1

Департамент охорони здоров`я

«Морфофункціональні зміни тиреоїдної системи у дітей та

підлітків, які зазнали радіаційного впливу після аварії на
ЧАЕС »

Підготувала студентка 5 курсу

Вінницького національно медичного університету ім. Пирогова
Медичного факультету №1
Групи 8407
Іващенко А.С.

Київ – 2023 рік

 2

Зміст
1. Актуальність проблеми...............................................................................2

2. Клінічна характеристика дітей, які зазнали впливу радіації в результаті

аварії на ЧАЕС............................................................................................3

3. Морфофункціональний стан ЩЗ у дітей, що зазнали опромінення

радіоізотопа йоду та проживаючих на радіоактивно забруднених
йододефіцитних територіях.......................................................................5

4. Аналіз даних УЗД ЩЗ у дітей, що зазнали опромінення радіоізотопами

йоду...............................................................................................................6

5. Рак щитовидної залози................................................................................6

6. Профілактика...............................................................................................7

7. Алгоритм діагностики захворювань ЩЗ у дітей, що зазнали

опромінення внаслідок радіоізотопів йоду...............................................8

8. Висновки......................................................................................................8

9. Література..................................................................................................10
 3

Актуальність проблеми.
Після аварії на Чорнобильській АЕС з 1990 року в Україні встановлено
значне збільшення захворюваності на рак щитоподібної залози (ЩЗ) серед
дітей та підлітків. З 1986 по 2001 рік прооперовано 2371 особу віком від 0
до 18 років на момент аварії. Серед них 1639 хворих були в дитячому віці
(0-14 років) та 697 хворих – у підлітковому (15-18 років).

Досить великий досвід вивчення впливу Чорнобильської катастрофи на

здоров’я людини переконливо свідчить про те, що сьогодні він
реалізувався, перш за все, в значному підвищенні захворюваності на рак
ЩЗ серед дітей та підлітків України. Це зумовлено тим, що у перші дні
після аварії на ЧАЕС в атмосферу було викинуто величезну кількість
радіоактивного йоду. Основну масу (біля 80%) складав J131, іншу частину
— короткоживучі радіонукліди J132-135. Небезпека надходження
радіонуклідів йоду в ЩЗ людини та тварин існувала протягом 2,5 місяців
після аварії, тобто часу, що дорівнював десяти періодам напіврозпаду
J131.

Спостерігалися різноманітні шляхи надходження радіонуклідів йоду в

організм людини: якщо для населення м. Прип’яті та евакуйованих у
перші дні після аварії з 30-кілометрової зони це був перш за все
інгаляційний шлях, то для жителів віддалених територій України
основним шляхом надходження радіоактивного йоду в організм був
аліментарний.

Як відомо, радіоактивний йод особливо небезпечний, так як він вибірково

поглинається в організмі клітинами щитовидної залози. У зв’язку з цим
серед можливих віддалених наслідків впливу радіойоду на ЩЗ
прогнозувалась поява додаткових випадків таких її захворювань, як:
гіпотиреози, аутоімунні тиреоїдити, доброякісні та злоякісні
новоутворення залози.
 4

Клінічна характеристика дітей, які зазнали впливу

радіації в результаті аварії на ЧАЕС.

Аналіз структури захворюваності дітей, на яких вплинула радіація в

результаті аварії на ЧАЕС в групах спостереження, не виявив залежності
захворюваності від щільності забруднення території проживання дітей
137
Сs, проте було визначено, що у всіх опромінених виявлена патологія
характеризується поліогранністю.

Діти, народжені від опромінених батьків, що проживали на

радіоактивно забруднених територіях. Встановлено, що у дітей,
народжених від опромінених батьків, перш за все спостерігаються:

1. Перше місце – хвороби органів дихання (хронічні хвороби

мигдаликів та аденоїдів, БА, вазомоторний риніт).
2. Хвороби органів травлення (хронічний гастродуоденіт, дискінезія
жовчовивідних шляхів, ГЕРХ).
3. Хвороби сечостатевої системи (пієлонефрит, нейрогенний сечовий
міхур, вульвовагініт у дівчаток, гематурія нез’ясованої етіології).
4. Хвороби нервової системи (симптоматична епілепсія, розлад
вегетативної нервової системи).
5. Хвороби ендокринної системи та порушення обміну речовин
займають останнє місце в цьому рейтингу.

Діти, опромінені радіоізотопами йоду in utero. Встановлено, що у дітей, які

опромінені in utero, статистично підтверджено наступні захворювання:

1. Хвороби органів дихання (хронічні захворювання мигдаликів та

аденоїдів).
2. Хвороби нервової системи (розлад вегетативної нервової системи).

3. Хвороби травної системи.

4. Хвороби ендокринної системи та порушення обміну речовин

 5

(захворювання ЩЗ). Найбільш часто зустрічаються хвороби нервової на

ендокринної систем, та вроджені вади розвитку.
Із 42 дітей з захворюваннями ендокринної системи у двадцяти п’яти
виявлено дифузний токсичний зоб, у шести – дифузний вузловий зоб, у
вісьмох – аутоімунний тиреоїдит, та у одного затримка статевого розвитку,
у двох наступних досліджуваних виявлено диспітуїтаризм та екзогенно-
конституційне ожиріння.

Діти ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. В структурі патологій

дітей ліквідаторів наслідків аварії переважають хвороби нервової системи,
вроджені вади розвитку, психічні розлади, хвороби ендокринної системи
займають останнє місце та не мають переваги перед вищевказаними
патологіями.
 6

Морфофункціональний стан ЩЗ у дітей, що зазнали

опромінення радіоізотопа йоду та проживаючих на
радіоактивно забруднених йододефіцитних територіях.

Дослідження морфофункціонального стану ЩЗ у дітей, що зазнали

опромінення різноманітних доз радіоізотопів йоду та проживають на
йододефіцитних територія, забруднених радіонуклідами, свідчить, що в
перший п’ятирічний період після аварії на ЧАЕС (1986-1990 рр.) стан всіх
дітей був еутиреоїдний. Клінічних проявів гіпотиреозу не було виявлено.
Частота зобу у опромінених, за даними пальпаторного дослідження,
137
становила 39,9-71,8%. Щільність опромінення Cs грунту території
проживання дітей ніяк не впливала на частоту та структуру зобу. Серед
опромінених співвідношення хлопчиків та дівчаток, у яких виявили зоб,
становила 1:1, проте, під час наступних двох років частота почала
збільшуватися в представників обох статей.

Таким чином, в перший післяаварійний п’ятирічний період у дітей, з

дозовими навантаженнями радіоізотопами йоду на ЩЗ від 20 сГр та
більше, доведено наявність субклінічного дизгормоногенезу у вигляді
зниження рівня ТТГ, загальної та вільної фракцій трийодтироніну,
загальної фракції тироксину та збільшення вільної фракції Т4. У
дітей, з дозовими навантаженнями радіоізотопів йоду на ЩЗ від 75 до
200 сГр, було виявлено ознаки субклінічного дисгормоногенезу у вигляді
зниження ТТГ, загальної та вільної фракції тироксину та трийодтироніну.
У дітей з дозуванням 2-75 сГр – порушення тиреоїдного гомеостазу
зареєстровані у вигляді підвищення вільної фракції тироксину та зниження
вільної фракції трийодтироніну. Дослідження показали участь
деструктивних та/чи аутоімунних механізмів в функціональних
порушеннях ЩЗ у опромінених дітей, ступінь вираженості цих порушень
 7

визначалась величиною сумарної поглинутої дози радіойоду ЩЗ.

 8

Аналіз даних УЗД ЩЗ у дітей, що зазнали

опромінення радіоізотопами йоду.

Проведені УЗ-дослідження ЩЗ дітям віком 3-14 років (кількість дітей

1715), підтвердили наявність в першому п’ятиріччі після аварії переважно
зобу, представленого в 1-ому ступені. Аутоімунний тиреоїдит зайняв друге
почесне місце в структурі тиреоїдної патології, дані УЗД виявили
наявність неоднорідної ехоструктури ЩЗ, також було проведено
гормональне дослідження, що підтвердило підвищення ТТГ та зниження
Т3 і Т4. На третьому місці стала гіпоплазія ЩЗ, частота якої була 1%;
четверте місце зайняли вузли та кісти – 0,9%. Цими дослідженнями було
доведено вклад радіозіотопів йоду в розвиток органоспецифічних реакцій
аутоімунного типу в опромінених. За даними УЗ-діагностики не
встановлено збільшення об’ємних утворів в перші 5 років після аварії,
однак виявлена тенденція до збільшення кількості дітей з гіпоплазією ЩЗ.
 9

Рак щитовидної залози.

131
В період 1986-2002 рр. поширеність раку ЩЗ у дітей, опромінених I
та проживаючих на забруднених територіях становила 67,1 на 100 тисяч
дітей. З урахуванням даних дозиметричних досліджень були розраховані
показники захворюваності раку ЩЗ в групах дітей з різними поглинутими
дозами радіойоду ЩЗ. В групі дітей з дозованими
навантаженнями радіойоду на ЩЗ 200-1000 сГр захворюваність становила
41,1 на 100 тисяч дітей, 75-200 сГр – 5,6, при дозі 31-75 сГр – не виявлено
випадків захворюваності на рак, при 2-31 сГр захворюваність становила
4,5.

Дослідження вікових аспектів розвитку раку ЩЗ довело, що найбільш

несприятливим періодом для розвитку карциноми являється вік від 0 до 3
років та від 15 до 18 років. Також щодо статевого розподілу, то можна
відзначити, що частіше рак ЩЗ розвивався у дітей чоловічої статі ніж у
жіночої.

За морфологічними ознаками раку ЩЗ у опромінених був

розподілений наступним чином: фолікулярна форма раку зареєстрована у
16,3%, папілярна – у 81,3%, медулярна – в 1,2%, недиференційована форма
раку – в 1,2%. Таким чином, у дітей, що зазнали опромінення, переважно
була зареєстрована папілярна форма раку. Максимально високий рівень
захворюваності на рак ЩЗ був виявлений у дітей, евакуйованих з 30-
кілометрової зони опромінення та в дітей, що опромінені in utero.
 10

Профілактика.

Найважливіша профілактична міра, спрямована на попередження

захворювання ЩЗ у дітей, опромінених чи тих, що являються нащадками
опромінених батьків, являється ліквідація йодного дефіциту. Поповнення
йоду в організмі дитини можливо наступними шляхами: аліментарним –
масова йодна профілактика з використанням в харчуванні йодованої
повареної солі; використання препаратів йоду в таблетованій формі –
індивідуальна та групова профілактика. У дітей, що зазнали впливу
радіоізотопів йоду та тих дітей, що проживають в умовах йодного дефіциту,
з метою збереження позитивного йодного балансу в організмі та
попередження маніфестації тиреоїдної патології аутоімунного генезу,
профілактику йодної недостатності слід проводити постійним
використанням йодованої солі в харчуванні. Рекомендується використання
також наступних продуктів харчування: використання в меню морської
капусти, морської риби, морепродуктів з частотою використання не менше 2
разів на тиждень. Жінкам, що зазнали опромінення в дитинстві та
плануючим вагітність, для попередження порушення здоров’я майбутньої
дитини рекомендовано щоденний прийом таблетованих препаратів калію
йодиду в добовій дозі 200 мкг за 3-6 місяців до вагітності (чи останні 3
місяці контрацепції), весь період вагітності, весь період грудного
вигодовування.
Рекомендації загального характеру, що включають забезпечення
збалансованого харчування, прийом вітамінно-мінеральних комплексів в
нормальних вікових дозуваннях, дотримання режиму дня та харчування,
заняття фізкультурою та спортом, щоденні прогулянки на свіжому повітрі,
являються єдиними і направленими на збереження здоров’я та
попередження захворювань серед всіх опромінених дітей. З метою
 11

елімінації радіонуклідів з організму дитини рекомендовано вживання тільки

екологічно чистих продуктів харчування, що пройшли попередньо
радіаційний контроль, виключення та обмеження продуктів харчування, що
містять в своєму складі радіонукліди (такі продукти як гриби та лісові
ягоди).
 12

Алгоритм діагностики захворювань ЩЗ у дітей, що зазнали

опромінення внаслідок радіоізотопів йоду.

1. Візуально-пальпаторна оцінка розмірів ЩЗ, збіррадіаційного

анамнезу та спадковість.
2. УЗД ЩЗ

3. Якщо при УЗ-дослідженні виявлено норми, то педіатром проводиться

динамічне спостереження та йодна профілактика.
4. Якщо виявлено дифузне збільшення (підозра на аутоімунний тироїдит) –
проведення мікроскопії пунктату, консультація дитячого ендокринолога,
рівень гормонів.
5. Якщо виялено вузол ЩЗ – ТАБ, мікроскопія пунктату, консультація
дитячого ендокринолога, чи у гіршому випадку дитячого онколога
 13

Висновки

1. В структурі захворюваності дітей, що були опромінені внаслідок дії

радіоізотопів йоду та тих дітей, що проживають на радіоактивно
забруднених територіях, переважають захворювання ендокринної системи,
органів травлення та дихання. Найчастіше ендокринна патологія
зустрічається в дітей, опромінених in utero. Переважання захворювань
ендокринної системи зумовлено хворобами щитоподібної залози
(дифузним токсичним зобом, раком ЩЗ та аутоімунним тиреоїдитом).
2. Збільшення частоти зобу у дітей, проживаючих на забруднених
територіях в умовах йодного дефіциту, зумовлено впливом додаткового
антропогенного фактору радіаційної природи (радіойоду).
3. Формування дози залежить від віку дитини але не від статі.
131
Накопичення I щитоподібною залозою дитини проходить за
експоненціальною залежністю. Критичним періодом максимального
131
накопичення I являється вік від 0 до 10 років. Група найбільш високого
ризику впливу радіоактивного йоду на ЩЗ являться діти 0-3 років з
ризиком максимальної реалізації від 6 до 18 місяців.
4. На йододефіцитних територіях серед осіб, що були опромінені в віці
від 0 до 18 років та в періоді пренатального розвитку (доза радіойоду від 4
до 100 сГр), зареєстровано зростання захворюваності раком ЩЗ в другому
п’ятирічному періоді після аварії на ЧАЕС.
5. Клініко-епідеміологічними особливостями раку ЩЗ у опромінених
являються: високий рівень поширеності раку ЩЗ в популяції, наявність
мінімального латентного періоду після факту радіаційного опромінення (5
років), омолодження захворювання, переважання високодиференційованих
форм раку, агресивність перебігу.
 14

6. Вплив йонізуючого випромінювання на імунну систему дитини

виявляється характером радіаційного впливу: дозою, якістю опромінення,
тривалістю дії та шляхами надходження радіонуклідів в організм.
7. Ефективним методом профілактики захворювань ендокринної
системи у дітей, що зазнали опромінення, являються використання
йодованої солі.
 15

Література

1. Балева Л.С., Яковлева И.Н., Шилин Д.Е., Поляков В.Г., Шишков Р.В.,
Карпеева Е.Е., Карахан Н.М., Головина Г.Е., Бондаренко Н.А. Алгоритм
диагностики заболеваний щитовидной железы у детей различных когорт
наблюдения, подвергшихся воздействию ионизирующей радиации и
проживающих в условиях йодного дефицита. Пособие для врачей. Москва:
2003. 24 с.

2. URL: https://www.bsmu.edu.ua/blog/rol-avari-na-chaes-u-rozvitku-
patologi- shhitopodibno zalozi/#:~:text=Після%20аварії%20на
%20Чорнобильській
%20АЕС,18%20років%20на%20момент%20аварії.

3. Яковлева И.Н., Сусков И.И., Балева Л.С., Шилин Д.Е., Поляков В.Г.
Цитогенетические нарушения у лиц, подвергшихся воздействию
радиойода в детском возрасте в результате аварии на Чернобыльской АЭС.
Детская онкология. 2005. № 3. 46-55 с.

4. Шишков Р.В., Поляков В.Г., Павловская А.И., Ротин Д.Л., Родичев А.А.,
Яковлева И.Н., Болотин М.В., Пименов Р.И., Ушакова Т.Л. Рак
щитовидной железы у детей и подростков. Проблемы рецидива
заболевания. Старые и новые подходы к лечению. Обсуждение
результатов. Детская онкология. 2006. № 146-52 с.

5. URL: https://medical-diss.com/docreader/515495/a?#?page=43