Орфографія – це система загальноприйнятих правил написання
слів якої-небудь мови й розділ мовознавства, який вивчає правопис слів. Українська орфографія вивчає правила написання значущих частин слова, вживання великої букви, правила переносу слів з рядка в рядок, правила написання слів разом, окремо і через дефіс.
Уживання апострофа
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:
1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф) на початку слова або
коли перед губним стоїть голосний чи приголосний р: в’язень, полум’я, арф’ярка. Якщо перед губним стоїть інший приголосний, апостроф не пишеться: святий, морквяний. 2. У словах з префіксом апостроф пишеться, як і в словах без префікса: підв’язати (в’язати), розм’якшити (м’який). 3. Після р за роздільною вимовою: бур’ян, сузір’я. Але за м’якою вимовою апостроф не пишеться: порядок, вітряк. 4. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: роз’ятрити, чотирьох’ядерний. 5. Після пів-(напів) перед я, ю, є, ї: пів’ящика, пів’юрти. Але: після пів(напів) перед іншою літерою (голосною чи приголосною) слово пишеться разом, а з власною назвою через дефіс: півогірка, напівсон, пів-Ямайки. (за старим правописом). 6. В імені Лук’ян та в похідних від нього словах: лук’янівський. 7. В іншомовних словах після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, ґ, к, х, р за роздільною вимовою: миш’як, бар’єр, комп’ютер. Але за м’якою вимовою без апострофа: кювет, бюрократ. 8. Після префіксів (ад, об, суб, ін, кон, диз) у словах іншомовного походження: ад’ютант, кон’юнктура, ін’єкція. Тренувальні завдання
Завдання 1. Поставте, де треба, апостроф або на місці