Коли на Дунаєць приходжу, милуюся його красою.

Відраду для душі знаходжу, вмиваюсь чистою росою.

Тут завжди тиша, мир і спокій, пташок лунає спів дзвінкий,

Гіллям шумлять дуби високі і пахнуть чарівні квітки.

Хати у зелені сховались, їм сосни шепчуть казочки.

Смачний нектар весь день збирають малі невтомнії бджілки.

А ось стоїть мала капличка, щоб ти в ній Богу помоливсь,

Здоров"я попросив у нього, душі неспокій залишив.

Коли цей хутір залишаю, у серці мрію бережу:

З маленького виходжу раю, але до нього ще прийду...