Пружні елементи

2.1. Призначення і види пружних елементів

Існує обширна група деталей, деформація яких використовується в

роботі приладів. Такі деталі називаються пружними елементами (ПЕ).
По геометричних ознаках ПЕ можна розділити на дві, основні групи:
стрижньові ПЕ, виготовлені з дроту або стрічки і ПЕ у вигляді оболонок.
Стрижньові призначаються для сприйняття, головним чином,
зосереджених сил і моментів.
ПЕ у формі оболонок при роботі, зазвичай, навантажуються тиском.
За призначенням ПЕ підрозділяють на силові, вимірюючі і елементи
пружних зв'язків.
По характеру робіт ПЕ розділяються на:
- ПЕ, що сприймають осьове навантаження (гвинтові і кільцеві
пружини);
- ПЕ, що сприймають поперечне навантаження (плоскі пружини, ресори,
термобіметалічні пружини);
- ПЕ, що сприймають момент (гвинтові, спіральні і торсіонні пружини);
- манометричні ПЕ.
Пружні елементи, що використовуються в приладах, мають наступні
достоїнства:
1. ПЕ здатні помітно змінювати свої розміри і форму під
навантаженням.
2. Зусилля і моменти, що створюються ними пропорційні
деформаціям і не залежать від положення елементу в просторі.
3. Дозволяють запасати (акумулювати) механічну енергію шляхом
попередньої дефорнації елементу.
4. ПЕ відносно прості у виготовленні і зручні в експлуатації.
5. Займають мало місця.
Різноманітність форм, умови і характер роботи ПЕ накладають певні
вимоги до матеріалу.
 Матеріал пружнього елементу повинен володіти:
1.Високими пружними властивостями.
2.Достатньою міцністю.
3.Витривалістю.
4 . Його механічні характеристики повинні бути стабільні в часі і в
умовах змінної температури.
5.При підвищених температурах бути термостійким.
6.У агресивному середовищі мати достатню корозійну стійкість.
7.Високою або, навпаки, низькою електропровідністю.
8. Немагнітною, а в інших випадках мати достатню магнітну
проникність.
9. Високою пластичністю, оскільки при прокатці або протяжці
виникають пластичні деформації.
10. Допускати з'єднання зваркою або паянням.
Задовільнити всьому комплексу багатообразних і нерідко суперечливих
вимог, що пред'являються до матеріалу пружнього елементу складно і вибір
найбільш відповідного матеріалу часто зустрічає великі труднощі.

2.2. Основні властивості пружних елементів.

До основних параметрів, що визначають властивості пружних елементів,
відносяться: пружна характеристика, чутливість і жорсткість.
Характеристикою називається залежність між навантаженням, що діє на
пружний елемент, і його деформацією   1 ( P) або   1 (M ) .
Чутливістю пружнього елементу С називається границя відношення
приросту деформації до зміни навантаження, що викликала цей приріст:
 d
С  lim P 0  мм/ Н або (2.1)
P dP
 d
С  lim M 0  РАД / Н  мм (2.2).
M dM

З рис.2.1 видно, що чутливість чисельно рівна тангенсу кута нахилу між

дотичною до характеристики і віссю навантаження:
 d K d K
С  tg  або С   tg (2.3).
dP KP dM KM

Тут K  , K P , K , K M - масштаби по осях координат.

Величина, зворотня чутливості, називається жорсткістю пружнього
елементу.
1 dP
K  Н / мм , або (2.4)
C d
1 dM
K  Н  мм / рад . (2.5)
C d

Для пружних елементів з лінійною характеристикою чутливість і

жорсткість величини постійні.
З метою зміни жорсткості або отримання необхідної характеристики
вузла використовують послідовне, паралельне або змішане сполученя
декількох пружних елементів. При послідовному з'єднанні пружних
елементів в блок, кожен з них навантажений однією і тією ж силою Р (рис.
3,а).
Тоді
d1 d d
С1  ; С2  2 .......Сn  n .
dP dP dP
Підсумовуючи чутливість окремих елементів C1 , C 2 , C n отримаємо:
n

n  d i
d
C
i 1
i  i 1

dP

dP
 C (2.6)
 При послідовному з'єднанні пружних елементів, чутливість рівна сумі
чутливостей елементів. Сумарна характеристика блоку графічно може бути
знайдена по точках підсумовування деформацій окремих пружних елементів
n
1 , 2 , 3 , n при навантаженні P (мал. 3,б)    i .
i 1

Сумарна жорсткість в цьому випадку рівна:

1
K  n
. (2.7)
1

i 1 K i

При паралельному з'єднанні пружних елементів в блок, кожен з них має

одну і ту ж деформацію  (рис. 2.4, а).

dP1 dP dP
Тоді K1  K 2  2 ...... K n  n .
d d d

Рис.2. 4 а)
Підсумовуючи жорсткість окремих елементів K1 , K 2 ...... K n отримаємо
n

n  dP i
dP
 Ki 
i 1
i 1

d

d
 K . (2.8)

При паралельному з'єднанні пружних елементів, жорсткість рівна сумі

жорсткостей елементів.
Чутливість блоку пружних елементів в цьому випадку рівна:
 1
С  n
.
1

i 1 Ci

(2.9)

Характеристика
пружнього елементу може
бути лінійною і нелінійною
(зростаюча рис.2. 2, крива  ;
затухаюча, крива в ). Характер
характеристики можна
визначити по величині і знаку другої похідної від рівняння   1 ( P) . Якщо
d 2 d 2
 0 , то характеристика лінійна, при 0 - характеристика зростає і
dP 2 dP 2

d 2
якщо  0 - затухаюча. Відхилення від лінійної залежності оцінюють
dP 2
величиною нелінійності характеристики. Нелінійністю характеристики
 max
  100% називають найбільше відхилення  max дійсної
 max
характеристики від лінійної (рис.2. 2) віднесене до найбільшого переміщення
 max пружнього елементу.
Оскільки,  max     то величина і знак нелінійності не відображає
форму характеристики повністю.
Деформуючись під дією робочого навантаження, пружний елемент
зазвичай зустрічає опір з боку механізму приладу (сила тертя, протидія
різних пружин механізму, ін.). Зусилля, з яким пружний елемент впливає на
перешкоду, обмежуюче його переміщення, оцінюють перестановочним або
тяговим зусиллям. Величина перестановочної сили залежить від робочого
навантаження, розмірів пружнього елементу і розташування упору. Особливо
часто використовується поняття перестановочних або тягових зусиль по
відношенню до манометричних пружних елементів.
 Здатність манометричного пружнього елементу розвивати
перестановочну силу зручно характеризувати питомою тяговою силою Q / p ,
відповідній одиниці площі або у вигляді ефективної площі. Тобто під
ефективною площею розуміється відношення приросту тягового зусилля до
приросту тиску:
dQ
Fее  см 2 , (2.10)
dp

або, при лінійній характеристиці пружнього елементу:

Q
Fее  см 2 . (2.11)
p

Інакше - Fее це умовна площа, добуток якої на тиск дає величину

тягового зусилля.
Q  Fее  p . (2.12)
Величина ефективної площі залежить від розмірів манометричного
пружнього елементу і характеру його деформації під навантаженням. Для
пружнього елементу з лінійною характеристикою Fее є величиною
постійної; при нелінійній характеристиці Fее залежить від його
переміщення.

2.3. Попередній натяг пружних елементів

У багатьох приладах для поліпшення роботи пружних елементів,

зменшення впливу технологічних похибок на їх роботу, для створення
надійно працюючих елементів з малим робочим ходом використовують
пружні елементи з так званим попереднім натягом.
Пружні елементи з початковим натягом ще до додатку зовнішнього
навантаження вже розтягнуті (стиснуті) або зігнуті. При дії зовнішнього
(робочого) навантаження, пружний елемент починає деформуватися лише
після того, як робоче навантаження перевищить попереднє.
Співвідношення між попередньою і робочою деформаціями пружнього
елементу неважко вивести на підставі рис.:
 Pпр
пр   p . (2.13)
Pроб  Рпр

Відповідно для пружних елементів, що сприймають момент кручення:

М пр
 пр   p . (2.13 а)
М роб  М пр

Повна деформація пружнього елементу:

  пр   роб . (2.14)

Відношення пр /  р називається ступенем попереднього натягу.

Зазвичай задаються пр  (1  3,5) р .

Чим більше попередня деформація ПЕ, тим менше чутливість його до

технологічних похибок.
Збільшення попереднього натягу досягається постановкою менш
жорсткого ПЕ.
 2.4. ПЛОСКІ ПРУЖИНИ
2. 4.1. Конструкція і застосування плоских пружин

Плоскі пружини отримали широке застосування в приладобудуванні

завдяки простоті виготовлення, компактності і можливості забезпечення
різних пружних характеристик.
Найбільш широке застосування в приладобудуванні знаходять прямі
плоскі пружини.
Характеристика прямих плоских пружин при малих деформаціях -
лінійна, для отримання нелінійної характеристики необхідно ввести
додатковий пристрій, що дозволяє під час роботи приладу міняти робочу
довжину пружин. До цих пристроїв відносяться різні лекальні опорні
поверхні або пристрій з установочними гвинтами.(рис. 2.6).
Плоскі пружини застосовуються як чутливі елементи (динамометричні
пружини, моментні пружини приладів і так далі), як силові (фіксатори,
контактні пристрої), а також в ролі кінематичних елементів приладів (рис.2.7)
(розтяжки, підвіси, передачі гнучким зв'язком).
 Плоскі пружини прості у виготовленні, здатні забезпечити різні пружні
характеристики.
Кінці плоских пружин кріпляться до основи паянням, зваркою або
затисканням між прокладками.
Прямі плоскі пружини в основному
працюють з попереднім натягом, воно
здійснюється відгином пружини убік,
протилежний дії сили. Вільний кінець
пружини утримується спеціальним упором,
який може бути або у вигляді жорсткої
прокладки, або у вигляді гачкоподібного
упору (рис. 2.8).
Вибір матеріалу для плоских
пружин залежить від призначення і
виду пружини, а також від вимог, які
пред'являються до пружини під час
роботи.
Вимірювальні і силові пружини
виготовляють з інструментальної і
пружинної сталі: 50Г, 6ОП, У7, У7А,
У8, У10, У10А, 60СА, 60С2А,
50ХФА. Пружини, які повинні
володіти хорошою
електропровідністю і
електромагнітністю, рекомендують
виготовляти з алюмінієвої бронзи
БрА7. Контактні пружини
виготовляють із стрічок (ГОСТ 1761-
80), дроту (ГОСТ 5225-80) і бронз
марок БрОФ 6,5- 1,5; Бр 0Ф4-0.25.
Розтяжки виготовляють з бронзи БрОЦ4-3; БрБ2, крім того застосовують
платиносрібннй сплав ПлСр-20 і сплав К40НХМВ.

2.4.2. Розрахунок плоских пружин в області малих переміщень

Для розрахунку плоских пружин в області малих переміщень (по

порівнянню з довжиною пружини) використовують звичайну лінійну теорію
згину стрижнів. Зв'язок між радіусом кривизни осі стрижня, згинаючим
моментом в поперечному перетині стрижня і жорсткістю поперечного
перетину стрижня при згині записується у вигляді:

1 М
 . (2.4.1)
 ЕI

З курсу вищої математики відома залежність між радіусом кривизни

плоскої кривої і координатами x і y її точок.
1 d 2 y / dx 2
 , (2.4.2)
 3
[1  (dy / dx) ] 2 2

dy / dx є тангенсом кута  між віссю x і дотичною до пружньої лінії.

Практично кут  дуже малий і рівний  0,01 радіан, отже, вираз у формулі
2.4.2 [1  (dy / dx) 2 ] не перевищує 1,0001. Тоді, прийнявши знаменник рівним
1,0, запишемо рівняння:

М d2y
 2 . (2.4.3)
ЕI dx

Рівняння (2.4.3) - загальне диференціальне рівняння зігнутої осі

стрижня. Вирішення диференціального рівняння (2.4.3) дозволяє визначати
кут повороту  і прогин y будь-якої точки осі стрижня
dx М
   dx  C , (2.4.4)
dy ЕУ

М
y   dx dx  Cx  D .
ЕУ

Постійні інтегрування C і D можна визначити з початкових умов.

 Найбільше напруження  max визначається:
M max
 max  , (2 4.5)
Wx

bh3 bh 2
для прямокутного перетину I ; W  .
12 6
При вирішенні деяких задач, пов'язаних з розрахунком плоских пружин
в області малих переміщень, зручно користуватися інтегралом Мора (2.4.6),
якщо вісь стрижня криволінійна, і правилом Верещагіна для прямолінійних
стрижнів (2.4.7).
M p M1
   dS ; (2.4.6)
S
B

 pM1
 . (2.4.7)
B

де B  EI x згинаюча жорсткість стрижня;

M 1 - момент від одиничної сили.

2.5. СПІРАЛЬНІ ПРУЖИНИ

2.5.1. Загальні відомості.

Спіральні пружини представляють собою плоску стрічку, навиту по

спіралі, яка створює момент, що діє в площині, перпендикулярній до осі
пружини. Товщина стрічки приймається зазвичай не більше 0,4 мм, оскільки
при обгинанні осі напруження ростуть із збільшенням товщини стрічки.
Для виготовлення спіральних пружин застосовують сталь У8-У12А при
товщині стрічки до 0,1-0,3 мм, при h > 0,3 мм і більше - сталь 70С2ХА і при
роботі в агресивних середовищах - К40НХМ.
Спіральні пружини застосовують як заводні моментні пружини
(пружинні двигуни), у вимірювальних приладах і в коливальних системах як
пружний елемент, що створює протидіючий момент і як натяжні, для
забезпечення силового замикання ланок кінематичного ланцюга.
В порівнянні з пружинами інших типів спіральні пружини володіють
рядом переваг:
1) можуть запасати при навиванні значну енергію,
2) компактні,
3) дають значний робочий хід.

2.5.2. Спіральні заводні пружини

Спіральні заводні пружини застосовуються як пружинні двигуни. Вони
вмонтовуються в барабан або відкрито. Постановка спіральної пружини в
барабан дозволяє зменшити габаритні розміри, а також забезпечити захист
пружини від забруднення і відповідно мастило. Пружинний двигун може
виконуватися з барабаном, що обертається і нерухомим. Перша конструкція
дозволяє заводити пружину без зупинки механізму.
Характеристика спіральної заводної пружини.У ідеальному випадку
спіральна пружина знаходиться в стані чистого згину і момент, що
розвивається пружиною, пропорційний кутовій деформації:
B B
M    2n , (2.5.1)
L L

де L - довжина пружньої частини пружини,

  2n - взаємний кут повороту кінцевих перетинів стрічки.

Характеристика спіральної заводної пружини лінійна, в кінці заводки

момент різко зростає у зв'язку з щільною посадкою витків. Найбільший і
найменший моменти на робочій ділянці характеристики визначають за
допомогою формул:
EI
M max  2 (iT  icb ) ; (2.5.2)
L
EI
M min  2 [(iT  icb )  n p ] , (2.5.3)
L

де: iT - число витків в тугозаведенном стані;

icb - число витків у вільному стані

n p - робоче число обертів барабана.

 Оскільки момент при
роботі пружинного двигуна
менше M min не буває, то
ділянка ОА характеристики не
викорис- товується. Для
обмеження деформації
пружини встановлюють
спеціальні упори або пружину
вставляють в барабан
(Рис.2.10).
Для пружин, змонтованих
в барабан, робоча ділянка
залишається такою же, як і для
відкритої пружини, але
скорочується число холостих
обертів n x , необхідних для
заводки пружини до M min .
У реальних пружинах при роботі витки дотикаються, виникає
міжвиткове тертя, яке збільшується до кінця заводу при посадці витків на
валик. Для зменшення міжвиткового тертя необхідно, щоб витки пружини
переміщалися концентрично, тобто пружина повинна знаходитися в умовах,
близьких до чистого згину. Практично здійснити "ідеальне" кріплення
зовнішнього кінця пружини, щоб отримати умови чистого згину, складно. У
практиці широке застосування знайшли різні способи кріплення зовнішнього
кінця пружини, від якого залежить правильність роботи заводної пружини.
Зменшення моменту реальної пружини оцінюється коефіцієнтом якості
пружини, який є відношенням моменту ( M сп ) при спуску даної пружини до
моменту "ідеальної пружини":
M сп
K (2.5.4)
M ид
 Коефіцієнт якості визначається експериментально і для різних способів
кріплення зовнішнього кінця пружини можна прийняти:

— при шарнірному кріпленні 0,65 - 0,70,

— V -образне кріплення 80 -0.85,
— з проміжною пластиною і мечовидною накладкою 0,90 - 0,95.
Кріплення внутрішнього кінця пружини не надає істотного впливу на
пружню характеристику. При неправильній конструкції кріплення
збільшується вірогідність поломки внутрішнього кінця пружини.
Нормална заводна пружина. Число обертів пружинного двигуна при
заданих розмірах барабана, заводного валика і перетину пружинної стрічки
залежить від довжини заводної пружини. Із збільшенням довжини пружини
число обертів двигуна зростає і досягає максимального значення при деякому
оптимальному співвідношенні між довжиною пружини і розмірами барабана
і валика. Якщо довжина пружини задовольняє оптимальному
співвідношенню, при якому досягається максимальне число обертів, то така
заводна пружина називається нормальною.
Така умова задовольняється, якщо зовнішній радіус пружини в
заведеному стані і внутрішній радіус пружини в спущеному стані зв'язані
залежністю:
R2  r 2
rT  rcп  , (2.5.5)
2
де R і r - радіус барабана і осі (Рис.2.11).
Проектування нормальної заводної спіральної пружини. Задачею
проектування спіральної пружини, як і будь-якого іншого пружнього
елементу, має не єдине рішення.
Для забезпечення міцності і надійності роботи пружини приймається
наступне, перевірене практикою співвідношення:
r
m  15  16 , (2.5.6)
h

де: r - радіус валика, h – товщина пружини.

 Радіус барабана, на підставі тих же досвідчених даних, приймається:
R  3 r . (2.5.7)
При такому співвідношенні R і r , на підставі (2.5.5) отримуємо:
rT  rcп  0,745R . (2.5.8)
Тоді число витків пружини в заведеному і в спущеному стані відповідно
рівні:
rT  r R
iT   0.412 , (2.5.9)
h h
R  rcп R
iсп   0.255 . (2.5.10)
h h
Число робочих обертів барабана:
R
n p  iT  icп  0.157 . (2.5.11)
h

Якщо задано n p , M max і M min спіральної заводної пружини, то можна

побудувати робочу ділянку характеристики (Рис. 2.12).
З подібності трикутників OBв і ABк визначаємо приріст числа витків
пружини від вільного до заведеного стану.
іТ  ісв n роб
 сп ,
сп
М max М max  М mіі
сп

n р  М max
сп
;
сп
М max
звідки іТ  ісв  замінюючи відношення m отримуємо
сп
М max  М mіі
сп сп
М mіі

m  nр .
іТ  ісв 
m 1
(2.5.12)
Для пружин малої жорсткості з пологою характеристикою т  1,5  3 .
Товщину пружини можна визначати з рівняння:
Е У
М сп К  М iдсп  К  2 (iT  iсв ) замінюючи (iT  iсв ) через (2.5.12) отримуємо:
L

6  M max
сп
 iT  (2m  iT )
h , (2.5.13)
K  E  b  (iT  iсв )

де К - коефіцієнт якості пружини,

iT - число витків в заведеному стані, визначається, за допомогою
номограм [4],
b - ширина пружини, приймається конструктивно.
Надалі визначивши за допомогою номограми [4] відношення L / h і R / h
встановлюють довжину пружньої частини пружини і радіус барабана.
Для багатьох випадків практики потрібні пружинні двигуни з практично
постійним моментом. Рішення цього питання за допомогою різних
додаткових пристроїв приводить до істотного ускладнення механізму. У
практиці, для зменшення перепаду моменту пружинного двигуна, широко
застосовують S - подібні і жолобчасті пружини і негатори.

2.6. Термобіметалеві пружні елементи

2.6.1. Основні властивості, застосування, матеріал

Біметалом, або термобіметалом, називають листи або пластини, що

виконані з двох тонких шарів металу, мають різні значення коефіцієнта
лінійного розши-рення  .
Компонент з великим значенням  1 називають активним, з меншим
значенням  2 - пасивним.
При нагріванні біметалева пластинка згинається у бік пасивного шару,
оскільки унаслідок міцного з'єднання шарів (паянням або зваркою) їх
подовження по всій поверхні з'єднання повинне бути однаковим. Тому при
нагріванні на t  градусів пластинка набуває двоякої кривизни. Матеріал
пружини при цьому працює на згин.
Термобіметал застосовують для виготовлення чутливих елементів
термометрів, терморегуляторів, реле, сигналізаторів, термокомпенсаторів і
електричних вимірювальних приладів.
Термобіметалевим пружнім елементам, залежно від застосування,
надають різноманітний вигляд:
прямих або зігнутих пластинок (Рис. 2.13), вид пружин, зігнутих по
спіралі Архімеда, вид двозахідної гвинтової пружини, вид хлопающої
мембрани.
Достоїнством термобіметалевих пружніх елементів є їх простота,
дешевизна і надійність, недолік - повільне спрацювання.
Метали, приміняємі як компоненти термобіметала, повинні мати хороші
пружні властивості з близькими значеннями модуля пружності і можливо
велику різницю значень коефіцієнтів лінійного розширення, бути
корозійностійкими і термостійкими.
Як матеріал пасивного шару широке застосування знаходить інвар Н36
або платиніт Н42, як матеріал активного шару використовують
хромонікелеву або молібденонікелеву сталь, а також латунь ЛМЦ 58-2.

2.6.2. Розрахунок біметалевих пластинок

Основи розрахунку теплових і механічних деформацій біметалевих

пластин викладені в [2] і [4] стосовно прямих і зігнутих пластинок, у яких
довжина значно більше ширини і товщини.

Для консольно-закріпленої біметалевої пластинки (Рис.2.13) відношення

для зміни кривизни пластинки під впливом нагріву має вигляд:

6(1   2 )  t
χ  . (2.6.1)
( E1  h  E2  h22 ) 2
2
1
 4(h1  h2 )
E1  h1  E2  h2 (h1  h2 )
 Найбільша зміна кривизни має місце при співвідношенні товщини
h1 E2
компонентів. E1  h12  E 2  h22 , звідки  .
h2 E1

(2.6.2) Біметал, що
задовольняє цій умові, називається нормальним. При дотриманні умови
(2.6.2) формула (2.6.1) має вигляд:

3 t
χ  ( 1   2 )  , (2.6.3)
2 h

де: (1   2 ) - різниця температурних коефіцієнтів,

h  h1  h2 - товщина біметалевої пластинки,

t - перевищення температури над початковою, при якій вісь

пластинки прямолінійна.
Індекси 1 і 2 відповідають активному і пасивному шарам.
Знаючи зміну кривизни  ǽ, можна визначити переміщення біметала по
формулі:
3 t
    χ M 1 dS  ( 1   2 )  M 1 dS ,
l
2 h l

(2.6.4)

де: M1 - згинаючий момент від одиничного навантаження,

l - довжина біметала.
З (2.6.3) і (2.6.4) витікає, що для збільшення чутливості біметалевої
пластинки необхідно її товщину h вибирати як найменшу, а довжину L - як
можливо більшу. Проте необхідно знати, що із зменшенням товщини різко
зменшується жорсткість пластинки і відповідно падає її здатність долати
зовнішні навантаження. Стійкість показників біметалевого елементу заданої
товщини і довжини зростає із збільшенням її ширини. Збільшення
подовжнього прогину складає при b / L  1/ 3 близько 10%, при b / L  1/ 2
приблизно 15%, а при b  L майже 25%.
 2.6.3. Згин біметалічних пластин зовнішніми силами

Для визначення зміни кривизни біметалевих пластин, що сприймають

зовнішню силову дію (при дотриманні умови (2.6.2)), використовують вираз
[4], [9]:

3M 1
 χ   ,
b E1  h1  E2  h23
3

(2.6.5)

де b - ширина пластинки.
Лінійне переміщення біметала:
    χ M1dS . (2.6.6)
l

При визначенні переміщення  біметалеву пластинку зручно замінити

еквівалентною смужкою тих же розмірів, але з деяким так званим
''приведеним" модулем пружності E ïð
4 E1 E 2
E ïð  . (2.6.7)
( E1  E 2 ) 2

Тоді розрахунок пружньої деформації біметалевої пластини можна вести

як для звичайної плоскої пружини [4].
При одночасній дії температурного і зовнішнього силових чинників на
біметалеву пластинку цю дію замінюють еквівалентним згинаючим
моментом M екв .
M екв  М з  М t ,

де: М з - зовнішній момент, що згинає,

М t - еквівалентний згинаючий момент, замінюючий дію температури.

Величина М t знаходиться з рівності змін кривизни пружини під дією

температури і під дією М t , тобто
3 t Мt
( 1   2 )   , (2.6.8)
2 h E пр I

звідки
 3 E пр I
Мt  ( 1   2 )  t .
2 h
(2.6.9)
Найбільші температурні напруження в біметалевій пластині виникають
в точках, розташованих поблизу шару спаю.
h1
 1 max   E1  ( 1   2 )  t , (2.6.10)
h
h2
 2 max  E 2  ( 1   2 )  t .
h

(2.6.11)
Найбільше напруження при згині біметала зовнішніми силами
виникають в крайніх волокнах (на поверхні)
3М 3М
 1 max  ;  2 max   . (2.6.12)
bhh1 bhh2

Рис. 2.13

2.7. Виті циліндричні пружини

2.7.1. Класифікація і конструкція пружин
Виті циліндричні пружини знаходять найбільш широке застосування в
приладобудуванні. Вони універсальні, зручні по конструктивним і
технологічним міркуванням, надійні, відрізняються простотою, можуть
створювати як моменти, так і зусилля.
 Гвинтові пружини навиваються з дроту круглого перетину, проте
зустрічаються пружини із дроту квадратного або прямокутного перетину.
Жорсткість гвинтової пружини визначається пружними властивостями
матеріалу і геометричними параметрами: діаметром пружини Д , діаметром
дроту d , числом витків i .
Відношення діаметрів Д /d  с - називається індексом пружини, в
практиці розрахунку приймається від 6 до 12. Варіюючи цими параметрами,
можна змінювати жорсткість пружини в дуже широких межах.
Циліндричні гвинтові пружини застосовують в якості вимірюючих,
натяжних і пружин-двигунів.
По умові навантаження циліндричні гвинтові пружини діляться на
пружини розтягування, стиснення і кручення.
Пружини
розтягування, як і
пружина
стиснення, набули
найбільшого
поширення і
призначені для
сприйняття
поздовжньо-
осьового зусилля.
Для кріплення
пружини в механізмі останні забезпечуються зацепами (Рис. 2.14).
Зацепи повинні забезпечувати збіг напрямку навантаження з віссю
пружини і вільне розміщення самої пружини.
 Пружини розтягування виготовляють з початковим міжвитковим тиском,
тобто суміжні витки притискаються один до одного з попереднім зусиллям
натягу РО . Спосіб навивки пружин з початковим міжвитковим тиском
полягає в скручуванні дроту, коли вона поступає на оправку або ж з відгином
дроту в процесі навивки на деякий кут  у бік навитої частини.

Характеристику пружин розтягування в першому наближенні можна

вважати лінійною (Рис. 2.15). Проте, при використанні таких пружин в якості
вимірюючих слід мати на увазі нелінійність характеристики.
Граничне навантаження, при якому навантаження майже досягає межі
пружності Pпр  (1,05  1.2) Рmax .
Величину сили попереднього натягу PO призначають залежно від Pmin :
PO  (0,75  0.85) Рmin з подальшою перевіркою, при діаметрі дроту d  5 мм

PO  1/ 3Рпр і при d  5 мм PO  1 / 4Рпр .

Пружини стиснення призначені також для сприйняття поздовжньо-

осьового зусилля. Пружини в ненавантаженому стані повинні мати зазор між
витками, достатній для отримання робочого осідання пружини.
Приклади конструкцій пружин стиснення показані на Рис. 2.14. Для збігу
напряму зовнішнього зусилля з віссю пружини необхідно торцеві витки
щільно піджати і пошліфовати їх по площині перпендикулярно осі пружини
на довжині від 3/4 до 1 витка.
Пружна характеристика пружини стиснення представлена на Рис. 2.16.
Початкове навантаження Pmin зазвичай приймають
0,1Рmax  Pmin  0.5Pmax

Пружини
кручення (Рис. 2.17)
призначені для
сприйняття
моменту, що діє в
площині,
перпендикулярній
до осі пружини.
Матеріал таких
пружин працює на
згин. Для
виготовлення гвинтових циліндричних пружин застосовують спеціальний
пружинний дріт по ГОСТ 9389-60. Виготовлені з цього дроту пружини не
потребують термообробки.
Для пружин відповідального призначення застосовують
термообробляємі сталі 65Г, К40 НХМ, ЕІ-702. Для пружин, що працюють в
умовах, сприяючих корозії, приміняють матеріали: кремнемарганцеву бронзу
БрКМц 3-1 і олов'янисто-цинкову бронзу БрОЦ 4-3.

2.7.2. Розрахунок гвинтових циліндричих пружин розтягування -

стиснення

При розрахунку гвинтових пружин розглядають два типи кріплення

торців пружини:
1) вільне кріплення - коли число витків може змінюватися,
 2) глухе кріплення - коли число витків не міняється, а в місці
кріплення з'являється реактивний момент.
У реальних конструкціях кріплення багатьох пружин не відповідає
цілком вільному або глухому
кріпленню, а є проміжним.
Розглянемо гвинтову пружину
при глухому кріпленні. При
навантаженні пружини осьовою
силою P, в торцях виникає
реактивний момент в площині
перпендикулярній осі. Для
знаходження моментів кручення і
згинаючого моменту, користуються
методом перетинів.
З умови рівноваги частини
пружини, відсіченою площиною нормальною до гвинтової лінії, знаходимо
РД
(Рис. 2.18) момент внутрішніх сил в осьовій площині .
2

Торцевий момент Мt врівноважується моментом, який лежить в

площині перпендикулярній осі пружини і сила Р направлена уздовж осі
пружини.
Для знаходження моменту кручення М кр і згинаючого моменту М З ,
діючих в будь-якому перетині пружини, необхідно узяти суму проекцій
РД
моментів і М t на нормальну і дотичну до гвинтової лінії площини.
2

Момент кручення:
РД
М кр  cos  M t sin  .
2

(2.7.1)
Згинаючий момент:
 РД
М З  M t cos  sin  .
2

(2.7.2)
З розгляду (2.7.1) і (2.7.2) видно, що моменти М кр і М З при зміні
діаметру пружини Д і кута нахилу гвинтової лінії пружини  при
стисненні-розтягуванні нелінійно
залежать від навантаження, отже і
деформація дроту пружини
пропорційна в межах закону Гука М кр
і М З , буде нелінійно пов'язана з

навантаженням. Цим пояснюється, що

характеристика гвинтової пружини

взагалі нелінійна (Рис. 2.19).

Для гвинтових пружин
розтягування-стиснення, згинаючий
момент і сила Р в значно меншому
ступені впливає на осідання, чим
момент кручення. Тому в подальших розрахунках впливом цих чинників
нехтують.
При стисненні момент кручення зростає швидше, ніж осьова сила і
характеристика зростає. При розтягуванні М кр - зростає повільніше, ніж
навантаження, оскільки із збільшенням розтягування пружини її діаметр Д
зменшуватиметься, а  - збільшуватися. Тому характеристика затухає.
Величина нелінійності характеристики залежить від геометричних
параметрів пружини, форми поперечного перетину дроту, тобто від
відношення С / В —жорсткості дроту на кручення до жорсткості на згин і від
осідання пружини.
Рішення задачі по лінійній теорії дає наступні залежності для осідання
пружини  і кута повороту  від навантаження.
1) Вільне кріплення:
  Р  Д 03  i0 C
 (cos2  0   sin 2  0 ) , (2.7.3)
4  C  cos 0 B

  Р  Д 02  i0 B
 (  1)  sin 2 0 . (2.7.4)
4  В  cos 0 С

2) Глухе кріплення,   0 :
  Р  Д 03  i0 1
  .
4  C  cos 0 B
 sin  0  cos  0
2 2

С
(2.7.5)
Індекс — указує на початкові значення геометричних параметрів
пружини.
Формули (2.7.3), (2.7.4), (2.7.5) зручно представити у вигляді:
  Р  Д 03  i0
  т  т  0 ,
4C

(2.7.6)
де: т - коефіцієнт, який залежить від початкового кута підйому  0 і

способу кріплення пружини,

0 - прогин пружини з кутом   0 .

У реальних пружинах кут підйому гвинтової лінії не перевершує 10°-15°

і поправочний коефіцієнт т у формулі (2.7.6) трохи перевищує 1. У
практичних розрахунках можна прийняти  0  0 , тоді рівняння (2.7.6)
приймає наступний вигляд, однаковий для обох типів кріплення:
8  Р  Д 03  i0
0  , (2.7.7)
4с
  d4
де с - жорсткість дроту на кручення, для круглого перетину с  G.
32

8  Р  Д 03  i0
Тоді 0  . (2.7.8)
Gd4

2.7.3. Напруження в гвинтовій циліндричній пружині розтягування-

стиснення
При осьовому навантаженні в пружині круглого перетину з малим кутом
профілю  виникають дотичні напруження від моменту кручення:

М К 8 P  Д
  , (2.7.9)
W  d3

 d3
де W  - полярний момент опору для круглого перетину.
16
Оскільки волокна у внутрішній стороні коротші (мал. 20), то кути зсуву
при деформації, а отже і напруження в точці А будуть більше:
МК
 max  K I  . (2.7.10)
W
Д
Коефіцієнт K I залежить від індексу пружини c  , величина його
d
зростає із зменшенням індексу пружини. Якщо ñ  10 , то пружину можна
розглядати як балку малої кривизни і тоді K I  1 .
Для пружин з круглого дроту величину коефіцієнта визначають по
формулі:

4с  1 0,615
KI   . (2.7.11)
4с  4 с

2.7.4. Проектування гвинтових циліндричних пружин розтягування-

стиснення
Характер завдань, що вирішуються при проектуванні пружин, залежить
від їх призначення.
Найбільш трудомістке проектування вимірювальних пружин, основною
вимогою яких є забезпечення заданої жорсткості нелінійної характеристики.
Процес проектування вимірювальної пружини складається з декількох
етапів.
Спочатку розміри пружини визначаються орієнтувано за допомогою
наближених формул або по номограмах, а також з конструктивних
міркувань. Потім ці розміри уточнюються перевірочними розрахунками.
Розрахунок пружини можна вести в наступній послідовності.
1) Вибирають матеріал відповідно до вимог, що пред'являються до
пружини.
2) Визначають допустимі дотичні напруження [ ] :
T
[ ]  .
nT

Д
3) Вибирають індекс пружини c  .
d
Пружини з малим індексом рідко приймають, оскільки зростає
неоднорідність напруженого стану. Крім того, при заданій жорсткості
зменшенням індексу приводиться збільшувати число витків пружини.
Небажано і надмірне збільшення індексу пружини - сильно зростає діаметр
пружини і падає жорсткість.
4) З розрахунку на міцність і жорсткість визначають діаметр пружини Д ,
розміри поперечного перетину і число витків i .
У першому наближенні можна скористатися формулами (2.7.8) і (2.7.10)
  Р  Д 03  i0 8 P  Д0
0  ;  max  K I  .
4с  d3
Для пружин, навитих з дроту круглого перетину, ці формули можна
записати у вигляді:
8  Pmax  Д 0 8  Pmax  c
 max  K I    K I  [ ] , (2.7.12)
 d 3
 d 2

Pmax  P min Gd4 Gd

K   , (2.7.13)
 8  Д 0  i0 8  с 3  i
3

де K - жорсткість пружини.
 З формул (5.12) і (5.13) можна визначити діаметр дроту d і число витків
пружини:
8  Pmax  K I  c
d , (2.7.14)
  [ ]
i G 1
  . (2.7.15)
d K 8  c3

Жорсткість пружини залежить від індексу більшою мірою, чим від числа
витків i , тому при проектуванні пружини зручніше добиватися отримання
заданої жорсткості зміною індексу c , а не числа витків i .
Розрахунок можна спростити, використовуючи номограми.

2.7. 5. Стійкість гвинтових циліндричних пружин стиснення

При стисненні гвинтових пружин достатньо великої висоти може
наступити втрата стійкості також як і при стисненні гнучкого стрижня. Вісь
пружини при деякому критичному навантаженні може раптово скривитися
(Рис. 2.19).
Для пружин з дроту круглого перетину гранична висота ( H 0 / Д 0 )
пружини, при якій втрата стійкості ще не відбувається визначається по
формулі:
H0 2,62
( ) пр  , (2.7.16)
Д0 

де  - коефіцієнт залежний від способу кріплення кінців пружини.

2.7. 6. Розрахунок витих пружин кручення

Виті пружини кручення відрізняються від пружин розтягування-
стиснення, тільки конструкцією кінцевих витків (Рис. 2.17).
При навантаженні витої пружини кручення в її перетинах діє момент М ,
рівний зовнішньому моменту, під дією якого відбувається кутове
переміщення торців пружини.
Розрахунок на жорсткість встановлює залежність між кутом  повороту
торців пружини і прикладеним моментом М .
 У загальному вигляді розрахункова формула має вигляд:
М    Д 0  i0 B
 (  sin 2  0  cos2  0 ) , (2.7.17)
B  cos 0 С

де В і С відповідно жорсткість на згин і кручення.

Оскільки кут підйому витків   6 0  9 0 , то при розрахунку (з малою
похибкою точності) можна приймати  0  0 , тоді
64  М  Д 0  i0
 .
Еd4
(2.7.18)
Рівняння міцності в цьому випадку має вигляд
M
 max  K I  [ ]З , (2.7.19)
WЗ

Коефіцієнт K I , що враховує збільшення напруження, визначають по

емпіричній формулі:
4с  1
KI  .
4с  4
(2.7.20)
Індекс пружини приймають зазвичай с  4  5 .
Для запобігання перекосу витків, кут закручування пружини не повинен
перевищувати граничного:
 пр  123,1  4 i0 ,

(2.7.21)
де i0 - число витків пружини.
При навантаженні середній діаметр пружини при її закручуванні
зменшується:
Д0
Д срI  , (2.7.22)
1   /

тут  - кут закручування пружини, визначений по формулі (2.7.18),

 - центральний кут пружини до навантаження,   2    і0 .

Тому діаметр валика, на який вмонтовується пружина, повинен

залишатися менше внутрішнього діаметру навантаженої пружини
Д в  ( Д срІ  d ) ; зазвичай Д в  0.9  ( Д срІ  d ) .

2.8. Манометричні трубчасті пружини

2. 8.1. Основні властивості, застосування, конструкція
Серед манометричних пружних елементів трубчасті пружини набули
найбільшого поширення завдяки їх простоті, можливості використання в
широкому діапазоні тиску (від 0,05 до 200 МПа), зручності компановки
передаточного механізму і приладу в
цілому.
Манометрична трубчаста пружина
є порожнистою трубкою, зігнутою по
дузі кола будь-якого витягнутого
поперечного перетину. Зазвичай
трубчасті пружини мають перетини
або у вигляді овалу, що наближається
до еліпсу, або у вигляді овалу з плоскими ділянками.
Зустрічаються трубки і з іншими формами перетину (Рис.2.21).

Принцип дії
манометричних пружин
заснований на зміні форми
поперечного перетину пружин
під впливом вимірюваного
тиску. При збільшенні тиску
поздовжнє волокно " АА I "
(Рис.2.23) трубки переходить
на дугу більшого радіусу, а волокно " ВВ I " - на дугу меншого радіусу.
Оскільки волокна прагнуть зберегти свою первинну довжину, поперечні
перетини трубки будуть повертатися, а трубка розпрямлятися. Якщо
трубчаста пружина має круглий перетин, то її кривизна не міняється.
 Для збільшення ходу трубки і виключення множувального механізму
трубчасті пружини іноді подовжують, навиваючи її по гвинтовій лінії

(Рис.2.22). Така трубка називається гелікоїдальною пружиною.

Іноді удаються до іншого різновиду манометричних трубок - спіральної
пружини (пружина Бойса) (Рис.2.22). В деяких випадках хороше
конструктивне рішення приладу може бути отримане при застосуванні S -
образної трубчастої пружини.
У трубчастих пружин нормальних (Рис.2.21) використовують лінійне
переміщення вільного кінця. У гелікоїдалних і у пружин Бойса - кутове
переміщення, а у S - образних пружин - поступальне переміщення.
Для вимірювання високого тиску ( від 100 до 2000 Мпа) застосовують
трубчасті пружини конструкції iнж. А.Г.Нагаткіна, робота яких заснована на
іншому принципі.
Принцип дії трубчастої пружини Нагаткіна (Рис.2.24) заснований на тому, що
внутрішній канал пружини зміщений щодо центру тяжіння (Ц.Т.) її
поперечного перетину.
Вимірюваний тиск створює осьове зусилля, що проходить через центр
каналу O . По відношенню до ЦТ перетину ця сила створює момент,
згинаючий пружину в площині ОО I .
Характеристика трубчастої пружини визначається геометричними
розмірами трубок і пружними
константами матеріалу і не
залежить ні від ходу, ні від
тиску.
Чутливість трубки в
значній мірі залежить від
відношення осей перетину а / b .
Чим більше відношення осей
а / b , тим за всіх інших рівних умов, чутливість трубки вища. Найбільш
вигідним відношенням є а / b  5  6 . Чутливість трубки збільшується
приблизно пропорційно діаметру трубки. Збільшення товщини стінки
приводить до пониження чутливості. Ця залежність носить в основному
гіперболічний характер й ступінь впливу товщини стінки міняється залежно
від відношення осей перетину.
 По досягненню тиском деякого значення Рпр ( межа пропорційності
трубки) лінійна залежність між ходом пружини і надмірним тиском
порушується.
Робочий тиск, для якого проектується прилад, повинен задовольняти
умові:
К  Р роб  Рпр , (2.8.1)

де Рпр - межа пропорційності,

Р роб - робочий тиск,

К -коэффициент запасу міцності. За даними М. Жоховського

К  1,2  2,5 .

Межа пропорційності трубки залежить від її геометричних розмірів і від

властивостей матеріалу, з якого трубка виготовлена.

2.8.2. Матеріал і виготовлення трубчастих пружин

Вибір матеріалу трубчастих пружин залежить від умов їх роботи і класу
точності приладу, в якому вони застосовуються. У приладах низької точності
застосовують пружини з латуні Л62, Л68 і фосфористої бронзи БрОФ4-2,5; у
приладах високої точності - берилієву бронзу Бр Б-2,5, сплав 50ХФА і
мельхіор МНМц 20-20. У приладах, що працюють при високих температурах
і в агресивних середовищах, - сплави Н36ХТЮ і Н41ХТ.
Суцільнотягнуті трубчасті пружини виготовляються з профільованих
прямих трубок, що отримують волочінням. Профіль труби - заготовки
повинен відповідати формі поперечного перетину пружини. Заготовку,
заповнену каніфоллю, сіллю або сплавом Вуда, згинають на оправці по дузі
заданого радіусу. Після згину заповнювач удаляється. Товстостінні пружини
згинають без застосування наповнювача. Складені трубчасті пружини
виготовляють із заздалегідь зігнутих профільованих смуг, що сполучаються
потім шовною зваркою. Примінення зварки дозволяє готувати пружини з
матеріалів, що не допускають протягування, а використання листового
матеріалу зменшує розкид характеристик пружин.

2.8.3. Розрахунок трубчастих пружин

У основу теорії тонкостінних трубчастих пружин, розробленою
В.І.Феодосьевим [4] покладений наближений енергетичний метод Рітца і зі
всіма допущеннями, прийнятими в теорії оболонок. Згідно цього методу,
рівноважне положення трубчастої пружини, навантаженої тиском,
визначається з умови мінімуму повної потенційної енергії, яка рівна сумі
потенційної енергії деформацій і енергії положення зовнішніх сил.
Залежність, що визначає відносний кут  /  повороту вільного кінця
пружини під впливом вимірюваного тиску для тонкостінних пружин
(h / b  0.8) записується в наступному вигляді:
 0  1  2 R2 b2 
 p  (1  2 )  , (2.8.2)
  E bh a   2

де  0 - початковий центральний кут в рад,

 - центральний кут при надмірному тиску,
Rh
 - головний параметр пружини   ,
a2
 і  - коефіцієнти, залежні від відношення півосей а / b і форми

перетину і визначаються з таблиці [4].

З формули (2.8.2) видно, що відносна зміна центрального кута
трубчастої пружини пропорційна тиску

 К  p,


(2.8.3)
де Ê - постійний коефіцієнт для даної трубчастої пружини.
Лінійні переміщення довільної точки пружини обчислюють за
допомогою інтеграла Мора:
M p  M1
 dS .
S
B

(2.8.4)
 Розкладемо вектор повного переміщення рухомого кінця трубчастої
пружини W на дві складових: (Рис. 2.25).
Wr - переміщення, направлене по радіусу,

Wt - переміщення, направлене по дотичній.

Очевидно, що
W  Wr2  Wt 2 . (2.8.5)
Згідно інтеграла Мора, можна визначити переміщення кінця пружини в
напрямку дотичної і радіусу:

Wt   R  ( 0  sin  0 ) ; (2.8.6)


Wr   R  (1  cos 0 ) . (2.8.7)


Підстановкою виразів отримаємо


W  RГ ,


де коефіцієнт Г рівний:
Г  (1  cos 0 ) 2  ( 0  sin  0 ) 2 ; (2.8.8)
3
Якщо початкове значення кута  0 (як це часто буває)  0   , то
2
формула набуває вигляду:

W  5,8  R. (2.8.9)


Для визначення напряму повного переміщення W , треба знати кут  між

напрямом W дотичної до осі пружини. З трикутника видно (Рис. 2.25), що
Wr 1  cos 0
tg   .
Wt  0  sin  0

3
для випадку, коли кут  0   кут   100 .
2
Величину кута  треба знати, щоб правильно розташувати тягу
передаточно-множувального механізму, напрям якої повинен найменше
відхилятися від напрямку переміщення W .
 Неспівпадання напряму тяги з напрямом переміщення кінця трубчастої
пружини приведе до зниження точності приладу, оскільки тязі
повідомляється в цьому випадку не все переміщення, а тільки частина його,
яка виражається добутком W  cos .
Робота трубчастої пружини пов'язана з подоланням сил тертя і інших сил
опору. Тому необхідно знати тягове зусилля. Тягові зусилля, що
розвиваються тонкостінною трубчастою пружиною і направлені по радіусу
Tr і по дотичній Tt обчислюються по формулах:

b2 S  Гr
Tr  p  a  b  (1  ) , (2.8.10)
a2    2

b2 S  Гt
Tt  p  a  b  (1  ) . (2.8.11)
a2    2

де  , S , Г r і Г t - коефіцієнти, залежні від відношення a / b і  0 , беруться

з таблиці [4].
Повне тягове зусилля рівне:
T  Tr2  Tt 2

(2.8.12)
2.8.4. Напруження в стінках трубчастої пружини
Наближений метод Рітца при визначенні напруження дає гірші
результати, чим при визначенні переміщень. Тому формули, визначені по
цьому методу можуть бути використані тільки для наближеної оцінки
величин напруження.
Під впливом вимірюваного тиску в стінках трубчастої пружини виникає
двовісний напружений стан. Напруження  1 і  2 неоднакові по величині.
Тому при розрахунках на міцність оперують величиною еквівалентного
напруження.
 екв   12   22   1 2 . (2.8.13)
Формули для розрахунку напружень:
R b2 3 2 Ф
 1  р  ( ) 2  (1  ) (   ) , (2.8.14)
b a 2
  
 R b2 3 2 Ф
 2  р  ( ) 2  (1  ) (    ) . (2.8.15)
b a 2
  

Тут Ф і  функції відношення a / b і координат точки на контурі [4].

Знаки "+" і "-" відносяться відповідно до зовнішнього і внутрішнього
контурів поперечного перетину трубчастої пружини. Аналіз приведених
формул показує, що для тонкостінних пружин, напруження на зовнішньому
контурі більші, ніж на внутрішньому.

Рис. 2.26

2.9 Мембрани
2.9.1. Конструкція і основні характеристики
У багатьох манометричних приладах як пружний елемент застосовується
мембрана — гнучка кругла пластинка, яка одержує значні пружні прогини
W0 під дією тиску P. Мембрани широко застосовуються як чутливі
елементи. За допомогою мембран можна вимірювати тиск в межах від 10 2 до
10 7 Па. Крім того, мембрани можуть використовуватися як роздільники двох
середовищ і як гнучкі ущільнювачі для передачі переміщень з області тиску
або розрідження.
 В більшості
випадків мембрану
забезпечують жорстким
центром, тобто
припаяною або
привареною до неї
круглою пластинкою, на
якій укріплений пристрій
(шарнір, кулачок і ін.),

що зв'язує мембрани з
передаточно-
множувальним
механізмом.
Мембрани по їх
геометричній формі
розділяють на плоскі (Рис
2.26,а), гофровані з
краєвим гофром (Рис
2.26,б) і гофровані без краєвого гофра (Рис 2.26,б), опуклі (Рис 2.26,в). Дуже
часто гофровані мембрани з краєвим гофром сполучають в мембранну
коробку (Рис 2.26,д).
Робочий діаметр мембрани визначається заданими габаритами,
необхідною величиною Fеф , запасом міцності і іншими технічними вимогами,
що пред'являються до мембрани. Робочий діаметр мембрани зазвичай
коливається в межах від 10 до 300 мм. Діаметр жорсткого центру у металевих
мембран складає 0,1  0,5 , а у неметалевих ― 0,7  0,8 від робочого діаметру.
Товщина металевих мембран 0,06  1,5 мм, неметалевих ― 0,1  5 мм.
Мембрани виготовляються з високоякісних пружинних сталей, бронз і з
неметалевих матеріалів: гуми і пластмас, армованих в деяких випадках
тканиною з капронових, скляних або металевих ниток.
Залежно від геометрії мембрани можуть мати як лінійну, так і нелінійну
характеристику по тиску (Рис 2.26) .Ця особливість дозволяє успішно
використовувати мембрани в приладах, що вимірюють параметри нелінійно
пов'язані з тиском.
Металеві мембрани виготовляються штампуванням з листового
матеріалу.
Найбільш прості по формі плоскі мембрани, характеристика яких сильно
затухає по тиску в області великих прогинів (Рис 2.26,а).
Нанесення кільцевих хвиль (гофр) збільшує робочі прогини гофрованої
мембрани (Рис 2.26,б). З'являється можливість, змінюючи форму і розміри
гофрування, управляти характеристикою мембрани. У різних реле і
сигналізаторах знаходять застосування опуклі (сферичні або конічні)
мембрани (Рис 2.26,в), Неметалеві мембрани, як правило, працюють спільно
з вимірювальною гвинтовою пружиною (Рис 2.26,г).

2.9.2. Плоскі мембрани

Плоскі мембрани мають затухаючу характеристику, тому як робоча
ділянка використовується зазвичай невелика частина можливого ходу
мембрани. Плоскі мембрани застосовують в тих випадках, коли робочий хід
складає малу частку товщини мембрани, причому, сама мембрана
навантажується тільки робочим тиском, не маючи протидії з боку механізму
приладу, наприклад в ємкісних, індуктивних, тензометричних датчиках. Крім
того, плоскі мембрани використовуються як перетворювачі тиску в зусилля
(датчики електроопору, п'єзоелектричні та інші датчики).
Щоб уникнути "хлопків", що виникають в покороблених листах,
мембрану при закріпленні в корпусі приладу зазвичай натягують по контуру.
Плоскі мембрани часто виконують як одне ціле з корпусом датчика, що
забезпечує повну герметичність і одночасно звільняє корпус датчика від
напружень.
 Характеристика мембрани. Теорія пружності дозволяє з достатнім
ступенем точністі розраховувати характеристику плоскої мембрани, а також
напруження в небезпечній точці, ефективну площу і тому подібне.
Найбільш зручним для цілей інженерного розрахунку характеристики
плоскої мембрани при будь-яких прогинах є формули, отримані з
використанням наближеного методу Бубнова-Галеркіна [4] для розрахунку
деформації по теоріях згину і розтягування. Деформацію реальної мембрани,
що володіє одночасно опором згину і розтягуванню, визначають по методу
накладання, тобто прирівнюванням суми опорів на згин і на розтягування
величині зовнішнього навантаження.
Характеристика мембрани, навантаженої тиском p, виражається
формулою:
p  R4 16 W0 7   W03
    . (2.9.1)
E  h 4 3  (1   2 ) h 3  (1   ) h 3

Для металевих мембран можна прийняти   0.3 , тоді формула (7.1)

приймає вигляд:
p  R4 W0 W03
 5. 86   3. 19  . (2.9.2)
E  h4 h h3
 Характеристика W0  W ( p) , побудована по (2.9.2), представлена на Рис.
2.27 (крива 1). З графіка виходить, що лінійна ділянка характеристики лежить
в межах W0 / h  0  0.5 .
W0
Якщо  0.5 , то кубічним членом формули (2.9.2) можна нехтувати і
h
визначати прогин мембрани без жорсткого центру по формулі:
p  R4
W0  . (2.9.3)
5.86  E  h 3
W0
Якщо  1 , то кубічним членом можна нехтувати і у формулі для
h
розрахунку прогину мембрани з жорстким центром:
p  R4
W0  Ap . (2.9.4)
E  h3

Тут Ap функція відношення радіусів жорсткого центру і мембрани

(   r0 / R) .

Якщо мембрана з жорстким центром навантажена зосередженою в

центрі силою Q (Рис. 2.28), то прогин мембрани визначають по формулі
Q  R2
W0  AQ .
E  h3
(2.9.5)
Тут AQ функція   r0 / R .
W0
Формула (2.9.5) справедлива при малих прогинах, коли  1 .
h
Напруження. Розрахунки показують, що у плоских мембран,
навантажених тиском, небезпечним є зовнішній контур, оскільки в цьому
місці мембрана скривлюється сильніше, ніж в центрі. При малих прогинах,
коли, в небезпечній точці радіальне і колове напруження буде:
 3 p  R2
r   ;  t    r . (2.9.6)
4 h2
Тоді, на підставі енергетичної теорії міцності еквівалентне напруження:
 екв   r2   t2   r   t . (2.9.7)
Після підстановки формула (2.9.7) приймає вигляд:
p  R2
 екв  0,666  . (2.9.8)
h2
Звідси величина тиску, що допускається:
h2
p доп  1.5  [ ]  . (2.9.9)
R2
Величина p доп зростає із збільшенням товщини пластини і із зменшенням
його робочого радіусу.
Використовуючи формули (2.9.4), (2.9.8) можна знайти зв'язок між
величинами напруження в мембрані і її прогином:
R2
(W0 ) доп  0,256[ ]  . (2.9.10)
Eh
При великих прогинах металевої мембрани без жорсткого центру
значення еквівалентної напруги  екв в небезпечній точці знаходять з графіка
 екв  R 2
[2], що дає залежність відносної напруги від відносного прогину
E  h2
W0 / h мембрани.

У мембран з жорстким центром, навантажених тиском, еквівалентне

напруження на зовнішньому контурі визначають по формулі:
2 p
 екв   ( R 2  r02 )  2 .
3 h

(2.9.11) Ефективна площа плоскої мембрани на лінійній ділянці

характеристики може визначатися по емпіричній формулі:

Fеф    Rcp2   ( R  r0 ) 2 (2.9.12)
4

Об'єм між початковою площиною і пружною поверхнею мембрани при

малих прогинах:
 R2
V  W0    . (2.9.13)
3

2.9.3. Гофровані мембрани

Гофровані мембрани в основному бувають металеві. Їх виготовляють з
тих же матеріалів, що і плоскі металеві мембрани: з берилієвої бронзи,
фосфористої бронзи, нержавіючої сталі, сталі У-10 і У10А, елінвара і ін.
матеріалів.
Гофровані мембрани отримали широке застосування в приладобудуванні
як пружні чутливі елементи.
В порівнянні з плоскими металевими мембранами вони володіють
наступними перевагами:
1) великою величиною максимально допустимого прогину, що
дозволяє використовувати гофровані мембрани для вимірювання великих
величин тиску (до 107 Па);
2) більш лінійною характеристикою, проте необхідно знати, що
введення гофрування збільшує
початкову жорсткість мембрани, тобто
жорсткість при малих прогинах;
3) більшою стабільністю
характеристики і більшою стійкістю
до впливу перекосів при закріпленні
мембрани;
4) можливість зміни
характеристики мембрани в
необхідному напрямі.
Необхідну характеристику
мембрани отримують шляхом
застосування гофра різної форми і
зміни параметрів мембрани (h, H , n) , а
також введенням краєвого гофра.

В даний час найбільш споживані мембрани з синусоїдальним (Рис.

2.30,а), пильчастим (Рис. 2.30,б), трапеціідальним (Рис. 2.30,в),
плоскодуговим (Рис. 2.30,г) і аперіодичним (Рис. 2.30,д) гофрами, а також
мембрани з циліндричними (Рис. 2.30,е) і тороїдальним (Рис. 2.30,ж)
краєвими гофрами.
Основні чинники, що впливають на характеристику мембрани, - це
товщина (h) , глибина гофрування (H ) і форма краєвого кофра. Вплив форми
і числа інших поверхневих гофрів порівняно невелика. Тому форму
поверхневих гофрів виробляють з конструктивних і технологічних міркувань.
Із збільшенням глибини гофрування мембрана стає жорсткішою, а
характеристика тільки лінійною, аналогічний вплив надає і збільшення її
товщини, особливо в області малої товщини. Сильний вплив форми краєвого
гофра на характеристику мембрани пояснюється тим (Рис. 2.31), що контур
сполучення центральної гофрованої частини і краєвого гофра може
отримувати радіальний зсув. А якщо в початковій площині мембрани
створюють заздалегідь сили стиснення, то жорсткість мембрани падає і
характеристика може стати зростаючою. Навпаки, при початковому
натягненні жорсткість мембрани збільшується.
Мембранні коробки. Мембранна коробка представляє собою дві спаяні
або зварені по периметру мембрани. Зварний шов більш міцний і надійний,
чим паяний, оскільки зберігається краща герметичність. Розрізняють
манометричні коробки, анероїдні ― герметична коробка, з якої викачано
повітря. Коробки для вимірювання
розрідження, що працюють на стиснення,
роблять такими, що складаються щоб
уникнути псування при випадкових
перевантаженнях. Часто для збільшення податливості мембранні коробки
сполучають в блок, що складається з двох, трьох і більше коробок.

Рис. 2.31
Характеристики гофрованих
мембран. Гофровані мембрани є
оболонкою вельми складної форми, тому
розрахунок її характеристики пов'язаний
з великими обчислювальними труднощами навіть в області малих
переміщень, оскільки гофрована мембрана володіє властивостями
анізотропії, обумовленими особливостями її геометричної форми, то
можливо спростити розрахунок її характеристики, вибравши розрахункову
схему у вигляді плоскої анізотропної мембрани [4] .
Характеристика гофрованої мембрани, як і плоскої, описується кубічним
рівнянням:
p  A  W0  B  W03 , (2.9.14)
де лінійний член відповідає опору мембрани згину і може бути
знайдений з рішення задачі про прогини мембран в області малих
переміщень, кубічний член характеризує опір мембрани розтягуванню, для
його визначення необхідно розглянути задачу про абсолютно гнучку
анізотропну мембрану. Тоді рівняння характеристики мембрани без
жорсткого центру, навантаженого тиском p , має вигляд:
p  R4 W0 W03
 a   b  . (2.9.15)
E  h4 h h3
Коефіцієнти a і b залежать тільки від геометрії профілю мембрани і
глибини гофрування.
Значення цих коефіцієнтів дані в таблиці [ 4] .
Рівняння характеристики мембрани з жорстким центром, навантаженої
тиском p , розраховують по формулі
 p  R4 W0 W03
   a     b  . (2.9.16)
E  h4
p p p p
h h3
Формула (2.9.16) відрізняється від (2.9.15) тільки наявністю поправочних
коефіцієнтів  p і  p , що є функціями параметрів  , і  . Чисельні значення
цих коефіцієнтів приведені в таблиці [ 4] . Для мембран з дрібним
гофруванням жорсткий центр мало впливає на характеристику, якщо його
r0
відносний радіус   не перевищує 0.2  0.3 . В цьому випадку при
R
розрахунку можна користуватися формулою (2.9.15 ) .Для мембран з
глибоким гофруванням жорсткий центр слабо впливає на характеристику до
величини   0.4  0.5 . Подальше збільшення  приводить в обох випадках
до різкого зростання жорсткості мембрани. Чим глибше гофрування, тим
менший вплив робить жорсткий центр на характеристику мембрани.
Мембрани профілю 1. Лінійну по тиску характеристику має мембрана
будь-якого достатньо глибокого профілю. Часто застосовуються мембрани,
профіль яких складається з двох глибоких трапецеїдальних хвиль, зв'язаних з
краєвим тороїдальним гофром (Рис. 2.32).
Така мембрана має практично лінійну по тиску характеристику і
називається мембраною профілю 1. Мембрани профілю 1 вирішують
найбільш поширену задачу ― вимірювання тиску. Ця мембрана володіє
рядом позитивних якостей відносно лінійності характеристики, стабільності
показань, постійності ефективної площі і ін.
Докладні експериментальні дослідження цих мембран дозволили
створити графо-аналітичний метод, на основі якого була розроблена нормаль.
Підбір мембран проводять по кривій відносної чутливості (Рис. 2.33), яка

побудована залежно від безрозмірного параметра мембрани Д h .

 2.10 Сільфони
2.10.1. Застосування, конструкція
Сільфонами називають тонкостінні циліндричні трубки з нанесеними по
колу хвилеподібними складками (гофрами). Під
дією невеликого осьового зусилля або ж різниці
тиску між внутрішньою порожниною і
навколишнім середовищем сільфон дає помітне
пружне подовження або стиснення, а також
розвиває значні перестановочні зусилля.
Ця здатність забезпечила їм широке
розповсюдження в різних областях техніки.
Особливо широкого поширення сільфони
набули в автоматичних пристроях: пневматичні
регулятори температури, витрат і тиску,
регулятори рівня, витратоміри, манометри
найрізноманітніших конструкцій, прилади контролю і управління,
детонатори глибинних бомб, пристрої ущільнювачів і тому подібне.
 За способом виготовлення сільфони ділять на суцільнотягнуті (Рис. 2.34)
і зварні. Суцільнотягнуті сільфони в порівнянні із зварними значно
компактніші, проте вони мають гірші пружні властивості. До недоліків
зварних сільфонів відноситься їх знижена корозійна стійкість. Для
збільшення міцності і довговічності сільфонів, особливо коли вони працюють
в коливальному режимі, виконують багатошаровими. Багатошарові сільфони
виготовляють з двох, трьох і навіть чотирьох щільно прилеглих один до
одного шарів. Такий сільфон працює за принципом звичайної багатолистової
ресори, маючи внутрішнє напруження менше, ніж у одношарового з такою ж
товщиною стінки, і відповідно вища податливість. Іноді багатошаровість
використовується для цілей захисту сільфонів від дії агресивних речовин.
У вимірювальних приладах застосовують сільфони різних геометричних
параметрів. Звичайне число гофр n  2  40 , зовнішній діаметр Д н  8  150мм і
товщина стінки h  0.08  0.3см .

2.10.2. Пружна характеристика сільфону

Характеристика
сільфону з достатнім
ступенем точності
може бути
представлена прямою,
що проходить через
початок координат.
Лінійність
характеристики
зберігається лише в
межах робочої зони,
обмеженої точками А і В (Рис. 2.35). При дуже великих стискаючих і
розтягуючих навантаженнях жорсткість і лінійність характеристики сільфону
порушується. У робочій зоні А-В жорсткість сільфону - величина постійна.
 Q
Kc   const (2.10.1)

Жорсткість сільфону залежить від пружних властивостей матеріалу,
числа гофр і геометричних розмірів. Податливість сільфонів, при постійності
всіх інших умов, прямо пропорційна числу гофр n і обернено пропорційна
кубу товщини стінки.
c1 n1 c1 h23
 ;  . (2.10.2)
c 2 n2 c 2 h13

Експериментальні дані показують, що хід сільфону  пропорційний

квадрату відношення діаметрів, тобто
2
 Дв 
 
1  Д н 1
 . (2.10.3)
2
2
 Дв 
 
Д
 н 2

Збільшення радіусу закруглення гофра R значно збільшує жорсткість

сільфону, а ущільнений сільфон, тобто що має деякий кут  , дає при одному
і тому ж тиску більший хід ніж неущільнений (  0) .
Ефективна площа сільфону, оскільки його характеристика лінійна,
величина постійна. Зазвичай вважають, що ефективна площа приблизно
рівна:
Fеф    Rcp2 , (2.10.4)

де Rcp - середній радіус сільфону,

Rв  Rн
Rcp  .
2
(2.10.5)

2.10.3. Матеріали і способи виготовлення сільфонів

Для сільфонів загального призначення застосовують латунь Л-80
(напівтомпак), фосфористу бронзу БрОФ 6,5-0,4 і нержавіючу сталь 1Х1Н9Т.
Сільфони з цих матеріалів мають низькі пружні властивості, великий
гістерезис, тому як вимірювальні пружні елементи їх використовують рідко
або застосовують спільно з гвинтовою пружиною високої якості. Для
вимірювальних сільфонів відповідального призначення застосовують
дисперсійно-твердіючі сплави: берилієву бронзу і сплав Н38ХТЮ. Гістерезис
сільфонів з дисперсивно-твердіючих сплавів не перевищує 0,5-1% в межах
робочої зони, в той час, як гістерезис сільфонів з нержавіючої сталі досягає 2-
4%.
Сільфон виготовляють з тонкої суцільнотягнутої труби. Гофр наносять
гідравлічним або механогідравлічним способом. Велику глибину гофра,
менший розкид характеристик готових сільфонів дає механогідравлічний
спосіб. Зварні сільфони зварюються з окремих відштампованих кільцевих
пластин.

2.10. 4. Розрахунок сільфонів

а) Зварні сільфони.
Зварні сільфони можна розраховувати по формулах, вживаних при
розрахунку мембран і мембранних коробок. У сільфонів масового
виробництва відношення внутрішнього до зовнішнього радіусу коливається в
межах 0,6  0,8 що відповідає мембранам з великим жорстким центром,
ефективна площа яких в межах робочого ходу практично постійна.
Таким чином розрахункова схема зводиться до набору кільцевих пластин
постійної товщини, жорстко сполучених по зовнішньому і внутрішньому
контурах (Рис. 2.36).
Прогин кожної пластиини можна
визначити за допомогою формули
(дивися розрахунок плоских мембран)
Q  Rн2
W0  AQ  , (2.10.6)
E  h3

а переміщення сільфону  рівне сумі

прогинів всіх пластин і буде в 2n раз
більше. Тоді формула для розрахунку зварного сільфону на жорсткість має
вигляд:
Q  Rн2
  2n  AQ  , (2.10.7)
E  h3
де: n - число хвиль гофрування;
AQ - коефіцієнт, що враховує геометрію профілю сільфону [4].

Формулою (2.10.7) з деяким наближенням можна скористатися для

розрахунку безшовних сільфонів. Оскільки товщина стінки безшовних
сільфонів зменшується із збільшенням відстані від осі сілъфона, то в
розрахункову формулу (2.10.7) слід підставити усереднене значення куба
товщини.
h03   2 1 
h3   1    3  , (2.10.8)
3   1  c c 
Rн
де : c  - безрозмірний параметр сильфона;
Rв

h0 - товщина стінки на внутрішньому діаметрі, рівна товщині заготівки.

б) Безшовні сільфони.
Осьову жорсткість безшовного сільфону визначають енергетичним
методом. Це задача може бути вирішена за умови збереження звичайних
гіпотез теорії тонкостінних оболонок. По цьому методу прогин сільфону під
дією осьової сили визначають з умови мінімуму повної потенційної енергії
сільфону в положенні статичної
рівноваги.
Опускаючи подробиці висновку,
приведеного в роботах
В.І.Феодосьева, приводимо кінцеву
формулу, що дозволяє визначити
жорсткість безшовних сільфонів по їх
геометричних розмірах.
 1  2 n
  Q  ,
E  h0 h02
A0    A1    A2  B 
2
Rв2

Коефіцієнти A0 , A1 , A2 , B залежать від двох безрозмірних параметрів:

R Rн
m і с .
Rв Rв

(2.10.10)
Залежність A0 , A1 , A2 , B від m і с представлена у вигляді кривих на
графіках [4].
При розрахунку всі розміри сільфону повинні визначатися по
середньому контуру осьового перетину.
Якщо кут ущільнення сільфону   0 тоді:
1  2 n
  Q  . (2.10.11)
E  h0 h02
A0  B0 
Rв2

Якщо   0 , то його можна виразити через параметри сільфону по

формулі
4 R T
 ,
2( Rн  Rв  2  R)

(2.10.12)
де T - крок хвилі гофрування сільфону.
Якщо сільфон навантажений зовнішнім тиском p , то для визначення
деформації  можна скористатися формулою (2.10.11), розуміючи під силою
Q  p  Fеф добуток тиску на ефективну площу.

в) Визначення згинаючої жорсткості сільфону.

Дуже часто сільфон при роботі навантажується поперечними силами або
моментами в його осьовій жорсткості. Для визначення жорсткості сільфону
на згин приймають таку ж розрахункову схему, як і при визначенні його
осьової жорсткості (пункт "а"). Тоді кут повороту  жорсткого центру
пластинки пов'язаний з величиною моменту M залежністю:
 M
  A  ; A  Ф(с) . (2.10.13)
E  h3
Оскільки сільфон складається з 2n кільцевих пластин, то кут повороту
дна сільфону рівний:
M
  2n  A . (2.10.14)
E  h3
г) Стійкість сільфону.
При осьовому стисненні силою Q достатньо гнучкий і довгий сільфон
може втратити стійкість прямолінійної форми рівноваги (Рис. 2.38).
Для визначення критичної сили Qêð

замінюють сільфон еквівалентною стійкою і

тоді критичну силу можна приблизно визначити
по формулі Ейлера.
K   2
Qкр  ,
(   L) 2

(2.10.15)
де: L - довжина сільфону;
K - коефіцієнт жорсткості на згин;

 - коефіцієнт, залежний від способу

закріплення кінців сільфону.
Вхідний у вираз (8.15) коефіцієнт
жорсткості рівний:
E  h3  L
K  . (2.10.16)
2n  A

Небезпека втрати стійкості при дії тиску виникає при заміні стискаючого
тиску розтягуючим, якщо обидва кінці сільфону закріплені жорстко. З цієї
причини, а також тому, що при навантаженні стискаючим тиском міцність
сільфону в 1.5  2 рази вище, ніж при навантаженні розтягуючим, сільфони
прагнуть встановлювати так, щоб вони працювали на стиснення.
д) Визначення напружень в сільфонах.
Використання теорії оболонок для визначення напружень в сільфонах
приводить до результатів складних для практичного застосування. Для грубої
оцінки напружень в стінках гофра і для встановлення якісної закономірності
впливу параметрів сільфону на його міцність можна скористатися
приведеними в [4] розрахунковими формулами меридіональних напружень
 râ на внутрішніх і  rí на зовнішніх колах сільфону.

Для оцінки міцності сільфону найбільше значення має розрахунок

напружень  râ на внутрішньому колі сільфону, оскільки аналіз формул
показує, що  â   í .
Якщо сільфон навантажений силою Q
hb  E  
 rв  K1  , (2.10.17)
2n  Rн2

сільфон навантажений тиском р

hb  E  
 rв  K 2  , (2.10.18)
2n  Rн2

сільфон навантажений моментом М

hb  E  
 rв  K З  . (2.10.19)
2n  Rн2

Rн
Коефіцієнти K 1 , K 2 , K З - функції величини с  . Ці значення приведені в
Rв

табл. [4].
 Питання до теми 2
1. Призначення і види пружних елементів.
2. Властивості пружних елементів.
3. Жорсткість і чутливість пружних елементів.
4. Застосування плоских пружин.
5. Розрахунок плоских пружин.
6. Призначення спіральних пружин.
7. Характеристика спіральної заводної пружини.
8. Способи кріплення кінців спіральних пружин.
9. Розрахунок спіральних пружин.
10. Термобіметалеві пружини, їх застосування.
11. Розрахунок біметалевих пружин.
12. Умова нормальної біметалевої пружини.
13. Класифікація витих циліндричних пружин.
14. Розрахунок гвинтових циліндричних пружин розтягування-стиснення.
15. Умова стійкості гвинтових циліндричних пружин розтягування-
стиснення.
16. Основні властивості, застосування і конструкції манометричних
трубчатих пружин.
17. Розрахунок трубчатих пружин.
18. Конструкції і характеристики мембран.
19. Ефективна площа мембрани.
20. Розрахунок мембран.
21. Застосування і конструкції сільфонів.
22. Характеристика сільфонів.
23. Матеріали і способи виготовлення сільфонів.
24. Розрахунок сільфонів.