Департамент інформаційної діяльності, культури,

національностей та релігій
Хмельницької обласної державної адміністрації
Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека
Хмельницьке обласне відділення
ВГО Українська бібліотечна асоціація
Хмельницька міська організація
Національної спілки краєзнавців України

Календар
знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини
на 2024 рік

Рекомендаційний бібліографічний довідник

Хмельницький
2023
УДК 006.95(059.3)(477.43)«2024»
К 17

Календар знаменних і пам’ятних дат Хмельниччини на

2024 рік : реком. бібліогр. довід. / Департамент інформаційної
діяльності, культури, національностей та релігій Хмельниц.
облдержадмін.; Хмельниц. ОУНБ; Хмельниц. обл. від-ня ВГО
УБА; Хмельниц. міська орг. НСК України; уклад. О. М. Шеін. –
Хмельницький : Стрихар А. М., 2023. – 176 с.

Друкується за рішенням редакційно-видавничої ради

Хмельницької ОУНБ, протокол № 6 від 3.11.2023 року, та
Президії Хмельницького обласного відділення УБА, протокол
№ 6 від 9.11.2023 року.

Укладач: Шеін О. М.

Редактори: Маковська В. В.,

Шмаль Т. А.

Відповідальна за випуск: Чабан К. А.

На обкладинці фото:
Дмитра Петровича Чавалаха,
Артура Венедиктовича Закордонця,
Романа Михайловича Матвійця,
гетьмана Миколая Сенявського,
Хмельницького обласного центру служби крові.

© Автори статей, 2023

© Хмельниц. ОУНБ, 2023
© Хмельниц. обл. від-ня ВГО УБА, 2023

2
Котюржинецька гімназія Заслучненської сільської ради
Хмельницького району Хмельницької області, в якій навчається
38 учнів. Діє будинок культури.
Надія Синиця

Література
1. Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание
церквей и приходов Волынской епархии. Т. 4:
Староконстантиновский уезд. – Почаев, 1899. – С. 469-473.
2. Довідник з археології України. Хмельницька,
Чернівецька, Закарпатська області / І. С. Винокур, А. Ф. Гуцал,
С. І. Пеняк [та ін.]. – Київ, 1984. – C. 61.
3. Волости и важнейшія селенія Европейской Россіи. По
даннымъ обследованія, произведеннаго статистическими
учрежденіями Министерства Внутреннихъ Делъ, по порученію
Статистическаго Совета. Изданіе Центральнаго Статистическаго
Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-
Западныя / сост. старш. ред. В. В. Зверинскій. – Санкт-
Петербургъ, 1885. – [б. с.].
4. Населенныя места Россійской Имперіи в 500 и более
жителейсъ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа
жителей преобладающихъ вероисповеданій по даннымъ первой
всеобщей переписи 1897 г. – Санкт-Петербург, 1905. – IX + 270 +
120 с.

У сяйві «Леліви»: гетьман Миколай

Сенявський
До 535-річчя з дня народження
та 455-річчя з дня смерті
Хоч у родині Сенявських Миколаї були у багатьох
поколіннях – але саме його, народженого у 1489 році
майбутнього коронного гетьмана, уславленого командира
оборони поточної, що боронила від набігів подільські кордони,
навіть через кілька століть називали Великим Миколаєм,
«стовпом вітчизни». Талантом політика та військовика,

71
непересічними особистими якостями і наполегливим
примноженням зв’язків та багатств він забезпечив своїм
нащадкам міцне становище на суспільній верхівці Речі
Посполитої впродовж двох століть, – до вигасання чоловічої
лінії роду Сенявських у першій третині XVIII ст. А весь цей час
їхній стародавній герб Леліва, – золота зірка з шістьма
променями над золотим півмісяцем, – був уособленням Поділля
так само, як і герб воєводства, – золоте сонце.
Миколай Сенявський був одним з трьох синів Рафала з
Сеняви, містечка між Перемишлем і Ряшевом. Військову
кар’єру починав як коронний хорунжий, згодом польний
гетьман. Уперше згадується 28 квітня 1512 року як учасник
битви під Вишневцем, коли польське військо розбило татар.
Виявив хоробрість у 1524 році, керуючи обороною Рогатина від
турків. У наступні роки боронив від татарських набігів
воєводство Руське. У 1529 році потрапив у татарський полон, а
наступного року сам здійснив набіг на кривдників, дійшовши до
Білгорода. На початку 1530-х рр. брав участь у виправах
польського війська проти армії молдавського князівства,
зокрема, у битвах під Гвіздцем і Обертином.
Під час розподілу батьківського спадку Миколай
Сенявський отримав у власність місто Бережани, яке стало
однією з родових резиденцій. За порівняно короткий час значно
розширив свої володіння, зокрема, у 1540 р. придбав у братів
Зборовських місто Меджибіж з трьома десятками навколишніх
сіл, яке стало центром адміністративної і господарчої діяльності
усіх подільських володінь роду Сенявських. Окрім
меджибізького ключа, до них входили миколаївський та
синявський ключі з новозаснованим містом Синявою (т. зв.
«Синявське поле»); в подальшому на території сучасної
Хмельницької області Сенявським належали також Зіньків,
Сатанів, Тарноруда. Нащадки Великого Миколая збільшили
родинну власність, осередки якої на мапі складали широку
смугу від Гранова на Вінниччині до берегів Вісли.
Меджибізький замок Сенявський розбудовує, уклавши для
цього контракт з тернопільським обивателем і архітектором
Яном Бонком. Оскільки у цей період Миколай Сенявський
перейшов з католицького віровизнання на кальвінізм,

72
протестантські архітектурні символи закарбовуються в
архітектурному оздобленні палацу, який постає у
Меджибізькому замку в стилістиці східноєвропейського
Ренесансу. Водночас нижче за течією Південного Буга поряд з
селом Раковець будує ще один замок, який проіснував недовго,
був знищений, руїни якого нині відомі під назвою замчища
Ракочі.
У 1540-х роках військо під командуванням Сенявського
продовжувало боротьбу з татарами, які неодноразово
порушували кордони Королівства Польського на Поділлі.
Чимало непересічних командирів і лицарів згуртувалося біля
нього. Серед тих, хто служив під орудою гетьмана з його
синами Миколаєм, Єронімом і Рафалом, особливо відзначався
ротмістр Бернард Претвич, званий Murus Podoliae, Terror
Tartarorum, що здійснював зухвалі рейди проти татар і навіть
приганяв стада татарської худоби до Меджибожа. Сам
Сенявський отримує від короля у 1542 р. уряд воєводи
Белзького, а у 1553 р. – воєводи Руського, найвищий уряд, за
яким його титулують до кінця життя і навіть по смерті.
Особливим завданням прикордонного війська під
командуванням Миколая Сенявського була охорона від набігів
нового міста Бар. Саме у ті роки нове подільське місто
будувалося з волі Бони Сфорци де Арагони, дружини короля
Сигізмунда I Старого, у пам’ять про місто її дитинства Барі в
Італії. Не підлягає сумніву особисте знайомство видатного
магната з фатальною красунею-королевою, як і те, що це
спілкування породило чимало домислів та припущень. Чутки
чутками, але фактом є, що археологами на руїнах щойно
згаданого Раковецького замку Сенявського під Меджибожем
знайдено фрагменти кахлів коштовної печі або каміна
європейського рівня роботи, на яких кілька разів повторюється
зображення герба Сфорца – вуж, який ковтає немовля…
За непересічних обставин життя Миколая Сенявського й
увірвалося. Сталося це 2 лютого 1569 р. в Любліні, де 80-літній
Сенявський брав участь у засіданні Сейму. Йшлося про питання
європейської ваги: унії між Польською Короною і Великим
Князівством Литовським, в результаті якої поставала нова
держава – Річ Посполита Обох Народів. Сталося так, що

73
Великий Миколай як політик встиг взяли участь у підготовці
цього геополітичного кроку, але самого втілення йому побачити
не судилося.
Миколай Сенявський був похований у замковій каплиці
резиденції в Бережанах, бо, як зазначав Каспер Нісецький у
Короні Польських Золотих Вольностей Стародавніх, «земля
Любліна не змогла прийняти його тіло через відмову від
католицизму».
Тетяна Вєтрова, Ігор Западенко

Література
1. Западенко І. Панегірик Сенявським у віршованому
гербовнику Бартоша Папроцького «PANOSZA» (1575 р.) //
Національний заповідник «Замки Тернопілля» : наук. записки. –
2022. – Т. 12. – С. 241-248.
2. Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини :
біогр. слов. – Вінниця, 2007. – С. 689-694.
3. Kuśnierz K. Kuśnierz K. Sieniawa. Załozenie
rezydencjonalne Sieniawskich. Rozwój przestrzenny w XVII oraz
XVIII wieku. – Rzeszów : Wyd. Naukowe Katedry Historii
Architektury Urbanistyki i Sztuki, 1984. – 260 s.
4. Niesiecki K. Korona Polska Przy Złotey Wolnosci
Starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xięstwa
Litewskiego Kleynotami, Naywyższemi Honorami, Heroicznym
Męstwem [...] Ozdobiona : Potomnym zaś wiekom na zaszczyt y
nieśmiertelną sławę pamiętnych w tey Oyczyznie Synow Podana. –
Lwow, 1743. – T. 4. – 820 s. – S. 83-86.
5. Plewczyński M. Sieniawski Mikołaj h. Leliwa (1489 –
1569) // Polski Słownik Biograficzny. – Warszawa; Krakow, 1996. –
T. 37/1. – 152 s. – S. 123, 126-127.

Польський дослідник Поділля Вавжинєц

Марчинський (Wawrzyniec Marczуński)
До 245-річчя з дня народження
Педагог, релігійний і громадський діяч, автор
трьохтомника «Статистичний, топографічний історичний опис

74