Організми, що населяють наземно-повітряне середовище
Що таке наземно-повітряне середовище?
Наземно-повітряне середовище існування життя організмів – це
абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря. Наземно-повітряне середовище утворене поверхнею Землі й повітря. Його жителі засвоюють кисень, який знаходиться в повітрі. У тварин це відбувається завдяки трахеям і легеням, у рослин – подихам. Наземно-повітряне середовище було освоєне в ході еволюції після водного. Для наземно-повітряного середовища характерна велика різноманітність умов проживання (тропічні ліси і ліси помірного клімату, луки і степи, пустелі, тундри і багато іншого). Тому для тварин цього середовища життя характерне велике різноманіття, вони можуть сильно відрізнятися між собою.
Наземно-повітряне середовище: особливості
Основними чинниками наземно-повітряного середовища є:
• достатня кількість світла та повітря; • зволоженість і температура повітря не сталі, періодично виникає нестача води (температура змінюється упродовж доби і протягом року) • кількість вологи залежить від опадів; • тварини в наземно-повітряному середовищі для орієнтації у просторі використовують органи зору, слуху, нюху. • тваринам наземно-повітряного середовища властиві різні способи переміщення. Вони бігають за допомогою кінцівок, стрибають, повзають, літають. Наземно-повітряне середовище має умови сприятливі для життя. Наземно-повітряне середовище існування характеризується тим, що у ньому завжди достатньо кисню і сонячного світла, але часто не вистачає вологи. У наземно-повітряному середовищі зволоженість і температура повітря не сталі, періодично виникає нестача води, у зв’язку з цим рослини і тварини посушливих місць проживання мають спеціальні пристосування до наземно-повітряного середовища, а саме для добування, запасання і економічного витрачання води. У наземно-повітряному середовищі бувають значні зміни температури, особливо в районах з холодною зимою. У цих районах протягом року помітно змінюється все життя організму. Осінній листопад, переліт птахів в теплі краї, посилене випаровування води листками рослин, зміна хутра у звірів на більш густе та тепле – все це приклади пристосування живих істот до зміни тепла і вологи у наземно- повітряному середовищі. Для тварин, що мешкають в будь-якому середовищі, важлива проблема – це пересування. У наземно-повітряному середовищі можна пересуватися по Землі і по повітрю. І тварини цим користуються. Ноги одних пристосовані до бігу: страус, гепард, зебра. Інших – до стрибків: кенгуру, тушканчик. З кожних 100 мешкають в цьому середовищі тварин 75 вміють літати. Це більшість комах, птахів і деякі звірі, наприклад, кажан.
Мешканці наземно-повітряного середовища (представники)
Завдяки сприятливим умовам у наземно-повітряному середовищі
світ його мешканців різноманітний. До мешканців наземно-повітряного середовища належать не лише тварини, а й рослини. Мешканці наземно-повітряного середовища кінцівки яких пристосовані до бігу за допомогою кінцівок: страус, кінь, собака, лисиця, вовк, олень, косуля, лось, кіт. А жаба, заєць, кенгуру, коник, тушканчик стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок. Повзають такі тварини: змія, вуж, гадюка, а літають – птахи, комахи, білки-летяги, кажан. Багато тварин наземно-повітряного середовища зимує в грунті. Наприклад, ящірки та змії зимують у тріщинах ґрунту і ходах, зроблених кротами. Рослини та тварини, що опановували наземно-повітряне середовище мають такі пристосування до зміни освітлення в наземно- повітряному середовищі існування та до змін пір року, температури, вологості.
Пристосування тварин до наземно-повітряного середовища:
• орієнтування за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху
добре розвинені органи зору (наприклад, яструб з висоти свого польоту бачить мишу, яка біжить по полю); • спілкуються за допомогою звуків; • дихання киснем атмосфери; • пристосовані до добового ритму (активні частину доби, іншу відпочивають) • мають різний час активності (деякі тварини активні вдень, а інші вночі. Наприклад, скорпіони, павуки, тарантул і каракурт, ховрахи, миші полівки ховаються від спеки в нірках). • міграція птахів (з настанням холодів птахи (журавлі, шпаки) мігрують в тепліші місця, де є достатньо їжі); • зимова сплячка тварин (щоб пережити зниження температури деякі тварини впадають в сплячку взимку(бабаки, їжаки) • зміна хутра (з наближенням холодів шерсть звірів густішає, вони накопичують під шкірою запаси жиру.) • пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (ссавці охолоджують своє тіло, випаровуючи воду через епітелій ротової порожнини (собака) або під час потіння (людина))
Пристосування рослин до наземно-повітряного середовища:
Приклади пристосування організмів до життя в наземно- повітряному середовищі: • рослини спрямовують листки в сторону світла; • у тіні листки розташовуються горизонтально, так на них потрапляє більше світла. • дихання киснем атмосфери; • лісові трави квітнуть раніше (Світлолюбні пролісок і ряст цвітуть ранньою весною так як у цей період їм достатньо світла, оскільки листя на деревах в лісі ще не з’явилося); • зміни в корневій системі чи листі для збереження вологи (довге коріння, маленьке листя, колючки); • вода з листків випаровується для їх охолодження (це захищає рослину від жарких сонячних променів). • насіння і плоди деяких наземних рослин переміщаються на великі відстані за допомогою вітру або тварин (кульбаба, липа, реп’ях); • пристосування до змін пір року (листяні дерева восени скидають листя, у трав відмирає наземна частина)