Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет історії, політології та міжнародних відносин

Кафедра історії України

«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Перший проректор
Василь Балух
____ ___________ 2022 року

РОБОЧА ПРОГРАМА
навчальної дисципліни
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
(обов’язкова)

Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський)

Факультет історії, політології та міжнародних відносин
Мова навчання: українська

Чернівці – 2022 рік

 Робоча програма навчальної дисципліни «Актуальні питання історії та
культури України» складена відповідно до освітньо-професійних програм –
«Політологія» (спеціальність 052 політологія, галузь знань 05 соціальні та
поведінкові науки, дата останнього затвердження 30 серпня 2022 р.),
«Міжнародна інформація» (спеціальність 291 міжнародні відносини,
суспільні комунікації та регіональні студії, галузь знань 29 міжнародні
відносини, дата останнього затвердження 30 червня 2020 р.), «Міжнародні
відносини» (спеціальність 291 міжнародні відносини, суспільні комунікації
та регіональні студії, галузь знань 29 міжнародні відносини, дата останнього
затвердження 30 червня 2020 р.), «Державна служба» (спеціальність 281
публічне управління та адміністрування, галузь знань 28 публічне управління
та адміністрування, дата останнього затвердження 27 квітня 2020 р.).

Розробник: кандидат історичних наук, доцент Яценюк Фадей

Степанович

Погоджено з гарантом ОП і методичною радою факультету історії,

політології та міжнародних відносин, протокол № 10 від 30 червня 2022 р.

Голова методичної ради факультету Карпо В. Л.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри історії України,

протокол № 10 від 29 червня 2022 р.

Завідувач кафедри історії України Ботушанський В. М.

Схвалено
Науково-методичною радою Чернівецького національного університету імені
Юрія Федьковича, протокол № 1, від 25 серпня 2022 року
Голова Василь Балух

© Яценюк Ф.С., 2022 рік

 1. Мета навчальної дисципліни
В сучасних умовах неабиякого значення набувають знання з історії та
культури України, якими мають володіти громадяни нашої держави,
насамперед, молоде покоління. Треба пам’ятати, що європейський вибір
України – це не вибір багатства й демократії, а, насамперед, вибір власної
відповідальності не лише за себе, а й за свою державу. Збереження
культурних традицій, національного менталітету та національно-культурної
цілісності є визначальними елементами у справі консолідації українського
суспільства та його національно-культурної самобутності, що так важливо
сьогодні. В українському суспільстві об’єктивно посилюється потреба
глибокого вивчення історії власної держави та культури, що не в останню
чергу зумовлене потребою формування національної свідомості, а також
усвідомлення громадянами України, незалежно від їхнього етнічного
походження, своєї причетності до долі батьківщини.
Необхідною умовою для цього є знання та розуміння історичних і
культурних процесів, що відбувалися та відбуваються в Україні, уміння
аналізувати та робити висновки щодо уроків та прорахунків. У зв ՚язку з цим,
пропонована навчальна дисципліна сприятиме систематизації знань
здобувачів освіти з історії та культури України, допоможе їм орієнтуватися у
сучасному житті країни, закласти основи політичної культури, допомогти
засвоїти прийоми роботи з науковою літературою суспільно-політичного та
культорологічного спрямування. Розгляд особливостей української культури
допоможе здобувачам освіти усвідомити її найвидатніші досягнення,
взаємозв’язки української культури зі світовою та внесок діячів культури в
тривалу боротьбу за національну незалежність та власну державність. Все це
сприятиме прищепити почуття гордості за свій народ і відповідальності за
майбутнє України.
2. Результати навчання.
Компетенції, яких повинні набути здобувачі освіти.
Загальні:
- здатність вчитися та оволодівати сучасними знання;
- здатність до активної громадянської участі, реалізації своїх прав і
обов’язків як члена суспільства і громадянина, усвідомлювати цінності
громадянського (вільного демократичного) суспільства та необхідність його
сталого розвитку, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина в
Україні;
- здатність до культурної обізнаності, самовираження, збереження та
примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень
суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку
предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і
суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, дотримання
академічної доброчесності;
- здатність бути критичним та самокритичним;
 - здатність аналізувати, оцінювати, синтезувати, генерувати, мислити
абстрактно;
- здатність до пошуку та аналізу інформації з різних джерел, зокрема
завдяки використанню інформаційних і комунікаційних технологій;
- здатність спілкуватися державною та іноземною мовами як усно, так і
письмово;
- здатність виявляти, формулювати та вирішувати проблеми;
- -здатність застосовувати отримані фахові знання в практичних
ситуаціях, виявляти ініціативу та підприємливість;
- -здатність працювати як індивідуально, так і у команді;
- здатність адаптуватися до нових соціокультурних умов, ситуацій і
викликів, самостійно набувати нових компетентностей, бути
конкурентоспроможним на ринку праці, ініціативним і підприємливим.
Фахові:
- здатність до соціальної взаємодії, до співробітництва й розв’язання
конфліктів;
- розуміння взаємозв'язків та залежностей між сферами суспільного
життя всередині країн та у сучасному міжнародному середовищі;
- обирати та використовувати методи управління інформаційними
потоками в міжнародних відносинах та суспільних комунікаціях;
- олодіння знаннями про суть та стан вирішення основних наукових
теоретичних i прикладних проблем сучасних міжнародних відносин; знання
основ законодавства і правового регулювання, сутності і специфіки різних
форм державного правління і форм державного устрою;
- здатність забезпечувати дотримання нормативно-правових та
морально-етичних норм поведінки;
- здатність до дослідницької та пошукової діяльності в сфері публічного
управління та адміністрування;
- розуміння загальної природи та значення політики як специфічного
виду людської діяльності та особливої сфери пізнання, включаючи основний
зміст етапів розвитку уявлень про політику та її сучасні інтерпретації;
- вільне володіння базовим категорійно-поняттєвим та аналітично-
дослідницьким апаратом сучасної світової політичної науки;
- розуміння ключових принципів функціонування та закономірностей
розвитку влади, її функціонування та публічної політики, політичних
інститутів і процесів, політичної поведінки, політичної культури та ідеології,
світової політики та політики окремих країн і регіонів;
- застосування ключових політологічних понять, теорій і методів до
аналізу владно-політичних відносин політичних акторів, інститутів
відповідно до певного історичного або сучасного контексту;
- розуміння принципових особливостей реалізації влади у різних
політичних системах, їх соціально-економічного, історичного та
соціокультурного контексту функціонування та взаємодії;
 - здатність професійно виконувати політико-організаційні, експертні,
дорадчі та консультаційні функції на національному та міжнародному ринках
праці;
- здатність комунікувати з органами влади та місцевого самоврядування,
політичними партіями та громадськими організаціями, ЗМІ, використовувати
цифрові технології для отримання, обробки та презентації інформації;
- здатність аналізувати конкретні події міжнародних відносин,
створювати відповідні експертні бази даних і на їх підставі робити
аргументовані висновки та рекомендації для державних структур та
дипломатичних установ.
Програмні результати навчання:
- використовувати базові знання з історичних, культурних, політичних,
соціальних, економічних засад розвитку суспільства;
- уміти збирати, обробляти та оцінювати інформацію зі політичної
сфери, враховувати історичні традиції становлення та розвитку політичних
наук в Україні та в світі, критично аналізувати основні етапи розвитку
політичної історії; уміти здійснювати пошук та узагальнення інформації,
робити висновки і формулювати рекомендації в межах своєї компетенції;
знати підходи до аналізу та регулювання кризових суспільно-політичних
відносин;
- мати комплексні теоретико-методологічні уявлення про феномени
політичного лідерства, політичної еліти, політичної культури, уміти
оцінювати переваги й недоліки їх діяльності та свідомості;
- знати та ефективно застосовувати відповідну нормативно-правову базу
стосовно певної політичної стратегії з належним розумінням внутрішньої
політики та системи міжнародних відносин;
- мати належні уявлення про складові елементи, сутність, особливості,
форми та механізм діяльності політичних систем, їх взаємодію та
функціонування, уміти визначати перспективи і напрями розвитку політичної
системи;
- знати рівні дослідження та предметний зміст політичного аналізу та
прогнозування, ефективно застосовувати методику їх проведення, здатність
аналізувати сучасні політичні процеси за допомогою аналітично-
концептуальних схем, методів прикладного моделювання, сучасних
політичних теорій та теорій міжнародних відносин;
- знати та вміти аналізувати культуру політичного процесу, електоральну
культуру, культуру парламентської діяльності, партійної діяльності,
опозиційної діяльності, оцінювати перспективи та тенденції динаміки
політичної культури та політичних еліт у різних типах політичних систем, на
глобальному, національному та регіональному рівнях;
 - вміти аналізувати переваги та недоліки політичних партій у політичній
системі суспільства; визначати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на
дизайн партійної системи;
- уміти критично оцінювати і прогнозувати політичні, економічні,
культурні та інші події і явища на підставі відповідного обсягу знань;
- вміти прогнозувати політичний і соціально-економічний розвиток
суспільно-територіальних систем, країн, регіонів та їх зовнішньополітичної
діяльності;
- вміти оцінювати відповідність процесів та дій суб’єктів зовнішньої
політики принципам міжнародного права;
- знати основні поняття природи, джерел та напрямів еволюції
міжнародних відносин, міжнародної політики, зовнішньої політики держав,
стану теоретичних досліджень міжнародних відносин та світової політики.
В результаті вивчення даного курсу здобувачі освіти повинні
знати:
- джерела та основні концепції історіографії, яка досліджує історію та
культуру України;
- термінологію, етапи та наукову періодизацію історичних процесів в
історії нашої держави;
- особливості становлення та розвитку української культури;
- базові категорії та оперувати поняттями обов’язкової дисципліни;
вміти:
- користуватись науковою літературою та за результатами її аналізу
визначати закономірності формування та розвитку етнополітичних процесів в
Україні;
- пояснити основні етапи української державності: додержавний,
державний, бездержавний;
- дати оцінку політичному, економічному та культурному розвитку
українських земель в різні історичні періоди в складі різних держав;
- об’єктивно й неупереджено характеризувати події історії та культури
України, діяльність найвизначніших представників української історії та
культури, які зробили свій внесок у становлення державності на українських
землях;
- розкрити особливості історичного пошуку оптимальних моделей
будівництва незалежної України, визначити особливості сучасного
соціально-політичного розвитку українського суспільства та його
перспективу;
- логічно та доказово, усно та письмово, викласти матеріал, відповісти на
поставлені питання;
- використовувати набуті знання для вирішення завдань своєї
професійної діяльності, вести краєзнавчу роботу, виявляти, пропонувати та
сприяти збереженню історико-культурних пам’яток.
3. Опис навчальної дисципліни
 3.1. Загальна інформація
Кількість Кількість годин

Рік підготовки

самостійна робота
Семестр

індивідуальні

підсумкового
лабораторні
семінарські
Форма

Змістових

практичні

контролю
завдання
кредитів

модулів

лекції
навчання

годин

Вид
Денна 1 1 5 150 2 30 – 16 – 90 – екзамен
Заочна
3.2. Структура змісту навчальної дисципліни
Кількість годин
Назви змістових розділів і тем Денна форма
Усьо- у тому числі:
го л с с.р
Змістовий модуль 1.
Теми лекційних занять Історія та культура
України
(ІХ – І пол. ХІХ ст.)
Тема 1. Вступ. Край, в якому я навчаюсь. 6 2 4
Методологія історичної науки. Принципи і
методи історичного пізнання. Джерела
вивчення історії та культури України.
Об’єктивні та суб’єктивні фактори зростання
ролі культури у сучасному житті. Періодизація
української історії та культури. Об’єктивні та
суб’єктивні фактори зростання ролі історії та
культури у сучасному житті.
Буковина – історико-географічний край. ЧНУ
ім. Ю. Федьковича – пам՚ятка культурної
спадщини ЮНЕСКО: етапи становлення та
розвитку.
Тема 2. Русь у історико-культурному 7 2 1 4
просторі українського минулого.
Утворення та розвиток держави у східних
слов’ян ІХ-Х ст. Піднесення та розквіт
Київської Русі. Володимир Великий. Ярослав
Мудрий. Володимир Мономах. Політична
роздробленість Київської Русі.
Тема 3. Претенденти на «київську 6 1 1 4
спадщину»: Галицька і Волинська земля у
другій половині XII – початку XIII ст.
Утворення та розвиток Галицько-Волинського
князівства. Роман Мстиславович. Розвиток
Галицько-Волинського князівства в часи
правління Данила Романовича. Галицько-
Волинське князівство в кінці ХІІІ – першій
половині ХІV ст. Соціально-економічний
розвиток Галицько-Волинського князівства.
Тема 4. Характерні ознаки та особливості 6 1 1 4
розвитку культури Київської та Галицько-
Волинської держав.
Матеріальна та духовна культура. Ремісництво і
зодчество: Софіївський собор, Золоті ворота,
Десятинна церква, церква Пантелеймона. Освіта
і наука: писемність, школи, бібліотека Я.
Мудрого. Літописання і література: Повість
минулих літ, Руська правда, Слово о полку
Ігоревім. Образотворче та музичне мистецтво.
Тема 5. Русь у складі Великого князівства 7 1 2 4
Литовського та Королівства Польського
(кінець ХІV – перша половина ХVІІ ст.)
Боротьба Польщі та Литви за українські землі.
Кревська унія та Люблінська унії. Соціально-
економічне та політичне становище українських
земель в ХІV – першій половина ХVІІ ст.
Виникнення та утвердження козацтва.
Запорозька Січ.
Тема 6. Культура України в кінці ХІV – 5 1 4
першій половині ХVІІ ст.
Передумови національно-культурного
відродження в Україні. Братства.
Книгодрукування. Іван Федоров. Освіта та
наука: братські школи, Острозька академія та
Києво-Могилянський колегіум. Мистецтво.
Тема 7. «Хмельниччина»: козацька революція 7 2 1 4
середини ХVІІ ст. і відродження української
державності.
Причини, передумови та основні етапи
національно-визвольної війни. Переможні битви
козаків на початковому етапі визвольної війни
(1648 р.). Зборівський та Білоцерківський
договори. Хід воєнних дій в 1652-1653 рр.
Переяславська рада 8 січня 1654 р. та Березневі
статті. Завершальний етап Національно-
визвольної війни (1655-1657 рр.).
Тема 8. Шлях до «Руїни»: Українські землі у 7.5 2 0.5 5
другій половині ХVІІ ст.
Боротьба за владу в Україні (1657-1663 рр.).
Доба Руїни в історії України: об’єктивні та
суб’єктивні причини розколу козацької України
по Дніпру. Боротьба за об’єднання
Правобережної та Лівобережної України (1663-
1686 рр.). Слобідська Україна: особливості
розвитку.
Тема 9. Обмеження козацької автономії та її 6.5 2 0.5 4
ліквідація царським урядом у ХVІІІ ст.
Гетьманування Івана Мазепи. Північна війна й
Україна. Пилип Орлик і перша українська
Конституція. Обмеження автономії України
царським урядом у 20–40-х рр. ХVІІІ ст.
Відновлення й остаточна ліквідація
Гетьманщини. Ліквідація Запорозької Січі.
Тема 10. Культура України у другій половині 5 1 4
ХVІІ-ХVІІІ ст.
Освіта: Києво-Могилянська академія,
Харківський колегіум, народні училища.
Полемічна література. Козацькі літописи.
Григорій Сковорода. Котляревський І. «Енеїда»
Книгодрукування. Музичне мистецтво. Театр.
Архітектура і будівництво. Мазепинське бароко.
Образотворче мистецтво.
Тема 11. Українські землі в складі Російської 6 1 1 4
та Австрійської імперій в кінці ХVІІІ –
середині ХІХ ст.
Геополітичні зміни та їх вплив на соціально-
економічне та політико-правове становище
українських земель. Кирило-Мефодіївське
братство.
Український національний рух на
західноукраїнських землях у першій половині
ХІХ ст. “Руська трійця”. «Головна руська рада».
Разом за ЗМ 1 75
16 7 45
Змістовий модуль 2.
Теми лекційних занять Історія та культура
України
(ІІ пол. ХІХ-ХХІ ст.)
Тема 1. Наддніпрянська та Західна Україна в 6 1 1 4
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Державний устрій. Соціально-економічне
становище українських земель. Реформи 60-80-х
рр. у Наддніпрянській Україні. Громадівський
рух. Москвофіли та народовці. Утворення
українських політичних партій в кінці ХІХ - на
початку ХХ ст.
Державний устрій західноукраїнських земель у
складі Австрійської (з 1867 р. – Австро-
Угорської) монархії. Соціально-економічний
розвиток. Москвофіли і народовці в
суспільному житті західноукраїнських земель.
Тема 2. Розвиток української культури в ХІХ 5.5 1 0.5 4
– на початку ХХ ст.
Політика урядів Російської та Австро-Угорської
імперій щодо розвитку української культури.
Освіта: школи, гімназії, ліцеї, Харківський та
Київський університети. Історична наука.
Південно-Західний відділ Російського
географічного товариства. Наукове товариство
ім. Т. Шевченка. М. Грушевський. Д.
Яворницький. Література: Т. Шевченко, М.
Вовчок,І. Франко. Музично-пісенна творчість.
Будівництво і архітектура.
Тема 3. Україна напередодні та в роки 5.5 1 0.5 4
Першої світової війни
Революція 1905-1907 рр. Столипінська аграрна
реформа. Економічне піднесення в Україні в
1910-1914 рр. Україна в планах воюючих сторін.
«Союз визволення України». Українські січові
стрільці. Воєнні дії на Південно-західному
фронті в 1914-1916 рр. Галицька битва.
Наслідки війни.
Тема 4. Національно-демократична революція 7 2 1 4
в Україні. Відродження державності
українського народу (1917-1920 рр.)
Утворення Центральної Ради та державотворчі
процеси в Україні у березні 1917 – квітні 1918
рр. Українська держава Павла Скоропадського:
здобутки та прорахунки. Відродження УНР.
Внутрішня та зовнішня політика Директорії.
Утворення ЗУНР. Буковинське віче. Акт злуки
УНР і ЗУНР.
Культурний розвиток України за часів
національної революції 1917-1920 рр.
Тема 5. Україна у міжвоєнний період (1921- 6 1 1 4
1939 рр.)
Входження України до складу Радянського
Союзу. УСРР в роки НЕПу. Політика
модернізації радянського суспільства:
індустріалізація, колективізація, культурна
революція, репресії. Голодомор 1932-1933 рр.
Політика коренізації/українізації. Суспільно-
політичний та соціально-економічний розвиток
західноукраїнських земель у міжвоєнний період
у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.
Тема 6. Україна в роки Другої світової війни 7 2 1 4
та післявоєнної відбудови (1939-початок 1950-
х рр.)
Початок Другої світової війни і доля
західноукраїнських земель. Воєнна кампанія
1941-1942 рр. Окупаційний режим. Рух опору.
Битва за Україну. Труднощі післявоєнної
відбудови: втрати України у війні, господарство
визвольний рух у Західній Україні, депортації,
ідеологічний наступ режиму.
Тема 7. Україна в середині 1950 – першій 6 1 1 4
половині 1980-х рр
«Відлига». Десталінізація. Економічні
експерименти. Поглиблення системної кризи
тоталітарного режиму: економічна криза, зміна
політичного курсу, посилення реакції.
Дисидентський рух. Форми супротиву.
Українська гельсинська група. Посилення
ідеологічного тиску на суспільне життя в
Україні. Відновлення командно-
адміністративної системи. Кризові явища в
економічному, політичному та суспільному
житті України.
Тема 8. Україна на переломі: 1985-1991 рр. 5 1 4
Горбачовська «перебудова» в українському
контексті: централізований ринок,
Чорнобильська трагедія. Зростання
національної свідомості. Становлення
багатопартійності. Декларація про державний
суверенітет. Референдум (грудень 1991 р.)
Тема 9. Становище української культури 5 1 4
1920-х – 1980 рр.
Стан культури в українських землях у
міжвоєнний період. Українізація: причини, суть,
наслідки. «Розстріляне відродження». Сталінізм
і українська культура. Культурне життя України
в роки Другої світової війни. Хрущовська
“відлига” і зрушення в галузі освіти, науки,
літератури. Дисидентський рух в Україні.
«Шістдесятники». «Поетичне» кіно. Політика
застою та проблеми розвитку української
культури. Русифікація. Початки національного
відродження в Україні у період «перебудови».
Тема 10. Україна в умовах відновлення та 7 1 1 5
розбудови державності (1991-2022 рр.)
Демонтаж СРСР. Проголошення незалежності
України. Конституція України. Соціально-
економічне та політичне становище України.
«Помаранчева революція» 2004 р., «Революція
гідності» 2013-2014 рр. Військово-політичний
конфлікт між Україною та Росією 2014-2019 рр.
Російська агресія проти України 2022 р.
Тема 11. Українська культура у 1991-2022 рр. 6 1 1 4
Деідеологізація та деполітизація культурних
процесів в Україні у період Незалежної України.
Закон про мову. Відродження «Просвіт».
Особливості реформування освіти у період
Незалежної України. Україна та Болонський
процес. Культура та духовність. Наука.
Література. Мистецтво. Релігійне життя.
Пам’ятки української культури, якими держава
представлена у Списку всесвітньої культурної
спадщини ЮНЕСКО. Культурне життя
української діаспори.
Разом за ЗМ 2 75 14 8 45
Усього годин 150 30 16 90
3.3. Тематика семінарських занять
№ Назва теми Кількість
п/п годин
1. Київська Русь та Галицько-Волинська держава. Їх місце в 2
історії України
2. Українські землі у складі Литви та Польщі (кінець ХІV – перша половина ХVІІ ст. 2

3. Гетьманщина в середині ХVІІ-ХVІІІ ст. 2

4. Розвиток українських земель в складі Російської та Австрійської імперії в кінці ХVІІІ 2
– початку ХХ ст..

5. Національно-демократична революція в Україні. 2

Відродження державності українського народу (1917-1920
рр.)
6. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) 2
7. Україні в середині 40-х – на початку 90-х років ХХ ст. 2
8. Україна в умовах відродження державності та незалежності 2
(серпень 1991-2022 рр.)
3.4. Самостійна робота (ІНДЗ)
№ Кількість
п/п Назва теми годин
Денна Заочна
ф.н. ф.н.
1. Первісна доба і перші цивілізації на території України 3
2. Становлення централізованої держави на чолі з 4
Києвом
3. «Королівство Русі» Данила Галицького 4
4. Литовсько-Руська держава 4
5. Національно-культурний та релігійний рух в Україні 4
(середина ХІV – перша половина ХVІІ ст.
6. Запорозька Січ – вільна козацька республіка 4
7 Переяславська рада. Українсько-московський договір 4
та його реалізація в 1654-1657 pp.
8. Руїна: розчленування України на Лівобережну та 4
Правобережну
9. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип 4
Орлик
10. Посилення наступу російського царизму на 4
автономний устрій України, його остаточна ліквідація
11. Культура України у другій половині XVII-XVIII ст. 4
12. Українські землі під владою Російської імперії (кінець 4
XVIII-XIX ст.)
13. Західна Україна в складі Австро-Угорщини (кінець 4
XVIII-XIX ст.)
14. Українська культура XIX ст. 4
15. Україна в Першій світовій війні 3
16. Українська національна революція 1917-1921 рр. 4
17. Трагедія соціалістичної модернізації 4
18 Західноукраїнські землі у 20-30-ті роки XX ст. 4
19 Україна в роки Другої світової війни 4
20 Дисидентський рух 4
21 Від Декларації про державний суверенітет України до 4
референдуму про її незалежність
22 Українська культура в XX ст. 4
23 Становлення незалежної України. Культура 4
незалежної України
4. Критерії оцінювання результатів навчання з навчальної дисципліни
 Критерієм успішного проходження здобувачем освіти підсумкового
оцінювання є досягнення ним мінімальних порогових рівнів оцінок за
кожним запланованим результатом навчання навчальної дисципліни.
Мінімальний пороговий рівень оцінки визначається за допомогою якісних
критеріїв і трансформується в мінімальну позитивну оцінку
використовуваної числової (рейтингової) шкали).
Оцінювання рівня та якості знань здобувачів освіти здійснюється із
врахуванням їх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований
підхід в його організації. Оцінюватися може виконання здобувачами освіти
відповідних навчальних завдань, під час роботи над якими вони
демонструють власне логічно побудоване історичне мислення; розгорнуті і
стислі, але конкретні усні відповіді, письмові роботи, доповіді, реферати,
виступи у дискусіях тощо.
Оцінка „відмінно” („5”, „А”) виставляється здобувачам освіти, які
набрали загальну суму балів 90-100 від максимальної кількості можливих.
При цьому:
• грунтовно засвоїли рекомендовані до кожної теми джерела та
спеціальну літературу, вміють її використовувати для аргументації тих чи
інших положень при розкритті змісту відповідної проблеми;
• вільно оперують фактологічною джерельною базою, хронологією,
оволоділи відповідною науковою термінологією, що передбачена при
засвоєнні даного курсу;
• регулярно, кваліфіковано з використанням матеріалів додаткової
літератури виступали на практичних заняттях.
Оцінка „добре” („4”, В) виставляється студентам, які набрали загальну суму
балів 80-89 від максимальної кількості можливих. При цьому:
• виявили обізнаність та частково засвоїли матеріал, який дає можливість
розуміти процеси розвитку новітніх технологій;
• продемонструвавши знання фактичного матеріалу, орієнтуються в
історичних датах, частково володіють відповідною науковою термінологією.
Оцінка „задовільно” („4”, „С”) виставляється здобувачам освіти, які
набрали загальну суму балів 70-79 від максимальної кількості можливих. При
цьому:
• виявили обізнаність та частково засвоїли рекомендовані до кожної теми
джерела та спеціальну літературу;
• в основному засвоїли матеріал, який дає можливість розуміти процеси
розвитку та застосування новітніх технологій;
• продемонструвавши знання фактичного матеріалу, орієнтуються в
історичних датах, частково володіють відповідною науковою термінологією.
Оцінка „задовільно” ( „3”, „D”) виставляється здобувачам освіти, які
набрали загальну суму балів 60-69 від максимальної кількості можливих. При
цьому:
• не повністю опанували матеріал, передбачений програмою курсу,
мають досить поверхневі знання щодо проблем, які вивчалися;
 • показали фрагментарну обізнаність щодо змісту питань, що
розглядалися під час лекцій та на семінарських заняттях;
• обмежилися опосередкованим вивченням історичних джерел та
мінімальним опрацюванням рекомендованої літератури;
пасивно поводили себе на семінар них заняттях, не виявили належних
навичок і бажання до самостійної роботи.
Оцінка „задовільно” ( „3”, „Е”) виставляється здобувачам освіти, які
набрали загальну суму балів 50-59 від максимальної кількості можливих. При
цьому:
• показали фрагментарну обізнаність щодо змісту питань, що
розглядались під час лекцій та семінар них заняттях;
• обмежилися опосередкованим вивченням історичних джерел та
мінімальним опрацюванням рекомендованої літератури;
• пасивно поводили себе на семінарських заняттях, не виявили належних
навичок і бажання до самостійної роботи.
Оцінка „незадовільно” („2”, „FX”) з можливістю повторного складання
виставляється здобувачам освіти, які набрали загальну суму балів 35-49 від
максимальної кількості можливих. При цьому:
• не відвідували частину лекційних і семінар них занять, і бажання до
самостійної роботи,
• не опрацювали рекомендованої літератури у зв’язку з цим не
орієнтуються в процесах розвитку міжнародних відносин та зовнішньої
політики.
Оцінка „незадовільна” („2”, „F”) p з обов’язковим повторним курсом
виставляється здобувачам освіти, які набрали загальну суму балів 1-34 від
максимальної кількості можливих. При цьому:
• не відвідували лекційних і семінарських занять,
• пасивно поводили себе на семінарських заняттях, не виявили належних
навичок і бажання до самостійної роботи,
• не опрацювали рекомендованої літератури, у зв’язку з цим не
орієнтується в процесах розвитку міжнародних відносин та зовнішньої
політики,
• не бажали відповідати на поставленні питання під час проведення
семінарських занять,
• фактично не засвоїли програму курсу.
4.1. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі
Оцінка для екзамен, курсового для заліку
види навчальної
ECTS проекту (роботи),
діяльності
практики
90 – 100 А відмінно
80-89 В
добре
70-79 С зараховано
60-69 D задовільно
 50-59 Е
не зараховано з
незадовільно з
можливістю
35-49 FX можливістю повторного
повторного
складання
складання
не зараховано з
незадовільно з
обов’язковим
обов’язковим
0-34 F повторним
повторним вивченням
вивченням
дисципліни
дисципліни
5. Засоби оцінювання
Засобами оцінювання та демонстрування результатів навчання є
виступи на семінарах, модульні контрольні роботи, написання есе, рефератів,
ІНДЗ, студентські презентації та виступи на наукових заходах. За
систематичне відвідування лекцій та активність на практичних заняттях
здобувачам освіти нараховується додатково 2-4 бали до модуля; якісне та
вчасне виконання ІНДЗ заохочується 3-5 балами; пропущені заняття повинні
відпрацьовуватись та, в разі пропуску без поважних причин, караються
зняттям 2 балів за кожне пропущене заняття. Для отримання здобувачем
освіти додаткових балів проводяться бесіди-консультації на задану тему.
В ході читання курсу робиться постійний наголос на
міждисциплінарних зв’язках предметів, які вивчаються.
6. Форми поточного та підсумкового контролю
Під час лекції та семінарського заняття обов’язковою є перевірка
наявності здобувачів освіти. Для підготовки до семінарських занять вони
повинні мати конспект, в якому занотовує основні положення теми, що
виноситься на розгляд. Наявність такого конспекту контролюється
викладачем. В ході занять використовується усне опитування, доповіді, аналіз
документів, презентації. Кожен змістовий модуль завершується письмовою
контрольною роботою або тестуванням.
До форм та методів контролю слід віднести засоби оцінювання:
опитування на семінарських заняттях, перевірка конспектів, реферування
окремих документальних джерел та досліджень, тестування, захист
навчального проекту, підсумковий колоквіум, доповіді, реферати тощо. Всі
ці методи в комплексі складають підсумкову оцінку з курсу і є сумою
рейтингових оцінок (60 балів), які одержує здобувач освіти за змістовні
модулі. Підсумковий залік та екзамен дозволяє здобувачеві освіти підвищити
свій рейтинг на 40 балів.
Формою підсумкового контролю є письмовий екзамен.
7. Рекомендована література
7.1. Фахова (основна)
1. Бойко О.Д. Історія України. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 565 с.
2. Бойко О.Д. Нариси з новітньої історії України (1985-1991 рр.). – К.:
Кондор, 2004. – 357 с.
 3. Борисенко В. Курс української історії: З найдавніших часів до ХХ
століття. – К.: Либідь, 1996. – 616 с.
4. Брайчевський М. Конспект історії України. – К.: Знання, 1993. – 208 с.
5. Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гурій О.І. та ін. Історія України. – К.:
Альтернативи, 1997. – 424 с.
6. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших
часів до сьогодення. Хронологічний довідник. – К.: Наук. думка, 1995. – 687
с.
7. Гирич Ігор. Українська історія: через ідентичність до держави. Київ:
Українські пропілеї, 2021. 270 с.
8. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української
нації ХІХ-ХХ століття. – К.: Ґенеза, 1996. – 360 с.
9. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Репринтне відтворення
видання 1913 року. – К.: “Золоті ворота” – ДТК УРСР – “Радуга”, 1990. – 524
с.
10. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної
історії. – К.: Либідь, 1993. – 288 с.
11. Довідник з Історії України (А – Я) / За заг. ред. І.Підкови, Р.Шуста. –
К.: Ґенеза, 2001. – 1136 с.
12. Дорошенко Д. Нарис історії України. – К.: Світ, 1991. – 576 с.
13. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів: Вид-во
НТШ у Львові, 1991. – 230 с.
14. Історія України / Кер. Авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів: Світ, 1996. – 488 с.
15. Історія України в особах. ХІХ – ХХ ст. / Кер. авт. кол. І. Войцехівська.
– К.: Україна, 1995. – 479 с.
16. Історія України: Навчально-методичний посібник для семінарських
занять / За ред. В.М. Литвина. – К.: Знання-Прес, 2006. – 460 с. – (Вища
освіта ХХІ століття).
17. Історія України: нове бачення: У 2 т. – К.:Україна, 1995. – Т.1. – 450
с.;1996. – Т.2. – 494 с.
18. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь,
1994. – 656 с.
19. Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: Довідник з історії України.
– К: Україна, 1993. – 380 с.
20. Крип’якевич І. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – 520 с. (Пам’ятки
історичної думки України).
21. Кухта Б. З історії української політичної думки: [Текст лекцій.:
Навчальний посібник]. – К.: Ґенеза, 1994. – 368 с.
22. Лановик Б., Лазарович А. Історія України. – К.: Знання-Прес, 2006. –
598 с.
23. Литвин В. Історія України. – К.: Наук. думка, 2006. – 728 с.
24. Литвин В.М, Мордвінцев В.М, Слюсаренко А.Г. Історія України. – К.:
Знання-Прес, 2002. – 669 с.
 25. Магочій Павло Роберт. Історія України / Переклад з англ. – К.:
Критика, 2007. - 639 с.
26. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Львів:
Світ, 1995. – 248 с.
27. Мицик Ю.А, Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України. – К.: Вид. дім
“Києво-Могилянська академія”, 2005. – 576 с.
28. Мойсей А.А., Герегова С.В., Скрицька Н.В. Історія України та
української культури: Навчально-методичний посібник для студентів
закладів вищої освіти. – Чернівці, 2018. – 255 с.
29. Петровський В.В., Радченко Л.О., Семененко В.І. Історія України:
Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі. – Харків: ВД “ШКОЛА”,
2007. – 592 с.
30. Плохій С. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до
незалежності. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.
31. Полонська-Василенко Н. Історія України: Репринтне відтворення
видання. У 2 т. – К., 1992. – Т.1. – 588 с.; Т.2. – 606 с.
32. Попович М. Нарис історії культури України. – К.: “АртЕк”, 1998. – 728
с.
33. Світлична В.В. Історія України. – К.: Каравела, 2006.
34. Субтельний О. Україна: Історія. – К.: Либідь, 1991. – 510 с.
35. Черкашина Н. Історія України: від найдавніших часів до сьогодення. –
К., 2005.
36. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. Навч.
посібник. – К.: Знання, 2009. – 414 с.
37. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. –
К.: Ґенеза , 2005.
7.2. Допоміжна
1. Апанович О. М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі.
Київ: Центр навчальної літератури, 2019.
2. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р.: міфи й
реальність. – К., 1991.
3. Баран В. Україна після Сталіна. – Львів, 1992. – С. 67-112.
4. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в період системної кризи /
Україна крізь віки: У 15 т. Т. 13. – К., 1999.
5. Брайчевський М. Ю. Приєднання чи возз’єднання?: Критичні замітки з
приводу однієї концепції // Брайчевський М.. Вибрані твори. Київ: Вид. дім
«КМ Академія», 1999. С. 489-535.
6. Брицький П.П. Україна в Другій світовій війні (1939-1945 рр.). –
Чернівці, 1995.
7. Буковина: історичний нарис. – Чернівці, 1998.
8. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.
9. Грабовецький В. Олекса Довбуш. – К., 1994.
10. Гунчак Т. Україна . Перша половина ХХ століття. – К, 1993. – С. 30-
203.
 11. .Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна / Україна крізь віки. –
К., 1999. – Т. 8. – С. 156-175, 207-213, 347-255.
12. Зайцев Ю. Дисиденти: опозиційний рух 60-80- рр.. // Сторінки історії
України: ХХ ст.. – К., 1992.
13. Ісаєвич Я. Братства та їх роль у розвитку української культури. – К.,
1966.
14. Історія України в особах: ІХ – ХVІІІ ст.. – К., 1993. – С. 327-353.
15. Касьянов Г.В. Незгодні: українська інтелігенція у русі опору 1960-80-х
рр. – К., 1995.
16. Коваль В.С. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах /
Україна крізь віки: У 15 т. Т. 12. – К., 1999.
17. Конквест Р. Жнива скорботи. – К., 1993.
18. Котляр М. Галицько-Волинська Русь / Україна крізь віки: В 15 т. – К.,
1998. – Т. 5.
19. Крип’якевич І. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.
20. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – К., 1993.
21. Кульчицький С.В. 1933: трагедія голоду. – К., 1989.
22. Литвин В. Політична арена України: Дійові особи та виконавці. – К.,
1994.
23. Литвин М.Р., Науменко К.Є. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.
24. Мельник Л.Г. Боротьба за українську державність: ХVІІ ст. – К., 1995.
– С. 6-100.
25. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою / Україна крізь віки: У 15
т. – К., 1998. – Т.6.
26. Слюсаренко А., Томенко С. Історія української конституції. – К., 1993.
27. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К., 1993.
28. Снайдер Т. Криваві землі. – К.: Грані-Т, 2011.
29. Солдатенко В.Ф. Українська революція: історичний нарис. – К., 1999.
30. Субтельний О. Мазепинці. – К., 1994.
31. Україна у ХХ ст. – К., 2000. – С. 140-162.
32. Універсали Богдана Хмельницького. – К., 1998.
33. Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Б.Хмельницького і
формування його політичної програми: 1648 – вересень 1649. – Львів, 1993.
34. Филипчук, Олександр, Забутий святий. Князь Володимир Великий між
Сходом та Заходом. Київ: Лаурус, 2020, 584 с. (Серія «Золоті ворота», випуск
8).
35. Харишин М.В. Українська церква між двома уніями: 1569-1596 // УІЖ.
– 1996. - № 4.
36. Шаповал Ю.І. Петро Шелест у контексті політичної історії України
ХХ ст.. // УІЖ. – 2008. - № 3. – С. 134-148.
37. Шевчук В. Козацька держава. – К., 1995. – С. 51-209.
38. Яворницький Д. Історія запорізьких козаків: В 3 т. – Львів, 1990. – Т.
1-2.
8. Інформаційні ресурси
1. http://chitalka.info/ Студентська електронна бібліотека МАУП
"Читалка". Безкоштовні електронні підручники он-лайн серії "Гуманітарні
науки". Містить електронні книги з історії України, історії новітньої
України (1991-2001)
2. http://chtyvo.org.ua/ Онлайн-бібліотека україномовної літератури. У
бібліотеці також розміщені роботи іноземними мовами з української
тематики.
3. http://diasporiana.org.ua/ Українська діаспорна електронна бібліотека,
заснована Олегом Богуславським 2011 року. Оцифрування відбувається
частково засновником на аматорських сканерах. Волонтери сайту троє осіб з
України та троє українців з Канади, Австралії та США.
4. http://historical-club.org.ua/ Сайт «Всеукраїнський історичний портал»
засновано 2011року групою студентів історичних факультетів. Сайт
представляє онлайнові ресурси на різні історичні теми. Ресурси з історії
України розподілені за окремими періодами у хронологічній послідовності.
Сайт містить також е-видання з всесвітньої історії окремих держав. Є
декілька розділів, створених для висвітлення Допоміжних історичних
дисциплін (археології, міфології, етнології).
5. http://history.franko.lviv.ua/ Проект "Історія України", здійснений при
підтримці Бюро Освітніх і Культурних програм США (BECA) і
адміністрований Радою Міжнародних досліджень і обмінів IREX. Книги в
електронному вигляді: Наталія Яковенко "З найдавніших часів до кінця
XVIII ст.", Ярослав Грицак "Формування модерної української нації XIX-
XXст". та повнотекстова версія
6. http://history.kiev.ua/ Сайт "Історія України" пропонує повнотекстові
версії книг: Орест Субтельний "Історія України" (видання 1991 року), Ілько
Борщак, Рене Мартель "Іван Мазепа" (видання 1931 року), Михайло
Грушевський "Ілюстрована Історія України" (репринтне видання1913 року)
та інші.
7. http://incognita.day.kiev.ua
8. http://lib-gw.univ.kiev.ua/ - бібліотека ім. Максимовича КНУ ім.
Т.Шевченка
9. http://litopys.org.ua – проект електронної бібліотеки давньої української
літератури. Бібліотека є добіркою електронних книг і текстів.
10. http://litopys.org.ua Електронна версія книги Серафіма Юшкова "Нариси
з історії виникнення і початкового феодалізму в Київській Русі."
11. http://litopys.org.ua/index.html Електронна бібліотека давньої
української літератури "Ізборник". Історія України IX-XVIII ст.
Першоджерела та інтерпретації українського літопису, хроніки, житія,
апокрифи, граматики, лексикони, історично-мемуарна проза, перекладні та
поетичні твори, «Слово о полку Iгоревiм» тощо.
12. http://pidruchniki.ws/ Перша українська електронна бібліотека
підручників – це найбільший ресурс українських навчальних посібників.
Бібліотека пропонує у вільному доступі колекцію е-видань з історії України
13. http://ukrhist.at.ua
14. http://www.cossackdom.com На сайті "Козацтво 15-21 ст." створена
електронна джерельна база дослідження історії українського та російського
козацтва ХV-ХХІ ст., персоналій, творчої спадщини видатних дослідників.
Розділи містять унікальну підбірку матеріалів: статті, документи, огляди,
монографії, рецензії, персоналії, енциклопедичні видання з історії козацтва.
15. http://www.filosof.com.ua/ - Інститут філософії ім Г.Сковороди
16. http://www.gilan.uar.net/nasu/hiuass.html -Ін-т української археографiї та
джерелознавства ім. М.С.Грушевського
17. http://www.haidamaka.org.ua Незалежний інформаційно-освітній ресурс
студентів Києво-Могилянської академії. В розділі "Історія України"
найбільш цікавими є теми "Походження слов'ян", "Козацька доба", "Історія
українських етнічних земель".
18. http://www.history.org.ua/ Інститут історії України НАН України надає
вільний доступ до повнотекстової версії Енциклопедії історії України,
електронних публікацій документів і пам′яток, зокрема архівів Голодомору
в Україні 1932–1933, ОУН і УПА. Сайт представляє е-версії періодичних
видань, що видаються Інститутом, зокрема «Українського історичного
журналу», «Краєзнавства»... Електронна бібліотека пропонує е-версії
досліджень та монографій сучасних українських істориків, підручників та
посібників.
19. http://www.history.univ.kiev.ua/ Ресурс Історичного факультету КНУ ім.
Т. Шевченка надає матеріали для навчального процесу, курси, лекції,
наукові публікації викладачів та студентів факультету.
20. http://www.inst-ukr.lviv.ua/ - Інститут українознавства ім. І.
Крип’якевича
21. http://www.istpravda.com.ua
22. http://www.lavra.kiev.ua – сторінка Свято-Успенської Києво-Печерської
лаври інформує про історію лаври, паломництво, розклад богослужінь.
Представлено фотоальбом.
23. http://www.nbuv.gov.ua/ - бібліотека ім. В.Вернадського
24. http://www.nip.tsatu.edu.ua – Навчально-інформаційний портал ТДАТУ.
25. http://www.trypillia.com – Сторінку присвячено трипільській культурі.
26. http://www.uaa.iatp.org.ua/ – На порталі Першої української академії
архітектури представлено текстовий та ілюстративний матеріал з історії
архітектури України доби тоталітаризму.
27. http://www.ukrhistory.narod.ru Сайт "Українська історична бібліотека"
(UKRAINIAN HISTORICAL LIBRARY) намагається спростувати міфи,
існуючі в українській історії та пропонує: повнотекстові версії історичних
документів, наукових статей, монографій з фонду бібліотеки.
28. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2003.
http://ebk.net.ua/Book/history/boyko_iu/zmist.htm
29. Грушевський М. Історія України – Русі: В 6 т. – К., 1994.
http://litopys.org.ua/hrushrus/iur.htm
30. Курс Історія України для неспеціальних факультетів розміщений в
повному варіанті на офіційному сайті ЧНУ http://e-learning.chnu.edu.ua/
31. Новітня історія України (1900-2000): Підручник / А.Г.Слюсаренко. –
К., 2002. http://www.lib.ua-ru.net/content/3244.html
32. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1993.
http://www.studentbooks.com.ua/content/view/121/49/