Походження

назв зір.
Система позначень зір
 Зоряне небо зачаровує своєю таємничістю і глибиною. Розглядаючи його
безхмарної ночі, можна побачити чимало зір. 3дається, що їх безліч.
Проте підраховано, що людина з нормальним зором може неозброєним оком
побачити близько 6000 небесних світил, а у сучасний потужний телескоп видно
близько 30 млрд зірок.
Ще в давнину люди виділяли на небі групи яскравих зір. Уявно сполучивши
світила відрізками, отримували рисунок, який роками не змінювався і
нагадував якийсь об'єкт. Його іменем і називали сузір'я
 Учені й сузір'я

У IV столітті до н.е. давньогрецький учений Евдокс

Кнідський (бл. 408-бл. 355 pp. до н.е.) визначив 45
сузір'їв.

Через шість століть Клавдій Птоломей (бл. 90-161 pp.)

у праці «Альмагест» («Велика будова») описав 48
сузір'їв, серед яких були Велика Ведмедиця, Мала
Ведмедиця, Цефей, Ліра, Кассіопея, Пегас, Телець,
Овен, Скорпіон, Діва, Андромеда, Волопас тощо.

Після кругосвітньої подорожі Магеллана (1519-

1521 pp.) європейці відкрили не тільки нові землі, а й
південну частину зоряного неба. Відповідно
поповнився список сузір'їв.
 Назви зір
Понад 250 яскравих зір мають свої імена. Більшість цих назв прийшла до нас зі Сходу та
Стародавньої Греції. Древні астрономи, називаючи зорю, враховували, до якого сузір'я вона
належить. Наприклад, із Великої Ведмедиці зоря Дубхе походить від арабського слова дубб —
ведмідь, а в сузір'ї Скорпіон найяскравіша зоря має дві назви — Серце Скорпіона (через
місцезнаходження), або Антарес, що з грецької означає «проти Ареса» — суперник Марса
(зірка, як і планета, червона). Щоправда, сузір'я «по-арабськи» не обов'язково збігалися із
сузір'ями «по-грецьки». Тому тепер трапляється, що ім'я зірки у жоден спосіб не пов'язується з
назвою сузір'я, до якого вона належить.
У 1559 році італійський астроном Пікколоміні
запропонував позначати зорі у сузір'ях грецькими
буквами α, β, γ тощо в міру спадання яскравості.
Наприклад, запис «Альдебаран — α Тельця»
означає, що зоря Альдебаран є найяскравішою в
сузір'ї Тельця. У 1603 році Йоганн Байєр (1572-1625
pp.) у першому повному атласі зоряного неба
«Уранометрії» теж використовував такі
позначення, щоправда в деяких випадках трохи
наплутав.
Деякі групи зір в Україні споконвіку мають назви. У
них відображені особливості культури та побуту
нашого народу. Наприклад, три зорі «Поясу
Оріона» (δ — Мінтака, ε — Алнілам та ζ — Алнітак)
називають Косарями. Здавна в липні — серпні
вставали косарі досвіт сонця, щоб із росою косити
горох, гречку. У цей же час сходили небесні Косарі,
ніби змагаючись із людьми. Плеяди в Україні
називають Квочкою, або Стожарами, Велику та
Малу Ведмедиці — Великим та Малим Возом. За
часом сходу та розміщенням на небі зір і сузір'їв
наші предки нерідко визначали час для початку
відповідних сільськогосподарських робіт.
 Ну і, нарешті, не можна не сказати кілька слів
ще про одну зірку, аж ніяк не найпомітнішу і
НАЙГОЛОВНІША
яскраву в нашій Галактиці, але надзвичайно
ЗІРКА важливу і дорогу для нас - про зірку на ім'я
Сонце. Ім'я у неї незвичайне, зовсім не схоже
на імена інших зірок.
Слов'янське слово "сонце" утворене від
давнього індоєвропейського кореня san -
"світити" і означає "світить". Походження
загального слова "зірка" - теж слово "світло".