__

(повна назва кафедри )

Реферат

з ____________хімії________________________________
(назва дисципліни)

на тему:___ Виробництво миючих засобів _

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________
спеціальності_______________________
__________________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник ___________________________
____________________________________
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та
ініціали)

- 2020 р.

1
 План
Вступ……………………………………………………………………..…....3
1. Класифікація синтетичних миючих засобів……………………..….4
2. Сировина для виробництва синтетичних миючих засобів…………4
3. Приймання і зберігання сировини для отримання синтетичних
миючих засобів………………………………………..…………………………….7
4. Технологія виробництва порошкоподібних синтетичних миючих
засобів………………………………………………………………………….……8
4.1. Виробництво миючих засобів з періодичною схемою виготовлення
композиції (по типу «Кестнер»)…………………………………………………..8
4.2. Виготовлення миючих засобів по типу «Лургі»……………………11
4.3. Вплив технологічних параметрів на якість композиції і готового
продукту…………………………………………………………………….………12
5. Виготовлення рідких миючих засобів……………………….………13
6. Сфери застосування миючих засобів…………………………..……….16
Висновки……………………………………………………………….…….18
Список використаної літератури…………………………………………..19

2
 Вступ

Першим історично відомим миючим засобом стало мило, яке отримували

обробкою жирів водним екстрактом золи, що містить карбонат калію. Це мило
було дуже поганим через високий вміст в ньому нейтральних жирів. Значно
пізніше його якість вдалося підвищити за рахунок обробки жирів гідроксидом
калію, а потім висолюванням мила хлоридом натрію і перетворенням м'яких
калієвих мил в тверді натрієві мила.
Виснаження ресурсів призвело до того, що потрібні були речовини, які
виконували б функції мила більш ефективно і в самих різних умовах. Розвиток
органічного синтезу дозволило до цього часу знайти способи одержання таких
синтетичних миючих речовин.
Сировиною для виробництва синтетичних миючих речовин в даний час є
продукти переробки нафти, газу і кам'яного вугілля. З них отримують основний
компонент миючих засобів - композиції поверхнево активних речовин (ПАР).
Пізніше було встановлено, що корисні властивості останніх можуть бути
посилені за рахунок додавання до них ряду інших органічних і неорганічних
сполук: комплексоутворювачів, регуляторів рН і т. д. Оптимальний вибір цих та
поверхнево-активних речовин зумовив створення сучасних синтетичних
миючих засобів (СМЗ), в яких, як правило, найбільш раціональним є поєднання
двох або трьох ПАР з різноманітними цільовими добавками [6].

3
 1. Класифікація синтетичних миючих засобів

Синтетичні миючі засоби класифікують за призначенням і

консистенцією. За призначенням синтетичні миючі засоби поділяють на вісім
підгруп. Підгрупи розрізняються між собою процентним вмістом ПАР і різних
добавок, а також рівнем лужності середовища, яке вони утворюють.
Виділяють наступні підгрупи:
 засоби для повсякденного прибирання громадських приміщень;
 миючі засоби для харчової промисловості та промислові чистячі
засоби;
 миючі засоби для текстилю;
 миючі засоби для посуду;
 чистячі і миючі засоби для транспорту;
 чистячі засоби для металу;
 СМЗ для тканин;
 косметично-гігієнічні миючі засоби.
За консистенцією СМЗ класифікують на порошкові, рідкі і пастоподібні.
На даний момент основна частка синтетичних миючих засобів припадає на
порошкові. Однак в останні роки намітилася тенденція збільшення частки
рідких і гелподібних миючих засобів. Серед косметично-гігієнічних миючих
засобів виділяють шампуні, пінні препарати для прийняття ванн, миючі засоби
для душа, туалетне мило. Більшість з них має використовуватися в слабо-
кислому середовищі (рН = 5,5). У цій підгрупі інтерес представляють «салонні»
шампуні, призначені для швидкого висихання волосся. До їх складу входять
силіконові ПАР, які при адсорбції витісняють з поверхні волосся воду [3].

2. Сировина для виробництва синтетичних миючих засобів

Основа СМЗ – це поверхнево-активні речовини, які змочують,

емульгують, пептизують і сприяють утворенню піни. А всі разом ці функції є
4
запорукою миючого впливу. Кожна із застосовуваних ПАР виглядає як тверда
кристалічна речовина, що піддається розчиненню у воді. Їх загальний обсяг у
миючому засобі перебуває в діапазоні 10-40 %. Іоногенні ПАР розпадаються
при розчиненні у воді на іони, неіоногенні не розпадаються. Найбільшого
поширення набуло залучення аніоноактивних речовин (алкілсульфатів,
алкілсульфонатів та алкіларилсульфонатів), що дисоціюються на аніони (частки
порівняно великих розмірів з негативним зарядом) і катіони (менших розмірів
та заряджених позитивно). Поверхневу активність забезпечують аніони.
Особливою популярністю у наш час при виготовленні промислових,
фармакологічних і косметичних миючих засобів користується така поверхнево-
активна речовина, як натрій лаурилсульфат. Це білий порошок, який можна
зустріти в складі різної побутової хімії, зокрема, шампунів і зубних паст.
Широта його використання обумовлена доступністю ефективним утворенням
піни та очищенням [2].
Другий за важливістю компонент – розчинник, яким найчастіше виступає
вода. Також для цього можуть використовуватися полігліколі, для створення
яких застосовують етиленгліколь. Найчастіше цю речовину можна побачити в
складі абразивних суспензій та паст. Крім того, споживчі властивості
обумовлюють використання різноманітних добавок. Так, щоб підвищити
миючий ефект ПАР, засоби  доповнюють електролітами (лужними і
нейтральними), алкілоламідами й карбоксиметилцелюлозою.
Електроліти сприяють відмиванню і підвищують поверхневу активність
детергентів. Добре справляються з жирами, водопом’якшенням і позитивно
впливають на миючи ефект, що приводить до меншого витрачання миючих
засобів. Їх введення до складу залежить від призначення СМЗ. У порошки для
прання бавовняного і лляного текстилю додають поліфосфат натрію, вовняного
і шовкового – сульфат натрію. Поліфосфат, крім усього іншого, зменшує
лужність миючого розчину, а сульфат покращує сипкість порошку і сприяє
його розчиненню. Алкілоламіди – це в зазначеній сфері стабілізатори піни, яких
у миючій композиції є, як правило, 1-3 %. Через підвищення стійкості піни,

5
суспензування бруду і запобігання появ його осаду на матеріалі, ці компоненти
візуально збільшують ефективність. Їх введення також обумовлює необхідність
задіяння основної діючої речовини в меншому обсязі. Варто враховувати, що
алкілоламіди не призначені для засобів для прання в пральних машинах,
оскільки велика кількість піни може ускладнити роботу.
Карбоксиметилцелюлоза – популярний складник СМЗ для обробки льону
і бавовняних тканин. Вона перешкоджає осадженню бруду на текстилі. Для
відбілювання використовують перекисні солі та оптичні відбілювачі. Для
стабілізації піни і поліпшення відмивання – господарське мило. Для очищення
низки поверхонь від матеріалів, що важко відчищуються – ацетон (популярний
побутовий та промисловий розчинник) [4].
Також можуть бути задіяні:
– віддушки (усувають неприємні запахи, забезпечують свіжість,
привносять аромат квітів, цитрусів тощо);
– ензими, або ферменти (прибирають жирові й білкові забруднення).
Добре справляється з цим завданням і аміак водний 25 %, особливо в плані
боротьби з жировими забрудненнями;
– антистатики (знімають статичну електрику, що особливо доцільно для
тих засобів, які призначені для миття синтетики);
– абразиви (видаляють бруд механічним шляхом і полірують поверхню);
– компоненти для модифікації рівня pH або забезпечення стабільності
інших показників;
– кислоти (видаляють іржу);
– луги (видаляють органічні сполуки);
– пом’якшувачі води, що протистоять твердості;
– речовини, які утримують забруднення у завислому стані;
– добавки проти спінювання;
– матеріали, що регулюють в’язкість (для її збільшення або зменшення);
– окислювачі (хлорної і кисневої природи), які відбілюють, дезінфікують і
руйнують органічні речовини;

6
 – добавки естетичного характеру (підсинювальні, пом’якшувальні,
підкрохмалювальні, ті, що додають аромату і т.д.), серед яких особливе місце
відведене барвникам, наприклад, ультрамарину та індиго. Вони надають
певного відтінку, не впливаючи хімічно на тканину;
– сповільнювачі корозійних проявів, які запобігають іржавінню
оброблюваних поверхонь;
– елементи, покликані мінімізувати згубний вплив на шкіру;
– консерванти, що подовжують термін придатності засобів шляхом
запобігання передчасному псуванню інших компонентів мийних композицій.
Яскравий приклад – формалін (37% водний розчин безбарвного з різким
запахом газу формальдегіду);
– дезінфектанти (добавки від грибків, з бактерицидним або
бактеріостатичним ефектом). Серед примітних: фенол – безбарвна кристалічна
маса зі специфічним запахом, дієвий антисептик.
Мабуть, ніхто не стане сперечатися, що детергенти – надважливий
багатофункціональний продукт хімічної промисловості. А досягати такої
широти впливу дозволяють різноманітні компоненти для виробництва миючих
засобів. Вони обумовлюють очисні здатності, дозволяють видаляти плями з
різних матеріалів, повертаючи їм початковий зовнішній вигляд [5].

3. Приймання і зберігання сировини для отримання синтетичних

миючих засобів

Сипучу сировину поставляють на заводи СМЗ в основному залізничним

транспортом в резинокордних контейнерах, цистернах-содовозах, мішках,
бочках і насипом у критих вагонах. Для забезпечення стабільної роботи
підприємств СМЗ при них передбачається пристрій складських приміщень.
Великотоннажну сировину, таку як сода, сульфат натрію, пентанатрій-фосфат,
завантажують в залізобетонні силоси об'ємом 175 - 500 м 3. Сипучу сировину,
яке надходить в мішках і бочках, зберігають в закритих складських

7
приміщеннях, площі яких визначають, виходячи з уявної щільності, яка
становить (кг / м3): перборат натрію - 600, НКМЦ - 300, ароматизатори - 1000,
оптичні відбілювачі - 800, трилон Б - 700, силікат-брила - 700, порошок СМС -
400. Для вивантаження і транспортування сировини з контейнерів застосовують
наступне обладнання: кран-балку, приймальний бункер з пристроєм для
просівання грудок, пневмотранспорт, скребкові транспортери, ковшові
елеватори.
Рідка сировина може надходити на підприємства в залізничних
цистернах, в холодну пору року - застиглим. В цьому випадку цистерну з
сировиною встановлюють в приміщені зливної станції, яка обладнана системою
розігріву і вивантаження. Під час вивантаження за допомогою крана через
верхній люк в цистерну опускають змійовикову парову грілку для місцевого
розігріву сировини. Як тільки змійовик досягає дна цистерни, подачу пари
припиняють, грілку витягають і в люк опускають дві труби, з'єднані гнучкими
шлангами з вакуумним приймачем і лінією повернення сировини з
теплообмінника. Вакуумний приймач заповнюють сировиною, яку відкачують
відцентровим насосом і подають в теплообмінник, що обігрівається парою.
Циркуляцію цистерна - вакуумний приймач - насос - теплообмінник-цистерна
проводять після повного розплавлення сировини, яку після розігріву і
усереднення насосом закачують в ємність для зберігання. На виробництво рідку
сировину подають насосами [5].

4. Технологія виробництва порошкоподібних синтетичних

миючих засобів

4.1. Виробництво миючих засобів з періодичною схемою

виготовлення композиції (по типу «Кестнер»)

Технологічна схема виробництва порошків включає наступні стадії:

прийом, зберігання і підготовку сировини, приготування і сушку композиції,

8
введення нетермостабільних компонентів, розфасовку і упаковку, а також
очистку відпрацьованих газів. На рис. 1 приведена схема отримання порошків
періодичним методом фірми «Кестнер».

Рис. 1. Технологічна схема приготування порошків періодичним методом

фірми «Кестнер»
1- Силоси; 2,5,7,34 – фільтри; 3,14,26,27,37 – транспортери; 4,9,13-циклони; 6 – насос
високого тиску; 8 – сушильна башта; 10,40 – вентилятор; 11- скрубери; 12,39 - вібросита; 15
– бункери готового продукту; 16,23 – елеватори; 17 – приймальний бункер; 18 – змішувач;
19,22,38 – дозатори; 20 – бункер перборату натрію; 21 – бункер башневого порошку; 24,33 –
насоси; 25 – підскруберні ємкості; 28 – газогенератор; 29 – зливний бак; 30 – насос низького
тиску; 31 – розхідні реактори; 32-гомогенізатори; 35-реактори-змішувачі; 36-
розпреділюючий жолоб; 41-розхідні бункери сипучої сировини; 42-розхідні ємкості рідкої
сировини; 43-ваги.

Вузол приготування композиції оснащений розхідними бункерами

сипучої сировини 41для прийому із силосів 1 триполіфосфату натрію, сульфату
натрію та соди. Всього установлено п’ять бункерів, три із яких об’ємом по
14,5м3, а два – по 11 м3. Сипуча сировина із бункерів подається шнеком або
скребковим транспортером в дозатори 38, зважується почергово і вигружається
транспортером 37 в один із двох реакторів-змішувачав 35 об’ємом по 8м 3
кожен. Для прийому рідкої сировини в цеху встановлено шість ємкостей 42,
9
чотири з яких об’ємом по 15м3 і дві – по 12,5 м3 кожна. Ємкості оснащені
зігрівальними сорочками і рамними мішалками. Рідкі компоненти почергово
загружаються на ваги 43 типу ВЖА-2, зважуються і вигружаються в реактор-
змішувач. Останній оснащений зігрівальною сорочкою і лопастною мішалкою.
Після закінчення приготування композиція із реактора-змішувача
перекачується насосами 22 через фільтр-відстійник 34 в розхідні реактори 31,
розташовані на тій же мітці.
Композиція із розхідних реакторів поступає самостійно в гомогенізатори
32 із яких насосами низького тиску 30 через фільтри тонкої очистки 7 подається
до насосів високого тиску 6 і дальше до розпилювальних форсунків сушильної
башти 8. Сушка розпилювальної композиції відбувається в башті 8 потоком
теплоносія, котрий вентилятором гарячих газів із газогенератора 28
нагнітається в колектор сушили. Сушила працює в режимі протитоку.
Відпрацьований теплоносій, який представляє собою суміш повітря з парами
води і пилу СМЗ, виходить із верхньої частини сушилки і поступає на суху
очистку в циклони 9. Тут відокремлюються крупні частини порошку, котрі
через шлюзові затвори подаються на транспортер готового продукту 26.
Запилений теплоносій із циклонів вентилятором 10 подається на ступінь
вологої очистки в скрубери 11, де відбувається практично повне вловлювання
частин пилу. Після скруберів відпрацьований теплоносій викидується в
атмосферу. Порошок з нижньої частини сушилки транспортерами 26 і 27 і
ковшовим елеватором 23 через вібросито 12 подається в приймальний бункер
21, звідки дозаторами 22 - в змішувач 18, де до нього додається дозатором 19
перборат натрію, інші компоненти напилюють неіоногенні ПАР.
Готовий продукт із змішувача поступає в приймальний бункер 17, а потім
ковшовим елеватором 16 і транспортером 14 розпреділюється по бункерам
готового продукту 15, звідки поступає на розфасовку. Пачки з порошком
упаковуються в картонні ящики, папір для обгартування або термостійку
поліетиленову плівку. Для поставки механізованим прачечним порошком
розфасовуються в крафт-паперові мішки масою до 25 кг [3].

10
 4.2. Виготовлення миючих засобів по типу «Лургі»

На рис. 2 представлена технологічна схема отримання порошкоподібних

СМЗ на установці типу «Лургі», котра володіє деякими перевагами перед
установкою типу «Кестнер».

Рис.2. Технологічна схема отримання СМЗ на установках (типу «Лургі»)

1,4,17 – елеватори; 2,5,6,7,19,20,26,30 – транспортери; 3 – силоси; 8 – бункери сипучої
сировини; 9 – ваги; 10 – мірники; 11,22,23 – вентиляятори; 12 – мультициклони; 13 –
циклони; 14 – попередній пилевідділювач; 15 – сушильна башня; 16 – газогенератор; 18 –
вібросито; 21 – бункери готового продукту; 24 – ємкість для вітдушки; 25 – бункер
перборату натрію; 27 – насос високого тиску; 28 – реактори-змішувачі; 29 – фільтри

Рідка сировина насосами подається із складських резервуарів в мірники

10, розташовані над реакторами-змішувачами. Сипуча сировина із силосів 3
скребковим транспортиром 30, кошшовим елеватором 4 через шнек 7 подається
в бункери 8.Дозування сипучою сировини здійснюється лентовим ваговим
вимірювачем 9 і виробляється відповідно з рецептурою.Зважені лентовим
ваговимірювачем сипучі компоненти шнеком 5 подаються в один з трьох
реактрорів-змішувачів 28 періодичної дії об’ємом 14.7 м3 кожен, розрахованих
на одержання 6 т готового продукту за одну операцію. Після детального
перемішування всіх компонентів одержана композиція із реактора-змішувача
стікаючи поступає на один із фільтрів грубої очистки 29, а потім насосом
високого тиску 27 подається до форсунків розпилюючої сушарки 15, діаметр
якої 8 м, висота – 32м. Об’єм сушильної камери значно більший, ніж у сушарки
11
типу «Кестнер», яка має діаметр 5,7 м і висоту циліндричної частини 11-12 м(в
таких сушарках процес сушки протікає в напруженому температурному режимі
350-400о С, так як для досягнення проектної напруги і випарування води 3000
кг/ год знімання вологи досягає 11-13 кг/ год з 1 м 3 об’єму сушарки). Знімання
вологи в сушарках типу «Лургі» завдяки великому об’єму камери сушки
складає приблизно 5кг/год з 2 м3 об’єму, що дозволяє працювати на проектній
напрузі при відносно низькій температурі теплоносія (250-280оС).
Сушилка працює в режимі проти струму. Теплоносій поступає в сушарку
із газогенератора 16. Порошок із вежі поступає на лен точний транспортер 26,
сюди ж автоматично ленточним дозатором дозується перборат натрію із
бункера 25. При перемішуванні порошку по транспортиру на нього із форсунки
напилюється віддушка з ємності 24. Готовий порошок ковшовим елеватором
17 подається на вібросито 18, звідки після просіювання лен точним
транспортиром 19 і скребковим транспортиром 20 – в бункер готового
продукту, і дальше на розфасовку.
По схемі передбачується трьохступенева суха очистка теплоносія після
сушильної башти. Вузол порохоочисника складається із пороховідділювача 14,
основних циклонів 13 і мультициклонів 12, де вловлюються найдрібніші
частинки порошку СМЗ. Відпрацьований теплоносій, очищений від пилу,
вентилятором 11 викидається в атмосферу [3].

4.3. Вплив технологічних параметрів на якість композиції і

готового продукту

Вплив технологічних параметрів на якість композиції і готового продукту

синтетичних миючих засоби являють собою складні композиції, які
складаються з урахуванням умов їх застосування, фізико-хімічних властивостей
складаючих компонентів, асортименту сировини і в першу чергу хімічної
природи забруднювача і методів його дезактивації. Незважаючи на ряд
екологічних та технологічних факторів, які необхідно враховувати при виборі

12
складу рецептури СМЗ, вирішальним критерієм є їх призначення і умови
застосування. Так, при обробці, дезактивації (наприклад, прання) різних
виробів необхідно враховувати тип і структуру матеріалу (тканину, мінеральну
сировину), ступінь і характер забруднення, його природу, температуру і
жорсткість дисперсійного середовища (води), тривалість застосування СМЗ, а
також конструкцію і характер використання механічних пристроїв (пральних
машин). Такими особливостями і визначається в основному відмінність в
складах використовуваних СМЗ в країнах Європи, США та Японії.
Наприклад, в США в більшості випадків вода менш жорстка, ніж в
європейських країнах, і в складі пральних порошків там, як правило, не
міститься (або міститься в менших дозах) відбілювачів. В Японії прання
здійснюється в основному в холодній воді, тому до складу СМЗ вводять
спеціальні добавки. В Україні на підприємствах побутового обслуговування
використовують усереднений варіант миючих СМЗ, які можуть включати до
25% сульфонол, 40% пентанатрійфосфату, 3% силікату натрію, 3%
антиресорбенти, 2,0% алкаліламідів, 0,2% оптичного відбілювача і 14%
сульфату натрію [5].

5. Виготовлення рідких миючих засобів

Технологічна схема виробництва рідких миючих засобів наведена на

рис.3.

13
 Рис. 3. Схема отримання рідких миючих засобів:
1-бункери сипучої сировини; 2, 8 - вагові дозатори; 3 - транспортер; 4 - реактор; 5, 10 -
насоси; 6,11 - фільтри; 7 - витратні ємкості рідкої сировини; 9 - реактор-змішувач; 12-
збірник рідкого миючого засобу

Для отримання рідких миючих засобів спочатку готують водний розчин

пентанатрійфосфату, пентакалійфосфату, гексаметафосфату натрію. Фосфати
розчиняють при 70-80 0С і перемішуванні в апараті з мішалкою і сорочкою.
Розчини фосфатів фільтрують і охолоджують до 20 - 25 0С. Сипучу сировину з
сировинних бункерів 1 через шлюзовий затвор послідовно подають на ваговий
дозатор 2. Транспортером 3 сипучі компоненти направляють в реактор 4 для
приготування розчинів фосфатів або в реактор-змішувач 9. Рідкі компоненти в
реактор-змішувач надходять з витратних ємностей 7 через вагові дозатори 8.
Після завантаження рідких компонентів додають необхідну кількість води, яка
не містить солей жорсткості, нагрівають розчин до 60 - 70 0С, перемішують, а
потім через дозатор 8 подають розчини фосфатів або транспортером 3 сипучі
фосфати, гідротропні речовини, оптичний відбілювач. Отримавши в результаті
14
перемішування однорідний прозорий розчин, припиняють підігрів і при
температурі 40 - 50 0С вводять при перемішуванні ароматизатор. Одержуваний
гомогенний розчин з змішувача 9 через фільтр 11 або насосом 10 направляють в
збірник 12, звідки рідкі миючі засоби подають на розфасовку. Їх якість
контролюють по температурі помутніння.
В даний час серед ЖМС найбільш поширені шампуні. Типова схема
виробництва шампунів показана на рис.4.

Рис. 4. Схема виробництва шампунів:

1 - кран; 2 - змішувач ємністю 4 т; 3 - змішувач ємністю 10т; 4 - нагрівач води; 5 -
система очищення води; 6 - насос; 7 - фільтр; 8- ємність 2т; 9- дозатор

Технoлoгiчний прoцес пригoтувaння шaмпунiв зaснoвaний нa мехaнiзaцiї

змiшувaннi кoмпoнентiв в певних спiввiднoшеннях. Прoцес пригoтувaння
перioдичний. Сирoвинa, щo нaдiйшлa нa склaд, перед викoристaнням у
вирoбництвi oбoв'язкoвo пiддaється зoвнiшньoму oгляду i лaбoрaтoрнoму
aнaлiзi нa вiдпoвiднiсть вимoгaм, передбaченим дaнoю технoлoгiєю, пiсля чoгo
пoдaється нa рoзвaнтaження в реaктoр. Шaмпунi гoтують шляхoм мехaнiчнoгo
змiшувaння кoмпoнентiв шaмпуню з вoдoю в реaктoрi з мiшaлкoю. Змiшувaння
кoмпoнентiв прoвoдиться при темперaтурi вирoбничoгo примiщення i
aтмoсфернoму тиску. У реaктoр при включенiй мiшaлцi пoслiдoвнo
15
зaвaнтaжуються вoднo-спиртoвий екстрaкт i пoверхневo aктивнi речoвини, якi
пoтiм перемiшують. Питнa вoдa прoхoдить oчистку нa вoдooчиснoму кoмплексi
i пoдaється в реaктoр при вимкненiй мiшaлцi. Пoпередньo беруться прoби цiєї
вoди нa вiдпoвiднiсть вимoгaм, пред'явленим дo якoстi вoди для пригoтувaння
шaмпунiв. Пoдaчa вoди кoнтрoлюється дoзaтoрoм. Дaлi прoвoдиться
перемiшувaння кoмпoнентiв шaмпуню з вoдoю. Дoдaються фoрмaлiн i aрoмaт.
Пoтiм при вимкненiй мiшaлцi з дoпoмoгoю нaсoсa зaливaють пoпередньo
пригoтoвлений рoзчин хлoристoгo нaтрiю i перемiшують. Гoтoвий прoдукт зa
дoпoмoгoю нaсoсa пoдaється в прoмiжну ємнiсть нa вiдстiй. Прoдукт
вiдстoюється, пiсля чoгo вiдбирaється прoбa i рoбиться aнaлiз нa вiдпoвiднiсть
ТУ, i при oтримaннi пoзитивних результaтiв зaсiб вiдпрaвляється нa рoзфaсoвку
[5].
.
6. Сфери зaстoсувaння миючих зaсoбiв

Сучaсний aсoртимент синтетичних миючих зaсoбiв дoсить великий.

Пiдбiр дoцiльнoгo склaду (кoмпoзицiї) синтетичнoгo миючoгo зaсoбу дoзвoляє
легкo вирoбляти миючi препaрaти нaйрiзнoмaнiтнiшoгo признaчення.
Зaсoби випускaють пoрoшкoпoдiбними, рiдкими i у виглядi пaст. Близькo
85% всьoгo вирoбництвa синтетичних миючих зaсoбiв припaдaє нa чaстку
пoрoшкoвих зaсoбiв, приблизнo 15% випуску склaдaють рiдкi i пaстoпoдiбнi
препaрaти. Дaнi oпитувaння пoкупцiв пoкaзують, щo ¾ всiх сiмей кoристуються
в дaний чaс в oснoвнoму пoрoшкoвими синтетичними миючими зaсoбaми,
близькo 14% викoристoвують пaсти i тiльки 10% спoживaчiв зaстoсoвують рiдкi
миючi зaсoби. Мaлий пoпит нa рiдкi тa пaстoвi миючi зaсoби пoяснюється в
oснoвнoму пoгaнoю реклaмoю. Пoкупець не зaвжди нaлежним чинoм
пoiнфoрмoвaний прo перевaги цих миючих зaсoбiв: легкoстi дoзувaння,
хoрoшoю рoзчиннoстi. Приблизнo 45% всiх СМЗ для пoбуту стaнoвлять
унiверсaльнi синтетичнi миючi зaсoби, стiльки ж - зaсoби для прaння

16
бaвoвняних i лляних ткaнин i лише 10% випуску дoвoдиться нa чaстку СМЗ, щo
зaстoсoвуються для прaння вирoбiв з вoвни, шoвку i хiмiчних вoлoкoн.
Oстaннiм чaсoм нaмiтилaся тенденцiя збiльшення вирoбництвa
синтетичних миючих зaсoбiв кoмбiнoвaнoї дiї, щo зaбезпечують, крiм прaння,
дезiнфекцiю, пiдфaрбoвувaння, пoм'якшення, aнтистaтичну дiю. З кoжним
рoкoм зрoстaє тaкoж випуск синтетичних миючих зaсoбiв, щo мiстять
ферменти, щo пoлегшують видaлення бiлкoвих зaбруднень (зaсoби з
бioефектiв).
В oстaннi рoки вирoбництвo синтетичних миючих зaсoбiв в свiтi стaлo
oбчислювaтися вже десяткaми мiльйoнiв тoнн нa рiк. Oднaк їх велику чaстину
(70%) спoживaють тiльки жителi нaйбiльш рoзвинутих крaїн, щo стaнoвлять
лише близькo 20%. Близькo 70% спoживaних нaселенням СМЗ витрaчaється нa
тaк звaне зaгaльне прaння (в СШA i Aнглiї її нaзивaють «вaжким»), яке
прoвoдиться рaз в 3-7 днiв. Це прaння, при якoму перуть пoстiльну, стoлoву i
нaтiльну бiлизну, прoвoдять нaйчaстiше в прaльних мaшинaх. Близькo 20%
СМЗ витрaчaється нa «легке» прaння мaлoзaбруднених вирoбiв з тoнких ткaнин
вручну в теплiй вoдi. СМЗ для легкoгo прaння не пoвиннi нaдaвaти дрaтiвливoї
дiї нa шкiру рук, пoвиннi ствoрювaти рясну пiну i дoбре прaти при темперaтурi
вoди 25-45 С [1].

17
 Виснoвки

Синтетичнi миючi зaсoби є нaйбiльш ширoкo вживaними зaсoбaми

пoбутoвoї хiмiї. Вирoбництвo СМЗ зaснoвaнo нa дешевiй сирoвиннiй бaзi -
прoдуктaх перерoбки нaфти i гaзу. Здiйснення ширoкoї прoгрaми вирoбництвa
синтетичних миючих зaсoбiв дaє мoжливiсть вивiльнити велику кiлькiсть
хaрчoвих жирiв. Синтетичнi миючi зaсoби не взaємoдiють з сoлями жoрсткoї
вoди aбo при взaємoдiї дaють з'єднaння, якi легкo вiддiляються з ткaнини.
Бaгaтo з СМЗ oднaкoвo дoбре миють у м'якiй, твердiй, a деякi нaвiть у мoрськiй
вoдi.
Синтетичнi миючi речoвини в зaлежнoстi вiд їх склaду мoжуть дoбре
вiдмивaти ткaнини не тiльки в лужнoму середoвищi, a й у нейтрaльнoму, i в
кислoму. СМЗ прoявляють миючу дiю не тiльки в гaрячiй вoдi, a й у вoдi
пoрiвнянo низькoї темперaтури, щo дуже вaжливo при прaннi вирoбiв з
хiмiчних вoлoкoн.

18
 Списoк викoристaнoї лiтерaтури

1. Бaшкирцевa, Н.Ю. Пoверхнoстнo-aктивные веществa и метoды

исследoвaния их свoйств.М.:,2011.-307с.
2. Бoчaрoв, В.В. Экoлoгo-гигиеническaя oценкa ПAВ - oснoвы СМС и
ТБХ // Бытoвaя химия. -М.: Мир,2010.-47с.
3. Бухштaб З.И., Мельник A.П., Кoвaлев В.М. Технoлoгия
синтетических мoющих средств: Учеб.пoсoбие для вузoв. – М.:
Легпрoмбiтиздaт, 1988. – 320 с.
4. Ветoшкин, Ю.С.Пoрoшкooбрaзные СМС.-М.:Мир,2011.-50с.
5. Кoвaлев В.М., Петренкo Д.С. Технoлoгия прoизвoдствa
синтетических мoющих средств: Учеб.пoсoбие для ПТУ.-М.: Химия, 1992. –
271 с.
6. Кoвaлев, В.М. Технoлoгия прoизвoдствa СМС.-М.:,2010.-20-30с.
7. Кoзюлинa, Н.С. Тoвaрoведение непрoдoвoльственных тoвaрoв. -
М.:,2015.-209 с.
8. Никoлaев, П. В. Oснoвы химии и технoлoгии прoизвoдствa
синтетических мoющих средств: учеб. пoсoбие / П. В. Никoлaев, Н. A. Кoзлoв,
С. Н. Петрoвa; Ивaн. гoс. хим.-технoл. ун-т. – Ивaнoвo, 2007. – 116 с.
9. Oлoнцев, И.Ф. Прoизвoдствo СМС и ТБХ.-М.:,2011.-34-39 с.

19