Схемы Полный Файл Укр

Міністерство охорони здоров’я України
Національний фармацевтичний університет
В. В. Болотов, О. А. Євтіфєєва, Т. В. Жукова, Л. Ю. Клименко,

О. Є. Микитенко, В. П. Мороз, І. Ю. Петухова
АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ
НАВЧАЛЬНО-ДОВІДКОВИЙ ПОСІБНИК
Під загальною редакцією проф. В. В. Болотова
Харків
Видавництво НФаУ
2012
УДК 543.06(075)
ББК
А
Рекомендовано
(протокол №)
Рецензенти: ГРИЗОДУБ О. І., доктор хімічних наук, професор,

директор ДП «Український науковий фармакопейний
центр якості лікарських засобів»
ПЕТЮНІН Г. П., доктор фармацевтичних наук,
професор, завідуючий кафедрою клінічної біохімії та су-
дово-медичної токсикології Харківської медичної акаде-
мії післядипломної освіти
ВАСЮК С. О., доктор фармацевтичних наук, професор,
завідуюча кафедрою аналітичної хімії Запорізького дер-
жавного медичного університету
А Аналітична хімія: навч.-довідк. посіб. / В. В. Болотов,

О. А. Євтіфєєва, Т. В. Жукова, Л. Ю. Клименко, О. Є. Микитенко,
В. П. Мороз, І. Ю. Петухова; під заг. ред. проф. В. В. Болотова. –
Х.: Вид-во НФаУ, 2010. – 320 с.
ISBN
ISBN
Довідник містить таблиці та схеми, що стосуються загальних та

окремих питань якісного, кількісного та інструментальних методів ана-
лізу. Наведено приклади розв’язання типових задач з усіх розділів ана-
літичної хімії, таблиці, що містять відомості для виконання розрахунків
при розв’язанні задач і проведенні лабораторних робіт.
Призначено для студентів фармацевтичних вузів і факультетів за
спеціальностями «Фармація», «Технологія фармацевтичних препара-
тів», «Клінічна фармація», «Технологія парфумерно-косметичних засо-
бів», «Біотехнологія», «Лабораторна діагностика».
УДК 543.06(075)
ББК
ISBN © Болотов В. В. та ін., 2012

ISBN © НФаУ, 2012
ВСТУП
Аналітичній хімії відводиться важливе місце в системі підготовки фа-
хівців з вищою фармацевтичною освітою, оскільки вона є основою для ви-
вчення таких спеціальних дисциплін як фармацевтична хімія, фармакогно-
зія, технологія ліків тощо.
Одним з чинників, що сприяє засвоєнню матеріалу з будь-якої дисци-
пліни, є наочність у викладанні. При вивченні аналітичної хімії значна час-
тина часу відводиться різноманітним методам розрахунків в хімічному
аналізі. Вивчення цих методів зводиться, здебільшого, до самостійної ро-
боти студентів і вимагає наявності різноманітного фактичного довідкового
матеріалу.
Довідники з аналітичної хімії (наприклад, Лурье Ю. Ю. Справочник
по аналитической химии. – М.: Химия, 1989) стали на теперішній час біб-
ліографічною рідкістю.
Запропонований довідник складено групою викладачів кафедри аналі-
тичної хімії Національного фармацевтичного університету.
Довідник складається з п’яти розділів: якісний аналіз, кількісний ана-
ліз та основи хімічної метрології, інструментальні методи аналізу, додатки.
Передує розділам термінологічний словник з аналітичної хімії.
В розділі якісний аналіз наведено у вигляді схем дані, що стосуються
загальних питань аналітичної хімії, таблиці і схеми з систематичного якіс-
ного аналізу катіонів (за кислотно-основним методом), аналізу аніонів, ос-
новні відомості і приклади розрахунків рівноваг в гомогенних і гетероген-
них системах, а також задачі для самостійної роботи. Окремо надано фар-
макопейні реакції катіонів та аніонів у відповідності до вимог ДФУ.
Розділ кількісний аналіз містить схеми щодо класифікації методів
аналізу і таблиці з основними відомостями про класичну титриметрію і
гравіметрію, надано відомості щодо побудови кривих титрування в різних
методах, наведено основні розрахункові формули з об’ємного та гравімет-
ричного аналізу, основні відомості і приклади метрологічних розрахунків в
хімічному аналізі (метрологія в якісному та кількісному аналізі). Окремо
надано приклади розрахунків у відповідності до вимог ДФУ.
Розділ інструментальні методи аналізу містить основні дані з елект-
рохімічних, оптичних та хроматографічних методів аналізу та необхідний
для розрахунків інформаційний матеріал.
В розділі додатки наведено таблиці, що містять фактичний матеріал,
необхідний при проведенні хіміко-аналітичних визначень.
Довідник містить лише мінімум необхідних відомостей з аналітичної
хімії, і для засвоєння предмету студенти повинні користуватися відповід-
ними підручниками та посібниками.
3
СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ
4
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ ТА ЇХ ЗМІСТ
№
Термін Зміст терміну
п/п
1 2 3
1 Адсорбція Поглинання речовин (розчинених або газо-
подібних) поверхнею розділу фаз (твердої
та рідкої, твердої та газової, рідкої та газо-
вої), що відбувається завдяки некомпенсо-
ваності міжмолекулярних сил (фізична ад-
сорбція) або внаслідок хімічних взаємодій
(хемосорбція, яка є звичайно процесом не-
оборотним за даної температури)
2 Акваметрія Визначення вмісту води в неорганічних та
органічних речовинах; найчастіше викорис-
товують гравіметрію, дистиляцію та титру-
вання
3 Алкаліметрія Метод кислотно-основного титрування з
використанням стандартних розчинів лугів
як титрантів для визначення концентрації
розчинів кислот або солей, що внаслідок гі-
дролізу утворюють кисле середовище
4 Аналіз Аналіз, що ґрунтується на резонансному
атомно-абсорбційний поглинанні характеристичного випроміню-
вання елементу його незбудженими атома-
ми, які знаходяться в атомно-паровому ста-
ні; дозволяє визначити велику кількість
елементів періодичної системи Д. І. Менде-
лєєва; межа визначення до 10–7%
5 Аналіз газовий Вимірювання об’ємів окремих компонентів
газової суміші, що аналізують. У фармації
цим методом аналізують гази, які викорис-
товують у лікарнях (кисень, геміоксид азо-
ту тощо)
6 Аналіз Аналіз за допомогою автоматизованих при-
дистанційний ладів або приладів з дистанційним управ-
хімічний лінням. Використовується при роботі з ра-
діоактивними та токсичними речовинами, а
також з об’єктами, що знаходяться на знач-
ній відстані (вивчення хімічного складу
глибинних вод океанів тощо)
7 Аналіз дробний Аналіз, при проведенні якого використову-
ють специфічні реагенти, за їх відсутності
іони, що заважають, спочатку зв’язують у
стійкі комплексні сполуки або осаджують
чи змінюють ступінь окиснення
5
Продовження табл.
1 2 3
8 Аналіз кількісний Експериментальне визначення кількості хі-
мічних елементів, іонів, атомних груп або
молекул в досліджуваному об’єкті, що ви-
значають, у вигляді меж довірчого інтерва-
лу або числа з зазначеним стандартним від-
хиленням
9 Аналіз Експресний метод якісного аналізу, вико-
краплинний нується на порцелянових пластинах або на
фільтрувальному папері. Вивчають продук-
ти, що утворюються при змішуванні краплі
досліджуваного розчину з краплею реаген-
ту
10 Аналіз Якісний і кількісний метод дослідження рі-
люмінесцентний зних об’єктів, що ґрунтується на явищі лю-
мінесценції; розрізняють флуоресцентний,
фосфоресцентний та хемілюмінесцентний
аналіз
11 Аналіз Сукупність методів і прийомів якісного і
мікрохімічний кількісного аналізу, що використовують
при аналізі проб масою 10–3 – 10–2 г для
твердого зразка або об’ємом 0,05 – 0,50 см3
для розчину
напівмікрохімічний кількісного аналізу, що використовують
при аналізі проб масою 0,01 – 0,10 г для
твердого зразка або об’ємом 0,5 – 5,0 см3
для розчину
13 Аналіз об’ємний Сукупність методів кількісного аналізу ре-
човини, заснованих на вимірюванні об’єму
рідкої, газової або твердої фази; включає
титриметричний аналіз; методи газового
аналізу з вибірковим поглинанням дослі-
джуваного компонента газової суміші; ме-
тоди вимірювання об’єму отриманого оса-
ду; методи аналізу за об’ємом утвореного
газоподібного продукту
14 Аналіз Аналіз, при проведенні якого суміш дослі-
систематичний джуваних іонів попередньо розділяють згі-
дно аналітичних груп за допомогою групо-
вих реагентів, і у кожній групі відкривають
відповідні іони
6
1 2 3
15 Аналіз Сукупність методів кількісного аналізу, що
титриметричний базуються на точному вимірюванні об’єму
розчину реагенту відомої концентрації,
який вступає в хімічну реакцію з досліджу-
ваною речовиною
ультрамікрохімічний кількісного аналізу, що використовують
при аналізі проб масою 10–6 г та менше
17 Аналіз Метод фотометричного аналізу,що ґрунту-
фотолюмінесцентний ється на вимірюванні інтенсивності люмі-
несценції, що виникає при ультрафіолето-
вому опроміненні досліджуваного розчину
18 Аналіз хімічний Одержання хімічним шляхом даних про хі-
мічний склад об’єкта; розподіляють на які-
сний, кількісний та інструментальні методи
аналізу
19 Аналіз якісний Процес визначення у досліджуваній пробі
хімічних елементів, іонів, атомних груп та
молекул
20 Аналіт Речовина або компонент системи, які
аналізують за допомогою хімічного аналізу
21 Аналітична Система установ, які проводять аналіз
служба об’єктів за допомогою методів, що застосо-
вують в аналітичній хімії. Фармацевтична
аналітична служба забезпечує контроль яко-
сті лікарських засобів, який проводиться в
аналітичних лабораторіях хіміко-
фармацевтичних заводів, контрольно-
аналітичних лабораторіях (фармакопейний
аналіз) та в аптеках (контроль якості лікар-
ських засобів, що виготовляються в аптеках)
22 Аналітична хімія Наука про методи та засоби хімічного ана-
лізу. Основні функції аналітичної хімії як
галузі знання: розробка загальних питань
хімічного аналізу, розробка методів аналізу
і вирішення конкретних питань (розробка
методів аналізу ліків, методів хіміко-
токсикологічного аналізу тощо). Значну
увагу аналітична хімія приділяє розробці
шляхів та засобів забезпечення достовірно-
сті результатів аналізу
7
1 2 3
23 Аналітичний Середнє значення результатів вимірювання,
сигнал функціонально пов’язане з вмістом визна-
чуваного компоненту (наприклад, в титри-
метричному аналізі це різниця між об’ємом
титранту до і після титрування). В якісному
аналізі аналітичний сигнал – зміна зовніш-
нього вигляду або агрегатного стану речо-
вини в результаті хімічної реакції
24 Аргентометрія Метод осаджувального титрування з вико-
ристанням стандартних розчинів аргентум
нітрату як титранту. Аргентометрія розді-
ляється на методи Мора, Фольгарда, Фаян-
са-Ходакова (з використанням адсорбцій-
них індикаторів)
25 Ацидиметрія Метод кислотно-основного титрування з
використанням стандартних розчинів кис-
лот. Ацидиметрією визначають концентра-
цію розчинів основ або солей, що внаслідок
гідролізу утворюють лужне середовище
26 Безеталонні Методи, за якими вміст компонента, що ви-
методи аналізу значають, можливо розрахувати безпосере-
дньо за величиною аналітичного сигналу.
Таких методів небагато, наприклад, граві-
метричний метод аналізу
27 Броматометрія Метод окисно-відновного титрування з вико-
ристанням як титранту стандартного розчину
калій бромату. Метод застосовують для ви-
значення відновників (As (III), Sb (III), Sn (II),
Cu (I), Fe (II), гідразину), а також органічних
сполук, що реагують з бромом (феноли, кре-
золи, ароматичні аміни тощо)
28 Буферні розчини Розчини, що підтримують певне значення
рН, окисно-відновного потенціалу, концен-
трації іона метала або інші характеристики
середовища при розбавленні або концент-
руванні, при додаванні або вилученні неве-
ликої кількості буферуємих частинок
29 Ваго-об’ємна Відношення маси розчиненої речовини до
частка розчиненої об’єму розчину, позначають умовно % м/об
речовини (% w/v, англ.)
(ваго-об’ємний
відсоток)
8
1 2 3
30 Валідація Експериментальний доказ того, що методи-
методики ка придатна для розв’язання поставлених
аналізу завдань. Типові валідаційні характеристи-
ки: правильність, точність, збіжність, між-
лабораторна точність, специфічність, межа
виявлення, межа кількісного визначення,
лінійність, діапазон застосування
31 Ванадатометрія Метод окисно-відновного титрування з ви-
користанням стандартного розчину амоній
ванадату; застосовують для визначення від-
новників (As (III); Sb (III) тощо) та органіч-
них сполук (спиртів, кетонів тощо)
32 Вольтамперометрія Група електрохімічних методів аналізу, що
ґрунтуються на дослідженні залежності си-
ли струму в електрохімічній комірці від по-
тенціалу зануреного в аналізований розчин
індикаторного мікроелектрода, на якому
реагує досліджувана електрохімічно актив-
на (електроактивна) речовина
33 Генеральна проба Проба, яку відбирають безпосередньо від
об’єкту. Величина такої проби та спосіб її
відбору залежать від агрегатного стану зра-
зка, ступеня його однорідності, розміру ча-
сток, допустимої невизначеності результату
аналізу
34 Гібридні методи Методи аналізу, які одночасно включають
аналізу методи розділення і визначення речовин
35 Гравіметричний Співвідношення молярної маси сполуки, що
фактор визначають гравіметричним методом оса-
(аналітичний дження, до молярної маси гравіметричної
фактор) форми. Використовується в розрахунках
результатів гравіметричного аналіз
36 Гравіметрія Метод кількісного аналізу, що ґрунтується
(аналіз ваговий) на точному вимірюванні маси компонента
проби, що аналізується, або речовини, виді-
леної у хімічно чистому стані. Гравіметри-
чні методи розділяють на методи осаджен-
ня, відгонки, виділення
37 Група аналітична Сукупність хімічних сполук або іонів, що
мають одну або кілька загальних хімічних
властивостей (однотипна розчинність або
властивість реагувати з певною речовиною)
9
1 2 3
38 Груповий реагент Реактив, що утворює з певною групою не-
органічних іонів або певними класами ор-
ганічних сполук характерні продукти реак-
ції (осад, газ, забарвлені продукти)
39 Дихроматометрія Метод окисно-відновного титрування з ви-
користанням стандартного розчину калій
дихромату як титранту-окисника; викорис-
товують для визначення відновників
(Fe (ІІ), Sn (II), Ti (III), гідрохінону тощо) у
кислому середовищі
40 Еквівалент Кількість речовини, що виділяє або
хімічний приєднує 1 моль електронів в окисно-
відновній реакції, 1 моль іонів Н+ в реакції
нейтралізації або кількість іонів, що містить
один моль позитивного або негативного
заряду
41 Електроди В електрохімії – електронно-провідні фази,
що контактують з іонним провідником
(електролітом). Часто під електродом розу-
міють лише одну електронно-провідну фазу
42 Електроди Електрохімічні системи, призначені для
порівняння вимірювання електродних потенціалів, не-
обхідність використання яких обумовлена
неможливістю вимірювання абсолютної ве-
личини потенціалу окремого електрода
43 Еталонні Більшість відомих методів кількісного ана-
методи аналізу лізу, за допомогою яких при визначенні не-
відомої концентрації сполуки, що визнача-
ють, величину аналітичного сигналу порів-
нюють з величиною аналітичного сигналу
стандартного зразка (стандартної сполуки),
тобто еталона
44 Індикатори Речовини, які при концентрації 10–1 – 10–3%
від концентрації титруємої речовини вка-
зують на досягнення точки еквівалентності
шляхом зміни забарвлення розчину, утво-
рення осаду
45 Індикатори Індикатори, що адсорбуються поверхнею
адсорбційні осаду в результаті зміни знаку її заряду піс-
ля досягнення точки еквівалентності та змі-
нюють внаслідок цього забарвлення осаду
10
1 2 3
46 Індикатори Слабкі органічні кислоти або основи, що
кислотно-основні здатні змінювати забарвлення в певному ді-
(рН-індикатори) апазоні рН, використовуються для індикації
точки еквівалентності протолітичних реак-
цій
47 Індикатори Речовини, що змінюють своє забарвлення
люмінесцентні та інтенсивність світіння при титруванні в
певному діапазоні зміни концентрації гід-
роген-іонів, іонів металу або значення оки-
сно-відновного потенціалу
48 Іоніти Речовини, що складаються з матриці – не-
розчинного, гранично набухаючого поліме-
ру з сітчастою структурою, та закріплених
на ній іоногенних груп, здатних до обміну з
іонами електроліту
49 Йодатометрія Метод окисно-відновного титрування, що
ґрунтується на використанні стандартного
розчину калій йодату як титранту-
окисника; використовують для визначення
відновників (Sn2+, SO32–, S2O32–, кислоти ас-
корбінової тощо), а також для встановлення
концентрації сильних кислот
50 Йодометрія Метод окисно-відновного титрування, що
ґрунтується на використанні стандартного
розчину йоду в водному розчині калій
йодиду. Титрування виконують у слабкоки-
слому, нейтральному та слабколужному се-
редовищі
51 Кондуктометрія Група електрохімічних методів аналізу, що
ґрунтуються на вимірюванні електропрові-
дності рідких електролітів (розчинів або ро-
зплавів), яка пропорційна їх концентрації
52 Концентрація Параметр чутливості аналітичної реакції
мінімальна (Сmin, г/см3) – найменша концентрація, при
(гранична) якій визначувана речовина може бути вияв-
лена за допомогою даної аналітичної реакції
53 Концентрація Величина, яку вимірюють масою або
розчинів об’ємом розчиненої речовини, що міститься
в певній масі або об’ємі розчину або роз-
чинника. Способи вираження концентрації
– масова частка, молярна, моляльна конце-
нтрація, молярна концентрація еквівалента,
молярна частка, об’ємна частка та титр
11
1 2 3
54 Концентрування В аналітичній хімії – процес підвищення
вмісту мікрокомпонентів, що визначають,
відносно вмісту макрокомпонентів. Мета
концентрування – зниження відносної або
абсолютної межі виявлення
55 Крива титрування Графічне зображення залежності зміни
параметру розчину, що титрують, (рН в
кислотно-основному титруванні, потенціа-
лу в окисно-відновному титруванні тощо)
від об’єму доданого титранту
56 Кулонометрія Електрохімічний метод аналізу, що ґрунту-
ється на вимірюванні кількості електрики,
що витрачено на електрохімічне окиснення
або відновлення речовини на робочому еле-
ктроді
57 Лабораторна Проба, яку готують безпосередньо із гене-
проба ральної проби шляхом подрібнення та го-
могенізації
58 Маскування Усунення заважаючого впливу іонів шля-
хом утворення їх стійких комплексів, мало-
дисоційованих сполук або переведення їх в
іншу форму
59 Масова частка Відношення маси розчиненої речовини до
розчиненої маси розчину, яке виражають у частках
речовини одиниці або у % і позначають % м/м (%
(масовий відсоток) w/w, англ.). Тисячну частку називають
промілє і позначають ‰. (1‰ = 1:103 = 10–
1
%, г/кг, мг/г). Концентрації слідів компо-
нентів прийнято позначати в частинах на
мільйон – ppm (parts реr million) або в час-
тинах на мільярд – ppb (parts реr billion);
ppm = млн–1 = 1:106 = 10–4% (мкг/г, мг/кг);
ppb = млрд–1 = 1:109 = 10–7% (нг/г, мкг/кг)
60 Матриця Середовище, в якому знаходиться аналіт
61 Матричний ефект Явище, коли сполуки, що входять до складу
матриці, впливають на результати аналізу
62 Межа визначення Найменша маса речовини (m, γ, мкг), яка
(відкриваний може бути визначена певною аналітичною
мінімум) реакцією в мінімальному об’ємі гранично
розбавленого розчину
63 Меркуриметрія Метод комплексиметричного титрування з
використанням стандартних розчинів мер-
курій (II) нітрату як титранту
12
1 2 3
64 Меркурометрія Метод осаджувального титрування з вико-
ристанням стандартних розчинів димерку-
рій (І) нітрату як титранту
65 Металоіндикатори Барвники, що утворюють з іонами металів
(індикатори забарвлені комплекси, які руйнуються при
металохромні) комплексонометричному титруванні з виві-
льненням вихідного барвника
66 Метод аналізу Спосіб визначення складу речовин, в осно-
ву якого покладено зв’язок між складом і
властивістю
67 Метод осадження Вид гравіметрії, в якому досліджуваний
компонент кількісно виділяють з розчину
хімічними способами у вигляді малорозчин-
ної сполуки сталого складу (осаджена фор-
ма). Осад відокремлюють, висушують до
сталого складу (гравіметрична форма), масу
якої встановлюють на аналітичних терезах
68 Методика аналізу Застосування метода аналізу до конкретно-
го досліджуваного об’єкта з докладним
описом усіх аналітичних операцій
69 Метрологія Вчення про математичну (зокрема статис-
фармацевтичного тичну) обробку результатів, частина метро-
аналізу логії хімічного аналізу; результат аналізу
залежить від типу об’єкта (субстанція, лі-
карська форма)
70 Мікрокристалоскопія Метод якісного мікрохімічного аналізу, що
грунтується на утворенні характерних кри-
сталічних осадів під дією реагентів на кра-
плю (~ 10–3 см3) розчину, що аналізують.
Осад досліджують під мікроскопом, про
склад осаду судять за формою, кольором і
розміром кристалів
71 Молярна Кількість речовини (моль), розчиненої в 1
концентрація м3 розчину; часто виражають кількістю
(молярність) речовини, розчиненої в 1 дм3 (л) розчину.
Одиниці вимірювання: моль/дм3, моль/л,
іноді позначають М
72 Молярна Кількість речовини еквівалента (моль),
концентрація розчиненої в 1 м3 розчину, або кількість
речовини речовини еквівалента в 1 дм3 (л) розчину.
еквівалента Одиниці вимірювання: моль/дм3, моль/л,
(нормальність) іноді позначають М або н.
13
1 2 3
73 Моль Одиниця кількості речовини, що містить
стільки структурних одиниць (атомів, мо-
лекул, іонів, електронів, еквівалентів тощо)
в системі, скільки міститься атомів у кар-
боні 12С масою 0,012 кг (6,02·1023 структур-
них одиниць)
74 Нефелометрія Сукупність методів вивчення дисперсних
систем, що ґрунтуються на вимірюванні ін-
тенсивності світлового потоку, розсіяного
диспергованими частинками
75 Нітритометрія Титриметричний метод аналізу, що ґрунту-
ється на застосуванні стандартного розчину
натрій нітриту в кислому середовищі
76 Об’ємна частка Відношення об’єму розчиненої речовини до
розчиненої речовини об’єму розчину, позначають умовно %
(об’ємний відсоток) об/об (% v/v, англ.)
77 Одиничне Одноразове виконання усіх послідовних
визначення операцій, передбачених методикою аналізу
78 Окисно-відновні Органічні речовини, здатні окиснюватися
індикатори або відновлюватися в певному діапазоні
значень окисно-відновного потенціалу зі
зміною забарвлення
79 Осадження Спосіб виділення одного або декількох
компонентів розчину шляхом переводу їх у
малорозчинні сполуки
80 Паралельні Декілька одиничних визначень, які прово-
визначення дять в практично однакових умовах
81 Перманганатометрія Титриметричний метод аналізу, що ґрунту-
ється на використанні стандартного розчи-
ну калій перманганату в кислому середо-
вищі як титранту-окисника
82 Поляриметрія Метод фізичного аналізу, що ґрунтується
на вимірюванні кута обертання площини
поляризації поляризованого променя світла
при проходженні його крізь оптично актив-
ні сполуки
83 Полярографія Вид вольтамперометрії з використанням ін-
дикаторного мікроелектрода, поверхня яко-
го періодично та безперервно оновлюється
(найчастіше використовують краплинний
ртутний електрод)
14
1 2 3
84 Потенціометрія Електрохімічний метод аналізу, що ґрунту-
ється на вимірюванні електрорушійної сили
(ЕРС) електрохімічного ланцюга, який міс-
тить індикаторний електрод та електрод
порівняння; при цьому величина ЕРС про-
порційна логарифму активності (концент-
рації) досліджуваного іона
85 Проба Представницька частина досліджуваного
зразка речовини, склад і властивості якої
ідентичні складу і властивостям цього зраз-
ка
86 Проба, Частина лабораторної проби, яку викорис-
що аналізується товують для аналізу
(наважка,
для рідин – аліквота)
87 Пробовідбір Процес відбору частини речовини (зразка),
(відбір проби) необхідної для проведення аналізу; перша
стадія методики аналізу
88 Пробопідготовка Сукупність дій над об’єктом аналізу (под-
рібнення, гомогенізація, екстракція, гідро-
ліз, осадження, концентрування або розве-
дення аналіту, позбавлення його від домі-
шок) з метою перетворення проби на при-
датний для наступного аналізу стан
89 Реагенти аналітичні Індивідуальні сполуки, їх розчини або су-
міші регламентованого складу, які випус-
кають у формі, що забезпечує належне збе-
рігання і зручність використання для про-
ведення хімічного аналізу; за ступенем чис-
тоти виділяють: особливої чистоти (о.с.ч.),
хімічно чисті (х.ч.), чисті для аналізу
(ч.д.а.), чисті (ч.)
90 Реакція Реакція, що дозволяє виявити за допомогою
аналітична селективного реагенту кілька речовин (іо-
селективна нів); наприклад, реакції на функціональні
(вибіркова) групи органічних речовин
91 Реакція Реакція, що дозволяє виявити за допомогою
аналітична специфічного реагенту ту чи іншу речовину
специфічна (іон) у присутності інших речовин (іонів)
(характерна)
15
1 2 3
92 Реакція аналітична Перетворення досліджуваної речовини вна-
слідок взаємодії з аналітичним реагентом з
утворенням продуктів із характерними ана-
літичними ознаками (утворення осаду від-
повідного кольору, розчинення осадів,
утворення кристалів характерної форми,
поява або гасіння люмінесценції, забарв-
лення полум’я газового пальника тощо)
93 Результат аналізу Середній результат паралельних визначень
94 Рефрактометрія Сукупність методів якісного та кількісного
аналізу, що ґрунтуються на вимірюванні
абсолютного та відносного показників за-
ломлення речовин за допомогою рефракто-
метрів
95 Розведення граничне Параметр чутливості аналітичної реакції
(Vlim, см3/г) – максимальний об’єм розчину, в
якому за допомогою даної аналітичної реак-
ції може бути виявлений 1 г даної речовини
96 Розчин стандартний Розчин (титрант), за допомогою якого ви-
(титрований) значають вміст речовини в досліджуваній
пробі. За способом приготування розрізня-
ють первинні та вторинні стандартні розчи-
ни, а також приготовлені з «фіксаналу»
97 Середня проба Проба, яка складає невелику частину зразка
та повністю відображає його склад та влас-
тивості
98 Спектрофотометрія Оптичний метод аналізу, що ґрунтується на
визначенні спектра поглинання або вимі-
рюванні світлопоглинання при певній дов-
жині хвилі, яка відповідає максимуму кри-
вої поглинання досліджуваної речовини
99 Стандартні зразки Спеціально приготовлені матеріали, склад
та властивості яких достовірно встановлено
та офіційно атестовано спеціальними дер-
жавними метрологічними установами
100 Стандартні речовини Речовини, які відповідають певним вимо-
гам: речовина повинна легко одержуватися
в хімічно чистому вигляді; мати відомий
склад, який точно відповідає хімічній фор-
мулі; бути стійкою при зберіганні як у су-
хому вигляді, так і в розчині; добре розчи-
нятися у воді (або в іншому розчиннику);
мати по можливості велику молярну масу
16
1 2 3
101 Стрибок титрування Ділянка, що відповідає різкій зміні певного
фізичного параметру (рН, ЕРС тощо)
розчину в межах точки еквівалентності на
кривій титрування, кількісно оцінка
стрибка титрування визначається точністю
аналізу
102 Титр розчину T(Х) Маса (г) розчиненої речовини Х, що міс-
титься в 1 см3 розчину; обчислюють як від-
ношення маси розчиненої речовини m(Х)
до об’єму розчину в см3 (розмірність – г/см3
або г/мл)
103 Tитр титранту Маса (г) речовини Х, що визначається, ек-
за визначуваною вівалентна 1 см3 титранту Y з теоретичною
речовиною T(Y/X) молярною концентрацією речовини еквіва-
лента (розмірність – г/см3 або г/мл)
104 Титрування Процес додавання до розчину досліджува-
(процес титрування) ної речовини розчину титранту невеликими
порціями. Кінцеву точку титрування фік-
сують за допомогою індикаторів або без
них, визначають об’єм титранту у см3, який
витрачено на титрування наважки, та роз-
раховують вміст досліджуваної речовини
105 Титрування Метод титрування, в основу якого покладе-
кислотно-основне но реакцію нейтралізації. Титрантами мето-
(метод нейтралізації) ду є розчини HCl, H2SO4, NaOH, KOH. Цим
методом можна визначати кислоти, основи,
солі, які утворені слабкою основою або
слабкою кислотою, а також суміші різних
за силою кислот, основ, суміші солей, які
гідролізують
106 Титрування Метод титрування, що ґрунтується на реак-
комплексиметричне ціях комплексоутворення іонів металів з
(комплексиметрія) неорганічними і органічними лігандами
107 Титрування Метод титрування іонів металів розчинами
комплексонометричне комплексонів – амінополікарбонових кис-
(комплексонометрія) лот та їх солей. Як титранти використову-
ють етилендіамін-N,N,N’,N’-тетраацетатну
кислоту або її динатрієву сіль (комплексон
ІІІ, трилон Б, ЕДТА)
108 Титрування Група методів титрування, в основу яких
осаджувальне покладено реакції, які супроводжуються
утворенням малорозчинних сполук
17
1 2 3
109 Титрування Група методів титрування, в основу яких
окисно-відновне покладено окисно-відновні реакції. Як ста-
(редоксметрія) ндартні розчини (титранти) застосовують
розчини різних окисників (оксидиметрія)
або відновників (редуктометрія)
110 Титрування Титрування, при виконанні якого між речо-
термометричне виною, яку визначають, і титрантом відбу-
вається хімічна реакція, що супроводжуєть-
ся поглинанням або виділенням тепла
111 Титрування Метод кислотно-основного титрування у
у неводних неводних розчинниках, що застосовується
середовищах для кількісного визначення речовин (кис-
лот, основ, солей), титрування яких у воді
ускладнене або неможливе через слабкі ки-
слотно-основні властивості або малу роз-
чинність
112 Точка Момент, коли стандартний розчин (тит-
еквівалентності рант) додано у кількості, еквівалентній дос-
ліджуваній речовині
113 Фактор Число, що показує, яка частка речовини Х
еквівалентності еквівалентна одному атому (іону) однова-
лентного елементу в реакції або одному
електрону в окисно-відновній реакції. Фак-
тор еквівалентності не є сталою величиною,
а залежить від конкретної реакції, в якій бе-
ре участь дана речовина
114 Фізико-хімічні Методи, що ґрунтуються на вимірюванні
методи аналізу величин фізичних параметрів досліджува-
ної системи, які з’являються або змінюють-
ся в результаті проведення хімічних реакцій
115 Фізичні Методи, що ґрунтуються на вимірюванні
методи аналізу величин фізичних параметрів досліджува-
них речовин або їх розчинів, які є функцією
їх кількісного складу
116 Фіксанал Заплавлена скляна ампула, що містить точ-
(стандарт-титр) но визначену кількість речовини в сухому
вигляді або розчині (частіше за все – 0,1
моль речовини)
18
1 2 3
117 Фотоколориметрія Оптичний метод аналізу, що ґрунтується на
вимірюванні поглинання немонохроматич-
ного світла, що проходить крізь розчин, за
допомогою приладів, які називають фото-
електроколориметрами. Немонохроматичне
випромінювання з вузьким діапазоном до-
вжин хвиль одержують за допомогою світ-
лофільтрів. Фотоколориметричні визначен-
ня виконують у видимій ділянці спектра
118 Фотометричний Група методів аналізу, що ґрунтуються на
аналіз вимірюванні пропускання, поглинання або
розсіювання світла досліджуваною речови-
ною; поділяють на фотоколориметричні,
спектрофотометричні тощо
119 Фотометрія Оптичний метод елементного аналізу за
полум’яна атомними спектрами випускання, які отри-
емісійна мують переведенням аналізованої речовини
в атомний пар у полум’ї. Метод застосову-
ють для визначення лужних, лужноземель-
них, а також деяких інших металів
120 Хемометріка Хімічна дисципліна, яка займається засто-
(хемометрія) суванням математичних та статистичних
методів для планування і вибору оптималь-
них умов проведення хімічного експериме-
нту і отримання максимуму інформації із
хімічних властивостей речовин
121 Хроматографія 1) Наука про міжмолекулярні взаємодії і
перенесення молекул (частинок) в системі
фаз, що не змішуються і рухаються віднос-
но одна одної; 2) процес диференційовано-
го багатократного перерозподілу речовин
(частинок) між фазами, що не змішуються;
3) метод поділу сумішей речовин (части-
нок), що ґрунтується на відмінностях в
швидкостях їх переміщення в системі фаз,
що не змішуються і рухаються відносно од-
на одної
122 Хроматографія Вид хроматографії, у якому рухомою фа-
газо-рідинна зою є газ, нерухомою – рідина, що нанесена
тонким шаром (≤ 100 нм) на твердий носій.
Застосовується для аналізу і препаративно-
го розділення рідких сумішей
19
1 2 3
123 Хроматографія Вид газової хроматографії, у якому неру-
газо-твердофазна хомою фазою служить тверде тіло (адсор-
бент). Застосовується для аналізу і препара-
тивного розділення газових і рідких сумі-
шей, а також летких твердих тіл
124 Хроматографія Рідинна хроматографія, що ґрунтується на
іонообмінна відмінностях у здатності іонів, що розділя-
ються, до іонного обміну з фіксованими іо-
нами сорбенту, що утворюються в резуль-
таті дисоціації іоногенних груп останнього
125 Хроматографія Вид хроматографії, що ґрунтується на здат-
осадова ності речовин, що розділяються, утворюва-
ти малорозчинні сполуки з різними значен-
нями розчинності
126 Хроматографія Вид хроматографії, що ґрунтується на від-
паперова мінності в швидкості переміщення компо-
нентів аналізованої суміші папером в пото-
ці розчинника
127 Хроматографія Вид хроматографії, що проводиться з ме-
препаративна тою виділення індивідуальних сполук із
суміші в чистому вигляді. На відміну від
аналітичної хроматографії препаративне
розділення проводять на колонках великого
діаметру
128 Хроматографія Вид хроматографії, в якій рухомою фазою
рідинна (елюентом) є рідина. Нерухомою фазою
можуть бути твердий сорбент з нанесеною
на його поверхню рідиною або гелем; за-
стосовується як аналітична і препаративна
129 Хроматографія Варіант хроматографії, що ґрунтується на
тонкошарова відмінності в швидкості переміщення ком-
понентів суміші в плоскому тонкому шарі
сорбента при їх русі в потоці рухомої фази
130 Церіметрія Титриметричний метод аналізу, що ґрунту-
ється на використанні стандартних розчинів
сполук Ce (IV), наприклад,
(NH4)2[Ce(SO4)3], в кислому середовищі як
титранту-окисника
131 Чутливість Найменша концентрація іонів, яку можна
аналітичної відкрити даною реакцією за певних умов її
реакції виконання
20
ЯКІСНИЙ
АНАЛІЗ
Таблиця 1
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КІЛЬКОСТІ АНАЛІЗОВАНОЇ РЕЧОВИНИ
Аналізована
речовина
Назва методу аналізу
маса об’єм
проби, г проби, см3
Макроаналіз Грам-метод 1 – 10 10 – 100
Напівмікроаналіз Сантиграм-метод 0,05 – 0,5 1 – 10
–6
Мікроаналіз Міліграм-метод 0,01 – 10 0,1 – 10–4
Ультрамікроаналіз Мікрограм-метод 10–6 – 10–9 10–4 – 10–6
Субмікроаналіз Нанограм-метод 10–9 – 10–12 10–7 – 10–10
Таблиця 2
ТИПИ ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ
Дробний аналіз Систематичний аналіз
У дробному аналізі склад речовини У систематичному аналізі складну
визначають специфічними реакція- суміш іонів спочатку розділяють за
ми або створюють умови, що до- допомогою групових реагентів на
зволяють усунути вплив інших ре- декілька окремих груп, а потім в
човин або іонів (наприклад, за до- межах кожної групи знаходять
помогою маскування іонів) окремі іони характерними реакція-
ми в певній послідовності.
Груповий реагент – це реагент,
який використовують для виявлення
і відділення іонів певної аналітичної
групи.
Вимоги до групового реагенту:
1. Повинен відділяти іони групи
практично повністю (состат. ≤
10–5 моль/дм3).
2. Відокремлена під дією групово-
го реагенту аналітична група по-
винна легко піддаватися аналі-
тичній обробці.
3. Надлишок групового реагенту не
повинен заважати подальшому
аналізу.
22
Таблиця 3
АНАЛІТИЧНІ ОЗНАКИ РЕАКЦІЙ
Аналітичні ознаки Приклад
1. Утворення характерного 3 Fe + 2 [Fe(CN)6]3–
2+
↓Fe3[Fe(CN)6]2
осаду (свіжоосаджений синій осад)
2. Зміна забарвлення розчину Cu2+ + 4 NH3 [Cu(NH3)4]2+
(блакитний розчин)
3. Виділення газу FeS + 2 H+ Fe2+ + ↑H2S
(характерний запах)
4. Виділення або поглинання HCN + NaOH → NaCN + H2O
тепла (з виділенням тепла)
CaSO4 + 2 H2O → CaSO4·2H2O
(з поглинанням тепла)
Таблиця 4
МЕТОДИ АНАЛІТИЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ КАТІОНІВ
Метод класифікації Основа методу
Сірководневий метод
Різна розчинність сульфідів металів
аналізу (див. табл. 5.1)
Амоніачно-фосфатний Різна розчинність фосфатів катіонів у воді
метод аналізу (див. табл. 5.2) і розчині амоніаку
Кислотно-основний метод Різне відношення катіонів до кислот (HCl,
аналізу (див. табл. 5.3) H2SO4) та основ (NaOH, NH3·H2O)
Таблиця 4.1
КЛАСИФІКАЦІЯ КАТІОНІВ ЗА СІРКОВОДНЕВИМ МЕТОДОМ
Група Катіони Груповий реагент Розчинність сполук
сульфіди, карбонати*, хло-
K+, Na+, Li+,
I не має риди та гідроксиди* розчи-
NH4+, Mg2+
няються у воді
(NH4)2CO3,
2+ 2+ 2+ карбонати не розчиняються
II Ba , Sr , Ca NH3H2O + NH4Cl,
у воді
pH = 9,25
2+ 3+ 3+
Fe , Fe , Cr , (NH4)2S, сульфіди не розчиняються у
III 3+ 2+ 2+
Al , Mn , Ni , NH3Н2O + NH4Cl, воді**, але розчиняються в
Zn2+, Co2+ pH = 9,25 розведених кислотах
2+ 2+ 3+
Cu , Hg , Bi ,
сульфіди не розчиняються у
Sn2+, Sn (IV), H2S, HCl,
IV воді та у розведених кисло-
Sb (III), Sb (V), pH = 0,5
тах
As (III), As (V)
хлориди не розчиняються у
V Ag+, Pb2+, Hg22+ HCl
воді та розведених кислотах
* – за винятком Mg2+; ** – сульфіди Cr3+, Al3+ розкладаються водою
23
Таблиця 4.2
КЛАСИФІКАЦІЯ КАТІОНІВ
ЗА АМОНІАЧНО-ФОСФАТНИМ МЕТОДОМ
хлориди не розчиняються у
I Ag+, Pb2+, Hg22+ HCl
воді
метастанатна і метастибат-
Sn2+, Sn (ІV),
II HNO3 на кислоти не розчиняються
Sb (III), Sb (V)
у воді
Ba2+, Sr2+, Ca2+,
фосфати не розчиняються у
Mg2+, Li+, Mn2+, (NH4)2HPO4,
III воді і в надлишку розчину
Fe2+, Al3+, Cr3+, конц. NH3Н2O
амоніаку
Fe3+
фосфати не розчиняються у
Cu2+, Cd2+, Hg2+, (NH4)2HPO4,
IV воді, але розчиняються в
Co2+, Ni2+, Zn2+ конц. NH3Н2O
надлишку розчину амоніаку
хлориди, нітрати і фосфати
V Na+, K+, NH4+ не має
розчиняються у воді
Таблиця 4.3
КЛАСИФІКАЦІЯ КАТІОНІВ
ЗА КИСЛОТНО-ОСНОВНИМ МЕТОДОМ
+ + +
Na , K , NH4 , хлориди, сульфати і гідрок-
I + не має
Li сиди розчиняються у воді
хлориди* не розчиняються
II Ag+, Pb+, Hg22+ HCl
у воді
сульфати не розчиняються
III Ba2+, Sr2+, Ca2+ H2SO4 + C2H5OH
у воді
3+ 2+ 3+
Al , Zn , Cr , надлишок гідроксиди не розчиняють-
IV Sn (II), Sn (IV), конц. NaOH ся у воді, але розчиняються
As (III), As (V) + 3% H2O2 в надлишку лугу
2+ 3+ 2+
Fe , Fe , Mg , гідроксиди не розчиняють-
надлишок
V Sb (III), Sb (V), ся у воді, надлишку лугу і
2+ 3+ конц. NH3Н2O
Mn , Bi розчину амоніаку
гідроксиди не розчиняють-
2+ 2+ 2+
Co , Ni , Cd , надлишок ся у воді, надлишку лугу,
VI 2+ 2+
Cu , Hg конц. NH3Н2O але розчиняються в надли-
шку розчину амоніаку
* – PbCl2 розчиняється у гарячій воді
24
Таблиця 5
СИСТЕМАТИЧНИЙ ХІД АНАЛІЗУ
КАТІОНІВ І АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
K+, Na+, NH4+
№
Етапи дослідження
етапу
1 Виявлення NH4+-катіонів в окремій пробі дією розчину лугу при
нагріванні:
NaOH, Δ
+
NH4 NH3
2 Видалення NH4+-катіонів з окремої проби дією розчину NaOH
або Na2CO3 при нагріванні перед виявленням іонів К+:
NaOH (Na2CO3), Δ
+
NH4 NH3
3 Нейтралізація розчину 2 кислотою ацетатною
4 Виявлення іонів К+ у розчині 3 дією реагентів NaHC4H4O6,
Na3[Co(NO2)6], Na2Pb[Cu(NO2)6]:
NaHC4H4O6
+
К КHC4H4O6
Na3[Co(NO2)6]
+
К К2Na[Co(NO2)6]
Na2Pb[Cu(NO2)6]
+
К К2Pb[Cu(NO2)6]
5 Видалення NH4+-катіонів з окремої проби дією розчину KOH
або K2CO3 при нагріванні перед виявленням іонів Na+:
KOH (K2CO3), Δ
+
NH4 NH3
6 Нейтралізація розчину 5 кислотою ацетатною
7 Виявлення іонів Na+ у розчині 6 дією реагентів K[Sb(OH)6],
Zn(UO2)3(CH3COO)8:
K[Sb(OH)6]
+
Na Na[Sb(OH)6]
Zn(UO2)3(CH3COO)8
+
Na NaZn(UO2)3(CH3COO)9·9H2O
25
Схема 1
СХЕМА СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ АНАЛІЗУ КАТІОНІВ І АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Таблиця 6
КАТІОНІВ ІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Ag+, Pb2+, Hg22+
№
етапу
1 Осадження катіонів ІІ аналітичної групи дією 2 М розчину HCl:
HCl
+
Ag AgCl
HCl
2+
Pb PbCl2
HCl
2+
Hg2 Hg2Cl2
Промивання осаду водою, що містить HCl
2 Відділення Pb2+-катіонів промиванням осаду 1 гарячою водою:
H2O, Δ
PbCl2 Pb2+
3 Виявлення Pb2+-катіонів у центрифугаті 2 дією розчинів K2CrO4
або KI:
K2CrO4
2+
Pb PbCrO4
KI
2+
Pb PbI2
4 Відділення Ag+-катіонів і виявлення Hg22+-катіонів дією на осад
2 розчину NH3·Н2О:
NH3·Н2О
AgCl [Ag(NH3)2]+ + Cl– (розчин)
NH3·Н2О
Hg2Cl2 [HgNH2]Cl + Hg
5 Виявлення Ag+-катіонів дією на розчин 4 конц. HNO3:
конц. HNO3
+ –
[Ag(NH3)2] + Cl AgCl
27
Схема 2
СХЕМА СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ АНАЛІЗУ
КАТІОНІВ ІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
28
Таблиця 7
КАТІОНІВ ІІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Ba2+, Sr2+, Ca2+
№
етапу
1 Осадження катіонів ІІІ аналітичної групи дією 1 М розчину
H2SO4 в присутності C2H5OH при нагріванні:
H2SO4, Δ
2+
Ba BaSO4
H2SO4, Δ
2+
Sr SrSO4
H2SO4, С2Н5ОН, Δ
2+
Ca CaSO4
Промивання осаду водою, що містить H2SO4
2 Переосадження осадів сульфатів катіонів ІІІ аналітичної групи в
осади їх карбонатів дією насиченого розчину Na2CO3 при
кип’ятінні:
Na2CO3, Δ
BaSO4 BaCO3
Na2CO3, Δ
SrSO4 SrCO3
Na2CO3, Δ
CaSO4 CaCO3
Промивання осаду водою
3 Розчинення осаду 2 дією надлишку розчину СН3СООН:
СН3СООН
BaCO3 Ba2+
СН3СООН
SrCO3 Sr2+
СН3СООН
CaCO3 Ca2+
29
Продовження табл. 7
№
етапу
4 Виявлення Ba2+-катіона в окремій порції розчину 3 дією розчи-
ну K2CrO4:
K2CrO4
2+
Ba BaCrO4
Якщо присутність Ba2+-катіона доведено, то його вилучають з
розчину 3 дією розчину K2CrO4
5 Виявлення Sr2+-катіона в окремій порції центрифугату 4 дією
насиченого розчину кальцій сульфату (гіпсова вода):
нас. р-н СаSO4
2+
Sr SrSO4
гіпсова вода
6 Видалення Sr2+-катіонів з центрифугату 4 дією концентрованого
розчину (NH4)2SO4:
конц. р-н. (NH4)2SO4
2+
Sr SrSO4
конц. р-н. (NH4)2SO4
2+
Ca [Ca(SO4)2]2–
7 Виявлення Са2+-катіона у центрифугаті 6 дією розчину
(NH4)2С2O4:
(NH4)2С2O4
2+
Са СаС2O4
СН3СООН
30
Схема 3
КАТІОНІВ ІІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
31
Таблиця 8
КАТІОНІВ IV АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Al3+, Zn2+, Cr3+, Sn2+, Sn (IV), As (III), As (V)
№
етапу
1 Виявлення As(III)-, As(V)-іонів в окремій порції за реакцією Гу-
тцайта:
Zn; HCl папір, просочений
As (III), (V) AsH3 Ag (чорний)
AgNO3
або за реакцією Зангер-Блека:
Zn; HCl
As (III), (V) AsH3 AsH2(HgCl)
AsH3 AsH(HgCl)2
Папір, просочений [HgCl2]
As(HgCl)3
As2Hg3
(жовто-коричневий)
2 Дія надлишку 6 М розчину NaOH в присутності Н2О2 на катіони
IV аналітичної групи при нагріванні:
NaOH надл. NaOH
3+
Al Al(OH)3 [Al(OH)6]3–
NaOH надл. NaOH
2+
Zn Zn(OH)2 [Zn(OH)4]2–
NaOH надл. NaOH, H2O2, Δ
3+
Cr Cr(OH)3 CrO42–
2+
Sn Sn(OH)2 [Sn(OH)6]2–
NaOH надл. NaOH
Sn (IV) Sn(OH)4 [Sn(OH)6]2–
NaOH H2O2, Δ
3–
As (III) AsO3 AsO43–
NaOH H2O2, Δ
3–
As (V) AsO4 AsO43–
32
№
етапу
3 Відділення гідроксоаніонів [Al(OH)6]3– та [Sn(OH)6]2– з розчину
2 дією кристалічного NH4Cl при нагріванні:
NH4Cl, Δ
3–
[Al(OH)6] Al(OH)3
NH4Cl, Δ
2–
[Sn(OH)6] Sn(OH)4
4 Розчинення осаду 3 дією 2 М розчину HCl:
HCl
Al(OH)3 Al3+
HCl
Sn(OH)4 [SnCl6]2–
5 Виявлення Al3+-катіона дією на розчин 4 алізарину або натрій
ацетату: HO OH
Al
O O
алізарин, NaOH OH
Al3+
CH3COONa O
3+
Al Al(OH)2CH3COO
6 Виявлення Sn(IІ)-іонів дією розчину солі меркурій(ІІ)-катіонів
на прокип’ячений із залізними ошурками в середовищі HCl роз-
чин 4:
Fe, HCl; Δ HgCl2
2– 2+
[SnCl6] Sn Hg
7 Виявлення Zn2+-катіона у центрифугаті 3 дією розчину дитизону
або K4[Fe(CN)6]:
C6H5 N C N NH C6H5
дитизон S
[Zn(NH3)4]2+ N Zn N
S
C6H5 NH N C N C6H5
K4[Fe(CN)6]
2+
[Zn(NH3)4] K2Zn3[Fe(CN)6]2
33
Схема 4
КАТІОНІВ ІV АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
34
Таблиця 9
КАТІОНІВ V АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Mg2+, Mn2+, Fe2+, Fe3+, Bi3+, Sb (III), Sb (V)
№
етапу
1 Виявлення Fe(II)-, Fe(III)-іонів в окремій пробі з реагентами
K3[Fe(CN)6] та K4[Fe(CN)6] відповідно:
K3[Fe(CN)6]
2+
Fe Fe3[Fe(CN)6]2
K4[Fe(CN)6]
3+
Fe Fe4[Fe(CN)6]4
2 Відокремлення Sb(III)- та Sb(V)-іонів дією HNO3 і H2O2:
HNO3; H2O2
Sb (III), Sb (V) HSbO3
При цьому відбувається окиснення Fe(II)-іонів до Fe(III)-іонів
3 Розчинення осаду 2 у розчині HCl:
HСl
HSbO3 [SbCl6]–
4 Виявлення Sb(V)-катіона в розчині 3 дією цинку на нікелевій
пластині:
Zn
–
[SbCl6] Sb
5 Осадження катіонів V аналітичної групи з центрифугату 2 дією
концентрованого розчину NH3H2O:
NH3·H2O
2+
Mg Mg(OH)2
NH3·H2O
2+
Mn Mn(OН)2
NH3·H2O
3+
Fe Fe(OH)3
NH3·H2O
3+
Bi BiONO3
35
№
етапу
6 Відділення Mg2+-катіонів дією на осад 5 насиченим розчином
NH4Cl та 3% розчином Н2О2:
NH4Cl
Mg(OH)2 Mg2+
При цьому відбувається окиснення Mn(OН)2 до MnO2·nH2O
7 Виявлення Mg2+-катіона в центрифугаті 6 дією Na2HPO4 в при-
сутності амоніачного буферного розчину:
Na2HPO4, NH3H2O + NH4Cl
2+
Mg MgNH4PO4
8 Відокремлення Bi3+- і Fe3+-катіонів дією розчину HNO3 на осад 6:
HNO3
BiONO3 Bi3+
HNO3
Fe(OH)3 Fe3+
9 Розчинення осаду MnO2·nH2O, одержаного за п. 8, дією розчину
HNO3 в присутності H2O2:
HNO3; H2O2
MnO2·nH2O Mn2+
10 Виявлення Mn2+-катіона дією на розчин 9 (NH4)2S2O8:
(NH4)2S2O8, HNO3, AgNO3
2+
Mn MnO4–
11 Виявлення Bi3+-катіона в центрифугаті 8 дією свіжоприготова-
ного [Sn(OH)6]4–:
[Sn(OH)6]4–
Bi3+ Bi
36
Схема 5
КАТІОНІВ V АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
37
Таблиця 10
КАТІОНІВ VІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
Cu2+, Hg2+, Co2+, Ni2+
№
етапу
1 Взаємодія катіонів VI аналітичної групи з груповим реагентом
(надлишок NH3·Н2О):
надл. NH3·H2O
Cu2+ [Cu(NH3)4]2+
надл. NH3·H2O
2+
Hg [Hg(NH3)4]2+
надл. NH3·H2O
2+
Co [Co(NH3)6]2+
надл. NH3·H2O
2+
Ni [Ni(NH3)6]2+
2 Руйнування амоніакатів дією 2 М розчину H2SO4
3 Відділення Cu2+- та Hg2+-іонів від інших катіонів VI аналітичної
групи дією Na2S2O3 на розчин 2:
Na2S2O3; Δ
2+
Cu Cu2S
Na2S2O3; Δ
2+
Hg HgS
4 Відокремлення Cu2S від HgS при частковому розчиненні осаду
3 в розведеній HNO3 при нагріванні:
HNO3; Δ
Cu2S Cu2+
5 Виявлення Cu2+-іонів у розчині 4 дією конц. NH3H2O:
NH3H2O
2+
Cu [Cu(NH3)4]2+
6 Розчинення осаду 4 дією бромної води в присутності HCl або у
«царській водці»:
Br2; HCl
HgS [HgCl2] + S
конц. HNO3, конц. HCl
HgS [HgCl2]
38
№
етапу
7 Відділення [HgCl2] від S центрифугуванням
8 Виявлення Hg2+-іонів у центрифугаті 7 дією розчину SnCl2:
SnCl2
[HgCl2] Hg
9 Виявлення Со2+-іонів у центрифугаті 3 дією розчину NH4NCS в
присутності амілового спирту:
NH4NCS
2+
Со (NH4)2[Co(NCS)4]
C5Н11ОН
10 Виявлення Ni2+-іонів у центрифугаті 3 дією реактиву Чугаєва
(диметилгліоксиму):
O ... HO
H3C C N N C CH3
р-в Чугаєва
Ni2+ Ni
H3C C N N C CH3
OH ... O
39
Схема 6
КАТІОНІВ VІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ
40
Таблиця 11
ЕТАПИ СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ АНАЛІЗУ СУМІШІ
КАТІОНІВ І – VІ АНАЛІТИЧНИХ ГРУП БЕЗ ОСАДУ
№
етапу
1 Виявлення NH4+-катіонів в окремій пробі дією розчину лугу при
нагріванні:
NaOH, Δ
+
NH4 NH3
2 Виявлення Fe(II)-іонів в окремій дією розчину K3[Fe(CN)6]:
K3[Fe(CN)6]
2+
Fe Fe3[Fe(CN)6]2
3 Виявлення Fe(III)-іонів в окремій пробі дією розчину
K4[Fe(CN)6]:
K4[Fe(CN)6]
3+
Fe Fe4[Fe(CN)6]4
4 Видалення NH4+-катіонів з окремої проби дією розчину Na2CO3
при нагріванні перед виявленням іонів К+:
Na2CO3, Δ
+
NH4 NH3
Na2CO3, Δ
n+
Me осади оксидів,
гідроксидів, карбонатів
та основних солей катіонів
ІІ, ІІІ, V, VI аналітичних груп
(див. табл. 16)
5 Нейтралізація розчину 4 розчином СН3СООН до рН ≈ 7. При
цьому руйнуються гідроксоаніони IV аналітичної групи і утво-
рюється осад, який відокремлюють центрифугуванням і в пода-
льшому аналізі не використовують:
CH3COOH
6–n
[Me(OH)6] Me(OH)n
6 Виявлення іонів К+ у розчині 5 дією реагентів NaHC4H4O6,
Na3[Co(NO2)6], Na2Pb[Cu(NO2)6]:
NaHC4H4O6
+
К КHC4H4O6
Na3[Co(NO2)6]
+
К К2Na[Co(NO2)6]
Na2Pb[Cu(NO2)6]
+
К К2Pb[Cu(NO2)6]
41
№
етапу
7 Видалення NH4+-катіонів з окремої проби дією розчину К2CO3
при нагріванні перед виявленням іонів Na +:
К2CO3, Δ
+
NH4 NH3
К2CO3, Δ
n+
Me осади оксидів,
гідроксидів, карбонатів
та основних солей катіонів
ІІ, ІІІ, V, VI аналітичних груп
(див. табл. 16)
8 Нейтралізація розчину 7 розчином СН3СООН до рН ≈ 7. При
цьому руйнуються гідроксоаніони IV аналітичної групи і утво-
рюється осад, який відокремлюють центрифугуванням і в пода-
льшому аналізі не використовують:
CH3COOH
6–n
[Me(OH)6] Me(OH)n
9 Виявлення іонів Na+ у розчині 86 дією реагентів K[Sb(OH)6],
Zn(UO2)3(CH3COO)8:
K[Sb(OH)6]
+
Na Na[Sb(OH)6]
Zn(UO2)3(CH3COO)8
+
Na NaZn(UO2)3(CH3COO)9·9H2O
10 Відокремлення катіонів ІІ аналітичної групи з вихідного розчи-
ну дією 2 М розчину HCl:
HCl
+
Ag AgCl
HCl
2+
Pb PbCl2
HCl
2+
Hg2 Hg2Cl2
Промивання осаду водою, що містить HCl
11 Дослідження осаду 10 проводять за схемою систематичного хо-
ду аналізу суміші катіонів ІІ аналітичної групи
42
№
етапу
12 Осадження катіонів ІІІ аналітичної групи та Pb2+-іонів з
центрифугату 10 дією 1 М розчину H2SO4 в присутності
C2H5OH при нагріванні:
H2SO4, Δ
2+
Ba BaSO4
H2SO4, Δ
2+
Sr SrSO4
H2SO4, С2Н5ОН, Δ
2+
Ca CaSO4
H2SO4, Δ
2+
Pb PbSO4
Промивання осаду водою, що містить H2SO4
13 Відокремлення PbSO4 від осаду 12 дією 30% розчину
CH3COONH4 з наступним центрифугуванням:
CH3COONH4
PbSO4 [PbSO4·Pb(CH3COO)2]
14 Дослідження осаду 13 за схемою систематичного ходу аналізу
суміші катіонів ІІІ аналітичної групи
15 Відокремлення катіонів IV групи від катіонів V та VI аналітичних
груп дією надлишку 6 М розчину NaOH в присутності 3% H2O2:
NaOH надл. NaOH
3+
Al Al(OH)3 [Al(OH)6]3–
NaOH надл. NaOH
2+
Zn Zn(OH)2 [Zn(OH)4]2–
3+
Cr Cr(OH)3 CrO42–
2+
Sn Sn(OH)2 [Sn(OH)6]2–
NaOH надл. NaOH
Sn (IV) Sn(OH)4 [Sn(OH)6]2–
NaOH H2O2, Δ
3–
As (III) AsO3 AsO43–
NaOH H2O2, Δ
3–
As (V) AsO4 AsO43–
При цьому катіони V та VI аналітичних груп утворюють осади:
Fe(OH)3, Mg(OH)2, MnO2·nH2O, Bi(OН)3, SbO2Cl, Cu(OH)2, HgO,
Ni(OH)2, Co(OH)3
43
№
етапу
16 Виявлення As(V)-іонів в окремій порції центрифугату 15 за реа-
кцією Гутцайта:
Zn; HCl папір, просочений
As (III), (V) AsH3 Ag (чорний)
AgNO3
або за реакцією Зангер-Блека:
Zn; HCl
As (III), (V) AsH3 AsH2(HgCl)
AsH3 AsH(HgCl)2
Папір, просочений [HgCl2]
As(HgCl)3
As2Hg3
(жовто-коричневий)
Виявленню заважають іони Sb (III), Sb (V)
17 Відділення гідроксоаніонів [Al(OH)6]3– та [Sn(OH)6]2– з центри-
фугату 16 дією кристалічного NH4Cl при нагріванні:
NH4Cl, Δ
3–
[Al(OH)6] Al(OH)3
NH4Cl, Δ
2–
[Sn(OH)6] Sn(OH)4
18 Розчинення осаду 17 дією 2 М розчину HCl:
HCl
Al(OH)3 Al3+
HCl
Sn(OH)4 [SnCl6]2–
19 Виявлення Al3+-катіона дією на центрифугату 18 алізарину або
натрій ацетату: HO OH
Al
O O
алізарин, NaOH OH
Al3+
44
№
етапу
CH3COONa
3+
Al Al(OH)2CH3COO
20 Виявлення Sn(IІ)-іонів дією розчину солі меркурій(ІІ)-катіонів
на прокип’ячений із залізними ошурками в середовищі HCl роз-
чин 18:
Fe, HCl; Δ HgCl2
2– 2+
[SnCl6] Sn Hg
2+
21 Виявлення Zn -катіона у центрифугаті 17 дією розчину дитизо-
ну або K4[Fe(CN)6]:
C6H5 N C N NH C6H5
дитизон S
[Zn(NH3)4]2+ N Zn N
S
C6H5 NH N C N C6H5
K4[Fe(CN)6]
2+
[Zn(NH3)4] K2Zn3[Fe(CN)6]2
22 Відокремлення Sb(V)-іонів від інших катіонів V та VI аналітич-
них груп дією HNO3 з H2O2 на осад 15:
HNO3; H2O2
SbO2Cl HSbO3
При цьому інші нерозчинні сполуки катіонів V та VI груп роз-
чиняються з відновленням наступних катіонів:
HNO3, H2O2
MnO2·nH2O Mn2+
HNO3, H2O2
Co(OH)3 Co2+
23 Розчинення осаду 22 у розчині HCl:
HСl
HSbO3 [SbCl6]–
24 Виявлення Sb(V)-катіона в розчині 23 дією цинку на нікелевій
пластині:
Zn
–
[SbCl6] Sb
45
№
етапу
25 Осадження катіонів V аналітичної групи з центрифугату 22 дією
концентрованого розчину NH3H2O:
NH3·H2O
2+
Mg Mg(OH)2
NH3·H2O
2+
Mn Mn(OН)2
NH3·H2O
3+
Fe Fe(OH)3
NH3·H2O
3+
Bi BiONO3
При цьому катіони VI аналітичної групи залишаються в розчині
у вигляді амоніакатів:
NH3·H2O
2+
Cu Cu(NH3)4]2+
NH3·H2O
2+
Hg [Hg(NH3)4]2+
NH3·H2O
2+
Co [Co(NH3)6]2+
NH3·H2O
2+
Ni [Ni(NH3)6]2+
26 Відділення Mg2+-катіонів дією на осад 25 насиченим розчином

NH4Cl та 3% розчином Н2О2:
NH4Cl
Mg(OH)2 Mg2+
При цьому відбувається окиснення Mn(OН)2 до MnO2·nH2O
27 Виявлення Mg2+-катіона в центрифугаті 26 дією Na2HPO4 в при-
сутності амоніачного буферного розчину:
Na2HPO4, NH3H2O + NH4Cl
2+
Mg MgNH4PO4
28 Відокремлення Bi3+- і Fe3+-катіонів дією розчину HNO3 на осад
26:
HNO3
BiONO3 Bi3+
46
№
етапу
HNO3
Fe(OH)3 Fe3+
29 Розчинення осаду MnO2·nH2O, одержаного за п. 28, дією розчи-
ну HNO3 в присутності H2O2:
HNO3; H2O2
MnO2·nH2O Mn2+
30 Виявлення Mn2+-катіона дією на розчин 29 (NH4)2S2O8:
(NH4)2S2O8, HNO3, AgNO3
2+
Mn MnO4–
31 Виявлення Bi3+-катіона в центрифугаті 28 дією свіжоприготова-
ного [Sn(OH)6]4–:
[Sn(OH)6]4–
Bi3+ Bi
32 Руйнування амоніакатів у розчині 25 дією 2 М розчину H2SO4
33 Відділення Cu2+- та Hg2+-іонів від інших катіонів VI аналітичної
групи дією Na2S2O3 на розчин 32:
Na2S2O3; Δ
2+
Cu Cu2S
Na2S2O3; Δ
2+
Hg HgS
34 Відокремлення Cu2S від HgS при частковому розчиненні осаду
33 в розведеній HNO3 при нагріванні:
HNO3; Δ
Cu2S Cu2+
35 Виявлення Cu2+-іонів у розчині 34 дією конц. NH3H2O:
NH3H2O
Cu2+ [Cu(NH3)4]2+
36 Розчинення осаду 34 дією бромної води в присутності HCl або у
«царській водці»:
Br2; HCl
HgS [HgCl2] + S
конц. HNO3, конц. HCl
HgS [HgCl2]
47
№
етапу
37 Виявлення Hg2+-іонів у центрифугаті 36 дією розчину SnCl2:
SnCl2
[HgCl2] Hg
38 Виявлення Со2+-іонів у центрифугаті 33 дією розчину NH4NCS в

присутності амілового спирту:
NH4NCS
2+
Со (NH4)2[Co(NCS)4]
C5Н11ОН
40 Виявлення Ni2+-іонів у центрифугаті 33 дією реактиву Чугаєва
(диметилгліоксиму):
O ... HO
H3C C N N C CH3
р-в Чугаєва
Ni2+ Ni
H3C C N N C CH3
OH ... O
48
Схема 7
СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ КАТІОНІВ
І – VІ АНАЛІТИЧНИХ ГРУП БЕЗ ОСАДУ
49
Таблиця 12
АНАЛІТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ АНІОНІВ,
ЩО ҐРУНТУЄТЬСЯ НА РІЗНІЙ РОЗЧИННОСТІ СОЛЕЙ Ва2+ ТА Ag+
Аналітична Груповий
Аніони Властивості осадів
група реагент
SO42–, SO32–, S2O32–,
CO32–, AsO43–, AsO33–, осади солей барію не
BaCl2
C2O42–, CrO42– (Cr2O72–), розчинні у воді, але
I або
SiO32–, BO2– (B4O72–), розчинні у кислотах
Ba(NO3)2
F–, IO3–, IO4–, PO43–, (крім BaSO4)
C4H4O62–
осади солей аргентуму
Cl – , Br – , I – , CN–, AgNO3
II не розчинні у воді та
SCN–, C6H5COO–, S2– в HNO3
кислоті нітратній
осади солей барію
NO3–, NO2–, CH3COO–,
III не має та аргентуму
ClO4–, BrO3–
розчинні у воді
Таблиця 13
АНІОНИ, ЩО УТВОРЮЮТЬ ЛЕТКІ ПРОДУКТИ
ПРИ ДІЇ СИЛЬНИХ КИСЛОТ
Аніон, Газ,
Спосіб
що знаходиться що виділяється
визначення
у розчині (продукт)
2–
CO3 , HCO3– CO2 помутніння вапняної води
SO32–, S2O32– SO2 запах оксиду сірки (IV)
NO2– NO2, NO червоно-бурі пари
S2– H2S запах тухлих яєць
CH3COO– CH3COOH запах оцту
Br– (з окисником) Br2 червоно-бурі пари
задушливий газ,
Cl – HCl
помутніння розчину AgNO3
50
Таблиця 14
КЛАСИФІКАЦІЯ АНІОНІВ ЗА ОКИСНО-ВІДНОВНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ
Аніони-окисники Аніони-відновники
2– 3– – – –
Cr2O7 ; AsO4 ; NO2 ; IO4 ; IO3 Br , I , S , C2O42–, AsO33–, SO32–, S2O32–, NO2–
– – 2–
Проба на присутність у розчині

При дії KI з’являється забарвлення вільного I2 При дії I2 або KMnO4 розчин знебарвлюється
Приклади
3– + 3–
+ 2 e + AsO4 + 2 H AsO3 + H2O 1 – 2 e + SO32– + H2O SO42– + 2 H+ 1
– – – –
–2e+3I [I3] 1 + 2 e + [I3] 3I 1
3– + – 3– – 2– – 2– + –
AsO4 + 2 H + 3 I AsO3 + H2O + [I3] SO3 + H2O + [I3] SO4 + 2 H + 3 I
(у середовищі конц. HCl)
– 2 e + C2O42– 2 CO2↑ 5
2– + 3+
+ 6 e + Cr2O7 + 14 H 2 Cr + 7 H2O 1 –
+ 5 e + MnO4 + 8 H + 2+
Mn + 4 H2O 2
– –
–2e+3I [I3] 3 2– –
5 C2O4 + 2 MnO4 + 16 H + 2+
10 CO2↑ + 2 Mn + 8 H2O
2– + – 3+ –
Cr2O7 + 14 H + 9 I 2 Cr + 7 H2O + 3 [I3]
– 2 e + AsO33– + 2 OH– AsO43– + H2O 1
+ 2 e + [I3]– 3 I– 1
3– – – 3– –
AsO3 + 2 OH + [I3] AsO4 + 3I + H2O
(в середовищі NaHCO3)
При дії конц. H2SO4 виділяється I2 або Br2 (сухий спосіб)
– 2 e + 2 I– I2 4
2– +
+ 8 e + SO4 + 10 H H2S + 4 H2O 1
– 2– +
8 I + SO4 + 10 H 4 I2↑ + H2S↑ + 4 H2O
– 2 e + 2 Br – Br2 1
2– +
+ 2 e + SO4 + 4 H SO2 + H2O 1
2 Br – + SO42– + 4 H+ Br2 + SO2 + H2O
Таблиця 15
РЕАГЕНТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ
ДЛЯ ДРОБНОГО ВИЯВЛЕННЯ АНІОНІВ I – III ГРУП
ТА ВІДПОВІДНІ ПРОДУКТИ РЕАКЦІЙ
Реагенти Продукт реакції,
Аніон
та умови реакції аналітичний ефект
Ba2+
BaSO4↓ (білий осад, нерозчинний у
(в середовищі
кислотах та лугах)
мінеральної кислоти)
SO42–
Sr2+
SrSO4↓ (білий осад, нерозчинний у
кислотах)
мінеральної кислоти)
H+ SO2↑ (запах)
2–
SO3
[I3] – I – (знебарвлення розчину йоду)
H+ SO2↑ (запах) + S↓ (жовтуватий осад)
S2O32– [I3] – I – (знебарвлення розчину йоду)

Ag+ Ag2S2O3↓ (білий осад, при розкла-
(надлишок) данні чорніє – утворення Ag2S↓)
H+ СO2↑
СO32– Mg2+ MgCO3↓ (білий осад)
фенолфталеїн малинове забарвлення

Mg2+
MgCO3↓ (білий осад) + СO2↑
– (при кип’ятінні)
НСO3
фенолфталеїн не дає забарвлення
MgCl2,
NH3H2O, NH4Cl MgNH4PO4↓ (білий осад)
PO43– (магнезіальна суміш)
Ag3PO4↓ (жовтий осад, розчинний у
Ag+
HNO3 та NH3H2O)
CaC2O4↓ (білий осад, нерозчинний
Ca2+
в кислоті ацетатній)
C2O42– –
MnO4 CO2↑
(в середовищі H2SO4) (знебарвлення розчину KMnO4)
52
Аніон
MgCl2,
NH3H2O, NH4Cl MgNH4AsO4↓ (білий осад)
(магнезіальна суміш)
Ag3AsO4↓ (осад шоколадного ко-
AsO43– +
Ag льору, розчинний в HNO3 та
NH3H2O)
–
I (в середовищі HCl I2 – червоно-фіолетовий колір хло-
в присутності CHCl3) роформного шару
As2S3↓ (жовтий осад, нерозчинний
S2–
в конц. HCl, розчинний в NH3H2O)
Ag3AsO3↓ (жовтий осад, розчинний
AsO33– Ag+
в NH3H2O та конц. HNO3)
–
[I3] (в середовищі
I– (знебарвлення розчину йоду)
NaHCO3)
BaCrO4↓ (жовтий осад, нерозчин-
Ва2+
CrO42– ний в кислоті ацетатній)
(Cr2O72–) –
I (в середовищі HCl I2 – червоно-фіолетовий колір хло-
в присутності CHCl3) роформного шару
BaSiO3↓ (білий осад, який під дією
SiO32– Ba 2+
кислот розкладається з утворенням
Н2SiO3↓)
(C2H5O)3B – забарвлює полум’я в
В4О72– H2SO4, C2H5OH
зелений колір
BaF2↓ (білий осад, розчинний в
Ba2+
NH3H2O та в мінеральних кислотах)
F–
H2SO4, (SiO2·H2O) H2SiO3↓ (гель)
AgCl↓ (білий осад, що розчиняється
Cl – Ag+ + HNO3
у розчинах (NH4)2СО3 і NH3H2O)
AgBr↓ (жовтий осад, частково роз-
Ag+ + HNO3
чинний в NH3H2O)
Br – Cl2 (у кислому
Br2 (хлороформний шар забарвлю-
середовищі
ється в жовтогарячий колір)
в присутності CHCl3)
53
Аніон
AgI↓ (жовтий осад, нерозчинний в
Ag+ + HNO3
NH3H2O)
Cl2 (у кислому I2 (хлороформний шар забарвлю-
I– середовищі ється в червоно-фіолетовий колір)
в присутності CHCl3);
IО3– (знебарвлення хлороформного
надлишок Cl2
шару)
Ag+ Ag2S↓ (чорний осад)
S2– H+ H2S↑ (запах)
Cd2+ CdS↓ (жовтий осад)

Fe2+
[Fe(NO)]SO4 (буре кільце на межі
водного розчину та конц. H2SO4)
конц. H2SO4)
NO3–
N
+
N . HSO4-
дифеніламин H
(синє забарвлення розчину)

Н+ NO2↑ + NO↑ (бурий газ)
нітрозоантипірин
антипірин
(смарагдово-зелений колір)
NO2– MnO4–
(у кислому знебарвлення розчину KMnO4
середовищі)
NH4Cl, t° N2↑
Н+ СН3СООН (запах оцту)
СН3СОО– C2H5OH, H2SO4 CH3СООС2Н5 (запах)

[Fe(OH)2(CH3COO)6]CH3COO)6↓
Fe3+
(червоний колір)
54
Таблиця 16
РЕАКЦІЇ КАТІОНІВ II – VI АНАЛІТИЧНИХ ГРУП
ПРИ ПРИГОТУВАННІ «СОДОВОЇ ВИТЯЖКИ»
Аналітична
Рівняння реакції
група
II Δ
+ 2–
2 Ag + CO3 Ag2CO3  Ag2O + CO2
2+ 2–
2 Pb + 2 CO3 + H2O (PbOH)2CO3 + CO2
2+ 2–
Hg2 + CO3 Hg2CO3 HgO + Hg + CO2
2+ 2–
III Ba + CO3 BaCO3
2+ 2–
Sr + CO3 SrCO3
2+ 2–
Ca + CO3 CaCO3
3+ 2–
IV 2 Al + 3 CO3 + 3 H2O 2 Al(OH)3 + 3 CO2
Al(OH)3 + 3 OH  [Al(OH)6]3–
–
2 Cr3+ + 3 CO32– + 3 H2O 2 Cr(OH)3 + 3 CO2

Cr(OH)3 + 3 OH  [Cr(OH)6]3–
–
Sn2+ + CO32– + H2O Sn(OH)2 + CO2

Sn(OH)2 + 4 OH  [Sn(OH)6]4–
–
[SnCl6]2– + 2 CO32– + 2 H2O Sn(OH)4 + 2 CO2 + 6 Cl–

Sn(OH)4 + 2 OH–  [Sn(OH)6]2–
Zn2+ + CO32– + H2O Zn(OH)2 + CO2
Zn(OH)2 + 2 OH  [Zn(OH)4]2–
–
V Fe2+ + CO32– FeCO3

FeCO3 швидко буріє на повітрі з утворенням Fe(OH)3:
4 FeCO3 + 6 H2O + O2  4 Fе(OH)3 + 4 CO2
2 Fe3+ + 3 CO32– + H2O 2 Fe(OH)3 + 3 CO2
2+ 2–
Mn + CO3 MnCO3
2+ 2–
2 Mg + 2 CO3 + H2O (MgOH)2CO3 + CO2
3+ 2–
2 Bi + 3 CO3 + H2O 2 BiOHCO3 + CO2
3– 2–
2 [SbCl6] + 3 H2O + 3 CO3 2 Sb(OH)3 + CO2 + 12 Cl–
[SbCl6]– + 3 CO32– + Н2О
НSbO3 + 6 Cl– + 2 CO2↑ + HCO3–
VI 2 Co2+ + 2 CO32– + H2O (CoOH)2CO3 + CO2
2+ 2–
Ni + CO3 NiCO3
2+ 2–
2 Cu + 2 CO3 + H2O (CuOH)2CO3 + CO2
2+ 2–
2 Hg + 2 CO3 + H2O (HgOH)2CO3 + CO2
(HgOH)2CO3 2 HgO + CO2 + H2O
55
Таблиця 17
СУМІШІ СУЛЬФУРВМІСНИХ АНІОНІВ
S2–, S2O32–, SO42– , SO32–

№ Етапи дослідження
етапу
1 Виявлення S2–-іонів в окремій порції вихідного розчину дією
Na2[Fe(CN)5NO] в слабколужному середовищі:
2–
Na2[Fe(CN)5NO]
S Na4[Fe(CN)5NOS]
Червоно-фіолетове забарвлення свідчить про присутність S2–-
іонів
2 Відокремлення S2–-іонів з окремої порції вихідного розчину
дією розчину CdCO3:
CdCO3
2–
S CdS
Осад CdS відокремлюють центрифугуванням
3 Розділення S2O32–- та SO32–-, SO42–-іонів дією розчину солі стро-
нцію на центрифугат 2:
Sr(NO3)2
SO32– SrSO3
Sr(NO3)2
SO42– SrSO4
Осади SrSO3 та SrSO4 відділяють центрифугуванням
4 Виявлення SO32–- та SO42–-іонів дією 2 М розчину HCl на осад 3:
HCl
SrSO3 SO2
Неповна розчинність осаду 3 свідчить про присутність SO42–-
іонів
5 Виявлення SO32–-іонів дією розчину йоду:
[І3]–
SO2 SO42– (розчин йоду знебарвлюється)
HCl
6, 7 Виявлення S2O32–-іонів дією розчину HCl та розчину йоду на
центрифугат 3:
HCl
2–
S2O3 S
–
2–
[І3]
S2O3 розчин йоду знебарвлюється
HCl
56
Схема 8
2– 2– 2– 2–
СХЕМА АНАЛІЗУ ІОНІВ SO4 , SO3 , S2O3 , S
ПРИ ЇХ СПІЛЬНІЙ ПРИСУТНОСТІ
57
Таблиця 18
СУМІШІ ГАЛОГЕНІД-ІОНІВ
Cl–, Br–, I–
етапу
1 Осадження в окремій порції вихідного розчину Cl–-, Br–-, I–-
iонів дією розчину AgNO3 в присутності HNO3:
AgNO3
–
Cl AgCl
HNO3
AgNO3
–
Br AgBr
HNO3
AgNO3
–
I AgI
HNO3
Осад відокремлюють центрифугуванням. Центрифугат не ана-
лізують
2 Відокремлення Cl–-іонів дією на осад 1 12% розчином
(NH4)2СO3:
(NH4)2СO3, 12%
AgCl [Ag(NH3)2]+ + Cl–
Осад AgBr, AgI відділяють центрифугуванням і не аналізують
3 Виявлення Cl–-іонів дією розчину HNO3 на центрифугат 2:
HNO3
+ –
[Ag(NH3)2] + Cl AgCl
4 Виявлення I–- та Br–-iонів в окремій порції вихідного розчину
дією хлорної води у присутності хлороформу:
Cl2·aq
–
І І2 (червоно-фіолетове забарвлення
хлороформного шару)
Cl2·aq
–
Br Br2 (зникнення червоно-фіолетового
забарвлення і поява жовтогарячого
забарвлення хлороформного шару)
58
Схема 9
СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ ГАЛОГЕНІД-ІОНІВ (Cl , Br , I–)
– –
59
Таблиця 19
СУМІШІ НІТРОГЕНВМІСНИХ АНІОНІВ
NO2–, NO3–
етапу
1 Виявлення NO2–-іонів в окремій порції підкисленого вихідного
розчину дією кристалічного антипірину:
H 3C NO
антипірин N
NO2– H 3C N O
+
H C 6H 5
Спостерігають смарагдово-зелене забарвлення
2 Видалення NO2–-іонів з окремої порції вихідного розчину дією
кристалічного NH4Cl при нагріванні:
NH4Cl, Δ
–
NO2 N2
3 Виявлення NO3–-іонів у розчині 2 дією FeSO4 у присутності
конц. H2SO4:
FeSO4, H2SO4
–
NO3 [Fe(NO)]SO4
буре кільце
Якщо в розчині присутні Br–-або I–-іони, їх попередньо вилуча-
ють дією хлорної води у присутності розчину HCl при нагріван-
ні:
Cl2·aq
–
Br Br2
HCl
Cl2·aq
–
I I2
HCl
60
Схема 10
– –
СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ АНІОНІВ NO2 , NO3
H3C NO
N
H3C N O
C6H5
61
Таблиця 20
РЕАКЦІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА КАТІОНИ ЗГІДНО ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
Умови
проведення Чутливість
Катіон Реактив Рівняння реакцій
реакції та реакції
спостереження
1 2 3 4 5
Катіони I аналітичної групи
послідовне додавання Граничне розведення
Na2CO3, Na2S та t = – 1,25·103 см3/г
H2C4H4O6
+ 100oС, потім t = 0oС та K+ + H2C4H4O6 KHC4H4O6 + Н+
K кислота
тартратна
додавання реагенту; H+ + CO32– HCO3–
утворюється білий
кристалічний осад
CН3СООН, рН < 7; Відкриваний мінімум
відразу утворюється – 4 мкг
K+ Na3[Co(NO2)6] 2 K+ + Na+ + [Co(NO2)6]3– K2Na[Co(NO2)6]
жовтий або оранжево-
жовтий осад
утворюється білий Відкриваний мінімум
*K+ Na[B(C6H5)4] K+ + [B(C6H5)4]– K[B(C6H5)4]↓
кристалічний осад – 1 мкг
послідовно додавання Відкриваний мінімум
Na2CO3 та t = 100oС, – 100 мкг
потім t = 0oС та дода-
Na+ K[Sb(OH)6] Na+ + [Sb(OH)6]– Na[Sb(OH)6]
вання реагенту; утво-
рюється густий осад
білого кольору
*Реакція випробування на граничний вміст домішок
1 2 3 4 5
після додавання реаген-
ту суміш охолоджують
протягом 30 хв.; утво-
рюється об’ємний білий Na+ + 2 C6H5СНCOOН
|
C6H5СНCOOН кристалічний осад, що OCH3
| не розчиняється при на-
Na+ OCH3 гріванні до 20°С, ціл-
(C9H10О3) ком розчиняється у роз- C6H5СНCOOН·C6H5СНCOONa↓ + H+
| |
веденому NH3Н2O та OCH3 OCH3
не утворюється знову
при додаванні розчину
(NH4)2СО3
to; газ, що утворюється, Відкриваний мінімум
ідентифікують за спе- to – 0,01 мкг
NH4+ NaOH
цифічним запахом та NH4+ + OH– NH3Н2O NH3 + H2O
лужною реакцією
крізь розчин, що аналі-
зують, продувають по-
вітря; газ, що вихо- MgO + H2O → Mg(OH)2 Mg2+ + 2 OH–
дить, спрямовують у to
суміш розчинів HCl та NH4+ + OH– NH3Н2O NH3 + H2O
MgO,
NH4+ метилового червоного, + +
Na3[Co(NO2)6]
після зміни кольору NH3 + H NH4
індикатору на жовтий, 2 NH4 + Na + [Co(NO2)6]3–
+ +
додають розчин (NH4)2Na[Co(NO2)6]↓

Na3[Co(NO2)6]; утво-
рюється жовтий осад
1 2 3 4 5
NaOH, рН > 7; Hg Відкриваний мінімум
розчин забарвлюється + 2– – – 0,25 мкг
NH4 + 2 [HgI4] + 4 OH O NH2 I↓ +
*NH4+ K2[HgI4] в жовтий колір
Hg
+ 7 I– + 3 H2O
Катіони II аналітичної групи
утворюється білий си- Відкриваний мінімум
+ –
рнистий осад, який по- Ag + Cl AgCl – 10 мкг
Ag+ HCl
вністю розчиняється у AgCl + 2 NH3H2O [Ag(NH3)2]+ + Cl– + 2 H2O
розведеному NH3Н2O
з’являється темно-сіра
Cu
пляма, фольгу вису-
Hg22+ (мідна Hg22+ + Cu  2 Hg + Cu2+
шують і нагрівають,
фольга)
пляма зникає
утворюється жовтий – 20 мкг
осад, який повністю Pb2+ + CrO42– PbCrO4
Pb2+ K2CrO4
розчиняється у конце- PbCrO4 + 3 OH  [Pb(OH)3]– + CrO42–
–
нтрованому розчині
NaOH
осад, що зникає при
Pb2+ KI Pb2+ + 2 I– PbI2
кип’ятінні розчину;
при охолодженні осад
з’являється знову
1 2 3 4 5
буферний розчин з рН
CH3CSNH2 3,5; розчин забарвлю- CH3CSNH2 + 2 H2O + Pb2+
*Pb2+
(тіоацетамід) ється в світло-коричне- CH3COOH + NH4+ + PbS↓ + H+
вий колір
Катіони III аналітичної групи
рН > 7, розчин NaOH,
CH CH CH CH
розчин Na2CO3, хлороформ; N N
2+ +
+ Ca N N + 2H
після додавання до ре-
гліоксаль-
Са2+ акційної суміші води OH HO O Ca O
гідроксіанілу хлороформний шар
в етанолі набуває червоного за-
барвлення
послідовне додавання Відкриваний мінімум
СН3СОOH та реагенту – 25 мкг
– осад не утворюється;
Са2+ K4[Fe(CN)6] після додавання крис- Ca2+ + 2 NH4+ + [Fe(CN)6]4– (NH4)2Ca[Fe(CN)6]
талічного NH4Cl утво-
рюється білий криста-
лічний осад
осад, нерозчинний у – 100 мкг
розведеній СН3СОOH
**Са2+ (NH4)2C2O4 Ca2+ + C2O42– CaC2O4
та NH3Н2O, розчинний
у розведених мінера-
льних кислотах
**Реакція використовується як для ідентифікації, так і для випробування на граничний вміст домішок
1 2 3 4 5
Катіони ІV аналітичної групи
послідовне додавання
розчину тіоацетаміду та
реагенту; утворюється Al3+ + 3 OH– Al(OH)3
гелеподібний білий
Al3+ NaOH Al(OH)3 + 3 OH –
[Al(OH)6]3–
осад, що розчиняється в
надлишку реагенту та [Al(OH)6]3– + 3 NH4+– Al(OH)3 + 3 NH3·H2O
утворюється знову при
додаванні NH4Cl
вимірюють інтенсив-
розчин
ність флуоресценції N N
хлороформного шару 3+
Al + 3
O O
+ 3H
+
3+
*Al N
Al
N
OH O
OH
N
в CHCl3
tº; утворюється корич- – 2 e + H3PO2 + H2O H3PO3 + 2 H+ 3 Відкриваний мінімум
As (III), невий осад 3– + 2 – 10 мкг
NaH2PO2 + 3 e + AsO3 + 6 H As + 3 H2O
As (V) 3– +
3 H3PO2 + 2 AsO3 + 6 H → 2 As + 3 H3PO3 + 3 H2O
додавання HCl, SnCl2, + 8 e + AsO43– + 11 H+ AsH3 + 4 H2O 1 Відкриваний мінімум
KI та Zn; газ, що утво- – 2 e + Zn 0
Zn 2+ 4 – 0,5 мкг
рюється, пропускають 3– 0 + 2+
AsO4 + 4 Zn + 11 H  AsH3 + 4 Zn + 4 H2O
Zn, HCl,
крізь папір, просочений
*As (III), папір
(CH3COO)2Pb та мерку- AsH3 + [HgBr2]  AsH2HgBr + H+ + Br–
As (V) меркурій- AsH3 + 2 [HgBr2]  AsH(HgBr)2 + 2 H+ + 2 Br–
рій-бромідний папір,
бромідний AsH3 + 3 [HgBr2]  As(HgBr)3 + 3 H+ + 3 Br–
який при цьому забарв-
люється в жовтий або AsH3 + As(HgBr)3  As2Hg3 + 3 H+ +3 Br–
оранжевий колір
1 2 3 4 5
утворюється білий осад,
який розчиняється в Zn2+ + 2 OH– Zn(OH)2
надлишку реагенту, при Zn(OH)2 + 2 ОH → [Zn(OH)4]2–
–
Zn2+
NaOH, додаванні NH4Cl зали- [Zn(OH)4]2– + 2 NH4+ Zn(OH)2 + 2 NH3·H2O
Na2S шається прозорим, а Zn(OH)2 + 4 NH3·H2О →
при додаванні Na2S → [Zn(NH3)4]2+ + 4 H2O + 2 OH–
утворюється білий пла- [Zn(OH)4]2– + S2– ZnS+ 4 OH–
стівчастий осад
**Zn2+ K4[Fe(CN)6] осад, нерозчинний у 3 Zn2+ + 2 K+ + 2 [Fe(CN)6]4– K2Zn3[Fe(CN)6]2 – 100 мкг
розведеній HCl
Катіони V аналітичної групи
утворюється синій Відкриваний мінімум
Fe2+ K4[Fe(CN)6] осад, нерозчинний у 3 Fe2+ + 2 [Fe(CN)6]3– Fe3[Fe(CN6)]2 – 0,05 мкг
утворюється синій Відкриваний мінімум
3+ 3+ 4–
Fe K4[Fe(CN)6] осад, нерозчинний у 4 Fe + 3 [Fe(CN)6] Fe4[Fe(CN6)]3 – 0,05 мкг
HCl, рН > 7; Відкриваний мінімум
розчин забарвлюється в – 0,25 мкг
червоний колір, після
обробки його аміловим Fe3+ + 3 SCN– [Fe(SCN)3]
Fe3+ KSCN спиртом або етером, ор- 4 [Fe(SCN)3] + 3 [HgCl2] 
ганічний шар набуває  4 Fe3++3 [Hg(SCN)4]2– + 6 Cl–
рожевого кольору, при
додаванні HgCl2 до ньо-
го забарвлення зникає
1 2 3 4 5
NH3·H2O,
*Fe3+
кислота кислота цитратна; Fe3+ + 2 HSCH2COOH + 5 NH3·H2O
тіогліколева розчин набуває роже- [FeOH(SCH2COO)2]2– + 5 NH4+ + 4 H2O
вого забарвлення
при додаванні NH3·H2O Відкриваний мінімум
утворюється білий осад, Mg2+ + 2 NH3H2O Mg(OH)2 + 2 NH4+ – 10 мкг
NH3·H2O, який розчиняється при
2+ Mg(OH)2 + 2 NH4+  Mg2+ + 2 NH3H2O
Mg NH4Cl, додаванні NH4Cl; після
Na2HPO4 додавання Na2HPO4 Mg2+ + HPO42– + NH3H2O
утворюється білий кри- MgNH4PO4 + H2O
сталічний осад
розчин Na2B4O7, N(C2H4OH)3, Граничне розведення
C4H9NH2, рН 10,5 – 11,5; 2+
Mg + 2
N O
+
– 106 см3/г
*Mg2+ органічний шар набу- Mg + 2 H
N
N O N
OH ває жовто-зеленого ко-
OH
в CHCl3 льору
HCl та t = 100oС, потім
t = 20oС та Н2О; утво-
рюється білий осад, [BiCl6]3– + H2O BiOCl + 2 H++ 5 Cl–
Bi3+ Na2S
колір якого при дода- 2 BiOCl + 3 S2– + 2 H2O Bi2S3 + 4 OH– + 2 Cl–
ванні реагенту зміню-
ється на коричневий
НNО3;
з’являється оранжеве
забарвлення або утво-
Bi3+ тіосечовина рюється оранжевий [BiCl6]3– + 3 (H2N)2CS [Bi((H2N)2CS)3]3+ + 6 Cl–
осад, що не знебарв-
люється після дода-
вання NaF
1 2 3 4 5
калій-натрій тартрат; 2 [SbCl6]3– + 3 S2– Sb2S3 + 12 Cl– Відкриваний мінімум
утворюється оранжево- – 0,25 мкг
Sb (III),
Na2S 2 [SbCl6]– + 5 S2– Sb2S5 + 12 Cl–
червоний осад, що ро-
Sb (V)
зчиняється у розчині Sb2S3 + 6 OH–  SbO33– + SbS33– + 3 H2O
NaOH 4 Sb2S5 +24 OH–  3 SbO33– + 5 SbS43–+ 12 H2O
Катіони VI аналітичної групи
утворюється червоний
2+ Hg2+ + 2 I– HgI2
Hg KI осад, що розчиняється
HgI2 + 2 I  [HgI4]2–
–
у надлишку реагенту
з’являється темно-сіра + 2e + [HgCl2] Hg↓ + 2Cl– 1 Відкриваний мінімум
Cu
пляма, фольгу вису- – 2e + Cu0↓ Cu2+ 1 – 200 мкг
Hg2+ (мідна
шують і нагрівають, [HgCl2] + Cu0↓ → Hg↓ + Cu2++ 2Cl–
фольга)
пляма зникає
утворюється густий
Hg2+ NaOH Hg2+ + 2 OH– Hg(OH)2 HgO↓ + H2O
осад жовтого кольору
Таблиця 21
РЕАКЦІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА АНІОНИ ЗГІДНО ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ
Умови
проведення Чутливість
Аніон Реактив Рівняння реакцій
реакції та реакції
спостереження
1 2 3 4 5
Аніони I аналітичної групи
рН > 7 (СН3СОOH – Відкриваний мінімум
граничний вміст домі- – 50 мкг
шок, розведена HCl –
ідентифікація); утво-
рюється білий осад; до
суспензії, що утвори-
лась, додають розчин
**SO42– BaCl2 SO42– + Ва2+ BaSO4
йоду, жовте забарв-
лення йоду не зникає
(відмінність від SO32–),
але знебарвлюється
при додаванні розчину
SnCl2 (на відміну від
IO3–)
виділяється газ з хара- SO32– + 2 H+  H2SO3  SO2 + H2O Граничне розведення
ктерним різким запа- – 4·103 см3/г
НCl, – 2 е + SO32– + H2O SO42– + 2 H+ 1
SO32– хом, що знебарвлює
I2 в КI + 2 е + [I3]– 3 I– 1
розчин йоду
SO32– + H2O + [I3]–  SO42– + 2 H+ + 3 I–
**Реакція використовується як для ідентифікації, так і для випробування на граничний вміст домішок
1 2 3 4 5
2– +
газ, що виділяється, CO3 + 2 H  H2CO3  CO2 + H2O
пропускають крізь ро- CO2 + Ba(OH)2 BaCO3 + H2O
СO32– СН3СООН зчин Вa(ОН)2; утворю- + 2+
BaCO3 + 2 H  Ba + CO2 + H2O
ється білий осад, що
розчиняється в HCl
MgSO4 осад (на відміну від
2–
СO3 (насичений НСО3–-іонів, що утво- CO32– + Mg2+ MgCO3
розчин) рюють осад лише при
кип’ятінні)
MgSO4 t = 100ºC;
– Δ
НСО3 (насичений утворюється білий – 2+
2 HCO3 + Mg MgCO3 + H2O + CO2
розчин) осад
pH = 7; Відкриваний мінімум
осад, колір якого не PO43– + 3 Ag+ Ag3PO4
PO43– AgNO3 змінюється при Ag3PO4 + 6 NH3·H2O 
кип’ятінні, і який роз-  3 [Ag(NH3)2]+ + PO43– + 6 H2O
чиняється при дода-
ванні NH3·H2O
молібдено- з’являється жовте за- Відкриваний мінімум
ванадієвий барвлення – 0,2 мкг
реактив PO43– + VO3– + 11 MoO42– + 4 NH4+ + 22 Н+
PO43–
(суміш HNO3, (NH4)4[PMo11VO40] + 11 H2O
NH4VO3,
(NH4)2MoO4)
1 2 3 4 5
MgSO4,
3– кристалічний осад, ро- AsO43– + Mg2+ + NH4+ MgNH4AsO4
AsO4 NH4Cl,
зчинний у розведеній + 2+
MgNH4AsO4 + 3 H  Mg + NH4+ + H3AsO4
NH3·H2O
HCl
HCl; Відкриваний мінімум
утворюється жовтий – 3мкг
2 AsO33– + 3 H2S + 6 H+ As2S3 + 6 H2O
осад, нерозчинний у
AsO33– Na2S As2S3 + 6 NH3H2O 
концентрованій HCl,
але розчинний у  AsO33– +AsS33– + 6 NH4+ + 3 H2O
NH3·H2O
реакцію виконують су- Na2B4O7·10Н2О + Н2SО4 Відкриваний мінімум
хим способом; суміш – 10 мкг
H2SO4, 4 H3ВО3 + Nа2SО4 + 5 H2O
B4O72– підпалюють, полум’я
CH3OH к. Н2SО4
забарвлюється в зеле-
ний колір H3BO3 + 3 CH3OH B(OCH3)3 + 3 H2O
реакцію виконують
сухим способом у пла-
тиновому тиглі; після
утворення суспензії
тигель накривають
2 NaF + H2SO4  HF↑ + Na2SO4
3– NaF прозорою пластиковою
SiO3 SiO2 + 4 HF↑  SiF4↑ + 2 H2O
H2SO4 пластиною з краплею
води на внутрішній 3 SiF4↑ + 4 H2O  H4SiO4 + 4 H+ + 2 [SiF6]2–
поверхні й обережно
нагрівають, навколо
краплі води швидко
з’являється біле кільце
1 2 3 4 5
гелеподібний осад, 2 F– + Cа2+ CaF2 – 100 мкг
F– CaCl2 3+
що розчиняється у 3 CaF2 + Fe [FeF6]3– + 3 Cа2+
розчині FeCl3
алізарин утворює з Відкриваний мінімум
ZrO2(NO3)2 червоний – 20 мкг
алізарин-цирконієвий
алізарин, лак; під дією F– ця
F– цирконіл- сполука розкладаєть- Zr-алізарин + 6 F– → [ZrF6]2– + алізарин
нітрат ся, забарвлення роз-
чину при цьому змі-
нюється на жовте
(колір алізарину)
утворюється білий CH2COO
-
CH2COO
С6Н5О73– осад, розчинний у 2 HO C COO - + 3 Ca2+
CaCl2, Ca3 HO C COO
(цитрат- HCl
кип’ятіння CH2COO- CH2COO
іони)
2
з’являється червоне
3–
С6Н5О7 (СН3СО)2О забарвлення
(цитрат- при Хімізм процесу не встановлено
іони) нагріванні
1 2 3 4 5
з’являється нестійке
жовте забарвлення,
C4H4O62– що згодом зникає;
FeSO4,
(тартат- при додаванні розчи- Хімізм процесу не встановлено
H2O2
іони) ну NaOH з’являється
інтенсивне синє заба-
рвлення
з’являється темно- OH OH OH OH Відкриваний мінімум
синє забарвлення, при - OOC CH CH COO - + 2 H
+
HOOC CH CH COOH – 20мкг
охолодженні розчину OH OH O
і сильному розведенні +
KBr, водою забарвлення
HOOC CH CH COOH + 6 H 2 HO CH2 C + 2 H2O
2–
C4H4O6 резорцин, розчину змінюється
H
OH OH
(тартрат- H2SO4 на червоне H
іони) при H
нагріванні OH OH
OH OH
H O CH CH2 OH
H + C CH2 OH + H2O
OH H OH
Аніони II аналітичної групи

реакцію виконують Відкриваний мінімум
сухим способом; газ, – 0,3 мкг
що утворюється, за-
K2Cr2O7, барвлює фільтруваль- 4 NaCl + K2Cr2O7 + 3 H2SO4
Cl–
конц. H2SO4 ний папір, просочений  2 CrO2Cl2 + 2 Na2SO4 + K2SO4 + 3 H2O
розчином дифенілка-
рбазиду, в червоно-
фіолетовий колір
1 2 3 4 5
HNO3; Відкриваний мінімум
утворюється білий Cl– + Ag+ AgCl – 10 мкг
Cl– AgNO3
осад, розчинний у AgCl + 2 NH3·H2O [Ag(NH3)2]+ + Cl– + 2 H2O
NH3·H2O
утворюється блідо- – 20 мкг
Br– + Ag+ AgBr
Br– AgNO3 жовтий осад, частко-
во розчинний у AgBr + 2 NH3·H2O [Ag(NH3)2]+ + Br– + 2 H2O
NH3·H2O
утворюється вільний – Відкриваний мінімум
бром, пари якого за- – 2 е + 2 Br Br2 1 – 3,2 мкг
барвлюють у фіоле- + 2 е + PbO2 + 4 CH3COOH 1
PbO2, Pb 2+
+ 2 H O + 4 CH COO –
Br– товий колір фільтру- 2 3
CH3COOH –
вальний папір, просо- 2 Br + PbO2 + 4 CH3COOH
чений розчином фук- Br2 + Pb2+ + 2 H2O + 4 CH3COO–
сину знебарвленого
утворюється блідо- – 6 мкг
I– AgNO3 жовтий осад, не роз- I– + Ag+ AgI
чинний у NH3·H2O
H2SO4, CHCl3; – 2 е + 2 I– I2 3
хлороформний шар 2– + 3+
+ 6 е + Cr2O7 + 14 H 2 Cr + 7 H2O 1
I– K2Cr2O7 набуває фіолетового – 2– + 3+
або фіолетово-черво- 6 I + Cr2O7 + 14 H  3 I2 + 2 Cr + 7 H2O
ного забарвлення
1 2 3 4 5
C6H5СОO– утворюється рожево-
6 C6H5COO– + 2 Fe3+ + 10 H2O
(бензоат- FeCl3 жовтий осад, розчин-
(C6H5COO)3Fe·Fe(OH)3·7H2O + 3 C6H5COOH
іони) ний в етері
реакцію виконують
C6H5СОO– H2SO4
сухим способом; на
(бензоат- при 2 C6H5COONa + H2SO4 → 2 C6H5COOH + Na2SO4
стінках пробірки ут-
іони) нагріванні
ворюється білий наліт
утворюється осад, що
C6H5СОO–
після висушування у
(бензоат- HCl C6H5COO– + H+  C6H5COOH
вакуумі має tпл. = 120
іони)
– 124оС
Аніони III аналітичної групи
реакційну суміш охо- Можливий хімізм процесу:
лоджують у льодяній NO2 NO2
воді і додають 10- конц. H2SO4
HNO3 + + H2 O
кратний надлишок NO2
води і концентрова-
ного розчину NаOН кето-єнольна таутомерія
– C6H5NO2,
NO3 та ацетону, збовту- O OH
конц. H2SO4
H3C C CH3 H3C C CH2
ють; верхній (органі-
кето-форма єнольна форма
чний) шар набуває
темно-фіолетового за- O2 N O2N
OH H2 C O
барвлення H3C C CH2 + NO2
KOH
C O N
- H2 O H3C O- K +
1 2 3 4 5
– +
з’являється зелене за- NO2 + H HNO2
барвлення H 3C H 3C NO
антипірин, + HNO2
NO2– N N
розв. HCl H3 C N O H3 C N O
C 6 H5 C 6 H5
з’являється запах ки-
CH3COO– H2С2O4 2 CH3COO– + Н2С2О4 CH3COOH + C2O42–
слоти ацетатної
при нагріванні утво- CH3COO– + H+ CH3COOH
рюється етилацетат з конц.
– H2SO4 конц.,
CH3COO характерним запахом H2SO4
C2H5OH
CH3COOH + C2H5OH CH3COOC2H5 + H2O
Δ
з’являється червоно-
буре забарвлення, яке
3 Fe3+ + 9 CH3COO– + 2 H2O
CH3COO– FeCl3 зникає при додаванні
[Fe3(OH)2(CH3COO)6]CH3COO↓ + 2CH3COOH
кислот мінеральних
розведених
при нагріванні з’явля- Можливий хімізм процесу:
La(NO3)3, ється синє забарвлен- La3+ + 3 CH3COO– + 2 H2O
–
CH3COO I2 в КI, ня La(OH)2CH3COO + 2 CH3COOH
NH3·H2O Осад, що утворюється, адсорбує молекулярний
йод, внаслідок чого виникає синє забарвлення
1 2 3 4 5
з’являється фіолетове -
забарвлення, що не COO - COO -
зникає після додаван-
саліцилат- OH O-
FeCl3 ня CH3COOH 2 3+ +
іони + Fe Fe + 2 H
2
Утворюється білий
осад, який після пе- COO - COOH
саліцилат- рекристалізації у га- O- OH
НCl +
іони рячій воді та висушу- + 2H
вання у вакуумі має
tпл. = 156 – 161ºС
ЗАДАЧІ З ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ
В основі теоретичного обґрунтування рівноважних процесів у розчи-
нах електролітів є закон діючих мас, який в загальному вигляді формулю-
ють таким чином: швидкість хімічної реакції в кожний момент часу про-
порційна добутку діючих, активних мас (концентрацій) речовин, що реа-
гують, в ступенях, рівних відповідним стехіометричним коефіцієнтам.
Для оборотної реакції
bA + cB dD + eE
швидкість прямої реакції (v1) визначають рівнянням:
v1  k1  a bA  a Bc ,
а швидкість зворотної реакції (v2) рівнянням:
v 2  k 2  a Dd  a Ee ,
де k1 – константа швидкості прямої реакції;
k2 – константа швидкості зворотної реакції;
а – активність (ефективна діюча концентрація), що проявляє себе
в хімічних процесах як реально діюча концентрація на відміну
від теоретичної концентрації (с) речовини в розчині.
а = C · f,
де f – коефіцієнт активності,
a
f 
c
Коефіцієнт активності враховує взаємодію частинок даної речовини з
навколишнім середовищем. Величина f, як правило, менше одиниці і лише
при нескінченному розбавленні (с  10–6 моль/дм3) наближається до оди-
ниці.
Активність іона залежить не тільки від його концентрації, але також
від концентрації всіх інших іонів, що знаходяться в розчині.
Для характеристики залежності активності іона від концентрації всіх
електролітів, що знаходяться в розчині, введено поняття – іонна сила роз-
чину (μ). Іонна сила розчину дорівнює напівсумі добутків концентрацій іо-
нів на квадрат їх зарядів:
1

2
 ci zi2 ,
де сі – концентрація i-го іона в розчині;

zі – заряд зазначеного іона.
79
Залежність коефіцієнта активності дуже розбавленого розчину від
іонної сили розчину виражається формулою:
lg f  0,5z 2  .
Із збільшенням концентрації розчину ця залежність ускладнюється.
У разі оборотних процесів у момент рівноваги швидкість прямої реак-
ції (v1) стає рівною швидкості зворотної реакції (v2):
v1  v2 ;
k 1  a bA  a Bc  k 2  a Dd  a Ee .
k 2 a Dd  a Ee
Відношення 
k 1 a bA  a Bc називають константою рівноваги і позна-
чають Кр. Кр показує, у скільки разів швидкість прямої реакції більше шви-
дкості зворотної реакції.
Стан хімічної рівноваги в розчинах електролітів характеризують за
допомогою константи рівноваги Кр:
BmAn mBn+ + nAm–
[B n  ] m [A m  ] n
Кр  .
[B m An ]
Константу рівноваги для води виражають формулою:

[ H  ][ OH  ]
Кр  ,
[ H 2O ]
оскільки вода є дуже слабким електролітом, то [Н2О] є величиною

практично постійною.
У зв’язку з цим процес іонізації води характеризують іонним добут-
ком води Кw:
Kw = Кр [H2O] = [H+][OH–].
При кімнатній температурі (25°С) Кw = 1·10–14.
В нейтральному водному розчині
[H  ]  [OH  ]  10 14  10 7 моль/дм3.
Оскільки концентрації [Н+] і [ОН–] у водних розчинах є малими вели-
чинами, якими незручно користуватися, то введено логарифмічну форму їх
подання:
–lg[H+] = pH ,
–lg[OH–] = pOH ,
lgKw = –lg[H+] – lg[OH–] ,
рKw = pH + pOH .
80
Багато розчинників, що застосовують в аналітичній хімії неводних ро-
зчинів, піддаються, подібно воді, автопротолізу, наприклад:
H2O + H2O H3O+ + OH–
C2H5OH + C2H5OH C2H5OH2+ + C2H5O–
2 H2NCH2CH2NH2 H2NCH2CH2NH3+ + H2NCH2CH2NH–
2 (CH3)2SO (CH3)2SOH+ + CH3–SO–CH2–
В загальному вигляді наведені процеси можна подати рівнянням:
2 HM H2M+ + M–
Катіони, що утворюються в процесі самодисоціації розчинників, по-
водяться по відношенню до сильних основ як кислоти, аніони – по відно-
шенню до сильних кислот – як основи. Рівновага, що встановлюється в
процесі самодисоціації розчинника, характеризується константою автопро-
толізу Кі:
K i  aH   aM - (термодинамічна константа автопротолі-
2M
зу)
або
Kі = [H2M+][M–] (концентраційна константа автопротолізу)
Кислотно-основна рівновага автопротолізу залежить від природи роз-
чинника та його схильності до утворення водневих зв’язків, від донорно-
акцепторного характеру, здатності до сольватації тощо.
Показник константи автопротолізу (pK = –lgKі) служить мірою про-
тяжності шкали кислотності даного розчинника (для води – 14, для етанолу
– 18,75, для диметилформаміду – 27,0, для ацетонітрилу – 33,3 тощо), що є
граничним діапазоном значень рН даного розчинника від рН = 0 ( a H M  1 ) 2

до рН, чисельно сягаючого значення рKі ( aM  1 ). -
Із збільшенням кислотності одного і того ж типу розчинника законо-

мірно зменшується його рKі. Наприклад, для групи розчинників, поданих
нижче, рKі змінюється в такому порядку: CH3COOC6H13 > CH3COOC5H11 >
CH3COOC4H9 > CH3COOC3H7 > CH3COOC2H5 > CH3COOCH3 > CH3COOH
> HCOOH. Цікаво, що в тому ж порядку збільшується діелектрична прони-
кність (ε*) цих розчинників (табл. 22).
Константу рівноваги в розчинах слабких кислот позначають як Ка:
НА Н+ + А–
[H  ][A ]
Ka 
[HA]
81
Таблиця 22
ДІЕЛЕКТРИЧНА ПРОНИКНІСТЬ (ε*) І
ПОКАЗНИКИ КОНСТАНТАВТОПРОТОЛІЗУ (pKі)
НАЙВАЖЛИВІШИХ НЕВОДНИХ РОЗЧИННИКІВ,
ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В АНАЛІТИЧНІЙ ХІМІЇ
Розчинник ε* при 25°С рКі
Спирти
Метанол 32,6 17,31
Етанол 24,3 18,54
н-Пропанол 20,1 19,46
Ізопропанол 18,3 20,30
Естери
Метилацетат 6,7 22,50
Етилацетат 6,0 22,83
Кетони
Ацетон (диметилкетон) 20,9 21,40
Метилетилкетон 18,4 21,53
Кислоти
Кислота флуоридна 84 (0°С) 11,7
Кислота сульфатна 100,5 3,62
Кислота ацетатна 6,2 12,22
14,45
Кислота форміатна 57,0 (20°С) 6,66
Нітрогенвмісні сполуки
Формамід 109,5 17,0
N,N-Диметилформамід 36,71 23,10
Амоніак 22,7 (–50°С) 32,72
Сульфурвмісні сполуки
Диметилсульфоксид 45,0 33,3
Сульфолан 42,0 25,45
Константу рівноваги в розчинах слабких основ позначають як Кb:

BOH B+ + OH–
[B ][OH  ]
Kb  .
[BOH]
Для основ стан іонної рівноваги також може бути поданий кислотною
константою іонізації. Наприклад, амоніак – основа, яка, приєднуючи про-
тон, утворює іон амонію.
Проте іон амонію (NH4+) можна розглядати і як слабку кислоту, яка
здатна частково іонізувати у водному розчині на іони гідрогену і молекули
амоніаку:
NH4+ NH3 + H+
82
Тому:
[H  ][NH 3 ]
Ka  .
[NH 4 ]
Експериментально знайдено, що ця константа дорівнює 5,5·10–10 (при
25°С). Наведене рівняння може бути подано в більш загальному вигляді:
[H  ][B]
Ka  .
[BH  ]
Таке використання констант кислотності для характеристики основ
було введене в 1923 році Бренстедом. Він показав наскільки зручно вира-
жати ступінь іонізації кислот і основ в одній шкалі, подібно тому, як зна-
чення рН однаково добре характеризує і кислотність, і основність. Отже,
кислоти і основи можуть бути кількісно охарактеризовані за їх споріднені-
стю до протона. Цей взаємозв’язок вимагає використання єдиних констант
кислотності (Ка) для кислот і основ.
Для розчинів електролітів показовою є величина ступеня іонізації (α),
який кількісно характеризує стан електроліту і визначається співвідношен-
ням:
число іонизовани х молекул
 .
загальне число розчинених молекул
Між величинами константи іонізації (Кі), ступенем іонізації (α) і кон-
центрацією (с) існує залежність, яка виражається законом розведення Ост-
вальда:
c 2
Ki  .
1
У дуже слабких електролітів величина α дуже мала (α < 0,05, тобто
5%) і різницю (1 – α) можна прийняти рівною одиниці. Тому для їх розчи-
нів приймають скорочений вигляд закону розведення Оствальда:
Ki  c  2 .
Із закону розведення Оствальда випливає, що при розбавленні розчи-
нів слабких електролітів їх ступінь іонізації збільшується.
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ КИСЛОТ І ОСНОВ
Кислотність водних розчинів визначається концентрацією в них іонів
гідрогену і характеризується величиною рН, пов’язаною з концентрацією
іонів гідрогену наступним чином:
pH = –lg[H+] ,
аналогічно:
pОH = –lg[ОН–] .
83
Обидві ці величини пов’язано між собою співвідношенням:
рН + рОН = 14 (при 25°С)
Сильні кислоти і основи у водних розчинах іонізують повністю.
Наприклад:
HCl → H+ + Cl–
або
NaOH → Na+ + OН–
Отже, в таких розчинах:
[Н+] = са = [An–] (для одноосновної кислоти)
[ОН–] = сb = [Kat+] (для однокислотної основи)
Розрахунок концентрації іонів [Н+] в 0,001 М водному розчині HCl:
H2O H+ + OН–; K w  [H  ][OH  ]  10 14
HCl  H+ + Cl–
У 0,001 М водному розчині HCl концентрація іонів [Н+] дорівнює
10–3 моль/дм3, але оскільки добуток рівноважних концентрацій
[Н+]·[ОН–] = 10–14 залишається величиною постійною, концентрація [ОН–]
 10 14
у водному розчині зменшиться і дорівнюватиме [ OH ]  3 =
10
–11 3
10 моль/дм .
Отже, в будь-якому водному розчині кислоти [Н+] > [ОН–] – середо-
вище розчину кисле.
Розрахунок концентрації іонів [Н+] в 0,001 М розчині NaOH:
H2O H+ + OН–; K w  [H  ][OH  ]  10 14
NaOH  Na+ + OН–
Враховуючи міркування, наведені вище, у 0,001 М розчині NaOH
концентрація іонів [ОН–] дорівнює 10–3 моль/дм3, але добуток рівноважних
концентрацій [Н+]·[ОН–] = 10–14 залишається величиною постійною, тоді
концентрація [Н+] у водному розчині зменшиться і дорівнюватиме
 10 14
[ H ]  3 = 10–11 моль/дм3.
10
Отже, у водному розчині лугу [Н+] < [ОН–] – середовище розчину лу-
жне.
Середовище водного розчину зручно характеризувати не величиною
+
[Н ], а величиною рН.
Розрахунок значень рН:
 у воді:
[Н+] = [ОН–] = 10–7 моль/дм3,
84
тоді рН = 7 – середовище нейтральне;
 у 0,001 М розчині HCl:
[Н+] = 10–3 моль/дм3,
тоді рН = –lg 10–3 = 3.
Відбулася різка зміна рН розчину на 4 одиниці, що відповідає зміні
10  3
[H ]   10 4  10000 раз, рН < 7 – середовище кисле.
10  7
 у 0,001 М розчині NaOH:
[Н+] = 10–11 моль/дм3,
тоді рН = –lg 10–11 = 11.
Відбулася різка зміна рН розчину також на 4 одиниці, що відповідає
7
зміні [ H  ]  10 11  10 4  10000 раз, рН > 7 – середовище лужне.
10
Отже, якщо рН = 7 – середовище нейтральне;
рН < 7 – середовище кисле;
рН > 7 – середовище лужне.
Слабкі кислоти і основи у водних розчинах іонізують частково. На-
приклад:
CH3COOH H+ + CH3COO–
або
NH3·H2О OН– + NH4+
Рівноваги в розчинах таких кислот і основ характеризуються відпові-
дними константами рівноваги. Для зазначених вище кислоти та основи ві-
дповідно:
[H  ]  [CH 3 COO - ]
K CH 3COOH  ,
[CH 3 COOH]
[OH  ]  [NH 4 ]
K NH 3 H 2O  .
[NH 3  H 2 O]
З формули для констант рівноваги слабкої кислоти або слабкої основи
можуть бути одержані формули для розрахунку рівноважних концентрацій
[H+] и [OН–]:
[H  ]  K a  ca ,
[OH  ]  K b  cb .
Значення Ка і Кb для багатьох кислот (Ка) і основ (Кb) наведено в дові-
дниках, у тому числі, в цьому виданні.
85
При відомих початкових концентраціях кислоти (сa) або основи (сb) та
їхнього ступеня іонізації (α) значення [Н+] або [ОН–] в розчинах можуть
бути обчислені за формулами:
[H  ]    c a ,
[OH  ]    cb .
У буферних розчинах, що є сумішшю слабкої кислоти і солі цієї ж ки-
слоти або слабкої основи і солі цієї ж основи, значення [H+] або [OН–] за-
лежать не тільки від констант іонізації кислоти і основи, але й від співвід-
ношення концентрацій кислоти та її солі або основи та її солі:
ca
[H  ]  K a  ,
cсоли
cb
[OH  ]  K b  .
cсоли
Слід пам’ятати, що при вирішенні задач за зазначеними вище форму-
лами концентрації кислот, основ і солей повинні бути виражені в моль/дм3.
Приклади
Приклад 1. Константа іонізації HCN дорівнює 6,5·10–10. Обчислити
ступінь іонізації кислоти в 0,001 М розчині, рН розчину і частку неіонізо-
ваних молекул кислоти.
Рішення. Оскільки константа іонізації HCN дуже мала, то для обчис-
лення ступеня іонізації скористаємося формулою закону розведення Ост-
вальда в скороченому вигляді:
Ka 6 ,5  10 10
   8,1  10  4 або 8,1  10  2 %.
ca 1  10 3
Частка неіонізованих молекул дорівнює:

100% – α = 100 – 0,081 = 99,919%.
Розрахунок [Н+] зручно в даному випадку вести за формулою:
[Н+] = α · са = 8,1·10–4·1·10–3 = 8,1·10–7 моль/дм3.
Звідси:
рН = –lg 8,1·10–7 = 6,09.
Приклад 2. Обчислити рН 0,4% розчину натрій гідроксиду.

Рішення. Розрахуємо концентрацію NaOH в моль/дм3:
86
10  w   10  0,4  1
cNaOH    0,1 моль/дм3 ,
M 40
де ρ – густина розчину NaOH (г/см3), прийнята рівною одиниці через
малу концентрацію розчину;
w – концентрація розчину, %;
М – молярна маса NaOH, г/моль.
Оскільки NaOH – сильна основа, то:

[ОН–] = сNaOH = 0,1 моль/дм3.
Тоді:
рОН = –lg 0,1 = 1,0;
рН = 14 – рОН = 14 – 1 = 13.
Приклад 3. Чому дорівнює концентрація гідроксид-іонів в розчині, рН

якого становить 10,80?
Рішення. Обчислюємо рОН:
рОН = 14 – рН = 14 – 10,80 = 3,20.
Звідси:
–lg[OН–] = 3,20 або lg[OН–] = –3,20; [OН–] = 10–3,2.
Звідси:
[OН–] = 6,31·10–4 моль/дм3.
Задачі
Задача 1. Ступінь іонізації кислоти форміатної в 0,2 М розчині дорів-
нює 3%. Визначити константу іонізації кислоти і значення рН розчину.
Задача 2. Скільки води потрібно додати до 600 см3 0,2 М розчину ки-
слоти ацетатної, щоб ступінь іонізації кислоти подвоївся?
Задача 3. Обчислити рН розчину кислоти ацетатної, якщо її концент-

рація дорівнює 0,01 М, а ступінь іонізації 4,2%.
Задача 4. У скільки разів концентрація іонів гідрогену в крові (рН =

7,36) більше, ніж в спинномозковій рідині (рН = 7,53)?
Задача 5. Чому дорівнює концентрація розчину кислоти ацетатної, рН

якого становить 4,8?
87
РІВНОВАГИ В ГЕТЕРОГЕННИХ СИСТЕМАХ
У водних розчинах, насичених щодо малорозчинного електроліту
АaBb, встановлюється рівновага між твердою фазою і розчином її іонізова-
ної частини:
↓AaBb aAb+ + bBa–
Зазначена рівновага описується константою рівноваги, що називається
добутком розчинності:
K S0 = [Ab+]a·[Ba–]b
Зазначене рівняння дозволяє обчислити розчинність електроліту (S,
моль/дм3) за величиною K S0 :
K S0
S  a b ,
aabb
а також за відомою розчинністю електроліту розрахувати значення
його K S0 . Крім того, знання значень величин K S0 дозволяє вирішити питан-
ня про можливість утворення осаду або його розчинення.
Умова утворення осаду: добуток концентрацій іонів у ступенях, від-
повідних їх стехіометричним коефіцієнтам повинен перевищувати добуток
розчинності:
c Aa  cBb > K S0 .
b a
Умова розчинення осаду: добуток концентрацій іонів у ступенях, від-

повідних їх стехіометричним коефіцієнтам повинен стати меншим за K S0
за рахунок зв’язування одного з іонів в менш розчинну сполуку, слабкий
електроліт або газоподібний продукт, що описується наступним співвід-
ношенням:
c Aa  cBb < K S0 .
b a
Значення K S0 більшості малорозчинних електролітів наведено в дові-

дниках, у тому числі, в цьому виданні.
При вирішенні задач з використанням наведених формул слід
пам’ятати, що концентрація малорозчинних електролітів і іонів в розчинах
повинна бути виражена в моль/дм3.
Приклади
Приклад 1. Добуток розчинності плюмбум йодиду при 20°С дорівнює
8,0·10–9. Обчислити розчинність солі в моль/дм3 і г/дм3 при зазначеній тем-
пературі.
Рішення. В насиченому розчині плюмбум йодиду встановлюється рів-
новага між осадом і іонами:
↓PbI2 Pb2+ + 2 I–
88
Позначимо розчинність як S моль/дм3. Відповідно до наведеного рів-
няння рівноваги в насиченому розчині плюмбум йодиду міститься S
моль/дм3 іонів плюмбуму і 2S моль/дм3 йодид-іонів.
Тоді:
K S0 ( PbI 2 )  [Pb2 ]  [I  ] 2  S  ( 2S)2  4S 3 .
Звідси:
K S0 ( PbI 2 ) 3 8,0  10 - 9
S 3   1,3  10 3 моль/дм 3 .
4 4
Молярна маса плюмбум йодиду дорівнює 461 г/моль. Тоді розчин-
ність осаду в г/дм3 буде дорівнювати:
Р = М · S = 461·1,3·10–3 = 0,6 г/дм3.
Приклад 2. В 250 см3 насиченого розчину міститься 2,60·10–5 г строн-

цій фосфату. Обчислити добуток розчинності даної солі.
Рішення. В насиченому розчині стронцій фосфату встановлюється рі-
вновага між твердою фазою солі та її іонізованою частиною:
↓Sr3(PO4)2 3 Sr2+ + 2 PO43–
Тоді формула добутку розчинності даної солі має наступний вигляд:
K S0 ( Sr3(PO4 )2 )  [Sr 2 ] 3  [PO43- ] 2
Обчислимо розчинність (Р) стронцій фосфату в г/дм3 з пропорції:
0,25 дм3 містить 2,60·10–5 г стронцій фосфату
1 дм3 містить х г стронцій фосфату
2 ,60  10 5  1
Рx  1,04  10  4 г/дм 3 .
0 ,25
Виразимо одержану концентрацію в моль/дм3:
x 1,04  10 4
S   2,3  10 7 моль/дм 3 .
M Sr (PO )
3 4 2
452,803
З рівняння рівноваги стронцій фосфату в його насиченому розчині ви-
пливає, що з S моль/дм3 стронцій фосфату утворюється 3S моль/дм3 іонів
стронцію и 2S моль/дм3 фосфат-іонів. Тоді:
K S0(Sr3(PO4 )2 )  ( 3S)3  ( 2S)2  108 S 5 .
Підставимо значення S в рівняння для K S0 :
K S0 = 108·(2,3·10–7)5 = 0,7·10–31.
Приклад 3. У скільки разів розчинність плюмбум йодиду в 0,1 М роз-

чині калій йодиду менше, ніж у воді?
Рішення. Розчинність плюмбум йодиду у воді було обчислено в прик-
89
ладі 1. Обчислимо розчинність цієї ж солі в 0,1 М розчині калій йодиду,
позначивши її як х. Тоді, як випливає з рівняння (див. приклад 1), концент-
рація іонів плюмбуму теж буде рівною х, а концентрація йодид-іонів буде
становити (2х + 0,1). Припустимо, що 2х << 0,1, тоді величиною 2х в порі-
внянні з 0,1 можна знехтувати і [I–] = 0,1 моль/дм3.
Підставивши значення концентрацій іонів плюмбуму і йодид-іонів у
формулу для K S0 плюмбум йодиду, одержимо:
K S0(PbI 2 )  x  ( 0,1 )2 .
Звідси:
K S0 ( PbI 2 ) 8,0  10 9
x 2
  8  10 7 моль/дм3 .
( 0,1 ) 0,01
Отже, розчинність плюмбум йодиду у присутності калій йодиду зме-
ншилася в 1,3·10–3/8·10–7 = 1,6·103 разів.
Приклад 4. Змішано рівні об’єми 5·10–3 М розчину кальцій хлориду і

натрій сульфату. Чи утворюється осад кальцій сульфату
( K S (СаSO4 )  2,5  10 )?
0 5
Рішення. Для відповіді на це питання необхідно порівняти добуток

концентрацій іонів cCa и c SO з добутком розчинності кальцій сульфату,
2 2
4
тобто перевірити здійснимість умови: cCa · c SO 2 2

4
> K S0 (CaSO4).
При змішуванні рівних обємів розчинів кальцій хлориду і натрій су-
льфату концентрації іонів Са2+ и SO42– в порівнянні з початковими змен-
шуться удвічі і стануть рівними 2,5·10–3 моль/дм3 для кожного іона. Тоді:
cCa · c SO = 2,5·10–3·2,5·10–3 = 6,25·10–6,
2 2
4
тобто одержана величина менше K S0 (CaSO4), і осад не утворюється.

Задачі
Задача 1. Для розчинення 1,16 г PbI2 потрібно 2 дм3 води. Знайти до-
буток розчинності солі.
Задача 2. Обчислити об’єм води, необхідний для розчинення 2 г барій

сульфату при температурі 25°С.
Задача 3. Чи утворюється осад плюмбум хлориду, якщо до 0,1 М роз-

чину плюмбум нітрату додати рівний об’єм 0,3 М розчину натрій хлориду?
Задача 4. Як зміниться розчинність кальцій флуориду в 0,05 М розчи-

ні кальцій хлориду у порівнянні з розчинністю у воді?
Задача 5. При якому значенні рН почне осаджуватись магній гідрок-

сид з 1,6·10–4 М розчину магній хлориду?
90
РІВНОВАГИ У РОЗЧИНАХ СОЛЕЙ, ЩО ГІДРОЛІЗУЮТЬ
Багато розчинних солей у водних розчинах піддаються гідролізу, що
призводить до виникнення кислого або лужного середовища розчину.
Якщо гідролізу піддається сіль, утворена слабкою основою і сильною
кислотою (наприклад, NH4Cl), то середовище розчину стає кислим. При гі-
дролізі солі, утвореної слабкою кислотою і сильною основою (наприклад,
CH3COOК), середовище розчину буде лужним. При гідролізі солі, утворе-
ної слабкою основою і слабкою кислотою, середовище розчину визнача-
ється співвідношенням констант іонізації відповідних кислоти і основи і
може бути нейтральним (наприклад, при гідролізі CH3COONH4), слабко-
лужним (NH4CN) або слабкокислим (NH4F).
При вирішенні задач необхідно визначити, до якого типу належить
сіль, що гідролізується, та скористатися табл. 23.
Слід пам’ятати, що при розрахунках концентрації іонів і солей повин-
ні бути виражені в моль/дм3.
Приклади
Приклад 1. Обчислити ступінь гідролізу і рН розчину калій ацетату, в
100 см3 якого міститься 0,9814 г солі.
Рішення. Калій ацетат дисоціює за рівнянням:
СН3СООК → СН3СОО– + К+
Оскільки калій ацетат утворено слабкою кислотою і сильною осно-
вою, гідроліз перебігає за аніоном:
СН3СОО– + Н2О СН3СООН + ОН–
Ступінь гідролізу визначають за формулою:
Kw
h .
K a  cBA
Розраховуємо концентрацію солі в моль/дм3:
m 0,9814
c BA    0,1 моль/дм 3 ,
M  V 98,143  0,1
де m – маса солі, г;
V – об’єм розчину, дм3;
М – молярна маса солі, г/моль.
Знаходимо за довідником значення K CH COOH  1,74  10- 5 . Підставимо

3
значення у формулу для розрахунку ступеня гідролізу:

1  10 14
h  7 ,58  10 5  7 ,6  10 5 .
1,74  10  0,1
5
91
Таблиця 23
РОЗРАХУНКИ КІЛЬКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПРОЦЕСУ ГІДРОЛІЗУ
Константа Ступінь
Тип солі [H+] [OH–] pH
гідролізу Кг гідролізу h
Сіль, утворена Kw Kw K w  c BA K w  K BOH 1 1 1

сильною кислотою pH  pK w  pK BOH  pc BA
і слабкою основою K BOH K BOH  c BA K BOH c BA 2 2 2
Сіль, утворена Kw Kw K w  K HA K w  c BA 1 1 1
слабкою кислотою pH  pK w  pK HA  pc BA
і сильною основою K HA K HA  c BA c BA K HA 2 2 2
Kw
Сіль, утворена Kw K HA  K BOH K w  K HA K w  K BOH 1 1 1
слабкою кислотою pH  pK w  pK HA  pK BOH
і слабкою основою K HA  K BOH Kw K BOH K HA 2 2 2
1
K HA  K BOH
З наведеного вище рівняння гідролізу ацетат-іонів випливає, що кон-
центрація гідроксид-іонів, що утворюються, дорівнює концентрації ацетат-
іонів.
Тоді:
[OН–] = [CH3COO–] = h·Ссоли = 7,6·10–5·0,1 = 7,6·10–6 моль/дм3.
Звідси:
рОН = –lg 7,6·10–6 = 5,12;
рН = 14 – 5,12 = 8,88.
Приклад 2. Обчислити константу гідролізу амоній хлориду і рН його

0,1 М розчину.
Рішення. Амоній хлорид дисоціює за рівнянням:
NH4Cl → NH4+ + Cl–
Оскільки дану сіль утворено слабкою основою і сильною кислотою,
гідроліз перебігає за катіоном:
NH4+ + Н2О NH3·H2О + H+
Для розрахунку константи гідролізу солі подібного типу слід скорис-
татися формулою:
Kw 10 14
Kг    5,68  10 10 .
K NH 3 H 2O
1,76  10 5
Значення величини [Н+] в даному розчині амоній хлориду знайдемо за

формулою:
[H  ]  К г  cBA  5,681010  0,1  7,63106 моль/дм3 .

Тоді:
рН = –lg 7,53·10–6 = 5,12.
Приклад 3. У скільки разів збільшиться ступінь гідролізу амоній аце-

тату, якщо його розчин нагрівати від 25ºС до 60ºС? Константи іонізації ки-
слоти ацетатної і розчину амоніаку вважати такими, що не змінюються з
температурою.
Рішення. Амоній ацетат дисоціює за рівнянням:
CH3COONH4 → CH3COO– + NH4+
Оскільки дану сіль утворено слабкою основою і слабкою кислотою,
гідроліз перебігає за катіоном та аніоном:
CH3COO– + NH4+ + Н2О CH3COOH + NH3·H2О
93
Для розрахунку ступеня гідролізу такої солі слід скористатися форму-
лою:
Kw
Ka  Kb
h .
Kw
1
Ka  Kb
Розрахуємо ступінь гідролізу за даних температур:
10 14
1,74  10 5  1,76  10 5
25°С h25C  14
 5,74  10 3
10
1
1,74  10 5  1,76  10 5
10 13
1,74  10 5  1,76  10 5
60°С h60C  13
 1,82  10  2
10
1
1,74  10 5  1,76  10 5
h60C 1,82  10 2
Отже, ступінь гідролізу зріс у   3,17 разів .
h25C 5,74  10 3
Задачі
Задача 1. Обчислити рН 0,01 М розчину амоній хлориду.
Задача 2. При 60ºС іонний добуток води дорівнює 10–13. Вважаючи,

що константа іонізації кислоти гіпохлоритної не змінюється з температу-
рою, обчислити рН 0,001 М розчину KOCl при 25ºС та 60ºС і розрахувати,
у скільки разів зросте ступінь гідролізу солі за зазначених умов.
Задача 3. Скільки грамів амоній хлориду потрібно взяти, щоб одержа-

ти 100 см3 розчину, що має величину рН = 5,12?
Задача 4. Порівняйте ступені гідролізу і величини рН в розчинах

CH3COONa і CH3COONH4, які містять по 23,5 г солі в 100 см3 розчинів.
Задача 5. Напишіть рівняння реакції гідролізу калій ціаніду. Розра-

хуйте рН, константу і ступінь гідролізу в розчині, який містить 0,05 моль
солі в 200 см3 розчину.
94
РІВНОВАГИ В БУФЕРНИХ РОЗЧИНАХ
В самому широкому значенні буферними називають системи, що під-
тримують певне значення якого-небудь параметра при зміні складу. Буфе-
рні розчини можуть бути кислотно-основними – підтримують постійне
значення рН при введенні кислот або основ; окисно-відновними – зберіга-
ють постійним потенціал систем при введенні окиснювачів або відновни-
ків; відомі металобуферні розчини, в яких підтримується постійне значен-
ня рМе. Буферний розчин є зв’язаною парою: зокрема, кислотно-основні –
зв’язаними кислотно-основними парами. Наприклад, ацетатний буферний
розчин складається з CH3СООН та CH3COONa, амоніачний – з NH3·H2O та
NH4Cl, фосфатний – з NaH2PO4 та Na2HPO4.
рН буферних розчинів, що складаються із слабкої кислоти та її солі
розраховують за рівнянням:
c HA
pH  pK a  lg .
c BA
pH буферних розчинів, що складаються із слабкої основи та її солі ро-
зраховують за рівнянням:
cBOH
pH  14  pKb  lg .
cBA
Приклади
Приклад 1. Обчислити рН ацетатної буферної суміші, що містить в
3
1 дм розчину по 0,2 моль кожного компоненту. Як зміниться рН при дода-
ванні до 1 дм3 суміші:
а) 0,01 моль HCl;
б) 0,01 моль NaOH.
Рішення. До складу ацетатної буферної суміші входять CH3COOH та
CH3COONa.
CH3COOН CH3COO– + H+
(слабкий електроліт – дисоціює оборотно)
CH3COONa → CH3COO– + Na+
(сильний електроліт – дисоціює повністю)
У присутності однойменних іонів (СН3СОО–) дисоціацію СН3СООН
глибоко пригнічено. Тому концентрацію неіонізованої частини кислоти
можна прийняти рівною її початковій концентрації, тобто:
[СН3СООН] = сНА
Практично всі ацетат-іони утворюються внаслідок дисоціації солі,
тобто:
[СН3СОО–] = сВА
95
c HA 0,2
pH  pK a  lg  4,76  lg  4,76 .
c BA 0,2
а) якщо до суміші додати 0,01 моль HCl, то відбудеться реакція між
HCl та CH3COONa:
CH3COO– + H+ CH3COOH
і концентрація кислоти ацетатної зросте і стане рівною
0,2 + 0,01 = 0,21 моль/дм3,
а концентрація солі знизиться до
0,2 – 0,01 = 0,19 моль/дм3,
0 ,21
pH  4 ,76  lg  4 ,72 .
0 ,19
б) якщо до суміші додати 0,01 моль NaOH, то відбудеться реакція між
NaOH та CH3COOH:
CH3COOH + OН– CH3COO– + H2O
і концентрація ацетатної кислоти стане рівною
0,2 – 0,01 = 0,19 моль/дм3,
а концентрація солі збільшиться до
0,2 + 0,01 = 0,21 моль/дм3,
0 ,19
pH  4 ,76  lg  4 ,80 .
0 ,21
Вочевидь, що додавати сильну кислоту або сильну основу до буфер-

ного розчину і сподіватися на неістотну зміну рН можна лише в певних
межах. Кожний буферний розчин характеризується опірністю до змін. Кі-
лькісно її виражають буферною ємністю π. Вона визначається числом
моль еквівалентів сильної кислоти або основи, які потрібно додати до 1
дм3 розчину, щоб змінити рН розчину на одиницю:
dcкислоти dcоснови
  та  ,
dpH dpH
де dc – приріст концентрації сильної кислоти (dcкислоти) або основи
(dcоснови), що викликав зміну dрН (знак мінус вказує на зменшення рН при
додаванні сильної кислоти). Нескінченно малий приріст концентрації си-
льної кислоти (dcкислоти) призводить до утворення такої ж кількості слабкої
кислоти d[НА], а нескінченно малий приріст концентрації сильної основи
(dcоснови) призводить до появи такої ж кількості слабкої основи d[A–], тільки
96
в першому випадку рН трохи зменшується, а в другому збільшується. Су-
марна концентрація компонентів суміші сбуф не змінюється.
Буферну ємність розраховують за формулами:
K i  c буф
  2,3  [H  ] ,
(K i  [H  ]) 2
або
c HA c A c BH c B
  2 ,3 ;   2 ,3
 
,
c HA  c A  c BH  c B

де сНА і сА– (сВ і сВН+) – концентрації компонентів зв’язаної кислотно-

основної пари;
сбуф = сНА + сА– (сВ + сВН+);
Кі = КНА (КВН+).
Знаючи буферну ємність, можна знайти зміну рН розчину при дода-

ванні сильної кислоти або основи, визначити склад буферної суміші і ви-
рішувати інші питання.
Приклад 2. Розрахувати буферну ємність амоніачної буферної суміші,

що містить 0,10 М NH3 та 0,20 М NH4Cl (рН = 8,96). Як зміниться рН при
додаванні до 1 дм3 буферної суміші 1·10–2 моль HCl?
Рішення.
рН = 8,96 відповідає [H+] =1,1·10–9 моль/дм3.
Розраховуємо буферну ємність розчину:
5,5 10 10  0,30
  2,3 1,1 10
9
 0,15 моль/дм3
( 5,5 10  1,1 10 )
10 9 2
або
0,10  0,20
  2 ,3   0,15 моль/дм 3 .
0 ,10  0 ,20
При додаванні до 1 дм3 цього розчину 1,0·10–2 моль HCl:
c HCl 1,0  10 2
рН     6,7  10  2 .
 0,15
рН розчину після введення HCl буде становити 8,96 – 6,7·10–2 = 8,89.
97
Задачі
Задача 1. Обчислити рН ацетатної буферної суміші, що містить в 1
3
дм розчину 0,2 моль CH3COOONa та 0,2 моль CH3COOH. Як зміниться рН
цього розчину при додаванні 0,01 моль HСl?
Задача 2. Бензоатна буферна суміш містить 0,35 моль C6H5COOH і
0,35 моль C6H5COONa в 1 дм3 розчину. Обчислити рН буферного розчину.
Задача 3. До 25 см3 0,1 М розчину CH3COOH додали 25 см3 0,1 М ро-

зчину CH3COONa. Обчислити рН одержаного розчину. Як зміниться рН
цього розчину при додаванні 0,01 моль NaOH?
Задача 4. Обчислити рН амоніачної буферної суміші, що містить по

0,5 моль NH3Н2О та NH4Cl в 1 дм3 розчину. Як зміниться рН цього розчи-
ну при додаванні 0,2 моль NaOH?
Задача 5. Обчислити рН розчину, що містить 0,5 моль форміатної ки-

слоти і 0,5 моль натрій форміату в 1 дм3.
Задача 6. Яким повинне бути співвідношення між компонентами в

ацетатному буферному розчині, рН якого дорівнює 5,0?
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ КОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК
Комплекси – хімічні сполуки, що складаються з центральної частинки
(комплексоутворювач), яка зв’язана з одним або декількома лігандами –
іонами або молекулами.
При розгляді рівноваг комплексоутворення необхідно пам’ятати, що
іони в розчині завжди сольватовані. Тому утворення комплексів можна по-
дати як послідовне заміщення молекул розчинника (S) на молекули або іо-
ни ліганду (L):
MSn + L = MSn–1L + S
MSn–1L + L = MSn–2L2 + S
MSLn–1 + L = MLn + S
Необхідною умовою можливості таких процесів є більш висока у по-
рівнянні з розчинником донорна здатність ліганду і стерична доступність.
Оскільки в розбавлених розчинах активність розчинника практично
постійна, а точне число молекул розчинника, що сольватує іон, не завжди
відоме, то рівноваги комлексоутворення звичайно подають в наступному
вигляді:
Ступінчаті Сумарні
M + L = ML M + L = ML
ML + L = ML2 M + 2L = ML2
MLn–1 + L = MLn M+ nL = MLn
98
Відповідно до закону діючих мас ступінчате утворення комплексів
можна подати набором відповідних термодинамічних ступінчатих конс-
тант стійкості:
aML
K10  ;
aM aL
aML
K 20  2
;
aML aL
aML
K n0  n
.
aML a L
n 1
Константи відповідних сумарних рівноваг називають загальними (су-

марними) константами стійкості і позначають символом β:
aML
10  K10  ;
aM aL
aML
 20  K10 K 20  2
;
aM aL2
aML
 n0  K 10K 20 ...K n0  n
.
aM aL0
Приклади
Приклад 1. Обчислити рівноважні концентрації іонів арґентуму (I) і
молекул амоніаку в 0,05 М розчині [Ag(NH3)2]Cl.
Рішення. Дисоціацію солі можна подати рівняннями:
[Ag(NH3)2]Cl → [Ag(NH3)2]+ + Cl–
[Ag(NH3)2]+ Ag+ + 2 NH3
Для другого оборотного процесу запишемо формулу константи рівно-
ваги (константи нестійкості):
[Ag  ]  [NH 3 ] 2
К нест 
[[Ag(NH 3 )2 ]  ]
1
lg β2 = 7,23, отже, β2 = 107,23 = 1,7·107, K нест   5,9  108 .
2
Позначимо [Ag ] як х моль/дм , тоді з [NH3] = 2х моль/дм3, а
+ 3
[[Ag(NH3)2]+] = с – х моль/дм3. Підставимо ці значення у вираз:

x  ( 2 x)2 4 x 3
К нест   ,
c-x c
99
К нест  c 3 5,9  10 8  0,05
x 3   0,9  10 3 ,
4 4
[Ag+] = x = 0,9·10–3 моль/дм3,
[NH3] = 2x = 1,8·10–3 моль/дм3.
Задачі
Задача 1. Обчисліть [Cu2+] и [NH3] в 0,1 М розчині [Cu(NH3)4]SO4.
Задача 2. Обчисліть [Co2+] и [NH3] в 0,1 М розчині [Co(NH3)6]SO4.
Задача 3. Обчисліть [Hg2+], [I–], [K+] в 0,2 М розчині K2[HgI4].
Задача 4. Обчисліть [Fe3+], [CN–], [K+] в 0,05 М розчині K3[Fe(CN)6].
Задача 5. Обчисліть [Bi3+], [I–], [K+] в 0,25 М розчині K[BiI4].
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ
Окисно-відновні реакції – це реакції, що відбуваються за участю елек-
тронів і супроводжуються зміною ступеня окиснення елементів реагуючих
систем:
Ox1 + nē Red1
Red2 – nē Ox2
Ox1 + Red2 = Red1 + Ox2
Здатність віддавати і приймати електрони у різних речовин різна. Для
оцінки цієї здатності може служити константа рівноваги реакції, виражена
через активності:
аОх  а Re d
Kp  2 1
.
аОх  а Re d
1 2
Проте, для оцінки окиснювально-відновної здатності більш зручною

виявилася інша термодинамічна величина – потенціал. Це пов’язано з уні-
кальною особливістю даного типу реакцій: напівреакції окиснення і відно-
влення можна розділити в просторі, оскільки при перенесенні електронів
виникає електричний струм. Отже, енергію хімічної реакції можна перет-
ворити в електричну. Практично таке перетворення здійснюється в гальва-
нічному елементі. Тому можна кількісно описувати окисно-відновні реак-
ції не константою рівноваги, а електрорушійною силою гальванічного еле-
менту (ЕРС) – різницею потенціалів. Залежність окисно-відновного потен-
ціалу від концентрації і температури розраховують за рівнянням Нернста:
100
RT aoxA
EE  0
ln B ,
nF ared
де Е – реальний оксред-потенціал системи, В;
Е0 – стандартний оксред-потенціал системи*, В;;
R – універсальна газова стала (8,321 Дж/моль·К);
T – абсолютна температура, К;
F – число Фарадея (96 500 Кл);
n – кількість електронів, які беруть участь в окисно-відновному
процесі;
A B
a ox , a red – активності окисненої та відновленої форм оксред-пари
в ступенях їх стехіометричних коефіцієнтів відповідно,
моль/дм3.
Часто постійні величини об’єднують в одну константу, а натуральний

логарифм заміняють на десятковий. Тоді при 25С:
0,059
0 aoxA
E=E + lg B .
n ared
Якщо реакція окиснення-відновлення перебігає за участю іонів гідро-
гену, то швидкість її збільшується із збільшенням їхньої концентрації згід-
но закону діючих мас.
В цьому випадку збільшується і реальний оксред-потенціал системи.
Наприклад, для системи напівреакції:
+ 3 e + MnO4– + 4 H+ MnО2 + 2 H2O
0,059
E = E0 + lg [MnO ]  [H + ] 4 (при 25С),

3
4
а для системи напівреакції:

+ 5 e + MnO4– + 8 H+ Mn2+ + 4 H2O
0,059 [MnO4 ]  [H + ] 8
E=E + 0
lg (при 25С)
5 [Mn 2+ ]
Величина Е0 значно залежить від концентрації кислоти, і в присутнос-
ті концентрованої H2SO4 її значення збільшується від + 1,51 В до + 1,9 В
(для другої реакції).
Зміна концентрації Н+ або ОН–-іонів впливає не тільки на зміну вели-
чини оксред-потенціалу, але, іноді, і на напрямок перебігу реакції. Так,
*
Стандартний оксред-потенціал системи – потенціал системи, в якій всі учасники напі-
вреакції знаходяться в стандартному стані (при активності, що дорівнює одиниці), а ре-
човини, що розчиняються – в стандартному розчині.
101
взаємодія арсеніт-іонів з йодом можлива тільки в середовищі натрій гідро-
генкарбонату (рН = 9) за рівнянням:
– 2 e + AsO2– + 4 OH– AsO43– + 2 H2O 1 E0 = – 0,71 B
+ 2 e + [I3]–
3I –
1 E0 = 0,545 B
– – – 3– –
AsO2 + [I3] + 4 OH  AsO4 + 3 I + 2 H2O
В кислому середовищі така взаємодія неможлива, оскільки
E H3AsO4/HAsO2 = 0,56 B, що більше E0[I3]–/3I– = 0,545 B, і тому змінюється
0
напрямок перебігу реакції:

+ 2 e + H3AsO4 + 2 H+ HAsO2 + 2 H2O 1 E0 = 0,56 B
–2e+3I –
[I3]–
1 E0 = 0,545 B
– + –
H3AsO4 + 3 I + 2 H  HAsO2 + [I3] + 2 H2O
На величину оксред-потенціалу впливають кислотно-основні взаємо-
дії, реакції комплексоутворення і утворення малорозчинних сполук, оскі-
льки ці процеси впливають на форму існування іонів і, як наслідок, на їх
концентрацію.
Значно впливають на швидкість окисно-відновних реакцій, крім кон-
центрації реагентів і температури, введення каталізаторів і інгібіторів. Ка-
талізатором може служити стороння речовина, а також один з продуктів
реакції (автокаталіз). Наприклад, каталізатором реакції відновлення кисло-
тою оксалатною перманганат-іонів до Mn2+ є катіони мангану (II), тобто
продукт реакції.
Повнота перебігу окисно-відновних реакцій залежить від наступних
чинників:
 ЕРС реакцій – різниці оксред-потенціалів взаємодіючих систем;
звичайно кількісно перебігають реакції, ЕРС яких більше 0,4 В.
 величини константи рівноваги оксред-реакції, яку розраховують
за рівнянням:
а n(E10 - E 20 ) n(E10 - E20 )
Кр = 10 , де a = (при 25С), або lg K p = ,
0 ,059 0 ,059
де n – кількість електронів, які беруть участь в процесі;
E10 , E 20 – стандартні оксред-потенціали системи окисника і відно-
вника відповідно, В.
102
КІЛЬКІСНИЙ
АНАЛІЗ
103
Схема 1
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ
104
Схема 2
КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
ЗА ТИПОМ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ, ЩО ЛЕЖИТЬ В ОСНОВІ МЕТОДУ
105
Таблиця 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЗА СПОСОБОМ ТИТРУВАННЯ
Пряме титрування Зворотне титрування Замісникове титрування

До певного об’єму розчину До розчину досліджуваної речовини До розчину досліджуваної речовини додають
речовини, що визначають, додають точно виміряний надлишок допоміжний реагент, з яким вона утворює в нову
додають краплями розчин допоміжного титранту, який взаємодіє сполуку (замісник) у кількості, еквівалентній
титранту у присутності ін- з речовиною. Після завершення реакції досліджуваній речовині. Концентрацію замісни-
дикатору до досягнення кі- надлишок титранту, що не прореагу- ка визначають прямим титруванням.
нцевої точки титрування вав, визначають прямим титруванням Цей метод використовують коли досліджувана
іншим титрантом. речовина не реагує з титрантом або реагує з ним
Метод використовують у випадках, нестехіометрично
коли реакція перебігає повільно, дослі-
джувана речовина летка або неможна
підібрати індикатор для прямого тит-
рування
Приклад: Приклад: Приклад:
H2C2O4 + 2 NaOH СH3СООН+ NaOH + 6 e + Cr2O72– + 14 H+ 2 Cr3+ + 7 H2O 1
Na2C2O4 + H2O CH3COONa + H2O – 2 e + 3 I– [I3]– 3
excess NaOH + HCl NaCl + H2O Cr2O7 + 14 H + 9 I  2 Cr + 7 H2O + 3 [I3]–
2– + – 3+
+ 2 e + [I3]– 3 I– 1
– 2 e + 2 S2O32– S4O62– 1
2 S2O32– + [I3]–  S4O62– + 3 I–
106
Кислотно-основне титрування –
рН-індикатори
Осаджувальне титрування:
метод Мора – K2CrO4,
метод Фольгарда – NH4Fe(SO4)2,
метод Фаянса – адсорбційні індикатори,
метод меркурометрії – дифенілкарбазон,[
Індикаторні методи аналізу
Fe(NCS)3]
з використанням специфічних індикаторів
Комплексонометричне титрування:
металохромні індикатори
Окисно-відновне
титрування: зворотні оксредіндикатори
Йодометрія: крохмаль
107
індикаторів
Окисно- відновне
титрування, броматометрія: метиловий оранжевий та ін.
з використанням неспецифічних
Комплексиметричне титрування:
меркуриметрія: визначення I – -іонів
КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
ЗА СПОСОБОМ ФІКСУВАННЯ ТОЧКИ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ
Окисно-відновне титрування, перманганатометрія,

дихроматометрія, йодхлориметрія, церіметрія,
методи аналізу
Безіндикаторні
йодометрія – точку еквівалентності визначають за за-

барвленням розчину від 1-ї зайвої краплі титранту
Осаджувальне титрування,
аргентометрія:
(метод рівних помутнінь)
Схема 3
Таблиця 2
ГРАВІМЕТРИЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ
Гравіметричний метод аналізу грунтується на точному вимірюванні маси досліджуваної речовини, яку виділено в хімічно чистому вигляді або у вигляді сполук точно
відомого складу
Методи осаджування Методи відгонки
В методах відгонки досліджуваний компонент кількісно відгоняють у вигляді леткої сполуки
Прямі методи відгонки Непрямі методи відгонки
1 2 3
В методах осадженння компонент, що визначають, Метод відгонки називають прямим, якщо масу відігнаного Метод відгонки називають непрямим, якщо масу
кількісно осаджують хімічними способами у вигляді продукту вимірюють безпосередньо (або за приростом відогнаної речовини визначають за різницею мас
малорозчинної хімічної сполуки сталого складу. маси поглинаючого приладу). проби до і після відгонки.
Наприклад, Наприклад, визначення СО2 після розкладання наважки Наприклад, при визначенні вологи в препаратах,
при визначенні SО42– -іонів їх осаджують іонами кальцій карбонату і поглинання СО2 трубкою з натрій вмісту кристалізаційної води в кристалогідратах,
Ва2+: гідроксидом: втрат при прожарюванні:
Δ Δ
Ва2++ SО42– BaSО4↓
СаСО3↓+ 2Н+ СО2↑ + Са2+ + Н2О BaCl2·2H2O BaCl2 + 2Н2О↑
осаджена
СО2 + 2NaOH Na2CО3 + Н2О
форма
Вміст СО2 обчислюють за збільшенням маси поглинаючої
Після прожарювання:
трубки, наповненої натронним вапном (NaOH + СаО).
Δ
BaSО4↓ BaSО4
гравіметрична
форма
108
Продовження таблиці 2
1 2 3
У цьому випадку осаджена та гравіметрична форми Розрахунки результатів визначень за методом прямої Обчислення результатів визначення за методом
співпадають відгонки: непрямої відгонки:
- при визначенні Са2+-іонів їх осаджують m гр.ф.  100 (m - m гр.ф. )  100
(NH4)2C2O4 , % = , % =
Ca2+ + C2O42- CaC2O4 m , m ,
осаджена форма де ω - вміст досліджуваної речовини, %; де ω - вміст досліджуваної речовини, %;
Після прожарювання m - маса наважки досліджуваної речовини, г; m - маса наважки досліджуваної речовини, г;
CaC2O4  CaО + CO2 + CO mгр. ф. - маса гравіметричної форми, яку визначають за mгр.ф.- маса висушеної або прожареної
гравіметрична форма збільшенням маси поглинаючого приладу, г. досліджуваної речовини після видалення летких
Обчислення результатів визначення за методом осад- компонентів, г.
ження:
m гр.ф.  F  100
, % =
m ,
де ω – вміст досліджуваної речовини, %;
mгр. ф. - маса гравіметричної форми, г.
F - гравіметричний фактор (відношення молярної маси
досліджуваної речовини до молярної маси
гравіметричної форми);
m - маса наважки досліджуваної речовини, г.
109
Таблиця 3
УМОВИ ОСАДЖЕННЯ КРИСТАЛІЧНИХ І АМОРФНИХ ОСАДІВ
Впливаючий Характер осаду

фактор Кристалічний Аморфний
Концентрація розчинів До розведеного розчину До концентрованого розчину досліджуваної

речовини та осаджувача досліджуваної речовини додають речовини додають концентрований розчин
розведений розчин осаджувача осаджувача
Розчин осаджувача додають кра- Розчин осаджувача додають швидко
Швидкість осадження
плями повільно
Осадження ведуть з гарячих Осадження ведуть з гарячих розчинів (70-
Температура розчинів (70-800 С) гарячим роз- 800 С)
чином осаджувача
Осадження проводять при безперервному перемішуванні
Перемішування
Додають речовини, що Додають електроліти-коагулянти
Присутність сторонніх підвищують розчинність (зазви-
речовин чай сильні кислоти)
Довгостроково витримують осад Фільтрують відразу після осадження

Час осадження у маточному розчині для
«дозрівання» («старіння»)
110
Таблиця 4
КИСЛОТНО-ОСНОВНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори ме- Стандартні речовини та Можливості Вимоги титрування Рівняння реакцій
методу тоду стандартні розчини методу
Розчини кислот HCl, Кислотно- Стандартні речовини: Визначають: Правильний вибір Н+ + ОН– НОН
H2SO4 та ін. основні Na2B4O710H2O, сильні кислоти та основи; індикатору. Наприклад,
0,1М...0,001М індикатори (на- Na2CO3, К2СО3. слабкі кислоти та основи (Кі ≥ 510- Оптимальний об’єм пряме титрування:
(ацидіметрія) приклад, мети- Стандартні розчини: 7); розчину, що титру- з індикатором фенолфталеїном
ловий оранже- NaOH, KOH, Ba(OH)2. гідролізуючі солі, які утворені: ють.
Na2CO3 + HCl
Розчини лугів NaOH, вий, Стандартні речовини: слабкою основою, з Кв510-7 і Повільне титрування
фенолфталеїн). поблизу точки екві- NaHCO3+ NaCl
КОН, тощо H2C2O4·2H2O, сильною кислотою;
валентності. з індикатором метиловим оран-
0,1М…0,001М H2C4H4O4. слабкою кислотою, з
t=20-25°С. жевим
(алкаліметрія) Стандартні розчини: Ка 510-7, і сильною основою.
HCl, H2SO4. Na2CO3 +2HCl
CO2↑ + 2NaCl +
+ Н2О
Зворотне титрування:
CH3COOH + NaOH(надл.)
СH3COONa+H2O
NaOH(зал.) +HCl
NaCl + H2O
111
Таблиця 5
ОСАДЖУВАЛЬНЕ ТИТРУВАННЯ
Назва методу Титранти Стандартні Індикатори методу Можливості Вимоги титрування Рівняння реакцій
методу речовини методу
1 2 3 4 5 6 7
Аргентомет- Розчин AgNO3, Стандартні K2CrO4 – Визначають Cl– і Титрування проводять: Ag+ +Cl– AgCl↓
ричне титру- 0,1М або 0,05М речовини та 5% розчин Br– 1) рН 6,3-10,5;
вання за ме- стандартні роз- 2)відсутність: Ba2+, CO32–, Pb2+, 2Ag+ + CrO42–
тодом Мора чини NaCl, Hg22+, PO43– (утворюють осади з Ag2CrO4↓
KCl. титрантом або з індикатором)
Аргентомет- Пряме титрування: Стандартні Насичений розчин Визначають 1. Титрування проводять у кислому Пряме титрування: Ag+ +
ричне титру- розчин NH4NCS речовини та залізоамонійних прямим титру- середовищі. NCS– AgNCS↓
вання за ме- (KNCS) або розчин стандартні роз- галунів ванням Ag+ , 2. Відсутність солей Hg(I), які осад-
тодом Фоль- AgNO3 чини AgNO3,, NH4[Fe(SO4)2] Hg2+ з розчином жують NCS– -іони і F–-іони, що 3NCS– + Fe3+
гарда концентрація яких KCl і NaCl, титранту KNCS. утворюють комплекс з Fe3+: [Fe(NCS)3]
(тіоціана- 0,05М або 0,1М KNCS. Визначають зво- Зворотне титрування:Cl–
Fe3+ + 6F– [FeF6]3–
тометрія) Зворотне титруван- ротним титру- 3. При визначенні I–-іонів – +Ag+(надл.)
ня: обидва вищеза- ванням: Cl–, Br– індикатор додають наприкінці тит- AgCl↓
значених титранта рування, тому що можлива реакція: Ag+(зал.)+ NCS–
2Fe3+ +2I– 2Fe2+ + I2↓. AgNCS↓
Fe3+ + 3NCS–
[Fe(NCS)3]
112
1 2 3 4 5 6 7
I-, S2-, AsO43-, 4. При визначенні Cl--іонів
CO32-, C2O42-, для ізолювання осаду AgCl
NCS-, додають CCl4, CHCl3 або
PO43-, CN-, C6H5NO2 або
CrO42- відфільтровують AgCl↓,
тому що можлива обмінна
реакція:
AgCl↓+NCS–
AgNCS↓+ Cl–
Аргентометрич- Розчин Стандартні речови- Адсорбційні індика-тори, Визначають Титрування проводять при Ag+ + I– AgI↓
не титрування за AgNO3, 0,1М ни та стандартні наприклад: еозин (рН=2), Cl–, Br–, I– визначеному значенні рН у
методом або 0,05М розчини NaCl, KCl. флуоресцеїн (рН=7-10) NCS– залежності від застосовува-
Фаянса- та ін. (табл. ) ного індикатора.
Ходакова
Меркуро- Розчин Стандартні речови- Ферум(III) тіоціанат Визначають Титрування проводять у Hg22+ + 2Cl–
метричний Нg2(NO3)2 ни та стандартні [Fe(NCS)3], Cl–, Br–, I– кислому середовищі.
метод 0,1М розчини NaCl, KCl. дифенілкарбазон Hg2Cl2↓
NH NH C 6H 5
C O
N N C 6H 5
113
Таблиця 6
МЕРКУРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант ме- Стандартні речови- Можливості
Індикатори методу Умови титрування Рівняння реакцій
тоду ни методу
Розчин Стандартні речови- Розчин натрій нітропрусиду Визначають Cl–, Br–, I–, Визначення прово-
Hg2+ + 2Cl– [HgCl2]
Hg(NO3)2, ни NaCl, KCl або їх (Na2[Fe(CN)5NO]). CN–, NCS–. дять у кислому
0,1М в HNO3 стандартні розчини Розчин дифенілкарбазиду середовищі (HNO3). Hg2+ + 2Br– [ HgBr2] Hg2+ +
NH NH C6H5 2NCS– [Hg(NCS)2]
C O Hg2+ + [Fe(CN)5NO]2–
Hg[Fe(CN)5NO]↓
NH NH C6H5 або забарвлені комплекси Hg2+ з
Розчин дефинілкарбазону дифенілкаразидом або дифенікарбазоном
Hg2+ + 4I– [HgI4]2–
[HgI4]2– +Hg2+ 2HgI2↓
Безіндикаторний метод –
при визначенні I–.
NH NH C 6H 5
C O
N N C 6H 5
114
Таблиця 7
КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Стандартні ре- Індикатори Можливості Умови титру-
Титрант методу Рівняння реакцій
човини методу методу вання
1 2 3 4 5 6
Пряме титру- Zn, ZnO, CaCO3. Металохромні Визначають Cu2+, Co2+, Визначення До розчину, що містить катіони металу додають амоніачний
вання: розчин Стандартні роз- індикатори: Pb2+, Ni2+, Sr2+, Fe3+, проводять при буферний розчин, індикаторну суміш та титрують стандарт-
натрій едетату чини: ZnSO4, Еріохром чор- Al3+, Ba2+, Zn2+, Ca2+, фіксованому ним розчином натрій едетату до зміни забарвлення.
(трилону Б) MgSO4 ний Т, мурек- Mg2+ та ін. значенні рН
H2L2-+ Me2+ [MeL]2-+ 2H+
(Na2H2L) сид та ін. (див. розчину
0,05М… табл.13 додат-
0,1М ку)
CH 2COO -
N
CH 2COOH
CH 2
H2 L2- =
CH 2
CH 2COOH
N
CH 2COO -
115
1 2 3 4 5 6
Зворотне титру- Титрування застосовують Визначення До розчину, який містить досліджувані іони додають точний
вання: при: 1)відсутності проводять при надлишковий об’єм стандартного розчину натрій едетату,
1. розчин натрій індикатора, який можна фіксованому буферний розчин, індикатор. Суміш нагрівають до завершен-
едетату 0,05М… використати у випадку значенні рН ня реакції і надлишок комплексону відтитровують стандарт-
0,1М прямого титрування; розчину ним розчином магній сульфату або цинк сульфату.
2. розчини 2)осадженні катіонів
H2L2-(надл.)+ Me2+ [MeL]2-+ 2H+
MgSO4 або амоніачним буферним
ZnSO4 розчином; H2L2-(зал.)+ Mg2+ [MgL]2-+ 2H+
0,05 М…. 3)при повільному перебігу
0,1 М реакції комплексоутворен-
ня;
4) при визначенні катіонів
у речовинах, нерозчинних
у воді (СаС2О4,
MgNH4PO4 та ін.)
116
1 2 3 4 5 6
Замісникове Визначення металів До розчину з досліджуваними іонами Ме2+ додають надли-
титрування: 1. шок комплексу натрій едетату з магнієм (або цинком)
розчину натрій [MgL]2-. Досліджуваний катіон із натрій едетатом утворює
едетату більш стійку комплексну сполуку, виділяючи еквівалентну
0,05М… кількість Mg2+ (або Zn2+), яку відтитровують розчином
0,1М –“– натрій едетату:
2. Розчини
Ме2+ + [MgL]2- [MeL]2- + Mg2+
MgSO4 або
ZnSO4 H2L2- + Mg2+ [MgL]2-+ 2H+
0,05 М….
0,1 М
Алкаліметричне Кислотно- Визначення металів При взаємодії розчину натрій едетату з досліджуваним
титрування основні катіоном виділяється еквівалентна кількість гідроген-іонів,
Ме2+ – Н+: індикатори які потім відтитровують розчином лугу у присутності ки-
Розчин натрій слотно-основного індикатору:
едетату 0,05M;
Ме2+ + [H2L]2- [MeL]2- + 2H+
Розчин KOH
(NaOH) 0,1M 2H++2OH- 2H2O
117
Схема 4
МЕТОДИ ОКИСНО-ВІДНОВНОГО ТИТРУВАННЯ
Методи окисно-відновного титрування
Оксидиметрія Редуктометрія
Метод визначення відновників шляхом Метод визначення окисників шляхом
титрування їх стандартними розчинами титрування їх стандартними розчинами
окисників відновників
перманганатометрія йодометрія
(титрант – розчин KMnO4), (титрант – розчин Na2S2O3),
броматометрія нітритометрія
(титрант – розчин KBrO3), (титрант – розчин NaNO2),
дихроматометрія гідразинометрія
(титрант – розчин K2Cr2O7), (титрант – розчин N2H4·H2SO4),
йодометрія аскорбінометрія
(титрант – розчин I2 в KI), (титрант – розчин C6H8O6),
йодхлориметрія ферометрія
(титрант – розчин ICl) (титрант – розчини солей Fe2+)
нітритометрія
(титрант – розчин NaNO2)
цериметрія
(титрант –
розчини солей Се4+)
118
Таблиця 8
ПЕРМАНГАНАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори методу Стандартні речо- Можливості Умови титрування Рівняння реакцій
методу вини методу
Розчин 1.Безіндика- H2C2O4·2H2O Визначають Титрування виконують: Визначення Са2+ методом зворотнього титруван-
KMnO4 торний: Na2C2O4, 1) відновники: а)в сильнокислому ня
0,1М; - за забарвленням As2O3, - C2O42-; Fe2+; H2O2; NO2– середовищі (розчин 1.Ca2+ + C2O42-(надл.) CaC2O4 +
0,05М розчину надлиш- Fe (мет.), прямим титруванням; Са2+ в Н2SO4); + C2O42-(зал.)
ком перманганат- (NH4)2Fe(SO4)2· різних препаратах – зворот- б) при нагріванні (t = 60- Іони C2O42-, що не прореагували відтитровують
іонів; ·6Н2О. ним або замісниковим титру- 70°C) або кімнатній розчином КMnO4-
2.Індикатор-ний: Стандартні розчи- ванням; температурі; 2. –2е + C2O42- + 2СО2  5
-оксред- ни: 2)окисники: в)титрують повільно,
+5e +MnO4-+8H+ Mn2++ 4H2O 2
індикатори, на- Н2С2О4 і NaAsO2 - MnO2; PbO2; K2Cr2O7; кожну наступну краплю
2MnO4- + C2O42-(зал.) + 16H+ 
приклад - фероїн S2O82- титранту додають після
зворотним титруванням (2-ий знебарвлення  2Mn2+ + 8H2O + 10CO2
стандартний розчин – розчин попередньої. Визначення Са2+ методом замісникового титру-
Н2С2О4 або NaAsO2); вання
3)Ca2+, Sr2+, Ba2+, Pb2+ - 1.Ca2+ + C2O42- CaC2O4
замісниковим титруванням 2. CaC2O4 + 2H+ Ca2+ + H2C2O4
(можливе зворотне титруван- 3.
ня) - 2e + H2C2O4 2CO2 + 2H+ 5
+5e +MnO4-+8H+ Mn2++ 4H2O 2
2MnO4- + 5H2C2O4 + 6H+ 
 2Mn2+ + 8H2O + 10CO2
119
Таблиця 9
ЙОДОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори ме- Стандартні Можливості Умови титрування Рівняння реакцій
методу тоду речовини методу
1 2 3 4 5 6
1.Роз-чин 1.Безінди- As2O3; Визначають: 1. На холоду, тому що йод леткий, а 1. +2e + [I3]- 3I- 1
I2 в KI каторний: над- N2H4·H2SO4, 1. слабкі окисники також при нагріванні знижується
0,1М – 0,05 лишкова крапля BaS2O3. Стан- (I2) –прямим титру- чутливість індикатору - крохмалю. -2e + 2S2O32- S4O62- 1
М титранту (I2) дартний розчин ванням розчином 2. Середовище розчину, що [I3]- +2S2O32- S4O62- + 3I-
забарвлює роз- Na2S2O3 Na2S2O3; титрується, повинно бути нейтраль-
чин у світло- 2. відновники ним, слабкокислим або слабколуж- 2.-2e +AsO33- +2OH- AsO43-+H2O
жовтий колір. Na2S2O3, As2O3 - ним.
Для підвищення прямим титруван- а) у сильно лужному середовищі +2e + [I3]- 3I-
чутливості ви- ням розчином I2 в відбувається побічна реакція дис- AsO33-+[I3]- +2OH- AsO43-+3I-+H2O
значення KI; про-порціювання дийоду 3а.
кінцевої точки 3. методом I2 + 2OH- IO- + I- + H2O +6e+Cr2O72- +14H+ 2Cr3+ +7H2O 1
титрування у замісникового тит- б) у сильно кислому середовищі - 2e + 3I- [I3]- 3
розчин, який рування: відбуваються побічні реакції: Cr2O72-+14H++9I-2Cr3++7H2O+3[I3]-
аналізують, до- а) сильні окисники hν
дають декілька (KBrO3, K2Cr2O7,
крапель хлоро- активний хлор, 4I- +O2 +4H+ 2I2 +2H2O
форму, який Н2О2 та ін.); S2O32-+2H+→ SO2↑+S↓+H2O +2e + [I3]- 3I- 1
екстрагує дийод, -2e + 2S2O32- S4O62- 1
що виділився, і [I3]- +2S2O32- S4O62- + 3I-
забарвлює роз-
чин в червоно-
фіолетовий
колір.
120
1 2 3 4 5 6
2. Розчин 2.Індика-тор Стандартні ре- б) сильні кислоти 3.При визначенні сильних окисників 3б. +10е +2IО3- +12H+ I2+6H2O 1
Na2S2O3 – 0,5% роз- човини (HIO3, H2SO4); методом заміщення необхідно дода-
0,1 М – чин крохма- K2Cr2O7, вати надлишок калій йодиду для - 2e + 2I- I2 5
0,05 М лю KBrO3, KIO3 розчинення дийоду, що виділився: IO3- + 6H+ + 5I- → 3I2 + 3H2O
K3[Fe(CN)6] I2 + I- [I3]- ; 3I2 + 3I- 3[I3]-
Стандартні роз- після додавання KI, реакційну суміш IO3- + 6H+ + 8I- → 3[I3]- + 3H2O
чини I2 в KI; витримують 10-15 хвилин у темному Виділяється дийод у кількості еквівалентній сильній
KMnO4. 4. ароматичні і місці. кислоті. Його відтитровують розчином Na2S2O3
гетероциклічні спо- 4. Метод заснований на йодуванні фенолів і арома-
луки (феноли, дифе- тичних амінів розчином I2 у KI.
ноли, ароматичні
аміни);
5. ненасичені вугле-
води; 5 +I2
6. альдегіди за мето-
дом зворотнього тит- 6. I2 + NaOH =NaIO +NaI OH
+ H2O
рування OH
I I
+NaIO → + NaI+ H2O
+ 3 I2 + 3 HI
Надлишок NaIO + NaI + H2SO4 =

= I2 + Na2SO4 + H2O I
I Na2S2O3.I
Вільний I2 відтитровують розчином
C C C C
O O
R C R C
H OH
121
Таблиця 10
ЙОДХЛОРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори ме- Стандартні речови- Можливості Умови титрування Рівняння реакцій
методу тоду ни методу
Розчин ICl* 1.Розчин крох- As2O3, Визначають: Титрування проводять у ки-
0,1 М малю N2H4·H2SO4, 1) Sn2+, NCS-, SO32-, слому середовищі ( HCl) +2ē + ICl I- + Cl- E° = +0,795 B
2.Безінди- K4[Fe(CN)6]. аскорбінову кислоту, (при ΔE≤0,4 B)
каторний: Стандартний розчин антипірин – прямим
дийод забарвлює Na2S2O3 титруванням; +2ē + 2ICl I2 + 2Cl- E° = +1,06 B
розчин у світло- 2)Hg2+, Fe2+ – зво- (при ΔE≤0,6 B)
жовтий колір або ротним титруванням;
шар хлороформу 3) KI –замісниковим - 2e + SO32- + H2O SO42- + 2H+ 1 +
– у червоно- титруванням. 2e + ICl I- + Cl- 1
фіолетовий SO32-+H2O+ICl  SO42-+2H++Cl- + І-
колір. ICl + 2I-  [I3]- + Cl-
*Розчин ICl отримують взаємодією KI та KIO3 у присутності концентрованої HCl

-2ē + I- + Cl- ICl 2
+4ē +IО3- +6Н+ +Cl- ICl + 3H2O 1
2I- + IО3- +6Н+ +3Cl- 3ICl + 3H2O
122
Таблиця 11
БРОМАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори ме- Стандартні Можливості Умови Рівняння реакцій

методу тоду речовини методу титруван-
ня
Розчин Кислотно- As2O3. Визначають: Кисле а)
KBrO3 основні Стандартний а)відновники: N2H4·H2SO4, сере- +6ē + BrO3- + 6H+ Br- + 3H2O 1 E°= 1,45 B
0,1 М індикатори (ме- розчин Sb(III), Sn2+, As2O3, As(III) шля- довище
тиловий черво- Na2S2O3 хом їх прямого окиснення; - 2e + AsO33- + H2O AsO43-+2H+ 3 E0 = 0,56 B
ний, метиловий (стан-дарти- б) феноли: фенол, резор-цин (зво- BrO3- + 3AsO33-  Br- + 3AsO43-
оранжевий), які зують тит- ротне тит-рування), тимол, саліци- б)
зворотно окис- рант йодо- лова кислота – шляхом їх брому- -2ē + 2Br- Br2 5 E°= 1,087 B
нюються над- мет-ричним вання; +10ē +2BrO3-+12H+ Br2 + 6H2O 1 E°= 1,52 B
лишко-вою кра- методом в) ароматичні аміни, наприклад,
плею титранту заміще-ння) стрептоцид. BrO3- + 5Br- + 6H+ 3Br2 + 3H2O
до безбарвних
продуктів
R R
Br Br
де R =+-OH;
3Br-NH2
2 + 3HBr
Br
123
Таблиця 12
НІТРИТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант ме- Індикатори методу Стандартні речо- Можливості Умови титрування Рівняння реакцій
тоду вини методу
Розчин 1. Зовнішні: йод- п-Амінобензойна Визначають Кисле середовище (2,5 – 3- а) Окиснення:
NaNO2 0,1М; крохмальний папір. кислота, сульфані- а) окисники: КМnO4, х кратний надлишок НС1). -2е + HNO2 + H2O NO3– + 3H+
0,05М 2. Внутрішні: лова кислота, Се (IV), «На холоду» або при t° ≈ Е0 = 0,94 В.
дифеніламін, гідразин сульфат. активний хлор, H2O2; 20-25°С. б) Відновнення:
тропеолін-00, ней- Стандартні розчи- б) відновники: Титрують повільно, особ-
тральний червоний ни: КМnO4 (зво- сульфамінову кислоту, ливо наприкінці титруван- +6е +2HNO2 + 6H+ N2↑+ 4Н2O
та їх суміші з мети- ротне титрування), гідразин сульфат, Sn2+, ня. Е0 = 1,44 В.
леновим синім гідразин сульфат. Fe2+, As2O3; Додають як каталізатор в) Діазотування:
(фон). в) первинні та вторинні КВr у випадку
ароматичні аміни діазотування Ar  NH 2  NaNO 2  2 HCl
(стрептоцид, норсуль- 
фазол, сульфацил та [Ar  N  N ]Cl   NaCl  2H 2 O
ін.).
Нітрозування:
R-NH-R' + NaNO2 + HCl
R-N(NO)R' + NaCl + H2O
124
Таблиця 13
ДИХРОМАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант Індикатори методу Стандартні речовини Можливості Умови титру- Рівняння реакцій
методу методу вання
РозчинK2С 1. Оксред- Стандартна речовина: Визначають: Титрува-ння E°Сr2O72-/Cr3+ = +1,33 B
r2O7 індикатори: (NH4)2Fe(SO4)2· 1) відновники: проводять у 1)
0,1 М дифеніламін, ·6H2O. SO32-, Fe2+, I-, Sn2+, кислому -1ē +Fe2+ Fe3+ 6
0,05 М дифеніламіно- Стандартний розчин AsO33-, [Fe(CN)6]4-, ме- середовищі в
сульфокислота, Na2S2O3 танол, аскорбінову кисло- присутності +6ē +Сr2O72- +14H+ 2Сr3+ +7H2O 1
феніл-антранілова (стандартизують йодо- ту – зворотним титруван- HCl, H2SO4, 6Fe2+ +Сr2O72-+14H+
кислота. метрично методом ням; H3PO4 6Fe3+ +2Сr3+ + +7H2O
2.Безіндика-торний замісникового титруван- 2) малорозчинні хромати:
(розчин Cr3+ - ня) Ba2+, Pb2+, Ag+;
зелений колір; 3) окисники (NO3-) після 2) Ва2+ + CrO42- ВаCrO4 ↓
Сr2O72- - жовтий попереднього відновлення 2ВаCrO4↓+ 4H+ →2Ва2+ + Cr2O72- +2H2O
колір) при дії солей Fe2+, надли- Cr2O72- відтитровують Fe2+
3. Зовнішній шок яких відтитровують
індикатор – йод- стандартним розчином 3)3Fe2++NO3-+4H+ 3Fe3++NO↑+2H2O
крохмальний папір K2Cr2O7 6Fe2++Сr2O72- +14H+ →
→ 6Fe3+ + 2Сr3+ +7H2O
125
Таблиця 14
ЦЕРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ
Титрант методу Індикатори методу Стандартні речо- Можливості Умови тит- Рівняння реакцій
вини методу рування
Розчин 1. Оксред-індикатори Na2C2O4, Визначають: Титрування
Ce(SO4)2·4H2O, (наприклад: фероїн, (NH4)2C2O4 As(III), Fe2+, проводять у Ce4+ + ē Ce3+
(NH4)2Ce(SO4)3·2H2O о-фенантролін, Стандартизують Sb(III), Sn2+ кислому Е0 у середовищі HClO4 =+1,70 B.
0,1 М дифеніламін). розчин титранту [Fe(CN)6]4-, середовищі, Стандартні окисно-відновні потенціали оксред-пар
0,01М 2. Безіндикатор-ний метод йодометричним Н2О2, С2О42- наприклад у комплексних солей церію залежать від природи
– розчини Ce4+ мають методом NO2- ; розчині аніонів: Е0[Ce(SO4)3]2-/Се3+ = 1,44 B,
жовте забарвлення. (замісникове тит- -органічні спо- HClO4 Е0[Ce(NO3)6]2-/Се3+ = 1,61 B,
3. рН-індикатори (метило- рування) луки: феноли, Е0[CeCl6]2-/Се3+ = 1,28 B.
вий оранжевий, метиловий аміни,
червоний) – незворотне амінокислоти, Наприклад:
окиснення. органічні кисло-
- 2e + H2C2O4 2CO2 + 2H+ 1
ти, вуглеводи.
+ e + Ce4+ Ce3+ 2
H2C2O4 + 2Ce4+  2CO2 + 2Ce3+ + 2H+
126
ПРИКЛАДИ ПОБУДОВИ КРИВИХ ТИТРУВАННЯ
Побудова кривої титрування
0,1 М розчину HCl 0,1 М розчином NaOH
Крива кислотно-основного титрування – це графічне зображення
зміни рН розчину у ході титрування.
Таблиця 15
ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ HCl 0,1 М РОЗЧИНОМ NaOH
Додано розчину NaOH, % Залишок HCl, % pH

0 100,0 1,0
50,0 50,0 1,5
90,0 10,0 2,3
99,0 1,0 3,3
99,9 0,1 4,3
100,0 0 7,0
100,1 0,1 (надл. NaOH) 9,7
101,0 1,0 (надл. NaOH) 10,7
110,0 10,0 (надл. NaOH) 11,7
127
КРИВА ТИТРУВАННЯ
0,1 М РОЗЧИНУ HCl 0,1 М РОЗЧИНОМ NaOH
рН
4 метиловий оранжевий
5
титрування
Стрибок
7 Точка еквівалентності
9 фенолфталеїн
10
11
12
13
14
0 20 40 60 80 100 120 140 160 180 200 p, %
128
0,1 М розчину NaI 0,1 М розчином AgNO3
Таблиця 16
ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ NaI 0,1 М РОЗЧИНОМ AgNO3
pI
Додано розчину AgNO3, % Залишок NaI, %
(Ks0(AgI) = 8,5 10–17)
0 100,0 1,0
50,0 50,0 1,3
90,0 10,0 2,0
99,0 1,0 3,0
99,9 0,1 4,0
100,0 0 8,0
100,1 0,1 (надл. AgNO3) 12,1
101,0 1,0 (надл. AgNO3) 13,1
110,0 10,0 (надл. AgNO3) 14,0
129
КРИВА ТИТРУВАННЯ
0,1 М РОЗЧИНУ NaI 0,1 М РОЗЧИНОМ AgNO3
рI
4
Стрибок титрування
8 Точка еквівалентності
10
11
12
13
14
50 60 70 80 90 100 110 120 130 140 150 p, %
130
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВЕЛИЧИНИ СТРИБКА ТИТРУВАННЯ
ВІД ДОБУТКУ РОЗЧИННОСТІ ОСАДУ ВИЗНАЧУВАНОГО ІОНА
НА ПРИКЛАДІ АРГЕНТОМЕТРИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
РОЗЧИНІВ NaCl, NaBr, NaI
pHal
2
0,1 M NaHal Ag+
4
Hal–
6
NaCl
10 NaBr
12
NaI
90 100 VAgNO3, см3
Ks0(AgCl) = 1,78·10–10
Ks0(AgBr) = 4,90·10–13
Ks0(AgI) = 9,98·10–17
131
РОЗРАХУНКОВІ ФОРМУЛИ В ТИТРИМЕТРИЧНОМУ АНАЛІЗІ
Спосіб окремих наважок
1. Згідно молярної маси речовини еквівалента Е:
– масу наважки хімічно чистої речовини m, що використовують для
стандартизації титранту, розраховують за формулою:
c  Vmin  E
m= ,
1000
де Vmin – об’єм титрованого розчину, що дорівнює приблизно 20 см3
(для макрометоду);
– масу наважки визначуваної речовини m розраховують за формулою:
c  V min  E 100
m ,
1000  
де Vmin – об’єм титрованого розчину (приблизно 20 см3);
ω – масова частка визначуваної речовини у зразку, %;
– молярну концентрацію речовини еквівалента титранту c розрахо-
вують за формулою:
m 1000
c= ,
Е V
де V – об’єм титрованого розчину, що витрачено на титрування
наважки стандартної речовини, см3;
– масову частку визначуваної речовини в досліджуваному зразку ω ро-
зраховують за формулами:
c  V  E 100
 ,% = , (пряме і замісникове титрування)
1000  m
наважки визначуваної речовини, см3;
(c 1V1  c 2V 2 )  E 100
 ,% = , (зворотне титрування)
1000  m
де V1 – об’єм титрованого розчину 1, що додано в надлишку, см3;
V2 – об’єм титрованого розчину 2, що використано на титру-
вання надлишку титрованого розчину 1, см3.
2. За величиною титру титранту за визначуваною речовиною:
Т  K  V  100
 ,%  , (пряме і замісникове титрування)
m
132
Т 1  ( K 1V1  K 2V 2 )  100
 ,%  , (зворотне титрування)
m
де Т – титр титранту за визначуваною речовиною в прямо-
му і замісниковому титруванні, г/см3;
Т1 – титр титранту 1, що безпосередньо взаємодіє з ви-
значуваною речовиною, за визначуваною речовиною
при зворотному титруванні, г/см3;
К, К1, К2 – поправкові коефіцієнти до молярної концентрації ві-
дповідних титрованих розчинів:
c практ . Vпракт .
K 
c теор . Vтеор .
Наприклад, якщо спракт. = 0,1082, то K буде дорівнювати 0,1082/0,1000
= 1,082.
Спосіб піпеткування
1. Згідно молярної маси речовини еквівалента Е:
– масу наважки хімічно чистої речовини m, що використовують для
стандартизації титранту, розраховують за формулою:
c  Vmin  Е  Vм.к.
m= ,
1000  Vп.
Vм.к. – об’єм мірної колби, в якій розчинено наважку хімічно чис-
тої речовини, см3;
Vп. – об’єм піпетки, яку використовують для відмірювання алік-
воти розчину, см3.
– масу наважки визначуваної речовини m розраховують за формулою:
с  Vmin  E  Vм.к .  100
m ,
1000  Vп .  
Vм.к. – об’єм мірної колби, в якій розчинено наважку визначуваної
речовини, см3;
Vп. – об’єм піпетки, яку використовують для відмірювання алік-
воти розчину, см3.
– молярну концентрацію речовини еквівалента титранту c розрахо-
вують за формулою:
m  Vп.  1000
c= ,
Е  V м.к.  V
аліквоти розчину стандартної речовини, см3;
133
c  V  E  Vм .к .  100
 ,%  , (пряме і замісникове тит-
1000  m  Vп .
рування)
аліквоти розчину визначуваної речовини, см3;
(c1V1  c2V2 )  E V м.к.  100
 ,% = , (зворотне титрування)
1000  m  Vп .
де V1 – об’єм титрованого розчину 1, що додано в надлишку, см3;
V2 – об’єм титрованого розчину 2, що використано на титру-
вання надлишку титрованого розчину 1, см3.
T  K  V  V м .к .  100
 ,%  (пряме і замісникове титрування)
m  Vп .
T1  (K 1V1  K 2V2 ) V м.к.  100
 ,% = (зворотне титрування)
m  Vп .
При встановленні молярної концентрації речовини еквівалента титра-
нту с2 за титрованим розчином відомої концентрації с1 розрахунки ведуть
за формулою:
c 1  V1
c2 = ,
V2
де V1 – об’єм титрованого розчину, за яким встановлюють концен-
трацію, см3;
V2 – об’єм титрованого розчину, молярну концентрацію якого
визначають, см3.
При визначенні маси речовини в грамах в об’ємі мірної колби розра-
хунки ведуть за формулами:
134
1. Згідно молярної маси еквівалента Е:
c  V  Е  V м.к.
г/V м.к. = (пряме і замісникове титрування)
1000  Vп.
(с1V1  с2V2 )  Е  Vм.к.
г/V м.к. = (зворотне титрування)
1000  Vп.
Т  V  К  V м.к.
г/V м.к. = (пряме і замісникове титрування)
Vп.
Т 1  (К 1V1  К 2V2 )  Vм.к.
г/V м.к. = (зворотне титрування)
Vп.
Розрахунки в титриметричному аналізі при використанні титрованих
розчинів з молярною концентрацією відрізняються від розрахунків, в яких
використовується молярна концентрація речовини еквівалента.
У всіх розрахункових формулах, що наведені вище з використанням
молярної концентрації речовини еквівалента, належить величину Е заміни-
ти добутком s·M(X), де s – це стехіометричне відношення, яке визначають
за рівнянням реакції, М(Х) – молярна маса визначуваної речовини Х.
Стехіометричне відношення s показує, яка кількість визначуваної
речовини реагує з одним молем речовини титранту
Наприклад, при титруванні розчину солі Fe2+-іона титрованим розчи-
ном KMnO4 процес описують рівнянням:
5 Fe2+ + MnO4– + 8 H+ → 5 Fe2+ + Mn2+ + 4 H2O
визначувана титрант
речовина
У даному випадку s = 5/1 = 5 (на один моль іонів MnO4– припадає

5 іонів Fe2+. Масову частку іонів Fe2+ у досліджуваному зразку слід розра-
ховувати за формулою:
c V  5  M ( Fe )  100
 ,% 
1000 m
Для розрахунку титру титрованого розчину KMnO4 за Fe2+-іонами ви-
користовують формулу:
c  5  M ( Fe )
TKMnO 2 
4 / Fe
1000
Слід звернути увагу на те, що розчини з однаковою молярною конце-
нтрацією реагують в рівних об’ємах тільки в тому випадку, якщо стехіоме-
тричне відношення s = 1. Наприклад, це спостерігається при взаємодії
135
0,1 М розчинів NaOH та HCl. При взаємодії 0,1 М розчинів NaOH та H2SO4
процес описують рівнянням:
2 NaOH + H2SO4 = Na2SO4 + 2 H2O
В цьому випадку на один об’єм 0,1 М розчину H2SO4 буде витрачати-
ся два об’єми 0,1 М розчину NaOH (у випадку титрування розчину NaOH
титрованим розчином H2SO4 s = 2/1 = 2, а в протилежному випадку – s =
1/2). У зв’язку з цим для аналітичних цілей готують 0,1 М розчин NaOH та
0,05 М розчин H2SO4. Ці розчини реагують у рівних об’ємах.
На цей фактор особливу увагу слід звертати при виконанні зворотного
титрування, коли у розрахунках використовують різницю об’ємів двох ти-
трованих розчинів. В цьому випадку слід користуватися розчинами, які ре-
агують в однакових об’ємах, або враховувати стехіометричне відношення.
При стандартизації розчину NaOH за титрованим розчином H2SO4 та-
кож слід враховувати стехіометричне відношення. Користуватися для роз-
рахунку молярної концентрації розчину NaOH (c2) рівнянням с1·V1 = c2·V2
не коректно (с1 і V1 – молярна концентрація і об’єм титрованого розчину
H2SO4 відповідно). В цьому випадку слід користуватися рівнянням:
s·с1·V1 = c2·V2 ,
2
де s = c2   2 ,
c1 1
звідки:
s  c1  V1 2  c1  V1
c2  
V2 V2
Незважаючи на відмінності в числових значеннях концентрацій тит-
рованих розчинів, що виражено через молярну концентрацію та молярну
концентрацію речовини еквівалента, що застосовують в аналізі, титри цих
розчинів співпадають. Наприклад, титри 0,1 М (1/2H2SO4) та 0,05 М
(H2SO4) дорівнюють:
0,1000  49,037
T 0,1M(1/2H2SO4) =  0,004904 г/см3
1000
0,05000  98,074
T 0,05M(H2SO4) =  0,004904 г/см3
1000
T 0,02M(KMnO4) = T 0,1M(1/5KMnO4) = 0,003161 г/см3
Між молярною концентрацією речовини еквівалента секв. в розчині і
його молярною концентрацією існує зв’язок:
с = секв.·fекв.
136
ПРИКЛАДИ РІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ
Розрахунок маси наважки NaOH для приготування 1 дм3 розчину з c(NaOH) = 0,1 моль/дм3
Дано:
V(NaOH) = 1 дм3 m(NaOH)  c(NaOH) V (NaOH)  E(NaOH)  0 ,1  1  39 ,9971  4 ,00 г

c(NaOH) = 0,1 моль/дм3
Е(NaOH) = 39,9971 г/моль m( NaOH)  c( NaOH)  V (NaOH)  M (NaOH)  0 ,1  1  39 ,9971  4 ,00 г
М(NaOH) = 39,9971 г/моль
m(NaOН) – ?
Розрахунок маси наважки Ba(OH)2 для приготування 1 дм3 розчину з c(1/2Ba(OH)2) = 0,1 моль/дм3
Дано:
V(Ba(OH)2) = 1 дм3 m( Ba(OH ) 2 )  c(1 / 2 Ba(OH ) 2 )  V ( Ba(OH ) 2 )  E ( Ba(OH ) 2 )  0 ,1  1  85 ,67  8 ,57 г

c(1/2Ba(OH)2) = 0,1 моль/дм3
Е(Ba(OH)2) = 85,67 г/моль с( Ba(OH ) 2 )  c(1 / 2 Ba(OH ) 2 )  f ( Ba(OH ) 2 )  0 ,1  1 / 2  0 ,05 моль/дм3
М(Ba(OH)2) = 171,34 г/моль
m(Ba(OH)2) – ?
m( Ba(OH ) 2 )  c( Ba(OH ) 2 )  V ( Ba(OH ) 2 )  M ( Ba(OH ) 2 )  0 ,05  1  171 ,34  8 ,57 г
Розрахунок об’єму концентрованої HCl для приготування 1 дм3 розчину з c(HCl) = 0,1 моль/дм3
Дано:
V(HCl)р* = 1 дм3 = 1000 см3 У відповідності до таблиці 2 «Додатків» c(HCl)к = 6,796 моль/дм3,
c(HCl)р = 0,1 моль/дм3 що відповідає ρ = 1,110 г/см3
ρ(HCl)к = 1,110 г/см3
V(HCl)к – ? c( HCl )р  V ( HCl )р  c( HCl )к  V ( HCl )к
c( HCl )р  V ( HCl )р 0 ,1  1000

V ( HCl )к    14,7 см3
c( HCl )к 6 ,796
Розрахунок об’єму концентрованої H2SO4 для приготування 1 дм3 розчину з c(1/2H2SO4) = 0,1 моль/дм3
Дано:
V(H2SO4)р = 1 дм3 = 1000 cм3 У відповідності до таблиці 2 «Додатків» c(1/2H2SO4)к = 1,820 моль/дм3,
c(1/2H2SO4)р = 0,1 моль/дм3 що відповідає ρ = 1,110 г/см3
ρ(H2SO4)к = 1,110 г/см3
V(H2SO4)к – ? с( H 2 SO4 )р  c( 1 / 2H 2 SO4 )р  f ( H 2 SO4 )  0 ,1  1 / 2  0 ,05 моль/дм3
c( 1 / 2 H 2 SO4 )р  V ( H 2 SO4 )р  c( 1 / 2 H 2 SO4 )к  V ( H 2 SO4 )к
c( 1 / 2H 2 SO4 )р  V ( H 2 SO4 )р 0,1  1000

V ( H 2 SO4 )к    55,0 см3
c( 1 / 2H 2 SO4 )к 1,820
* індекс «к» відноситься до концентрованого розчину, а індекс «р» відноситься до розведеного розчину
Кислотно-основне визначення ω(H2C2O4·2H2O),% (індикатор – метиловий оранжевий)
H2C2O4 + 2 NaOH Na2C2O4 + 2 H2O; f(H2C2O4·2H2O) = 1/2; f(NaOH) = 1; s = 1/2
E(H2C2O4·2H2O) = M(H2C2O4·2H2O)·f(H2C2O4·2H2O) = 126,066·1/2 = 63,033 г/моль
1. Розрахунок m(H2C2O4·2H2O) за способом окремих наважок
Дано: розрахунок m через Е(H2C2O4·2H2O)
V(NaOH) = Vmin = 20 см3 c( NaOH )  Vmin ( NaOH )  E( H 2 C 2 O4  2H 2 O )  100 0,1 20  63,033100
m( H 2 C 2 O4  2H 2 O )    0,21 г
Е(H2C2O4·2H2O) = 63,033 г/моль 1000  ( H 2 C 2 O4  2H 2 O ) 1000 60
M(H2C2O4·2H2O) = 126,066 г/моль
ω(H2C2O4·2H2O) ≈ 60%
розрахунок m через s і М(H2C2O4·2H2O)
c( NaOH ) Vmin ( NaOH )  s  M ( H 2 C 2 O4  2H 2 O ) 100 0,1  20 1 / 2 126,066 100
m(H2C2O4·2H2O) – ? m( H 2 C 2 O4  2H 2 O )    0,21 г
1000 ( H 2 C 2 O4  2H 2 O ) 1000  60
2. Розрахунок ω(H2C2O4·2H2O),% за способом окремих наважок
Дано:
3
розрахунок ω,% через Е(H2C2O4·2H2O)
c(NaOH) = 0,1005 моль/дм
V(NaOH) = 20,75 см3 c( NaOH )  V ( NaOH )  E( H 2C2O4  2H 2O ) 100 0 ,1005  20 ,75  63,033  100
( H 2 C2 O4  2H 2 O )    62 ,445  62 ,45 %
Е(H2C2O4·2H2O) = 63,033 г/моль 1000 m( H 2C2O4  2H 2O ) 1000  0 ,2105
M(H2C2O4·2H2O) = 126,066 г/моль
m(H2C2O4·2H2O) = 0,2105 г
розрахунок ω,% через s і М(H2C2O4·2H2O)
c( NaOH )  V ( NaOH )  s  M ( H 2 C 2 O 4  2 H 2 O )  100 0 ,1005  20 ,75  1 / 2  126 ,066  100
ω(H2C2O4·2H2O) – ? ( H 2C 2O4  2 H 2O )    62 ,45 %
1000  m( H 2 C 2 O 4  2 H 2 O ) 1000  0 ,2105
розрахунок ω,% через T(NaOH/H2C2O4·2H2O)
c( NaOH )theor  E( H 2 C 2 O 4  2H 2 O ) 0.1000  63.033
c( NaOH )практ
T ( NaOH / H 2 C 2 O 4  2H 2 O )    0.006303 g/cm 3
K ( NaOH )   1000 1000
c( NaOH )теор 0,1000  63,033
 0,006303 г/cм3
0 ,1005 1000
  1,005 c( NaOH )теор  s  M ( H 2 C2 O4  2H 2 O ) 0,1000 1 / 2 126,066
0 ,1000 T ( NaOH / H 2 C2 O4  2H 2 O )    0,006303 г/cм3
1000 1000
T ( NaOH / H 2 C 2 O4  2 H 2 O )  V ( NaOH )  K ( NaOH ) 100 0,006303 20,75 1,005100
 ( H 2 C 2 O4  2 H 2 O )    62,45%
m( H 2 C 2 O4  2 H 2 O ) 0,2105
Кислотно-основне визначення ω(K2CO3),% (індикатор – фенолфталеїн)
K2CO3 + HCl KHCO3 + KCl; f(K2CO3) = 1; f(HCl) = 1; s = 1
E(K2CO3) = M(K2CO3)·f(K2CO3) = 138,206·1 = 138,206 г/моль
1. Розрахунок m(K2CO3) за способом піпеткування
Дано: розрахунок m через Е(K2CO3)
c(HCl) = 0,1 моль/дм3
V(HCl) = Vmin = 20 см3 c( HCl )  V min ( HCl )  E ( K 2 CO 3 )  V м .к .  100 0,1  20  138,206  100  100
m( K 2 CO 3 )    3,69 г
Е(K2CO3) = 138,206 г/моль 1000  V п .   ( K 2 CO 3 ) 1000  15  50
M(K2CO3) = 138,206 г/моль
V = 100,00 см3
розрахунок m через s і М(K2CO3)
м.к.
Vп. = 15,00 см3 c( HCl )  Vmin ( HCl )  s  M ( K 2 CO3 )  Vм .к . 100 0,1  20  1  138,206 100  100
ω(K2CO3) ≈ 50% m( K 2 CO3 )    3,69 г
m(K2CO3) – ? 1000  Vп  ( K 2 CO3 ) 1000  15  50
2. Розрахунок ω(K2CO3),% за способом піпеткування
Дано: розрахунок ω,% через Е(K2CO3)
c(HCl) = 0,1012 моль/дм3 c( HCl ) V ( HCl )  E( K 2CO3 ) Vм.к . 100 0,1012  20,15  138,206  100,00  100
V(HCl) = 20,15 см3 ( K 2CO3 )    50,738  50,74%
Е(K2CO3) = 138,206 г/моль 1000Vп.  m( K 2CO3 ) 1000  15,00  3,7030
M(K2CO3) = 138,206 г/моль розрахунок ω,% через s і М(K2CO3)
Vм.к. = 100,00 см3
Vп. = 15,00 см3 c( HCl ) V ( HCl )  s  M ( K 2CO3 ) Vм.к . 100 0,1012  20,15  1  138,206  100,00  100
m(K2CO3) = 3,7030 г ( K 2CO3 )    50,74%
1000 Vп.  m( K 2 CO3 ) 1000  15,00  3,7030
ω(K2CO3) – ?
розрахунок ω,% через T(HCl/K2CO3)
c( HCl )практ c( HCl )теор  E( K 2CO3 ) 0 ,1000  138 ,206
K ( HCl )   T ( HCl / K 2 CO3 )    0 ,01382 г/см 3
c( HCl )теор 1000 1000
0,1012 c( HCl )теор  s  M ( K 2CO3 ) 0 ,1000  1  138 ,206
  1,012 T ( HCl / K 2CO3 )    0 ,01382 г/см 3
0,1000 1000 1000
T ( HCl / K 2CO3 )  K( HCl ) V ( HCl ) Vм.к . 100 0 ,01382  1,012  20 ,15  100 ,00  100
( K 2CO3 )    50 ,74 %
Vп.  m( K 2CO3 ) 15 ,00  3 ,7030
Кислотно-основне визначення ω(NaOH),% (основна речовина) та ω(Na2CO3),% (домішка) в суміші
(з використанням двох індикаторів)
NaOH + HCl NaCl + H2O (pH > 7, індикатор – фенолфталеїн); f(NaOH) = 1; f(HCl) = 1; s = 1
E(NaOH) = M(NaOH)·f(NaOH) = 39,9971·1 = 39,9971 г/моль
Na2СO3 + HCl NaCl + NaHCO3 (pH > 7, індикатор – фенолфталеїн)
NaHСO3 + HCl NaCl + H2СO3 (pH < 7, індикатор – метиловий оранжевий); f(Na2СO3) = 1/2; f(HCl) = 1; s = 1/2
E(Na2СO3) = M(Na2СO3)·f(Na2СO3) = 52,9942·1 = 52,9942 г/моль
1. Розрахунок m(NaOH) за способом піпеткування
Дано: розрахунок m через Е(NaOH)
3
c(HCl) = 0,1 моль/дм
c( HCl ) Vmin ( HCl )  E( NaOH ) 100 0 ,1  20  39 ,9971  100
V(HCl) = Vmin = 20 см3 m( NaOH )    0 ,11 г
Е(NaOH) = 39,9971 г/моль 1000 ( NaOH ) 1000  70
M(NaOH) = 39,9971 г/моль розрахунок m через s і М(NaOH)
ω(NaOH) ≈ 70%
c( HCl )  Vmin ( HCl )  s  M ( NaOH )  100 0 ,1  20  1  39 ,9971  100
m(NaOH) – ? m( NaOH )    0 ,11 г
1000  ( NaOH ) 1000  70
2. Розрахунок ω(NaOH),% та ω(Na2CO3),% за способом піпеткування
Дано: розрахунок ω(NaOH),% та ω(Na2CO3),% через Е
3
c(HCl) = 0,1005 моль/дм c( HCl )  V ( HCl )4  E( NaOH ) 100 0,100519,08 39,9971100
V(HCl)1* = 19,58 см3 ( NaOH )    68,42%
V(HCl)2 = 20,08 см3 1000  m( суміші ) 1000 0,1121
V(HCl)3 = 1,00 см3 c( HCl ) V ( HCl )3  E( Na2 CO3 ) 100 0,1005  1,00  52,9942  100
( Na2CO3 )    4,75%
V(HCl)4 = 19,08 см3 1000 m( суміші) 1000  0,1121
Е(NaOH) = 39,9971 г/моль
M(NaOH) = 39,9971 г/моль
розрахунок ω(NaOH),% та ω(Na2CO3),% через s і М
Е(Na2CO3) = 52,9942 г/моль c( HCl )  V ( HCl )  s  M ( NaOH ) 100 0,1005  19,08  1  39,9971 100
M(Na2CO3) = 105,9884 г/моль ( NaOH )    68,42%
1000 m( суміші) 1000  0,1121
m(суміші) = 0,1121 г
c( HCl ) V ( HCl )3  s  M ( Na2CO3 ) 100 0,1005  1,00  1 / 2  105,9884  100
( Na2CO3 )    4,75%
1000 m( суміші) 1000  0,1121
розрахунок ω(NaOH),% та ω(Na2CO3),% через T
0,1005
c( HCl )практ
K ( HCl )    1,005
c( HCl )теор 0,1000
c( HCl )теор  E( NaOH ) 0 ,1000  39 ,9971
T ( HCl / NaOH )    0 ,004000 г/см 3
1000 1000
c( HCl )теор  s  M ( NaOH ) 0 ,1000  1  39 ,9971
T ( HCl / NaOH )    0 ,004000 г/см 3
1000 1000
c( HCl )теор  E( Na2CO3 ) 0 ,1000  52 ,9942 c( HCl )теор  s  M ( Na2CO3 )
T ( HCl / Na2CO3 )    0 ,005299 г/см 3 T ( HCl / Na2CO3 ) 
1000 1000 1000
0 ,1000  1 / 2  105 ,9884
  0 ,005299 г/см 3
1000
T ( HCl / NaOH )  K ( HCl ) V ( HCl )4 100 0,004000  1,005  19,08  100
( NaOH )    68,42%
m( суміші ) 0 ,1121
T ( HCl / Na2 СO3 )  K ( HCl ) V ( HCl )3 100 0 ,005299  1,005  1,00  100
( Na2 СO3 )    4 ,75%
m( суміші ) 0 ,1121
*
V(HCl)1 – об’єм HСl, що витрачено на титрування суміші NaOH + Na2CO3 з фенолфталеїном (титрується NaOH + 1/2 Na2CO3), см3;
V(HCl)2 – об’єм HCl, що витрачено на титрування суміші з фенолфталеїном та метиловим оранжевим (титрується NaOH + Na2CO3), см3;
V(HCl)3 – об’єм HСl, що витрачено на титрування Na2CO3; V(HCl)3 = 2(V(HCl)2 – V(HCl)1), см3;
V(HCl)4 – об’єм HСl, що витрачено на титрування NaOH; V(HCl)4 = V(HCl)2 – V(HCl)3, см3.
Кислотно-основне визначення масово-об’ємної частки СН3СООН в розчині методом зворотного титрування
CН3СООН + NaOH(надл.) CН3СООNa + H2O; NaOH + HCl NaCl + H2O
f(CН3СООН) = 1; f(NaOH) = 1; f(HCl) = 1; s = 1
E(CН3СООН) = M(CН3СООН)·f(CН3СООН) = 60,052·1 = 60,052 г/моль
Дано: розрахунок через Е(CН3СООН)

V(NaOH) = 40,00 см3
( c( NaOH )  V ( NaOH )  c( HCl )  V ( HCl ))  E( CH3COOH )  Vм.к .
г( СH3COOH ) / Vм.к .  =
c(HCl) = 0,1003 моль/дм3 1000 Vп.
V(HCl) = 20,05 см3
( 0,1006  40,00  0,1003  20,05 )  60,052  100,00
Е(CН3СООН) = 60,052 г/моль   1,209 г/см3
M(CН3СООН) = 60,052 г/моль 1000  10,00
Vм.к. = 100,00 см3 розрахунок через s і М(CН3СООН)
Vп. = 10,00 см3
( c( NaOH )  V ( NaOH )  c( HCl )  V ( HCl ))  s  M ( CH3COOH )  Vм.к .
г(CН3СООН)/Vм.к. – ? г( СH3COOH ) / Vм.к . 
1000 Vп.
( 0,1006  40,00  0,1003  20,05 )  1  60,052  100,00
  1,209 г/см3
1000  10,00
розрахунок через T(NaOH/CН3СООН)
c( NaOH )практ
K ( NaOH )   0,1000  60,052
c( NaOH )теор  E( CH 3COOH )
c( NaOH )теор T ( NaOH / CH 3COOH )    0,006005 г/cм3
1000 1000
0,1006 c( NaOH )теор  s  M ( CH3COOH ) 0,1000  1  60,052
  1,006 T ( NaOH / CH3COOH )    0,006005 г/cм3
0,1000 1000 1000
c( HCl )практ T ( NaOH / CH 3 COOH )  ( K ( NaOH )  V ( NaOH )  K ( HCl )  V ( HCl ))  V м .к .
K ( HCl )   г( СH 3 COOH ) / V м .к .  
c( HCl )теор Vп
0,1003 0,006005  ( 1,006  40,00  1,003  20,05 )  100,00
  1,003
0,1000   1,209 г/cм3
10,00
Тіоціанатометричне визначення ω(AgNO3),%
AgNO3 + NH4NCS AgNCS + NH4NO3; f(AgNO3) = 1; f(NH4NCS) = 1; s = 1
індикатор – Fe + 3 NCS–
3+
[Fe(NCS)3]
E(AgNO3) = M(AgNO3)·f(AgNO3) = 169,873·1 = 169,873 г/моль
1. Розрахунок m(AgNO3) за способом піпеткування
Дано:
3
розрахунок m через Е(AgNO3)
c(NH4NCS) = 0,1 моль/дм
V(NH4NCS) = Vmin = 20 см3 c( NH4 NCS ) Vmin ( NH4 NCS )  E( AgNO3 ) Vм.к . 100 0,1 20169,873 200,00100
m( AgNO3 )    7,99 г
Е(AgNO3) = 169,873 г/моль 1000Vп.  ( AgNO3 ) 100010,00 85
M(AgNO3) = 169,873 г/моль
Vм.к. = 200,00 см3
розрахунок m через s і М(AgNO3)
Vп. = 10,00 см3 c( NH4 NCS ) Vmin( NH4 NCS )  s  M ( AgNO3 ) Vм.к . 100 0,1 20 1169,873 200,00 100
ω(AgNO3) ≈ 85% m( AgNO3 )    7,99 г
m(AgNO3) – ? 1000Vп.  ( AgNO3 ) 100010,00  85
2. Розрахунок ω(AgNO3),% за способом піпеткування
Дано: розрахунок ω,% через Е(AgNO3)
c(NH4NCS) = 0,1003 моль/дм3 c( NH4 NCS ) V ( NH4 NCS )  E( AgNO3 ) Vм.к . 100 0 ,1003  20 ,12  169 ,873  200 ,00  100
V(NH4NCS) = 20,12 см3 ( AgNO3 )    86 ,56 %
Е(AgNO3) = 169,873 г/моль 1000Vп.  m( AgNO3 ) 1000  10 ,00  7 ,9209
M(AgNO3) = 169,873 г/моль розрахунок ω,% через s і М(AgNO3)
Vм.к. = 200,00 см3
c( NH 4 NCS )  V ( NH 4 NCS )  s  M ( AgNO 3 )  V м .к .  100 0 ,1003  20 ,12 1 169 ,873  200 ,00 100
Vп. = 10,00 см3  ( AgNO 3 )    86 ,56%
m(AgNO3) = 7,9209 г 1000  V п .  m( AgNO 3 ) 1000 10 ,00  7 ,9209
ω(AgNO3) – ? розрахунок ω,% через T(NH4NCS/AgNO3)
c( NH 4 NCS )практ c( NH 4 NCS )теор  E( AgNO3 ) 0,1000 169,873
K ( NH 4 NCS )   T ( NH 4 NCS / AgNO3 )    0,01699г/см3
c( NH 4 NCS )теор 1000 1000
0 ,1003 c( NH 4 NCS )теор  s  M ( AgNO3 ) 0,1000  1  169,873
  1,003 T ( NH 4 NCS / AgNO3 )    0,01699 г/см3
0 ,1000 1000 1000
T ( NH4 NCS / AgNO3 )  K( NH4 NCS ) V ( NH4 NCS ) Vм.к . 100 0 ,01699  1,003  20 ,12  200 ,00  100
( AgNO3 )    86 ,57 %
Vп.  m( AgNO3 ) 7 ,9209  10 ,00
Аргентометричне визначення ω(KCl),% за Фольгардом (зворотне титрування)
KCl + AgNO3(надл.) AgCl + KNO3; AgNO3 + NH4NCS AgNCS + NH4NO3
f(KCl) = 1; f(AgNO3) = 1; f(NH4NCS) = 1; s = 1; індикатор – Fe + 3 NCS–
3+
[Fe(NCS)3]
E(KCl) = M(KCl)·f(KCl) = 74,551·1 = 74,551 г/моль
1. Розрахунок m(KCl) за способом окремих наважок
Дано:
3
розрахунок m через Е(KCl)
с(AgNO3) = 0,1 моль/дм c( AgNO3 )  Vmin ( AgNO3 )  E( KCl ) 100 0 ,1  20  74 ,551  100
V(AgNO3) = Vmin = 20 см3 m( KCl )    0 ,30 г
Е(KCl) = 74,551 г/моль 1000 ( KCl ) 1000  50
M(KCl) = 74,551 г/моль розрахунок m через s і М(KCl)
ω(KCl) ≈ 50% c( AgNO3 ) Vmin ( AgNO3 )  s  M ( KCl ) 100 0 ,1  20  1  74 ,551  100
m(KCl) – ? m( KCl )    0 ,30 г
1000 ( KCl ) 1000  50
2. Розрахунок ω(KCl),% за способом окремих наважок
Дано: розрахунок ω,% через Е(AgNO3)
с(AgNO3) = 0,1012 моль/дм3 ( c( AgNO3 )  V ( AgNO3 )  c( NH 4 NCS )  V ( NH 4 NCS ))  E( KCl )  100 ( 0,1012 40,00  0,1008 22,17 )  74,551 100
c(NH4NCS) = 0,1008 моль/дм3 ( KCl )    44,94%
1000  m( KCl ) 1000 0,3008
V(AgNO3) = 40,00 см3
V(NH4NCS) = 22,17 см3 розрахунок ω,% через s і М(AgNO3)
Е(KCl) = 74,551 г/моль ( c( AgNO3 )  V ( AgNO3 )  c( NH 4 NCS )  V ( NH 4 NCS ))  s  M ( KCl )  100 ( 0,1012 40,00  0,1008 22,17 )  1  74,551 100
M(KCl) = 74,551 г/моль ( KCl )    44,94%
1000 m( KCl ) 1000 0,3008
m(KCl) = 0,3008 г
(KCl) – ? розрахунок ω,% через T(NH4NCS/AgNO3)
c( NH 4 NCS )практ c( AgNO3 )теор  E( KCl ) 0,1000  74,551
K ( NH 4 NCS )   T ( AgNO3 / KCl )    0,007455 г/см3
c( NH 4 NCS )теор 1000 1000
0 ,1008 c( AgNO3 )теор  s  M ( KCl ) 0 ,1000  1  74 ,551
  1,008 T ( AgNO3 / KCl )    0 ,007455 г/см 3
0 ,1000 1000 1000
c( AgNO3 )практ T ( AgNO3 / KCl )  ( K ( AgNO3 )  V ( AgNO3 )  K ( NH 4 NCS )  V ( NH 4 NCS )) 100
K ( AgNO3 )   ( KCl )  
c( AgNO3 )теор m( KCl )
0,1012 0,007455 ( 1,012  40,00  1,008  22,17 )  100
  1,012   44,94%
0,1000 0,3008
Меркурометричне визначення ω(KCl),% (індикатор – дифенілкарбазон)
2 KCl + Hg2(NO3)2 Hg2Cl2 + 2 KNO3; f(KCl) = 1; f(Hg2(NO3)2) = 1/2; s = 2
E(KCl) = M(KCl)·f(KCl) = 74,551·1 = 74,551 г/моль
1. Розрахунок m(KCl) за способом піпеткування
Дано:
3
розрахунок m через Е(KCl)
с(1/2Hg2(NO3)2) = 0,1 моль/дм
c(Hg2(NO3)2) = 0,05 моль/дм3 c( 1 / 2Hg2 ( NO3 )2 )  Vmin ( Hg2 ( NO3 )2 )  E( KCl )  Vм.к .  100 0,1 20  74,551150,00 100
V(Hg2(NO3)2) = Vmin = 20 см3 m( KCl )    2,49 г
1000 Vп .  ( KCl ) 100015,00  60
Е(KCl) = 74,551 г/моль
M(KCl) = 74,551 г/моль розрахунок m через s і М(KCl)
Vм.к. = 150,00 см3
Vп. = 15,00 см3 c( Hg2 ( NO3 )2 )  Vmin( Hg2 ( NO3 )2 )  M ( KCl )  s  Vм.к . 100 0,05  20  74,551 2 150,00 100
ω(KCl) ≈ 60% m( KCl )    2,49 г
1000 Vп.  ( KCl ) 100015,00  60
m(KCl) – ?
2. Розрахунок ω(KCl),% за способом піпеткування
Дано: розрахунок ω,% через Е(KCl)
с(1/2Hg2(NO3)2) = 0,1011 моль/дм3 c( 1 / 2 Hg 2 ( NO3 )2 )  V ( Hg 2 ( NO3 )2 )  E( KCl )  V м .к .  100 0,1011  20,15  74,551  150,00  100
c(Hg2(NO3)2) = 0,05055 моль/дм3 ( KCl )    60,73%
1000  Vп .  m( KCl ) 1000  15,00  2,5008
V(Hg2(NO3)2) = 20,15 см3
Е(KCl) = 74,551 г/моль розрахунок ω,% через s і М(KCl)
M(KCl) = 74,551 г/моль c( Hg 2 ( NO3 )2 )  V ( Hg 2 ( NO3 )2 )  M ( KCl )  s  V м .к . 100 0,05055  20,15  74,551  2  150,00  100
( KCl )    60,73%
Vм.к. = 150,00 см3 1000  Vп .  m( KCl ) 1000  15,00  2,5008
Vп. = 15,00 см3 розрахунок ω,% через T(Hg2(NO3)2/KCl)
m(KCl) = 2,5008 г c( 1 / 2 Hg 2 ( NO3 )2 )теор  E( KCl )
0 ,1000  74,551
T ( Hg 2 ( NO3 )2 / KCl )    0,007455 г/см 3
ω(KCl) – ? 1000 1000
c( Hg 2 ( NO3 )2 )теор  s  M ( KCl ) 0 ,05000  2  74 ,551
T ( Hg 2 ( NO3 )2 / KCl )    0 ,007455 г/см 3
1000 1000
c( 1 / 2 Hg 2 ( NO 3 )2 )практ 0 ,1011 c( Hg 2 ( NO 3 )2 )практ 0 ,05055
K ( Hg 2 ( NO 3 )2 )    1,011 ; K ( Hg 2 ( NO 3 )2 )    1,011
c( 1 / 2 Hg 2 ( NO 3 )2 )теор 0 ,1000 c( Hg 2 ( NO 3 )2 )теор 0 ,05000
T ( Hg 2 ( NO3 )2 / KCl )  K ( Hg 2 ( NO3 )2 )  V ( Hg 2 ( NO3 )2 )  Vм .к . 100 0,007455  1,011  20,15  150,00  100
( KCl )    60,73 %
Vп .  m( KCl ) 2,5008  15,00
Меркуриметричне визначення ω(NaCl),% (індикатор – дифенілкарбазон)
2 NaCl + Hg(NO3)2 [HgCl2] + 2 NaNO3; f(NaCl) = 1; f(Hg(NO3)2) = 1/2; s = 2
E(NaCl) = M(NaCl)·f(NaCl) = 58,443·1 = 58,443 г/моль
1. Розрахунок m(NaCl) за способом окремих наважок
Дано: розрахунок m через Е(NaCl)
3
с(1/2Hg(NO3)2) = 0,1 моль/дм c( 1 / 2Hg( NO3 )2 )  Vmin ( Hg( NO3 )2 )  E( NaCl ) 100 0 ,1  20  58 ,443  100
c(Hg(NO3)2) = 0,05 моль/дм3 m( NaCl )    0 ,17 г
V(Hg(NO3)2) = Vmin = 20 см3 1000 ( NaCl ) 1000  70
Е(NaCl) = 58,443 г/моль розрахунок m через s і М(NaCl)
M(NaCl) = 58,443 г/моль c( Hg( NO3 )2 ) Vmin( Hg( NO3 )2 )  M ( NaCl)  s 100 0 ,05  20  58 ,443  2  100
ω(NaCl) ≈ 70% m( NaCl)    0 ,17 г
m(NaCl) – ? 1000 ( KCl ) 1000  70
2. Розрахунок ω(KCl),% за способом окремих наважок

Дано: розрахунок ω,% через Е(NaCl)
с(1/2Hg(NO3)2) = 0,1012 моль/дм3 c( 1 / 2 Hg ( NO 3 )2 )  V ( Hg ( NO 3 )2 )  E ( NaCl )  100 0 ,1012  20 ,25  58,443  100
c(Hg(NO3)2) = 0,05060 моль/дм3  ( NaCl )    71,80%
1000  m( NaCl ) 1000  0 ,1668
V(Hg(NO3)2) = 20,25 см3
Е(NaCl) = 58,443 г/моль розрахунок ω,% через s і М(NaCl)
M(NaCl) = 58,443 г/моль c( Hg ( NO 3 )2 )  V ( Hg ( NO 3 )2 )  M ( NaCl )  s  100 0,05060  20,25  58,443  2  100
 ( NaCl )    71,80%
m(NaCl) = 0,1668 г 1000  m( NaCl ) 1000  0,1668
ω(NaCl) – ? розрахунок ω,% через T(Hg(NO3)2/ NaCl)
c( 1 / 2 Hg ( NO3 )2 )теор  E ( NaCl )
0,1000  58,443
T ( Hg ( NO3 )2 / NaCl )    0,005844 г/см 3
1000 1000
c( Hg ( NO 3 )2 )теор  M ( NaCl )  s 0 ,05000  58 ,443  2
T ( Hg ( NO 3 )2 / NaCl )    0 ,005844 г/см 3
1000 1000
c( 1 / 2 Hg ( NO 3 )2 )практ 0 ,1012 c( Hg ( NO 3 )2 )практ 0 ,05060
K ( Hg ( NO 3 )2 )    1,012 ; K ( Hg ( NO 3 )2 )    1,012
c( 1 / 2 Hg ( NO 3 )2 )теор 0 ,1000 c( Hg ( NO 3 )2 )теор 0 ,05000
T ( Hg ( NO 3 )2 / NaCl )  K ( Hg ( NO 3 )2 )  V ( Hg ( NO 3 )2 )  100 0,005844  1,012  20,25  100
 ( NaCl )    71,80%
m ( NaCl ) 0,1668
Перманганатометричне визначення ω(FeSO4),% (без індикатора)
– e + Fe2+ Fe3+ 5 f(FeSO4) = 1; f(KMnO4) = 1/5; s = 5
– + 2+
+ 5 e + MnO4 + 8 H Mn + 4 H2O 1 E(FeSO4) = M(FeSO4)·f(FeSO4) = 151,90·1 = 151,90 г/моль
2+ – + 3+ 2+
5 Fe + MnO4 + 8 H  5 Fe + Mn + 4 H2O
1. Розрахунок m(FeSO4) за способом окремих наважок
Дано:
3
розрахунок m через Е(FeSO4)
c(1/5KMnO4) = 0,1 моль/дм c(1 / 5KMnO4 ) Vmin( KMnO4 )  E( FeSO4 ) 100 0 ,1  20  151 ,90  100
c(KMnO4) = 0,02 моль/дм3 m( FeSO4 )    0 ,36 г
V(KMnO4) = Vmin = 20 см3 1000 ( FeSO4 ) 1000  85
Е(FeSO4) = 151,90 г/моль розрахунок m через s і М(FeSO4)
M(FeSO4) = 151,90 г/моль c( KMnO4 ) Vmin ( KMnO4 )  s  M ( FeSO4 ) 100 0 ,02  20  5  151,90  100
ω(FeSO4) ≈ 85% m( FeSO4 )    0 ,36 г
m(FeSO4) – ? 1000 ( FeSO4 ) 1000  85
2. Розрахунок ω(FeSO4),% за способом окремих наважок
Дано:
3
розрахунок ω,% через Е(FeSO4)
c(1/5KMnO4) = 0,1005 моль/дм c(1 / 5KMnO4 ) V ( KMnO4 )  E( FeSO4 ) 100 0 ,1005  20 ,65 151,90 100
c(KMnO4) = 0,02010 моль/дм3 ( FeSO4 )    87 ,42%
V(KMnO4) = 20,65 см3 1000 m( FeSO4 ) 1000  0 ,3606
Е(FeSO4) = 151,90 г/моль розрахунок ω,% через s і М(FeSO4)
M(FeSO4) = 151,90 г/моль c( KMnO 4 )  V ( KMnO 4 )  s  M ( FeSO 4 )  100 0 ,02010  20 ,65  5  151,90  100
m(FeSO4) = 0,3606 г  ( FeSO 4 )    87 ,42%
1000  m( FeSO 4 ) 1000  0 ,3606
ω(FeSO4) – ? розрахунок ω,% через T(KMnO4/ FeSO4)
c( 1 / 5 KMnO 4 )теор  E ( FeSO 4 ) 0 ,1000  151,90
T ( KMnO 4 / FeSO 4 )    0 ,01519 г/см 3
1000 1000
c( KMnO 4 )теор  s  M ( FeSO 4 ) 0 ,02000  5  151 ,90
T ( KMnO 4 / FeSO 4 )    0 ,01519 г/см 3
1000 1000
c( 1 / 5KMnO4 )практ 0,1005 c( KMnO4 )практ 0,02010
K ( KMnO4 )    1,005 ; K ( KMnO4 )    1,005
c( 1 / 5KMnO4 )теор 0,1000 c( KMnO4 )теор 0,05000
T( KMnO4 / FeSO4 )  K( KMnO4 ) V( KMnO4 ) 100 0 ,01519  20 ,65  1,005  100
( FeSO4 )    87 ,40 %
m( FeSO4 ) 0 ,3606
Стандартизація розчину KMnO4 за стандартною речовиною Na2C2O4
– 2 e + C2O42– 2 CO2 5 f(Na2C2O4) = 1/2; f(KMnO4) = 1/5; s = 5/2
– + 2+
+ 5 e + MnO4 + 8 H Mn + 4 H2O 2 E(Na2C2O4) = M(Na2C2O4)·f(Na2C2O4) = 134,00·1/2 = 67,00 г/моль
2– – + 2+
5 C2O4 + 2 MnO4 + 16 H  10 CO2 + 2 Mn + 8 H2O
1. Розрахунок m(Na2C2O4) за способом піпеткування
Дано: розрахунок m через Е(Na2C2O4)
3
c(1/5KMnO4) = 0,1 моль/дм
c(KMnO4) = 0,02 моль/дм3 c( 1 / 5KMnO4 )  V ( KMnO4 )  E( Na2 C2 O4 )  Vм .к . 0 ,1  20  67 ,00  100
m( Na2 C2 O4 )    1,34 г
V(KMnO4) = Vmin = 20 см3 1000  Vп . 1000  10
Е(Na2C2O4) = 67,00 г/моль
M(Na2C2O4) = 134,00 г/моль розрахунок m через s і М(Na2C2O4)
Vм.к. = 100,00 см3 c( KMnO4 )  V ( KMnO4 )  M ( Na2 C2 O4 )  s  Vм.к . 0 ,02  20  134 ,00  5 / 2  100
Vп. = 10,00 см3 m( Na2 C2 O4 )    1,34 г
1000  Vп . 1000  10
m(Na2C2O4) – ?
2. Розрахунок с(1/5KMnO4) и с(KMnO4) за способом піпеткування
Дано: розрахунок c(1/5KMnO4) через Е(Na2C2O4)
3
V(KMnO4) = 20,02 см
Е(Na2C2O4) = 67,00 г/моль
m( Na 2 C 2 O4 )  1000  Vп . 1,3412  1000  10 ,00
c( 1 / 5KMnO4 )    0 ,09999 моль/дм 3
M(Na2C2O4) = 134,00 г/моль V ( KMnO4 )  E( Na 2 C 2 O4 )  V м .к . 20 ,02  67 ,00  100 ,00
m(Na2C2O4) = 1,3412 г
Vм.к. = 100,00 см3 розрахунок c(KMnO4) через s і M(Na2C2O4)
Vп. = 10,00 см3 m( Na 2 C 2 O4 )  1000  Vп .
c( KMnO 4 )  1,3412  1000  10 ,00
c(1/5KMnO4) – ?   0 ,02000 моль/дм 3
V ( KMnO 4 )  M ( Na 2 C 2 O4 )  s  V м .к . 20 ,02  134 ,00  5 / 2  100 ,00

c(KMnO4) – ?
Стандартизація розчину Na2S2O3 за стандартною речовиною K2Cr2O7
+ 6 e + Cr2O72– + 14 H+ 2 Cr3+ + 7 H2O 1 f(K2Cr2O7) = 1/6; f(Na2S2O3) = 1; s = 1/6
– –
–2e+3I [I3] 3 E(K2Cr2O7) = M(K2Cr2O7)·f(K2Cr2O7) = 294,185·1/6 = 49,031 г/моль
2– + – 3+ –
Cr2O7 + 14 H + 9 I  2 Cr + 7 H2O + 3 [I3]
+ 2 e + [I3]– 3 I– 1
2– 2–
– 2 e + 2 S2O3 S4O6 1
2– – 2– –
2 S2O3 + [I3]  S4O6 + 3 I
1. Розрахунок m(K2Cr2O7) за способом піпеткування
Дано: розрахунок m через Е(K2Cr2O7)
c(Na2S2O3) = 0,05 моль/дм3
c( Na2 S 2 O3 )  V ( Na2 S 2 O3 )  E( K 2 Cr2 O7 )  Vм.к . 0 ,05  20  49 ,031  100
V(Na2S2O3) = Vmin = 20 см3 m( K 2 Cr2 O7 )    0 ,25 г
Е(K2Cr2O7) = 49,031 г/моль 1000 Vп. 1000  20
M(K2Cr2O7) = 294,185 г/моль розрахунок m через s і М(K2Cr2O7)
Vм.к. = 100,00 см3
Vп. = 20,00 см3 c( Na2 S 2 O3 )  V ( Na2 S 2 O3 )  s  M ( K 2 Cr2 O7 )  Vм.к . 0 ,05  20  1 / 6  294 ,185  100
m( K 2 Cr2 O7 )    0 ,25 г
m(K2Cr2O7) – ? 1000 Vп. 1000  20
2. Розрахунок с(Na2S2O3) за способом піпеткування
Дано: розрахунок c(Na2S2O3) через Е(K2Cr2O7)
V(Na2S2O3) = 19,45 см3
Е(K2Cr2O7) = 49,031 г/моль m( K 2Cr2O7 )  Vп. 1000 0 ,2504  20 ,00  1000
c( Na2 S 2O3 )    0 ,05251 моль/дм 3
M(K2Cr2O7) = 294,185 г/моль E( K 2Cr2O7 )  Vм.к .  V ( Na2 S2O3 ) 49 ,031  100 ,00  19 ,45
Vм.к. = 100,00 см3
Vп. = 20,00 см3 розрахунок c(Na2S2O3) через s і M(K2Cr2O7)
m(K2Cr2O7) = 0,2504 г
Vм.к. = 100,00 см3 m( K 2 Cr2 O7 )  Vп .  1000 0 ,2504  20 ,00  1000
Vп. = 20,00 см3 c( Na2 S 2 O3 )    0 ,05251 моль/дм 3
M ( K 2 Cr2 O7 )  s  Vм.к .  V ( Na2 S 2 O3 ) 294 ,185  1 / 6  100 ,00  19 ,45
(Na2S2O3) – ?
Стандартизація розчину йоду за стандартним розчином натрій тіосульфату
+ 2 e + [I3]– 3 I– 1 f([I3]–) = 1/2; f(Na2S2O3) = 1
– 2 e + 2 S2O32– S4O62– 1
2– – 2– –
2 S2O3 + [I3]  S4O6 + 3 I
Дано:
V(Na2S2O3) = 20,45 см3 c( 1 / 2[ I 3 ]  )  V ([ I 3 ]  )  c( Na2 S 2O3 )  V ( Na2 S 2O3 )

c(Na2S2O3) = 0,05002 моль/дм3
V([I3]–) = 20,00 см3 c( Na 2 S 2 O3 )  V ( Na 2 S 2 O3 ) 0 ,05002  20 ,45
с([I3]–) – ? c( 1 / 2 [ I 3 ]  )  
 = 0,05114 моль/дм3
V ([ I 3 ] ) 20 ,00
с(1/2[I3]–) – ?
с([I3] –) = с(1/2[I3] –) · f([I3]–) = 0,05114·1/2 = 0,02557 моль/дм3
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТРОЛОГІЇ
В ЯКІСНОМУ ТА КІЛЬКІСНОМУ ХІМІЧНОМУ АНАЛІЗІ
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МЕТРОЛОГІЇ

Метрологія – наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх
єдності і способи досягнення необхідної точності.
Вимірювання – це знаходження значення фізичної величини дослід-

ним шляхом за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Сукупність операцій можна назвати вимірюванням, якщо при цьому
створено і реалізовано низку умов:
 можливість виділення вимірюваної величини серед інших вели-
чин;
 встановлення одиниці (розмірності), необхідної для вимірюван-
ня виділеної величини;
 матеріалізація (відтворення або зберігання) встановленої одини-
ці технічним засобом;
 збереження незмінним розміру одиниці (в межах встановленої
точності) як мінімум на термін, необхідний для вимірювань.
Єдність вимірювань – стан вимірювань, при якому їх результати ви-

ражено в узаконених одиницях і похибки вимірювань не виходять за вста-
новлені межі з заданою ймовірністю.
Точність вимірювань – якість вимірювань, що відображає наближе-

ність їх результатів до дійсного значення вимірюваної величини.
ОСНОВОПОЛОЖНІ АКСІОМИ МЕТРОЛОГІЇ
А к с і о м а 1 . Без апріорної інформації вимірювання неможливе.
А к с і о м а 2 . Вимірювання є не що інше, як порівняння.
А к с і о м а 3 . Результат вимірювання без округлення є випадковим.
152
КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТРОЛОГІЇ
1. Теоретична метрологія – займається створенням теоретичних ос-
нов метрології.
Завдання:
 створення і розвиток теорії вимірювань і теоретичних основ вимірю-
вальної техніки;
 створення і вдосконалення теоретичних основ побудови систем оди-
ниць і еталонів;
 розробка теорії похибок, заснованої на математичній статистиці і тео-
рії ймовірності;
 розробка загальних принципів постановки і проведення вимірюваль-
ного експерименту;
 розробка теоретичних основ видів і галузей вимірювань, таких що не-
щодавно виникли та нестандартно розвиваються, наприклад, вимірю-
вання іонізуючих випромінювань, нерівноважних процесів, вимірю-
вання на субмікрорівні;
 створення наукових основ кількісної оцінки параметрів об’єктів і тех-
нологічних процесів, розробка науково обґрунтованих критеріїв оцін-
ки ступеня надійності, довговічності і безпеки виробів.
2. Прикладна метрологія – займається питаннями практичного засто-

сування результатів досліджень в різних сферах діяльності в рамках теоре-
тичної метрології і положень законодавчої метрології.
Завдання:
 створення і вдосконалення методів вимірювань;
 підвищення точності вимірювань;
 перегляд принципових основ створення еталонів;
 розробка методів і засобів передачі розміру одиниці від еталону робо-
чим засобам вимірювань з мінімальною втратою точності;
 забезпечення повної автоматизації всіх повірочних робіт;
 розвиток і вдосконалення Державних служб стандартних довідкових
даних і стандартних зразків властивостей і складу речовин і матеріа-
лів.
3. Законодавча метрологія – займається законодавчим забезпеченням

метрологічної діяльності.
153
ХІМІЧНА МЕТРОЛОГІЯ
Хімічна метрологія – розділ метрології, що займається вимірювання-
ми в хімії, головним чином, в кількісному хімічному аналізі.
Значення хімічної метрології для фармації
1. Контроль якості лікарських засобів – основна роль у фармації як за
економічними причинами, так і внаслідок величезної соціальної від-
повідальності. Але важливо не тільки застосовувати сучасні хімічні і
фізико-хімічні методи контролю показників якості, але і використо-
вувати обґрунтовані методики прийняття рішень про якість. Це дося-
гається використанням методів вибіркового аналізу, багатовимірного
статистичного аналізу.
2. Створення нових лікарських препаратів – синтез, направлений син-
тез, багатовимірний статистичний аналіз.
3. Фармацевтичне виробництво – промисловий синтез діючої речови-
ни – вибір оптимальних значень параметрів: розчинника, температу-
ри, тиску, ступеня подрібненості компонентів, об’єму реактора, шви-
дкості перемішування. Багатовимірним статистичним аналізом оці-
нюється відносний внесок кожного параметра, і визначаються їх оп-
тимальні значення.
4. Створення нових методик аналізу фармацевтичних препаратів: ме-
тодика атестується – визначаються її статистичні характеристики,
нова методика порівнюється з вже відомими і отримує право на за-
стосування.
154
ХІМІЧНА МЕТРОЛОГІЯ В ЯКІСНОМУ АНАЛІЗІ
(ХАРАКТЕРИСТИКА ЧУТЛИВОСТІ АНАЛІТИЧНИХ РЕАКЦІЙ)
Прийняті позначення
Vlim – граничне розведення, см3/г;

Clim (Cmin) – гранична концентрація (чутливість реакції), г/см3;
Vmin – мінімальний об’єм гранично розведеного розчину, см3;
m – межа виявлення (відкриваний мінімум), мкг;
pClim – показник чутливості.
Граничне розведення – Vlim (см3/г) – максимальний об’єм розчину, в

якому за допомогою даної аналітичної реакції може бути виявлений 1 г да-
ної речовини.
Гранична концентрація – Clim (Cmin) – найменша концентрація (г/см3),

при якій визначувана речовина може бути виявлена за допомогою даної
аналітичної реакції. Граничну концентрацію виражають також в мкг/см3 і
називають чутливістю реакції.
1
C lim 
Vlim
Мінімальний об’єм гранично розведеного розчину – Vmin (см3) – най-

менший об’єм гранично розведеного аналізованого розчину, необхідний
для виявлення речовини, що відкривається даною аналітичною реакцією.
Межа виявлення (відкриваний мінімум) – m (мкг) – найменша маса ви-

значуваної речовини, що може бути виявлена даною аналітичною реакцією
в мінімальному об’ємі гранично розведеного розчину (1 мкг = 10–6 г = 1 γ).
Vmin 106
m  Clim Vmin 10  6
Vlim
Показник чутливості
 1 
pClim =  lg Clim   lg   lg Vlim
 Vlim 
155
Приклади
Приклад 1. При ідентифікації катіонів кальцію реакцією з сульфат-
іонами у водному розчині за утворенням білого малорозчинного дрібнок-
ристалічного осаду кальцій сульфату
Са2+ + SO42– + 2 H2O CaSO42H2O↓
межа виявлення (відкриваний мінімум) дорівнює m = 0,04 мкг = 0,04 γ,
граничне розведення Vlim = 1,25·106 см3/г.
Розрахуйте граничну концентрацію Сlim (Сmin) і мінімальний об’єм Vmin
гранично розведеного розчину.
Рішення. Знайдемо граничну концентрацію Сlim:
Clim = 1 / Vlim = 1 / (1,25106) = 810–7 г/см3.
Розрахуємо мінімальний об’єм гранично розведеного розчину:
Vmin = m / (Clim·106) = 0,04 / (8·10–7·106) = 0,05 см3.
Приклад 2. При ідентифікації катіонів аргентуму (І) реакцією з хло-

рид-іонами у водному розчині за утворенням білого осаду аргентум хлори-
ду
Ag+ + Cl– AgCl↓
межа виявлення катіонів аргентуму становить m = 0,1 мкг = 0,1 γ, граничне
розведення Vlim = 1·104 см3/г. Визначте граничну концентрацію Сlim і міні-
мальний об’єм Vmin гранично розведеного розчину.
Рішення. Як і в попередньому прикладі
Clim = 1 / Vlim = 1 / (1,0104) = 110–4 г/см3;
Vmin = m / (Clim106) = 0,1 / (110–4106) = 0,001 см3.
Приклад 3. Катіони купруму (ІІ) у водному розчині можна ідентифі-

кувати за допомогою мікрокристалоскопічної реакції утворення комплексу
– калій плюмбум гексанітрокупрату (II) K2Pb[Cu(NO2)6] при відкриваному
мінімумі m = 0,03 мкг = 0,03 γ іонів Сu2+ і мінімальному об’ємі гранично
розведеного розчину Vmin = 0,001 см3. Розрахуйте граничну концентрацію
Clim і граничне розведення Vlim.
Рішення. Розрахуємо Clim:
Clim = m / (Vmin·106) = 0,03 / (0,001·106) = 3·10–5 г/см3.
Розрахуємо Vlim:
Vlim = 1 / Clim = 1 / (3·10–5) = 3,3·104 см3/г.
156
Приклад 4. Катіони аргентуму (І) можна ідентифікувати реакцією з
хромат-іонами за утворенням червоного осаду аргентум хромату
2 Ag+ + CrO42– Ag2CrO4↓
при Vmin = 0,02 см3 у водному розчині аргентум нітрату з молярною конце-
нтрацією с(AgNO3) = 0,0004 моль/дм3. Визначте межу виявлення m і гра-
ничне розведення Vlim для катіону Ag+.
Рішення. Знайдемо спочатку граничну концентрацію катіонів арген-
туму, враховуючи, що в умові задачі надано концентрацію аргентум нітра-
ту, виражену в моль/дм3:
Сlim = с(AgNO3)M(Ag+) / 103 = 0,0004·107,868 / 103 = 4·10–5 г/см3,
де M(Ag+) – атомна маса аргентуму.
Знаючи Сlim, можна розрахувати m, Vlim:
m = Clim·Vmin·106 = 4·10–50,02106 = 0,8 мкг = 0,8 γ;
Vlim = 1 / Clim = 1 / (4·10–5) = 2,5·104 см3/г.
Приклад 5. Катіони феруму (III) можна ідентифікувати реакцією з ті-

оціанат-іонами за утворенням тіоціанатних комплексів феруму (III), що за-
барвлюють водний розчин в червоний колір:
Fe3+ + n NCS– + (6 – n) H2O [Fe(NCS)n(H2O)6–n]3–n
(де n = 1, 2, … 6) у 2 см3 водного розчину, отриманого розведенням в
1000 разів 0,1% водного розчину феруму (III). Густину розчину після роз-
ведення вважати такою, що дорівнює 1 г/см3. Визначте граничне розведен-
ня Vlim і межу виявлення m іонів Fе3+.
Рішення. Спочатку розрахуємо граничну концентрацію Clim іонів Fе3+
(у г/см3), враховуючи, що масова частка початкового розчину дорівнює
10–4% за ферумом (III) (при розведенні 0,1%·10–3 = 10–4%), тобто в 100 см3
розчину (або в 100 г розчину, оскільки густина розчину дорівнює 1 г/см3)
міститься 10–4 г іонів Fе3+:
Clim = 10–4 г / 100 см3 = 10–6 г/см3.
Знаючи Clim, розрахуємо Vlim і m:
Vlim = 1 / Clim = 1 / 10–6 = 106 см3/г;
m = Clim·Vmin·106 = 10–6·2·106 = 2 мкг = 2 γ.
157
Задачі
Задача 1. Межа виявлення катіонів натрію у водному розчині мікрок-
ристалоскопічною реакцією з комплексним цинк октаацетатотриураніла-
том – цинкуранілацетатом – дорівнює m = 0,125 мкг = 0,125 γ при Vmin =
0,05 см3. Визначте граничне розведення Vlim для цієї реакції.
Задача 2. Граничне розведення для реакції виявлення катіонів калію

за допомогою гексахлороплатинат-іонів [PtCl6]2– за утворенням жовтого
осаду калій гексахлороплатинату K2[PtCl6] дорівнює 1·104 см3/г. Визначте
межу виявлення m катіонів калію, якщо мінімальний об’єм гранично роз-
веденого розчину дорівнює 0,05 см3.
Задача 3. Гранична концентрація катіонів калію при ідентифікації їх

реакцією з натрій гідротартратом за утворенням білого кристалічного оса-
ду калій гідротартрату дорівнює Сlim = 1,2·10–3 г/см3. Визначте найменшу
молярну концентрацію водного розчину калій хлориду, у якому катіони
калію можуть бути виявлені цією реакцією.
Задача 4. Для реакції виявлення катіонів калію з натрій тетрафенілбо-

ратом знайдено: межа виявлення катіонів калію m = 1 мкг, граничне розве-
дення Vlim = 5·104 см3/г. Визначте граничну концентрацію Сlim катіонів ка-
лію і мінімальний об’єм Vmin.
Задача 5. У реакції ідентифікації катіонів калію з натрій плюмбум ге-

ксанітрокупратом (II) мінімальний об’єм Vmin = 10–3 см3, граничне розве-
дення Vlim = 6,6·103 см3/г. Визначте межу виявлення m катіонів калію і мі-
німальну концентрацію Сlim.
Задача 6. Гранична концентрація катіонів купруму (ІІ) при реакції їх

виявлення з розчином амоніаку становить Сlim = 2,0·10–6 г/см3, а мінімаль-
ний об’єм гранично розведеного розчину дорівнює 0,05 см3. Визначте ме-
жу виявлення m катіонів купруму (II) і їх молярну концентрацію в цьому
розчині.
Задача 7. Катіони нікелю у водному розчині можна ідентифікувати

реакцією з органічним реагентом диметилгліоксимом (реактивом Чугаєва)
за забарвленням розчину в червоний колір і утворенням осаду комплексу –
нікель диметилгліоксимату червоного кольору (точніша назва комплексу –
біс-диметилгліоксиматонікель (II)):
Ni2+ + 2 НДМГ→ [(Ni(ДМГ)2] + 2 Н+,
де символ НДМГ позначає (скорочено) молекулу диметилгліоксиму
(СН3СNOН)2, а символ ДМГ – однократно депротоновану молекулу диме-
158
тилгліоксиму (однозарядний аніон). Межа виявлення катіонів нікелю (II)
при цьому становить m = 0,16 мкг = 0,16 γ, граничне розведення Vlim = 3·105
см3/г. Визначте мінімальний об’єм Vmin гранично розведеного розчину.
Задача 8. Обчисліть межу виявлення m і граничне розведення Vlim для

реакції виявлення у водному розчині катіонів кальцію з оксалат-іонами за
утворенням білого осаду кальцій оксалату
Ca2+ + C2O42– → CaC2O4↓,
якщо мінімальний об’єм гранично розведеного розчину кальцій хлориду
дорівнює Vmin = 0,01 см3, а молярна концентрація цього розчину с(СаСl2) =
0,0001 моль/дм3.
Задача 9. Катіон бісмуту (III) можна ідентифікувати реакцією з орга-

нічним реагентом – тіосечовиною. Межа виявлення бісмуту (III) за цією
реакцією m = 1 мкг = 1 γ, мінімальний об’єм гранично розведеного розчину
Vmin = 0,001 см3. Визначте граничну концентрацію Clim бісмуту (III) і грани-
чне розведення Vlim.
Задача 10. Катіон амонію можна виявити за допомогою реактиву Нес-

слера (суміш комплексу K2[HgI4] і калій гідроксиду у водному розчині) за
утворенням осаду складу [OНg2NН2]I червоно-бурого кольору:
NH4+ + 2 [HgI4]2– + 4 OH– → [OНg2NН2]I↓ + 7 I– + H2O.
Межа виявлення іонів амонію за цією реакцією становить m = 0,05 мкг
= 0,05 γ, мінімальний об’єм гранично розведеного розчину Vmin = 0,05 см3.
Розрахуйте граничну концентрацію Clim і граничне розведення Vlim.
Задача 11. Хлорид-іони можна виявляти у водному розчині реакцією з

катіонами аргентуму (I) за утворенням білого осаду аргентум хлориду:
Cl– + Ag+  AgCl↓.
При цьому граничне розведення Vlim = 106 см3/г, мінімальний об’єм
гранично розведеного розчину Vmin = 0,03 см3. Розрахуйте межу виявлення
m хлорид-іонів для цієї реакції.
Задача 12. При визначенні іонів алюмінію у водних розчинах за реак-

цією з органічним реагентом – алізарином – мінімальна концентрація іонів
алюмінію становить 0,4 мг/ см3. Розрахуйте Clim і Vlim іонів алюмінію.
159
ХІМІЧНА МЕТРОЛОГІЯ В КІЛЬКІСНОМУ АНАЛІЗІ
(СТАТИСТИЧНА ОБРОБКА
РЕЗУЛЬТАТІВ ХІМІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ)
Прийняті позначення
di – відхилення;
F – критерій Фішера;
і – порядковий номер варіанти;
m, n – обсяги вибірки;
Р – довірча ймовірність без конкретизації постановки завдання;
Р2, Р1 – довірча ймовірність при дво- й однобічній постановці завдання;
Q1, Qn – контрольні критерії для ідентифікації грубих похибок;
R – розмах варіювання;
RSD = sr·100% – відносне стандартне відхилення, у відсотках;
RSD x = s x ,r 100% – відносне стандартне відхилення середнього резуль-
тату, у відсотках;
s – стандартне відхилення;
sr – відносне (по відношенню до середнього результату) стандартне
відхилення;
s2 – дисперсія;
s r2 – відносна дисперсія;
sx – стандартне відхилення середнього результату;
s x ,r – відносне (по відношенню до середнього результату) стандартне

відхилення середнього результату;
t – критерій Стьюдента;
x – середнє значення вибірки;
хi – i-та варіанта;
x  x – граничні значення довірчого інтервалу середнього результату;
Δ – різниця деяких величин;
x – напівширина довірчого інтервалу середнього результату;
 – відносна величина систематичної похибки;

 – відносна невизначеність середнього результату;
 – дійсне значення вимірюваної величини;
 – число ступенів свободи;
 – знак підсумовування (сума).
160
Таблиця 1
ЧИСЛОВІ ЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА СТЬЮДЕНТА t(Р, ν)
Ймовірність Р1 або Р2
Р1 → 95% 97,5% 99% 99,5% 99,9% 99,95%
Р2 → 90% 95% 98% 99% 99,8% 99,9%
ν↓ Значення t(Р, ν)
1 6,3138 12,7062 31,8205 63,6567 318,31 636,619
2 2,9200 4,3027 6,9646 9,9248 22,3271 31,5991
3 2,3534 3,1824 4,5407 5,8409 10,2145 12,9240
4 2,1318 2,7764 3,7469 4,6041 7,1732 8,6103
5 2,0150 2,5706 3,3649 4,0321 5,8934 6,8688
6 1,9432 2,4469 3,1427 3,7074 5,2076 5,9588
7 1,8946 2,3646 2,9980 3,4995 4,7853 5,4079
8 1,8595 2,3060 2,8965 3,5554 4,5008 5,0413
9 1,8331 2,2622 2,8214 3,2498 4,2968 4,7809
10 1,8125 2,2281 2,7638 3,1693 4,1437 5,5869
11 1,7956 2,2010 2,7181 3,1058 4,0247 4,4370
12 1,7823 2,1788 2,6810 3,0545 3,9296 4,3178
13 1,7709 2,1604 2,6503 3,0123 3,8520 4,2208
14 1,7613 2,1448 2,6245 2,9768 3,7874 4,1405
15 1,7530 2,1314 2,6025 2,9467 3,7328 4,0728
16 1,7459 2,1199 2,5835 2,9208 3,6862 4,0150
17 1,7396 2,1098 2,5669 2,8982 3,6458 3,9651
18 1,7341 2,1009 2,5524 2,8784 3,6105 3,9216
19 1,7291 2,0930 2,5395 2,8609 3,5794 3,8834
20 1,7247 2,0860 2,5280 2,8453 3,5518 3,8495
21 1,7207 2,0796 2,5176 2,8314 3,5272 3,8193
22 1,7171 2,0739 2,5083 2,8188 3,5050 3,7921
23 1,7139 2,0687 2,4999 2,8073 3,4850 3,7676
24 1,7109 2,0639 2,4922 2,7969 3,4668 3,7454
25 1,7081 2,0595 2,4851 2,7874 3,4502 3,7251
26 1,7056 2,0555 2,4786 2,7787 3,4350 3,7066
27 1,7033 2,0518 2,4727 2,7707 3,4210 3,6896
28 1,7011 2,04X4 2,4671 2,7633 3,4082 3,6739
29 1,6991 2,0452 2,4620 2,7564 3,3962 3,6594
30 1,6973 2,0423 2,4573 2,7500 3,3852 3,6460
40 1,6839 2,0211 2,4233 2,7045 3,3069 3,5510
50 1,6759 2,0086 2,4033 2,6778 3,2614 3,4960
100 1,6602 1,9840 2,3642 2,6259 3,1737 3,3905
 1,6479 1,9647 2,3338 2,5857 3,1066 3,3101
Р1 – ймовірність знаходження справжнього значення величини μ в інтервалі
x   x     або      x   x (однобічний розподіл);
Р2 – ймовірність знаходження справжнього значення величини μ в інтервалі
x   x    x   x (двобічний розподіл)
161
Таблиця 2
ВІДСОТКОВІ ТОЧКИ РОЗПОДІЛУ ФІШЕРА (F(P1, 1, 2) – розподіл)
1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 15 20 24 30 
2
P1 = 95%
1 161,5 199,5 215,7 224,6 230,2 234,0 236,8 238,9 240,5 241,9 243,9 246,0 248,0 249,1 250,1 254,3
2 18,51 19,00 19,16 19,25 19,30 19,33 19,35 19,37 19,39 19,4 19,41 19,43 19,45 19,45 19,46 19,50
3 10,13 9,552 9,277 9,117 9,014 8,941 8,887 8,845 8,812 8,786 8,745 8,703 8,660 8,639 8,617 8,527
4 7,709 6,944 6,591 6,388 6,256 6,163 6,094 6,041 5,999 5,964 5,912 5,858 5,803 5,774 5,746 5,628
5 6,608 5,786 5,410 5,192 5,050 4,950 4,876 4,818 4,773 4,735 4,678 4,619 4,558 4,527 4,496 4,365
6 5,987 5,143 4,757 4,534 4,387 4,284 4,207 4,147 4,099 4,060 4,000 3,938 3,874 3,842 3,808 3,669
7 5,591 4,737 4,347 4,120 3,972 3,866 3,787 3,726 3,677 3,637 3,575 3,511 3,445 3,411 3,376 3,230
8 5,318 4,459 4,066 3,838 3,688 3,581 3,501 3,438 3,388 3,347 3,284 3,218 3,150 3,115 3,079 2,928
9 5,117 4,257 3,827 3,633 3,482 3,374 3,293 3,230 3,179 3,137 3,073 3,006 2,937 2,901 2,864 2,707
10 4,965 4,103 3,708 3,478 3,326 3,217 3,136 3,072 3,020 2,978 2,913 2,845 2,774 2,737 2,700 2,538
12 4,747 3,885 3,490 3,259 3,106 2,996 2,913 2,849 2,796 2,753 2,687 2,617 2,544 2,506 2,466 2,296
15 4,543 3,682 3,287 3,056 2,901 2,790 2,707 2,641 2,588 2,544 2,475 2,403 2,328 2,288 2,247 2,066
20 4,351 3,493 3,098 2,866 2,711 2,599 2,514 2,447 2,393 2,348 2,278 2,203 2,124 2,083 2,039 1,843
25 4,242 3,385 2,991 2,759 2,603 2,490 2,405 2,337 2,282 2,236 2,165 2,089 2,007 1,964 1,919 1,711
30 4,171 3,316 2,922 2,690 2,534 2,421 2,334 2,266 2,211 2,165 2,092 2,015 1,932 1,887 1,841 1,622
50 4,034 3,183 2,790 2,557 2,400 2,286 2,208 2,130 2,082 2,026 1,952 1,871 1,784 1,747 1,697 1,438
 3,841 2,996 2,605 2,372 2,214 2,099 2,010 1,938 1,880 1,831 1,752 1,666 1,571 1,517 1,459 1,000
1
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 12 15 20 24 30 
2
P1 = 99%
1 4052 5000 5403 5625 5764 5859 5928 5981 6023 6056 6106 6157 6209 6235 6261 6366
2 98,50 99,00 99,17 99,25 99,30 99,33 99,36 99,37 99,39 99,40 99,42 99,43 99,45 99,46 99,47 99,50
3 34,12 30,82 29,46 28,71 28,24 27,91 27,67 27,49 27,35 27,23 27,05 26,87 26,69 26,60 26,51 26,13
4 21,20 18,00 16,69 15,98 15,52 15,21 14,98 14,80 14,66 14,55 14,37 14,20 14,02 13,93 13,84 13,46
5 16,26 13,27 12,06 11,39 10,97 10,67 10,46 10,29 10,16 10,05 9,888 9,722 9,553 9,467 9,379 9,020
6 13,75 10,93 9,780 9,148 8,746 8,466 8,260 8,102 7,976 7,874 7,718 7,559 7,396 7,313 7,229 6,880
7 12,25 9,547 8,451 7,847 7,460 7,191 6,993 6,840 6,719 6,620 6,469 6,314 6,155 6,074 5,992 5,650
8 11,26 8,649 7,591 7,006 6,632 6,371 6,178 6,029 5,911 5,814 5,667 5,515 5,359 5,279 5,198 4,859
9 10,56 8,022 6,992 6,422 6,057 5,802 5,613 5,467 5,351 5,257 5,111 4,962 4,808 4,729 4,649 4,311
10 10,04 7,559 6,552 5,994 5,636 5,386 5,200 5,057 4,942 4,849 4,706 4,558 4,405 4,327 4,247 3,909
12 9,330 6,927 5,953 5,412 5,064 4,821 4,640 4,499 4,388 4,296 4,155 4,010 3,858 3,781 3,701 3,361
15 8,683 6,359 5,417 4,893 4,556 4,318 4,142 4,004 3,895 3,805 3,666 3,522 3,372 3,294 3,214 2,868
20 8,096 5,849 4,938 4,431 4,103 3,871 3,699 3,564 3,457 3,368 3,231 3,088 2,938 2,859 2,779 2,421
25 7,770 5,568 4,675 4,177 3,855 3,627 3,457 3,324 3,217 3,129 2,993 2,850 2,699 2,620 2,538 2,169
30 7,562 5,390 4,510 4,018 3,699 3,473 3,305 3,173 3,067 2,979 2,843 2,700 2,549 2,469 2,386 2,006
50 7,171 5,057 4,199 3,720 3,408 3,186 3,038 2,890 2,803 2,698 2,536 2,419 2,265 2,202 2,116 1,683
 6,635 4,605 3,782 3,319 3,017 2,802 2,639 2,511 2,407 2,321 2,185 2,039 1,878 1,791 1,696 1,000
P1 – ймовірність того, що оцінюване значення F не перевищує табличне. Це оцінюване значення розглядається як зна-
чуще (P1 = 95%) або високозначуще (P1 = 99%).
ВИБІРКА
Терміном «вибірка» позначають сукупність статистично еквівалент-
них результатів (варіант). Як таку сукупність можна, наприклад, розгляда-
ти ряд результатів, одержаних при рівнобіжних визначеннях вмісту будь-
якої речовини в однорідній за складом пробі.
Окремі значення варіант вибірки обсягом n прийнято позначати через
хі (1 < i < n). Складена за порядком зростання вибірка може бути подана у
вигляді
x1 ; x2 ; ... xi ; ... x n 1 ; x n (1)
Результати, одержані при статистичній обробці вибірки, будуть віро-

гідні лише, якщо ця вибірка однорідна. Але якщо метою випробувань є пе-
ревірка однорідності серії препарату, оцінюють всі отримані результати
(значення варіант) без попередньої перевірки однорідності вибірки.
Середнє значення та дисперсія

У більшості випадків середнє вибірки x є найкращою оцінкою справ-
жнього значення вимірюваної величини μ, якщо його обчислюють як сере-
днє арифметичне всіх варіант:
n
x i
x 1
(2)
n
При цьому розкид варіант xi навколо середнього x характеризується
величиною стандартного відхилення s. У кількісному хімічному аналізі
величина s часто розглядається як міра випадкової похибки, властивої да-
ній методиці аналізу. Квадрат цієї величини s2 називають дисперсією. Ве-
личина дисперсії може розглядатися як міра відтворюваності (збіжності)
результатів, поданих у даній вибірці. Чим менше значення дисперсії, тим
вище відтворюваність результатів.
Іноді для цього попередньо визначають значення відхилень di і число
ступенів свободи (число незалежних варіант) ν:
d i  xi  x , (3)
  n 1, (4)
n n n
d i
2
 (x i  x) 2
x 2
i  n x2
s2  1
 1
 1
, (5)
  
164
s  s2 (6)
Стандартне відхилення середнього результату sx обчислюють за фо-

рмулою:
s
sx  (7)
n
Як правило, при контролі якості лікарських засобів доцільно викорис-

товувати відносні (по відношенню до x ) величини – відносне стандартне
відхилення sr, відносну дисперсію sr2 і відносне стандартне відхилення се-
реднього результату s x ,r . Їх обчислюють за формулами:
s2
s 
2
r 2 , (5а)
x
s
sr  , (6а)
x
sx
s x ,r  (7а)
x
Ці відносні величини залежно від розв’язуваної задачі можуть вира-
жатися також і у відсотках до x . У цьому разі вони часто позначаються ві-
дповідно як RSD і RSD x :
RSD  s r  100 % , (6б)
RSDx  sx,r 100% (7б)
У фармакопейному аналізі абсолютні величини звичайно використо-

вують для прямих, а відносні – для непрямих методів аналізу.
Перевірка однорідності вибірки.
Виключення значень варіант, що випадають
Значення x , s2, s і s x можуть бути визнані вірогідними, якщо жодна з
варіант вибірки не обтяжена грубою похибкою, тобто якщо вибірка одно-
рідна.
Перевірка однорідності малих за обсягом вибірок (n ≤ 10) здійснюєть-
ся без попереднього обчислення статистичних характеристик. Із цією ме-
165
тою після подання вибірки в порядку збільшення для крайніх варіант х1 і хn
(які передбачаються такими, що випадають) розраховують значення конт-
рольного критерію Q, виходячи із значення розмаху варіювання R:
 x1  xn для n  3 ... 7

R , (8)
x x для n  8 ... 10
 1 n 1
x1  x2
Q1  , (8а)
R
x n  x n 1
Qn  (8б)
R
Вибірка визнається неоднорідною, якщо хоча б одне з обчислених
значень Q1 чи Qn перевищує табличне значення Q(P1, n ), знайдене для до-
вірчої ймовірності Р1 (табл. 3).
Таблиця 3
ЧИСЛОВІ ЗНАЧЕННЯ КОНТРОЛЬНОГО КРИТЕРІЮ Q(Р1, n)
Q
n
Р = 90% Р = 95% Р = 99%
3 0,89 0,94 0,99
4 0,68 0,77 0,89
5 0,56 0,64 0,76
6 0,48 0,56 0,70
7 0,43 0,51 0,64
8 0,40 0,48 0,58
9 0,38 0,46 0,55
Варіанти х1 або хn, для яких відповідне значення Q > Q(P1, n ), відки-
даються, і для одержаної вибірки зменшеного обсягу виконують новий
цикл обчислень контрольного критерію з метою перевірки її однорідності.
При x1  x2  x2  x3 і x n  x n 1  x n 1  x n  2 рівняння (8а) і (8б) набу-
вають вигляд:
166
x 2  x3 x n 1  x n  2
Q1  ; Qn  (9)
R R
Одержану в кінцевому підсумку однорідну вибірку використовують
для обчислення x , s2, s і s x .
Для вибірок великих за обсягом (n > 10) перевірку однорідності про-
водять після попереднього обчислення статистичних характеристик x , s2, s
і s x . При цьому вибірка визнається однорідною, якщо для всіх варіант ви-
конується умова:
di ≤ 3s
Якщо вибірка визнана неоднорідною, варіанти, для яких di > 3s, від-
кидаються як обтяжені грубими похибками з довірчою ймовірністю Р >
99,0%. У цьому разі для одержаної вибірки скороченого обсягу повторю-
ють цикл обчислень статистичних характеристик і знову проводять переві-
рку однорідності. Обчислення статистичних характеристик вважають за-
кінченим, коли вибірка скороченого обсягу виявляється однорідною.
Довірчі інтервали та оцінка їх величини

Результати аналізу характеризуються довірчим інтервалом середнього
значення x , який обчислюється за формулою:
x  t(P, )  sx , (10)
де t(P, ν) – критерій Стьюдента при числі ступенів свободи ν і довірчій

ймовірності Р (табл. 1).
Довірчий інтервал обмежує область, усередині якої знаходиться за ві-
дсутності систематичних похибок дійсне значення  результату аналізу із
заданою ймовірністю Р:
x       x   
x x (11)
Значення x із виразу (10) використовують при обчисленні відносної

невизначеності середнього результату  , виражаючи цю величину у відсо-
тках:
x
  ·100% (12)
x
167
Перевірка наявності значущої систематичної похибки
При відомому вмісті μ компонента, що визначається у зразку, слід ви-
рішити питання про наявність статистично значущої систематичної похиб-
ки. Для цього обчислюють критерій Стьюдента t:
x  m
t . (13)
s
Якщо, наприклад, при Р = 95% і ν = m – 1 реалізується нерівність
t > t(P, ) , (14)
одержані за даною методикою результати обтяжено систематичною похи-
бкою, відносна величина якої δ може бути оцінена за формулою:
x
  1  100 % . (15)

Порівняння двох методик аналізу за відтворюваністю

При порівнянні відтворюваності двох методик аналізу з оцінками ди-
сперсій s12 і s22 ( s12  s 22 ) обчислюють критерій Фішера
s12
F 2 . (16)
s2
Критерій F характеризує при s12  s 22 вірогідність розходження між s12
і s22 .
Обчислене значення F порівнюють з табличним значенням
F( P , 1, 2), знайденим при P = 99% (табл. 2).
Якщо
F  F ( P1 , 1 , 2 ) , (17)
розбіжність дисперсій s12 і s22 визнається статистично значущою з імовір-
ністю P , що дозволяє зробити висновок про більш високу відтворюваність
другої методики. При
F  F ( P1 , 1 , 2 ) (18)
розбіжність значень s12 і s22 не може бути визнана значущою, і висновок
про розбіжність відтворюваності методик не можна зробити через недоста-
тній обсяг інформації.
168
Приклади
Приклад 1. При визначенні вмісту кислоти оксалатної в аналізованій
пробі методом нейтралізації отримано результати 69,87; 69,83; 69,87;
69,80; 69,92; 70,06; 70,05; 70,01; 70,38%. При цьому дійсне значення  =
70,05%.
1. Перевірити однорідність вибірки.
2. Визначити середнє значення і дисперсію.
3. Перевірити наявність значущої систематичної похибки.
1. Перевірка однорідності вибірки

Розташовуємо результати визначення вмісту кислоти оксалатної в
аналізованій пробі в порядку зростання у вигляді варіаційного ряду:
x1 ; x 2 ; ... xi ; ... xn 1 ; xn .
i 1 2 3 4 5 6 7 8 9
xi, % 69,80 69,83 69,87 69,87 69,92 70,01 70,05 70,06 70,38
Визначаємо розмах варіювання за рівнянням:

R  | x1  xn1 |  | 69,80  70,06 | = 0,26 при n = 9.
Визначаємо контрольний критерій для ідентифікації грубих похибок

(Q), виходячи з розмаху варіювання:
xn  xn 1
Qn  .
R
Q(P,n)  Q(95%,9) = 0,46 згідно табл. 3 при довірчій ймовірності
95%.
69,80  69,83
Q1  = 0,11 ; 0,11 < 0,46 ; Q1 < Qтабл .
0,26
70,06  70,38
Q9  = 1,23 ; 1,23 > 0,46 ; Q9 > Qтабл .
0,26
Таким чином, гіпотеза про те, що значення х9 = 70,38% може бути ви-
ключеним з сукупності вимірювань, що розглядаються, як обтяжене гру-
бою похибкою, може бути прийнята з довірчою ймовірністю 95%.
Значення х9 = 70,38% відкидається, і для вибірки зменшеного обсягу
проводиться новий цикл розрахунків. З метою перевірки її на однорідність
визначають розмах варіювання при n = 8.
R  | x1  x n 1 |  | 69,80  70,05 | = 0,25 при n = 8.
169
Визначаємо контрольний критерій для ідентифікації грубих похибок
(Q), виходячи з розмаху варіювання:
xn  xn 1
Qn 
R
Q(P,n)  Q(95%,8) = 0,48 згідно табл. 2 при довірчій ймовірності 95%.
Перевіряється та величина, для якої відхилення від сусіднього члена
ряду більше.
69,80  69,83
Q1  = 0,12 ; 0,12 < 0,48 ; Q1 < Qтабл .
0,25
Таким чином, вибірка при n = 8 та Р = 95% визнається однорідною.
2. Визначення середнього значення і дисперсії

Середнє значення
n
x i
x 1
.
n
Для вибірки зменшеного обсягу n = 8
x = 69,93;  = 70,05%.
Дисперсія
n n n
d i
2
 (x i  x) 2
x 2
i  nx2
s2  1
 1
 1
,
  
 = n – 1 = 7,
s2 = 0,0103 = 1,03·10–2.
Стандартне відхилення s  s2 0,1015

Відносне стандартне s
sr  0,0014
відхилення x
Відносне стандартне
RSD  s r  100 % 0,14
відхилення, у відсотках
Стандартне відхилення s
sx  0,0359
середнього результату n
Відносне стандартне sx
s x ,r  0,0005
відхилення середнього результату x
Відносне стандартне відхилення RSD x  s x , r  100 % 0,05
середнього результату, у відсотках
170
Довірчий інтервал середнього значення
x  t(P, )  sx ,
де t(P, ν) – табличне значення критерію Стьюдента при довірчій ймо-
вірності Р = 95%; t(95%, 8) = 2,3060 (табл. 1).
 x = 0,08, x   x = 69,93 ± 0,08,
69,85 < x < 70,01.
Відносна невизначеність середнього результату:

  x ·100% = 0,11%.
x
3. Перевірка наявності значущої систематичної похибки

При відомому вмісті  компоненту, що визначається у зразку, необ-
хідно вирішити питання про наявність статистично значущої систематич-
ної похибки. Для цього обчислюють критерій Стьюдента t:
x  m
t ,
s
70,05  69,93 8
t = 3,35.
0,1013
ν = m – 1 = 7,
Табличне значення tтабл(P, ν) = tтабл(95%, 7) = 2,3646 (табл. 1).
3,35 > 2,3646 ; t > tтабл(95%, 7).
Отже, результати обтяжено систематичною похибкою, відносна вели-
чина якої δ може бути обчислена за формулою:
x
  1  100 % ,

69,93
  1 100  0,17% .
70,05
171
Приклад 2. При визначенні кислоти оксалатної перманганатометрич-
но (1) і методом кислотно-основного титрування (2) отримано такі резуль-
тати:
1. 99,04; 99,07; 99,23; 99,25; 99,36%.
2. 99,18; 99,20; 99,23; 99,24; 99,26%.
Оцінити відтворюваність двох методів.
1. Виходячи з величини розмаху варіювання R, перевіряємо однорід-

ність вибірок результатів, отриманих двома методами:
R1 = |99,04 – 99,36| = 0,32;
R2 = |99,18 – 99,26| = 0,08.
2. Розраховуємо значення контрольного критерію Q для ідентифікації
грубих похибок:
99,04  99,07 99,25  99,36
1) Q1   0,09; Q5   0,30 .
0,32 0,32
99,18  99,20 99,26  99,24
2) Q1 =  0,25 ; Q5   0,25 .
0,08 0,08
Вибірка визнається однорідною, якщо жодне із значень Q не переви-
щує Qтабл(P, n) = Q(95%, 5) = 0,64 (табл. 3).
Вибірки (1) і (2) однорідні, оскільки 0,09 < 0,30 < 0,64; 0,25 < 0,64.
3. Мірою відтворюваності результатів, наведених в даній вибірці, є
величина дисперсії s2.
1) x12  99,19; s12  178  104 .
2) x22  99,22; s22  10,25 104 .
При порівнянні відтворюваності двох методів аналізу з оцінками дис-
персії s12 і s22 ( s12  s 22 ) обчислюють критерій Фішера
s12 178 10 4

F 2   17,37
s2 10,25 10 4
і порівнюють з табличним значенням Fтабл(P, ν1, ν2) = 15,98 при Р = 99%
(табл. 2).
Якщо F > Fтабл(P, ν1, ν2), відмінність дисперсій s12 і s22 визнається ста-
тистично значущою величиною (17,37 > 15,98).
Таким чином, більш відтворюваними є результати кислотно-

основного визначення кислоти оксалатної.
172
Задачі
Задача 1. При стандартизації робочого розчину KMnO4 отримано такі
результати: 0,05030 М; 0,05040 М; 0,05150 М; 0,05120 М. Опрацювати
отримані дані методом математичної статистики, а саме:
3. Визначити число значущих цифр в остаточному результаті.
Задача 2. Грамовий вміст гідроген пероксиду в 100 см3 розчину ста-

новить 0,1148 г/100 см3; 0,1154 г/100 см3; 0,1144 г/100 см3; 0,1210 г/100 см3.
Опрацювати отримані дані методом математичної статистики, а саме:
Задача 3. При йодиметричному визначенні вмісту Na3AsO3 в забруд-

неному препараті отримано такі результати: 78,46%; 78,52%; 76,34%;
78,49%; 78,55%; 78,50%. Опрацювати отримані дані методом математичної
статистики, а саме:
Задача 4. При визначенні грамового вмісту амоніаку в 100 см3 розчи-

ну було отримано такі результати: 0,1177 г/100 см3; 0,1183 г/100 см3;
0,1354 г/100 см3; 0,1178 г/100 см3. Опрацювати отримані дані методом ма-
тематичної статистики, а саме:
Задача 5. Розрахувати молярну концентрацію розчину HCl, якщо на

титрування хімічно чистого калій карбонату (m1 = 0,1046 г; m2 = 0,1088 г;
m3 = 0,1050 г) витрачено відповідно V1 = 21,17 см3, V2 = 22,08 см3, V3 =
21,22 см3 розчину кислоти хлоридної. Опрацювати отримані дані методом
математичної статистики, а саме:
173
Задача 6. При йодиметричному визначенні активного хлору в білиль-
ному вапні (що містить 32,05% активного хлору) з використанням хімічно-
го посуду без шліфів отримано такі результати: 30,94%; 31,19%; 31,20%;
31,22%; 31,35%. Опрацювати отримані дані методом математичної статис-
тики, а саме:
3. Перевірити наявність значущої систематичної помилки.
Задача 7. При визначенні іонів феруму (ІІ) перманганатометричним

методом в середовищі кислоти сульфатної отримано такі результати:
85,02%; 85,18%; 85,24%; 85,25%; 85,45%. Опрацювати отримані дані мето-
дом математичної статистики, а саме:
Задача 8. При визначенні кислоти аскорбінової йодхлориметричним

(I) і броматометричним (II) методами отримано такі результати:
I. 99,00%; 99,15%; 99,20%; 99,38%; 99,39%.
II. 98,98%; 99,03%; 99,13%; 99,15%; 99,32%.
Оцінити відтворюваність двох методів аналізу.
Задача 9. При визначенні кислоти п-амінобензойної нітритометрично

(I) і зворотним броматометричним титруванням (II) отримано такі резуль-
тати:
I. 98,96%; 98,97%; 99,03%; 99,11%; 99,12%.
II. 99,01%; 99,28%; 99,54%; 99,80%; 99,82%.
Оцінити відтворюваність двох методів аналізу.
174
ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ
МЕТОДИ
АНАЛІЗУ
Схема 1
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
ґрунтуються на вимірюванні за допомогою приладів
певних фізичних параметрів досліджуваної системи,
функціонально пов’язаних з кількістю досліджуваної речовини
ФІЗИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ

ґрунтуються на вимірюванні ґрунтуються на вимірюванні
величин фізичних параметрів величин фізичних параметрів
досліджуваних речовин або досліджуваної системи,
їх розчинів, які є функцією які з’являються або змінюються
їх кількісного складу в результаті проведення хімічних реакцій
ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ ОПТИЧНІ ХРОМАТОГРАФІЧНІ

МЕТОДИ МЕТОДИ МЕТОДИ
АНАЛІЗУ АНАЛІЗУ АНАЛІЗУ
Схема 2
КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
176
ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
Таблиця 1
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ЇХ ЗМІСТ
№
Термін Зміст терміну
п/п
1 2 3
1 Амперометрія Електрохімічний метод аналізу, в якому до
електродів електрохімічної комірки прикла-
дено підтримувану постійною напругу, та ви-
мірюють силу струму, що проходить через
неї; при цьому величина сили струму є функ-
цією концентрації досліджуваного іона
2 Амперометричне Титрування, що ґрунтується на вимірюванні
титрування дифузійного струму в електрохімічній комірці
в процесі титрування. Точку еквівалентності
визначають за різкою зміною дифузійного
струму, який проходить через електрохімічну
комірку. Метод застосовують для всіх типів
титриметричних реакцій
3 Анод Електрод електрохімічної комірки з позитив-
ним полюсом, на якому відбувається електро-
хімічне окиснення аніонів
4 Вольтамперометрія Група електрохімічних методів аналізу, що
ґрунтуються на дослідженні залежності сили
струму в електрохімічній комірці від потенці-
алу зануреного в аналізований розчин індика-
торного мікроелектрода, на якому реагує дос-
ліджувана електрохімічно активна (електроа-
ктивна) речовина
5 Дифузійний струм Струм за умов, коли швидкість електрохіміч-
ної реакції контролюється швидкістю підве-
дення реагуючої речовини до поверхні елект-
рода або відведення від цієї поверхні продук-
тів реакції. Граничне значення дифузійного
струму не змінюється зі збільшенням напруги
на електродах комірки. Величина граничного
дифузійного струму пропорційна концентра-
ції досліджуваного іона
6 Дифузійний Різниця потенціалів, що виникає на межі роз-
потенціал поділу двох розчинів електролітів, які містять
іони з різними величинами рухливості
7 Катод Електрод електрохімічної комірки з негатив-
ним полюсом, на якому відбувається електро-
хімічне відновлення катіонів
177
1 2 3
8 Кількість Добуток сили струму на час його протікання:
електрики Q = I · t. Одиницею вимірювання кількості еле-
ктрики є кулон: 1 Кл (кулон) = 1 А (ампер)·с
9 Кондуктометрія Група електрохімічних методів аналізу, що
ґрунтуються на вимірюванні електропровід-
ності рідких електролітів (розчинів або розп-
лавів), яка пропорційна їх концентрації. Вимі-
рювання електропровідності виконують, як
правило, з використанням змінного струму,
що попереджує електроліз розчину або розп-
лаву під час вимірювань
10 Кондуктометричне Титрування, що ґрунтується на вимірюванні
титрування електропровідності розчину в процесі титру-
вання. Точку еквівалентності визначають за
різкою зміною електропровідності розчину.
Метод застосовують для всіх типів титримет-
ричних реакцій (найчастіше для кислотно-
основного та осаджувального титрування).
Якщо виміри електропровідності проводять
на струмах низької частоти (до 1 МГц), то та-
ке титрування називають низькочастотним,
якщо на струмах високої частоти (від 1 до 100
МГц) – то високочастотним
11 Кулонометрія Електрохімічний метод аналізу, що ґрунту-
ється на вимірюванні кількості електрики, що
витрачено на електрохімічне окиснення або
відновлення речовини на робочому електроді
12 Кулонометричне Титрування, що ґрунтується на електрохіміч-
титрування ному отриманні (електрогенеруванні) титран-
ту з наступною реакцією його з досліджува-
ною речовиною. Якщо титрант генерують в
окремій комірці, а потім подають в комірку
для титрування, то таке титрування називають
титруванням з зовнішньою генерацією. Якщо
титрант генерують безпосередньо в комірці
для титрування, то таке титрування називають
титруванням з внутрішньою генерацією
13 Полярографія Вид вольтамперометрії з використанням інди-
каторного мікроелектрода, поверхня якого
періодично та безперервно оновлюється (най-
частіше використовують краплинний ртутний
електрод)
178
1 2 3
14 Потенціометрія Електрохімічний метод аналізу, що ґрунту-
ється на вимірюванні електрорушійної сили
(ЕРС) електрохімічного ланцюга, який міс-
тить індикаторний електрод та електрод порі-
вняння; при цьому величина ЕРС пропорційна
логарифму активності (концентрації) дослі-
джуваного іона
15 Потенціометричне Титрування, що ґрунтується на індикації точ-
титрування ки еквівалентності за різкою зміною ЕРС еле-
ктрохімічного ланцюга в процесі титрування
16 Електрод: Електронні провідники струму (метал, гра-
фіт), які в електрохімічній комірці контакту-
ють з іонними провідниками струму (електро-
літами)
індикаторний Електрод, потенціал якого пов’язаний з акти-
вністю (концентрацією) досліджуваного іона.
Індикаторні електроди поділяються на два ви-
ди: металеві та мембранні. На металевих еле-
ктродах потенціал виникає внаслідок проті-
кання на них електрохімічної реакції; на мем-
бранних – внаслідок рівноважного обміну
іонів між мембраною та досліджуваним роз-
чином
іоноселективний Мембранний електрод, рівноважний потенці-
ал якого в розчині електроліту, що містить пе-
вні іони, оборотно та селективно залежить від
концентрації зазначених іонів. Іоноселективні
електроди поділяються на три групи: електро-
ди з твердими мембранами, електроди з рід-
кими і пластифікованими мембранами та еле-
ктроди зі скляними мембранами
порівняння Електрод, потенціал якого в процесі аналізу
залишається постійним
17 Електрохімічна Посудина, зазвичай скляна, що містить дослі-
комірка джуваний розчин, в який занурені індикатор-
ний електрод та електрод порівняння (двох-
електродна комірка) або індикаторний елект-
род, електрод порівняння та допоміжний еле-
ктрод (трьохелектродна комірка)
179
КОНДУКТОМЕТРІЯ
Схема 3
КЛАСИФІКАЦІЯ КОНДУКТОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
Основне рівняння кондуктометрії для симетричних електролітів

  C  F  ( Z U   Z U  )
 ,
1000
де χ – питома електрична провідність, сименс/см (См/см);
 – ступінь дисоціації електроліту;
С – концентрація електроліту, моль/дм3;
Z+, Z– – заряди іонів електроліту;
U+, U– – рухомість іонів електроліту.
Значення рухомості U деяких іонів
Іон H+ OH– Cl– K+ Na+ CH3COO–
U, См·см2/моль 349,8 198,3 76,4 73,5 50,1 40,9
КОМІРКИ ДЛЯ КОНДУКТОМЕТРИЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ
а б
а – комірки для прямих кондуктометричних вимірювань (контактні);
б – комірки для високочастотних кондуктометричних вимірювань
(1 – ємнісна, 2 – індуктивна)
180
Залежність χ від концентрації деяких електролітів
χ,
См/см
0,7 HCl
0,6
NaOH
0,5
0,4
0,3
0,2
CH3COOH
0,1
2 4 6 8 10 11 C, моль/дм3
ХАРАКТЕРНІ КРИВІ КОНДУКТОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ

χ χ χ
те2
те те1
те
Vе VNaOH Vе VNaOH V е1 V е2 VNaOH
а б в
а – титрування сильної кислоти;
б – титрування слабкої кислоти;
в – титрування суміші сильної та слабкої кислот
ЗАСТОСУВАННЯ КОНДУКТОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ

Пряма кондуктометрія є ефективним методом контролю якості дисти-
льованої, технічної та апірогенної води в хімічних і фармацевтичних виро-
бництвах. Високочастотне кондуктометричне титрування широко викорис-
товується для аналізу лікарських препаратів (алкалоїдів, антибіотиків то-
що) у неводних та змішаних розчинниках.
181
ПОТЕНЦІОМЕТРІЯ
Схема 4
КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
Рівняння Нернста
2,303RT
E  E0  lg ai ,
nF
де Е0 – стандартний оксред-потенціал системи, В;
R – універсальна газова стала (8,321 Дж/моль·К);
T – абсолютна температура, К;
n – кількість електронів, які беруть участь в окисно-відновному
процесі.
Схема електрохімічного ланцюга

Вимірювальний
Досліджуваний Сольовий Електрод
(індикаторний)
розчин місток порівняння
електрод
Еінд Едиф Епор
ЕРС = Епор – Еінд + Едиф

Якщо виразити Еінд через рівняння Нернста і врахувати співвідношен-
ня ai = ci · fi (ci – концентрація досліджуваного іона; fi – коефіцієнт актив-
ності), одержимо вираз:
2 ,303 RT 2 ,303RT
ЕРС  Е ланцюга
0
 lg ci  lg f i  Eдиф
nF nF
0
Е ланцюга  Епор  Еін0  const
182
ІОНОСЕЛЕКТИВНІ МЕМБРАННІ ЕЛЕКТРОДИ
Внутрішній
контакт
Корпус Розчин, який

містить іон, Розчин
що визначають кислоти
Скляна
мембрана
Мембрана Мембрана
Іоноселективний Іоноселективний Іоноселективний

електрод з твердою електрод з електрод із
мембраною та твердим пластифікованою скляною
внутрішнім контактом (рідкою) мембраною мембраною
(ЭМ-Cl-100; та рідким внутрішнім (на іони
ЭМ-Br-100; контактом Н+, Na+, K+,
ЭМ-I-100; (ЭМ-Ca-01; ЭМ-Mg-01; Ag+, NH4+)
ЭМ-F-100) ЭМ-Br-01; ЭМ-NO3-01)
УСТАНОВКА ДЛЯ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
1 – магнітна мішалка;
2 – хімічний стакан з
досліджуваним розчином;
3 – електрод порівняння;
4 – індикаторний електрод;
5 – бюретка;
6 – прилад для вимірювання ЕРС
183
ВИДИ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
1. Кислотно-основне титрування. Як індикаторний використовують еле-
ктрод із скляною мембраною, селективний до Н+, наприклад, ЭСЛ-43-07.
2. Осаджувальне титрування. Як індикаторний використовують електрод,
селективний або до досліджуваного іона (Cl–, Br–, I– тощо, наприклад,
ЭM-Cl-100, ЭM-Br-100, ЭM-I-100), або до іона титранту (Ag+, Hg22+).
3. Окисно-відновне титрування. Як індикаторний використовують окис-
но-відновний електрод (наприклад, платиновий точковий електрод
ЕПВ-1-100).
КРИВІ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
E 1
Е
V
те
те
те
Vе Vт Vе Vт Vе Vт
а б в
а – інтегральна крива титрування;

б – диференційна крива титрування;
в – крива Грана
ЗАСТОСУВАННЯ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ

Потенціометричні методи аналізу знаходять широке застосування для
контролю рН розчинів у технологічних процесах фармацевтичних підпри-
ємств. Іоноселективні електроди знайшли широке застосування для безпе-
рервного контролю різних технологічних процесів, для експрес-аналізу не-
органічних та органічних лікарських речовин. Потенціометричні методи
аналізу широко застосовують при титруванні забарвлених і каламутних
розчинів.
184
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРІЯ
Схема 5
КЛАСИФІКАЦІЯ
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
185
Таблиця 2
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
Полярографія Вид вольтамперометрії, що ґрунтується на
процесах електроокиснення та електровіднов-
лення аналізованої речовини на мікроелектро-
ді, поверхня якого періодично та безперервно
оновлюється
Класична Полярографія, в якій використовують ртутний
полярографія краплинний електрод
Якісна Полярографічний аналіз, призначений для які-
класична сного аналізу іонів в їх суміші за величиною
полярографія потенціалу напівхвилі (Е1/2)
Кількісна Полярографічний аналіз, призначений для кі-
класична лькісного аналізу речовин за величиною грани-
полярографія чного дифузійного струму Iдиф, величина якого
описується рівнянням Ільковича:
I диф  607  n  D1 / 2  m 2 / 3  t 1 / 6  c ,
де n – число електронів, що беруть участь в
електрохімічній реакції;
D – коефіцієнт дифузії іона;
m – маса ртуті, що витікає з капіляру кра-
плинного ртутного електроду в 1 с,
мг/с;
t – період крапання, с;
с – концентрація іона, моль/дм3
Імпульсна Полярографія, що ґрунтується на дослідженні
полярографія залежності струму Iімп, що виникає при накла-
денні імпульсу напруги в момент, коли повер-
хня ртутної краплі максимальна. Відділення Iімп
від ємнісного струму Iс проводять шляхом ви-
мірювання Iімп в момент, коли Iс затухає
Диференційна Полярографія, що ґрунтується на диференцію-
полярографія ванні звичайних полярограм і отриманні зале-
жності dI/dE = f(E). Використовують для кіль-
кісного і якісного аналізу суміші іонів з близь-
кими значеннями Е1/2 (ΔЕ1/2 < 0,1 В)
Інверсійна Полярографія катіонів або аніонів, що ґрунту-
полярографія ється на виділенні з розчину шляхом електро-
лізу і концентруванні досліджуваних іонів в
краплі ртуті мікроелектрода або на поверхні
твердого електрода з подальшим електроліз-
ним розчиненням продуктів, що утворилися
186
Амперометрічне Титрування, що ґрунтується на побудові кривої
титрування титрування в координатах I – Vт, де I – сила
струму, що протікає крізь індикаторний елект-
род при напрузі, що відповідає величині грани-
чного дифузійного струму. Точку еквівалент-
ності визначають перетином прямих ліній
Амперометричне Класичний варіант амперометричного титру-
титрування з одним вання. Як індикаторні електроди можуть бути
індикаторним використані краплинний ртутний електрод,
електродом платиновий електрод, що обертається, золотий
та графітовий електроди
Амперометричне Амперометричне титрування із застосуванням
титрування з двома двох ідентичних індикаторних поляризованих
індикаторними електродів. Як індикаторні електроди викорис-
електродами товують платинові або інші електроди з інерт-
них матеріалів. Роль індикаторного відіграє той
електрод, на якому електродний процес обумо-
влено речовиною, що присутня в меншій кон-
центрації; другий електрод практично є елект-
родом порівняння
Таблиця 3
ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРІЇ
Нижня межа Роздільність,
Метод
визначення, моль/дм3 моль/дм3
Полярографія:
 класична 1·10–5 10
 імпульсна 1·10–8 5·103
 диференційна 1·10–7 – 1·10–8 5·104
 інверсійна 1·10–9 – 1·10–11 5·105
Амперометричне титрування:
 з одним індикаторним 1·10–5 10
електродом
 з двома індикаторними 1·10–6 10
електродами
187
ВИДИ ПОЛЯРОГРАМ
I I
Id
Id
2I d
1Id
I0
Е1/2 Е 1Е1/2 2Е1/2 Е
Полярограма Полярограма
однокомпонентного розчину: двохкомпонентної суміші:
Е1/2 – потенціал напівхвилі; 1Е1/2 – потенціал напівхвилі
I0 – залишковий струм; першого компоненту;
Id – граничний дифузійний струм 2Е1/2 – потенціал напівхвилі
другого компоненту;
I
1 d – граничний дифузійний
струм першого компоненту;
2Id – граничний дифузійний
струм другого компоненту
dI dI
dE dE
h
h1
h2
Е1/2 Е 1Е1/2 2Е1/2 Е
Диференційна полярограма Диференційна полярограма

однокомпонентної суміші: двохкомпонентної суміші:
h – висота піку h1 – висота піку першого компоненту;
h2 – висота піку другого компоненту
188
I
h
Е
Інверсійна полярограма:
h – глибина піку
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРИЧНІ ТА ПОЛЯРОГРАФІЧНІ КОМІРКИ
3
3
+ +
мА
мА V
досліджуваний 1 4 досліджуваний
V розчин
розчин 2
1 2
Схема двохелектродної комірки: Схема трьохелектродної комірки:

1 – робочий електрод; 1 – робочий електрод;
2 – електрод порівняння; 2 – електрод порівняння;
3 – джерело живлення 3 – джерело живлення постійного струму;
постійного струму 4 – допоміжний електрод
189
СХЕМА ПОЛЯРОГРАФІЧНОЇ УСТАНОВКИ
З ДВОМА ЕЛЕКТРОДАМИ
1
2
+
мкА
1 – джерело живлення постійного струму;

2 – реостат;
3 – резервуар із ртуттю;
4 – краплинний ртутний електрод;
5 – досліджуваний розчин;
6 – шар ртуті (електрод порівняння)
190
УСТАНОВКА ДЛЯ АМПЕРОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
З ОДНИМ ІНДИКАТОРНИМ ЕЛЕКТРОДОМ
V
3 2
7
мкА
4 5

2 – вольтметр; 3 – мікроамперметр;
4 – індикаторний електрод (платиновий стаціонарний або платиновий, що
обертається); 5 – електрод порівняння (каломельний, хлорсрібний);
6 – магнітна мішалка; 7 – бюретка з титрантом
УСТАНОВКА ДЛЯ АМПЕРОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ

З ДВОМА ІНДИКАТОРНИМИ ЕЛЕКТРОДАМИ
V
3
7 2
мкА
5 4

2 – мілівольтметр; 3 – мікроамперметр;
4, 5 – однакові індикаторні електроди (платинові);
6 – мішалка; 7 – бюретка з титрантом
191
ХАРАКТЕРНІ КРИВІ АМПЕРОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
З ОДНИМ ІНДИКАТОРНИМ ЕЛЕКТРОДОМ
I I
те те
Vе VТ Vе VТ
а б
I I
те
те
Vе VТ Vе VТ
в г
I
те
Vе VТ
д
а – полярографічно активною є речовина, яку титрують;

б – полярографічно активним є титрант;
в – полярографічно активними є і речовина, яку титрують, і титрант;
г – полярографічно активним є продукт реакції;
д – полярографічно активним є індикатор
192
ХАРАКТЕРНІ КРИВІ АМПЕРОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
З ДВОМА ІНДИКАТОРНИМИ ЕЛЕКТРОДАМИ
те
Vе VТ
зворотні титрант та аналізований компонент

(наприклад, Fe2+ + Ce4+)
те
Vе VТ
незворотна система титрується зворотно

(наприклад, Na2S2O3 + [I3]-)
ЗАСТОСУВАННЯ
Вольтамперометричні методи аналізу знаходять широке застосування
для визначення металів в різних об’єктах, у тому числі і в лікарських пре-
паратах, та для визначення багатьох органічних сполук: альдегідів, кетонів,
алкалоїдів; метод також використовується для аналізу важливих біологіч-
них рідин: крові, сироватки тощо.
193
КУЛОНОМЕТРІЯ
Схема 6
КЛАСИФІКАЦІЯ
КУЛОНОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
QM
m ,
F n
194
Таблиця 4
Кулонометрія Електрохімічний метод аналізу, що ґрунтується
на вимірюванні кількості електрики, що витра-
чено на електрохімічне окиснення або віднов-
лення речовини на робочому електроді
Пряма Метод кулонометрії, що ґрунтується на безпо-
кулонометрія середньому окисненні або відновленні дослі-
джуваної електрохімічно активної речовини на
робочому електроді за умов відсутності побіч-
них електрохімічних реакцій
Кулонометричне Титрування, що ґрунтується на електрохіміч-
титрування ному отриманні (електрогенеруванні) титранту
з наступною реакцією його з досліджуваною
речовиною. Не потребує приготування станда-
ртних розчинів. Індикацію кінцевої точки тит-
рування проводять потенціометрично, амперо-
метрично, спектрофотометрично тощо
Кулонометричне Метод кулонометричного титрування, в якому
титрування титрант генерують безпосередньо в комірці для
з внутрішньою титрування електролізом спеціально підібрано-
генерацією титранту го розчину
Кулонометричне Метод кулонометричного титрування, в якому
титрування титрант генерують в окремій комірці, а потім
з зовнішньою подають в комірку для титрування, де він взає-
генерацією титранту модіє з досліджуваною речовиною
ЗАСТОСУВАННЯ
Кулонометричні методи аналізу знаходять широке застосування для
аналізу практично всіх лікарських препаратів органічної та неорганічної
природи. Особливістю цих методів аналізу є визначення як малих, так і ве-
ликих концентрацій з високою точністю (0,05 – 0,1%). Кулонометричне
титрування має істотну перевагу перед звичайним титруванням – його за-
стосування виключає необхідність приготування і стандартизації титранту,
робить можливим застосування нестійких титрантів.
195
СХЕМА УСТАНОВКИ ДЛЯ ПРЯМОЇ КУЛОНОМЕТРІЇ
мА 4
2 7
V
1 – акумуляторна батарея; 2 – реостат;

3 – електрод порівняння; 4 – робочий електрод;
5 – електрохімічна комірка; 6 – кулонометр;
7 – допоміжний електрод
КРИВА КУЛОНОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ

Сигнал індикатору
t0 t1 t2 t
t1 – час, що витрачено на генерацію титранту, с;

t2 – час, що витрачено на електрохімічну реакцію
титранту з аналізованою речовиною, с;
tте = t2 – t1
196
СХЕМА УСТАНОВКИ
ДЛЯ КУЛОНОМЕТРИЧНОГО ТИТРУВАННЯ
З ВНУТРІШНЬОЮ ГЕНЕРАЦІЄЮ ТИТРАНТУ
2 3
мА
7
4 10
6
9
8
8′
1 – акумуляторна батарея;
2 – реостат;
3 – амперметр;
4 – пульт-перемикач;
5 – секундомір;
6 – потенціометр;
7 – генераторний ланцюг;
8 і 8′ – генераторні електроди;
9 – індикаторні електроди;
10 – вимірювальний потенціометр
197
ОПТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
Схема 7
КЛАСИФІКАЦІЯ ОПТИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
198
Схема 8
КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ МОЛЕКУЛЯРНО-АБСОРБЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
Таблиця 5
ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ КОЛОРИМЕТРІЇ ТА ФОТОЕЛЕКТРОКОЛОРИМЕТРІЇ
Колориметрія Фотоелектроколориметрія
Метод використовують для наближеної оцінки концентрації заба- Метод використовують для визначення концентрації забарвлених
рвлених розчинів. Якщо речовина не має забарвлення, проводять розчинів шляхом вимірювання оптичної густини (А) або пропус-
фотометричну реакцію, що супроводжується утворенням забарв- кання (Т) розчину.
леної сполуки. Обов’язковим є дотримання закону Бугера-Ламберта-Бера:
Кількісне визначення проводять: I I 1
1. За методом вирівнювання забарвлення: A  lg 0 , T , A  lg , I  I 0  10 - Cl ,
поступово змінюють товщину шару досліджуваного і стандартно- I I0 T
го розчину і таким чином досягають рівної інтенсивності їх забар- A A , M
A   C l ,   , A11см%    A11см% 
влення. Розрахунок концентрації досліджуваного розчину (Сх) c (моль/дм )  l
3
C(%)  l 10
проводять за формулою: де I0 – інтенсивність світла, що падає на розчин речовини;
C l
C  ст ст ,
x
І – інтенсивність світла, що пройшло крізь розчин речовини;
lx l – товщина шару розчину;
де Сст – концентрація стандартного розчину; χ – показник поглинання розчину;
lст – товщина шару стандартного розчину; М – молярна маса досліджуваної речовини;
lх – товщина шару досліджуваного розчину ε – молярний коефіцієнт світлопоглинання, що дорівнює
2. За методом стандартних серій: оптичній густині 1 М розчину при товщині шару 1 см;
готують серію стандартних розчинів із точно відомою концентра- 1%
A1см – питомий коефіцієнт світлопоглинання, що дорівнює
цією досліджуваної речовини і порівнюють інтенсивність їх заба-
рвлення з інтенсивністю забарвлення аналізованого розчину. Кон- оптичній густині 1% розчину при товщині шару 1 см
центрація аналізованого розчину дорівнює концентрації стандарт- Кількісне визначення проводять (див. далі):
ного розчину з відповідною інтенсивністю забарвлення  за методом градуювального графіка;
3. За методом колориметричного титрування:  за методом коефіцієнту світлопоглинання;
У рівних умовах додають фотометричний реагент до досліджува-  за методом стандартного розчину;
ного та контрольного розчинів. Із бюретки до контрольного розчи-  за методом добавок
ну додають стандартний розчин визначуваної речовини. Одночасно Для визначення високих концентрацій застосовують метод дифе-
до досліджуваного розчину додають воду для вирівнювання ренційної фотометрії; для аналізу складних сумішей – екстрак-
об’ємів і досягають рівної інтенсивності забарвлення двох розчинів ційно-фотометричний метод
Таблиця 6
ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ІЧ- ТА УФ-СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ
ІЧ-спектроскопія УФ-спектрофотометрія
Якісний аналіз
1. Ідентифікація речовин: 1. Встановлення структури органічних сполук за харак-
 за характерними максимумами в області «відбит- терними для окремих груп хімічних зв’язків довжи-
ків пальців» при відповідних характеристичних нами хвиль максимумів або мінімумів поглинання, за
–1
частотах (600 – 1500 см ); інтенсивністю поглинання
 шляхом порівняння спектра аналізованої речовини 2. Вивчення міжмолекулярної взаємодії та утворення
зі спектром речовини-стандарту комплексів із переносом зарядів (π-комплексів)
2. Визначення структури органічних і неорганічних спо- 3. Ідентифікація речовин за значенням ε у точці макси-
лук за характерним поглинанням (максимуми в спект- муму для розчинів із відомою концентрацією
рі) для кожної групи атомів (див. табл. 8). 4. Характеристика енергетичних рівнів електронів в ор-
ганічних сполуках
Кількісний аналіз
Визначення ґрунтуються на використанні закону Бугера- Визначення ґрунтуються на використанні закону Бугера-
Ламберта-Бера, однак цей процес ускладнений за раху- Ламберта-Бера. Визначення концентрації речовин про-
нок дуже малої величини l (виміри проводять у вузькій водять як в методі фотоколориметрії.
кюветі); працюють в діапазоні близького ІЧ-спектра ме- Можливе проведення аналізу методом диференційної
тодами: спектрофотометрії та екстракційно-фотометрич-
 градуювального графіка; ним методом
 базової лінії
Схема 9
КЛАСИФІКАЦІЯ КОЛИВАЛЬНИХ ІЧ-СПЕКТРІВ
O O
O o O
o o o
H o
H
o o
H o H Ho H H H
o o o
Таблиця 7
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ЇХ ЗМІСТ У МЕТОДАХ СПЕКТРОСКОПІЇ
Спектр Крива залежності поглинання (А) або пропус-
поглинання кання (Т) від довжини хвилі (λ) або хвильового
числа (σ)
Характеристики Число максимумів (смуг поглинання); їх поло-
спектра ження на шкалі довжин хвиль (або частот); ви-
сота максимумів (інтенсивність); форма смуг
поглинання
Коливальний Молекулярні спектри, обумовлені квантовими
спектр переходами між коливальними рівнями енергії
(ІЧ-спектроскопія) молекул, в діапазоні хвильових чисел 10 –
4000 см–1 (частоти коливальних переходів
3.1011 – 1014 Гц)
Обертальний Молекулярні спектри, обумовлені квантовими
спектр переходами між дискретними обертальними
(ІЧ-спектроскопія) енергетичними станами молекул, в діапазоні
хвильових чисел 1 – 900 см–1 (частоти перехо-
дів 1010 – 1012 Гц)
Характеристичні Характерні довжини хвиль, що відповідають
частоти строго визначеним зв’язкам і атомним угрупо-
ванням і мало змінюються при зміні структури
молекули. Дозволяють робити висновки про які-
сний склад речовини за структурою молекули
Область Набір смуг у спектрі поглинання в інтервалі
«відбитків пальців» 600 – 1500 см–1, що важко інтерпретується і мі-
(ІЧ-спектроскопія) стить характерні максимуми для даної речови-
ни (використовується для ідентифікації)
Батохромне Зміщення смуги поглинання в ділянку більш
зміщення довгих хвиль
Гіпсохромне Зміщення смуги поглинання в ділянку більш
зміщення коротких хвиль
Електронний Молекулярні спектри, обумовлені квантовими
спектр переходами із одного електронного стану мо-
(УФ-спектроскопія) лекули в інше (при поглинанні кванта світла
електрон переходить у збуджений стан внаслі-
док переходу з одного енергетичного рівня на
інший – зі зв’язуючої орбіталі на розрихляючу)
σ*
π* Перехід Сполуки
енергія →
n метан, етан,
n→σ* n→π* σ→σ* ненасичені вуглеводні
π
π→ π* спирти, етери,
σ→σ*
σ n→σ* хлорорганічні сполуки
π→ π* ароматичні сполуки,
Схема електронних рівнів та сполуки зі спряженими
можливих електронних переходів
n→π* зв’язками
203
Таблиця 8
ХАРАКТЕРИСТИЧНІ ЧАСТОТИ КОЛИВАНЬ
ДЕЯКИХ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТА
КАРБОН-КАРБОНОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ В ІЧ-ОБЛАСТІ СПЕКТРА
Хвильове число, Тип коливань та відповідний
Речовини
см-1 структурний елемент
1 2 3
3700 … 3600 Валентне,
(вузька смуга) –O–Н (вільна неасоційована група) Спирти, феноли, кислоти,
3500 … 3300 Валентне, оксикетони, естери оксикислот
(широка смуга) –O–Н (зв’язана група)
3550 … 3350 Валентне, –N–Н (неасоційована група) Первинні (двічі вироджені
коливання, 2 смуги) та
3500 … 3100 Валентне, –N–Н (асоційована група)
вторинні аміни і аміди
3300 … 3270 Валентне, С–Н Монозаміщені похідні ацетилену
3350 … 3150 Гідрохлориди амінів
Валентне, –NH3+
(широка смуга) та амінокислот
3300 … 2500
Валентне, –O–Н (асоційована група) Карбонові кислоти, хелати
(дуже широка смуга)
3100 … 3000 Валентне, =С–Н Ароматичні вуглеводні, олефіни
3000 … 2800 Валентне, –С–Н Парафіни, циклопарафіни
2962, 2872 Валентне, –СН3 Парафіни
2926, 2853 Валентне, –CH2– Парафіни
2900 … 2400 Валентне, –O–D, –N–D Аміни, спирти
2820 Валентне, –O–СН3 Метилові етери
2820 … 2730 Валентне, N–СН3 N-Метиламін
2820 … 2720 Валентне, О=С–Н Альдегіди
2600 … 2550 Валентне, –S–Н Меркаптани, тіофеноли
Ацетилени, нітрили,
2300 … 2100 Валентне, –СС–, –СN, С=O
оксид карбону
Валентне,
2270 … 2000 Ізоціанати, кетони
–Y=C=X, –N3 (Y = N, С; Х = O, S)
1,2-Дизаміщені
2260 … 2190 Валентне, –СС–
похідні ацетилену
2260 Валентне, –N+N Похідні солей діазонію
2245 … 2220 Валентне, –CN Нітрили
2185 … 2120 Валентне, –N=C– Ізонітрили
2140 … 2100 Валентне, –CC– Монозаміщені ацетилени
1900 … 1600 Валентне, –С=O Карбонільні сполуки
Галогенангідриди
1850 … 1740 Валентне, –С=O
карбонових кислот
1840 … 1780 Ангідриди карбонових кислот
Валентне, –С=O
1780 … 1720 (2 смуги)
1780 … 1750 Фенілкарбонові кислоти, вінілові
Валентне, –С=O
1760 … 1700 естери карбонових кислот
Алкілові естери насичених
1750 … 1730 Валентне, –С=O
Насичені альдегіди та кетони,
1730 … 1710 Валентне, –С=O естери ,-ненасичених
ароматичних карбонових кислот
1745 Валентне, –С=O Циклопентанон
1715 Валентне, –С=O Циклогексанон
1705 Валентне, –С=O Циклогептанон
,-Ненасичені та ароматичні
1715 … 1680 Валентне, –С=O
альдегіди
1690 … 1630 Валентне, –С=N– Азометини, оксирани тощо
204
1 2 3
,-Ненасичені та ароматичні
1690 … 1660 Валентне, –С=O
кетони
Первинні, вторинні та третинні
1680 … 1630 Валентне, –С=O аміди карбонових кислот
(смуга амід I)
1660 … 1600 Валентне, –С=С– Ароматичні сполуки, олефіни
Первинні аміди карбонових
1650 … 1620 Деформаційне, –NH2
кислот (смуга амід II)
1650 … 1580 Деформаційне, –N–Н Первинні та вторинні аміни
1630 … 1615 Деформаційне, Н–О–Н Кристалізаційна вода в гідратах
Карбон-карбонові зв’язки
1610 … 1590 Ароматичні сполуки
в ароматичному кільці
Вторинні аміди карбонових
1570 … 1510 Деформаційне, –N–Н
кислот (смуга амід II)
1560 Валентне, –NO2 Аліфатичні нітросполуки
1518 Валентне, –NO2 Ароматичні нітросполуки
Карбон-карбонові зв’язки
1500 … 1480 Ароматичні сполуки
в ароматичному кільці
1480 … 1430 Деформаційне, –CH3 і –CH2– Вуглеводні, естери тощо
Спирти, феноли,
1420 … 1340 Деформаційне, –OH
карбонові кислоти
1390 … 1370 Деформаційне, –CH3 Вуглеводні
1360 … 1030 Валентне, –C–N= Аміди, аміни
Аліфатичні та ароматичні
1350 … 1240 Валентне, –NO2
нітросполуки
1335 … 1310
Валентне, –SO2 Органічні сульфони
1200 … 1130
Етери, спирти, лактони,
1290 … 1050 Валентне, –С–O
кеталі, ацеталі
1250 … 1200 Валентне, –С–O– Феноли
Естери насичених
1250 … 1180 Валентне, –С–O–
1200 … 1150 Валентне, –С–O– Третинні спирти
1150 … 1080 Валентне, –С–O– Вторинні спирти
1050 … 1010 Валентне, –С–O– Первинні спирти
1070 … 1030 Валентне, –S=O Сульфоксиди
1,2-Дизаміщені похідні
970 … 960 Деформаційне, =C–H
етилену (транс-ізомери)
995 … 985
Деформаційне, =C–H Монозаміщені похідні етилену
915 … 905
900 … 860
Деформаційне, =C–H 1,3-Дизаміщені похідні бензену
810 … 750
725 … 680
Деформаційне, =C–H 1,1-Дизаміщені похідні етилену
885 … 855
860 … 800 Деформаційне, =C–H 1,4-Дизаміщені похідні бензену
Ароматичні та аліфатичні
780 … 500 Валентне, –С–Hal
галогенопохідні
770 … 735 Деформаційне, =C–H 1,2-Дизаміщені похідні бензену
770 … 730 Деформаційне, =C–H Монозаміщені похідні бензену
710 … 690 н-Парафіни, які містять більш
Деформаційне, –C–H
780 … 720 ніж чотири групи –CH2–
Органічні сірковмісні сполуки
705 … 550 Валентне, –С–S
(меркаптани, тіоетери тощо)
Дизаміщені похідні етилену
730 … 680 Деформаційне, =C–H
(цис-ізомери)
670 Деформаційне, =C–H Бензен
205
Таблиця 9
ДОВЖИНИ ХВИЛЬ СПЕКТРА ТА ВІДПОВІДНЕ ЇМ ЗАБАРВЛЕННЯ
Інтервали довжин Додатковий колір

Колір випромінювання,
хвиль світла, що (колір розчину,
що поглинається
поглинається, нм що спостерігається)
400 – 435 Фіолетовий Жовто-зелений
435 – 480 Синій Жовтий
480 – 490 Зеленувато-синій Жовтогарячий
490 – 500 Синьо-зелений Червоний
500 – 560 Зелений Пурпурний
560 – 580 Жовто-зелений Фіолетовий
580 – 595 Жовтий Синій
595 – 605 Жовтогарячий Зеленувато-синій
605 – 730 Червоний Синьо-зелений
730 – 760 Пурпурний Зелений
Таблиця 10
ВІДПОВІДНОСТІ ОСНОВНИХ ВЕЛИЧИН,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Довжина хвилі, λ Хвильове
Частота ν, Гц
м мкм нм число σ, см–1
10–7 0,1 100 3·1015 105
10–6 1 1000 3·1014 104
10–5 10 10000 3·1013 103
Таблиця 11
ПЕРЕХОДИ МІЖ ОСНОВНИМИ ВЕЛИЧИНАМИ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Перехід
Розрахункова формула
від до
σ, см–1 ν, Гц ν = σ·3·1010
σ, см–1 λ, мкм λ = 104 / σ
λ, мкм ν, Гц ν = 3·1014 / λ
λ, нм ν, Гц ν = 3·1017 / λ
λ, мкм σ, см–1 σ = 104 / λ
ν, Гц λ, мкм λ = 3·1014 / ν
ν, Гц σ, см–1 σ = ν / 3·1010
206
ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИКОНАННЯ АНАЛІЗУ ТА
ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЙ У ФОТОМЕТРІЇ
1. Метод градуювального графіка
(використовують для монохроматичного та частково монохроматичного
випромінювання)
А
Ах
A = ε·l·С
A = f(С)
Сх С
2. Метод середнього молярного коефіцієнта світлопоглинання

(в області досліджуваних концентрацій обов’язкове підпорядкування зако-
ну Бугера-Ламберта-Бера)
Aст Ax
 ср  ; Cx  ,
l  Сст  l
де Аст – оптична густина стандартного розчину;
Сст – концентрація стандартного розчину;
εср – середнє значення молярного коефіцієнта поглинання.
Визначають Аст декількох стандартних розчинів, розраховують ε і
знаходять εср. Вимірюють Aх і знаходять Сх.
3. Метод добавок
(застосовують при аналізі складних розчинів)
Aх = ε·l·Сх ,
де Ах – оптична густина досліджуваного розчину;
Сх – концентрація досліджуваного розчину.
Aх+ст = ε·l·(Сх + Сст),
де Ах+ст – оптична густина досліджуваного розчину з домішкою
стандартного розчину;
Сст – концентрація стандартного розчину.
Ax Cx
 або Ах·(Сх + Сст) = Ах+ст·Сх
Ax  ст Cx  Cст
Ax
C x  Cст 
Ax  ст  Ax
У методі добавок Сх можна також знайти за графіком, що побудовано
в координатах Ах+ст = f(Сст).
207
4. Метод порівняння оптичної густини стандартного і досліджуваного
розчинів
(в області досліджуваних концентрацій обов’язкове підпорядкування зако-
ну Бугера-Ламберта-Бера)
Ax  C 0
Cx 
A0
де А0 – оптична густина стандартного розчину;
С0 – концентрація стандартного розчину;
Ах – оптична густина досліджуваного розчину;
Сх – концентрація досліджуваного розчину.
5. Метод диференційної фотометрії
(застосовують для аналізу розчинів з високою концентрацією досліджува-
ної речовини)
Варіанти розрахунків
А I
С1
Ах
Сх = С0 + С1
А1 Ах = А0 + А1
А0 С0 Сх С
де А1 – приріст оптичної густини;

С1 – приріст концентрації;
С0 – концентрація розчину з відомою концентрацією
(розчин порівняння);
А0 – оптична густина розчину порівняння;
Сх – концентрація досліджуваної речовини у розчині;
Ах – оптична густина досліджуваного розчину.
II
(Cx  C0 )
F ; Cх = С0 + Ах·Fср ,
An
де F – аналітичний фактор перерахунку;
С0 – концентрація розчину порівняння;
Аn – оптична густина декількох розчинів з відомою концентрацією
(розчинів порівняння);
Ах – оптична густина досліджуваного розчину.
208
6. Метод фотометричного титрування
(ґрунтується на фотометричному способі індикації точки еквівалентності;
застосовують для визначення великих кількостей аналізованої речовини в
пробі)
А А А
те Vт те Vт те Vт
Крива фотометричного Крива фотометричного Крива фотометричного
титрування за величиною титрування за величиною титрування за величиною
поглинання досліджуваної поглинання титранту поглинання продукту
речовини реакції
7. Метод багатохвильової спектрофотометрії

(використовують для аналізу багатокомпонентних сумішей)
2 1
A    2  A   2
1 2
C1      ,
1  2   2 1
1 2 1 2
1 2
A   1  A    1
2 1
C2      ,
1 2  2  2
1 2 1 1
де λ1 – перша аналітична довжина хвилі;

λ2 – друга аналітична довжина хвилі;
Аλ1 – оптична густина суміші при довжині хвилі λ1;
Аλ2 – оптична густина суміші при довжині хвилі λ2;
С1 – концентрація компонента 1;
С2 – концентрація компонента 2;
 1 ;  2 ;  1 ;  2 – молярні коефіцієнти поглинання компонентів 1 та 2
1 2 2 1
при довжинах хвиль λ1 та λ2 відповідно.
209
Схема 10
КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМІСІЙНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
Таблиця 12
ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Якісний аналіз Кількісний аналіз

Основа методу – властивість збудженого хімічного атома Основа методу – зв’язок між інтенсивністю спектральної
аналізованого елементу випромінювати лінійчатий спектр. лінії і концентрацією елементу. Зазвичай використовують
Задача якісного аналізу – знайти лінії елементу, що визна- інтенсивність не окремої лінії, а відношення інтенсивності
чають, в спектрі проби. двох спектральних ліній, що належать різним елементум.
Як властивість, пов’язану з концентрацією елементу, вико-
Належність аналітичної лінії даному елементу встановлю- ристовують відношення інтенсивності аналітичної лінії
ють за довжиною хвилі та інтенсивності лінії. компонента, що визначають, до інтенсивності аналітичної
–2 –5
Межа виявлення: 10 – 10 % лінії іншого компонента (внутрішнього стандарту) у цьому
ж спектрі (лінія порівняння).
В залежності від способу оцінки інтенсивності розрізняють
наступні методи кількісного емісійного спектрального ана-
лізу:
 візуальні;
 фотографічні;
 фотоелектричні
Межа визначення: до 10–7 – 10–9 г
Таблиця 13
ЕМІСІЙНА ПОЛУМ’ЯНА ФОТОМЕТРІЯ

Основа методу – отримання атомних спектрів випускання Основа методу – функціональна залежність інтенсивності
переведенням аналізованої речовини в атомний пар у по- спектральної лінії (I) визначуваного елементу від його кон-
лум’ї. центрації в розчині (С).
Використовують полум’я газової суміші, що складається з Основне рівняння:
газу-топлива і газу-окиснювача (наприклад, ацетилен та lgI = lga + b·lgC ,
кисень).
де а – коефіцієнт пропорційності (залежить від
Випромінювання атомів визначуваного елементу виділя- температури та стабільності джерела збудження);
ють за допомогою світлофільтра або монохроматора. Світ- b – коефіцієнт самопоглинання, що враховує
лофільтр вибирають таким чином, щоб максимум його поглинання квантів світла незбудженими атомами
пропускання збігався з довжиною хвилі спектральної лінії
атомів визначуваного елементу. Кількісне визначення проводять:
 за методом градуювального графіка
Визначають лужні, лужноземельні елементи, а також деякі (лінійна залежність lgI = f(lgC));
інші метали.
 за методом добавок
Межа визначення: до 10–3 – 10–4 %
Таблиця 14
ФЛУОРИМЕТРІЯ

Основа методу – спроможність аналізованої речовини у Основа методу – залежність інтенсивності флуоресценції
відповідних умовах люмінесціювати. розчинів від концентрації флуоресціюючих речовин.
Ідентифікацію органічних сполук проводять за спектраль- Інтенсивність флуоресценції для розведених розчинів в об-
ними характеристиками флуоресценції (окремий випадок ласті концентрації 10–7 – 10–4 визначають за формулою:
люмінесценції) або за кольором флуоресцентного випромі- F = I0·2,3·ε·C·b·φ ,
нювання.
де F – інтенсивність флуоресценції, квант/с;
Для неорганічних іонів використовують реакції утворення I0 – інтенсивність збуджуючого світла, квант/с;
комплексних сполук з органічними реагентами, що приз- С – концентрація розчину, моль/дм3;
водить до появи люмінесценції. ε – молярний коефіцієнт поглинання;
Приклад: натрій цинкуранілацетат люмінесціює зеленува- b – товщина флуоресціюючого шару;
то-жовтим кольором. φ – квантовий вихід флуоресценції,
При аналізі суміші речовин, що люмінесціюють, застосо- що залежить від природи речовини
вують світлофільтри для виділення люмінесценції визначе- Межа визначення: до 10–7 моль/дм3
ної довжини хвилі.
Можливе проведення аналізу методом диференційної
флуориметрії та екстракційно-люмінесцентним мето-
дом.
Схема 11
МЕТОДИ, ЩО ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ВЗАЄМОДІЇ СВІТЛОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
З ДИСПЕРСНИМИ СИСТЕМАМИ
Методи, що ґрунтуються на взаємодії світлового випромінювання з дисперсними системами
Турбидіметрія Нефелометрія
Метод визначення концентрації, що ґрунтується на Метод визначення концентрації, що ґрунтується на вимірюванні

вимірюванні інтенсивності світла, що пройшло крізь інтенсивності світла Ip, розсіяного дисперсною системою (суспензії,
дисперсну систему (суспензії, аерозолі). аерозолі).
I Ip
S  A  lg 0   k  l  C,  k' C
I I0
де S – каламутність (відповідає оптичній густині (А) і Для двох мутних середовищ із зависями однакової форми і розмірів
визначається за законом Бугера-Ламберта-Бера); відношення інтенсивності розсіяного світла пропорційно
k – коефіцієнт каламутності; відношенню концентрацій розчину:
l – товщина шару;
С – концентрація зависі I 1p C I 1p  C 2
2
 1 ; C1 
Рівняння виконується тільки для дуже розведених суспензій I p C2 I p2
та аерозолів
Таблиця 15
СПОСОБИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
В МЕТОДАХ ТУРБИДІМЕТРІЇ ТА НЕФЕЛОМЕТРІЇ
Турбидіметрія Нефелометрія
1. Метод градуювального графіка 1. Метод градуювального графіка
На підставі даних турбидіметричних За результатами нефелометричних
вимірювань для серії стандартних вимірювань для серії стандартних
розчинів із відомою концентрацією розчинів із відомою концентрацією
будують графік залежності S = f(C) будують графік:
(залежність нелінійна). Ip
а) залежності  f(C) :
S I0
Ip
I0
С
Сх С
2. Турбидіметричне титрування
Зі збільшенням концентрації збіль-
Метод ґрунтується на реакції утво-
шується число частинок, які розсі-
рення малорозчинних сполук при
юються, і інтенсивність розсіяного
взаємодії титранту з розчином ана-
світла зростає.
лізованої речовини. В точці еквіва-
лентності спостерігається максимум б) залежності Апоз = f(lgC):
помутніння, і подальше додавання
титранту не змінює ступінь каламу- Апоз
тності.
S
lgС
Ip
Апоз   lg
те VТ
I0
Позірна (уявна) оптична густина
Крива турбидіметричного (Апоз) зменшується з ростом концен-
титрування трації.
215
Схема 12
МЕТОДИ, ЩО ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ЯВИЩІ ПОЛЯРИЗАЦІЇ МОЛЕКУЛ
ПІД ДІЄЮ СВІТЛОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
v1 sin    100
n  , [  ]D20  ,
v2 sin  l C
[  ] D20
nD20
Таблиця 16
МОЖЛИВОСТІ МЕТОДІВ
РЕФРАКТОМЕТРІЇ ТА ПОЛЯРИМЕТРІЇ
Рефрактометрія Поляриметрія
Якісний аналіз
1. Ідентифікація речовин за величиною n. 1. Ідентифікація оптично 20активних речо-
2. Визначення чистоти сполук, у тому чи- вин за величиною [  ] D.
слі і лікарських препаратів. Вимірюють величину α, за формулою
обчислюють [  ] 20
D , порівнюють із табли-
чним значенням [  ] D .
20
Кількісний аналіз
1. Враховуючи, що показник заломлення 1. Визначають концентрацію оптично ак-
розчину n є величиною адитивною, ви- тивних речовин за формулою:
значення концентрації досліджуваної
  100
речовини (Сх) проводять за формулою: C 
[  ] D20  l
x
n  n0
Cx  ,
F 2. За калібрувальним графіком:
де n – показник заломлення розчину дос-
ліджуваної речовини; α
n0 – показник заломлення розчинника;
F – рефрактометричний фактор для ви-
значуваної концентрації, показує
приріст показника заломлення при
збільшенні концентрації речовини αх
на 1% (табл. 18)
Визначення концентрації речовин у двух- і
багатокомпонентних сумішах проводять за
формулою: Сх С
n  n0  F1C1
C2  ,
F2
де С1 – концентрація компонента 1, визна-
чена незалежним методом;
F1 – рефрактометричний фактор компо-
нента 1;
F2 – рефрактометричний фактор визна-
чуваного компонента
2. За калібрувальним графіком або за да-
ними табл. 17:
n
nх
n0
Сх С
217
Таблиця 17
ПОКАЗНИКИ ЗАЛОМЛЕННЯ СПИРТО-ВОДНИХ РОЗЧИНІВ,
КОНЦЕНТРАЦІЮ ЯКИХ ВИРАЖЕНО В ОБ.%
Показник Поправка
Концентрація Температурний
заломлення показника заломлення
спирту, % коефіцієнт
при 20°С на 1% спирту
0 1,33300 1·10–4
1 1,33345 4,5·10–4 1·10–4
2 1,33400 5,5·10–4 1·10–4
3 1,33444 4,4·10–4 1,1·10–4
4 1,33493 4,9·10–4 1,1·10–4
5 1,33535 4,2·10–4 1,2·10–4
6 1,33587 5,2·10–4 1,2·10–4
7 1,33641 5,4·10–4 1,3·10–4
8 1,33700 5,9·10–4 1,3·10–4
9 1,33760 6,0·10–4 1,3·10–4
10 1,33808 4,8·10–4 1,4·10–4
11 1,33870 6,2·10–4 1,4·10–4
12 1,33924 5,4·10–4 1,4·10–4
13 1,33977 5,3·10–4 1,4·10–4
14 1,34043 6,6·10–4 1,4·10–4
15 1,34096 5,3·10–4 1,5·10–4
16 1,34158 6,2·10–4 1,5·10–4
17 1,34209 5,1·10–4 1,5·10–4
18 1,34270 6,1·10–4 1,5·10–4
19 1,34330 6,0·10–4 1,5·10–4
20 1,34390 6,0·10–4 1,6·10–4
21 1,34452 6,2·10–4 1,6·10–4
22 1,34512 6,0·10–4 1,7·10–4
23 1,34573 6,1·10–4 1,8·10–4
24 1,34635 6,2·10–4 1,9·10–4
25 1,34697 6,2·10–4 2,0·10–4
30 1,35000 6,0·10–4 2,0·10–4
35 1,35320 6,4·10–4 2,1·10–4
40 1,35500 4,0·10–4 2,4·10–4
45 1,35700 4,0·10–4 2,4·10–4
50 1,35900 4,0·10–4 2,6·10–4
55 1,36060 3,2·10–4 2,6·10–4
60 1,36180 2,4·10–4 3,4·10–4
65 1,36300 2,4·10–4 3,6·10–4
70 1,36380 1,6·10–4 3,8·10–4
75 1,36450 1,4·10–4 4,0·10–4
218
Таблиця 18
ФАКТОРИ ПОКАЗНИКІВ ЗАЛОМЛЕННЯ (F)
ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ З МАСО-ОБ’ЄМНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ
Фактори показників заломлення для розчинів
Концентрація, % Розчин Барбітал- Гексамети-
Анальгін Антипірин Барбаміл
амоніаку натрій лентетрамін
1 0,00190 0,00225 0,00181 0,00164
2 0,00190 0,00225 0,00180 0,00164
3 0,00180 0,00226 0,00180 0,00165
4 0,00185 0,00226 0,00180 0,00165
0,00050 0,00182
5 0,00192 0,00226 0,00180 0,00165
(для 1 – 5% (для всіх
6 0,00188 0,00226 0,00179 0,00165
концентрації) концентрацій)
7 0,00186 0,00226 0,00179 0,00165
8 0,00187 0,00227 0,00178 0,00166
9 0,00187 0,00227 0,00178 0,00166
10 0,00192 0,00227 0,00178 0,00166
Глюкоза Глюкоза
Концентрація, % Ізоніазид Калій ацетат Калій бромід Калій йодид
безводна (вологість 10%)
1 0,00200 0,00130 0,00121
2 0,00215 0,00125 0,00120
3 0,00213 0,00123 0,00120
4 0,00215 0,00120 0,00119
0,00142 0,00129 0,00130
5 0,00214 0,00116 0.00119
(для всіх (для всіх (для всіх
6 0,00213 0,00113 0,00119
концентрацій) концентрацій) концентрацій)
7 0,00211 0,00110 0,00118
8 0,00210 0,00111 0,00118
9 0,00210 0,00110 0,00117
10 0,00210 0,00110 0,00117
Кальцій
Калій Кальцій Кислота Кислота Кислота Кислота
Концентрація, %
хлорид глюконат хлорид. амінокапронова аскорбінова борна нікотинова
(с 6 Н2О)
1 0,00140 0,00164 0,00120 0,00160
2 0,00135 0,00163 0,00120 0,00160
3 0,00133 0,00162 0,00120 0,00160
4 0,00132 0,00161 0,00117 0,00159
0,00185 0,00067 0,00210
5 0,00132 0,00160 0,00116 0,00159
(для всіх (для всіх (для всіх
6 0,00131 0,00159 0,00116 0,00158
концентрацій) концентрацій) концентрацій)
7 0,00131 0,00158 0,00116 0,00158
8 0,00130 0,00157 0,00115 0,00158
9 0,00130 0,00156 0,00115 0,00157
10 0,00130 0,00155 0,00115 0,00157
Кофеїн- Магній
Кодеїну Натрій Натрій Натрій Натрій
Концентрація, %
фосфат
бензоат сульфат. гідрокарбонат бромід бензоат йодид
натрій (с 7 H2O)
1 0,00130 0,00211
2 0,00130 0,00211
3 0,00133 0,00210
4 0,00133 0,00210
0,00180 0,00192 0,00090 0,00125 0,00143
5 0,00134 0,00210
(для всіх (для всіх (для всіх (для всіх (для всіх
6 0,00133 0,00210
концентрацій) концентрацій) концентрацій) концентрацій) концентрацій)
7 0,00133 0,00210
8 0,00133 0,00209
9 0,00132 0,00209
10 0,00132 0,00209
Натрій Натрій Натрій Натрій Натрій Натрій
Концентрація, % Новокаїн
саліцилат тетраборат тіосульфат хлорид гідроцитрат цитрат
1 0,00206 0,00110 0,00120 0,00170 0,00100 0,00120 0,00221
2 0,00206 0,00110 0,00120 0,00170 0,00150 0,00120 0,00221
3 0,00206 0,00110 0,00130 0,00170 0,00140 0,00120 0,00221
4 0,00206 0,00107 0,00127 0,00170 0,00150 0,00120 0,00221
5 0,00206 0,00106 0,00122 0,00170 0,00140 0,00118 0,00220
6 0,00205 0,00103 0,00117 0,00170 0,00136 0,00120 0,00220
7 0,00205 0,00100 0,00123 0,00170 0,00143 0,00120 0,00220
8 0,00205 0,00100 0,00125 0,00165 0,00137 0,00120 0,00220
9 0,00205 0,00100 0,00122 0,00164 0,00144 0,00118 0,00220
10 0,00205 0,00100 0,00121 0,00165 0,00140 0,00118 0,00220
Норсульфазол-натрій Пілокарпіну Сульфацил- Стрептоцид
Концентрація, % Новокаїнамід Резорцин
безводний гідрохлорид натрій розчинний
1 0,00239 0,00160 0,00198 0,00190
2 0,00238 0,00165 0,00195 0,00190
3 0,00238 0,00166 0,00197 0,00190
4 0,00238 0,00167 0,00197 0,00190
0,00230 0,00200
5 0,00237 0,00166 0,00198 0,00188
(для всіх (для 1 – 5%
6 0,00237 0,00166 0,00198 0,00188
концентрацій) концентрації)
7 0,00237 0,00166 0,00198 0,00188
8 0,00236 0,00166 0,00198 0,00188
9 0,00236 0,00166 0,00198 0,00188
10 0,00235 0,00166 0,00197 0,00188
ХРОМАТОГРАФІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ
Схема 13
КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОМАТОГРАФІЧНИХ МЕТОДІВ
ЗА АГРЕГАТНИМ СТАНОМ РУХОМОЇ ФАЗИ
*Перше слово в назві відповідає агрегатному стану рухомої фази, а друге – неру-
хомої фази
Таблиця 19
ЗА МЕТОЮ ХРОМАТОГРАФУВАННЯ
Вид
Мета хроматографування
хроматографії
Аналітична Якісний і кількісний аналіз речовин
Отримання речовин в чистому вигляді;

Препаративна
виділення мікродомішок та їх концентрування
Промислова Автоматичне управління промисловим процесом
222
Таблиця 20
ЗА МЕХАНІЗМОМ ВЗАЄМОДІЇ СОРБЕНТУ ТА СОРБАТУ
Вид
Принцип методу
Відмінність у розчинності речовин, що розділяються,
Розподільна в нерухомій фазі або відмінність у розчинності речо-
вини в рухомій та нерухомій фазах
Іонообмінна Різна здатність речовин до іонного обміну
Відмінність у здатності речовин адсорбуватися твер-

Адсорбційна
дим сорбентом
Здатність речовин утворювати малорозчинні сполуки

Осадова
з різними значеннями розчинності
Відмінність у розмірах і формах молекул речовин, що

Ексклюзійна
розділяються
Специфічні взаємодії, характерні для деяких біологіч-

Афінна
них і біохімічних процесів
Таблиця 21
ЗА ТЕХНІКОЮ ВИКОНАННЯ АНАЛІЗУ
Вид
Особливості техніки хроматографування
Розділення речовин проводять на спеціальних ко-

Колонкова
лонках, заповнених сорбентом
Розділення речовин проводять на папері або за до-

Площинна:
помогою тонкого шару сорбенту, нанесеного на ві-
паперова або
дповідну підкладку (стекло, пластик, алюмінієва
тонкошарова
фольга тощо)
223
Таблиця 22
ХРОМАТОГРАФІЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
Хроматографія 1) Наука про міжмолекулярні взаємодії і пе-
ренесення молекул (частинок) в системі фаз,
що не змішуються і рухаються відносно одна
одної; 2) процес диференційованого багаток-
ратного перерозподілу речовин (частинок)
між фазами, що не змішуються;3) метод поді-
лу сумішей речовин (частинок), що ґрунту-
ється на відмінностях в швидкостях їх пере-
міщення в системі фаз, що не змішуються і
рухаються відносно одна одної
Хроматографія Вид хроматографії, у якому рухомою фазою є
газо-рідинна (ГРХ) газ, нерухомою – рідина, що нанесена тонким
шаром (≤ 100 нм) на твердий носій. Застосо-
вується для аналізу і препаративного розді-
лення рідких сумішей
Хроматографія Вид газової хроматографії, у якому нерухо-
газо-твердофазна (ГХ) мою фазою служить тверде тіло (адсорбент).
Застосовується для аналізу і препаративного
розділення газових і рідких сумішей, а також
летких твердих тіл
Хроматографія Вид хроматографії, в якій рухомою фазою
рідинна (РХ) (елюентом) є рідина. Нерухомою фазою мо-
жуть бути твердий сорбент з нанесеною на
його поверхню рідиною або гелем; застосову-
ється як аналітична і препаративна
Хроматографія Вид хроматографії, що проводиться з метою
препаративна виділення індивідуальних сполук із суміші в
чистому вигляді. На відміну від аналітичної
хроматографії препаративне розділення про-
водять на колонках великого діаметру
Хроматографія Вид хроматографії, що ґрунтується на різній
розподільна розчинності компонентів суміші в нерухомій
фазі (висококипляча рідина, нанесена на твер-
дій макропористий носій) та елюенті
Хроматографія Рідинна хроматографія, що ґрунтується на ві-
іонообмінна дмінностях у здатності іонів, що розділяють-
ся, до іонного обміну з фіксованими іонами
сорбенту, що утворюються в результаті дисо-
ціації іоногенних груп останнього
224
Хроматографія Вид хроматографії, що ґрунтується на здатно-
осадова сті речовин, що розділяються, утворювати ма-
лорозчинні сполуки з різними значеннями ро-
зчинності
Хроматографія Ситова хроматографія; вид хроматографії, що
ексклюзійна ґрунтується на різній здатності молекул різно-
го розміру проникати в пори неіоногенного
гелю, що служить нерухомою фазою; розріз-
няють гель-проникну хроматографію (елюент
– органічний розчинник) та гель-фільтрацію
(елюент – вода)
Хроматографія Різновид хроматографії; в її основі лежить ре-
афінна акція взаємодії домішок, що розділяються, з
лігандом, зв’язаним з інертним носієм. В ролі
домішок виступають біологічно активні речо-
вини (білки, ферменти), що вступають з ліга-
ндом (як правило органічним) у специфічну
біохімічну взаємодію, наприклад, антитіло-
антиген, гормон-рецептор тощо
Хроматографія Вид хроматографії, в якій розділення речовин
колонкова проводять на спеціальних колонках, заповне-
них сорбентом, а рухома фаза переміщується
всередині колонки завдяки перепаду тиску.
Різновид колонкової хроматографії – капіляр-
на, коли тонкий шар сорбенту наносять на
внутрішні стінки капілярної трубки
Хроматографія Вид хроматографії, що ґрунтується на відмін-
паперова ності в швидкості переміщення компонентів
аналізованої суміші папером в потоці розчин-
ника
Хроматографія Варіант хроматографії, що ґрунтується на ві-
тонкошарова (ТШХ) дмінності в швидкості переміщення компоне-
нтів суміші в плоскому тонкому шарі сорбен-
та при їх русі в потоці рухомої фази
225
СХЕМА ВИЗНАЧЕННЯ Rf
(ТОНКОШАРОВА ТА ПАПЕРОВА ХРОМАТОГРАФІЯ)
лінія фронту
L2
L1
лінія старту
L1
Rf  ,
L2
де L1 – відстань від старту до верхньої кромки плями;
L2 – відстань від старту до фронту розчинника
ГАЗОВА ХРОМАТОГРАМА СУМІШІ ДВОХ РЕЧОВИН
1 – нульова лінія (відстань l1 та l2);

2 – пік компоненту, що не сорбується;
3, 4 – піки компонентів, що визначають;
tR1 та tR2 – час утримування компонентів, що визначають;
h1 і h2 – висота піків компонентів, що визначають
VR = tR · V ,
де V – об’ємна швидкість рухомої фази;
VR – об’єм утримування компонента;
tR – час утримування компонента
226
ПРИНЦИПОВА СХЕМА ГАЗОВОГО ХРОМАТОГРАФА
2 4
5 6 7 8
3
1
1 – балон з газом носієм; 2 – редуктор; 3 – випарник;

4 – пристрій для введення проб (дозатор);
5 – хроматографічна колонка; 6 – термостат;
7 – детектор; 8 – реєстратор
ПРИНЦИПОВА СХЕМА
РІДИННОГО ХРОМАТОГРАФА ВИСОКОГО ТИСКУ
1 – судина для елюента; 2 – насос високого тиску;

3 – система введення зразка (дозатор);
4 – колонка; 5 – детектор;
6 – реєстратор; 7 – термостат
227
Таблиця 23
РЯДИ СЕЛЕКТИВНОСТІ ІОНІВ
ДЛЯ ДЕЯКИХ ІОНООБМІННИКІВ
Вид іоніту
Заряд іона Ряди селективності іонів
однозарядні Li < H < Na+ < K+ < Rb+ < Cs+ < Ag+ < Tl+
+ +
сульфокислотні
двозарядні Mg2+ < Ca2+ < Sr2+ < Ba2+ < Ra2+
карбоксильні однозарядні K+ < Cs+ < Na+ < Li+
Ra2+ < Ba2+ < Sr2+ < Ca2+
Катіоніти
фосфорнокислі: двозарядні
– кисле
однозарядні Li+ < Na+ < NH4+ < K+ < Rb+ < Cs+
середовище
– нейтральне
двозарядні Ba2+ < Sr2+ < Mg2+ < Ca2+ < H+
середовище
– лужне однозарядні Cs+ < Rb+ < K+ < Na+ < Li+
середовище двозарядні Ba2+ < Sr2+ < Mg2+ <Ca2+
F– < Cl– < Br– < I–
Аніоніти з
OH– < NH2CH2COO– < CH3COO–
четвертинною однозарядні < HCOO– < H2PO4– < HCO3– < Cl–
амонієвою
< NO2– < HSO3–< CN– < Br– < NO3–
групою
< HSO4– < I– < цитрат-іон < саліцилат-іон
Хелатні смоли з Mg2+ < Ca2+ < Sr2+ < Ba2+ < Mn2+ < Fe2+
амінодіацетатною двозарядні < Cd2+ < Co2+ < Zn2+ < Pb2+ < Ni2+
кислотою < UO22+ < Cu2+ < Hg2+
228
ДОДАТКИ
Таблиця 1
ІОННИЙ ДОБУТОК ВОДИ КН2О ПРИ РІЗНИХ ТЕМПЕРАТУРАХ
t°C КН2О αН+ = αОН– t°C КН2О αН+ = αОН–
0 0,13·10–14 0,36·10–7 28 1,62·10–14 1,27·10–7
5 0,21·10–14 0,46·10–7 29 1,76·10–14 1,33·10–7
10 0,36·10–14 0,59·10–7 30 1,89·10–14 1,37·10–7
15 0,58·10–14 0,76·10–7 35 0,27·10–13 1,65·10–7
16 0,63·10–14 0,79·10–7 40 0,38·10–13 1,95·10–7
17 0,68·10–14 0,82·10–7 50 0,56·10–13 2,40·10–7
18 0,74·10–14 0,86·10–7 60 1,26·10–13 3,55·10–7
19 0,79·10–14 0,89·10–7 70 2,10·10–13 0,49·10–6
20 0,86·10–14 0,93·10–7 80 3,40·10–13 0,58·10–6
21 0,93·10–14 0,96·10–7 90 0,52·10–12 0,72·10–6
22 1,00·10–14 1,00·10–7 100 0,74·10–12 0,86·10–6
23 1,10·10–14 1,05·10–7 120 1,25·10–12 1,12·10–6
24 1,19·10–14 1,09·10–7 140 1,80·10–12 1,34·10–6
25 1,27·10–14 1,13·10–7 160 2,50·10–12 1,58·10–6
26 1,38·10–14 1,17·10–7 180 3,20·10–12 1,80·10–6
27 1,50·10–14 1,23·10–7 200 0,40·10–11 2,00·10–6
Таблиця 2
ГУСТИНИ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ
КИСЛОТ ТА ОСНОВ (t = 20°C)
Кислоти:
А. Нітратна
Молярна Молярна
Масова концентрація Масова концентрація
Густина (ρ), Густина (ρ),
частка (ω), речовини частка (ω), речовини
кг/м3 кг/м3
% еквівалента % еквівалента
(с), моль/дм3 (с), моль/дм3
1,000 0,3296 0,05231 1,045 8,398 1,393
1,005 1,255 0,2001 1,050 9,259 1,543
1,010 2,164 0,3468 1,055 10,12 1,694
1,015 3,073 0,4950 1,060 10,97 1,845
1,020 3,982 0,6445 1,065 11,81 1,997
1,025 4,883 0,7943 1,070 12,65 2,148
1,030 5,784 0,9454 1,075 13,48 2,301
1,035 6,661 1,094 1,080 14,31 2,453
1,040 7,530 1,243 1,085 15,13 2,605
230
Продовження табл. 2А
кг/м3 кг/м3
1,090 15,95 2,759 1,265 42,92 8,616
1,095 16,76 2,913 1,270 43,70 8,808
1,100 17,58 3,068 1,275 44,48 9,001
1,105 18,39 3,224 1,280 45,27 9,195
1,110 19,19 3,381 1,285 46,06 9,394
1,115 20,00 3,539 1,290 46,85 9,590
1,120 20,79 3,696 1,295 47,63 9,789
1,125 21,59 3,854 1,300 48,42 9,990
1,130 22,38 4,012 1,305 49,21 10,19
1,135 23,16 4,171 1,310 50,00 10,39
1,140 23,94 4,330 1,315 50,85 10,61
1,145 24,71 4,489 1,320 51,71 10,83
1,150 25,48 4,649 1,325 52,56 11,05
1,155 26,24 4,810 1,330 53,41 11,27
1,160 27,00 4,970 1,335 54,27 11,49
1,165 27,76 5,132 1,340 55,13 11,72
1,170 28,51 5,293 1,345 56,04 11,96
1,175 29,25 5,455 1,350 56,95 12,20
1,180 30,00 5,618 1,355 57,87 12,44
1,185 30,74 5,780 1,360 58,78 12,68
1,190 31,47 5,943 1,365 59,69 12,93
1,195 32,21 6,107 1,370 60,67 13,19
1,200 32,94 6,273 1,375 61,69 13,46
1,205 33,68 6,440 1,380 62,70 13,73
1,210 34,41 6,607 1,385 63,72 14,01
1,215 35,16 6,778 1,390 64,74 14,29
1,220 35,93 6,956 1,395 65,84 14,57
1,225 36,70 7,135 1,400 66,97 14,88
1,230 37,48 7,315 1,405 68,10 15,18
1,235 38,25 7,497 1,410 69,23 15,49
1,240 39,02 7,679 1,415 70,39 15,81
1,245 39,80 7,863 1,420 71,63 16,14
1,250 40,58 8,049 1,425 72,86 16,47
1,255 41,36 8,237 1,430 74,09 16,81
1,260 42,14 8,426 1,435 75,35 17,16
231
Продовження табл. 2А
кг/м3 кг/м3
1,440 76,71 17,53 1,501 96,98 23,10
1,445 78,07 17,90 1,502 97,23 23,18
1,450 79,43 18,28 1,503 97,49 23,25
1,455 80,88 18,68 1,504 97,74 23,33
1,460 82,39 19,09 1,505 97,99 23,40
1,465 83,91 19,51 1,506 98,25 23,48
1,470 85,50 19,95 1,507 98,50 23,56
1,475 87,29 20,43 1,508 98,76 23,63
1,480 89,07 20,92 1,509 99,01 23,71
1,485 91,13 21,48 1,510 99,26 23,79
1,490 93,49 22,11 1,511 99,52 23,86
1,495 95,46 22,65 1,512 99,77 23,94
1,500 96,73 23,02 1,513 100,00 24,01
Б. Сульфатна
кг/м3 кг/м3
1,000 0,2609 0,02660 1,080 11,96 1,317
1,005 0,9856 0,1010 1,085 12,66 1,401
1,010 1,731 0,1783 1,090 13,36 1,484
1,015 2,485 0,2575 1,095 14,04 1,567
1,020 3,242 0,3372 1,100 14,73 1,652
1,025 4,000 0,4180 1,105 15,41 1,735
1,030 4,746 0,4983 1,110 16,08 1,820
1,035 5,493 0,5796 1,115 16,76 1,905
1,040 6,237 0,6613 1,120 17,43 1,990
1,045 6,956 0,7411 1,125 18,09 2,075
1,050 7,704 0,8250 1,130 18,76 2,161
1,055 8,415 0,9054 1,135 19,42 2,247
1,060 9,129 0,9865 1,140 20,08 2,334
1,065 9,843 1,066 1,145 30,73 2,420
1,070 10,56 1,152 1,150 21,38 2,507
1,075 11,26 1,235 1,155 22,03 2,594
232
Продовження табл. 2Б
кг/м3 кг/м3
1,160 22,67 2,681 1,335 43,62 5,938
1,165 23,31 2,768 1,340 44,17 6,035
1,170 23,95 2,857 1,345 44,72 6,132
1,175 24,58 2,945 1,350 45,26 6,229
1,180 25,21 3,033 1,355 45,80 6,327
1,185 25,84 3,122 1,360 46,33 6,424
1,190 26,47 3,211 1,365 46,86 6,522
1,195 27,10 3,302 1,370 47,39 6,620
1,200 27,72 3,391 1,375 47,92 6,718
1,205 28,33 3,481 1,380 48,45 6,817
1,210 28,95 3,572 1,385 48,97 6,915
1,215 29,57 3,663 1,390 49,48 7,012
1,220 30,18 3,754 1,395 49,99 7,110
1,225 30,79 3,846 1,400 50,50 7,208
1,230 31,40 3,938 1,405 51,01 7,307
1,235 32,01 4,031 1,410 51,52 7,406
1,240 32,61 4,123 1,415 52,02 7,505
1,245 33,22 4,216 1,420 52,51 7,603
1,250 33,82 4,310 1,425 53,01 7,702
1,255 34,42 4,404 1,430 53,50 7,801
1,260 35,01 4,498 1,435 54,00 7,901
1,265 35,60 4,592 1,440 54,49 8,000
1,270 36,19 4,686 1,445 54,97 8,099
1,275 36,78 4,781 1,450 55,45 8,198
1,280 37,36 4,876 1,455 55,93 8,297
1,285 37,95 4,972 1,460 56,41 8,397
1,290 38,53 5,068 1,465 56,89 8,497
1,295 39,10 5,163 1,470 57,36 8,598
1,300 39,68 5,259 1,475 57,84 8,699
1,305 40,25 5,356 1,480 58,31 8,799
1,310 40,82 5,452 1,485 58,78 8,899
1,315 41,39 5,549 1,490 59,24 9,000
1,320 41,95 5,646 1,495 59,70 9,100
1,325 42,51 5,743 1,500 60,17 9,202
1,330 43,07 5,840 1,505 60,62 9,303
233
кг/м3 кг/м3
1,510 61,08 9,404 1,685 76,34 13,12
1,515 61,54 9,506 1,690 76,77 13,23
1,520 62,00 9,608 1,695 77,20 13,34
1,525 62,45 9,711 1,700 77,63 13,46
1,530 62,91 9,813 1,705 78,06 13,57
1,535 63,36 9,916 1,710 78,49 13,69
1,540 63,81 10,02 1,715 78,93 13,80
1,545 64,26 10,12 1,720 79,37 13,92
1,550 64,71 10,23 1,725 79,81 14,04
1,555 65,15 10,33 1,730 80,25 14,16
1,560 65,59 10,43 1,735 80,70 14,28
1,565 66,03 10,54 1,740 81,16 14,40
1,570 66,47 10,64 1,745 81,62 14,52
1,575 66,91 10,74 1,750 82,09 14,65
1,580 67,35 10,85 1,755 82,57 14,78
1,585 67,79 10,96 1,760 83,06 14,90
1,590 68,23 11,06 1,765 83,57 15,04
1,595 68,66 11,16 1,770 84,08 15,17
1,600 69,09 11,27 1,775 84,61 15,31
1,605 69,53 11,38 1,780 85,16 15,46
1,610 69,96 11,48 1,785 85,74 15,61
1,615 70,39 11,59 1,790 86,35 15,76
1,620 70,82 11,70 1,795 86,99 15,92
1,625 71,25 11,80 1,800 87,69 16,09
1,630 71,67 11,91 1,805 88,43 16,27
1,635 72,09 12,02 1,810 89,23 16,47
1,640 72,52 12,13 1,815 90,12 16,68
1,645 72,95 12,24 1,820 91,11 16,91
1,650 73,37 12,34 1,821 91,33 16,96
1,655 73,80 12,45 1,822 91,56 17,01
1,660 74,22 12,56 1,823 91,78 17,06
1,665 74,64 12,67 1,824 92,00 17,11
1,670 75,07 12,78 1,825 92,25 17,17
1,675 75,49 12,89 1,826 92,51 17,22
1,680 75,92 13,00 1,827 92,77 17,28
234
кг/м3 кг/м3
1,828 93,03 17,34 1,832 94,32 17,62
1,829 93,33 17,40 1,833 94,72 17,70
1,830 93,64 17,47 1,834 95,12 17,79
1,831 93,94 17,54 1,835 95,72 17,91
В. Хлоридна
кг/м3 кг/м3
1,000 0,360 0,09872 1,105 21,36 6,472

1,005 1,360 0,3748 1,110 22,33 6,796
1,010 2,364 0,6547 1,115 23,29 7,122
1,015 3,374 0,9391 1,120 24,25 7,449
1,020 4,388 1,227 1,125 25,22 7,782
1,025 5,408 1,520 1,130 26,20 8,118
1,030 6,433 1,817 1,135 27,18 8,459
1,035 7,464 2,118 1,140 28,18 8,809
1,040 8,490 2,421 1,145 29,17 9,159
1,045 9,510 2,725 1,150 30,14 9,505
1,050 10,52 3,029 1,155 31,14 9,863
1,055 11,52 3,333 1,160 32,14 10,22
1,060 12,51 3,638 1,165 33,16 10,59
1,065 13,50 3,944 1,170 34,18 10,97
1,070 14,49 4,253 1,175 35,20 11,34
1,075 15,48 4,565 1,180 36,23 11,73
1,080 16,47 4,878 1,185 37,27 12,11
1,085 17,45 5,192 1,190 38,32 12,50
1,090 18,43 5,509 1,195 39,37 12,90
1,095 19,41 5,829 1,198 40,00 13,14
1,100 20,39 6,150
235
Г. Фосфатна
кг/м3 кг/м3
1,000 0,296 0,030 1,170 28,51 3,404
1,005 1,222 0,1253 1,175 29,23 3,505
1,010 2,148 0,2214 1,180 29,94 3,606
1,015 3,074 0,3184 1,185 30,65 3,707
1,020 4,000 0,4164 1,190 31,35 3,806
1,025 4,926 0,5152 1,195 32,05 3,908
1,030 5,836 0,6134 1,200 32,75 4,010
1,035 6,745 0,7124 1,205 33,44 4,112
1,040 7,643 0,8110 1,210 34,13 4,215
1,045 8,536 0,911 1,215 34,82 4,317
1,050 9,429 1,010 1,220 35,50 4,420
1,055 10,32 1,111 1,225 36,17 4,522
1,060 11,19 1,210 1,230 36,84 4,624
1,065 12,06 1,311 1,235 37,51 4,727
1,070 12,92 1,411 1,240 38,17 4,829
1,075 13,76 1,510 1,245 38,83 4,932
1,080 14,60 1,609 1,250 39,49 5,036
1,085 15,43 1,708 1,255 40,14 5,140
1,090 16,26 1,807 1,260 40,79 5,245
1,095 17,07 1,906 1,265 41,44 5,350
1,100 17,87 2,005 1,270 42,09 5,454
1,105 18,68 2,105 1,275 42,73 5,559
1,110 19,46 2,204 1,280 43,37 5,655
1,115 20,25 2,304 1,285 44,00 5,771
1,120 21,03 2,403 1,290 44,63 5,875
1,125 21,80 2,502 1,295 45,26 5,981
1,130 22,56 2,602 1,300 45,88 6,087
1,135 23,32 2,702 1,305 46,49 6,191
1,140 24,07 2,800 1,310 47,10 6,296
1,145 24,82 2,900 1,315 47,70 6,400
1,150 25,57 3,090 1,320 48,30 6,506
1,155 26,31 3,101 1,325 48,89 6,610
1,160 27,05 5,203 1,330 49,48 6,716
1,165 27,78 3,304 1,335 50,07 6,822
236
Продовження табл. 2Г
кг/м3 кг/м3
1,340 50,66 6,928 1,515 69,58 10,76
1,345 51,25 7,034 1,520 70,07 10,86
1,350 51,84 7,141 1,525 70,56 10,98
1,355 52,42 7,247 1,530 71,04 11,09
1,360 53,00 7,355 1,535 71,52 11,20
1,365 53,57 7,463 1,540 72,00 11,32
1,370 54,14 7,570 1,545 72,48 11,42
1,375 54,71 7,678 1,550 72,95 11,53
1,380 55,28 7,784 1,555 73,42 11,65
1,385 55,85 7,894 1,560 73,89 11,76
1,390 56,42 8,004 1,565 74,36 11,88
1,395 56,98 8,112 1,570 74,83 11,99
1,400 57,54 8,221 1,575 75,30 12,11
1,405 58,09 8,328 1,580 75,76 12,22
1,410 58,64 8,437 1,585 76,22 12,33
1,415 59,19 8,547 1,590 76,68 12,45
1,420 59,74 8,658 1,595 77,14 12,56
1,425 60,29 8,766 1,600 77,60 12,67
1,430 60,84 8,878 1,605 78,05 12,78
1,435 61,38 8,989 1,610 78,50 12,90
1,440 61,92 9,099 1,615 78,95 13,01
1,445 62,45 9,208 1,620 79,40 13,12
1,450 62,98 9,322 1,625 79,85 13,24
1,455 63,51 9,432 1,630 80,30 13,36
1,460 64,03 9,541 1,635 80,75 13,48
1,465 64,55 9,651 1,640 81,20 13,59
1,470 65,07 9,761 1,645 81,64 13,71
1,475 65,58 9,870 1,650 82,08 13,82
1,480 66,09 9,982 1,655 82,52 13,94
1,485 66,60 10,09 1,660 82,96 14,06
1,490 67,10 10,21 1,665 83,39 14,17
1,495 67,60 10,31 1,670 83,82 14,29
1,500 68,10 10,42 1,675 84,25 14,40
1,505 68,60 10,53 1,680 84,68 14,52
1,510 69,09 10,64 1,685 85,11 14,63
237
Продовження табл. 2Г
кг/м3 кг/м3
1,690 85,54 14,75 1,785 93,37 17,00
1,695 85,96 14,87 1,790 93,77 17,13
1,700 8§,38 14,98 1,795 94,17 17,25
1,705 86,80 15,10 1,800 94,57 17,37
1,710 87,22 15,22 1,805 94,97 17,50
1,715 87,64 15,33 1,810 95,37 17,62
1,720 88,06 15,45 1,815 95,76 17,74
1,725 88,48 15,57 1,820 96,15 17,85
1,730 88,90 15,70 1,825 96,54 17,98
1,735 89,31 15,81 1,830 96,93 18,10
1,740 89,72 15,93 1,835 97,32 18,23
1,745 90,13 16,04 1,840 97,71 18,34
1,750 90,54 16,16 1,845 98,10 18,47
1,755 90,95 16,29 1,850 98,48 18,60
1,760 91,36 16,41 1,855 98,86 18,72
1,765 91,77 16,53 1,860 99,24 18,84
1,770 92,17 16,65 1,865 99,62 18,96
1,775 92,57 16,77 1,870 100,00 19,08
1,780 92,97 16,89
Д. Перхлоратна
кг/м3 кг/м3
1,005 1,00 0,1004 1,055 9,28 0,9745
1,010 1,90 0,1910 1,060 10,06 1,061
1,015 2,77 0,2799 1,065 10,83 1,148
1,020 3,61 0,3665 1,070 11,58 1,233
1,025 4,43 0,4520 1,075 12,33 1,319
1,030 5,25 0,5383 1,080 13,07 1,405
1,035 6,07 0,6253 1,085 13,81 1,492
1,040 6,88 0,7122 1,090 14,54 1,578
1,045 7,68 0,7989 1,095 15,27 1,664
1,050 8,48 0,8863 1,100 16,00 1,752
238
Продовження табл. 2Д
кг/м3 кг/м3
1,105 16,73 1,840 1,280 38,10 4,854
1,110 17,45 1,928 1,285 38,60 4,937
1,115 18,17 2,017 1,290 39,10 5,021
1,120 18,88 2,105 1,295 39,60 5,105
1,125 19,57 2,191 1,300 40,10 5,189
1,130 20,26 2,279 1,305 40,59 5,273
1,135 20,95 2,367 1,310 41,08 5,357
1,140 21,64 2,456 1,315 41,56 5,440
1,145 22,32 2,544 1,320 42,03 5,523
1,150 22,99 2,632 1,325 42,50 5,606
1,155 23,65 2,719 1,330 42,97 5,689
1,160 24,30 2,806 1,335 43,43 5,771
1,165 24,94 2,892 1,340 43,89 5,854
1,170 25,57 2,978 1,345 44,35 5,937
1,175 26,20 3,064 1,350 44,81 6,021
1,180 26,82 3,150 1,355 45,26 6,104
1,185 27,44 3,237 1,360 45,71 6,188
1,190 28,05 3,323 1,365 46,16 6,272
1,195 28,66 3,409 1,370 46,61 6,356
1,200 29,26 3,495 1,375 47,05 6,439
1,205 29,86 3,582 1,380 47,49 6,523
1,210 30,45 3,667 1,385 47,93 6,608
1,215 31,04 3,754 1,390 48,37 6,692
1,220 31,61 3,839 1,395 48,21 6,773
1,225 32,18 3,924 1,400 49,25 6,863
1,230 32,74 4,008 1,405 49,68 6,948
1,235 33,29 4,092 1,410 50,10 7,032
1,240 33,85 4,178 1,415 50,51 7,114
1,245 34,40 4,263 1,420 50,90 7,196
1,250 34,95 4,349 1,425 51,31 7,278
1,255 35,49 4,433 1,430 51,71 7,360
1,260 36,03 4,519 1,435 52,11 7,443
1,265 36,56 4,604 1,440 52,51 7,527
1,270 37,08 4,687 1,445 52,89 7,607
1,275 37,60 4,772 1,450 53,27 7,689
239
Продовження табл. 2Д
кг/м3 кг/м3
1,455 53,65 7,770 1,570 62,26 9,730
1,460 54,03 7,852 1,575 62,63 9,819
1,465 54,41 7,934 1,580 63,00 9,908
1,470 54,79 8,017 1,585 63,37 9,998
1,475 55,17 8,100 1,590 63,74 10,09
1,480 55,55 8,183 1,595 64,12 10,18
1,485 55,93 8,267 1,600 64,50 10,27
1,490 56,31 8,352 1,605 64,88 10,37
1,495 56,69 8,436 1,610 65,26 10,46
1,500 57,06 8,519 1,615 65,63 10,55
1,505 57,43 8,604 1,620 66,01 10,64
1,510 57,80 8,688 1,625 66,39 10,74
1,515 58,17 8,772 1,630 66,76 10,83
1,520 58,54 8,857 1,635 67,13 10,93
1,525 58,91 8,942 1,640 67,51 11,02
1,530 59,28 9,028 1,645 67,89 11,12
1,535 59,66 9,116 1,650 68,26 11,21
1,540 60,04 9,203 1,655 68,64 11,31
1,545 60,41 9,290 1,660 69,02 11,40
1,550 60,78 9,377 1,665 69,40 11,50
1,555 61,15 9,465 1,670 69,77 11,60
1,560 61,52 9,553 1,675 70,15 11,70
1,565 61,89 9,641
Е. Ацетатна
кг/м3 кг/м3
1,000 1,20 0,200 1,030 23,1 3,96
1,005 4,64 0,777 1,035 27,2 4,68
1,010 8,14 1,37 1,040 31,6 5,46
1,015 11,7 1,98 1,045 36,2 6,30
1,020 15,4 2,61 1,050 40,2 7,03
1,025 19,2 3,27 1,055 46,9 8,24
240
Продовження табл. 2Е
кг/м3 кг/м3
1,060 53,4 9,43 1,060 95,4 16,8
1,065 61,4 10,91 1,055 98,0 17,2
1,070 77–79* 13,7–14,1 1,050 99,9 17,5
1,065 91,2 16,2
*Ацетатна кислота в зазначеному діапазоні концентрацій має густину 1,0700 кг/м3 з
точністю до 0,0001 кг/м3. Якщо густина зменшується при подальшому зростанні концен-
трації, то для вибору концентрації з двох можливих значень, що відповідають визначеній
густині, до проби ацетатної кислоти додають невелику кількість води. Якщо густина
зменшується, треба обрати меншу концентрацію, якщо концентрація збільшується – бі-
льшу
Основи:
Ж. Розчин амоніаку
кг/м3 кг/м3
0,998 0,0465 0,0273 0,960 9,34 5,27
0,996 0,512 0,299 0,958 9,87 5,55
0,994 0,977 0,570 0,956 10,40 5,84
0,992 1,43 0,834 0,954 10,95 6,13
0,990 1,89 1,10 0,952 11,49 6,42
0,988 2,35 1,36 0,950 12,03 6,71
0,986 2,82 1,63 0,948 12,58 7,00
0,984 3,30 1,91 0,946 13,14 7,29
0,982 3,78 2,18 0,944 13,71 7,60
0,980 4,27 2,46 0,942 14,29 7,91
0,978 4,76 2,73 0,940 14,88 8,21
0,976 5,25 3,01 0,938 15,47 8,52
0,974 5,75 3,29 0,936 16,06 8,83
0,972 6,25 3,57 0,934 16,65 9,13
0,970 6,75 3,84 0,932 17,24 9,44
0,968 7,26 4,12 0,930 17,85 9,75
0,966 7,77 4,41 0,928 18,45 10,06
0,964 8,29 4,69 0,926 19,06 10,37
0,962 8,82 4,98 0,924 19,67 10,67
241
Продовження табл. 2Ж
кг/м3 кг/м3
0,922 20,27 10,97 0,900 27,33 14,44
0,920 20,88 11,28 0,898 28,00 14,76
0,918 21,50 11,59 0,896 28,67 15,08
0,916 22,12 11,90 0,894 29,33 15,40
0,914 22,75 12,21 0,892 30,00 15,71
0,912 23,39 12,52 0,890 30,68 16,04
0,910 24,03 12,84 0,888 31,37 16,36
0,908 24,68 13,16 0,886 32,09 16,69
0,906 25,33 13,48 0,884 32,84 17,05
0,904 26,00 13,80 0,882 33,59 17,40
0,902 26,67 14,12 0,880 34,35 17,75
З. Калій гідроксид
кг/м3 кг/м3
1,000 0,197 0,0351 1,090 9,96 1,94
1,005 0,743 0,133 1,095 10,49 2,05
1,010 1,29 0,233 1,100 11,03 2,16
1,015 1,84 0,333 1,105 11,56 2,28
1,020 2,38 0,433 1,110 12,08 2,39
1,025 2,93 0,536 1,115 12,61 2,51
1,030 3,48 0,639 1,120 13,14 2,62
1,035 4,03 0,744 1,125 13,66 2,74
1,040 4,58 0,848 1,130 14,19 2,86
1,045 5,12 0,954 1,135 14,7O 2,97
1,050 5,66 1,06 1,140 15,22 3,09
1,055 6,20 1,17 1,145 15,74 3,21
1,060 6,74 1,27 1,150 16,26 3,33
1,065 7,28 1,38 1,155 16,78 3,45
1,070 7,82 1,49 1,160 17,29 3,58
1,075 8,36 1,60 1,165 17,81 3,70
1,080 8,89 1,71 1,170 18,32 3,82
1,085 9,43 1,82 1,175 18,84 3,94
242
Продовження табл. 2З
кг/м3 кг/м3
1,180 19,35 4,07 1,355 36,28 8,76
1,185 19,86 4,19 1,360 36,73 8,90
1,190 20,37 4,32 1,365 37,19 9,05
1,195 20,88 4,45 1,370 37,65 9,19
1,200 21,38 4,57 1,375 38,10 9,34
1,205 21,88 4,70 1,380 38,56 9,48
1,210 22,38 4,83 1,385 39,01 9,63
1,215 22,88 4,95 1,390 39,46 9,78
1,220 23,38 5,08 1,395 39,92 9,93
1,225 23,87 5,21 1,400 40,37 10,07
1,230 24,37 5,34 1,405 40,82 10,22
1,235 24,86 5,47 1,410 41,26 10,37
1,240 25,36 5,60 1,415 41,71 10,52
1,245 25,85 5,74 1,420 42,15 10,67
1,250 26,34 5,87 1,425 42,60 10,82
1,255 26,83 6,00 1,430 43,04 10,97
1,260 27,32 6,13 1,435 43,48 11,12
1,265 27,80 6,27 1,440 43,92 11,28
1,270 28,29 6,40 1,445 44,36 11,42
1,275 28,77 6,54 1,450 44,79 11,58
1,280 29,25 6,67 1,455 45,23 11,73
1,285 29,73 6,81 1,460 45,66 11,88
1,290 30,21 6,95 1,465 46,09 12,04
1,295 30,68 7,08 1,470 46,53 12,19
1,300 31,15 7,22 1,475 46,96 12,35
1,305 31,62 7,36 1,480 47,39 12,50
1,310 32,09 7,49 1,485 47,82 12,66
1,315 32,56 7,63 1,490 48,25 12,82
1,320 33,03 7,77 1,495 48,67 12,97
1,325 33,50 7,91 1,500 49,10 13,13
1,330 33,97 8,05 1,505 49,53 13,29
1,335 34,43 8,19 1,510 49,95 13,45
1,340 34,90 8,33 1,515 50,38 13,60
1,345 35,36 8,48 1,520 50,80 13,76
1,350 35,82 8,62 1,525 51,22 13,92
1,530 51,64 14,08 1,535 52,05 14,24
243
І. Натрій гідроксид
кг/м3 кг/м3
1,000 0,159 0,0398 1,170 15,54 4,545
1,005 0,602 0,151 1,175 15,99 4,697
1,010 1,04 0,264 1,180 16,44 4,850
1,015 1,49 0,378 1,185 16,89 5,004
1,020 1,94 0,494 1,190 17,34 5,160
1,025 2,39 0,611 1,195 17,80 5,317
1,030 2,84 0,731 1,200 18,25 5,476
1,035 3,29 0,851 1,205 18,71 5,636
1,040 3,74 0,971 1,210 19,16 5,796
1,045 4,20 1,097 1,215 19,62 5,958
1,050 4,65 1,222 1,220 20,07 6,122
1,055 5,11 1,347 1,225 20,53 6,286
1,060 5,56 1,474 1,230 20,98 6,451
1,065 6,02 1,602 1,235 21,44 6,619
1,070 6,47 1,731 1,240 21,90 6,788
1,075 6,93 1,862 1,245 22,36 6,958
1,080 7,38 1,992 1,250 22,82 7,129
1,085 7,83 2,123 1,255 23,27 7,302
1,090 8,28 2,257 1,260 23,73 7,475
1,095 8,74 2,391 1,265 24,19 7,650
1,100 9,19 2,527 1,270 24,64 7,824
1,105 9,64 2,664 1,275 25,10 8,000
1,110 10,10 2,802 1,280 25,56 8,178
1,115 10,55 2,942 1,285 26,02 8,357
1,120 11,01 3,082 1,290 26,48 8,539
1,125 11,46 3,224 1,295 26,94 8,722
1,130 11,92 3,367 1,300 27,41 8,906
1,135 12,37 3,510 1,305 27,87 9,092
1,140 12,83 3,655 1,310 28,33 9,278
1,145 13,28 3,801 1,315 28,80 9,466
1,150 13,73 3,947 1,320 29,26 9,656
1,155 14,18 4,095 1,325 29,73 9,847
1,160 14,64 4,244 1,330 30,20 10,04
1,165 15,09 4,395 1,335 30,67 10,23
244
Продовження табл. 2І
кг/м3 кг/м3
1,340 31,14 10,43 1,440 41,03 14,77
1,345 31,62 10,63 1,445 41,55 15,01
1,350 32,10 10,83 1,450 42,07 15,25
1,355 32,58 11,03 1,455 42,59 15,49
1,360 33,06 11,24 1,460 43,12 15,74
1,365 33,54 11,45 1,465 43,64 15,98
1,370 34,03 11,65 1,470 44,17 16,23
1,375 34,52 11,86 1,475 44,69 16,48
1,380 35,01 12,08 1,480 45,22 16,73
1,385 35,50 12,29 1,485 45,75 16,98
1,390 36,00 12,51 1,490 46,27 17,23
1,395 36,49 12,73 1,495 46,80 17,49
1,400 36,99 12,95 1,500 47,33 17,75
1,405 37,49 13,17 1,505 47,85 18,00
1,410 37,99 13,39 1,510 48,38 18,26
1,415 38,49 13,61 1,515 48,90 18,52
1,420 38,99 13,84 1,520 49,44 18,78
1,425 39,49 14,07 1,525 49,97 19,05
1,430 40,00 14,30 1,530 50,50 19,31
1,435 40,51 14,53
К. Натрій карбонат
кг/м3 кг/м3
1,000 0,19 0,018 1,045 4,55 0,449
1,005 0,68 0,064 1,050 5,03 0,498
1,010 1,17 0,111 1,055 5,51 0,548
1,015 1,66 0,159 1,060 5,99 0,599
1,020 2,15 0,207 1,065 6,47 0,650
1,025 2,63 0,254 1,070 6,94 0,701
1,030 3,11 0,302 1,075 7,41 0,751
1,035 3,59 0,351 1,080 7,88 0,803
1,040 4,07 0,399 1,085 8,35 0,855
245
Продовження табл. 2К
кг/м3 кг/м3
1,090 8,82 0,907 1,145 13,83 1,494
1,095 9,29 0,960 1,150 14,27 1,548
1,100 9,75 1,012 1,155 14,71 1,603
1,105 10,21 1,064 1,160 15,15 1,658
1,110 10,67 1,117 1,165 15,59 1,714
1,115 11,13 1,171 1,170 16,02 1,768
1,120 11,59 1,225 1,175 16,45 1,824
1,125 12,04 1,278 1,180 16,88 1,879
1,130 12,49 1,332 1,185 17,30 1,934
1,135 12,94 1,386 1,190 17,70 1,987
1,140 13,39 1,440
246
Таблиця 3
КОНСТАНТИ ІОНІЗАЦІЇ КИСЛОТ
(КОНСТАНТИ КИСЛОТНОСТІ)
Назва кислоти Формула Ка рКа = –lgКа
Одноосновні
Аміноацетатна (гліцин) NH2CH2COOH 1,7·10–10 9,77
Ацетатна CH3COOH 1,75·10–5 4,75
Бензоатна C6H5COOH 1,62·10–6 5,79
Гідроген пероксид H2O2 2,6·10–12 11,58
Гліколятна СН2(ОН)СООН 1,5·10–4 3,83
Глюконатна СН2ОН(СНОН)4СООН 1,4·10–4 3,86
Йоднувата HIO3 1,7·10–1 0,77
Кротонова
СН3СН=СНСООН 2,0·10–5 4,69
(β-метилакрилова)
Лактатна CH3CHOHCOOH 1,38·10–4 3,86
Лауринова CH3(CН2)10СOOH 1,1·10–5 4,95
Нітритна HNO2 6,2·10–4 3,21
о-Нітробензоатна О2NC6Н4СООН(1,2) 6,8·10–3 2,17
Пікратна НОC6Н2(NO2)3 4,2·10–1 0,38
Пропіонатна CH3CH2COOH 1,35·10–5 4,87
Сульфанілова H2N–C6H4SO3H 3,1·10–3 2,51
Тіоціанатна HNCS 1,4·10–1 0,85
Фенол C6H5OH 1,05·10–10 9,98
Форміатна HCOOH 1,78·10–4 3,75
Флуоридна HF 6,5·10–4 3,19
Хлорацетатна CH2ClCOOH 1,41·10–3 2,85
Хлориста HClO2 1,1·10–2 1,97
Хлорнуватиста HClO 3,2·10–8 7,50
Ціанідна HCN 6,5·10–10 9,19
Двоосновні
Карбонатна
К1 H2CO3 4,5·10–7 6,35
К2 5,0·10–11 10,30
Оксалатна
К1 H2C2O4 5,62·10–2 1,25
К2 5,89·10–5 4,23
Сукцинатна
К1 H2C4H4O4 6,17·10–5 4,21
К2 2,29·10–6 5,64
Сульфітна
К1 H2SO3 1,3·10–2 1,87
К2 6,8·10–8 7,27
Сульфідна
К1 H2S 1,0·10–7 7,00
К2 1,3·10–13 12,89
247
Назва кислоти Формула Ка рКа = –lgКа
Тартратна
К1 H2C4H4O6 1,05·10–3 2,98
К2 1,57·10–5 4,34
Хроматна
К1 H2CrO4 2,1·10–1 0,67
К2 3,2·10–7 6,50
Трьохосновні
Арсенатна (орто)
К1 H3AsO4 6,46·10–3 2,19
К2 1,15·10–7 6,94
К3 3,16·10–12 11,50
Арсенітна
К1 H3AsO3 5,00·10–10 9,30
К2 3,2·10–14 13,50
Боратна (ортоборатна) H3BO3
К1 5,75·10–10 9,24
Фосфатна
(ортофосфатна)
К1 H3PO4 7,08·10–3 2,15
К2 6,17·10–8 7,21
К3 4,68·10–13 12,33
Фосфориста
К1 H3PO3 2,5·10–2 1,6
К2 2,0·10–7 6,7
Чотирьохосновні
Етилендіамін-
тетраацетатна CH2N(CH2COOH)2
К1 1,0·10–2 1,99
К2 | 2,1·10–3 2,67
CH2N(CH2COOH)2
К3 6,9·10–7 6,16
К4 5,5·10–11 10,26
Таблиця 4
КОНСТАНТИ ІОНІЗАЦІЇ ОСНОВ
(КОНСТАНТИ ОСНОВНОСТІ)
Назва основи Формула Кb рКb = –lgКb
Однокислотні
Амоніак NH3·H2O 1,76·10–5 4,76
Анілін C6H5NH2 + H2О 3,31·10–10 9,48
Бутиламін СН3(СН2)3NH2 + H2О 6,0·10–4 3,22
Диметиламін (CH3)2NH + H2О 7,24·10–4 3,14
Диметиланілін C6H5N(CH3)2 + H2О 2,4·10–10 9,62
Діетиламін (C2H5)2NH + H2О 9,55·10–4 3,02
248
Назва основи Формула Кb рКb = –lgКb
–4
Етиламін C2H5NH2 + H2О 4,68·10 3,33
–10
Етиланілін C6H5NHC2H5 + H2О 4,0·10 9,40
–9
Ізохінолін C9H7N + H2О 2,40·10 8,62
–1
Літій гідроксид LiОH 6,8·10 0,17
–4
Метиламін CH3NH2 + H2О 5,37·10 3,27
–9
Піридин C5H5N + H2О 1,51·10 8,82
–3
Триетиламін (С2Н5)3N + H2О 1,0·10 2,99
–9
Уротропін (CH2)6N4 + H2О 1,40·10 8,87
–10
Хінолін C9H7N + H2О 8,71·10 9,06
Двокислотні
Барій гідроксид
Ba(OH)2
К2 2,29·10–1 0,64
Гідразин
К1 N2H4 + H2О 9,33·10–7 6,03
К2 1,86·10–14 13,73
Гідроксиламін NH2OH + H2О 9,33·10–9 8,03
Кальцій гідроксид
Ca(OH)2
К2 4,27·10–2 1,37
N
Піразин + H2О 4,5·10–14 13,35
N
Плюмбум (ІІ) гідроксид
К1 Pb(OH)2 8,71·10–4 3,06
К2 1,51·10–8 7,82
NH
N
Пурин + H2O 2,45·10–12 11,61
N N
Тіосечовина CS(NH2)2 + H2O 1,1·10–12 11,97
Фенілгідразин C6Н5NHNH2 + H2O 1,6·10–9 8,80
Цинк гідроксид
Zn(OH)2
К2 1,5·10–9 8,82
249
Таблиця 5
БУФЕРНІ РОЗЧИНИ
А. Універсальний буферний розчин
100 мл суміші H3PO4, CH3COOН, H3BO3
(0,04 М розчин по відношенню до кожної з них) + а мл 0,2 М розчину NaOH
а рН а рН
0 1,81 50,0 6,80
2,5 1,89 52,5 7,00
5,0 1,98 55,0 7,24
7,5 2,09 57,5 7,54
10,0 2,21 60,0 7,96
12,5 2,36 62,5 8,36
15,0 2,56 65,0 8,69
17,5 2,87 67,5 8,95
20,0 3,29 70,0 9,15
22,5 3,78 72,5 9,37
25,0 4,10 75,0 9,62
27,5 4,35 77,5 9,91
30,0 4,56 80,0 10,38
32,5 4,78 82,5 10,88
35,0 5,02 85,0 11,20
37,5 5,33 87,5 11,40
40,0 5,72 90,0 11,58
42,5 6,09 92,5 11,70
45,0 6,37 95,0 11,82
47,5 6,59 100,0 11,98
250
Б. Ацетатний буферний розчин
Для приготування буферного розчину з необхідним значенням рН
відмірюють зазначений об’єм 1 М розчину кислоти ацетатної, додають 50,0
мл 1 М розчину натрій гідроксиду і розводять дистильованою водою до 500
мл
Кислота Кислота Кислота
рН ацетатна, рН ацетатна, рН ацетатна,
мл мл мл
3,8 421,5 4,67 100,0 5,5 57,4
3,9 345,1 4,7 96,8 5,6 55,9
4,0 284,4 4,8 87,2 5,7 54,7
4,1 236,2 4,9 79,5 5,8 53,7
4,2 197,9 5,0 73,4 5,9 53,0
4,3 167,4 5,1 68,6 6,0 52,3
4,4 143,3 5,2 64,8 6,1 51,9
4,5 124,1 5,3 61,7 6,2 51,5
4,6 108,9 5,4 59,3 6,3 51,2
В. Буферні розчини індивідуальних речовин

Речовина рН
0,05 М розчин калій тетраоксалату дигідрату
1,679 (25°С)
(KH3C4O8·2H2O; М.м. 254,19)
Насичений розчин калій гідротартрату (≈0,025 М)
(KHC4Н4O6; М.м. 188,178) 3,567 (25°С)
0,05 М розчин калій дигідроцитрату
3,776 (25°С)
(KH2C6Н5O7; М.м. 230,22)
0,05 М розчин калій гідрофталату
4,008 (25°С)
(КНC8Н4O4; М.м. 204,22)
Насичений розчин піперазинфосфату* (≈0,065 М) 6,36 (16°С)
(C4Н12N2HPO4·H2O; М.м. 202,147) 6,34 (18°С)
0,05 М розчин натрій тетраборату 9,18 (25°С)
(Nа2В4O7·10H2O; М.м. 381,37) 9,07 (38°С)
* Піперазинфосфат готують змішуванням при кімнатній температурі еквімолярних кіль-
костей піперазину та кислоти фосфатної з наступною перекристалізацією білих пластин-
чатих кристалів
251
Г. Фосфатний буферний розчин
а мл 1/15 М розчину Na2HPO4 та (100 – а) мл 1/15 М розчину KH2PO4
а рН а рН
0,35 4,80 28,70 6,45
0,45 4,85 31,30 6,50
0,60 4,90 34,10 6,55
0,75 4,95 37,10 6,60
0,95 5,00 40,00 6,65
1,15 5,05 43,00 6,70
1,35 5,10 46,00 6,75
1,55 5,15 49,20 6,80
1,80 5,20 52,20 6,85
2,05 5,25 55,20 6,90
2,30 5,30 58,20 6,95
2,65 5,35 61,20 7,00
3,00 5,40 64,20 7,05
3,45 5,45 67,00 7,10
3,90 5,50 69,80 7,15
4,35 5,55 72,60 7,20
4,90 5,60 75,40 7,25
5,50 5,65 77,70 7,30
6,20 5,70 79,90 7,35
7,00 5,75 81,80 7,40
7,90 5,80 83,50 7,45
8,80 5,85 85,20 7,50
9,80 5,90 86,90 7,55
10,80 5,95 88,50 7,60
12,10 6,00 89,90 7,65
13,50 6,05 91,20 7,70
15,00 6.10 92,40 7,75
16,70 6,15 93,60 7,80
18,40 6,20 94,60 7,85
20,10 6,25 95,50 7,90
22,10 6,30 96,20 7,95
24,20 6,35 96,90 8,00
26,40 6,40
252
Таблиця 6
ТЕРМОДИНАМІЧНІ ( K S0 ) ТА КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ( K S )
ДОБУТКИ (КОНСТАНТИ) РОЗЧИННОСТІ, РОЗЧИННІСТЬ (S)
ДЕЯКИХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ
Формула сполуки K S0 KS S, моль/дм3 S, г/100 см3
Арсенати
Ag3AsO4 1,12·10–20 3,59·10–6 1,66·10–4
AlAsO4 1,6·10–16 1,6·10–16 1,27·10–8 2,10·10–7
Ba3(AsO4)2 7,76·10–51 3,73·10–11 2,57·10–9
BiAsO4 4,37·10–10 2,09·10–5 7,27·10–4
Ca3(AsO4)2 6,76·10–19 9,11·10–5 3,62·10–3
Co3(AsO4)2 7,6·10–29 2,34·10–6 1,06·10–4
CrAsO4 7,8·10–21 7,8·10–21 8,33·10–11 1,69·10–9
Cu3(AsO4)2 7,6·10–36 7,6·10–36 9,32·10–8 4,37·10–6
FeAsO4 5,8·10–21 5,8·10–21 7,61·10–11 1,48·10–9
Mg3(AsO4)2 2,09·10–20 4,54·10–5 1,59·10–3
Mn3(AsO4)2 1,9·10–29 1,9·10–29 7,07·10–7 3,13·10–5
Ni3(AsO4)2 3,1·10–26 3,1·10–26 3,10·10–6 1,41·10–4
Pb3(AsO4)2 4,1·10–36 4,1·10–36 3,28·10–8 2,95·10–6
Sr3(AsO4)2 1,62·10–18 1,09·10–4 5,87·10–3
Zn3(AsO4)2 1,07·10–27 1,07·10–27 1,58·10–6 7,50·10–4
Арсеніти
Ag3AsO3 1,0·10–17 1,22·10–17 2,60·10–5 5,99·10–4
Броміди
AgBr 4,90·10–13 4,90·10–13 7,12·10–7 1,34·10–5
CuBr 5,25·10–9 5,25·10–9 7,24·10–5 1,04·10–3
Hg2Br2 5,75·10–23 5,75·10–23 1,38·10–6 7,73·10–5
PbBr2 9,12·10–6 2,76·10–5 2,73·10–2 1,00
Гідроксиди
AgOH 1,60·10–8 1,63·10–8 1,61·10–4 2,01·10–3
Al(OH)3 1,10·10–33 1,10·10–33 2,52·10–9 1,97·10–8
Bi(OH)3 4,27·10–31 4,27·10–31 1,12·10–8 2,92·10–7
Ca(OH)2 5,49·10–6 7,96·10–6 1,26·10–2 9,32·10–2
Cd(OH)2 неакт. форма 3,98·10–15 3,98·10–15 1,07·10–5 1,57·10–4
Сe(OH)3 6,32·10–22 6,32·10–22 2,21·10–6 4,20·10–5
Co(OH)2 блакит. 6,31·10–15 6,31·10–15 1,16·10–5 1,08·10–4
253
KS S, моль/дм3 S, г/100 см3
0
Формула сполуки KS
Co(OH)2 рожев.свіж. 1,59·10–15 1,59·10–15 7,35·10–6 6,83·10–5

Co(OH)2 рожев.після стар. 2,00·10–16 2,00·10–16 3,68·10–6 3,42·10–5
Co(OH)3 1,00·10–43 1,00·10–43 7,80·10–12 8,58·10–11
Cr(OH)3 6,31·10–31 6,31·10–31 1,24·10–8 1,27·10–7
Fe(OH)2 7,94·10–16 7,94·10–16 1,05·10–5 9,45·10–5
Fe(OH)3 3,72·10–40 3,72·10–40 1,80·10–9 1,93·10–8
Hg2(OH)2 (Hg2O) 1,60·10–23 1,60·10–23 1,59·10–8 6,92·10–7
Hg(OH)2 (HgO) 3,0·10–26 3,0·10–26 1,95·10–8 4,57·10–7
LiOH 4,0·10–2 6,25·10–2 0,3425 0,8202
Mg(OH)2 стаб.форма 1,12·10–11 1,32·10–11 1,49·10 –4
8,67·10–4
Mn(OH)2 1,59·10–13 1,70·10–13 3,49·10–5 3,11·10–4
Mn(OH)4 1,0·10–56 1,0·10–56 2,08·10–12 –
Ni(OH)2 3,16·10–16 3,16·10–16 4,40·10 –6
4,08·10–5
Ni(OH)2 після стар. 6,3·10–18 6,3·10–18 1,17·10–6 1,08·10–5
Pb(OH)2
1,0·10–20 1,0·10–20 1,36·10–7 3,29·10–6
Pb2+ + 2 OH–
Pb(OH)2
8,7·10–14 8,7·10–14 2,96·10–7 7,13·10–6
PbOH+ + OH–
Pt(OH)2 1,0·10–35 1,0·10–35 1,23·10–12 2,82·10–11
Pt(OH)4 (PtO2) 1,6·10–72 1,6·10–72 1,44·10–15 3,79·10–14
Sb(OH)3 3,99·10–42 3,99·10–42 2,0·10–5 3,45·10–4
Sn(OH)2
1,41·10–28 1,41·10–28 1,39·10–7 2,12·10–6
Sn2+ + 2 OH–
Sn(OH)2
4,6·10–15 4,6·10–15 2,84·10–6 4,34·10–5
SnOH+ + OH–
Sn(OH)4 1,0·10–57 1,0·10–57 1,31·10–12 2,45·10–11
Zn(OH)2 стаб. форма 1,20·10–17 1,20·10–17 3,84·10–6 3,82·10–5
Йодати
AgIO3 3,09·10–8 3,22·10–8 1,79·10–4 5,07·10–3
Ba(IO3)2 1,51·10–9 2,05·10–9 7,99·10–4 3,89·10–2
Ce(IO3)3 3,16·10–10 1,15·10–9 2,56·10–3 1,70·10–1
Pb(IO3)2 2,63·10–13 2,83·10–13 4,14·10–5 2,30·10–3
Йодиди
AgI 9,98·10–17 9,98·10–17 1,03·10–8 2,41·10–7
CuI 1,10·10–12 1,10·10–12 1,05·10–6 2,00·10–5
Hg2I2 4,47·10–29 4,47·10–29 2,24·10–10 1,46·10–8
PbI2 8,71·10–9 1,34·10–8 1,51·10–3 6,96·10–2
254
0
Формула сполуки K S
Карбонати
Ag2CO3 8,13·10–12 9,49·10–12 1,33·10–4 3,68·10–3
BaCO3 5,13·10–9 5,93·10–9 7,70·10–5 1,52·10–3
CaCO3 2,88·10–9 3,26·10–9 5,71·10–5 5,72·10–4
CdCO3 5,25·10–12 5,25·10–9 2,29·10–6 3,95·10–5
CoCO3 1,45·10–13 1,45·10–13 3,80·10–7 3,94·10–6
CuCO3 2,34·10–10 2,34·10–10 1,37·10–5 1,69·10–4
FeCO3 2,09·10–11 2,09·10–11 4,57·10–6 5,30·10–5
Hg2CO3 8,91·10–17 8,91·10–17 2,81·10–6 1,30·10–4
MgCO3·3H2O 1,00·10–5 3,08·10–5 5,55·10–3 7,68·10–2
MnCO3 5,01·10–10 5,11·10–10 2,26·10–5 2,60·10–4
NiCO3 1,35·10–7 1,63·10–7 4,03·10–4 4,79·10–3
PbCO3 7,41·10–14 7,41·10–14 2,72·10–7 7,27·10–6
SrCO3 1,10·10–10 1,10·10–10 1,05·10–5 1,55·10–4
ZnCO3 1,45·10–11 1,45·10–11 3,80·10–6 4,77·10–5
Оксалати
Ag2C2O4 3,57·10–11 4,10·10–11 2,27·10–4 6,89·10–3
BaC2O4 1,10·10–7 1,49·10–7 3,85·10–4 8,68·10–3
CaC2O4 2,29·10–9 2,60·10–9 4,86·10–5 6,22·10–4
CdC2O4 1,59·10–8 1,96·10–8 1,40·10–4 2,81·10–3
CoC2O4 6,31·10–8 8,53·10–8 2,92·10–4 4,29·10–3
CuC2O4 3,16·10–8 4,10·10–8 2,02·10–4 3,06·10–3
FeC2O4 2,00·10–7 3,05·10–7 5,52·10–4 7,94·10–3
Hg2C2O4 1,00·10–13 1,00·10–13 3,16·10–7 1,55·10–5
MgC2O4 7,94·10–5 1,47·10–4 1,65·10–2 0,1852
MnC2O4 2,00·10–6 4,88·10–6 3,50·10–3 5,01·10–2
NiC2O4 3,98·10–10 4,42·10–10 2,11·10–5 3,10·10–4
PbC2O4 4,79·10–10 5,32·10–10 2,31·10–5 6,82·10–4
SrC2O4 5,63·10–8 7,61·10–8 2,41·10–4 4,23·10–3
ZnC2O4 1,59·10–9 1,77·10–9 2,64·10–5 4,05·10–4
Сульфати
Ag2SO4 1,455·10–5 5,02·10–5 2,32·10–2 0,7244
BaSO4 1,05·10–10 1,05·10–10 1,02·10–5 2,39·10–4
CaSO4 9,12·10–6 2,30·10–5 4,79·10–3 6,52·10–2
Hg2SO4 6,76·10–7 1,11·10–6 1,05·10–3 5,22·10–2
255
0
PbSO4 1,59·10–8 1,96·10–8 1,40·10–4 4,24·10–3

SrSO4 3,47·10–7 5,29·10–7 7,27·10–4 1,34·10–2
Сульфіди
Ag2S 6,31·10–50 6,31·10–50 2,51·10–17 6,22·10–16
СdS 7,94·10–27 7,94·10–27 8,91·10–14 1,15·10–12
CoSα 3,98·10–21 3,98·10–21 6,31·10–11 5,74·10–10
CoSβ 2,00·10–25 2,00·10–25 4,47·10–13 4,06·10–12
CuS 6,31·10–36 6,31·10–36 2,51·10–18 2,40·10–17
Cu2S 2,51·10–48 2,51·10–48 8,56·10–17 1,36·10–15
FeS 5,13·10–18 5,13·10–18 2,27·10–9 1,99·10–8
HgS чорн. (1,59·10–52) (1,59·10–52)
HgS черв. (3,98·10–53) (3,98·10–53)
MnS рожев. 2,51·10–10 2,51·10–10 1,59·10–5 1,38·10–4
MnS зелен. 2,51·10–13 2,51·10–13 5,01·10–7 4,36·10–6
NiSα 3,16·10–19 3,16·10–19 5,62·10–10 5,10·10–9
NiSβ 1,00·10–24 1,00·10–24 1,00·10–12 9,08·10–12
NiSγ 2,00·10–26 2,00·10–26 1,41·10–13 1,28·10–12
PbS 2,51·10–27 2,51·10–27 5,04·10–14 1,20·10–12
SnS 1,00·10–25 1,00·10–25 3,16·10–13 4,77·10–12
ZnSα 1,59·10–24 1,59·10–24 1,26·10–12 1,23·10–11
ZnSβ 2,51·10–22 2,51·10–22 1,59·10–11 1,54·10–10
Сульфіти
Ag2SO3 1,51·10–14 1,51·10–14 1,56·10–5 4,61·10–4
BaSO3 7,94·10–7 1,31·10–6 1,14·10–3 2,48·10–2
CaSO3 1,29·10–8 1,59·10–8 1,26·10–4 1,51·10–3
Hg2SO3 1,00·10–27 1,00·10–27 3,16·10–14 1,52·10–12
MgSO3 3,16·10–3 1,88·10–2 0,14 1,43
SrSO3 3,98·10–8 5,14·10–8 2,27·10–4 3,81·10–3
Тіосульфати
BaS2O3 1,60·10–5 1,60·10–5 4,00·10–3 9,98·10–2
PbS2O3 4,00·10–7 4,00·10–7 6,32·10–4 2,02·10–2
Флуориди
BaF2 1,05·10–6 2,43·10–6 8,47·10–3 1,48·10–1
CaF2 3,98·10–11 4,70·10–11 2,27·10–4 1,78·10–3
SrF2 2,46·10–9 3,37·10–9 9,44·10–4 1,19·10–2
256
0
Фосфати
Ag3PO4 1,29·10–20 1,29·10–20 4,67·10–6 1,96·10–4
AlPO4 5,75·10–19 5,75·10–19 6,61·10–10 8,06·10–9
BaHPO4 9,12·10–8 3,02·10–4 7,05·10–3
Ba3(PO4)2 3,39·10–23 1,26·10–5 7,57·10–4
BiPO4 1,29·10–23 1,29·10–23 3,59·10–12 1,09·10–10
CaHPO4 2,75·10–7 4,20·10–7 8,58·10–4 1,17·10–2
Ca3(PO4)2 1,00·10–26 2,47·10–6 7,67·10–4
Cd3(PO4)2 2,51·10–33 2,51·10–33 1,18·10–7 6,24·10–6
CoHPO4 2,00·10–7 7,03·10–7 6,73·10–4 1,04·10–2
Co3(PO4)2 2,00·10–35 2,00·10–35 4,50·10–8 1,65·10–6
CrPO4 зелен. 2,40·10–23 4,90·10–12 7,20·10–11
CrPO4 фіолет. 1,00·10–17 3,16·10–9 4,65·10–8
Cu3(PO4)2 1,26·10–37 1,26·10–37 1,63·10–8 6,22·10–7
FePO4 1,29·10–22 1,29·10–22 1,14·10–11 1,71·10–10
MgNH4PO4 2,51·10–13 6,31·10–5 8,66·10–4
Ni3(PO4)2 5,01·10–31 5,01·10–31 3,41·10–7 1,25·10–5
PbHPO4 1,41·10–10 1,19·10–5 3,60·10–4
Pb3(PO4)2 7,94·10–43 7,94·10–43 1,49·10–9 1,21·10–7
SrHPO4 5,75·10–7 7,59·10–4 1,39·10–2
Sr3(PO4)2 4,07·10–23 1,30·10–6 2,82·10–5
Zn3(PO4)2 9,12·10–33 9,12·10–33 1,53·10–7 5,92·10–6
Хлориди
AgCl 1,78·10–10 1,78·10–10 1,35·10–5 1,93·10–4
Hg2Cl2 1,32·10–18 1,32·10–18 6,91·10–7 3,25·10–5
PbCl2 1,74·10–5 6,02·10–5 4,13·10–2 1,15
Хромати
Ag2CrO4 1,29·10–12 1,44·10–12 7,12·10–5 2,36·10–3
BaCrO4 1,18·10–10 1,18·10–10 1,08·10–5 2,75·10–4
CaCrO4 7,10·10–4 3,67·10–3 6,06·10–2 9,45·10–1
Hg2CrO4 5,00·10–9 1,13·10–8 1,06·10–4 5,50·10–3
PbCrO4 1,18·10–14 1,18·10–14 1,33·10–7 4,31·10–6
SrCrO4 2,24·10–5 2,24·10–5 4,73·10–3 9,63·10–2
257
Таблиця 7
СТАНДАРТНІ ОКИСНЮВАЛЬНІ ПОТЕНЦІАЛИ У ВОДНИХ
РОЗЧИНАХ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ВОДНЕВОГО ЕЛЕКТРОДА
(в таблиці наведено значення потенціалів для t = 25°С при μ = 0)
Елемент Рівняння напівреакції Е0, В
+
Ag Ag + e Agтв +0,799
2+
Ag + e Ag+ +1,998
AgO+ + 2 H+ + e Ag2+ + H2O +2,016
2 AgOтв + 2 H+ + 2 e Ag2O + H2O +1,41
2 AgOтв + H2O + 2 e Ag2O + OН – +0,599
Ag2Oтв + 2 H+ + 2 e 2 Agтв + H2O +1,173
Ag2Oтв + H2O + 2 e 2 Agтв + 2 OН – +0,342
Ag2CrO4тв + 2 e 2 Agтв + CrO42– +0,447
Ag2Sтв + 2 H+ + 2 e 2 Agтв + H2Sг –0,036
Ag2Sтв + 2 e Agтв + S2– –0,712
AgClтв + e Agтв + Cl – +0,222
AgBrтв + e Agтв + Br– +0,071
AgIтв + e Agтв + I– –0,152
Al Al3+ + 3 e Alтв –1,66
3+
Al + 2 e Al+ –2,76
Al+ + e Alтв –0,55
– +
AlO2 + 4 H + 3 e Alтв + 2 H2O –1,262
Al(OH)3тв + 3 e Alтв + 3 OН – –2,31
[AlF6]3– + 3 e Alтв + 6 F – –2,07
As H3AsO4 + 3 H+ + 2 e AsO+ + 3 H2O +0,55
H3AsO4 + 2 H+ + 2 e HAsO2 + 2 H2O +0,559
– +
H2AsO4 + 3 H + 2 e HAsO2 + 2 H2O +0,666
2– +
HAsO4 + 4 H + 2 e HAsO2 + 2 H2O +0,881
2– +
HAsO4 + 3 H + 2 e AsO2– + 2 H2O +0,609
AsO43– + 2 H2O + 2 e AsO2– + 4 OН – –0,67
2 H3AsO4 + 4 H+ + 4 e As2O3тв + 5 H2O +0,58
2 H2AsO4– + 6 H+ + 4 e As2O3тв + 5 H2O +0,687
2– +
2 HAsO4 + 8 H + 4 e As2O3тв + 5 H2O +0,901
3– +
2 AsO4 + 10 H + 4 e As2O3тв + 5 H2O +1,27
3– +
AsO4 + 8 H + 5 e Asтв + 4 H2O +0,648
+
As2O3тв + 6 H + 6 e 2 Asтв + 3 H2O +0,234
+ +
AsO + 2 H + 3 e Asтв + H2O +0,254
258
As HAsO2 + 3 H+ + 3 e Asтв + 2 H2O +0,248
– +
AsO2 + 4 H + 3 e Asтв + 2 H2O +0,429
– –
AsO2 + 2 H2O + 3 e Asтв + 4 OН –0,68
+
Asтв + 3 H + 3 e AsH3г –0,608
3+ +
Au Au + 2 e Au +1,41
3+
Au + 3 e Auтв +1,50
+
Au + e Auтв +1,68
– – –
AuСl4 + 2 e AuCl2 + 2 Cl +0,926
– – –
AuBr4 + 2 e AuBr2 + 2 Br +0,805
– –
AuСl4 + 3 e Auтв + 4 Cl +1,002
AuBr4– + 3 e Auтв + 4 Br– +0,858
– –
AuСl2 + e Auтв + 2 Cl +1,154
– –
AuBr2 + e Auтв + 2 Br +0,963
B H3BO3 + 3 H+ + 3 e Втв + 3 H2O –0,869
– +
H2BO3 + 4 H + 3 e Втв + 3 H2O –0,687
2– +
HBO3 + 5 H + 3 e Втв + 3 H2O –0,437
3– +
BO3 + 6 H + 3 e Втв + 3 H2O –0,165
+
B(OH)3 + 3 H + 3 e Втв + 3 H2O –0,87
– –
[BF4] + 3 e Втв + 4 F –1,04
+
H2B4O7 + 12 H + 12 e 4 Втв + 7 H2O –0,836
2– +
B4O7 + 14 H + 12 e 4 Втв + 7 H2O –0,792
2+
Ba Ba + 2 e Вaтв –2,905
+
BaO + 2 H + 2 e Вaтв + H2O –2,166
2+
Be Be + 2 e Вeтв –1,85
2– –
Be2O3 + 3 H2O + 4 e 2 Вeтв + 6 OН –2,62
3+
Bi Bi + 3 e Вiтв +0,215
2+ +
BiOH + H + 3 e Вiтв + H2O +0,254
BiO+ + 2 H+ + 3 e Вiтв + H2O +0,320
+ –
BiOClтв + 2 H + 3 e Вiтв + H2O + Cl +0,160
–
Bi2O3тв + 3 H2O + 6 e 2 Biтв + 6 OН –0,46
Bi2O5тв + 10 H+ + 4 e 2 Bi3+ + 5 H2O +1,759
+ 2+
Bi2O5тв + 8 H + 4 e 2 BiOH + 3 H2O +1,700
+ +
Bi2O5тв + 6 H + 4 e 2 BiO + 3 H2O +1,605
+ + +
NaBiO3тв + 4 H + 2 e BiO + Na + H2O > +1,8
+
Biтв + 3 H + 3 e BiH3г –0,800
259
Br Br2р + 2 e 2 Br– +1,09
– –
[Br3] + 2 e 3 Br +1,05
+ –
HBrO3 + 5 H + 6 e Br + 3 H2O +1,42
+ –
3 HBrO3 + 15 H + 16 e [Br3] + 9 H2O +1,462
BrO3– + 3 H2O + 6 e Br– + 6 OН – +0,61
+
2 HBrO2 + 10 H + 10 e Br2р + 6 H2O +1,48
– –
2 BrO3 + 6 H2O + 10 e Br2 + 12 OН +0,50
+
HBrO3 + 4 H + 4 e HBrO + 2 H2O +1,46
+ –
HBrO3 + 3 H + 4 e BrO + 2 H2O +1,33
+
2 HBrO + 2 H + 2 e Br2р + 2 H2O +1,59
– +
2 BrO + 4 H + 2 e Br2р + 2 H2O +2,09
– –
2 BrO + 2 H2O + 2 e Br2р + 4 OН +0,45
– – –
BrO + H2O + 2 e Br + 2 OН +0,76
+
C CO2г + 2 H + 2 e COг + H2O –0,12
+
2 CO2г + 2 H + 2 e H2C2O4 –0,49
+
CO2г + 2 H + 2 e HCOOH –0,20
– – –
CNO + 2 H2O + 2 e CN + 2 OН –0,97
2 HCNO + 2 H+ + 2 e 2 H2O + (CN)2г +0,33
+
(CN)2г + 2 H + 2 e 2 HCN +0,37
2+
Ca Ca + 2 e Caтв –2,87
+
CaOгідр + 2 H + 2 e Caтв + H2O –2,19
+
CaOб/в + 2 H + 2 e Caтв + H2O –1,90
Ca(OH)2тв + 2 e Caтв + 2 OН – –3,03
2+
Cd Cd + 2 e Cdтв –0,40
2– –
[Cd(CN)4] + 2 e Cdтв + 4 CN –1,09
2+
[Cd(NH3)4] + 2 e Cdтв + 4 NH3 –0,61
–
Cd(OH)2тв + 2 e Cdтв + 2 OН –0,81
2–
CdSтв + 2 e Cdтв + S –1,17
4+ 3+
Ce Ce + e Ce +1,74
3+
Ce + 3 e Ce –2,48
2+ + 3+
[Ce(OH)2] + 2 H + e Ce + 2 H2O +1,73
3+ + 3+
[Ce(OH)] + H + e Ce + H2O +1,71
2– 3+ –
[CeCl6] + e Ce + 6 Cl +1,28
2– 3+ –
[Ce(ClO4)6] + e Ce + 6 ClO4 +1,70
2– 3+ –
[Ce(NO3)6] + e Ce + 6 NO3 +1,60
[Ce(SO4)3]2– + e Ce3+ + 3 SO42– +1,44
260
Cl Cl2г + 2 e 2 Cl – +1,35
–
Cl2водн + 2 e 2 Cl +1,39
– + –
ClO4 + 2 H + 2 e ClO3 + H2O +1,19
– – –
ClO4 + H2O + 2 e ClO3 + 2 OН +0,36
– +
2 ClO4 + 16 H + 14 e Cl2г + 8 H2O +1,39
– +
ClO3 + 3 H + 2 e HClO2 + H2O +1,21
– – –
ClO3 + H2O + 2 e ClO2 + 2 OН +0,33
– – –
ClO2 + H2O + 2 e ClO + 2 OН +0,66
+
2 HClO + 2 H + 2 e Cl2г + H2O +1,63
– –
2 ClO + 2 H2O + 2 e Cl2г + 4 OН +0,40
Co Co3+ + e Co2+ +1,81
3+ 2+
Co + e Co +1,30
2+
Co + 2 e Coтв –0,28
Co3O4тв + 8 H+ + 2 e 3 Co2+ + 4 H2O +2,11
+ 2+
Co2O3тв + 6 H + 2 e 2 Co + 3 H2O +1,75
–
Co(OH)2тв + 2 e Coтв + 2 OН –0,73
3+ 2+
[Co(NH3)6] + e [Co(NH3)6] +0,1
–
CoO(OH)тв + H2O + e Co(OH)2тв + OН +0,17
3+ 2+
Cr Cr + e Cr –0,41
3+
Cr + 3 e Crтв –0,74
2+
Cr + 2 e Crтв –0,91
2– + 3+
Cr2O7 + 14 H + 6 e 2 Cr + 7 H2O +1,33
2– + 2+
Cr2O7 + 12 H + 6 e 2 CrOH + 5 H2O +1,26
2– + +
Cr2O7 + 10 H + 6 e 2 Cr(OH)2 + 3 H2O +1,14
2– +
Cr2O7 + 14 H + 12 e 2 Crтв + 7 H2O +0,29
– + 3+
HCrO4 + 7 H + 3 e Cr + 4 H2O +1,20
2– –
CrO4 + 4 H2O + 3 e Cr(OH)3тв + 5 OН –0,13
HCrO4– + 6 H+ + 3 e CrOH2+ + 3 H2O +1,28
2– + 2+
CrO4 + 7 H + 3 e CrOH + 3 H2O +1,40
2– + +
CrO4 + 6 H + 3 e Cr(OH)2 + 2 H2O +1,28
CrO42– + 4 H+ + 3 e CrO2– + 2 H2O +0,95
2– + 3–
CrO4 + 2 H + 3 e CrO3 + H2O +0,36
2+ +
Cu Cu + e Cu +0,16
2+
Cu + 2 e Cuтв +0,34
+
Cu + e Cuтв +0,52
261
Cu HCuO2– + 3 H+ + e Cu+ + 2 H2O +1,73
2– + +
CuO2 + 4 H + e Cu + 2 H2O +2,51
– +
HCuO2 + 3 H + 2 e Cuтв + 2 H2O +1,13
2– +
CuO2 + 4 H + 2 e Cuтв + 2 H2O +1,52
2+ +
2 Cu + H2O + 2 e Cu2Oтв + 2 H +0,20
– +
2 HCuO2 + 4 H + 2 e Cu2Oтв + 3 H2O +1,78
2– +
2 CuO2 + 6 H + 2 e Cu2Oтв + 3 H2O +2,56
+ +
CuO + 2 H + e Cu + H2O +0,62
2+ –
Cu + Br + e CuBrтв +0,64
2+ –
Cu + Cl + e CuClтв +0,54
Cu2+ + I– + e CuIтв +0,86
2+ +
[Cu(NH3)4] + e [Cu(NH3)2] + 2 NH3 –0,01
+
[Cu(NH3)2] + e Cuтв + 2 NH3 –0,12
[Cu(NH3)4]2+ + 2 e Cuтв + 4 NH3 –0,07
+
F F2г + 2 H + 2 e 2 HF +2,81
–
F2г + 2 e 2F +2,87
+
F2O + 4 H + 4 e 2 HF + H2O +2,12
+ –
F2O + 2 H + 4 e 2 F + H2O +2,15
+
F2O + 2 H + 2 e F2г + H2O +1,44
3+ 2+
Fe Fe + e Fe +0,77
3+
Fe + 3 e Feтв –0,04
2+
Fe + 2 e Feтв –0,44
2+ + 2+
[Fe(OH)] + H + e Fe + H2O +0,91
+ + 2+
[Fe(OH)2] + 2 H + e Fe + 2 H2O +1,19
2– + 3+
FeO4 + 8 H + 3 e Fe + 4 H2O +1,70
2– + 2+
FeO4 + 7 H + 3 e [Fe(OH)] + 3 H2O +1,65
2– + +
FeO4 + 6 H + 3 e [Fe(OH)2] + 2 H2O +1,56
FeO42– + 5 H+ + 3 e HFeO2 + 2 H2O +1,00
– +
HFeO2 + 3 H + 2 e Feтв + 2 H2O +0,49
3– 4–
[Fe(CN6)] + e [Fe(CN6)] +0,36
[Fe(C12H8N2)33+ + e [Fe(C12H8N2)3]2+ +1,06
+
H 2H +2e H2г ±0,0000
+ –7
2 H (10 М) + 2 e H2г –0,41
+
H2O2 + 2 H + 2 e 2 H2O +1,776
–
H2г + 2 e 2H –2,25
262
H 2 H2O + 2 e H2г + 2 OH– –0,83
+
H2O2 +2 H + 2 e 2 H2O +1,77
– –
HO2 + H2O + 2 e 3 OH +0,88
2+ 2+
Hg 2 Hg + 2 e Hg2 +0,91
2+
Hg2 + 2 e 2 Hgр +0,79
–
HgOтв + H2O + 2 e Hgр + 2 OН +0,10
+
HgOтв + 2 H + 2 e Hgр + H2O +0,93
+ 2+
2 Hg(OH)2тв + 4 H + 2 e Hg2 + 4 H2O +1,28
–
Hg2Cl2тв + 2 e 2 Hgр + 2 Cl +0,27
–
Hg2Br2тв + 2 e 2 Hgр + 2 Br +0,14
Hg2I2тв + 2 e 2 Hgр + 2 I– –0,04
2–
Hg2C2O4тв + 2 e 2 Hgр + C2O4 +0,42
2–
HgSтв.чорн + 2 e Hgр + S –0,67
HgSтв.черв + 2 e Hgр + S2– –0,70
2– –
[Hg(CN)4] + 2 e Hgр + 4 CN –0,37
– –
I [I3] + 2 e 3I +0,536
–
I2водн + 2 e 2I +0,621
–
3 I2 + 2 e 2 [I3] +0,789
+ –
H5IO6 + H + 2 e IO3 + 3 H2O +1,6
2– + –
HIO5 + 3 H + 2 e IO3 + 2 H2O +1,898
2– +
HIO5 + 8 H + 6 e HIO + 4 H2O +1,389
2– +
2 HIO5 + 18 H + 14 e I2тв + 10 H2O +1,384
2– + –
3 HIO5 + 27 H + 22 e [I3] + 15 H2O +1,357
2– + –
HIO5 + 9 H + 8 e I + 5 H2O +1,288
+
HIO4 + 2 H + 2 e HIO3 + H2O +1,626
– + –
IO4 + 2 H + 2 e IO3 + H2O +1,653
+
HIO4 + 6 H + 6 e HIO + 3 H2O +1,290
IO4– + 7 H+ + 6 e HIO + 3 H2O +1,235
+
2 HIO4 + 14 H + 14 e I2тв + 8 H2O +1,300
+ –
3 HIO4 + 21 H + 22 e [I3] + 12 H2O +1,276
HIO4 + 7 H+ + 8 e I– + 4 H2O +1,215
– + +
IO3 + 6 H + 4 e I + 3 H2O +1,155
– + –
IO3 + 4 H + 4 e IO + 2 H2O +0,972
+
2 HIO3 + 10 H + 10 e I2 + 6 H2O +1,169
+ –
3 HIO3 + 15 H + 16 e [I3] + 9 H2O +1,145
263
I HIO3 + 5 H+ + 6 e I– + 3 H2O +1,0777
– –
2 IO3 + 6 H2О + 10 e I2 + 12 OН +0,21
+
2 HIO + 2 H + 2 e I2тв + 2 H2O +1,354
– +
2 IO + 4 H + 2 e I2тв + 2 H2O +2,005
+ –
3 HIO + 3 H + 4 e [I3] + 3 H2O +1,213
– + –
3 IO + 6 H + 4 e [I3] + 3 H2O +1,701
– + –
IO + 2 H + 2 e I + H2O +1,313
+ –
HIO + H + 2 e I + H2O +0,987
–
2 ICl3тв + 6 e I2тв + 6 Cl +1,28
–
2 IClтв + 2 e I2тв + 2 Cl +1,22
2 ICl + 2 e I2тв + 2 Cl – +1,19
– –
ICl + 2 e I + Cl +0,795
–
2 IBrводн + 2 e I2тв + 2 Br +1,02
K K+ + e Kтв –2,925
+
Li Li + e Liтв –3,03
2+
Mg Mg + 2 e Mgтв –2,37
–
Mg(OH)тв + 2 e Mgтв + 2 OН –2,69
+
MgOтв.гідр + 2 H + 2 e Mgтв + H2O –1,869
+
MgOтв.б/в + 2 H + 2 e Mgтв + H2O –1,722
2+
Mn Mn + 2 e Mnтв –1,18
IV III
Mn + e Mn (3,5 М H2SO4) +1,65
III II
Mn + e Mn (3,5 М H2SO4) +1,59
– 2–
MnO4 + e MnO4 +0,576
– –
MnO4 + 2 H2O + 3 e MnO2тв + 4 OН +0,588
– +
MnO4 + 4 H + 3 e MnO2αтв + 2 H2O +1,695
– +
MnO4 + 4 H + 3 e MnO2βтв + 2 H2O +1,679
– + 3+
MnO4 + 8 H + 4 e Mn + 4 H2O +1,506
MnO4– + 8 H+ + 5 e Mn2+ + 4 H2O +1,507
2– +
MnO4 + 4 H + 2 e MnO2тв + 2 H2O +2,257
2– + –
MnO4 + 5 H + 4 e HMnO2 + 2 H2O +1,234
MnO42– + 2 H2O + 2 e MnO2тв + 4 OН – +0,51
–
MnO2тв + 2 H2O + 2 e Mn(OH)2 + 2 OH –0,05
+ 2+
MnO2тв + 4 H + 2 e Mn + 2 H2O +1,23
+ 3+
MnO2тв + 4 H + e Mn + 2 H2O +0,948
–
Mn(OH)3тв + e Mn(OH)2тв + OН +0,1
264
Mn2+ + 2 e Mnтв –1,18
–
Mn(OH)2тв + 2 e Mnтв + 2 OН –1,55
– +
HMnO2 + 3 H + 2 e Mnтв + 2 H2O –0,163
– +
N NO3 + 2 H + e NO2г + H2O +0,775
– +
2 NO3 + 4 H + 2 e N2O4г + 2 H2O +0,80
– +
NO3 + 3 H + 2 e HNO2 + H2O +0,94
– + –
NO3 + 2 H + 2 e NO2 + H2O +0,835
– +
NO3 + 4 H + 3 e NO + 2 H2O +0,96
– – –
NO3 + H2O + 2 e NO2 + 2 ОH +0,01
–
NO2г + e NO2 +0,893
NO2г + H+ + e HNO2 +1,093
+
NO2г + 2 H + 2 e NOг + H2O +1,049
+
2 NO2г + 6 H + 6 e N2Oг + 3 H2O +1,229
2 NO2г + 8 H+ + 8 e N2г + 4 H2O +1,363
– +
NO2 + 2 H + e NOг + H2O +1,202
+
HNO2 + H + e NOг + H2O +1,004
– +
2 NO2 + 6 H + 4 e N2Oг + 3 H2O +1,396
+
2 HNO2 + 4 H + 4 e N2Oг + 3 H2O +1,297
– +
2 NO2 + 8 H + 6 e N2г + 4 H2O +1,520
+
2 HNO2 + 6 H + 6 e N2г + 4 H2O +1,454
– +
NO2 + 7 H + 6 e NH3г + 2 H2O +0,789
+ +
HNO2 + 7 H + 6 e NH4 + 2 H2O +0,864
+
N2г + 6 H + 6 e 2 NH3г +0,057
+
N2г + 2 H2O + 6 H + 6 e 2 NH3·H2O +0,092
+ +
N2г + 8 H + 6 e 2 NH4 +0,275
+
Na Na + e Naтв –2,713
2+
Ni Ni + 2 e Niтв –0,250
NiO2тв + 4 H+ + 2 e Ni2+ + 2 H2O +1,593
–
NiO2тв + 2 H2O + 2 e Ni(OH)2тв + 2 OН +0,49
+ 2+
Ni2O3тв + 6 H + 2 e 2 Ni + 3 H2O +1,753
Ni3O4тв + 2 H2O + 2 e 3 HNiO2– + H+ –0,718
+ 2+
Ni3O4тв + 8 H + 2 e 3 Ni + 4 H2O +1,977
– +
HNiO2 + 3 H + 2 e Niтв + 2 H2O +0,648
2+
[Ni(NH3)6] + 2 e Niтв + 6 NH3 –0,49
265
O O2г + 4 H+ + 4 e 2 H2O +1,229
–
O2г + 2 H2O + 4 e 4 OН +0,401
+
O3г + 2 H + 2 e O2г + H2O +2,076
+
O3г + 6 H + 6 e 3 H2O +1,501
–
O3г + H2O + 3 e O2г + 2 OН +1,24
+
O2г + 2 H + 2 e H2O2 +0,69
+
P Pчерв + 3 H + 3 e PH3г –0,111
+
Pбіл + 3 H + 3 e PH3г –0,063
3– + 2–
PO4 + 3 H + 2 e HPO3 + H2O +0,121
2– + 2–
HPO4 + 2 H + 2 e HPO3 + H2O –0,234
H2PO42– + H+ + 2 e HPO32– + H2O –0,447
– + 2–
H2PO4 + 2 H + 2 e H2PO3 + H2O –0,260
+ –
H3PO4 + H + 2 e H2PO3 + H2O –0,329
H3PO4 + 2 H+ + 2 e H3PO3 + H2O –0,276
3– +
PO4 + 8 H + 5 e Pчерв + 4 H2O –0,128
3– +
PO4 + 8 H + 5 e Pбіл + 4 H2O –0,156
2– +
HPO4 + 7 H + 5 e Pчерв + 4 H2O –0,288
2– +
HPO4 + 7 H + 5 e Pбіл + 4 H2O –0,316
– +
H2PO4 + 6 H + 5 e Pчерв + 4 H2O –0,358
– +
H2PO4 + 6 H + 5 e Pбіл + 4 H2O –0,386
+
H3PO4 + 5 H + 5 e Pчерв + 4 H2O –0,383
+
H3PO4 + 5 H + 5 e Pбіл + 4 H2O –0,411
+
H3PO3 + 2 H + 2 e H3PO2 + H2O –0,499
2– +
HPO3 + 5 H + 3 e Pчерв + 3 H2O –0,298
2– +
HPO3 + 5 H + 3 e Pбіл + 3 H2O –0,346
– +
H2PO3 + 4 H + 3 e Pчерв + 3 H2O –0,419
– +
H2PO3 + 4 H + 3 e Pбіл + 3 H2O –0,467
H3PO3 + 3 H+ + 3 e Pчерв + 3 H2O –0,454
+
H3PO3 + 3 H + 3 e Pбіл + 3 H2O –0,502
+
H4P2O6 + 2 H + 2 e 2 H3PO3 +0,38
2 H3PO4 + 2 H+ + 2 e H4P2O6 + 2 H2O –0,94
2+
Pb Pb + 2 e Pbтв –0,126
4+ 2+
Pb + 2 e Pb +1,694
+ 2+
PbO2тв + 4 H + 2 e Pb + 2 H2O +1,455
+ 2–
PbO2тв + 4 H + SO4 + 2 e PbSO4тв + 2 H2O +1,685
266
PbO2тв + H+ + 2 e HPbO2– +0,621
2– +
3 PbO3 + 10 H + 4 e Pb3O4тв + 5 H2O +2,515
2– +
PbO3 + 4 H + 2 e PbOтв + 2 H2O +2,001
2– + –
PbO3 + 3 H + e HPbO2 + H2O +1,547
2– + 2+
PbO3 + 6 H + 2 e Pb + 3 H2O +2,375
–
Pb3O4тв + H2O + 2 e 2 PbOтв + 2 OН +0,249
+ 2+
Pb3O4тв + 8 H + 2 e 3 Pb + 3 H2O +2,094
– +
Pb3O4тв + 2 H2O + 2 e 3 HPbO2 + H –0,390
+
Pb PbOтв + 2 H + 2 e Pbтв + H2O +0,249
2–
PbSO4тв + 2 e Pbтв + SO4 –0,335
HPbO2– + 3 H+ + 2 e Pbтв + 2 H2O +0,702
+
Pbтв + 2 H + 2 e PbH2 –1,507
2+
Pt Pt + 2 e Ptтв +1,2
PtO2тв + 2 H+ + 2 e Pt(OH)2тв +1,1
–
Pt(OH)2тв + 2 e Ptтв + 2 OН +0,15
+
Pt(OH)2тв + 2 H + 2 e Ptтв + 2 H2O +0,98
2– +
S SO4 + 4 H + 2 e H2SO3 + H2O +0,17
2– 2– –
SO4 + 4 H2O + 2 e SO3 + 2 OН –0,93
2– +
SO4 + 8 H + 6 e Sтв + 4 H2O +0,357
– +
HSO4 + 7 H + 6 e Sтв + 4 H2O +0,339
2– + 2–
SO4 + 8 H + 8 e S + 4 H2O +0,149
2– + –
SO4 + 9 H + 8 e HS + 4 H2O +0,252
2– +
SO4 + 10 H + 8 e H2Sг + 4 H2O +0,303
– +
HSO4 + 9 H + 8 e H2Sг + 4 H2O +0,289
2– 2–
S2O8 + 2 e 2 SO4 +2,010
2– + –
S2O8 + 2 H + 2 e 2 HSO4 +2,123
2– 2–
S4O6 + 2 e 2 S2O3 +0,219
S4O62– + 12 H+ + 10 e 4 Sтв + 6 H2O +0,416
2– 2–
S2O6 + 2 e 2 SO3 +0,026
+
SO2г + 4 H + 4 e Sтв + 2 H2O +0,451
H2SO3 + 4 H+ + 4 e Sтв + 3 H2O +0,449
2– + 2–
2 SO3 + 6 H + 4 e S2O3 + 3 H2O +0,705
– + 2–
2 HSO3 + 4 H + 4 e S2O3 + 3 H2O +0,491
– + 2–
4 HSO3 + 8 H + 6 e S4O6 + 6 H2O +0,581
2– + 2–
SO3 + 6 H + 6 e S + 3 H2O +0,231
267
S Sтв + 2 e S2– –0,476
+ –
Sтв + H + 2 e HS –0,065
+
Sтв + 2 H + 2 e H2Sг +0,142
2– + –
S2 + 2 H + 2 e 2 HS +0,298
2– 2–
S2 + 2 e 2S –0,524
2– + –
S3 + 3 H + 4 e 3 HS +0,097
2– + –
S4 + 4 H + 6 e 4 HS +0,033
2– + –
S5 + 5 H + 8 e 5 HS +0,003
V III
Sb Sb + 2 e Sb (6 M HCl) +0,818
V III
Sb + 2 e Sb (3,5 M HCl) +0,746
Sb2O5тв + 6 H+ + 4 e 2 SbO+ + 3 H2O +0,581
+ +
SbO + 2 H + 3 e Sbтв + H2O +0,212
– + –
SbO3 + 2 H + 2 e SbO2 + H2O +0,353
SbO3– + 3 H+ + 2 e HSbO2 + H2O +0,678
– + +
SbO3 + 4 H + 2 e SbO + 2 H2O +0,704
+ + –
SbO2 + 2 H + 2 e SbO + H2O +0,720
– +
2 SbO3 + 6 H + 4 e Sb2O3тв + 3 H2O +0,772
– +
SbO2 + 4 H + 3 e Sbтв + 2 H2O +0,446
+
HSbO2 + 3 H + 3 e Sbтв + 2 H2O +0,230
+
Sb2O5тв + 4 H + 4 e Sb2O3тв + 2 H2O +0,692
+
Sb2O3тв + 6 H + 6 e 2 Sbтв + 3 H2O +0,152
+
Sbтв + 3 H + 3 e SbH3г –0,510
+
Si SiO2тв + 4 H + 4 e Siтв + 2 H2O –0,86
2– +
SiO3 + 6 H + 4 e Siтв + 3 H2O –0,455
– +
HSiO3 + 5 H + 4 e Siтв + 3 H2O –0,632
+
H2SiO3 + 4 H + 4 e Siтв + 3 H2O –0,780
+
SiO2тв + 8 H + 8 e SiH4г + 2 H2O –0,377
SiO32– + 10 H+ + 8 e SiH4г + 3 H2O –0,176
– +
HSiO3 + 9 H + 8 e SiH4г + 3 H2O –0,265
+
H2SiO3 + 8 H + 8 e SiH4г + 3 H2O –0,339
Siтв + 4 H+ + 4 e SiH4г +0,102
2– –
SiF6 + 4 e Siтв + 6 F –1,2
IV II
Sn Sn + 2 e Sn +0,154
IV
Sn + 4 e Snтв +0,01
II
Sn + 2 e Snтв –0,136
268
SnO32– +
+3H +2e HSnO2– + H2O +0,374
SnO32– + 6 H+ + 2 e Sn2+ + 3 H2O +0,844
HSnO2– + 3 H+ + 2 e Snтв + 2 H2O +0,333
+
Snтв + 4 H + 4 e SnH4г –1,074
2+
Sr Sr + 2 e Srтв –2,89
2+
Zn Zn + 2 e Znтв –0,763
2– +
ZnO2 + 4 H + 2 e Znтв + 2 H2O +0,441
– +
HZnO2 + 3 H + 2 e Znтв + 2 H2O –0,054
2–
ZnO2 + 2 H2O + 2 e Znтв + 4 OН – –1,216
Zn(OH)2тв + 2 e Znтв + 2 OН – –1,245
ZnSтв + 2 e Znтв + S2– –1,40
[Zn(NH3)4]2+ + 2 e Znтв + 4 NH3 –1,04
2+
[Zn(CN)4] + 2 e Znтв + 4 CN– –1,26
269
Таблиця 8
КОМПЛЕКСИ З НЕОРГАНІЧНИМИ ЛІГАНДАМИ ТА ЇХ КОНСТАНТИ СТІЙКОСТІ (β)*
Комплексний
іон
β1 lg β1 β2 lg β2 β3 lg β3 β4 lg β4 β5 lg β5 β6 lg β6
Амоніачні комплекси
[Ag(NH3)2]+ 2,09·103 3,32 1,62·107 7,21
[Cd(NH3)4]2+ 3,24·102 2,51 2,95·104 4,47 5,89·105 5,77 3,63·106 6,56
[Co(NH3)6]2+ 97,7 1,99 3,16·103 3,50 2,69·104 4,43 1,18·105 5,07 1,35·1030 5,13 2,45·104 4,39
[Co(NH3)6]3+ 2,00·107 7,3 1,00·1014 14 1,26·1020 20,1 5,01·1025 25,7 6,31·1030 30,8 4,57·1033 33,66
[Cu(NH3)2]+ 8,51·105 5,93 5,50·108 8,74
[Cu(NH3)4]2+ 9,77·103 3,99 2,14·107 7,33 1,15·1010 10,06 1,07·1012 12,03
[Fe(NH3)4]2+ 25,1 1,4 1,59·102 2,2 5,01·103 3,7
[Hg(NH3)4]2+ 6,31·108 8,8 3,16·1017 17,5 3,16·1018 18,5 1,82·1019 19,26
[Ni(NH3)6]2+ 4,68·102 2,67 4,17·104 4,62 2,51·106 6,40 2,09·107 7,32 1,26·108 8,10 1,02·108 8,01
[Zn(NH3)4]2+ 1,51·102 2,18 2,69·104 4,43 5,50·10 6
6,74 2,51·109 9,40
Бромідні комплекси
[AgBr5]4– 2,40·104 4,38 2,19·107 7,34 7,08·108 8,85 5,01·108 8,70 2,00·109 9,30
[BiBr6]3– 1,82·102 2,26 2,82·104 4,45 2,14·10 6
6,33 6,61·107 7,82 2,63·109 9,42 5,01·109 9,70
[CdBr4]2– 1,70·102 2,23 6,31·102 2,80 3,98·103 3,60 5,01·103 3,70
[HgBr4]2– 1,12·109 9,05 2,14·1017 17,33 5,50·1019 19,74 4,37·1021 21,64
[PbBr4]2– 1,70·102 2,23 3,02·102 2,48 1,82·10 3
3,26 2,00·103 3,30
[SnBr3]– 5,37 0,73 13,8 1,14 22,39 1,35
Гідроксокомплекси
[Ag(OH)3]2– 2,00·102 2,30 1,00·104 4,0 1,59·105 5,2
[Al(OH)4]– 1,10·109 9,04 1,00·1033 33,0
[Bi(OH)4]– 2,51·1012 12,4 6,31·10 15
15,8 1,59·1035 35,2
[Cd(OH)4]2– 1,48·104 4,17 2,14·108 8,33 1,05·10 9
9,02 3,98·108 8,6
[Co(OH)3]– 2,51·104 4,4 3,98·104 4,6 3,16·1010 10,5
[Cr(OH)4]– 1,26·1010 10,1 6,31·1017 17,8 7,94·1029 29,9
іон
[Cu(OH)4]2– 1,00·107 7,0 4,79·1013 13,68 1,0·1017 17,0 3,16·1018 18,5
[Fe(OH)4]2– 3,63·105 5,56 5,89·109 9,77 4,68·109 9,67 3,63·108 8,56
[Fe(OH)3] 7,41·1011 11,87 1,48·1021 21,17 4,68·10 30
30,67
[Hg(OH)3]– 2,00·1010 10,30 5,01·1021 21,70 1,59·1021 21,20
[Ni(OH)3]– 9,33·104 4,97 3,55·108 8,55 2,14·1011 11,33
[Pb(OH)3]– 7,94·106 6,9 6,31·1010 10,08 2,00·1011 11,3
[Sb(OH)4]– 2,00·1024 24,3 5,01·10 36
36,7 2,00·1038 38,3
[Sn(OH)3]– 7,24·10 11
11,86 4,37·1020 20,64 1,35·10 25
25,13
[Zn(OH)4]2– 2,51·104 4,40 2,00·1011 11,30 1,38·1013 13,14 4,57·1014 14,64
[Zr(OH)4] 2,09·1014 14,32 1,82·1028 28,26 8,13·10 41
41,91 1,86·1055 55,27
Йодатні комплекси
[Ag(IO3)2]– 4,27 0,63 79,4 1,90
Йодидні комплекси
3– 6 11
[AgI4] 3,80·10 6,58 5,50·10 11,74 4,79·1013 13,68 1,00·1014 14,00
[BiI6]3– 7,76·102 2,89 8,91·1014 14,95 6,31·1016 16,8 1,26·1019 19,1
[CdI4]2– 1,91·102 2,28 2,69·103 3,43 3,09·104 4,49 2,57·105 5,41
[HgI4]2– 7,41·1012 12,87 6,61·1023 23,82 3,98·10 27
27,60 1,51·1030 30,18
[PbI4]2– 18,2 1,26 1,41·103 3,15 8,32·103 3,92 2,95·104 4,47
Нітритні комплекси
[Ag(NO2)2]– 75,9 1,88 6,76·102 2,83
[Cd(NO2)4]2– 63,1 1,80 1,02·103 3,01 6,46·103 3,81 1,26·103 3,1
[Cu(NO2)3]– 18,2 1,26 36,3 1,56 14,45 1,16
Тіоціанатні комплекси
[Ag(NCS)4]3– 5,62·104 5,75 6,03·109 9,78 1,51·1011 11,18
[Bi(NCS)6]3– 14,1 1,15 83,18 1,92 5,50·102 2,74 2,51·103 3,40 1,70·104 4,23
[Co(NCS)4]2– 1,00·103 3,0 1,00·103 3,0 2,00·102 2,3 1,59·102 2,2
[Cr(NCS)6]3– 1,20·103 3,08 6,31·104 4,80 6,31·10 5
5,8 1,26·106 6,1 2,51·105 5,4 6,31·103 3,8
іон
[Cu(NCS)6]5– 1,29·1012 12,11 7,94·109 9,90 1,23·1010 10,09 3,89·109 9,59 1,86·109 9,27
[Cu(NCS)4]2– 2,00·10 2
2,30 4,47·103 3,65 1,55·105 5,19 3,31·106 6,52
[Fe(NCS)6]3– 1,07·103 3,03 2,14·104 4,33 3,27·104 4,63 3,39·104 4,53 1,70·104 4,23 1,70·103 3,23
[Hg(NCS)3]– 1,51·1029 29,18 2,00·1030 30,3 21,2**
[Ni(NCS)3]– 15,14 1,18 43,65 1,64 64,57 1,81
[Zn(NCS)4]2– 50,12 1,7 1,48·102 2,17 2,19·102 2,34 1,02·102 2,01
5,03·103 3,7
Сульфітні комплекси
[Ag(SO3)3]5– 3,98·105 5,60 4,79·108 8,68 1,0·109 9,00
[Cu(SO3)3]5– 7,08·107 7,85 5,01·108 8,70 2,29·109 9,36
[Hg(SO3)3]4– 1,18·1024 24,07 9,12·10 24
24,96
Тіосульфатні комплекси
[Ag(S2O3)3]5– 6,61·108 8,82 2,88·1013 13,46 1,41·1014 14,15
[Сd(S2O3)3]4– 8,71·103 3,94 3,02·106 6,48 1,59·108 8,20
[Cu(S2O3)3]5– 1,86·1010 10,27 1,66·1012 12,22 6,92·1013 13,84
[Hg(S2O3)4]6– 7,24·1029 29,86 1,82·1032 32,26 4,07·1033 33,61
[Pb(S2O3)4]6– 5,01·10 2
2,7 1,35·105 5,13 2,24·10 6
6,35 1,59·107 77,20
[Zn(S2O3)4]6– 1,95·102 2,29 3,89·104 4,59 4,0 0,6
Флуоридні комплекси
[AgF] 2,29 0,36
[AlF6]3– 1,26·107 7,10 9,55·1011 11,98 6,76·1015 15,83 3,39·1018 18,53 1,59·1020 20,20 4,68·1020 20,67
[CrF3] 1,59·105 5,20 3,47·108 8,54 1,05·10 11
11,02
[FeF5]2– 1,1·106 6,04 5,50·1010 10,74 5,5·1013 13,74 5,5·1015 15,74 1,26·1016 16,10
Фосфатні комплекси
[Al(H2PO4)3] 103 3 2,00·105 5,3 3,98·107 7,6
[Fe(H2PO4)4]– 3,16·103 3,5 1,41·109 9,15
іон
Хлоридні комплекси
[AgCl4]3– 1,10·103 3,04 1,74·105 5,24 1,10·105 5,04 1,38·106 6,14
[BiCl6]3– 2,69·102 2,43 5,01·104 4,7 1,00·105 5,0 3,98·105 5,6 1,26·106 6,1 2,63·106 6,42
[CdCl4]2– 1,12·102 2,05 3,98·102 2,60 2,51·10 2
2,40 7,94·102 2,90
[FeCl2] 2,29 0,36 2,51 0,40
[FeCl3] 28,18 1,45 1,26·102 2,10 12,6 1,10
[HgCl4]2– 5,50·106 6,74 1,66·1013 13,22 1,18·1014 14,07 1,66·1016 16,22
[PbCl4]2– 41,70 1,62 2,75·102 2,44 1,10·102 2,04 10,0 1,00
[SnCl4]2– 32,4 1,51 1,74·102 2,24 1,07·102 2,03 30,20 1,48
[SnCl6]2– 6,61 0,82
[SbCl6]3– 3,09·10 3
3,49 1,57·10 4
4,18 5,25·10 4
4,72 5,25·10 4
4,72 1,29·104 4,11
Ціанідні комплекси
[Ag(CN)4]3– 7,08·1019 19,85 3,55·1020 20,55 2,63·1019 19,42
[Cd(CN)4]2– 1,51·10 5
5,18 3,98·109 9,60 8,32·10 13
13,92 1,29·1017 17,11
[Co(CN)6]4– 1,23·1019 19,09
[Co(CN)6]3– 1,00·1064 64
[Cu(CN)4]3– 1,00·1024 24,0 3,98·1028 28,6 2,00·1030 30,3
[Fe(CN)6]4– 1,00·1024 24,0
[Fe(CN)6]3– 1,00·1031 31,0
[Hg(CN)4]2– 1,00·1018 18,00 5,01·1034 34,70 3,16·1038 38,53 3,24·1041 41,51
[ M m Ln ]
*mM + nL = MmLn  nm
[ M ]m [ L]n
[ MLn ] [ ML ] [ ML2 ] [ ML3 ]
якщо m = 1, то  n ;  1 ;  2 ;  3 тощо
[ M ][ L ] n [ M ][ L ] [ M ][ L ] 2 [ M ][ L ] 3
**Для [Hg(NCS)4]2– lg β4 = 21,2 (Ю. Ю. Лурьє)

Таблиця 9
КОМПЛЕКСИ З ОРГАНІЧНИМИ ЛІГАНДАМИ ТА ЇХ КОНСТАНТИ СТІЙКОСТІ (β)*
іон
Ацетатні комплекси (L – CH3COO–)
[AgL2]– 5,37 0,73 4,37 0,64
[CdL4]2– 20,0 1,30 1,91·10 2
2,28 2,63·102 2,42 1,0·102 2,00
[CoL2] 85,10 1,93
[CuL2] 1,74·102 2,24 2,00·103 3,30
[FeL3]– 1,59·103 3,2 1,26·106 6,1 2,0·108 8,3
[HgL2] 2,62·108 8,43
[NiL2] 13,2 1,12 64,57 1,81
[PbL4]2– 3,31·102 2,52 8,91·103 3,95 2,51·106 6,40 3,16·108 8,50
2–
Оксалатні комплекси (L – C2O4 )
[AlL3]3– 2,0·107 7,3 1,00·10 13
13,0 2,0·1016 16,3
[СdL2]2– 1,00·104 4,0 4,57·10 5
5,66
[CoL3]4– 5,01·104 4,7 5,01·106 6,7 5,01·109 9,7
[CuL2]2– 5,01·106 6,7 2,51·10 9
9,4
[FeL3]4– 5,01·104 4,7 1,66·105 5,22
[FeL3]3– 2,51·109 9,4 1,59·10 16
16,2 3,98·10 19
19,6
[MgL2]2– 3,55·102 2,55 2,40·10 4
4,38
[MnL2]2– 6,61·103 3,82 1,78·105 5,25
[NiL3]4– ~2·105 ~5,3 ~3·10 6
~6,5 ~1014 ~14
[PbL2]2– 3,47·106 6,54
[ZnL3]4– 1,0·105 5,0 2,29·107 7,36 1,41·108 8,15
Саліцилатні комплекси (L – [C6H4(COO)O]2–)
[CuL2]2– 3,98·1010 10,6 2,82·1018 18,45
[FeL2]2– 3,55·106 6,55 1,78·1011 11,25
іон
[FeL3]3– 3,02·1016 16,48 1,44·1028 25,16 6,92·1036 36,84
[NiL2]2– 8,91·106 6,95 5,62·1011 11,75
Сульфосаліцилатні комплекси (L – [C6H3O(COO)(SO3)]3–)
[AlL3]6– 1,59·1013 13,20 6,76·1022 22,83 7,76·1028 28,89
[CuL2]4– 3,31·109 9,52 2,82·1016 16,45
[FeL2]4– 7,94·105 5,90 7,94·109 9,90
[FeL3]6– 1,05·1015 15,02 5,75·10 25
25,76 3,98·1032 32,60
[MnL2]4– 1,74·105 5,24 1,74·108 8,24
Тартратні комплекси (L – [(CHOH)2(COO)2]2–)
[AlL2]– 3,98·10 8
9,6
[BaL] 3,47·102 2,54
[BiL2]– 2,00·1011 11,3
[CaL2]2– 9,55·10 2
2,98 1,02·109 9,01
[CdL] 5,01·102 2,7
[CoL] 6,31·102 2,8
[CuL4]6– 1,00·103 3,0 1,29·105 5,11 5,75·105 5,76 1,59·106 6,20
[FeL2]2– 6,31·104 4,8
[FeL2]– 3,09·107 7,49 7,94·1011 11,9
[MgL] 22,91 1,36
[MnL] 7,94·102 2,9
[NiL2]2– 2,51·105 5,4
3
[PbL] 6,03·10 3,78
[SrL] 38,90 1,59
[ZnL] 1,20·102 2,08
Комплексний іон β lg β Комплексний іон β lg β Комплексний іон β lg β
CH2COO -
CH2 N
.. CH COO -
Етилендіамінтетраацетатні комплекси (μ = 0,1) L – 2
.. CH2COO -
CH2 N
CH2COO -
[AgHL]2– 1,18·103 3,07 [CuHL]– 3,47·1011 11,54 [NiHL]– 3,63·1011 11,56
[AgL]3– 2,09·107 7,32 [CuL]2– 6,31·1018 18,80 [NiL]2– 4,17·1018 18,62
[AlHL] 2,51·108 8,4 [FeHL]– 7,24·106 6,86 [PbHL]– 4,07·1010 10,61
[AlL]– 1,35·1016 16,13 [FeL]2– 2,14·1014 14,33 [PbL]2– 1,10·1018 18,04
[BaHL]– 1,18·102 2,07 [Fe(OH)L]3– 1,26·109 9,10 [PdL]2– 3,16·1018 18,50
[BaL]2– 6,03·107 7,78 [FeHL] 1,59·1016 16,20 [SrHL]– 2,00·102 2,30
[CaHL]– 3,24·103 3,51 [FeL]– 1,26·1025 25,10 [SrL]2– 4,27·108 8,63
[CaL]2– 3,72·1010 10,57 [Fe(OH)L]2– 3,16·107 7,50 [TiL]– 2,00·1021 21,30
[CdHL]– 1,26·109 9,10 [Fe(OH)2L]3– 2,51·109 9,40 [TiL]– 2,51·1019 19,40
[CdL]2– 3,89·1016 16,59 [Fe(OH)3L]4– 2,00·1012 12,30 [VL]2– 5,01·1012 12,70
[CeL]– 1,02·1016 16,01 [HgHL]– 3,98·1014 14,60 [VL]– 7,94·1025 25,90
[CoHL]– 1,41·109 9,15 [HgL]2– 6,31·1021 21,80 [V(OH)L]2– 3,98·109 9,60
[CoL]2– 1,62·1016 16,21 [MgHL]– 1,91·102 2,28 [VOL]2– 5,89·1018 18,77
[CoL]– 1,00·1036 36,00 [MgL]2– 4,90·108 8,69 [VO2L]3– 1,26·1018 18,10
[CrL]– 1,00·1024 24,00 [MnHL]– 7,94·106 6,90 [ZnL]2– 3,16·1016 16,50
[Cr(OH)L]2– 3,98·107 7,60 [MnL]2– 1,10·1014 14,04 [ZrL] 7,94·1019 19,90
[Cr(OH)2L]3– 1,00·1010 10,00 [NaL]3– 45,7 1,66
[ M m Ln ]
*mM + nL = MmLn  nm
[ M ]m [ L]n
[ MLn ] [ ML ] [ ML2 ] [ ML3 ]
якщо m = 1, то  n ;  1 ;  2 ;  3 тощо
[ M ][ L ] n [ M ][ L ] [ M ][ L ] 2 [ M ][ L ] 3
Таблиця 10
РОЗРАХУНКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ТИТРИМЕТРИЧНИХ ВИЗНАЧЕНЬ
Фактор Молярна маса Молярна
Визначувана речовина еквівален- еквівалента, маса,
тності г/моль г/моль
1. Кислотно-основне титрування
Ba(OH)2 1/2 85,67 171,34
Ba(OH)2·8H2O 1/2 157,74 315,48
НСООН (форміатна) 1 46,026 46,026
CН3СООН (ацетатна) 1 60,052 60,052
H2C4H4O4 (сукцинатна) 1/2 59,045 118,089
H2C4H4O6 (тартратна) 1/2 75,044 150,087
H2C2O4 (оксалатна) 1/2 45,018 90,035
H2C2O4·2H2O 1/2 63,033 126,066
HCl 1 36,461 36,461
HNO3 1 63,013 63,013
H2SO4 1/2 49,037 98,07
K2CO3 (з фенолфталеїном) 1 138,206 138,206
K2CO3 (з метиловим оранжевим) 1/2 69,103 138,206
KНCO3 1 100,115 100,115
КОН 1 56,1056 56,1056
NH3 1 17,0304 17,0304
Na2B4O7 1/2 100,61 201,22
Na2B4O7·10H2O 1/2 190,68 381,37
Na2CO3 (з фенолфталеїном) 1 105,989 105,989
Na2CO3 (з метиловим оранжевим) 1/2 52,9942 105,989
Na2CO3·10H2O 1/2 143,070 286,141
NaHCO3 1 84,007 84,007
NaOH 1 39,9971 39,9971
2. Методи окиснення-відновлення
As2O3 1/4 49,4604 197,841
BaS2O3·H2O 1 267,48 267,48
Ce(NH4)4(SO4)4·2H2O 1 632,53 632,53
Ce(SO4)2·4H2O 1 404,30 404,30
CuCl2 1 134,452 134,452
CuSO4 1 159,60 159,60
CuSO4·5H2O 1 249,68 249,68
3+ 2+
Fe (Fe Fe ) 1 55,847 55,847
Fe(NH4)2(SO4)2·6H2O 1 392,13 392,13
FeSO4 1 151,90 151,90
FeSO4·7H2O 1 278,01 278,01
H2C2O4 (оксалатна) 1/2 45,018 90,035
277
H2C2O4·2H2O 1/2 63,033 126,066
H2O2 1/2 17,0073 34,0146
H2S (йодометрично) 1/2 17,04 34,08
I2 1/2 126,9045 253,8090
ICl 1/2 81,1785 162,357
KBrO3 1/6 27,833 167,001
KClO3 1/6 20,425 122,550
K2CrO4 1/3 64,730 194,190
K2Cr2O7 1/6 49,031 294,185
K3Fe(CN)6 1 329,25 329,25
K4Fe(CN)6 1 368,35 368,35
K4Fe(CN)6·3H2O 1 422,40 422,40
KI (3 I– → [I3]–) 1 166,0027 166,0027
KIO3 1/6 35,6668 214,001
KMnO4 1/5 31,6068 158,034
KNO2 (перманганатометрично) 1/2 42,5519 85,1038
NaAsO2 1/2 64,9551 129,9102
Na2HAsO3 1/2 84,9535 169,907
Na2C2O4 1/2 67,000 134,000
NaI (3 I– → [I3]–) 1 149,8942 149,8942
NaNO2 (перманганатометрично) 1/2 34,4977 68,9953
NaNO2 (титрант для нітритометрії) 1 68,9953 68,9953
Na2S (S2– →S0) 1/2 39,02 78,04
Na2SO3 1/2 63,02 126,04
Na2S2O3 1 158,10 158,10
Na2S2O3·5H2O 1 248,18 248,18
(NH4)2C2O4 1/2 62,0488 124,0976
SnCl2 1/2 94,80 189,60
Анілін 1 93,130 93,130
Кислота аскорбінова 1/2 88,065 176,13
Кислота п-амінобензоатна 1 137,14 137,14
Кислота бензоатна 1 122,12 122,12
Кислота сульфамінова 1 97,09 97,09
Кислота сульфанілова 1 209,22 209,22
Резорцин (броматометрично) 1/6 18,35 110,12
Стрептоцид (броматометрично) 1/4 43,05 172,21
Стрептоцид (нітритометрично) 1 172,21 172,21
Фенол (броматометрично) 1/6 15,685 94,11
278
3. Методи осадження та комплексоутворення
AgNO3 1 169,873 169,873
HBr 1 80,912 80,912
HCN (аргентометрично) 1 27,026 27,026
HCl 1 36,461 36,461
HI 1 127,9124 127,9124
HNCS (за Фольгардом) 1 59,09 59,09
Hg(NO3)2 1/2 162,30 324,60
Hg(NO3)2·H2O 1/2 171,305 342,610
Hg2(NO3)2 1/2 262,595 525,190
Hg2(NO3)2·2H2O 1/2 280,61 561,22
KBr 1 119,002 119,002
KCN (аргентометрично) 1 65,116 65,116
KCl 1 74,551 74,551
K2CrO4 1/2 97,095 194,190
KNCS 1 97,18 97,18
KI 1 166,0027 166,0027
NH4Br 1 97,948 97,948
NH4Cl 1 53,491 53,491
NH4I 1 144,9430 144,9430
NH4NCS 1 76,12 76,12
NaBr 1 102,894 102,894
NaCl 1 58,443 58,443
NaCN (аргентометрично) 1 49,01 49,01
NaI 1 149,8942 149,8942
NaNCS 1 81,07 81,07
4. Методи титрування ЕДТА
(етилендиамінтетраацетатом натрію, комплексоном III, трилоном Б)
AlCl3 1 133,34 133,34
BaCl2 1 208,24 208,24
Ba(NO3)2 1 261,34 261,34
Bi(NO3)3 1 394,995 394,995
BiONO3·H2O 1 305,000 305,000
CaCO3 1 100,09 100,09
CaCl2 1 110,99 110,99
CaCl2·6H2O 1 219,08 219,08
Ca(NO3)2 1 164,09 164,09
CaO 1 56,08 56,08
CuSO4 1 159,60 159,60
279
CuSO4·5H2O 1 249,68 249,68
FeCl2 1 126,753 126,753
FeCl3 1 162,206 162,206
Hg(NO3)2 1 324,60 324,60
MgCl2 1 95,211 95,211
Mg(NO3)2 1 148,314 148,314
MgSO4 1 120,36 120,36
MgSO4·7H2O 1 246,50 246,50
Na2H2C10H12O8N2 (ЕДТА) 1 336,209 336,209
Na2H2C10H12O8N2·2H2O
1 372,239 372,239
(ЕДТА дигідрат)
PbCl2 1 278,1 278,1
Sr(NO3)2 1 211,63 211,63
Sr(NO3)2·4H2O 1 283,69 283,69
SnCl2 1 189,60 189,60
SnSO4 1 214,77 214,77
Zn 1 65,38 65,38
ZnCl2 1 136,29 136,29
Zn(NO3)2 1 189,39 189,39
Zn(NO3)2·6H2O 1 297,48 297,48
ZnO 1 81,38 81,38
ZnSO4 1 161,44 161,44
ZnSO4·7H2O 1 287,54 287,54
280
Таблиця 11
ХАРАКТЕРИСТИКИ КИСЛОТНО-ОСНОВНИХ ІНДИКАТОРІВ
Інтервал рН
Назва
переходу Зміна кольору
індикатора
кольору у воді
Метиловий фіолетовий
0,13 – 0,5 жовтий – зелений
(1-й перехід)
Метиловий зелений 0,1 – 2,0 жовтий – зелений
1,0 – 1,5 зелений – синій
Тимоловий синій
1,2 – 2,8 червоний – жовтий
Тропеолін 00 1,4 – 3,2 червоний – жовтий
Бензиловий оранжевий 1,9 – 3,3 червоний – жовтий
2,0 – 3,0 синій – фіолетовий
β-Динітрофенол 2,4 – 4,0 безбарвний – жовтий
Метиловий жовтий 2,9 – 4,0 червоний – жовтий
α-Динітрофенол 2,8 – 4,4 безбарвний – жовтий
Метиловий оранжевий 3,0 – 4,4 червоний – жовтий
Бромфеноловий синій 3,0 – 4,6 жовтий – синій
Конго червоний 3,0 – 5,2 синьо-фіолетовий – червоний
Алізариновий червоний S
3,7 – 5,2 жовтий – фіолетовий
γ-Динітрофенол 4,0 – 5,4 безбарвний – жовтий
Метиловий червоний 4,4 – 6,2 червоний – жовтий
п-Нітрофенол 5,6 – 7,6 безбарвний – жовтий
Бромтимоловий синій 6,0 – 7,6 жовтий – синій
Нейтральний червоний 6,8 – 8,0 червоний – жовтий
коричнево-жовтий –
Тропеолін 000 7,6 – 9,0
малиново-червоний
Тимоловий синій
8,0 – 9,6 жовтий – синій
Фенолфталеїн 8,2 – 10,0 безбарвний – червоний
Тимолфталеїн 9,4 – 10,5 безбарвний – синій
жовтий –
Тропеолін 0 11,0 – 13,0
оранжево-коричневий
Індигокармін 11,6 – 14,0 синій – жовтий
1,3,5-Тринітробензол 12,2 – 14,0 безбарвний – оранжевий
281
Таблиця 12
ХАРАКТЕРИСТИКИ АДСОРБЦІЙНИХ ІНДИКАТОРІВ
Назва Визначувані
Титрант Зміна кольору
індикатора іони
Алізариновий червоний [Fe(CN)6]4– Pb2+ жовтий –
(алізаринсульфокислота) NCS– Ag+ рожево-червоний
Tl+ I– жовтий – зелений
Бромфеноловий синій Hg2+ Cl– бузковий – жовтий
(тетрабромфенолсуль- NCS– Ag+ фіолетовий –
фофталеїн) I–, Cl– Ag+ синьо-зелений
Br– Hg22+
CN– Ag+ жовто-зелений –
синьо-зелений
Дифенілкарбазид
Cl–, Br– Hg22+ безбарвний –
Cl–, I–, CN– Hg22+
Cl– Ag+ червоний – фіолетовий
Дифенілкарбазон
Br–, I– Ag+ жовтий – зелений
NCS – Ag+ рожевий – синій
жовто-зелений –
3,6-Дихлорфлуоресцеїн Cl–, Br–, I– Ag+
рожево-червоний
Родамін 6Ж
(етиловий естер діетила- жовто-червоний –
Br– Ag+
міно-о-карбоксифеніл- фіолетовий
ксантенілхлориду)
Конго червоний
(дифеніл-біс-(1-аміно-
Cl–, Br–, I– Ag+ червоний – синій
2-нафтилазо-4-
сульфокислота)
Флуоресцеїн Cl–, Br–, I–, жовто-зелений –
Ag+
(резорцинфталеїн) NCS– рожевий
Cl– червоно-фіолетовий –
рожевий
Фуксин Ag+
Br–, I– оранжевий – рожевий
NCS– блакитний – рожевий
Еозин
оранжевий –
(тетрабромо (R) I–, Br– Ag+
червоно-фіолетовий
флуоресцеїн)
Еритрозин
I– Ag+ оранжевий –
(йодо (R)
MoO4– Pb2+ темно-червоний
флуоресцеїн)
282
Таблиця 13
ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕТАЛОХРОМНИХ ІНДИКАТОРІВ
Рекомендують Інтервал рН Зміна кольору
Назва Хімічна назва
для визначення переходу комплекс вільний
індикатора індикатора елементів кольору з елементом індикатор
Алізарин Th 2,3 – 3,4 рожевий жовтий
(алізариновий червоний, 1,2-діоксиантрахінон-3- Sc 2 червоний зелений
сульфокислота
сульфоалізарин) Y 5 рожевий жовтий
2-(о-арсенофенілазо)-1,8- U (IV), Th (IV) 1,7 – 3,0 синій рожевий
Арсеназо I
(уранон) діоксинафталін-3,6- Ca, Mg 10 фіолетовий червоно–
дисульфокислота оранжевий
1,8-діоксинафталін-3,6-ди- синьо-
Арсеназо III сульфокислота-2,7-біс-(азо-1)- U, Th, Zn сильно кисле червоний
2-феніларcонова кислота зелений
Bi 2–3 винно- оранжево-
червоний жовтий
Бром-пірогаловий
червоний 3’,3’’-дибромсульфогалеїн Pb 5–6 синій червоний
Cd, Ni (II) 9,3 синій червоний
Mg, Mn 10 синій фіолетовий
3,3’-біс-(N-карбоксиметил-
Гліцинкрезоловий амінометил)-о-крезол- Cu (II) 5–6 червоний жовтий
червоний
сульфофталеїн (натрієва сіль)
3,3’-ди-(N-карбоксиметил)- жовтий або
Гліцинтимоловий
синій амінометилтимолсульфо- Cu (II) 5 – 5,5 синій зеленувато-
фталеїн (натрієва сіль) жовтий
2-фенілгідразинфенілазо- Pb, Zn, Cd 4,7 – 5,4 синьо-
Дитизон червоний
тіоформіатна кислота Bi 2,5 – 5,0 зелений
індикатора індикатора для визначення переходу комплекс вільний
елементів кольору з елементом індикатор
3,3’-біс-(N,N-дикарбокси-
Крезолфталексон метил)-амінометил-о- Са, Ва, Sr 10 – 11 пурпуровий рожевий
крезолфталеїн (натрієва сіль)
Bi, Fe (III) 1–2 червоно- жовтий
Th 2,5 – 3,5 червоно- жовтий
Ксиленовий 3,3’-біс-(N,N-дикарбокси- фіолетовий
метил)-амінометил
оранжевий тимолсульфофталеїн Pb, Zn, Cd, 5–6 червоно- жовтий
Hg (II), Co фіолетовий
Mn, Mg, Са 10 фіолетовий сірий
3,3’-біс-(N,N-дикарбокси- Pb, Cd, Mn, Zn, 5 – 6,5 синій жовтий
метил)-амінометил- Hg (II), La, Sc
Метилтимоловий синій тимолсульфофталеїн Pb, Zn, Cd, Mg, 11,5 – 12,5 синій сірий або
(натрієва сіль) Cu, Са, Ва, Sr сіро-жовтий
Морин 2’,3,4’,5,7-пентаоксифлавон Ga, Tn 4,5 – 6 зелена флуоресценція
флуоресценція гаситься
Mn (II), Ni (II) від жовтого до
5,5’-нітрилодипурпурова 9 – 10 червоного фіолетовий
Мурексид Co (II), Zn, Cd,
кислота (амонійна сіль) > 12 від жовтого до фіолетовий
Са червоного
Bi 1–2 червоно- червоно-
4-(4-нітрофенілазо)-2-біс- фіолетовий оранжевий
Нафтоловий
фіолетовий (карбоксиметил)- Cu (II), Zn, Cd, 10–11 червоно- синій
амінометил-1-нафтол Co (II), Mg, фіолетовий
Mn (II)
Сu (II), Zn, Cd 5–7 рожево- жовтий
червоний
Ni (II) 4 рожево- жовтий
ПАН 1-(2-піридилазо)-2-нафтол червоний
Сu (II) < 2,5 рожево- жовтий
червоний
Bi 1–3 рожево- жовтий
червоний
Bi, Tl (III) 1–2 оранжевий
ПАР 4-(2-піридилазо)-резорцин Al, Hg (II) 3 або зелено-жовтий
6–11 червоний
Bi, Th, Fe, Ga 2–3 синій жовтий
Pb 4,5 – 5,5 синій жовтий
Пірокатехіновий 3,3’,4’-триоксифуксин-2’’- Сu (II) 5,5 – 6,5 синій жовтий
фіолетовий сульфонова кислота
Zn, Mg, Сu (II), 9 – 11 синій червоно-
Mn (II), Ni (II) фіолетовий
Bi 2–3 червоний оранжево-
жовтий
Пірогаловий червоний пірогалолсульфофталеїн
Pb 5–6 фіолетовий червоний
Ni (II), Co (II) 9 синій червоний
Саліцилова
кислота о-оксибензоатна кислота Fe (III) 1,8 – 3 фіолетовий жовтий
3,3-біс-(N,N-дикарбокси-
Тимолфталеїн- Ca, Ba, Sr
комплекcон метил)-амінометилфталеїн Ag, Mn (II) 10 – 11 синій безбарвний
(натрієва сіль)
Тирон 1,2-діоксибензол-3,5-ди- Fe (III), Ti (IV) 2–3 синій жовтий
сульфокислота (натрієва сіль)
Ca, Ba, Sr > 10 жовто-зелена флуоресценція
Флуорексон флуоресценція гаситься,
біс-(N,N-дикарбоксиметил)-
(флуоресцеїн- амінометилфлуоресцеїн розчин рожевий
комплексон, Cu (II), Mn (II) 10 – 11 червоний або
кальцеїн) (натрієва сіль) червоно- жовто-зелена
фіолетовий флуоресценція
Fe (III), Th, Zr 2–3 червоно- жовтий,
3’’-сульфо-2’’,6’’-дихлор- Al, Ce, La 4–5 фіолетовий
Хромазурол S 3,3’-диметил-4-оксифуксон- Cu (II) 6 – 6,5 або оранжевий
або жовто-
5,5’-дикарбонова кислота Ni (II) 7,5 фіолетово- зелений
Ca, Mg 10 – 11 синій
Zr 1,4 рожевий жовтий
2’’-сульфо-3,3’-диметил-4- Th, Fe (III) 2–3 пурпурний оранжевий
Еріохромціанін R оксифуксон-5,5’- Al 5–6
дикарбонова кислота Mg, Cu (II) 10 фіолетовий жовтий
Ca 11,5
1-(1-окси-2-нафтилазо-6- лантаноїди 8–9
Еріохром нітро-2-нафтол-4- Pb, Zn, Mg, Ca, 8 – 10 винно- синій
чорний Т сульфокислота Ba, Mn (II), червоний
(натрієва сіль) Fe (III), Cd, Hg (II)
пурпурно- жовтий
2-(4-сульфофенілазо)-1,8- Zr 1,5 – 2,5
СПАДНС діоксинафталін-3,6- рожевий
синьо- пурпурно-
дисульфокислота Th 2,5 – 3,5 фіолетовий червоний
Таблиця 14
ХАРАКТЕРИСТИКИ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ ІНДИКАТОРІВ
Зміна кольору
Е0
Назва індикатора окиснена відновлена
(рН = 0)
форма форма
Сафранін Т 0,24 червоний безбарвний
Нейтральний червоний 0,24 червоний безбарвний
Індигомоносульфонова
0,26 синій безбарвний
кислота
Індиготетрасульфонова кис-
0,37 синій безбарвний
лота
зеленувато-
Метиленовий синій 0,53 безбарвний
блакитний
2,6-Дихлорфеноліндофенол 0,64 синій безбарвний
2,6-Дибромбензоліндофенол 0,67 синій безбарвний
Дифеніламін
0,76 фіолетовий безбарвний
(дифенілбензидин)
Дифеніламінсульфонова червоно-
0,85 безбарвний
кислота фіолетовий
фіолетово-
N-фенілантранілова кислота 1,08 безбарвний
червоний
1,10-Фенантролін-Fe(II)- блідо-
1,06 червоний
комплекс блакитний
Нітро-о-фенантролін-Fe(II)- блідо- фіолетово–

1,25
комплекс блакитний червоний
287
Таблиця 15
ГРАВІМЕТРИЧНІ ФОРМИ ТА ФАКТОРИ
Компонент, Гравіметричний
Гравіметрична форма
що визначають фактор
Ag+ AgBr 0,5745
Ag+ AgCl 0,7526
Ag+ AgI 0,4595
Al3+ Al2O3 0,5292
Al3+ Al(C9H6ON)3 0,05872
Ba2+ BaCrO4 0,5421
Ba2+ BaSO4 0,5884
Bi3+ Bi2O3 0,8970
Bi3+ BiOCl 0,8029
Bi3+ Bi(C9H6ON)3 0,3258
Br– AgBr 0,4255
CO32– BaCO3 0,3041
Ca2+ CaCO3 0,4004
Ca2+ CaO 0,7147
Ca2+ CaC2O4·H2O 0,2743
Cl– AgCl 0,2474
Co2+ Co2P2O7 0,4039
Cr3+ BaCrO4 0,2053
Cr3+ Cr2O3 0,6842
CrO42– BaCrO4 0,4579
Cr2O72– BaCrO4 0,4263
Cu2+ Cu(C9H6ON)2 0,1806
Cu2+ CuO 0,7989
F– CaF2 0,4866
Fe3+ Fe2O3 0,6994
I– AgI 0,5405
K+ KB(C6H5)4 0,1091
Mg2+ Mg(C9H6ON)2 0,07774
Mg2+ Mg2P2O7 0,2184
Mn2+ Mn2P2O7 0,3871
Na+ NaZn(UO2)3(C2H3O2)9·6H2O 0,01495
NCS– AgNCS 0,3500
Ni2+ NiC8H14N4O4 0,2032
P Mg2P2O7 0,2782
Pb2+ PbCrO4 0,6410
Pb2+ PbO2 0,8662
Pb2+ PbSO4 0,6831
S (в SO42–) BaSO4 0,1374
288
Компонент, Гравіметричний
Гравіметрична форма
що визначають фактор
SO42– BaSO4 0,4116
Sb (III) Sb(C9H6ON)3 0,2197
Si (IV) SiO2 0,4674
Sn2+ SnO2 0,7876
Sr2+ SrSO4 0,4770
Zn2+ ZnO 0,8034
Zn2+ Zn2P2O7 0,4291
Zn2+ Zn(C9H6ON)2 0,1849
Таблиця 16
рН ОСАДЖЕННЯ ТА РОЗЧИНЕННЯ
ДЕЯКИХ ГІДРОКСИДІВ (ОКСИДІВ)
Значення рН
повного осадження
Гідроксиди початку повного
(залишкова
(оксиди) розчинення розчинення
концентрація
осаду осаду
10–5 моль/дм3)
Sn(OH)4 1,0 13,0 15,0
Sn(OH)2 4,7 10,0 13,5
HgO 5,0 11,5 –
Fe(OH)3 4,1 14,0 –
Al(OH)3 5,2 7,8 10,8
Cr(OH)3 6,8 9,4 12 – 13
Zn(OH)2 8,0 10,5 12 – 13
Ag2O 11,2 12,7 –
Fe(OH)2 9,7 13,5 –
Co(OH)2 9,2 14,1 –
Ni(OH)2 9,5 13,2 –
Mn(OH)2 10,4 14,0 –
Mg(OH)2 12,4 – –
Cu(OH)2 7,1 14,0 –
Sb(OH)3 1,9 6,9 –
Pb(OH)2 9,0 10,5 –
Cd(OH)2 9,7 13,7 –
289
Таблиця 17
МАНТИСИ ДЕСЯТКОВИХ ЛОГАРИФМІВ
Пропорційні частки
Числа
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 2 3 4 5 6 7 8 9
10 0000 0043 0086 0128 0170 0212 0253 0294 0334 0374 4 8 12 17 21 25 29 33 37
11 0414 0453 0492 0531 0569 0607 0645 0682 0719 0755 4 8 11 15 19 23 26 30 34
12 0792 0828 0864 0899 0934 0969 1004 1038 1072 1106 3 7 10 14 17 21 24 28 31
13 1139 1173 1206 1239 1271 1303 1335 1367 1399 1430 3 6 10 13 16 19 23 26 29
14 1461 1492 1523 1553 1584 1614 1644 1673 1703 1732 3 6 9 12 15 18 21 24 27
15 1761 1790 1818 1847 1875 1903 1931 1959 1987 2014 3 6 8 11 14 17 20 22 25
16 2041 2068 2095 2122 2148 2175 2201 2227 2253 2279 3 5 8 11 13 16 18 21 24
17 2304 2330 2355 2380 2405 2430 2455 2480 2504 2579 2 5 7 10 12 15 17 20 22
18 2553 2577 2601 2625 2648 2672 2695 2718 2742 2765 2 5 7 9 12 14 16 19 21
19 2788 2810 2833 2856 2878 2900 2923 2945 2967 2989 2 4 7 9 11 13 16 18 20
20 3010 3032 3054 3075 3096 3118 3139 3160 3181 3201 2 4 6 8 11 13 15 17 19
21 3222 3143 3263 3284 3304 3324 3345 3365 3385 3404 2 4 6 8 10 12 14 16 18
22 3424 3444 3464 3483 3502 3522 3541 3560 3579 3598 2 4 6 8 10 12 14 15 17
23 3617 3636 3655 3674 3692 3711 3729 3747 3766 3784 2 4 6 7 9 11 13 15 17
24 3802 3820 3838 3856 3874 3892 3909 3927 3945 3962 2 4 5 7 9 11 12 14 16
25 3979 3997 4014 4031 4048 4065 4082 4099 4116 4133 2 3 5 7 9 10 12 14 15
26 4150 4166 4183 4200 4216 4232 4249 4265 4281 4298 2 3 5 7 8 10 11 13 15
27 4314 4330 4346 4362 4378 4393 4409 4425 4440 4456 2 3 5 6 8 9 11 13 14
28 4472 4487 4502 4518 4533 4548 4564 4579 4594 4609 2 3 5 6 8 9 11 12 14
29 4624 4639 4654 4669 4683 4698 4713 4728 4742 4757 1 3 4 6 7 9 10 12 13
30 4771 4786 4800 4814 4829 4843 4857 4871 4886 4900 1 3 4 6 7 9 10 11 13
31 4914 4928 4942 4955 4969 4983 4997 5011 5024 5038 1 3 4 6 7 8 10 11 12
32 5051 5065 5079 5092 5105 5119 5132 5145 5159 5172 1 3 4 5 7 8 9 11 12
33 5185 5198 5211 5224 5237 5250 5263 5276 5289 5302 1 3 4 5 6 8 9 10 12
34 5315 5328 5340 5353 5366 5378 5391 5403 5416 5428 1 3 4 5 6 8 9 10 11
35 5441 5453 5465 5478 5490 5502 5514 5527 5539 5551 1 2 4 5 6 7 9 10 11
290
36 5583 5575 5587 5599 5611 5623 5635 5647 5658 5670 1 2 4 5 6 7 8 10 11
37 5682 5694 5705 5717 5729 5740 5752 5763 5775 5786 1 2 3 5 6 7 8 9 10
38 5798 5809 5821 5832 5843 5855 5866 5877 5888 5899 1 2 3 5 6 7 8 9 10
39 5911 5922 5933 5944 5955 5966 5977 5988 5999 6010 1 2 3 4 5 7 8 9 10
40 6021 6031 6042 6053 6064 6075 6085 6096 6107 6117 1 2 3 4 5 6 8 9 10
41 6128 6138 6149 6160 6170 6180 6191 6201 6212 6222 1 2 3 4 5 6 7 8 9
42 6232 6243 6253 6263 6274 6284 6294 6304 6314 6325 1 2 3 4 5 6 7 8 9
43 6335 6345 6355 6365 6375 6385 6395 6405 6415 6425 1 2 3 4 5 6 7 8 9
44 6435 6444 6454 6464 6474 6484 6493 6503 6513 6522 1 2 3 4 5 6 7 8 9
45 6532 6542 6551 6561 6571 6580 6590 6599 6609 6618 1 2 3 4 5 6 7 8 9
46 6628 6637 6646 6656 6665 6675 6684 6693 6702 6712 1 2 3 4 5 6 7 7 8
47 6721 6730 6739 6749 6758 6767 6776 6785 6794 6803 1 2 3 4 5 5 6 7 8
48 6812 6821 6830 6839 6848 6857 6866 6875 6884 6893 1 2 3 4 4 5 6 7 8
49 6902 6911 6920 6928 6937 6946 6955 6964 6972 6981 1 2 3 4 4 5 6 7 8
50 6990 6998 7007 7016 7024 7033 7042 7050 7059 7067 1 2 3 3 4 5 6 7 8
51 7076 7084 7093 7101 7110 7118 7126 7135 7143 7152 1 2 3 3 4 5 6 7 8
52 7160 7168 7111 7185 7193 7202 7210 7218 7226 7235 1 2 3 3 4 5 6 7 7
53 7243 7251 7259 7267 7275 7284 7292 7300 7308 7316 1 2 2 3 4 5 6 6 7
54 7324 7332 7340 7348 7356 7364 7372 7380 7388 7396 1 2 2 3 4 5 6 6 7
55 7404 7412 7419 7427 7435 7443 7451 7459 7466 7474 1 2 2 3 4 5 5 6 7
56 7482 7490 7497 7505 7513 7520 7528 7536 7543 7551 1 2 2 3 4 5 5 6 7
57 7559 7566 75/4 7582 7589 7597 7604 7612 7619 7627 1 2 2 3 4 5 5 6 7
58 7634 7642 7649 7657 7664 7672 7679 7686 7694 7701 1 1 2 3 4 4 5 6 7
59 7709 7716 7723 7731 7738 7745 7752 7760 7767 7774 1 1 2 3 4 4 5 6
60 7782 7789 7796 7803 7810 7818 7825 7832 7839 7846 1 1 2 3 4 4 5 6 6
61 7853 7860 7868 7875 7882 7889 7896 7903 7910 7917 1 1 2 3 4 4 5 6 6
62 7924 7931 7938 7945 7952 7959 7966 7973 7980 7987 1 1 2 3 3 4 5 6 6
63 7903 8000 8007 8011 8021 8028 8035 8041 8048 8055 1 1 2 3 3 4 5 5 6
64 8062 8069 8075 8082 8089 8096 8102 8109 8116 8122 1 1 2 3 3 4 5 5 6
65 8129 8136 8142 8149 8156 8162 8169 8176 8182 8189 1 1 2 3 3 4 5 5 6
66 8195 8202 8209 8215 8222 8228 8235 8241 8248 8254 1 1 2 3 3 4 5 5 6
67 8261 8267 8274 8280 8287 8293 8299 8306 8312 8319 1 1 2 3 3 4 5 5 6
291
68 8325 8331 8338 8344 8351 8357 8363 8370 8376 8382 1 1 2 3 3 4 5 5 6
69 8388 8395 8401 8407 8414 8420 8426 8432 8439 8445 1 1 2 3 3 4 4 5 6
70 8451 8457 8463 8470 8476 8482 8488 8494 8500 8506 1 1 2 3 3 4 4 5 6
71 8513 8519 8625 8531 8637 8543 8349 8555 8561 8567 1 1 2 3 3 4 4 5 5
72 8573 8579 8585 8591 8597 8803 8609 8615 8621 8627 1 1 2 3 3 4 4 5 5
73 6633 8639 8645 8651 8657 8663 8669 8675 8681 8686 1 1 2 3 3 4 4 5 5
74 8692 8698 8704 8710 8716 8722 8727 8733 8739 8745 1 1 2 3 3 4 4 5 5
75 8751 8756 8762 8708 8774 8779 8785 8791 8797 8802 1 1 2 3 3 4 4 5 5
76 8808 8814 8820 8825 8831 8837 8842 8848 8854 8859 1 1 2 3 3 4 4 5 5
77 8865 8871 8876 8882 8887 8893 8899 8904 8910 8915 1 1 2 3 3 4 4 4 5
78 8921 8927 8932 8938 8943 8949 8954 8960 8965 8971 1 1 2 3 3 4 4 4 5
79 8976 8982 8987 8993 8998 9004 9009 9015 9020 9025 1 1 2 3 3 4 4 4 5
80 9031 9036 9042 9047 9053 9058 9063 9069 9074 9079 1 1 2 2 3 3 4 4 5
81 9085 9090 9096 9101 9106 9112 9117 9122 9128 9133 1 1 2 2 3 3 4 4 5
82 9138 9143 9149 9154 9159 9165 9170 9175 9180 9186 1 1 2 2 3 3 4 4 5
83 9191 9196 9201 9206 9212 9217 9222 9227 9232 9238 1 1 2 2 3 3 4 4 5
84 9243 9248 9253 9258 9263 9269 9274 9279 9284 9289 1 1 2 2 3 3 4 4 5
85 9294 9299 9304 9309 9315 9320 9325 9330 9335 9340 1 1 2 2 3 3 4 4 5
86 9345 9350 9355 9360 9365 9370 9375 9380 9385 9390 1 1 2 2 3 3 4 4 5
87 9395 9400 9405 9410 9415 9420 9425 9430 9435 9440 0 1 1 2 2 3 3 4 4
88 9445 9450 9455 9460 9465 9469 9474 9479 9484 9489 0 1 1 2 2 3 3 4 4
89 9494 9499 9504 9509 9513 9518 9523 9528 9533 9538 0 1 1 2 2 3 3 4 4
90 9542 9547 9552 9557 9562 9566 9571 9576 9581 9586 0 1 1 2 2 3 3 4 4
91 9590 9595 9600 9605 9609 9614 9619 9624 9628 9633 0 1 1 2 2 3 3 4 4
92 9638 9643 9647 9652 9657 9661 9666 9671 9675 9680 0 1 1 2 2 3 3 4 4
93 9685 9689 9694 9699 9703 9708 9713 9717 9722 9727 0 1 1 2 2 3 3 4 4
94 9731 9736 9741 9745 9750 9754 9759 9763 9768 9773 0 1 1 2 2 3 3 4 4
95 9777 9782 9786 9791 9795 9800 9805 9809 9814 9818 0 1 1 2 2 3 3 4 4
96 9823 9827 9832 9836 9841 9845 9850 9854 9859 9863 0 1 1 2 2 3 3 4 4
97 9868 9872 9877 9881 9886 9890 9894 9899 9903 9908 0 1 1 2 2 3 3 4 4
98 9912 9917 9921 9926 9930 9934 9939 9943 9948 9952 0 1 1 2 2 3 3 4 4
99 9956 9961 9965 9969 99/4 9978 9983 9987 9991 9996 0 1 1 2 2 3 3 4 4
292
Таблиця 18
АНТИЛОГАРИФМИ
Пропорційні частки
Числа
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 2 3 4 5 6 7 8 9
.00 1000 1002 1005 1007 1009 1012 1014 1016 1019 1021 0 0 1 1 1 1 2 2 2
.01 1023 1026 1028 1030 1033 1035 1038 1040 1042 1045 0 0 1 1 1 1 2 2 2
.02 1047 1050 1052 1054 1057 1059 1062 1064 1067 1069 0 0 1 1 1 1 2 2 2
.03 1072 1074 1076 1079 1081 1084 1086 1089 1091 1094 0 0 1 1 1 1 2 2 2
.04 1096 1099 1102 1104 1107 1109 1112 1114 1117 1119 0 1 1 1 1 2 2 2 2
.05 1122 1125 1127 1130 1132 1135 1138 1140 1143 1146 0 1 1 1 1 2 2 2 2
.06 1148 1151 1153 1156 1159 1161 1164 1167 1169 1172 0 1 1 1 1 2 2 2 2
.07 1175 1178 1180 1183 1186 1189 1191 1194 1197 1199 0 1 1 1 1 2 2 2 2
.08 1202 1205 1208 1211 1213 1216 1219 1222 1225 1227 0 1 1 1 1 2 2 2 3
.09 1230 1233 1236 1239 1242 1245 1247 1250 1253 1256 0 1 1 1 1 2 2 2 3
.10 1259 1262 1265 1268 1271 1274 1276 1279 1282 1285 0 1 1 1 1 2 2 2 3
.11 1288 1291 1294 1297 1300 1303 1306 1309 1312 1315 0 1 1 1 2 2 2 2 3
.12 1318 1321 1324 1327 1330 1334 1337 1340 1343 1346 0 1 1 1 2 2 2 2 3
.13 1349 1352 1355 1358 1361 1365 1368 1371 1374 1377 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.14 1380 1384 1387 1390 1393 1396 1400 1403 1406 1409 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.15 1413 1416 1419 1422 1426 1429 1432 1435 1439 1442 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.16 1445 1449 1452 1455 1459 1462 1466 1469 1472 1476 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.17 1479 1483 1486 1489 1493 1496 1500 1503 1507 1510 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.18 1514 1517 1521 1524 1528 1531 1535 1538 1542 1545 0 1 1 1 2 2 2 3 3
.19 1549 1552 1556 1560 1563 1567 1570 1574 1578 1581 0 1 1 1 2 2 3 3 3
.20 1585 1589 1592 1596 1600 1603 1607 1611 1614 1618 0 1 1 1 2 2 3 3 3
.21 1622 1626 1629 1633 1637 1641 1644 1648 1652 1656 0 1 1 2 2 2 3 3 3
.22 1660 1663 1667 1671 1675 1679 1683 1687 1690 1694 0 1 1 2 2 2 3 3 3
.23 1698 1702 1706 1710 1714 1718 1722 1726 1730 1734 0 1 1 2 2 2 3 3 4
.24 1738 1742 1746 1750 1754 1758 1762 1766 1770 1774 0 1 1 2 2 2 3 3 4
.25 1778 1782 1786 1791 1795 1799 1803 1807 1811 1816 0 1 1 2 2 2 3 3 4
293
.26 1820 1824 1828 1832 1837 1841 1845 1849 1854 1858 0 1 1 2 2 3 3 3 4
.27 1862 1866 1871 1875 1879 1884 1888 1892 1897 1901 0 1 1 2 2 3 3 3 4
.28 1905 1910 1914 1919 1923 1928 1932 1936 1941 1945 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.29 1950 1954 1959 1963 1968 1972 1977 1982 1986 1991 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.30 1995 2000 2004 2009 2014 2018 2023 2028 2032 2037 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.31 2042 2046 2051 2056 2061 2065 2070 2075 2080 2084 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.32 2089 2094 2099 2104 2109 2113 2118 2123 2128 2133 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.33 2138 2143 2148 2153 2158 2163 2168 2173 2178 2183 0 1 1 2 2 3 3 4 4
.34 2188 2193 2198 2203 2208 2213 2218 2223 2228 2234 1 1 2 2 3 3 4 4 5
.35 2239 2244 2249 2254 2259 2265 2270 2275 2280 2286 1 1 2 2 3 3 4 4 5
.36 2291 2296 2301 2307 2312 2317 2323 2328 2333 2339 1 1 2 2 3 3 4 4 5
.37 2344 2350 2335 2360 2366 2371 2377 2382 2388 2393 1 1 2 2 3 3 4 4 5
.38 2399 2404 2410 2415 2421 2427 2432 2438 2443 2449 1 1 2 2 3 3 4 4 5
.39 2455 2460 2466 2472 2477 2483 2489 2495 2500 2506 1 1 2 2 3 3 4 5 5
.40 2512 2518 2523 2529 2535 2541 2547 2553 2559 2564 1 1 2 2 3 4 4 5 5
.41 2570 2576 2582 2588 2594 2600 2606 2612 2618 2624 1 1 2 2 3 4 4 5 5
.42 2630 2636 2642 2649 2655 2661 2667 2673 2679 2685 1 1 2 2 3 4 4 5 6
.43 2692 2698 2704 2710 2716 2723 2729 2735 2742 2748 1 1 2 3 3 4 4 5 6
.44 2754 2761 2767 2773 2780 2786 2793 2799 2805 2812 1 1 9 3 3 4 4 5 6
.45 2818 2825 2831 2838 2844 2851 2858 2864 2871 2877 1 1 2 3 3 4 5 5 6
.46 2884 2891 2897 –2904 2911 2917 2924 2931 2938 2944 1 1 2 3 3 4 5 5 6
.47 2951 2958 2965 2972 2979 2985 2992 2999 3006 3013 1 1 2 3 3 4 5 5 6
.48 3020 3027 3034 3041 3048 3055 3062 3069 3076 3083 1 1 2 3 4 4 5 6 6
.49 3090 3097 3105 3112 3119 3126 3133 3141 3148 3155 1 1 2 3 4 4 5 6 6
.50 3162 3170 3177 3184 3192 3199 3206 3214 3221 3228 1 1 2 3 4 4 5 6 7
.51 3236 3243 3251 3258 3266 3273 3281 3289 3296 3304 1 2 0 3 4 5 5 6 7
.52 3311 3319 3327 3334 3342 3350 3357 3365 3373 3381 1 2 2 3 4 5 5 6 7
.53 3388 3396 3404 3412 3420 3428 3436 3443 3451 3459 1 2 2 3 4 5 6 6 7
.54 3467 3475 3483 3491 3499 3508 3516 3524 3532 3540 1 2 2 3 4 5 6 6 7
.55 3548 3556 3565 3573 3581 3589 3597 3606 3614 3622 1 2 2 3 4 5 6 7 7
.56 3631 3639 3648 3656 3664 3673 3681 3690 3698 3707 1 2 3 3 4 5 6 7 8
.57 3715 3724 3733 3741 3750 3758 3767 3776 3784 3793 1 2 3 3 4 5 6 7 8
294
.58 3802 3811 3819 3828 3837 3846 3855 3864 3873 3882 1 2 3 4 4 5 6 7 8
.59 3890 3899 3908 3917 3926 3936 3945 3954 3963 3972 1 2 3 4 5 5 6 7 8
.60 3981 3990 3999 4009 4018 4027 4036 4046 4055 4064 1 2 3 4 5 6 6 7 8
.61 4074 4083 4093 4102 4111 4121 4130 4140 4150 4159 1 2 3 4 5 6 7 8 9
.62 4169 4178 4188 4198 4207 4217 4227 4236 4246 4256 1 2 3 4 5 6 7 8 9
.63 4266 4276 4285 4295 4305 4315 4325 4335 4345 4355 1 2 3 4 5 6 7 8 9
.64 4365 4375 4385 4395 4406 4416 4426 4436 4446 4457 1 2 3 4 5 6 7 8 9
.65 4467 ^4477 4487 4498 4508 4519 4529 4539 4550 4560 1 2 3 4 5 6 7 8 9
.66 4571 4581 4592 4603 4613 4624 4634 4645 4656 4667 1 2 3 4 5 6 7 9 10
.67 4677 4688 4699 4710 4721 4732 4742 4753 4764 4775 1 2 3 4 5 7 8 9 10
.68 4786 4797 4808 4819 4831 4842 4853 4864 4875 4887 1 2 3 4 6 7 8 9 10
.69 4898 4909 4920 4932 4943 4955 4966 4977 4989 5000 1 2 3 5 6 7 8 9 10
.70 5012 5023 5035 5047 5058 5070 5082 5093 5105 5117 1 2 4 5 6 7 8 9 11
.71 5129 5140 5152 5164 5176 5188 5200 5212 5224 5236 1 2 4 5 6 7 8 10 11
.72 5248 5260 5272 5284 5297 5309 5321 5333 5346 5358 1 2 4 5 6 7 9 10 11
.73 5370 5383 5395 5408 5420 5433 5445 5458 5470 5483 1 3 4 5 6 8 9 10 11
.74 5495 5508 5521 5534 5546 5559 5572 5585 5598 5610 1 3 4 5 6 8 9 10 12
.75 5623 5636 5649 5662 5675 5689 5702 5715 5728 5741 1 3 4 5 7 8 9 10 12
.76 5/54 5768 5781 5794 5808 5821 5834 5848 5861 5875 1 3 4 5 7 8 9 11 12
.77 5888 5902 5916 5929 5943 5957 5970 5984 5998 6012 1 3 4 5 7 8 10 11 12
.78 6026 6039 6053 6067 6081 6095 6109 6124 6138 6152 1 3 4 6 7 8 10 11 13
.79 6166 6180 6194 6209 6223 6237 6252 6266 6281 6295 1 3 4 6 7 8 10 11 13
.80 6310 6324 6339 6353 6368 6383 6397 6412 6427 6442 1 3 4 6 7 9 10 12 13
.81 6457 6471 6486 6501 6516 6531 6546 6561 6577 6592 2 3 5 6 8 9 11 12 14
.82 6607 6622 6637 6653 6668 6683 6699 6714 6730 6745 2 3 5 6 8 9 11 12 14
.83 6761 6776 6792 6808 6823 6839 6855 6871 6887 6902 2 3 5 6 8 9 11 13 14
.84 6918 6934 6950 6966 6982 6998 7015 7031 7047 7063 2 3 5 6 8 9 11 13 15
.85 7079 7096 7112 7129 7145 7161 7178 7194 7211 7228 2 3 5 7 8 10 12 13 15
.86 7244 7261 7278 7295 7311 7328 7345 7362 7379 7396 2 3 5 7 8 10 12 13 15
.87 7413 7430 7447 7464 7482 7499 7516 7534 7551 7568 2 3 5 7 9 10 12 14 16
.88 7586 7603 7621 7638 7656 7674 7691 7709 7727 7745 2 4 5 7 9 10 12 14 16
.89 7762 7780 7798 7816 7834 7852 7870 7889 7907 7925 2 4 5 7 9 11 13 14 16
295
.90 7943 7962 7980 7998 8017 8035 8054 8072 8091 8110 2 4 6 7 9 11 13 15 17
.91 8128 8147 8166 8185 8204 8222 8241 8260 8279 8299 2 4 6 8 9 11 13 15 17
.92 8318 8337 8356 8375 8395 8414 8433 8453 8472 8492 2 4 6 8 10 11 14 15 17
.93 8511 8531 8551 8570 8590 8610 8630 8650 8670 8690 2 4 6 8 10 12 14 16 18
.94 8710 8730 8750 8770 8790 8810 8831 8851 8872 8892 2 4 6 8 10 12 14 16 18
.95 8913 8933 8954 8974 8995 9016 9036 9057 9078 9099 2 4 6 8 10 12 15 17 19
.96 9120 9141 9162 9183 9204 9226 9247 9268 9290 9311 2 4 6 8 11 13 15 17 19
.97 9333 9354 9376 9397 9419 9441 9462 9484 9506 9528 2 4 7 9 11 13 15 17 20
.98 9550 9572 9594 9616 9638 9661 9683 9705 9727 9750 2 4 7 9 11 13 16 18 20
.99 9772 9795 9817 9840 9863 9886 9908 9931 9954 9977 2 5 7 9 11 14 16 18 20
296
ЛИТЕРАТУРА
Основная
1. Алимарин И.П., Ушакова Н.Н. Справочное пособие по аналитичес-

кой химии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977.–104 с.
2. Бессероводородные методы качественного полумикроанализа: Уче-
бное пособие для вузов / А.П. Крешков, К.Н. Мочалов, Ю.Я. Михайленко и
др.; Под ред. А.П. Крешкова. – М.: Высш. шк., 1971. – 222 с.
3. Васильев В.П. Аналитическая химия: В 2-х ч. – М.: Высш.шк., 1989.
– Кн.1. – 319 с.; Кн.2. – 383 с.
4. Лурье Ю.Ю. Справочник по аналитической химии. – М.: Химия,
1989. – 447 с.
5. Основы аналитической химии: В 2-х кн. Учеб. для вузов / Ю.А, Зо-
лотов, Е.Н. Дорохова, В.И. Фадеева и др.; Под ред. Ю.А. Золотова. – М.:
Высш. шк., 1996. – Кн.1. – 383 с.; Кн.2. – 461 с.
6. Скуг Д., Уэст Д. Основы аналитической химии: В 2-х кн. – М.:
Мир., 1979. – Кн.1. – 480 с.; Кн.2. – 430 с.
7. Пономарев В.Д. Аналитическая химия: В 2-х ч. – М.: Высш.шк.,
1982. – Ч.1. – 304 с; Ч.2. – 303 с.
8. Практическое руководство по аналитической химии / Под ред.
А.Н. Гайдукевича. – В 3 ч. Ч.1. Качественный анализ, ч.2. Количественный
анализ, ч.3. Инструментальные методы анализа. – Х.: Изд-во УкрФА, 1994.
– Ч.1. – 193 с., ч.2. – 263 с.; ч.3. – 236 с.
9. Практикум по аналитической химии / Под ред. В.Д.Пономарева,
Л.И.Ивановой. – М.: Высш. шк., 1983. – 288 с.
10. Пилипенко А.Т., Пятницкий И.В. Аналитическая химия: В 2-х кн.
– М.: Химия, 1990. – Кн.1. – 480 с.; Кн.2. – 460 с.
Дополнительная
1. Коренман И.М. Методы количественного химического анализа. –

М.: Химия, 1989. – 124 с.
2. Коренман И.М. Новые титриметрические методы. – М.: Химия,
1983. – 176 с.
3. Крешков А.П. Основы аналитической химии: В 3-х кн. – М.: Химия,
1976. – Кн.1. – 471 с.; Кн.2. – 479 с.; Кн.3. – 487 с.
4. Мечковский С.А. Аналитическая химия. – Минск, 1991. – 333 с.
5. Москвин Л.Н., Зарицина Л.Г. Методы разделения и концентри-
рования в аналитической химии. – Л.: Химия, 1991 – 255 с.
6. Сигиа С., Ханна Дж.Г. Количественный органический анализ по
функциональным группам. – М.: Химия, 1983. - 672 с.
7. Янсон Э.Ю., Путнинь Я.К. Теоретические основы аналитической
химии. – М.: Высш.шк., 1980. – 261 с.
297
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................ 3
СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ...................................... 4
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ ТА ЇХ ЗМІСТ ..................... 5
ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ ..................................................................................... 21
Таблиця 1. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД КІЛЬКОСТІ
АНАЛІЗОВАНОЇ РЕЧОВИНИ ................................................. 22
Таблиця 2. ТИПИ ЯКІСНОГО АНАЛІЗУ ................................................... 22
Таблиця 3. АНАЛІТИЧНІ ОЗНАКИ РЕАКЦІЙ ......................................... 23
Таблиця 4. МЕТОДИ АНАЛІТИЧНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ
КАТІОНІВ ................................................................................... 23
Таблиця 4.1. КЛАСИФІКАЦІЯ КАТІОНІВ
ЗА СІРКОВОДНЕВИМ МЕТОДОМ..................................... 23
ЗА АМОНІАЧНО-ФОСФАТНИМ МЕТОДОМ .................. 24
ЗА КИСЛОТНО-ОСНОВНИМ МЕТОДОМ ........................ 24
Таблиця 5. СИСТЕМАТИЧНИЙ ХІД АНАЛІЗУ
КАТІОНІВ І АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ...................................... 25
Схема 1. СХЕМА СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ АНАЛІЗУ
КАТІОНІВ І АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ......................................... 26
КАТІОНІВ ІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ .................................... 27
Схема 2. СХЕМА СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ АНАЛІЗУ КАТІОНІВ ІІ
АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ................................................................ 28
КАТІОНІВ ІІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ................................... 29
КАТІОНІВ ІІІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ...................................... 31
КАТІОНІВ IV АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ................................... 32
КАТІОНІВ ІV АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ...................................... 34
КАТІОНІВ V АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ .................................... 35
КАТІОНІВ V АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ....................................... 37
КАТІОНІВ VІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ................................ 38
КАТІОНІВ VІ АНАЛІТИЧНОЇ ГРУПИ ...................................... 40
Таблиця 11. ЕТАПИ СИСТЕМАТИЧНОГО ХОДУ
АНАЛІЗУ СУМІШІ КАТІОНІВ І – VІ
298
АНАЛІТИЧНИХ ГРУП БЕЗ ОСАДУ .................................... 41
Схема 7. СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ КАТІОНІВ
І – VІ АНАЛІТИЧНИХ ГРУП БЕЗ ОСАДУ ............................... 49
Таблиця 12. АНАЛІТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ АНІОНІВ,
ЩО ҐРУНТУЄТЬСЯ НА РІЗНІЙ РОЗЧИННОСТІ
СОЛЕЙ Ва2+ ТА Ag+ ................................................................ 50
Таблиця 13. АНІОНИ, ЩО УТВОРЮЮТЬ ЛЕТКІ ПРОДУКТИ
ПРИ ДІЇ СИЛЬНИХ КИСЛОТ................................................ 50
Таблиця 14. КЛАСИФІКАЦІЯ АНІОНІВ ЗА
ОКИСНО-ВІДНОВНИМИ ВЛАСТИВОСТЯМИ................. 51
Таблиця 15. РЕАГЕНТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ
ДРОБНОГО ВИЯВЛЕННЯ АНІОНІВ I – III ГРУП
ТА ВІДПОВІДНІ ПРОДУКТИ РЕАКЦІЙ............................. 52
Таблиця 16. РЕАКЦІЇ КАТІОНІВ II – VI АНАЛІТИЧНИХ ГРУП
ПРИ ПРИГОТУВАННІ «СОДОВОЇ ВИТЯЖКИ» ............... 55
СУМІШІ СУЛЬФУРВМІСНИХ АНІОНІВ ........................... 56
Схема 8. СХЕМА АНАЛІЗУ ІОНІВ SO42–, SO32–, S2O32–, S2–
ПРИ ЇХ СПІЛЬНІЙ ПРИСУТНОСТІ ........................................... 57
СУМІШІ ГАЛОГЕНІД-ІОНІВ ................................................ 58
Схема 9. СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ
ГАЛОГЕНІД-ІОНІВ (Cl–, Br–, I–).................................................. 59
СУМІШІ НІТРОГЕНВМІСНИХ АНІОНІВ .......................... 60
Схема 10. СХЕМА АНАЛІЗУ СУМІШІ АНІОНІВ NO2–, NO3– ............... 61
Таблиця 20. РЕАКЦІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА КАТІОНИ
ЗГІДНО ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ .............. 62
Таблиця 21. РЕАКЦІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НА АНІОНИ ЗГІДНО
ДЕРЖАВНОЇ ФАРМАКОПЕЇ УКРАЇНИ ............................. 70
ЗАДАЧІ З ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ АНАЛІТИЧНОЇ ХІМІЇ.................. 79
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ .......................................... 79
Таблиця 22. ДІЕЛЕКТРИЧНА ПРОНИКНІСТЬ (ε*) І
ПОКАЗНИКИ КОНСТАНТАВТОПРОТОЛІЗУ (pKі)
НАЙВАЖЛИВІШИХ НЕВОДНИХ РОЗЧИННИКІВ, ЩО
ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ
В АНАЛІТИЧНІЙ ХІМІЇ ....................................................... 82
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ КИСЛОТ І ОСНОВ ..................................... 83
РІВНОВАГИ В ГЕТЕРОГЕННИХ СИСТЕМАХ ...................................... 88
РІВНОВАГИ У РОЗЧИНАХ СОЛЕЙ, ЩО ГІДРОЛІЗУЮТЬ .................. 91
Таблиця 23. РОЗРАХУНКИ КІЛЬКІСНИХ
ХАРАКТЕРИСТИК ПРОЦЕСУ ГІДРОЛІЗУ ....................... 92
РІВНОВАГИ В БУФЕРНИХ РОЗЧИНАХ ................................................. 95
РІВНОВАГИ В РОЗЧИНАХ КОМПЛЕКСНИХ СПОЛУК ...................... 98
ОКИСНО-ВІДНОВНІ ПРОЦЕСИ ............................................................. 100
299
КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ............................................................................ 103
Схема 1. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ
КІЛЬКІСНОГО АНАЛІЗУ .......................................................... 104
Схема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ
АНАЛІЗУ ЗА ТИПОМ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ,
ЩО ЛЕЖИТЬ В ОСНОВІ МЕТОДУ........................................ 105
Таблиця 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ
АНАЛІЗУ ЗА СПОСОБОМ ТИТРУВАННЯ ....................... 106
Схема 3. КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТРИМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ
ЗА СПОСОБОМ ФІКСУВАННЯ
ТОЧКИ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ .................................................. 107
Таблиця 2. ГРАВІМЕТРИЧНИЙ МЕТОД АНАЛІЗУ ............................ 108
Таблиця 3. УМОВИ ОСАДЖЕННЯ КРИСТАЛІЧНИХ І АМОРФНИХ
ОСАДІВ ................................................................................... 110
Таблиця 4. КИСЛОТНО-ОСНОВНЕ ТИТРУВАННЯ ............................ 111
Таблиця 5. ОСАДЖУВАЛЬНЕ ТИТРУВАННЯ ..................................... 112
Таблиця 6. МЕРКУРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ .............................. 114
Таблиця 7. КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ .................. 115
Схема 4. МЕТОДИ ОКИСНО-ВІДНОВНОГО ТИТРУВАННЯ ........... 118
Таблиця 8. ПЕРМАНГАНАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ ................ 119
Таблиця 9. ЙОДОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ...................................... 120
Таблиця 10. ЙОДХЛОРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ ......................... 122
Таблиця 11. БРОМАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ ............................ 123
Таблиця 12. НІТРИТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ .............................. 124
Таблиця 13. ДИХРОМАТОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ ..................... 125
Таблиця 14. ЦЕРИМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ..................................... 126
ПРИКЛАДИ ПОБУДОВИ КРИВИХ ТИТРУВАННЯ ............................. 127
0,1 М розчину HCl 0,1 М розчином NaOH .............................................. 127
Таблиця 15. ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ HCl
0,1 М РОЗЧИНОМ NaOH................................................. 127
КРИВА ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ HCl
0,1 М РОЗЧИНОМ NaOH ...................................................................... 128
0,1 М розчину NaI 0,1 М розчином AgNO3 ............................................. 129
Таблиця 16. ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ NaI
0,1 М РОЗЧИНОМ AgNO3 ............................................... 129
КРИВА ТИТРУВАННЯ 0,1 М РОЗЧИНУ NaI
0,1 М РОЗЧИНОМ AgNO3 .................................................................... 130
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВЕЛИЧИНИ СТРИБКА ТИТРУВАННЯ
ВІД ДОБУТКУ РОЗЧИННОСТІ ОСАДУ ВИЗНАЧУВАНОГО ІОНА
НА ПРИКЛАДІ АРГЕНТОМЕТРИЧНОГО
ВИЗНАЧЕННЯ РОЗЧИНІВ NaCl, NaBr, NaI ...................................... 131
РОЗРАХУНКОВІ ФОРМУЛИ
В ТИТРИМЕТРИЧНОМУ АНАЛІЗІ ......................................................... 132
300
ПРИКЛАДИ РІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ .......................................... 137
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТРОЛОГІЇ
В ЯКІСНОМУ ТА КІЛЬКІСНОМУ ХІМІЧНОМУ АНАЛІЗІ ................ 152
ХІМІЧНА МЕТРОЛОГІЯ В ЯКІСНОМУ АНАЛІЗІ
(ХАРАКТЕРИСТИКА ЧУТЛИВОСТІ
АНАЛІТИЧНИХ РЕАКЦІЙ) ...................................................................... 155
ХІМІЧНА МЕТРОЛОГІЯ В КІЛЬКІСНОМУ АНАЛІЗІ
(СТАТИСТИЧНА ОБРОБКА
РЕЗУЛЬТАТІВ ХІМІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ) .................................. 160
Таблиця 1. ЧИСЛОВІ ЗНАЧЕННЯ
КОЕФІЦІЄНТА СТЬЮДЕНТА t(Р, ν) .................................. 161
Таблиця 2. ВІДСОТКОВІ ТОЧКИ
РОЗПОДІЛУ ФІШЕРА (F(P1, 1, 2) – розподіл) ................. 162
Таблиця 3. ЧИСЛОВІ ЗНАЧЕННЯ
КОНТРОЛЬНОГО КРИТЕРІЮ Q(Р1, n) ............................... 166
ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ....................................... 175
Схема 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ................................................................... 176
Схема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ................................................................... 176
ЕЛЕКТРОХІМІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ................................................ 177
Таблиця 1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ЇХ ЗМІСТ .................................... 177
КОНДУКТОМЕТРІЯ ................................................................................ 180
Схема 3. КЛАСИФІКАЦІЯ КОНДУКТОМЕТРИЧНИХ МЕТОДІВ
АНАЛІЗУ ................................................................................ 180
ПОТЕНЦІОМЕТРІЯ .................................................................................. 182
Схема 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ПОТЕНЦІОМЕТРИЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ............................................................. 182
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРІЯ ........................................................................ 185
Схема 5. КЛАСИФІКАЦІЯ ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРИЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ............................................................. 185
Таблиця 2. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРИЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ .......................................................... 186
Таблиця 3. ПОРІВНЯННЯ МЕТОДІВ
ВОЛЬТАМПЕРОМЕТРІЇ ................................................... 187
КУЛОНОМЕТРІЯ...................................................................................... 194
Схема 6. КЛАСИФІКАЦІЯ КУЛОНОМЕТРИЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ............................................................. 194
Таблиця 4. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА КУЛОНОМЕТРИЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ .......................................................... 195
ОПТИЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ................................................................ 198
Схема 7. КЛАСИФІКАЦІЯ ОПТИЧНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ......... 198
Схема 8. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА
МЕТОДІВ МОЛЕКУЛЯРНО-
301
АБСОРБЦІЙНОГО АНАЛІЗУ .................................................. 199
Таблиця 5. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ КОЛОРИ-
МЕТРІЇ ТА ФОТОЕЛЕКТРОКОЛОРИМЕТРІЇ ............... 200
Таблиця 6. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ
ІЧ- ТА УФ-СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ ................................ 201
Схема 9. КЛАСИФІКАЦІЯ КОЛИВАЛЬНИХ ІЧ-СПЕКТРІВ .......... 202
Таблиця 7. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ЇХ ЗМІСТ
У МЕТОДАХ СПЕКТРОСКОПІЇ ...................................... 203
Таблиця 8. ХАРАКТЕРИСТИЧНІ ЧАСТОТИ КОЛИВАНЬ ДЕЯКИХ
СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ТА КАРБОН-
КАРБОНОВИХ ЗВ’ЯЗКІВ В
ІЧ-ОБЛАСТІ СПЕКТРА ..................................................... 204
Таблиця 9. ДОВЖИНИ ХВИЛЬ СПЕКТРА
ТА ВІДПОВІДНЕ ЇМ ЗАБАРВЛЕННЯ ............................ 206
Таблиця 10. ВІДПОВІДНОСТІ ОСНОВНИХ ВЕЛИЧИН,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ................. 206
Таблиця 11. ПЕРЕХОДИ МІЖ ОСНОВНИМИ
ВЕЛИЧИНАМИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ................. 206
ОСНОВНІ МЕТОДИ ВИКОНАННЯ АНАЛІЗУ ТА ВИЗНАЧЕННЯ
КОНЦЕНТРАЦІЙ У ФОТОМЕТРІЇ..................................................... 207
Схема 10. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕМІСІЙНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ............................................................ 210
Таблиця 12. ЕМІСІЙНИЙ СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ .................. 211
Таблиця 13. ЕМІСІЙНА ПОЛУМ’ЯНА ФОТОМЕТРІЯ................. 212
Таблиця 14. ФЛУОРИМЕТРІЯ .......................................................... 213
Схема 11. МЕТОДИ, ЩО ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ВЗАЄМОДІЇ
СВІТЛОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
З ДИСПЕРСНИМИ СИСТЕМАМИ ................................... 214
Таблиця 15. СПОСОБИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ
В МЕТОДАХ ТУРБИДІМЕТРІЇ
ТА НЕФЕЛОМЕТРІЇ ........................................................ 215
Схема 12. МЕТОДИ, ЩО ҐРУНТУЮТЬСЯ НА ЯВИЩІ
ПОЛЯРИЗАЦІЇ МОЛЕКУЛ ПІД ДІЄЮ
СВІТЛОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ.............................. 216
Таблиця 16. МОЖЛИВОСТІ МЕТОДІВ
РЕФРАКТОМЕТРІЇ ТА ПОЛЯРИМЕТРІЇ .................. 217
Таблиця 17. ПОКАЗНИКИ ЗАЛОМЛЕННЯ СПИРТО-
ВОДНИХ РОЗЧИНІВ, КОНЦЕНТРАЦІЮ
ЯКИХ ВИРАЖЕНО В ОБ.% ........................................ 218
Таблиця 18. ФАКТОРИ ПОКАЗНИКІВ ЗАЛОМЛЕННЯ
(F) ВОДНИХ РОЗЧИНІВ ЛІКАРСЬКИХ
ЗАСОБІВ З МАСО-ОБ’ЄМНОЮ КОНЦЕНТРАЦІЄЮ
......................................................................................... 219
302
ХРОМАТОГРАФІЧНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ ........................................... 222
Схема 13. КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОМАТОГРАФІЧНИХ
МЕТОДІВ ЗА АГРЕГАТНИМ СТАНОМ
РУХОМОЇ ФАЗИ ..................................................................... 222
Таблиця 19. КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОМАТОГРАФІЧНИХ
МЕТОДІВ ЗА МЕТОЮ ХРОМАТОГРАФУВАННЯ ....... 222
МЕТОДІВ ЗА МЕХАНІЗМОМ ВЗАЄМОДІЇ СОРБЕНТУ
ТА СОРБАТУ ....................................................................... 223
МЕТОДІВ ЗА ТЕХНІКОЮ
ВИКОНАННЯ АНАЛІЗУ .................................................... 223
Таблиця 22. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ХРОМАТОГРАФІЧНИХ
МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ........................................................... 224
СХЕМА ВИЗНАЧЕННЯ Rf (ТОНКОШАРОВА ТА
ПАПЕРОВА ХРОМАТОГРАФІЯ) .......................................................... 226
ГАЗОВА ХРОМАТОГРАМА СУМІШІ ДВОХ РЕЧОВИН .................. 226
ПРИНЦИПОВА СХЕМА ГАЗОВОГО ХРОМАТОГРАФА ................. 227
ПРИНЦИПОВА СХЕМА РІДИННОГО ХРОМАТОГРАФА
ВИСОКОГО ТИСКУ ................................................................................. 227
Таблиця 23. РЯДИ СЕЛЕКТИВНОСТІ ІОНІВ ДЛЯ ДЕЯКИХ
ІОНООБМІННИКІВ............................................................. 228
ДОДАТКИ ....................................................................................................... 229
Таблиця 1. ІОННИЙ ДОБУТОК ВОДИ КН2О
ПРИ РІЗНИХ ТЕМПЕРАТУРАХ ........................................... 230
Таблиця 2. ГУСТИНИ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗЧИНІВ
КИСЛОТ ТА ОСНОВ (t = 20°C) ............................................. 230
Таблиця 3. КОНСТАНТИ ІОНІЗАЦІЇ КИСЛОТ
(КОНСТАНТИ КИСЛОТНОСТІ) ........................................... 247
Таблиця 4. КОНСТАНТИ ІОНІЗАЦІЇ ОСНОВ
(КОНСТАНТИ ОСНОВНОСТІ) ............................................. 248
Таблиця 5. БУФЕРНІ РОЗЧИНИ ............................................................... 250
Таблиця 6. ТЕРМОДИНАМІЧНІ ( K S0 ) ТА
КОНЦЕНТРАЦІЙНІ ( K S )ДОБУТКИ
(КОНСТАНТИ) РОЗЧИННОСТІ,
РОЗЧИННІСТЬ (S) ДЕЯКИХ ЕЛЕКТРОЛІТІВ .................... 253
Таблиця 7. СТАНДАРТНІ ОКИСНЮВАЛЬНІ ПОТЕНЦІАЛИ
У ВОДНИХ РОЗЧИНАХ ПО ВІДНОШЕННЮ
ДО ВОДНЕВОГО ЕЛЕКТРОДА ............................................ 258
Таблиця 8. КОМПЛЕКСИ З НЕОРГАНІЧНИМИ
ЛІГАНДАМИ ТА ЇХ КОНСТАНТИ СТІЙКОСТІ (β) .......... 270
Таблиця 9. КОМПЛЕКСИ З ОРГАНІЧНИМИ ЛІГАНДАМИ
ТА ЇХ КОНСТАНТИ СТІЙКОСТІ (β).................................... 274
Таблиця 10. РОЗРАХУНКИ РЕЗУЛЬТАТІВ
303
ТИТРИМЕТРИЧНИХ ВИЗНАЧЕНЬ .................................... 277
Таблиця 11. ХАРАКТЕРИСТИКИ КИСЛОТНО-
ОСНОВНИХ ІНДИКАТОРІВ ................................................ 281
Таблиця 12. ХАРАКТЕРИСТИКИ АДСОРБЦІЙНИХ
ІНДИКАТОРІВ ........................................................................ 282
Таблиця 13. ХАРАКТЕРИСТИКИ МЕТАЛОХРОМНИХ
ІНДИКАТОРІВ ........................................................................ 283
Таблиця 14. ХАРАКТЕРИСТИКИ ОКИСНО-ВІДНОВНИХ
ІНДИКАТОРІВ ........................................................................ 287
Таблиця 15. ГРАВІМЕТРИЧНІ ФОРМИ ТА ФАКТОРИ ........................ 288
Таблиця 16. рН ОСАДЖЕННЯ ТА РОЗЧИНЕННЯ ДЕЯКИХ
ГІДРОКСИДІВ (ОКСИДІВ)................................................... 289
Таблиця 17. МАНТИСИ ДЕСЯТКОВИХ ЛОГАРИФМІВ ...................... 290
Таблиця 18. АНТИЛОГАРИФМИ ............................................................. 293
ЛИТЕРАТУРА ................................................................................................. 297
304
Навчально-довідкове видання
Болотов Валерій Васильович

Євтіфєєва Ольга Анатоліївна
Клименко Ліна Юріївна
Kocтіна Тетяна Анатоліївна
Жукова Тамара Володимирівна
Бризицький Олексій Аркадійович
Ахмедов Елшан Юніс-огли
АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ
НАВЧАЛЬНО-ДОВІДКОВИЙ ПОСІБНИК
За загальною редакцією проф. В. В. Болотова

Схемы Полный Файл Укр

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Схемы Полный Файл Укр

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Міністерство охорони здоров’я України

Національний фармацевтичний університет

В. В. Болотов, О. А. Євтіфєєва, Т. В. Жукова, Л. Ю. Клименко,

Під загальною редакцією проф. В. В. Болотова

Рецензенти: ГРИЗОДУБ О. І., доктор хімічних наук, професор,

А Аналітична хімія: навч.-довідк. посіб. / В. В. Болотов,

Довідник містить таблиці та схеми, що стосуються загальних та

ISBN © Болотов В. В. та ін., 2012

K+, Na+, NH4+

Ag+, Pb2+, Hg22+

Ba2+, Sr2+, Ca2+

Al3+, Zn2+, Cr3+, Sn2+, Sn (IV), As (III), As (V)

Mg2+, Mn2+, Fe2+, Fe3+, Bi3+, Sb (III), Sb (V)

Cu2+, Hg2+, Co2+, Ni2+

26 Відділення Mg2+-катіонів дією на осад 25 насиченим розчином

38 Виявлення Со2+-іонів у центрифугаті 33 дією розчину NH4NCS в

Проба на присутність у розчині

H+ SO2↑ (запах) + S↓ (жовтуватий осад)

S2O32– [I3] – I – (знебарвлення розчину йоду)

СO32– Mg2+ MgCO3↓ (білий осад)

фенолфталеїн малинове забарвлення

S2– H+ H2S↑ (запах)

Cd2+ CdS↓ (жовтий осад)

(синє забарвлення розчину)

Н+ СН3СООН (запах оцту)

СН3СОО– C2H5OH, H2SO4 CH3СООС2Н5 (запах)

2 Cr3+ + 3 CO32– + 3 H2O 2 Cr(OH)3 + 3 CO2

Sn2+ + CO32– + H2O Sn(OH)2 + CO2

[SnCl6]2– + 2 CO32– + 2 H2O Sn(OH)4 + 2 CO2 + 6 Cl–

V Fe2+ + CO32– FeCO3

S2–, S2O32–, SO42– , SO32–

додають розчин (NH4)2Na[Co(NO2)6]↓

Аніони II аналітичної групи

де сі – концентрація i-го іона в розчині;

Константу рівноваги для води виражають формулою:

оскільки вода є дуже слабким електролітом, то [Н2О] є величиною

до рН, чисельно сягаючого значення рKі ( aM  1 ). -

Із збільшенням кислотності одного і того ж типу розчинника законо-

Константу рівноваги в розчинах слабких основ позначають як Кb:

Частка неіонізованих молекул дорівнює:

Приклад 2. Обчислити рН 0,4% розчину натрій гідроксиду.

Оскільки NaOH – сильна основа, то:

Приклад 3. Чому дорівнює концентрація гідроксид-іонів в розчині, рН

Задача 3. Обчислити рН розчину кислоти ацетатної, якщо її концент-

Задача 4. У скільки разів концентрація іонів гідрогену в крові (рН =

Задача 5. Чому дорівнює концентрація розчину кислоти ацетатної, рН

Умова розчинення осаду: добуток концентрацій іонів у ступенях, від-

Значення K S0 більшості малорозчинних електролітів наведено в дові-

Приклад 2. В 250 см3 насиченого розчину міститься 2,60·10–5 г строн-

Приклад 3. У скільки разів розчинність плюмбум йодиду в 0,1 М роз-

Приклад 4. Змішано рівні об’єми 5·10–3 М розчину кальцій хлориду і

Рішення. Для відповіді на це питання необхідно порівняти добуток

тобто перевірити здійснимість умови: cCa · c SO 2 2

тобто одержана величина менше K S0 (CaSO4), і осад не утворюється.

Задача 2. Обчислити об’єм води, необхідний для розчинення 2 г барій

Задача 3. Чи утворюється осад плюмбум хлориду, якщо до 0,1 М роз-

Задача 4. Як зміниться розчинність кальцій флуориду в 0,05 М розчи-

Задача 5. При якому значенні рН почне осаджуватись магній гідрок-

Знаходимо за довідником значення K CH COOH  1,74  10- 5 . Підставимо

значення у формулу для розрахунку ступеня гідролізу:

Сіль, утворена Kw Kw K w  c BA K w  K BOH 1 1 1

Приклад 2. Обчислити константу гідролізу амоній хлориду і рН його

Значення величини [Н+] в даному розчині амоній хлориду знайдемо за

[H  ]  К г  cBA  5,681010  0,1  7,63106 моль/дм3 .