A Thing with[out] Fears

Chapter 1: Fate’s Gnashing Beak

Герміона проживала своє життя, прагнучи досягти всіх своїх амбіцій, великих та малих.

Ґрифіндор. Очевидно.

Найкраща у класі? Завжди.

Ідеальна в усьому? Звичайно.

Пост Старости? Легко.

Ґрейнджер отримала найвищий бал ЖАБА за останні п’ять років, незважаючи на річну
перерву, викликану Другою чарівною війною. Після цього Орден Мерліна — бонус, який
вона одержала після закінчення війни.

Правду кажучи, Герміонині амбіції іноді змушували її зловживати природою часу або
використовувати фізику незаконним шляхом. Та це не вина Герміони, що всесвіт ставав їй
на шляху.

Якщо дівчина могла знайти рішення складної ситуації, а її мотивація була благородною,
вона мала право використовувати це.

Герміона ставила цілі, працювала на них, та врешті досягала їх. Це було, і завжди мало
бути ідеальною формулою її успіху.

За винятком, тих випадків, коли йшлося про Драко Мелфоя. Здавалося, він прагнув
порушити всі принципи, яких Герміона дотримувалася. Та можливо, звести її до могили.

Драко був її колишнім-теперішнім напів фальшивим хлопцем.

Щось типу цього..

Наразі він був знову колишнім — з Богом, Парасю! — вона твердо постановила собі. Він
безперечно заслуговував бути кинутим. Крім того, вона була надзвичайно зайнятою і не
мала часу аби сперечатися з непокірним напів фальшивим бойфрендом.

Доросле життя Герміони Ґрейнджер таке ж амбіційне і не менш успішне, як у Гоґвортські

часи. Заступниця у відділі Магічних Істот — виконано. Права домашніх ельфів? — готово.
Реформа для перевертнів? — досягнутий чудовий прогрес.

Ходили чутки, що крісло Міністерки Магії прогнозовано займе Герміона Ґрейнджер за

п’ятнадцять чи двадцять років.

Світ Магії був відкритим для неї, а Герміона не пропускала жодного шансу, щоб цим не
скористатися.

Вона була на своєму шляху до вершини з ретельним планом на десять, п’ятнадцять та

двадцять років уперед. Все, що захоче зупинити її, зустрінеться з усією силою її
особистості та діловим кінцем її палички.

Герміоні ще не вдавалося зустріти проблему, яку не вдалося б вирішити таким чи іншим

способом.

Окрім Драко.

Знову ж таки.

Хлопець кинув виклик здоровому глузду та поводився, як інвазивний вид дикої лози. Він
огорнувся навколо життя Герміони таким чином, що його неможливо було позбутися.
Незалежно від того, скільки разів вона з ним розходилася, йому завжди вдавалося
пробратися у її життя знову. Герміона відкрила для себе, що дозволяла це йому.

Проблема в тому, що він був практично ідеальним партнером. Кмітливий, чарівний,

корисний, спроможний зав’язати шнурівки та вийти сухим з води самостійно (навіть, якщо
його методи деколи були сумнівними), достатньо розумний, аби тримати її в тонусі, в
хорошому значенні цього слова…
На жаль, усе в чому він був неідеальним, було жахаючим, не кажучи вже про те, що
Мелфой абсолютно не підходив на роль майбутнього чоловіка Міністерки Магії.

Навіть враховуючи те, що він був слизеринцем, Герміона переконана, що в її одному

мізинці більше амбіцій, ніж у всьому його тілі. Драко був найлінивішою пародією на
людину, яку вона коли небудь бачила.

Всі його слизеренські риси швидко закінчувалися на лукавості та вмінні маніпулювати

своїм грішним та талановитим язиком. Його язик був таким же холодним, як срібна
ложечка, з якою у роті він ріс. Він був сповнений насмішок, гарної брехні та улесливих
компліментів, яких насправді не мав на увазі.

Ще б пак, це було б корисним для політика, якби він постарався стати одним з них.

Шкода, Драко не напружував себе нічим, що не обіцяло йому сексу з Герміоною у

найближчому майбутньому. На його гостре обличчя практично нанесений напис
«професіонал скандального питання».

Єдина амбція, яку Драко Мелфой мав, окрім регулярного сексу з Герміоною (незважаючи
на несправжній статус їх стосунків), — розлютити свого батька, який томився під суворим
пожиттєвим домашнім арештом в одному з володінь сім’ї у Вельсі.

Протягом декількох років стосунки Драко з батьками перетворилися з напружених на

вогненебезпечні. Після того, як Луціус втратив усі свої титули та більшу кількість маєтків,
не було жодного чину контролювати сина, окрім як епістолярно не схвалювати вчинків
Драко. У відповідь Драко відмовився робити все, що могло змусити Луціуса пишатись
сином.

Його було неможливо змусити робити хоч щось, окрім як бути солодким хлопчиком
Герміони, що вже викликало у Луціуса піну з рота.

Це було першопричиною його згоди на ці «стосунки». Луціус ненавидів Герміону, а Драко

ненавидів Луціуса. Здавалося очевидним, що вона і Драко вдають, що зустрічаються, через
спільну неприязнь до Мелфоївського патріарха.
Герміона в’зялася у цю авантюру, бо виявилося, що її ім’я, згадане з Драко в одній газеті
— вигідний політичний крок. Відвідування подій з Драко привертало більше уваги, ніж
Герміона могла здобути сама. Преса тішилася ними як парою, що зберігало політичний
порядок Герміони на передовиці «Віщуна». Її прибуття під руку з Драко на збір коштів для
звільнення домашніх ельфів, зробило подію не лише високоморальною, але й
високопопулярною.

Не було жодних ілюзій щодо справжнього статусу їх стосунків. Спільна вигода та спільна
неприязнь були основними домовленостями. Перший їх секс був наслідком надміру
випитого спиртного та сварки, ніби через єдинорогів…

Зробивши це раз, вони вже не могли зупинитися.

Герміона постійно обіцяла, що цього разу це востаннє. Вона знала, що слід зупинитися. Це
сміховинно — продовжувати надалі ці фальшиві стосунки. Також вона не могла
підтримувати цю ілюзію протягом усієї кар’єри.

Вона пообіцяла собі, що за найкоротший проміжок часу припинить фальшиво зустрічатися

з Драко. Можливо восени. Або наступної весни. Вона навіть не додала це у свій список
справ…

Пізніше.

Це не терміново. Було набагато більше значущих справ, які потребували уваги Герміони
уже зараз. Їй потрібно було переглянути три законодавчі акти, стос матеріалів справи з
Департаменту Охорони Магічного Права, які, до речі, зараз лежали відкритими прямо
перед нею.

В розлученні не було нічого важкого чи незвичайного. Пари подавали заяви на розлучення

у Департамент Магічних Зв’язків щодня. Чарівники та чарівниці усвідомлювали, що
подружжя — це не лише квіти та романтичні побачення, тому швидко набридали один
одному та розлучалися. В цьому не було чогось дивного, ще й для такої раціональної та
освіченої людини, як Герміона.
Однак, такі справи не потрапляли до Департаменту Магічних Істот.

Та все ж заява, відкрита перед нею, подана чарівником одруженим із магічною істотою,
означала, що Департамент Магічних Зв’язків не мав певної юриздикції для однієї із сторін.

Розлучення магічних істот — надзвичайно рідкісне явище. Герміона впевнилася в цьому,

коли уважно перевірила всі архіви та не знайшла жодної схожої справи.

Департамент Магічних Зв’язків наполягав, що заява є непомилковою. Іноземний чарівник

прибув до Міністерства і попросив «відокремити його від дружини». Тепер заява про
розлучення підписана, зачарована та запечатана, але комусь треба повідомити партнерку.
Та у відділі Магічних Зв’язків не знайшлося когось, хто би це зробив.

Якимось чином, усі працівники Департаменту Магічних Істот викрутилися та знайшли хоч
одну причину, аби доручити це Герміоні.

Заступниця держсекретаря Герміона Ґрейнджер була не з тих, хто нехтує службовим

обов’язком, навіть, якщо вона у жахливому настрої, через думки про одного із інвазивних
видів Слизерену, та страждає від грипу. Вона зібрала всі потенційно релевантні бланки,
згорнула заяву та апарувала за вказаною адресою.

У кінці провулка, де вона опинилася, стояв вишуканий маленький котедж, оточений білим
парканом. Герміона підійшла до нього найбільш діловою похідкою, на яку тільки була
спроможна, та тричі впевнено постукала у вхідні двері.

Почулося тихе човгання, а потім двері відчинилися. Перед Герміоною стояла

найвродливіша жінка, яку вона бачила у своєму житті.

Герміона навіть не була певна, що це справжня жінка, чи, можливо, мара або ілюзія, які
спроєктували нереальну красу. Герміона відступила та інстинктивно вхопилася за свій
надійний портфель, повний реальних файлів і протоколів.

━ Сильвіє Парчево? — запитала Ґрейнджер .

━ Так… — повільно відповіла Віїла.
Не було сумнівів, що Сильвія Парчева була Віїлою. Вона — найвіїловидніша Віїла, котру
Герміона колись бачила. Її очі приголомшливо блакитні, бездоганна шкіра кольору молока,
а платиново-русяве волосся спадає каскадом до ніг, переливаючись, мов пелено, навколо
неї.

Герміона нервово ковтнула.

━ Я Герміона Ґрейнджер, заступниця Департаменту Магічних Істот в Міністерстві

Магії. Я тут, аби поговорити про вашого чоловіка.
━ Про мого чоловіка?
━ Так, про Стефана.

Прекрасні очі Сільвії розширилися, і вона швидко відступила назад аби дати Герміоні
зайти до котеджу. Віїла красиво обернулася та поплила до дивану у вітальні.

━ Він… він подав заяву на розлучення, — Герміонині пальці нервово бавилися з

ручкою портфеля.

Зазвичай Герміона не була тою людиною, яка нервувалася чи почувалася невпевнено при
дійсно привабливих людях, однак Сильвія була винятком.

Герміона ж, своєю чергою, мала темні круги під очима, та ще й знайшла зранку свої перші
сиві пасма. Їй же й тридцяти нема. Ідея того, що вона вже має сиве волосся, принизлива.

Однак, якщо не брати до уваги зовнішність, Сильвія також могла відростити дзьоба й
кидати вогняні кулі в Герміону, якщо та її роздратує.

Після слів Герміони, Сильвія завмерла, а потім різко повернулася, витріщаючись.

━ Він… що?

Герміона ще міцніше стиснула вірний портфель.

━ Він прийшов у Міністерство та заповнив заяву на розлучення цього тижня.

━ Він дійсно це зробив? — лице Сильвії видовжилося.
Герміона знову нервово ковтнула, у роті пересохло.

━ Т-так, — вона розстібнула портфель та витягнула сувій.

Сильвія різко вихопила його із рук Герміони, її блакитні очі швидко проглядали слова у
документі, після чого заява різко спалахнула. Інстинктивно Герміона потягнулася за
паличкою.

━ О, Господи… — з відчутним акцентом промовила Сильвія, вдаючи жах та

спостерігаючи, як заява тліє у полум’ї, — Документ зник. Тепер ми не зможемо
розлучитися.

Герміона глибоко вдихнула. Що ж, цьому розлученню не судилося пройти спокійно.

━ Це була копія. Оригінал знаходиться у Міністерстві, — потягнулася до свого

портфеля та дістала нову копію, яка опинилася там одразу після спалення першої,
— це дуже незвичайна справа. Британське Міністерство ніколи не було залученим у
розлучення між магічними істотами. Я збираюся бути вашим адвокатом протягом
усього розгляду, аби ваші права не проігнорували.
━ Ти? — Сильвія витріщилася на неї та новий сувій з великою недовірою.
━ Так, — Герміона спробувала посміхнутися, аби це виглядало підбадьорливо та
протягнула свиток Віїлі.
━ Ти? — перепитала Віїла з очевидною насмішкою, а її ніс, здавалося, загрозливо
видовжувався. — Ти дійсно думаєш, що я зможу довіряти людині? — її підборіддя
гордо піднялося, а сама вона, здавалося, витягнулася у зрості, — Та що ти взагалі
знаєш про віїл?
━ Що ж… — Герміона сильніше присунулася до дивану, — ви скоріше відлюдний
вид, і чесно кажучи, при розподілі поручень не було зазначено, яку магічну істоту я
представлятиму. Проте я готова вчитися, щоб зробити все, що в моїх силах, аби
захистити ваші права.
━ Ну що ж, щойно ти підтвердила, що нічого не знаєш про віїл, — голос Сильвії був
розлюченим та задумливим, коли вона знову вирвала новий сувій з рук Герміони,
заради того, аби він послідував за минулим у попелясту могилу.
 ━ Я запевняю, що зроблю усе можливе, щоб підтримати та захистити вас, як адвокат,
— промовила Герміона, стараючись зберігати голос професіональним та спокійним.
Хоча вона, про всяк випадок, притримувала паличку.

Сильвія звелася на ноги, червоний рум’янець виднівся на щоках, коли вона нависла над
Герміоною.

━ Ти? — обличчя Сильвії звужувалося у справді жахливій подобі, ​через ще помітнішу

лють, — Ти, яка дозволила моїй половинці підписати заяву про розлучення і
прийшла сюди, посміхаючись, розповісти мені про це.
━ Ні! Ні. Мені шкода, ви не так мене зрозуміли. Я не хотіла, — протараторила
Герміона.
━ Ти хоч знаєш, що значить для Віїли її пара? — голос Сильвії нагадував тиху
вібрацію, яка загрожувала порвати барабанні перетинки Герміони, — Думаєш, якщо
ми, віїли, красиві, то ми нічого не відчуваємо? Що я не турбуюся про втрату своєї
половинки?
━ Ні, ні, я не…

Сильвія не виглядала так, ніби узагалі слухала Герміону, вона помітно розгубилася.

━ Пара, пара — це як частинка душі! Він є причиною того, чому я дихаю! — вона
змахнула руками, — Всередині мого серця, він є моїм єдиним. Неможливо просто
так відокремити половинку від Віїли! Стефан… просто не міг…
━ Мені дійсно дуже шкода, — відповіла Герміона, стараючись звучати так спокійно та
співчутливо, як тільки можливо, — якщо є біологічні факти, які унеможливлюють
розлучення — це значно допоможе справі. Віїли приховують все, що стосується їх
стосунків, але боюся, що у Британії ми не маємо окремих законів про зв’язок між
віїлами, але…

Перед тим, як Герміона змогла завершити свою промову, Сильвія різко викрикнула та
почала трансформуватися по-справжньому. Її риси почали неприродно розширюватися та
видовжуватися, поки рот, щелепа та ніс не перетворилися на гострий, як бритва, дзьоб,
довший аніж передпліччя Герміони. Пара блідих крил зі сріблястою лускою, без пір’я,
вирвалася з її спини, заповнивши кімнату.

Сильвія загарчала, і в кожній її руці з’явилося по одній яскравій кулі білого полум’я,
завбільшки з бладжер. Жар, який походив від Віїли, опалював обличчя Герміони, поки
Сильвія рухалася на неї.

Герміона кинулася назад, створивши щит такої сили аби Сильвію відкинуло в інший бік
кімнати. Та хрипло скрикнула, коли її крила підхопили повітря, а тіло врізалося у стіну.

━ Ой, — Герміона миттєво скинула щит та рушила уперед, — пробачте, мені так
шкода. Я не хотіла вас… — вона нахилилася, щоб допомогти Сильвії піднятися.

Віїла люто зашипіла крізь дзьоб, махнувши в сторону Герміони та зробила випад вперед.
Гострий кінчик її дзьоба болісно полоснув та розрізав праве плече Герміони. Герміона
відкинулася з болісним скриком, як раптом Сильвія знову рушила на неї.

Герміона притиснула руку до її плеча, аби зупинити кровотечу, та насторожено повернула

паличку у сторону Сильвії. Та сповільнилася, але рухатися не перестала.

Серце Герміони калатало, як скажене.

Минуло багато років відтоді, як вона змагалася на дуелі. Прийняття законів у Міністерстві,
як правило, не вимагало навичок захисної магії. Вона намагалася дихати спокійно,
займаючи незграбну бойову стійку.

━ Відступіть, — сказала чітким і владним голосом, не видаючи жодного припливу

страху, який насправді відчувала. Її серце калатало так сильно, що аж у голові
запаморочилося.

Вона пожалкувала, що нікого в офісі не повідомила про те, куди йде.

━ Я не намагаюся зробити вам боляче, — її голос трохи пом’якшав, — Не думаю, що

ви хочете зробити мені боляче… — вона затихла, коли кімната різко змінилася на її
очах, набувши сліпучої різнобарвності.
Герміона здригнулася, несамовито озираючись. Усе в кімнаті раптом вибухнуло кольорами,
яких Герміона ніколи раніше не бачила. Це була нудотна какофонія яскравості.

━ Що відбувається? — спробувала запитати вона, але замість її звичайного голосу

вийшов вібруючий крик. Відчула щось важке на спині.

Дівчина швидко обернулася та не побачила там нічого. На периферії її зору з’явився

гострий дзьоб Віїли, і вона різко розвернулася на Сильвію. Намагаючись зробити це, її
раптово схопили і різко кинули назад.

Герміона знову скрикнула від болю, врізавшись спиною в стіну. Вона впала, задихаючись і
примружуючи очі, намагаючись розгледіти щось крізь барвистість. Дівчина не могла
нормально дихати, наче її дихальні шляхи заблоковані. Вона відчула гострий біль у спині,
але була надто приголомшеною, щоб зрозуміти, де саме їй болить.

Сильвія знаходилася у протилежному боці кімнати, застигла, все ще в подобі цієї жахливої
птахи. Її блакитні, а тепер ще й райдужні очі, були розширені та випромінювали жах. Її
крила зрушилися та мерехтіли, як крила метелика, коли вона знову рухалася до Герміони.

Герміона направила у сторону Віїли паличку.

━ Стій на місці! — слова знову вийшли спотвореними. Отрута Віїли мала

галюциногенні властивості. Герміоні почало здаватися, що підлога хилиться.

Господи, чому про Віїл так до біса мало інформації? До цього випадку, вона навіть не
знала, що вони отруйні. З усіма цими дзьобами та вогняними кулями вона могла
впоратися, але чарівниця точно не була готовою вирушити у психоделічну подорож
просторами незвіданих кольорів.

Протерла очі й знову озирнулася, все досі мерехтіло та мало неприродні кольори, деякі
предмети навіть яскравіше інших. Вона продовжувала намагатися дихати, та не могла,
кожен подих відбивався жахливим спазмом у легенях. У голові стояв туман.

Кімната почала крутитися.

Сильвія жахливо мерехтіла та продовжувала підходити ближче.

Герміона ахнула, відчувши, як щось знову тисне на її спину. Вона крутанулась і побачила
темну фігуру, яка налетіла на неї. Одразу ж вона кинула невербальне Протего, вразивши
темну пляму. Герміона полетіла через кімнату у протилежний бік. Вона перевернулася та
опинилася біля вхідних дверей. Десь у спині знову відчула різкий біль.

Все було надто яскравим, що аж боляче дивитися.

Кожен рух Герміони був сповільненим і неконтрольованим, наче вона впала в шок. Знову
відчула тиск у спині.

Їй довелося втекти.

Піднялася, відчинила двері й запарувала.

Вона знову з’явилася в кабінеті власного будинку, піднявшись на кілька футів у повітрі, і
впала, приземлившись на землю. Якусь мить дівчина лежала, задихаючись, і просто
озиралася.

Її зазвичай затишний дім також неприємно мерехтів, як і все інше, що вона бачила після
отрути Віїли. Спробувала піднятися.

Їй необхідно дістатися до лікарні.

Вже потім вона подасть звіт та відвідає бібліотеку, аби дізнатися більше про віїл.
Можливо, наступного разу аврор має супроводжувати її, коли вона знову завітає до
Сильвії.

Герміона вже була на півдорозі до виходу, коли все захиталося, і вона знепритомніла.

***

Коли Герміона знову розплющила очі, її кабінет повернувся до звичайної колірної гами.
Вона піднялася з килимка, на якому лежала до того. Та щойно вона це зробила, то її руки
ледь не опустилися через вагу. Вона роззирнулася, витягнувши шию, і закричала від
подиву.

У неї крила!

Величезні коричневі крила виросли навколо її спини і кріпилися до плечей.

Крила шалено махали, коли вона спробувала піднятися з підлоги, витягуючи шию, аби
краще роздивитися їх.

Величезні. Без пір’я. Схожі на кажанячі.

О, Боже!

Предмети інтер’єру, які вона тримала на камінній полиці, полетіли донизу, коли ліве крило
витягнулося й врізалося в стіну. Злякано підстрибнула, і крило миттєво відскочило,
поваливши її на спину.

Герміона кілька хвилин безпорадно плюхалася на підлозі, а крила тріпотіли, не даючи

перевернутися.

Вона не могла зрозуміти, як змушує їх рухатися. Після кількох хвилин безглуздого

махання їй вдалося змусити себе заспокоїтися. Вона була, на думку багатьох людей,
винятковою відьмою. Виняткова відьма, безсумнівно, змогла б зрозуміти, як керувати
парою крил, прикріплених до неї.

Змусила себе не рухатися та повільно дихати. На її полегшення, крила поступово

перестали тріпотіти і міцно обгорнулися навколо неї.

Дуже повільно й обережно Герміона знайшла свою паличку й наклала цілюще заклинання
на поріз на плечі, який все ще кровоточив. Одразу ж після використавши Тергео, щоб
позбутися крові.

Потім вона обережно встала і застигла в центрі кімнати.

Смикнула правим плечем і здригнулася, коли крило розгорнулося та вдарилося об стіну,
поваливши на підлогу кілька книг. Коли вона скривилася, обидва крила розтягнулися й
махнули один раз, підхопивши повітря й потягнувши її назад.

Кімната заповнилася літаючим пергаментом.

Вона врізалася в стіну, а крила безпорадно затріпотіли.

━ Чорт, чорт, чорт! — зарепетувала вона, вдаряючись об підлогу колінами — це

просто повний пиздець!

Герміона взагалі не любила лайку. Та все таки, деколи використовувала її, але віддавала
перевагу приємним ефектним словам, як-от "срака повна". Однак, коли вона була
приголомшена, її мова мала тенденцію наслідувати мову Рона, на її превеликий жаль.

Опустила голову на підлогу й заплакала. Наявність крил зіпсувала всі її плани на місяць.
Мабуть, вона виглядала смішно. Це, напевно, було навіть більш бентежним, ніж випадкове
перетворення на кота на другому курсі.

Незважаючи на геть розгублений стан, вона знала напевне — ніхто не може побачити її
такою.

━ Ґрейнджер?

Запитальний голос Драко линув по коридору з нижнього поверху.

Герміона завмерла. Боже, що тут взагалі робив Драко? Хіба вона не розійшлася з ним?

Так, вона була впевнена, що розійшлася з ним після останнього міністерського балу. У той
час вона була трохи п’яна, але точно пам’ятала, як сварилася з ним у гардеробній, що
неминучо переросло в секс. Це була доволі гарна перерва нудної події у Міністерстві, поки
він не вирішив жартома зробити їй пропозицію.

Це вбило увесь хороший настрій, і після того, як вона йому відмовила (знову), то порвала з
ним на місці. Як взагалі можна розійтися з людиною, з якою вона й не була у стосунках.
Він прийняв відмову, навіть не моргнувши. Він сприймав усі її спроби кинути його так
само серйозно, як і вона його щоденні пропозиції.

Герміона поперхнулась і відкинулася, з жахом дивлячись на двері. Її крила шурхотіли й

нервово тріпотіли навколо неї, ледь не збиваючи її знову.

━ Не заходь, не заходь! — крикнула вона.

━ Ґрейнджер, ти в порядку? — голос Драко наближався, повністю вириваючи її з
думок.
━ Зі мною все гаразд. Йди геть! — люто махнула рукою, що мало несподіваний
побічний ефект: її крила змахнули вверх. Вона з гучним гуркотом в’їхала в іншу
стіну, тепер вже розлетілися папери.
━ Що? — Драко завернув за ріг та завмер, дивлячись на Герміону, поки та намагалася
виплутатися зі своїх крил та кількох законодавчих сувоїв.
━ Іди геть, Мелфою, — крикнула знову, коли їй нарешті вдалося відірватися від
одного крила й невпевнено піднятися з підлоги, — У мене зараз криза в житті, і
мені не потрібно, щоб ти заважав.

Коли їй вдалося підняти очі доверху, Герміона виявила, що Драко схопився за дверну
ручку, і виглядав так, наче готовий знепритомніти з секунди на секунду.

Він видав задушливий звук та, на її подив, слухняно кивнув, повернувся на каблуках і
зник.

Герміона здивовано витріщилася на порожній дверний отвір, відчуваючи різкий удар десь
під серце. Змусила себе проігнорувати це з насмішкою під ніс.

━ О, Боже! — почула, як вигукнув Драко.

У коридорі пролунав гучний стукіт, наче Мелфой стрімголов вбіг у стіну, знепритомнів
або, можливо, впав зі сходів.
Chapter 2: The Non-Proposal

Герміона заховала обличчя руками й голосно зітхнула. Тільки вона зрозуміє, як зняти зі
спини ці дурнуваті крила, їй ще доведеться віддерти Драко з підлоги як і його вельми
слабкі нерви і відвезти його на перевірку до лікарні. Цей “герой” міг отримати струсіння
мізків…

Цей день ставав жахливішим щохвилини.

Головний біль від стресу знову почав підкрадатися до неї. Ще раз роздратовано зітхнувши,
Герміона спробувала встати на ноги так аби крила знову не здійнялися. Вони
продовжували плюхатися й висіти на її спині найнезручнішнишим способом.

- Ч-чи ти трансфігурувала собі цю пару крил? - несподіванно хриплим голосом

запитав Драко.

Герміона здивовано підняла очі та побачила Драко знову на порозі кімнати. Обличчя його
було бліде, а очі круглі від подиву.

Її серце ледь не підскочило, побачивши його живим та притомним(не треба писати, що

вона бездушна, просто тверезо оцінює можливості Драко), але вона відкинула цей порив і
закотила очі, щоб не дозволити собі усміхнутися блондину. Герміона відмовилася його
підбадьорювати. Тим паче він не був її хлопцем.

- Звичайно, що ні! Якби у мене був час на якийсь експеримент з Трансфігурації,

вирощування та тестування польоту крил були в кінці списку моїх пріоритетів, -
буркнула вона, - Віїла вкусила мене сьогодні та якось, - Герміона показала на
горе-крила. При цьому її ліве крило розгорнулося і ледь не вдарило Драко в голову.
Він інстинктивно відхилився.
- Щ-що?

Герміона втомленно зітхнула. По тій гримасі замість обличчя Драко було зрозуміло, що він
не піде поки його цікавість не буде цілком задоволена.
Вона рефлективно схрестила руки й насупилася.

- Сьогодні я відвідала один адрес по справі ВНКМІ*. Іноземний чаклун прийшов

тиждень тому та заповнив документ на розлучення. Ніхто з відділу не погодився
піти до його “прекрасної коханої”, як потім ще й виявилося, є Віїлою. Коли я
розповіла їй, вона так розізлилася, що вкусила мене. В мене почалися галюцинації,
тому я апартувала та тільки зараз встала - Герміона повернулася до своїх плеч.

Драко витріщався на неї немов бовдур, а опісля тільки відповів.

- Віїли не кусаються…

Герміона зі злостю зиркнула на нього.

- Та що ти узагалі знаєш про віїл?!

Його щелепа звисла на секунду перед тим як миттєво замкнутися.

- Нічого - промовив швидко.

- Що ж, я й не очікувала таких знань у тебе - з насмішкою відповіла Герміона.

Він і далі не зводивив з неї напруженого погляду.

- Що ж… це тоді твої крила? - його голос здавався дещо рівнішим ніж хвилину тому.
Це змусило закотити очі Герміону ще раз.
- Припускаю, що так. Технічно вони мої, - вона закусила губу, - У лікарні святого
Мунґо мусить бути антидот чи що-небудь схоже для припинення ефекту отрути.
- Отрути?!

Все таки вона не помилялася! Схоже Мелфой дійсно отримав струс мізків, якщо
повторював все, що тільки виходило з її уст, немов немовля.
 - Так! - Герміона кинула на нього поглядом “хлопче-ти-думаєш-чи-просто-говориш”
та постаралася як найпростіше все пояснити, - Припускаю, що у Віїлі була отрута,
коли вона вкусила мене і тепер, як результат, я маю ці крила.
- Ага, ну т-так…- Драко все ще здавався приголомшленим і дивився на неї немов
Герміона проростила другу голову в пару першій. Очима він пробіг по ній,
перевіряючи, чи не виросли в неї ще якісь анамальні елементи, яких ще не було
помічено.

Чаклунка почервоніла і обережно піднялася на ноги, намагаючись утримати крила, щоб ті

не тріпотіли й не зламали щось інше. Вона швидко запалила камін і почерпнула трохи
порошку, перш ніж спробувати обережно пробратися до нього.

- Так, і тепер, коли я все пояснила, не міг б ти бути хоч якось корисним і допомогти
мені потрапити до Мунго так, щоб я залишилася непомітною.

Драко підвів очі, зустрівшись з нею очима, і завагався, перш ніж помітно ковтнути.

- Ні.

Герміона завмерла й витріщилася на нього.

- Ні?

Слизеренець знову подивився на неї згори донизу з дуже серйозним виразом обличчя.

— Ти не можеш ризикувати. Приховати їх просто неможливо. Хтось обов’язково

сфотографує тебе, коли будеш реєструватися, а потім усі про це будуть говорити
місяцями.

Що ж, це було слушно.

Драко почав рухатися кімнатою до неї. Очевидно, тепер, коли він оговтався від шоку, він
забув про самозбереження.
 - Крім того, подорожувати було б небезпечно. Ти не пройдеш крізь Поверхню, і
ризикуєш розбитися, якщо не зможеш контролювати свої крила.

Це також було слушно.

— Ну, я ж не збираюся залишатися з цими крилами, — відповіла Герміона рівним голосом,

- у мене завтра бранч зі збору коштів. Я не можу це пропустити.

Драко знаходився на відстані простягнутої руки. Його вираз набув надиво серйозного
вигляду, поки він дивився на неї згори донизу.

- Ти знаєш, крила Віїли втягуються назад, коли вона розслабляється?, — сказав він
повільно, його тон став підозріло невимушеним.
- Я не Віїла, - відповіла на те Герміона, піднявши на нього погляд. Десь вона вже
бачила цей погляд.

Оу…

Боже милосердний. Постійно сексуально зацікавлений дурень.

- Правда, - голос Драко знизився до тихого заклинаючого муркотіння, від якого її

щоки обдуло жаром. Його пальці пройшли вздовж її руки, - та все ж таки, варто
сробувати. Якщо це спрацює, твоя проблема зникне, і ти зможеш, - він ліниво
махнув рукою, - написати статтю про це.

Збуджуюче поколювання пробігло по хребту Герміони і поширилося на крила, від чого все
її тіло тремтіло так, що було з піднесеним від думки про науковий дослід.

Вона втримала себе.

- Як думаєш, як саме я збираюся розслабитися? — спитала вона, наче не мала

жодного уявлення про те, що було зараз в Драко на думці.
Він нахилився до неї з голодними очима. Куточок його рота зігнувся у поблажливу
посмішку.

— Я завжди вмів допомагати тобі розслабитися, чи не так, Ґрейнджер?

Швидкий приплив тепла нахлинув її нижню частину живота.

- Ти ж не серйозно, - Герміона змусила тримати свій голос суворим, - якщо ти маєш

якісь схильності до збоченства, то відвідай клуби, які задовольнять їх. Моя нещасна
ситуація не є можливістю для тебе отримати новий сексуальний досвід.

Вона твердіше поглянула на нього та відступила назад.

Драко був невдоволений. Він забув про свій шок і кинувся до неї, мабуть, не турбуючись
про те, що може бути забитим її крилами до смерті.

На його гострому обличчі з’явився знайомий хижий вираз, коли він підійшов ближче.

По хребту Герміони знову прокотилося схвильоване тремтіння, яке вона щосили

намагалася придушити, відійшовши від Драко як подалі.

ЇЇ крила застрягли між стіною та столом. Чаклунка нахмурилася, намагаючись викрутися.

Щоправда, марно махаючи крилами та розсилаючи ураган вітру по кімнаті, який підніс
папери вгору.

Поки Герміона намагался звільнитися, Драко загнав її у кут. Вона пригнічено скривилася.

- Ти сміхотинний. Ти деколи думаєш про щось окрім сексу?

- Мушу визнати, важко стримуватися та думати про інакше, коли ти поруч, -
промовив він з легкою посмішкою.

В цю ж мить, йому вдалося схопити її зап’ястя й витягнути їх до себе. Крила одразу ж

затихли. Драко
- Draco glanced at them and raised an eyebrow, eyes gleaming. “They like
me.”
- His voice grew softer. “Or maybe you do.”
-