«ЯКБИ Я БУЛА МЕРОМ...

Бути мером – надзвичайно відповідальна місія. На мою думку, це не професія, а

покликання, адже потрібно контролювати всі аспекти життя міста. Лише людина,
яка любить свою справу, здатна впоратися із цим.
У міського голови завжди було багато справ, але після 24 лютого ми живемо в
новій реальності. Отже, потрібно думати як захистити Батьківщину, допомогти
цивільним і військовим. Якби я була мером я б доклала максимальних зусиль для
оборони. Але з часом війна закінчиться й нам потрібно буде підіймати економіку
країни. Ми повернемося до минулих проблем і нашою тепер вічною метою стане
показ традицій, мови, культури нащадкам. Для цього можна створювати цікаві
заходи або мовні курси, на яких наші люди покращать українську або навчаться
говорити нею не через примус, а любов до всього рідного.
Наше місто стало тимчасовим прихистком на початку повномасштабного
вторгнення і це велике досягнення мера. Будучи на такій посаді, я б робила ще
більше масштабних зборів і акцій, присвячених нашим янголам-охоронцям – ЗСУ.
Наприклад, великий ярмарок, де сума входу буде направлена на армію.
Одразу після перемоги задумаємося як досягнути добробуту й процвітання для
країни та м.Хмельницького зокрема. На мою думку, треба привабити туристів,
розвинути сферу розваг і відпочинку. А також я знаю як складно розпочинати бізнес
у такі складні кризові часи, тому місцева влада має підтримувати підприємців, щоб
робити подвійну користь: і давати віру в себе власникам бізнесу, і збільшувати
грошовий фонд.
Окрім цього, я надзвичайно турбуюся станом довкілля й бачу як наша планета
страждає від перенасичення пластиком, винищення рослин і тварин, шкідливих
викидів у атмосферу й зрештою виникнення стихійних лих. Хмельницький
вирізняться як місто з прогресивною екосвідомістю, але нам є куди рости. Наша
влада робить усе можливе аби зробити місто чистим і гарним. У нас запрацював
перший в Україні центр розумного поводження з відходами і я маю честь бути його
амбасадором. Отже, наше місто може бути прикладом для інших у цій сфері і я б
продовжила цю традицію. Можна інформувати населення про різні екологічні
проблеми, заохочувати їх не смітити, давати альтернативу шкідливим для
навколишнього середовища речовинам...
Ще однією моєю ідеєю є осучаснення (модернізації) як життя загалом, так і освіти.
Бо так набагато зручніше й швидше можна робити складні, на перший погляд,
процеси. Чудово було б закупити більше приладдя для шкіл, обладнати нові

1
приміщення й технології. А також я б створила «місця концентрації», так звані
освітні хаби для здобувачів і вчителів, щоб зробити навчання приємнішим.
Також не менш важливими сферами є наука і творчість. На моє переконання, треба
мотивувати дітей і підлітків розвиватися. Хотілося б відчувати себе особливими,
розуміти вагомість своїх досягнень. Я обожнюю різні лекції, на яких можна
прокачати нестандартні навички, зустрічі, конференції, курси тощо... І якби я була
мером, я б додала більше цього. До такої діяльності можна залучати молодь, адже це
чудова можливість проявити себе. Цікаво було б запрошувати іноземних колег, з
якими ми можемо обмінятися досвідом, дізнатися про їхню культуру та показати
нашу. Або чудовим рішенням стане кликати знаменитостей та впливових осіб, які
своїм прикладом надихатимуть людей. І головне: таким чином вдасться обговорити
важливі соціальні теми.
Ну і, звичайно, у мера є більш базові завдання, аніж ті, які я навела вище.
Обов’язково потрібно вміти делегувати роботу іншим, щоб утілити всі плани. Під
керівництвом міського голови проводиться робота всіх комунальних служб і
важливих організацій. Він керує містом і це дуже серйозно та складно, особливо в
наш час.
То яким же мером я би прагнула бути? Патріотичним і відданим Батьківщині. І..
близьким до людей, щоб стовідсотково розуміти їхні побажання та потреби.
Безумовно, хороший мер – це комунікабельна, амбітна, сучасна людина.
Підсумовуючи все сказане, можу стверджувати, що посада мера – це наполеглива,
виснажлива праця. Але цілеспрямованому лідеру вдасться довести своє місто до
вершини. Я б зробила для цього все можливе. Закликаю вас, любі громадяни:
поводьмося гідно й мерові буде легше створити для нас комфортне життя в
найкращому місті – Хмельницькому! Єднаймося, бо хто, як не ми розбудує
Батьківщину, змусить її квітнути та жити. А наша ненька Україна вистоїть, адже на
нашу долю випало вже стільки лих і наша країна не зникла з мапи. Вона впорається
з усіма негараздами! І я з упевненістю можу сказати, що це нація героїв, нація
переможців. Як писав Василь Симоненко: "Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!".