МИКОЛА

ХВИЛЬОВИЙ

в п’ятьох

том І
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

ТВОРИ
В П’ЯТЬОХ
ТОМАХ

ТОМІ

головний РЕДАКТОР ГРИГОРІЙ КОСТЮК

MYKOLA KHVYLOVY МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

WORKS
ТВОРИ
IN FIVE
в П’ЯТЬОХ
VOLUMES
ТОМАХ

VOLUME том
ONE
ПЕРШИЙ

Compiled, edited and annotated by У п орядкуван ня, редакція і вступна стаття

H ryhory K o s t iu k Г р и горія К о стю к а

Л ’роект зі зіїерещтия
інтелектуальної спадщини S У

української еміграції
Published by
V. Symonenko Smoloskyp Publishers, Smoloskyp Inc. and Об’єднання Українських Письменників «Слово«
U krainian W riters’ Association in Exile
Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка
New York Baltimore Toronto
Н ь ю -Й о р к Б а л т ім о р Торонто
1978
1978
 О б’єдн ан н я У країнськи х П исьм енників
«С лово»
У країнське В идавництво «С м олоскип»
ім. В. С и м онен ка

Микола Хвильовий
Твори в п’ятьох томах
ТОМ І
Бібліотека СМОЛОСКИПА ч. 26

Упорядкування і редакція — Григорій Костюк

Технічний редактор — Осип Зінкевич

Мистецьке оформлення Ореста Поліщука

M ykola K hvylovy
W orks In Five V olum es
V olum e I

C o p y rig h t ® by S m oioskyp, Inc.

All rig h ts reserved
C o m p iled an d e d ite d by H ry h o ry K o stiu k
T echnical e d ito r — O syp Z inkew ych
Cover by Orest Polishchuk

Published by Ukrainian W riters’ Association in Exile

and V. Symonenko Smoioskyp Publishers, Smoioskyp Inc.
(a non-profit organization)
P. 0 . Box 561
Ellicott City, Md. 21043
U.S.A.

Library of Congress Catalog Number: 78-066383

ISB N : 0-914834-14-2

Printed and bound in the United States of America

М. Хвильовий
ВІД ВИДАВНИЦТВА

Видання творів М иколи Х вильового в У Р С Р припине­

не на початку 1930-их років. О станнє видання «Вибрані
твори», т. І, появилося у видавництві РУ Х , 1932 року. Після
сам огубства М. Х вильового 1933 року всі його твори ви­
лучено з бібліотек. Ім ’я Х вильового виклю чено з енцикло­
педій, з різних біо-бібліограф ічних збірників і ш кільних
підручників. Т вори його не тільки заборонено до видання,
але і до читання та історико-літературного дослідження.
Н авіть після розкриття й деякого засудження злочинів
С таліна в С Р С Р , а з цим і початку реабілітації б агатьох
жертв сталінського терору, про реабілітацію М. Х вильо­
вого не було мови. Це значить, що ім ’я і твори М. Хви­
л ьового й надалі є на індексі К Д Б , що «хвильовізм» у
найш ирш ом у його розум інні для сучасних володарів
У країни є такий же актуальний і небезпечний, як і в добу
С таліна.
П отреба видання творів М. Х вильового диктується
сьогодні б агатьм а обставинам и і м отивами.
К оли панівний режим в Україні зм овою м овчання, або
ф альш ування й перекручування на свій лад, нам агається
знищ ити історичну пам ’ять українського народу, знищ ити
або заховати від народу творчість б агатьох діячів його, то
завдання українців поза м еж ам и України ці надбання збе­
регти і видати. Це насам перед стосується до літературної
спадщ ини М. Х вильового.

7
 За 45 років від дня см ерти М. Х вильового в У країні й
поза її кор д о н ам и народилося й зм уж ніло добрих два по­
коління м о л о ди х українських лю дей. Ці покоління не тіл ь­
ки не читали нічого з творів Х вильового, а часто й імени
його не чули. М аєм о сумнів, що й старш е покоління всі
твори, зо к р ем а пам ф лети М. Х вильового, читало. Такий
н ен орм альний стан, витворений ворож им и д ля українсько­
го народу обставин ам и , також пр о м о вл яє за актуальність
видання літер ату р н о ї спадщ ини М. Х вильового.
В артість письм енника перевіряється часом. З цього по­
гляду постать М. Х вильового не м аліє, не відходить у м и­
нуле р а зо м з його часом , а ще більш е виростає й набуває
сучасного звучання. Д о си ть вказати на кілька фактів.
В олодію чи надзвичайним д ар о м проникливої інтуїції
м истця, Х вильовий уже тоді, в роки «українізації», перш ий
передбачив переродж ення партії на «собірателя землі рус-
ской», на р естав р ато р а нової російської імперії, в якій за­
панує російський ф аш изм . Це сьогодні вже стало дійсністю .
М. Х вильовий переконував партію , що національне від­
родж ення У країни є неминучим наслідком історичного
процесу, що це є неперем ож на воля українського народу.
Т ом у партія не сміє стояти на ш ляху цього закон ом ірного
процесу й бороти ся проти нього. Н авпаки, коли партія хо­
че бути з нар о д о м , вона повинна очолити цей процес і ке­
рувати оф о р м лен н ям українського народу в м одерну на­
цію. Інакш е партія опиниться в конфлікті з українським
нар о д о м . Це сьогодні також стало ф актом .
О дна з провідних ідей М. Х вильового, що не мож е бу­
ти справж нього соціяльного визволення без всебічного ви­
зволення н ац іонального, в наш час стал а керівним гаслом
н ац іонально-визвольн их рухів у цілом у світі.
«П ролетарський інтернаціон алізм » у м осковській інтер­
претації та б аж ання М оскви підпорядкувати собі ком уні­
стичні партії як сателітних держ ав, так і інш их країн світу,
викликало відом ий опір у ф орм і т. зв. «націонал-комуніз-
му», щ о інколи ріш уче протиставить себе м осковськом у
центру. М и не повинні забувати, щ о перш ою країн ою т а ­

8
кого опору була п’ятдесят років том у У країна, а ідейним
виразником цього опору був саме М икола Хвильовий.
«Х вильовізм», як система ідей, не є витвором кабінет­
ного теоретика-доктринера, а ідейним відображ енням су­
часної дійсности в Україні. Сучасний рух опору в Україні є
найкращ им д о казо м живучости й актуальности ідей Хви­
льового. П ро це свідчать події післясталінської доби і ба­
гато докум ентів українського самвидаву, починаю чи від
60-их років. Вони (ці м атеріяли і докум енти) показую ть,
що для свободолю бного м олодого покоління цих років са­
ме Х вильовий став сим волом відваги, національної чести й
патріотизм у. Д осить вказати на книжку Івана Д зю би «Ін­
тернаціоналізм чи русифікація?», де Х вильовий фігурує як
виразник потоптаної української національної правди. З
другого боку, досить пригадати ганебний виступ проти
Д зю би невідом ого ближче збірного обскуранта, що схо­
вався за непристойне псевдо Б. Стенчук («Що і як обстою є
І. Д зю ба», Київ, 1969), щоб переконатися, що Хвильовий
для сучасних керівників влади залиш ається й надалі «реві­
зіоністом» і «буржуазним націоналістом», який не дає їм
спокійно спати.
З інш их сам видавних докум ентів довідуєм ось, що під
час ареш тів у багатьо х патріотів забрано якісь м атеріяли
або Х вильового, або про Х вильового (М. М асю тко, В.
Ч орновіл, І. Світличний та інші). У тих же докум ентах чи­
таєм о, як ретельні кадебівські агенти, рецензуючи й харак­
теризую чи різні твори українських патріотів, з тривогою
констатую ть, щ о всі вони «є відгом оном горезвісної воло-
буївщини, ш умськізму, хвильовізму».
Усе це загал о м ще раз стверджує, щ о видання творів
М. Х вильового більш е ніж на часі. П очинаю чи це видання,
ми свідомі, щ о беремо на себе тяж кий і ризикований обо-
в язок. Але ми вірим о, що українська патріотична гром а­
да в діяспорі своєю активною участю в передплаті підтри­
м ає нас. З вірою в цю підтрим ку ми й починаємо це відпо­
відальне перед історією видання.
1978 року м инає 85 років від дня народж ення й 45 ро­

9
ків від дня трагіч н о ї см ерти М иколи Х в и л ь о в о го . Ц е наш е
перш е видання його творів буде най кращ и м п ам ’ятником
цьом у передчасно загнаном у М осквою в м огилу україн­
ськом у письменникові.

10
ВІД РЕДАКТОРА

Уся р ізнож анрова творчість М иколи Х вильового ніко­

ли не була повністю видана. Т ом у не тільки загальні чита­
чі, а й ф ахові історики л ітератури й критики здебільш ого
досі не м али зм оги прочитати все, що написав М. Х вильо­
вий. Н аш е видання є перше більш -м енш повне видання
творчої спадщ ини М иколи Х вильового.
В ум овах ем іграції, не м аю чи доступу до бібліотечних
т а архівних фондів України, де жив, творив і вмер Х вильо­
вий, не м аю чи ком плектів періодичних видань і збірників
початку 20-их років, у яких друкувалися вперш е окрем і ре­
чі Х вильового, щ о не ввійш ли до ж одної його збірки, —
зібрати бодай основні твори письменника спочатку здава­
лося м айж е ф антастичним задум ом . А ле з бігом часу, зав­
дяки б агатьо м л ю д я м д о бр о ї волі, нам удалося зібрати
м айж е все, щ о написав за своє коротке творче десятиріччя
М икола Х вильовий.
К оли пиш ем о м айж е все, то це треба розум іти, що по­
за наш ою збіркою залиш илась дуже м ал а кількість творів,
які м ож на було б ще дістати, працю ю чи в норм альни х у-
м овах. Н апри клад, почнімо з поезій: нам удалося дістати
обидві збірки поезій М. Х вильового: «М олодість» (1921) і
«Д освітні симфонії» (1922), щ о ними він дебю тував у літе­
ратурі. В далося нам виловити також з деяких видань кіль­
ка окрем их поезій, які не ввійш ли до ж одної збірки. Але
бракує нам кілька поезій, щ о друкувалися в «Ш ляхах ми-

11
стецтва», «Знанні», «Арені», яких ані тут ми, ані там наші
приятелі, відш укати не змогли.
Ми м али в своєму розпорядж енні всі три том и «Творів»
М. Х вильового, що їх він сам упорядкував, а видало Д ВУ,
1927-1930 рр., у Х аркові. Д істали ми також 1-ий том вибра­
них творів, що їх видало кооперативне видавництво РУ Х
1932 року в Х аркові, куди ввійш ли, крім давніш их, його
твори останніх років: «Щ асливий секретар», «Останній
день», «М айбутні ш ахтарі» тощ о. Зібрали ми ще кілька
оповідань, що опубліковані були в різній періодичній пре­
сі за 1930-1932 рр. Отже, якщ о не рахувати взагалі втраче­
них ще за ж иття письменника чи знищених цензурою ро­
манів «Вальдшнепи», «Іраїда» тощ о, то з прози нам бра­
кує, м ож ливо, два-три оповідання чи нариси, щ о були опу­
бліковані десь у периферійній пресі в роки 1931-1932. Все
інше й основне ми м аєм о.
Є підстави припускати, що Х вильовий пробував свої си­
ли і в д рам атургії. У спогадах сучасників (А. Л ю бченко) є
натяк, щ о Х вильовий написав був п’єсу «К омм ольці», яку,
нібито, взяв був до постави театр ім. Ф ранка. Але згод ом
ні сцени, ні друку ця п’єса не побачила й усякі сліди про
дальш у її долю зникли. Чи була така п’єса і щ о з нею ста­
лося — залиш ається таєм ницею й по наш день.
Усі три цикли пам ф летів М. Х вильового: «К ам о гряде-
ши», «Думки проти течії» й «А пологети писаризму» ми
м аєм о повністю . Зібрані також усі його літературно-кри­
тичні та публіцистичні статті, друковані в «Н овом у мистец­
тві», «Вапліте», «Ч ервоном у шляху», «Л ітературном у яр­
марку», «П ролітф ронті» та в інших часописах. Ці статті по
суті м ож на вваж ати четвертим циклом його памф летів. Не
пощ астило тільки й досі знайти тр а к та та «Україна чи М а­
лоросія?», щ о його 1927 року цензура сконфіскувала й заб о­
ронила до друку. З нього ми публікуємо тільки декілька
ф рагм ентів, що збереглися в тогочасній, головно росій­
ськом овній пресі. О тже й цей жанр Х вильового представ­
лений в основному досить повно.
Усі твори М. Х вильового і ввесь дотичний до них доку­

12
ментальний м атеріял ми розплянували на п’ять том ів. В
основу наш ого плянування мистецьких творів Х вильового
ми поклали згаданий вище тритом ник творів, що їх упо­
рядкував сам автор. У своєму розпорядж енні тепер ми,
звичайно, м али багато більш е творів до публікації, ніж це
було 1927 року, том у, зрозум іло, ми змуш ені оули збіль­
ш ити розм ір кож ного том у й зробити певне доцільне пере­
сування м атеріялу з одного том у до другого.
У порядковую чи 1927 року свій тритом ник творів, М.
Х вильовий до кож ного том у творів дав окрему загальну
назву, а саме: 1-ий том м ав назву «Етюди», ІІ-ий —
«Осінь», III-ій — «Етюди». М и ці назви зберігаємо цілко­
вито, хоч кожний то м теперіш нього наш ого видання, як
зазначено вище, збільш ено р о зм ір о м і дещ о змінено зм і­
стом.
У розташ уванні творів ми дотри м ували сь у принципі
хронологічного порядку. Виняток зроблено лиш е для
поезії, яку з міркувань технічних перенесено до третього
том у, як окремий розділ.
У перший то м , крім загальної вступної статті редакто­
ра, ввійш ли всі новелі перш ого том у видання 1927 року, а
також оповідання «Пудель» і «Лілюлі», перенесені з д руго­
го тому. Т обто, сю ди ввійш ли всі твори, написані в першу
добу творчости М иколи Х вильового (1921-1923).
У другий то м увійш ли твори, писані між 1923 і 1927 ро­
ками, тобто, твори, щ о накреслю вали вже виразний сти­
льовий злам у творчих ш уканнях Х вильового й перехід
його до ш ирш ої форм и — повісти й роману. Сю ди нале­
жать: «Я», «П овість про санаторійну зону», «Сантимен-
т а л ь н а іс т о р ія » , « Н а р е ч е н и й » , « Б а н д и т и » , « З ав ’язк а» ,
«Вальдшнепи». Т ом відкриває вступна стаття М ирослава
Ш кандрія «П ро стиль прози М иколи Х вильового».
Третій том м ає два розділи. Розділ перш ий виповню ­
ю ть твори, написані 1927-1929 рр. і м аю ть психологічно-
трагедійний («М ати», «Злочин», «М исливські оповідання»)
та сатиричний («Іван Івінович», «Ревізор») характер. Р оз­
діл другий відкривається поетичною спадщ иною М иколи

13
 Х вильового із вступною статтею С вято сл ава Гординсько-
го. Д ал і йдуть різні оповідання, нариси й зам ітки Х вильо­
вого останніх років ж и ття (1930-1933) : «З лабораторії»,
«Щ асливий секретар», «П ро лю бов», «Останній день»,
«М айбутні ш ахтарі» т а інші.
Ч етвертий то м , крім вступної с татті Ю рія Ш евельова,
м істить всі пам ф лети, літературно-критичні та публіци­
стичні писання, нотатки й деякі ф рагм енти з загублених чи
конф іскованих цензурою статтей М. Х вильового.
П ’ятий том вип овню ю ть різні статті, докум енти і м ате-
ріяли, що стосую ться ж иття і творчости М иколи Х вильо­
вого, показник імен та бібліограф ія творів Х вильового і
про Х вильового, що її опрац ю вав О лег Ільницький.
М ову М. Х вильового в найш ирш ом у розумінні зал и ш а­
єм о недоторканою . Зроблено тільки редакцію текстів згі­
дно з сучасними правописним и норм ам и.
За д о п ом огу в наш ій праці ф аховим и порадам и, підш у­
куванням рідкісних видань і м атеріялів, бібліограф ічних
вказівок різним и м о вам и тощ о належ ить глибока наш а
подяка Й осипові Гірнякові, П етрові Г олубенкові, О лексан­
дрові В оронину, В асилеві Гриш кові, Л еонідові Гусакові, Ар-
кадієві Ж уковськом у, Ігореві К ачуровськом у, Ю рієві Л ав-
ріненкові, Л еонідові Л им ан у, Ю рієві Л уцьком у, Вікторові
С вободі, Д анилові Струку, Д м и тр о ві Ш тогрину, М иколі
П алієву і ти м п атр іо там в Україні, ім ена яких ми тут не
м ож ем о назвати, але які своєю сам овідд ан ою працею зба­
гати ли наш у збірку таким и м атер іял ам и , щ о їх поза м еж а­
ми У країни годі було дістати.

14
 М И К О Л А Х В И Л Ь О В И Й

Ж иття, доба, творчість

Іст и н н о : Х вильовий. Сам х в и лю єт ь ся і нас у с іх хвилю є,

п ’я н и т ь і н епокоїт ь, драт ує, знесилю є і п о ло н и т ь. А с к е т і фа­
на т и к, ж о р с т о к и й до себе і до інш их, хв о р о б л и в о враж ливий і
го р ди й , н е д о т о р к а н и й і суворий, а часом — н іж н и й і с о р о м 'я ­
зли ви й , х и м е р н и й х а р а к т е р н и к , за лю б лен и й у слово, у
ф о р м у, м р ій н и к.
В олоди м ир К оряк.

Я н ік о л и не д ивився на легке, при єм н е ж и т т я і щ аст я, я к на

о с т а т о ч н у м е т у лю д ськ о го існування. Т акий ідеал я назвав би
«ідеалом свинаря». Ідеали, я к і о світ лю ю т ь м ій ш л я х і з д н я на
день даю т ь м ені м уж ніст ь бад ьоро д и ви т и ся в о б л и ч ч я ж и т ­
т я — ц е ідеали Д обра, Краси, П равди.

А льберт А йнш тайн.

Замість вст упу

У Х аркові, в листопаді-грудні 1932 року, в залях Нау-

ково-дослідчого інституту літературознавства ім. Т. Шев­
ченка, що на розі вулиць Р аднарком івської і Пуш кінської,
відбувалася виставка «15 років худож ньої літератури
У С РР». Виставку розм іщ ено було в 9-ох залях Інституту.
ІУ-ий відділ виставки виповню вала портретна ґалерія
українських радянських письменників. Н айбільш у увагу гля­
дачів притягала група портретів пензля А натолія Петриць-
кого. С еред враж аю чої б агатом анітної і різнотипаж ної д о ­
бірки його портретів привертали особливу увагу два: т ал а­

15
новито стилізований під Д он К іх о та портрет М. О. Скрип­
ника і своєрідний, у стилі раннього сим волізм у портрет
М иколи Х вильового.
К ілька років том у, коли після смерти А натоля Петриць-
кого (1964) у Києві видали великий альбом його портретів,
я відразу почав ш укати цих двох портретів. П ортрет М. О.
С крипника зберігся (якщ о не в оригіналі, то принаймні у
фотокопії) і до альбом у потрапив. Але портрета Х вильо­
вого нема. Н ем а про нього згадки й серед прим іток про
втрачені портрети. Так ніби такого портрета Петрицький
ніколи не м алю вав, ніби його в природі не існувало. Чи
пощ астить комусь колись знайти бодай копію цього пор­
трета? Н а всякий випадок занотую тут те, що зберегла моя
зор о ва пам ’ять.
Н а великій міській безлю дній вулиці вирізняється
обрис б агатоповерхового, брудноцеглястого кольору бу­
динку. Ані пори року, ані часу дня, ані виразного стану по­
годи фарби П етрицького зумисне не показую ть. Перед гля­
дачем — абстрактність, неозначеність. Не то крупчастий
сніг іде, не то б’ючкий вітер з дощ ем , не то осіння нудна
х олодн а мжичка. 1 якісь невиразні сутінки. П ід стіною бу­
динку стоїть лю дина. К різь димчасту поволоку на облич­
чя лю дини звідкись падає ж м ут світла. Л ю дин а стоїть бо­
са, без каш кета, в тем ного кольору сорочці й ш танах. Во­
на беззахисно і, здавалось, розгублено притулилася до
брудної, м окрої і холодної стіни, з безнадійно опущ еними
руками. П рава рука видавалась чомусь д овш ою , л ів а — ко­
ротш ою . Увагу глядачів приковували пальці рук. Вони бу­
ли хим ерно й боляче покручені й творили ілю зію безна­
станного тремтіння. Це зрадж увало глибоку, надлю дську
внутріш ню тривогу і біль лю дини. Босі ноги, що безладно
схрещ увались на холодном у бруку, ще в більш ій мірі по­
глиблю вали враження, ще гостріш е виявляли силу розпу­
ки й неспокою. А ле дивно, як тільки глядач переводив свій
погляд на обличчя лю дини, його охоплю вало інше враж ен­
ня. Ілю зія осінньої мжички зникала. Й ого увагу притягало
відразу характеристичне обличчя лю дини та її скуйовдж е­

16
на чорна чуприна, що не о х л яла навіть під дощ ем . Ледве
пом ітно перекош ене худе обличчя з глибоким и борознам и
тривож них років, на яком у вирізнялись великі, пронизливі,
глибоко всаджені карі очі. З них відсвічувалася сила волі й
характеру. Якщ о покручені пальці й босі ноги на холодн о­
му м окром у бруку викликали почуття трагічного, то ви­
раз обличчя зродж ував почуття героїчного, почуття гордої
нескореної сили лю дини і, одночасно, почуття зневаги до
ж орстокого оточення.
Це був портрет М иколи Х вильового пензля А. П етри-
цького. І цього п о ртрета в ал ьбо м і пом ерлого мистця не­
ма. І не відом о, чи зберігся він взагалі. А м ож е «не збе­
рігся» навмисне. Як навмисне випав М. Х вильовий з різ­
них енциклопедичних та історико-літературних довідників.
В ізьм ім о У Р Е (Українську Радянську Енциклопедію ) й
у відповідном у то м і пош укайм о гасла «М. Хвильовий».
М арно. Т акого гасла там нема. Хоч загально відомо, що
головний редактор У РЕ , М икола П латонович Баж ан, це
гасло зам овляв, що його було написано в суворо офіцій­
ному, партійно-витрим аном у пляні й здано вчасно до ре­
дакції У РЕ. І на цьом у історія гасла замкнулася. Н а сто­
рінки У Р Е воно не потрапило й таємниче зникло в склад­
них лябіринтах редакційного апарату. Очевидячки, та «ве­
лика, велетенська, ф атальна сила», щ о її так ненавидів М.
Х вильовий, яка всевладно керувала працею безправної ред­
колегії У РЕ, вваж ала, що такого письменника не було,
або, якщ о й був, то... не повинен бути. О чевидячки, вона
(та «велика... сила») м ал а й м ає містерійний страх перед
сам им ім ’ям покійного письменника і забобонно вірила,
що навіть найвитрим аніш е написане гасло про Х вильово­
го випром іню ватим е владоотруйні флю їди. Т ом у краще,
щ об цього імени на сторінках У Р Е не було.
Загляньм о до п’яти том н ого біо-бібліограф ічного слов­
ника «Українські письменники», щ о вийш ов у видавництві
худож ньої літератури «Дніпро», в Києві, 1965 року. М и тут
знайдем о навіть м аловідом і, десятирядні, а то й лиш е ко-
лолітературні імена: Х інкулов Л ., Х одченко П., Хорунж ий

17
А., Х азан М ., Х удяк В. та низку подібних, але прізвищ а
Х вильового — нема.
У другом у том і «Історії української літератури» (видан­
ня А кадемії Н аук У країнської P C P , Київ, 1957) та в одно­
том нику тієї ж історії (у том у ж виданні, Київ, 1965) ім’я
Х вильового згадується багато разів. Але згадується прина­
гідно в зв’язку з тим чи інш им літературним чи організа­
ційним негативним, р озкладовим , «націонал-ухильницьким»
ба, навіть, антирадянським вчинком і подією. У восьми-
том нику «Історії української ітератури» (видання А Н У кра­
їнської P C P , Київ, то м 6, 1970), повторивш и майже всі
зазначені в попередніх історіях негативи Х вильового, все ж
таки спробували розглянути детальніш е дещ о з його ху­
дож ніх творів. А ле зроблено це ніби для того, щ об у ви­
сновку ствердити, щ о «Х вильовий остаточно визначився
як націонал-ухильник, один з ідеологів войовничого бур­
ж уазного націоналізм у, — р о м ан о м «Вальдшнепи» (1927),
в якому автор дійш ов до прям ого вихваляння антирадян-
ських сил» (стор. 237).
Про Х вильового як талан овитого письменника-новато-
ра, під впливом якого зросло м айж е все м олоде покоління
письменників 20-их років вклю чно з пізніш им його ан таго­
ністом І. М икитенком (див. його оповідання «Будні»), про
Х вильового як теоретика й основника нового стилю ро­
м антики вітаїзм у (активного ром антизм у), провідника по­
туж ного літературного напрямку, що позначився на ціло­
му літературном у процесі 20-их років, — про це в «Історії
української літератури» останнього радянського зразка не
написано нічого.
О тже в офіційному радянськом у літературознавстві
творчість М. Х вильового представлена як прикрий нега­
тивний епізод, щ о належ ить до периферії і цілковитого за­
буття. Але, як свідчать м атеріяли, що час від часу проби­
ваю ться поза межі України, неофіційне, але вільне і неза­
лежне в своєму дум анні літературознавство оціню є Хви­
льового інакше. В одном у з сам видавних м атеріялів, що
недавно дістався до нас, про Х вильового читаєм о таке:

18
 «На м агістр ал ях новітньої української істо­
рії М. Х вильовий — завузлення, етап, щ о зв’я­
зує минуле з сучасним і м айбутнім . Н а У краї­
ні його ім ’я перейш ло в легенду (особливо
ним цікавиться м олодь)...
... Вплив його руш ійних ідей і м обілізую -
чих концепцій живе, ферментує і з духом часу
збагачується й посилю ється».*)

Але не тільки в неофіційних сам видавн их спогад ах і стат­

тях зустрічаєм о позитивну оцінку Х вильового. Зустрічає­
мо її в більш чи м енш відкритій чи прихованій ф орм і в б а­
гатьо х офіційних публікаціях і спогадах. Н а перш ом у м і­
сці тут сто ять спогади коли ш н ього гар то ван ц я і ваплітяни-
на Ю рія С м олича «Розповідь про неспокій» (1968). Н а всіх
сторінках розповід і зрим о чи незрим о відчуваєм о тінь м о­
гутньої творчої постаті М. Х вильового. Щ об не нарази-
тись на обвинувачення в пози ти вном у ставленні до Х ви­
льового, Ю рій С м олич постійно н ам агається трим ати сь
від нього на певній дистанції. Ч ас від часу він при кидаєть­
ся наївником і ствердж ує, щ о хоч належ ав до групи Хви­
л ьового, але «не поділяв поглядів хвильовистів». Він пі­
ш ов до В А П Л ІТ Е , м овляв, том у, щ о «у В А П Л ІТ Е були всі
м ої друзі... всі ті л ітер ато р и , котрі були мені душ евно
близькі, і всі ті, котрі близькі були мені творчо. І взага­
лі, викручується Ю . С м олич, «для нас В А П Л ІТ Е була ор­
ганізацією л ітер ату р н о ю і тільки літературною ».
Ю. С м олич пригадує найосновніш і ідеї і гасла Х вильо-
вого-полем іста: «Е вропа чи П росвіта?», «П сихологічна Ев-
ропа», «Геть від М оскви», «А зіятський ренесанс», «Р ом ан­
тика вітаїзм у» тощ о. Ці х вилю ю чі проблем и 20-их років,
що їх теоретично й візійно ставив М. Х вильовий перед
українським м истецьким і політичним світом , Ю. С м олич
навмисне ком ентує прим ітивно й вульгарно. І роб и ть це він,
на м о ю думку, як досвідчений «перестрахувальник» : щ о ж,

*) Архів «Смолоскипа», Б алтім ор, стор. 25, 29.

19
мовляв, коли в свій час до цих проблем він м ав якийсь
позитивний стосунок, то в цьому нічого поганого нема, бо
були це несерйозні, хлоп’ячі вибрики і тільки. Він, згідно з
панівною настановою , творчі ідеї Х вильового пов’язує з
таким и ж ідеями В. Винниченка. М овляв: «Х вильовий пов­
торив чим ало винниченківських теорій» і том у «в його те­
оріях, як і в теоріях Винниченка, були зародки того, що
д во м а десятиліттям и пізніше склалося в певну програм у
« нацкомунізму». *)

Але коли ми пом инем о всі ці офіційні «ідеологічно ви­

трим ані» опуси і пригадаєм о собі ряд істотних фактів, що
їх старанно нотував Ю. С м олич з тої мистецької атм осф е­
ри, яка постійно побутувала навколо Х вильового, то ви­
разно відчуваємо, якою привабливою , майже містерійною
постаттю був Х вильовий для літературної м олоді та й для
сам ого С м олича зокрем а («Я все хотів знайти Х вильового,
щ об через нього ‘запричаститися’ до літератури... Він був
неуловимий», — згадує С м олич про свої перш і роки в Х арко­
ві). У цілому від читання спогадів С м олича залиш ається вра­
ження, що Х вильовий назавж ди залиш ився в його підсві­
дом ості великою б агатогран н ою творчою особистістю , що
його втрата — це велика незаступна втрата для українсь­
кої літератури. Видно, що Х вильовий не давав спокою йо­
му до сам ої смерти. Не випадково, нареш ті, дух неспокою
Х вильового позначився і на сам ій назві спогадів Ю рія
С м олича.
Це лиш е кілька фактів про М. Х вильового й українсь­
ку радянську дійсність після його смерти. Звідси логічно
виникає нове питання: як же поставилися до М. Х вильово­
го та його спадщ ини українці поза м еж ами радянської У-
країни, зокрем а — політично активна еміграція?
Це питання досить складне. Йому варто приділити окре­
му розвідку. Тут же ми лиш е згадаєм о дуже стисло й за­

*) Ю рій С м о л и ч. «Р озповідь п р о неспокій». Ч асти н а п ерш а, К иїв, «Р адянсь­

кий письменник», 1968, стор. 87, 89, 98.

20
 гально. С тавлення до М. Х вильового політично й культур­
но діючих сил українців поза м еж ам и У Р С Р за останнє 50-
річчя було і є дуже диференційоване. П роте в загальном у,
не беручи до уваги партійно-світоглядових, часто діяме-
трально протилеж них позицій, їх м ож на поділити на два
табори. Табір вдумливого, об’єктивного й більш ою чи
м енш ою м ірою позитивного розум іння Х вильового як
мистця, лю дини й гром адянина і табір обмеж еного, верхо-
глядного, екстрем но-доктринерського його заперечення.
Д ля ілю страції зворуш ливої єдности в ставленні до Хви­
льового в цьому останньом у таборі зіставм о лиш е вислов­
лю вання, з одного боку, речників, що зараховую ть себе до
самостійників антиком уністів і з другого — речників кому­
ністичних поплентачів, що інколи ім еную ть себе «прогре­
систами». О станні чи не найвиразніш е знайш ли свій вислів
у колись відом ом у агентурном у журнальчику «За синім
океаном» у статті автора, що заховався за прозорий крип­
тонім «К. Ю». К оли його антагоністичні однодумці з гру­
пи антиком уністів кидали на Х вильового різне лайливе
несусвіття: «зрадник», «м оральний нуль», «безхарактер-
ник», «Ю да», «недоучка», «духовий москвофіл», «відступ­
ник від Христа», «матеревбивник» і том у подібне, то цей
«прогресист» з «За синім океаном» безапеляційно твердив,
що гітлерівські орди убійників, які насунули на Україну
1941-1943 рр., це й були ті «чорнокнижники з В ю ртем бер­
гу», що їх опоетизував Х вильовий у своїх пам ф летах, це,
мовляв, і була та «психологічна Европа», про яку м арив і
на яку орієнтуваватися закликав М. Х вильовий.*)
Я згадав сум арно ці дві групи критиків М. Х вильового,
Що діяли чи й тепер дію ть поза м еж ами У Р С Р , щоб ясні­
ше підкреслити їх духовий перегук з тим и оцінками, що
були і є в рідном у краю . К оли перш а група, з тим и чи ін­
ш ими відмінам и, перегукується з усім справді без лапок
прогресивним, неупокореним, сповненим віри в свободу,

*) К. Ю. Д о к т р и н а п р и ст о су ва н н я або М. Х ви ль о в и й і ф ельдф ебелі з

« Н ахт ігаля», «За синім океаном ». Ж урн ал л ітератури , м и стец тва, суспіль­
них п р о бл ем . Н ь ю -Й о р к , л и стоп ад-груд ен ь 1962, стор. 22.

21
правду й національну гідність народу наш ого, то друга —
дивним способом перегукувалася й перегукується з усіма
чорним и силам и, з отією , м овляв М аланю к « всеукраїн­
ською енківщ иною», яка цькувала і вбила Х вильового та
яка після майже п’ятдесяти років по його смерти л ю то не­
навидить і боїться навіть згадки про нього.
П ригадайм о, щ о п’ятдесят років том у, у своєму «Одвер-
том у листі до В олодим ира К оряка» М. Х вильовий писав:

«С ловом , прощ айте, ш ановний товариш у! Ві­

тайте від мене всіх своїх друзів і всіх гарних
знайом их і передайте, будь ласка, що я їм не
д ам спокою і на том у світі...
... М ій девіз — не щ ади ворога!.. «Хай живе дух
неспокою!»
П рощ айте!»*)

Н асправді — слова пророчі. Як п’ятдесят років тому,

так і тепер звучать вони як грізна осторога судді і месни­
ка.

Б іограф ічний ко м ент а р

Н елегко, будучи відірваним від б агатьо х дж ерельних д о ­

кументів, писати докладну біограф ію М. Х вильового. Та
такого завдання я навіть не ставлю перед собою . Це тем а
окрем ої великої студії. Тут я лиш е спробую , виходячи з на­
явних у нас м атеріялів і фактів, упорядкувати, критично
переглянути, ствердити чи спростувати ті біографічні дані,
щ о на сьогодні, в тій чи інш ій мірі, вплетені в біограф ію
Х вильового. У деяких м ом ентах я не цуратимусь здогадів
і припущ ень, якщ о вони випливатим уть з логічних і психо­
логічно виправданих м отивацій. Такі м ом енти я передаю
на суд щ асливіш их від мене дослідників, щ о зм ож уть мої
припущ ення заперечити чи ствердити, опираю чись на недо­

*) «Вапліте», ч. 5, Х арків, стор. 172-173.

22
ступні ще нам тепер докум енти і джерела.
Х вильовий — псевдонім. С правж нє прізвищ е його Фі-
тільов М икола Григорович. Н ародився він 1-го грудня за
старим чи 13 грудня за новим календарем 1893 року в селі
Тростянці, О хтирського повіту на Харківщ ині. Батьки —
сільські вчителі. Б атько — Григорій О лексійович Ф ітільов,
правдоподібно російського походження, із збіднілого роду
дворян. За опозиційні настрої й нелегальну діяльність був
виключений з Х арківського університету. Це примусило
його піти вчителю вати на село. П ризначення дістав у село
Тростянці на Харківщ ині. Тут зустрів сим патичну панну
Єлисавету, доньку Івана Івановича Т арасенка, бухгальтера
маєтків власника великих ґуралень Кеніга. П равдоподібно
на початку 90-их років вони одружилися. П ерш им у роди­
ні Ф ітільових народився син М икола. Після нього прий­
ш ло ще четверо дітей: донька Євгенія, син О лександер і ще
дві доньки — Л ю дм и л а й Валентина. Р азо м з дітьм и прий­
ш ла м атеріяльна скрута. У чительського заробітку не ви­
стачало на таку велику родину. Григорій Ф ітільов цим пе­
реймався м ало. Він більш е полю бляв рибальство і полю ­
вання. Д о цього ще долучився й хим ерний його характер
та хворобли ва пристрасть до міцних напоїв. Через кілька
років це привело родину Ф ітільових до розколу. Року 1904
чи 5-го Є лисавета Іванівна, забравш и дітей, переїхала ти м ­
часово на хутір Зубівка до сестри, що була одруж ена з
дрібним пом іщ иком М. С м аковським . Внезабарі Є лисаве­
та Іванівна, діставш и посаду вчительки, покинула гостин­
ний дім С м аковських. У чителю вала спочатку в селі Чер-
неччині на Богодухівщ ині, а згод ом — на хуторі Д ем ’янів-
ка, недалеко від Д еканьки. «Тут, — пише біограф , від яко­
го запозичаєм о всі ці відом ості, — «на глухім ш ляху» про­
ж ила м ати м айбутнього письменника, поки всі діти не по­
виростали, а її найстарш ий син не став відом им далеко за
м еж ам и У країни М иколою Х вильовим».*)

*) О. Ган. «гТ р а гедія М и к о л и Х вильового». Н ім еччина, В-во «П ром етей»,

Рік видан н я не вк азан о, стор. 10-12.

23
 Так з 11 чи 12 років М икола виростав без батька. Крім
м атері, ним опікувалися д ва родичі по м ам иній лінії: відо­
мий вже нам М. С м аковський і збіднілий ліберальний по­
міщ ик Савич. Д о послуг ю ного М иколи були їхні добре
підібрані бібліотеки. Тут він з захопленням перечитував
клясичну російську й західньоевропейську літературу. В бі­
бліотеці Савича знайш ов «К обзаря» і ще деякі українські
книжки. І це, треба дум ати, у великій мірі визначило його
життєвий ш лях. Кузинка Х вильового Л. С м аковська свід­
чила, що він (Х вильовий) ще підлітком знав нап ам ’ять си­
лу поезій Ш евченка та інш их українських поетів.*)
Г ригорій Ф ітільов, залиш ений на власну долю , вів ж ит­
тя б езтурботн ого бурлаки. Ч асто міняв учительські поса­
ди, а то й залиш ався без праці й жив з випадкових зароб іт­
ків і полю вання. П еред перш ою світовою війною його р оз­
бив параліч і він на сам оті дож ивав віку в селі Котельні.
Це майже все, щ о ми знаєм о про батьків М иколи Х ви­
льо во го та про його дитячі роки.

Освіта

Щ одо освіти М. Х вильового, то відом ості теж дуже

скупі, суперечливі й плутані. У «Х рестом атії нової україн­
ської літератури» М. П левако (Харків, в-во «Книгоспілка»,
1925), як і в біо-бібліограф ічном у збірнику А. Лейтеса і М.
Я ш ека, **) що були опуйліковані ще за ж иття письменника,
подано, що після початкової ш коли освіту здобув сам отуж ­
ки. Це — напівправда. К оли йде м ова про ш ироку універ­
ситетську освіту, то він справді здобув її самотуж ки. К о ­
ли ж м ова йде про середню освіту, то тут справа виглядає
інакше. Н а підставі фактів, що їх подав О. Ган, свідчень
кузинки (двою рідної сестри) М. Х вильового Л. С маковсь-

*) О. Г ан. «Т р а гедія М и к о л и Х вильового», стор. і 6.

**) А. Л ей тес і М. Я ш ек. «Д есят ь р о к ів у к р а їн с ь к о ї літ ер а т ур и » (1917-
1927), то м 1-ий, б іо-бібліограф ічн и й довідник, Х арків, Д В У , Г927,
стор. 526-34.

24
кої*) та спогадів то вар и ш а ю нацьких років П. І. Ш игима-
ги,**) про середню освіту Х вильового на сьогодні м ож на
ствердж увати таке: зах о д ам и м атері й при м атеріяльній
опіці д яд ька М. С м аковського М икола закінчив початкову
ш колу в селі К алантаєві. Це було близько від Зубівки. Т о­
му М икола жив у С м аковських і звідси його щ одня вози­
ли до К алантаєвської ш коли. П ісля початкової ш коли йо­
го віддали до вищ епочаткової ш коли в місті К расний Кут.
Ч ом у саме сю ди віддали М иколу, залиш ається не з’ясова­
ним. О. Г ан м отивує це м атер іял ьн о ю скрутою матері.
Мені видається, що не це було головним . А дже ж М. С м а-
ковський, а зго д о м і С авич продовж ували опікуватися ці­
кавим і спраглим знання ю наком . Чи не головну ролю тут
зіграло те, щ о саме тоді в К раснокутській ремісничій ш ко­
лі викладав М иколин батько Г ригорій Ф ітільов. М ож ливо
саме він настояв і переконав Є лисавету Іванівну віддати
М иколу до вищ епочаткової ш коли в К расном у Куті. Ми
не м аєм о, на ж аль, ж одних даних про його контакти з
батьком у К р асн ом у Куті. А ле нейм овірним було б, щ об
він не зустрічався з батьком . М ож на навіть припускати,
що саме в ці роки батько не тільки зустрічався з сином, а
й брав його з собою на полю вання, яке було невід’єм ною
частиною його ж иття. С ам е в ці роки від б атьк а ще ю на-
ком -п ідлітком М икола запалився при страстю мисливця,
яка не покидала його до кінця ж иття. І чи не про ці виїзди
з б атьком на полю вання пізніш е Х вильовий-письменник у
своїх «мисливських» тв о р ах так тепло і ніжно згадував.

«Тоді надходи ть задум , і переді м ною виро­

стає наш посьолок, батько м исливець і той пре­
красний вечір, коли я в перш ий раз поїхав з ним
на полю вання. П ам ’ятаю , ми приїхали на луки
вночі... Н аш а підвода зупинилась у ком иш ах. К о ­
билу випустили на паш у, а сам і л ягл и на віз. Я

*) О. Ган. « Т р а гед ія М и к о л и Х вильового», стор. 16.

**) П. І. Ш и гим ага. Ф акт и до б іо гр а ф ії М и к о л и Х ви ль о в о го . «Вперед»,
україн ськи й ро бітн и ч и й часопис, М ю н хен , л и с т о п а д 1955, стор. 5-6.

25
 довго не спав. Були міріяди зір, і я довго м ріяв і
дивився в небо. П отім я заснув. Сон був корот­
кий і тривож ний. А розбудив мене постріл.
Б атько вже стояв у ком иш ах і зустрічав враніш ­
ній переліт. П арувала ріка й десь загорався сві­
танок. П ам ’ятаю , я хотів тоді ум ерти — так
прекрасно було й так билось м оє м олоде сер­
це».*)

Після закінчення краснокутської вищ епочаткової ш ко­

ли М икола, під опікою й за до п о м о го ю дядька М. С ма-
ковського, вступає до богодухівської гімназії. Тут він вчив­
ся до п’ятої кляси вклю чно. По закінченні п’ятої кляси, з
причин досі ще м ало з’ясованих, його виклю чили з гім на­
зії. О. Ган твердить, щ о виклю чили М иколу з гім назії за
його активні зв’язки з нелегальною групою соціялістів-ре-
волю ціонерів, розповсю дж ування серед ш кільної м олоді і
робітництва нелегальної протидерж авної літератури та за
неслухняність і зухвальство перед гім назійним началь­
ством . М ожливо. В тих ум овах це було явищ е закон ом ір­
не. Ім персько-російська русиф ікаторська атм осф ера гім на­
зії дуже сприяла цьому. Тим більш е, коли ми знаєм о, що
українська стихія родини діда Т арасенка ще з дитячих ро­
ків позначилася на свідом ості М иколи, а остаточно оф ор­
мили її відкритий і відразу вивчений майже нап ам ’ять
«К обзар» Ш евченка та впливи свідом их тогочасних україн­
ських діячів: учителя калантаївської ш коли О. Л. Сільван-
ського та викладача російської м ови і літератури красно­
кутської вищ епочаткової ш коли А. К ривохатського. Тож
М икола Ф ітільов вже прийш ов до богодухівської гім назії з
опозиційним , критичним настроєм . А ле які б здогади чи
припущ ення ми тут не робили, незаперечним є одне: по
закінченні п’ято ї кляси М икола змуш ений був покинути
гім назію . П овернувш ись до м атері на хутір Д ем ’янівку, він

*) М и к о л а Х вильовий. «Твори», т. 1-ий, Х арків, 1927, Д В У , Н а озера,

стор. 195-196.

26
незабаром влаш товується на працю писаря Рублівської
волосної управи. Був це правдоподібно 1911 рік. Ц им по­
чався новий період у біограф ії М иколи Х вильового. П ро
цей період його ж иття м аєм о, на щ астя, згадувані вже на­
ми спогади вчителя П. І. Ш игимаги, що вчителю вав у селі
Бриґадирівці, за три кілом етри від Д ем ’янівки і близько
волосного центру села Рублівки. П. І. Ш игимага свідчить,
що М икола, працю ю чи писарем Рублівської волосної у-
прави, одночасно, поза працею дуже багато читав, пильно
вчився з гім назійних підручників далі й одночасно брав
активну участь у драм атичном у гуртку, щ о його заснували
м олоді вчителі й діти місцевої інтелігенції. Д рам атичний
гурток ставив переважно українські побутові драм и: «Не­
вольник», «Дай серцю волю , заведе в неволю », «Н аталка
П олтавка» та інші. М икола в цьому гуртку відзначався не
абияким д р ам атичним талан то м . І що важ ливо, пише Ши­
гим ага, «М икола вже в цей час (1913-1915 — Г. К. ) вияв­
ляв глибоку національну свідомість».
Н априкінці 1915 року П. І. Ш игимага дістав посаду вчи­
теля в Богодухові, де з того часу й оселився. Н а початку
1916 року приїхав туди й М икола Ф ітільов. П. І. Ш игима­
га не говорить ясно, чого саме приїхав тоді до Б огодухо­
ва М икола. Але декілька його зауважень (що М икола ще в
Рублівці й Д ем ’янівці пильно студію вав середньош кільну
підручну літературу, що в М иколи були далекі родичі,
збіднілі поміщ ики Савич і С маковський, які «допом агали
М иколі м атеріяльно, коли він ходив до школи», про нову
дружбу щ ойно прибулого М иколи з гім назистом М аліком
тощ о) наш товхує нас на таке припущення: виклю чений з
п’ятої чи ш остої кляси гім назії М икола повернувся до м а­
тері на хутір Д ем ’янівку. В лаш тувавш ись на працю писаря
Рублівської волосної управи, він поза тим не тільки бага­
то читав, не тільки брав активну участь у культурно-освіт-
ніх гуртках м олоді (драм, гурток тощ о), але й м ріяв про
закінчення гім назії бодай екстерно. І він до цього пильно
готувався. П ідготувавш ись, він весною 1916 року вируш ив
до Б огодухова складати екстерно гім назійні іспити. Не ви­

27
клю чено, щ о д ля цього ґрун т перед гім назійн ою адм і­
ністрацією йому підготував хтось із його впливових ро­
дичів: С м аковський або Савич. Д о речі, як свідчить Шиги-
м ага, М икола тоді зупинився і жив у дом і Савичів. С клав­
ши екстерно іспити й д іставш и гім назійний диплом (ате­
стат зрілости), М икола восени 1916 року піш ов д о б р о віл ь­
но до війська. С к лад ати екстерно гім назійні іспити було
тоді дуже розповсю дж еним засо бо м д ля дітей бідніш их со-
ціяльних верств. С ам е тоді так зробили м айбутні його най­
ближчі друзі: М. К уліш , І. Д ніпровський, О. Д освітній і ба­
гато інш их. Н айулю бленіш і герої б агатьо х творів Х вильо­
вого, які часто є його альтер его, переважно м о л о д і лю ди
з гім назійн ою освітою : і р едак то р К ар к із одноім енної по­
вісти, і С теф ан, В ероніка, Д ем о (з «Силю етів»), і В адим, і
М арія з «С инього листопаду» і, нареш ті, Д м и тр ій К а р а м а ­
зов із «Вальдш непів». Це численна ґалерія типів, що всі
вони поспіль «вискочили з гім назійних штанців». Цей тип
л ю дин и доби револю ц ії Х вильовий лю бив і знав най кра­
ще.

В ійськова служ ба

Щ одо військової служ би М. Х вильового, то теж існує

велика розбіж ність думок. У книжці А. Л ейтеса і М. Яш е-
ка занотовано: «П ід час ім періялістичної війни (1914-1916)
був м обілізован ий. К ілька років був на ф ронтах». О. Ган
твердить, щ о Х вильовий піш ов д о бр о віл ьн о до війська ве­
сною 1915 року. П. І. Ш игим ага подає зовсім нову і, на
м о ю думку, ближчу д о правди версію. Як уже знаєм о, він
твер ди ть, щ о Х вильовий від 1914 до 1916 року працю вав
писарем Рублівської волости, а від весни до осени 1916 р о ­
ку жив у Богодухові.

«Восени 1916 року, — пише Ш игим ага, — Хви­

льовий піш ов добр о віл ьн о (вольнооп ределяю -
щ им) в арм ію . Іш ов М икола в арм ію з м оєї х а­
ти. М и з М аліком провели його до р о з’їзду Гав-
рищ ів. М оя м а м а д ал а йом у на д орогу харчів.

28
 У кінці 1916 року Х вильовий ще перебував у м.
Чугуєві й присилав нам звідти листи».*)

Тут, природно, постає питання: як же так трапилось,

що М. Х вильовий так довго уникав мобілізації? А справа
була проста. М икола був єдиний найстарш ий син м атері,
м олодш і діти якої всі були неповнолітні. 1914 року в ро­
сійській ім перії діяв закон, щ о такі сини багатодітн ої м ате­
рі та одинаки звільнялися від військової служби. Але на
1916-ий рік, з огляду на затяж ну війну і втрати на ф рон­
тах, царський уряд скасував ці привілеї д ля одинаків і єди­
них у родині працездатних. Це вже зобов’язувало М иколу
йти до арм ії. А ле, щ об попередити примусову м обілізацію ,
він виріш ив підтягнути свій освітній стан до гім назійного,
а тоді піти до ар м ії добровільно. П роте в арм ії йому не
довелось довго бути. У грудні 1916 року він ще був на вій­
ськовій м уш трі в Чугуєві. Н а ф ронт його частина м огла
вируш ити найраніш е в березні 1917 року. А восени (жов-
тень-листопад) 1917 року був уже на хуторі Д ем ’янівка.
П. І. Ш игим ага залиш ив нам ще один важ ливий деталь
до біограф ії М. Х вильового.

« П ам ’ятаю , — писав він, — як у липні 1916

року Х вильовий (тоді ще, звичайно, Ф ітільов —
Г. К .) читав у мене в хаті свій перш ий зош ит
творів. К ім нату він зам кнув на клю ч, щ оо ніхто
не переш кодж ав. С лухачам и були я і мій покій­
ний то вар и ш М алік, що жив у мене на кватирі й
учився в Богодухівській гімназії. П ерш і твори
Х вильового — це були подорож ні нотатки, в я-
ких він зм ал ю в ав гетьм анські соснові ліси, що
б ли зько Рублівки, та ш ведські м огили. Це були
прозові високохудож ні твори. П ам ’ятаю , на м е­
не й М аліка вони справили надзвичайне враж ен­
ня. Ці перші твори були писані українською м о ­
вою».

*) П. 1. Ш игим ага. Ф акт и... стор. 5.

29
 І останнє в цьом у аспекті твердж ення Ш игимаги:

«Я свідчу, щ о в той період, коли я знав Хви­

льового і коли йому було трохи більш е ніж 20
років, він писав тільки українською м овою і во­
лодів нею чудово, а на царські часи цього д о ­
сить, щ об вваж ати українського інтелігента на­
ціонально свідомим».*)

Р еволю ційні р о к и

Що робив М икола Г ригорович, повернувш ись пізньої

осени з російської арм ії до своєї родини в село Д ем ’янівку,
де вчителю вала його м ати? В ідом ості про це дуже скупі,
але те щ о м аєм о, свідчить, щ о він відразу, як у Д ем ’янівці,
так і в ближчих навколиш ніх селах розгорнув широку,
культурно-національну усвідомну й організаційну працю
серед селянства й місцевої зрусифікованої інтелігенції. Він
активно організовував українські національно-культурні
осередки — «Просвіти» і розр о б л яв для них ш ирокі пляни
праці. О. Г ан занотував преціказий автентичний ф акт, ко­
ли м о л о д а дівчина К атр я Гащ енко, закінчивш и гім назію
(російськом овну, звичайно) поїхала вчителю вати в село
Д ем ’янівку, де, як знаєм о, учителю вала м ати М иколи. П ер­
ші її листи звідти були писані російською м овою . Ж одних
українських зацікавлень у них не було. А через пару міся­
ців почали приходити листи, писані д оброю українською
м овою , сповнені глибокого українського патріотизм у. Во­
на з захопленням писала про знайом ство з сином її стар­
ш ої товариш ки Є лисавети Іванівни М иколою , який у Д е­
м’янівці та в навколиш ніх селах розгорнув велику куль-
турно-освітню працю. А їй особисто, як б агатьом інш им
м олоди м інтелігентам , він відкрив очі на українську істо­
рію , культуру, літературу й ідею держ авности. Це лиш е

*) П. 1. Ш игим ага. Ф акт и... Т ам же.

один ф акт з тодіш ньої багатобічної д іяльн ости М иколи
Х вильового.
Н а початку 1918 року М. Х вильовий оселяється в Бого-
духові. П ід час гетьм ан ського перевороту працю є в канце­
лярії повітової управи, де повітовим стар о стою став його
д ядько М. С м аковський. А ле десь на кінець л іта 1918 року,
коли сум новідом і тоді каральні загони ш ироко розгорну­
ли свою акцію та розпочали більш і ареш ти української
інтелігенції, Х вильовий тікає з Б ого д у х о ва в район Рублів-
ки, Д е м ’янівки, М урахви. Т ам бере активну участь в ор га­
нізації повстання проти гетьм ан а. За твердж енням О. Гана,
М. Ф ітільов не тільки агітував за повстання, але й зорган і­
зував та очолив великий повстанчий загін, яким і захопив
у другій половині листо п ад а 1918 року Богодухів.
Д ругий біограф і сучасник Ф ітільова ствердж ує проти­
лежне. Д ійсно, повстанчий загін з М урахви т а довколиш ­
ніх сіл без ж одного пострілу окупував був Б огодухів, пові­
тового старосту просто звільнили від об о в’язків, створили
відразу «воєнком ат», на чоло якого поставили м атроса
Ч о р н о м о р ськ о ї ф льоти Бідила. З в’язниці випустили бо-
ротьбіста М и х ай ла К олодку, який відразу став головою
повітового Ревком у. П оявився в Б о го д у хові і М икола
Ф ітільов. А ле ж одної керівної чи політичної ролі він не
виконував. Й о го цікавила тільки культурно-освітня ділян­
ка. Він відразу піш ов до праці у відділ народ н ьої осві­
ти.*)
П одібну версію подає другий сучасник і знайом ий М.
Х вильового, згадуваний П. І. Ш игимага. А ле незалеж но
від того, чи стояв М. Ф ітільов на чолі повстанського заго­
ну, який зго д о м перейш ов на бік більш овиків, чи відсту­
пав його загін з ар м ією У Н Р , як пише О. Г ан, а потім р оз­
чарувався й повернувся назад, чи переш кодж ав він відсту­
пові українського війська перед навалою червоної арм ії, за
що був ареш товани й і тільки чудом врятувався, чи справді

*) В. Я. К о вален к о . Б о го д у х ів щ и н а в часи Х ви ль о во го . «Вперед», М ю н ­

хен, 1955, ч. 12 (61), сто р . 7.

31
пізніше було призначено М. Ф ітільова на військового ко­
м ісара дев’ятої дивізії, чи працю вав він у політвідділі я-
коїсь радянської дивізії, — всього цього ми не мож емо ка­
тегорично ствердж увати чи заперечувати, бо нам бракує
елем ентарних д оказових фактів і документів. Важливо
ствердити незаперечний факт, що десь наприкінці 1918 чи
на початку 1919 року почався ідеологічний зл ам у політич­
ній свідом ості М. Ф ітільова. П рийш ло глибоке розчару­
вання в м ож ливостях і діях У Н Р . Як і в б агатьох інших
м олоди х револю ційних українських інтелігентів, почався
зворот уліво. Речники цієї інтелігенції, «боротьбісти» й «у-
капісти», в тих трагічних ум овах, що заіснували в Україні
1919 року, вгледіли порятунок ідеї української свободи і
держ авности на ш ляхах інтернаціонального комунізму.
Х вильовий проходив ту саму болю чу еволю цію , хоч орга­
нізаційно до «боротьбістів» не належав. Відступ на північ
перед навалою білої арм ії генерала Д енікіна остаточно
заверш ив цей його процес переорієнтації. С ам е в том у ча­
сі (1919 р.) він вступає в комуністичну партію . Як і коли
точно це сталося, нам не відомо. Одне тільки на сьогодні
ясне: він не належ ав ні до есерів, ні до боротьбістів, як це
деякі біограф и твердили досі. Він увійш ов безпосередньо в
К П (б)У . Це видно з пром ови Л. К агановича на червнево­
му пленумі Ц К К П (б)У 1926 року, щ о була спрям ована
проти Х вильового і Ш умського. Н а закид Ш умського, що
в ком п артії панує недовір’я до «бувших» боротьбістів, К а­
ганович відповів так:

«Оскільки наш а дискусія йде зараз не по л і­

нії розподілу на «бувших» і «небувших», м ож на
послатися на нашу спірку з Х вильовим. Адже
тов. Х вильовий не бувший боротьбіст, а ми йо­
го критикуєм о, а тов. Х виля бувш ий боротьбіст
та виступав за лінію партії, виступав правильно,
по-ленінському ». *)

*) «Б уд івн и ц т во Р а д я н с ь к о ї України», Збірник, Випуск І, Х арків, стор.

47, 1928 (? ).
 А треба знати, що на той час генеза партійности М.
Х вильового була дуже уважно перевірена й вивчена.
Тут варто ще зупинитись тільки на двох м о м ен тах з бі­
ограф ії М. Х вильового, в яких його обвинувачую ть різні
несумлінні критики з ем іграційної гром ади. А саме: що він
був чекістом, членом відом ої в Богодухові «Ради п’ятьох»,
та що в цій ролі він, нібито, під час розстрілів черниць бо-
годухівського жіночого м анастиря, р озстріляв свою рідну
маму... Щоб це балам утство не ш ирилось далі, процитує­
мо насам перед свідчення не раз уже згадуваних перед цим
його зем ляків і сучасників.
П. І. Ш игимага про це пише:

«Свідчу,... що в 1919 році, коли в Богодухові

п остала вперше Ч К , вона складалася з таких
п’яти осіб: голова — А брам енко, секретар —
Березовський, члени — Ц ифринович, М атю хин і
Скорик. Х вильовий ніколи й ніде чекістом не
був». *)

Щ одо розстрілу черниць Богодухівського жіночого м а­

настиря, то той же автор пише, що «все це суцільна вигад­
ка. У Богодухові справді існував жіночий м анастир. Але
про розстріли м онаш ок за все своє сорокарічне ж иття в
Богодухові я ніколи нічого не чув».**)
Д ругий, уже згадуваний зем ляк і сучасник М. Х вильово­
г о , В. Я. К оваленко, підтверджую чи цілковито свідчення
П. Ш игимаги, від себе додає низку фактів і аргументів.

«П ро те, що Х вильовий був чекістом, — пи­

ше він, — і розстрілю вав м онаш ок і свою м атір,
почув я вперше недавно на еміграції. Від почат­
ку до кінця — все це чиста неправда».

*) П. І. Ш игим ага. Ф акт и... стор. 6.

**) Т ам же.

33
 Д алі він стверджує, що богодухівський жіночий м ана-
стир існував до 1924 року. Тільки в том у році повітовий
відділ наросвіти перетворив його в дитяче містечко ім.
«Револю ції 1905 року». Черниць ніхто не розстрілю вав. Во­
ни розійш лись, хто до рідних, хто на приватне меш кання
і, створивш и пром артіль виш ивальниць, з того й жили.

«Як неправдою є те, — пише далі В. К ова­

л енко,— що хтось розстрілю вав взагалі богоду-
хівських м онаш ок, так неправдою є й те, що
Х вильовий був членом богодухівської чеки. «Со­
вет п’яти» був створений у Богодухові... перед
відступом більш овиків. Цій «п’ятці» підлягало
все і вся, бо повіт у цей час був на осадном у
становищ і в прифронтовій полосі...
С еред цих «п’яти» чи «шести», щ о в той час
підписували всі накази й оголош ення, прізвищ а
Ф ітільова-Х вильового не було...
Так сам о не розстрілю вав Х вильовий і свою
м атір, бо вона була жива після його власної
смерти».*)

О бидва ці зем ляки Х вильового також свідчать, що він,

хоч і належ ав до партії, але ніколи цього не підкреслю вав,
політично-активний не був, не виступав з ж одними дирек­
тивним и чи пропагандивним и доповідям и на будь-яких

*) В. Я. К оваленко. Б о го д ухівщ и н а ... стор. 7.

П ро це свідчи ть також таки й дукум ент, опублікован и й після похорону
М. Х ви л ьо во го в «Л ітературн ій газеті», ч. 10, за 27 тр авн я 1933 року:
«Від р оди н и М. Х ви льового: П артій н и м , проф есійним і гром ад ськи м
о р га н ізац іям , о р гк о м ітета м Спілки письм енників У країни, С ою зу P C P і
Р С Ф С Р , ви д авн и ц тв ам , теат р ам , д р у зям і то в ар и ш ам , щ о в час н аш ого
вели кого го р я діл и л и його р а зо м з нам и, взяли участь в похороні, вш ан о­
вую чи п ам ’ять М и коли Г р и горови ч а Х ви л ьового, скл ад аєм о сердечну
Подяку.

М ати , друж и на, д о н ь к а і сестри небіж чика».

 зборах. Він скром но і тихо працю вав на культурно-освіт-
ній ділянці, друж ив переваж но з безпартійним и вчителями:
П. І. Ш игим агою , Д . І. С ір о ш тан о м , Т. П. Г арб узом , С. Г.
Винниченком, Н. І. Д авиден ком , Ф. К орецьким , О. І. Х ар­
ченком, П. Ш евченком та з редакто р о м газети «Богодухів-
щ ина», колиш нім б о р о тьб істо м Бори сом К о л о со м (справ­
жнє прізвищ е П авло К обан). Б агато з них пізніше, завд я­
ки підтрим ці М. Х вильового, переїхали і влаш тувалися на
працю в Х аркові.*)
Ц ікавий епізод з праці М. Х вильового вже в останні м і­
сяці перед виїздом його до Х аркова, подає В. Коваленко:

«П ригадую , щ о особисто з Х ви льови м я м ав

до д іла в березні 1921 року, коли він був на посаді
керівника позаш кільн ої сітки народ ньої освіти Бого-
духівського повіту. Д о цієї позаш кільн ої сітки підляга­
л а тоді «П росвіта», членом якої був і я. К оли в бере­
зні 1921 року при ходи ли святкування днів народин і
см ерти Т. Г. Ш евченка, Х вильовий б агато доп ом іг
наш ій «П росвіті» в організації пр о грам и свята. У
п р ограм у було вклю чено за його вказівкою колек­
тив артистів бувш ого театру С уходольського, щ о в
ту зим у прац ю вав при п о вітовом у відділі Н аросвіти.
Це зб ільш и ло й звеличило наш е свято т а перетвори­
ло його на національну м аніф естацію в театрі. То
були незабутні часи і хвилини».**)
Д есь 1919 чи 1920 рр. М. Х вильовий одруж ується з Ю-

*) М іж ін ш и м , щ одо Т. П. Г ар б у за. Ю. С м о л и ч у своїх с п о га д ах зап р о ва-

Див спеціяльні побічні р озд іл и під н азво ю «Тогочасні л ітер ату р н і ін тер ­
лю дії». у них він поруш ує п и тан н я часом далекі від кон кр етн о го л іт е р а ­
тур н о го процесу. В о д н ом у ви р азн о ір о н ічн о-сати ри чн ом у п ідрозд іл і, що
н ази в ається « Б іл ялітературн і» антики» є окрем и й н ари с — «А дм ін істра­
то р В А П Л ІТ Е Г ар бу з» (« Р о зп о від ь про неспокій», ч асти н а п ерш а, стор.
183-188). Н а ж ал ь, ав т о р не подає ім ени ц ього к о л ь о р и тн о го ад м ін істр а­
тора. А ле м ені зд аєть ся, щ о це був давній , б огод ухівськи х часів, т о в а ­
ри ш М. Х в и л ь о во го , учитель Т ерен тій П авл ови ч Г ар б у з. А ле це н ал е­
ж ить ще до вияснення.
) В- Я. К о вален к о . Б о го д у х ів щ и н а ... стор. 7.

35
Ю лією У м анець, учителькою , щ о від перш ого чоловіка
м ал а доньку Л ю бу. Це була й уся родина М . Х вильового,
з якою він прожив до своєї трагічної смерти. Ц ю його ближ ­
чу родину д оп овн ю вали також: м ати і тітк а Савич, яких він
перевіз до Х аркова, влаш тував з м еш канням і постійно
опікувався ними.
Оце все найосновніш е, щ о ми знаєм о про ж иття і діяль­
ність М иколи Х вильового перед його виїздом до Х аркова
весною 1921 року.

С т арт у т в о р ч и й світ

Весною 1921 року М икола Ф ітільов, скромний і нікому

ш ирш е невідом ий працівник богодухівського відділу Н а­
родної освіти, прибув до Х аркова. Здається, він не м ав тут
нікого з близьких друзів чи знайом их. М ож на лиш е припу­
скати, щ о його друг редактор «Богодухівщ ини» Борис К о ­
лос, давній товари ш і однопартієць В. Блакитного-Е ллана,
листовно реком ендував останньом у прийняти М. Ф ітільо-
ва в своє середовищ е. М. Ф ітільов увійш ов у літературне
середовищ е «Вістей» відразу, але не використав його для
себе. Він не посів ж одної платної посади у «Вістях» чи в
Д В У , а волів бути незалежним. Т акож він не використав у
ж одній мірі свого партійного квитка і не посів жодної, як
тоді казали, «висококальорійної» посади в партійному чи
культурно-гром адськом у житті. За спогадам и А. Л ю бчен-
ка ,*) Х вильовий пригадав собі свій ще ю нацький фах слю ­
саря і працю вав на одном у харківськом у заводі. За інфор-
м аціям и О. Гана,**) він влаш тувався на працю в культур­
но-освітньом у секторі якоїсь військової частини в Х аркові
й з цього жив. У всякому разі все це для М. Х вильового
було третьорядним . Він приїхав до м о л о дої столиці поре-
волю ційної У країни не по теплу посаду. Він приїхав з зата­

*) « В а п літ ян сь ки й збірник», упоряд куван н я й редакція Ю рія Л уцького.

В идання К а н а д сь к о го Ін сти туту У країн ськи х С тудій, Е д м о н то н , 1977,
стор. 33, 35.
**) О. Ган. « Т р а гедія М и к о л и Х вильового», ст ор. 31.
єною, але віддавна вим ріяною дум кою нареш ті випробу­
вати свої творчі сили в літературі. Він готувався до цього
вдумливо й серйозно давно. І приїхав він не з порож нім и
руками. Він привіз з собою багато зш итків, виповнених
прозою І поезією — ЙОГО творів, Щ О ЇХ ВІН Д О В ГІ роки ви­
нош ував, обдум ував, багато разів переробляв і удоскона­
лю вав. Ми знаєм о, що почав він писати давно, ще до рево­
лю ції 1917 року. Але з друком він не спішив. У своїй т во р ­
чій лябо р ато р ії він пристрасно ш укав свіж ого, адекватного
до нової доби слова, нових м истецьких засобів та нових
сюжетних форм. І лиш е на початку 20-их років М. Хви­
льовий виріш ив, що настала його пора, щ о вже м ож на
спробувати подати на суд ш ирокого читача свої писання.
Д ля багатьох читачів, що знаю ть М. Х вильового як
прозаїка, буде м ож ливо несподіванкою довідатися, що де­
бю тував він поезіями. Вже влітку 1921 року у виданні Все-
укрліткому, виходить окрем ою книжкою поем а «В елек­
тричний вік». А втором її був, до того нікому невідомий
М икола Х вильовий. З того м ом енту М икола Григорович
Ф ітільов умер назавж ди. В українську літературу прийш ов
молодий дужий талан т — М икола Г ригорович Хвильовий.

***

У Х аркові тоді літературне українське ж иття ледве жев­

ріло. Єдиний визнаний ш ирш е поет був В асиль Еллан, ав­
тор тоді вже збірки поезій «Удари м о л о та і серця». Він же
редагував єдину тоді в Х аркові україном овну газету «Ві­
сті», орган ВУ Ц В К. Н авколо цієї газети й крутилося тоді
все нечисленне літературне ж иття столиці. Тріш ки пізніше
переїхав з К иєва до Х аркова С ергій П илипенко — прозаїк,
байкар і публіцист, який від 1922 року почав видавати дру­
гу велику всеукраїнського значення газету «Селянська прав­
да». Якщ о навколо «Вістей» В. Е ллана купчилися початку-
Ючі л ітератори міської робітничої та інтелігентської м о л о ­
ді, то навколо «Селянської правди» і П илипенка почали
гуртуватися м олоді талан ти села, щ о прагнули виявити
себе в літературі.

37
 Уже л іто м 1921 року навколо «Вістей» гуртую ться: Во­
лоди м ир К оряк, недавній царський політкаторж анин, пі­
зніше активний боротьбіст, тем перам ентний і модерний
літературний критик-імпресіоніст, автор численних нари­
сів у збірниках «Червоний вінок» (1919), «М истецтво»
(1919), «Зшитки боротьби» (1920); М айк Й огансен, освіче­
ний і талан овитий початкую чий поет, син проф есора ні­
мецької м ови й літератури; несподівано завітав до «Ві­
стей», дем обілізувавш ись з армії, зам ріяний ліричний поет
В олодим ир С осю ра. У цьому гурті знайш ов своє найкра­
ще середовищ е і М икола Х вильовий.
Так постала перш а «п’ятірна ф аланга» м олоди х літера­
торів, яка в цьом у «великому, але не величному» слобо­
ж анськом у місті, на початку 20-их років запалила перші
смолоскипи нового пореволю ційного літературного проце­
су. С початку були це альм ан ахи («Ш табель» — 1921, «На
сполох» — 1921), потім — ідея періодичного літературно-
м истецького журналу «Ш ляхи мистецтва», перше число
якого вже вийш ло було наприкінці 1921 року і, нареш ті,
ідея нового збірника, як маніфесту, як кредо нового поко­
ління мистців револю ції. Таким принциповим словом но­
вого покоління став збірник «Ж овтень», щ о вийш ов дру­
ком у листопаді 1921 року. Й ого переднє слово, що м ало
пром овисту на той час назву «Н аш універсал до робітниц­
тва і пролетарських мистців українських» підписали три
м олоді поети: М икола Х вильовий, В олодим ир С осю ра і
М ихайло Й огансен.
В ідш товхую чись від усіх старих літературних шкіл і на­
прямків, у піднесено-ром античном у стилі вони писали:

«О днаково одгетькую чи всіляких неокляси-

ків,.. щ о годую ть пролетаріят заялозеним и ф ор­
м ам и з минулих століть, і ж иттєтворчих фу­
туристичних безмайбутників, що видаю ть голу
руйнацію за творчість, та всілякі ф ормалістичні
ш коли і течії (ім аж инізм ,ком ф утуризм тощ о) ого­
лош уєм о еру творчої пролетарської поезії справ­

38
 ж нього м айбуття.
М ідяною сурм ою скликаєм о до наш их лав
розпорош ені творчі одиниці робітництва.
Ф орм уєм о загони. О рганізуєм о регулярну
ар м ію мистців пролетаріяту.
Н аш і лави крилаті спою вати м ем о залізною
дисципліною робочих ритм ів і пролетарських
м етаф ор. В цьом у попередники наш і й пророки
— Ш евченко і Франко».*)

А їхній однодум ець і теоретик В олодим ир К оряк свою

провідну статтю «Етапи», в том у ж збірнику, закінчував
таким и знам енним и словами:

«П ерегортається нова сторінка історії. Не но­

ва «школа», не новий «напрямок», не «течія» в
рам ц ях старого м истецтва, але цілковите зір-
вання тяглости з усім попереднім, знищ ення
всіх традицій. П очаток нової ери».**)

Н а всьом у цьом у, як бачим о, леж ить тавро теоретичної

ф разеології П ролеткульту. А ле то не ш кодило. Такий був
стиль і дух часу. Згодом все це відсіялось. П ідписані під
«Універсалом» практично вже й тоді були антипролеткуль-
тівцями. А пізніше їх м истецька позиція стала цілком про­
тилежна до П ролеткульту. Важливо тут те, що збірник
«Ж овтень» т а його «Універсал» виразно здеклярували но­
ву добу л ітературного процесу. С ам е ту добу, в якій д оля
судила М иколі Х вильовом у зіграти велику новаторську і,
зреш тою , трагічну ролю .

*) А. Л ейтес і М. Я ш ек. «Д есят ь р о к ів у к р а їн с ь к о ї літ ер а т ур и » (IV 17-

І927), т о м 2, Х арків, Д В У , 1928, стор. 65.
**) Т ам же, сто р . 64.

39
Поетична увертюра

І хіб а посм іє вічніст ь

ш п у р н у т и в м оє о б л и ч ч я
докір?

М. Х вильовий. «В е ле к т р и ч н и й вік».

Я ви хо д ж у на н о ви й ш л я х і м ен і радісно.
П оперед м ен і го р и т ь зоря, я к і ко ли сь горіла.
Я її кл а д у в своє во ло сся — і вона го р и т ь інак­
ше.
М. Х вильовий. « Р едакт ор Карк».

А вторитет і талан т М. Х вильового в літературі від

1921 року зростав блискавично. Вже того сам ого 1921 ро­
ку, відразу після появи поеми «В електричний вік», вихо­
дить його перш а збірка поезій «М олодість». М айже в усій
тогочасній періодичній і неперіодичній пресі («На сполох»,
«Ш табель», «Арена», «Ш ляхи мистецтва», «Зори грядущ е-
го») друкувалися його поезії, які вже наступного 1922 року
склали другу збірку його поезій «Досвітні симфонії».
Ці перші поетичні виступи М. Х вильового переконливо
свідчили, щ о в літературу прийш ов новий, з власним спосо­
бом поетичного світовідчування, поет-ром антик. Х аракте­
ристичне в його д ебю тах було те, що він відразу здекляру-
вав себе поетом револю ції, поетом робітничої кляси, пое­
том нової ери, а найістотніш е — поетом українського сві­
ту, української духовости.

А л е я — не Ґаст єв, не М аяковський, не Єсє-

нін,
я з укр а їн сько ї діж ки беру хм іль.

декляративно писав він у поемі «В електричний вік». З при­

роди лірик і м ислитель, ром антик і р еф орм атор, вступив-
 ши в український поетикальний сад, він не тільки творив
нову поезію , але й відгукувався полемічно на поетичні
твори своїх сучасників. Н априклад, коли П. Тичина, інтелі­
гент і спостерігач подій револю ції збоку, в циклі «П салом
залізу», по-своєму осм ислю ю чи економічну руїну доби ре­
волюції, писав:
Н енавидим п р о к л я т у мідь,
б ет о н и і чугуни, —
то на це поетичне відлуння Х вильового звучало так:
К о ха єм о залізо й мідь
Б ет они і ч угуни —
Від н и х р о д и л и ся гром и,
А л е і співні ст руни.
Н а рефрен Тичини:
С т оїт ь завод, — не п ’є, не їсть,
А ж цвіллю взявся знизу...
І м о вч ки в небо уст ає
Н овий псалом залізу.
Хвильовий відповідає своїм трактуванням цього образу:
Н аш кінь реве, к о п и т о м б ’є
П одібний завш е бісу
І панцер р а д о ст и кує
Н овий коваль залізу.
Одне слово, там де в П. Тичини пом ітно або розгубле­
ність перед незбагненою револю ційною руїною , або сар­
казм, або, подекуди, наївне інтеліґенське захоплення пов­
станням мас («Ідуть, ідуть робітники веселою ходою »), у
Х вильового — патос учасника револю ції, захоплива ром ан ­
тика нової доби. А повстання мас у нього не Гичинівська
ямбічна музика, не наївна інтелігентська сантим енталь-
ність («Н ад ними стрічки і квітки, нем ов за м олодою »), а
філософськи осмислений збірний образ поступу гум анізо­
ваної лю дини — Сина чоловічого — нової «досвітньої сим ­
фонії» лю дства.
Син чоловічий іде!
За к р о к о м к р о к —
Іде!

41
 І снит ься й о м у море,
І снит ься й о м у ш т орм .
А він т а ки й п о хм ур и й ...
А л е він все поб о р е!
А л е він все поб о р е!

Я зачарований ст о яв —
С им ф онія досвіт ня почалася.
П. Тичина впровадив у поезію музичний ком понент як
основу, означивш и це об разно як соняш ні клярнети. М. Хви­
льовий, як естет, цілковито сприйняв це відкриття, але надав
йому свого власного мужнього клявіятурного звучання й у-
вів його, сказати б, у сферу лю дського інтелекту.
К ля в ія т у р т е р о зу м , п о ч у т т я і волю ...
К ля в ія т у р т е !
Ш укайт е м ет р о п о лію свідом ого ж ит т я.

П ізнайт е все в віках і над віками.

К л я в ія т у р т е . («Д освіт ні симф онії»).

Ось девіза поета-ром антика й м ислителя-інтелектуаліста.

Це вже перші прояви того «духу неспокою», фавстівської
допитливости й конкістадорської відваги, щ о пізніше
пройм е всю його творчість, виведе на високості слави й
супроводить до трагічної передчасної смерти.
П оем а «В електричний вік» та збірка «Досвітні симф о­
нії» це відваж на спроба створити плянетарний образ вічно
зм інного стосунку природи й суспільного ж иття лю дини.
Це пантеїстична м етаф ора доби великих суспільних потря-
сень, сповнених диявольським и і лю дським и подіями. Але
одночасно поет-ром антик живе патосом видива краси:
С онце! Ох, т и, сонце моє!..
А все ж т а ки і т и захм арилось...
— Д ум аєш ?
... Зам ислилося сонце...
К різь повінь хм ар, в глибін і вод
зам и сли ло ся сонце.
... Р озт аборилась тінь...

42
 ... Я к а гли бін ь! Я ка гли бін ь!
к о л и зам ислю єт ься сонце!
Таких м истецьких рядків у Х вильового м ож на знайти
чимало. Вони належ ать до нових здобутків тогочасної укра­
їнської поезії. У цитованих рядках є щ ось від Гичинівсь-
ких «Соняш них клярнетів». Але тільки щось. Бо основне
тут від сам ого неповторного Х вильового: його естетична
гострота зору, його вникливість і своєрідне образне бачен­
ня явищ природи, його лю бов до неї, його пантеїстичне
світовідчування. У цілому поезію Х вильового визначає: з
одного боку, глибокий ліризм , залю бленість у природу, зо­
крема — в пейзаж, у побутові деталі перш их днів порево-
лю ційної доби, безпосередність, інтим ність тону, а з д руго­
го, — косм ізм , ром античне передчуття всесвітньої СО ЦІА ЛЬ­
Н ОЇ бурі, плянетарний м есіянізм і ф анатична віра в м айбут­
нє України.
І всю ди чую я
прелю дію м аш ин до лю дського ж ит т я.
А Україна, всесвіт —
в куп елі борот ьби,
і б іля н и х — М а т уся нем инучіст ь.
(«Досвіт ні симфонії»)
П ринциповий новатор, він відш товхувався від старих
клясичних ф орм , вводив у поетичну практику верлібр,
ускладнені (хоч і не завж ди вдалі) алітерації («Бабухкайте,
бийте в бабухатий бубон»), навмисне впровадж ував нату­
ралістичні, оголені, ф орм и вислову («пелю ш ковий сморід»,
«черево револю ції» і под.). І одночасно він залю блений у
чудодійність слова, в його багатозначність, в його сим во­
ліку. Й ого поезія сповнена гострих контрастів: вишукані
імажиністські образи і пропаґандивні гасла, тонкі ліричні
відступи і грубі побутово-натуралістичні деталі. Все це
створю вало враження хаотичного нагром адж ення засобів,
ідей, об’єктів опоетизування й утрудн ю вало сприймання
його поезій ш ирш ою читацькою масою .
Д ля Х вильового то був рік не тільки напруженої тво р ­
чої праці, але й інтенсивних ш укань нових засобів сам ови­

43
яву. У цитованій уже поезії «К лявіятурте» Х вильовий писав:
« М о ли м о ся т о м у, чо го не знаєм о, бо наш а м о ли т ва —
ж ага все-всепізнання». О та м о л и то в н а пристрасть всепіз-
нання п р о й м ал а всю його м олоду поетичну істоту. Він ш у­
кав сам о го себе, при там анн у тільки йом у м истецьку ф ор­
му сам овияву. С ам е том у, м абуть, уже року 1921-го, по­
руч з поезією він починає активно виявляти себе в прозо­
вих етю д ах. П оволі ці етю ди переходять у нові, наскрізь
оригінальн і ш одо засобів і сю ж етної конструкції новелі й
оповідання. Від кінця 1922-го й до, початку 1923-го років, з
появою низки новель Х вильового: «Ж иття», «Ю рко», «Кіт
у чоботях», «Легенда», «Редактор Карк», поступово відхо­
д и ть у небуття Х вильови й-поет. Збірка поезій 1922 року
«Д освітні симфонії» була останнім ако р д о м його поетич­
ної увертю ри.

Х ви л ьо в и й — п р о за їк

1923 року вийш ла його перш а збірка новель «Сині етю ­

ди». Це відразу стало подією в історії української порево-
лю ц ій н о ї прози. К о л и поезію початку 20-их років репре­
зентували такі вже загал ьн о визнані поети як П. Тичина, В.
Еллан, М. Рильський, Д . Загул, М. Сем енко, О. С лісарен-
ко, В. С осю ра, Я. С авченко то щ о , то українська п роза бу­
л а у великом у занепаді. П ровідні дореволю ційн і прозаїки:
В. Винниченко, О. К обилянська, В. С тефаник, С. Ч ерка-
сенко опинилися поза м еж ам и Р адян ської України. М.
Ч ернявський і С. В асильченко, ош елеш ені подіям и, жили
тихенько десь на провінції й нового голосу не подавали,
їх н і старі твори, інколи видавані ти м чи інш им коопера­
тивни м чи просвітнім то вар и ство м , п р оход или не поміче­
ними. Т ріш ки пом ітніш е, але також без впливу, пром айну­
ли збірки оповідань М. Івченка «Шуми весняні» (1919) та
«Горіли степи» (1923). П одувом сучасности повіяло від
збірок початківських оповідань О. Д о світн ього «Новелі»
(1920), Г. К осинки — «Н а зо л о ти х богів» (1922) і В. П ідм о-
ги льного «О стап Ш аптала» (1922). А ле нікому з них не по­
щ астило ще тоді перем огти тягар м ин улого й стати вираз­
ником нової доби. Це випало на д о лю М. Х вильового. П о­
ява «Синіх етю дів» засвідчила, щ о в літературу прийш ов
новий, духово суверенний письменник. І сучасники його
прийняли це бездискусійно, як ф акт сам собою зрозум ілий.
В. К оряк від імени всіх сучасників М. Х вильового писав:

«Істинно: Х вильовий. С ам хвилю ється і нас

усіх хвилю є, п’янить і непокоїть, дратує, знеси­
л ю є і полонить. А скет і фанатик, ж орстокий до
себе і до інш их, хворобли во враж ливий і гор­
дий, недоторканий і суворий, а часом — ніжний
і со р о м ’язливий, хим ерний характерник, залю -
блений у слово, у форму, мрійник».*)

П ерш ий авторитетни й голос про початкові творчі кро­

ки Х вильового поета і прозаїка пролунав з високого акаде­
мічного світу. Н алеж ав він академ ікові С. О. Є фремову.

«З Х вильового, — писав він, — безперечно

цікава постать сам е з худож нього погляду: ще
не вироблена, не вирізьблена, не докінчена на­
віть, але сильна. У його ш ирокі мож ливості: би­
стре око м еткого спостереж ника р а зо м з неза­
леж ною об’єктивністю худож ника, вміння різко
й рельєф но, без страху зачеркнути контури, вло-
ж ити в них пром ови стий образ, знайти відповід­
не слово без зайвої розволіклости, округлити ці­
лу картину яким небудь загал ьн и м ш трихом .
Л ю ди в його здебільш ого живі в дії, в описах
б агато руху, ш ирокого захвату, повітря, синіх
просторів, — і то м у так радісно і весело його
читати».**)

*) А. Л ей тес і М. Я ш ек. «Д есят ь р оків...», т. І, стор. 526.

**) С ергій Є ф р ем о в. « Іст о р ія у к р а їн с ь к о г о письм енст ва». В идання чет-
верте, т о м 2, К и їв-Л яй п ц іг, сто р . 114-115.

45
 П ару років пізніше, інш ий авторитетни й тогочасний
критик О. Білецький, назвавш и М. Х в и льового«ш «овот-і-
ло ж н и ко м справж ньої н о во ї у к р а їн с ь к о ї прози», вказавш и
на вплив його «Синіх етю дів» і «Осени» на ціле покоління
м ол о д и х пореволю ційних прозаїків (О. К опиленко, П.
Панч, І. Сенченко, В. Вражливий, І. М икитенко та багато
інш их), — ствердж ував:

«Але значення «Синіх етю дів» т а «Осени» для

м о л о д о ї української прози, звичайно, не вузько-
технічне. Вплив цих книг ш ирокий. Вони по су­
ті визначили все коло тем наш ої револю ційної
белетристики. *)

Ф ілософ і літературни й критик проф. В. Ю ринець пи­

сав:

«Х вильовий в історії української літератури,

особливо ж літер ату р и останньої доби, м аркан-
тна індивідуальність».**)

П роф . А. Ш ам рай 1927 року писав:

«М. Х вильовом у належ ить почесне ім’я пер­

ш ого прозаїка, й тільки появу в 1923 році його
збірки «Сині етю ди» тр еба вваж ати за початок
нової прози». ***)

С еред цілого ряду оціню вачів творів Х вильового поза

м еж ам и У країни виокрем лю ється голос Є вгена М аланю ка.
Він ствердж ував:

*) О. Б іл ец ьки й . П ро п р о з у в за га лі і пр о н а ш у п р о з у 1925 р о к у . «Ч ер­

воний ш лях», Х арків, ч. З, 1926, сто р . 139.
**) В. Ю ринець. М . Х в и л ь о в и й я к п р озаїк. «Ч ерво н и й ш лях», ч. 1,
1927, сто р . 256.
***) А. Ш ам р ай . « У к р а їнська літ ерат ура», Х арків, Д В У , 1927, стор.
192.

46
 «Х вильовий «Синіх етю дів» і «Арабесок» є в
м ірилі загальноєвропейськім (о т ж е — світовім ) —
явищ е либонь без прецеденсу».*)

Д л я зручности аналізи і глибш ого вгляду всю прозову

творчість М. Х вильового поділяєм о на три періоди.

П ерш ий період — 1921-1924. У м овн о його м ож на ви­

значити як період експерименту і ш укання. Цей період ви­
повн ю ю ть безсю ж етні, або й з своєрідно заховани м , «по­
лам аним » сю ж етом героїчно-ром античні, ліричні, побуто­
во-сатиричні етю ди й оповідання: «Ж иття», «Кіт у чобо­
тях», «Н а глухім шляху», «Редактор К арк», «Синій л исто­
пад», «Свиня», «Арабески» т а інші.

Д р у г и й період — 1925-1930. Це період творчого зм уж ­

ніння, стал ев о го утвердж ення, теоретичного осмислення м и­
стецтва, візійних теорій т а виразної настанови на сю ж ет­
ність. Т вори: соціяльно-п роблем ні оповідання, суспільна
сатира, ром антично-психологічна повість, соціяльний ро­
ман, публіцистичний т р а к та т і полемічні пам ф лети. («М а­
ти», «П овість про санаторійну зону», «Іван Іванович», «Ре­
візор», «Із В ариної біографії», «С антим ентальна історія»,
«Вальдш непи», «К ам о грядеш и» тощ о).

Т рет ій період — 1931-1933. «П еріод героїчних терпінь»,

період поразок, відступів і останніх спроб знайти місце для
нового стар ту на конвенціональних ш ляхах. («М исливські
оповідання», «З лябораторії», «М айбутні ш ахтарі» т а інші).
Безвихіддя і трагічний фінал.

П ерш ий період т во р ч о с т и (1921-1924).

Зупинімо свою увагу бодай на деяких особли востях

прози М. Х вильового перш ого періоду. Н асам п еред звер­

*) Є. М алан ю к . « К н и га спост ереж ень». П р о за , «13 т р а в н я 1933 року», Т о ­

р о н то , В-ао «Г ом ін У країни» 1962, стор. 264.

47
тає на себе увагу його ліризм . Це не традиційний ліризм
народньої поезії, як і не ліризм дореволю ційних українсь­
ких поетів. Л іризм М. Х вильвого має глибоке функційно-
мистецьке організую че спрямування. Г. М айф ет влучно
твердив колись про «якнайш ирш у владу ліричної сти­
хії» та її сю ж етно-організую чу функцію в ранніх оповідан­
нях Х вильового.*) Який би ж анрово твір ми не взяли : чи
побут ще не розхитаного, але вже зачепленого револю ці­
єю села («Ж иття»), чи розбурхана револю цією безпринцип­
на м іщ анська стихія, всі оті Анфиси П авлівни і Павліни
Анфисівни, Гам барські, А ркадії А ндрійовичі та багато ін­
ш их, що нам агаю ться пристосуватись до нових ум ов і но­
вих панів («Колонії, вілли», «Заулок»), чи різнобарвна пси­
хологічно-ідейна ґалерія інтелігентів, діячів комуністичної
револю ції на тлі перш их пореволю ційних років («Редак­
тор Карк», «К ім ната ч. 2», «Ю рко»), чи героїчний образ
жінки револю ції («Кіт у чоботях», «Легенда»), чи б оротьба
партизанів з р адвлад ою («Солонський Яр»), чи трагічні
образи лю дей-невдах («Елегія»), чи глибоко-поетична сим­
воліка ф аталізм у й ом анности ілю зійного блиску («Д орога
і ластівка»), чи грайливий калейдоскоп спогадів, пережи­
вань, вражень і візій («Арабески»), чи похмуро-трагедійний
конфлікт лю дини і доктринера («Я») та багато інших тво­
рів — в усіх цих тво р ах М. Х вильового ліричний струм
відіграє велику ком позиційно-організую чу ролю .
Поруч ліризм у важливу емоційну функцію відіграє
засіб рефрену. Х то не пам ’ятає рефрену Х вильового з «На
глухім шляху»: «Ох, ви, сосни м ої — азіятський край!»
Або: «Бідна наш а батьківщ ина... Блукає вона за вітряками
й ніяк не найде веселого щляху» («Солонський Яр»), Або:
«І стоїть той тихий осінній сум» із «П овісти про санаторій-
ну зону» та багато інших. Засіб рефрену М. Хвильовий
вживає майже в усіх своїх творах. Це надавало його опо­
віданням схвильованости й динам ічности і творило осо­

*) Г р и го р ій М айфет. П ро « С а н т и м ен т а ль н у іст орію » М. Х вильового.

«Ж иття й револю ція», березень, 1929, с ю р . 101.

48
бливий стиль оповіді. Це д ало підставу тогочасній критиці
твердити, що проза Х вильового започатковує новий ліри ­
чно-орнам ентальний (В. К оряк) та імпресіоністичний'(М .
Д оленґо) стиль. Це була правда, але не повна. Бо критики
не збагнули відразу, що це були лиш експерименти і ча­
сткові відкриття м олодого автора, що це були тільки пер­
ші кроки до того великого стилю доби, про який Х вильо­
вий заговорить кілька років пізніше.
О дночасно він залю блений у слово. Він хоче, щ об воно
звучало як найтонш а м узика, щ об віддавало кольори й ви-
лоню вало запах. Він вітає свого далекого сучасника —
еспанського д р ам ату р га й новеліста М артінеса С ієрра за
його чарівне музичне слово.

«О, М артінесе Сієрра! Тобі, музичному му­

зикантові, твоїм новелям, де звучить така ш иро­
ка і радісна весна, де м іріяди м іріядів голубих
м етеликів над гарм онією м оєї душ і — тобі ш лю
із м оєї чумацької країни привіт. О, М артінесе Сі­
єрра! Не тільки ти закоханий у звуки, фарби й
запах слова — я теж естет» («Арабески», стор.
308).

Уся творчість М. Х вильового перш ого періоду, поза

багатьм а інш ими ідейно-естетичними ком понентам и, вели­
кою м ір о ю присвячена слову як основному засобові ідейно-
мистецького вислову. В найдосконаліш ій з цього погляду
речі «Арабески», що по суті підсум овувала його б агато­
річні естетичні ш укання, є багато деталів, що в’яжуться з
ідеєю м истецької функції слова. В ізьм ім о його «Дет аль з
м оєї біографії». О бірвана розповідь на найцікавіш ому м і­
сці викликає запит М арії, тієї чарівної уяви, що супрово­
дить авто р а через усю повість:

— С лухай, Nicolas! А що ж далі? Як же з

твоїм чиновником?

49
Т о ав то р в пориві щ ирости відповідає:

— М аріє! Т и наївничаєш . Н ічого подібного

не було. Я т іль к и пр и ніс т о б і запах слова.
(П ідкр. м оє — Г. К- )

Т ак, це була велика гра, великий м истецький б агатови-

явний експерим ент зі сл о во м в усіх м ож ливи х його «стро­
катих ан ал о гіях і асоціяціях».
П р о за М . Х ви л ьо во го тієї доби м ає ще один ваговитий
ком п онент, що його м ож н а визначити як лірично-м узич­
ний. Н а це, здається, вперш е звернув увагу М. Ч ирков у
статті: «М икола Х вильови й у його прозі». *) А ле вперш е і
глибш е акцентував на цьом у Євген М аланю к. Він спосте­
ріг, щ о «проза Х ви л ьо во го є м айстерно-надхненно інст ру­
м ент о ва на від початку до кінця». («К нига спостережень»,
стор. 263). І це слуш но. А літерованість, ритм ічність і, ска­
зати б, своєрідний музично-пісенний тонус є органічно по­
в’язані з ліричним первнем етю дів Х вильового, з його ви­
клю чним відчуттям багато ви м ір н о сти і «запаху слова».
Х вильови й ром антик, лірик і естет слова, одночасно
м ав т а л а н т до теоретичного дум ання, до ф ілософ ського
узагальненн я — аналізи і синтези — проблем них явищ
лю д сько го буття. Ц ю особливість його талан ту я назвав
би інтелектуалізац ією почуттів. П ро це м и говорили част­
ково на початку, аналізую чи його поетичний доробок. С а­
м е звідси йде у Х ви льового о той вічно допитливий фав-
стівський дух всепізнання, той «дух неспокою », який не
покидав й ого до сам ої передчасної см ерти. Звідси його все-
охопне пристрасне баж ання обняти й творчо зоб разити
світ у всіх його суперечностях, психологічних і соціяльних
конф ліктах: великих і м али х, л ю дськи х і диявольських, іде­
альних і злочинних.
Х вильовий був залю блений у слово. П роте, йом у заки­
д ал и засм іченість його м о ви руси зм ам и , п ол он ізм ам и , не-

*) « Ж и т т я й р ев о лю ц ія » , К и їв, 1925, ч. 10, стор. 39.

50
відповідними українській мові синтаксичними ф орм ам и,
слобож анським діялектом і таке інше. Звичайно, прискіпли­
ві пуристи завжди зм ож уть знайти підстави для таких за­
кидів, якщ о не візьм уть до уваги часу й обставин, коли пи­
салися ці твори. А ле якось м ало хто звернув увагу на те,
що Х вильовий увів в українську літературну мову багато
нових слів, багато м аловж иваних або й цілком забутих
слів і надав їм у літературі «гром адянських прав». Ось де­
кілька прикладів, не спеціяльно виш уканих, а занотованих
у побіж ному читанні: чвиря, мжичка, опар, памега, жлук­
то, озов, саєта, ріжа, духм яна, жура, сторож ко, сіверкий,
промеш кання, ущекнений, запосів і подібне. Й ого оновле­
ний з українського народного м оря словник, його ро зп о ­
відна м анера, його гострий діялог стаю ть на довгі роки
дж ерелом науки і пош товхом до ш укань для багатьох тоді
м олодих літераторів.
О тже все це говорить за те, що М. Х вильовий своїми
прозовим и тво р ам и вніс радикальні зміни в українську по-
револю ційну прозу. Зруйнував традиційну сюжетну форму.
Почав уводити в розповідну канву позасю ж етні елементи:
листи, історичні та філософські м едитації, ліричні відступи,
розм ови з читачам и про ідею чи суть розповіді, полеміку з
критиками, сатиричні вставки тощ о. О скільки щ ось поді­
бне м ож на було зустріти в тогочасних російських письмен­
ників з групи О поязу,*) а зокрем а у П ільняка, то деякі кри­
тики почали закидати Х вильовом у наслідування Бориса
П ільняка. Але дивно, що ніхто не згадав тоді, що майже
одночасно у французькій літературі появився відомий ро­
ман А ндре Ж іда «Ф альш ивомонетники» (1925), де вперш е у
французькій прозі було вжито нову ускладнену форму ком ­
позиції, де герої (як і в Х вильового) о б говорю вали ком по­
зицію ром ану, де автор оновлю вав сю ж ет різним «позалі-
тературним» м атеріялом , уводив низку нових засобів, що
пізніше м ало великий вплив на всю французьку м одерну

*) О бщ ество изучения поэти ческого язы ка, — група російських письм ен­
ників і л ітер ату р о зн авц ів, щ о плекали нові ф орм и і м и стец ькі засоби.

51
прозу аж до теперіш нього так зв. «нового роману». Вже з
цього навіть видно, щ о справа тут не в запозиченнях. То
була доба ш укань і відкрить у всіх літературах світу. В у-
країнській літературі цю ро л ю виконав М икола Х вильо­
вий. Він це розум ів кращ е від своїх критиків. Закиди в на­
слідуванні Х вильовий прийм ав ж ар то м а, а інколи, як у
«Вступній новелі» до тритом ника «Творів» 1927 року, на­
віть з насм іш куватим сарказм ом . В одній з перш их своїх
яскравих новель «Редактор Карк» Х вильовий писав:

«Мої лю бі читачі!., солов’ї не однаково спі­

ваю ть, прислухайтесь... П ереспівувати — не тво­
рити, а м авпувати. І читач творець, не тільки ми
— письменники. Я ш укаю і ви шукайте. Спершу
від новаторів — і я теж — це нічого: від них,
щ об далі можна».

Як бачим о, Х вильовий не заперечує, щ о шукає, що

вчиться в новаторів. А ле не для того, щ об наслідувати, а
щ об придивитись, збагнути секрети, відш товхнутись «щоб
д алі можна». Б. П ільняк, оп о язівц і взагалі, не були пога­
ною ш колою . А ле вони не були й останнім словом для
Х вильового. Вони були майже його сучасники. Та сам а до­
ба, ті сам і суспільні й психологічні конфлікти творили
однакове підсоння й тотож н ю мистецьку реакцію . Вони шу­
кали і він шукав. Він придивлявся до їх осягів. Д ещ о брав,
випробовував, «клав у своє волосся». Але в його творчій
лябо р ато р ії, в українській дійсності воно вже «горіло інак­
ше».
З усіх дотеперіш ніх м іркувань ми м ож ем о зробити ви­
сновок, що Х вильовий естет слова, новатор, творець і
основник м айстерно-інструм ентованої, лірично-орнам ен­
тальн ої прози пореволю ційної доби. Цей висновок слуш ­
ний, але далеко не повний для цілого образу автора «Си­
ніх етюдів». Бо всі ці мистецькі засоби і відкриття були
йом у потрібні, щ об з одного боку, по-новому, глибоко і
хвилю ю че розповісти, як у садах його «чумацької країни

52
ж еврію ть зорі: падаю ть на ягоди крізь темну тем ряву л іт­
ньої синєблю зої ночі й п ад аю ть на ставки, щ об прозвуча­
ти». («Арабески», стор. 308); щ об описати «як співаю ть на­
ші дівчата біля ш ведських м огил, коли пісня з буряків, як
сіроока жура, як геніяльний Л еонтович у бур’янах наш ого
степового краю » (там же, стор. 309), — а з другого , —
щоб заф іксувати «як була, як пройш ла, як грим іла, як на­
родж увалась м о л о д а епоха... м’ятеж на епоха» і як «бігли
вітри із С ходу — сторож кі і тривож ні» (там же, стор. 309).
Т обто, розкриваю чи цю ром античну м ову, це означає, що
всі ті новаторські мистецькі засоби Х вильового не існува­
ли сам і д ля себе. Вони м али, висловлю ю чись трохи ясні­
ше, творчо-ф ункційне призначення. За їх д о п о м о го ю , з од­
ного боку, — автор глибш е висловлю вав свою велику
лю бов до У країни, її звичаїв, пісень, природи, а з другого,
— до української лю дини, її величної, але трагічної історії,
вклю чно з револю цією 1917 року.

«П одум ав, що над У країною завж ди був

дим , і вся вона — задим илась у повстаннях, у
м уках, огонь іш ов десь у зем лю , тільки на Д ін ­
ці спокійно д ум али й упирались у небо дим арі.
1 був огонь і теж — велика велетенська сила,
ф атальна, тільки від варязьких гостей вона не
йшла».
(«Редактор К арк», стор. 38).

Х вильовий створив невм ирущ у ґал ер ію типів українсь­

ких револю ційних інтелігентів, щ о, повіривш и в доктрину
Леніна, сподівалися під її прап орам и зберегти єдність на­
ціонально-держ авної т а с о ц і а л ь н о ї свободи українського
народу. Б агато з них згинули, але й б агато пережили буре­
вій револю ції і вступили з надією у відбудовний період. Зу­
стрівш ись в українській дійсності з практикою панівної
партії, вони, незаб аром , збагнули, що між теорією і прак­
тикою партії в національном у питанні стоїть глибоке про­
валля. їх спроби усунути ці несправедливості нараж ува-
лись на обвинувачення в нац іоналізм і і на ріш учий опір з

53
боку партійної більш осте, що д у м ал а старим и категорія­
ми імперії. Це породж увало розчарування, опозиційний на­
стрій і ш укання власного ш ляху. Такий є редактор Карк,
що ставить, як на здоровий глузд, парадоксальне питання:
«Невже я зайвий чоловік том у, що л ю б л ю безумно У краї­
ну?». Це і старий ш кільний сторож Н естор із своїм р езол ю ­
тивним висновком: — «М абуть, прийш ов кінець. З’їли су-
кини сини револю цію » («На глухім шляху», т. 1, стор. 101).
Це і сам овіддана жінка револю ції М арія, щ о в розпачі спо­
стерігає, як ум ираю ть на туберкульозу герої револю ції (Ва­
дим ), а зам ість них владно вилазять на поверхню ж иття
всефедеративне м іщ анство, пристосовники, кар’єристи:
«П росто — тоска. П росто — харя неперем ож еного хама».
(«Синій листопад», стор. 157). Т аким є поет Х лоня, що спо­
пелив своє серце в боротьбі за свою вимріяну епоху д обра
і лю дяности. М рія зникла і Х лоня опинився перед глухою
стіною . І він бачить, що це не завою вання револю ції, а
«якийсь всесвітній ідіотизм». Л ю дин а втрачає свій образ.
П ерестає бути собою . «Скоро ми зовсім забудем о тиху за­
душ евність і будем о не то м аш инізованим и хиж акам и, не
то хиж им и м аш инам и», — ствердж ує Х лоня. Роздум ую чи
глибш е над тим , щ о сталося, Х лоня приходить до вража-
ю чо пророчої думки:

«Я вже зар аз бачу, як мислі м ого великого

вчителя стогнуть під непосильною вагою бруду
й м аклерського перекручення. С вітова сволоч,
що пролізе в святе святих, сховається там за
його ім ’я і зробить з нього брудне знаряддя,
яким одкидатим е лю дськість назад». («Повість
про санаторійну зону», т. II, стор. 243).

Х вильовий створив ряд цікавих образів жіночих. Від

жінок револю ції (тов. Ж учок із «Кіт у чоботях», повстанка
С тенька з «Леґенда», М арія з «Синій листопад»), від скром ­
них, добросердних дівчат глухої провінції, зам ріяних у

54
 щ ось вище, гарне і д обре (О ксана з «Ж иття», Вероніка з
«Силюети», Варя з «Вариної біографії», К атруся з «Н арече­
ний»), через різних авантю рн иць, пристосовниць, а м о р ал ь ­
них кар’єристок (М ар’яна з «Заулок», Х ая, Я блочкіна з
«Свиня», Вівдя з «К ім ната ч. 2», А нфиса П авлівна й П авли­
на А нф исівна з «Колонії, вілли», М айя з «П овість про са-
наторійну зону») аж до ж інок з нахи лом до інтелектуаль­
ної праці, до філософії, до політичного д ум ання і б о р о ть­
би (Н уся з «Редактор К арк», сестра К атр я з «П овісти про
санаторійну зону», Б ’янка з «С антим ентальної історії» і,
нареш ті, А глая з ром ану «Вальдшнепи», як модерний
образ жінки — політичного м ислителя і борця).
Б агато ли ки й виводок негативних типів перш их порево-
лю ційних років Х вильовий м айстерно зоб р ази в у б агатьо х
своїх оповіданнях: «К олонії, вілли», (А нф иса П авлівна й
П авлина А нфисівна), «Синій листопад» (Г оф м ан ), «Свиня»
(Райський, К а р л о Іванович, П єтуш ков), « К ім ната ч. 2»,
(Вольський), «Заулок» (проф. Г ам барський, А ркадій А н­
дрійович), «Л ілю лі» (голова П ролеткульту тов. П упиш -
кин та його заступник — М ам о чка) і в б агатьох інш их.
1924 року М. Х вильовий опублікував свою найсильні-
шу і, одночасно, найкритичніш е сприйняту деяким и крити­
ками новелю «Я». С воїм ром антично піднесеним стилем , з
«полам аним» сю ж етом , з несподіваним и вставкам и й від­
ступами, з м еж ово напруж еним д и н ам ізм о м образу при
глибоко ліричном у супроводі ця новеля стан овить собою
те найкращ е, що дав М икола Х вильовий в перш у добу сво­
єї творчости. У центрі р о м ан тич но-трагед ійного дійства
недавніх кривавих револю ційних років Х вильовий поста­
вив проблем у світового звучання. Глибокий потрясаю чий
конфлікт револю ц іонера-лю ди ни і револю ц іонера-ф анати-
ка, лю дини і догм и. У гострод рам ати чн ій колізії зудари-
лись: з о дного боку, м ати , як сим вол рідного, д оброго,
лю дського, а з другого, — ф ан ати зм о м ер твл яю чої сили
револю ційної д огм и , як сим вол зл а і дегенерації лю дини:

55
 «Але це була дійсність: справж ня ж и ттьова
дійсність — хиж а й ж орстока, як зграя голод­
них вовків. Це була дійсність безвихідна, неми­
нуча, як сам а смерть» («Твори», т. II. стор. 29).
В розпачливом у конфлікті, при відповідних зовніш ніх
обставинах (облога міста, гар м атн а канонада, неминучий
відступ), ком унар-лю дина пасує перед ком унаром-ф анати-
ком і розстрілю є свою рідну м атір. З того м ом енту ком у­
нар-лю дина згинув. Залиш ився в дії м аш инізований хижак,
сліпий, безвольний раб догм и, «главковерх чорного трибу­
налу комуни». К ерована таким и асоціяльним и типам и ре­
волю ція повернула в свою протилеж ність.
1932 року, увівш и цю новелю до д вотом н и ка вибраних
оповідань, щ о їх м ало видати в-во РУ Х , М. Х вильовий по­
передив саме цю новелю своїм ком ентарем . Він писав:
«Герой новелі «Я» — не револю ціонер. Це —
так би м овити, «револю ціонізований» індивідуа­
ліст, себто один із тих дрібнобурж уазних інтелі­
гентів, що не позбулися психологічного ванта­
жу «м олодої лю дини X IX сторіччя»... Н овелею
«Я» автор рішуче повстає проти індивідуалізму.
Д егенерата введено не випадково! Н авіть кра­
щий із тих, що в них «розколю ється я», навіть
він іде в супроводі «низенького лоба, розкуйов­
дженого волосся і приплю снутого носа». П о­
двійність натури веде до виродж ення, до деге­
нерації».
Як бачим о, навіть у цих дуже льояльних, причесаних і
пристосованих до тодіш ньої ж орстокої цензури (особливо
щ одо творів Х вильового) словах, він стверджує, що герой
новелі «Я» не револю ціонер, то бто не борець за кращ у д о ­
лю лю дства, а раб дегенерата (ідеї-догми), а це «веде до
виродж ення, до дегенерації».
О публікувавш и цю потрясаю чу річ 1924 року, М. Хви­
льовий нею ніби зам икав свій перш ий експериментальний
період творчих ш укань і знахідок.

56
Д ругий період творчости (1925-1930)

... М оїм арабескам — finis. А ле я не тоскую. Я ще раз пі­

знав силу безсмерт ного слова, і воно перетворилось у мені. Із
океану варіяцій я випливаю, м ’ятеж ний і радісний, до нових не­
відом их берегів.
М. Х вильовий. «Арабески».

Ц ими словами, 1924 року, М. Х вильовий ніби декляра-

тивно ствердж ував, що перш а доба його творчости скінчи­
лася. Що збагачений досвідом він тепер, сповнений сил,
простує «до нових невідомих берегів». Ідея «нових невідо­
мих берегів» — це давня візія М. Х вильового. Й ого най­
ближчі співробітники і друзі: А. Л ю бченко («Й ого таєм ни­
ця», П ариж , 1966, стор. 45) і Ю. С м олич («Розповідь про
неспокій», Київ, 1968, стор. 33-34) у своїх спогадах розп о­
віли, що М. Х вильовий ще 1923 року, в добу існування і
кількісного зростання перш ого письменницького об’єднан­
ня Г ар т , створив навколо себе вужчу студійну групу ви­
браних письменників, надавш и групі м алозрозум ілу для
ш ирш ого загалу назву У рбіно .*) Ч ом у У рбіно ? К ілька
сторіч том у (1483), в Італії, в місті У рбіно народився Ра-
фаель — великий співтворець доби італійського й загал ь­
ноєвропейського відродження. За візією Х вильового, група
українських письменників Урбіно повинна стати пер­
ш ою ф алан гою мистців, що своїми тво р ам и започаткую ть
нове велике відродж ення української літератури. І це від­
родження зіграє не тільки д ом аш н ю національну, а й за­
гальнолю дську ролю .
З таким мистецько-ідейним наставленням вступав М.
Х вильовий у другий період своєї творчости. Д іяльність

*) Д о У рбін о входили: М. Х вильовий, П. Т ичина, О. Д овж ен ко, І. Д н і­

п ровський, О. Д освітн ій, М. Я лови й , а з м о л о д ш и х — А. Л ю бченко, І.
Сенченко, Ю. С м ол и ч, П .Іван ов, В. В раж ливий, О. К опиленко.

57
 його в цей період розго р тал ась м айж е рівнобіж но трьом а
лініями. Перша — творення нових організаційних ф орм в
українському літературном у процесі. Д руга — нова м и­
стецька творчість з виразно відмінним сталевим настав-
ленням. Третя — полемічна, літературно-критична та пу­
бліцистична діяльність, теоретична проблем атика літера­
тури й накреслення нових ш ляхів розвитку української л і­
тератури.
Щ одо перш ої лінії діяльности, то коротко справа вигля­
дал а так: уже на початку 1925 року М. Х вильовий прий­
шов до переконання, що існування дотеперіш ніх м асових
письменницьких організацій Г арту і Плугу з їхніми
провінційними ф іліями і гурткам и не д о п о м агаю ть, а галь­
м ую ть розвиток справжньої великої літератури. Т аланти
ростуть не штучно, а згідно з обдаруванням , природно, в
пригож ій висококультурній атмосфері. Таку атмосф еру тво­
рять вибрані, дозрілі, але постійно спраглі науки, нових
пізнань і відкрить, мистці слова. Звідси у нього зродилася
ідея створення Вільної А кадем ії П ролетарської Л ітерату­
ри — В А П Л ІТ Е . Ця ідея знайш ла гарячу підтримку з боку
н а й в ід о м іш и х т о г о ч а с н и х п и с ь м е н н и к ів , з о к р е м а —
молоді. Вже восени 1925 року більш ість видатних тоді
письменників однодум ців Х вильового виходять з Гарту і
Плугу й на загальній нараді 20-го листопада 1925 року
засновую ть офіційно В А П Л ІТ Е .*) Н овостворена організа­
ція спочатку видала альм анах «Вапліте», потім перш ий зо­
ш ит «Вапліте», а після цього почала видавати двомісячник
«Вапліте». За 1927 рік вийш ло п’ять книжок «Вапліте». Шо­
ста була видрукована, але відразу ж сконфіскована за пу­
блікацію другої частини ром ану М. Х вильового «Вальд-

*) Д о В А П Л ІТ Е , за ввесь період її існування, належ али: М. Б аж ан , В.

Враж ливий, О. Г ром ів , О. Д ем чук, І. Д н іпровськи й , О. Д овж ен ко, О.
Д освітній, Г. Епік, П. Іван ов, М. Й огансен, Л. К вітко, Г. К о л я д а, Г.
К о ц ю б а, О. К о п и лен ко, М. К уліш , А. Л ейтес, А. Л ю бчен ко, М. М ай-
ський, П. П анч, І. С енченко, О. С лісаренко, Ю. С м оли ч, В. С осю ра, П.
Тичина, Д. Ф ел ьд м ан , М. Х вильовий, Ґ е о Ш курупій, Ю. Я новський,
М. Я ловий.
шнепи» і статті Івана Сенченка «Де хвилі...» Із цієї статті в
моїй пам ’яті збереглась лиш е вірш ована кінцівка, яку варто
тут занотувати, хоч за точність її аж ніяк не ручусь. М ова в
статті йш ла про українське м оре й про великі м орські ш ляхи
У країни у західній світ.
Україна великою буде!
Вона знайде в собі кремінь м ’яз,
Щоб урізать у хвилі морей т емногрудих
М ільярдний тоннаж !
Таке було підсоння, такий був ракурс д ум ання ВА П Л ІТЕ.
Але одночасно це був і кінець її існування. М. Х вильвий був
тоді за кордоном (Відень, Берлін, Париж). За «Вальдшнепи»
на його відсутню голову посипались найгрізніш і обвинува­
чення. А за ним і на В А П Л ІТ Е в цілому. П ід ти ск о м відповід­
них «органів» В А П Л ІТ Е зм уш ена була 14 січня 1928 року «са-
моліквідуватись».
Н а цьом у зупинимось переглядати діяльність Х вильово­
го на організаційном у відтинку літературного життя. Д о цьо­
го ми ще повернем ось у наступном у не раз. Тепер звернім о
увагу на другу лінію д іяльн осте — літературно-мистецьку.
Безсю ж етна, або з навмисне захованим , «розірваним»
сю ж етом , лірично-орнам ентальна проза М. Х вильового, на
кінець 1924 року, поволі ставал а етап ом перейденим. Уже в
найбільш ій, написаній 1924 року, «П овісти про санаторійну
зону», щ о, як і новеля «Я», зам и кала перш ий період творчо-
сти, М. Х вильовий проявив виразну тенденцію до конфлік­
тно-сю ж етного ро зго р тан н я дії й психологічно-трагедійно­
го зображ ення життя. Це особливо виразно поглиблю ється
й удосконалю ється в творах, написаних після 1924 року.
П равдоподібно на початку 1925 року М . Х вильовий пише
свій перш ий р о м ан «Іраїда», вступний розд іл з якого надру­
кований був у «Ж итті й Револю ції», ч. II, за 1925 рік. Д оля
цього ром ану теж опови та таєм ницею . Він ніколи повністю
не був опублікований. З листа М. Х вильового д о А. Л ю б-
ченка, д ато ван о го з Відня 2. III. 1928, м ож ем о зробити висно­
вок, що д о ля «Іраїди» подібна до долі «Вальдш непів».*)

) «Голубі диліж анси». Л и стуван н я вап літян, О У П «С лово», Н ь ю -Й о р к ,

1955, стор. 13.
59
Т об то , р о м ан було знищ ено. П ізніш е, опубліковану в
«Ж итті й револю ції» перш у частину р ом ан у М. Х вильово-
вий ум істив у третій т о м своїх «Творів», як сам остійну
новелю . Т екст залиш ив непоруш ним , змінивш и тільки
ім ена героїв і назву на «Зав’язка».
Спосіб писання, стильові засоби цього нового твору
М. Х вильового були виразно відмінні від попередніх па­
тетично-ліричних етю дів. Т ут уже панує худож ня просто­
та, спокійна, але м у др а розповідь, сповнена знання склад­
ного ком плексу сучасного суспільного ж иття й аналітич­
ного вгляду в душ і й характери лю дей різних суспільних
верств. О дне слово, глибокий п си хологізм зображ ення й
інтригую ча сю ж етна ро зп о від ь стає виразно новою озн а­
кою творів М. Х вильового другої доби. П ри цьом у треба
м ати на увазі, щ о М. Х вильовий не відкинув огульно всіх
своїх м истецьких досягнень минулого. І задуш евність р о з­
повіді, і л ір и зм , і засіб рефрену, і словесний орнам ент, і
загр аван н я з читачем і б агато інш их м истецьких елем ен­
тів перш ої доби, у належ ном у м айстерном у дозуванні,
ввійш ли цілковито в поетику Х вильового другої доби. Це
дуже освіж ало й зб агачувало активн о-ром ан ти чн ий стиль
твор ів тієї доби й твори ло пригож ий грунт для нової ге­
роїки, тр агед ії і сатири. У цьом у пляні написано і «Сан-
ти м ен тальн у історію », і «Варину біограф ію », і «М ати», і
«Наречений», і сатиричні твори: «Іван Іванович», «Реві­
зор» та інші.
Із сати ричного циклу цієї доби заслуговує на пильні-
шу увагу оповідання «Іван Іванович». Ця сатира, як і біль­
ш ість творів М. Х вильового, м ає багато п л ян ове спрям у­
вання. Вона не тільки висм ію є р о зтовстілу партійну б ю ­
р о кр атію , її сам о задо во л ен н я, сам овпевненість, відірва­
ність від народу, але й її культурну обм еж еність та п ара­
зитарний спосіб ж иття. Це переродж ення окрем их членів
партії сати р а непом ітно пош ирю є на цілу партійну ор га­
нізацію , де будь-яка творча, свіжа критична д ум к а без­
дум но і зл о б н о відкидається як ворож а, опозиційна. П оза
цим сати р а м а л а ще одне спрям ування — чисто літера-
турно-полемічне. П олемічні статті й пам ф лети Х вильово­
му вже писати було нем ож ливо (1929). Том у він, користу­
ючись нагодою , переносить ці питання в сатиру. Ми пізні­
ше докладніш е поговорим о про ідею ром антики вітаїзму
(активного ром антизм у) як нового стилю доби, що її вису­
нув Х вильовий у своїх пам ф летах. Н авколо цього зчинила­
ся велика полеміка, і супротивники Х вильового назвали йо­
го ром антику вітаїзм у ідеалістичною , антим арксистською і
протиставили їй нібито матеріялістичну ідею стилю ж иттє­
радісного, оптим істичного «м онум ентального пролетар­
ського реалізму». М. Х вильовий у сатирі «Іван Іванович»
цю претенсійну теорію взяв на гострі кпини. Й ого герой
«Іван Іванович прокидається з почуттям задоволення і з
мажорним, цілком монументально-реалістичним настро­
єм» («Твори», т. III. стор. 42). Він усм іхається «мажорно-
витриманою усмішкою». У нього навіть «ідеологічно-ви-
тримане меню». Героїня, М арф а Галактіонівна, після смач­
ного обіду, наказавш и служниці («товариш ці Явдосі») м и­
ти гору посуду, сам а «сідає проти вікна... дивиться туди,
де... починаю ться тихі поля,... де прекрасні горизонти три­
вожать душу тією легенькою тривогою , що не запалю є
тебе бунтом дрібнобурж уазного імпресіонізму, а зовсім
навпаки: ласкає радісним спокоєм справжнього маж орно­
го реалізму». (П ідкреслення скрізь м ої — Г. К.). «П обуто­
во-сатиричних картин» наш герой особливо не лю бить. Він
переконаний, що «в наш ом у суспільстві сатира не має сво­
го місця».
І хоч розв’язка сатири була льояльною і негативні ти­
пи були покарані рукою «партії», але гостре, б агатостріль-
не спрям ування її в цілому викликали незадоволення ба,
навіть, донос у форм і офіційної партійної критики (Див.
М. Н овицький. «На ярм арку», В-во «Гарт», Х арків, 1930). В
українській літературі 20-их років, а зокрем а в ділянці са­
тиричного жанру, «Іван Іванович» посідає особливо ва­
гоме місце. Більш е того, в ряді світової сатирично-ґро-
текскної літератури «Іван Іванович» іде в том у сам ом у ру-

61
елі, що й «Ніс» М. Г оголя, «Історія одного міста» М. Сал-
тикова-Щ едрина, «Хуліо-Хуреніто» І. Е ренбурґа і може,
навіть, «Острів пінгвінів» А. Ф ранса. У цих творах, як і в
«Іван Іванович», всю сюжетну основу пройм ає сатирично-
гротескний струм, щ о потужно впливає на ідейно-викри­
вальне спрям ування твору. Але своєрідність оповідання
«Іван Іванович», як і інш их сатиричних творів М. Х вильо­
вого полягає в том у, що сатирично-гротескний струм у
них крім цього виступає як складова органічна частина,
проп агован ого тоді М. Х вильовим та його однодум цями,
нового стилю доби — ром антики вітаїзму.

***

У вступній новелі до перш ого том у своїх творів, що

вийш ов у виданні Д В У 1927 року, М. Х вильовий писав:

«С ловом, я до безум ства л ю б л ю небо, трави,

зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки, коли
десь летять огнянопері вальдш непи (мій сю ­
жетний, лю бовний ром ан «Вальдш непи» буде в
третьом у томі)».

Це інтригую че авторове повідом лення появилося дале­

ко перед тим , як вийш ло з друку 5 число ж урналу «Ваплі-
те», де була опублікована перш а частина цього нового ро­
ману М. Х вильового. П ускаю чи в світ цю новинку, М. Х ви­
льовий, очевидячки, тоді ще собі не уявляв, що цей його
«сюжетний лю бовни й ром ан» ніколи повністю світу не по­
бачить, більш е того, — що він стане початком його вели­
кої творчої трагедії.
Я к і чому це сталося? Що нове вніс цей ром ан у то го ­
часну м олоду українську ром аністику? «Вальдшнепи» М.
Х вильовий написав саме в рік найбільш ого розпалу літе­
ратурної дискусії, що висунула на порядок денний вже ряд
актуальних політичних і економ ічних питань, у рік, коли він
написав свій найдразливіш ий політичний пам ф лет «Украї­

62
 на чи М алоросія?». Ця розпечена й розбурхана поле­
мічна атм осф ера й зум овила ідейно мистецьку суть цього
нового ром ану М. Х вильового. В основі ром ану лежить
ідея — бути чи не бути Україні незалеж ною держ авою ?
Ступить чи не ступить У країна на ш лях великого націо­
нального і культурного відродж ення, щ о їй уготовано л о ­
гікою історії? Все залеж ить від того, як буде виявлена во­
л я нації, яке покоління відваж них і готових до дії прийде до
голосу і як складуться взаємини з наш им північним сусі­
дом . Уся сю ж етна тканина і лю б о вн а інтрига ром ану зо­
середжені навколо цих проблем з одночасною гострою
критикою централістичної русиф ікаторської політики ко­
муністичної партії, як експозитури М оскви. Це, так би ска­
зати, оголена від м истецького оф орм лення ідейна суть р о ­
ману, як вона видається мені.
Р ом ан «Вальдшнепи» зустрівся з дуже різнобачною
критикою і читацькою м асою . Від беззастереж ного захо­
плення (особливо студентської, робітничо-селянської та
інтелігентської м олоді), через доброзичливу, але критичну,
оцінку, до оф іційно-ворож ої й категорично знищ увальної
критики. Н априклад, Євген М аланю к, з виразно д обрози ­
чливих позицій, вбачав, що «Вальдшнепи» «з строго літе­
ратурної точки погляду — явна невдача». («Книга спосте­
режень», стор. 264). Офіційний речник комуністичної пар­
тії А. Х виля, гостро розправивш ись з р о м ан ом з позиції
партійного наглядача за літературою , ствердж ував у ви­
сновку, що це жодний художній твір. «Це публіцистична
робота, одягнена в певні художні твори». (А. Х виля. «Від
ухилу — у прірву», Х арків, Д В У , 1928, стор. 37). Як і Є.
М аланю к, з одного боку, так і Х виля з протилеж ного, —
без сумніву помилялись. С права в том у, щ о «Вальдшнепи»
не був собі звичайний, соціяльно-конфліктний, психоло­
гічно-лю бовний ром ан у сенсі якогобудь клясичного зра­
зка. Це була чи не перш а спроба в 20-ті роки дати новий
жанр так званого «заанґаж ованого роману», ром ану полі­
тичних ідей, ром ану соціяльної тези чи, може, ще ясніше
«роману-памфлету». І треба сказати, що саме ця новація

63
надала йом у найбільш ого чару й почитности. Я кщ о ж до
цього додати, щ о сю жет «Вальдшнепів» р озгортався легко,
діялог — прозорий, гострий і динам ічний, дієві особи —
кольоритні в окресленнях, не конвенційні, а інколи — па­
радоксальні в дум ках, ідеях і висловах, органічно вирослі з
пореволю ційної української дійсности, а то м у — живі, від­
чутні, хвилю ю чі, — то, безумовно, це була подія в україн­
ській літературі. Але, на ж аль, подія гостро драм атична.
О фіційна партійна критика в особі завідувача відділом лі­
тератури і м истецтв при Ц К К П (б)У А ндрія Х вилі визна­
чила цей р о м ан як антипартійний, націоналістичний і во­
рожий радянській системі. Ш осте число «Вапліте», де була
надрукована друга частина ром ану «Вальдшнепи», було
конфісковано в друкарні й повністю знищено.

Хвильовий — полеміст і організатор

Щоб збагнути кращ е причину трагедійної ситуації, щ о в

зв’язку з цим заіснувала, р о зглян ьм о тепер коротко третю
лінію діяльн ости М. Х вильового — полемічну та літера­
турно-критичну. Ц ю ділянку його діяльности виповню ю ть
цикли пам ф летів: «К ам о грядеш и» — перш ий цикл (Кни-
госпілка , 1925); «Думки проти течії» — другий цикл (Х ар­
ків, Д ВУ, 1926); «А пологети писаризму» — третій цикл.
Цей цикл також був опублікований у додатку до газети
«Вісті» В У Ц В К «К ультура і побут» за 28. II., 7. III., 14. III.,
21. III. і 28. III. 1926 р .,а л е не був, як попередні два цикли,
зібраний та виданий окрем ою книжкою. П оза цими
тр ь о м а циклам и М. Х вильовий написав ще ряд памф летів,
літературно-критичних статтей і публіцистичних трактатів,
що були друковані (а то й недруковані, бо заборонені, як
«Україна чи М алоросія?», але пош ирю вані у м аш инописах
тодіш нім сам ви д аво м ) у різних тогочасних ж урналах:
«Вапліте», «Нове мистецтво», «Л ітературний ярмарок»,
«Червоний шлях», «П ролітф ронт». Усі ці твори М. Х ви­
льового були основним руш ійним словом у великій літе­
ратурній і політичній дискусії, що з різною вибуховою си­

64
лою тр ивала цілих ш ість років: 1925-1930.
Д искусія спочатку таки була чисто літературна. П оча­
лась, здавалось би, з дрібного факту: десятирядний то го ­
часний прозаїк, член П луга, Г. Я ковенко опублікував м ал о ­
вартісну статтю «П ро критиків і критику в літературі» («Вісті»
ВУ Ц В Ка, до дато к «К ультура і побут», ч. 17, 30. IV. 1925).
Ображ ений, що на літературном у конкурсі його повість
«Нечаївська комуна» була забракована (рецензія проф. О.
Д орош кевича), він скаржився на «сивих дідусів» і «олімпій­
ців» від літератури, які м овляв, позасідали в редакціях і ви­
давництвах т а не пускаю ть м олоди х робітничо-селянських
письменників у літературу. Він радив посадити при видав­
ництвах і ж урналах «ідеологічно-витриманих» комісарів,
які б ко н тролю вали рецензії «сивих дідусів» та «олімпій­
ців» і знеш кодж ували б їх тенденційні ріш ення. Тут же він
зачепив негативно твір «олімпійця» М. Х вильового «Я».
«Невже селяни чи робітники повірять Х вильовом у, що у
револю ціонерів (дійсних) щ охвилини кололось «Я»? —
писав він. Це й була іскра, що д ал а велике полум ’я.
У том у ж числі «Культури і побуту» появилася велика
стаття М. Х вильового, що м ал а незвичну для українсь­
кої ж урналістики ф орму пам ф лета. «П ро ‘сатану в бочці’
або про граф ом анів, спекулянтів та ін ш и х ‘просвітян’(П ер­
ший лист до літературної молоді)», — така була назва
цього перш ого пам ф лета. Й ого підзаголовок свідчив, що
це лиш е початок, що за цим прийдуть нові листи. Вони й
появилися пляново в наступних числах «К. і П.». ч. 20, 31.
V., ч. 23, 21. VI. 1925 і незабаром , як знаєм о, вийш ли окре­
мою відбиткою під загальною назвою «К ам о грядеши».
Вже ці перш і статті М. Х вильового не були властиво від­
повіддю тільки Яковенкові. О станній був тільки випадко­
вою зачіпкою . З Я ковенка Х вильовий зробив собі лиш е до­
тепний, насм іш куватий о б раз прим ітивізм у й назадництва,
Що тоді побутували в українській радянській літературі,
назвавш и його «енком». Цей образ, поруч з безсм ертним
Винниченковим Г аркуном -Задунайським , залиш ився жити
в українській літературі назавж ди. У цьом у перш ом у циклі

65
пам ф летів М. Х вильовий поруш ив ряд загальних б олю ­
чих організаційних та ідейно-творчих питань, які давно і
глибоко нуртували серед української культурної спільноти,
але про які ніхто не відваж увався заговорити відкрито. В
цьом у була велика збудж ую ча сила статтей Х вильового.
Н авколо них зав’язалась дискусія, в яку втягнулись спочат­
ку м айж е всі видатні літератори, а згодом , коли дискусія
перейш ла в гостро політичну проблем атику, до слова
прийш ли історики, економ істи, філософи і нареш ті провід­
ні партійні діячі України та С Р С Р вклю чно із С таліном .*)
Це був уже тривож ний і небезпечний сигнал. Але нев­
гам овн ого Х вильового це не тільки не злякало, а ніби на­
д ал о ще більш ої відваги. З під його пера виходить цілий
ряд нових пам ф летів, про які ми загально вже згадували, і
які тиху заводь української провінції збурили були до
основ.

*) Д о си ть п ереглян ути біо-бібл іограф ічн и й п оказн ик А. Л ей теса і М .

Я ш ека (т о м 2, стор. 323-356), щ об зауваж и ти, щ о в дискусії активно б р а­
л и участь такі п артійні провідні діячі: н арком освіти У P C P О. Ш умський,
п ісля й о го висилки — й ого наступник М. О. С крипник, го л о ва ради на­
р о дн и х ко м ісар ів У Р С Р У лас Ч убар, генеральн ий секретар Ц К К П (б)У
Л. К аган о ви ч, зав. від д іл о м преси Ц К К П (б )У А . Х ви ля, заступник н ар ко м а
освіти Є. Г ір чак, члени Ц К : В. Затон ськи й, П. Л ю бчен ко, Г. Г ри н ько, го л о ­
ва В У Ц В К Г. П етровськи й та р яд д р ібн іш и х діячів і публіцистів. З М оскви
свій го л о с п одали: А. Зонін, А. С елівановський , В. В аганян , Ю . Л арін і яки ­
м о сь б о к о м — М . Г орький (лист д о О. С лісаренка). З високих політиків Г.
Зінов’єв, Б. К ам ен ев і н ареш ті сам Й. С талін. 26 квітн я 1926 року С тал ін н а­
д ісл ав вели кого і тр и во ж н о го л и ста «Д о тов. К а ган о ви ч а т а інш их членів
Ц К К П (б)У ». Й о го н ай більш е зан еп окоїл а зах ід н ьо европ ей ська орієн тац ія
Х ви л ьо во го .
«У той час, як захід ньоевроп ей ські п ролетарські кляси т а їхні ком у­
ністичні партії, — писав він, — повні си м п атії до «М оскви», д о цієї ц и та­
делі м іж н ар о д н о го револ ю ц ійн ого руху т а лен інізм у, в т о й час, коли за-
х ідн ьо евр о п ей ськи й п р о л етар ія т із захоп л ен н ям д и ви ться на прап ор, що
п овіває н ад М о сквою , україн ськи й ком уніст Х ви льовий не м ає нічого
сказати на ко р и сть «М оскви», як тільки закли кати україн ських діячів т і­
кати яко м о га ш видш е геть від М оскви». (Й . С тал ін . «Сочинения», т. 8,
1948, стор. 149-54).

$6
 Які ж проблем и і які ідеї поставив Х вильовий перед у-
країнською спільнотою ? С пробуєм о коротко зф орм улю ва-
ти найістотніш і. їх м ож н а вкласти в такі пункти:
П ункт перший. М. Х вильовий завж ди і всю ди в своїх
пам ф летах виступав з позиції українського держ авника. У-
весь свій полем ічний арсенал він розбудовував, виходячи із
специфічних ум ов української господарчої системи як дер­
ж авної основи.
У пам ф леті «А пологети писаризму» він писав:

«У країнська економ іка — не російська еко­

ном іка і не м ож е бути такою , хоч би том у, що
оскільки українська культура, виростаю чи з сво­
єї економ іки, зворотно впливає на останню ,
остільки і наш а економ іка набирає специфічних
ф орм і характеру. С ловом , С ою з все таки зали­
ш ається С о ю зо м , і У країна є сам остій на одини­
ця.*)

У тр ак таті «У країна чи М алоросія?» М. Х вильовий ви­

словився ще ясніше:

«М и є дійсно незалеж ною д ерж авою , котра

входить своїм республіканським о р ган ізм ом в
Радянський С ою з. І незалеж на У країна не том у,
що цього хочем о ми, ком уністи, а том у, що
цього вим агає зал ізн а і неперем ож на воля істо­
ричних законів... Я кщ о яканебудь нація... п р о ­
являє свою волю пр о тяго м сторіч, щ об виявити
себе, свій організм , як держ авну одиницю , тоді
в с я к і с п р о б и з а т р и м а т и цей п р и р о д н и й
процес ... вносять елем енти хаосу в світовий за-
гальноісторичний процес».**)

*) «А п о л о гети п и сари зм у», р о зд іл X III, М осковські зад ри п ан ки . «К ул ьту­

ра і побут», ч. 13, 28 березня 1926.
**) Е. Ф. Г и рчак. «На два фронта в борьбе с национализмом», Г И 3, М о ­
сква, 1930, стор. 63.
 При вивченні, ба, навіть, при читанні памф летів і тво­
рів М. Х вильового ми не повинні забувати цієї основної
його тези.
П ункт другий. У країнська пореволю ційна література
повинна перейти на новий організаційний ш лях. П рактико­
ваний досі найбільш им и письменницькими організаціям и
П лугом і Г ар то м масовий літературний рух повинен
перейти до компетенції культурно-виховних відділів проф­
спілок. Справж ні творчі одиниці, що за останнє п’ятиріччя
виявили свою мистецьку дозрілість, м усять увійти до ква­
ліфікованої, суто творчої організації, зразком якої вже є
щ ойно постала (20 листопада 1925 р.) Вільна академія
пролетарської літератури — ВА П Л ІТ Е .
Пункт третій. П еред українською літературою невід-
клично стоїть по-новому альтернатива: Е вропа чи П росві­
та? Т обто, чи ми, як література м олодої держ авної нації,
зум ієм о засвоїти всю суму знань, що її створило цивілізо­
ване лю дство, і засвоївш и — піти власним ш ляхом вперед,
чи залиш им ось і надалі на обмеж ених, провінційних, етно­
граф ічно-побутових наш их традиційних позиціях?
Пункт четвертий. П оставивш и питання орієнтації на
Европу, Х вильовий відразу з’ясував, що він розум іє під
пон яттям Европа. Це не Е вропа в її конкретному тогоч а­
сному культурно-господарськом у і політичном у комплексі,
як нам агались примітивно і тенденційно інтерпретувати
його опоненти.

«Европа, — писав Х вильовий, — це досвід

багатьох віків. Це не та Е вропа, що її Ш пен­
глер оголосив «на закаті», це не та, щ о гниє, до
якої вся наш а ненависть. Це — Е вропа грандіоз­
ної цивілізації, Е вропа — Гете, Д арвіна, Н ью то­
на, М аркса і т. д. і т. п. ( «К ам о грядеш и»,
стор. 42).
Отже, вже з цього видно, щ о Х вильовий під поняттям

68
Европа розум ів суму знань, що їх створили найбільш і інте­
лекти протягом віків, ту суму знань, що стала категорією
вічною, як власність усіх народів і кляс.

«Це, коли хочете, — писав Х вильовий в

інш ом у місці, — знайом ий нам чорнокнижник
із Вю ртембергу, що показав нам грандіозну
цивілізацію і відкрив перед нами безмежні
п е р с п е к т и в и . Це — д о к т о р Ф а в с т , ко л и
розум іти його, як допитливий лю дський дух»
(«Думки проти течії», стор. 45).

П ункт п ’ятий. Усі памф лети М. Х вильового були

пройняті ідеєю, яку, здавалося, він хотів утовкм ачити в
свідом ість кож ного українця, а саме: коли тепер У країна
виходить на ш ирокий держ авний і культурний ш лях відро­
дження, то перед нам и стоїть найперш е завдання: змобілі-
зувати всі наш і сили на рішучу й безком пром ісову б ороть­
бу з залиш кам и вікової національної неволі — з культур­
ним епігонізм ом і рабською психологією в душ ах україн­
ської лю дини взагалі та її інтелігенції зокрем а. Н аш а основ­
на вим ога — уміти вільно дум ати і почувати.

«Від К отляревського, Гулака, М етлинського,

через «братчиків» до наш ого часу вклю чно, —
писав Х вильовий, — українська інтелігенція, за
винятком кількох бунтарів, страж дала і страж ­
дає на культурне позадництво. Без російського
диригента наш культурник не м ислить себе. Він
здібний тільки повторю вати зади, м а в п у в а т и .
Він ніяк не м ож е втям ити, що нація тільки тоді
зм ож е культурно виявити себе, коли найде їй
одній властивий ш лях розвитку. Він ніяк не м о­
же втям ити, бо він боїться — дерзать!» («Дум­
ки проти течії», стор. 50-51).

Пункт шостий. У боротьбі з рабською психологією й

культурним епігонізм ом виключну ролю м ож е відіграти м и­
69
стецька література. Зважаю чи на те, що після револю ції
наш а л ітература стає нареш ті на свій власний ш лях р оз­
витку, то перед нею тепер постає історичної ваги питання:
на яку з світових літератур вона повинна орієнтуватися?

«У всякому разі не на російську, — відпові­

дає Х вильовий. — Це рішуче і без усяких засте­
режень. Не треба плутати наш ого політичного
сою зу з літературою . Від російської літератури,
від її стилів українська поезія мусить яко м ога
ш видш е тікати. П оляки ніколи б не д али Міцке-
вича, коли б вони не покинули орієнтуватися на
московське мистецтво. С права в тому, що росій­
ська література тяж ить над нами у віках, як го­
сподар становищ а, який привчає наш у психіку до
рабського наслідування. Отже вигодовувати на
ній наш е м олоде мистецтво — це значить затри­
м увати його розвиток». («А пологети писаризму»,
р озділ X I I I , «М осковські задрипанки», «К. і П.».ч.
13, 28 березня 1926).
П ункт сьомий. Як же розум ів М. Х вильовий це своє
гасло орієнтації на західньоевропейську літеоатуру? Він
ясно і недвозначно стверджував:

«Н аш а орієнтація на західньоевропейське
м и с т е ц т в о , на й о г о с т и л і , на й о г о
прийоми»... Але «коли ми берем о курс на захід­
ньоевропейське письменство, то не з м етою при­
прягти своє мистецтво до якогось нового зад­
нього воза, а з м етою освіжити його від задуш ­
ливої атмосф ери позадництва. В Европу ми пої­
дем о учитись, але з затаєною думкою — за кіль­
ка років горіти надзвичайним світлом» (Там
же).

Вже з цього уступу ясно, що гасло Х вильового орієнту­

ватися на західньоевропейське м истецтво треба розум іти в
том у ж пляні, що й гасло спрям оване проти російської лі­

70
тератури. Ясніш е кажучи, його гасло орієнтації на з а х ід н о ­
європейську літературу ріш уче не означало стати поплен-
тачем і наслідувачем її м одних стилів і ф орм , так сам о й га­
сло «яко м о га ш видше» тікати від російської літератури не
означало, щ о ми повинні відгородити себе від російської
літератури «залізною заслоною ». В одних пам ф летах Х ви­
льового м аєм о силу думок, які свідчать, щ о сам Х вильо­
вий все значуще і загальнолю дське в російській літературі
не тільки знав, але й лю бив і високо цінив. Й ого інколи
підкреслену неґацію російської літератури, як і гасло орієн­
тації на західньоевропейську, треба розглядати тільки в
аспекті психологічно-полем ічної стратегії. її головним зав­
данням було: якнайш ирш е відчинити двері для нового укра­
їнського відродж ення; створити якнайдогідніш і умови для
зросту й утвердж ення великого українського м истецтва і
вивести його на ш ирокий світовий тракт. «За всяку ціну ми
мусимо вивести наш у літературу на ш ироку європейську
арену», — писав Х вильовий у листі до А ркадія Л ю бченка
вже після ліквідації В А П Л ІТ Е .*)
Пункт восьмий. Н а думку Х вильового, українська по-
револю ційна літер ату р а повинна виробити свої власні за­
кони бачення, розум іння й зображ ення світу, свій напря­
мок, свій стиль. Це буде стиль великого відродж ення укра­
їнського народу, стиль б оротьби і перемоги. Він називає
цей стиль «ром антикою вітаїзму» (vita - життя). «Вона, —
пише Х вильовий, — як і всяке мистецтво, д ля розвинених
інтелектів. Це сума нового споглядання, нового світовід­
чування, нових складних вібрацій. Це мистецтво перш ого
періоду азіятського ренесансу». («К ам о грядеш и», стор.37).
Пункт дев’ятий. Х вильовий створив велику візію м ай­
бутнього відродж ення мистецтва, назвавш и його азіятсь-
ким ренесансом. Н а ж аль, він не м ав ні умов, ні часу, щоб
Цю візію глибш е аргум ентувати й опублікувати. Він подав
ЦЮ ідею лиш е в загальних окресленнях у четвертом у р оз­
ділі свого другого пам ф лету «Про К оперника з Фрауен-

) Ю рій Л уцький. «Ваплітянський збірник», стор. 210.

71
бурґу...», назвавш и ці нотатки «А беткою азіятського рене­
сансу в мистецтві». У своєму листі до редакції «К. і П.» за
7 л ю то го 1926 р. М. Х вильовий писав:

«... хоч теорія мистецької ш коли, яка йде під

п рап ором «азіятського ренесансу» вже й існує,
але її, на жаль, ще не опубліковано, коли ж не
рахувати IV патетичного розділу другої статті в
«К ам о грядеш и», який звертався головним чи­
ном до емоцій і нічого конкрет ного не дав... Та
зараз, поки не намічено основних ш ляхів наш о­
го культурного розвитку, коли ми м айж е не ба­
чимо лю дей, які б д обре розбиралися в склад­
ній ситуації щ одо українських культурних про­
блем , — зар аз я не находж у часу говорити про
свій художній нап рям ок і тільки міцно трим аю
в руці перо звичайного публіциста. П ро азіят-
ський ренесанс ще поговорим о, і сподіваю ся, що
цей час не за горами». («В аплітянський збір­
ник», стор. 46).

К оли Х вильовий писав ці слова, то він правдоподібно

дум ав тоді про свій великий політичний тр актат «Україна
чи М алоросія?», над яким уже, м ож ливо, й працю вав, і в
яком у цілий розділ було приділено ідеї «А зіятського рене­
сансу в мистецтві». Але, на ж аль, цей трактат був, як зна­
єм о, заборонений, і за винятком невеликого кола самви-
давних читачів, залиш ився невідом им і по наш день.
У загальном у, цю ідею -візію М. Х вильового мож на
зф орм улю вати так: з причин залізної логіки історії гряде
нове велике — четверте — відродж ення лю дства. У пере­
дових л ав ах його йтим уть тепер поневолені народи Азії.
М истецтво цих народів, акум ульоване віками неволі, ви­
бухне з нечуваною силою і, поєднавш ись з великим і віч­
ним із культур греко-рим ської, а пізніше — європейської,
д асть у висліді новий четвертий — тип культури. Це і
буде доба азіятського ренесансу в мистецтві. У країна,

72
 що леж ить на межі між Е вропою і А зією , і яка, з одного
боку, довгі віки неволі ділила долю азійських народів, а з
другого, — була все ж таки причетною до культури Захо­
ду, в особах своїх активно-ром античних мистців, відіграє в
добу азіятського ренесансу в мистецтві провідну аван гард ­
ну ро л ю . ,
Пункт десятий. Трагедія української літератури в то­
му, що вона історично позбавлена норм ального взаєм о­
зв’язку з читачем. Міське населення, значну частину робіт­
ничої кляси з причин вікової неволі — зрусиф іковано, і
українська культура для них — не хвилю ю че явище. Такий
анорм альни й стан мусить бути зліквідований. Читачем
української літератури мусить бути не тільки селянство, а й
усе робітництво, міське населення, інтелігенція всіх проф і­
лів культури та політично-господарчі керівники республіки.
Тобто, У країна мусить бути норм альним , національно-
культурним держ авним організм ом .
«Отже, — писав М. Х вильовий, — розв’язуючи пробле­
му ідеологічної організації літературних сил, ми знову і
знову викидаєм о бойове гасло: «Дайош» пролетаріят!..М и
в цьом у питанні безком пром існі. Ми «требуєм» (по-укра­
їнському — вим агаєм о!) серйозно поставитись кому це
слід до українізації пролетаріяту». («А пологети писариз-
му», «К. і П.». ч. 13, 28. III. 1929).
Пункт одинадцятий. «І ще «дайош» інтелігенцію!».
У країнська нація, коли вона ступила на ш лях держ авного
розвитку, мусить м ати до своїх послуг інтелігенцію всіх
фахів. Залиш ки російсько-імперського панування м усять
бути зліквідовані. У країна, як держ ава, не може терпіти,
щоб існувало дві категорії інтелігенції. О дна, що зв’язана з
селом і українською культурою , і друга, б агато численні­
ша, висококваліфікована, технічна, ф ахово-адм іністративна
аж до держ авних і партійних керівників вклю чно, — поспіль
російсько-м овна. Цю аном альність, що неминуче веде до ан­
тагонізм у, тр еба рішуче і негайно усунути. Н айвищ і технічні,
медичні та інші ш коли повинні бути так організовані, щ об з
них виходила м овно і культурно українська інтелігенція в
н айш ирш ом у розум інні цього слова.
73
 Це, на м ою думку, найголовніш е, що поставив М. Х вильо­
вий у своїх пам ф летах 1925-1927 років. Я залиш аю поза ува­
гою цілий ряд питань, поруш ених у дискусії з головою спілки
селянських письменників П луг Сергієм П илипенком . І ро­
блю це том у, бо вваж аю , щ о з одного боку, то був зудар двох
різнотем перам ентних українських патріотів, які часто хоч і в
гострій ф орм і, зм агалися за одну і ту ж, дорогу їм обом, спра­
ву, а з д р у го го ,— том у, що в світлі генеральних ідей, які по­
ставив М. Х вильовий перед українським літературни м і полі­
тичним світом взагалі, його суперечка з С. П илипенком має
побічне, чисто хатнє, родинне значення. Це не значить, що цій
суперечці не варто присвятити окрем ого дослідження. Я спо­
діваю ся, що тепер це буде ум ож ливлено.

***
Уже навіть з тієї суми ідей, що їх ми свідом о стиснули у
зф орм ованих вище одинадцяти пунктах, читач побачить, що
М. Х вильовий, розпочавш и літературну дискусію в квітні
1925 року, вже через рік, у тр етьо м у циклі своїх памфлетів,
вийш ов далеко поза чисто літературні межі. Здавалося, ви­
падково поряд з літературно-м истецьким и питаннями поста­
ли питання національної політики, економіки, держ авного
будівництва і держ авного статусу У країни в С ою зі Радянсь­
ких Республік. І ці питання, поставлені в гострій і дразливій
формі, дуже ш видко перейш ли з літературних середовищ до
загальносуспільних, партійних і держ авно-керівних. Д осить
познайом итися з деякими стенограф ічними звітам и з то го ­
часних засідань Ц К К П (б)У та П о л ітб ю р а його, щ об поба­
чити, як пам ф лети М. Х вильового поставили дибки цілий
цей всемогутній партійний центр України.*)
Влітку 1927 року М. Х вильовий зазнає перш ого дош куль­
ного удару від певних л артій них органів. Н аписаний правдо­
подібно весною 1927 року, найсильніш ий його пам ф лет «У-
країна чи М алоросія?» був заборонений до друку. Але це його
ані розчарувало, ані не налякало. П устивш и заборонений
пам ф лет у тодіш ній обмеж ений «самвидав», опублікувавш и
*) «Будівництво Радянської України». Збірник, випуск І, Д В У , Х арків, 1928
(?)•
74
першу частину «Вальдш непів» і здавш и до друку другу, М.
Х вильовий десь наприкінці листопада чи на початку груд­
ня виїхав у подорож за кордон. П онад три місяці він про­
жив у Німеччині, А встрії і за деякими д аним и — у П арижі.
За час цієї його закордонної м андрівки в Х аркові сталися
події, які різко заваж или на дальш ій долі не тільки Х вильово­
го, але й його однодум ців із В А П Л ІТ Е . Як ми вже перед цим
згадували, за публікацію в 6 числі «Вапліте» другої частини
ром ану «Вальдш непи» • Це число було сконфісковане і зни­
щене, д ал ьш у публікацію ж урналу припинено, а саму органі­
зацію 14 січня 1928 р. ліквідовано. П ро р ом ан Х вильового
«Вальдшнепи», де також згадувалась і «У країна чи М ал о р о ­
сія?», появилася, як ми вже писали, знищ увальна стаття А.
Х вилі під назвою «Від ухилу у прірву». Ці твори Х вильового
кваліф ікувались як націоналістичні й контрреволю ційні. Як
на це обвинувачення реагував М. Х вильовий, ми м ож ем о
тільки догадуватися. Н а ж аль, період перебування Х вильо­
вого за кордоном зовсім не вивчений і ми не м аєм о ж одних
докум ентів, які б докладн о цю добу висвітлю вали. З листів з
Берліну і Відня до А ркадія Л ю бченка*) видно, що Х вильовий
не був вчасно поінф орм ований про все те, що сталося в Х ар­
кові під час його м андрівки за кордон. П ро статтю А ндрія
Х вилі й про заборону т а конфіскацію 6-го ч. «Вапліте» він д о ­
відався тільки після 10 лю то го . А про заборону видавати д а­
лі ж урнал і про «самоліквідацію » В А П Л ІТ Е довідався ще
пізніше. Х вильовий д обре знав, щ о це практично означало і
для нього і для всіх його послідовників. П еред ним немину­
че стал о питання: що робити? П орвати з Р адян ською У краї­
ною й ком уністичною партією , чи вертатись і капітулю ва­
ти? Р о м ан Роздольський,**) щ о був чичероне і перекладачем
Х вильового у Відні, розповідав уже по другій світовій вій­

* «Голубі диліжанси». Л и стуван н я ваплітян. О У П «Слово», Н ь ю -Й о р к , 1955,

сто р . 11-13.
**) Р. Р о зд о л ь сь к и й , тоді студен т віденського університету, член К П З У
тієї б іл ьш о сти , щ о була піш ла за Ш ум ським і Х ви л ьови м . П ом ер в Чі-
каго у 50-их роках. П ро Х ви л ь о во го ро зп о в ід а в В севолодові Г ол убн и -
чом у, від яко го я й зан о ту вав цю ін ф орм ац ію .
75
ні, що це питання дуже мучило Х вильового. М ож ливо
стосується цієї справи і його таєм на поїздка до Парижу,
його перебування там у Ілька Б орщ ака і д овга розм о ва з
ним.*) У Відні м ав він довгу зустріч з А ндрієм Ж уком, у
якого випозичав для читання різні ем іграційні видання.**)
Д оповню є його тодіш ній настрій вірш ована строф а, допи­
сана червоним олівцем у листівці до А. Л ю бченка за л ю ­
тий 1928:

Сьогодні дощ нудний, такий у нас буває,

Туман ховає даль і Відень посірів.
А ле тепер ніхт о мене вже не спитає:
Чому зійшлись кінці моїх нервових брів?
Все це лиш е окремі фрагменти. І робити з них якісь
певні висновки ми не м ож ем о. Але одне ясно: яку б уну-
тріш ню боротьбу не пережив Х вильовий у Відні, але оста­
точне ріш ення його було тверде і виразне: написати пока­
янного листа і негайно вернутись на батьківщ ину — до
народу, до друзів, до літератури. Л иста до центрального
органу партії «Комуніст» він написав і вислав з Відня 22
лю то го 1928 року. Він визнав усі «гріхи» в ром ані «Вальд­
шнепи», які йому закидали, заявивш и, щ о останню части­
ну ром ану спалив і віддає себе на суд ЦК К11(б)У. В сере­
дині березня 1928 року він вернувся з закордону.
З цього м ом енту починається новий, із зм іненою так­
тикою , етап у діяльності М. Х вильового. В листі до ред.
«Комуніст» він відмовився від гасла «геть від М оскви», від
беззастереж ної орієнтації на західню Европу, від теорії бо­
ротьби двох культур, від кличів: «дайош пролетаріят!» і
«дайош інтелігенцію!», бо це, м овляв, сам о собою зрозум і­
ле. Але він не відм овлявся від ідеї відродж ення, від ідеї
удосконалення і виходу української літератури на світову
арену, від ідеї нового стилю активного ром антизм у (ро­
м антики вітаїзму), від б оротьби з вульгаризацією і спро­
щ енням літератури і т. ін. Все це продовж увало нуртувати

*) «Ваплітянський збірник», стор. 93. 2.

**) Т ам же.
76
серед колиш ніх ваплітян, а тепер «позагрупових» письмен­
ників з їх визнаним провідником — М иколою Х вильовим
на чолі. В цьому середовищ і, при активній ініціятиві Хви­
л ьового, народж ується ш видко ідея видання позагрупово-
го альмана;са-місячника «Л ітературного ярмарку». Ю. С м о-
лич у своїх спогадах твердить, що ідея технічного оф ор­
м лення цього оригінального місячника належ ала М айкові
Й огансенові. Не заперечуємо, що винахідливий на дотепні
вигадки розум Й огансена тут багато прислужився, але не­
м а сумніву, що основна ідея позагрупового альм анаха-м і-
сячника, з інтерм едіям и і окрем ими редакторам и кожного
місячника — належ ала М. Х вильовому. Не випадково йо­
го тон, його рука, його стиль позначились на всіх д ван ад­
цяти то м ах альм анаху «Л ітературного ярмарку».

Д оба «Літературного ярмарку»

Уже в грудні 1928 року вийш ла перш а книга «Л ітера­

турного ярмарку». Це була справді нова й оригінальна по­
ява на літературно-ж урнальном у обрії. В абила очі б агато­
кольорова обгортка, панно із «Сорочинського ярмарку» і
каруселя роботи мистця А натоля П етрицького. П одібних
видань українська л ітература не м ал а ні до того, ні після
того, вклю чно з найновіш ими часами. К ож на книжка м ала
інш ого редактора-автора інтермедій, що в дотепній формі
в’язали різном анітний м атеріял в єдине ціле. Через вступ­
ні слова, епілоги, інтермедії, листування, ніби обіжники
Я р м ар ко м у , ж артівливі диспути письменників при активній
участі П івника, Ц игана, О селедця, Зеленої К обили, Ч о р ти ­
ка Зануди та інших дієвих персонажів з української міто-
логічно-побутової спадщ ини, — ш ироким струм ом іш ла
критика сучасного культурного і суспільного ж иття, крити­
ка його недоліків і похвала досягнень. Звідси ж іншим
струм ом проривались нові теоретичні роздум и про суча­
сну літературу, її жанри, ф орми, стилі. Звідси звучав патос
Великого відродж ення і похвала ідеї Великої С оборної
Радянської України. Тут були скорбні слова про «много-

77
 страж дальні від ш ляхетського та боярського б атога Г али­
чину й Буковину». Не забуто й українське Закарпаття:
«Себто, ми також м аєм о на увазі і пана М асарика». («Л.
Я.», книга перш а, епілог, стор. 239). Ц им же ш ляхом д ава­
лась відсіч В У С П П івським критикам з ж урналу «Гарт» і
вул ьгари заторам із київської «Л ітературної газети». Тут же
висм ію валась пропагована В У С П П о м ідея єдиного сти­
лю пролетарської літератури «монум ентального, критично­
го реалізму», як «м ом ентального непорозуміння», як без­
крилого натуралізм у. І одночасно висувалась як прапор, як
творчий орієнтир, давня ідея Х вильового — нового стилю
доби — активного ром антизм у чи ром антики вітаїзму.
У пролозі до 9-ої книжки читаємо, що саме тепер чи­
тач «Л ітературного ярмарку» є присутній при народженні
нового стилю , «де глибина думки поєднана із витонченим
словом , калям бур з оригінальністю , сльозина із теплою
пародією на сам у себе і велика та глибока радість із тією
ж урбою , що так прикраш ує чоло мислителя». Л ітература
цього стилю підноситься «на найвищі філософські висоти».
Вона одухотворена «вічним і ненаситним прагненням ново­
го в зм істі чарівного і привабливого у формі».
«Вперше за всю наш у м ногостраж дальн у історію од
поезії безпосереднього чуття ми переходимо до поезії си­
стем, опрацьованих точністю теоретичної думки».
А втор спільно з читачем переконаний, що саме так
ф орм ується і творчо ствердж ується стиль активного-роман-
т изм у (романтики вітаїзму), який протистоїть офіційно-
панівному «м онум ентальном у реалізму». Цей останній м о ­
же лиш е збирати й віддзеркалю вати сирий побутовий м ате-
ріял, окрем і факти. А ле це далеко не те, чого вимагає від
літератури наш час. Це лиш е м ертві окремі побутові фак­
ти. «Живе ж тільли ком плексна систем а ф актів, втілена в
поетичний образ, як невмирущ ий сим вол ж адань, турбот,
поразок і перем ог кляси та її епохи». Т ом у без сумніву «на
зміну натуралістичній літературі, як мистецтву віддзерка­
лення окрем их фактів, не зв’язаних між собою , — конче і
ш видко мусить прийти активний ром антизм . Виросте він із

78
кривих руху так званих великих чисел, із цілого колектив­
ного психологічного комплексу лю дей епохи зм агання за
соціялізм»... «Активний р о м ан ти зм і тільки він має і му­
сить вловити і передати в об разах засобам и свого поетич­
ного м айстерства оту покищ о невловлену «музику м ільйо­
нів». (Всі цитати взято з «Л. Я.», кн. 9, стор. 2-6).
Я навмисне процитував р яд думок з одного лиш е про­
логу до кн. 9-ої, щоб цим ще раз підтвердити, що літера­
турна дискусія, зокрем а щ одо стилю доби, не припинила­
ся на початку 1928 року, що бої продовж увались, що ідея
М. Х вильового активного ром антизм у, поставлена до ди­
скусії ще 1925 року, в добу «Л ітературного ярмарку» 1929
року постала по-новому і з глибш ою аргум ентацією .

Д оба П ролітфронту

Д о б а «Л ітературного ярмарку» була ще до певної міри

виповнена духом і настроям и доби В А П Л ІТ Е . М. Х вильо­
вий та його однодум ці ще жили в якійсь мірі вірою , що
буде збережено свободу як особисто письменницької твор­
чосте, так і національно-держ авної незалежности. А ле вже
з квітня 1929 року, коли Сталін, оперш ись на сконсолідова­
ні (після довгої внутріш ньої боротьби) традиційні російсь­
ко-імперські націоналістичні сили в ВКП (б), вчинив на
ХУІ-ій партійній конференції фактично держ авний перево­
рот, скупчивши в своїх руках неподільну владу д иктатора-
вождя, ситуація різко зміниласа. П ро свободу й ліберальні
ідеї «позагрупових» письменників годі було вже дум ати.
П отрібно було по-новому переш иковувати сили, м іняти
тактику й пристосовуватися до нових лю тих обставин. Як
завжди, так і тепер, Х вильовий перший збагнув і відчув
нові суворі повіви. Він зрозум ів, що в «нових умовах» «по-
загруповим» письменникам місця нема. Н а частих товари ­
ських гутірках із своїми однодум цям и він почав висловлю ­
вати думку про актуальність створення нової письменниць­
кої організації, яка б охопила всіх тих, що досі є позагру-
повими. Д ум ка ця знайш ла живий відгук серед майже всіх

79
колиш ніх ваплітян. Уже вліті 1929 року почалося колек­
тивне обдум ування основних декляративних принципів і
назви організації. Х тось підкинув — П Р О Л ІТ Е Н . Як це
розш иф рувати? М оже — П ролетарський літературний на­
ступ. Не знаю . Із дальш их дискусій над х арактером орга­
нізації стає ясним, що вона мусить бути: за ідеологією —
пролетарською , а за діяльністю — м асовою . М. Х вильо­
вий, очевидно, зрозум ів, що в нових ум овах колиш ня його
ідея елітарної організації стала анахронізм ом . У нових у-
м овах проблем а м асовости і партійности є основою існу­
вання. З цим мовчки погодж увалися майже всі. Дискусій не
було. Д ля всіх було ясно: якщ о вже виходу нема і доля
письменника тепер неминуче мусить бути наскрізь споліти-
зована, то принайм ні треба ступити на цей ш лях цілою
групою однодумців. Так вкорінялася ідея нової організації.
Не погодились на цей ш лях тільки три ветерани ваплітян-
ського руху: М айк Й огансен, О лекса Слісаренко і Ю рій
Смолич. Вони створили свою маленьку «Техномистецьку
групу «А». За карколом ною ф антастикою , пригодам и й но­
вими технічно-м истецькими витівкам и вони сподівалися
сховатися від епохи то тал ьн о ї політизації.
Н есподівано ідея нової організації набрала ш ирокої по-
пулярности. Д о неї почали зголош уватися не тільки ті лі­
тератори, що не належали до жодної організації (О. Виш­
ня, Ю. Ш овкопляс та інші), але й ряд письменників, що
входили в ту чи іншу організацію . Зокрема зголосила свій
вступ до нової організації майже вся харківська група «М о­
лодняк» : О. Кундзіч, Т. М асенко, О. Д онченко, Ю. Ву­
хналь, Іван М ом от, І. Багм ут,. Д, Гордієнко. Це відразу
зактивізувало новий рух. З вересня 1929 року в будинку ім.
Блакитного щ отиж нево, а то й при потребі — двічі, поча­
ли збиратися всі адепти нової організації. Ініціятива і ке­
рівництво було постійно в руках М. Х вильового, М. Кулі-
ша, О. Д освітнього. Н а перш ому засіданні Х вильовий ін­
формував, що м ає згоду з «вищих сфер» про творення но­
вої організації й обіцянку фінансового забезпечення видан­
ня місячника. П ісля довгих, кількавечорових дискусій усі

80
погодилися, що основні принципи деклярації м аю ть бути
сугубо льояльні й партійні. Основне завдання організації
_ висока м истецька та ідейна якість творів, м арксистська
ідеологія і б оротьба проти всіх буржуазних і націоналі­
стичних ухилів, у том у й — хвильовізм у. Д іяльність пись­
менника — це «служба сьогодніш ньом у дневі». П исьмен­
ник повинен бути в колгоспі, на фабриці, на заводі. Т ам
він влучається в працю , відкриває м олоді робітничі талан ­
ти, залучає їх до літературно-м истецьких студій і організа­
цій. О тже, зневажений колись М. Х вильовим м асовізм стає
тепер бойовим завданням ним же створеної організації.
Така суперечлива діялектика часу. Всі це р озум ію ть і м ов­
чки прийм аю ть. Н а одном у з засідань Ю рій Яновський
пропонує новий проект назви організації П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т
— П ролетарський літературний фронт. Х вильовий захо­
плений. Усі підтрим ую ть. Н азву організації знайдено й за­
тверджено.
П равдоподібно в листопаді 1929 року в періодичній
пресі появилася деклярація нової організації, що м ала наз­
ву П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т — об’єднання студій пролетарського
літературного фронту. Її підписало понад тридцять чле­
нів основополож ників на чолі з М. Х вильовим, М. Кулі-
шем, П. Тичиною та О. Д освітнім . У грудні 1929 року вий­
ш ла остання, 12-та книга «Л ітературного ярмарку». Цим
кінчалася легкояскрава, ром антична, гостро сатирична, а
інколи й езопівська д оба, репрезентована «Л ітературним
ярм арком », і надходила невідома в^своїх перспективах, але
логікою суворого ж иття зум овлена, ідейно-зм обілізована
доба П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у . Н а початку 1930 року, за редак­
цією М. К уліш а, І. Сенченка, І. М ом ота, Т. М асенка, Ю.
Я новського, А. Л ю бченка, П. Панча, а з третього числа —
тільки М. Х вильового, А. Л ю бченка й І. М ом ота, — по­
чав виходити місячник за тією ж назвою . Тут уже не зу­
стрінемо ні абстрактних гасел про Велике відродження, ні
про соборність українських земель, ні критичної іронії, що
ми й досі плентаєм ося в хвості історії й не м аєм о ні укра­
їнської енциклопедії, ні потрібних словників чужих мов, ні

81
навіть українського тлум ачного словника тощ о. Із давні­
ших полемічних проблем залиш илась тільки проблем а
стилю , напрям ку літератури й мистецтва. Цим питанням у
«П ролітф ронті» було приділено ще деяку увагу. Н емає вже
систем атичної б оротьби з В У С П П ом , як організацією , ли­
ше де-не-де гостра реакція на необ’єктивну вуспівську кри­
тику творів чи діяльности пролітфронтівців. Убивчу свої­
ми аргум ентам и статтю Н ахтенборенга (чергове псевдо К.
Буревія), що, здається, звалась «Д иктатура» І. М икитенка в
чотирьох театрах», редакція так і не наваж илась пом істи­
ти, хоч і була анонсована в попередньом у числі.
М. Х вильовий за доби П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у не опубліку­
вав ні одного свого нового оповідання. Він напевне добре
розум ів, що часи «Івана Івановича», «С антим ентальної
історії», чи, навіть, мисливських нарисів — минули. Н аста­
л а д о б а безконф ліктних, ура-оптим істичних, партійно-ви-
трим аних творів, тобто, войовничої партійної публіцисти­
ки в о б р азах на теми поточної політики партії і соцбудів-
ництва. П сихологічно до такого роду творів він ще не був
готовий. Т ом у всю свою творчу снагу, всю полемічну при­
страсть він зосередив на літературній публіцистиці. Вона
була спрям ована головно проти «Н ової Генерації». Цій
організації українських футуристів, а зокрем а її членові,
критикові О. П олторацьком у, він присвятив три великі го­
стро викривальні статті.*) К рім того, у «П ролітф ронті» бу­
ло вміщ ено статті І. М ом ота під псевдонім ом О. М ак,**) І.
Сенченка «У парках зблідлих фантазій***) та Варвари Жу-
кової (К остя Буревія) — «Ф аш изм і ф утури зм ,****),сп ря­
м овані також проти «Н ової генерації».
Ч им пояснити таку «увагу» «П ролітф ронту» до «Нової

*) К ричущ е бож ество, «П ролітф рон т», 1930, ч. І, стор. 247-252. Чим
причарувала «Нова генерація» тов. С ухино-Хоменка? «П ролітф рон т»,
1930, 3, стор. 229-270. Остап Виш ня в світлі «лівої» балабайки. «П ро­
літф р о н т» , 1930, ч. 4, стор. 254-310.
**) З бльокнот у чит ача , там же, чч. 1, 3, 4.
***) Т ам же, ч. 2, стор. 177-210.
****) Т ам же, ч. З, стор. 205-228.

82
генерації»? Не було це якою сь прим хою «П ролітф ронту»
взагалі, а Х вильового зокрем а. Викликана ця гостра поста­
ва д во м а м ом ентам и: 1. гостро-негативним ставленням
«Н ової генерації» до П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у як організації та
постійне, з числа в число, ш ельм ування його і 2. провока-
тивна стаття О. П олторац ького про творчість О стапа Виш­
ні, яка зіграла фатальну ролю в дальш ій долі О стапа Виш-
шні. Ось основні дві причини тотальної війни Х вильового
проти «Н ової генерації.*). О собливість цих памф летів Хви-

*) Д о с и ть пр о гл янути ком п лект «Н ової генерації» за 1927-1930, щ об пе­

реконатися, як си стем атичн о, н асти рливо, з числа в число т а м м істили рі­
зні злісн о-н асм іш ли ві, зл обно-сатири ч н і вигадки, пам ф лети, дош кульні
п ровокації, а то й звичайні політичні доноси на М. Х ви льового та його
однодум ців. Н ай активніш и м а вто р о м такої «літератури» в «Новій генера­
ції» був м о ло д и й критик О. П олторац ьки й. А й ого довгий (у кількох чи­
слах ж урналу) політичний донос на О стапа Виш ню обури в не тільки чи­
сленних читачів О. Вишні, але й увесь близький до П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у лі­
тературн ий світ. Не зав ад и ть тут пригадати: коли О. Виш ню ареш тували
і «засудили» на см ертну кару, а потім розстріл зам ін и ли на 10 років кон­
цен трац ій н ого таб ору, то О. П ол торац ьки й з горд істю ката писав:
«... осн овн ого мені п ощ асти ло досягти — визначити в українській р а ­
дянській критиці ан ти п р о л етар ськість, бездарн ість і куркульську ід еол о­
гію «творчости» цього суб’єкта»... «Тепер я щ асливий відзначити, щ о по­
дібне уже сталося й щ о м оя стаття стає епітаф ією на см ітникові, де п охо­
вана тво р ч ість О. Вишні».
С учасний читач також м усить знати, що О. П о л торац ьки й (П о л то р а-
дурацький, як його часом нази вав Х вильовий), переж ивш и д о н о сам и ста­
лінський тер о р 30-их років, цю свою брудну діяльн ість спокійно п род ов­
ж ував н авіть після см ерти С таліна. Т ак наприкінці 60-их років, коли по­
чався п о гр о м ш естидесятників, він знову виступає з паш квілям и проти
м о ло д и х українських патріотів. О дн а з н айпідліш их статтей -дон осів того
часу під н азв о ю «Ким оп ікую ться деякі гум аністи», оп ублікован а в «Л іте­
ратурній У країні», сп рям ован а була проти В. Ч о р н о во л а і С. К араван сь-
кого. С т а т т я повна брехні, наклепів і провокації. Вона ви кликала хви лю
обурення серед усіх чесних лю д ей У країни. П ро це свідчить протест, н а­
писаний у ф о р м і «В ідкритого л и ста до президії спілки письменників У кра­
їни», від о м о го тепер поета, публіциста і політв’язн я В асиля Стуса. (Див.
«Сучасність», ч. 4, 1969, стор. 76-81).
О сь такі ду х о во нечисті, ам о р ал ь н і типи зад авал и тон у «Новій гене­
рації» в її наступі на П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т . Вони остаточн о вибили М. Х ви­
л ьо в о го з рівн оваги і стали о д н ою з основних причин то та л ь н о ї кон тр­
атаки М. Х ви л ьо во го й цілого П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у проти «Н ової генерації».
Цих кон ф ліктн их ситуацій ніхто із дослідників не повинен забувати.
83
л ьового така, що, з одного боку, вони позначені полем і­
чно-сатиричним та л а н то м ав то р а «К ам о грядеш и», а з дру­
гого, що їх уже наскрізь пройм ає панівна тоді безоглядна,
прокурорсько-викривальна ф орм а критики. З позицій гене­
ральної лінії партії він прискіпливо, не завжди справедли­
во, дош укувався у своїх опонентів не мистецьких хиб, а
політичних, ідеологічних диверсій вклю чно з буржуазним
н ац іоналізм ом і... х вильовізм ом . Це вже був стан, сказа­
ти б, м еж ового нервового напруження у Х вильового. І це
позначилось на його статтях.
П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т відразу розгорнув активну культурно-
виховну працю на харківських заводах (Х ПЗ, ДЕЗ, Вело­
завод). Як наслідок цієї праці до П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у з за­
водських літгуртків прийш ло понад десяток м олодих ро-
бітників-літераторів, серед яких були такі справжні талан ­
ти як Іван К алянник, М икола Н агнибіда т а Сергій Б о р ­
зенко. П отяглася до П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у й університетська
м олодь: Іван Н ехода, Валентин Бичко, Д м и тро Ніценко,
М арко Рєзніков, Євген М ’якота. З Інституту м арксизму
прийш ли: М. Кириченко, І. Редькина, П. Демчук. З Плугу
перейш ов О. С орока, а з А вангарду — Л еонід Чернов.
Д о складу П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у ввійш ла також ціла група єв­
рейських письменників: Д. Ф ельдм ан, Л. К вітко, Е. К оза-
кевич, Д іам ан т, Т. Ген, Г. Д обін, Б. М іллер, О. Фінкель.
У хвалено було видавати, крім місячника «П роліт-
фронт», ще популярно-теоретичний двомісячник «Л ітера­
турний цех,*) спеціяльно призначений д ля робітничих лі­
тературних студій і початкую чої студентської молоді. Н о­
ва організація взяла активну участь у творенні Ф едерації у-
країнських револю ційних радянських письменників. Д о Р а­
ди Ф едерації делеговано було: М. Х вильового, А. Лю бчен-
ка і І. М о м о та. П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т брав діяльну участь у м і­
сячнику української культури, що тоді по всій Україні ор­
ганізувала В У Р П С — Всеукраїнська Р ада Професійних

*) Р едколегія «Л. Ц.» була: Д. Ф ельд м ан , А. Л ейтес, Г. К остю к, Д.

Г ордієн ко, І. Ш утов.

84
 Спілок. Д ля участи в місячнику визначено було групу пись­
менників.*) Одне слово, зовні ніби все виглядало на нор­
м альний, як на ті часи, стан діяльности організації. Але
поза тим , на ж иттєвом у горизонті збирались і вже р о зр о ­
стались чорні хм ари початку 30-их років. Десь у високих
апар там ен тах керівних держ авних центрів визрівала вже
ідея цілковитої уніфікації літературного життя. П ерш ий
етап цього пляну м ав на увазі об’єднання всіх дію чих пись­
менницьких організацій з В У С П П ом , — з цією тоді вже
визнаною вищ ими інстанціями за єдину провідну проле­
тарську організацію . Ц ю ґвалтовну операцію виріш ено бу­
ло почати з найсильніш ої й найавторитетніш ої тоді орга­
нізації — П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у . П ровідних осіб його було ви­
кликано у відповідні високі установи і заявлено їм, шо над
їх організацією тяж ать непоправні гріхи В А П Л ІТ Е й «Лі­
тературного ярмарку», гріхи «Н ародного М алахія» М. Ку-
ліш а, «Записок холуя» й націоналістичний м аринізм Івана
Сенченка, «М айстра корабля» й «Ч отирьох ш абель» Ю.
Я новського, пом илок О. К опиленка в «Твердому м атерія-
лі» й «Визволенні», націоналістичних і троцькістських тен­
денцій в поемі М асенка «Лобне місто» та в листуванні, дру­
кованом у в «Л. Я.», зокрем а в листах Ю. Я новського до
М. Х вильового, Т. М асенка до І. Сенченка, О. Д освітн ьо­
го до М. К уліш а та ін. П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т не відмеж увався
від хибних позицій Д. Ф ельдм ана в його передмові до «У-
країнська проза в єврейських перекладах» і багато інш их
гріхів. Одне слово, м овляв К атон С тарш ий, «К артагена
мусить бути зруйнована» — П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т мусить бути
зліквідований.
Загально похм ура ситуація початку 30-их років владно
цього вим агала. Це відчули і зрозум іли при цій історичній
розм ові в Ц К М. Х вильовий, М. К уліш і О. Д освітній.
П ротиставитись цьому вони вже не бачили змоги. 19 січня
1931 року було скликано загальну нараду членів П Р О Л ІТ -

*) О. К оп и лен ко, О. Д он ченко, Ю. Вухналь, О стап Виш ня, Г. К о с тю к , І.

М о м о т, Г. К о ц ю ба, В. М исик, І. Б агм у т, Д. Ф ел ьд м ан , О. Кундзіч.

85
Ф РО Н Т у, на якій було «ухвалено» сам оліквідуватись і
вступити у В У С П П .
Закінчився останній організаційний етап творчої діяль-
ности М. Х вильового та його однодумців. Замкнулася д о ­
ба літературної дискусії і відносно ліберальних часів 20-их
років.*)

Третій період т ворчост и (1931-1933)

Вероніка сказала:
— Л ем о! Ти мистець революції, а от «сьогодні» т и й не
напишеш, т ом у що «сьогодні» с зовсім не те, що каже
Стефан. Не героїчні будні, а героїчне терпіння.

М . Х вильови й . «Силюети».

Н аближ алось щ ось гірш е ніж героїчне терпіння. Це був

уже ш лях на Г олготу. Не знаю , чи М. Х вильовий у час лі­
квідації П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у ясно усвідом лю вав уже, куди
котиться його особиста зоря. Аде доля його однодумців,
доля більш их і м енш их талан тів, що їх об’єднував П Р О -

*) В арто дл я історії заф іксувати повний скл ад П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у на

час його ліквідації. Як мені зд асться, це с перш а сп р о б а так о го перелі­
ку. Т о м у за вичерпність списку не м ож у ручитися. С писок складено на
підставі восьм и книж ок «П ролітф рон ту», спогадів Ю. С м ол и ча, Т. М а-
сенка (« Р о м ан п ам ’яті», Р адян ський письменник, К иїв, 1970) і власної
п ам ’яті. Д о П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у належ али (за абеткою ): Іван Б агм ут, Ва­
лен ти н Бичко, С ергій Б орзен ко, О стап Виш ня, Ю рій В ухналь, Т. Ген,
Д м и т р о Г о р дієн ко, Л еон Д ем енко, Д іа м ан т, Іван Д н іп ровськи й, Г. Д о -
бін, О лесь Д он чен ко, О лесь Д освітн ій, П етро Д ем чук, Г ри горій Епік,
Валер Іван о в (Л ерик), Іван К алян ни к, Л ейб К вітко, Е м ан уель К озаке-
вич, М и х ай л о К и риченко, Г ри горій К остю к, Г ордій К о ц ю б а, М и кол а
К уліш , О лекса К ундзіч, О лександер К оп и лен ко, Т. Л андирев, А. Л ей-
тес, А ркадій Л ю бченко, Т ерень М асенко, В асиль М исик, Б. М іллер,
Т ігр ам М елікседов, Євген М ’яко та, М и кол а Н агн и біда, Іван Н ехода,
Д м и т р о Н іценко, Л есь Н есм .іян, П етро П анч, І. Р едькін а, М арко Р сз-
ніков, С ергій Р оговик, Іван Сенченко, О лександер С орока, П авл о Ти­
чина, Д а в и д Ф ел ьд м ан , О. Ф інкель, М и кола Х вильовий, Л еон ід Ч ер ­
нов, Іван Ш утов, В ол оди м и р Ю ризанський, Ю рій Я новський, М и хай ­
л о Я ловий.

86
Л ІТ Ф Р О Н Т , його доглибинно хвилю вала. Як і в критич­
ний м ом ент ліквідації В А П Л ІТ Е , коли він негайно поки­
нув Відень і приїхав до Х аркова, щоб бути серед своїх дру-
зів-однодумців, щоб вони не розгубились, не розпорош и­
лись, не втратили надії, так і тепер, у набагато критичні­
шій ситуації, коли його організації наказали не просто лі­
квідуватись, а ввійти в організацію , з якою він довгі роки
вів завзяту боротьбу, — Х вильовий, зціпивш и зуби, очо­
лив цей ліквідаційний процес і доклав всіх зусиль, щоб з
гідністю впровадити всіх членів П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т у до ВУ-
С П П у. К оли ж секретаріят В У С П П у підійш ов до справи
пролітф ронтівців селективно (напр., не було спочатку при­
нято до В У С П П у М. К уліш а, О. Виш ню, Ю. Яновського
та ще декого), то Х вильовий на перш их спільних зборах з
В У С П П ом 24 лю то го 1931 року виголосив знамениту ди­
плом атичну промову, яка зовні скидалася на дуже партій­
но витрим ану й самокритичну, а насправді, своєю тенден­
цією, своїм підтекстом була об ороною чести П Р О Л ІТ ­
Ф Р О Н Т у й ультим ати вною вим огою , щоб усіх проліт­
ф ронтівців було прийнято до В У С П П у. «Певний я, — кін­
чав він свою промову, — що за короткий термін поза
В У С П П ом не залиш иться ж одного з колиш ніх проліт­
фронтівців. Не в інтересах пролетарської літератури...від­
ш товхувати від себе творців, які хочуть цю ж таки проле­
тарську літературу творити».*)
Це м ало свій вплив. У незабарі справді всіх проліт­
ф ронтівців (за винятком тих, що сам і не побаж али всту­
пити) було прийнято до ВУ СП П у. Х вильовий розум ів,
що в тих ум овах письменникові залиш итися поза органі­
зацією означало приректи себе на творчу смерть. Тому
він так боровся за, здавалось би, таке елементарне пра­
во для всіх своїх послідовників. Й ому однаково боліло
як за всесою зно відом ого д р ам ату р га М. К уліш а, так і за
нікому ще не відом ого, але талан овитого початкую чого

*) « Л ітер ату р н а газета». ЗО березня 1931, ч. 1 0 . С корочений стен ограф іч­

ний звіт загал ьн и х зб орів Х арківської організац ії В У С П П , 24. II. 1931.
П р о м о ва тов. М. Х ви льового.

87
поета-робітника Івана К алянника. І це право він обстояв.
Н а більш е вже не м ав ні сили, ні колиш нього авторите­
ту. Д вері у вищі політичні сфери відтепер були вже для
нього замкнені.
Він відчував процес ш тучної ізоляції, яку навколо
його особи і його творів поступово створю вали. Він про­
бував це розвіяти своєю творчою активністю . Як Тичина
в поезії («Чернігів», 1931), так він у прозі намагався свій
талан т і досвід поставити на службу сьогодення, на служ­
бу спрощ ених сучасних літературних вимог. Він пробу­
вав створити ілю зорне примирення з ж орстокою дійсні­
стю через творчість, і цим ш ляхом виграти час. Він пише
цикл нових оповідань на дуже сучасну «виробничу» тему:
«М айбутні ш ахтарі», «Останній день», «Про лю бов», «Ща­
сливий секретар» тощ о. Він їде на села П олтавщ ини й Х ар­
ківщини. П риглядається до життя. Пиш е пропаґандивні
нариси «По барвінківськом у районі», «Бригадир шостої»
тощ о. Ці речі друкую ть, але погідних ум ов навколо нього
не створю ю ть. Х м ари над його головою все густіш аю ть.
Д авніш у його творчість ігнорую ть. Це він сприймав осо­
бливо боляче. І він виріш ив тут опонувати ф актами. Зібрав
і по-новому упорядкував два том и своїх новель і запроп о­
нував до видання в ДВУ. А ле тут «нову лінію» вже добре
знали. П еревидавати старі твори відмовились. Ситуацію
врятувало кооперативне видавництво РУ Х , яке ще не бу­
ло опановане микитенківцями. Воно прийм ає до видання
обидва том и.
Н а початку 1932 року виходить перший том вибраних
творів М. Х вильового, в мистецькому оф ормленні А нато-
ля П етрицького й за редакцією сам ого д иректора РУ Х у А.
Березинського. П оява цієї збірки була для М. Х вильового
не тільки своєрідною ф орм ою протесту проти іґнорантів,
але й одночасно його єдиною тоді трибуною . Том у він сам
написав передмову до цієї збірки, а до кож ного оповідан­
ня — короткий, а інколи, навіть, полемічний, коментар. З
гідністю , стрим ано, але з пом ітним внутріш нім обурен­
ням він обвинувачує «не в міру дбайливих критиків», що в

88
 останні роки закреслю ю ть «мало не ввесь мій попередній...
творчий ш лях пролетарського письменника». Він висміює
тих критиків, що пробую ть писати про його сучасні твори
як про «пролетарського початківця, який допіру повернув­
ся з ваплітівської еміграції». Він цитує слова німецького
критика на том вибраних його оповідань, що 1931 року
вийшли німецькою мовою . Н імецький критик («Бю летень
експресних інформацію), ч. 4, 1932, Інсбрук) прихильно пи­
сав, що це дуже рідкісне явище серед письменницьких та­
лантів, коли всі десять оповідань, як у збірці Х вильового,
не подібні одне на одне. Він зауважив також , що на «роз­
кішній сатирі Х вильового» помітний вплив англійських гу­
мористів (Свіфт). «Н авіть у перекладі, який, коли судити з
передмови, значно послаблю є вартості українського ав то ­
ра, кожне поодиноке оповідання становить маленький ше­
девр (M eisterw erk), якому з письменницького боку м ало
що м ож на закинути». (Всі цитати взято з: М. Хвильовий.
«Вибрані твори», т. 1-ий, РУ Х , 1932, передм ова, стор. 5, 6).
Н ареш ті Хвильовий, навмисне процитувавш и висновки ні­
мецького критика, що хоч книжка високомистецька, але
для загальних бібліотек не надається, бо, «комуністична»,
запитує: хто ж має рацію ? Чи буржуазний рецензент, чи ті
радянські критики, що заперечую ть його давніш і твори? У
ком ентарях до окрем их своїх новель він при кожній наго­
ді ущ іпливо реагує на примітивізм тогочасних «критичних
бригад», що так безславно діяли в ті роки. Він систем а­
тично брав їх на сміх, цитуючи іронічний вислів М айка
Й огансена : «Не знаю точно, чого хотіли від мене рецен­
зен ти — очевидно, вони м али рацію , раз їм доручили писа­
т и — але дуже хочу виправити свою лінію — очевидно, не­
правильну, раз на неї напались рецензенти, бо їм же дору­
чили писати рецензію» (Т ам же. К ом ентар до оповідання
«Щ асливий секретар», стор. 289). У цих стрим аних обо­
ронних, а інколи й наступальних нотатках вчувалося ще
де-не-де відлуння колиш нього Х вильового-полем іста. Але
тільки далеке відлуння. К рикнути на повний голос він уже
не міг. Й ого каяття й відмовлення від поглядів доби ВА-

89
П Л ІТ Е не принесло йому ні щ ирого признання, ні д овір’я з
боку партії, до якої він ще належав. Це вело до трагічного
внутріш ньосуперечливого конфлікту. П равдоп одібно, він
опинився на то м у «ідіотськом у роздоріж ж і», яке колись він
так проникливо вгледів у свого героя-оп озиц іонера К а р а ­
м азо в а («Вальдш непи», стор. 66). Одне слово, стан облоги
й трагічного безвихіддя поглиблю вався з кож ним днем.
Злочинний плян колективізації, щ о його зактивізувала пар­
тія від початку 1930 року, і нечуваний грабунок села під
гаслам и х л іб о заго тівел ь — д али вже свої ж ахливі наслід­
ки 1932, а особливо — на початку 1933 року. Це ще б іль­
ш ою м ір о ю поглибило в свідом ості М. Х ви л ьового стан
глухого кута, безвихіддя. П риїзд у січні 1933 року з М ос­
кви П. П остиш ева із спеціяльним завдан ням і н еобм еж ени­
ми правам и д и к тато р а знам енував собою нову фазу полі­
тики партії. П роп аґан ди вн а м аш и на його віщ увала нову
хвилю терору на господарчом у й особливо на культурно­
му відтинку. Т оді чи не вперш е було кинено в маси міт,
щ о д осьогочасні невдачі в колективізації, які довели села
до голоду, це наслідки ш аленого опору куркуля, підкур-
кульника, їх спільників з «бухарінсько-троцькістської
агентури» та «прихованих контрреволю ціонерів-націоналі-
стів з партійним и квиткам и в кишені». Це вже було щ ось
зовсім нове. Воно означало, що меч терору піднесено вже
над го л о в ам и тих членів партії, які ще не втрати ли почут­
тя відповідальн ости перед н ар о д о м і н перетворились у
«м аш инізованих хижаків». С м ертельн ою загр о зо ю нави­
сло це насам перед над М. Х вильовим та його найближ чи­
ми партійним и однодум цям и.
П роте о соби ста д о ля його вже й не так хви л ю вал а. Й о­
го мучив загальний стан народу наш ого, щ о з кож ним
днем ставав нестерпним. Він уже не м іг писати нічого, хоч
від нього вим агали. Г ригорій Епік, що сам переж ивав по­
дібну психологічну й ідейну колізію , як м олодш ий віком
пробував р о зр ад и ти свого вчителя й стар ш ого друга. Він
сів писати р о м ан і якось ж ар то м а, заохочую чи Х ви льово­
го, сказав, щ о викликає його на соцзм аганн я. Присутні
журналісти підхопили це серйозно і на другий день преса
повідом ила світ про історичне зм агання М. Х вильового і
Г. Епіка. У Х вильового справді тоді було виринуло баж ан­
ня сісти й написати щ ось значуще, ваговите. І він, як ходи­
ли чутки в літературних колах і дещ о подавала преса, по­
чав був писати. С упроти Епікової назви ром ану «Петро
Ромен», що мав зобразити позитивного героя сучасности,
Х вильовий волів дати героїчний о б раз жінки того несам о­
витого часу. Н азва плянованого ром ану, нібито, м ал а бу­
ти «Єва». Але з задуму нічого не вийш ло. Ш аленство по­
дій дуже ш видко його р оззброїло. Тисячі голодних селян і
тисячі трупів мужчин, жінок, дітей на вулицях Х аркова ви­
кликали розпачливий стан в душі письменника. У чому
справа? Д е причина? Х то винен? — тривож но роїлись у
нього думки. Він вже не м іг писати, спокійно жити й бай­
дуже дивитись на все, щ о творилось навколо. Він вирішує
ще раз глянути в корінь. У квітні 1933 він разом з А. Л ю б-
ченком виїжджає в Л охвицький район на П олтавщ ині. Цю
поїздку описав А. Л ю бченко в своїх спогадах «Його таєм н и ­
ця», звідки ми запозичуєм о деякі факти. П ерш а їх зупинка в
д иректора великої м одерної, розбудованої чеськими інжене­
рам и цукроварні. П різвищ е директора було Бичок. За свідчен­
ням А. Л ю бченка, це був «старий робітник цукроварник,
колиш ній м атр о с Ч орном орської ф льоти, лю дин а з м іц­
ним здо р о в’ям, ясним р о зум ом і о р ганізаторським хистом».
Х вильовий його знав давніш е. Відразу ж прибув туди і се­
кретар Л охвиц ького райком у партії Васильківський. Він був
близький однодум ець Х вильового ще з Х аркова, бувши
1930 року секретарем парторганізації ХПЗ. І ось ці два ви­
сокі партійні провідники «великого перетворення» в районі
інф орм ую ть своїх харківських друзів про ж иття і стан їх­
нього району. То була р о зм о ва дуже довірочна. Р о зм ова
друзів, що вірили один одному, що щ иро ш укали виходу з
того см ертельного глухого кута, куди зайш ли вони, вико­
нуючи «директиви з центру». їх довгу й розпачливу ро зп о ­
відь м ож на стисло передати таким и словам и: куркулів, я-
кими спекулю є пропаганда, вже давн о нема. Залиш ився

91
 переваж но бідняцький лю д. О грабований, доведений до
розпачу, він почав братися за сокиру й рубати з відчаю
«партуповноваж ених». С тихійно вибухаю ть повстання. їх
ж орстоко придуш ую ть спеціяльні військові частини. Г ол од
охопив цілі села й райони. Ч и м ал о випадків лю доїдства.
М асові втечі з сіл світ-заочі. Ч асті випадки .самогубства
цілих родин. ■Загально кажучи — безнадія, відчай, жах.
Панує безладдя. В лада розгублю ється і від того ще біль­
ше сатаніє.
«П росто віри не йм еться, а проте виглядає все так, ніби
чомусь спеціяльно тр еба збурити населення, конче зруш и­
ти його з м ісця, відірвати від свого пня, геть р о зк о л о ш к а­
ти, ро зки дати , знесилити, знівечити».
«О хопивш и голову рукам и, Х вильовий напруж ено слу­
хав. Іноді коротким легким покивом ствердж ував почуте,
так наче сам про це колись вже говорив».
Д ал і йш ла м о ва про причини, і х то винен, щ о створи­
лася така трагіч н а ситуація? Г осподарі, навперейм и, об хід ­
ним и ш лях ам и п роб ую ть пояснити і го стям і... собі, хто
винен. їх висновок звучить хоч плутано, але зрозум іло:
«П оза ти м і други м все одно лиш ається основне спрям у­
вання, генеральна лінія. І ця генеральна лінія, хоч-не-хоч,
викликає серйозні сумніви».
Х вильовий зривався на ноги і починав прискорено хо­
дити.
— Т овариш і! — рап то во затрим ував він крок, наче го­
товий був зробити стрибок із цих чотирьох тісних для ньо­
го стін. — Т овариш і, я знову гайну проти течії. Я ще раз
скаж у одну «єресь» і прош у в неї повірити. Г о л о д — яви­
ще свідом о організоване. Г о л о д і р о зр у х а — хитрий м а ­
невр, щ об одним зах о д о м упоратися з дуже небезпечною
українською п роблем ою . Зрозум ійте мене, будьте на хви­
лину «єретиками». К олізія тільки починається. Ця сталін­
ська п’ятирічка — тільки третій акт наш ої драм и . Д ва м а ­
єм о ще попереду. А ле чи вистачить на них навіть наш ого
залізного терпіння? Х тось напевне знайдеться відваж ний,
хтось перш ий крикне: «Годі! Завісу!».

92
 Такий спогад залиш ив нам Аркадій Л ю бченко. Хоч він
дуже добре знав Х вильового, бо повних десять років прой­
ш ов з ним рука в руку нерозлучно, але, м ож ливо, не все
тут занотоване відповідає точно висловам Х вильового.
Елем енти суб’єктивної м ови й розум іння явищ сам им Л ю б-
ченком наявні. Але основний тон, основна реакція на дій­
сність без сумніву Х вильового. 1 в цьому цінність цього
спогаду.
Враження, яке дістав Х вильовий від довірочних розм ов
з друзям и, він підсилив ще своїм кількаденним перебу­
ванням на селах. А. Л ю бченко згадує м ом ент з подорож і
до села Гамаліївки:
«Ліворуч неподалець видно ще якесь село, а на ланах,
прилеглих до нього, згинці бродили лю дські постаті, пор­
пались у масній квітневій грязю ці. Візниця пояснив, що то
голодні лю ди визбирую ть торіш нє зерно, — хай, мовляв,
погниле, гірке, аби зерно».
— Весна! К рестьянін торж ествуєт, — з гіркою іронією
перефразував Х вильовий рядок із П уш кінського вірш а і
цим найглибш е підкреслив трагізм ситуації.
Й ом у було досить. У зв’язку з хворобою Л ю бченка він
покидає Л охвицький район і вертається до Харкова. М о­
жливо, він твердо ріш ив таки справді «ще раз гайнути про­
ти течії».
Що ж він застав у Харкові? Н асам перед радикальну пе-
ретруску Ради народних комісарів України. Улас Чубар
висів на волосинці. Й ом у в перші заступники дали П. П.
Лю бченка. М. О. Скрипника вже усунули з становищ а на­
родного ком ісара освіти. Н а його місце призначили В. П.
Затонського, а його перш им заступником Андрія Хвилю .
Вже це Х вильового приголом ш ило. Він зрозумів це як пер­
ший удар по керівній голівці тих українців-комуністів, що
ще м али якийсь «національний хребет». Р озправа з М. О.
С крипником означала початок р о згр о м у українського
культурно-наукового фронту.
Д ругою сим птом атично-тривож ною подією того часу
було повідомлення О Ґ П У про розкриття і розстріл нібито

93
контрреволю ційної організації, що діяла головним чином в
Україні, на чолі якої стояв заступник нарком а земельних
справ С Р С Р по відділу м еханізації сільського господар­
ства — Федір М ихайлович К онар (П алащ ук), українець,
походив з Галичини і був тісно пов’язаний з українським
культурно-політичним ж иттям.
Т ретьою потрясаю чою подією була вістка, яку Х вильо­
вий дістав довірочно, про ареш т у «вільному засланні» О.
Ш умського, К. М аксимовича, акад. М. Я ворського, С оло­
губа та інш их, колись активних однодум ців Х вильового.
Ч етвертою найболю чіш ою подією , що «привітала» Х ви­
льо во го в Х аркові, був ареш т М ихайла Я лового — одного з
наиЬлижчих однодумців і друзів його. С талося це правдо­
подібно наприкінці квітня 1933 року.*) Це був вже безпосе­
редній тяжкий удар по середовищ у Х вильового. Він з Д о ­
світнім і М. К уліш ем кинулись відразу в Ц К і в О Ґ П У з
вим огою пояснити причину ареш ту Я лового. Як і що їм
там «роз’яснили», залиш ається й досі таєм ницею історії. В
усякому разі М. Х вильовий після розм ови в ЦК К П (б)У і
в Ґ П У в справі ареш ту М. Я лового збагнув доглибинно,
що з цим ареш том уже пов’язаний диявольський плян ве­
ликої провокації проти діячів української літератури. Що
про творчість уже не може бути мови. Від природи об да­
рований т ал ан то м мистця й характером активного діяча,
він і в тих ум овах почав ш укати виходу. «Гайнути ще раз
проти течії» й вигукнути на ввесь світ «Годі» він уже не
міг. Він був ізольований від преси, видавництв, друкарень.
Й ого руки були зв’язані, а на устах — кляп. Що ж роби­

*) У б агать о х статтях україн ського закорд он н я, в то м у чи не н асам п е­

ред у стат тя х , ба н авіть в ан гл о м о вн ій книжці ав т о р а цих рядків S tali­
nist R ule in the U kraine, (F rederick A. P raeger P ublishers, New York,
1960, стор. 4 8 ),була вкоріни лась дум ка, щ о М. Я л о во го ареш тували 12
тр авн я 1933 року. Р яд нових свідчень (О. Ган. «Т рагедія М иколи Х ви­
л ьового», А н ато л ь Гак. «Від Г ул яй -П ол я до Н ью -Й орку», а також л и ­
стовне свідчення друж ини С. П илипенка — Т етян и М ихайлівни К арди -
н ал о всько ї переконую ть мене зм інити попереднє твердж енн я і дату а-
реш ту М. Я л о в о го перенести на пару тиж нів назад.

94
 ти? П іти в ЦК партії й кинути їм на стіл партійний квиток
з відповідною заявою ? А що це дасть? П ро це ніхто й не
почує. Він може з будинку Ц К після того ніколи не вийти
й зникнути безслідно. Ні, це не те. Він, той «непогамов­
ний, м’ятежний М икола», в якому, як свідчить А. Лю бчен-
ко, сучасники «завжди вбачали криш тальне, але розіп’яте
ж орстокою дійсністю українське сумління», гостро відчув,
що з партією , яка перетворилась на вбивників і тю рем ни­
ків його народу, мусить розірвати. Але розірвати так, щоб
луна піш ла у віки. Це була проблем а ж иття і смерти. Він
гарячково шукав розв’язки. І знайш ов. Н іком у її не ро з­
кривав. Це була «його таємниця».
«Останнє слово»

За ж ит т я розплат а т ільки кров'ю.

Тільки смертю переможеш смерть.
В асиль Е ллан.

13 травня 1933 року, зранку, М. Хвильвий телеф оном

запросив до себе найближ чих своїх друзів: М. К уліш а, О.
Д освітнього, Г. Епіка, І. Д ніпровського, М. Й огансена, 1.
Сенченка. М ож ливо, був ще хтось. За розповіддю М. Кулі­
ша, щ о її переказала нам його друж ина А нтоніна Іллівна
К уліш у своїх «С погадах про М. К уліш а»,*) довідуємось,
що «Хвильовий почав частувати всіх чаєм, настрій мав
збуджений, піднесений і вдавано-веселий. Н ікому це не зда­
лося підозрілим. А реш т Я лового подіяв на всіх при голом ­
шуюче. І чи не найсильніш е на Хвильового». Д алі я опира­
юся на розповідь Г. Епіка, як вона залиш илась у моїй па­
м’яті. Гуторили. П или чай. Х вильовий узяв гітару й почав
наспівувати, чи точніш е м елодеклям увати «Бєси» Пушкіна.
Хот ь у бей, следа не видно;
Сбились мы. Что делать нам?
В поле бес нас водит, видно,
Да круж ит по сторонам.

*) М и к о л а К уліш . «Твори», 1955, Н ью -Й орк, У В А Н , стор. 365-433.

95
 І було в цій старом одній м елодеклям ації щ ось трагіч­
но-сучасне. Якесь тем не безвихіддя, якась диявольська
ф атальність і прихований крик душі письменника: що ро­
бити? («Ч то делать нам?»). Запанувала дивна тиш а. У две­
рях, між кухнею і їдальнею , стояла сумно усміхнена дру­
ж ина Х вильового — Ю лія Григорівна. Х вильовий зупи­
нився, кинув гітару, встав. Куліш , щоб розвіяти незручний
настрій, мовив: — А тепер — по чарці нам!
Н алили. Випили. Н астрій кращ ав. Х вильовий розповів
якусь анекдоту, натякнув щ ось про лю бов до життя. Ініці-
ятиву перехопив Куліш. Зчинився загальний дружній га­
мір.
М абуть, ніхто не звернув уваги, що в кутку, коло ш а­
фи з книжками, сидів П ом , улю блений пес Х вильового,
його незрадливий друг на всіх полю ваннях. Він, мабуть,
довго сидів, розум ним и своїми очима спостерігав таке зна­
йоме рухливе товариство і в м ом ент найбільш ого гамору
й собі друж ньо гавкнув. Не зло, а таким специфічно соба­
чим голосом радости. Всі засм іялись, а Х вильовий в м ить
підхопився, підбіг до пса, вхопив його друж ньо за вуха і
мовив: — Ех, П ом , і ти тут!? — П ом весело крутнувся,
ніжно заскавучав, став на задні лапи й передніми обхопив
свого господаря. Х вильовий усміхнувся, погладив пса по
голові, розняв його лапи і мовив: — Ну, годі! годі! П ої­
дем, поїдем. — Д рузі ж артували. Х вильовий, ніби збенте­
жений, пояснив: — Це так завж ди перед полю ванням , — і
вийш ов до своєї робочої кімнати. За кілька хвилин звідти
почувся постріл. Г ості стенулися. — Ти, що, здурів?! —
гукнув К уліш і кинувся до кімнати. Х вильовий сидів у крі­
слі за своїм робочим столом . Г о лова — ледь похилена. З
правої скроні струм іла кров. П рава рука — безсило опущ е­
на. Н а підлозі леж ав револьвер. Це було його останнє сло­
во.
— Л ікаря! — гістерично крикнула Ю лія Григорівна. Н е­
гайно викликали лікаря. Тут же попросили дружину В.
Ґж и цького (медична сестра), щ об дал а застрик для стиму­
ляції серця. П риїхав лікар і... констатував смерть.
 «Годі! Завісу!» F in ita la com m edia! Замкнулась велика
до ба української л ітератури 20-их років. Її фінал окропле­
но кров’ю найбільш ого її о р ган ізато р а і творця.

П охорон

Т реба було негайно повідом ити Ц К К П (б)У . Присутні

друзі тут же створили ком ісію для похорону М. Х ви льово­
го. П окійника лиш или непоруш но в кріслі. Н ікого до його
кім нати не пускали. М абуть, найбільш у опанованість про­
явили най м о л од ш і з гостей: Г. Епік і І. Сенченко. Н а ро б о ­
чому столі Х вильового вони знайш ли й уваж но перечита­
ли д ва листи, писані рукою Х вильового. О дин — до Ц К
К П (б)У , а другий — до дружини і доньки. А второві цих
рядків Г. Епік в той вечір переповідав докладн о зм іст цих
листів. Д овгі й несам овиті роки стерли б агато деталів з
тієї розповіді. У пам ’яті залиш илась лиш е загальна, але,
м ож ливо, і най важ ливіш а її суть.

Л исти були не заклеєні, том у їх легко м ож н а було пере­

читати. Але, на ж аль, не вистачило часу, щ об зробити ко­
пії. У коротеньком у листі до друж ини й доньки він просив
дар у вати йому, щ о приніс їм більш е страж дання ніж радо-
стей. Д оньку в листі, у звичайном у для нього ліричном у від­
ступі, він називав «барвінковим цвітом». Л ист до Ц К пар­
тії був довш ий і нагадував своїм стилем його пам ф лети. У
вступній частині він н ам ал ю в ав страш ну, реальну картину
стану сучасного села — голод і м асове нищ ення селянства.
В ідповідальність за ці злочини він поклав на Ц К партії.
Д алі кинув гостре обвинувачення проводові партії в зраді
ідей револю ції, в переродж енні, в потуранні російськом у
нац іоналізм ові й нищ енні елем ентарних культурних і го­
сподарчих прав українського народу. А реш т М. Я л ового
він оціню вав, як початок терору терм ідоріянц ів проти ре­
волю ційного покоління взагалі, а українських письм енни­

97
 ків зокрем а. За великі ідеали револю ції 1917 року і за
діяльність свого покоління він (Х вильовий) несе відпові-
діяльність. Том у протестує як проти народовбивчої полі­
тики на селі, так і проти репресій і терору, що їх спрям о­
вано проти української інтелігенції. А як всі засоби проте­
сту від нього відібрали, то він протестує останнім , що є в
його розпорядж енні — своїм ж иттям.
За якусь годину явились агенти Ґ П У , закрили кім нату з
тілом Х вильового, заборонили всім, навіть членам комісії
похорону, заходити до неї. Звільнили кім нату через кілька
годин, коли проробили потрібну їм ревізію бібліотеки й
рукописних м атеріялів Х вильового. С пакували і вивезли
ввесь архів покійного.
К ом ісія для похорону, поповнивш ись представникам и
від Спілки письменників та інших організацій, дістала з
відповідних органів розпорядж ення, щ об тіло Х вильового
завтра, перед полуднем, відвезли до будинку Блакитного і
після короткої гром адської панахиди, завтра ж, 14 травня,
о 1-ій годині дня, поховали на міськом у кладовищ і. П ере­
везти тіло М. Х вильового з будинку «Слово» до будинку
ім. Б л акитного (К аплунівська 4) доручили були Іванові
Д ніпровськом у й П етрові Панчу. П ригадую , П. Й. Панч
уживав заходів, щ об зробити маску Х вильового. Але хтось
чи щ ось стало на переш коді й маски не зробили. Це дуже
огірчило П. Панча. «Невже вони д ум аю ть, що не д оведеть­
ся ставити йому пам ’ятника?» — з нотою досади казав він
упівголоса до кількох літераторів, що на подвір’ї «Слова»
вкладали труну на плятф орм у авта. З м алим запізненням,
труну з тіло м Х вильового привезли до будинку Б лакитно­
го і по 1 1-ій год. ранку виставили в м алій передній залі.
П ро останнє прощ ання з Х вильовим тогочасна пре­
са не написала ні слова. П ринайм ні, переглядаю чи тепер «Ві­
сті» В У Ц В К а і «Л ітературну газету», я не знайш ов нічого,
крім оф іційно-урядових м атеріялів похорону. М оя п ам ’ять
зберегла таке: було дві пром ови — Іван К ириленко говорив
від партійної організації спілки письменників, а Н аум К а ­
лю ж ний, здається, від спілки друкарів. П очесна варта три ­

98
 вала понад годину. С погади про це розбігаю ться. Й осип
Гірняк, у ро зм о ві зі м ною , свідчив, що почесну варту не­
зм інно тр и м ал и Л есь К урбас і П авло Тичина. Це «терпін­
ня» завдав їм нібито навмисне М. К уліш , щ об цим спосо­
бом не допустити до труни духових убивців Х вильового
Щ упака, К улика, М икитенка та інш их їх поплентачів. Ан-
тоніна К уліш у згадуваних уже спогад ах пише, щ о «поче­
сну варту, яка зм інялася що п’ять хвилин, несли всі най-
видатніш і письменники того часу». (Ц итовані спогади,
стор. 418). М оя п ам ’ять зберігає подібний варіянт. Лесь
К у р б ас і П авло Т ичина дійсно були перш ою двійкою , що
відкривала почесну варту. П еред м оїм и очим а й досі сто­
їть опуклий образ: суворий, з закам ’янілим скульптурним
обличчям Лесь К урбас і м ертво -б л іда м аска в пенсне тен­
д ітн ого П авл а Тичини. І ще зап ам ’яталось: не було на по­
хороні В. К о р яка, д ав н ьо го п о б р ати м а, а пізніш е зав зя то ­
го опонента П окійного. П рипускаю , що саме така см ерть
Х вильового була для нього тяж ки м ударом . Він не м ав ні
сили, ні відваги прийти і глянути навіть у м ертві очі М.
Х вильового.
П еред перш ою годиною по полудні труну винесли і по­
ставили на спеціяльну п лятф орм у авта. П убліки звідкись
н абралось повно. Вона не вм іщ алася ні в залі, ні в подвір’ї
і зап олон и ла геть ріг К аплунівської і П уш кінської вулиць.
А вто поволі рухалось П уш кінською вулицею на міське кла­
довищ е. За авто м іш ли: м ати, сестри, друж ина з дон ькою і
найближ чі друзі з родинам и: М. К уліш , Лесь К урбас, І.
Д ніпровський. За ними: М. Й огансен, П. Тичина, О. Д о ­
світній, Г. Епік, Ю. Я новський, В. С осю ра, Іван Сенченко,
П. П анч і багато інш их. Здається, гр ал а оркестра, яку при­
слала спілка друкарів. Звучала якась ж алоб н а м елодія. Ан-
тоніна К уліш у своїх спогадах пише, що то був похорон ­
ний м ар ш Ш опена. Н е знаю . Д о мене ця м узика не д о х о ­
дила. Я тільки бачив силу народу, знай ом і обличчя пись­
менників і труну з квітам и. Бачив, щ о М айк Й огансен, цей
плечистий, високий, з виглядом спортсм ена поет не со р о м ­
лячись відкрито плакав. П оруч іш ов П. Тичина. Т ут же,

99
зосереджений у собі твердим військовим кроком ступав О.
Д освітній. Він міцно трим ав під руку П. Тичину, який, зда­
валося, коли його не трим ати , ось-ось спіткнеться й упаде.
М овчазне, аж пож овкле обличчя Тичини справляло враж ен­
ня сновиди. Він, здавалося, навколо нічого не бачив. Не
помічав ніби, як схлипував, як текли сльози в його сусіди
зліва М айка Й огансена, не чув, як плакали десь недалеко
якісь жінки. Він м аніякально посувався в масі вперед і
вдивлявся лиш е туди, де похитувалась труна з його дру­
гом , якому він присвятив один з найкращ их своїх творів
«Вітер з України».
Н а цвинтарі було дві промови. Від О ргком ітету спілки
письменників України говорив Іван М икитенко, а від
ближчих друзів П окійного — П етро Панч. Як М икитенко
тут, так і К ириленко в будинку Блакитного, обидва вони
висловлю вали офіційний погляд влади на сам огубство
Х вильового. Вони натякнули дещ о з його заслуг, а д окла­
дно пригадали всі його помилки і провини. Не забули ска­
зати, що в свій час «Хвильовий проповідував український
націоналізм , заф арблений троцькізм ом » (І. Кириленко); що
він, зам ість того, щоб остаточно виправити свої помилки,
«не повертається до партії, втрачає мужність, заход ить в
глухий кут індивідуалізм у, з якого виріш ує знайти «вихід у
небуття». Це вчинок безглуздий, «який не має нічого спільно­
го з званням члена комуністичної партії» (І. М икитенко).*)
Л иш е пром ова П. П анча прозвучала лю дяніш е, а мі­
сцями навіть щ иро. Він говорив тяж ко, ледве видуш ував з
себе слова, видно, говорив не те, що хотів сказати, слова
вискакували коряві, нам агався хоч будь-як увійти в офіцій­
ний тон, проте не лаяв, не засудж ував, а ствердив: «Та­
лан т Х вильового незвичайний. Ми, радянські письменни­
ки другого призову, майже всі вийшли у далеку незнану лі­
тературну путь під знаком невгам овного, запального і ро­
м античного Х вильового». І ще додав, що своїм пострілом

*) Ц итати о би двох пром овц ів узя то з «Л ітературної газети», 27 травн я

1933. ч. 10, стор. 2. . .

100
 Х вильовий «зробив пробоїну не тільки в скроні, але й у
наш их лавах. Зроблено пробоїну таку, якої сьогодні закри­
ти комусь одном у не під силу» (Т ам же). І хоч ці задуш ев­
ні слова були приглуш ені оптим істичними деклям аціям и
К ириленка, М икитенка, а ще десь збоку, спеціяльного емі­
сара М оскви А. Безим енського,*) проте поховали Х вильо­
вого все ж таки як радянського письменника. Але пром и­
нув якийсь місяць часу, як ситуація різко змінилася. У ЦК
партії прочитали, м абуть, уважно, адресований їм перед­
см ертний лист Х вильового і збагнули, щ о тут була не
«втрата мужности», не «брак револю ційного гарту», не
«інтелігентська розмагніченість», не «остання помилка», а
останній свідомий удар проти партії та її політики. Тому
сам огубство Х вильового було відразу скваліф іковано як
акт «дем онстративно-ворож ий» і вся діяльність його засу­
дж ена як націоналістична. Х вильовий стає синонім ом «во­
рога народу». Всі його твори вилучаю ть з бібліотек, вони
п отрапляю ть на поліційний індекс, а саме ім ’я Х вильово­
го зникає з офіційної історії української літератури. Б іль­
ше того: майже всіх його однодум ців, ба й просто сучасни­
ків, ареш товую ть і знищ ую ть в концентраційних таборах
смерти. К расном овно пром овляю ть про це такі, за наш и­
ми, м ож е й не зовсім повними підрахункам и цифри: із 260
активно дію чих на 1930 рік українських письменників було
ареш товано, розстріляно й вислано в концентраційні та­
бори 228. Такий апокаліптичний балянс розправи С таліна
та його агентів над українською літературою 20-их років,
що під проводом і гаслам и Х вильового хотіли вийти на
свій власний, незалежний від М оскви, творчий ш лях р оз­
витку.

Фінальні зауваги

М икола Х вильовий колись м ріяв, що після етю дів на­

пише один великий ром ан, який забезпечить йому місце

*) Б ези м ен ськи й . Ще зап екліш е бо р о ти ся з вп л и вам и кл ясоього ворога. «Лі­

тер ат у р н а газета», ч. 10, 27 тр авн я 1933.
101
в красному письменстві. Але д оля судила інакше. Він увій­
ш ов в історію української літератури як автор двох урив­
ків із знищ ених ворож им и обставинам и ром анів («Іраїда» і
«Вальдшнепи») та б агатьох, порівняно коротких, різнож ан­
рових творів: поезій, поем, ліричних етю дів, сатиричних
оповідань, трагедійно-ром античних повістей і новель, попу­
лярно-побутови х нарисів, теоретичних трактатів, полем іч­
них пам ф летів і публіцистичних статтей.

Перечитую чи тепер всю уцілілу спадщ ину М. Х вильо­

вого, ми під впливом сугестивної сили його образів пере­
носим ось у минулий час. У відтворених живих обставинах
минулого часу пізнаєм о багатю щ ий лю дський типаж не­
повторної револю ційної і пореволю ційної доби. П ізнаємо
їх ідеї, їх воління і сумніви, їх віру й розчарування , їх
ш укання і невдачі, їх л ю б о в і ненависть. М и відчуваємо
в кож ном у творі Х вильового, незалежно від жанру, осо­
бливе, нове звучання слова та свіжий повів стилю в літера­
турі пореволю ційної доби. І ще такий деталь: перечитав­
ши ще і ще раз всю багатож анрову творчість Х вильово­
го, ми сприйм аєм о її як суцільну складну і суперечливу,
але сам е то м у таку живу і динамічну, п ан о р ам у ж иття
українських 20-их років. Герої та ідеї всіх творів Х вильово­
го вклю чно з їх авто р о м , органічно переплітаю чись і пере­
гукую чись ідейно й психологічно, творять, так би м овити,
своєрідну, складну, але в мистецькому сенсі єдину сю ж ет­
ну канву великого соціяльно-психологічного роману-епо-
пеї. Ця грандіозна пан орам а, ця уявна сю ж етна цілість
творчої спадщ ини М. Х вильового, сподіваємося, стане для
його новітніх дослідників і теоретиків перш ою вихідною
основою для д ал ьш о го грунтовного вивчення й поглиб­
лення теоретичних принципів так активно пропагованої
Х вильовим та його однодум цям и ром ант ики вітаїзму, як
стилю нової доби відродження.

У передмові до перш ого циклу своїх пам ф летів «Ка­

мо грядеш и» М икола Х вильовий писав:

102
 «Отже, сподіваєм ось, щ о наш і пам ф лети бу­
дуть перш им абеткови м аб зац о м до теорії но­
вого м истецтва. С ам теоретик м усить прийти —
ми його чекаємо. Він буде р о м ан ти к ом вітаїз-
му: а гіта т о р о м і проп аган ди стом наш их засад».

А в передм ові до другого циклу пам ф летів «Д умки про­

ти течії», звертаю чись до ш ироких кіл читачів і закли каю ­
чи їх підтрим ати активно його ідеї, він ствердж ував, що
«тільки спільним и зусиллям и ми виведемо наш у «хохлан-
дію » на великий історичний тракт».
М и, м олодш і сучасники Х вильового, що починали
свою літературну працю вже в роки, об разно кажучи, його
творчих присмерків, а то й після його см ерти, опинив­
шись у вільном у світі, якось відразу втрати ли історичну
пам ’ять. М и не тільки забули про ці пристрасні звернення
М. Х вильового до своїх сучасників і наступників, але й т а ­
кож «забули», що ці перш і засади активн о-ром ан ти чн ої по­
етики були, як перш і весняні проліски л ю ти м м орозом ,
ґв ал то в н о б р у тал ьн о ю поліційною силою прибиті й пригні­
чені заб о р о н о ю . М и (м аю на увазі тих кількох літераторів,
щ о в остан ню чверть сторіччя, в м іру своїх обдарувань і
спром ож ностей, прац ю вали в галузі теорії й історії літера­
тури поза м еж ам и У країни) не зум іли належно відгребти
з-під енкаведистської заборони ті перш і абзаци до теорії
ром ан ти ки вітаїзм у і солідно та глибоко їх проан алізува­
ти. М и тільки вряди -годи про них згадували, але щ о воно є
за своєю теоретичною і м истецькою суттю , залиш ається
для нас невідом им і сьогодні.
П роте я вірю , щ о ті нові критики і дослідники, які
прийдуть тепер і по ставл ять по-новом у проблем у Хви­
льо во го , його доби і його теоретично-м истецьких погля­
дів, будуть, з одного боку, тим и теоретикам и й проп аган­
дистам и , яких з тако ю тугою виглядав і очікував М. Хви­
льовий ще за свого ж иття, а з другого, — будуть вони та­
кож ти м новим «спільним зусиллям», завдяки яком у ми
нареш ті, як висловлю вався Х вильовий, «виведемо нашу
«хохландію » на великий історичний тракт».
103
 Ц ілість творчої спадщ ини М. Х вильового — мистецьку,
публіцистичну, суспільну — дослідник і критик завжди ро з­
глядатим е в їх суперечливій, але органічній, чи, як сказав би
Геґель, діялектичній єдності. Трудно, а то й неможливо
розірвати Х вильового мистця, публіциста, гром адянина й
політичного діяча своєї доби. К олись Ю рій Шерех напи­
сав був ц ік ав у с т а т т ю під і н т р и г у ю ч о ю н а з в о ю :
«Х вильовий без політики.*) Але кожний вдумливий читач
тієї статті відразу збагнув, що ввесь цикл проблем — м и­
стецьких, психологічних, філософських, — які автор ро з­
глядає, є насправді гостро-хвилю ю чою політикою . Сам
автор наприкінці своєї статті приходить до такого виснов­
ку:

«Якщо ми повернемось тепер в українську

дійсність 20-их років і до погляду — такого звич­
ного для нас — політики, що ми будем о зм уш е­
ні констатувати може несподівану річ. П озапо-
літична сторона творчости Х вильового і його
кола м ал а величезне політичне значення». —
Чим? запитує читач. — «Тим, — відповідає слуш ­
но критик, — що вона виводила українську літера­
туру і українську лю дину з провінційности і стави­
л а її віч-на-віч із світом як рівного партнера».

Це дуже правильне твердження Ю рія Ш ереха. Бо саме

це для носіїв ідеї централізм у, байдуже якого — м онархіч­
ного, дем ократичного, комуністичного — найвищ а небезпе­
ка. Це ж бо була спроба вирватися із спільного ярм а, це
була спроба випростати спину раба, спроба почути себе
народом вільним серед вільних, це була спроба нареш ті
таки вивести Україну на широкий історичний ш лях. Коли
вістка про цю спробу, про цей український рух дійш ла до
крем лівського д иктатора (про це виразно свідчить відо­

*) Ю рій Шерех. «Не для дітей». Л ітературно-критичн і стат ті й есеї.

Н ью -Й о р к , В-во «П ролог», 1964, стор. 53-67.

104
мий вже нам лист С талін а до Л. К агановича й до Ц К
К П (б)У 1926 року), то м ож на припускати, щ о з бігом часу
в його тем них крем лівських ап ар там ен тах була прийнята не­
писана ухвала: цього не повинно бути; цей український рух
повинен ум ерти в перш ій стадії свого розвитку. Так, зд огад ­
но, постав безпрецедентний диявольський плян б рутального
знищ ення всього ж ивого, ідейного і творчо-незалеж ного в
українській літературі, науці й суспільному ж итті 20-их ро­
ків. П очалось з відом ого провокативного процесу СВУ
1930 року, а д алі з кож ним роком , кровож ерна акція м о­
сковського спрута все пош ирю валась і поглиблю валась.
Г о л о д 1932 і весною 1933 років, а з ним нові ареш ти і р оз­
стріли вже «націоналістів з партійним и квитками» виразно
засвідчили, що плян крем лівського д и ктато р а неухильно
прям ує до своєї кульмінації. П еред М. Х вильовим, як ви­
разни ком активістичної течії в українськом у культурно-су­
спільном у відродж енні 20-их років, невідклично стало пи­
тання ж иття і см ерти. Д л я нього це вже було ясно. С тоя­
ло питання тільки, щ об гідно вийти із безвихідної ситуації.
П ротиставитись, як колись, публічно, «ще раз гайнути в є-
ресь» і крикнути на ввесь С ою з «Годі!» Х вильовий вже, як
знаєм о, не міг. Всі м ож ливості в нього були відібрані. Тоді
він не вагаю чись ріш ив використати останню м ож ливість,
що ще залиш илась у нього — своє власне ж иття. Д ем о н ­
стративний постріл у скроню 13 тр авн я 1933 року перекре­
слив всі попередні вимуш ені каяття Х вильового й катего­
рично ствердив, щ о з того м ом енту його «дух неспокою»,
його візійна віра в велике м айбуття «його бож ественно-
незрівняної країни» почали жити новим власним ж иттям ,
ім ’я яком у — безсмертя. У цьом у історичне значення
трагічного акту 13 травня 1933 року.
К о л и вістка про сам огубство М. Х вильового, а за нею
нова — про сам огубство М. С крипника наспіли в П ариж
До В. Винниченка, то це старого письм енника і діяча гли­
боко вразило. У свій щ оденник за 5. VI. і за 12. VII. 1933
року він занотував низку гнівних дум ок про нелю дський
реж им, щ о так б езогляд но і ж орстоко «заганяє в смерть»

105
навіть таких лю дей як Х вильовий і Скрипник. С м ерть
Х вильового він сприйняв як вияв трагедії українських пись­
менників в ум овах комуністичної тиранії. Власний біль про
це висловив словам и: «Тільки на всю душу мені боляче,
що гинуть Хвильові». А про сам ож ертвенний акт сам о­
губства сказав:
«Такий спосіб був єдиний у його обстави­
нах: сам огубство, сам огубство як зойк, як пере­
сторога, як дем онстрація, як льозунґ, як запо­
віт.*)
Запам ’ятай м о ці слова. Вони д опом ож уть
нам глибш е зрозум іти трагедію і велич М иколи Х вильо­
вого.

Григорій Кост ю к

*) В. Винниченко. Щ оденник. А рхів У В А Н у СШ А, Н ью -Й о р к , група

д о к у м ен тів І, 2, записник X IX , записи: 5.VI. 1933, стор. 29 і 12. VII.
1933, c ro p . 48.
Е Т Ю Д И
 ВСТУПНА НОВЕЛЯ

Вчора в «Седі» безум ствовала Ужвій, і «Березіль» д а­

вав ілю зію екзотичної зливи. А сьогодні над Х арковом зу­
пинились табуни південних хм ар і йде справжній тропіч­
ний д о щ — густий, запаш ний і надзвичайно теплий. Горо-
жани зовсім збож еволіли з такої несподіванки й висипали
на вулиці. П ро тропік К озерога вони знали тільки з гео­
графії, а тут трапилось чудо, і тропік К озерога завітав
на Л опань. Н атовпи суєтяться, л овлять язиками солодкі
краплі тихої тропічної зливи й ніяк не д ум аю ть ховатись
під навісами домиків.
— Чудесно, — говорю я й булькаю в теплі калю жі.
Ю ліян Шпол, автор комедії «Катіна лю бов або буді­
вельна пропаганда», мовчки ступає за мною : я завжди за­
бігаю вперед. Весь він, як мокре курча, і — дивно! — з йо­
го капелю ш а тече чомусь синя вода. Я повертаю сь до ньо­
го й говорю:
— Сьогодні моє лю бим е число — 13. Отже сьогодні­
шній день мусить принести нам якусь приємну несподіван­
ку. Як ти гадаєш , що це має бути?
— Очевидно, зустрінемо проф есора К анаш кіна, — сер­
йозно відповідає мій приятель.
І дійсно: в каварні П ока до нас підходить названий
професор, і підходить з такою , знаєте, усміш кою , ніби він
допіру наївся карамелі. Він нас вітає, робить нам кніксен
та кілька ком пліментів, розповідає щось про критичну

109
 огл о б л ю й ту т же читає нам свій науковий труд під такою
назвою : «Що таке липа, як так трапляється, що проф есор­
ська катед р а рап то м стає липова, щ о таке, нареш ті, л и п о­
вий проф есор, його р о л я в м арксистськом у суспільстві, а
також про соціяльне коріння богем ських ухилів серед на­
ш их еспанських письменників».
— Чудесно! — го ворю я, похлопавш и К анаш кін а по
плечу й узявш ись д в о м а пальцям и за його піджачну пе­
тельку. — Чудесно! Ти подаєш великі надії, і я певний, що
суспільство на слідую чий рік обере тебе членом свого пар-
лям енту.
— Ну, щ о ви! — червоніє мій професор. — Я зовсім не
припускаю , щ об м оя р о б о та м а л а такі несподівані наслід­
ки.
А ле ми — я й Ю ліян Ш пол — стоїм о на свойому: м ов­
ляв, без бляхи тут не обійдеться, м овляв, на слідую чий рік
ми вже сам е К анаш кін а будем о обирати , м овляв, він же
знає, що в цьому році ми таки зум іли провести кількох
своїх кандидатів.
— Д якую , дуже дякую ! — говорить професор, і ми ви­
хо д и м о з ним на вулицю .
Н ас зустрічає та сам а тропічна злива. Я запевняю , що
«Три муш кетери» написав несам овитий Р и н альдо Риналь-
діні, а проф есор К анаш кін запевняє, що цей твір не нале­
ж ить перу «письменника Р и н альдо Р ин альдіні, а належ ить
перу ф ранцузького письм енника Г о ф м ан а М ол одш ого, що
писав під псевдонім ом Д ю м а (батько)». Т оді до нас підхо­
д ить О лесь Д освітній (переступає через калю ж у) і каже:
— Д растуй те, товариш і! Д растуй те й ви, проф есоре К а­
нашкін!
— Д растуй! — го во р и м о ми й ло ви м о язикам и краплі
теплої тропічної зливи.
О лесь Д освітній інф орм ує, що він допіру скінчив свій
новий твір під такою назвою : «С обор П аризької Б о го м а­
тері». Вищ еназваний проф есор вийм ає олівець і записує:
«Олесь С лісаренко написав удосвіта новий твір «С обор П а­
ризької Богом атері» . П отім до нас підходить відомий

110
панфутурист Семенко й одразу ж починає ображ ати ме­
не дотепам и й л аяти за французькі фрази, що я їх вжи­
вав у своїх пам ф летах: м овляв, це ж французьке парик-
м ахерство. Я з ним погоджую сь, і таким чином виявля­
ється, що я творив свідоме французьке парикм ахерство.
Тоді беру «Зустріч трьох» і питаю:
— А що значить N P, що стоїть над кож ним твоїм вір­
ш ем у цьому збірнику?
— Як що! — каже Семенко. — Це значить кінська си­
ла!
— Бож е мій! — скрикнув я. — Таж кінська сила має
зовсім інше позначення.
П анф утурист нічого не відповів, і таким чином вияви­
лось, що він творив несвідоме латинське парикмахерство.
Ю ліян Ш пол зареготав. Семенко зблід і піш ов до К р а­
сної гостиниці. Ми його не затрим ували, як і проф есора
К анаш кіна.
Н ареш ті підійш ли до Д ерж видаву. Т ам ми обтруси­
лись від дощ у й зустріли ще кількох творців читанок («па­
па рєжєт, м ам а клеіт»). Д о Д ерж видаву мусив зайти сьо­
годні якийсь начальник, і том у в одній кім наті пахло ре­
лейним м аслом — саме тим , що не з agrim onia eupato-
rium , а з lappa. В кім наті А ркадія Л ю бченка, автора
«Буремної путі», кількох талан овитих оповідань і незакін-
ченого ще ром ану, до нас підійш ов П илипенко, автор
«Байківниці» й закінченого ром ану «М алоросія», і каже до
мене:
— А в цьому році ваш ого прізвищ а в держ видавівсько-
му календарі не буде.
— П ід рубрикою «історичні події»? — питаю я.
— І під рубрикою , і без рубрики! Ніяк не буде!
— Т а невже? — кажу я й сідаю до столу, щ об трохи по­
плакати.
І я плачу гіркими слізьми. Т оді П илипенко, Ю ліян
Ш пол і Олесь Д освітній (як і А ркадій Л ю бченко) почина­
ють утішати мене. Але як утішити? Я говорю крізь сльози:
— За що? За що? — і, вийнявши з кишені ж меню під­

111
смаж еного насіння, вибираю гарбузові кабачки й з см аком
лузаю гарбузові кабачки (м овляв, «за що? за що?»).
Н ареш ті, поговоривш и про садизм , пролетарських пи­
сьм оводителів і рябу шкапу, ми йдемо до наш ого мецена­
т а — Раїси А зарх. Вона зустрічає нас м илою усміш кою .
— А... — говорить Раїса А зарх. — Дуже рада вас бачи­
ти! А тебе, N icolas, особливо!
Вона мені пропонує перевидати м ої твори під назвою
«Твори». Я, звичайно, відмовляю сь. С ловом , я проти. Во­
на — за. Я проти! Вона — за! Виявляється також , що за і
м ої приятелі, як от А ркадій Лю бченко. Тоді я погодж у­
юсь, і ми складаєм о умову.
... І от ум ову складено. Я знову перечитую свої опові­
дання (до речі, страш енно нудно перечитувати) і сідаю пи­
сати «вступну новелю». Але що писати? Знаю тільки, що
написати обов’язково треба, бо ж і я все таки несу відпо­
відальність за себе.
... І от я відповідаю . П о-перш е — «твори». Це зовсім
не «полное собрание сочинений», це не претенсія — це не­
переможне баж ання м оїх меценатів: Раїси А зарх, Сергія
Пилипенка й А ркадія Лю бченка. Отже за всякими справ­
ками з приводу назви звертайтесь, будь ласка, до вищ е­
названих меценатів. І далі (щ об не забути): в перший, у
другий, як і в д альш і том ики я вкладаю речі ще ніде не
друковані.
А тепер про зміст. С вою найм олодш у збірку я писав на
початку тридцятих років наш ого століття (в 1921-1922). В
кім наті, де я працю вав, було страш енно тісно (жило бага­
то народу), так що я міг сідати за стіл лиш е вночі. Сам е
тому, м абуть, у м оїх тво р ах і мжичка.
Ні, м абуть не тому: я просто фіксував настрої тридця­
тих років.
Тепер про форму. Я, знаєте, належу до того худож ньо­
го напрямку, який сьогодні не в моді. Я, пробачте за воль­
тер’янство, я... ром антик! С ам е відци й іде розхристаність
і зворуш ливе ш укання сам ого себе до ста д вадцятьох ро­
ків (я д ум аю прож ити сто п’ятдесят).

112
 Впливи. Я погодж ую сь з тим и вельм иш ановни м и кри­
тикам и, щ о не бачать у м оїх тв о р ах нічого оригінального.
Вони м а ю ть рацію : весь я в лабетах пільняковщ ини та
інш их серапіонових братів.
М ова. М ова м оїх творів надзвичайно кострубата. О кре­
мі вирази б уваю ть буквально безграм отні. О т приклад:
«Балачки його нічого собою не уявляли». П ро м ову м оїх
творів м ож н а прочитати в проф есора Сулими.
О т і все. А коли сказати, що я м ож у бути авто р о м тіл ь­
ки одного твору, який хочу написати через б агато років і
до якого я дійду, очевидно, через етю ди, то це вже буде
ріш уче все!
С л о во м , я до безум ства л ю б л ю небо, трави, зорі, за­
дум ливі вечори, ніжні осінні ранки, коли десь летять огня-
нопері вальдш непи (м ій сю ж етний лю бовни й ром ан
«Вальдш непи» буде в тр етьо м у том і) — все те, чим так
пахне сум новеселий край наш ого стр о като го ж иття. Я до
безум ства л ю б л ю ніж них женщ ин з д обрим и , розум ни м и
очим а, і я страш енно ш кодую , щ о мені не судилося н аро­
дитись таки м ш икарним , як леопард. Іщ е л ю б л ю я до бе­
зум ства наш і українські степи, де п ром чалась синя буря
гром адянської б аталії, л ю б л ю виш неві садки («садок ви­
шневий коло хати») і знаю , як пахнуть м айбутні городи
наш ої м ирго р о д сько ї країни. Я вірю в «загірну комуну» і
вірю так бож евільно, щ о м ож на вм ерти. Я — м рійник і з
висоти свого незрівняного н ахаб ства плю ю на слинявий
«скепсис» наш ого скептичного віку. Ну, і так далі._]
А тепер -- покищ о до побачення! Зараз іду в робітн и­
чий квартал до радянських робітничих дом иків і буду т а м
слухати, як заливається гарм ош ка бродячого музики.
Вона заливається якось сумно, і я дум аю : тут я все т а ­
ки не зустріну проф есора К анаш кіна, і я пригадую , щ о по­
переду мене стелеться великий ж иттьовий ш лях. Він почи­
нається десь у м инулих віках і ш кутильгає осінньою еле­
гією через ш ведські м огили, через С орочинський я р м ар о к і
Далі, аж до Г оф м анської ф антастики (між інш им , м ож на
сказати не тільки «Три муш кетери», але й «три м уш кет о-

113
нери». М уш кет, ар кебуза — це о д н о , а м уш кетон — це ста­
ровинна руш ниця з набоям и в кілька куль, щ о о д р а зу ле­
тять у кілька сторін).
... С л о во м , хай живе ж иття! Х ай живе безсм ертне сло­
во! Х ай живе тропічна злива — густа, запаш на й надзви­
чайно тепла. Я — вірю!
... Ю ліян Ш пол, ав то р комедії, «К атіна л ю б о в або буді­
вельна пропаганда», м овчки ступає за м ною . Весь він, як
м окре курча, і — дивно! — з його кап елю ш а тече чомусь
синя вода.
Д растуй , Ю ліяне Ш пол! Д растуй, запаш не життя! Ти­
сну вам руку! Завтр а піду на м огилу ком ун ара, ав то р а «У-
д ар ів м о л о та і серця». Я понесу йом у пучок синьооких
ф іялок і там згадаю про свою загадкову см ерть. Д растуй,
Ю ліяне Ш пол! Д растуй, запаш не ж иття! Я — вірю!

114
 життя
І

К о л и за л ісо м зав’яне м олоди к, там десь, на степах, над

озим и ною , цвіт стелеться, а він зав’яне — в оселях сутеніє,
р озливаю ться цебра синяви — тихої, блідої, і вм и раю ть
каганці. Тічки то д і б ігаю ть, тр іщ ать тини, скаж енію ть пси,
найбільш крихкотілі — дужі пси м овчазно ш кульгаю ть за
перем ож цем , а крихкотілі в спорзній солоднечі гризуться.
С порзно тоді в повітрі. Тому: наш і прадіди теж у цей час
бігали тічкою , а наш а кров — прадідівська, червона і теж
горить.
А от клуні. Так, клуні. В них торіш н я сол ом а, а на ній
зеленіє кохання. І до клунь тр іщ ать тини. І рип лять вони
теж спорзно. Х то знає, як у ці ночі клуні риплять? С о л о м а
зідхає, так вона зід х ала віки, навіть коли татарські загони
блукали по степах на Україні.
І от: на однім боці Ворскла — Д ам аївк а, на другім —
хутір К ом арівка. Н едалеко гетьм анський ліс, а д ал і — Ди-
канька (диканське пиво й м еди опіш нянські — недалеко
біля П олтави). Д ивиш ся на гетьм анський ліс, згадується:
гетьм ан щ и на, Г оголь, татар и , К ар л о X II і т. інш. Т олі м о ­
гили ж еврію ть, ніч, день, ранок, світанок — все одно... Н ад
степам и гойдається ш уліка...
Із Д ам аївки приїздили двоє: П авло й М иш ко комуніст.
П риїздили на човні до С тепанового городу. С тепанова

115
дівка — Г анд зя, казали — повна пазуха грудей. У С тепа-
новій клуні спала й О ксана. З О ксаною от що: їй 17 літ,
батько її, Р убан, сю сю кає, а м ати теж сю сю кає. О ксана хо­
д и ть «корольком », груди щ о яблука тверді й несе їх упе­
ред, от і спокуш ала парубків.
К азали :
— О ксано, пора на вечерниці!
А батько не пускав. П арубки о б м а за л и в о р о та д ьогтем ,
а на в о р о та со л о м ’яного д ід а поставили. Р уб ан перелякав­
ся й засю сю кав:
— С ар ае іди носю вати в клуню!
О ксана:
— Що ви, тату?
— С арас, сьоб мені сього гріха більс не було.
І ви ш то вх ав із хати, а сам піш ов у ко м н езам скарж и­
тись. А було це вдень. О ксана п о д ум ала й піш ла до Ган-
дзі. Т а ж спить з парубкам и уже ш остий рік. П орадила:
л ягай зо м ною . П ослухала. Г ан д зя з П ав л о м на возі, а
О ксана поки що сам а. Н а другий день П авло приїхав з Ми-
ш ком , і М иш ко ліг біля Оксани.
Було й так: П авл о заб ари ться, а Г ан д зя чекає. Т оді ви­
ход и л и з клуні, щ об парубки не почули, і через город до
д о щ о к — прали удень білизну там . С ю ди при ставав П ав­
лів човен.
К о м ар ів к а була на узгір’ї, і з д о щ о к м айоріли силю ети
будівель. З річки йш ов дух — м ож е, татарський, задвісті-
літп озадн ій, м ож е, з баговиння, і річка була дал ека в своїй
глибині, вона з Д ніпра в Ч орне м оре бігла, дум алось, щ о й
вона м орськи м и синіми бурям и дихає, казал и — К о м ар ів ­
ка над б агови нням зам ислилась, так: вечори ходили по
К о м ар ів ц і — сірі, тихі — і далі — далі... І О ксана м ріяла.
А Г ан д зя б улькала у во д і ногам и, спідницю закочувала й
співала:

Маруся отруїлась,
В больничной дом везуть.

116
 І груди її високо підіймались, ніби хотіли полинути в
темносині простори. І ще вона співала, і співи лагідно лу­
нали за рікою . А потім зід хала й нудьгувала. О ксана ди­
вилась на Г анд зю й теж хвилю валася й дум ал а про очере­
ти, про ком уніста, про комуністів, про продподаток — б ать­
ко лаявся — а вони полинуть восени — качки, про качок
дум ала, а куди — невідомо. І м ріялось, і ще мріялось...
Н ареш ті з-за коси виринав човен, наближ ався скоро,
але тихо, щ об ніч не почула. П авло гребе, мов справжній
рибалка, а М иш ко в душ огубці з очим а заплю щ еним и — бо­
язко. І ґа н д з я завм ирала, і О ксана завм ирала, і всі завм и­
рали. Ах! П авло... П авло... поспіш ає — міцний, бадьорий і
злий.
Збентежено ховалась в очеретах вона — ніч. Зорі горі­
ли хоробли во й у солодкій тузі падали на поверхню.
... П отім учотирьох іш ли в клуню спати. В клуні на
возі Г андзя здерж ливо реготала — і солодко було. Тріщ ав
віз — і було тьм яно. Н а вулиці і по городах, і по садках
блукали зайві парубки й лякали ніч ш тучним іржанням:
— І-го-го! І-го-го!
І чути було ще тоскний заспів:

Не за Леніна, не за Троцького...

А в другім кінці співали:

Чий я козак, звуся Воля,

Українець з Гуляй-Поля.
Гей шумуй, моє вино,
Йде за правдою Махно!

Біля Оксани леж ав М иш ко, мовчки цілував їй волосся,

а вона м овчала. М иш ко брав її руку й теж цілував. Оксана
пручалась тихо.
— Господи, не треба, у мене руки брудні.
М ишко важко дихав і уперто не пускав її руки. Було
тремтіння. І так цілу ніч: він її руки цілував, а вона пруча­

117
лась. Іноді він її брав за груди, але зар аз же «вибачався» і
казав, щ о це якось так. С вітало — вони розходились. Д и в­
но, яка ніч була коротка! О ксана ко зо ю б ігл а д одом у, і ці­
лий день тум ан іло в голові.
... А від д ощ ок відпливав човен, а десь дзвеніли черво­
ні дзвони зорі.

II

М инали дні, і в спогадах поринали ночі.Я к це: десь бі­

ля Д икан ьки єсть село і хутір — а щ о тут раніш було? Д о
татарви ? Га? Так, село і хутір — і д алі — далі... А щ о че­
рез сорок віків? Га? Г о го л ь, М азепа, К ар л о XII.
М оя л ю б а соціялістична Україно! С тепи, ш уліка і їйт-
нє сонце відходить за обрій, а за ним м ол о чн а стеж ка спі­
ває білих, а м ож е й червінькових пісень, м укаю ть корови,
з пасовиська бредуть — і далі — далі. Ф ерм и, електричні
плуги... м аш ини, ф абрики, заводи... А х!.. І далі — далі...
М олочн а стеж ка співає — яких пісень?..
Іш ло літо, куріли сіновали, д у м ал и підстрижені луки.
П рох о д и л и гром овиці, відходили блискавиці — далеко —
далеко, т*Ільки на обрії б л и м ал о зо л о то , і ріка тихо х о р о ­
нила післядощ овий глибокий смуток.
М иш ко казав Оксані:
— Я скоро поїду до м іста. І ти поїдеш . Я докінчу вчен­
ня — тепер тихо. Тепер м ож на, і ти будеш учитись. Тепер
усім м ож на, тепер для бідних ш кола.
О ксана не л ю б и л а комуністів, усе село не лю б и л о, а в
М иш чиних очах стояло кохання, і вона вже л ю б и л а ком у­
ністів.
... У липні ночі були дуііійі, із степів дзвонило — нея­
сно, із невідом их хим ерних дзвонів. Т оді М иш ко казав:
— О ксаночко, яке життя! Хоч би скоріш до міста. Як
мені хочеться до міста. У К иїв поїду я...
Д у м а л а про ж иття, д у м ал а про Київ, ду м ал а, щ о в К и­
єві невідом е ж иття, д у м ал а про великі м іста, де курить хи­
м ерно, і х о тіл о сь до великих м іст, до ж иття.

118
 І ще проходили дні, і в спогадах поринали ночі. І зно­
ву куріли сіновали. А ле стало неспокійно.
В Д ам аївц і партизани вбили д вох ком уністів, а М иш ко
втік.
Із повіту приїхав карний загін. І М иш ко знову збирав
продподаток, але в К ом арівку їздив рідко, бо боязко було.
К оли приїздив — був несміливий, прислухався, не говорив
про чудесне, тільки Оксані чудесно було.
І от: О ксана до колодязя йш ла, назустріч — Гандзя.
Гандзя:
— Ч ула... виїздить твій?
Захм арилось обличчя:
— Не знаю .
О ксані й гарно було і погано було — чи візьм е й її з со­
бою ?
К аж е Г андзя:
— Не випускай: комуніст гарний — може, ож ениться...
Т а тільки чорт їх розбере. М ій д ід крепак був, розказував,
як колись такі ж паничі теж у стан овлю вали власть. Б ува­
ло й так, щ о селянок брали, а бувало й так, щ о дурили
тільки.
О ксана зам ислилась і піш ла на вигін, дивилась і прислу­
халась, як за суховієм вечір тече. Згадувала, що комуніст
їй казав.
Він такий несміливий, а каже так хорош е.
... Н а світанку після однієї солодкої ночі М иш ко віддав­
ся Оксані й О ксана віддалася М иш кові. Г андзя й П авло
спали, а вони не спали. Т оді в клуні було тихо, тільки зрід­
ка м и ш а ш аруділа в золотій солом і...
А х, яка тоді була чудова ніч!
У неї такі тугі зідхання, як яблука з антоновки, і вели­
чезні очі, де цвіте ж иття, щ ирість і тихий сум кохання...
Х то бував на соломі?.. Т оді було передосінньо. Н а вигоні
вистукував перепел, а серця не чути було. Іш ов дух від сві­
жих снопів і нагадував ш ирокі безмеж ні лани. К р ізь щ іли­
ну ж евріла зоря. Т оді М иш ко згадав, щ о в цю м ить (чи­
тав десь) цвітуть на серці чайні троянди. А О ксана не при­

119
 зналася Г андзі — їй гарно було хорони ти в собі велику
таєм н и ц ю зачаття. Т ільки в її кривих японських очах від­
бився передосінній заж урний ш елест тополі, і серпнево ви­
гл яд ал и її груди, наче стіжки м о л о ді на стерні блідій.
О ксана вже не х о д и л а до дощ ок вичікувати човна із-за
коси. Вона знала, щ о скоро приїде М иш ко, забере її з со­
бою , і вони поїдуть у далеке, невідом е м істо. Туди — па пі —
д ал і, де курить і д зво н и ть ж иття, найбільш е, най м олодш е. Б о ­
ялась тільки, щ об повстанці М иш ка не вбили: вони частіш
чужинців убивали, а він був чужинець — з інш ої губернії.
П о тім піш ли дощ і, і зелина заж урилась. Зрізали очерет,
і сум но стал о на річці. В Д ам аївц і м айж е кож ного дня хо­
вали когось, і похорон ні дзвони запо вн ю вал и річку — голу,
сиротливу, осінню , заповн ю вали її глибінь. К о м ар івка слу­
х ал а ці дзвони й дивилась на хм урий гетьм ан ський ліс, на
зм ар н іл і степи.
П о тім іщ е піш ли дощ і.

III

Зими не було й знову було м окро й осінньо. М иш ко че­

кав наказу виїхати до м іста й уже м айж е не їздив у К о м а-
рівку. П ар ти зан и вже не х о вались у лісах і при ходи ли з повин­
ною . Л іси були нудні й ж орстокі, чорні, як см ерть, виш кі­
рялись навіть. О ксана почула, щ о вона завагітн іла. Уночі
вона л ап а л а свій живіт, їй здавалося, щ о він росте й вона
це почуває.
В иходила на вигін, дивилася на поле, на тум ани, до
станції (за сорок верстов К очубеївка була), і були гони, і
верстви, і тр акт, і стовпи, і було тоскно, і хотілося невідо­
м ого. А в д о м а батько сю сю кав, і м ати сю сю кала, і кому-
нію л аяли , і ще р аз її лаяли.
Д ів ч ата повернулися з буряків і вечерниці у л аш товува­
ли — і не хотіло сь на вечерниці. Увечері батько приносив
газету й крутив з неї цигарки, а О ксана дивилась на рядки
й д у м а л а , щ о т а м написано про Київ, про м істо. А батько
ще приносив газети — у волості їх б агато було й ніхто їх

120
не читав, вони леж али в ш ахві в писаря і їх крали в нього
курії, а на базарі говорили про П етлю ру, про румунів, про
кінець радянської влади.
За цілий м ісяць М иш ко приїздив один раз — і вже не
говорив, а коли говорив, то про якусь суворість, про нудо­
ту й ще про щ ось — О ксана не пам ’ятає. А вона б рал а йо­
го біленьку руку й гл ади л а нею свій живіт і усм іхалась за­
гадково. П отім вона говорила з Г андзею , але й на цей раз
хор о н и ла тайну народж ення. А в хуторі почали ходити
тем ні чутки, щ о повстанці н ахваляю ться вбити М иш ка.
Т оді прийш ли тривож ні ночі. У вікна бив напівдощ , на-
півсніг, у бовдурі гув вітер і снились далекі, брудні д ороги
без кінця, без краю . Верстви, гони, стовпи і ш ляхи, і знову
ш ляхи...
... І знову зим и не було, і було м окро і осінньо... І при­
пад ал а осінь до О ксаниного серця і стискала його.
Але не га д а л а О ксана, щ о в цій чвирі ж иття кине свою
перш у важку тінь на її прекрасну м олодість, і том у, коли
їй було переказано, щ о М иш ко виїхав з Д ам аївки, вона на­
віть здивувалася: як, невже зовсім? їй сказали, щ о зовсім.
Вона не запл акал а, вона навіть не почула, як їй заб оліло —
так пекуче заб о ліл о . Вона піш ла на П олтавський ш лях і ди­
вилась у той бік, на П олтаву. 1 п ри гад ала липневу ніч і не­
ясні дзвони із степу. П отім сіла на зрубаного дуба й диви­
лась на бо ло то . Вітер носився по К ом арівці — чіткий, ко­
лю чий, ж орстокий. І знову, як крізь сон, солодкі ночі й зо­
рі в синім м ареві. А ле треба було щ ось думати. І н ад ум а­
ла:
— Піду.
І піш ла. К оли б вона читала «К обзаря», вона б знала
К атерину, але вона була неписьменна. Вона чула тільки
про Київ, а щ о М иш ко — ах, М иш ко! М иш ко!..
Увечері О ксана зіб р ала таке-сяке ш м аття й вийш ла за
ворота. Сіріло й дощ у не було. Сунулись х м ари невідомо
куди, сунулись д алеко — далеко — у далечінь. Ч об оти гру­
зли в багні, а навкруги голе поле й тиш а. І ще м ріяла про
липневі світанки, про неясні дзвони із степу. Д у м ал а про

121
великі м іста, і ще про щ ось незнайом е, таємне. Зрідка на­
зустріч їй тягнулися підводи, із станції їхали. К оні пнули­
ся і з великим напруж енням витягали з багн а вози. Л ю ди
підозріло огл яд ал и її, оглядалися і ще р аз оглядали. П р о ­
ходили верстви, проходили й гони, а криві очі виразно, з
сум ом дивилися на м овчазні станційні огні, щ о забли щ али
за м о ги л ам и . Н а обличчі засти гл а скорб отн а, ледве пом іт­
на посм іш ка. Г етьм анськи й ліс залиш ився далеко збоку, а
вона дивилася на нього й згаду вал а М иш ка і його ж агу­
чий ш епіт на солом і. Знову налетіла тем н а х м а р а й заб р и з­
кали сірі води. П овернулася — К ом ар івки не видно. Було
тоскно й було радісно. Згадала газети, батькові цигарки й
подум ала: це тем не ж и ття, а х о тілося світлого, м о л одого,
як м олодик. С танційні огні наближ алися. Зупинилася біля
верстового стовпа відпочити.
... Н едалеко прокричав паровик, п оказалося червоне
око. З ш ум ом пролетів потяг і зник в далині.
О ксана підходила до сем аф ора.

122
 К О Л О Н ІЇ, В ІЛ Л И ..

Т ак от: єсть вілли, біля м іста в кучерявих лісах засіли, і

шосе до них гадю читься. Єсть вілли, єсть і колонії — ди­
тячі. Вілли: специ, їхні жінки відповідальні, взагалі — ква­
ліфікація, цвіт. Ну...
— Ну, я цю гладку корову й близько не допустила б.
Ганьба! Г одуєм о паразитів.
— Д а, непорядки.
А вдруге вже друга на першу:
— П одумайте: їй одно місце на віллі, а вона цілу се-
м ’ю притягла, ще й «друга дом а» притягла... Безобразіє...
... О тара білорогих баранців посунула до сонця: то
хм ари, то небо за голубе поле... Ну...
І третя на другу:
— Сволоч! В городі одержує тринадцять пайок, ще й
тут у три горла.
їд я т ь ш околяд, п’ю ть каву, м олоко — поправляю ться.
Так живуть.
Синіє вечір — під’їж дж аю ть автом обілі. Тоді гості
їдять і всі їдять.
... С лобож анські ліси й тракти і досі були тривож ні. Х о­
дять бандити по лісах. Н а віллах тихо тому. К упраж или
гультяї колись, літали по шосе м отори, кавалькади й го­
монів ліс від музики, гамір буржуйський, купецький ходив
по корчах... Тепер тихо, тепер їдять...
... К олонії піш ли далеко в ліси. О т колонія, скажемо.

123
 Ц вітуть діти, ростуть з м олодн яком дубовим , бронзові
шиї, очі блищ ать, як спілі вишні після дощ у. В колонії ви­
ховательки — тьотя Бася, соцвосниця... да...
Г осподарською частиною завідує Гіль. Гіль ходить і
співає: «ми см ело в бой пайдьом за власть савєтов»... Ц і­
лий день співає. Соловей. Очі йому теж цвітуть, як спілі
вишні після дощ у. Відки він — бородатий, м амулуватий?
Х то його знає — револю ція родила. І він у свою м атір
конче закоханий — у револю цію . Не знає нічого, крім цієї
пісні — і не треба.
— Т а покиньте ви співати, — кричить Анфиса П авлів­
на, гладка, охайна — німецької породи.
Г іль зникає.
Є ще стар а діва — П авлина Анфисівна, — так каж уть,
так звуть, — це не так.
Ну, і так далі...
Т ьотя Б ася — фанатичка. Зустрічає незнайом у жінку:
— Що ви читали з ж іночої справи? Що? Бебеля «Ж ен­
щ ина і соціялізм» не читали? Т а невже?
Витягає «Женщину і соціялізм». Ч итає, слухачі тікаю ть.
Вона м олиться на К олон тай і Ліліну. А А нфиса П авлів­
на розказує анекдоти:
— Я вам по секрету. Цілий скандал був... К олонтай
кричить: «Стерво! Тебе в публічний дом». А Л іліна як
схопиться: «Ах, ти розпусто! Т обі ж алко, щ о я з Зінов’є­
вим живу?»Х а! А вона ж м о л о да, а та стара.
П авлина Анфисівна, як заходить сонце, іде до ставка,
до купальні, роздягається, оглядає тіло й зідхає. Співає з
надхненням : «місяченьку блідолиций, за х м ари ш видш е ти
б сховавсь».
У ставку купається сонце — на ніч. Д есь далеко залі­
зниця, десь потяг далеко.

Б’ю ть корову в кош арі. К ор о ва зам укала й рогам и — в

зем лю . П ахне кізякам и, парним м о л о ко м і свіж ою кро­
в’ю.
П рибігла економ ка (це вілла):

124
 — К а д а ви, наконец, убйотє єйо?
— Т а зараз.
— ... Т а січас, — кричить економ ка і біж ить — її покли­
кано. С идір чухається:
— От стерво! Ж алко їй народнього д обра.
М икита не чухається:
— Н ехай. Все одно вже сховав.
Здивований Сидір:
— Що?
— М нясо!
— Те, що буде?.. Тьху! О т прахтикант!
М икита закурив цигарку.
П ахне зеленою , пахне кізяками.
С идір ум очив у цеберку нож а й перехрестився:
— Я кенебуть стерво, та ще й лізе. А спитати б тебе: де
ти було, як ми власть завойовували? Ех! О дно слово — ех!
Т а й тільки.
П отім він ріже, але не мовчить.
— Більш овиц ька власть, щ об ти знала, не печериця пе­
чена. Це значить воля й свобода. Як ти набиваєш собі
пельку, то й інш им не переш коджай. О!
М икита хитає головою :
— П равильно!
... Вони ріж уть корову.

В колонії сідаю ть обідати. В иховательки, діти.

А нф иса П авлівна подивилась на П авлину Анфисівну та
й подавилась. П авлина А нфисівна сам а ж невинність: вона
ж не знала, щ о А нфиса П авлівна дитячу котлету їла.
А нф иса П авлівна запи вала водою :
— Х отіла попробувати...
П авлина А нфисівна:
— Так, так...
... П риїздить до дітей якась м ам а. В иховательки л ю ­
б’язно усм іхаю ться.
— В аш а дитина прелесть, прям о удівітєльно.
М ам а мліє...

125
 Н абігає х м а р а літн я, пахне, дощ ем . К ричать галки,
над д еревам и літаю чи — перед гром овицею ...
Т ільки в тьо ті Басі нем а корзини, а в інш их є. У кор­
зинах — варення, котлети, білий хліб та інше...
... Н авіщ о?..
... Д о тьо ті Басі приїхав знайом ий. Було місячно, всі
були над ставком . М ісце гарне, пом іщ ицьке: нагадує пом і­
щиків.
Знайом ий сказав:
— Уся У країна повстанська, запорізька. К уди не глянь
— усю ди бандити. М абуть і за цими березам и сидять, щ об
вискочити, щ об перерізати всю колонію .
П авлина А нф исівна скрикнула:
— Ах!
Це вона кокетує. Всі це знаю ть, не звер таю ть у ваїл .
Знайом ий серйозничає:
— Ч удний українець — то він ф легм атик, не знать
який, то він злодій з великого ш ляху... то він револю ц іо­
нер...
Т ьо тя Бася захвилю валась:
— Що то є українець? П р о летар - револю ціонер.
Знайом ий сперечається, ть о тя Бася назвал а його «со­
глаш ателем », лається ще; іде на терасу.
А нф иса П авлівна глибоко зідхає (їй спати хочеться) і
теж іде в кім нату — корова.
П авлина А нф исівна була задоволен а, взяла під ручку
зн ай о м о го й повела в садок однієї вілли.
Відтіля їх вигнано. Знайом ий обурився.
— Я к ви смієте! М и ж тільки гуляємо!
— їді, іді! нє разговарівай!..
Знайом ий пообіцяв поскарж итись голові Вуцвику. А
П авлина А нф исівна спитала:
— Ну, скаж іть правду: ви ж не комуніст?
Він тричі побож ився, щ о він ком уніст, але вона йом у не
повірила.
... Г р о м о ви ц я не прийш ла — пройш ла. В лісі було ти­
хо, між дерев ходив м ісяць і крапав срібне м асл о в гущ авину.

126
 Х тось л а м а в гілки в лісі — не лю дин а, тріскало в лісі.
В илуплю вались солов’ята, і соловей уже не співав, і соло­
в’ї м овчали.
— ... Я кби ви знали, яка це А нф иса П авлівна: ж адна, не
дай господи. Годує дитину, а сам а більш за дитину з’їсть:
дитячу порцію.
... Н а якн ай дальш ій віллі см іялись. П ідійш ли до тераси,
а за терасою тихенька пісня. Це надхненний Гіль.
... Т ьотя Бася не обідала: її обід з’їв хтось.

К оли поодцвітали виш ні (позривали ягоди), пон али ва­

лись яблука. В яблуках мед, пасіка, бдж оли, дід сивенький
— см ачно...
Л етіли трутні по шосе.
... У віллі м еш каю ть два тижні, три, місяць, а то й ціле
літо. Одні виїздять, інші приїздять.
Х то приїздить, каже:
— П о вулицях голод, а тут...
Ч ерез тиж день каже:
— Ч ом у це сьогодні нем а какао? Я кий же це д ім відпо­
чинку. Га?
... П ахне кізякам и й парним м олоком .
Л едве світає, С идір запрягає коні й везе м ’ясо на м істо.
Насіли: де — хто.
— Захватіть оцього л ан ту х а з яблуками.
— Що за лангух?
— Т а оцей.
— Т а це ж яблука казенні.
Й ого просять, він згодж ується за двісті п’ятдесят від
пуда. Н акрив лан ту х свіжим м ’ясом і закаляв у кров.
(К ров і яблука, револю ція й кров...).
С идір покликав М икиту й поїхали.
Як виїхали з села — на м істо селяни їдуть. С идір кри­
чить:
— Гей ти, ш капо селянська, не заступай д ороги . Р о зд ав­
лю!
К ричать із воза:

127
 __ Не пан, звернеш і сам. То тільки земському звертали
колись... Но - о!..
Почухав Сидір потилицю й згодився:
— Та воно й правда.
Сіпнув за віжку — ліворуч...
... П ідводилося сонце — червоне, заспане, невмите...

Н а вілли (мабуть, і в колонії) залітаю ть амури: людське.

Буває випадково, буває свідомо, під кущ ами, коли думає ліс,
коли м овчить ліс, тільки тріщ ить у глибинах — дрібний звір
ходить, буває в садках... А через дев’ять місяців вилуплю ­
ється дитина. Це гарно, природно, свіжо й лю дяно.
Залітаю ть сюди й погані баси — невдачники з міста й де­
бю тантки — балерини і третьорядні скрипники. Тут усе
задовольняє. Усіх задовольняє.
Єсть і літній театр.
У суботу висіла афіша:

і----------------------------------------------------------------------------------------
Г ран діозн и й вєчєр. У частвую ть...е1с.

... У неділю тьотя Бася кричала:

— Я не поведу дітей на цю буржуазну гниль!
Її не послухали й повели дітей. У дітей сьогодні цвіли
очі, як спілі вишні після дощу. К ричало голубе небо і бу­
ли оплески гучні і сміх дитячий.
Д іти задоволені, артисти «в ударі», небо кричить.
Кінчався вечір, заспівали Інтернаціонал і скрипник за­
грав. Тріснула струна в скрипника й Інтернаціонал увір­
вався.
І розлігся дитячий регіт на ввесь ліс.
Раптом вискочила з лісу тьотя Бася, бліда, схвильова­
на.
— Як ви смієте! Як ви смієте глузувати?
С тояла біля артистів і м ахала кулаками. Її заспокоїли,

128
вона __ на сцену і плакала. Д іти дивились на неї, витрі-
щ ивш и оченята, деякі теж плакали.
Ще з тьотею Басею була істерика, і її повели в коло­
нію: скрипник (щ о увірвалась струна) і балерина.

Зодіяковий блиск видно весною , як заход и ть сонце, зо-

діяковий блиск видно і восени, коли сонце сходить.
Р анком жеврів зодіяковий блиск, ранком ум ирали че­
бреці, снились і пахли чебреці.
Х одили з вілли в колонію , з колонії на віллу... Вілли,
колонії...
Л егенький золотий сум.
... Чебреці, чебреці...
А нфиса П авлівна, П авлина А нфисівна посварились.
— Д о другої чистки не дож ивете, все одно викинуть!
А нфиса П авлівна обурилась:
— Безпартєйна! Г лядіть, щ об знову в тю рм у не попро­
сили.
П риїздив ще знайом ий: дитячі порції їв. Він був сум­
ний — осінь. У городі взим ку холодн о й голодно.
... К олонії, вілли.
П авлина А нф исівна ще ходила в купальню , навіть р оз­
дягалась і дивилась на своє тіло. А ле не купалась.
... С тавок д ум ав золоту пісню:
«Ой пряду, пряду»... — Л еонтович .

І м инуло літо.
Г либокого часу-заж ури колонії переводили в місто.
Засм утніли діти, засм утніли вілли. А Анфису П авлівну ви­
кинули з партії, і вона виїхала кудись. Із кущ ів вилізли
бандити і, як вовки, скрадались до осель.
П авлина А нф исівна плакала — йш ов три д ц ять п’ятий
листопад.
К оли їхали по шосе, із корзинки випала «Ж енщ ина і
с о ц іа л із м » — пом ’ята, некрасива книжка.
Т ьотя Бася хвилю валась: дум ал а, що це хтось нарочи­
то. П о зад усіх іш ов Гіль і співав:

129
 — Ми см ело в бой пайдьом ...
Гудів ліс, падало листя — іш ов ли стоп ад , прийш ов ли­
стопад.
... А на віллах ще пахло кізякам и і парним м олоком .
... С то яли зо л о ті ранки й зодіяковий блиск.

Із перш ої вілли С идір кричав:

— М икито! Т а йди бо, бісова личино! Бандисте клятий!
М икита не озивався.

130
 РЕДАКТОР КАРК

І Белий , і Б л о к , і Єсєнін, і К л ю е в
Росія, Р осія, Р осія м оя.
С т о їт ь сто р о ст ер зан и й К иїв
І двісті розіп ’ятий я.
П. Тичина

С вязан я у зл о в ы м и д о р о г ам и ,
Н а к о то р ы х п овеси лась Р у сь.
Н а к о то р ы х т р а к т и р ы с о с тр о гам и
Х о р о н и л и н ар о д н у ю грусть.
В. А лександровский

Н а сто ла поклав б р ав н ін ґа й на нього дивився три во­

жно — редакто р К арк. Згадав: холодн и й ранок — 1905 ро­
ку чи 1906, тоді гім н ази сто м був; це було вчора: учитель, а
п о тім учень, а потім їх х овали в то й ранок, у холодн ий, і дні
йш ли сірі, сірі — м абуть, то го холодний. Г ім назіяльна
церква й піп із ж іночим обличчям. П овітове м істо, б о л о то ,
гуси, х м ари й цвинтар на горі.
К ож ний бравнінГ м ає свою історію криваву і темну — у
нас, на У країні, сьогодні: 3 березня року наш ого п’ятого... а
взагалі — 1922. Як д овго як курс наш ого карбованця, як
то варний потяг у м о м ен т відступу в невідом ість і вог­

131
кий день, і на деревах ж овті сльози, а біля дерев танок у-
м ирання — листя, а біля вокзалу м етуш аться сім’ї комуні­
стів, а їх не беруть.
Д ех то не встиг сісти, і їх ловили по селах... М ого то ва­
риш а жінку зловили, а потім згвалтували, і вона стала
дурненька.
К ожний бравнінг м ає свою історію : темну, як духове
нутро окрем ої особи...
... Історія бравн інґа така: ліс, д орога, втікачі, вороги, і
хати, і дерева, і всім байдуже, вже дихати не м ож на, го­
рять груди і зго р яю ть — згоряю ть... П остріл... Темна істо­
рія. У буржуа відбирали бравнінґи, і вони плакали, а по­
тім у нас одбирали, і ми не плакали — не іронія! — а м о ­
же хто й плакав... Ч ого одну лю дину ш кода, а до тисячі
м ертвих байдуже? П очуття колективізм у нема — це не з
«азбуки комунізму», провірте!
П роте це не щ оденник — це спражня сучасна новеля.
Р едактор К арк підвівся, ще раз тривож но подивився на
бравн інґа і вийшов.

II

Із тихої вулиці піш ов на клекіт.

Ж евріло блакиттю .
Н а північ іш ли води — дощ . Н а заході сонце в зелених
усміш ках: за м іським и л евадам и вже зеленіло — теж іш ло,
і м ріялось сонцем, за сонцем на А мериканський м атерик,
том у — там океан, там велично й синьо.
Так: телеграф ічні дроти узгір’ям і проходили на брудні
квартали міста, там вони вище над будинки.
Так: після теплої зливи д р о то м котились краплі, зупи­
нялись, звисали, а котрі налітали — вливались і падали на
брук. Ж евріло блакиттю .
Чудово: смердю че, пром ислове місто велике, але не ве­
личне — забуло слобож анське народж ення, забуло слобо­
жанські полки, не утворило ам ериканської казки: не йш ли
будинки в хм ар и — чудово, воно ховає сьогодні в своїх за-
 вулках криваві леґенди на сотні віків.
Зійшов на тротуар. П робігли тр ам ваї з задум ливим сві­
тлом : на фоні вечерового повітря електричні лямпочки
тьм янорож еві. Не хотілось знати, що тр ам ваї біж ать на
край міста, що тр ам ваї повертаю ться, щ о нема далі т р ам ­
ваїв, що далі важкі дороги й кістки замучених коней. А
про те чудові легенди револю ції теж виростаю ть тут.
Н априклад: на цій вулиці, на цім місці — тут тепер мі­
щани проходять, провозять свині з околиці — гурток м а­
тросів ум ирав у нерівній боротьбі з ворогам и, ум ирали на
автом обілі, коли барикади посувались на північ — інсур­
генти йшли на північ, а в проваллі раптово зацвіла Венера.
Редактор К арк дивився на вікна: там Чепіга й теж за­
цвіла. Й ш ла синя ніч і налягала на будинки, м абуть, запов­
ню вала коридорне повітря — коридори довгі, темні — у-
станов. А в м іщ анських д о м ах тукали, м абуть, годинники.
Тукали, о дм ірю вали простори по культурних, некультур­
них віках, згадували револю ції, не знали револю цій — на­
родні бунти, селянські повстання, Х мельниччина, П авлю к,
Трясило...
І дивився К арк на небо: там голуба безодня, там кінча­
ється життя, а степи У країни теж голубі — асоціяція з не­
бом. Думав:
— Ч ого так вабить туди — там же смерть? М оже тому,
що голуба?
П отім повернув додом у. Біля цього м агазина — тут
тепер держ авний ш околяд п родаю ть — одного зим ового
ранку він зустрів нову владу. Згадав, як ш умувала У країна
хохол упертий чоловік, а може тут десь проходив Ско­
ворода Григорій Савич, великий український філософ, а те­
пер, кажуть, м огила бур’яном поросла й бдж оли не гудуть
біля дупла, тільки пчілка іноді пролетить, і ш ум ую ть рево­
люції, повстання на Україні знову.
Григорій Савич С коворода — так російська інтеліген­
ція лю бить: Григорій Савич, Н іколай Ром анович, Владі-
мір Ілліч, Т арас Григорович. І єсть у цьому якась північна
солодкість, упертість, і калузькі нетри, і Іван К алита, — і

133
московська, сила — велика велетенська, ф атальна, від ва­
рязьки х гостей іде. І нем а тут виш невих садків — на виш ­
нях у червні п р о р о стаю ть зорі — і нем а тут лунких діво­
чих пісень — далеких, край села, а то в заводськом у по-
сьолку, або коли з сапкам и йдуть, а навкруги їх зелено, а
за ним и з цукроварні ледве-ледве м анячи ть у літні, ясні
ночі дим .
Д и м ... П о д у м ав, щ о н ад У країною завж ди був дим , і
вся вона зад и м и л ась у повстаннях, зад и м и лась у м уках,
огонь іш ов десь у зем лю , тільки на Д інці спокійно дум али
й упирались у небо д им арі. І був огонь і теж — велика ве­
летенська сила, ф атальна, тільки від варязьких гостей во­
на не йш ла.
К о л и К ар к зійш ов на м істок, біля л іх тар я його зупини­
ли.
— П ачістім!
Здивувався: уночі? П одивився на хлопчиська — очі б л а­
гаю ть. П оставив ногу на підставку, але згадав, що грош ей
нема. П іш ов. І згадав, як б агато тепер дітей на вулиці — з
щ іткам и, з ци гаркам и, стільки бачив у Я сах, чи в Бакеу, в
Рум унії — т а м б агато каф е-ш антанів, до брі скрипники, а
в горах їд ять м ам али гу , ж ивуть із свиньм и, там же носять­
ся вітри, а збоку К арпатські й Т рансильванські гори, сніго­
ві верхів’я... К оли в Рум унії буде револю ція?
З Л опан і д м у х ал о вогкістю .
Л о п ан ь теж м ає свою історію : на березі б агато калу й
д ох лі коні, а вчителі гім назії і досі л о в л ять удочкам и рибу
й д у м а ю т ь — про минулі дні, коли фунт білого хл іба ко­
ш тував три копійки, а півпляш ки — д в ад ц ять чотири.
Л о п ан ь теж м ає свою історію — вона не зн ал а рево л ю ­
ції, вона не бачила револю ції, біля неї п р о х о д ять червоні
крам арі, на ній теж зрідка появляю ться кайори. Р о зм о ва:
— Що за світла ніч, а на душ і тем но: нема простору.
Ч ека . Госпуп . Ех ти, ж и ття прокляте!
Д ругий голос:
— Н ічого. С ила за нам и. Ха! О биватель. А об и ватель
— хвиля, дев’ятий вал. Регулятор. П іднявся високо, а ну

134
бо нижче! Не хочете? Себе виніть. Ми теж дещ о знаємо.
Н алетів обиватель — і човен поринув. О биватель регуля­
тор.
З Л опані д м у х ал о вогкістю.

III

М ої лю бі читачі! — простий і зрозум ілий лист. — Я

бою сь, що ви м ою новелю не дочитаєте до кінця. Ви в л а­
бетах просвітянської літератури. І я поваж аю . Т а кож но­
му свій час. Т ворити то є творити. Д а. С оловей — от як
дерева здалека пухкі, а між дерев біліє, а біля дерева заря­
сніло — солов’ї не однаково співаю ть, прислухайтесь. Свої
М оцарти, Бетговени, чув і Лисенка — солов’я. Переспіву­
вати — не творити, а м авпувати. І читач творець, не тіль­
ки я, не тільки ми — письменники. Я ш укаю і ви шукайте.
Сперш у від новаторів — і я теж — це нічого: від них, щоб
далі можна. А твір мій буде цілком художній — треба про­
дум ати, треба знати... Ах, зелені м ої сни за далеким неви­
м овним. Ах, моя м олодість — на фабричних посьолках
тебе залиш ив, заблукалась ти ніччю в ш ахтарських огнях,
на степах запорізьких безмежних.

IV

Револьвер системи «бравнінґ» не виходив із голови.

П ро бравнінг: К онан - Д о й л ь д обре знав звичайного читача:
розв’язка і зав’язка, фабула, сю ж ет та інше. Ш ерлок
Г олм с. Н е виходив із голови не тим , що його куплено в
повстанця з банди А нгела, а тим, щ о він леж ить у столі, а
в кім наті тихо, д ом ови нно, тим , що є «сьогодні» і нема
«вчора» — далекого, несподіваного, великого, особливо на
фоні «позавчора».
К арк зійш ов на площ у й рап то м обернувся: його покли­
кано.
— Товариш у!
Д ивиться: чоловік розкинув руки, немов повітря хапає.

135
 І ще раз:
— Т овариш у!
Відкіля цей голос?
Так, він знає цей голос, це сім над цятого року, голос
сім н ад ц ято го року, голос м о л о д о ї, б ад ьо рої, червінкової
револю ц ії, тривож н ої радости — м ож е глибокої, м ож е си­
ньої, м ож е це не голос, а сон з оточеного в орогам и геро­
їчного Л уганська.
І ш о ж: був сліпий, вийш ов з лікарн і — голодний і р а­
дий, і світлий, як усі після хороби. Він після тифу. І на
нього д м у х ал о бузково, ачей р о м аш к ам и , як дитині, щ о
перш ий р аз стал а на ноги або заговорила.
Х отіло сь обняти сліпого, згадав сентим ентальний ро­
м ан, провів сліпого на тр о ту ар — і тільки.
Т ой пішов.
— Т овариш у, — і рукам и повітря ловить.
Д у м а в про радість сім над цятого року.
П іш ов тривож ний: стояли в очах січневі сніги, ірж али
десь повстанські коні — думав.

Ж иве р едак то р К ар к бли зько м іського парку, на тім

краю , де сонце сходи ть і бли м ає в скалках см іття — там
вигін, т а м собаки, а вночі постріли на сполох — вартові.
М іж інш им , відповідальн ости за газету ж одної, відпові­
дальн и й інш ий.
Н а кватиру прийш ов випусковий.
— Entrez!
Р ед акто р К ар к завж ди: entrez! Випусковий товари ш
Ш кіц і суворий і булий член Ц К есерів . Був на суді — ви­
правдали, тепер щ ось знає. П оклав остан н ю коректу до
підпису.
Р ед ак то р Карк:
— С ідайте, прощ у.
Ш кіц дивиться на всіх тріш ки з презирством . І на К ар ­
ка. Б езум овн о: одні не знаю ть, щ о є Ц К , а другі — щ о він

136
булий. Д ивився поверх К аркової голови й стояв: К аркові з
ним приєм но, а коли згадував — неприємно: від Ц К д м у­
х ал о чимсь величним, м ов генерал-губернаторство. І
прийш ло чогось у голову про величність. Х тось скарж ився
__їхати далеко: триста верстов. Не м іг уявити: сьогодні за
фунт хліба заплатив сто тисяч карбованців. За маленький
ш маток. Що ж триста?
М овчав. І Шкіц.
П отім Шкіц запохм урів.
— У країна... Д а... П рогавили — і піш ла від нас. У краї­
на пішла. А все том у, що ми поети, що ми не комерційної
вдачі.
І ще суворіш:
— М и не політики. Ми поети. Н ем а в нас і північної
ж орстокости. М и романтики.
Редактор Карк:
— Велику ф ранцузьку револю цію поети робили.
Із злістю :
— Ф ранцузи — нація. А ми без міста, в місті ми му-
злаї, роззявивш и р о та ходим о, а в установах револю ція і
на селі револю ція. А втім, ми не французької вдачі, ми до
німців скоріш . М оже, вам дивно, а я кажу не дивно. Це ж
у нас німець картопельку садить. Не д ар м а наш і культур­
ники до Німеччини їздять. А німецької комерційности в
нас і нема. І в цім наш е лихо. М и і короткозорі... А що
наш народ? Був по лісах, а тепер в оселі повертається, і
плю є на нас. Він теж ром антик. Н аш народ.
Редактор К арк слухав і було боляче й тоскно. Д ивився
на той стіл, де леж ав бравнінґ, і було сіро, як у 1905 чи в
1906 році. Було:
— Ц ентральна рада, трудовий конгрес.
Випусковий узяв підписану коректу і в’яло промовив:
— Д о збачення.
П отім хвилину розглядав біля дверей статуетку —
бю ст якогось рим ського полководця. 1 К арк дивився на
статуетку. Він приніс її з редакції: старовиною віяло. В йо­
го редакції виходила колись велика газета сім надцятого

137
року. Р о зп овсю дж увалось її по всій Україні... Ну, і від ста­
туетки віяло.
Шкіц, зачиняю чи двері, сказав:
— Рим ський полководець... Д ивно.
А за двер и м а зідхнув.
П р и х о д и л а ще хазяй к а і покликала до себе. Із хазяй ч и ­
ної кім н ати видно дорогу й зоологічний сад. Д о р о га хо ва­
ється на краю м іста, і на ній пасуться по-провінціяльном у
гуси. Х азяйка підф арбовує щоки, д а р м а щ о стара. Унизу її
спідниці — ш м аття , а все таки вона л ерм онтівська пані, з
гусарів. У неї кватирує декілька чоловіка. Вона завж ди не-
зад о во лен а з будинкового податку. Г оворить:
— З м ене беруть податок, а я нічим не торгую . А те­
пер усі то р гу ю ть. А бо м ож н а прож ити не торгую чи?
І ще каже:
— У мене дочка х о р а, а їй не д аю т ь пайки. А тепер усі
хорі м а ю т ь одерж увати пайки, бо тепер ком унізм .
Це вона каже д о си ть щ иро. Р ед ак то р К арк п’є в неї чай.
За чаєм вона оповідає йом у, як х о в а л а ф арф орові чаш ки
від реквізицій — вони леж али у від ом ого л ікаря внутріш ­
ніх х о р о б , а в нього реквізицій не було.
П отім , вона згад у вал а минуле. Із станції бігли степові
гудки, і х азяй к а ще говорила:
— К о л и сь їзд и л а в К ри м ... В ілла була. Г орняш ки були
- багато. П ід’їд ем о ф аетоном , а потяг уже ш ипить. С яде­
м о — гу! — і поїхали. Так гарно в купе колисає. їд ем , ї-
д ем — і так без кінця. Н а віллу в К рим . Все за то б о ю бі­
ж ить, як у кінем атограф і. А тебе колисає...
Д ум ав: все це порож ньо, а гарно; спогади за Є гипет­
ські сфінкси — для чого? а теж гарно.
П о тім він підвівся — іти треба. П о х и тал а головою :
— А х, редакторе! П р ац ю єте ви б агато . М атвій С ам ой -
лович...
І зам ислилась. М атвій С ам ойлович її чоловік. Р о зстр і­
ли за ко н трреволю цію . Це було три роки том у. Висів йо­
го п о р тр ет н ад її ліж ком , а в рядок — М ихайловський. К у­
пила на б азарі, казали, щ о М ихайловський теж не з ком у­

138
 ністами.
К оли К арк проходив вітальнею , біля вікна сиділа
Н ю ся. Н а качалці: не х одить, ревм ати зм . К ачалка із стари­
ми візерункам и. П ридивиш ся — щ ось подібне до візантій­
ських м алю нків, а то взагалі до ф арбопису якогось мину­
лого століття. С то л іття — віки. А то нагадує чомусь яко­
гось гетьм ана.
Н ю ся покликала. К оли підійш ов, подивилась ясно.
— Д растуйте! — і п од ала руку.
Рука тепла й м ’яка, як його м аленька подуш ка з лебе­
диного пуху, щ о подарувала м ам а. М ам а вм ерла, а по­
душ ка н агад увала м ам у.
Н алетіла на вікно сіра х м ар а, і стал о вол охато. Зам рі­
ялось. Н ю ся казала:
— Ч ом у це в голові два дні одбиває: губ-трам от! губ-
тр ам о т! Ч ом у це слово? Ну, я не знаю . Ч ом у це слово?
Н авіть уночі тривож ить: знаєте — гупає й утрам бовує. І
боляче. Н авіщ о?
Вечоріло.
С лухав, як десь прокричав півень.
Нюся:
— А на тім тижні д у м ал а про степи. П ро махновщ ину.
Д о вго -до вго ду м ал а. І ду м ал а, щ о м ах новщ ина то є т р а ­
гедія інтелігенції Л івобереж ної У країни. Я к ви гадаєте?
П одумав.
— М оже.
П отім сів біля неї, а вона ще говорила. В она говорила
кращ е, як Шкіц: тепло, по-ж іночому. І хотілось поглади ти
її руку.
За вікном гуділо місто. Д есь ще прокричав півень.

VI

Зауважте, як пиш уть м о л о д і українські письменники. Ви

їх, м абуть, не знаєте, а їх тр еба знати, це ще в Ш евченка
написано. Є повір’я, щ о наш і діди всі грали на сопілках,
ти м то й м о в а т а к а музична. Н аш і діди були чабани і вига­

139
няли товар на вигін по синій росі, а біля підбитого бурею
дуба грали на сопілках. А от Раб ін д р ан ат Т агор теж народив­
ся в нетрях. Т ак от, зауважте: вони родились в нетрях і заблу-
калися в нетрях. Це погано. Я вихож у на новий ш лях, і мені
радісно. П оперед мені горить зоря, як і колись горіла. Я її
кладу в своє волосся — і вона горить інакше. Д а...

VII '

Н а подальш ім розділі мій читач зупиниться й проду­

м ає те, що він прочитав. А х, як радісно блукати невідом и­
ми чебрецевими ш ляхам и.

VIII

Д л я живої мислі читачевої.

IX

Мені хочеться говорити не на тему, і я говорю . Я хочу

написати агітаційного листка. Історична справка: великій
соціялістичній револю ції завжди бракувало на талан ови ­
тих поетів-аґітаторів, а халтурили всі, за гонорар. Як мені
тяж ко писати про халтуру, я дивлю сь у м айбутнє, я звер­
таю сь до нащ адків: заплю йте темну тінь м оїх сучасників
від халтури.
Це — риторика утилітарного походження. Ну, і що ж. З
К ар ко м спільного — нічого, а з новелею — багато, з жит­
тям — теж багато.
Так от, револю ція творить новий побут, і треба писати
револю ційний побут. Є ще пролетарська поезія, в україн­
ській літературі вона утворю є добу, а мож е епоху...
У мене, як на сеансі на користь голодних, в ан трактах
— «на користь». М іж інш им — читайте оповідання на те­
му «голод» — це корисно.
... П ро вічність твору: де тенденція — межа її, де раф і­
нована худож ність. Я хочу, щоб твір мій був вічний і ве­

140
 П ролетарська поезія — не метелик... Я ка загаль­
л и ч н и й ...

на ком позиція моєї новелі?.. Важко торувати... твердий

ґрунт, реп’яхи... К оли я вийду з літератури м инулого?
Відчувайте зм агання м оєї кляси! М оя кляса — проле-
таріят — по крові в бур’янах і на ш ляхах б оротьби за во­
лю , рівність і братерство.

У редактора К арка очі як у Г ар ш и н а, а очі Гарш ина

писав Репін, а Репін оголош ував себе за українця, і Нюсі
здавалось, що в очах К ар ка — степи. К рім того, вона ча­
сто читала Б ельш е, може й том у степи.
С тояли ясні дні і йш ли ясні дні. За міськими левадам и
сторож или простори, і було просторо, а на душ ах темно. І
на тих і на других, і переможці і переможені — а хто пере­
міг? Це редактор К арк думає. Усі були похмурі, того й те­
атри так повно заповню вала публіка... республіка... ха!...
— це редактор К арк думає.
Н а заняття ходив уже пізніш відповідального. Вчора
зійш лись у кабінеті.
В ідповідальний каже:
— Ч итали «Росію в імлі» Уельса? Хай тепер радіє: на
вулицях весело — м агазини всі одчинено.
Занозуватий чоловік — це видно, і нервовий — це теж
видно. Й ому повсякчас здається, щ о з нього глузую ть. Він
лає інтелігенцію , але лю бить, коли йому кажуть:
— Т а ви ж сам и інтелігент!
П равда, зам ах ає руками:
— Ізбави Бог, ізбави Бог!
К аркові він говорить:
— П ро присутніх історія замовчує.
К арк інтелігент. К арк червоніє. В ідповідальний іде.
В редакції не по собі. В конторі теж. К он тора м істи ть­
ся в одній із кім нат другого поверху.
А там , де була контора, губпечать роздає газети.
І там нудно. Згадує, яке ж иття кипіло тут.

141
 У конторі сидить м аш иністка, дочка бувш ого власника
цієї друкарні... (бувш ого... тепер усі бувші і все бувше, і в
цім глибінь вечірньої мислі... ). К аркові ш кода її, і він т а ­
кож ставиться до неї, як і до статуї рим ського полководця
— з повагою , і йому сумно, коли дивиться на неї. Здаєть­
ся, що вона, як і Н ю ся, вміє говорити, щ о і в неї такі м ’які
руки, як у Нюсі. П роте він до неї ніколи не говорить.
Редактор К арк лю бить сидіти в кім наті коректорів, а в
конторі ні. Тут так тихо, а внизу гуде маш ина. Голови
нахилились над столам и. Н апруження. Н авіть небо пра­
цьовито заглядає сюди: світлі - світлі плями на розісланий
папір. Д умає: і за триста літ така ж напруженість і байду­
жість до всього, що діється там .
... Ш умить м аш ина внизу.
П іш ов знову в кабінет. Й ому треба писати передову.
Не хочеться. Але він сідає й пише — треба. П отім згадав
про губ-трам от, і в голові почало одбивати:
— Г уб-трам от!
П отім він піш ов додом у.
І завтр а він ходив додом у, і багато днів ходив додом у.
Дивився: по верхів’ях парку з паровозобудівельного в за­
думі заходив десь дим, ішов за д и м о м і дум ав про дим
знову. П о д орозі стрічав знайом их. Як от: у чумарці, із
стьож кою , він завжди все знає, улесливий, лагідний.
Він каже:
— Хі! хочете побачити радянський ш лю б? Це інтере­
сно. С правж ній робітник, з тю тю н о во ї фабрики. І його
батько робітник.
В ходять у церкву. Улесливий метуш иться, вказує на
двох, щ о біля вівтаря стоять — ш лю б. Запевняє, що це ро­
бітник, що батько його робітник. А К арк думає, щ о уле­
сливий, м абуть, бувший есер, м абуть, бувший есдек.
К урить ладан - дим. Ц ерква завжди збирала націю —
К и р и ло-М етодіївські братчики, лаври — фортеці. Та от
прийш ла револю ція, і закуріло, і не стало церкви, і во-
скресла церква.
— Х ристос воскресе із мертвих!..

142
 П іш ов Д О Щ .
Д о Великодніх свят було сіро, холодно, перш ого (па­
ски святили) заясніло, весело, тепло. І другого. П отім
знову дощ і. Віруючі дум али, що це знамення, і К арк сьо­
годні тріш ки збентежений: бачив колись комету з хвостом ,
чогось тепер зелена, біля О ріону... Н ащ о ком ета? А земля
одірветься таки від сонця й полетить у провалля. І тоді
будуть сміш ні револю ції й автокефалії. Буде тільки дим.
Д и м заповнить повітря, і буде первотвір.
— Х ристос воскресе із мертвих!..
У церкві співали м елодії з Л еонтовича — каж уть, він
загинув хим ерно однієї зеленої ночі, а це було взимку, а
його ком позиції ф ранцузькі діти співаю ть, а в нас у церкві,
з ладаном . Вийш ов із церкви.
В иходило світло, виходило тем но, і йш ли за обрій, щ об
більш е не повернутися. Ш уміли трам ваї, часом давили л ю ­
дей, а назавтр а об’ява:

К о м ен д ан т м іста наказує...

К олись К арк бачив, як ав то м о б іл ь задавив велосипе­

диста. Л етіли обидва.
Що дум ав велосипедист? І уявив: С иваш , тривож на ніч,
м оре і 10.000. М ахновщ ина по Сиваш у на тачанках. Т ра­
гедія інтелігенції Л івобереж ної України...
... Н ю ся. Вона така лагідна, а візерунки нагадую ть
гетьманщ ину.
Було сумно.
В ечорами сидів з Н ю сею або ходив до відом ого україн­
ського діяча — з боротьбистів — з рудою борідкою .
Слухав його пляни за те, як утворити нову партію —
викинути «Р» з Р К П , викинути «У» з К П (б)У , утворити
єдину К П . Це ф антазія, це ром антика.
У країнський діяч ще видавав поганенького ж урнала й
не м іг його видавати — сам оокупаєм ість сувора, а в нім не
було німецького духу.

143
 І була лагідність і скорб ота в сірих очах, і було м ’яке
тіло.
Ф антазії р о зц вітал и під блакитним небом.
Б лакитне небо п роточувалось на всі вулиці великого
пр о м и сл о во го м іста.

XI

Зазеленіли міські садки. В иходили няньки й діти, і тут

же бліді обличчя з вокзалу — невідом і, невідом о, в неві­
д о м ість. І хотіло сь ко х ати і не х о тіло сь кохати.
Р ед акто р К арк виходив у зоологічний сад і прислухав­
ся до неясного ш уму, щ о тум анів між дерев.
Т ягнуло кудись, а на серці нар о стало слизьке, н ар о ста­
л а злість на всіх. У редакції він не х отів стрічатись. Н е го­
ворив із відповідальн им . П ро щ о говорити?
Б ула й на нього злість. Р осла. Т орік думав: parvenu, а
відповідальний ріс, і була вже злість. О б разли во було за
себе, за руду борідку, за тисячі розкидан их по У країні неві­
д о м и х і близьких. А відповідальний ріс, знову л аяв інтелі­
генцію , і х о тіло сь плю нути йом у межи очі, за його неправ­
ду, за його л ицем ір’я. Г од и н ам и стояв біля букініста, а не­
далеко бандурист набринькував про славу України.
П іш ов до Н ю сі. Н ю ся р о зк азу вал а про козаччину, про
б оротьб у українського народу за своє визволення.
Т оді він говорив — суворий, ніби з б о р ам и говорив:
— Ні, Н ю сю , я так не можу. М ені важко. Мене оточу­
ю ть л ю д и , а хто вони? П ро йм ення зам овчую ть. Я не
м ож у жити, не м ожу творити. У нас ж ах — одні п род а­
ю ться, одні вискакую ть — темні, невідом і, parvenu. Бувш і
соціял-дем ократи м етроп олії беруть. С оціял-дем ократи!..
Р озум ієте — в м и тр ах соціял-дем ократи . Це — жах. Я не
можу. Ц е — жах.
Н ю ся втіш ал а, він заспокою вався, і вона знову говори­
л а про козаччину, про Х мельниччину.
Р ед ак то р К арк:
— М ені сняться зелені сни — навкруги простори, а на

144
мене лізуть гадю ки. Я їх б’ю, а вони лізуть. Я не сим во­
ліст, а вони на мене лізуть.
Н юся:
__ П окладіть на м о ї коліна голову.
Він клав, і вона пестила йому м’яке волосся.
Вона усм іхалась:
__ Г уб-тр ам от! Г уб-тр ам от!
І він усм іхався хоро:
— Г уб-тр ам от! Г уб-тр ам от!
А потім він знову дум ав про бравн інґ, і було тоскно, бо
хотілось жити, руда б орідка теж хоче жити — одірваний
від ж иття із своїм ж урналом радянський автом ат.
І було його ш кода. А от варязька сила — велика, веле­
тенська, напирає, ще напирає. І м о ви ть руда б орідка з су­
мом:
— Не придавіть зовсім!
... П ідхопився. Х отілось вилаятись, кріпко, цинічно, м а­
тю ком . У голову лізли соціял-дем ократи в м и трах...
П ростогнав:
— Нюсю !
Вона одкинула руку, подивилась на його обличчя —
воно було мертве. С к азал а схвильовано:
— Ідіть, випийте води!
Редактор К арк підвівся і, як хорий, піш ов до дверей.

X II.

Вогкий ґрун т притягує: вогкість на сонці. М айж е щ о­

дня ходив у ярок і вбирав у легені вогкість. З ярка чути бу­
ло далекий ш ум, у ярках блукало сонце. Знаєте, сонце вміє
жити: ранком воно веселе, вдень — працьовите, увечері —
задум ливе, коли за обрій відходить, а біля нього купчать­
ся хм ари, о б го р та ю ть сонце; воно задум ливе, як мудрець.
Удень бачив, як гурток дівчат біля акацій із сапками.
См іш ні в ш ум нім місті: у них такі ноги бронзові й м ’язкі.
Знаєте: грунт, рілля — пухко; тількищ о важко пройш ов
плуг, а недалеко панський м аєток, а десь зб ираю ться води,

145
і зелина буйно б’ється вгору. Знаєте: м айбутнє не в об м аш и-
ненні ж иття, а в притягненні природи до м аш ини. Ах, як при­
ро д а дивиться на м аш ину! Знаєте: колись я вийш ов із цеху
на повітря після нічної зміни. Ц окотіли м олотки , гуділи м а­
ш ини — і все задум ли во. А вгорі одне небо з зорям и — і
тільки. За заводським п арканом тиш а — ніч. Тоді в голові
м удро, то д і в серці м удро, тоді я цар ж иття, і м оя голова
підпирає тем н осиню височінь.
Р ед ак то р К ар к заговорив до дівчат:
— В ідкіля ви?
— Хі! хі! хі!
А ле од н а см іливо сказала:
— Що тобі, паничу? П одивись на себе: тобі ж ити два
дні. Х іба то б і до дівчат?
Здригнув.
— Відкіля це ти знаєш ?
— Знаю ! Тепер усе піш ло на ком унію . Всі знаєм о. І за­
співала:

Ц и п л ь о н о к ж арен ой , ііи п л ь о н о к варен ой ,

Ц и п л ьон ок тож е х о ч іть ж ить.
Я не совец ькой , я не кадецькой ,
А я н ар о д н о й ком ісар.

І говорила:
— Бач, і той лізе в ком ісари — ципльонок.
— Д а... — сказав і одійш ов. Д ум ав...
... У вечері бачив Ш кіца. Д ивно: почав одягатися кращ е,
н авіть надто. І ком уністи о д ягаю ться кращ е, м ож е й не всі
— неп.
Ш кіц о рганізовує трест і вже не го во р и ть про Україну,
тільки іноді м ало.
А ле він каже:
— П р акти ка — річ велика. Це ж и ттьо ва пош лість, але
й ж и тть о в а м удрість. Т реба жити. Т ак після пожежі: стоїш
на руїнах — важ ко, бо см ердить тріш ки й нагадує... та тре­
ба жити.

146
 К ар к нервово кинув:
__ Після пожежі не смердить!
Шкіц уперто заявив:
__ Після пожежі м аленький дим і ... смердить.
І розійш лись.
Знову наростала злість. І на Шкіца. Був сам отній, суну­
ла неперемож на ж ахна стихія: степова пож ежа... А потім
буде дим. К різь д и м вирисовується дірка на чолі...
Ц ілу ніч горів степ, бігли отари товару, ревли, і душ ­
но було в повітрі...
Так снилося.

XIII

С права посувається до розв’язки. Як ви гадаєте, чим за­

кінчиться новеля? А мериканці не читаю ть творів із нещ а­
сним кінцем, слов’яни, навпаки — така вдача в тих і д ру­
гих. Я буду щ иро казати: я сам не знаю , чим закінчиться
вона.
П роте над новелею я працю вав чимало. Я нарочито не
знаю , чим вона закінчиться.
Я не хочу бути зв’язаним . Я хочу творити по-новому.
Все таки новелю м ою дочитайте — інтересно, до чого я
прийду?

XIV

У р и в о к і з м о г о щ о д е н н и к а . М іркую про
сучасну українську белетристику. Д у м аю так: іде д о б а ро­
м антизм у. Х то цього не зрозум іє, б агато втратить. Реалізм
прийде, коли з робф аків вийдуть тисячі, натуралізм —
коли конче запаскудим о життя.

XV

В новелі два головні типи: К арк і Шкіц. Я хотів, щ об

Ню ся покохала К арка, а Шкіц Н ю сю . Вони не покохали, і

147
не треба. П роте не м ож н а в кожній новелі про кохання —
як ви гадаєте?

XVI

Н авіщ о скільки розділів?

Т ака психологія творчого інтелекту: дати як м ога більш
навіть тоді, коли не можна.

XVII

Р анком заявив відповідальном у, щ об підш укав йом у за­

ступника.
Спокійно:
— Д обре.
Ч уття казало:
— Тепер багато знайдеться.
С трічав руду борідку — це не відповідальний. Х азяйка
стал а суворіш а. Шкіц у тресті заправило.
Каже:
— П рактика — велика річ, хоч і ж и ттьова пош лість.
Тільки Нюся. А хазяйка стала ще нахабніш а.
Не знав, що буде далі, і не цікавився. Без посади? Д о ­
бре. Д алі? О днаковісінько.
Іш ов міський вечір: ф аркали ліхтарі, ш умувало на т р о ­
туарах, а брук — тихш е.
Сидів проти Н юсі. Н ю ся не говорила про Х мельниччи­
ну — дивно.
З вікна видно третину міста — з другого поверху. М і­
сто загадкове, надмрійне. Уносить ген-ген: чогось згаду­
ю ться лицарські часи в Німеччині, потім бараки з тиф оз­
ними — тиф озні залиш ились, а вороги прийш ли. Тиф озні в
гарячці, а палати сумні. І д у м аю ть палати велику наро-
дню думу: де правда?
... Іш ов міський вечір, ф аркали лю кси, ш умувало на
тр о ту ар ах , а брук — тихш е...
— А я вам хочу ще сказати.
 Це Н ю ся.
К арк:
— Говоріть.
__ Не думаєте ви, що на Волині й сьогодні ліс ш умить?
Я гадаю , що ш умить. Я в цей м ом ент на Волині.
Як і завжди в тиху погоду, струмкам и відходив за
обрій дим — над вечером, над містом.
Редактор Карк:
__ А я от: Запоріж жя, Х ортиця. Н авіщ о було бунтува­
ти? Я щ оденно читаю голодні інф ормації з Запоріж жя. І я
згадую тільки, що це була житниця.
Н а столі стояли ф арф орові чашки. Це ті, щ о лікар хо­
вав.
К арк згадав: український мужик ніколи не бачив ф арф о­
рових чашок, а потім він піш ов у повстанці — і бачив ча­
шки. Але він не пив з тих чаш ок — йому ніколи. У країнсь­
кий мужик і на заводі — він усю ди український. Буває він
пролетар — таких багато. Він більш овик і вміє умирати.
Це було в листопаді. Український мужик біг обідраний
і темний з гарячими очим а, з порож німи руками на багне­
ти — чимало їх бігло. Вони вміли умирати. Тоді вітер но­
сився з листям. Б уло й так: приїздили до його, ставили йо­
го до стінки розстрілю вати. А він казав:
— П ростіть, господа... чи то пак, як вас...
Було ще й у ярках — ярки б агато знаю ть...
Я: на те револю ція, на те боротьба.
Він, редактор Карк:
— А все таки вклоняю сь тобі, мій героїчний народе!
Т воєю Кров’ю ми окропили три чверти пройденої нами
путі до соціялізму. П очалося з волинців та ізмайлівців у
П етрограді; продовж ується в посьолках Донеччини, в ш ах­
тах і на тихих чебрецевих ланах.
Так от. К арк казав:
— Невже я зайвий чоловік тому, що лю блю безумно У-
країну?
Н ю ся підвела очі, подивилась на К арка й узяла його
Руку. Вона сказала:

149
 — Я так її, я так л ю б л ю м ою Україну убогу, що про­
кляну святого Бога, за неї душ у погублю .
... Було тихо. Вулицею пролетіла прольотка. К арк схи­
лив голову: — Н ас не зрозум ію ть: як погубити?
... Було тихо.
Н ю ся заговорила ледве чутно:
— М оя м ам а рада, що нем а вибухів, а я не рада. Сві­
д ом істю м оєї м ам и ж иття керує, а м оєю ні. Ч ого це? Я вно­
чі прокидаю сь і прислухаю сь, і мені здається, що я в осе­
лях і т а м гром и. П о тім гайдам аччина, м ахновські рейди,
тачанки, а над ними я горлицею . Як мені хочеться бути
горлицею ! У нас у м аєтку був байрак, і там реп’яхи. К оли
підходила до них, відтіля пурхали горлиці й летіли до
лісу. П отім до нас прийш ли селяни, лаяли нас, і ми поїха­
ли в місто.
К ар к підвівся й нервово заходив по кімнаті. П іш ов до
вікна. Вбирав у груди свіже повітря. Н а перш ому поверсі
грали на піяніно щ ось стародавнє, далеке. Було в голові:
чия музика? Верді?
С тукало в голову:
— А ла - верди! А ла - верди!
І ще:
— Г уб-трам от! А ла - верди!
Н ю ся покликала:
— Вам боляче? С каж іть правду!
Він:
— Не знаю , я дивлю ся вгору — там синьо і нічого не
видно, а я щ ось знаю . Й ого ніхто не бачить, а я почуваю.
Н ал ети ть вітер, розвіє його — я про д им — і нічого не
буде. Загориться будинок, і довго на всю вулицю йде дух.
Тоді буває тоскно.
Нюся:
— Все так, все дим! Я бачила вчора книжечку, черво­
на, для м олоді, про козаччину. М алю нки там . Один м ал ю ­
нок: козаки на м орі — величний м алю нок. Н ад ними буре­
вісники, над ними в х м ар ах сховано блукаю ть бурі. Під
ними м орська безодня. Це сим вол безум ства хоробрих. І

150
от під м ал ю н к о м напис: «К озаки випливаю ть грабувати
турецькі міста». І текст відповідний... М оже й козаччина
через сто літ буде дим...
К ар к зблід і схопився з канапи. Але не повірив том у,
чого хотілось. І було тоскно.
К арк піш ов у свою кім нату, сів біля столу, в яком у був
бравнінґ.
Т ак просидів до трьох годин ночі.
Близько вікна пролетіла пташ ина, гасли зорі. Н а
міській баш ті загорівся циферблят.

X V III

Н овелю скінчено... Що? Т ак, скінчено...

... Велике пром ислове м істо, велике, але не величне:
забуло слобож анське народж ення, забуло слобож анські
полки...
... А проте чудові леґенди револю ц ії теж ви р о стаю ть тут.
Н ареш ті ком ен тарій і дієві особи:
1. А втор.
2. Ч итач.
Ч итач. П ослухай, ш ановний авторе, де ж твоє авторсь­
ке обличчя?
А втор. Л ю бий мій читачу, це ж К арків щ оденник (для
того: розкрити природу типа), і тільки зрідка проривався
я.
Читач. Ну, а х то ж ти, ш ановний авторе?
А втор. М илий мій читачу, редактор К арк дум ає, щ о я
— parvenu.
Ч итач став біля вікна й замислився.
А втор. П о-м ойом у, я виконав своє завдання. Га?
Ч итач мовчав.

У кім нату влетів запаш ний вітер.

У далекій кузні співали м олотки.
За вікном стояв город у вечеровій задумі.
А на гори зон ті відходило ш осе в степову бур’янову
безвість.
151
 К ІТ У Ч О Б О Т Я Х

О тже, про глухе слово: Гапка. Г апка — глухо, ми її не

Гапка, а товари ш Ж учок. Це так, а то — глухо.
А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: виш ивати
зо л о то м або сріблом .
... А то буває гаптований захід, буває схід, це коли під­
водиться або лягає заграва.
Г аптований — запаш не слово, як буває л ан у вересні
або трави в сіновалах — трави, коли йде з них дух біля-
плавневої осоки.
Гапка — це глухо. М и її: товариш Ж учок.
І личить.
... От вона:
Це тип: «кіт у чоботях»? Знаєте м алю нки за дитинства:
«кіт у чоботях»? Він дуже комічний. А ле він теплий і бли­
зький, як неньчина рука з синьою ж илкою , як прозорий ве­
чір у червінцях осени.
«Кіт у чоботях» — це товари ш Ж учок. От.
А тепер я питаю :
— Відкіля вони вийш ли — товариш і Жучки? Скільки їх
вийшло? Га?
А пройш ли вони з краю в край наш у запаш ну червінь­
кову револю цію . П ройш ли товари ш і Ж учки, «кіт у чобо­
тях».
153
 ... Ах, я знаю : це Ж овтнева тайна. Відкіля вони вий­
ш ли — це Ж овтнева тайна.
... С ьогодні в степах кінноти не чути, не бачу й «кота в
чоботях».
Відкіля прийш ов, туди й зник.
... Зникли, розійш лись по ш ляхах, по кварталах, по глу­
хих до р о гах республіки.
«Кіт у чоботях» — це м уралі револю ції.
І сьогодні, коли голубине небо, коли вітер стиха лоско­
че м ою скроню , в моїй душі васильковий сум.
?
Так! Я хочу проспівати степову бур’янову пісню цим
сіреньким м уралям . Я дуже хочу, але —
— Я не можу: треба, щ об була пісня пісень, треба щоб
був —
— Гімн.
Т ом у й васильковий сум: хіба я створю гімн «коту в
чоботях», щ об понести цей гімн у глухі нетрі респупліки?
Х іба я створю гімн?

О т її одіж:
— Б л ю за, спідничка (зим ою стар а ш инеля), капелю ­
ш ок, чоботи.
Б л ю за колір «хакі», без гудзиків, колір «хакі» — це ж
зе л ен и й , а вся револю ція стукає, дзвенить, плужить,
утрам бовує по ярках, по бур’янах, біля ш ахти — де колір
«хакі».
.Вся револю ція без Гудзиків, щ об було просторо, щоб
м ож на розправитись, зідхнути вільно на всі легені, на всі
степи, на всі оселі...
— Н а в в е с ь с в і т !
С підничка теж «хакі», а коли й не так, то все одно так,
бо колір з бур’янів давно вже одбився в ній. Так, і спід­
ничка теж «хакі». Вона тріш ки подерта спереду, тріш ки
ззаду, тріш ки по боках.
Але спідньої сорочки не видно, бо револю ція знає одну
гарм онію фарб: червіньковий з кольором «хакі», том у й

154
сорочка була зелена — тіні з бур’янів упали на сорочку.
От.
— К апелю ш ок... а на нім п’ятикутна зоря. Ц ього д о ­
сить? А то ще: під кап елю ш ком голена голова — не для
моди, а для походу, для простору.
І нареш ті —
— чоботи.
Ну, тут ясно:
п о д и в іт ь с я на м ал ю н о к, той, щ о за дитинства.
Д осить?
А тепер про її зовніш ність, а потім —
— про неї...
... Зовніш ність.
Русява? Ч орнява?
Я сно — жучок.
А втім , це не важно...
... Очі... ах, ці очі... Я зовсім не р о м ан пишу, а тільки
маленьку пісню.
А ле тр еба й про очі.
Очі —
— теж жучок.
Іщ е дивіться на її очі: коли на бузину впаде серпневий
пром інь, то теж її очі.
А от ніс (для бариш ень скандал!)... ніс — головка від
цвяш ка: кирпатенький (К ирпик! — казали й так, поза очі
тільки).
Ну, ще зріст.
Ясно: «кіт у чоботях».
А втім , я зовсім не хочу ідеалізувати т о вар и ш а Ж учка,
я хочу написати правду про неї — уривок правди, бо вся
правда, —
— то ціла револю ція.
Тепер мій читач чекає від мене, м абуть, цікавої зав’яз­
ки, цікавої р о зв’язки, а від «кота в чоботях» — загальн ови ­
знаних подвигів, красивих рухів —
— іще б агато чого.
Це дарем но.

155
 М и з то в ар и ш ем Ж учком не м іщ ани, красивих рухів у
нас не буде:
у то в ар и ш а Ж учка не буде.
За цим звертайтесь до гітарних героїв гітарних поем.
Т о вар и ш Ж учок — це тільки «кіт у чоботях» із ж вави­
ми рухам и, з бузинковим п оглядом , щ о ход и ть по бур’я­
нах револю ц ії і, як м у р ал ь, тягне сонячну вагу, щ об вису­
ш ити бо ло то ...
А яке — ви самі знаєте.
І тільки.
А зав’язки — р о зв’язки так від мене й не дочекаєтесь.
Б о зав’язка — Ж овтень, а розв’язка — сонячний вік, і до
нього йдемо.
Р о зв ’язка в гітарн их поетів... От: «вони поцілувались,
кінець», або «О, м оя Дульцінеє! Всаджу собі оцей чингал...
У м ирає...»
М и з то в ар и ш ем Ж учком цього не знаєм о. П равда,
подвиги є, але вони не наш і...
— А чиї?
— Ви подум айте!
Т ак от. Це не р о м ан — це тільки м ал ен ька пісня, і я її
скоро скінчу.

II

В цьому р о зд іл і я оповідаю про невеличкий подвиг...

— А чий? Ви подумайт е!..
... Зима, фуга, буруни, іще буруни...
П отяг, залізниця й рейки, рейки в степ.
Н а К убань! Н а К убань! Н а К убань! Д о вго паровик
борсається в депо: і тут — у депо, і там — у депо...
І тихо в м овчанці сто ять снігові станції: м ож е, знову
ми будем о бігти сю ди розгублені, з запаленим и очим а, а
за х олодн им и станційним и будинкам и зави ю ть вовки на
журний холодн ий сем афор.
Але сьогодні ми їдем о на К убань, бо вірим о в свої за­
палені очі.

156
 — Товариш у Жучок!
Так, і то вар и щ Жучок!
... А чому вона в цьому полку, ви, звичайно, не знаєте й
ніколи не взнаєте, бо й я не знаю , а брехати не хочу: це
уривок правди, а вся правда — то ціла револю ція.
... Н а кожній станції тільки й чути:
— Козаки! Козаки!
Всюди козаки, всюди бандити.
Тягнеться потяг, як ледачі воли в поле, як ледачі воли
з поля.
Степ. Раптом :
— Стоп!
— Що таке?
— Н ем а палива.

— Товарищ і! Всеросійская кочегарка в опасності!

Д ’ех, яблучко, куда котіш ся,

П оп адьош до К расн ова — не воротіш ся.

І раптом :
Ой, на горі т а женці жнуть.
— ... Ей, ви, хохли! Ч ого завили. Буде панахидити — і
так сумно.
... Степ. Ф уґа. Буруни й ще буруни.
— ... Єфто пятой вагон — антірнаціональной. І скажу я
тобє, братяц, про народи. Латиш — єфто тіш, см ірной на­
род, мудрай; оврей — тож нічяво. Х одя — катаяць аль ту-
тарін — суварай і вєрнай народ. А вот єф тот хахол — па-
няхіда: как завоя про поля аль про дєвчину — тякай!
... Степ. Ф уґа. І рейки — рейки.
- Козаки!
— Козаки!
— Де? Що? Як?
— Х то паніку робить? Сволочі!
Вискакую ть сотні «наганів», «бравнінґів», «гвинтівок».
Д ехто дивиться з тугою , дехто готує набої, д ехто сів
157
на тендер і полетів: паровик одчепився й л ети ть по паливо.
— Т овариш у Ж учок, вам не боязко? Козаки!
У см іхається: в їх н ім селі були козаки. О, вона д обре
знає, що то — козаки. І чогось засм утн іла, зам ислилась.
... Д о вго білі ш ирокі поля. Д о вго паровик не прихо­
дить. Н ар еш ті приходить. Т оді знову відходить у дикий і
німий степ.
... Від станції до станції, від х олодн ої ночі до холодн ої
ночі.
П ал и ва нема. К о л и ніч, тоді тр іщ а ть станційні паркани,
і тр іщ а ть і д ивляться з ту го ю о бідрані діряві вагони:
... «П оЬзд генерала (ім я рек)».
... Від дикої станції до х олодн ої ночі, від дикої ночі до
хол о дн о ї станції.
... Т овар и ш Ж учок д істал а палива. А дістає так:
— Т ьо тю , дай те оцю паличку.
— Що?
— Д ай те оцю паличку.
— Бери.
Взяла.
— А м ож е ще дасте?
П одивиться «тьотя»:
... Ж учок: «кіт у чоботях».
Іщ е дає.
... Т о вар и ш Ж учок заливається:
— Ха! Ха! О бдурила тьотю !
А вона зовсім не обдурила, вона просто — жучок!
Ах, ці жучки в чоботях, вони конче не д аю т ь мені по­
кою ! К оли я буду відом ий письменник, тоді я напиш у
велику д рам атичну поему: «Кіт у чоботях».

... Т ріщ ить чавунна пічка — паливо. За вагон ом летить,

виє дика фуґа.
їд ем о на Кубань.
— ... О так... не так. (Ц е товари ш Ж учок).
О так... не так...
Біля пічки одиниця вагону — м ож е я, м ож е хто інший,
158
може всі ми.
Вона вчить, як зал атати пропалену ш инелю .
Але вона каже:
— Д урня нічого валяти. Д ум аєш , як приїдеш додом у,
т0 я з то бо ю буду і тепер панькатись? Д зуськи! Я к би не
так!.. Н а, ший!
Вона нам обід варить, вона наш а куховарка — і
тільки. Вона безпартійна, але вже м ає в торбинці товстень­
ку книжку «Что такое ком м унизм » (без автора)... И здание
1\1-го боевого участка рабочекрестьянской К расной армии.
... Іноді ми їй каж емо:
— С лухай, товари ш у Ж учок! Ч и не м ож на з то б о ю по­
жирувати?
Тоді ми чуємо:
— Дзуськи!
М и регочем ось, бо знаєм о, щ о не всім «дзуськи!» — у
нас є м олоди й «пареньок» — так зветься, так звем о: «паре-
ньок». Він теж кирпатенький, і ми вже бачили, як він обій­
мав її, і вона м овчала.
... Ну, то їхнє діло.
... Але в о н а нас конче дивувала, вона іноді вж и вала т а ­
ких слів, вела такі пром ови, щ о ми лиш е роти роззявляли .
Безум овно, коли ми д у м ал и тільки про ворога, вона
ще про щ ось д ум ала.
— Чи не скінчила ти бува гім назію ? — сміявся дехто.
Вона ком ічно сплескувала руками:
— Г ім назію ? Г ім н азія для панів. А для нас — дзуськи!
Т оді один незграбний х о хол авторитетно заявив:
— Це паходной Ленін...
— Д а руки порепані.
... А за вікном сто ял а туга і звисала туга з дроту, що
йш ов, відходив за стовпам и невідом о куди.
... Х уртовина, м орози , станції з зам етеним и д звонам и,
зрідка туга на д ріт, а завжди:
— Д ’ех! Револю ція — так револю ція!
А потім знову холодн і вагони, довгі потяги, потяг, як
воли, і раптом :

159
 — Стоп!
— Що таке?
— Н ем а палива.
П аровик одчеплю ю ть, паровик летить у темну дику
фуґу, у дикий німий степ.

Тільки забув я ще сказати:

Ч астенько, коли потяг зупинявся на станції «на неопре-
дєльонноє время», товариш Ж учок, упоравш ись біля по-
ходної кухні, виходила з вагона невідом о куди, і довго її
не було. А відтіля вона приходила завж ди в зажурі.
Ч ого в зажурі?
Це буде видно далі.

П лякати! П лякати! П лякати!

Гу-у! Гу-у!
Бах! Бах!
П лякати! П лякати! П лякати!
Схід. Захід. Північ. Південь.
Росія. У країна. Сибір. П ольщ а.
Туркестан. Грузія. Білорусія.
А зербайдж ан. К рим . Хіва. Бухара.
П лякати! П лякати! П лякати!
Н імці, поляки, петлю рівці — ще, щ е, ще...
К олчак. Ю деніч. Денікін — ще, ще, ще...
Плякати! П лякати! П лякати!
М ісяць, два, три, ш ість, двадцять... ще, ще, ще...
Гу-у! Гу-у!
Бах! Бах!

М чались місяці...
М инуло... я не знаю , скільки минуло: мож е це було
вчора, мож е позавчора, а може пром айнуло двісті літ?
К оли це було?.. А може це васильковий сон?
— Не знаю!
І от — літо, степове літо. Це степи біля Д ніпра — не­
далеко Д ніпро.

160
 Тепер ночі в літніх степах.
Це так чудово, так каламутно!
Знаєте? Сидиш у степу й дум аєш про тирсу. Це так чу­
дово: дум ати про тирсу, коли вона таєм но ш елестить, ко­
ли шелест зайчиком: плиг! плиг!
Це так чудово!
Ах, який мене ж аль бере, щ о м ої попередники зм ал ю ­
вали вже степ уночі. А то б я його так зм ал ю вав —
— їй право!
Я приїхав.
Н а третій день одерж ую записку:
«Товаріщ , ви, кажется, прієхалі єщ о в пятніцу. П ред­
лагаю немедленно зареґістріроваться в ячейке».
Кажу:
— Секретар, м абуть, жоха, із старих партійців.
Т овариш усміхнувся:
— Тебе дивує записка?.. «Это чепуха». Ти ще пон ю ха­
єш дискусію. В печінках мені сидить оця дискусія.
Я зацікавився.
— Що за дискусія?
— Почекай, сам узнаєш.
І не сказав.
... Я пішов.
— Де кім ната ком ’ячейки?
— Он!
Входжу.
Д ивлю сь — щ ось знайоме. Д у м аю , пригадую й рап­
том згадав: та це ж «кіт у чоботях»
О то штука!
— Ви секретар ком ’ячейки?
— Я...
— Вас, здається, товариш Жучок?
— Так.
Ну, так ми з вами знайомі. П ам ’ятаєте?..
Вона, звичайно, все пам ’ятає, але вперш е зареєструва-
Ла мій партквиток, а потім уже говорила.
■ Ясно: минуло стільки то часу. Т овариш Ж учок дочи-

161
гала — прочитала «Что такое ком м унизм » (без автора).
И здание ЇЧ-го боевого участка рабочекрестьянской К ра­
сной арм ии. І тільки.
А інше так просто: ходить «кіт у чоботях» по бур’янах
револю ції і мож е й сам не знає, що він секретар ком ’ячей-
ки, а потім узнає й пише:
«П редлагаю немедленно зареґістріроваться...»
О дно слово, я, м абуть, і не здивувався, тим паче, що
минуло так б агато часу, а «кіт у чоботях» і тоді вже був —
— «паходной Ленін...»
1, треба щ иро сказати, друге видання Леніна — «па­
ходной Ленін» — таке ж іноді було суворе й жахне.
От м алю нок:
Я завинив.
Т овариш Ж учок очі драконом :
— Товариш у! І вам не соромно?
— Д озво л ьте... я ж... їй право... я ж...
Т овариш Ж учок очі драконом :
— Ваш партквиток!.. Д авайте!
Віддаю.
Пише:
«Т оваріщ такой то в таком то месяце пропустіл столь­
ко то собраній. П олучіл виговор от секретаря ком ’ячейкі с
предупрєж дєнієм винєсті его недісціплінірованность на
обсуждєніє общ ественного мнєнія партії .посредством пар­
тійного суда на предм ет перевода в кандідати ілі оконча­
тельного ісклю чєнія із наш іх коммуністічєскіх рядов.
Подпісь».
Точка.
К оротко.
Ясно.
І — тріш ки того ... ніяково.
... Звичайно, як і тоді (тоді — в дикім степу) на ній ко­
лір «хакі», бо револю ція знає одну гарм онію фарб: червінь­
ковий з кольором «хакі». Як і тоді: величезні чоботи не на
ногу. Я к і тоді:
— Дзуськи!

Ш
 Як і тоді, бузиновий погляд, бузиновий сміх і носик —
голівка від цвяш ка: кирпатенький.
... Як і тоді, були ночі, але вже не холодні, а теплі, за­
мріяні — літні степові ночі.
Т ільки тепер тривож или нас не козаки, а бандити-лісо-
вики тривож и ли наш тил. А з півдня насідав р о зл ю т о в а ­
ний, поранений (добивали) ведм ідь з білого кубла великої
російської імперії,
А от дискусія (у печінках сидить!).
Є ходяча ф раза: треба бути на чеку і не забувати про
чеку.
Зробили переф разовку.
— Дискусія — це бути на чеку, щ об не попасти в секре­
тарську чеку.
Т овариш Ж учок каже:
— С ьогодні вечір дискусії!
Ми:
— О-ох! У печінках вона сидить! (це, звичайно, не вго­
лос).
— Т овариш у! Д ай те мені на хвилину «Азбуку комуні-
зма». ' ■"і!
— Ах, нє м єш ай тє, товаріщ . О т я і забил: как ето? Фу,
чорт. Значіт, кап італ ізм ім єєт трі прізнака: найом ний
труд... най ом ний труд... найом ний труд...
Х тось підказує:
— М оноп олізація средств проізводства. І...
— І ідітє ви к чорту, сам прекрасно знаю .
... А от на другім краю :
— К ам єдія! К ак все заволновалісь. Т оваріщ Л аріков,
неужелі ви нє волнуетесь? Не вєрю . Не поверю , чтоб ви
всьо зналі.
Це до одного з тих, щ о все знаю ть:
— Ну, от, єслі ви всьо знаєте, скажіте: когда Т ьєр раз-
біл велікую ф ранцузскую комуну — в 71 ілі в 48 году. А?
О т скажіте.
— А ви, то в ар іщ М олодчіков, нє хітрітє, нє випитивай-
тє, скаж іте просто, что ви нє знаєте. І тогд а я вам скажу.
163
 М олодчіков червоніє, і я червонію , і багато з нас чер­
воніє, бо більш ість із нас — це ті, що нічого не знаю ть,
але цього ні в якім разі не скажуть.
— Це ж дурниці — ці дискусії, наче м и шкільники.
— І правда. Н а чорта це? Це ж бурж уазна м етода осві­
ти. Не достає ще екзам ена з інспектором.
Іще чути:
— Д а, наконец, дайте мне на мінуту «Азбуку комуніз-
ма».
— Фу, чорт, снова забил. К ап італ ізм ім єєт трі прізна-
ка: м онополізація проізводства... м онополізація проізвод-
ства...
— О т бачите, все ж одно не знаєте.
— Ах, оставьте меня, товаріщ ...
Н ареш ті вечір.
Так: за вікном, як і в інш их м оїх оповіданнях (не всіх)
— гром и гар м ат, а десь у травах, а потім на дорозі — ка­
валерія. Н аш а? К аж уть, не наша. А чия? Не знаю . М оже,
ворож а кавалерія, може, рейд.
І хтось тихенько за травам и — «може завтра тут, де
ми сидимо, будуть папірці, ганчірки й дух порожнечі, дух
побігу, дух крови».
А ле те забувається.
... Д оповідач скінчив.
Т овариш Жучок:
— Ну, товариш у Бойко, все таки я нічого не зрозум іла.
При чому тут діялектика, коли сказано — історичний ма-
теріялізм ? Ви як думаєте?
— Д озвольте, товариш у голова, я собственно слова не
прохав.
Т овариш Ж учок очі драконом :
— Як голова, нічого не дозво л яю , а, як товариш , про­
шу вас сказати.
М и говорили, ми плутались (з нам и іноді було навіть
дурно).
А все це називається дискусія.
Т овариш Ж учок казала:

164
 — Дзуськи! Н е так. Ану ви, товариш у М олодчіков?
Вона рішуче входила в ролю педагога.
А ми бісились, бо в нас було сам олю бство. Ми обурю ­
вались на наш у бувшу куховарку, на сьогодніш нього се­
кретаря ком ’ячейки — на «кота в чоботях».
... П отім в о н а бігала, м етуш илась, збирала жінок, улаш ­
товувала жіночі зібрання, де говорили: про аборт, про ко­
хання, про право куховарки (Ленін сказав).
Кричали:
— Геть сем’ю!
— Хай живе хо л о ста женщина!
А для плодю чої женщини казали:
— Хай буде інтернат, хай будуть спільні прачешні й т.
д. й т. інш.
— ... Т овариш у Ж учок, м ож на двох лю бити?
— Це залеж ить від того, як ви знаєте історичний мате-
ріялізм. Я його погано знаю , а том у й «воздержуюсь».

Так от —
— б агато я написав би ще про товари ш а Ж учка, і це за­
няття вельми цікаве. Та, бачите, зараз пів на п’яту, і мені
треба вже спіш ити на партзібрання, бо там —
— товариш Ж учок № 2, а це значить... проте коли ви
партійний, то ви сам і знаєте, що це значить.

Вона написала так:

— Товариш у М иколо (це до мене, М икола Х вильовий).
Ви, здається, післязавтра будете вже в Т аращ анськім пол­
ку, а я зараз буду в резервній кінноті: там щ ось м ахновщ и­
на, треба поагітувати. М оже, ніколи не побачимось, так я
вас хочу попрохати: не гнівайтесь на мене за дискусію. Я
знаю , у вас — сам олю бство, але в нас — тем нота. А по-
скільки д иктатура наш а... С ловом , ви мене розумієте: нам
треба за рік-два-три вирости не на верш ок, а на весь са­
жень. З комуністичним привітом Жучок».
Але вона сьогодні не поїхала, і ми ще побачились.
П обачились от де.

165
 У явіть — порож ня ш кола, політвідділ. По кутках, на
столах сплять. Це м уралі револю ції. Ч астина з них поїде в
полки, подиви, частина ще буде тут, а потім теж поїде в
полки, в подиви.
Це бурса революції.
... Було зоряно, а потім стало темно — пройш ли
хм ари.
... П обігла мжичка.
М жичило, мжичило, і чогось було сумно тоді. Хотів
скоріш заснути.
Але в кутку часто підш моргували носом і не давали
спати.
— Товариш у, не м іш айте спати!
... М овчанка.
М жичка тихо одном анітно била у вікно. Х отілось, щоб
не було мжички й не торохкотіли підводи: нагадували важ­
ку дорогу на М оскву — і ги на М оскву, на північ від воро­
жих рейдів.
— Т овариш у, не м іш айте спати.
М овчанка.
... Ви, м абуть, уже знаєте, що то товариш Ж учок під­
ш м оргувала.
Вона підійш ла до мене.
— Х одімте!
Я здивовано подивився на неї.
... Вийшли на ґанок.
Була одна сіра д о р о га в нічний степ, і була мжичка.
— Ви плакали?
— Так!..
І засміялась:
— Мені тріш ки сором но... знаєте... буває.
І розказала.
Тоді я взнав, що товариш Ж учок, хоч і жучок і «кіт у
чоботях», але і їй буває сумно й буває не буває:
— Дзуськи!
Тоді мені кирпатенький носик розказав, що їй не 19, як
ми дум али, а цілих 25 літ, що в неї вже було байстря і це
невеличке байстря —
— п о в і с и в на л і х т а р і к о з а к .
Це було на Д алекім С ході, але це й тепер тяж ко.
Це було на Д алекім С ході, коли вона піш ла по д орозі
за отрядом . А то була козача пом ста.
... Я згадав сніговий степ.
... Іш ла мжичка.
... Була одна сіра д о р о га й тем ні силю ети будівель.

А втім , це не диво, що дитину на л іх тарі повісили: бу­

ло ще й не таке.
Я не збираю сь у вас викликати сльозу.
А от м аленький подвиг — це без сумніву.
А чий? —
— Ви подум айте.
... Т овариш Ж учок № 2,
№ З,
№ 4,
і не знаю , ще скільки є.
Т овариш Ж учок № 1 нема.
Зник «кіт у чоботях» у глухих нетрях республіки.
Зник то вар и ш Ж учок.
... Х одить «кіт у чоботях» по бур’янах револю ції, но­
сить сонячну вагу, щ об висуш ити б о л о то , а яке — ви знаєте.
Так:
— піп охристив Г апка (глухе слово, а от гаптувати —
виш ивати зо л о т о м або сріблом — це яскраво).
М и н азвали —
— товариш Ж учок.
А історія назве —
— «кіт у чоботях».
К іт у чоботях — тип.
Точка. К о р о тко . Ясно.
Все.

167
 Ю РКО

Н а Д онеччині — завод.
Уночі над заво д о м тем н о й недосяж но д ум ає небо.
П роливається на небо зо л о то зо л о то го ш лаку — тоді в по-
сьолку сниться...
Н а нічній зм іні були: О стап, Ю рко. Ю рко: гори Ю ри
(Ш вайцарія), ю р та, за ю р то ю тай га — холодн а, в снігах:
бори, бори і нем а їм краю .
Був П ерекоп, а після П ерекопу Ю рко сказав:
— А бо в завод, або за кордон револю цію робити.
П ослали в завод.
Уночі над заво д о м , м абуть, проходять хм ари; коли з
півночі — відходять до м оря, коли зі сходу — на зап орізь­
кий степ.
... Цех. Вийшли. Пізно.
М овчазно ш ум іли м аш ини в таєм н ім напруженні. Зни­
кали постаті за м аш и нам и: носили залізо. З гасом стояв дух
заводської ночі — глибокої, як м оре біля японського бе­
рега.
Іш ли: Ю рко, О стап — лю ди однакові, л ю ди різні.
(П роходили дні — холодн і й теплі, близькі, далекі... лю ди
однакові, лю ди різні).
Н ад посьолком лю кс, над заво д о м ніч. Що д ум ає ніч?
О стап брав великі кроки, Ю рко відставав. Д ивився на
саженну постать О стапову...
— ... Так, як почнеш ш укати правди, то, гляди, і залі­

169
зеш у кривду. А чоловік я темний, хоч і пролетаріят. Ну, а
Н аталка х ай ходить до вас, я нічого не імію. Л иш ь би не в
ш алапути, не лю б лю я їх: по-свинячому ш укаю ть правди,
богородиць н ароб лю ть — один розбрат.
... О дчинить двері Н аталка, тріш ки заспана, теплий жі­
ночий дух від неї. У неї ноги тріш ки колесом і, як у м ол о­
денької дівчини, зідхання.
— ... Був я в партизанах. Ще з М ахном ходив, а що до
чого й досі не добрав. Т ака вже вдача: як вип’ю пляш ку,
то й за власть совітів. Більш овиків подавай — і квит.
Ю ркові було образливо, а О стап говорив:
— М оє яке діло; хтось добере — нас чимало. А Н атал ­
ка хай у ячейку ходить, я нічого не імію.
Болото закум кало ніч. Де б олото? То — жаби.
К оли увійш ли в двері, Н аталка в одній сорочці зустрі­
ла. С питала:
— Т овариш у Ю рко! Що це таке — емісія? А потім: що
це таке — девальвація?
— Ти кращ е постіль постели, — сказав Остап.
А Н атал к а постіль стелила й уже з сумом:
— М абуть, довго вчитися нам: револю ція наш а, а сло­
ва не наші.
... Роздягались, говорили. П отім Н атал ка увійш ла в
Ю ркову кімнату, б ілою плям ою стала край столу.
— Я забула зачинити вікно.
— Зачиніть.
Вона мовчки вийшла. Ю рко дум ав про неї. Боліли пле­
чі, б оліла спина — цілий день носив рейки.

Без револю ції, коли нема творчости, ж иття тече нудно,

одном анітно (або, або: дух творчости, дух руйнування).
Ж иве в посьолку багато лю дей. Б агато з них творять, ба­
гато — так.
Ранком , коли пролетять тьм яні одуди світанку, гудок.
Один, два, три. Н атал ка будить і чоловіка, і Ю рка. О стап
іде раніш , Ю рко — потім. (П отім ): кидається до дверей.
Н атал к а зупиняє.

170
 — ... Що?
— П ідож діть, я вам сніданок загорну, все одно запізни­
лись.
... А то підставляє під його обличчя дзеркало.
— Гарний?
Він знає, що все обличчя в сажі. Й ом у ніяково: чотири дні
лягав, не роздягаю чись. Не вмивався.
— Ех, Н аталю !
Він зідхнув, але зачепити не відваж ився. П оспіш ає через
сонний посьолок. П овз Т орця парує, а далі парує в степу:
тоскно дивитись на степ, де м ріє далина. Н атал к а дивиться
синьо, так буває не часто, так дивляться не всі.
І все таки Ю рко звичайнісінька лю дин а, хоч і ком уніст (це
не А м ерика, але — істина, здо р о ва логіка). Уже проклинав
завод — важ ко, а коли приходив д одом у, уперто д ум ав про
Н аталку.
Тече ж и ттєва ріка одном анітно, глухо перекликаю чись в
осоках (зелене баговиння в гр ом овицю глибоко сидить у воді,
і йому не страш но).
Єсть заводський клю б. У лаш товували вистави — завод ­
ська м о л о дь (заводська м о л о д ь у ф утбол і лаун-теніс грає).
Сьогодні у л аш товували таку — на диво. С ам робітник напи­
сав: і рай був, і пекло було. В иступали (як треба) промовці:
один д оповідач, а р еш та — так, свої, заводські.
О дном у кричали:
— Т а ти, Ю хим е, м абуть, злізь, не ш кандаль наш ої фірми.
Ю хим не слухав і все таки договори в. І все таки закру­
глив. Були оплески. Закінчив «урою».
Х тось ударив по халяві й із задоволен ням зазначив:
— Хоч свійський, та хитрий... Щоб тебе дощ ем нам очи­
ло!..
О стап, Ю рко, Н атал к а — теж на виставі. О стап теж ска­
зав:
— О т тобі й револю ція: і не видно її, і видно її. Я к ота б ла­
годать з неба: щ ось, десь, а в руки не візьм еш , м ов ужак ви­
слизне.
Н атал к а сиділа поруч Ю рка. Її тіло торкалось його тіла, і

171
йом у було гарно.
І сп и тал а Н аталка:
— А щ о це таке, щ о й капітал М аркса, і «Нива» М аркса:
д и р екто р ш а колись виписувала?
Ю рко сказав Н атал ц і, і зрад іла вона:
— А я оце д в а дні дум аю : як же це так, щ о і в буржуїв був
М аркс, і в нас М аркс. Невже одурили Леніна?
П рийш ов... ан тр акт. П ісля вечора були танки. Ю рко по­
зіхав.

Заводський паркан перстніє м ар м урово: сіверко, дим но,

похм уро. Вийдеш за в о р о та — ж овтява безпорадн ість ланів.
Загл яд аю ть, від бігаю ть назад.
А х, давн о це було, за м о л о до сти м о л о до ї, коли юні д зв о ­
ни ю ність м о л о д у дзвонили...
... К ричали, кричали «кукушки», стукали, стукали м о л о т ­
ки за б р ам о ю , а н азад нем а вороття.
... П осьо л о к забайрачився у вітах.
Д о заводу х о д ять через залізницю — д о ріж ка така, вто­
р о ван а, повз Т орця — ріка така: ф абрично-заводська, хова­
ється в степах.
Х одив Ю рко. А до Ю рка приходили ком ітетчики, секре­
тарі. К азал и , щ о не так лекції читає, щ о д о б а епізодичних
прой ш ла. Ю рко згодж увався, а десь на споді своєї душ і запи­
тував: а ви звідки знаєте? Ф ам іл ьяр н о похлопували його по
спині, а йом у було чогось неприєм но. Т аранкуваті, м ам ул у­
ваті, «типічні сурйози», але вони вваж али себе за справж ніх
представників пролетаріяту.
... І сказав О стап із кутка:
— Все це гарно, а ще б кращ е було, коли б х то з вас хоч пів­
пляш ки дістав.
Г о л о в а ф абзавком у прим руж ив око:
— І справді, хлопці, чи не випити?
Ю рко запротестував. Т од і підійш ли всі й стали його
улам увати.
- Пий, т а не пропивай розум у, — сказав секретар.
І Н а тал к а підійш ла:

172
 — Т а що це ви, Ю рко! Невже ми в черниці приписали­
ся? Х іба таки Т роцький не п’є?
Він хотів сказати, що не п’є, але подум ав, що йому
однаковісінько не повірять: «він же з ним не живе».
... Вийшли в садок, горіли зорі, текли потоки, зоряні:
аероліти.
... Випили не б агато (більш не було) і закінчили. Г ово­
рили.
— ... О т тепер і я скажу: подавай мені більш овицьку
власть, а хочеш , то й у саму ком ’ячейку записуй.
Н атал к а сіла біля О стапа:
— Що в п’яного на язиці, то у тверезого на думці. Т о­
вариш у Ю рко, запиш іть його в ячейку.
Н атал ка гово р и л а щ иро, і обличчя її було світле, як
винне повітря восени — ранньої.
... Н ад заво д о м знову д ум ало небо — тем н о, недосяж ­
но.
С екретар сказав:
— П лю ю на всіх і вся. М о я в л а с т ь і б а с т а !
Й ого спитали:
— А я?
— І твоя.
— А я?
— І твоя.
Н атал ка взяла за руку Ю рка:
— І їхня?
Всі подивились і подум али, а секретар кинув:
— Це гість.
А О стап п’яно й нахабно засміявся:
— Це той, як його... як ото м ітинг був... — попутчик.
Ха... ха...
Ю рко спалахнув, а всі зареготали, а секретар похва­
лив:
— Н ічого, хоч попутчик, зате дороги й, — і похлопав
Ю рка по спині.
... Зорі зазори ли все небо. Було тихо, а на залізниці
кричав паровик.

173
 С ьогодні возив рейки вагонеткою Ю рко, з вальц ю ­
вал ьн о го цеху.
... Залізо співало. Н адворі дніло, верещ али м олотки. В
гострих лезах тон ко го упаду Ю ркові тихі спогади.
«... П опутчик .. так...»
Бантини, Ьетонні крокви й залізне, кам ’яне— ми. Ми
— король землі. М и той, щ о в скаж ен о-рухом ом у танці
м аш и н керує огняною електричною вагою — неперемож ­
ною , всесильною .
«Отче наш , електричної системи віку, д а буде твоя не­
похи тн а воля там — на землі, як тут — у заводі».
... У вал ьц ю вал ьн о м у цеху кипіло ш тавбування н агар­
тованих ш м атків. П о підлозі вогняні гадю ки плазували з
д ріб ’язким см іхом .
«П опутчик... так...»
Ю рко відпочивав, О стап стояв біля р озп ален ої печі. В
руках важ ка крицева ж ердина... К р ізь щ ілини проточува­
лись огняні язики, б у р х о тал а б іла курява нагартован ого
кубла. С то гн ал а — на зовніш нє повітря.
О стап ові м ’язи залізні, спругові. Він крикнув:
— Е-ех!
Стукнув е н е р гій н о ) по зем лі ж ердиною і ще:
— П одавай! П одавай!
П ідкотилась одноколеска до печі, щ ільно притулилась,
як ди ти н а до м атери ної спідниці. О стап із силою одкинув
д вер ц ята й заш илив у пащ у жердину.
1 була біла курява, а в ній казковий велетень — Остап.
Він б оровся з огнем і знову крикнув:
— Д ерж и!
Р ап то м полилась біла м аса, і бурхнувся нагартований
опецьок.
— Г ата!
«... П опутчик... так...»
Ю рко дивився на це не вперше.
Н удить під серцем — так завжди.
Д овгі дні цілого року, ти х а л ю тість, спругова О стап о­
ва сила. П ідійш ов.

174
 — Закуримо?
— Д авайте!
П ом овчали. Г оворив О стап:
— Ну, що? С казали в ячейці, щ о Н атал к а пила?
Здвигнув плечим а Ю рко.
М овчали...
Вони були л ю ди різні, лю ди однакові.
... Залізо співало...

Л ю д и жили не тільки в заводі — і за заводом . Л ю ди —

не воли. Х одила Н атал ка, ходив і Остап: «гуляти»; Ю рко
майже не ходив.
(Я д у м аю про кінець етю ду. Як жили інші — про це в
другий раз).
... Б ли м али червневі зоряниці — це зорі. П ал ав крає­
вид — за вечером. Було душ но. Заводська м ол о д ь уїдливо
д о м агал ась, щ об Ю рко читав їм лекції. Він говорив, щ о не
має часу, а вони знову приходили й знову дом агались.
О стап піш ов у тр акти р (знову був трактир): прийш ли о
ш остій годині з заводу.
У кім наті був він, Ю рко і Н а тал к а — червона, горіли
очі. П ідвела очі від книги.
... Гарно...
— Вам под обається книга?
— М ені подобається книга.
Він подум ав і взяв її за руку.
— Гарно?
— Гарно.
Він сів біля неї:
— Гарно?
... Були останні дні червня, запаш ні, в садку куделів
цвіт, летів.
Зацвіла м етелиця — літні курделі.
Д ерж ав її руку, вона знизила вії.
Він зрозум ів, і йом у забилось серце.
... П р о х о д и л а літн я м етелиця, а в кін ем атограф і гра па
музика — м іщ анський м отив: присмерк, будні, заж ури, як
До револю ції.
175
 П ересипались дні, пересипались тижні: у кош ику часу
— сині ночі, далекі зорі, рожеві дороги, бузкові ранки.
І прийш ла неділя. Н аталка сказала:
— Х одім те над берег Торця.
(О стап піш ов до фабзавкому).
Ю рко:
— Х одімте!
С казав просто, було не просто.
П іш ли левадою . Н атал ка сьогодні надто весела, смія­
лась, і стан їй м анливо колихався. Була, як і завжди, босо­
ніж, а том у, проходячи повз колю чок або кропиви, вона
раз-у-раз голосно скрикувала. А коли вони зійш ли на стер­
ню, Н аталка сіла на зем лю й рішуче заявила:
— Я далі не піду.
Ю рко сказав:
— Х одімте, товариш ко.
Н атал ка сказала:
— Не піду! Не піду!
Він знав, чого вона хоче, і з незадоволенням кинув:
— Я не О стап, у мене бичачої сили нема.
Тоді вона підхопилась:
— Остап! Остап! Остап!
П оперед них пром айнула стьож ка срібно-лускової ріки.
П ідбігли до верби, що сам отн ьо на березі Т орця стояла.
С ю ди зайш ов дим Т орецького заводу.
К оли сіли в тіні лапастої гілки на піску, Н аталка з ре­
готом розказувала, як вона м аленькою дівчиною хотіла
була колись купатись, та не встигла роздягтися, як біля неї
виріс директорів син.
— Тепер, каж уть, за кордон утік. Він хотів зо м ною
купатися, а я на нього наплю вала: таке плю гавеньке та
парш иве.
П отім вона спустилась униз, до води. Забулькала, у-
важно р о згл ядал а кущ осоки.
... Біля Т орця вогко, а тінь од верби до західсонця ла­
пастіш а, густіш а. За Т орцем широкі м овчазні поля. Сонце
мжичить золото на ріку. П олям и йде легкий смуток.

176
 Ю рко сів біля Н аталки, обняв її однією рукою . Вона
не говорила, дивилась униз. Він узяв її за талію — вона не
говорила. Він поцілував їй ш ию — вона не говорила.
Ю рко подивився назад — бул о ш ироке поле, і все було
видно. Вони сиділи цілу годину — так.
Вона не говорила.
Ю рко д у м ав її схилити на зем лю .
Тоді на ріку упала із сходу важ ка синя тінь — іш ла
ніч.
І сказала Н атал к а зажурно:
— от я вже й забула. Н іяк не зап ам ’ятаю ем ісію й д евал ь­
вацію. Оце з півгодини д ум аю — де те, де інше! Д ум аю ,
дум аю і ніяк не пригадаю .
Тоді Ю рко раптово підвівся, а Н атал к а подивилась на
нього здивовано. Ю рко сказав:
— П о р а додом у.
... Вона ледве н азд о гн ал а його.

Ю рко писав до то вар и ш а (завтра): «... досі почуваю

гарм ати, досі бачу барикади. К лянуся, щ о комуніст. Я не
винесу цієї тиш і. П рипустім , я не піш ов на завод. Ну? Я
завідував би р айри бою . Ти розум ієш — райри бою ! А м о­
же, райсіллю ? Ха! Ч ого мене не пускаю ть за кордон? Я л а ­
ден робити зам ах хоч на сам ого П уанкаре. Я р о д и в с я
д л я в и б у х і в... А на заводі я теж не м ож у — т у т
т р е б а м а р у д н о ї п р а ц і, а я не можу. Я досі почуваю гар­
мати, а завідувати рай ри бою я теж не можу. Я...»
Він (Ю рко) писав д овго, надхненно.

Ще була вночі три во га і гули гудки — на заводі пож е­

жа.
О стап прийш ов пізно — тільки но ліг. Підвівся, р о з­
будив Ю рка:
— П ож ар! ,
~ Де?
На заводі.
Ю рко сказав:

177
 — Я захорів, я не піду.
О стап одягався, скаржився:
— П о ставл ять його за інженера, а воно ні бе-бе. О т і
пож ар.
Ю рко не стерпів:
— А ви, м абуть, і сьогодні випили?
І відповів О стап байдуже:
— Це наш е діло, заводське.
І вийш ов.
«П опутник... так...»
Н атал к а, як піш ов О стап, одразу захропла.

За тиж день був суботник: після пожежі прибирали. Пі­

ш ли на р о б оту всі. Ю рко не пішов: йом у л агодитись до
лекції.
У посьолку було тихо, тільки діти на вулицях кричали.
Ю рко підійш ов до Н аталки:
— Н атал ю ! — і голос йом у затрем тів.
Вона подивилась на нього й зблідла.
— Що таке? — і сіла на ліжко.
І він сів.
— Я вам , як товар и ш , як...
Вона подивилась на Ю рка — йому горіли очі, і їй спа­
лахнули очі.
Він узяв її голову й м іцно обняв.
Вона тихо говорила:
— У мене не було дітей... Що ви кажете?.. Я не хочу...
... Н а розі в меду горіла липа — пройш ов солодкий
дух.
— ... Що ви кажете?.. А Остап?.. Не хочу...
(Я зупинився на найцікавіш ім місці. П равда? І як ви
дум аєте, чи не час мені плю нути й почати нову новелю ?
Ч ас, певно, час. О тж е останнє зусилля!).
... Х тось закричав на вулиці. Н атал к а наставила вухо.
П о тім підхопилась.
— Якесь нещ астя.
Заводські жінки чують нещ астя — серцем . Вискочила...

178
 ... На розі в меду горіла липа...
А потім у кім нату внесли О стапа й полож или на ліж
ко.
З крана зірвалась стальн а хрестовина й перебила О ста
нові праву ногу.
 НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ

Глибокі борозни літ... І це — тоска... Куди сховаю сь

від м огил твоїх?
... А втім, добре: і штучні вона м ал а та з часом пови-
падали з омети. А постать її прибила чвиря. Знаєте — чви-
ря на глухім ш ляху.
... М ороз коле скло, м ереж ить скло.
Ш кола, кляса...
Д о повіту — 60, до станції — 80.
Н авкруги: глуш,
глуш,
глуш...
Це глибокий чатинник м оєї несибірської тайги.

... Знаєте, милий друже, от м ініятю рний ф рагм ент із за­

бутої розвіяної поеми «Азія».
«... В п’ятом у віці — дикім і далекім — від У-
ральських хребтів, від В олзьких скель до тихих
голубих вод Д унаю : гуни, сарм ати, германці... І
вбив син М ундцука свого брата Бледу. Скажений
А ттіла, король гунів.
... П роходили віки. І прийш ов глухий вік —
XIV. І на невідом их азіятських верхів’ях підвелась
грізна постать Т ам ерлана...»
Це n o ta bene до м оєї віри: в е л и к а і с т и н а з е м л і : с о н -
Че п і д в о д и т ь с я н а с х о д і .

181
 ... Сосни гудуть-гудуть...
— Ч ого так сосни гудуть?
— Х уртовина. Вітри.
О х ви, сосни м ої — азіятський край!

... Ш кола, кляса.

Д ітв о р а співає:
— Н іхто не д асть нам ізбавлення: ні туз, ні д ам а, ні ва­
лет...
... Н атал я М иколаївна стурбована. Н атал я М иколаївна
біжить:
— Бож е мій, діти! Не м ож н а так співати: це ж пісня
держ авна!
Н атал я М иколаївна скінчила п рогім н азію — то так
далеко! — Н естір — сторож :
— ... М иколаївно! А хл іба вже, м ать, нема?
— А х, Н есторе! Бож е мій! Ч ого ви турбуєтесь?.. Я як-
небудь...
Вона... «якнебудь». Нестір:
— О х, М иколаївно! С вятий ви чоловік. П отом у, як м е­
ні уздрівається: забули про нас бурж уази... П ож алуйте, м а­
хорочки...
Закурю ю ть.
... Н аф ти нема. Ночі довгі, як степові д ороги на вели­
кій рівнині. Н а холодн ій печі, в ганчірках — фунт сухарів у
кутку і старе тіло. А ще старе біля порога: Нестір.
Т оді сни... А м ож е таєм н а ява?
— .... у другом у д вад ц ято го століття, д вад ц ять років
том у він приїхав, бадьорий і радісний, як сам а ю ність.
С тояв вересень. С тояли блакитні далекі простори. Т о­
ді обрій цвів гарячим и м акам и, і о блітали пелю стки і об­
гор тал и м озок.
Н а серці співала струнка, біла, як м олоко, береза: у неї
пишні м о л о д і перса, у неї золоті кучері...
... ( — Л яж у на твоє тьм ян е лоно, мій коханий, невідо­
мий обрію !..).
... Н ад ар х іп ел аго м осель, у м ’ятову д ал ь линула бере-

182
зова пісня.
І курів далекий обрій і пахли в м ріях м альтійські
мандарини й африканський м игдаль.
_ ... Н аталочко! М оє миле котятко! Я ввесь дзвеню
цукровим троском ... Т ам , десь, на Великих Зондських, на
вулкані Смеру. Н аталочко! М оя зелена наядо!
Тоді кипіла скажено друга м олодість, тоді не вірила,
що йде тридцята весна, бо в очах тем ніло, а під ягодою
тугої перси ревли від солодких мук отари самців.
Вона:
— ... Олексо! Мій божевільний! Я п’янію...
Налий усю мене столітнім м едом , тум анним хм елем , О-
лексо! Розірви мені сорочку!
... М чався багряний олень по горах, по доли нах часу.
Над байракам и летіли журавлі! Курли! курли!
І прокинулась ріка до порогів.
( — Гей ти, Дніпре! Гей ти, сивий! Чи довго ще до на­
вігації?)
... Н ад оселям и проходили сторож кі ночі. П роходили
ще по осоках, по заводах і далі в простір, лісовим и стеж­
ками, за узлісся.
( — Л яжу на твоє тьм яне лоно, мій коханий, невідо­
мий обрію !)
— ... М иколаївно! Чи чуєте?
— Ч ую , Несторе.
— М абуть, прийш ов кінець. З’їли сукини сини
револю цію .
— Б ог його знає, Несторе! Та тільки я дум аю : все гар­
но буде. О тже на том у тижні приїздили з наробразу, каза­
ли: все гарно буде.
... А сосни гудуть-гудуть...
— Чого так сосни гудуть?
— Х уртовина. Вітри.
Ох ви, сосни мої — азіятський край!
... Ч и р к н у в сірник. Н естір запалив свічку:
— О тож учора був на базарі, так о р атор казав: такий із
наш их... Треба, каже (читає по записці)...двадцять п’ять
183
архівоєнських ком унізм ів... Щ об, значить, була правда... Що
ви на це скаж ете/
... — Пф! — свічка погасла.
— Б о г його знає, Несторе!
... П ерш ий осадчий прийш ов з П равобереж ж я
через С агайдак — великий чумацький шлях. П ер­
ша хата була на березі. А ле ріку випивало сонце, а
тросків підрізували роки, і відходила вода в доли­
ну. Тоді будівлі стояли на горбах, а вулицею леті­
ли бенгальським и огням и піски.
... Співала:
— А я дівчина Н аталка, а зовуть мене П олтавка...
— ... Н аталочко! М оє миле котятко!
... Він приїхав до бунту, коли в глибинах осель ріс
бунт. Г оворив про бунт — такий гострий, як бритва на
горлі, такий грізний, як смерч в океані... ш ум ую ть, ш уму­
ю ть води: вал за валом . Н а сході — маяк. Рев сирени.
... А друга м олодість і в Н естора була: Н атал я М икола­
ївна — це недосяжні кургани зір.
... З Н естором О лекса й посадив цю сосну. Тоді, д вад ­
цять літ тому.
... А бунт виріс і полож ив бритву на горло.
Він:
— Н аталочко! Я йду туди, до них!
— Іди, милий.
Він піш ов і не вернувся: не вертаю ться — хто в бунт.
... У Сибір на золоті розсипини по В олодим ирській
пройш ов каторж ник. І не прийш ов.
... І знову сни... а може таєм н а яв?.. Х іба знала, що в
неї закоханий цей незграбний бородатий Нестір?
... П лоть не розцвіла в закладний час. Від нього, від
Олекси. І ніколи не було. Ш кола осунулась. С осна росла й
х овал а дорогу, що на Сагайдак.
У п’ятом у двадцятого століття проходив останній
ш квал другої м олодости. І після заняття з сум ом диви­
лась (з сум ом врізаної стеблини) на Н естора. Як вона хо-
хіла, щ об він зрозум ів її.
184
 Але не зрозум ів. І одійш ла друга м олодість... А третя
ніколи не приходить.
... Брели роки. П ролітали журавлі, горіли світанки, го­
ріли зорі. А вранці в садках ш ум іла д іям ан това пам орозь.
— ... Чи скоро зем ля воскресне? І біжить глибокий ча-
тинник м оєї несибірської тайги назустріч свіж ому вітро­
ві...
День за днем , рік за роком — у вічність... ( — Гей ти,
Дніпре! Гей ти, сивий! Ч и довго ще до навігації?)
... Нестір ходив у суботу по пош ту за десять верстов і
приносив відтіля пош ту й тю тю н «Бурас» за дев’ятнадцять
копійок, у синій обгортці. Д о глибокої ночі вони курили й
грали в хвильки.
... А зія — не Азія. П ровінція — д алі, провінція —
глибш е. Д алекий обрій дим иться. 1ємний вітер, сі­
верко. Білий вітер. Зам ело доріжки, вовчі стежки,
заячі сліди. П овставали зам ети, набії. За сараєм ір­
ж ала, вила і рож ала зам ети ніч.
... А сосни гудуть— гудуть...
— Ч о г о . так сосни гудуть?
— Х уртовина. Вітри.
Ох ви, сосни мої — азіятський край!

... У ранці підвівся багряний диск хол одн ого сонця. І

стояв чатинник, як бабусина казка. С тояв по груди в снігу.
Н а вітах горіли червінці. Це остання згадка другої м о л о ­
дости.
... Але скоро вітер знову підняв хм ари. Вдарив у диск
холодного сонця. Р озбив диск холодн ого сонця.
І знову фуґа.
... А в ш колу таки зібрались. У л ах м іттях ф едеративно­
го добра. У ш колі біженець Стасик.
Н аталя М иколаївна читає історію : — П оляки гнітили
Український народ.
Д ітв о р а до хлопчиська:
— Стасику! А ти ж полячок!
— Бережись, Стасику, задави м о тебе вночі.

185
 І скарж илась Н атал я М иколаївна. А Н аталі М икола­
їв ній кажуть:
— Н авіщ о ж ви так говорите?
— Боже мій, нас так учили в прогімназії.
А то ще буває з Богом . Діти:
— Ми в клясі в Бога не віримо, а вдом а віримо, бо й
Н атал я М иколаївна вдом а вірить: ми самі бачили.
І ще:
— Н аталя М иколаївно! А навіщ о ви ікону зняли?
— Ах, діти, ікон уже в клясі не м ож на віш ати: наро-
браз не дозволяє.
... Д авно це: до Н аталі М иколаївни з’їж дж ались із су­
сідніх сіл учителі, вчительки, ф ельдш ери й грали у фанта.
Це теж спогади.
А село темне й гниє в пранцях. М едикаменти за гора­
ми, за м орям и. В селі ум ію ть лікувати бешиху.
Вечір. У кім наті сам огонний апарат. Нестір:
— Ну, вже завтр а о б яза т е л ь н о продам о дві пляш ки, а
тоді й хліба купимо.
— Купіть Н есторе!
... Н алили по рю мці. Випили... Темніє... І знову на дво­
рі фуга.
... А сосни гудуть - гудуть...
— Ч ого так сосни гудуть?
... Х уртовина. Вітри.
О х ви, сосни м ої — азіятський край!

186
 СОЛОНСЬКИЙ ЯР

Д о слобож анськи х М линків підійш ли м огутн і ліси

П олтавщ ини і за три верстви зупинилися.
С тоять стіною , хм уряться.
В гущ авину доріж ка по папороті, повз сизі кущі, до
С олонського Яру.
С олонський Яр: яр і село.
В селі пахтить д убовим м о л о дн яко м , стоїть над яром -
селом , а нижче в провалля поплентались стрункі й темні
явори, і тільки за десять верстов виринаю ть, щ об м овча­
зно відійти на захід, на південь.
У день над селом сковзається клапоть перлям утрових
хм ар, а вночі х м ар и зни каю ть за п роваллям , тоді С ол он ­
ський Яр гори ть огняницям и — і ліс, і село, і небо.
Т оді горить, чарує папороть.
С олонський Я р — природна фортеця. '
С олонські острож ники казали:
— Є Х олодн ий Я р, а це — С олонський Я р... А тож ...
А в М линківській волості скаржилися:
— І сукині ж сини! П рохвости! Ч о р то вого б атьк а виде­
реш їх відтіля.
Ч ухали потилиці. Збирались на сходку. М іркували. Іще
чухали потилиці.
— Яку тут прахтіку зробити? Га? Запетлю вали, як той
казав...
... К оли при ходи ть ніч, М линки напружено дивляться
187
на темну стіну п о лтавського лісу й чекаю ть. Але не відо­
м о, в яку кош ару забредуть солонські вовки. Т ільки вран­
ці ш ум ить село.
Вранці дізн аю ться, кого об ібран о «до цурки».
... С то їть м огутн ій дуб на півдорозі до лісу, а до нього
сіріє ранковий ш лях, од вітряків перехиляється на ділянку
м олодняку.
... У немите вікно волосної ради д о р о ги майж е не ви­
дно.
С авко Г ордієнко, безусий го л о ва з гостри м обличчям,
подивився у вікно й підійш ов до натовпу.
— Ну що? І сьогодні обібрано кого?
— А як же: М атвія Ю хим енка.
П ідійш ов ще один селянин і безпорадн о розвів рука­
ми:
— Не інакш е, як дивізію тр еба сю ди.
П ритакую ть.
У кім н аті см ерди ть архівни м папером , а писарчуки пе­
рам и риплять.
С авко вдарив себе по чолі:
— О т напасть... П рийдеться вою вати.
Згодились.
— Д ивіться, вам видніш е... А щ о напасть — то правда.
А ле Савчин сусіда попередив:
— Ти гляди, С авко, п’ять предсідателів ухекали, то...
мож е й тебе о тп р ав л ять на той світ. Це, брате, тобі не
австріяка.
... А в село із С олонського Яру вилазили постаті й зни­
кали за тинам и. Іщ е чути було т а м про Савка:
— Т ака йом у фортуна: плохий буде — хай головує, а
зачеп ить — л и хо буде...
Н ад С олонським Я р о м р озтанув останній пром інь, у
лісі почало тем ніти. Із півночі попливла х м ар а, теж іш ла
на захід.
... П а х л о ду бо ви м м олодн яком .

188
 II

«... Н аказую негайно виловити банду, що в Солонсько-

му Яру. О тряда прислати не можу, бо майже всі лю ди в
роз’їздах».
Такий папірець від повітового військового комісара.
С авко подумав: «Дійсно пора».
Зібрав міліціонерів:
— Гайда!
М іліціонери — старі партизани, дух партизанщ ини
глибоко сидить.
Рудий міліціонер, старш ина, каже:
— А що, того... м ож на буде в С олонівці самогону...
Чуєш, Савко?
Г о лова не чує, задумався. Д ум ає він, що йому роби­
ти: острожників, звичайно, на селі не застанеш , а солонча-
ни своїх не видадуть.
... С коро в’їхали в ліс.
Коні наставили вуха й прислухаю ться до луни, що гул­
ко йде в гущ авину від ударів копит.
Глухі столітні ліси П олтавщ ини і чогось тут журливо.
Н асторож ились кущі, тріщ ать гілки. Іноді коні збочу­
ю ть, і тоді ш елестить листя на ввесь ліс.
Рудий м іліціонер поліз за кисетом, а д ругою рукою
порівняв свого коня з Савчиним.
— С лухай, друже, може не будем о тривож ити їх, улад­
наємо?
— Це кого? Солончан?
— Авжеж!
Савко сказав:
— Н аказ єсть з уїзду. Ніззя.
— А га... Ну, то інше діло.
А потім погладив корявою рукою коростяву ш ию сво­
го коня.
— Слиш , Савко! К аж уть по газетах — румунський ко­
роль селянам слабоду проголосив?
— А тобі що з того?
— Т а як же: все таки слабода... 1со
 С авко скруш но похитав головою :
— М ало тобі слабоди!.. П ід ким ти сидиш : під коро­
лем , чи ні? Ну?
— Звісно, щ о ні.
— О то ж бо й є. Бан дисти ви гарні, як на вас подивиш ­
ся.
О станні четверо м іліціонерів пахтіли ци гаркам и і м ов­
чки огл яд ал и гущ авину. Сизий дим м ах о р ки хм аркою сто­
яв над о тр яд о м , а потім струм кам и розход ився за вітам и,
за зеленню .
... П ід’їж дж али до С олонського Яру.
Д о р іж ка веде прям о в село, а тр еба заїхати з інш ого
боку.
П устили коні в гущ авину й заш ум ів, затріщ ав ліс.
Загінчани потикали обличчя в арчики, а коні легко х р о ­
пли й уперто продирались до ріж і.
С онце д авн о вже гр и м ал о над лісом , але тут його не
було.
Т ут ніколи не було сонця й завж ди сто ял а тінь.
... П оріш или: коли виїдуть на ріжу, гайда на Г ол охват-
ський край (це к вар тал у С олонськім Яру).
Гвинтівки приготовити, але без наказу голови не стрі­
ляти.
Іщ е продирались, і нареш ті крізь гущ авину п рорізал и ­
ся стьож ки світла.
Н ар еш ті загін вискочив на ріжу.
... Загавкали собаки. П о ярку забігали постаті.
— Стій! К уди біжиш? Стій!
Г ол о си загінчан м етуш ились у зелені і з усіх кінців
одкликались луни.
С авко скрикнув:
— С тріляй у повітря!
Бухнувся випал над С олонським Я р о м , і рап том село
стал о м ертве.
П ід’їхали до голохватських будівель.
— Д о м а хазяї?
В иходили баби, перелякано дивилися на загінчан, але
вп ізн авш и млинківських хлопців , сплескували руками.
— А, щ об вам ні дна, ні покриш ки. Як же ви налякали.
А ми подум али — і справді комунія наскочила.
С авко суворо подивився й спитав:
— Де ваш предсідатель?
— Який предсідатель?
— Т а стар о ста ж!
— Так би ви й казали... М арф о! Ану бо, поклич голову.
Н езабаром прийш ов голова.
Д о нього:
— Де твої голохвастівці? З уїзду прийш ов наказ заа­
реш тувати їх.
Усміхається:
— Д е ж я їх візьм у... Господи! Л іси ж такі, слава тобі,
М иколає угоднику, не м аленькі — є де сховатися.
А потім зам оргав підсліпуватим оком:
— П ожди, С авко, я, м абуть, піду дістану чогось. Я к же
так: гості приїхали, треба ж таки підправитись.
С авко ріш уче о д р із а в ::
— Н іко то р о го гвоздя! С польняй, щ о требую ть.
Рудий м іліціонер досадливо почухав потилицю :
— Слиш , С авко, а м огорич і не пом іш ав би, їйбогу!
Але м линківський голова нічого не слухав. Н аказав сво­
їм хлопцям вибирати з голохвастівських скринь ш м аття, а
«старості» наказав негайно подати підводу.
Зарепетували, заскиглили баби; зам етуш ився «старо­
ста».
Заш умів С олонський Яр.
У кожній хаті розчинено скриню й повибирано з неї
одіж на підводу. А від’їж дж аю чи, С авко пообіцяв ще й спа­
лити все голохвастівське кубло, коли острож ники не яв­
ляться доброхітно в М линки.
С коро загін із підводою зник у лісі, і до хатів посуну­
лись чоловічі постаті. І довго чути було грізний гом ін у
С олонськім Яру.

191
 III

У М линках гом онів базар. Д екілька осілих тутеш ніх

циганчат сіпали коней за хвости й вигукували, як двісті літ
том у.
Бігали, лопотіли перекупки.
А біля блискучих гір горщ иків стояли поваж ні ганчарі
П олтавщ ин и.
С авко й рудий міліціонер носили по базару ш м аття, що
забрали в С олонськім Яру, і викрикували:
— Л ю ди добрі, пізнавайте своє добро!
П ідходили, лапали одіж, хитали головам и, але ніхто
не ризикнув пізнати своє.
В натовп падало біле сонце й пахло сливам и й яблука­
ми. П ахло ще кінським потом , і м укали покірні корови.
... Д о С авка підійш ов низенький чоловік в обідраній
свитині. О бличчя йому стягнуло зм орш кам и, і здавалося,
що він плаче.
П олапав зелену хустку, погладив її ніжно й ледве чу­
тно промовив:
— К онеш но, Д уньчина... Дуньки моєї...
Але рап то м зник кудись: впірнув у натовп. Тільки біля
«потребілки» він підійш ов знову до С авка й тоненько, ніби
горох розсипав, запитав:
— А що, Савко, чи не чути, довго ще війна буде?
А потім ще полапав зелену хустку й зідхнув про себе:
— К онеш но, Дуньчина...
... М екаю ть вівці. Ч ерез б азар прой ш ла отара, і пил
сховав сонце. Десь викрикую ть щітинники й біжить гул за
вигін, де стоять забиті панські будівлі.
— Л ю ди добрі, пізнавайте своє добро.
... Але не бачить Савко, щ о за ним стеж ать солончани;
злосливо, лукаво дивляться на нього. А коли повертається
до них, вони показую ть йому спину, а по спині бісового
батька пізнаєш.
Рудий м іліціонер виблискує червоним носом , і від ньо­
го далеко несеться дух самогону.
192
 Іщ е з годину походили — ніхто не признає...
Що за напасть!
Піш ли у волосну раду, злож или солончаське ш маття
біля шафи.
В раді повно народу.
Зайш ло декілька чоловіка в кімнату голови:
_ Не так ви робите, С авко, не слід його виносити на
базар.
— Ч ом у це?
П ідійш ов до С авка О нищ енко, з ком незам у, на вухо
каже:
— Тут вони.
— Х то це?
— Т а солончани ж, голохвастівці.
Вдарив себе С авко по потилиці:
— Так он воно чого ніхто не визнає!
П окликав рудого м іліціонера:
— Зараз збери хлопців, треба оточити, голохвастівці тут.
П охитав го л о в о ю рудий;
— Де там їх тепер найдеш ... Д авайте, м абуть, удвох.
Ніколи С авкові базікати, схопив гвинтівку й побіг.
Х одить повз ганчарів, ніби горщ ики уваж но р о згл я ­
дає, а сам оком уп’явся в натовп.
Грає сонце в горщ иках, і весело виблискую ть гори ган-
чарського д обра.
... А голохвастівці, м абуть, запри м іти ли щ ось недобре
— до коней пішли.
Н ареш ті С авко побачив їх. Кинувся в натовп.
Але вже було пізно: тільки пил закурив до вітряків, щ о
на полтавський ліс. ;,
— Гей, держи!
С авко націлився й вистрілив.
Г алас! Галас! Галас!
А ле голохвастівські коні зникли вже за вітряками.
Кинувся Савко д о волости, скочив на кобилу, покли-
кав р удого м іліціонера й гайда за солончанами.
Затривожився базар , ганчарі заходи л и сь складати

193
горщ ики на вози, ци ган чата потягли за хвости коней, по­
сунули до дворів.
Тільки щ ітинники уваж но р о згл яд ал и свій крам у
скриньках і ще закликали до себе наляканий нарід.
Д есь кри чала перекупка:
— Куди ти потягнув, харцизяко! Л ю доньки добрі, дер­
ж іть злодія!

IV

... Т ем на наш а батьківщ ина. Р озб іглась по ж овтих

кв ар тал ах чорнозем у й зойкає р о со ю на обніж ках своїх
зо л о ти х ланів. Блукає вона за вітрякам и й ніяк не найде
веселого ш ляху.
... Б о л и ть наш е м ільйонове серце, і хочем о запалити їй
груди своїм ком уністичним сяйвом ... Т ем на наш а батьків­
щ ина...
... Змилені коні зупинилися на узліссі. С казав Савко:
— Втекли!
В рудого м іліціонера од скаж еного бігу ніс був м ов та
цибуля. В тирав хусткою піт.
— П овернем о, м абуть, д одом у, чи що?
— Ні! Г ай д а на С олонський Яр.
— Т а чого ж ми поїдемо?
— А то го , щ о треба видивитись, осточортіли вже.
Рудий казав, що небезпечно вдвох у таке кубло телі­
патися. А ле С авко був упертий.
П оїхали.
За півверстви зупинились, позлази ли з коней і з гущ а­
вини огл яд ал и С олонський Я р. С авко сподівався, що біля
д ворів буде м етуш ня, але по вуличках нікого не видно бу­
ло: і яр, і ліс, і село — усе х о валося в зеленій тиші.
Т ак перебули, м абуть, з півгодини. П отім С авко казав
переїхати на другий край, що поринув у дубняку, куди не
д о би р ал о ся око.
К о л и посідали на коні, в ліс зайш ов уже вечір, і знову
го стр о пахло м о л о дн яко м . Зірвався заєць, і залопотів по

194
листях.
(... Т ем на наш а батьківщ ина, і темні в ній ліси. Т я­
гнуться вони на П олтавщ ин і і м овчазно на захід, на пів­
день).
К азав м іліціонер:
— А може б пом ирилися... С лиш , С авко?
— Н іззя...
— А то, їйбогу, м огорич запили б...
С авко гостро дивився в гущавину.
Сонце, м абуть, упливло за обрій, і в лісі ходив уже
важкий присмерк.
К оли знову з’їхали на стежку, що веде на М линки,
Савко р ап то м схопив рукою гвинтівку. Але в цей м ом ент
гримнув випал, і далеко піш ла грізна луна.
К оні рвонулись і кинулися з лісу.
Засвистів вітер.
Грим нув ще один випал, і заш ум ів ліс від цокоту ко­
пит: за м линчанам и л етіл а погоня з голохвастівців.
Рудий м іліціонер зупинив коня:
— Братці, не бийте!
А ле С авко розум ів, щ о йом у м илости не буде. Я к бо­
жевільний, гнав він свою кобилу на М линки.
— Цок! Цок! Цок!
Іщ е далеко позаду солончани, але С авкові треба д об і­
гти до вітряків, поки острож ники не вискочать із лісу.
— Цок! Цок! Цок!
С вистить вітер у вухах. Г н ід а кобила запінилась, важ­
ко дихає на дерева... (Н евже наздоженуть?).
... С вистить вітер.
... Н ареш ті С авко вискочив у поле.
Н а заході ж евріло (конало) небо. Д есь горіли бур’яни
під огнем п о льового повітря. П оле горіло бур’янами.
Знову грим нув випал — то вискочила на узлісся в ата­
га солончан.
С авчина кобила пролетіла щ е декілька кроків і гепну­
лась на зем лю .
Захропла,

195
 С авко заліг за кінський тулуб і почав од стрілю ватись.
В атага зупинилася.
А ле то був один м ом ент: одразу ж солончани піш ли в
обхід.
Т оді С авко рачки поліз до М линків.
Б іля вітряків він випустив останню кулю й кинувся до
перш ої хати.
У скочивш и в двір, він заліз під ком ору...
... С коро в д ворі були й солончани.
... М линки наче вим ерли, тільки собаки завзято гавка­
ли по д ворах. Зачувш и постріли, м линчани поховались по
хатах , не виходили.
Г олох вастівц і витягли з хати хазяїна:
— К аж и , де він? Ти ж бачив, куди він сховався?
— Т а я ж... їйбогу...
Свиснув чм ілем у повітрі нагай.
Х азаїн заплакав і вказав на ком ору.
Заревли солончани, оточили будівлю .
— Гей, ти! Ч ого перелякався — вилазь!
І наставили під ком ору одрізи.
... С авко м овчки виліз, подивився навкруги себе й по­
хилив голову.
Зловтіш н им и огняницям и горіли в голохвастівців очі.
П ідійш ли до С авка, м овчки р о зд ягл и його й голого
повели в поле.
Іш ов по д о р о зі С авко й тупо дивився на полтавський
ліс.
... М линки м овчали.
... За вітрякам и голохвастівці зупинились:
— Х лопці! В кого гостріш ий ніж? Виймай!
... А потім двоє одійш ли в бік, підійш ли до хати й пу­
стили два червоні півні.
... Н а далеких гонах горіли огнем сухого повітря за­
паш ні бур’яни.
П іднявся вітер. Заш ум іли М линки. Забили в розбиті
дзвони. Загаласували вулиці.
— Рятуйте! Рятуйте!

196
 ... А глибокої ночі із зл изан ого п ож аром краю посуну­
лись натовпи лю дей до голохвастівців.
... Тієї ж ночі величезна загр ава пожежі сто ял а над Со-
лонським Я ром .
І знову на далеких гонах горіли огнем сухого повітря
запаш ні бур’яни, і гостро пахло дубовим м олодн яком .

197
 СИЛЮ ЕТИ

Д ядя В арф олом ій прийш ов на далеку закинуту

станцію в ортечека (там був знайом ий, теж далекий,
але він робив посадку поза чергою ) й чекав на по­
тяг. Н а станції було порож ньо, майже нікого: дві-
три фігури в постолах, і було прокисло. В залі пер-
ш ої-другої кляси буфет: дві-три сосиски, три-чоти-
ри булки. Ще в кімнаті ортечека шипів блідозеле-
ний сам овар, з нього й подавали чай випадковим
подорож никам , що випадково застрягли на закину­
тій станції. І от станцію так далеко закинуло, що
тільки скажеш — «дивно!» Н авіть повітовий город
(маячить відци) прокидається, насторож ився, а тут
і досі в «мужській уборній» леж ить огризок сосиски
й ручка від кулем ету «M axim». А ле саме ця то станція
й воруш ила своєю присутністю почуття ріш учого
задоволення. Тому: тут було тихо, радісно, лиш е
зрідка сторож М атвій збентеж ить спокій перону
різкими д звон ам и на повістку. П отім удари одлуна-
ю ть — і знову тихо. Д ядя В арф олом ій вийняв з
кишені телеграм у й перечитав її ще раз. Стефан пи­
сав так: «їдьте. Згодний». Це значить, С тефан пове­
де наступ на Вероніку. І слід: на то він і брат. Не
м ож на ж її залиш ити в такім становищ і. І тут же
Дядя В арф олом ій подумав: «Чудово! Божественно!
Приїде — курочок розведе!» А потім ще подумав

199
(по традиції: «хто не був м олоди й, той не був дурень»): «Д
л іта вгам у ю ть, навчать. О х-о-хо! С уєта житейська».
Н ареш ті потяг подали. Т оді В арф олом ій
заб р ав клунок і вийш ов з далеким знай ом им з ор-
течека. Звичайно, за дорогу (вш иву, коли вітер
рветься в щ ілини, а пічки ще нема; коли придав­
л я ть так, що тільки охнеш ; коли одном анітний стук
коліс заколи сає й присниться все, що пройш ло, що
відходить — і ж ах, і грю к, і чорт знає що), за таку
д о р о гу о статочно р о зб о л и ться тіло. П отяг летить
за гори, за ліси, на північ. Д ядя В арф олом ій дрі­
має. І сниться йом у це:

... С теф ан. Д ем а. Вероніка. В ероніка кричить. Вероніка

в кучеряш ках (в каш танових, як каш тан) і так нагадує
стр о кати й плякат, ніби він висить на перш их гр о м ах пов-
.стання.
«... Ну, добре! К оли тобі так
плякатно, щ о ти забула, не хочеш
знати родину, то...»
... Д я д я В арф олом ій хвилю ється:
—... Д обре. Д обре. Так. Так. І кінчай, будь ласка, ско­
ріш . Д ай і мені сказати.
Зм овкла.
—... А тепер я тобі скажу. П риїж дж ає в наш город,
провінціяльний, так сказать... М и ж л ю д и темні, провін-
ціяльні, так сказать (іронія)... П риїж дж ає, скаж ем о, ваш
ячейківський губерніяльний секретар і кричить на всю гор­
лянку:
«Ш то тут р озвєш ал і разни х М азепов д а К оцю бінскіх!»
І щ о ти йом у на це скажеш ? Ну?
Т оді В ероніка кричить, щ о К оцю бинський — син М и­
х ай л а — живе у Відні й більш овик і, як резонн о зам ічає
С теф ан, Вероніка нічого не доказує.
Д ядя В арф олом ій трію м ф ує.
І розказує ще про другого, «оні, так сказать» —
— П р о єх ал двєсті вьорст по У країнє і

200
 нє наш ол мови, но зато, правда, наш ол укра-
їнскіє настроєнія.
— Ага! Ага!
Д ядя В арф олом ій ще трію м ф ує. А на м ольберт прор­
валось анемічне пром іння й тускло піш ло до дверей. З ву­
лиці запахло бензолом . Стефан збирає книги: чверть годи­
ни на лекцію. Д ем а надхненно дивиться на небо, відкіля
прорвалось сонце.
Стефан сказав:
— І все таки я за Вероніку.
Д ядя В арф олом ій розм ахує руками. П одається корпу­
сом:
— О, безумовно! Як же: рука руку миє.
Тоді С тефан ще каже:
— Ви, дядю , вчитель гім назії, і я уявляю , що є ваші
учні — м абуть, безпросвітна тупість. Ви не ображ айтесь,
бо я звик агітувати в фабричній авдиторії. Невже й вам каза­
ти, що треба дивитись глибш е на речі? Хоч би посором и­
лись цього ж К оцю бинського. Я к ви знаєте: який обсяг
між ваш им політиканством і автором «Він іде»?
Д ядя В арф олом ій хвилю ється:
— Софістика! Софістика!
А Х ристина, щ о випадково зайш ла сю ди, каже:
— А ти б чого хотів?
— Як чого?
— Я кого хвістика?
Х ристина сива бабуся й м удрих слів не розуміє,
Тоді, звичайно, трію м ф ує Вероніка. Д ядя В арф оломій
розм ахує рукам и і —
— бац!
— побіг на вокзал, не попрощ авш ись, на дачний потяг,
Щоб знову на закинуту станцію , в ортечека й випити там з
далеким знай ом им чаю , а потім уже додом у, на заняття.
... І зн о в у к ім н а т а . Д е с ь п р о х о д я т ь
вітри, десь стоять пругкі сніги. І от рап­
то м за вікном дим ить тум ан. Н а сивім
фоні в імлі м аячить постать. Це Д ем а.
201
 Д ем а стоїть біля м о л ьб ер та й з мукою
дивиться на лінії. Він каже: «К оли я на­
реш ті напишу картину?..» А далі йде мі­
ська ніч, десь тривож н о б’ється калатуш -
ка нічного сторож а. П отім калатуш ка
зм овкла. Іде світанок анемічний, м ато ­
вий, зажурний. Д ем а стоїть біля вікна,
здавивш и голову, під очим а леж ать син­
ці, і погляд його блукає. Д ядя В арф оло­
м ій спитав: «Стефане, чи не збож еволів
він?» А Д ем а підійш ов і написав:
«М ане, факел, фарес»...
Д есь закри чала Вероніка.

Д ядя В арф олом ій прокинувся.

Ч о р т знає, щ о лізе в голову! Це ж було так давно! Хі­

ба Вероніка та? Д я д я В арф олом ій каже тихо, ледве чути: «І
слава Богу!.. П о тяг мчить». У дяді В арф олом ія одна р а­
дість: сестричі, і він давн о вже ховає теплу надію , щ о зм ов­
кне нареш ті дзвін ш абель: тоді засвітить хтось своїм смі­
х о м у цім дом і, щ о на Т арасовій вулиці, вищ е від гімназії,
в тихім повітовім місті... Ч удово! Бож ественно: в кімнаті
м узика — це співає тиш а свої тихі м елодії, за д вери м а са­
док і пищ ить птичка: «чик-чирик! чик-чирик! чик-чирик!» А
хтось каже: — Д я-адя! — нарозпів, і тьохкає солов’єм сер­
це. Д ядя В арф олом ій ще згадав телеграм у. Ще раз вийняв
її з кишені, полапав пальцям и в тем ряві вагону й зідхнув з
полегкістю .
... П о тяг м чав на північ. С тукали од н ом ан ітн о колеса.
Знову д рім алось. Т р а-та-та-та... Т р а-та-та-та... І тут см ер­
діло прокисло, а вітер рвався в щілини.
... І сниться все, щ о пройш ло, відходить — і жах, і
грю к, і чорт знає що.
... П о тяг м чав на північ.

Д ядя В арф олом ій приїхав. Н а п ор озі стрічає Стефан.

202
Д ем а спить, хропить. П осередині м ольберт і розкидані
пензлі. Д ядя Варф олом ій каже:
Н ареш ті. От доріж ка!
Стефан дивиться крізь сині окуляри тихим и, р озум н и ­
ми, ЯК в оленя, очима й мовчки розв’язує клунок. Д ядя
В арф олом ій спитав;
__ Ну, як діла?
— Нічого.
— Д обре. І ми нічого, живемо — хліб жуємо. «Красную
Ниву» виписую. Єсть і вірш ики, і «техніка» — все як пола­
тається. А то іноді після обіду політичний огляд послуха­
єш, і недорого, і гарно, і пром овці приличні.
... Вузлик розв’язаний. П ахне свіжими х лібом , ще чимсь
смачним , солодким . С тефан каже, що це дуже до речі, бо
якраз вийшли продукти й живе з Д ем ою на сухарях.
— ... Я к же Вероніка? Ч асто буває в тебе?
— Д ва тижні не бачились.
— Д ва тижні?
— Так, і не знаю де, бо ж ила раніш за радн аргосом , а
тепер треба ш укати...
Д ядя В арф олом ій перебиває:
— Так ти з нею досі не говорив? ? ?
— Ні.
— Н ехорош о. А викликаєш телеграм ою .
— Я написав тільки про згоду...
— Н ехорош о.
Д ядя В арф олом ій має вигляд остаточно ображ еного, і
це для того: завою вати Стефана. А в душ і він зовсім не
ображений. В його душ і співаю ть зар аз Олесівські солов’ї,
і пахнуть т а м українські троянди, знаєте: пелю стки, щ о в
альбом провінціяльній бариш ні.
... В холостяцькій кім наті поетичний розгардіяш . Н а­
приклад, на столі: «Капітал», тараня, калош а, повидло,
фарби, М ікель-А ндж ельо і — чого тут тільки нема!
В кутку бліді плями ш ум ного міського дня. В коридо­
рах крики меш канців, чути — кричить, гримає брук. Го-
Род підвівся, і летять м отор и , і біж ать тротуари. Д звін,

203
грю к, рев заполонили кожний заулок. Н ад городом нави­
сли велетні південно-західніх хм ар.
Д ядя В арф олом ій приїхав, скинув пальто й капелю х,
поговорив із С теф аном і сів на кровать. Т оді відхиляє ков­
дру й лоскоче п’ятку Д ем ової ноги. Д ем а мукає. Д ядя ре­
гоче. Д о Стефана:
— В драм і був?
— Ні, на концерті м олодої філгармонії.
Д ядя В арф олом ій ще лоскоче:
— А х ти, ячейко!
— ... і от Республіка У С Р Р . К оли подиви­
тись на південь крізь сиві масиви весняних хм ар
туди д алі — звичайно його не видно, а він є на
півдні: м аленький городок і біля нього закинута
станція. К олись Вероніка казала:
«Це мій милий степовий край, і по ньому
тікаю ть д ороги на Донеччину». А Д ем а казав з па-
тосом — «Ой ти, краю мій тривож ний — викон­
коми й сум!..»
... І, значить, у цьому городку жила-
була сім ’я : папа, м ам а, брат, сестра й т. д. Це
С теф анова родина. І от вийш ло так (із драм и
батьки й діти): папа прокляв дітей — Стефана й
Вероніку, том у що вони пішли... П отім папа й
м ам а сіли на корабель і не піш ли, а поїхали в
Б олгарію . Д ядя В арф олом ій, очевидно, не про­
кляв. М іж інш им: Д ем а інш ої фамілії, просто това­
риш ... І от городок (крізь сиві масиви весняних
х м ар на півдні), закинута станція, спогади, рево­
лю ція. І кричить револю ція над ухом: Бундзз!
Бундзз! І леж ить в просторах ціле провалля ві­
ків і Д остоєвський, і Р аф аель, і глибина глибин.
А в д о м і за р адн аргосом жила з Веронікою
Х ристина (робітниця, бабуся). Вероніка перей­
ш ла на другу кватиру — і бабуся перейш ла. Те­
пер Х ристина каже:
— Що з м оєю Веронікою зробили? Не зна-

204
 ЄШ, Стефане?
Стефан мовчить...
Д ядя В арф олом ій ще полоскотав:
_ А х ти, ячейко!
П отім дядя В арф олом ій сказав до Стефана:
__ Гляди: я чоловік не столичний, не звик до ваш ого
грюку. Чуєш?

Тоді йш ла весна.
Зачалась дико, божевільно, надзвичайно —
пож арами. З далеких курганів республіки на ло­
ні сизої безвісти палахкотіли заграви, а потім
небо тануло і по вулицях проходив сторожкий,
запаш ний шум. Ночі клекотіли, кипіли й зачаро­
вано блукали по кварталах. Іноді проходили не­
ясні сни. Н а прозорій, чистій блакиті зорі тво­
рили нечувану загірну симфонію .
... 1 от сидить Вероніка й робітниця Христина. А от з
книги дум народніх:
прийде, гряде час: заб арм аш ать посьолки,
м аш ини, заводи, оселі. Забарм аш ить земля. І
як музика польових просторів, ллється ця над­
звичайна агітація. Х одять бояни невідомих ко­
мун і співаю ть вечірню молитву, коли жевріє
свіча загірного сонця:
— ... С лава в верхів’ях револю ції і на землі радість.
... Отже сидить Вероніка, а Х ристина підбирає своє си­
ве волосся. І каже Христина:
— ... Так, прийш ла я в призидум. Що ж ти, кажу, за
призидум, що в тебе нема нікоторої правди? Буржуй ти —
і больш нічого. А що я безпартєйна, то я на тебе плю ю ,
потому как ресефесер не призидум, а делегацькоє собран­
ия. Д олж он за правду стоять.
... Вероніка сидить, нахиливш и голову.
На каланчі горить огонь, відтіля чути неясний клекіт із
Слобож анських степів, що оточили город. Весна.
І лише сторож кий клекіт по туманних ш ля-

205
 хах. І співає боян вечірню м олитву, і каже сло­
во «о полку» лю дяности: за м орям и, за лісами,
за ш ироким и тривож ним и ланам и леж ать золоті
піски і б лукаю ть там отари здійснених баж ань, і
чути вже шум — то зграям и линуть на захід. І ка­
жуть з тоскою :
— Чи скоро, горлице? І розбігаю ться мислі
по древу, по степах, далеко, за невідомість.
Боян змовк.
... Вероніка сказала:
— Бабусю , мені хочеться ласкати ваше сиве волосся.
Х ристина сказала:
— Товариш очок! Ч ого ти така сум на стала, зм арніла
зовсім? П арубчину тобі треба. Ой, бачу, парубчину! Не
д ар м а весна пливе.
Вероніка сіла біля Х ристини й перебирала її сиве волосся.
— ... Знаєте, колись у дитинстві в м оєї м ам и були об­
мороки. І от я бігала за доктором . Так бігала, щ о аж ві­
тер свистів. Я, знаєте, дуже кохала маму. І мені хоті­
лось її закохати, зовсім, щ об мене не було. Л яж еш біля
м ам и, притулиш ся до неї, і так щ ільно, що хочеться
влізти в її тіло, злитись як одно тіло... І от приходив
доктор, м ам а була м ертва, бліда, як см ерть, і її одка-
чували. А я тоді йш ла терпіти. П ідходила до дверей, за­
кл ад ала свою лапку в щ ілину й потім д ави ла двери м а ду­
же, аж сльози капали, щ об боліло. І тоді, знаєте, мені бу­
ло легш е. Це радість терпіння, бабусю!
Зм овкла й ще сказала:
— Це радість терпіння, бабусю.
... Н а П оярних П осьолках тем р ява. Зрідка вию ть пси,
зрідка прокинеться брук. В кім наті вогко, жевріє каганець.
... І в цей час на другом у кінці города за рі­
кою Д ем а стоїть біля м ольберта, потім підхо­
дить до вікна й з м укою дивиться в глуху ве­
сняну імлу. Гори важких м овчазних хм ар сто­
ять м овчазно над покрівлями. Напроти, в кабач­
ку «Дайош » раз-у-раз одчиняю ться двері і ви­

206
 пускаю ть, і впускаю ть (як це в Горкого?) «без-
покойних і іних».
Д ем а знову підходить до мольберта й з м у­
кою дивиться в глуху весняну імлу. Д ядя Вар­
ф олом ій спитав: «Де тут у вас політичний огляд
кажуть? Д ум аю завтра піти». Стефан сказав: «Не
знаю . Я, дядю , в політичних ділах не фахівець».
«А хто ж ти?» Стефан мовчав. Д ядя В арф оло­
мій розгнівався й ліг спати. Спить.
Стефан, як і завж ди після роботи, спокійно читає га­
зети й щ ось заносить у щ оденник. Повернувся. Тихі розум ­
ні очі, як в оленя, уважно дивляться крізь окуляри.
— ... Д ем о, покинь! Л ягай спати.
— Ні, Стефане, ти надто просто дивиш ся на життя. Я
так не можу. І от — м ої пензлі лежать.
С тефан усміхнувся:
— Знову за своє. Чудний ти, Д ем о.
Тоді Д ем а кидається до столу й жагуче говорить:
— О бразливо оце; от ти такий собі Стефан, м аєш т а ­
кий же світогляд, як і я. І чого ж твоє ж иття так тихо, л а­
гідно йде? Ч ом у моє не так? Ти не хам , ти не дурень, ти не
ідіот, ти не віл...
— Д якую за комплімент!
— Дякуй — не дякуй, а це правда. І от виходиш ран­
ком спокійно на роботу, потім спокійно йдеш читати лек­
цію, потім читаєш газети. Що це?
С тефан ще усм іхається, підводиться й дивиться на го­
ри важких хм ар, що м овчазно стоять над покрівлями.
— ... Я, Д ем о, бувший м атем атик, фізик, і я знаю , ска­
жемо, ціну Д екартовій системі координатів... Л ягай спати.
Я теж утомився.
... П роходили ш умно по вулиці натовпи з опери й зни­
кали поодинці у вогких м асивах весняної ночі.

—... С лава в верхів’ях револю ції і

на землі радість.
...Г ряде весна. І повінь так ш ум ить, що на серці над­

207
звичайний бож евільний пожар.
Д ядя В арф олом ій піш ов у город.
... Було свято. Були вдвох: грали в ш ахи. Д ем а розка­
зував щ ось з індійського, що занесено в епоху хресто­
вих походів, про ш ахи: королю м ат! про смерть! Іще ро з­
казував з К іплінґа, з індійського ж иття чудову казку: «Рікі-
Тікі-Таві». Д ем а піш ов. За стіною хтось уїдливо о д н ом а­
нітно повторю вав:
— Суб’єкт в об’єкті.
Стефан подум ав, чогось згадав старого єврея-ортодок-
са з Полісся. Асі Іп е га т .
... А вчора прийш ов з П оярних П осьолків, був на заво­
ді С тругаль і Ко. Тоді тихо конав синій міський вечір. Але
гули трам ваї, собор, брук.
— ... Вероніка не приходила?
— Ні! — це Д ем а.
— В арф олом ій казав, що бачив її.
... Д ем а стоїть біля м о льберта й знову падає тоскний
погляд на м ольберт. «Тільки лінії». Більш нічого. «Тільки
лінії».
... Т рам вай, собор, брук.
А дядя В арф олом ій дійсно бачив Вероніку. Бачив, як
виглядає, але Стефанові про це не сказав. О біцяла завтра
зайти. Вероніка йш ла з паркому. П о вулиці мчали авто ­
мобілі. Н ебо співало блакитну весняну пісню. Радість так
л оскотала, щ о прям о — чорт! Вероніка р о зк азал а, що жи­
ве тепер на П оярних П осьолках. П еребралася з кватири,
що за раднаргосом . Д ядя В арф олом ій легенько натякнув.
Не сказала...
«Ну, не кажи». І тут же згадав телеграм у. Д ядя Варфо­
лом ій навіть ужалив: «Чого ж ти така неплякатна?» Веро­
ніка сказала: «Не вік дивитись плякатно; треба, Стефан ка­
же, подивитись глибше. Виросла досить з того часу. Не
м ал а дівчина».
Д ядя В арф олом ій глянув на неї й рап том зрозумів:
«Вероніка жона». І згадав якийсь портрет з Третьяков-
ської ґалерії...

208
 Це було вчора...
А зар аз пахло свіжим хл ібо м , а з вулиці пахло бен­
золом . С тефан подивився у вікно:
— йш ла в калош ах на босу ногу, без хустки, в якімсь
архаїчного покрою пальті. Й ш ла, похиливш и голову, біля
бю сту А р тем а по пустельній дорож ці саду. П окликав:
__ Вероніко!
— Я.
К оли увійш ла, обняв, довго держ ав в об ій м ах і довго
не говорили. Г лади в її каш танове волосся, м атове облич­
чя й сувору складку на чолі.
Синій весняний вечір танув.
— ... Ч ого не ходиш , Вероніко? Що за фокуси?
С казала, х о роб ли во усміхнувш ись:
— По твоїй проповіді живу, брате: треба дивитись
глибш е на життя.
С тефан спитав про поїздку:
— Ну, як, говорила з ним?
— Знаю.
— Що ж ти?
— Нічого!
С тефан сказав:
— Ну, ми ще з то б о ю поговорим о.
П отім нахилився під кровать і дістав чоботи.
— Н адягай.
Вона о д хи ли ла його руку.
Стефан н езадов ол ен о подивився:
— В ролі страдниці?
— Так.
Х отів переконати, говорив переконую чи, агітаційно:
— Глупо. Ти хочеш ближче до маси, але цим ти тільки
одриваєш ся від неї. Д о кого в робітників ан тагон ізм — до
інтелігенції? П ом илка. Д о тих, щ о хо д ять у чоботях? П о­
милка. От до кого: до тих, щ о нию ть, що хочуть підроби­
тися під них. Скаж и щ иро: «я — інтелігент», працю й щ иро,
1 м аса буде поваж ати тебе.
Вероніка зідхнул а і сказала:

209
 — Стефане! Це риторика, ф разерство. — I тут же ски­
нулась: — П роте, я кажу неправду. Не так. У нас, брате,
одна путь, але різні доріжки. Я й д у -по цій, ти по тій _
десь зійдуться.
— Вероніко...
— Ні, Стефане, ти мене не переконаєш ... У тебе єсть
чай?
... С тефан вийшов. Вероніка сіла й дивилась на пор­
трет Мікель-Анджельо. П рийш ов Д ем а. І чути було, як ро­
стуть дні, і хотілось слухати вітру.
... А вітер на арфі грав, як у книзі «Золотий
гом ін». За го родом ш уміли слобож анські степи.
Степи творили буйну весну, і щ астя їм, як вагіт­
ній м атері, щ о рож ає в перш ий раз.
Д ем а сказав:
— К оли я н ам алю ю цю велику річ, у якій відчую «сьо­
годні». Я к легко було писати картину на тему «повстан­
ня».
С тефан сказав:
— Ясно. Героїчні будні важче написати, ніж героїчне
свято.
Вероніка сказала:
— Д ем о! Ти м итець револю ції, а от «сьогодні» ти й не
напиш еш , то м у що «сьогодні» є зовсім не те, щ о каже Сте­
фан. Не героїчні будні, а героїчне терпіння. Зрозумієш —
напишеш .
С тефан сказав:
— Це патетика. Це твої босі ноги в калош ах, Вероніко!
— М оже.
... Розм ову кинули — увійш ов дядя В арфоломій. Він
прийш ов з Д онецького вокзала, з синього шуму. Він оста­
точно був радий, що нареш ті й Вероніка тут, бо завтра
якраз іде потяг на закинуту станцію . Д ядя В а р ф о л о м ій був
певний, щ о С тефан ум овить Вероніку, і він жартував.

... Д ядя В арф олом ій говорив:

— П ослухайте старого. Т реба їхати. Боятись нічого: у
нас все «благонадьожно». Більш е. Скажу по щ ирості —
м атеріялізм . Як у свій час носили винниченківські сорочки,
так тепер наш е глухе м істо поринуло в м атеріялізм і. Я-
кась пош есть. Підеш у гім назію — м атеріялізм . Підеш у
просвіту — м атеріялізм . Н авіть в автокеф алії про м атері­
ялізм чуєш, словом , цілком «благонадьож но»... А наш а,
так сказать, генерація старих зубрів, щ о ведуть свою родо-
словну від Груш евських, П етлю р та інш их — цих, знаєте,
елегантних панів та панночок з орієнтацією на першу па­
ризьку м оду, цих скоро не буде. Де дінуться — Б ог його
знає. Н апевне тільки це: незабаром станем іхтіозаврам и ,
м атеріялом для археологів... їд ем о, Вероніко — цілком
«благонадьожно».
І тут же дядя В арф олом ій подум ав про курочок: «Гар­
но б завести!.. І вся ця суєта житейська... О хо-хо!» П озі­
хнув і ретельно перехрестив уста.
Тоді Вероніка сказала:
— Д ем о, сю ди не заход ила Христина?
— Ні.
— Ну, так мені тр еба йти. С ьогодні на П оярних П о-
сьолках спектакль.
Д ядя В арф олом ій скинувся; щ ось закричав, заверещ ав.
Вероніка м овчала. Д ядя В арф олом ій покликав у сіни
Стефана. Я к же так? Завтра ж потяг! І ріш или йти з нею.
... Вийшли всі на ганок. Н ебо відходило вдаль. Зорі
творили нечувану загірну симфонію . П іш ли до ріки. Д ядя
Варф олом ій проводив до берега, останні — з Веронікою
на спектакль. К оли виходили за город, дядя Варф олом ій,
Що йш ов позаду всіх, покликав Стефана. Р о зм ахував рука­
ми, хвилю вався.
... З городу сунулись вози. П ерекликались у вогкій ве­
сняній імлі. Н а сході стояла чітка зоря. П ахло (Д ем а ка­
зав) цедрою з лим она. В далині густо розкидані були за­
водські огні. Д ем а творив сантименти:
— Це не від Луки, а від повстання. З нього одна глава
на м отив: «гей, доли ною , гей, ш ирокою козаки йдуть». І це
тому, що я чую далекий тупіт ф антастичних коней. Т ом у,

2)1
що полож ила на м оє серце свою головку м алю сенька дів­
чинка, і я бачу народж ення нового життя.
... Вероніка мовчала.
Тоді пром овив Стефан:
— Вероніко, тобі холодно в калош ах. Ти хоч би чулки
наділа.
Близько підійш ла, подивилась в очі й тихо, але чітко й
суворо сказала:
— Брате, не глузуй. Я з тобою не буду стрічатись.
С тефан подум ав і кинув:
— Д обре. Але скажи мені: ти чула ш онебудь про ари­
стократизм духа?
Вероніка сказала:
— Ч ула.
... П ідійш ов Д ем а.
— П ро щ о ви говорите?
Стефан:
— П ро цінності: Евклідову на площ ині і Л обачевсько­
го на сферичній поверхні.
— Ну, це не про мене писано.
... Н ареш ті й ріка. П ідійш ов і дядя Варф оломій. Десь
чиркнув сірник — у весняній ночі стояли два цигаркові
огники. Д алеко на П оярних П осьолках співали дівчата.
П оїдуть туди, до Х ристини. Це з книги дум
народніх: ход ять бояни невідом их комун і співа­
ю ть вечірню м олитву, коли жевріє свіча загірно­
го сонця:
— Слава в верхів’ях револю ц ії і на зем лі ра­
дість!
І чути ще боянову м олитву під тихий аком-
паньям ент зем ного хору — весняного шуму. С то­
їть чітка віф леємська зоря. Боян дивиться в даль
і тихо каже: — «... твоє ж иття, ти, твої руки, твій
кожний день — це агітація невідомих комун. Ч о­
го ж вони хочуть від мене? Невже я вирву своє
чингальне серце, невже я зможу погасити цей
надзвичайний ранковий пожар?» І пише діва —

212
жіночий ватажок — наказ. І, звичайно, вона д о б р е знає,
щ о Х ристина й б ез неї це знає і, м абуть, у неї теж горить
серце, коли бачить Х ристину, і вона не м ож е погасити по­
жар своєї творчости.
— С лава в верхів’ях револю ції і на зем лі радість!
Боян сказав: — «М ож на згоріти, як свічка перед
о б р азо м м оєї м адонни Христини». Але не втихала
боян ова м о л и тва під тихий аком п ан ьям ен т зем но­
го хору — весняного шуму.
... С казав дядя В арф олом ій:
— Стефане, йди сюди.
П ідійш ов.
— Ну, говори по правді: влам ав?
С тефан нічого не відповів, одійш ов і сів на кайору.
... Сплеснули весла.
... С то яла ти х а вогка тем р ява, і вабили поярські огні, і
брів зелений запах із слобож анських безкраїх степів.
... Сплеснули весла.

Д ядя В арф олом ій подум ав не то з іронією , не то так:

— Ячейка!
П отім подум ав про потяг, про закинуту станцію , орте-,
чека і про далекого знай ом ого з ортечека.
П отім дядя В арф олом ій уваж но дивився в синяву зап аш ­
ної ночі. Туди, де стояли поярські огні, де м аячіла кай ора й
силю ети цих чудних невідом их лю дей.

213
 Ш Л Я Х Е Т Н Е Г Н ІЗ Д О

Н айзвичайнісінька баба, але ЇЇ звуть бабуш кою , д іда —

дедуш кою . Бабуш ці — ш істдесят ш ість, вона ж лукто з
ж аром , від неї вогка білизна з попелом . Б атько дєдуш чин
чумакував у К р и м по сіль, том у й у дедуш ки ш ирокі суво­
рі брови нависли, чорні — йом у сім десят, а волосся на го­
лові, як пух з трусика для касторового капелю ш а — сивий-
сивий.
Д едуш ка — патріярх і тепер: правнучата, внучата, ді­
ти — всі вкупі, ш істдесят десятин не поділені, тридцять
одібрав ревко — це так ревком , а потім прийш ов викон­
ком, а зем лі все таки не повернули...
У дедуш ки був і син — його Бубирець-незам ож ник
«згріб», а потім Бубирця «згребли», і загинули обидва.
Д едуш ка — патріярх, і син був би патріярх, коли б не
чотирнадцятий рік: втягли в споживче товариство за скар­
бника і ходив уже в збірню . А синові сини вже не те: вики­
нули хату на степ — біля ш ведських м огил, і вже хотіли не
шістдесят, а двісті ш істдесят. У Х арків до банку їздили,
Щоб дедуш ка не знав.
О т-от щ ось у П апуцячім м аєтку — П апуці прізвищ е —
от-от...
К ож н ого тиж ня правили службу в неділю — у неді­
лю вм ирав тиж день і народж увався другий. Тижні вм ира­
ли, і тижні йш ли. К ом усь ближче до см ерти, а комусь —
До народж ення. І так віки, коли ще й С лобож анщ ини не

215
було — довго-довго.
Тижні були галасливі, криваві, буйні.
А ндрія — синового сина — звабив вовчий Ш куровсь-
кий загін, а В асиль і досі живе вдома. Єсть такі в нас, і до­
сі нікому не служили: ні наш им , ні ваш им. І не хитрі __
фортуна, кажуть. От і Василь.
Уночі розсипаю ться зорі і зникаю ть у Папуцячім лісі
— тепер громадський. Д едуш ка ніяк не міг звикнути: як
громадський? А йому наказали ще й хмизу не збирати без
дозволу. Тоді він зовсім не розумів: як це? з мого лісу?
П отім узнав, що це — закон такий, а коли закон, то це
є закон.
Ранком дедуш ка каже бабушці:
— Д оглян ь бо за хлопцями, а я, мабуть, піду.
І йде в свій не свій ліс. Він теж доглядати. П роте де­
душ ка — міцний дід: і тепер як візьме косу, то чорта з два
вженешся за ним. С таре покоління, із тих, що до двадця­
тьох літ без ш танів у цурки грали.
Д оглядає дедуш ка добре: колись застав члена викон­
кому — ліс рубав не по закону — було діло!
Біля Великої Ш ведської М огили — дєдуш чин хутір (ху­
тори, одруби, Столипін). Біля хутора Горбанькове озеро.
Д о б р а земля. Ввечері дєдуш ка запрягає воли і — через ліс
— невеличкий, кострубатий, недотепний, і сосни на північ
хиляться. Рипить віз до Великої Ш ведської М огили. Пі­
сок, пісок, а далі степи, чорнозем ля важка, плодю ча, міц­
на, оранж ерейна: культура...
(... І ввиж ається іноді, що вся У країна оранж ерея —
там десь, близько м оря тулиться. І підпливаю ть до неї ко­
раблі — б агато кораблів під червоний стяг...)
Рипить віз: ри-ип!
Тягнуться воли до Великої Ш ведської М огили.
Д єдуш ка приїде на хутір і дивиться на ярину. І тут я-
рина, і далі ярина. Д руга ярина — своя не своя. І серце ра­
діє — тільки з сумом — і за свою , і за свою не свою...
Пиш но дметься в гору ярина...
(... І У країна дметься в гору... І лю блю я її — більш о­

216
вицьку Україну — ясно і буйно...)
... Х одить дедуш ка по квар тал ах , сторож ує дедуш ка, а
сонце ллється на його патріярш у голову, і см іється сонце:
скоро-скоро вм реш ти, дєдуш ко, одійдеш у вічність і на
землі тебе, дєдуш ко, не буде. Тепер зем ля більш овицька.
Увечері правнучка М анька приганяє корови з дєдуш чи-
ного свого не свого вигону. Бабуш ка становиться проти
іко н и Й МОЛИТЬСЯ’
— О тче наш , іже єси на небесі...
І дивиться у вікно: правнучка М анька заганяє не в ту
кош ару дійну маньку. Б абуш ка кричить у вікно:
— Ах ти, капосна дівчино! К уди ж ти дивиш ся?
І знову до ікони:
— О тче наш , іже єси на небесі...
Але М анька не слухає, і бабуш ка знову кричить і зно­
ву до ікони.
У бабуш ки всі клю чі від усіх скринь. Бабуш ка — х а­
зяйка, а м о л о ди ц ям і жінці синовій — слухняність і ро б о ­
та. Р о б о та довга, вічна, до сам ої см ерти — як коні, як во­
ли, як завж ди осінь. Це те, щ о виспівую ть у сумних піснях
дівчата на буряках. П р о стяглася ця пісня на великі степові
гони. Не м ож н а не слухати цієї пісні: її наш і м атері співа­
ю ть, наш і сестри, наш і жінки. І тем н о в цій пісні, бо сум­
но в ній, це народня пісня, це жіноча пісня, і всю ди і зав­
жди тр еба казати про неї. С лухав і я цих пісень біля ш вед­
ських м огил, і нагорнули вони в м оїх грудях велику м оги­
лу н ароднього горя...
... У неділю приїздить до дєдуш ки батю ш ка. Д єдуш ка
— церковний староста, дві м едалі на грудях. П алаж ка при­
носить сам огін від О нуфрія, і вони сідаю ть за стіл. Б а­
тю ш ка каже:
— О х, врем ена, врем ена, і ти, см утнеє врем ’я.
А дєдуш ка каже:
— Не розум ію , отче П олікарпе, в чім тут річ. О дібра­
ли в мене ліс, і луки, і зем лю . А хіба це є закон?
Б атю ш ка випиває стаканчик і голосно, щ об за вікном
чули, щ об усі чули:
217
 — Закон, дєдуш ко. Більш овицький закон.
А потім нахи ляється до дєдуш чиного вуха і, огл яд а­
ю чись, шепоче:
— С толпотворен іє вавилонське. С м утнеє врем ’я на Русі.
О н воно що! Розум ієте? О т воно що!
Але дєдуш ка не розум іє: столипінські одруби, війна,
револю ція, більш овики, повстанці, білі, червоні, ком уні­
сти, зелені, бандити, партизани — дєдуш ка не розум іє. Д е­
душ ка патріярх.
Я кийсь чад, якийсь сумбур х о д и ть по селах, і вию ть
собаки по селах — дєдуш ка не розум іє.
У неділю п ри ходи ть і вчитель. Він хитрий, він ш кан-
дальн и к — так каже дєдуш ка.
Випиває і вчитель із стаканчика.
— За ваш е зд о р о в’я! А все таки ви, дєдуш ка, пожер­
твуйте щ ось на книжки. їйбогу, нічим учити дітей.
Д єдуш ка колись був попечителем, а тепер — ні. Каже:
— А га, знову до мене! Я к д о гл яд ав ш коли, то й усе
було.
Учитель:
— Тоді й без вас було... Бувайте здоровенькі (п’є)... Ви
й тоді нічого не давали.
С тарий хвилю ється:
— А х ти, ш кандальнику! Якже нічого не давав? Зате
д огляд ав. Та?
Б атю ш ка знає, що вчитель у червоній ар м ії був, і він
обереж ний.
— Буде, М итре Ю хим овичу, буде, голубчику... Бувайте
здоровенькі (теж п’є).

Свій не свій ліс, щ асливий-нещ асливий Василь. Щ асли­

вий — не вбили, нещ асливий — живий.
За повіткою стоїть кузня: було велике господарство, і
була потрібна кузня. Вона й тепер потрібна.
Василь біля ковадла.
З луків іде дух свіж ого сіна, іде дух свіж ого в у гіл л я — з
кузні, сплітаю ться і йдуть до кош ари , до загону, до волів.

218
Воли рем игаю ть похилі й дум аю ть про ранки, коли їх ви­
женуть на р оботу, коли за їхнім и ратицями зарипить віз, а
вони будуть тягти на за х ід сонця, а вони будуть тягти д о
Великої Ш ведської М огили.
Василь каже про себе:
— За що вбито батька? За що вбито брата?
А потім знову мовчить і одбиває м о л о тк о м по кова­
длі. Він думає: старе не вернеться. І ш кода йому: не б ать­
ка й брата, не дєдуш чиного й бабуш чиного д обра, а ш ко­
да йому газети «Н ової Ради», щ о виписував колись бать­
ко, ш кода йому Х арківського банку й дум ок непокійних
про двісті ш істдесят.
Василь знає, що старе не вернеться. С міється життя:
заходили лю ди в Сибір ш укати зо л о та і щ астя, думав ви­
купати в них наділи. А л ю ди дум али про таємну тайгу,
про «священний» Байкал, про невідомий Сибір — золотий
і ареш тантський. І прийш ли знову лю ди — голі й голодні,
і одібрали продані наділи.
А в розправі той же Єпифан, той же К ирилович, а в
розправі Василеві все таки не місце, — одрізаний ш м аток,
одрізані ш м атки, і сила їх, силенська сила. Він уже не є він.
Треба ж иття перевернути — і своє, сім ’ї, і всього Папуця-
чого гнізда.
... Біля кузні пролетів кажан, завив Сірко на цепу. І
було в голові далеке, і село було не село.
... Так після вибухів. А в маленькій хаті — є ще й м ал а
— жінки незадоволені.
— Г лядіть, і завтра щ ось сполком щ ики загадаю ть вез­
ти.
Друга:
— Н а зам ож них завж ди відбутки більш було.
Третя:
— І чорт з цим зам ож ництвом . Не хочу жити тут. П о­
кину — і більш нічого. Піду кращ е наймусь десь.
І каже П араска, жінка дєдуш чиного сина, того, що за­
гинув:
— Господи, що ти кажеш, Дунько!
219
 І йде П ар аска в кош ару, утирає запаскою сльози й по­
чуває, щ о вже щ ось не вернеться — не тільки чоловік; що
вже чогось нем ає, хоч і є ще в бабуш ки клю чі, а в скринях
під зам к о м солодощ і, цукерки д л я гостей. Та не буде вже
тепер гостей тих.
Н ад селом місяць, над селом голубі голуби. Н е світло
на душ і — щ ось м инає, щ ось не вернеться.
Б абуш ка прокидається ледве засіріє. В її кім наті го­
рить біля ікони л ям п ад к а — Б о ж а М атір із Сином. В дру­
гій кім н аті хтось важко кахикає. Б абуш ка м олиться:
— Б о ж а М ати! Т а коли ж ти одж енеш цю нечисту
більш овицьку силу?
Т а нем а злоби в її словах, її злоб а в м ин улом у і крих­
котіла, як сам а бабуш ка.
В кім наті розвидняється. Б абуш ка м олиться:
— Б огородице Д іво, радуйся.
А ле згадує, щ о вже пора корови виганяти, і кличе :
— А ну бо, хлопці, вставайте! Вже нерано.
І знову:
— Б огородице Д іво, радуйся...
... Д єдуш ка вчора не поїхав на хутір, він сьогодні їде.
Василь зап рягає воли. Василь завж ди з невеселою думою .
... Рипить віз: ри-ип! Т ягнуть воли до Великої Ш ведсь­
кої М огили. Свіж ий вітрець дм у х ає на дєдуш чине сиве во­
лосся. Й ого ш ирокі чумацькі брови похм уро нависли, його
брови задум ались.
Д єдуш ка мовчить. В асиль м овчить. Т ягнеться віз, обій­
м а ю т ь його сосни кострубаті, на північ похилились. Х о­
дить по соснах ранковий вітер, вибігає із сосен ранковий
вітер і л ети ть на поле до гречки.
... М овчить дєдуш ка...
С коро-скоро одійде дєдуш ка у вічність і не буде де­
душ ки на зем лі...
Тепер зем ля більш овицька...
... П р о їх ал и ліс, виїхали в степ.
У степу м анячи ть Велика Ш ведська М огила.

220
 С И Н ІЙ Л И С Т О П А Д

З м оря дж игітували солоні вітри. М чались степом і

зникали в Закаспії.
... Північний Кавказ.
Н ад станицею мовчали недосяжні голубі верхів’я. Д ри­
жали зорі й сполохано перебігали до небокраю , до гірсь­
кого масиву.
Іще проходив невідомий синій листопад. П лентався по
садках, по городах, заходив під стріхи й відходив за ві­
трами, такий же невідомий, невідгаданий і мовчазний.
Ще огнищ е не погасло — дого р ял о , і обличчя Вадимо-
ві ходило в перельотах тіней.
Будинок вилю днявся, розходились: двоє-троє залиш и­
лось.
В стіну глухо входили цвяхи.
П рибивали, м абуть, Гірлянди.
С коро підуть і ці.
Пізно.
Ніч.
К оли Зимм ель піш ов, оддзвенів ш порам и, М арія лука­
во спитала:
— А все таки й тобі журно?
Вадим сказав:
— Звичайно, журно. Але... ти мене розум ієш ...

221
 Вадим сухо й гостро дивився на вугіль.
Зрідка налітав вітер, тоді з-під папахи виривалось во­
лосся й падало йому на тьм яний лоб.
М арія здавила руками голову й глухо говорила:
— Так, Вадиме, тоска. Будні прийм аю і серцем, і розу­
мом . Але все таки — тоска. Це те, коли покидаєш позиції
й непевний, щ о скоро повернешся.
М овчав.
М арія знітилась на колодці — крапка. Зелений вугіль і
в огнищ і, і в її зіницях. Теж у шинелі.
К аж уть: «останній з могікан». П равда: женщини рево­
лю ції піш ли плодити дітей. Тільки М арія й небагато не
пішли.
Будем о слухати солоні вітри, коли м овчазно йде на
схід синій листопад.
Говорили ще про Зимм еля, про нрави сучасности й го­
ворили про комуну.
Вадим — ком ісар бригади, М арія — крапка, вночі: во­
на надто знітилась, і політком .
М арія ще говорила глухо:
— Ну д а — певний, і ну д а .— непевний, бо інакш е шу­
кала б інш ої правди. Тут тоска.
Вадим:
— Ти нагадуєш мені жабу з геологічної револю ції, що
м ал а голову з аршин.
... По станичних заулках бродили червоноарм ійці. І
знову по станичних заулках дж игітував солоний вітер.
П рям о — ш ирока церква проколола хрестом м овча­
зне небо.
Біля М арії леж ав стос запаш ної сосни (гірлянди роби­
ти) і гірські трави: Зимм ель привіз.
Н евідом о, чий запах — сосни, гірських тр ав чи то пах­
тить синій листопад.
П роте мож е то К авказ, мож е гірські аули, а м ож е со­
лоні вітри.
... Боляче вдарило: «жаба»!
Але М арія рап то м згадал а — полковий лікар казав,

222
що Вадим дож иває останні дні. Вона подивилась на Вади-
м ове обличчя. Ж арина лягла біля серця — запекло.
... К аш ель сухий, як степовий пожар. Це Вадим. І ска­
зав ласкаво:
__Сідай но, ближче, моя неспокійна Маріє.
Здригнула.
— Твоя?
— А чому ж не моя? М оя товариш ка... Так: я буду го­
ворити тихо, щоб не почули. Це м оя найбільш а тайна...
от...
(... Буває в синю ніч зарипить далеко ж уравель — ви­
тягаю ть воду. Зарипів.)
— ... Я теж романтик. Але ром антика така: я закоха­
ний у комуну. Про це не м ож на казати нікому, як про пер­
ше кохання. Тільки тобі. Це ж роки, мільйони років! Це
незабутня вічність. Так,М аріє, все треба, як є. І всефедера-
тивне м іщ анство, і трагедії в душ ах окремих одиниць, і
бю рократизм . Н ареш ті, потрібно з у п и н и т и с я... Так. Але
подумай: стоїть неопоетизований пролетаріят, що гігант­
ським бичем підігнав історію , а поруч нього стоїмо ми з
своєю нудьгою , з своїм незадоволенням. Хіба це природ­
но?
Знову біля серця запекло:
— Ти теж мені нагадуєш жабу з геологічного руху.
Вадим:
— Не хвилю йся, М аріє...
М арія грубо й чітко:
— Те, чого я хочу, зветься: рух уперед, а не назад. Це
не романтика.
... М арія — крапка. Збіглась у грудку й не видно. А
зіниці й білки зеленію ть. С ам а говорила: песик револю ції
— тяв, тяв! Але не приблудилась: знала Фігнер і ще бага­
то.
Вугіль розтанув. Д ивилась крадьком а на туберкульоз­
ного Вадима й дум ала з тоскою й про кохання: вона хоті­
ла кохати. Знала — і Вадим хоче кохати.
Вадим догоряв. Л ікар казав: на курорт пізно.
Ще глухо входили в стіну цвяхи.

223
 Гірські трави й сосну привезли на Гірлянди, для свята
сьом ого листопада. Через три дні в забутій станиці Перед-
кавказзя згадаю ть буйний день. Ч ервоноарм ійці заквітча­
ю ть, причепурять ш таб, де буде м ітинґ-концерт, де жив ко­
лись генерал-отам ан з ш ляхетною сім’єю.
... Н а заході було море. Звичайно, його сю ди не чути,
але воно почувалось. П очували це М арія й Вадим. М оре
завжди нагадує мільйони років.
Так, це було на К авказі, на північнім, недалеко узгір’їв.
А вдень бачили сиві верхів’я Ельбрусу. Іноді верхів’я
бігли в тумани.
Огнищ е вм ирало. М овчали.
Заговорив Вадим, прокидаю чись, тихо:
— Так, М аріє, і я лю б лю твою лю бов. Але я дивлю сь
на наш у сучасність з XXV віку, коли наш а сучасність си­
ва. Т ом у то я в неї й надто закоханий. Ти от не чуєш, а я
чую, як по нашій республіці ходить комуна. У рочисто пе­
реходи ть вона з оселі в оселю , і тільки сліпі цього не ба­
чать. А нащ адки запиш уть, я вірю . І щ о наш і трагедії в цій
величній симф онії в майбутнє?
Вадим ледве д оговори в і схопився за груди: каш ель
сухий, як степовий пожар.
М арія підвелась і похм уро кинула:
— Х одім!
М арія погасила останню головню — і огнищ е вмерло.
К оли проходили біля вікна, постукали.
— Товариш у Гоф мане, годі вже, лягайте спати.
Гірські трави й сосну забрали з собою в кімнату. Зно­
ву важко було розібрати, що пахтить: чи сосна, чи трави.
... А мож е то К авказ, може гірські аули, а може солоні
вітри.
П роте солоні вітри дж игітували в Закаспії й зникали в
невідом их пісках.
... М абуть, сосна, бо тільки сосна має забутий запах.
М арія прийш ла до себе й д у м ал а про Вадима. А сказа­
ти йому про кохання вона не дум ала: її д р атувал а Вади­
м ова впертість.

224
 П отім вона читала бр ош уру Леніна, але, лягаючи, зн о ­
ву згадала Вадим а...
їй було боляче.
Ще д ум ала, що кохання таке зелене, як травневий
цвіт. Але раптом вдарило: «Вадим дож иває останні дні».
В ш табі стояла ніч.

її

П о республіці також урочисто, як і комуна, іш ла руїна

вікових підвалин темряви. Це було так відваж но, так ши­
роко й безмеж но, неначе океан, бо горіло баж ання на ти ­
сячі гін.
З півночі по глухих нетрях республіки продирався ро­
жевий лосунь.
М арія піш ла в школу.
... Сотня. Н апруженість.
... А може то підводилось мудре сонце в Закаспії?
— Ми не ра-би!
К лас гудів грубо, незграбно.
П ахло ріллею , грунтом.
Це було найвищ е таїнство, бо лю ди темні, неясні, як
туман, виходили відціля з радістю криничної прозорої во­
ди.
В цім була правда тисячоліть, яку пізнали тільки ми,
сучасники.
... В обід прийш ов до М арії Гоф м ан — гладкий, ласка­
вий, суворий — паровик на парах, тиха мудрість.
О бідав з М арією , їв, як і завж ди, м ало.
М арія вдень була струнка, пружиста, гірської породи,
а в білках стояла зелена вода.
Вона (М арія) дочка південної Кубані.
С казав Гофман:
А Зимм ель знову накапостив.
М арія:
— Що там таке?
Як же: послав червоноармійців по карти (знаєте,
женщини, карти та інше), а їх біля Ш курівської станиці в
колодязь укинуто. С ьогодні на підводах привезено.
— Ну й радійте. Ви ж сам і кажете — не мож на без
цього.
Г оф м ан уперто одрубав:
— Безум овно, не м ож на. Але треба довбати: крапля
довбає камінь.
Ще говорив.
Тоді М арія спитала:
— С каж іть мені: де кінчається ваш а дурість і почина­
ється контрреволю ційність? І Вадим теж співає: у р о ч и ­
с т о х о д и т ь п о о с е л я х к о м у н а. Де ви її ба­
чите? П росто — тоска. П росто — харя неперемож еного
хам а.
— Ви так думаєте?
— Я цього певна.
Г оф м ан підійш ов до вікна й сказав:
— Тоді виходьте з партії.
— А чому вам не вийти?
М арія підвелась.
Г оф м ан сказав спокійно:
— Т ом у, що нам все ясно.
— Гм ... логіка!
... А потім говорила про тоску, про сумніви, про Ва­
дима.
П рийш ов Зимм ель, дзвенів ш порам и, виблискував на­
ш ивками.
М арія усміхнулась:
— К оли погони носили на плечах, тоді вирізували пле­
чі, а тепер будуть викручувати руки.
Зиммель:
П очекайте, товариш ко?
Ще усміхнулась:
— Ну, щ о ви... то я так... ж артую ...
З вікна бачили гори й сиві верхів’я Ельбруса. Верхів’я
знову бігли в тумани.
Десь співали червоноарм ійці кавказьких пісень і ра­
дянських пісень. Д у м ало сь, що й пісні теж зни каю ть у За-
каспії, бо й пісні були солоні й забуті, мов м ільйони літ.
Пісні були веселі й сум ні — радянські.
С осна, що привіз її Зим м ель, леж ала на книгах, а одну
вітку М арія д ерж ала в руці.
Зимм ель говорив про своїх козаків, щ о їх знайдено
біля Ш курівської станиці в колодязі.
Г оф м ан суворо відрубав:
__ Ви б м овчали краще.
Знизав плечима Зиммель:
— Я д ум аю , що я мож у розпорядж атися своїми л ю д ь­
ми?
В міш алася М арія й лукаво наводила балачку на питан­
ня про норм и комуністичної етики.
Зим м ель розійш овся й уперто доводив:
1) не м ож на зрівняти м атеріяльного становищ а всіх ко­
муністів;
2) норм и полової м ор ал і й К олон тай не найти;
3) поняття про м ор ал ь дуже «односительне».
Н ареш ті він сказав:
— Кож ний комуніст мусить бути купцем. Це слова Л е­
ніна. А скаж іть, будь ласка, яка в купця м ораль? Не оду­
риш — не продаси, от його м ор ал ь і етика. Д урнем буде
той комуніст, що має, припустім, грош і й не дає їх на про­
центи.
М арія:
— Відци?
— Що ж відци? М абуть, прийдеться плю нути на
мораль.
Г оф м ан почервонів:
— Е ... ви заїхали дуже далеко. Так м ож на й того... з
партії.
І р ап том закричав на Зиммеля:
— Геть відци... мальчиш ка!..
Зиммель зб л ід і відступив на два кроки.
— Ч ого це ви... Бог з вами! Х іба це м оя думка? Я в
Центрі чув. Це відповідальний робітник висловився. Н а

227
партзібранні.
Г о ф м ан одразу ж одійш ов:
— Ну, от... відповідальн а бал д а сказала, а ви п овторю ­
єте. М аб уть, бувш ий ком івояж ер говорив, комерсантик.
І сів на ліжко.
М арія усм іхалась.
Зи м м ель свиснув дем он стративно.
— Р о б о ча опозиція...
Ще раз звякнув ш порам и й вийшов.
М арія д ивилась у вікно й д у м ал а про всефедеративне
м іщ ан ство , про В адим а і м ’яла в руках вітку сосни. Вона
д ум ал а, щ о м іщ ан ство йде, п роход ить, коли засіріло, але
ще не зійш ов східній огонь. Б уло над то боляче, бо за спи­
ною стояли каларні, але ясні дні, коли з кож ного нерва
било д ж ерело непохитної завзято сти й певности в казко­
вість м ай б у тн іх годин.
У вестибю лі чітко й агітаційно кричав хтось:
— М и не раби!
А другий голос дзвінко одкликався:
— Р а б ам и не будемо!
Ще д у м ал а М арія про дитячу наївність м ільйонової
м аси, щ о на протязі д овги х років у м и р ал а стійко, мов
ф анатики середньовіччя, щ о під стягом вічности прой ш ла з
гарячим и оч и м а вздовж і впоперек рівнини республіки.
Г о ф м ан заспокоївся й дивився на сосну:
— О т куди б наш ом у В адим ові. В бір.
М арія р а п т о м згад ал а й сказал а з сумом:
— Це ж ж орстоко...
— Ви про В адим а?
— Ну да... Вічний ідіотський траф арет: m em ento mori.
За вікном знову посувався синій листопад.
Іш ов вечір, як і завж ди, невідом ий і глибокий.
Іш ов сірий і таєм ний і в ідходи в за вітрам и в Закаспії.
Іноді з м о р я п р о л італ а сам отн я х м а р а і, сполохано
озираю чись, бігла й зникала за обрієм .

228
 III

М арія піш ла в свою роту.

Три зводи були в караулі, том у й у помеш канні майже
нікого.
П ідійш ла д о лямпи:
_ Що пишете?
Ч ервоноарм ієць старанно виводив літеру й сказав не-
задоволено:
— К л ята буква. Н іяк не пишеться. «Чи». Буква — «чи». Ви­
ходить буква «ги», бо схож а... Хочу оце письмо додому.
М арія сіла д опом агати.
Взяла в руку коряві пальці червоноармійцеві й виводила
букву «чи».
П исали довго вдвох.
... А в своїй кім наті згадувала червоне обличчя б о р о д ато ­
го сол дата республіки і його літеру «чи».
Л ітера «чи» довго сто ял а за вікном знаком запитання, і це
мучило.
П отім М арія піш ла до Вадима.
Було пізно, але він ще працю вав.
Голубом полож ила руку йом у на плече:
— С лухай, Вадиме!
Він підвівся й сів з нею на ліжко.
Знову був сухий каш ель, як степовий пожар. Вона при­
лож ила ухо до його грудей.
— С лухай, Вадиме.
— Так... слухаю ...
М арія схилила голову на Вадимову скроню і вбирала
чаймою ніздер запах муж ського тіла.
П отім ледве чутно сказала:
— Вадиме! К о х аю тебе так, як гірські аули.
Вадим уважно подивився на М арію :
— І... я тебе теж кохаю !
Вона:
— Але...
П отім сіла з ногам и на ліжко, знітилась у крапку й диви-

229
лась запаленим и очим а у вікно. Х тось невідомий стояв
біля ясеня й тихо, ледве пом ітно перебирав похиле листя
Вадим сказав напівсерйозно:
— Я тебе розум ію : в о р о г а м н е д о к о х а н н я .
М арія:
— Так, ти мій ворог.
І тихо розсипала хорий сміх.

IV

Н а світанку ш остого листопада вдарив м ороз.

Затривож ились дерева, піш ла листяна фуга.
Д ерева порож ніли — голо.
А листя спіш или, падали.
П адали. П адали.
Стоси.
Земля д у м ал а глибоку думу. М овчали вітри.
П о станиці пройш ла м ідна тиш а.
Тільки зрідка рипів далекий журавель — витягали во-
ДУ-
Г оф м ан з червоноарм ійцям и вже заквітчав залю . Зав­
тра м ітинґ-концерт. Н езґрабний Гофман:
— Паф! Паф!
А червоноарм ійці хвилю вались:
— Т овариш у Гофмане! Ч ого ком андири не д оп ом ага­
ю ть? Що це, старий режим?
Г оф м ан летю чий мітинг:
— Паф! Паф!
Заспокоїлись.
Увесь двір ш табу у ліхтарях. Завтра буде ілю мінація.
Н а північ урочисто підуть мідні спогади. Завтра роз­
горнем о голубину книгу вічної поезії — світової, синьої.
Це — револю ція.
Х іба ком унари забудуть цей день? Хіба це не велична
поезія?
П оринаєм о в синіх тривож них ночах, наш і мислі від­
ход ять —

230
 на північ,
на південь,
на захід,
на схід.
І ш иряєм о над зем лею зам ріяні, далекі.
Х іба це не поезія?
Зав тр а р о з г о р н е м о г о л уби ну книгу
в і ч н о ї п о е з і ї — с в і т о в о ї , с и н ь о ї .
... М арія читала європейські новинки, про радіо-плуг.
С к азал а лукаво Гоф м анові:
— О т пиш уть про радіо-плуг і ще знайте: в А м ериці є
вже орудія, що б’ю ть на п’ятсо т верстов. Х іба нам угнати­
ся за ними?
Гоф м ан:
— Н ічого... О т почитайте в «П равді» про наш винахід у
виробництві фарб. Теж світова справа.
... М арія до світанку слухала, як каш ляв В адим за сті­
ною. Це її турбувало, і вона піш ла до нього.
С казала:
— С лухай, Вадиме, тобі тр еба на повітря.
В адим виглядав чорно.П роте говорив іще жваво:
— Що ти так часто до мене?
— А як же: я ж тебе кохаю .
— Так?
... М арія пор ад и л а проїхатись по пош ту.
Згодився.
Зи м м ель сказав, щ об запрягли тачанку.
... В иїхали в степ після обіду.
Н а тачанці М арія й Вадим. За ними верхи Зиммель.
С тояв голий чорнозем і без кінця степ. П раворуч леті­
ли гори.
М арія зад ум алась. І В адим задум ався. Збоку гарц ю ­
вав у бурці Зимм ель. М арія дивилась на гори.
А потім сказала:
— Ах, Вадиме, як я не л ю б л ю Зиммеля.
— І я не лю б л ю .
Вона:

231
 — Це си м вол всеф едеративного м іщ анства.
— Так.
В адим часто каш ляв. М арія з болем дивилась на ньо­
го.
Бігли д о р о ги — чорні, степові. М аячіло кволе сонце.
... П ід’їхав Зим м ель і несподівано заговорив:
— Ех, товариш і! Все таки л ю б л ю вільну волю . Я, зна­
єте, родився на К авказі — м ож е, то м у лю б л ю . Мій б ать­
ко кубанець, а м ати грузинка. А в нас тут усе вільне. От
слухайте: лезгін, грузин, калм ик, туркм ен, осетин. Чуєте,
як гостро, як вільно звучить усе це? Це м еш канці глибокої
буйної К олхіди . А Ш аміль? Яке буйство в цім слові!
Вадим сухо сказав:
— К аж іть далі: чеченці, кабардинці. А про Ш аміля м о­
ж на сказати, щ о він царський пайок одерж ував. А взагалі
— скучно. Ви тріш ки відстали від ж иття.
Зим м ель, ображ ений, від’їхав.
М арія — іронія. К инула:
— Ну от тобі. Теж ж ертва ром антики. Він же ком ер­
сант, п’яниця й картьож ник.
Вадим:
— П росто — не та ром антика.
Гірський чингал упав л езо м на серце. Грубо кинула:
— А щ о ж оспівувати? Всяку сволоч... тільки том у, що
вона зветься ком уністам и?
— Не знаю , а на це хворієш і ти — на ром антику.
— Не дум аю !
... А потім знову м ислі про роки — такі довгі гони. І
нило серце, як хорий зуб.
В адим був над то чорний.
І д о р о ги бігли — чорні, степові.
Т ум анів Ельбрус.
Було х о л о д н о й прозоро.
Н а сході л етіл а фортеця. К олись завою вал и древню
буйну К о л х ід у — поставили ф ортецю .
П роїхали ще дві верстви.
... І було так:

232
 Вадим раптом кинув віжки й схопився за груди.
М арія тривожно:
__ Що тобі?
П отім побачила: В адим вихаркував шматки крови.
М арія зупинила коні. Під’їхав Зиммель.
П олож ила Вадим ову голову д о себе на коліна й запи­
тувала:
__ Що з тобою , Вадиме?
С еред степу стояли коні й куделили вухами.
Зиммель зліз із свого жеребця й прив’язав його д о та­
чанки.
С хвильовано сказала Зиммелеві:
— П овертайте д о д о м у ... скоріш е.
Тепер побігли д ор оги на схід.
Ч орні, степові.
М арія згадала: «доживає останні дні». Гірський чин-
гал знову впав на серце лезом.
Вадим заплю щ ив очі й важко дихав. Бліде лице зов­
сім йому почорніло.
В зелених білках М арії промайнув жах. Вона стиснула
Вадимові голову й тривож но дивилась на захід, де була
станиця.
Тачанка відходила на захід.
— Вадиме, що з тобою ?
В адим сказав ледве чутно:
— Н ічого... мені легше...
М арія прилож ила уста до В адимового волосся:
— М илий мій...
Зиммель не повертався й гнав коні туди, де вирине ста­
ниця, де стрінуть голі дерева й стоси листя.
М іцніш ав вітер.
... М арія тривож но дивилась на захід.

К оли В адим а внесли в кімнату, з м оря знову полетіли

солоні вітри.

233
 Вітри дж игітували й зникали в Закаспії.
П риходив лікар — ш ироколобий, в окулярах. Вадимо-
ві нічого не сказав, а М арії, коли вийш ли, говорив:
— С ьогодні вночі...
М арія подивилась йому в холодні очі, але нічого не
пром овила.
А потім на душ і було порож ньо.
Був Гоф м ан.
Н адход ив вечір.
У стіну глухо входили цвяхи.
Це — останні цвяхи: завтр а свято.
Вадим леж ав на койці, М арія стояла біля етажерки.
За вікном брів синій листопад.
Н а В адим овій голові леж ав компрес.
У пали вії. Д ихати важко.
М аш инально перебирала книжки, дивилась пильно на
чорні літери, але мислі її були далеко і від книжок, і від
кімнати.
Згадувала перш е знай ом ство з В адим ом і постійну
майж е м овчазну б оротьб у з ним.
І дум ала: віра чи певність? П отім уявила — м чаться
кудись дороги. Це наш і федеративні. Не зупиняю ться... А
то д ороги б’ю ться в м уках і знову м чаться. В адим каже —
«поезія». П рипустім ... Але, м ож е, д ороги не мчаться? М а­
рія д у м ал а ще про глухі заулки наш ої республіки, де уве­
чері м о л о дь співає Інтернаціонал, а вранці йде робити на
глитая. Розбігли сь д ороги, розбіглись стовпи.
Н а однім стовпі написано:
П і д е ш на п р а в о — з а г р и з е вовк. П і д е ш на л і в о
— уб’ є ш с я в ярку.
Це правда. Це дійсність. П ринайм ні для неї.
... А от знову глухі заулки наш ої республіки. І стоїть
Вадим. І В адим ове небо, безум овно, захм арене. Тоді від­
кіля ця певність? А може, це віра?
А ле м чаться дороги. По д о р о гах м чаться н е в г а м о в н і ,
а з боку д о р іг плентаю ться навантаж ені. І ясно дивляться
н а в а н т а ж е н і . Відкіля ця я с н і с т ь.

234
 І тум ан ію ть глухі заулки наш ої республіки.
... Р ап то м вітер стих...
Н а вулиці стояла порожнеча. Н а баню церкви зліта­
лись галки, тисячі галок. Кричали, падали, злітались.
Здавалось, щ о тут недавно проїхав Ч ічіков.
— Чи-чи!
— К ра! Кра!
У станицю заглядали хм ари.
З Зараївського хутора йшли.
Р ап то м Вадим розплю щ ив очі й покликав М арію . Г о­
ворив розірвано, давився словами:
— ... Це — перед см ертю ... Останнє м оєї м елодрам и.
Круг пройш ов... Але дивись, М аріє, на наш у сучасність... з
XXV віку... П ам ’ятаєш : Д ом бровський, Росел, Д елеклю з...
... П авза.
П отім до дав ще:
— Х ристияни м аю ть своє євангеліє. І ми... Так, М аріє...
Я знаю ... чого ти не була... моя.
І знову впали вії.
М арія м овчала. С хилилась на коліна біля кровати й
теж була чорна.
... А за вікном стояла порожнеча, і на баню церкви злі­
тались галки:
— Чи-чи!
— К ра! Кра!
Біля етаж ерки леж ала сосна — поруділа, а гірські тр а­
ви зів’яли. Все таки пахло сосною.
К оли стем ніло, зап ал и л а свічку.
Р озтабо р и л ась півтемрява.
Теж зів’яла.
М арія піш ла до етаж ерки й знову м аш инально переби­
рала книги.
П остукав тихенько Гоф ман.
С питав пошепки:
' — Ну що, як?
М арія безглуздо подивилась на нього і, не відповівш и,
зачинила двері.
 А за вікном по станиці урочисто брів на схід синій ли­
стопад і зникав у невідом их пісках у Закаспії.
Вадим леж ав, розкинувш и руки, волосся йому спадало
на тьм яний лоб. Іноді каш ляв і вихаркував ш м атки крови,
які безсило падали йом у на груди. Вся сорочка в напівтем­
ній кім наті о д давал а багрянцем.
Стіни дивились сіро й похм уро. Вадим догоряв. К ім на­
ту наповнили хрипи.
Здавалось, десь булькає вода. Б уло болотно.
М арія дивилась на В адим а, залож ивш и руки за голову.
... Уночі Вадим почав ловити рукам и повітря.
М арія підійш ла до ліжка.
І побачила рап то м у В адим ових очах гарячий день.
Взяла його руку. Вадим на хвилину завм ер, але несподіва­
но рванувся й одкинув голову.
Л овив р о то м повітря, видно було, що хоче щ ось ска­
зати — і не може.
Д алеке, зам ріяне пром айнуло в голові. М арія голосно
й схвильовано сказала:
—П о о с е л я х у р о ч и с т о х о д и т ь к о м у н а .
Н а м ом ент обличчя В адим ові покривилось посміш кою .
Тоді М арія в нестямі похилила голову і з ж агою пром о­
вила...
... Те, щ о вона пром овила, здавила тиш а.
... І тиш а зап ах л а сосною .
М арія подивилась на чорне обличчя й зрозум іла.
П ідійш ла до свічки, погасила її й вийш ла на повітря. П о­
брела по станиці, в степ на схід.
С коро зам етуш илось повітря, з м оря дж игітували солоні
вітри.
В синій ночі не видно було, як летіли гори.
Тільки сивий Ельбрус велетнем маячів праворуч.
М арія йш ла на схід.
К авказ м овчав у гірській задумі.

Н а далекій цегельні скликали нічну зміну:

- Гу-у!

236
 Ч У М А К ІВ С Ь К А К О М У Н А

П овітове м істо, де пахне Г оголем , у переліг перекину­

лось.
Осіло.
К оли летять буйні, ареш тантські весни, повітове місто
живе нутром: не вилазить з будинків, плодить діти, ходить до
церкви, а ввечері п’є чай з блискучого сам овара.
Увечері в тихом у затиш ку м іщ анського добробуту ши­
пить сам овар: — Ш-ш!
І зим ою : — Ш-ш!
І літом : — Ш-ш!
І восени: — Ш-ш!
Це тиха надм рійна пісня об ивательського щ астя. А апо­
гей його — канарейка в клітці.
... Н ад повітовим м істом пром чалась револю ція. Зл ам а­
ла декілька вікон, зруйнувала чим ало будинків, розб ила гурт
сердець і пом чалась далі.
... Все йде, все м инає й відходить, не вертається, а обива­
тель знову н ам агається впірнути в бакалейний сон старосвіт­
ського ґалянтерійного життя.
Але сон неспокійний буде, сон тривож ний буде: чує оби­
ватель —
— блукає м істом хтось невідом ий, хтось ареш тантський.
І каже він, зідхаю чи:

237
 — Д а, шерочко.
... К оли злізти на гору, там м анастир, Покрівський
зветься, а не долізти до м анастиря — Ч ум аківська комуна.
Таки справж ня комуна імени Василя Ч ум ака.
М рійник загинув в ім листу київську ніч, а маленька
ком уна й досі живе в повітовім місті, де пахне Гоголем.

II

Біля воріт написано: «в сєм дом е прож іваєт дворянін

Г араєм».
... А коли на бруку д ітвора здійм ає гам ір, м олодий по­
ет А ндрій (А ндре) деклямує з Чумака:
«Безнадійно. Є надія: ось, на ц ьом у бруку.
П ерем ож ц і. П іонери. Т исну ваш у руку».
Біля комуни проходять і тіні м инулого — черниці чор­
ні (тепер ж ивуть невідомо де, а в м анастирі церква й дитя­
чий будинок).
Н едалеко й калю ж а, а в калю ж і вовтузиться сонце, як
порося.
Іноді сонце заверещ ить зо л о то м , тоді на м озок спадає
гаптований серпанок.
... Д о А ндрія підходить В арвара й оповідає про яму —
недалеко ям а, куди черниці скидали колись «незаконних»
нем овлят: опороситься черниця й запричаститься тайни
вбивства. '
П ідходить товариш ка Валентина — високолоба (чудо­
вий високий лоб... лю б лю високолобих. М. X.).
Валентина заїкається до Варвари:
— Ви пппрро це вже ка-а-азали.
А В арвара буркотить:
— Ну й казала, і ще скажу. Забула, значить.
А ндрій наставляє вухо й уважно слухає. Варвара по­
чинає знову.
О тже, в комуні живуть ще такі особи: 1) Іван Іванов, 2)
Ж е, 3) М ура (останні дні — Бобчинський Добчинський:
зріст), 4) Й осип Г ордієнк о — безпартійний (і А н дрій безп ар ­

238
тійний). Здається, всі.
П роте забув: коли теплінь, а в м анастирськім саду па­
хтить м едом , у комуні завжди гніздиться сторонній лю д.
С ловом , так: буваю ть товариш і з сіл і губерніяльного м і­
ста. Зи м ою сторонніх мало.
А сьогодні весна. Розум ієте? Буйна, ареш тантська ве­
сна. У-ух, щ об тобі... С ьогодні весна, мов голуба тянучка:
їв би й дивився без кінця... — Д ’ех, м оя коханко. Д ай, ві­
зьму тебе в свої залізні обійми: твоє волосся пахне, мов
виноградне вино.
... П рилетів традиційний соловей, порозчиняв вікна —
правильно!
... А в їдальні дві дош ки: чорна й червона. Н а чорній
написано:
«Товариш ка Ж е за буйство».
Н а червоній написано:
«Товариш А ндре за»... (далі розвезено пальцем).
... Же — надто неспокоійна. Же — циганочка, а Івано­
ву співає:
— Мій сим пам пончик і вкраїнофільчик.
Тоді М ура каже:
— Ах, м онш ерам і, це ж моветон.
Розш иф ровую :
Іванов — пітерський слю сар, а українську мову знає
кращ е за українців. (Буває). Т ак міркує: нацсправа, мов
уюн (це, здається, в К автского), а на мову — плю вать. «За
якою наказуєте? За китайською ? — Буць ласка!»
Але Іванов каже:
— У нас у Пітері так. Ми, пітерські, так. — С ловом ,
авторитет П ітера непорушений. А П ітер — це Іванов.
Це, звичайно, щ одо публіцистики.
... Ну-с.
Же — циганочка. Очі інституткою й гадю чкою до Іва­
нова:
— Будь ласка, поню хайте оцей оселедець. Чи не почу­
ваєте тут бурж уазного духу? А то хочемо ще купити.
Іванов знає ж арти, але досить серйозно наказує:
 — Щоб оселедців більш не купувати. Д осить. М ожна
жити скромніш .
... У м анастирськім саду гримнув традиційний соловей.
За м анастирем заграло сонце в рожеві сурми.
М ура каже (пром ова в ніс):
— Ан-дре.
Це так поваж но, ніби в салоні графині X. Але — це не
так: тільки погляд м ам ан, а взагалі — йолки зелені. І все.
... Н ареш ті комуна розійш лась на роботу. Залиш ились:
В арвара й Андрій.
Тут і кінець другом у розділові.

III

В арвара варить борщ на примусі, а Андрій чистить

картоплю .
Рожеві ранкові сурми білію ть. Іде день і біла музика
дня. Традиційний соловей змовк.
Н ад м анастирем сонце.
Звичайно, В арвара буркотить:
— Ну, от: була у панів — робила. Тепер у комунії — і
знову роби.
А ндрій каже:
— Так ви не робіть, В арваруш ко. Ми й самі справи­
мось.
— Не робіть! А хто ж обід зварить?! Га?!
— Ну, то робіть, В арваруш ко.
Х вилю ється:
— В арваруш ко... В арваруш ко... Ні в якім разі й баста.
Ну-с...
А ндрій рап то м зривається з місця й мчиться до столу.
Н авздогін йому сміх:
— А га. Приспічило!
А ндрій хапає папірець і олівець і нервово накидає не­
рівні літери. Це — поезія. Він увійш ов у творчу екстазу.
С уєтиться по кімнаті, спіш ить полетіти й бурмоче незро­
зумілі фрази.

240
 А В арвара? О, В арвара спокійна, як курка на сідалі.
К ар то п л ю покинув? І біс із нею, з картоплею . П риспічило
_ значить будуть грош і. О, В арвара це вже знає.
К оли до В арвари заход ить сусідка, В арвара зводить
хм уро брови й пош епки каже їй, вказую чи на А ндрія:
_ Ви не дум айте, щ о він абищ о. Він не абищ о, а ось...
І вийм ає з кишені Ш евченків портрет.
_ Знаєте хто? Це кобзар, значить. Т о вари ш Ш евчен­
ко, отой, щ о на сполком і висить. А він (жест на А ндрія),
значить, під Ш евченка пише разнії пісні, скаж ем о, та інші
прозвідєнія.
А ндрій по кім наті носиться. В арвара картоплю чи­
стить. Б о р щ над прим усом булькає. А за вікном повітове
місто, де пахне Г оголем , і відходить за обрій слобож ан­
ська степова далечінь.

... Д а, ще про Г ордієнка не сказав.

Д обре, скажу.

IV

Й осип Г ордієнко — хорош ий хлопець. Але — «педан­

тична пунктуальність»: слова Бобчинського чи Д обчинсь-
кого — не пам ’ятаю . Й осип, спец з У п родком у, завж ди
виголений і свіжий, м ов хлоп’яча ковзалка.
... Це з його записної книжки:
... «П ідвідділ гоління» (підсумок за п’ять років). 113 р.
голився своєю б ритвою , з них: 14 — на дворі (кімнату зай­
няли більш овики), 99 — у кімнаті; з цих 99 3 — порізав­
ся: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув пом антачити
бритву. 118 р. голився в місцевого цилю рника, щ о квати-
РУє за П аланкою ; з них 5 — в отряді: цилю рник одступав
з червоною арм ією . І т. д. А це з відділу сам оосвіти: 18
вересня прочитав 3 сторінки (такої то) книги, звичайно, з
марксизму, тоді ж одна година піш ла на вивчання англій­
ської мови для ознай ом лен ня з тред’ю н іонам и в оригіна­
лах, звичайно, з м арксистського погляду» й т. д.
••• 3 другої кім нати чути:
241
 — Т овариш у Гордієнко.
Він підводиться й резонно підкреслює:
— У нас прізвищ е одкидається. К аж іть просто: товари­
шу Йосипе.
А В арвара підслухала:
— В арваро. Й діть но сюди.
В арвара незадоволено:
— М ож ете вираж аться: товариш В арвара.
... К ом уна гигоче, пес у сінях (перелякався) гавкає, а
В арвара сердито спльовує:
— А ще комунія... Тьху!
А над м істом м читься, як револю ція, м о л о д а весна. За­
зирає в обивательські вікна, показує язика й летить далі.
... Д ’ех, м оя коханко. Д ай, візьму тебе в свої залізні
обійми. Твоє волосся пахне, м ов виноградне вино.

П ’ятий розд іл пищу, заплю щ ивш и очі:

... Ж ила — була велика імперія — дроти , ліси, тракти.
С ходились тракти, були станції, були допотопні надгляда-
чі: гужевих трактів, гужевих станцій. Ідуть ліси, а там ,
десь у гущ авині, дзвоники — це дриж ула, пош тові коні.
Р ап то м дзвоники стихаю ть — це злодії... А потім посуну­
лись стовпи, за стовпам и — шинки... А от іде до царя хо-
хол із скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уква-
чив... А далі ще станція, а за нею корчм а... за лісам и осе­
лі, за оселям и тум ан... І знову чути дзвоники...
... Це ж до чого? — Так собі.
... А з повітового м іста, де пахне Г оголем , передаю ть,
що д ехто з комуністів хазайствечком обзавівся й будино­
чок збудував.
... «Е-е-ех, м ам очко, зам іж хочеться».
... П оле, поле й оберем ки з сонця.
П ролітає весна, іде літо.
К о м у н а живе так: о 4 годині вдень, як курчата під
квочку, в будинок, до себе.
 А втім , високолоба В алентина рідко буває дом а: на
коростявих клячах через бандитські ліси тягнеться вона по
волосній периферії— агітувати, організувати, інспектувати,
інструктувати й ще «вати» й «вати».
В и сок олоба Валентина — завж ін відділом повпарком у.
Іванов каже:
— І в П ітері б згодилась.
А М ура каже з ап л ьо м б о м :
— П ітер — цитаделя револю ції й ф орт його — К рон ­
ш тадт.
... А Ж е ще не прийш ла, зам ість чорної дош ки (за буй­
ство) ком уна ухвалила: два рази зверх норм и прати ком у­
нальне ш м аття.
М ура зазначає:
— Так і треба. Буде знати, сволочиш ка.
В комуні «сволочиш ка» — слово ласкательне, і бурж уа
тепер сволочам и не н ази ваю ть, а н ази ваю ть так: «человєці
в благоволєнії».
... К оли всі сходяться — гарм идер.
М ура кричить:
— Ан-дре!

... А о т про телеф он так і забув сказати: в комуні є те­

лефонний а п ар ат без дроту.
А ндрій підскакує до телефону, бере трубку і —
— А гов!
М ура з ап л ьо м б о м :
— Не агов, а альо!
Всі:
— Ша!
— Ша!
... Тиш а.
А ндрій голосно:
— Агов!
К ом уна:
— Агов!
П отім від телеф ону урочисто-надхненна пром ова:

243
 — Ша. П ерекличка йде по соціялістичній федеративній ра­
дянській республіці... Відкіля? А га, чую. П ередавайте далі по
лінії. Ч ум аківська комуна в бурю непівського ли хол іття по­
чуває себе твердо й непохитно. К ом уна певна, що вона є
ш м аток м удрого серця республіки. К апітан комуни, Іва­
нов, салю тує в усі кінці, в гнізда братерських комун фе­
дерації. Р ум пель у наш их руках. Г аньба нудьгуючим.
С м ерть неврастенії. К ом уна ще раз салю тує своїм буйним
переконанням: ш лях важкий, але ш лях до комунізму. Гря­
де час світової револю ції. С лава ком унам федерації! С ла­
ва Ч ум аківській комуні!
В комуні крик:
— Слава!
— Слава!
Е кзальтований А ндрій скочив на стіл, прийм ає позу
дириґен та й заводить:
— Чуєш , сурми заграли.
— С лава! Слава!
... А потім сідаю ть- пити чай.
... М анастирський годинник
— Бов! Бов!
Із сходу надходить синя гроза. П івнеба об хопила важ­
ка хм ара. Завм ерли дерева. Ні шелесне. Д алеко грим ає, а
блискавиці ріж уть безкраї степи.
Ой, буде горобина ніч! Буде!
... М ура похилила голову на А ндрієве плече, а Андрій у
задумі. Бідний хлопчисько: гігантські образи ріж уть його
м озок — він поет. Завтра почуємо від нього чудову пое­
зію «громовиця».
... Із сходу надходить синя гроза. Іванов сидить за
льо м бер н и м столом , але там не карти, а звичайнісінькі
інструкції: треба переробити й розіслати завтра по воло­
стях.
Же:
— Іване! П одивись — гроза.
— Не міш ай, Же.
М ура надхненно:
 __ Нещ асна гроза. К оли б вона знала Івана, не одн у б
м ол он н ю послала сю ди.
А Варвара хреститься в куточку, щ об не бачили.
За сто ло м усі, крім Валентини: В алентина в Д убівсь-
кій волості на роботі.
Же язвить:
__ Товариш у Йосипе. Відкіля це: «гонителі зем ства й
анібали лібералізму»?
Г ордієнко спокійно відповідає:
— Здається, записано... (виймає записну книжку)... Це з
книги «за 12 лет» Вл. Ільїна (Н. Леніна), видання петро­
градської ради депутатів 1919 року, сторінка 157.
Іще говорить спокійно:
— М ож на взнати й це, наприклад: «Ернст Геккель і
Ернст М ах» — є розділ теж із книги Леніна «М атеріялізм
і емпіріокритицизм», держ. видав. 1920 р. А бо, скаж імо,
п е р е д м о в а д о т р е т ь о г о в и д а н н я « А н т и -Д ю р ін ґ»
написано...зараз скажу... Л ондон, 23 травня 1894 року,
цебто за три роки три з половиною місяці й один день пі­
зніш м ого народження.
К ім н ата не витрим ала — регіт.
Гордієнко спокійно п’є чай.
... Г ро за йде.

VI

Валентина... ах, який у неї високий лоб, як б аш та (лю ­

блю високолобих. М. X.). Валентина несе обов’язки й на­
чальника города, що одвели комуні за Зубівською лева­
дою. А Іванов — начальник кампаній. М ісяць має чотири
тижні, а два з них призначається для кампаній. Н априклад,
тиждень уборки червоноармійських казарм (іде вся кому­
на), тиждень марксистського знання й т. д.
• •• Бігли дні (в комуні завжди біж ать дні). Вибивалась
городина. Після обіду всі виходили на роботу до Зубівсь-
кої левади. Андрій деклямував свої експромти, Іванов під­
ганяв комуну, а комуна кричала:

245
 — Н ещ асний прикажчику... Геть комбурів».
А коли сонце розсипалось на далеких зелених гонах, а
в м анастирі дзвонили до вечерні, ком уна становилась у два
ряди й з піснями йш ла м істом додом у.
Іванов іш ов попереду й ком андував зводом, він же по­
чинав пісню. О дна рука в Іванова (забув сказати) висить:
його ранило калединським снарядом , а д ругою рукою він
розм ахує в такт:
— А ть! Тва! Ать! Тва!
Іноді Же каже:
— А м ож е пісень не треба?
К ом уна в регіт:
— Браво! Ж е сором иться обивателів.
Т оді Же починає перш а, і так дзвінко, щ о на тротуа­
рах зупиняю ться.
Але от приїздить із волости Валентина.
Д о Іванова:
— Іди сю -ю ди. Т реббба по-о-орадитись.
Іванов:
— К аж и тут.
Валентина мнеться.
Звичайно, А ндрій схоплю ється й кричить несамовито:
— Це свинство. Ч ого тут не кажеш? Х оваєш од мене? Я
цього не допущ у! Я вим агаю , щ об од мене не було пар­
тійних тайн. Я все муш у знати. Це свинство.
(... А ндрій безпартійний).
П отім він ще кричить і доказує, що йому треба все
знати, інакш е він не мож е орієнтуватися.
П ідхоплю ється Же:
— Це як орієнтуватися? Ану?
Вміш ується й М ура.
— Ан-дре!
Же:
— А га, знаю як: шпигуни теж орієнтую ться.
— Що?
Крик! Крик! Крик!

246
 ... А увечорі на чорній дош ці стоїть:
«Тов. Ж е за буйство».
А В арвара ніяк не добере, з ким живе Андрій: чи з
Же, чи з М урою .
— М ам а їх розбере.
І знову біж ать дні. Ясні дні відходять, приходять
дощі- К ом уна забиває чотири кімнати, а в двох ставить
пічки-комбідки.
П овітове місто погрузло в болото й із злістю ди­
виться на комуну.
Один раз на місяць підводяться підсумки роботи. Ви­
никаю ть жваві дискусії. Теоретичні висновки робить без­
партійний Гордієнко, спец за М арксом , а практичні діягно-
зи ставить Іванов. Х ороби партії — коники вечерів. У ко­
муні розв’язую ть питання, а потім у повіті проводять кам ­
панії.
В дебатах приймає участь і Варвара. Вона сідає біля
Іванова: авторитет безсумнівний — і дає такі поради:
— А я так скажу оце: недостойні мужики, щ об над ни­
ми голови стільки лам али. Не розум іє свого інтересу —
цур йому пек. А то м ож на ще й панів присогласити: хай
ще провчать.
М ура становиться в позу артиста:
— О, Ціцероне. Т воїм и устам и тільки мед пити.
Б уркотить Варвара:
— Ну, д зи ґо , хоч на хвилину змовкни.
Тоді М ура до Андрія:
— О, мій Андріє! Який пасаж!
І хилить свою пухку голівку на обідране плече поето­
ве.
В м анастирі знову дзвонять:
— Бов! Бов!

VII

Ну-с. І живе, значить, ком уна біля м анастиря, а в м а­

настирі:

247
 — Бов! Бов!
Біля вікон проходять черниці чорні — тіні минулого
... П ройш ла буйна, ареш тантська весна — ареш тантська
юність. П ройш ло міцне літо — мінна мужність.
П рийш ла старість — болото.
В тихих затиш ках м іщ анського добробуту ш ипить са­
м овар, і сняться обивателеві бакалейні сни старосвітсько­
го ґалянтерійного життя.
... Восени в повітовім м істі, як ніколи, пахне Г оголем .
Після служ бових годин Г ордієнко зудить М аркса, а I-
ванов носиться з новим и илянами.
... А навкруги комуни сіро, тільки зрідка апельсиновою
ш куркою пром айне сонце.
К оли обиватель проходить біля комуни й чує відтіля
бадьорий сміх, він на м ом ент зупиняється, єхидно усміха­
ється й р ап то м зникає в тем нім заулку.
А в комуні чути:
— Ей, ви, ребятоньки! Не забувайте, завтра почина­
ється тиж день заготовки палива!
С ам е тоді Іванов прийш ов д одом у надто пізно, і зараз
же ліг на кровать і одвернувся до стінки.
П ідійш ла Валентина:
— Що з тттобою ?
П ідлетіла й Же:
— Т овариш у капітане, щ о це ви так довгенько?
Іванов м овчав, потім повернув лице. І почула комуна
загробний голос:
— Д рузі мої... винний... їйбогу, винний... П огода про­
клята... осінь проклята ..
Ж е закричала:
— Х лопці, сюди! Скоріш! О т так капітан!
Біж ить комуна:
— Що там таке?
А вийш ло, бачите, так (Іванов сам розповів) : прий­
ш ов до одного спеца, а той випиває сам ий справжній
спирт. Т ака взяла досада, а тут ще в «Комуністі» оголоси­
ли кам панію б оротьби «з п’янством ». Х отів був розбити

248
пляшку на голові спецовій, а потім подум ав... а т у т , як
нарочито, д о щ дрібний... та нудний.
Н а другий день, перш ий раз за все існування кому­
ни, на чорній дош ці стояло: «Тов. Іванов, капітан комуни,
за... » (далі розвезено пальцем).
А втім , ком уна цілком була задоволена з такого ви­
падку, бо з цього часу всі вже зазнали солодкість чорної
дошки.
Н а другий день А ндрій стояв біля телефону й викри­
кував:
— Агов!
Звичайно, М ура виправляла:
— Не агов, а альо.
— ... Агов! С лухайте, комуни, всея федерації: капітан
Іванов потерпів аварію ...
Ж е перебиває:
— А х, який ти! Х іба лю дина м ож е потерпіти аварію ?
За вікном дощ , а в манастирі:
— Бов! Бов!

VIII

К ом уна пережила й осінь.

П рийш ла зима.
... М ороз бадьорий, м о в м о л о д а кропива, кріпкий, як
спирт.
... Уночі піш ов перш ий сніг — посивіли вулиці.
... Здрастуйте, м ої веселі сніжинки!
... Здрастуй, м оя юність-метелице!
П ружисте тіло, пруж иста думка.
М ороз.
Х о-ро-ш е.
• А в кімнаті холоднувато. К ом б ідкам и не напалиш ,
та й палива м ало.
Вікна злегка пом ереж ало лідяш кам и.
За вікном м етелять сніжинки, і ковзять перш і сани. Ве­
село біжить селянський коник по пухкій сніговій дорозі.

249
 — Ей, братва, гайда розчищ ати сніг.
Шум. Г ам . Крик.
І дзвенить м ороз весіллям м олоди х голосів.
... Але —
— другий сніг приніс із собою й сум. У знали, що Ва­
лентина завагітніла, а Валентину відкликаю ть у центр на
цуже відповідальну роботу. В алентина телеграф увала:
«приїду через тиждень».
І ріш ила робити операцію .
Але це так противно. Валентина згадувала яму, що
біля комуни, і черниць. Іщ е було так противно.
П ідходила В арвара й питала:
— Від кого ж ти, голубонько? Невже від Івана? А м о­
же від Андрія?
Валентина:
— Ах, як вам не со-о-ором но!
А Ж е прийш ла й сказала:
— Н ічого, Валько, то не вбивство, коли цього вим ага­
ю ть інтереси суспільства.
Валентина:
— Не те, Же, ннне те. М ммені ннне того...
... Ну-с... Іще два тижні:
Туп! Туп!
... С тояв м о р о з бадьорий, м ов м олода кропива, кріп-
кий, як спирт.
... Н а сани сіли всі, вся комуна. Сів і Гордієнко —
«пунктуальна педантичність».
М ороз кричав:
— Ан-дре.
І хилила М ура свою пухку голівку на обідране плече
поетове.
А А ндрій розсипав у степ:
— П ередавайте по лінії: Ч ум аківська ком уна салю тує в
м ороз: хай живе світова револю ція.
І одкликався м ороз:
— С лава. С лава. С лава.
... А втім, Варвара так і не поїхала (одвози ли Валенти­

250
н у ) . О дяг усі м али дуже легкий, а В арвара до того була ще
й стара. Д о саней її не пустила сам а Валентина.
... С елянський коник весело біжить по пухкій сніговій
дорозі.
О дступає м анастир усе далі й далі — назад,
їд ем о в снігову даль.

Ця ком уна й зар аз існує — вона на С лобож анщ ині.

251
 НА ОЗЕРА

... К оли твій човен покинув осоння й захлю п отів під

парасолям и старої л ап асто ї верби (верба сам отн ьо м ая ­
чить серед глухої дичавини комиш ів), тоді ти помічаєш
раптом , щ о небо ніколи не буває таке хрустально-голубе,
як у серпні. І саме в цей м о м ен т ж иття запахне враніш нім
запахом і ти дум аєш : чи не повертається буря твоєї м о л о ­
дости?
К олись, м ільйони років том у (чи то був сон?), тебе три ­
вожили очі якоїсь р о м ан ти зо ван о ї дівчини, і ти йш ов у бі­
лий сад, іш ов похитую чись, м ов п’яний — така солодка
путь була перед то бо ю .Т и падав на зем лю й безумству­
вав, бо ти згоряв у пож арі перш ого неп овторн ого кохан­
ня.
Але хіба ти дум ав, щ о все це ніколи не повернеться, і
тільки рап то м (під парасолям и л апастої верби) перед очи­
ма твоїм и вітром пом чаться спогади? Х іба ти думав?
Так уклонись же цьом у хрустальн о-голубом у небу, що
зробило бурю в твоїй душ і і хоч на м и ть вивело на загуб­
лені доріж ки твоєї ю ности.
А втім , ж иття таке барвисте, що кож ному своя путь.
Один сидить у б’єр ґал ьц і й ню хає тю тю н ови й д им за ча­
ш кою пива, другий фліртує десь з радянським и «мадам»,
третій м ліє біля сам о в ар а й р адіо-руп ора останньої кон­
струкції.
Я відпочиваю на полю ванні, і том у покраса незнаних

253
світів м ені також відом а, як і всяком у ф лямаріону.
В суботу я од ягаю ботф орти, перекидаю через плече
рем ні п атронташ у, ягдташ у й руш ниці і кличу свою суку
Нелі. С о б ака д о бр е знає, в чому справа, і починає хвилю ­
ватись: лізе до м ого обличчя, з вдячністю лиж е мені руки
й верещ ить. Т оді я одчиняю двері й дивлю сь на свого ір-
ляндського сетера. А ле Н елі не піде без мене. Вона ска­
лить зуби й кокетує тоненьким вереском.
— Що з вами? — запитую я. — Н а якій м ові ви говори­
те? Н а м ові паризьких кокоток? Д уж е приємно! Ви питає­
те, чи я р о зу м ію вас? О, безперечно! C ela va sans dire!
Н елі р о б и ть кілька плижків по кім наті. Тоді я рішуче
кінчаю з цією церем онією й іду з дому.
Н а вулиці ми берем о візника, і за пів години я вже за
го р о д о м , на товарній станції. С ю ди п од адуть дачний по­
тяг на степові півстанки, і за кілька хвилин ми остаточно
р о зп р о щ аєм о сь із ш ум ом м іських вулиць.
І вже тут, на д ал ьн о м у пероні, я починаю переродж у­
ватись. Я забуваю сіреньке ж иття сіреньких болів і тур­
бот, і пізнаю інший солодкий світ. М ені так легко на ду­
ші, нібито я ніколи не знав тоски й терзаній. Д ух м оїх пра­
дідів ож иває в мені, і я, б езтурботний, дивлю ся на зем лю з
висоти птичого польоту. Я їду туди, де мене чекає вільний
степ, тихі задум ли ві озера, пісні на чумацьких д о р о гах і
см іх б езтурб отн их селянок.
К оли ми з Нелі приїж дж аєм о на станцію , там уже д ав­
но б р о дять ватаги мисливців, і давн о вже верещ ать родичі
м ого сетера. Із степу л ети ть бадьорий надвечірній віте­
рець і хвилю є мені ніздрі. Н ареш ті п о д аю ть потяг, і я лізу
в м исливський вагон. Н елі м ахає хво сто м і дивиться на
мене л аскавим и очима. Я розум ію , в чому справа: вона
просить д о п о м о гти їй зібрати сь на верхню полку.
— Д обре! — кажу я й підійм аю її.
У вагоні стоїть неймовірний ш ум. В одном у закутку
співаю ть старовинних козацьких пісень, в другом у —
якийсь м исливець розповідає анекдоти. Т оді мені проки­

254
 дається вовчий апетит, і я р о зго р таю пакунок.
_ Ей, держи! Д ерж и її — кричать мисливці: то пробі­
гла вагоном якась дівчина.
Н ареш ті потяг руш ив. П еред очим а пром айнули кіо­
ски, баби з яблукам и (у вагоні страш енно пахне яблуками),
пром айнув сем аф ор. П о тяг вилітає в степ.
К оли місця біля вікон зайнято, я вий м аю з ягдташ у Го-
рація й перегортаю сторінки. М ій епікурейський настрій
цілком відповідає вірш ам рим ського поета. Іноді я беру з
собою тургенєвські «Н отатки мисливця», але перечитую в
них тільки ті абзац и, де автор м ал ю є природу. Д іялоги я
обм и наю й об м и наю все те, що не відповідає м оєм у на­
строєві. Н авіть на полю ванні я не прислухаю сь до так зва­
них «серйозних» р о зм о в , і все, щ о я спостерігаю там , все
воно світиться крізь рож евий д им ок м оєї безтурботн ої епі­
курейської уяви. С ьогодні субота, зав тр а день відпочинку, і
я тікаю від лю дей.
— П робачте мені, д о р о гі друзі, — д ум аю я. — А ле д о ­
звольте забути про вас.
П о тяг розриває простори й летить. Н ареш ті я бачу,
що біля правого вікна звільнилось місце, і я поспіш аю ту­
ди. Я притиснув чоло до скла й дивлю ся в степ. Сонце
пливе кудись за ярки, і спокійні кургани стереж уть спокій
безмеж ности.
Тоді н ад ходи ть задум а, і переді м ною виростає наш
посьолок, батько-м исливець і той прекрасний вечір, коли я
в перший раз поїхав з ним на полю вання. П ам ’ятаю , ми
приїхали на луки вночі. Я дум ав, щ о це «Бежин луг». Десь
хропли коні. Н аш а підвода зупинилась у ком иш ах. К обилу
пустили на пашу, а сам і лягли на віз. Я д овго не спав. Були мі-
ріяди зір, і я д овго м ріяв і дивився в небо. П отім я заснув. Сон
був короткий і тривож ний. А розбудив мене постріл. Батько
вже стояв у ком иш ах і зустрічав враніш ній переліт. П арувала
ріка й десь загорявся світанок. П ам ’ятаю , я хотів тоді ум ерти
так прекрасно було й так билось м оє м олоде серце.
Але все це так д авн о було! Б атько давн о вже леж ить у
могилі, посьолок навіки зник з м ого горизонту, і мені за­

255
л и ш ається тільки згадувати їх. Т а й згадувати мені треба
обереж но, щ об хтось не помітив. М оя путь уже теж зал а­
мується до м огили.
Н ареш ті п о тяг затрим ує ходу: попереду нас перш а віл­
л а й півстанок. Я одриваю сь від скла й сідаю на своє м і­
сце. Н елі п олож и ла лапу на свою голову й уваж но дивить­
ся на мене. М етуш аться м исливці й біж ать до дверей. П о­
тяг зупинився.
— Вілла С таховського! — кричить кондуктор.
В и л ітаю ть постаті — л ю д и , собаки, ви л ітаю ть клунки,
і знову свисток. П о тяг руш ив, і знову біж ать поля, луки й
обрії.
Н а кож ном у півстанку лиш ається кілька мисливців.
Що далі, то більш е порож ніє вагон. Я їду на дальній пів­
стан ок, на л им анські озера.
Н ап р о ти мене м овчки сидять селяни (в наш вагон уже
зах о д ять і сторонні л ю ди). Т оді я звертаю сь до них, і ми
перекидаєм ось словам и. Вони дивляться суворо й похм у­
ро, і я почуваю себе ніяково, бо мені вже здається, що я в
їхніх очах зайва л ю дин а, яка зовсім непотрібна суспіль­
ству і т. д. і т. інш. А ле я поспіш аю одігнати від себе ці
дум ки й переконую себе, щ о це зовсім не так.
І от наближ ається лим ан. Н елі х вилю ється, і я здій­
м аю її з верхньої полки. Сонце ще стоїть на д ва м етри від
горизон ту, і на вечірній переліт ми, очевидно, встигнемо.
М и зустрінем о його десь у дорозі, на степових озерах.
— Ви де будете? — питає мене якийсь мисливець.
— Н а Т ро вато м у ! — відповідаю я.
Д ія л о ги коротенькі, бо тепер уже не до розм ов. Т іль­
ки м аленький робітник із старен ькою ш ом п ол кою ще
регоче на ввесь вагон і з захопленн ям розповідає, як він
сварився із ж інкою перед виїздом . Вона, м овляв, страш ен­
но репетує й завж ди не пускає його. Біля роб ітн и ка стоїть
його синок і усм іхається. Ц я парочка мене завж ди звору­
шує. Але, коли потяг п р о гр и м и ть залізничним м остом , я
вже зб и р аю сь і спішу на ґанок.
Н ареш ті зам аячив і наш півстанок. П о тяг піш ов пово­

256
лі й зупинився. М и висипаєм о на перон. За станційними
будівлям и вже стоять підводи, і тихо ірж уть коні. Ч астина
мисливців почвалала пішки, частина сідає на вози й їде на
лиман.
Мене завж ди зустрічає бабуся із м исливської хати.
— А х ти, моє соколятко! — говорить вона й в л аш то ­
вує на возі сіно.
Я тисну бабусі руку, розпитую , що, як і сідаю на воза.
Туди ж плигає й Нелі. М и руш аєм о в степ. Р уш аю ть і ін­
ші підводи — з криком , гам о м і піснями. П отяг заревів в
останній раз. П отім м айнув чорним хво стом і зник за по­
воротом . С танція осиротіла. А ле я ще п оглядаю на неї.
Інші мисливці, очевидно, не цікавляться цим забути м сте­
повим півстанком. М ене ж він завжди тривож и ть і викли­
кає багато спогадів. Я взагалі не м ож у спокійно дивитись
на станцію , бо по станціях пройш ла вся буря горож анської
війни. Н а станціях так недавно лю ди вм іли вм ирати, і вони
вміли так надзвичайно жити.
— Ну, розказуй, синку, щ о там у вас у городі, — каже
бабуся й тут же, не дочекавш ись м ого оповідання, почи­
нає виливати свої селянські болі й радості.
— Ну, а як же дід Зідул? — питаю я про її чоловіка.
Що ж Зідул? Зідул, м овляв, ш кандибає потроху. Вчора
був там -то , сьогодні їздив по сіно. П р иход ила сваха, т р о ­
хи випили. І бабуся регоче. Вона теж л ю б и ть випити, і
особливо в компанії.
Тоді переді м ною вир о стаю ть милі й далекі постаті
Пульхерії Івановни й А ф анасія Івановича, що так три вож и ­
ли колись Г оголя. Я ду м аю , щ о ці постаті безсм ертні й що
Зідул і бабуся — це тільки варіяції одного і того ж типу.
Н авколо нас ф антастичний степ. Г о стр о пахнуть бур’я­
ни. Бабуся поганяє коника.
Т оді я бачу м ертві краї, «старосвітських поміщ иків» і
гоголівських старичків. Я бачу П ульхерію Івановну, А ф а­
насія Івановича і їхній дом ик. Він стоїть тепер (чомусь)
над кручею. Внизу д у х м ян а ріка, далі піски, як нова С ага-
Ра. Збоку стоять Сорочинці — ті краї, де блукала колись
«червона свитка». Л іворуч — сам славетний М иргород.
257
К ол и ясна погода, за кучугурам и, крізь м ар и во, гоголівсь-
кий край, як на долоні.
М ені здається, щ о я теж бував у А ф анасія Івановича.
Т ут живе тепер його якась тр о ю р ід н а праправнучка. Вона
глуха, сто літн я й тихо дож иває вік, і д о м и к теж похилив­
ся під вагою віків — о т-о т завалиться. П раправнучку не
зачепили наш і осінні м ’ятежі. Т ільки там , у старій халупі з
хи м ер н о ю вивіскою «сільська рада» та в бур’янах на м ай­
дані м етуш иться чуже ж и ття — то піонери і якісь ще ко-
м ольці т р и в о ж ать старосвітську м ертвоту. І чути — ще по­
велись ком ісари. Але не з тих часів, коли в ніч під різдвом
чорт сховав м ісяць у киш еню , а зовсім інш і, незнані. Д о
А ф анасія Івановича, власне до його глухої праправнучки
(старичка д авн о-давн о нем а, тільки чебрець на м огилі па­
хне), при ходи ть зрідка десятник. П роте й він зветься те­
пер сільським виконавцем .
Біж ить коник. Бабуся р ап то м заспівала. Вона заспіва­
ла своїм старечим голосом :
О й, на горі т а женці ж нуть,
А попід го р о ю , п опід зел ен ою козаки й дуть...
Тоді переді м н о ю знову в и р о стаю ть забуті постаті й
деталі. Я бачу древні етаж ерки, що на них під густим сер­
панком пилу л еж ать старовинні пож овклі книги, чую, як
хрип ить годиник своєю старови нною зозулею . Чи не
П ульхерія Івановна так тепло глянула на мене? Чи не Афа-
насій Іванович киває мені з вогкого кутка?..
— Чиї це дині так запахли мені? — д ум аю я.
М и їхал и повз б аш тан. Загавкав собака, і я прокинувся від
задум и. М оя бабуся аж заливається своєю піснею. П опере­
ду нас м ая ч ать підводи.
М и вже п роїхали верстви три, і я прош у бабусю зупи­
нити коня. Вона зупиняє, і ми з Н елі йдем о в бік. Ми на­
казали наш ій бабусі зробити нам вечерю й зустріти нас на
порозі своєї хатки. Відци до лим ану дві верстви, і ми з Не­
лі дійдем о пішки. Зараз ми йдемо на степове озерце, що
праворуч, і т а м постоїм о на вечірньому перельоті. Ми йде­
мо на надплесне, що його вже тепер нема. Як і багато сте-

258
НОВИХ озір, воно навіки зникло з М ОГ О М И С Л И В С Ь К О Г О гори­
зонту. Щ ороку я гублю радісні води, а за ними всихаю ть і
рештки струнких ком иш ів та пишних осок. І на м ою вра­
зливу душ у зл ітаю ть м етелики жури, бо ж так недавно, так
недавно все це було.
Я лю бив зустрічати вечірні перельоти на цьому озері.
Коли на д ал ьн ю ріку спадали липкі тум ани, і води тихо
парували на захід, тоді вогняна куля прекрасного сонця
пливла за ліси — туди, за А тлантику, за океан. Н адходив
вечір. М оя старосвітська бабуся годувала мене кавунами.
Я брав руш ницю і йш ов у степ. Д о р о га бігла повз табір
вітряків, м ин ала цвинтар і пересікала д ал ь біля багаття,
що раптом спалахувало серед степу. Т оді на глухом у пів-
станку кричав паровик, і п р о л італ а стьож ка огнів. Н ареш ­
ті надходило надплесне. Я стягував на б о тф ортах ремні й
брів у болото. С торож ева стоянка була на сході, так що
переді м н о ю стояло все озеро, і було воно в б агрянц ях ве-
черової зорі. Н ад о зер о м пливла м ’яка й тендітна тиш а. І
тоді в селі д звонили до вечірні. Н а небі вже булькали зорі,
і із степу йш ов легкий д им ок пож арищ а. П очинався пере­
літ. Т аєм ни м и каж анам и носились над водою чирята. М оя
«бельгійка» раз-у-раз р о зр и вал а постр іл о м м атови й при-"
смерк...
Це були чудові вечори, і я їх ніколи не забуду. Але
надплесне вже давно висохло. Вже давно там , де пахли
осоки й своїм зап ах о м викликали хим ерні асоціяції, вже
давно там ріже зем лю прозаїчний і м огутній трактор. І
тільки я, як невгом онний дон К візад о , все ш укаю нових
ілю зій до нових невідом их берегів.

• Нелі захви л ю вал ась і р ап то м зроб ила стійку. Зірвав­

ся перепел. Я вистрілив і пром азав. Н елі повернула голо-
ВУ й докірливо подивилась на мене. Вона так докірливо
Дивиться на мене, щ о я м и м о волі переводж у очі в інший
бік. мені сором но. О, Н елі вміє при сором ити свого д вон о­
гого товариш а!.. Т оді ми йдем о до о зера мовчки. Я ніяк не
наважусь поласкати свою суку, а вона теж почуває себе

259
ніяково. І тільки другий вдалий постріл остаточно поми­
рить нас.
Сонце вже леж ить на горизонті грандіозною черво­
ною тр о ян д о ю і збирається на ночівлю. По степу мету­
ш аться м аленькі вітерці. З д алекого села зрідка д олітаю ть
парубочі й дівочі вигуки.
— Бац! Бац! — чую навкруги.
П отім сонце ховається, і тільки ледве помітний слід
його залиш ається на заході. Я ще кілька разів «промазав»,
але я вже не бачу очей моєї Нелі, і до того ж на ягдташ і
мені висить двоє чирят. І потім я давно вже не стежу за пе­
р ел ьо то м — я слухаю степ. П остріли рідію ть і, нареш ті, їх
не чути. П ерельот скінчився. Н аді м ною стоїть зоряне не­
бо, і десь б ли м аю ть степові огні.
— Нелі! — кличу я суку, і ми поволі йдемо до лим ану
— туди, де нас зустріне бабуся і її пахуча вечеря.
Д ві верстви ми проходим о скоро. О т уже ми дійш ли
оселі й бредем о глухою вулицею . Г авкаю ть собаки, по ха­
тах ж еврію ть каганці. Ми обм и наєм о старовинну козаць­
ку церкву. Д есь кахи каю ть парубки й верещ ать під повіт­
ками дівчата.
Н ареш ті ми бачим о хату наш их старосвітських дру­
зів. Біля хвіртки нас зустрічає дідусь Зідул.
— Здрастуйте! — каже він. — 3 качками вас... Чи, м о­
же, не пощ астило?
Я передаю йому двох чирят. Але він хитає головою і
скарж иться: раніш , бувало, як зробиш один постріл — то й
десять качок, а тепер тільки порох переводиш . Це — тр а­
диційна зустріч, і я на неї, як завжди, «підтакую».
Тоді ми йдемо до хати, і на порозі нас зустрічає бабу­
ся. В хаті пахне см ачним борщ ем . Я вийм аю з ягдташ у
пляш ку з горілкою , і ми сідаєм о вечеряти. Зідул інформує
мене, як стоїть справа з лим анським и озерам и. Завжди бу­
ває так, щ о «вчора» було страш енно багато дичини, а сьо­
годні «щось» м ало. Т оді я питаю , скільки ж Зідул «вчора
взяв». Д ід зідхає й каже:
— Та одного поганенького куличка.

260
 .— В чому ж справа? — питаю я.
А справа, бачите, в том у, що йому вже перестали очі
служити. З таким и очим а, м овляв, б агато не вб’єш. П отім
він розповідає мені кілька мисливських анекдотів. Ці анек­
доти я чув вже в сотий раз, але я їх вислухав і тепер з ох о ­
тою. Зідул завжди розповідає їх, як правду, і мені хочеть­
ся йому вірити. Мені так хочеться вірити, що я нареш ті й
вірю.
— Це ж така наївна брехня, і стільки в ній наївної д и ­
тячої правди, — дум аю я парадоксам и.
Н ареш ті пляш ка м оя порожня. Д о мене тиснеться
Нелі, і я їй кидаю два ш м аточки м ’яса. Вона з подякою
дивиться на мене й лягає біля моїх ніг.
Н а дзвіниці д звонар б’є одинадцять. Т оді бабуся вно­
сить у кімнату солом у, і я лягаю на ній. Завтра, ледве за­
сіріє, Зідул підійде до мене й скаже підводитись. Ми забе­
ремо руш ниці й пом андруєм о на озера. А сьогодні я лежу
на соломі, і м ої мислі пливуть по хатці м оїх старосвітсь­
ких друзів.
— У чому справа? — д ум аю я. — Ч ом у я з такою світ­
лою радістю їду сюди?
Але відповіді я не найду. В кутку вистукує цвіркун,
десь на вулиці співаю ть дівчата — і все це як якась дитяча
казка. М ислі мені в’ялію ть, і я починаю засинати. І тоді
приходить мені м исль, що м ої старосвітські друзі просто
туман ф антастики, що вони зовсім не живі лю ди, що це
тільки тіні справж ньої лю дини.
— Цебто? — знову запитую себе. — В иходить, щ о мій
відпочинок — це не щ о інше, як порож нє й м ертве місце в
моєму коротеньком у житті?
Але й тепер я не найду відповіді. М ислі мені зовсім
зів яли. Збоку ш арудить солом а — очевидно, кош еня блу­
кає по хаті. К різь сон я бачу клаптик зоряного неба й ле­
жачі силю ети м оїх старосвітських друзів...
• Але на світанку я підводжуся бадьорий і веселий і з
надією дивлю ся на бабусю й Зідула.
Ну, Н елі, сьогодні пополю єм о на славу, — кажу я

261
ірляндці, і ми йдем о за д ідом . Н ас випровадж ає, як і зав­
жди, наш а м и л а бабуся. Т оді кричать півні й стихаю ть па­
рубочі вигуки.
Зідхає півтем рява. М и до вго йдем о вуличками. Зідул
п ах ти ть л ю л ь к о ю й м овчить. Н ас о б м и н аю ть хатки, по­
вітки. Д е-не-де знову ж еврію ть каганці. Н ареш ті ми вихо­
д и м о в степ і тоді перед нам и блищ ить м атове срібло озір.
М и вже на лим ані. За кілька хвилин я буду з Нелі різати
човном тиху поверхню ком и ш уватих вод.
— А ранок добрий! — каже Зідул. — Качки підуть із
сходу.
Т оді десь уже р озривається постріл, і луна біжить на
озера. М и прискорю єм о крок. Свіжий вітерець ласкає наші
обличчя. Н ареш ті під ногам и забулькало. Мій старосвіт­
ський друг передає мені весло, кладе в човен солом у, і за
хвилину я на воді.
Д есь просвистіли чирята. Д есь закричав кулик. Нелі
т и х о заверещ ала. Т оді я глибоко, на всі легені, зідхаю й
починаю свою напівф антастичну путь.

262
 Б А РА К И , ЩО ЗА МІСТОМ

Ю хим підійш ов до паркана й прочитав такий плякат:

Т О В А Р И Ш І!
Т ерори зуй те ти л ворога. Бий те
німчуру! Бий те г а й д а м а ч ч и н у ! Н а­
ше військо н едалеко. Х то не з на­
м и, то й п роти нас.
Підпільний ревком

Д ’ех! М ать твою бог лю бив!

І тут же Ю хим подум ав про М азія:
— Так... Розум ію ... Ну, держ ись, М азію ! П асм отри м
твою ухватку.
П отім залож ив руки в кишені і, посвистую чи, піш ов до
бараків.
Це було вдень.

II

Р озсипається небесний д р іб по даху й співаю ть ринви

одн ом анітну пісню в переливах легкого дзвону.
Т иха осіння ніч, коли темно, як сажа, а десь запізнив­

263
ся невідом ий птах вилетіти на південь.
Н ад баракам и ліхтар прижмурив своє старече око, за-
сльозився, з сум ом дивиться на провалля. Біля города при­
сіли бараки, а далі ховаю ться провалля, де навалено см іт­
тя з міських будівель, з помийних ям.
А цвинтар, що праворуч, зарився в стоси ж овтого ли­
стя, і по коліна загрузли м огильні верби...
Ну, і прислухався М азій, санітар барачний, і чути було
— ш арудять у листях м иш енята дощ ови тої осени.
То пад аю ть дрібненькі горош инки, щ об напоїти зем­
лю невеселим сумом.
Х олодно.
Вітер іде ш ирокою вулицею , добігає до бараків і тоді з
важ ким духом трупів несеться до провалля, щ об заритися
в см іття.
Д о бараків, у двір, крізь вор о та просунулись рейки, що
провели в п’ятн адц ятом у році, коли з далеких сопок Га­
личини повезли ранених.
Але зар аз не видно рейок — темно, як сажа.
... Ах, Н імеччино, Німеччино! К ож ного дня заганяєм у
ворота чотири-п’ять вагонів напівтрупів, і бараки повні до
немож ливости.
Т ягнуться потяги без станцій, без води, без хліба на
батьківщ ину — і при ходять потяги до бараків.
... І от до М азія прибіг Ю хим, кинув спрож ога:
— Ну, єсть плякат!
— Що каж еш , Ю химе?
М азій дивиться д во м а яркам и. Від нього йде трупо­
вий дух.
— К аж у — прояви себе!
І розповів: треба то вар и ш ам підсобити. О дним сло­
вом, приш токати.
М азій дум ає не довго, і вже гудить го лосом польової
порожнечі:
— Це м ож на... Ч ого ж не можна?
Ю хим подивився непевним поглядом :
— А не брешеш?

264
 _ Н авіщ о брехати?
— Ну, тоді слухай: д авай конкретно абсудим. С каж емо
так: зробити треба. Це ясно. А як зробити — подивимось.
Згодний?
— Згодний.
— Д ивись... Щоб, значить, вийш ло все в акурат і ніко-
торої зм єни від тібє не було.
... О тже в цю ніч ухвалили так: одного обов’язково при-
ш токати, а далі буде видно.

О купація — слово не наше, і прийш ло воно з тем них

країв, щ об зах м ар и ти наш е блакитне небо.
Х одять по городу каски, суворо дивиться голуба одіж.
Не голубію ть дні.
М овчки бунтую ть вулиці, мовчки бунтує завод.
1 порож ньо очам , м ов о д ванадцятій годині ночі в об­
ложенім місті.
М очить д о щ і ш лики з червоними китицями й черво­
ними поверхам и. Звичайно, з наш их.
Але чорно на душі.
І ш кірить зуби почуття помсти і хочеться клацнути.
... О купація — слово не наше.

Від М азія Ю хим піш ов до О риш ки. Були у неї інші

санітари, так би м овити товариш і Ю хим ові.
«Р азговори розговарю вали».
Г оворили про д о к то р а — старш ого лікаря та про інше.
Ну, і л аяли — всіх лаяли. Н авіть мерців і хорих.
С казав один:
А не пом ічаєте, хлопці, як старш ий лікар почав хво­
стом крутити? Це не спроста.
Ю хим наставив вухо.
Невже і він прочитав плякат?
Гм!
І чогось образився:
П онім аєш , «хвостом круте». Д у м аєш , тібє спужався?
Регочеться санітар:

265
 — Що це ти, Ю хим уш ко, чи не з М азієм побував?
Здригнув Ю хим : «в акурат влучив» :
— П ерехрестись. Який мінє антирес?
— Т а х то його знає! М азій чоловік темний...
А другий розповів:
— П р о х о д ж у це я, братці, біля кладовиська. Д ивлю сь
— щ ось блукає там . П ерелякався я, бо тем н о було. А по­
тім кричу: «хто т а м такий?» Н е відкликається. Взяв я тоді
на бугайця: «хто там такий? С тріляти буду». Н е відклика­
ється і йде до мене. К онче перелякався я, але стою . К оли
це підходить. Д ивлю сь — М азій. «Ч ого ти тут шляєшся»?
«М огилу, каже, рив». «Це уночі»? «А не все одно: завтра ж
знову ш тук д в ад ц ять закопаєм о». О такий!
— Т а то його, м абуть, м ерці збили з пантелику. Уже
нічого йом у не страш но.
— Воно так. Т а його вже страш но становиться.
Ю хим заспокоївся й покликав у сіни О риш ку.
Т ака й така історія. Д у м аєм о одного приш токати. Сам
бачив плякат.
О риш ка:
— Н у їх до чортової м атери! Не зв’язуйся. К оли б чо­
го не вийш ло.
Ю хим поваж но узявся в боки:
— С айдьот! Л иш би тібє турботи не було.
А потім пож артував:
— М інє щ о — як треба, то й жисті ріш усь. П айд ьош на
похорон , м узика заграє м арш а...
О тж е говорили ще й про іншу справу, бо пом ітив Ю-
хим , щ о О риш ка п ід м оргувала комусь.
— Ти гляди, щ об н ікоторої змєни. Н ащ от змєни я чо-
ловєк пронзительной.
О риш ка в знем озі похилилась Ю хим ові на груди.
... А за двер и м а ринви співали о дном анітну пісню в пе­
реливах легкого дзвону.
 III

Чи не здається вам , щ о м и вже давн о в бараках, де

труповий дух?
Га?
Суєта. Суєта. Суєта.
Х іба м ож на кож ного зводити у ванну після довгої д о ­
роги без станцій?
... П отім рили величезні ям и й кидали туди необмиті,
чорні, виснажені цурпалки ж ивого м ’яса.
Не чекали й см ерти — валили на підводи й везли на
цвинтар. Везли на цвинтар наш их полонених, щ о були в
Німеччині.
Отже праця на дві зміни.
Л ікарі хо д ять по п ал атах розгублені, сестри й служ ан­
ки без ніг.
Носії. Носії. Носії.
... М азій і Ю хим теж.
І через край переливається в пал атах стогін — чорний,
смердю чий. І вовтузяться лю ди й ш укаю ть виходу, ніби
пацюки, щ о попали в раковину з рідким калом.
Д уш и ть труповий дух.
Не чути сміху в палатах.
Але не м ож на ввесь час у такій задусі. В иходять на по­
вітря й з ж агою ссуть його, як телята материні груди.
... П ройш ла О риш ка. Д о Ю хим а каже:
— Це не завод пахне.
А Ю хим вуглем стоїть, думає:
— Без сумлєння.
І М азія очим а шукає.
... П алатські служанки лікам и пахнуть, і все це народ,
так би м овити, під знаком запитання.
Я дерні баби, звикли ж ирувати з хорим и, і пухкі та
смачні, не д арм а на «хорих» порціях одгодовую ться.
К отлети, а не баби!
О т і з Ю хим ом : неж онатий хлопець, а підм оргує не
одно бабське око.

267
 ... Ну, а О риш ка уїдлива, ш околядна баба. О дразу до
своєї палати принадила («карі глазки, де ви скрились? Мі-
нє заставили страж дать»).
О риш ка в аптеці крутиться. «Дохтурь!»
Я к нем а фельдш ера, то й сам а ліків дасть:
— Що вам требується? О ліум ріціні?
І регочеться.
— Ги! Ги!
Хоч окуляри на носа натягай.
— ... У-ух, ти! Ш льондро непідтикана! У Х ранцію на­
д у м ал а їхати, чи що?
Іщ е гигоче, ш околядна, а груди, ніби холодець, тіпа­
ю ться.
... Н абачив Ю хим М азія — покликав, у бік одвів.
— Ну, що? М оже, передумав?
М азій на цибатих ногах до сонця тягнеться, банькам и з
безодень виблискує.
Що він дум ає, ця м авпа з зоологічного? А говорить
спокійно, наче дитина конфету ссе.
Н апевне, від трупового духу зам о р о ка найш ла.
— Згарбаєм о — не писне!
Ю хим хвилю ється:
— Завела сорока про Я кова. Ти ділом говори. Що за
манєра? От падаздрітєльной!
О друбав М азій:
— Не віриш , то йди!
Заблим али очі:
— М інє усьо одно. П ідсобити тр еба товари ш ам . Возь­
ми в унім ання... А ти вола, м абуть, перетягнеш ... Значить,
сьогодні?
... Увечері зійш лись біля О риш чиної кімнати.
— Все готове?
— Все.
Т оді вже насувалось сіре рядно осіннього вечора.
П іш ли до О риш ки: поки стемніє.
Оришка з Ю хи м ом жартувала на кроваті. Б орю ка­
лись.

268
 М азій пахтів цигаркою на палатській лаві — білій з го­
лубиним поблиском.
В О риш ки не очі — поросята кувікають.
Н атягнула на Ю хим а млинця (каш кета, цебто) і на ву­
хо телеграфує:
__ Н ащ о цього привів? П огратися не дає. Ги! Ги!
Взяв Ю хим Оришчине вухо в зуби:
__ М овчи! Хай сидить. Поспіємо.
Від борю кання кім ната повна спеки. О риш ка, м ов сон­
це, шо за обрій перевалює.
П ’ю ть воду, прицмокую ть.
П отім відпочивали.
К аж е Оришка:
— Ч ого ти, М азію , такий непривітливий?
М азій у вікно дивиться, де огні по бараках ход ять —
хорих переносять.
М овчить. Як пугач.
— Скоро год у нас, а все однаковой!
Це Ориш ка, і проглинула:
— К аж уть, з м ерцями приятелю єш . Ги! Ги!
М овчить М азій. Безодні у вікно вставив.
... Ще пож артували.
І от вечір провалився в темряву.
Ю хим заю ртався:
— М абуть, ходім!
Підвелись. А О риш ка Ю химові підморгує, щ об спати
приходив.
«Тяжолоє положеніє: мужчин война перевела».
От...
Та, бачите, на дворі гомін глухий пішов.
Н аставили вуха.
Ориш ка:
— К личуть... Неначе, як хорих привезли.
І крикнуло за вікном:
— Виходь!
Ю хим досадливо махнув рукою:
— П одаж дьош , не пужар!..

269
 ... Зійш ли з ґанка в багно. Д вір увесь ш умить.
П оліз в каш кет Ю хим:
— Х овай струм ент. Д іл а сьогодні не буде.
П іш ли за н атовпом до рейок.
... А під навісом , де вагони, — лям пи т а свічки біга­
ють.
С унеться з вагонів скигління й іде в болото.
М етуш ився вартовий лікар:
— А ну, хлопці, дружніш !
А хлопці й так ледве ходять.
У чора цілу ніч носили цурпалки ж ивого лю дського
м ’яса.
В п ал атах повно. Вже ніде ставити носилки.
— О тж е «дружніш». П ідож ди, скоро вже прийдуть, за-
гетьм ан ую ть.
... У пал атах крик:
— К уди несете? Ніде. Н есіть у ш осту.
— Т ам уже наставили.
— Ну, в десяту.
— А... йди від гріха... м а ть твою так! Ч ого так язиком
ляскати?
... Т ільки ринви співаю ть пісню в переливах легкого
звону.
— ... Земляче! А, земляче! Д ай, друже, водички!
М азій наставив свої глибокі ярки.
— Б агато вас... Все одно завтр а в яму.
Х орий з ж ах о м подивився на М азія й заскиглив.
П ідбіг Ю хим:
— С м атри!
І послав кудись у повітря «в бога і богородицю ».
П ах л о трупам и.

IV

Ц винтар — невеселе місце в нашій республіці.

В’януть трави біля м огил.
Зализує на м о ги л ах свої рани осіннє сонце, потім кру-

270
тить хво сто м і ховається за небесним тином .
У ранці копали братерську могилу.
Гризуть м отики зем лю , а л о пати навал ю ю ть велику
сопку, і дивим ося на неї з сумом.
М азій стоїть з м о ти ко ю в ямі, а Ю хим — з л о п а ­
тою на горі.
Інш і піш ли обідати.
- О т дух, аж сю ди чути, — сказав М азій.
С казав незадоволенно Ю хим:
— Не м огу я більш терпіти, ваш ого духу слухати.
І дивиться на М азія:
— Р озум ієш : треба завод одкривати. Н адоїло мінє.
Хіба це р о б о та з м ерцям и? Так, недоразум єння.
П отім говорили про сьогодніш ній нальот. Т ак би м о ­
вити, про діло плякатне.
... Л ети ть від кирки зем ля, бризкам и розсипається.
Росте сопка біля ями.
Сонце востаннє крутнуло х востом і піш ло в безвість.
Піш ли й грабарі. Я м а була готова.
Г либокої ночі піде сю ди важкий труповий дух.
С м еркає.
С м еркло.
Від бараків відходять захм арені заулки. Темніє в квар­
талах — л іх тар ів нема, а будинки сиротливі, непривітливі.
... Ю хим і М азій цілу ніч вільні — копали.
П овечеряли й пішли.
М азій ступає від бараків кіш кою , в довги х незграбних
ногах оксам ит. Щоб не чути, щ об вийти до заводських
воріт кіш кою .
Ю хим каже в долоню :
— Ша!
А сам спотикається, як м онополька.
... За десять кварталів — свисток. П іш ов по кварталах,
1 тільки за проваллям стих.
Зупинилися. П рилипли до паркану.
М азій дивиться д в о м а безодням и — очі глибоко пішли
під лоб, тільки блиск м айорить.

271
 Б о р о д а чорна, як ніч.
У Ю хим а усики з кота. Н а голові кепі млинцем.
— Ну, от і дивись унім ательно. Як підійдемо до пекар­
ні, то й абсуди свайой головой.
М азій струснув із свитки дощ . М овчав.
А Ю хим кулеметив.
Витяг з багна ногу, — багно крю кнуло.
— Здаровий ти мужик і в арм анську був. А тут ради са-
лідарности. Я, брате мій, катєльщ иком був. С алідарн ость
— первое діло.
М азій брав саженні кроки, і знову багно крю кнуло.
... Біля пекарні розлетіли сь вулиці, а д алі хм урі дим арі
на чатах.
Уже видно. І видно ще на чатах каску.
По д о ш к ах п р о вал ю єть ся гул кроків — розм ірено, мов
м аятник.
Ч ерез плече гвинтівка.
— Бачиш ? Ну, тепер прояви себе. Ти їхню манеру зу-
чив.
Відповів спокійно, як дощ :
— Що ж, д іло ясне: зайдем о з то го кінця — і не писне.
Ю хим потер руки.
... Із заводу зрідка спотикаю ться м олотки ... А мож е то
кузня, щ о край села стоїть?
Завод іще жевріє, тільки готується вм ирати, коли зм ов­
кне останній цех.
Ю хим з п о го р д о ю сказав:
— К атєльщ и ки. Це тобі не село: підлож ив бабу під бік і
спи. Тут не засньош !
... Ч о р ти його знаю ть: все таки боязко.
С кільки не говори, а треба ж і діло робити.
Д ’ех, м ать твою бог лю бив!
Н ацілився вже Ю хим лізти, а М азій тут заш епотів
щось.
— Ну?
С казав суворо й уперто:
— О то ж тепер мене слухай.
 — Ну?
_ От тобі й «ну».
Ю хим затривож ився:
_ Що ти такий падазритєльной ... От манера!
К аж е М азій спокійно:
_ Ц ього чоловіка ти мені даси.
_ Це того?
_ Т а його ж.
П овеселіш ав.
_ Бери без сумлєння.
_ В тім то й річ: д о п о м агати прийдеться. Д о ям и по­
тягнемо. Т реба хоч одного ж ивого зарити.
Ю хим витріщ ив очі.
Ю хим не розуміє.
А М азій рішуче одрізав:
— Не хочеш , то я піду додом у. Не буду й руки каляти.
Зам ж ичило дрібно й холодно.
От історія! Д ум ав-дум ав, а дум и ніяк не йдуть.
Випалив:
— С атан а ти, а не лю дина. Не м ожу я на таке діло пі­
ти. А піду. П отом у, як я чуствую, паддєрж ку треба.
К різь мжичку чути було, як провалю вався по дош ках
гул кроків.
... М азій поліз.
А за ним поліз і Ю хим.
Р ап то м біля заводу стихло.
Т ротуар зам овк.

Ну, і що ж? Як же далі?
Д алі зв’язал и віж кам и, забили хусткою р ота й п отя­
гли живе тіло по вулиці, а потім по завулках.
Звичайно, притягли на цвинтар до тієї ям и, щ о рили
вдень.
А ям у вже зарили, свіжа м огила стоїть.
Ч ули — од’їх ал а фура.
К олеса відходили по бруку.
К оли розрили свіжу сопку, з м огили ще плазував кво­
лий стогін.
273
 То цурпалки живого м’яса, що все одно скоро підуть у
вічність.
... Смерділо трупами. Мазій поставив над ямою зв’яза­
ну голубу людину й штовхнув її.
Гупнуло.
Застогнало.
Ну, і діла!.. М ать твою в боженят піднебесних!
Сказав Юхим:
— Сволоч ти і квит!
... Повернулись захмарені заулки.
Крю кало болото.
Підступали бараки й важкий труповий дух.
В палатах бігали огники.
Але то — не весело. Що тут казати — не весело.
Десь далеко за городом стогнало літо. Мабуть, умира­
ло на чорних ланах.
... Д ’ех! Не голубіє на душі!
І праворуч Дніпра, і ліворуч Дніпра.
І похилила в розпуці свою голову моя мила Слобо­
жанщина, щоб слухати свою зажурну осінь.
... Рипнули перелякано ворота у барачний двір.
... А далеко гуділо радіо на тисячі гін про журбу нашої
невеселої країни.

Д ощ ущух.
Світанок ішов із сходу ледаче, довго. Потім брів сі­
рий день, зазираючи в калюжі.
Хмари низько стояли над самотніми бараками.
Хмари придавили одним краєм західні квартали міста.
... З города тягнулись клячі з калом.
Ну, а від заводських воріт сунувся натовп голубих лю­
дей.
Попереду біг гладкий собака з обірваними вухами.
Іноді собака зупинявся, нюхав землю, тоді зупинялися й
люди.
 Але це на момент.
Ішли далі.
1 от — Ю хим ускочив до Мазія.
_ Шукають... з собакою...
Мазій спокійно сказав:
— Хай шукають.
— Ну, а як найдуть?
— Не найдуть.
... Ю хим побіг до Оришки.
Баба в обійми його:
— Ходім, Юхиме, пограємось.
Оришка вартувала всю ніч. Недавно з ліжка підвелась.
Пахне від неї ліками й ядерним бабським тілом — пу­
хким та солодким, як медяник.
Одштовхнув Оришку:
— Куди там гратися... З собакою.
1 заметушився по кімнаті.
Оришка розіпріла — сон солодкий. Очі поросятами ку­
вікають.
— Та що таке?
Розповів Юхим: так то й так то — біда.
Перелякалася баба. Спідницю схопила. Одягається.
Дивиться у вікно.
Видно —
бігає собака на цвинтарі, а потім біля свіжої могили
гавкає.
Гавкає, не відходить.
І розриваю ть уже голубі люди свіжу сопку.
Скрикнула Оришка:
— Боже милосердний! Червоні шлики вже бараки ото­
чили.
Ну, і спека!
Зовсім збожеволіла — до старш ого лікаря посилає.
Впросити, значиться.
— Тьху! От хранзоля дурна.
Ще побіг до М азія, а той, як папуга, завів:
— Не найдуть!

275
 Що тут робити? Вилаявся в «бога й у богородицю» та
й пішов у палати. От.
... А на цвинтарі вже вирили чоловіка голубого, і ба­
рачний лікар так визнав: умер від задухи, отож живим за­
копали.
І рветься вже собака до бараків, нюхом чує, де злодії.
Пустили собаку. 1 самі пішли.
Із старшим-голубим барачний лікар іде.
І вже виганяють з палат.
— Ста-нов-и-ись!
Отже по-салдатському: становись.
Збились у купу санітари й санітарки.
Не так. У шереги треба.
Гомоніли. Гомоніли.
Гомін стих.
Держали собаку за нашийника, а потім пустили.
Знову пішов дощ, у калюжах булькає.
Обнюхує собака кожного — мовчить.
А добігла до Мазія — загавкала.
Вивели Мазія з шереги.
... Ех, Юхиме! Юхиме!
Загавкала й біля Юхима.
— Виходь!
Потім повели до старшого лікаря допит чинити.
Юхим каже: — Нічого не знаю.
А Мазій ярками подивився й байдуже кинув:
— Ну да, живого закопали.
... Вивели їх у двір і повели в місто.
Д ощ знову вщух.

Було це тоді, коли міські вулиці сонно прислухалися

до тиші. Город спав.
Тільки тротуари де-не-де глухо одмірювали кроки вар­
тових.
... Втретє розривали свіжу могилу, що на цвинтарі біля
бараків.
Струпішали цурупалки людського тіла.

276
 Сморід.
Не чути було, як співали ринви одноманітну пісню в
переливах легкого дзвону.
А збоку шаруділи в листях мишенята дощової осени.
Крізь туман бараків майже не видно. Видно постаті
край ями.
Верби йдуть за місто до провалля, де вмирає літо.
І от — біля ями із зв’язаними руками стоять — Юхим
і Мазій.
Ясно? Скільки шликів? — Ховає туман.
Д о Юхима:
— Ну, кажи: жидам продався?
Мовчанка.
— Ух, ти! Жидовська пика!
Важкий кулак гупнув в обличчя.
Одскочив убік, став біля верби. Це — Юхим.
... Коли могилу розрили, біля ями поставили Мазія.
— Лізь!
Усяка буває смерть, це зрозуміло, і буває смерть, ко­
ли від неї смердить трупами.
Промайнула мисль.
Ю хим зиркнув на яму і кинувся в туман.
Де руки? Нема рук!
... Бац!
І затріпотіло живе серце, а потім луснуло.
Кров поточилась у листя.
Іще чути було:
— Ух ти, жидовська пико!
... Над цвинтарем проходив туман важкий — осінній.
... Всяка буває смерть, і буває, коли від неї смердить
трупами.
— Лізь!
Мазій подивився безоднями в туман і поліз у яму, в
гору лю дського м’яса.
... Це було тоді, коли міські вулиці сонно прислухали­
ся до осінньої брудної тиші.
... Д ощ знову вщух...

277
 свиня
І

Це каже зоологія:
«... має сорок чотири зуби. Sus domesticus: йоркшир­
ська, темворст, суфолькська, есекська і ще багато. І ще:
sus scrofa: дик, вепер — є в Азії, залишився і в Европі».
Іще треба розповісти про Карла Івановича і про Хаю
— між іншим, а про свиню буду говорити потім.
А тепер іще про будинок, а може ще про когонебудь.
Будинок...
Будинок має чотири виходи, входи. Вихід вісім ква-
тир, кватира чотири-п’ять кімнат, а кімнати (назад!) —
дають ще кватири.У кімнатах, у кватирі, де Хая, не де
Карло Іванович: нижче поверхом, — чотири кватири: Хая,
сім’я товаришки Зої з Зоєю і два товариші: один товариш
з товаришкою, тепер жінка (чи як там?): Райський і вона,
Яблучкіна. Четвертий — Пєтушков.
От.
А от, припустім.
Два балькони: один вище, другий нижче.
Чи тут, чи там, чи десь цвіркун точить крильця... (Є
такі ярки — цвіркунячі, повно точіння, коли вечір, коли в
степу блукає таємно червоний огонь: мабуть багаття, а ма­
буть... не знаю). Двадцять кроків гримає духова музика —
Це сад «Гастроль». А коли стихає, тоді симфонічний ор­

279
кестр.
Дивлюсь —
ліхтарі, ліхтарі, ліхтарі, як золотий горох: це над бу­
динками, видно з будинку, що над будинками.
... А десь збираються їхати кудись. Під’їдуть до сема­
фора, а там іще семафор, іще семафор...
Так от —
під бальконом гризуться собаки, зрідка плачуть коти
мов ті діти.
Вечір. А потім —
ніч.
— Мяу-у-у!
Садок. Із садка арія з «Івана Сусаніна», І тому, що
Глинка великий композитор, і місто не місто, і огні не
огні, сумно, тоскно, радісно... І знову сумно...
Чи тут, чи там, чи десь цвіркун точить крильцями...
А коли вистукував цвіркун (тоді прийшов вечір), Хая
пішла на балькон і через бильця перехилилась, щоб покли­
кати.
— Ка-арль! Ка-арль!
Це так: язик до піднебіння. От повторіть голосно:
— Ка-арль! Ка-арль!
Чоловік живе і він не знає, що він мавпує. Один зро­
бить «гав» — другий зробить «гав!», бо в природі теж: ве­
сна заплаче дощами, а потім і осінь заплаче дощами. Між
іншим, чом ми так любимо бабине літо? Я думаю не то­
му, що ми бабники. Ви як гадаєте? А от Латвія нібито рі­
ка і тихенько струмкує, це тому, що Латвія нагадує латат­
тя, а біля латаття вода якось завжди струмкує.
Хая покликала й пішла в кімнату.
А тоді на східцях шум, тупіт, і влітає канарейкою К ар­
ло Іванович.
— Шьо, дєтошька?
Карло Іванович «шьо» — прибалтійсьий акцент: «шьо».
Христосик Карло Іванович, во благообразії: русява борід­
ка, а в сірих очах смирення (вода біля латаття тихо струм-
кує).
 Хая показала пальцем:
— Там я напісяла, візьми винеси.
К арло Іванович зам етуш ився, спотикнувся, схопив «ге­
нерала» і вискочив.
... А тепер —
— а тепер Хая лежить на канапі. К арло Іванович, коли
розсердиться — Ах, ці жірні шеншіні... (здається: жірні
женщини всюди, навіть, де цвіркун точить крильця, навіть
сняться — всюди... жірні шеншіні...).
Карло Іванович увійшов з порожнім «генералом» і по­
ставив його обережно під кровать.
І сів... і не сів...
Хая сказала суворо:
— Іди. Можеш іти. Можеш сьогодні не приходити.
... Коли б’ються півні, а потім один тікає, тоді одному
чуб настовбурчений. Так і Карло Іванович.
Карло Іванович пішов, він не розсердився, стримав се­
бе, тому що він північний чоловік, а на півночі довго хо­
лодно.
А прийшов сюди через півгодини (на п’ять хвилин) Рай­
ський — живе за стіною. Райський прийшов сказати:
— Єрунда!
Єрунда: пишуться тези, тезове царство. У Райського
тезовий стіл, спеціяльно, стоси. — Я здихаю! — Єрунда. З
жахом: — Що ви робите? — Єрунда!.. Не думаєте ви цьо­
го: коли тези згоріли, тоді вилетіла з них літера «з»,
поширяла над землею й сіла на своє одвічне місце. І пі­
шло звучати в другім таборі:
— З-з-з-з-з-з-з!
— З-з-з-з-з-з-з!
Звучить холодно, уїдливо, одноманітно...
Райський мовчить. Більше мовчить. Коли висловить­
ся —
— док лад по питанню ... Д окладач т. Райський.
... Хая взяла за руку, а потім на вухо, а потім лукаво:
— Правда?
Похмуро:
 — Так...
Тоді Хая розвела руками:
— А-я-я... Такий розумний, а теж попались на гачок...
Ну й Яблучкіна!
І ще про Яблучкіну, жінку (чи як там?) Райського. А
потім грала очима:
— О темпора о, морес! Де нравственість? От візьміть
Тему Касальську. Знаєте? Вона каже: мені що? сьогодні
один, а завтра другий: не все одно, з якої чашки однакове
вино пити?
І брала його руку й трошки томилась:
— Я не можу! Я так не можу!
... А К арло Іванович не засне, поки в Хаї не темно.
Довго не темно — прислухається, хвилюється, а коли го­
вірку чути, Карло Іванович сальтоморталить по-цирково-
му: заложить ноги в залізні перекладини балькону, а тулуб і
голову кине вниз. Дивитись вниз не можна: в голові круж­
ляє, упасти — розбитись на смерть. Зате так видно, що
робить Хая (її балькон нижче): чи не прийшов хто, а як
прийшов — що таке?
... Чи тут, чи там, чи десь цвіркун точить крильця, а
потім симфонія в саду «Гастроль».
... А хтось поїде кудись: під’їде до семафора, а далі ще
семафор, ще семафор...

II
Далеко на півдні замислилось море. Далеко далека
Я лта — порт. Морські купання, і море пахне, і виноград
пахне, а Грона з винограду на взгір’ях. Виноград у листях,
і тільки зрідка соковито на сонці блищить.
Так блищить: морська хвиля мчалась і вдарило її з на­
льоту проміння.
... Тут Лівадія, Оріянда, Алупка, тут у старовину ґе-
нуйська оселя з далекої Італії... Пахне тю тю ном, дурма­
нить тютюном...
Т у т нащадки лихої татарви, тепер: « ш у р у м - б у р у м » -
 спокійні, задумливі татари.... І гори: Яйла, Чатирдах, К а­
рабах...
Відпуски даю ть у травні, в червні і коли вже стиглий
виноград.
Хая чекала на свіжий виноград і була ввічлива до К ар­
ла Івановича, рідко тривожила його з «генералом».
А виноград «скоро поспіє»...
... Ранок, ще рано: пів на одинадцяту. Вікна на захід,
сонце на сході. Сонце зійшло, але не видно: на тім боці.
... Нарешті прокидаються, прокинулись. Нарешті —
стук: це шофер.
До Зої увійшов шофер. Каже:
— Дозвольте посидіти. Ще не підвівся... совбарин.
Це про Райського — за ним приїхав.
... Минуло ще півгодини. Не прокинувся. Шофер хви­
люється:
— Мабуть, піду... постукаю.
Іде й каже незадоволено.
— Атвєтствєнной... гіпо-по-по-там.
... Єсть воли волов’яча шия — Райський. Шофер не за­
їкається; гіпопотам не скаже, скаже зайве «по»; гіпо-по-по-
там.
Нарешті прокинувся, умився.
Поїхали.
Тоді до Хаї постукав Карло Іванович:
— Дєтошька, ті не пайдьош на шлюжбу?
І чути незадоволений голос:
— А ти сам не догадаєшся? Не знаєш, що в мене жен-
ська хороба?
І тихо (про себе):
— Остолоп!
Навшпиньках од дверей Карло Іванович. Але Хая кри­
чить:
— А молока, мабуть, не приніс?
Дійсно, молока не приніс Карло Іванович. 1 кидається
від дверей Карло Іванович.
••• 3 усіх ніг! З усіх ніг!..

283
 Але напроти Пєтушков: теж на службу.
— А-а-а...
В грудях повно почуття: не сказати, не говорити, не
вимовити. (На дощі лелека вбирає в шию голову і нижче.
Так Пєтушков).
Конфектно, карамельно посміхається і руку плавко й
обережно:
— А-а-а...
Карло Іванович ухилився:
— Ах! Залиште!
Біжить, побіг по молоко. Пєтушков конфектно, кара­
мельно посміхається і чимчикує на службу.
В дорозі:
— А-а-а...
І сюди, і туди безцвітний капелюшок. Згинається ту­
манно розпливається. І от —
— служба.
А потім (нарешті) —
— столовка.
Хитає беззубим ротом (він не старий), каже:
— Ми з Григорій Федоровичем...
«Ми пахали»... Це з наркомом. І так думають:
тут — відповідальний там, там — відповідальний тут. •
Тому:
— служба, і служба «а-прима».
... Коли Пєтушков побіг, прокинулась Яблучкіна.
Стіна. За стіною Хая. Хая демонстративно вистукує
закаблучками — ходить. І Яблучкіна теж. Це так: два дво­
ри, паркан, біля паркану колючки. В колючках — і там со­
бака і тут собака:
— Грр! Гав! Гав!
— Грр! Гав! Гав!
Але паркан.
На Миколаївській церкві годинник ударив дванадцять.
На бруку кричать грузовози.
В кватиру увійшла уборщиця. Уборщиця становиться
так: між двох дверей — Хаїної й Яблучкіної.

284
 — Баришня!
Тоді вискакують разом.
Яблучкіна:
_ Можете убирати... Котік уже сів на автомобіль.
(А в том обіл ь підкреслю ється).
Між іншим: за К арлом Івановичем автомобіль не при­
їжджає.
Хая:
— Да, да!.. Будь ласка, скоріш, а то до нас, мабуть,
приїде народній комісар.
(Народній комісар підкреслюється).
Яблучкіна зневажливо подивилась на Хаю. Її очі ка­
жуть: — Народній комісар?.. Гм... Не віриться.
А потім двері: Хлоп! хлоп!
За дверима уборщиця: чи сюди, чи туди? Вона непрак­
тична дівчина. Але вона розуміє. Вона згадала село, вигін,
дівчат і крем’яшки. Згадала — пішла в кухню. Заплющила
очі, розставила руки й покрутила в повітрі пальцями: ко­
ли зійдуться, тоді спершу до Хаї прибирати, коли ні —
спершу до Яблучкіної прибирати. Не зійшлись, треба в Я-
блучкіної, але вона з тривогою думає, що й народній ко­
місар — це не абищо.
Убирала в Яблучкіної, а Хая демонстративно закаблуч­
ками вистукувала.
Потім уборщиця прийшла до Хаї, а Хая на кроваті
розкинулась.
— Ах, Боже мій! Чого ви так довго? Я ж просила вас
скоріше, бо до нас, мабуть, приїде народній комісар.
А потім закричала глухо:
— Ох! Ох!
Уборщиця:
— Що з вами, баришня?
Тоді Хая сказала з тугою:
— Ах, яка ви дура... простіть мене, Прісю. Невже ви не
розумієте, що в мене хороба матки?
... М аленька справка: Карло Іванович приходив до Зої
й казав:

285
 — Ах Зою! Ві такой корошій товаришь. Ніфшелі Хая
міня не люпіт? А я не маху, мі сєвєрні люді надолько лю-
пім...
Зоя:
— Я, Карло Іванович, не знаю...
І до матері:
— М амо, вгомоніть Соню, чого вона розкричалась?
Поколишіть...

III

Зоя, сім’я Зоїна. Зоя дивиться перелякано. У неї чоло­

віка нема (був), у неї солдатський пайок і мільйон (п’ять
коп. зол. валю тою) жалования на місяць.
Зоя дивиться перелякано: єсть вулиця, єсть вітрина на­
проти. Колись у вітрині було порожньо, а потім появились
дамські капелюшки, і Зоя трішки забула Маркса.
Хая сказала:
— Бачиш, і живеш, дурочка. А то б жила в конурці. Що
значить протеже? Це мені дякуй.
Зоя дякувати не знає, а мати каже, що хліба нема на
сьогодні і (о жах!) не варили кулішу в ескадроні: Зоя пра­
цює в ескадроні.
І сказала Хая:
— Ну, слава Богу, скоро вже поїду в Ялту.
А потім додала з докукою:
— Тільки нудно з ним. Ах, як нудно. Я вже і так, і сяк,
але не можна покинути... Ну, як я буду жити без совнар-
комки?
Це про К арла Івановича...
А на покрівлі латаю ть покрівлю. З’їли літа покрівлю,
бо йдуть літа, не вертаються.
А на краєвиді акварелі і силюети церков, силюети буді­
вель, димарів...
Іще маленька справка:
Хая їде з К арлом Івановичем у Ялту через півтижня, а
Яблучкіна з Райським на Кавказ за два дні.

286
 Хая пішла в св ою кімнату й стала напроти т р ю м о.
П одивилась на себе.
На покрівлі латали покрівлю: стук! стук! З’їли літа по­
крівлю...
... Пахло розтопленим салом...
Хая дивиться в трю мо й чує: Яблучкіна знову висту­
кує закаблучками. Тоді Хая знову пішла до Зої й сказала з
обуренням:
— Це ж хамка!
Це про Яблучкіну. І розповіла:
— Хіба я раніш так жила? Тепер що? За ідеї. А перший
мій чоловік був директором у заводі... Да...
Хая задумливо подивилась на Зоїну маму, а Зоя ува­
жно, перелякано слухала.
— А що вона ця Яблучкіна? Потаскушка! Ну візьми: я
ж Райського добре знаю... Ти його раніш бачила з нею?..
Ага! Ти б подивилась: він негліже, а вона перед ним, як
сучка хвостиком. Ну, а потім розфуфирилась... Розумієш?
Амури.
І відзначила з докукою:
— А він — дурень. Радий за всяку ціну одкараскатись
від неї, і не знає як. Боїться скандалу. Ех ти, теоретик!
... Виходив полудень до Зоїного вікна. Закричали в ко­
ридорі Зоїні й мамині діти. В саду «Гастроль» ішла репе­
тиція, кінчалась репетиція, а за силюетами димарів курів
шлях.
... Подзвонили. Це Карло Іванович приніс обід. Зоя пе­
релякано дивиться на маму, підморгує мамі, щоб не про­
хала в Хаї лишків Хаїнового обіду. М ама похитала голо­
вою й пішла одчинити двері. А Хая пішла до себе.
... Обід починається, почався звичайно з того, що Хая
не задоволена з обіду. Дивується: чому не видають шоко-
ляду? А від борщу смердить старим салом.
К арло Іванович:
— Це ж, дєтош ька, боршь, боршь всігда з старім са­
лом.
Хая не витримала:

287
 — Дурень!
Лягає на кровать і суворить брови, К арло Іванович
винувато дивиться на борщ.
... За вікном «катеринка» грає «розлуку». Ще прийшов
німий і закричав за вікном по-дикунськи:
— Е-е-е!
Полетіли, мабуть, засмальцьовані грошзнаки. І знову
чути: стук! стук! — латаю ть покрівлю. Стихли бунти, гро­
ми, революція — латаю ть покрівлю.
Коли Хая не їсть — не їсть і Карло Іванович. Тоді Хая
спитала:
— А узнав, на якій підставі цей оболтус Петушков сто-
лується в совнаркомці?
К арло Іванович розгублено подивився:
— Ах, дєтошька! Я забуфь.
Скрикнула Хая:
— Забуфь! Забуфь! Нічого сказать — громадянин: за­
буфь! Хіба ти не бачиш, що ця бездара хитра, як лисиця.
А він — забуфь!.. Ну й годуй Пєтушкових совнаркомкою.
Карло Іванович ще винувато подивився на борщ, а по­
тім несподівано образився.
— Шьорт знає шьо! Шьорт!
І підвівся й підсмикнув брюки.
Тоді Хая раптом заласкавіла:
— Що ти? Що з тобою , не хвилюйся, Карль. Ах, який
ти нервовий. От як поїдеш у Ялту...
К арло Іванович зневажливо подивився на Хаю, затру­
силась русява борідка, почервонів, як стрючковий перець.
Ще раз підсмикнув брюки й кинувся з кімнати.
— Шьорт!..
Прибіг до Зої:
— Тафольно... Ві, Зоя, каропчй товарішь. Каварітє:
долько она будіт мушіть міня? Ніфшелі она міня не лю-
літ? Шьорт!

288
 IV

Поспівав виноград — там, на березі моря, де Алуп-

ка, Яйла, Чатирдах, Карабах, де задумливі татари: «шу-
рум-бурум» — нащадки лихої татарви.
Останні дні перед од’їздом.
Ранком уборщиця Пріся заплющує очі: чи зійдуться
пальці? І в останні дні демонстративно вистукують зака­
блучки: Яблучкіна й Хая. Пройшов Пєтушков на службу,
конфектно, карамельно усміхається. Іноді й Хая йде на
службу.
«... Дано сие в том, что он командируется на Кавказ
по служ ебны м о б язан н о стя м . П р е д л ага ется г р а ж д а н ­
ским...» і т. д.
Завтра Райський з Яблучкіною їдуть на Кавказ.
А перед од’їздом розігрався таки скандал. Яблучкіна
вилила в раковину помиї, а це побачила Хая.
І сказала Хая:
— Боже мій, яка некультурність!
Яблучкіна фиркнула:
— Будь ласка, не вчіть. Сама знаю.
— Знаєте, та, мабуть, не все... Ах, яка некультурність!.. •>
Тоді Яблучкіна скрикнула:
— Ідіотка!
Хая зблідла:
— Що ви сказали?
— Ідіотка!
Хая в знемозі похилилась на стіну:
— Ох, мені дурно...
Але раптом побігла до дверей і крикнула:
— Ти думаєш, що тебе Райський любить? Дулю під
ніс... Сучка!
Вийшов Пєтушков, конфектно, карамельно посміхався.
— А-а-а!..
Хая скипіла:
— Чого вам треба?
— А-а-а!..

289
 — Дурень! — і вскочила в свою кімнату.
Хая конче хвилювалась і покликала Зою. Л аяла Яб-
лучкіну, а потім говорила про Пєтушкова:
— От. Живий ескіз для комедії. Сидить у совнаркомці й
підслухує, що говорять. Вислухав засідання, а потім до
якогось наркома: — «Ви ж не забивайте, Сергей Петро­
вич, сегодня у нас в шесть часов засєданіє». — «Да, да... я
помню». А він же на бугайця взяв. От ескіз!.. Ну, брешеш,
я таки доб’юсь, яким ти махером у совнаркомку попав.
Зоя уважно перелякано слухала й вертіла в руках газе­
ту за 26.
Іще казала Хая:
— Брешеш! Ще й з будинку цього виживу.
І додала надто серйозно:
— Хіба ти не знаєш, що тут тільки члени колегії бу­
дуть жити? Я за тебе, дурочка, дуже рада. Тепер ти б ніяк
не вселилась. Подякуй мені.

(Кінець! Кінець! Кінець!).

То б’є в літаври моє надхнення.
(Кінець! Кінець! Кінець!).

27. Яблучкіна й Райський їдуть на Кавказ.

Метушилась Пріся:
— Баришня!
А шофер перевозив корзини на вокзал.
— Атвєтственной... Гіпо-по-по-там.
Райський увійшов до Хаї:
— Прощайте!
І сказала Хая:
— Мені рішуче вас шкода... Опрідільонно...
Шофер покликав:
— Пожалуйте, машина готова.
Райський підвівся.
... А за стіною Яблучкіна вже демонстративно вистуку­
вала закаблучками.
Райський пішов.

290
 27, 28, 29.
їхати. І цим їхати.
... Це, здається, в Ібсена, а може в Пшибишевського —
сильна лю бов перемагає нелюбов, і нелюбов любить.
Так Хая комусь:
— Я знаю, він мене лю бить до божевілля. Хай же пере­
може мою нелюбов.
А йому:
— Карль! Я лю блю тебе, але в мене хороба матки. Я
нервова.
Комусь:
— Він і справді став неврастенік. Йому треба женщи-
ни. Але я не можу! не можу!
Йому:
— Дорогий мій Карль, не забудь захватити в Ялту оце
шмаття: це для менструації.

Сьогодні К арло Іванович ходить самоваром вичище­

ним.
— Ка-арль! Ка-арль!
І канарейкою летить Карло Іванович...
... А все таки сьогодні, в останній день зчинилась дра­
ма.
Карло Іванович прийшов спати до Хаї і не приніс по­
душки.
Хая довго мовчала.
... В саду «Гастроль» не було симфонічного оркестру —
співав московський Пірогов.
Кричали:
— Блоху! Блоху!
Але не схотів співати блоху: гонор знаменитости.
Раптом вдарив духовий оркестр.
Хая спитала:
— Чого ти не приніс подушки?
К арло Іванович:
— Я, дєтош ька, забуфь!

291
 — Забуфь! Забуфь!
I... почала розпікати, і... почала.
— Забуфь! Забуфь!
Як і треба було чекати, Карло Іванович довго слухав
а потім пополотнів. Але на цей раз так пополотнів, як ні­
коли.
Спершу він підсмикнув брюки, потім забігав по кімна­
ті і раптом закричав мов не своїм голосом:
— Рабіня! Рабіня! Шьо ті мушаєшь меня? Рабіня».
Трусилась борідка, ще підсмикував брюки й кричав не
своїм голосом.
Хая перелякалась:
— Зою. Зоїчко! Йди сюди. Він уб’є мене.
Прийшла Зоя, але Карло Іванович конче розійшовся:
— Рабіня!... Рабіня! Два хота мушаєшь!
Хая теж пополотніла:
— Карль! Що ти кажеш? Боже мій! Ти попираєш усе
святе: ми так жили два роки... Ах, Боже мій! Зою, мені
темніє в очах. Ох! Ох!
Тоді К арло Іванович вискочив із кімнати й ускочив у
Зоїну кімнату. І чути було на всю кватиру гістеричне: —
Рабіня! Рабіня:
Хая обняла Зою:
— Що мені робити, скажи, що мені робити... Пропала
Ялта!.. Що я буду робити без совнаркомки?
Але коли К арло Іванович стих, Хая заговорила з су­
мом:
— Він, їйбогу, скоро вмре. Він неврастенік. Я вже спо­
кійно чекаю на його смерть... Тільки що мені робити?
Пропала Ялта!..
І плачем заплакала... В саду стихло: публіка розій­
шлась. За вікном жевріли зорі.
Зоя вийшла з Хаїної кімнати й пішла до себе. Карло
Іванович блідий, схвильований сидів край вікна.
— Канець! Тафольно! Я фам, Зоя, правду скажу: ізтє-
фалась ана два хота, а тепер канець. Тафольно.
І підвівся:

292
 — До сфітання! Пойду к сіпє. Тафольно!.. Мі сєферні
лю ді долько терпім, но — тафольно!..
І рішуче пішов до себе на другий поверх.

Так було 29. ЗО Пріся прийшла убирати, і вже не гада­

ла на пальцях.
... Пробіг (конфектно, карамельно) Петушков.
А ЗО увечері кур’єрським потягом Карло Іванович з
Хаєю їхали в Ялту. К арло Іванович говорив:
— Шьо, дєтошька?
Хая дивилась у бік....

А про свиню я так нічого й не сказав. І не скажу. Сви­

ня для того: «підложити свиню», не сказати про свиню —
це прийом.

293
 К ІМ Н А Т А Ч. 2

Макс прокидався о сьомій годині, хоч і лягав надто

пізніш од Вівді. Хутко одягнувшись, він біг до кубу, що
був на першому поверсі. Коли там нікого не було, хапав
два-три поліна і, озираючись, повертав із ними до кімна­
ти. Так було щодня, а тому й палива в кімнаті ч. 2 було
завжди досить.
Вівдя прокидалась не раніш, дев’ятої. Надумавши вста­
ти, вона похмуро казала:
— Срулю!
Макс покривлював обличчя і з благанням дивився на
неї крізь сині окуляри. Тоді Вівдя грізно:
— Срулю!
Макс хвилювався:
— Як тобі не соромно ображати мене?
Вівдя мовчала, тільки брови їй збігалися докупи. Макс
навшпиньках виходив із кімнати, а Вівдя вдягалась.
Одягалась Вівдя завжди з півгодини, а Макс стояв за
дверима й чекав. Потім він приносив окріп і вони пили
чай. Вівдя всміхалась:
— Чого ти на мене, Максе, сердишся?
Макс мовчав:
— Може того, що я не хочу за тебе виходити заміж?
Макс мовчав.
А ввечері вони слухали, як за стіною, в сусідній кімна­
ті кричала дитина.

295
 —У-а! У-а!
Вівдя підводилась, брала із столу якунебудь к н и ж к у й
говорила:
— Максе! Ти не дурний хлопець. Скажи мені: який ло­
гічний зв’язок між життям і цією книгою? Що це за книга7
Мах! Ага, філософія Маха. Ну, що він там проповідує?
І тут же М акса за плечі й не давала йом у говорити.
— Я знаю! Я все знаю... Ша!
Макс з благанням, як прибите цуценя.
— Дюнічко!
Грізно:
— Максе, не тре^я плодити дітей! Наслідування від­
знак нікчемности.
І серйозно:
— Ти кого зараз студіюєш, Гегеля?
— Ні, Дюнічко, Канта.
П отім одягались і виходили на вулицю.
Коли була субота, увечері йшли через площу Карла
Л ібкнехта до синагоги.
Вівдя — українка, Макс — єврей.
Макс казав:
— Уй, яке гарне небо!
Питала:
— Ти віриш у небо?
— Гм! Навіщо вірити... споглядаю.
— Тобі хочеться молиться?
— Так. Я хочу споглядати.
... Вони йшли в синагогу.
А повернувшись додому, Вівдя глузувала:
— Срулю! Уй, Срулю! Які противні твої фанатики.
Макс жахався.
— Дюнічко! Які ж вони мої?
І знову за стіною кричала дитина.
— У-а! — У-а!
А у вікно заглядав клаптик сірого неба.
В коридорах гостиниці — «загального помешкання»
робітників Н-ської військової установи — вештались лю ­

296
ди, а по вулицях шуміли автомобілі й фаетони.
Вівдя непорушно сиділа біля вікна.
Макс брав книгу й читав уголос.
О десятій годині Вівдя казала:
— Годі, скажи мені, Максе, що б з тебе вийшло, коли б
не війна й не революція?
Макс:
— Не знаю.
— А я знаю. Ти б денебудь у провінціяльнім місті ек-
стерничав. Тебе б жидожери уперто три роки підряд зрі­
зували по латині, чи що. Нарешті ти б видержав іспит і
був би дантистом. Ха! Знаєш, як шансонетки...
Вівдя підняла трошки спідницю й цинічно заспівала:
« П о ш л а я раз к дантісту,
К б о л ь ш о м у спеціалісту,
Ч т о б он мне вставіл в ди рку
Зуб! Зуб!»

Макс нервово перекосив обличчя.

— Дюнічко!
— Знаю, що Дюнічка. Ну, ладно... А потім...
Потім вона замислилась і додала:
— А я була б інженером. Так, Максе, я була б інжене­
ром.
Макс уважно Дивився на неї крізь сині окуляри, а вона
примружувала очі, як кішка.
Несподівано:
— Сруліку! Мій Сруліку!
Втягував шию в плечі й нахиляв голову.
А за стіною знову кричала дитина:
— У-а! У-а!

До Вівді прийшла подружка по гімназії — Христя. Та­

ка задумлива, як вечірнє небо. Як і завжди, довго мовча­
ла, а Вівдя стримано чекала. Хвилювалась, що з партії ви­
кинуть — інтелігентка. Завжди боялась. :
Вівдя сказала:

297
 — Яка ти жалкенька.
Усміхнулась:
— Я тобі, як другові...
... Прийшов із служби й Макс. Сів на канапу й довго
дивився на Христю з-під лоба.
Каже:
— Чого турбуєтесь! Хай викидають.
Христя:
— Ах, — зідхнула довго й широко. — Уже три роки в
партії.
Вівдя поралась біля умивальника й знову примружу­
вала очі — єхидно.
— Тоді не будеш совнаркомської пайки одержувати.
Христя підійшла до столу, взяла в руки книжку, поди­
вилась на неї, погладила її ніжною долонею.
— Я не одержую!
А Макс хвилювався:
— Я от вийшов з партії... і нічого...
— Ну, ви ж анархіст.
Максові приємно було, коли його називали так.
Він надхненно сказав:
— Так, анархіст... Вільний чоловік. І більш нічого.
Але Вівдя обрізала:
— Який ти анархіст? Досить похвалятися.
— Дюнічко...
Не хотіла говорити.
Христя підвелась і заломила руки.
Христя така маленька дівчинка, хоч їй і двадцять
шість літ.
Вівдя накинула на плечі, хустку й пішла з Христею на
зібрання комгуртка. Там сиділа оддалік — безпартійна — і
слухала. Вона завжди була на партійних зібраннях.

У гостиниці ще жила баба Горпина. Служила на кухні —

картоплю чистила. Був у неї й чоловік. Чоловік мав орден
червоного прапора — на фронті праці одержав. Чоловік
був дуже ледачий і нічого не вмів, крім як похвалятися.
Горпина була товста баба й евангелистка.
Коли хто спотикався, вона казала:
— Це вас Господь Ісус Христос наказав. Значить, вам
треба молитися.
А комендантові гостиниці вона радила:
— Заглянь, моє чадо, в євангеліє од Матвія.
Комендант «гнув» матю ком і т. інш.
... Почистивши картошку, Горпина піднялась на дру­
гий поверх. І сьогодні вона чекала. Так, вона чекала.
Цю ніч їй снились сни золоті, як ризи Господні. При­
ходив Христос.
... Такий золотий, такий золотий!
Д умала — це добрий сон, і згадала серпневі колосся
біля сусідського тину... Проте сусідський тин був трид­
цять років тому.
З Вівдею Горпина зійшлась несподівано й дивно.
— Господня справа, — казала Горпина й витирала
сльози радости. Вона щиро вірила в чудеса. Вона людей не
шукала, лю ди самі йшли до неї. Так думала. Вівдя теж
сама прийщла.
Каже:
— Ви, бабусю, евангелистка?
Ну, а потім сходились, дивились одна на одну й мов­
чали.
Вівдя так тихо, лагідно, наче за далеким сном тьмяна
тиша:
— Нам говорити, бабусю, нічого. Ви дивіться на мене,
а я на вас... Отак! Я бачу в ваших очах Христа.
Колись один робітник постукав у цю мить до кімнати.
Ой, як Вівдя заскаженіла. Горпина перелякалась, а потім
подумала.
— Господнє серце!
І вони знову дивились одна на одну.
... Горпина увійшла в свою кімнату. Взяла євангеліє й
читала. Подумала: навіщо друкують різні книжки, коли не
достає священних книг. Недавно ходила на базар — скіль­
ки тих людей приїжджає з села, щоб купити євангеліє чи

299
то біблію. А їх і нема.
Потім відкинула занавісу й дивилась у вікно. Вікно ви­
ходило в двір. Видно було помийну яму, а Горпина мрія­
ла про небеса. Увечері чоловік її пішов дрова рубати, а в
двері постукала Вівдя.
Простягла обійми — поцілувались. Вівдя сіла напроти
Горпини. Зідхнула.
І на цей раз дивились в очі.

Колись Вівдя, лягаючи спати, сказала:

— Максе! А знаєш, що я бачила сьогодні?
Макс нашорошився.
Вівдя підвелася з ліжка, насунула на босі ноги виступ­
ці і, підійшовши до виключателя, погасила електрику.
В кімнаті стало зовсім темно.
Д алі поволі поточився відблиск від далекого ліхтаря —
блідоголубий.
Було пізно, бо тільки де-не-де протарахкотить фаетон і
змовкне.
Вівдя казала:
— Ти не жахайся. Я буду спокійно. Іду я сьогодні тро­
туаром. Коли це зирк, а біля мене якась жінка в постолах.
Я думала, що вона звичайна, а вона божевільна.
Зареготала:
— Божевільна... Ха! Тобі не страшно?
Раптом підхопилась і побігла на канапу, де сидів
Макс. Обняла.
— Ти не бійся, мій С руліку! Я хочу просто
оповідати...Ну... от! Слухай. Вона, ця жінка, була в посто­
лах, а лице її було таке, як оцей відблиск.
Вівдя простягла руку, і на фоні блідого світла чітко ви-
рисувався силюет її руки.
Макс важко дихав.
— Так, як оцей відблиск! І я подумала: вона божевіль­
на. Вона йшла поруч мене й говорила з повітрям... Да! Я
забула сказати! Вона тягнула з собою мініятюрний возик,
а на нім був клуночок. Ти розумієш, клуночок. І все це

300
було так надзвичайно. Я згадала того божевільного, що зав­
жди сидить біля вокзалу. А потім я згадала й усіх міських
старців. І мені стало страшно. А потім я подумала. Ти
знаєш, що я подумала? Ні, я тобі не скажу.
Вівдя притиснула свою гарячу щоку до Максового ло­
ба. Макс зняв окуляри й протирав очі.
Казав.
— Патологія, Дюнічко. Не своєчасно.
Розсердилась.
— Дурне! А все життя — що таке?
Заговорив уперто:
— Ні, Дюнічко! Життя досить нормальне яище. Я лю­
блю життя.
І засоромився:
— Може, не так, я не знаю. Мені іноді буває жалко, що
я покинув партію... А всі ми, правда, може й ненормальні,
бо не кожному пережити ці дні... важко...
Вівдя закричала:
— Мовчи! Мовчи! Ах ти, аґішко моя нещасна... Срулі-
ку!
Хтось проходив біля їхніх дверей і зупинився. Тоді
Вівдя ще раз закричала:
— Мовчи! Мовчи!
Коли вони полягали на ліжка, біля гостиниці затрубив
ріг і з грохотом пробігла пожежна команда.
Не спали майже до ранку.
Завтра Вівдя не пішла на службу, у неї боліла голова.

Наближалась весна. Голубіли душі, а в далині імпровізу­

вало на рожевих плямах. Танув сніг, тануло, сентименталь­
ничало сонце.
Баба Горпина казала:
— А там у нас, на селі, поле.
Хтось сміявся весело, дзвінко, на всю гостиницю.
— Ну і що ж, що поле?
Баба Горпина:
— Ціле поле, як ризи Христові.

301
 На неї теж, безумовно, впливала весна. Крім того, вона не
звикла до міста. Д умала залишити гостиницю і — додому. А
чоловік хай тут. Вона навіть не проти того, щоб він добув со­
бі молодшу зозулю. Вона во Христі, що їй? З Вівдею Горпина
майже не стрічалась останній час. А коли й стрічалась, то роз­
минались мовчки.
А до Вівді почав ходити комісар Вольський. Такий: самий
звичайний комісар із батальйону.
Макс зійшовся біля театру з Христею. Заговорив нерво­
во, поспішно:
— Слухайте, що з моєю Дюнічкою робиться — не знаю.
Ну от Вольський — він її любить... А мені що робити?
Христя задумливо дивилась кудись у бік і здавалось, що
вона споглядає.
Макс:
— І сьогодні він у нас залишиться. Він буде в нас ночува­
ти. А я не знаю, як мені бути.
Христя спитала:
— Ви з Вівдею живете?
Наївно:
— Так, живу!
Але Макс не зрозумів Христю. Потім вона сказала, що їй
треба спішити на зібрання, а Макс схвильований побіг у го­
стиницю. Він став біля дверей і цілу годину стояв тут, зату­
ляючи вуха, коли з кімнати доносились голоси.
Нарешті вийшла Вівдя й здивовано:
— Чого ти в кімнату не йдеш?
Тихо.
— Дюнічко!
Вона засміялась.
Він просив її, щоб Вольський не ночував у них. Тоді вона
розсердилась і сказала, щоб не ночував Макс. Вона не боїть­
ся Вольського і буде спати з ним в одній кімнаті.
Вівдя пішла, а Макс плакав тихенько ще з годину, а ночу­
вав усе таки дома.
... Д алі було щодня. — Вольський приходив і ночував у
них. Макс змарнів, але боявся сказати Вівді, чого хоче від неї

302
Вольський.
А по всій гостиниці співали-басували.
Кипіло все напередодні весни, як у казані над золотим ба­
гаттям.
Баба Горпина ходила коридором, і оповіщала:
— Моліться Ісусу Христу, діточки. А я завтра виїжджаю
додому. Знаєте — там у нас поле.
Перед од’їздом Горпина зайшла таки до Вівді. Та подиви­
лась на неї й тихо сказала.
— Ідіть, бабусю... Ви не вірите... а може я не вірю...
Гапка:
— Що з тобою, дитятко?
Але хутко вийшла й попрямувала до вокзалу.
Вечірнім потягом вона поїхала на село.

Макс ходив непритомний по місту й шукав Вівдю. Вона

пішла кудись із Вольським. На площі К арла Лібкнехта він зу­
стрівся з червоноармійцем Киптяєвим. (Був такий у баталь­
йоні Вольського).
Раніш Макс якось його не помічав, а сьогодні хотілось го­
ворити з ним.
Повертав розмову на Вольського.
Киптяєв увесь час нервово підморгував очима — його
контузило в імперіялістичну війну.
Макс спитав: що таке Вольський? Похвалив: Вольський
— хороший чоловік і головне — витриманий.
Макс образився й пішов до парку.
На доріжках уже були люди. Кожному хотілось, щоб
була весна.
Але в цей день дмухав з півночі гострий вітер. Дерева на­
шорошились на сонце, а на покрівлі будки сиротливо вигля­
дав сніг.
Макс пішов із парку. Потім він стояв біля «вітрини голо­
дуючих». Пильно дивився на фотографії дітей з тоненькими
ніжками й розбухлими черевами.
На нього найшло обурення, коли він згадав другу вітри­
ну — з пірожними, і він пішов і оддав старцеві останні п’ятде-

303
сят карбованців.
Так зробив незадоволений Макс.
... Пізно він підходив до своєї кімнати.
Боявся, що Вівдя ще не прийшла. Приложив ухо до две­
рей: там хтось був. Зрадів. Але Вівді, дійсно, не було. Була
Христя.
— Чого ви так пізно?
Христя:
— Я... так...
Говорила лагідно, а видно було, що хвилювалася.
Макс просто:
— Вас, мабуть, турбує щось?
Христя сказала:
— Так, турбує.
Потім скаржилась:
... У неї не організуються думки, а тому все, що вона чи­
тає, ніколи не може принести до системи. Це для неї велика
хиба. Вона не може бути ані агітатором, ані організатором.
Це ж жах, бо вона інтелігентка.
Макс і слухав, і нічого не чув. А Вівдя не приходила. В го-
стиниці було вже зовсім тихо. Тільки зрідка хтось проходив
коридором, і кроки його гулко звучали, ніби це було порожнє,
нежиле помешкання.

Вівдя останній час майже не говорила з Максом. Прий­

шовши з служби, вона вбиралась і йшла. Біля пасажу її че­
кав Вольський, і вони йшли за місто.
У неділю вони пішли теж за місто.
Вольський казав:
— Чудово сьогодні...
Вона:
— А завтра?
— Що завтра?
— Завтра теж буде чудово?
— І завтра.
— І після завтра?
Вольський подивився гостро. Він завжди дивиться гостро

304
й чітко. Вольський сказав, що йому завжди буде чудово, бо
він комісар.
Розсміялась:
— Ця цинічність мені не подобається.
Він погладив себе по широкому лобі й тихенько засвистів.
— Що ж тут цинічного? Ви, мабуть, не про те подумали. Я
просто почуваю себе здібним до життя, до боротьби. І тільки.
А коли я комісар, то я, значить, такий.
— Агітація! — і скривила обличчя.
Виходили до залізниці. Збігли на насип.
Вона:
— От, дивіться: все далі й далі, а куди — невідомо.
Він:
— Ви про рейки? Чого ж невідомо? Далі станція — одна,
друга, третя.
Вона:
— Тому невідомо, що, може, з цих рейок раптом потяг і
звалиться. От вам і невідомо.
Він:
— На то є семафор. А нещасні випадки завжди бувають —
це теж відомо.
Йшли на схід — по рейках. Простори кутались у надве-.
чір’я.
Вівдя казала:
— Я лю блю йти на схід, бо навіть вівтар на схід дивиться.
Вольський узяв її за руку й фаміліярно посіпав. ,
— Не всі й вівтарі дивляться на схід... Так-с. Проте і я лю ­
блю дивитись на схід.
Вівдя замахала руками:
— Годі вам! Годі вам!
Коли вони вийшли за будку 323, Вівдя кокетувала. А вона
вміла кокетувати. Проте вона й так була дуже гарна з себе.
Вона дозволила Вольському взяти себе під руку. Щільно ту­
лилась до нього.
... Зайшли далеко й мусіли повернути.
Вечоріло. Рейки загублювались у далині, ніби в провалля.
Нарешті — до міста.

305
 Вівдя махнула рукою:
— Прощай, поле!
Десь нясподівано одкликнулось луною.
Припинилась. Задумалась.
— Це баба Горпина!
— Яка баба? — спитав Вольський.
— Та то так! — засміялась вона. — Була така... баба... чу­
десна...
Вирвала руку й крикнула:
— Біжім!

Христя посідала невеличку посаду. Перепищиця. Але й

тут вона не встигала все зробити своєчасно. Цілий день
вертілось у голові — чого вона не прочитала, чого вона не
знає. З неї підсміхувались. Думали, що вона має коханого,
а тому й така розгублена.
Ж ила вона край міста в одного чоботаря в холодній
кімнаті, і нічого не хотіла.
В той вечір Христя ходила по сусідах і прохала «трішки
нафти». їй ніхто не давав. Тоді вона засмутилась і поплака­
лась перед чоботарем, що їй не можна буде сьогодні читати.
Чоботар резонно зазначив:
— Завжди читати не можна, на легені погано.
А з Христиними легенями й дійсно було щось неладне:
кахикала — тихо й сухо.
Христя подивилась на нього ясними очима й пішла до
себе.
Із світла спершу нічого не було видно, а потім — так собі.
Спати не хотілось.
Дивилась на книжки й уперто думала про нафту.
Десь далеко гавкав собака і, слухаючи його, було чогось
сумно.
Ще дивилась на книжки, і захотілось плакати.
Вона ніколи не плакала, а в цей час хотілось. Підвелась.
Зняла з етажерки «Економічне учення» і придивлялась. «Да,
воно!» П оложила на стіл...
І от вона почуває, що їй хочеться стати навколішки. До

306
 болю хочеться.
... Десь гавкав собака.
Стала. Простягла руки в просторінь, і їй стало со­
лодко.
«Невже я молюсь?
Підхопилась:
«Кому?»
А в голову: «Економічне учення К. М аркса — К. Кавт-
ського... Завтра прийдете одержите... Сьогодні нема!»
Вона побігла до чоботаря. Там вона випила води й
сказала, що вона хора. Потім дивилась, як чоботар заби­
вав цвяхи в підошву й мовчала.
Скоро прийшов і Макс.
— Мені щось вам треба сказати. Ходімте.
Вийшли. Макс оповістив, що сьогодні рішучий день:
він скінчить або так, або інакше. Він далі так жити не має
сили.
Христя сказала холодно:
— Я не піду!
Макс захвилювався.
Христя ще раз сказала холодно:
— Я не піду.

В той же вечір Вівдя сиділа з Вольським на ліжку й

розмовляла.
На дворі знову знялась курява — зима не здавалась.
Макс уже не ходив красти палива, а з установи перестали
видавати — останній зимовий місяць (і то кінець). Вівдя
задмухала на світло.
— Дивіться, як парує!.. Хіба ви не змерзли?
— Трішки змерз, — сказав Вольський, запалюючи ци­
гарку.
— Ну, то йдіть сідайте біля мене — буде тепліш.
Сів.
Сказала.
— Щільніш. А то положіть і руку на плече.
Вольський:

307
 — Ні, мабуть, не треба.
— Чому?
— Зайде Макс, а він і так на мене сердиться.
З іронією:
— А ви боїтесь?
Просто:
— Ні!
К урява заліплю вала вікно. Через три кімнати рубали
дрова: Гу!.. Гу!..
Вівдя сказала:
— Чого мені сіро?
Подивився на неї. Вона дійсно була бліда й сіра.
— А ви візьміть себе в руки.
— Ха!.. В руки...
Спитав:
— Не можна?
— Ні, не можна. А проте противно, все противно... Хо­
димо... багато нас... як приголомшені. Щось треба зроби­
ти велике, героїчне, а воно й маленьке несила.
— А ви ще раз спробуйте.
Сказав серйозно.
Вівдя нервово перекосила обличчя:
— Що там пробувати! Як не пробуй, а все по-старому
виходить... Так! По-старому.
Вольський:
— Я б вам порадив, що робити, та ви ж усе одно ска­
жете: агітація.
— Так, краще не треба!
Вона засміялась.
— Я навіть думала, що мене баба Горпина спасе.
— Це та сама Горпина?.. — спитав Вольський.
— Ні, мабуть, не та, — сказала Вівдя й задумалась.
Потім вони декілька хвилин посиділи мовчки.
Ще хтось гупав праворуч.
А фуга била сніжинками в вікно. Вольський ще раз
спитав про Макса — де він?
А М акс прийшов уже від Христі й стояв знову біля

308
дверей. По дорозі він спотикнувся й розбив одно скло від
окулярів. Окуляри не здіймав, а тому й вигляд мав незви­
чайний. Крім того, вуха йому горіли, а в скронях стукало.
Вівдя не знала, що Макс стоїть за дверима, але була
майже упевнена в цім. Це її дратувало.
Вона знову почала кокетувати.
Вольський:
— Я так не люблю!
— А як же ви любите? — і примружила очі.
Сказав:
— Ви мене не перший день дратуєте... Що ви від мене
хочете?
Вівдя здивовано:
— Я од вас хочу?
— Так, ви.
Сказав уперто й рішуче.
Вона:
— Це мені подобається.
Вольський:
— А мені зовсім не подобається. Як ви хочете віддати­
ся мені, то робіть це й не мучте Макса, мене й себе.
У Вівді загорілись очі.
— Ви хочете, щоб я вам віддалась? Добре. Ви знаєте,
що за дверима Макс?
Вольський мовчав.
— З умовою, щоб двері не замикати! Добре?
Вольський мовчав.
Вівдя поспішно почала розстібати пасок і ґудзики на
кофточці.
Вольський спокійно відійшов до вікна й став спиною
до Вівді.
А вона шелестіла убранням і важко дихала. В кімнаті
було тихо, а тому й чути було, як жіночі груди вбирали й
видихали повітря.
Нарешті вона сказала:
— Ну, йдіть, я готова.
— Готові? — не повертаю чись спитав Вольськии.

309
 Вівдя не відповідала.
Тоді Вольський хутко повернувся, взяв із столу капе­
лю ш і вийшов.
Одий момент у кімнаті було тихо, а потім Вівдя зіско­
чила з ліжка і, як ранений звір, завила в повітря:
— Сво-лоч!
І ще підскочила до стінки й билась об неї головою,
зціпивши зуби.
Д алі сиділа декілька хвилин, поки не увійшов у кімна­
ту Макс.
Макс теж не дивився на неї і, узявши якийсь клуночок,
шо наготував зранку, теж вийшов.
Вівдя мовчала.
Праворуч і ліворуч уже не гупало.
В гостиниці було тихо.
... А в вікно знову бились сніжинки.
Сніжинки...

310
 Л ЕГЕН Д А

Влетіла буря, крикнула — дзвінко, просторо:

— Повстання!
Зашуміло в зелених гаях, загримало, загуло. Прокину­
лась ріка, подумала світанком та й розлилась — широко
— широко на великі блакитні гони. Та й побрели по колі­
на у воді тумани — зажурені, похилі.
... Іш ла повінь... Летіла буря...

І от — я хочу про молодицю коротенько розповісти —

як у народі чув. Таку: край села жила, де незаможницька
осада, де верби на ставок схилилися й слухають пісень гні­
дих, що на зорі застигли й кожну мить сивіють.
Звуть Стенькою (то, мабуть, Степанида), ніхто не
брав, а вже за двадцять перевалило. Ж ила-була метелиця
та й годі, огонь, баска, гаряча кобилиця. А взяв її Володь-
ка, одружився, та не прожив і років зо три — пішов у пов­
станці.
Отож і залишилась Стенька з хлопчиськом невелич­
ким та з бабою-свекрухою.
Дитина довго не жила, захворіла на віспу й ночі однієї
кикнула.
... Вийшла молодиця на вулицю, стала біля воріт, зами­
слилася.

311
 Ходив Володька два роки на цукроварню, заробляв на
коня, купив коня, а кінь теж здох.
... А батько закатував матір.
... Ну, і півтори десятини за двадцять верстов...
... Ех ти, сибірська каторго!
... Колись прокинулась удосвіта (під повіткою спала)-
за ногу хтось.
— Хто там такий? Одчепись!
Зареготав:
— Хлопці, сюди! Бач, яка краля!
... Отже червоні прийшли, повстанці прийшли. Д ’ех, бу­
дуть діла, матері їх ковінька!
Кричали:
— Не печи, не вари: все буде! Де тут у вас буржуї жи­
вуть?
Баба-свекруха сплеснула руками:
— Ой, лишенько! Які ж тут буржуї, самі селяни прожи­
вають.
Посміхнулися, а потім виймають папірці, читають із
папірців.
— А Гордій Пронь є?
— Та є.
— А Остап Забийворота є?
— Та є.
Аж здивувалася стара: усіх чисто хуторян виказали, а
хуторяни й справді жили, як коти в сметані.
... А потім повстанці пішли. А ввечері ще прийшли...
Ой, було ж молока та ковбас — хоч собак годуй!
— Вари вареники! Печи пиріжки!
Варила, пекла Стенька...
... Мовчала, прислухалася, розглядала... А у вікно зази­
рав молодик червоний, з лісу підводився. Хлопці їли, диви­
лись на Стеньку, а вона вже цвіла, як мак... Д ’ех! до чого
була струнка та красива молодиця, а очі їй, як у кози ди­
кої, тільки хитренькі трошки.
... Отже горіла, цвіла Стенька... а баба спитала:
— Що ви, хлопці надумали? Невже ліворуція?

312
 — Ліворуція, бабо, повстання та й квит. Ідемо буржуїв
бити.
— Ой, лишенько! — та й утерла рукавом сльози.
Запитало товариство:
- Невже жалко?
- Та де там... щоб вони показилися. Це вже такий зви­
чай бабський — як що, то й плакати.
А повстанці підводилися, до Стеньки йшли.
— Ух ти, кралечко! — цебто обняв один.
... А другий заіржав та й ще полапав трошки.
Мовчала молодиця, думала, мабуть... потім спалахну­
ла раптом, наче промінь пробився крізь хмари:
— За волю... йдете?
І крикнули хлопці:
— За волю! — ще й шаблюки забрязкотіли.
Зашумували очі в слив’янці (під віями ніби слив’янка
кипіла), вискочила Стенька до порога:
— Цієї ночі п’ять чоловіка присплю... Хто перший? Ви­
ходь!
Задзвеніли шаблюки, з грюком розпанахало двері...
... А ранком повстанці засідлали коні, сіли на коні й за­
куріли з села. Перед вів загін, а позаду летіла Забийворо-
тинська хура. Хуру везли гладкі Забийворотинські коні:
гнідий у яблуках жеребець і білий кінь з чорною ногою, з
тавром на стегні.

З того часу не бачили Стеньки, не чути було, не гово­

рили про неї.
... Гримали повстання...

11

Не одна молодиця співала: «ой, зажурюся, запечалю­

ся, піду в садок зелений — розвеселюся...».То не хмари на­
висли над головою, то очіпок придавив вороне волосся.
... Ой, не чути було вже про баську молодицю, та
пройшла вже слава про юнака-молодця.

313
 ... Гуділа-дзвеніла слава про Стеньку-юнака, червоного
повстанця.

Не одна трясилова ніч пройшла, іде, пройде — тисячі

тисячі, тисячі... Похилилася на тин кропива й думає про
бурю. Заспівають, запишуть нащадки: був Приймак і Бу­
денний і були — тисячі, тисячі, тисячі...
... Палали панські маєтки, тікали пани. Ішли червоно-
ґвардійці — з заводів, з шахт, з Донеччини, з Криворіж­
жя. А далі йшли повстанці — чабани, байстрюки, голо­
дранці (відтіля, де на ставок верби похилилися). Проходи­
ли вздовж і впоперек чорнозем, міста, піски, ліси, байра­
ки...
Гримали повстання. Лютували повстанці.
А найбільш за всіх лю тував юнак Стенька. С ама чут­
ка про нього викликала велику тривогу. А де були пани, де
були хуторяни (блискучі трактори й череп’яні покрівлі),
там тоді важко ходила сумна розпука.
Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в
ліси, помститися. Казали: тільки краяни радію ть (де верби
на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки раді­
ють, а іншим — смерть.
Тоді вороги тримали владу, панували знов. І тремтіли
вороги, коли чули про Стеньку-юнака.
Дивно, хоч де йому з’явитися, там одразу дзвеніли
повстання: виходили чоловіки й баби з косами, ціпами, хо­
вали борони — догори зубами — в траві й наганяли на
них ворожі кінні загони. А ще дивно: людей в юнака було
дуже замало.
Казали: ватажок Стенька — стрункий юнак і ясний,
мов голубе небо, і буйний, неначе буря, і гордий, мов со­
кіл. Хто слухав Стеньку, той ішов за ним і в огонь, і в во­
ду. Його мова була блискуча, як весняний ранок. Він горів
завжди й вабив завжди, наче степові огні в темряві. І як ве­
ликий пророк, він віщував — так переказували по селах,
по заводах:
— Збираймось до гурту! Насувається чорною хмарою

314
час помсти, час розплати. Гей, виходьте на шляхи — чи­
гає воля. Беріть ножі, одрізи, несіть смерть. Через смерть
запанує нам життя. Виходьте з лісів, з нетрів, з темряви.
Летіть, як метелики, на світло... Послухайте! Послухайте!
Невже ви не чуєте, як віки б’ють на сполох! Невже ви не
бачите, що ми видираємося з провалля? Один крок — і ми
в голубій країні, не буде кроку — знову безодня, темна,
слизька, як жаба... Послухайте! Послухайте! Ми кличемо
вас огняним повстанським словом: беріть ножі! точіть но­
жі!..
І брали ножі, і точили ножі, а Стеньчине слово лунало
по оселях, виходило з лісів, відходило далеко-далеко. І
знову палали панські маєтки й череп’яні покрівлі. Ходила
кривава помста, а ліси знову гуділи буйну славу юнакові.
... І піднялися тоді вороги, вовчі загони пустили на
Стеньку, а за юнакову голову пообіцяли пригоршню чер­
вінців. А тоді почали вибухати ще частіш повстання. Як
вітер, літав юнак по селах та підіймав пригноблених, і
пригноблені тягнулися з усіх усюд до нього, і лилася це­
брами ворожа кров.

Так чергувалися зорі: була вечірня, була вранішня. Іще

були дні, і відходили нерозгадані дні, за лісом зникали.
Вже майже рік лютує юнак, і нездібні вороги зловити
його.
... 1 от проїздив селом молодий юнак. Висипали люди
на вулицю, дивляться на нього. А він сидить на коні й по­
сміхається до людей, наче вечірня зоря до річки.
Був тоді присмерк, стояли жнива, і на майдані пахло
полем. Та й під’їхав загін до журавля, і позлазили з коней
повстанці. І юнак зліз. І що ж? Юнак, як юнак, але справ­
жній Стенька: очі йому, як невиїждженому коникові гра­
ють...
... Лю били люди того юнака, мов буревісник бурю, не­
наче чайка синє море. Але ховали люди між себе ще й по­
гану думку про нього. Не казали, а тільки ховали. А була
ота думка оця: ішла чутка, що Сгенька з лісовиками ва­

315
ландається, тому й куля його минає. Д ехто думав, що це
вороги такі чутки пустили, а дехто й інакше мислив. Що
куля минає, то ще й нічого: єсть такі діди, на Ч орномор’ї
були, від кулі теж заговорю ю ть, по книгах чорноморсь­
ких вичитали. А от як із нечистою силою що — то анци-
христ.
... Отож зліз юнак, з цеберки воду п’є. І підійди до ньо­
го на той гріх бабуся старенька; її сина вороги закатували
—червоний повстанець був. Підійшла ото ззаду до юнака
та й сунула йому кишеню карбованця паперового й ще
пиріжок маленький. Обернувся юнак: примітив це. А баба
схопила його руку та до уст своїх, та тужити.
— Голубе ти мій рідненький! Синочку ти мій гарнень­
кий!
Плаче баба, а юнак, як стовп, стоїть, а громада ди­
виться на нього.
... Отут то й було несподіване: як кинеться юнак перед
бабою навколішки, зблід, як лист той осінній, і замолився
юнак:
— Бабусю велика! Молюся тобі за твої страждання, за
твої муки. Ти мій єдиний бог, а іншого не знаю. М олюся
всім лю дським мукам, молю ся помстою, що наводжу її на
катів жорстоких, на силу не нашу. М олюся й тобі, лю ди­
но вільна, що взяв ніж і запалив серце грозами.
Сказав це юнак, скочив на коня, і пропав загін у степу.
А лю ди стояли й думали. 1 порішили тоді люди, що
Стенька дійсно зв’язався з нечистою силою.
І пішла з того часу погана слава про юнака. Тільки
байстрюки та голодранці підтримували його, а інші люди
відсахнулися від нього. І важко тоді стало юнакові жити з
своїм загоном у лісі: вовчі загони стежили за кожним його
кроком, а лю ди вже майже не підтримували його.

Та й сунулися хмари над тим лісом, де жив юнак. Су­

нулися, посувалися, лили воду на сосни, а сосни стурбова­
но гули. І були тоді неясні думи й неясні мрії, і журба бу­
ла за далеким, неясним, невимовним...

316
 ... Жив у тім лісі й дід Чорноморець сивий. Приходили
до нього люди взнавати: куди корова поділася, хто коня
вкрав. Розгортав Чорноморець чорноморські книги й узна­
вав по них, куди корова поділася, хто коня вкрав.
Іще знав дід Чорноморець, де ховається юнак, і розпо­
вів він лю дям, що наступає кінець юнакові, що лю тою
смертю помре він.
Але ще гримали повстання, і горіли панські маєтки.

Але вже надходив кінець.

Тихо, крадькома, мов кішка, насувалася юнакова за­
гибель. Як осіння журба між дерев, м'яко ступала заги­
бель. 1 прийшла загибель.
... Була темна ніч. Тоді була темна ніч. Зойкали сичі,
тривожно гуділи сосни. З трьох кінців палахкотіли загра­
ви. То горіли панські маєтки, то було діло юнакове — я-
сного, мов голубе небо, буйного, неначе буря, і гордого, як
сокіл. Тоді загін його отаборився в Зеленому Ярку. Біля
багаття лежали стрункі постаті, а з боку лежав повстансь­
кий пес — здоровий вухатий собака.
І раптом підвівся й завив пес — тихенько й тривожно.
І сказав тоді юнак:
— Іде зима. Підемо глибше в ліси... Ще помсті не кі­
нець!
І одгукнулося здалека таємно:
— Ще помсті не кінець!
І заспівав один повстанець тихенько, зажурно, наче
вода виходить із заводи в Дніпро:
— Ой, М орозе-М орозенку, ти славний козаче...
І одгукнулось:
— Ой, М орозе-Морозенку...
Та не чули тоді повстанці, що насувається на них не­
минуче лихо. (Тоді байдуже тріщ ало багаття, а здалека
байдуже виблискували заграви).
... А Зелений Ярок оточили вовчі загони. Скрадалися
вовки. Тихо насувалося лихо...

317
 Гей, гей! Була тоді темна ніч, як далеке-далеке мину­
ле!..
... А потім раптово вибухли постріли. Зататакали куле­
мети — то оточили повстанців вороги. І зійшлися тоді дві
сили: одна сила юнакова, а друга — вовча...
Д овго-довго не здавалися повстанці.
Та тільки перемогла вовча сила: перебили повстанців,
тільки троє лишилося, а між ними Стенька-юнак.
Ой, гудів та й тривожно ліс...

Не розповідає горлиця про свою дитину милу, що її

шуліка забив. Отож важко казати про те, як Стенька-юнак
загинув.
... Привели Стеньку на майдан і судили на майдані. І
ніхто не прийшов сюди, люди не прийшли сюди.
... Тоді сумніло на шляху.
І сказав юнак:
— Одпустіть моїх товаришів, і я сам знайду собі най­
лютішу смерть.
Найлютішу смерть? Гей, гей, цього панам і треба. По­
гомоніли вороги й згодилися; вони хотіли перехитрувати
юнака: юнак прийме найлютішу смерть! А тоді й товари­
ші його приймуть найлютішу смерть!
І виблискували ворожі багнети, а за майданом
умирало сонце.
Та не знали вороги, що їх перехитрував юнак. Гово­
рив він:
— Я вигадав собі смерть, як в старовину було: садови­
ли козаків на палі, і вмирали козаки на гострих палях. Я
хочу вмерти на гострій палі — це найлютіша смерть!
Посміхнулися вороги — це найлютіша смерть! Тоді
загострили палю й вбили її в землю.
Подивився юнак на товариство й теж посміхнувся, і
закипіли йому очі в слив’янці (під віями наче слив’янка ки­
піла), і сказав він:
— Ой, вороги-вороженьки. В старовину було ще й таке:
приводили людей до палі й дівчат молодих приводили.

318
Коли яка дівчина захотіла одружитися із злодієм, що на
палю сідав, то його й одпускали на всі чотири сторони.
Мені не треба прощати, але зробіть, як було в старовину,
— покличте сюди громаду.
Ще посміхнулися вороги — хай подивиться громада,
як злодіїв катують. І вдарили на сполох. І зійшлося наро­
ду сила силенна. Але ворожих багнетів ще більш було.
... Тоді вже вмирала й вечірня зоря, і тихо було на май­
дані, тільки шаблюки іноді цокотіли та здалека гудів ліс.
І сказав тоді юнак:
— Тепер я буду сідати на палю... Але слухайте! Слу­
хайте!
І раптом розірвав юнак свій одяг повстанський, і поба­
чили люди замість юнака буйного голу жінку — красуню,
що погордо дивилася поперед себе. І дзвінко сказала во­
на:
— Слухайте! Слухайте! Я вмираю за волю. Але я зно­
ву закликаю вас до помсти: гостріть ножі! Дивіться, ди­
віться на заграви: вже палає наше визволення, вже йде но­
ва невідома зоря... Слухайте! Слухайте!..
Але не дали їй говорити вороги, як люті шакали, наки­
нулися на неї й зав'язали їй рота.
... А народ уже гудів...
Тоді вовки накинулися на народ і розігнали його. А
Стеньку-юнака закатували: одрізали носа, одрізали вуха й
наштрикнули на палю.
... Гей, гей! Та й була ж то найлютіша смерть...
Але пройшла тоді про юнака Стеньку, про жінку мо­
лоду красуню — ясну, мов голубе небо, буйну, неначе бу­
ря, і горду, як сокіл, ще бучніша слава. Ще й досі гудуть їй
ліси невмирущу славу...

І от біля ставка, де верби похилилися, стоїть могила.

Це юнакова. Приходять до могили люди й слухають, як
шумить вітер над нею...
... Гей, гей! Гримали повстання...
... І були — тисячі, тисячі, тисячі.

319
 ЗАУЛОК

З сіверких левад бреде осінь. На заулок насідає сивий

присмерк. Але на сході починається день. На башті вда­
рив дзвін — глухо й вогко.
Леонід Гамбарський допиває вранішній чай. Передчут­
тя неможливої радости остаточно затопило його. Іще бу­
ла легенька й срібляста тривога. Сьогодні буде —
— рецензія
на ту книгу, де вміщено його першу статтю. Уявно він
давно вже вважав себе за червоного професора і навіть
більше:
будучи в Криму, в санаторії, він прочитав декіль­
ка лекцій, і на афішах стояло:
— професор Гамбарський.
А потім він пригадав фіялково М ар’яну. Ця чванлива
дівчина завжди стояла перед його очима.
— Тепер...
Але це було трохи наївно, і він це розумів.
Леонід Гамбарський замкнув портфель і поспішно пі­
шов у город.
Іш ла жура осінньої чвирі. Над міськими болотами
шкульгали дощі — холодні й нудні.

Аркадій Андрієвич прокидається рано й виходить у сі­

ни. Потім прокидається Степанида Львівна. М ар’яна вдо­
ма не ночувала. — Мжичить холодний дощ. — Повз двір

321
 проїхав візник на «стійку». Коні ледаче перебирають ба­
гно. Проїхала сусідка в рибний ряд.
Напроти кричить півень на весь заулок.
Аркадій Андрієвич п’є чай і йде на службу. Степанида
Львівна варить обід.
Через ті ж сіни проходить і Гамбарський.
... Коні нарешті вивезли
візника на Глухайську вулицю і потюпали жвавіш.
Тротуар прокидається.
... А життя сім’ї таке:
на башті дзвін б’є дев’ять,
і Аркадій Андрієвич іде на роботу. Раніш Аркадій Андріє­
вич думав, що він закоханий в столоначальника, а потім
думав, що в комісара.
Але було просто: він закоханий у канцелярію — безви­
хідно, фатально. Майже кожного року сниться йому напе­
редодні Різдва (коли ялина, коли юність): якась чудова
казкова королівна, що вся в білому, а біля неї, наче живі, в
білих рукавичках — ґалянтні, елегантні — журнали, паке­
ти, сургучі і т. ін.
... Степанида Львівна — ніжна жінка й хорош а хазяй­
ка.
... Н а Г лухай ській вулиці
кричить сирена — довго, різко, зарізано: мчить автомо­
біль...
... А в кімнаті, де висів раніш Олександер И, Николай
II, а також білий генерал на білому коні, — висять:
Ленін,
Троцький,
Раковський
і манесенький портрет Карла Маркса.
Степаниді Львівні сказали, що Маркс — жид, і вона
образилася, тому що вона цього раніш не знала й казала
всім, що Маркс —
з Петербургу!
З того часу — не великий, а маленький.
Про Троцького Степанида Львівна каже:

322
 — Ну, і що ж, що жид? Він же не хоче розігнати всі у-
станови й служащих?.. А жида я знала й у Полтаві, бака­
лійника, зовсім не поганий, навіть навпаки: і в борг давав.
Зінов’єва Степанида Львівна не повісила, бо дуже ку­
черявий і молодий.
... А М ар’яна, їхня дочка.
Про М ар’яну говорять:
— Госп
таких маленьких родителів вирости така пишна женщина.
Року 1917, покинувши («к чорту!) середню школу, Ма­
р’яна пішла в чека.
І сказав тоді Аркадій Андрієвич:
— М ар’янко! Що ти робиш??
І сказала тоді Степанида Львівна:
— М ар’янко! Що ти робиш??
А потім погодились:
«така Божа воля».
... Леонід Гамбарський живе в цім же домі.

М ар’яна прийшла з роботи й пройшла прямо в свою

кімнату. Сіла біля вікна й задумалась. Безсонна ніч поло­
жила на її тьмяну щоку холодний хоробливий червінь. З
огидою згадувала вакханалію в «Ґранд-Отелі»...
(... У вікно бились краплі мжички...).
... Згадувала спорзне, звіряче обличчя гладкого типа, і
гнійні нарости на його животі.
Тоді в її очах загорілись порожні фосфорити. Порож­
неча гамарила кожний нерв її істоти.
Але раптом вона відчула біля серця біль і прилив енер­
гії.
М ар’яна вийняла з чулка пачку кредиток і з силою ки­
нула їх у куток.
Тоді у вікні, напроти, зашарів огонь. Чути було тринь­
кання на балабайці і веселі вигуки. Долітало:
«М и ковалі, ми ковалі.
К уєм ми щ астя на землі».
За стіною жили комольці

323
й завжди тривожили заулок своєю агітаційною бадьорі­
стю.
М аріяна написала:
«Милий друже! Туди, в твій далекий край,
на північ. Мені хочеться сказати інакше: «на
сєвєр». Т вій ,н арод має два чудових слова,
вони не перекладаються — «сєвєр» і «грусть».
Але найкраще слово на землі:
— «че-ка».
Пам’ятаєш?: стоять ешелони, а паровик
так з", '’умано шипить. Ідемо в дикі замріяні
степи, де чекає тривога, невідомість, де ціле
провалля жури й радости. Станція, ще стан­
ція, і семафори, і степи... Тоді не було пс*
рожнечі... ■. ■
А зараз у мені осінь. Ідуть дощі, бредуть
похилі отари хмар. Нема вже: «Секім-баш-
ка!» 3 партії мене вигнано, не пам’ятаю за-
що, зд а є ть с я , не вн о си л а три м ісяці
членських. Проте, це єрунда: мене й так би
вигнали. Тепер член парткому каже:
— Наші женщини з папіросками бігають!
... Словом, я безпартійна комуністка. Мій
папа, Аркадій Андрійович, каже:
— М ар’янко, як записуються в партію?
... Я йому розказала, хоче кандидатом,
витримувати стаж. Правда, зворушливо?..
Але це не те. Ти питаєш, що я роблю? Зви­
чайно, працюю, але хочу залити себе дурм а­
ном, до солодкої нестями. Іноді слухаю вче­
ні промови липового професора Гамбарсь-
кого, який, очевидно, в мене закоханий... Але
й це не те. Я тобі писала, що хочу покінчити
з життям. І от я рішила. А щоб не було по­
вороту, сьогодні вночі віддалась сифілітико­
ві. Це найкращий спосіб проявити силу своєї
волі. Правда? Вже не буде вагань. Так ро­

324
 блять чекісти минулого... Надворі дощ. Сон­
ця не бачимо. «Сєвєр». «Ґрусть...» Але най­
краще слово — «че-ка! » Милий друже, я в
твій народ закохана. Я вірю, що воскресне
велике слово — «че-ка!» Тоді воскресне бірю­
зовий потік людського надхнення й степова
тривога.
А зараз дощ і болить серце. «Сєвєр».
«Ґ русть».
Р. Ь. Через годину повішусь. Прощай.

Але тут же М ар’яна з жахом подумала:

— Прощай?
... Брели години. М ар’яна ходила з кімнати в кімату й
нервово перебирала складки на спідниці.
... Брели години.
Аркадій Андрієвич одинадцять місяців не одержував
грошей, і тепер одержав за місяць (40 мільйонів), і був
сам не свій.
Кричав:
— М ар’янко! Со-о-о-рок мільйонів!
І переможно трусив кредитками над головою.

Степанида Львівна готовила самовар і теж була сама не

своя, і навіть бліді щоки порожевіли їй. Руки дрижали, і ніяк
не могла роздмухати огонь.
— От і кажуть: Ленін і Троцький... А що ж вони учреж-
дєнія прикривають, чи що?
Аркадій Андрієвич сказав:
— Ох, Стелушко! Якби ти знала, яка в нас катавасія. З
П’ятигорська приїхав Товариш Аральський, а на його мі­
сці вже другий начальник. І от тепер: той собі, а цей собі.
Біда. Ну, я думаю, що все таки Аральський переможе!
— А хто з них симпатичний? — спитала Степанида
Львівна.
— Ну, звичайно, Аральський... — І додав серйозно: —
У нього великі зв’язки. Це, знаєш, мужчина во-о!
— Так ти ж держи його руку!... — сказала Степанида
325
Львівна й підвела очі догори: — Аркашо! У нього портре­
та ще нема?
— Га?
— Та повісила б... Може коли зайде. Хто
їх знає — вони люди не горді...
І зідхнула:
— Боже мій! що то наробила революція. Такі хороші
люди, симпатичні... прелість...
Вітер вдирався в сіни, крутив дим і виносив його у во­
гку осінь. У вікно зазирало меланхолійне небо. Падало ли­
стя за вікном. Скоро приїде біла зима...
Знову дзвонять на панахиду.
...У сіни раптом вскочив
Леонід Гамбарський і схвильований побіг до дверей.
Степанида Львівна спитала:
— Пане професоре! Може вам водички гаряченької? У
нас сьогодні, знаєте, Аркаша жалованьє одержав...
А Аркадій Андрієвич скаржився: —
— Шу
Цмок! А роботи й нема: ні входящого, ні сходящого. Тіль­
ки й знаю ть, що по коридору.
...Слухала тоді М ар’яна
й відчула, як до серця підкотилась злість, і сказала з дру­
гої кімнати:
— Це, тату, зветься стадія організації. Чули про таке
слово? Я чую його тисячу літ, тисячу літ!
Червінь хоробливо горів їй на щоці, але цього Арка­
дій Андрієвич не бачив, і він образився:
— Ну, ти, М ар’янко, хоч і була в чека, а в ділах госу-
дарственних ні бельмеса.
А Степанида Львівна сказала:
— Боже мій, М ар’янко! Яке твоє діло до ділов государ-
ственних? Я знаю, чого ти хочеш: тобі б як би Ленін і
Троцький і товариш Раковський прикрили всі учреждєнія, а
папашенька без ш матка хліба зостався... Ну, ні, вони лю ­
ди розумні й симпатичні, цього сурйозно не зроблять.
М ар’яна мовчала й знову нервово перебирала складки

326
на спідниці.

Гамбарський положив на стіл газету й у розпуці похи­

лився на вікно. Рецензент писав, що в його статті багато
претенсійности на вченість, і Гамбарський йому нагадує —
чехівського телеграфіста Ять.
Це було так нахабно, так, на­
решті, нетактовно...
Леонід Гамбарський з тривогою думав, що тепер він
не зможе підняти своє реноме, і його професорська кар’є­
ра розлетілася в пух.
Потім зняв пенсне й ліг на кровать.
... З півночі летів сіверкий вітер. Передають: за містом
випав вогкий сніг і запорошило дороги. Над містом струм-
кують хмарні потоки.
З тоскою згадував:
- Ага, телеграфіст Ять!..
І здавив руками голову.
— Ага, телеграфіст Ять!..
Здавалось, б’ю ть обухом — цією важкою безглуздою
фразою... І майнуло в голові:
— Пропав!
І відчув тоді Гамбарський, що нема вже повороту, і
був один якийсь безвихідний тупик.
... А з півночі знову летів сіверкий вітер, і сунулись сірі
й нудні хмари. І знову з тоскою згадував:
— Ага, телеграфіст Ять...

— ... М ожна зайти?

Підвівся: — Зайдіть!
Увійшла М ар’яна й мовчки сіла біля кровати. Кілька
годин внутрішньої боротьби положили відбиток на її об­
личчя.
Гамбарський дивився прибито, перелякано, бо Мар’я­
на рідко до нього заходила,
а зараз зайшла.
— Чого?

327
 І ще дивився прибито й перелякано.
А М ар’яна в цей момент знала:
«Далі не можна. Треба кінчати!». Сказала схвильовано:
— Прийшла до вас спитати: що таке безпорадність? Що
— сила волі? Не знаєте?
А потім підвелась і жагуче промовила:
— Так... Я прийшла спитати вас... прохати вас...
М ар’яна кинулась до столу й розридалась. Гамбарсь-
кий розгублено дивився на неї й наливав воду в стакан.
— Випийте!.. Що з вами?
Вогкі д зво н и загуб и ли сь
в осені. Вогка луна зарилась у болотній чвирі заулка...
М ар’яна випила води й дивилась сухими фосфоритами
на Гамбарського. Потім стиснула руками голову й сказа­
ла:
— Треба повіситися... Негайно... зараз...
— Що ви, М ар’яно?
Гамбарський, блідий і розгублений, ходив по кімнаті.
А у вікно знову бив дрібний дощ. І тягуче проходили
хвилини напруженої мовчанки.
Думала: — Так! Треба кінчати... Так!... Скоріше!.. І
знала, що вона не може кінчити, що їй бракує сили.
Подумала: — Єрунда, треба кінчати!
М ар’яна сухо подивилась на Гамбарського, а потім
сказала:
- Пробачте! — і хутко пішла до дверей.

Аркадій Андрієвич надів окуляри й написав:

«Прошу мєня зачисліть в кандідати Ва­
шей Государственной партії. Мої лічниє у-
беждєнія в правоте комуністическіх ідей...»
В їдальню увійшла М ар’яна. Аркадій Андрієвич:
— М ар’янко! Ану, йди сюди! Чи так я?..
Степанида Львівна продовжувала:
— ... Він дуже симпатичний... кажуть уже повишення
получив...
... Короткий осінній день сконав. М ар’яна вийшла на

328
Ганок.
Д ощ прибив жовті листя, і вони лежали холодні, мер­
тві. Через вулицю блимав огонь і млявим світлом осві­
тлю вав пустельний заулок.
Високо текли потоки сумних хмар. Із стріхи однома­
нітно падала крапля на камінь. Іш ла глибока сіра осінь по
сірих заулках республіки.
Коли М ар’яна виходила за ворота, з комольської кім­
нати вискочив натовп юнаків і з реготом кинувся в туман.
Через дорогу, до Глухайської вулиці — сарай,
за сараєм — віжки.
... А далі, коли вийти з пустельного заулка, на міді ви­
січено: Доктор Фальк.
— Куди?
 ЕЛЕГІЯ

«М и н аю ть дні, м и н а ю т ь ночі...»

У грудні згнила зима, і тихий степовий городок знітив­

ся в облозі мовчазних нерухомих хмар:
— нагнав вітер із далеких Альпійських
гір, через Карпатські верхів’я, через Дунай.
Прийшло Різдво.
Зідхали дзвіниці, і промерзло жевріла жура: сум неспо­
кійної землі.
Цього року старожили не бачили різдвяних зір, бо не­
бо стояло в сірій сорочці будня.
І була мряка.
І старий газетяр теж не бачив різдвяних зір. Був він
сивий, древній, майже босоніж. Стояв біля ратуш і'на буль­
варі й казав мимохідцям:
— Може купите газету?
Іноді мимохідці купували газету, іноді заклопотано
проходили, іноді зупинялись і дивились на старого газе­
тяра.
... А прийшов він восени, коли було прозоро, коли за
кварталами пахли гречки...
... Але це було так неможливо давно!!! Це було за на­
родження його прекрасної юности, коли тихий степовий
городок стояв перед ним надзвичайною примарою.
І він подумав тоді: про радість.

331
 І урочисто залунало по кварталах:
— Радість!
І тоді було, як мигдальні потоки під ударом весняно­
го весла. Це був голубиний заспів до тієї синьої пісні, ім’я
якій — життя.
Це був новий заповіт, що ми, волхви, бачимо на сході
в темну ніч із хрустального Віфлеєму...
— Але це було так неможливо давно! І це майже забу­
лось, бо ж — неясні, туманні, мов перший сон за першого
м’ятежного кохання, ці уривки, що виринають із тьми пе­
ред моїми старечими очима.
«.. Що це?» — подумав з тоскою старий газетяр.
І чув тоді: ніби раптом прокидалась природа,
ніби дзвеніли, пливли й пропадали неясні відголоски з
дальніх літ.
... Але це була ілюзія:
— натовп тихих місь
лів стояв у суворій мовчанці.
... Газети продавали й жваві пацани, і не любили вони
старого газетяра, бо був невідомий, невідомо звідкіль і по­
хмурий.
І ще не любили:
— зійшов на великий шлях, по яко
йдуть, дико, по-звірячому озираючись.
... І був ще з ним, із ста­
рим газетярем, древній пес, що покірно шкульгав за ним і
ніс підсліпуваті очі на асфальт...
— пес: вовна прилипл
лом і лізла, падала на землю, щоб угноїти землю.
Пес не гавкав, а тільки тихо й нудно вив: на сві-
танках шумів скляний мороз, а пес буй голодний.
Іноді пес кидав старого газетяра й блукав на база­
рі, біля рундуків, де били його закаблуками, де
гризли його молоді бадьорі пси.
... Вранці тихий степовий городок оживав. Виходили
заспані горожани, плентались по мостовій візники, вилі­
тав із гаражу єдиний на всю округу виконкомський авто-

332
мобіль і з вереском мчав у туман, розганяючи обиватель­
ських курей і зграї голодних собак.
Тоді біля редакції — теж єдиної газети з великими під­
заголовками і з нудними традиційними гаслами — грубим
шрифтом — суетились газетярі.
Кожний знав:
— треба скоріш!
Треба схопити стос паперу з про­
мовами, статтями про всесвітній пожар:
«Ми на горе всем буржуям
мировий пожар раздуем;
мировий пожар в крови...
господи, благослови!»
— треба схопити й бігти, захопити всі переулки,
всіх обивателів, щоб —
— ж и т и о д и н д е н ь .
І старий газетяр ніколи не встигав за пацанами, і зав­
жди йому з веселим сміхом, що звучав, як «колокольчик»,
пацани підставляли ніжку, щоб старий газетяр упав у грязь!
І старий газетяр падав у грязь, розкидав сьогоднішні
газети; потім поспішно збирав їх, обтрушувався і, покір­
ний, з кінським калом на лобі, спішив, спотикаючись, до
бульвару.
На бульварі проходив день.
Але й увечорі старий газетяр був там же, де праворуч
від каланчі стояли стільці. Увечорі старий газетяр'тупо ди­
вився на мимохідців.
... А бульваром проходило багато:
— одні бігли, другі шкуль
раптом зупинялись і потім стурбовано відходили кудись.
... Тоді над головою колихались гілки
акацій — була алея акацій. Акації розцвітали, коли в ти­
хім степовім городку потоки мріяли про голубі пісні, про
голубу журу і схвильовано бігли до срібних вод забутої
ріки Лівобережжя...
Іноді пацани, побачивши старого газетяра,
ховались за ріг і шпурляли відтіля в свого колегу грудки
землі.
333
 Тоді підводився, відходив до каланчі, за каланчу, до
Зеленого Озера, де стояла самотня будка, а нижче лежало
небо на поверхні брудної стоячої води...
Тиша. Далеко клекоче брук.
Пес лежить і облизує попіл
— на хвіст. (Мовчиш? —
Мовчу!) Тиша. Далеко кле­
коче брук. Пес лежить і об­
лизує попіл — на хвіст.
... Уночі старого газетяра не бачили на буль­
варі. І ніхто не знав, як він жив, як він живе. Бо кому це
потрібно?
... бо йдуть молоді дні з юнацьким запалом
грізними колонами по безмежних ланах часу. І відступа­
ю ть —
місяці,
роки,
тисячоліття.
В глуху невідому безвість минулого.
Тихий степовий городок
знав і сум, і Великдень цієї
боротьби.
... Коли на древній дзвіниці
годинник протеленькає чверть на восьму, коли повстане
заокеанське сонце, —
— вулиці знову прокидаються, і тоді бреде
бульваром похила постать старого газетяра.
... Так починається день.
... А зима зовсім згнила, і
шкульгає Різдво в мряку чвирі. Старожили не бачили в ці
дні різдвяних зір, і стояло небо в сірій сорочці будня.
Старий газетяр теж шукав сузір’я Оріону; але були
самі мутні далі. Десь дзю рчала вода, і тому, що вона
промжичила мозок, боліла голова.
Так
ріс
час:

334
 — у грандіозній бо
переможені дні, на них падали ще дні, і росла гора, від
Гавризанкару вища, глибша від океанських глибин. Тоді
питали:
— Що це? Тоска чи радість?
... Але на далеких обріях знову гриміли, зно­
ву наступали молоді буйні дні грізними колонами.
Так
ріс
час!
... О, я знаю:
багато думав старий газетяр. Думав про
юність, думав про те, що було, чого не було,
чого хотілось. Все одійшло великим шля­
хом часу... О, я знаю: і моє кволе старе тіло
прокинеться колись і спитає:
— Невже кінець?
Але не прокинеться світанок.
О, я знаю!..
... Іноді старий газетяр ішов у заозерний край.
Шкульгав вище й вище на кучугури по кварталу кавалерій­
ського полку. За ним шкульгав пес.
Тоді в одинадцятій сотні був пожар: городок по­
ділявся на сотні — полковий городок степового краю.
Шуміли на каланчі, над ратушею. Палахкотіли
смолоскипи; під навісом тривожно дзвеніли й саркали коні.
... Старий газетяр виходив за
квартали й брів бездоріжжям, на північно-західні межі —
туди, де стояв,

як л е л е к а , п і д б и т и й б у р е ю дуб.

Дуб наближався. В далекім степу горіли

огні. І стояло древнє небо, а позаду туманіли міські оселі.
І здавалось, що оселі не існують, що вони відійшли в да­
лину, за гору переможених днів.
Старий газетяр приходив

335
до дуба, сідав під дубом і озирався. Висіло небо в чвирі, за
дубом причаїлась тиша. І промерзла чужа земля. І все бу­
ло чуже — і земля, і межі, і квартали, і кучугури, і дальні
степові огні. Тоді підходив пес і тихенько вив. Потім із
сходу прилітав колючий вітер. І відчував старий газетяр:
— десь тліє торішній гній.
Підводився.
За старим газетярем підводились і кучугури, і су­
нулись у небо, зливш ись із небом, відходили, пропадали, і
була одна сторожка пустота.
Ще городка не видно. Тільки за Балясним Бором
маячить невідомий нічний огонь. І був він не близький,
тільки далекий, тільки чужий, як чужа земля, де тліє то­
рішній гній.
... Огонь стояв на шпилі ратуші, і був
надто червоний.
... А іноді бачили:
— брів старий газетяр по
дорозі на цвинтар.
І думав старий газетяр:
— Цвинтар?
Тоді пахли могили — глибоко й тихо. Це був за­
пах незносного чебрецю — він ішов з-під білого снігу.

Старий газетяр прийшов у городок восени.

... І згнила зима.
З Чорного моря, з Індійського океану, через М а­
лу Азію, прилетів перший тепловій.
І вже на бульварі снили акації.
І знову бачили старого газетяра біля мудрої рату­
ші. Пацани ще били старого газетяра грудками, і він ішов
до Зеленого Озера, до каланчі, за каланчу, до самотньої
нікому непотрібної будки; за ним — древній пес. Тоді бу­
ли невеселі голубі дзвони: то йшов піст, і каланча перекли­
калася з іншими церквами.
... А з південного бігуна,
з Австралії, грізними колонами ще насува-

336
 лись молоді дні, і відступали — місяці, роки,
тисячоліття в глуху безвість минулого.
Старий газетяр це знав. Тільки не хотів
знати!.. (О, я знаю: старий газетяр не хотів цього знати!).
... А потім розлилась ріка. По вулицях ти­
хого степового городка летіли вже мільйони тепловіїв. Рі­
ка затопила міст, і не було дороги на кучугури, до дуба.
Старий газетяр зажурився.
І от в одну тривожно-радісну ніч, коли весня­
ні вечерові сутінки пливли над Зеленим Озером, пацани
підстерегли старого газетяра й побили.
І таки добре побили: тільки через два
тижні він вийшов із лікарні.
... А потім прийшла знову тривожно-радісна ніч:
ріка нарешті увійшла в береги. Ранком до мосту прийшли
плотники, і зацюкали сокири.
Скоро над рікою повис міст.
... Старий газетяр вийшов із лікарні, але він не
пішов до редакції — пішов на північно-західні межі.
Одступали дні й тягли за собою. І відчував ста­
рий газетяр:
— десь тліє торішній гній.
І падали сили.
Старий газетяр покірно брів у навіщова­
не: ішов туди, де стояв, як лелека, підбитий бурею
дуб.
І прийшов старий газетяр, і ліг під дубом.
І, коли у дзвінкій степовій тиші задзвенів перший
жайворонок, старий газетяр глибоко, на всі страчені
легені зідхнув і вмер.
Тоді знову тихо й нудно завив древній
пес, подивився підсліпуватими очима на старого га­
зетяра й побрів туди, до рундуків, де гризли його
молоді, бадьорі пси.

... Завтра біля дуба найшли мертвого старого газетяра

й завтра його одвезли на цвинтар. За два дні за старого

337
газетяра забули. Тільки там, де він лежав, залишився ле­
две помітний слід.
... Але біля дуба зацвів уже молодий запах юного не­
відомого дня.

Тихого ясного ранку над древнім степовим городком

урочисто потопали голубі дзвони.
 Д О Р О Г А Й ЛАСТІВКА

У перспективі — дорога.
Праворуч, ліворуч — акварелі. Далеко — ліс. Дорога
до лісу, а може вбік.
Д орога спокійно відходить, і на ній порожньо.
М абуть, скоро зажовтіє лист.я, і в небо засумує старий
дуб. Старий дуб був колись біля нашої хати, в дитинстві.
Я дивлюсь на дорогу, і вона веде мене за далекі гони.
Покірно йду за нею.
... Колись була береза, зірвав листок і положив у книгу;
книзі, здається, більш, як сто літ, пожовкли навіть рядки.
А в цій книзі лист із берези, пожовклий. (Може, берези вже
й нема... А де згадка про автора столітньої книги з пожов­
клими рядками?).
... Дивлю сь на дорогу. На дорозі порожньо, і я думаю
про небуття: коли дорога відходить, тоді щось відходить,
кудись відходить.
... Потім згадую сливи.
Саме по цій дорозі везли колись сливи. Я був малень­
кий і прохав у тітки слив.
Тоді вона дала мені жменю.
Та не були то сливи. Було дитинство.
... На краєвиді купчаться хмари, збираються на вечір.
Але то буде не потоп, а впаде звичайна роса. Тоді за­
буяє рослина.
М9
 А в потопі (пам’ятаєте?) були голуби.

Біля вікна пролетіли голуби, фуркнули і зникли за ве­

личезним будинком.
І каже голубка: — Дорога? — К^же голуб: — Дорога!
Потім полетіли на площу Володарського і там сіли
біля ратуші.
... Дивлюсь знов на дорогу.
За нею, куди вона йде, іде суворість, може, жорсто­
кість, може, сама смерть.
Ну, і що ж? Хай ідуть: так треба.
Але все таки що з дорогою?
І сказав голуб: — Дорога? — Сказала голубка: — Д о­
рога!

По далекій дорозі пішла широка тінь. Проходили роз­

патлані хмари і погасили сонце.
Коли пройшла тінь і сховала дорогу — дороги не
було.
Я впав на обніжок своєї мудрости й подумав з тоскою:
— Дорога?
Але голуби не озивались.

Город шумів, кричали мотори, летіли будинки.

Мій далекий сон (лебедине крило) розтанув над мі­
стом.
... Я надів кашкета й вийшов на вулицю.

Було тихо і темно.

Раптом повіяв вітер.
І закрутило,
зашуміло
в деревах.
Був грім — то прийшла літня пахуча громовиця.
Зірвало її, і помчалась вона в темну просторінь.
 ... А потім зашумів дощ.
Вона шукала світло —
— шукала,
найшла,
полетіла.
Влетіла.
Було чудове блискуче світло і тихо, без дощу.
То була кімната.
Сіла на шахві — спокійно, сухо, тепло.
Але хвилювалась.
Її хвилювало звичайне світло — електрика.
Тоді вона зірвалась і знову полетіла.
І от — чотири оксамитових стіни.
Ясно: вдарилась в оксамитову стіну і впала в фар­
форову чашу.
Назад!
Назад!
1 — в клявіші!
Пронісся мелодійний звук.
А що вона?
... Ще раз у стелю розписну, а там
в знемозі
впала.
Сиділа. Важко дихала.
А її ніжки обгортав килим — то східній оксамито­
вий килим із Турції.
Певно, кімната була незвичайна — то була кімната
в моїй уяві.
... А за йікном носився вітер, скиглили дерева, три­
вожно кричали гудки.
Тільки ніч сміялась тихо, темно і лукаво.
... Так! Вона шукала вікна — вилетіти у вікно, у
дощ, у ніч.
Але вікна не було.

А потім ще довго носилась по кімнаті. Знову падала в

фарфорову чашу й билась у розписну стелю.

341
 Була в розпуці — її надто тривожило звичайне світ­
ло — електрика.
... Тоді в дощ заскиглили дерева, потім у дощ засмі­
ялись дерева.
Чи чула вона, як сміялись дерева?
Нічого не чула вона.
Нічого!
Нарешті —
— вдарилась вона в срібну жирандолю і впала на
оксамитовий турецький килим.
зідхаючи востаннє (вона розбилась на смерть), хи­
лила голівку від світла й шукала очима —
— вікно.
Вікна не було. І вона вмерла.
... А за вікном стояла ніч і тихо, темно і лукаво у-
сміхалась.

За десять хвилин світало.

За годину я увійшов у кімнату.
Вже ночі не було.
Пройшла громовиця, пройшов дощ.
Підводилось сонце.
Пахло сонцем, пахло життям.
Я зідхнув глибоко й високо підвів голову.
... Потім узяв її за крильця, зневажливо подивився
на крильця й кинув її в помийну яму, де рились бродячі
міські пси.
То була ластівка.

342
 ПУДЕЛЬ

Виходили на іскрясте шосе, в перлямутр гарячого по­

лудня. Утомно дрижали наливні поля, і перелітав димний
легіт. Небо брякло; нечутно й зів’яло скрадалися полинялі
сонячні дороги до незнайомих горизонтів, до туманово-
бузкової маси.
На повороті почули останню міську пісню: трамвайна
путь розлетілася в яри й раптом плавко спланувала півко­
лом назад. На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрі­
мав парк: бюст Лассаля, стежки, алеї. Потім і він одійшов
у бік. — Тоді знову іскрясте шосе й даль молодих лісів.
На двадцять кроків уперед ішли: мадмуазель Арйон
(опереточна співачка з «Не ридай») і дві баришні з редви-
дату: Тоня (так говорив студент) і, може, Дуня, може, Ка­
тя — невідомо: з нею ніхто не говорив. З ними: якийсь тип
і студент — організатор вечора.
Вечір (музикально-вокально-танцювальний калямбур)
на віллі «Зелений Гай», сьогодні, «на користь». Ще alma
mater прохала Сайгора сказати вступне слово на тему: бі-
жучий мент.
Арйон ішла під рожевою парасолькою, яку ніс тип.
Тоню вів під руку студент.
Тераси іподрому й павутиння далекого радіо поволі й
рішуче зливалися з будівлями. І коли входили в сутінь

343
придорожніх верб, повернулись і бачили один одномасний
узаміт міста.
Сайгор узяв сиґаретку й передав портсигара. Григорій
переложив ремінь рушниці на праве плече й закурив. І го­
ворив — потім — про Богомольські Болота, про крижнів,
про вечірній переліт. Його руде обличчя наливалося кро­
в’ю, і творчо, по-дитячому світилися зіниці. І знову згаду­
вав очерети, село, нирців, заячі стежки, полювання, ще по­
лювання.
Тоді Сайгор примружив сірий погляд і зняв кашкета.
— Добре!
І сказав прозу: одкомандирує в райком, а відтіля Гри­
горій поїде далі, на сельроботу, на село.
Підхопив:
— На село?
Григорій довго путався в незв’язних фразах і нарешті
рішив, що йому все таки тут кур’єром веселіш, ніж десь
«на задрипанках».
— Полювання — гарна річ, та бачте...
Сайгор бачив. — Сонце стояло над головою. Город
відходив по шосе, а за ним плентались яри, іподром, ра­
діо. Сизою ртуттю коливались далі.
І в цей момент, як звичайно, Сайгор думав про ті ж
засідання й згадав термінові пакети.
— ... Глядіть же, не забудьте однести.
— Не турбуйтесь, — сказав Григорій.
Марчик — дворняжка: літом — лягаш, зимою — гон­
чак, дома — сторож — зірвав гаву й помчав за нею по
тирсі. Тоді ж відстав пудель мадмуазель Арйон від ком­
панії і з кошиком у зубах пішов поруч Сайгора. І тоді ж
повернула голову баришня з редвидату — не Тоня — і чо­
гось подивилася на Сайгора й посміхнулась тихою звичай­
ною усмішкою. Потім кожного разу, коли пудель зали­
шав Арйон, баришня — не Тоня — поверталась і усміха­
лась тихою звичайною усмішкою.
Сайгор погладив пуделя по кучерявій левиній гриві й
сказав:

344
 — Гарний пес. Чудова порода для дресировки.
Григорій, мабуть, образився за свого Марчика й по­
дав бандитський посвист у тирсу. А коли дворняжка підле­
тіла, помахуючи хвостом, і показала зуби, він тут же, на
шосе, примусив її служити на задніх лапах.
— Все таки я скажу, — промовив Григорій, — не лю ­
блю я цих пуделів. Так: ні те, ні се. Користи мало. Ну, тя­
гає у зубах кошика, а що з того? Подумаєш, штука!
Потім із лю бов’ю посіпав Марчика за вуха й рішуче
заявив:
— Молодчик!
Певно, Григорій був патріотом своєї батьківщини. —
А породистий пес труснув левиною гривою й помчав до
мадмуазель Арйон.
Входили в ліс. На узліссі рожева парасолька прикрила
траву: компанія сіла відпочивати. Коли підходили до них,
із глибини зелені постав раптовий вітер і з шумом помчав
на шосе. Сайгор і Григорій сіли праворуч.
— Сеньйоре, — сказала Арйон, граючи до Сайгора
льонними дзвониками на скронях. — Ви цілком певні, що
наш вечір пройде щасливо? У мене якесь передчуття. Зна­
єте?
Сайгор сказав, що він нічого не знає, що його попро­
хали сказати вступне слово — і тільки. Все ж інше його не
торкається.
— Ах, сеньйоре, як ви індиферентні...
Тоді Сайгор підвів нервово брови й подивився кудись
у бік.
І тоді ж мадмуазель Арйон скинулась, показуючи ря­
док прекрасних зубів.
— Д о жорстокости, знаєте — до жорстокости.
— О, божественна медхен, — вмішався довгоногий-дов-
говолосий тип, — шпрехен зі?
— Ну?
Тип закинув волосся і взяв виточену руку мадмуазель
Арйон.
— Я чув! це велике! слово! товариш!.. — і продекляму-

345
вав якусь чергову банальність надто театральним голосом.
Сайгор одвернувся й невимушено ліг на траву. Григо­
рій сидів далі й уважно розглядав свою рушницю. Потім
розложив ладунку й переглядав набої.
Студент тихо розмовляв із Тонею й зрідка, тьмяно по­
глядаючи на неї, обережно клав свою руку на її білосніж­
не мереживо, що виглядало від сорочки до матової шиї,
від тугоперсого молодого взгір’я. Тоня розш иряла жваві
ніздрі, шелестіла віями й бавилась руками в траві. Бариш-
ня з редвидату — не Тоня — самотньо сиділа збоку й дму­
хала на «божу коровку», що застигла в неї на долоні.
З іподрому зірвався аероплян і, розрізаючи повітря кле­
котом мотору, закружляв над узліссям.
Тоді ж на крайовиді від города показалась крапка. На­
ближалась, збільшувалась, і бачили фаетон із парою воро­
них коней. Коли фаетон порівнявся з компанією, Марчик
зірвався й полетів у куриво. Іще чути було буйний бандит­
ський посвист.
Пудель одмахнувся від мух левиною гривою й розум­
но дивився на кошик, що стояв біля Сайгора біля ніг. —
Спека перевалювала за гарячий полудень — непевно й
млосно. Але дихати стало трохи легше. За дорогу нагарто­
вані простори стомили, і через деякий час Григорієва фля­
жка була порожня.
Знову підвелися продовжити путь. Тоді Сайгор пішов
до Григорія, сів біля нього і, вийнявши з бокової кишені
бльокнот, повертів його в руках. Тільки коли компанія з
шумом улетіла в ліс і гулко залунала луна, Сайгор сказав:
— Ходім.
Пішли. З листяника чули чергову банальність. Кричав
тип:
— Майне кляйне лібе медхен, іх лібе діх зер тут.
М адмуазель Арйон, очевидно, не знала жодної мови й
плутала німецьку з французькою.
— Парле ву франсе?
— Уй! Уй! — кричав тип на ввесь ліс.
Ішли. На півдорозі до вілли бачили хлоп’яків-чабанів,

346
бачили корів, що тріщали між дерев, продираючись на
узлісся. Томилася вільха, безсило опустивши крила. А
ввесь ліс жив якимсь невідомим життям. В’ялі літні мислі
хмарою купчилися над головою , і було нерозгадано, таєм­
но і прекрасно.
Григорій насвистував пісню, і від неї линула жура: і
пісня, і бандитські буйні посвисти були також надзвичайні.
Сайгор уперше за все літо вибрався за город із стосів
відношень, із димних кімнат засідань, з мітингових, ячей-
кових, — ових промов, дебатів, преній, дискусій. Перший
раз за все літо дихав вільним чистим повітрям. І, мабуть,
перший раз за довгі роки відчував якийсь радісний біль,
якусь неясну тривогу. Біль тягнув кудись на невідомі шля­
хи, і від болю були невідомі шляхи. А навкруги гримав
день і чути було — на сопілці — тоскно-радісний гімн жит­
тю.
Виходили до соснової посадки, зрідка бачили на взгі-
р’ях білі крила забутих вілл. 1 був далекий гомін.
Десь ізбоку Марчик зірвав звірину і гулко, завмираю ­
чи, помчав за нею в гущавину.

11

Григорій — не встигли підійти до вілли — захвилю ­

вався й покликав свого собаку. Поспішно зібрав у Сайго-
ра декілька сигареток. Потім збільшив крок і забіг уперед.
Сайгор думав був піти з Григорієм, але потягнуло до став­
ка — освіжитись від спеки нагартованого дня.
— Подивимось, що наполюєте!
Відповів:
— Якби ви знали, що то за Богомольські Болота —
птиці сила!
І знов надхненно говорив про полювання, про криж­
нів, про вечірні перельоти.
Нарешті, поправивши ладунку, Григорій кинув декіль­
ка слів і хутко попрямував у бік. Сайгор не злився з ком­
панією й сам пішов до ставка. Пудель очевидно, гіере-

347
 дав кошика мадмуазель Арйон і доганяв його.
— Сеньйоре! Бережіть мого Дружка. На вашій відпові­
дальності. Чуєте?
— Чую, — голосно відповів співачці й звернув із доріж­
ки в шелест торішнього листя.
До купальні не пішов — відчув раптом сором’язли­
вість. Трохи здивувався своїй нелюдимості й зупинився.
Дивився на білі статні фігури голих людей, що вовтузили­
ся у воді, слухав бадьорі побідні крики мужчин і лемент —
різкий, як розбите скло — женщин. Ще раз попрямував був
до купальні, але на півдорозі знову повернув.
Пішов півколом. За ним, помахуючи левиною гривою
— породистий пудель.
Сайгор гадав купатися на тім березі, де лементували
підлітки. Але, коли прийшов туди, побачив, відчув: це по­
стійна резиденція юнаків, тут кипить, горить, скаженіє
кров, тут коливається голова й повно запашного туману в
ній...
Сайгор хутко пішов далі й доти брів сутінковим вербо­
лозом, поки нарешті не найшов спокійного місця.
Над ставком клекотів побідний крик сотні баритонних
голосів. Сонце мчало з тепло-блакитного неба і з розльо­
ту вдаряло у води. Тоді дзвеніла поверхня міріядами бри­
зок, і в діямантовій млості стогнали береги. Це було жит­
тя: і побідний крик, і вороні островки на жіночих тілах, і
резиденція підлітків, і запашні перса, і надзвичайний політ
божевільного сонця.
Коли Сайгор виліз із води, чув на тім березі, як горошив
вереск мадмуазель Арйон.
— Сеньйори! Сеньйори!
Мабуть, підлітки залізли в купальню.
Від вілли « Зелений Гай» розходились доріжки, сте­
жки в ліс, далі, де поринали в океані зелені інші вілли, ін­
ші доріжки, інші стежки. По дорозі виростали сади, пар­
ки, білі крила будівель.
І тут, де сонце злилося з зеленим океаном в одну трем­
тячу симфонію, Сайгор знову пізнав надзвичайний солод-
 кий біль. І тоді ж світ, вся земля — буйна й радісна — по­
ринули в цім болю. Ліс рожав загадкові звуки в безмеж­
ність. Фаркали крила лебединих вілл.
В гущавині на схід ударив дзвін на першу вечерю...
Звук розрісся, потім знітився, потім пішов стежками, сто­
рожко ступаючи оксамитною лапкою. Потім тихо зідхнув
і навіки поринув у глибині дерев.
Пудель обережно брів по торішніх листях і ні на крок
не відставав від Сайгора. Подумав: чому так несподівано
прив’язався до нього цей пес? І тут же згадав, що, виходя­
чи з городу, з пропозиції мадмуазель Арйон, кинув пуде­
леві з її кошика декілька конфектних плиток.
— Ах, ти! — і потріпав левину гриву.
Ще потріпав. Собака подивився на нього холодними
розумними очима. Здалося: погляд здивований.
— Ах, ти!
Пудель холодно й мовчазно приймав ласку. Сайгор зга­
дав Марчика — цю універсальну дворняжку. Звичайно,'
Марчик на ласку показав би свої гострі зуби, лизнув би
руку, а то потерся б об коліна й помахав облізлим хво­
стом. — Пудель мовчазно й холодно приймав ласку. Входив
під біле крило далекої вілли.
Раптом із воріт вискочила ватага.
— А ви як сюди?
Студенти, мадмуазель Арйон і баришні з редвидату
зупинилися біля Сайгора.
— Шпацірую.
— Шпацірен! Шпацірен! — кричав довгоногий-довгово-
лосий тип, прогримів на ввесь ліс для чогось «віват» і ні з
того, ні з сього гаркнув:
— Іст шон цайт цу шляфен!
Як і треба було чекати, співачка серйозно спитала:
— Парле ву франсе?
Потім скаржились, що вже обійшли майже всі вілли, а .
продали всього чотири квитки.
— Я ж казала вам! Мене ще ніколи не одурило перед­
чуття. Але це не все: обов’язково скандал буде.
Про який скандал говорила мадмуазель Арйон, Сай-
ш .
гор не розумів і машинально дивився на її льонні дзвони­
ки на скронях. І було нудно.
Компанія далеко відійшла від вілли, і мадмуазель Ар-
йон побігла доганяти її. Тоді ж Сайгор повернувся й поба­
чив біля себе баришню з редвидату — не Тоню. Очеви­
дно, вона вже давно стояла тут. Бачив: як і раніш, усміха­
лась своєю тихою усмішкою. Чогось збентежився, не знав,
що сказати, і сказав:
- - І ви тут?
— І я тут, — і ще всміхнулась.
З лісу кричала співачка: «Дружок! Дружок! Але пу­
дель, мабуть, остаточно рішив не покидати Сайгора і, за­
лишивши компанію, знову виходив на ріжу .
Баришня з редвидату — не Тоня — мовчала. Тоді, чер­
воніючи, спитав Сайгор:
— Прошу пробачення... я не знаю, як...
— Татьяна, — підхопила баришня й теж почервоніла.
Баришню Татьяну Сайгор — згадує — десь бачив, і,
звичайно, він саме її, мабуть, не бачив, а бачив їх у своїй
установі, в інших установах — сотні. Машиністки, ремінґ-
тоністки, стенографістки, журналістки, — істки, сірі — мо­
же, красиві, може, погані, просто манекени, просто авто­
мати, на яких можна прикрикнути, коли треба, бо це ж во­
ни, радянські баришні, які бояться скорочення штату
більш, як гармат, революції, вибухів, Махна, бандитів. І
тут же згадав якусь сіру стенографістку, котра згоджува­
лася працювати підряд сімдесят дві години, лиш би їй до­
велося записати промову тов. Раковського.
Відчув себе ніяково, бо стрів баришню в інших умо­
вах, про які, здається, забув, може, не знав, не чув. Якось
дивно було, наче попав у полон, у ворожий табір.
Баришня Татьяна мовчала. Потім іще всміхнулась і
йшла поруч із Сайгором по зеленому океані.
На віллі на північ жагуче виводив хтось у гущавину
жагучий мотив якоїсь примітивної забутої пісні. За лісом у
степу ревів автомобіль. Раз-у-раз підлітали білі крила бу­
дівель. Зрідка по дорозі виступали лапасті дуби й розкида-

350
ли буйне шатро. Тоді хотілося зірвати дубовий листок, по­
ложити його на чоло і вбирати п’яний міцний дубовий за­
пах.
Знову розбігались доріжки, і ступила по них, як тиха
луна дзвону, пляма блідоголубого неба й теж — оксамит­
ною лапкою повз вілли далі, щоб у млості поринути десь.
Зірвалася птиця й дико, побідно закричала над лісом. Тоді
ж закричала друга птиця — кволо й тоскно. Тоді ж поле­
тіли на доріжку білі й сірі пелюстки: то хижак рвав тіло
своєї жертви. Потім іще крик — дикий і побідний.
— Х орош а погода.
— Погода гарна.
1 подивився на баришню. Вона говорила про погоду.
Мабуть, серйозно тягнула цю одвічну нудну тему. Сайгор
спробував був перевести говірку на інше, але зрозумів так:
Татьяна воістину недалека дівчина, типічна міщаночка з
обмеженим світоглядом.
І все таки він мав себе з нею ніяково. І не відсутність
теми робила ніяковість — було щось інше, чого він ніколи
не відчував там , в установі, на мітингах, на засіданнях, на
лекціях. І зараз порівняв це з тим, що було колись у юнац­
тві, коли батько сказав у перший раз «закуримо», і він хо­
тів закурити, і боявся закурити, і боявся загубити батько­
ву повагу. Це були почуття: і злочинця, і юнака, і ними
відчував себе.
— Закуримо?
Сайгор здригнув.
— Закуримо, — і вийняв портсигара. Татьяна, очевид­
но, хотіла, щоб Сайгор взяв її під руку. Очевидно.
Виходили на узлісся. Пудель сів на траву и лизав лапу.

III

Зійшлись випадково: тип, звичайно, раніш не знав мад­

муазель Арйон, студент тільки сьогодні познайомився з
Тонею — з баришнею з редвидату — а Сайгорів знайо­
мий був тільки один: Григорій, кур’єр з його установи,

351
який, як відомо, пішов на полювання. І тому спершу, ко­
ли зібрались, відчувалась натягнутість.
Але, як завше буває на віллах, природа взяла своє, тим
більш, що прибуло ще декілька студентів-організаторів
вечора «на користь». Правда, ці студенти держались окре­
мо. Все ж над віллею повис гомін.
Літній театр студенти зайняли звечора з усім ужитком:
сцену, будку з розбитим роялем, поламані стільці. Сту­
денти ремонтували кін, утрамбовували грунт залі з голу­
бою покрівлею — небом. Поставили біля входу стіл на
трьох ніжках (без четвертої) і посадили колегу продавати
квитки.
Зібралися з будівель, з лісу, від купальні хлоп’ята, за­
глядали в щілини, дивилися на мадмуазель Арйон, на дов-
гоногого-довговолосого типа й подавали пікантні репліки.
Зрідка проходили гранд-дами з усією фамілією й за­
глядали в театр, іронічно посміхаючись. Все таки підходи­
ли до афіші й «негліже» розглядали її.
— Ах! М адмуазель Арйон теж тут? Обов’язково прий­
демо.
Касир пропонував купити квитки, Гранд-дами ухиля­
лись: купимо, мовляв, купимо, почекайте.
— Мадам! це на користь студентів. Будь ласка, квиток.
Тоді говорила гранд-дама:
— Ах, Боже мій, знову на користь!.. М ар’я Петровно!
Ви не можете уявити, як обридла ця «на користь».
— Так... Так... і на голодних, і на голодаючих, і на ді­
тей, і на інвалідів, і на чахоточних. Прямо ужасть!
— А ви, господин студент, маєте мандант? — підплив­
ла до столика третя й змахнула з чола батистовою хуст­
кою сало. — А то, знаєте, разнії бувають...
Студент вийняв мандата. Тоді спитала друга:
— М ар’я Петровно!.. Ваш Коля ще не приїхав з
ком’ячейки? А мій, знаєте, Іван Д ем’янович учора обку-
шався яблуков і таке, знаєте, засорєніє желудка...
— Ужасть! — зідхнула М ар’я Петровна й порадила: —
Візьміть же, душенька, від доктора записку. Що ж поро-
биш — комуніческая дисципліна. Порядок.
Ґранд-дам а кивнула головою й докірливо дивилася на
студента. Потім обидва виводки плавко почали віддаля­
тись.
Віддалялось і сонце: все нижче й нижче сідало за віл­
лою. Криве проміння стояло в задумі, потім гладило окса­
митом мигдальний колір лісу. Запахло вечірнім цвітом —
таким незносно млосним, мов фаркнули десь кропив'яні
пожежі. Летіли на ночівлю птахи. Десь прокричав одуд
свою одноманітну пісню. Проходили до купальні з рушни­
ками — одиночки, аси, фамілії. За ставком на луках ір­
жав кінь.
Тихо, крадькома ступав надзвичайний голубиний ве­
чір.
Треба було починати музикально-вокально-танцюваль-
ний калямбур (так усі учасники казали, тому що вечір був
імпровізований, тому що не з’їхались усі учасники й не
приїхав гармоніст).
Зійшлись усі— від купальні, з вілл, з лісу-. Але авдито-
рії не було, і навіть на десять-дванадцять квитків, які про­
дали на віллах удень, ніхто не приходив. Організатори
хвилювались, тому що були учасники з гонором, для яких
треба було дістати авдиторію.
Але порожньо виглядали доріжки, і тільки хлоп’ята
осіли дерева навкруги літнього театру й заглядали на сце­
ну, знову подаючи пікантні репліки.
Сайгор давно вже прийшов із лісу й ходив тепер із
будки від розбитого роялю до сцени, на повітря. Звичай­
но, більш за всіх хвилювалися студенти, що утрамбовува­
ли імпровізовану залю, і більш за всіх — мадмуазель Ар-
йон, яка бачила в цім якийсь скандал.
Все таки розклали вогнище біля театру під деревами і
зварили один куліш, і варили ще другий куліш. Баришні з
редвидату дістали десь ложки й запрошували до вечері.
— ... Чого ж ви нічого не їсте, товаришу?
До Сайгора підійшла Татьяна й рішуче потягла його. І
тому, що сходив вечір, сходились межі світла: сонячного.

353
що вмирало, із багаття, що чим далі, то більш розгоря­
лось. Сайгор у Татьянинім звичайнім обличчі побачив хо­
роші теплі лінії, до яких потягнуло. Він узяв її під руку, і
вони пішли.
— Я сама не люблю цієї публіки. Обивательщина
Татьяна сказала безумовно серйозно й щиро, і, мабуть,
тому, що серйозно й щиро, Сайгор за неї, чи не за неї, а за
себе почервонів, відчув, як прилила до щік хвиля крови. І
раптом подумав, що стріне, можливо, цю баришню в го­
роді, що вона й там фамільярно заговорить із ним про
обивательщину, і було неприємно.
Після кулішу сиділи за театром на заході. Бачили, як,
обнявшись, промайнули в глибокий присмерк дві фігури:
Тонн й студент.
— Ви — комісар? — спитала Татьяна.
— Так.
— Я вас бачила. Ви приходили в наш редвидат у тім
місяці. Я там машиністкою.
— М абуть, приходив... — і згадка про редвидат іще д а­
лі відкинула від нього Татьяну. Він сухо сказав:
— Пора б починати! — і підвівся. І в цей момент про­
звучав перший дзвоник. Смеркло.
Авдиторія була з трьох фігур. Тоді рішили пустити
хлоп’ят, які сиділи, чекаючи, на деревах. Сайгор, звичай­
но, одмовився говорити вступне слово: для кого? Потім
сказав студентові, що даремно турбували його і всіх уча­
сників. Студент прохав пробачення й дивувався некультур­
ності публіки з вілл.
— Дружок! Дружок! — закричала з лісу мадмуазель
Арйон.
Сайгор інстинктовно повернувся й побачив у напівтем­
ряві два холодних розумних ока пуделя. І тоді ж його рап­
том знервувало. Він із злістю кинув:
— П’шов! — і вдарив собаку ногою.
А на сцені стояв уже тип. Він узяв на себе ролю й кон­
ферансьє.
— Відомий балабаєчник Букетов-Розін зіграє зараз імі­

354
тацію на знаменитого санкт-петербурзького Андреева:
«свєтіт месяц ясний».
Тип оголосив, як конферансьє, і взяв балабайку, як ар­
тист. Звичайно, ребята гучно вітали його. Тоді він іще зі­
грав. Потім виступали з деклямацією революційних вір­
шів «робочого» поета Бальмонта баришня з редвидату То­
ня і ще якісь баришні з іншою деклямацією.
Сайгор пішов у будку, де стояв рояль, і ліг на сіно.
Через півгодини, коли розтанули на заході останні від­
блиски й вілли поринули в темряві, з лісу побрели пароч­
ки, і купували квитки на «користь». Через годину зіл я бу­
ла повна й не було квитків, але вже нікому було виступа­
ти. Студенти викидали хлоп’ят: дати місця дорослим, і тут
узнали, що спектаклеві finis, і побігли на сцену. Авдиторія
захвилювалась.
М адмуазель Арйон підійшла до учасників:
— Я ж казала — скандал буде!
Учасники дивувались, чому вона радіє, а вона раділа
тому, що її не одурило передчуття.
Іще один скандал: контролер не впускав фігуру, фігу­
ра кричала:
— Як смієте! Непманів понаводили, комуністи на за­
двірках!
Авдиторія ще більше захвилювалась. Хтось закричав з
авдиторії:
— Спитайте в нього партійного квитка.
Студент-розпорядник підійшов до воріт.
— Товаришу, ваш партійний квиток!
Фігура раптом знизила тон і ласкаво сказала:
— Знаєте, товариш-студент, у мене партійного квитка
нема, у мене дядя і папаша, і сестра — комуністи і брат
страдал на фронті.
Тоді хтось закричав:
— Геть комуністів, — і тихо додав: — таких!
Фігура змовкла. Нарешті договорились і з авдиторією.
Договорились так: виступить мадмуазель Арйон і тип Бу-
кетов-Розін. Тип на цей раз хотів здивувати публіку єврей­
 ськими анекдотами, але авдиторія його освистала. Тоді він
заграв на балабайку імітацію. Його ще раз освистали. Тип
скочив на лаву й закричав:
— Нєвежди!
Тоді його зняли із сцени й виштовхали під оплески з
театру. М адууазель Арйон казала:
— От. Вийшло по-мойому. Хіба не скандал?
Спектакль скінчився все таки нічого: мадмуазель
Арйон проспівала «душещипательний» романс, який подо­
бався авдиторії. Навіть більше: Букетов-Розін зійшов на
кін і попросив у присутніх пробачення за свою нервовість.
Йому «пробачили» — і він зіграв свою імітацію.
Потім виходили з натовпу одиниці й нарешті цілі гру­
пи імпровізувати: деклямували, співали, а наприкінці хтось
ударив по клявішах розбитого роялю, і явились танцори.
Іще хтось крикнув:
— Інтернаціонал!
Але голос його не найшов відгуку й поринув в ам а­
торськім шумі.
Розходились. І тоді повернувся Григорій із повною
торбинкою качок. Витягав важких крижнів і побідно дер­
жав їх над головою. Біля його вертівся й показував зуби
Марчик.
Небо поринуло в зеленій перебіжці зір. Зорі казково
жевріли над віллами, над лісом: бавились, перелітали,
сковзались над ставком.
Дерева таємно відступали в темряву і, як велетні
невідомих країн, тяглися до синіх верховин, до синьої
прекрасної безодні. З села на віллу залітали неясні звуки
й танули на темних ріжах.

IV

Глуха ніч. На віллі, на віллах, за віллами — темнозеле-

на тиша. Причаїлась, слухає. Тільки де-не-де прошеле­
стить торішнє листя, трісне гілка: то закохані юнаки й ко­
ханки пізнали в урочистій задумі дерев радість великого

356
таїнства.
Після шумного вечора не спалось. Лежали на свіжім
запашнім сіні біля театру й дивилися в надмрійну безо­
дню неба. Тип — із мадмуазель Арйон в кутку. Студент із
— Тонею за стіжком. Тільки Татьяна окремо; до Сайгора
фатально тулився пес. Хотів його потихеньку відштовхну­
ти, але пудель не рухався. Нарешті Сайгор не витерпів і
спитав:
— У вас він завше такий нав’язливий?
— Ви до мене?
— Так.
— Уявіть собі, сеньйоре: Дружок ніколи не забуває сво­
їх друзів. Ви йому дали тільки три конфети, а він і досі
охраняє вас... Поки образите.
— Да, цікавий пес.
М адмуазель Арйон це подобалось — і вона ще розка­
зувала про талановитого пуделя. Сайгор мовчав. Вдарити
ж собаку він не рішався, бо це б значило викликати ще
один «скандал».
Хотів заснути й не міг: комарі дзижчали над вухом і
палили руки й обличчя. Стихло. За стіжками важко диха­
ла Тоня й щось незв’язно говорила. Студент мовчав. Зрід­
ка верещала мадмуазель Арйон, і тоді незв’язно говорив
тип.
— ... Ви не спите?
Сайгор повернувся. Сказала баришня Татьяна.
Іще раз:
— Вам не холодно?
— Ні.
— Я думаю, — і засміялась.
— Що думаєте?
— Д умаю — не холодно.
Несподівано фаркнуло: «ідіотка». Потім рахував до
сотні: заснути. Хотів, щоб було байдуже, але дратувала і
баришня Татьяна, і інші баришні, що безцеремонними ру­
хами в сіні чимсь щось тривожили. Просковзнула мисль —
мабуть, від нуди — як клапоть туману: підлізти до Татья-

357
ни й навалитись, облапати її — один чорт, натякає ж смі­
хом!
М адмуазель Арйон раптом стихла й важко задихала.
Тоді Сайгор не витримав: підвівся й пішов повз стіж­
ки. Але не пройшов і десяти-п’ятнадцяти кроків — почув
голоси. Потім знайомий мотив: тихо співав Григорій. Зу­
пинився.

Буд ьон н овець на коні,

К о м іс а р в кареті,
А бідненькі пар ти зан и
С и д я ть в очереті

вивів Григорій і стих. Сказав жіночий голос:

— Бач, і сам співаєш! Чого ж ти так за камісарів?
— Дурна! — відповів Григорій, — сам я і комісар, і ка-
муніст.
— 1 камуніст?
— І камуніст, — роздратовано сказав Григорій і враз
іше випалив:
— Хіба агітнуть тебе'? Га? Ну от говори: ти знаєш, що
таке «чон»? Не знаєш? Ну й мовчи!.. Відкіля ти? З вілли?
Видно, що від бариньки... Ех! Щоб бариня вгарєла... мно­
го сахара посла... Держись! Ще раз агітну!
— Хі! Хі! Куди поліз? Ач, який! Спершу полапай як
слід!
— Що там лапать? Не кадетка ж? Ні?
Далі Сайгор не чув. Прийшов і ліг на своє місце.
Зареготала мадмуазель Арйон і голосно сказала:
— Сеньйоре, не спите?
Відповіли: студент, Тоня, Татьяна — не спали. Сказав
тип:
— Майне кляйне медхен, у нас чудова фантазія. Сень­
йори, айда на ставок купатися. Це ж прелість: купатись
уночі.
Тільки Сайгор мовчав. Тоді підійшла до нього бариш­
ня Татьяна:
 — Хіба ви не підете?
... Не думав, підвівся і взяв її під руку, потім інстинк-
товно нахабно прижав їй лікоть. Татьяна тягнула його: бі­
гом! Побігли.
Зайшли всі в одну, здається, жіночу купальню. Тип
роздягався поволі. Тоня прикривалася спідницею. Сайгор
не купався. М адмуазель Арйон звернулася до типа:
— Вам подобається моє тіло? Ви бачите?
Тип іще сказав якусь банальність, а мадмуазель Ар­
йон спитала:
— Парле ву франсе? — і з розльоту полетіла у воду.
Говорив тип:
— У вас, Татьяно, чудове тіло!
Студент захіхікав. Татьяна мовчала. Сайгор уп’явся
очима в темряву, в тіло. І в ту ж хвилину відвернувся, мов
спіймав себе на якомусь злочині. Потім і Татьяна з роз­
льоту полетіла у воду. Купались: і студент, і Тоня, і тип.
Через півгодини вийшли з купальні. Сайгор взяв зно­
ву під руку Татьяну. Від неї пахло свіжим тілом, тому ще
більше дурманило голову. Всі побігли вперед. Татьяна й
Сайгор пішли через кручу.
Простори закутав темний серпанок ночі. Далеко за
ставком лунало перепелине поле. Поверхня сріблясто сков­
залася до верболозів. Коли звернули з доріжки, шелестіло
листя. Обходили столітні дуби. Пролетів кажан, і обізва­
лась якась птиця над ставком. Проходила глуха, густа,
післяпетропавлівська темрява.
Сайгор подумав: що сказати в цей момент? Що ка­
жуть у цей момент? І інстинктовно давив Татьянину руку
— пухку, вище ліктя. Ішли до стіжків.
І тоді несподівано сказала Татьяна — і несподівано,
ніби не вона, з легким відтінком болю:
— Думаю от про що: жила була собі дівчина — це каз-
ка-бувальщина — росла, підросла, ходила в гімназію, учи­
лась, училась і ще училась. Нарешті вийшла з гімназії з
золотою медаллю. І нарешті — стала машиністкою. Ща­
слива доля? Як ви гадаєте?

359
 — Це ви про себе? — здивовано спитав, ніби машині-
стка не могла мати такого доступного минулого.
— Так. Ну як ви гадаєте: щаслива доля? — І поспішно
сказала: — Проте не треба. Це важке запитання — важко
відповісти.
І тут же інстинктовно, як притискав, залишив її руку.
Помовчали.
Заверещала мадмуазель Арйон.
Проходив тихій тепловій. І він, як дзвін, легко ступаю­
чи оксамитною лапкою. Невідомо росла ніч, росли нічні
звуки, і невідомо ріс запашний дуб. Збігалися зорі на тайну
вечерю, і нечутно зідхав зелений Оріон на голубиних го­
нах.
Росла ніч.
Хотілось упасти на землю, крикнути збентежений
крик, потім надхненно молитися в тайну вечерю зір. І ріс
невідомо запашний дуб. І хотілося взяти запашного дубо­
вого листа, приложити його до чола й зойкати радісним
зойком і положити в дуб шматок живого серця й струмок
— від нього — диму, і знову впасти на землю і крикнути
збентежений крик.
За півверстви кричали сичі.
Од ставка запахло осокою.
Баришня Татьяна говорила просто, не так, як баришні
з кавалерами, спеціяльно підготовляючи розмову про ко­
хання.
І Сайгор не міг не відчути це.
— От, скажімо, небо, — і Татьяна зідхнула. — Це ж
дивне явище в житті людини. Але ми його ніколи не бачи­
мо. Правда? Думаю зараз: загубилися сотні, тисячі, мільйо­
ни в темряві, і загубились сотні, тисячі мільйони в стосах
паперу, і думаю: хіба вони помічають це надзвичайне, див­
не явище в житті людини — небо?
Т атьяна «дивне» вимовляла якось надто тепло й чітко.
А густа темрява вже непевно брела між дерев: незаба­
ром із загірних гін фаркне перлямутровий ранок. Задума­
ється за ставком — рожевий, чуйний, як сантиментальний

360
юнак, і здивовано подивиться на світ повноросими очима.
— І от десь у стосах паперу загубилась людина. Про­
сто — людина, — Татьяна зупинилась. — Як ви гадаєте:
банальне це слово? Я думаю, ні. 1 думаю, що мислі на те­
му «людина», поки існує земля, завжди будуть свіжі, як на­
ливне яблуко на яблуні... Так от: загубилась людина в сто­
сах паперу, і ніхто не бачить її, бо видно тільки машині-
стку. Це я, звичайно, не про себе — взагалі.
Потім Татьяна скинулась.
— Проте, може, „ам не цікаво? Воно й так: і справді,
все це тільки інтелігенщина. Може. Не знаю. Знаєте, всьо­
го не пізнаєш: життя коротке, а Маркса пробувала читати,
та якось не дочитувала: ніколи й дуже нудно.
Сайгор був здивований. 1 більше за все дивував цей
тон — надто впевнений. 1 тут же відчув себе — не перед
Татьяною , перед кимсь — не то винним за те, що досі не
давив на сіні цю баришню, як тип мадмуазель Арйон, не
то винним за щось інше.
І знову пізнав той надзвичайний біль, коли радість і
жура сплітаються в єдину гармонію.
— Що ж ви мовчите?
Підходили до стіжка.
— Знаєте, по правді, ви мене трохи здивували, — про­
сто несподівано для себе сказав Сайгор.
— Я цього не хотіла, — засміялась баришня Татьяна і,
хутко лягаючи, не то жартома, не то серйозно сказала:
— Ну, ідіть до мене.
Потім розкидала біля себе сіно, очевидно, готуючи для
нього місце.
Мовчала.
Сайгор стояв і дивився на Татьяну.
Мовчала.
Тоді, не думаючи, ліг на своє попереднє місце.
Компанія рішила, мабуть, не спати всю ніч. М адмуа­
зель Арйон верещала, і по черзі запитували:
— Ви самотня? Ха! Ха!
— Я — самотня, — напівжартуючи зідхала Татьяна.

361
 Тоді ж Сайгор знову примітив пуделя, який і тепер ле­
жав біля його ніг. І тоді ж раптом занервувався.
Від компанії кричали:
— Ви самотня?
— Я — самотня! — зідхала Татьяна.
Іще кричали сичі. Десь загавкав Марчик — дзвінко, як
дзвоник. Зірвався метеор, помчав і в розпуці розбив собі
голову об дерево.
Сайгор даремно гадав заснути — не міг.
Знову важко задихала мадмуазель Арйон.
— Чорт!
Сайгор якось похапцем підвівся й пішов скорим кро­
ком від стіжків далі на дорогу.
Хто чорт — невідомо. І інстинктовно оглянувся. Поба­
чив: за ним, як примара, брів пес.
— П'шов!
Пудель подивився розумно й холодно й помахав хво­
стом.
Цей ідіотський випадок із собакою підносив матеріялі-
ста Сайгора тут, на порожній дорозі, в темну даль, на вер­
хів’я фаталізму.
1 це, звичайно, дратувало, і дратували згадки про сьо­
годнішній день: і резиденція юнаків, і порнографічні
малюнки з купальні, і тип, і мадмуазель Арйон, і Татьяна,
і запах жіночого тіла.
— П’шов!
Але пудель не відставав на крок. Сайгор засунув руку
в кишеню — нічого не було. Згадав — щось забув дома, в
городі.
На сході невідомо ріс день. Починався світлими стеж­
ками. Запахло ранком.
Ріс невідомо ранок. І впали на обрій бліді червінці.
Кричали з сіл півні, і тремтіла, горіла буйна земля. Скоро
зійде сонце, зазгучить проміння, і хтось упаде на землю, і
хтось крикне збентежений крик. Назустріч пливли буйні
трави й зелений океан дерев.
На другій верстві пудель нарешті відстав і повернувся

362
на віллу. Сайгор подивився йому вслід: до болю хотілось
розмозжити собачу голову.
І тільки на шостій верстві, коли раптом брякнуло во­
гняне сонце, згадав день, ніч — там — і почервонів.
Перша вілла на узгір’ї майнула білим крилом і пропа­
ла за обрієм.
Сайгор, суворий і блідий, поспішав до города.

363
 «ЛІЛЮЛІ»

Павлові Тичині

Вилітає експрес і курить.

Тоді в калейдоскопі:
— жита, степи, гони й п
ман із осінньої магістралі. П ровалю ються темні горизон­
ти, оселі, байраки, глухі негрі. Виростають фабричні по­
селки, содові заводи, шахти, домни. Експрес перелітає яри,
могили, похмурі перевали, і чути далекий надзвичайний
гул.
... А за Тайгайським мо­
стом, де починається робітничий поселок:
— реальні результати ка-
пебеу.
То заводський квартал, що вже не мовчить — вийшов
із німого мертвого кола й шпурляє в блакитні межі крице­
вий і грізний клекіт.
Це знає город.
... А вранці, ввечері, вночі в завданий час довго й спро-
волока гудить заводський гудок. — В центрі города гудка
не чути.
— ... А що під Тайгайським мостом?
Там теж гудки: то паровики — і в степ, і на станцію.

365
То за кар’єрами пронизливо «кукушка» — кар’єри далі, за
кілька гін.
Товариш Оґре живе за мо­
стом: справа, недалеко, коли з города. Він татарського, ка­
занського походження. Татарського мало: смуглявість, ма­
товість, тьмяність, от. З ним живе двоє.
Так що газетна сучасність. Прекрасна газетна суча­
сність, як запах на клумбі: тютюн. Тоді ранкова зоря на­
діне нові сап’янці й тихо, нечутно рипить по траві.
Тоді каже горбун Альоша:
— Ізмайле, ти чудак.
Товариш Оґре мило всміхається:
— Чому чудак?
І справді, чому чудак?.. А у вікно ллється блакить, а
десь кричать паровики. — Горбун теж усміхається.
... І прийшла ще Маруся, і тому, шо вона якась екзаль­
тована дівчина (горить і тече п’яною вишнівкою), думай­
те: каесему.
Так. Верещить:
— Бачила барахло минулого: академтеатр.
Точка... Айда, хлопці, на суботник. Це ж чудовий пережи­
ток калямбурного часу... Чуєте?.. А ти, Альошко, живо в
райком!... Що?
І розказує: політперевірка, готовляться. Ха-ха! —
Горбун узяв партквиток.
... А Л ьоля подивилась на Марусю й подумала: «Боже
мій, хоч би скоріш вечір, хоч би не провалити пародії на
«Лілюлі».
Так що сьогодні дебют: пародія на «Лілюлі».
І Льоля надзвичайно наелектризована.
... А це в даль май­
бутніх віків:
— Зима в п’ятім році нової ери була хора, бо
довго не було снігу, а була чвиря. Потім випав сріблястий
сніжок, але задмухав південний з Озівського моря вітер, і
сніжок — сріблястий — розтанув. Зимою були калюжі, і
туберкульозний город (90% сухотних) занидів у журі. Це,

366
безперечно, було боляче.
Капебеу формально забігло вперед на тринадцять
день— по календарю, місяцеслову, Юліянському, і Украї­
на стала жити по Григоріянському новому стилю, «в сти­
лі» уесесер.
Саме про тринадцять день, чортову дюжину: сьогодні
новий рік був раніш Різдва приблизно (хто знає?) на тиж­
день. 1 це були не диканські фантазії геніяльного Гоголя, а
просто — факт.
Під новий рік снігу не було, і, здається, за Тайгайсь-
ким мостом не гув гудок. Тільки гули паровики — і в степ,
і на станцію. Але про ці гудки потім.
... З товаришем Оґре в тім же
домі живе й француженка Фур’є. Коли Фур’є брала віольон-
челю (а в степу кричав гудок), вона, Фур’є, думала і про
віольончелю, і про Бордо.
І ще сказати: дім із фасаду — в дим, а задні вікна ви­
ходять туди, де рейки спішать од станції й пропадаю ть у
лісах, в перельотах далі.
... Так що сидить горбун Альоша (некрасивий
карлик) біля вікна, що в степ, і переписує героїчні п’єси для
Льолі. Л ьоля з волоссям різдвяних ляльок і з тендітним
білорожевим обличчям. Обличчя нагадує серпанкову фату
— під вінець. Вона працює в місцевім пролет —
— культі,
в театральній студії, де керують (в пролеткульті) один був­
ший половий тульського трактиру, один бувший-небув-
ший швайцар (відкіля — в анкеті не записано) і вісім чи де­
в’ять інтелігентів. Інтелігенти щиро віддаються праці, дея­
кі навіть члени капебеу.
... Але Льоля надзвичайно наелектризована: як
вона поставить пародію на «Лілюлі»?
... І ще сказати: напередодні нового року над
городом паслись зоряні отари, а місяць, може, був, а, мо­
же, і не був, бо кожному багато справ, і кожний кудись спі­
шив.
... — Здається, не був: були зоряні отари й майже
весняна теплінь.
367
 От.
... Вечір. О дванадцятій ночі буде новий
рік. Це веселечність. Це всі знають. Бо тоді ж згадують
молодість, коли хочеться рости вперед, мов дерево, мов
рослина, щоб потім умерти, але про останнє не знати —
про смерть. Так. Люди завше хочуть жити — і це велика
правда, яка на землі, без якої буде порожнеча. — Про ін­
ші правди дехто лю бить говорити й гадати, як під новий
рік або водохрещу: на воді, з воском і як: «Світлана». Це
так; сказано так, бо митець пізнає світ.
... А трамвай теж дзвенить, а коли на поворотах — то-
скує, або рипить і виє. До цього звикли, цієї жури не зна­
ють. Митець знає... — Маруся улетіла.
І знову до товариш а Оґре підходить горбун. І знову у
вікно ллється блакить.
... — Ти будеш на пародії?
— Буду, Альошо.
Так що пародію на «Лілюлі» будуть ставити під новий
рік, сьогодні, в пролеткульті.
... Товариш Оґре — в капебеу, в експедиції, в
редвидаті і ще десь. Лю бить більш за все відділ хроніки. К о­
лись був членом капебеу, але потім механічно вийшов. Каже:
філософські непорозуміння з капебеу. Товариша Огре мо­
жна бачити всюди й ніде. — Л ьоля в партії не була.
... Льоля?
- Ну да, жінка товариша Оґре.
... Вечір.
З площі Рози Люксембург трамвай до Тайгай-
ського мосту. Побувати треба дома, щоб потім до півночі
збирати хроніку в новорічний випуск.
Приїхав давно.
Д ом а Льоля й горбун Альоша (горбун шва-
ґер, брат Льолін). Горбун і зараз переписує героїчні п’єси
для Льолі — для пролеткульту, для інших клюбів, де пра­
цює тендітна Льоля.
Горбун каже:
— Ізмайле, подивись у вікно.

368
 Товариш О рґе підійшов і подивився у вікно... (Горбун
некрасивий карлик, євнух, без рослини й пом’ятий, але
його очі нагадую ть Голгофу, коли йшов легендарний Хри­
стос на Голгофу).
Горбун задумливо дивиться в присмерк і каже:
— Бачиш? Завше так: паровики чогось суєтяться, ши­
плять, свистять, гудуть. А навкруги — бруд, грязь... Що
це? Не знаєш? А коли паровик, минувши депо, вилітає в
степ, він кричить не то радісно, не то журливо: «Гу-гу-
у!»...І от недалеко спускають пари: «Чох-чох!»... А я чо­
мусь думаю, що аровик гудить спроволока так: «Ка-пе-
бе-у! ка-пе-бе-у!»
І Альоша провів «капебеу», мов голодний вовк у го­
лоднім і дикім степу.
Л ьоля сказала:
— Ти, Альош о, фантазьор. От і все.
Товариш Огре сказав:
— Так, він фантазьор. Але він
ник. Це правда: паровик у степу кричить «капебеу». Я теж
думав про це, але я не найшов образа. Ти, Альош о, худож­
ник.
Тоді некрасивий карлик іще сказав:
— А пар по насипу стелиться — ви знаєте, чому?..
Коли потяг мчить од семафору — ви знаєте, чому?
І засміявся тихо й щиро.
Товариш Огре спитав:
— А чому?
... А льош а не говорив і ще сміявся тихо й щиро
й дивився Голгофою, коли вели легендарного Христа на
Г олгофу.
...Сказала й Льоля:
— Ну, говори...
...Вже зовсім
присмерк. І далеко, за паровиками, що шиплять, свистять,
за брудом вугілля й пару, далеко фаркнув зелений вогонь
семафора. І був такий нетутешній, ніби химерний варто­
вий забутих заулків города...
369
 А далі степи причаїлись на глухих неосяжних гонах.
Із станції вилетів потяг і кричав на ввесь степ:
— Гу-у!..
...Альоша не сказав,
чому, і знову переписував героїчну п’єсу для Льолі... А
Л ьоля біля вікна й поспішно пришивала до панталонів (бі­
лих, як сніг) мереживо. Бо Льоля, хоч і сама прала панта­
лони, але без білих, як сніг, панталонів ходити не могла, і
без мережива на панталонах.
... Запалили електрику.'
Посередині — залізна пічка, а збоку — рояль. А ще
збоку біля стіни — туалетний столик. їдять мало. Іноді
Л ьоля радить, жартуючи, в помкомгол. Але це буквально.
А втім, без одеколону ніхто не може: ні Льоля, ні Ізмайло,
ні навіть Альоша.
На туалетнім столику й художні фігурки.
Л ьоля ще з першого курсу (курси покинула — революція)
купувала й лю била туалетні прибори, щоб пахло від неї
молодістю , радістю, гімназією, закоханими вечорами, ко­
ли хочеться кохати й без кінця когось невідомого, де ма­
линник, де крижовник, де, може, ходять серпанкові тіні за­
бутих дівчат із забутого теремка, де цілий світ минулого.
... Товариш Огре похапцем різав на малень­
кі шматки маленький шматок білого хліба й дивився у ві­
кно, де стояв зелений вогонь семафора... І знов у вечоро­
вих сутінках степу шипіли, свистіли й вовтузились паро­
вики.
Альоша теж зрідка поглядав туди, і невідомо
було, чого поглядав туди некрасивий карлик Альоша.

II

Дивно: під новий рік весна. Це так геніяль-

но, мов замріяні фантазії геніяльного Гоголя. Це так пре­
красно, так надзвичайно...
... Товариш Огре вийшов і поспішно пі­
шов у задуму зимової весни. Льоля піде потім — ще рано,

370
вона ще встигне зробити репетицію пародії на «Лілюлі».
... Д о трамвайної постоянки — сорок кроків, іде. К алю ­
жі тихо замислились на вечірнє небо. Біжить собака, поню­
хав калюжу й побіг далі. Ще вийшли з двору, що напроти,
меланхолійні гуси. Потім із геґотом кинулися знову до
двору, бо собака раптом звернув і рішуче помчав до воріт.
... Але не калюжі думаю ть
про небо. То зорі подумали в калюжі й одразу сховались...
Так буває часто, коли починає темніти і в порожній вулиці
біжить тротуаром похилий пес.
... Товариш Огре, звичайно, буде збирати хроніку до
одинадцятої, а потім піде в клюб пролеткульту, що на Са­
довій ЗО. Це ж там Л ьоля буде стрічати новий рік по ново­
му стилю «в стилі» уесесер. Це ж там вона буде ставити
пародію не на Ромен Роляна , а на постановку «Лі-лю-лі»,
п’єси Ромен Роляна. Так що на постановку мільярди, а ко-
лізей без плебеїв. І от ставили пародію на «Лілюлі». Това­
ришка Л ьоля Огре.
На постоянці була й Маруся. Прилетіла, влетіла, ков­
тає слова й так розказує газетну сучасність, так од неї па­
хне життям, що хочеться заверещати на всю землю, як
Ґ лаґолін у «Собаці садовника».
І летять уривки:
— Тоді духмяний сум не б
ною радістю, коли вмираю ть дзвони кармазинового сон­
ця за тихими гаями сільської ідилії. І як Міклуха-М аклай
на острові Нової Гвінеї вивчає побут папуасів, так...
так...
... Маруся верещить:
— Я питаю. Я питаю: що за журнал? А він мені: «Ку­
піть, баришня: тут запрещонноє про Леніна». І це так сер­
йозно, так підпільно... Ха-ха-ха!... М аксимільяна Гардена з
«Эе ргоГипсііз».
Присмерк. На тротуарах лежить
присмерк. Іще заплутався в заулках і біжить до «Дикої Кі­
шки», до «Дитячого Спартака»., а десь «ундервуд» шале­
ніє, а десь стихійна композиція.

371
 і знову Маруся ковтає слова, і знову розказує анекдо­
ти, правду, про це:
— На веранді сидить стара діва й плаче. — «Чого
плачете?» — Тоді вона скаржиться, що вона, мовляв, до
сорока літ була чиста, мов сльоза, а тепер її спокусив ку-.
рортний лікар (на веранді) і погубив навіки. Це ж жах! Ви
чуєте: навіки! Тепер вона хоче їхати в столицю й ознайо­
митись із програмою капебеу, бо тепер хто її візьме... Га?..
К ому вона потрібна?..
— Ха-ха-ха! Да-ха-ха-ха!
І Маруся так заливається, що прямо — чорт!.. А по­
тім знову про веранду, про скелі, про море, про морський
вітер, що голубий, мов запах, і запашний, мов смак.
Все переплуталось. Стихія.
... А трамвай підійшов і одійшов у задуму зимової ве­
сни — з товариш ем Оґре, з Марусею, через Тайгайський
міст, до центру города, повз міські будівлі, заквітчані чер­
воними стягами. В стягах ходив химерний вітер і переби­
рав полотнища.
По всій вулиці на всім протязі стояли ватажки світо­
вої революції, наче вулиця й справді хотіла, щоб більш
було ватажків світової революції.
Але була жура: ватажки розтаборились, загатили всю
вулицю з наказу виконкому, і були тільки рисунки:
— Так?
— Так!
Звичайно, справа зовсім не в рисунках. Безперечно,
ілюзія прекрасна річ, але —
— на жаль, не завше.
... Чуєте потенціяльні підсвинки
з «прекрасної синьої свині»?
— Так?
— Так!
... І шумів трамвай.
••• — Гражданін, ваш білєт?
Товариш Оґре подав гроші.
Минали червоні вітрини. Назустріч курив автомобіль і

372
дивився гарячими очима. Такими ж очима дивилась і Ма­
руся — вперед, назад, навкруги. І знову верещала:
— Це ж прелість, Оґре! Чуєш?
Тоді товариш Огре розказав про фантазію некрасиво-
во карлика — про гудки, про капебеу. Маруся заливається:
це ж чудовий матеріял для поеми. Але...
— Ха-ха-ха! Да-ха-ха-ха!... Ну, уяви ж, голубчику
Оґре: прийшов поет із своєю поемою в редакцію, де си­
дить суворий редактор із золотими окулярами на носі.
Поет дивиться на окуляри, на золоті дротики, і вони нага­
дую ть йому золоті чстралійські розсипини і, може, дале­
кий Індійський океан, і, можливо — нарешті! — невідо­
мий південний бігун. Але він ніяк не знає, чому не прийма­
ють його поему. І тоді виходить поет із редакції з безпо­
радною тоскою й рве на маленькі клапті свою поему «Лі-
лю-лі».
... Товариш О ґре згадав
Альошу й суворо спитав:
— Що ж тут смішного?
— Що ж тут смішного? Дурний! Це ж
побут революції. Це ж прелість, Огре!
Потім вискочила з трам ваю й крикнула:
— До побачення, Огре! До вечора! Буду і я на
пародії... Хай живе Пупишкін — голова пролеткульту і
його заступник — Мамочка! О-о, як стрінемо новий рік!..
Д о побачення, Огре!
... Знову летіли, минали червоні вітрини. Знову!
... І знову була в цьому така химерна фантастика, що
провалитись у безодню, захлинутись, умерти. Воістину в
той день город жив невідомим загоризонтним життям.
І здавалось, що тротуаром бредуть надхненні міне-
стрелі. Здавалось...
... І раптом — здалось:
— в шумі трам ваю хтось розплющ ив сантиментальні
очі й скрикнув нечутно — в розпуці, в божевіллі — неві­
домо:
... — О, мій прекрасний загоризонтний краю!

373
 Вірю! Вірю так глибоко, так незносно, як пахнуть
на забутих кварталах степові бур’яни. Вірю!... Бо
бачу —
і Дафніса, і Хлою, і молоде кохання, а далі Боккачіо «А-
шеіо», а далі ідилія на обніжках духмяних степів. Отари
золоторунних і зелена пісня, мов хміль, тиха, мов пух на
скроню...
... І дрижить підо мною
земля, мов полонянка з диких озер! І пливе мій радісний
біль у столітні далі, і мій біль, мов перша пастораль про
золоторунну Хлою...

ПУПИШ КІН І М АМ ОЧКА

(Цей ф р агм ен т вставлено,

мабуть, д л я контрасту)

... Товариш Огре зиркнув у вікно.

— Хто це?
... Ну да, товариш Пупишкін. Він поспішає до Тагай-
ського мосту до товаришки Огре в такій справі: у справі
сьогоднішньої пародії на «Пілюлі».
... — І справді: хіба таки поганий товариш Пупишкін?
Безперечно, хороший! Живе він, значить, на такій то
вулиці, такий то № ...
— Живе?
— Живе!
— Ну, і Бог з ним!
Але хтось не вгомоняється.
Тоді це:
— Товариш Пупишкін, голова пролеткульту — не про­
сто голова: і письменник. Оповідання його починаються
фатально так: «Галя внесла самовар і розставила чашки.
Петро допіру прийшов із заводу й приніс із собою декіль­
ка проклямацій etc». Пише товариш Пупишкін свої опові­
дання за чашкою чаю; говорить: «Я вам кажу понятним/

374
 руским язиком. Як же так, що ви не розумієте?». 1 дійсно:
як не розуміти? Навіть тульський акцент чути!
... — Це який? Це той, що йде!
— Ну да, той, що йде: товариш Пупишкін. Він
же ще не прийшов — не підійшов до Тайгайського мосту.
Він розминувся з товаришем Оґре.
... Т о в а р и ш П у п и ш к ін
має «чотирьох ребятьонков» і щиро стоїть на посту. Він
дуже задоволений із балетної студії. Там такі елястичні
дівчата (учаться), що «антік маре з шоколадом». Правда,
хтось каже, що це міські міщаночки... — Ну, то вільному
воля! Знаємо цих архінитиків! Все їм не так!
... — А як же так?
— А так, значить, «вопче».
І от Сонгород. За Тайгайським мостом гудуть парови­
ки.
... Т о в ар и ш П упиш кін
лю бить говорити, як він захищав Петроград: «Ми захища­
ли Петроград»... А коли приходить товариш М амочка, за­
ступник його, товариш Пупишкін питає:
— Так як по-твоєму: битіє не определяет сознаніє?
— Не!
— Дурак! Битіє завше определяет сознаніє. От тобі
приклад і доказ: що таке битіє?
— Сознаніє!
— Дурак!.. А що таке сознаніє?
Товариш Мамочка хилиться на канапу:
— Душенька! Яке може бути сознаніє, коли сплошна
безсознательність.
Тоді товариш Пупишкін розгортає книгу й рішуче па­
рирує удар:
— От тобі й Бухарін сказав... нарешті, й я тобі кажу!
— Нє!
— Дурак... Ти, мабуть, і сьогодні підпив?
Тоді М амочка в обійми:
— А ти не дурак, а дура. Ти, голубок, так би мовити,
під пресом авторитарности. А я от кажу: «геть усяку авто­
ритарність і да здраствуєт колективное творчество». Поні-

375
маєш? От де собака зарита: пролеткульт!
Мамочка, безперечно, тяпнув десь спиртозу: дух нехо­
роший. Правда, і товариш Пупишкін трохи того...
— Ну-ну, не кричи. Лягай спати.
Мамочка:
— Я спати? Потомственний пролетарій? Ні за які ков­
рижки! Б уд ем о б о д р с тв о в ать . Д о последней каплі
крові... Понімаєш?
і т. д, і т. п, etc.
... Здається, товариш Пу­
пишкін підходить до будинку?
— Ну да!
... Тайгайський міст залишився позаду. Знову в по­
рожній вулиці біжить тротуаром похилий пес. Тихо вми­
рає блакить.
А з заходу насуваються сині тачанки.
... І знову на далеких пустирях тоскує трам­
вай.

III

Льоля пришила мереживо й слухала, як у сусідній кім­

наті віольончеля. Це француженка Ф ур’є.
М адам Фур’є вранці ходила на ринок в охотний ряд,
розкладала біля себе барахло, що залишилось після рево­
люції: вази, мереживо, всякі дрібниці, що їх ніхто не купу­
вав, а вона думала — куплять. Удень давала уроки, а вве­
чері грала на віольончелі. Її вважали за «іскопаємоє», бо
гроші за уроки вона віддавала за воду, за електрику, інше,
і не тільки за себе, а майже за всіх квартирантів. Сама ж
жила «бож’їм духом» і вільончелею, музикою, що сама
творила.
Француженка — породиста жінка, і коли вона стоїть в
охотнім ряду біля барахла, вона імпонує своєю постаттю
й своїм обличчям. До неї підходять і дивляться на неї. А
барахло лежить, і його не купують.
Фур’є каже:

376
 — Колего, товар хороший. Може, купите?
«Колега» усміхається й нахабно дивиться на її облич­
чя. Це більше випадкові завітальники ринку: з кокардами
на капелюхах. Спекулянти на Фур’є вже не дивляться, і
вона вже їм не каже:
— Колего, товар хороший.
Фур’є вся в зажурних піснях віольончелі. Вона всіх
лю бить, всі для неї друзі: і нарком, і провокатор — це ло­
гіка її любови.
... А Л ьоля підвелась і зідхнула.
Тоді в к і м н г в х о д и т ь горбун.
Він розказує про одну комуністку, що має золотий
перстень: колись одбирали в парткасу на голодних, а вона
«забула» віддати й тепер хоче комусь продати.
... — Як по-твоєму: треба говорити про це, чи
ні?
— Покинь дурниці! Нічого я не знаю.
— А я от знаю... — і горбун засміявся тихо й
щиро і дивився Голгофою , коли вели легендарного Хри­
ста на Голгофу. Потім сів і теж слухав мадам Фур’є: віо-
льончелю.
...А музика така:
— на мільйонних ш ляхах, на закинутих дорогах бряк­
нула, кинула шпагу зоря. Там же плентаються багряні ко­
ні.
... І раптом шум: то за вікном проходять табуни, ма­
буть, каравани на північ...
— Хеопс-Хуфу! Хеопс-Хуфу!..
Але віольончеля бурю — тоді степовий вітер, і летять в
чебрецеву далечінь дороги. Тоді кінь вдаряв на гони й ска­
женів...
І знову гриміла зоря на далеких шляхах... — Хеопс-
Хуфу!..
... — Льольо!
— Я.
— Ти слухаєш?
— Слухаю.

377
 Француженка не втихала.
... І тоді ж, коли чуєш віольонче-
лю мадам Фур’є, хочеться сказати, що в житті не буває та­
кого болю, коли проходять вітри тривожні.
І сідає поет, і хоче -творити не безпорадний реквієм, а
гімн весняному шумові. Він не хоче творити реквієм, бо
редактор із золотими окулярами на носі скаже написати
іншу поему. Тоді поет виходить на вулицю й думає про
життя, що воно обов’язково прекрасне, і думає про тай­
фун, якого ніколи не бачив; і тоді золоті ріки течуть біля
його серця. Поет каже:
— Савойя!
І думає, що савояри — убогі люди, що уходять з гір на чу­
жину, на заробітки, щоб не вмерти в горах, бо життя —
безмежна капмаз инова
ріка, і п р о т і к а є в о н а по в і к а х н е в і ­
д о м о в і д к і л я і н е в і д о м о куди.
... Альоша сидить,
задумався над героїчною п’єсою, а потяг кричить у степу:
— Гу-гу!.. — довго, спроволока.
І думає горбун тоді про Мафію, і думає, що він ніко­
ли не належав до таємної Мафії — він тільки врізається
клинком у нальоти плутократії, його біль у Сіденгемі жит­
тя.
... І знову зажурно сказав Альоша.
— Савойя!

МАДАМ ФУР’Є

... Льоля пішла й сказала:

— Драстуйте, мадам Фур’є!
— А, це ви, Льольо?.. Харашо! Сідайте! Драстуй­
те!.. Знаю, знаю: у вас новий рік. Це радісно... А я сюди
вже давно приїхала й звикла по-старому. Але це нічого:
новий рік — це радісно... Я буду святкувати і ваш.
Льоля сказала:
— Ви хорошая, мадам Фур’є, і я вас лю блю за вашу

378
щирість.
М адам Фур’є збентежилась, заметушилась, а потім не
знала, куди положити руки.
— Ви, Льольо, мене так схвилювали — і мені соро­
мно, бо я забула про ласку.
Потім француженка заспокоїлась і грала Льолі якусь
маленьку пісню з Бордо, здається, з департаменту Жірон-
ди. Пісня була тепла й запашна, але й туманна, як винний
город далекої Франції, як закинутий берег замріяної Гаро-
ни.
Л ьоля думала, що йти на Садову ЗО
рано: ще не зібралась студія, щоб готовитись — генераль­
но — до постановки пародії на «Лілюлі». Л ьоля слухала
пісню й згадувала гімназію й товариш а Огре, коли він кін­
чав університета і коли вони стрілись на концерті Карузе
на гальорці. Це перший раз. Огре сказав:
— Я лю блю Карузе за теплоту в його голосі.
1 Л ьоля тоді подумала, що він сказав:
— Я лю блю тебе, моя кохана.
Потім він провів її до самої кватири, і вона цілу ніч не
спала: боялась, щоб товариш а Огре не зачіпили хулігани.
... М адам Фур’є два рази зі­
грала малесеньку пісню з Бордо і ще грала. Француженка
прекрасно володіла віольончелею, бо вона була колись у
консерваторії.
... Проходив трамвай повз будинок — це було чу­
ти. Ще було чути: біля Тагайського мосту гудки. Ще було
чути: іде зимою весна.
... У мадам Фур’є була порожня кімната, і тіль­
ки стояла біла кровать, а над кроваттю на стіні білий ки­
лим із білим лебедем, який хотів улетіти.
Француженці на лівій щоці родинка й три волосики
на ній.
Тоді Л ьоля подумала: м адам Фур’є і «Лілюлі».
А потім подумала про Бордо, про далекий город Франції.
Коли віольончеля стихла. Л ьоля сказала:
— Я слухаю віольончелю і думаю, що все таки моїй

379
душі чогось бракує.
М адам Фур’є сказала:
— Я, Льольо, не скінчила консерваторії —
я не передам тонких нюансів моєї симфонії.
Льоля сказала:
— Ах, мадам Фур’є, ви мене не зрозуміли. Ви так над-
хненно, так талановито передаєте маленьку пісню з Бор­
до!.. Я думаю, що ваша віольончеля — жива істота, і в ній
жодного дисонансу... А от у моїй душі не те.
Француженка обняла Льолю й сказала:
— Ви, Льольо, тендітна дівчинка, яка літає, як метелик.
А щоб жити, треба... як це сказати? В Бордо так кажуть:
ordre de bataille.
Л ьоля тихо дивилася на мадам Фур’є й мов­
чала. Тоді француженка говорила далі:
— Так. Бойовий порядок. Ordre de bataille. Інакше й
ви, Льольо, будете «іскопаємоє». Я знаю, це мене так... Але
я вже інакше не можу. Вам треба інакше, по-новому. Ін­
ший дух. Більшовизм. А я, Льольо, труп.
М адам Фур’є схилила голову на віольончелю й заду­
малась. Льоля теж задумалась. А потім раптом францу­
женка скинулась:
— Я, Льольо, дуже рада, що ви сьогодні стрічаєте но­
вий рік. І я буду стрічати. Новий рік — гарно: все думаєш
— «а чи не прийде щось інше»...
Ще шумів трамвай. Льоля подумала, що мадам Фур’є
піде стрічати новий рік, і їй було шкода француженки, бо
Льоля не могла покликати мадам Фур’є стрічати новий рік
у пролеткульті, що на Садовій ЗО.
Л ьоля попрощалась і пішла в свою кімнату,
бо вже час було їхати в город. Льоля згадала скриньку з
дрібницями біля охотного ряду і на тумбочці підручники й
французький роман, здається, Гюґо, і Анна Кареніна
французькою мовою з порнографічним малюнком на об­
кладинці.
... Сидів некрасивий карлик
Альоша, і Льоля йому сказала:

380
 — Ти, Альошо, дійсно художник. Ти гарно приду­
мав: саме так і. кричить паровик, коли вилітає в степ.

IV

Товариш Огре був на тютюновій фабриці —

по хроніку. Там його стріла жіночий організатор — това­
ришка Шмідт, яку він часто бачив у парткомі. Товаришка
Шмідт схопила його за руку й потягла у фабричний клюб.
... — От подивіться, як ми будемо святкувати. От
подивіться...
... Була заля, в залі — буфет, а в бу­
феті — конфекти, яблука та інше. Ще в залі було багато
дівчат - робітниць із фабрики, які вибігали в залю, підбі­
гали до вікна, дивились у свічадо, і від них пахло дешеви­
ми духами. Потім дівчата товпились біля дверей і питали
схвильовано.
— Ще?.. Та де ж вони, господи...
Вони чекали оркестрантів.
Ще було: піраміди (сто­
яли для краси) з реклямою — «Папіроси тов. Петровс-
кій» і з реклямою — «Осінні скрипки».
... Товаришка Шмідт схвильовано говорила:
— Ну, скажіть щиро: де це в світі?.. А, може б, хто ін­
ший зробив?
Товариш Огре сказав:
— Ясно. Тільки — ми!
Товаришка Шмідт була безмежно
рада і рожево-схвильована. Вона підбігла до піраміди
«тов. Петровскій» і до дівчат, що нетерпляче чекали орке­
странтів, і не знала, що їй іще зробити, бо все вже було
зроблено.
... А коли товариш Оґре
зібрав хроніку, товаришка Шмідт спитала:
— Ну, а як у вашім районі? Ви, здається, в Замалай-
ськім?
Тоді товариш Оґре почервонів і збентежено сказав:
 — Я — безпартійний!
— ?.. Ви безпартійний?
... І пробігла чорна кішка.
... Товаришка Шмідт холодно сказала:
— А я думала, ви в парт-
комі...
Товариш Оґре гадав, що він зго­
рить, і думав несподівано про Тайгайський міст і — під
ним паровики.
Товариш Оґре сказав:
— До побачення!
Товариш Шмідт сказала:
— Д о побачення!
Але це було так холодно, ніби зима, і не-
привітливо, ніби глибока осінь.
В го л о ві б лук ал и уривки.
«Ясно. Тільки — ми!».
... На Байкальській вулиці товариш Оґре бачив вели­
кий прожектор, що освітлював усю вулицю й комольську
новорічну процесію. Це, безперечно було грандіозне видо­
висько. Пливло голубе небо, з ріки пахло баговинням, ні­
би й справді баговиння було зимою. За ріку в темряву від­
ходила міська жура.
... А комольці сурмили в
сурми, дзвонили в дзвоники й освіщали вулицю сотнями
чарівних смолоскипів. За комольцями гуділи натовпи.
... На розі товариш Оґре бачив заступника
Пупишкіна — товариш а Мамочку. М амочка біг у трактир
до вірмена.
... Сотні ватажків світової революції диви­
лись із будівель із наказу виконкому... Але знову була роз­
проклята тоска.
... — Гражданін, будь ласка, пропустіть!
... — Полюбуйтесь, гражданін, на кощун-
ство... Сссволочі!
... — Іш ла бабка напроти комольців, напроти по-
пів-комольців, і побачила кадила в комольців... Скрикнула!

382
і — впала!
За бабкою карета допомоги не приїхала, бабку підве­
ли громадяни.
... З південних кварталів города пішов теплий вітер;
тоді комольські смолоскипи пускали вогняні язики на тро­
туари. Біля собору, що напроти виконкому, комольці
справляли комольське свято нового року.
... — Гражданін, поди­
віться, яке кощунство!..
... А висока каланча собору мовчки відходила в синю
безодню неба. Ще пролетів вітер із південних кварталів
города...
... Н овий рік. Щ астя.
Думаю: чи не прийде щось інше? — Товариш Оґре почув у
чоботях воду, бо чоботи були діряві — і туди набралась
вода... А під новий рік і водохрещу старого стилю, не «в
стилі» уесесер, гадають про майбутнє на воді з воском і як
«Світлана».
Товариш Оґре згадав (бачив у друкарні), що на Різдво
комольці маю ть колядки й щедрівки, але не ці:
— Щедрик-ведрик, дай вареник, грудочку кашки, кіль­
це ковбаски...
... Ні!.. Не ці.. — ... А життя йде рік за роком, і кож­
ного року — стрічаємо новий рік: «чи не прийде щось ін­
ше?»...
... Товаришка Шмідт сказала: «Ви безпартій­
ний?» — і стало холодно, як зима, і непривітливо, мов
осінь.
... А збоку хтось регоче й розказує про «артемівців»;
про дім пролетарського студента, про жінвідділ, про кае-
сему. Тоді блакитнить весна дзвональними дзвониками й
похмуро костилить баба-яга костяна нога — сива зима із
шкульгальною лицею в зимальну північ.
... — О... О... О, новельний Фальстаф! Як Ману-
ель Сведенборґ , віриш у своє призначення пророка!..
... І тоді дзвональна звена веснальної дзвими блакит­
нить на душальній душі поета. І припустім, він питає:

383
 —Марусино, скільки років до наших великодніх дзво­
нів?
Тоді Маруся скаже:
— Я — радість. Я — тема твого життя. Летять журав­
лі по далеких полинних дорогах. Кричать одуди в гаях:
«Уту-тут! уту-тут!». І ти знаєш, як буває біля річки, коли
ловимо коропів, коли в прозору воду падає невідоме
небо!.. О, дзвональна звена веснальної дзвими!..
... — А коли комольська процесія зникла за собо­
ром, прожектор погас. Тільки синє небо пливло в троту­
ари Байкальської вулиці:
606
— Браво! Браво! Браво!
Гучні оплески стріли Льолю, коли вона вийшла після
постановки пародії на «Лілюлі». Л ьоля горіла, Льолі зго­
ріли вуха; потім зробила реверанс і побігла за лаштунки.
Вже все. Більш нічого не буде. Там, на Садовій 30, у
пролеткульті.
Тоді із залі вийшла публіка. Була публіка і п у б л і к а .
Одна публіка розходилась, друга публіка залишилась
стрічати новий рік.
... Героїня вечора — Льоля.
Але герой вечора — бувший і т. д. — товариш Пупишкін.
У фойє його качали на руках за труди по організації про­
леткульту й пролеткультівських ідей. І за постановку —
теж — пародії на «Лілюлі», п’єси Ромен Ролана: качали.
Товаришеві Пупишкіну хотіли зробити приєм­
ність і піднести від публіки сюрприз.
Пішли за сю рпризом.
... Але в цей момент хтось
уже підніс несподіваний сюрприз (це, безперечно, було не­
тактовно): статуетку з Дон-Кіхота.
Товариш Пупишкін трохи збентежився, але раптом ки­
нувся на підносителя. І, обійнявши його, три рази — по
руському звичаю — поцілував.
Тоді публіка (машиністка пролеткульту й писар про­
леткульту) вийшли з сусідньої кімнати й піднесли вже

384
справжній сюрприз Пупишкіну. Саме

Т У Л Ь С Ь К И Й ПУЗАТИЙ
САМ ОВАР

Товариш Пупишкін до того був зворушений, що запла­

кав радісними сльозами й поцілував по три рази — по
руському звичаю — публіку, що підносила йому самовар:
машиністку пролеткульту й писаря пролеткульту. Потім
публіка ще щиро вг. іа товариш а Пупишкіна й качала йо­
го на руках.
... А потім одна публіка зовсім розійшлась, а друга пу­
бліка зовсім залишилась.
... В театральній студії дзвеніли тарілки.
... Новий рік. Щастя. На ву­
лиці було ясно, бо людське щастя і найсправжніше це: ба­
чити глибоке небо, чути весняні подихи, бачити зиму, літо,
осінь, вересень... Це найсправжніше щастя, і не треба для
цього гадати на воді, з воском і як «Світлана».
... В пролеткульті був некрасивий карлик
А льош а — з Льолею приїхав. Прийшов уже й товариш
Оґре.
Але знову дивився горбун Голгофою, коли вели леген­
дарного Христа на Голгофу. Потім раптом із тоскою і
спорзно дивився на красивих дівчат.
... Л етіла М аруся з товариш ем М амочкою й підморгу­
вала товаришеві Огре. За стіл не сідали до пів на дванад­
цяту й никали з кімнати в кімнату.
Бігав пролеткультівський поет і всім деклямував:
— «О, красний прекрасний цвєт! Ра-
бочій, рабства больше нет! Вперьод,
вперьод! Время не ждьот. Так, і взди-
хая, і вздихая, на панелі ізмизганих
уліц струітся первое мая.
Пролеткультівський поет ніяких авторитетів теж не ви­
знавав, — як і Мамочка. Він був, так би мовити, зовні вся­
кої «авторитарности». Маруся каже: «Раніш досить поряд­

385
ні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не даю ть по­
кою... Пороть треба».
І ще Маруся каже: «Буває, люди течуть біля серця... Прав­
да?» — і від неї так пахне сонцем, наче вона перепливла
сонце, коли ярами проходив туман, а луки співали на «до­
стойно» в юне небо... а хлоп’ята розкладали вогнище й па­
сли коней. Коні підводять голови, прядуть вухами й три­
вожно дивляться в ніч.
... Н екрасивий карлик
спорзно дивився на красивих дівчат, але дівчата не звер­
тали на нього уваги.
Тоді підійшла до Альоші дівчинка, і некра­
сивий карлик погладив її по голівці.
Віддалік сиділа (теж) некрасива жінка. Від тієї жінки й
пішла дівчинка. То була її мама... 1 мама сказала дівчин­
ці:
— Настенько! Коли тебе будуть питати про маму,так
ти не кажи, що я твоя мама, а скажи, що я твоя сестра.
Некрасива жінка, мабуть, хотіла кохати й тому не хо­
тіла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дівчинка.
... Некрасивий карлик іще раз погладив по го­
лівці дівчинку, по її м ’яких, як пух, волоссях. Він спитав,
вказуючи на некрасиву жінку:
— Дівчинко! Ото твоя мама?
Тоді дівчинка сказала:
— Я сестра мамина, у мене мами нема!
... Пройшов товариш Огре з
Л ьолею й з товаришем Пупишкіним. Дзвеніли тарілки. В
одній кімнаті співали «малоросійських» пісень — трохи
зажурних, не таких, як під новий рік.
... А новий рік — щастя. — У Льолі згоріли вуха,
Льоля горіла й досі. Товариш Оґре розгублено відповідав
на запитання...
... Товаришка Шмідт
сказала: «Ви безпартійний?»
... О, красний, прекрасний цвєт! Рабочій, рабства боль­
ше нєт!..

386
 А в фойє й досі говорили про те, як товариші Пупиш-
кіну піднесли самовар — сюрприз од публіки, і досі кри­
чав М амочка.
... Нарешті покликали за стіл. Дзве­
ніли тарілки. Було пиво. В сусідній кімнаті була й «мико­
лаївська». «Миколаївську» пили ті, кого викликав — по се­
крету — пролеткультівський поет. Були тости.
... Маруся верещала:
— Слухайте про начотчиків. Скоро почнеться політпро-
вірка. Наш а публіка майже збожеволіла: зудить-зудить, як
приготовішка. Скоро на Сабурову дачу пачками... Словом
— Гопсаса!
Але Марусі ніхто не слухав, і вона втекла з вечора.
... Товариш Оґре захмі-
лів. Захмілів і горбун. Тоді сказав товариш
Оґре товаришеві Пупишкіну: — Так, я п’я­
ний. Але що в п’яного на язиці, те в твере­
зого на думці... Знаєте?.. І скажу правду: боляче! Бо
ні сюди, ні туди: біла ворона.
Товариш Пупишкін сказав:
— Совершенно правільно: ні сюди Микита, ні туди
Микита... Це участь інтелігенції... Ну, а як і мені правду
сказати, то і я трохи інтелігент. Правда, не той, так би м о­
вити...
... А п р о л е тк у л ь тів сь к и й поет
знову кричав над Л ьоліним вухом:
— Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!
Л ьоля думала про постановку пародії на «Лілюлі», по­
тім подивилась на товариш а Оґре й задумалась.
... Д ванадцята година.
Новий рік. Щастя. Новий рік по новому стилю, «в сти­
лі» уесесер.
... Товариш Оґре говорив:
— Так, я трохи п’яний і скажу: сіра осінь на моїй
душі... А два з половиною роки я був членом капебеу, і на
всіх фронтах... а тепер боляче: знаєте — біла ворона...
Товариш Пупишкін говорив:

387
 — Совершенно правільно! Це закон матеріялістичної
діялектики. Битіє определяет сознаніє. Іде на зміну проле-
таріят.
Потім товариш Пупишкін підійшов до самовара, до
свого сюрприза, і сказав:
— Хороший самовар. Справжній тульський... Так що
молодці хлопці!
... Некрасивий карлик А льош а рап­
том зірваввся й пішов у куток. Теплий хміль із голови пе­
рейшов йому в нутро, і відчував горбун, що наростає в
грудях, накипає щось, і дивився на красивих дівчат уже
злісно й спорзно. Але раптом усе туманилось — тоді ви­
ростали перед очима дикі поля й розстріляний горизонт,
— і от загорівся захід. Вечір. Перепелиний бій, і так не­
зносно пахне трава.
... — Чого ви замислились?
Д о Альоші підійшла некрасива жінка, яка залишила
свою дівчинку в сусідній кімнаті. Некрасива жінка, граючи
очима, сіла біля горбуна.
...— Сіла?
— Сіла.
... Тоді некрасивий карлик спитав злісно й яро:
— Чого я задумався?..
І плюнув в обличчя некрасивої жінки. Цього ніхто не
бачив, і некрасива жінка мовчки відійшла, знизивши голо­
ву: покірно, як на Голгофу.
... Іш ла друга година. Дехто
пішов уже в сусідню кімнату й там заснув. Але більшість
сиділа за столом.
Льоля ще випила трохи й була вже весела, і гово­
рила про постановку пародії на «Лілюлі». Товариш Оґре
мовчки слухав товариш а Пупишкіна.
... Тоді підійшов до столу А льош а й сів біля Льолі. Де­
хто дивився у вікно, де мріяло небо...

388
 ФІНАЛ

... Некрасивий карлик сказав нолосно — і всі стихли:

— От що: хочу новину сказати... Знаєте, як гудить
паровик, коли вилітає в далекий степ?..
Ви думаєте так: гу-у-у?..
Льоля сказала:
— Ну да... Він чудово придумав. Скажи, Альошо!...
Всі причаїлись, слухали.
... Тоді некрасивий карлик голосно й схвильовано ска­
зав:
— К оли паровик вилітає в далекий степ,коли
ві н п р о л е т и т ь з е л е н и й с е м а фо р , т о д і він н а з а д
к р и ч и т ь т а к : в п . . . — у-у!
Альоша так чітко протягнув на «у» площадне слово,
що майже всі підскочили.
Льоля фаркнула.
Всі фаркнули.
Товариш Пупишкіи закричав:
— Скоріш ведіть його... він п’яний!...
Товариш Огре підвівся:
— Альошо, ходім додому...
Льоля збентежено підбирала волосся й здивовано ди­
вилася на Альошу.
... Некрасивий карлик мовчав.

ЕПІЛО Г

До Тайгайського мосту йти далеко. Л ьолю так зденер-

вував Альошин вчинок, що вона не могла йти з ним по­
руч. І Льоля побігла вперед.
В центрі города о другій годині зимою в п’я­
тім році нової ери, під новий рік по новому стилю, «в сти­
лі» уесесер — шумували вулиці...
... І думалось, що савояари
— убогі люди, які уходять із гір на чужину на заробітки,
щоб не вмерти в горах, бо життя —

389
 б е з ме жн а к а р м а з и н о в а
р і к а і п р о т і к а є в о н а по в і к а х н е в і д о ­
м о в і д к і л я й н е в і д о м о куди.
... Далі шум стихав.
І нарешті зовсім стих, коли наблизились до робітни­
чого поселку.
З півдня на город насідав туман.
... Товариш Огре й горбун ішли
поруч.
Альоша іронічно подивився у вогку заквартальну
даль і зідхнув. Потім спитав:
— Ізмайле, ти на мене сердишся?
Товариш Огре сказав:
— Ні.
— А коли ні, то скажу тобі: нудно мені, Ізмайле, і
скоро я умру.
Товариш Огре зиркнув на некрасивого карлика і не
бачив: жартує він? І в сірих потоках мряки, що йшла на
город, знову пізнав Голгофу, коли вели легендарного Хри­
ста на Голгофу.
І спитав — трохи патетично
— товариш Оґре:
— Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає
краса й радість земної муки?
— Не знаю.
— А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, худо­
жник.
... Підходили до Тайгайського мосту.
Вночі під Тайгайським мостом стикають паровики,
тільки біля депа чути задумане шипіння.
... Над Тайгайським мостом — далекі — зоряні
верхів’я, і їх прикрив туман.
... Ішов новий рік.
Почався не зовсім весе­
ло, і, коли гадати на воді, з воском і як «Світлана», — не
весело на цілі довгі-короткі місяці.
...Крізь мряку, туди в степ, маячів зелений

390
огонь семафора.
... Льоля пройш ла вже Тайгайський міст і
стукала в двері.
Раптом із станції вилетів потяг.
... А коли увійшли в кімнату, чули, як да­
леко в степу кричав паровик:
Гу-у!..
... Сказав товариш Оґре:
— Альошо, у мене болить голова. Будь
ска, подай графин.
Сказала Льоля:
— Води в графині нема. Хай набере з крана.
Горбун підійшов до столика, де лежали героїчні
п’єси, і взяв шклянку. Потім некрасивий карлик Альоша
подумав, що завтра йому треба йти в райком.
... А за стіною мадам Фур’є, оче­
видно, взяла віольончелю.
І знову чути було зажурну
пісню з Бордо — з далекого города загоризонтної Фран­
ції.
М адам Фур’є, мабуть, стрічала новий рік.

391
 АРАБЕСКИ

IX с л о в о

Город.
Я безумно люблю город. Я люблю виходити вве-
чорі із своєї кімнати, іти на шумні бульвари, випивати
шум, нюхати запах бензолу й тоді йти на закинуті кварта­
ли, щоб побачити японські ліхтарики — так, здається — в
трикутниках цифр: будинок, на розі, №: горить. Я люблю,
коли далеко на дальніх міських левадах рипить трамвай:
щось неможливе нагадує цей рип, щоб постали переді
мною теплі образи, як хрустальні дороги, як прозоро-фан­
тастичні леденці (коники), що я їх уже ніколи, ніколи не
побачу на базарі. Тоді я лю блю Еспанію, тому що вона
далеко, тому що я фантаст, тому що я пізнаю й кохаю
город не так, як інші, тому що город — це Сервантес Саа-
ведра-Мігуель, тому що в битві при Лепанто, тому що в
полон до альжирських піратів. Тому що підходить до ме­
не Марія і каже:
— Nicolas! Я читала сьогодні еспанські новелі і я ска­
жу: Мартінес Сієрра — моя радість, бо в його новелях
маленька музика, мелодія слів, як оркестра моєї душі, ко­
ли у вишневих садках моєї чумацької країни жевріють зо­
рі: падають на ягоди крізь темну темряву літньої синєблу-
зої ночі й падають на ставки, щоб прозвучати. Мартінес
Сієрра — маленька флейта, веснянка дум про далеку Еспа­
нію.
393
 Ми зупинилися на мосту. Гримить повінь. Над рікою
важкі весняні хмари. Тоді М арія дивиться на далекий
огонь, що горить на костьолі, і творить поему. Гримить
повінь. Над рікою важкі весняні хмари.
Ніч.
Весна.
Міст.
Марія.
О, Мартінесе Сієрра! Тобі, музичному
музикантові, твоїм новелям, де звучить така
широка й радісна весна, де міріяди міріядів
голубих метеликів над гармонією моєї душі
— тобі шлю із своєї чумацької країни привіт.
О, Мартінесе Сієрра! Не тільки ти закоха­
ний у звуки, фарби й запах слова — я теж
естет. Я вірю, що наші душі зійдуться десь у
міріядах міріядів голубих метеликів, у цій
голубій хуртовині, коли серце так енергійно
стисне, наче таємна мавка розказує океанну
казку, коли в океанах горять жемчуги, як го­
рить сонце на шляхах моєї чумацької над­
звичайної країни. О, Мартінесе Сієрра! Про
що розповім тобі? Чи розкажу тобі, як співа­
ю ть наші дівчата біля шведських могил, ко­
ли пісня з буряків, як сіроока жура, як гені-
яльний Леонтович у бурянах мойого степо­
вого краю? Чи розкажу тобі, як повільною
ходою бредуть круторогі воли з молочної
фарми? Чи сплету тобі вінок із польових
дзвоників — з подій: як була, як пройшла, як
гриміла, як народжувалась молода епоха?
Іш ла м’ятежна епоха. Іш ла духмяна роман­
тика, і нечутно ходили в борах тіні середньо­
вічних лицарів. Бігли вітри із Сходу — сто­
рожкі й тривожні. І тоді в аулах моєї голу­
бої Савойї стояв гул. Через перевали, з азі-

394
 ятського степу, з глухої тайги, летіли: депе­
ша за депешою.
О, Мартінесе Сієрра!..
Ніч. Весна. Гримить повінь. На дальному костьолі го­
рить огонь і теж творить поему. Я мовчу. Марія мовчить.
На мосту тихо, і тільки мутні води клекочуть і тікають у
невідому даль. Тоді я знову пізнаю, як я безумно люблю
город. Уранці, в городі, де незнайомі вулиці, а по них про­
ходиш, якось невідомо й задумано: проходять і зникають
давно забуті тіні іхтіозаврів, і розчиняється рожеве вікно в
майбуття. Гарно приїхати в город із села, коли в кварта­
лах дрімає тиша, дрімають візники, а по вулицях метуть
двірники, коли в городі прокидається ранок і гулко процо­
котить фаетон, а потім —
— змовкне.
Слухай, Nicolas! Коли я думаю про міські квартали, я
думаю, що я чула юнка з голубими прозорими віями, що я
амазонянка й джигітую десь у заозерних краях... Слухай,
Nicolas!
Ніч. Весна. Гримить повінь. І тікають мутні води в не­
відому даль.
Ніч.
Весна.
Міст.
Марія.
Але так можна збожеволіти: коли ранок почне рунду­
ки: за м’якою зеленню дерев стоять рундуки. І плента­
ються сюди люди — білі, незнайомі, забуті, як далека Е-
спанія, як троглодитний вік, коли люди ловили за хвіст
леопарда й тут же роздирали його надвоє, щоб їсти. І по­
чинає ще ранок — битий шлях, а за ним плентаються фур­
гони селянської городини.
— Маріє! Я безумно лю блю город! Я лю блю робіт­
ничі квартали й квартали єврейської голоти, коли дивиш­
ся відтіля на костьол, коли на костьолі в діядемі ночі го­
рить казковим огнем циферблят. Тоді я похиляюсь на те­
леграфний стовп і думаю, що я ніколи не розкажу, що

395
робиться в моїй душі, які виникають образи, які, як пото­
ки, як жемчуг, протікають біля мого романтичного серця:
жемчуг хрумтить і японські ліхтарики (коли гоголівський
ярмарок) біля прозоро-фантастичних леденців (коники), що
я їх уже ніколи, ніколи не побачу на базарі. Тоді я нали­
ваю себе вишневим соком моєї неможливої муки й молю ­
ся, щоб «Боженька» зробив мене генієм: щоб розказати, як
хрумтить жемчуг біля японських ліхтариків: будинок, на
розі, №: горить.
Я безумно лю блю город.

Д е т а л ь із м о є ї б і о г р а ф і ї

Народився я (Сойрейль, припустім, бо для

мене просвітянський реалізм — «к чорту»... навіть у прі­
звищах, бо я його органічно «органонами» не виношу), на­
родився я, Сойрейль, котрого не треба плутати з Карей-
лем , автором «Французької революції», оскільки в Англії
нема просвітянства такого, як у нас, але, може, є й покраще:
я маю на увазі Ірляндію й англійський бокс, після якого й
після літургії (підмаслені очі д’горі) навіть coitus за «розпи-
санням», — народився я в одному з тих городків, саме в
степовому краю, саме в полковій залозі, де колись — так
давно! — слобожанські полки, а потім недалеко Диканька
з М азепою на шведських могилах перед полтавським по­
боїщем. Я був сином якогось чиновника, який від мене од­
мовився. Звичайна історія: чиновник спокусив горняшку
однієї прекрасної травневої ночі, коли зацвіли яблуні, під
яблунями. А коли я народився, чиновник, котрий мене на­
родив, щоб не годувати Сойрейля, утік із провінціяльного
городка. Таким чином у країні покриток стало одною по­
криткою більше. Але моя мати не пішла дорогою — на
Сагайдак — шевченківської Катерини й моєї Оксани із
«Життя» — з тієї книги, що «Сині етюди», яких, етюдів, я
вже ніколи, ніколи не буду писати, бо я пишу —
—роман.
Моя мати не пішла цією дорогою , бо на другй день

396
у м е р л а. Тоді другий чиновник, гадаючи, що його жін­
ка безплідна й нездібна родити, взяв мене за сина. Чинов­
ник помилився. Прийшла друга травнева ніч, коли небо
було в яблуневій завірюсі й пахло горизонтом (а небо мо­
же пахнути горизонтом наперекір усякій міщанській логі­
ці), коли степовий городок дрімав під голубим крилом ве­
сняної ночі, безплідна чиновникова жінка родила май­
бутнього колезького реєстратора. Чиновник цикнув і ска­
зав:
— Помилка-с!
Але мене не можна було викинути, бо формальності
щодо закріплення було пророблено. Таким чином, не гля­
дячи на те, що чиновникова жінка була не безплідна, що в
травневу ніч, коли стояла яблунева завірюха, родила ко­
лезького реєстратора, — не зважаючи на все це, я лишив­
ся в чиновника на його хлібах.
Я не буду описувати те інше, що, мо­
же, когось і цікавить, але мене, навпаки, і
ніскільки; не буду описувати так, як писа­
ли наші шановні корифеї; я буду писати
так, щоб зрідка почути кармазинові дзвони
з глухого заріччя, коли серце так стисне,
ніби погляд стрункої юнки, коли вона на
моє буйне бажанння каже крізь яблуневу
завірюху, здригнувши:
— Да!
... Але як же хрумтить жемчуг біля японських ліхтари­
ків, біля прозоро-фантастичних леденців (коники), що я їх
уже ніколи, ніколи не побачу на базарі!
— Слухай, Nicolas! А що ж далі? Як же з твоїм чинов­
ником?
— Маріє! Ти наївничаєш. Нічого подібного не було. Я
тільки приніс тобі запах слова.
Ніч. Весна. Гримить повінь. І тікають мутні води в не­
відому даль.
Ніч.
Весна.
М іст.
М а рія . 297
 ... А сьогодні вітри насідають із півночі. Ці­
лий день шаленіє хуртовина, і ростуть на дорозі замети. Іде
грудень року від народження легендарного Христа тисяча
дев’ятсот двадцять третього, від народження епохи грома­
дянських війн— шостого. Я ще не знаю, що я напишу, але
на моїй душі — біль. Бо ж подумай, Маріє:
— Я читаю кожного дня книжки, але я ані разу не зу­
стрів справжньої книжки (поеми) про нашу — у віки — ре­
волюцію. Тоді я знову молюся, щоб «Боженька» зробив
мене генієм, щоб розказати, як ішла, як пройшла, як гри­
міла молода епоха.
Ішла м’ятежна епоха. Іш ла духмяна
романтика, і нечутно ходили в борах тіні
середньовічних лицарів. Бігли вітри із
сходу, сторожкі й тривожні. І тоді в ау­
лах моєї голубої Савойї стояв гул.

Щ е д е т а л ь

Мені пророкують велике майбуття: одні кажуть, що я

буду командором нової художньої школи; на погляд дру­
гих, я «прорублю вікно в Европу», куди й буде (біс!) вигля­
дати мій чумацький надзвичайний край; треті запевняють
мене, що я в потенції...
... Мені навіть неловко писати...
Є, правда, і четверті, які вважають мене графоманом,
дилет антом, парвеню і т. д. Але, на радість, я цим не хочу
вірити : я гадаю, що я все таки напишу гарний твір, бо ж
яблуні тільки но зацвітають у садах моєї духмяної фанта­
зії бо ж переді мною й за мною гори поетичного матері­
алу.
Словом, коли б я хотів загубити свою індивідуаль­
ність, я б давно її загубив. А коли б я був через міру шано-
любивою лю диною (зовсім без шанолюбства — ні риба, ні
м’ясо), я міг би використати своє становище.
Але я дуже тиха, лагідна людина. І тому, коли мені, як
літераторові, що подає надії, запропонували взяти посаду

398
командора одного чималого, правда, видавництва, я на­
віть з охотою взав її.
Отже там, де я працюю, де все так імпозантно, там ви
найдете всіх, кого вам треба. Тут і Пульхерія Івановна Ж о­
ха, тут і тов. Крутик (мій заступник, прекрасний «зам»),
тут і ціла академія різнобарвної професури.
Але більш за все мені подобаються ті весняні дні, ко­
ли потоки ласкавого сонця заливають усі кімнати моєї у-
станови, коли з мого імпозантного будинку падає весняна
«капель», коли за моїм кабінетом шум ділового будня.
Я розвалююсь у кріслі, закурюю гаванську сигару (не­
давно прислав із Германії дипломатичний кур’єр) і кричу:
— Антошка!
Антошка тут як тут. Цей бородатий симпатяга до чо­
тирьох годин сидить за моїми дверима й тиче — автома­
тично — пальцем у напис:
— «Без докладу не входити».
— Що прикажете, товаришу?
Що ж я йому прикажу? Власне, мені нічого приказува­
ти, бо за мене приказали мої підручні, мої прекрасні під­
ручні, які зараз шумлять, як музика, за дверима мого ка­
бінету.
Тоді я кажу:
— Антошка! — і потираю руки. — Альянс?
Антошка:
— Альянс!
— Ах ти, моя карапуля, — млію я від гарного на­
строю. — Ах ти, моя дурашка!
— Так точно! — каже Антошка й підходить до мого
столу. — Дозвольте прикурити?
Ця фаміліярність мене зовсім не нервує: поперше, в
кабінеті нікого нема; подруге, я радий ще раз доказати
свою демократичність, свій комунальний лібералізм.
— Прикурюй, каналья! Прикурюй! — і я ґалянтно під­
ношу йому свою гаванську сигару.
За моїм вікном грає голубе небо. Десь, очевидно, го­
монять жайворонки; десь, очевидно, такий простір, така

399
легкокрила даль, що я не можу не мріяти. З мого імпо-
зантоно будинку летить весняна «капель». Її не може за­
глушити навіть шум шумного міста.
— Антошка! — і я потираю руки. — Альянс?
Антошка:
— Альянс!
... А Пульхерія Івановна за­
відує в мене редвидатом. Це славетна людина. Коли я
приймав посаду, мені стільки про неї наговорили, що я й
справді думав її викинути з установи. Але тепер я бачу, що
це була робота злих язиків. І справді — Пульхерія Іванов­
на така прекрасна женщина: у неї таке прекрасне волосся —
золотом, що я прямо дивуюсь. І потім вона така енергій­
на, така розбитна.
— Пульхеріє Івановно! — питаю я. — Ви заключили
договір із професором Чам?
— Як же! Давно заключила. Він такий хороший чоло­
вік; у нього таке, знаєте, велике горе: вчора фокстер’єр
здох, і потім він такі прекрасні роботи пише... Я гадаю,
що йому треба дати найвищу ставку.
0 , Пульхерія Івановна не проморгне. Це я добре знаю.
Вона не підірве авторитету нашого видавництва. Вона ви­
кине на ринок, так би мовити, сливки наукової мислі.
— Обов’язково! Обов’язково! — кажу я. — Найвищу
ставку.
1, щоб завжди бути в курсі справ, виймаю з бокової
кишені порожній бльокнот і беру олівець.
— Дозвольте, Пульхеріє Івановно, записати ці прекра­
сні роботи, які незабаром випустить наше видавництво.
Вона:
— Ах, Миколо Григоровичу, я й забула... От пам’ять...
Я зараз принесу їх.
— Що ви! Що ви, Пульхеріє Івановно! Не турбуйтесь.
Дозвольте тоді мені просто написати: в якому це буде від­
ділі?
Вона:
— Відділі?.. Ах, Боже мій... от пам’ять... Це ж відомий

400
професор Чам... по... по... неврогеології, здається... Про­
фесор Чам.
Професор Чам.
Ніч.
Весна.
Міст.
Марія.
Гримить повінь. І тікають мутні води в невідому даль.
— Nicolas! Про що ти думаєш? Милий мій!.. Ти дума­
єш про осінь? Невже ти думаєш про осінь? Милий мій!
Похили свою голову на моє плече, розкажи мені голубу
поему.
— Маріє! — і я чую, як гримить повінь, як біжать му­
тні води в невідому даль, і моя радісна Марія кладе на
моє чоло свої духмяні кучеряшки й пахне, як юність, як
безмежні дороги в прекрасний невідомий край.
... Уранці прийшла весна.
І цілий день тануть сніги. Біжать по дорогах потоки, і
чути: десь хропуть коні. Стоїть таке неможливе небо, ніби­
то воно тільки но народилось.
Учора опівночі, коли за городом уро­
чисто скликав гудок нічну зміну, над ко­
стьолом із західнього боку повис теплий
туман. Учора я думав про Тургенева й
про вальдшнепів, тому що це в крові,
тому що мій батько був стрільцем, ду­
мав про заводі на Ворсклі, про свій сте­
повий край, про його одинокі озера, що
стоять там, де пересікаються чумацькі
шляхи. Сьогодні мої мислі про інше. Це
знає й Марія. Я думаю зараз про жен­
щину революції.
— Nicolas! — і Марія виймає хустку, що пахне конва­
лією, і підбирає волосики під капелюшок, що їх розкидає
весняний вітер. — Nicolas! Ти скажи мені: невже женщина
так міцно зв’язана з революцією, що без неї новелістові не
можна обійтись?

401
 — Да, Маріє! Без женщини не можна обійтись. Бо жен­
щина — це круг наших емоцій.
— А я от тобі не вірю! — говорить Марія й підставляє
весняному вітрові своє обличчя.
Ніч.
Весна.
Міст.
Марія.
Гримить весняна повінь. І тікають мутні води в невідо­
му даль. Ми стоїмо на мосту. Перед нами й за нами — го­
род. Ми чуємо, як глухо б’ється крига. Над костьолом го­
рить огонь.
— Nicolas! Я тобі не вірю, тому що ти й досі не пока­
зав женщини в революції.
— Да, Маріє! Я ще не показав, але я покажу.
— Ні, ти її не покажеш, бо в твоїм уявленні вона не
більше, як самичка.
— Маріє!
— Да, Nicolas! Так.
Гримить повінь.
І тікають мутні води в невідому даль.
К в о д л і б е т .
У Діккенса, здається, в «Записках Пі-
квікського клюбу» герой скрикнув: —
— їхать — так їхать, як гово­
рив папуга, коли кішка потягла його за
хвіст. У Діккенса, здається, з тих же «За­
писок Піквікського клюбу», є й такий ра­
дісний вираз:
— А от і я! — як сказав хтось, пада­
ючи з десятиповерхового будинку.

Студент жив у підвалі, в кімнаті з одним тусклим ві­

кном, що виходило на глуху брудну вулицю. Але й тут він
жив милостю якоїсь грузної баби, що знімала весь підвал і
одводила йому цю кімнату виключно за його прекрасні
очі: кожної суботи баба тягла студента до себе на кухню,

402
напоювала його там жовтим (якась примісь) самогоном, і,
коли студент часто починав хилити голову на бік, коли
повз вікна проходив із калатушкою сторож, грузна баба
брала енергійним жестом свою жертву за плече, роздягала
її догола й клала на своє ліжко. Після так званої субот­
ньої ночі студент завжди почував.у роті якийсь неприєм­
ний запах і потім цілий день спльовував.
Це теж деталь, і, «позаяк» вона з життя, я й її пишу.
— Маріє! Не будь наївна. Я даю тобі запах слова.
... І знову переді мною легкосиня
даль надзвичайного минулого. І знову я
чую далекий загірний голос: «пройдуть
віки, найдуть свою змужнілість, пізна­
ють радість і журу твоєї прекрасної зем­
лі, відійдуть по древній дорозі в небуття,
але ніколи не повториться народження
твоєї м’ятежної нареченої».
— Тільки один раз!
— Тільки один раз!
Так б’є годинник над ратушею глибокої ночі, коли
тривожно горить циферблят.
... І я, романтик, закоханий у
свою наречену, знову бачу її сіроокою гарячою юнкою з
багряною полоскою на простріленій скроні. Вона затули­
ла рану жмутом духмяного чебрецю й мчить по ланах ча­
су в безсмертя.
— Чи наздожену її — свою сірооку м’ятежну наречену?
Гримить повінь. І тікають мутні води в невідому даль.
Я безумно лю блю город. Але я похи­
ляюсь на телеграфний стовп і думаю,
що я ніколи не розкажу, що робиться в
моїй душі, які виникають образи, які, як
потоки, як жемчуг, протікають біля мо­
го романтичного серця: жемчуг хрум­
тить і японські ліхтарики (коли гоголів-
ський ярмарок) біля прозоро-фантастич­
них леденців (коники), що я їх уже ніко-

403
 ли, ніколи не побачу на базарі. Тоді я
наливаю себе вишневим соком моєї не­
можливої муки й молюся, щоб «Божень­
ка» зробив мене генієм: щоб розказати,
як хрумтить жемчуг біля японських ліх­
тариків: будинок, на розі, №: горить. Я
безумовно лю блю город!
Ніч.
Весна.
Міст.
Марія.
— Маріє! Ти пам’ятаєш той день, коли я перший раз
побачив тебе?
— Да, Nicolas! Ходім! — і вона енергійно переступає
калюжі весняної води. — Да, Nicolas, пам’ятаю.
— Маріє! — і я зупинився.
Вона — теж.
Тоді я беру кінчик її солдатської блюзки й кладу на
нього свої гарячі уста. М арія мовчить. Я мовчу. Пахне
конвалією. Весняний вітрець б’ється в кучеряшки моєї на­
реченої.
— Nicolas! Милий мій! Не треба думати про осінь.
— Маріє! — і я тисну їй руку.
Вона мовчить. Я мовчу. Н а костьолі горить цифер-
блят, і далеко гримить повінь. Марія оправляє блюзку й
раптом зникає в темряву, в глухий міський заулок.
P. S. Я говорю не про чарівну мандрагору, я говорю
про адамову голову: про метелика, що з черепом на голо­
ві. Мені навіть сни якісь химерні. З-під канапи вискочив
звичайний пацюк з перебитим задом. Мені кажуть, щоб я
його добив. Тоді я беру чималий молоток, і, коли пацюк
іде на передніх лапках повз мене, я з гидливістю опускаю
з силою молоток на його голову. Але диво: після мого у-
дару пацюк раптом виріс, став розміром із болонку й пі­
шов на задніх лапках, а на його голові я бачу череп: я го­
ворю не про чарівну мандрагору, я говорю про адамову
голову, про метелика. Тоді мені зупиняються мислі, і сто­

404
їть переді мною якась настирлива пляма, що може дове­
сти до божевілля. Я знову підводжу чималий молоток і з
гидливістю опускаю з силою на пацюкову голову. Але ди­
во; пацюк знову виріс і став розміром з фокстер’сра. Па­
цюк з перебитим задом іде на задніх лапках. В кімнаті ти­
хо, за вікном тихо, і тільки на костьолі горить циферблят.
Я мовчу.
XIV с л о в о

... Коли цвіркуни на далекому зруйнованому курорті

починають мовча ий концерт, тоді за косою в порту го­
рить маяк. Маяк блимає, булькає, погасає на мить, і зно­
ву за косою в порту неможливо привабливий огник. Тоді
далеко серед морської мертвоти реве пароплав і несе лю ­
дей, їхні муки й сподівання в інші краї, у виноградну даль.
— і от, поет з тієї божественно-незрівняної країни, що,
як золота осінь, димить на твоїй патетичній душі, пізнав
сірого чортика й тісно жив з ним і не в сенсі банально-сан-
тиментальної нудьги, а так, як може жити художник. Він
був страшенний нахаба, але він міг тільки жевріти і то в
тайзі, і то для утилізації обмеженого кола часто обмеже­
них людей. Поет знав, як далеко одійшов запах тобілеви-
чо-старицьких бур’янів, що прекрасно пахли після «Гайда­
маків» і «Катерини», як далеко і «Тіні забутих предків», і
все, що хвилювало юність, а тепер залишило тільки сіро­
го чортика. Поет знав, що в історії народів його боже-
ственно-незрівняній країні, що, як золота осінь, димить на
твоїй патетичній душі, принаймні на першу півсотню літ
одведено силою рабської психіки тільки два рядки і то пе­
титом; і на ці два рядки ніхто й ніколи (аж поки пройде
півсотні літ!) не зверне уваги. І поет, що крізь огонь своєї
інтуїції побачить нові береги, загине, як Катерина на глу­
хій дорозі невідомости.
... Тоді біжить коник моєї фантазії по першій сніговій
дорозі, і летять од його копит діяманти сніжинок. У дале­
кому бору, що ледве маячить, дід мороз трусить білою
бородою , і якась фантасмагорія навкруги. Під столом си­

405
дить кішечка і муркотить про радість морозного дня. Над
оселею здіймаються димки й пливуть у тихе голубе небо. І
ніхто не розкаже мені: що це?

Степова оселя й дальні виноградники — все потопало в

мовчазному концерті цвіркунів. Стояли похмурі хмари, і
десь традиційно глухо билось і грало з берегами сіре ту­
манне море. Природа, цей незрівняний художник, шукала
цієї ночі химерного жанру. В кожнім шелесті й тремтінні
приморської сиротливої фльори я відчував напружену бо­
ротьбу за майбутнього прекрасного Рафаеля. Вмирала ста­
ра форма, як лицарство, як запорожці. По таємних лябі-
ринтах мистецтва мчав вітер із незнаного краю.
... І жили в тій оселі, що її звали по циркулярах курор­
том, люди, собаки, коти та інші тварини. Чим годували
котів чи то собак, я напевне не знаю. Але людей годували
дохлою гнилою рибою, трохи не кращими яйцями й таки­
ми ж сосисками. Все це привозили з нудного провінціяль-
ного міста.
За тих днів, коли до столу подавали (висловлюючись
канцелярською мовою) вищезазначене, за тих днів зчиняв­
ся бунт. Бунтували пролетарі, службовці й навіть комуна­
ри. Тоді комунарів збирали й говорили:
— Вам бунтувати не можна, бо ви — комунари, будів­
ничі нової держави, а курорт, як вам відомо, державний.
Комунари хвилювались, але вони знали, що їм бунту­
вати не можна, а можна говорити іншим «халатникам» (хо­
рі), що курорт дуже гарний і коли риба гнила, то це — по­
милка, бо вона зовсім не гнила.
І комунари розпинались і доказували, бо вони знали,
що таке дисципліна і що таке для всесвітньої революції ця
неприємна деталь, коли ми стоїмо напередодні. Тільки
один написав щось у центральну пресу, після чого стало
багато краще, бо вже не подавали гнилої риби, а подава­
ли гнилі сосиски.
Проте не зайвим буде зупинитись і на цій деталі: ну­
дне провінціяльне місто, на жаль, лежало далеко від степо­

406
вої оселі, що по циркулярах називалась курортом. Отже,
підтримуючи інтереси свого населення, курортна адміні­
страція організувала на своїй території непоганий буфет.
Коли халатники були незадоволені обідом, вони мали ціл­
ковите право піти до буфету й узяти там те, що їм було
потрібно. Дешевка тут була надзвичайна: коли, припустім,
десь пачка цигарок коштувала сімнадцять копійок, то тут
брали всього (за таку ж таки пачку) тридцять п’ять. Те са­
ме і з іншими продуктами.

Тоді в мовчазнім концерті цвіркунів я бачив жінку. Її

звали панна... не пам’ятаю добре — хай буде за Винничен-
ком: панна Мара. Вона виходила, коли йшли з вечері ха­
латники, до виноградників, де кінчається степ і почина­
ється море, і думала. Панна М ара думала про те, шо вона
— жінка-лікар, прийшла сюди за три червінці на вісімнад­
цять годин праці, але вона ніколи не почула ласкавого
слова від своїх пацієнтів, бо вона була трохи крива і з зви­
чайним сірим обличчям, що ніколи не зупиняє. Вона диву­
валась, чому хорі незадоволені гнилою рибою, бо ж гнилу
рибу подають не кожного дня, а вона добре знає, як важ­
ко відбудувати той курорт, що зазнав великих пертурбацій за
часів громадянської війни. Правда, є багато неприємних
явищ, і їх легко усунути, висловлюючись газетною мовою,
але для цього бунтувати не треба, особливо комунарам
(вона зовсім позапартійна!), бо про це напишуть письмен­
ники в різних газетах та журналах.
Але панна М ара думала й про те, як би гарно йти в цей
вечір, коли цвіркуни починають свій химерний концерт, а
недалеко рокотить море, з гарною людиною , що буде її
нареченим. Вона була за цих хвилин безмежно сантимен­
тальною й вона трошки плакала.
Море традиційно глухо билось у береги, і тоді за вино­
градниками зливалися в єдину гармонію і море, і нічний
степ і одинока оселя серед пустелі.
Панна М ара йшла до курзалі, сідала там біля шахма-
тистів, дивилася. Але ніхто на неї не звертав уваги й ніхто

407
 не хотів покохати панну Мару, бо такий уже жорстокий
закон природи.
... «Мила мамусю! Яке хороше життя, який божествен­
ний запах навкруги мене. Тут море таке надзвичайне і тут
такі мислі, наче я не звичайний рядовий лікар, якого ніхто
не знає і який нікому, за винятком хорих, непотрібний, а
якийсь Персі-Біш Шеллі, що про нього я мріяла колись у
своїй студентській кімнатці. Увечері я йду до моря, дивлю ­
ся в сині краї й думаю: відтіля буря принесла уламки ка-
йори й тіло Шеллі, а тут, на піщаному березі, його наре­
чена вихопила з огню його прекрасне серце. Ти, мамусю,
будь ласка, не читай нікому мого листа, бо цим ти зро­
биш мені багато неприємного. Прошу я тебе також ніколи,
ніколи не згадувати в своїх листах Стефана, бо я й досі не
можу прийти в себе. Ах, як він насміявся наді мною! Але я
йому простила, я йому все простила. Ти, як жінка, пові­
риш мені, бо знаєш, що нема меж тій любові, що її носи­
мо ми. Я пізнала цю лю бов і я щаслива. Нехай фіґляри й
скептики «возводять в канон» бездушний американізм, але
людини вони все одно не перероблять. Ах, мамусю! Яке
прекрасне життя, який божественний запах навкруги мене,
як чудово пахне одвічне море, яка даль за темними вино­
градниками, що так тривож ать мою душу цієї химерної
південної ночі».

... Коли цвіркуни на далекому зруйнованому курорті

починають мовчазний концерт, тоді за косою в порту го­
рить маяк. Маяк блимає, булькає, погасає на мить, і зно­
ву за косою в порту неможливий морський вогник. Тоді
далеко серед морської мертвоти реве пароплав і несе лю ­
дей, їхні муки й сподівання в інші краї, у виноградну даль.
— ... Товаришко М аро, ще раз і ще раз: воістину пре­
красне життя. І, коли я умру й на моїй могилі ви положи­
те пучок чебрецю — знайте: я воскрес.
І знайте: біля тієї криниці, що в ній, як у верц адлі,
ввесь світ, давно вже стою я, і на моїй душі таке тихе, та­
ке світле й прозоре озерце, що я відчуваю себе Господом-

408
Богом. Товаришко Маро, схиліть свою голову на мої гру­
ди і знайте: я ваш друг.
... Маяк блимає, булькає, погасає на мить, і знову в
порту неможливий морський вогник. Праворуч — море,
далі — виноградники й моя мука за пароплавом — у вино­
градну даль.
Тихо. Тільки одвічні цвіркуни плетуть легенду із далі
первісних віків, і нема їй ні кінця, ні краю. Тоді зникають і
дороги в диких половецьких краях.

Л і т о т и с я ч а д е в ’я т с о т д в а д ц я т ь ч е т в е р т о г о
р о к у . — Головний лікар читав сьогодні лекцію про ду­
шу. Це характерно: про душу. Народу було досить, майже
всі халатники.
Цікавились усі й особливо комунари. Справді, що мо­
же сказати спец про душу?
І от, коли головний лікар скінчив, один несміливий го­
лос запитав:
— А дозвольте, товаришу професоре, спитати вас, що
появилось раніш: мисль чи слово.
Лікар, що мусів сказати не те, що хотів сказати, крут­
нувся:
— А ви як думаєте?
— Скажіть, як ви думаєте, — уперто сказав комунар.
— Я думаю, — головний лікар проковтнув слово й ки­
нув:
— Я думаю — мисль.
— Тоді дозвольте й мені слово, — і комунар поліз на
трибуну.
Він говорив довго, уперто. Він говорив так весело, що
майже всі поснули. Комунар був добрим книжником, бо
вчився він у паргшколі й не міг не знати, як на це питання
дивиться товариш Богданов.
І, коли б спец не прийшов у себе після першої й не зов­
сім вдалої вилазки і, набравшись нахабства, не зупинив
промовця, промовець, мабуть, і досі розмахував би руками.
Спец:

409
 — Зупиніться, будь ласка. Ми з вами ніколи не догово­
римося, бо це аналогічно цьому: що раніш появилось —
курка чи яйце.
— Звичайно, курка, — вирвалось з мовчазної авдиторії
(жіночий голос), бо курка...
— Ну, ну, що ж таке курка, — єхидно запитав спец, —
слово чи мисль?
— Ви, товаришу професоре, застали нас зовсім непід-
готовленими, — скрикнув жіночий голос. — Треба було
попередити комгурток.
Тоді головний лікар зняв окуляри й сказав, що лекцію
скінчено і що халатники можуть розходитись. Щождо
того, що раніш появилось — мисль чи слово, даному зі­
бранню нема ніякого діла, бо хорим заборонено хвилюва­
тись, і потім останні наукові дані недвозначно натякають:
раніш появилась мисль.
О т ж е м о р а л ь : раніш появилось не слово і не
мисль, а гнила риба, бо лекцію про душу було розрахова­
но спеціяльно на заспокоєння нервів, які розтривожено бу­
ло вище зазначеною морською твариною.

Повз одинокої оселі, що біля моря, іде залізниця — ту­

пик. І на тупику, коли вийдеш увечері слухати, як прили­
ває море, бачиш зруйновані вагони, розірвані снаряди, ба­
чиш руїну.
То пройшла махновщина і зникла в степовій тирсі, як
згадка про дику татарву. У вечорі, коли на малому лимані
кричать чайки й десь важко сідають баклани, над морем
стоїть чіткий місяць і грає срібними веслами на поверхні
синьої води. На березі, як хрусталь, медуза. Кажуть: меду­
за горить, коли йде зграями. І це, як древнє сказання. То­
ді в пустельному кутку приморської полоси рибалки підво­
дять чайму над кайорою, беруть невід і йдуть у море.
Міцнішає вітер. Вітер із моря. У порту проревів паро­
плав, але враз змовк: він сьогодні не вийде за хвилеріз, бо
збирається на ніч не абияка буря. Кайора метнулася на
обрії й раптом зникла. Тоді з одинокої рибальської хати

410
вийшла мати й дивилася в море. І підійшла до неї ще
молода жінка, і вони довго стояли на березі.

І сьогодні море казиться, і казяться піщані береги в

хуртовині камінців, але це останній шквал. Даль жене та­
буни: вал, вали і гребні хвиль розкидають бісер. Сходить
сонце. І одинокий рибацький посьолок зустрічає його золо­
тих вершників тишею.
На якорі кайора. Вона плавко колисається. Але вже
скоро вщухне вітер, над морем стане мертвий зиб. Тоді
вщухнуть і береги. На камінцях буде муркотіти море. Чай­
ки полинуть на болота, і стане велика морська пустеля.

II

І от вранці Бриґіта була на узліссі й там рвала пролі­

ски. Бриґіті було щось біля шістнадцятьох. Вона рвала
проліски й дивилась на них. Потім вона пішла до батька.
Це було в тому лісі, де її батько був лісником.
У цей час біля хати з шумом зупинилась кавалькада.
То приїхав молодий граф. Він був, як казковий лицар, і
одяг йому було всипано діямантами. На кашкеті, збоку,
біля фазанового пера, стояв великий рубін. М олодий граф
грав тростинкою. Кінь його раз-у-раз хропів і переступав з
ноги на ногу. Це був породистий англійський жеребець з а-
гатом на лобі. Бригіта винесла кухоль криничної води й
подала молодому графові. Той подивився на неї, сильно
вдарив коня, так що кінь знявся на диби, і сказав, що Бри­
гіта, як мавка. Всі зареготали, Бриґіта почервоніла. Ка­
валькада поскакала далі.
Був весняний вечір; за лісом, в оселі, скликали до ве­
чірні. Бриґіта вийшла з хати, взяла пойнтера Мілорда й
пішла в глуш.
Там вона знову зустріла графа. Він зліз із коня, погла­
див пойнтера й підійшов до Бриґіти.
Він притиснув її до своїх грудей і скрикнув. Бриґіта не
перелякалась і тільки зідхнула глибоко. Молодий граф

411
схопив її й положив на свого коня. Потім вони поскакали
по лісових доріжках.
За годину граф був у свойому маєтку. Він узяв Бригі-
ту за руку й повів її до себе. Там він сказав їй, що вона
відци вже ніколи не піде.
Бригіта вирвала руку й стала серед кімнати.
— Графе, — сказала вона, — я виросла в лісі. Пустіть
мене.
Граф став її умовляти, але вона його не слухала. Тоді
він пообіцяв їй, що примусить її силою. Бригіта підскочи­
ла до вікна й вискочила на веранду. Граф свиснув; зграя
борзяків кинулась за Бриґітою , але її вже не було.
Вона прибігла до своєї лісової хатки й нічого не сказа­
ла батькові. Цілу ніч вона думала про графа. А вранці по
слідах копит вона сама пішла до графського маєтку. —
От!

І от моїм арабескам несподіваний finis. Навколо тиша.

Тільки зрідка постріли вартових, тільки зрідка прошеле­
стять підошви незнайомих людей. Люди йдуть і зникають,
мов безшумні шуми моїх строкатих аналогій і асоціяцій.
Г ород спить. Над ратушею даль божевільно далекого неба.
І нерозгаданий зоряний Віфлеєм стоїть у квадрильйонах
віків таємною загадкою. Мовчки бавляться люкси своїм
світлом — білим до різі в очах, і ховаються по темних
кутках луни трамвайних ударів. Мовчазно стоїть нічний
город, стоять заулки, під’їзди й усе, що тут, на землі, загу­
билося в хаосі плянетарного руху й тільки ледве-ледве
блищить у свідомості. І здається: це химерний Сатурн бі­
жить у телескопі, і біжать його кільця й десять дальніх су­
путників.
Моїм абарескам — finis. І герої, і події, і пригоди, що
їх зовсім не було, здається, ідуть, і вже ніколи-ніколи не
прийдуть. І ніколи я не повернусь до своїх арабесок, щоб
мучити себе над кожною крапкою. І вже ніколи не пром­
чаться феєрверки гіперболізму крізь темряву буденщини, і
не спалахне огнецвіт моєї фантазії: на рік буває тільки од-

41 2
 на ніч — на Івана Купала — коли в зачарованому колі
жевріє жемчуг химерної папороті.
Моїм арабескам — finis. Але я не тоскую. Я ще раз
пізнав силу безсмертного слова, і воно перетворилось у
мені. І з океану варіяцій я випливаю, м’ятежний і радісний,
до нових невідомих берегів.
— О, Маріям! Хіба не коштовні крупинки золотих кам­
чатських розсипин хочу я вихопити з бурі емоціональних
вибухів.
Моїм арабескам — finis. Тоді Стерн, Гоголь, Діккенс,
Гофман, Свіфт ідуть теж від мене, і вже маячать їхні ро­
мантичні постаті, як голубі диліжанси на шляхах моєї бе­
зумної подорожі.
Так сказав Теодор: це радість бунту проти логіки. Я
такий же химерний, як Сатурн у телескопі в хаосі пляне-
тарного руху. Я — щасливий, о, Маріям! Який орган так
божественно звучить у кожному нерві моєї істоти? Кому
там співають славу?
Це тобі, моє синє, вечірнє місто з леґенд Шехерезади.
Це ж з тобою я розмовляв по заході сонця, коли треба
було найти с л о в о .
— О, Маріям! Ти — жінка й ти пізнаєш радість моєї пі­
сні про синій вечірній город.
... Тихий вечір. Синій вечірній город. Азія. І я цього тут
не бачу: ні проституток, ні чорної біржі, ні старців, ні бру­
ду. Я бачу: ідуть квакери — не ті, XVII віку, а ці, сповід­
ники світла, горожани щасливої країни. І я вірю, я безу­
мно вірю: це — не квадратура кола, це — істина, що бу­
де на мойому сантиментальному серці. І тоді в молитов­
ному екстазі я дивлюся, як мільйон разів дивився, в дале­
кий димок на курган, де скликає муедзин до загірної Мек­
ки.
Синій вечірній город. Азія. І мені, Сатурнові, не боже­
ству, що біжить у телескопі, коли темна зоряна ніч нависла
над обсерваторією, мені радісно сказати, що тут увесь я; із
своєю мукою, із своїм «знаю», із своїми трьома кільцями:
в і р а , н а д і я , л ю б о в . Синій вечір. Синій вечірній го­
род. Азія.
413
 — Але на сучасність я дивлюсь крізь призму легенд
Шехерезади. Liberum arbitrium, . Для епохи великого ре­
несансу характерним буде тихий азіятський город — без
проституток, без чорної біржі, без бруду. І душевна дис­
гармонія буде тоді легенький вир під водяними ліліями,
коли човен без весел несе не несе, а комиші стоять на кор­
доні зелених луків і прислухаються.
Д ля епохи великого ренесансу буде характерним стро­
ката весна й плебеїв Великдень. Тоді підуть тисячі горо­
жан на площу м’ятежної комуни, а потім підуть карнава­
лом на аеродром. І цей строкатий колір б’є мені в вічі, мов
чітка червона пляма, що від слова «ярмарок».
— О, М аріям, я безмежно щасливий. Тільки тепер не
забрудню твоєї родинки, що впала на твоє слонове раме­
но.
Так сказав Теодор.
Тоді пройшла слава про синій вечірній город. Азія.
Тоді пішли горожани не в академічні колізеї, де йшла ну­
дота декадансу, де тисячі анемічних надломлених людей
дивилися на бутафорію минулої епохи, а пішли до цирку,
на футбольне поле, в спортивні клюби. І- були ще клюби
ділового будня і клюби наук.
— ... Мат королю! Я вам готовий дати форою й ферзя,
але й тоді я вийду переможцем. Бо й великий маестро Ка-
паблянка не міг перемогти модерніста Реті.
...М оїм арабескам — finis. 1 тобі, синє вечірнє місто,
надхненно співаю славу. І йдуть, і пливуть квартали, а за
ними трамваї й густий присмерк.
Сторожкий дзвін. Бігаю ть огники — такі химерні, мов
фіолетово-рожеві ліхтарики в ресторані японських курти­
занок. Над площею м’ятежної комуни стоїть прожектор і
уперто розглядає строкаті вітрини державних крамниць.
Іду. Раптом падає під ноги різнокольорова рекляма, і я
згадую чарівний ліхтар, що в забутій школі мого дитин­
ства демонстрував на стіні картини. Це — не кіно, це —
примітив, але я його ніколи не зрівняю з кіно, бо тоді була
надзвичайна вражливість і таке миле й симпатичне дитин­

41 4
ство.
Іду. Синій вечірній город. Азія. Б’є годинник. Іду.
... А за мною прожектор, трамвайні ліхтарики, троту­
арні світлові плякати й мільйон інших дрібниць. І все це
мчиться в химерному колі асоціяцій і пливе, мов Сатурн у
телескопі, коли темна зоряна ніч нависла над обсервато­
рією і все, що тут, на землі, загубилось у хаосі плянетар-
ного руху й тільки ледве-ледве блищить у свідомості.
... Іду. Синій вечірній город. Азія. Б’є годинник. Іду.

415
ПРИМІТКИ
ВСТУПНА Н О БЕЛ Я

Нап и сан а спеціяльно д о перш ого видання тво р ів М. Хвильового .

Вперше опублікована: М. Хви льови й. Т вори , т. І (Етю ди ), Харків Д В У
1927.

«Седі» — д р а м а відом ого ан глій сько го письменника, д р а м а т у р г а , есе­

їста В іл ьям а С ом ерсета М о е м а (W. S. M ou gh a m ; 25. І. 1874 — 16. XII.
1965), що й ш л а в театрі «Березіль», у сезоні 1927-1928, в Харкові.

Ужвій Наталія — (3. X. 1898) — акто рк а теат ру «Березіль», що з ве­

л и ки м успіхом тоді ви конувала головн у р о л ю в «Седі» — дівчини Седі,
ім’ям якої й назв ана др ам а.

«Березіль» — український м одерн и й театр, заснований і керований т а ­

л а н о в и т и м Лесем Курбасом (1885-1942?). Від 1922 до 1926 року «Бере­
зіль» п р ац ю вав у Києві. Від 1926 — в Харкові. Після ар еш ту Леся Курб а-
са (26 грудня 1933), театр «Березіль» фактично перестав існувати. За нак а­
зо м відповідних у рядових чинників (п р авдо п одібн о в березні 1934), саму
назву «Березіль» було скасовано. Н а його руїнах постав Харківський д е р ­
жавний український др ам ати ч н и й театр ім. Шевченка на чолі з ко лиш нім
ак т о р о м «Березоля» М. К руш ельницьким.

Лопань — н есудоплавна річка в Харківській області, на березі якої л е­

ж ить місто Харків.

Шпол Ю ліян (спражнс прізвище — М и х а й л о Ялови й; 1895-1934) —

прозаїк, д р а м а т у р г , поет і гро м адс ьки й діяч. Близьки й д р у г і одн о ду м ец ь
M. Х вильового. А вто р збірки поезій «Верхи» (1923), р ом ан у «Золоті лисе­
нята» (1929), д р а м и «К а ти н а л ю б о в, або будіве льна проп аганда» (1928) та
інших. К о л и ш н ій «боротьбіст», перший президент В А П Л 1ТЕ (Вільної А-
кадемії П р о л етар с ько ї Л ітератури), головний редакто р Д В У (Держ авне
Ви давництво України). Заар е ш т о ван и й п равдоподіб но у квітні 1933 року,
перебував під сл ідством більш е року, де при невияснених обс тавинах, лі­
т о м 1934 року й загинув.

Проф. Канашкін — сатири чне зображенн я акти вн о го тоді в Харкові

проф есора А н атолія М аш кіна (1883-?), який у своїх с тат тях і рецензіях
зай няв був во рож е стан о ви щ е до В А П Л 1ТЕ й до M. Хви л ьо вого особи ­
сто.
419
 Каварня Пока — на Сумській вулиці в Харкові була в 20-ті роки у л ю ­
бл ен им місцем зустрічей м и стец ького, л ітерату рн о го т а арти стичн ого сві­
ту то діш н ь ої столиці України.

Досвіт ній Олесь — справж нє прізвище Олександер С кр и п ал ь (8. XI.

1 8 9 1 — 23. XI. 1934) — пись ме нник, а в т о р низки оповідань, повістей, р о м а ­
нів: «Новели» (1920), «Тюнгуй» (І924), «Американці» (1925), «Гюлле»
(1927), «Нас бул о троє» (1929), «Кварцит» (1932) та б аг ато ін. Д р у г і о д н о ­
д ум ец ь М. Х вильового. Перед р евол ю ц ією 1917 року, за викриту активну
діяльність в ар м ії проти російського сам о держ авства, був засуджений вій-
сь ково-полевим су дом до розстрілу (1916). П ощ асти л о втекти й д о б р а т и ­
ся до СШ А. Ж ив у С а н Франціско і співп рац ю вав у тодіш ній українській
американсь кі й пресі. В р ево л ю ц ію 1917 року вернувся в Україну. За ареш ­
тований у червні 1933 року, під час довги х допитів у Н К В Д , як і Ялови й,
був з а м о р д о в а н и й 23 л и сто п ад а 1934.

Усі ці нісенітні сплетення (на стор. 110-111) зовс ім різних імен, пріз­
ви щ т а літер ату рн и х творів різних авторів, різних націй, ба, навіть, різ­
них епох, мали на меті висміяти примітивізм і верхоглядство А. М а ш и ­
на.
Семенко М ихайло — (31. XII. 1892 -24. 9.1937) — поет, засновн ик у-
країнсь кого ф утуристичн ого напрям ку в літературі. Цей н ап р ям ок у тво ­
р ах М. Семенка, Ґ е о Шкурупія та інших при хильників футуризм у, вия­
вив себе в журнал ах : « Семаф ор у майбутнє» (1922), «Жов тневий збірник
панфутуристів» (1923), « Г о л ь ф ш тр о м » (1925), «Нова генерація» (1927). Під
час літературної дискусії (1925-1931) М. Семен ко виступив гостро проти
В А П Л ІТ Е , М. Х в и л ь о вого та його поглядів на мистецтво. З аар е ш т о ва­
ний 1934 року, загинув у невідо м о му концен тр ац ійному таборі 1937 р.

«Зустріч т рьох» — М. Х вильовий мав на увазі ві домий тоді пам флет

«Зустріч на перехресній станції; Розмова трьох». М ихайло Семенко,
Ґе о Шкурупій, М икола Бажан.

Репейне масло — розп овсю дж ен а в Східній Україні ро сійськомовна

н азва ріпакової олії.

Agrim onia e u p ato riu m — старовин н а середньовіч на л ати н ська назва ко­
ноплі.

L a p p a — лопух. Нав м исне бавлячись незро зу міл и м и ш ирш е с л о вам и і

л ати н сь ки м и назвами , М. Хви льовий мав тут на увазі най пош ирен іший
на Україні вид Л опуха великого (Arctium Lappa), корень як ого (й олія з
нього) в народній медицині вж ивається як сечогінний засіб, а так ож при
шкір них зах в ор ю ван н я х, ревм ати зм і то щ о.

420
 А р к а д ій Л ю б ч е н о (7. III. 1899 - 25. II. 1945) — прозаїк, ав то р пові­
стей, оп овідан ь, д рам : «Бурем на путь», «Вертеп», «О браза», «Зем ля го­
рить» та інш их. Б лизький співробітни к і однодум ец ь М. Х вильового.
Ч лен Г арту, В А П Л ІТ Е , П Р О Л ІТ Ф Р О Н Т У , В У С П П (В сеукраїнської спіл­
ки п р о л етар ськ и х письменників). Р ед акто р худож . л ітер ату р и Д В У , неод­
мінний секретар В А П Л ІТ Е . П ід час Д ругої світової війни, при евакуації
всіх радян ськи х організац ій , в том у й спілки письменників, зал и ш и вся в
У країні й відр азу ввійш ов у нелегальн ий н ац іон ал ьн ий рух спротиву. Во­
сени 1943 року заар еш то ван и й Ґеста п о м . В есною 1944 року звільнений,
але вивезений до Нім еччини. Т ут пом ер у Б ад-К ісін ґен і після тяж кої опе­
рації шлунку.
П и л и п ен к о С ергій (10. V III. 1891 - II. VII. 1943?) — поет-бай кар, публі­
цист і гр о м ад ськи й діяч. А втор збірки байок «Байківниця» (1922) збірки
о п о відан ь «С калки ж иття» (1925) та б агато інш их О р ган ізато р і д о в г о л іт­
ній го л о в а спілки селянських письменників П луг, ди р екто р Д В У , один з
го л о вн и х і перш их опонентів М. Х ви льового під час л ітер ату р н о ї диску­
сії (1925-1928). Заареш тован и й Н К В Д 1934 року, згинув трагічн о в невия-
снених о бстави н ах і в н евстановлену точно дату.

« М а ло р о сія» — такого ро м ан у С. П илипенко не писав. Це звичайний

ж ар т М. Х в и л ьо вого, щ о н атякає на невдалу П илипенкову дискусію про
ш ляхи р о зви тк у україн ської л ітератури .

А з а р х Раїса (ЗО. IV. 1897 — ) — письменниця, п убліцистка, м ем у а­

ристка, п и сала переваж но рос. м овою . В пливовий член дирекції Д В У ,
член ком . партії з 1917 року, акти вн а учасниця гр о м ад я н сь к о ї війни, н аго­
ро дж ен а о р д ен о м , бл и зька до ко м ан д и р а дивізії Ч ервоного к озац тва Ві­
талія Примакова. У 20-ті роки на керівній партійній і культурно-видавни­
чій р о б о ті в У країні. Г р а л а р о л ю м еценатки українських письменників,
зо к р ем а М. Х ви л ьового та його групи. У 30-ті роки була звинувачена в
тр о ц к ізм і (після ареш ту і р озстрілу В. П ри м ако ва 1937). Чи була реп ресо­
вана — дан и х нем а. П ісля см ерти С тал ін а, в до б у «відлиги», п оявилося
кілька її нових праць.

П іль н як івщ и н а — ф о р м а й м и стец ько-сти леві о собл и вості, пов’язані з

тво р ч істю то го часн ого росій ського п исьм еника Б ори са П іл ьн яка (1894-
1937).

«С ер а п іо н о ві брат и» — л ітературн о-студій н а група рос. письменників,

що засн у вал ась на початку 1921 року в П етр о гр ад і, при в-ві «С вітова л іт е ­
ратура». Н азву цю запози чен о з книжки н ім ецького письм енника Е. Т. А.
Г о ф м ан а (1776-1822), щ о м а л а той сам ий нагол овок. Н а чолі групи стояв
відом ий то ді критик і тео р ети к-ф о р м ал іст В іктор Ш кловський. Г руп а ста­
вила собі за зав дан н я «оволодіти техн ікою п исьм енницького рем есла», ек­
сп ери м ен туван н я і ш укання нових ф орм та засобів п об орю ван н я прим і­
ти візм у і спрощ ення ч літературі.

М ова. М. Х ви льови й м ав на увазі стат тю М. С улим и «Ф разеоло-

лія М иколи Х ви льового» («Ч ервоний ш лях», 1925, ч. 1-2, стор. 263-290).

В а льд ш неп и — лісові птахи з родини куликів, тем н о -р у д аво го ко­

л ь о р у з д о вги м и д зь о б ам и і д овги м и носам и.

«В альдш непи» — новий ро м ан М. Х вил ьового, щ о його він тоді сам е

писав і сп одівався ш видко опублікувати. Восени 1927 року цей ро м ан вже
був закінчений і М. Х ви льови й передав його до друку в ж урналі «Ваплі-
те». П ерш а п оло ви н а ром ан у була оп убл ікован а в 5 числі «Вапліте» за
1927 рік. Д р у га частина була ви друкована в 6 числі, де одн очасно було
оп у бл іко ван о і с т а т т ю І. С енченка «Де хвилі», р ом ан І. Д н іп ровського
«Н аяда» та ін. Ці го стро критичні й відваж ні н овою п о ставою н ац іон аль­
н о го питання тв о р и , а особл и во «Вальдш непи», викликали негайну конф і­
скацію і знищ ення 6 числа «Вапліте». Д о ц ього часу д ругої частини «В альд­
ш непів» не знайдено.

А вто р «У дарів м о л о т а і серця» — В асиль Б л аки тн и й -Е л л ан (справж нє

п різвищ е — Е лланський; (12. І. 1894 — 4. X II. 1925). П оет, публіцист і куль-
ту рн о-п оліти чн и й діяч. К олиш ній провідний член У П С Р (боротьбістів). П і­
сля вл и ття в К П (б )У — член Ц К К П (б )У і р ед акто р щ оден ного органу
В У Ц В К «Вісті». О ди н з о р га н ізато р ів україн ської револ ю ц ійн ої л ітератури ,
о р га н іза то р і го л о в а спілки п р ол етарськи х письм енників Г ар т. П ерш а й ого
зб ір ка поезій «У дари м о л о т а і серця» вий ш ла 1920 року. У роки терору, вже
п о см ер тн о , був засудж ений, як український н ац іон аліст, а пам ’ятник йом у в
Х аркові, на п роти будинку, де він ж ив, був підступно знищ ений. В добу «від­
лиги» — реаб іл іто ван ий .

Ж ИТТЯ

Вперш е бу л о о п убліковане в ж урн алі «Ш ляхи м и стец тва», ч. 2, 1922.

Вдруге — у збірнику М. Х ви льового «Сині етю ди», Х арків, Д В У , 1923.
В третє — о кр ем и м виданн ям , Х арків, Д В У , 1925. В четверте — М. Х ви­
льови й . Т во р и , т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927. Вп’яте — М. Х вильовий.
Вибрані тво р и , т І. Х арків, в-во Р У Х , 1932.

П р о д п о д а т о к — п родовольчий п одаток з селянських господ арств

(зерном , го р о д и н о ю , сад ови ною , М’ясом), щ о, згідно з п о стан овою над­
звичайної сесії В У Ц В К від 27. III. 1921, прийш ов на зм іну п родрозв ер-
стки доби во єн н о го ком ун ізм у і ліг новим тя гар ем на селянство.

422
 К О Л О Н ІЇ, В ІЛ Л И
Е тю д цей вперш е д руковани й у збірці оп овідан ь М. Х ви л ьового «Си­
ні етю ди», Х арків, Д В У , 1923. Вдруге — окрем им виданням , Х арків, К ни-
госпілка, 1925. Втретє — М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди), Х арків,
Д В У , 1927.
С о ц во сн и ц я — скорочення з російської м ови «социальная воспита-
тельниця», україн ською м о во ю — соц іяльн а ви хователька.

А в г у с т Бебель (A ugust Bebel; 1840-1913) — один з основників н ім ець­

кої со ц іял -дем о к рати чн ої п артії, авто р книжки «Ж інка і соціялізм » (Die
F rau und der S ocialism us, 1879), яка під час револю ц ії в Росії 1917 року в
перекладі була ш ироко чи тан а й дискутована.

К о ло н т а й А лекса н д р а (1872-1952) — російська револю ц іонерка, пись­

м енниця і діячка ж ін очого руху. Н ал еж ал а до ком уністичної партії. П иса­
л а б агато про стан овищ е жінки в суспільстві, в родині, в то м у й про с т а ­
теве й сексуальне ж иття жінки. Н айпопулярніш і її твори на ці тем и: «Д о­
рогу к р и л ато м у еросові», «К охання бдж іл трудових», «Велика лю бов».
У цих тв о р ах вона о б ст о ю в ал а «свободу кохання», «багатострун н ість і
б агато гр ан н іс ть душ і» і право жінки на «лю бов-полігам ію ».

Л ілін а — політична діячка, співробітниця і д руж ин а Г ри горія Зінов’є­

ва ще до р еволю ц ії 1917 року. П еребувала в ем іграц ії в Ц ю ріху (Ш вайца-
рія), н ал еж ал а до біл ьш ови ц ької групи В. Л еніна. З цією групою , у квітні
1917 року, в « зап л ьо м б о ван о м у вагоні» через Н ім еччину, п овернулася в
Р осію . П ід час стал ін ського терору 30-их років, після ареш ту й розстрілу
Г. Зінов’єва, її д о л я невідом а.

Г. Зінов'єв (Р адом и слськи й ; 1883-1936), давн ій член б ільш ови ц ької

партії, багато р ічн и й сп івробітн и к Л еніна, з яким р азо м повернувся з ем і­
грації. З 1919 по 1926 — член П о л ітб ю р а Ц К п артії і го л о ва ВКК1 (Вико­
н авчого К о м ітету К ом ун істи чн ого Ін тернаціон алу). За оп озиц ію до лінії
С тал ін а був виклю чений з партії, а пізніш е притягнений до судової відпо-
відал ьн о сти і після процесу «Т роцькістсько-зін ов’євського тер о р и стич н о ­
го центру», в серпні 1936, розстріляний.

Г о ло ва В уц ви к у — гол ова В сеукраїнського Ц ен трал ьн ого В иконавчо­

го К о м ітету.

Л е о н т о в и ч М и к о ла (1877-1921) — визначний український к о м п ози ­

тор. Загинув тр агічн о від кулі н евідом ого вбивника під час гостю ван н я в
х аті своїх батьків у селі М арківці на П оділлі.

РЕДАКТО Р К АРК
О п о відан н я це вперш е друкован е в збірці о п овідан ь М . Х ви л ьового

423
«Сині етю ди», Х арків, Д В У , 1923. Вдруге — М. Х вильовий. Т вори , т. І
(Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

К а ли т а Іван І, князь М осковського великого кн язівства (1325-1340).

Ввійш ов в історію , як перш ий м осковський князь, що зб роєю і н асиль­
ств о м почав «збирати» і прилучувати до М осковського князівства краї і
зем лі сусідніх народів.
ЧеКа _ скорочення російської назви «Ч резвы чайн ая Комиссия».
С тво р ен а за у х вал о ю радян ського уряду в роки револю ції і гр о м ад я н сь ­
кої війни, Ч еК а бу л а п р отягом кількох років б езк о н тр о л ь н и м о р ган ом
м асо во го терору.

Г о сп уп — теж скорочення з російської мови: «Г осударственное п оли­

тическое управление» (Д ерж авне політичне управління), орган, щ о діяв
рівнобіж но з Ч еК а, але з б ільш и м натиском на ш пигунство й політичну
розвідку.
А н г е л — о там ан українських повстанськи х з'єднан ь, що діяли проти
р осійсько-ком уністичних окупантів У країни 1919 р.

Л уга н сь ке — обласн е м істо, р о зта ш о в ан е в півн. - схід, частині Д о н ­

басу. Великий ін дустріяльний центр, щ о в револю ц ію відогравав поважну
р олю .
Ц К есерів — Ц ен тральн и й К ом ітет партії С оц іялістів-револю ц іон ерів.

Ц ент ральна Рада — український револю ційний п арл ям ен т, створе­

ний на конгресі українських політичних, культурних, проф есійних, госпо­
дарч и х та коо п ер ати вн и х організац ій у Києві 6-8 квітня 1917 року. П рого­
лоси вш и держ авн у н езалеж н ість У країнської Н ар о д н ь о ї Республіки 22 січ­
ня 1918 року. Ц ен трал ьн а Р ада припинила своє існування 28 квітня 1918
року, коли стався організован и й німецьким и генералам и гетьм анський
пер ево р о т і б агато членів Ц Р були ареш товані.

Т р уд о ви й К о н гр ес відбувся в Києві 23 січня 1919 року, коли п овстан ­

ням україн ського народу під п ровод ом Д и ректорії було повалено геть­
м анську владу й вигнано німців з У країни. К онгрес прийняв б агато важ ­
ливих соц іяльн о-екон ом ічн их і правно держ авних ухвал, а серед них істо­
ричну ухвалу про об'єдн анн я всіх зем ель С хід ньої і Західн ьої У країни в є-
дину соборн у У країнську Н ародн ю Республіку.

Г уб -т р а м о т — точний сенс цього скорочення, поп улярн ого в перші

пореволю ц ій н і роки (воно навіть фігурує в тогочасн ом у м іщ ан ськом у
ф олкльорі), вже загубився. П равд опод ібн о це озн ач ал о російською м ово-
ю: «Губерн. тр ан сп о р тн о -м о то р и зи р о ван н ы й отдел» — відділ при губені-

424
ял ьн о м у ви ко н авч о м у ком ітеті, щ о відав м о то р и зо в ан и м тр ан сп о р то м .

Рабіндранат Т агор (1861-1941) — визначний індійський письменник

(поет, д р ам ату р г, р ом ан іст, публіцист), активний діяч т а ідеолог націо­
н ал ь н о -ви зво л ьн о го руху н ародів Індії, Нобелівський л ав р еат (1913). Пи­
сав б ен гал ьськ о ю м овою .

Г а р ш и н В севолод (1855-1888) — російський письменник, гум ан іст, н а­

родник. Зах во р ів нервово й закінчив ж иття сам огуб ством .

Р спін Іл л я (5. V III. 1844. — 29. IX. 1929) — російський м ал я р (худож ­

ник). Р о д о м з У країни (Ч угуїв, Х арківської обл.). К ар ти н и на історичні,
соціяльні й побутові тем и. Б а гато творів присвятив У країні та її історії:
« П о р тр ет Т. Ш евченка», «Гетьм ани», «Запорож ці пиш уть л и ста д о турець­
кого султана», «Вечорниці» та ін.

Б ельш е В ільгельм Boelshe W ilhelm ; 1861-1941) — нім ецький письмен­

ник, історик л 'тер а ту р и , п ри родозн авец ь, п оп ул яри затор вчення Д арвіна.

Г убп еч а т ь — скорочення росій ського вислову: «Г уберн ская печать»,

то б т о — губерніяльне управлін ня сп равам и друку.

Р К П — Р осійська К ом уністичн а П артія.

К П (б )У — К о м ун істи чн а П ар тія (більш ови ків) У країни.

К П — К о м ун істи чн а П артія.

Р обф аки — робітничі ф акультети. Загальноосвітн і чотирирічні (іноді

трирічні) ш коли дл я д о росл и х, з ущ ільнен ою п р о гр ам о ю , яка д о р івн ю ва­
л а до курсів н о р м ал ьн и х повних середніх шкіл. Засновані були 1920 року
спеціяльно для р обітн и ч ої і селянської (н езам ож н и цької) м о л о д і, щ об по­
легш и ти їй вступ до всіх вищ их ш кіл У Р С Р .

В о л и н ц і й ізм а їлівці — В олинський та Ізм аїлівськи й зап асн і полки,

щ о стац іон ували в П етрограді, перш і з військових частин прилучилися в
березні 1917 року до повсталих н ародн их м ас і це ви ріш ило падіння са­
м о д ер ж авства й п ерем огу револю ції.

І С тор. 150. С л о ва Т. Ш евченка з поем и «Сон» («Гори м ої високії...»).

425
 P arvenu — (фр.), вискочень, л ю д и н а, щ о з н иж чого стану доскочи ла
вищ ого, п р и вілій ован ого чи зам о ж н о го стану і вдає з себе вродж еного
пана.
К ІТ У ЧО БОТЯХ

Вперш е о п ублікован е в збірнику «Дочери О ктября», Х арків, 1922.

В друге — у збірці оп овідань М. Х ви л ьового «Сині етю ди», Х арків, ДВ У,
1923. В третє — о крем им ви дан н ям : «Кіт у чоботях», Х арків, в-во «Ш лях
освіти», 1924. У четверте — окрем им ви дан н ям , Х арків, Д В У , 1925. Вп’я ­
те: М. Х вильовий. Т вори, т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927. Вш осте: М.
Х ви льови й . Вибрані твори , т. І, Х арків, РУ Х , 1932.

Тьер А д о л ь ф (T hier Adolf; 1797-1877) — ф ранцузький держ авний діяч

та історик. Був прем 'єр м ін істром і м ін істром закорд он н и х справ (1836-
1840). З 1871 — перш ий президент Т ретьої республіки. П ридуш ив пов­
стан н я П ар и зько ї ком уни 1871 року й ж орстоко розп рави вся з учасни­
кам и повстання.

П о д и ви — скорочення з росій ського — «П олитические отделы д и ви ­

зии».

Ю РКО

Вперш е др у ко ван е в росій ськом у ж урналі «Зори грядущ его», ч. 5, Х ар­

ків, 1922. Вдруге — у збірці: М. Х вильовий. «Сині етю ди», Х арків, Д В У ,
1923. Втретє — о к рем ою відби ткою , Х арків, ДВУ, 1925. В четверте — М.
Х вильовий. Т вори , т. 1 (Е тю ди), Х арків, ДВУ, 1927.

П ер ек о п — так зветься П ерекопський переш ийок, вузька см уга сухо­

долу, що сполучає К рим ський півострів з українським півднем , на яком у
в 1918-1920 pp. відбулися тяж кі бої червоної арм ії з військам и російських
біл и х генералів, спочатку — Д енікіна, а пізніш е Врангеля.

Ф абзавком — скорочення від «ф абрично-заводський комітет».

Т р о ц ьки й Л ев (1879-1940) — тоді народний ком ісар військових справ,

пізніш е за н епогодж ення з С т ал ін о м вигнаний за кордон (1929) і підступ­
но вбитий аген то м С тал ін а в М ехіко-С іті 21 серпня 1940 року.

Райриба і р а ш іл ь — скорочені назви рай он ових установ, що заго то в ­

л яю ть і заб езп еч ую ть населення ри бою і сіллю .

П уа н ка р е Р а й м онд (P oincare R aym ond; 1860-1930) — президент ф ран­

цузької республіки (1913-1920).

426
 НА ГЛУХІМ ШЛЯХУ

Вперш е о п ублікован е в ж урналі «Ш ляхи м истецтва», ч. 5, Х арків,

1923. Вдруге — у збірці о п овідан ь М. Х ви л ьового «Осінь», В-во «Ч ерво­
ний ш лях», 1924. Втретє — окрем и м ви дан ням , Х арків, ДВ У , 1925. Вче­
тверте — М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди ), Х арків, ДВ У , 1927.

Н а р о б р а з — скорочення з російського: О тдел н ародн ого о б р азо в а-

ния (В ідділ н ар о дн ої освіти).

СОЛОН СЬКИ Й ЯР

Вперш е друкован е в збірці М. Х ви л ьового «Сині етю ди», Х арків,

Д В У , 1923. Вдруге — р азо м з оп овідан н ям «В очереті» окрем и м ви дан ­
ням , в-во «Ш лях освіти», Х арків, 1924. В третє — Х арків, Д В У , 1926. Вче­
твер те — М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди ), окрем е видання, Х арків,
Д В У , 1927, Вп’яте — М. Х вильовий. Вибрані твори , т. І, Х арків, Р У Х ,
1932.
Х о л о д н и й Я р — м ісцевість у лісі, недалеко від Ч игирина, де за пере­
казам и , у другій половині X V III сторіччя, зб ирали ся п о встан ц і-гай д ам а-
ки і святи ли ножі перед повстан ням проти польських панів.

Ріж а — п р огал и н а поля чи луки, щ о врізується клином у ліс.

К о м н еза м — К о м ітет н езам ож н их селян.

СИЛЮ ЕТИ

В перш е опубліковане в ж урн. «Червоний ш лях», ч. І, 1923. Вдруге — у

збірц і М. Х в и л ьо вого «Осінь», Х арків, в-во «Ч ервоний ш лях», 1924. Втре­
тє — М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди ), Х арків, 1927.

М ане, ф акел, ф арес — вислів запозичено з Біблії, але тро х и п ереф ра­
зовано. У Біблії (К н и га п ророка Д ан и їл а, гл. 5. 25) цей вислів звучить
так: «М ене, мене, текел, упарсин (пересї». За біблій н и м п ереказом , ці віщі
сл о ва-си м во ли н ап и сала рука Б ож а на стіні п алацу царя В альтасара, си­
на Н аву х о д о н о со р а, сам е в м о м ен т його богох у л ьн о го б ал ю з своїм и ду­
кам и т а налож н иц ям и. Значення цих слів таке: м ене (м ан е) — Б о г прирі­
кає кінець ц арю ван ня В альтасара; текел (ф акел) — гріхи В альтасара зва­
ж ено на вазі В сем огутнього; перес (фарес) — царство В авилонське буде
р о зд іл ен о і віддано м ід іям і персам.

Р а дн а р го сп — тут у розум ін н і будинку, де м іститься Р ад а н ародн ого

го спо д ар ства.

427
 В и к о н к о м и — скорочен н я від «виконавчі ком ітети » (адм ін істрати вн і
радян ські установи).

Ресефесер — н ародн а ети м ол огія складної абревіятури Р С Ф С Р —

Р оссийская С оветская Ф едерати вн ая С оци али стическая Республика.

Асі Ш е г а т — буквал ьн о, точно.

П а р к о м — скорочення від — партійний ком ітет.

« З о ло т и й го м ін» — поем а П авл а Тичини із збірки «Соняш ні клярне-

ти», в-во «Сяйво», Київ, 1918.

Ч улки наділа — навм исний русизм з м іщ ан ського говору, щ о його

часто викори стовує М. Х ви льовий дл я підкреслення особли востей героїв і
о бставин. П о-україн ськом у — панчохи надягла.

Ш Л Я Х Е Т Н Е Г Н ІЗ Д О

Вперш е др у кован е в збірці оповідан ь «Сині етю ди», Х арків, Д В У ,

1923. Вдруге — в збірці М. Х ви льового «Злочин», Х арків, Д В У , 1926.
В третє — М. Х вильовий. Т вори т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

Ж лук т о — посудина, ви довб ан а в стовбурі дерева, в якій зо л я ть бі­

лизну.

Р евко — переробка в народній мові м ал о зр о зу м іл о го , н ового слова

«ревком» — револю ц ійни й ком ітет.

«Н ова р ад а» — щ оденна газета, ви ходи л а в К иєві від березня 1917 р о ­

ку д о січня 1918, як п родовж ення заб орон ен ої царським у р яд о м 1914 р о ­
ку єди н ої то ді щ оденної газети «Рада». Р ед ак т о р ам и були: С. С ф рем ов,
А. Н іковський та ін.

С п о л к о м щ и к и — н арод н а переробка росій ського нового слова

«исполкомщ ики», то б т о члени виконавчого ком ітету.

С И Н ІЙ Л И С Т О П А Д

Вперш е друкован е в збірці оповідан ь «Сині етю ди», Х арків, Д В У ,

428
 1923. Вдруге — о крем ою відбиткою . Х арків, Д В У , 1926. У третє — М.
Х вильовий. Т вори, т. 1 (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

Ф ігнер Віра М и к о ла ївн а (1852-1942) — російська револ ю ц іон ерка з

групи « Н ар о дн о ї волі». Б р а л а участь у підготуванн і й здійсненні кількох
тер о р и стич н и х актів. 1883 року заар еш то ван а і засудж ена до см ертн ої
кари, яку зам ін ен о на до см ер тн е ув’язнення. 20 років п роси діла в оди н оч­
ній кам ері Ш ліссельбурзької ф ортеці. 1904 року її перевезли в А рх ан гел ь­
ську губерн ю на поселення. 1906 року втекла за кордон . П ісля револю ц ії
1917 року до см ерти в політиці не б р ал а участи. Ж и л а з л ітер ату р н о ї пра­
ці.

К о л х ід а — в античній л ітературі К о л х ід о ю н ази вали кавказьке узбе­

реж ж я Ч о р н о го М оря.

Ш аміль (бли зько 1798-1871) — провідник н ац іон ал ьн о-ви звольн ої б о ­

р о тьби горців Д а гестан а і Чечні проти російської кол он іял ьн ої політики
на К авказі. Від 1834 до 1859 року Ш ам іль вів героїчну б о р о ть б у з росій ­
ськи м и о купаційним и військам и, виявивш и н адзвичайну відвагу і тал ан т
провідника. 1859 року підступно схоплений і вивезений до П етербургу, як
полонений. 1870 року Ш ам ілеві вдал ося ви їхати до М екки, поблизу якої
(в М едіні) він і пом ер.

Ч ічіков — герой повісти М. Г о го л я «М ертві душі».

Д о м б р о в с ь к и й , Росєль, Д е л е к л ю з (Jaro slaw D om brow ski 1836-1871);

L o u is-N ath an iel Rossel (1844-1871); L ouis-C harles D elecluse (1809-1871) — уча­
сники п ар и зько ї ком уни, 1871.

Ч У М А К ІВ С Ь К А КОМ УНА

Вперш е опубліковане в збірці «Сині етю ди», Х арків, Д В У , 1923. Вдру-

— М . Х вильовий. Т вори, т. 1 (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

Ч ум ак В асиль (1901-1919) — поет і револю ц ійн ий діяч. С хоплени й і

р о зстр ілян и й денікінцям и під час їх короткої окупації К иєва, 1919 року.

Д о б ч и н с ь к и й і Б о б ч и н с ь к и й — герої ком едії М. Г оголя «Ревізор».

У п р о д к о м — скорочен н я з росій ського — уездны й п р о д о во л ь ствен ­

ный к о м и тет (п овітовий п родовол ьчи й ком ітет).

«і
 Завж інвідділом п о вп а р к о м у — завідувачка ж іночим відділ ом повіто­
вого п ар тій н о го ком ітету.

М о л о н н я — п равдоп од іб но це перекручене російське слово «молния»

— блискавка.

Г екел Е р нст (1834-1919) — нім ецький п ри родозн авец ь, дарвініст, су­

часник Ф. Енгельса.

М а х Е р н ст (1838-1916) — австрій ськи й фізик і філософ.

«А нт и-Д ю рінт » — праця Ф рідріха Е нгельса, вперш е оп ублікована

1878 p., сп р ям о ван а була проти тогочасн ого нім ецького ф ілософ а й еко­
н о м іста К а р л а Д ю р ін ґа (1833-1921).

НА О ЗЕ Р А

О п ублікован е вперш е в ж урн. «Всесвіт», ч. 15, 1926 (?). Вдруге — М.

Х ви льови й . Т во р и , т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927. Втрете — М . Х ви­
л ьови й . В ибрані твори , т. І, Х арків, Р У Х , 1932.

О со н ня — незатінене місце, щ о освітл ю ється сонцем.

Cela va sans dire (ф ранц.) — це сам о зр о зу м іл о .

«Беж ин луг» — оп овідан ня російського письм енника 1. С. Т ургєнєва

(1818-1883).

Д о н К візадо — перекручена еспанська м ова Д он К ісадо, щ о є синоні­

м о м Д о н К іх о та — гол овн ого героя ром ан у С ерван теса (1547-1616) за
тією ж назвою .

БАРАКИ, ЩО ЗА М ІС Т О М

Вперш е опубліковане в збірці оповідан ь «Сині етю ди», Х арків, Д В У ,

1923. Вдруге — окрем и м виданням , Х арків, ДВ У , 1926. В третє — М.
Х вильовий. Т вори, т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

СВИНЯ

Вперш е др у кован е в збірці оп овідан ь «Сині етю ди», Х арків, ДВ У ,

430
1923. Вдруге — М. Х вильовий. Т вори, т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

С о вбарин — скорочення з російського вислову: «советський барин»

(пан).

Н а р к о м — скорочення від — н ародний ком ісар.

С о вн а р ко м к а — на то д іш н ь о м у ж аргоні радян ської служ бової б ю р о ­

кратії це о зн ач ало закри тий ресторан д л я відп овідальн их працівників
Р ади н ародн и х ком ісарів і збільш ені пайки харчів.

Співав м о ск о всь ки й П ірогов: У вокал ьн ом у світі того часу були відо­

мі дв а б р ати П и рогови: А лександер і Г ригорій . М ож на припускати, що
Х вильовий м ав на увазі Г ри горія П и рогова, який був н айпопулярніш ий
серед тогочасн и х російських співаків. Він був сол істом у Б о л ь ш о м у Т еа­
трі 1910-1920 рр.

К ІМ Н А Т А Ч. 2.

Вперш е о п ублікован е в ж урн. «Ш ляхи м истецтва», ч. 1, Х арків, 1922.

Вдруге — в збірці оп о від ан ь «Сині етю ди», Х арків, Д В У , 1923. Втрете —
М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

М а х Е р н ст (1838-1916) — австрійський фізик і ф ілософ. Н ай важ л и ві­

ші праці: «А наліза відчувань» (1885), «П ізнання і пом илки» (1905), П раці
М ах а о б гр у н ту вал и ф ілософ ську теорію пізнання, щ о від о м а під н азвою
ем п ір іо кр и тиц и зм у. П роти цієї ф ілософ ської течії гостро виступив В. Л е­
нін у книжці « М атеріял ізм і ем п іріокри ти ц и зм » (1909).

ЛЕГЕНДА

Вперш е друкован е в збірці оп овідан ь «Сині етю ди», Х арків, Д В У ,

1923. Вдруге — у збірці «Злочин», Х арків, Д В У , 1926. В третє — М. Х ви­
льови й . Т во р и , т. І (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927. Вчетверте — М. Х ви л ьо­
вий. Вибрані твори , т. 1, Х арків, Р У Х , 1932.

П р и й м а к — так в українських колах звали П р и м ак о ва Віталія (1898-

1937). Був це військовий більш овиц ьки й діяч україн ського п оходж ення. З
ю н ац ьки х років — друг Ю рія К оц ю би н ського, пізніш е одруж ений з його
сестрою О ксан ою (п о м ер л а 1920 року від пологів). Як і Ю рій К о ц ю б и н ­
ський, дев’ятн адц яти річ н и м хлоп ц ем , втягнений ви хром револ ю ц ії 1917

431 ,
року в б ільш ови ц ьки й рух. У Ч ервоній арм ії, 1918-1920, очолив корпус
Ч ервон ого ко зац тва, з яким п рой ш ов усі роки війни. П ізніш е закінчив
військову ак ад ем ію й посідав високі ком ан дн і та ди п л ом ати чн і пости. Під
час стал ін сько го терору, після ареш ту Ю. К оц ю бин ського, був також а-
реш то ван и й , звинувачений в приналеж ності до «українського-троцькіст-
ського -н ац іо н ал істи чн ого бльоку» — і 1937 року — розстріляни й .

Б уд ен н и й — Б уд ьо н н и й С емен (1883-1973) — військовий біл ьш ови ц ь­

кий діяч, ф ельдф ебель царської арм ії, у Червоній арм ії — ком ан ди р П ер­
ш ої кінної ар м ії (1918-1920).

ЗА У Л О К

Вперш е др у ко ван е окрем и м ви данн ям у бібліотеці «Гарт», Х арків,

1923. Вдруге — у збірці оп овідан ь М. Х ви л ьового «Осінь» (Е тю ди), в-во
«Ч ервоний ш лях», Х арків, 1924. В третє — М. Х вильовий. Т вори ; ТТТ'ГЕ^
тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

Р ако вськи й Х р и с т и я н — старий більш ови к. Н ароди вся в Б олгарії

(13. VIII. 1873 — д а т а см ерти не відом а). Д о револю ц ії жив і прац ю вав у
Румунії. За о св іто ю — лікар. З 1917 року в Росії, де брав активну участь у
револю ц ії. З 1919 по 1924 роки — го л о ва Р ади Н ар о д н и х К ом ісарів У Р-
С Р. П ід час сер ед п артій н ої дискусії став на бік Л . Т роц ького. За це був
позбавлен и й стан о ви щ а в партії, а зго д о м заареш тован и й і на процесі
«П р аво тр о ц ьк істського бльоку» в березні 1938 року засудж ений на 20 ро­
ків ув’язнення. Д а л ь ш а й ого д о л я невідом а.

Е Л Е Г ІЯ ■ '

Вперш е др у ко ван е в ал ьм ан асі «К вартали», ч. 1, Х арків, 1924. Вдруге

в збірці о п о відан ь М. Х ви л ьового «Осінь» (Е тю ди ), в-во «Червоний
ш лях», Х арків, 1924. В третє — М. Х вильовий. Т вори, т. І (Е тю ди), Х ар­
ків, Д В У , 1927.

ДО РО ГА І Л А С Т ІВ К А

Вперш е о п убліковане в збірці «Сині етю ди», Х арків, Д В У , 1923, В дру­

ге — М. Х вильовий. Т вори , т. 1 (Е тю ди ), Х арків, Д В У , 1927.

ПУДЕЛЬ

Вперш е др у ко ван е в ж урналі «Ч ервоний ш лях», ч. 2, Х арків, 1923.

Вдруге — в збірці «Осінь» (Е тю ди ), Х арків, в-во «Ч ервоний ш лях», 1924.

432
Втретє — о крем им ви данн ям , р азо м з оп овідан ням «Л ілю лі», Х арків,
К н и госп ілка, 1926. Вчетверте — М. Х вильовий. Т вори , т. І (Е тю ди ), Х ар­
ків, Д В У , 1927. Вп’яте — М. Х вильовий. Вибрані твори, т. І, Х арків,
Р У Х , 1932.

Ріж а — п р огал ин а поля чи луки, щ о врізується клин ом у ліс.

«Л ІЛ Ю Л І»

Вперш е опубліковане в ж урналі «Червоний ш лях», ч. 6-7, 1923. Вдру­

ге — у збірці о п овідань «Осінь» (Е тю ди), в-во «Червоний ш лях», Х арків,
1924. У тр етє — у збірці оп овідан ь «Пудель», Х арків, в-во К нигоспілка,
1926. У четверте — М. Х вильовий. Т вори , т. 1 (Е тю ди ), Д В У , 1927.

К аесем у — скорочення від — К ом ун істи чна спілка м олод і України.

К апебеу — скорочення від — К ом уністичн а партія (більш овиків) У-

країни.

Уесесер — н арод н а ви м ова росій ськом овної назви У С С Р — У краин-

ская С оветская С оц и али сти ческая Республика.

П р о л ет к ул ь т — тут м о в а йде про клю б прол етарської культури. Але

ці клю би н алеж али до організац ії, щ о носила назву п ролеткульту. Були
це культурні, л ітературн о-м и стец ькі гуртки-студії,- організован і в Росії
1917 року, спочатку при Н арком освіті, а пізніш е при Всеросійській цен­
тр ал ьн ій р аді проф есійних спілок. З оп ан уван н ям червоною ар м ією ш ир­
ш их теренів н ац іон альн их республік, п рол еткул ьт п ош и рю вав впливи і
зак л ад ав т а м свої осередки. В У країні п рол еткул ьти постали наприкінці
1920 року. Ж урн ал «Зори грядущ его» (1921-1922) був о р ган ом українсь­
кого п ролеткульту. П рол еткул ьти поставали з ініціятиви декл ясован ої
м іщ ан сько ї інтелігенції на базі ф ан тасти чної теорії (А. Б огд ан ова, В.
П л єтн ьо ва, частково й А. Л ун ачарського) «л ябо р ато р н и м ш л ях о м ств о ­
рити сам остій н у духову культуру п ролетаріяту» си лам и сам о го п ролета-
ріяту, відки даю чи ц ілковито вікові надбан ня старої л ітер ату р и й м и стец ­
тва. Ц я ав ар ґар д и стсь к а вульгари зація д ухової творч ости ш видко вияви­
ла своє безсилля і десь 1922 року почала зан епад ати і н езаб аром зовсім
занепала.

Р ом ен Р о лян (1866-1944) — ф ранцузький письменник, публіцист і вче­

ний. А вто р епопеї «Ж ан-К рістоф », ром анів: «К оля Бруньон», «О чарована

433
душ а» та б а гать о х сатиричних і героїчних д рам . Д р а м ат и ч н а сати ра «Лі-
лю лі» (1919), щ о м а л а гостре ан ти воєн не сп рям уван ня, написана бул а в
стилі л у бо ч н о го (тан д и тн ого) н ародн ого ви дови щ а, в перш і пореволю ц ій-
ні роки в р осій ськом у перекладі зазн ал а великої п опулярности. В пролет-
культівськи х к л ю б ах її п ереробляли, п ристосовували до радян ських об­
ставин, а інколи на її сю ж ет писали власні пародії. Цей вульгарний спо­
сіб п ро л етку л ьтівської діяльн ости і м ав на увазі м. Х ви льовий , пиш учи
н овелю «Л ілю лі».

П р еліст ь — перекручене російське слово — прелесть, п о-наш ом у —

краса, чарівність, принадність. Т акі перекручені російські слова, схоплені
в живій дійсності, М. Х вильовий вж иває часто, щ об яскравіш е підкресли­
ти м ізерн ість і обм еж ен ість своїх героїв-м іщ ан.

М ін ест р ел і — співці, музики при царських чи князівських д в о р ах за

середньовіччя.

Д а ф н іс і Х л о я — «Д аф ніс і Х ло е» — грецький пасторальн и й ром ан ,

авто р с тв о якого прип исую ть соф істові Л онгові. Н аписаний у 3-му сто ­
річчі до Х риста. Це розп овідь про хлопц я Д аф н іса й дівчину Х лою , яких
п окинули їхні б атьки , й вони ви ховувалися серед чабанів. К ін чається р о з­
повідь о друж ін н ям Д аф н іса і Хлое.
Р о м ан «Д афніс і Хлое» був дуже популярний у Е вропі в часи В ідро­
дж ення. Він також послуж ив м атер іял о м дл я Ш експірової «Зим ової каз­
ки» (1623) і дл я м узичних тво р ів Р авеля й О ф ф енбаха.

Б о к к а ч іо Д ж о в а н н і (1313-1375) — італійський письменник, ав то р ві­

д о м о ї книжки «Д екамерон». «А м ето» — твір Б оккачіо, написаний у ран ­
ню добу його тв орч ости (1342).

O rd re de b ataille — (ф ранц.) плян бою , бой ови й порядок.

А р т е м ів ц і — студенти К ом ун істи чн ого університету ім. А ртем а, за­

гальн о о світн ьо ї й п ол ітосвітн ьої ш коли дл я підвищ ення знань к ом ­
с о м о л ьськ о го й п артій н ого активу. Існував у Х аркові в перш ій половині
20-их років.

М а нуель (Е м ан уель) С вед ен борг (1688-1772) — ш ведський учений,

письменник, теософ -м істик. М ав великий вплив на б а гать о х м истців і
письменників світу р о м ан ти чн ого спрям уванн я (м истець У. Блейка, ан ­
глійський п исьм енник С. К о л р ід ж , ам ери кан ський Р. У. Е м ерсон , ф ран ­
цузький О. Б альзак, ш ведський Ю. А. С тр ін б ер ґ та б агато інш их).

43 4
 АРАБЕСКИ

Вперш е оп ублікован о в — М. Х вильовий. Т вори , т. 1 (Е тю ди), Х ар­

ків, ДВ У , 1927.

М а р т ін ес Сіерра ( M artinez S ierra; 1881-1947) — видатний еспанський

поет, новеліст, д р ам ату р г, реж исер і видавець. Й ого п’єса «Пісня про ко­
лиску» (1911) зд о бул а світову славу й іш ла в усіх теат р ах Е вропи й А м е­
рики. Як режисер м одерн ого театру він активно виступив 1917 року.

У Х ви л ьо во го написано пом ил ково К арейл. П рави л ьн о К а р лей ль То-

мас (C arlyle T hom as; 1795-1881) — англійський публіцист та історик. У
сво єм у великом у творі «Ф ранцузька револю ція» (1837), визнавш и істо­
ричну зум о вл ен ість повалення аб со лю ти зм у , він уперш е в історичній на­
уці р о зго р н у в і м оти вував концепцію «культу героїв», щ о тв о р я ть історію .

Р едвидат — п равдоп од іб н о, редакційно-видавничий відділ.

С л и вк и — русизм , по-українськом у — см етанка, верш ки, в розум інні

най кращ і, найповаж ніш і.

Заводь — невеличка зато к а або закрут річки з з уп овільн еною течією ,

м ілке місце, затон.

К во д лібет (quod libet — що хочеш (лат.).

М а н д р а го р а — північна б агаторічн а тр ав'ян и ста рослина, ви кори сто­

вується в медицині.

Ш еллі (^Shelley) П ерсі Б іш (1792-1822) — ан глійськи й поет і ф ілософ.

Ж ив у Італ ії. М о л о д и м (ЗО років) утоп и вся під час бурі на С ередзем н ом у
м орі.

К а йора — легкий плоскодонний човен.

В ерцадло — дзер кал о , лю стро.

Б а кла н и — водоп лавні птахи, що ж ивляться ри бою , переваж но чор­

ного кольору з м етал ічн и м відблиском .

435
 Чайма — вітри ло. М аловж и ван е слово. Вжите чи не вперш е було в
ф альсиф ікованій ду м і про п охід кн язя-п оган ин а (ЗО Ю Р , І, 176).

Бісер — дрібне, р ізн окол ьорове скляне н ам исто. В загалі визначення

якогось р ізн о к о л ь о р о в о го , гр ай л и во -р у х о м о го предм ета.

Зиб — русизм . П о-україн ськом у — бриж , дрібн і тр ем тл и в і хвилі.

Finis — кінець.

К ва кер и — від ан глій ського сл ова quakers — дри ж ачі, трем тячі. Х ри ­
сти ян ська п р о тестан ська секта, засн ован а в А нглії 1650 року, під час ан­
глійської р ево л ю ц ії 17 сторіччя. Зазнавш и переслідування, зм уш ені були в
другій полови н і 17 сторіччя переселитися до П івнічної А м ерики, де вони
м ирно ж ивуть і досі.

L iberum arb itriu m — вільний вибір.

К а п а б л я н к а -і-Ґр а н п ер р а Х о зе Рауль (1888-1942) — чемпіон світу гри в

ш ахи.

Р ет і Р ічард (1889-1929) — представник м од ерн ої гри в ш ахи. Реті

перем іг К апабл ян ку в турнірі 1924 року.

436
 З М І С Т

7 Від видавництва
11 Від редактора
15 М икола Хвильовий. Життя, доба, творчість.
Вступна ст ат т я Григорія Костюка.

ЕТЮ ДИ

109 Вступна новеля

115 Життя
123 Колонії, вілли
131 Редактор Карк
153 Кіт у чоботях
169 Юрко
181 На глухім шляху
187 Солонський Яр
199 Силюети
215 Шляхетне гніздо
221 Синій листопад
237 Чумаківська комуна
253 На озера
263 Бараки, що за містом
279 Свиня
295 Кімната ч. 2
311 Легенда
321 Заулок
331 Елегія
339 Д орога й ластівка
343 Пудель
365 «Лілюлі»
393 Арабески

4 17 П р и м іт к и