Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та
туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин імені Артура Голікова

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

з дисципліни «Система технологій»

за темою: Виробництво чорних металів

Студента (ки) першого курсу

групи УОз-11 заочної (дистанційної) форми навчання
спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини»
освітньої програми «Міжнародні економічні відносини»
Ширяєвої Маргарити Олексіївни

Перевірила: ст. викладач

Касьян С.А.

Кількість балів: _____

Харків – 2022
Практична робота 3. (Контрольна семестрова робота)
 Виробництво чорних металів
(20 балів)
Завдання. Скласти схему металургійного комбінату з повним металургійним
циклом.
Порядок виконання:
1. Показати умовними знаками на схемі:
• основні види сировини, палива, допоміжних матеріалів;
• основні виробництва;
• допоміжні виробництва;
• супутні виробництва.
2. Показати умовними знаками та проаналізувати зв’язки комбінату по
«вертикалі» та «горизонталі» між окремими виробництвами.
3. Зробити висновки щодо основних принципів розміщення металургійних
комбінатів.
4. Зробити техніко-економічне порівняння різних способів одержання сталі.
5. Шляхи вдосконалення технології виробництва чорної металургії.

Обов’язково навести список використаних джерел.

1.,2.
 Коксовий

добрива
Збагачення руд

Азотні
Виробництво Коксування газ
(Флотація) вогнетривів вугілля
Цегла, Кокс
Окотки плити
Шлаки
ДОМЕННЕ ВИРОБНИЦТВО
Чавун

Цемент
Mn
СТАЛЕПЛАВИЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО
Способи плавлення сталі: Шлаки
Мартенівський – 7%
Киснево-конвертерний – 41%
Електродуговий – 52%

Сталь
ПРОКАТНЕ ВИРОБНИЦТВО
(Листовий, сортовий прокати; заготовки)

3. Чорна металургія – дуже матеріаломістке виробництво, яке потребує

різної сировини. На виготовлення 1 т чавуну витрачається не менш ніж 1,5 т
залізної руди, 1,2–1,5 т коксівного вугілля, понад 0,5 т флюсових вапняків,
150 кг вогнетривкої глини і до 30 м3 води. Для одержання високоякісної
сталі з певними властивостями також потрібні легуючі метали: марганець,
хром, молібден, нікель, кобальт, ванадій та інші. Оскільки у чорній
металургії на сировину й паливо припадає приблизно 85–90 % витрат, у
минулому єдиним чинником розміщення металургійних комбінатів був
сировинний. Найвдалішим вважалося територіальне поєднання покладів
залізної руди та коксівного вугілля. Протягом тривалого часу більшість
центрів чорної металургії формувалась у межах вугільних басейнів Європи,
США, Росії. В інших місцях складалися металургійні райони біля потужних
родовищ залізних руд. Сировину, якої бракувало, довозили.

У наш час завдяки новим більш прогресивним технологіям плавлення сталі

матеріаломісткість виробництва у ряді країн знижується. До того ж у
високорозвинутих країнах виснажуються власні ресурси. Усе це привело до
спорудження нових комбінатів з орієнтуванням на транспортний чинник,
найчастіше – водний транспорт. «Припортова» чорна металургія склалася в
тих країнах, які або недостатньо забезпечені власною сировиною, або
зорієнтовані на експорт чавуну та сталі на світовий ринок.

4. На початку ХХІ ст. близько 80% сталі виплавляється на підприємствах з

повним металургійним циклом, що складається з послідовних стадій:
виплавляння чавуну в доменній печі, сталеплавильного та прокатного
виробництва. Існує також бездоменна металургія, яка дає змогу одержувати
високоякісну сталь, обминаючи стадію доменного виробництва. При цьому
зникає необхідність у ряді виробництв, що здешевлює кінцеву продукцію й
сприяє зменшенню шкідливих викидів у атмосферу. Зростає роль переробної
металургії, яка плавить вторинні метали з металобрухту. Такі підприємства
наближені до споживача металу.

Унаслідок науково-технічного прогресу удосконалилися технології

виплавлення сталі. У попередні століття домінував старий мартенівський
спосіб, який потребував багато коксового палива, а процес тривав 5–12 год.
Нині за такою ж застарілою й неекологічною технологією виплавляють лише
близько 7% сталі у світі. Україна майже повністю відмовилася від подібної
технології. Серед провідних країн світу в наш час домінує конвертерний тип
виробництва, що дає понад половину сталі. Замість коксу конвертер
продувають киснем, який підтримує високу температуру плавлення, що
триває усього 35–60 хв. Найбільш прогресивним є електродуговий спосіб, за
якого плавлення відбувається за рахунок електроенергії. Ця передова
технологія, яка нині дає 41% сталі, уможливлює без шкоди для довкілля
швидке виплавляння високоякісної сталі. У 2012 р. у місті Дніпрі був
уведений у експлуатацію сучасний електросталеплавильний завод, що
належить компанії «Інтерпайп».

5. Сьогодні на металургійних підприємствах має робится акцент на

модернізації виробничих потужностей та введенні нових технологій. Також
слід звернути увагу на суміжні види господарської діяльності, а саме на
сферу брухтозаготівельної мережі. Розвиток останньої може відбутися за
рахунок інвестицій у збільшення потужностей з перероблення брухту та
інвестицій в розширення мережі зі збирання і первинного перероблення
брухту. Отже, пріоритетом для металургійної галузі за сучасних умов мають
стати: господарсько-правове стимулювання виробництва кінцевої продукції;
господарсько-правове стимулювання виробництва видів металу з великою
доданою вартістю; господарсько-правові засоби стимулювання виробництва
найбільш інноваційних видів сталі за принципами «якість», «собівартість»,
«екологічність».

https://geografiamozil2.jimdofree.com
http://econtlaw.nlu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/4-253-263.pdf