Віжунов Іван 10-Б клас

Контрольна робота за І семестр 2022-2023

Запитання #1.
Уславлення людського розуму, вірності, винахідливості й допитливості у поемі
Гомера "Одіссея".

Поеми Гомера уславлюють богів-вершителів людської долі. Але також вони не

принижують ролі людини.
Гомер називає Одіссея богорівним. Герой, хоч і поважає богів, приносить їм жертви,
звертається до них у скруті, може навіть сперечатися, сваритися, змагатися. При цьому
він виявляє мудрість, винахідливість, терплячість та кмітливість.
Герой поеми «Одіссея»- мужній воїн, але чемно використовує хитрощі, щоб здобути
перемогу. Саме вони допомагають йому побороти Поліфема. Він не розповів, де стояв
його корабель, напоїв циклопа вином, кмітливо вигадав собі ім’я Ніхто, знайшов
палицю, виготовив списа і позбавив свого кривдника зору, а головне – він придумав,
як із товаришами вибратися з печери під животом у овець. Для перемоги над
Поліфемом Одессею потрібні були сила та розум. Насамперед, треба було не вказати
своєї ненависті до людожера чи готовності помститися за смерті товаришів і навіть
вимушено догоджати, пригощаючи потвору, також йому потрібно було передбачити
розвиток подій. Навіть чаклунка Кірка, зілля якої не зашкодило Одіссею, була вражена
його стійкістю. Богиня Афіна також в свою чергу визначає розум і передбачливість
героя, говорить, що і богу важко б було мірятися з Одіссеєвими хитрощами.
Допитливість Одіссея можна визначити, коли він завітав у печеру циклопа, хоча
товариші вмовляли його залишити печеру, тікати на корабель, але він не послухав їх.
Плавання Одіссея – це шлях в невідоме, освоєння невідомого, набуття власної
особистості. Він прагне пізнати світ, звичаї різних народів.
Героя переслідували випробовння, ставлячи його у ситуацію вибору. Одессей
залишається вірним своїм життєвим ідеалам і цінностям: рідній землі, батьківщині,
сім’ї, товаришам, своїм обов’язкам.
Дружина Одіссея – Пенелопа, її ім’я стало символом подружньої вірності. Довгі
двадцять років чекала вона свого чоловіка з військового походу, обманюючи
численних женихів.

#2. Відкритість твору

В. Шекспіра ,,Гамлет" в часі, його інтерпретації в наступні епохи.

Гамлет є вічним образом світової. Головний герой Шекспіра замислюється над

питаннями зради, помсти, морального падіння — темами, які є актуальними у будь-які
часи.
Недивлячись, що Гамлет був сином короля, йому не судилося мати щастя.
Його доля- трагічний образ людини, яка намагається знайти відповіді на вічні
питання життя і смерті. Він глибоко переживає в собі все, що відбувається навколо і
саме це не дає йому спокою. «Вічний» образ, який виходить за межі літературного
твору і має загальнолюдське значення, він не втрачає своєї актуальності протягом
століть.
Гамлет не був настільки наївним, щоб думати, що в житті не буває нещасть. І все-таки
його уявлення про світ багато в чому були ілюзорними. Лихо, яке з ним сталося,
змусило Гамлета подивитися на все по-новому. Воно поставило перед ним
невідворотні питання: чого варте життя? Що таке смерть? Чи варто вірити в любов,
дружбу? В чому причина нещасть, які пригнічують людину, чи можна їх уникнути?

Розмірковуючи над цими питаннями, Гамлет доходить страшного висновку: весь світ
злочинний, бідний та розбещений, його помста за смерть батька нічого не змінить у
цьому світі. Перед Гамлетом постає нова проблема: визначитися, яка його позиція в
цьому світі брехні та зла. Скоритися долею, прийняти світ таким, яким він є, чи
боротися зі злом, заздалегідь знаючи, що перемогти не зможе? Після напружених
роздумів герой вирішує: «Бути». Гамлет відчуває, що його обов’язок, місія полягають у
викоріненні зла.
Найближчі люди мимоволі стають його ворогами: мати Гертруда, Полоній, Лаерт,
кохана Офелія, колишні друзі.
Хлопець розмірковуває також про нащадків, про долю своєї країни. Гинучи від
поранення отруєним клинком, принц просить свого друга Гораціо розповісти світові
про його життя.
У житті поруч з добром завжди присутнє зло. Питання, які постають перед Гамлетом,
важливі для кожної мислячої людини, бо рано чи пізно їй доводиться стикатись зі злом
і несправедливістю, переживати муки вибору власної позиції.
Хоча твір «Гамлет», принц данський» був написаний ще на початку XVII століття, це
не робить його застарілим. Проблеми королів не дуже близькі сучасній людині, але
вони такі ж самі по суті.

#3. Протиставлення філістерів та ентузіастів як провідний мотив твору Е. Гофмана

"Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер"

Розповідаючи історію Цахеса протиставляються два різних людських світи. Перший з

них, більш розповсюджений – це світ філістерів. Філістерами звуть людей обмежених,
з примітивними інтересами.
Яскравим представником такого типу в творі є сам Крихітка Цахес. Це
самовдоволена, егоїстична, лицемірна людина, до того ж недоумкувата. Проте в
суспільстві Крихітку Цахеса обожнюють – адже в нього є три золоті волосини,
подаровані йому феєю, вони уособлюють владу золота. Весь світ філістерів піддається
чарам цього золота, всі люди захоплюються Цахесом. Адже в світі філістерів навіть
найпростіші людські почуття – симпатія, любов, доброзичливість найчастіше підвладні
матеріальному розрахку. Цахес живе неправедним багатством, безсовісно краде
здобутки інших.
Ентузіасти - контраст філістерам. Їх представник – студент Балтазар. Це романтик,
безкорисливий служитель ідеалам краси та справедливості. Він – людина енергії та
ясного розуму. Балтазар цікавиться «чудовими мріями з якогось далекого світу,
повного блаженної радості», «високими істинами світу», відчуває гармонію прекрасної
та цілющої природи. Його не засліплюють «золоті волосини» Цахеса-Цинобера, він
бачить його потворну сутність.
Проте ніхто з філістерів Балтазарові не вірить, його переслідують.
А коли всі зрозуміли, що Цахеса потвора, Балтазар перемагає та за допомогою мага
Проспера Альнануса встановлює справедливість. Він одружився з коханою Кандідою,
яку ладили в наречені Цахесові. Деяка іронія у щасливому фіналі: родина Кандіди –
філістери.
Маг Альнанус дарує молодим на весілля чарівні горщики, де не пригорає їжа –
більшого не треба. І хто зна, чи збереже ентузіаст свої мислення та тверезий глузд у
колі, де панує сама практична користь…