Пратичне заняття

Виконала: Бардецька Тетяна

Група: Філ-11а

«Гамлет»

Завдання до теми:

1. В основу історії про Гамлета лягла датська легенда, вперше записана в

кінці XII століття датським літописцем Саксон Граматик.
Дошекспіровська п'єса про Амлета, що належала до жанру, як казали
тоді, «трагедії грому і крові», до нас не дійшла. У стародавні часи
язичництва - так розповідає Саксон Граматик - правитель Ютландії був
убитий під час бенкету своїм братом Фенгом, який потім одружився на
його вдові. Син убитого, молодий принц Амлет, вирішив помститися за
вбивство батька. Щоб виграти час і здаватися безпечним в очах
підступного Фенга, Амлет прикинувся божевільним: валявся в багнюці,
розмахував руками.
Всі його вчинки говорили про «скоєному розумовому заціпенінні», але
в його промовах таїлася «бездонна хитрість», і нікому не вдавалося
зрозуміти прихований зміст його слів. Друг Фенга (майбутнього
шекспірівського Клавдія), «людина більш самовпевнений, ніж
розумний» (майбутній шекспірівський Полоній), взявся перевірити, чи
точно Амлет божевільний. Щоб підслухати розмову Амлета з його
матір'ю, цей придворний сховався. Але Амлет був обережний.
Увійшовши до матері, він спочатку обшукав кімнату і знайшов
спостерігача. Амлет вбив придворного, розрізав його труп на шматки,
зварив їх і кинув на поталу свиням. Потім він повернувся до матері,
довго «уїдав її серце» гіркими докорами і залишив її . Фенг відправив
Амлета в Англію в супроводі двох придворних (майбутні шекспірівські
Розенкранц і Гільденстерн), таємно вручивши їм лист до англійського
короля з проханням убити Амлета. Як і в трагедії Шекспіра, Амлет
підмінив лист, і англійський король замість нього послав на страту
двох супроводжуючих Амлета придворних. Англійський король
ласкаво прийняв Амлета, багато розмовляв з ним і дивувався його
мудрості. Амлет одружився на дочці англійського короля. Потім він
повернувся в Ютландію, де під час бенкету напоїв Фенга і придворних
та запалив палац. Придворні загинули у вогні. Фенгу Амлет відрубав
голову. Так помстився Амлет своїм ворогам.
 У 1576 р . французький письменник Бельфорі переказав цю давню
легенду у своїх «Трагічних повістях». У 80-х роках XVI століття на
Лондонській сцені була поставлена п'єса про Амлета, написана,
ймовірно, драматургом Томасом Кідом. П'єса ця втрачена. У ній був
виведений примара батька Амлета (це все, що ми знаємо про цю п'єсу).
Такі були джерела, користуючись якими Шекспір у 1601 р . створив
свого «Гамлета».
План заняття
1. "Гамлет" — одна з найголовніших "стривожених" трагедій.
"Стривоженими" назвали п'єси, які з'явилися наприкінці XVІ століття
на англійській сцені і які відбивали тривогу з приводу подій часу. П'єса
найбільш повно відтворює кризу гуманістичної ідеології Ренесансу,
оскільки відображає наступ нової нелюдської моралі, уособленням якої
є король Клав-дій. Отже одна з головних проблем "Гамлета" —
проблема моралі як на рівні особистості, так і на рівні держави.
Проблема життя та смерті є лейтмотивом усієї п’єси. Більшість героїв
твору помирають, майже всі з них розмірковують про смерть та життя.
Важливим моментом для усвідомлення швидкоплинності людського
життя є сцени на кладовищі.
Проблема боротьби та бездіяльності. Що краще: змиритися чи
боротися зі злом? А чи буває добро з кулаками? Чи не перетворюється
воно в цей час на зло? Більше питань, ніж відповідей.
Проблема любові та зради. Зрада — поняття, що присутнє у п’єсі
майже постійно. На зрадників та шпигунів перетворюються навіть
близькі для Гамлета люди. Чому королева зраджує пам’ять батька
Гамлета, Офелія — Гамлета, Клавдій — брата, Розенкранц і
Гільденстерн — друга? Зрозумілим є одне: справжня любов і зрада —
несумісні.
2. Сенс життя юного Гамлета полягав у отриманні знань – і він навчався в
університеті; у пошуках сенсу життя – і він вірив, що служитиме своїй
батьківщині; у вірі в людей і їх дружбу – і він вірив, дружив з тими, хто
потім зрадив його.
Зрада… На кожному кроці… Вона ніби чатує за кожним кутком на
юного принца після повернення в Данію: мати, Клавдій, друзі і,
зрештою, кохана… Як же я по-людськи розумію Гамлета! Юнак у
розпачі: все світове зло повстало проти нього. Навколо зрадництво.
Королівством править злочинець. Здається і сама Данія потонула в морі
зради.
 У Гамлетові зріє не просте почуття ненависті й бажання мстити
кров’ю, у ньому борються роздуми про добро й зло, про людську
слабість і силу, про боротьбу з несправедливістю! Він картає себе за
малодушність і нерішучість. До кого йти?.. До матері, що розділила
подружнє ложе з убивцею батька? До дядька – убивці батька? До
Розенкранцу , Гильденстерну, що продалися Клавдієві? Шукати
розради в коханні? Але ж і кохана..
Де ж відповідь?.. Змиритися, забути, пробачити?. Можливо, тільки це
вихід не для шекспірівського героя. То що ж, покінчити з життям? Ось
звідки перед молодою людиною постає питання: “Бути чи не бути?”
Тільки вирішивши його, Гамлет знову здатний поважати себе як
особистість:
Чи бути, чи не бути – ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зіткнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому? Заснути, вмерти –
І все. (…)
3. Герой-мислитель, Гамлет розмірковує над тим, яка життєва позиція
людини більш благородна. Який вибір зробити: підкоритися ударам
долі чи боротися, захищаючи свою гідність? Герой не може обрати ні
те, ні інше, бо у першому випадку це означає змиритися зі злочинами
та жити бік-о-бік з людьми, що не заслуговують на повагу, а в іншому
— стати злочинцем самому, бо боротьба у цій ситуації означає помсту.
Тому Гамлет замислюється над іншим виходом з ситуації: піти з життя.
Розчарований герой стверджує, що чимало людей без зайвих
розмірковувань залишили б цей світ, сповнений несправедливості,
пороків, недосконалостей, якби не страх смерті, а вірніше, того, що
очікує людину після смерті. «Так трусами нас делает раздумие»,—
робить висновок Гамлет, який так і не вирішив остаточно, як він буде
діяти далі. Гамлет розуміє, що підкоритися долі — це теж для нього
означає «не бути». «Бути» означає боротися, ризикувати, діяти.

4. Трагедія Гамлет є дуже філософським твором, у якому Шекспір зміг

розкрити нам по таємний світ кожного з героїв. Якби мені випала
нагода врятувати одного з героїв твору, я б напевно обрала Гамлета. Ви
можете запитати, Чому?
Звичайно Гамлет був не однозначною особистістю, не можна сказати,
що він добрий чи злий. Проте я вважаю, що він був дуже розумним і
 вельми цікавим героєм, хоча доля й надала йому тяжкого шляху. Хоч
він й наробив багато помилок через те що був затьмарений горем у
продовж твору, спочатку смерть батька потім коханої, але він чи не
один герой, що не зраджував інших.
Тому я б врятувала Гамлета.
5. На мою думку, що так. Маленька але все таки є надія. Протягом
трагедії Гамлет ніби зростає, мужніє, він пізнає мудрість життя і його
непрості закони. Гамлет гине. Але він гине не через свою слабкість чи
помилки, а через свою інтелігентність, добропорядність. Намагаючись
вивести на чисту воду зло, гине сам і гинуть навколо нього люди.
"Підгнило щось у королівстві Датськім". Можливо, це засіб вилікувати
його — знищити дотла. У трагедії вражає те, що доходиш висновку:
людина — підле створіння. Якщо такі люди, які мають бути
мудрішими, кращими, не можуть цивілізовано вирішити питання, то
чого ж чекати від неосвіченого, невихованого простолюду? Так і
хочеться сказати словами сучасної реклами: "Якщо влада не може
допомогти людині...".
Але я вірю, що людина — "найдовершеніше з творінь", вона справді
"дією подібна до ангела", і коли намагатись робити тільки світлі діла,
не допускати в серці "чорних плям", то можна досягти багато чого.
Стати справжньою людиною: ЛЮДИНОЮ! Я вірю — значить так і
буде!
6. У трагедії Шекспіра «Гамлет» присутні такі проблеми:
Проблематика:
 життя та смерть;
 добро і зло;
 боротьба й бездіяльність;
 любов та зрада;
 влада й тиранія;
 велич і ницість людини;
 обов’язок та честь.

Усі ці проблеми присутні у нашому житті. Кожного дня ми можемо

стикнутись з ними.