Чернігівська область

Рельєф
Майже повністю область розміщується у Придніпровській низовині, південна її частина у межах
Полтавської рівнини має переважно рівнинну, злегка хвилясту поверхню. Абсолютні висоти 100-220 м.
Переважають річкові долини, яри, балки, але представляються льодовикові та водно-льодовикові
форми.

Північна частина являє собою акумулятивну низовину зі значними площами сучасних, які не дуже

глибоко врізаються в породи, та давніх річкових долини, в межах яких розташовані болота та перезволожені

ділянки.

У північній та південно-східній частинах області, можна зустріти численні лесові «острови», які

піднімаються на незначні висоти на тлі оточуючої території.

Окрему увагу привертає рельєф Чернігівської області в межах Середньоросійської височини, що

відрогами заходить в її межі. Тут подекуди можна зустріти карстові форми – лійки та провали, дуже поширена

яружно-балкова система.

Рельєф, в основному, – низинна рівнина (поліська частина) та хвилясто-яружна в межах лісостепової

частини області. Наддеснянська вододільна рівнина в окремих пунктах досягає висоти 220 м.
 Ґрунти

Ґрунтовий покрив області представлений такими ґрунтами як дерново- підзолисті,

які займають 30 % орних земель (432,5 тис. га), сірі лісові та дернові ґрунти – 19 %
(277,8 тис. га), темно-сірі ґрунти та чорноземи опідзолені – 13 % (189,9 тис.га).
с.

Водні ресурси

Гідрографічна мережа Чернігівської області належить до

басейнів великих річок Десна та Дніпро.

Основним джерелом для забезпечення питних та

господарсько- побутових потреб населення і потреб більшості
промислових та сільськогосподарських підприємств є підземні
води питної якості.

Експлуатаційні запаси підземних вод становлять 204 млн. м3 (0,5

м³/добу на 1 людину). Ресурси річкового стоку вод (середній
місцевий стік) складають 3450 млн. м3 (9,4 м³/добу на 1 людину)
Природно-заповідний фонд
Мезинський національний природний парк

Основними завданнями парку є збереження цінних природних комплексів та об’єктів Полісся,

проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах
рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та
ефективного використання природних ресурсів; створення належних умов для організованого
туризму, екскурсій, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах,
відродження місцевих традицій природокористування, розвиток традиційних видів
господарювання – племінного конярства, бджільництва, відновлення місцевих осередків художніх
промислів - кераміки, ткацтва, народного малярства.

На території парку протікає р. Десна із невеликими правобережними притоками річками Студинка,

Криста, Головесна, Хвостинка. В заплаві р. Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких
найбільшим є озеро Хатинь, площею 50 га. Болота займають незначні площі і розташовані на
півночі парку двома невеликими масивами.

Однією з особливостей території парку є відсутність великих територій, зайнятих однорідною

рослинністю. Лісистість території парку становить 43 %, під луками – 16 %, болотами – 2 %,
водами – біля 4 % території. Вододільні простори розорані і зайняті сільськогосподарськими
угіддями, частка яких становить близько 35 % території парку.

У парку мешкають 149 видів хордових тварин: 25 видів риб, 9 – земноводних, 3 – плазунів, 93 –
птахів та 19 – ссавців. Тут відмічено зростання 220 видів судинних рослин, з них до Червоної
книги України віднесено водяний горіх плаваючий, сальвінію плаваючу, пальчатокорінник
м'ясочервоний та травневий.
Історія Чернігівської області

Чернігівська область сформована в складі Української Радянської Соціалістичної

Республіки 15 січня 1932 року. До цього часу територія області належала до
Київської губернії Російської імперії.

Перша згадка про Чернігівську землю датується XII століттям, коли засновано місто Чернігів. Чернігівське князівство
було центром східнослов'янської культури і великим культурним і політичним центром Руської землі. У князівстві
розташовувалися численні замки і фортеці.

У середині XVII століття Чернігівська земля стала частиною Російської імперії після битви під Конотопом. У XIX
столітті район поступово розвивався і став важливим індустріальним центром. Були збудовані залізниця, фабрики і
заводи.

У 1920 році Чернігівська губернія стала частиною Української Радянської Республіки. У 1925 році територія була
розділена на дві окремі області: Сумську і Чернігівську. В 1932 році Чернігівська область отримала свої остаточні
кордони й адміністративний центр у місті Чернігів.

Сьогодні Чернігівська область є однією з 24 областей України. Вона має розвинену промисловість, сільське
господарство і туризм. Область є важливим центром хлібопродуктового виробництва, машинобудівного комплексу,
легкої промисловості та інших галузей.
Населення Чернігівської області на 1 грудня 2019 року становило 912,6 тис., а у вересні 2019 року — 997,6 тис. А на 1
вересня 2013 року становило 1072,5 тис. осіб. Міське населення становило 684,0 тис. (63,8 %), сільське 388,5 тис. (36,2
%).В 2020 році показник народжуваності 7.8, смертності 15.9, природній приріст -8.1.

Етнічний склад Чернігівської області різноманітний. На території області проживає багато етнічних груп,
зокрема українців, росіян, білорусів, поляків, євреїв, татар та інших національностей. Згідно з переписом
населення 2001 року, найбільша етнічна група у Чернігівській області – українці (понад 94% населення). Решта
населення складають представники інших етнічних груп. Точний етнічний склад населення області може
змінюватися з часом через міграційні процеси та інші фактори.

Згідно з офіційними даними, Чернігівська єпархія Православної церкви України станом на 1

вересня 2022 року нараховує 131 парафію, три монастирі, 70 священиків, 18 ченців і черниць.
Натомість московська церква у області має 162 парафії, п'ять монастирів, 154 священники та
68 ченців і черниць.
Первинний, вторинний, третинний сектори

Чернігівська область, як і багато інших регіонів, має поділ на первинний,

вторинний і третинний сектори економіки.

Первинний сектор включає в себе галузі промисловості, які пов'язані з

видобуванням і переробкою природних ресурсів. У Чернігівській області
найважливішими галузями першого сектору є сільське господарство,
лісове господарство, рибне господарство і видобувна промисловість,
зокрема видобування мінеральних ресурсів.

Вторинний сектор включає підприємства, що займаються переробкою

сировини і виробництвом товарів. У Чернігівській області досягнуті успіхи
у виробництві харчових продуктів, меблів, будівельних матеріалів,
машинобудуванні, лісопромисловому комплексі та інших галузях.

Третинний сектор, також відомий як сектор послуг, займається наданням

послуг населенню і підприємствам. У Чернігівській області розвинуті такі
галузі третинного сектора, як торгівля, готельно-ресторанний бізнес,
туризм, транспорт, освіта, охорона здоров'я, фінансові послуги та інші.

Ці три сектори взаємодіють між собою, створюючи комплексну економічну

систему Чернігівської області. Залежно від географічних, природних і
історичних умов, деякі галузі можуть бути більш розвиненими, ніж інші.
Центри виробництва та їх спеціалізація

У Чернігівській області України є кілька центрів виробництва, які спеціалізуються на різних галузях промисловості. Основні галузі
виробництва в області включають наступні:

1. Машинобудування: Чернігівська область має розвинуту машинобудівну галузь, зокрема виробництво сільськогосподарської техніки,
автомобілів, металообробне устаткування і комплектуючих.

2. Хімічна промисловість: В області розташовано хімічні заводи, які виробляють різноманітні хімічні речовини, добрива, склопластикові
вироби і полімерні матеріали.

3. Легка промисловість: У Чернігівській області є підприємства, що займаються виробництвом текстильних виробів, одягу, взуття та інших
товарів легкої промисловості.

4. Харчова промисловість: Чернігівська область має велику кількість підприємств харчової промисловості, які виробляють хлібобулочні
вироби, м'ясо-молочні продукти, консерви, напої та інші харчові товари.

5. Енергетика: В області працюють електростанції, які виробляють електроенергію для місцевих потреб.

Такі галузі, як лісовий, будівельний матеріалів та електронний виробництво також розвинуті в Чернігівській області.
 Найбільші підприємства області

1. ТОВ "Чернігівський автомобільний завод" - виробник автобусів та вантажних

автомобілів.

2. ПАТ "Чернігівський азотний завод" - лідер у виробництві мінеральних добрив.

3. ПАТ "Чернігівське заводоуправління радіокомпонентів" - виробник радіокомпонентів

та електронних приладів.

4. ТОВ "Чернігівський комбікормовий завод" - виробник комбікормів для тварин.

5. ПАТ "Чернігівська фабрика паперових виробів" - виробник паперових виробів та

упаковки.

6. ПАТ "Чернігівський завод текстильного машинобудування" - виробник текстильного

устаткування та машин для швейної промисловості.

7. ТОВ "Чернігівський кукурудзяний комбінат" - виробник кукурудзяних продуктів

харчування.

8. ТОВ "Чернігівський цукровий завод" - виробник цукру та цукрового сиропу.

9. ПАТ "Чернігівський завод важкого машинобудування" - виробник важкого

машинобудівного устаткування.

10. ПрАТ "Чернігівський комбінат будівельних матеріалів" - виробник будівельних

матеріалів та конструкцій.
Відомі особистості

Тамаркін Яків Давидович — український математик.

Фе́ дір Іва́ нович Дуз-Хотимирський ( 25 вересні 1879)—

український радянський шаховий майстер, учасник багатьох
турнірів першої половини ХХ сторіччя, один з організаторів
Київського Шахового Товариства (офіційно зареєстроване в грудні
1900).
Людмила Наумівна Мокієвська-Зубок ( 1896, Чернігів — 9 березня 1919, Дебальцева)
— військова радянська діячка періоду громадянської війни 1917–1922 років, єдина в світі
жінка-командир бронепоїзда.

Леонід Іванович Глібов або Глібів (нар. 21 лютого (5

березня)1827, с.Веселий Поділ, Хорольський повіт,
Полтавська губернія — пом. 29 жовтня (10
листопада)1893,Чернігів) — український письменник,
поет, байкар, видавець, громадський діяч.
 Туристичні об'єкти
Палац гетьмана Кирила Розумовського
У 1764 році Катерина ІІ змусила Кирила Розумовського відмовитися від
поста гетьмана. Він приїхав до Батурина й задумав збудувати собі палац.
Саме про нього і йде мова. Шотландський архітектор 4 роки зводив
споруду. Так вийшло, що господар помер якраз у рік завершення
будівництва. Після смерті Розумовського будинок занедбали. І лише у 2001
році палац було реставровано.

У самому палаці є музей з портретною галереєю, каплицею — усе, як було

за часів розквіту будівлі.
Палац Тарновських

Це одне із найромантичніших місць Чернігівщини. Як і

маєток Галаганів, Качанівський палац свого часу приймав у
себе відомих митців.У самому палаці зберігся інтер'єр залів,
ліпнина. Проте за радянських часів будівлю було
розграбовано і все зникло безслідно.
Із цікавого — піч у палаці топили один раз за всю зиму.
Тепло трималося три місяці у товщі стін.
 Голубі озера
Це не палаци, не історичні пам'ятки, не дуби, під якими писав Шевченко.
Але сюди точно варто поїхати. Це прекрасне місце для відпочинку. Колір
водойм — блакитний, часом має відтінок зеленого чи бірюзового.

Це заповнені підземними джерелами колишні кар'єри кварцового піску.

Саме тому вода тут кришталево чиста. Водойми розташовані в лісі. Тому
атмосфера тут особливо затишна. Правда, влітку на вихідних тут
вдосталь відпочиваючих, проте можна влаштувати пікнік на березі чи
прогулятися лісом у пошуках грибів чи ягід.
Палац Галаганів

Чернігівщина — область, де свого часу проживала владна еліта

України. Саме тому тут і знаходяться палаци, маєтки, родові
помістя найбагатших вельмож.До таких належить і палац
Галаганів.

Цю садибу свого часу називали "Українським Парнасом". Тут

збиралися Тарас Шевченко, Пантелеймон Кулиш, Микола
Лисенко, Остап Вересай. У палаці аж 60 кімнат, великий
бальний зал, де збереглася плитка часів розквіту будівлі.