самопожертви молоді багато в чому нагадує 

подвиг
Небесної сотні та "кіборгів".
Бій українських вояків проти більшовицької армії на
станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином
добровольці утримали столицю на час, необхідний для
укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав
міжнародне визнання української незалежності. Минуло
майже сто років, а ми знову змушені обороняти власну
незалежність ціною людських жертв. А ще завжди
пам’ятати свою історію та те, якою ціною давалась
ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ українському народові власне держава та незалежність.
КРУТ На початку січня 1918 року більшовики встановили
29 січня 2018 року контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській
відбувся бій під Крутами, в губерніях та розгорнули наступ на Київ. 24–27 січня 1918
якому українські студенти року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач.
пожертвували своїм Коли українські війська  відступили до станції Крути,
життям, аби спинити армію на їх підтримку було направлено Першу Українську
більшовиків при наступі на юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі
Київ. Цей приклад чотирьох сотень (400–450 курсантів і 20 старшин
(офіцерів) та першу сотню (116–130 осіб) новоствореного
добровольчого Помічного Студентського куреня січових
стрільців. До них 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва
приєдналися ще близько із Ніжина.
поховали на Аскольдовій Володимира Олександр
могилі у Києві. Попович, Володимир
Шульгин, Микола Лизогуб,
Утрати українських Божко-Божинський,
військ під Крутами Дмитренко, Андрiїв;
оцінюють у 70–100 гімназисти 2-ї Кирило-
Після запеклого загиблих, за сучасними Мефодiївської гiмназiї
багатогодинного бою, підрахунками. Серед них – Андрiй Соколовський,
користуючись присмерком, 37–39 вбитих у бою та Євген Тернавський,
українські війська розстріляних студентів i Володимир Гнаткевич (з 6-
організовано відступили зі гімназистів. На сьогодні го класу), Григiр Пiпський
станції Крути до своїх вiдомi прізвища 20 з них. (галичанин), Іван
ешелонів. 27 студентів та Це студенти Народного Сорокевич (з 7-го класу),
гімназистів, які перебували університету Олександр Павло Кольченко
у резерві, під час відступу Шерстюк, Ісидор Пурик, (прапорщик), Микола
потрапили у полон. Борозенко-Конончук, Ганкевич (з 8-го класу).
Наступного дня вони були Головащук, Чижов, Сiрик, Втрати
розстріляні або Омельченко (сотник); бiльшовицьких військ під
замордовані. Згодом їх студенти університету Св. Крутами були значними,
сягали тільки вбитими 300 Нещодавно віднайдені вояків Студентського
вояків. Досі  біографічні архівні та газетні куреня – Олександра
дані були відомі  лише про матеріали розкривають Борозенка-Конончука.
вісьмох крутянців. життєпис ще одного із
Ще про кількох крутянців знаємо професію медика і з 1906
лише прізвище. Решта були поховані по 1910 р. навчався у
невпізнаними. Встановлення їхніх Київській земській
життєписів та вшанування пам’яті героїв фельдшерській школі при
на належному рівні є нашим боргом перед Кирилівській лікарні (нині -
захисниками України. У 2014 р. науковий Київський перший
співробітник Інституту історії України НАН медичний коледж).
України Віталій Скальський знайшов у Після закінчення
архівах дані для біографії ще одного з навчання працював у
"перших кіборгів". лікарнях Київської губернії.
Олександр Борозенко-Конончук народився 8 липня 1912 р. призваний на
1903 р. у с. Антонів Сквирського повіту Київської губернії військову службу. Під час
(нині - село Сквирського району Київської області) у Першої світової війни як
селянській родині Остапа (Євстафія) Ісидоровича та солдат Російської
Агафії Іванівни. Навчався в Антонівському двокласному імператорської армії брав
сільському училищі. 1905 р. планував вступати у Велико- участь в окупації
Сорочинську вчительську семінарію, однак обрав росіянами Галичини. З
початком Української революції 1917-1921 рр. став
активним діячем фельдшерського руху. Учасник з’їздів
медико-санітарного персоналу, член Всеукраїнської спілки
лікарських помічників. Восени 1917 р. вступив на
правничий факультет Українського народного
університету. Під час бою під Крутами 29 січня 1918 р.
потрапив у полон і був розстріляний більшовиками. 19
березня 1918 р. похований на Аскольдовій могилі у Києві.