2.

Класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент

русифікації, а саме – винищення української нації. Так назвав Голодомор у своїй статті
Рафаль Лемкін, польський юрист єврейського походження, який ввів у світовий контекст
поняття геноциду. Автор терміну геноцид і людина, завдяки якій нині існує нормативна
база для визнання злочину геноцидом. Найперше йдеться про Конвенцію ООН про
запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Генеральна Асамблея ООН
прийняла її 9 грудня 1948 року. Саме цей документ вперше у світовій історії визначив
геноцид як будь-які дії, здійснювані з наміром повністю або частково знищити
національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Лідер новоутвореної радянської
держави — Володимир Ленін — хоч і тримав у руках знамена і говорив про силу ідеї, дуже
добре розумів, що армія у повоєнному безладі потребує хліба. В уявленні Леніна Україна з
її чорноземами і розвиненою системою господарства стала ресурсом, що мусив
нагодувати імперію. Тому разом із чудесами ілюзорного комунізму у 1920-х тут
починається постійна нестача їжі та продовольства. У той час, як світ потроху відбудовував
розбиті міста, УСРР як частина СРСР стала заручницею завідома провального плану із
побудови світової імперії.

1921
3. Передумовою голоду 1921-23 років став природний катаклізм. Була страшенна посуха, яка
вразила, зокрема, степові хліборобські райони Російської Федерації, Поволжя тут було
основним. І вразила посуха південну і східну степову частину України. Тобто ті райони, які
на той час давали основну масу загального збору хліба. Збереглося дуже багато спогадів.
Якщо говорити про Україну, то щодо цієї посухи додався ще епідемічний тиф. Оці два
фактори — посуха і тиф — створили таку абсолютно трагедійну ситуацію на той час.

4. Причини голодомору 1921-23 років криються насамперед у тому, що тодішня окупаційна

влада більшовицької Росії "викачала з України хліб". Це ніби-то самостійна Українська
Соціалістична Радянська Республіка була, але вона не могла розпоряджатися всіма тими
багатствами, які мала Україна. І тому в Москві вирішували, куди мав піти український хліб.
Вже восени 1920-го Політбюро російської комуністичної партії ухвалює рішення, щоб
забрати з України 57 мільйонів пудів хліба. Подібні документи ми бачимо і в 1921, і
особливо в 1922 році, коли був пік цього голоду. Через це з'явилися продовольчі
проблеми в Україні під час цього голодомору у зв'язку з тим, що хліб було забрано.
Україна залишилися без хліба, і, зокрема, і райони, по яких найбільше вдарила посуха —
це південно-східні райони України. Таким чином ми зазнали трагедії, яка обернулася нам
мільйонами жертв.

5. Отже:
 Посуха і неврожай 1921 р., що охопили найважливіші регіони Росії і південні і степові райони
України;Скорочення
 Згубна для народного господарства політика правлячої партії;
 Підлегле становише українського керівництва московському центру;
 Прагнення радянської влади позбавити повстанський рух в Україні підтримки селянства.
 Голодне лихо спричинило значний спад сільського господарства. В Миколаївській,
Запорізькій, полудневих повітах Одеської, Катеринославської і Донецької губерній засівна
площа зменшилася до 25% нормального засіву. Порівняно з 1920 р., на Запоріжжі недосів
ярини був у три рази, а озимини - у два рази більший. На Донеччині було засіяно всього
70% площі минулого року. Загальне число худоби в голодних губерніях зменшилося
майже на половину. За браком коней більша частина селян не мала змоги обробити своє
поле. За таких умов, наприклад, кукурудза не могла бути вповні засіяна. Селяни також
внаслідок тривалого голоду підупали на силах і не могли обробляти поля як належить.
Наслідки голодомору 1921-23 рр.

6. Голодомор приніс такі наслідки:

 Людські втрати: тільки в 1921 р. в Україні померли від голоду сотні тисяч селян.
 Придушення повстанського руху на півдні Україні. В умовах голоду повстанський
рух позбавився підтримки селянства і пішов на спад; для більшовицького режиму
голод став фактором, який заспокоював селян ефективніше, ніж каральні
експедиції більшовицьких військ.
 За рахунок українського селянства більшовики вирішили проблему поставок
продовольства в промислові центри і змогли втримати владу в умовах кризи.
 Таким чином, в 1921-1923 рр. в Україну вперше був використаний терор голодом,
як форма здійснення державної політики.
Всього — я тут пошлюся на офіційну публікацію — у 1921 році газета “Правда”, офіціоз
комуністів, надрукувала документ-звернення до всіх членів партії і констатувала — я
підкреслюю, це офіційно було і це не вигадка, а самі комуністи визнають, — вони
оцінюють кількість голодуючих в 30 мільйонів осіб. Якщо ми беремо райони України, то,
наприклад, на Катеринославщині величезні цифри, на Запоріжжі голодувало 70 відсотків
населення. Такі цифри величезні.
7. Лише за січень квітень 1921 р. з України було вивезено 1 млрд. 635 млн. пудів зернових.
Якщо влітку щодоби відправлялося по 500 вагонів продовольства, то восени - по 2100.
Восени 1922 р. Москва зробила першу спробу вийти на світовий ринок хліба. 3 України
було вивезено 13,5 млн. пудів зерна нового врожаю. Щоб експорт хліба не виглядав
аморально, було оголошено, що врожай 1922 р. зупиняв голод. Як експерт хліба, так і
поставки в Росію призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом
1922-першої половини 1923 р.
Постанова колегії Наркомзему УСРР про заборону переселення уродженців України, які
мешкали у РСФРР, в Україну. 1921 рік.

1932-1933
8. Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи
соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські
історики. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого
тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за
їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою
Росії. наслідок руйнування системи сільського господарства і сіл, спричинене примусовою
колективізацією, що стала Це покарання здійснювалося шляхом знищення української
культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада
намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна. За даними
істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій
політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. Сталін боявся
 втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної
завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

9. Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини

української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне
вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в
якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію
масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих.
З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючих виїжджати
за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції
та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та
ввезення будь-яких  товарів. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах
території Голодомору. Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування
інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зробленою заяву про
відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.

Фото з правого боку - Мітинг біля зсипного пункту після здавання хліба. с. Улі Харківська
обл., 1932 р.
Фото з лівого боку - Селяни с. Іллінці Вінницького округу на зсипному пункті під час здачі
хліба державі. с. Іллінці, 1929 р.

10. Отже: Причини голоду полягали в спробі здійснити соціалістичні перетворення воєнно-
комуністичними методами, іншими словами – примусова колективізація і продрозкладка,
яка є основною причиною голоду, а не експорт хліба, про який зазвичай пишуть в
підручниках та говорять політики! Причини голоду:
 Гостре падіння експорту 1932-1933 рр. – основна політична проблема на думку
істориків.
 Хаос у Радянському Союзі.
 Детермінізм розвитку тоталітарного режиму, тоталітарного суспільства
 «Сталін був змушений прийняти тяжке рішення - рятувати міський пролетаріат
коштом сільської смертності» – вважає Марк Таугер (американський радянолог)

11. Наслідки Голодомору. Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по
листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3
мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями:
Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну
1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30
тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі
залишається відкритим. Реальні цифри загиблих замовчувалися, що підтверджується
наданим владою розпорядженням не реєструвати смерть дітей у віці до одного року.
Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв
Голодомору. У зв'язку з цим, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3
року в чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не
було зафіксовано. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування,
голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та
соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний
 комуністичний режим. Тобто Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною
катастрофою глобального масштабу.
12. Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало
руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового
біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу,
призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та
народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок
господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища
безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій. Психологічними наслідками
Голодомору стали почуття провини та сорому. Люди відчували провину за те, що не
змогли врятувати рідних, сором за аморальні вчинки, які чинилися задля виживання.
Також наслідками голодомору 1932-1933 років вважають завершення колективізації,
утвердження колгоспної системи, масове переселення селян з росії в Україну

13. Із послабленням комуністичного контролю над суспільним життям у другій половині 1980-
х років відновлюється пам'ять про Голодомор. З 1993 року в Україні на державному рівні
відбувається вшанування безневинних жертв Голодомору. У листопаді 2008-го в Києві
було споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Загалом в Україні
встановлено понад 7.100 меморіалів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених
жертвам Голодомору. «Голод 1932-1933 рр. – це моральна, психологічна біль, адже
протягом майже століття про це не можна було говорити», – Н. К. Суходольська

1946 - 1947
14. Був не менш важким ніж попередні роки. Могла б виникнути думка, що цей голод був
спричинений неврожаєм після війни, та крім цього, він виник в наслідок Сталінських дій.
Сталінське Політбюро забирало "залишки" зерна та продавали чи дарували так званим
"братнім режимам" у соціалістичному таборі. За таким принципом 1946-го з СРСР було
вивезено 350 тисяч тон зерна до Королівства Румунія, у 1947 — 600 тисяч тон зерна — до
Чехословацької республіки, а Польська республіка отримала з Радянського Союзу 900
тисяч тон хліба, при тому, що 1946 р. у Полтавській області на трудодні (дні, за які
платилось не грошима, а їжею) колгоспникам видавали настільки малі порції хліба, що з
часом люди почали хворіти на дистрофію, у них порушувався метаболізм, в ранньому віці
це призводить до затримки розвитку. На початок лютого у 22 містах і районах
зареєстровано 6476 хворих, з них дорослих — 4434, дітей — 2342. Госпіталізовано 887
осіб. Внаслідок неможливості госпіталізації більшості хворих катастрофічна ситуація
склалася в багатьох районах, особливо у містах Дніпропетровську, Дніпродзержинську,
Павлограді, Нікополі тощо. Із загальної потреби хліба для робітників і службовців, а це 25
тон, райони отримував 10650 кг хліба із запізненням щомісячно до 10 днів.

15. Західна Європи, як і території СРСР була охоплена посухою. Тож росія, (як і тепер),
бажаючи обігнати Європу, почала використовувати українські села як постачальників
зерна "дружнім" країнам. Найбільший голод був узимку 1947, який і став маштабгим
голодомором. Голод накрив майже всю Україну, за винятком західної її частини. В
західному регіоні, де селяни зібрали непоганий врожай, загони УПА, організовуючи опір
вивезенню зерна, закликали населення допомагати голодуючим, які їхали туди по хліб.

16. Причини голоду:

  Запровадження прямих податків за користування селянами присадибними ділянками.
 Зруйноване війною сільське господарство.
 Експортування зерна за кордон
 Недостатня кількість робочих рук. 80% працюючих - жінки.

17. Наслідки: Голод 1946-1947 рр. залишив значний відбиток на демографічному розвитку
України. Внаслідок голодомору серед сільського населення поширилася дистрофія. За
офіційними повідомленнями на початку 1947 р. в Україні нараховувалося 448 тис. хворих
на дистрофією, серед яких 150 тис. перебували у важкому стані й потребували термінової
госпіталізації. Голод значно ускладнив і без того важкий процес відбудови України.
Скорочувалися трудові ресурси, треба було поповнювати капіталовкладення в сільське
господарство. Негативно вплинув голод і на моральний стан суспільства, що поставило
Україну в невигідні умови порівняно із західними країнами. Період голоду негативно
сказався на свідомості, психології людей, що позначилось на їх поведінці та вчинках як під
час продовольчої скрути 1946-1947 рр., так і в подальші роки

2022
18. Для всіх, безумовно, ця війна є важкою. Можна називати сотні та, навіть, тисячі проблем,
які вона спричинила. Та зважаючи на те, що сьогоднішня тема "Голодомори в Україні",
знайдем ознаки голодного геноциду цьогоріч. 6 липня на одному з каналі Запоріжжя було
опубліковано повідомлення: «У нашому регіоні російські окупанти незаконно
використовують заборонені всіма міжнародними конвенціями касетні та фосфорні
боєприпаси. Спершу вони б'ють по житлових кварталах, а потім випалюють цілі поля
пшениці. Військові стверджують, що напередодні жнив рашисти почали прицільно
знищувати родючі українські поля». Світ еволюціонує та єдина залишається незмінна
росія. Знову ж, уже в котре, вона хоче винищити український народ голодом. Напевно, всі
знають на скільки небезпечні фосфорні бомби, після себе вони не залишають нічого, саме
цією зброєю хотіли знищити поля. Історія повторюється. На даний момент збір можливий
лише на 1/6 землі, яку засіяли.
19. Ми точно знаємо одне - ми зробимо так, щоб жахіття війни більше ніколи не повторилося.
Українці ніколи не забудуть весь біль та горе, які пережили за всі роки пригнічення. Ми
вистоїмо негаразди сьогодення зараз, як вистоїли їх у минулому, та переможемо їх для
того, щоб цього не довелось робити у майбутньому.