самопожертви молоді багато в чому нагадує 

подвиг
Небесної сотні та "кіборгів".
Бій українських вояків проти більшовицької армії на
станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким
чином добровольці утримали столицю на час, необхідний
для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto
означав міжнародне визнання української незалежності.
Минуло майже сто років, а ми знову змушені обороняти
власну незалежність ціною людських жертв. А ще завжди
пам’ятати свою історію та те, якою ціною давалась
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ українському народові власне держава та незалежність.
КРУТ На початку січня 1918 року більшовики встановили
29 січня 2018 року контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській
відбувся бій під Крутами, в губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918
якому українські студенти року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
пожертвували своїм Коли українські війська  відступили до станції Крути,
життям, аби спинити армію на їх підтримку було направлено Першу Українську
більшовиків при наступі на юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі
Київ. Цей приклад чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин
(офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного
добровольчого Помічного Студентського куреня січових
стрільців. До них приєдналися ще близько 80
добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
гімназисти 2-ї Кирило-
Утрати українських Мефодiївської гiмназiї
військ під Крутами Андрiй Соколовський,
оцінюють у 70–100 Євген Тернавський,
загиблих, за сучасними Володимир Гнаткевич (з 6-
підрахунками. Серед них – го класу), Григiр Пiпський
37–39 вбитих у бою та (галичанин), Іван
Після запеклого
розстріляних студентів i Сорокевич (з 7-го класу),
багатогодинного бою,
гімназистів. На сьогодні Павло Кольченко
користуючись присмерком,
вiдомi прізвища 20 з них. (прапорщик), Микола
українські війська
Це студенти Народного Ганкевич (з 8-го класу).
організовано відступили зі
університету Олександр Втрати
станції Крути до своїх
Шерстюк, Ісидор Пурик, бiльшовицьких військ під
ешелонів. 27 студентів та
Борозенко-Конончук, Крутами були значними,
гімназистів, які перебували
Головащук, Чижов, Сiрик, сягали тільки вбитими 300
у резерві, під час відступу
Омельченко (сотник); вояків. Досі  біографічні
потрапили у полон.
студенти університету Св. дані були відомі  лише про
Наступного дня вони були
Володимира Олександр вісьмох крутянців.
розстріляні або
Попович, Володимир Нещодавно віднайдені
замордовані. Згодом їх
Шульгин, Микола Лизогуб, архівні та газетні
поховали на Аскольдовій
Божко-Божинський, матеріали розкривають
могилі у Києві.
Дмитренко, Андрiїв; життєпис ще одного із
вояків Студентського куреня – Олександра Борозенка-Конончука.
Ще про кількох крутянців знаємо Під час Першої світової
лише прізвище. Решта були поховані війни як солдат Російської
невпізнаними. Встановлення їхніх імператорської армії брав
життєписів та вшанування пам’яті героїв участь в окупації
на належному рівні є нашим боргом перед росіянами Галичини. З
захисниками України. У 2014 р. науковий початком Української
співробітник Інституту історії України НАН революції 1917-1921 рр.
України Віталій Скальський знайшов у став активним діячем
архівах дані для біографії ще одного з фельдшерського руху.
"перших кіборгів". Учасник з’їздів медико-
Олександр Борозенко-Конончук народився 8 липня санітарного персоналу,
1903 р. у с. Антонів Сквирського повіту Київської губернії член Всеукраїнської спілки
(нині - село Сквирського району Київської області) у лікарських помічників.
селянській родині Остапа (Євстафія) Ісидоровича та Восени 1917 р. вступив на
Агафії Іванівни. Навчався в Антонівському двокласному правничий факультет
сільському училищі. 1905 р. планував вступати у Велико- Українського народного
Сорочинську вчительську семінарію, однак обрав університету. Під час бою
професію медика і з 1906 по 1910 р. навчався у Київській під Крутами 29 січня 1918
земській фельдшерській школі при Кирилівській лікарні р. потрапив у полон і був
(нині - Київський перший медичний коледж). розстріляний
Після закінчення навчання працював у лікарнях
Київської губернії. 1912 р. призваний на військову службу.
більшовиками. 19 березня 1918 р. похований на
Аскольдовій могилі у Києві.