УДК 94(477):[393:355.

08]"16/17"
Попружна А.В.,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри економіки та соціальних дисциплін
Академії Державної пенітенціарної служби

Поховальна культура козацької старшини за матеріалами пам'яток

Ногород-Сіверщини
Духівниці
• Духовний заповіт новгород-сіверського священника Лаврентія
Єлисейовича Зеленецького. 1691.
• Духовний заповіт Фекли (?) Матвіївни Василихи. Мешканки Новгорода-
Сіверського
• Духовний заповіт Ірини, вдови новгород-сіверського сотника Захарія
Степановича, 1705 р.
// Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / [упорядник С. Павленко]. –
К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
Місце поховання
Протягом другої половини ХХ ст. знайдено біля десятка склепів із
залишками поховань XVII-XVIII ст. без жодних ознак епітафічних написів.
Склеп з надгробком Олексія Розумовського (1748-1822).
У 1785 р. у склепі вівтарної частини церкви Св.Іллі (притвір корпусу
ігумена) поховано першого Новгородського намісника Іллю Журмана.
Між собором та головним входом був розміщений цвинтар.
Храмові некрополі Новгород-Сіверська
Цвинтар поряд церкви «Живоначальной Троицы», зведеної у 1696 р. з
дерева (поховання Євдокії Журавко)
Цвинтар Воскресенської церкви з 1707 р.
Цвинтар Миколаївської церкви з 1737 р.
Цвинтар Благовіщенського храму з 1762-1802 рр.
Покровське кладовищез другої половини XVIII ст.
 Георгіївське кладовище з 1805 р.
Надгробні портрети та епітафії
Паєвський І. Надгробний портрет дружини новгород-сіверського сотника
Євдокії Журавко з дітьми. 1697 р.
Навіть у 1840 р. збереглася давня традиція «в недалеком расстоянии» від
Троїцької церкви «погребать граждан города, могущих взнесть небольшой
вклад монастырю»

// Некрополі України / [упоряд. І. В. Дивний, М. Т. Пархоменко, О. М. Титова].

– К. : Вид-во Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. К.,
1999.
граф Андрей Ильич Безбородко родился в 1783 г. декабря 5 д. Находясь за
границей в войне с французами и командуя I Полтавским регулярным конно-
козачьим полком, скончался в местечке Зирках герцогства Варшавского 1814 г.
22 июня, перевезен и погребен здесь того же года ноября 10 д."

У 50-ті рр. вже XX ст. в колишньому Домницькому монастирі працювала

бригада будівельників. Вони переобладнували будівлі під госпіталь для
інвалідів Великої Вітчизняної війни. І все те, що їм здавалося зайвим, викидали,
руйнували. Натрапили й на могилу під чавунною плитою, де похований
молодий граф А. І. Безбородько. Могилу розкопали і в трухлявій труні з
дубовини серед кісток небіжчика знайшли... золоте серце, наповнене вином.
Хлопці злякались не так свого вчинку, як тієї знахідки. Приховати не можна -
надто багато свідків. Повідомили райвідділ КДБ. Негайно приїхав його
начальник. Забрав знахідку, настрахав будівельників відповідальністю за
розриття могили. Проте покарання ніякого не було, а золоте серце назавжди
зникло в кабінетах Комітету державної безпеки. Ще залишились свідки тієї
події. // Корбач І. Духовні святині Чернігівщини
https://www.gorod.cn.ua/city_887.html

Cписок використаних джерел

Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / [упорядник С. Павленко]. – К.: Вид.
дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
Некрополі України (1999) / Упор.: Дивний І. В., Пархоменко М. Т., Титова О.
Л., Українське товариство пам'яток історії та культури, К.
Корбач І. Духовні святині Чернігівщини https://www.gorod.cn.ua/city_887.html

Лазаревский А. (1882), Старинные малороссийские портреты, Киевская

старина, № 5, с. 337–342.