БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПРОГРАМА ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ
7.130501 – „СПЕЦІАЛІСТ”

Розглянуто і затверджено Вченою

радою факультету, протокол № 13 від
“12“ липня 2005 р.
Декан, професор М.В. Рубленко

Біла Церква, 2005

 2
УДК 619 (075)

Розглянуто і затверджено вченою

радою факультету ветеринарної
медицини, протокол № 13 від
“12“ липня 2005 р.

Укладачі: М.В.Рубленко, М.Я.Тишківський, Б.П.Івасенко, Б.М.Ярчук,

В.І.Левченко, Г.Г.Харута, П.В.Микитюк, І.Л.Якименко,
О.І.Розпутній, М.Г.Ільніцький, І.С.Панько, С.І.Пономарь,
М.В.Вельбівець, Н.В. Авраменко, М.В.Утеченко, О.В.Чуб,
В.М.Безух, Л.М.Богатко, Р.В.Тирсін, Л.М.Корнієнко

Програма виробничої практики студентів факультету ветеринарної

медицини освітньо-кваліфікаційний рівень 7.130501 – „спеціаліст” /
М.В.Рубленко, М.Я.Тишківський, Б.П.Івасенко та ін. – Біла Церква, 2005. –
74 с.

Викладені завдання виробничої практики студентів факультету

ветеринарної медицини освітньо-кваліфікаційний рівень 7.130501 –
„спеціаліст”, її зміст, правила оформлення документації. Додатки містять
основні фізіологічні показники тварин, приведені дози лікарських препаратів,
основні токсини і їх антидоти. Наведена приблизна тематика тем дипломних
робіт.

Рецензенти: професор В.В. Рухляда, доцент А.Й. Краєвський

 3

Програма виробничої практики студентів факультету ветеринарної

медицини освітньо-кваліфікаційний рівень 7.130501 – „спеціаліст”

Укладачі: Рубленко Михайло Васильович

Тишківський Михайло Ярославович
Івасенко Борис Петрович
Ярчук Броніслав Миронович
Левченко Володимир Іванович
Харута Григорій Григорович
Микитюк Петро Васильович
Якименко Ігор Леонідович
Розпутній Олександр Іванович
Ільніцький Микола Григорович
Панько Іван Семенович
Пономарь Сергій Іванович
Вельбівець Микола Васильович
Авраменко Наталія Володимирівна
Утеченко Микола Валентинович
Чуб Олександр Васильович
Безух Василь Михайлович
Богатко Леонід Мечиславович
Тирсін Роман Володимирович
Корнієнко Любов Миколаївна

Редактор
Комп’ютерна верстка:

Здано до складання . Підписано до друку .

Формат . Ум. Др. Арк. . тираж . зам. . Ціна –
Сектор оперативної поліграфії РВІКВ БДАУ.
09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1; тел. 3-11-01
 4

ВСТУП

Практична підготовка студентів аграрних вищих навчальних закладів

згідно ст. 43 Закону України „Про вищу освіту” є однією з форм організації
навчального процесу та обов’язковим компонентом освітньо-професійних
програм для всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів. Основним завданням
практичної підготовки студентів є забезпечення якісної підготовки фахівців
ветеринарної медицини. Під час практики закладаються і закріплюються
основи професійної діяльності, умінь і навичок, професійних якостей
фахівця. Від якості виконання завдань у період виробничої практики
залежить професійне становлення майбутнього фахівця.
Метою практики є оволодіння студентами сучасними методами і
формами організації праці, формування у студентів, на базі одержаних ними
у навчальному закладі знань, професійних умінь, навичок, необхідних для
прийняття самостійних рішень у реальних ринкових умовах, виховання у
майбутніх фахівців потреби систематично оновлювати свої знання та творчо
їх застосовувати в практичній діяльності.
Зміст практичної підготовки визначається освітньо-професійними
програмами, навчальними планами і програмами навчальних дисциплін
відповідно до розробленого Міністерством освіти і науки України
”Положення про проведення практики студентів вищих навчальних заходів
України” з поступовим адаптуванням до умов Болонської угоди.
Професійна (переддипломна, виробнича) практика – заключна
ланка практичної підготовки. Вона проводиться з метою узагальнення і
вдосконалення знань, практичних умінь та навичок на базі
сільськогосподарських підприємств різних форм власності, лікувальних
установ ветеринарної медицини, оволодіння професійним досвідом та
готовності майбутнього фахівця до самостійної трудової діяльності, збору
матеріалів для написання дипломної роботи.
Основним завданням виробничої практики є безпосередня
практична підготовка до самостійної роботи на посадах спеціаліста,
поглиблення і закріплення теоретичних знань та практичних навичок із
спеціальності та навчальних дисциплін циклу професійної і практичної
підготовки, набуття досвіду організаційної, виховної роботи у колективі,
уміння працювати з хворими тваринами.
Організація, керівництво та підсумки виробничої практики –
виробнича практика студентів проводиться в індивідуальному порядку.
Кожен із студентів-практикантів знаходиться у ролі помічника лікаря
ветеринарної медицини. Направляються студенти на професійну практику до
підприємств, установ і організацій, куди вони після закінчення навчального
закладу будуть направлені на роботу, але за умови, що матеріальна база
 5
відповідає вимогам практики, а керівництво здійснюватиме кваліфікований
фахівець. За наявності вакантних місць студенти можуть зараховуватися на
штатні посади, якщо робота на цих посадах задовольнятиме вимоги програми
практики.
Студенти мають право самостійно підбирати для себе місце виробничої
практики і пропонувати його кафедрам, деканату для укладання відповідних
угод (додаток 1).
Для забезпечення виробничої практики студентів деканат факультету
за участі клінічних кафедр та з урахуванням зазначених угод формує перелік
підприємств і господарств, які можуть забезпечити виконання студентами
програми виробничої практики.
Відповідальність за організацію практики у господарстві, підприємстві
або організації будь-якої форми власності його керівник покладає на
головного спеціаліста або свого заступника, а безпосереднє керівництво – на
одного з кваліфікованих спеціалістів, який затверджується наказом. Поряд з
цим, для студентів-практикантів на період проходження виробничої
практики поширюється правила внутрішнього трудового розпорядку та
охорони праці, що діють на підприємстві чи в установі, що є базою практики.
Студенти при проходженні виробничої практики зобов’язані:
– до початку практики в навчальному закладі одержати консультації
щодо оформлення всіх необхідних документів;
– своєчасно прибути на базу практики;
– виконувати завдання передбачені програмою практики у повному
обсязі;
– виконувати діючі на підприємстві, установі, чи організації правила
внутрішнього розпорядку;
– суворо дотримуватись правил техніки безпеки, охорони праці та
виробничої санітарії;
– нести повну відповідальність за виконану роботу і її наслідки;
– вести щоденник виробничої практики (додаток 2), який засвідчується
керівником практики кожні 10 днів та після її завершення;
– своєчасно скласти диференційований залік з практики.
Звіт повинен містити: відомості про виконання студентом усіх розділів
програми практики та індивідуального завдання; акти і протоколи виконаних
діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів; аналіз господарсько-
економічної діяльності бази практики; аналіз виконаної програми практики в
цілому та в розрізі навчальних дисциплін; висновки, пропозиції та перелік
використаної літератури. На оформлення звіту студенту надається 7 днів у
кінці практики із звільненням від усіх видів робіт у цей період.
Звіт практики захищається студентом (з диференційованою оцінкою) в
комісії за графіком деканату в умовах бази практики чи у вищому
навчальному закладі протягом перших 10-ти днів семестру, який починається
після практики.
Студенту, який не виконав програму виробничої практики без
поважних причин може бути надано право її повторного проходження за
 6
умов, визначених методичною комісією факультету. Студент, який востаннє
отримав негативну оцінку з практики в комісії, відраховується з вищого
навчального закладу згідно наказу № 93 Міносвіти України.

Основними критеріями оцінки звіту за виробничу практику

студента є:
– ступінь здобуття професійних вмінь лікаря ветеринарної медицини на
основі теоретичних знань;
– повнота виконання програми практики та її документального
підтвердження;
– характеристика студента та оцінка його практичних навичок
керівником практики від виробництва;
– професійна грамотність та охайність при веденні щоденника практики;
– глибина аналізу проходження практики;
– дотримання терміну подачі звіту.
Звіт про виконання програми виробничої практики повинен включати
всі нижче подані підрозділи. Основою для його написання є щоденник та
інша первинна документація (акти, протоколи, плани, зібрані матеріали для
написання дипломної роботи). Звіт слід ілюструвати таблицями, діаграмами,
схемами, фотографіями та малюнками. В звіті подається всебічна
характеристика бази практики, докладний аналіз повноти виконання
програми практики, стану організації та ефективності діагностичної,
профілактичної та лікувальної роботи в господарстві.
Оцінка визначається комісією у складі двох-трьох осіб за наслідками
захисту студентом звіту про практику, при наявності характеристики,
щоденника практики, завіреного головним спеціалістом підприємства.
 7

Пам’ятка
з охорони праці та техніки безпеки для студентів зі спеціальності 1305 –
„Ветеринарна медицина”, освітньо-кваліфікаційного рівня 7.130501 –
„спеціаліст”
Роботу виконують в спецодязі (халаті, шапочці, фартуху) та спецвзутті
(гумових чоботях). Щоб не травмуватися в кишені одягу не можна класти
голки, пробірки, заколювати халат шпильками. Необхідно слідкувати за
чистотою свого одягу й взуття, періодично, два – три рази на тиждень
віддавати його на прання, а при необхідності й дезінфікувати.
Руки повинні бути чистими, нігті слід періодично підстригати.
Подряпини, рани на руках перед роботою змащують розчином йоду,
накладають пов’язку, лейкопластир, гумові рукавиці, а на палець – гумовий
напальник.
Перед початком та після роботи слід ретельно мити руки теплою водою
з милом. Біля нігтів та між пальцями щіточкою. При необхідності руки
дезінфікують етиловим спиртом. Волосся повинне бути коротко
підстрижене, заправлене під шапочку.
Не можна під час виконання роботи їсти, пити воду та курити. Не слід
заходити в тваринницькі приміщення в верхньому одязі.
Місце роботи повинно бути просторе, добре освітлене, підлога -
рівною, чистою та сухою, без сторонніх предметів. Роботу виконують у
присутності господаря тварини чи доглядача. Не можна виконувати роботу
під час годівлі тварин та роботі технологічного обладнання.
Для дослідження, тварину надійно прив'язують на короткій прив'язі.
Слід бути дуже обережним при роботі з кіньми, бугаями-плідниками,
кнурами та підсисними свиноматками.
При наближені до тварини, її слід окликнути, щоб вона почула голос,
повернула голову і бачила, що до неї підходять. Наближення до тварини
зненацька, її злякає і тварина може вдарити, звалити з ніг чи притиснути до
перегородки. Якщо тварина лежить, то слід почекати поки вона встане.
Підходити до тварини слід повільно, впевнено, не роблячи різких рухів. При
цьому слід витягнути вперед руку, щоб погладити тварину. При наближенні
до тварини промовляють ласкаві слова. Підійшовши, кладуть руку на спину,
гладять тварину. Це її заспокоює.
Поводитися з твариною слід впевнено, не завдаючи надмірного болю.
Не слід кричати на тварину, бити її. Для заспокоєння та приборкання
норовливої тварини можна крикнути на неї гучним, владним голосом
"стояти". Для приборкання агресивної, норовливої тварини можна
використовувати гладенько обтесану палицю чи батіг. Не допустиме грубе
поводження з тваринами, завдання надмірного болю, знущання з тварини.
 8
Оглядають і досліджують хворих тварин в певній послідовності:
спочатку голову, потім шию, тулуб та кінцівки. Перед обстеженням хворої
ділянки, погладжують або злегка поплескують навколо неї. У великих
тварин злегка торкаються до хворої ділянки, що дає можливість визначити
характер захисної реакції тварини і попередити можливі удари. При огляді
передньої частини тіла одну руку кладуть на лопатку чи плече, а другу в
ділянці спини, живота і тазових кінцівок – на маклак.
При дослідженні великої рогатої худоби, тварину фіксують за роги.
Для цього фіксатор стає біля шиї тварини зліва чи справа. Обома руками бере
за верхівки рогів, великі пальці кладе на верхівки, ліктем руки, ближчої до
шиї тварини, натискує на шию, а спиною притискується до лопаток та плеча
тварини.
Якщо тварини знаходяться на прив’язі, то достатньо її взяти однією
рукою за хвіст та складку шкіри в ділянці коліна, а другу покласти на спину
тварині. Коли фіксації за роги недостатньо, то великим і вказівним пальцем
беруть за носову перетинку або надівають носові щипці. Надійна фіксація
забезпечується в фіксаційних станках.
Для повалу великих тварин вибирають рівну, простору площадку,
бажано місце, покрите травою. Якщо площадка покрита твердим покриттям,
то підстеляють солому або солом'яні матраци, щоб тварина не травмувалася
при падінні. Поверхня підлоги чи землі повинна бути чистою, сухою, не
слизькою. Взуття працівників повинно бути з підборами, підошва повинна
мати протектори.
Перед фіксацією чи повалом тварини перевіряють мотузки та повальні
ремені. Вони повинні бути чисті, сухі, без вузлів, волокна ременів не повинні
мати надривів. Ремені та мотузки перевіряють на міцність, розтягуванням їх
силою трьох чоловік. Не можна використовувати порвані, зв'язані та короткі
мотузки та ремені.
Повал і фіксацію в лежачому положенні коней та велику рогату худобу
здійснюють не менше ніж три особи. Це повинні бути фізично здорові, дужі
чоловіки віком не молодше 18 років.
Для фіксації коня в стоячому положенні підніманням грудної кінцівки
– коня прив'язують або тримають за вуздечку. Фіксатор підходить і стає
боком біля плеча коня, спиною до голови. Одну руку кладе на холку, а другу
поступово переміщує згори вниз по нозі до пута і захоплює за мичку. Лівою
рукою натискує на холку, щоб перемістити центр рівноваги коня в
протилежний бік, подає команду „ногу” і піднімає кінцівку, згинаючи її в
зап’ястковому суглобі. Кінцівку утримують в такому положенні обома
руками за путо до завершення огляду чи маніпуляції
Для фіксації тазових кінцівок, що опираються, застосовують два путові
ремені з кільцями і прив'язаними до них мотузками. Для цього коня
тримають за вуздечку. На ділянку пута обох кінцівок надівають путові
ремені, до кілець яких прив’язують мотузки, які потім пропускають поміж
грудними кінцівками, обвивають їх навколо передпліччя і зав'язують вузлом
 9
на холці. Це забезпечує фіксацію задніх кінцівок коня. При надіванні путових
ременів слід бути обережним, слідкувати за кінцівками тварини.
Для фіксації тазової кінцівки в піднятому стані, коня фіксують за
вуздечку. Фіксатор підходить до коня, стає боком, упівоберта до тварини,
обличчям до задньої кінцівки. Руку, що ближче до тварини кладе на маклак, а
другу поступово переміщує по задній поверхні кінцівки до пута і захоплює за
мичку. Потім натискує на маклак і переміщує центр рівноваги тварини в
протилежний бік, подає команду „ногу”, а другою рукою піднімає тазову
кінцівку і згинає її в заплюсневому суглобі. При цьому фіксатор виводить
уперед ногу, яка знаходиться ближче до тварини і підставляє своє стегно під
плесно піднятої кінцівки коня, утримуючи її обома руками за путо.
Для безпечної фіксації і утримання тазової кінцівки використовують
путовий ремінь і довгу мотузку. Для цього на путо надівають путовий ремінь
з кільцем, до якого прив'язують мотузку, один кінець якої прив'язують до
хвоста тварини, а другий до кільця в стіні чи стовпа. Потім піднімають
догори кінцівку і фіксують її, натягуючи мотузку.
Для фіксації коня в лежачому положенні його слід звалити. Для повалу
та фіксації тварини в лежачому положенні необхідно три особи. Один
фіксатор утримує коня за вуздечку. На шию надівають петлю повального
ременя так, щоб металеве кільце було на протилежному до повалу боці, і
знаходилося на рівні лопаткового суглобу. Щоб зафіксувати ремінь на шиї,
його обводять навколо тулуба поза лопатками і двічі пропускають через
кільце, рівномірно натягнувши петлі. В такому положенні ремінь не буде
зміщуватися. Потім, погладжуючи тварину по спині, підходять до задньої
кінцівки того боку, на який будуть звалювати тварину. Обережно, не роблячи
різких рухів, обводять ремінь навколо пута, нижче мички і пропускають
його через кільце. Потім перекидають ремінь через спину на круп тварині на
той бік, на який будуть звалювати тварину. Щоб повальний ремінь не спадав
із тазової кінцівки, то на путо нижче мички надівають путовий ремінь з
кільцем і тоді повал пропускають через кільце ременя.
Фіксатор, який буде валити тварину, стає біля крупа тварини із
сторони, на яку будуть валити тварину. Бере вільний кінець ременя і натягує
його доти, поки тазова кінцівка, яка зачеплена ременем, не підніметься
максимально до живота. Потім, тримаючи натягнутим ремінь, натискуючи
на круп тварини, валить її. Другий фіксатор в цей момент відводить голову
тварини в протилежний до повалу бік. При цьому тварина втрачає рівновагу і
падає на землю. Щоб тварина не змогла піднятися, один фіксатор стає із боку
спини тварини і притискує її голову до землі, підклавши під неї мішок із
соломою. Для зручності та надійності можна присісти, зігнувши одну ногу в
коліні, а другим коліном спертися на землю. В такому положенні у разі
небезпеки можна швидко відступити назад.
Після повалу тварини, петлю з пута тазової кінцівки знімають і
надівають на другу тазову кінцівку, підтягують її до кільця повального
ременя. Передні кінцівки зразу після повалу путають мотузкою. До задньої
кінцівки, на якій лежить тварина, в ділянці пута прив’язують мотузку. Потім
 10
підтягують її за мотузку до передніх кінцівок, зв'язують їх разом і тримають,
натягнувши мотузку, щоб тварина не рухалася під час операції. Після
операції спочатку розв’язують передні кінцівки, тримаючи мотузкою тазову,
яка прив’язана до кільця повалу. Знімають мотузку із тазової кінцівки, на
якій лежить тварина, та знімають повальний ремінь з пута тазової кінцівки і,
відійшовши на безпечну відстань, відпускають голову коня, тримаючи за
поводок. При виконанні операції лікар повинен стояти із боку спини тварини.
Фіксацію голови корови здійснюють за роги (руками чи мотузкою) та
носову перетинку (руками та щипцями). Для фіксації тварини за роги стають
біля шиї праворуч чи ліворуч, руками беруть за верхівки рогів, а великі
пальці кладуть на верхівки рогів. Ліктем однієї руки натискують на шию, а
спиною притискаються до лопаток та плеча тварини.
Для фіксації тварини за роги, використовують мотузку довжиною 2,5 м.
На мотузці роблять петлю, надівають її на роги і обмотують навколо рогів у
вигляді вісімки. Не слід утримувати тварину за роги, одівши тільки петлю і
не обмотавши мотузкою навколо рогів, бо петля буде затягуватися і
стискувати роги, що буде викликати біль та захисні рухи у тварини. Мотузку
можна ще обвести петлею навколо морди, вище носового дзеркала. Потім
голову тварини прив'язують мотузкою до стовпа чи перегородки, або
утримують, натягуючи мотузку, якщо тварина знаходиться на прив'язі.
За носа фіксують велику рогату худобу, взявши тварину великим та
вказівним пальцем за носову перегородку або надівши на неї носові щипці.
Для огляду копита чи фіксації тварини можна згинати передню
кінцівку в зап'ястку. Кінцівку згинають з того боку, де виконується
маніпуляція. Для цього стають боком до тварини біля середини спини
тварини, лицем вперед. Злегка нагнувшись, беруть обома руками за кінцівку
вище копитець і, впершись плечем, зміщують центр рівноваги тварини в
протилежний бік, піднімають і згинають кінцівку в зап'ястковому суглобі.
Кінцівку утримують до завершення маніпуляції. При тривалих маніпуляціях
кінцівку можна прив'язувати мотузкою до тулуба, обвивши нею тулуб
тварини поза лопатками. Під зігнуту кінцівку не можна ставити ногу, бо
тварина буде опиратися на неї і може вдарити задньою кінцівкою.
Простим способом фіксації є протягування хвоста тварини поміж
ногами, тримаючи його на рівні складки шкіри біля колінного суглобу.
Повал великої рогатої худоби здійснюють утрьох за допомогою
мотузки довжиною 10–12 м. Один фіксатор тримає голову тварини за
недоуздок чи за роги та носову перегородку. Мотузку закріплюють одним
кінцем на рогах, потім обмотують її навколо грудей, за лопатками, роблять
петлю. Далі мотузку обмотують навколо живота, в ділянці голодної ямки,
зробивши також петлю. Петлі мотузки роблять на протилежному до повалу
боці тулуба тварини. При цьому слідкують, щоб не защімлювалися мотузкою
вим’я та статевий член. Потім два помічники стають позаду тварини і
тягнуть за вільний кінець мотузки. При натягуванні мотузки стискується і
згинається тулуб тварини і вона лягає на землю, а третій помічник в цей час
нахиляє голову тварини в бік повалу. Коли тварина ляже на землю,
 11
притискує її до землі, щоб тварина не змогла піднятися. Натягувати мотузку
припиняють тільки після зв'язування кінцівок, інакше тварина може встати.
Потім швидко зв'язують мотузкою передні кінцівки разом. До тазової
кінцівки, на якій лежить тварина, прив'язують за путо мотузку довжиною 2 м,
пропускають її між зв’язаними передніми кінцівками, підтягують мотузкою
передні та задню кінцівку, фіксують їх мотузкою і тримають за мотузку, щоб
тварина не рухалася. Щоб верхня тазова кінцівка не заважала проведенню
операції, до неї прив'язують за путо мотузку, пропускають її перед лопатками
попід шиєю тварини, підтягують її мотузкою до живота тварини і тримають
за мотузку.
Ректальне дослідження тварин проводять в гумовій акушерській
рукавичці або в поліетиленових рукавичках одноразового використання.
Прив'язують тварин на короткій прив'язі за роги або шию. Щоб тварина не
рухалася під час дослідження її фіксують. Для цього доглядач стає з правого
боку, лівою рукою бере тварину за колінну складку, а правою за спину. Якщо
хвіст тварини заважає проводити дослідження, то фіксатор бере його в праву
руку, відводить в сторону і кладе руку на спину тварині.
При дослідженні правою рукою, дослідник стає позаду тварини трохи
зліва. Ліву руку кладе на круп тварині або береться нею за корінь хвоста, що
дозволяє досліднику рухатися вслід за рухами тварини в сторони. Правою
рукою погладжують шкіру анусу, складають пальці руки конусом і повільно,
розширюючи анальний отвір, вводять руку в пряму кишку за ампуловидне
розширення, поглибше в черевну порожнину. Руку слід тримати злегка
зігнутою в лікті. В момент введення руки тварина може присідати,
сковзатися по підлозі ногами, ставати в годівницю, рухатися в сторони. Коли
тварина падає, то руку негайно виймають із прямої кишки. Дослідник
повинен бути обережним і уважним, слідкувати за рухами тварини,
остерігатися щоб тварина не наступила на ногу.
Для розтину трупів слід мати окремий спецодяг та спецвзуття. Розтин
проводять в халаті, шапочці, клейончастому фартусі, клейончастих
нарукавниках, гумових чоботях, анатомічних чи хірургічних рукавичках.
Роботи з дезінфекції проводити в халатах, комбінезонах, прогумованих
фартухах, гумових чоботях та рукавицях, захисних окулярах. При роботі з
речовинами, що містять хлор, формальдегід та іншими речовинами, що
подразнюють органи дихання, використовувати респіратори та протигази.
Маски респіраторів та протигазів повинні бути підігнані по розміру. Хімічні
речовини, що використовуються, повинні бути в цілій непошкодженій тарі з
етикетками. При перенесенні хімічних речовин та приготуванні розчинів слід
уникати розсипання чи проливання препаратів. Готують дезрозчини на
відкритому майданчику за територією ферми. Потрібно слідкувати за
дотриманням концентрації дезрозчинів. Не можна залишати без нагляду
хімічні речовини, тару та приготовані розчини. При попаданні розчинів лугів
на тіло людини їх негайно стирають серветкою, шкіру промивають водою та
2 %-ним розчином борної чи лимонної кислоти. При опіках вапном
шматочки вапна виймають з рани, протирають шкіру сухою хустинкою і
 12
змащують рослинними оліями чи синтоміциновою маззю. Не можна місця
опіків вапном промивати водою. При роботі з сірчаною кислотою
обов’язково надівають захисні окуляри. При потраплянні кислот на шкіру, її
спочатку промивають водою, а потім 2 %-ним розчином питної соди. При
приготуванні розчинів кислот кислоту добавляють до води. При ознаках
отруєння формаліном (запаморочення, блювання, нудота) потрібно вийти на
свіже повітря, випити таблетку кофеїну. При утрудненні дихання вдихати
пари води з додаванням кількох крапель нашатирного спирту. Посуд та тару
з-під хімічних реактивів не можна використовувати для зберігання продуктів
харчування.
При роботі з дезінфекційними та дезінсекційними установками слід
перевірити герметичність з’єднань, цілісність шлангів, справність манометра.
Не можна експлуатувати технічно несправні установки. Роз’єднувати
трубопроводи і напірні рукави слід тільки після зниження тиску. Готувати та
розкладати отруєні приманки при дератизації слід тільки в гумових
рукавицях в добре вентильованих приміщеннях або на відкритому повітрі на
майданчику не менше ніж за 200 м від житлових та тваринницьких
приміщень. Забороняється поблизу місць зберігання отрутохімікатів та
приманок залишати продукти, питну воду, під час виконання роботи курити,
торкатися руками до обличчя. При проведенні ветеринарно-санітарних
заходів слід дотримуватися правил особистої гігієни.

Характеристика бази практик

У цьому розділі необхідно викласти загальні відомості про
сільськогосподарське чи переробне підприємство, державні чи приватні
заклади ветеринарної медицини, на базі яких виконувалася програма
виробничої практики. У ньому подається природничо-географічна та
економічна характеристика підприємства. Описуються провідні галузі
господарства і його спеціалізація, види тварин, їх поголів’я, порідний і
віковий склад, продуктивність, способи утримання, гігієнічні умови,
технологія годівлі, вихід приплоду, благополуччя ферми з інфекційних та
інвазійних захворювань, основні економічні показники галузі: затрати кормів
і праці на виробництво продукції, її собівартість та рентабельність
виробництва. При проходженні виробничої практики в приватних закладах
ветеринарної медицини – штат клініки, забезпеченість матеріалами і
обладнанням, кількість і вид тварин, які обслуговувалися, тарифи на послуги,
джерела і об’єм фінансування клініки.

Епізоотологія та інфекційні хвороби

Мета: Закріпити теоретичні знання і набути навичок роботи з
планування, організації і проведення профілактичних і протиепізоотичних
заходів, з діагностики і лікування тварин, хворих інфекційними хворобами, а
також оздоровлення неблагополучних господарств.
З матеріалів звітності, статистики і епізоотичного журналу управління
ветеринарної медицини в районі вивчити епізоотичний стан району,
 13
господарства. Скласти епізоотичну карту району. Проаналізувати результати
лабораторних досліджень.
Провести епізоотологічне обстеження господарства. Прийняти участь в
організації і проведенні планових діагностичних досліджень різних видів
тварин, проведенні запобіжних, а у випадку виникнення інфекційних хвороб
– вимушених щеплень вакцинами, сироватками проти різних інфекційних
хвороб. Оформити акти на проведені роботи.
Прийняти участь в складанні плану оздоровлення господарства від
інфекційних хвороб і реалізації цього плану (провести клінічний огляд
тварин, розподіл їх на групи, ізоляцію, лікування хворих, прибирання і
знищення трупів, знезараження гною, дезінфекцію).
На базі районної лабораторії ветеринарної медицини провести прийом,
реєстрацію матеріалу, що поступає на дослідження бактеріологічне,
серологічне чи інший метод досліджень діагностики інфекційних хвороб.
Прийняти участь у проведенні профілактичної, поточної, заключної
дезінфекції різних об'єктів, з врахуванням пори року та характеру збудника
інфекції.
Зібрати матеріал для написання курсової роботи.
До звіту додати: епізоотичну карту району, акт обстеження
господарства, акти проведення щеплень, діагностичних досліджень,
дезінфекції тощо.

Паразитологія та інвазійні хвороби

Мета: закріпити теоретичні знання з основних принципів постановки
діагнозу при інвазійних захворюваннях, розробки, планування та здійснення
протипаразитарних заходів, методики паразитологічного розтину трупів
тварин та птиці.
Студент збирає матеріали про поширення інвазійних хвороб,
використовуючи при цьому дані ветеринарної звітності за попередні 2–3
роки, епізоотичні журнали і карти, журнали реєстрації стаціонарно і
амбулаторно хворих тварин, матеріали лабораторій ветеринарної медицини,
м’ясопереробних підприємств і забійних пунктів, лабораторій з ветеринарно-
санітарної експертизи продуктів тваринного походження, протоколи розтинів
тварин і птиці та результати особистих досліджень.
Практикант фіксує відомості про умови утримання та годівлі тварин, а
також динаміку випадків інвазування тварин, птиці, риб та бджіл. Він
всесторонньо вивчає плани протиепізоотичних заходів з інвазійних хвороб у
районі та господарствах різних форм власності, набуває навичок складання
ветеринарних звітів, планів і графіків щодо проведення
протипаразитарних заходів.
У виробничих умовах студент приймає безпосередню участь у
проведенні індивідуальних та групових лікувально-профілактичних
обробок тварин, дезінвазії тваринницьких приміщень, території ферм
і вигулів, організації біотермічного знезараження гною, визначенні
 14
ефективності комплексу протипаразитарних заходів у господарстві та
районі, складанні актів на проведену роботу.
Надзвичайно важливим при проходженні студентом практики є
самостійний (під контролем керівника виробничої практики – лікарі
ветеринарної медицини) прийом тварин, заражених гельмінтами,
найпростішими, кліщами чи комахами.
З урахуванням конкретних умов господарства скласти річний
календарний план профілактичних заходів. При обґрунтуванні доцільності
відповідного заходу вказати на підставі чого (інструкції, рекомендації,
настанови і т. і.) його проведення рекомендується та зазначити очікувані
результати від його застосування. Розрахувати передбачувані витрати на
антигельмінтики, хіміопрепарати, акарициди та інсектициди
(відповідно). Плануючи використання дезінвазантів та молюскоцидів,
враховують площу об'єктів, що будуть оброблені, концентрацію робочих
розчинів чи емульсій.
На практиці студент повинен провести серії гельмінтологічних
розтинів трупів тварин і птиці (здійснити посмертну діагностику риби та
бджіл). В умовах лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи,
м’ясопереробних підприємств, забійних пунктів та лабораторій ветеринарної
медицини прийняти участь у паразитологічній оцінці продуктів забою.
Із зібраних на практиці паразитів практиканти готують
макропрепарати, які в подальшому ретельно вивчаються з викладачем, а
кращі з них використовуються для поповнення паразитологічного музею
кафедри.

Внутрішні хвороби тварин

Мета: закріпити теоретичні знання та практичні навики з діагностики,
лікування і профілактики хвороб внутрішніх органів і спричинених
порушенням обміну речовин.
Студент ознайомлюється з внутрішніми хворобами тварин, які
найбільш часто зустрічаються в господарствах різних форм власності (або в
окремому господарстві), з планом лікувально-профілактичної роботи
ветеринарної служби району і господарства.
Студент звертає увагу на годівлю, вивчає якість кормів, проводить
аналіз раціону для тварин різних видів, вікових і технологічних груп,
визначає загальну забезпеченість тварин поживними речовинами, їх
співвідношення, концентрацію поживних і біологічно-активних речовин в 1
кг сухої речовини, структуру раціонів за енергією. При виявленні недоліків
дає пропозиції по їх усуненню. Вивчає стан мікроклімату у приміщеннях,
якість питної води.
Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини студент-практикант
бере участь у виконанні діагностичних і лікувально-профілактичних заходів з
внутрішніх хворобах тварин. Він проводить диспансеризацію, прийом і
лікування тварин, систематично контролює годівлю, напування, утримання
тварин, знайомиться із станом родильного відділення і профілакторію.
 15
Проводить дослідження тварин, виявляє хворих і веде систематичне
спостереження за ними.
Студент аналізує кожний випадок захворювання тварин, виявляє
причини, спостерігає за перебігом хвороби, виконує комплексні дослідження,
направлені на уточнення діагнозу, виконує лікування хворих тварин,
розробляє і впроваджує профілактичні заходи. За необхідності виконує
зондування, катетеризацію, використовує магнітні ловушки. Засвоює техніку
приготування і використання різних лікарських форм, методів фізіотерапії,
проведення ректального дослідження.
Особливу увагу студент надає вивченню захворювань молодняку, в т.ч.
новонародженого, проведенню комплексу лікувально-профілактичних
заходів, роботі родильних відділень і профілакторію.
Практикант вивчає стан обміну речовин у маточного поголів’я і
молодняку, звертаючи особливу увагу на приховані форми хвороби. Для
уточнення діагнозу відбирає проби крові, сечі, молока, вмістимого рубця та
шлунка, відправляє їх у лабораторію, знайомиться з методиками дослідження
та приймає безпосередню участь у їх проведенні. Під час проходження
практики в лабораторії студент знайомиться з методами біохімічного аналізу
крові, сечі, молока.
Студент повинен уміти аналізувати ефективність і економічну
доцільність лікувальних заходів, проводити розрахунки економічності тих чи
інших заходів щодо профілактики внутрішньої патології.
При аналізі роботи з внутрішніх хвороб тварин студент дає загальну
характеристику її стану, забезпеченості медикаментами, вітамінами, макро- і
мікроелементами, інструментами; наявність та виконання плану
профілактичних заходів, проводить аналіз стану документації: журналів для
реєстрації хворих тварин і обліку медикаментів, звітної документації.
Після цього проводить аналіз захворюваності і загибелі тварин за
поточний рік, у т.ч. за період практики, приводить зведену таблицю
захворюваності і загибелі тварин по групах хвороб, аналізує причини
найбільш поширених хвороб, характеризує їх сезонну і вікову динаміку,
методи діагностики, лікування та заходи щодо їх профілактики. За умови
лікування тварин з діагнозами, які рідко зустрічаються в практиці, студент
детально описує симптоми хвороби і лікування хворих.
Якщо студент проходив практику на птахофабриці, необхідно детально
описати технології вирощування і годівлі птиці, ветеринарних обробок,
профілактику порушень обміну речовин.
У звіті бажаними є критичні зауваження і побажання щодо покращення
роботи з діагностики, профілактики і терапії внутрішніх хвороб
сільськогосподарських тварин.

Ветеринарна токсикологія
Мета: закріпити теоретичні знання та практичні навики з діагностики,
лікування і профілактики отруєнь.
 16
Студент ознайомлюється з отруєннями тварин, які зустрічаються в
господарствах району різних форм власності (або в окремому господарстві), з
планом лікувально-профілактичної роботи ветеринарної служби району і
господарства.
Студент звертає увагу на наявність токсичних речовин у господарстві,
які можуть викликати інтоксикацію тварин (гербіциди, мінеральні добрива,
антигельмінтики та ін.), умови їх зберігання та використання.
Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини студент-практикант
бере участь у лікувально-профілактичних заходах з ветеринарної
токсикології, у тому числі проводить відбір проб зерна та грубих кормів для
мікотоксикологічного та інших досліджень, студент аналізує кожен випадок
отруєння, виявляє їх причини, спостерігає за перебігом хвороби, виконує
комплексні дослідження, направлені на уточнення діагнозу, виконує
лікування отруєних тварин, розробляє і впроваджує профілактичні заходи.
Студент повинен уміти аналізувати економічну ефективність
лікувальних заходів, проводити розрахунки економічності тих чи інших
заходів щодо профілактики отруєнь.
При аналізі роботи з ветеринарної токсикології студент дає загальну
характеристику її стану: наявність токсичних речовин у господарстві, умови
їх зберігання та використання; забезпеченість антидотами; проводить аналіз
стану документації; наявність та виконання плану токсикологічних
досліджень. Після цього проводить аналіз захворюваності і загибелі тварин
за поточний рік, у т. ч. за період практики, детально аналізує причини
отруєнь та описує симптоми і лікування хворих тварин.
У звіті бажаними є критичні зауваження і побажання щодо покращення
роботи з діагностики, профілактики і терапії отруєнь.

Акушерство, гінекологія і біотехнологія розмноження тварин

Мета: ознайомитися з технологією утримання самок різних видів
тварин їх годівлею і продуктивністю, організацією запуску, сухостою та
родів; діагностикою клінічних і прихованих форм маститу.
Зібрати і навести у звіті дані про наявність необхідних інструментів і
медикаментів для надання рододопомоги, лікування самок при акушерських
та гінекологічних хворобах, маститі, стимуляції і корекції статевої функції.
Ознайомитися з роботою і обладнанням пункту штучного осіменіння
(лабораторії з відтворення стада сільськогосподарських тварин), розпорядком
дня технолога штучного осіменіння, методом зберіганням сперми, веденням
документації з обліку осіменіння і родів та звітності з відтворення стада.
Оволодіти методикою визначення оптимального часу для введення
сперми. Провести відтаювання, оцінку і введення сперми.
Проаналізувати показники відтворення стада сільськогосподарських
тварин (велика рогата худоба, коні, вівці, свині). Привести показники виходу
приплоду на 100 маток за два останніх роки. Визначити поширеність
акушерських і гінекологічних хвороб.
 17
Прийняти участь у проведенні акушерської і гінекологічної
диспансеризації маточного поголів’я. При цьому, обов’язково, урахувати
результати клінічного дослідження неплідних самок.
На основі проведення акушерської і гінекологічної диспансеризації
визначити головні форми неплідності (аліментарна, кліматична, природжена,
симптоматична, експлуатаційна, стареча, імунна, штучно набута і
спрямована).
Оволодіти клінічними методами діагностики вагітності, акушерських і
гінекологічних хвороб та хвороб молочної залози у самок
сільськогосподарських і домашніх тварин; прийомами надання акушерської
допомоги при патологічних родах; провести лікування хворих тварин і
оцінку розвитку новонароджених.
Студент аналізує організацію природного осіменіння тварин у
господарстві або у населеному пункті за місцем проходження практики,
визначає заплідненість самок. Опановує методику андрологічної
диспансеризації, приймає участь у проведенні діагностичних, лікувальних та
профілактичних заходів. Разом з ветеринарною службою господарства
розробляє систему заходів профілактики акушерських і гінекологічних
хвороб та неплідності.
У кінці звіту, з даного розділу, студент оформляє таблицю, де
приводить дані виконаної ним роботи (табл. 1).
Таблиця 1 – Робота виконана за період виробничої практики з дисципліни
„Акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення тварин”
№ Назва проведених діагностичних, терапевтичних і Кількість
п/п профілактичних заходів тварин
1. Акушерська і гінекологічна диспансеризація корів і телиць
2. Діагностика вагітності
3. Дослідження на прихований мастит
4. Клінічне дослідження вим’я
5. Дослідження неплідних корів ректальним методом
6. Надання допомоги при патологічних родах
7. Визначення оптимального часу для введення сперми
8. Розморожування і введення сперми коровам
Лікування корів при діагнозах:
– скручування матки;
– затримання посліду;
– родильний парез;
– родовому і післяродовому залежуванні;
– аборт;
9.
– субінволюція матки;
– гострий ендометрит;
– виворіт піхви і матки;
– функціональні розлади яєчників;
– клінічний мастит;
– субклінічний мастит.
Введення коровам сухостійного відділення препаратів з метою
10.
попередження родових і післяродових хвороб
11. Введення коровам у перші години після виведення плода
 18
препаратів з метою попередження субінволюції і метриту
12. Стимуляція статевої функції
13. Оцінка новонароджених

Хірургія
Метою виробничої практики з хірургії є реалізація теоретичних знань
студента в практичній площині та удосконалення отриманих практичних
навиків з надання допомоги хірургічно хворим тваринам в умовах
виробництва.
Перш за все, студент за місцем проходження практики визначає стан
організації хірургічної допомоги тваринам у господарстві, державній чи
приватній установі ветеринарної медицини. Звертає увагу на наявність
манежу, операційної, хірургічного інструментарію, діагностичної апаратури,
асортименту знеболювальних та антибактеріальних медикаментів, шовного
матеріалу. Аналізує поширеність хірургічних хвороб, звертає особливу увагу
на травми, їх етіологію та ускладнення, захворювання кінцівок,
грижоносійство, хвороби очей, хвороби зубів, переломи кісток,
новоутворення, хірургічні хвороби самців. У звіті ці дані слід подати у
вигляді таблиці, згрупувавши їх за нозологічними та видовими ознаками.
Для цього необхідно провести хірургічну диспансеризацію тварин,
максимально використовуючи комплекс клінічних, спеціальних
інструментальних та ортопедичних досліджень. За необхідності відправляє
патматеріал у лабораторію для проведення бактеріологічних досліджень.
У разі наявності масового виникнення хірургічної патології розробити
план профілактичних заходів, представити його у звіті з аналізом
ефективності його виконання з економічним обгрунтуванням.
Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини студент відпрацьовує
до автоматизму техніку найбільш вживаних операційних втручань: пунції
судин, суглобів, порожнин та введення в них лікарських речовин, новокаїнові
блокади та провідникові анестезії, кастрації самців і самок, грижорозтин.
Спочатку під керівництвом лікаря, а потім самостійно студент проводить
амбулаторний прийом та лікування тварин. При цьому слідкує за динамікою
загоєння операційних та випадкових ран, аналізує лікувальну ефективність
застосованих засобів місцевої терапії. Всі болісні хірургічні маніпуляції та
операції необхідно виконувати із застосуванням загального чи місцевого
знеболювання. Студент повинен оцінити їх ефективність за зміною
фізіологічних показників та представити цей матеріал у звіті.
На практиці студент також проводить, за можливості, відбір
патологічного матеріалу (препарати по кістково-суглобовій, ортопедичній та
онкологічній патології), який представляє на кафедру, де поглиблено
досліджує разом з викладачем.
При роботі з дрібними домашніми тваринами (собаками, кішками)
студент звертає увагу на особливості їх фіксації, застосування різних схем
знеболювання. Освоює методи реанімації та інтенсивної терапії. Відпрацьовує
навички роботи інструментальними методами досліджень (рентгенографія,
 19
ехографія, лапароскопія ) і представляє первинну документацію щодо їх
засвоєння. Засвоює техніку абдомінальних, косметичних операцій та
остеосинтез.

Ветсанекспертиза з основами технології та стандартизації

продуктів тваринництва
Відповідно до Закону України „Про ветеринарну медицину”
кваліфікаційна характеристика вимагає від лікаря ветеринарної медицини
чіткого знання і виконання діючих ветеринарно-санітарних нормативних
документів при вирішенні питань санітарної доброякісності продуктів
тваринництва і сировини тваринного походження на всіх технологічних
етапах – виробництва, транспортування, зберігання та реалізації. Лікар
ветеринарної медицини повинен досконало володіти практичними навичками
приймання і здачі забійних тварин, їх транспортування, підготовки до забою,
знати технологічний процес виробництва і вимоги державних стандартів,
володіти сучасними методами досліджень і ветеринарно-санітарної
експертизи.
На ринках обов’язками лікаря ветеринарної медицини є проведення
ветеринарно-санітарної експертизи та оцінка якості і безпеки м’яса та
м’ясопродуктів, молока та молочних продуктів, риби та рибних продуктів,
яєць, рослинних харчових продуктів, меду та інших продуктів бджільництва.
На виробничій практиці студент знайомиться із структурою, роботою
та організацією ветеринарного обслуговування одного із підприємств по
забою та переробці худоби, птиці, риби, сировини (м’ясокомбінати,
м’ясопереробні заводи, птахокомбінати, забійні пункти, рибгоспи,
рибокомбінати, молочні ферми, молокопереробні підприємства, транспортні
ветеринарно-санітарні дільниці, ветеринарні виробничі лабораторії та
лабораторії ветсанекспертизи на ринках).
Вивчає умови заготівлі, транспортування, підготовки тварин до забою.
Приймає участь у проведенні передзабійного огляду тварин та
післязабійному огляді туш і органів.
Знайомиться з технологією переробки харчового жиру. Під
керівництвом лікаря ветеринарної медицини підприємства проводить
експертизу м’ясних туш та санітарну оцінку продуктів забою.
Засвоює техніку дослідження на цистицеркоз, трихінелоскопії,
бактеріоскопії та фізико-хімічних досліджень для визначення якості м’яса
хворих тварин (величина рН в м’ясі, бензидинова та пероксидазна проби).
Вивчає діючі нормативні документи щодо санітарної оцінки м’яса при
різних захворюваннях худоби, птиці, риби.
Досконало знайомиться з методикою і технікою знезараження умовно
придатного м’яса, консервування крові, шкур, кишкової та ендокринної
сировини.
Приймає участь у проведенні ветеринарно-санітарного контролю при
доїнні корів та первинній обробці, охолодженні, зберіганні та
 20
транспортуванні молока на одній із ферм господарств різної форми
власності.
Вивчає особливості ветеринарно-санітарної експертизи м’яса, риби,
меду, яєць, молока та молочних продуктів, овочів, фруктів в умовах ринку.
На одному із м’ясопереробних підприємств, в лабораторії
ветсанекспертизи на ринку, молочній фермі студент повинен засвоїти
методику ветсанекспертизи та оцінки якості і безпеки продуктів
тваринництва. Студент-практикант знайомиться з документацією лабораторії
ветсанекспертизи, вивчає методики дослідження м’яса, м’ясних продуктів,
риби, рибних продуктів, яєць, рослинних продуктів, зокрема грибів, меду та
інших продуктів бджільництва. Знайомиться з організацією ветсанконтролю
продуктів тваринництва в районі, ветеринарній дільниці, приватних
підприємствах (за місцем виробничої практики).
При виявленні туш та органів, інвазованих трихінелами, цистицерками,
ехінококами та іншими паразитами, студент готовить консервовані
препарати, описує їх і доставляє на кафедру ветсанекспертизи та патанатомії.
Під час виробничої практики по дисципліні студент повинен критично
осмислити і проаналізувати виробничі процеси в кожному конкретному
випадку даного господарства, підприємства, впровадити у виробництво,
передові технології, методи дослідження та наукові розробки кафедри.

Іхтіопатологія
Мета: виробничої практики з даного курсу заключається в засвоєнні
студентом основ ставкового рибництва, методів діагностики хвороб риб,
принципів профілактики та ліквідації хвороб риб, правил ветеринарного
огляду та санітарної оцінки ставкових риб.
За місцем проходження виробничої практики студент відвідує
рибницькі господарства (державні, приватні, арендні) з метою ознайомлення
з основами біотехнології ставкового рибництва.
Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини – іхтіопатолога
господарства, приймає участь у складанні плану та проведенні заходів з
профілактики та ліквідації хвороб риб.
Вивчає втрати у ставковому рибництві від хвороб та отруєнь за
матеріалами звітності за останні три роки.
У випадку виникнення хвороб риб приймає участь у постановці
діагнозу (протокол розтину) та проведенні лікувально-профілактичних
заходів (план проведених заходів додається до звіту). Хворих риб, зібраних
паразитів студент консервує, етикує, описує препарати та представляє їх на
кафедру.
Під керівництвом лікаря ветеринарної медицини проводить
ветеринарно-санітарну експертизу ставкової риби при її вилові і видає
ветеринарне свідоцтво (форма № 2) або ветеринарну довідку при реалізації
риби в межах адміністративного району (копія до звіту).
Студент критично, на основі отриманих знань, оцінює стан
технологічних процесів у рибництві та рівень ветеринарного обслуговування,
 21
впроваджує передову технологію та наукові розробки кафедри у
виробництво.

Патологічна анатомія, розтин та судово-ветеринарна експертиза

За місцем проходження виробничої практики практикант повинен:
ознайомитись з документацією, яка ведеться на конкретному об’єкті
(колективному господарстві, ветеринарній лікарні або лабораторії, забійному
пункті або м’ясокомбінаті тощо) за результатами розтину чи вимушеного
забою тварин; ознайомитися з наявним місцем (приміщенням) для
проведення розтину трупів тварин і провести аналіз відповідності його
вимогам (наявність окремої кімнати на території господарства або
спеціальної площадки біля біотермічної ями; забезпечення прозектора
спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту рук, інструментами,
миючими та дезинфікуючими засобами) та умовами транспортування і
утилізації трупів.
Практикант обов’язково має бути присутнім при проведенні
контрольного забою хворих тварин і всебічно вивчати та аналізувати
комплекс специфічних і неспецифічних для конкретної хвороби
патологоанатомічних змін, брати участь в оформленні документації за
наслідками проведеної роботи.
За період виробничої практики студент зобов’язаний під керівництвом
керівника практики і самостійно відпрацювати техніку розтину трупів різних
видів тварин та навчитись визначати патологічні процеси і оцінювати їх з
позицій впливу на організм: причин виникнення хвороби, динаміку її
розвитку і виділяти патологоанатомічні зміни основного захворювання,
конкуруючого, ускладнюючого тощо. При необхідності проведення
додаткових досліджень (токсикологічних, бактеріологічних, вірусологічних,
гістологічних та ін.) практикант повинен навчитись відбирати необхідний
матеріал (використовуючи відповідні настанови), підготовити його до
транспортування і оформити супровідний документ. За наслідками кожного
розтину студент оформляє протокол розтину, проводить всебічний аналіз
конкретного випадку захворювання і загибелі тварин та бере участь у
розробці заходів профілактики, лікування і ліквідації хвороби. При виконанні
цієї роботи студент повинен дотримуватись правил особистої гігієни та норм
санітарії, які запобігають зараженню прозектора і присутніх збудниками
інфекційних хвороб, запобігають забрудненню навколишнього середовища.
Практикант повинен ознайомитись з умовами страхування
сільськогосподарських і домашніх тварин та з документацією (зразки
протоколів), яка складається у випадку загибелі застрахованої тварини.
Таким чином, в період виробничої практики студент повинен провести
кілька розтинів, документально їх оформити (у вигляді протоколів розтину),
зібрати матеріал для курсової роботи і оформити її у відповідності із
методичними вказівками та здати на перевірку в перші три дні після
повернення з практики.
 22
В процесі розтину зустрічаються цікаві демонстративні патологічні
процеси, які можуть бути використані для поповнення колекції музейних
експонатів кафедри. Кожен студент повинен відібрати такі органи, оформити
їх у вигляді музейних експонатів, описати у курсовій роботі і здати у
кафедру, як додаток до курсової роботи.
Вся проведена студентом робота із секційного курсу повинна знайти
відображення у щоденнику та звіті з виробничої практики.

Організація та економіка ветеринарної справи

Залежно від місця проходження виробничої практики студент повинен
ознайомитися зі структурами державної ветеринарної медицини в зоні
обслуговування (районним, міським управлінням; районною, міською
лікарнею державної ветеринарної медицини; районною державною
лабораторією ветеринарної медицини; дільничною лікарнею, дільницею та
пунктом ветеринарної медицини).
Якщо студент направлений в господарство, то необхідно ознайомитися
з роботою служби ветеринарної медицини даного відомства.
В період проходження практики необхідно вивчити: структуру і штати
спеціалістів ветеринарної медицини даної установи; укомплектованість даної
структури кадрами; наявність вакантних посад; забезпеченість обладнанням
та інструментами; оформлення документів первинного обліку і звітності;
планів ветеринарних заходів; організацію забезпечення медикаментами,
біопрепаратами, дезінфікуючими та іншими необхідними ветеринарними
засобами.
За період практики студент повинен ознайомитися із системою
фінансування служби ветеринарної медицини: які кошти виділяють на
проведення ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів і як їх
використовують? Які біопрепарати надходять за рахунок протиепізоотичних
коштів? Як звітуються про використані кошти та біопрепарати і як
проводиться списання використаних медикаментів і інших ветеринарних
товарів?
За даний період ознайомитися з оформленням актів, що складають
спеціалісти ветеринарної медицини на різні види ветеринарних робіт;
рішеннями районної державної адміністрації про накладання карантину, або
введення обмежень; експертизами лабораторій про результати досліджень.
Ознайомитися з розпорядком робочого дня установи ветеринарної
медицини та дотримання його спеціалістами ветеринарної медицини.
За період проходження практики студенту необхідно: зібрати матеріали
для виконання курсової роботи з організації та економіки ветеринарної
справи, засвоїти методику по визначенню економічної ефективності
профілактичних і вимушених ветеринарних заходів.

Менеджмент і маркетинг у ветеринарній медицині

Мета: Закріпити теоретичні знання і набути навичок роботи з
організації приватної практики в галузі ветеринарної медицини,
 23
ознайомитися з особливостями планування, організації заходів у
комерційних установах ветеринарної медицини, особливостями
впровадження менеджменту і маркетингу у комерційній та державній
ветеринарній медицині.
Зміст: Ознайомитися з особливостями організації малого бізнесу в
сфері ветеринарної медицини (на базі приватних ветеринарних аптек, кіосків,
приватних лікарень тощо) та такими його складовими як: підприємницька
ідея, партнерство, постачальники, покупці і конкуренти.
З’ясувати особливості індивідуальної трудової діяльності лікаря-
підприємця ветеринарної медицини, правові аспекти такого підприємництва.
Ознайомитися з правами та обов'язками ветеринарних лікарів-підприємців,
основними умовами здійснення приватної практики, документами які
необхідні для її відкриття, угодами, договорами, зобов’язаннями, порядком
купівлі-продажу товарів ветеринарного призначення, особливостями оренди
та державної реєстрації суб’єкта підприємництва. Ознайомитися з основними
формами ветеринарної підприємницької діяльності які здійснюються в межах
адміністративного району.
Ознайомитися з особливостями фінансування у ветеринарному
підприємництві, бухгалтерським обліком у комерційних закладах
ветеринарної медицини, механізмом формування тарифів на ветеринарні
товари та послуги.
Ознайомитися з організаційною структурою управління службою
ветеринарної медицини, особливостями планування та організації
ветеринарних заходів (принципами планування, видами планів, системами
планування). З'ясувати які рівні (низовий, середній та вищий) та види
менеджменту застосовуються у державній і комерційній ветеринарній
медицині, ознайомитися зі складовими менеджменту.
З’ясувати природу роздрібної торгівлі у ветеринарній медицині, що
собою представляє реклама, особливості її застосування та проведення, які
основні види реклами застосовують у підприємництві, що таке сегментація
ринку, її принципи та ознаки?
Ознайомитися з особливостями складання бізнес-плану ветеринарного
лікаря-підприємця.
До звіту додати: ксерокопії документів які необхідні для відкриття
приватної справи, ксерокопії форм обліку і звітності, які застосовуються у
комерційних установах ветеринарної медицини.

Хвороби бджіл
Мета: Закріпити теоретичні знання та здобути навички роботи з
бджолиними сім'ями в умовах виробництва. Навчитись правильно і
своєчасно проводити діагностичні, профілактичні та лікувальні обробки
бджолиних сімей за різної патології, в умовах пасік господарств різних форм
власності.
Зміст: Для здобуття навичок роботи із бджолами, студент разом із
пасічником господарства і лікарем ветеринарної медицини вивчає біологічні,
 24
фізіологічні та анатомічні особливості особин бджолиної сім'ї, роль кожного
представника сім'ї в життєдіяльності бджолиного гнізда, знайомиться із
пасічницьким інвентарем, системами вуликів, підгодівлею бджіл в умовах
пасіки за місцем проходження практики. Студент знайомиться із інструкцією
заходів по боротьбі з заразними та незаразними хворобами бджіл, приймає
участь в діагностиці, лікуванні, профілактиці хвороб.
За умови наявності захворювання бджіл на пасіці, студент
зобов'язаний: знати та виконувати правила роботи з інфікованим матеріалом
на пасіці та в лабораторії, вміти оглядати бджолині сім'ї на пасіці, відбирати
патологічний матеріал від хворих і направляти його до лабораторії
ветеринарної медицини (виписати супровідний документ на матеріал),
діагностувати хворобу, знаючи її клінічні ознаки прояву, епізоотологічні
особливості розвитку та лабораторне дослідження, знати і використовувати
сучасні методи терапії та профілактики хвороб бджіл (після обробок
складати акти).
З виробничої практики студент повинен привезти акти обробок
(профілактичних та лікувальних), супровідні документи на відправлений
матеріал до районної лабораторії ветеринарної медицини, акти на проведення
профілактичної, вимушеної та заключної дезінфекції, дезінсекції, дератизації
пасіки.
Зібрати матеріал для написання курсової роботи з епізоотології, згідно
методичним вказівкам по будь-якій інфекційній хворобі бджіл.

Хвороби хутрових звірів

Мета: Закріпити теоретичні знання і набути навичок роботи з
розведення хутрових звірів, вимог до їх утримання, основ годівлі та
контролю якості кормів для хутрових звірів, організації і проведення
профілактичних і протиепізоотичних заходів, з діагностики і лікування
хутрових звірів, хворих на інфекційні та незаразні хвороби, а також
оздоровлення неблагополучних господарств від інфекційних хвороб.
Зміст: 3 матеріалів бухгалтерського обліку та звітності господарства
вивчити видовий склад звірів, системи їх утримання, шляхи забезпечення
звірів кормами, особливо тваринного походження. Провести ветеринарно-
санітарну експертизу кормів, що зберігаються в холодильниках та на складах
і готової кормової суміші перед її згодовуванням.
На основі епізоотичного журналу господарства вивчити епізоотичний
стан звірогосподарства, населеного пункту. Проаналізувати результати
лабораторних досліджень і актів про проведення масових діагностичних
досліджень.
Провести епізоотологічне обстеження господарства. Прийняти участь в
організації і проведенні планових діагностичних досліджень різних видів
хутрових звірів, проведенні запобіжних, а у випадку виникнення інфекційних
хвороб – обробках сироватками та вимушених щеплень вакцинами проти
різних інфекційних хвороб. Оформити акти на проведені роботи.
 25
Прийняти участь в складанні плану оздоровлення господарства від
інфекційних хвороб і реалізації цього плану (провести клінічний огляд
звіропоголів’я, розподіл їх на групи, видалення хворих в ізолятор, лікування
хворих, прибирання і знищення трупів, знезараження гною, дезінфекцію
кліток та території).
На базі районної лабораторії ветеринарної медицини або лабораторії
звіроферми провести прийом, реєстрацію матеріалу, що поступає на
дослідження: бактеріологічне, серологічне чи інший метод досліджень
інфекційних хвороб.
Прийняти участь у проведенні профілактичної, поточної, заключної
дезінфекції різних об'єктів, з врахуванням пори року та характеру збудника
інфекції.
Зібрати матеріал для написання курсової роботи, згідно методичних
вказівок.
До звіту додати: акт обстеження господарства, акт проведення
ветеринарно-санітарної експертизи кормів, акти щеплень, діагностичних
досліджень, утилізації тушок після забою звірів, дезінфекції тощо.

Ветеринарна фармація
Під час виробничої практики студент повинен:
 ознайомитися з ветеринарною аптекою (оснащенням, асортиментом
лікарських препаратів та лікарських рослин, їх збереженням, обліком) та
надати практичну допомогу по позбавленню від наявних недоліків, особливо
відносно збереження лікарських речовин з урахуванням їх фармакологічної
активності та фізичних властивостей.
 взяти участь у складанні заявок на медикаменти, збільшуючи їх
асортимент, виходячи з потреб певного господарства та новітніх досягнень
фармакології.
 ознайомитися з веденням амбулаторного журналу, до якого
записуються дані щодо призначення лікарських препаратів та лікарських
рослин тваринам;
 проаналізувати ефективність лікарських препаратів та лікарських
рослин при застосуванні їх для лікування хвороб , що зареєстровані у тварин
даного господарства.
 довести до відома фахівців ветеринарної медицини результати
аналізу і внести свої пропозиції щодо доцільності застосування певних
лікарських препаратів та лікарських рослин.
За час виробничої практики студент повинен досконально оволодіти:
 методами приготування та використання традиційних і особливо
нових (аерозолі, гранули) лікарських форм);
 різними засобами введення лікарських речовин в організм тварин.
Вся проведена студентом робота повинна знайти відображення у
щоденнику та звіті з виробничої практики.
 26
У звіті студент зобов’язаний дати обґрунтування доцільності
використання обраних ним лікарських препаратів, лікарських рослин у
випадках інфекційних, акушерсько-гінекологічних, незаразних захворювань
тварин; при хірургічних та акушерсько-гінекологічних захворюваннях;
порушеннях функціонування органів дихання, травлення, сечовивідної
системи; для знищення мікробів, позбавлення від паразитів.

Професійна етика
Залежно від місця проходження студентом виробничої практики він
звертає увагу на наступні питання:
а) у ветеринарній лікарні:
– ставлення лікаря до власників хворих тварин, до різних пацієнтів;
– ставлення лікаря до помилок колег і власних;
– ставлення лікаря до своїх обов’язків.
б) у господарстві:
– робоче місце лікаря ветеринарної медицини;
– ставлення лікаря до тваринників господарства;
– відносини лікаря і зооінженера;
– рівень лікувальної роботи: позитивні сторони і негативні;
в) в лікарнях по обслуговуванню дрібних домашніх тварин:
– ставлення лікаря до різних пацієнтів;
– особливості спілкування лікаря з різними власниками тварин;
– надання допомоги тваринам у лікарні і дома;
– помилки лікаря при наданні допомоги та відповідальність за них.
г) у приватного лікаря:
– особливості роботи приватного лікаря;
– ставлення лікаря до різних клієнтів;
– рівень і специфіка професійної діяльності приватного лікаря;
– авторитет приватного лікаря;
– оплата праці приватного лікаря.
Ці матеріали відображаються студентом у звіті про виробничу
практику окремим розділом. Вони будуть використані ним для написання
курсової роботи з професійної етики.
 27

ДОДАТКИ
Додаток 1
Зразок договору
ДОГОВІР

про проведення спільної навчально-виробничої діяльності

________________ „____” __________ 200_ р.

(місто, селище)

Ми, що нижче підписалися, _____________________________________

__________________________________________________________________
(назва навчального закладу ІІІ–ІV рівнів акредитації)
надалі – навчальний заклад, в особі керівника ___________________________
__________________________________________________________________
 28
(прізвище, ім’я та по батькові)
з одного боку і _____________________________________________________
(назва приватних (приватно-орендних підприємств, селянських (фермерських)
__________________________________________________________________
господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів
__________________________________________________________________
господарювання на засадах приватної власності)
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
діючого на підставі _________________________________________________
__________________________________________________________________
(статуту підприємства, розпорядження, доручення)
з другого боку уклали між собою цей договір про таке:

1. База виробничої практики зобов’язується:

1.1. Прийняти студентів навчального закладу на виробничу практику з

календарним планом:
Шифр і назва напряму Курс, Кількість Термін проведення практики
(спеціальності) група студентів початок кінець
1 2 3 4 5

1.2. Забезпечити кваліфіковане керівництво практикою та закріпити це

відповідними документами.
1.3. Створити необхідні умови для виконання студентами програми
практики, не допускати використання студентів на роботах, що не
відповідають програмі практики та спеціальності.
1.4. Забезпечити студентам умови безпечної роботи на кожному
робочому місці. Проводити обов’язкові інструктажі з охорони праці:
вступний та на робочому місці. У разі потреби навчати студентів-
практикантів безпечних методів праці.
1.5. Надати студентам-практикантам і керівникам практики від
навчального закладу можливість користуватися документацією, необхідною
для виконання програми практик, виробничими приміщеннями, бібліотекою
тощо.
1.6. Забезпечити обліки обсягу робіт студентів-практикантів. Про всі
порушення трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку та інші
порушення повідомляти навчальний заклад.
1.7. Після закінчення практики дати характеристику на кожного
студента-практиканта, в якій відобразити якість проходження практики.
1.8. Додаткові умови ______________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
 29

2. Навчальний заклад зобов’язується:

2.1. За два місяці до початку практики подати для погодження програму
виробничої практики і не пізніше ніж за тиждень – список студентів,
яких направляють на практику.
2.2. Призначати керівника практики кваліфікованих науково-педагогічних
працівників.
2.3. Забезпечити додержання студентам-практикантам трудової
дисципліни і правил внутрішнього розпорядку на базі виробничої практики.
2.4. Надавати базі виробничої практики консультаційну і посередницьку
допомогу у вирішені питань з отримання кредитів, сільськогосподарської
техніки, засобів захисту рослин, насіннєвого матеріалу тощо.
2.5. Проводити підготовку і перепідготовку працівників господарства за
взаємоузгодженням графіком.
2.6. Сприяти базі виробничої практики у реалізації виробничої
сільськогосподарської продукції.
2.7. Надавати господарству допомогу у розробці бізнес-планів,
статутної та іншої документації.

3. Відповідальність сторін за виконання цього договору:

3.1. Сторони відповідають за невиконання покладених на них обов'язків
щодо організації і проведення практики згідно з діючими законодавством про
працю в Україні.
3.2. Всі суперечки, що виникають між сторонами, вирішуються у
встановленому законодавством порядку.
3.3. Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і
діє протягом ________________________________________________________
(термін встановлюється договірними сторонами)

3.4. Цей договір складено у двох примірниках – по одному примірнику

навчальному закладу та базі виробничої практики.

3.5. Юридичні адреси та реквізити сторін:

навчального закладу ______________________________________________

________________________________________________________________
________________________________________________________________
бази виробничої практики__________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
 30

Навчальний заклад: База виробничої практики:

______________________ ___________________________
підпис підпис
печатка печатка
______________________ ___________________________

”____”___________200__р. ”____”______________200__р.
 Додаток 2
Зразок оформлення щоденника
Порядковий Господарство, Вид,
Число і Діагноз хвороби
номер прізвище та стать, Клінічні ознаки та
місяць Дата Лікувальна Закінчення
ініціали вік, результати
первин- повтор- поступл захворю допомога та хвороби,
власника кличка, первин- вторин- додаткових
ного ного ення вання рекомендації дата
тварини, маса ний ний досліджень
обліку обліку тварини
адреса тварини
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
 Додаток 3
Показники температури, пульсу і дихання у тварин
Температура тіла, Частота пульсу за Частота дихання
Види тварин
˚С 1 хв, ударів за 1 хв
Велика рогата худоба 37,5-39,5 50-80 12-25
Новонароджені телята 38,0-39,0 120-160 15-30
Вівці 38,5-40,0 70-80 15-20
Кози 38,5-40,5 70-80 10-20
Коні 37,5-38,5 24-42 8-16
Свині 38,0-40,0 60-80 12-20
Собаки 37,5-39,0 70-120 15-20
Коти 30,0-39,5 110-130 15-25
Кролі 38,5-39,5 180-200 50-60
Кури 40,5-42,0 150-200 12-30
Качки 40,0-41,5 150-200 15-30
Гуси 40,0-41,5 150-200 9-20
Індики 40,0-41,5 150-200 15-30

Додаток 4
Морфологічний склад крові і вміст гемоглобіну у крові тварин
Еритроцити, Лейкоцити, Тромбоцити, Гемоглобін,
Вид тварин
Т/л Г/л Г/л г/л
Велика рогата
5,0–7,5 6–12 260–700 95–125
худоба
Вівці 7–12 6–14 270–500 90–135
Кози 12–18 8–17 300–900 100–150
Коні 6–9 7–12 200–500 90–140
Осли 5–7 7–9 200–500 –
Свині 6,0–7,5 8–16 180–300 90–110
Собаки 5,0–8,5 8,5–10,5 250–550 140–210
Коти 6,5–9,5 10–20 100–500 100–140
Лисиці
5–13 2–15 250–450 120–160
сріблясто-чорні
Норки 7,5–13,0 2,5–10,5 190–380 150–175
Песці 5,0–11,5 3,5–14,0 215–525 120–170
Соболі 9,0–13,5 4–10 150–400 130–160
Кролі 4,5–7,5 6,5–9,5 125–250 105–125
Морські свинки 4,5–6,0 7–13 80–160 –
Щури білі 5,5–11,0 8–11 200–600 –
Кури 3–4 20–40 32–100 80–120
Гуси 2,5–3,2 20,5–30,0 35–80 90–135
Качки 3,0–4,5 20–40 35–80 100–125
Індики 2,5–3,5 20–40 30–70 70–110

Додаток 5
 33
Лейкограма периферичної крові сільськогосподарських тварин
Нейтрофіли
Базо- Еозинофі Лімфо- Моноцит
Вид тварин паличко- сегменто
філи ли юні цити и
ядерні -ядерні
Велика рогата
0–2 5–8 0–1 2–5 20–35 40–65 2–7
худоба
Вівці 0–1 4–12 0–2 3–6 35–45 40–50 2–5
Кози 0–1 3–12 – 1–5 29–38 45–64 2–4
Коні 0–1 2–6 0–1 3–6 45–62 25–44 2–4
Осли 0–1 2–4 – 2–6 50–80 18–38 2–3
Свині 0–1 1–4 0–2 2–4 40–48 40–50 2–6
Собаки 0–1 3–9 – 1–6 43–70 21–40 1–5
Коти 0–1 2–8 0–1 3–9 40–45 36–50 2–5
Лисиці сріблясто-
0–1 3–20 0–1 3–10 20–50 22–60 2–4
чорні
Песці 0–1 1–9 0–2 1–25 29–54 25–78 1–8
Норки 0–1 2–8 0–1 5–10 45–65 25–45 2–4
Соболі 0–2 3–13 0–2 2–8 15–35 40–75 2–5
Кролі 0–2 1–3 – 5–9 33–39 43–62 1–3
Кури 1–3 6–10 – – 24–30 52–60 4–10
Гуси 1–4 3–9 – – 30–44 40–56 2–6
Качки 0–5 4–12 – – 30–42 42–60 2–7
Індики 0–3 0–3 – – 30–42 49–60 4–8

Додаток 6

Нормативи біохімічних показників крові дорослих тварин

Одиниці
Показники ВРХ Вівці Свині Коні Собаки Коти
виміру
1 2 3 4 5 6 7 8
Цільна кров
Гемоглобін г/л 95–125 90–135 90–120 90–140 140–230 100–140
Гематокрит л/л 0,35–0,45 0,35–0,45 0,35–0,43 0,35–0,45 0,35–0,55 –
мг/100 мл 40–60 45–60 45–70 50–90 60–80 70–120
Глюкоза
ммоль/л 2,2–3,3 2,5–3,3 2,5–3,9 2,75–5,0 3,3–4,5 3,9–6,9
Кетонові тіла мг/100 мл 2,5–6,0 1,0–3,0 0,5–2,5 – – –
(сума) ммоль/л 0,4–1,03 0,17–0,52 0,08-0,44 – – –
мкг/
100м 3,0–5,0 3,0–5,0 2,5–5,0 2,5–5,0 2,5–5,0
Кобальт –
мкмоль/ 0,5–0,85 0,5–0,85 0,42–0,85 0,42–0,85 0,42–,85
л
Сироватка крові
Аскорбінова
мг/100 мл 0,6–,5 0,4–,8 0,5–,2 0,2–,5 – –
кислота
Загальний білок г/л 72–86 65–75 70–85 60–80 60–75 57–80
Альбуміни проц. 38–50 40–50 35–45 35–50 48–57 –
Альфа-глобуліни проц. 12–20 12–20 15–20 10–20 10–16 –
Бета-глобуліни проц. 10–16 7–12 15–20 15–26 20–25 –
 34
1 2 3 4 5 6 7 8
Гамма-глобуліни проц. 25–35 20–35 17–25 15–25 10–14 –
мг/
0,1–0,6 0,0–0,4 0,0–0,4 0,4–1,0 0,02–0,27 –
Білірубін 100мл
загальний мкмоль/
1,7–10,3 0,0–6,84 0,0–6,84 7,0–17,0 0,34–4,5 –
л
мкг/100
мл 90–150 100–150 110–180 – 100–120 –
Залізо
мкмоль/ 16,0–27,0 18,0–27,0 19,7–32,2 – 10,0–21,6 –
л
Йод, зв’язаний з мкг/100
4–8 4–8 4–6 4–6 – –
білком мл
Кальцій мг/100 мл 9,0–12,5 9,5–12,5 10–13 10–14 9,0–12,5 8,0–10,0
загальний ммоль/л 2,25–3,13 2,4–3,13 2,5–3,25 2,5–3,5 2,25–3,13 2,0–2,7
Каротин у
пасовищний
мг/100 мл 0,9–2,8 – – – – –
період
мг/100 мл 0,45–1,0 – – – – –
стійловий період
мкмоль/
Креатинін 70–130 80–120 100–200 100–160 70–140 80–160
л
мг/100 мл 2–3 2–3,5 2,5–3,5 2,0–3,5 1,7–2,6 1,9–2,9
Магній
ммоль/л 0,82–1,23 0,82–1,44 1,03–1,44 0,82–1,44 0,7–1,1 0,8–1,2
мкг/100
мл 80–120 60–100 200–240
Мідь – – –
мкмоль/ 12,6–19,0 9,5–15,7 31,5–37,8
л
мг/
Молочна кислота 9–13 9–11 9–11 5–15 13,0–29,0 16,0–30,0
100мл
мг/100 мл 0,8–1,7 0,8–1,7 0,6–1,3 – – –
Піровиноградна
мкмоль/
кислота 114–193 114–193 68–148 – – –
л
Ретинол у
мкг/100
пасовищний 40–150 15–25 20–50 12–25 – –
мл
період
мкг/100
мл 7,5–10,0 7,5–10,0 7,5–10,5
Селен – – –
мкмоль/ 0,9–1,5 0,9–1,5 0,9–1,5
л
Сечовина ммоль/л 3,0–6,5 3,0–6,0 3,3–6,0 3,5–6,0 3,0-8,0 3,5-11,0
Триацил-
ммоль/л 0,18–0,64 0,66–0,88 0,22–0,88 – – –
гліцероли
Токоферол мг/100 мл 0,4–0,6 0,3–0,6 0,2–0,75 – – –
мг/
Фосфор 4,5–6,5 4,5–6,5 4,5–6,5 4,5–5,5 4–6 4,0–7,5
100мл
неорганічний
ммоль/л 1,45–2,1 1,45–2,1 1,45–2,1 1,45–1,78 1,3–2,0 1,3–2,4
Холестерол мг/100 мл 60–140 60–140 60–110 55–100 116–255 70–162
загальний ммоль/л 1,56–3,64 1,56–3,64 1,56–2,86 1,43–2,60 3,0–6,6 1,8–4,2
Цинк мкг/100 100–150 100–120 100–160 60–120 70–120 –
мкмоль/ 15,4–23,0 15,4–18,5 15,4–24,6 9,2–18,5 10,8–18,5 –
 35
л
Плазма крові
Натрій ммоль/л 139–148 139–148 139–148 135–143 140–153 146–155
Калій ммоль/л 4,10–5,0 4,10–5,0 4,5–5,5 4,5–5,5 – –
об % СО2 46–66 48–60 45–55 50–65 55–65 –
Лужний резерв
ммоль/л 19–27 20–25 18,5–23 21–27 18–24 16,4–22,0

Додаток 7
Таблиця 1
Настання статевої та фізіологічної зрілості у самок і самців, місяців
Період зрілості
Тварини фізіологічної
статевої
самки самця
Велика рогата худоба 6–9 13–18 10–12
Коні 18 36 26
Свині 5–8 9–12 10
Вівці 7–10 12–18 10
Кози 6–8 12–18 10

Таблиця 2
Видові особливості прояву статевого циклу в самок сільськогосподарських тварин
Ритм статевого циклу,
Тривалість, днів
днів
Час овуляції до
після
Тварини закінчення статевої
після попереднь стадія статева
тічка охоти
родів ої стадії збудження охота
збудження
13–17
Корови 18–30 18–22 2–5 3–5 через 10–15 год
год
збігається із
Кобили 5–12 20–21 6–12 4–12 2–12
закінченням
20–21
(2–5-й день
40–50 із середини до
Свині після 20–21 2–3 2–3
год закінчення
відлучення
поросят)
Вівці, збігається із
15–30 14–19 3–6 1–2 33–70
кози закінченням

Таблиця 3
Основні стадії і строки внутрішньоутробного розвитку
Стадії та Тварини
фізіологічні
ВРХ коні свині вівці, кози
процеси
 36
Зиготи 20–24 год 24 год 14–16 год 16–18 год
Ембріональна:
– вихід
ембріона у 24 год – 60 днів 24 год – 96 днів 16 год – 38 днів 18 год – 45 днів
верхівки рогів 72–84 год 140–144 год 46–48 год 66–72 год
матки;
– вихід
ембріона з 9–11 днів – 6 днів 7–8 днів
блискучої
оболонки;
– прикріплення
ембріона до
матки. 22–27 днів 2,5–4,5 міс. 12–24 днів 15–80 днів
Плідна 61–285 днів 97–336 днів 39–114 днів 46–150 днів
Таблиця 4
Тривалість вагітності сільськогосподарських тварин
Тривалість вагітності, днів
Тварини
середня коливання
Велика рогата худоба 285 275–295
Коні 340 307–412
Свині 114 110–140
Вівці, кози 150 146–160
Нутрії 132 128–137
Кролиці 30 28–33
Ондатри 25 –
Собаки 62 59–65
Коти 58 55–60
Норки 52 42–78
Лисиці, песці 52 50–55

Таблиця 5
Орієнтовні терміни діагностики вагітності та неплідності
Методи діагностики
Тварини самця-
сонографії ректальний пальпації огляд
пробника
Велика
рогата 10–30 днів 30 днів 75–105 днів 7–8 міс. 6–7 міс.
худоба
Коні 8–30 днів 11 днів 45 днів – –
остання
Свині 15–30 днів 17 днів 30 днів – четвертина
вагітності
Вівці, кози 5–30 днів 26 днів – 60 днів –
Собаки – 25 днів – 28–35 днів –
Кролі 5–6 днів 10–11 днів – 14 днів –
не
Нутрії – – 45–50 днів –
розроблено
37
 Додаток 8
Дози окремих лікарських речовин і препаратів
Один. Дози залежно від виду тварини
Шляхи
Назва препарату Форма випуску дозува
введен. Коні, ВРХ, ДРХ, Свині, Собаки, Кури,
ння
500 кг 400 кг 50 кг 60 кг 10 кг 2 кг
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Адреналіну
гідрохлорид (Б) Амп.по 1 мл 0,1% р-н В/в 12 1-2 0,30,5 0,30,5 0,1-0,25
мг 
Adrenalini hydrochlo- Флак. По 10 і 30мл 0,1%р-н П/шк 3-10 3-10 0,5-3 0,5-8 0,1-0,5
ridum
г/мл
Альбендазол
Порошок, табл., емульсії на 10
(бровальзен) Внутр. 0,7 1,0-2,0 0,7-1,0 1,3 3,0-3,5 3,0
кг м.т.
Albendazolum
Анальгін (Б) Порош.; табл. по 0,1 і 0,5 г амп. Внутр.п/ 5-10 5-10 2-5 2-5 0,5-1
г
Analginum по 1 і 2 мл 25% і 50% р-н ш в/в 3-10 3-10 1-2 1-3 0,2-0,6
Атропіну сульфат (А) Порош.; табл.. по 0,0005; амп. П/ш 0,02-0,08 0,005- 0,005- 0,002- 0,001-
г 0,01-0,06
Atropini sulfas по 1 мл 0.1% р-н, мазь 1% В/в 0,01-0,04 0,05 0,05 0,03 0,008

Бензилпеніцилін
30000
натрієва, калієва і
Флак. по 100; 200; 250; 500 і ОД/кг 3000- 3000- 10000- -
новокаїнова солі В/м 10000 10000
1000 тис.ОД. ж.м. 5000 5000 20000 10000
Benzylpenicillinum na-
0
trium

Бровермектин
Флакони по 10,50 і 100 мл П/ш мл/ – 0,2 0,2 0,3 02-0,4 –
Brovermectinum

Ветранквіл (1%
мл
р-н ацепромазину) Р-н, флак. по 50,0 В/в,в/м 0,5-1 1-2 0,5 1-2 – –
ж.м.
Vetranguilum
 39

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Вікасол (Б) Порош.; табл.. по 0,015 г амп. Внутр. Г 0,1-0,2 0,1-0,3 0,05-0,07 0,02-0,05 0,01-0,03
–
Vicasolum по 1 мл 1% р-н В/м г 0,1-0,2 0,1-0,3 0,05-0,07 0,02-0,05 0,01-0,03
Вітамін А
Флак. по10мл з активністю 100
концентрований внутр мл – 0,5-5 0,1-1 0,1-0,7 0,1-0,5 –
тис. ОД/г
Vitaminum A
Вітамін В 0,3-0,4 0,025- 0,01-
амп.1 мл 2,5%; 5%; 3%; 6% р-н В/м г 0,03-0,4 0,04-0,05 –
Vitaminum B1 0,04 0,015
0,005- 0,005-
Вітамін В2 0,02-0,03 0,001-
амп. 1 мл 1% р-н п/ш г – 0,01 0,01 –
Vitaminum B2 (мол) 0,01
(мол) (мол)
0,025- 0,04-
Вітамін В3 Порош.; табл. по 0,015 і 0,05 г Внутр. 0,1-0,4 0,2-0,5 0,03-0,05 0,05-0,06
г 0,05 0,08
Vitaminum B3 амп. по 1 мл 1% р-н в/в 0,05-0,1 0,05-0,1 0,02 0,02
0,01
Вітамін В12 Ампули по 1 мл розчинів різної 0,003-
П/ш мг/кг 2-3 3-5 0,5-1,0 0,5-1,0 0,1-0,2
Cyancobalaminum концентрації 0,005
Вітамін С
0,01-
(кислота акорбінова) Порош, табл..0,025; ,05;0,1. Внутр. 0,5- 3 0,7 – 4 0,1-0,5 0,03-0,1
г 0,2-0,5 0,015
Acidum ascorbinicum Ампули по 1 і 2 мл 5% р-н В/в 0,5-1,5 0,5-2  0,02-0,05

Гемодез
Флак. по 100; 250 і 400 мл В/в мл 500-1000 500-1000 50-100 – 50-100 –
Haemodesum
Гентаміцину сульфат 0,003-
Амп. по 1 і 2 4% р-н В/м г 0,05-0,15 0,2-0,5 0,1-0,25 – –
Gentamycini sulfas 0,008
Гепарин Флак. по 5 мл по 5000; 10000;
П/ш ОД/кг – 1-1,5 – – – –
Heparinum 20000 ОД в 1 мл
амп. по 10,20, 25 і 50 мл 5% і
Глюкоза
10% ; 40% р-н; флак по 200 і В/в мл 30-120 30-150 10-50 10-30 2-8 –
Glucosum
400 мл 5%; 10%; 20% і 40% р-н
 40

Дигідрострептоміцин
Флак. по 0,25; 0,5 і 1 г порошку В/м г 2 2-4 0,5-1,2 0,6-1,2 0,1-0,15
у сульфат (Б)
Внутр
Порош; табл.. по 0,005; 0,01; 0,2-0,3 0,5-1
Димедрол 0,1 0,1 0,04-0,06
0,02 і 0,03; 0,05г; амп.по 1 мл г
Dimedrolum В/м 0,05 0,05
1% р-н 0,1-0,5 0,3-0,6

Енроксил
Порош, р-н в ампул по 50 і Внутр
(енрофлоксацин) Мг/кг 2,5 6
100мл в/м
Enroxilum

Івомек
Флакони по 50. 200 і 500 мл П/ш кг 1 0,5 1
Ivomec

Кетаміна гідро
хлорид (каліпсовет
Р-н 5% в ампулах по 2, 5 і 10
плюс) В/в, в/м мл 8-10 10-12 10-15 15-25 25
мл, флакони по 10,20, 50, 100 мл
Ketamini hydro-
cloridum

Камагсол
флак по200 і 500 мл В/в мл 150-300 250-500 50-100 2-10
Camagsolum
Внутр 10-20 10-20 5-10 2-4
Кальцію глюконат Порош.,табл.. по 0,5 г амп. по 10 5-10
В/м г 5-10 1-2 0,2-0,5
Calcii gluconas мл 10% р-н 0,5-1
В/в 10-20 10-20 0,5-2
Кальцію хлорид Порош., амп. по 5 і 10 мл 10% р-
внутр г 20-50 30-60 2-5 2-5 1-2
Calcii chloridum н
амп. по 1; 2; 5; 10 мл 20% р-н в
Камфора 0,04-
олії; флак. по 15 і 30 мл р-н в п/ш 4-8 4-8 0,6-1,2 0,6-1,2 0,2-0,4
Camphora 0,1
олії ;
Кислота Порош., табл. по 0,25 і 0,5 г внутр г 25-50 25-75 3-10 3-5 0,2-2 0,1-
ацетилсаліцилова 0,3
 41

(Аспірин)
Acidum acethylsali-
cylicum
Кордіамін (Б) Амп. по 1 і 2 мл; флак.по 10 і 30 П/шк. 10-20 10-20 0,5-2
мл 1-4 1-42-4
Cordiaminum мл В/в 10-15 10-15 0,5-1,5

Кофеїн-натрію
Внутр. 3-8 3-8 1-2 1-2 0,2-0,5
бензоат (Б) Порош., табл.. по 0,075; 0,1 і 0,2 0,05-
г
Coffeinum-natrii ben- г; амп. по 1; 2; 5; 10мл 10% р-н 0,1
П/шк 2-5 2-5 0,5-1,5 0,5-1,5 0,1-0,2
zoas

Ксикакїн (лідокаїн) Порош., флак. по 5 мл 5%; по 10

В/м г 1,5 1 0,5 0,25-0,5 0,15
Xycainum мл 1%; по 50 мл 1% і 2% р-ни
Кальція
бороглюконат
Флак. по 250 мл В/в, в/м мл 250-500 250-750 30-100 30-100 5-25
Calcium boroglucona-
tum
Лінкоміцин
Флакони по 50 мл В/в,в/м мл 0,5-1 2
Lincomycin
Левоміцетин (Б) Пор., табл. в обол. по 0,1; 0,25; 0,03-
внутр г 5-10 5-10 1-2 1-2 0,3-0,5
Laevomycetinum 0,5; капс. по 0,25; 0,5 0,05
Левамізол Порошок, табл.., гель,р-н для Внутр.,п
Мг/кг 7,5 7,5 7,5 10 10
Laevamizolum ін’єкцій /ш
Лідаза
Амп. по 0,1 г П/шк г 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1
Lidasum
Натрію сульфат
порошок внутр г 200-500 400-800 50-100 25-50 10-25 2-4
Natrii sulfas
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Натрію хлорид Порош., табл. по 0,9 г, амп. по Внутр. г 20-75 20-100 5-15 0,5-3 0,5-2 0,1-
 42

Natrii chloridum 200 і 400 мл 10% р-н 0,3

Норсульфазол (Б) 0,3-
Порош., табл.. по 0,25 і 0,5 г г 10-20 10-20 2-5 2-5 1-1,5
Norsulfazolum 0,5
Окситетрацикліну
Внутр.
гідро хлорид (Б) Флак.по 0,1 і 0,25 г; табл.. по 0,1 2-4 3-6 0,5-1 0,7-1 0,04-
г 0,3-0,5
Oxytetracyclini hydr- і 0,25 г; капс. по 0,25г 1% мазь 2-2,5 2-3 0,25-0,4 0,3-0,6 0,2
В/м
jchloridum
Окситоцин (Б) П/ш 30-60 30-60 10-15 20-30 5-10
Амп. по 5; 50; і 100 ОД ОД
Oxytocinum В/ь 30-40 20-40 8-10 15-20 2-7
Пірантел
Табл.. суспензії, пасти внутр Мг/кг – – – – – –
Pirantel
Парацетамол 0,2-
Порош., табл. по 0,2 г внутр г 15-25 15-30 2-3 1-2 0,5-1
paracetamolum 0,4
В/в 15-
Поліглюкін
Ампули, флакони 250,500 мл 20 мл на
polyglucinum
кг м.т.
Платифіліну
гідротартрат (А) 0,002-
Ампули по 1мл 0,2% розчин П/ш г 0,015-0,1 0,01-0,07 0,01-0,04 0,01-0,04
Platyphyllini hydrotar- 0,01
trat
Ромпун
Флакон по 25 мл В/м мл 0,5-1,5
Rompunum
Седазин
2% р-н В/м, в/м мл 7,5-15 0,25-1,5 0,15 0,15
Sedazinum
Тимпанол
Флак.. по 100 і 200 мл Внутр. мл/кг 0,4-0,5 0,5-1
Timpanolum
Тілан
Флакон по 100 мл В/м мг 4-10 2-10 2-10
Тilan
Тривітамін (Б)
флакони П/ш в/м мл 5,0 5,0 0,5-1
Trivtamin
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
 43

Тривіт (Б) Флакони по 100 мл, ампули

В/м мл 2,0 2-5 1 0,5 – –
Truvit з,10, 20 мл
Тілозин 20%
Флакони по 100 мл В/м мл – 1-2,5 1 0,5-2,5 – –
Тhilosinum
Фармазин
Флакони по 25,50 та100 мл В/м мл – 0,25-0,1 0,05-0,2 0,05-0,2 0,01-0,2
Farmasinum
Флоксатрил
Флакони по 100 мл і 1 мл П/о кг ж.м. – – – – – –
Phloxatrilum
Фенбендазол
(бровадазол, панакур) Гранули, таблетки, суспензії Внутр. Мг/кг 15 2,5-20 10-20 10-15 15-20 15-20
Pyenbendazolum
Цефалоридин
Порошок у флак. по 0,25; 0,5 і 1 г В/м мг/кг 10-15 10-15 10-20 10-20 10-25 –
Cefaloridinum
Цефазолін Порошок у флак по 0,25; 0,5; 1;
В/м мг/кг 10-15 10-15 15-20 15-20 5-10 –
Cefazolin 2і4г

Додаток 9

Фармакологічна характеристика місцевоанестезувальНИХ РЕЧОВИН

Анестезу- Концентрація розчинів, які застосовуються при різних способах місцевої анестезії
Токсич- Тривалість
Препарат вальна
ність дії, хв поверхнева, % інфільтраційна, % провідникова, % спинномозкова, %
активність
Новокаїн 1 1 60 5  10 0,25 – 1,0 3,0 – 4,0 1,5 – 5,0
Тримекаїн 2,5 – 3,5 1,2 – 1,4 120 – 180 2–5 0,25 – 1,0 1,0 – 2,0 
Лідокаїн 4 2 180 – 300 2,0 – 10,0 0,25 – 0,5 0,5 – 2,0 2,0
Бупівакаїн   210 – 330   0,25 – 0,75 0,25 – 0,75
Хостакаїн 4 1 60  0,1 – 0,5 0,5 – 1,0 
 Додаток 10

Таблиця токсичних речовин та застосування антидотів при отруєннях

№ Токсична Антидот Механізм дії Лікарська форма Шлях введення, дози і
п/ речовина антидоту регламент
п застосування
1 2 3 4 5 6
1 Неорганічні Натрію В організмі Порошок. Внутрішньо (мг/кг): коням
кислоти гідро- дисоціює на іон Таблетки по 0,3 і 0,5 – 40–140; ВРХ – 50–200;
карбонат натрію та іон г. ДРХ – 100–300; свиням –
залишку вугільної Супозиторії по 0,3; 40–120; собакам – 50–200;
кислоти. Іони 0,5 і 0,7 г. курям і котам – 100–250.
натрію з’єднуються Розчин 4%-ний в Внутрішньовенно у 1–2%-
з іонами йоду, ампулах по 20 мл ному розчині (мг/кг): коням
фтору, а при і ВРХ – 40–80; МРХ і
дисоціації сильних свиням – 40–120; собакам –
кислот – з 50–150
кислотними
залишками,
утворюючи
нетоксичні солі
Вапнякова Як луг вступає в Розчин 0,15– Внутрішньо (мг): коням і
вода (СаОН) реакцію з 0,17%-ний ВРХ – 200–2000; ДРХ і
кислотами водний свиням – 100–250;
утворюючи собакам – 20–50
нейтральні солі, які
виводяться з
організму
2 Кислота Кальцію Щавлева кислота Розчин 10%-ний Внутрішньовенно
щавлева глюконат зв’язує кальцій. в ампулах по 10 (мг/кг): коням і ВРХ –
В організмі кальцію мл. Таблетки по 30–40; ДРХ і свиням –
глюконат дисоціює 0,5 г. Порошок 15–100; собакам – 50–
на іони кальцію і кристалічний 200.
глюконову кислоту. Внутрішньом’язово
Іони кальцію є (мг/кг): ДРХ і свиням
антагоністами іонів – 20–130; собакам –
магнію, калію, 100–300
натрію, при
негативних нервово-
м’язових впливах, де
іони кальцію
сприяють
найкращому
проведенню
імпульсів. Іони
кальцію також
стимулюють
скорочення
мембрани
пресинаптичних
пухирців, що
посилює виведення
нейромедіаторів у
синаптичну щілину. З
алкалоїдами кальцій
утворює солі, що
випадають в осад
 45
3 Луги Оцтова Взаємодіючи з Розчин 0,5%-ний Внутрішньо (мг): коням
кислота лугами утворюють і ВРХ – 500–2500; ДРХ
нейтральні солі. – 300-600; свиням –
Знижують величину 120–300; собакам – 60–
рН в рідинах 120
організму
4 Алкалоїди Натрію У крові натрію Порошок. Внутрішньовенно
люпину тіосульфат тіосульфат Розчин 30%-ний (мг/кг): коням – 10–
дисоціює з в ампулах по 5; 20; ВРХ – 20–30; ДРХ
виділенням сірки, 10; 50 мл – 30–100; собакам –
іони якої 100–300.
взаємодіють з Внутрішньо (мг/кг):
токсичною коням і ВРХ – 50–100;
речовиною ДРХ і свиням – 100–
переводять її у 200; собакам – 100–
нетоксичну сполуку 150
і в такому вигляді
виводиться з
організму. Сірка
ущільнює
плазматичні
мембрани, що
робить їх менш
проникними для
молекул токсичних
з’єднань. Є
донатором
сульфгідрильних
груп для ферментів
5 Ціаноглікозиди Глюкоза Молекули глюкози Порошок. Таблетки Внутрішньовенно
при взаємодії з по 0,5 і 1,0 г. (мг/кг): коням – 60–
ціанідами Розчини 5, 10, 20 і 240; ВРХ – 60–300;
утворюють 40%-ні у флаконах і ДРХ – 100–500;
нетоксичну сполуку ампулах по 10 і 20 собакам 200–800
– ціангідрин, яка мл
з’єднуючись з
роданістими
сполуками утворює
комплекс і
виводиться з
організму
6 Сапонін- Натрію Див. 1 Див. 1 Див. 1
глікозиди гідрокарбонат
7 Тіоглікозиди Глюкоза Глюкоза в печінці з
(гірчиця токсичними
польова, рапс, речовинами утворює
редька дика, кон’юганти, в формі
сурепка яких останні виводяться
звичайна) з організму.
Антитоксична роль
глюкози пояснюється Див. 5 Див. 5
тим, що вона як
джерело енергії
використовується в
організмі для біосинтезу
макроергічної системи,
що прискорює
біотрансформацію
отрут
 46
8 Мідь Унітіол Унітіол містить Розчин 5%-ний в Вводять в/в, п/ш, в/м, вн.
Ртуть (РОС) тіолові групи, а ампулах по 5 мл. Внутрішньо при
тому його механізм гострому отруєнні
дії полягає у (г/кг): коням – 0,04;
взаємодії цих груп з ВРХ, ДРХ, свиням,
катіонами ряду собакам, птахам – 0,06.
металів і неметалів, Внутрішньовенно (г/кг):
що призводить до їх коням і ВРХ – 0,01;
фіксації на вівцям – 0,03; козам,
молекулах унітіолу свиням, собакам і
з втратою птахам – 0,025.
токсиногенності
Натрію У крові натрію Див. 4 Див. 4
тіосульфат тіосульфат дисоціює з
виділенням сірки, іони
якої взаємодіють з
іонами тяжких металів,
переводячи їх у
сульфіти (нетоксичні
сполуки) і в такому
вигляді виводиться з
організму. Див. 4
Танін Молекула таніну Порошок Внутрішньо у 0,5–1,0 %-
взаємодіє з ному водному розчині
серцевими (мг/кг): коням і ВРХ – 10–
глікозидами 40; ДРХ – 35–80; свиням –
утворюючи 20–40; собакам – 10–50;
нерозчинні, лисицям, песцям – 20–80
малостійкі, не
токсичні, випадаючі
в осад сполуки. Для
швидшого
видалення з
організму
призначають
сольові
послаблюючі
9 Натрію Кальцію хлорид, глюконат, лактат, борглюконат.
хлорид Див. 2
10Фтор Натрію Див. 1 Див. 1 Див. 1
(солі) гідрокарбонат
Глюкоза Див. 55 Див. 5 Див. 5
11Сечовина Кислоти: Розчин 0,5–1,0%- Внутрішньо або в рубець
оцтова, Знижують ний (л): ВРХ – 3–5; телятам і
лимонна активність уреази, вівцям – 1,0–1,5
що попереджує
молочна утворення і Розчин 1%-ний Внутрішньо або в
всмоктування рубець: ВРХ – 1,0–1,5
аміаку л

Формаль- Зв’язування аміаку Розчин 2–4%- В рубець – 3 мл

дегід з утворенням ний офіцинального
гексаметилентетрам розчину на 10 кг маси
іну (уротропіну) і тіла
сповільнення
гідролізу карбаміду
12Нітрати і Метилено- Метиленовий синій Порошок у Внутрішньовенно
нітрити вий синій в малих банках із скла (мг/кг): коням – 2–4;
 47
Хромосмон концентраціях оранжевого ДРХ і свиням – 4–10;
сприяє кольору собакам 10–30
перетворенню
метгемоглобіну в
гемоглобін, а у
високих, навпаки,
гемоглобін у
метгемоглобін,
тобто володіє
окиснювально-
відновлювальними
властивостями.
Метгемоглобін є
комплементарною
сполукою, який
зв’язує токсичні
сполуки
13Фосфорорган Атропіну Як антагоніст Розчин 0,1%-ний Підшкірно (мл/кг, 0,1%):
ічні сульфат нейромедіатора в ампулах по 1 коням – 0,04–0,40;
сполуки ацетилхоліну мл і 1%-ний у ВРХ – 0,1–0,4; ДРХ,
блокує М- флаконах свиням – 0,1–1,0;
холінорецеп-тори з собакам – 0,2–2,0
розвитком в
організмі М-
холінолітичного
комплексу змін
(зниження рівня
секреції залоз
травної та
дихальної систем,
пригнічення
скорочень
гладенької
мускулатури і спазм
сфінктерів, зняття
спазму гладенької
мускулатури
шлунково-
кишкового каналу і
бронхоспазму;
почащення
серцевих
скорочень;
зниження рівня
гормоноутворення)
Платифіліну Див. атропін Порошок; Підшкірно (мг): коням
гідротартрат таблетки по 5 мг. – 20–100; ВРХ – 10–
Розчин 0,2%-ний 70; ДРХ і свиням –
в ампулах по 1 10–90; собакам – 2–10
мл
 48
14Цинку Розчин Фосфор фосфіну Розчин Внутрішньо по чайній
фосфід Люголя (РН3), який ложці 2–3 рази на
(для птахів) утворюється в добу до одужання
результаті
взаємодії отрути з
соляною кислотою
(Zn3P2+6HCl
2PH3+3ZnCl2), легко
зв’язується з
галогенами та їх
солями (йод та КІ),
що містяться в
антидоті
Для всіх отруєнь бажано застосовувати: 0,1 %-ний розчин калію перманганату
(внутрішньо) активоване вугілля (внутрішньо); аскорбінову кислоту.

Додаток 11

Зразки протоколів патолого-анатомічного розтину трупів тварин

ПРОТОКОЛ №
патолого-анатомічного розтину трупа теляти, яке належало
колективному сільськогосподарському підприємству “Промінь” села
Поправка Білоцерківського району Київської області.
Розтин проведено 3 листопада 1997 року в секційному залі
ветеринарних клінік Білоцерківського державного аграрного університету
студентами 2 групи 5 курсу факультету ветеринарної медицини Андрусенком
0.1., Ждунем О.В. у присутності викладача Утеченка М.В. та студентів групи.

Анамнестичні дані
КСП “Промінь” має молочно–товарну ферму, розраховану на
утримання 280 дійних корів, які розміщуються у трьох дворядних
корівниках. В раціон корів включено силос із кукурудзи воскової стиглості,
різку із ячмінної соломи, коренаж, дерть із зерна кукурудзи та ячменю, а
коровам, що перебувають у запуску, додають по 1–1,5 кг сіна конюшини
задовільної якості. Запуск тільних корів проходить за 45–60 днів до розтелу.
 49
Із стада тільні тварини не вилучаються, і розтели проходять у постійних
стійлах. Родильне приміщення на фермі відсутнє. Новонароджених телят
утримують в індивідуальних кліточках, розміщених у проходах. Дезінфекція
кліточок після їх звільнення не проводиться. На протязі перших 5–8 днів
телятам випоюють із соскових поїлок молозиво і молоко матерів, а потім
дають збірне молоко. Перші порції молозива випоюються не завжди вчасно,
особливо коли роди проходять уночі. Часто роди проходять в незадовільних
санітарних умовах. Серед новонародженого молодняку реєструються
захворювання, які супроводжуються пригніченням, зниженням апетиту,
підвищенням температури тіла на 0,5–1,5°С, діареєю, зневодненням
організму. Лікують хворих тварин відварами деревію і звіробою,
антимікробними засобами (антибіотиками, сульфаніламідними препаратами).
Таке лікування здебільшого буває малоефективним. Так, у ніч з 2 на 3
листопада загинуло двоє телят 4–5–денного віку, трупи яких було доставлено
в секційний зал.

Розтином встановлено:
А. Зовнішній огляд
1. Розпізнавальні ознаки: труп телички віком 5 днів, масою тіла
близько 25 кг, чорно-рябої породи, чорно-рябої масті, правильної статури,
нормального розвитку, незадовільної вгодованості.
II. Посмертні зміни: труп охолоджений, заклякання виражене.
III. Спеціальна частина:
1. Шкіра світло-сірого кольору з червонуватим відтінком, сухувата, не
еластична, рівномірно покрита чорною і білою тьмяною і скуйовдженою
шерстю, що добре утримується у шкірі. Хвіст та задня поверхня тазових
кінцівок забруднені рідкими фекаліями сіро-жовтуватого кольору.
2.Слизова оболонка ротової та носової порожнин світло-сірого кольору
з червонуватим відтінком, помірно покрита слизом.
3. Кон’юнктива сірого кольору, помірно волога. Рогівка помутніла.
Очні яблука запали в орбіти.
4. Лімфатичні вузли: підщелепові лімфатичні вузли злегка збільшені,
пружної консистенції, сіро-червоного кольору, на розрізі колір, як і на
поверхні, вологі, , малюнок не виражений; передлопаткові лімфатичні вузли
та колінної складки не збільшені, дряблуваті, сірого кольору, на розрізі колір,
як і на поверхні, помірно вологі, малюнок не виражений.
5. Підшкірна клітковина світло-сірого кольору, сухувата, жир у ній
відсутній.
6. Скелетні м’язи помірно розвинені, злегка дряблуваті, сухуваті,
забарвлені в сіро-червоний колір, малюнок збережений. Міжреберні м’язи
між 9 і 12 ребрами пронизані поодинокими плямистими крововиливами
(зліва).
7. Кровоносні судини помірно наповнені напівзгорнутою кров’ю
темно-червоного кольору.
 50
8. Суглоби кінцівок правильної конфігурації. Синовіальна рідина
кульшових, зап’ястних та скакальних суглобів забарвлена від жовто-
червоного до темно-червоного кольору. Суглобові поверхні шершаві,
молочно-голубуватого кольору, з поодинокі плямистими крововиливи.
Б. Внутрішній огляд
9. У грудній та черевній порожнинах органи анатомічно правильно
розташовані. Костальна плевра та очеревина світло-сірого кольору,
гладенька, блискуча.
10. Слизова оболонка язика світло-сірого кольору, помірно покрита
слизом. М'язи язика пружної консистенції, червоно-сірого кольору, сухуваті,
малюнок збережений.
11. Слизова оболонка глотки неоднорідно забарвлена в сірий та сіро-
червоний колір, помірно вкрита сірим тягучим слизом.
12. Слизова оболонка гортані неоднорідно забарвлена в сірий та сіро-
червоний колір, помірно вкрита сірим тягучим слизом. У слизовій оболонці
надгортанника спостерігаються поодинокі крововиливи типу гематом
розміром 3–4 мм у діаметрі.
13. Слизова оболонка стравоходу неоднорідно забарвлена в сірий та
сіро-червоний колір, помірно вкрита сірим тягучим слизом.
14. Слизова оболонка трахеї світло-сірого кольору, помірно покрита
сірим слизом. Міжкільцеві судини слабко наповнені кров'ю.
15. Легені не спалі, неоднорідно забарвлені в сіро-червоний та темно-
червоний колір. Легенева плевра гладенька і блискуча. На розрізі легенева
тканина має сіро-червоний колір, помірно волога, малюнок виражений. При
надавлюванні на легені із перерізаних бронхів виділяються міхурці повітря, а
із судин – кров, консистенція легень еластична. По гострому краю обох
легень, у ділянці верхівкових та серцевих часток, виявлено темно–червоні
вогнища м’ясистої консистенції розміром 2–3 см у діаметрі, які запали,
порівняно із суміжними ділянками. На розрізі таких вогнищ легенева тканина
темно-червоного кольору, сухувата, малюнок не виражений, щільної
консистенції.
16. Перикард світло–сірого кольору, еластичний, внутрішня поверхня
його гладенька і блискуча. Серце злегка збільшене за рахунок розширення
правого шлуночка і нерівномірно забарвлене в червоно-сірий та сіро-
червоний колір. Епікард гладенький і блискучий. Під епікардом по ходу
кровоносних судин спостерігаються множинні крапкові крововиливи. У
порожнинах серця міститься рихла згорнута кров темно-червоного кольору.
Ендокард гладенький і блискучий, світло-сірого кольору і пронизаний
множинними крапковими крововиливами. У двостулковому і тристулковому
клапанах містяться поодинокі крововиливи типу гематом діаметром 3–5 мм.
На розрізі міокард неоднорідно забарвлений у сірий та червоний колір,
сухуватий, дряблуватий, малюнок не виражений. Просвіт аорти заповнений
згорнутою кров’ю темно-червоного кольору. Інтима гладенька і блискуча,
біло-жовтуватого кольору і має множинні поперечні надриви, просочені
кров'ю.
 51
17. Печінка не збільшена, неоднорідно забарвлена в червоно–
коричневий, сіро-коричневий та жовто-коричневий колір, дряблувата. На
розрізі вона волога, неоднорідно забарвлена в червоно-коричневий та сіро-
жовто-коричневий колір, малюнок не виражений. Прохідність жовчних
шляхів збережена. Жовчний міхур помірно наповнений густою жовчю
жовто-зеленуватого кольору. Слизова оболонка жовчного міхура жовто-
зеленого кольору, оксамитова.
18. Селезінка злегка збільшена (у середній її частині), пружної
консистенції, сіро-червоного кольору, на розрізі – темно-червоного кольору,
волога, малюнок не виражений, паренхіма не розм’якшена.
19. Нирки не збільшені, злегка дряблуваті, неоднорідно забарвлені у
світло-коричневий та темно-червоний колір. На розрізі кіркова речовина
неоднорідно забарвлена у світло-коричневий та червоно-коричневий колір,
помірно волога, малюнок слабо виражений. Мозкова речовина забарвлена в
сіро-червоний колір. Межа між кірковою та мозковою речовинами
збережена.
20. Сечовий міхур помірно наповнений сечею світло-жовтого кольору,
слизова оболонка світло-сіра, блискуча.
21. У просвіті рубця, сітки та книжки міститься невелика кількість
сіро–білої рідини із значним вмістом слизу. Слизова оболонка їх світло-
сірого кольору. На межі сітки і книжки конусоподібні сосочки мають на собі
гачкоподібні рогові утворення сіро-жовтого кольору.
22. Сичуг містить близько 2–2,5 літрів рідини коричнево-сірого
кольору із значним вмістом сірого, тягучого слизу та поодинокими згустками
казеїну розміром 2–3 см у діаметрі. Слизова оболонка сичуга набрякла,
забарвлена в сіро–червоний та темно-червоний колір і покрита значною
кількістю сірого, тягучого слизу. У донній частині сичуга слизова оболонка
пронизана множинними крапковими крововиливами.
23. У просвіті тонкого кишечнику міститься невелика кількість рідкого
хімусу жовто-сірого кольору. Слизова оболонка кишечнику дифузно
забарвлена в сіро–червоний та темно–червоний колір, набрякла і покрита
значною кількістю сірого, тягучого слизу.
24. Товстий кишечник помірно наповнений рідкими фекаліями сіро–
жовтуватого кольору. Слизова оболонка його сірого кольору, помірно
покрита сірим, тягучим слизом.
25. Кровоносні судини брижі тонкого кишечнику значно наповнені
слабко згорнутою кров’ю темно-червоного кольору.
26. Мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені, пружної консистенції,
сірого кольору, на розрізі колір, як і на поверхні, вологі, малюнок не
виражений.
Патолого-анатомічний діагноз
1. Гострий катаральний абомазит із множинними крапковими
крововиливами.
2. Гострий дифузний катаральний ентерит.
 52
3. Зневодження (ексикоз) організму.
4. Слабко виражене септичне припухання селезінки.
5. Білкова дистрофія в міокарді та нирках і білково-жирова в печінці.
6. Множинні крововиливи в епі– та ендокарді, суглобах кінцівок,
міжреберних м'язах.
7. Серозне запалення підщелепних та мезентеріальних лімфовузлів.
8. Множинні поперечні надриви інтими аорти.
9. Рогова дистрофія на межі сітки та книжки.
ВИСНОВОК

Зміни характерні для ентеросептичної форми колібактеріозу.

Дата Підписи ______________________________

______________________________
______________________________
______________________________
______________________________
 53
ПРОТОКОЛ №
патолого-анатомічного розтину трупа поросяти, що належало
підсобному господарству Білоцерківського комбінату хлібопродуктів, с.
Черкас Білоцерківського району Київської області.
Розтин проведено 31 жовтня 2000 року в секційному залі БДАУ
студентами Ригорович К.О. і Каленіченко О.В. у присутності студентів 1
групи 5 курсу факультету ветеринарної медицини.
Анамнестичні дані
Білоцерківський комбінат хлібопродуктів має підсобне господарство в
с. Черкас Білоцерківського району, яке займається вирощуванням свиней на
м'ясо. Свиней утримують у двох типових свинарниках, один із яких
відведений для утримання репродуктивного свинопоголів’я і поросят на
підсосі, а другий – для свиней на відгодівлі. Умови утримання свиней різних
вікових груп задовільні. Годують тварин кормовою сумішшю, що
складається із відходів переробки зерна круп’яних культур. Кормову суміш
двічі на день згодовують у сухому вигляді, а один раз – у запареному. На
початку жовтня серед поросят групи дорощування (2–4–місячного віку)
виникло захворювання, яке характеризувалось появою на шкірі різних
ділянок тіла темно-червоних плям. Шкіра в таких ділянках потовщувалась,
розтріскувалась, грубішала з утворенням сіро-коричневих кірочок, що міцно
з’єднані із шкірою. Такі кірочки були розташовані навколо очей, губ, на шиї
та внутрішній поверхні грудних і тазових кінцівок. Хворі поросята мають
знижений апетит, худнуть, відстають у розвитку. Траплялись поодинокі
випадки загибелі таких тварин. Так, у ніч з 29 на 30 жовтня загинуло порося
із групи дорощування, яке 30 жовтня було доставлене в секційний зал
Білоцерківського ДАУ.
Розтином встановлено:
А. Зовнішній огляд
І. Розпізнавальні ознаки: труп кабанчика віком 2,5—3 місяці, масою
тіла близько 6 кг, порода – Українська степова, білої масті, незадовільної
вгодованості, з ознаками відставання в розвитку, правильної статури.
II. Посмертні зміни: труп охолоджений, заклякання виражене.
III. Спеціальна частина:
1. Шкіра еластична, сіро–червоного кольору, помірно волога,
рівномірно покрита довгою, тьмяною і скуйовдженою щетиною, що добре
утримується в шкірі. Навколо губ, очей, на боковій поверхні тулуба, шиї, на
животі, підгрудді та шкірі кінцівок виявлено струпоподібні утворення сіро-
червоно-коричневого забарвлення, які міцно з’єднані із шкірою. Їх розміри
досягають 1–1,5 см в діаметрі.
2. Слизова оболонка ротової та носової порожнин сіро-червоного
кольору, помірно покрита слизом.
3. Кон'юнктива сірого кольору, помірно волога. Рогівка помутніла, очні
яблука запали в орбіти.
 54
4. Соматичні лімфатичні вузли (підщелепові, поверхневі шийні,
колінної складки, пахвинні) не збільшені, дряблуваті, сіро-червонуватого
забарвлення, на розрізі колір, як і на поверхні, помірно вологі, малюнок не
виражений.
5. У підшкірній клітковині виявлено незначні прошарки жирової
тканини світло–сірого кольору.
6. Кровоносні судини містять невелику кількість згорнутої крові
темно-червоного кольору.
7. Скелетні м’язи розвинені слабко, злегка дряблуваті, сіро-червоного
кольору, помірно вологі, малюнок збережений.
Б. Внутрішній огляд
8. Органи черевної та грудної порожнин анатомічно правильно
розташовані. Очеревина та костальна плевра сіро-червоного кольору,
гладенькі і блискучі.
9. Слизова оболонка язика сірого кольору, з наявністю нашарувань
біло–сірого кольору, що важко відокремлюються. М’язи язика пружної
консистенції, червоно-сірого кольору, помірно вологі, малюнок збережений.
10. Слизова оболонка глотки сірого кольору з червонуватим відтінком,
помірно покрита слизом. Заглоткові мигдалини не збільшені, сірого кольору,
із крипт виділяється слизова маса.
11.Слизова оболонка стравоходу сірого кольору, помірно покрита слизом.
12. Слизова оболонка гортані сірого кольору, помірно покрита слизом.
13. Слизова оболонка трахеї сірого кольору, помірно покрита слизом.
Міжкільцеві судини містять незначну кількість крові.
14. Легені не спалі, сіро-червоного кольору. Легенева плевра гладенька
і блискуча. На розрізі легені сіро-червоного кольору, помірно вологі,
малюнок збережений. При натисканні на легеневу тканину із перерізаних
бронхів виділяються міхурці повітря, а із судин – незначна кількість крові.
Легені еластичної консистенції.
15. Серцева сорочка відділяється від серця легко. Перикард світло-
сірого кольору, еластичний, внутрішня поверхня його гладенька і блискуча.
Серце злегка збільшене за рахунок розширення правого шлуночка й
неоднорідно забарвлене в сірий та червоно-сірий колір. Епікард сірого
кольору, гладенький і блискучий. У порожнинах серця міститься значна
кількість згорнутої крові темно-червоного кольору. Міокард злегка
дряблуватий, на розрізі неоднорідно забарвлений у сірий та червоно-сірий
колір, сухуватий, малюнок не виражений. Ендокард сірого кольору,
гладенький і блискучий. У просвіті аорти та легеневої артерії міститься
згорнута кров темно-червоного кольору, інтима гладенька і блискуча, білого
кольору із жовтуватим відтінком.
16. Печінка не збільшена, дряблуватої консистенції, неоднорідно
забарвлена в червоно-коричневий та плямисто – в сіро-жовтуватий колір. На
розрізі кровонаповнена, волога, неоднорідно забарвлена в червоно-
коричневий та сірий колір, малюнок не виражений. Прохідність жовчних
шляхів збережена. Жовчний міхур помірно наповнений густою тягучою
 55
жовчю жовто-зеленого кольору. Слизова оболонка жовчного міхура жовто-
зеленого кольору, бархатиста.
17. Селезінка не збільшена, злегка зів’яла, сіро-червоного кольору, на
розрізі паренхіма її не розм’якшена, темно-червоного кольору, помірно
волога, малюнок збережений.
18. Капсула нирок відділяється легко. Нирки не збільшені, злегка
дряблуваті, неоднорідно забарвлені в червоно–коричневий та сіро-
коричневий колір. На розрізі кіркова речовина забарвлена переважно в сіро-
коричневий колір, мозкова – у темно-червоний, помірно волога, малюнок не
виражений. Границя між кірковою та мозковою речовинами виражена.
19. Сечовий міхур помірно наповнений сечею світло-жовтого кольору,
слизова оболонка світло-сіра, блискуча.
20. Шлунок добре наповнений сухуватими кормовими масами сіро-
коричневого кольору, що складаються із подрібненого зерна злакових
культур. Слизова оболонка фундальної частини шлунка набрякла, темно-
червоного кольору, покрита значною кількістю сірого тягучого слизу і
пронизана поодинокими плямистими крововиливами.
21. У тонкому кишечнику міститься помірна кількість рідкого хімусу
сіро-зеленого кольору. Слизова оболонка набрякла, дифузно забарвлена в
червоний та темно-червоний колір і покрита значною кількістю сірого
тягучого слизу.
22. У товстому кишечнику містяться слабко сформовані фекалії сіро-
зеленого кольору. Слизова оболонка неоднорідно забарвлена в сірий та
червоний колір, місцями набрякла і покрита значною кількістю сірого
тягучого слизу.
23. Лімфатичні вузли брижі кишечнику збільшені, пружної
консистенції, неоднорідно забарвлені у сірий та червоний колір, на розрізі
колір, як і на поверхні, помірно вологі, малюнок не виражений.
24. Кровоносні судини брижі кишечнику добре наповнені кров’ю
темно–червоного кольору.
Патолого-анатомічний діагноз
1. Гострий дифузний катаральний гастроентерит і вогнищевий
катаральний коліт із поодинокими плямистими крововиливами у слизовій
оболонці дна шлунка.
2. Множинні вогнищеві струпоподібні утворення на шкірі (паракератоз).
3. Значно виражена білкова дистрофія в міокарді, печінці та нирках.
4. Гостра застійна гіперемія в печінці та нирках.
5. Серозне запалення мезентеріальних лімфовузлів.
6. Незадовільна вгодованість і відставання в рості.
ВИСНОВОК
Патолого-анатомічні зміни характерні для гострої кормової
інтоксикації, що розвинулась на фоні паракератозу, незадовільної
вгодованості і відставання в розвитку.
 56
Дата Підписи: ________________________________
________________________________
 57

ПРОТОКОЛ РОЗТИНУ ТРУПА ТВАРИНИ

“_____”___________________200__р.
__________________________________________________________________
(назва КСП, ферми, бригади або прізвище, і., п. власника тварини)
село ________________, ______________ сільська рада ______________ району,
_______________________області.

Розтин проводив
__________________________________________________________
вказати посаду, прізвище, ім’я, по батькові
_____________________________________________________________________________
в присутності _________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

1. Загальні дані __________________________________________________________

вид, стать, масть, вік, індив.№, паспорт тварин
______________________________________________ вгодованість ___________________
маса тіла (крім коней), виходячи із маси рівноцінної тварини в здоровому стані_______ кг.

Коли захворіла тварина ____________ Коли і кому було повідомлено про це ___________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Дата і № запису в амбулаторному журналі________________________________________

2. Клініко-анамнестичні дані _______________________________________________

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
Коротке викладення умов утримання, догляду і годівлі тварин в господарстві__________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

Клінічний діагноз_____________________________________________________________

3. Патолого-анатомічні дані: а) зовнішній огляд_______________________________

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

б) грудна порожнина __________________________________________________________

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
 58
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
в) черевна порожнина _________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

г) інші органи ________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

д) патолого-анатомічний діагноз ________________________________________________

_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

е) відмітки про направлення матеріалу на дослідження і результати лабораторного

дослідження___________________________________________________________________
___
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

4. Висновок: а) причини, які викликали захворювання та падіж чи вимушений забій

тварини______________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

б) якщо хвороба та падіж чи вимушений забій тварини з вини правління КСП чи окремих

осіб, докладно викласти про це __________________________________________________

 59
_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Особливі відмітки (пропозиції вказівки) _____________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

Підписи:1._____________( )

2._____________( )

3._____________( )

. М.П 4._____________(
 60
Додаток 12
Статистична обробка експериментальних даних

Середня арифметична величина

Середня арифметична широко застосовується у науці і техніці. Немає
буквально жодної біологічної роботи, де б не зустрічалася в тій чи іншій
формі середня арифметична. Вона – узагальнююча величина, яка носить і
абстрактний, і конкретний характер. Абстрактність середньої арифметичної
полягає в тому, що вона може не дорівнювати за своїм числовим значенням
жодному елементу вибірки. А конкретність виявляється в тому, що вона
виражається в тих же одиницях виміру, що і варіанти вибірки. Значення її
займає середнє положення між найменшим і найбільшим значеннями
вибірки.
Розглянемо вибірку з n вимірів, кожен з яких позначимо символом x.
( Іноді зручніше розрізняти окремі виміри, тому до x дописують індекс: x1, x2,
x3, ... , xn). Тоді середнє арифметичне значення для n вимірів, яке позначимо
символом М, запишеться у вигляді: М= .
Символ математичного підсумовування означає, що треба додати
результати усіх вимірювань.
У випадку вибірки з n вимірів додаємо усі отримані значення і ділимо
результат на кількість вимірів n. Строго математично формула виглядає так:
М= .
Приклад 1.
Було зроблено 5 вимірів вмісту кальцію у крові ( в умовних одиницях) :
11,27; 11,36; 11,09; 11,16; 11,47. Обчислити середнє арифметичне.

М= .
Отже, середнє арифметичне значення вмісту кальцію у крові дорівнює
11,27.
Середнє квадратичне відхилення
Знаючи середнє арифметичне значення даних експерименту , виникає
наступне питання: як обчислити середню величину , на яку відрізняються
дані від середнього арифметичного?
Різницю між будь-яким виміром з вибірки і середнім арифметичним
цієї ж вибірки називають відхиленням варіанти xi від М : xi – М.
Якщо обчислити відхилення для усіх варіант, то серед отриманих
значень будуть від’ємні і додатні, які у сумі даватимуть 0, тобто, взаємно
компенсуються. Це означає, що неможливо обчислити середнє відхилення, як
середнє арифметичне відхилень. Для того, щоб уникнути компенсації
додатних і від’ємних значень, існує декілька способів. Найпоширеніший –
піднесення кожної різниці (xi – М) до квадрату. ( Квадрати як від’ємних, так і
додатних величин є величинами додатними). Додаючи квадрати усіх різниць
 61
і ділячи на кількість цих різниць, отримаємо величину, яка називається
дисперсією. Фактично вона показує середнє арифметичне квадратів
відхилень. Для того, щоб позбутися квадрату величини, обчислюємо корінь
квадратний з дисперсії. Отримана значення називається середнім
квадратичним відхиленням. Розрізняють формули середнього квадратичного
відхилення для генеральної і вибіркової сукупностей.
При існуючих даних генеральної сукупності використовують таку

формулу: , де Xi - значення і-тої варіанти, і=1,...,n;

М – середнє арифметичне,
n – об’єм генеральної сукупності.

Якщо ж є тільки дані вибірки, то застосовується така формула:

, де Xi - значення і-тої варіанти, і=1,...,n;

М – середнє арифметичне,
n – об’єм вибіркової сукупності.
Приклад 2.
За даними прикладу 1 обчислимо середнє квадратичне відхилення
вмісту кальцію у крові (5 даних вимірів розглядаємо, як вибіркову
сукупність).

0,152.
Помилка вибіркової середньої арифметичної
Вивчаючи певну ознаку неможливо дослідити усі об’єкти генеральної
сукупності тому, що вона, як правило, дуже чисельна. Можливо навіть
складається з нескінченно великого числа членів. Тому робиться вибірка
об’єктів, які і досліджуються. При цьому постає таке питання: чи можливо за
результатами, отриманими при вивченні вибірки робити висновки про всю
генеральну сукупність?
Характеризуючи цілу сукупність лише за її частиною, неможливо
уникнути помилок, які називаються помилками репрезентативності.
Навіть при ідеальній організації дослідницької роботи з’являються
помилки такого типу.
Помилка репрезентативності середньої арифметичної залежить від
двох величин: від різноманітності ознаки у генеральній сукупності і від
чисельності вибірки. Чим менша степінь різноманітності (на її величину
вказує середнє квадратичне відхилення) і чим більша кількість вибраних для
дослідження об’єктів, тим менша величина помилки репрезентативності
 62
вибіркового середнього арифметичного. Для розрахунку величини помилки
використовується формула: m = ,

де ,

Xi – значення і-тої варіанти, і=1,...,n;

М – середнє арифметичне вибірки;
n – об’єм вибіркової сукупності.
Приклад 3.
За даними прикладів 1 і 2 обчислимо помилку середньої арифметичної:
m= .

Критерій вірогідності різниці двох середніх значень (критерій Стьюдента)

Однією з важливих задач біологічного дослідження є отримання даних
про результати дії зовнішніх факторів на живий об’єкт. Для проведення
дослідів вибираються дві групи об’єктів (не обов’язково однієї чисельності),
одна з яких є піддослідною, а інша – контрольною.
Наприклад, необхідно виявити ефективність застосування деякого
препарату, що має метою підвищення опору організму по відношенню до
конкретної інфекції.
Дослід може бути поставлений так: беруть дві групи тварин. Тваринам
однієї групи препарат вводять, а іншим – не вводять. Перша група буде
піддослідною, а друга – контрольною. Потім тваринам обох груп вводять
інфекцію і спостерігають, скільки днів переживуть тварини піддослідної
групи і контрольної.
У таблиці зведені результати досліду:
Число днів 3 4 5 6 7 8 9 n M m
Дослід 1 1 6 11 8 4 1 32 6,25 1,25 0,22
Контроль 1 4 9 7 2 23 5,22 0,97 0,2
З таблиці видно, що середні значення для піддослідної і контрольної
груп не співпадають. Але це недостатньо для доведення ефективності
препарату.
Насправді, кожна група тварин є випадковою вибіркою з генеральної
сукупності. Та , як відомо, для різних вибірок, отриманих з однієї і тієї ж
генеральної сукупності, середні арифметичні будуть різними.
Покажемо це на простому прикладі.
Нехай є генеральна сукупність, яка складається з 5 варіант (N=5).
xi : 8, 16, 20, 24, 32.
(Числа можуть позначати висоту рослин у сантиметрах).
Замінимо вивчення усієї генеральної сукупності вивченням вибірок з
неї об’ємом n=4. Ось ці вибірки: 1) 8, 16, 20, 24;
 63
2) 8, 16, 20, 32;
3) 8, 16, 24, 32;
4) 8, 20, 24, 32;
5) 16, 20, 24, 32.
Обчислюючи для кожної вибірки середнє арифметичне, отримуємо такі
значення: М1=17, М2=19, М3=20, М4=21, М5=23.)
Тому виникає питання: чи вважати розбіжність між середніми
значеннями в піддослідній і контрольній групах просто розбіжністю між
двома вибірковими середніми, чи ця розбіжність обумовлена ефективною
дією препарату? Або, інакше кажучи, чи можливо узагальнити висновок про
ефективність препарату і розглядати вибірки піддослідної і контрольної груп,
як вибірки з різних генеральних сукупностей?
Таке питання відноситься до проблем вірогідності різниці середніх
арифметичних.
Розглянемо загальний метод розв’язання цієї проблеми.
Починають з припущення, що обидві вибірки зроблені з однієї
генеральної сукупності. Тоді різниця між вибірковими середніми
пояснюється існуванням такої різниці взагалі. Таке припущення називають
нульовою гіпотезою і позначають Н0.
Далі обчислюють ймовірність того, що при умові правильності
нульової гіпотези, розбіжність між вибірковими середніми (М1 – М2) може
досягти тієї величини, яка є. Якщо ця ймовірність виявиться малою, то
нульова гіпотеза відкидається. Граничне допустиме значення ймовірності
називають рівнем значущості і позначають  . Яке ж значення ймовірності
вважати малим? Як правило, вибирають одне з таких значень  = 0,05 = 5 %,
 = 0,01 = 1 %,  = 0,001 = 0,1 %. Різниця між вибірковими середніми
вважається значущою (тобто, реальною), якщо ймовірність правильності
нульової гіпотези менша за рівень значущості. У такому разі нульова гіпотеза
відкидається.
Вибір того чи іншого конкретного значення  визначається
конкретними задачами дослідника. Наприклад, якщо досліджується новий
лікарський засіб і треба довести його нешкідливість для життя, то навіть
рівень значущості 0,001 буде зависоким. Навпаки, якщо мова йде про
підвищення продуктивності стада за рахунок недорогої зміни раціону, то
достатньо і невеликої впевненості у позитивному результаті.
Критерій, який дозволяє визначити вірогідність різниці вибіркових
середніх, був сформульований англійським математиком Вільямом Госсетом
( 1876 – 1937), який працював під псевдонімом Стьюдента. Критерій носить
назву критерію Стьюдента.
Згідно з ним обчислюється величина t = , яка потім порівнюється з
табличною величиною tst.
Чисельник d – різниця між середніми арифметичними двох вибіркових
груп ( знак різниці значення не має: d =  М1 –М2), md = - помилка
 64
вибіркової різниці; m1,m2 – помилки репрезентативності порівнюваних
вибіркових середніх (m1 = , m2 = , - середні квадратичні
відхилення відповідних вибірок, n1, n2 – об’єми вибірок).
За таблицею 1 визначається значення tst, яке залежить від двох
параметрів:
величини  = n1+n2-2 ( називається числом степенів волі) і ймовірності
Р=1- (ймовірність впевненості у неправильності нульової гіпотези).
Якщо t  tst, то нульова гіпотеза приймається ( згідно прикладу це
означає, що препарат не ефективний). Якщо ж t > tst, то Н0 відкидається.
Приклад 4.
За даними прикладу 3 , оцінимо ефективність препарату,
використовуючи критерій Стьюдента. Гіпотеза Н0: препарат не ефективний.
Середнє арифметичне значення кількості днів, які пережили тварини
піддослідної групи М1 = 6,25, а контрольної М2 = 5,22. Кількість тварин
піддослідної групи (об’єм вибірки) n1 = 32, а контрольної n2= 23. Середні
квадратичні відхилення 1 =1,25, 2 = 0,97. Помилки репрезентативності:
m1 =0,22, m2 = 0,2. Отже, згідно критерію Стьюдента обчислюємо
величину t = , де d =  М1 –М2 =  6,25 – 5,22  = 1,03; md = = =
0,297.

t= 3,47.
За таблицею 1 визначимо значення величини tst . Число степенів волі
 = n1 + n2 – 2=32+23 -2= 5350.
При різних рівнях значущості, маємо t 0,05 = 2,01; t 0,01 = 2,68; t 0,001 = 3,5.
Так як t > t 0,01, то нульова гіпотеза відкидається з ймовірністю 0,99.
Висновок: препарат можна вважати ефективним у 99%.

Метод  (фі)
Метод визначення вірогідності різниці часток ( проценту) появи ознаки
у вибіркових сукупностях, який запропонований англійським статистиком
Р.Е.Фішером (1890 – 1962). Метод може бути застосований при будь-яких
значеннях часток, але найчастіше ним користуються, якщо р < 0,2 або р > 0,8.
Фішер показав, що визначити вірогідність різниці часток точніше і
простіше, якщо замість кожної частки взяти кут, синус якого дорівнює корню
квадратному з цієї частки. Тоді частки перетворюються в кути  за
формулою:
  0,0349 , де p – частка,
 – кут у радіанах.
Таке перетворення значно уточнює визначення вірогідності різниці
малих (менших 0,2) та великих (більше 0,8) часток.
 65
Вірогідність різниці часток визначається за допомогою метода  такою
формулою:F = (1 - 2)2 , n1,n2 – об’єми вибірок;
Fst – величина, що знаходиться за таблицею 2. Fst залежить від 1 =1 і 2
= =n1+n2-2.
Приклад 5.
Порівнюється частка 0,00055, яка отримана по групі з n1 =5440, з
часткою 0,0054, отриманою по групі з n2 =551. Вірогідність різниці цих
часток за допомогою метода  можна визначити так:
1 =0,03491,354 =0,047; 2 = 0,03494,21=0,147;
F= ;
1 =1; 2 = , отже за таблицею 2 для різних рівнів значущості F 0,05=3,8,
F 0,01 =6,6,F 0,001 = 10,8.
Нульова гіпотеза відкидається ( з ризиком помилитися 0,05: у 5%, бо F
> F0.05)

Кореляція. Коефіцієнт кореляції

Кореляція (від пізньолатинського correlatio) – статистична залежність
між величинами, яка не має, взагалі кажучи, строго функціонального
характеру. Кореляційна залежність виникає тоді, коли одна з величин
залежить не тільки від заданої другої, а і від деяких випадкових факторів;
або, коли серед умов, від яких залежать обидві величини, є загальні для них
обох.
Кореляційний зв’язок – це не точна залежність однієї величини від
іншої. Числовим значенням однієї змінної ставиться у відповідність декілька
значень іншої. Наприклад, між кількістю внесених на поле добрив і
врожайністю пшениці існує незаперечна залежність. Але це не означає, що
конкретній кількості добрив відповідає визначена величина урожаю. На
урожай впливає багато інших факторів: склад і структура ґрунту, різні
методи посіву і таке інше.
Кореляційний зв’язок виявляється у середньому для усієї сукупності
спостережень. По відношенню ж до окремих спостережень цей зв’язок дуже
неповний і неточний. Відомо, наприклад, що існує кореляція між вагою тварини і
її висотою. Це означає, що більш високі тварини звичайно важчі за низьких. Та в
деяких випадках низька тварина може виявитися важчою за високу.
Кореляційний зв’язок може мати різний степінь – від повної
незалежності до повної кореляції. Крім того, характер зв’язку між різними
величинами може бути різний. Тому виникає необхідність визначити форму,
напрям і степінь кореляційних зв’язків.
За формою кореляція може бути прямолінійною і криволінійною, за
напрямком – прямою і оберненою.
При додатній кореляції залежність між величинами буде прямою: при
збільшенні однієї величини збільшується і інша. При від’ємній кореляції
 66
залежність обернена: збільшення однієї величини пов’язано зі зменшенням
другої. Степінь кореляції вимірюється різними показниками зв’язку. Такими
показниками є коефіцієнт кореляції, кореляційне відношення та ін..
Коефіцієнт кореляції вимірює степінь і визначає напрям кореляційного
зв’язку. Найбільш поширена формула для його обчислення така:

rxy = ,

де Xi, Yi – числові значення величин, між якими встановлюється

кореляційний зв’язок; - середні арифметичні значення величин.

Помилка коефіцієнта кореляції

Коефіцієнт кореляції обчислюється за даними вибірки з генеральної
сукупності, тобто завжди є вибірковою величиною. Тому він має свою
помилку репрезентативності. Ця помилка є мірою розбіжності між
коефіцієнтами кореляції, обчисленими за даними генеральної і вибіркової
сукупностей. Обчислюється вона за формулою:
mr = ,
де rxy – коефіцієнт кореляції, N – число порівнюваних пар величин.

Вірогідність вибіркового коефіцієнта кореляції

Критерій вірогідності вибіркового коефіцієнта кореляції визначається
за формулою:
tr = , ,
де rxy – вибірковий коефіцієнт кореляції, mr – помилка
репрезентативності,
N – число корельованих пар величин.
Якщо t ≥ tst , то коефіцієнт кореляції вірогідний. У такому випадку
можна вважати з певною ймовірністю, що між корельованими величинами є
зв’язок і у генеральній сукупності.
Якщо t < tst , то вибірковий коефіцієнт кореляції невірогідний, що не
дає можливості зробити висновок про зв’язок величин у генеральній
сукупності. Для вирішення питання про існування зв’язку треба провести
додаткові дослідження на більш чисельному матеріалі.
 67

Додаток 13
Орієнтовна тематика дипломних робіт з дисциплін
Акушерство, гінекологія і біотехнологія розмноження тварин
1. Порівняльна ефективність методів стимуляції статевої функції корів.
2. Причини неплідності корів та методи стимуляції їх відтворної функції.
3. Поширеність хвороб яєчників у корів та методи їх лікування.
4. Ефективність профілактики акушерських і гінекологічних хвороб.
5. Поширеність хвороб післяродового періоду і маститу у корів та
методи їх терапії.
6. Аналіз показників відтворення стада великої рогатої худоби.
7. Організація відтворення високопродуктивних корів.
8. Стимуляція статевої функції корів при анафродизії.
9. Поширеність і сезонність прояву та профілактика маститу у корів.
10. Діагностика, лікування і профілактика при маститі корів.
11. Профілактика неплідності корів.
12. Рання діагностика вагітності у свиней.
13. Ультразвукова характеристика яєчників у корів при гіпофункції.
14. Застосування гормональних препаратів для гальмування статевої
циклічності та овуляції у сук.
15. Ефективність застосування жиророзчинних вітамінів А, Д, Е, F та
селену для профілактики родових і післяродових хвороб.
16. Використання УЗД для визначення методу лікування сук при
метриті піометрі.
17. Поширення і причини неплідності серед основних і ремонтних свиней.
18. Регуляція статевої функції корів.
19. Порівняльна ефективність методів лікування сук хворих на метрит.
20. Порівняльна ефективність різних методів визначення оптимального
часу для введення сперми коровам і телицям.
21. Гормональна регуляція статевої функції корів.
22. Ефективність різних методів підвищення заплідненості корів.
23. Порівняльна ефективність методів стимуляції стадії збудження
статевого циклу у корів.
24. Гормональна регуляція статевого циклу у сук.
25. Ефективність стимуляції статевої охоти у свиноматок.
26. Порівняльна ефективність методів діагностики вагітності у
свиноматок.
27. Ефективність регуляції статевої функції корів простагландинами
групи Ф-2 альфа.
28. Акушерська диспансеризація високопродуктивних корів.
 68
29. Акушерська і гінекологічна диспансеризація як засіб боротьби з
неплідністю корів.
30. Гінекологічна диспансеризація телиць.
31. Діагностика та лікування при гіпофункції яєчників у корів.
32. Лікувально-профілактичні заходи при персистенції жовтого тіла
яєчників корів.
33. Ефективність консервативних методів терапії при затриманні
посліду у корів.
34. Ефективність патогенетичної терапії при метриті корів.
35. Діагностика, лікування і профілактика при метриті корів.
36. Оцінка методів лікування корів, хворих на ендометрит.
37. Профілактика хвороб при родах і у післяродовому періоді в корів.
38. Порівняльна оцінка методів лікування корів, хворих на мастит.
39. Патогенетична терапія при маститі корів.
40. Діагностика, лікування і профілактика при прихованому маститі
корів.
41. Перебіг родів і післяродового періоду залежно від ознак
остеодистрофії у корів під час сухостою.
42. Корекція перебігу родів і післяродового періоду у зв’язку з клініко-
фізіологічним станом корів під час сухостою.
43. Порівняльна оцінка різних методів діагностики вагітності у корів і
телиць.
44. Ефективність методів введення сперми коровам і телицям.
45. Роль бугая-пробника і активного моціону в профілактиці
неплідності корів.
46. Ефективність трансплантації ембріонів у корів.
47. Андрологічна диспансеризація бугаїв-плідників на племпідприємстві.
48. Профілактика гіпотрофії і хвороб новонароджених.
49. Поширеність гіпотрофії новонароджених.

Ветсанекспертиза
1. Особливості забою великої рогатої худоби, первинної обробки та
ветсанекспертизи яловичини в умовах підприємства, , міста, району, області.
2. Ветеринарно-санітарна оцінка сосисок “Шкільні” вищого гатунку,
виготовлених в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
3. Оцінка якості сиркової маси 8 %-ної жирності виготовленої в умовах
підприємства, міста, району, області.
4. Оцінка якості кисломолочного напою “Біолактон зі стевією”,
виготовленого в технологічних умовах підприємства міста, району, області.
5. Оцінка якості варено-копченої ковбаси “Лебединська” виготовлених
в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
6. Оцінка якості меду, отриманого в умовах підприємства міста,
району, області.
7. Оцінка якості сметани “Святкова” 15 %-ної жирності ” виготовленої
в технологічних умовах підприємства міста, району, області.
 69
8. Оцінка якості технічного казеїну виготовленого в технологічних
умовах підприємства, міста, району, області.
9. Оцінка якості вершково-рослинного масла “Фермерське”
виготовленого в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
10. Оцінка якості м’ясних консервів “М’ясо птиці у власному соку"
виготовленого в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
11. Оцінка якості вареної ковбаси “Селянська”, виготовленої в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
12. Якість сировини та виготовлення з неї варено-копченої ковбаси
“Делікатесна” виготовленої в технологічних умовах підприємства, міста,
району, області.
13. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою при ехінококозі
свиней в умовах державної лабораторії ветсанекспертизи в умовах
підприємства, міста, району, області.
14. Санітарна якість молока та шляхи її покращення в технологічних
умовах підприємства, .міста, району, області.
15. Оцінка якості сардельок “Любительські”, виготовлених в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
16 .Оцінка якості морозива “Морозко”, виготовленого в технологічних
умовах підприємства, міста, району, області.
17 .Ветеринарно-санітарна експертиза яловичини, одержаної за умов
технології забою та первинної переробки на забійному пункті в умовах
підприємства, міста, району, області.
18. Оцінка якості сухого незбираного молока, виготовленого в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
19. Оцінка якості кисломолочного продукту “Кефір - Білосвіт” 3,2 %-
ної жирності, виготовленого в технологічних умовах підприємства, міста,
району, області.
20 .Оцінка якості вершкового масла “Селянське”, виготовленого в
технологічних умовах підприємства, .міста, району, області.
21 .Оцінка якості і безпеки слабко солоних оселедців при анізакідозі,
виготовлених в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
22. Якісна оцінка копченого лосося, виготовленого в технологічних
умовах підприємства, міста, району, області.
23 .Якісна оцінка паштету “Калинівський”, виготовленого в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
24 .Якісна оцінка твердого сиру “Голандський”, виготовленого в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
25. Оцінка якості м’ясного сичужного сиру “Здоров’я”, виготовленого в
технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
26 .Ветеринарно-санітарна оцінка шинки “Любительська”,
виготовленої в технологічних умовах підприємства, міста, району, області.
27. Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою птиці в умовах
підприємства міста, району, області.
 70
28. Ветсанекспертиза, технологія забою первинна обробка птиці в
умовах підприємства, .міста, району, області.
29. Заходи по оздоровленню ставкової риби від лернеозу в умовах
підприємства, міста, району, області вирощувальних ставках в умовах
підприємства, міста, району, області.
30. Заходи по оздоровленню молоді коропа від ботріоцефальозу у
вирощувальних ставках в умовах підприємства, міста, району, області.
31. Заходи по оздоровленню ставкової риби від аргульозу в умовах
підприємства, міста, району, області.
Патологічна анатомія:
1. Аналіз причин загибелі птиці різних вікових груп на птахофабриці (її
назва) за наслідками розтину.
2. Патолого-анатомічна діагностика (назва хвороби) у свиней та
обгрунтування заходів профілактики і лікування.
3. Патолого-анатомічна діагностика (назва хвороби) у телят та
обгрунтування заходів профілактики і лікування.
4. Патолого-анатомічна діагностика (назва хвороби) у курчат (курей) та
обгрунтування заходів профілактики і лікування.
5. Патолого-анатомічна діагностика (назва хвороби) у кролів та
обгрунтування заходів профілактики і лікування.
6. Клінічні ознаки, патоморфологічні зміни при метастронгільозі свиней та
обгрунтування заходів профілактики і лікування.
7. Клінічна та патоморфологічна діагностика, лікування корів хворих на
актиномікоз (в умовах конкретного господарства).
8. Клінічна та патоморфологічна діагностика, лікування корів хворих на
аліментарну дистрофію (в умовах конкретного господарства).
9. Клініко-морфологічна діагностика, лікування і профілактика шлунково-
кишкових хвороб новонароджених телят або поросят.
10. Клініко-морфологічна діагностика, лікування і профілактика
респіраторних хвороб телят або поросят.
11. Патоморфологічна діагностика і профілактика токсичної дистрофії печінки
поросят.
12. Патоморфологічна діагностика і профілактика кормових отруєнь
молодняку (телят, поросят).
13. Патоморфологічна діагностика та розповсюдження туберкульозу
великої рогатої худоби (в умовах конкретного господарства).
14. Клініко-морфологічні зміни при набряковій хворобі у свиней (в умовах
конкретного господарства).
Паразитологія та інвазійні хвороби:
1. Порівняльна ефективність застосування протипаразитарних
препаратів тваринам, хворим на (стронгілоїдоз, естроз, хоріоптоз,
балантизіоз, тощо).
2. Діагностика, диференційна діагностика, заходи боротьби з
конкретною інвазійною хворобою в господарстві, населеному пункті, районі.
 71
3. Аналіз епізоотичної ситуації, заходи боротьби та профілактика
паразитозу тварин в зоні обслуговування районної (міської) лікарні
ветеринарної медицини.
4. Профілактика та заходи з ліквідації зоопаразитозу в господарстві,
населеному пункті, районі, області.
5. Аналіз оздоровчих заходів в господарстві (чи районі),
неблагополучному з паразитарної хвороби.
6. Організація протиепізоотичних заходів щодо паразитарних хвороб в
господарстві промислового типу.
7. Аналіз оздоровчих заходів у господарстві, районі, неблагополучному
з паразитозу.
Ветеринарна фармакологія:
1. Аналіз забезпечення господарства (ветеринарної аптеки) певними
лікарськими препаратами. Обгрунтування доцільності та ефективності їх
застосування при захворюваннях, що найбільш поширені в даному господарстві.
2. Аналіз забезпечення господарства (ветеринарної аптеки) певними
лікарськими рослинами та лікарськими формами з рослинної сировини.
Обґрунтування доцільності та ефективності їх застосування при
захворюваннях, що найбільш поширені в даному господарстві.
3. Порівняльна ефективність застосування хіміотерапевтичних
препаратів різних груп при певних захворюваннях
4. Порівняльна ефективність застосування жовчогінних засобів
хімічної та рослинної природи при певних захворюваннях.
5. Порівняльна ефективність застосування сечогінних засобів хімічної
та рослинної природи при певних захворюваннях.
6. Порівняльна ефективність застосування антгельмінтних засобів
хімічної та рослинної природи при захворюваннях тварин у господарствах
різної форми власності.
7. Порівняльна ефективність різних шляхів введення конкретних
препаратів при певних захворюваннях.
8. Обґрунтування схеми призначення антибіотиків різних груп (дози,
кратності та тривалості лікування) при захворюваннях з урахуванням
особливостей фармакокінетики препаратів.

Епізоотологія та інфекційні хвороби:

1. Епізоотологія інфекційної хвороби (сибірки, емкару, туберкульозу,
лейкозу, сказу тощо) в районі, області.
2. Аналіз епізоотичної ситуації з інфекційної хвороби (сибірки,
туберкульозу великої рогатої худоби, птахів, лейкозу, сказу тощо) в
господарстві, районі.
3. Організація профілактичних та протиепізоотичних заходів в
господарствах промислового типу (свинарських, птахівничих, звірівничих).
4. Аналіз оздоровчих заходів в господарстві, районі неблагополучному
щодо певної інфекційної хвороби (туберкульоз, лейкоз, сказ, хламідіози
тощо).
 72
5. Профілактика та заходи з ліквідації інфекційної хвороби в
господарстві, населеному пункті (КЧС, Ньюкаслської хвороби,
сальмонельозу, колібактеріозу тощо).
6. Аналіз епізоотичної ситуації, заходи боротьби та профілактика чуми
м’ясоїдних, парвовірусного ентериту, інфекційного гепатиту, лептоспірозу у
собак в зоні обслуговування міської (районної) лікарні ветеринарної медицини.
7. Діагностика, диференційна діагностика, заходи боротьби з
конкретною інфекційною хворобою в господарстві, населеному пункті.
8. Порівняльна ефективність застосування різних схем лікування
тварин хворих інфекційними захворюваннями (коліентеротоксемії поросят,
сальмонельозу, колібактеріозу телят, поросят тощо).
Хвороби бджіл:
1. Деякі питання діагностики, епізоотології та лікування гнильцевих
хвороб бджіл на пасіці господарства.
2. Епізоотологія, профілактика та заходи боротьби з аскосферозом
бджіл на пасіці господарства.
3. Профілактика та заходи боротьби з нозематозом бджіл на пасіках
району.
4. Порівняльна ефективність застосування різних препаратів при(будь-
яке інфекційне або ж інвазійне захворювання бджіл) на пасіці господпрства.
Організація і економіка ветеринарної справи:
1. Планування, організація та економічна ефективність проведення
ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів у господарстві.
2. Аналіз ветеринарно-санітарних та спеціальних заходів при ліквідації
туберкульозу ВРХ у господарстві.
3. Організаційна структура та аналіз роботи районної державної лікарні
ветеринарної медицини щодо проведення ветеринарно-профілактичних і
протиепізоотичних заходів у 200 році.
4. Організація роботи дільничної лікарні ветеринарної медицини з
проведення ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів у 200
році.
5. Аналіз роботи районної державної лікарні ветеринарної медицини
щодо проведення ветеринарно-санітарних і спеціальних заходів з ліквідації
лейкозу на території району.
Менеджмент і маркетинг у ветеринарній медицині:
1. Сегментація ринку та позиціювання товару в зоні обслуговування
приватного лікаря ветеринарної медицини.
2. Ринок ветеринарних товарів і послуг в зоні обслуговування аптеки
ветеринарної медицини приватного лікаря-підприємця.
3. Маркетингово-цінова політика на ветеринарні товари і послуги в зоні
обслуговування аптеки ветеринарної медицини приватного лікаря-
підприємця.
4. Реклама, стимулювання збуту і пропаганда в зоні обслуговування
лікарні ветеринарної медицини приватного підприємця.
Хвороби хутрових звірів:
 73
1. Ветеринарне забезпечення виробництва хутрової сировини у
звірогосподарстві облспоживспілки чи у господарстві іншої форми власності.
2. Профілактика та заходи з ліквідації інфекційної хвороби серед кролів
у господарстві, населеному пункті (міксоматоз, вірусна геморагічна хвороба
кролів, пастерельоз, еймеріоз тощо).
3. Епізоотологія інфекційної хвороби (чуми м’ясоїдних, парвовірусних
інфекцій, псевдомонозу норок, кормових токсикоінфекцій тощо) в
звірогосподарстві.
4. Порівняльна ефективність застосування різних схем лікування
молодняку звірів, хворих інфекційними захворюваннями (сальмонельозу,
колібактеріозу, еймеріозу тощо).
Внутрішні хвороби тварин:
1. Диспансеризація високопродуктивних корів та аналіз її результатів у
господарстві.
2. Діагностика і профілактика травматичного перикардиту в корів.
3. Етіологія, методи діагностики, лікування та профілактики хвороб
міокарда у коней.
4. Поширення, діагностика, лікування і профілактика
міокардіодистрофії у високопродуктивних корів.
5. Патологія міокарда у собак: симптоми, методи діагностики і
лікування.
6. Поширення, етіологія, діагностика бронхопневмонії у телят та
ефективність їх лікування у господарстві.
7. Ураження органів дихання у коней: етіологія, симптоми,
диференціальна діагностика і лікування.
8. Поширення, етіологія дистонії передшлунків у корів та ефективність
їх лікування у господарстві.
9. Діагностика та профілактика травматичного ретикулоперитоніту у
корів.
10. Поширення, етіологія, лікування та профілактика періодичної
тимпанії у телят.
11. Хвороби коней з синдромом колік (гостре розширення шлунка,
метеоризм кишечнику, копростаз, ентералгія і т. д.): етіологія, діагностика,
лікування і профілактика.
12. Гастроентерит у телят постнатального віку (етіологія, діагностика,
лікування і профілактика).
13. Виразковий гастрит у поросят: поширення, методи діагностики і
лікування, ефективність профілактичних заходів.
14. Зміщення сичуга у високопродуктивних корів: діагностика і
лікування.
15. Ацидоз рубця у високопродуктивних корів: поширення,
діагностика, ефективність лікування та заходи щодо профілактики.
16. Гепатодистрофія високопродуктивних корів: поширення, етіологія,
диференціальна діагностика, лікування та профілактика.
17. Гепатодистрофія у собак різних порід: поширення, етіологія,
 74
діагностика, лікування.
18. Етіологія та лікувально-профілактичні заходи при токсичній
гепатодистрофії у поросят.
19. Діагностика гепатопатій у коней.
20. Інформативність різних методів діагностики хвороб печінки у корів
(собак, коней).
21. Гепато-ренальний синдром у високопродуктивних корів:
поширення, етіологія, діагностика, лікування та профілактика.
22. Гастро-панкреатичний синдром у собак: етіологія, симптоми,
методи діагностики і лікування.
23. Кетоз високопродуктивних корів: поширення, етіологія,
діагностика, лікування та профілактика.
24. Етіологія, діагностика, лікування та профілактика остеодистрофії у
корів.
25. Післяродова гіпокальціємія корів: причини, диференціальна
діагностика, лікування.
26. Діагностика, лікування та профілактика А-гіповітамінозу у корів.
27. Діагностика, лікування та профілактика D-гіповітамінозу у телят
(молодняку на відгодівлі).
28. Гіпотиреоз у корів в зоні Полісся України (поширення, причини,
діагностика, заходи профілактики).
29. Ендемічний зоб у молодняку: поширення, причини, діагностика,
заходи профілактики.
30. Полімікроелементози у корів в зоні Полісся України: поширення,
причини, діагностика, заходи профілактики.
31. Гіповітамінози групи В у молодняку (поширення, етіологія,
діагностика, лікування і профілактика).
32. Етіологія, лікування та профілактика шлунково-кишкових хвороб
новонароджених телят (поросят) у господарстві.
33. Гіпоглікемія поросят: поширення, етіологія, лікування і профілактика.
34. Лікувально-профілактичні заходи при анемії телят у господарстві.
35. Аналіз ефективності залізодекстранових препаратів при
аліментарній анемії поросят.
36. Діагностика, лікування та профілактика D-гіповітамінозу поросят
37. Аналіз стану збереження новонароджених телят у господарствах району.
38. Поширення, етіологія та профілактика антенатальної гіпотрофії у телят.
39. Діагностика та профілактика ниркової недостатності у коней.
40. Паракератоз поросят: етіологія, діагностика, лікування та профілактика.
41. Ветеринарне забезпечення виробництва молока у господарстві.
42. Структура внутрішніх хвороб собак (за даними лікарні
ветеринарної медицини).
43. Ветеринарне забезпечення вирощування птиці в умовах птахофабрики.
44. Профілактика полігіповітамінозів у птиці в умовах птахофабрики.
45. Сечокислий діатез у курей в умовах птахофабрики.
46. Патологія печінки у курей- несучок в умовах птахофабрики.
 75
47. D-гіповітаміноз курей в умовах птахофабрики: поширення,
етіологія, діагностика, лікувально-профілактичні заходи.
48. Уролітіаз у собак (котів, норок): поширення, діагностика, лікування
і профілактика.
49. Гепатодистрофія у норок: поширення, етіологія, діагностика,
лікування і профілактика.
50. Ветеринарне забезпечення вирощування норок (лисиць, песців,
кролів) в умовах господарства.
51. Диспансеризація корів приватного сектора та аналіз одержаних
результатів.
52. Профілактика стресу в свиней (птиці).
Ветеринарна токсикологія:
1. Аналіз результатів роботи хіміко-токсикологічного відділу районної
лабораторії державної ветеринарної медицини.
2. Діагностика та лікування отруєння великої рогатої худоби (свиней)
кормами, що володіють фотодинамічними властивостями.
3. Отруєння тварин при надлишку в раціоні легкоферментованих
вуглеводів.
4. Мікотоксикози у тварин: етіологія, діагностика, лікування та
профілактика.
Хірургія:
1. Порівняльна ефективність ряду засобів місцевого лікування ран у
тварин (певного виду) в умовах господарства чи ветеринарної клініки.
2. Порівняльна оцінка різних засобів схем анестезіологічного
забезпечення оперативних втручань у тварин (вид) в умовах господарства чи
ветеринарної клініки.
3. Профілактичні та лікувальні заходи при деформаціях ратиць у
великої рогатої худоби в господарстві.
4. Економічна ефективність грижо-розтину у тварин (вид) у
господарстві.
5. Поширення та шляхи ліквідації специфічної хірургічної інфекції
(актиномікозу, масових кон’юктиво-кератитів) у великої рогатої худоби.
6. Лікувально-профілактичні заходи при некробактеріозі у великої
рогатої худоби чи овець.
7. Лікувально-профілактичні заходи при новоутвореннях у тварин у
господарстві чи за матеріалами клініки ветеринарної медицини.
8. Порівняльна оцінка ряду способів грижо-розтину у тварин у
господарстві чи клініці ветмедицини.
9. Організація, порівняльна оцінка та економічна ефективність ряду
способів кастрації продуктивних тварин у господарстві.
10. Порівняльна ефективність ряду лікувально-профілактичних методів
при гнійно-некротичних процесах у ділянці пальців у великої рогатої худоби.
11. Організація хірургічної допомоги у собак та кішок, її ефективність в
умовах клініки ветеринарної медицини.
 76
12. Поширеність та лікувально-профілактичні заходи при хворобах
очей у дрібних домашніх тварин.
13. Порівняльна ефективність ряду способів остеосинтезу при
переломах у дрібних тварин.
14. Причини, лікування та профілактика хвороб суглобів у дрібних
тварин.

Оформлення списку використаної літератури

Розміщується за алфавітом і оформляється відповідно до ГОСТу з
обов’язковим наведенням назв праць. Список повинен включати 30–60
джерел. Наводимо кілька прикладів оформлення бібліографічного списку
використаної літератури.
а) Офіційні документи:
1. Закон України про внесення змін і доповнень до деяких
законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про
ветеринарну медицину” // Тваринництво України. – 1994. – № 3. – С. 21.
2. Про основні напрямки економічної політики України в умовах
незалежності: Постанова Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 1991.
– № 8–29 (грудень). – С. 10.
б) Видання одного, двох, трьох чи чотирьох авторів:
1. Косенко М.В. Диспансеризация в системе профилактики бесплодия й
контроля воспроизводительной функции крупного рогатого скота. – К.:
Урожай, 1989. – 248 с.
2. Власенко В.М., Тихонюк Л.А. Хірургія у молочному тваринництві. –
К.: Урожай, 1994. – 176 с.
3. Мазуркевич А.Й., Тарасович В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин.
– К.: Вища школа, 2000. – 352 с.
4. Болезни пушньк зверей / С.И. Братюха, А.Ф. Евтушенко, А.А.
Шевцов, В.И. Береза.- К.: Урожай, 1987. – 184 с.
в) Видання авторського колективу (більше 4-х авторів):
Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии / И.П. Кон-
драхин, Н.В. Курилов, А.Г. Малахов й др.- М.: Агропромиздат, 1985. – 287с.
г) Видання за редакцією:
Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, М.О. Судаков, Й.Л.
Мельник та ін.; За ред. В.І. Левченка. – К.: Урожай, 1995. – 368 с.
д) Складові частини книги, збірника, журналу:
1. Левченко В.І., Панько І.С. Ферментотерапія // Патогенетична терапія
при запальних процесах у тварин / І.С. Панько, В.М. Власенко, В.І. Левченко
та ін. – К.: Урожай, 1994. – С. 234–245.
2. Артеменко Ю.Г., Артеменко Л.П. Виявлення личинок трихінел у
продуктах, виготовлених із ураженої свинини // Вісник Білоцерків. держ.
аграр. ун-ту. – Вил. 16. – Біла Церква, 2001. – С. 3–10.
 77
3. Використання ехографії при діагностиці вагітності та неплідності
корів і кобил / Г.Г. Харута, Д.В. Подвалюк, А.Й. Краєвський, С.С. Волков //
Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту.- Вип. 7, ч. 1. – Біла Церква, 1998. – С.
88–91.
4. Власенко В., Ляшенко О. Наукові та правові основи ветеринарного
бізнесу // Вет. медицина України. –2001. – № 6. – С. 11–13.
5. Виробництво та дезактивація яловичини, молока, риби при радіа-
ційному забрудненні / П. Микитюк, В. Хоменко, В. Касянчук та ін. // Вет.
медицина України. – 1996. – № 4. – С. 18–21.
е) Тези доповідей:
Бабак И.М. Ранняя акушерско-гинекологическая диспансеризация
коров й ее учет // Ветеринарные проблемы промышленного животноводства:
Тезисы докл. Респуб. науч.-практ. конф. (17–19 окт. 1985 года, г. Белая
Церковь). – Ч. 3. – Белая Церковь, 1985. – С. 91–92.
ж) Автореферати дисертацій:
Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів: Авто-
реф.дис. ... д-ра вет. наук: 16.00.01/НАУ. – К., 1998. – 34 с.
з) Дисертації:
Безух В.М. Якість молозива корів і його вплив на неспецифічну ре-
зистентність та стан здоров'я телят: Дис. ... канд. вет. наук: 16.00.01. – Біла
Церква, 1998. – 195 с.
 78

Зміст
Вступ ..........................................................................................................
1. Пам’ятка з охорони праці та техніки безпеки для студентів зі
спеціальності 1305 – „Ветеринарна медицина”, освітньо-
кваліфікаційного рівня 7.130501 – „спеціаліст” ....................................
2. Характеристика бази практик ..............................................................
3. Епізоотологія та інфекційні хвороби ...................................................
4. Паразитологія та інвазійні хвороби ......................................................
5. Внутрішні хвороби тварин ....................................................................
6. Ветеринарна токсикологія ....................................................................
7.