МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Видавничо-поліграфічний інститут
Кафедра технології поліграфічного виробництва

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт

з дисципліни «Технологія поліграфічного виробництва
2: Друкарські процеси»
для студентів напряму підготовки 6.051501 «Видавничо-поліграфічна справа»

Київ
НТУУ «КПІ» ВПІ
2016
 2

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни

«Технологія поліграфічного виробництва 2: Друкарські процеси» для студентів
напряму підготовки 6.051501 «Видавничо-поліграфічна справа» / Уклад. О. В.
Зоренко. — К. : НТУУ «КПІ» ВПІ, 2016. — 54 с.

Гриф надано Вченою радою ВПІ НТУУ «КПІ»

(Протокол № 8 від 28. 03. 2016 р.)

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт

з дисципліни «Технологія поліграфічного виробництва
2: Друкарські процеси»
для студентів напряму підготовки 6.051501 «Видавничо-поліграфічна справа»

Укладач: Оксана Володимирівна Зоренко к.т.н., доцент

Відповідальний редактор: П. О. Киричок, д.т.н., професор

Рецензент: Т. В. Розум, к.т.н., доцент

Текст друкується у редакції укладача.

 3
ЗМІСТ
1. Загальні відомості 4
2. Мета лабораторних робіт 6
3. Структура і методика виконання лабораторних робіт 6
4. Критерії оцінки виконання лабораторної роботи 7
5. Правила техніки безпеки при роботі на лабораторних
пристроях 8
Лабораторна робота № 1. Вивчення технологічних процесів
підготовки до друку та друкування багатофарбової продукції
на аркушевій друкарській машині 11
Лабораторна робота № 2. Технологічні особливості підготовки
до друку та друкування багатофарбової продукції на рулонній
друкарській машині 19
Лабораторна робота № 3. Визначення впливу технологічних
параметрів процесу друкування на одиничні показники якості
друкованих відбитків 29
Лабораторна робота № 4. Дослідження впливу режимних
параметрів процесу друкування на фарбо перенесення 34
Лабораторна робота № 5. Вивчення взаємодії задруковуваного
матеріалу і фарби в процесі друкування 40
Лабораторна робота № 6. Вивчення залежності оптичної густини
друкованого зображення від товщини фарбового шару 45
Лабораторна робота № 7. Дослідження якості закріплення фарби
на друкованому відбитку 50
 4
1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Навчальна дисципліна «Технологія поліграфічного виробництва 2:
Друкарські процеси» входить до складу кредитного модулю «Технологія
поліграфічного виробництва», належить до циклу професійно-практичної
підготовки напряму 6.051501 «Видавничо-поліграфічна справа»
спеціальностей: 6.05150101 „Технологія друкованих видань”, 6.05150105
„Технологія розробки, виготовлення і оформлення паковань” та дає теоретичну
підготовку, здатність засвоєння таких фахових дисциплін «Процеси і технології
цифрового друку», «Управління тиражостійкістю», «Проектування видавничо-
поліграфічного виробництва».
Предмет навчальної дисципліни: теоретичні основи та технологічні
особливості підготовки до друку устаткування, витратних матеріалів і
друкування багатофарбової поліграфічної продукції класичними способами.
Метою навчальної дисципліни є формування у студентів здатностей:
— визначати оптимальні та раціональні технологічні режими друкарського
процесу залежно від типу друкованої продукції — друкарське обладнання,
основні витратні матеріали класичних способів друку;
— управляти процесом підготовки до друку і друкування різноманітної
поліграфічної продукції традиційними способами — друкарське устаткування
класичних способів друку;
— проводити візуальний та інструментальний контроль якості друкованої
продукції — тиражні аркуші-відбитки, засоби контролю одиничних показників
якості відбитків;
— аналізувати причини виникнення дефектів та браку друкованої
продукції — тиражні аркуші-відбитки, засоби контролю одиничних показників
якості відбитків.
Основними завданнями навчальної дисципліни згідно з вимогами
освітньо-професійної програми є закріплення знань, умінь та досвіду, щоб
студенти після засвоєння навчальної дисципліни могли продемонструвати такі
результати навчання:
 5
знання:
— теоретичних основ друкарських процесів;
— суті підготовчих і основних технологічних операцій друкування
основних способів друку;
— технологічних характеристик друкарського обладнання та
прогресивних методів його експлуатації;
— особливостей підготовки основних матеріалів до процесу друкування та
особливостей взаємодії фарби і задруковуваних матеріалів, їх кількісних і
якісних параметрів;
— типових неполадок в процесі друкування і методів їх усунення;
— традиційних і сучасних методів друку і обладнання для отримання
друкованої продукції;
— вітчизняних і світових досягнень науки і техніки та досвіду в області
знань, що сприяють розвитку творчої ініціативи у сфері організації
виробництва, праці та управління.
вміння:
— на основі теоретичних закономірностей визначити технологічні
параметри процесу друкування, виконувати підготовчі технологічні операції
(спуск полос, визначення розкладки, розміщення на аркуші паперу сторінок
видань, форзаців, обкладинок, суперобкладинок тощо);
— здійснити вибір основних матеріалів, аналізуючи і оцінюючи їх основні
властивості, які визначають якість технологічних процесів та продукції, вплив
матеріалів на ресурсозбереження та надійність технологічних процесів;
— застосовувати прогресивні методи експлуатування технологічного
обладнання для процесу друкування, аналізувати і усувати неполадки, які
виникають при друкуванні, контролюючи процес на всіх технологічних етапах;
— аналізувати основні напрями науково-технічного прогресу в області
технології друкарських процесів, організації праці, впровадження нової
технології і техніки та знаходити нові шляхи їх удосконалення.
досвід:
 6
— налагодження та управління друкарським процесом основних способів
друку із застосуванням відповідного апаратного і програмного забезпечення,
витратних матеріалів, режимних чинників;
— вибору контрольно-вимірювальних методів та засобів контролю якості
процесу друкування та тиражних відбитків;
— прогнозування тенденцій розвитку основних способів друку.
Знання, одержані студентами у процесі вивчення дисципліни «Технологія
поліграфічного виробництва 2: Друкарські процеси», успішно можуть
використовуватися в процесах дипломного проектування та в подальшій
виробничій діяльності на поліграфічному виробництві.

2. МЕТА ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Мета лабораторних робіт поглибити теоретичні знання з дисципліни,
ознайомитись з принципами роботи та функціональними можливостями
друкарського устаткування та здійснити експериментальне дослідження якості
відтворення зображення у друкарському процесі.
Застосування набутих знань при виконанні лабораторних робіт розширить
технічну ерудицію, виробить аналітичний підхід, сприятиме набуттю
професійних навиків, вивченню наступних дисциплін, орієнтації у фаховій
науково-технічній та довідниковій літературі.

3. СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторні роботи виконуються під безпосереднім керівництвом і
контролем викладача у лабораторіях кафедри технології поліграфічного
виробництва, в методичних кабінетах Видавничо-поліграфічного інституту і, за
потреби, вдома.
Загальні методичні вказівки до лабораторних робіт такі:
— дотримання правил техніки безпеки та охорони праці при виконанні
робіт, стежити за чистотою та порядком у лабораторії;
 7
— готуючись до лабораторної роботи, кожен студент повинен
ознайомитися зі змістом протоколу, запропонованою методикою здійснення
певного процесу, опрацювати теоретичний матеріал, а також порядок і
технологічні режими практичного здійснення даного процесу за
рекомендованими літературними джерелами;
— перед виконанням роботи студент має співбесіду з викладачем і
отримує додаткові поради та вказівки;
— виконуючи лабораторну роботу, студент повинен дотримуватися
порядку і методики її здійснення, осмислюючи і аналізуючи як технологічні
особливості та якісні можливості, так і явища й чинники, що є в основі цього
технологічного процесу і обумовлюють його результати;
— під час виконання лабораторної роботи студент повинен вести
необхідні записи, щоб на їх підставі скласти звіт згідно умов проведеної
роботи. Звіт з кожної лабораторної роботи рекомендується складати окремо,
здавати і захищати викладачу перед виконанням наступної роботи. Він повинен
містити: назву роботи, її мету, короткий виклад загальних теоретичних
положень, перелік застосованих пристроїв і матеріалів, хід виконання роботи,
експериментальні дані, результати їхньої обробки та висновки. Графіки
будують за допомогою пакетів графічних комп’ютерних програм або на
міліметровому папері;
— лабораторна робота вважається виконаною і зарахованою, якщо
письмовий звіт і контрольні відповіді прийняв викладач.

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ

Оцінка за виконання лабораторної роботи враховує відповідність виконаної
роботи сутності завдання, повноту і ступінь обґрунтування рішень, обсяг і рівень
використаних теоретичних і практичних завдань, наявність елементів творчого,
продуктивного мислення, оригінальність способу вирішення та отримання
результатів, вміння аналізувати і оцінювати факти та прогнозувати результати від
 8
прийнятих рішень, уміння викладати матеріал логічно і послідовно з дотриманням
вимог ДСТУ та технічного редагування видань.

Система нарахування балів за виконання, звіт та захист лабораторної

роботи:

— повне виконання лабораторної роботи і вичерпні відповіді при усному

захисті — 5;
— повністю виконаний звіт, але містить один-два недоліки, відповіді при
захисті неповні — 3…4;
— неповністю виконаний звіт і неповна відповідь при захисті — 1...2;
— невиконання роботи у визначений термін, незадовільна відповідь — 0…
мінус бал.

5. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ

НА ЛАБОРАТОРНИХ ПРИСТРОЯХ
Перед початком роботи на лабораторних пристроях, потрібно пройти
вступний та первинний на робочому місці інструктаж з охорони праці. В
процесі роботи необхідно дотримуватись правил з техніки безпеки, виробничої
санітарії та пожежної безпеки на даній ділянці.
5.1. Виконувати роботу дозволяється лише на справному обладнанні, що
відповідає вимогам ГОСТ 12.2.003-91, вимогам електробезпеки згідно з
Правилам улаштування електроустановок (ПУЕ), ДНАОП 0.00-1.21-98,
справними пристроями, оргоснащенням та інструментами.
5.2. Всі несправності в обладнанні, системах водопостачання, каналізації,
опалення, вентиляції, кондиціювання належить усувати кваліфікованим
спеціалістам, що мають дозвіл на виконання відповідних робіт.
Обслуговувати та ремонтувати електрообладнання чи електромережу
дозволяється лише спеціально навченому електротехнічному персоналі, який
має групу з електробезпеки не нижче ІІ.
5.3. Перед початком роботи належить:
― одягнути спецодяг (за необхідності);
 9
― підготувати робоче місце, всі необхідні пристрої та інструменти;
― перевірити, чи працює вентиляція;
― перевірити заземлення (занулення) обладнання;
― про всі помічені несправності доповісти керівнику робіт.
Роботу не розпочинати до усунення несправностей.
5.4. Під час роботи
5.4.1. Необхідно:
― бути уважним і зосередженим, не відволікатися сторонніми справами та
розмовами і не відвертати увагу інших;
― не допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до роботи;
― виконувати тільки доручену роботу;
― якщо недостатньо відомий безпечний спосіб виконання роботи,
звернутися до керівника роботи за додатковим інструктажем;
― зберігати приладі, інструменти у спеціально відведених місцях, шафах;
― не захаращувати робоче місце матеріалами, півфабрикатами, готовою
продукцією, сміттям, відходами тощо;
5.4.2. Забороняється:
― працювати без належного освітлення робочого місця;
― залишати увімкненим обладнання;
― допускати до роботи на обладнанні осіб без дозволу керівника;
― вмикати або вимикати (крім аварійних випадків) обладнання, робота на
якому не доручена керівництвом;
― працювати біля незагороджених струмопровідних частин, торкатися до
неізольованих частин електрообладнання, клем, електропроводів, арматури
освітлення;
5.4.3. Припинити роботу, відімкнути обладнання від електромережі та
повідомити керівника робіт у випадках:
― відчуття дії електричного струму при дотику до металевих частин
обладнання;
 10
― припинення подавання електроенергії, появі запаху газу, чаду, диму або
вогню; іскріння в електрообладнанні;
― нагрівання електропроводів, електроапаратури, електродвигунів понад
норму;
― значного зниження числа обертів вала електродвигуна;
― з’явлення вібрації або нехарактерних шумів.
5.4.4. Після закінчення роботи необхідно:
― зупинити і знеструмити обладнання;
― навести порядок на робочому місці, прибрати інструмент та пристрої;
― зняти спецодяг, прибрати його в належне місце;
― перевірити, чи закриті водопровідні крани, вимкнути освітлення,
вентиляцію;
― при виявленні несправностей обладнання повідомити керівництво;
― закрити приміщення і здати його під охорону.
 11

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
Вивчення технологічних процесів підготовки до друку та друкування
багатофарбової продукції на аркушевій друкарській машині

Загальні відомості
Технологія офсетного плоского друку зі зволоженням друкарських форм з
використанням машин середнього формату знаходить широке застосування при
друкуванні на папері або картоні з однієї або двох сторін в один або декілька
прогонів одно- і багатофарбову продукцію: реклами, репродукцій, кольорових
вкладок, обкладинок для книг і журналів, етикеток, листівок і т.п. Значні
витрати часу на підготовчі і допоміжні операції при малих накладах, типових
для акцидентної продукції, були причиною порівняно низької рентабельності
цієї технології. Положення змінилося у зв’язку з упровадженням передовими
фірмами програми автоматизації основних підготовчих операцій (установка
самонаклада на заданий формат, зміна стоп, кріплення формних пластин,
змивання фарби, перемикання друку з одностороннього на двосторонній друк і
т.п.). Висока якість продукції та індивідуальне її оформлення у взаємодії з
накладами (при збереженні рентабельності), що постійно зменшуються,
забезпечують машинам середнього формату подальший розвиток і розширення
області застосування. На вітчизняних підприємствах використовується велика
різноманітність аркушевих офсетних друкарських машин середнього формату
від 45×60 до 50×70 см.

Мета роботи
1.1. Ознайомлення з процесом підготовки до друку вузлів аркушевих
офсетних друкарських машин середнього формату (на прикладі машини
ADAST Dominant 705) та друкування накладу.
 12
1.2. Отримання багатофарбових відбитків з використанням
денситометричного контролю.

Прилади і матеріали
Офсетна аркушева друкарська машина ADAST Dominant 705; денситометр
відбивного світла (наприклад, фірм Gretag, X-Rite, IHARA тощо); проглядовий
пристрій; комплект офсетних друкарських форм; декель; чохли для
зволожувальних валиків; тріадна офсетна фарба; задруковуваний матеріал;
змивний і змащувальний матеріали; вимірювальні лінійки; набір щупів від 0,05
до 2,0 мм; лупи 8х, 10х, 20х; товщиномір.
Відбиток з комплекту форм повинен містити такі елементи: форми-плашки
денситометричного контролю для чотирьох фарб; 50%-а растрова форма (5×5
см) для візуального контролю балансу по сірим тонам (без чорної фарби);
чотирифарбовий сюжет; привідні хрести; шкала оперативного контролю
друкарського процесу.

Хід виконання роботи

Ознайомитись з технічними характеристиками та принциповою схемою
аркушевої офсетної друкарської машини ADAST Dominant 705.
Таблиця 1.1
Технічна характеристика аркушевої офсетної друкарської машини ADAST
Dominant 705
№ п/ч Найменування показника Визначення
1 Найбільший формат, мм 485×660
2 Друкарська форма: довжина×ширина, мм, 530×650
товщина, мм 0,5
3 Офсетне гумовотканинне полотно
довжина×ширина, мм, 560×666
товщина, мм 1,9
4 Піддекельний матеріал
довжина×ширина, мм, —
товщина, мм —
загальна товщина декеля, мм 2,0
5 Чохли для зволожувальних валиків Трикотажний, усадочний,
петельчатий 59−68 мм (діам. 55
мм)
 13
95 мм (діам. 60 мм)
6 Задруковуваний матеріал
маса 1 кв.м, г 30−350
товщина, мм 0,03−0,45

Основним вузлами офсетних друкарських машин є: друкарський апарат,

фарбовий апарат, зволожувальний апарат, паперопровідна система.
Друкарський апарат — створює умови для забезпечення якісного
переходу фарби в межах контурів зображення. Найчастіше такими умовами є:
площа і тривалість контакту між фарбою та матеріалом для друкування.
Друкарський апарат складається з трьох циліндрів: формного, офсетного та
друкарського.
Основне призначення фарбового апарату — формування шару фарби
потрібної (рівномірної та невеликої) товщини, розкочування фарби для
отримання структурно-механічних властивостей та для подальшої передачі
фарби на друкувальні елементи форми. Фарби для високого та офсетного друку
мають підвищену в’язкість та здатність до структурування. Тому фарба
повинна бути «підготовлена» до нанесення її на форму, тобто перетворена у
відносно малов’язку систему, здатну без перешкод розподілюватися по
поверхні друкувальних елементів форми, забезпечуючи утворення на них
суцільного та достатнього за товщиною шару. В процесі цього перетворення
фарба проходить декілька стадій: подається з фарбового ящика, розкочується і
після нанесення на накочувальні валики переходить на друкарську форму.
Безперервне переміщення фарби від фарбового ящика до форми
супроводжується послідовним складанням та розщепленням фарбового шару в
кожній контактній зоні валик—циліндр. Завдяки багаторазовому розщепленню
перші порції (або первинні смуги) фарби, яка подається у фарбовий апарат,
розкочуються і досягають накочувальних валиків у вигляді тонкого суцільного
та локального рівномірного за товщиною (з врахуванням регулювання) шаром.
Зволожувальний апарат призначений для нанесення тонкого шару
зволожувального розчину на пробільні елементи форми перед кожним
накочуванням на неї фарби.
 14
Системи для подавання паперу — вирівнюють папір відносно форми для
забезпечення правильного розміщення зображення на відбитку, стабільної
подачі паперу — з однаковою швидкістю та в потрібній кількості.
У підготовку до друку аркушевої офсетної друкарської машини середнього
машин входить підготовка півфабрикатів (паперу, фарби, форми, декельних
матеріалів) і регулювання основних вузлів друкарської машини.
Схема технологічного процесу підготовки до друку накладу на офсетній
аркушевій друкарській машині типу ADAST Dominant 705:
1. Підготовка паперопровідної системи (підготовка паперу).
2. Підготовка друкарського апарату (підготовка декеля, контроль форми).
3. Підготовка зволожувального апарату (підготовка зволожувального
розчину).
4. Підготовка фарбового апарату (підготовка фарби).
5. Отримання контрольних відбитків.
6. Регулювання тиску друкування.
7. Отримання пробних відбитків.
8. Остаточне регулювання подачі зволожувального розчину та фарби.
9. Отримання еталонного аркуша та його затвердження.
10. Друкування накладу.
Підготовка офсетного паперу полягає у розрізуванні його потрібного
формату та акліматизації.
Підготовка паперопровідної системи починається із зарядження папером
стапельного столу самонакладу, яка виконується як до друкування накладу, так
і під час друкування накладу.
До друкування накладу стіл опускають в нижнє положення, папір
зіштовхують по двох сторонах і укладають у стопу так, щоб передній край
стопи впритул підходив до напрямних планок, а бічний край — до косинця;
потім стапельний стіл з папером піднімають до зіткнення з обмежувачем.
Підготовка друкарського апарату починається з контролю зазорів між
формним і офсетним циліндром і між друкарським і офсетним циліндрами.
 15
Зазори між контрольними кільцями повинні бути однаковими і відповідати
паспортним даним. Зазори перевіряють щупом. Від величини зазорів залежить
величина тиску, який створюється у процесі друку, між контактуючими
циліндрами. Потім закріплюється у затискних планках декель, підібраний за
складом, який підбирається залежно від величини деформації декеля. На якість
друку впливає ступінь натягнення декеля, яку контролюють за допомогою
динамометричного ключа у межах 15...20 кгс/см.
Підготовка друкарського циліндра полягає у перевірці роботи механізму
захоплювачів та встановленні тиску між офсетним і друкарським циліндром
залежно від товщини паперу за градульованою у міліметрах шкалою. Потім
здійснюють встановлення форми, а під час зміни замовлень — зміну і
кріплення форм за допомогою пристрою Autoplate, а також автоматичне
приведення форм за допомогою пристрою Autoregister.
Підготовка зволожувального апарату полягає у встановленні і
прилагодженні валиків: дукторного, передавальних, накочувальних і
розкочувальних циліндрів. Зусилля притиску перевіряють щупом або смужкою
пластмасової плівки товщиною 0,1−02 мм. Регулювання сили притиску
зволожувальних валиків контролюють по ширині сліду одноразового
притиснення валика по добре просушеній формі, який повинен складати 6−7
мм. Далі здійснюють попереднє налаштування подачі зволожувального
розчину зміною кута повороту дукторного валика за допомогою храпового
механізму. Зволоження друкарської форми повинно бути мінімальним і
рівномірним. Вміст спирту не повинен перевищувати 7−10 % при використанні
буферних домішок до зволожувального розчину (біля 2 %).
Підготовка фарбового апарату полягає у встановленні передавального
валика і ножа, заповненні фарбою фарбового ящика і регулювання її подачі на
форму. Притиснення накочувальних валиків до форми і розкочувального
циліндра, а також передавального валика до дукторного циліндра повинно бути
однаковим і рівномірним, зусилля притиску перевіряють щупом товщиною 0,1
 16
мм. Ніж фарбового апарату встановлюють паралельно твірній дукторного
циліндра на відстані 0,3−0,5 мм.
Після закінчення підготовки машини друкують 300−500 контрольних
відбитків, встановлюючи оптимальний режим подачі фарби—зволожувального
розчину і порівнюючи отримані результати друку з підписаним видавництвом
пробним відбитком. Майстер або начальник цеху контролює якість
контрольних відбитків за шкалами оперативного контролю, кольоропробою і
затверджує до друку еталонний аркуш.
У отриманому відбитку виконують вимірювання зональної оптичної
густини плашки на кожному відбитку. З накладу відбирають 5 відбитків:
перший — з оптичною густиною, що дорівнює або близький (±0,02); другий і
третій — з густиною, меншу на 0,01−0,03 одиниці нижнього і верхнього
допуску відповідно; четвертий і п’ятий — з густиною, більшу на 0,03−0,05
одиниць нижнього і верхнього допуску відповідно. На проглядовому пристрої
візуально порівнюють перший відбиток з іншими чотирма. Порівняння
виконується по полю з 50%-ю растровою точкою і по сюжету.
Далі виконуються висновки з кольоропередачі і правильності визначення
допустимих відхилень.
Як приклад на рис. 1.1 представлено схему двофарбової офсетної
аркушевої друкарської машини Dominant 724.
 17

Рис. 1.1. Принципова схема двофарбової офсетної аркушевої

друкарської машини Dominant 724

У машині використано високостапельний самонаклад 1 із ступінчастою

подачею аркушів по накладному столі 2 і верхній обертовий форграйфер 3,
який подає аркуші у захоплювачі друкарського циліндра Д. Друкарський апарат
— трициліндровий і складається з друкарського Д, офсетного О і формного Ф
циліндрів. Для отримання точного суміщення фарб формні циліндри можна
зміщати у коловому і осьовому напрямках. Для друкарських форм на машинах
можуть використовуватись алюмінієві пластини товщиною 0,3 мм, алюмінієва
фольга товщиною 0,09−0,12 мм і паперові пластини з гідрофільним покриттям.
Загальну кількість подачі вологи і фарби регулюють зміною часу вистою
відповідних передавальних валиків біля дукторних циліндрів. Передавання
аркуша між друкарськими секціями здійснюють три передавальні циліндри 4,
5, 6, з яких один (вдвічі більшого діаметра) має дві пари систем захоплювачів.
Це дає змогу друкувати як з одного, так і з двох боків. Для позначення машин
за такими пристроями в кінці позначення проставляється буква «Р». Відбитки
виводить ланцюговий транспортер 7 на низькостапельний приймальний
пристрій 8, де гальмівні ролики уповільнюють їх швидкість і зіштовхувачі
забезпечують рівне укладання їх у стос.
 18

Зміст звіту
Технологічні характеристики та принципова схема офсетної аркушевої
друкарської машини із зазначенням основних технологічних вузлів.
Загальна схема підготовки офсетної аркушевої машини до друку.
Технологічні регулювання при підготовці машини до друку накладу.
Висновки з оцінки кольоропередачі при порушенні допустимих відхилень
від денситометричних норм друкування.

Контрольні питання усного звіту

1. Дайте визначення функціонального призначення друкарського апарату,
вкажіть його будову і основні операції з підготовки до друку.
2. Дайте визначення функціонального призначення фарбового апарату,
вкажіть його будову і основні операції з підготовки до друку.
3. Дайте визначення функціонального призначення зволожувального
апарату, вкажіть його будову і основні операції з підготовки до друку.
4. Дайте визначення функціонального призначення паперопровідної
системи, вкажіть її склад і основні операції з підготовки до друку.
5. Поясніть сутність процесу підготовки паперу, фарби, зволожувального
розчину, форми, декеля до друку.

Література
1. В. П. Тихонов. Технология печатных процессов. Конспект лекций / В. П.
Тихонов, С. А. Гуляев. — М. : Изд-во МГУП, 1999.
2. Я. І. Чехман. Друкарське устаткування / Я. І. Чехман, В. Т. Сенкусь, В.
П. Дідич, В. О. Босак. — Львів : УАД, 2005.
3. О. Ф. Розум. Декелі в офсетному друкарському процесі: Монографія / О.
Ф. Розум, О. В. Зоренко. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
4. Штоляков В. И. Оборудование и технологии печати / Штоляков В. И. —
М. : МГУП, 2004. — 138 с.
 19
5. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / Мельников О. В. — Львів : УАД. — 2007. — 392
с.
6. Процессы офсетной печати. Технологические инструкции. — М. : ВНИИ
Полиграфии, 1998.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2
Технологічні особливості підготовки до друку та друкування
багатофарбової продукції на рулонній друкарській машині

Загальні відомості
Рулонний офсетний друк як оптимальний економічний спосіб друкування
книжно-журнальної продукції, затвердився у виробництві, вже починаючи з
накладів 15−25 тис. екземплярів і закінчуючи дуже високими накладами.
Вирішальними передумовами для розширення асортименту друкарської продукції
є можливості варіювання кількості шпальт, фарбовості і кількості сторінок
зошитів, а також зниження часу, необхідного для підготовки і переналагодження
друкарського устаткування у разі його автоматизації.
Виробничі швидкості сучасних машин даної групи зросли за 20 років в
1,5−1,7 рази. Крім того, за рахунок подальшого прогресу в області
автоматизації фірмами, що випускають друкарські машини, створені умови для
ефективного забезпечення якості продукції і скорочення до мінімуму термінів
проходження замовлень у виробництві. Так, фірма manroland розробила в 90-х
роках електронну систему комплексного управління РЕСОМ, що включає три
 20
рівні: РЕС (електронне управління друкарським процесом), РЕО (електронна
організація процесу), РЕМ (електронний менеджмент процесу). Аналогічні
розробки зроблені і іншими фірмами.

Мета роботи
Ознайомлення з процесом підготовки до друку накладу вузлів книжково-
журнальних рулонних офсетних друкарських машин (на прикладі машини КВА
Compacta 40) та друкування накладу.

Прилади і матеріали
Офсетна рулонна друкарська машина КВА Compacta 40; денситометр
відбивного світла (наприклад, фірм Gretag, X-Rite, IHARA тощо); проглядовий
пристрій; комплект офсетних друкарських форм; декель; тріадна офсетна
фарба; задруковуваний матеріал; змивний і змащувальний матеріали;
вимірювальні лінійки; набір щупів від 0,05 до 2,0 мм; лупи 8 х, 10х, 20х;
товщиномір.

Хід виконання роботи

Ознайомитись з технічними характеристиками та принциповою схемою
рулонної офсетної друкарської машини КВА Compacta 40.
Таблиця 2.1
Технічна характеристика рулонної офсетної
друкарської машини КВА Compacta 40
№ Найменування показника Визначення
п/ч
1 Формат, мм 965×578
2 Ширина рулону, мм 965
3 Рубка, мм 578
4 Макс. швидкість, об/год 40000
5 Фарбовість 4/4
6 Кількість сторінок 8, 16, 32
7 Сушарка Газові та інфрачервоні
8 Рівень автоматизації Scantronic (cкaн. пристрій),
Colortronic (дист. yпp. фаpб.),
Densitronic (денсит. контр.),
 21
Logotronic (зв’язок нижнього та верхнього рівнів
управління)

Приклад структурної схеми одного із варіантів будови офсетної рулонної

друкарської машини Compacta наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структурна схема будови машини Compacta

Машини даного ряду призначені для друкування газет, книг, журналів і

будуються у лінійному (партерному) виконанні з розміщенням окремих частин
у послідовності відповідно до вимог споживача, також на замовлення у машині
може бути встановлений сушильний пристрій з охолоджувальними
циліндрами. У складі двоярусної машини (рис. 2.1) — по три стрічкоживильні
пристрої на кожному ярусі, по шість друкарських секцій і один фальцапарат.
Осі рулонів у стрічкоживильних пристроях перпендикулярні до осей циліндрів
друкарських апаратів. У першому ярусі всі друкарські апарати
чотирициліндрові, у другому — чотири чотирициліндрові і два
шестициліндрові.
Схема технологічного процесу підготовки до друку накладу
на офсетній рулонній друкарській машині типу КВА Compacta 40:
1. Підготовка машини до друку.
1.1. Привод, електрообладнання, автоматика.
Перед початком роботи оператор повинен ознайомитись з основними
елементами управління машиною. Управління за допомогою ручного приводу
— ручне провертання друкарських секцій і фальцапарата.
1.1.1. Перевірка системи управління головним приводом.
 22
Управління головним електроприводом з пультів управління,
розташованих у місцях обслуговування, а також з окремого пульта керування.
Час розгону до макс. швидкості складає 40−50 с.
1.1.2. Підготовка комплексу пристроїв автоматики (склеювання паперового
полотна при заміні рулону; управління початком склеювання; осьове
приведення рулону; відсмоктування пилу з паперового полотна; підтримка
натягу паперового полотна; дистанційне управління загальною подачею фарби;
подача зволожувального розчину; включення і виключення натиску,
накочувальних і передавальних валиків фарбового апарату, накочувальних
валиків і дукторного циліндра зволожувального апарату; осьове приведення
фарб; змивання валиків фарбового апарату; сушіння паперового полотна;
уловлювання полотна при його обриванні у газових сушарках; охолодження
паперового полотна; нанесення притивідмарювальної рідини; осьове
приведення полотна перед фальцапаратом; приведення рубки паперового
полотна; регулювання шлейфу зошитів на ходу; знімання статичної електрики;
виявлення продукції зі склеюванням; виведення відбракованої продукції зі
склеюванням; відсмоктування пилу і обрізків паперу у фальцапараті; зупинка
машини при обриві паперового полотна; зупинка машини при забиванні
фальцапарату; зупинка машини при перевантажені; централізоване змащування
машини; автоматичне виведення машини на задану швидкість).
1.2. Паперопровідна система.
1.2.1. Зарядження рулонів — регулювання осьового положення рулону
виконується з поста управління рулонною зарядкою вручну (кнопками), в
процесі друку — автоматично
1.2.2. Проведення паперового полотна (полотен) — згідно зі схемою
спуску шпальт та обсягом видання проводять кожне полотно від рулону через
паперопровідні валики до першої друкарської секції за повної зупинки машини.
Потім на заправочній швидкості проводять кожне полотно через друкарські
секції, пристрої сушіння і охолодження, через воронку до тягнучих валиків
 23
фальцапарату й далі через фальцапарат до отримання сфальцьованих зошитів
на вивідному транспортері.
1.2.3. Регулювання натягнення паперового полотна — за допомогою
варіатора, розташованого між рулонною зарядкою та друкарським секціями.
1.2.4. Підготовка та заміна рулону на ходу машини — вільний кінець
паперового полотна підготовлюваного рулону розташовують на одній лінії із
засічкою на конусі, потім за допомогою шаблону друкар обрізує початок
полотна для утворення «конверту». За 3−5 хвилин до початку склеювання на
краї «конверта» наносять клей. Коли діаметр рулону досягає 290−300 мм,
новий рулон переводиться у робоче положення та включається
автосклеювання.
1.3. Друкарський апарат.
Друкарський апарат побудований за 4-и циліндровою схемою для
друкування способом «гума до гуми».
1.3.1. Перевірка системи включення та виключення натиску,
накочувальних та передавального валика фарбового апарату, накочувальних
валиків та дукторного циліндра зволожувального апарату виконується за
допомогою гідравлічних механізмів. Управління механізмами окремих
друкарських секцій виконується індивідуально з постів друкарських секцій, а
загальне (для всіх секцій) — з головного пульту.
1.3.2. Встановлення декеля.
Декель закріплюють у затискній планці, яку вставляють у паз офсетного
циліндра, після провертання офсетного циліндра, друкар затягує декель і після
включення на 1−2 хв. машини (без натиску) — підтягує декель.
1.3.3. Встановлення друкарської форми.
Виконують загинання країв пластин на спеціальному загинальному станку;
або застосовують штифтову приводку. Для кріплення форми встановлюють у
вихідне положення передній канал формного циліндра і всовують у нього
форму передньою відігнутою кромкою. Провертають формний циліндр так,
щоб хвостова кромка форми легко вставлялась у затискний канал, а центрова
 24
мітка для встановлення у задньої кромки форми співпадала з рискою на
передній кромці. Потім форму затягують і на 3−5 хв. включають машину (при
включеному натиску), після чого знову підтягують гумовотканинні пластини.
1.3.4. Приведення друкарських форм.
Окружна та осьова приводки виконуються з головного пульта на ходу
машини у процесі налагодження. Порядок встановлення форм у друкарських
секціях повинен відповідати порядку накладання фарб при друці
чотирифарбової продукції: блакитна, жовта, пурпурова і контурна.
1.4. Фарбовий апарат.
1.4.1. Перевірка системи включення та відключення фарбового апарату —
за допомогою гідравлічного механізму.
1.4.2. Регулювання притиску фарбових валиків — контролюють щупом або
смужкою плівки товщиною 0,1−0,2 мм. Притиснення по всій полосі контакту
накочувальних валиків до форми, між накочувальним валиком і
розкочувальними циліндрами, між розкочувальними валиками і
розкочувальними циліндрами повинен бути рівномірним.
1.4.3. Попереднє налаштування фарбоподавальної системи — загальне
подавання фарби регулюється встановленням кулачкового механізму, що керує
кутом повороту передавального валика. Місцеве подавання регулюється за
допомогою гвинтів, розташованих по всій довжині фарбового ящика.
1.4.4. Перевірка системи водяного охолодження.
Використання водяного охолодження розкочувальних циліндрів для
підтримування стабільної температури фарби у фарбовому апараті.
1.4.5. Змивання фарби.
1.5. Зволожувальний апарат.
1.5.1. Перевірка системи включення та відключення зволожувального
апарату — за допомогою гідравлічного механізму.
1.5.2. Регулювання притиску зволожувальних валиків.
 25
Притиснення накочувального валика до розкочувального циліндра і до
форми повинен бути рівномірним по всій довжині, контролюють щупом або
стрічкою плівки товщиною 0,1−0,3 мм.
1.5.3. Попереднє налаштування та управління системою подавання вологи
— автоматична підтримка рівня зволожувального розчину у кориті
зволожувального апарату. Управління швидкістю дукторного циліндра
виконується індивідуально з поста кожної друкарської секції і з центрального
пульта у процесі налагодження машини.
1.6. Газова сушарка та охолоджувальний пристрій.
1.6.1. Газова сушарка.
Сушіння фарб виконується за допомогою гарячого повітря, нагрітого
газовими пальниками. Ефективне сушіння забезпечується до швидкості 9 м/с.
Контроль температурного режиму виконується датчиком температури
паперового полотна на виході з сушильного пристрою. Температуру паперу
крейдованого не повинна перевищувати 120−130˚ С, офсетного — 150˚ С.
Температура у сушильній камері при роботі з водно-спиртовими розчинами не
повинна перевищувати 250˚ С.
1.6.2. Охолоджувальний пристрій повинен складатися з трьох
охолоджувальних хромованих циліндрів, розташованих по горизонталі в одну
лінію, що повинно забезпечувати найбільший кут їх охоплення паперовим
полотном та найбільший ефект їх охолодження.
1.7. Фальцапарат.
Фальцапарат складається з воронки; напрямних валиків; дві пари тягнучих
валиків; перфорувальних та бігувальних пристроїв; циліндрової групи із
співвідношенням діаметрів рублячого, подавального, фальцювального та
клапанного циліндрів 2:3:2:2; уповільнювального циліндра; горизонтального
транспортеру; ударного фальцмеханізму та вивідного пристрою.
1.7.1. Налаштування фальцапарату на заданий варіант фальцювання — в
1/4 частку аркуша або в 1/8 (для журналів 1/8, 1/16, 1/32).
 26
1.7.2. Установка воронки та тягнучих валиків — воронку встановлюють за
дотичною до твірної паперопровідного циліндра. Тягнучі валики перевіряють
за допомогою смужки газетного паперу, закладеної між рифленими валиками;
смужка повинна витягуватись з невеликим зусиллям, однаковим по всій полосі
контакту.
1.7.3. Підготовка циліндрів фальцапаратів.
1.7.4. Рахувально-комплектувальний пристрій — для різних варіантів
фальцювання: для зошитів в 1/16 частку — вздовж машини по ходу руху
паперового полотна; для зошитів в 1/32 частку — впоперек машини.
2. Налагодження машини при друці контрольних відбитків.
2.1. Підготовка до пуску та пуск машини.
2.1.1. Уведення у дію пристроїв автоматики.
2.1.2. Пуск машини та виведення на заданий режим.
2.2 Уведення у дію сушильного пристрою.
А також задання температурного режиму з головного пульту на швидкості
10 тис. об/год. Час продування газових пальників 1,5−2 хв. Час встановлення
температурного режиму 3 хв.
2.3. Перевірка роботи фальцапарату — на швидкості 5−7 тис. обертів/год.
та регулювання зазору між напрямних валиків позаду воронки для уникнення
зморшок.
2.4. Прилагодження форм.
2.4.1. Очищення поверхні формних і офсетних пластин. При зупиненій
машині змивають спеціальним розчином і насухо протирають офсетні полотна,
змивають водою захисне покриття з формних пластин.
2.4.2. Зволоження та накочування фарби. На швидкості 5−7 тис.
обертів/год. включають зволоження. Валики і форми добре зволожуються
впродовж 20−30 хв. на холостому ходу машини (при виключеному натиску).
Приставляють до форми накочувальні валики і включають натиск.
2.4.3. Прилагодження форми на ходу машини — виконують командами з
центрального пульта або за допомогою ручного управління на друкарських
 27
секціях. Починають приведення з контурної фарби (або з іншої яскравої
фарби), інші фарби приводять по контурній.
2.4.4. Приведення паперового полотна на ходу машини.
Поперечне приведення паперового полотна з віддрукованою на ньому
фальцміткою відносно воронкового фальца виконують центрувальним
пристроєм. Повздовжнє — відносно лінії рубки — зміщенням регістрового
валика.
2.4.5. Встановлення балансу «фарба—вода».
На робочій швидкості машини остаточно регулюють подачу фарби і
зволожувального розчину на друкарські форми, тобто встановлюють
необхідний баланс «фарба—зволожувальний розчин». Значення рН
зволожувального розчину повинно бути 5,2−5,5.
2.4.6. Затвердження еталонного відбитка.
Отриманий у результаті всіх регулювань після друкування першої тисячі
екземплярів продукції еталонний аркуш повинен бути затверджений майстром
друкарської дільниці.
3. Друкування накладу.

Зміст звіту
Технологічні характеристики та принципова схема офсетної рулонної
друкарської машини із зазначенням основних технологічних вузлів.
Загальна схема підготовки офсетної рулонної друкарської машини до
друку.
Технологічні регулювання при підготовці машини до друку накладу.

Контрольні питання усного звіту

1. Наведіть послідовність операцій з підготовки рулонної друкарської
машини до друку.
2. Детально поясність суть операцій підготовки паперопровідної системи.
3. Детально поясність суть операцій підготовки друкарського апарату.
 28
4. Детально поясність суть операцій підготовки фарбового та
зволожувального апаратів.
5. Детально поясність суть операцій підготовки газової сушарки та
охолоджувального пристрою.
6. Детально поясність суть операцій підготовки фальцапарату.
7. Наведіть послідовність операцій налагодження машини при друці
контрольних відбитків.
8. Детально поясність суть операцій підготовки до пуску та пуск машини.
9. Детально поясність суть операцій уведення у дію сушильного пристрою.
10. Детально поясність суть операцій перевірки роботи фальцапарату.
11. Детально поясність суть операцій прилагодження форм.
12. Детально поясність суть операції друкування накладу.

Література
1. Я. І. Чехман. Друкарське устаткування / Я. І. Чехман, В. Т. Сенкусь, В.
П. Дідич, В. О. Босак. — Львів : УАД, 2005.
2. Штоляков В. И. Оборудование и технологии печати / Штоляков В. И. —
М. : МГУП, 2004. — 138 с.
3. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / Мельников О. В. — Львів : УАД. — 2007. — 392
с.
4. Процессы офсетной печати. Технологические инструкции. — М. : ВНИИ
Полиграфии, 1998.
 29

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3
Визначення впливу технологічних параметрів процесу друкування
на одиничні показники якості друкованих відбитків

Загальні відомості
Друкарський процес — складова частина поліграфічного виробництва,
процес багаторазового отримання однакових відбитків за допомогою
перенесення фарбового шару з друкарської форми на папір або інший
задруковуваний матеріал (ЗМ). Друкарські процеси — основні у
технологічному ланцюжку виготовлення продукції. Завдяки простоті,
швидкості, керованості — механізм друку оптимальний — це причина
консервативності розвитку процесу друку порівняно з іншими процесами
(формні — комп’ютеризовані).
Для друкування необхідно мати відповідну друкарську форму (ДФ),
друкарську фарбу, ЗМ та необхідні умови — тиск, температуру. Друкарський
процес реалізується за допомогою спеціального обладнання, яке внаслідок
 30
своєї багатофункціональності є досить складним і спеціалізованим для різних
матеріалів.
Інформація на ДФ відтворюється на ЗМ в результаті перенесення на нього
фарби, попередньо нанесеної на поверхню форми. Даний процес виконується
під впливом тиску: нанесення фарби на друкувальні елементи (ДрЕ) ДФ,
створення контакту тиском між ДФ і ЗМ, перенесення фарбового шару на ЗМ і
його закріплення на ньому. Фарбовий шар повинен прилипати до поверхні, а
при переході з однієї поверхні на іншу — розшаровуватися за товщиною. У
момент друкарського контакту відбувається: взаємодія фарби і ЗМ; деформація
ОГТП (офсетний друк); деформація фарби; первинне закріплення фарби на ЗМ;
утворення фарбового шару на ЗМ; закриття всіх нерівностей ЗМ фарбою.
Величина технологічно необхідного тиску залежить від: способу друку:
типографський — 4…15 МПа, флексографічний — 0,1…5 МПа, плоский
офсетний — 0,8…2 МПа, глибокий — 1,5…2 МПа; розмірних характеристик
ДФ; пружньо-еластичних властивостей контактуючих поверхней; швидкості
друку, виду ЗМ.
Для кожного способу друку характерні технологічні особливості його
проведення та отримання відбитків.
Типографський (високий) — найстаріший; забезпечує чіткі і різкі контури
штрихів і растрових елементів, має достатню графічну і градаційну точність,
гарну кольоропередачу при відтворенні різних за характером зображень,
просту підготовку машини і друкування текстової книжково-журнальної,
етикетко-паковальної продукції, малоілюстрованих однофарбових газетних
видань (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Отримання відбитка в типографському друці: а — зона контакту; б — розривання

фарбового шару; 1 — ДФ; 2 — друкарська фарба; 3 — друкарський циліндр; 4 — декель; 5
— ЗМ

Флексографічний, завдяки використанню пружно-еластичних ДФ і

малов’язких фарб швидкого закріплення, дозволяє на високій швидкості
 31
задруковувати будь-який рулонний матеріал, відтворювати штрихові елементи,
одно- і багатофарбові зображення (до 60 лін./см); незначний тиск друку —
велика тиражостійкість ДФ; простота обслуговування друкарської машини
(ДМ); можливість одночасно друкувати, лакувати, виконувати тиснення і
висікання етикетко-паковальної продукції, каталогів, журналів, книг, газет,
шпалер, безкінечних формулярів (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Отримання відбитка у флексографічному друці: а — зона контакту; б — розрив

фарбового шару; 1 — ДФ; 2 — друкарська фарба; 3 — друкарський циліндр; 4 — ЗМ

Офсетний зі зволоженням, рідше — без зволоження пробільних елементів

(ПрЕ) дозволяє відтворювати одно- і багатофарбові зображення будь-якої
складності з великою графічною, градаційною точністю і точністю
кольоропередачі; видання на ЗМ різної маси з використанням різноманітних
методів виготовлення ДФ; висока ступінь автоматизації формного і
друкарського процесів; високопродуктивне друкарське обладнання; друкування
різноманітної продукції: книг, журналів, газет, образотворчих видань, етикеток
і паковань, картографічних видань, рекламних матеріалів (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Отримання відбитка в офсетному друці: а — зона контакту форми з ГП; а1 — зона
контакту ГП з папером; б — розрив фарбового шару; б1 — повторний розрив фарбового
шару; 1 — ДФ; 2 — дру-карська фарба; 3 — проміжний циліндр; 4 — ГП; 5 — папір; 6 —
ЗР; 7 — друкарський циліндр

Глибокий друк забезпечує найбільш точне відтворення одно- і

багатофарбових тонових зображень з плавними градаційними переходами на
матеріалах з гладкою поверхнею, велику швидкість друку (100 тис. відб./год.)
 32
великих накладів журнальних та ін. видань, етикетково-паковальної продукції,
шпалер (рис 3.4).

Рис. 3.4. Отримання відбитка у глибокому друці: а — зона контакту; б — розрив фарбового
шару; 1 — ДФ; 2 — друкарська фарба; 3 — друкарський циліндр; 4 — декель; 5 — ЗМ; 6 —
ракель

Дослідження друкарського процесу показали коливання якості відбитків

упродовж друкування накладу практично на кожному відбитку, що
визначається підвищенням вимог до якості друкованої продукції і методик її
оцінки.

Мета роботи
Визначення впливу технологічних параметрів процесу друкування на
показники якості відтворення зображення.

Прилади і матеріали
Оригінал; ДФ основних способів друку; тиражні відбитки;
спектрофотометр; мікроскоп.

Хід виконання роботи

Проаналізувати ДФ і тиражні відбитки, отримані різними способами друку
з дотриманням технологічних режимів процесу друкування. Визначити
характерні особливості друкованих відбитків та їх вплив на одиничні
показники якості: оптичну густину, колірні відмінності, градаційну передачу в
системі «оригінал—відбиток» тощо.

Зміст звіту
Отримані кількісні значення показників якості відбитків порівняти з
нормованими величинами та допустимими відхиленнями для кожного
параметра та зробити висновки про вплив технологічних особливостей процесу
 33
друкування (характер і призначення друкованої продукції; тип ЗМ,
друкарського апарата ДМ тощо).

Контрольні питання усного звіту

1. Технологічні параметри друкарського процесу основних способів друку.
2. Відмітні особливості відбитків основних способів друку.
3. Критерії якості відбитків і параметрів друкарського контакту, загальні
закономірності їх зміни під впливом технологічних режимів.

Література
1. Козаровицкий Л. А. Бумага и краска в процессе печатания /
Козаровицкий Л. А. — М. : Книга, 1965.
2. Мюллер П. Офсетная печать: проблемы практического использования /
Пер. с нем. — М. : Книга, 1988. — 208 с.
3. Величко О. М. Опрацювання інформаційного потоку взаємодією
елементів друкарського контакту / О. М. Величко .— Київ : ВПЦ «Київський
університет», 2005. — 264 с.
4. О. В. Зоренко. Декелі в офсетному друкарському процесі : Монографія /
О. В. Зоренко, О. Ф. Розум. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
5. Гуляев С.А. Технология печатных процессов : офсетная печать: учебник
/ С. А. Гуляев, В. П. Тихонов ; М-во культуры и массовых коммуникаций РФ;
Федеральное агентство по печати и массовым коммуникациям; Гос.
образовательное учреждение среднего профессионального образования;
Московский издательско-полиграфический колледж им. Ивана Федорова. ―
М., 2009. ― 223 с.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4
Дослідження впливу режимних параметрів процесу друкування
на фарбоперенесення

Загальні відомості
 34
Перехід фарби з форми на задруковуваний матеріал (ЗМ) є основою
формування друкованого відбитка. Сутність стадії перенесення фарби —
забезпечення умов, за яких впродовж короткого проміжку часу (соті та тисячні
частки секунди) на рівні контактної взаємодії буде відбуватися розділення
тонкого (0,1−5,0 мкм) шару фарби між фарбонесучою та фарбосприймаючою
поверхнями та перенесення фарбового зображення — регулярного
(нерегулярного), суцільного (дискретного). Якість друку визначається —
кількістю перенесеної фарби та мінімізацією об’єму відчутних втрат корисної
інформації.
Про характер фарбоперенесення можна судити на підставі таких
параметрів, як: кількість фарби, що переноситься на ЗМ та особливості
розподілення фарби на його поверхні і в товщі, які визначають чіткість контурів
зображення, його розміри (графічні), рівномірність (однорідність) поверхневої
структури елементів, градаційні (щільнісні, густинні) та колірні особливості
відтворюваної інформації.
Кількість фарби, що переноситься на ЗМ — це функція двох
взаємопов’язаних змінних величин: кількості, г/см2 (товщина шару, мкм)
фарби на друкарській формі (ДФ) та ефективної площі поверхні контакту між
папером та фарбою — фактична величина площі контакту паперу з фарбою, це
функція таких чинників: характер поверхні та структурно-механічні
(деформаційні — пружність, еластичність, пластичність) властивості паперу,
в’язкість та інші реологічні властивості фарби, тиск, тривалість часу
друкарського контакту (швидкість). Ці чинники взаємопов’язані, тому завдання
технолога — знаходження оптимальних умов, за яких зображення на ЗМ буде
мати оптимальні значення оптичних і геометричних показників.
При поступовому збільшенні товщини шару фарби на формі (при
постійному тиску та часі контакту) відбувається послідовне нашаровування
фарби на папір — спочатку у формі окремих плям зі збільшенням їх розміру, а
потім у вигляді суцільного (по всій площі відбитка) потовщеного покриття.
Але, починаючи з деякого значення товщини шару фарби на формі приріст її
 35
товщини на відбитку припиняється, тобто папір втрачає здатність сприймати
додаткову кількість фарби. Це — технологічна межа насичення паперу
фарбою, тобто максимальна кількість фарби, яку сприймає папір в цих умовах.
Мінімальна товщина шару фарби на відбитку, за якої досягається найбільше
значення оптичної густини — оптична межа насичення паперу фарбою.
Зі збільшенням тиску перехід фарби з ДФ на папір у зв’язку зі
збільшенням площі контакту між ними (та завдяки еластичності офсетного
гумовотканинного полотна, що захоплює й ті шари фарби, що видавилися за
межі друкувальних елементів (ДрЕ)) буде збільшуватися і максимальне
фарбоперенесення досягається при меншій товщині шару фарби на ДФ. Зі
збільшенням тиску виступаючі ділянки поверхні паперу стискаються сильніше
і зменшується глибина впадин. Але зі збільшенням товщини шару фарби на
ДФ, вплив тиску буде слабшати.
Найбільший вплив тиску у високому друці (найбільші показники), т.я. тут
застосовується приправка (перерозподіл і вирівнювання тиску на ділянках ДФ
(при способі високого друку) або штампу при тисненні.
Зі збільшенням тиску спостерігається наявність значних еластичних
деформацій, що призводять до розтискування та переходу фарби за межі
робочої поверхні форми.
Зі збільшенням швидкості друку коефіцієнт перенесення фарби
зменшується, хоча абсолютна кількість фарби на відбитку (оптична густина
відбитків) збільшується. Фарба в умовах короткочасного контакту в
друкарській парі не встигає всотатись в об’єм паперу і залишається на його
поверхні. Таким чином, зменшення переходу фарби компенсується
фарбоємністю паперу. В той же час кількість фарби, необхідна для досягнення
заданої денситометричними нормами оптичної густини зменшується.
Процес друку відбувається за постійних (оптимальних) умов — швидкості,
тиску в зоні друкарського контакту, кількості фарби тощо, тому можливо
визначити залежність фарбоперенесення на ЗМ від зазначених чинників.
 36
Мета роботи
Визначення коефіцієнту фарбосприйняття ЗМ та рангування впливу на
нього режимних чинників процесу друкування.

Прилади і матеріали
Лабораторний прободрукарський пристрій ЛП-1; з’ємна форма для ЛП-1 з
шириною друкарської поверхні 40 мм; аналітичні прецизійні електронні ваги
AD-200 («Axis», Польща); фарби тріадні офсетні для аркушевого друку; зразки
задруковуваних матеріалів; офсетні гумовотканинні полотна (ОГТП); змивний
матеріал та матеріал для обтирання (ганчір’я).

Хід виконання роботи

На валики розкочувального пристрою ЛП-1 (див. рис. 4.1) завантажують
досліджувану фарбу (фарби) і розкочують впродовж 3−5 хв. Друкарську форму
опускають на гумовий валик і наносять фарбу 1 хв.

Рис. 4.1. Схема фарбового апарату ЛП-1: 1 — вимикач електроприводу; 2 — датчик

швидкості; 3, 4 — металічні розкочувальні циліндри; 5 — розкочувально-накочувальний
еластичний валик; 6 — конуса, на які одягаються друкарські форми під час накочування
фарби; 7 — друкарська форма
На аналітичних вагах зважують форму без фарби, результат записують в
табл. (у всіх випадках зважування виконується з точністю ± 0,001 г). Зважують
форму після нанесення фарби. Смужку матеріалу розміром 27270 мм
закріплюють на планці з декелем.
 37

Рис. 4.2. Схема друкарського апарату ЛП-1: 1 — друкарські форми; 2 — декельна планка з
паперовою смужкою; 3 — рукоятка закручування пружини пружинного приводу; 4 —
штурвал для натягнення пружини тиску; 5 — шкали тиску; 6 — шкала швидкості; 7 —
рукоятка підйому друкарської форми; 8 — рукоятка переключення приводу; 9 — шкала
для визначення кута закручування пружини; 10 — реле часу; 11 — ручка обертання
опорного диску другої друкарської пари; 12 — палець з пазом; 13 — направляючий
жолоб; 14 — мікровимикач; 15 — ручка датчика швидкості друку; 16 — пульт керування
електрообладнанням; 17 — вимикач електромережі; 18 — вимикач електроприводу; 19 —
перемикач режиму роботи приладу, який зупиняє декельну планку перед другою
друкарською парою; А — автоматичний режим роботи; Р — ручний; 20 — кнопка
вмикання електромагніта; 21 — опорний диск; 22 — паперова смужка

Встановлюють форму, смужку матеріалу з декелем у друкарський апарат

приладу ЛП-1 (див. рис. 4.2) і діють відповідно інструкції до нього.
Після одержання відбитку форму виймають і зважують. Оцінюють якість
плашки на відбитку — її рівномірність і суцільність.
Розрахунок коефіцієнту фарбосприйняття
Товщина шару фарби на поверхні форми розраховується за формулою:

(4.1)

де hф — товщина шару фарби на формі, мкм; m1 — вага форми без фарби,

г; m2 — вага форми з фарбою, г; d — густина фарби, г/см3; S — площа робочої
поверхні форми, см2.
Коефіцієнт фарбосприйняття визначають за формулою:
 38

(4.2)

де — товщина шару фарби на формі до друкування; — товщина

шару фарби на формі після друкування відбитка.
Кожний дослід повторюють 5 разів, розраховують середні значення, які
заносять в табл. 4.1 (Додаток 1).
Роблять висновки про якість досліджуваних матеріалів шляхом порівняння
показників фізико-механічних та друкарсько-технічних властивостей.
Пояснюють від чого залежить коефіцієнт фарбосприйняття.

Зміст звіту
Розрахунок коефіцієнту фарбосприйняття (табл. 4.1, Додаток 1), виходячи
з отриманих експериментальних даних.
Висновок про зміни коефіцієнту фарбосприйняття.

Контрольні питання усного звіту

1. Вкажіть яким чином розраховується товщина шару фарби на поверхні
форми.
2. Вкажіть яким чином розраховується коефіцієнт фарбосприйняття.
3. Поясніть, від чого залежить коефіцієнт фарбосприйняття.
4. Поясніть особливості взаємодії друкарської фарби і задруковуваного
матеріалу у високому способі друку.
5. Поясніть особливості взаємодії друкарської фарби і задруковуваного
матеріалу у офсетному способі друку.
6. Поясніть особливості взаємодії друкарської фарби і задруковуваного
матеріалу у глибокому способі друку.

Література
 39
1. Поліграфічні матеріали / Під ред. Е. Т. Лазаренка. — Л. : Афіша, 2001.
— 328 с.
2. О. Ф. Розум. Декелі в офсетному друкарському процесі: Монографія / О.
Ф. Розум, О. В. Зоренко. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
3. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / О. В. Мельников. — Львів : УАД, 2007. — 392 с.
4. Процессы офсетной печати. Технологические инструкции. — М. : ВНИИ
Полиграфии, 1998.
5. ИСО 5737-83. Отпечатки. Подготовка стандартных отпечатков для
оптических тестов. — Введ. с 01.01.87.
6. ОСТ 29.66-90. Оттиски печатные. Денситометрические нормы
печатания. Методика определения. — Введ. с 01.09.91.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5
Вивчення взаємодії задруковуваного матеріалу
і фарби в процесі друкування
 40
Загальні відомості
Процес взаємодії фарби з папером відбувається у друкарській машині
(ДМ), коли фарба з друкарської форми (ДФ) прилипає до поверхні паперу і під
тиском друкарського циліндра, заповнивши мікронерівності, проникає в пори
паперу. Завершується процес надійним закріпленням фарби на відбитку.
Взаємодія паперу з фарбою повинна забезпечити отримання якісного відбитка з
чіткими, насиченими графічними елементами та правильним
кольоровідтворенням зображення. Процес взаємодії залежить від властивостей
матеріалів і умов друкування. Кольоровий відтінок паперу в поєднанні з
кольором фарби може суттєво змінити загальне зображення порівняно з
оригіналом.
При контакті паперу з друкарською формою (офсетним гумовим
полотном) на її поверхню переходить 50−60 % фарби, що утворює плівку
товщиною 1,5−2 мкм. Подальше збільшення подачі фарби на ДФ небажане.
При незначному поліпшенні оптичної густини відбитка зменшуються
швидкість закріплення та чіткість зображення.
Поняття «товщина шару фарби на відбитку» — умовне, бо шар фарби, що
переходить на відбиток, зменшується при всотуванні фарби папером і
випаровуванні органічного розчинника. Гладкість паперу значно впливає на
кількість фарби, що переноситься, а на відбитку фарба розпливається і
видозмінює графічне та тональне зображення. Гладкий, капілярний папір добре
задруковується і дає чітке зображення при малій кількості фарби.
Існує пряма залежність між лініатурою растра та гладкістю паперу. Для
друкування крупних деталей ілюстрацій і тексту використовують менш
гладкий папір. Для друкування ілюстрацій з дрібними деталями у багато фарб
папір повинен бути глянцевим, а для тексту — матовим, бо блиск глянцевого
паперу при читанні втомлює очі.
В офсетному друці можна використовувати не дуже гладкий папір, бо він
контактує не з твердою друкарською формою, а з пружно-еластичним гумовим
покриттям. Рівномірно зерниста поверхня офсетного паперу краще сприймає та
 41
втримує фарби. Нещільне прилягання відбитків один до одного запобігає
можливій появі марашок (чорнишів). При друкуванні дрібнолініатурних
фарбових робіт в офсетному друці використовують дуже гладкий папір.
При друкуванні глибоким способом друку папір повинен мати рівну,
однорідну та гладку поверхню, лише за таких умов можна отримати насичені
та чіткі відбитки. Такий папір використовують для друкування ілюстрацій
високим способом друку.
Коли використовують малогладкий папір, друкар змушений збільшити
тиск друкарського циліндра або збільшити кількість фарби, що подається. Це
іноді погіршує якість відбитків, зменшує тиражостійкість друкарської форми та
збільшує перевитрати фарби.
На коефіцієнт перенесення фарби, окрім гладкості паперу, впливає також і
в’язкість фарби. Малов’язка фарба під тиском друкарської форми вичавлюється
за межі друкувальних елементів і спотворює зображення. Дуже в’язка фарба за
короткий час контакту з папером не встигає заповнити його нерівності, тому
зображення повністю не продруковується. Надмірна в’язкість фарби підвищує
її липкість, що зумовлює висмикування фарбою волокон паперу та частинок
наповнювача. Це спричинює забруднення форми та незаплановані зупинки
машини для її змивання.
У високому способі друку при використанні тиксотропних фарб на
відбитках можуть з’являтися марашки (чорниші). Це пояснюється тим, що
фарба витискується за межі друкувальних елементів і в стані спокою густішає.
Збираючись на проміжних елементах форми фарба у вигляді згустків прилипає
до відбитків і утворює на них чорниші.
Липкість і в’язкість фарби повинна відповідати якості паперу та швидкості
друкування. Чим більша швидкість друкування, тим менш в’язкою та липкою
повинна бути фарба. При багатофарбовому друці, коли перерви для
підсушування відбитків не заплановані, використовують фарби в’язкість та
липкість, яких у процесі друкування зменшується.
 42
Нормальна взаємодія паперу та фарби під час друкування можлива лише за
наявності якісно виготовленої ДФ, а проведення процесу друку — постійного
часу контакту, заданої кількості фарби та технологічно необхідного тиску.
Величина тиску суттєво впливає на оптичні показники друкованого
зображення, тому можливо визначити залежність оптичної густини зображення
від тиску.

Мета роботи
Визначення впливу тиску на друкарсько-технічні характеристики
друкованого відбитку.

Прилади і матеріали
Лабораторний прободрукарський пристрій ЛП-1; з’ємна форма для ЛП-1 з
шириною друкарської поверхні 40 мм; аналітичні прецизійні електронні ваги
AD-200 («Axis», Польща); денситометр QUIKDens 200 (GretagMacbet); фарби
тріадні офсетні для аркушевого друку; зразки задруковуваних матеріалів;
офсетні гумовотканинні полотна (ОГТП); змивний матеріал та матеріал для
обтирання (ганчір’я).

Хід виконання роботи

Відповідно до методики лабораторної роботи № 4 отримують відбитки на
різних зразках ЗМ за тисків в інтервалі 20−60 кг/см.
Виміряють оптичну густину відбитків (не менше трьох паралельних
вимірювань на різних ділянках зразка), розраховують середнє значення, дані
заносять у табл. 5.1.
За даними табл. 5.1 будують графічні залежності оптичної густини від
тиску (D = f (P)) з використанням відповідного програмного забезпечення.

Таблиця 5.1.
Дані вимірювання оптичної густини
 43
№ досліду Тиск, кг/см (МПа) Оптична густина, D (Б)
Вимірювані значення Середнє значення

Роблять висновки та визначають допустимий інтервал технологічно

необхідного тиску для конкретної пари «ЗМ—фарба» задля отримання
високоякісного друкованого відбитка.

Зміст звіту
Короткі відомості про вплив величини тиску на оптичні властивості
друкованого відбитка.
Графічні залежності оптичної густини від тиску.
Висновки про зміни величини тиску та її вплив на якість відбитка.

Контрольні питання усного звіту

1. Визначення та призначення тиску.
2. Параметри технологічно необхідного тиску в різних методах друку.
3. Способи створення тиску в ДМ.
4. Вплив тиску на оптичну густину зображення на друкованому відбитку.
5. Вплив властивостей ЗМ на величину оптичної густини при зміні тиску.

Література
1. Поліграфічні матеріали / Під ред. Е. Т. Лазаренка. — Л. : Афіша, 2001.
— 328 с.
2. О. Ф. Розум. Декелі в офсетному друкарському процесі: Монографія / О.
Ф. Розум, О. В. Зоренко. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
3. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / О. В. Мельников. — Львів : УАД, 2007. — 392 с.
4. Козаровицкий Л. А. Бумага и краска в процессе печатания / Козаровицкий
Л. А. — М. : Книга, 1965.
 44
5. Процессы офсетной печати. Технологические инструкции. — М. : ВНИИ
Полиграфии, 1998.
6. ИСО 5737-83. Отпечатки. Подготовка стандартных отпечатков для
оптических тестов. — Введ. с 01.01.87.
7. ОСТ 29.66-90. Оттиски печатные. Денситометрические нормы
печатания. Методика определения. — Введ. с 01.09.91.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6
Вивчення залежності оптичної густини друкованого зображення
 45
від товщини фарбового шару

Загальні відомості
Формування зображення на відбитку має за мету відтворити
поліграфічними засобами по можливості точну копію оригіналу. Відповідність
точності копії оригіналу характеризують показниками (критеріями) якості
друкованого зображення.
Показники якості характеризують лише одну з властивостей друкованого
зображення і називаються одиничними показниками якості:
1. Оптична густина зображення.
2. Колірний тон, чистота кольору, насиченість.
3. Суміщення фарб на відбитку.
4. Рівномірність розподілення фарби на відбитку.
5. Чіткість відтворення зображення.
6. Розтискування елементів зображення на відбитку.
Оцінку одиничних показників проводять об’єктивними (прилади) та
суб’єктивними (людини) методами. Візуальна оцінка — порівняння тиражного
відбитка з еталоном та оригіналом.
Оптична густина — нормована величина (міра пропускання світла — для
прозорих об’єктів і відбивання — для непрозорих. Кількісно визначається як
десятковий логарифм величини, зворотної коефіцієнту пропускання
(відбивання). У поліграфії використовується для оцінки видавничих оригіналів,
проміжних зображень і відбитків). Її виміряють на суцільному (безрастровому)
зображенні — плашці. Зональні оптичні густини однофарбових плашок
виміряють денситометром (прилад, призначений для вимірювання оптичної
густини при відбиванні (на відбитках і фотографіях) і при пропусканні світла
(на негативах і діапозитивах). Конструктивно розрізняють денситометри, що
працюють тільки у відбитому світлі, тільки в прохідному світлі і універсальні.
Денситометри можуть бути настільними або переносними (кишенькові)) за
додатковими світлофільтрами. Голубий відбиток за червоним світлофільтром,
 46
пурпуровий — зеленим, жовтий — синім, чорний — нейтрально-сірим.
Допустимі відхилення оптичних густин по площі відбитка при друці на
глянсовому папері для колірних фарб лежить в межах ± 0,05 одиниць, на
матовому папері: ± 0,08 (висока неоднорідність та невсотувальна здатність
матового паперу). Для чорної фарби незалежно від виду паперу цей інтервал
складає ± 0,10. Контроль оптичної густини проводять по шкалам, що на
відбитку розміщені в дольовому та поперечному напрямках.
Режимні умови встановлюються на початку друкування тиражу,
наприклад, відповідно до рекомендацій ОСТУ 29.70-81 «Методи перевірки
друкарських офсетних аркушевих машин за технологічними показниками». До
них відносяться певні вимоги до подачі фарби (а в офсетному друці і
зволожувального розчину), вимоги до тиску в зоні контакту елементів
друкарської пари, до складу декельного матеріалу, до клімату в цеху і ряд
інших вимог.
На практиці стабільний друкарський процес неможливий, оскільки під
впливом різних збурювальних чинників режимні умови змінюються. Внаслідок
цього відбуваються зміни нормативних значень одиничних показників якості
зображення на відбитках. Тому контроль одиничних показників якості
проводиться впродовж друкування всього тиражу. Він може проводитися як в
стаціонарних умовах, так і в динамічному режимі друкування. У першому
випадку значення показників перевіряються вибірково на окремих відбитках,
поза машиною. У другому випадку контроль виконується безпосередньо на
друкарській машині за допомогою автоматичних пристроїв.
В процесі виробництва неможливо точно дотримати задану величину
будь-якого показника якості друкарської продукції. Всі вони схильні до
коливань і є випадковими величинами. Тому для визначення їх значень
користуються методами математичної статистики, відповідно до яких як
основні критерії приймають середні величини, що характеризують не одиничні
значення, а всю їх сукупність. Ці методи знайшли також застосування для
випробування друкарських машин на точність роботи.
 47

Мета роботи
Вивчення залежності оптичної густини друкованого відбитка від
параметрів друкарського процесу. За допомогою денситометру дослідити
якість відбитків плашки отриманих на різних матеріалах.

Прилади і матеріали
Лабораторний прободрукарський пристрій ЛП-1; денситометр QUIKDens
200 (GretagMacbet); фарби тріадні офсетні для аркушевого друку; зразки
задруковуваних матеріалів; офсетні гумовотканинні полотна (ОГТП); змивний
матеріал та матеріал для обтирання (ганчір’я).

Хід роботи
Після одержання відбитків за лабораторною роботою № 4, оцінюють
якість плашки на відбитку — її рівномірність і суцільність.
Виміряють оптичну густину відбитків, виконуючи в кожному випадку не
менше п’яти паралельних вимірювань в різних ділянках відбитка.
Розраховують середнє значення оптичної густини, дані заносять до табл. 6.1.
Таблиця 6.1
Виміряні значення оптичної густини
№ Тиск, кг/см Товщина шару фарби на Оптична густина, Б
зразк ЗМ, мкм 5 ділянок ΔDсер.
а

За даними табл. 6.1 будують діаграми зміни оптичної густини,

порівнюючи з денситометричними нормами друкування (табл. 6.2).
Роблять висновки про якість досліджуваних матеріалів шляхом порівняння
друкарсько-технічних властивостей.

Таблиця 6.2
Денситометричні норми друкування
Зональні оптичні густини однофарбових плашок
 48
Папір
Група за ГОСТ 29.66-80 Офсетний № 2 Офсетний № 1
Блакитної
по сирому 1,20 1,25
по сухому 1,05 1,10
Пурпурової
по сирому 1,15 1,20
по сухому 1,05 1,05
Жовтої
по сирому 0,95 1,05
по сухому 0,90 0,95
Чорної
по сирому 1,25 1,35
по сухому 1,15 1,25
Папір крейдований для друку книг та журналів офсетним способом
Група за ГОСТ 29.66-80, ТУ 81-01-482-79 Глянсовий Матовий
Блакитної
по сирому 1,30 1,25
по сухому 1,25 1,15
Пурпурової
по сирому 1,25 1,20
по сухому 1,20 1,10
Жовтої
по сирому 1,10 1,10
по сухому 1,05 1,00
Чорної
по сирому 1,45 1,35
по сухому 1,35 1,25
Папір крейдований високоякісний
ГОСТ 21444-75, ТУ 81-01-475-79 Глянсовий Матовий
Блакитної
по сирому 1,50 1,35
по сухому 1,45 1,25
Пурпурової
по сирому 1,45 1,30
по сухому 1,40 1,20
Жовтої
по сирому 1,35 1,20
по сухому 1,30 1,10
Чорної
по сирому 1,60 1,45
по сухому 1,50 1,30

Зміст звіту
Побудова діаграм зміни оптичної густини.
Висновки про залежність оптичної густини друкованого відбитка від
параметрів друкарського процесу.

Контрольні питання усного звіту

 49
1. Дайте визначення одиничним показникам якості зображення на
друкованому відбитку.
2. Назвіть методи і засоби контролю одиничних показників якості
зображення на друкованому відбитку.
3. Поясність ступінь впливу кількості шару фарби на формі, тиску,
швидкості на оптичну густину зображення на відбитку.
4. Поясніть вплив властивостей ЗМ на величину оптичної густини при
зміні товщини шару фарби на відбитку, тиску, швидкості.
5. Поясність технологічну і оптичну межі кількості фарби на відбитку.

Література
1. Поліграфічні матеріали / Під ред. Е. Т. Лазаренка. — Л.: Афіша, 2001. —
328 с.
2. О. Ф. Розум. Декелі в офсетному друкарському процесі: Монографія / О.
Ф. Розум, О. В. Зоренко. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
3. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / Мельников О. В. — Львів : УАД. — 2007. — 392
с.
4. Процессы офсетной печати. Технологические инструкции. — М. : ВНИИ
Полиграфии, 1998.
5. ИСО 5737-83. Отпечатки. Подготовка стандартных отпечатков для
оптических тестов. — Введ. с 01.01.87.
6. ОСТ 29.66-90. Оттиски печатные. Денситометрические нормы
печатания. Методика определения. — Введ. с 01.09.91.
7. Практикум із загального і поліграфічного матеріалознавства / О. М.
Величко, О, В. Зоренко, І. О. Кириченко. — К. : «Політехніка» ВПЦ ВПІ НТУУ
«КПІ», 2006.
8. Денситометр отраженного света QUIKDens. — Режим доступу:
www.ColorArt.ru.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
 50
Дослідження якості закріплення фарби на друкованому відбитку

Загальні відомості
Основна роль закріплення фарби на відбитку (сушка відбитків) —
повністю виключити виникнення дефектів, пов’язаних зі змазуванням шару
фарби, його перетискуванням на зворотній бік аркуша в стосі.
Закріплення фарби на відбитку складається з двох стадій — первинного
(миттєвого) закріплення — проходить впродовж частинок секунди та
остаточного закріплення — проходить впродовж годин.
Перша стадія — в ній залежно від складу друкарської фарби в шарі
формується або тверда коагуляційна структура, яка не відмарує (фарби
високого, офсетного та трафаретного друку), або плівка, яка не відмарює
(фарби глибокого друку, флексографічні, тамподрук).
Друга стадія — утворення ксерогелю у фарбовому шарі, пов’язане з
процесом полімеризації алкідних смол й натуральних масел, інших
компонентів, окислювальної полімеризації за допомогою сикативів, надає
відбитку остаточний товарний або споживчий вигляд, але не впливає на
друкарський процес.
Для запобігання відмарування на практиці застосовують сушіння
відбитків, вводять у склад фарби сикативи, що є ініціаторами полімеризації
зв’язуючого, домішки, використовують противідмарювальні порошки і рідини.
Це дозволяє в певних умовах регулювати швидкість закріплення фарби на
відбитку. Мірою ступеня закріплення фарб можна вважати величину оптичної
густини сліду відмарування, отриманого на поверхні крейдованого паперу при
його контакті під тиском з відбитком.

Мета роботи
Визначення впливу складу фарби і типу паперу на закріплення фарби на
друкованому відбитку.
 51
Прилади і матеріали
Лабораторний прободрукарський пристрій ЛП-1; прилад для визначення
ступеня закріплення відбитка; денситометр QUIKDens 200 (GretagMacbet);
фарби тріадні офсетні для аркушевого друку; зразки задруковуваних
матеріалів; офсетні гумовотканинні полотна (ОГТП); змивний матеріал та
матеріал для обтирання (ганчір’я).

Хід роботи
Одразу після одержання відбитку за лабораторною роботою № 4,
визначають ступінь закріплення фарби на ньому. Для цього закріплюють
смужку матеріалу на поверхні рухомої площини приладу для визначення
ступеня закріплення відбитків. Встановлюють індентор на поверхню відбитка і
включають прилад. Відбиток разом з площиною переміщується під індентором
і за рахунок контакту між ними утворюється смужка відбруднювання.
Денситометром виміряють оптичну густину сліду відмарювання Dвідм..
Досліди повторюють 4–5 разів (через певний інтервал часу),
встановлюючи індентор у нове положення, при цьому після отримання
відбитка та вимірювання оптичної густини зображення, його сушать в
сушильній шафі або під джерелом ІЧ-випромінювання за заданої температури
та тривалості, а потім отримують відбиток зі слідом відмарювання та
вимірюють його оптичну густину Dвідм.. Дані заносять в табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Результати визначення ступеня закріплення відбитків
Тип і марка Оптична густина сліду відмарювання, Dвідм.
Температура сушіння,

паперу
Кількість фарби на
Маса 1м2 паперу, г

Оптична густина

Спосіб сушіння
відбитка, Dвідм.
Тип фарби

формі, г

˚С

без за тривалості сушіння, хв.

сушіння τ1 τ2 τ3 τ4 τ5
 52
Роблять висновки про якість досліджуваних матеріалів шляхом порівняння
друкарсько-технічних властивостей.
За даними табл. 7.1 будують графічні залежності оптичної густинини сліду
відмарювання від часу закріплення фарбового шару на відбитку (Dвідм. = f (τ)).

Зміст звіту
Побудова графічних залежностей часу закріплення від товщини фарбового
шару на відбитку.
Висновки про вплив складу фарби і типу паперу на закріплення фарби на
відбитку.

Контрольні питання усного звіту

1. Поясність механізм закріплення фарби на відбитку.
2. Поясність вплив властивостей задруковуваного матеріалу і фарби на
процес закріплення останньої.
3. Поясність сутність відмарування фарби, методи і засоби його усунення.

Література
1. Поліграфічні матеріали / Під ред. Е. Т. Лазаренка. — Л.: Афіша, 2001. — 328 с.
2. О. Ф. Розум. Декелі в офсетному друкарському процесі: Монографія / О.
Ф. Розум, О. В. Зоренко. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2008.
3. Мельников О. В. Технологія плоского офсетного друку / Під редакцією
д.т.н., проф. Лазаренка Е. Т. / Мельников О. В. — Львів : УАД. — 2007. — 392 с.
4. ИСО 5737-83. Отпечатки. Подготовка стандартных отпечатков для
оптических тестов. — Введ. с 01.01.87.
5. ОСТ 29.66-90. Оттиски печатные. Денситометрические нормы
печатания. Методика определения. — Введ. с 01.09.91.
6. Практикум із загального і поліграфічного матеріалознавства / О. М.
Величко, О, В. Зоренко, І. О. Кириченко. — К. : «Політехніка» ВПЦ ВПІ НТУУ
«КПІ», 2006.
 53

Додаток 1
Таблиця 4.1
Експериментальні дані визначення коефіцієнту фарбосприйняття
Порядкови Тиск, Швидкість, Вага форми Вага форми з Вага форми
й номер кг/см м/с без фарби, фарбою, після друку, г
m1,г m2,г
1 2 3 4 5 6

Продовження табл. 4.1

Товщина Товщина фарби Товщина фарби Товщина фарби Коефіцієнт
фарби на на декелі до на формі після на декелі після фарбосприйняття,
формі до друкування, друкування, друкування, Кп, %
друкування, г мкм мкм
Г
7 8 9 10 11

Закінчення табл. 4.1

Товщина фарби на Вага паперу з Вага паперу з формою Середні значення
папері після формою до друку, г після друку, г коефіцієнту
друкування, перенесення, Кп, %
Мкм
12 13 14 15
 54
Додаток 2
Форма титульної сторінки

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»

Видавничо-поліграфічний інститут

Кафедра технології поліграфічного виробництва

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА

з дисципліни
«Технологія поліграфічного виробництва
2: Друкарські процеси»

Студент(ка) групи ____ (місце для підпису) Ініціали, прізвище

Керівник, к.т.н., доцент (місце для підпису) О. В. Зоренко

Київ—2016