Аналіз ЛРС, що містить

глікозиди. Заготівля, сушіння,

зберігання.
Методи дослідження
 Глiкозиди – природнi органiчнi сполуки, якi складаються з
вуглеводної та невуглеводної частин.

Вуглеводну частину називають

глiконом, а невуглеводну –
аглiконом.
Глiкозиди дуже поширенi у
природi. Мiстяться в усiх родинах
рослин у клiтинному соцi. Кiлькiсть
їх варiює до 20%. Цукри, що
входять до складу глiкозидiв,
сприяють розчиненню та
всмоктуванню, посилюючи їх дiю.
Аглiкони належать до рiзних
хiмiчних сполук, вiд яких залежать
фармакологiчна дiя та
застосування.
Розрізняють О-глікозиди, S-глікозиди (тіоглікозиди) та N-
глікозиди. Найпоширеніші у природі О-глікозиди.
У медицині знайшли застосування такі основні групи цих
сполук:
а) фенілглікозиди, що містять фенільний радикал в
агліконі. До них належать одноатомні і багатоатомні
феноли;
б) антраглікозиди, які містять аглікон, похідний
антрахінону. Їх виявлено в різних видах крушини, ревеню, 
алое;
в) флавонові глікозиди, аглікон яких є похідним флавону.
Переважна більшість флавонових глікозидів (рутин, 
катехіни) мають Р-вітамінну активність;
г) стероїдні глікозиди, або серцеві, що належать до групи
О-глікозидів, аглікони яких мають стероїдну структуру і
характеризуються значною дією на серцевий м'яз.
 Серцевi глiкозиди - похiднi
циклопентанпергiдрофенантрену, якi
вибiрково дiють на мiокард. Це особливi
природнi глiкозиди, що мають важливе
значення для медицини.
 Поширення. Мiсце локалiзацiї
серцевих глiкозидiв
Серцевi глiкозиди виявленi у 14 родинах рослин:
ранниковi, жовтецевi, кутровi, конвалiєвi, лiлiйнi,
капустянi та iн. Глiкозиди утворюються у
трав’янистих рослинах, кущах, лiанах, у пiдземних
та надземних органах. Розчиненi у клiтинному соцi.
На утворення i накопичення серцевих глiкозидiв
впливають географiчний район зростання, фаза
вегетацiї рослини, погоднi умови, свiтло, грунт.
Знайдено серцевi глiкозиди в отруйних видiленнях
шкiрних залоз жаб.
 Будова та класифiкацiя
I класифiкацiя
1. карденолiди: аглiкони з 5-членним ненасиченим
лактонним кiльцем;
2. буфадiєнолiди: аглiкони з 6-членним
ненасиченим лактонним кiльцем.
II класифiкацiя
1. Серцевi глiкозиди, що кумулюють: мають
метильний радикал (наперстянка);
2. Серцевi глiкозиди, що не кумулюють: мають
альдегiдний радикал (строфант, горицвiт).
Реакцiї iдентифiкацiї кардiоглiкозидiв
1. На стероїдне ядро:
а) реакцiя Лiбермана-Бурхарда: утворюється
коричневе кiльце, а верхнiй шар стає зеленим;
б) реакцiя Розенгейма: з’являється синє або
синьо-зелене забарвлення.
2. На лактонне кiльце:
а) реакцiя Легаля: з’являється червоне
забарвлення, яке швидко зникає;
б) реакцiя Раймонда: з’являється фiолетове
забарвлення.
3. Реакцiя на вуглеводи:
а) реакцiя з реактивом Фелiнга: з’являється
цегляно-червоний колiр;
б) реакцiя Келлера-Кiлiанi: з’являється синє
забарвлення.
При якiсному аналiзi використовують також метод
хроматографiї.
Кiлькiсний аналiз. При стандартизацiї сировини, яка
мiстить серцевi глiкозиди, використовують
бiологiчний аналiз. Бiологiчну активнiсть ЛРС
виражають в одиницях дiї.
Одна одиниця дiї - це найменша доза препарату,
витяжки iз сировини, яка зупиняє серце тварини у
фазу систоли протягом години (ЖОД, КОД, ГОД).
Особливостi заготiвлi, сушiння та зберiгання
ЛРС
Обов’язково слiд дотримуватись охоронних
заходiв. Збирати в суху погоду, швидко вiдправляти
на сушку, тому що серцевi глiкозиди – нестiйкi
сполуки, втрачають цукри, а аглiкони дiють у 5 – 6
разiв слабше. Щоб зберегти глiкозиди, сущiння
сировини потрiбно розпочинати не пiзнiше нiж за 2
години пiсля заготiвлi.
Сушити треба швидко, тонким шаром, за темп.
55-60С.
Зберiгають ЛРС в сухому, прохолодному, без
сонячних променiв мiсцi. Сировину зберiгають за
списком Б, насiння строфанту – за списком А. Чистi
глiкозиди зберiгають за списком А.
Фармакологiчна дiя та застосування
Серцевi глiкозиди у терапевтичних дозах тонiзують
роботу мiокарда, у надмiрних – пригнiчують i
можуть спричинювати зупинення серця.
Препарати застосовують при хронiчнiй сецевiй
недостатностi за призначенням лiкаря. Вилучають
чистi глiкозиди, готують галеновi та новогаленовi
препарати.
Листя наперстянки пурпурової – Folia
Digitalis purpureae
Наперстянка пурпурова
– Digitalis purpurea
Родина ранниковi - Scrophulariaceae
 Поширення
В Українi культивується. Дико росте в Африцi,
Центральнiй та Захiднiй європi на гiрських, лiсових
схилах.
 Морфологiчний опис ЛР
Дворiчна трав’янiста рослина
заввишки до 120 см.
Прикореневi листки з крилатими
черешками в розетцi. Стебловi
листки почерговi, сидячi,
жилкування сiтчасте, край
городчастий. Квiтки великi,
зiбранi в однобiчнi гроно –
вiночок наперсткоподiбний зовнi
пурпуровий, а в серединi
фiолетовий. Плоди –
багатонасiннi двогнiзднi
коробочки. Вся рослина отруйна.
 Заготiвля ЛРС
Збирають листки на плантацiях першого року в
кiнцi лiта, коли листки розвинулись i досягли
розмiру не менше 15 см. На плантацiях другого
року листки збирають 2 – 3 рази за лiто.Розетковi
листки збирають без черешкiв, оскiльки вони
мiстять мало глiкозидiв i довго сохнуть.
 Сушiння, зберiгання ЛРС
Сушать сировину негайно в сушарнях за темп. 55-
60С, тонким шаром. Досушують за темп. 40С. У сухої
сировини черешки ламкi. Пiсля сушiння вiдбирають
пожовклi та бурi листки. Сировина отруйна!
Зберiгається ЛРС за списком Б, окремо вiд iншої
сировини. Термiн зберiгання – 1 рiк. В аптеках ЛРС
не реалiзується.
 Хiмiчний склад ЛРС
Сировина мiстить понад 50 кардiоглiкозидiв та їхнiх
аглiконiв. Головними глiкозидами є
пурпуреаглiкозид А, пурпуреаглiкозид Б. Крiм того у
листках наявнi флавоноїди, стероїднi сапонiни,
ароматичнi кислоти.
Фармакологiчна дiя та застосування
Кардіотонічний засіб. Використовують при всiх
ступенях хронiчної серцевої недостатностi рiзного
походження. Біологічна активність 1г сировини –
50-66 ЖОД. Контролюється щорiчно.
Лiкарськi форми та препарати
Настiй, розчин для iн’єкйцiй, таблетки; препарати
гiтоксин, дигiтоксин, кордигiт у таблетках. Дiють
препарати через 30-60 хв, дiя довготривала, до 24
годин (кумулюють).