом англійської мови
набув поширення правопис слів (абревіатур) через дефіс, що суперечить
чинним нормам правопису складних слів в українській літературній мові.
Унаслідок цього постала проблема правильного передавання новітніх
запозичень та їхнього зв’язку з наявними питомими й раніше запозиченими
одиницями, випрацювання рекомендацій, що сприятимуть послідовності
внормування правопису слів іншомовного походження.
Відзначені процеси й ті зміни, які вони породили, спричинили чимало
труднощів і для фахівців-мовознавців, і для практиків. Щоденні звернення
громадян до працівників Інституту української мови НАН України з
найрізноманітніших питань сучасного українськомовного вжитку дали змогу
виявити найактуальніші, найскладніші з них, глибоко, вдумливо обміркувати
їх, а деякі навіть обговорити на засіданні погоджувальної комісії з проблемних
питань українського слововживання, словотворення на правопису слів, яка
працює в названому Інституті, що посприяло виваженості, об’єктивності
запропонованих рекомендацій. для мовної практики. Вони викладені в листах-
відповідях, на сторінках журналів, газет, збірників, що унеможливлювало
ознайомлення з ними всіх, хто гостро потребує новітніх рекомендацій. Так
народилася думка зібрати їх в одній книжці – “Українське слово у вимірах
сьогодення”. Вона складається з 15 рубрик, у яких об’єднані актуальні
рекомендації в межах певних питань українськомовного вживання. Ось їхні
назви:
ПРАВОПИС СЛІВ
ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ТА ІНШОМОВНОГО
ПОХОДЖЕННЯ
ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ ТА ОСОБОВИХ ІМЕН
4
ВІДМІНЮВАННЯ ВЛАСНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВ
ВІДМІНЮВАННЯ СЛІВ – ЗАГАЛЬНИХ НАЗВ
ВІДМІНЮВАННЯ АБРЕВІАТУР
ВІДМІНЮВАННЯ ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
СЛОВОВЖИВАННЯ
УЖИВАННЯ ТА ПРАВОПИС НОВІТНІХ ЗАПОЗИЧЕНЬ
СЛОВОТВОРЕННЯ
ГРАМАТИЧНІ ФОРМИ СЛІВ
НАГОЛОШЕННЯ СЛІВ
ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ
ПУНКТУАЦІЯ
Запропоноване структурування допоможе швидко знайти відповідь на питання,
яке цікавить читача.
Найбільші за обсягом рубрики, присвячені непростим і слушним питанням
українського слововживання та вживання і правопису новітніх запозичень, де
чільне місце посіли рекомендації повернути органічні українські слова та
словосполучення замість безпідставно вживаних чужих.
Уперше запропоновано відповіді на найскладніші випадки правопису
власних і загальних назв української мови та передавання власних назв
слов’янського й іншомовного походження, які висунула українська мовна
практика в останні двоє десятиріч.
Подано виважені рекомендації зі складних питань українського
словотворення, насамперед з відабревіатурного, що набуло сьогодні особливої
продуктивності.
Сучасні тенденції української мовної практики узагальнюють
рекомендації з приводу відмінювання прізвищ, особових імен, власних
географічних назв, а також абревіатур та числівників.
На відміну від інших довідкових видань у цій книжці однозначно
розв’язано багато дискусійних питань, подано короткі, чіткі, обґрунтовані
5
відповіді на запити, які висунула мовна практика незалежної України, на ті
питання, що постали вперше, на які немає готових відповідей у наявних
довідкових працях із лексики, словотвору, морфології та правопису, у
граматичних описах і словниках української мови. Найновіші рекомендації
ґрунтуються на нормах української літературної мови, сучасних здобутках
теоретичного і прикладного українського мовознавства та виважених наукових
засадах академічної мовознавчої науки. Вони охопили широкий спектр
складних питань українського слово- і терміновживання, словотворення,
правопису, відмінювання загальних і власних назв, граматичної кваліфікації
одиниць, пунктуації, передавання слів іншомовного походження, насамперед
освоєння новітніх запозичень, наголошення слів та ін. Дотримання
запропонованих рекомендацій сприятиме послідовному внормуванню
української мови, збереженню її історичних традицій та пріоритетів,
правильному використанню українського слова в різних сферах суспільно-
політичного життя, освіті, науці та культурі.
Пропонована книжка – особливе навчально-довідкове видання, у якому
зібрані важливі для мовної практики сьогодення рекомендації з найскладніших
уживань та правопису слів і словосполучень у сучасній українській
літературній мові.
6
ПРАВОПИС СЛІВ
Святвечір чи свят-вечір?
7
традиції, звичаї українського народу); Святвечір, який переходить у Різдво
Христове, – це одне з найбільших християнських свят, що традиційно
називаємо Різдвяними (Голос України, 06.01.2012). І це цілком логічно, бо вона
є абревіатурою, утвореною зі скороченої прикметникової основи Свят- та
іменника вечір.
Отже, однослівну назву, співвідносну зі словосполученням Святий вечір,
потрібно писати разом і з великої літери, тобто Святвечір.
8
дорога, Петровська алея, Русанівська набережна та ін. Перед цими назвами
слова вулиця немає.
9
Звично стало називати різні установи, заклади освіти, площі, проспекти,
вулиці на честь видатних чи відомих людей. У таких назвах уживають слово
імені, після якого стоїть прізвище з одним-двома попередніми ініціалами чи й
без них або ім’я та прізвище такої людини, пор.: Національна бібліотека
України імені В.І. Вернадського, Національний педагогічний університет імені
М.П. Драгоманова, Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, Національний академічний драматичний театр імені Івана
Франка, Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра
Довженка, стадіон “Динамо” імені Валерія Лобановського, школа імені
Гонгадзе та ін.
Зрідка перед ініціалами й прізвищем чи ім’ям та прізвищем уживають
слово – загальну назву, яка конкретизує, хто ця людина або чим вона відома.
Одні пишуть таке слово з малої літери (пор.: бібліотека Національного
медичного університету імені академіка О. Богомольця, колективне
господарство імені академіка Юр’єва, Академія сухопутних військ імені
гетьмана Петра Сагайдачного), інші – з великої (бібліотека Національного
медичного університету імені Академіка О. Богомольця, колективне
господарство імені Академіка Юр’єва, Академія сухопутних військ імені
Гетьмана Петра Сагайдачного). А як все-таки правильно передавати це
слово? Більше підстав писати його з малої літери, бо воно є складником
кількаслівної назви установи, закладу освіти, господарства тощо, у якій з
великої літери пишуть перше слово та прізвище з ініціалами чи прізвище з
іменем людини, на честь якої їх найменовано: бібліотека Національного
медичного університету імені академіка О. Богомольця, Академія сухопутних
військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Отже, загальну назву особи, ужиту перед ініціалами з прізвищем чи іменем
та прізвищем, потрібно писати з малої літери: бібліотека Національного
медичного університету імені академіка О. Богомольця, колективне
господарство імені академіка Юр’єва, Академія сухопутних військ імені
гетьмана Петра Сагайдачного.
10
Їх потрібно брати в лапки
11
Двослівні назви станцій метрополітену, якщо вони мають форму
називного відмінка, також беруть у лапки, але тільки перше слово пишуть з
великої літери, пор.: станції “Контрактова площа”, “Поштова площа”,
“Політехнічний інститут”, “Палац спорту”, “Виставковий центр”. Друге
слово пишуть з великої букви, коли воно є власною назвою, напр.: станція
“Площа Льва Толстого”.
Не беруть у лапки лише ті назви (однослівні і двослівні), які вжиті в
родовому відмінку. З великої літери пишуть однослівну назву (напр.: станція
Перемоги) і перше слово у двослівній назві (напр.: станція Дружби народів), а
також її друге слово, якщо воно є власною назвою (напр.: станція Тараса
Шевченка, станція Героїв Дніпра).
Отже, зважаючи на ці правила, потрібно писати так: Їхати від станції
“Хрещатик” до станції Перемоги, від станції “Виставковий центр” до
станції Дружби народів, від станції “Площа Льва Толстого” до станції
Героїв Дніпра.
12
ряди в спеціально збудованому приміщенні’, напр.: Найбільша торгівля
відбувалася в гостиних дворах (Історія СРСР, 1956, т. 1, с. 208). Цей
прикметник є російським, про що свідчать спільнокореневі з ним слова
гостиная, гостиница, які так само пишуть з однією літерою н. Він пов’язаний з
давнім значенням слова гость – “купець”, яке вже вийшло з ужитку, напр.: У
руських містах часто з’являлися й іноземні купці, яких у старовину називали
“гостями” (Історія СРСР, 1956, т. 1, с. 31).
Отже, у сучасній українській літературній мові є прикметник гостинний,
який потрібно писати з двома літерами н. Прикметник гостиний (з однією
літерою н) уживають тільки в складі історичної назви Гостиний двір, яку
перенесено з російської мови в українську на означення пам’ятки в м. Києві.
УЄФА чи УЕФА?
13
Отже, УЄФА – це передана буквами українського алфавіту англійська
абревіатура UEFA, у якій лише Е замінено на Є відповідно до фонетичної
норми чинного українського правопису.
14
частин чітко відбиває зв’язок таких найменувань осіб з твірною абревіатурою,
що дуже важливо на початку їхнього вживання, але воно не типове для
української мови, навіть ускладнює читання назви, особливо якщо її коренева
частина є буквеною абревіатурою на зразок УРПіст, ПРПіст, МНСник,
СНДівець, МВФівець, ЦВКівець. Саме тому рекомендуємо однаково передавати
обидві частини у відабревіатурних найменуваннях осіб: нунсівець, б’ютівець,
кунівець, унсовець, уерпіст, пеерпіст, еменесник, уніанець, змопівець,
убозівець, есендівець, емвеефівець, цевеківець.
15
останньої назви рекомендуємо її до вжитку, але з таким застереженням: у
наступному виданні “Українського правопису” дев’яностники подати серед
слів-винятків, у яких літера т у групі приголосних -стн- зберігається.
Отже, із трьох уживаних тепер назв найвдалішою вважаємо
дев’яностники.
16
постало неузгоджене з іменником означення; Незакріплена досі в узусі
лексема; Будинок незбудований; Матеріали неопрацьовані. Щоб уникнути цієї
помилки, потрібно запам’ятати, що частку не пишемо окремо з
дієприкметником, якщо він: 1) має залежні слова (іменники, займенники,
прислівники, прийменниково-відмінкові форми та ін.), ужиті перед ним чи
після нього, напр.: На столі лежала досі (ще) не підписана заява; На столі
лежала ніким не підписана заява; На столі лежала заява, не підписана
директором; На столі лежала заява, ще не підписана директором; Заява досі
не підписана; 2) виконує роль присудка в реченні, напр.: Апарат не
відремонтований; Розмова не закінчена; Пісня не сприйнята; Озеро не
вичищене; Дороги не розширені; Степи не орані. Коли ж дієприкметник не
має залежних слів і є означенням до іменника, то частку не пишемо з ним
разом, напр.: На столі лежала непідписана заява; Незакінчену розмову
перенесено на завтра; Обабіч дороги чорніли неорані степи.
На підставі цих правил частку не з дієприкметниками в поданих на початку
реченнях потрібно писати окремо: Слова вживають у формі, не
пристосованій до морфологічної системи української мови; Є ще нові
компоненти, не освоєні українською мовою; Так постало не узгоджене з
іменником означення; Не закріплена досі в узусі лексема; Будинок не
збудований; Матеріали не опрацьовані.
17
надовго залишиться одним із символів протистояння двох народів (Україна
молода, 18.02.2009); Перше [звинувачення] стосується злочинів, які були
скоєні в Боснії і Герцеговині в 1992 році, друге – бійні в Сребрениці в липні 1995
року… (Україна молода, 18.02.2009). У цих прізвищах та власних географічних
назвах, належних до південнослов’янських мов, голосний и (і) треба передавати
в українській мові через и (див.: Український правопис. – К. : Наук. думка,
2007, §104, п. 5). Після ц потрібно писати я, бо в українських прізвищах і
топонімах у цій позиції він м’який, пор.: Маловиця, Блиставиця, Мідяниця,
Брусниця та ін.
Отже, в українській мові правильно вживати Воїслав Коштуниця,
сербський митець Емір Кустуриця, місто Косовська Митровиця, трагічні
події в Сребрениці.
18
У проєкті найновішої редакції “Українського правопису” (1999)
запропонували поширити “правило дев’ятки” на всі власні іншомовні назви.
Цю пропозицію підтримали мовознавці, які брали участь у його обговоренні.
Проєкт, як відомо, не став офіційним правописним кодексом, але вживання и в
загальних і власних іншомовних назвах після названих дев’ятьох приголосних
активно обстоюють і далі як фахівці, так і практики. Воно відповідає вимові
цих приголосних в українській мові та робить послідовним правопис
запозичень. Саме тому набір іншомовних особових імен та прізвищ з и
розширюється, що засвідчує мовна практика і деякі орфографічні словники
української мови. Він поповнився такими власними назвами, як Аристотель,
Аристофан, Еврипід, Фридрих, Фердинанд, Ричард, Ричмонд та ін.
Зважаючи на відзначену вище особливість вимови дев’ятьох приголосних
звуків в українській мові та прагнучи до однакового, послідовного передавання
їх у загальних і власних назвах, маємо підстави писати и у словах
Аристотель, Аристофан, Еврипід, Фридрих, Фердинанд, Ричард, Ричмонд
та ін.
19
вихідною формою прикметника, пор.: Василя Черниха, Василеві Черниху, (з)
Василем Чернихом і т. д.; Віктора Долгиха, Вікторові Долгиху, (з) Віктором
Долгихом і т. д.; Івана Жаркиха, Іванові Жаркиху, (з) Іваном Жаркихом і т. д.
Отже, рекомендуємо вживати: Згадав Василя Черних; Зустрівся з
Віктором Долгих; Подарував книжку Іванові Жарких; Немає Миколи Крутих;
Відповів Андрієві Сєдих.
20
жінкам. Чоловічі прізвища на -а, -о та кінцевий приголосний в українській мові
відмінюють, тому їх уживають у множині, якщо йдеться про двох і більше
чоловіків, пор.: Платон і Георгій Майбороди, Брати Майбороди; Іван і Петро
Потапенки, брати Потапенки; Дмитро і Назарій Яремчуки, брати
Яремчуки. Так само форму множини мають і жіночі прізвища на -а, пор.:
Уляна і Софія Майбороди, сестри Майбороди. Жіночі прізвища на -о та
кінцевий приголосний, як відомо, не відмінюють, тому вони мають форму
однини, іменуючи двох і більше жінок, пор.: сестри Байко, сестри Тельнюк,
Леся і Галя Тельнюк. Якщо ж потрібно назвати на прізвище гурт, родину, де є
жінки і чоловіки, то його вживають у формі множини, пор.: Антоніна,
Світлана та Валерій Мареничі, тріо Мареничів; Василь і Діана Матющенки,
дует Матющенків; родина Скиданів.
Геєць – Гейця
21
Отже, чоловіче прізвище Геєць правильно відмінювати так: Геєць – Гейця,
Гейцеві (Гейцю), Гейцем, (на) Гейцеві; пор. ще: Лазоришинець – Лазоришинця,
Лазоришинцеві (Лазоришинцю), Лазоришинцем, (на) Лазоришинцеві. У
звертаннях, за чинним “Українським правописом”, прізвище треба вживати в
називному відмінку, а іменник (загальна або власна назва), що йому передує,
має форму кличного відмінка (Український правопис. – К. : Наук. думка, 2007,
§ 53, п. 4, примітка 3), пор.: Високоповажаний академіку Геєць; Шановний
професоре Лазоришинець; Дорогий Анатолію Левенець. Жіночі прізвища
на -ець (-єць), як відомо, в українській мові не відмінюють, тому правильно
вживати Марія Геєць – Марії Геєць, Марії Геєць, Марією Геєць, (на) Марії
Геєць, (Кл. в.) Маріє Геєць; Ольга Лазоришинець – Ольги Лазоришинець, Ользі
Лазоришинець, Ольгою Лазоришинець, (на) Ользі Лазоришинець, (Кл. в.) Ольго
Лазоришинець.
22
Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий; Р. в. Квітки-Основ’яненка, Нечуя-
Левицького, Карпенка-Карого; Д. в. Квітці-Основ’яненку, Нечуєві-Левицькому,
Карпенку-Карому; З. в. Квітку-Основ’яненка, Нечуя-Левицького, Карпенка-
Карого; О. в. Квіткою-Основ’яненком, Нечуєм-Левицьким, Карпенком-Карим;
М. в. Квітці-Основ’яненку, Нечуєві-Левицькому, Карпенку-Карому.
Невідмінюваною в них може бути лише перша частина, якщо її не сприймають
як самостійний іменник чи прикметник, пор.: Н. в. Смаль-Стоцький, Кос-
Анатольський; Р. в. Смаль-Стоцького, Кос-Анатольського; Д. в. Смаль-
Стоцькому, Кос-Анатольському; З. в. Смаль-Стоцького, Кос-Анатольського;
О. в. Смаль-Стоцьким, Кос-Анатольським; М. в. Смаль-Стоцькому, Кос-
Анатольському.
У складних жіночих прізвищах прикметникова частина завжди
відмінювана, а іменникова буває змінною, якщо має закінчення -а, і незмінною,
коли закінчується на -о чи приголосний. Залежно від поєднаних частин такі
прізвища можуть бути відмінюваними в обох частинах. До них належать
прикметниково-прикметникові (Н. в. Старицька-Черняхівська, Р. в.
Старицької-Черняхівської, Д. в. Старицькій-Черняхівській, З. в. Старицьку-
Черняхівську, О. в. Старицькою-Черняхівською, М. в. Старицькій-
Черняхівській), прикметниково-іменникові чи іменниково-іменникові (із
закінченням -а) жіночі прізвища (Н. в. Рудницька-Сорока, Середа-Шульга; Р. в.
Рудницької-Сороки, Середи-Шульги; Д. в. Рудницькій-Сороці, Середі-Шульзі;
З. в. Рудницьку-Сороку, Середу-Шульгу; О. в. Рудницькою-Сорокою, Середою-
Шульгою; М. в. Рудницькій-Сороці, Середі-Шульзі).
Відмінюваними в одній (прикметниковій) частині є прикметниково-
іменникові чи іменниково-прикметникові жіночі прізвища, у яких іменник
закінчується на -о чи приголосний, пор.: Н. в. Красицька-Шевченко, Кравчук-
Хмельницька; Р. в. Красицької-Шевченко, Кравчук-Хмельницької; Д. в.
Красицькій-Шевченко, Кравчук-Хмельницькій; З. в. Красицьку-Шевченко,
Кравчук-Хмельницьку; О. в. Красицькою-Шевченко, Кравчук-Хмельницькою;
М. в. Красицькій-Шевченко, Кравчук-Хмельницькій. Одну іменникову частину
23
змінюємо тоді, коли вона закінчується на -а, а друга іменникова частина – на
приголосний або -о, пор.: Н. в. Шабат-Савка, Р. в. Шабат-Савки, Д. в.
Шабат-Савці, З. в. Шабат-Савку, О. в. Шабат-Савкою, М. в. Шабат-Савці.
Невідмінювані ті складні жіночі прізвища, одна іменникова частина яких
має закінчення -о, а друга – основу на приголосний (Марія Литвиненко-
Вольгемут, Оксана Бас-Кононенко) або обидві частини – основи на
приголосний (Лілія Коць-Григорчук) чи із закінченням -о (Ніна Бойко-
Литвиненко).
Отже, складні чоловічі прізвища в українській літературній мові
відмінюються переважно в обох частинах. Складні жіночі прізвища бувають
відмінюваними в обох частинах, в одній, прикметниковій або іменниковій, та
невідмінюваними, що залежить від закінчень їхніх частин.
24
Отже, дівчаток кличте Лесю, Олесю, Орисю, до жінок звертайтеся Лесю
Вікторівно, Олесю Григорівно, Орисю Олександрівно або пані Лесю, пані
Олесю, пані Орисю.
Зоє чи Зою?
У звертаннях до жінок, які мають імена Зоя, Майя, Ія, Лія (Лея), одні
вживають форму кличного відмінка із закінченням -ю (Зою, Майю, Ію, Лію
(Лею), інші – із закінченням -є (Зоє, Майє, Іє, Ліє (Леє). А яка із цих двох форм
правильна? Утворюючи форму кличного відмінка від жіночих імен на -я,
потрібно пам’ятати, що закінчення -ю мають скорочені та нескорочені пестливі
жіночі імена (пор.: Оля – Олю, Настуся – Настусю, Даруся – Дарусю, Неля –
Нелю), а закінчення -є – повні офіційні жіночі імена (пор.: Марія – Маріє,
Євдокія – Євдокіє, Дарія – Даріє, Стефанія – Стефаніє). Оскільки жіночі імена
Зоя, Майя, Ія, Лія (Лея) є повними, то їх правильно вживати в кличному
відмінку із закінченням -є: Зоє, Майє, Іє, Ліє (Леє).
25
Отже, звертаючись до Бога, уживаймо форми Боже, Вседержителю,
Господи.
У Голосієві, як і в Києві
Якщо йдеться про Київ, то назву цього міста відмінюють легко, пор.:
живемо в Києві, любимо Київ, прибули до Києва, пролетіли над Києвом тощо.
А от у вживанні назви південного району Києва Голосіїв, що має так само
будову присвійного прикметника на -їв, багато хто помиляється. Одні,
переважно ті, хто вихідною вважає форму Голосієво, взагалі її не відмінює і
вживає подібно до російської мови, пор.: живемо в Голосієво, любимо
Голосієво, прибули до Голосієво, пролетіли над Голосієво тощо. Інші
відмінюють за зразком присвійних прикметників чоловічого-середнього роду з
основою на твердий приголосний, пор.: живемо в Голосієвому, завдячуємо
Голосієвому, прибули до Голосієвого, пролетіли над Голосієвим і т. д. Як
бачимо, труднощі становить вихідна назва цього району Києва і вибір зразка її
відмінювання. Сьогодні спостерігаємо намагання повернути назву Голосіїв,
пов’язану з історичною назвою Голосіїв (за іншою версією – Гуласіїв) хутір.
Подібно до назв населених пунктів на -ів / -їв, що втратили зв’язок із
присвійними прикметниками, Голосіїв потрібно відмінювати за зразком
іменників ІІ відміни чоловічого роду з основою на твердий приголосний, тобто
як Київ, Тетіїв, Іркліїв, Миколаїв, пор.: Голосіїв, Голосієва, Голосієву, Голосіїв,
Голосієвом, (у) Голосієві, (по) Голосієву, Голосієве, напр.: Голосіїв – ця назва не
раз зустрічається в його [М. Рильського] поетичних творах (Літературно-
меморіальний музей М.Т. Рильського: путівник. – К., 1970); Максим Тадейович
провів у Голосієві свої останні тринадцять літ життя (О. Дейч); Над Голосієвом
туман Димить у тихім плині (О. Максимейко).
26
Їхати до Святошино чи Святошина?
28
Д. в. Радивилеву Бзеву Зайцеву Седневу
З. в. Радивилів Бзів Зайців Седнів
О. в. Радивилевом Бзевом Зайцевом Седневом
М. в. (у) Радивилеві Бзеві Зайцеві Седневі
(по) Радивилеву Бзеву Зайцеву Седневу
Кл. в. Радивилеве Бзеве Зайцеве Седневе
29
Значно частіше в назвах населених пунктів пізнішого заснування
використовували прикметникову основу ново-, унаслідок чого утворилися
однослівні, складні за будовою топоніми: Новобогданівка, Новоіванівка,
Новокалинівка, Новомихайлівка, Нововолинськ, Новокостянтинів,
Новомиргород, Новокалинове, Новокленове, Новоіванківці. В українській мові їх
пишуть разом і відмінюють у них тільки другу частину, пор.: Новобогданівка,
Новобогданівки, Новобогданівці, Новобогданівкою, (у) Новобогданівці;
Нововолинськ, Нововолинська, Нововолинську, Нововолинськом, (у)
Нововолинську; Новоіванківці, Новоіванківців, Новоіванківцям,
Новоіванківцями, ( у) Новоіванківцях.
І лише одна назва такого походження відрізняється за своєю будовою від
попередніх, бо в ній означальний прикметник у формі жіночого роду Нова
вжито після основної іменникової назви і поєднано з нею за допомогою дефіса.
Це – Асканія-Нова. В орфографічних словниках української мови та довідкових
виданнях запропоновано три зразки її відмінювання, причому в усіх
наголошують перший склад прикметника Нóва: 1) першу частину відмінюють
як іменник, другу – ні: Асканії-Нóва, Асканії-Нóва, Асканію-Нóва, Асканією-
Нóва, (в) Асканії-Нóва; 2) відмінюють обидві частини як іменники з
відповідними закінченнями: Асканії-Нóви, Асканії-Нóві, Асканію-Нóву,
Асканією-Нóвою, (в) Асканії-Нóві; 3) першу частину відмінюють як іменник,
другу – як прикметник: Асканії-Нóвої, Асканії-Нóвій, Асканію-Нóву, Асканією-
Нóвою, (в) Асканії-Нóвій. Третій зразок відмінювання цієї назви відповідає
правилові чинного “Українського правопису” про відмінювання в обох
частинах географічних назв, що складаються з іменника та прикметника (К. :
Наук. думка, 2007, § 112, п. 4, б), пор. Переяслав-Хмельникий, Переяслава-
Хмельницького, Переяславу-Хмельницькому і т. д.; Новоград-Волинський,
Новограда-Волинського, Новограду-Волинському і т. д. Але немає підстав
перетягувати наголос на перший склад у прикметника Нова, бо це суперечить
нормі наголошування його в українській літературній мові.
30
Отже, українською мовою правильно вживати: Їдемо з Нової Каховки до
Асканії-Новóї; Відвідати Асканію-Новý; Зупинитися перед Асканією-Новóю;
Побувати в Асканії-Новíй.
31
ВІДМІНЮВАННЯ ВЛАСНИХ ТА ЗАГАЛЬНИХ НАЗВ
Кубка і Кубку
32
Завідувачу, але небоже
ВІДМІНЮВАННЯ АБРЕВІАТУР
34
(Україна молода, 09.07.2008); ...програмою уряду на найближчі п’ять років
передбачено приблизно 4,5 мільярда гривень на виконання програми боротьби з
ВІЛ / СНІДом (Україна молода, 09.07.2008); Недостатня мовна компетенція
працівників РАЦСів, паспортних столів, відділень Пенсійного фонду, нотаріусів
та інших посадовців і далі призводить до порушень права особи на коректний
документальний запис її власного імені (Л. Ажнюк). Кінцеві г, к звукових
абревіатур, як і в звичайних словах, чергуються в місцевому відмінку із з, ц, пор.:
у ТЮЗі, у ЖЕЦі, у ВАЦі, у ДАЦі. Напр.: Дитячий гурт автентичного фольклору
“Дай Боже” кілька днів поспіль виступав у ТЮЗі (Україна молода, 31.05.2008).
Проте багато нових звукових абревіатур не змінює своєї форми в непрямих
відмінках: МОН, ВАТ, ЗАТ, ТОВ, ЧАЕС, РАЕС та ін. Напр.: Ось це і лякає
чиновників у МОН (Україна молода, 10.07.2008); 3 липня у приміщенні ВАТ
“УНДІ шкіряно-взуттєвої промисловості” відбулося засідання Ради директорів
промислових підприємств та наукових установ Оболонського району м. Києва
(Нова Оболонь, 2008, № 3); Віддруковано у ТОВ “Айлант” (Із моногафії);
Особливу увагу приділено оздоровленню та відпочинку... малечі, що
постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС... (Нова Оболонь, 2008, № 3). Деякі
звукові абревіатури, зокрема БЮТ (Б’ЮТ), МОЗ, відмінюють непослідовно, пор.:
Депутати від БЮТу написали заяви про вихід з фракції (Українська правда,
24.07.2006); Для припинення парламентської коаліції потрібні заяви про вихід із
неї однієї з двох коаліційних фракцій – БЮТу або НУ-НС (Газета по-українськи,
11.06.2008); 5 серпня на партійному з’їзді БЮТу було затверджено список
кандидатів у депутати ВРУ (Щоденний Львів, 06.08.2008); Кличко
домовляється з БЮТ (Україна молода, 5.06.2008); ...жінка... збирається
оббивати пороги МОЗу і судів (Україна молода, 21.06.2008); ...але в МОЗ досі
мовчать (Україна молода, 05.06.2008).
Звукові абревіатури, які вимовляємо як звичайне слово, що закінчується
на голосний, невідмінювані: ДАІ, ЗМІ, КРУ, МАУ, ЖЕУ, НАНУ, УРЕ, УПА,
УЄФА, КМДА, СТО, УНСО, МАГАТЕ, ПАРЄ і под. Напр.: У західних областях
України воїнів ОУН-УПА підтримувало майже все населення (Україна
35
молода, 17.07.2008); Драконівські вимоги УЄФА особливо вдарили по
швейцарських уболівальниках... (Україна молода, 11.06.2008); Оболонська
районна державна адміністрація згідно з розпорядженням КМДА... провела
низку перевірок дитячих атракціонів та ігрових майданчиків (Нова Оболонь,
2008, № 3).
До невідмінюваних належать і буквені абревіатури, які вимовляємо за
назвами їхніх букв-складників, пор.: УТН (утеен), СТБ (естебе), ЦВК (цевека),
МВФ (емвееф), ВВП (вевепе), ВНП (веенпе), ПДВ (педеве), АПК (апека) та ін.
Напр.: Експерти МВФ визнали – за підсумками першого півріччя – інфляцію в
Україні однією з найвищих у світі (Дзеркало тижня, 19.07 – 01.08.2008);
Визначення платників ПДВ, перелік оподатковуваних і неоподатковуваних
операцій, особливості обкладання ПДВ імпорту та експорту – усе це визначає
закон України “Про ПДВ” (Дзеркало тижня, 19.07 – 01.08.2008). Вони
переважають над відмінюваними звуковими абревіатурами.
Отже, в українській мові можна відмінювати тільки звукові абревіатури на
приголосний, які вимовляють як звичайне слово. Тому потрібно вживати:
Боротися зі СНІДом; Приєднатися до Б’ЮТу; Побувати на виставі в ТЮЗі;
Подати документи до ВАКу; Бути присутнім на колегії ДАКу.
Зустрітися із завкафедри
36
Проте не всі мішані абревіатури відмінювані в українській мові, що
засвідчують, зокрема, словники. До таких належить близько двадцяти
абревіатур із першим скороченим компонентом зав-, що розрізняються своїми
розгорнутими словосполуками. Одні з них поєднують зав-, що є скороченням
іменника завідувач, та цілий іменник у формі родового відмінка, пор.: завбази
(завідувач бази), заввідділу (завідувач відділу), завкадрів (завідувач кадрів),
завкафедри (завідувач кафедри), завклубу (завідувач клубу), завлабораторії
(завідувач лабораторії), завскладу (завідувач складу), завферми (завідувач
ферми). Інші мішані абревіатури так само мають у своєму складі зав-, але він
співвідноситься із субстантивованим активним дієприкметником завідуючий
(або дієсловом завідувати), про що свідчить залежний від нього іменник у
формі орудного відмінка, пор.: завбазою (завідуючий базою), заввідділом
(завідуючий відділом), завкадрами (завідуючий кадрами), завкафедрою
(завідуючий кафедрою), завклубом (завідуючий клубом), завлабораторією
(завідуючий лабораторією), завскладом (завідуючий складом), завфермою
(завідуючий фермою). Другий тип є витвором радянської доби, коли під
впливом російської мови в українській широко вживали субстантивований
дієприкметник завідуючий. Саме тому радимо користуватися невідмінюваними
мішаними абревіатурами, де компонент зав- поєднано з формою родового
відмінка іменника.
Отже, українською мовою правильно вживати так: Домовитися із завбази;
Повідомити заввідділу; Зустрітися із завкафедри; Зайти до завкадрів;
Передати документи завлабораторії; Попросити у завскладу; Допомогти
завферми.
37
У публікаціях на різдвяну тематику трапляються вживання до Різдва
Христова, від Різдва Христова, крім Різдва Христова і под., у яких
використано форму Христова подібно до російської мови, пор.: от Рождества
Христова, до Рождества Христова.
В українській назві свята Різдво Христове форма Христове – це форма
середнього роду присвійного прикметника, утворена від імені Христос. Як
відомо, у непрямих відмінках присвійні (короткі) прикметники мають
закінчення повних прикметників, тобто -ого (родовий відм.), -ому (давальний і
місцевий відм.), пор.: батьків – батькового, батьковому і т.д.; Петрове –
Петрового, Петровому і т.д. Тому й форму середнього роду присвійного
прикметника Христове потрібно відмінювати як повні прикметники
середнього-чоловічого роду, а саме: Різдво Христове – Різдва Христового,
Різдву Христовому, Різдвом Христовим, (по) Різдву Христовому (Христовім).
Отже, в українській мові правильно вживати до Різдва Христового, від
Різдва Христового.
38
ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
39
Отже, подані на початку речення з відмінковими формами назв сотень
правильно вживати так: Прибуде від двохсот до п’ятисот учасників; Місту
ще немає шестисот років; Відкликано близько чотирьохсот заяв;
Підприємство працює з трьомастами замовниками; Штраф підвищать до
п’ятисот гривень і т. д.
40
власне числівниковим, а знаменник – за прикметниковим зразком, пор.: двох
третіх, двом третім, двома третіми.
Отже, правильно вживати в українській мові так: Кворум є. На засіданні
присутні дві третіх від кількості членів спеціалізованої вченої ради; Науковий
ступінь кандидата філологічних наук присуджено, якщо за нього
проголосувало три четвертих від кількості присутніх на засіданні членів
спеціалізованої вченої ради.
У 1991 році…
СЛОВОВЖИВАННЯ
Українськомовний, а не україномовний
Станом на 1січня…
42
станом на…, пор.: Офіційний курс НБУ станом на 04.04.13; Основні державні
соціальні гарантії станом на 1 квітня 2013 року; Моніторинг цін на
продовольчі товари по регіонах (станом на 26.03.2013); Вкладникам
Ощадбанку СРСР станом на сьогодні виплатили 350 мільйонів гривень
компенсацій і Попередні підсумки діяльності банків за станом на 1 січня 2013
року; Показники діяльності банків за станом на 01.03.2013 р.; Державний та
гарантований державою борг України за станом на 28.02 2013; За станом на
01 січня 2013 року банківську ліцензію Національного банку України на
здійснення банківської діяльності мали 176 банків України… У
загальномовному вжитку це часове значення виражають за допомогою
непохідного прийменника на, пор.: На 25 грудня 2012 року в штаті Інституту
було 93 особи; На 1 січня 2014 року в Інституті будуть завершені три планові
теми. На нього було нарощено форму станом, унаслідок чого з’явився
конкретніший за значенням похідний прийменник станом на. Він став
органічним для української ділової мови. Похідний прийменник за станом на є
буквальним перекладом російського по состоянию на, тому його не можна
вживати в українській мові.
Отже, у звичайному вжитку потрібно використовувати непохідний
прийменник на, в офіційно-діловому – похідний прийменник станом на.
Чекайте в приймальні
43
іменник першої відміни м’якої групи, пор.: Р. в. приймальні, Д. в. приймальні, З.
в. приймальню, О. в. приймальнею, М. в. (у, по) приймальні.
Отже, правильно вживати зайти до приймальні, вийти з приймальні, бачу
приймальню, чекати в приймальні.
Триває, а не іде
44
уживання ліків, ліки на два рази, години приймання) або прикметником
приймальний (пор.: приймальні дні, приймальні години, приймальний пункт,
приймальний покій).
У лікарській практиці замість звичних професійних штампів прийом
лікаря, записатися на прийом до лікаря, був на прийомі в лікаря правильно
вживати лікар приймає (консультує), записатися до лікаря, побував у лікаря,
відвідав лікаря, ходив до лікаря та ін.
Узвичаєна в офіційно-діловому вжитку словосполука влаштувати прийом
(з нагоди кого-, чого-небудь – візиту найвищої посадової особи якоїсь країни,
делегації, запрошених гостей тощо) має кілька відповідників, вибір яких
залежить від того, приймали (прийматимуть) з частуванням чи без нього: якщо
з ним, то правильно повідомити Президент дав (дасть) сніданок (обід, вечерю)
… або Президент влаштував гостину..; коли ж без частування, то треба вжити
Президент прийняв делегацію (гостей)..; Президент зустрівся з делегацією
(гостями)..; Президент влаштував урочисту зустріч з…тощо.
Отже, слово прийом, безпідставно вживане в різних сполуках, має в
українській мові свої відповідники, якими радимо скористатися.
За сприяння чи за сприянням?
45
помилок у бухгалтерському обліку не буде ← Якщо органи контролю
реагуватимуть на звернення установ, помилок у бухгалтерському обліку не
буде; За участі всіх вишів України студентська олімпіада буде успішною ←
Студентська олімпіада буде успішною, якщо в ній візьмуть участь усі виші
України.
Що це за листок-вкладиш?
47
Відкривши упаковання з ліками, ми читаємо інструкцію для медичного
застосування цих ліків. У ній написано: Уважно прочитайте цей листок-
вкладиш перед тим, як розпочати застосування препарату! Зберігайте цей
листок-вкладиш. Вам може знадобитися перечитати його. Застереження
слушне, але незрозуміло, чому цей вкладний листок названо вкладишем. В
українській літературній мові від дієслів не утворюють іменників за допомогою
суфікса -иш. Листок, який вкладають до чого-небудь, який призначений для
вкладання в що-небудь, можна назвати вкладний листок або листок-вкладка.
Отже, читайте вкладний листок або листок-вкладку.
Презентує – це не репрезентує
48
Останнім часом на сторінках української преси, у професійному
писемному та усному мовленні почали широко вживати дієслово презентувати
і утворений від нього дієприкметник презентований зі значенням, відмінним
від того, з яким вони узвичаєні в українській мові. В одинадцятитомному
тлумачному Словнику української мови значення дієслова презентувати було
витлумачене як ‘передавати що-небудь у власність як подарунок; дарувати’,
причому воно подане із стилістичною позначкою, заст., розм. (див. : т. VІІ, с.
532). У такому значенні це дієслово зафіксоване в мові української художньої
літератури, пор.: Згадалася [Наливайкові] її довга розповідь про чоловіка Яна…
та про тисячі золотих червінців, що їх презентував удові король Баторій за ті
чоловікові заслуги (І. Ле); Пан Войський не візьме того собі у гнів, Як персня я
йому уклінно презентую (М. Рильський); Букетики кримських конвалій
презентували московським студенткам (Ю. Смолич). Словотвірно воно
пов’язане з іменником латинського походження презент, пор.: На себе панцир
натягає [Еней], Палаш до бока прив’язав; Насилу щит підняв чудесний, Не
легкий був презент небесний (І. Котляревський); Двічі на тиждень провідував
[Макар] Зою Артемівну, І завжди привозив у презент, що мав на хуторі
(П. Кочура).
Нове значення дієслова презентувати ‘публічно представляти що-небудь
нове, те, що недавно з’явилося чи було створено’ сформувалося під впливом
запозиченого іменника презентація, що зафіксував “Великий тлумачний
словник сучасної української мови” (Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.;
Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005, с. 1105). Слово презентація спочатку вживалося в
українській мові як фінансовий термін зі значенням ‘подання, вручення
переказного векселя особі, яка зобов’язана сплатити по ньому’ (Словник
іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. – К., 1974, с. 542), а згодом воно
розширило свою сполучуваність з іменниками, серед яких книжка, видання,
кінофільм, виставка тощо, унаслідок чого в нього розвинулося теперішнє нове
значення. Цей іменник почали активно використовувати в культурному та
науковому житті України для найменування публічних зібрань, присвячених
49
ознайомленню з чимось новим, інформуванню про новий важливий здобуток,
представленню чогось новоствореного – книжки, кінофільму, виставки,
організації тощо. Напр.: Відбулася й презентація українського кіноархіву –
Національного центру Олександра Довженка (Дзеркало тижня, 10.09.2012);
Однією з них була презентація двох художніх виставок – персональної
виставки Олександра Чегорки “Пісня Мамая” та виставки модерного
українського мистецтва (Експедиція ХХІ, 2010, № 7). Як бачимо, у дієслові
презентувати розвинулося нове значення під впливом іменника презентація у
зв’язку з потребами культурної практики.
Особливо активно вживаний із цим новим значенням дієприкметник
презентований, що передає його як ‘представлений широкому загалу,
оприлюднений’, пор.: Нещодавно в Києві був презентований проект
Усесторонньої міжнародної Конвенції про захист і підтримку прав і
достоїнств людей з обмеженими можливостями (Пенсія); На Канському
фестивалі нинішнього року був презентований франко-український фільм
“Дніпровський крокодил”, який отримав досить позитивні відгуки (Дзеркало
тижня, 25.02.2011); [..] якщо презентований нині твір написано від чоловічого
імені, то наступний…буде вже жіночий (Експрес, 17.12.2010).
З’явилися вже й іменники презентант на означення особи, що презентує,
представляє себе чи свій продукт, та самопрезентація, що називає вміння особи
представити себе, напр.: Одним із найважливіших результатів тренінг-курсу є
розвиток уміння слухачів презентувати себе і свій продукт (розроблений
проект) перед колегами і керівництвом… Презентант повинен так
підготувати свій виступ, щоб кожна частина мала свій фрагмент змісту,
який не повторюється (Реферат на тему: Самопрезентація і саморефлексія
учасників тренінгових програм (http: //aliveinter.net/ukr/referat).
Крім новітнього семантичного впливу слова презентація на презентувати,
спостерігаємо помилкове вживання цього дієслова замість репрезентувати,
пор.: Творчість художника презентувала (правильно: репрезентувала)
тогочасне образотворче мистецтво (З газети). Хоч названі дієслова і мають
50
латинські корені (пор. від лат. representatio – наочне зображення, praesento –
передаю, вручаю), але вони не рівнозначні. Репрезентувати уживають в
українській мові зі значенням ‘бути представником кого-, чого-небудь і від
когось, чогось; представляти; бути виразником якихось поглядів’ (Словник
української мови, т. VІІІ, с. 511), напр.: Свого лексичного значення займенникові
слова не мають, проте лексичні значення тих слів, які вони репрезентують, [..]
можна встановити лише в тексті, тобто в мовленні, а не в мові
(І. Вихованець); Категорія темпоральності репрезентує систему значень, які
в онтологічному сенсі співвіднесені із поняттям часу (В. Барчук); Незалежній
державі потрібні будуть висококваліфіковані дипломати і радники, які б добре
знали мови, історію, культуру тих народів, де їм доведеться репрезентувати
Україну (Голос України, 10.11.1991); Якщо в прагматичному самовиявленні
індикативне планування репрезентує метод “сполучних судин”, ...то у
філософічному контексті індикативне планування – це роль “позитивної
держави” (Вісник НАН України, 1994, № 9 – 10); Всіма силами і засобами вони
[деякі політичні об’єднання] намагаються реалізувати модель держави, яка
репрезентує погляди лише частини населення (Віче, 1993, № 2). Утворений від
нього дієприкметник репрезентований означає ‘представлений чим-, ким-
небудь реально’, напр.: Іншим параметром контрастивної синтагматики
зіставлюваних дієслівних систем слугував їхній реченнєвотвірний потенціал,
репрезентований системою типових моделей простих речень дієслівної
будови… (Н. Іваницька). Спільнокореневі з дієсловом репрезентувати
іменники репрезентація, репрезентант передають відповідно значення ‘наочне
представлення кого-, чого-небудь і від когось, чогось’ (напр.: Створивши
міжнародну асоціацію україністів, ми… вийшли на якісно новий рівень
комунікації з іншими культурами і репрезентації своєї (Літературна Україна,
03.08.1989) та ‘представник кого-, чого-небудь’ (напр.: Тільки в 60-х роках
хвиля українського впливу знов набігла на Галичину, і знов у формі зверхнього
україно- і козакофільства. Ся течія найкраще характеризується відносинами її
51
головного репрезентанта, Куліша, до Котляревського (І. Франко); Означено-
особові речення як репрезентанти стильової економності (І. Завальнюк).
Отже, у сучасній українській літературній мові дієслова презентувати і
репрезентувати, дієприкметники презентований і репрезентований,
іменники презентація і репрезентація, презентант і репрезентант
розрізняються за своїми значеннями, тому не можуть бути взаємозамінними.
Презентувати, презентація, презентований означають ‘публічно
представляти щось нове, ознайомлювати з якимсь новим вагомим здобутком’,
тоді як репрезентувати, репрезентація, репрезентований – ‘бути
представником кого-, чого-небудь і від когось, чогось; представляти; бути
виразником якихсь поглядів’.
52
префіксів, що закінчуються на голосний і приголосний, на противагу тим
позиціям, де пишуть ї після голосного в словах іншомовного походження (див.
§ 90, п. 5 б). Це слово логічно було б подати в § 21, п. 2, де йдеться про
правопис префіксів на приголосний (роз-, над-, під- та ін.), які перед коренем,
що починається сполученням приголосних, потрібно писати так само, як і
префікс з- (див. § 21, п. 1), з голосним і, пор.: зіграти, розіграти / розігрувати;
зігнути, розігнути, підігнути; надіслати, розіслати. Префікс розі- дієслів
видової пари розіграти / розігрувати зберігається і в похідних від них
іменниках розіграш / розігрування, бо виступає в тій самій фонетичній позиції.
Хоч для української мови і не характерне утворення віддієслівних іменників за
допомогою суфікса -аш (є ще виграш, програш), слово розіграш стало
широковживаним у складі усталеного в спорті словосполучення відбувся
(відбудеться) розіграш Кубка, напр.: У Берегові відбувся розіграш шахового
Кубка міста (Новини Закарпаття, 02.07.2013); У Вознесенську відбувся
розіграш Кубка України з мотоболу (Вечірня Полтава, 22.05.2013).
Українською мовою органічніше вживати розіграно Кубок, буде розіграно
Кубок.
53
Скасувати, а не відмінити
54
автобус у рейс; Відправити когось на роботу, до школи – Випровадити
(вирядити) когось на роботу, до школи; Відправити в дорогу – Спорядити
(послати, вирядити) в дорогу; Відправити миротворчий контингент –
Послати миротворчий контингент; Відправити sms-повідомлення, листа
(телеграму) – Надіслати sms-повідомлення, листа (телеграму); Відправити
додому – Відпровадити (відіслати) додому; Відправити за двері – Вигнати
за двері; Відправити геть – Вигнати геть; Відправити за грати –
Запроторити за грати; Відправити на той світ – Зігнати зі світу; Загнати
на той світ.
Запам’ятаймо ці виразні, точні українські відповідники дієслів
відправляти / відправити і вміло ними послуговуймося.
55
Котеджовий чи котеджний?
56
громадяни передплачували їх [газет] як мінімум три: одну московську, одну
київську й одну місцеву (Ю. Андрухович); Кожен керівник, як мінімум, повинен
знати роботу тієї ланки, якою він керує (Г. Гордасевич); Щодня я витримую
мінімум дві поїздки в тролейбусі в години пік (С. Пиркало); Нам потрібно
купити мінімум дві капсули (Україна молода, 28.08.2013). А чи й справді
мінімум, як мінімум незамінні виразники необхідної чи бажаної найменшої
кількості або найкоротшого тривання чого-небудь? Коли їх потрібно вживати, а
коли варто уникати? Слово мінімум обов’язкове, коли вживається як
математичний термін, що означає ‘найменше значення безперервної функції’,
як компонент терміна соціально-економічної сфери прожитковий мінімум, що
означає ‘найменшу кількість грошей, засобів, необхідних для забезпечення
життєдіяльності людини’ (напр.: ...проект закону передбачає обов’язковий
перегляд споживчого кошика кожні три роки і автоматичне збільшення
прожиткового мінімуму, у разі якщо інфляція перевищить закладену в
бюджет більш ніж на 1% (Дзеркало тижня, 08.02.2013; У 2013 році уряд
пропонує підняти прожитковий мінімум на 13 грн. (Львівська газета,
04.12.2012), і терміна освітньої галузі знань кандидатський мінімум, яким
позначають ‘сукупність знань або заходів, необхідних у якій-небудь галузі’
(напр.: Аспіранти склали іспит кандидатського мінімуму зі спеціальності). У
загальномовному українському вжитку книжному слову мінімум за значенням
відповідає похідний прийменник не менше ніж, а словосполуці як мінімум –
обмежувально-підсилювальні частки щонайменше, хоч би, бодай та ін. Пор.
заміну ними мінімум, як мінімум у поданих на початку реченнях: На боротьбу
зі зсувами в Києві потрібно не менше ніж 100 мільйонів; На підготовку до
чемпіонату Європи з баскетболу 2015 року Україні необхідно щонайменше
300 мільйонів євро; Криза в єврозоні триватиме щонайменше п’ять років;
Обсяг коштів в цих інститутах повинен становити не менше ніж 1,3% від
обсягу застрахованих у місцевих банках депозитів; Зразкові громадяни
передплачували їх [газет] щонайменше три..; Кожен керівник повинен знати
роботу бодай тієї ланки, якою він керує; Щодня я витримую щонайменше дві
57
поїздки в тролейбусі в години пік; Нам потрібно купити хоч би (бодай) дві
капсули.
Отже, запозичене слово мінімум в українській мові потрібно вживати як
математичний термін та як складник термінологічних словосполучень і зовсім
воно не бажане через свій книжний характер у загальномовному використанні,
бо тут його значення та стійкої словосполуки як мінімум виражають
органічніші, до того ж експресивніші засоби – похідний прийменник не менше
ніж та частки щонайменше, хоч би, бодай.
В Україні стає більше сімей, які хочуть узяти на виховання чужу дитину.
Справа благородна. Але вона виявила труднощі в називанні не пов’язаних
родинними зв’язками батьків і дітей. Під впливом російської мови їх іменують
прийомні батьки, прийомний батько, прийомна мати, прийомні діти,
прийомний син, прийомна дочка, напр.: Відповідно до вітчизняного
законодавства різниця у віці прийомних батьків і дітей не повинна
перевищувати 45 років… (Україна молода, 16.09.2009). Батьків, які взяли за
свою чужу дитину, і дітей, яких прийняли в сім’ю за своїх, в українській мові
іменують переважно названими, рідше – нареченими. Із першим, уживанішим
означенням можуть бути названі батьки, названий батько, названа мати,
названі діти, названий син, названа дочка, напр.: – Семене Ларивоновичу, –
сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько…
(Ю. Яновський); Жила вона з названою матір’ю у Явтушенків (Д. Мордовець);
Не показуючи на люди своєї радості, пишався Мирослав названим сином
(А. Хижняк).
Тож хай живуть щасливо в родинах названі батьки і названі діти.
58
З того, як сьогодні пишуть та як подають тлумачні й перекладні словники
(порівняйте: Молоді матері не годують груддю; Годуйте дітей груддю;
Препарат заборонено вживати жінкам, які годують груддю), може скластися
думка, що жінки в Україні годують своїх немовлят лише однією молочною
залозою. Звичайно ж, обома, а зазначені вживання поширилися в українській
мові під впливом російської і тих рекомендацій, які подають перекладні
російсько-українські словники, пор. рос. вскармливать, вскормить грудью і
укр. вигодовувати, годувати груддю (Російсько-український словник. – К. :
Абрис, 2002, с. 132). В українській літературній мові значення ‘молочні залози
жінки’ виражає слово груди, тому правильно вживати вигодовувати, годувати
дитину (немовля) грудьми. Саме це слово використано в перекладі відомого
вислову Максима Горького “Восславим женщину-мать, чьей грудью вскормлен
весь мир!”, пор.: “Уславимо жінку-матір, грудьми якої вигодуваний увесь
світ!“.
У розмовному мовленні українок, особливо сільських, звичними були й
далі є вживання давати (дати) дитині цицьку (цицю); дитина взяла цицьку
(цицю); дитина не бере (не взяла) цицьки (циці); плекати дитину грудьми та ін.,
напр.: Гапочка – помолоділа, гаряча, рум’янощока – примостилася скраєчку на
скрині й дає дитині цицьку (Є. Гуцало); Проциха плекала дитину.. грудьми
та й приповідала (О. Мартович).
Отож не забуваймо своїх, уживаних віками словосполук і використовуймо
їх залежно від ситуації: в офіційній – вигодовувати, годувати дитину
(немовля) грудьми, у неофіційній – давати (дати) дитині цицьку (цицю),
плекати дитину грудьми та ін.
59
Звичайно ж, люди. У різних контекстах вони мають конкретизовані
найменування. У транспорті – це пасажири. Тому наведені застереження
повинні звучати так: Ви можете травмувати інших пасажирів! Не заважайте
іншим пасажирам! Контактів із хворими, особливо з інфекційними недугами,
уникають здорові люди, які оточують їх. В українській мові цих людей
називають оточенням. У рекламі природно б звучало: Хворих на псоріаз уникає
оточення; Оточення уникає спілкування з ними.
Отже, замість оточуючі, що є буквальним перекладом російського
окружающие, в українській мові правильно вживати інші (люди, чоловіки,
жінки, пасажири) або оточення.
Відслідковуємо чи відстежуємо?
60
Уважний читач і слухач помітив уживання “модних” сьогодні дієслів
відслідковувати / відслідкувати, яких не подають наявні тлумачні словники
української мови. Пор. у газетах: Така комплексна база даних усіх хворих …
допоможе відслідковувати масштаби епідемії та розвиток захворювання…
(День, 04.09.2008); Ми відслідковуємо причини дерибану земель навколо Києва
(Україна молода, 17.06.2009). Із контексту зрозуміло, що цими дієсловами
називають тривалі і ретельні спостереження за чимось, дослідження чогось за
допомогою спеціальних засобів, аби з’ясувати, визначити щось важливе. Але із
цим значенням в українській мові зафіксовані дієслова відстежувати /
відстежити. Зокрема, у “Великому тлумачному словнику сучасної української
мови” (Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005) їх
витлумачено так: ‘Фіксувати, повторювати який-небудь процес, результати
чого-небудь за допомогою спеціальної апаратури’ (с. 181).
Отже, замість дієслів відслідковувати / відслідкувати в українській мові
потрібно вживати відстежувати / відстежити.
61
+Пробіл ) (Із вимог до оформлення статей); Скорочення т. п., т. д., ХІХ ст.,
ініціали при прізвищах, назви населених пунктів на зразок м. Київ, с.
Михайлівка друкувати через нерозривний пробіл (одночасне натискання
клавіш Ctrl+Shift +Пробіл) (Із вимог до оформлення статей).
Друкарський термін пробіл в українській мові вживали як кальку
російського пробел. Дослідники пропонують замінити його одним із трьох
синонімів – пропуск, проміжок, прогалина. Найточнішою назвою не
заповненого нічим місця між буквами або буквами та іншими знаками є слово
пропуск. Саме тому його почали вживати замість пробіл у нових вимогах до
оформлення статей, пор.: У тексті використовується дефіс ”-„, який не
відділяється пропусками, і тире ”—„, яке відділяється з обох боків
пропусками. Перед розділовими знаками пропуск не роблять, а після них –
роблять. Дужки та лапки безпосередньо охоплюють текстовий блок і
відділяються лише зовні пропусками (Із вимог до оформлення статей).
Отже, українською мовою правильно вживати так: Робити пропуск до і
після тире; Відділяти тире з обох боків пропусками; Робити нерозривний
пропуск між ініціалами і прізвищем; Робити нерозривний пропуск між
цифрою і назвою грошової чи метричної одиниці; Назви населених пунктів на
зразок м. Київ, с. Михайлівка друкувати через нерозривний пропуск і т. д.
62
боку, з іншого боку, а ще з іншого боку. Крім того, форму одного тут ужито зі
значеннями займенників цього, такого, якогось, тобто з одного боку – це те
саме, що із цього (такого, якогось) боку (погляду). Пор. рівнозначні вживання:
Із цього боку (погляду), м’яка іграшка – потрібна, а з іншого – шкідлива і З
одного боку, м’яка іграшка – потрібна, а з іншого – шкідлива; Із такого боку
(погляду), штучні вітаміни корисні, а з іншого – небезпечні і З одного боку,
штучні вітаміни корисні, а з іншого – небезпечні.
Саме тому українською мовою правильно вживати з одного боку, з іншого
боку.
63
Отже, якщо йдеться про політичну силу або найвпливовіших представників
великого монополістичного капіталу, що взяли владу у свої руки в державі і
керують нею, правильно вживати керівний, пор.: керівна партія, керівна
коаліція, керівна верхівка, керівна олігархія. Керівну партію ще називають
партією влади. Панівний може стосуватися верхівки, олігархії та інших груп
багатих людей, бо вони мають економічне, а нерідко – й політичне панування в
державі.
64
відсоток явки на вибори: 66,72”; “…через низьку явку на вибори”(Україна
молода, 19.01.2010). На основі цього може скластися думка, що українські
виборці являються, а не приходять на дільниці, щоб узяти участь у
голосуванні. Насправді вони приходять на виборчі дільниці і голосують за
кандидата. Згадаймо заклики передвиборної агітації: “Прийдіть на вибори і
проголосуйте за кандидата, якому ви довіряєте!”. А словосполуки явка
виборців, явка на вибори, що є буквальними перекладами російських
словосполук явка избирателей та явка на выборы, бездумно поширюють
українські журналісти, забуваючи, що для російської мови вони нормативні, а
для української – ні. Такі словосполуки визначають участь виборців у
голосуванні, у виборах. Цю думку в українській мові можна передати по-
різному, уникаючи слова явка. Пор.: Участь громадян України у виборах 2010
року була найнижчою порівняно з усіма попередніми виборами; У виборах на
Волині взяло участь 73 відсотки населення; Відсоток участі громадян у
виборах становить 66,72; На виборчі дільниці прийшло значно менше виборців;
Народ розчарований, Він не хоче йти на вибори.
Не виключено, що…
65
Ангела Меркель та Хорст Келер. Не виключено, що прилетить і президент
США Барак Обома (Україна молода, 14.04.2010). А чи можна уникнути цієї
кальки в українській мові? Звичайно, можна. Замість неї пропонуємо вживати
словосполуки цілком можливо, що..; цілком імовірно, що..; припускають,
що..; сподіваються, що… та ін.
67
Не видаляйте нічого!
68
Нове про єднальні сполучники і (й), та
69
розвитку (Із статті), або використовувати його між приголосними, якщо це
породжує немилозвучність вимови (пор.: Прибуток та втрати від виконаної
роботи).
Єднальний сполучник й сьогодні вживають між однорідними членами,
перший із яких закінчується на голосний, і зовсім не зважають на відношення
між ними, через що цей сполучник нерідко безпідставно потрапляє в позицію
зіставлення, напр.: Поширене й непоширене речення; Елементарне й
неелементарне речення. Основне призначення сполучника й – поєднувати тісно
пов’язані за значенням слова, напр.: Прислівники міри й ступеня; Дитина
повинна вміти читати й писати; В едем безхмар’я увірвалась злива Й покрила
нас потоками дощу (В. Калашник). Проте в сучасній українській поезії цей
сполучник трапляється й в інших позиціях, що зумовлено потребами
римування, напр.: Щоб відцвісти і сонце пити На полі рідному без меж Й
вогню любові не згубити У передзим’я й зиму теж (В. Калашник); Стрічаю
рік новий і багатію Не тільки тим, що знову зерно сію, Й не тим, що в полі
вруняться жита. Багатшаю на вас, мої літа! (В. Калашник). Сполучником й
захопилися також журналісти, що призвело до витіснення сполучників і, та,
пор.: …він… має активну громадянську позицію й підтримує націоналістичні
громадські рухи й політичні сили (Україна молода, 28.08.2013).
Отже, єднальні сполучники і, та потрібно вживати впереміш, зважаючи на
фонетичний кінець та початок поєднуваних однорідних членів речення: і
використовувати між приголосними чи голосним і приголосним, та – між
голосним і приголосним або й між приголосними, якщо вони не спричинюють
немилозвучної вимови. Зіставлювані члени речення поєднувати тільки
сполучником і. Для тісного зв’язку однорідних членів речення слугує
сполучник й.
70
У сучасній українській мові помітно переважає парний сполучник не
стільки… скільки, який, поєднуючи два однорідні члени речення, підсилює
роль другого з них, пор.: Там не стільки хлібів, скільки меж та бур’янів
(О. Гончар); Кожний народ має власний девіз, у якому відбито не стільки…
роль його держави для нього самого, скільки його місію стосовно людства
(О. Ткаченко); Після виборів вони [олігархи] відстоюватимуть не стільки
національні інтереси, скільки свої, бізнесові (Україна молода, 17.02.2006). Його
активне вживання пояснюють впливом російської мови, де парний сполучник
не столько… сколько особливо поширений. Уважати, що парний сполучник не
стільки… скільки зовсім не властивий українській мові немає підстав, бо його
зафіксовано навіть в українському фольклорі, пор.: Не стільки млива, скільки
дива (Укр. прислів’я). Проте тут так само поширений і парний сполучник не
так… як, пор.: Не так страшно п’яти вовків, як улесливого лиходія (Укр.
прислів’я); Не так страшні пани, як підпанки (Укр. прислів’я); Сподобалась
мені, Сподобалась мені Тая дівчинонька. Не так та дівчина, Як біле личенько…
(Укр. нар. пісня). Але вживання цього питомого українського сполучника,
відмінного від російського, у радянський час було обмежене. В останні
десятиріччя парний сполучник не так… як знову з’явився в різних сферах
української мови, напр.: Відмінність полягала в тому, що тоді до нього
досідали мовчазні робітники, а зараз – крикливі. Себто не так робітники, як
заробітчани – закарпатські (Ю. Андрухович); Тато хоче зробити екскурсію не
так собі, як мені (М. Матіос); В голові паморочилося, але тепер він знав, що це
навіть не так наслідок поранення, як голоду (В. Лис) І невимовний жах, не
так за себе, як за Павлушу, що, певно, вже не живий, охопив мене
(В. Нестайко); Захід найперше чекає від України не так економічного розквіту,
як поваги до прав людини, політичних зокрема, …та збереження свободи,
особливо свободи слова, наявність незалежних засобів масової інформації,
медійної сфери (Д. Дуцик); Насправді мені надзвичайно не так політика, як
суспільні трансформації (Україна молода, 04.03.2005).
71
Тож впевненіше повертаймо до активного українського вжитку
безпідставно замовчуваний роками парний сполучник не так… як.
Як уникнути посадки?
Сьогодні можна почути три назви жителів (народу) Данії: данці, данійці та
датчани. А яка з них правильна? Не відповідає усталеним зразкам
українського словотворення назва датчани, вона з’явилася в усному і
писемному вжитку українців під впливом російської мови. Перші дві назви
72
жителів утворені правильно, за допомогою суфікса -ець (у формі однини), у
множині він має варіант -ц-¢. Але в словах данець, данці цей суфікс
приєднаний до усіченої основи Дан-, а в словах данієць, данійці – до неусіченої
основи Даній-. Здебільшого, утворюючи назву жителя країни чи міста,
використовують якийсь один із зазначених способів поєднання з твірною
основою: або з усіченою (пор.: Іспанія – іспанець, Португалія – португалець,
Норвегія – норвежець), або з неусіченою (пор.: Італія – італієць, Англія –
англієць, Бельгія – бельгієць). На означення жителів Данії, як бачимо, в
українській літературній мові є дві можливі назви. Давніші орфографічні
словники подавали лише назву данець і його форму множини данці, новіші
орфографічні словники фіксують назви данець, данці та данієць, данійці.
Ширше вживаними є назви данець, данці, тому їх і рекомендують до вжитку.
73
зашкодити вашому здоров’ю! (І.Франко) (т. ІІІ, с. 415). Саме таким може бути
наслідок самолікування: або погіршення стану здоров’я, або й повна втрата
його.
Отже, якщо йдеться про можливу шкоду самолікування, то потрібно
вжити дієслово зашкодити або стійку словосполуку завдати шкоди. А
поданий на початку фрагмент реклами українською мовою природно звучатиме
так: Не вдавайтеся до самолікування, воно може зашкодити Вашому
здоров’ю; Не вдавайтеся до самолікування, воно може завдати шкоди
Вашому здоров’ю.
Вимагає чи потребує?
74
Але, як засвідчує українська мовна практика, значення потреби в чому-
небудь виразніше, органічніше передає дієслово потребувати (пор.: Київ
потребує робочих рук; Дитяче книговидання потребує державної підтримки;
Друкарня потребує паперу) та прикметники потрібний, потрібен, потрібна,
потрібне, потрібні (пор.: Києву потрібні робочі руки; Дитячому книговиданню
потрібна державна підтримка; Друкарні потрібен папір). Якщо ж ідеться про
зумовленість чого-небудь чимсь, то варто вживати дієслова передбачати,
зумовлювати, спричинювати та ін., пор.: Присудок передбачає підмета у
формі називного відмінка; Предикат зумовлює своєю семантикою два
непредикатні компоненти.
Отже, замість дієслова вимагати зі значенням ‘відчувати, мати потребу в
чому-небудь’ вживаймо дієслово потребувати та прикметники потрібний,
потрібен, потрібна, потрібне, потрібні. Пор. використання їх у поданих на
початку реченнях: Будівництво метрополітену на Троєщину потребує
величезних коштів; Для будівництва метрополітену на Троєщину потрібні
величезні кошти; Діти потребують батьківської уваги та ласки; Дітям
потрібна батьківська увага та ласка.
75
(Починаються різноманітні танці, серед яких відрізняються танці окремих
цехів (І. Кочерга), бо основним його значенням було й залишається ‘бути
несхожим на кого-, що-небудь чи інших за якоюсь ознакою’: Невисока
Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами,
так одрізнялася від змарнілої Олени (Панас Мирний); За будовою глікоген
відрізняється від крохмалю більшою розгалуженістю молекул (Органічна хімія);
Українці відрізняються від інших господарською кмітливістю, ощадливістю,
приватновласницьким менталітетом, що багато в чому відображає їхню
ринкову генетику (Віче, 1993, № 1(10). Третє значення дієслова відрізнятися
(одрізнятися) – ‘відходити, відокремлюватися від кого-, чого-небудь’: Козаки
тим часом стали одрізнятись. Повиходили з гурту та й потягли додому (Панас
Мирний).
Отже, якщо потрібно виокремлювати кого-, що-небудь за якоюсь ознакою
серед інших (іншого) або десь, уживайте дієслово вирізнятися. Коли ж треба
передати несхожість на когось, щось або інших за певною ознакою,
скористайтеся дієсловом відрізнятися (одрізнятися).
76
Перехідність трактуємо (трактую) як..; Поняття словотвірної похідності
витлумачуємо (витлумачую) як..; Суржик кваліфікуємо (кваліфікую) як... Коли
ж треба повідомити про усталене трактування якогось поняття в певній галузі
знань, то названі дієслова потрібно вжити у формі 3-ьої особи множини
теперішнього часу або у формі множини минулого часу, пор.: Дуплексив
визначають як..; Дуплексив визначали як..; Наріччям називають..; Наріччям
називали..; Перехідність трактують як..; Перехідність трактували як..;
Поняття словотвірної похідності витлумачують як..; Поняття словотвірної
похідності витлумачували як..; Суржик кваліфікують як..; Суржик
кваліфікували як…
77
Отже, Україна має намір вступити до Світової організації торгівлі, або
СОТ.
79
рассчитанный (рассчитан), рассчитана, рассчитано. Проте в українській мові
це значення не властиве дієслову розрахувати і утвореним від нього
дієприкметникам розрахований, розрахована, розраховане та формі
розраховано (див.: Словник української мови, т. VІІІ, с. 787 – 788). Його
виражають дієслова призначити та адресувати і утворені від них
дієприкметники призначений, призначена, призначене; адресований,
адресована, адресоване, а також форми призначено, адресовано, напр.:
Призначений для мовознавців, викладачів і студентів філологічних
факультетів, учителів; Монографія адресована широкому колу лінгвістів –
науковим працівникам, викладачам, аспірантам, магістрантам, студентам
старших курсів. В анотаціях давніших видань зрідка використовували дієслова
призначається, адресується, пор.: Підручник призначається для студентів
філологічних спеціальностей університетів та педагогічних інститутів;
Адресується широкій читацькій аудиторії.
Отже, в анотаціях замість розрахований, розрахована, розраховане,
розраховано потрібно вживати призначений, призначена, призначене,
призначено; адресований, адресована, адресоване, адресовано або й зовсім
опускати ці слова, що нерідко спостерігаємо в анотаціях сучасних видань, пор.:
Посібник призначений для викладачів, студентів, учителів, а також тих, хто
працює з українським словом і Для викладачів, студентів, учителів, а також
тих, хто працює з українським словом; Адресована науковцям-мовознавцям,
викладачам, аспірантам, студентам і Для науковців-мовознавців, викладачів,
аспірантів, студентів.
80
можуть функціонувати як синонімічні паралелі до простих речень з орудним
порівняння (Л. Кадомцева); ...уся лицарська культура, в тому числі і козацька,
базується на релігійності (О. Забужко); До медичних закладів із скаргами на
стан здоров’я звернулося 152 особи, у тому числі 27 дітей (Україна молода,
20.07.2007). Для широкого використання цього сполучника, навіть у книжному
вжитку, немає підстав. У його складі маємо іменник число зі значенням
‘сукупність, група яких-небудь осіб, предметів’ (див.: Словник української
мови, т. ХІ, с. 330), що є для нього периферійним (у словниковій статті воно
четверте серед поданих п’ятьох). Із цим значенням число вживається
здебільшого перед вказівним займенником тих, де воно просто „порожнє”,
зайве, через що його опускають, пор.: Такий папір теж вважають недійсним,
хоча його ”автор” і зарахований до числа тих, хто взяв участь у виборах
(Україна молода, 03.10.2007) і Такий папір теж вважають недійсним, хоча
його ”автор” і зарахований до тих, хто взяв участь у виборах. Саме тому
замість книжного похідного сполучника у (в) тому (тім) числі для приєднання
члена речення, що є частиною попереду названої сукупності чи визначеного
цілого, рекомендуємо ширше вживати залежно від контексту сполучник
зокрема, прийменниково-відмінкову форму серед них, частку навіть,
прислівник також та інші сполуки з підсилювальною часткою і або й. Пор.
заміну книжного у (в) тому (тім) числі цими засобами в реченнях з українських
газет: На Волині стихія завдала великих збитків господарству, в тому числі й
лісовому і На Волині стихія завдала великих збитків господарству, зокрема й
лісовому; За останню добу в Києві госпіталізовано 37 осіб, в тому числі
четверо дітей з підозрою на кір і За останню добу в Києві госпіталізовано 37
осіб, серед них четверо дітей з підозрою на кір; Жінка здатна бути лідером у
всіх сферах, у тому числі й у політиці і Жінка здатна бути лідером у всіх
сферах, навіть і в політиці; З еліти, в тому числі політичної, потрібно
зробити державних мужів і З еліти, також і політичної, потрібно зробити
державних мужів.
81
Правильно вживайте
наділений (наділена, наділене, наділені)
82
Як уникнути підйому рівня води?
84
ньому на повен голос заговорили депутати про народні болі й проблеми (Голос
України, 24.05.2012).
Останнім часом почали вживати словосполучення головний біль як стійке зі
значенням ‘те, що дуже непокоїть, турбує, від чого щось важливе залежить’,
очевидно, під впливом російського головная боль: Кожна жінка вважає себе
єдиною та неповторною, тому і свій образ створює дуже ретельно.
Невід’ємною його частиною є одяг. А це… неабиякий головний біль для
сучасної модниці (Центр моди “Лавіс”, 26.03.2014).
Отже, українською мовою правильно говорити і писати: Після вживання
Спазгану перестала боліти голова; Після вживання Спазгану минув головний
біль; Спазган утамував головний біль; Спазган утамував біль у голові;
Спазган допоміг позбутися головного болю; Спазган допоміг позбутися болю
в голові та ін.
85
Отже, замість дієслівних форм розцінюється (розцінювалося) пасивних
конструкцій вживайте форми дієслів вважають (вважали), кваліфікують
(кваліфікували), визначають (визначали), тлумачать (тлумачили),
витлумачують (витлумачували), сприймають (сприймали) та ін.
86
від’єднати та іменники від’єднування / від’єднання, а не дієслова відключати /
відключити чи іменники відключання / відключення.
Отже, українською мовою правильно вживати так: Під’єднуватися /
під’єднатися до мережі стільникового зв’язку; Під’єднуйся / під’єднайся до
мережі стільникового зв’язку; Під’єднуйтеся / під’єднайтеся до мережі
стільникового зв’язку; Під’єднування / під’єднання до мережі
стільникового зв’язку; Не забувай вмикати стільниковий телефон;
Увімкни стільниковий телефон; Вимикай стільниковий телефон у театрі;
Вимкни стільниковий телефон; Від’єднай телефон від мережі
стільникового зв’язку і т. д.
87
Отже, замість приводити / привести щось у відповідність із чим-небудь
(до чого-небудь) потрібно вживати узгоджувати / узгодити що-небудь із
чимсь.
88
Визначення часу сьома година замість сім годин, як уживали донедавна,
дехто плутає з російським седьмой час, що означає скількись хвилин по шостій
годині. В українській мові сьома година – це рівно сьома, віддалена від
шостої на одну годину. Зайве вживати і сьома година ранку, бо в іншу пору дня
її немає. Увечері – це дев’ятнадцята година.
Отже, повідомлення диктора радіо “Сьома година” чи відповідь “Сьома
година” на запитання “Котра година?” в українській мові означає рівно сьому,
а не шосту годину з незначною кількістю хвилин.
89
реченні або словосполученні; синтаксичний критерій, у свою чергу, є базовим
для морфологічного критерію (І. Вихованець). Проти використання
словосполуки у свою чергу виступали українські мовознавці ще на початку ХХ
ст., бо вважали її буквальним перекладом російської словосполуки в свою
очередь. Значення відповідності, подібності, яке вона виражає, українською
мовою можна передати різними засобами, одні з яких (так само, також,
подібно до кого-, чого-небудь, зі свого боку, у відповідь, як і інші) переважають
у книжному вжитку (пор. заміну ними у свою чергу в поданих на початку
реченнях: Німеччина також (так само) неодноразово заявляла..; Старший
економіст Світового банку… також зазначив..; 31 січня 2013 року міністр
закордонних справ України Леонід Кожара повідомив журналістам, що
передав формальний запит про сприяння ЄС у звільненні журналістки… У
відповідь на це ЄС пообіцяв приєднатися до врегулювання цієї ситуації..; Зі
свого боку МЗС спростував інформацію..; Прокурор області… також
попросив депутатів стримувати громадськість від незаконних дій ), а інші (і
(й) собі, і сам та ін.) – у розмовному та художньому (напр.: Розсердився
старий, гримнув дверима, пішов. А Карпо й собі надувся, мов індик (М.
Коцюбинський).
Отже, у свою чергу ставайте в магазині, до каси на вокзалі тощо. Коли ж
ідеться про дію, яку виконують у відповідь на попередню дію когось іншого,
після чиєїсь дії, то для книжного вживання природні сполуки так само,
також, подібно до кого-, чого-небудь, зі свого боку, у відповідь, як і інші, а для
розмовного та художнього – сполуки і(й) собі, і сам.
90
висловлюваннями – “українською Біблією”, яка в різні часи надихала
письменників, науковців, композиторів, мистців на дослідження та
інтерпретацію геніальних творів українського Пророка (Б. Горинь); Складною
і спірною проблемою лінгвістики була і залишається кваліфікація так званих
службових слів (І. Вихованець); Україна була і залишається стратегічно
важливою державою для Сполучених Штатів Америки (Урядовий кур’єр,
01.08.2009); Руслана: Головною вимогою Майдану було і залишається:
“Україна – це Європа!” (Високий Замок, 16.12.2013); Питання словотвору
були й залишаються одними з актуальних у сучасному мовознавстві
(А. Левицький). Названі сполуки дієслів мають значення ‘продовжувати бути
ким-, чим-, яким-небудь для когось або чогось”. Українською мовою вияв
попереднього стану тепер органічніше передати дієслівними сполуками був і є,
була і є, було і є, були і є, напр.: Мазепа для України був і є великий патріот
(І. Дзюба); …Шевченко був і досі є великим гравцем (Українська правда,
24.11.2010); Сільське господарство… було і є основним постачальником
продовольства та сировини для переробних галузей (Україна молода,
15.11.2013). Якщо ж потрібно наголосити, що попередній стан триватиме й
надалі, то до цих дієслівних сполук треба додати ще відповідну особову форму
майбутнього часу дієслова бути, пор.: Я був (була, було), є і буду; Ти був (була,
було), є і будеш; Він був, є і буде; Вона була, є і буде; Воно було, є і буде; Ми
були, є і будемо; Ви були, є і будете; Вони були, є і будуть, напр.: Мова була, є і
буде історичною пам’яттю народу (С. Ґеник); Глава УГКЦ Блаженніший
Святослав: Ми завжди були, є і будемо зі своїм народом (Католицький
оглядач, 13.01.2014).
Отже, замість був (була, було) і залишається, були і залишаються
потрібно вживати був (була, було, були) і є, а замість був (була, було), є і
залишиться, були, є і залишаться – Я був (була, було), є і буду; Ти був (була,
було), є і будеш; Він був, є і буде; Вона була, є і буде; Воно було, є і буде; Ми
були, є і будемо; Ви були, є і будете; Вони були, є і будуть.
91
Чи можна виглядати веселою?
92
краплі… призначають дорослим та дітям старше 12 років; Мікстуру
призначають дітям старше 2 років), у документах, де людей поділяють на
вікові групи з певною метою (пор.: 30 – 40 років; 40 – 50 років; старше 50
років), у різних приписах, розпорядженнях тощо (пор.: Немає обмежень людям
старше 40 років; На стаціонарне лікування не приймають хворих старше 75
років). А чи можна так уживати? Ні, не можна, тому що в українській мові
прикметник старше (форма середнього роду) використовують переважно для
порівняння двох істот, одна з яких більша за віком від другої, має більше за
другу років, пор.: Моє дитя старше за твоє (від твого; ніж твоє); Їхнє
малятко старше за наше (від нашого; ніж наше). Крім цього, прикметниками
старший, старша, старше називають того, хто прожив більше років, ніж
інший, пор.: старший брат (протилежне молодший брат), старша сестра
(протилежне молодша сестра); старше дитя (протилежне молодше дитя).
В українській мові перевищення певного віку, установленого для
здійснення чого-небудь, виражають прийменники після, за, понад у
причислівниковій позиції, пор.: Серцеві краплі… призначають дітям після 12
років; Мікстуру призначають дітям після 2 років; Немає обмежень кому за 40
років; На стаціонарне лікування не приймають хворих, яким понад 75 років.
Початкову вікову межу для вживання чи виконання чого-небудь можна
передати за допомогою прийменника з, пор.: Серцеві краплі… призначають
дітям з 12 років; Мікстуру призначають дітям з 2 років (з дворічного віку).
Отже, замість старше зі значенням перевищення якогось віку в
українській мові потрібно вживати прийменники після, за, понад у
причислівниковій позиції.
93
У пресі з’явилися дивні сполуки, для яких навіть назви немає, бо за таким
зразком в українській мові слів ніколи не утворювали. У цих сполуках
поєднано іншомовну основу топ-, що за значенням відповідає українському
“найкращий”, з кількісним числівником, пор.: Жоден з навчальних закладів
України не потрапив до топ-500 кращих навчальних закладів світу (Україна
молода, 12.02.2011); З Європи до топ-10 [найкращих міст для проживання]
потрапили лише Відень та Гельсінкі (Український тиждень, 25.02. –
03.02.2011); Топ-10 найбагатших ді-джеїв світу (Економічна правда,
22.08.2012).
Відомо, що кількісні числівники вживаються самостійно, означаючи число
(п’ять плюс десять – п’ятнадцять), та з іменниками, визначаючи кількість
кого-, чого-небудь (дві жінки, чотири столи, десять студентів). Від них
можна утворити переважно порядкові прикметники (три – третій, чотири –
четвертий), зрідка – іменники (одиниця, сімка, десяток), дієслова (двоїтися,
восьмерити) та прислівники (утроє, двічі). Із префіксами українського чи
чужомовного походження кількісні числівники зовсім не поєднуються. Тому
поєднання новітнього запозичення топ- із кількісними числівниками – це
безглузде утворення, яким хизуються автори-невігласи. Замість топ- потрібно
вживати прикметники найкращий (найкраща, найкраще, найкращі). Пор. у
поданих вище реченнях: Жоден з навчальних закладів України не потрапив до
500 найкращих навчальних закладів світу; З Європи до 10 [найкращих міст
для проживання] потрапили лише Відень та Гельсінкі; 10 найбагатших
диджеїв світу
Тож пам’ятаймо, що кількісні числівники “не знаються” з чужомовним
топ-.
94
помилково писати переважно через дефіс, пор.: бліц-опитування, бліц-
інтерв’ю, бліц-зустріч, бліц-візит, бліц-підсумки, бліц-огляд, бліц-коментар,
бліц-новини, бліц-диктант, бліц-вікторина, бліц-конкурс, бліц-турнір, бліц-
кредит, бліц-ремонт та ін. Очевидно, його вподобали за те, що значення
‘короткий, дуже короткий, миттєвий, блискавичний’ співзвучне зі стрімким,
динамічним темпом нашого життя. Проте донедавна обходилися без бліц- і
вживали замість нього цілу низку українських синонімів, за допомогою яких
передавали найтонші відтінки значення ‘що триває недовго’ й уникали
одноманітності. Серед них – короткий, недовгий, нетривалий,
короткотривалий, короткочасний, миттєвий, блискавичний,
короткотерміновий, короткостроковий, стислий, швидкий та ін. Ось як можна
замінити цими синонімами зазначені утворення з бліц-: коротке (блискавичне)
опитування; коротке інтерв’ю; коротка (нетривала) зустріч; короткий
(короткочасний) візит; короткі (основні) підсумки; короткий (стислий) огляд;
короткий (стислий) коментар; короткі (основні) новини; короткий диктант;
коротка вікторина; короткий конкурс; короткий турнір чи турнір, дуже
скорочений у часі; короткотерміновий (короткостроковий) кредит; швидкий
(поверховий, косметичний) ремонт та ін.
Не зневажаймо численних “українських родичів” новітнього запозичення
бліц-. Вони зрозуміліші, органічніші, багатші на різні значеннєві відтінки. А ще
– свої, рідні!
Від DJ до диджея
95
Ті, хто досі пише ді-джей чи діджей, мабуть, не знає походження та
способу утворення цього новітнього запозичення. Інакше не можна пояснити,
чому набуло поширення неправильне передавання його в українській мовній
практиці, пор.: На території “Арени Львів” виступить найкращий ді-джей
світу Армін ван Бюрен (http://galinfo.com.ua/news/114410.html); Найстарший ді-
джей у світі – 70-річна британка Рут Флауерз
(http://ua.euronews.com/nocomment/2012/07/23/dj-mamy-rocks-the-house-in-
stuttgart/); Ініціаторами проведення першого у Західній Україні ДJ-параду
стали відомий ді-джей Максим Фраєрман і обласна асоціація батьків дітей-
інвалідів “Особлива дитина” (Волинь, 05.03.2009); Шотландський діджей
Келвін Харріс (Calvin Harris) за кількістю синглів з одного альбому… побив
рекорд Майкла Джексона (Високий Замок, 24.04.2013); Четверта наречена
Роналдо – діджей (http://www.ua-gol.com/news/28125.html); Він [Армін ван
Бюрен] п’ять разів був обраний кращим діджеєм світу за версією рейтингу DJ
Mag Top 100 (Високий Замок, 17.12.2012); …буде зібрано все найкраще, що є в
Нідерландах, – від історичних кораблів до спільного концерту королівського
оркестру з діджеями (Україна молода, 30.04.2013).
Щоб правильно оформити зазначене запозичення, потрібно зважити на те,
що воно походить з буквеної англійської абревіатури DJ (скорочення від слів
Disc Jockey), яку вимовляють за назвами її букв, а саме як [di:d3eı]. В
українській мові назви букв цієї абревіатури передали кириличною графікою,
після чого з них утворилося самостійне слово діджей, яке відповідно до чинної
української словотвірної норми треба писати разом, а до фонетичної (правила
“дев’ятки”) – з голосним и, тобто диджей. Воно стало назвою людини, яка
публічно відтворює записані на звукових носіях музичні твори зі зміною або
без зміни матеріалу технічними засобами.
Отже, правильно писати і вимовляти диджей. Це слово є наслідком
пристосування запозиченої буквеної англійської абревіатури DJ до
словотвірної та фонетичної норм української літературної мови.
96
Чи потрібен українській мові екзит-пол?
97
Не цурайтеся прикметників. Вони – наші!
98
24.07.2007); Чутки… з’явилися в медійному середовищі ще кілька тижнів
тому (День, 13.04.2007); Питання фінансової та медійної підтримки нашого
спорту – це велика проблема…(Спортивна газета, 2005, № 49); Хто має право,
щоб його думка була донесена до широкої масмедійної аудиторії? (Урок
української, 2002, № 3); Правоохоронці … відреагували на пронизливий піарний
вереск і провели розслідування за згаданим фактом (Україна молода,
18.03.2006); Я гадаю, це великою мірою піарівський, пропагандистський
візит…(Українська правда, 09.03.2007); Я не маю звички вдаватися до дешевих
піарівських ходів (Поступ, 15.05.2003); Інформацію про наради Ради
директорів СКУ можна прочитати на інтернетній сторінці СКУ (Обіжник
світового конгресу українців, 2008, № 11(63); Наближені до опозиції
інтернетівські видання одразу зчинили галас (ІноСМІ.Ru, 14.10.2006, № 176);
Білорусомовні та білорусофільські російськомовні (радіо “Свобода”, газета
“Наша Ніва”, інтернетовий сайт забороненої газети “Пагоня”) до нової
програми “Німецької хвилі” через її російську мову поставилася критично
(Критика, 2006, № 100).
Потрібно, щоб зазначені прикметники цілком заступили співвідносні
“означальні” іменники, бо саме вони відповідають граматичній нормі і традиції
української літературної мови, пор.: бізнесова освіта, бізнесові контакти,
бізнесові кола; медійний простір, медійне середовище, медійна підтримка,
медійне життя, медійна програма, медійний працівник, медійна компанія;
піарівська акція, піарівська пропозиція, піарівські заходи; інтернетні послуги,
інтернетна сторінка, інтернетне телебачення, онлайнові канали та ін.
99
дехто використовує незвичне утворення а ля, що за своєю будовою копіює
поєднання прийменника а та артикля ля у французькій мові. Воно має
розмовне, переважно іронічне забарвлення. Але пишуть його досі неоднаково:
або через дефіс, услід за деякими орфографічними та іншими словниками (див.:
Український орфографічний словник. – К., 2008, с. 21; Словник українських
прийменників. – Донецьк, 2007, с. 23), або окремо, пор.: Це потрібно групі, яка
має на меті розбавити середовище, зробити схему а-ля Кучма 2003 – 2004
роки (Газета по-українськи, 21.12.2010); А в колекції з однойменної тканини
були виготовлені і куртки, і светри, і комбінезони, і лосини. Червоні спідниці із
чорною бахромою поверх а ля Мулен Руж… (Україна молода, 13.10.2001).
Писати а ля через дефіс в українській літературній мові немає підстав, бо це не
складне слово. Воно є варваризмом, тобто сполукою французької мови,
переданою літерами української мови. Саме тому його потрібно писати окремо.
Хоспіс чи госпіс?
100
Отже, у запозиченнях з англійської мови літеру h відповідно до історично
сформованої норми української літературної мови потрібно передавати літерою
г, а новітні запозичення писати госпіс, гостел, гакер, гард, гайвей, секондгенд.
101
словом в українській мові і за формальною ознакою та позицією в структурі
слова воно подібне до скороченої прикметникової основи в складі мішаної
абревіатури (пор.: драмстудія і артстудія, драмколектив і артколектив,
худкерівник і арткерівник, худфільм і артфільм, худшкола і артшкола), його
потрібно писати разом і з наступним цілим словом (артгалерея, артстудія,
артцентр, артшкола, артдиректор, артменеджер, арторганізатор,
артпродюсер, артгрупа, артколектив, артфільм, артфестиваль, артринок,
артярмарок, артпроект, артакція), і з попередньою основою (попарт,
соцарт, наїварт, бодіарт). У деяких новотворах арт з попередньою
скороченою прикметниковою частиною пишуть разом, пор.: украрт,
сучукрарт, напр.: …момент істини – викриття украрту (Дзеркало тижня, 17 –
23.01.2009); Та об’єднує всі українські міста нове покоління – амбітне, чесне і
вільне! От воно і складає рушійну силу в популяризації сучукрарту (Україна
молода, 28.12.2007).
Уживаючи нові слова з арт-, пам’ятаймо, що вони органічні в мистецькій
сфері. У загальному вжитку зрозуміліші й природніше звучать
словосполучення мистецька (художня) галерея (замість артгалерея),
мистецька (художня) студія (замість артстудія) тощо.
Отже, слова з іншомовною основою арт- як скороченням від прикметника
артилерійський і як синонімом до прикметників мистецький, художній,
артистичний (друге значення) в українській мові потрібно писати разом.
СЛОВОТВОРЕННЯ
102
переходять на легку техніку (Україна молода, 16.04.2008). Обидві назви є
буквальним перекладом російської назви гаишник, утвореної від абревіатури
ГАИ. Вони суперечать українському іменниковому словотворенню, бо для
зв’язку абревіатури із суфіксом у них використано приголосний (прокладку)
-ш-. Подібно до інших відабревіатурних іменників (пор.: ЖЕК – жеківець,
ЗМОП – змопівець, УНІАН – уніанівець, СОТ – сотівець, АЕС – аесівець ) назву
працівника ДАІ потрібно утворювати за допомогою суфікса -івець, голосний і
якого накладеться на кінцевий і абревіатури: ДАІ + -івець → даівець. Збіг
голосних звуків аі в слові даівець, що не властивий українській мові, усуваємо
за допомогою вставного приголосного й, пор.: дайівець → даївець.
Отже, нормам словотворення і особливостям звукового ладу української
літературної мови відповідає назва даївець.
103
І все-таки вони не есбеушники
104
спортсмени привезли з Паралімпіади 74 медалі: 24 золоті, 18 срібних і 32
бронзові. Це найкращий виступ наших паралімпійців в історії (Україна
молода, 19.09.2008); Успішний виступ української паралімпійської команди на
ХІ іграх у Сочі із суто спортивної події перетворився на суто політичну акцію
(Україна молода, 25.03.2014); Участь у Паралімпіаді ми перетворили у
боротьбу за мир в Україні (В. Сушкевич, Україна молода, 25.03.2014); А зміна
паралімпійцям підростає? (Україна молода, 25.03.2014). Проте така заміна
безпідставна з кількох причин. В українському словотворенні префікси (і на
приголосний, і на голосний) поєднуються з цілим словом безпосередньо, без
будь-яких змін на стикові, пор.: праотець, підрозділ, написати, наобіцяти,
забити, заокруглити, доплатити, доорати, пересісти, переінакшити,
деінтелектуалізація, реімпорт та ін. Лише в разі збігу приголосних на стикові
префікса і слова з’являється вставний і: зігнути, зірвати, розігнути, розірвати,
надібрати, надіслати. Накладають або опускають, як відомо, тільки однакові
голосні звуки чи склади, тому накласти кінцевий голосний а грецького
префікса пара- на початковий голосний о вихідних слів не можна. Нарешті, без
голосного о слова Паралімпіада, паралімпієць, паралімпійський втрачають
словотвірний зв’язок зі словами Олімпіада, олімпієць, олімпійський.
Отже, незважаючи на збіг голосних на межі префікса і цілого слова
правильно вживати в українській мові Параолімпіада, параолімпієць,
параолімпійський.
105
ЧАЕС, СЕС жін. р. за стрижневим словом станція; МАУ жін. р. за стрижневим
словом асоціація; МВС, МЗС серед. р. за стрижневим словом міністерство.
Напр.: …у липні НБУ вже викупив на міжбанку понад 1,3 мільярда доларів
(Дзеркало тижня, 19.07. – 1.08.2008); Усього за 150 метрів від центрального
пляжу Запоріжжя СЕС виявила холерний вібріон (Україна молода, 10.07.2008);
МВС врегулювало проблему з виробником закордонних паспортів (Україна
молода, 11.07.2008). Проте на граматичний рід раніше вживаних (ЖЕК, ВАК) і
багатьох нових абревіатур (ТУМ, ВАТ, ЗАТ, МОЗ, МОН, Мінфін, Мін’юст тощо)
впливає їхня форма. Ті з них, що закінчуються на приголосний, уживають
здебільшого як іменники чоловічого роду, хоч їхнє стрижневе слово жіночого
(пор.: ЖЕК і житлово-експлуатаційна контора; ВАК і Вища атестаційна
комісія) або середнього роду (пор.: ТУМ і Товариство української мови; ВАТ і
відкрите акціонерне товариство; ЗАТ і закрите акціонерне товариство;
МОЗ і Міністерство охорони здоров’я; МОН і Міністерство освіти і науки;
Мінфін і Міністерство фінансів; Мін’юст і Міністерство юстиції). Напр.: В
очікуванні ухвалення Закону про азартні ігри Мінфін зайнявся вдосконаленням
нормативної бази щодо грального бізнесу (Україна молода, 16.07.2008);
Мін’юст зацікавлений у тому, щоб створювати нові установи утримання
засуджених блокового типу, ураховуючи всі вимоги безпеки (Україна молода,
17.07.2008). Абревіатури на голосний -о незалежно від форми роду
стрижневого слова мають значення середнього роду, пор.: СІЗО і слідчий
ізолятор; РНБО і Рада національної безпеки і оборони. Напр..: Лук’янівське
СІЗО через два-три роки “випишуть зі столиці” (Україна молода, 17.07.2008).
Родова ознака деяких нових абревіатур неоднакова в усному й писемному
професійному мовленні. Зокрема, ПДВ (педеве) в усному вжитку має значення
середнього роду, бо наприкінці вимовляють голосний е, а в писемному за
стрижневим словом податок ця абревіатура чоловічого роду, напр.: Продаж
залишків металобрухту: що буде з вхідним ПДВ; Чи відшкодують із бюджету
від’ємний ПДВ продавцям молока, м’яса в живій вазі (Все про бухгалтерський
облік, 29.11.2007).
106
Отже, граматичний рід одних абревіатур визначають за стрижневим
словом їхніх розгорнутих назв, а інших – за їхньою формою.
В українському вжитку читаємо і чуємо два довгі роки і два довгих роки,
три незабутні зустрічі і три незабутніх зустрічі, чотири літні вечори і
чотири літніх вечори. Дехто сприймає прикметникове означення у формі
родового відмінка множини як помилку, бо воно не узгоджене з іменником.
Проте вживання такого означення в сполуках із числівниками два, три,
чотири – не помилка, а спадок від попередніх періодів розвитку української
мови. Воно з’явилося під впливом сполук із числівником п’ять і більше. Чому?
А тому, що цей числівник у називному-знахідному відмінку, на противагу
числівникам два, три, чотири, керує іменником, а саме потребує залежного
іменника у формі родового відмінка множини, напр.: п’ять днів, шість вечорів,
сім книжок. Із ним узгоджується прикметникове означення, пор.: п’ять
сонячних днів, шість довгих вечорів, сім цікавих книжок. Ця форма означення
поширилася ще в староукраїнській мові на сполуки із числівниками два, три,
чотири, незважаючи на те що в них уже було означення у формі називного
відмінка множини. Ось так з’явилося не узгоджене з іменником означення у
формі родового відмінка множини в сполуках на зразок два щасливих роки, три
незабутніх зустрічі.
У сучасній українській літературній мові обидві форми прикметникового
означення в сполуках із числівниками два, три, чотири – правильні й активно
вживані. Обмежень у виборі якоїсь із двох відмінкових форм немає. Практики
відзначають лише переважне вживання означення у формі називного відмінка
множини з іменниками жіночого роду (дві маленькі дівчинки; три бурхливі
ріки) і означення у формі родового відмінка множини – з іменниками
чоловічого та середнього роду (два вишиваних рушники; чотири українських
села). Проте це не означає, що з другою формою означення такі іменники не
107
можуть поєднуватися. Правильно вживати дві маленькі дівчинки і дві
маленьких дівчинки; три бурхливі ріки і три бурхливих ріки; два вишиваних
рушники і два вишивані рушники; чотири українських села і чотири
українські села.
108
однини, що його вимагає числівник півтора, має закінчення -а. Тому замість
півтора літри потрібно вживати півтора літра.
Числівник півтори в українській мові поєднується лише з іменниками
жіночого роду, пор.: півтори копи, півтора доби. Його сполука з іменником
чоловічого роду літр зовсім не нормативна.
Отже, українською мовою правильно вживати лише півтора літра, пор.:
пляшка місткістю півтора літра або півторалітрова пляшка.
109
Були вони і в українських прислів’ях та приказках, напр. : Лучче одно око своє,
ніж чужії обоє.
Отже, сьогодні маємо підстави скорегувати узвичаєну думку і
рекомендувати паралельно вживати числівники обидва, обоє з такими
найуживанішими іменниками середнього роду, як око, вухо, село, місто,
колесо, вікно, відро, слово, речення, визначення та ін., пор.: обидва ока і обоє
очей, обидва вуха і обоє вух, обидва села і обоє сіл, обидва міста і обоє міст,
обидва колеса і обоє коліс, обидва вікна і обоє вікон, обидва відра і обоє відер,
обидва слова і обоє слів, обидва речення і обоє речень, обидва визначення і
обоє визначень тощо.
110
п’ятсотріччя і п’ятисотріччя, шістсотріччя і шестисотріччя, сімсотріччя і
семисотріччя, вісімсотріччя і восьмисотріччя, дев’ятсотріччя і
дев’ятисотріччя). У мовній практиці числівники п’ятсот – дев’ятсот як
перша частина складних іменників на -річчя вживаються в обох названих
відмінкових формах, хоч помітне переважання форми називного відмінка, що
зумовлено, очевидно, її легшою вимовою, пор. використання таких складних
іменників у різних друкованих і електронних засобах масової інформації: Далі
похід до Запоріжжя і Січеслава на святкування п’ятсотріччя Запорізької
Січі; Яблочин відсвяткував своє п’ятсотріччя в червні 1998 р.; 14 жовтня на
свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відсвяткуємо своє п’ятсотріччя;
Топорівці храмували і святкували шістсотріччя; За святкування
шістсотріччя Чернівців взялися на загальнодержавному рівні; Новенький
мототрек, монумент слави та гідропарк. Така втіха з’явилася у рівнян 25
років тому. Їх збудували до сімсотріччя Рівного; …погодились із пропозицією
львівських істориків взяти за підставу ювілею сімсотріччя датованої 1256
роком першої літописної згадки про Львів; На 2009 рік заплановано відзначення
вісімсотріччя міста над Случем..; На вісімсотріччя й запрошую читачів у
мандрівку древнім Львовом.. і Марш на честь українського воїнства зібрав
декілька десятків людей, які пройшли центральною вулицею Маріуполя від
Драматичного театру до пам’ятника п’ятисотріччя козацтва; На честь
п’ятисотріччя козацтва в Бериславі на березі Дніпра встановлено пам’ятний
знак – дзвін і хрест; …у похід рушили, щоби відсвяткувати шестисотріччя
Грюнвальдської битви..; 5 червня 1087 р. Понтифік направив апостольське
послання єпископам Литви з нагоди шестисотріччя навернення в католицьке
християнство; …храм був закладений сто років тому, в семисотріччя
прибуття на Святу Землю..; І. Андрич прибув на святкування восьмисотріччя
видатного азербайджанського митця Нізамі; Ректори європейських
університетів, що підписалися нижче, зібралися в Болоньї на честь
дев’ятисотріччя найстарішого університету України..; Рік 1888 –
дев’ятисотріччя хрещення Русі.
111
Сотні п’ятсот – дев’ятсот, поєднані з десятками чи одиницями,
уживаються в складних назвах на -річчя лише в називному відмінку (пор.:
п’ятсотдвадцятип’ятиріччя, шістсотп’ятдесятиріччя, сімсотсорокаріччя,
вісімсотшістдесятип’ятиріччя, дев’ятсотсімдесятип’ятиріччя). Якщо
числівникову частину складного слова передають цифрою, то після неї перед
річчя ставлять дефіс, пор.: 5-річчя, 10-річчя, 20-річчя, 30-річчя, 40-річчя, 50-
річчя, 60-річчя, 70-річчя, 80-річчя, 90-річчя, 100-річчя, 125-річчя, 150-річчя, 200-
річчя, 250-річчя, 300-річчя, 350-річчя, 400-річчя, 450-річчя, 500-річчя, 550-річчя,
600-річчя і т.д.
Отже, числівникову частину, що називає одиниці і десятки першої сотні
та сотні двісті – чотириста, у складних іменниках на -річчя потрібно вживати
у формі родового відмінка (п’ятиріччя, двадцятиріччя, двохсотріччя –
чотирьохсотріччя). Числівники дев’яносто, сто зберігають форму називного
відмінка (дев’яносторіччя, сторіччя). Назви сотень п’ятсот – дев’ятсот
можуть мати форму називного та родового відмінків (п’ятсотріччя,
п’ятисотріччя – дев’ятсотріччя, дев’ятисотріччя), проте нині в мовній
практиці переважає перша. З назвами десятків і одиниць ці назви сотень
вживаються лише у формі називного відмінка (п’ятсотдвадцятип’ятиріччя,
дев’ятсотсімдесятип’ятиріччя).
Останнім часом чимало суперечок з приводу того, яку форму – разу чи раза
– треба вживати з дробовими числівниками на позначення десяткових дробів.
Суперечки цілком зрозумілі, адже орфографічні словники української мови
іменник раз у формі родового відмінка однини, що, як відомо, є типовою
іменниковою формою для згаданих дробових числівників, подають лише із
закінченням -у незалежно від його значення. Це означає, що з дробовими
числівниками треба було б вживати форму разу: збільшити в 7,5 разу,
зменшити в 1,6 разу. Проте українськомовні наукові праці, довідники,
підручники та інші видання, автори яких користувалися дробовими
112
величинами, засвідчують уживання з дробовими числівниками форми раза.
Використання цієї форми, очевидно, зумовлене тим, що іменники чоловічого
роду II відміни з вимірювальною семантикою в родовому відмінку однини
мають закінчення -а, пор.: не вистачає одного метра і 3,5 метра, одного
кілограма і 6,8 кілограма, одного літра і 2,7 літра. Щоб уодноманітнити правопис
іменників з дробовими числівниками на позначення десяткових дробів, Інститут
української мови НАН України рекомендує вживати з цими числівниками форму
раза. З-поміж іменників вимірювальної семантики раз вирізняється своїм
найабстрактнішим значенням та залежністю від дробових числівників лише у
формі знахідного відмінка з прийменником у (в), пор.: Збільшити обсяг
виробництва в 5,6 раза; Знизити собівартість продукції в 2,8 раза; Валовий
національний продукт зріс більш як у 7,2 раза; Тепер на душу населення молока
припадає в 4,7 раза менше, ніж на початку 90-х років XX ст. Форму разу
залишити за часовим значенням цього іменника: минулого разу, того разу. На
жаль, цю корекцію ще не кодифіковано.
113
неправильне. Двоє інших визначень температури – близько нуля градусів та
близько нуля – граматично правильні, але в першому числівник нуль, що означає
відсутність величини, поєднаний з іменником градус у формі множини, що
дехто сприймає як значеннєву несумісність із нулем. Щоб уникнути цього
непорозуміння, рекомендуємо визначати температуру, близьку до нульової, за
допомогою другої числівникової форми – близько нуля: Зараз у Києві близько
нуля; Уранці в Києві було близько нуля; Увечері в Києві буде близько нуля.
Якщо ж числівник нуль замінити цифрою 0, то після неї потрібно ставити знак
градуса °С і писати так: Зараз у Києві близько 0°С; Уранці в Києві було близько
0°С; Увечері в Києві буде близько 0°С.
Отже, нульову температуру правильно визначити так: Зараз у Києві
близько нуля (близько 0°С ) або Зараз у Києві близько нуля градусів.
По прибутті автобуса
114
Отже, українською мовою правильно оголошувати: Квитки
продаватимемо по прибутті автобуса; Квитки продаватимемо, як прибуде
автобус; Квитки продаватимемо, коли прибуде автобус.
115
[шляхтич] мав діло в волость, позивався за млин з своїми спільниками,
власниками того млина (І. Нечуй-Левицький); – Пан Стадницький знову
позивається з лісовиками (М. Стельмах).
Є кілька прийменниково-відмінкових форм, що вказують на причину,
привід для позивання. Найпоширенішими з-поміж них є форми з первинними
прийменниками за, через та похідним книжним прийменником з приводу: Це
колись було, що знав тільки сусід сусіда та й то, коли позивалися за межу
(Ю. Яновський); Це брат його, Перс на ймення, з яким після смерті батька
Гесіод почав позиватися за спадщину (Гесіод, перекл. В. Свідзинського);
Польща не має наміру позиватися до України через ненадходження
російського газу (Новини УНІАН, 15.01.2009); Аксененко має намір позиватися
з приводу призначень до Нацради (Телекритика, 06.05.2005).
Отже, форми, уживані з дієсловом позиватися для означення особи
відповідача, розрізняються обсягом значень іменників та сферами свого
побутування: в офіційному професійному вжитку переважають форми на кого-
небудь і до кого-небудь, у непрофесійному – проти кого-небудь.
Прийменниково-відмінкові форми, що визначають причину позивання, так
само неоднакові за своїм стилістичним використанням: не мають обмежень
форми з прийменниками за і через, книжне забарвлення властиве формі з
прийменником з приводу.
Проконсультуватися з… і проконсультуватися в…
Перед тим як почати лікувати якусь недугу чи вживати певні ліки радять
проконсультуватися (консультуватися) з лікарем або проконсультуватися
(консультуватися) в лікаря, пор.: Проте рекомендую все-таки
проконсультуватися з лікарем – спеціаліст підбере той засіб і ту дозу, які на
100 % будуть підходити саме вам (Високий Замок, 15.03.2014); Перед
поїздкою бажано проконсультуватися з лікарем, який призначить
хіміопрофілактику у вигляді спеціальних препаратів (Високий Замок,
116
02.08.2013); Щоби дізнатися, чи достатньо вгодована дитина й чи нормально
вона розвивається, СіД [журнал “Сім’я і дім”] консультувався з
педіатром Галиною Киреєвою (Сім’я і дім, 22.11.2007); У рамках
Всеукраїнського місяця боротьби з раком шкіри українцям запропонували
безкоштовно проконсультуватися в дерматолога (День, 14.05.2012); За його
словами, слід відмовитися від солярію й у разі недавнього лікування від якогось
захворювання, оскільки є медичні препарати, котрі збільшують чутливість до
УФ-променів. Найчастіше це антибіотики. Тоді обов‘язково треба
проконсультуватися в лікаря-дерматолога (Ужгород, 04.02.2014); Киян
запрошують проконсультуватися в лікаря-мамолога (Хрещатик, 20.10.2011).
А чи взаємозамінні ці форми? Чи можна вживати одну замість другої, як
нерідко спостерігаємо нині? Ні, не можна. Вони мають свої значеннєві відтінки,
які спричинюють використання їх у різних ситуаціях.
Форма проконсультуватися (консультуватися) з… означає ‘порадитися
(радитися) з ким-небудь з приводу чогось’. Вона характерна насамперед для
професійного спілкування, оскільки тут радяться, обмінюються думками люди,
компетентні в певній галузі знань, переважно фахівці з фахівцями, пор.: ... Я
консультувався і з ученими-юристами, і з ученими-книжниками, з
каліграфами, з фахівцями, які вивчають староруську літературу (День,
27.01.2012); США обіцяють консультуватися з союзниками і партнерами, з
урядом України і МВФ щодо надання Києву фінансової допомоги (Високий
Замок, 02.03.2014); Після цієї експедиції я планую консультуватися з
екологами про наслідки побаченого (День, 12.11.2012).
У медичній практиці словосполучення проконсультуватися
(консультуватися) з лікарем доречне в ситуаціях “молодший медичний
персонал – лікар” (пор.: Медсестра проконсультувала з лікарем з приводу…)
та “лікар – лікар” (пор.: Лікар-терапевт проконсультувався з лікарем-
нервопатологом з приводу…). У ситуації “пацієнт – лікар” воно можливе за
умови, що той, хто звертається до лікаря, має певні знання, уявлення про щось,
117
тому він лише шукає разом із лікарем відповідь на те, чого він не знає. Проте ця
ситуація трапляється зрідка.
Форма проконсультуватися (консультуватися) в… виражає значення
‘дізнатися (дізнаватися) про що-небудь в когось; отримати (отримувати)
відповідь на питання, яке цікавить того, хто звертається’, тому вона типова для
ситуації “нефахівець – фахівець”. Зокрема, у медичній практиці лікар як
компетентна особа дає відповіді некомпетентній особі (переважно пацієнтові)
на її питання. Зважаючи на це в ситуації “пацієнт – лікар” правильно вживати
проконсультуватися (консультуватися) в лікаря.
У такій самій ситуації перебуває юрист (адвокат, нотаріус та ін.) і
громадянин, який звертається до нього з приводу якогось правового питання.
Відповідно й тут потрібно вживати проконсультуватися (консультуватися) в
адвоката, проконсультуватися (консультуватися) в нотаріуса.
Отже, форму проконсультуватися (консультуватися) з… треба вживати
тоді, коли йдеться про обмін думками між компетентними або більш і менш
компетентними людьми, а форму проконсультуватися (консультуватися)
в… – коли некомпетентна в якомусь питанні людина хоче отримати відповідь
на нього в компетентної людини.
НАГОЛОШЕННЯ СЛІВ
118
(з) дόньками, (на) дόньках), а також у сполуках із числівниками два, три,
чотири (пор.: дві дόньки, три дόньки, чотири дόньки).
Слово дочка не має такого послідовного наголошування, бо у відмінкових
формах однини, крім кличного відмінка, та у сполуках із числівниками два,
три, чотири в нього наголошений другий склад (пор.: дочкá, дочкú, дочцí,
дочкý, (з) дочкόю, (на) дочцí, але дόчко; дві дочкú, три дочкú, чотири дочкú), у
формах множини наголос у цьому слові перетягується на перший склад (пор.:
дόчки, дόчок, дόчкам, (з) дόчками, (на) дόчках).
Отже, правильно наголошувати дόнька і дочкá.
119
У прізвищах на -енко наголос може падати на другий або третій склад від
кінця, що залежить від багатьох чинників: від чого утворене прізвище, який
його фонетичний склад, перетягується чи ні наголос у твірному слові під час
відмінювання тощо. Такими є, зокрема, прізвища на -ченко, тому що в них
може бути наголошеним і другий, і третій від кінця склад. Місце наголосу тут
визначає характер звука, ужитого перед ч. Якщо цей звук голосний, то наголос
падає на другий від кінця склад, тобто на суфікс -енк- (пор.: Бабичéнко,
Дядичéнко, Калиничéнко, Киричéнко, Леличéнко, Мірошничéнко, Мариничéнко,
Новичéнко, Олійничéнко, Павличéнко, Паничéнко, Сотничéнко, Ткачéнко,
Удовичéнко та ін.), коли ж приголосний, то наголошений третій від кінця склад
(пор.: Бáбченко, Васильченко, Веремíйченко, Данильченко, Дáнченко, Дóнченко,
Зáйченко, Зíнченко, Івченко, Єльченко, Кáльченко, Крáвченко, Кýпченко,
Кýрченко, Лéвченко, Литóвченко, Любченко, Мáрченко, Пáнченко, Слíпченко,
Стáрченко, Хáрченко, Юрченко та ін.).
Проте деякі прізвища на -ченко в українському мовному вжитку узвичаєні
з іншим наголошенням: Має бути Лéвченко, Грíнченко, а наголошують
здебільшого Левчéнко, Грінчéнко. Тому їх вважать прізвищами з двома
можливими наголосами.
Прізвище Удовиченко одні наголошують на другому від кінця складі
(Удовичéнко), бо перед ч ужитий голосний, інші – як Удовиченко, бо такий
наголос у його твірному слові удовиця.
У прізвищі Шевченко перед ч стоїть приголосний в, так само як і в
прізвищі Кравченко, але наголошують їх неоднаково: Шевчéнко і Крáвченко.
Наголошення другого від кінця складу в прізвищі Шевчéнко зумовлене,
очевидно, тим, що у твірному для нього слові швець перед ц′, що почергувався
в прізвищі із ч, був голосний е, який випадає під час його відмінювання, а
натомість між приголосними ш і в для полегшення їх вимови з’являться
вставний голосний е, пор.: швець, шевця, шевцеві і т. д.
120
Отже, у прізвищах на -ченко наголошений другий і третій від кінця склад,
якщо перед ч ужиті відповідно голосний і приголосний. Деякі з таких прізвищ
мають подвійне наголошення.
ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ
121
Отже, у назвах жителів, утворених від топонімів на -піль, у відкритому
складі потрібно вживати о (борисполець, тернополець, катеринополець,
томашполець, златополець, іванополець, краснополець), у закритому – і
(бориспільці, бориспілька; тернопільці, тернопілька; томашпільці,
томашпілька; златопільці, златопілька; іванопільці, іванопілька; краснопільці,
краснопілька).
122
випадні голосні е, о зберігають, щоб уникнути важкого для вимови збігу
кількох приголосних звуків, пор.: Штець – Штеця, Штецеві, Штецем і т. д.
У непрямих відмінках голосні е, о повинні випадати і в інших прикінцевих
позиціях прізвищ, спільнозвучних із загальними назвами, пор.: Бусел – Бусла,
Буслові, Буслом і т. д.; Дятел – Дятла, Дятлові, Дятлом і т.д.; Соловей –
Солов’я, Солов’єві, Солов’єм і т. д.; Журавель – Журавля, Журавлеві, Журавлем і
т.д.; Свекор – Свекра, Свекрові, Свекром і т.д. Якщо ж такі прізвища не мають
спільнозвучної загальної назви, то ці голосні в них не випадають під час
відмінювання, тому що послабиться зв’язок відмінкових форм з вихідною
формою прізвища пор.: Пітель – Пітеля, Пітелеві, Пітелем і т. д.; Дітель –
Дітеля, Дітелеві, Дітелем і т.д.; Гутор – Гутора, Гуторові, Гутором і т. д.
Отже, у прізвищах, як і в загальних спільнозвучних назвах, ужитих у
непрямих відмінках, випадні голосні е, о треба опускати. Це сприяє
послідовності відмінювання та правопису загальних і прізвищевих назв в
українській мові.
Великдень – Великодня
ПУНКТУАЦІЯ
124
самим або конкретнішим значенням, що сприяє чіткішому, глибшому
з’ясуванню суті вираженого ними поняття чи висловленої думки. Відповідно
до пунктуаційної норми (див.: Український правопис. – К. : Наук. думка,
2007, § 118, п. 15) кому потрібно ставити перед сполучником тобто, напр.: З
...кошем пов’язано і слово окошитися, тобто отаборитися (Н. Клименко);
Тривають процеси мовно-культурної креолізації, тобто змішування
української і російської мов (Л. Масенко); …на Кубані проживають
українські кубанські козаки, нащадки запорожців, чиє розселення тут
почалося з Тамані, тобто …колишнього Тмутороканського князівства
Київської Русі (О. Ткаченко); Тому не маємо пасіонаріїв, тобто людей,
готових до жертви заради ідеї (О. Колісник); …внутрішній туризм під час
зимового сезону набагато випереджає в’їзний туризм, тобто в Україну
взимку приїжджає не так багато іноземців на відпочинок, як би того
хотілося (Експрес, 09.12. – 11.12.2005); Український націоналізм постав на
Наддніпрянщині, тобто його започаткували східняки, почали втілювати
українську національну ідею західняки (Україна молода, 28.08.2013).
Лише для більшого увиразнення, виокремлення значення приєднаного
компонента єдине речення іноді поділяють на дві частини, а саме перед
сполучником тобто ставлять крапку, а сам сполучник пишуть з великої
букви. Такий поділ називають парцеляцією. Проте і в парцельованих
реченнях коми після тобто немає, пор.: Спали, як сплять разом люди, що
кохаються. Тобто так тісно, і так разом, і так близько, і так єдино
дихаючи, як це роблять люди, що сплять разом з любові (Ю. Андрухович); …
інфляція в минулому році була меншою, ніж у попередньому, на два відсотки.
Тобто вдалося закласти тенденцію уповільнення інфляції на противагу
тенденції її прискорення… (Україна молода, 03.08.2006); Оплачувати це
[монтаж і демонтаж] мають ініціатори. Тобто партія “Свобода” (Україна
молода, 28.08.2013).
125
Отже, перед пояснювально-ототожнювальним сполучником тобто
звичайно ставлять кому, а в разі парцеляції приєднаної ним частини – крапку.
Після цього сполучника коми не потрібно ставити.
126
і в стилістиці, використовують і загальнонаукові, і спеціальні методи
дослідження (П. Дудик). Якщо отже й, отже і, а отже й ужиті зі словами, які
вони приєднують, усередині речень, то такі сполуки потрібно виділяти комами
з обох боків, напр.: Кожна галузь знань, отже й стилістика, послуговується
неповторно-індивідуальною теорією і мовленнєвою практикою (П. Дудик);
Вони звернулися до громадськості із закликом зробити вибір: або скоритися
беззаконню, або обстоювати свої власні, а отже й України, гідність, волю і
честь (Дзеркало тижня, 24.01.2004). По-третє, коли отже використовують у
ролі сполучного слова тому, що приєднує другу частину речення до першої і
виражає причиново-наслідкові відношення, напр.: Відступали старовинним
Перекопським трактом, що проходив якраз через Чаплинку.., отже обминути
повстанську свою столицю було неможливо (О. Гончар).
Отже самостійно або разом з іншими частками може вживатися і в ролі
підсилювальної частки. Ні після неї, ні перед нею коми не ставлять. Така частка
увиразнює наслідок чого-небудь і рівнозначна частці от і (напр.: Отже ж то і
змалював він солдата, та ще як? (Г. Квітка-Основ’яненко), підсилює
спонукання, виражене дієсловом у формі наказового способу (напр.: То отже
слухай, Христино батьківно, жартує панич… (Панас Мирний) тощо.
Запам’ятаймо: в українській мові кому ставлять після отже, що є
вставним словом; кому ставлять перед отже, отже й, отже і, а отже й, що
вживаються як сполучники або сполучні слова; кому не ставлять ні перед, ні
після отже, якщо воно самостійно чи разом з іншими частками виконує роль
підсилювальної частки.
Ставити кому чи ні ?
127
З повагою
З глибокою повагою
Зі щирою пошаною
Щиро Ваш (Ваша),
а потім роблять відступ і на тому самому рядку, іноді – трохи нижче зазначають
ім’я й прізвище, ім’я та по батькові, тільки прізвище або назву посади (у
службових) чи назву, що вказує на родинний чи інший зв’язок (у приватних
листах). Пор.:
З повагою директор Інституту
З глибокою повагою Іван Німенко
Щиро Ваш дядько Степан
Ці подані на віддалі частини етикетної конструкції ввічливості за формально-
граматичними ознаками найбільше подібні до еліптичних речень, у яких
пропущено присудок або присудок із залежним словом, пор.: З глибокою повагою
[ставиться до Вас] Іван Німенко. Як відомо, у таких реченнях замість пропущеного
присудка ставлять тире. Зважаючи на цю пунктуаційну норму, немає підстави
ставити після компонента З повагою (та інших) кому, як дехто наполягає останнім
часом.
Пропонуємо три способи оформлення етикетних конструкцій ввічливості:
1. За умови, що обидва компоненти цієї конструкції написані в одному рядку
і поряд, без відриву, між ними можна ставити тире:
З повагою – директор Інституту
З глибокою повагою – Микола Іванович
Зі щирою пошаною – Ваш приятель.
2. Якщо компоненти пишуть на віддалі один від одного і в одному або й в
різних рядках, то між ними не треба ставити тире:
З повагою директор Інституту
З глибокою повагою Микола Іванович
Зі щирою пошаною Ваш приятель.
128
3. Не треба ставити тире й тоді, коли в першому рядку етикетної конструкції
написано компоненти З повагою, З глибокою повагою, Зі щирою
пошаною й под., а в другому, ліворуч, – назва посади, а праворуч –
ініціали й прізвище:
З повагою
Ректор університету В. Андрущенко
З глибокою повагою
Директор Інституту В. В. Німчук
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………..
ПРАВОПИС СЛІВ………………………………………………………………..
Святвечір чи свят-вечір?......................................................................................
Про велику і малу літери в назвах вулиць...........................................................
Зустрічайтеся на майдані Незалежності або на станції “Майдан
Незалежності”…………………………………………………………………..
…імені гетьмана Сагайдачного чи …імені Гетьмана Сагайдачного?.........
Їх потрібно брати в лапки ………………………………………………………
Про правопис назв станцій метрополітену…………………………………
Чому гостинний народ, але Гостиний двір?....................................................
УЄФА чи УЕФА?.................................................................................................
Як писати відабревіатурні назви осіб? ………………………………………..
Винятком будуть дев’яностники…………………………………………………
Апостроф після напів-………………………………………………………………
Не з дієприкметниками: окремо, а не разом……………………………………
129
ПРАВОПИС ВЛАСНИХ НАЗВ СЛОВ’ЯНСЬКОГО ТА ІНШОМОВНОГО
ПОХОДЖЕННЯ………………………………………………………………………
Правильно передаваймо слов’янські власні назви……………………………….
І чи И писати у власних іншомовних назвах?..................................................
ВІДМІНЮВАННЯ АБРЕВІАТУР……………………………………………..
Боротися зі СНІДом чи СНІД?........................................................................
Зустрітися із завкафедри …………………………………………………….
130
ВІДМІНЮВАННЯ ПРИСВІЙНИХ ПРИКМЕТНИКІВ……………………….
Від Різдва Христового, а не Різдва Христова………………………………..
Їду Ярославовим Валом, але живу на вулиці Ярославів Вал…………………
ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ…………………………………………..
Почнемо виконувати з дві тисячі чотирнадцятого року……………………..
Що це за вживання від двохста до п’ятиста?.................................................
Кворум – 2/3 від кількості членів спеціалізованої вченої ради……………….
У 1991 році………………………………………………………………………..
СЛОВОВЖИВАННЯ……………………………………………………………
Українськомовний, а не україномовний…………………………………………….
Станом на 1січня………………………………………………………………..
Чекайте в приймальні………………………………………………………………
Триває, а не іде………………………………………………………………………
Чим можна замінити прийом?...............................................................................
За сприяння чи за сприянням?............................................................................
Інститут не може носити імені……………………………………………………
Малі діти, а не малолітні діти………………………………………………….
Про що річ, якщо вжито сиріч?...............................................................................
Що це за листок-вкладиш?....................................................................................
Ціни пінімають чи підвищують?........................................................................
Презентує – це не репрезентує………………………………………………….
Розіграш замість розиграш……………………………………………………….
Учбовий чи навчальний автомобіль?.....................................................................
Скасувати, а не відмінити……………………………………………………….
Чи правильно відправляти / відправити?............................................................
Відбувати, виїжджати, відходити, вирушати, але не відправлятися…….
Котеджовий чи котеджний?...............................................................................
131
Мінімум, як мінімум не для загальномовного вжитку………………………….
Нерідні діти: прийомні чи названі?........................................................................
Чим жінки годують немовлят?.................................................................................
Навколо нас інші чи оточуючі? ………………………………………………….
Відповідає дійсності чи насправді так?..................................................................
Відслідковуємо чи відстежуємо?...........................................................................
Робити пропуск, а не ставити пробіл…………………………………………..
З другого чи іншого боку?.........................................................................................
Керівна партія, партія влади замість правлячої партії……………………….
Документ показують, а не пред’являють………………………………………..
Виборці являються чи приходять на дільниці?.............................................................
Не виключено, що………………………………………………………………….
Не все зводиться до...........................................................................................
Не видаляйте нічого! …………………………………………………………………….
Кастинг чи все-таки огляд-відбір?...........................................................................
Нове про єднальні сполучники і (й), та…………………………………………..
Повертаймо до вжитку парний сполучник не так… як………………………….
Як уникнути посадки?................................................................................................
Хто вони: данці, данійці чи датчани?...................................................................
Самолікування може зашкодити чи нашкодити здоров’ю?..................................
Вимагає чи потребує ?...........................................................................................
Відрізнятися (одрізнятися) – не те саме, що вирізнятися…………………...
Не вживаймо під цим розуміється.., мається на увазі………………………..
Вступимо до СОТ чи ВОТ?...................................................................................
Чому все лише обрушується?.................................................................................
Існує – це хтось живе чи щось є?............................................................................
Розрахований – це не призначений, адресований комусь……………………..
Що замість книжного у(в) тому (тім) числі?.......................................................
Правильно вживайте наділений (наділена, наділене, наділені)……………….
Як уникнути підйому рівня води?...........................................................................
132
Поставлений чи постачений газ?........................................................................
Чи бувають головні болі?.........................................................................................
Що замість розцінюється (розцінювалося)?.......................................................
Під’єднайтесь до мережі та вмикайте телефон………………………………
Не приводьте нічого у відповідність…………………………………………….
Позиціонуватися як… – не потрібне ніяк!............................................................
Що означає сьома година?.......................................................................................
У чергу ставайте, але у свою чергу не вживайте…………………………………
Був і залишається чи був і є?..................................................................................
Чи можна виглядати веселою?...............................................................................
Старше в причислівниковій позиції…………………………………………….
С Л О В О Т В О Р Е Н Н Я………………………………………………………….. 97
Як називати працівника ДАІ?..............................................................................
Де взявся ПДВшний облік?...............................................................................
І все-таки вони не есбеушники…………………………………………………
Параолімпійські чи паралімпійські ігри?.........................................................
133
Три незабутні і три незабутніх зустрічі………………………………………….
П’ятеро жінок із телесеріалу…………………………………………………..
Півтора літра, а не півтора літри……………………………………………
Обидва ока й обоє очей…………………………………………………………………
Про форми числівників у складних іменниках на -річчя…………………….
Збільшити в 7,5 разу чи раза?.............................................................................
Зараз у Києві близько нуля……………………………………………………….
По прибутті автобуса……………………………………………………………
Якщо позиватися, то як?......................................................................................
Проконсультуватися з… і проконсультуватися в………………………….
НАГОЛОШЕННЯ СЛІВ……………………………………………………….
Дóнька – дóнечка – дóня, але дочкá……………………………………………
Три брáти, два дýби……………………………………………………………..
Панченко, але Паниченко, Кравченко, але Шевченко…………………………
ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ…………………………………………………..
Бориспілець чи борисполець проживає в Борисполі?......................................
Голосні е, о випадають чи ні у відмінкових формах прізвищ?........................
Великдень – Великодня………………………………………………………….
ПУНКТУАЦІЯ………………………………………………………………….
Після тобто коми не ставити!......................................................................
Отже з комою і без неї…………………………………………………………
Ставити кому чи ні?.........................................................................................
134
.
135