Дахно І.І., Алієва-Барановська В.М. - Міжнародне приватне право-4

І. І.
Дахно,
В. М. Алієва-Барановська
МІЖНАРОДНЕ
ПРИВАТНЕ ПРАВО-4
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
«Центр учбової літератури»

Київ – 2016
УДК 341.9(075.8)
ББК 67.412.2я73
Д 21
Дахно І. І. Міжнародне приватне право-4. [текст] : навч. посібник. / І. І. Дахно,

Д 21 В. М. Алієва-Барановська. – К. : «Центр учбової літератури», 2016. – 633 с.
ISBN 978-611-01-0762-4
Увазі читача пропонується четвертий навчальний посібник з міжнародного

приватного права України за авторством професора І. І. Дахна. Цей посібник
створено зусиллями авторів, фото і прізвища яких наведено на обкладинці.
Книга є логічним продовженням трьох попередніх. Може використовуватися і
окремо. Автори доклали зусиль до того, щоб ця книга містила такий матеріал, якого
читач не знайде в Інтернеті та в книгах інших авторів. Посібник поєднує теорію з
практикою.
Для студентів правничих навчальних закладів, факультетів міжнародних
відносин, викладачів, доцентів і професорів, а також для широкого читацького загалу,
що цікавиться питаннями міжнародного приватного права.
УДК 341.9(075.8)
ББК 67.412.2я73
ISBN 978-611-01-0762-4
© І. І. Дахно, В. М. Алієва-Барановська., 2016.
© «Центр учбової літератури»., 2016.
ЗМІСТ
Інформація про авторів ..................................................... 7
Передмова ............................................................................10
1. Огляд газетних публікацій з окремих аспектів

міжнародного приватного права України ............ 23
Тема 4. Цивільно-правове становище іноземців ................. 24
Тема 6. Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-
правових відносин ................................................................. 33
Тема 14. Трудові відносини ................................................... 33
Тема 15. Сімейне право ....................................................... 66
2. Нормативно-правові акти, що стосуються

міжнародного приватного права України .............. 86
Тема 4. Цивільно-правове становище іноземців ..................... 86
Тема 5. Юридичні особи — суб’єкти міжнародного
приватного права ................................................................ 95
Тема 6. Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-
правових відносин ................................................................ 96
Тема 9. Зовнішньоекономічна діяльність ............................. 98
Тема 10. Міжнародні перевезення пасажирів
та вантажів .......................................................................... 99
Тема 11. Міжнародні розрахунки ........................................... 101
Тема 14. Трудові відносини .................................................. 105
Тема 15. Сімейне право ....................................................... 106
Тема 17. Міжнародний цивільний процес і нотаріальні дії ... 107
3. Розгорнуті змісти вітчизняних книг з міжнародного

приватного права ....................................................... 110
3.28. Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним
елементом (2012) ........................................................... 110
3
3.29. Довгерт А. С., Кисіль В. І. Міжнародне приватне
право. Загальна частина (2012) ...................................... 113
3.30. Довгерт А. С., Кисіль В. І. Міжнародне приватне право.
Особлива частина (2013) ............................................... 118
3.31. Довгерт А. С., Бірюков О. М. Нариси з міжнародного
приватного права (2014) .............................................. 126
3.32. Раскалєй М. О., Глущенко К. В. Міжнародне приватне
право в запитаннях та відповідях (2014) ........................ 129
3.33. Жушман В. П., Шуміло І. А. Міжнародне приватне
право ............................................................................. 131
4. Список вітчизняних книг з міжнародного

приватного права .........................................................139
5. Першопочаткова редакція розділу VIII «Основ

цивільного законодавства Союзу РСР і союзних
республік» від 8 грудня 1961 р. ................................. 142
6. Першопочаткова редакція розділу VIII «Цивільного

кодексу УРСР» від 18 липня 1963 р. ............................ 146
7. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР

(станом на 1 квітня 1988 року) ................................... 150
8. Редакція розділу VIII «Основ цивільного

законодавства Союзу РСР і союзних республік»
від 8 грудня 1961 року (станом на 12 червня 1990 р.) ..157
9. Розділ VII «Основ цивільного законодавства

Союзу РСР і республік» від 31 травня 1991 р. ............. 163
10. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР/ України

(станом на 16.01.2003 р.) .............................................171
4
11. Книга восьма «Міжнародне приватне право»
проекту ЦК України від 25.08.1996 р. ......................... 177
12. Розділ VII «Міжнародне приватне право» частини

третьої «Модельного цивільного кодексу для країн
СНД» .............................................................................. 206
13. Першопочаткова редакція розділу VI Цивільного

процесуального кодексу УРСР від 18.07.1963 р. ........ 222
14. Розділ VI ЦПК УРСР (станом на 1 вересня 1988 р.) ...... 226
15. Закон України «Про визнання та виконання

в Україні рішень іноземних судів» ............................. 230
16. Першопочаткова редакція розділів VIII і X ЦПК

України від 18.03.2004 р. №1618-IV ............................ 241
17. Редакція розділів VIII і X ЦПК України

від 18.03.2004 р. №1618-IV (станом на 15.07.2015 р.) 253
18. Першопочаткова редакція розділу ХV

Господарського процесуального кодексу України
від 06.11.1991 р. ........................................................... 269
19. Редакція розділу ХV Господарського процесуального

кодексу України від 06.11.1991 р.
(станом на 15.07.2015 р.) .............................................272
20. Міжнародні конвенції .................................................. 279

20.1. Конвенція про статус апатридів ................................. 280
20.1. А. Англомовний текст ................................................. 281
20.1.Б. Українськомовний текст .......................................... 310
20.2. Конвенція про скорочення безгромадянства .............. 336
5
20.2. А. Англомовний текст ................................................. 336
20.2.Б. Українськомовний текст .......................................... 351
20.3. Європейська конвенція про усиновлення дітей ........ 365
20.3.А. Англомовний варіант ............................................ 365
20.3.Б. Українськомовний варіант ..................................... 380
20.4. Аліментна конвенція ................................................. 397
20.4.А. Англомовний варіант ............................................... 397
20.4.Б. Українськомовний варіант ....................................... 447
ДОДАТКИ ........................................................................... 502

Додаток 1. Анекдоти для дозвілля ........................................ 502
А. Політика ...................................................................... 503
Б. Право ............................................................................ 520
В. Робота ......................................................................... 532
Г. Література і мистецтво .............................................. 570
Д. Освіта ........................................................................ 585
Додаток 2. Патентная деятельность и патентная

информация ................................................................... 610
А. Уровень продукции и патентная деятельность .............. 611
Б. Патентная информация ................................................. 619
Додаток 3. Газетні публікації про інтелектуальну

власність ...................................................................... 626
6
ІНФОРМАЦІЯ ПРО АВТОРІВ
Дахно Іван Іванович
Н ародився 8.04.1948 р. у с. Синівка Липоводолинського

району Сумської області.
У студентські роки закінчив (1970 р.) Другі державні
вечірні 3-річні курси іноземних мов м. Києва (англійська
мова).1971 року закінчив Київський ордена Леніна держав-
ний університет ім. Т.Г. Шевченка. Спеціальність — еко-
номіст-географ, викладач географії. Після університету
служив командиром мотострілецького взводу на радянсько–
китайському кордоні на Далекому Сході (1971—1973 рр. ).
Потім навчався в аспірантурі (1973—1976 рр.). 23 грудня
1976 р., захистив дисертацію «Економічний механізм впро-
вадження нової техніки у промисловості США» на здобуття
наукового ступеня кандидата економічних наук. Працював
в інститутах Академії наук УРСР і галузевих науково-до-
слідних установах (1976—1992 рр.). Вчене звання старшого
наукового співробітника присвоєно 1991 року. Того ж року
закінчив Центральний інститут підвищення кваліфікації
керівних працівників і спеціалістів народного господарства
у галузі патентної роботи (ЦІПК, спеціальність — патентоз-
навець).
Дисертацію: «Економічні проблеми промислової власності
(патентно-ліцензійної роботи)» на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук захистив 27 квітня 1992 р. Впродовж
2,5 років (1992-1995 рр.) був на державній службі начальником
управлінь (Держпатент України і Антимонопольний комітет
України).
7
Інформація про авторів
3 квітня 1995 року – на викладацькій роботі. 23 жовтня

2003 року присвоєно вчене звання професора. Відмінник освіти
України (2004 р.).
Автор багатьох книг, брошур, статей у сфері міжнародної
економіки, права, історії, географії, англійської мови.
У липні 1994 року відвідав з двотижневою поїздкою Данію
і Бельгію у складі делегації українських урядових посадовців у
рамках проекту з Європейської енергетичної хартії.
У березні 1995 року перебував два тижні в банку «Хамброс»
у Лондоні в рамках проекту фонду «Know-How» британського
Міністерства закордонних справ.
Під час роботи на посаді декана факультету правничих наук
Києво-Могилянської Академії, в 1995 році три місяці перебував
у США. Основне місце перебування — юридичний факультет
Балтиморського університету (штат Меріленд). Відвідав також
університет штату Луїзіана і Південний університет у столиці
штату Луїзіана місті Батон Руж та Колумбійський універси-
тет у Нью-Йорку. Відвідини США відбулися у рамках проекту
American Bar Association. Результатом стажування в США було
створення ессе про антитрестовське законодавство США.
Перебування в США згодом спричинило появу великої низ-
ки навчальних посібників і підручників.
1998 року відвідав Ланкастерський університет (Велика
Британія) з двотижневою програмою.
Зазначені вище зарубіжні відрядження відбувалися на кон-
курентних засадах, де вирішальним чинником було знання
англійської мови.
8
Інформація про авторів
Алієва-Барановська
Віра Миколаївна
Н ародилася 21.11.1983 р. у місті Києві. В 2006 році за-

кінчила Українсько-Арабський інститут міжнародних
відносин ім. Аверроеса Міжрегіональної Академії управління
персоналом (МАУП) за спеціальністю «Менеджмент зовніш-
ньоекономічної діяльності» і отримала освітньо-кваліфікацій-
ний рівень магістр (диплом з відзнакою). У 2009 році закінчила
докторантуру МАУП за спеціальністю «Економіка» та здобула
наукову ступінь доктора філософії в галузі економіки. Трудова
діяльність розпочалася з лютого 2006 року. З того часу працю-
вала у МАУП на адміністративних та викладацьких посадах.
Зокрема, з жовтня 2009 р. по квітень 2012 була деканом фа-
культету стаціонарних форм навчання Українсько-Арабського
інституту міжнародних відносин та лінгвістики ім. Аверроеса,
МАУП, м. Київ.
20 вересня 2011 року здобула на засіданні Вченої Ради
МАУП науковий ступінь доктора наук в галузі економіки за
темою «Економічна дипломатія як інструмент зовнішньої
торгівлі».
Автор низки книг у співавторстві і статей у сфері менедж-
менту зовнішньоекономічної діяльності, міжнародних еко-
номічних відносин, права зовнішньоекономічної діяльності,
інтелектуальна власність, історія держави і права.
21 червня 2013 р. захистила дисертацію на здобуття на-
укового ступеня кандидата юридичних наук. Тема : «Правове
регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів
господарювання».
2015 року одноосібно опублікувала у київському видавни-
цтві «Центр учбової літератури» навчальний посібник «Зовніш-
ньоекономічна діяльність», т. 2.
9
ПЕРЕДМОВА
К оли 2012 року книжкове видавництво «Центр учбо-

вої літератури» опублікувало третю книгу професора
І. І. Дахна «Міжнародне приватне право», то він щиро вва-
жав, що повністю виконав свій професійний обов’язок пе-
ред суспільством і наукою на цій важливій ділянці і не мав
наміру створювати черговий навчальний посібник з «вищої
математики юриспруденції», тобто з міжнародного приват-
ного права. Думалося, що з новими підручниками впораєть-
ся нове покоління правників. Тобто, — «молодым везде у нас
дорога, старикам везде у нас почет», або як кажуть пред-
ставники англо-саксонської системи права: «Beauty before
ages». Молодь же не поспішала, бо очевидно, вважала за
краще спілкуватися в соцмережах про що завгодно, лише не
про міжнародне приватне право. Молоді, та й не лише моло-
ді, представниці кращої частини людства, крім того, не за-
бували крилатий вислів знаменитої американо-англійської
леді Астор: «Ми жінки, звичайно ж говоримо багато, але не
дивлячись на це, ми ще не встигли розповісти і половини
того, що знаємо.».
Розмов у нас в Україні так багато, що хоч експортуй їх в об-
мін на газ. А от конструктивних результатів , — як кішка Ася
наплакала (така чорна тварина мешкає в квартирі співавтора
цієї книжки). Вона абсолютно не цікавиться міжнародним при-
ватним правом (у деяких студентів ця дисципліна викликає
певний інтерес, особливо перед заліками чи сесією), зате супро-
воджує на кухню кожного члена сім’ї, керуючись своїми продо-
вольчими міркуваннями. Ася глибоко впевнена, що професор
І.І. Дахно мешкає на її житловій площі, а не навпаки. Кішці таку
оману можна вибачити, оскільки вона ніколи не складала тестів
зовнішнього незалежного оцінювання знань (ЗНО).
10
Передмова
Ася, як і народні депутати, судді і прокурори — недотор-

канна. За торкання її вона б’є передніми лапами, — правою чи
лівою, — як їй зручно.
Спілкуючись зі студентами, професор І.І. Дахно дивується як
багатьом з них ті тести вдалося скласти. Витік інформації про
тести ЗНО — безсумнівно має місце, хоч всі, незалежно від полі-
тичних уподобань, це сором’язливо замовчують. Під час виборів
задіяно величезний контрольно-караючий апарат, а правопору-
шення трапляються на кожному кроці. Чи є принаймні елемен-
тарний контроль за тестами ЗНО? Невже сотні тисяч абітурієн-
тів та їх родичів є «білими і пухнатими»? Побоювання професора
І. І. Дахна підтвердилися у липні 2015 року, коли правоохоронці
«трусили» Український центр оцінювання якості знань.
Все ж таки повернемося від дівочої цнотливості ЗНО. По-
вернемося ж не до наших баранів, а до книг з міжнародного
приватного права.
Оскільки не з’являлися книги інших авторів з тематикою,
якою володів професор І.І. Дахно, то й було вирішено написати
ще одну книгу з «Міжнародного приватного права», яка б лікві-
дувала «білі плями», що неминуче з’являлися. На допомогу про-
фесору прийшла у минулому його студентка, а наразі кандидат
юридичних наук, доцент Віра Миколаївна Алієва-Барановська.
Професор і доцент згадали, що ніхто ще не скасовував постулат
«наука вимагає жертв». В жертву «вищій математиці юриспру-
денції» (таку назву дав «Міжнародному приватному праву», мос-
ковський професор Марк Мойсейович Богуславський) були при-
несені чергові літні відпустки. Літо промайнуло, зате з’явилася
нова книжка. Пролетіло літо так швидко, що професор не встиг
отямитися і промугикати слова колись популярної пісні: «Я так
хочу, чтобы лето не кончалось!»
Про порядковий номер цієї книжки у творчому доробку про-
фесора він скромно змовчить, бо читачі, не дай Бог, можуть
подумати, що він графоман. На наукові подвиги його ж штов-
хають слова: «Если не я, то кто же?»
11
Передмова
У цьому навчальному посібнику міститься огляд газетної

інформації з низки аспектів міжнародного права. Відповідні
вирізки з газет збереглися майже випадково. Молодим прав-
никам професор радить надалі слідкувати за тим, що пишуть
ЗМІ по «вищу математику юриспруденції». Зрозуміло, що не
обов’язково слід вірити всьому, що потрапляє на очі. Може ж
трапитися і «джинса».
У цій книжці подається чергова підбірка вітчизняних нор-
мативно-правових актів з низки аспектів міжнародного при-
ватного права. Професор вперше використав цей прийом вже
далекого 2001 року у своєму першому посібнику з міжнародного
приватного права. З того часу цей аспект професор пильно
моніторить, хоч частенько розмірковує на кшталт:
«Вівці мої, вівці мої,
Вівці та барани,
Хто ж вас буде пасти,
Як мене не стане?»
Відсутній натовп бажаючих моніторити міжнародне при-
ватне право. Багато охочих буває хіба що в мажоритарних ви-
борчих округах.
У книжці наведено розгорнуті змісти кількох вітчизняних
книг з міжнародного приватного права. Зроблено це з метою
полегшення читачам пошуку потрібної їм інформації.
Цей прийом було започатковано у другому посібнику з між-
народного приватного права. Перший посібник опублікувало
видавництво Міжрегіональної Академії управління персоналом
(2001 і 2004 роки), а другий і третій — «Центр учбової літерату-
ри» (2008 і 2012 роки).
Містить ця книга і тексти низки нормативних актів з між-
народного приватного права.
Більшість сучасних навчальних посібників не мають розді-
лу про історію тієї чи іншої галузі (підгалузі) права.
Молоде покоління, свідоме життя якого пов’язане з «Ко-
ка-Колою», а не зі сталінсько-хрущовсько-брежнєвським не-
12
Передмова
забутнім лимонадом, може подумати, що відповідну галузь

(підгалузь) приніс лелека, поки доценти і професори спали,
готуючись вранці негайно розпочати створення підручників,
наприклад, з міжнародного приватного права України. Час-
тенько ж спрацьовує принцип — «нове — це добре забуте старе».
В чотирьох книгах досить повно висвітлено історичні аспекти
міжнародного приватного права.
Професор І.І. Дахно заявляє претензії на свою першість у по-
єднанні гумору з юриспруденцією. Це було ним продемонстровано
у серії «Беседы о промышленной собственности» в газеті «Бизнес»
впродовж 1994—1995 років, а 1996 року «Беседы» з’явилися в його
книжці «Патентно-лицензионная работа», яка приємно вразила
генерального директора Всесвітньої організації інтелектуальної
власності доктора Арпада Богша. Він був американцем. ВОІВ —
це не фірма типу «Роги і копита», а спеціалізована агенція ООН.
Звернемо увагу на те, що «Уголовный кодекс Украины
в анекдотах и карикатурах» за редакцією д. ю. н., нардепа
С. В. Ківалова з’явився 2008 року.
З метою вивчення англійської мови поміщено двома мовами
чотири міжнародні конвенції.
Четвертий посібник з «Міжнародного приватного права»
містить чергову порцію анекдотів, зібраних і згрупованих за
жанрами співавтором цієї книги. Є й ще два додатки з права
інтелектуальної власності.
Слід також зазначити, що навчальний посібник І.І. Дахна,
В.М. Алієвої-Барановської і І.О. Козакевич «Історія держави і
права» (опублікований «Центром учбової літератури» 2015 року)
містить Додаток 50 «Навчальні посібники професора І.І. Дахна
з міжнародного приватного права». Читачам варто ознайоми-
тися з тією публікацією. Той Додаток — дорожня карта щодо
трьох перших посібників.
Отже, співавтори запрошують читачів у подорож сторін-
ками цієї четвертої книги. Сподіваються, що подорож буде ці-
кавою і корисною.
13
Передмова
Як кажуть французи: «Яке вино, — таке і кохання». Сподіва-

ємося, що те й інше будуть чудесними. Зичимо щастя та успіхів
всім читачам, — і не лише у навчанні, а й у коханні.
Текст Закону України «Про міжнародне приватне право»
від 23.06.2005 р. № 2709-IV у цьому посібнику не наводиться,
оскільки:
• він є легко досяжним;
• його вже було опубліковано у другому навчальному по-
сібнику з міжнародного приватного права професора
І.І. Дахна (2008 р.).
Професор І.І. Дахно у цій книжці створив «Передмову», роз-
діли 1, 2, 3, 4 і Додатки. Решту розділів співавтори створили
спільно.
Видавництво «Центр учбової літератури» має можливість за
замовленнями надрукувати додаткові невеликі наклади трьох
попередніх навчальних посібників з міжнародного приватного
права професора І.І. Дахна. З цією метою слід звернутися до
керівника видавничих проектів видавництва «Центр учбової
літератури» Сладкевича Богдана Анатолійовича за телефоном
(067) 393-33-34. Автор має запас другого навчального посібни-
ка (2008 р.). За організаційною допомогою щодо друкування
додаткових накладів можна також звертатися до професора І.І.
Дахна. Контактний телефон співавторів у Києві — 494 47 32 з
переключенням на 14-27.
На закінчення «Передмови» наведемо розгорнуті змісти по-
передніх посібників професора І.І. Дахна з міжнародного при-
ватного права. Здавна ж відомо, що краще один раз побачити,
ніж сто разів почути.
Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.:
МАУП, 2001, 2004. — 312 с. — Наклади: 2001 р. — 10000 при-
мірників, 2004 р. — 6000 примірників.
ЗМІСТ
Передмова
14
Передмова
Розділ 1. Вступ до міжнародного приватного права

1.1. Предмет міжнародного приватного права
1.2. Система міжнародного приватного права
Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права
2.1. Загальні зауваження
2.2. Конституційні норми
2.3. Міжнародні договори України
2.4. Трансформація норм міжнародних договорів у норми
національного законодавства України
2.5. Внутрішнє законодавство України з міжнародного
приватного права
Розділ 3. Загальні поняття міжнародного приватного
права
3.1. Колізійні норми
3.2. Колізійні прив’язки
3.3. Матеріально-правові норми
3.4. Інші поняття міжнародного приватного
права
Розділ 4. Цивільно-правове становище іноземців
4.1. Джерела права
4.2 Загальні положення про правоздатність і дієздатність
іноземців в Україні
4.3. Обмеження дієздатності та недієздатність
4.4. Визнання іноземця безвісно відсутнім та оголошення
померлим
Розділ 5. Юридичні особи — суб’єкти міжнародного
5.2. Поняття «юридична особа»
5.3. Цивільна правоздатність іноземних юридичних осіб
в Україні
5.4. Представництва іноземних суб’єктів
господарської діяльності в Україні
5.5. Транснаціональні корпорації
15
Передмова
Розділ 6. Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-

правових відносин
6.1. Імунітет держави за міжнародним правом
6.2. Законодавство України про державний імунітет
Розділ 7. Право власності
7.2. Конституційні норми
7.3. Власність у контексті міжнародного приватного
права України
Розділ 8. Зобов’язання, що виникають внаслідок за-
подіяння шкоди (деліктні зобов’язання)
8.2. Поняття “делікт”
8.3. Делікт у законодавстві України
Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність
9.2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
9.3. Зовнішньоекономічний договір
9.4. Іноземні інвестиції
Розділ 10. Міжнародні перевезення пасажирів та ван-
тажів
10.1. Джерела міжнародного транспортного права
10.2. Джерела внутрішнього транспортного права
України
10.3. Договір міжнародної експедиції
10.4. Загальна характеристика транспортного
законодавства України
10.5. Міжнародна пошта
Розділ 11. Міжнародні розрахунки
11.2. Міжнародний кредитний переказ
11.3. Акредитив
11.4. Інкасо
11.5. Банківська гарантія
16
Передмова
11.6. Векселі та чеки

11.7. Міжнародні неторговельні розрахунки
Розділ 12. Патентне право
12.1. Джерела права та основні терміни
12.1.1. Міжнародно-правові акти
12.1.2. Законодавство СРСР
12.1.3. Законодавство незалежної України
12.2. Матеріальні та процесуальні права іноземців
12.2.1. Національний режим
12.2.2. Пріоритет і його роль як іноземного юридичного
факту
12.2.3. Трансформація загальних норм міжнародних
договорів у норми національного патентного
законодавства України
Розділ13. Авторське право і суміжні права
13.1. Джерела прав та їх характеристика
13.2. Трансформація норм міжнародних договорів
з авторського права та суміжних прав у норми
національного законодавства України
Розділ 14. Трудові відносини
14.2. Загальні поняття
14.3. Працевлаштування іноземців в Україні та громадян
України за кордоном
Розділ 15. Сімейне право
15.3. Шлюб
15.3.1. Матеріальні та формальні умови укладення шлюбу
15.3.2. Особисті і майнові права та обов’язки подружжя
15.4. Розлучення
15.5. Встановлення батьківства
15.6. Усиновлення дітей
15.7. Опіка (піклування)
17
Передмова
15.8. Акти громадянського стану

Розділ 16. Спадкове право
16.2. Норми спадкового права України у зв’язку
з іноземним елементом
Розділ 17. Міжнародний цивільний процес і нотарі-
альні дії
17.3. Цивільні процесуальні права іноземців та іноземної
держави в Україні
17.4. Визнання та виконання рішень іноземних судів
17.5. Нотаріальні дії
Розділ 18. Міжнародний комерційний арбітраж
18.2. Чинне законодавство України
18.2.1. Закон України “Про міжнародний комерційний
арбітраж”
18.2.2. Регламент Міжнародного комерційного
арбітражного суду
18.2.3. Регламент Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України
18.2.4. Прикінцеві зауваження
Додаткова інформація
Список використаної та рекомендованої літератури

Центр учбової літератури, 2008. — 316 с. — Наклад — 1000 при-
мірників.
ЗМІСТ
Вступ
І. Передмова
ІІ. Основні положення міжнародного приватного права
18
Передмова
Розділ 1. Вітчизняні навчальні посібники і підручни-

ки з міжнародного приватного права
1.1. Фединяк Галина Степанівна (1997 р.)
1.2. Данилькевич Микола Іванович, Федоров Олег
Миколайович (1999 р.)
1.3. Попов Анатолій Андрійович (1999 р.)
1.4. Фединяк Галина Степанівна (2000 р.)
1.5. Фединяк Галина Степанівна, Фединяк Лариса
Степанівна (2000 р.)
1.6. Дахно Іван Іванович (2001 р., 2004 р.)
1.7. Довгерт Анатолій Степанович (2001 р.)
1.9. Кибенко Олена Рувімівна (2003 р.)
1.10. Юлдашев Олексій Хашимович (МАУП, 2004 р.)
1.11. Юлдашев Олексій Хашимович (Ін Юре, 2004 р.)
1.12. Гайворонський Володимир Михайлович, Жушман
Віктор Павлович (2005 р.)
1.13. Чубарєв Валентин Леонідович (2006 р., 2008 р.)
Степанівна (Атіка, 2007 р.)
Розділ 2. Нормативно-правові акти
Тема 2: «Джерела міжнародного приватного права»
Тема 4: «Цивільно-правове становище іноземців»
Тема 5: «Юридичні особи — суб’єкти міжнародного
приватного права»
Тема 6: «Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-
правових відносин»
Тема 7: «Право власності»
Тема 8: «Зобов’язання, що виникають внаслідок
заподіяння шкоди»
Тема 9: «Зовнішньоекономічна діяльність»
Тема 10: «Міжнародні перевезення пасажирів та вантажів»
19
Передмова
Тема 11: «Міжнародні розрахунки»

Тема 12: «Патентне право»
Тема 13: «Авторське право й суміжні права»
Тема 14: «Трудові відносини»
Тема 15: «Сімейне право»
Тема 16: «Спадкове право»
Тема 17: «Міжнародний цивільний процес і
нотаріальні дії»
Тема 18: «Міжнародний комерційний арбітраж»
Розділ 3. Закон України «Про міжнародне приватне
право» (з коментарем окремих положень)
Розділ 4. Навчальні посібники і підручники Росій-
ської Федерації з міжнародного приватного права
4.1. Ануфрієва Людмила Петрівна
4.2. Бендевський Траян (Македонія)
4.3. Богуславський Марк Мойсейович
4.4. Гаврілов В’ячеслав Вячеславович
4.5. Галенська Людмила Никифорівна
4.6. Дмитрієва Галина Кирилівна
4.7. Єрмолаєв В. Г., Сіваков О. В
4.8. Звєков Віктор Петрович
4.9. Канашевський Володимир Олександрович
4.10. Кузнецов Михайло Михайлович
4.11. Лунц Лазар Адольфович
4.12. Макаров Олександр Миколайович
4.13. Маришева Наталія Іванівна
4.14. Платонов Д. 1
4.15. Скарідов Олександр Станіславович
4.16. Федосеева Галина Юріївна
4.17. Міжнародне приватне право країн світу
ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ
Перелік хрестоматій та інших публікацій з міжнародного
Глосарій
20
Передмова
Питання до заліку (іспиту) з дисципліни «Міжнародне

приватне право»
Тест № 1
Тест №2
Тест № 3
Тест №4
Тест №5

Центр учбової літератури, 2012. — 316 с. — Наклад — 200 при-
мірників.
ЗМІСТ
Передмова
Розділ 1. Вітчизняні навчальні посібники і підручни-
ки з міжнародного приватного права
1.16. Дахно Іван Іванович (2008 р.)
1.18. Галущенко Г. В.
1.19. Мережко Олександр Олександрович
1.20. Кармаза Олександра Олександрівна
1.21. Васильченко Василь Васильович
1.22. Баймуратов Михайло Олександрович,
Чорнолуцький Руслан Васильович
1.24. Кузьменко Сергій Георгійович
1.25. Майданик Р.А., Кузнєцова Н.С., Боднар Т.В.,
Грамацький Е.М.
1.26. Жушман Віктор Павлович, Шуміло І. А.
1.27. Мироненко Ігор Віталійович
Розділ 2. Нормативно-правові акти
Розділ 3. Глосарій
Розділ 4. Навчальні посібники і підручники Росій-
ської Федерації з міжнародного приватного права
21
Передмова
4.18. Єрпильова Наталія Юріївна, Касєнова Маліна

Балташівна
4.19. Гетьман-Павлова Ірина Вікторівна
4.20. Дмитрієва Галина Кирилівна (2009 р.)
Розділ 5. Англомовні підручники з міжнародного
Вступ до розділу
5.1. Willis L. M. Reese, Mauriсe Rosenberg, Peter Нay
5.2. P. M.North, J.І.Fоwcett
5.3. Abla J. Mayss
5.4. North Peter
5.5. Albert Venn Dicey, John Humphrey Carlile Morris
Розділ 6. Англо-український глосарій з міжнародного
Розділ 7. Класики міжнародного приватного права
7.1. Бартол Саксоферратський
7.2. Джозеф Сторі
7.3. Альберт Вен Дайсі
7.4. Джон Хемфрі Карлайл Морріс
Розділ 8. Інтелектуальна власність і міжнародне при-
ватне право
Додаток 1. Науково-освітні анекдоти
Додаток 2. Право і мова
1. Мова солов’їна
2. Європейська хартія для регіональних або меншинних
мов
22
1. ОГЛЯД ГАЗЕТНИХ
ПУБЛІКАЦІЙ З ОКРЕМИХ
АСПЕКТІВ МІЖНАРОДНОГО
ПРИВАТНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Дахно І.І.
У цьому розділі висвітлюються групи проблем міжнарод-

ного приватного права, які знайшли своє відображення
на сторінках вітчизняної преси впродовж кількох останніх ро-
ків. Ідея створити такий розділ з’явилася 10 лютого 2015 року.
Підбірка статей почала формуватися раніше без конкретної
мети, — просто «про всяк випадок». Автор цих рядків вже ви-
словлював ідею започаткувати і публікувати книги з підбірками
справ з «іноземним елементом», розглянутих вітчизняними су-
дами. Подібні книги в англо-саксонській системі права назива-
ються case-books. Було б добре регулярно публікувати і огляди
газетних статтей та інших публікацій з проблемних приклад-
них питань міжнародного приватного права. Цей розділ хай
буде першим кроком. Автор сподівається, що це буде кроком у
правильному напрямі.
Накопичена автором колекція охопила не всі теми, а лише
кілька з них. Нумерація тем газетних викладок співпадає з ну-
мерацією тем у попередніх навчальних посібниках професора
І.І. Дахна з міжнародного приватного права.
За кожною із висвітлюваних тем огляд газетних публікацій
відбувається за хронологічним принципом.
23
1. Огляд газетних публікацій з окремих аспектів міжнародного...
ТЕМА 4.
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ
ІНОЗЕМЦІВ
Отримання виду на проживання та отримання українського
громадянства — це, зрозуміло, є сферою публічного права, а не
приватного права. Ця тематика в цей навчальний посібник вклю-
чена з огляду на те, що в легальних та нелегальних процедурах ви-
користовуються цивільно-правові схеми (наприклад, одруження
чи посередництво з послуг, які вчиняються з цією метою).
2013 рік
Газета «Вести» 4 листопада 2013 року (нагадаємо: це час
президенства В. Януковича) у статті «Стать украинцем за
$ 9 тысяч» писала, що кількість іноземців, які бажали отримати
в Україні вид на проживання, зросла на третину. За «корочки»
тисячі доларів віддавалися посередникам. У статті стверджу-
валося, що в Україні дуже просто отримати вид на проживан-
ня і, навіть, громадянство. В Інтернеті були десятки фірм, які
торгували видом на проживання і громадянством.
За даними Державної міграційної служби в 2013 році вже
було зареєстровано 162163 іноземних громадян. 2012 року їх
було майже на третину менше, а саме — 105 тисяч. Більшість
цих іноземців хотіли отримати, щонайменше, вид на прожи-
вання. Легальний шлях до цього — подати документи Держав-
ній міграційній службі. Нелегальний шлях — звернутися до
послуг посередників.
34-річна казашка розповідала, що приїхала в Харків 5 ро-
ків тому. Працювала в торгівлі. Трудової книжки не мала і під-
став для одержання виду на проживання у неї не було. Через
кожні півроку змушена була їздити в Казахстан і повертатися
24
до Харкова. Це було незручно. Знайшла в Інтернеті фірму, яка

за гроші і лише за наявності казахського паспорта пообіцяла
здобути для неї вид на проживання. Надала паспорт та його
нотаріально завірену копію з переглядом українською мовою.
Їй запропонували оформлення фіктивного шлюбу або надзви-
чайної події в Україні на її прізвище. Вона вибрала фіктивний
шлюб. За пару днів їй знайшли людину, яка погодилася бути
фіктивним чоловіком. Процес оформлення виду на проживання
тривав дещо більше двох місяців. Офіс фірми вона відвідувала
всього тричі: домовитися про угоду, привезти свідоцтво про
шлюб та забрати вид на проживання. За це заплатила 14,5 ти-
сяч гривень. Половину суми сплатила завдатком. Письмових
гарантій їй ніхто не давав. Єдине, що вона попросила, — на-
писати розписку, що у неї взяли гроші. Отримала на два роки
тимчасовий вид на проживання в Україні. Після цього могла
отримати право на постійний вид на проживання. У тій же
фірмі за це брали 12 тис. грн.
24-річна громадянка Білорусі захотіла переїхати з Мінська
до Києва. Мала в Києві бой-френда, але не поспішала виходити
заміж. Вирішила здобути українське громадянство на підставі
«липових» виписок, що її предки були українцями. Звернулася
до посередників. Залишила на їхньому сайті заявку. З нею вони
зв’язалися електронною поштою. Посередники запропонували,
щоб вона принесла паспорт та його копію, свідоцтво про на-
родження її та її батьків і документи, що підтверджують похо-
дження дідусів і бабусів. За 9 тисяч доларів їй обіцяли зробити
фальшиві виписки, у яких зазначалося, що один з її предків був
громадянином України. Це — неодмінна умова для отримання
українського громадянства за таких обставин. Посередники
зазначали, що процес триватиме близько 9 місяців.
Легально на вид на проживання можна сподіватися, маючи
дозвіл на працевлаштування в Україні. Для постійного виду
на проживання необхідними умовами були: наявність прямих
родиців чи чоловіка/дружини в Україні, інвестування в еконо-
25
міку України щонайменше 100 тисяч доларів, або бути раніше

громадянином України.
Громадянин Росії (неслов’янського походження) переїхав
до своєї дружини і доньки 8 років тому. Оформив вид на про-
живання лише рік тому. До того, кожні три місяці змушений
був перереєстровуватися, а кожні півроку — їхати до Росії і по-
вертатися. Він подав заяву, копії свого паспорта і свідоцтва про
народження доньки, квитанцію про сплату державного мита на
суму 179 грн. Чекав виду на проживання менше, ніж два місяці.
За офіційне отримання громадянства стягувалося мито на
суму 8,5 грн. Для отримання громадянства України законним
чином потрібно бути прямим родичем українського громадяни-
на, або постійно мешкати в Україні на законних підставах впро-
довж 5 років, мати офіційну роботу, володіти українською мовою.
Речник Міністерства внутрішніх справ Сергій Бурлаков попе-
реджав про можливість шахрайства з боку фірм-посередників при
отриманні виду на проживання та українського громадянства.
Правозахисник Едуард Багіров повідомляв про реєстрації
шлюбів «заднім числом». Це робилося за хабар. Шлюби «реє-
струвалися» коли завгодно, — хоч у 80-х роках. Така схема ви-
користовувалася для отримання виду на проживання.
Для отримання українського громадянства виконувалася за
хабар виписка з архіву про те, що такий претендент на грома-
дянство України до розпаду СРСР (1991 року) був громадянином
СРСР і мешкав на території України.
Великі бізнесмени і кримінальні авторитети, яким заборо-
нено в’їзд в Україну, оформляли громадянство України через
Комісію з питань громадянства. Це нібито коштувало 100 тисяч
доларів, але така процедура була безвідмовною. Випадків було
мало. Зрозуміло, що Комісія від них відхрещувалася. Зазначе-
не спростовував, зокрема екс-нардеп і член Комісії Владислав
Забарський.
26
2015 рік
Газета «Вести» 23 лютого 2015 року у коротенькій нотатці.
«Шенген» Визы стали еще недоступнее» писала, що українцям
стало складніше отримувати шенгенські візи у зв’язку з па-
дінням курсу гривні. Ніби то в посольствах країн Євросоюзу в
Україні діяло правило: віза видавалася за щомісячного доходу
українця в 300-400 євро у перерахунку в гривні. Раніше ця сума
складала 3-4 тисячі грн, а наразі — 9,5-12,5 тис. грн. Один з
туроператорів стверджував, що поки що посольствам країн
ЄС було достатньо щомісячної зарплати українського прохача
візи в 3500-4000 грн. Для поїздки до Польщі, Угорщини і При-
балтики українським мандрівникам рекомендувалося мати
40-45 євро в розрахунку на один день перебування. Для поїздки
до Німеччини, Франції. Італії сума була вищою — 60-65 євро.
У перерахунку на гривні це означало від 1200 до 2000 грн у
розрахунку на день.
Газета «Вести» 12 березня 2015 року у нотатці Олександри

Харченко «Украинцам отказывают в статусе беженца» пові-
домляла, що 2014 року в країнах Євросоюзу на статус біженців
претендували 11 тисяч українців. Половина з них припадала
на кінець року, — коли загострилася ситуація на Сході. Статусу
біженця не надано нікому.
В Польщі про статус біженця клопотали 2,5 тисяч українців.
Ніхто з претендентів не зміг довести наявність небезпеки по-
всюди в Україні. Конфлікт на Сході України офіційно війною не
визнавався. 2014 року документи на статус біженця подали в
Польщі в 50 разів більше українців, ніж 2013 року.
Генконсул Польщі в Львові Ярослав Дрозд вважав, що
Україна могла отримати статус держави з «міграційним ри-
зиком», що знишкодило б отриманню безвізового режиму з
Євросоюзом. Українцям ставало все складніше отримати шен-
генську візу.
27
Окрім Польщі, чимало українців клопотали про притулок в

Німеччині, Італії, Франції та Швеції.
Газета «Вести» 17 березня 2015 року у нотатці «Француз

пытался увезти жену-россиянку в чемодане» писала, що у Те-
респолі польські прикордонники зняли з потяга Москва-Ніцца
громадянина Франції. Підозру прикордонників викликала ве-
лика валіза француза. У ній виявилася його дружина. Їй було
відмовлено у видачі шенгенської візи і чоловік переховував її
у валізі.
Ця нотатка міжнародного приватного права України прямо
не стосується. Цілком ймовірно була б ситуація, коли замість
росіянки у валізі була українка.
Газета «Вести» 18 березня 2015 року повідомила, що Бол-

гарія спростила видачу шенгенських віз для деяких категорій
громадян України. Спрощення пов’язувалося з наближенням
туристичного сезону. Українці, які вже отримували візу в Болга-
рію, отримали право на оформлення багаторазових віз з термі-
ном дії до одного року. Туристи, молодші ніж 18 років, отримали
право на безплатне оформлення віз терміном до 5 років. Нові
правила мали діяти до кінця 2015 року.
19 березня 2015 року у коротенькій нотатці «Иностранцам

ставят штамп в паспорте в Донбассе» газета «Вести» писа-
ла, що на блок-постах АТО в Донбасі лише іноземцям ставили
штампи в їхні закордонні паспорти. Виконувалося це на шести
КПП на п’яти дорогах, що вели до ДНР і ЛНР. Ніби-то це роби-
лося для того, щоб знати про місця перебування іноземців на
випадки, що з ними щось трапляється.
23 березня 2015 року газета «Вести» з посиланням на «Радіо

Польща» у нотатці «ЕС пока не собирается отменять визовый
режим» повідомлялося, що на саміті ЄС в Ризі у травні 2015
28
року не буде скасовано візовий режим з Україною. Про скасу-

вання заявляв Президент України П. Порошенко. В проекті де-
кларації від 11 березня йшлося про європейський вибір України
і про те, що все залежить від реформ.
Газета «Голос України» 24 березня 2015 року містила неве-

лику статтю Тетяни Суворової «Безвізовий режим; попри війну,
перспективи є». Розповідалося, що на прес-конференції у Києві
очільниця громадської організації «Європа без бар’єрів» Ірина
Сушко заявила, що експерти її організації дійшли висновку:
досі Україна не виконала завдання другої фази плану дій щодо
візової лібералізації.
Були ще, зокрема, потрібними:
• удосконалення процедури запобігання використанню
підроблених паспортів;
• спрощення зняття депутатської недоторканності;
• обмеження привілеїв суддів та прокурорів;
• внесення змін до Трудового кодексу для забезпечення
рівності громадян за всіма ознаками;
• посилення громадського порядку та безпеки;
• боротьба з корупцією.
Навіть за умов цілковитого виконання критеріїв другої
фази, на заваді позитивному рішенню про скасування віз для
українців могла стати війна на Сході України.
Газета «Вести» 25 березня 2015 року в коротенькій нотатці

«ЕС Соглашение о визах не подпишут» повідомляла, що посол
Євросоюзу в Україні Ян Томбінский вважав за необхідне до-
опрацювати візовий проект. На саміті «Східного партнерства»
у Ризі не очікувалося ухвалення рішення про скасування візо-
вого режиму.
Нардеп О. Ляшко в статті «Безвізовий режим для україн-

ців — тест на солідарність Європи» в газеті «Голос України»
29
31 березня 2015 року критикував спроби деяких чиновників

Євросоюзу завчасно поставити під сумнів можливість ухвален-
ня політичного рішення про безвізовий режим між Україною
і Євросоюзом під час травневого саміту у Ризі. Заяви єврочи-
новників розглядав як зондування української громадськості і
влади на можливе відтермінування Євросоюзом запроваджен-
ня безвізового режиму на невизначений час.
В коротенькій нотатці «Украинцы — лидеры среди бежен-

цев в Польше» газета «Вести» 3 квітня 2015 року писала, що
впродовж трьох місяців 2015 року статус біженців просили
759 українців. Це вчетверо більше, ніж за відповідний період
2014 року. Частка українців у загалу тих, хто просив притул-
ку — 70%. Кількість українських прохачів перевищила кількість
чеченців з Росії. 2014 року притулку прохали 2,3 тис. українців.
Процедуру оформлення статусу біженця розпочато лише щодо
17 українських прохачів.
Газета «Вести» 15 квітня 2015 року в коротенькій нотатці

«Украинцам чаще отказывают в шенгенских визах» писала,
що 2014 року рекордним чином зросла кількість відмов в біль-
шості консульств країн Шенгенської зони. У Фінляндії кількість
відмов зросла втричі. Найнедружелюбнішими стали консуль-
ства Швейцарії, Іспанії, Португалії, Греції, Бельгії та Швеції.
Остерігалися напливу мігрантів з України. Стримували також
низькі доходи . Візу давали у разі щомісячних доходів 300-400
євро (7500-10000 грн). Найбільше шенгенських віз, як і раніше,
видавала Польща (близько 40% всіх віз). Черга за національни-
ми візами до консульства Польщі була розписана на 3 місяці
наперед.
Газета «Вести» 29 квітня 2015 року в коротенькій нотат-

ці «Для «Шенгена» сдадим отпечатки пальцев» писала, що з
23 червня 2015 року мала розпочати діяльність візова інформа-
30
ційна система (ВІС) країн шенгенської угоди. Для отримання віз

українці здаватимуть відбитки пальців і цифрову фотографію.
Ця інформація мала зберігатися в базі ВІС 59 місяців. Потім
процедура мала повторюватися. Від здавання відбитків звіль-
нялися діти до 12 років, монархи, президенти та їхні подружжя,
члени офіційних делегацій під час дипломатичних мандрівок.
Раніше відкриті візи зберігали чинність до кінця їх терміну.
Газета «Вести» 19 травня 2015 року опублікувала статтю

Юліани Скибицької «Обещают найти родственников в ЕС за
7000 евро». Писалося, що портал безплатних оголошень ОLX
містив чимало пропозицій щодо оформлення громадянства
в Євросоюзі, — Словаччині, Болгарії або Чехії, — на підставі
кровної спорідненості. Обіцяли оформлення паспорта та іден-
тифікаційного коду. Вимагалася попередня оплата, — половини
суми. Решта грошей мала сплачуватися після отримання пас-
порта. Повна сума послуги — 7000 євро. Термін виконання —
30-50 діб.
Попит на паспорти країн Євросоюзу зріс вдвічі. Українці
замовляли також водійські права і коди. Повертатися в Україну
не збиралися.
Вітчизняні юристи до таких пропозицій ставилися з пере-
сторогою. Були впевнені у підробці документів. Підозрювали
можливість шахрайства.
Румунія мала ліберальну політику у наданні громадянства.
Отримання румунського громадянства не обов’язково перед-
бачало відмову від іншого громадянства.
Газета «Вести» 28 травня 2015 року у статті Тамари Ба-

лалаєвої «Продают паспорта и коді за 2000 доларов» писала,
що українці, які виїжджають за кордон, продавали паспорти,
ідентифікаційні коди, свідоцтва про народження. В інтернеті
було безліч оголошень. Юристи вважали, що документи мо-
гли знадобитися шахраям та іншим правопорушникам. Ціни:
31
паспорт — 1000 доларів, ідентифікаційний код — 500 доларів.

Додатково продавалися свідоцтво про народження, атестат і
диплом. Загалом — за 2000 доларів.
Газета «Вести» 3 липня 2015 року у коротенькій нотатці

повідомляда, що очільник поліції округу регіону Саботч — Сат-
мар — Берет (Угорщина) Йожеф Фаркаш звинувачував україн-
ців у шахрайському отриманні угорського громадянства. Біль-
шість правопорушників — мешканці Закарпаття. 2015 року
вже порушено 60 кримінальних справ за підробку документів.
Вже встановлено 128 порушників.
Газета «Голос України» 12 вересня 2015 року опублікувала

статтю Ольги Воуліної «Громадянство за особливі заслуги». По-
відомлялося, що бійці АТО, які були підданими інших держав,
11 вересня підписали звернення до Президента України щодо
надання їм українського громадянства. Газета «Голос України»
20 серпня 2015 року в статті «Громадянство як нагорода за укра-
їнський патріотизм» вже писала про цю ситуацію.
Багатьом бійцям-іноземцям за законом мирного часу за-
грожувала депортація, а на батьківщині — кримінальна від-
повідальність за участь в бойових діях в Донбасі. Принаймні
це могло статися в Росії і Білорусі. Бійці вже зверталися до
Президента П. Порошенка, до Комісії з питань надання гро-
мадянствапри Президентові України, але безрезультатно. Вони
хотіли легалізувати свою присутність в Україні і продовжувати
її захищати.
32
ТЕМА 6.
ДЕРЖАВА — СУБ’ЄКТ
МІЖНАРОДНИХ ЦИВІЛЬНО-
ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
Газета «Голос України» 12 березня 2015 року у статті С. Ко-
валенка «Ухвалити закон, який дасть змогу позиватися до
іноземних держав у наших судах» повідомляла про пропозицію
прем’єр-міністра А. Яценюка. Він висловив її 11 березня на за-
сіданні Кабінету Міністрів України.
Йшлося про можливість подання приватними суб’єктами
позовів до Росії за незаконну націоналізацію майна українських
компаній на території Автономної Республіки Крим.
А. Яценюк вважав, що юрисдикційні та майнові імунітети
іноземної держави в Україні повинні відповідати європейським
стандартам.
Час мав показати чи співпадали бажання очільника уряду з
його ж можливостями. А. Яценюк був дипломованим юристом.
ТЕМА 14.
ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ
2008 рік
Газета «Метро» в нотатці «Украинцы в поисках работы
за рубежом» за 21 січня 2008 року писала, що за неофіцій-
ними даними за кордоном постійно або тимчасово мешкали
близько 20 млн українців. На пошуки кращого життя їх під-
штовхнули злидні.
Рідко хто з українських нелегалів за кордоном працював за
своєю основною професією. Найчастіше українські громадяни
33
виконували некваліфіковану роботу у сфері обслуговування,

промисловості і аграрно-промислового комплексу. Наприклад,
в Канаді українському мігранту з дипломом інженера пропо-
нували роботу робітника-електрика або машиніста.
Статистику щодо українських нелегалів ніхто не вів. Такі
нелегали інформацію часто приховували. Можна було гово-
рити лише про приблизну кількість українських працівників-
мігрантів.
Росія вважалася одним із світових лідерів за кількістю укра-
їнських трударів-мігрантів. На будівництво їхали працювати
мешканці Донбасу. Працювали українці також в поліграфії, на
транспорті, в шоу-бізнесі.
В Чехії працювали 150-300 тисяч українських мігрантів.
Виконували там найрізноманітніші роботи. Працювали у сфері
будівництва, прибиральниками, двірниками, сантехніками,
електриками, доглядали за дітьми. Наприклад, на будівництві
працювали щоденно по 10 годин. Вихідних – не мали. Чеський
будівельник персічно за годину отримував 7 євро, а україн-
ський — менше ніж 2 євро.
В Португалії працювали 150 тисяч українців. Приблизно
80 тисяч з-поміж них — легально. Громадяни України щорічно
заробляли в Португалії 1 млрд доларів. Переважно працювали
на будівництві.
В Італії, а також у Великій Британії переважно працювали
жінки із Західної України. Вони доглядали за дітьми, стари-
ми і хворими людьми. Почали з’являтися там і українські під-
приємці.
До США жити і працювати найчастіше прибували програ-
місти, медики і підприємці.
Намагаючись отримати роботу за кордоном, громадяни
України часто навіть не підозрюють, що у багатьох країнах
Європи практично неможливо легально працевлаштуватися.
Трудящі-мігранти з України позбавлені більшості прав. Часто
ставали об’єктами експлуатації.
34
Газета «15 минут» в коротенькій нотатці 18 червня 2008

року повідомляла, що з початку року до Києва прибули пра-
цювати понад 5 тисяч іноземців. Громадяни Туреччини отри-
мали 2801 дозвіл, Росії — 502, Китаю — 376, Азербайджану —
154.
До Києва прибували і європейці. Мешканці Німеччини отри-
мали 146 дозволів на працевлаштування.
Іноземці працевлаштовувалися на будівництвах, у громад-
ському харчуванні і у виробничій сфері.
2009 рік
Газета «Сегодня» за 24 лютого 2009 року у статті «Заро-
битчане вывозят детей контрабандой» писала, що прикор-
донники все частіше виявляли дітей, яких на Захід везли до
батьків — трудових мігрантів.
Легальним шляхом вивезти дитину було практично не-
можливо. Процедура вивезення була досить складною. Через
пропускний пункт (Тиса), що на Закарпатті, чоловік намагав-
ся вивезти за кордон свою 9-річну доньку. Прикордонники за
базою даних встановили, що дозвіл матері на вивезення був
недійсним, бо вона в цей час перебувала не в Україні, а в Італії.
Згодом чоловік зізнався, що домовився зі знайомим нотаріусом,
який і оформив фальшиву довіреність.
У Львівській області 44-річний батько хотів в автобусі
Вінниця-Прага вивезти до матері їхнього 15-річного сина. Під
час перевірки чоловік пред’явив дозвіл від матері на вивезен-
ня хлопця. Документ було завірено вінницьким нотаріусом.
Документ був фальшивим. Мати кілька місяців тому поїхала з
України і не повернулася.
У більшості випадків один з батьків звертався до знайо-
мих нотаріусів для оформлення сфальсифікованих дозволів.
Реєструвалися випадки і коли дітей вивозили чужі люди на
35
прохання батьків. Нібито за доправлення дитини кур’єру пла-

тили від тисячі євро.
Автор цих рядків не є прихильником створення штучних
бюрократичних перепон, дивиться на них з нерозгаданою по-
смішкою Мони Лізи з картини Леонарда да Вінчі. Вважає, що
перепони створюються для отримання хабарів.
Газета «Сегодня» 13 березня 2009 року у статті «Наши

рвутся трудиться на чужбину» писала, що через безробіття
в Україні її громадяни були готові за кордоном збирати ягоди
за 400 доларів щомісячно.
Агенства з працевлаштування стверджували, що кількість
телефонних звернень впродовж останнього часу зросла в рази.
Закордонних вакансій агентства практично не мали в цю пору
року. За кордоном також була криза. Раніше жінкам щомісяця
пропонували мінімум 800 доларів, а наразі — максимум 400-
600 доларів. Чоловіки щомісячно заробляли 1,5-2 тис. доларів,
а наразі у випадку везіння — до одної тисячі доларів. За зби-
рання ягід у Польщі раніше платили 700 доларів, а наразі — не
більше 400.
Були вакансії для аніматорів, артистів шоу-балетів, ар-
тистів в нічні клуби. Там можна було щомісяця заробити
тисячу доларів. Один киянин оформлювався на поїздку до
Фінляндії доглядати за кіньми. Щомісячна зарплата — 2 ти-
сячі доларів.
Данія — взагалі нікого не приймала. Було важко потрапи-
ти до Великої Британії. Був за кордоном попит на електриків,
цеглярів, зварювальників, сільгоспробітників. Ці професії не
приваблювали місцевих працівників через низькі зарплати.
У газетній нотатці радили перевіряти наявність ліцензії в
агентстві з працевлаштування та не довіряти занадто щедрим
і швидким оголошенням.
Співробітниця Мінсоцполітики у телефонній розмові з ав-
тором цих рядків звертала увагу, — не брати за чисту монету
36
ліцензію, яка висить у рамці в офісі агентства з працевлашту-

вання, а й звернутися до Мінсоцполітики щодо підтвердження
чинності такої ліцензії.
2011 рік
У статті «Пенсія для тих, що працюють за кордоном»
газета «Пенсійний кур’єр» 29 липня 2011 р. звертала увагу
працівників, які їхали працювати за кордон, що вони мали
дбати про свій соціальний захист і майбутні пенсії.
Понад 6 мільйонів українців, які працювали за кордоном,
не завжди мали можливість заробити стаж, необхідний для
призначення пенсії. Для отримання принаймні мінімаль-
ної пенсії необхідно мали щонайменше 15 років трудового
стажу.
За кордоном тільки легальна робота означає легальну
зарплату. З неї відраховуються соціальні внески й подат-
ки, передбачені в законодавстві тих держав, у яких особа
працює.
Для того, щоб українець мав можливість отримати пенсію
за сплачені ним в іноземних державах внески на пенсійне стра-
хування, обов’язковою умовою було укладення міжнародних
договорів між Україною і відповідними країнами.
Станом на липень 2011 року Україна уклала 17 міжнарод-
них договорів щодо пенсійного (соціального) забезпечення.
З країнами СНД укладалися договори за так званим
територіальним принципом пенсійного забезпечення. У них пе-
редбачено зарахування трудового стажу, набутого на території
будь-якої з держав — учасниць СНД, а також на території ко-
лишнього СРСР, щодо колишніх союзних республік, які взяли
на себе зобов’язання про гарантії прав громадян СНД. Пенсії ж
громадянам цих держав призначають за законодавством країн
їхнього проживання.
37
З країнами так званого «далекого зарубіжжя» Україна укла-

дає договори за так званим пропорційним принципом. Право
на пенсію визначають, беручи до уваги сумарний стаж, на-
бутий на території обох сторін. Кожна держава бере на себе
зобов’язання призначати й виплачувати пенсію або її частину
за стаж, набутий на її території. Незалежно від того, на тери-
торії якої країни працювала людина, сплачені нею внески на
соціальне страхування дають їй гарантії права на соціальне
забезпечення.
Українське законодавство надавало можливість людині, яка
працювала в країні, з якою не було укладено міжнародної угоди,
брати добровільну участь у солідарній системі пенсійного за-
безпечення. Така людина за місцем своєї реєстрації в Україні
могла укласти договір добровільного страхування з терито-
ріальним органом Пенсійного фонду. Особа зобов’язувалася
впродовж терміну, зазначеному у договорі, але не менше, ніж
один рік, сплачувати внески в Пенсійний фонд України. Сума
внесків має бути не меншою за мінімальний страховий внесок
за відповідний період.
Якщо, припустимо, особа не знала про можливість участі
у солідарній системі добровільного страхування, то у договорі
про добровільну участь у цій системі може передбачатися од-
норазова сплата застрахованою особою страхових внесків за
попередні періоди.
Сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не
може бути меншою за мінімальний страховий внесок за ті ж
місяці. Закон про єдиний соціальний внесок надавав громадя-
нам України, які працювали за її межами, право на добровільну
сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування.
28-29 червня 2011 року в м. Баку відбувся Технічний семінар
«Соціальний захист працівників-мігрантів і глобалізація».
Його організували Міжнародна асоціація соціального забез-
печення (МАСО) спільно з Міжнародною асоціацією пенсійних
38
соціальних фондів (МАПСФ). У семінарі брали участь понад

70 представників інститутів соціального страхування та
пенсійних фондів з європейських та євразійських країн. Ухва-
лено рішення про опрацювання рамочного документа з визна-
чення принципів, що надають право на отримання соціального
захисту. Мали також деталізуватися адміністративні механізми
трансфертів з держав-донорів у держави-отримувачі виплат
допомоги працівникам-мігрантам.
2012 рік
Газета «Вести» 27 червня 2012 року оприлюднила резуль-
тати журналістського розслідування під заголовком «Сотни
тысяч рабов шьют в Украине Adidas и Nike». Автор — Олександр
Сибірцев. Нагадав про попередню публікацію про підпільний
цех в Одесі, на якому працювали в’єтнамські нелегали. Ствер-
джував, що в Україні діяла велика мережа мініфабрик з вироб-
ництва підробленого брендового одягу.
В Одеській області цех з нелегалами діяв на території
військової частини. Там шили кросівки «Reebok» і «Adidas».
Власник цеху — в’єтнамець. Його покровитель — колишній
високопоставлений міліціонер. Орендувалися цехи на занед-
баних заводах. Були поміж в’єтнамців і власники будівель із зе-
мельними ділянками, обнесеними високими парканами. Цехи
були розташовані під землею. Під сільськими будівлями були
споруджені 2-3-поверхові замасковані підземні споруди. Вияви-
ти їх можна хіба що за запахом азійської кухні — смаженої риби
і сої. При цехах діяли туалети, кухні, душові. Спали в’єтнамці на
полицях. Продукти і матеріали постачали їм вечорами. Готову
продукцію забирали вранці. З батьківщиною спілкувалися за
допомогою Інтернету. В’єтнамці дотримувалися суворих пра-
вил. На вулицю виходити заборонялося. Не можна було голосно
спілкуватися і включати музику.
39
Співробітник Генпрокуратури щомісячні доходи нелегаль-

них цехів оцінював на десятки мільйонів доларів. В них пра-
цювали сотні тисяч нелегалів з В’єтнаму, Китаю і Афганістану.
Операції з їх виявлення виконувалися поверхово. Одеський
цех, де працювали 36 в’єтнамців, міліція виявила випадково,
розслідуючи проникнення злодіїв на завод гумових технічних
виробів.
Повідомлялося, що адреси нелегальних виробництв були
ретельно законспіровані. Приміщення гуртожитків нелегалів
приховувалися від сторонніх за всіма правилами партизанської
тактики. Про цехи знали силовики, які прикривали нелегаль-
ний бізнес, та вербувальники робочої сили в країнах Південно-
Східної Азії. Підпільні цехи нелегалів окупали інвестиції в них
лише за місяць своєї діяльності. За найменшої небезпеки ці
підпільні цехи змінювали свої адреси. В Україні була маса по-
кинутих приміщень і обладнання.
В Києві, Харкові, Одесі і Хмельницькому більшість
підпільних цехів розташовувалися навколо найбільших оп-
тових ринків. В Одеській області на промисловий ринок
«7-й кілометр» працювали понад 30 нелегальних артілей.
Найбільшими ці артілі були в райцентрах Березівка і Роздільна.
Більшу частину міні-заводів утримували китайці. Власниками
понад 10 цехів були в’єтнамці. Вони прибули в Україну в 90-х
роках. Вже встигли отримати українські паспорти та розгорну-
ти свій бізнес. В’єтнамці були власниками кількох контейнерів
і лотків на ринку «7-й кілометр» . Там продавали контрафак-
тний одяг з лейбами всесвітньо відомих фірм. Матеріал для
своєї продукції купували на цих же ринках. Шкіряні замінники,
фурнітуру і тканини постачали араби. На цьому вже здавна
спеціалізувалися українські підприємці арабського поход-
ження. Потім араби купували підроблену брендову продукцію
Adidas і Nike, виготовлену азійцями і продавали в своїх ма-
газинах, як товар, виготовлений в Об’єднаних Арабських
Еміратах.
40
Азійці бізнес в Україні розпочинали «з коліна». Купували

за копійки стареньке українське обладнання на зруйнованих
українських заводах. Прибутковість такого виробництва сягала
1000 відсотків. Наприклад, собівартість виготовлення укра-
їнського костюму — 50 грн. Продавали його за 400-500 грн.
Невеличкий цех у складі 30 працівників щодоби виготовляв
100-300 костюмів. Цех діяв і вночі. Працювали 3 зміни.
В Міністерстві внутрішніх справ стверджували, що Україна
на 90 відсотків була транзитною країною для біженців з країн
Південно-Східної Азії, які прямували до Європи. Лише 10 %
прямували до України на постійне місце проживання і працев-
лаштування. Раніше в Україні більшість випадків торгівлі людь-
ми мали ознаки сексуальної експлуатації. Впродовж останніх
років зросла трудова експлуатація іноземних мігрантів.
Між власниками підпільних цехів почалася гостра
конкуренція. Ворогували між собою вихідці з Південного
і Північного В’єтнаму. Конфліктували китайці і в’єтнамці.
Ніби то в’єтнамці збивали ціни на виготовлену продукцію.
В’єтнамці і китайці скаржилися одні на інших в Службу без-
пеки України і МВС. Китайці організовувалися у великі клани.
Ними керували «великі боси». Китайці сплачували «податки»
очільнику клану. З цих «податків» давалися хабарі українським
посадовцям.
В’єтнамці ж не визнавали постійного «даху» і працювали
на свою кишеню. Невелику частку грошей надавали своєму
змляцтву. Хабарі намагалися давати прямо. Щомісячно з
цеха стягувалася «данина» — 3-5 тис. доларів. Нелегальні
бізнесмени з азійських країн намагалися вирішувати
свої проблеми у своєму ж колі і рідко вступали в контакт з
українцями.
Афганців в Україні працевлаштовували їхні земляки, як пра-
вило, на нелегальних сільськогосподарських фермах.
Нелегали потрапляли в Україну кількома шляхами. Чимало
з них прибували за туристичними візами, а потім «губилися».
41
Інші ж отримували російські візи, а в Україну їх привозили ав-

тобусами через зазделегідь підготовлені коридори на російсько-
українському кордоні.
Лише один в’єтнамець з десяти потрапляв в Україну закон-
ним способом. Жодне з українських відомств не мало точної
інформації про нелегалів. За найскромнішими підрахунками
70 відсотків товарів, які продавалися на українських ринках,
виготовлялися на підпільних фабриках. Річний оборот підпіль-
них цехів сягав 100 млн доларів.
У В’єтнамі діяли багато вербувальників. Вони за свої
кошти перевозили в Україну робочу силу. Їм компенсува-
ли витрати власники підпільних цехів. Тривалість трудо-
вого контракту один-півтора року. Пересічна щомісячна
зарплата — 150-200 доларів. Левину частку зарплати влас-
ники підпільних цехів забирали собі для оплати перевезення
мігрантів в Україну, подальше транспортування їх в Європу
та як плату за харчування і проживання. У нелегалів негай-
но після прибуття відбирали паспорти. Багатьом нелегалам
для того, щоб потрапити до Європи, довелося в Україні про-
працювати 2-3 роки. Багатьом нелегалам не везло. Їх затри-
мувала українська міліція і прикордонники та повертала на
батьківщину.
2013 рік
Газета «Голос України» 30 березня 2013 року подала першу
порцію матеріалів «круглого столу», що відбувся у Тернополі у
місцевому прес-клубі. Назва — «Заробітчанство: гіркий хліб
чужини». Бесіду вели заступник головного редактора газети
«Голос України» Володимир Краснодемський і власний коре-
спондент газети «Голос України» у Тернопільській області Любов
Левицька. Подаємо далі основні положення, показники і факти,
що прозвучали під час «круглого столу».
42
Тільки офіційним шляхом — через банки, — в українську

економіку щороку вливається понад 4 млрд доларів, зароблених
заробітчанами.
Рідна держава про інтереси мігрантів не особливо дбала.
Дешеві нелегали були вигідні розвиненим країнам. За кордо-
ном працювали від 2 до 7 млн українців. Розпадалися майже
90 відсотків заробітчанських сімей. Дедалі більше ставало со-
ціальних сиріт.
Мешканці Тернопільщини у пошуках хліба насущного ще
на рубежі ХІХ-ХХ століть одними з перших потягнулися у світ.
Українці можуть виїжджати на роботу за квотами, їх не-
багато. Більшість наших мігрантів — нелегали. Саме в цьому і
полягала проблема.
2012 року лише через банківські структури на Терно-
пільщину надійшло від заробітчан 175 млн доларів. 2012 року
в житлове будівництво в області вкладено 1,1 млрд грн, з них
кошти громадян — понад 700 млн. Левова частка цих коштів —
заробітчанські.
В області вже відчувався дефіцит кваліфікованих кадрів.
Сільгосппідприємства закупили сучасну техніку. Посадити за
кермо — не було кого (навіть за зарплати в 5-6 тис грн щомісячно).
Заробітчанином був кожний п’ятий мешканець області, —
загалом 200 тис. осіб.
Приблизно 8 % заробітків спрямовувалися на розвиток
малого й середнього бізнесу. Здебільшого — це сфера торгівлі
й послуг. Великі кошти заробітчан вкладаються у будівництво
та вищу освіту.
Громадські організації заробітчан у зарубіжних країнах про-
сили періодику, підручники, книги, народні костюми.
Що довше людина перебуває за кордоном, то складніший
шлях додому.
Багато заробітчан не бажають вкладати гроші в Україні.
Розвивають свій бізнес там. Приїхавши в гості в Україну, за-
робітчани вже за кілька днів поривалися на чужину.
43
Заробітчани швидко асимілювалися у сучасному світі. Ста-

ра діаспора зберегла говірки, діалекти, спілкуються зі своєю
прабатьківщиною, хоч у тій діаспорі змінилося вже кілька
поколінь. Нинішні ж мігранти намагаються якнайшвидше зли-
тися із середовищем, у якому доводиться жити. Намагання аси-
мілюватися, можливо, пов’язане з тим, що більшість мігрантів
є нелегалами.
Великі труднощі виникали у зв’язку зі смертю
заробітчанина. Переправити тіло в Україну коштувало 10-
15 тисяч євро. Добре, коли допомагають страхові компанії.
Нерідко українці їхали на заробітки з паспортами поляків,
литовців, латишів. У нещасливих випадках консульські служби
України посилалися на те, що загиблий чи потерпілий є грома-
дянином іншої держави, яка і мусить ним опікуватися.
Виникли проблеми у зв’язку із суттєвим збільшенням пен-
сійного віку і стажу для українських жінок.
Безробітні із заробітчанських сімей не погоджувалися пра-
цювати за зарплату, яку в Україні пропонують роботодавці.
Починаючи з 2000-го року зберігалася тенденція до зрос-
тання кількості мігрантів. Їхній вік: чоловіки — 30-50 років,
жінки — 30-45 років.
Робочі місця в Україні займають вихідці з країн Азії, Близь-
кого Сходу, Африки. В Україні дуже високий відсоток безробіт-
них з вищою освітою. Це необдумана трата грошей. Настав час
переорієнтувати школи на отримання пристижних робочих
професій.
Потенційних інвесторів, які хотіли б розвивати в Україні
свій бізнес, вже почав стримувати дефіцит трудових ресур-
сів. Спільне підприємство, яке виготовляло кабельну про-
дукцію для «Фольксвагенів» і де працювали три тисячі робіт-
ників, звозило людей з навколишніх сіл у радіусі 50 км від
Тернополя.
Американська компанія спочатку мала намір збудувати під
Тернополем завод зі складання вантажних автомобілів. Мало
44
бути 25 тисяч робочих місць. Після підрахунку трудового по-

тенціалу від намірів відмовилися.
В третій декаді березня 2013 року в Тернополі укладено ме-
морандум про співробітництво з питань трудової міграції між
обласною державною адміністрацією, обласною радою та об-
ласною спілкою працюючих за кордоном «Медобори». Готувати-
муться пропозиції щодо формування і реорганізації державної
політики у сфері управління трудовою міграцією і захисту прав
трудових мігрантів. Влада зобов’язувалася розробляти проекти
щодо заохочення заробітчан в інвестуванні коштів у місцеву
економіку, створення нових робочих місць. Зобов’язувалася
сприяти задоволенню національно-культурних, інформаційних
і мовних проблем трудових мігрантів.
Влада допомагатиме в організації щорічних таборів для ді-
тей трудових мігрантів. Волонтери з тернопільських універси-
тетів надаватимуть соціальні послуги дітям трудових мігрантів,
їхнім батькам та тимчасовим опікунам з питань соціалізації
та виховання дітей. Спілка «Медобори» зобов’язалася сприяти
формуванню позитивного іміджу України.
Голова Асоціації українців у Португалії «Собор» Олег Гуцько
вітав налагодження співробітництва мід державою і заробітча-
нами. Зазначав, що Україна прагне у Європу, а заробітчани вже
давно там. Намагалися зберегти там свою ідентичність. Створю-
валися суботні і недільні школи. Вважав, що права тих, хто пра-
цював легально, захищено краще, ніж в Україні. Ніби то більшість
мігрантів мріяли повернутися в Україну. Україна має бути готова
до повернення людей з іншими мисленнями і вимогами.
Голова Християнського товариства українців в Італії Олесь
Городецький теж стверджував, що багато хто із заробітчан хоче
повернутися в Україну. Усвідомлюють, що адаптуватися буде
непросто. Змінилися заробітчани і Україна повинна зміню-
ватися. Повернуться люди не з великими статками, але дехто
захоче започаткувати свою справу. Важливо, щоб для бізнесу
були створені умови бодай наближено до європейських.
45
Перший заступник голови Тернопільської облради Сергій

Тарошевський заявив про опрацювання програми взаємодії із
закордонними українцями, розраховану на три роки. Важли-
во також розробити проекти для тих, хто хоче повернутися й
організувати свій невеличкий бізнес. Дехто із заробітчан вже
цікавився обслуговуючими кооперативами у сільському гос-
подарстві.
У газеті «Голос України» за 2 квітня 2013 року було продо-

вження матеріалів «круглого столу» на тему «Заробітчанство:
гіркий хліб чужини».
В Україні міграційна політика досі ніколи не була серед дер-
жавних пріоритетів. Лише 2011 року Президент В. Янукович
підписав Указ про схвалення «Концепції державної міграційної
політики». Досі не було закону про зовнішню трудову міграцію.
Лише 5,7 % громадян України, які перебували за кордоном,
зверталися за допомогою до консульських установ. Її потребу-
вали 300-400 тисяч українських громадян. У липні 2012 року
збільшено кількість консульських працівників в країнах, де
зосереджено найбільше мігрантів з України. Обіцяно виділяти
кошти для депортації тіл в Україну.
Центр консультування мігрантів Громадського об’єднання
«Відродження нації» був єдиним в Україні. Працював з 2005
року. Щомісяця до нього зверталися 1,5-1,8 тисяч потенційних
мігрантів, 90 % з них — працездатного віку.
Щоб виїхати легально, потрібно багато документів. На їх
збирання можуть піти роки. Заробітчани їхали нелегально за
туристичними візами або за паспортами громадян інших країн.
За останні п’ять років США не відкрили жодної візи для не-
кваліфікованих працівників.
Українці нерідко потрапляли у ситуації торгівлі людьми.
Два роки тому 300 громадян України, 80% яких – вихідці
з Тернопільщини, виїхали на роботу до Іраку. Фірмі-посеред-
нику сплатили чималі кошти. Ніякої роботи в Іраку українські
46
мігранти не отримали. Опинилися на вулиці за 50-градусної

спеки. Пили технічну воду. Їхні листи із закликами «SOS! До-
поможіть» помітили американці і звернулися до посольства
України. Невдах помалу повернули в Україну.
Було чимало скарг на некоректне, байдуже ставлення кон-
сульських працівників України до українських мігрантів.
На наших очах виросло покоління заробітчанських дітей.
Нині вони приводять до школи своїх нащадків. Проблем з та-
кими батьками більше, ніж з їхніми дітьми. Вони не відчувають
відповідальності за виховання і навчання своїх дітей і в усьому
звинувачують школу. Цим батькам складно будувати сімейні
стосунки, оскільки вони виросли у неповних сім’ях. Часто такі
батьки не працюють, бо їхні мами продовжують надсилати з-за
кордону кошти.
Жінки-заробітчанки передпенсійного й пенсійного віку
утримують три покоління: батьків з їх мізерними пенсіями,
дітей і онуків.
У Швейцарії школи не мають виховних функцій. Це –
обов’язок сім’ї.
Виросли люди, які ведуть паразитичний спосіб життя.
Це — діти заробітчан. Скільки б школа не брала на себе до-
даткових зобов’язань, вона не може обігріти дітей так, як це
робить сім’я.
Державі заробітчанство вигідне. Нічого не вкладаючи, вона
отримує третину бюджету.
В Італії без знання мови важче влаштуватися. Дещо нижча
платня. Якщо добре знаєш італійську, місцеві звичаї, вмієш до-
бре готувати, робити компліменти, то вже сама обираєш робо-
тодавця. Сім’ї з великим статком навіть конкурси влаштовують
для таких заробітчан. Італійці – доволі довірливі люди. Якщо
заробітчанин опинився без роботи, протриматися допоможе
«Карітас», — там годували і надавали нічліг. Медична допомога
іноземцям без документів надавалася безкоштовно. За потреби
могли і прооперувати. Були спеціальні клініки для іноземців, де
47
можна обстежитися і отримати медичні послуги. З щомісячною

платнею в 1000 євро заробітчанка почувалася людиною. Їжа і
одяг в Італії — дешеві.
Люди, які звикли жити й працювати у нормальних умовах,
не бажають повертатися в українську реальність.
У статті «Заробитчане едут из Италии в Россию и Поль-

шу» газета «Вести» 19 червня 2013 року писала, що у гас-
тарбайтерів з’явилися нові країни-фаворити. З огляду на
кризу та візові проблеми українські працівники їхали з ра-
ніше популярних країн Південної Європи на польські поля
та російські будови.
Держкомстат України повідомляв, що впродовж останніх 3
років до Польщі поїхали працювати 168 000 українців. Це — на
50 000 перевищувало відповідний показник за 3 роки (2005-
2008 роки), що передували кризі. В Італії роботу знайти стало
складно. Заробітки впали. Виникли візові проблеми. В Іспанії
було суцільне безробіття.
У Польщі була спрощена процедура видачі піврічних робо-
чих віз українцям. Для їх видачі було достатньо запрошення
від роботодавця. Раніше вимагалося офіційне запрошення на
роботу. Поляки ж їхали за більшими заробітками до країн За-
хідної і Північної Європи.
До Польщі їхали українці переважно із західних областей
України.
Росії віддавали перевагу чоловіки-українці. На будівництві
в Росії щомісяця платили 1500-2000 доларів. Подібні зарплати
були і за іншими робочими спеціальностями. Візи в Росію не
вимагалися. Отримання дозволів на роботу покладалося на
роботодавців.
До Польщі їхали переважно жінки. Це наочно виявлялося в
черзі біля генконсульства Польщі у Львові.
У червні 2013 року українець їхав переважно на сезонні
роботи. В чергу за робочою візою потрібно було записатися
48
на інтернет-сторінці генконсульства. У червні 2013 року всі

квоти були заповнені і подати документи можна було не раніше
серпня 2013 року.
Упродовж місяця збирання врожаю у Польщі можна було за-
робити 700-1000 доларів. Платили на 100-200 доларів більше,
ніж 2012 року. Львівська вчителька, яка вже вшосте їхала на
збирання суниці, розповідала, що житло і їжу роботодавці на-
давали безкоштовно. Одного року поселили у старій хаті. Люди
спали на ящиках, покритих дірявими матрасами. На обід дава-
ли похльобку або сосиски, а на вечерю – одне яйце та шматочок
хліба з ковбасою і огірок. Були й такі фермери, які штрафували
за пропущені ягоди. 2010 року була повінь і вдалося заробити
лише 300 доларів.
Подруга цієї вчительки раніше працювала в Італії. У Поль-
щі на збиранні полуниці вона працювала з 6 годин ранку до
6-7 години вечора. Робота – каторжна, спека. Упродовж дня
назбирувала понад 100 кг ягід. Зараховувалися лише відбірні
ягоди. Декілька разів втрачала свідомість.
Газета «Голос України» 2 липня 2013 року у підбірці мате-

ріалів «Як допомогти українському заробітчанину» на сто-
рінках 10 і 11 писала про те, що на інформаційному порталі
golos_ukraine.com в режимі онлайн відбувся «круглий стіл»
на тему: «Трудова міграція українців: старі проблеми та нові
виклики».
У розмові брали участь заступник директора Департаменту
консульської служби Міністерства закордонних справ України
Кирило Калита, головний спеціаліст відділу міжнародних до-
говорів Департаменту міжнародних зв’язків та інформаційних
технологій Міністерства соціальної політики України Віктор
Горленко, голова Української всесвітньої координаційної ради
(УВКР) Михайло Ратушняк, голова Асоціації українців у Валенсії
(Іспанія) Михайло Петруляк, заступник головного редактора
газети «Голос України» Володимир Краснодемський.
49
Зазначалося, що трудова міграція – явище для українців —

не нове. Наприкінці ХІХ ст. західноукраїнські селяни розпочали
масово виїжджати до Північної Америки.
У трудовій міграції на нинішньому етапі беруть участь пере-
важно люди кращого працездатного віку. 70,2% мігрантів мали
вік 30-55 років, а ще 17,7% — не досягли 30 років. Пересічний
вік українського заробітчанина становив 41-42 роки. Середній
вік решти співвітчизників — 46 років. Після 55 років українські
чоловіки різко зменшували міграційну активність. У жінок ви-
сокий її рівень зберігався і у такому віці.
Щорічні обсяги грошових переказів українських заробітчан
сягали 21,3 млрд. доларів. Інститут демографії і соціальних до-
сліджень НАН України оцінював обсяги заробітків українців за
кордоном на початку ХХІ ст. в 4,7–7,6 млрд. доларів. Це склада-
ло 7—11% валового внутрішнього продукту України.
За даними опитувань Держкомстату, проведеного Інститу-
том соціології НАН України, досвід роботи за кордоном мали
36,7% жителів західних областей або більше, ніж кожна третя
родина; 26,4% і 21,4% мешканців відповідно центрального та
східного регіонів, 15,4% жителів південних областей.
За даними дослідження Держкомстату 2008 року, 35,1%
заробітчан мали дозвіл на проживання та роботу, 39,2% — на
тимчасову реєстрацію.
Жодного офіційного статусу перебування за кордоном не
мали 25,6% мігрантів. Найбільше таких перебувало в Польщі
(56,2%) та Італії (36,2%), а найменше — в Чехії, Іспанії, Порту-
галії та Росії.
Половина українських мігрантів працювали в Росії. Ре-
шта — в сусідніх центральноєвропейських країнах (Польщі,
Чехії, Угорщині, Словаччині), а також у країнах Південної Єв-
ропи (Італії, Португалії, Іспанії, Греції).
Комплексно забезпечити права трудових нелегальних мі-
грантів наразі дуже важко. Українські консульські співробіт-
ники намагалися допомогти всім громадянам, які потрапили
50
у складну ситуацію. Якщо йдеться про нелегальних мігрантів,

цього зробити неможливо.
Траплялися випадки, коли людина ніби і трудиться ле-
гально, але можливості впливу консульських служб України –
обмежені. Насамперед це стосується українських моряків.
Вони посилаються на роботу через крюінгові компанії, які
фактично не несуть жодної відповідальності за подальшу
долю моряків.
Після запровадження Бюджетного кодексу певних нега-
тивних змін зазнав процес надання допомоги нашим спів-
робітникам, які потрапили у складну ситуацію за кордоном.
Донедавна існував спеціальний консульських фонд. Він фор-
мувався за рахунок коштів, що надходили за вчинення кон-
сульських дій. Певну частку цих грошей можна було вико-
ристовувати для допомоги потерпілим. Нині законодавством
чітко передбачено, у яких саме випадках наші співвітчизники
можуть отримати допомогу. Це вимагає додаткових довідок та
інших документів.
Україна уклала 22 міжнародні договори, які стосуються
соціального забезпечення наших земляків. У більшості з них
йдеться про пенсійне забезпечення. Були й 8 договорів, які пе-
редбачали й інші види соціальної допомоги.
Починаючи десь із 90-х років понад 100 тис. співвітчиз-
ників потрапили в тенета тих ділків, які торгують людьми. Це
здебільшого стосувалося жінок. Протидія торгівлі людьми ви-
значалася одним з пріоритетних завдань на час головування
України в ОБСЄ. Проблема стала предметом серйозного обго-
ворення на міжнародній конференції високого рівня з питань
протидії торгівлі людьми, яка відбулася на початку червня 2013
року у Києві.
2012 року в Україні виявлено 155 випадків торгівлі людьми.
За даними Міжнародної організації з міграції в Україні 2012
року було 702 постраждалих. Координатор ОБСЄ впродовж
2009-2012 років зазначав 409 постраждалих.
51
Доцільно було б створити єдиний орган державної влади з

надання допомоги нашим співвітчизникам, які розкидані по
всьому світу.
Не можемо вказати скільки українців-заробітчан роз’їхалися
по світу. Лише в першій половині 2013 року українські грома-
дяни подали приблизно 200 тис. заяв на те, щоб мігрувати до
країн Європейського Союзу.
Підготовлено проект Закону «Про трудову міграцію». На за-
конодавчому рівні не було чіткого визначення поняття «тру-
довий мігрант». У Придністров’ї мешкали майже 100 тис.
громадян України. Для того, щоб скористатися своїм вибор-
чим правом, їм треба їхати в Кишинів або Бєльці. На виборчі
дільниці в ліпшому разі з’являлися 4-5 тис. придністровських
українців.
Одна з найгостріших проблем українських мігрантів – вза-
ємний залік пенсійного стажу. Такі договори насамперед по-
трібні з Італією, Канадою та іншими країнами, де працюють
сотні тисяч українців. Українські урядовці не виявляли достат-
ньої ініціативи й наполегливості.
У газеті «Голос України» за 3 липня 2013 року підбірку мате-

ріалів «Як допомогти українському заробітчанину» було про-
довжено.
За даними ООН, кількість українських трудових мігрантів,
які постійно перебувають за кордоном, становить 8 млн. Чи-
сельність їх зростає у сезонний пік.
За офіційними українськими даними за останні 20 років з
України виїхало 6,5 млн осіб. Частина з них перейшла у ста-
тус емігрантів. 2010 року Світовий банк повідомляв, що понад
6,5 млн українців навчалися і проживали за кордоном. Україна
стала п’ятою державою у світі за кількістю шукачів кращого
життя за кордоном (більше виїхало з Мексики, Індії, Росії та
Китаю). Різні методики подають різну чисельність сучасної
української міграційної хвилі.
52
За кордоном мешкали понад 60 млн трудових мігрантів та

емігрантів з України.
Майже 45% етнічних українців мешкали за межами Украї-
ни. Статус закордонних українців мали 20 млн осіб. Громадя-
нами України були 8 млн осіб.
Спорожнілу нішу в Україні заповнювали іммігранти із ще
менш розвинених країн. Вони деформували соціокультурне
середовище України. В Україні населення вирізнялося великою
смертністю і низькою народжуваністю.
До Іспанії 1999 року прибували українські мігранти за турис-
тичними візами. Тоді роботи там не бракувало. Наступного дня
кожний мігрант мав можливість зареєструватися за місцем про-
живання, щоб у разі потреби отримувати безкоштовну медичну
допомогу. Нові закордонні паспорти українські консульства не
надавали. Мовляв, не було бланків. Отримання такого паспорту
збільшувало шанси на отримання роботи і легалізацію.
Українським трудовим мігрантам в Іспанії жодного разу не
вдалося отримати фінансову допомогу від спеціального кон-
сульського фонду.
Проект закону про трудову міграцію – це переклад міжна-
родної конвенції з прав людини, до того ж – не зовсім вдалий.
Не враховував заробітчан, які потрапили за кордон нелегально.
У січні 2010 року створено Раду з питань трудової міграції
при Кабінеті Міністрів України. Вважається постійно діючим
консультаційно-дорадчим органом у зв’язку з формуванням
та реалізацією політики у сфері соціального захисту трудових
мігрантів. До Ради не увійшов жоден з трудових мігрантів. Уві-
йшли ж чиновники з різних міністерств та відомств.
Зазначалося, що у разі підписання восени 2013 року Угоди
про Асоціацію України з Євросоюзом, не очікувалися якісь пре-
ференції для трудових мігрантів.
1 липня 2013 року набрали чинності зміни щодо реалізації
візового режиму для українських громадян, які планували по-
їздки у країни Євросоюзу.
53
Консульські установи України удвічі-втричі підвищували

тарифи на свої послуги. Можливість продовження консулом
українського закордонного паспорта не залежала від місцевої
влади. Це – виключно вітчизняна проблема, яка традиційно не
розв’язувалася.
Ситуація з видачею українських паспортів за кордоном піс-
ля запровадження нового зразка цього документа стала просто
катастрофічною. Особливо для молодих людей, яким минуло
16 років і які з різних причин опинилися разом із батьками за
кордоном. Вони хочуть вчитися у вищих навчальних закладах
України, а зробити цього не можуть. Без паспорта документи
на вступ до вишу не приймаються.
Є країни, які заохочують заробітчан повернутися на бать-
ківщину.
В 90-х роках були організовані угрупування з українців та
росіян, які в Португалії, Польщі, Італії намагалися взяти за-
робітчан під свій контроль.
Трудова міграція – це не українська діаспора. Це – громадяни
України, які за певних обставин опинилися за кордоном.
Під час «круглого столу» на тему «Трудова міграція україн-

ців: старі проблеми і нові виклики» було сформульовано низку
пропозицій до парламенту та уряду. Опубліковано їх на сторін-
ці 11 газети «Голос України» за 3 липня 2013 року.
Верховну Раду закликали:
1. Якнайшвидше ухвалити Закон України «Про зовніш-
ню трудову міграцію». У ньому законодавчо визначити ста-
тус українських трудових мігрантів та членів їх сімей, со-
ціально-економічні, освітні, культурні та інші гарантії
для них.
2. Внести зміни до виборчого законодавства України щодо
повного забезпечення реалізації виборчих прав громадян Укра-
їни, які перебувають за кордоном.
Кабінет Міністрів закликали:
54
1. Разом з парламентарями та представниками громад-

ських організацій трудових мігрантів опрацювати та подати
2013 року до Верховної Ради проект Закону «Про зовнішню
трудову міграцію».
2. Забезпечити в повному обсязі виконання заходів «Дер-
жавної програми співпраці із закордонними українцями на
період до 2015 року».
3. Опрацювати комплексну програму на 2014-2015 роки
сприяння поверненню громадян України, які перебувають за
кордоном, на батьківщину, передбачивши для них податкові,
митні та інвестиційні пільги.
4. Створити єдину державну структуру, яка координуватиме
діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади
України у сфері відносин з українськими трудовими мігран-
тами.
5. Під час підготовки проектів законів про Державний бю-
джет України передбачати належне фінансування видатків на
здійснення співпраці із закордонними українцями, українськи-
ми трудовими мігрантами та їх громадськими організаціями.
6. Активувати переговорний процес щодо укладення дво-
сторонніх міжнародних договорів між Україною та іноземни-
ми державами про працевлаштування та соціальний захист
трудових мігрантів, взаємне визнання документів про освіту,
визнання українських посвідчень водія та взаємозарахування
пенсійного стажу.
7. Забезпечити реалізацію митних процедур стосовно вве-
зення власного майна, придбаного за кордоном, для громадян
України — трудових мігрантів, які повертаються на постійне
проживання в Україну.
8. Розширити за обсягами і напрямами мовлення регуляр-
ну трансляцію українських теле- та радіопрограм на країни
компактного проживання українців, сприяти відкриттю в них
нових єврокореспондентських пунктів вітчизняних засобів
масової інформації.
55
Газета «Вести» 11 липня 2013 року у коротенькій нотатці

«Зароботки. В Польше платят $ 600 в Чехии — $ 1,1 тысяч»
повідомила деякі результати двох національних соціологічних
опитувань. Їх виконали Держкомстат та Інститут демографічних
і соціальних досліджень НАН України. Було опитано 45 тисяч
людей. Найбільше українці отримували в Німеччині, близь-
ко $ 1800 щомісяця, а в Чехії та Італії — $ 1100. Щомісячний
заробіток у Португалії — $ 1000. У Польщі платили 600 доларів.
18 липня 2013 року газета «Вести» у статті «Наших специ-

алистов заманивают в Россию» писала, що влада Росії хотіла
припинити приплив низькокваліфікованих мігрантів та залу-
чити побільше розумних українців та білорусів.
Федеральна міграційна служба Росії повідомила про кілька
новозапроваджень щодо іноземних трудових мігрантів. Ці ново-
введення планувалося оформити восени 2013 року як закони.
З 2015 року запроваджувався в’їзд за закордонними пас-
портами.
Влада намагалася:
• припинити приплив низькокваліфікованої робочої
сили (двірників, комірів, продавців), щоб мігранти не
витісняли з робочих місць росіян;
• залучати кваліфікованих мігрантів (ними вважали-
ся ті, хто щомісяця отримував від $ 5 тисяч; перевага
віддавалася українцям і білорусам з огляду на наявність
дипломів про вищу освіту та відсутність мовних
бар’єрів);
• скоротити кількість нелегалів на ринку праці, оскільки
недоодержувалися податки (сплата штрафів переклада-
лася з мігрантів на роботодавців).
Чинні штрафи сягали від 40 тис. до 500 тис. рублів (10—
120 тис. грн). Передбачалася і кримінальна відповідальність.
Російські підприємці переважно відкуповувалися від податків-
ців хабарями.
56
Планувалося запровадження 30-відсоткового податку на

зарплату некваліфікованого іноземного працівника впродовж
першого півріччя його працевлаштування.
Досі легально працевлаштуватися було дуже важко. Дозволи
на роботу видавалися згідно з квотами для кожної країни за
кожною спеціальністю. Потрібно було отримати статус тимча-
сового мешканця. Федеральна міграційна служба мала намір
об’єднати вимоги до трудових мігрантів в один чи два доку-
менти.
Іноземні (в тому числі і українці) мали чекати на право ста-
ти претендентом на працевлаштування лише через два місяці
після з’явлення вакансій.
Спрощувалася процедура отримання російського грома-
дянства. Для цього спочатку слід отримати дозвіл на тимчасове
мешкання. Прожити в Росії рік. Отримати вид на проживання.
Потім подавати документи на отримання громадянства. За
звичайною процедурою після отримання виду на проживання
потрібно було ще 5 років прожити в Росії для набуття права на
отримання громадянства. Процедура мала спроститися для
бізнесменів та випускників російських вузів.
Статус тимчасових мешканців запроваджувався замість
дозволу на роботу. Термін дії для дипломованих фахівців — на
2 роки, а для висококваліфікованих (із річною зарплатою від 2
млн рублів (500 грн) — на 3 роки. Студентам-іноземцям у па-
спорт мав вклеюватися стікер. Він надавав право на мешкання,
навчання і роботу.
В’їзд в Росію громадянам з країн СНД — за закордонними
паспортами. Вони не вимагатимуться для громадян країн —
членів Митного союзу.
У невеличкій нотатці «В семьях без мамы» газета «Вести» 23

липня 2013 року писала, що у жінок-заробітчанок після повер-
нення в Україну виникав «синдром покинутого гнізда». Сім’я за
час відсутності матері адаптувалася. В таких сім’ях материні
57
гроші стають еквівалентом любові. Жінка з грошима відчуває

себе героїнею і вимагає відповідного ставлення до себе. Чолові-
ки від таких дружин втікають. Після 2—3 місяців перебування
в Україні, жінки хочуть знову їхати за кордон. Там вони від-
чувають себе затребуваними та отримують те, що не можуть
отримати в Україні.
Газета «Сегодня» 25 липня 2013 року у статті «Ехали рабо-

тать — попали в плен» писала про двох українок, які поїхали
працювати на Кіпр. Вони приїхали працювати у барі, на курорті
Ларнака. Роботу їм запропонувала українка. Візи було оформ-
лено через посольство. Отримали дозволи на роботу. 21 червня
2013 року українки пробули до Кіпру. Мали зворотні квитки на
кінець грудня. Власник бару в перші ж дні вимагав, щоб вони
працювали практично цілодобово. За кілька днів заявив їм, що
на отримання дозволів на працевлаштування витратив чималі
гроші і українки мали компенсувати йому по 2 тисячі євро.
Замість грошей був ніби то натяк на інтим. Українки втекли з
бару і звернулися до місцевого відділення міграційної служби
і розповіли про ситуацію, що склалася. Співробітники служби
викликали поліцейських. Ті відібрали в українок паспорти і
телефони. Українок перевезли з Ларнаки в Нікозію. Помістили
у будівлю, яка примикала до місцевої жіночої в’язниці. Полі-
цейські вимагали, щоб українки написали заяву на власника
бару. Не випускали їх на волю впродовж місяця. Погрожували
анулюванням візи і депортацією.
В ув’язненні тримали два тижні українок без кондиціонера.
Включили його тоді, коли одній з них стало зле. Повернули
телефони. Українки нібито боялися писати заяви на власника
бару.
Співробітники українського консульства на Кіпрі
підтримували телефонний зв’язок із затриманими українками.
Запевняли, що вони найближчим часом повернуться в Україну.
Поліція в Нікозії відмовлялася коментувати ситуацію.
58
Це ніби то був не перший випадок, коли українок заманю-

вали пропозиціями про високу платню, а потім тиснули на них
з метою схилити їх до надання сексуальних послуг.
Автор цих рядків зізнається, що логіку у цій ситуації він теж
не зрозумів.
Газета «Вести» 23 серпня 2013 року в статті «Я вернулась

из Милана — а муж ушел к другой», писала, що через кризу в
Європі українки вже не мчалися туди на заробітки. Ті, хто по-
вернувся, заявляли, що не готові промінювати дітей і чоловіка
на роки пекельної праці. За кордоном праця оплачується вище,
але можна працювати і в Україні.
Держкомстат та Інститут демографії і соціальним
досліджень НАН України повідомляли, що впродовж останніх
трьох років на роботу за кордон поїхало на 300 тисяч українців
менше, ніж впродовж 2005—2008 років. За кордоном наразі
легально працювали 1,2 млн українців. Неофіційно працювали,
за різними джерелами інформації, 3—5 млн українців.
Чернівчанка, після виходу на пенсію, вирішила поїхати
на підробітки до Мілану. Раніше була вчителькою румунської
мови. Швидко адаптувалася до італійської. Доглядала лежачу
140-кілограмову жінку. Вона ненавиділа заробітчанку, кусала
її і била, коли заробітчанка її мила. Заробітчанка змовчува-
ла і господарям про це не говорила, щоб не втратити роботу.
Стверджувала, що заробітчан не поважають і капостять їм.
Пропрацювала без одного тижня два місяці і повернулася. Після
повернення з нею трапився нервовий зрив. Не пізнавала лю-
дей. Забувала елементарні речі. Чоловік пішов до іншої жінки.
Заробітчанка залишилася самотньою. Про заробітки за кордо-
ном не хоче навіть думати. Погоджується з думкою італійців,
що слабим — не місце на заробітках.
Інша буковинка два роки попрацювала в селі поблизу Неа-
поля. Поїхала туди до чоловіка. Повернулася в Україну оскільки
не могла жити без доньки. Після повернення невелика донька
59
не визнавала впродовж місяця батька і матір. Вирішили, що

без доньки більше не поїдуть.
Ще одна буковинка пропрацювала в Греції 8 років. Догля-
дала за старенькою і дітьми. Працювала сиділкою в лікарні.
Заробила на будинок в селі поблизу Чернівців, оплатила на-
вчання доньки. Грецьку вивчила за півроку. Місячний догляд за
старенькою — 600 євро. У лікарні під час вихідних їй платили
за добу 120 євро.
5 років мешкала в Греції без документів. Стала свідком ДТП
і поліція виявила, що вона без документів. Кілька днів перебу-
вала під вартою. Невдовзі місцевому адвокату заплатила 800
євро і він легалізував її. Україну заробітчанка відвідувала дуже
рідко. Коли повернулася на батьківщину, то донька була вже
підлітком і взаємини з нею відновлювалися дуже довго. Заро-
бітчанці і досі здається, що вона щось не додала своїй доньці.
26 серпня 2013 року з 23.00 на телеканалі «1+1» демонстру-

валася стрічка власного виробництва про долю наших заробіт-
чанок «Жінка — банкомат».
На закінчення цієї нотатки автор цих рядків хотів би на-
вести думку одного з вітчизняних священників Української
греко-католицької церкви в Італії. Він говорив, що чоловіча
трудова міграція в Україні була здавна. Новинкою міграції стала
участь у ній жінок. Вони ж завжди вважалися берегинями дому.
Газета «Вести» в вересні 2013 року у коротенькій нотатці

«Зароботчанам дадут нашу пенсию» повідомомляла, що Вер-
ховна Рада ратифікувала угоду між Україною і Польщею про
соціальне забезпечення. Українські заробітчани, які легально
працювали в Польщі, будуть отримувати українську пенсію,
декретні, допомогу з безробіття та за нещасливих випадків.
Угода мала набрати чинності з 2014 року. В бюджет мали за-
кладатися 14 млн грн. Влада мала намір укласти подібні угоди
з усіма країнами, де працювали українські трудові мігранти.
60
8 грудня 2013 року газета «Вести» опублікувала підбірку

матеріалів «Заробитчан унижают листовками и устраива-
ют на них облавы». Зазначалося що в Європейському Союзі
місцеве населення розпочало ставитися до українських тру-
дових мігрантів як до конкурентів у боротьбі за робочі місця.
В Португалії рекомендували повідомляти поліції про україн-
ців-нелегалів. В Південній Європі тривала економічна криза.
Раніше на нелегалів дивилися «скрізь пальці», бо робочих рук
бракувало. На брудну роботу місцеві працівники не йшли. У
зв’язку з кризою місцеве населення розпочало погоджуватися
і на непрестижну роботу.
В Португалії офіційно працювали 50 тисяч українців. Ще
стільки ж — неофіційно. В Інтернеті з’явилися провокаційні
листівки. В них українці зображувалися в одній шерензі з чор-
норобочими з Китаю, Румунії та Африки. Українські мігранти в
Португалії очікували облав. Мігрант-львів’янин стверджував,
що до українців розпочали ставитися як до людей «третього
сорту». Раніше ж хвалили за працелюбство.
Мігрантка з Івано-Франківська повідомляла, що раніше
працювала прислугою. Її господар втратив роботу і поїхав пра-
цювати в Швецію. Вона теж втратила роботу. Оскільки була
легально працевлаштована, то отримувала щомісячну допо-
могу на суму близько 500 євро. Шукала роботу. Повертатися в
Україну не збиралася, бо не мала там перспектив.
Очільник «Спілки українців» в Португалії Павло Садоха
стверджував, що до українців не було ворожого ставлення. В
2012 році 10 тисяч українців отримали португальське грома-
дянство. Ще 36 тисяч — дозвіл на проживання. Спрямовані
проти українців листівки вважав фальшивками. Впродовж
2012 року 100 тисяч португальців виїхали на заробітки до
благополучніших країн Північної Європи та до Німеччини. З
Португалії на північ Європи їхали і українці. Декому вдавалося
підтвердити українські дипломи і знайти роботу за спеціаль-
ністю в Португалії.
61
В багатих країнах Європи було чимало заробітчан з Польщі,

Чехії, Болгарії, Румунії.
В Італії карабінери полювали на нелегалів. Поліція розпо-
чала часто зупиняти бусики з українськими номерами. Вима-
гали пред’явити ліцензії. Вони — передбачені для фур, а не для
бусиків. За відсутності ліцензії вимагали штраф — 5000 євро.
Водійські посвідчення українських водіїв поліцейські не вва-
жали міжнародними. Бусики вважалися «банками на колесах».
Вони везли в Україну гроші і передачі.
В Іспанії роботодавцям за працевлаштування нелегалів за-
грожував штраф до 100000 євро. Поміж місцевого населення
було поширеним безробіття.
В Іспанії 56 % молоді були безробітними. 25 — робочий
іспанець з Валенсії з трьома дипломами про вищу освіту (вклю-
чаючи диплом МВА) працював прибиральником туалетів в лон-
донському кафе. За даними агентства «Bloomberg» до Великої
Британії впродовж останніх трьох років прибуло на заробітки
вдвоє більше іспанців, ніж у минулі роки. Багато молодих
високоосвічених людей працювали на робочих місцях з низь-
кою зарплатою.
У Чехії 2009 року відбулися масові звільнення на будовах і за-
водах. Під звільнення потрапили чимало українців. Звільненим
українцям пропонували 500 євро на квиток до України. В Чехії
стало складніше отримати робочу візу, Видавали максимум на
півроку. Раніше ж видавали на понад рік.
Один із звільнених в Чехії працівників повернувся в Чернів-
ці. За два місяці поїхав працювати в Росію. Поки що його там
робота влаштовувала.
2015 рік
16 лютого 2015 року газета «Вести» опублікувала статтю
«В секс-рабство за рубеж приглашают через соцсети». Зазна-
62
чалося, що сутенери за кордоном розпочали через Інтернет

активніше вербувати киянок. Обіцяли до 1000 доларів щоден-
ного заробітку.
Повідомлялося, що в Києві наприкінці січня затримано
38-літню сутенершу, яка постачала дівчат в Об’єднанні Арабські
Емірати. Раніше було затримано 23-річну киянку, яка надси-
лала українок в публічні будинки Індії. Її ув’язнено на 5 років.
Обслуговувати, наприклад в Ізраілі, потрібно було щонай-
менше 8 чоловіків щодня. Графік роботи: з 10.00 до 22.00. Су-
бота — вихідний. 12-й клієнт був бонусним. Його грошима не
потрібно було ділитися. Одна година — 150 доларів, за 40 хви-
лин — 100 доларів. Мандрівка — на 1 місяць. Квитки оплачу-
вали дівчата, бо коли платять їм за квитки, то вони обманюють
і не прибувають. Вимагали довідку про стан здоров’я.
Інша вербувальниця запрошувала на Мальдіви. Вартість го-
дини — 220 доларів. Працювали там на виїзді, — з 17.00 до 6.00.
Після прильоту компенсували 50 % вартості квитків. Прости-
туткам ніби то віддавали 50 % заробітку. За житло не платили.
Часто вербувальники використовували складне морально-
фінансове становище українок.
Сутенери часто обманювали українок. Їм діставалися крих-
ти. У дівчат там відбирали паспорти і змушували працювати
цілодобово і практично безкоштовно.
Затримували сутенерів «на живця». Бралася оперативни-
ками дівчина, яка ніби то хотіла підзаробити. Нею могла бути
модель або ж звичайна київська проститутка. Під час посадки,
коли у дівчини сутенер(ша) відбирав(ла) паспорт, відбувалося
його (її) затримання. Зазвичай дівчину супроводжували, щоб
під час польоту вона не передумала. За одну надіслану дівчину
сутенери заробляли від 5 до 10 тисяч доларів.
20 лютого 2015 року газета «Факты» опублікувала статтю

Ірини Голотюк «Пятнадцать лет назад посредники брали за не-
легальное трудоустройство 300 долларов». Йшлося про Італію.
63
Повідомлялося, що іноземці, які бажали отримати довготерміно-

вий вид на проживання, мали довести, що на законних підставах
заробляють щорічно щонайменше 5830 євро. Ця сума дорівнює
соціальній допомозі, що сплачується впродовж 13 місяців.
Ті іноземці, які хотіли в рамках програми воз’єднання сімей
перевезти до Італії найближчих родичів, мусили заробляти що-
річно щонайменше 8746 євро.
Емігрантка з України оповідала в газеті про процедуру ле-
галізації в Італії трудових мігрантів.
Уряд ухвалює рішення про узаконення перебування в країні
певної кількості нелегалів.
Нелегали формують чергу. Хто перший встиг записатися
в чергу, — у того більші шанси отримати вид на проживання.
Обов’язкова умова — наявність трудового контракту і місця
проживання. Потрібно скласти іспит з італійської мови. Можна
рік провчитися у місцевій школі, отримати диплом і іспиту з
італійської мови не складати.
Вид на проживання спочатку видають на 2 роки, потім — ще
на 2. З часом термін його дії зростає вдвічі.
Ця українська мігрантка розповідала про своє життя з чо-
ловіком і в донькою в Італії. Збиралися набути громадянство.
Донька навчалася на юриста і їй не завадив би паспорт грома-
дянки Італії.
Емігрантка стверджувала, що в Італії ті, хто бажає працю-
вати, можуть забезпечити собі гарний дохід. За 15 років сім’я
заробила на квартиру. У кожного члена родини є автомобіль.
Чоловік мав ще й фургон для роботи. Вважала, що родина не
є ні бідною, ні багатою. Має середній остаток. Працюють від
сьомої години ранку до сьомої години вечора.
Газета «Вести» 28 квітня 2015 року у статті Юліани Ски-

бицької «Трудовую визу в Польшу Украинцы ждут месяца-
ми» писала, що українцям отримати трудову візу для роботи
в Польщі практично неможливо. В усіх польських консуль-
64
ствах в Україні були великі черги на подання документів на

візи. Співробітники консульств не могли впоратися з таким
напливом людей. В Україні зростала кількість тих, хто хотів
потрапити на роботу до Польщі. В Польщі зростала кількість
вакансій.
Для отримання робочої візи необхідно було оформляти
національну візу. Ця віза давала право перебувати в Польщі
180 днів впродовж півроку і працювати в Польщі легально. Ро-
боча віза надавалася за наявності запрошення від роботодавця.
Воно було чинним впродовж 3 місяців.
Керівник Центру туристичної інформації Володимир Царук
заявив, що на туристичні візи не поширювалися ті проблеми,
які були притаманні трудовим візам.
У зв’язку з проблемами щодо трудових віз з’явився бізнес
на місця в чергах. Така послуга коштувала від 120 до 500 євро.
9 вересня 2015 року газета «Вести» в статті Аліни Бонда-

рєвої «Министры работают с двумя паспортами» повідомляла,
що Литва несподівано дозволила міністру економічного роз-
витку і торгівлі України Айварасу Абромавичусу бути громадя-
нином двої країн. В Литві діяла норма закону, яка передбачала
позбавлення литовського громадянства в осіб, які працюють
в державних органах інших країн. Дозвіл щодо А. Абромави-
чуса був для нього несподіванною. Український паспорт він
отримав на початку грудня 2014 року.
Заступниця міністра юстиції Гія Гацадзе відмовилася ко-
ментувати свою ситуацію. Міністр фінансів Наталія Яресько
заявила, що має два роки для роздумів про вихід з американ-
ського громадянства.
Губернатор Одещини Михайло Саакашвілі ніби то вже роз-
почав процедуру виходу з грузинського громадянства.
Перша заступниця міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе
вже ніби то написала заяву про вихід з грузинського грома-
дянства.
65
ТЕМА 15.
СІМЕЙНЕ ПРАВО
2008 рік
Газета «15 минут» за 11 листопада 2008 року у своїй но-
татці «Американская дочь» писала про те, як американка хотіла
силоміць вивезти з України удочерену нею 12-річну дівчинку.
В Бориспільському аеропорту силовики звернули увагу на
сварку дівчинки і жінки. Виявилося, що дівчина не хотіла їхати
з України. Стверджувала, що її 40-річна прийомна мати грубо
з нею поводилася і намагалася вивезти її в США.
Американка стверджувала, що не наполягала на виве-
зенні дівчини. Заявила, що ця дівчина — психічно неурівно-
важена.
Пізніше прикордонники встановили, що дівчину удоче-
рили в Одесі на підставі невірно поданої інформації. В Одесі
мешкав повнолітній брат дівчини. Він не давав згоди на удо-
черіння і взагалі про це нічого не знав. Дівчину тимчасово
було поміщено в дитячий притулок, поки прикордонники про-
водили дізнання. Американку з України не випускали до ви-
яснення обставин.
У нотатці зазначалося, що інша американка рік тому на-
магалася вивезти новонароджену дівчинку з України за під-
робленими документами.
За даними Державного департаменту з усиновлення і захис-
ту дітей за 10 місяців 2008 року українські громадяни усинови-
ли 1722 дітей, а іноземці — 1183. Всі ці діти виїхали з України
до своїх прийомних батьків. Найбільшим попитом українські
діти користуються в США, Італії та Іспанії.
66
2009 рік
Очевидно, 2009 року на очі автору цих рядків потрапив ма-
теріал про шлюби українських громадян з іноземцями. Було
складено невеличку нотатку, яка з того часу ніде не викорис-
товувалася. На жаль, не було зафіксовано джерело. Читачеві
залишається вірити, що той матеріал таки існував. Подаємо
далі текст цієї нотатки.
Щороку близько 3-4 відсотків шлюбів в Україні укладається
між громадянами України та громадянами іноземних держав.
Тобто це — приблизно кожен тридцятий шлюб. Так, у 2008 році
з майже 322 тисяч зареєстрованих шлюбів 7,2 тис. шлюбів
були укладені громадянами України та громадянами СНД, а ще
4,2 тис. шлюбів — між громадянами України та громадянами
інших зарубіжних держав. Ця тенденція була характерною і
для попередніх років. Найчастіше такі шлюби укладалися меш-
канцями Криму, Донецької, Харківської, Дніпропетровської об-
ластей, а також міста Києва та Севастополя.
2010 рік
Газета «Голос України» 17 жовтня 2010 року опублікувала
велику статтю за назвою «Проблемні питання міждержавного
усиновлення». Автори — голова Комітету Верховної Ради з пи-
тань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Віктор Швець та студентка Київського національного універ-
ситету імені Тараса Шевченка Юна Шайхалієва. Нагадаємо,
що в той же час Президентом України був В. Ф. Янукович, а
спікером — І. С. Плющ.
Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпе-
чення правоохоронної діяльності стверджував, що він система-
тично виконував моніторинг державної політики щодо захисту
дітей від сексуального насильства, експлуатації та торгівлі,
67
незаконного усиновлення й вивезення українських сиріт за

кордон.
24 вересня 2008 року було проведено «круглий стіл» на тему
«Стан державної політики протидії торгівлі дітьми та сексу-
альної експлуатації дітей». 27 лютого 2008 року — комітетські
слухання на тему реалізації державної політики в напрямі про-
тидії торгівлі дітьми.
11 листопада 2009 року Комітетом проведено «круглий стіл»
на тему Вдосконалення законодавства у сфері захисту прав
дитини від торгівлі, сексуального насильства та експлуатації
на загальнодержавний рівень. Було створено Центр з питань
усиновлення при Міністерстві освіти і науки. Діяв до 2006 року.
Кількість іноземців, які всиновлювали українських дітей, зрос-
ла, а кількість українських усиновлювачів — скорочувалася.
Наприкінці грудня 2005 року Верховна Рада ухвалила рі-
шення про створення Державного департаменту усиновлення
і захисту прав дитини як урядового органу в структурі Мініс-
терства сім’ї, молоді і спорту.
Створилася ситуація, коли не державні службовці, а вільно-
наймані працівники фактично вирішували усиновлення.
У цей час з’явилися прийомні сім’ї, дитячі будинки сімей-
ного типу.
Станом на квітень 2010 року міждержавне усиновлення
здійснювалося виключно через Державний департамент. Це
мінімізувало впливи місцевих органів влади. На законодавчо-
му рівні встановлювався річний мораторій на можливість іно-
земними громадянами усиновити дитину. Впродовж першого
року після набуття дитиною статусу «дитини-сироти та дитини,
позбавленої батьківського піклування».
Взятий в лапки вислів є неточним і образливим для дитини.
Складається враження, що дитина чимось завинила і у пока-
рання за це її позбавили батьківського піклування. Насправді ж
перед відповідними батьками опускається своєрідний шлагбаум у
доступі до їх біологічного продукту «Лікоть близько, а не вкусиш».
68
Не було особливих черг співвітчизників, які бажали уси-

новити дітей. Умови утримання в більшості українських дит-
будинків та інтернатських установах — далекі від ідеальних.
Міжнародне усиновлення нерідко виявлялося єдиним шансом
здобути право на нормальне життя.
Почалися гострі дискусії щодо доцільності Україні ратифікува-
ти Гаазьку конвенцію про міжнародне усиновлення. Здійснення
посередницької діяльності з усиновлення дітей, комерціалізація
такої діяльності (що передбачено статтею 32 Конвенції) заборо-
нені Сімейним кодексом України. Приєднання України до цієї
Конвенції дуже активно і давно лобіюється країнами-приймачами
українських дітей. Основні положення Конвенції спрощували
процедуру усиновлення для усиновителів приймаючої сторони.
В українському законодавстві вже запроваджено кращі
норми Гаазької конвенції. Україна проголосила пріоритет на-
ціонального усиновлення. Далеко не все в державі зроблено,
щоб дотриматися цього.
Не заперечувалася можливість міждержавного усинов-
лення.
В перші роки незалежності усиновленням безпосередньо
опікувалися місцеві органи влади, органи опіки і піклування.
Рішення ухвалювалися на місцевому рівні. Згодом питання
міждержавного усиновлення були централізовані.
Період 1996—2006 років утворив велику кількість посе-
редницьких структур. Українське законодавство забороняло
будь-яке посередництво в процесі міждержавного усиновлення.
Процес усиновлення — безкоштовний.
Посередники надавали різні послуги. Допомагали за пев-
ну плату вибрати здоровіших дітей та прискорити процедуру
усиновлення. Посередники використовували неузгодженості,
які існували в цивільному законодавстві. Зокрема, Цивільний
кодекс передбачав доручення.
За роки незалежності іноземними громадянами усиновлено
в Україні понад 20 тисяч дітей. Протягом 2006—2009 років було
69
усиновлено 5,5 тис. українських. З усиновлених громадянами

США за цей час 7618 дітей, Центр усиновлення та Державний де-
партамент не мали відомостей про 534 дітей. Належній співпраці
заважала невідповідність українського і американського зако-
нодавств. Американським соціальним службам забороняється
втручатися в сім’ю з усиновленою українською дитиною.
Негайного вирішення потребували питання забезпечення
контролю та обліку дітей, яких усиновили іноземці і які про-
живали за кордоном.
Порядок провадження діяльності з усиновлення та здій-
снення нагляду за дотримання прав усиновлених дітей затвер-
джено Постановою Кабінету Міністрів від 8 жовтня 2008 року.
Роботу співробітників Міністерства закордонних справ
України найчастіше ускладнювали ситуації, коли іноземні
батьки-усиновлювачі не повідомляли відповідним установам
України про місцеперебування усиновлених українських ді-
тей у зв’язку зі зміною адреси проживання. Ці батьки також
не надсилали звітів.
Органи влади іноземних держав не завжди надавали допо-
могу українським консульським співробітникам щодо отриман-
ня необхідної інформації.
Було багато питань щодо усиновлених українських дітей,
котрі проживали в країнах, де не було української дипло-
матичної присутності. Доводилося діяти через посольства
третіх країн (найчастіше через посольства Великої Британії
і Франції).
У забезпеченні легітимності процедури міждержавного уси-
новлення брала участь Державна прикордонна служба України.
Суб’єктом правового забезпечення міждержавного усинов-
лення є Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Осо-
бливе занепокоєння Уповноваженого викликала доля дітей,
усиновлених у зоні нестабільності та конфліктів.
Піклування держави про усиновлених дітей має відлбража-
тися в системі правових заходів:
70
• запровадження відкритої ефективної правової процеду-

ри «сканування» та добору потенційних усиновителів;
• визнання українськими та іноземними усиновлю-
вачами своїх батьківських прав та обов’язків згідно з
українським законодавством;
• систематична передача інформації про стан дитини
(віком до 18 років), місце її проживання, особливі об-
ставини;
• створення робочої групи з усунення всіх «нестиковок» та
внесення змін до чинного законодавства;
• запровадження заборони на зміну громадянства дитини
впродовж певного часу після її усиновлення;
• визначення поняття, «компрометуюча інформація» для
вирішення питання про позбавлення права усиновлення;
• запровадження заборони на усиновлення дітей до країн,
де відбуваються військові дії та до зон нестабільності і
конфліктів;
• створення державних органів для контролю за здійснен-
ням міжнародно-правових зобов’язань, позасудового
розгляду скарг та порушення процесу міжнародного уси-
новлення і покарання насильства проти дітей, а також
для фізичної і психічної реабілітації жертв брутальних
порушень прав дитини;
• поширення знань про зміст міжнародних стандартів з
усиновлення.
Простежується відсутність або неправильне застосування
необхідних ресурсів, потрібних для нормального функціону-
вання механізму міжнародного усиновлення.
2012 рік
Газета «Голос України» 18 лютого 2012 року у статті Оксани
Мацунич «Іноземці усиновлюють переважно хворих» писала,
71
що національне усиновлення мало тенденцію до зростання.

Останнім часом навіть переважало міжнародне.
2011 року іноземці взяли у свої сім’ї 970 українських дітей,
а громадяни України — 2100. У січні 2012 року усиновлено
189 дітей. З них 60 поїхали за кордон. Іноземцям віддавали
переважно дуже хворих дітей. Українські громадяни хотіли
переважно всиновлювати здорових дітей. Україна не мала
можливості лікувати дітей зі складними діагнозами.
2011 року було скасовано вимогу про обов’язкову різницю в
45 років між усиновлювачем і дитиною Іноземці могли всинов-
лювати дітей віком старшим ніж 5 років. Виняток застосову-
вався до малюків, котрі потребували невідкладного лікування,
недоступного в Україні.
Потенційні батьки з-за кордону мусили мати власне або
орендоване житло, стабільний дохід, надати довідку про
відсутність судимостей. Такі документи можна було зібрати за
місяць.
Після цього Інтерпол перевіряв особу кожного у країнах,
громадянами яких такі особи є, та у країнах їхнього перебу-
вання.
Найбільше бажаючих усиновити українських дітей було в
США та Італії. Дещо менше — у Канаді, Франції, Іспанії та Із-
раїлі.
Не всі українські діти погоджувалися на кращі умови жит-
тя. Був випадок, коли в аеропорту Бориспіль 17-річна дівчина
перед трапом літака відмовилася літати з новими батьками.
Діяли численні посередницькі фірми. Найдешевше усинов-
лення американцями української дитини коштувало 22 тисячі
доларів. Стандартна ціна — $ 40 000.
Газета «Голос України» 29 березня 2012 р. повідомляла,

що прикордонники з початку року не пропустили 555 укра-
їнських дітей через недійсні чи неправильно оформлені до-
кументи.
72
Газета «Голос UA» 29 січня 2013 року оприлюднила статтю

«Страна избавляется от своих сирот?»
Ця газета комуністичної спрямованості повідомляла, що
Президент України Віктор Янукович вніс на розгляд Верхо-
вної Ради законопроект про ратифікацію Гаазької конвенції
про захист дітей і співробітництво з питань міжнародного
усиновлення. У випадку ратифікації цієї Конвенції процедура
передачі українських сиріт в іноземні сім’ї скорочувалася до
мінімуму. На бездітні сім’ї в Україні новозапровадження не по-
ширювалися. Експерти очікували в найближчий час напливу
в Україну потенційних зарубіжних опікунів. Було побоювання
про практичну неможливість відслідковувати подальшу долю
кожної усиновленої дитини.
2012 року в Україні офіційно було усиновлено 2407 сиріт.
Показник вважався для України рекордним. Понад 2 тисячі
усиновлених дітей залишилися в Україні. Найбільше україн-
ських дітей усиновили американці, іспанці, італійці, французи
та ізраїльтяни.
Газетна стаття розповідала про те, як австрійське подружжя
удочерило 6-річну дівчину з харківського інтернату. Її біологічні
батьки були позбавлені батьківських прав. Дівчина мала сер-
йозні захворювання печінки та нирок. Австрійське подружжя
гарантувало курс терапії в одній з кращих клінік Відня і забрало
дівчинку. Спочатку українські соціальні працівники отримува-
ли фото- і відеозвіти про перебування дівчинки у прийомній
сім’ї. За півроку зв’язок з подружжям припинився. Пізніше було
з’ясовано, що подружжя дійсно вилікувало дівчинку, але пере-
дало її іншій сім’ї.
Італійська родина с Мілану заплатила австрійському по-
дружжю кругленьку суму і забрала у них дівчинку. Ситуацію
взяли на контроль лише після втручання міжнародної поліції.
Виявилося, що австрійське подружжя усиновлення зробила
своїм бізнесом. Подружжя всиновлювало або ж встановлювало
опіку над сиротами з країн Східної Європи і СНД. Потім дітей
73
передавали іншим людям. Формально подружжя утримувало

вісім дітей. Подружжя було звинувачене у шахрайстві і позбав-
лене опікунських прав. Порушено кримінальну справу.
Дівчина продовжувала перебувати в Італії. Необхідні до-
кументи на право її виховання оформляла багата опікунська
сім’я.
Із запропонованого Президентом В. Януковичем законопро-
екту випливало, що всіма питаннями оформлення усиновлення
українських дітей мали опікуватися іноземні організації. Пер-
шочергове право на усиновлення поміж зарубіжних громадян
мали родичі дитини та родини з тих держав, з якими влада
України уклала договори про правову допомогу.
Противники президентського законопроекту стверджу-
вали, що влада фактично санкціонувала торгівлю дітьми-
сиротами. Зазначалося, що ніхто не може гарантувати
прозорість діяльності зарубіжних представницьких орга-
нізацій, навіть якщо вони будуть акредитовані при Кабінеті
Міністрів України. В Інтернеті вже почали з’являтися агент-
ства з «експорту» українських дітей. Ці агентства стверджу-
вали, що вони надавали виключно послуги юристів та пере-
кладачів.
Екс-омбудсмен Ніна Карпачова стверджувала, що законо-
проект Президента В. Януковича з’явився негайно після під-
писання президентом Росії В. Путіним закону, який заборонив
усиновлювати російських дітей громадянами США. Фахівці
вважали, що В. Янукович намагався продемонструвати мак-
симальну відкритість у контактах із Заходом.
Газета «Вести» 17 травня 2013 року на двох сторінках

(8 і 9) опублікувала велику підбірку матеріалів за назвою «Тур
за наследником». Під заголовком зазначалося, що за відмови
європейських жінок народжувати розплачувалися українки.
Їх використовували як безплатний інкубатор, здатний потім
стати нянькою, кухаркою і домробітницею. Термін служби – до
74
трьох років. Потім – депортація. Без дитини, грошей, і, в кра-

щому випадку, — без синців.
Фахівці вважали, що на етапі народження дитини співпа-
діння інтересів іноземця і українки закінчується. Зазначалося,
що 75% шлюбів з іноземцями – нещасливі. Життя за кордоном
перетворюється на пекло. Коли чоловік говорить, що не хоче
більше перебувати в шлюбі з нею, українка за кордоном пово-
дить себе не так як в Україні. Там вона стає ще більш покірною
і невибагливою. Навіть задокументовані побої дружини-укра-
їнки не сильно вражають європейських суддів. Чоловік бив
дружину, а не дитину. Фізичного насилля може і не бути. Його
заміняє моральне. Українка, що вийшла заміж за француза,
розповідала про бойкот з його боку. Лежала хвора з високою
температурою, прохала, щоб він викликав «швидку». Вдавав,
що не чує. Сів грати на піаніно. Вона розпочала кричати. Він
ввімкнув телевізор на повну потужність.
Одна киянка познайомилась з англійцем, який викладав
англійську мову на курсах в Києві. Киянка була слухачем кур-
сів. Пізніше із сестрою брала у нього приватні уроки. Потім
він став залицятися. Все спочатку було добре. Погляди і смаки
співпадали. Значно пізніше киянка дізналася, що залицяль-
ник мав одночасно ще двох жінок. Він робив вибір для себе.
Зустрічалися рік, відгуляли в Києві весілля, його оплатили
порівну, поїхали до Великої Британії. Після народження сина
Олександра ставлення чоловіка почало змінюватися. Постійно
стверджував, що Британія – країна дорога. Оскільки в кредит
придбали будинок і машину, то потрібно економити. Киянка
здавала в оренду в Києві свою трикімнатну квартиру і віддавала
чоловікові всі гроші. Чоловік економив на дружині і дитині, собі
ж не відмовляв ні в чому. Влаштовував скандал, коли киянка
підвищувала взимку температуру у будинку. Не давав спати їй
та сину, скаржився на якісь «темні думки».
Родина приїхала до Києва у відпустку. Назад чоловік не за-
брав дружину із сином. Пізніше звинуватив, що вона викрала
75
дитину. Киянка підозрювала, що її чоловік хотів відібрати в

неї сина та передати його своїй матері, яка була заміжня вже
12 років, але своїх дітей не мала.
За кордоном українки, які вийшли заміж, зазвичай не хоті-
ли працювати. У випадку розлучення за кордоном шанси укра-
їнок на те, щоб суд залишив їм дитину, різко знижуються, бо в
них немає статків. В Україні судді більш прихильні до матері.
На Заході симпатія суддів між чоловіком і жінкою розділяються
порівну.
Найчастіше дітей викрадали саме чоловіки, зокрема, чоло-
віки з мусульманських держав. Якщо українка не оформила в
українському консульстві друге громадянство на дитину, то у
випадку розлучення дитина однозначно залишається з бать-
ком. В ісламських країнах закон на 100% на боці чоловіка.
В матеріалах газети «Вести» за 17 травня 2013 року пи-

салося, що в британських ЗМІ «шлюбну індустрію» України на-
зивали «ринком худоби».
Шлюбні агентства влаштовували «сафарі» на наречених.
Влаштовувалися тури в Україну, єдиною метою яких були зу-
стрічі іноземців з українками, які мріяли вийти заміж за іно-
земців. Такі тури активно рекламувалися в промо-роликах на
західних сайтах знайомств. Організатори замовляли простень-
кий ресторан. За столиком сиділи 5-6 дівчат і один іноземець.
На кожній з учасниць «оглядин» — табличка з іменем. Всього
у залі 15-25 іноземців і 150-250 наряджених українок. Поміж
іноземців були малопривабливі чоловіки, часто глибокого пен-
сійного віку. Деякі іноземці вже декілька разів брали участь у
турах.
Українок для участі в оглядинах турагентства знаходили за
анкетами в шлюбних агентствах. Турагентства стверджували,
що шукали серйозних взаємин і не вдавалися до секс-турів.
Вартість 11-денного сафарі складала 3 тисячі доларів. Вважа-
лося, що слов’янки не заражені фемінізмом.
76
У газеті містився перелік з 5 причин бути пильними укра-

їнкам у відносинах з іноземцями:
1. Іноземець негайно після знайомства розпочинає ціка-
витися здоров’ям нареченої. Рекомендує їй обійти лікарів. На-
тякає, що необхідно обов’язково відвідати генетика.
2. За один-два тижні пропонує вийти заміж.
3. Спробуйте чесно зізнатися собі у ролі, яку іноземець вам
відводить.
4. Іноземцю вже понад 40 років і він досі не одружений, або
кілька разів розлучений.
5. Іноземець наполягає, щоб українка народжувала у ньо-
го на батьківщині. У випадку розлучення у дитини буде мало
шансів повернутися з матір’ю в Україну.
Наводилися 5 порад українкам.
1. Ваш паспорт і гроші на квиток в Україну мають бути за-
вжди з вами.
2. Потрапивши за кордон, негайно розпочинайте вивчати
мову та шукайте роботу. Постійне джерело доходів — вагомий
аргумент на вашу користь в судах. Якщо немає оплачуваної
роботи, виконуйте громадську. Вивчайте закони країни. Будьте
на видноті.
3. Якщо дитина народилася за кордоном, бажано оформити
їй українське громадянство. За такої умови буде легше відсто-
ювати ваші права та права дитини.
4. За перших проблем в родині негайно звертайтесь до ад-
вокатів, соцпрацівників, правозахисників, в поліцію, своїх зна-
йомих.
5. Якщо збираєтеся розлучатися, то слід порадитися з юрис-
тами, де це для вас краще зробити, — в Україні чи за кордоном.
25 червня 2013 року газета «Вести» оприлюднила підбірку

матеріалів за назвою, що інтригувала — «Брачный бизнес: кто
кого кинет первым». Негайно ж зазначимо, що слово «кинет»
належить до тієї ж сфери, що і «кидалы». Підбірку матеріалів
77
підготувала кореспондентка газети. Вона особисто попрацю-

вала в шлюбному агентстві. Там, так звані, «наречені» виманю-
вали гроші в іноземців.
Міліція зацікавилася такими шлюбними агентствами.
2013 року була порушена перша кримінальна справа. Міліція
підозрювала, що в іноземців виманювалися великі гроші.
Посередники виманювали гроші на електронному лис-
туванні підставних наречених. Кореспондентка газети при-
никла в лави підставних наречених та з’ясувала подробиці
шлюбного бізнесу. Цей бізнес базувався на тому, хто кого
швидше одурить, — наречений наречену чи наречена на-
реченого.
Робота кореспондентки полягала у підтриманні листуван-
ня з іноземцями на відомому міжнародному сайті знайомств.
Роботі доводилося приділяти 4—5 годин в будь-який час дня і
ночі. Один день на тиждень — вихідний. Зарплата перерахо-
вувалась на картку. Сума залежала від виробітку. Чим більше
іноземців писали, тим більша була зарплата. Щомісяця можна
було заробити від 150 до 1000 доларів. За електронне спілку-
вання з «нареченою» іноземці платили. За один електронний
лист іноземці платили сайту 8 доларів. Сайт віддавав «нарече-
ній» та співробітниці агентства 1,5 долари. Для іноземця чат з
«нареченою» також був платний — 12 центів за кожну хвилину
спілкування. Якщо ж співбесідник бачив «наречену», то платив
до 24 доларів за хвилину.
В інших агентствах пропонували за один вхідний лист і за
одну хвилину листування в чаті вищі розцінки, — 15 центів за
хвилину.
В авторитетних шлюбних агентствах стверджували, що
шахрайських агентств було чимало. Вони зростали як гриби
після дощу. Вважалося, що підставних жінок на міжнародних
сайтах було 90 %. Після Чемпіонату Європи з футболу, який
відбувся 2012 року, іноземці розпочали вважати, що в Україні
мешкають лише красиві дівчата. Псевдоагентства виставляли
78
на сайтах знайомств фотографії українських зірок і на листу-

ванні заробляли чималі гроші.
Вакансії «перекладач» і «шлюбний агент» стали уособленням
шахрайства для сайтів з працевлаштування.
Рекомендувалося клієнтам звертатися лише в такі шлюбні
агентства, які влаштовували реальні зустрічі, а не листування.
Керівниця одного з реальних шлюбних агентств стверджувала,
що українки ніколи не виходили заміж в результаті листування
з іноземцями. Вважала, що справжнє шлюбне агентство мусило
мати свою базу чоловіків, давати рекламу і влаштовувати не
листування, а особисті зустрічі.
В Інтернеті за фотографію і шлюбну анкету пропонували від
200 грн до 100 доларів. Потім такі анкети використовувалися
на сайті знайомств.
На таких сайтах намагалися отримати від іноземців якомога
більше грошей і ніколи з ними не зустрічатися. Поміж іноземців
ніби то ставало все більше «неадекватних». Ніби то вдавалися
і до такого прийому — повести дівчину до ресторану, багато
для неї замовити, а потім втекти через «чорний вхід». Двоє «на-
речених» з Європи розгромили в Києві орендовану квартиру і
агентству довелося за це розраховуватися з її власником. Було
й влаштування кастингу поміж 30–40 дівчат.
В агентствах вважали, що недоречно тратити час на чоло-
віків віком до 30 років. Вони — бідні.
Відсіювалися негайно наречені з Індії, Індонезії, Філіппін,
Алжиру, Марокко, Судану, Мавританії та Йорданії. Такі «наре-
чені» найчастіше прохали грошей з українських «наречених».
Кореспондентка, яка тиждень пропрацювала на сайті,
стверджувала, що їй доводилося щодня надсилати клієнтам
по 350 листів та запрошувати 5—7 разів на чат впродовж ро-
бочих п’яти годин. Відповідали, але одиниці. Більшість з них
намагалися перехитрити сайт знайомств і надсилати адреси
своєї пошти, скайпу та адреси в соцмережах. Таким способом
намагалися зекономити на листуванні і не платити сайту.
79
Служба безпеки сайту вилучає все зайве, інакше сайт

втратить заробіток. Інколи іноземці в чаті свої адреси пе-
ресилали по одній літері і адміністрація сайту цього не
помічала.
У шлюбних агентствах заборонено прохати гроші в «наре-
чених». Заборонялося обговорення інтиму і еротики.
Газета «Метро афиша» 22 серпня 2013 року у нотатці «Киев-

ские девушки на экспорт» писала, що в Києві кожний десятий
шлюб укладається з іноземцями. Впродовж першого півріччя
2013 року в Києві зареєстровано 9435 шлюбів, в тому числі з
іноземцями — близько 1 тисячі.
Було зареєстровано 434 шлюби українок з громадянами
США та 505 шлюбів — з громадянами інших держав.
В Києві найчастіше шлюби з іноземцями реєструвалися в
Центральному і Лівобережному відділах реєстрації актів гро-
мадянського стану, — відповідно 369 і 357.
Раніше українки виходили заміж нібито з метою отримання
фінансової стабільності. Наразі шукають і кохання, якого не
знаходять з боку українських чоловіків.
Щоправда, одна з київських коучерів стверджувала, що
кохання в пошуках чоловіка-іноземця не було ні на копійку.
Дівчата згодні були вийти заміж за будь-кого лише б поїхати
звідси. Вони вважали, що тут нічого не можна досягти.
Після невеликої перерви у зв’язку із кризою, знову збіль-
шився попит іноземних наречених на українських наречених.
Переважання чоловіків з багатих країн і переважання жінок з
бідних країн — загальна світова тенденція.
Лише в Києві діяли близько 70 шлюбних агентств.
Чоловіків із-за кордону приваблювали красиві і освічені
українки, які поєднували європейську зовнішність з азійською
покірністю та невередливістю. Молоді європейки рідко пого-
джувалися на шлюб з 50—60-річними чоловіками. Українки
не вбачали в цьому проблем. У шлюбних агентствах Заходу
80
платили за їх послуги чоловіки і жінки порівну. В українських

же агентствах платить сильна стать.
Статистика свідчить, що вже в перший рік 2/3 шлюбів за-
кінчуються розлученням.
Газета «Вести» 23 серпня 2013 року у невеликій статті «Ино-

странцев учат соблазнять украинок» повідомляла, що сайт
wikіhow.com писав, що українки і росіянки складні у спілку-
ванні. Сайт містив кілька десятків порад щодо знайомства із
слов’янками.
Сайт містив інструкцію, що складалася з трьох блоків:
• де можна зустріти нашу жінку;
• як її розпізнати;
• що потрібно зробити, щоб її завоювати.
Рекомендувалося шукати українку на сайтах. Там тисячі з
них шукають знайомства з іноземцями. Носять українки шкі-
ряні штани. Мають високі каблуки для демонстрації довгих ніг.
Одягнуті в блискучі топи. Мають величезні сережки. Завжди
дуже нафарбовані. Стрункі блондинки з голубими очима. Є
добрими, мають фантастичне почуття гумору. Прохожим не
посміхаються. Для завоювання їх довіри доведеться докласти
зусиль. Люблять горілку, а не віскі чи текілу. Щоб зачарувати
українку, кандидат має бути впевненим у собі. Завжди мити
голову. Одягати чисту одежу. Під час розмови слід українці
дивитися у вічі. Розповідати, що любите свою сім’ю, друзів і
роботу. Повинні вміти ремонтувати машину і домашні речі. В
ресторані замовляйте кращі коктейлі в меню. Іноземним на-
реченим рекомендується вивчити пару російськомовних слів.
Позитивно слід відгукуватися про українську кухню, — борщ,
мариновані помідори, олів’є. Все слід їсти з чорним хлібом. Не
говорити, що вегетаріанець. Якщо українці наступите на ногу,
то вона віддячить тим же.
В шлюбних агентствах був великий попит на українок. По-
між іноземців був поширений стереотип, що українки — краси-
81
ві, покладисті, добре готують. Іноземці побоювалися шахрай-

ства з боку українок. Цікавляться іноземці як слід поводитися
і що дарувати. Українки зазначали, що іноземці — жадібні, до
марнотратства — не схильні.
9 жовтня 2013 року газета «Вести» містила підбірку ма-

теріалів Катерини Ступень за назвою «Липовая любовь ради
гражданства». Зазначалося про широкі масштаби повідомлень
в Інтернеті про пропозиції українок та українців як тимчасо-
вих дружин/чоловіків. Це вчиняється і для того, щоб іноземці
змогли отримати українське громадянство. Громадяни України
також підшукували можливості шляхом фіктивного шлюбу по-
трапити до Євросоюзу чи США.
Наводилися розцінки за фіктивний шлюб:
• Україна — від 1500 до 3000 доларів щорічно;
• Росія — від 1000 до 4000 доларів (залежно від країни);
• Євросоюз — від 3000 до 10000 доларів (залежно від
країни);
• США — від 10000 до 50000 доларів.
Інфографіка статті відображувала портрет фіктивного по-
дружжя:
• від 20 до 30 років;
• вища освіта;
• працює або навчається на останніх курсах вузу;
• зазвичай укладає фіктивний шлюб один раз, а потім вже
на це не погоджується.
Найпоширенішими причинами для пошуку «липового» по-
дружжя вважалися:
• заспокоювання батьків;
• отримання громадянства, грін-карти;
• для зміни прізвища;
• для статусу (якщо пропонують роботу);
• щоб у дитини був батько/мати (зазвичай поміж пар з
нетрадиційною сексуальною орієнтацією).
82
В Україні для отримання іноземцями громадянства необ-

хідно перебувати в шлюбі два роки. Знайти бажаючих поміж
українців — легко. Мешкати разом — не хотіли, але за потреби
могли прибувати на деякий час до фіктивної дружини (чоло-
віка).
Мешканець Закарпаття, який мов угорське громадянство,
пропонував взяти до 3 тисяч доларів з тих, хто хотів би вийти за
нього заміж. Мав право на укладення шлюбу у будь-якій країні
Євросоюзу. Найпростіше це можна було вчинити в Угорщині.
Влада Франції та Німеччини все перевіряла суворо. За по-
двійну плату погоджувалися попрацювати над легендою про
чисте гаряче кохання.
Відомі і випадки, коли фіктивний шлюб переростав у справ-
жній.
Правники попереджали про ризики фіктивного шлюбу. В
Україні за фіктивні шлюби не карають. Подружжя не переві-
ряється на предмет шлюбу за коханням. Фіктивний чоловік/
дружина можуть тривалий час тягнути гроші. Спочатку за сам
факт шлюбу. Потім — за згоду на отримання українського гро-
мадянства, а ще потім — за нерозголошення фіктивності шлюбу.
Існувала й небезпека того, що фіктивний партнер міг пре-
тендувати на квартиру або на її частину. Шлюбний контракт
міцною запорукою не був, бо підлягав оскарженню в суді.
Українці за кордоном також могли потрапити в неприємну
історію. У США, як і у Німеччині, серйозно дивляться на шлюби
з іноземцями. Провіряють, чи не є шлюби фіктивними. У ви-
падку виявлення фіктивності іноземця (іноземку) депортують
і можуть назавжди заборонити в’їзд до країни.
2015 рік
Газета «Вести» 23 квітня 2015 року у статті Ольги Омель-
чук «В Китае шьют одежду с тризубцами» писала, що чоло-
83
віки з Молдови, Румунії і навіть Австралії пропонували укра-

їнкам фіктивний шлюб, отримання виду на проживання та
престижну роботу. Директор шлюбного агентства «Назавжди
разом» Інна Полупан стверджувала, що впродовж останнього
півроку значно збільшилася кількість українок, які бажали
взяти шлюб з іноземцями. Українки хотіли виїхати, бо побою-
валися війни і не мали роботи. Багато пропозицій про фіктивні
шлюби було і в соцмережах.
Вартість фіктивного шлюбу з громадянином Польщі чи
Словаччини складала близько 5 тисяч євро, а Литви, Естонії
та Лівії — 7—8 тисяч євро, Західної Європи — від 15—20 тисяч
євро, США — 40—50 тисяч доларів.
Юрист Ростислав Кравець не виключав загрози шахрай-
ства.
У коротенькій нотатці Людмили Наконечної «Деда-

лі частіше чоловік чи дружина — іноземці» газета «Голос
України» від 23 липня 2015 року повідомляла, що на Терно-
пільщині з початку року зареєстровано понад 60 шлюбів
з іноземцями.
Найчастіше українки виходили заміж за іноземних
студентів, які навчалися в тернопільських вузах. Їх там було
півтори тисячі. Тернопільчанки знаходили наречених і на
сайтах знайомств. Зареєстровано кілька шлюбів чоловіків-
тернопільців з іноземками. Зокрема, громадянка Швеції через
Інтернет знайшла простого сільського парубка і забрала його
до Швеції. Хто і що вона — не повідомлялося.
Деяким українкам повезло із шлюбами з іноземцями.
Газета «Вести» за 2 вересня 2015 року містила невеличку

статтю Арини Шевченко «Как живут известные украинки,
ставшими рублевскими женами». Пояснимо, що Рубльовка —
дуже елітне селище поблизу Москви. Повідомлялося, що два
роки тому телеведуча і «Міс Україна-Всесвіт» Інна Цимбалюк
84
вийшла заміж за багатого московського бізнесмена. В липні

2015 року народила у Франції доньку. Годує її груддю. Під нагля-
дом чоловіка освоїла картинг, кайтсерфинг, байк, управління
вертольотом. Супроводжувала чоловіка на змаганнях. Малює
ескізи одягу.
«Міс Україна-2008» Ірина Журавська два роки тому вийшла
заміж за впливового 32-річного бізнесмена з Москви. На форумах
зазначають, що у нього — кримінальне минуле. У березні 2014
року І. Журавська народила сина Микиту. Наразі 25-річна модель
рідко буває на публіці. Вишиває в особняці бісером картини. Влітку
перебуває в Майямі. Носить буси «Chanel» вартістю дві тисячі
доларів і спроможна дарувати подрузі туфлі цього ж бренда.
Нещодавно відвідала Київ. Тут мешкав її дядько — екс-
регіонал і нардеп Віталій Журавський. В одному з найдорож-
чих клубів Києва відсвяткувала свій візит до Києва в компанії
своїх подруг.
Отже, заклик Тараса Шевченка: «Кохайтеся, чорнобриві, та
не з москалями» не завжди є правильним.
85
2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ
АКТИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ
МІЖНАРОДНОГО
ПРИВАТНОГО ПРАВА
УКРАЇНИ
Дахно І.І.
У цьому розділі наводяться нормативно-правові акти за

низкою тем, зафіксованих ще у першому навчальному
посібнику професора І.І. Дахна «Міжнародне приватне право»
(2001, 2004 роки). Нумерація і назви тем збережено. Кожний
нормативний акт має посилання на «Офіційний вісник України».
Зазначений журнал з’явився 1997 року, коли міністром юс-
тиції був к.ю.н. С. П. Головатий. Журнал — збірка всіх норма-
тивно-правових актів України.
Цей розділ продовжує переліки, наведені в попередніх по-
сібниках професора І. І. Дахна за 2008 і 2012 роки. Збережено
нумерацію і назву тем.
Порядок подання нормативних актів — хронологічний, —
за публікацією в «Офіційному віснику України». Цей журнал
опрацьовано по № 1 включно за 2015 рік.
ТЕМА 4.
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ
ІНОЗЕМЦІВ
«Інструкція про взаємодію органів виконавчої влади в ро-
боті з дітьми, розлученими із сім’єю, які не є громадянами
86
2. Нормативно-правові акти, що стосуються міжнародного...
України і звернулися до компетентних органів із заявою про

визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового
захисту». Затверджено наказом Міністерства соціальної по-
літики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту
України, Міністерства охорони здоров’я України, Адміністра-
ції Державної прикордонної служби України від 7.07.2012 р.
№ 604/417/793/499/518. Зареєстровано в Міністерстві юс-
тиції України 31.07.2012 р. за № 1292/21604.
(Офіційний вісник України, 2012, № 64)
«Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері

протидії торгівлі людьми». Затверджено постановою Кабінету
Міністрів України від 22.08.2012 р. № 703. Реєстраційний код
№ 63126/2012.
«Про затвердження зразків документів, які подаються для

встановлення належності до громадянства України, прийняття
до громадянства України, припинення громадянства Украї-
ни, скасування рішень про оформлення набуття громадянства
України, та журналів обліку».
Наказ Міністерства внутрішніх справ України від
16.08.2012 р. № 715. Зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 7.09.2012 р., за № 1549/21861. Реєстраційний код
63437/2012.
«Про ратифікацію Угоди про співробітництво держав-

учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з
торгівлею людьми, органами та тканинами людини». За-
кон України від 16.10.2012 р. № 5434-VI. Реєстраційний код
64155/2012.
87
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї-

ни у зв’язку з прийняттям Закону України «Про правовий
статус іноземців та осіб без громадянства». Закон України від
16.10.2012 р. № 5453- VI. Реєстраційний код 64279/2012.
«Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної

експлуатації та сексуального насильства». Дата підписання:
25.10.2007 р. Ратифіковано Законом України від 20.06.2012 р.
№ 4988-VI (із заявами). Реєстраційний код 64598/2012.
«Про внесення змін до Порядку та умов прийому громадян

України, які проживають за межами України, та іноземців, які
бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ».
Наказ Міністерства соціальної політики України від
України 20.12.2012 р. за № 2123/22437. Реєстраційний код
65132/2012.
«Про затвердження змін до Порядку розгляду заяв іноземців

на осіб без громадянства про продовження строку перебування
на території України, затвердженого наказом МВС України від
25.04.2012 р. № 363». Наказ Міністерства внутрішніх справ
України від 20.11.2012 р. № 1085. Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 17.12.2012 р. за № 2094/22406. Реєстраційний
код 65170/2012.
«Про затвердження змін до Порядку справляння митних

платежів при ввезенні на митну територію України това-
рів громадянами». Наказ Міністерства фінансів України від
5.12.2012 р. № 1279. Зареєстровано в Міністерстві Юстиції
88

65363/2013.
«Питання Комісії при Президентові України з питань

громадянства». Указ Президента України від 16.01.2013 р.
№ 24/2013. Реєстраційний код 65456/2013.
«Про затвердження форми Довідки про сплату податку

на доходи фізичних осіб платником податку — резидентом,
який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та
про відсутність податкових зобов’язань з цього податку». На-
каз Міністерства фінансів України від 21.12.2012 р. № 1401.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2013 р. за
«Угода про співробітництво держав-учасниці Співдружності

Незалежних Держав у боротьбі з торгівлею людьми, органами
й тканинами людини.» Дата підписання: 25.11.2006 р. Ратифі-
ковано Законом України від 16.10.2012 р. № 5435-VI. Реєстра-
ційний код 65728/2013.
Закон України «Про приєднання України до Конвенції про

скорочення безгромадянства» від 11.01.2013 р. № 22-VIІ. Реє-
страційний код 65821/2013.
Закон України «Про приєднання України до Конвенції про

статус апатридів» від 11.01.2013 р. № 23-VIІ. Реєстраційний код
65822/2013. Офіційний переклад.
89
«Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний

демографічний реєстр документів, що підтверджують грома-
дянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. № 185.
Реєстраційний код 66480/2013.
«Про затвердження Порядку відвідування Будинку Уряду

посадовими і службовими особами, громадянами України, іно-
земцями та особами без громадянства». Постанова Кабінету
Міністрів України від 1.04.2013 р. № ____. Реєстраційний код
66588/2013.
«Конвенція про статус апатридів». Дата підписання:

28.09.1954 р. Україна приєдналася до Конвенції відповідно до
Закону України від 11.01.2013 р. № 23-VII. Дата набрання чин-
ності для України: 23.06.2013 р. Реєстраційний код 67769/2013.
«Конвенція про скорочення безгромадянства». Вчинена у

Нью-Йорку 30.08.1961 р. Україна приєдналася до Конвенції
відповідно до Закону України від 11.01.2013 р. № 22-VII. Дата
набрання чинності для України: 23.06.2013 р. Реєстраційний
код 67770/2013.
«Деякі питання набору на навчання іноземців та осіб без

громадянства». Постанова Кабінету Міністрів України від
11.09.2013 р. № 684. Реєстраційний код 68857/2013.
«Про затвердження стандартів надання соціальних послуг

особам, які постраждали від торгівлі людьми». Наказ Мініс-
90
терства соціальної політики України від 30.07.2013 р. № 458.

1327/23859. Реєстраційний код 68519/2013.
«Про внесення змін до п. 5 Порядку оформлення і видачі

посвідчення закордонного українця». Постанова Кабінету Мі-
ністрів України від 26.09.2013 р. № 734. Реєстраційний код
69294/2013.
«Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпе-

чення іноземців та осіб без громадянства для в’їзду в Україну,
перебування на території України, транзитного проїзду через
територію України і виїзду за її межі та визначення розміру тако-
го забезпечення». Затверджено Постановою Кабінету Міністрів
України від 4.12.2013 р. № 884. Реєстраційний код 706959/2013.
«Порядок оформлення запрошень іноземцям та особам без

громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну». Затвер-
джено наказом Міністерства внутрішніх справ України від
70762/2013.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про

правовий статус іноземців та осіб без громадянства щодо під-
став щодо підстав для перебування іноземців та осіб без гро-
мадянства на території України» від 19.06.2014 р. № 1539-VIІ.
91
«Про внесення змін до правил оформлення віз для в’їзду в

Україну і транзитного проїзду через її територію». Постанова
Кабінету Міністрів України від 23.09.2014 р. № 482. Реєстра-
«Про внесення змін до Положення про акредитацію співро-

бітників дипломатичних і консульських установ іноземних дер-
жав, міжнародних організацій та інших представників, інших
іноземних організацій». Наказ Міністерства закордонних справ
код 74269/2014.
«Про внесення змін до Правил оформлення віз для в’їзду в

Україну і транзитного проїзду через її територію». Постанова
Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 539. Реєстра-
«Деякі питання запровадження паспорта громадянина

України для виїзду за кордон з безконтактним електронним
носієм». Постанова Кабінету Міністрів України від 5.11.2014 р.
№ 613. Реєстраційний код 74705/2014.
«Про затвердження «Порядку надання та позбавлення

статусу особи, депортованої за національною ознакою». По-
станова Кабінету Міністрів України від 2.11.2014 р. № 643.
92
«Про затвердження Порядку інформування установами

виконання покарань та слідчими ізоляторами Державної
кримінально-виконавчої служби України дипломатичних пред-
ставництв та (або) консульських установ іноземних держав в
Україні стосовно іноземців, узятих під варту, або засуджених,
або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт».
Наказ Міністерства юстиції України від 2014 р. № 2024/5.
«Порядок взаємодії закладів охорони здоров’я, терито-

ріальних органів та установ Державної міграційної служ-
би, Державної прикордонної служби та Державної служби
зайнятості для організації надання медичної допомоги з
туберкульозу іноземцям та особам без громадянства, які
перебувають в Україні». Затверджено наказом Міністерства
охорони здоров’я України № 41, Міністерством внутрішніх
справ України № 119, Міністерства соціальної політики
України № 95. Зареєстровано в Міністерстві юстиції
76092/2015.
«Про затвердження норм харчування іноземців та осіб без

громадянства, які незаконно перебувають в Україні, пунктах
тимчасового розміщення біженців Державної міграційної служ-
би». Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р.
«Про внесення змін до пункту 2 Порядку продовження стро-

ку перебування та продовження або скорочення строку тим-
часового перебування іноземців та осіб без громадянства на
93
території України». Постанова Кабінету Міністрів України від

31.03.2015 р. № 163. Реєстраційний код 76350/2015.
«Про внесення змін до пункту 4 Типового положення про

пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадян-
ства, які незаконно перебувають в Україні». Постанова Кабінету
Міністрів України від 15.04.2015 р. № 211. Реєстраційний код
76522/2015.
«Про затвердження змін до Правил розгляду заяв на оформ-

лення документів, необхідних для вирішення питань про визна-
ння біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,
вироку і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту
і скасування рішення». Наказ Міністерства внутрішніх справ
код 76704/2015.
«Про затвердження Змін до Інструкції про порядок при-

йняття органами охорони державного кордону Державної
прикордонної служби України рішень про заборону в’їзду в
Україну іноземцям та особам без громадянства». Наказ Мініс-
терства внутрішніх справ України від 06.05.2015 р. № 520. За-
реєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2015 р. за
«Про новий склад Комісії при Президентові України з пи-

тань громадянства». Указ Президента України від 05.06.2015 р.
94
«Про внесення змін до Переліку інфекційних хвороб, за-

хворювання на які є підставою для відмови у наданні дозволу
на іміграцію в Україну». Наказ Міністерства охорони здоров’я
України від 11.06.2015 р. № 329». Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 23.06.2015 р. № 746/27191. Реєстраційний
код 77513/2015.
«Про затвердження Змін до Інструкції про порядок оформ-

лення іноземцям та особам без громадянства віз на в’їзд в
Україну і транзитного проїзду через її територію». Наказ
Міністерства закордонних справ України від 3.06.2015 р. № 162.
ТЕМА 5.
ЮРИДИЧНІ ОСОБИ — СУБ’ЄКТИ
МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
«Про затвердження зразків свідоцтв про реєстрацію гро-
мадського об’єднання як громадської організації чи громад-
ської спілки та про акредитацію відокремленого підрозділу
іноземної неурядової організації». Постанова Кабінету Міні-
стрів України від 26.12.2012 р. № 1193. Реєстраційний код
65156/2012.
«Про затвердження форми клопотання про реєстрацію

(перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів ди-
пломатичних представництв та консульських установ, пред-
ставництв міжнародних організацій в Україні, їх персоналу
95
та членів сімей персоналу». Наказ Міністерства закордонних

справ України, Міністерства внутрішніх справ України від
15.04.2013 р. № 113/366. Зареєстровано в Міністерстві юстиції
України від 13.05.2013 р. за № 716/23248. Реєстраційний код
67556/2013.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо виконання плану дій щодо лібералізації
Європейським Союзом візового режиму для України стосовно
відповідальності юридичних осіб» від 23.05.2013 р. № 314-IV.
ТЕМА 6.
ДЕРЖАВА — СУБ’ЄКТ МІЖНАРОДНИХ
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо особливостей провадження господарської діяльності із
забезпечення функціонування дипломатичних представництв
та консульських установ іноземних держав, представництв
міжнародних міжурядових організацій в Україні». Закон України
від 05.07.2012 р. № 5063-VI. Реєстраційний код 63056/2012.
Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною

та Європейським Союзом про внесення змін до Угоди між
Україною та Європейським співтовариством про спрощення
оформлення віз» від 22.03.2013 р. № 157- VІI. Реєстраційний
код 66683/12013.
96
«Про затвердження Порядку ведення Державною мігра-

ційною службою України Довідково-інформаційного реєстру
перекладачів». Наказ Міністерства внутрішніх справ України
від 11.03.2013 р. № 228. Зареєстровано в Міністерстві юсти-
ції України 27.05.2013 р. за № 801/23333. Реєстраційний код
67285/2013.
«Про деякі питання виконання міжнародних договорів

України про правову допомогу та правові відносини у цивільних
та сімейних справах у частині витребування документів та
виконання прохань про надання правової допомоги з пи-
тань державної реєстрації актів цивільного стану». Наказ
Міністерства юстиції України від 3.09.2013 р. № 1843/5.
«Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України

та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах
Європейського суду з прав людини під час забезпечення пред-
ставництва України в Європейському суді з прав людини та ви-
конання рішень Європейського суду з прав людини». Затвер-
джено наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2013 р.
№ 1989/5. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
24.09.2013 р. за № 1642/24174. Реєстраційний код 68926/2013.
«Положення про обслуговуючий персонал системи органів

дипломатичної служби України». Затверджено наказом Мініс-
терства закордонних справ України від 5.09.2013 р. № 1224.
97
«Про внесення змін до Положення про дипломатичний

паспорт України». Указ Президента України від 22.10.2013 р.
«Про затвердження змін до Правил ведення закордон-

ними дипломатичними установами України консульсько-
го обліку громадян України, які постійно проживають або
тимчасово перебувають за кордоном та дітей-громадян
України, які постійно проживають за кордоном». Наказ
Міністерства закордонних справ України від 3.12.2013 р.
№ 339. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
від 24.12.2013 р. за № 2188/24720. Реєстраційний код
71097/2014.
«Про затвердження Порядку призначення, діяльності і при-

пинення повноважень нештатних (почесних) консулів України
за кордоном та започаткування функціонування і припинення
діяльності консульських установ, що очолюються нештатними
(почесними) консулами України». Наказ Міністерства закор-
донних справ України від 4.08.2014 р. № 332. Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України від 29.08.2014 р. за № 1047/25824.
ТЕМА 9.
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА
ДІЯЛЬНІСТЬ
Закон Україні «Про внесення змін до Закону України «Про
угоди про розподіл продукції» щодо державного регулювання
98
укладення та виконання угод» від 18.06.2013 р. № 331-VII.

«Про внесення змін до переліків пунктів пропуску на мит-

ному кордоні України, через які здійснюються ввезення на її
митну територію, вивезення за її межі та переміщення тран-
зитом окремих видів товарів». Розпорядження Кабінету Міні-
стрів України від 19.09.2012 р. № 687-р. Реєстраційний код
63465/2012.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

щодо виконання угод про розподіл продукції». Закон України
ТЕМА 10.
МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
ПАСАЖИРІВ ТА ВАНТАЖІВ
«Про приєднання України до Протоколу до Конвенції
про договір міжнародного автомобільного перевезення
вантажів (КДПВ)». Закон України від 16.10.2012 р. № 5438-VI.
«Про приєднання України до Угоди про міжнародні

нерегулярні перевезення пасажирів автомобілями (Угоди IN-
TERBUS)», вчиненої 30.06.2001 року у Брюсселі. Закон України
99
«Про визначення Українського державного підприємства

поштового зв’язку «Укрпошта» оператором поштового зв’язку,
який виконує зобов’язання, що випливають із актів Всесвіт-
нього поштового союзу». Наказ Міністерства інфраструктури
код 67983/2013.
«Про ратифікацію Будапештської конвенції про договір пе-

ревезення вантажів внутрішніми водними шляхами (КПВВ)».
Закон України від 17.04.2014 р. № 1229-VІI. Реєстраційний код
72452/2014.
«Про тарифну політику залізниць держав-учасниць Спів-

дружності Незалежних Держав на перевезення вантажів у між-
народному сполученні на 2015 фрахтовий рік». Наказ Міністер-
ства інфраструктури від 26.11.2014 р. № 607. Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 2.12.2014 р. за № 1547/26324.
Будапештська конвенція про договір перевезення ванта-

жів внутрішніми водними шляхами (КПВВ). Дата підписання:
22.06.2001. Дата підписання від імені України: 20.06.2002.
Дата ратифікації Україною: 17.04.2014. Дата набрання чин-
ності для України: 01.01.2015. Офіційний переклад. Реєстра-
«Про затвердження Змін до Порядку справляння митних

платежів при ввезенні на митну територію України товарів
громадянами». Наказ Міністерства фінансів України від
100
2.01.2015 р. № 2. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

27.01.2015 р. за № 87/26532. Реєстраційний код 75668/2015.
ТЕМА 11.
МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ
«Про внесення змін до Інструкції про переміщення го-

тівки і банківських металів через митний кордон Украї-
ни». Постанова Правління Національного банку України від
63094/2012.
«Про внесення змін до Порядку використання коштів, пе-

редбачених у державному бюджеті для здійснення платежів,
пов’язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних
органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти Укра-
їни». Постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 р.
«Про внесення змін до Положення про застосування

іноземної валюти в страховій діяльності». Постанова Правління
Національного банку України від 17.10.2012 р. № 428.
«Про порядок виплати переказів із-за кордону фізичним

особам». Постанова Правління Національного банку України
101
від 16.11.2012 р. № 476. Зареєстровано в Міністерстві юстиції

України. 16.11.2012 р. за № 1922/22234. Реєстраційний код
64376/2012.
«Про внесення зміни до пункту 2 «Порядку використання

коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснен-
ня платежів, пов’язаних з виконанням рішень закордонних
юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду
справ проти України». Постанова Кабінету Міністрів України
від 4.03.2013 р. № 132. Реєстраційний код 66152/2013.
«Порядок резервування коштів за сформованими резерва-

ми за кредитними операціями в іноземній валюті з позичаль-
никами, у яких немає документально підтверджених очікува-
них надходжень валютної виручки». Затверджено постановою
Правління Національного банку України від 11.03.2013 р. № 82.
«Про внесення змін до Інструкції щодо правил забезпечен-

ня банками свідоцтв, що видаються державними органами
реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних
справ України для їх подальшого передавання дипломатич-
ним представництвам та консульським установам України,
порядку їх обліку, зберігання та витрачання». Затверджено на-
казом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних
справ України від 14.05.2013 р. № 852/5/134. Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України 17.05.2013 р. за 762/23294.
102
«Про внесення змін до деяких нормативно-правових

актів Національного банку України, що регулюють поря-
док переміщення валютних цінностей через митний кордон
України». Постанова Правління Національного банку України
67258/2013.
«Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття,

використання і закриття рахунків у національній та іноземній
валютах». Постанова Правління Національного банку України
67678/2013.
«Про внесення змін до Інструкції з бухгалтерського обліку

операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках
України». Постанова Правління Національного банку України
70548/2013.
«Про проведення валютних операцій». Постанова Правління

Національного банку України від 22.09.2014 р. № 592. В Мініс-
терстві юстиції України — не реєструвалася. Реєстраційний
код 75003/2014.
«Про внесення змін до Правил резервування коштів за за-

лученими уповноваженим банком депозитами і кредитами
(позиками) в іноземній валюті від нерезидентів». Постанова
103
Правління Національного банку України від 15.07.2014 р. №

419. В Міністерстві юстиції України ця Постанова не реєстру-
валася. Реєстраційний код 74980/2014.
«Про проведення валютних операцій». Постанова Правління

Національного банку України від 9.10.2014 р. № 647. В Мініс-
терстві юстиції України — не реєструвалося. Реєстраційний
код 75009/2014.
«Про застосування окремих норм валютного законодав-

ства під час режиму тимчасової окупації на території вільної
економічної зони Крим». Постанова Правління Національного
банку України від 3.11.2014 р. № 699. В Міністерстві юстиції
України — не реєструвалося. Реєстраційний код 75002/2014.
«Про внесення змін до Положення про проведення Націо-

нальним банком України валютних аукціонів». Постанова Прав-
ління Національного банку України від 3.11.2014 р. № 702. В
Міністерстві юстиції України — не реєструвалася. Реєстрацій-
ний код 75010/2014.
«Про врегулювання ситуацій на валютному ринку Украї-

ни». Постанова Правління Національного банку України від
20.11.2014 р. № 734. В Міністерстві юстиції України — не реє-
струвалася. Реєстраційний код 75008/2014.
«Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та

валютному ринках України». Постанова Правління Націо-
нального банку України від 1.12.2014 р. № 758. В Міністер-
104
стві юстиції України — не реєструвалася. Реєстраційний код

75174/2014.
«Про особливості здійснення деяких валютних операцій».

Постанова Правління Національного банку України від
23.02.2015 р. № 124. В Міністерстві юстиції України — не
реєструвалася. Реєстраційний код 75949/2015.
«Про внесення змін до Положення про встановлення офі-

ційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських
металів». Постанова Правління Національного банку України
«Про здійснення резидентами-позичальниками окре-

мих платежів з погашення зовнішньої заборгованнос-
ті за кредитами, позиками в іноземній валюті». Постанова
Правління Національного банку України від 23.06.2015 р.
№ 409. В Міністерстві юстиції України — не реєструвалася.
Реєстраційний код 777.42/2015.
ТЕМА 14.
ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ
«Порядок видачі дозволу на наймання працівників для по-

дальшого виконання ними роботи в Україні в іншого робото-
давця». Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України
105
«Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу

на застосування праці іноземців та осіб без громадянства». По-
станова Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 р. № 437.
«Про визнання таким, що втратив чинність, наказу

Міністерства статистики України від 31 січня 1996 року № 28
«Про затвердження форми державної статистичної звітності про
зовнішню трудову міграцію для Міністерства праці України».
Наказ Державної служби статистики України від 25.02.2015 р.
№ 64. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.03.2015
р. за № 265/26710. Реєстраційний код 76093/2015.
ТЕМА 15.
СІМЕЙНЕ ПРАВО
Закон України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне

стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утриман-
ня» від 11.01.2013 р. № 26-VII. Реєстраційний код 65825/2013.
«Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей

та інших видів сімейного утримання». Дата підписання:
23.11.2007. Дата підписання від імені України: 07.07.2010.
Ратифіковано Законом України від 11.01.2013 р. № 26-VII
(із заявами і застереженнями). Дата набрання чинності для
України: 01.11.2013. Офіційний переклад. Реєстраційний код
69704/2013.
106
«Про внесення змін до Порядку провадження діяльності з

усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав уси-
новлених дітей». Постанова Кабінету Міністрів України від 6
серпня 2014 р. № 313. Реєстраційний код 73467/2014.
«Про затвердження Змін до Інструкції про виконання в

Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном». На-
каз Міністерства юстиції України від 05.02.2015 р. № 156/5.
«Про внесення змін до Інструкції про порядок перерахуван-

ня пенсії громадянам, які виїхали за кордон, виплати пенсій
пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні».
Постанова Пенсійного фонду України від 2015 р. № 10-1.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.06.2015 р.
за № 676/27121. Реєстраційний код 77441/2015.
ТЕМА 17.
МІЖНАРОДНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
І НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ
«Про внесення змін до Інструкції про порядок погоджен-
ня зі Службою безпеки України оформлення віз іноземцям
та особам без громадянства дипломатичними представни-
цтвами та консульськими установами України в державі їх
тимчасового або постійного проживання». Наказ Служби без-
пеки України, Міністерства закордонних справ України від
3.11.2012 р. № 497/275. Зареєстровано в Міністерстві юстиції
107

65002/2012.
«Про внесення до Державного реєстру актів цивільного ста-

ну громадян відомостей актових записів цивільного стану, скла-
дених дипломатичними представництвами та консульськими
установами України в електронному вигляді». Наказ Міністер-
ства юстиції України, Міністерства закордонних справ України
від 27.08.2013 р. № 1788/5/214. Зареєстровано в Міністерстві
код 68624/2013.
«Про внесення змін до Правил проставляння апостиля на

офіційних документах, призначених для використання на
території інших держав». Наказ Міністерства закордонних
справ України, Міністерства освіти України, Міністерства
юстиції України від 13.08.2014 р. № 34/934/1335/5.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.08.2014 р.
за № 981/25758. Реєстраційний код 73563/2014.
«Про внесення Змін до додатка до «Порядку про-

ставлення апостиля в Міністерстві юстиції України на
офіційних документах, призначених для використання
на території інших держав та підготовки Міністерством
юстиції України нотаріально оформлених документів для
подальшої легалізації». Затверджено наказом Міністерства
юстиції України від 5.09.2014 р. № 1482/5. Зареєстровано в
Міністерстві юстиції України 8.09.2014 р. за № 1094/25871.
108
«Про затвердження змін до Порядку проставлення апости-

ля в Міністерстві юстиції України на офіційних документах,
призначених для використання на території інших держав, та
підготовки Міністерством юстиції України нотаріально оформ-
лених документів для подальшої консульської легалізації». На-
каз Міністерства юстиції України від 31.03.2015 р. № 464/5.
109
3. РОЗГОРНУТІ ЗМІСТИ
ВІТЧИЗНЯНИХ КНИГ
З МІЖНАРОДНОГО
Дахно І. І.
Д ві попередніх колекції розгорнутих змістів вітчизняних

книг були опубліковані в посібниках професора І. І. Дах-
на «Міжнародне приватне право», опублікованих 2008 року і
2012 року.
Далі подано третю підбірку. Нумерація продовжує ту, яка
була в двох попередніх книгах. Нумерація відображена в двох
останніх цифрах. Цифра 3 означає порядковий розділ цієї
книги.
3.28. ОНИЩЕНКО Г. В.
ДОВІРЧІ ПРАВОВІДНОСИНИ
З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ (2012)
Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним
елементом: Монографія. — К. : Алерта, 2012. — 268 с. — На-
клад — 500 примірників.
Рецензенти:
Довгерт А. С. — член-кореспондент Національної Академії
правових наук України, доктор юридичних наук, завідувач ка-
федри міжнародного приватного права Інституту міжнародних
відносин Київського національного університету ім. Тараса
Шевченка.
110
3. Розгорнуті змісти вітчизняних книг з міжнародного приватного...
Майданик Р. А. — доктор юридичних наук, професор, за-

відувач кафедри цивільного права Київського національного
університету ім. Тараса Шевченка.
ЗМІСТ
Вступ 5
Глава 1. Загальнотеоретична характеристика
довірчих правовідносин з іноземним елементом
1.1. Поняття та загальна характеристика довірчих
правовідносин 8
1.2. Поняття, особливості та класифікація довірчих
правовідносин з іноземним елементом 30
1.3. Елементи та підстави виникнення, зміни
і припинення довірчих правовідносин
з іноземним елементом 40
1.4. Форми існування довірчих правовідносин
Глава 2. Джерела права, що застосовуються
до регулювання довірчих правовідносин
2.1. Міжнародні договори, що стосуються довірчих
2.2. Національний закон як джерело регулювання
довірчих правовідносин з іноземним
елементом 86
2.3. Значення судового прецеденту і судової практики
для регулювання довірчих правовідносин
2.4. Роль звичаю, узвичаєності та заведеного порядку
для регулювання довірчих правовідносин
2.5. Загальні принципи права як джерело
регулювання довірчих правовідносин
111
Глава 3. Застосування колізійних та матеріальних

норм при вирішенні спорів, що виникають з довірчих
правовідносин з іноземним елементом
3.1. Колізійні норми, які застосовуються
для визначення права, що підлягає застосуванню
до довірчих правовідносин з іноземним
3.1.1. Статут довірчих правовідносин з іноземним
3.1.2. Автономія волі. Обмеження дії автономії волі 128
3.1.3. Принцип найбільш тісного зв’язку довірчого
правовідношення з правом певної країни 136
3.1.4. Визначення права, що підлягає застосуванню
до спеціальних питань довірчих правовідносин
3.2. Застосування судом іноземного права при
вирішенні спорів, що виникають з довірчих
3.2.1. Способи правової кваліфікації довірчих
конструкцій 156
3.2.2. Встановлення змісту іноземного права, що
підлягає застосуванню до довірчих правовідносин
3.2.3. Застосування іноземного права для
регулювання довірчих відносин з іноземним
елементом. Обмеження такого застосування 182
Висновки 201
Список використаних джерел 208
Додатки 222
Додаток 1. Конвенція про право, що застосовується
до трастів, та про їх визнання від 01 липня
1985 року 222
Додаток 2. Регламент № 44/2001 «Про юрисдикцію,
визнання і примусове виконання судових рішень
112
з цивільних та торгових справ» 230

Додаток 3. Брюссельська конвенція з питань
підсудності та примусового виконання судових
рішень з цивільних та торгових справ 1968 року
(витяг) 258
Додаток 4. Конвенція Лугано про міжнародну
підсудність та визнання і виконання рішень
з цивільних і торговельних справ 1988 року
(витяг) 262
3.29. ДОВГЕРТ А. С., КИСІЛЬ В. І.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА (2012)
Міжнародне приватне право. Загальна частина: Підруч-
ник / За ред. А. С. Довгерта і В. І. Кисіля. — К.: Алерта, 2012. —
376 с. — Наклад — 2000 примірників.
Авторами підручника були викладачі кафедри міжнарод-
ного приватного права Інституту міжнародних відносин Київ-
ського національного університету ім. Т. Шевченка:
• Довгерт А. С. — д.ю.н., професор;
• Кисіль В. І. — д.ю.н., професор;
• Бірюков О. М. — д.ю.н., доцент;
• Виговський О. І. — д.ю.н., доцент;
• Калакура В. Я. — к.ю.н., доцент;
• Серьогін О. Ю. — к.ю.н., доцент;
• Черняк Ю. В. — к.ю.н., доцент;
• Філіп’єв А. О. — к.ю.н., доцент.
Зміст
Передмова 7
113
РОЗДІЛ І.
ВСТУП ДО МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
Глава 1. Загальна характеристика міжнародного

(А. С. Довгерт)
§ 1. Приватноправові відносини з іноземним
елементом як предмет міжнародного приватного
права 10
§ 2. Нормативний склад міжнародного приватного
права 15
§ 3. Наука та навчальні курси міжнародного приватного
права ……… 27
§ 4. Місце міжнародного приватного права у правовій
системі ……… 29
Глава 2. Виникнення науки міжнародного приватно-
го права та її розвиток до початку ХХІ ст.
(В. І. Кисіль)
§ 1. Загальні зауваження 37
§ 2. Зародки міжнародного приватного права
у стародавньому світі 40
§ 3. Виникнення науки міжнародного приватного
права. Теорія статутів 43
§ 4. Німецька доктрина у ХІХ ст. 50
§ 5. Італійська доктрина у ХІХ ст. 52
§ 6. Англо-американська доктрина міжнародного
приватного права другої половини ХХ –
початку ХХІ ст. 58
Глава 3. Наука міжнародного приватного права
в Україні
§ 1. Становлення науки міжнародного приватного
права на теренах України в останню чверть
XIX ст. — на початку XX ст. 61
114
§ 2. Наука міжнародного приватного права в Україні

у радянський період (1920-ті роки — 1991 р.) 68
§ 3. Сучасний етап вітчизняної науки міжнародного
приватного права 75
Глава 4. Загальні положення про джерела
міжнародного приватного права
§ 1. Поняття і види джерел міжнародного приватного
права 85
§ 2. Національне законодавство як джерело
міжнародного приватного права 88
§ 3. Міжнародний договір у системі джерел
§ 4. Питання звичаю та судової практики як джерел
Глава 5. Джерела міжнародного приватного права
в Україні
§ 1. Історичний огляд джерел міжнародного
приватного права в Україні 109
§ 2. Сучасні джерела міжнародного приватного
права в Україні 117
РОЗДІЛ ІІ.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ МІЖНАРОДНОГО
Глава 6. Основні засади
(В. Я. Калакура)
§ 1. Принципи міжнародного приватного права 134
§ 2. Правові режими. Взаємність 147
Глава 7. Колізійні норми
§ 1. Поняття і види колізійних норм 152
§ 2. Основні формули прикріплення 165
115
Глава 8. Дія і тлумачення колізійних норм

§ 1. Загальні зауваження 197
§ 2. Правова кваліфікація 199
§ 3. Відсилання в міжнародному приватному праві 209
§ 4. Імперативні норми 216
§ 5. Застереження про публічний порядок 225
§ 6. Проблема обходу закону в міжнародному
приватному праві 234
§ 7. Специфічні колізії в міжнародному приватному
праві. Застосування права країни
з множинністю правових систем 239
Глава 9. Застосування іноземного права
(В. І. Кисіль, А. О. Філіп ’єв)
§ 1. Іноземне право та передумови його
застосування 252
§ 2. Встановлення змісту іноземного права 258
§ 3. Механізми отримання інформації про зміст
іноземних норм 269
РОЗДІЛ III.
СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
Глава 10.
Фізичні особи в міжнародному приватному праві
(О.Ю. Серьогін)
§ 1. Колізійні норми щодо правового статусу фізичної
особи 281
§ 2. Уніфіковані правила щодо правового статусу
фізичної особи 287
§ 3. Особисті немайнові права в міжнародному
Глава 11.
Опіка та піклування
в міжнародному приватному праві
(В.Я. Калакура)
116
§ 1. Колізійно-правове регулювання опіки

та піклування 292
§ 2. Міжнародно-правові акти у сфері опіки
та піклування 302
Глава 12. Юридичні особи в міжнародному
приватному праві
(О.І. Виговський)
§ 1. Особистий закон юридичної особи 309
§ 2. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної
особи в міжнародному приватному праві 317
§ 3. Діяльність іноземних юридичних осіб 320
§ 4. Транснаціональні компанії як суб’єкти
§ 5. Особливості правового статусу офшорних
компаній 329
Глава 13. Транскордонні банкрутства
(О.М. Бірюков)
§ 1. Поняття транскордонного банкрутства 332
§ 2. Колізійні норми у сфері транскордонних
банкрутств 335
§ 3. Уніфікація матеріальних та процесуальних
норм у сфері транскордонних банкрутств 338
§ 4. Транскордонні банкрутства і право Україні 341
Глава 14.
Участь держави та юридичних осіб
публічного права у риватноправових відносинах
(Ю.В. Черняк)
§ 1. Особливості правового положення держави
та юридичних осіб публічного права як суб’єктів
§ 2. Міжнародні договори про імунітет держави 353
Додаток. Закон України «Про міжнародне приватне
право» 357
117
Доречними у першому томі є глави: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,

10, 12, 14.
Глави 11 і 13 можна було б перенести в «Особливу частину»,
тобто у другий том.
Якщо у другому томі є розділи про міжнародне спадкове
право і міжнародне сімейне право, то незрозуміло чому їх немає
в першому томі. Чим опіка та піклування є кращими, ніж успад-
кування і сімейне право? Їх потрібно ставити поряд (групою) і
доцільно це було б зробити у другому томі, бо тяжіють всі вони
до Спеціальної частини, а не до Загальної.
Перший том мав би бути загальнотеоретичним, а другий —
так би мовити, — прикладним, галузевим.
Логіка підказує, що у першому томі доречною є розмова
про історію міжнародного приватного права, його джерела,
суб’єкти, об’єкти, юридичні факти, колізійні і матеріально-
правові норми, інші поняття (взаємність, реторсію, обхід за-
кону тощо).
У «Змісті» книги після кожного рядку слід було б зазначити
існування рубрики «Рекомендована література».
3.30. ДОВГЕРТ А. С., КИСІЛЬ В. І.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (2013)
Міжнародне приватне право. Особлива частина:
підручник / За ред. А. С. Довгерта і В. І. Кисіля. — К.: Алерта,
2013. — 400 с. — Наклад — 1 000 примірників.
Авторами підручника були викладачі кафедри міжнародного
приватного права Інституту міжнародних відносин Київського
національного університету імені Т. Шевченка:
• Довгерт А. С. — д.ю.н., професор;
• Кисіль В. І. — д.ю.н., професор;
118
• Притика Ю. Д. — д.ю.н., професор;

• Виговський О. І. — д.ю.н., доцент;
• Калакура В. Я. — к.ю.н., доцент;
• Серьогін О. Ю. — к.ю.н., доцент;
• Черняк К. В. — к.ю.н., доцент;
• Капіца Ю. В. — к.ю.н., доцент;
• Сирота Д. М. — к.ю.н.;
• Новосельцев І. І. — к.ю.н.;
• Трощенко І. — аспірант.
Зміст
ПЕРЕДМОВА
РОЗДІЛ І.
МІЖНАРОДНЕ РЕЧОВЕ ТА СПАДКОВЕ ПРАВО
Глава 1.
Колізійні та матеріальні норми
міжнародного речового права
(О.Д. Виговський)
§ 1. Колізійні норми міжнародного речового
права 10
§2. Правовий режим іноземного інвестування 20
§ 3. Питання націоналізації іноземної власності 25
Рекомендована література 29
Глава 2.
Цінні папери в міжнародному приватному праві
§ 1. Загальні положення про цінні папери
в міжнародному приватному праві 30
§ 2. Колізійні норми щодо цінних паперів 36
§ 3. Уніфікація колізійних та матеріально-правових
норм щодо цінних паперів 42
119
§ 2. Система міжнародного права інтелектуальної

власності 93
§ 3. Регіональні системи охорони прав
інтелектуальної власності 95
§ 4. Колізійні питання права інтелектуальної
Глава 5.
Міжнародне авторське право
(Д.М. Сирота)
§ 1. Міжнародна охорона авторського права 102
§ 2. Міжнародна охорона суміжних прав 107
§ 3. Охорона авторських прав іноземних осіб
в Україні 114
Глава 6.
Міжнародне право промислової власності
(І.ІНовосельцев)
§ 1. Міжнародна охорона прав промислової
§ 2. Охорона прав промислової власності іноземних
осіб в Україні 135
Рекомендована л ітература 136
Глава 7.
Захист прав інтелектуальної власності
у міжнародному приватному праві
(Ю.М. Капіца)
§ 1. Багатосторонні угоди Всесвітньої організації
§ 2. Угода про торговельні аспекти прав
120
§ 3. Захист прав інтелектуальної власності

на регіональному рівні 142
РОЗДІЛ III.
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ В МІЖНАРОДНОМУ
ПРИВАТНОМУ ПРАВІ
Глава 8.
Договір в міжнародному приватному праві.
Загальні положення
(А.С. Довгерт)
§ 1. Колізійні питання міжнародних договірних
зобов’язань 149
§ 2. Уніфікація матеріальних норм міжнародного
приватного договірного права 157
Глава 9.
Міжнародні комерційні договори
(О.Ю, Серьогін)
§ 1. Поняття та види міжнародних комерційних
договорів 162
§ 2.Колізійні питання та уніфікація матеріально-
правових норм у сфері міжнародної
купівлі-продажу 166
§ 3. Уніфікація правового регулювання договорів
міжнародного лізингу, факторингу та деяких
інших комерційних контрактів 176
121
Глава 10.
Міжнародні перевезення
(О.Ю. Серьогін)
§ 1. Загальна характеристика міжнародних
перевезень та міжнародного транспортного
права 189
§ 2. Міжнародні перевезення морським
транспортом 201
§ 3. Міжнародні перевезення внутрішніми водними
шляхами 207
§ 4. Міжнародні перевезення залізничним
§ 5. Міжнародні перевезення автомобільним
§ 6. Міжнародні перевезення повітряним
§ 7. Міжнародні трубопровідні перевезення 221
Глава 11.
Міжнародні фінансові зобов’язання
§ 1. Вексель та чек як об’єкти міжнародного приватного
права 224
§ 2. Правові засади здійснення міжнародних
розрахунків 233
§ 3. Правове регулювання міжнародних кредитних
відносин 239
122
Глава 12.
Недоговірні зобов’язання
(І. Трощенко)
§ 1. Основні види недоговірних зобов’язань
в міжнародному приватному праві та їх колізійне
регулювання 244
§ 2. Колізійні питання деліктних зобов’язань 251
§ 3. Уніфікація норм щодо недоговірних зобов’язань
в міжнародному приватному праві 257
РОЗДІЛ IV.
МІЖНАРОДНЕ СІМЕЙНЕ ПРАВО, МІЖНАРОДНЕ
ПРИВАТНЕ ТРУДОВЕ ПРАВО
Глава 13.
Міжнародне сімейне право
(В.Я. Калакура)
§ 1. Загальні положення міжнародного сімейного
права 267
§ 2. Правове регулювання укладення шлюбу
в МПрП 269
§ 3. Правові наслідки шлюбу. Правовідносини
подружжя. Припинення шлюбу 276
§ 4. Права та обов’язки батьків та дітей 280
§ 5. Міждержавне усиновлення 288
Глава 14.
Міжнародне приватне трудове право
(А.С. Довгерт)
§ 1. Загальні положення міжнародного приватного
трудового права 297
123
§ 2. Колізійні питання міжнародних трудових

правовідносин міжнародної праці 306
Глава 15.
§ 1. Поняття і предмет міжнародного цивільного
процесу 318
§ 2. Джерела міжнародного цивільного
процесуального права 322
§ 3. Правові засади участі іноземних осіб у
міжнародному цивільному процесі 327
§ 4. Міжнародна підсудність цивільних справ 332
§ 5. Надіслання і виконання судових доручень
в рамках міжнародного цивільного
процесу 339
§ 6. Визнання та виконання іноземних судових
рішень 341
Глава 16.
Міжнародне нотаріальне право
(Ю.В, Черняк)
§ 1. Системи нотаріату. Нотаріальні дії у сфері
§ 2. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
у справах з іноземним елементом 353
Глава 17.
Міжнародний комерційний арбітраж
(Ю.Д. Притика)
§ 1. Поняття, правова природа та джерела правового
регулювання міжнародного комерційного
арбітражу 357
124
§ 2. Компетенція міжнародного комерційного

арбітражу. Арбітражна угода 364
§ 3. Процедура розгляду справ у міжнародному
комерційному арбітражі 370
§ 4. Оспорювання арбітражного рішення.
Визнання та виконання іноземних
арбітражних рішень 376
Глава 18.
Розгляд справ з іноземним елементом
спеціальними судами та альтернативні способи
вирішення спорів
(Ю.Д. Притика)
§ 1. Міжнародні судові процедури з вирішення
спорів з іноземним елементом 384
§ 2. Альтернативне вирішення спорів 394
Висловимо деякі зауваження Главу 1 другого тому краще

було б помістити у перший том. Глава 1 тяжіє до загальнотео-
ретичного матеріалу.
Глави про сімейне і спадкове право слід було б ставити одну
після іншої. Після них доцільно було б поставити главу про між-
народне приватне трудове право. Главу про опіку і піклування
не завадило б вставити в цей блок. Ці чотири глави стосуються
фізичних осіб і загальна картина була б комплексною.
Главу про не договірні зобов’язання слід було поставити піс-
ля глави про міжнародні комерційні договори.
Главу 11 слід було б назвати «Міжнародні розрахунки». У цей
блок включити б цінні папери і транскордонні банкрутства.
Найбільше претензій викликає розділ ІІ — про міжнарод-
не право інтелектуальної власності. Правом інтелектуальної
власності професор Дахно І.І. опікується з 1977 року, і до його
125
думки не гріх прислухатися. Розділ занадто перенасичений

публічно-правовими нормами. Автор цих рядків вже трива-
лий час бореться з таким підходом, але безуспішно. Його чи то
не чують, чи то не здатні і не хочуть чути. Автор пропонує, —
якщо в підручники з міжнародного приватного права ставити
інтелектуальну власність, то слід висвітлювати лише її цивіль-
но-правові аспекти, в не все підряд. Це ж зауваження, хіба що
в менш категоричній формі, стосується й інших глав другого
тому. Перенасиченість глав публічно-правовими нормами аж
зашкалює. Для міжнародних публічно-правових норм є під-
ручники з міжнародного публічного права.
Слід було б у кожному розділі другого тому міжнародно-пра-
вовим актам у сфері кожного розділу відвести один параграф,
а далі писати лише про те, як користуються встановленими
правовідносинами суб’єкти міжнародного приватного права.
Зрозуміло, що не лише звичайні люди, а й професори з до-
центами є консервативними. По-новому писати не хочуть, або
ж і не вміють. Переналаштовуватися ж потрібно. Навіть марк-
сизм вважав себе не догмою, а «керівництвом до дії».
3.31. ДОВГЕРТ А. С., БІРЮКОВ О. М.

НАРИСИ З МІЖНАРОДНОГО
ПРИВАТНОГО ПРАВА (2014)
Нариси з міжнародного приватного права. Випуск 3 //
За ред. А. С. Довгерта, О. М. Бірюкова. — К.: Алерта, 2014. —
324 с. — Наклад — не зазначався.
Авторів книги зазначено в «Змісті» в дужках після назв
відповідних підрозділів.
Зміст
126
РОЗДІЛ І.
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО
1.1. Студії з історії науки міжнародного приватного
права в Україні (А. С. Довгерт) 8
1.2. Питання принципів міжнародного приватного
права (С.М. Задорожна) 44
РОЗДІЛ II.
КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО
2.1. Місце банкрутства у міжнародному приватному
праві (О.М. Бірюков) 64
2.2. Вдосконалення колізійно-правового регулювання
договірних відносин в Україні
(Ю.В. Венгринюк) 79
2.3. Встановлення змісту іноземного права в суді
(Г.В. Галущенко) 90
РОЗДІЛ III.
МІЖНАРОДНЕ РЕЧОВЕ ПРАВО. МІЖНАРОДНЕ
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
3.1. Колізійні норми в сфері речового права
(М.О. Михайлів) 98
3.2. Уніфікація матеріально-правового регулювання
міжнароднрго обігу цінних паперів
(О.І. Виговський) 112
3.3. Сучасні напрямки захисту прав інтелектуальної
власності в Європейському Союзі
(Ю.М. Капіца) 123
РОЗДІЛ IV.
МІЖНАРОДНЕ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО
4.1. Імплементація положень Віденської конвенції
про договори Міжнародної купівлі-продажу
127
1980 р. в контрактне право України

(В. М. Коссак) 140
4.2. Значення принципу добросовісності та чесного
ведення справ для тлумачення міжнародних
приватних договорів (І. Діковська) 156
4.3. Регламентація деліктних зобов’язань у
міжнародних угодах (Т.Р. Короткий) 170
РОЗДІЛ V.
МІЖНАРОДНЕ СІМЕЙНЕ ТА СПАДКОВЕ ПРАВО
5.1. Сучасні тенденції у правовому регулюванні
міжнародних сімейних відносин
(В.Я. Калакура) 217
5.2. Сучасне регулювання спадкових відносин
у міжнародному приватному праві (В.І. Кисіль) 229
РОЗДІЛ VI.
РОЗГЛЯД СПОРІВ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
6.1. Міжнародно-правове співробітництво в сфері
міжнародного цивільного процесу
(Г.А. Цірат) 268
6.2. Уніфікація норм міжнародного цивільного
процесу в рамках Гаазьких «дитячих» конвенцій
(Ю.В. Черняк) 292
6.3. Поняття та правова природа визначення
та виконання рішень іноземних судів
(Ю. Д. Притика)
128
3.32. РАСКАЛЄЙ М. О., ГЛУЩЕНКО К. В.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО
В ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ (2014)
Раскалєй М. О., Глущенко К. В. Міжнародне приват-
не право в запитаннях та відповідях. Загальна части-
на: Навчальний посібник. — К., 2014. — 196 с. — Наклад —
300 примірників.
• Рижий В. І. — кандидат юридичних наук, доцент;
• Мережко О. О. — доктор юридичних наук, профе-
сор, завідувач кафедри права Київського національного
лінгвістичного університету;
• Ігонін Р. В. — доктор юридичних наук, доцент кафедри
теорії та історії держави і права Національного університету
державної податкової слуєби України.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як на-
вчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(реквізити МОНУ — не зазначалися).
ЗМІСТ
Вступ 5
ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА
МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА
1.1. Історія виникнення та розвитку міжнародного
1.2. Поняття про міжнародне приватне право 10
1.3. Предмет міжнародного приватного права 10
1.4. Методи міжнародного приватного права 12
1.5. Система міжнародного приватного права 15
1.6. Джерела міжнародного приватного права 16
1.7. Співвідношення національного права
та міжнародного приватного права 18
129
1.8. Співвідношення міжнародного публічного

та міжнародного приватного права 20
Запитання для самоконтролю 23
Завдання для самоконтролю 23
Відповіді 34
ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО:
ВЧЕННЯ ПРО КОЛІЗІЙНУ НОРМУ.
ІНШГЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО
2.1. Поняття та форми уніфікації міжнародного
2.2. Поняття про колізійну норму та її значення 46
2.3. Структура колізійної норми 46
2.4. Види колізійних норм 47
2.5. Типи колізійних прив’язок 52
2.6. Вирішення питання про правильне застосування
колізійної цорми 58
2.7. Відсилання до права третьої країни 60
2.8. Що таке «застереження про публічний порядок»?61
2.9. Обхід закону 64
2.10. Взаємність та реторсії 65
ТЕМА 3. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО

3.1. Що таке «фізична особа»? 78
3.2. Фізичні особи як суб’єкти міжнародного
3.2.1. Правовий статус громадян України
за кордоном 87
130
3.2.2. Якими нормами регулюється правовий статус

іноземців в інших країнах? 91
3.2.3. Хто такі біженці? . 93
3.2.4. Яка особливість безвісної відсутності
і оголошення особи померлою в міжнародному
приватному праві? 94
3.3. Держави як суб’єкти міжнародного
3.4. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного
приватного права. Правовий статус юридичних
осіб у правовідносинах з іноземним елементом 99
Список використаних джерел 127
Додатки 132
Додаток 1. Закон України Про міжнародне
приватне право 132
Додаток 2. Закон України «Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства» (витяги) 159
Додаток 3. Закон України Про ратифікацію Конвенції
про транснаціональні корпорації 180
Додаток 4. Хартия экономических прав
и обязанностей государств 181
3.33. ЖУШМАН В. П., ШУМІЛО І. А.

Міжнародне приватне право: Підручник // За ред. проф.

В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. — Х.: Право, 2015. —
320с. — Наклад — 1000 примірників.
131
Автори:
• Бігун В. А. — к.ю.н., доцент;
• Білоусов Є. М. — к.ю.н., доцент;
• Жуков І. М. — к.ю.н.;
• Жушман В. П. — к.ю.н., професор;
• Корнієнко В. М. — к.ю.н., доцент;
• Комаров В. В. — к.ю.н., професор;
• Курман В. В. — к.ю.н., доцент;
• Погорецька Н. В. — к.ю.н., доцент;
• Полатай В. Ю. — к.ю.н.;
• Радчук О. П. — к.ю.н., доцент;
• Статівка А. М. — к.ю.н., професор;
• Туєва О. М. — к.ю.н.;
• Уркевич В. Ю. — к.ю.н., доцент;
• Чевичалова Ж. А. — к.ю.н.;
• Шуміло І. А. — к.ю.н., доцент.
Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту
України (лист № 1/11-1233 від 26.02.2010 р.).
• Шишко Р. Б. — д.ю.н., професор;
• Яроцький В. П. — д.ю.н., професор;
• Бервено С. М. — д.ю.н., доцент.
Низка співавторів була у складі авторського колекти-

ву навчального посібника «Міжнародне приватне право»
за заг. ред. професорів В. М. Гайворонського і В. П. Жуш-
мана, опублікованого київським видавництвом Юрінком
Інтер 2005 року. У другому навчальному посібнику І. І. Дах-
на «Міжнародне приватне право» (2008 р.) той навчальний
посібник значився за № 1.12.
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 7
132
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Розділ І. Поняття міжнародного приватного права 11
§ 1. Поняття та предмет міжнародного
§ 2. Методи міжнародного приватного права 14
2.1. Колізійно-правовий метод 15
2.2. Матеріально-правовий метод 17
§ 3. Система міжнародного приватного права 18
§ 4. Історія науки міжнародного приватного
права 19
Контрольні запитання 24
Розділ II. Джерела (форми) міжнародного приватного

права
§ 1. Поняття та види джерел (форм) міжнародного
§ 2. Міжнародні договори у галузі міжнародного
§ 3. Внутрішнє законодавство держав 30
§ 4. Правові звичаї 33
§ 5. Судова та арбітражна практика. Доктрина 34
§ 6. Концепція lex mercatoria 36
§ 7. Уніфікація та гармонізація норм міжнародного
Розділ III. Загальні засади правозастосувашш в між-

народному приватному праві
§ 1. Колізійні норми у міжнародному приватному
праві: поняття та структура 43
§ 2. Види колізійних норм та основні формули
прикріплення 46
§ 3. Кваліфікація колізійної норми. Конфлікт
кваліфікацій 55
133
§ 4. Зворотне відсилання та відсилання до права

третьої країни 59
§ 5. Обхід закону 61
§ 6. Встановлення змісту та застосування
іноземного права 64
§ 7. Застереження про публічний порядок
та імперативні норми в міжнародному
§ 8. Взаємність та реторсія 71
Розділ IV. Суб’єкти міжнародного приватного права

§ 1. Фізичні особи в міжнародному приватному
праві 74
1.1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб
як суб’єктів міжнародного приватного права 74
1.2. Поняття та колізійні питання громадянства 76
1.3. Іноземці за законодавством України 79
1.4. Правоздатність іноземців в Україні 85
1.5. Дієздатність іноземців в Україні 88
1.6. Визнання іноземця безвісно відсутнім
чи оголошення його померлим 91
1.7. Правове становище громадян України
§ 2. Юридичні особи в міжнародному приватному
праві 95
2.1. Загальна характеристика правового статусу
юридичних осіб у міжнародному приватному
праві 95
2.2. Поняття особистого закону юридичної особи 98
2.3. Правове становище іноземних юридичних
осіб в Україні 102
2.4. Особливості правового статусу
транснаціональних корпорацій 106
134
2.5. Особливості створення і діяльності офшорних

компаній 112
2.6. Міжнародні юридичні особи 115
§ 3. Держава як суб’єкт міжнародного приватного
права 116
3.1. Особливості участі держави в міжнародних
приватних відносинах. Поняття та види
імунітету 116
3.2. Законодавство України та міжнародні угоди
з питань державного імунітету 121
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Розділ V. Право власності у міжнародному приватно-
му праві
§ 1. Особливості правового регулювання відносин
власності у міжнародному приватному праві 125
§ 2. Колізійні питання права власності. Виникнення
і припинення права власності та інших
речових прав 129
§ 3. Право власності та інші речові права на рухоме
майно, що перебуває в дорозі 134
§ 4. Правове регулювання іноземних інвестицій
у міжнародному приватному праві 136
§ 5. Правове становище власності України
Розділ VI. Інтелектуальна власність у міжнародному

§ 1. Міжнародно-правова охорона авторських прав 152
§ 2. Основні міжнародні угоди щодо охорони
авторських і суміжних прав 153
§ 3. Промислова власність та її міжнародна охорона 157
135
§ 4. Угода СОТ щодо торговельних аспектів прав

Розділ VII. Правочини та зобов’язання в міжнародно-

му приватному праві
§ 1. Поняття та види правочинів з іноземним
§ 2. Форма і зміст правочину. Сфера дії права,
що застосовується до правочину 163
§ 3. Особливості колізійного регулювання
договірних зобов’язань у міжнародному
§ 4. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів 170
§ 5. Загальна характеристика угод СОТ щодо
міжнародної торгівлі І76
§ 6. Договір міжнародного перевезення вантажів,
пасажирів та їх багажу 178
6.1. Поняття міжнародних перевезень 178
6.2. Міжнародні морські перевезення 181
6.3. Міжнародні залізничні перевезення 186
6.4. Міжнародні автомобільні перевезення 189
6.5. Міжнародні повітряні перевезення 197
6.6. Міжнародні річкові перевезення 199
6.7. Міжнародні змішані перевезення 200
§ 7. Позадоговірні зобов’язання у міжнародному
7.1. Поняття та зміст позадоговірних зобов’язань
7.2. Колізійне регулювання деліктних зобов’язань 204
7.3. Особливості відшкодування шкоди, завданої
іноземною державою 212
§ 8. Представництво, довіреність та позовна
давність у міжнародному приватному праві 214
136
8.1. Види представництва в міжнародному

8.2. Колізійні та матеріально-правові норми щодо
позовної давності 216
Розділ VIII. Трудові відносини в міжнародному

§ 1. Загальна характеристика трудових відносин
§ 2. Колізійне регулювання міжнародних трудових
§ 3. Міжнародно-правове регулювання
праці 223
§ 4. Працевлаштування іноземців в Україні 227
§ 5. Трудові права українських громадян
§ 6. Правове регулювання праці співробітників
міжнародних та міжурядових організацій 234
Розділ ІХ. Шлюбно-сімейні відносини

§ 1. Основні колізії у спадкуванні за міжнародним
приватним правом 257
§ 2. Міжнародно-правове регулювання спадкових
§ 3. Спадкові права іноземців в Україні 265
§ 4. Спадкові права українських громадян
§ 5. Правовий режим відумерлої спадщини
137
Розділ XI. Міжнародний цивільний процес

§ 1. Поняття міжнародного цивільного процесу
та його джерела 273
§ 2. Правове становище іноземних осіб у цивільному
процесі 279
§ 3. Міжнародна підсудність (юрисдикція)
цивільних справ з іноземним елементом 284
§ 4. Іноземні судові доручення 289
§ 5. Визнання та примусове виконання іноземних
судових рішень 294
Розділ XII. Міжнародний комерційний арбітраж

§ 1. Поняття і види міжнародного комерційного
§ 2. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного
§ 3. Міжнародні регламенти, типовий закон про
міжнародний комерційний арбітраж ЮНСІТРАЛ 308
§ 4. Арбітражна угода та компетенція міжнародного
комерційного арбітражу 310
§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень 311

Предметний покажчик 318
138
4. СПИСОК ВІТЧИЗНЯНИХ
КНИГ З МІЖНАРОДНОГО
Дахно І.І.
Д алі подаємо перелік низки книг, розгорнуті змісти яких

не наводилися в попередніх навчальних посібниках
професора І. І. Дахна.
Пробіли в бібліографії означають, що в укладача не було
можливості тримати книги у руках. Читач може, за нагоди і
бажання, олівцем вписати відповідну інформацію.
Не виключено, що не всі вітчизняні книги з міжнародного
приватного права потрапили в поле зору. Професор І.І. Дахно не
брав на себе зобов’язання переробити всю роботу всього світу.
1987 р.
• Кисиль В. И., Пастухов В. П. Правовой статус иностран-
цев в СССР. — К., 1987. — 262 с.
2000 р.
• Міжнародне приватне право. Міжнародні договори
України. Том 1 / відпов. ред. та упорядники А. Довгерт
та В. Крохмаль. — К.: Port Royal, 2000. — 992 с.
2001 р.
• Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У
2 книгах: Виступи, статті європейських спеціалістів. —
К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001. — 460 с.
139
4. Список вітчизняних книг з міжнародного приватного права
2002 р.
• Цират А. В. Франчайзинг и франчайзинговый договор:
Учесбно-практическое пособие. — К.: Истина, 2002. — 240 с.
2003 р.
• Галушенко Г. В. Питання міжнародного приватного пра-
ва у міжнародних договорах України про правову допо-
могу. — К., 2003. — 472 с.
• Мережко А. А. Коллизионное право США. — К., 2003. —
136 с.
2005 р.
• Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у
2-х частинах. Ч. 2 / Керівник авт. колективу та відпов.
ред. проф. Довгерт А. С., проф. Кузнєцова Н. С. — К.:
Юстініан, 2005. — _____ с.
2007 р.
• Щокіна О. О. Правові звичаї міжнародної торгівлі як
джерело міжнародного приватного права. — Харків,
2007. — 221 с.
2008 р.
• Бірюков О. М. Транскордонні банкрутства: теорія і прак-
тика: Монографія. — К., 2008. — 318 с.
140
4. Список вітчизняних книг з міжнародного приватного права
• Задорожна С. М. Автономія сторін у міжнародному при-

ватному праві: Монографія. — Чернівці, 2008. — 216 с.
2009 р.
• Міжнародне приватне право в Київському університеті:
антологія у 2 т. — Т. 1. 1835— 1991 / за ред. А. С. Довгер-
та. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. — ______ с.
• Міжнародне приватне право в Київському університеті:
антологія у 2 т. — Т. 2 / за ред. А. С. Довгерта. — К.: ВПЦ
«Київський університет», 2009. — __ с.
• Новосельцев І. І. Транскордонна неспроможність у
міжнародному приватному праві: Монографія. — К.,
2009. — 148 с.
2011 р.
• Виговський О. І. Інститут цінних паперів в міжнародному
приватному праві: Монографія. — К.: ВПЦ «Київський
університет», 2011. — 448 с.
• Руководство по составлению и заключению франчай-
зинговых договоров: право и практика: Учебно-практи-
ческое пособие. — К., 2011. — 352 с.
2013 р.
• Цірат Г. А. Міжнародний цивільний процес: сучасний
етап та перспективи міжнародно-правової уніфікації:
Монографія. — Харків: Видавництво Іванченка І. С.,
2013. — 482 с.
141
5. ПЕРШОПОЧАТКОВА
РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛУ VIII
«ОСНОВ ЦИВІЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА СОЮЗУ РСР
І СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК»
від 8 грудня 1961 р.
П ро «Основи цивільного законодавства Союзу РСР і

союзних республік», ухвалених Верховною Радою
СРСР 8 грудня 1961 року, йшлося в Додатку 52 «Перший
цивільний кодекс СРСР» в навчальному посібнику І.І. Дахна,
В.М. Алієвої-Барановської та І.О. Козакевич «Історія держави і
права». — К.: Центр учбової літератури, 2015. — 384 с. (сторінки
275-287). Радимо читачеві ознайомитися з названим Додат-
ком. До «Основ-1961» в Радянському Союзі не було окремого
консолідованого акта з питань міжнародного приватного пра-
ва. Вперше це з’явилося в «Основах-1961». Розділ VIII охопив
як норми матеріального, так і процесуального права. Не див-
лячись на це, норм було небагато.
142
5. Першопочаткова редакція розділу VIII «Основ цивільного...»
Раздел VIII
ПРАВОСПОСОБНОСТЬ ИНОСТРАННЫХ
ГРАЖДАН И ЛИЦ БЕЗ ГРАЖДАНСТВА.
ПРИМЕНЕНИЕ ГРАЖДАНСКИХ ЗАКОНОВ
ИНОСТРАННЫХ ГОСУДАРСТВ.
МЕЖДУНАРОДНЫХ ДОГОВОРОВ
И СОГЛАШЕНИЙ
Статья 122. Гражданская правоспособность иностран-

ных граждан
Иностранные граждане пользуются в СССР гражданской пра-
воспособностью наравне с советскими гражданами. Отдельные
изъятия могут быть установлены законом Союза ССР.
Советом Министров СССР могут быть установлены ответ-
ные ограничения в отношении граждан тех государств, в кото-
рых имеются специальные ограничения гражданской право-
способности советских граждан.
Статья 123. Гражданская правоспособность лиц без

гражданства
Проживающие в СССР лица без гражданства пользуются в
СССР гражданской правоспособностью наравне с советскими
гражданами. Отдельные изъятия могут быть установлены за-
коном Союза ССР.
Статья 124. Внешнеторговые сделки иностранных ор-

ганизаций
Иностранные предприятия и организации могут без особого
разрешения совершать в СССР сделки по внешней торговле и
по связанным с ней расчетным, страховым и иным операциям
с советскими внешнеторговыми объединениями и другими
советскими организациями, которым предоставлено право со-
вершения таких сделок.
143
Статья 125. Закон, применяемый к форме сделки

Форма сделки, совершаемой за границей, подчиняется за-
кону места ее совершения. Однако сделка не может быть при-
знана недействительной вследствие несоблюдения формы,
если соблюдены требования законодательства Союза ССР и
соответствующей союзной республики.
Форма внешнеторговых сделок, совершаемых советскими
организациями, и порядок их подписания, независимо от ме-
ста совершения этих сделок, определяются законодательством
Союза ССР.
Форма сделок по поводу строений, находящихся в СССР,
подчиняется законодательству Союза ССР и соответствующей
союзной республики.
Статья 126. Закон, применяемый к обязательствам по

внешнеторговым сделкам
Права и обязанности сторон по внешнеторговой сделке
определяются по законам места ее совершения, если иное не
установлено соглашением сторон.
Место совершения сделки определяется по советскому за-
кону.
Статья 127. Закон, применяемый к наследованию

Отношения по наследованию определяются по закону той
страны, где наследодатель имел последнее постоянное место
жительства.
Способность лица к составлении и отмене завещания, а
также форма завещания и акта его отмены определяются по
закону той страны, где завещатель имел постоянное место жи-
тельства в момент составления акта. Однако завещание или
его отмена не могут быть признаны недействительными вслед-
ствие несоблюдения формы, если последняя удовлетворяет
требованиям закона места составления акта или требованиям
советского закона.
144
Наследование строений, находящихся в СССР, во всех слу-

чаях определяется по советскому закону. Тем же законом опре-
деляются способность лица к составлению или отмене заве-
щания, а также формы последнего, если завещается строение,
находящееся в СССР.
Статья 128. Ограничение применения иностранного

закона
Иностранный закон не применяется, если его применение
противоречило бы основам советского строя.
Статья 129. Международные договоры и соглашения

Если международным договором СССР установлены иные
правила, чем те, которые содержатся в советском гражданском
законодательстве, то применяются правила международного
договора и соглашения.
То же положение применяется на територии союзной респу-
блики, если в международных договорах или международном
соглашении, в котором участвует союзная республика, уста-
новлены иные правила, чем предусмотренные гражданским
законодательством союзной республики.
145
РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛУ VIII
«ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УРСР»
від 18 липня 1963 р.
П ро Цивільний кодекс Української РСР читач може довіда-

тися з Додатку 54 «Коротка історія цивільних кодексів
України та Додатку 55 «Цивільно-правове мереживо» в Україні
й довкола неї наприкінці ХХ — початку ХХІ століть. Зазначене
міститься в навчальному посібнику І.І. Дахна, В.М. Алієвої-Ба-
рановської, І.О. Козакевич «Історія держави і права». — К.: Центр
учбової літератури, 2015. — 384 с. (сторінки 298-322).
РОЗДІЛ VIII
ПРАВОЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМЦІВ
І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА.
ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ЗАКОНІВ
ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, МІЖНАРОДНИХ
ДОГОВОРІВ І УГОД
Стаття 565. Цивільна правоздатність іноземних гро-

мадян
Іноземні громадяни користуються в Українській РСР ци-
вільною правоздатністю нарівні з радянськими громадянами.
Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР.
Радою Міністрів СРСР (стаття 122 Основ цивільного законо-
давства Союзу РСР і союзних республік можуть бути встановлені
відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у яких є спеці-
альні обмеження цивільної правоздатності радянських громадян.
146
6. Першопочаткова редакція розділу VIII «Цивільного кодексу УРСР»...
Стаття 566. Цивільна правоздатність осіб без грома-

дянства
Особи, що проживають в СРСР без громадянства, користу-
ються в Українській РСР цивільною правоздатністю нарівні з
радянськими громадянами. Окремі винятки можуть бути вста-
новлені законом Союзу РСР.
Стаття 567. Зовнішньоторговельні угоди іноземних

організацій
Іноземні підприємства і організації можуть без особливого
дозволу укладати в Українській РСР угоди по зовнішній торгівлі
і, пов’язаних з нею розрахункових, страхових та інших опера-
ціях з радянськими зовнішньоторговельними об’єднаннями
та іншими радянськими організаціями, яким надано право
укладення таких угод.
Стаття 568. Закон, застосовуваний до форми угоди

Форма угоди, що укладається за кордоном, підпорядкову-
ється законові місця її укладення. Проте угода не може бути
визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо до-
держано вимог законодавства Союзу РСР цього Кодексу.
Форми зовнішньоторговельних угод, що укладаються ра-
дянськими організаціями, і порядок їх підписання, незалежно
від місця укладення цих угод, визначаються законодавством
Союзу РСР.
Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Україн-
ській РСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Укра-
їнської РСР.
Стаття 569. Закон, застосовуваний до зобов’язань по

зовнішньоторговельних угодах
Права і обов’язки сторін по зовнішньоторговельній угоді
визначаються за законами місця її укладення, якщо інше не
встановлено погодженням сторін.
147
Місце укладення угоди визначається за радянським за-

коном.
Стаття 570. Закон, застосовуваний до спадкоємства

Відносини по спадкоємству визначаються за законом тієї
країни, де спадкодавець мав останнє місце проживання.
Здатність особи до складання і скасування заповіту, а також
форма заповіту і акта його застосування визначаються за за-
коном тієї країни, де заповідач мав постійне місце проживання
в момент складання акта. Проте заповіт або його скасування
не можуть бути визнані недійсними внаслідок недодержання
форми, якщо остання задовольняє вимоги закону місця скла-
дання акта або вимоги радянського закону.
Спадкоємство будівель, що знаходяться в СРСР, в усіх ви-
падках визначається за радянським законом. Тим же законом
визначаються здатність особи до складання або скасування за-
повіту, а також форма останнього, коли заповідається будівля,
що знаходиться в СРСР.
Стаття 571. Обмеження застосування іноземного за-

кону
Іноземний закон не застосовується, якщо його застосування
суперечило б основам радянського ладу.
Стаття 572. Міжнародні договори і угоди

Якщо міжнародним договором, або міжнародною угодою,
в яких бере участь СРСР, встановлено інші правила, ніж ті, які
містяться в радянському цивільному законодавстві, то засто-
совуються правила міжнародного договору або міжнародної
угоди.
Те саме положення застосовується на території Української
РСР, якщо в міжнародному договорі або міжнародній угоді, в
яких бере участь Українська РСР, встановлені інші правила,
ніж передбачені цивільним законодавством Української РСР.
148
Далі стисло нагадаємо про Цивільний кодекс незалежної

України.
«Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України від
16.01.2003 року передбачали, що він набирає чинності 1 січ-
ня 2004 року. Це — часи президенства Л. Кучми. Спікерствував
В. Литвин.
До 1 квітня 2003 року Кабінет Міністрів України, поміж ін-
шого, мав подати парламенту проект Закону України «Про між-
народне приватне право». Очевидно, законодавець мав намір
його ухвалити у такий термін, щоб цей Закон набрав чинності
1 січня 2004 року — одночасно з набранням чинності Цивіль-
ним, Господарським і Сімейним кодексами. Нагадуємо, — у
ЦК України від 16.01.2003 р. не було розділу про міжнародне
приватне право. У проекті ЦК України від 25.08.1996 р. місти-
лася книга восьма «Міжнародне приватне право». Її та книгу
«Сімейне право було вирішено не включати до ЦК України від
16.01.2003 р.
Україна зустріла Новий 2004 рік без закону про міжнародне
приватне право. Це ж повторилося і на Новий 2005 рік.
Закон було ухвалено 23 червня 2005 року. Набирав він
чинності досить швидко, — з 1 вересня 2005 року. Отже, більше
ніж півтора року, — 2004 рік і до 1 вересня 2005 року, — розділу
VIII старого ЦК вже не було, а новий Закон ще не діяв. Мабуть,
тимчасово обходилися положеннями інших законодавчих
актів, зокрема, Закону України «Про зовнішньоекономічну
діяльність» від 16.04.1990 р. № 959-XII.
149
7. РОЗДІЛ VIII
ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УРСР
(станом на 1 квітня 1988 року)
П одаємо текст Цивільного кодексу УРСР станом за за

дещо більше ніж 3 роки до розвалу Радянського Со-
юзу. Його керівником тоді був Михайло Сергійович Горбачов.
Першим секрктарем Компартії України був Володимир Васи-
льович Щербицький. Головою Ради Міністрів УРСР був Віктор
Андрійович Масол. Головою Президії Верховної Ради УРСР була
Валентина Семенівна Шевченко.
РОЗДІЛ VIII
ПРАВОЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА.
ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ І МІЖНАРОДНИХ
ДОГОВОРІВ
(Найменування розділу VIII — із змінами, внесеними Указом

Президії Верховної Ради УРСР від 20 травня 1985 р. (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1985 p., № 23, ст. 542).

мадян
Іноземні громадяни користуються в Українській PCP ци-
Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу PCP.
Радою Міністрів СРСР (стаття 122 Основ цивільного законо-
давства Союзу PCP і союзних республік) можуть бути встанов-
150
7. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР (станом на 1 квітня 1988 року)
лені відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у яких

є спеціальні обмеження цивільної правоздатності радянських
громадян.

дянства
Особи без громадянства користуються в Українській PCP
цивільною правоздатністю нарівні з радянськими громадяна-
ми. Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу
PCP.
Стаття 5661. Закон, застосовуваний до цивільної дієз-

датності іноземних громадян і осіб без громадянства
Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначаєть-
ся за законом країни, громадянином якої він є.
Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається
за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання.
Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без гро-
мадянства щодо угод, які укладаються в Українській PCP, і
зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Укра-
їнській PCP, визначається за радянським законом.
Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно
проживають в Українській PCP, може бути визнано недієздат-
ними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому за-
конодавством Союзу PCP і Української PCP.
(Цивільний кодекс доповнено статтею 5661 Указом Президії

Верховної Ради УРСР від 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної
Ради У Р С Р, 1 9 7 7 , № 3 5 , с т. 4 2 2 ) .
Стаття 566 — із змінами, внесеними Указом В е р х о в н о ї

Р а д и У Р С Р від 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1977 p., № 35, ст. 422).
151
Стаття 567. Цивільна правоздатність іноземних підпри-

ємств і організацій
дозволу укладати в Українській PCP угоди по зовнішній торгівлі
і по зв’язаних з нею розрахункових, страхових та інших опера-
Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організа-
цій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв’язаних з нею
розрахункових, страхових та інших операціях визначається
за законом країни, де створено підприємство чи організацію.
Стаття 567 — із змінами, внесеними Указом В е р х о в н о ї
Р а д и У Р С Р під 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1977 р., № 35, ст. 422).

держано вимог законодавства Союзу PCP і цього Кодексу.
Форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються ра-
Союзу PCP.
Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Укра-
їнській PCP, підпорядковується законодавству Союзу PCP і
Української PCP.

152
Виникнення і припинення права власності на річ за зовніш-

ньо-торговельною угодою визначаються за законом місця її
укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін.
Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовніш-
ньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з
якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погоджен-
ням сторін.
коном.
Стаття 569 після частини першої доповнена частинами дру-
гою і третьою Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19 серп-
ня 1977 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1977 р., № 35, ст.
422). Згідно з цим Указом частина друга вважаться частиною
четвертою.
Стаття 5691. Закон, застосовуваний до форми і строку

дії довіреності
Форма і строк дії довіреності визначаються за законом
країни, де була видана довіреність. Однак довіреність не
може бути визнано недійсною внаслідок недодержання
форми, якщо остання відповідає вимогам радянського за-
кону.
(Кодекс доповнено статтею 5691 згідно Указом Президії Вер-
ховної Ради УРСР від 19 серпня 1977 р.) (Відомості Верховної
Ради УРСР, 1977 р., № 35, ст. 422).
Стаття 5692. Закон, застосовуваний до позовної дав-

ності
Позовна давність визначається за законом країни, законо-
давство якої застосовується для визначення прав і обов’язків
учасників відповідних правовідносин.
Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визна-
чаються за радянським законодавством.
153
Стаття 5693. Закон, застосовуваний до права власності

Право власності на річ визначається за законом країни, де
ця річ знаходиться.
Виникнення і припинення права власності на річ виз-
начаються за законом країни, де ця річ знаходилась на мо-
мент, коли мала місце дія чи інша обставина, яка послужила
підставою для виникнення або припинення права власності,
якщо інше не передбачено законодавством Союзу PCP і
Української PCP1.
Кодекс доповнено Указом Президії В е р х о в н о ї Р а д и
У Р С Р під 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради УРСР,
1977 p., № 35, ст. 422).
Стаття 5694. Закон, застосовуваний до зобов’язань, які

виникають внаслідок заподіяння шкоди
Права і обов’язки сторін за зобов’язаннями, які виникають
внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни,
де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою
для вимоги про відшкодування шкоди.
внаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є ра-
дянськими громадянами або радянськими організаціями, ви-
значаються за радянським законом.
Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обста-
вина, яка є підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за
радянським законодавством не є протиправною5.
Кодекс доповнено Указом Президії В е р х о в н о ї Р а д и
У Р С Р під 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради УРСР,
1977 p., № 35, ст. 422).
1
Кодекс доповнено Указом Президії В е р х о в н о ї Р а д и У Р С Р
під 19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1977 p., № 35,
ст. 422).
154

країни, де спадкодавець мав останнє постійно місце прожи-
вання.
Здатність особи до складання і скасування заповіту, а також
форма заповіту і акта його скасування визначаються за зако-
ном тієї країни, де заповідач мав постійне місце проживання
в момент складання акта. Проте ми повіт або його скасування
не можуть бути визнані не дійсними внаслідок недодержання
форми, якщо остання задовольняє вимоги закону місця скла-
дання акта або вимоги радянського закону.
Стаття 571. Обмеження застосування іноземною за-

кону
Стаття 572. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші пра-
вила, ніж ті, що їх містить радянське цивільне законодавство,
то застосовуються правила міжнародного договору.
Такий же порядок застосовується щодо цивільного зако-
нодавства Української PCP, якщо в міжнародному договорі
Української PCP встановлено інші правила, ніж передбачені
цивільним законодавством Української PCP.
Стаття 572 — із змінами, внесеними Указом Президії
В е р х о в н о ї Р а д и У Р С Р від 20 травня 1985 р. (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1985 p., № 23, ст. 542).
155
Зміст цього розділу відображено в книзі «Цивільний

кодекс Української УРСР . Офіційний пакт із змінами та
доповненнями за станом на перше квітня 1988 року» .- К.:
Видавництво політичної літератури України, 1988.- 269
с.- Наклад – 75 000 примірників. У назві книги – помилка.
Замість «за станом» достатньо вживати «станом».
156
8. РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛУ VIII
І СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІК»
від 8 грудня 1961 року
(станом на 12 червня 1990 р.).
Р аздел VIII подано в таком виде, в каком он был немного

больше чем за год до развала СССР ( август 1991 года)
и меньше, чем за год до принятия Верховным Советом СССР
«Основ гражданского законодательства Союза ССР и республик»
(31 мая 1991 года).
Пояснение : ВС — Верховный Совет
РАЗДЕЛ VIII
ПРАВОСПОСОБНОСТЬ
ИНОСТРАННЫХ ГРАЖДАН
И ЛИЦ БЕЗ ГРАЖДАНСТВА.
ИНОСТРАННЫХ ГОСУДАРСТВ
И МЕЖДУНАРОДНЫХ ДОГОВОРОВ
(с изм. и доп., внесенными Указом Президиума ВС СССР
от 30.10.1981)

ных граждан
Иностранные граждане пользуются в СССР граждан-
ской правоспособностью наравне с советскими граждана-
157
8. Редакція розділу VIII «Основ цивільного законодавства Союзу РСР...
ми. Отдельные изъятия могут быть установлены законом

Союза ССР.
Советом Министров СССР могут быть установлены
ответные ограничения в отношении граждан тех государств,
в которых имеются специальные ограничения гражданкой пра-
воспособности советских граждан.
Статья 123. Гражданская правоспособность лиц без

гражданства
Лица без гражданства пользуются в СССР гражданской пра-
воспособностью наравне с советскими гражданами. Отдельные
изъятия могут быть установлены законом Союза ССР.
(с изм. и доп., внесенными Указом Президиума ВС СССР от
16.05.1977).
Статья 123.1. Закон, применяемый к гражданской деес-

пособности иностранных граждан и лиц без гражданства
Гражданская дееспособность иностранного гражданина
определяется но закону страны, гражданином которой он яв-
ляется.
Гражданская дееспособность лица без гражданства опред-
еляется по закону страны, в которой он имеет постоянное место
Гражданская дееспособность иностранных граждан и лиц
без гражданства в отношении сделок, совершаемых в СССР, и
обязательств, возникающих вследствие причинения вреда в
СССР, определяется по советскому закону.
Постоянно проживающие в СССР иностранные граждане и
лица без гражданства могут быть признаны недееспособными
или ограниченно дееспособными в порядке, установленном
законодательством Союза ССР и соответствующей союзной
республики.
(статья введена Указом Президиума ВС СССР от 16.05.1977).
158

ных предприятий и организаций
Иностранные предприятия и организации могут без особого
разрешения совершать в СССР сделки по внешней торговле и
по связанным с ней расчетным, страховым и иным операциям
с советскими внешнеторговыми объединениями и другими
советскими организациями, которым предоставлено право со-
вершения таких сделок.
Гражданская правоспособность иностранных предпри-
ятий и организаций при совершении сделок по внешней тор-
говле и по связанным с ней расчетным, страховым и иным
операциям определяется по закону страны, где учреждено
предприятие или организация.
16.05.1977).
Статья 125. Закон, применяемый к форме сделки

Форма сделки, совершаемой за границей, подчиняется за-
кону места ее совершения. Однако сделка не может быть при-
если соблюдены требования законодательства Союза ССР и
соответствующей союзной республики.
Форма внешнеторговых сделок, совершаемых советскими орга-
низациями, и порядок их подписания, независимо от места совер-
шения этих сделок, определяются законодательством Союза ССР.
Форма сделок по поводу строений, находящихся в СССР,
подчиняется законодательству Союза ССР и соответствующей
союзной республики.
Статья 126. Закон, применяемый к обязательствам по

внешнеторговым сделкам
Права и обязанности сторон по внешнеторговой сделке
определяются по законам места ее совершения, если иное не
установлено соглашением сторон.
159
Возникновение и прекращение права собственности на

вещь по внешнеторговой сделке определяются по закону мес-
та ее совершения, если иное не установлено соглашением
сторон.
(абзац введен Указом Президиума ВС СССР от 16.05.1977).
Право собственности на вещь, находящуюся в пути по вне-
шнеторговой сделке, определяется по закону страны, из кото-
рой эта вещь отправлена, если иное не установлено соглаше-
нием сторон.
(абзац введен Указом Президиума ВС СССР от 16.05.1977).
Место совершения сделки определяется по советскому за-
кону.
Статья 126.1. Закон, применяемый к форме и сроку дей-

ствия доверенности
Форма и срок действия доверенности определяются по за-
кону страны, где была выдана доверенность. Однако доверен-
ность не может быть признана недействительной вследствие
несоблюдения формы, если последняя удовлетворяет требова-
ниям советского закона.
Статья 126.2. Закон, применяемый к исковой давности

Исковая давность определяется по закону страны, зако-
нодательство которой применяется для определения прав
и обязанностей участников соответствующего правоотно-
шения.
Требования, на которые исковая давность не распро-
страняется, определяются по советскому законодатель-
ству.
(статья введена Указом Президиума ВС СССР от
16.05.1977).
160
Статья 126.3. Закон, применяемый к праву собствен-

ности
Право собственности на вещь определяется по закону
страны, где эта вещь находится.
Возникновение и прекращение права собственности на
вещь определяются по закону страны, где эта вещь находилась
в момент, когда имело место действие или иное обстоятельство,
послужившее основанием для возникновения или прекраще-
ния права собственности, если иное не предусмотрено законо-
дательством Союза ССР и союзных республик.
Статья 126.4. Закон, применяемый к обязательствам,

возникающим вследствие причинения вреда
Права и обязанности сторон по обязательствам, возника-
ющим вследствие причинения вреда, определяются по закону
страны, где имело место действие или иное обстоятельство,
послужившее основанием для требования о возмещении вреда.
Права и обязанности сторон по обязательствам, возникаю-
щим вследствие причинения вреда за границей, если стороны
являются советскими гражданами или советскими организа-
циями, определяются по советскому закону.
Иностранный закон не применяется, если действие или
иное обстоятельство, служащее основанием для требования о
возмещении вреда, по советскому законодательству не явля-
ется противоправным.
Статья 127. Закон, применяемый к наследованию

Отношения по наследованию определяются по закону той
Способность лица к составлению отмене завещания, а также
форма завещания и акта его отмены определяются по закону
161
той страны, где завещатель имел постоянное место жительства

в момент составления акта. Однако завещание или его отмена не
могут быть признаны недействительными вследствие несоблю-
дения формы, если последняя удовлетворяет требованиям зако-
на места составления акта или требованиям советского закона.
Наследование строений, находящихся в СССР, во всех слу-
чаях определяется по советскому закону. Тем же законом опред-
еляются способность лица к составлению или отмене завеща-
ния, а также формы последнего, если завещается строение,
находящееся в СССР.
Статья 128. Ограничение применения иностранного

закона
Иностранный закон не применяется, если его применение
противоречило бы основам советского строя.
Статья 129. Международные договоры

Если международным договором СССР установлены иные
правила, чем те, которые содержатся в советском гражданском
законодательстве, то применяются правила международного
договора.
Такой же порядок применяется в отношении гражданского
законодательства союзной республики, если в международном
договоре союзной республики установлены иные правила, чем
предусмотренные гражданским законодательством этой со-
юзной республики.
30.10.1981).
«Основы гражданского законодательства Союза ССР и
союзных республик» от 8 декабря 1961 года с последующими
изменениями содержатся в книге «Основы законодательства
Союза ССР и союзных республик»: М.: Юридическая литера-
тура, 1987. — 512 с. — Тираж — 225 000 экз. Книга охватила
изменения в главе VIII по 30 октября 1981 года включительно.
162
9. РОЗДІЛ VII
І РЕСПУБЛІК»
від 31 травня 1991 р.
«О сновы 1991» были утверждены Верховным Советом
СССР за два с половиной месяца до развала СССР.
Им не суждено было вступить в силу. СССР 1991 года – это не
СССР 1961 года. Между двумя «Основами гражданского законо-
дательства» пролегло тридцать лет. Это нашло свое отражение
и в разделе VII «Основ -1991».
РАЗДЕЛ VII
ПРАВОСПОСОБНОСТЬ ИНОСТРАННЫХ
ГРАЖДАН И ЮРИДИЧЕСКИХ ЛИЦ.
ИНОСТРАННЫХ ГОСУДАРСТВ И
МЕЖДУНАРОДНЫХ ДОГОВОРОВ
Статья 156. Основания применения иностранного права

Иностранное право применяется к гражданским отно-
шениям в случаях, предусмотренных законодательными
актами Союза ССР и республик, международными догово-
рами СССР, а также на основании не противоречащего им
соглашения сторон или признаваемого СССР международ-
ного обычая.
163
9. Розділ VII «Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік»...
Статья 157. Установление содержания иностранного

права
1. При применении иностранного права суд, арбитражный
суд, третейский суд или административный орган устанавли-
вает содержание его норм в соответствии с их официальным
толкованием, практикой применения и доктриной в соответ-
ствующем иностранном государстве.
В целях установления содержания норм иностранного права
суд, арбитражный суд, третейский суд или административный
орган может обратиться в установленном порядке за содей-
ствием и разъяснением к Министерству юстиции СССР и иным
компетентным органам или учреждениям в СССР и за грани-
цей либо привлечь экспертов.
Лица, участвующие в деле, вправе представить документы,
подтверждающие содержание соответствующих норм ино-
странного права.
2. Если содержание норм иностранного права, несмотря на
предпринятые в соответствии с настоящей статьей меры, не
установлено, применяется советское право.
Статья 158. Ограничения применения иностранного

права
Иностранное право не применяется в случаях, когда его
применение противоречило бы основам советского правопо-
рядка (публичному порядку). В этих случаях применяется со-
ветское право.
Отказ в применении иностранного права не может быть осно-
ван лишь на отличии политической или экономической системы
соответствующего иностранного государства от политической
или экономической системы СССР.
Статья 159. Исковая давность

Вопросы исковой давности разрешаются по праву страны,
применяемому для регулирования соответствующего отношения.
164
Требования, на которые исковая давность не распростра-

няется, определяются по советскому праву.
Статья 160. Правоспособность и дееспособность

иностранных граждан и лиц без гражданства
1. Иностранные граждане и лица без гражданства поль-
зуются в СССР гражданской правоспособностью наравне
с советскими гражданами. Отдельные изъятия могут быть
установлены законодательными актами Союза ССР.
2. Гражданская дееспособность иностранного граждани-
на определяется по праву страны, гражданином которой он
является.
3. Гражданская дееспособность лица без гражданства
определяется по праву страны, в которой это лицо имеет по-
стоянное место жительства.
4. Гражданская дееспособность иностранных граждан и лиц
без гражданства в отношении сделок, совершаемых в СССР, и
обязательств, возникающих вследствие причинения вреда в
СССР, определяется по советскому праву.
5. Признание в СССР лица недееспособным или ограничено
дееспособным подчиняется советскому праву.
6. Признание в СССР лиц безвестно отсутствующими и
объявление их умершими подчиняются советскому праву.
Статья 161. Правоспособность иностранных юридичес-

ких лиц
1. Гражданская правоспособность иностранных юридичес-
ких лиц определяется по праву страны, где учреждено юриди-
ческое лицо.
2. При совершении сделок иностранное юридическое лицо
не может ссылаться на ограничение полномочий его органа
или представителя, не известное праву страны, в которой ор-
ган или представитель иностранного юридического лица со-
вершает сделку.
165
Статья 162. Ответные ограничения правоспособности

Правительством СССР могут быть установлены ответные
ограничения правоспособности в отношении граждан и юри-
дических лиц тех государств, в которых имеются специальные
ограничения правоспособности советских граждан и юриди-
ческих лиц.
Статья 163. Защита личных неимущественных прав

К личным неимущественным правам применяется по
выбору потерпевшего лица право страны, где имело место
действие или иное обстоятельство, послужившее основанием
для требования о защите таких прав, или право страны, где
потерпевший имеет постоянное место жительства.
Статья 164. Право собственности

1. Право собственности на имущество определяется по пра-
ву страны, где это имущество находится.
Право собственности на транспортные средства, подле-
жащие внесению в государственные реестры, определяется
по праву страны, где транспортное средство внесено в реестр.
2. Возникновение и прекращение права собственности на
имущество определяются по праву страны, где это имущество
находилось в момент, когда имело место действие или иное
обстоятельство, послужившее основанием для возникновения
или прекращения права собственности, если иное не предусмо-
трено законодательством Союза ССР.
3. Возникновение и прекращение права собственности на
имущество, являющееся предметом сделки, определяются по
праву места совершения сделки, если иное не установлено со-
глашением сторон.
Право собственности на имущество, находящееся в пути по
внешнеэкономической сделке, определяется по праву страны,
из которой это имущество отправлено, если иное не установ-
лено соглашением сторон.
166
4. Права собственника в случае предъявления им вещных

требований о защите права собственности определяют-
ся по его выбору правом страны, где имущество находится,
правом страны, в суде которой заявлено требование, или
правом страны, в которой транспортное средство внесено в
государственный реестр.
Статья 165. Сделки и доверенность

1. Форма сделки подчиняется праву места ее совершения.
Однако сделка, совершенная за границей, не может быть при-
если соблюдены требования советского права.
Форма внешнеэкономических сделок, совершаемых со-
ветскими юридическими лицами и гражданами, независимо
от места совершения этих сделок определяется законодатель-
ством Союза ССР.
Форма сделок по поводу строений и другого недвижимого иму-
щества, находящегося в СССР, подчиняется советскому праву.
2. Права и обязанности сторон по сделке определяются по
праву места ее совершения, если иное не установлено согла-
шением сторон. Место совершения сделки определяется по
советскому праву.
3. Форма и срок действия доверенности определяются по
праву страны, где выдана доверенность. Однако доверенность
не может быть признана недействительной вследствие несо-
блюдения формы, если последняя удовлетворяет требованиям
советского права.
Статья 166. Обязательства по внешнеэкономическим

сделкам
1. Права и обязанности сторон по внешнеэкономическим
сделкам определяются по праву страны, избранному сторо-
нами при совершении сделки или в силу последующего согла-
шения.
167
При отсутствии соглашения сторон о подлежащем приме-

нению праве применяется право страны, где учреждена, имеет
место жительства или основное место деятельности сторона,
являющаяся:
1) продавцом — в договоре купли-продажи;
2) наймодателем — в договоре имущественного найма;
3) лицензиаром — в лицензионном договоре о пользовании
исключительными или аналогичными правами;
4) хранителем — в договоре хранения;
5) комиссионером — в договоре комиссии;
6) поверенным — в договоре поручения;
7) перевозчиком — в договоре перевозки;
8) экспедитором — в договоре транспортной экспедиции;
9) страховщиком — в договоре страхования;
10) кредитором — в кредитном договоре;
11) дарителем — в договоре дарения;
12) поручителем — в договоре поручительства;
13) залогодателем — в договоре залога.
2. К договорам о производственном сотрудничестве, спе-
циализации и кооперировании, выполнении строительных,
монтажных и других работ по капитальному строитель-
ству применяется право страны, где такая деятельность
осуществляется или создаются предусмотренные догово-
ром результаты, если иное не установлено соглашением
сторон.
3. К договору о создании совместного предприятия с учас-
тием иностранных юридических лиц и граждан применяется
право страны, где учреждено совместное предприятие.
4. К договору, заключенному на аукционе, в результате кон-
курса или на бирже, применяется право страны, где проводил-
ся аукцион, конкурс или находится биржа.
5. К правам и обязанностям по договорам, не перечисленным
в пунктах 1-4 настоящей статьи, применяется право страны,
где учреждена, имеет место жительства или основное мес-
168
то деятельности сторона, которая осуществляет исполне-

ние, имеющее решающее значение для содержания такого
договора.
6. В отношении приемки исполнения по договору прини-
мается во внимание право места проведения такой приемки,
поскольку сторонами не согласовано иное.
Статья 167. Обязательства вследствие причинения

вреда
Права и обязанности сторон по обязательствам, возника-
ющим вследствие причинения вреда, определяются по праву
послужившее основанием для требования о возмещении
вреда.
Права и обязанности сторон по обязательствам, возникаю-
щим вследствие причинения вреда за границей, если стороны
являются советскими гражданами и юридическими лицами,
определяются по советскому праву.
Иностранное право не применяется, если действие или иное
обстоятельство, служащее основанием для требования о воз-
мещении вреда, по советскому законодательству не является
противоправным.
Статья 168. Неосновательное обогащение

К обязательствам, возникающим вследствие неоснователь-
ного обогащения, применяется право страны, где обогащение
имело место.
Статья 169. Наследственное право

1. Отношения по наследованию определяются по праву
2. Способность лица к составлению и отмене завещания, а
также форма завещания и акта его отмены определяются по
169
праву страны, где завещатель имел постоянное место житель-

ства в момент составления акта. Однако завещание или его
отмена не могут быть признаны недействительными вслед-
ствие несоблюдения формы, если последняя удовлетворяет
требованиям права места составления акта или требованиям
советского права.
3. Наследование строений и другого недвижимого имуще-
ства, находящегося в СССР, а также прав на это имущество
определяется по советскому праву. Тем же правом определяют-
ся способность лица к составлению или отмене завещания, а
также формы последнего, если завещается указанное имуще-
ство или права на него.
Статья 170. Международные договоры

Если международным договором, в котором участвует Союз
ССР, установлены иные правила, чем те, которые содержатся
в советском гражданском законодательстве, то применяются
правила международного договора.
170
10. РОЗДІЛ VIII ЦИВІЛЬНОГО
КОДЕКСУ УРСР/ УКРАЇНИ
(станом на 16.01.2003 р.)
В роки незалежності України розділ VIII ЦК УРСР/

України практично не зазнав модифікацій. Була ви-
ключена з нього стаття 572. Писалася книга восьма проекту
ЦК України . Епопея завершилася ухваленням спеціального
закону з міжнародного приватного права.
РОЗДІЛ VIII
ПРАВОЗДАТНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА.
ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ
І МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ
(Назва розділу в редакції Указу ПВР від 20.05.85р. № 278-11) . р.

Пояснення: «Указ ПВР» означає Указ Президії Верховної Ради
Української РСР . Порядковий номер скликання Верховної Ради
позначено арабськими цифрами.

мадян
Іноземні громадяни користуються в Українській РСР ци-
Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР.
Радою Міністрів СРСР (стаття 122 Основ цивільного за-
конодавства Союзу РСР і союзних республік) . р. можуть бути
встановлені відповідні обмеження щодо громадян тих держав,
171
10. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР/ України (станом на 16.01.2003)
у яких є спеціальні обмеження цивільної правоздатності ра-

дянських громадян.

дянства
Особи без громадянства користуються в Українській РСР
цивільною правоздатністю нарівні з радянськоми громадяна-
ми. Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу
РСР.
(Із змінами, внесеними Указом ПВР від 19.08.77 р.
№ 2422-09 ) .
Стаття 566-1. Закон, застосовуваний до цивільної ді-

єздатності іноземних громадян і осіб без громадянства
Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначаєть-
ся за законом країни, громадянином якої він є.
Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається
за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання.
Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без гро-
мадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, і
зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Укра-
їнській РСР, визначається за радянським законом.
Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно
проживають в Українській РСР, може бути визнано недієздат-
ними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому за-
конодавством Союзу РСР і Української РСР.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом ПВР від
19.08.77 р. N 2422-09).
Стаття 567. Цивільна правоздатність іноземних підпри-

дозволу укладати в Українській РСР угоди по зовнішній торгівлі
і по зв’язаних з нею розрахункових, страхових та інших опера-
172

Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організа-
цій при укладенні угод по зовнішній торгівлі і по зв’язаних з нею
розрахункових, страхових та інших операціях визначається
за законом країни, де створено підприємство чи організацію.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 19.08.77 р.
N 2422-09) .

держано вимог законодавства Союзу РСР і цього Кодексу.
Форма зовнішньоторговельних угод, які укладаються ра-
Союзу РСР.
Форма угод з приводу будівель, які знаходяться в Україн-
ській РСР, підпорядковується законодавству Союзу РСР і Укра-
їнської РСР.

Виникнення і припинення права власності на річ за зо-
внішньоторговельною угодою визначаються за законом
місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням
сторін.
Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовніш-
ньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з
173
якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погоджен-

ням сторін.
коном.
(Із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 19.08.77 р.
N 2422-09).
Стаття 569-1. Закон, застосовуваний до форми і строку

дії довіреності
Форма і строк дії довіреності визначаються за законом
країни, де була видана довіреність. Однак довіреність не може
бути визнано недійсною внаслідок недодержання форми, якщо
остання відповідає вимогам радянського закону.
(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР від
19.08.77 р. N 2422-09 ).
Стаття 569-2. Закон, застосовуваний до позовної дав-

ності
Позовна давність визначається за законом країни, законо-
давство якої застосовується для визначення прав і обов’язків
учасників відповідних правовідносин.
Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визна-
чаються за радянським законодавством.
(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР від 19.08.77
р. N 2422-09 ).
Стаття 569-3. Закон, застосовуваний до права власності

Право власності на річ визначається за законом країни, де ця
річ знаходиться.
Виникнення і припинення права власності на річ визнача-
ються за законом країни, де ця річ знаходилась на момент, коли
мала місце дія чи інша обставина, яка послужила підставою
для виникнення або припинення права власності, якщо інше
не передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
174
(Кодекс доповнено статтею згідно з Указом ПВР від

19.08.77 р. N 2422-09 ) ..
Стаття 569-4. Закон, застосовуваний до зобов’язань, які

виникають внаслідок заподіяння шкоди
внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни,
де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою
для вимоги про відшкодування шкоди.
внаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є ра-
дянськими громадянами або радянськими організаціями, ви-
значаються за радянським законом.
Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обста-
вина, яка є підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за
радянським законодавством не є протиправною.
(Кодекс доповнено статтею 569-4 згідно з Указом ПВР від
19.08.77 р. N 2422-09 ) .

країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце прожи-
вання.
Здатність особи до складання і скасування заповіту, а
також форма заповіту і акта його скасування визначають-
ся за законом тієї країни, де заповідач мав постійне місце
проживання в момент складання акта. Проте заповіт або
його скасування не можуть бути визнані недійсними вна-
слідок недодержання форми, якщо остання задовольняє ви-
моги закону місця складання акта або вимоги радянського
закону.
175

Стаття 571. Обмеження застосування іноземного за-

кону
(Стаття 571 виключена на підставі Закону від 16.12.93 р.
N 3718-12) .

Якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші пра-
вила, ніж ті, що їх містить радянське цивільне законодавство,
то застосовуються правила міжнародного договору.
Такий же порядок застосовується щодо цивільного зако-
нодавства Української РСР, якщо в міжнародному договорі
Української РСР встановлено інші правила, ніж передбачені
цивільним законодавством Української РСР.
(Із змінами, внесеними Указом ПВР від 20.05.85 р.
N 278-11) .
Цивільний кодекс Української РСР \ України втратив чин-
ність у звязку з ухваленням Закону України від 16.01.2003 року
№435 — IV Цивільного кодексу України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» №2709- IV
було ухвалено 23.06.2005 року.
176
11. КНИГА ВОСЬМА
«МІЖНАРОДНЕ
ПРИВАТНЕ ПРАВО»
ПРОЕКТУ ЦК УКРАЇНИ
від 25.08.1996 р.
П роект ЦК публікувався в журналі «Українське право»
1996,№2 (4) спецвипуск.
Про проект Цивільного кодексу України від 25.08.1996 року
читач може дізнатися з Додатку 51 «До історії правової охорони
інтелектуальної власності в Україні», Додатку 54 «Коротка істо-
рія цивільних кодексів України», Додатку 55 «Цивільно-право-
ве мереживо в Україні й довкола неї наприкінці ХХ — початку
ХХІ століть». Зазначене міститься в навчальному посібнику
І.І. Дахна, В.М. Алієвої-Барановської, І.О. Козакевич «Історія
держави і права». — К.: Центр учбової літератури, 2015. — 384 с.
(сторінки 260-274, 298-322).
Проект Цивільного кодексу України від 25.08.1996 р., створе-
ний робочою групою, яку очолювали тодішній міністр юстиції,
кандидат юридичних наук С.П. Головатий та доктори юридич-
них наук О.А. Підопригора і А.С. Довгерт, так і залишився лише
проектом. Книга восьма, як і книга сьома «Сімейне право», не
ввійшла до Цивільного кодексу України, ухваленого 16.01.2003
року. Замість книги восьмої «Міжнародне приватне право» Вер-
ховна Рада України 23.06.2005 р. ухвалила Закон України «Про
міжнародне приватне право» № 2709-IV. Ухвалення відбулося
майже одностайно, бо нардепи, очевидно, сприймали його як
документ, за яким негайно не можна було щось вкрасти чи за-
лишитися з облизнем. Закон України «Про міжнародне приватне
право» розглядався ними не більше, ніж цяцька.
177
11. Книга восьма «Міжнародне приватне право» проекту ЦК України...
КНИГА ВОСЬМА
Глава 106
Загальні положення
Стаття 1551. Визначення права, що підлягає застосу-
ванню до цивільно-правових відносин, ускладнених іно-
земним елементом
1. Право країни, що підлягає застосуванню до цивільно-
правових відносин з участю іноземних фізичних та юридичних
осіб або ускладнених іншим іноземним елементом, визнача-
ється згідно з колізійними нормами та іншими положеннями
колізійного права цього Кодексу, інших законів, міжнародних
договорів та міжнародних звичаїв.
2. Якщо, згідно з п. 1 цієї статті, неможливо визначити пра-
во країни, що підлягає застосуванню, застосовується право
країни, яке має більш тісний зв’язок із правовими відносинами.
3. Визначене згідно з п. 1 цієї статті право країни, як ви-
няток, не застосовується, якщо, за всіма обставинами, справа
має незначний зв’язок з визначеним правом країни і має більш
тісний зв’язок з правом іншої країни. Це положення не засто-
совується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права, що
підлягає застосуванню до правових відносин (автономія волі).
Стаття 1552. Автономія волі

1. У випадках, передбачених законом, сторони (сторона)
можуть здійснювати вибір права країни, що підлягає застосу-
ванню до змісту правових відносин.
2. Вибір права країни згідно з п. 1 цієї статті має бути явно
вираженим або прямо випливати з умов правочину чи обста-
178
вин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не

передбачено законом.
3. Вибір права країни сторонами не обмежується колом пра-
вопорядків країн, поміж яких можливий вибір, — якщо інше не
встановлено законом.
4. Вибір права країни або зміна раніше обраного права
можуть бути здійснені сторонами у будь-який час, зокрема
при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання
тощо. Зміна раніше обраного права не зачіпає прав третіх
осіб.
Стаття 1553. Обсяг іноземного права

Відсилання до іноземного права охоплює всі його норми,
які б застосовувалися до конкретної справи згідно з цим іно-
земним правом. Застосування норми іноземного права не може
бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до
публічного права.
Стаття 1554. Правова кваліфікація

1. Правова кваліфікація судом або іншим державним орга-
ном України фактичних обставин, пов’язаних із правовими від-
носинами, для визначення права, що підлягає застосуванню,
рунтується на їх тлумаченні відповідно до права України, якщо
інше не передбачено законом.
2. Якщо юридичні інститути не відомі праву України, або
відомі під іншою назвою, або з іншим змістом і не можуть бути
визначені шляхом тлумачення за правом України, то при їх
правовій кваліфікації необхідно також враховувати право іно-
земної країни.
Стаття 1555. Встановлення змісту норм іноземного

права
1. При застосуванні іноземного права суд чи інший держав-
ний орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним
179
тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відпо-

відній іноземній державі.
2. З метою встановлення змісту норм іноземного права
суд або інший державний орган може звернутися у встанов-
леному порядку за сприянням і роз’ясненням до Міністер-
ства юстиції чи інших компетентних органів та установ, у
тому числі до тих, що знаходяться за кордоном, або залучити
експертів.
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати
документи, що підтверджують зміст норм іноземного права,
на які вони посилаються в об рунтуванні своїх вимог або за-
перечень, іншим чином сприяти суду чи іншому державному
органові у встановленні змісту цих норм.
4. Якщо зміст норм іноземного права в розумні строки не
встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею за-
ходи, застосовується право України.
Стаття 1556. Зворотне відсилання та відсилання до пра-

ва третьої країни
1. Будь-яке відсилання до права країни згідно з правилами
цієї Книги має розглядатися як відсилання до матеріального, а
не до колізійного права відповідної країни, якщо інше не вста-
новлено законом.
2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного ста-
тусу фізичної особи, зворотне відсилання до права України
приймається.
Стаття 1557. Наслідки обходу закону

Угода та інші дії учасників відносин, що регулюються цим
Кодексом та спрямовані на те, щоб в обхід правил цієї Книги
про право, що підлягає застосуванню, підпорядкувати відповід-
ні відносини іншому праву, є недійсними. У цьому разі засто-
совується право відповідної країни, яке підлягає застосуванню
відповідно до правил цієї Книги.
180
Стаття 1558. Взаємність

1. Суд чи інший державний орган застосовує іноземне право
незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній
державі до аналогічних відносин право України, крім випадків,
коли застосування іноземного права на засадах взаємності пе-
редбачене законом України.
2. Якщо застосування іноземного права залежить від вза-
ємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Стаття 1559. Застереження про публічний порядок

1. Іноземне право не застосовується у випадках, коли його
застосування призводить до результату явно несумісного з
основами правопорядку (публічного порядку) України. У таких
випадках застосовується право України, якщо обставини спра-
ви не вказують на застосування права країни, яке має більш
тісний зв’язок із правовими відносинами.
2. Відмова у застосуванні іноземного права не може рун-
туватися лише на відмінності правової, політичної або еконо-
мічної системи відповідної іноземної держави від правової, по-
літичної або економічної системи України.
Стаття 1560. Застосування імперативних норм

1. Правила цієї Книги не зачіпають дії імперативних норм
права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно
від права країни, яке підлягає застосуванню.
2. При застосуванні права будь-якої країни згідно з прави-
лами цієї Книги суд може застосувати імперативні норми права
іншої країни, які мають тісний зв’язок з відносинами, якщо
відповідно до права цієї країни такі норми мають регулювати
відповідні відносини незалежно від права, що підлягає засто-
суванню. При цьому суд повинен брати до уваги призначення
та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або
незастосування.
181
Стаття 1561. Застосування права країни з множинністю

правових систем
У випадках коли підлягає застосуванню право краї-
ни, в якій діє кілька територіальних чи інших правових
систем, належна правова система визначається відпо-
відно до правових норм цієї країни. За відсутності в такій
країні відповідних правових норм застосовується та пра-
вова система, яка має більш тісний зв’язок із правовими
відносинами.
Стаття 1562. Визнання документів, виданих органами

іноземних держав
Документи, що видані судами або іншими органа-
ми іноземних держав на підтвердження актів цивільно-
го стану, здійснених за межами України відповідно до сво-
їх національних законів щодо громадян України, іноземних
громадян або осіб без громадянства, а також інші доку-
менти, складені або завірені відповідними органами іно-
земних держав у встановленій формі, визнаються дійсни-
ми в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено
законом.
РОЗДІЛ І
КОЛІЗІЙНЕ ПРАВО
Глава 107
Колізійні норми щодо осіб
1. Фізичні особи
Стаття 1563. Особистий закон фізичної особи
1. Особистим законом фізичної особи вважається право
країни, громадянство якої вона має.
182
2. За наявності в особи двох або більше громадянств її осо-

бистим законом вважається право країни, з якою особа має
найбільш тісний зв’язок.
3. Особистим законом особи без громадянства вважається
право країни, в якій ця особа має місце проживання, а за його
відсутності — звичайне місце перебування.
4. Особистим законом біженця вважається право країни, в
якій він має звичайне місце перебування.
5. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу фізична особа має:
1) своє місце проживання в країні, в якій вона живе з на-
міром постійного проживання в цій країні;
2) своє звичайне місце перебування в країні, в якій вона
живе певний час, навіть якщо з самого початку цей час був
обмежений.
Стаття 1564. Правоздатність та дієздатність фізичної

особи
1. Виникнення і припинення правоздатності та дієздатності
фізичної особи визначається за її особистим законом. Проте,
якщо інше не передбачено законом, дієздатність фізичної особи
щодо правочинів та зобов’язань, що виникають внаслідок за-
вдання шкоди, може визначатися також за правом країни міс-
ця вчинення правочинів або виникнення зобов’язань у зв’язку
із завданням шкоди.
2. Іноземні громадяни та особи без громадянства користу-
ються в Україні правоздатністю нарівні з громадянами Укра-
їни, крім випадків, передбачених законом або міжнародними
договорами України.
3. Здатність фізичної особи, яка займається підприємниць-
кою діяльністю, бути підприємцем і мати пов’язані з цим права
та обов’язки визначається за правом країни, де фізична особа
зареєстрована як підприємець. За відсутності факту реєстрації
застосовується право країни основного місця заняття підпри-
ємництвом.
183
4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи

недієздатною або такою, дієздатність якої є обмеженою, регу-
люються особистим законом цієї особи.
Стаття 1565. Визнання особи безвісно відсутньою або

оголошення її такою, що померла
Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи без-
вісно відсутньою або оголошення її такою, що померла, регулю-
ються останнімз відомих особистих законів особи, яка зникла.
Стаття 1566. Ім’я фізичної особи

Права фізичної особи на ім’я та його використання визна-
чаються за її особистим законом, якщо інше не встановлено
законом.
Стаття 1567. Реєстрація актів цивільного стану грома-

дян України поза межами України
Реєстрація актів цивільного стану громадян України, які
проживають поза межами України, здійснюється в консуль-
ських установах України. При цьому застосовується право
України.
Стаття 1568. Опіка та піклування

1. Встановлення і скасування опіки та піклування над не-
повнолітніми, недієздатними або такими, дієздатність яких
є обмеженою, повнолітніми особами регулюються особистим
законом підопічного.
2. Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство
(піклування) визначається за особистим законом особи, яка
призначається опікуном (піклувальником).
3. Правовідносини між опікуном (піклувальником) та осо-
бою, яка перебуває під опікою (піклуванням), визначаються
правом країни, орган якої призначив опікуна (піклувальника).
Проте якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), про-
184
живає в Україні, застосовується право України, якщо воно є

більш сприятливим для цієї особи.
4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами Ук-
раїни, які проживають за межами України, визнається дій-
сною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування)
або проти її визнання немає законних заперечень відповідного
консульства України.
2.Юридичні особи
Стаття 1569. Особистий закон юридичної особи
1. Особистим законом юридичної особи вважається право
країни місця знаходження юридичної особи.
2. Для цілей Книги восьмої цього Кодексу під місцем знахо-
дження юридичної особи розуміється країна, в якій юридична
особа зареєстрована.
3. Місцем знаходження підприємницького товариства є
країна, відповідно до права якої воно засноване, якщо това-
риство виконало вимоги права цієї країни щодо реєстрації та
публічності або — за відсутності таких вимог — якщо воно ор-
ганізувало себе згідно з правом цієї країни. За відсутності цих
умов застосовується право країни, з якої підприємницьке то-
вариство керується.
Стаття 1570. Правоздатність та дієздатність юридичної

особи
Правоздатність та дієздатність юридичної особи визна-
чається за особистим законом юридичної особи.
Стаття 1571 Обмеження повноважень органу або пред-

ставника юридичної особи
Юридична особа не може посилатися на обмеження повно-
важень її органу або представника на вчинення правочину, яке
не відоме праву країни, в якій інша сторона має звичайне місце
185
перебування або місце знаходження, крім випадків, коли інша

сторона знала або повинна була знати про такі обмеження.
Стаття 1572. Національний режим діяльності інозем-

них юридичних осіб в Україні
Іноземні юридичні особи займаються в Україні підприєм-
ницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним за-
конодавством, згідно з правилами, встановленими цим зако-
нодавством для такої діяльності юридичних осіб України, якщо
3.Держава як учасник цивільноправових відносин з іно-
земним елементом
Стаття 1573. Участь держави в цивільно-правових від-

носинах з іноземним елементом
До цивільно-правових відносин з іноземним елементом за
участю держави застосовуються правила цієї Книги на загаль-
них підставах, якщо інше не передбачено законом.
Глава 108
Колізійні норми щодо правочинів, довіреності,
позовної давності
Стаття 1574. Форма правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину
має відповідати вимогам права країни, яке застосовується до
змісту правочину, або права країни місця його вчинення, а
якщо він вчений між особами, що знаходяться в різних краї-
нах, — права однієї з цих країн.
2. Якщо формальні вимоги права, що регулює зміст
правочину, є умовою його дійсності, додержання фор-
ми правочину, яка вимагається правом цієї країни, є
обов’язковим.
186
3. Форма правочину щодо нерухомого майна підпорядко-

вується праву країни, вякій знаходиться це майно, а щодо не-
рухомого майна, внесеного до державного реєстру України, —
праву України.
4. Зовнішньоекономічний правочин, якщо хоча б один із
його учасників є юридичною особою України або громадянином
України, вчиняється у письмовій формі незалежно від місця
його вчинення.
Стаття 1575. Зміст правочину

1. Якщо інше не передбачено законом, зміст правочину
може регулюватися правом країни, яке зазначене в право-
чині.
2. Явно виражений вибір права країни може бути зробле-
ний як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих час-
тин.
3. У разі відсутності вибору права країни або якщо право-
чин згідно з обраним правом є недійсним, до змісту правочину
застосовується право країни, яке має більш тісний зв’язок із
правочином.
4. Вважається, що правочин більш тісно пов’язаний із пра-
вом країни, в якій сторона, що повинна виконати дію, яка має
вирішальне значення для такого правочину, має своє звичайне
місце перебування або місце знаходження.
Стаття 1576. Дійсність правочинута правові наслідки

недійсного правочину
Дійсність правочинута правові наслідки недійсного право-
чину визначаються правом країни, що застосовується до змісту
правочину.
Стаття 1577 Довіреність

Форма, строк дії, припинення та правові наслідки при-
пинення довіреності визначаються за правом країни, вякій
187
видана довіреність. Проте довіреність не може бути визнана

недійсною внаслідок недодержання форми, якщо остання від-
повідає вимогам права України.
Стаття 1578. Позовна давність

1. Позовна давність визначається за правом країни, яке
застосовується для визначення прав та обов’язків учасників
відповідних відносин.
2. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, ви-
значаються правом України, якщо хоча б один із учасників
відповідних відносин є громадянином України або юридичною
особою України.
Глава 109
Колізійні норми щодо особистих немайнових прав
і прав інтелектуальної власності
Стаття 1579. Захист особистих немайнових прав

Якщо інше не передбачено законом, до особистих немай-
нових прав застосовується право країни, вякій мала місце дія
чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист
таких прав.
Стаття 1580. Права інтелектуальної власності

1. Щодо прав інтелектуальної власності застосовується пра-
во країни, вякій вимагається захист цих прав.
2. Договори, предметом яких є права інтелектуальної влас-
ності, регулюються правом, що визначаються згідно з прави-
лами цієї Книги про договірні зобов’язання.
188
Глава 110
Колізійні норми речевого права
Стаття 1581. Загальні положення про право, що засто-
совується до речевих прав
1. Право власності та інші речеві права на нерухоме та ру-
хоме майно визначаються за правом країни, вякій це майно
знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а
також інша юридична кваліфікація майна визначаються за
правом країни, вякій це майно знаходиться.
Стаття 1582. Виникнення та припинення речевих прав

на рухоме майно
1. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме май-
но визначається за правом країни, вякій це майно перебувало
в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала
підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо
2. Виникнення та припинення речевих прав на рухоме май-
но, що є предметом правочину, визначається за правом країни,
якій цей правочин підпорядкований, якщо інше не встановлено
погодженням сторін. Вибір права країни сторонами правочину
не зачіпає прав третіх осіб.
3. Виникнення права власності на майно внаслідок набу-
вальної давності визначається правом країни, вякій майно зна-
ходилося на момент спливу набувальної давності.
Стаття 1583. Речеві права на транспортні засоби та інше

майно, що підлягає внесенню до державних реєстрів
Речеві права на транспортні засоби та інше майно, що під-
лягає внесенню до державних реєстрів, визначається за правом
країни, вякій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.
189
Стаття 1584. Речеві права на рухоме майно, що пере-

буває в дорозі
Право власності та інші речеві права на рухоме майно, що
перебуває в дорозі за правочином, визначаються за правом
країни, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено
погодженням сторін.
Стаття 1585. Захист речевих прав

1. До захисту права власності та інших речевих прав за-
стосовується на вибір заявника право країни, вякій майно зна-
ходиться, або право країни суду.
2. До захисту права власності та інших речевих прав на
нерухоме майно застосовується право країни, в якій це майно
знаходиться. Щодо майна, внесеного до державного реєстру
України, застосовується право України.
Глава 111
Колізійні норми зобов’язального права
1. Договірні зобов’язання
Стаття 1586. Вибір права за погодженням сторін до-

говору
Сторони договору можуть обрати право країни, що засто-
совується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо
заборонено законом.
Стаття 1587. Право, що застосовується до договору за

відсутності погодження сторін про вибір права
1. За відсутності погодження сторін договору про вибір пра-
ва, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується
право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце
знаходження або основне місце діяльності сторона, яка є:
190
1) продавцем — за договором купівлі-продажу;

2) дарувальником — за договором дарування;
3) одержувачем ренти -за договором ренти;
4) відчужувачем — за договором довічного удержання;
5) наймодавцем — за договорами найму (оренди);
6) позичкодавцем — за договором позички;
7) підрядником — за договором підряду;
8) виконавцем — за договорами про надання послуг;
9) перевізником — за договором перевезення;
10) експедитором — за договором транспортної експедиції;
11) зберігачем — за договором зберігання;
12) страховиком — за договором страхування;
13) повіреним — за договором доручення;
14) комісіонером — за договором комісії;
15) довірчим управителем — за договором довірчого управ-
ління майном;
16) позикодавцем — за договором позики;
17) кредитодавцем — за кредитним договором;
18) банком — за договором про банківський рахунок;
19) фактором — за договором факторингу;
20) ліцензіаром — за ліцензійним договором;
21) правоволодільцем — за договором франчайзингу;
22) заставодавцем — за договором застави.
2. У разі відсутності вибору права сторонами договору за-
стосовується незалежно від положень п. 1 цієї статті:
1) щодо договору про нерухоме майно — право країни, вякій
це майно знаходиться;
2) щодо договорів будівельного підряду та спільної діяль-
ності — право країни, в якій провадиться така діяльність або
створюються передбачені договором результати;
3) щодо договору, укладеного на аукціоні, за конкурсом або
на біржі, — право країни, в якій проводяться аукціон, конкурс
або знаходиться біржа.
3. До договорів, що не перелічені в пп. 1, 2 цієї статті, у разі
191
відсутності вибору права сторонами договору, застосовується

право країни, в якій має звичайне місце перебування, місце
знаходження або основне місце діяльності сторона, яка здій-
снює виконання, що має вирішальне значення для змісту та-
кого договору.
У разі неможливості визначити виконання, що має вирі-
шальне значення для змісту договору, застосовується право
країни, з якою договір має більш тісний зв’язок.
Стаття 1588. Право, що застосовується до договору спо-

живання
1. До договорів споживання належать договори щодо при-
дбання товарів та одержання послуг особою (споживачем) не
для цілей підприємницької діяльності.
2. Вибір права країни сторонами договору споживання не
може позбавляти споживача захисту, який надається йому ім-
перативними нормами права країни його звичайного місця
перебування, якщо:
1) укладенню договору передувала спеціальна оферта або
реклама в цій країні та споживач здійснив усе необхідне для
укладення договору в цій країні; або
2) замовлення від споживача було прийняте у цій країні; або
3) споживач з ініціативи іншої сторони здійснив подорож за
кордон з метою укладення договору щодо придбання товарів.
3. У разі відсутності вибору права країни сторонами до укла-
деного згідно з п. 2 цієї статті договору споживання, в тому
числі до його форми, застосовується право країни, в якій спо-
живач має звичайне місце перебування.
4. Положення пп. 2, 3 цієї статті не застосовуються до до-
говорів перевезення, надання послуг, якщо послуга може бути
надана виключно в країні, іншій ніж країна звичайного місця
перебування споживача (крім договору туризму, який перед-
бачає комбіноване перевезення та розміщення).
192
Стаття 1589. Право, що застосовується до трудового

договору
1. Сторони трудового договору можуть у письмовій формі
обрати право країни, що застосовується до трудового договору.
Проте такий вибір не може погіршувати стоновище праців-
ника порівняно з імперативними нормами права країни, яке
підлягало б застосуванню за відсутності вибору права.
2. У разі відсутності вибору права сторонами договору до
трудових відносин застосовується:
1) право країни, у якій працівник звичайно виконує свою
роботу за договором, навіть якщо він перебуває у відрядженні
на певний строк для роботи за кордоном;
2) право країни, у якій знаходиться звичайне місце діяль-
ності підприємця, через якого був найнятий працівник, якщо
працівник переважно здійснює роботу не в одній країні;
3) при здійсненні роботи на судні або в літаку право країни
прапора або іншого розпізнавального знака, під яким судно
або літак курсує, якщо з усіх обставин не випливає, що трудові
відносини мають більш тісний зв’язок із правом іншої країни.
Стаття 1590. Право, що застосовується до засновниць-

кого договору юридичної особи з іноземною участю
До засновницького договору юридичної особи з іноземною
участю застосовується право країни місця знаходження юри-
дичної особи.
Стаття 1591. Сфера дії права, що застосовується до до-

говору
1. Право, що застосовується до договору згідно з положен-
нями цієї глави Кодексу, охоплює:
1) дійсність договору;
2) тлумачення договору;
3) права та обов’язки сторін;
4) виконання договору;
193
5) наслідки невиконання або неналежного виконання до-

говору;
6) припинення договору;
7) наслідки недійсності договору;
8) передання вимоги та переведення боргу у зв’язку з до-
говором.
2. Щодо способів та процедури виконання, а також заходів,
які мають бути вжиті у разі неналежного виконання, крім права
країни, що підлягає застосуванню, береться до уваги і право
країни, в якій здійснюється виконання.
2. Недоговірні зобов’язання
Стаття 1592 Зобов’язання, що виникають з односто-
ронніх дій
До зобов’язань, що виникають з односторонніх дій (ведення
чужих справ без доручення тощо), застосовується право країни,
вякій мала місце така дія.
Стаття 1593. Зобов’язання внаслідок завдання шкоди

1. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають
внаслідок завдання шкоди, визначаються за правом країни, вя-
кій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для
вимоги про відшкодування шкоди. Проте сторони зобов’язання
у будьякий час після його виникнення можуть обрати право
країни суду.
2. Права та обов’язки за зобов’язаннями, що виникають
внаслідок завдання шкоди за кордоном, а його сторони мають
звичайне місце перебування або місце знаходження в одній
країні, визначаються за правом цієї країни.
3. Іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша об-
ставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування
шкоди, за законодавством України не є протиправною.
194
Стаття 1594. Відповідальність за збитки, завдані спо-

живачеві
До вимоги про відшкодування шкоди, що виникла у спо-
живача у зв’язку з придбанням товару або наданням послуг,
на вибір споживача застосовується:
1) право країни, вякій знаходиться місце проживання спо-
живача;
2) право країни, вякій знаходиться місце проживання
або місце знаходження виробника або особи, яка надала
послугу;
3) право країни, в якій споживач придбав товар або в якій
йому була надана послуга.
Стаття 1595. Безпідставне збагачення

1. До зобов’язань, що виникли внаслідок безпідставного
збагачення, застосовується право країни, у якій збагачення
мало місце.
2. Якщо безпідставне збагачення виникає внаслідок
зникнення підстави, за якою набуто або збережено май-
но, право країни, що підлягає застосуванню, визнача-
ється за правом країни, якому була підпорядкована ця
підстава.
Глава 112
Колізійні норми сімейного права
Стаття 1596. Умови укладення шлюбу

Умови укладення шлюбу визначаються за особистим зако-
ном кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення
шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні беруться до уваги
вимоги статті 1278 цього Кодексу щодо перешкод до укладення
шлюбу.
195
Стаття 1597. Форма і порядок укладення шлюбу в Ук-

раїні
Форма і порядок укладення шлюбу в Україні визначаються
за правом України.
Стаття 1598. Укладення шлюбу в посольствах і консуль-

ствах
1. Шлюб між громадянами України, що проживають за ме-
жами України, може укладатися в посольствах і консульствах
України згідно з правом України.
2. Шлюб, що укладається між іноземними громадянами
в Україні в посольствах і консульствах відповідних держав,
регулюється правом країн, які представляють ці посольства і
консульства.
Стаття 1599. Визнання шлюбів, укладених за межами

України
1. Шлюби між громадянами України, шлюби між громадя-
нами України та іноземцями, шлюби між громадянами України
та особами без громадянства, що укладені за межами України
за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні за умо-
ви додержання щодо громадянина України вимог статті 1278
цього Кодексу.
2. Шлюби між іноземцями, шлюби між іноземцями та особа-
ми без громадянства, шлюби між особами без громадянства, що
укладені за іноземним правом, визнаються дійсними в Україні.
Стаття 1600. Шлюбний договір

1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право краї-
ни, що застосовується до їхніх прав та обов’язків із шлюбного
договору.
2. У разі відсутності вибору права країни до шлюбного до-
говору застосовуються положення п. 1 статті 1601.
196
Стаття 1601. Загальні юридичні наслідки шлюбу

1. Загальні юридичні наслідки шлюбу визначаються спіль-
ним особистим законом подружжя, а за його відсутності — пра-
вом країни, в якій подружжя має спільне звичайне місце пере-
бування або мало його в останній час шлюбу за умови, що один
з них все ще має своє звичайне місце перебування у цій країні,
а за відсутності останнього — право країни, з яким обидва з
подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.
2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може
обрати право країни, що буде застосовуватися до загальних
юридичних наслідків шлюбу, якщо вони не мають спільного
звичайного місця перебування або якщо особистий закон жод-
ного з них не збігається з країною їх спільного звичайного місця
перебування.
3. Вибір права країни згідно з п. 2 цієї статті обмежений
лише правом країни особистого закону одного з подружжя без
застосування п. 2 статті 1563. Угода про вибір права країни
припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Стаття 1602. Майнові права та обов’язки подружжя

1. Подружжя може обрати для регулюваня майнових наслід-
ків шлюбу право країни особистого закону одного з подружжя
або право країни, в якій один з них має звичайне місце пере-
бування, або, стосовно до нерухомого майна, право країни, у
якій це майно знаходиться.
2. Вибране право країни згідно з п. 1 цієї статті змінюється
у разі зміни особистого закону або звичайного місця пере-
бування того з подружжя, до особистого закону або звичай-
ного місця перебування якого було прив’язане обране право.
Нове право застосовується до правових відносин з моменту
укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено по-
дружжям.
3. Вибір права країни, передбачений цією статтею та п. 2
статті 1601, має бути у письмовій формі або явно випливати
197
з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що

здійснена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
4. У разі відсутності вибору права подружжям майнові на-
слідки шлюбу визначаються правом країни, яке застосовується
до загальних юридичних наслідків шлюбу.
Стаття 1603. Припинення шлюбу

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу
визначаються правом країни, яке діє на цей час щодо загаль-
них юридичних наслідків шлюбу (п. 1 статті 1601).
Стаття 1604. Визнання шлюбу недійсним

Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами,
визначається за правом країни, яке застосовувалося б відпо-
відно до статей 1596 і 1598 цієї Книги.
Стаття 1605. Встановлення та оскарження батьківства

Встановлення та оскарження батьківства визначається за
особистим законом дитини, який вона має з народження.
Стаття 1606. Права та обов’язки батьків і дітей

Права та обов’язки батьків і дітей визначаються за осо-
бистим законом дитини або за правом країни, що має тісний
зв’язок із відповідними відносинами і є більш сприятливим
для дитини.
Стаття 1607. Зобов’язання щодо утримання

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних
відносин, регулюються правом країни, в якій має звичайне
місце перебування кредитор.
2. Якщо кредитор не може одержати утримання від
боржника згідно з правом країни, що зазначена у п. 1 цієї
статті, застосовується право країни їх спільного грома-
дянства.
198
3. Якщо кредитор не може одержати утримання згідно з

правом країни, що зазначена у пп. 1, 2 цієї статті, застосо-
вується право країни, в якій боржник має звичайне місце пе-
ребування.
Стаття 1608. Утримання родичів та інших членів

сім’ї
Вимога про утримання родичів та інших членів сім’ї (крім
батьків та дітей)не може бути задоволена, якщо відповідно до
права країни місця проживання боржника такого зобов’язання
про удержання не існує.
Стаття 1609. Усиновлення

Усиновлення та його скасування регулюються за особистим
законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо
усиновлювачі — подружжя, якене має спільного особистого
закону, то застосовується право країни, що визначає загальні
юридичні наслідки шлюбу.
Глава 113
Колізійні норми щодо спадкування
Стаття 1610. Спадкові відносини

З урахуванням положень статей 1611, 1612 цього Кодексу
спадкові відносини регулюються правом країни, у якій спад-
кодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем
не обрано у заповіті право країни, громадянином якої він був.
Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо на момент
смерті він змінив громадянство.
199
Стаття 1611.
Спадкування нерухомого майна і майна, що підлягає
внесенню до державного реєстру
Спадкування нерухомого майна регулюється правом краї-
ни, вякій знаходиться це майно, а майна, внесеного до держав-
ного реєстру України, — правом України.
Стаття 1612. Здатність осіб на складання і скасування

заповіту. Форма заповіту і акта його скасування
Здатність особи на складання і скасування заповіту, а
також форма заповіту і акта його скасування визначають-
ся правом країни, у якій спадкодавець мав постійне місце
проживання в момент складання акта або в момент смерті.
Проте заповіт або його скасування не можуть бути визнані
недійсними внаслідок недодержання форми, якщо остання
відповідає вимогам права місця складання заповіту, або права
країни громадянства, або права країни звичайного місця пе-
ребування спадкодавця у момент складання акта чи в момент
смерті, а також права країни, у якій знаходиться нерухоме
майно.
Розділ ІІ
Міжнародний цивільний процес
Глава 114
Цивільні процесуальні права іноземців
Стаття 1613. Цивільні процесуальні права іноземних

фізичних,юридичних осіб та осіб без громадянства
Іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства
або особи, які мають кілька громадянств, можуть звертатися в
суди чи в інші юрисдикційні органи України для захисту своїх
200
прав та законних інтересів нарівні з громадянами та юридич-

ними особами України.
Стаття 1614. Процесуальна правоздатність і дієздат-

ність іноземців та іноземних юридичних осіб
1. Процесуальна правоздатність і дієздатність інозем-
них громадян, осіб без громадянства та осіб, які мають
кілька громадянств, визначаються відповідно до права
України.
2. На вимогу суду або іншого органу, який розглядає спра-
ву, іноземна юридична особа має представити нотаріально
посвідчений у країні місця знаходження цієї юридичної осо-
би і легалізований документ, що є доказом правосуб’єктності
юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового
реєстру тощо).
Глава 115
Підсудність та виконання іноземних
судових доручень
Стаття 1615. Загальні правила визначення компетенції
судів України
1. Компетенція суду або іншого органу України визначаєть-
ся на момент прийняття справи до провадження, незважаючи
на те, що в ході провадження у справі підстави для такої ком-
петенції відпали або змінилися, крім випадків, передбачених
у статті 1617 цього Кодексу.
2. Не підлягає прийняттю до провадження справа, якщо
у суді або іншому компетентному органі іноземної держави є
справа, що розпочата із спору між тими самими сторонами, з
тих самих підстав і про той самий предмет.
201
Стаття 1616. Підстави визначення компетенції судів

України
Суди або інші компетентні органи України можуть прийма-
ти до свого провадження і розглядати будь-які справи з інозем-
ним елементом у таких випадках:
1) якщо відповідач у справі має місце проживання, або зви-
чайне місце перебування, або нерухоме майно на території
України, або рухоме майно, на яке можна накласти стягнення;
2) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано
на території України;
3) якщо рішення суду або іншого органу, яке потребує вико-
навчого провадження, може бути виконане за межами України,
в тому числі на підставі міжнародних договорів, конвенцій,
учасницею яких є Україна;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення
батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач-фізична
особа має місце проживання в Україні, а юридична особа-від-
повідач — місце знаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смер-
ті був громадянином України або, не маючи жодного грома-
дянства (особа без громадянства), мав в Україні постійне місце
проживання.
Стаття 1617. Виключна компетенція

Компетенція судів або інших органів України є виключною
у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо будівля або інше нерухоме майно, щодо яких виник
спір, знаходиться на території України;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми
та батьками, обидві сторони мають постійне місце проживання
в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець — громадянин
України помер в Україні.
202
Стаття 1618. Договірна підсудність

Сторони можуть передбачити своєю угодою компетенцію
іноземного суду. За наявності такої угоди, вчиненої у письмовій
формі, суд припиняє провадження у справі.
Це правило не застосовується у випадках виключної під-
судності.
Стаття 1619. Судові доручення

1. Суди та інші компетентні органи України виконують пе-
редані їм у встановленому правом України порядку доручення
іноземних судів та інших органів на проведення окремих про-
цесуальних дій, крім випадків, коли:
1) виконання доручення порушувало б суверенітет України
або загрожувало б безпеці України;
2) виконання доручення не входить до компетенції суду;
3) суди або інші органи держави, з якої надійшло доручення,
відмовляють у наданні такої самої правової допомоги судам або
іншим органам України.
2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окре-
мих процесуальних дій провадиться в порядку, передбаченому
правом України, проте на прохання суду або іншого іноземного
органу, від якого надійшло доручення, у ході виконання дору-
чення може застосовуватися особлива процесуальна форма,
яка відрізняється від прийнятої в Україні, якщо відповідно до-
застосування такої особливої форми не існує прямої заборони
або вона не суперечить публічному порядку України.
3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів із
дорученням про виконання окремих процесуальних дій.
Порядок відносин судів України з іноземними судами ви-
значається правом України.
203
Глава 116
Визнання та виконання рішень іноземних судів
Стаття 1620. Чинність рішень іноземних судів на тери-
торії України
1.Рішення іноземних судів, що за своїм характером не по-
требують виконання, визнаються чинними в Україні без по-
дальшого провадження, якщо немає заперечення проти такого
визнання, яке має бути подане у письмовій формі до будьякого
суду України.
2. У разі наявності заперечень рішення іноземного суду під-
лягає визнанню в порядку судового засідання, після того як суд
України встановить, що:
1) рішення іноземного суду набуло чинності у державі свого
походження;
2) справа не належить, згідно із законом України, до ви-
ключної компетенції судів або інших органів України;
3) відповідач у справі не був позбавлений можливос-
ті судового захисту, а якщо він недієздатний — мав мож-
ливість залучити до участі у справі процесуального
представника;
4) у судах України не ведеться провадження у справі між
тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих
підстав, яке було розпочате раніше, ніж справа, рішення в якій
підлягає визнанню.
Стаття 1621. Виконання рішень іноземних судів

1. Рішення іноземних судів підлягають виконанню в Укра-
їні, якщо міжнародна угода, укладена Україною з відповідною
іноземною державою, передбачає взаємне виконання судових
рішень.
2. Клопотання позивача або іншої заінтересованої особи
про виконання рішення іноземного суду розглядається судом
за місцем виконання у відкритому судовому засіданні. Суд дає
204
дозвіл на виконання іноземного судового рішення після вста-

новлення, що:
1) рішення підлягає виконанню в країні свого похо-
дження;
2) рішення відповідає вимогам, встановленим у п. 2 статті
1620 цього Кодексу.
205
12. РОЗДІЛ VII «МІЖНАРОДНЕ
ПРИВАТНЕ ПРАВО»
ЧАСТИНИ ТРЕТЬОЇ
«МОДЕЛЬНОГО ЦИВІЛЬНОГО
КОДЕКСУ ДЛЯ КРАЇН СНД»
Ц ей рекомендаційний законодавчий акт Співдружності
Незалежних Держав було ухвалено на сьомому пленар-
ному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць
Співдружності Незалежних Держав (постанова «7-4 від 17 лю-
того 1996 року).
РАЗДЕЛ VII
«МЕЖДУНАРОДНОЕ
ЧАСТНОЕ ПРАВО»
Глава 68. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ

Статья 1194. Определение права, подлежащего приме-
нению к гражданско-правовым отношениям, осложнен-
ным иностранным элементом
1. Право, подлежащее применению к гражданско-правовым
отношениям с участием иностранных граждан или иностран-
ных юридических лиц либо осложненным иным иностранным
элементом, определяется на основании настоящего Кодекса,
иных законов, международных договоров и признаваемых меж-
дународных обычаев, а также на основании соглашения сторон.
2. Соглашение сторон о выборе права должно быть явно
выражено или прямо вытекать из условий договора и обстоя-
тельств дела, рассматриваемых в их совокупности.
206
12. Розділ VII «Міжнародне приватне право» частини третьої ...
3. Если в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи невоз-

можно определить право, подлежащее применению, применя-
ется право, наиболее тесно связанное с гражданско-правовыми
отношениями, осложненными иностранным элементом.
4. Применение нормы иностранного права не может быть
ограничено лишь на том основании, что данная норма имеет
публично-правовой характер.
5 Правила настоящего раздела об определении права, под-
лежащего применению судом, соответственно применяется к
другим органам, наделенным полномочиями решать вопрос о
подлежащем применению праве.
Статья 1195. Правовая квалификация

1. Правовая квалификация судом юридических понятий ос-
новывается на их толковании в соответствии с правом страны
суда, если иное не предусмотрено законом.
2. Если юридические понятия не известны праву стра-
ны суда или известны под другим названием или с дру-
гим содержанием и не могут быть определены путем
толкования по праву страны суда, то при их правовой ква-
лификации может также применяться право иностранного
государства.
Статья 1196. Установление содержания норм иностран-

ного права
1. При применении иностранного права суд устанавливает
содержание его норм в соответствии с их официальным толко-
ванием, практикой применения и доктриной в соответствую-
щем иностранном государстве.
2. В целях установления содержания норм иностранного
права суд может обратиться в установленном порядке за со-
действием и разъяснением к Министерству юстиции и иным
компетентным органам и учреждениям [...], в том числе нахо-
дящимся за границей, либо привлечь экспертов.
207
3. Лица, участвующие в деле, вправе представлять

документы, подтверждающие содержание норм иностранного
права, на которые они ссылаются в обоснование своих требо-
ваний или возражений, и иным образом содействовать суду в
установлении содержания этих норм.
4. Если содержание норм иностранного права, несмотря
на предпринятые в соответствии с настоящей статьей меры, в
разумные сроки не установлено, применяется право [...].
Статья 1197. Обратная отсылка и отсылка к праву тре-

тьей страны
1. Любая отсылка к иностранному праву в соответ-
ствии с правилами настоящего раздела, кроме случаев,
предусмотренных настоящей статьей, должна рассматривать-
ся как отсылка к материальному, а не коллизионному праву
соответствующей страны.
2. Обратная отсылка к праву [...] и отсылка к праву тре-
тьей страны принимаются в случаях применения иностран-
ного права согласно статье 1204, пунктам 1, 3, 5 статьи 1205,
статьям 1207 и 1210 настоящего Кодекса.
Статья 1198. Последствия обхода закона

Недействительны соглашения и иные действия участ-
ников отношений, регулируемых настоящим Кодексом,
направленные на то, чтобы в обход правил настоящего раздела
о подлежащем применению праве подчинить соответствующие
отношения иному праву. В этом случае применяется право со-
ответствующего государства, подлежащее применению в со-
ответствии с настоящим разделом.
Статья 1199. Взаимность

1. Суд применяет иностранное право независимо от того,
применяется ли в соответствующем иностранном государстве к
аналогичным отношениям право [...], за исключением случаев,
208
когда применение иностранного права на началах взаимности

предусмотрено законом [...].
2. Если применение иностранного права зависит от вза-
имности, предполагается, что она существует, поскольку не
доказано иное.
Статья 1200. Оговорка о публичном порядке

1. Иностранное право не применяется в случаях, когда его
применение противоречило бы основам правопорядка (публич-
ному порядку) [...]. В этих случаях применяется право [...].
2. Отказ в применении иностранного права не может
быть основан лишь на отличии правовой, политической или
экономической системы соответствующего иностранного
государства от правовой, политической или экономической
системы [...].
Статья 1201. Применение императивных норм

1. Правила настоящего раздела не затрагивают действия
императивных норм права [...], регулирующих соответствую-
щие отношения независимо от подлежащего применению
права.
2. При применении права какой-либо страны, соглас-
но правилам настоящего раздела, суд может применить
императивные нормы права другой страны, имеющего тесную
связь с отношением, если согласно праву этой страны такие
нормы должны регулировать соответствующие отношения не-
зависимо от подлежащего применению права. При этом суд
должен принимать во внимание назначение и характер таких
норм, а также последствия их применения.
Статья 1202. Применение права страны с множествен-

ностью правовых систем
В случаях когда подлежит применению право страны, в
которой действуют несколько территориальных или иных
209
правовых систем, применяется правовая система в соответ-

ствии с правом этой страны.
Статья 1203. Реторсии

Правительством [...] могут быть установлены ответные огра-
ничения (реторсии) в отношении прав граждан и юридических
лиц тех государств, в которых имеются специальные ограни-
чения прав граждан и юридических лиц [...].
Глава 69. КОЛЛИЗИОННЫЕ НОРМЫ

§ 1. Лица
Статья 1204. Личный закон физического лица
1. Личным законом физического лица считается право
страны, гражданство которой это лицо имеет. При наличии у
лица двух или более гражданств личным законом считается
право страны, с которой лицо наиболее тесно связано.
2. Личным законом лица без гражданства считается право
страны, в которой это лицо постоянно проживает.
3. Личным законом беженца считается право страны, пред-
оставившей убежище.
Статья 1205. Правоспособность и дееспособность фи-

зического лица
1. Правоспособность и дееспособность физического лица
определяются его личным законом.
2. Иностранные граждане и лица без гражданства пользу-
ются в [...] гражданской правоспособностью наравне с граж-
данами [...], кроме случаев, установленных законами [...] или
международными договорами [...].
3. Гражданская дееспособность физического лица в отно-
шении сделок и обязательств, возникающих вследствие при-
чинения вреда, определяется по праву страны места соверше-
210
ния сделок или возникновения обязательств из причинения

вреда.
4. Способность физического лица, осуществляющего пред-
принимательскую деятельность, быть индивидуальным пред-
принимателем и иметь связанные с этим права и обязанности
определяется по праву страны, где физическое лицо зареги-
стрировано в качестве индивидуального предпринимателя.
При отсутствии страны регистрации применяется право
страны основного места осуществления индивидуальной пред-
принимательской деятельности.
5. Признание физического лица недееспособным или огра-
ниченно дееспособным подчиняется праву страны суда.
Статья 1206. Признание физического лица безвестно

отсутствующим и объявление его умершим
Признание физического лица безвестно отсутствую-
щим и объявление его умершим подчиняется праву страны
суда.
Статья 1207. Имя физического лица

Права физического лица на имя, его использование и за-
щиту определяются его личным законом, поскольку иное не
вытекает из правил, предусмотренных абзацем вторым пунк-
та 2, пунктом 4 статьи 42, статьями 1215 и 1232 настоящего
Кодекса.
Статья 1208. Регистрация актов гражданского состоя-

ния граждан [...] вне пределов [...]
Регистрация актов гражданского состояния граждан [...],
проживающих вне пределов [...], осуществляется в консуль-
ских учреждениях [...]. При этом применяются законы и иные
правовые акты [...].
211
Статья 1209. Признание документов, выданных орга-

нами иностранного государства в удостоверение актов
гражданского состояния
Документы, выданные компетентными органами
иностранных государств в удостоверение актов гражданского
состояния, совершенных вне пределов [...] по законам соответ-
ствующих государств в отношении граждан [...], иностранных
граждан и лиц без гражданства, признаются действительными
в [...] при наличии легализации.
Статья 1210. Опека и попечительство

1. Опека или попечительство над несовершеннолетними,
недееспособными или ограниченными в дееспособности со-
вершеннолетними лицами устанавливается и отменяется по
праву страны суда.
2. Обязанность опекуна (попечителя) принять опекунство
(попечительство) определяется по личному закону лица, на-
значаемого опекуном (попечителем).
3. Правоотношения между опекуном (попечителем) и лицом,
находящимся под опекой (попечительством), определяются по
праву страны, учреждение которой назначило опекуна (попе-
чителя). Однако если лицо, находящееся под опекой (попечи-
тельством), проживает в [...], применяется право [...], если оно
более благоприятно для этого лица.
4. Опека (попечительство), установленная над гражданами
[...], проживающими вне пределов [...], признается действи-
тельной в [...], если против установления опеки (попечитель-
ства) или против ее признания нет основанных на законе воз-
ражений соответствующего консульского учреждения [...].
Статья 1211. Закон юридического лица

Законом юридического лица считается право страны, где
это юридическое лицо учреждено.
212
Статья 1212. Правоспособность юридического лица

1. Гражданская правоспособность юридического лица
определяется законом юридического лица.
2. Иностранное юридическое лицо не может ссылаться на
ограничение полномочий его органа или представителя на со-
вершение сделки, не известное праву страны, в которой орган
или представитель иностранного юридического лица совершил
сделку.
Статья 1213. Национальный режим деятельности

иностранных юридических лиц в [...]
Иностранные юридические лица осуществляют в [...] пред-
принимательскую и иную деятельность, регулируемую граж-
данским законодательством, в соответствии с правилами,
установленными этим законодательством для такой деятель-
ности юридических лиц [...], если законом [...] для иностранных
юридических лиц не предусмотрено иное.
Статья 1214. Участие государства в гражданско-

правовых отношениях с иностранным элементом
К гражданско-правовым отношениям с иностранным
элементом с участием государства правила настоящего раз-
дела применяются на общих основаниях, если иное не пред-
усмотрено законом.
§ 2. Личные неимущественные права

Статья 1215. Защита личных неимущественных прав
К личным неимущественным правам применяется право
послужившее основанием для требования о защите таких
прав.
213
§ 3. Сделки, представительство, исковая давность

Статья 1216. Форма сделки
1. Форма сделки подчиняется праву места ее совершения.
Однако сделка, совершенная за границей, не может быть при-
если соблюдены требования права [...].
2. Внешнеэкономическая сделка, хотя бы одним из участ-
ников которой является юридическое лицо [...] или гражданин
[...], совершается, независимо от места заключения сделки, в
письменной форме.
3. Форма сделки в отношении недвижимого имущества
подчиняется праву страны, где находится это имущество,
а в отношении недвижимого имущества, которое внесено в
государственный реестр в [...], — праву [...].
Статья 1217. Доверенность

Форма и срок действия доверенности определяются по
праву страны, где выдана доверенность. Однако доверенность
не может быть признана недействительной вследствие несо-
блюдения формы, если последняя удовлетворяет требованиям
права [...].
Статья 1218. Исковая давность

1. Исковая давность определяется по праву страны, при-
меняемому для регулирования соответствующего отношения.
2. Требования, на которые исковая давность не распростра-
няется, определяются по праву [...], если хотя бы один из участ-
ников соответствующего отношения является гражданином
[...] или юридическим лицом [...].
214
§ 4. Вещные права
Статья 1219. Общие положения о праве, применимом
к вещным правам
1. Право собственности и другие вещные права на недвижи-
мое и движимое имущество определяются по праву страны, где
это имущество находится, если иное не предусмотрено законом.
2. Принадлежность имущества к недвижимым или
движимым вещам, а также иная юридическая квалификация
имущества определяется по праву страны, где это имущество
находится.
Статья 1220. Возникновение и прекращение вещных

прав
1. Возникновение и прекращение вещных прав на иму-
щество определяется по праву страны, где это имущество на-
ходилось в момент, когда имело место действие или иное об-
стоятельство, послужившее основанием для возникновения
либо прекращения вещных прав, если иное не предусмотрено
законами [...].
2. Возникновение и прекращение вещных прав на имуще-
ство, являющееся предметом сделки, определяется по праву
страны, которому подчинена данная сделка, если иное не уста-
новлено соглашением сторон.
3. Возникновение права собственности на имущество
вследствие приобретательной давности определяется правом
страны, где имущество находилось в момент окончания срока
приобретательной давности.
Статья 1221. Вещные права на транспортные средства и

иное имущество, подлежащие внесению в государственные
реестры
Вещные права на транспортные средства и иное имуще-
ство, подлежащие внесению в государственные реестры, опред-
215
еляются по праву страны, где эти транспортные средства или

имущество зарегистрированы.
Статья 1222. Вещные права на движимое имущество

в пути
Право собственности и другие вещные права на движимое
имущество, находящееся в пути по сделке, определяются по
праву страны, из которой это имущество отправлено, если иное
не установлено соглашением сторон.
Статья 1223. Защита вещных прав

1. К защите права собственности и иных вещных прав при-
меняется по выбору заявителя право страны, где имущество
находится, или право страны суда.
2. К защите права собственности и иных вещных прав на
недвижимое имущество применяется право страны, в кото-
рой это имущество находится. В отношении имущества, ко-
торое внесено в государственный реестр [...], применяется
право [...].
§ 5. Договорные обязательства
Статья 1224. Выбор права соглашением сторон договора
1. Договор регулируется правом страны, выбранным согла-
шением сторон, если иное не предусмотрено законом.
2. Стороны договора могут избрать применимое право как
для договора в целом, так и для отдельных его частей.
3. Выбор применимого права может быть сделан сто-
ронами договора в любое время, как при заключении до-
говора, так и в последующем. Стороны могут также в любое
время договориться об изменении применимого к договору
права.
216
Статья 1225. Право, применяемое к договору при отсут-

ствии соглашения сторон
1. При отсутствии соглашения сторон договора о подлежа-
щем применению праве к этому договору применяется право
страны, где учреждена, имеет место жительства или основное
место деятельности сторона, являющаяся:
1) продавцом — в договоре купли-продажи;
2) дарителем — в договоре дарения;
3) арендодателем или наймодателем — в договоре аренды
(имущественного найма);
4) ссудодателем — в договоре безвозмездного пользования
имуществом;
5) подрядчиком — в договоре подряда;
6) перевозчиком — в договоре перевозки;
7) экспедитором — в договоре транспортной экспедиции;
8) кредитором — в договоре займа или ином кредитном до-
говоре;
9) поверенным — в договоре поручения;
10) комиссионером — в договоре комиссии;
11) хранителем — в договоре хранения;
12) страховщиком — в договоре страхования;
13) поручителем — в договоре поручительства;
14) залогодателем — в договоре залога.
15) лицензиаром — в лицензионном договоре о пользовании
исключительными правами.
2. При отсутствии соглашения сторон договора о подлежа-
щем применению праве применяется, независимо от положе-
ний пункта 1 настоящей статьи:
1) к договору о недвижимом имуществе — право страны, где
это имущество находится;
2) к договору о совместной деятельности и договору стро-
ительного подряда — право страны, где такая деятельность
осуществляется или создаются предусмотренные договором
результаты;
217
3) к договору, заключенному на аукционе, по конкурсу или

на бирже — право страны, где проводится аукцион, конкурс
или находится биржа.
3. К договорам, не перечисленным в пунктах 1-2 настоящей
статьи, при отсутствии соглашения сторон о подлежащем при-
менению праве, применяется право страны, где учреждена,
имеет место жительства или основное место деятельности сто-
рона, которая осуществляет исполнение, имеющее решающее
значение для содержания такого договора. При невозможности
определить исполнение, имеющее решающее значение для
содержания договора, применяется право страны, с которой
договор наиболее тесно связан.
Статья 1226. Право, применяемое к договору о создании

юридического лица с иностранным участием
К договору о создании юридического лица с иностранным
участием применяется право страны, где учреждено юриди-
ческое лицо.
Статья 1227. Сфера действия применимого права

1. Право, применяемое к договору в силу положений насто-
ящего параграфа, охватывает, в частности:
1) толкование договора;
2) права и обязанности сторон;
3) исполнение договора;
4) последствия неисполнения или ненадлежащего испол-
нения договора;
5) прекращение договора;
6) последствия ничтожности или недействительности до-
говора;
7) уступку требований и перевод долга в связи с договором;
2. В отношении способов и процедуры исполнения, а
также мер, которые должны быть приняты в случае ненад-
лежащего исполнения, кроме применимого права прини-
218
мается во внимание и право страны, в которой происходит

исполнение.
§ 6. Внедоговорные обязательства
Статья 1228. Обязательства из односторонних действий
К обязательствам из односторонних действий (публичное
обещание награды, деятельность в чужом интересе без поруче-
ния и другие) применяются правила параграфа 4 настоящего
раздела.
Статья 1229. Обязательства вследствие причинения

вреда
1. Права и обязанности по обязательствам, возникающим
вследствие причинения вреда, определяются по праву страны,
где имело место действие или иное обстоятельство, послужив-
шее основанием для требования о возмещении вреда.
2. Права и обязанности по обязательствам, возникающим
вследствие причинения вреда за границей, если стороны явля-
ются гражданами или юридическими лицами одного и того же
государства, определяются по праву этого государства.
3. Иностранное право не применяется, если действие или
иное обстоятельство, служащее основанием для требования
о возмещении вреда, по законодательству [...] не является
противоправным.
Статья 1230. Ответственность за ущерб, причиненный

потребителю
К требованию о возмещении ущерба, возникшего у потре-
бителя в связи с покупкой товара или оказанием услуги, по
выбору потребителя применяется:
1) право страны, где находится место жительства потре-
бителя;
219
2) право страны, где находится место жительства или мес-

тонахождение производителя или лица, оказавшего услугу;
3) право страны, где потребитель приобрел товар или ему
была оказана услуга.
Статья 1231. Неосновательное обогащение

1. К обязательствам, возникающим вследствие неоснова-
тельного обогащения, применяется право страны, где обога-
щение имело место.
2. Если неосновательное обогащение возникает вследствие
отпадения основания, по которому приобретено или сбережено
имущество, применимое право определяется по праву страны,
которому было подчинено это основание. Понятие неоснова-
тельного обогащения определяется по праву [...].
§ 7. Интеллектуальная собственность
Статья 1232. Права на интеллектуальную собствен-
ность
1. К правам на интеллектуальную собственность при-
меняется право страны, где испрашивается защита этих
прав.
2. Договоры, имеющие своим предметом права на интеллек-
туальную собственность, регулируются правом, определяемым
согласно положениям настоящего раздела о договорных об-
язательствах.
§ 8. Наследственное право
Статья 1233. Отношения по наследованию
Отношения по наследованию определяются по праву
жительства, поскольку иное не предусмотрено статьями 1234
220
и 1235, если наследодателем не избрано в завещании право

страны, гражданином которой он является.
Статья 1234. Наследование недвижимого имущества

и имущества, подлежащего внесению в государственный
реестр
Наследование недвижимого имущества определяется по
праву страны, где находится это имущество, а имущества, ко-
торое внесено в государственный реестр в [...], — по праву [...].
Статья 1235. Способность лиц к составлению и отмене

завещания, форма завещания и акта его отмены
Способность лица к составлению и отмене завещания,
а также форма завещания и акта его отмены определяются
по праву страны, где наследодатель имел постоянное место
жительства в момент составления акта, если наследодателем
не избрано в завещании право страны, гражданином кото-
рой он является. Однако завещание или его отмена не могут
быть признаны недействительными вследствие несоблюдения
формы, если последняя удовлетворяет требованиям права мес-
та составления акта или требованиям [...].
Текст документа сверен по: «Информационный бюллетень»
Межпарламентской ассамблеи государств-участников СНГ
(приложение), N 10, 1996 год
221
РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛУ VI
ЦИВІЛЬНОГО
ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ
УРСР
від 18.07.1963 р.
У філіалі Парламентської бібліотеки України, який зна-

ходиться в м. Києві біля станції метро «Поштова пло-
ща», не виявилося книжки з першопочатковим українсько-
мовним текстом Цивільного процесуального кодексу УРСР від
18.07.1963 р. Там є книжка російською мовою, — Гражданский
процессуальный кодекс Украинской ССР. — К.: Государственное
издательство политической литературы УССР. — 195 с.
Наклад книжки — 33 000 примірників. Її шифр — Б 46538.
Закон УРСР «Про затвердження Цивільного процесуального
кодексу Української РСР» підписали голова Президії Верховної
Ради УРСР Д. Коротченко та секретар Президії Верховної Ради
УРСР А. Зленко. Пам’ятник Д.С. Коротченка у Києві біля станції
метро «Берестейська» знесено в другій половині 2015 року.
Далі подаємо першопочатковий текст розділу VI ЦПК УРСР
(російською мовою).
222
13. Першопочаткова редакція розділу VI Цивільного процесуального...
РАЗДЕЛ VI
ГРАЖДАНСКИЕ ПРОЦЕССУАЛЬНЫЕ ПРАВА
ИНОСТРАННЫХ ГРАЖДАН И ЛИЦ
БЕЗ ГРАЖДАНСТВА.
ИСКИ К ИНОСТРАННЫМ ГОСУДАРСТВАМ.
СУДЕБНЫЕ ПОРУЧЕНИЯ И РЕШЕНИЯ
ИНОСТРАННЫХ СУДОВ. МЕЖДУНАРОДНЫЕ
ДОГОВОРА И СОГЛАШЕНИЯ
Статья 423. Гражданские процессуальные права
иностранных граждан, иностранных предприятий и ор-
ганизаций
Иностранные граждане имеют право обращаться в
судебные органы Украинской ССР и пользуются гражданскими
процессуальными правами наравне с советскими гражданами.
Иностранные предприятия и организации имеют право об-
ращаться в суды Украинской ССР и пользуются гражданскими
процессуальными правами для защиты своих интересов.
В соответствии со статьей 59 Основ гражданского судопро-
изводства Союза ССР и союзных республик Советам Мини-
стров СССР могут быть установлены ответные ограничения
в отношении граждан, предприятий и организаций тех го-
сударств, в которых допускаются специальные ограничения
гражданских процессуальных прав советских граждан, пред-
приятий и организаций.
Статья 424. Гражданские процессуальные права лиц

без гражданства
Проживающие в СССР лица без гражданства име-
ют право обращаться в суд и пользуются гражданскими
процессуальными правами наравне с советскими гражда-
нами.
223
Статья 425. Иски к иностранным государствам. Дипло-

матический иммунитет
Предъявление иска к иностранному государству, обеспече-
ние иска и обращение изыскания на имущество иностранного
государства, находящееся в ССР, могут быть допущены лишь
с согласия компетентных органов соответствующего государ-
ства.
Аккредитованные в СССР дипломатические представители
иностранных государств и другие лица, указанные в соответ-
ствующих законах и международных соглашениях, подлежат
юрисдикции советского суда по гражданским делам лишь в
пределах, определенным нормам международного права или
соглашениями с соответствующими государствами.
В тех случаях, когда в иностранном государстве не обеспе-
чивается Советскому государству, его имуществу или предста-
вителям Советского государства такая же судебная неприкос-
новенность, какая согласно настоящей статье обеспечивается
иностранным государствам, их имуществу или представителям
иностранных государств в СССР, Советом Министров СССР
или иным управомоченным органом может быть предписано
в отношении этого государства, его имущества или представи-
теля этого государства применение ответных мер.
Статья 426. Исполнение судебных поручений

иностранных судов и обращение судов Украинской ССР с
поручениями к иностранным судам
Суды Украинской ССР исполняют переданные им в уста-
новленном порядке поручения иностранных судов о производ-
стве отдельных процессуальных действий (вручение повесток и
других документов, допрос сторон и свидетелей, производство
экспертизы и осмотра на месте и др., за исключением случаев,
когда:
1) исполнение поручения противоречило бы суверенитету
СССР или угрожало бы безопасности СССР;
224
2) исполнение поручения не входит в компетенцию суда.

Исполнение поручений иностранных судов о производстве
отдельных процессуальных действий производится на основе
советского законодательства.
Суды Украинской ССР могут обращаться к иностранным су-
дам с поручениями об исполнении отдельных процессуальных
действий. Порядок отношений судов Украинской ССР с
иностранными судами определяется законодательством Со-
юза ССР, Украинской ССР и международными соглашениями
Союза ССР и Украинской ССР.
Статья 427. Исполнение в Украинской ССР решений

иностранных судов и арбитражей
Порядок исполнения в Украинской ССР решений
иностранных судов и арбитражей определяется соответствую-
щими соглашениями СССР с иностранными государствами или
международными конвенциями, участником которых является
СССР. Решение иностранного суда или арбитража может быть
предъявлено к принудительному исполнению в течение трех
лет с момента вступления решения в законную силу.
Статья 428. Международные договоры и соглашения

В соответствии со статьей 64 Основ гражданского судопро-
изводства Союза ССР и союзных республик в тех случаях, когда
международным договором или международным соглашением,
в котором участвует СССР, установлены иные правила, чем те,
которые содержатся в Основах гражданского судопроизводства
СССР, применяются правила международного договора или
международного соглашения.
То же положение применяется на территории Украинской
ССР, если в международном договоре или международном согла-
шении, в котором участвует Украинская ССР, установлены иные
правила, чем предусмотренные гражданским процессуальным
законодательством Украинской ССР.
225
14. РОЗДІЛ VI ЦПК УРСР
(станом на 1 вересня 1988 р.)
Ц ей текст розділу VI ЦПК УРСР відобразив зміни, що

відбулися впродовж його існування. Вони сталися за
часів правління Л.І. Брежнєва (1964-1982 роки).
РОЗДІЛ VI
ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА
ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА.
ПОЗОВИ ДО ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ,
СУДОВІ ДОРУЧЕННЯ І РІШЕННЯ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ.
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
(Найменування розділу VI — із змінами, внесеними Указом

ПВР від 23 січня 1981 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981
p., № 5, ст. 69).
Стаття 423. Цивільні процесуальні права іноземних гро-
мадян, іноземних підприємств і організацій
Іноземні громадяни мають право звертатись до судів
Української PCP і користуються цивільними процесуальними
правами нарівні з радянськими громадянами.
Іноземні підприємства і організації мають право звертатись
до судів Української PCP і користуються цивільними процесу-
альними правами для захисту своїх інтересів.
Відповідно до статті 59 Основ цивільного судочинства Со-
юзу PCP і союзних республік Радою Міністрів Союзу PCP мо-
жуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян,
підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються
226
14. Розділ VI ЦПК УРСР (станом на 1 вересня 1988 р.)
спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав радянсь-

ких громадян, підприємств або організацій.
Стаття 424. Цивільні процесуальні права осіб без гро-

мадянства
Особи без громадянства мають право звертатись до судів
Української PCP і користуються цивільними процесуальними
правами нарівні з радянськими громадянами.
Стаття 424 — із змінами, внесеними Указом ПВР від
19 серпня 1977 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1977 p.,
№ 35, ст. 422).
Тим же Указом Кодекс доповнений статтею 4241.
Стаття 4241. Підсудність судам Української PCP цивіль-

них справ по спорах, в яких беруть участь іноземні гро-
мадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і
організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін
проживає за кордоном
Підсудність судам Української PCP цивільних справ по спо-
рах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без грома-
дянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах,
в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається
законодавством Союзу PCP, а у випадках, не передбачених за-
конодавством Союзу PCP, — виходячи з правил підсудності,
встановлених законодавством Української PCP.
Стаття 425. Позови до іноземних держав. Дипломатич-

ний імунітет
Пред’явлення позову до іноземної держави, забезпечення
позову і звернення стягнення на майно іноземної держави,
яке знаходиться в СРСР, можуть бути допущені лише за згодою
компетентних органів відповідної держави.
Акредитовані в СРСР дипломатичні представники інозем-
них держав та інші особи, зазначені у відповідних законах і
227
міжнародних договорах СРСР, підлягають юрисдикції радян-

ського суду в цивільних справах лише в межах, що визнача-
ються нормами міжнародного права або міжнародними до-
говорами СРСР.
У тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується
радянській державі, її майну або представникам радянської
держави така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією стат-
тею, забезпечується іноземним державам, їх майну або пред-
ставникам іноземних держав в СРСР, Радою Міністрів СРСР або
іншим управомочним органом може бути приписано щодо цієї
держави, її майна або представника цієї держави застосування
відповідних заходів.
(Частина друга статті 425 — із змінами, внесеними Ука-
зом від 23 січня 1981 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981
р. № 5, ст. 69).
Стаття 426. Виконання судових доручень іноземних

судів і звернення судів Української PCP з дорученнями до
іноземних судів
Суди Української PCP виконують передані їм в установлено-
му порядку доручення іноземних судів про проведення окремих
процесуальних дій (вручення повісток та інших документів,
допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці
тощо), за винятком випадків, коли:
1) виконання доручення суперечило б суверенітетові СРСР
або загрожувало б безпеці СРСР;
2) виконання доручення не належить до компетенції суду.
Виконання доручень іноземних судів про проведення окре-
мих процесуальних дій провадиться на основі радянського за-
конодавства.
Суди Української PCP можуть звертатися до іноземних
судів з дорученням про виконання окремих процесуальних
дій. Порядок зносин судів Української PCP з іноземними суда-
ми визначається законодавством Союзу PCP та Української
228
PCP і міжнародними договорами Союзу PCP та Української

PCP.
(Частина третя статті 426 — із змінами, внесеними Ука-
зом ПВР від 23 січня 1981 р. (Відомості Верховної Ради УРСР,
1981 р. № 5, ст. 69).
Стаття 427. Виконання в Українській PCP рішень іно-

земних судів і арбітражів
Порядок виконання в Українській PCP рішень іноземних
судів і арбітражів визначається відповідними міжнародними
договорами СРСР. Рішення іноземного суду або арбітражу може
бути пред’явлено до примусового виконання протягом трьох
років з моменту набрання рішенням законної сили5.
Частина третя статті 427 — із змінами, внесеними Ука-
зом ПВР від 23 січня 1981 р. (Відомості Верховної Ради УРСР,
1981 р. № 5, ст. 69).

Якщо міжнародним договором СРСР або Української PCP
встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство
Української PCP про цивільне судочинство, то застосовуються
правила відповідного міжнародного договору.
(Стаття 428 — із змінами, внесеними Указом ПВР від 23 січ-
ня 1981 р. (Відомості Верховної Ради УРСР, 1981 р. № 5, ст. 69).
229
15. ЗАКОН УКРАЇНИ
«ПРО ВИЗНАННЯ
ТА ВИКОНАННЯ В УКРАЇНІ
РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ»
І снує таке поняття як «примат норм міжнародного права»

над нормами вітчизняного законодавства. Воно, зокрема,
означає, що коли суддя в процесі розгляду справи бачить невід-
повідність норм вітчизняного нормативного акта положенням
міжнародного договору, то він має відсунути осторонь текст з
українським законом і керуватися міжнародним документом.
Професор І.І. Дахно з посмішкою Монни Лізи подивився б на
такого суддю. Нашому судді подавай своє, рідненьке.
Тривалий час було недостатньо врегульованим питання про
те, як повинен діяти суддя для визнання і виконання в Україні
рішень іноземних суддів.
Вітчизняний законодавець хоч і пізно, але все ж таки від-
гукнувся на потреби суддівської практики, ухваливши закон,
текст якого подається далі у цьому розділі. Мабуть, судді з по-
легшенням зітхнули. Закон ухвалено 29.11.2001 р. № 2860-ІІІ.
Закон вважався тимчасовим. Він припинив існування у
зв’язку з ухваленням Закону України «Про внесення змін та
визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих
актів України» від 06.09.2005 р. № 2798-IV.
Далі — текст Закону.
Про визнання та виконання в Україні

рішень іноземних судів
Цей Закон встановлює умови і порядок визнання та вико-
нання в Україні рішень іноземних судів.
230
15. Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень...
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у та-
кому значенні:
рішення іноземного суду — рішення іноземних судів у ци-
вільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів
у кримінальних справах у частині, що стосується конфіскації
майна та відшкодування шкоди потерпілим, а також рішення
іноземних арбітражів та акти інших органів іноземних держав,
до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових,
сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають ви-
знанню та виконанню на території України відповідно до між-
народних договорів України;
визнання рішення іноземного суду — поширення законної
сили рішення іноземного суду на територію України в порядку,
встановленому цим Законом;
виконання рішення іноземного суду — застосування засо-
бів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні
в порядку, передбаченому законом;
міжнародні договори України — міжнародні договори про
надання правової допомоги у цивільних, трудових, сімейних і
кримінальних справах, згода на обов’язковість яких надана Вер-
ховною Радою України, а також інші міжнародні двосторонні або
багатосторонні договори за участю України, якими передбача-
ється визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів;
стягувач — будь-яка фізична або юридична особа, на ко-
ристь чи в інтересах якої постановлено рішення іноземного
суду і яка звертається з клопотанням про його визнання та
виконання на території України;
боржник — будь-яка фізична або юридична особа, яка за
рішенням іноземного суду зобов’язана виконати певні дії на
користь чи в інтересах стягувача.
231
Стаття 2. Умови визнання та виконання рішення іно-

земного суду
Рішення іноземного суду визнається та виконується в Укра-
їні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнарод-
ними договорами України або за принципом взаємності за до-
мовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої
має виконуватися в Україні.
Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому вико-
нанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено
міжнародними договорами України або за принципом взаєм-
ності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення
суду якої має виконуватися в Україні.
Розділ II
ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ
ІНОЗЕМНОГО СУДУ
Стаття 3. Строки пред’явлення рішення іноземного суду
до примусового виконання
Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусо-
вого виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання
ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періо-
дичних платежів протягом строку, що перевищує три роки, яке
може бути пред’явлено до примусового виконання протягом
усього строку проведення стягнення з погашенням заборгова-
ності за останні три роки.
Стаття 4. Підсудність справ про надання дозволу на при-

мусове виконання рішення іноземного суду
Питання про надання дозволу на примусове виконання рі-
шення іноземного суду на клопотання стягувача розглядається
апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляцій-
ними обласними, Київським та Севастопольським міськими
232
судами (далі — відповідний суд України) за місцем постійного чи

тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження)
боржника.
У разі коли боржник не має постійного чи тимчасового місця
проживання або перебування (місцезнаходження) на території
України або місце його постійного чи тимчасового проживання
або перебування (місцезнаходження) невідоме, питання про
надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного
суду розглядається відповідним судом України за місцезнахо-
дженням в Україні майна боржника.
Стаття 5. Порядок подання клопотання про надання

дозволу на примусове виконання рішення іноземного
суду
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається у порядку, передбаченому
міжнародними договорами України.
рішення іноземного суду може бути також подано стягувачем
безпосередньо до відповідного суду України, визначеного стат-
тею 4 цього Закону.
У разі коли міжнародними договорами України передба-
чено подання клопотання про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду через органи державної
влади України, відповідний суд України приймає до розгля-
ду клопотання, що надійшло через орган державної влади
України.
Стаття 6. Вимоги до клопотання про надання дозволу

на примусове виконання рішення іноземного суду
рішення іноземного суду повинне містити:
найменування стягувача або його представника (якщо кло-
потання подається представником), зазначення їхнього по-
233
стійного чи тимчасового місця проживання або перебування

(місцезнаходження);
найменування боржника, зазначення його постійного чи
тимчасового місця проживання чи перебування (місцезнахо-
дження) або місцезнаходження його майна в Україні;
мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконан-
ня рішення іноземного суду додаються документи, передбачені
У разі коли міжнародними договорами України не визна-
чено перелік документів, що мають додаватися до клопотання,
до клопотання додаються такі документи:
засвідчена в установленому порядку копія рішення інозем-
ного суду, про примусове виконання якого подається клопо-
тання;
офіційний документ про те, що рішення іноземного суду на-
брало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої поста-
новлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судово-
му процесі, була своєчасно і належним чином повідомлена про
час і місце розгляду справи;
документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рі-
шення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже
виконувалося раніше);
документ, що посвідчує повноваження представника стягу-
вача (якщо клопотання подається представником);
засвідчений відповідно до законодавства переклад перелі-
чених документів українською мовою або мовою, передбаченою
Якщо зазначене клопотання і документи, що додаються до
нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цим
Законом, або до клопотання не додано всі перелічені докумен-
ти, відповідний суд України повертає їх стягувачеві (або його
представникові) без розгляду.
234
Для розгляду клопотання про надання дозволу на приму-

сове виконання рішення іноземного суду по суті забороняєть-
ся вимагати інші документи та відомості, ніж визначені цією
статтею.
Стаття 7. Розгляд клопотання про надання дозволу на

примусове виконання рішення іноземного суду
Про надходження клопотання про надання дозволу на при-
мусове виконання рішення іноземного суду відповідний суд
України у п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника і
пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення
проти цього клопотання.
Після подання боржником заперечень у письмовій формі
або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли
у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане
судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє
ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотан-
ня, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не
пізніше ніж за 10 днів до його розгляду.
За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних
причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що
повідомляє сторони.
Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове ви-
конання рішення іноземного суду провадиться суддею одно-
особово у відкритому судовому засіданні.
У разі коли рішення іноземного суду вже виконувалося рані-
ше, відповідний суд України визначає, в якій частині чи з якого
часу воно підлягає виконанню.
Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача
або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо
про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є
перешкодою для розгляду клопотання.
Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення
сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на при-
235
мусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у

задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надси-
лається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з
дня постановлення ухвали.
Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено
в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визна-
чає суму в національній валюті за курсом Національного банку
України на день постановлення ухвали.
Стаття 8. Підстави для відмови у задоволенні клопотан-

ня про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду
рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, перед-
бачених міжнародними договорами України.
У разі коли міжнародними договорами України такі випадки
не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
якщо рішення іноземного суду за законодавством держави,
на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення інозем-
ного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому
процесі через те, що їй не було своєчасно і належним чином
повідомлено про розгляд справи;
якщо рішення постановлене у справі, розгляд якої належить
виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого від-
повідно до закону органу України;
якщо постановлене рішення суду України у спорі між тими са-
мими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що на-
брало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа
у спорі, порушена між тими самими сторонами, з того ж предмета
і на тих же підставах до часу порушення справи в іноземному суді;
якщо пропущено встановлений міжнародними договорами
України та цим Законом строк пред’явлення рішення інозем-
ного суду до примусового виконання в Україні;
236
якщо предмет спору за законами України не підлягає судо-

вому розгляду;
якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
в інших випадках, передбачених законами України.
Стаття 9. Оскарження ухвали суду

Ухвала, постановлена відповідним судом України про на-
дання дозволу на примусове виконання рішення іноземного
суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання,
може бути оскаржена стягувачем або боржником у порядку і
строки, передбачені законами України.
Стаття 10. Порядок примусового виконання рішення

іноземного суду
На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надан-
ня дозволу на його примусове виконання, що набрала законної
сили, відповідний суд України видає виконавчий лист, який над-
силається для виконання в порядку, встановленому законом.
Дії та заходи з примусового виконання рішення іноземного
суду провадяться державними виконавцями у порядку, перед-
баченому законом.
Розділ III
ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО
СУДУ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ
ВИКОНАННЮ
Стаття 11. Порядок подання клопотання про визнання
рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому ви-
конанню
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено
міжнародними договорами України, подається заінтересова-
237
ною особою до відповідного суду України, визначеного статтею

4 цього Закону.
У такому разі до клопотання додаються такі документи:
засвідчена в установленому порядку копія рішення інозем-
ного суду, про визнання якого порушується клопотання;
офіційний документ про те, що рішення іноземного суду на-
брало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
засвідчений відповідно до законодавства переклад перелі-
Стаття 12. Розгляд клопотання про визнання рішен-

ня іноземного суду, що не підлягає примусовому ви-
конанню
Про надходження клопотання про визнання рішення іно-
земного суду, що не підлягає примусовому виконанню, відпо-
відний суд України у п’ятиденний строк письмово повідомляє
заінтересовану сторону і пропонує їй у місячний строк подати
можливі заперечення проти цього клопотання.
Після подання заінтересованою стороною заперечень у
письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень,
а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтер-
есованої особи про одержане судом клопотання заперечення не
подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце
судового розгляду клопотання, про що заінтересовані сторони
повідомляються письмово не пізніше ніж за 10 днів до його
розгляду.
Якщо заінтересована сторона звернулася з проханням про
перенесення часу розгляду справи і суд визнав це прохання
поважним, розгляд справи може бути перенесено з повідомлен-
ням про це заінтересованих сторін.
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею
одноособово у відкритому судовому засіданні.
238
Неявка в судове засідання заінтересованої сторони, щодо

якої суду відомо, що їй було своєчасно і належним чином по-
відомлено про час і місце розгляду справи, не є перешкодою
для розгляду клопотання, якщо вона не порушує питання про
перенесення його розгляду.
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у
разі його надходження відповідним судом України постановля-
ється ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду
та залишення заперечення без задоволення або про відмову у
задоволенні цього клопотання.
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підля-
гає примусовому виконанню, відмовляється у випадках, перед-
бачених міжнародними договорами України, а якщо міжнарод-
ними договорами України це не передбачено, то на підставах,
зазначених у статті 8 цього Закону.
Копію ухвали суд надсилає заінтересованим сторонам у
триденний строк з дня її постановлення.
Ухвала, постановлена відповідним судом України за наслід-
ками розгляду клопотання, може бути оскаржена у порядку і
строки, передбачені законами України.
Розділ IV
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ УКРАЇНИ
Стаття 13. Міжнародні договори України

Якщо міжнародними договорами України встановлено інші
правила, ніж ті, що передбачені у цьому Законі, застосовуються
правила відповідного міжнародного договору України.
239
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня
набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради
України пропозиції щодо приведення законів України у відпо-
відність з цим Законом.
240
РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛІВ VIII і X
ЦПК УКРАЇНИ
від 18.03.2004 р. №1618-IV
16 січня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Ци-

вільний кодекс України . Набував він чинності 1 січня
2004 року. З’явився новий документ з цивільного матеріального
права. Хто сказав «А» , мав сказати і «Б» . Новому Цивільному
кодексу України личив би новий Цивільний процесуальний ко-
декс України. Верховна Рада ухвалила його Законом України від
18.03.2004 р. №1618 – IV . Набирав він чинності 01.09.2005 року.
Почала діяти пара споріднених кодексів. Цивільний процесу-
альний кодекс України є легко досяжним . Співавтори цього на-
вчального посібника з ЦПК України взяли до цього розділу книги
лише те, що стосується «іноземного елемента».
Розділ VIII
ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ
Глава 1
ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ
РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ
ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іно-
земного суду, що підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду визнається та виконується в
Україні, якщо його визнання та виконання передбачено між-
241
16. Першопочаткова редакція розділів VIII і X ЦПК України...
народними договорами, згода на обов’язковість яких надана

Верховною Радою України, або за принципом взаємності за
домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої
має виконуватися в Україні.
Стаття 391. Строки пред’явлення рішення іноземного

суду до примусового виконання
1. Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до
примусового виконання в Україні протягом трьох років з
дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про
стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено
до примусового виконання протягом усього строку прове-
дення стягнення з погашенням заборгованості за останні
три роки.
Стаття 392. Суди, що розглядають справи про на-

дання дозволу на примусове виконання рішення іно-
земного суду
1. Питання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду на клопотання стягувача розгляда-
ється судом за місцем проживання (перебування) або місцез-
находженням боржника.
2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування)
або місцезнаходження на території України або його місце про-
живання (перебування) або місцезнаходження невідоме, пи-
тання про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в
Україні майна боржника.

дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконан-
ня рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо
стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними дого-
242
ворами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою

України.
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, передбачено подання
клопотання про надання дозволу на примусове виконання рі-
шення іноземного суду через органи державної влади України,
суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган
державної влади України.
Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу

ня рішення іноземного суду подається у письмовій формі і по-
винно містити:
1) ім’я (найменування) стягувача або його представника
(якщо клопотання подається представником), зазначення
їхнього місця проживання (перебування) або місцезнахо-
дження;
2) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця
проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцез-
находження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
2. До клопотання про надання дозволу на примусо-
ве виконання рішення іноземного суду додаються доку-
менти, передбачені міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
яких надана Верховною Радою України, не визначено пере-
лік документів, що мають додаватися до клопотання, або за
відсутності такого договору, до клопотання додаються такі до-
кументи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іно-
земного суду, про примусове виконання якого подається кло-
потання;
243
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду

набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рі-
шенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої по-
становлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в
судовому процесі, була належним чином повідомлена про час
і місце розгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу
рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже
5) документ, що посвідчує повноваження представника стя-
гувача (якщо клопотання подається представником);
6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелі-
4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що до-
даються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передба-
чених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені
документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання
разом з документами, що додано до нього, стягувачеві (або його
представникові).
Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу

1. Про надходження клопотання про надання дозво-
лу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у
п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропо-
нує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти
цього клопотання.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі
244
ня, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не

пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За заявою стягувача або боржника і за наявності поваж-
них причин суд може перенести час розгляду клопотання, про
що повідомляє сторони.
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одно-
5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягува-
ча або боржника або їх представників, стосовно яких суду відо-
мо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є
перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін
не було порушено питання про перенесення його розгляду.
6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення
задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали надси-
лається судом стягувачеві та боржникові у триденний строк з
дня постановлення ухвали.
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше,
суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає ви-
конанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазна-
чено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання,
визначає суму в національній валюті за курсом Національного
банку України на день постановлення ухвали.
Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопо-

тання про надання дозволу на примусове виконання рі-
шення іноземного суду
ня рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, пе-
редбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України.
245

яких надана Верховною Радою України, такі випадки не перед-
бачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держа-
ви, на території якої воно постановлено, не набрало законної
сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іно-
земного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судо-
вому процесі через те, що їй не було належним чином повідо-
млено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить
4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими
самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що
набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є
справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета
і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі
в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними догово-
рами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України, та цим Законом строк пред’явлення рішення інозем-
ного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає су-
довому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам Ук-
раїни;
8) в інших випадках, встановлених законами України.

1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопо-
тання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки,
передбачені цим Кодексом.
246
Стаття 398. Звернення до примусового виконання рі-

1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надан-
сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для ви-
конання в порядку, встановленому законом.
Глава 2
ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО
СУДУ, ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ
ВИКОНАННЮ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду,

що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання перед-
бачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, або за принципом взаємнос-
ті за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду
якої має виконуватися в Україні.
Стаття 400. Порядок подання клопотання про визна-

ння рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню
1. Клопотання про визнання рішення іноземного
суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови,
що це передбачено міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України, по-
дається заінтересованою особою до суду в порядку, вста-
новленому статтями 392-394 цього Кодексу для подання
клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, ви-
значених цією главою.
247
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду,

що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі до-
кументи:
земного суду, про визнання якого порушується клопотання;
набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад пере-
лічених документів українською мовою або мовою, передбаче-
ною міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України.

ня іноземного суду, що не підлягає примусовому вико-
нанню
1. Про надходження клопотання про визнання рішення іно-
земного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у
п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу
і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення
2. Після подання заінтересованою особою заперечень у
судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи
повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його
розгляду.
3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних
повідомляє заінтересовані особи.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного
суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суд-
дею одноособово у відкритому судовому засіданні.
248
5. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтер-

есованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо
перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із за-
інтересованих осіб не було порушено питання про перенесення
його розгляду.
6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення
у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання
в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення
без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про
визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не під-
лягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав,
встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам
у триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду
або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рі-
шення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконан-
ню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим
Кодексом.
Розділ X
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ
ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
Стаття 410. Процесуальні права та обов’язки іноземних

осіб
1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні осо-
би, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнарод-
ні організації (далі — іноземні особи) мають право звертатися
до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
249
2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки

нарівні з фізичними і юридичними особами України, за ви-
нятками, встановленими Конституцією (254к/96-ВР) та за-
конами України, а також міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Законом України можуть бути встановлені відповідні об-
меження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в яких
допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних
прав фізичних або юридичних осіб України.
Стаття 411. Процесуальна правоздатність і дієздатність

іноземців та осіб без громадянства
1. Процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця
визначається правом держави, громадянином якої він є.
2. Процесуальна правоздатність та дієздатність особи без
громадянства визначається правом держави, в якій ця особа
постійно або переважно проживає.
3. Особа, яка відповідно до права своєї держави не є про-
цесуально дієздатною, може бути визнана процесуально ді-
єздатною на території України, якщо вона відповідно до цього
Кодексу має цивільну процесуальну дієздатність.
Стаття 412. Процесуальна правоздатність іноземних

юридичних осіб та міжнародних організацій
1. Процесуальна правоздатність іноземної юридичної особи
визначається правом держави, в якій її засновано.
2. Процесуальна правоздатність міжнародної організації
визначається на основі міжнародного договору, відповідно до
якого її створено, її установчих документів або угоди з компе-
тентним органом України.
Стаття 413. Позови до іноземних держав та міжнарод-

них організацій. Дипломатичний імунітет
1. Пред’явлення позову до іноземної держави, забезпечення
250
позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке

знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою
компетентних органів відповідної держави, якщо інше не пе-
редбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України, або законом України.
2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іно-
земних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах
України і міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, підлягають юрисдикції судів
України в цивільних справах лише в межах, що визначаються
принципами та нормами міжнародного права або міжнародни-
ми договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України.
3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів Укра-
їни у цивільних справах в межах, визначених міжнародними
договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною
Радою України, або законами України.
Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ

у спорах, в яких беруть участь іноземці, а також у спорах,
в яких хоча б одна із сторін, які беруть участь у спорі, про-
живає за кордоном
1. Підсудність судам України цивільних справ у спорах, в
яких беруть участь іноземці, а також у спорах, в яких хоча б
одна із сторін, які беруть участь у спорі, проживає за кордоном,
визначається законами України.
Стаття 415. Виконання судових доручень іноземних судів

і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів
1. Суди України виконують передані їм в установленому по-
рядку доручення іноземних судів про проведення окремих про-
цесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит
сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо),
за винятком випадків, коли:
251
1) виконання доручення порушувало б суверенітет України

або загрожувало б національній безпеці України;
2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього
суду.
2. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окре-
мих процесуальних дій проводиться на підставі законів Украї-
ни. На прохання іноземного суду під час виконання доручення
процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права
іншої держави, якщо таке застосування не суперечить зако-
нодавству України та її публічному порядку.
3. Суди України можуть звертатися до іноземних судів з до-
рученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок
зносин судів України з іноземними судами регулюється закона-
ми України і міжнародними договорами, згода на обов’язковість
252
17 . РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛІВ VIII і X
ЦПК УКРАЇНИ
від 18.03.2004 р. №1618-IV
(станом на 15.07.2015 р.)
С учасному законодавству стабільність не притаманна

. Це лише у Стародавньому Римі Закон «ХІІ таблиць»
діяв впродовж тисячі років. Подаємо далі розділи VIII і X ЦПК
України станом на час написання цієї книги.
Розділ VIII
ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ
Глава 1
ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ
РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ
ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення

іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; ін-
ших компетентних органів іноземних держав, до компетенції
яких належить розгляд цивільних чи господарських справ;
іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та вико-
нуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передба-
чено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України, або за принципом взаєм-
ності.
253
17 . Редакція розділів VIII і X ЦПК України від 18.03.2004 р. ...
2. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного

суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він
існує, оскільки не доведено інше.
{Стаття 390 в редакції Закону № 1837-VI від 21.01.2010}
Стаття 391. Строки пред’явлення рішення іноземного

суду до примусового виконання
1. Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до при-
мусового виконання в Україні протягом трьох років з дня на-
брання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення
періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусо-
вого виконання протягом усього строку проведення стягнення
з погашенням заборгованості за останні три роки.
Стаття 392. Суди, що розглядають справи про надання

суду
1. Питання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду розглядається судом за місцем про-
живання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
{Частина перша статті 392 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування)
або місцезнаходження на території України або його місце про-
живання (перебування) або місцезнаходження невідоме, пи-
тання про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в
Україні майна боржника.

суду
ня рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо
254
стягувачем (його представником) або, відповідно до міжнарод-

ного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною
Радою України, іншою особою (її представником).
{Частина перша статті 393 в редакції Закону № 1837-VI
від 21.01.2010}
яких надана Верховною Радою України, передбачено подання
клопотання про надання дозволу на примусове виконання рі-
шення іноземного суду через органи державної влади України,
суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган
державної влади України.
Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозво-

лу на примусове виконання рішення іноземного суду
ня рішення іноземного суду подається у письмовій формі і по-
винно містити:
1) ім’я (найменування) особи, що подає клопотання, за-
значення її місця проживання (перебування) або місцезна-
ходження;
{Пункт 1 частини першої статті 394 в редакції Закону
№ 1837-VI від 21.01.2010}
2) ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця
проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцез-
находження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання до-
зволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може
вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду
такого клопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позо-
ву може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
{Частину першу статті 394 доповнено абзацом п’ятим
згідно із Законом № 3776-VI від 22.09.2011}
255
2. До клопотання про надання дозволу на примусове вико-

нання рішення іноземного суду додаються документи, перед-
бачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких
яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік
документів, що мають додаватися до клопотання, або за від-
сутності такого договору, до клопотання додаються такі до-
кументи:
земного суду, про примусове виконання якого подається кло-
потання;
набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рі-
шенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої по-
становлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в
судовому процесі, була належним чином повідомлена про час
і місце розгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу
рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже
5) документ, що посвідчує повноваження представника
(якщо клопотання подається представником);
{Пункт 5 частини третьої статті 394 із змінами, внесе-
ними згідно із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелі-
4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що дода-
ються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених
цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені докумен-
ти, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з
документами, що додано до нього, особі, що його подала.
256
{Частина четверта статті 394 із змінами, внесеними згід-

но із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу

1. Про надходження клопотання про надання дозво-
лу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у
п’ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропо-
нує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти
цього клопотання.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі
ня, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж
за десять днів до його розгляду.
{Частина друга статті 395 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
3. За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних
повідомляє сторони.
{Частина третя статті 395 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одно-
5. Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої
із сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про
своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є пере-
шкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не
було порушено питання про перенесення його розгляду.
{Частина п’ята статті 395 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
257
6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення

задоволенні клопотання з цього питання. Копія ухвали над-
силається судом сторонам у триденний строк з дня постанов-
лення ухвали.
{Частина шоста статті 395 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше,
суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає ви-
конанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазна-
чено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання,
визначає суму в національній валюті за курсом Національного
банку України на день постановлення ухвали.
9. Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом
заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до статей
151-155 цього Кодексу
{Статтю 395 доповнено частиною дев’ятою згідно із За-
коном № 3776-VI від 22.09.2011}
Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні кло-

потання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду
ня рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, пе-
редбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, такі випадки не перед-
бачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держа-
ви, на території якої воно постановлено, не набрало законної
сили;
258
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іно-

земного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судо-
вому процесі через те, що їй не було належним чином повідо-
млено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить
4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими
самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що
набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є
справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета
і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі
в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними до-
говорами, згода на обов’язковість яких надана Верхо-
вною Радою України, та цим Законом строк пред’явлення
рішення іноземного суду до примусового виконання в
Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає су-
довому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам Ук-
раїни;
8) в інших випадках, встановлених законами України.

1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопо-
тання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки,
передбачені цим Кодексом.
Стаття 398. Звернення до примусового виконання рі-

1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надан-
259
сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для ви-

конання в порядку, встановленому законом.
Ƚɥɚɜɚ 2
ȼɂɁɇȺɇɇə Ɋȱɒȿɇɇə ȱɇɈɁȿɆɇɈȽɈ ɋɍȾɍ,
ɓɈ ɇȿ ɉȱȾɅəȽȺȯ ɉɊɂɆɍɋɈȼɈɆɍ ȼɂɄɈɇȺɇɇɘ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду,

що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання перед-
бачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України, або за принципом
взаємності.
{Стаття 399 із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 1837-VI від 21.01.2010}
Стаття 400. Порядок подання клопотання про визна-

ння рішення іноземного суду, що не підлягає примусо-
вому виконанню
1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою
особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 цьо-
го Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на
примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням
особливостей, визначених цією главою.
{Частина перша статті 400 із змінами, внесеними згідно
із Законом № 1837-VI від 21.01.2010}
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі до-
кументи:
земного суду, про визнання якого порушується клопотання;
260

набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рі-
шенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад пере-
лічених документів українською мовою або мовою, передбаче-
ною міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких

ня іноземного суду, що не підлягає примусовому вико-
нанню
1. Про надходження клопотання про визнання рішення іно-
земного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у
п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу
і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення
2. Після подання заінтересованою особою заперечень у
судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи
повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його
розгляду.
3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних
повідомляє заінтересовані особи.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного
суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суд-
дею одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання заінт-
ресованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо
перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із за-
261
інтересованих осіб не було порушено питання про перенесення

його розгляду.
6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення
у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання
в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення
без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про
визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не під-
лягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав,
встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам
у триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду
або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рі-
шення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконан-
ню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені цим
Кодексом.
Ɋɨɡɞɿɥ X
ɉɊɈȼȺȾɀȿɇɇə ɍ ɋɉɊȺȼȺɏ
ɁȺ ɍɑȺɋɌɘ ȱɇɈɁȿɆɇɂɏ ɈɋȱȻ
Стаття 410. Процесуальні права та обов’язки інозем-

них осіб
1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні осо-
би, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнарод-
ні організації (далі — іноземні особи) мають право звертатися
до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов’язки
нарівні з фізичними і юридичними особами України, за ви-
нятками, встановленими Конституцією та законами України,
а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість
262
{Частину третю статті 410 виключено на підставі За-

кону № 1837-VI від 21.01.2010}
{Статтю 411 виключено на підставі Закону № 2709-IV від
23.06.2005}
{Статтю 412 виключено на підставі Закону № 2709-IV від
23.06.2005}
{Статтю 413 виключено на підставі Закону № 1837-VI від
21.01.2010}
Стаття 414. Підсудність судам України цивільних
справ з іноземним елементом
1. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним
елементом визначається цим Кодексом, законом або міжна-
родним договором, згода на обов’язковість якого надана Верхо-
вною Радою України.
Стаття 415. Звернення суду України із судовим до-

рученням про надання правової допомоги до іноземного
суду або іншого компетентного органу іноземної дер-
жави
1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно
вручити документи, отримати докази, провести окремі про-
цесуальні дії на території іншої держави, суд України може
звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного
суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі -
іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або
міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України.
2. Доручення суду України надсилається у порядку, вста-
новленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода
на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а
якщо міжнародний договір не укладено, — Міністерству юстиції
України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних
справ України для передачі дипломатичними каналами.
263
Стаття 416. Зміст і форма судового доручення про на-

дання правової допомоги
1. Зміст і форма судового доручення про надання правової
допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,
а якщо його не укладено, — вимогам частин другої — четвертої
цієї статті.
2. У судовому дорученні про надання правової допомоги
зазначаються:
1) назва суду, що розглядає справу;
2) за наявності міжнародного договору, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учас-
никами якого є Україна і держава, до якої звернено доручення,
— посилання на його положення;
3) найменування справи, що розглядається;
4) прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної
особи або найменування юридичної особи, відомості про їх міс-
це проживання (перебування) або місцезнаходження, а також
інші дані, необхідні для виконання доручення;
5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчи-
нити процесуальні дії;
6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним
договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною
Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який вико-
нуватиме доручення.
3. Судове доручення про надання правової допомоги
оформлюється українською мовою. До судового доручення
додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної
держави, якщо інше не встановлено міжнародним догово-
ром, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
України.
264
4. Судове доручення про надання правової допомоги, проце-

суальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчують-
ся підписом судді, який складає доручення, та скріплюються
гербовою печаткою.
{Кодекс доповнено статтею 416 згідно із Законом № 1837-
VI від 21.01.2010}
Стаття 417. Виконання в Україні судових доручень

1. Суди України виконують доручення іноземних судів про
надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду
чи інших документів, допиту сторін чи свідків, проведення
експертизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуаль-
них дій, переданих їм у порядку, встановленому міжнародним
Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, —
дипломатичними каналами.
2. Судове доручення не приймається до виконання, у разі
якщо воно:
1) може призвести до порушення суверенітету України або
створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно
до цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні
дії можуть вчинятися під час виконання судового доручення із
застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування
не суперечить законам України.
4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо
особистої присутності його уповноважених представників чи
учасників судового розгляду під час виконання судового дору-
чення суд України, який виконує доручення, вирішує питання
про надання згоди щодо такої участі.
265
5. Виконання судового доручення підтверджується протоко-

лом судового засідання, іншими документами, складеними чи
отриманими під час виконання доручення, що засвідчуються
підписом судді та скріплюються гербовою печаткою.
6. У разі якщо немає можливості виконати доручення
іноземного суду, суд України у порядку, встановленому між-
народним договором, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України, або якщо міжнародний договір не
укладено, — дипломатичними каналами, повертає таке дору-
чення іноземному суду без виконання із зазначенням причин
та подає відповідні документи, що це підтверджують.
VI від 21.01.2010}
Стаття 418. Виконання судового доручення інозем-

ного суду про вручення виклику до суду чи інших доку-
ментів
1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
чи інших документів виконується у судовому засіданні або упо-
вноваженим працівником суду за місцем проживання (перебу-
вання, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням
юридичної особи.
2. Виклик до суду чи інші документи, що підлягають вру-
ченню за дорученням іноземного суду, вручаються особисто
фізичній особі чи її представникові або представникові юри-
дичної особи під розписку.
3. У судовій повістці, що направляється з метою виконан-
ня доручення іноземного суду про вручення документів, крім
відомостей, зазначених у статті 75 цього Кодексу, додатково
зазначається інформація про наслідки відмови від отримання
документів та неявки до суду для отримання документів згідно
із частинами п’ятою і шостою цієї статті.
4. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду
чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває
266
під вартою або відбуває такий вид покарання як довічне по-

збавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження
волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню
за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця триман-
ня особи, яка здійснює їх вручення під розписку та невідкладно
надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші до-
кументи, що підлягають врученню за дорученням іноземного
суду, суддя, уповноважений працівник суду або представник
адміністрації місця тримання особи робить відповідну позна-
чку на документах, що підлягають врученню. У такому разі
документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного
суду, вважаються врученими.
6. У разі повторної неявки до суду без поважних причин
особи, яку належним чином повідомлено про день, час та міс-
це судового засідання, у якому мають бути вручені виклик до
суду чи інші документи за дорученням іноземного суду, такі
документи вважаються врученими.
7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа
або її представник отримали такі документи чи відмовилися
від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких
належним чином повідомлено про день, час та місце судового
засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші
документи, без поважних причин не з’явилися до суду, — у день
такого судового засідання.
8. Виконання доручення іноземного суду про вручення
виклику до суду чи інших документів підтверджується про-
токолом судового засідання, у якому зазначаються заяви чи
повідомлення, зроблені особами у зв’язку з отриманням доку-
ментів, а також підтвердженням про повідомлення особи про
необхідність явки до суду для отримання документів та іншими
документами, складеними чи отриманими під час виконання
267
доручення, що засвідчуються підписом судді та скріплюються

гербовою печаткою.
VI від 21.01.2010}
Стаття 419. Виконання судових доручень закордон-

ними дипломатичними установами України
1. Судове доручення про вручення документів громадянину
України, який проживає на території іноземної держави, може
бути виконано працівниками дипломатичного представництва
чи консульської установи України у відповідній державі. Такі
документи особа отримує добровільно. Вручення документів
здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення, під-
писується посадовою особою та скріплюється печаткою відпо-
відної закордонної дипломатичної установи України.
2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дій
стосовно громадянина України, який проживає на території
іноземної держави, може бути виконано працівниками дипло-
матичного представництва чи консульської установи України у
відповідній державі, якщо це передбачено міжнародним дого-
вором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою
України. У разі вчинення певних процесуальних дій складаєть-
ся протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинені
процесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і
скріплюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної
установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце
виконання доручення.
3. Під час виконання судового доручення застосовується
процесуальний закон України. Для виконання доручення не
можуть застосовуватися примусові заходи».
VI від 21.01.2010}
268
РЕДАКЦІЯ РОЗДІЛУ ХV
ГОСПОДАРСЬКОГО
УКРАЇНИ
від 06.11.1991 р.
Г осподарський процесуальний кодекс України було до-

повнено розділом ХV згідно із Законом України від
21.06.2001 р. №2539-ІІІ. Цим же законом Кодексу було дано су-
часну назву. Раніше він називався « Арбітражний процесуальний
кодекс України» . Сучасну назву кодекс отримав за півтора року
до ухвалення Господарського кодексу України (16.01.2003 р.).
Як бачимо Арбітражний процесуальний кодекс України було
ухвалено в перші ж місяці існування незалежної України. Така
оперативність вписується в студентське прислів’я : «Любовь
приходит и уходит, а кушать хочеться всегда». Життя і тоді руха-
лося , хоч і не в той бік, у який хотілося б. Спори між суб’єктами
господарювання були і їх необхідно було розв’язувати. Тому
то у терміновому порядку ухвалили Арбітражний процесуаль-
ний кодекс України. Можливо, спочатку забули про іноземних
суб’єктів господарювання. Помилку виправили майже через
10 років, коли Кодекс доповнили розділом ХV.
269
18. Першопочаткова редакція розділу ХV Господарського...
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО АРБІТРАЖНОГО
ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
від 21.06.2001 р. № 2539-ІІІ
Розділ XV
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ
ІНОЗЕМНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ
Стаття 123. Процесуальні права іноземних підпри-
Іноземні підприємства і організації мають право звертатися
до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і під-
судністю господарських спорів за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Іноземні підприємства і організації мають процесуальні
права і обов’язки нарівні з підприємствами і організаціями
України.
Законодавством України можуть бути встановлені відпо-
відні обмеження щодо підприємств і організацій тих держав,
законодавством яких обмежуються процесуальні права підпри-
ємств або організацій України.
Стаття 124. Компетенція господарських судів у спра-

вах за участю іноземних підприємств і організацій
Господарські суди розглядають справи за участю іноземних
підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача
на території України.
Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних під-
приємств і організацій визначається за правилами, встанов-
леними статтями 12-17 цього Кодексу.
Господарські суди мають право також розглядати справи за
участю іноземних підприємств і організацій, якщо:
270
18. Першопочаткова редакція розділу ХV Господарського...
1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відо-

собленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є
територія України;
2) іноземне підприємство чи організація має на території
України нерухоме майно, щодо якого виник спір.
Стаття 125. Судовий імунітет

Подання до господарського суду позову до іноземної держа-
ви, залучення її до участі у справі як третьої особи, накладення
арешту на майно або грошові кошти, що належать іноземній
державі і знаходяться на території України, а також застосу-
вання щодо неї інших заходів забезпечення позову, звернення
стягнення на майно іноземної держави в порядку примусового
виконання судового рішення господарського суду допускається
лише за згодою компетентних органів відповідної держави,
якщо інше не передбачено законами України або міжнародни-
ми договорами України, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
Судовий імунітет міжнародних організацій визначається
законодавством України і міжнародними договорами України».
58. У тексті Кодексу слова «арбітражний», «доарбітражний»

і «арбітражний процес» у всіх відмінках замінити відповідно
словами «господарський», «досудовий» і «судовий процес» у від-
повідних відмінках.
271
19. РЕДАКЦІЯ
РОЗДІЛУ ХV
ГОСПОДАРСЬКОГО
УКРАЇНИ
від 06.11.1991 р.
(станом на 15.07.2015 р.)
В продовж майже 15 років цей розділ було значно роз-

ширено.
Розділ XV
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ
ІНОЗЕМНИХ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 123. Процесуальні права і обов’язки іноземних

суб’єктів господарювання
Іноземні суб’єкти господарювання мають такі самі проце-
суальні права і обов’язки, що і суб’єкти господарювання Укра-
їни, крім винятків, встановлених законом або міжнародним
Стаття 124. Підсудність судам справ за участю іно-

земних суб’єктів господарювання
Підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарю-
вання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним
272
19. Редакція розділу ХV Господарського процесуального кодексу...
Стаття 125. Звернення господарських судів із судовим

дорученням до іноземного суду або іншого компетентно-
го органу іноземної держави
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду
необхідно вручити документи, отримати докази, провести
окремі процесуальні дії на території іншої держави, господар-
ський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням
до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної
держави (далі — іноземний суд) у порядку, встановленому цим
Кодексом або міжнародним договором, згода на обов’язковість
якого надана Верховною Радою України.
Судо ве доручення надсилається у порядку, встановле-
ному цим Кодексом або міжнародним договором, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а
якщо міжнародний договір не укладено — Міністерству
юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству за-
кордонних справ України для передачі дипломатичними
каналами.
Стаття 126. Зміст і форма судового доручення про на-

дання правової допомоги
Зміст і форма судового доручення про надання правової до-
помоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору,
а якщо його не укладено, — вимогам частин другої — четвертої
У судовому дорученні про надання правової допомоги за-
значається:
1) назва суду, що розглядає справу;
2) з а наявності міжнародного договору, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учас-
никами якого є Україна і держава, до якої звернено доручен-
ня, — посилання на його положення;
3) найменування справи, що розглядається;
273
4) прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної

особи або найменування юридичної особи, відомості про їх міс-
це проживання (перебування) або місцезнаходження та інші
дані, необхідні для виконання доручення;
5) процесуальне становище осіб, стосовно яких необхідно
вчинити процесуальні дії;
6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним
Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який вико-
нуватиме доручення.
Судове доручення про надання правової допомоги оформ-
люється українською мовою. До судового доручення додається
засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави,
якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на
Судове доручення про надання правової допомоги, проце-
суальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються
підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гер-
бовою печаткою.
Стат тя 127. Виконання в Україні судових доручень

Суди України виконують доручення іноземних судів щодо
надання правової допомоги — вручення викликів до суду чи
інших документів, допит сторін чи свідків, проведення експер-
тизи чи огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій,
передані їм у порядку, встановленому міжнародним договором,
а якщо його не укладено, — дипломатичними каналами.
Судове доручення не приймається до виконання, якщо воно:
1) може призвести до порушення суверенітету України або
створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
274
3) суперечить закону або міжнародному договору, згода на

Виконання судового доручення здійснюється відповідно до
цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії
можуть вчинятися під час виконання судового доручення із
застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування
не суперечить законам України.
У разі надходження від іноземного суду прохання щодо осо-
бистої присутності його уповноважених представників чи учас-
ників судового розгляду під час виконання судового доручення
суд України, який його виконує, вирішує питання про надання
згоди на таку участь.
Вико нання судового доручення підтверджується про-
токолом судового засідання, іншими документами, скла-
деними чи отриманими в ході виконання доручення, які
засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою
печаткою.
У разі неможливості виконання судового доручення суд
України у порядку, встановленому міжнародним договором,
а якщо міжнародний договір не укладено, — дипломатичними
каналами, повертає це доручення іноземного суду без виконан-
ня із зазначенням причин та подає відповідні документи, що
це підтверджують.
Стат тя 128. Виконання доручення іноземного суду

про вручення виклику до суду чи інших документів
Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
чи інших документів виконується у судовому засіданні або упо-
вноваженим працівником суду за місцем проживання (перебу-
вання, місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням
юридичної особи.
Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню
за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній
275
особі чи її представникові або представникові юридичної особи

під розписку.
У виклику до суду, який направляється з метою виконання
доручення іноземного суду про вручення документів, згідно із
частинами п’ятою і шостою цієї статті, зазначається інформа-
ція про наслідки відмови від отримання документів та неявки
до суду для отримання документів.
У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду
чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває
під вартою або відбуває такий вид покарання як довічне по-
збавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження
волі, арешт, суд надсилає документи, що підлягають врученню
за дорученням іноземного суду, до адміністрації місця триман-
ня особи, яка здійснює їх вручення під розписку та негайно
надсилає розписку і письмові пояснення цієї особи до суду.
У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші до-
кументи, що підлягають врученню за дорученням іноземного
суду, суддя, уповноважений працівник суду, представник адмі-
ністрації місця тримання особи робить відповідну позначку на
документах, що підлягають врученню. У такому разі докумен-
ти, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду,
вважаються врученими.
У разі повторної неявки до суду без поважних причин осо-
би, яку належним чином повідомлено про день, час та місце
судового засідання, якій мають бути вручені виклик до суду чи
інші документи за дорученням іноземного суду, такі документи
вважаються врученими.
Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
чи інших документів вважається виконаним у день, коли особа
або її представник отримали такі документи чи відмовилися
від їх отримання або якщо така особа чи її представник, яких
належним чином повідомлено про день, час та місце судового
засідання, на якому має бути вручено виклик до суду чи інші
276
документи, без поважних причин не з’явилися до суду — у день

такого судового засідання.
Виконання доручення іноземного суду про вручення викли-
ку до суду чи інших документів підтверджується протоколом
судового засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлен-
ня, зроблені особами у зв’язку з отриманням документів, а та-
кож підтвердженням про повідомлення особи про необхідність
явки до суду для отримання документів та іншими документа-
ми, складеними чи отриманими в ході виконання доручення,
які засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою
печаткою.
Стаття 129. Виконання судових доручень закордон-

ними дипломатичними установами України
Судове доручення про вручення документів громадянину
України, який проживає на території іноземної держави, може
бути виконано працівниками дипломатичного представництва
чи консульської установи України у відповідній державі. Такі
документи особа отримує добровільно. Вручення документа
здійснюється під розписку із зазначенням дати вручення, під-
писується посадовою особою та скріплюється печаткою відпо-
відної закордонної дипломатичної установи України.
Доручення суду про виконання певних процесуальних дій
стосовно громадянина України, який проживає на території
іноземної держави, може бути виконано працівниками дипло-
матичного представництва чи консульської установи України
за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором,
згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою Укра-
їни. У разі вчинення певних процесуальних дій складається
протокол, що підписується особою, стосовно якої вчинено про-
цесуальні дії, та особою, яка вчинила процесуальні дії, і скрі-
плюється печаткою відповідної закордонної дипломатичної
установи України. У протоколі зазначаються день, час і місце
виконання доручення.
277
Під час виконання судового доручення застосовується про-

цесуальний закон України. Для виконання доручення не мо-
жуть застосовуватися примусові заходи.
{Розділ XV із змінами, внесеними згідно із Законами № 2539-
III від 21.06.2001, № 1255-IV від 18.11.2003, № 1892-IV від
24.06.2004; в редакції Закону № 1837-VI від 21.01.2010}
278
20. МІЖНАРОДНІ
КОНВЕНЦІЇ
М ета цього розділу полягає в тому, щоб показа-

ти читачеві структуру і формулювання (wording)
міжнародних конвенцій. Підходи західних правників до
структури і формулювань значно вирізняються від підходів
вітчизняних правників. З цим доводиться миритися. Між
воронами потрібно каркати по-воронячи, або як кажуть
англійці: «When in Rome do as Romans do».
Професор І.І. Дахно вже висловлював ідею, щоб в процесі
виконання нашими студентами контрольних, курсових
чи дипломних робіт з навчальною метою трансформувати
міжнародні конвенції чи законодавчі акти зарубіжних країн у
звичайний для нашої правничої системи вигляд. Наші правни-
ки мають відмінно володіти мистецтвом «wording».
Тексти конвенцій подаються англійською і українською
мовами. Це зроблено для посилення уваги нашої, передусім
молодої, юридичної громадськості до англійської мови. Ре-
комендуємо читачам пробувати спочатку самостійно пере-
кладати текст з англійської на українську, а вже потім звер-
тати увагу на помилки і проблеми та звірятися з наведеними
українськомовними текстами. Слід мати на увазі і те, що в
наведених офіційних перекладах можуть траплятися помил-
ки і неточності. Причому значні. До офіційних перекладів не
треба ставитися як до священної корови. Переклад має бути
бездоганним.
Слід нагадати, що І.І. Дахно є автором навчального
посібника «Переклад. Перевод. Translation» (К.: Центр учбової
літератури, 2014. — 348 с.), у якому поміщено 28 однакових
текстів англійською, українською та російською мовами. Тексти
279
20. Міжнародні конвенції
саме й призначені для перекладів з кожної мови на іншу для

самоперевірки глибини майстерності читача.
Слід мати на увазі, що законодавці часто роблять фокуси.
Пишуть, що переклад офіційний, але насправді перекладають
текст конвенції на українську мову не з англійської мови, а з
російської.
Далі наводяться двомовні тексти чотирьох конвенцій. Дві з
них стосуються правового статусу особи, а ще дві — сімейного
права.
20.1. КОНВЕНЦІЯ
ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ
Конвенція про статус апатридів. Вчинена 28 вересня 1954 р.
у м. Нью-Йорку. Офіційний переклад.
Україну приєднано Законом України від 11.01.2013 р.
№ 23-VII. Реєстраційний код 65822/2013.
20.1. А. Англомовний текст
CONVENTION
RELATING TO
THE STATUS OF
280
STATE L E S S
PERSONS
Text of the 1954 Convention

relating to the Status of Stateless Persons
with an Introductory Note by the Office of the

United Nations High Commissioner for Refugees
INTRODUCTORY NOTE
by the Office of the
(UNHCR)
THE UNITED NATIONS GENERAL ASSEMBLY convened a Con-
ference of Plenipotentiaries to draft an international treaty on refu-
gees and. stateless persons in 1951. While the Convention relating
to the Status of Refugees was adopted, that year, international ne-
gotiations on the protection needs of stateless persons continued.
The Convention relating to the Status of Stateless Persons was
adopted on 28 September 1954 and entered, into force on 6 June
i960. It establishes a framework for the international protection of
stateless persons and is the most comprehensive codification of the
rights of stateless persons yet attempted, at the international level.
The 1954 Conventions most significant contribution to interna-
tional law is its definition of a “stateless person” as someone “who
is not considered, as a national by any State under operation of its
law.” For those who qualify as stateless persons, the Convention
281
provides important minimum standards of treatment. It requires

that stateless persons have the same rights as citizens with respect
to freedom of religion and. education of their children. For a number
of other rights, such as the right of association, the right to employ-
ment and. to housing, it provides that stateless persons are to enjoy,
at a minimum, the same treatment as other non-nationals.
To overcome the profound vulnerability that affects people who
are stateless and. to help resolve the practical problems they face
in their everyday lives, the Convention upholds the right to freedom
of movement for stateless persons lawfully on the territory, and. re-
quires States to provide them with identity papers and. travel docu-
ments. The Convention also prohibits the expulsion of stateless
persons who are lawfully on the territory of a State Party. Because
protection as a stateless person is not a substitute for possession
of a nationality, the Convention requires that States facilitate the
assimilation and. naturalization of stateless persons. Like the 1951
Convention relating to the Status of Refugees, the 1954 Conven-
tion explicitly excludes individuals when there are serious reasons
for considering that they have committed, a crime against peace,
a war crime, a crime against humanity, or a serious nonpolitical
crime abroad.
The Office of the United Nations High Commissioner for Refu-
gees has been mandated, to assist stateless refugees since it was es-
tablished, on 1 January 1951. Since the 1954 Convention and the
1961 Convention on the Reduction of Statelessness entered, into
force, a series of General Assembly Resolutions and Conclusions
adopted, by the Executive Committee of the High Commissioners
Programme have given UNHCR a leadership role in assisting non-
refugee stateless persons as a distinct population of persons of con-
cern. UNHCR is tasked, to undertake measures to identify, prevent,
and reduce statelessness, as well as to promote the protection of
stateless persons.
The 1954 Convention relating to the Status of Stateless Per-
sons is of critical importance today as millions of people around
282
the world, continue to face serious difficulties because they are

stateless. Yet too few States are parties to this instrument. In light
of the High Commissioners call to eradicate statelessness by 2024,
UNHCR is renewing its efforts to encourage States to accede to both
statelessness treaties. The 1954 Statelessness Convention provides
practical solutions for States to address the particular needs of
stateless persons that guarantee their security and dignity until
their situation can be resolved. It is essential that the provisions
of this Convention be widely known and. that all stakeholders join
UNHCR in promoting increased, accessions to the Convention to
address the plight of stateless persons worldwide.
Information on accessions to the 1954 Convention relating
to the Status of Stateless Persons, the 1961 Convention on the
Reduction of Statelessness, as well as other relevant details, may
be obtained, from UNHCR, or from UNHCR’s Refworld. website at
www.refworld.org/statelessness.html.
Geneva, May 2014
CONVENTION
relating to the Status of Stateless Persons
Preamble
The High Contracting Parties,
CONSIDERING that the Charter of the United Nations and the

Universal Declaration of Human Rights approved on io December
1948 by the General Assembly of the United. Nations have affirmed,
the principle that human beings shall enjoy fundamental rights
and. freedoms without discrimination,
283
CONSIDERING that the United. Nations has, on various

occasions, manifested, its profound, concern for stateless persons
and. endeavoured to assure stateless persons the widest possible
exercise of these fundamental rights and. freedoms,
CONSIDERING that only those stateless persons who are also

refugees are covered, by the Convention relating to the Status
of Refugees of 28 July 1951, and. that there are many stateless
persons who are not covered, by that Convention,
CONSIDERING that it is desirable to regulate and. improve the

status of stateless persons by an international agreement,
HAVE AGREED as follows:
284
CHAPTER I: General Provisions

Article I
DEFINITION OF THE TERM “STATELESS PERSON”
1. For the purpose of this Convention, the term “stateless

person” means a person who is not considered, as a national by
any State under the operation of its law.
2. This Convention shall not apply:

(і) To persons who ai’e at present receiving from organs or
agencies of the United Nations other than the United.
Nations High Commissioner for Refugees protection or
assistance so long as they are receiving such protection or
assistance;
(ii) To persons who are recognized by the competent authorities
of the country in which they have taken residence as having
the rights and. obligations which are attached, to the
possession of the nationality of that country;
To persons with respect to whom there are serious reasons for
considering that:
(а) They have committed, a crime against peace, a war crime,
or a crime against humanity, as defined in the international
instruments drawn up to make provisions in respect of such
crimes;
(b) They have committed, a serious non-political crime outside
the country of their residence prior to their admission to
that country;
(с) They have been guilty of acts contrary to the purposes and
principles of the United. Nations.
Article 2
GENERAL OBLIGATIONS
Every stateless person has duties to the country in which he
285
finds himself, which require in particular that he conform to its laws

and. regulations as well as to measures taken for the maintenance
of public order.
Article 3
NON-DISCRIMINATION
The Contracting States shall apply the provisions of this
Convention to stateless persons without discrimination as to race,
religion or country of origin.
Article 4
RELIGION
The Contracting States shall accord, to stateless persons within
their territories treatment at least as favourable as that accorded,
to their nationals with respect to freedom to practise their religion
and. freedom as regards the religious education of their children.
Article 5
RIGHTS GRANTED APART FROM THIS CONVENTION
Nothing in this Convention shall be deemed, to impair any
rights and benefits granted, by a Contracting State to stateless
persons apart from this Convention.
Article 6
THE TERM “IN THE SAME CIRCUMSTANCES“
For the purpose of this Convention, the term “in the same
circumstances” implies that any requirements (including
requirements as to length and. conditions of sojourn or residence)
which the particular individual would, have to fulfil for the
enjoyment of the right in question, if he were not a stateless person,
must be fulfilled by him, with the exception of requirements which
by their nature a stateless person is incapable of fulfilling.
286
Article 7
EXEMPTION FROM RECIPROCITY
1. Except where this Convention contains more favourable
provisions, a Contracting State shall accord to stateless persons
the same treatment as is accorded to aliens generally.
2. After a period, of three years’ residence, all stateless persons

shall enjoy exemption from legislative reciprocity in the territory of
the Contracting States.
3. Each Contracting State shall continue to accord, to stateless

persons the rights and benefits to which they were already entitled,
in the absence of reciprocity, at the date of entry into force of this
Convention for that State.
4. The Contracting States shall consider favourably the

possibility of according to stateless persons, in the absence of
reciprocity, rights and benefits beyond those to which they are
entitled according to paragraphs 2 and. 3, and to extending
exemption from reciprocity to stateless persons who do not fulfil
the conditions provided, for in paragraphs 2 and. 3.
The provisions of paragraphs 2 and. 3 apply both to the rights

and. benefits referred to in articles 13,18,19, 21 and. 22 of this
Convention and to rights and benefits for which this Convention
does not provide.
Article 8
EXEMPTION FROM EXCEPTIONAL MEASURES
With regard to exceptional measures which may be taken
against the person, property or interests of nationals or former
nationals of a foreign State, the Contracting States shall not apply
such measures to a stateless person solely on account of his
having previously possessed, the nationality of the foreign State
287
in question. Contracting States which, under their legislation, are

prevented. from applying the general principle expressed, in this
article shall, in appropriate cases, grant exemptions in favour of
such stateless persons.
Article 9
PROVISIONAL MEASURES
Nothing in this Convention shall prevent a Contracting State,
in time of war or other grave and exceptional circumstances, from
taking provisionally measures which it considers to be essential to
the national security in the case of a particular person, pending a
determination by the Contracting State that that person is in fact
a stateless person and that the continuance of such measures is
necessary in his case in the interests of national security.
Article 10
CONTINUITY OF RESIDENCE
1. Where a stateless person has been forcibly displaced, during
the Second World War and. removed to the territory of a Contracting
State, and. is resident there, the period, of such enforced, sojourn
shall be considered, to have been lawful residence within that territory.
2. Where a stateless person has been forcibly displaced, during

the Second. World. War from the territory of a Contracting State
and has, prior to the date of entry into force of this Convention,
returned, there for the purpose of taking up residence, the period,
of residence before and. after such enforced displacement shall be
regarded, as one uninterrupted, period, for any purposes for which
uninterrupted, residence is required.
Article 11
STATELESS SEAMEN
In the case of stateless persons regularly serving as crew
members on board, a ship flying the flag of a Contracting State, that
288
State shall give sympathetic consideration to their establishment

on its territory and the issue of travel documents to them or their
temporary admission to its territory particularly with a view to
facilitating their establishment in another country.
CHAPTER II: Juridical Status

Article 12
PERSONAL STATUS
1. The personal status of a stateless person shall be governed
by the law of the country of his domicile or, if he has no domicile,
by the law of the country of his residence.
2. Rights previously acquired, by a stateless person and.

dependent on personal status, more particularly rights attaching
to marriage, shall be respected, by a Contracting State, subject
to compliance, if this be necessary, with the formalities required
by the law of that State, provided, that the right in question is one
which would, have been recognized, by the law of that State had.
he not become stateless.
Article 13
MOVABLE AND IMMOVABLE PROPERTY
The Contracting States shall accord to a stateless person
treatment as favourable as possible and, in any event, not less
favourable than that accorded, to aliens generally in the same
circumstances, as regards the acquisition of movable and immovable
property and. other rights pertaining thereto, and. to leases and
other contracts relating to movable and. immovable property.
Article 14
ARTISTIC RIGHTS AND INDUSTRIAL PROPERTY
In respect of the protection of industrial property, such as
inventions, designs or models, trade marks, trade names, and of
289
rights in literary, artistic and scientific works, a stateless person

shall be accorded, in the country in which he has his habitual
residence the same protection as is accorded, to nationals of
that country. In the territory of any other Contracting State, he
shall be accorded the same protection as is accorded, in that
territory to nationals of the country in which he has his habitual
residence.
Article 15
RIGHT OF ASSOCIATION
A s re g a rd s n o n - p o l i t i c a l a n d . n o n - p ro f i t - m a k i n g
associations and. trade unions the Contracting States shall
accord, to stateless persons lawfully staying in their territory
treatment as favourable as possible, and. in any event, not less
favourable than that accorded to aliens generally in the same
circumstances.
Article 16
ACCESS TO COURTS
1. A stateless person shall have free access to the Courts of Law
on the territory of all Contracting States.
2. A stateless person shall enjoy in the Contracting State

in which he has his habitual residence the same treatment
as a national in matters pertaining to access to the Courts,
including legal assistance and exemption from cautio judicatum
solvi.
3. A stateless person shall be accorded, in the matters referred,

to in paragraph 2 in countries other than that in which he has
his habitual residence the treatment granted to a national of the
country of his habitual residence.
290
CHAPTER II: Gainful Employment

Article 17
WAGE-EARNING EMPLOYMENT
1. The Contracting States shall accord to stateless persons
lawfully staying in their territory treatment as favourable as
possible and, in any event, not less favourable than that accorded
to aliens generally in the same circumstances, as regards the right
to engage in wage-earning employment.
2. The Contracting States shall give sympathetic consideration

to assimilating the rights of all stateless persons with regard,
to wage-earning employ ment to those of nationals, and. in
particular of those stateless persons who have entered, their
territory pursuant to programmes of labour recruitment or under
immigration schemes.
Article 18
SELF-EMPLOYMENT
The Contracting States shall accord to a stateless person lawfully
in their territory treatment as favourable as possible and., in any
event, not less favourable than that accorded to aliens generally in
the same circumstances, as regards the right to engage on his own
account in agriculture, industry, handicrafts and. commerce and.
to establish commercial and industrial companies.
Article 19
LIBERAL PROFESSIONS
Each Contracting State shall accord to stateless persons
lawfully staying in their territory who hold, diplomas recognized
by the competent authorities of that State, and who are desirous of
practising a liberal profession, treatment as favourable as possible
and, in any event, not less favourable than that accorded to aliens
generally in the same circumstances.
291
CHAPTER IV: Welfare

Article 20
RATIONING
Where a rationing system exists, which applies to the population
at large and regulates the general distribution of products in short
supply, stateless persons shall be accorded, the same treatment
as nationals.
Article 21
HOUSING
As regards housing, the Contracting States, in so far as the
matter is regulated. by laws or regulations or is subject to the control
of public authorities, shall accord to stateless persons lawfully
staying in their territory treatment as favourable as possible and,
in any event, not less favourable than that accorded, to aliens
generally in the same circumstances.
Article 22
PUBLIC EDUCATION
1. The Contracting States shall accord, to stateless persons
the same treatment as is accorded, to nationals with respect to
elementary education.
2. The Contracting States shall accord, to stateless persons

treatment as favourable as possible and., in any event, not less
favourable than that accorded to aliens generally in the same
circumstances, with respect to education other than elementary
education and, in particular, as regards access to studies, the
recognition of foreign school certificates, diplomas and. degrees,
the remission of fees and. charges and. the award, of scholarships.
292
Article 23
PUBLIC RELIEF
The Contracting States shall accord to stateless persons
lawfully staying in their territory the same treatment with respect
to public relief and assistance as is accorded, to their nationals.
Article 24
LABOUR LEGISLATION AND SOCIAL SECURITY
1. The Contracting States shall accord to stateless persons
lawfully staying in their territory the same treatment as is accorded,
to nationals in respect of the following matters:
(a) In so far as such matters are governed, by laws or regulations
or are subject to the control of administrative authorities:
remuneration, including family allowances where these
form part of remuneration, hours of work, overtime
arrangements, holidays with pay, restrictions on home
work, minimum age of employment, apprenticeship and.
training, womens work and. the work of young persons, and.
the enjoyment of the benefits of collective bargaining;
(b) Social security (legal provisions in respect of employment,
injury, occupational diseases, maternity, sickness, disability,
old age, death, unemployment, family responsibilities and.
any other contingency which, according to national laws or
regulations, is covered by a social security scheme), subject
to the following limitations:
(i) There may be appropriate arrangements for the maintenance
of acquired, rights and. rights in course of acquisition;
(ii) National laws or regulations of the country of residence
may prescribe special arrangements concerning benefits
or portions of benefits which are payable wholly out of public
funds, and. concerning allowances paid to persons who
do not fulfil the contribution conditions prescribed for the
award, of a normal pension.
293
2. The right to compensation for the death of a stateless person

resulting from employment injury or from occupational disease
shall not be affected, by the fact that the residence of the beneficiary
is outside the territory of the Contracting State.
3. The Contracting States shall extend, to stateless persons

the benefits of agreements concluded between them, or which
may be concluded between them in the fu ture, concerning
the maintenance of acquired, rights and. rights in the process
of acquisition in regard, to social security, subject only to the
conditions which apply to nationals of the States signatory to
the agreements in question.
4. The Contracting States will give sympathetic consideration

to extending to stateless persons so far as possible the benefits of
similar agreements which may at any time be in force between such
Contracting States and non-contracting States.
CHAPTER V: Administrative Measures

Article 25
ADMINISTRATIVE ASSISTANCE
1. When the exercise of a right by a stateless person would
normally require the assistance of authorities of a foreign country
to whom he cannot have recourse, the Contracting State in whose
territory he is residing shall arrange that such assistance be af-
forded to him by their own authorities.
2. The authority or authorities mentioned in paragraph 1 shall

deliver or cause to be delivered under their supervision to stateless
persons such documents or certifications as would normally be
delivered, to aliens by or through their national authorities.
294
3. Documents or certifications so delivered shall stand in the

stead of the official instruments delivered to aliens by or through
their national authorities and. shall be given credence in the ab-
sence of proof to the contrary.
4. Subject to such exceptional treatment as may be granted, to

indigent persons, fees may be charged, for the services mentioned,
herein, but such fees shall be moderate and. commensurate with
those charged to nationals for similar services.
5. The provisions of this article shall be without prejudice to

articles 27 and. 28.
Article 26
FREEDOM OF MOVEMENT
Each Contracting State shall accord, to stateless persons law-
fully in its territory the right to choose their place of residence and.
to move freely within its territory, subject to any regulations appli-
cable to aliens generally in the same circumstances.
Article 27
IDENTITY PAPERS
The Contracting States shall issue identity papers to any state-
less person in their territory who does not possess a valid travel
document.
Article 28
TRAVEL DOCUMENTS
The Contracting States shall issue to stateless persons law-
fully staying in their territory travel documents for the purpose of
travel outside their territory unless compelling reasons of national
security or public order otherwise require, and. the provisions of
the Schedule to this Convention shall apply with respect to such
documents. The Contracting States may issue such a travel docu-
295
ment to any other stateless person in their territory; they shall in

particular give sympathetic consideration to the issue of such a travel
document to stateless persons in their territory who are unable to
obtain a travel document from the country of their lawful residence.
Article 29
FISCAL CHARGES
1. The Contracting States shall not impose upon stateless per-
sons duties, charges or taxes, of any description whatsoever, other
or higher than those which are or may be levied, on their nationals
in similar situations.
2. Nothing in the above paragraph shall prevent the application

to stateless persons of the laws and regulations concerning charges
in respect of the issue to aliens of administrative documents includ-
ing identity papers.
Article 30
TRANSFER OF ASSETS
1. A Contracting State shall, in conformity with its laws and.
regulations, permit stateless persons to transfer assets which they
have brought into its territory, to another country where they have
been admitted, for the purposes of resettlement.
2. A Contracting State shall give sympathetic consideration

to the application of stateless persons for permission to transfer
assets wherever they may be and which are necessary for their
resettlement in another country to which they have been admitted.
Article 31
EXPULSION
1. The Contracting States shall not expel a stateless person
lawfully in their territory save on grounds of national security or
public order.
296
2. The expulsion of such a stateless person shall be only in

pursuance of a decision reached, in accordance with due process of
law. Except where compelling reasons of national security otherwise
require, the stateless person shall be allowed to submit evidence
to clear himself, and. to appeal to and be represented. for the pur-
pose before competent authority or a person or persons specially
designated by the competent authority.
3. The Contracting States shall allow such a stateless person a

reasonable period within which to seek legal admission into anoth-
er country. The Contracting States reserve the right to apply during
that period, such internal measures as they may deem necessary.
Article 32
NATURALIZATION
The Contracting States shall as far as possible facilitate the
assimilation and naturalization of stateless persons. They shall in
particular make ever}?’ effort to expedite naturalization proceed-
ings and. to reduce as far as possible the charges and costs of such
proceedings.
CHAPTER VI: Final Clauses

Article 33
INFORMATION ON NATIONAL LEGISLATION
The Contracting States shall communicate to the Secretary-
General of the United Nations the laws and regulations which they
may adopt to ensure the application of this Convention.
Article 34
SETTLEMENT OF DISPUTES
Any dispute between Parties to this Convention relating to its
interpretation or application, which cannot be settled, by other
297
means, shall be referred to the International Court of Justice at

the request of any one of the parties to the dispute.
Article 35
SIGNATURE, RATIFICATION AND ACCESSION
1. This Convention shall be open for signature at the
Headquarters of the United. Nations until 31 December 1955.
2. It shall be open for signature on behalf of:

(a) Any State Member of the United. Nations;
(b) Any other State invited, to attend the United. Nations
Conference on the Status of Stateless Persons; and.
(c) Any State to which an invitation to sign or to accede may be
addressed, by the General Assembly of the United. Nations.
3. It shall be ratified and the instruments of ratification shall

be deposited, with the Secretary-General of the United Nations.
4. It shall be open for accession by the States referred, to in

paragraph 2 of this article. Accession shall be effected, by the
deposit of an instrument of accession with the Secretary-General
of the United. Nations.
Article 36
TERRITORIAL APPLICATION CLAUSE
1. Any State may at the time of signature, ratification or
accession, declare that this Convention shall extend to all or
any of the territories for the international relations of which it
is responsible. Such a declaration shall take effect when the
Convention enters into force for the State concerned.
2. At any time thereafter any such extension shall be made

by notification addressed, to the Secretary-General of the United.
Nations and. shall take effect as from the ninetieth day after the day
298
of receipt by the Secretary-General of the United. Nations of this

notification, or as from the date of entry into force of the Convention
for the State concerned, whichever is the later.
3. With respect to those territories to which this Convention is

not extended, at the time of signature, ratification or accession,
each State concerned, shall consider the possibility of taking
the necessary steps in order to extend, the application of this
Convention to such territories, subject, where necessary for
constitutional reasons, to the consent of the Governments of such
territories.
Article 37
FEDERAL CLAUSE
In the case of a Federal or non-unitary State, the following
provisions shall apply:
(а) With respect to those articles of this Convention that come
within the legislative jurisdiction of the federal legislative
authority, the obligations of the Federal Government shall
to this extent be the same as those of Parties which are not
Federal States;
(b) With respect to those articles of this Convention that come
within the legislative jurisdiction of constituent States,
provinces or cantons which are not, under the constitutional
system of the Federation, bound to take legislative action,
the Federal Government shall bring such articles with a
favourable recommendation to the notice of the appropri-
ate authorities of States, provinces or cantons at the earliest
possible moment;
(с) A Federal State Party to this Convention shall, at the request
of any other Contracting State transmitted, through the
Secretary-General of the United. Nations, supply a
statement of the law and. practice of the Federation and.
its constituent units in regard, to any particular provision
299
of the Convention showing the extent to which effect has

been given to that provision by legislative or other action.
Article 38
RESERVATIONS
1. At the time of signature, ratification or accession, any State
may make reservations to articles of the Convention other than to
articles 1, 3, 4,16 (1) and. 33 to 42 inclusive.
2. Any State making a reservation in accordance with para-

graph 1 of this article may at any time withdraw the reservation by
a communication to that effect addressed, to the Secretary-General
of the United. Nations.
Article 39
ENTRY INTO FORCE
1. This Convention shall come into force on the ninetieth day
following the day of deposit of the sixth instrument of ratification
or accession.
2. For each State ratifying or acceding to the Convention after the

deposit of the sixth instrument of ratification or accession, the Con-
vention shall enter into force on the ninetieth day following the date
of deposit by such State of its instrument of ratification or accession.
Article 40
DENUNCIATION
1. Any Contracting State may denounce this Convention at any
time by a notification addressed to the Secretary-General of the
United Nations.
2. Such denunciation shall take effect for the Contracting State

concerned, one year from the date upon which it is received, by the
Secretary-General of the United. Nations.
300
3. Any State which has made a declaration or notification un-

der article 36 may, at any time thereafter, by a notification to the
Secretary-General of the United Nations, declare that the Conven-
tion shall cease to extend to such territory one year after the date
of receipt of the notification by the Secretary- General.
Article 41
REVISION
1. Any Contracting State may request revision of this Convention
at any time by a notification addressed to the Secretary-General of
the United. Nations.
2. The General Assembly of the United. Nations shall

recommend, the steps, if any, to be taken in respect of such
request.
Article 42
NOTIFICATIONS BY
THE SECRETARY-GENERAL OF THE UNITED NATIONS
The Secretary-General of the United Nations shall inform all
Members of the United Nations and. non-Member States referred
to in article 35:
(a) Of signatures, ratifications and accessions in accordance
with article 35;
(b) Of declarations and. notifications in accordance with
article 36;
(c) Of reservations and withdrawals in accordance with
article 38;
(d) Of the date on which this Convention will come into force in
accordance with article 39;
(e) Of denunciations and notifications in accordance with
article 40;
(f) Of requests for revision in accordance with article 41.
301
IN FAITH WHEREOF the undersigned, duly authorized, have

signed, this Convention on behalf of their respective Governments.
DONE at New York, this twenty-eighth day of September, one

thousand, nine hundred and. fifty-four, in a single copy, of which
the English, French and Spanish texts are equally authentic
and. which shall remain deposited, in the archives of the United.
Nations, and certified, true copies of which shall be delivered, to
all Members of the United Nations and to the non-Member States
referred, to in article 35.
SCHEDULE
Paragraph I
1. The travel document referred, to in article 28 of this
Convention shall indicate that the holder is a stateless person
under the terms of the Convention of 28 September 1954.
2. The document shall be made out in at least two languages,

one of which shall be English or French.
3. The Contracting States will consider the desirability of

adopting the model travel document attached, hereto.
Paragraph 2
Subject to the regulations obtaining in the country of issue,
children may be included in the travel document of a parent or, in
exceptional circumstances, of another adult.
Paragraph 3
The fees charged, for issue of the document shall not exceed,
the lowest scale of charges for national passports.
302
Paragraph 4
Save in special or exceptional cases, the document shall be
made valid, for the largest possible number of countries.
Paragraph 5
The document shall have a validity of not less than three months
and. not more than two years.
Paragraph 6
1. The renewal or extension of the validity of the document is a
matter for the authority which issued, it, so long as the holder has
not established, lawful residence in another territory and. resides
lawfully in the territory of the said, authority. The issue of a new
document is, under the same conditions, a matter for the authority
which issued the former document.
2. Diplomatic or consular authorities may be authorized to

extend, for a period, not exceeding six months, the validity of travel
documents issued by their Governments.
3. The Contracting States shall give sympathetic consideration

to renewing or extending the validity of travel documents or issuing
new documents to stateless persons no longer lawfully resident in
their territory who are unable to obtain a travel document from the
country of their lawful residence.
Paragraph 7
The Contracting States shall recognize the validity of the
documents issued in accordance with the provisions of article 28
of this Convention.
Paragraph 8
The competent authorities of the country to which the stateless
person desires to proceed, shall, if they are prepared, to admit him
303
and. if a visa is required., affix a visa on the document of which he

is the holder.
Paragraph 9
1. The Contracting States undertake to issue transit visas to
stateless persons who have obtained, visas for a territory of final
destination.
2. The issue of such visas may be refused, on grounds which

would, justify refusal of a visa to any alien.
Paragraph 10
The fees for the issue of exit, entry or transit visas shall not
exceed, the lowest scale of charges for visas on foreign passports.
Paragraph 11
When a stateless person has lawfully taken up residence in
the territory of another Contracting State, the responsibility for
the issue of a new document, under the terms and conditions of
article 28 shall be that of the competent authority of that territory,
to which the stateless person shall be entitled. to apply
Paragraph 12
The authority issuing a new document shall withdraw the old.
document and shall return it to the country of issue if it is stated
in the document that it should be so returned.; otherwise it shall
withdraw and cancel the document.
Paragraph 13
1. A travel document issued, in accordance with article 28 of this
Convention shall, unless it contains a statement to the contrary,
entitle the holder to re-enter the territory of the issuing State at any
time during the period, of its validity. In any case the period, during
which the holder may return to the country issuing the document
304
shall not be less than three months, except when the country to
which the stateless person proposes to travel does not insist on the
travel document according the right of re-entry.
2. Subject to the provisions of the preceding sub-paragraph, a

Contracting State may require the holder of the document to comply
with such formalities as may be prescribed, in regard to exit from
or return to its territory.
Paragraph 14
Subject only to the terms of paragraph 13, the provisions of
this Schedule in no way affect the laws and. regulations governing
the conditions of admission to, transit through, residence and.
establishment in, and. departure from, the territories of the
Contracting States.
Paragraph 15
Neither the issue of the document nor the entries made thereon
determine or affect the status of the holder, particularly as regards
nationality.
Paragraph 16
The issue of the document does not in any way entitle the
holder to the protection of the diplomatic or consular authorities
of the country of issue, and. does not ipso facto confer on these
authorities a right of protection.
ANNEX
Model Travel Document
It is recommended, that the document be in booklet form

(approximately 15 x 10 centimetres), that it be so printed that any
erasure or alteration by chemical or other means can be readily
305
detected, and that the words “Convention of 28 September 1954”

be printed, in continuous repetition on each page, in the language
of the issuing country.
(Cover of booklet)
TRAVEL DOCUMENT
(Convention of 28 September 1954)
No
(І)
TRAVEL DOCUMENT
(Convention of 28 September 1994)
This document expires on .....................................................
unless its validity is extended, or renewed.
Name ...................................................................................
Forename(s) ..........................................................................
Accompanied, by ......................................... child, (children).
1. This document is issued, solely with a view to providing the

holder with a travel document which can serve in lieu of a national
passport. It is without prejudice to and in no way affects the holders
nationality.
2. The holder is authorized, to return to .................................

[state here the country whose authorities are issuing the
document] on or before ..............................................................
unless some later date is hereafter specified.. [The period during
which the holder is allowed, to return must not be less than three
months except when the country to which the holder proposes to
travel does not insist on the travel document according the right
of re-entry.]
3. Should, the holder take up residence in a country other than

that which issued, the present document, he must, if he wishes
to travel again, apply to the competent authorities of his country
306
of residence for a new document. [The old travel document shall

be withdrawn by the authority issuing the new document and
returned, to the authority which issued it.]1
(This document contains 32 pages, exclusive of cover.)
(2)
Place and. date of birth .........................................................
Occupation ..........................................................................
Present residence .................................................................
*Maiden name and. forename(s) of wife, .................................
*Name and forename(s) of husband .......................................
Description
Height ........................................................
Hair ............................................................
Colour of eyes .............................................
Nose ...........................................................
Shape of face ...............................................
Complexion ...............................................
Special peculiarities ...................................
Children accompanying holder

Name Forename(s) Place and date of birth Sex
.................. .................. ................................... .........
.................. .................. ................................... .........
.................. .................. ................................... .........
*Strike out whichever does not apply
1
The sentence in brackets to be inserted by Governments which so
desire.
307
(3)
Photograph of holder and stamp of issuing authority
Finger-prints of holder (if required.)
Signature of holder ..............................................................

(4)
1. This document is valid for the following countries: .............
.................................................................................................
2. Document or documents on the basis of which the present
document is issued: ..................................................................
.................................................................................................
Issued at ........................
Date ..............................
Signature and stamp of authority

issuing the document:
Fee paid:
(5)
Extension or renewal of validity
Fee paid: From .................................
To .....................................
Done at ..................... Date .................................
extending or renewing the validity of
the document:
Fee paid: From .................................

To .....................................
Done at ..................... Date .................................
308

the document:
(6)
Fee paid: From .................................
To .....................................
Done at ..................... Date .................................
the document:

Fee paid: From .................................
To .....................................
Done at ..................... Date .................................
the document:
(7-32)
Visas
The name of the holder of the document must be repeated in
each visa.
309
20.1.Б. Українськомовний текст
КОНВЕНЦІЯ
ПРО СТАТУС АПАТРИДІВ
Дата підписання: 28.09.1954

Дата приєднання: 11.01.2013
Дата набрання чинності для України: 23.06.2013
{Додатково див. Статус Конвенції}

{Про приєднання до Конвенції див. Закон № 23-VII від
11.01.2013}
Офіційний переклад.
Преамбула
Високі Договірні Сторони,
Беручи до уваги, що Статут Організації Об’єднаних На-
цій і Загальна декларація прав людини, прийнята Генераль-
ною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948
року, встановили принцип, відповідно до якого всі люди ко-
ристуються основними правами і свободами без дискримі-
нації,
Беручи до уваги, що Організація Об’єднаних Націй неодно-
разово виявляла свій глибокий інтерес до долі апатридів і до-
кладала зусиль для забезпечення апатридам якомога ширшого
користування цими основними правами і свободами,
310
Беручи до уваги, що лише ті апатриди, які є також біженця-

ми, охоплюються Конвенцією про статус біженців від 28 лип-
ня 1951 року, і що існує багато апатридів, не охоплених цією
Конвенцією,
Беручи до уваги, що бажано врегулювати і поліпшити статус
апатридів за допомогою міжнародної угоди,
Домовилися про таке:
ГЛАВА I
Стаття 1
Визначення терміну «Апатрид»
1. Для цілей цієї Конвенції термін «апатрид» означає осо-
бу, яка не розглядається як громадянин будь-якою Державою
згідно з її законом.
2. Положення цієї Конвенції не поширюються:
(і) На осіб, які на цей час отримують захист або допомогу
інших органів або установ Організації Об’єднаних Націй, окрім
Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах
біженців, доки вони отримують такий захист або допомогу;
(ii) На осіб, які визнані компетентними органами влади
країни, в якій вони проживають, як такі, що мають права і
зобов’язання, пов’язані з громадянством цієї країни;
(iii) На осіб, стосовно яких існують серйозні підстави при-
пускати, що вони:
(а) Скоїли злочин проти миру, військовий злочин або
злочин проти людства, як визначено в міжнародних ак-
тах, розроблених з метою вжиття заходів стосовно таких
злочинів;
(b) Скоїли тяжкий злочин неполітичного характеру поза
межами країни їхнього проживання до того, як вони були до-
пущені в цю країну;
(с) Винні у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам
311
Організації Об’єднаних Націй.
Стаття 2
Загальні зобов’язання
У кожного апатрида є зобов’язання перед країною, в якій він
знаходиться, згідно з якими, зокрема, він повинен дотримува-
тися законів та нормативних актів цієї країни, а також заходів,
які вживаються для підтримання громадського порядку.
Стаття 3
Неприпустимість дискримінації
Договірні Держави застосовують положення цієї Конвен-
ції до апатридів без будь-якої дискримінації за ознакою їхньої
раси, релігії або країни їхнього походження.
Стаття 4
Релігійні переконання
Договірні Держави надають апатридам, що знаходяться
на їхніх територіях, принаймні таке ж сприятливе станови-
ще, як і своїм власним громадянам, стосовно свободи сповід-
увати свою релігію і свободи надавати своїм дітям релігійне
виховання.
Стаття 5
Права, які надаються незалежно від цієї Конвенції
Ніщо в цій Конвенції не порушує жодних прав і переваг, на-
даних апатридам будь-якою Договірною Державою незалежно
від цієї Конвенції.
Стаття 6
Вираз «за таких самих обставин»
У цій Конвенції вираз «за таких самих обставин» означає, що
будь-які вимоги (включаючи вимоги стосовно строку та умов
перебування або проживання в країні), яким конкретна осо-
312
ба мала б відповідати для користування зазначеним правом,

якби вона не була апатридом, повинні задовольнятись нею, за
винятком вимог, які у силу їхньої характеру апатрид не в змозі
виконати.
Стаття 7
Вилучення з принципу взаємності
1. Крім тих випадків, коли апатридам на підставі цієї Кон-
венції надається більш сприятливе правове становище, Дого-
вірна Держава надає їм становище, яким взагалі користуються
іноземці.
2. Після закінчення трирічного строку проживання на те-
риторії Договірних Держав усі апатриди звільняються від уста-
новленої законодавчим шляхом вимоги взаємності.
3. Кожна Договірна Держава й надалі надає апатридам пра-
ва та переваги, на які вони, без усякої взаємності, мали право в
день набуття чинності цією Конвенцією стосовно цієї Держави.
4. Договірні Держави прихильно ставляться до можливості
надання апатридам, без усякої взаємності, прав і переваг, окрім
тих, на які вони мають право відповідно до частин 2 і 3, і до
можливого звільнення від вимоги взаємності апатридів, які не
відповідають умовам, передбаченим у частинах 2 і 3.
5. Положення частин 2 і 3 застосовуються як до прав і пере-
ваг, зазначених у статтях 13, 18,19, 21 і 22 цієї Конвенції, так і
до прав та переваг, не передбачених у ній.
Стаття 8
Вилучення з виняткових заходів
Виняткові заходи, що можуть бути вжиті по відношенню до
осіб, майна або інтересів громадян чи колишніх громадян іно-
земної Держави, не застосовуються Договірними Державами
до апатридів виключно на підставі попереднього володіння
ними громадянством зазначеної іноземної Держави. Договірні
Держави, законодавство яких не допускає застосування ви-
313
кладеного в цій статті загального принципу, у відповідних ви-

падках встановлюють вилучення в інтересах таких апатридів.
Стаття 9
Тимчасові заходи
Ніщо в цій Конвенції не позбавляє Договірну Державу права
під час війни, за наявності інших надзвичайних і виняткових
обставин вживати тимчасових заходів, які вона вважає необ-
хідними в інтересах державної безпеки, до тієї чи іншої певної
особи ще до з’ясування цією Договірною Державою, що вона
справді є апатридом і що подальше застосування стосовно неї
таких заходів необхідне в інтересах державної безпеки.
Стаття 10
Безперервність проживання
1. Якщо апатрид був депортований під час Другої Світової
війни і відправлений на територію однієї з Договірних Дер-
жав і там проживає, то час такого примусового перебування
розглядається як час законного проживання в межах цієї те-
риторії.
2. Якщо апатрид був депортований під час Другої Світової
війни з території однієї з Договірних Держав і до набуття чин-
ності цією Конвенцією повернувся туди з метою оселитися там
на постійне проживання, то період проживання до і після такої
депортації розглядається як один неперервний період у всіх
тих випадках, коли вимагається безперервність проживання.
Стаття 11
Апатриди-моряки
Якщо апатридами є особи, які несуть регулярну службу як
члени екіпажів суден, що плавають під прапором однієї з Дого-
вірних Держав, то ця Держава прихильно ставиться до поселен-
ня цих осіб на своїй території і до видачі їм проїзних документів
або ж надання їм тимчасового права в’їзду на її територію, зо-
314
крема з метою полегшення їхнього поселення в іншій країні.
ГЛАВА ІІ
ПРАВОВИЙ СТАТУС
Стаття 12
Особистий статус
1. Особистий статус апатрида визначається законами кра-
їни його доміцилія або, якщо в нього такого немає, — законами
країни його проживання.
2. Права, раніше набуті апатридом і пов’язані з його особис-
тим статусом, і, зокрема, права, які стосуються шлюбу, пова-
жаються Договірною Державою за умови дотримання, у разі
потреби, формальностей, приписаних законами зазначеної Дер-
жави, за умови, що зазначене право є таким, що було б визнано
законами цієї Держави, якби ця особа не стала апатридом.
Стаття 13
Рухоме та нерухоме майно
Стосовно придбання рухомого і нерухомого майна та інших
пов’язаних з ним прав, а також щодо орендних та інших дого-
ворів, які стосуються рухомого і нерухомого майна, Договірні
Держави надають апатридам якомога сприятливіше становище
і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же об-
ставин зазвичай надається іноземцям.
Стаття 14
Авторські та промислові права
Що стосується захисту промислових прав, таких як права
на винаходи, креслення і моделі, торгові марки, назви фірм і
права на літературні, художні та наукові твори, то апатридам
у тій країні, де вони мають своє звичайне місце проживання,
надається такий самий захист, як і громадянам цієї країни. На
території будь-якої іншої Договірної Держави їм надається та-
315
кий самий захист, який надається на цій території громадянам

країни, в якій вони мають звичайне місце проживання.
Стаття 15
Право асоціацій
Стосовно асоціацій неполітичного і неприбуткового ха-
рактеру та професійних спілок Договірні Держави надають
апатридам, які законно перебувають на їхній території, яко-
мога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш спри-
ятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається
іноземцям.
Стаття 16
Право звернення до судів
1. Апатрид має право вільного звернення до судів на тери-
торії всіх Договірних Держав.
2. На території Договірної Держави свого звичайного місця
проживання апатрид користується тим же становищем, що й
громадяни Держави у питаннях стосовно права звернення до
судів, зокрема, у питаннях юридичної допомоги і звільнення
від cautio judicatum solvi.
3. Апатриду в усіх інших країнах, окрім країни його зви-
чайного проживання, надається таке ж становище, стосовно
питань, зазначених у частині 2, як і громадянам країни його
звичайного проживання.
ГЛАВА III
ПРИБУТКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 17
Робота за наймом
1. Договірні Держави надають апатридам, які законно пере-
бувають на їхній території, якомога сприятливіше становище
і, у всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же об-
316
ставин зазвичай надається іноземцям, стосовно їхнього права

роботи за наймом.
прирівнювання прав всіх апатридів щодо роботи за наймом з
правами громадян, і, зокрема, тих апатридів, які потрапили
на їхню територію в порядку виконання програми вербування
робочої сили або відповідно до планів імміграції.
Стаття 18
Робота на власному підприємстві
Договірні Держави надають апатриду, який законно перебуває
на їхній території, якомога сприятливіше становище і, у всякому
разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай
надається іноземцям, стосовно його права займатися самостійно
сільським господарством, промисловістю, ремеслами і торгівлею,
а також права засновувати торговельні та промислові компанії.
Стаття 19
Вільні професії
Кожна Договірна Держава надає апатридам, які законно
перебувають на її території, мають диплом, визнаний компе-
тентними органами влади цієї Держави та бажають займатися
вільними професіями, якомога сприятливіше становище і, у
всякому разі, не менш сприятливе, ніж те, яке за тих же обста-
вин зазвичай надається іноземцям.
ГЛАВА IV
СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Стаття 20
Система пайків
Там, де існує обов’язкова для всього населення система пай-
ків, яка регулює загальний розподіл дефіцитних продуктів, така
317
система застосовується до апатридів на рівних із громадянами

засадах.
Стаття 21
Житлове питання
Оскільки житлове питання регулюється законами чи нор-
мативними актами, або знаходиться під контролем держав-
ної влади, Договірні Держави у цьому питанні надають апа-
тридам, які законно перебувають на їхній території, якомога
сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш сприят-
ливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається іно-
земцям.
Стаття 22
Народна освіта
1. Стосовно початкової освіти Договірні Держави надають
апатридам таке ж правове становище, що й громадянам.
2. Стосовно інших видів народної освіти, окрім початкової, і,
зокрема, стосовно можливості доступу до навчання, визнання
іноземних атестатів про шкільну освіту, дипломів і ступенів,
звільнення від плати за право навчання і зборів, а також щодо
надання стипендій, Договірні Держави надають апатридам
якомога сприятливіше становище і, у всякому разі, не менш
сприятливе, ніж те, яке за тих же обставин зазвичай надається
іноземцям.
Стаття 23
Урядова допомога
Договірні Держави надають апатридам, які законно пере-
бувають на їхній території, таке ж становище стосовно урядової
допомоги і підтримки, яке надається їхнім громадянам.
Стаття 24
Трудове законодавство та соціальне забезпечення
1. Договірні Держави надають апатридам, які законно пере-
318
бувають на їхній території, таке ж становище, як і громадянам,

стосовно наведених нижче питань:
а) Винагороди за працю, включаючи допомогу на сім’ю, якщо
така допомога є частиною винагороди за працю, тривалос-
ті робочого дня, понаднормової роботи, оплачуваних від-
пусток, обмеження роботи вдома, мінімального віку осіб,
що працюють за наймом, навчання і професійної підго-
товки, праці жінок і підлітків та користування перевагами
колективних договорів настільки, наскільки ці питання
регулюються законами чи іншими нормативними актами
або контролюються адміністративними органами влади;
b) Соціального забезпечення (законоположень, що стосу-
ються зайнятості, нещасних випадків на роботі, профе-
сійних захворювань, материнства, хвороб, інвалідності,
старості, смерті, безробіття, сімейних обов’язків та ін-
ших випадків, які відповідно до внутрішніх законів чи
інших нормативних актів належать до сфери дії системи
соціального забезпечення) з такими обмеженнями:
(і) Може існувати відповідний порядок збереження набу-
тих прав і прав, що знаходяться в процесі набуття;
(ii) Національні закони або інші нормативні акти країни
проживання можуть приписувати спеціальний порядок
одержання повних або часткових виплат, що сплачуєть-
ся повністю з державних коштів, і допомоги, яка випла-
чується особам, які не виконали всі умови щодо внесків,
необхідних для присудження нормальної пенсії.
2. На право на компенсацію за смерть апатрида, що стала
наслідком нещасного випадку на роботі або професійного за-
хворювання, не впливає та обставина, що отримувач проживає
не на території Договірної Держави.
3. Договірні Держави надають апатридам переваги, що ви-
пливають з угод, укладених між ними, або тих, які можуть бути
укладені між ними у майбутньому, про збереження набутих прав
і прав, що знаходяться в процесі набуття, стосовно соціального
319
забезпечення, за дотриманням лише тих умов, які застосовують-

ся до громадян Держав, що підписали зазначені угоди.
4. Договірні Держави прихильно ставитимуться до питання
про поширення, наскільки це можливо, на апатридів переваг,
що випливають з подібних угод, які в будь-який час можуть
бути чинними між такими Договірними Державами і Держа-
вами, які не є Сторонами договору.
ГЛАВА V
АДМІНІСТРАТИВНІ ЗАХОДИ
Стаття 25
Адміністративна допомога
1. Коли для користування правом апатриду зазвичай по-
трібна допомога органів влади іноземної держави, до яких ці
апатриди не можуть звертатися, Договірна Держава, на те-
риторії якої проживає апатрид, вживає заходів для того, щоб
така допомога була надана йому її власними органами влади.
2. Орган чи органи влади, зазначені в частині 1, видають,
або під власним наглядом забезпечують видачу апатридам до-
кументів або посвідчень, які зазвичай видаються іноземцям
органами влади або за посередництва органів влади держав,
громадянами яких вони є.
3. Видані в цьому порядку документи або посвідчення замі-
нюють офіційні документи, що видаються іноземцям органами
влади або за посередництва органів влади держав, громадяна-
ми яких вони є, і визнаються дійсними, доки не доведено, що
вони недійсні.
4. За винятком випадків особливих пільг, що надаються ма-
лозабезпеченим особам, за зазначені в цій статті послуги може
стягуватися плата, яка проте, є помірною і відповідає тій, яка
стягується з громадян за аналогічні послуги.
5. Положення цієї статті не завдають шкоди положен-
320
ням статей 27 і 28.
Стаття 26
Свобода пересування
Кожна Договірна Держава надає апатридам, які законно
перебувають на її території, право вибору місця проживання і
вільного пересування в межах її території, за умови дотримання
всіх правил, які зазвичай застосовуються до іноземців за таких
самих обставин.
Стаття 27
Посвідчення особи
Договірні Держави видають посвідчення особи апатридам,
що перебувають на їхній території і не мають чинного проїзного
документу.
Стаття 28
Проїзні документи
Договірні Держави видають апатридам, які законно пере-
бувають на їхній території, проїзні документи для пересування
за межами їхньої території, якщо тільки цьому не перешко-
джають вагомі причини державної безпеки і громадського
порядку; до таких документів застосовуються положення до-
датку до цієї Конвенції. Договірні Держави можуть видавати
такі проїзні документи будь-якому іншому апатриду в межах
їхньої території; вони, зокрема, прихильно ставляться до пи-
тання про видання таких проїзних документів апатридам в
межах їхньої території, які не мають можливості одержати
проїзний документ у країні свого законного проживання.
Стаття 29
Податки
1. Договірні Держави не обкладають апатридів жодними ми-
тами, зборами або податками, на додаток до тих, або вищими за
321
ті, які за аналогічних умов стягуються або можуть стягуватися

з власних громадян у таких ситуаціях.
2. Положення попередньої частини жодною мірою не ви-
ключають застосування до апатридів законів і нормативних
актів, які стосуються зборів за видання іноземцям адміністра-
тивних документів, у тому числі й посвідчень особи.
Стаття 30
Вивіз майна
1. Договірна Держава згідно зі своїми законами і норма-
тивними актами дозволяє апатридам вивіз майна, яке вони
привезли із собою на їхню територію, в іншу країну, в яку їм
надане право в’їзду для поселення.
2. Договірна Держава прихильно ставиться до клопотань
апатридів про дозвіл на вивезення майна, необхідного їм для
їхнього поселення в інших країнах, в які їм надане право в’їзду,
де б це майно не знаходилося.
Стаття 31
Вислання
1. Договірні Держави не висилають апатрида, що законно
перебуває на їхній території, окрім як в інтересах державної
безпеки або громадського порядку.
2. Висилання такого апатрида проводиться тільки відпо-
відно до рішень, винесених у судовому порядку. За винятком
випадків, коли цьому перешкоджають вагомі інтереси держав-
ної безпеки, апатриду надається право представлення у своє
виправдання доказів і оскарження в належних інстанціях або
перед особою чи особами, спеціально призначеними компе-
тентними органами влади, а також право мати для цих цілей
своїх представників.
3. Договірні Держави надають таким апатридам достатній
строк для одержання законного права на в’їзд до іншої країни.
Договірні Держави зберігають за собою право застосовувати
322
протягом цього терміну такі заходи внутрішнього характеру,

які вважатимуть за необхідне.
Стаття 32
Натуралізація
Договірні Держави, наскільки це можливо, сприяють асимі-
ляції та натуралізації апатридів. Зокрема, вони роблять все від
них залежне для прискорення процедур стосовно натуралізації
і можливого зменшення пов’язаних із ними зборів і витрат.
ГЛАВА VI
Стаття 33
Відомості про національні законодавчі акти
Договірні Держави доводять до відома Генерального секре-
таря Організації Об’єднаних Націй тексти законів і норматив-
них актів, які вони можуть ухвалювати з метою гарантувати
виконання положень цієї Конвенції.
Стаття 34
Вирішення спорів
Усі спори між Сторонами цієї Конвенції щодо її тлумачення
або застосування, які не можуть бути вирішені іншим чином,
на вимогу будь-якої зі Сторін, що сперечаються, передаються
до Міжнародного суду ООН.
Стаття 35
Підписання, ратифікація і приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Центральних
установах Організації Об’єднаних Націй до 31 грудня 1955 року.
2. Конвенція відкрита для підписання від імені:
(а) будь-якої Держави – члена Організації Об’єднаних На-
цій;
(b) будь-якої іншої Держави, запрошеної для участі в Конфе-
323
ренції Організації Об’єднаних Націй з питання статусу

апатридів; та
(с) будь-якої Держави, запрошеної Генеральною Асамблеєю
Організації Об’єднаних Націй підписати цю Конвенцію
або приєднатися до неї.
3. Ц я Конвенція підлягає ратифікації і ратифікаційні
грамоти депонуються у Генерального секретаря Організації
Об’єднаних Націй.
4. Конвенція відкрита для приєднання Державами, зазначе-
ними в частині 2 цієї статті. Приєднання відбувається шляхом
депонування грамоти про приєднання у Генерального секрета-
ря Організації Об’єднаних Націй.
Стаття 36
Положення про територіальне застосування
Конвенції
1. Будь-яка Держава може під час підписання чи ратифі-
кації Конвенції або приєднання до неї заявити, що дія Кон-
венції поширюється на всі або деякі території, за міжнародні
відносини яких ця Держава несе відповідальність. Така заява
набуває чинності з дати набуття чинності Конвенцією для за-
інтересованої Держави.
2. Надалі подібне поширення дії Конвенції здійснюється
шляхом повідомлення, адресованого Генеральному секретарю
Організації Об’єднаних Націй, і набуває чинності в дев’яностий
день після одержання Генеральним секретарем Організації
Об’єднаних Націй цього повідомлення або ж у день набуття
чинності Конвенцією для заінтересованої Держави, якщо ця
остання дата є пізнішою.
3. Стосовно тих територій, на які під час підписання, рати-
фікації або приєднання ця Конвенція не поширювалася, кожна
заінтересована Держава розглядає можливість вжиття заходів,
необхідних для поширення застосування цієї Конвенції на такі
території, за згодою урядів таких територій, там, де це необхід-
324
но з причин конституційного характеру.
Стаття 37
Положення про федеративні держави
До Держав федеративного або не унітарного типу застосо-
вуються такі положення:
(а) стосовно тих статей цієї Конвенції, що належать до сфе-
ри дії законодавчої юрисдикції федерального законодав-
чого органу влади, зобов’язання федерального уряду у
зазначених межах відповідатимуть зобов’язанням Сто-
рін цієї Конвенції, що не є федеративними державами;
(b) стосовно тих статей цієї Конвенції, що належать до сфе-
ри дії законодавчої юрисдикції кожної з Держав, провін-
цій або кантонів, які не зобов’язані відповідно до консти-
туційного ладу федерації вживати законодавчих заходів,
федеральний уряд якомога раніше доводить ці статті до
відома відповідних органів влади Держав, провінцій або
кантонів, супроводжуючи це повідомлення своїм схваль-
ним відгуком;
(с) федеративна держава, яка є Стороною цієї Конвенції,
на вимогу будь-якої іншої Договірної Держави, передану
через Генерального секретаря Організації Об’єднаних
Націй, надає довідку про існуючі у федерації та її скла-
дових частинах закони і практики стосовно будь-якого
конкретного положення Конвенції із зазначенням того,
якою мірою таке положення було втілене в життя зако-
нодавчим чи іншим шляхом.
Стаття 38
Застереження
1. Під час підписання, ратифікації або приєднання будь-
яка Держава може робити застереження до статей Конвен-
ції, за винятком статей 1, 3, 4, частини 1 статті 16 і статей
33-42включно.
325
2. Будь-яка Держава, що зробила застереження відповід-

но до частини 1 цієї статті, може в будь-який час відмовитися
від застереження шляхом повідомлення про це Генерального
секретаря Організації Об’єднаних Націй.
Стаття 39
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності на дев’яностий день від
дня депонування шостої ратифікаційної грамоти або грамоти
про приєднання.
2. Для кожної Держави, що ратифікує Конвенцію або при-
єднується до неї після депонування шостої ратифікаційної гра-
моти або акта про приєднання, Конвенція набуває чинності на
дев’яностий день з дня депонування відповідною Державою
своєї ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.
Стаття 40
Денонсація
1. Будь-яка Договірна Держава може в будь-який час де-
нонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення
на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.
2. Така денонсація набуває чинності для відповідної Дого-
вірної Держави через один рік з дня отримання повідомлення
Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй.
3. Будь-яка Держава, що зробила заяву або направлення
повідомлення на підставі статті 36, може в будь-який час
після цього шляхом направлення повідомлення на ім’я Гене-
рального секретаря Організації Об’єднаних Націй заявити,
що дія Конвенції не поширюється на відповідну територію
через рік після отримання такого повідомлення Генеральним
секретарем.
Стаття 41
Перегляд
326
1. Будь-яка Договірна Держава може шляхом направлен-

ня повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації
Об’єднаних Націй у будь-який час вимагати перегляду цієї Кон-
венції.
2. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ре-
комендує заходи, якщо у зв’язку з такою вимогою необхідно
вжити будь-яких заходів.
Стаття 42
Повідомлення, які розсилає Генеральний секретар
Організації Об’єднаних Націй
Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідо-
мляє всім членам Організації Об’єднаних Націй і Державам, що
не є її членами, зазначеним у статті 35:
(а) про підписання, ратифікації та приєднання відповідно
до статті 35;
(b) про заяви і повідомлення відповідно до статті 36;
(с) про застереження та відмови від застережень відповідно
(d) про дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно
(e) про денонсації та повідомлення відповідно до статті 40;
(f) про вимоги стосовно перегляду відповідно до статті 41.
НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані належним чином

уповноважені представники підписали цю Конвенцію від імені
своїх урядів.
ВЧИНЕНО у Нью-Йорку, двадцять восьмого дня вересня
тисяча дев’ятсот п’ятдесят четвертого року, в одному примір-
нику, англійський, французький та іспанський тексти якого є
однаково автентичними; цей примірник депонується в архіві
Організації Об’єднаних Націй, і його завірені копії надаються
всім членам Організації Об’єднаних Націй та державам, які не
є її членами, зазначеним у статті 35.
327
ДОДАТОК
Частина 1
1. Проїзний документ, зазначений у статті 28 цієї Конвенції,

вказує на те, що його власник є апатридом відповідно до умов
Конвенції від 28 вересня 1954 р.
2. Документ складається принаймні двома мовами, одна з
яких англійська або французька.
3. Договірні Держави розглядають можливість прийнят-
тя типового зразка проїзного документа, що додається.
Частина 2
Відповідно до правил країни, яка видає документ, діти мо-

жуть бути внесені до проїзного документа одного з батьків чи,
за виняткових обставин, — до проїзного документа іншої до-
рослої особи.
Частина 3
Мито, яке стягується за видачу документа, не перевищує

найменшого тарифу, який стягується за оформлення паспорта
громадянина.
Частина 4
Окрім особливих і виняткових випадків, цей документ є чин-

ним у якомога більшій кількості країн.
Частина 5
Документ має строк дії не менший за три місяці й не довший
328
за два роки.
Частина 6
1. Поновлення чи продовження строку дії документа на-

лежить до компетенції органу, який його видав, якщо тільки
власник документа не набув права законно проживати на іншій
території та законно проживає на території зазначеного органу.
Видача нового документа на тих самих умовах належить до
компетенції органу, який видав попередній документ.
2. Дипломатичні чи консульські установи можуть бути упо-
вноваженими продовжувати на термін не більше шести місяців
чинність проїзних документів, виданих урядами їхніх країн.
поновлення чи продовження строку дії проїзних документів
або видачі нових документів апатридам, які більше законно не
проживають на їхній території і не можуть отримати проїзний
документ у країні законного проживання.
Частина 7
Договірні Держави визнають чинність документів, виданих

відповідно до положень статті 28 цієї Конвенції.
Частина 8
Компетентні органи влади країни, до якої бажає в’їхати апа-

трид, ставлять візу на документ, власником якого є особа без
громадянства, якщо такі органи влади готові дозволити цій
особі в’їзд до країни і для цього потрібна віза.
Частина 9
329
1. Договірні Держави зобов’язуються видавати транзитні

візи апатридам, які отримали візи для в’їзду на територію кра-
їни остаточного місця призначення.
2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які
могли б бути підставою для відмови у візі будь-якому іноземцю.
Частина 10
Збір за видачу виїзних, в’їзних чи транзитних віз не може

перевищувати найменшого тарифу за видачу віз власникам
іноземних паспортів.
Частина 11
Коли апатрид одержав законне право проживання на те-

риторії іншої Договірної Держави, відповідальність за видачу
нового документа, згідно з положеннями та умовами статті 28,
покладається на компетентний орган влади такої території, а
апатрид має право звернутися до такого компетентного органу
влади.
Частина 12
Орган влади, який видає новий документ, вилучає попере-

дній документ і повертає його до країни, яка його видала, якщо
в цьому документі вказано на необхідність такого повернення;
в іншому випадку орган влади вилучає документ і анулює його.
Частина 13
1. Проїзний документ, виданий відповідно до статті 28 цієї

Конвенції, якщо він не обумовлює протилежного, дає право
його власнику у будь-який час протягом строку його дії повер-
татися на територію держави, яка видала цей документ. У будь-
330
якому випадку строк, протягом якого власник документа має

право повернутися на територію країни, яка видала документ,
не може бути меншим за три місяці, крім випадків, коли країна,
до якої має намір в’їхати особа без громадянства, не вимагає
наявності проїзного документа з правом повернення.
2. Згідно з положеннями попереднього пункту Договірна
Держава може вимагати від власника документа виконання
формальностей, які можуть передбачатися для виїзду з її те-
риторії чи повернення на неї.
Частина 14
Винятково згідно з умовами частини 13 положення цього

Додатку жодним чином не впливають на закони та нормативні
акти, які регулюють умови в’їзду, транзиту, проживання, по-
селення і виїзду з територій Договірних Держав.
Частина 15
Ні видача документа, ні записи, які в ньому зроблені, не

визначають і не впливають на статус власника, зокрема щодо
його громадянства.
Частина 16
Видача документа ніяким чином не надає його власнику

права на захист дипломатичними та консульськими устано-
вами країни, яка видала документ, і тим самим не надає таким
установам права на захист.
ТИПОВИЙ ЗРАЗОК
ПРОЇЗНОГО ДОКУМЕНТА
Рекомендується, щоб документ мав форму брошури (при-
331
близно 15×10 сантиметрів), надрукованої таким чином, щоб

будь-яке підтирання чи зміну за допомогою хімічних або інших
засобів можна було відразу помітити виявити, і щоб слова «Кон-
венція від 28 вересня 1954 року» були надруковані на кожній
сторінці, постійно повторюючись, мовою країни, що видала
документ.
(Обкладинка брошури)
ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ
(Конвенція від 28 вересня 1954 року)
№ ______
(1)
ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ
(Конвенція від 28 вересня 1954 року)
Строк дії цього документа закінчується _____________________

якщо він не продовжений або не поновлений.
Прізвище ______________________________________________
Ім’я (імена) ________________________________________________
Його супроводжують _________________________ дитина (діти)
1. Цей документ видано з єдиною метою надати його власни-
кові проїзний документ, який може використовуватись замість
національного паспорта. Він не завдає шкоди і жодним чином
не зачіпає національність його власника.
2. Власник документа має дозвіл на повернення до
_______________ [тут вказати країну, органи якої видають цей
документ] або до _______________, якщо далі не вказана пізні-
ша дата. [Період, протягом якого власник документа може по-
вернутися, повинен становити не менше трьох місяців, окрім
тих випадків, коли країна, до якої має намір в’їхати власник,
не вимагає наявності проїзного документа згідно з правом на
повернення.]
3. Якщо власник документа поселяється в іншій країні, ніж
332
та, яка видала йому цей документ, він повинен, якщо знову ба-
жає здійснити подорож, звернутися до компетентних органів
влади своєї країни проживання за новим документом. [Попе-
редній проїзний документ буде вилучено органом, який видає
новий документ, та повернуто органу, який його видав.]1
(Цей документ містить 32 стор., не враховуючи обкладинки.)
(2)
Місце та дата народження: ________________________________
Рід занять _________________________________________________
Теперішнє місце проживання: _____________________________
*Дівоче прізвище та ім’я (імена) дружини: _________________
*Прізвище та ім’я чоловіка: _______________________________
Опис
Зріст: _____________________________________________________
Волосся: __________________________________________________
Колір очей: _______________________________________________
Ніс: _______________________________________________________
Форма обличчя: ___________________________________________
Колір обличчя: ____________________________________________
Особливі прикмети: _______________________________________
Діти, які супроводжують власника документа
Прізвище Ім’я Місце та дата Стать

(імена) народження
_______________ ________ ______________ ____________
_______________ ________ ______________ ____________
_______________ ________ ______________ ____________
1
Речення в дужках може вписуватися урядами, які бажають це
зробити.
333
* Непотрібне викреслити.
(Цей документ містить 32 сторінки, не враховуючи обкла-
динки.)
(3)
Фото власника документа та печатка органу, що видав до-
кумент
Відбитки пальців власника (якщо необхідно)
Підпис власника _______________
динки)
(4)
1. Цей Документ дійсний для таких країн:

___________________________________
___________________________________
2. Документ або документи, на основі яких видано документ:
___________________________________
___________________________________
Виданий: _________________________
Дата: _____________________________
Підпис та печатка органу,

який видав документ
Сплачено мито:
динки)
(5)
Продовження чи поновлення строку дії документа
Сплачено мито: Від __________
До ___________
Місце оформлення: ___________ Дата: __________

який продовжив чи поно-
334
вив строк дії документа:


До ___________

динки)
(6)
До ___________

динки)
(7—32)
Візи
Прізвище власника документа повторюється у кожній візі.
динки)
335
20.2. КОНВЕНЦІЯ
ПРО СКОРОЧЕННЯ
БЕЗГРОМАДЯНСТВА
Конвенція про скорочення безгромадянства. Вчинена
30.08.1961 р. у м. Нью-Йорку. Офіційний переклад
Україну приєднано Законом України від 11.01.2013 р.
№ 22-VII. Реєстраційний код 65821/2013.
20.2. А. Англомовний текст
CONVENTION
ON T H E
REDUCTIONOF
STATELESSNESS
Text of the 1961 Convention
on the Reduction of Statelessness
with an Introductory Note by the Office of the

336
INTRODUCTORY NOTE
by the Office of the
(UNHCR)
THE CONVENTION ON THE REDUCTION OF STATELESS-
NESS was adopted, on 30 August 1961 and entered, into force on
13 December 1975. It complements the 1954 Convention relating
to the Status of Stateless Persons and. was the result of over a dec-
ade of international negotiations on how to avoid the incidence of
statelessness. Together, these two treaties form the foundation of
the international legal framework to address statelessness, a phe-
nomenon which continues to adversely affect the lives of millions
of people around, the world.. The 1961 Convention is the leading
international instrument that sets rules for the conferral and. non-
withdrawal of citizenship to prevent cases of statelessness from
arising. By setting out rules to limit the occurrence of statelessness,
the Convention gives effect to article 15 of the Universal Declaration
of Human Rights which recognizes that “everyone has the right to
a nationality.”
Underlying the 1961 Convention is the notion that while States
maintain the right to elaborate the content of their nationality laws,
they must do so in compliance with international norms relating
to nationality, including the principle that statelessness should be
avoided. By adopting the 1961 Convention safeguards that prevent
statelessness, States contribute to the reduction of statelessness
over time. The Convention seeks to balance the rights of individuals
with the interests of States by setting out general rules for the
prevention of statelessness, and. simultaneously allowing some
exceptions to those rules.
The 1961 Convention establishes safeguards against stateless-
ness in several different contexts. A central focus of the Convention
is the prevention of statelessness at birth by requiring States to
grant citizenship to children born on their territory, or born to their
337
nationals abroad, who would, otherwise be stateless. To prevent

statelessness in such cases, States may either grant
nationality to children automatically at birth or subsequently
upon application. The Convention further seeks to prevent state-
lessness later in life by prohibiting the withdrawal of citizenship
from States’ nationals - either through loss, renunciation, or depri-
vation of nationality - when doing so would, result in statelessness.
Finally, the Convention instructs States to avoid, statelessness in
the context of transfer of territory. For all of these scenarios, the
1961 Convention safeguards are triggered, only where stateless-
ness would, otherwise arise and for individuals who have some link
with a country. These standards serve to avoid nationality problems
which might arise between States.
Pursuant to article 11 of the Convention, in 1974 the United.
Nations General Assembly designated, the Office of the United.
Nations High Commissioner for Refugees as the body to which
individuals who claim the benefit of the Convention may apply for
examination of their claims and. for assistance in presenting them
to the relevant authorities.1 Subsequently, the General Assembly
entrusted. UNHCR with a global mandate to identify, prevent and.
reduce statelessness and protect stateless persons, specifically
requesting that the Office “provide relevant technical and. advisory
services pertaining to the preparation and. implementation of
nationality legislation.2 The Executive Committee of the High
Commissioners Programme has provided further guidance on the
implementation of these responsibilities. Even in States which are
not parties, the 1961 Convention serves as a yardstick to identify
gaps in nationality legislation, and. is used, by UNHCR as a basis
for the technical advice it provides to Governments.
1
General Assembly Resolutions 3274 (XXIX) of 10 December 1974 and
31/36 of 30 November 1976
2
General Assembly Resolution 50/152 of 21 December 1995
338
The 1961 Convention on the Reduction of Statelessness is of

critical importance today as statelessness persists in some pro-
tracted, situations and. continues to arise in others. In light of
the High Commissioner’s call to eradicate statelessness by 2024,
UNHCR is renewing its efforts to encourage States to accede to both
statelessness treaties.
It is essential that the provisions of this Convention be widely
known and that all stakeholders engage in efforts to achieve an
increase in the number of accessions to the Convention, in order
to address the plight of stateless persons around, the world.
Information on accessions to the 1961 Convention on the Re-
duction of Stateless Persons, the 1954 Convention relating to the
Status of Stateless Persons, as well as other relevant details, may
be obtained, from UNHCR, or from UNHCR’s RefworId website at
wvw.refworld.org/statelessness.html.
Geneva, May 2014
339
CONVENTION
ON THE REDUCTION OF STATELESSNESS
The Contracting States,

ACTING in pursuance of resolution 896 (IX), adopted by the
General Assembly of the United. Nations on 4 December 1954,
CONSIDERING it desirable to reduce statelessness by
international agreement,
HAVE AGREED as follows:
Article 1
1. A Contracting State shall grant its nationality to a person
born in its territory who would otherwise be stateless. Such na-
tionality shall be granted:
(а) at birth, by operation of law, or
(b) upon an application being lodged with the appropriate au-
thority, by or on behalf of the person concerned., in the man-
ner prescribed, by the national law. Subject to the provisions
of paragraph 2 of this Article, no such application may be
rejected.
A Contracting State which provides for the grant of its nation-
ality in accordance with sub-paragraph (b) of this paragraph may
also provide for the grant of its nationality by operation of law at
such age and. subject to such conditions as may be prescribed by
the national law.
2. A Contracting State may make the grant of its nationality in

accordance with sub-paragraph (b) of paragraph I of this Article
subject to one or more of the following conditions:
(a) that the application is lodged, during a period., fixed, by
the Contracting State, beginning not later than at the age
of eighteen years and. ending not earlier than at the age of
twenty-one years, so, however, that the person concerned,
shall be allowed, at least one year during which he may him-
340
self make the application without having to obtain legal

authorization to do so;
(b) that the person concerned has habitually resided in the
territory of the Contracting State for such period, as
maybe fixed, by that State, not exceeding five years im-
mediately preceding the lodging of the application nor ten
years in all;
(c) that the person concerned, has neither been convicted of an
offence against national security nor has been sentenced, to
imprisonment for a term of five years or more on a criminal
charge;
(d) that the person concerned, has always been stateless.
3. Notwithstanding the provisions of paragraphs I (b) and 2 of

this Article, a child, born in wedlock in the territory of a Contracting
State, whose mother has the nationality of that State, shall acquire
at birth that nationality if it otherwise would.be stateless.
4. A Contracting State shall grant its nationality to a person

who would, otherwise be stateless and who is unable to acquire
the nationality of the Contracting State in whose territory he was
born because he has passed, the age for lodging his application
or has not fulfilled, the required, residence conditions, if the na-
tionality of one of his parents at the time of the persons birth was
that of the Contracting State first above mentioned.. If his parents
did not possess the same nationality at the time of his birth, the
question whether the nationality of the person concerned, should,
follow that of the father or that of the mother shall be determined,
by the national law of such Contracting State. If application for
such nationality is required., the application shall be made to the
appropriate authority by or on behalf of the applicant in the man-
ner prescribed, by the national law. Subject to the provisions of
paragraph 5 of this Article, such application shall not be refused.
341
5. The Contracting State may make the grant of its nationality

in accordance with the provisions of paragraph 4 of this Article
subject to one or more of the following conditions:
(a) that the application is lodged before the applicant reaches
an age, being not less than twenty-three years, fixed, by the
Contracting State;
(b) that the person concerned has habitually resided, in the ter-
ritory of the Contracting State for such period immediately
preceding the lodging of the application, not exceeding three
years, as may be fixed by that State;
(c) that the person concerned, has always been stateless.
Article 2
A foundling found in the territory of a Contracting State shall, in
the absence of proof to the contrary, be considered to have been born
within that territory of parents possessing the nationality of that State.
Article 3
For the purpose of determining the obligations of Contracting
States under this Convention, birth on a ship or in an aircraft shall
be deemed, to have taken place in the territory of the State whose
flag the ship flies or in the territory of the State in which the aircraft
is registered, as the case may be.
Article 4
1. A Contracting State shall grant its nationality to a person, not
born in the territory of a Contracting State, who would otherwise be
stateless, if the nationality of one of his parents at the time of the
persons birth was that of that State. If his parents did not possess
the same nationality at the time of his birth, the question whether
the nationality of the person concerned, should, follow that of the
father or that of the mother shall be determined, by the national
law of such Contracting State. Nationality granted, in accordance
with the provisions of this paragraph shall be granted:
342
(a) at birth, by operation of law, or

(b) upon an application being lodged, with the appropriate au-
thority, by or on behalf of the person concerned, in the man-
ner prescribed, by the national law. Subject to the provisions
of paragraph 2 of this Article, no such application may be
rejected.
2. A Contracting State may make the grant of its nationality in

accordance with the provisions of paragraph I of this Article subject
to one or more of the following conditions:
(a) that the application is lodged before the applicant reaches
an age, being not less than twenty-three years, fixed by the
Contracting State;
(b) that the person concerned has habitually resided, in the ter-
ritory of the Contracting State for such period, immediately
preceding the lodging of the application, not exceeding three
years, as may be fixed, by that State;
(c) that the person concerned, has not been convicted, of an
offence against national security;
(d) that the pei’son concerned has always been stateless.
Article 5
1. If the law of a Contracting State entails loss of nationality as
a consequence of any change in the personal status of a person
such as marriage, termination of marriage, legitimation, recogni-
tion or adoption, such loss shall be conditional upon possession
or acquisition of another nationality
2. If, under the law of a Contracting State, a child, born out
of wedlock loses the nationality of that State in consequence of a
recognition of affiliation, he shall be given an opportunity to recover
that nationality by written application to the appropriate authority,
and. the conditions governing such application shall not be more
rigorous than those laid down in paragraph 2 of Article i of this
Convention.
343
Article 6
If the law of a Contracting State provides for loss of its
nationality by a persons spouse or children as a consequence of
that person losing or being deprived, of that nationality, such loss
shall be conditional upon their possession or acquisition of another
nationality.
Article 7
1. (a) If the law of a Contracting State permits renunciation of
nationality, such renunciation shall not result in loss of national-
ity unless the person concerned, possesses or acquires another
nationality.
(b) The provisions of sub-paragraph (a) of this paragraph shall
not apply where their application would, be inconsistent
with the principles stated, in Articles 13 and. I4 of the Uni-
versal Declaration of Human Rights approved on 10 Decem-
ber 1948 by the General Assembly of the United. Nations.
2. A national of a Contracting State who seeks naturalization in

a foreign country shall not lose his nationality unless he acquires
or has been accorded, assurance of acquiring the nationality of
that foreign country.
3. Subject to the provisions of paragraphs 4 and. 5 of this Article,

a national of a Contracting State shall not lose his nationality, so as
to become stateless, on the ground, of departure, residence abroad,
failure to register or on any similar ground.
4. A naturalized, person may lose his nationality on account

of residence abroad, for a period., not less than seven consecutive
years, specified, by the law of the Contracting State concerned, if he
fails to declare to the appropriate authority his intention to retain
his nationality.
344
5. In the case of a national of a Contracting State, born outside

its territory, the law of that State may make the retention of its
nationality after the expiry of one year from his attaining his
majority conditional upon residence at that time in the territory of
the State or registration with the appropriate authority.
6. Except in the circumstances mentioned, in this Article, a

person shall not lose the nationality of a Contracting State, if such
loss would render him stateless, notwithstanding that such loss is
not expressly prohibited by any other provision of this Convention.
Article 8
1. A Contracting State shall not deprive a person of its nationality
if such deprivation would, render him stateless.
2. Notwithstanding the provisions of paragraph I of this Article,

a person may be deprived of the nationality of a Contracting State:
(a) in the circumstances in which, under paragraphs 4 and. 5
of Article 7, it is permissible that a person should, lose his
nationality;
(b) where the nationality has been obtained, by
misrepresentation or fraud.
3. Notwithstanding the provisions of paragraph 1 of this Article,

a Contracting State may retain the right to deprive a person of his
nationality, if at the time of signature, ratification or accession it
specifies its retention of such right on one or more of the following
grounds, being grounds existing in its national law at that time:
(a) that, inconsistently with his duty of loyalty to the Contracting
State, the person
(i) has, in disregard of an express prohibition by the
Contracting State rendered, or continued, to render services
to, or received, or continued to receive emoluments from,
another State, or
345
(ii) has conducted himself in a manner seriously prejudicial to

the vital interests of the State:
(b) that the person has taken an oath, or made a formal decla-
ration, of allegiance to another State, or given definite evi-
dence of his determination to repudiate his allegiance to the
Contracting State.
4. A Contracting State shall not exercise a power of deprivation

permitted, by paragraphs 2 or 3 of this Article except in accordance
with law, which shall provide for the person concerned the right to
a fair hearing by a court or other independent body.
Article 9
A Contracting State may not deprive any person or group of
persons of their nationality on racial, ethnic, religious or political
grounds.
Article 10
1. Every treaty between Contracting States providing for the
transfer of territory shall include provisions designed, to secure
that no person shall become stateless as a result of the transfer.
A Contracting State shall use its best endeavours to secure that
any such treaty made by it with a State which is not a party to this
Convention includes such provisions.
2. In the absence of such provisions a Contracting State to

which territory is transferred, or which otherwise acquires territory
shall confer its nationality on such persons as would, otherwise
become stateless as a resu lt of the transfer or acquisition.
Article 11
The Contracting States shall promote the establishment within
the framework of the United. Nations, as soon as may be after the
deposit of the sixth instrument of ratification or accession, of a body
346
to which a person claiming the benefit of this Convention may apply

for the examination of his claim and for assistance in presenting it
to the appropriate authority.
Article 12
1. In relation to a Contracting State which does not, in accord-
ance with the provisions of paragraph 1 of Article 1 or of Article 4
of this Convention, grant its nationality at birth by operation of law,
the provisions of paragraph I of Article i or of Article 4, as the case
may be, shall apply to persons born before as well as to persons
born after the entry into force of this Convention.
2. The provisions of paragraph 4 of Article 1 of this Convention

shall apply to persons born before as well as to persons born after
its entry into force.
3. The provisions of Article 2 of this Convention shall apply only

to foundlings found, in the territory of a Contracting State after the
entry into force of the Convention for that State.
Article 13
This Convention shall not be construed as affecting any provi-
sions more conducive to the reduction of statelessness which may
be contained in the law of any Contracting State now or hereafter
in force, or may be contained in any other convention, treaty or
agreement now or hereafter in force between two or more Contract-
ing States.
Article 14
Any dispute between Contracting States concerning the inter-
pretation or application of this Convention which cannot be settled,
by other means shall be submitted, to the International Court of
Justice at the request of any one of the parties to the dispute.
347
Article 15
1. This Convention shall apply to all non-self-governing, trust,
colonial and other non-metropolitan territories for the interna-
tional relations of which any Contracting State is responsible; the
Contracting State concerned, shall, subject to the provisions of
paragraph 2 of this Article, at the time of signature, ratification
or accession, declare the non-metropolitan territory or territories
to which the Convention shall apply ipso facto as a result of such
signature, ratification or accession.
2. In any case in which, for the purpose of nationality, a non-

metropolitan territory is not treated, as one with the metropolitan
territory, or in any case in which the previous consent of a non-met-
ropolitan territory is required, by the constitutional laws or practices
of the Contracting State or of the nonmetropolitan territory for the
application of the Convention to that territory, that Contracting State
shall endeavour to secure the needed consent of the non-metropol-
itan territory within the period, of twelve months from the date of
signature of the Convention by that Contracting State, and. when
such consent has been obtained, the Contracting State shall notify
the Secretary- General of the United. Nations. This Convention shall
apply to the territory or territories named, in such notification from
the date of its receipt by the Secretary-General.
3. After the expiry of the twelve-month period mentioned, in

paragraph 2 of this Article, the Contracting States concerned, shall
inform the Secretary- General of the results of the consultations
with those non-metropolitan territories for whose international
relations they are responsible and. whose consent to the applica-
tion of this Convention may have been withheld.
Article 16
1. This Convention shall be open for signature at the Headquar-
ters of the United. Nations from 30 August 1961 to 31 May 1962.
348
2. This Convention shall be open for signature on behalf of:

(a) any State Member of the United. Nations;
(b) any other State invited to attend, the United. Nations
Conference on the Elimination or Reduction of Future
Statelessness;
(c) any State to which an invitation to sign or to accede may be
addressed by the General Assembly of the United Nations.
3. This Convention shall be ratified, and. the instruments of

ratification shall be deposited with the Secretary-General of the
United. Nations.
4. This Convention shall be open for accession by the States

referred to in paragraph 2 of this Article. Accession shall be effected,
by the deposit of an instrument of accession with the Secretary-
General of the United Nations.
Article 17
1. At the time of signature, ratification or accession any State
may make a reservation in respect of Articles 11,14 or 15.
2. No other reservations to this Convention shall be admissible.
Article 18
1. This Convention shall enter into force two years after the date
of the deposit of the sixth instrument of ratification or accession.
2. For each State ratifying or acceding to this Convention after the

deposit of the sixth instrument of ratification or accession, it shall
enter into force on the ninetieth day after the deposit by such State
of its instrument of ratification or accession or on the date on which
this Convention enters into force in accordance with the provisions
of paragraph I of this Article, whichever is the later.
349
Article 19
1. Any Contracting State may denounce this Convention at any
time by a written notification addressed to the Secretary-General
of the United. Nations. Such denunciation shall take effect for the
Contracting State concerned. one year after the date of its receipt by
the Secretary-General.
2. In cases where, in accordance with the provisions of Ar-

ticle 15, this Convention has become applicable to a non-met-
ropolitan territory of a Contracting State, that State may at any
time thereafter, with the consent of the territory concerned., give
notice to the Secretary-General of the United. Nations denounc-
ing this Convention separately in respect of that territory. The
denunciation shall take effect one year after the date of the re-
ceipt of such notice by the Secretary-General, who shall notify all
other Contracting States of such notice and the date or receipt
thereof.
Article 20
1. The Secretary-General of the United Nations shall notify all
Members of the United. Nations and. the non-member States re-
ferred, to in Article 16 of the following particulars:
(a) signatures, ratifications and accessions under Article 16;
(b) reservations under Article 17:
(c) the date upon which this Convention enters into force in
pursuance of Article 18;
(d) denunciations under Article 19.
2. The Secretary-General of the United Nations shall, after the

deposit of the sixth instrument of ratification or accession at the
latest, bring to the attention of the General Assembly the question
of the establishment, in accordance with Article n, of such a body
as therein mentioned.
350
Article 21
This Convention shall be registered, by the Secretary-General of
the United. Nations on the date of its entry into force.
IN WITNESS OF the undersigned. Plenipotentiaries have signed,

this Convention.
DONE at New York, this thirtieth day of August, one thousand,

nine hundred, and. sixty-one, in a single copy, of which the Chinese,
English, French, Russian and. Spanish texts are equally authentic
and which shall be deposited, in the archives of the United. Nations,
and. certified, copies of which shall be delivered, by the Secretary-
General of the United. Nations to all Members of the United. Na-
tions and. to the non-member States referred to in Article 16 of this
Convention.
20.2.Б. Українськомовний текст
КОНВЕНЦІЯ
ПРО СКОРОЧЕННЯ
БЕЗГРОМАДЯНСТВА

Дата приєднання Україною: 11.01.2013
Вчинено у Нью-Йорку 30 серпня 1961 року
{Додатково див. Статус Конвенції}
351
{Про приєднання до Конвенції див. Закон № 22-VII від

11.01.2013}
Офіційний переклад
Договірні Держави,
Діючи на виконання резолюції 896 (IX), ухваленої Генераль-
ною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 4 грудня 1954
року,
Визнаючи бажаним скорочення безгромадянства міжна-
родною угодою,
Домовилися про таке:
Стаття 1
1. Договірна Держава надає своє громадянство народженій
на її території особі, яка в іншому разі була б апатридом. Таке
громадянство надається:
(а) при народженні, в силу закону або
(b) при порушенні перед належним органом влади кло-
потання відповідною особою або від її імені в порядку,
встановленому національним законодавством. За умови
дотримання положень частини 2 цієї статті жодне поді-
бне клопотання не може бути відхилене.
Договірна Держава, яка передбачає надання свого грома-
дянства відповідно до пункту (b)цієї частини, може також пе-
редбачити надання свого громадянства в силу закону, в такому
віці й за умов, які будуть визначені національним законодав-
ством.
2. Договірна Держава може обумовити надання свого гро-

мадянства відповідно до пункту(b) частини 1 цієї статті дотри-
манням однієї або кількох із таких умов:
(а) щоб клопотання було порушене протягом установленого
цією Договірною Державою строку, який має починатися
не пізніше досягнення вісімнадцятирічного віку і закін-
352
чуватися не раніше досягнення віку у двадцять один рік,

проте відповідній особі надається принаймні один рік,
протягом якого вона могла б сама порушити клопотання
без одержання на це законного дозволу;
(b) щоб відповідна особа проживала на території цієї Дого-
вірної Держави протягом установленого цією Державою
строку, який не повинен перевищувати п’яти років, що
безпосередньо передують порушенню клопотання, а вза-
галі не повинен перевищувати десяти років;
(c) щоб відповідна особа не була визнана через суд винною у
злочині проти державної безпеки або засудженою до по-
збавлення волі на п’ятирічній строк або більш тривалий
строк за кримінальним обвинуваченням;
(d) щоб відповідна особа завжди була апатридом.
3. Незважаючи на положення пункту (b) частини 1 і части-

ни 2 цієї статті, дитина, народжена у шлюбі на території Дого-
вірної Держави, і мати якої мала громадянство цієї Держави,
набуває цього громадянства при народженні, якщо інакше вона
була б апатридом.
4. Договірна Держава надає своє громадянство особі, яка

інакше була б апатридом і яка не може набути громадянство
тієї Договірної Держави, на території якої вона народилася,
внаслідок виходу з того віку, коли вона могла порушити кло-
потання, або через невиконання нею необхідних умов про-
живання, якщо під час народження цієї особи хто-небудь із її
батьків мав громадянство першої зі згаданих вище Договірних
Держав. Якщо її батьки мали не одне й те саме громадянство
на час її народження, питання про те, чи повинна відповід-
на особа набути громадянство свого батька або громадянство
своєї матері, вирішується національним законодавством цієї
Договірної Держави. Якщо для набуття такого громадянства
потрібне порушення клопотання, клопотання має порушувати-
353
ся перед належним органом влади заявником або від його імені

в порядку, встановленому цим національним законодавством.
За умови дотримання положень частини 5 цієї статті подібне
клопотання не повинне відхилятися.

мадянства відповідно до положень частини 4 цієї статті дотри-
манням однієї або декількох із таких умов:
(а) щоб клопотання було порушене до досягнення заявником
певного встановленого цією Договірною Державою віку,
який не повинен бути меншим за двадцять три роки;
(b) щоб відповідна особа проживала на території цієї Дого-
вірної Держави протягом установленого цією Державою
строку, який не повинен перевищувати трьох років, які
безпосередньо передують порушенню клопотання;
(c) щоб відповідна особа завжди була апатридом.
Стаття 2
Знайда, виявлений на території Договірної Держави, має за
відсутності доказів протилежного вважатися народженим на
цій території від батьків, що мають громадянство цієї Держави.
Стаття 3
Для цілей визначення обов’язків Договірних Держав від-
повідно до цієї Конвенції, народження на судні або літальному
апараті вважається таким, що мало місце відповідно на тери-
торії Держави, під прапором якої плаває судно або на території
Держави, в якій зареєстрований літальний апарат.
Стаття 4
1. Договірна Держава надає своє громадянство народженій
не на території Договірної Держави особі, яка в іншому разі була
б апатридом, якщо під час народження цієї особи хто-небудь з її
батьків мав громадянство цієї Держави. Якщо її батьки мали не
354
одне і те ж громадянство під час її народження, питання, чи по-

винна відповідна особа набути громадянство свого батька або
матері, вирішується національним законодавством Договірної
Держави. Надання громадянства відповідно до положень цієї
частини відбувається:
(а) при народженні, в силу закону;
(b) після порушення перед належним органом влади кло-
потання відповідною особою або від її імені в порядку,
встановленому національним законодавством. За умови
дотримання положень частини 2 цієї статті жодне поді-
бне клопотання не може бути відхилене.
мадянства відповідно до положень частини 1 цієї статті дотри-
манням однієї або кількох із таких умов:
(а) щоб клопотання було порушене до досягнення заявником
певного встановленого цією Договірною Державою віку,
який не повинен бути меншим за двадцять три роки;
(b) щоб відповідна особа проживала на території цієї До-
говірної Держави протягом установленого цією Дер-
жавою строку, який не повинен перевищувати трьох
років, які безпосередньо передують порушенню кло-
потання;
(c) щоб відповідна особа не була визнана через суд винною
у злочині проти державної безпеки;
(d) щоб відповідна особа завжди була апатридом.
Стаття 5
1. Якщо законодавство Договірної Держави передбачає
втрату громадянства внаслідок будь-яких змін в особистому
статусі відповідної особи, таких як вступ у шлюб, припинення
шлюбу, узаконення, визнання або усиновлення, така втрата
повинна обумовлюватися володінням іншим громадянством
або набуттям іншого громадянства.
2. Якщо відповідно до законодавства Договірної Держави
355
дитина, народжена поза шлюбом, втрачає громадянство цієї

Держави внаслідок визнання батьківства, їй має надаватися
можливість відновлення цього громадянства шляхом письмо-
вого клопотання перед належним органом влади, і умови, що
регулюють таке клопотання, не повинні бути суворішими, ніж
встановлені в частині 2 статті 1 Конвенції.
Стаття 6
Якщо законодавство Договірної Держави передбачає втрату
її громадянства чоловіком/дружиною або дітьми певної особи
внаслідок втрати цією особою або позбавлення її цього грома-
дянства, така втрата має обумовлюватися володінням ними ін-
шим громадянством або набуттям ними іншого громадянства.
Стаття 7
1. (а) Якщо законодавство Договірної Держави дозволяє від-
мову від громадянства, така відмова не призводить до втрати
громадянства, крім випадків, коли відповідна особа має або
набуває інше громадянство.
(b) Положення пункту (а) цієї частини не застосовуються
в тих випадках, коли їхнє застосування суперечило б
принципам, викладеним у статтях 13 і 14 Загальної де-
кларації прав людини, затвердженої 10 грудня 1948 року
Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.
2. Громадянин Договірної Держави, який бажає натуралізу-

ватися в іноземній країні, не втрачає свого громадянства, якщо
не набуває або не одержує запевнення в набутті громадянства
цієї іноземної країни.
3. Згідно з положеннями частин 4 і 5 цієї статті громадя-

нин Договірної Держави не втрачає свого громадянства таким
чином, щоб стати апатридом внаслідок виїзду, проживання за
кордоном, нездійснення реєстрації або якоїсь подібної при-
356
чини.
4. Натуралізована особа може втратити громадянство вна-

слідок проживання за кордоном протягом установленого за-
конодавством відповідної Договірної Держави строку, який не
повинен бути меншим, ніж сім послідовних років, якщо не за-
явить належному органу влади про своє бажання зберегти своє
громадянство.
5. Що стосується громадянина Договірної Держави, наро-

дженого за межами території цієї Держави, то законодавство
цієї Держави може обумовити збереження цим громадянином
свого громадянства по закінченню одного року після досягнен-
ня ним повноліття за умови проживання у цей час на території
цієї Держави або реєстрації в належному органі влади.
6. За винятком обставин, згаданих у цій статті, жодна

особа не втрачає громадянства Договірної Держави, якщо
така втрата зробила б цю особу апатридом, хоча така втра-
та і не є прямо забороненою жодною іншою постановою цієї
Конвенції.
Стаття 8
1. Договірна Держава не позбавляє особу її громадянства,
якщо таке позбавлення зробило б цю особу апатридом.
2. Незважаючи на положення частини 1 цієї статті, особа

може бути позбавлена громадянства Договірної Держави:
(а) за таких обставин, за яких втрата громадянства допус-
кається відповідно до частин 4 і 5 статті 7;
(b) якщо громадянство було набуте в результаті повідомлен-
ня помилкових відомостей або обману.
3. Незважаючи на положення частини 1 цієї статті, Дого-
357
вірна Держава може зберігати право позбавити особу свого

громадянства, якщо під час підписання, ратифікації або при-
єднання вона вкаже, що залишає за собою право позбавляти
громадянства з однієї або декількох наступних підстав, що іс-
нували в цей час в її національному законодавстві:
а) якщо всупереч своєму обов’язку бути вірною цій Дого-
вірній Державі відповідна особа,
(і) ігноруючи пряму заборону з боку Договірної Держави,
надавала або продовжує надавати послуги іншій Держа-
ві, або одержала чи продовжує одержувати винагороду
від іншої Держави,
або
(іі) поводиться таким чином, що завдає серйозної шкоди
життєвим інтересам цієї Держави;
b) якщо відповідна особа присягнула на вірність або зро-
била формальну заяву про вірність іншій Державі чи на-
дала певні докази свого наміру відмовитися від вірності
цій Договірній Державі.
4. Жодна Договірна Держава не здійснює право позбавлен-

ня громадянства, яке допускається відповідно до частини 2 або
3 цієї статті, інакше як відповідно до закону, що передбачає для
відповідної особи право на справедливий розгляд справи судом
або іншою незалежною установою.
Стаття 9
Жодна Договірна Держава не може позбавити особу чи гру-
пу осіб їхнього громадянства за расовими, етнічними, релігій-
ними або політичними ознаками.
Стаття 10
1. До кожного міжнародного договору між Договірними
Державами, що передбачає передання території, мають
включатися положення, які б гарантували, що жодна особа
358
не стане апатридом у результаті такої передачі. Договірна

Держава вживає всіх можливих заходів для того, щоб такі
положення вносилися в будь-який подібний міжнародний
договір, що укладається нею із Державою, яка не є учасником
Конвенції.
2. За відсутності таких положень Договірна Держава, якій

передається територія або яка іншим чином набуває території,
повинна надавати своє громадянство тим особам, які в іншому
разі стали б апатридами в результаті такої передачі або такого
набуття.
Стаття 11
Договірні Держави сприяють створенню в рамках Організа-
ції Об’єднаних Націй у найближчий термін після депонування
шостої ратифікаційної грамоти або грамоти про приєднання,
такого органу, до якого особи, що вимагають певних переваг
на підставі Конвенції, могли б звертатися із проханнями про
розгляд своїх вимог і про надання їм допомоги при поданні цих
вимог відповідним органам влади.
Стаття 12
1. Що стосується Договірних Держав, у яких їхнє грома-
дянство не надається при народженні в силу закону, як перед-
бачено в частині 1 статті 1 або у статті 4 Конвенції, то в такому
випадку положення частини 1 статті 1 або статті 4 застосову-
ються до осіб, народжених до набуття чинності Конвенцією, а
також до осіб, народжених після.
2. Положення частини 4 статті 1 Конвенції застосовуються

до осіб, народжених до набуття нею чинності, а також до осіб,
народжених після.
3. Положення частини 2 цієї Конвенції застосовуються тіль-
359
ки до знайд, виявлених на території Договірної Держави після

набуття чинності цією Конвенцією стосовно цієї Держави.
Стаття 13
Ця Конвенція не може тлумачитися на шкоду будь-якому
положенню, яке у більшому ступені сприяє скороченню без-
громадянства і міститься або міститиметься в законодавстві
будь-якої Договірної Держави або в якійсь іншій конвенції, між-
народному договорі або угоді, що мають або матимуть силу для
двох або більше Договірних Держав.
ɋɬɚɬɬɹ 14
Будь-який спір між Договірними Державами щодо тлума-

чення або застосування Конвенції, який не може бути вирі-
шений іншим шляхом, передається до Міжнародного Суду на
вимогу будь-якої зі сторін цього спору.
Стаття 15
1. Ця Конвенція поширюється на всі несамоврядні, підопіч-
ні, колоніальні та інші неметропольні території, за міжнародні
відносини яких відповідає будь-яка із Договірних Держав; згід-
но з положеннями частини 2 цієї статті відповідна Договір-
на Держава під час підписання, ратифікації або приєднання
вказує неметропольну територію або неметропольні території,
на які ця Конвенція поширюватиметься ipso facto в результаті
такого підписання, ратифікації або приєднання.
2. У будь-якому випадку, в питаннях стосовно громадянства,

коли неметропольна територія не розглядається як одне ціле
із метропольною територією, або в будь-якому випадку, коли
попередня згода неметропольної території потрібна відповід-
но до основних законів або практики Договірної Держави або
неметропольної території для поширення Конвенції на цю те-
360
риторію, ця Договірна Держава вживає заходів для одержання

необхідної згоди неметропольної території протягом дванадця-
тимісячного строку від дня підписання Конвенції зазначеною
Договірною Державою, а коли таку згоду було отримано, ця
Договірна Держава повідомляє про це Генерального секретаря
Організації Об’єднаних Націй. Конвенція поширюється на те-
риторію або території, зазначені в такому повідомленні, з дня
одержання його Генеральним секретарем.
3. Після закінчення дванадцятимісячного строку, зазна-

ченого в частині 2 цієї статті, відповідні Договірні Держави
повідомляють Генерального секретаря про результати консуль-
тацій з такими неметропольними територіями, за міжнародні
відносини яких вони відповідальні і від яких не було отримано
згоду на поширення на них Конвенції.
Стаття 16
1. Конвенція відкрита для підписання в Центральних уста-
новах Організації Об’єднаних Націй з 30 серпня 1961 року до
31 травня 1962 року.
2. Конвенція відкрита для підписання від імені:

(а) будь-якої Держави – члена Організації Об’єднаних Націй;
(b) будь-якої іншої Держави, запрошеної до участі в Кон-
ференції Організації Об’єднаних Націй з ліквідації або
скорочення безгромадянства в майбутньому;
(c) будь-якої Держави, запрошеної Генеральною Асамблеєю
Організації Об’єднаних Націй підписати цю Конвенцію
або приєднатися до неї.
3. Ця Конвенція підлягає ратифікації, і ратифікаційні

грамоти депонуються у Генерального секретаря Організації
Об’єднаних Націй.
4. Ця Конвенція відкрита для приєднання Державами, за-
361
значеними в частині 2 цієї статті. Приєднання відбувається

шляхом депонування грамоти про приєднання у Генерального
секретаря Організації Об’єднаних Націй.
Стаття 17
1. Під час підписання, ратифікації або приєднання будь-яка
Держава може зробити застереження до статей 11, 14 або 15.
2. Жодні інші застереження до цієї Конвенції не допуска-

ються.
Стаття 18
1. Ця Конвенція набуває чинності через два роки від дня
депонування шостої ратифікаційної грамоти або грамоти про
приєднання.
2. Для кожної Держави, яка ратифікує Конвенцію або при-

єднається до неї після того, як буде депонована шоста ратифіка-
ційна грамота або акт про приєднання, вона набуває чинності
на дев’яностий день після депонування цією Державою своєї
ратифікаційної грамоти чи грамоти про приєднання або в день
набуття чинності Конвенцією відповідно до положень частини
1 цієї статті, залежно від того, який день настане пізніше.
Стаття 19
1. Будь-яка Договірна Держава може денонсувати Конвен-
цію в будь-який час шляхом письмового повідомлення на ім’я
Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Така
денонсація набуває чинності для відповідної Договірної Дер-
жави через рік від дня одержання її Генеральним секретарем.
2. У тому випадку, якщо, відповідно до положень статті 15,

ця Конвенція буде поширена на неметропольну територію Дого-
вірної Держави, така Держава може в будь-який час після цього
за згодою відповідної території повідомити Генерального секре-
362
таря Організації Об’єднаних Націй про денонсацію Конвенції

окремо по відношенню до цієї території. Така денонсація на-
буває чинності через рік від дня одержання такого повідомлен-
ня Генеральним секретарем, який інформує всі інші Договірні
Держави про таке повідомлення і про день його одержання.
Стаття 20
1. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй по-
відомляє всі Держави – члени Організації Об’єднаних Націй і
держави, які не є членами ООН, зазначені у статті 16, про такі
обставини:
(а) про підписання, ратифікацію і приєднання відповідно
(b) про застереження відповідно до статті 17;
(с) про день набуття чинності цією Конвенцією відповідно
(d) про денонсації відповідно до статті 19.
2. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй не

пізніше ніж після депонування шостої ратифікаційної грамоти
або грамоти про приєднання звертає увагу Генеральної Асамб-
леї на питання про створення, відповідно до статті 11, органу,
зазначеного в ній.
Стаття 21
Ця Конвенція реєструється Генеральним секретарем Орга-
нізації Об’єднаних Націй у день набуття нею чинності.
НА ЗАСВІДЧЕННЯ ВИКЛАДЕНОГО повноважні представ-

ники, що підписалися нижче, підписали цю Конвенцію.
ВЧИНЕНО у Нью-Йорку тридцятого дня серпня тисяча

дев’ятсот шістдесят першого року в одному примірнику, тексти
якого англійською, іспанською, китайською, російською і фран-
363
цузькою мовами є однаково автентичними, і який здається на

зберігання в архів Організації Об’єднаних Націй та засвідчені
копії якого передаються Генеральним секретарем Організації
Об’єднаних Націй усім членам цієї Організації і державам, які
не є її членами, зазначеним у статті 16 цієї Конвенції.
364
20.3. ЄВРОПЕЙСЬКА
КОНВЕНЦІЯ ПРО
УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
Європейська конвенція про усиновлення дітей (перегляну-
та). Офіційний переклад. Вчинена 27 листопада 2008 року у
м. Стамбулі. Ратифікована Законом України від 15.02.2011 р.
№ 3017-VI. Реєстраційний код.55180 /2011.
20.3.А. Англомовний варіант
EUROPEAN CONVENTION
ON THE ADOPTION
OF CHILDREN (REVISED)
Strasbourg, 27.XI.2008
The 1967 Convention Explanatory Report
Français
European Committee on Legal Co-operation (CDCJ) —
Website
PREAMBLE
The member States of the Council of Europe and the other

signatories hereto,
365
Considering that the aim of the Council of Europe is to achieve a

greater unity between its members for the purpose of safeguarding
and realising the ideals and principles which are their common
heritage;
Considering that, although the institution of the adoption of
children exists in the law of all member States of the Council of
Europe, differing views as to the principles which should govern
adoption and differences in adoption procedures and in the legal
consequences of adoption remain in these countries;
Taking into account the United Nations Convention on the
Rights of the Child, of 20 November 1989, and in particular its
Article 21;
Taking into account The Hague Convention of 29 May 1993 on
Protection of Children and Co operation in respect of Intercountry
Adoption;
Noting the content of Recommendation 1443 (2000) of the
Parliamentary Assembly of the Council of Europe on «International
adoption: respecting children’s rights», and the Council of Europe’s
White Paper on principles concerning the establishment and legal
consequences of parentage;
Recognising that some of the provisions of the 1967 European
Convention on the Adoption of Children (ETS No. 58) are outdated
and contrary to the case-law of the European Court of Human Rights;
Recognising that the involvement of children in family
proceedings affecting them has been improved by the European
Convention of 25 January 1996 on the Exercise of Children’s Rights
(ETS No. 160) and by the case-law of the European Court of Human
Rights;
Considering that the acceptance of common revised principles
and practices with respect to the adoption of children, taking
into account the relevant developments in this area during the
last decades, would help to reduce the difficulties caused by the
differences in national laws and at the same time promote the
interests of children who are adopted;
366
Being convinced of the need for a revised Council of Europe

international instrument on adoption of children providing
an effective complement in particular to the 1993 Hague
Convention;
Recognising that the best interests of the child shall be of
paramount consideration,
Have agreed as follows:
PART I – SCOPE OF THE CONVENTION AND

APPLICATION OF ITS PRINCIPLES
Article 1 – Scope of the Convention

1 This Convention applies to the adoption of a child who, at the
time when the adopter applies to adopt him or her, has not attained
the age of 18, is not and has not been married, is not in and has not
entered into a registered partnership and has not reached majority.
2 This Convention covers only legal institutions of adoption

which create a permanent child parent relationship.
Article 2 – Application of principles

Each State Party shall adopt such legislative or other measures
as may be necessary to ensure the conformity of its law with the
provisions of this Convention and shall notify the Secretary General
of the Council of Europe of the measures taken for that purpose.
PART II – GENERAL PRINCIPLES
Article 3 – Validity of an adoption

An adoption shall be valid only if it is granted by a court or an
administrative authority (hereinafter the “competent authority”).
367
Article 4 – Granting of an adoption

1 The competent authority shall not grant an adoption unless it
is satisfied that the adoption will be in the best interests of the child.
2 In each case the competent authority shall pay particular

attention to the importance of the adoption providing the child with
a stable and harmonious home.
Article 5 – Consents to an adoption

1 Subject to paragraphs 2 to 5 of this article, an adoption shall
not be granted unless at least the following consents to the adoption
have been given and not withdrawn:
a the consent of the mother and the father; or if there is neither
father nor mother to consent, the consent of any person or
body who is entitled to consent in their place;
b the consent of the child considered by law as having sufficient
understanding; a child shall be considered as having
sufficient understanding on attaining an age which shall
be prescribed by law and shall not be more than 14 years;
c the consent of the spouse or registered partner of the adopter.
2 The persons whose consent is required for adoption must

have been counselled as may be necessary and duly informed of the
effects of their consent, in particular whether or not an adoption
will result in the termination of the legal relationship between the
child and his or her family of origin. The consent must have been
given freely, in the required legal form, and expressed or evidenced
in writing.
3 The competent authority shall not dispense with the consent

or overrule the refusal to consent of any person or body mentioned
in paragraph 1 save on exceptional grounds determined by law.
However, the consent of a child who suffers from a disability
preventing the expression of a valid consent may be dispensed with.
368
4 If the father or mother is not a holder of parental responsibility

in respect of the child, or at least of the right to consent to an
adoption, the law may provide that it shall not be necessary to
obtain his or her consent.
5 A mother’s consent to the adoption of her child shall be valid

when it is given at such time after the birth of the child, not being
less than six weeks, as may be prescribed by law, or, if no such
time has been prescribed, at such time as, in the opinion of the
competent authority, will have enabled her to recover sufficiently
from the effects of giving birth to the child.
6 For the purposes of this Convention “father” and “mother”

mean the persons who according to law are the parents of the child.
Article 6 – Consultation of the child

If the child’s consent is not necessary according to Article 5,
paragraphs 1 and 3, he or she shall, as far as possible, be consulted
and his or her views and wishes shall be taken into account having
regard to his or her degree of maturity. Such consultation may be
dispensed with if it would be manifestly contrary to the child’s best
interests.
Article 7 – Conditions for adoption

1 The law shall permit a child to be adopted:
a by two persons of different sex
i who are married to each other, or
ii where such an institution exists, have entered into a
registered partnership together;
b by one person.
2 States are free to extend the scope of this Convention

to same sex couples who are married to each other or who
have entered into a registered partnership together. They are
369
also free to extend the scope of this Convention to different

sex couples and same sex couples who are living together in a
stable relationship.
Article 8 – Possibility of a subsequent adoption

The law shall not permit an adopted child to be adopted
on a subsequent occasion save in one or more of the following
circumstances:
a where the child is adopted by the spouse or registered partner
of the adopter;
b where the former adopter has died;
c where the adoption has been annulled;
d where the former adoption has come or thereby comes to
an end;
e where the subsequent adoption is justified on serious
grounds and the former adoption cannot in law be brought
to an end.
Article 9 – Minimum age of the adopter

1 A child may be adopted only if the adopter has attained the
minimum age prescribed by law for this purpose, this minimum
age being neither less than 18 nor more than 30 years. There shall
be an appropriate age difference between the adopter and the
child, having regard to the best interests of the child, preferably a
difference of at least 16 years.
2 The law may, however, permit the requirement as to the

minimum age or the age difference to be waived in the best interests
of the child:
a when the adopter is the spouse or registered partner of the
child’s father or mother; or
b by reason of exceptional circumstances.
370
Article 10 – Preliminary enquiries

1 The competent authority shall not grant an adoption until
appropriate enquiries have been made concerning the adopter, the
child and his or her family. During such enquiries and thereafter,
data may only be collected, processed and communicated according
to the rules relating to professional confidentiality and personal
data protection.
2 The enquiries, to the extent appropriate in each case, shall

concern, as far as possible and inter alia, the following matters:
a the personality, health and social environment of the adopter,
particulars of his or her home and household and his or her
ability to bring up the child;
b why the adopter wishes to adopt the child;
c where only one of two spouses or registered partners applies
to adopt the child, why the other does not join in the
application;
d the mutual suitability of the child and the adopter, and the
length of time that the child has been in his or her care;
e the personality, health and social environment of the child
and, subject to any limitations imposed by law, his or her
background and civil status;
f the ethnic, religious and cultural background of the adopter
and of the child.
3 These enquiries shall be entrusted to a person or body recognised

for that purpose by law or by a competent authority. They shall, as far
as practicable, be made by social workers who are qualified in this field
as a result of either their training or their experience.
4 The provisions of this article shall not affect the power or

duty of the competent authority to obtain any information or
evidence, whether or not within the scope of these enquiries, which
it considers likely to be of assistance.
371
5 Enquiries relating to the suitability to adopt and the eligibility

of the adopter, the circumstances and the motives of the persons
concerned and the appropriateness of the placement of the child
shall be made before the child is entrusted with a view to adoption
to the care of the prospective adopter.
Article 11 – Effects of an adoption

1 Upon adoption a child shall become a full member of the
family of the adopter(s) and shall have in regard to the adopter(s)
and his, her or their family the same rights and obligations as a
child of the adopter(s) whose parentage is legally established. The
adopter(s) shall have parental responsibility for the child. The
adoption shall terminate the legal relationship between the child
and his or her father, mother and family of origin.
2 Nevertheless, the spouse or partner, whether registered or

not, of the adopter shall retain his or her rights and obligations in
respect of the adopted child if the latter is his or her child, unless
the law otherwise provides.
3 As regards the termination of the legal relationship between

the child and his or her family of origin, States Parties may make
exceptions in respect of matters such as the surname of the child
and impediments to marriage or to entering into a registered
partnership.
4 States Parties may make provision for other forms of adoption

having more limited effects than those stated in the preceding
paragraphs of this article.
Article 12 – Nationality of the adopted child

1 States Parties shall facilitate the acquisition of their
nationality by a child adopted by one of their nationals.
372
2 Loss of nationality which could result from an adoption

shall be conditional upon possession or acquisition of another
nationality.
Article 13 – Prohibition of restrictions

1 The number of children who may be adopted by the same
adopter shall not be restricted by law.
2 A person who has or is able to have a child shall not on that

account be prohibited by law from adopting a child.
Article 14 – Revocation and annulment of an adoption

1 An adoption may be revoked or annulled only by decision of
the competent authority. The best interests of the child shall always
be the paramount consideration.
2 An adoption may be revoked only on serious grounds

permitted by law before the child reaches the age of majority.
3 An application for annulment must be made within a period

prescribed by law.
Article 15 – Request for information from another State

Party
When the enquiries made pursuant to Articles 4 and 10 of this
Convention relate to a person who lives or has lived in the territory
of another State Party, that State Party shall, if a request for infor-
mation is made, promptly endeavour to secure that the informa-
tion requested is provided. Each State shall designate a national
authority to which a request for information shall be addressed.
Article 16 – Proceedings to establish parentage

In the case of pending proceedings for the establishment of
paternity, or, where such a procedure exists, for the establishment
373
of maternity, instituted by the putative biological father or

mother, adoption proceedings shall, where appropriate, be
suspended to await the results of the parentage proceedings. The
competent authorities shall act expeditiously in such parentage
proceedings.
Article 17 – Prohibition of improper gain

No one shall derive any improper financial or other gain from
an activity relating to the adoption of a child.
Article 18 – More favourable conditions

States Parties shall retain the option of adopting provisions
more favourable to the adopted child.
Article 19 – Probationary period

States Parties are free to require that the child has been in
the care of the adopter before adoption is granted for a period
long enough to enable a reasonable estimate to be made by the
competent authority as to their future relations if the adoption were
granted. In this context the best interests of the child shall be the
paramount consideration.
Article 20 – Counselling and post-adoption services

The public authorities shall ensure the promotion and proper
functioning of adoption counselling and post-adoption services
to provide help and advice to prospective adopters, adopters and
adopted children.
Article 21 – Training
States Parties shall ensure that social workers dealing with
adoption are appropriately trained in the social and legal aspects
of adoption.
374
Article 22 – Access to and disclosure of information

1 Provision may be made to enable an adoption to be completed
without disclosing the identity of the adopter to the child’s family
of origin.
2 Provision shall be made to require or permit adoption

proceedings to take place in camera.
3 The adopted child shall have access to information held by

the competent authorities concerning his or her origins. Where
his or her parents of origin have a legal right not to disclose their
identity, it shall remain open to the competent authority, to the
extent permitted by law, to determine whether to override that
right and disclose identifying information, having regard to the
circumstances and to the respective rights of the child and his or
her parents of origin. Appropriate guidance may be given to an
adopted child not having reached the age of majority.
4 The adopter and the adopted child shall be able to obtain a

document which contains extracts from the public records attesting
the date and place of birth of the adopted child, but not expressly
revealing the fact of adoption or the identity of his or her parents
of origin. States Parties may choose not to apply this provision to
the other forms of adoption mentioned in Article 11, paragraph 4,
of this Convention.
5 Having regard to a person’s right to know about his or her

identity and origin, relevant information regarding an adoption
shall be collected and retained for at least 50 years after the
adoption becomes final.
6 Public records shall be kept and, in any event, their contents

reproduced in such a way as to prevent persons who do not have a
legitimate interest from learning whether a person was adopted or
375
not, and if this information is disclosed, the identity of his or her

parents of origin.
PART III – FINAL CLAUSES
Article 23 – Effects of the Convention

1 This Convention shall replace, as regards its States Parties,
the European Convention on the Adoption of Children, which was
open for signature on 24 April 1967.
2 In relations between a Party to the present Convention and

a Party to the 1967 Convention which has not ratified the present
Convention, Article 14 of the 1967 Convention shall continue to
apply.
Article 24 – Signature, ratification and entry into force

1 This Convention shall be open for signature by the member
States of the Council of Europe and the non-member States which
have participated in its elaboration.
2 The Convention is subject to ratification, acceptance or

approval. Instruments of ratification, acceptance or approval shall
be deposited with the Secretary General of the Council of Europe.
3 This Convention shall enter into force on the first day of the
month following the expiration of a period of three months after
the date on which three signatories have expressed their consent
to be bound by the Convention in accordance with the provisions
of paragraph 2 of this article.
4 In respect of any State mentioned in paragraph 1, which

subsequently expresses its consent to be bound by it, the
Convention shall enter into force on the first day of the month
376
following the expiration of a period of three months after the date of

the deposit of its instrument of ratification, acceptance or approval.
Article 25 – Accession
1 After the entry into force of this Convention, the Committee
of Ministers of the Council of Europe may, after consultation
of the Parties, invite any State not a member of the Council of
Europe and not having participated in its elaboration to accede
to this Convention by a decision taken by the majority provided
for in Article 20.d of the Statute of the Council of Europe, and by
unanimous vote of the representatives of the States Parties entitled
to sit on the Committee of Ministers.
2 In respect of any acceding State, the Convention shall enter

into force on the first day of the month following the expiration of a
period of three months after the date of deposit of the instrument
of accession with the Secretary General of the Council of Europe.
Article 26 – Territorial application

1 Any State may, at the time of signature or when depositing
its instrument of ratification, acceptance, approval or accession,
specify the territory or territories to which this Convention shall
apply.
2 Any State Party may, at any later date, by a declaration

addressed to the Secretary General of the Council of Europe, extend
the application of this Convention to any other territory specified
in the declaration and for whose international relations it is
responsible or on whose behalf it is authorised to give undertakings.
In respect of such territory, the Convention shall enter into force
on the first day of the month following the expiration of a period of
three months after the date of receipt of such declaration by the
Secretary General.
377
3 Any declaration made under the two preceding paragraphs

may, in respect of any territory specified in such declaration, be
withdrawn by a notification addressed to the Secretary General
of the Council of Europe. The withdrawal shall become effective
on the first day of the month following the expiration of a period of
three months after the date of receipt of such notification by the
Secretary General.
Article 27 – Reservations
1 No reservations may be made to this Convention except
in respect of the provisions of Article 5, paragraph 1.b, Article 7,
paragraphs 1.a.ii and 1.b, and Article 22, paragraph 3.
2 Any reservation made by a State in pursuance of paragraph

1 shall be formulated at the time of signature or upon the deposit
of its instrument of ratification, acceptance, approval or accession.
3 Any State may wholly or partly withdraw a reservation it has

made in accordance with paragraph 1 by means of a declaration
addressed to the Secretary General of the Council of Europe which
shall become effective as from the date of its receipt.
Article 28 – Notification of competent authorities

Each State Party shall notify the Secretary General of the
Council of Europe of the name and address of the authority to
which requests under Article 15 may be addressed.
Article 29 – Denunciation
1 Any State Party may, at any time, denounce this Convention
by means of a notification addressed to the Secretary General of
the Council of Europe.
2 Such denunciation shall become effective on the first day

of the month following the expiration of a period of three months
378
after the date of receipt of the notification by the Secretary

General.
Article 30 – Notifications
The Secretary General of the Council of Europe shall notify the
member States of the Council of Europe, the non member States
which have participated in the elaboration of this Convention, any
State Party and any State which has been invited to accede to this
Convention, of:
a any signature;
b any deposit of an instrument of ratification, acceptance,
approval or accession;
c any date of entry into force of this Convention in accordance
with Article 24 thereof;
d any notification received in pursuance of the provisions of
Article 2;
e any declaration received in pursuance of the provisions
of paragraph 2 of Article 7 and paragraphs 2 and 3 of
Article 26;
f any reservation and withdrawal of reservations made in
pursuance of the provisions of Article 27;
g any notification received in pursuance of the provisions of
Article 28;
h any notification received in pursuance of the provisions of
Article 29 and the date on which denunciation takes effect;
i any other act, notification or communication relating to this
Convention.
In witness whereof, the undersigned, being duly authorised
thereto, have signed this Convention.
Done at Strasbourg, this 27 th day of November 2008, in
English and in French, both texts being equally authentic, in a
single copy which shall be deposited in the archives of the Council
of Europe. The Secretary General of the Council of Europe shall
transmit certified copies to each member State of the Council of
379
Europe, to the non-member States which have participated in the

elaboration of the Convention and to any State invited to accede
to this Convention.
20.3.Б. Українськомовний варіант
ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ
ПРО УСИНОВЛЕННЯ ДІТЕЙ
(переглянута)
{Конвенцію ратифіковано Законом N 3017-VI (3017-17)
від 15.02.2011 із застереженням та заявою}

Дата ратифікації Україною: 15.02.2011
ПРЕАМБУЛА
Держави — члени Ради Європи та інші держави, які підпи-

сали цю Конвенцію, беручи до уваги, що метою Ради Європи є
досягнення більшої єдності між її членами для охорони й реа-
лізації ідеалів та принципів, які є їхнім спільним надбанням;
беручи до уваги, що, хоча інститут усиновлення дітей іс-
нує в законодавстві всіх держав — членів Ради Європи, у цих
країнах зберігаються різні погляди на принципи, які повинні
380
регулювати питання усиновлення, та розбіжності в процедурах

усиновлення й правових наслідках усиновлення;
ураховуючи Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про
права дитини ( 995_021 ) від 20 листопада 1989 року та, зокре-
ма, її статтю 21;
ураховуючи Гаазьку конвенцію про захист дітей та співро-
бітництво в галузі міждержавного усиновлення ( 995_365 ) від
29 травня 1993 року;
відзначаючи зміст Рекомендації 1443 (2000) Парламент-
ської Асамблеї Ради Європи «Міжнародне усиновлення: дотри-
мання прав дитини» та Білої книги Ради Європи про принципи
стосовно встановлення та правових наслідків батьківства;
визнаючи, що деякі з положень Європейської конвенції про
усиновлення дітей від 1967 року (ETS N 58) ( 994_676 ) є заста-
рілими та суперечать прецедентній практиці Європейського
суду з прав людини;
визнаючи, що залучення дітей під час розгляду сімейних
справ, які стосуються їх, значно поліпшилося Європейською
конвенцією про здійснення прав дітей ( 994_135 ) від 25 січня
1996 року (ETS N 160) та прецедентною практикою Європей-
ського суду з прав людини;
беручи до уваги, що прийняття спільних переглянутих
принципів та практики стосовно усиновлення дітей з ураху-
ванням відповідного розвитку в цій сфері протягом останніх
десятиріч допомогло б зменшити труднощі, викликані різни-
цею між їхніми національними законодавствами, і водночас
відповідати інтересам усиновлених дітей;
будучи переконаними в необхідності переглянутого міжна-
родного документа Ради Європи про усиновлення дітей, який
забезпечує ефективне доповнення, зокрема, Гаазької конвенції
1993 року ( 995_365 );
визнаючи, що найвищі інтереси дитини мають перевагу,
домовилися про таке:
381
ЧАСТИНА I
СФЕРА ДІЇ КОНВЕНЦІЇ ТА ЗАСТОСУВАННЯ
ЇЇ ПРИНЦИПІВ
Стаття 1
Сфера дії Конвенції
1. Ця Конвенція застосовується до усиновлення дитини,
яка на момент звернення усиновлювача про її усиновлення ще
не досягла 18 років, не перебуває й не перебувала в шлюбі, не
перебуває й не перебувала в зареєстрованому партнерстві й не
досягла повноліття.
2. Ця Конвенція застосовується лише до правових інститу-

тів усиновлення, якими створюються постійні відносини між
дитиною й батьками.
Стаття 2
Застосування принципів
Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих або
інших заходів, які можуть бути необхідними, для забезпечення
відповідності свого законодавства положенням цієї Конвенції
та повідомляє про заходи, яких ужито для цього, Генеральному
секретарю Ради Європи.
ЧАСТИНА II
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Стаття 3
Дійсність усиновлення
Усиновлення є дійсним лише за умови, що його здійснено
рішенням суду або адміністративного органу (далі — компе-
тентний орган).
382
Стаття 4
Рішення про усиновлення
1. Компетентний орган не приймає рішення про усинов-
лення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме
найвищим інтересам дитини.
2. У кожному випадку компетентний орган приділяє особли-

ву увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину
стабільними та гармонійними домашніми умовами.
Стаття 5
Згоди на усиновлення
1. З урахуванням пунктів 2-5 цієї статті рішення про уси-
новлення не приймається, якщо не надано принаймні таких
згод, які не відкликані:
a) згода матері й батька; або в разі відсутності й батька, й
матері, які могли б надати згоду, згода будь-якої особи
чи установи, які вповноважені надати таку згоду замість
них;
b) згода дитини, яка відповідно до закону вважається та-
кою, що має достатній рівень розуміння; дитину вва-
жають такою, що має достатній рівень розуміння, після
досягнення віку, який визначено законом та який не по-
винен перевищувати 14 років;
c) згода другого з подружжя чи зареєстрованого партнера
усиновлювача.
2. Особам, згода на усиновлення яких вимагається, повинні

бути надані консультації, які можуть бути необхідними, і на-
лежним чином повідомлено про наслідки їхньої згоди, зокрема
чи призведе усиновлення дитини до припинення правових від-
носин між дитиною та сім’єю її походження. Згоду повинно бути
надано вільно в установленій правовій формі й висловлено чи
засвідчено письмово.
383
3. Компетентний орган повинен вимагати згоди будь-якої

особи чи органу, зазначених у пункті 1, або відхиляти відмову
в наданні такої згоди, окрім з виключних підстав, визначених
законом. Однак згоди дитини, яка страждає від розладів, що пе-
решкоджають висловленню дійсної згоди, можна не вимагати.
4. Якщо батько чи мати позбавлені батьківських прав сто-

совно дитини або принаймні права давати згоду на усиновлен-
ня, закон може передбачати, що одержання його чи її згоди не
є обов’язковим.
5. Згода матері на усиновлення її дитини є дійсною, коли її

надано в передбачений законом час після народження дитини,
але не менше, ніж через шість тижнів, або, якщо не встановле-
но такого часу, у такий час, який, на думку компетентного ор-
гану, надає їй можливість достатньо відновитися від наслідків,
пов’язаних з народженням дитини.
6. Для цілей цієї Конвенції «батько» й «мати» означають осіб,

які відповідно до закону є батьками дитини.
Стаття 6
Консультація з дитиною
Якщо згода дитини відповідно до пунктів 1 й 3 статті 5 не є
необхідною, з нею настільки, наскільки це є можливим, радять-
ся та її думки й бажання враховуються з урахуванням рівня її
розвитку. Така консультація не вимагається, якщо вона очевид-
но суперечить найвищим інтересам дитини.
Стаття 7
Умови усиновлення
1. Закон дозволяє усиновлювати дитину:
a) двом особам різної статі:
i) які перебувають у шлюбі між собою або
384
ii) які перебувають у зареєстрованому партнерстві, якщо

такий інститут існує;
b) одній особі.
2. Держави можуть поширювати дію цієї Конвенції на одно-

статеві пари, які одружені або перебувають у зареєстрованому
партнерстві. Вони також можуть поширювати дію цієї Конвен-
ції на різностатеві й одностатеві пари, які разом проживають
у постійних стосунках.
Стаття 8
Можливість повторного усиновлення
Закон не дозволяє усиновлювати усиновлену дитину по-
вторно, за винятком однієї чи більше таких обставин:
a) коли дитину усиновлює другий з подружжя або зареє-
стрований партнер усиновлювача;
b) коли попередній усиновлювач помер;
c) коли усиновлення скасовано;
d) коли попереднє усиновлення завершується або неза-
баром завершиться;
e) коли повторне усиновлення виправдано серйозними
підставами, а попереднього усиновлення відповідно до
закону не може бути припинено.
Стаття 9
Мінімальний вік усиновлювача
1. Дитина може бути усиновлена лише, якщо усинов-
лювач досягнув установленого законом із цією метою міні-
мального віку; такий мінімальний вік не може бути меншим
за 18 років і більшим за 30 років. Між усиновлювачем і ди-
тиною повинна бути відповідна різниця у віці, ураховуючи
найвищі інтереси дитини, бажано, щоб різниця становила
принаймні 16 років.
385
2. Однак у найвищих інтересах дитини закон може дозво-

лити відступ від вимоги стосовно мінімального віку або різниці
у віці:
a) коли усиновлювач є другим з подружжя або зареєстро-
ваним партнером батька чи матері дитини або
b) у силу виняткових обставин.
Стаття 10
Попереднє встановлення обставин
1. Компетентний орган приймає рішення про усиновлен-
ня лише після належного попереднього встановлення обста-
вин стосовно усиновлювача, дитини та її сім’ї. Під час такого
встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися,
оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до пра-
вил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту
персональних даних.
2. Установлення обставин в належному обсязі в кожній

справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та inter
alia, таких питань:
a) особистості, стану здоров’я та соціального середовища
усиновлювача, подробиць про його домівку та умови
проживання, його здатності виховувати дитину;
b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину;
c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрова-
них партнерів не приєднується до заяви, коли лише один
з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається
із заявою про усиновлення;
d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також
тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під
його опікою;
e) особистості, стану здоров’я й соціального середовища
дитини, а також з урахуванням встановлених законом
обмежень її сімейного походження та її цивільного стану;
386
f) етнічного, релігійного та культурного походження уси-

новлювача й дитини.
3. Таке встановлення обставин повинно бути доручено особі

чи установі, які визначено із цією метою законом або компе-
тентним органом. Воно повинно здійснюватися настільки, на-
скільки це є практично можливим, соціальними працівниками,
які мають кваліфікацію в цій сфері завдяки своїй професійній
підготовці та власному досвіду.
4. Положення цієї статті не впливають на повноваження чи

обов’язок компетентного органу отримувати будь-яку інфор-
мацію або докази, незалежно від того, чи охоплюються вони
обсягом такого встановлення обставин, і які він розглядає як
такі, що можуть бути використані.
5. Установлення обставин стосовно придатності для уси-

новлення й правоздатності усиновлювача, обставин і моти-
вів заінтересованих осіб та доцільності влаштування дитини
здійснюються до передачі дитини для усиновлення під опіку
майбутніх усиновлювачів.
Стаття 11
Наслідки усиновлення
1. Унаслідок усиновлення дитина стає повноправним чле-
ном сім’ї усиновлювача (усиновлювачів) і має стосовно усинов-
лювача (усиновлювачів) та його або їхньої сім’ї такі самі права й
обов’язки, як і діти усиновлювача (усиновлювачів), батьківство
яких установлено законом.
Усиновлювач (усиновлювачі) мають батьківську відпові-
дальність стосовно дитини. Усиновлення припиняє правові
відносини між дитиною та її батьком, матір’ю та сім’єю похо-
дження.
387
2. Проте один з подружжя або партнер усиновлювача, не-

залежно від того чи перебувають вони в зареєстрованих від-
носинах, зберігають свої права та обов’язки стосовно усинов-
леної дитини, якщо остання є його дитиною, якщо іншого не
встановлено законом.
3. Що стосується припинення правових відносин між ди-

тиною та її сім’єю походження, то Держави-учасниці можуть
робити винятки стосовно таких питань, як прізвища дитини
та перешкод для реєстрації шлюбу чи вступу в зареєстроване
партнерство.
4. Держави-учасниці можуть приймати положення про

інші форми усиновлення, що мають більш обмежені на-
слідки, ніж ті, що встановлені в попередніх пунктах цієї
статті.
Стаття 12
Громадянство усиновленої дитини
1. Держави-учасниці сприяють набуттю їхнього громадян-
ства дитиною, усиновленою одним з їхніх громадян.
2. Втрату громадянства, яка могла б виникнути в результаті

усиновлення, повинно бути обумовлено належністю до іншого
громадянства чи його набуттям.
Стаття 13
Заборона обмежень
1. Число дітей, які можуть бути усиновлені одним усинов-
лювачем, не обмежується законом.
2. Особі, яка має дитину або може її мати, не може бути на

цій підставі заборонено законом усиновлювати дитину.
388
Стаття 14
Скасування усиновлення або визнання його недійсним
1. Усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним
лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси
дитини завжди мають перевагу.
2. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дити-

ною повноліття лише на підставі серйозних обставин, перед-
бачених законом.
3. Заяву про визнання усиновлення недійсним повинно

бути подано в установлений законом строк.
Стаття 15
Запит про надання інформації
від іншої Держави-учасниці
Коли встановлення обставин, що здійснюється відповідно
до статей 4 й 10 цієї Конвенції, стосується особи, яка прожи-
ває або проживала на території іншої Держави-учасниці, ця
Держава-учасниця в разі надіслання запиту про надання ін-
формації без затримок вживає заходів для забезпечення надан-
ня запитуваної інформації. Кожна Держава призначає націо-
нальний орган, якому повинен надсилатися запит про надання
інформації.
Стаття 16
Провадження про встановлення батьківства
У разі, якщо триває розгляд справи про встановлення бать-
ківства або, коли така процедура існує, про встановлення ма-
теринства, ініційований ймовірними біологічним батьком або
матір’ю, вирішення справи про усиновлення в разі доцільності
зупиняється до отримання результатів провадження про вста-
новлення батьківства. Компетентні органи діють швидко в та-
кому провадженні про встановлення батьківства.
389
Стаття 17
Заборона неналежної вигоди
Ніхто не може отримувати неправомірної фінансової або
іншої вигоди від діяльності щодо усиновлення дитини.
Стаття 18
Більш сприятливі умови
Держави-учасниці зберігають за собою право приймати
положення, більш сприятливі для усиновленої дитини.
Стаття 19
Випробувальний період
Держави-учасниці можуть вимагати, щоб дитину було
передано під опіку усиновлювача до прийняття рішення про
усиновлення на період, який є достатньо тривалим для того,
щоб компетентний орган міг об’єктивно оцінити їхні майбутні
відносини в разі прийняття рішення про усиновлення. У цьому
контексті найвищі інтереси дитини мають перевагу.
Стаття 20
Надання консультацій та послуг після усиновлення
Державні органи забезпечують розвиток і належне функціо-
нування служб, які надають консультації стосовно усиновлення
та послуг після усиновлення для забезпечення допомогою та
порадами майбутніх усиновлювачів, усиновлювачів або уси-
новлених.
Стаття 21
Навчання
Держави-учасниці забезпечують, щоб соціальні працівни-
ки, які займаються усиновленням, пройшли належне навчання
стосовно соціальних і правових аспектів усиновлення.
390
Стаття 22
Доступ до інформації та її розголошення
1. Може бути передбачено законність усиновлення без роз-
криття сім’ї походження дитини інформації про особу усинов-
лювача.
2. Може бути передбачено зобов’язання чи дозвіл здійснен-

ня провадження в справі про усиновлення in camera.
3. Усиновлена дитина повинна мати доступ до наявної в

компетентних органах інформації стосовно її походження. Коли
батьки, від яких вона походить, мають законне право на нероз-
голошення інформації про свою особу, вона залишається відо-
мою компетентному органові в обсязі, дозволеному законом,
для вирішення питання про відміну цього права й розкриття
інформації, яка ідентифікує особу, зважаючи на обставини й
відповідні права дитини та батьків, від яких вона походить. Від-
повідне повідомлення може бути надано усиновленій дитині,
яка не досягла повноліття.
4. Усиновлювач й усиновлена дитина повинні мати змогу

одержати документ, який містить витяги з державних реєстрів
та який засвідчує дату й місце народження усиновленої дитини,
але явно не розкриває факту усиновлення чи особу батьків, від
яких походить дитина. Держави-учасниці можуть не засто-
совувати цього положення до інших форм усиновлення, які
передбачені пунктом 4 статті 11 цієї Конвенції.
5. Беручи до уваги право особи знати про свою особис-

тість і походження, відповідна інформація, яка стосується
усиновлення, збирається й зберігається протягом щонай-
менше 50 років після того, як усиновлення набрало законної
сили.
391
6. Державні реєстри повинні зберігатися, й у будь-якому

разі їхній зміст повинен відтворюватися таким чином, щоб
особи, які не мають на це законних підстав, не могли встано-
вити факту усиновлення, а якщо цю інформацію розкрито, не
могли отримати відомостей про особу батьків, від яких походить
дитина.
РОЗДІЛ III
Стаття 23
Дія Конвенції
1. Ця Конвенція замінює для її Держав-учасниць Європей-
ську конвенцію про усиновлення дітей (994_676), відкриту для
підписання 24 квітня 1967 року.
2. У відносинах між Стороною цієї Конвенції й Стороною

Конвенції 1967 року ( 994_676 ), яка не ратифікувала цієї Кон-
венції, продовжує застосовуватися стаття 14 Конвенції 1967
року.
Стаття 24
Підписання, ратифікація й набрання чинності
1. Ця Конвенція є відкритою для підписання державами —
членами Ради Європи й державами, які не є її членами, але які
брали участь у її розробці.
2. Ця Конвенція підлягає ратифікації, прийняттю або за-

твердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про при-
йняття чи затвердження передаються на зберігання Генераль-
ному секретарю Ради Європи.
3. Ця Конвенція набирає чинності з першого дня місяця,

що настає після закінчення тримісячного строку з дати, коли
392
три держави, які підписали Конвенцію, висловили свою згоду

на обов’язковість Конвенції відповідно до положень пункту 2
4. Стосовно будь-якої держави, зазначеної в пункті 1, яка

згодом висловлює свою згоду на обов’язковість для неї цієї Кон-
венції, вона набирає чинності з першого дня місяця, що на-
стає після закінчення тримісячного строку, з дати передачі на
зберігання їхньої ратифікаційної грамоти або документа про
прийняття чи затвердження.
Стаття 25
Приєднання
1. Після набрання цією Конвенцією чинності Комітет мі-
ністрів Ради Європи після консультацій Сторін може запро-
понувати будь-якій державі, яка не є членом Ради Європи та
яка не брала участі в розробці Конвенції, приєднатися до цієї
Конвенції за рішенням, прийнятим більшістю, передбаченою
в пункті «d» статті 20 Статуту Ради Європи (994_001), та за
умови одностайного голосування представників Держав-учас-
ниць, які мають право брати участь у засіданнях Комітету
міністрів.
2. Стосовно будь-якої держави, яка приєдналася до Кон-

венції, Конвенція набирає чинності з першого дня місяця, що
настає після закінчення тримісячного строку з дати передачі
на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа
про приєднання.
Стаття 26
Територіальне застосування
1. Будь-яка держава під час підписання або передачі на збе-
рігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття,
затвердження чи приєднання може визначити територію або
території, до яких застосовується ця Конвенція.
393
2. Будь-яка Держава-учасниця в подальшому шляхом наді-

слання заяви на ім’я Генерального секретаря Ради Європи може
поширити застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу визна-
чену в заяві територію, за міжнародні відносини якої вона несе
відповідальність або від імені якої вона вповноважена брати на
себе зобов’язання. Стосовно такої території Конвенція набирає
чинності з першого дня місяця, який настає після закінчення
тримісячного строку з дати отримання заяви Генеральним се-
кретарем Ради Європи.
3. Будь-яку заяву, зроблену згідно з двома попередніми
пунктами, стосовно будь-якої території, визначеної в такій за-
яві, може бути відкликано шляхом надіслання Генеральному
секретарю Ради Європи повідомлення. Відкликання набирає
чинності з першого дня місяця, що настає після закінчення
тримісячного строку з дати отримання такого повідомлення
Генеральним секретарем Ради Європи.
Стаття 27
1. До цієї Конвенції не може бути зроблено жодних засте-
режень, за винятком положень підпункту «b» пункту 1 статті
5, рубрики «ii» підпункту «a» пункту 1 та підпункту «b» пункту 1
статті 7, а також пункту 3 статті 22.
2. Будь-яке застереження, зроблене державою відповідно до

пункту 1, повинно бути сформульовано під час підписання або
передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа
про прийняття, затвердження чи приєднання.
3. Держава може відкликати цілком або частково будь-яке

застереження, яке вона зробила відповідно до пункту 1, шля-
хом надіслання повідомлення Генеральному секретарю Ради
Європи, яке набирає чинності з дати його отримання.
394
Стаття 28
Повідомлення про компетентні органи
Кожна Держава-учасниця повідомляє Генеральному секре-
тарю Ради Європи назву та адресу органу, якому надсилаються
запити відповідно до статті 15.
Стаття 29
1. Будь-яка Держава-учасниця може будь-коли денонсувати

цю Конвенцію шляхом надіслання повідомлення Генеральному
секретарю Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності з першого дня міся-
ця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати
отримання повідомлення Генеральним секретарем Ради Єв-
ропи.
Стаття 30
Повідомлення
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє державам —
членам Ради Європи, державам, які не є членами Ради Євро-
пи, але які брали участь у розробці цієї Конвенції, будь-якій
Державі-учасниці та будь-якій державі, якій запропоновано
приєднатися до цієї Конвенції про:
a) будь-яке підписання;
b) будь-яку передачу на зберігання ратифікаційної грамоти
або документа про прийняття, затвердження чи приєд-
нання;
c) будь-яку дату набрання цією Конвенцією чинності згідно
зі статтею 24 цієї Конвенції;
d) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до поло-
жень статті 2;
e) будь-яку заяву, отриману відповідно до пункту 2 статті
7 та пункту 2 й 3 статті 26;
395
f) будь-яке застереження або відкликання застережень,

зроблених відповідно до положень статті 27;
g) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до поло-
жень статті 28;
h) будь-яке інше повідомлення, отримане відповідно до
статті 29 й дату, з якої денонсація набирає чинності;
i) будь-яку іншу дію, повідомлення чи інформацію, що сто-
суються цієї Конвенції.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним
чином на та вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в м. Страсбург 27 листопада 2008 року англійською
та французькою мовами, приому обидва тексти є рівноавтен-
тичними, в одному примірнику, який передається на зберігання
в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи над-
силає засвідчені копії кожній державі — члену Ради Європи,
державам, які не є членами Ради Європи, але які брали участь
у розробці Конвенції, а також будь-якій державі, якій запропо-
новано приєднатися до цієї Конвенції.
Публікації документа
Офіційний вісник України від 16.09.2011 — 2011 р., № 69, /
№ 18, 2011, ст. 726 /, стор. 87, стаття 2645, код акту 58169/2011
396
20.4. АЛІМЕНТНА КОНВЕНЦІЯ

Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та
інших видів сімейного утримання. Офіційний переклад
Вчинена 23.08.1977 р. у м. Гаазі.
Ратифікована Законом України від 11.01.2013 р. № 26-VII.
20.4.А. Англомовний варіант
CONVENTION
ON THE INTERNATIONAL
RECOVERY OF CHILD SUPPORT
AND OTHER FORMS
OF FAMILY MAINTENANCE
(Concluded 23 November 2007)
The States signatory to the present Convention,

Desiring to improve co-operation among States for the
international recovery of child support and other forms of family
maintenance,
Aware of the need for procedures which produce results and
are accessible, prompt, efficient, cost-effective, responsive and fair,
Wishing to build upon the best features of existing Hague
Conventions and other international instruments, in particular the
397
United Nations Convention on the Recovery Abroad of Maintenance

of 20 June 1956,
Seeking to take advantage of advances in technologies
and to create a flexible system which can continue to evolve as
needs change and further advances in technology create new
opportunities,
Recalling that, in accordance with Articles 3 and 27 of the United
Nations Convention on the Rights of the Child of 20 November 1989,
— in all actions concerning children the best interests of the
child shall be a primary consideration,
— every child has a right to a standard of living adequate for
the child’s physical, mental, spiritual, moral and social
development,
— the parent(s) or others responsible for the child have the
primary responsibility to secure, within their abilities and
financial capacities, the conditions of living necessary for
the child’s development, and
— States Parties should take all appropriate measures,
including the conclusion of international agreements,
to secure the recovery of maintenance for the child from
the parent(s) or other responsible persons, in particular
where such persons live in a State different from that of
the child,
Have resolved to conclude this Convention and have agreed
upon the following provisions -
CHAPTER I — OBJECT, SCOPE

AND DEFINITIONS
Article 1 Object
The object of the present Convention is to ensure the effective
international recovery of child support and other forms of family
maintenance, in particular by -
398
а) establishing a comprehensive system of co-operation

between the authorities of the Contracting States;
b) making available applications for the establishment of
maintenance decisions;
c) providing for the recognition and enforcement of
maintenance decisions; and
d) requiring effective measures for the prompt enforcement of
maintenance decisions.
Article 2 Scope
1. This Convention shall apply
a) to maintenance obligations arising from a parent-child
relationship towards a person under the age of 21 years;
b) to recognition and enforcement or enforcement of a decision
for spousal support when the application is made with a
claim within the scope of sub-paragraph a); and
c) with the exception of Chapters II and III, to spousal support.
2. Any Contracting State may reserve, in accordance with Article

62, the right to limit the application of the Convention under sub-
paragraph 1 a), to persons who have not attained the age of 18
years. A Contracting State which makes this reservation shall not
be entitled to claim the application of the Convention to persons of
the age excluded by its reservation.
3. Any Contracting State may declare in accordance with .Article

63 that it will extend the application of the whole or any part of the
Convention to any maintenance obligation arising from a family
relationship, parentage, marriage or affinity, including in particular
obligations in respect of vulnerable persons. Any such declaration
shall give rise to obligations between two Contracting States only in
so far as their declarations cover the same maintenance obligations
and parts of the Convention.
399
4. The provisions of this Convention shall apply to children

regardless of the marital status of the parents.
Article 3 Definitions
For the purposes of this Convention —
a) “creditor” means an individual to whom maintenance is
owed or is alleged to be owed;
b) “debtor” means an individual who owes or who is alleged to
owe maintenance;
c) “legal assistance” means the assistance necessary to
enable applicants to know and assert their rights and to
ensure that applications are fully and effectively dealt
with in the requested State. The means of providing
such assistance may include as necessary legal advice,
assistance in bringing a case before an authority,
legal representation and exemption from costs of
proceedings;
d) “agreement in writing” means an agreement recorded in any
medium, the information contained in which is accessible
so as to be usable for subsequent reference;
e) “maintenance arrangement” means an agreement in writing
relating to the payment of maintenance which -
i) has been formally drawn up or registered as an authentic
instrument by a competent authority; or
ii) has been authenticated by, or concluded, registered
or filed with a competent authority, and may be the
subject of review and modification by a competent
authority;
f) “vulnerable person” means a person who, by reason of an
impairment or insufficiency of his or her personal faculties,
is not able to support him or herself.
400
CHAPTER II — ADMINISTRATIVE
CO-OPERATION
Article 4 Designation of Central Authorities
1. A Contracting State shall designate a Central Authority to
discharge the duties that are imposed by the Convention on such
an authority.
2. Federal States, States with more than one system of law or

States having autonomous territorial units shall be free to appoint
more than one Central Authority and shall specify the territorial
or personal extent of their functions. Where a State has appointed
more than one Central Authority, it shall designate the Central
Authority to which any communication may be addressed for
transmission to the appropriate Central Authority within that
State.
3. The designation of the Central Authority or Central

Authorities, their contact details, and where appropriate the
extent of their functions as specified in paragraph 2, shall
be communicated by a Contracting State to the Permanent
Bureau of the Hague Conference on Private International Law
at the time when the instrument of ratification or accession is
deposited or when a declaration is submitted in accordance with
Article 61.
Contracting States shall promptly inform the Permanent
Bureau of any changes.
Article 5 General functions of Central Authorities

Central Authorities shall -
a) co-operate with each other and promote co-operation
amongst the competent authorities in their States to achieve
the purposes of the Convention;
401
b) seek as far as possible solutions to difficulties which arise

in the application of the Convention.
Article 6 Specific functions of Central Authorities

1. Central Authorities shall provide assistance in relation to
applications under Chapter III. In particular they shall —
a) transmit and receive such applications;
b) initiate or facilitate the institution of proceedings in respect
of such applications.
2. In relation to such applications they shall take all appropriate

measures —
a) where the circumstances require, to provide or facilitate the
provision of legal assistance;
b) to help locate the debtor or the creditor;
c) to help obtain relevant information concerning the
income and, if necessary, other financial circumstances
of the debtor or creditor, including the location of
assets;
d) to encourage amicable solutions with a view to obtaining
voluntary payment of maintenance, where suitable by use
of mediation, conciliation or similar processes;
e) to facilitate the ongoing enforcement of maintenance
decisions, including any arrears;
f) to facilitate the collection and expeditious transfer of
maintenance payments;
g) to facilitate the obtaining of documentary or other evidence;
h) to provide assistance in establishing parentage where
necessary for the recovery of maintenance;
i) to initiate or facilitate the institution of proceedings to obtain
any necessary provisional measures that are territorial in
nature and the purpose of which is to secure the outcome
of a pending maintenance application;
j) to facilitate sendee of documents.
402
3. The functions of the Central Authority under this Article may,

to the extent permitted under the law of its State, be performed
by public bodies, or other bodies subject to the supervision of the
competent authorities of that State. The designation of any such
public bodies or other bodies, as well as their contact details and the
extent of their functions, shall be communicated by a Contracting
State to the Permanent Bureau of the Hague Conference on Private
International Law. Contracting States shall promptly inform the
Permanent Bureau of any changes.
4. Nothing in this Article or Article 7 shall be interpreted as

imposing an obligation on a Central Authority to exercise powers
that can be exercised only by judicial authorities under the law of
the requested State.
Article 7 Requests for specific measures

1. A Central Authority may make a request, supported by
reasons, to another Central Authority to take appropriate specific
measures under Article 6(2) b), c), g), h), i) and j) when no application
under .Article 10 is pending. The requested Central Authority shall
take such measures as are appropriate if satisfied that they are
necessary to assist a potential applicant in making an application
under .Article 10 or in determining whether such an application
should be initiated.
2. A Central Authority may also take specific measures on the

request of another Central Authority in relation to a case having
an international element concerning the recovery of maintenance
pending in the requesting State.
Article 8 Central Authority costs

1. Each Central Authority shall bear its own costs in applying
this Convention.
403
2. Central Authorities may not impose any charge on an

applicant for the provision of their sendees under the Convention
save for exceptional costs arising from a request for a specific
measure under .Article 7.
3. The requested Central Authority may not recover the

costs of the services referred to in paragraph 2 without the prior
consent of the applicant to the provision of those services at such
cost.
CHAPTER III — APPLICATIONS THROUGH

CENTRAL AUTHORITIES
Article 9 Application through Central Authorities

An application under this Chapter shall be made through
the Central Authority of the Contracting State in which the
applicant resides to the Central Authority of the requested
State. For the purpose of this provision, residence excludes
mere presence.
Article 10 Available applications

1. The following categories of application shall be available to
a creditor in a requesting State seeking to recover maintenance
under this Convention -
a) recognition or recognition and enforcement of a decision;
b) enforcement of a decision made or recognised in the
requested State;
c) establishment of a decision in the requested State where
there is no existing decision, including where necessary the
establishment of parentage;
d) establishment of a decision in the requested State where
recognition and enforcement of a decision is not possible, or
is refused, because of the lack of a basis for recognition and
404
enforcement under Article 20, or on the grounds specified

in .Article 22 b) or e);
e) modification of a decision made in the requested State;
f) modification of a decision made in a State other than the
requested State.
2. The following categories of application shall be available to

a debtor in a requesting State against whom there is an existing
maintenance decision —
a) recognition of a decision, or an equivalent procedure leading
to the suspension, or limiting the enforcement, of a previous
decision in the requested State;
b) modification of a decision made in the requested
State;
c) modification of a decision made in a State other than the
requested State.
3. Save as otherwise provided in this Convention, the

applications in paragraphs 1 and 2 shall be determined under the
law of the requested State, and applications in paragraphs 1 c) to f)
and 2 b) and c) shall be subject to the jurisdictional rules applicable
in the requested State.
Article 11 Application contents

1. All applications under Article 10 shall as a minimum
include —
a) a statement of the nature of the application or applications;
b) the name and contact details, including the address and
date of birth of the applicant;
c) the name and, if known, address and date of birth of the
respondent;
d) the name and date of birth of any person for whom
maintenance is sought;
e) the grounds upon which the application is based;
405
f) in an application by a creditor, information concerning where

the maintenance payment should be sent or electronically
transmitted;
h) save in an application under Article 10(1) a) and (2) a),
any information or document specified by declaration in
accordance with Article 63 by the requested State;
h) the name and contact details of the person or unit from the
Central Authority of the requesting State responsible for
processing the application.
2. As appropriate, and to the extent known, the application

shall in addition in particular include —
a) the financial circumstances of the creditor;
b) the financial circumstances of the debtor, including the
name and address of the employer of the debtor and the
nature and location of the assets of the debtor;
c) any other information that may assist with the location of
the respondent.
3. The application shall be accompanied by any necessary

supporting information or documentation including documentation
concerning the entitlement of the applicant to free legal assistance.
In the case of applications under Article 10(1) a) and (2) a), the
application shall be accompanied only by the documents listed in
Article 25.
4. An application under Article 10 may be made in the form

recommended and published by the Hague Conference on Private
International Law.
Article 12 Transmission, receipt and processing of

applications and cases through Central Authorities
1. The Central Authority of the requesting State shall assist
the applicant in ensuring that the application is accompanied by
406
all the information and documents known by it to be necessary for

consideration of the application.
2. The Central Authority of the requesting State shall, when

satisfied that the application complies with the requirements of
the Convention, transmit the application on behalf of and with the
consent of the applicant to the Central Authority of the requested
State. The application shall be accompanied by the transmittal form
set out in Annex 1. The Central Authority of the requesting State
shall, when requested by the Central Authority of the requested
State, provide a complete copy certified by the competent authority
in the State of origin of any document specified under Articles 16(3),
25(1) a), b) and d) and (3) b) and 30(3).
3. The requested Central Authority shall, within six weeks from

the date of receipt of the application, acknowledge receipt in the form
set out in Annex 2, and inform the Central Authority of the requesting
State what initial steps have been or will be taken to deal with the
application, and may request any further necessary documents and
information. Within the same six-week period, the requested Central
Authority shall provide to the requesting Central Authority the name
and contact details of the person or unit responsible for responding
to inquiries regarding the progress of the application.
4. Within three months after the acknowledgement, the

requested Central Authority shall inform the requesting Central
Authority of the status of the application.
5. Requesting and requested Central Authorities shall keep

each other informed of —
a) the person or unit responsible for a particular case;
b) the progress of the case, and shall provide timely responses
to enquiries.
407
6. Central Authorities shall process a case as quickly as a proper

consideration of the issues will allow.
7. Central Authorities shall employ the most rapid and efficient

means of communication at their disposal.
8. A requested Central Authority may refuse to process an

application only if it is manifest that the requirements of the
Convention are not fulfilled. In such case, that Central Authority
shall promptly inform the requesting Central Authority of its
reasons for refusal.
9. The requested Central Authority may not reject an application

solely on the basis that additional documents or information are
needed. However, the requested Central Authority may ask the
requesting Central Authority to provide these additional documents
or information. If the requesting Central Authority does not do so
within three months or a longer period specified by the requested
Central Authority, the requested Central Authority may decide that
it will no longer process the application. In this case, it shall inform
the requesting Central Authority of this decision.
Article 13 Means of communication

Any application made through Central Authorities of the
Contracting States in accordance with this Chapter, and any
document or information appended thereto or provided by a Central
Authority, may not be challenged by the respondent by reason only
of the medium or means of communication employed between the
Central Authorities concerned.
Article 14 Effective access to procedures

1. The requested State shall provide applicants with effective
access to procedures, including enforcement and appeal
procedures, arising from applications under this Chapter.
408
2. To provide such effective access, the requested State shall

provide free legal assistance in accordance with Articles 14 to 17
unless paragraph 3 applies.
3. The requested State shall not be obliged to provide such free

legal assistance if and to the extent that the procedures of that
State enable the applicant to make the case without the need for
such assistance, and the Central Authority provides such sendees
as are necessary free of charge.
4. Entitlements to free legal assistance shall not be less than

those available in equivalent domestic cases.
5. No security, bond or deposit, however described, shall

be required to guarantee the payment of costs and expenses in
proceedings under the Convention.
Article 15 Free legal assistance for child support appli-

cations
1. The requested State shall provide free legal assistance in
respect of all applications by a creditor under this Chapter concerning
maintenance obligations arising from a parent-child relationship
towards a person under the age of 21 years.
2. Notwithstanding paragraph 1, the requested State may, in

relation to applications other than those under .Article 10(1) a) and
b) and the cases covered by Article 20(4), refuse free legal assistance
if it considers that, on the merits, the application or any appeal is
manifestly unfounded.
Article 16 Declaration to permit use of child-centred means

test
1. Notwithstanding .Article 15(1), a State may declare, in
accordance with .Article 63, that it will provide free legal assistance
409
in respect of applications other than under .Article 10(1) a) and b)

and the cases covered by .Article 20(4), subject to a test based on
an assessment of the means of the child.
2. A State shall, at the time of making such a declaration, provide

information to the Permanent Bureau of the Hague Conference
on Private International Law concerning the manner in which the
assessment of the child’s means will be carried out, including the
financial criteria which would need to be met to satisfy the test.
3. An application referred to in paragraph 1, addressed to a

State which has made the declaration referred to in that paragraph,
shall include a formal attestation by the applicant stating that the
child’s means meet the criteria referred to in paragraph 2. The
requested State may only request further evidence of the child’s
means if it has reasonable grounds to believe that the information
provided by the applicant is inaccurate.
4. If the most favourable legal assistance provided for by the law

of the requested State in respect of applications under this Chapter
concerning maintenance obligations arising from a parent-child
relationship towards a child is more favourable than that provided
for under paragraphs 1 to 3, the most favourable legal assistance
shall be provided.
Article 17 Applications not qualifying under Article 15 or

Article 16
In the case of all applications under this Convention other than
those under .Article 15 or Article 16 -
a) the provision of free legal assistance may be made subject
to a means or a merits test;
b) an applicant, who in the State of origin has benefited from
free legal assistance, shall be entitled, in any proceedings for
recognition or enforcement, to benefit, at least to the same
410
extent, from free legal assistance as provided for by the law

of the State addressed under the same circumstances.
CHAPTER IV — RESTRICTIONS
ON BRINGING PROCEEDINGS
Article 18 Limit on proceedings

1. Where a decision is made in a Contracting State where the
creditor is habitually resident, proceedings to modify the decision
or to make a new decision cannot be brought by the debtor in any
other Contracting State as long as the creditor remains habitually
resident in the State where the decision was made.
2. Paragraph 1 shall not apply —

a) where, except in disputes relating to maintenance
obligations in respect of children, there is agreement in
writing between the parties to the jurisdiction of that other
Contracting State;
b) where the creditor submits to the jurisdiction of that other
Contracting State either expressly or by defending on the
merits of the case without objecting to the jurisdiction at
the first available opportunity;
c) where the competent authority in the State of origin cannot,
or refuses to, exercise jurisdiction to modify the decision or
make a new decision; or
d) where the decision made in the State of origin cannot be
recognised or declared enforceable in the Contracting State
where proceedings to modify the decision or make a new
decision are contemplated.
411
CHAPTER V — RECOGNITION
AND ENFORCEMENT
Article 19 Scope of the Chapter
1. This Chapter shall apply to a decision rendered by a judicial or
administrative authority in respect of a maintenance obligation. The
term “decision” also includes a settlement or agreement concluded
before or approved by such an authority. A decision may include
automatic adjustment by indexation and a requirement to pay
arrears, retroactive maintenance or interest and a determination
of costs or expenses.
2. If a decision does not relate solely to a maintenance obligation,

the effect of this Chapter is limited to the parts of the decision which
concern maintenance obligations.
3. For the purpose of paragraph 1, “administrative authority”

means a public body whose decisions, under the law of the State
where it is established -
a) may be made the subject of an appeal to or review by a
judicial authority; and
b) have a similar force and effect to a decision of a judicial
authority on the same matter.
4. This Chapter also applies to maintenance arrangements in

accordance with .Article 30.
5. The provisions of this Chapter shall apply to a request for

recognition and enforcement made directly to a competent authority
of the State addressed in accordance with Article 37.
Article 20 Bases for recognition and enforcement

1. A decision made in one Contracting State (“the State of origin”)
shall be recognised and enforced in other Contracting States if —
412
a) the respondent was habitually resident in the State of origin

at the time proceedings were instituted;
b) the respondent has submitted to the jurisdiction either
expressly or by defending on the merits of the case
without objecting to the jurisdiction at the first available
opportunity;
c) the creditor was habitually resident in the State of origin at
the time proceedings were instituted;
d) the child for whom maintenance was ordered was habitually
resident in the State of origin at the time proceedings were
instituted, provided that the respondent has lived with the
child in that State or has resided in that State and provided
support for the child there;
e) except in disputes relating to maintenance obligations
in respect of children, there has been agreement to the
jurisdiction in writing by the parties; or
f) the decision was made by an authority exercising jurisdiction
on a matter of personal status or parental responsibility,
unless that jurisdiction was based solely on the nationality
of one of the parties.
2. A Contracting State may make a reservation, in accordance

with .Article 62, in respect of paragraph 1 c), e) or f)
3. A Contracting State making a reservation under paragraph

2 shall recognise and enforce a decision if its law would in similar
factual circumstances confer or would have conferred jurisdiction
on its authorities to make such a decision.
4. A Contracting State shall, if recognition of a decision is not

possible as a result of a reservation under paragraph 2, and if the
debtor is habitually resident in that State, take all appropriate
measures to establish a decision for the benefit of the creditor. The
preceding sentence shall not apply to direct requests for recognition
413
and enforcement under Article 19(5) or to claims for support

referred to in Article 2(1) b).
5. A decision in favour of a child under the age of 18 years

which cannot be recognised by virtue only of a reservation
in respect of paragraph 1 c), e) or f) shall be accepted as
establishing the eligibility of that child for maintenance in the
State addressed.
6. A decision shall be recognised only if it has effect in the State

of origin, and shall be enforced only if it is enforceable in the State
of origin.
Article 21 Severability and partial recognition and

enforcement
1. If the State addressed is unable to recognise or enforce the
whole of the decision, it shall recognise or enforce any severable
part of the decision which can be so recognised or enforced.
2. Partial recognition or enforcement of a decision can always

be applied for.
Article 22 Grounds for refusing recognition and enforce-

ment
Recognition and enforcement of a decision may be refused if —
a) recognition and enforcement of the decision is manifestly
incompatible with the public policy (“ordre public”) of the
State addressed;
b) the decision was obtained by fraud in connection with a
matter of procedure;
c) proceedings between the same parties and having the
same purpose are pending before an authority of the
State addressed and those proceedings were the first to be
instituted;
414
d) the decision is incompatible with a decision rendered

between the same parties and having the same purpose,
either in the State addressed or in another State, provided
that this latter decision fulfils the conditions necessary for
its recognition and enforcement in the State addressed;
e) in a case where the respondent has neither appeared nor
was represented in proceedings in the State of origin —
i) when the law of the State of origin provides for notice of
proceedings, the respondent did not have proper notice
of the proceedings and an opportunity to be heard;
or
ii) when the law of the State of origin does not provide for notice
of the proceedings, the respondent did not have proper
notice of the decision and an opportunity to challenge or
appeal it on fact and law; or
f) the decision was made in violation of .Article 18.
Article 23 Procedure on an application for recognition and

enforcement
1. Subject to the provisions of the Convention, the procedures
for recognition and enforcement shall be governed by the law of the
State addressed.
2. Where an application for recognition and enforcement of a

decision has been made through Central Authorities in accordance
with Chapter III, the requested Central Authority shall promptly
either —
a) refer the application to the competent authority which shall
without delay declare the decision enforceable or register
the decision for enforcement; or
b) if it is the competent authority take such steps itself.
3. Where the request is made directly to a competent authority

in the State addressed in accordance with Article 19(5), that
415
authority shall without delay declare the decision enforceable or

register the decision for enforcement.
4. A declaration or registration may be refused only on the

ground set out in .Article 22 a). At this stage neither the applicant
nor the respondent is entitled to make any submissions.
5. The applicant and the respondent shall be promptly

notified of the declaration or registration, made under
paragraphs 2 and 3, or the refusal thereof in accordance with
paragraph 4, and may bring a challenge or appeal on fact and
on a point of law.
6. A challenge or an appeal is to be lodged within 30 days of

notification under paragraph 5. If the contesting party is not
resident in the Contracting State in which the declaration or
registration was made or refused, the challenge or appeal shall be
lodged within 60 days of notification.
7. A challenge or appeal may be founded only on the following —

a) the grounds for refusing recognition and enforcement set
out in Article 22;
b) the bases for recognition and enforcement under Article 20;
c) the authenticity or integrity of any document transmitted
in accordance with .Article 25(1) a), b) or d) or (3) b).
8. A challenge or an appeal by a respondent may also be

founded on the fulfilment of the debt to the extent that the
recognition and enforcement relates to payments that fell due in
the past.
9. The applicant and the respondent shall be promptly notified

of the decision following the challenge or the appeal.
416
10. A further appeal, if permitted by the law of the State

addressed, shall not have the effect of staying the enforcement of
the decision unless there are exceptional circumstances.
11. In taking any decision on recognition and enforcement,

including any appeal, the competent authority shall act
expeditiously.
Article 24 Alternative procedure on an application for

recognition and enforcement
1. Notwithstanding Article 23(2) to (11), a State may declare,
in accordance with Article 63, that it will apply the procedure for
recognition and enforcement set out in this Article.
2. Where an application for recognition and enforcement of a

decision has been made through Central Authorities in accordance
with Chapter III, the requested Central Authority shall promptly
either —
a) refer the application to the competent authority which shall
decide on the application for recognition and enforcement;
or
b) if it is the competent authority, take such a decision itself.
3. A decision on recognition and enforcement shall be given by

the competent authority after the respondent has been duly and
promptly notified of the proceedings and both parties have been
given an adequate opportunity to be heard.
4. The competent authority may review the grounds for refusing

recognition and enforcement set out in Article 22 a), c) and d) of its
own motion. It may review any grounds listed in .Articles 20, 22
and 23(7) c) if raised by the respondent or if concerns relating to
those grounds arise from the face of the documents submitted in
accordance with Article 25.
417
5. A refusal of recognition and enforcement may also be founded

on the fulfilment of the debt to the extent that the recognition and
enforcement relates to payments that fell due in the past.
6. Any appeal, if permitted by the law of the State addressed,

shall not have the effect of staying the enforcement of the decision
unless there are exceptional circumstances.
7. In taking any decision on recognition and enforcement,
including any appeal, the competent authority shall act
expeditiously.
Article 25 Documents
1. An application for recognition and enforcement under Article
23 or .Article 24 shall be accompanied by the following -
a) a complete text of the decision;
b) a document stating that the decision is enforceable in
the State of origin and, in the case of a decision by an
administrative authority, a document stating that the
requirements of .Article 19(3) are met unless that State has
specified in accordance with .Article 57 that decisions of its
administrative authorities always meet those requirements;
c) if the respondent did not appear and was not represented
in the proceedings in the State of origin, a document
or documents attesting, as appropriate, either that the
respondent had proper notice of the proceedings and an
opportunity to be heard, or that the respondent had proper
notice of the decision and the opportunity to challenge or
appeal it on fact and law;
d) where necessary, a document showing the amount of any
arrears and the date such amount was calculated;
e) where necessary, in the case of a decision providing for
automatic adjustment by indexation, a document providing
the information necessary to make the appropriate
calculations;
418
f) where necessary, documentation showing the extent to

which the applicant received free legal assistance in the
State of origin.
2. Upon a challenge or appeal under .Article 23(7) c) or upon

request by the competent authority in the State addressed,
a complete copy of the document concerned, certified by the
competent authority in the State of origin, shall be provided
promptly —
a) by the Central Authority of the requesting State, where the
application has been made in accordance with Chapter III;
b) by the applicant, where the request has been made directly
to a competent authority of the State addressed.
3. A Contracting State may specify in accordance with

Article 57 —
a) that a complete copy of the decision certified by the
competent authority in the State of origin must accompany
the application;
b) circumstances in which it will accept, in lieu of a complete
text of the decision, an abstract or extract of the decision
drawn up by the competent authority of the State of
origin, which may be made in the form recommended
and published by the Hague Conference on Private
International Law; or
c) that it does not require a document stating that the
requirements of Article 19(3) are met.
Article 26 Procedure on an application for recognition

This Chapter shall apply mutatis mutandis to an application for
recognition of a decision, save that the requirement of enforceability
is replaced by the requirement that the decision has effect in the
State of origin.
419
Article 27 Findings of fact

Any competent authority of the State addressed shall be bound
by the findings of fact on which the authority of the State of origin
based its jurisdiction.
Article 28 No review of the merits

There shall be no review by any competent authority of the State
addressed of the merits of a decision.
Article 29 Physical presence of the child or the applicant

not required
The physical presence of the child or the applicant shall not
be required in any proceedings in the State addressed under this
Chapter.
Article 30 Maintenance arrangements

1. A maintenance arrangement made in a Contracting State
shall be entitled to recognition and enforcement as a decision under
this Chapter provided that it is enforceable as a decision in the
State of origin.
2. For the purpose of Article 10(1) a) and b) and (2) a), the term
“decision” includes a maintenance arrangement.
3.An application for recognition and enforcement of a

maintenance arrangement shall be accompanied by the
following -
a) a complete text of the maintenance arrangement; and
b) a document stating that the particular maintenance
arrangement is enforceable as a decision in the State of
origin.
4. Recognition and enforcement of a maintenance arrangement

may be refused if -
420
a) the recognition and enforcement is manifestly incompatible

with the public policy of the State addressed;
b) the maintenance arrangement was obtained by fraud or
falsification;
c) the maintenance arrangement is incompatible with a
decision rendered between the same parties and having the
same purpose, either in the State addressed or in another
State, provided that this latter decision fulfils the conditions
necessary for its recognition and enforcement in the State
addressed.
5. The provisions of this Chapter, with the exception of Articles
20, 22, 23(7) and 25(1) and (3), shall apply mutatis mutandis to
the recognition and enforcement of a maintenance arrangement
save that —
a) a declaration or registration in accordance with .Article
23(2) and (3) may be refused only on the ground set out in
paragraph 4 a);
b) a challenge or appeal as referred to in Article 23(6) may be
founded only on the following - i) the grounds for refusing
recognition and enforcement set out in paragraph 4;
ii) the authenticity or integrity of any document transmitted
in accordance with paragraph 3;
с) as regards the procedure under Article 24(4), the
competent authority may review of its own motion the
ground for refusing recognition and enforcement set out
in paragraph 4 a) of this Article. It may review all grounds
listed in paragraph 4 of this Article and the authenticity
or integrity of any document transmitted in accordance
with paragraph 3 if raised by the respondent or if concerns
relating to those grounds arise from the face of those
documents.
6. Proceedings for recognition and enforcement of a maintenance

arrangement shall be suspended if a challenge concerning
421
the arrangement is pending before a competent authority of a

Contracting State.
7. A State may declare, in accordance with .Article 63,

that applications for recognition and enforcement of a
maintenance arrangement shall only be made through Central
Authorities.
8. A Contracting State may, in accordance with Article 62,

reserve the right not to recognise and enforce a maintenance
arrangement.
Article 31 Decisions produced by the combined effect of

provisional and confirmation orders
Where a decision is produced by the combined effect of a
provisional order made in one State and an order by an authority
in another State (“the confirming State”) confirming the provisional
order —
a) each of those States shall be deemed for the purposes of this
Chapter to be a State of origin;
b) the requirements of Article 22 e) shall be met if the respondent
had proper notice of the proceedings in the confirming
State and an opportunity to oppose the confirmation of the
provisional order;
с) the requirement of .Article 20(6) that a decision
be enforceable in the State of origin shall be met if
the decision is enforceable in the confirming State;
and
d) Article 18 shall not prevent proceedings for the modification
of the decision being commenced in either State.
422
CHAPTER VI — ENFORCEMENT
BY THE STATE ADDRESSED
Article 32 Enforcement under internal law
1. Subject to the provisions of this Chapter, enforcement shall
take place in accordance with the law of the State addressed.
2. Enforcement shall be prompt.
3. In the case of applications through Central Authorities,

where a decision has been declared enforceable or registered for
enforcement under Chapter V, enforcement shall proceed without
the need for further action by the applicant.
4. Effect shall be given to any rules applicable in the State of origin

of the decision relating to the duration of the maintenance obligation.
5. Any limitation on the period for which arrears may be enforced

shall be determined either by the law of the State of origin of the
decision or by the law of the State addressed, whichever provides
for the longer limitation period.
Article 33 Non-discrimination
The State addressed shall provide at least the same range
of enforcement methods for cases under the Convention as are
available in domestic cases.
Article 34 Enforcement measures

1. Contracting States shall make available in internal law
effective measures to enforce decisions under this Convention.
2. Such measures may include —

a) wage withholding;
b) garnishment from bank accounts and other sources;
423
c) deductions from social security payments;

d) lien on or forced sale of property;
e) tax refund withholding;
f) withholding or attachment of pension benefits;
g) credit bureau reporting;
h) denial, suspension or revocation of various licenses (for
example, driving licenses);
i) the use of mediation, conciliation or similar processes to
bring about voluntary compliance.
Article 35 Transfer of funds

1. Contracting States are encouraged to promote, including
by means of international agreements, the use of the most cost-
effective and efficient methods available to transfer funds payable
as maintenance.
2. A Contracting State, under whose law the transfer of funds is

restricted, shall accord the highest priority to the transfer of funds
payable under this Convention.
CHAPTER VII — PUBLIC BODIES
Article 36 Public bodies as applicants

1. For the purposes of applications for recognition and
enforcement under Article 10(1) a) and b) and cases covered by Article
20(4), “creditor” includes a public body acting in place of an individual
to whom maintenance is owed or one to which reimbursement is
owed for benefits provided in place of maintenance.
2. The right of a public body to act in place of an individual to

whom maintenance is owed or to seek reimbursement of benefits
provided to the creditor in place of maintenance shall be governed
by the law to which the body is subject.
424
3. A public body may seek recognition or claim enforcement of -

a) a decision rendered against a debtor on the application of a
public body which claims payment of benefits provided in
place of maintenance;
b) a decision rendered between a creditor and debtor to the
extent of the benefits provided to the creditor in place of
maintenance.
4. The public body seeking recognition or claiming enforcement

of a decision shall upon request furnish any document necessary to
establish its right under paragraph 2 and that benefits have been
provided to the creditor.
CHAPTER VIII — GENERAL PROVISIONS

Article 37 Direct requests to competent authorities
1. The Convention shall not exclude the possibility of recourse
to such procedures as may be available under the internal
law of a Contracting State allowing a person (an applicant) to
seize directly a competent authority of that State in a matter
governed by the Convention including, subject to Article 18, for
the purpose of having a maintenance decision established or
modified.
2. Articles 14(5) and 17 b) and the provisions of Chapters V, VI,

VII and this Chapter, with the exception of Articles 40(2), 42, 43(3),
44(3), 45 and 55, shall apply in relation to a request for recognition
and enforcement made directly to a competent authority in a
Contracting State.
3. For the purpose of paragraph 2, .Article 2(1) a) shall apply to a

decision granting maintenance to a vulnerable person over the age
specified in that sub-paragraph where such decision was rendered
425
before the person reached that age and provided for maintenance
beyond that age by reason of the impairment.
Article 38 Protection of personal data

Personal data gathered or transmitted under the Convention
shall be used only for the purposes for which they were gathered
or transmitted.
Article 39 Confidentiality
Any authority processing information shall ensure its
confidentiality in accordance with the law of its State.
Article 40 Non-disclosure of information

1. An authority shall not disclose or confirm information
gathered or transmitted in application of this Convention if it
determines that to do so could jeopardise the health, safety or
liberty of a person.
2. A determination to this effect made by one Central Authority

shall be taken into account by another Central Authority, in
particular in cases of family violence.
3. Nothing in this Article shall impede the gathering and

transmitting of information by and between authorities in
so far as necessary to carry out the obligations under the
Convention.
Article 41 No legalisation
No legalisation or similar formality may be required in the
context of this Convention.
Atticle 42 Power of attorney

The Central Authority of the requested State may require a
power of attorney from the applicant only if it acts on his or her
426
behalf in judicial proceedings or before other authorities, or in order

to designate a representative so to act.
Article 43 Recovery of costs

1. Recovery of any costs incurred in the application of this
Convention shall not take precedence over the recovery of
maintenance.
2. A State may recover costs from an unsuccessful party.
3. For the purposes of an application under Article 10(1) b)

to recover costs from an unsuccessful party in accordance with
paragraph 2, the term “creditor” in Article 10(1) shall include a
State.
4. This Article shall be without prejudice to Article 8.

Article 44 Language requirements
1. Any application and related documents shall be in the
original language, and shall be accompanied by a translation into
an official language of the requested State or another language
which the requested State has indicated, by way of declaration in
accordance with Article 63, it will accept, unless the competent
authority of that State dispenses with translation.
2. A Contracting State which has more than one official

language and cannot, for reasons of internal law, accept for the
whole of its territory documents in one of those languages shall, by
declaration in accordance with Article 63, specify the language in
which such documents or translations thereof shall be drawn up
for submission in the specified parts of its territory.
3. Unless otherwise agreed by the Central Authorities, any other

communications between such Authorities shall be in an official
language of the requested State or in either English or French.
427
However, a Contracting State may, by making a reservation in

accordance with Article 62, object to the use of either English or
French.
Article 45 Means and costs of translation

1. In the case of applications under Chapter III, the Central
Authorities may agree in an individual case or generally that the
translation into an official language of the requested State may be
made in the requested State from the original language or from
any other agreed language. If there is no agreement and it is not
possible for the requesting Central Authority to comply with the
requirements of Article 44(1) and (2), then the application and
related documents may be transmitted with translation into
English or French for further translation into an official language
of the requested State.
2. The cost of translation arising from the application of

paragraph 1 shall be borne by the requesting State unless otherwise
agreed by Central Authorities of the States concerned.
3. Notwithstanding .Article 8, the requesting Central Authority

may charge an applicant for the costs of translation of an application
and related documents, except in so far as those costs may be
covered by its system of legal assistance.
Article 46 Non-unified legal systems — interpretation

1. In relation to a State in which two or more systems of law
or sets of rules of law with regard to any matter dealt with in this
Convention apply in different territorial units -
a) any reference to the law or procedure of a State shall be
construed as referring, where appropriate, to the law or
procedure in force in the relevant territorial unit;
b) any reference to a decision established, recognised,
recognised and enforced, enforced or modified in that
428
state shall be construed as referring, where appropriate,

to a decision established, recognised, recognised and
enforced, enforced or modified in the relevant territorial
unit;
c) any reference to a judicial or administrative authority in that
State shall be construed as referring, where appropriate,
to a judicial or administrative authority in the relevant
territorial unit;
d) any reference to competent authorities, public bodies, and
other bodies of that State, other than Central Authorities,
shall be construed as referring, where appropriate, to those
authorised to act in the relevant territorial unit;
e) any reference to residence or habitual residence in that
State shall be construed as referring, where appropriate,
to residence or habitual residence in the relevant territorial
unit;
f) any reference to location of assets in that State shall be
construed as referring, where appropriate, to the location
of assets in the relevant territorial unit;
g) any reference to a reciprocity arrangement in force in a State
shall be construed as referring, where appropriate, to a
reciprocity arrangement in force in the relevant territorial
unit;
h) any reference to free legal assistance in that State shall
be construed as referring, where appropriate, to free legal
assistance in the relevant territorial unit;
i) any reference to a maintenance arrangement made in a
State shall be construed as referring, where appropriate, to
a maintenance arrangement made in the relevant territorial
unit;
j) any reference to recovery of costs by a State shall be
construed as referring, where appropriate, to the recovery
of costs by the relevant territorial unit.
429
2. This .Article shall not apply to a Regional Economic

Integration Organisation.
Article 47 Non-unified legal systems - substantive rules

1. A Contracting State with two or more territorial units in
which different systems of law apply shall not be bound to apply
this Convention to situations which involve solely such different
territorial units.
2. A competent authority in a territorial unit of a Contracting

State with two or more territorial units in which different systems
of law apply shall not be bound to recognise or enforce a decision
from another Contracting State solely because the decision has
been recognised or enforced in another territorial unit of the same
Contracting State under this Convention.

Article 48 Co-ordination with prior Hague Maintenance

Conventions
In relations between the Contracting States, this Convention
replaces, subject to .Article 56(2), the Hague Convention of 2
October 1973 on the Recognition and Enforcement of Decisions
Relating to Maintenance Obligations and the Hague Convention
of 15 April 1958 concerning the recognition and enforcement of
decisions relating to maintenance obligations towards children in
so far as their scope of application as between such States coincides
with the scope of application of this Convention.
Article 49 Co-ordination with the 1956 New York Convention

In relations between the Contracting States, this Convention
replaces the United Nations Convention on the Recovery Abroad of
Maintenance of 20 June 1956, in so far as its scope of application
430
as between such States coincides with the scope of application of

this Convention.
Article 50 Relationship with prior Hague Conventions on

service of documents and taking of evidence
This Convention does not affect the Hague Convention of
1 March 1954 on civil procedure, the Hague Convention of 15
November 1965 on the Service Abroad of Judicial and Extrajudicial
Documents in Civil or Commercial Matters and the Hague
Convention of 18 March 1970 on the Taking of Evidence Abroad in
Civil or Commercial Matters.
Article 51 Co-ordination of instruments and supplementary

agreements
1. This Convention does not affect any international instrument
concluded before this Convention to which Contracting States are
Parties and which contains provisions on matters governed by this
Convention.
2. Any Contracting State may conclude with one or more

Contracting States agreements, which contain provisions on
matters governed by the Convention, with a view to improving
the application of the Convention between or among themselves,
provided that such agreements are consistent with the objects and
purpose of the Convention and do not affect, in the relationship of
such States with other Contracting States, the application of the
provisions of the Convention. The States which have concluded
such an agreement shall transmit a copy to the depositary of the
Convention.
3. Paragraphs 1 and 2 shall also apply to reciprocity

arrangements and to uniform laws based on special ties between
the States concerned.
431
4. This Convention shall not affect the application of instruments

of a Regional Economic Integration Organisation that is a Party to
this Convention, adopted after the conclusion of the Convention, on
matters governed by the Convention provided that such instruments
do not affect, in the relationship of Member States of the Regional
Economic Integration Organisation with other Contracting States,
the application of the provisions of the Convention. As concerns the
recognition or enforcement of decisions as between Member States
of the Regional Economic Integration Organisation, the Convention
shall not affect the rules of the Regional Economic Integration
Organisation, whether adopted before or after the conclusion of
the Convention.
Article 52 Most effective rule

1. This Convention shall not prevent the application of an
agreement, arrangement or international instrument in force
between the requesting State and the requested State, or a
reciprocity arrangement in force in the requested State that
provides for —
a) broader bases for recognition of maintenance decisions,
without prejudice to .Article 22 f) of the Convention;
b) simplified, more expeditious procedures on an application
for recognition or recognition and enforcement of
maintenance decisions;
c) more beneficial legal assistance than that provided for
under .Articles 14 to 17; or
d) procedures permitting an applicant from a requesting State
to make a request directly to the Central Authority of the
requested State.
2. This Convention shall not prevent the application of a law in

force in the requested State that provides for more effective rules as
referred to in paragraph 1 a) to c). However, as regards simplified, more
expeditious procedures referred to in paragraph 1 b), they must be
432
compatible with the protection offered to the parties under .Articles

23 and 24, in particular as regards the rights of the parties to be duly
notified of the proceedings and be given adequate opportunity to be
heard and as regards the effects of any challenge or appeal.
Article 53 Uniform interpretation

In the interpretation of this Convention, regard shall be had to
its international character and to the need to promote uniformity
in its application.
Article 54 Review of practical operation of the Convention

1. The Secretary General of the Hague Conference on Private
International Law shall at regular intervals convene a Special
Commission in order to review the practical operation of the
Convention and to encourage the development of good practices
under the Convention.
2. For the purpose of such review, Contracting States shall co-

operate with the Permanent Bureau of the Hague Conference on
Private International Law in the gathering of information, including
statistics and case law, concerning the practical operation of the
Convention.
Article 55 Amendment of forms

1. The forms annexed to this Convention may be amended by
a decision of a Special Commission convened by the Secretary
General of the Hague Conference on Private International Law to
which all Contracting States and all Members shall be invited.
Notice of the proposal to amend the forms shall be included in the
agenda for the meeting.
2.Amendments adopted by the Contracting States present at

the Special Commission shall come into force for all Contracting
States on the first day of the seventh calendar month after the
433
date of their communication by the depositary to all Contracting

States.
3. During the period provided for in paragraph 2 any

Contracting State may by notification in writing to the depositary
make a reservation, in accordance with Article 62, with respect to
the amendment. The State making such reservation shall, until
the reservation is withdrawn, be treated as a State not Party to the
present Convention with respect to that amendment.
Article 56 Transitional provisions

1. The Convention shall apply in every case where -
a) a request pursuant to Article 7 or an application pursuant
to Chapter III has been received by the Central Authority of
the requested State after the Convention has entered into
force between the requesting State and the requested State;
b) a direct request for recognition and enforcement has been
received by the competent authority of the State addressed
after the Convention has entered into force between the
State of origin and the State addressed.
2. With regard to the recognition and enforcement of decisions

between Contracting States to this Convention that are also Parties
to either of the Hague Maintenance Conventions mentioned in
Article 48, if the conditions for the recognition and enforcement
under this Convention prevent the recognition and enforcement
of a decision given in the State of origin before the entry into force
of this Convention for that State, that would otherwise have been
recognised and enforced under the terms of the Convention that
was in effect at the time the decision was rendered, the conditions
of that Convention shall apply.
3. The State addressed shall not be bound under this Convention

to enforce a decision or a maintenance arrangement, in respect of
434
payments falling due prior to the entry into force of the Convention
between the State of origin and the State addressed, except for
maintenance obligations arising from a parent-child relationship
towards a person under the age of 21 years.
Article 57 Provision of information concerning laws,

procedures and sendees
1. A Contracting State, by the time its instrument of ratification
or accession is deposited or a declaration is submitted in accordance
with Article 61 of the Convention, shall provide the Permanent
Bureau of the Hague Conference on Private International Law with -
a) a description of its laws and procedures concerning
maintenance obligations;
b) a description of the measures it will take to meet the
obligations under Article 6;
c) a description of how it will provide applicants with effective
access to procedures, as required under Article 14;
d) a description of its enforcement rules and procedures,
including any limitations on enforcement, in particular
debtor protection rules and limitation periods;
e) any specification referred to in .Article 25(1) b) and (3).
2. Contracting States may, in fulfilling their obligations under

paragraph 1, utilise a country profile form recommended and
published by the Hague Conference on Private International Law.
3. Information shall be kept up to date by the Contracting

States.
CHAPTER IX — FINAL PROVISIONS

Article 58 Signature, ratification and accession
1. The Convention shall be open for signature by the States
which were Members of the Hague Conference on Private
435
International Law at the time of its Twenty-First Session and by

the other States which participated in that Session.
2. It shall be ratified, accepted or approved and the instruments

of ratification, acceptance or approval shall be deposited with the
Ministry of Foreign .Affairs of the Kingdom of the Netherlands,
depositary of the Convention.
3. Any other State or Regional Economic Integration

Organisation may accede to the Convention after it has entered
into force in accordance with Article 60(1).
4. The instrument of accession shall be deposited with the

depositary.
5. Such accession shall have effect only as regards the relations

between the acceding State and those Contracting States which
have not raised an objection to its accession in the 12 months
after the date of the notification referred to in Article 65. Such an
objection may also be raised by States at the time when they ratify,
accept or approve the Convention after an accession. Any such
objection shall be notified to the depositary.
Article 59 Regional Economic Integration Organisations

1. A Regional Economic Integration Organisation which is
constituted solely by sovereign States and has competence over some
or all of the matters governed by this Convention may similarly sign,
accept, approve or accede to this Convention. The Regional Economic
Integration Organisation shall in that case have the rights and
obligations of a Contracting State, to the extent that the Organisation
has competence over matters governed by the Convention.
2. The Regional Economic Integration Organisation shall,

at the time of signature, acceptance, approval or accession,
436
notify the depositary in writing of the matters governed by this

Convention in respect of which competence has been transferred
to that Organisation by its Member States. The Organisation shall
promptly notify the depositary in writing of any changes to its
competence as specified in the most recent notice given under this
paragraph.
3. At the time of signature, acceptance, approval or accession,

a Regional Economic Integration Organisation may declare in
accordance with Article 63 that it exercises competence over all the
matters governed by this Convention and that the Member States
which have transferred competence to the Regional Economic
Integration Organisation in respect of the matter in question shall
be bound by this Convention by virtue of the signature, acceptance,
approval or accession of the Organisation.
4. For the purposes of the entry into force of this Convention,

any instrument deposited by a Regional Economic Integration
Organisation shall not be counted unless the Regional Economic
Integration Organisation makes a declaration in accordance with
paragraph 3.
5. Any reference to a “Contracting State” or “State” in this

Convention shall apply equally to a Regional Economic Integration
Organisation that is a Party to it, where appropriate. In the event
that a declaration is made by a Regional Economic Integration
Organisation in accordance with paragraph 3, any reference to
a “Contracting State” or “State” in this Convention shall apply
equally to the relevant Member States of the Organisation, where
appropriate.
Article 60 Entry into force

1. The Convention shall enter into force on the first day of the
month following the expiration of three months after the deposit
437
of the second instrument of ratification, acceptance or approval

referred to in .Article 58.
2. Thereafter the Convention shall enter into force —

a) for each State or Regional Economic Integration Organisation
referred to in .Article 59(1) subsequently ratifying, accepting
or approving it, on the first day of the month following the
expiration of three months after the deposit of its instrument
of ratification, acceptance or approval;
b) for each State or Regional Economic Integration
Organisation referred to in .Article 58(3) on the day after
the end of the period during which objections may be raised
in accordance with Article 58(5);
c) for a territorial unit to which the Convention has been
extended in accordance with Article 61, on the first day of
the month following the expiration of three months after the
notification referred to in that .Article.
Article 61 Declarations with respect to non-unified legal

systems
1. If a State has two or more territorial units in which different
systems of law are applicable in relation to matters dealt with in the
Convention, it may at the time of signature, ratification, acceptance,
approval or accession declare in accordance with .Article 63 that
this Convention shall extend to all its territorial units or only to one
or more of them and may modify this declaration by submitting
another declaration at any time.
2. Any such declaration shall be notified to the depositary and

shall state expressly the territorial units to which the Convention
applies.
3. If a State makes no declaration under this .Article, the

Convention shall extend to all territorial units of that State.
438

Article 62 Reservations
1. Any Contracting State may, not later than the time
of ratification, acceptance, approval or accession, or at the
time of making a declaration in terms of Article 61, make
one or more of the reservations provided for in Articles 2(2),
20(2), 30(8), 44(3) and 55(3). No other reservation shall be
permitted.
2. Any State may at any time withdraw a reservation it has

made. The withdrawal shall be notified to the depositary.
3. The reservation shall cease to have effect on the first day

of the third calendar month after the notification referred to in
paragraph 2.
4. Reservations under this .Article shall have no reciprocal

effect with the exception of the reservation provided for in
Article 2(2).
Article 63 Declarations
1. Declarations referred to in .Articles 2(3), 11(1) g), 16(1), 24(1),
30(7), 44(1) and (2), 59(3) and 61(1), may be made upon signature,
ratification, acceptance, approval or accession or at any time
thereafter, and may be modified or withdrawn at any time.
2. Declarations, modifications and withdrawals shall be notified

to the depositary.
3. A declaration made at the time of signature, ratification,

acceptance, approval or accession shall take effect simultaneously
with the entry into force of this Convention for the State concerned.
439
4. A declaration made at a subsequent time, and any

modification or withdrawal of a declaration, shall take effect on
the first day of the month following the expiration of three months
after the date on which the notification is received by the depositary.
Article 64 Denunciation
1. A Contracting State to the Convention may denounce it by a
notification in writing addressed to the depositary. The denunciation
may be limited to certain territorial units of a multi-unit State to
which the Convention applies.
2. The denunciation shall take effect on the first day of the

month following the expiration of 12 months after the date on which
the notification is received by the depositary. Where a longer period
for the denunciation to take effect is specified in the notification, the
denunciation shall take effect upon the expiration of such longer
period after the date on which the notification is received by the
depositary.
Article 65 Notification
The depositary shall notify the Members of the Hague
Conference on Private International Law, and other States and
Regional Economic Integration Organisations which have signed,
ratified, accepted, approved or acceded in accordance with Articles
58 and 59 of the following —
a) the signatures, ratifications, acceptances and approvals
referred to in Articles 58 and 59;
b) the accessions and objections raised to accessions referred
to in Articles 58(3) and (5) and 59;
c) the date on which the Convention enters into force in
accordance with .Article 60;
d) the declarations referred to in .Articles 2(3), 11(1) g), 16(1),
24(1), 30(7), 44(1) and (2), 59(3) and 61(1);
e) the agreements referred to in .Article 51(2);
440
f) the reservations referred to in Articles 2(2), 20(2), 30(8), 44(3)

and 55(3), and the withdrawals referred to in Article 62(2);
g) the denunciations referred to in Article 64.
In witness whereof the undersigned, being duly authorised
thereto, have signed this Convention.
Done at The Hague, on the 23rd day of November 2007, in the
English and French languages, both texts being equally authentic,
in a single copy which shall be deposited in the archives of the
Government of the Kingdom of the Netherlands, and of which a
certified copy shall be sent, through diplomatic channels, to each
of the Members of the Hague Conference on Private International
Law at the date of its Twenty-First Session and to each of the other
States which have participated in that Session.
ANNEX 1
Transmittal form under Article 12(2)
CONFIDENTIALITY AND PERSONAL DATA PROTECTION
NOTICE
shall be used only for the purposes for which it was gathered or
transmitted. Any authority processing such data shall ensure its
confidentiality, in accordance with the law of its State.
An authority shall not disclose or confirm information gathered
or transmitted in application of this Convention if it determines that
to do so could jeopardise the health, safety or liberty of a person in
accordance with Article 40. A determination of non-disclosure has
been made by a Central Authority in accordance with Article 40.
1. Requesting Central Authority
a. Address
b. Telephone number
c. Fax number
d. E-mail
441
e. Reference number
2. Contact person in requesting State

a. Address (if different)
b. Telephone number (if different)
c. Fax number (if different)
d. E-mail (if different)
e. Language(s)
3. Requested Central Authority _____________________________

Address ___________________________________________________
4. Particulars of the applicant

a. Family name(s):
b. Given name(s):
c. Date of birth: (dd/mm/yyyy)
or
a. Name of the public body:
5. Particulars of the person(s) for whom maintenance is sought

or payable
a. The person is the same as the applicant named in point 4
b. i. Family name(s):
Given name(s):
Date of birth: (dd/mm/yyyy)
ii. Family name(s):
Given name(s):
iii. Family name(s):
Given name(s):
6. Particulars of the debtor
442
a. The person is the same as the applicant named in point 4

b. Family name(s):
c. Given name(s):
d. Date of birth: (dd/mm/yyyy)
7. This transmittal form concerns and is accompanied by an

application under:
Article 10(1) a)
Article 10(1) b)
Article 10(1) c)
Article 10(1) d)
Article 10(1) e)
Article 10(1) f)
Article 10(2) a)
Article 10(2) b)
Article 10(2) c)
8. The following documents are appended to the application:

a. For the purpose of an application under .Article 10(1) a) and:
In accordance with Article 25:
Complete text of the decision (.Art. 25(1) a))

Abstract or extract of the decision drawn up by the competent
authority of the State of origin (.Art. 25(3) b)) (if applicable)
Document stating that the decision is enforceable in the State of
origin and, in the case of a decision by an administrative authority,
a document stating that the requirements of Article 19(3) are met
unless that State has specified in accordance with .Article 57
that decisions of its administrative authorities always meet those
requirements (.Art. 25(1) b)) or if .Article 25(3) c) is applicable
If the respondent did not appear and was not represented in
the proceedings in the State of origin, a document or documents
attesting, as appropriate, either that the respondent had proper
notice of the proceedings and an opportunity to be heard, or that the
443
respondent had proper notice of the decision and the opportunity

to challenge or appeal it on fact and law (Art. 25(1) c))
Where necessary, a document showing the amount of any
arrears and the date such amount was calculated (Art. 25(1)d))
Where necessary, a document providing the information
necessary to make appropriate calculations in case of a decision
providing for automatic adjustment by indexation (Art. 25(1) e))
Where necessary, documentation showing the extent to which
the applicant received free legal assistance in the State of origin
(Art. 25(1) f))
In accordance with Article 30(3):
Complete text of the maintenance arrangement (.Art. 30(3) a))
A document stating that the particular maintenance
arrangement is enforceable as a decision in the State of origin (Art.
30(3) b))
Any other documents accompanying the application (e.g., if
required, a document for the purpose of Art. 36(4)):
b. For the purpose of an application under Article 10(1) b),
c), d), e), f) and (2) a), b) or c), the following number of
supporting documents (excluding the transmittal form and
the application itself) in accordance with Article 11(3):
Article 10(1) b)
Article 10(1) c)
Article 10(1) d)
Article 10(1) e)
Article 10(1) f)
Article 10(2) a)
Article 10(2) b)
Article 10(2) c)
Name: (in block letters) Date:
Authorised representative of the Central Authority (dd/
mm/yyyy)
444
ANNEX 2
Acknowledgement form under .Article 12(3)
CONFIDENTIALITY AND PERSONAL DATA PROTECTION
NOTICE
shall be used only for the purposes for which it was gathered or
transmitted. .Any authority processing such data shall ensure its
confidentiality, in accordance with the law of its State.
An authority shall not disclose or confirm information gathered
or transmitted in application of this Convention if it determines that
to do so could jeopardise the health, safety or liberty of a person in
accordance with .Article 40. A determination of non-disclosure has
been made by a Central Authority in accordance with Article 40.
1. Requested Central Authority

a. Address
b. Telephone number
c. Fax number
d. E-mail
e. Reference number
2. Contact person in requested State

a. Address (if different)
b. Telephone number (if different)
c. Fax number (if different)
d. E-mail (if different)
e. Language(s)
3. Requesting Central Authority ...

Contact person
Address
445
4. The requested Central Authority acknowledges receipt on

__________________________________________ (dd/mm/yyyy) of the
transmittal form from the requesting Central Authority (reference
number ________________________________________; dated _____
_______________________________ (dd/mm/yyyy)) concerning the
following application under:
Article 10(1) a)
Article 10(1) b)
Article 10(1) c)
Article 10(1) d)
Article 10(1) e)
Article 10(1) f)
Article 10(2) a)
Article 10(2) b)
Article 10(2) c)
Family name(s) of applicant:
Family name(s) of the person(s) for whom maintenance is sought
or payable:
Family name(s) of debtor:
5. Initial steps taken by the requested Central Authority:

The file is complete and is under consideration
See attached status of application report Status of application
report will follow
Please provide the following additional information and / or
documentation:
The requested Central Authority refuses to process this
application as it is manifest that the requirements of the Convention
are not fulfilled (Art. 12(8)). The reasons:
are set out in an attached document will be set out in a
document to follow
The requested Central Authority requests that the requesting
Central Authority inform it of any change in the status of the
application.
446
Name: (in block letters) Date:

Authorised representative of the Central Authority (dd/mm/yyyy)
20.4.Б. Українськомовний варіант
КОНВЕНЦІЯ
ПРО МІЖНАРОДНЕ СТЯГНЕННЯ
АЛІМЕНТІВ НА ДІТЕЙ ТА
ІНШИХ ВИДІВ СІМЕЙНОГО
УТРИМАННЯ
Дата підписання : 23.11.2007
Дата підписання від імені України: 07.07.2010
Дата ратифікації Україною: 11.01.2013
{Конвенцію ратифіковано із заявами та застереженнями

Законом № 26-VII від 11.01.2013}
Держави, які підписали цю Конвенцію, бажаючи покра-

щити співробітництво між державами стосовно міжнародного
стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утри-
мання;
усвідомлюючи необхідність у процедурах, які дають резуль-
тати та є доступними, швидкими, ефективними, економічно
доцільними, належними та справедливими;
447
бажаючи взяти за основу найкращі риси існуючих Гаазьких

конвенцій та інших міжнародних документів, зокрема Конвен-
ції Організації Об’єднаних Націй про стягнення аліментів за
кордоном від 20 червня 1956 року;
намагаючися скористатися перевагами сучасних техноло-
гій і створити гнучку систему, здатну пристосуватися до нових
потреб і можливостей, які виникають у результаті досягнень у
галузі технологій;
нагадуючи, що відповідно до статей 3 й 27 Конвенції Орга-
нізації Об’єднаних Націй про права дитини від 20 листопада
1989 року:
— в усіх діях стосовно дітей першочергова увага приділя-
ється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини;
— кожна дитина має право на рівень життя, що відповідає
фізичному, розумовому, духовному, моральному та со-
ціальному розвиткові дитини;
— один з батьків (батьки) або інші особи, які відповідають за
дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення
в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов
життя, необхідних для розвитку дитини, а також
— держави-учасниці повинні вживати всіх відповідних за-
ходів, у тому числі стосовно укладення міжнародних угод,
для забезпечення стягнення утримання на дитину з одно-
го з батьків (батьків) або інших осіб, які відповідають за
дитину, зокрема у випадках, коли такі особи проживають
у державі, іншій, ніж та, у якій проживає дитина,
вирішили укласти цю Конвенцію та домовилися про такі
положення:
448
РОЗДІЛ I
МЕТА, СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
ТА ВИЗНАЧЕННЯ
Стаття 1
Мета
Метою цієї Конвенції є забезпечення ефективного міжна-
родного стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного
утримання, зокрема шляхом:
a) створення всеосяжної системи співробітництва між ор-
ганами Договірних держав;
b) забезпечення доступності заяв, які подаються для вине-
сення рішень про утримання;
c) забезпечення визнання та виконання рішень про утри-
мання, а також
d) передбачення ефективних заходів для негайного вико-
нання рішень про утримання.
Стаття 2
Сфера застосування
1. Ця Конвенція застосовується:
a) до зобов’язань про утримання, що виникають з відносин
між батьками та дитиною, стосовно особи віком до 21
року;
b) до визнання та виконання або виконання рішення про
утримання одного з подружжя, коли заяву зроблено ра-
зом з вимогою в межах підпункту «a», а також
c) до утримання одного з подружжя, за винятком розділів
II й III.
2. Відповідно до статті 62 будь-яка Договірна держава може

залишити за собою право обмежувати застосування Конвенції
стосовно підпункту «a» пункту 1 лише до осіб, які не досягли
18-річного віку. Договірна держава, яка зробила таке застере-
449
ження, не має права вимагати застосування Конвенції до осіб

того віку, який виключено її застереженням.
3. Відповідно до статті 63 будь-яка Договірна держава може

заявити, що вона поширюватиме застосування всієї Конвенції
чи будь-якої її частини до будь-якого зобов’язання про утри-
мання, що випливає із сімейних відносин, батьківства, шлюбу
або спорідненості, у тому числі, зокрема, зобов’язання стосов-
но уразливих осіб. Будь-яка така заява створює зобов’язання
між двома Договірними державами лише настільки, наскільки
їхні заяви охоплюють такі самі зобов’язання про утримання та
частини Конвенції.
4. Положення цієї Конвенції застосовуються до дітей неза-

лежно від сімейного стану батьків.
Стаття 3
Визначення
Для цілей цієї Конвенції:
a) «кредитор» означає особу, якій утримання заборгували
або передбачається, що заборгували;
b) «боржник» означає особу, яка утримання заборгувала
або передбачається, що заборгувала;
c) «правова допомога» означає допомогу, необхідну для
надання можливості заявникам знати й відстоюва-
ти свої права, та для забезпечення того, що заяви по-
вною мірою та ефективно опрацьовуються в запи-
туваній державі. Засоби надання такої допомоги за
необхідності можуть охоплювати юридичну консуль-
тацію, допомогу в поданні справи до органу, юридич-
не представництво й звільнення від процесуальних
витрат;
d) «письмова угода» означає угоду, записану на будь-якому
носії; інформація, що міститься на ньому, є доступною
450
для того, щоб бути використаною для дальшого поси-

лання;
e) «угода про утримання» означає письмову угоду стосовно
сплати утримання, яка:
i) формально складена чи зареєстрована як автентичний
документ компетентним органом або
ii) посвідчена чи укладена, зареєстрована чи надана до
компетентного органу й може підлягати переглядові та
зміні компетентним органом;
f) «уразлива особа» означає особу, яка через порушення
або недостатність її особистих здібностей є нездатною
утримувати себе.
РОЗДІЛ II
АДМІНІСТРАТИВНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 4
Призначення центральних органів
1. Договірна держава призначає центральний орган для
виконання обов’язків, покладених Конвенцією на такий орган.
2. Федеральні держави, держави з більше ніж однією сис-

темою права або держави, що мають автономні територіаль-
ні одиниці, можуть визначити більше ніж один центральний
орган та визначити територіальний чи суб’єктний обсяг їхніх
функцій. У випадках, коли держава визначила більше ніж один
центральний орган, вона призначає центральний орган, до
якого може бути подано будь-яке повідомлення для передачі
відповідному центральному органові в цій державі.
3. Про призначення центрального органу або центральних

органів, їхню контактну інформацію та у відповідних випадках
обсяг їхніх функцій, зазначений у пункті 2, Договірна держа-
ва повідомляє Постійному бюро Гаазької конференції з між-
451
народного приватного права під час передачі на зберігання

своєї ратифікаційної грамоти або документа про приєднання
чи під час передачі заяви відповідно до статті 61. Договірні
держави невідкладно інформують Постійне бюро про будь-які
зміни.
Стаття 5
Загальні функції центральних органів
Центральні органи:
a) співробітничають між собою і сприяють співробітництву
між компетентними органами у своїх державах для до-
сягнення цілей цієї Конвенції;
b) шукають настільки, наскільки це є можливим, шляхи ви-
рішення труднощів, які виникають під час застосування
Конвенції.
Стаття 6
Спеціальні функції центральних органів
1. Центральні органи надають допомогу стосовно заяв від-
повідно до розділу III. Вони, зокрема:
a) передають й отримують такі заяви;
b) ініціюють або сприяють порушенню провадження сто-
совно таких заяв.
2. Стосовно таких заяв вони вживають усіх відповідних за-

ходів:
a) для надання або сприяння наданню правової допомоги
у випадках, коли цього вимагають обставини;
b) для допомоги у встановленні місцезнаходження борж-
ника або кредитора;
c) для допомоги в отриманні відповідної інформації сто-
совно доходів та в разі необхідності інших фінансових
обставин боржника або кредитора, у тому числі місцез-
находження активів;
452
d) для заохочення мирного вирішення з метою одержання

добровільної сплати утримання у випадках, коли це є
доцільним, за допомогою медіації, примирення або по-
дібних процесів;
e) для сприяння виконанню рішень про утримання, що
триває, у тому числі стосовно будь-яких заборгованос-
тей;
f) для сприяння отриманню та швидкому переказові ви-
плат на утримання;
g) для сприяння отриманню документів або інших доказів;
h) для надання допомоги в установленні батьківства у ви-
падках, коли це є необхідним для стягнення утримання;
i) для ініціювання або сприяння порушенню провадження
для отримання будь-яких необхідних забезпечувальних
заходів, які є територіальними за своїм характером та
метою яких є забезпечити результат розгляду заяви про
утримання, яка знаходиться в провадженні;
j) для сприяння врученню документів.
3. Функції центрального органу відповідно до цієї статті на-

стільки, наскільки це дозволено законом його держави, можуть
виконуватися державними установами або іншими установа-
ми за умови нагляду компетентними органами цієї держави.
Про визначення будь-яких таких державних установ або інших
установ, а також контактної інформації та обсягу їхніх функцій
повідомляється Договірною державою Постійному бюро Гаазь-
кої конференції з міжнародного приватного права. Договірні
держави невідкладно інформують Постійне бюро про будь-які
зміни.
4. Ніщо в цій статті або в статті 7 не може тлумачитися як

таке, що покладає на центральний орган зобов’язання здійсню-
вати повноваження, які можуть здійснюватися лише судовими
органами згідно із законом запитуваної держави.
453
Стаття 7
Запити про спеціальні заходи
1. Центральний орган може зробити мотивований запит до
іншого центрального органу для вжиття відповідних спеціаль-
них заходів згідно з підпунктами «b», «c», «g», «h», «i» та «j» пункту
2 статті 6, коли заява відповідно до статті 10 не знаходиться в
провадженні. Запитуваний центральний орган вживає таких
заходів, які є належними, якщо пересвідчиться, що вони є необ-
хідними для сприяння потенційному заявнику в підготовці за-
яви відповідно до статті 10 або в з’ясуванні того, чи є доцільним
подавати таку заяву.
2. Центральний орган може також вжити спеціаль-

них заходів на запит іншого центрального органу в спра-
ві стосовно стягнення утримання, яка включає іноземний
елемент та яка знаходиться в провадженні в запитуючій
державі.
Стаття 8
Витрати центрального органу
1. Кожний центральний орган несе власні витрати під час
застосування цієї Конвенції.
2. Центральні органи не можуть покладати будь-яких ви-
плат на заявника за надання своїх послуг згідно з Конвенцією,
крім виключних витрат, що виникають із запиту про спеціальні
заходи відповідно до статті 7.
3. Запитуваний центральний орган не може стягувати ко-
штів за послуги, зазначені в пункті 2, без попередньої згоди
заявника на надання цих послуг за таку плату.
454
РОЗДІЛ III
ЗАЯВИ ЧЕРЕЗ ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ
Стаття 9
Заява через центральні органи
Заява відповідно до цього розділу подається через централь-
ний орган Договірної держави, у якій проживає заявник, до
центрального органу запитуваної держави. Для цілей цього
положення проживання не охоплює простої присутності.
Стаття 10
Доступні заяви
1. Такі категорії заяв є доступними для кредитора в запи-
туючій державі для одержання утримання згідно із цією Кон-
венцією:
a) визнання або визнання та виконання рішення;
b) виконання рішення, прийнятого або визнаного в запи-
туваній державі;
c) винесення рішення в запитуваній державі у випадках,
коли рішення відсутнє, у тому числі у випадках, коли є
необхідним установлення батьківства;
d) винесення рішення в запитуваній державі у випадках,
коли визнання та виконання рішення є неможливим
або у визнанні та виконанні відмовлено у зв’язку з не-
достатністю підстав для визнання та виконання згідно
зі статтею 20, або з підстав, зазначених у підпунктах
«b» або «e» статті 22;
e) зміна рішення, винесеного в запитуваній державі;
f) зміна рішення, винесеного в державі, іншій, ніж запи-
тувана держава.
2. Такі категорії заяв є доступними в запитуючій державі

боржнику, стосовно якого винесено рішення про стягнення
утримання:
455
a) визнання рішення або еквівалентна процедура, що при-

зводить до зупинення чи обмеження виконання попере-
днього рішення в запитуваній державі;
b) зміна рішення, винесеного в запитуваній державі;
c) зміна рішення, винесеного в державі, іншій, ніж запи-
тувана держава.
3. Якщо іншого не передбачено в цій Конвенції, заяви, за-

значені в пунктах 1 та 2, визначаються згідно із законом за-
питуваної держави, а заяви, зазначені в підпунктах «c» — «f»
пункту 1 та підпунктах «b» та «c» пункту 2 підлягають правилам
підсудності, що застосовуються в запитуваній державі.
Стаття 11
Зміст заяви
1. Усі заяви відповідно до статті 10, як мінімум, повинні містити:
a) виклад суті заяви або заяв;
b) ім’я та контактну інформацію, у тому числі адресу та
дату народження заявника;
c) ім’я та, якщо відомо, адресу та дату народження відпо-
відача;
d) ім’я та дату народження будь-якої особи, для якої запи-
тується утримання;
e) підстави, на яких ґрунтується заява;
f) у заяві кредитора — інформацію стосовно того, куди по-
винні надсилатися або перераховуватися електронним
способом суми утримання;
g) за винятком заяви відповідно до підпункту «a» пункту 1
та підпункту «a» пункту 2 статті 10, будь-яку інформацію
або документ, зазначені в заяві запитуваної держави
відповідно достатті 63;
h) ім’я та контактну інформацію особи або підрозділу цен-
трального органу запитуючої держави, які відповідальні
за опрацювання заяви.
456
2. У відповідних випадках і настільки, наскільки це є відо-

мим, заява додатково повинна містити, зокрема:
a) фінансове становище кредитора;
b) фінансове становище боржника, у тому числі ім’я та
адресу роботодавця боржника та характер і місцезна-
ходження активів боржника;
c) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти розшукові
відповідача.
3. До заяви додається будь-яка необхідна підтверджувальна
інформація або документація, у тому числі документація сто-
совно права заявника на безоплатну правову допомогу. У разі
подачі заяв згідно з підпунктом «a» пункту 1 та підпунктом «a»
пункту 2 статті 10 до заяви додаються лише документи, пере-
лічені в статті 25.
4. Заява згідно зі статтею 10 може бути подана у формі, ре-

комендованій та опублікованій Гаазькою конференцією з між-
народного приватного права.
Стаття 12
Передача, отримання та опрацювання заяв і справ
через центральні органи
1. Центральний орган запитуючої держави допомагає за-
явнику забезпечити, щоб заява супроводжувалася всією ін-
формацією та документами, які, як йому відомо, є необхідними
для розгляду заяви.
2. Центральний орган запитуючої держави, пересвідчив-

шись, що заява відповідає вимогам Конвенції, передає заяву
від імені та за згодою заявника до центрального органу запиту-
ваної держави. До заяви додається формуляр про передачу, ви-
значений у додатку 1. Центральний орган запитуючої держави,
коли про це запитує центральний орган запитуваної держави,
надає повну копію, засвідчену компетентним органом держа-
457
ви походження, будь-якого документа, зазначеного в пункті

3 статті 16, підпунктах «a», «b» та «d» пункту 1 й підпункті «b»
пункту 3 статті 25 та пункті 3 статті 30.
3. Запитуваний центральний орган протягом шести тижнів

з дати отримання заяви підтверджує отримання у формулярі,
визначеному в додатку 2, та інформує центральний орган за-
питуючої держави про те, які початкові кроки здійснено чи
буде здійснено для опрацювання заяви, а також може запитати
будь-які додаткові необхідні документи й інформацію. Протя-
гом цих шести тижнів запитуваний центральний орган надає
запитуючому центральному органу ім’я та контактну інформа-
цію особи або підрозділу, які відповідальні за відповіді на запити
про просування заяви.
4. Протягом трьох місяців після підтвердження запитува-

ний Центральний орган інформує запитуючий центральний
орган про стан опрацювання заяви.
5. Запитуючий і запитуваний центральні органи інформу-

ють один одного про:
a) особу чи підрозділ, які відповідальні за конкретну
справу,
b) просування справи,
та надають вчасні відповіді на запити.
6. Центральні органи опрацьовують справу настільки швид-

ко, наскільки дозволить належний розгляд усіх питань.
7. Центральні органи застосовують найбільш швидкі та

ефективні засоби зв’язку, наявні в їхньому розпорядженні.
8. Запитуваний центральний орган може відмовити в опра-

цюванні заяви, лише якщо є очевидним, що вимог Конвенції не
458
виконано. У такому разі цей центральний орган невідкладно ін-

формує запитуючий центральний орган про причини відмови.
9. Запитуваний центральний орган не може відхилити

заяви лише на тій підставі, що є необхідність у додаткових
документах або інформації. Однак запитуваний централь-
ний орган може просити запитуючий центральний орган про
надання таких додаткових документів або інформації. Якщо
запитуючий центральний орган не зробить цього протягом
трьох місяців чи більш тривалого періоду, визначеного запи-
туваним центральним органом, запитуваний центральний
орган може вирішити, що більше не опрацьовуватиме заяви.
У такому разі він інформує запитуючий центральний орган
про це рішення.
Стаття 13
Засоби зв’язку
Будь-яка заява, подана через центральні органи Договірних
держав відповідно до цього розділу, а також будь-який документ
або інформація, що до неї додаються або надаються централь-
ним органом, не можуть оспорюватися відповідачем тільки на
підставі способу або засобів зв’язку, що використовуються між
відповідними центральними органами.
Стаття 14
Ефективний доступ до процедур
1. Запитувана держава надає заявникам ефективний до-
ступ до процедур, у тому числі процедур виконання та оскар-
ження, що виникають із заяв, поданих згідно із цим розділом.
2. Для надання такого ефективного доступу запитувана дер-

жава надає безоплатну правову допомогу відповідно до статей
14 — 17, якщо тільки не застосовується пункт 3.
459
3. Запитувана держава не зобов’язана надавати такої без-

оплатної правової допомоги в тих випадках, коли процедури в
такій державі надають можливість заявникові вести справу без
потреби в такій допомозі, і центральний орган надає послуги,
які є необхідними, безоплатно.
4. Права на отримання безоплатної правової допомоги не

є меншими за обсягом, ніж ті, які надаються в подібних вну-
трішніх справах.
5. Не вимагається сплати жодних гарантій, застав або де-
позитів, як би вони не називалися, для забезпечення оплати
витрат у провадженні відповідно до цієї Конвенції.
Стаття 15
Безоплатна правова допомога для заяв про стягнення
аліментів на дитину
1. Запитувана держава надає безоплатну правову до-
помогу стосовно всіх заяв кредитора відповідно до цього
розділу щодо зобов’язань про утримання, що виникають з
правовідносин батьків та дитини стосовно особи віком до
21 року.
2. Незалежно від пункту 1, запитувана держава може сто-

совно заяв, інших, ніж зазначені впідпунктах «a» і «b» пункту 1
статті 10, та справ, що охоплюються пунктом 4 статті 20, від-
мовити в наданні безоплатної правової допомоги, якщо вона
вважає, що заява чи будь-яка апеляція по суті є явно необґрун-
тованими.
Стаття 16
Заява про дозвіл застосування перевірки
матеріального становища дитини
1. Незалежно від пункту 1 статті 15, держава може заявити
відповідно до статті 63, що вона надаватиме безоплатну право-
460
ву допомогу стосовно заяв, що не стосуються підпунктів «a» і «b»

пункту 1 статті 10, і справ, що охоплюються пунктом 4 статті
20, на підставі перевірки, яка ґрунтується на оцінці матеріаль-
ного становища дитини.
2. Держава під час висловлення такої заяви надає інформацію

Постійному бюро Гаазької конференції з міжнародного приватно-
го права стосовно способу, яким проводитиметься оцінка матері-
ального становища дитини, у тому числі фінансові критерії, яким
необхідно відповідати для проходження такої перевірки.
3. Зазначена в пункті 1 заява, надіслана державі, що зро-

била заяву, передбачену в цьому пункті, охоплює формальне
свідчення заявника про те, що матеріальне становище відпо-
відає критеріям, зазначеним у пункті 2. Запитувана держава
може лише запитати додаткові докази матеріального станови-
ща дитини, якщо вона має обґрунтовані підстави вважати, що
інформація, надана заявником, є неточною.
4. Якщо найбільш сприятлива правова допомога, передба-

чена законом запитуваної держави стосовно заяв відповідно до
цього розділу щодо зобов’язань про утримання, що виникають
з правовідносин батьків та дитини стосовно дитини, є сприят-
ливішою, ніж передбачена в пунктах 1 — 3, надається найбільш
сприятлива правова допомога.
Стаття 17
Заяви, що не відповідають вимогам
статті 15 або статті 16
Стосовно всіх заяв згідно із цією Конвенцією, крім заяв від-
повідно до статті 15 або статті 16:
a) надання безоплатної правової допомоги може обумов-
люватися перевіркою матеріального становища або суті
справи;
461
b) заявник, який у державі походження скористався

безоплатною правовою допомогою, має право в будь-
якому провадженні стосовно визнання або виконан-
ня, отримати безоплатну правову допомогу принаймні
в тому самому обсязі, який передбачено відповідно до
законодавства запитуваної держави за таких самих
обставин.
РОЗДІЛ IV
ОБМЕЖЕННЯ
НА ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 18
Обмеження стосовно провадження
1. У випадках, коли рішення прийнято в Договірній державі,
у якій кредитор має звичайне місце проживання, провадження
стосовно зміни рішення або прийняття нового рішення не може
бути порушене боржником у будь-якій іншій Договірній державі
доти, доки кредитор залишається проживати в державі, де було
прийнято рішення.
2. Пункт 1 не застосовується:
a) у випадках, коли, за винятком спорів щодо зобов’язань про
утримання стосовно дітей, існує письмова угода між сто-
ронами про юрисдикцію такої іншої Договірної держави;
b) у випадках, коли кредитор приймає юрисдикцію такої
іншої Договірної держави, або висловивши це, або за-
хищаючись по суті справи, не заперечуючи проти юрис-
дикції за першої доступної нагоди;
c) у випадках, коли компетентний орган у державі похо-
дження не може здійснювати юрисдикції для зміни рі-
шення або прийняття нового рішення чи відмовляється
її здійснювати або
462
d) у випадках, коли рішення, прийняте в державі похо-

дження, не може бути визнано або проголошено таким,
що підлягає виконанню, у Договірній державі, де перед-
бачається провадження для зміни рішення або прийнят-
тя нового рішення.
РОЗДІЛ V
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ
Стаття 19
Сфера застосування цього розділу
1. Цей розділ застосовується до рішення, винесеного судо-
вим або адміністративним органом щодо зобов’язань про утри-
мання. Термін «рішення» також охоплює мирову угоду або до-
говір, укладені в такому органі або затверджені таким органом.
Рішення може охоплювати автоматичне коригування шляхом
індексації та вимогу сплатити заборгованість, утримання за
минулий період або відсотки та визначення виплат або витрат.
2. Якщо рішення не стосується лише зобов’язання про утри-

мання, дія цього розділу обмежується тими частинами рішен-
ня, які стосуються зобов’язань про утримання.
3. Для цілей пункту 1 «адміністративний орган» означає

державний орган, рішення якого відповідно до законодавства
держави, у якій його винесено:
a) може бути предметом апеляційного розгляду або пере-
гляду судовим органом та
b) має таку саму силу й дію, як і рішення судового органу
із цього самого питання.
4. Цей розділ також застосовується до домовленостей про

утримання відповідно до статті 30.
463
5. Положення цього розділу застосовуються до клопотан-

ня про визнання та виконання, надісланого безпосередньо
до компетентного органу запитуваної держави відповідно до
статті 37.
Стаття 20
Підстави для визнання та виконання
1. Рішення, винесене в одній Договірній державі («держава
походження»), визнається та виконується в інших Договірних
державах, якщо:
a) відповідач мав звичайне місце проживання в державі
походження на той момент, коли провадження було роз-
почато;
b) відповідач прийняв юрисдикцію або висловивши це,
або захищаючись по суті справи, не заперечуючи проти
юрисдикції за першої можливої нагоди;
c) кредитор мав звичайне місце проживання в державі по-
ходження на момент, коли провадження було розпочато;
d) дитина, на яку призначено утримання, мала звичай-
не місце проживання в державі походження на момент,
коли провадження було розпочато, за умови, що відпо-
відач проживав з дитиною в цій державі або проживав
у такій державі й там сплачував аліменти на дитину;
e) за винятком спорів щодо зобов’язань про утримання
стосовно дітей, існує письмова угода між сторонами про
юрисдикцію або
f) рішення виніс орган, що здійснював юрисдикцію у спра-
ві про особистий стан чи батьківську відповідальність,
якщо ця юрисдикція не ґрунтувалася тільки на грома-
дянстві однієї зі сторін.
2. Договірна держава може зробити застереження відповід-

но до статті 62 стосовно підпунктів «c», «e» та «f» пункту 1.
464
3. Договірна держава, що зробила застереження відпо-

відно до пункту 2, визнає та виконує рішення, якщо її зако-
нодавство за таких самих фактичних обставин передбачає
або передбачало б юрисдикцію своїх органів для прийняття
такого рішення.
4. Договірна держава, якщо визнання рішення є неможли-

вим у зв’язку із застереженням відповідно до пункту 2 та якщо
боржник звичайно проживає в такій державі, уживає всіх на-
лежних заходів для прийняття рішення на користь кредитора.
Попереднє речення не застосовується до безпосередніх клопо-
тань про визнання та виконання відповідно до пункту 5 статті
19 або до позовів стосовно утримання, зазначених у підпункті
«b» пункту 1 статті 2.
5. Рішення на користь дитини віком до 18 років, яке не

може бути визнано та виконано тільки через застереження
стосовно підпунктів «c», «e» або «f» пункту 1, приймається як
встановлення права такої дитини на утримання в запитуваній
державі.
6. Рішення визнається, лише якщо воно має законну силу в

державі походження, та виконується, лише якщо воно є таким,
що підлягає виконанню, у державі походження.
Стаття 21
Подільність і часткове визнання та виконання
1. Якщо запитувана держава не може визнати або виконати
рішення повністю, вона визнає або виконує будь-яку окрему час-
тину рішення, яка може бути таким чином визнана або виконана.
2. Завжди може бути подано заяву про часткове визнання

або виконання рішення.
465
Стаття 22
Підстави для відмови у визнанні та виконанні
У визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено,
якщо:
a) визнання та виконання рішення є очевидно несумісним
з основами правопорядку («ordre public») запитуваної
держави;
b) рішення було отримано шляхом шахрайства у зв’язку з
процесуальними питаннями;
c) провадження між тими самими сторонами про той са-
мий предмет триває в органі запитуваної держави, і таке
провадження було розпочато раніше;
d) рішення є несумісним з рішенням, винесеним між
тими самими сторонами та про той самий пред-
мет або в запитуваній державі, або в іншій державі,
якщо це останнє рішення відповідає умовам, необ-
хідним для визнання та виконання в запитуваній
державі;
e) у справі, у якій відповідач або не з’явився, або не
був представлений у провадженні в державі похо-
дження:
i) коли закон держави походження передбачає повідо-
млення про провадження, відповідач не був належним
чином повідомлений про провадження та не мав мож-
ливості бути заслуханим або
ii) коли закон держави походження не передбачає повідо-
млення про провадження, відповідач не був належним
чином повідомлений про рішення та не мав можливості
оскаржити або подати апеляцію на підставі неправиль-
ного встановлення обставин справи та застосування
закону, або
f) рішення було прийнято в порушення статті 18.
466
Стаття 23
Процедура стосовно заяви про визнання та виконання
1. З урахуванням положень цієї Конвенції процедури ви-
знання та виконання регулюються законом запитуваної дер-
жави.
2. У випадках, коли заява про визнання та виконання рі-

шення подана через центральні органи відповідно до розділу
III, запитуваний центральний орган невідкладно:
a) надсилає заяву до компетентного органу, який без зволі-
кань проголошує рішення таким, що підлягає виконан-
ню, або реєструє рішення для виконання, або
b) якщо є компетентним органом, вживає самостійно такі
кроки.
3. У випадках, коли клопотання подано безпосередньо до

компетентного орану в запитуваній державі відповідно до пунк-
ту 5 статті 19, такий орган невідкладно проголошує рішення
таким, що підлягає виконанню, або реєструє рішення для ви-
конання.
4. У проголошенні або реєстрації може бути відмовлено тіль-

ки з підстав, визначених упункті «a» статті 22. На цій стадії
ні заявник, ні відповідач не мають права подавати будь-яких
заперечень.
5. Заявнику та відповідачу невідкладно повідомляють про

оголошення або реєстрацію, здійснені відповідно до пунктів
2 й 3, або про відмову відповідно до пункту 4, і вони можуть
оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного
встановлення обставин справи та застосування закону.
6. Оскарження чи апеляція повинні бути подані протягом

30 днів після повідомлення згідно з пунктом 5. Якщо сторона,
467
що оскаржує, не проживає в Договірній державі, у якій здій-

снено проголошення або реєстрацію або відмовлено в них,
оскарження чи апеляція подаються протягом 60 днів після
повідомлення.
7. Оскарження чи апеляція можуть ґрунтуватися лише на

такому:
a) підстави для відмови у визнанні та виконанні, викладені
в статті 22;
b) підстави для визнання та виконання згідно зі статтею
20;
c) автентичність або цілісність будь-якого документа, пе-
реданого відповідно до підпунктів «a», «b» чи «d» пункту
1 чи підпункту «b» пункту 3 статті 25.
8. Оскарження чи апеляція, що подаються відповідачем,

можуть також ґрунтуватися на сплаті заборгованості настіль-
ки, наскільки визнання та виконання стосується платежів, на-
лежних до сплати в минулому.
9. Заявнику та відповідачу невідкладно повідомляють про

рішення, прийняте за результатами оскарження чи апеляції.
10. Дальша апеляція, якщо така передбачена законом за-

питуваної держави, не має наслідком зупинення виконання
рішення, якщо тільки не існує виняткових обставин.
11. Під час прийняття будь-якого рішення стосовно визна-

ння та виконання, у тому числі будь-якої апеляції, компетент-
ний орган діє швидко.
468
Стаття 24
Альтернативна процедура стосовно заяви
про визнання та виконання
1. Незважаючи на пункти 2 — 11 статті 23, держава може
заявити відповідно до статті 63, що вона застосовуватиме про-
цедуру визнання та виконання, зазначену в цій статті.
2. У випадках, коли заява про визнання та виконання рі-

шення подана через центральні органи відповідно до розділу
III, запитуваний центральний орган негайно:
a) надсилає заяву до компетентного органу, який приймає
рішення за заявою про визнання та виконання, або
b) якщо він є компетентним органом, приймає самостійно
таке рішення.
3. Рішення про визнання та виконання виноситься компе-

тентним органом після того, як відповідач був належним чи-
ном і вчасно повідомлений про провадження та обидві сторони
отримали рівну можливість бути заслуханими.
4. Компетентний орган може переглянути підстави для

відмови у визнанні та виконанні, визначені в підпунктах
«a», «c» та «d» статті 22 з власної ініціативи. Він може перегля-
нути будь-які підстави, перелічені в статтях 20, 22 та підпункті
«c» пункту 7 статті 23, якщо це ініціює відповідач або якщо сум-
ніви стосовно таких підстав випливають зі змісту документів,
поданих відповідно до статті 25.
5. Відмова у визнанні та виконанні може також ґрунтуватися

на сплаті заборгованості настільки, наскільки визнання та ви-
конання стосується платежів, належних до сплати в минулому.
6. Будь-яка апеляція, якщо така передбачена зако-

ном запитуваної держави, не має наслідком зупинен-
469
ня виконання рішення, якщо тільки не існує виняткових

обставин.
7. У прийнятті рішення про визнання та виконання,

у тому числі будь-якої апеляції, компетентний орган діє
швидко.
Стаття 25
Документи
1. До заяви про визнання та виконання відповідно до статті
23 або статті 24 повинні додаватися:
a) повний текст рішення;
b) документ, у якому зазначається, що рішення є таким,
що підлягає виконанню в державі походження, та, якщо
це рішення адміністративного органу, документ, у якому
зазначається, що вимоги пункту 3 статті 19 виконані,
якщо така держава не визначила відповідно до статті
57, що рішення її адміністративних органів завжди від-
повідають цим вимогам;
c) якщо відповідач не з’явився та не був представлений у
провадженні в державі походження, документ або до-
кументи, які засвідчують, залежно від обставин, що
відповідач був належним чином повідомлений про про-
вадження та мав можливість бути заслуханим, або що
відповідач був належним чином повідомлений про рі-
шення та мав можливість оскаржити або подати апеля-
цію на підставі неправильного встановлення обставин
справи та застосування закону;
d) у разі необхідності документ про суму будь-яких забор-
гованостей і дату, на яку ця сума нарахована;
e) у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає
автоматичне корегування шляхом індексації, документ
з інформацією, необхідною для проведення відповідних
розрахунків;
470
f) у разі необхідності документація, яка показує обсяг без-

оплатної правової допомоги в державі походження, яку
отримав заявник.
2. На підставі оскарження чи апеляції відповідно до під-
пункту «c» пункту 7 статті 23 або на запит компетентного органу
в запитуваній державі, повна копія відповідного документа,
засвідчена компетентним органом держави походження, не-
відкладно надається:
a) центральним органом запитуючої держави, коли заява
подана відповідно до розділу III;
b) заявником, коли клопотання подано безпосередньо до
компетентного органу запитуваної держави.
3. Договірна держава може зазначити відповідно до стат-
ті 57:
a) що до заяви повинна додаватися повна копія рішен-
ня, засвідчена компетентним органом у державі по-
ходження;
b) обставини, за яких вона прийме замість повного тексту
рішення виписку або витяг з рішення, складені компе-
тентним органом держави походження, які можуть бути
виконані у формі, рекомендованій та опублікованій Га-
азькою конференцією з міжнародного приватного права,
або
c) що вона не вимагає документа, який засвідчує виконан-
ня вимог пункту 3 статті 19.
Стаття 26
Процедура стосовно заяви про визнання
Цей розділ mutatis mutandis застосовується до заяви
про визнання рішення за умови, що вимогу про те, що рі-
шення є таким, що підлягає виконанню, замінено ви-
могою про набрання законної сили рішенням у державі
походження.
471
Стаття 27
Установлення фактичних обставин
Будь-який компетентний орган запитуваної держа-
ви є пов’язаним установленими фактичними обстави-
нами, на яких орган держави походження базував свою
юрисдикцію.
Стаття 28
Неможливість перегляду по суті
Жодний компетентний орган запитуваної держави не може
переглядати рішення по суті.
Стаття 29
Відсутність вимоги про фізичну присутність дитини
або заявника
Фізична присутність дитини або заявника не вимагається
в будь-якому провадженні в запитуваній державі відповідно
до цього розділу.
Стаття 30
Угоди про утримання
1. Угода про утримання, укладена в Договірній державі, під-
лягає визнанню та виконанню як рішення відповідно до цього
розділу за умови, що вона є такою, що підлягає примусовому
виконанню як рішення в державі походження.
2. Для цілей підпунктів «a» та «b» пункту 1, підпункту «a»

пункту 2 статті 10 термін «рішення» охоплює угоду про утри-
мання.
3. До заяви про визнання та виконання угоди про утриман-

ня повинно додаватися таке:
a) повний текст угоди про утримання, а також
b) документ про те, що в державі походження ця угода про
472
утримання є такою, що підлягає примусовому виконан-

ню як рішення.
4. У визнанні та виконанні угоди може бути відмовлено,

якщо:
a) визнання та виконання є явно несумісним з основами
правопорядку запитуваної держави;
b) угода про утримання була отримана шляхом шахрай-
ства або фальсифікації;
c) угода про утримання є несумісною з рішенням, вине-
сеним стосовно тих самих сторін та з тією самою метою
або в запитуваній державі, або в іншій державі за умови,
що останнє рішення відповідає умовам, необхідним для
його визнання та виконання в запитуваній державі.
5. Положення цього розділу, за винятком статей 20, 22, пунк-

ту 7 статті 23 та пунктів 1 й 3 статті 25, застосовуються mutatis
mutandis до визнання та виконання угоди про утримання за
умови, що:
a) у проголошенні або реєстрації відповідно до пунктів 2 й 3
статті 23 може бути відмовлено тільки на підставі, ви-
значеній у підпункті «a» пункту 4;
b) оскарження чи апеляція, зазначені в пункті 6 статті 23,
можуть ґрунтуватися лише на такому:
i) підстави для відмови у визнанні та виконанні, викладені
в пункті 4;
ii) автентичність або цілісність будь-якого документа, пе-
реданого відповідно до пункту 3;
c) стосовно процедури, передбаченої пунктом 4 статті 24,
компетентний орган може переглянути з власної ініці-
ативи підстави для відмови у визнанні та виконанні,
визначені в підпункті «a» пункту 4 цієї статті. Він може
переглянути всі підстави, перелічені в пункті 4 цієї стат-
ті, та автентичність або цілісність будь-якого документа,
473
переданого відповідно до пункту 3, якщо це ініціює від-

повідач або якщо сумніви стосовно таких підстав ви-
пливають зі змісту цих документів.
6. Провадження стосовно визнання та виконання угоди про

утримання зупиняються, якщо в компетентному органі Дого-
вірної держави така угода оскаржується.
7. Держава може заявити відповідно до статті 63, що заяви

про визнання та виконання угоди про утримання можуть по-
даватися лише через центральні органи.
8. Договірна держава відповідно до статті 62 може заявити

про своє право не визнавати й не виконувати угоди про утри-
мання.
Стаття 31
Рішення, винесені внаслідок об’єднання дії тимчасової
та підтверджуючої постанов
У випадках, коли рішення винесено шляхом об’єднаної дії
тимчасової постанови, винесеної в одній державі, і постанови
органу, винесеної в іншій державі («підтверджуюча держава»)
на підтвердження тимчасової постанови:
a) кожна з таких держав для цілей цього розділу вважаєть-
ся державою походження;
b) вимоги пункту «e» статті 22 виконуються, якщо відповідач
був належним чином повідомлений про провадження в
підтверджуючій державі та йому була надана можливість
заперечити проти підтвердження тимчасової постанови;
c) вимога пункту 6 статті 20 про те, що рішення повинно
бути таким, що підлягає примусовому виконанню в дер-
жаві походження, є виконаним, якщо рішення є таким,
що підлягає примусовому виконанню в підтверджуючій
державі, а також
474
d) стаття 18 не перешкоджає провадженню стосовно зміни

рішення, розпочатого в будь-якій державі.
РОЗДІЛ VI
ВИКОНАННЯ ЗАПИТУВАНОЮ ДЕРЖАВОЮ
Стаття 32
Виконання згідно з внутрішнім правом
1. З урахуванням положень цього розділу виконання від-
бувається відповідно до законодавства запитуваної держави.
2. Виконання повинно бути швидким.
3. У разі подання заяв через центральні органи, коли рішен-

ня проголошено таким, що підлягає примусовому виконанню,
або зареєстровано для примусового виконання згідно зрозділом
V, примусове виконання здійснюється без потреби додаткових
дій з боку заявника.
4. Чинними є будь-які застосовувані норми в державі похо-

дження рішення стосовно тривалості зобов’язання про утри-
мання.
5. Будь-який строк давності стосовно стягнення заборгова-

ності визначається законом держави походження рішення або
законом запитуваної держави, залежно від того, який закон
передбачає триваліший строк давності.
Стаття 33
Недискримінація
Запитувана держава забезпечує принаймні такі самі заходи
примусового виконання у справах на підставі Конвенції, які
передбачені для її внутрішніх справ.
475
Стаття 34
Заходи примусового виконання
1. Договірні держави забезпечують наявність у внутріш-
ньому законодавстві ефективних заходів для примусового ви-
конання рішень відповідно до цієї Конвенції.
2. Такі заходи можуть охоплювати:

a) відрахування із заробітної плати;
b) звернення стягнення на банківські рахунки та інші дже-
рела;
c) відрахування з виплат соціального страхування;
d) звернення стягнення на майно або примусовий продаж
майна;
e) відрахування з податкового відшкодування;
f) зупинення чи арешт пенсійних пільг;
g) повідомлення до кредитного бюро;
h) відмова, зупинення чи відкликання різноманітних до-
зволів (наприклад, водійських прав);
i) використання медіації, примирення або подібних про-
цесів для здійснення добровільного виконання.
Стаття 35
Переказ коштів
1. Договірні держави заохочуються сприяти, у тому числі за
допомогою міжнародних угод, можливості використання най-
більш економних та ефективних методів для переказу коштів,
що сплачуються як утримання.
2. Договірна держава, згідно із законодавством якої переда-

ча коштів є обмеженою, надає найвищий пріоритет переказу
коштів, що сплачуються відповідно до цієї Конвенції.
476
РОЗДІЛ VII
ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ
Стаття 36
Державні установи як заявники
1. Для цілей заяв про визнання та виконання згідно з під-
пунктами «a» та «b» пункту 1 статті 10 й справ, що охоплюють-
ся пунктом 4 статті 20, «кредитор» включає державну установу,
що діє замість особи, якій заборговано утримання, або держав-
ну установу, якій заборговано відшкодування виплат, сплаче-
них замість утримання.
2. Право державної установи діяти замість особи, якій за-
борговано утримання, або вимагати відшкодування виплат,
сплачених кредитору замість утримання, регулюється законо-
давством, якому підпорядковується ця установа.
3. Державна установа може звернутися з проханням про

визнання або вимагати примусового виконання:
a) рішення, винесеного проти боржника за заявою дер-
жавної установи, яка вимагає відшкодування виплат,
сплачених замість утримання;
b) рішення, винесеного між кредитором та боржником в
обсязі виплат, здійснених кредитору замість утримання.
4. Державна установа, що звертається з проханням про

визнання або вимагає примусового виконання рішення, на
запит надає будь-який документ, необхідний для встановлен-
ня її права згідно з пунктом 2 й тих виплат, що були сплачені
кредитору.
477
РОЗДІЛ VIII
Стаття 37
Безпосередні звернення до компетентних органів
1. Ця Конвенція не виключає можливості застосування та-
ких процедур, які можуть бути передбачені внутрішнім зако-
нодавством Договірної держави для надання можливості особі
(заявнику) звернутися безпосередньо до компетентного органу
тієї держави з питання, що регулюється цією Конвенцією, у
тому числі з урахуванням статті 18, для цілей винесення або
зміни рішення про утримання.
2. Пункт 5 статті 14 та підпункт «b» статті 17, а також по-

ложення розділів V, VI, VII і цього розділу, за винятком пункту 2
статті 40, статті 42, пункту 3 статті 43, пункту 3 статті 44, ста-
тей 45 і 55, застосовуються стосовно клопотання про визна-
ння та виконання, поданого безпосередньо до компетентного
органу в Договірній державі.
3. Для цілей пункту 2 підпункт «a» пункту 1 статті 2 застосо-

вується до рішення про стягнення утримання на уразливу осо-
бу, яка є старшою, ніж зазначено в зазначеному вище підпункті
у випадках, коли таке рішення було винесено до досягнення
цією особою такого віку й передбачало стягнення утримання
й після досягнення такого віку у зв’язку з порушенням стану
здоров’я.
Стаття 38
Захист персональних даних
Персональні дані, зібрані або передані згідно із цією Кон-
венцією, використовуються для цілей, для яких їх було зібрано
або передано.
478
Стаття 39
Конфіденційність
Будь-який орган, що опрацьовує інформацію, забезпе-
чує її конфіденційність відповідно до законодавства своєї
держави.
Стаття 40
Нерозголошення інформації
1. Орган не розголошує або не підтверджує інформації,
зібраної або переданої під час застосування цієї Конвенції,
якщо він визначить, що такі дії можуть поставити під загрозу
здоров’я, безпеку або свободу особи.
2. Визначення із цією метою, зроблене одним центральним

органом, приймається до уваги іншим центральним органом,
особливо у випадках сімейного насильства.
3. Ніщо в цій статті не перешкоджає збиранню та передачі

інформації органами або між органами настільки, наскільки це
є необхідним для виконання зобов’язань згідно з Конвенцією.
Стаття 41
Відсутність потреби легалізації
Жодної легалізації або подібних формальностей не може
вимагатися для виконання положень цієї Конвенції.
Стаття 42
Довіреність
Центральний орган запитуваної держави може вимагати
надання довіреності від заявника, тільки якщо він діє від його
імені в судовому провадженні або в інших органах, або з метою
призначення представника для таких дій.
479
Стаття 43
Стягнення витрат
1. Стягнення будь-яких витрат, що виникли під час застосу-
вання цієї Конвенції, не переважає над стягненням утримання.
2. Держава може стягнути витрати зі сторони, проти якої

винесено рішення.
3. Для цілей заяви, передбаченої підпунктом «b» пункту 1

статті 10, щоб стягнути витрати зі сторони, проти якої вине-
сено рішення відповідно до пункту 2, термін «кредитор» у пункті
1 статті 10 охоплює державу.
4. Ця стаття застосовується без обмеження статті 8.

Стаття 44
Вимоги стосовно мови
1. Будь-яка заява та пов’язані з нею документи склада-
ються мовою оригіналу й повинні супроводжуватися пере-
кладом офіційною мовою запитуваної держави або іншою
мовою, яку запитувана держава зазначає в заяві відповідно
до статті 63 як прийнятну, якщо тільки компетентний ор-
ган такої держави не звільняє від вимоги надання такого
перекладу.
2. Договірна держава, яка має більше ніж одну офіційну

мову й не може з причин внутрішнього законодавства прийма-
ти на всій своїй території документи однією з таких мов, у заяві
відповідно до статті 63 визначає мову, якою такі документи або
їхній переклад повинні бути складені для подачі у визначених
частинах її території.
3. Якщо інше не погоджене центральними органами, будь-

які інші повідомлення між такими органами здійснюються офі-
ційною мовою запитуваної держави або англійською чи фран-
480
цузькою. Однак Договірна держава може заперечити проти

використання англійської чи французької мови шляхом ви-
словлення застереження відповідно до статті 62.
Стаття 45
Засоби та витрати на переклад
1. У випадку, якщо заяви подаються відповідно до розділу
III, центральні органи можуть погодитись у конкретному ви-
падку або загалом, що переклад на офіційну мову запитуваної
держави може бути здійснений у запитуваній державі з мови
оригіналу або з будь-якої іншої погодженої мови. У разі відсут-
ності домовленості та якщо запитуючий центральний орган
не має можливості дотриматися вимог пунктів 1 та 2 статті
44, тоді заява та пов’язані документи можуть передаватися з
перекладом англійською чи французькою мовою для дальшого
перекладу офіційною мовою запитуваної держави.
2. Витрати на переклад, що виникли у зв’язку із застосуван-

ням пункту 1, покриває запитуюча держава, якщо центральні
органи відповідних держав не домовилися про інше.
3. Незалежно від статті 8, запитуючий центральний ор-

ган може стягнути із заявника витрати на переклад заяви та
пов’язаних документів, крім випадків, коли такі витрати мо-
жуть покриватися за рахунок його системи правової допомоги.
Стаття 46
Неуніфіковані правові системи — тлумачення
1. Стосовно держави, у якій діє дві чи більше систем права
або комплексів правових норм з будь-яких питань, яких стосу-
ється Конвенція, у різних територіальних одиницях:
a) будь-яке посилання на закон чи процедуру держави ро-
зуміється як посилання, де це доречно, на закон чи про-
цедуру, що діють у відповідній територіальній одиниці;
481
b) будь-яке посилання на рішення, винесене, визнане, ви-

знане та виконане, виконане або змінене в такій державі
розуміється як посилання, де це доречно, на рішення,
винесене, визнане, визнане та виконане, виконане або
змінене у відповідній територіальній одиниці;
c) будь-яке посилання на судовий чи адміністративний
орган в такій державі розуміється як посилання, де це
доречно, на судовий чи адміністративний орган у відпо-
відній територіальній одиниці;
d) будь-яке посилання на компетентні органи, держав-
ні установи та інші установи такої держави, інші, ніж
центральні органи, розуміється як посилання, де це до-
речно, на такі органи, уповноважені діяти у відповідній
територіальній одиниці;
e) будь-яке посилання на проживання чи звичайне про-
живання в такій державі розуміється як посилання, де
це доречно, на проживання чи звичайне проживання у
відповідній територіальній одиниці;
f) будь-яке посилання на місцезнаходження активів в та-
кій державі розуміється як посилання, де це доречно, на
місцезнаходження активів у відповідній територіальній
одиниці;
g) будь-яке посилання на домовленість про взаємність,
чинну в такій державі, розуміється як посилання, де це
доречно, на домовленість про взаємність, чинну у від-
повідній територіальній одиниці;
h) будь-яке посилання на безоплатну правову допомогу в
такій державі розуміється як посилання, де це доречно,
на безоплатну правову допомогу у відповідній територі-
альній одиниці;
i) будь-яке посилання на угоду про утримання, укладену в
такій державі, розуміється як посилання, де це доречно,
на угоду про утримання, укладену у відповідній терито-
ріальній одиниці;
482
j) будь-яке посилання на стягнення коштів державою ро-

зуміється як посилання, де це доречно, на стягнення
коштів відповідною територіальною одиницею.
2. Ця стаття не застосовується до Організації регіональної

економічної інтеграції.
Стаття 47
Неуніфіковані правові системи — матеріальні норми
1. Договірна держава з двома чи більше територіальними
одиницями, у яких застосовуються різні системи права, не
зобов’язана застосовувати цю Конвенцію до випадків, де за-
лучені лише такі різні територіальні одиниці.
2. Компетентний орган у територіальній одиниці Договір-

ної держави з двома чи більше територіальними одиницями,
у яких застосовуються різні системи права, не є зобов’язаною
визнавати або виконувати рішення з іншої Договірної держави
лише тому, що рішення визнано або виконано в іншій терито-
ріальній одиниці тієї самої Договірної держави відповідно до
цієї Конвенції.

Стаття 48
Взаємодія з попередніми Гаазькими конвенціями
стосовно аліментних зобов’язань
У відносинах між Договірними державами ця Кон-
венція замінює, з урахуванням пункту 2 статті 56, Гаазь-
ку конвенцію про визнання і виконання рішень стосовно
зобов’язань про утримання від 2 жовтня 1973 року та Гаазь-
ку конвенцію про визнання та виконання рішень стосовно
зобов’язань про утримання щодо дітей від 15 квітня 1958
483
року настільки, наскільки їхня сфера застосування між та-

кими державами збігається зі сферою застосування цієї
Конвенції.
Стаття 49
Взаємодія з Нью-Йоркською конвенцією 1956 року
У відносинах між Договірними державами ця Кон-
венція замінює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй
про стягнення аліментів за кордоном від 20 червня 1956
року настільки, наскільки її сфера застосування між та-
кими державами збігається зі сферою застосування цієї
Конвенції.
Стаття 50
Зв’язок з попередніми Гаазькими конвенціями
про вручення документів та отримання доказів
Ця Конвенція не впливає на застосування Гаазької конвен-
ції з питань цивільного процесу 1954 року, Гаазької конвенції
про вручення за кордоном судових та позасудових докумен-
тів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада
1965 року та Гаазької Конвенції про отримання за кордоном
доказів у цивільних або комерційних справах від 18 березня
1970 року.
Стаття 51
Взаємодія документів та додаткових угод
1. Ця Конвенція не впливає на застосування будь-якого між-
народного документа, укладеного до Конвенції, сторонами яко-
го є Договірні держави та який містить положення з питань, що
регулюються Конвенцією.
2. Будь-яка Договірна держава може укласти з однією чи

більше Договірними державами угоди, що містять положення з
питань, що регулюються цією Конвенцією, з метою покращен-
484
ня застосування Конвенції між ними за умови, що такі угоди

узгоджуються з предметом і цілями Конвенції та не впливають
у відносинах таких держав з іншими Договірними державами
на застосування положень Конвенції. Держави, що уклали таку
угоду, передають копію депозитарієві Конвенції.
3. Пункти 1 і 2 також застосовуються до домовленостей про

взаємність та уніфікованих законів, які ґрунтуються на осо-
бливих зв’язках між відповідними державами.
4. Ця Конвенція не впливає на застосування документів

Організації регіональної економічної інтеграції, яка є стороною
цієї Конвенції, прийнятих після укладення Конвенції, з питань,
що регулюються Конвенцією, за умови, що такі документи не
впливають на застосування положень цієї Конвенції у відноси-
нах держав — членів Організації регіональної економічної інте-
грації з іншими Договірними державами. Стосовно визнання
або виконання рішень між державами — членами Організації
регіональної економічної інтеграції Конвенція не впливає на
норми Організації регіональної економічної інтеграції, при-
йняті до або після укладення Конвенції.
Стаття 52
Найбільш ефективна норма
1. Ця Конвенція не заважає застосуванню угоди, домовле-
ності або іншого міжнародного документа, чинного у відноси-
нах між запитуючою державою та запитуваною державою, або
домовленості про взаємність, чинної в запитуваній державі,
яка передбачає:
a) ширші підстави для визнання рішень про утримання
без обмеження пункту «f» статті 22Конвенції;
b) спрощені, більш швидкі процедури стосовно заяви про
визнання або визнання та примусове виконання рішень
про утримання;
485
c) більш сприятливу правову допомогу, ніж передбаче-

на статтями 14 — 17, або
d) процедури, що дозволяють заявнику із запитуючої дер-
жави звернутися з клопотанням безпосередньо до цен-
трального органу запитуваної держави.
2. Ця Конвенція не перешкоджає застосуванню законодав-

ства, чинного в запитуваній державі, яке передбачає більш
ефективні норми, ніж зазначені у підпунктах «a» — «c» пункту 1.
Однак стосовно спрощених, більш швидких процедур, зазначе-
них у підпункті «b» пункту 1, вони повинні бути сумісними із за-
собами захисту, передбаченими для сторін відповідно достатей
23 й 24, зокрема стосовно прав сторін бути належним чином
повідомленими про провадження та отримати рівну можли-
вість бути заслуханими, а також стосовно наслідків будь-якого
оскарження чи апеляції.
Стаття 53
Одноманітне тлумачення
Під час тлумачення цієї Конвенції потрібно брати до уваги її
міжнародний характер і необхідність сприяти її одноманітному
застосуванню.
Стаття 54
Перегляд практичної дії Конвенції
1. Генеральний секретар Гаазької конференції з міжнарод-
ного приватного права через однакові проміжки часу скликає
Спеціальну комісію для перегляду практичної дії Конвенції та за-
охочення розвитку позитивної практики відповідно до Конвенції.
2. Для цілей такого перегляду Договірні держави співробіт-

ничають з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародно-
го приватного права в зборі інформації, у тому числі статистики
та судової практики стосовно практичної дії Конвенції.
486
Стаття 55
Унесення змін до формулярів
1. Формуляри, що додаються до цієї Конвенції, можуть бути
змінені рішенням Спеціальної комісії, що скликається Гене-
ральним секретарем Гаазької конференції з міжнародного при-
ватного права, на яку запрошені всі Договірні держави та всі
члени. Повідомлення про пропозицію стосовно внесення змін
до формулярів уключається до порядку денного зустрічі.
2. Зміни, прийняті Договірними державами, які присутні на

Спеціальній комісії, набирають чинності для всіх Договірних
держав у перший день сьомого календарного місяця від дати
їхньої передачі депозитарієм усім Договірним державам.
3. Протягом періоду, передбаченого пунктом 2, будь-яка До-

говірна держава може в письмовому повідомленні депозита-
рієві зробити застереження відповідно до статті 62 стосовно
зміни. Держава, що зробила таке застереження до відкликання
застереження вважається державою, що не є стороною цієї
Конвенції в частині такої зміни.
Стаття 56
Перехідні положення
1. Конвенція застосовується в кожному випадку, коли:
a) запит відповідно до статті 7 або заяву відповідно до роз-
ділу III отримано центральним органом запитуваної дер-
жави після набрання чинності Конвенцією між запиту-
ючою державою та запитуваною державою;
b) безпосереднє клопотання про визнання та виконан-
ня отримано компетентним органом запитуваної
держави після набрання чинності Конвенцією у від-
носинах між державою походження та запитуваною
державою.
487
2. Стосовно визнання та виконання рішень між Договірни-

ми державами цієї Конвенції, які також є сторонами будь-якої
з Гаазьких конвенцій стосовно зобов’язань про утримання, за-
значених у статті 48, якщо умови визнання та виконання від-
повідно до цієї Конвенції унеможливлюють визнання та вико-
нання рішення, винесеного в державі походження до набрання
чинності цією Конвенцією для такої держави, яке в іншому
випадку підлягало б визнанню та виконанню згідно з умовами
Конвенції, яка діяла на момент винесення рішення, застосову-
ються умови тієї Конвенції.
3. Запитувана держава не є зобов’язаною за цією Конвенці-

єю примусово виконувати рішення або домовленість про утри-
мання, стосовно платежів, які повинні підлягати сплаті до на-
брання чинності цією Конвенцією між державою походження
та запитуваною державою, крім зобов’язань про утримання,
що виникають з відносин між батьками та дитиною, стосовно
особи віком до 21 року.
Стаття 57
Надання інформації про закони, процедури та послуги
1. Договірна держава під час передачі на зберігання своєї ра-
тифікаційної грамоти або документа про приєднання або в заяві,
переданій відповідно до статті 61 Конвенції, надає Постійному
бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права:
a) виклад своїх законів і процедур стосовно зобов’язань про
утримання;
b) виклад заходів, які вона вживатиме для виконання
зобов’язань згідно зі статтею 6;
c) виклад того, як вона надаватиме заявникам ефективний
доступ до процедури, як це вимагається статтею 14;
d) виклад своїх правил та процедур стосовно примусового
виконання, у тому числі будь-яких обмежень виконання,
зокрема правил захисту боржника й строків давності;
488
e) будь-які особливості, зазначені в підпункті «b» пункту

1 та пункті 3 статті 25.
2. Договірні держави можуть під час виконання своїх

зобов’язань відповідно до пункту 1 використовувати форму
основних характеристик країни, рекомендовану та опублікова-
ну Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права.
3. Інформація повинна триматися Договірною державою в

актуальному стані.
РОЗДІЛ IX
Стаття 58
Підписання, ратифікація та приєднання
1. Ця Конвенція є відкритою для підписання державами, які
були членами Гаазької конференції з міжнародного приватного
права на момент проведення 21-ї сесії, та іншими державами,
які брали участь у цій сесії.
2. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню, а

ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвер-
дження передаються на зберігання Міністерству закордонних
справ Королівства Нідерланди, яке є депозитарієм Конвенції.
3. Будь-яка інша держава або Організація регіональної еко-

номічної інтеграції можуть приєднатися до Конвенції після на-
брання нею чинності відповідно до пункту 1 статті 60.
4. Документ про приєднання передається на зберігання де-

позитарієві.
489
5. Таке приєднання має дію лише у відносинах між державою,

що приєднується, і тими Договірними державами, які не висло-
вили заперечень проти її приєднання протягом 12 місяців після
дати повідомлення, зазначеного в статті 65. Таке заперечення
може бути також висловлено державами під час їхньої ратифі-
кації, прийняття чи затвердження Конвенції після приєднання.
Будь-яке таке заперечення повідомляється депозитарієві.
Стаття 59
Організації регіональної економічної інтеграції
1. Організація регіональної економічної інтеграції, яка скла-
дається лише із суверенних держав і має компетенцію стосовно
окремих або всіх питань, що регулюються цією Конвенцією,
може також підписати, прийняти, затвердити цю Конвенцію
або приєднатися до неї. Організація регіональної економічної
інтеграції в такому разі має права та зобов’язання Договірної
держави настільки, наскільки ця Організація має компетенцію
з питань, що регулюються Конвенцією.
2. Організація регіональної економічної інтеграції під час

підписання, прийняття, затвердження або приєднання пись-
мово повідомляє депозитарієві питання, що регулюються цією
Конвенцією, стосовно яких компетенцію передано такій Ор-
ганізації її державами-членами. Організація невідкладно по-
відомляє депозитарієві в письмовій формі про будь-які зміни у
своїй компетенції, зазначені в найбільш нещодавно наданому
повідомленні, переданому відповідно до цього пункту.
3. Під час підписання, прийняття, затвердження або приєд-

нання Організація регіональної економічної інтеграції може за-
явити відповідно до статті 63, що вона має компетенцію стосов-
но всіх питань, що регулює ця Конвенція, і що держави-члени,
які передали компетенцію стосовно відповідних питань Органі-
зації регіональної економічної інтеграції, є зобов’язаними цією
490
Конвенцією внаслідок її підписання, прийняття, затвердження

або приєднання цією Організацією.
4. Для цілей набрання чинності цією Конвенцією будь-який

документ, переданий на зберігання Організацією регіональної
економічної інтеграції, не приймається до уваги доти, доки Ор-
ганізація регіональної економічної інтеграції не зробила заяви
відповідно до пункту 3.
5. Будь-яке посилання на «Договірну державу» або «державу»

у цій Конвенції рівноцінно застосовується до Організації регіо-
нальної економічної інтеграції, яка є її стороною, у відповідних
випадках. У випадку, коли заява зроблена Організацією регіо-
нальної економічної інтеграції відповідно до пункту 3, будь-яке
посилання на «Договірну державу» або «державу» в цій Конвен-
ції рівноцінно застосовується до відповідних держав — членів
Організації у відповідних випадках.
Стаття 60
Набрання чинності
1. Конвенція набирає чинності з першого дня місяця,
що настає після закінчення тримісячного строку після пе-
редачі на зберігання другої ратифікаційної грамоти або до-
кумента про прийняття чи затвердження, які зазначено в
статті 58.
2. Після цього Конвенція набирає чинності:

a) для кожної держави або Організації регіональної еко-
номічної інтеграції, зазначеної впункті 1 статті 59, яка
після цього ратифікувала, прийняла або затвердила
Конвенцію, у перший день місяця, що настає після за-
кінчення тримісячного строку після передачі на збері-
гання своєї ратифікаційної грамоти або документа про
прийняття чи затвердження;
491
b) для кожної держави або Організації регіональної еконо-

мічної інтеграції, які зазначено впункті 3 статті 58, у день
після закінчення періоду, протягом якого могли вислов-
люватися заперечення відповідно до пункту 5 статті 58;
c) для територіальної одиниці, на яку Конвенція поши-
рюється відповідно до статті 61, у перший день місяця,
що настає після закінчення тримісячного строку після
повідомлення, зазначеного в тій статті.
Стаття 61
Заяви стосовно неуніфікованих правових систем
1. Якщо держава, що має дві чи більше територіальних оди-
ниць, у яких застосовуються різні системи права стосовно пи-
тань, що регулює Конвенція, вона може під час підписання, ра-
тифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити
відповідно до статті 63, що ця Конвенція поширюється на всі її
територіальні одиниці або лише на одну чи більше з них, і може
змінити таку заяву шляхом передачі іншої заяви будь-коли.
2. Будь-яку таку заяву повідомляють депозитарієві, і в ній

чітко зазначаються територіальні одиниці, до яких застосову-
ється Конвенція.
3. Якщо держава не зробила заяви відповідно до цієї статті,

Конвенція поширюється на всі територіальні одиниці такої
держави.

Стаття 62
1. Будь-яка Договірна держава може не пізніше ніж під час
ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання чи під
492
час висловлення заяви відповідно до статті 61 зробити одне чи

більше застережень, передбачених у пункті 2 статті 2, пункті 2
статті 20, пункті 8 статті 30, пункті 3 статті 44 та пункті 3 статті
55. Жодне інше застереження не дозволяється.
2. Будь-яка держава може будь-коли відкликати застере-

ження, яке вона зробила. Про відкликання застереження по-
відомляється депозитарієві.
3. Застереження припиняє дію в перший день третього ка-

лендарного місяця після повідомлення, зазначеного в пункті 2.
4. Застереження відповідно до цієї статті не мають ефекту

взаємності за винятком застереження, передбаченого в пункті
2 статті 2.
Стаття 63
Заяви
1. Заяви, зазначені в пункті 3 статті 2, підпункті «g» пункту
1 статті 11, пункті 1 статті 16,пункті 1 статті 24, пункті 7 стат-
ті 30, пунктах 1 та 2 статті 44, пункті 3 статті 59 та пункті 1
статті 61, можуть бути висловлені під час підписання, ратифі-
кації, прийняття, затвердження або приєднання чи будь-коли
пізніше, і можуть бути змінені або відкликані будь-коли.
2. Заяви, зміни та відкликання повідомляються дипозита-

рієві.
3. Заява, висловлена під час підписання, ратифікації, при-

йняття, затвердження або приєднання, набирає чинності одно-
часно з набранням чинності Конвенцією для відповідної держави.
4. Заява, висловлена пізніше, і будь-яка зміна чи відкликан-

ня заяви, набирає чинності з першого дня місяця, що настає
493
після закінчення тримісячного строку після дати отримання

повідомлення депозитарієм.
Стаття 64
1. Договірна держава Конвенції може денонсувати її шля-
хом надіслання письмового повідомлення на ім’я депозитарію.
Денонсація може бути обмежена до окремих територіальних
одиниць держави з декількома територіальними одиницями,
до яких Конвенція застосовується.
2. Денонсація набирає силу з першого дня місяця, що

настає після закінчення 12 місяців від дати отримання по-
відомлення депозитарієм. У випадках, коли в повідомленні
зазначено триваліший період для набрання чинності денон-
сацією, денонсація набирає чинності після закінчення та-
кого тривалішого періоду від дати отримання повідомлення
депозитарієм.
Стаття 65
Повідомлення
Депозитарій повідомляє членам Гаазької конференції з між-
народного приватного права й іншим державам та Організа-
ціям регіональної економічної інтеграції, які підписали, рати-
фікували, прийняли, затвердили або приєдналися відповідно
до статей 58 й 59, про таке:
a) підписання, ратифікації, прийняття й затвердження,
зазначені в статтях 58 й 59;
b) приєднання та заперечення проти приєднань, зазначені
в пунктах 3 й 5 статті 58 та встатті 59;
c) дату набрання чинності Конвенцією відповідно до статті
60;
d) заяви, зазначені в пункті 3 статті 2, підпункті «g» пункту
1 статті 11, пункті 1 статті 16,пункті 1 статті 24, пунк-
494
ті 7 статті 30, пунктах 1 й 2 статті 44, пункті 3 статті

59 та пункті 1 статті 61;
e) угоди, зазначені в пункті 2 статті 51;
f) застереження, зазначені в пункті 2 статті 2, пункті 2
статті 20, пункті 8 статті 30, пункті 3 статті 44 та пункті
3 статті 55, і відкликання, зазначені у пункті 2 статті 62;
g) денонсації, зазначені у статті 64.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним
чином на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в м. Гаага 23 листопада 2007 року англійською та
французькою мовами, при цьому обидва тексти є рівноавтен-
тичними, в одному примірнику, який передається на зберігання
в архіві Уряду Королівства Нідерланди й засвідчені копії якого
надсилаються через дипломатичні канали кожному члену Га-
азької конференції з міжнародного приватного права на дату
її Двадцять першої сесії та кожній іншій державі, яка взяла
участь у тій сесії.
Додаток 1
ФОРМУЛЯР
про передачу відповідно до пункту 2 статті 12
Конфіденційність і повідомлення про захист персональних

даних
Персональні дані, зібрані або передані відповідно до Конвенції,
використовуються для цілей, для яких вони були зібрані або пере-
дані. Будь-який орган, що опрацьовує такі дані, забезпечує їхню
конфіденційність відповідно до законодавства своєї держави.
Орган не розголошує або не підтверджує інформації, зібра-
ної або переданої під час застосування цієї Конвенції, якщо він
визначить, що такі дії можуть поставити під загрозу здоров’я,
безпеку або свободу особи відповідно до статті 40.
495
Визначення нерозголошення зроблене центральним орга-

ном відповідно до статті 40.
1. Запитуючий централь- 2. Контактна особа в запитуючій
ний орган державі
a. Адреса a. Адреса (якщо відрізняється)
b. Номер телефону b. Номер телефону (якщо
c. Номер факсу відрізняється)
d. Електронна адреса c. Номер факсу (якщо
e. Вихідний номер відрізняється)
d. Електронна адреса (якщо
відрізняється)
e. Мова(-и)
3. Запитуваний центральний орган _________________________
Адреса ____________________________________________________
4. Відомості про заявника

a. Прізвище(-а): __________________________________________
b. Ім’я (імена): ____________________________________________
c. Дата народження: _________________ (день, місяць, рік)
або
a. Назва державного органу: _____________________________
5. Відомості про особу (осіб), якій утримання заборгували

або передбачається, що заборгували
a. Особа та сама, що й заявник, зазначений у пункті 4
b. i. Прізвище(-а): _________________________________________
Ім’я (імена): _______________________________________________
Дата народження: _______________________ (день, місяць, рік)
ii. Прізвище(-а): ___________________________________________
Ім’я (імена): _______________________________________________
Дата народження ________________________ (день, місяць, рік)
iii. Прізвище(-а): ___________________________________________
Ім’я (імена): ________________________________________________
Дата народження ______________________ (день, місяць, рік)
496
6. Відомості про боржника-1

a. Особа та сама, що й заявник, зазначений у пункті 4
b. Прізвище(-а): ___________________________________________
c. Ім’я (імена): _____________________________________________
d. Дата народження: _____________________ (день, місяць, рік)
7. Цей формуляр про передачу стосується заяви та супро-

воджується нею відповідно до:
підпункту «a» пункту 1 статті 10
підпункту «b» пункту 1 статті 10
підпункту «c» пункту 1 статті 10
підпункту «d» пункту 1 статті 10
підпункту «e» пункту 1 статті 10
підпункту «f» пункту 1 статті 10
8. До заяви додаються такі документи:

a. Для цілей заяви відповідно до підпункту «a» пункту 1 статті
10 та:
згідно зі статтею 25:
Повний текст рішення (підпункт «a» пункту 1 статті 25)
Виписка або витяг з рішення, складені компетентним ор-
ганом держави походження (підпункт «b» пункту 3 статті 25)
(якщо застосовується)
Документ, у якому зазначається, що рішення є таким, що
підлягає виконанню в державі походження, та, якщо це рішен-
ня адміністративного органу, документ, у якому зазначається,
що вимоги пункту 3 статті 19 виконані, якщо така держава не
визначила відповідно до статті 57, що рішення її адміністра-
тивних органів завжди відповідають цим вимогам (підпункт
«b» пункту 1 статті 25) або якщо застосовується підпункт «c»
пункту 3 статті 25
497
Якщо відповідач не з’явився та не був представлений у про-

вадженні в державі походження, документ або документи, які
засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належ-
ним чином повідомлений про провадження та мав можливість
бути заслуханим, або що відповідач був належним чином пові-
домлений про рішення та мав можливість оскаржити або пода-
ти апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин
справи та застосування закону (підпункт «c» пункту 1 статті 25)
— у разі необхідності документ про суму будь-яких забор-
гованостей і дату, на яку ця сума нарахована (підпункт
«d» пункту 1 статті 25)
— у разі необхідності стосовно рішення, яке передбачає
автоматичне корегування шляхом індексації, документ
з інформацією, необхідною для проведення відповідних
розрахунків (підпункт «e» пункту 1 статті 25)
— у разі необхідності документація, яка показує обсяг без-
оплатної правової допомоги в державі походження, яку
отримав заявник (підпункт «f» пункту 1 статті 25)
Відповідно до пункту 3 статті 30:
— повний текст угоди про утримання (підпункт «a» пункту
3 статті 30)
— документ про те, що в державі походження ця угода про
утримання є такою, що підлягає примусовому виконан-
ню як рішення (підпункт «b» пункту 3 статті 30)
— Будь-які інші документи, що додаються до заяви (на-
приклад, у разі необхідності документ для цілей пункту
4 статті 36):
— ________________________________________________________
— ________________________________________________________
b. Для цілей заяви відповідно до підпунктів «b», «c», «d», «e», «f»
пункту 1 та підпунктів «a», «b»або «c» пункту 2 статті 10 така кіль-
кість підтверджувальних документів (за винятком формуляру
про передачу та самої заяви) відповідно до пункту 3 статті 11:
підпункт «b» пункту 1 статті 10 ____________
498
підпункт «c» пункту 1 статті 10 ____________

підпункт «d» пункту 1 статті 10 ____________
підпункт «e» пункту 1 статті 10 ____________
підпункт «f» пункту 1 статті 10 ____________
підпункт «a» пункту 2 статті 10 ____________
підпункт «b» пункту 2 статті 10 ____________
підпункт «c» пункту 2 статті 10 ____________
_________
* Відповідно до статті 3 Конвенції «боржник» означає особу, яка
утримання заборгувала або передбачається, що заборгувала.
Додаток 2
ПІДТВЕРДЖУЮЧИЙ ФОРМУЛЯР
відповідно до пункту 3 статті 12
Конфіденційність і повідомлення про захист персональних

даних
Персональні дані, зібрані або передані відповідно до Кон-
венції, використовуються для цілей, для яких вони були зібрані
або передані. Будь-який орган, що опрацьовує такі дані, забез-
печує їхню конфіденційність відповідно до законодавства своєї
держави.
Орган не розголошує або не підтверджує інформації, зібра-
ної або переданої під час застосування цієї Конвенції, якщо він
визначить, що такі дії можуть поставити під загрозу здоров’я,
безпеку або свободу особи відповідно до статті 40.
Визначення нерозголошення зроблене центральним орга-
ном відповідно до статті 40.
1. Запитуючий центральний орган

a. Адреса
499
b. Номер телефону
c. Номер факсу
d. Електронна адреса
e. Вихідний номер
2. Контактна особа в запитуючій державі

a. Адреса (якщо відрізняється)
b. Номер телефону (якщо відрізняється)
c. Номер факсу (якщо відрізняється)
d. Електронна адреса (якщо відрізняється)
e. Мова(-и)
3. Запитуючий центральний орган _______________________

Контактна особа __________________________________________
Адреса ___________________________________________________
4. Запитуваний центральний орган підтверджує отримання
____________ (день, місяць, рік) формуляру про передачу від за-
питуючого центрального органу (вихідний номер ___________;
від ______________ (день, місяць, рік) стосовно такої заяви від-
повідно до:
підпункту «d» пункту 1 статті 10
підпункту «e» пункту 1 статті 10
підпункту «f» пункту 1 статті 10
Прізвище(-а) заявника: ___________________________________
Прізвище(-а) особи (осіб), якій утримання заборгували або пе-
редбачається, що заборгували: ________________________________
Прізвище(-а) боржника: __________________________________
500
5. Початкові заходи, ужиті запитуваним центральним ор-

ганом:
Справа сформована цілком і знаходиться на розгляді
Див. звіт про статус заяви, що додається
Звіт про статус заяви буде надіслано
Будь ласка, надайте таку додаткову інформацію та (або) до-
кументацію: __________________________________________________
______________________________________________________________
Запитуваний центральний орган відмовляється розглядати
цю заяву, оскільки очевидним є те, що вимог Конвенції не ви-
конано (пункт 8 статті 12).
Причини:
викладені в документі, що додається
будуть викладені в наступному документі
Запитуваний центральний орган просить, щоб запитуючий
центральний орган поінформував його про зміни в статусі за-
яви.
Ім’я: ________________________________ Дата: _____________
(друкованими літерами) (день, місяць, рік)
Уповноважений представник цен-
трального органу
Публікації документа
Урядовий кур’єр від 20.02.2013 — № 34
Офіційний вісник України від 15.11.2013 — 2013 р.,
№ 86, / № 12, 2013, ст. 453 /, стор. 104, стаття 3194, код акту
69704/2013
501
ДОДАТКИ
Дахно І. І.
Додаток 1
АНЕКДОТИ ДЛЯ ДОЗВІЛЛЯ
У книгах за редакцією професора І.І. Дахна, опублікова-

них видавництвом «Центр учбової літератури», місти-
лися анекдоти:
• політика і право («Право зовнішньоекономічної діяль-
ності» — 2013 р., «Зовнішньоекономічна діяльність»,
т. 1 — 2015 р., «Історія держави і права» — 2015 р.);
• наука і освіта («Міжнародне приватне право» — 2012 р.,
«Інтелектуальна власність» — 2013 р., «Зовнішньоеко-
номічна діяльність», т. 1 — 2015 р.);
• робота та професійна діяльність («Вступ до менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності» — 2013 р., «Економіч-
на географія зарубіжних країн» — 2014 р., «Зовнішньо-
економічна діяльність», т. 1 — 2015 р.);
• література і мистецтво («Зовнішньоекономічна діяль-
ність», т. 1 — 2015 р.).
Анекдоти за всіма зазначеними вище рубриками були та-
кож у посібнику «Право інтелектуальної власності» — 2015 р.
Подаємо далі нові підбірки анекдотів.
502
Додатки
А. Політика
***
Северная Корея:
— Мы начинаем священную войну! Уничтожим проклятых
угнетателей, и вся Корея станет единой!
Южная Корея:
— О как!
— А еще мы уничтожим США — это гнездо прогнившего
империализма! Ракеты уже наведены на цели!
США:
— Да ладно?
— Но первой целью будет продажная и подлая Япония! Она
сгорит в ядерном пламени!
Япония:
— Ну-ну.
— В конце концов, ну дайте же хоть что-нибудь пожрать…
Южная Корея, США, Япония (хором):
— Во-о-от!
***
У конкурсі «Україна очима москалів» переміг Василь
зі Львова, який виклав очима москалів триметрове слово
«Україна».
***
2016 год: майские праздники стали помещать в май.
***
Внук спрашивает:
—Деда, а как ты на войне партизанил?
— Ну, сижу я, значится, в кустах…
503
Додатки
— Фашистский поезд ждешь?

— Ну… одно другому не мешает!
***
Питер настолько культурный город, что пролетая над ним,
птицы терпят…
***
Окно в Европу прорубили не для того чтобы туда ходить,
а для того, чтобы подсматривать. Иначе прорубили бы дверь.
***
У настоящего чекиста должны быть горячее сердце, холод-
ная голова и чистые памперсы.
***
В нашей стране нужно постараться выздороветь до того,
как тебя начнут лечить!
***
— А как будет правильно: поехать отдыхать на Украину или
в Украину?
— Правильно будет — в Швейцарию.
***
Дрессированные голуби в Великую Отечественную войну
не только доставляли письма, но и по пути морально унижали
немецких солдат.
***
Парламентарии уведомляют:
«Слово «размандачивание» — парламентское выражение, а
не то, что вы подумали»…
***
—Почему наша страна непобедима?
504
Додатки
— Да потому что вот я здесь родился, но мне все равно

страшно. А каково захватчикам?!
***
Каждый день на берег моря выходит чукча и кричит в сто-
рону Америки:
— Нищие! Вы нищие!
Друзья спрашивают:
— Почему нищие, когда они неплохо живут?
— Аляску купили, а на Чукотку денег не хватило.
***
Виходячи з того, що в Маріїнському парку зібрався мітинг
за Партію регіонів, Президент Янукович гроші з Китаю привіз.
Але, судячи з кількості мітингувальників, — сума незначна.
***
— Скажите, а на «Сталинград» стоит сходить?
— Немцы в 1942 ходили, им не понравилось…
***
Кому на Руси жить хорошо — те уже в Лондоне…
***
— Если надо что-то сделать — зовите китайцев.
— Если надо сделать что-то невозможное — зовите русских.
— Если надо, чтобы оно работало — зовите немцев.
— А американцев?
— А американцев звать не надо — они сами приходят.
***
— Моня, как ты относишься к своей жене?
— Как к нашей власти: немножко боюсь, немножко люблю,
немножко хочу другую.
505
Додатки
***
— Царь-батюшка, пришли татары… Мзду просят!
— Мзду?! Пиши мой царский указ: «Дать татарам мзды!».
***
Как-то Вождь всех народов смотрел очередной кинофильм
перед выпуском его в массы. После просмотра товарищ Сталин
раскурил свою трубку, попыхтел и, наконец, изрек:
— А у главного злодея усы, как у товарища Сталина? Это
что, заговор? Товарищ Берия, расстрелять актера, гримера,
сценариста и режиссера.
— Есть!
Насмерть перепуганный режиссер говорит:
— А может быть мы ему просто усы сбреем?
— Или так…
***
— Я часто просыпаюсь по ночам и, захлебываясь слезами,
утыкаюсь в подушку. Я не могу понять, как наш Господь позво-
лил появиться на свет Гитлеру, Чикатиле и моей теще Светлане
Федоровне…
***
К побережью США приближается новый сверхмощный
ураган. Ему уже присвоена наивысшая степень опасности и
звание Героя Российской Федерации.
***
Хитрый малыш доплатил несущему его аисту 200 баксов и
стал гражданином Швеции.
***
Після відвідин Хрущовим свиноферми в редакції вирішу-
ють, який підпис зробити під фото.
506
Додатки
— Може, «Тов. Хрущов серед свиней»?

— Не годиться.
— Або «Свині навколо тов. Хрущова»?
— Теж погано…
Вранці газета вийшла з підписом: «Третій ліворуч — тов.
Хрущов».
***
— Вам руку в армии оторвало?
— Нет, это меня в военкомат тянули.
***
Президент Янукович весело ехал со скоростью 120 км/ч,
восхищаясь состоянием украинских дорог, а впереди, со скорос-
тью 200 км/ч неслись: асфальтоукладчик и бригада дорожных
работников.
***
Запыхавшийся американский солдат подлетает к монашке:
— Пожалуйста, пожалуйста — можно я спрячусь под вашей
юбкой?! Я объясню позже!
Монахиня согласилась. Немного погодя прибегают двое

военных полицейских:
— Сестра, простите, вы не видели тут случайно…
солдата?
Монахиня ответила, что он ушел в другом направлении…
После того как военные полицейские ушли, солдат выползает
из под юбки:
— Уж и не знаю, как вас благодарить… Понимаете… я не
хочу ехать в Ирак…
Монахиня ответила, что она его полностью понимает. Солдат:
— Не подумайте, что я груб…, но у вас пара восхитительных
ножек.
507
Додатки
Монахиня:
— Если бы ты посмотрел еще немного выше, ты бы уви-
дел пару восхитительных … яиц. Я тоже не хочу ехать
в Ирак.
***
В Україні студентів звільнили від занять. І вони з радісними
криками «Не вчитися, не вчитися і ще раз не вчитися» знесли
пам’ятник Леніну.
***
— Миша, ты знаешь кто был по национальности Мао Цзе
Дун?
— Не может быть?!
— Я тебе говорю…
***
Примета: если армии и полиции сразу и одновременно
повысили в три раза зарплату, значит власть стала очень бо-
яться своего народа.
***
Если бы у нас за кражу отрубали руки, то в Раде вместо кно-
пок для голосования были бы педали.
***
— Какие три слова чаще всего встречаются в надписях по
всему миру?
— I love you.
— Я вас умоляю, эти три слова — MADE IN CHINA!
***
— Вы знаете что творилось на Нью-Йоркской бирже, когда
упал доллар?
508
Додатки
— А вы знаете что творилось на одесском Привозе, когда

упали два доллара?
***
В свое время суровая русская зима помогла разгромить ар-
мии Наполеона и Гитлера, а в 2014 году уже самостоятельно
напала на США и Китай.
***
Израиль ведет две войны — с терроризмом и с ожирением.
Особая удача, когда попадаются жирные террористы.
***
Задача: импорт газа в 2012 году составил 24,4 млрд м3, что
на 40 % меньше по сравнению с 2011 годом. За некупленный
газ Россия выставила Украине 7 млрд штрафа. Вопрос: какой
штраф выставит Украина России за некупленные конфеты
«Рошен»?
***
Если бы у братьев Кличко была своя шоколадная фабри-
ка или молочный завод… Даже трудно представить, какие
страшные ЯДЫ обнаружили бы российские спецслужбы в их
продукции сразу после боя Кличко—Поветкин.
***
В случае победы В. Януковича на президентских выборах
в 2015 году всех рабов на галерах ожидает мощная поддержка
государства и небывалый карьерный рост до холопа.
***
— Миколо Яновичу, чому затримуються соціальні виплати?
— Через кризу.
509
Додатки
— Тоді інша справа, бо ми думали, що через «покращення»…

[Це — про прем’єр-міністра М. Я. Азарова].
***
Члены КПУ вопят:
— Нам не дают организовать референдум о вступлении в
Таможенный союз! Это недемократично!
На что им резонно отвечают:
— Демократия — в ЕС, против которого вы выступаете, а в
ТС, куда очень стремитесь, демократии нет — так чего же вы
хотите?
***
Батьківські збори нагадують зібрання секти: всі уваж-
но слухають вчителя, потім здають гроші і розходяться у
темряві.
***
Якщо народний обранець займається політичною про-
ституцією, чи можна позбавити його мандата за сумісни-
цтво?
***
На нашу місячну зарплату жити можна. Важко тільки
останні 28 днів.
***
— Почему в Украине в третий раз отложили перепись на-
селения?
— Некогда — переписываем историю.
***
Согласно исследованию Global Wealth Report, украинцы —
один из самых бедных народов мира. А все потому, что не
510
Додатки
учтены активы, — Межигорье и Конча-Заспа, жители которых

богатейшие в мире.
***
— Азаров запевнив, що зібраної в цьому році картоплі укра-
їнцям вистачить із запасом.
— Краще б запевнив, що українцям вистачить на неї грошей.
***
В немецком магазине пропала игрушка. Начались реви-
зии, проверки… В Украине пропало сто гектаров элитного
леса. В объяснительной стояло одно слово «Бобры!». Идешь,
значит, по лесу, а тут — трехэтажная элитная плотина и рядом
шестисотый бобровоз.
***
На базарі:
— Бабо, а чого це у вас картопля й цибуля подорожчали
вдвічі?!
— А ви що, не чули? Америка на грані дефолту!
***
Похоже, политтехнологи решили сделать из Януковича
украинского Ельцина: после тенниса будет дирижирование
оркестром, танцы, сон в самолете… Теперь все с нетерпением
ждут слов: «Я устал. Я ухожу».
***
Что для правительства оптимизация расходов, то для людей
— пессимизация доходов.
***
— Мама, а мороженое полезнее, чем сосиски?
— Сынок, сейчас даже покурить полезней, чем сосиски!
511
Додатки
***
Кузьмин критику Януковича принял с большой благодар-
ностью. Но побои, на всякий случай снял.
***
Если бы на выборах голосовали за то, кого из депу-
татов посадить, то явка избирателей была бы близка к
100%.
***
И когда наш президент осознает простую мысль: за корруп-
цию чиновников ни в коем случае нельзя снимать — их нужно
вешать.
***
В отделе кадров Кабинета Министров раздается звонок.
— Алло, вы по какому вопросу?
— Я бы хотел работать в правительстве.
— Простите, вы сумасшедший?
— А это обязательно?
***
— Кумэ, ты патриЕт? Вот за ридну нэньку Украину ты б
коняку виддав бы?
— Авжэш, кумэ! Та за ридну нэньку Украину й коня не
жалко!
— Ай, молодэць! За шо тэбэ поважаю, кумэ, так за тэ, що
ты патриЕт! А ось скажи: за ридну нэньку Украину ты б корову
виддав бы?
— Так авжеш! Та за ридну нэньку Украину й коровы не жалко!
— Ай молодэць! Ай, патриет! А скажи, за ридну нэньку Укра-
ину ты б порося виддав бы? Тот аж поперхнулся:
— Ты шо кумэ! Конечно, не отдал бы! ВОНО Ж В МЭНЭ Е!
512
Додатки
***
В связи с повышением пенсионного возраста для женщин
специальным указом властей возраст «ягодка опять» перено-
сится с 45 лет на 75.
***
С моей зарплатой можно жить только в Африке — трусики,
бусики… и я красавица.
***
Вот при Сталине был порядок! Я мог выйти на улицу ночью,
не боясь, что у меня отберут мобильник или ноутбук.
***
Письмо от друга из армии: «Нас тут учат убирать снег и ва-
рить картошку. Так что, если враг нападет, мы ему дорогу рас-
чистим и жрать приготовим».
***
«Самым продуктивным президентом-юмористом» признан
А. Лукашенко [Беларусь].
Вот лишь несколько из его высказываний:
«Я атеист, но я православный атеист».
***
«Вы просили дождь — я дал вам дождь».
***
В детстве я рос среди животных и растений.
***
«Пора принять меры и наложить вето на табу».
513
Додатки
***
«Я очень люблю играть в футбол, в хоккей, но чаще всего
играю один».
***
«Ради сохранения спокойствия в стране, я готов пожертво-
вать собственным разумом».
***
«Я обещаю, что к Новому году у каждого белоруса на столе
будут нормальные человеческие яйца».
***
«Нам не надо там: автоматизированная система фальси-
фикации выборов. Не надо. Мы создадим государственную».
***
Виктора Януковича во время последнего визита в Нью-Йорк
принимали, как первую ракетку страны.
***
Нацсовет по телевидению и радиовещанию Украины при-
нял решение сопровождать новости российских телеканалов
закадровым смехом.
***
Последний аргумент Владимира Путина. Оказывается, 5
октября в Москве на Олимпийском боксер Поветкин будет аги-
тировать за Таможенный союз.
***
Как сообщила пресс-служба Президента Украины, Барак
Обама не мог начать операцию в Сирии, не посоветовавшись
с Виктором Януковичем.
514
Додатки
***
С. Левочкин говорит В. Януковичу:
— FIFA решила, что матч Украина — Польша пройдет без
зрителей.
— А FIFA может сделать так, чтобы у нас выборы прошли
без избирателей?
[С. Левочкин — глава Администрации Президента Украины]
***
В связи с тем, что в Киеве на Крещатике обнаружена собака,
очень похожая на Путина, МИД РФ выразил протест, а главный
санитарный врач РФ Онищенко запретил ввоз собачьих кормов
из Украины в Россию — на всякий случай.
***
Хочу посмотреть реалити-шоу, где депутатов пересаживают
в инвалидные коляски, заселяют на третий этаж и заставляют
жить лишь на пенсию по инвалидности.
***
Путин говорит Медведеву:
— Димон, ты вчера так классно пугал Украину дефолтом!
Возьми с полки шоколадку Roshen.
***
— Слыхал, Янукович пообещал «покращення» для ЕС после
подписания соглашения об ассоциации?
— И что Европа?
— Кто вздрогнул, а кто перекрестился.
***
Если ваш офис обставлен по фэншую, то ОМОН уже не вор-
вется с обыском, а гармонично вольется.
515
Додатки
***
Бог забыл пароль от Украины.
***
Швейцария может семь раз поместиться на территории
Тюменской области. Но не хочет.
***
С весны 2013 года аббревиатура КНДР расшифровывается
так «Кого Напугать Дефектной Ракетой?».
***
Сидит бомж возле вокзала, побирается. Идет новый рус-
ский. Он кинул бомжу 100 баксов и идет к машине. Не успел
он сесть, как подъезжает лимузин, из которого выходит
Путин. Владимир Владимирович подходит к бомжу и
говорит:
— Толян, привет! Как дела? Куда пропал? Давай сегодня
поужинаем!
Тот ему отвечает:
— Не-е-е, Володя, не могу! Я работаю. Давай вечерком.
Ну, они и договорились. Путин сел в машину и уехал. Новый
русский был в шоке! Вдруг подъезжает второй лимузин, из ко-
торого выходит Лукашенко и кричит бомжу:
— Толя, привет! Как дела? Куда пропал? Давай сегодня по-
ужинаем?!
Толя говорит:
— Сегодня не могу: я с Путиным договорился. Давай
завтра?
Они договорились. Новый русский в шоке подходит к бомжу
и спрашивает:
— Откуда ты знаешь таких людей? Ты же бомж?
— Я и не таких знаю!
— А Папу Римского знаешь?
516
Додатки
— Ну, знаю.
Новый русский подумал и говорит:
— Давай так: я оплачиваю нам поездку в Рим. Если увижу,
что ты стоишь на балконе с Папой Римским, то дам тебе столько
денег, что хватит твоим внукам в 13-м поколении.
Бомж согласился. На следующий день они поехали в Рим. На
площади возле Ватикана — миллионы людей. Он прошел всю
охрану, и его поприветствовали… В результате новый русский
смотрит на балкон и видит, что Толя садится за стол к Папе
Римскому и кушает с ним. Потом они встали и начали махать
пришедшим на площадь людям. Вдруг Толя видит, что новый
русский упал в обморок. На следующий день они встретились,
и Толя спрашивает:
— Почему ты потерял сознание?
— Ну, я могу понять… Путин, могу понять… Лукашенко, но
когда приехала китайская делегация и спросила у гида: «Кто
это в белом рядом с Толиком стоит?»…
***
— Слышь, Вань, по телику говорят, в Венесуэле президентом
стала какая-то дура!
— Дура! Не дура, а Vадура!
***
В Кремле вручение наград деятелям культуры. Президент
прикрепил медаль к груди Анны Семинович и … долго-долго
ее поправлял.
***
Настав великий піст. Не можна ображати ближніх, брехати,
лицемірити, їсти м’ясо, випивати, займатися розпустою всіля-
кою… Отже, Верховній Раді пора йти на канікули.
517
Додатки
***
В США опробован на практике новый общественный строй
— дектатура демократии.
***
Если разделить состояние некоторых депутатов на их зарп-
лату, выяснится, что они живут по несколько тысяч лет.
***
Россия присоединяет Крым с одной стороны и отда-
ет земли Китаю — с другой. Похоже, она просто куда-то
ползет.
***
— Почему цена нефти в мире падает, а цена бензина в Укра-
ине — растет?
— Видимо, дорожает то чем бензин разбавляют.
***
— Ислам — это такая религия, в которой запрещены май-
ские праздники.
— Вообще-то в исламе запрещены свинина и алкоголь.
— А я как сказал?
***
В связи с подъемом патриотизма в России певица Маша
Распутина сменила имя и фамилию. Теперь ее зовут Раша За-
путина.
***
Как мы жили?
Кто не давал взятки ГАИшникам?
Давал… Давал… Давал…
Кто не давал взятки пожарникам?
518
Додатки
Давал… Давал… Давал…

Кто не давал, не «угощал» санстанцию?
Угощал… Давал… Давал…
Кто не давал или не «договаривался» с экологией?
Договаривался… Давал… Договаривался…
Кто не искал своих людей в Земотделе, архитектуре, БТИ?
Искал… Искал…
Кто не развозил подарки по всем проверяющим?
«К их празднику…» До и после…
Кто не был затянут в кредитные долги?
Кто выпутался или надеется… А напрасно!
Кого суд оправдал по закону?
Кто эти годы жил без боязни завтрашнего дня?
— Подымите руки!
Ну и хорошо. А то если жить будем без взятки и блата, то
умереть сможем без взятки и блата?
А сейчас как будем жить?

Если ты без денег — то ты дурной.
Если с деньгами дурак — ОН умный.
Если с «ксивой» — ты «человек».
С большой «ксивой» — «большой» человек.
Если с «кувалдой» и с красным (не купленным) дипломом —
та никто.
Если ты на Полтаву не сшибаешь с водителя или предпри-
нимателя деньги — ты не умеешь работать.
Если ты не смог взять «четвертинку», «третинку», «половин-
ку» с генподрядчика за дом — что ж ты за чиновник.
Если ты не разорил чье-то предприятие — что ж ты за про-
веряющий.
Если ты пришел на предприятие и не выписал предписание
за внезапно-выпавшие осадки или падение листьев — что ж
ты за инспектор.
519
Додатки
Если товар привезен из-за «бугра» — хорошо, но пусть пла-

тит штраф.
Если народ выпускает свой товар — плохо — плати штраф
и закрывайся.
И во всем этом ничего нет плохого. Может какой-нибудь
другой народ (на что рассчитывали малые народы) и пропал
бы, а нашему — в кайф.
Потому что!
Чем мы разрознее в своей стране — тем мы непобедимы! (В
стадо никто не сгонит).
Чем больше нас на гетьманскую булаву — тем лучше и легче
дерьму всплыть.
Чем больше «Оно» напишет законов что запрещают, запре-
щают, запрещают и инструкций что штрафуют, штрафуют,
штрафуют — тем больше у нас времени на отдых (А если завтра
война, а мы уставшие…)
— Чем грязнее оно наверху — тем больше нас никто не за-
хочет. А значит не поимеет.
Б. Право
***
— Значит, Вы видели, как преступник задушил Вашу тещу?
— Видел, господин судья.
— Почему же Вы не бросились на помощь?
— Я хотел, но когда увидел, что он и сам справится, решил
не вмешиваться.
***
— Девушка, Ваши документы?
— Вот.
— А где техпаспорт?
— Каких тех? Я одна еду!
520
Додатки
***
— Почему, если раз женился, то, говоря о семейном положе-
нии, нужно указывать, что разведен? Ведь даже у уголовников
судимость через 5 лет снимается…
***
Слушается дело об изнасиловании. В зале суда появляется
истица в ультракороткой юбке. Судья спрашивает ее:
— Вы предлагаете начать прямо с осмотра места престу-
пления?
***
Кум просит кума:
— Кум, можешь посмотреть за самогонным аппаратом, а то
мне надо в город поехать?
— А что нужно делать?
— Да, все очень просто: вот здесь надо банки подставлять,
а вот сюда 2 ведра воды нальешь.
Кум сел за аппарат, поменял пару банок, а потом взял 2 ве-
дра и за водой пошел. Возвращается с полными ведрами, а в
доме 2 мента:
— Ну, что Петро, будем оформлять протокол?
— Пишите: «Иду по улице и вижу, что из дома кума дым
идет. Подумал, что дом горит, и побежал за ведрами с во-
дою. Залетаю в дом и вижу, что 2 милиционера самогонку
гонят!!!»…
***
Милиции Киева наконец-то удалось задержать банду сту-
дентов-мошенников, которые, исправив дату рождения в своем
паспорте, под видом пенсионеров бесплатно ездили в обще-
ственном транспорте.
521
Додатки
***
На дороге столкнулись машины начальников СБУ и ФСБ.
Виновной была признана машина ГИБДД, прибывшая на место
аварии.
***
Возвращаемся с супругой из гостей. Я пьяный вожу машину
намного лучше, чем моя жена трезвая. Но как это объяснить
гаишнику?
***
Один очень заядлый рыбак, оказавшись на месте престу-
пления, схватил преступника, но тот вырвался и убежал. Да-
вая сотрудникам милиции описание сорвавшегося бандита,
рыбак утверждал, что тот был в 3,5 м ростом и весом где-то
около 300 кг.
***
— Алло! Помогите, я руку сломал.
— Я доктор, но юридических наук, адвокат. Вы ошиблись,
вам врач нужен.
— Я не ошибся. Я не себе сломал.
***
Из объяснительной: «Я, белокурая лахудра на «Мазде», по-
вернула туда, куда захотела, чем спровоцировала ДТП. Со слов
гаишника записано верно.»
***
Умная бабушка, торгующая жаренными семечками, обеспе-
чивала себе хороший приток клиентов, подсыпая в них кокаин.
Сотрудникам милиции удалось выявить этот факт только бла-
годаря голубям, обсуждающим неподалеку квантовую физику
и состояние фондового рынка страны.
522
Додатки
***
Останавливает гаишник машину, а за рулем — собака. На
заднем сиденье сидит мужик.
Гаишник:
— Мужик, ты что вообще с ума сошел, что собаку за руль
посадил?
— А я здесь причем?
Я проголосовал — и она остановилась…
***
В Древней Руси больше всего боялись тех, кто отсидел. По-
тому что тогда сажали на кол.
***
— Я веду репортаж с полигона, где сотрудники МВД сжи-
гают 17 т марихуаны. Сейчас мы возьмем интервью у этого
прекрасного единорога.
***
— Расскажите, подсудимый, как вы совершили ограбление?
— Какое ограбление, гражданин судья? Они сами попро-
сили.
— Как это?
— Ну, подходят ко мне вечером 2 мужика и говорят: «Снимай
часы и ботинки». Я и снял с одного часы, а с другого ботинки!
***
Преследуя хулигана, сержант Иванов выстрелил в воздух,
но не попал.
***
В России, в 2008 году, было продано: более ста тысяч
бейсбольных бит, два бейсбольных мяча и одна бейсбольная
перчатка.
523
Додатки
***
Милиционер останавливает машину. Из нее выходит
подвыпившая блондинка. Милиционер:
— Так, езда в нетрезвом состоянии…
Блондинка:
— Сам ты езда…
***
Из договора:
«… Подрядчик, именуемый в дальнейшем «Господин», и За-
казчик, именуемый в дальнейшем «Никто»…».
***
Судья обращается к залу присутствующих:
— Тишина! Предупреждаю, что если кто-то еще раз скажет
«Долой судью!», тот отправится на улицу.
Через некоторое время раздается голос: «Долой судью!».
Судья:
— Обвиняемый, к вам это не относится.
***
Объявление в маршрутке: Уважаемые пассажиры, проезд
стоя запрещен, так как в случае аварии количество трупов
должно соответствовать количеству посадочных мест.
***
Ми живемо в такій країні, де піцца та суші приїжджають
значно швидше, аніж «швидка» чи міліція…
***
Труженик свистка останавливает машину, подходит, спра-
шивает сурово:
— Вы знак видели?
— Видел.
524
Додатки
Гаишник расплывается в доброй улыбке:

— Сынок мой нарисовал…
***
Управление ГИБДД приняло решение о введении нового до-
рожного знака «Джокер». «Джокер» может быть любым знаком
по желанию инспектора ГИБДД.
***
4 часа ночи. Гаишник спит дома с женой. Вдруг во сне он
начинает кричать:
— Фура! Фура!
Жена (успокаивающе):
— Спи, Ваня. Пустая она, пустая…
***
Мужику звонит подруга.
— Да, дорогая, привет. Понял. Молодец, я тебя поздравляю.
Кладет трубку и очень грустно в пустоту говорит:
— Ну все… кранты. Она права получила.
***
Пятиклассница Даша зарабатывала деньги, получая дво-
йки. Схема простая: получила двойку — получила ремня, сняла
побои, выиграла суд.
***
Зал суда… Идет бракоразводный процесс.
Судья:
— Почему вы хотите развестись со своим мужем?
— А он меня в постели не устраивает!
Женские голоса из зала:
— Всех устраивает, ее не устраивает!
Мужские голоса:
525
Додатки
— Да ее вообще никто не устраивает!!!
***
— Когда я был пацаном, маманя могла послать мня в мага-
зин всего с одним рублем, а я возвращался с 3 кг картошки, 2
буханками хлеба, 3 л молока, фунтом сыра, упаковкой чая и
дюжиной яиц!
— А теперь, дедушка, гривна обесценилась?
— Нет. Теперь слишком много камер наблюдения.
***
Из милицейских протоколов:
«… Вернувшись из командировки, гр. Быков обнаружил у
себя в ванной голого соседа, после чего пытался покончить его
жизнь фальшивым самоубийством…»
«…Гражданка Кузнецова вела себя буйно, шумела, кричала,
мешала гражданам спокойно отдыхать в вытрезвителе…»
«…Задержанный Кукушвили требовал от продавщицы вод-
ки и других сексуальных удовольствий…»
«…изнасилована в порядке самообороны…»
«…заметив на углу улицы драчующихся, я быстро побежал
к ним и задержал неподвижно лежащего на земле граждани-
на…».
***
Умер старый еврей. Вскрыли его завещание и читают:
«Дочке моей, Сарочке, оставляю $100 тыс. и дом. Внучке
моей, Ривочке, оставляю $200 тыс. и дачу. Зятю моему, Шму-
лику, который просил упомянуть его в завещании, упоминаю:
«Привет тебе, Шмулик!».
***
2012 год. Суд. Обвинитель:
— Вы знали погибшего?!
526
Додатки
Подсудимый:
— Нет!!!
Обвинитель:
— А почему он был у вас в друзьях Вконтакте???
***
Подъехав к перекрестку на «Пежо», девушка пропускает
зеленый свет светофора, потом красный, снова зеленый и еще
раз красный. К ней подходит полицейский и галантно осве-
домляется:
— Мадемуазель предпочитает какой-то другой цвет?
***
— Мужик, дай спичку!
— Пожалуйста.
— Дай уже заодно и папиросу.
— Нате.
— Так они в портсигаре? Давай заодно и портсигар.
— Ка-рау-у-ул! Грабят!
— Э, да у тебя и зубы золотые!
***
В банке мужик стоит около кассы и что-то ищет в сумке.
Кассир обращается к нему:
— Мужчина, не задерживайте очередь, решайте скорее, что
вы хотите: взять деньги или положить?
— Ну конечно, взять! Черт возьми, куда я засунул свой пистолет!
***
— Как дела у Коляна?
— Попался он на взятке — пять лет дали…
— Да ты что?! Только ведь по-человечески жить начал!
— Да, ребенку два года!..
— Господи, а ребенку-то за что?!
527
Додатки
***
Гаишник останавливает блондинку:
— Ваши права?
— А что такое права?
— Ну, это такая штука, где есть ваше изображение.
Блондинка долго роется в сумочке, достает зеркало и отдает
гаишнику.
Тот долго вглядывается в зеркало и говорит:
— Ну, сразу бы и сказали, что вы милиционер.
***
Гаишник тормозит машину:
— Вы знак «40» видели?
— Видел!
— Так почему ехали на 100 баксов быстрее?
***
Если судить по нашему времени, после легализации
однополых браков, следующим шагом будет легализация бра-
ков с компьютерами.
***
Колдунья вуду, случайно проткнув спицами пакет с мусо-
ром, покалечила наряд полиции.
***
«Стал заносчивый, как гаишник с престижного пере-
крестка».
***
Русский парадокс: зарплата гаишника в месяц — 7000 руб.,
а в день — 8000.
528
Додатки
***
На одном из перекрестков «Запорожец» как бы поцеловал
БМВ. После чего водитель БМВ как бы провел ночь с водителем
«Запорожца».
***
Из протокола осмотра места происшествия: «Рядом с телом
сидела жена трупа, держа в руках портрет Бога в рамке».
***
В ответ на Ваше письмо о невыплате мною очередного взно-
са по кредиту, сообщаю о потере работы и напоминаю вам о
статье 110 УК РФ «Доведение до самоубийства».
***
Подружка купила себе айфон. В телефонной книге на
контакт «Папа», она установила фотографию начальника по-
лиции города в форме. На контакт «Дядя» — фото прокурора
района. На «Брат» — фото здорового ОМОНовца. У нее уже
3 раза воровали этот телефон, но все 3 раза подбрасывали
обратно.
***
Женщина подъехала к парижскому отелю, ставит свой
«Ситроен»; подала назад, бум — стукнулась о стоящий позади
«Порше», вывернула руль, подала вперед, бум — стукнулась о
передний «Ягуар». К ней подходит жандарм, берет под козырек:
— Мадам паркуется на слух?!
***
Экзамен на поступление в милицию: в стене сделаны три
отверстия разной формы: круглое, квадратное и треугольное.
На столе лежат три фигуры: куб, шар и пирамида. Задача —
вставить фигуру в соответствующее ей отверстие. Все посту-
пившие делятся на две группы: — суперумные и суперсильные.
529
Додатки
***
— Здравствуйте! Сержант Петренко… Молодой человек,
вы нетрезвый!
— Почему это я нетрезвый, вот аптечка, вот техпаспорт, вот
ремень безопасности…
— Вы будете спорить с сержантом ГАИ?! Вы не трезвый!
— Давайте разбираться. Аптечка есть? Есть! Техпаспор
есть?.. Есть! Ремень есть?.. Тоже есть! Даже ручник вот есть! С
чего я не трезвый-то?
— А машина ваша где?!..
***
Гаишник видит, что при скорости 60 км/час одна из ма-
шин едет на скорости 20 км/час. Заинтересовался. Остано-
вил. В салоне 4 бабульки лет под 80 — одна из низ за рулем,
а еще трое с испуганными лицами сидят сзади. Бабуля за
рулем:
— В чем дело, сынок? Еду строго по лимиту скорости, там
написано 20.
Гаишник:
— Это знак не скорости, а номера трассы. А почему
остальные такие испуганные?
— Мы только что свернули с трассы номер 270.
***
Инспектор ГАИ:
— Ваши документы, сэр!
— Почему это я вдруг сэр?
— Потому что едете по левой стороне дороги!
***
Ирина была непьющей, некурящей девушкой, не шлялась
по ночам, ложилась в 22:00 и вставала в 6:00, была тихой и
спокойной, но, когда вышла из тюрьмы, все изменилось…
530
Додатки
***
Милиция задержала группу мошенников, продающих
дипломы в метро. «Нам пришлось их отпустить», — заявил док-
тор юридических наук сержант Иванов.
***
Маленький мальчик подходит к милиционеру и спраши-
вает:
— Дядя милиционер, а зачем у вас хлястик на фуражке сде-
лан?
Тот принимает гордую осанку и говорит:
— А это, мальчик, если вдруг погоня, бандиты, я еду в ма-
шине и высовываюсь из окна, чтобы стрелять из пистолета,
а ветер дует и может сдуть фуражку, а так я хлястик опущу на
подбородок — и фуражка останется у меня на голове.
— А-а, понятно. А папа говорил, чтобы морда не треснула,
когда в свисток дуете!
***
— С вас штраф 250 гривен за оскорбление сотрудника ГАИ!
— Возьми тысячу и слушай дальше!..
***
Из объяснения полиции:
«Моя жена не спит со мной уже давно… И ее любовника я
избил не из ревности, а от зависти!».
***
Свидетели Иеговы позвонили в квартиру районного про-
курора — и уже через 15 минут изменили свой статус со сви-
детелей на подозреваемых.
531
Додатки
***
Начальник тюрьмы приказывает дежурному надзира-
телю:
— Наведите порядок в камерах и коридорах. К нам едет гу-
бернатор!
— Неужели?! Наконец-то попался!
***
— Ты всегда такой аккуратный, побритый, с чистым ворот-
ничком, свежий, подтянутый. Видно, что из хорошей семьи
с правильными традициями. Кто привил это все — папа или
мама?
— Начальник колонии.
В. Робота
***
Звонок в техподдержку провайдера:
— У меня Интернет не работает.
— Лампочка на модеме горит?
— Да, только это не лампочка, а тиристорный светодиод.
— Гм-м-м. Наверное, проблемы с нашей стороны.
***
Авиакомпания «Юнайтед Эйр» чуть не уволила одного че-
ресчур веселого стюарда, который после приземления самолета
и подачи трапа объявил в салоне по громкой связи:
«По правилам нашей авиакомпании, кто выходит послед-
ний — убирает самолет» — чем вызвал настоящую панику среди
пассажиров…
***
— Скажите, а как вы стали сантехником?
532
Додатки
— В детстве я мечтал стать космонавтом. Но когда мне ска-

зали, что на космическом борту есть санузел, решил узнать
больше, чем остальные космонавты…
***
Звание «Психолог года» в очередной раз завоевала водка.
***
— Что ты можешь сказать о нашем новом начальнике?
— Многогранная личность!
— Да. Мне он тоже стакан напоминает.
***
— Выехал я недавно с друзьями на природу и, как обычно,
по соточке, по соточке, потом еще по соточке…
— И что?
— Так до обеда двенадцать соток и вскопали…
***
Вахтенный матрос — капитану круизного лайнера:
— Разрешите доложить — в судне течь!
Капитан:
— Откуда известно!?
— В плавательном бассейне — акула!
***
Разговор новенькой секретарши и админа:
— Наташа, вы хоть знаете, что такое ЭКСЕЛЬ?
— Конечно!
— И что же?
— Размер одежды!
***
На интересной работе и сны снятся интересные.
533
Додатки
***
Прораб показывает заказчику объект — глубоченный и
широченный колодец.
Тот заглядывает в него.
— А зачем на дне лампа?
— Ну как? Все, как на чертеже, — вот.
Дает ему чертеж. Заказчик смотрит на него. Переворачи-
вает вверх ногами.
— Идиоты! Это же маяк!
***
5.50 утра… Классно, могу еще поспать. 6.50 — надо вста-
вать. 6.57 — встаю на счет три! Раз… два… 9.40 — БЛИИИИН!!!
***
За то, что горничная в турецком отеле сложила из полоте-
нец лебедей, русские туристы на следующий день выложили
из окурков «спасибо».
***
При пожаре отправь эсэмеску со словом HELP на номер 101.
Приславшему наибольшее количество сообщений будет
выслан пожарный расчет!
***
Сисадмин принес в холодильник свою бутылку кетчупа, на
этикетке которой ручкой написано:
«Помидоры.zip».
***
Раньше хотя бы 2 раза в месяц хотелось идти на работу, а
потом… ввели банковские карты.
534
Додатки
***
Надпись в цеху: «Работа без перчаток запрещена! Штраф
— 380 V!».
***
Якщо ви почнете відкладати потроху кожного місяця, то вже
через рік здивуєтеся, як мало вам вдалося заощадити.
***
Спілкування в інтернет-чаті:
— Чого не спиш? Ніч уже ж.
— Та в інтернеті сиджу.
— Круто. А я в гостях.
— У кого?
— У тебе!
— Чорт, забув…
***
Новость: «Женщина, 30 лет проработавшая на почте,
языком поклеила обои».
***
— Безобразие! Ко мне всю ночь ломились какой-то пьяный
матрос!!!
— Мадам! А вы хотели, чтобы в каюту 3-го класса ломился
трезвый капитан?
***
Начальник обращается к подчиненным:
— Слушайте, перестаньте называть меня «босс», «шеф»! К
чему это совершенно чуждое нам иноязычное подобострастие?
Не люблю я этого…
— А как вас называть?
— Да, господи! Ну, попроще как-нибудь, по-русски… Напри-
мер, «кормилец».
535
Додатки
***
Пожарник Иван стоял и бездействовал. Банк горел — кре-
дит гасился.
***
Из-за того что у него нет телевизора и он не смотрит ре-
кламу, нищий индиец Кумпур, собирая чайные листочки на
плантации для чая «Липтон», даже не знает, что он делает это
бережно, с любовью.
***
— Ребята соседский гараж вскрыли, а Петька мой, дурак,
всю вину на себя взять хочет!
— Слушай, а давай я твоего Петьку к себе на фирму главным
бухгалтером возьму.
***
У трехпалого Василь Михалыча (трудовика) есть 7 историй
о технике безопасности.
***
Если над ТЭЦ замечен белый дым, то либо там избрали но-
вого папу, либо скоро дадут горячую воду…
***
В офис входит начальник и говорит секретарше, указывая
на своих спутников:
— Так, принеси мне чай, а этим 3-м иностранным козлам
— кофе!
Голос из кабинета:
— Двум козлам! Я — переводчик…
536
Додатки
***
У плохой жены муж покупает водку. У хорошей —
ликероводочные заводы.
***
— Что самое главное в боксе?
— Шубы!
— Что?! Какие шубы?!
— Шелые пеедние шубы!
***
«Делу время, а потехе час» — подумал я в 2 часа ночи. Отло-
жил дрель и взял гитару.
***
Проверяющий на одесском рынке спрашивает у продавца
рыбы:
— У вас есть документы на эту рыбу?
— А шо вам надо? Свидетельство о смерти?
***
Владелец ресторана говорит официанту:
— Я смотрю, что вон тот тип в углу минут 40 лежит на столе.
Почему ты его не выкинешь?
— А я его каждые 10 минут бужу. Он просит счет и распла-
чивается…
***
Встречали год змеи. На корпоративе все фотографирова-
лись с начальницей. Еще бы! Фото со змеей — хит сезона.
***
Чтобы, продвигаясь по служебной лестнице, не потерять
честь, время от времени надо стреляться.
537
Додатки
***
Выяснилось, что на том же самом языке, на котором пишут
врачи, машинисты пригородных поездов объявляют оста-
новки.
***
Вчера шеф послал нас сбивать сосульки. Одна сосулька упа-
ла на его машину. Хоть он предусмотрительно и припарковал
ее в 70 метрах от здания.
***
Совещание по ЖКХ:
— Кажется, что с ценами на воду вы немножко перегнули.
— С чего вы взяли?
— Люди во дворах колодцы роют.
***
Прием на работу:
— Здравствуйте.
— Сайт «Фейсбук» знаете?
— Да.
— До свидания..)
***
— Что такое преуспевающий мужчина?
— Это тот, кто зарабатывает деньги быстрее, чем его жена
их тратит.
***
— Как это вам с такими манерами и дикцией удалось по-
пасть на телевидение? Блат, наверное?
— Какой блат? Сестла!
538
Додатки
***
— Шеф, гад, заставил сисадмина сделать доступ в соцсети
с 8 до 9 утра! Якобы чтобы народ приходил вовремя…
— И что?
— Приходят!
***
— Что общего между бухгалтером и бюстгалтером?
— Как тот, так и другой могут скрывать то, что лучше не
показывать, а могут и создавать видимость того, чего не суще-
ствует на самом деле.
***
Чтобы продать что-то ненужное, надо обмануть кого-то на-
ивного.
***
— Я поместил в вашей газете объявление о пропаже собаки,
1000 у. е. дам тому, кто найдет. Есть ли какие-нибудь новости?
— Не могу сказать совершенно ничего, уважаемый! Ни глав-
ного редактора, ни репортеров нет со вчерашнего дня: все от-
правились искать вашего пса!
***
Из письма местному оператору кабельного ТВ: «Че за х...я?!
Куда вы дели канал «Культура?!».
***
Один сотрудник компании сотовой связи, в которой только
начала функционировать служба безопасности, пишет своему
другу:
— Ты мне открытым текстом не пиши всякие свои планы:
у меня почта просматривается, интернет-кэш проверяется,
телефон прослушивается…
539
Додатки
В ответном письме:
— А коридоры простреливаются?
***
З 9-ти до 11-ти фірма трудилася, не покладаючи рук. А по-
тім полагодили Інтернет…
***
В самолете парень высказывает претензии стюардессе:
— Что за еду вы мне принесли?! В каком она состоянии?
Стюардесса:
— Молодой человек! Если бы вы знали, в каком состоянии
находятся двигатели нашего самолета, у вас вообще бы пропал
аппетит…
***
Благодаря сотрудникам сочинского похоронного агентства,
попытавшимся затащить гроб на кладбище, расположенное на
вершине обледеневшей горки, покойник Степан стал кандида-
том в олимпийскую сборную по бобслею.
***
Всех денег не заработать, потому что их постоянно печа-
тают.
***
Если бы не цыганка, предложившая позолотить ручку,
Джордж Паркер так бы и остался никому неизвестным изго-
товителем перьевых ручек.
***
Новини спорту:
Учора після матчу Девід Бекхем, роздаючи автографи, ви-
падково підписав контракт із ФК «Львів».
540
Додатки
***
Блондинка приходит на собеседование по поводу работы.
После общих вопросов и некоторых тестов на профпригодность
кадровик спрашивает блондинку:
— А как вы относитесь к Шекспиру?
— Ну… да, ходят такие слухи, но, я вас уверяю, между мной
и Шекспиром ничего не было!
***
— Официант, у меня в супе муха!
— Попалась наконец!
***
Папа Карло кинул опытный взгляд на бревно. Положение
плода было неправильным.
***
Поезд. В купе садятся двое — батюшка и бизнесмен. Биз-
несмен, как только пиджак скинул и галстук распустил, сразу
же бросился к к ноутбуку и давай стучать. Поезд тронулся. Ба-
тюшка немного газетку почитал, бородку погладил и говорит:
— Сын мой, а не отведать ли нам с тобой табачку заморско-
го? Хороший табачок… Только что из Голландии подвезли…
— Не курю, батюшка. Да и работать надо.
Батюшка покурил — и от него идет хороший такой дух та-
бака. Он еще посидел, подумал и опять:
— Сын мой, дело к трапезе. Не сходить ли нам в вагон-рес-
торан ужина отведать?
— Не могу, батюшка! Работы еще очень много. Завтра очень
важная встреча.
Батюшка поужинал, вернулся, посидел-подумал и по новой:
— Сын мой, трапеза удалась. Не задобрить ли нам ее?
Он достает бутылку дорогого коньяка.
— Не пью, батюшка! Да и работать надо.
541
Додатки
Батюшка соточку-две навернул и снова:

— Сын мой! В соседнем купе девицы уж больно красивые
едут. Может мы коньячок возьмем да к ним?
— Я, батюшка, женат и жене не изменяю! Да и вообще ра-
ботать надо!
Возвращается поп под утро изрядно мятый, но довольный.
Тут бизнесмен не выдержал, крышкой ноутбука хлопнул и к
попу:
— Батюшка! Ну, вот я не пью, не курю, работаю, как вол,
жене не изменяю… Неужели я неправильно живу?!
— Отчего же? Правильно, сын мой… Но зря!!!
***
Самый влиятельный человек после корпоратива тот, у кого
все фотки…
***
Кадровик:
— Вы нам не подходите. Нам нужны молодые, амбициозные,
способные творчески расти!
Пожилой бухгалтер:
— Запишите мой телефон. Когда выяснится, что
у вас все амбициозные растут, а работать некому,
позвоните!
***
В Северной Канаде ученые открыли 2 новых вида выхухолей.
Один пассивный — похухоль, другой активный — нахухоль.
***
Продавец шаурмы, меняя пеленки своему ребенку, по
привычке добавил салат и майонез.
542
Додатки
***
Программист сдал куртку в гардероб, получил номерок 404
и теперь боится, что когда придет ее забирать, гардеробщица
скажет: «Куртка не найдена».
***
В здании стадиона «Донбасс Арена» обнаружена трещина.
Туда уже замуровали главного архитектора.
***
Секретарша спрашивает сисадмина:
— Коля, у тебя Акробат стоит?
— Все реже и реже.
***
Табличка в одесской клинике интенсивной хирургии:
«Ша-а! Идет операция».
***
К посетителю в ресторане подходит официант. Тот дает ему
доллар со словами:
— Посоветуйте мне что-нибудь.
Официант кладет купюру в карман и, наклонясь к посети-
телю, говорит:
— Уходите отсюда!
***
Утерян кошелек с зарплатой! Убедительная просьба к на-
шедшему — НЕ РЖАТЬ!!!
***
— Что у вас за ресторан? Трюфелей нет, рыбы нет, устриц
нет. Принесите мне мое пальто.
— К сожалению, вашего пальто тоже нет.
543
Додатки
***
Автосервис. Клиент смотрит счет и спрашивает у мастера:
— А что за пункт: «Прокатило» — 10000 руб.???
Мастер:
— Не прокатило! Вычеркиваем…
***
— Прикинь, этот придурок, чтобы не мыть тарелки, одевает
на них целлофановый пакетик перед едой, потом снимает и
выбрасывает в мусорку, и все! И тарелку мыть не надо…
— Слушай, да он гений!
***
А своего начальника Анатолия Александровича
подчиненные ласково называют АнАл.
***
Две недели ходил в обувную мастерскую «Набоечка», посто-
янно путая буквы в названии. Сегодня они, наконец, сделали
мой заказ. Похоже, я был прав…
***
Маркетологи Apple, рассмотрев график продаж Samsung,
решили устранить конкурента наименее очевидным и наибо-
лее эффективным способом. И всего-то надо было проспонси-
ровать ядерную программу КНДР…
***
Начальник, помни! Белым (незагоревшим) цветом
обозначены сотрудники, которые все еще хотят в отпуск.
***
Как утверждают филологи, первого монгольского мотоци-
клиста звали Тындырындындын.
544
Додатки
***
На том языке, на котором пишут врачи, машинисты
пригородных поездов объявляют остановки.
***
Самая страшная работа — это быть домохозяйкой!..
Зарплаты нет!
Выходных нет!
Отпуска нет!
Работа никогда не кончается.
И при этом муж всегда с гордостью говорит:
— А моя жена не работает, дома сидит!
***
Играют, значит, Карпов с Каспаровым. У Каспарова по-
зиция уже совсем хреновая, но сдаваться не хочется. Вот он
выглядывает в окошко и видит какую-то собачку.
Каспаров:
— Слышь, Толик, чья это там собачка бегает?
Карпов:
— Ничья.
Каспаров:
— Согласен.
***
Когда двое в маршрутке с одного сиденья начнут передавать
за проезд, получится неплохая волна.
***
Кондуктор на остановке кричит водителю с задней пло-
щадки:
— Коля! Подожди немного, там еще один человек бежит!
Через несколько секунд:
— Коля!!! Поехали быстрее! Я его знаю — у него проездной!
545
Додатки
***
Сборная Оксфордского и Кембриджского университета в
соревнованиях по разгадыванию кроссвордов потерпела раз-
громленное поражение от команды ночных сторожей Восточ-
ного Бирюлево…
***
— Представляешь, работаю с утра до ночи, даже на дом
работу беру, а жена недовольна.
— И кем ты работаешь?
— Патологоанатомом.
***
В военкомате:
— Вы служить хотите?
— Да, но только генералом!
— Вы что идиот?
— А это обязательное условие?
***
Реплики комментаторов
Онопко с мячом… Весь его вид говорит: «Кому бы дать…»
***
Защитник датчан поднял ногу, и атака соперника сразу за-
хлебнулась в зародыше.
***
А вот трибуна болельщиков «Лицо». Они все голубые.
***
Два бразильца, Робсон и Роберто Карлос, снова вдруг ре-
шили тут поговорить.
546
Додатки
***
Наш-то может сказать по-русски, а Карлос ведь — ни бель-
меса…
***
Игрок с трудом овладел мячом в центре поля.
***
Сразу видно настоящего мужчину!
***
Кто-то с трибуны чуть не попал белым снежком в черного
Робсона…
***
«Спартак» — единственная наша надежда на международ-
ную футбольную весну футбола.
***
Горлукович за кадром кричит во все горло, что какой тонкий
пас дал, а он не взял…
***
Малешин попытался что-то сделать со спиной Боймера.
***
Аленичев, люблю я этого футболиста, но у него травма.
***
Этот судья был нашим талисманом: неслучайно у
него такая особенная, милая русскому сердцу фамилия —
Дуркин.
547
Додатки
***
Ну а где играет Шевченко, я даже не буду упоминать. Все
знают это слово из пяти букв.
***
Два врача-гениколога в ресторане со стриптизом. Вид
кислый. Один — другому:
— Эх, разве это стриптиз!
— Да, скорей бы на работу…
***
Шофер перевозит на грузовике пингвинов в зоопарк. Маши-
на по пути ломается. Рядом тормозит другой грузовик, и шофер
просит: «Слушай, дружище, отвези пингвинов в зоопарк, а то
я сломался». Тот согласился, загрузил пингвинов в грузовик и
уехал. Шофер целый день простоял на дороге. К вечеру смотрит,
тот же грузовик обратно едет. Шофер спрашивает: «Ну как?
Отвезли пингвинов в зоопарк?». Тот отвечает: «Да, и в зоопарке
были, и в кино, теперь вот в театр едем…»
***
Летит самолет. Пилот по громкой связи:
— Уважаемые дамы и господа, вас приветствует командир
корабля. Прослушайте информацию о нашем полете. Наш по-
лет проходит на высоте 10 тысяч метров со скоростью 900 ки-
лометров в час, температура за бортом… Б..я…Ааааа!..Это что
такое?...
В салоне гробовая тишина. Через минуту опять по радио:
— Прошу извинения у уважаемых пассажиров. Просто это
наша стюардесса опрокинула на меня горячий кофе. Видели
бы вы теперь мои белые брюки спереди…
Мужик в первом ряду:
— Твои брюки, это все фигня! Видел бы ты мои сзади…
548
Додатки
***
Как сделать недорогой, но оригинальный подарок шефу
на 23 февраля: купите тест на беременность, аккуратно нари-
суйте две полоски, положите ему на рабочий стол с запиской
«Угадай кто?».
***
Сидят два украинских кадровика и перелистывают личные
дела.
Один говорит другому:
«Дывысь, Педрюченко, яка чудна фамилия — Рабинович!».
***
В Москве провели краш-тесты российских авто-
мобилей. Самым опасным был признан автомобиль
«Ока»: пока сажали маникен в машину, ему сломали обе
ноги.
***
Сегодня на работе часа полтора не было ИНТЕРНЕТА…
Выпили весь чай… разговорились… познакомились…
***
Уолл Стрит.
Босс вызывает секретаршу.
Б: Миранда, Вы у нас работаете уже 3 года, на работе ни-
чего не делаете, грубо общаетесь с клиентами, что говорить,
периодически меня на три буквы посылаете, очень Вас прошу
взяться за ум и начать работать.
С: А Вы меня увольте!
Б: Опять Вы за свое, я же знаю, что Вы темнокожая лесби-
янка еврейского происхождения.
549
Додатки
***
В офисе. Шеф говорит секретарше:
— Наташ, собери девочек, плиз, я вас сейчас сфоткаю.
— Ух ты! Зачем?
— Должен же я как-то жене доказать, что тут все страшные
и изменять не с кем.
***
Шеф — подчиненным:
— Вот наш новый сотрудник. Покажите ему, чем вы зани-
маетесь, когда думаете, что я за вами наблюдаю.
***
Приемная большого начальника. Табличка на двери каби-
нета: «Вазелин еще нужно заслужить».
***
Из учебника для военных водителей: «Зеркало заднего вида
служит для подачи заднего вида в глаза водителя».
***
Если вы полагаете, что труд облагораживает человека, за-
йдите на ближайшую стройку — посмотрите на «благородных».
***
Работник дельфинария, когда хочет похвалить своего сына,
кидает в него селедкой.
***
— Что тебе сказали по поводу повышения зарплаты?
— Отгадай — с трех букв!
550
Додатки
***
Начальник отправил SMS из Греции: «Чего в конторе хоро-
шего?».
Получает ответное SMS: «Вас нету!».
***
Пассажиры так дружно хлопали, что пилот еще три раза
взлетал и сажал самолет на бис.
***
Я работаю на атомной станции, чтобы прокормить детей. У
меня дома три голодных рта. И это только у младшего.
***
Надпись в туалете: «В случае бомбежки — прячь-
тесь под этим унитазом. В него еще никто не попадал.
Уборщица.»
***
Дорогие мои, помните:
Лучше всех в колхозе работала лошадь. Но, тем не менее,
председателем она так и не стала.
***
Нет невыполнимой работы, особенно если делать ее не вам.
***
Сантехник чинит унитаз у профессора. Поработал полчаса,
все наладил и говорит:
— С вас сто долларов.
Профессор возмущается:
— Я профессор, член-кор Академии наук — и то я не полу-
чаю сто долларов за полчаса!
551
Додатки
— Это нормально, — говорит сантехник. — Я, когда был

профессором, тоже столько не получал.
***
Серед моїх друзів немає ледарів, заходжу Вконакт — всі на
робочих місцях…
***
Я пришел на работу пьяным в связи с тем, что если бы не
пришел, мне бы засчитали прогул.
***
Звонок на фирму:
— Добрый день, представьтесь…!
— Вова…
— А отчество?
— С моей зарплатой, просто — Вова.
***
— Почему на работу опоздали?
— Жене за завтраком стал рассказывать, Иван Иванович,
какой вы хороший, чуткий и отзывчивый начальник, да так
увлекся!
***
Хорошо быть единственной девушкой в мужском коллекти-
ве: ты у них и за умницу, и за красавицу…
***
На собеседовании:
— А куда делся прошлый сотрудник?
— Ушел в декрет.
— Опасно у вас тут…
552
Додатки
***
Сидят три редактора и обсуждают объявление, поданное в
газету: «Боксер, 2 года, ищет невесту».
— Да здесь, видимо, опечатка — ему 22 года…
— Да нет, наверное, он уже 2 года, как начал искать…
— Идиоты! Это же вообще про собак!
***
— Что-то ты похудела?
— Да на работе зарплату не платят, работаю до позднего
вечера, начальник на нервы действует.
— Так ты поменяй работу.
— Не могу, мне еще три килограмма осталось сбросить.
***
К директору зоопарка подходит посетитель:
— Почему у вас один из тигров какой-то неестественный и
постоянно срет?
— Понимаете, тигр заболел, и мы переодели охранника в
шкуру тигра.
— А почему срет?
— Так второй-то тигр в клетке — настоящий.
***
Прочитал Карнеги, решил, что следующий день начну с
улыбки. Всю первую половину дня старательно всем улыбался,
по возможности искренне. В обед ко мне подошел начальник
и сказал:
— Еще раз накуренный на работу припрешься — уволю!
***
Фраза «нам нужны амбициозные, мотивированные со-
трудники, готовые стать единой креативной командой во имя
успеха компании» в переводе с офисного на русский означает
553
Додатки
«ненормированный рабочий день с минимальной зарплатой,

с задержкой на полгода, если повезет».
***
Секретарша жалуется подруге на начальника:
— Прикинь, позавчера преподнес золотое колье, вчера шубу
норковую купил, а сегодня замуж позвал.
— Вот гад, экономить начал.
***
Шеф:
— Уважаемая Яна Евгеньевна Банько!
Прошу Вас в документах ставить инициалы ПОСЛЕ фами-
лии…
***
После корпоративной игры в пейнтбол начальника легко
узнать по тому, что на нем есть следы не только от краски, но
еще и от приклада…
***
Если начальник все время ругается на ваши опоздания, ска-
жите, что вы — сова. Для убедительности страшно выпучите
глаза и сожрите мышь…
***
Объявление в офисном туалете: «Господа! Убедительная
просьба быть точнее! Иначе буду мыть чашки той же тряпкой,
что и унитаз! С уважением менеджер по экологии офиса, тетя
Клава».
***
Начальник, отпускающий подчиненных пораньше с
работы, разрушил не одну семью.
554
Додатки
***
Она любила Нью-Йорк, ментоловые сигареты и ванильный
кофе, но швейный техникум выбил из нее эту дурь…
***
Перелетные птицы нашли и заклевали директора Гидро-
метцентра.
***
Объяснительная опоздавшего на работу: «Я пришел на ра-
боту в 10:00. Все равно никто ничего не делает, а только чай
пьют. А я столько чая выпить не могу».
***
Почему-то, когда начальник звонит с работу в 10 часов ве-
чера и говорит: «ДОБРЫЙ вечер!», спинным мозгом чувствуешь,
что нифига он не будет добрым.
***
Прикинь, мне почему-то на резюме вообще никто не отве-
чает? Я уже их три сотни разослал!
— А ты с того же ящика отсылаешь, с которого и мне письма
шлешь?
— Да…
— Так у тебя там подпись «С уважением, ваш Энурез Ток-
сикоманович!».
***
Вывеска на двери фирмы:
«Уважаемые девушки! Если вы пришли по объявлению о
найме на работу, то перед тем как войти, пройдите, пожалуй-
ста, следующий тест:
1. Отойдите от двери на два шага.
2. Заложите руки за голову, выставьте вперед локти.
555
Додатки
3. Медленно двигайтесь вперед, пока не коснетесь двери. Если

ваши локти коснулись двери раньше, чем ваша грудь, нам очень
жаль, но мы вынуждены отказаться от вашей кандидатуры».
***
Ответ секретарши на серию ошибочных звонков:
— Алло, добрый день… … Опять Вы!.. МУЖИК! ТЫ КАК С
ЖЕНОЙ СПИШЬ? ТЫ ЖЕ ВСЕ ВРЕМЯ НЕ ТУДА ПОПАДАЕШЬ!
***
Почему современные технологии одновременно позволяют
производить банки для пива, которые не разлагаются на свалке
за 100 лет, и кузова автомобилей, которые гниют за три-четыре
года?
***
Мне как-то не понравилась фраза нашего главбуха, про-
изнесенная с истерическим смехом:
— Какая разница, за что сидеть — за сто тысяч или за пол-
тора миллиарда…
***
Шеф одному из своих подчиненных:
— Иванов, Вы уволены!
Иванов:
— Уволен?! Странно, мне казалось, что рабов продают.
***
Начальник пишет своей секретарше в аську:
Н: Людочка, я обхватываю твою тонкую талию…
Л: Э-э-э… Константин Николаевич, что с Вами?
Н: Разворачиваю тебя к себе спиной…
Л: Извините, не поняла…
556
Додатки
Н: Плавно перехожу с талии на плечи… Нагибаю тебя мед-

ленно… И говорю… ТВОЮ МАТЬ! ГДЕ ОТЧЕТЫ?
***
Майор вызывает к себе бойца:
— Рядовой Петров, ты в загробную жизнь веришь?
— ???
— Тебя на КПП бабушка ждет, к которой ты две недели назад
на похороны ездил.
***
Девушка раздевается у себя в квартире. Сняла платье, лиф-
чик, трусики, стала смотреть на себя в зеркало, повернулась
правым боком, левым, погладила себя по бедрам, приподняла
грудь… Поворачивается и с ужасом видит, что за раскрытым
окном висит люлька, а в ней штукатур. От неожиданности те-
ряется и ошалело смотрит на этого штукатура. Штукатур:
— Ну что уставилась? Штукатура никогда не видела?!
***
После того как продавщица Люся перешла работать из во-
дочного отдела в молочный, ее почему-то перестали называть
«Эй, красавица!».
***
По салону самолета проходит пилот с парашютом. Пасса-
жирка интересуется: «Что случилось?». Пилот отвечает: «Да так,
ерунда, неприятности на работе».
***
В военкомате военком спрашивает призывника:
— Ну что, 2000 баксов или армия?
Призывник показывает камеру и отвечает:
— Белый билет или Youtube?
557
Додатки
***
Объявление в газете:
«Похудение на 20 кг в неделю. Рязанские каменоломни.
Спросить бригадира Пашу».
***
Подчиненные звонят своему шефу:
— Борис Петрович, поздравляем Вас с 8 Марта!
— Я что вам, баба, что ли?
— Баба не баба, а сука еще та!
***
Я обожаю ходить на работу! И с работы тоже! Но вот эти 8
часов между ходьбой — меня просто бесят!
***
Приехали американцы в Сибирь учиться на медведя охо-
титься. Заходят в местную охотничью сторожку, говорят на-
учите мол. Позвали самого известного местного охотника
Михалыча, и тот рассказывает:
— Находите медвежью берлогу, залазите туда и начи-
наете прикладом бить медведя, но главное при этом не
бояться.
Потом бьете медведя по морде руками, опять же — главное
не бояться.
Затем надо дать пару оплеух, главное не бояться, и начина-
ете мазать ему морду дерьмом.
Американцы:
— А дерьмо откуда???
— Дерьмо будет, главное не бояться!!!
558
Додатки
***
Лучшим противозачаточным средством 2012 года при-
знана ипотека. 2-е место прочно удерживает новая иномарка,
взятая в кредит.
***
Одноногий лесник, попав в капкан, испытал дежа-вю.
***
Дрессировщик шел по базару и увидел, как один дедок
показывал представление: хомячок на маленьком подносе тан-
цевал замысловатые танцы.
— Продайте хомяка, 100 гривен дам!
Дед с охотой согласился. На следующий день разъяренный
дрессировщик подбегает к деду, у которого танцует уже другой
хомяк, и орет:
— Что это, дед? Вышел с ним вчера на арену. Поставил его
на поднос, а он не танцует!
— Сынок, а ты свечку под подносом зажег?
***
Как продать молоток мужчине. Молоток. Вес 350 грамм. Руч-
ка пластиковая. Как продать молоток женщине: эксклюзивный
молоточек. Цвета: классический черный и темно-синий, цвета
волны Карибского моря. Ручка нежная, гладенькая. Ударив им
по своему пальчику, вы будете долго любоваться новым оттен-
ком лака для ногтей.
***
Объявление в зоопарке: «Не бросайте дельфинам бананы:
во-первых, они их не жрут, а во-вторых, голодные обезьяны
прыгают и тонут».
559
Додатки
***
— Девки! Я себе такого галантного кавалера нашла, каждый
день мне по сотне роз дарит, уже вся комната заставлена этими
розами. А про красные гвоздики вообще молчу!..
— Ух ты! А как его зовут?
— Сидоров Степан.
— Это не с пятого ли дома?
— С пятого.
— Так я его знаю, он на кладбище ночным сторожем рабо-
тает…
***
Мама, ну сколько тебе раз можно повторять, я не НАХЕР,
я — ХАКЕР!
***
— Я работаю на заводе по производству клея. Мне тут
нравится! У нас шоколадные стены, гномики помогают нам
расфасовывать товар, на досуге можно кататься на радуге, и
вообще я одуванчик.
***
— Кум! Ты фирму, говорят открыл, может возьмешь меня
на работу?
— Не проблема! С тебя резюме, знание иностранного и вла-
дение компьютером.
— Вот же, как ты меня ловко послал!
***
На стройке.
— Слышь, бригадир, у меня лопата сломалась.
— Ну, иди на бетономешалку обопрись.
560
Додатки
***
Ночь. Улица. Старушка ловит тачку.
— Вези, сынок, на кладбище меня!!!
Таксист ответил:
— Старая чудачка» Тебе что, бабка, не хватает дня? Не пове-
зу! — захлопнул с силой дверцу, нажал на газ, мотор уже дрожит…
Но заползает тихо ужас в сердце: с машиной рядом бабушка
бежит!!!
А скорость — сто! Не долго до кондрашки. Глаза у парня
вышли из орбит.
Зашевелились кудри под фуражкой… А бабка уж проклятия
хрипит…
— Ты, бабка, ведьма, что ли?
— Очнись, родимый! Ты мне пальтишко дверью прищемил!
***
Женщина приходит в дорогой бутик. У входа ее встречает
молодой продавец:
— Здравствуйте! Я приветствую вас в нашем магазине. У
нас вы можете купить практически все — от дамской сумочки
до шубы, все от ведущих производителей и модельеров, только
эксклюзивные модели.
— У меня нет наличных…
— Тогда че приперлась, дура?! Пошла вон отсюда!
— У меня только кредитная карточка.
— И снова здравствуйте!
***
Автомеханик из автосервиса, забрав сына из детского са-
дика, идет домой. Маленький сын спрашивает у него:
— Пап, а почему солнышко утром всходит, а вечером за-
ходит?
— Сынок, работает же и фиг с ним…
561
Додатки
***
— М-м-м, смотрю, у на сегодня романтический вечер? Све-
чи, масло… Петрович, закрой капот!
***
По мотивам новогодней рекламы МТС:
— Ми-и-и-ша-а-а-а! С Но-о-о-вым го-о-о—одо-о-о-м!
Голос за кадром:
— МТС. Проще докричаться.
***
К хорошему работнику на Новый год приходит дед Мороз,
а к плохому — Дед Лайн.
***
Мужчина сидит спиной к гадалке. Через спину протянута
рука, и гадалка внимательно изучает ладонь. Через некоторое
время гадалка говорит:
— Вижу, нелегкая у тебя судьба. Водителем маршрутки ра-
ботаешь…
— Это понятно, за проезд у вас что?!
***
На перроне сидит мужик и, насвистывая себе под нос
какую-то мелодию, крошит воробышкам хлебушек. Те, ра-
достно чирикая, клюют. Вдруг по перрону, распугав всех
воробьев, пробегает другой мужик. Потом бежит обрат-
но, мечется из стороны в сторону. Тот, что кормил птичек,
спрашивает:
— Что стряслось, товарищ?
— От поезда отстал! Вышел за газетой и отстал! Это просто
кошмар!
— Да чего ж кошмарного? Без меня вот тоже поезд ушел!
Так что считайте, что вам крупно повезло!
562
Додатки
— Вы издеваетесь надо мной? Как же повезло?! Я же должен

был ехать в том поезде! Я пассажир!
— И я должен был ехать… Но вы-то пассажир, а я машинист.
***
— Вчера лесоруб Егорыч со своей бензопилой «Дружба»
возвращался с работы, когда на него напали шесть хулиганов…
Победила «Дружба»!
***
Фраза девушки, которая уложила весь автосервис «Я когда
даю в зад, у меня не горит лампочка». Ответная фраза при-
емщика, от которой все полегли на месте, — «Понятно, а с
машиной-то что?».
***
Вечером а подворотне:
— Закурить не найдется?
— Я боксер. И три дня назад уже объяснял, что не
курю.
— Извините, глаз заплыл, не узнал… Богатым будете.
***
Биржа. Три брокера. Двое носятся, по три телефонных труб-
ки в руках, орут:
— Доводи до двух! Бери! Скидывай десять и сдавай! Четыре
вниз!
Один, мечтательно глядя в окно:
— Снег ПАДАЕТ… (Секундная пауза) Продавай!!!
— Тяжело работать, когда шефа нет?
— Очень тяжело. Даже курить не хожу, боюсь что домой
уйду.
563
Додатки
***
Они были такие романтичные, что над их перепиской пла-
кало даже СБУ.
***
Заработал гастрит. Теперь жена не скажет, что я ничего не
зарабатываю
***
Охота — это спорт! Особенно когда заканчиваются патроны,
а кабан еще жив.
***
Как можно заработать, имея только компьютер и стремле-
ние заработать?
— Продать компьютер.
***
— Засыпаю с одной, провожу время с другой, а думаю о тре-
тьей.
— Да вы ловелас!
— Нет, я библиофил!
***
Маляр красит стену в сумасшедшем доме. Подходит псих:
— Ты крепко за кисточку держишься?
— Да, — отвечает тот.
— Ну, тогда я лестницу забираю.
***
Маляр говорит ученику:
— Иди крась окна.
Через час ученик приходит и говорит мастеру:
— Окна покрасил, а рамы тоже красить?
564
Додатки
***
Муж одной женщины работает на стройке.
Вдруг днем она слышит, как открывается входная дверь.
Заходит муж с двумя ведрами раствора в грязной рабочей спе-
цовке, во рту бычок.
Жена:
— И зачем нам это?
Муж вздрагивает и, выйдя из оцепенения:
— Блин, я что домой пришел? Вот нифига себе я заду-
мался!
***
— Позвольте мне сегодня уйти с работы пораньше, Семен
Семенович. Жена хочет пойти со мной за покупками.
— Ни в коем случае! Сидите и работайте!
— Огромное спасибо, Семен Семенович!
***
Мужик приходит на работу с часовым опозданием, весь
перебинтованный.
Начальник:
— Ты почему опоздал?
— Я упал с пятого этажа.
— И что, целый час падал?
***
На свадьбе волейболистки подружки невесты два часа не
давали букету упасть.
***
Покупал в супермаркете штопор… и тампоны для жены.
Таких глаз у кассирши я никогда не видел.
565
Додатки
***
— Сколько стоит эта баночка? — спрашивает клиент у дис-
трибьютора.
— Триста рублей.
— Кошмар! А вон та?
— Два с половиной кошмара.
***
Настоящий программист никогда не умрет с голоду. И если
в холодильнике закончится вся еда, то он еще неделю может
питаться тем, что осталось в клавиатуре.
***
Меня нигде не принимают на работу! Не знаю, может их
смущает запись в моей трудовой книжке: «уволен к е**ной ма-
тери»…
***
Из-за криков Марии Шараповой на корте теннисные сорев-
нования из категории 6+ переведены в категорию 18+.
***
Закинул старик невод в синее море — помутнело море…
Давно не стирал старик свой невод…
***
Мужик играет на компьютере. Жена рядом:
— Дай я поиграю. Дай я пройду этот уровень…
Муж:
— Вот ты наглая, а? я же, когда ты полы моешь, тряпку у
тебя не забираю?!!
***
— Аэропорт, аэропорт, я борт 57, терплю бедствие!
— Борт 57, борт 57, вас понял! Вычеркиваю!
566
Додатки
***
Чтобы подковы приносили счастье, надо прибить их к
копытам и пахать, пахать, пахать…
***
Летит советский человек в «Боинге», подходит стюардесса:
— Чашечку кофе, сэр?
— За бабки?
Стюардесса уходит за шторку и судорожно роется в разго-
ворнике. Приходит во второй раз:
— Чашечку кофе, сэр?
— За бабки?
— На халяву, сэр.
***
В казарме раздается телефонный звонок и проходивший
мимо младший офицер поднимает трубку:
— Да!
— Скажите, сколько в вашей части джипов?
— Два, сэр, но один из них не работает, а на втором ездит
жирная задница полковник Рассел!
— Что, такая жирная?
— Так точно, сэр, жирнее и представить трудно!
— А знаете ли вы, с кем разговариваете?
— Нет, сэр.
— Вы разговариваете с полковником Расселом!
— А знаете ли вы с кем вы разговаривает?
— Нет.
— Ну тогда пока, жирная задница Рассел!
***
— За минувшие сутки никто не застрелен, и не взорван, ни
один самолет не разбился, ни один корабль не утонул, стихийных
бедствий не было. Редакция приносит зрителям свои извинения.
567
Додатки
***
— Так, молодой человек, где хотите служить?
— В ПВО! В ПВО возьмите! В ПВО служить хочу!!!
— А с чего это у вас нервишки так сильно расшатаны? Не
высыпаетесь, смотрю, регулярно со слухом проблемы начи-
наются?
— Я возле аэропорта живу. В ПВО меня возьмите! В ПВО!!!
***
Сержант:
— Кто поедет на картошку?
Выходят двое.
— Молодцы! Остальные пойдут на картошку пешком.
***
У нашего человека две проблемы: доработать до пятницы
и не умереть до понедельника.
***
— Извините, ваш пароль используется уже больше 30 дней,
необходимо выбрать новый!
— Розы.
— Извините, в вашем новом пароле слишком мало симво-
лов!
— Розовые розы.
— Извините, пароль должен содержать хотя бы одну
цифру!
— 1 розовая роза.
— Извините, необходимо использовать, как минимум, 10
различных символов в пароле!
— 1гребанаярозоваяроза.
— Извините, необходимо использовать хотя бы одну за-
главную букву в пароле!
— 1ГРЕБАНАЯрозоваяроза.
568
Додатки
— Извините, не допускается использовать несколько

заглавных букв, следующих подряд!
— 1ГребанаяРозоваяРоза.
— Извините, пароль должен состоять более чем из 20 сим-
волов!
— 1ГребанаяРозоваяРозаБудетТорчатьИзТвоейЗадницыЕс
лиТыНеДашьМне ДоступПрямо—Б..дьСейчас!
— Извините, но этот пароль уже занят!
***
— Безобразие! Дайте жалобную книгу!
— Вам очень жалобную?
— Не… Очень…
— Валя, подай товарищу «Муму».
***
Агент, рекламирующий пылесосы, входит в очередную квар-
тиру, демонстративно рассыпает в прихожей принесенный с
собой мусор и заявляет хозяйке:
— Если мой пылесос не соберет это до последней пылинки,
я готов все съесть! Куда вы, мадам?
— За ложкой. У нас третий день отключено электричество.
***
Производственная гимнастика для работников банка. Радио:
— Ноги на ширине плеч, руки за голову, лицом к стене…
***
Вчера на работе искали справедливость. Сегодня ищем ра-
боту.
***
При слове «вокзал» Василий, таксист с 30-летним стажем,
получает от одного до трех оргазмов.
569
Додатки
***
Новый священник спрашивает прихожанку, как ей нравят-
ся его проповеди.
— Изумительно! Можно сказать, мы о грехе ничего и не зна-
ли, пока вы к нам не приехали!
***
Объявление: «Ищу тренера, который может объяснить
мне, что такое уклоны, нырки, апперкоты, джебы, удары
по туловищу, работа на средней и ближней дистанции,
а не орать во время боя без передышки: «Давай, Саша,
давай!»
Г. Література і мистецтво
***
Винни Пух спрашивает Пятачка:
— Пятачок, ты интересуешься авиацией?
— Да, Винни. А что?
— Тогда я могу устроить тебя летать на Ил-62!
— Вот здорово! А кем — бортинженером или бортпровод-
ником?
— Бортпитанием!
***
В картинной галерее дама спрашивает дежурного:
— Скажите, это картина Ван Гога?
— Нет, это Мане.
— А это Сезанн, не так ли?
— Нет, это Гоген.
— Но вот это — точно Пикассо!
— Нет, это зеркало.
570
Додатки
***
В словосочетании «романтический ужин» для женщины
ключевое слово — «романтический», а для мужчины — «ужин».
***
— Охарактеризуйте вкратце основное произведение Льва
Толстого.
— Ну, если в двух словах, то война и мир.
***
«Дружба дружбой, а варенье сейчас стоит денег…» — при-
говаривал Малыш, сдавая Карлсона в аренду авиакомпа-
ниям.
***
— Штирлиц, дружище, ты любишь собак?
— Айсман, я хоть и родился в Китае, но не до такой же сте-
пени, — сказал укоризненно разведчик и отодвинул тарелку.
***
Буратино — Муму:
— В трудную минуту держись за меня, не пропадешь!
***
— Сколько языков знаете?
— Три.
— Фамилия?
— Горыныч.
***
Берег лесного пруда потряс жуткий взрыв, с ближних де-
ревьев облетели листья, а через секунду на землю обрушились
тонны воды вперемешку с водорослями и илом. Крошка енот
вылез из укрытия, слегка отряхнул с себя грязь, подошел к бере-
571
Додатки
гу, выплюнул потухший бычок и, глядя на не успокаивающуюся

еще воду, поцедил сквозь зубы:
— А ты не такой уж и крутой, тот, кто сидит в пруду!
***
Решил Винни Пух приколоться над Пятачком и говорит:
— Пятачок, а я тебя вчера в ресторане видел.
— А я там был один?
— Нет, с гарниром!
***
Винни говорит Пятачку:
— Слышь, братан, я знаю, что с тобой будет, когда ты
вырастешь!
— А ты что, мой гороскоп прочитал?
— Не-а, книгу «О вкусной и здоровой пище»!
***
— Чебурашка, слышь, че я говорю?
— Гена, посмотри на меня, конечно слышу…
***
Малышу было очень жаль Карлсона. Но папе был очень ну-
жен лодочный мотор…
***
Интервью с известной актрисой. Журналист:
— Почему вы любите только богатых мужчин?
— О! Вы ошибаетесь! Я люблю только веселых мужчин. И
не моя вина, что таковых нет среди бедных.
***
Жаль, что комдива Котова в свое время не съела собака
Баскервилей...
572
Додатки
***
Малыш на ДР очень просил родителей купить собаку. Ро-
дители решили порадовать малыша и купили здоровенного
сербернара. Малыш посмотрел на псину и говорит: «Я не понял,
кому кого подарили?».
***
Приходит как-то Винни Пух к Пятачку и говорит:
— Я слышал, Пятачок, что ты себе никак невесту подобрать
не можешь? Так вот, я тебе морскую свинку принес…
— Нет, Винни, я против смешанных браков. Да и дети стра-
дать будут.
— Почему?
— Да ты вспомни: папа нашего ослика Иа-Иа в свое время же-
нился на ящерице, и теперь вот сыночек все время хвост теряет.
***
Приходит Винни Пух к Пятачку и говорит:
— Слушай, ты, говорят, никак жениться не можешь? На, я
вот для тебя морскую свинку принес.
Ну, Пятачок обрадовался, женился. Встречает его Винни
Пух через месяц, а Пятачок — весь зеленый, шатается, еле
идет.
— Что с тобой? — спрашивает Пух.
— Ох, плохо мне, Винни, мутит меня что-то, — говорит Пя-
тачок.
— А ты у врача был?
— Был. Он говорит, это я от жены морскую болезнь подхва-
тил.
***
Пятачок заходит в магазин и спрашивает:
— Простите, у вас из чего подушки?
— Из пуха.
573
Додатки
— Ах, Винни, Винни…
***
Задайте другу следующий вопрос:
— Винни Пух свинья или кабан?
И наслаждайтесь…
90 % отвечает — свинья, хотя правильный ответ — медведь.
***
Штирлиц уже начал засыпать, когда в дверь постучали.
— Потом засыплю, — подумал он, накрывая аппарат и пря-
ча сахар.
***
Театр в африканской стране.
— Давайте поставим «Отелло».
— Отелло-то мы сыграем, а где на остальных столько белой
краски найдем?
***
Как-то раз Винни Пух с Пятачком, замотанным в шарфик,
прогуливались и зашли в банк.
— Всем ни с места, это ограбление, — крикнул Винни.
— Да у вас-то и оружия нет, — охрана, персонал и клиенты
очень смеялись.
— А ну, свинья, покашляй…
***
Подходит волк к домику поросенка Ниф-Нифа, набирает
в грудь воздух… Ниф-Ниф: «Дуй, дуй… Чихал я на тебя сто
раз…».
574
Додатки
***
Из письма:
«Уважаемое телевидение! А можно ли выступить у вас на
«Минуте славы» с уникальной способностью довести любого
человека до бешенства?».
***
Юрий Шатунов и Сергей Шнуров объединились! Встречай-
те в своем городе группу «Ласковый мат».
***
Александр Друзь зашел на похороны и угадал, что в черном
ящике.
***
Глядачі між собою:
— Я дуже розчарований виставою. Тим паче, що з мого
місця нічого не було ні видно, ні чутно.
— Що казати про мене. Я ж усе бачив і чув.
***
В полумраке своей каморки Папа Карло наступает на кучу
опилок: «Буратино..! Гадина..! Опять..?!».
***
Одной даме Раневская сказала, что та по-прежнему молода
и прекрасно выглядит.
— Я не могу ответить вам таким же комплиментом, — дерз-
ко ответила та.
— А вы бы, как я, соврали! — посоветовала Фаина Георги-
евна.
575
Додатки
***
— Нонна, а что, артист Н. умер?
— Умер.
— То-то я смотрю, его хоронят.
***
Ты знаешь, этот фильм действительно сделан точно по кни-
ге. Я заснула на том же месте.
***
После премьеры одной из своих знаменитых пьес «Кандида»
Б. Шоу послал актрисе, игравшей главную роль, следующую
телеграмму:
«Великолепная, необыкновенная, божественная…»
Взволнованная актриса ответила:
«Вы преувеличиваете».
Шоу телеграфировал: «Я имел ввиду пьесу».
Актриса ответила: «Я тоже».
***
Перед генеральной репетицией спектакля одна актриса ка-
призно требовала:
— Жемчуг, который я буду носить в первом акте, должен
быть настоящим!
— Все будет настоящим, — успокоила ее Раневская, — и
жемчуг в первом действии, и яд — в последнем.
***
Был период, когда Раневская кочевала по театрам. Ее спро-
сила:
— Почему, Фаина Георгиевна?
— Искала Святое Искусство! — ответила Раневская.
— Нашли?
— Конечно.
576
Додатки
— Где?
— В Третьяковской галерее…
***
Раневская показывала домработницу, которая готовилась к
свиданию и бесконечно звонила по телефону своим подругам:
«Маня, у тебя бусы есть? Нет? Ну, пока. Нюра, в тебе бусы есть?
Нет? Пока»…
— А зачем тебе бусы? — спрашивает ее Фаина Георгиевна
в этой моносценке.
— А шоб кавалеру было шо крутить, пока мы в кино си-
дим!
***
— О, сколько ног помнит эта сцена!
— А сколько рук держали эти микрофоны!
— И у сидений в зале есть свои незабываемые воспомина-
ния о прошлом!
***
Хазанова три дня не было на занятиях в кулинарном тех-
никуме. Преподаватель спрашивает:
— Ты почему прогулял первый день?
Хазанов отвечает:
— На бабу залазил!
— Так-с. Интересно. А второй день?
— С бабы слазил.
— Вообще весело. Ну а третий?
— Отходил. Руки-ноги весь день тряслись.
— Да где ж такую бабу нашел?
— Да возле ВДНХ с серпом стоит…
***
Официант — кинозвезде:
577
Додатки
— Вы знаете, я где-то вас видел.

— Может быть, в кино?
— Может быть. А вы какой кинотеатр посещаете?
***
В опере:
— Тебе не нравится? — шепотом спрашивает жена, заметив,
что муж начинает ерзать.
— Тенор просто ужасен!
— Тогда пойдем домой.
— Ни в коем случае! В третьем действии его убьют. Я не могу
отказать себе в удовольствии полюбоваться на это зрелище.
***
Зритель уходит после первого действия.
— Вы так рано уходите? — спрашивает гардеробщица.
— Насколько я понимаю, второе действие написано тем же
автором.
***
Американский оператор приехал на «Мосфильм» и ему по-
казали потрясающе снятую сцену морского шторма. Узнав, что
шторм снимали самый настоящий, американец сказал:
— У себя в Штатах я эту сцену спокойно снял бы в стакане
воды.
На что русский оператор ответил:
— Я бы тоже ее элементарно снял в стакане воды, но у нас
на студии все время куда-то пропадает стакан.
***
Юному актеру впервые досталась главная роль. Спрашива-
ет он у старого, опытного актера:
— Весь первый акт мне нужно играть пьяного в стельку че-
ловека — я очень волнуюсь, так как неуверенно себя чувствую.
578
Додатки
— Молодой человек — это совсем нетрудно, вы спускаетесь

в буфет и выпиваете 100, 200 или 300 грамм коньяку и играете
себе…
— Но дело в том, что во втором акте мой герой абсолютно
трезв…
— Ну, батенька, здесь уже талант нужен!
***
Один мужик пошел с женой в театр. После первого отделе-
ния он захотел в туалет, осторожно выбрался из ряда и пошел
искать туалет. Долго бродил в поисках, наконец нашел какой-то
бутафорский памятник, окруженный искусственными цвета-
ми, и справил нужде около него. Затем вернулся на свое место
и спросил жену:
— Много я пропустил из второго отделения?
— Ты сыграл в нем главную роль!
***
Журналист берет интервью у нового аристократа:
— Вам нравится Бернард Шоу?
— Не знаю… А по какому каналу оно идет?
***
Студент консерватории снял свою первую в жизни кварти-
ру. Через неделю звонит матери и жалуется на соседей: «одна
рыдает весь день, другая лежит в кровати и стонет, а еще есть
парень, который бьется головой о стену».
— Ты держись от них подальше, сынок, — советует мать.
— А я так и делаю. Сижу целый день у себя в комнате и
играю на трубе.
***
— Штирлиц, — сказал Мюллер, — вы, часом, не еврей?
— Ну, да! Мать русская, отец русский, а я почему-то еврей,
— обиделся Штирлиц.
579
Додатки
***
Барабанщик рок-группы Петров ежедневно узнает новую
информацию обо всех своих предках вплоть до великого царя
Михаила Федоровича от соседей по коммуналке…
***
Вчера ходили на фильм «Аватар». Потом жена всю ночь не
спала, бредила, прыгала, с кровати падала, меня за хвост дер-
гала…
***
Молодой художник признается девушке:
— Знаешь, ты — первая модель, которую я поцеловал!
— А какие модели у тебя были раньше?
— Разные: горшок с цветами, ваза с фруктами, всякие овощи…
***
— Я видел этот спектакль. Советую вам уходить после вто-
рого акта.
— Почему после второго?
— После первого очень уж большая давка в гардеробе.
***
Казалось бы, зачем убийце убивать убийцу, убившего убий-
цу убийцы?
Но Донцову уже было не остановить!
***
— Папа, а что такое голубая кровь?
— Я тебе, сынок, точно сказать не могу. Но, по-моему, это
что-то связанное с шоу-бизнесом.
***
Во время праздника Хеллоуин олигархи просят звезд
580
Додатки
эстрады спеть им без макияжа, без фонограммы и под живую

музыку.
***
— Вот тебе, сынок, подарок на Новый год! — говорит отец,
вручая сыну гитару.
— Спасибо, папа! Подожди, а почему она без струн?
— Не все сразу, сынок. Вот научишься играть, тогда струны
купим.
***
— Ты с ума сошел — с ребенком подобные фильмы смотреть?
— А что такого? Кровищи не так уж и много! Да и он не смо-
трит почти, прячется под одеяло со страха и через некоторое
время обязательно засыпает.
***
В Голландии «Алиса в стране чудес» признана
документальным фильмом.
***
— Вы закончили мой портрет?
— Да, вот.
— Но тут же просто написано «мудак»!
— Я художник, я тАк вижу…
***
— Почувствовала себя настоящей женщиной, когда про-
сидела 4 часа в аське, дожидаясь пока Он будет онлайн и на-
пишет «Привет», чтобы сообщить ему, что я с ним не разгова-
риваю.
***
Алиса (3 года) просит маму:
581
Додатки
— Мамочка, а спой мне песенку про Мышку-шумелку?!

— Да, я не знаю такой!
— Ну, как же: «Шумелка-мышь, деревья гнулись…»?
***
Анонс фильма: «Красная Шапочка больше не ходит пешком
в лес. Бабушка купила ей джип. Смотрите во всех кинотеатрах
страны фильм «Волкодав!».
***
Только что досмотрел «Титаник» и начал смотреть «Начало».
«Начало» начинается с того, что ДиКаприо выплывает на берег.
***
Борис Гребенщиков полоскал горло и случайно записал
новый альбом.
***
После просмотра «Анны Карениной» две блондинки обсуж-
дают фильм:
— Ну, вначале все было как у Пушкина, а потом чего-то они
намудрили…
***
— Марина, а пойдем в кино после школы?
— Не могу. Я после школы в университет поступлю, а потом
на работу устроюсь.
***
Логика кинобоевиков: вышибить дверь из гранатомета, а
потом тихо красться, чтобы никто не услышал.
582
Додатки
***
Электрический стул отказался казнить Аркадия Укуп-
ника.
***
Недавно состоялись гастроли Аркадия Укупника. Ни одна
террористическая организация пока не взяла на себя ответ-
ственности за этот акт.
***
Через 40 лет: — Бабуль, спой песенку своей молодости? —
Опа, Гангнам Стайл! Оп, оп, оп!
***
Стоит Алла Пугачева и раздает своим поклонникам
автог рафы. Сквозь толпу пробивается к ней маленький
мальчик:
— Алла Борисовна! Алла Борисовна! Распишитесь, пожа-
луйста!
Пугачева:
— Вот как подрастешь, так и распишемся.
***
Грустно? Ничего не может развеселить? Посмотри порно с
украинскими субтитрами.
***
Проект «Дом-2» так долго идет, что скоро ребята будут стро-
ить кладбище.
***
Кавказские блохи, услышав звуки лезгинки, затоптали кош-
ку насмерть.
583
Додатки
***
Попил Иванушка из Кинг-Конгова копытца и стал Нико-
лаем Валуевым.
***
В семье кинорежиссеров первый ребенок всегда немного
интереснее второго.
***
Узнав в стоящем на палубе человеке ДиКаприо, пассажиры
в панике стали покидать круизное судно.
***
Попали в яму в лесу волк, лиса и свинья. Волк смотрит вле-
во — свинья. «Так, значит, вопрос с едой решили», думает он.
Справа лиса, хорошенькая такая. Думает волк: «Ну, с сексом тоже
все нормально». Свинья чувствует, что волк голодный, и говорит:
— Слушай, волк, а можно я на последок спою?
— Ну, спой.
Свинья как завизжит. Прибежали охотники и всех зверей
в яме перестреляли. Волк умирает и думает: «Вот дурак… Еда
была, секс был, так нет — шоу захотел!».
***
— Пап, я хочу заняться балетом.
— Нет, Сережа, это опасно.
— Почему?
— Я тебе ноги переломаю.
***
Оправдываясь перед Брэдом Питтом за адюльтер, Анджели-
на Джоли получила сразу двух «Оскаров»: за лучший сценарий
и за лучшую женскую роль.
584
Додатки
***
Разговаривают два олигарха:
— Я слышал, у тебя есть личный скульптор, член Академии
художеств?
— Да, есть. Отличные пельмени лепит!
***
На волне успеха Стаса Михайлова и Елены Ваенги все
забыли про Юлиана. «А ведь я начал петь такую ерунду гараз-
до раньше!» — жалуется исполнитель.
Д. Освіта
***
Олигарху на мобильный приходит SMS: «Папа, срочно за-
вези белых медведей в Антарктиду. Сыплюсь на географии».
***
— Сегодня проверяла у ребенка сочинение и увидела ошиб-
ку в фразе «опыт в жизни приходит с гадами…», но потом по-
думала и решила не исправлять.
***
Учительница в школе предлагает детям придумать пред-
ложение, в котором слово «прекрасно» употребляется дважды.
Маша: «Вчера папа купил маме прекрасное платье, в котором
мама выглядела просто прекрасно!».
Петя: «Моя бабушка готовит прекрасное печенье, которое
я прекрасно кушаю».
Вовочка: «Вчера за ужином моя сестра объявила, что
беременна, а отец сказал: «Прекрасно, б***ь! Просто пре-
красно!».
585
Додатки
***
Храбрость и трусость. Верность и предательство. Любовь и
ненависть. Спрашивайте во всех книжных магазинах страны
— словарь антонимов.
***
Ваш пароль должен содержать цифры, буквы, завязку, раз-
витие, кульминацию и неожиданный финал.
***
У молодой учительницы с большой грудью за первой партой
сидят пять человек.
***
Виталик перед спортзалом выпил 8 банок энергетика и
уехал домой на велотренажере.
***
Восьмиклассник Михаил ВООБЩЕ НЕ расстроился, об-
наружив, что на сайте «Школницы.ру» нет ни сочинений, ни
рефератов, ни изложений…
***
— Прочитайте это слово задом наперед.
— Чем-чем прочитать?!
***
— Ты зачем наклеил в тетрадь фотографию отца?
— Училка сказала, что хочет посмотреть на дурака, который
делал мои уроки…
***
— З днем десантника, синку!
— Тату, не смішно! Може я ще поступлю!
586
Додатки
***
Недавно в одном из негосударственных вузов Киева был
арестован преподаватель китайского языка за то, что 6 лет
преподавал придуманный им язык…
***
— Сижу и отгадываю кроссворд. Вопрос: «Слово из 3-х букв,
на которое Нептун посылает корабли?» Ответ сразу написал,
но ошибся. Оказалось, «дно»…
***
— Вчера женился на учительницы младших классов.
— Ну и как?
— Ложимся в постель, а она мне — не причмокивай языком,
когда целуешься. Держи спину прямо, не горбись. Не крути
головой по сторонам. Все, спасибо, садись. Четыре.
***
В школу пригласили батюшку провести урок и рассказать
детишкам о христианстве. В конце занятия он спрашивает:
— Ну, дети, как молитвы заканчиваются?
— Аминь!
— Правильно. А что это значит?
Встает продвинутый мальчик:
— Ну, наверное, это что-то вроде «отправить сообщение».
***
— Посоветуйте, как мне избавиться от этого настырного
Вовки.
— Чем же он тебе так надоел? Портфель вон каждый день
носит тебе из школы.
— Да у меня дома этих портфелей уже штук 200.
587
Додатки
***
— А почему у вас дети такие седые?
— А я им на ночь вместо сказок правду рассказываю.
***
Случайное открытие двери в школьную подсобку оберну-
лось для Сережи в пожизненную «пятерку» по русскому языку
и физкультуре.
***
Мальчик Петя не выдержал фразы «К доске выходит… к до-
ске выходит…» и умер от сердечного приступа.
***
Борщ студенческий. Рецепт: кипяток и глубокая тарелка
красного цвета.
***
Пятиклассник Антон 17 раз перечитал «Красную Шапочку»,
но так и не нашел хотя бы одного совпадения с тем фильмом,
который он обнаружил у отца в шкафу.
***
Учили с дочкой скороговорку из учебника за 4 класс: «Ах
у ели, ах у ели, ах у ели злые волки разбросали все иголки…».
Попробуй ребенку объяснить почему папа ржет!
***
Учительница русского языка, впервые прыгнувшая с пара-
шютом, была потрясена, удивлена, крайне обескуражена, но
вслух кричала по-другому.
***
Русский язык — очень сложный язык. Как, например,
588
Додатки
объяснить иностранцу, что «коза» и «козел» — это одно и то же

животное, но разного пола, а «оса» и «осел» — два совершенно
разных животных?
***
Девочка выходит из ванной и говорит Вовочке:
— У тебя в ванной висят два полотенца: одно — под буквой
«М», другое — под буквой «Ж». Я взяла то, которое под буквой
«Ж». Я правильно поняла: «Ж» — для женщин, «М» — для муж-
чин?
— Нет, «М» — для морды…
***
Ученые провели смелый эксперимент — испытали Виагру
на кроликах. Эффект не заставил себя ждать… — досталось
даже ученым!
***
Приходит Машенька (8 лет) домой из школы и спрашивает
маму:
— Мама, а что такое аборт?
Ребенок 8 лет, а вопросики…
Мама с папой посоветовались: как расскажешь? А не рас-
скажешь, все равно на улице узнает. Ну и объяснили ребенку
все досконально и с примерами, а потом уж и спрашивают:
— А где же ты услышала это слово?
Она и отвечает:
— А мы на уроке пения песню учили. А там слова такие: «И
волны плескали аборт корабля…».
***
— Мальчик, а ты школьник?
— Нет, я не школьник, я садист! Я в садик хожу!
589
Додатки
***
Учитель спрашивает маленького Вовочку:
— Твой пиджак из чего сделан?
— Из сукна.
— Верно, а сукно из чего выделывается?
— Из шерсти.
— Молодец! А шерсть кто нам дает?
— Овцы.
— Умница! Значит, какое животное дало тебе пиджак?
— Папа.
***
Приемная комиссия в институте:
— Молодой человек, а почему вы выбрали для поступления
именно этот институт?
— Не задавайте глупых вопросов, папа!
***
— Мама, а у тебя компьютер в детстве был?
— Нет.
— А DVD?
— Нет!
— А сотовый?
— Нет.
— Мама, а ты динозавров видела?
***
Ехала в метро. Напротив сидел парень, то поднимал глаза
на меня, то опускал. Мне это надоело. А потом, когда народа в
вагоне стало поменьше, я увидела, что он читает книгу: «Как
распознать ведьму».
590
Додатки
***
Новые сигареты специально для школьников «Родительское
sobranie»… Теперь со вкусом ремня!
***
Самый главный вклад в воспитание ребенка — правильно
выбранный папа…
***
Око за око! Зуб за зуб! Сказал Вовочка и наставил двоек
Марье Ивановне в «Одноклассниках» на фото.
***
Лучшей мотивацией учиться была фраза отца: «Александр
— это защитник по-гречески, так что выбирай: либо ты защи-
щаешь диплом, либо защищаешь Родину».
***
— Помните, в фильме «Вспомнить все» со Шварцнеггером
про Марс была такая женщина-мутантка с тремя грудями?
Помните? Вот видите… Это-то вы помните, а третий закон
Ньютона нет!
***
— Мама, а как правильно: «какишь» или «какаешь»?!
— А что ты пишешь?
— Письмо девочке…
— А что именно?!
— Какаиштыкрасивая!..
***
Директор школы ловит в туалете курящего парня:
— Какой класс?
591
Додатки
Парень, выпуская дым кольцами:

— Буржуазия!
***
Мальчик, который плохо учился, закончил школу с красной
попой.
***
Пятилетний племянник, роясь в ящике со старым барахлом,
нашел октябрятскую звездочку. Долго и с интересом разглядывал
незабвенный лик Ленина, а потом подошел к матери с вопросом:
— Мам, а как зовут этого покемона?
***
— Дети, кто может объяснить мне слово «летописец»?
Второклассники дружно заверили Марию Ивановну, что это
означает «Лето закончилось. Совсем».
***
— Ты знаешь теорему Пифагора?
— Да.
— Докажи.
— Мамой клянусь!
— Садись, «пять».
***
Учитель: «Ваш сын нарисовал на парте муху, как живую. И
я отбила об нее руку».
Отец: «А вот я когда увидел в ванной нарисованного кроко-
дила, выбежал через нарисованную дверь».
***
Вовочка приходит домой из школы:
— Учительница по литературе поставила мне двойку…
592
Додатки
— Почему?
— Да в сочинении «Как я провел лето», я написал: «Спасибо,
хорошо!».
***
Двое на природе под деревом:
— Оля, ну помоги же мне, возьми его скорее.
— Что-то он у тебя, Вась, глубоко засел, застрял что ли? Ой,
какой маленький…
— Будь внимательней с ним, он ведь такой хрупкий, сама
видишь.
— Да буду, буду… Он так извивается! … Яйца не задела?
— Да нет, вроде бы. Палку бросишь?
— Я тебе брошу…
Да-а-а… Нелегко было юным натуралистам вернуть птенца
в его гнездо.
***
Во время падения звезды восьмиклассник не успел опреде-
литься с желанием и на следующий день стал обладателем мно-
госкоростного велосипеда с сиськами.
***
Зачем учительница говорит: «Посмотрите, ребята, это Ита-
лия, она похожа на сапог». Ты о чем вообще говоришь? Италия
похожа на рай! Это ты похожа на сапог.
***
Самое страшное слово в ядерной физике — «Oops…».
***
Интернет сегодня как Древний Египет — люди пишут на
стенах и поклоняются кошкам.
***
Учительница знакомится с учениками.
593
Додатки
— Как тебя зовут?

— Катя.
— Не Катя, а Екатерина.
— А тебя?
— Женя.
— Не Женя, а Евгений.
— А ты кто у нас?
— Еборис!
***
Профессор в университете: «Недоделанный курсовик —
это не беда. Главное, когда будете делать детей — доделай-
те их! А то потом приходят недоделанные дети и приносят
недоделанные курсовики. И никак не прервать этот замкнутый
круг…»
***
— Сереженька, сынок, собери пожалуйста игрушки.
— Мам, я лучше в углу постою.
***
Если бы молитвы детей осуществлялись — ни одного учи-
теля не осталось бы в живых…
***
— Чем отличается гуманитарий от технаря?
— Если гуманитарий видит на столбе надпись «Не влезай.
Убьет», то предусмотрительно отойдет. Технарь, напротив, по-
лезет на столб, чтобы выяснить: кто убьет, зачем убьет и чем
убьет.
***
Ученик решил подкупить преподавателя: перед проверкой
засунул в тетрадь 500 долларов и написал записку: «100 до-
594
Додатки
лларов = 1 балл». После проверки ученик открывает тетрадь,

видит 300 долларов и записку: «Возьми сдачу».
***
У землян нет денег, чтобы доставить воду в засушливые
районы Земли, но есть деньги, чтобы искать воду на Марсе.
После этого стоит спросить: есть ли на Земле разум?
***
Каждый раз, когда профессор приходил в буфет, его очень
раздражало, что все студенты просят «Одно кофе». Но однажды
он услышал:
— Мне, пожалуйста, один кофе.
«Ну наконец-то»,— с облегчением подумал профессор.
— И один булочка…— добавил Ашот.
***
Чукотські діти — суворі. Вони чекають температури -30,
коли скасують уроки в школі й можна буде піти подовше по-
гуляти на вулиці.
***
Приходит Вовочка со школы и говорит отцу:
— Па, мне двойку по биологии поставили.
— За что?
— Спросили: «У кого самые большие яйца?»
— Ну, а ты?
— Я сказал: «У верблюда».
— Правильно, а учительница?
— Сказала, что у страуса.
Отец (задумчиво):
— У Штрауса? Так вот почему он такие медленные вальсы
писал…
595
Додатки
***
— Сегодня пробовал научить своего попугая танцевать степ,
но, похоже, он дебил.
— Уверен, что он?
***
Из школьного дневника:
«Ваш сын единственный, кто взял в поход водку!.. Спасибо
вам за сына!».
***
Есть замена Интернету! Выйдешь на улицу — бабульки на
лавочках тебе и оценку поставят, и комментарий добавят, и
статус прикрепят.
***
Сыну в школе дали домашнее задание, где среди прочего
был вопрос: «Как связаны буква «А» и бык?».
Пришлось рассказать ему про финикийский алфавит, как
первую фонетическую письменность. Что там была буква
«алеф», очень похожа на нашу современную «А», и что слово
«алеф» означало «бык». Что, возможно, букву так назвали, по-
тому что если развернуть ее, то она похожа на морду быка с
рогами.
Учительница поставила ребенку двойку, заявив, что он фан-
тазировал в домашнем задании. А правильный ответ: Если к
слову «бык» добавить «а», получится родительный падеж. Я не
планировал в таком раннем возрасте рассказывать сыну, что
половина окружающих его людей — идиоты, но, видимо, при-
дется…
***
Учительница проверяла сочинения и плакала: теперь она
знала, как провести лето, но годы уже не те…
596
Додатки
***
Чтобы повысить мозговую активность, психологи советуют
уединиться и поговорить с самим собой. Меня хватило на две
минуты… Поругались!
***
Якутские школьники не пишут сочинения на тему «Как я
провел лето». Кому интересны эти два-три дня из жизни ре-
бятишек…
***
Английские ученые считают, что после пятой рюмки рус-
ские слово «б***ь» используют как запятую.
***
Люди выучили умные слова, и стало сложнее определять
идиотов.
***
— Ты что такой грустный?
— Представляешь, вчера звонил какой-то придурок, гро-
зился убить, если я от его жены не отстану!
— Так отстань ты лучше от нее.
— Да он не представился.
***
Взбешенный муж вбегает в дом:
— Маша, я знаю все!
— Сейчас проверим. Длина Дуная?
***
Лет 30 назад не верил, что многие американские школьни-
ки не могут найти свою страну на карте… Теперь верю. Теперь
и наши не могут!
597
Додатки
***
Беседуют англичанин, француз и русский.
Англичанин:
— У нас произношение трудное. Мы говорим «Инаф», а пи-
шем «Enough».
Француз:
— О-ля-ля, у нас-то как сложно! Мы говорим «Бордо» а пи-
шем «Bordeaux».
Русский:
— Да это все пустяки. Мы говорим «Че?», а пишем «Повто-
рите, пожалуйста».
***
Интеллект — отвратительная вещь! Человек без моз-
гов абсолютно уверен в высоком уровне своего разви-
тия. Умный же прекрасно осознает, какой он, в сущности,
придурок…
***
Катаясь на американских горках с учительни-
цей русского языка, дети узнали много исключений из
правил.
***
У тебя высшее образование? Или даже два? Сделай домаш-
нее задание со школьником 4-го класса по современным учеб-
никам — почувствуй себя идиотом!
***
Поспорили дети в школе, кто на свете быстрее всего.
Танечка говорит:
— Самое быстрое слово — сказал, а уже не вернешь!
Ванечка говорит:
— Самый быстрый свет! Только включил, а он уже горит!
598
Додатки
Вовочка в ответ:
— У меня тут понос был, так я ни слова не успел сказать, ни
свет включить…
***
— Вовочка, тебе уже шесть лет, и я должен тебе рассказать,
откуда берутся дети…
— Ну вот… В три года я узнал, что у нас не живет до-
мовой, в четыре — что не бывает Бабы-Яги, в пять — что
не существует Деда Мороза… Если сейчас окажется, что
взрослые еще и любовью не занимаются, — то во что остается
верить?!!
***
На глупые детские вопросы лучше всего отвечать вопроса-
ми, ставящими в тупик. Например: — Папа, а откуда берутся
дети? — А почему, сынок, ты не интересуешься, откуда берутся
взрослые? Или мы тебе по барабану?
***
— Вовочка, ты почему не учишь историю?
— А что ее учить, если история никого ничему не учит.
***
В самолете на соседних креслах блондинка и адвокат. Ле-
теть долго.
Блондинка молча отворачивается и смотрит в иллюмина-
тор.
Адвокат блондинке:
— Давайте, я Вам задаю вопрос, если вы не знаете ответ —
Вы мне $5. Потом мне задаете вопрос, если я не знаю ответ — я
Вам $500.
Блондинка соглашается.
Адвокат:
599
Додатки
— Каково расстояние от Луны до Земли?

Блондинка молча отдает $5.
Блондинка:
— Кто поднимается в гору на трех ногах, а спускается на
четырех?
Проходит пару часов. Адвокат обзвонил всех друзей,
перерыл интернет, ответа найти не может.
Делать нечего, отдает блондинке $500 и спрашивает:
— Кто это?
Блондинка молча отдает ему $5 и отворачивается к иллю-
минатору.
***
Вовочка принес домой двойку по математике.
Отец:
За что?
Вова:
— Она меня спросила: сколько будет 3х2? Я сказал 6!
Папа:
— Ну правильно!
Вова:
— Потом она спрашивает: а сколько будет 2х3?
Отец:
— Ну и какая нафиг разница?
Вова:
— Вот и я так сказал!
***
— Дорогой папа! Берлин — очень хороший город,
приятные люди, мне здесь действительно нравится. Толь-
ко иногда стыдно становится, когда подъезжаю к шко-
ле на своем золотом Ferarri, в то время как мои товарищи и
даже учителя приезжают на поезде (электричке). Любящий
сын.
600
Додатки
— Сынок, не стыдись, перевел тебе на счет 25 миллионов

долларов, купи себе тоже поезд, не позорь нас. Папа.
***
— Вася, что мы имеем с курицы?
— Яйца.
— Ну ладно. Вот ты на чем сипишь?
— На полу.
— А под голову что кладешь?
— Валенок.
— Ну ладно, твой папа на чем спит?
— На маме.
— А дедушка на чем спит?
— На кровати.
— А под голову что кладет?
— Подушку.
— А если по подушке ударить, что будет?
— Клопы.
— А если взять нож и распороть подушку, что получим?
— По морде от дедушки.
— Ну ладно, получил ты по от дедушки, ну а потом-то что
будет?
— Перья.
— Фух! Ну так что мы имеем с курицы?
— Яйца…
***
В классе директор представляет детям новую учитель-
ницу:
— Вот, дети, ваша новая учительница: любит детей, за-
кончила вуз на отлично, самые лучшие отзывы и рекомен-
дации…
Вовочка с последней парты (оценивающе):
— Мда-а-а, и грудь высокая, и попка как орех…
601
Додатки
Директор (гордо) кулаком себе в грудь:

— Так сам выбирал!
***
Амбиции — это когда идешь на экзамен, думаешь. Что зна-
ешь на 2, а когда ставят 4, удивляешься почему не 5…
***
Электричка. Цыганка — мужику:
— Позолоти ручку, дорогой! Все, что хочешь скажу!
Мужик достает 500 евро:
— А скажи-ка ты мне, голубушка, период полураспада ра-
дия!
Цыганка в шоке, глаза вытаращила…
— Ну видишь, не заслужила.
***
Воспитатель в детсаде помогает мальчику натянуть бо-
тинки. Он попросил помочь, и здесь было над чем повозиться:
ботинки застряли где-то на полпути, и ни туда, ни сюда… Ког-
да воспитательница, наконец, натянула второй ботинок, пот
с нее лил градом. Она готова была рыдать, когда этот мелкий
выдал: «А они не на той ноге!». Действительно, правый ботинок
был на левой, а левый — на правой… Снять ботинки было не
легче, чем надеть… Воспиталка еле сдерживала себя, натяги-
вая правый ботинок теперь уже на правую ногу. И тут пацан
объявляет: «Это не мои ботинки!» Она с силой прикусила язык,
чтобы не наорать ему в рожу «ЧТО ТЫ РАНЬШЕ МОЛЧАЛ?!»
И снова она полчаса маялась, пытаясь стянуть эти ужасные
ботинки. Когда ей это все же удалось, он сказал: «Это ботинки
моего брата. Мама заставила меня носить их». Воспиталка уже
не знала смеяться ей или плакать. Собрав последние силы и
терпение, она все же натянула ботинки снова и спросила: «А
где твои варежки?» На что мальчик ответил: «Я запихал их
602
Додатки
в носки ботинок…» Суд над воспитательницей начнется на

следующей неделе…
***
На улице к молодому мужчине подходит хорошенькая жен-
щина.
— Извините, — говорит она, — но мне кажется, что вы отец
одного из моих ребятишек…
Мужчина в ужасе:
— Я?
— Успокойтесь, — отвечает она. — Я учительница.
***
— Вовочка, ты уроки сделал?
— Нет.
— А почему тогда лег спать?
— Меньше знаешь, — крепче спишь!
***
Я отдал школе 10 лет жизни, а она научила меня всего трем
вещам: песать и счетать.
***
Как же все-таки меняются времена и нравы, раньше было
«АХ, КАКАЯ ЖЕНЩИНА», а теперь «О, БОЖЕ, КАКОЙ МУЖ-
ЧИНА!»
***
Ребенок смотрит выступление эстрадного певца и говорит:
— А мы когда в садике так орем, нас ругают!
***
Изменил?! Измени ему лицо табуреткой!
603
Додатки
***
— Как писать: «Выздоровила» или «Выздоровела»?
Пиши «Нипадохла!»
***
— Давайте просто посидим молча! Здесь так красиво, не
хочу нарушать эту тишину.
— Тяните билет!
***
Учительница пришла в класс в золотом кулоне с изображением
самолетика. Во время урока Вовочка, не отрываясь, смотрит на
этот кулон. Наконец, учительница не выдерживает и спрашивает:
— Вовочка, тебе самолетик нравится?
— Нет, аэродромчик!
***
Урок сексуального воспитания в школе. Вовочка:
— Марьивановна, а что значит «Любить до гроба?»
— Существенным в этом выражении является предлог «до»,
который указывает на недопустимость некрофилии.
***
Мама Вовочки получает записку от его учительницы:
«Вовочка очень способный ученик, но он слишком много
думает о сексе и девочках!»
Мама пишет:
«Если найдете решение — сообщите. У его отца точно такая
же проблема!».
***
Астролог, известный предсказанием конца света 21 декабря
2012 года, дополнил свой прогноз, предупредив, что в 2013 году
ожидается аномально жаркое лето.
604
Додатки
***
— Зима. Мороз. Еду с женой в автобусе, а напротив моя
студентка (я преподаю в вузе) с какой-то подружкой сидит и
болтает. Не здоровается, а минут через 5 глядит на меня и го-
ворит: «Ой! Андрей Петрович! А я вас одетым не узнала!».
***
Астрономы сообщили что летит большой астероид на Зем-
лю, все ждут конца света 21 декабря. Военные пытаются сбить
астероид с курса, ничего не получается. На Земле паника. Асте-
роид заходит в плотные слои атмосферы, теряет в весе и гроха-
ется в районе Мексики… Оседает пыль, люди подходят ближе…
На земле стоит каменная плита, на ней надпись: «Календарь
Майя с 22.12.2012 по 20.05.3005 г. Спасибо что пользуетесь
нашим календарем!».
***
Ученые установили, что если пищу пережевывать, то давят-
ся витамины, а если не пережевывать — люди.
***
— Пап, а почему Луна больше звезд?
— А хрен ее знает…
— А почему Солнце такое яркое?
— А хрен его знает…
— Пап, может ты устал?
— Нет-нет, ты спрашивай, сынок! Кто ж тебе еще кроме
отца-то, все объяснит?
***
С родительского Интернет-форума:
— Помогите! Ребенок съел таракана! Не буду описывать, при
каких обстоятельствах. Недоглядел. Успел только тараканьи
ноги изо рта вытащить. Что теперь будет?
605
Додатки
— Таракана уже не спасти. Все!
***
Детский садик. Стоит воспитательница, а вокруг нее гурь-
бою бегают ребятишки.
Воспитательница говорит:
— Итак, дети! Теперь давайте дружно, громко, хором еще
раз повторим те нехорошие слова, которые нигде и никогда
нельзя произносить!
***
— В чем ты сейчас?
— В делах.
— Я медленно снимаю с тебя обязательства.
***
Опоздавший студент заглядывает в аудиторию:
— Извините профессор…
Лектор (с угрозой в голосе):
— Почему опоздали на лекцию?
Студент:
— Да, я вчера лег около двух…
Лектор (смягчившись):
— Ну ладно, проходите. В следующий раз ложитесь около
одной и не опаздывайте.
***
— Хочу двойника.
— Думаешь, что двойник ходит бы на пары вместо тебя?
Лежали бы вместе и кричали: «Хочу тройника!».
***
Учу маму работать на компьютере.
— Ну, вот, поздравляю! Ты сама вышла в Интернет!
606
Додатки
— (Долгая пауза) ТЫ ЧТО!!! Я ЖЕ В ХАЛАТЕ!!!
***
Прибегает мальчик на кухню к маме.
— Мама, мама, сегодня контрольная по географии, а я ни-
чего не знаю.
— Ну что же ты сынок, ты же столько знаешь. Ну ка, столица
Германии?
— Берлин!
— Столица Австрии?
— Берлин!
— Столица Франции?
— Берлин!
— Молодец, Адольф, ты у меня такой умный!
***
Школьник нашел $ 1 млн и сдал находку в милицию.
Рыдающая мать утверждала, что, б…ь, страшно гордится
сыном.
***
80 % американских детей считают, что Статуя Свободы дер-
жит в руках мороженое-рожок.
***
Учитель пения, принимая перед каждым уроком
50 г коньяка для связок, к 6-му уроку превращается
в трудовика.
***
Современные дети думают, что Атос, Портос, Арамис и
д’Артаньян — это два грека, латыш и армянин.
607
Додатки
***
Студентка Люся выучила все билеты по логике и стала му-
жиком.
***
— Мама, мама, меня в школе дразнят: говорят, что я ма-
фиозо.
— Что за глупости! Я завтра же пойду к директору и пого-
ворю насчет этого.
— Давай, только сделай так, чтобы это выглядело как
несчастный случай.
***
— Ваша дочь на уроках «проглатывает» окончания слов.
— Знам. Ругам.
***
— Помогите! Здесь есть охранник?
— Да, я.
— Нужна ваша помощь! Мертвое тело человека! Четыре
буквы, третья «у»!
— Труп?
— Подходит, спасибо!
***
— Соломон, сколько будет семью восемь?
— А мы продаем или покупаем?
***
Наутро после бурного выпускного выпускнику Сидорову
казалось, что девочка с колокольчиком перебралась с плеча
ему в голову.
608
Додатки
***
Розмовляють два студенти після здачі екзамену:
— Сань, ти щось написав?
— Порожній аркуш здав.
— Але ж ти і дурень!
— Це чого ж???
— Я теж здав чистий, тепер подумають, що ми один в одно-
го списували.
***
Студент входить у ресторан, кличе метрдотеля і дає йому
10 гривень.
— Ви хочете замовити столик?
— Ні, але годин через дві я прийду сюди знову, з дівчиною.
А ви скажете їй, що вільних місць немає.
***
Отримання диплому — це як скасування кріпосного права
в 1861 році. Ти начебто вільний, але не маєш ні найменшого
поняття про те, що тепер робити.
609
Додатки
Додаток 2
ПАТЕНТНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ
И ПАТЕНТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
Дахно И. И.
Поскольку повинную голову меч не сечет и исходя из того,

что историю, в отличии от жены, обманывать нельзя, автор
этих строк должен признаться в следующем. Предлагаемый
материал им был подготовлен давно. Даже очень давно. Но по-
том он затерялся на балконе квартиры среди других бумаг, на
которые чрезвычайно богат профессор И. И. Дахно. Материал
был случайно обнаружен (на случайности тоже очень богата
профессорская жизнь). Автор очень сожалел, что это не про-
изошло хотя бы месяц назад. Тогда этот материал был бы к
месту в учебном пособии «Право інтелектуальної власності»,
которое готовилось к изданию и успешно появилось на свет.
Кстати, патентное право — обязательная тема практически в
каждом нашем учебнике по международному частному праву.
Правда, освещается она из рук вон плохо. Перенасыщена пу-
блично-правовыми положениями в ущерб гражданско-право-
вым. Англосаксы эту тему в свои учебники по международному
частному праву вообще не включают.
Было решено материал поставить в настоящем учебном
пособии. К международному частному праву материал очень
тесного отношения не имеет, но содержит целый ряд весьма ин-
тересных приемов, знание которых не помешает читательской
среде. Приглашаю к путешествию по необозримому патентно-
му полю. Кто не хочет путешествовать, — может от этого отка-
610
Додатки
заться. Будет как в Англии. Там несколько лет назад путеше-

ствовала группа аборигенов с Австралии. Показывала фокусы
с мужскими гениталиями. Например, завязывали член узлом.
Часть населения городка была возмущена этим шоу. Требовала
от мэра их запретить. Мэр издал мудрое постановление: «Кто
не хочет смотреть — пусть не идет».
А. УРОВЕНЬ ПРОДУКЦИИ
И ПАТЕНТНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ
Рассмотрим методы анализа взаимосвязей уровней про-
дукции и патентной деятельности.
Затронем сейчас сложную и не до конца осознанную тему.
Единственным утешением в связи з имеющимися «белыми
пятнами» являются слова одной чудесной дамы о том, что:
«Думающий человек сохраняет за собой право передумать».
Не исключено, что в будущем, при накоплении дополнитель-
ного статистического и фактического материала, названным
правом придется воспользоваться сполна. На все сто про-
центов.
В зарубежной патентоведческой литературе отсутствуют
специальные исследования по анализу взаимосвязей между
уровнями готовой продукции и уровнями патентной актив-
ности фирм, производящих эту продукцию. Можно лишь до-
гадываться, что при проведении таких исследований прежде
всего необходимо было бы выработать критерии «уровней» как
продукции, так и патентной деятельности. Затем следовало бы
количественно оценить названные уровни. На заключитель-
ном этапе задача свелась бы к установлению функциональной
или, что более вероятно, корреляционной зависимости между
рассматриваемыми видами уровней.
611
Додатки
Один сведущий джентльмен справедливо подчеркнул: «Ког-

да книга горит на костре, она становится понятной даже не-
грамотным».
Тема нынешней беседы является более непонятной, чем не-
горящая книга, поэтому необходимы определенные интеллек-
туальные усилия для того, чтобы сдвинуть с места этот камень.
Поскольку специальных комплексніх исследований взаи-
мозависимостей уровней продукции и патентной активности
нет, то попытаемся проследить эти взаимозависимости по от-
дельным параметрам.
Прежде всего, на материалах США проследим зависимость
между динамикой патентной деятельности, объемом расходов
на НИОКЕР и количеством инженеров и научных работников.
А priori будем полагать, что технический уровень продукции
на нынешнем этапе значительно превосходит уровень, достиг-
нутый несколько десятилетий назад. Попытаемся ответить на
вопрос: возрастала ли так же стремительно патентная актив-
ность?
В 1920 г. в США число заявок на патенты достигло 94738, а
затем стало падать, составив в 1933 г. 66333. В 1937 г. Патент-
ное ведомство рассмотрело 73386 заявок. В 1980 г. количество
поданных заявок составило 112315. Количество поданных за-
явок сейчас намного выше, чем несколько десятилетий назад.
С 1950 по 1965 г. расходы на НИОКР в США возросли на 400%,
а число выданных патентов — лишь на 30 %. С 1990 по 1954
г. общее число научных работников и инженеров возросло на
1640 %, а число выданных патентов — на 37 %. Следовательно,
темпы патентной активности значительно отстают от темпов
финансирования НИОКР и количества лиц, задействованных
в этой сфере.
Показатель патентной активности является, несомненно,
важным показателем научно-технической деятельности фир-
мы. Но этому показателю присущи и определенные недостатки.
Специалисты Национального научного бюро Национального
612
Додатки
научного фонда США считают: «Не все патенты одинаково зна-

чительны технически и экономически. Данные о патентовании
являются ограниченными в качестве показателя научно-ис-
следовательской результативности, поскольку на патентную
активность влияют многие факторы».
Припустим, что уровни промышленной продукции удалось
оценить с достаточной степенью точности. Но сопоставляе-
мый с ними показатель патентной активности не является
достаточно представительным показателем технического
творчества в фирме /отрасли, стране/. В течение нескольких
последних десятилетий усилилась тенденция к воздержанию
от патентования. По имеющимся оценкам в США ежегодно на
несколько десятков тысяч патентоспособных изобретателей
не подаются заявки на получение патентов. Следовательно,
в повышение уровня промышленной продукции вносят свой
вклад и эти скрытые изобретения, которые ничем не хуже запа-
тентованных. Но в патентную статистику незапатентованные
изобретения не включаются. По мнению американских специ-
алистов объем патентования изобретений является наиболее
низким в тех отраслях промышленности, где технические изме-
нения происходят особенно быстро. А это те отрасли, которые
определяют лицо нынешнего научно-технического прогресса.
Причины воздержания от патентования различны: дли-
тельное прохождения заявочных материалов, высокая стои-
мость процесса патентования, ненадежность предоставляемой
патентной монополии. Бывший глава /Комиссар/ Патентного
ведомства США Дональд В. Баннер отмечал: «Патент США пре-
вратился в жестокую штуку, не предоставляющую ни охраны,
ни стимулирования изобретательства».
Считается, что лучше слабый патент в руках сильной ком-
пании, чем сильный патент в руках слабой компании. Случаи
патентного «пиратства» /«браконьерства» как это называется
в США/, — т.е. незаконного использования запатентованного
изобретения довольно часты. Так как стоимость судебных тяжб
613
Додатки
нередко превышает по патентным спорам 500 тыс. долл., то

отсюда становится понятным, что такие тяжбы не по плечу
мелким фирмам, пусть и обладающим сильными патентами.
Высокий уровень патентной активности фирм сам по себе
не может означать, что и продукция фирм находится на таком
же высоком научно-техническом уровне. Выше отмечалось, что
научно-технический уровень продукции зависит от вклада и
ряда факторов, не поддающихся учету в патентной статистике.
Как-то по вопросу, близкому к этому, одна дама высказывала
такое мнение: «Все мужчины одинаковые, просто жены у них
разные».
Японские фирмы долгое время сами не изобретали, а при-
обретали лицензии на изобретения американских фирм. Уро-
вень патентной активности японских фирм в таком случае был
низкий или вообще равнялся нулю. Но выпускаемая ими про-
дукция была более конкурентоспособна на рынке США и имела
более высокие технические данные по сравнению с аналогич-
ной продукцией американских фирм.
Конечно же японское проникновение в США в определен-
ной степени объясняется более дешевой рабочей силой. По-
пытаемся ответить на вопрос: можно ли по одним и тем же
патентам на одни и те же изобретения различным фирмам
/или странам/ выпускать продукцию, имеющую различные
технические уровни? Сопоставление американских и япон-
ским фирм позволяет на этот вопрос дать положительный от-
вет — да, можно. Уровень бездефектности продукции в Япо-
нии значительно выше. Японская продукция более надежная и
технически совершенна. Следовательно, технический уровень
продукции не может являться зеркальным отображением уров-
ня патентной деятельности.
Конкурентоспособность изобретения зависит, образно го-
воря, от «упаковки», в которую оно завернуто. Американский
специалист в области патентно-лицензионных отношений Вос-
ток-Запад Дж. Кайзер отмечал: Когда люди говорят о плохом
614
Додатки
качестве товаров из Восточной Европы, под этим понимают-

ся различные вещи. Часто то, что плохо — это дизайн. Когда
представители компании «Дженерал моторз» впервые увидели
венгерские холодильники, они не были восхищены. Но когда
холодильники были подвергнуты различным техническим ис-
пытаниям, мнение «Дженерал моторз» изменилось.
Факты не позволяют полностью сбрасывать со счетов па-
тентную деятельность.
Даже крупные компании США, владеющие монопольными
позициями на рынке /а, следовательно, вполне конкуренто-
способные/ и выпускающие продукцию высокого техниче-
ского уровня, вынуждены постоянно уделять внимание па-
тентной стороне своей деятельности. Например, крупнейшая
компания США «Дженерал электрик» является и крупнейшим
патентодержателем в стране. Ежедневно она получает 3—4
патента. Количество всех полученных патентов измеряется
несколькими десятками тысяч. Значительная часть патен-
тов — действующие.
Опыт предприятий и организаций бывшего СССР также
подтверждает наличие взаимосвязей между конкурентоспо-
собностью на мировых рынках отечественной продукции и
патентной активностью. Так, например, Г. В. Чужин — началь-
ник патентного отдела производственного объединения тур-
бостроения «Ленинградский металлический завод» отмечал:
«Надо подчеркнуть, что устойчивый полувековой экспорт и
продажа лицензий подтверждают — турбины ЛМЗ обладают
высоким техническим уровнем и конкурентоспособностью, в
обеспечении которых заметную помощь оказывает проводимая
на ЛМЗ патентная работа».
В патентном ведомстве Нидерландов статистическому ис-
следованию был подвергнут полностью весь патентный фонд
этой страны за 1912-1978 гг. Основная цель исследования со-
стояла в выявлении зависимостей между динамикой изобре-
тательской активности — с одной стороны, и изменениями во
615
Додатки
внешней торговле, объеме капиталовложений и приростом

производительности.
Обнаружилась четкая взаимосвязь между количеством
поданых заявок, объемом капвложений и объемом внешней
торговли.
Проведенное на материалах 201 компаний из 20 отраслей
промышленности исследование взаимосвязи между патентова-
нием, затратами на НИОКР и объемами продаж в промышлен-
ности США показало, что в компаниях между объемом затрат
на НИКОР, колличеством полученных патентов и объемом про-
даж наблюдается прямая пропорциональная связь.
Исследование патентной статистики для анализа развития
отдельных отраслей техники ФРГ на основе ИНПАДОК-базы
данных и рахличных источников мировой промышленной и
торговой статистики /общее число анализируемых патентных
документов составило 5,8 млн/ показало следующее. Тенден-
ции в зарубежном патентовании соответствуют тенденциям в
международной торговле и конъюнктуре мирового рынка по
изучаемым техническим направлениям.
Патентная статистика может использоваться для прогно-
зирования развития научно-технического прогресса, изучения
тенденции в мировой торговле и коньюнктуре мирового рынка,
принятия современных и обоснованных решений по управле-
нию научно-технической и экономической политикой.
Зарубежные специалисты-патентоведы считают, что если
количество фирм и изобретателей, начинающих работы в дан-
ной отрасли, увеличивается — проблема представляет доста-
точный экономический интерес. Наиболее удобный и доступ-
ный метод такого анализа — это исследование распределения
патентов по рубрикам Международной патентной классифи-
кации (МПК). Патентная охрана в большом числе стран свиде-
тельствует об уверенности патентообладателя в перспектив-
ности изобретения для дальнейшей разработки, производства
и сбыта продукции.
616
Додатки
Анализ матрицы взаимных ссылок в патентах зарубежными

специалистами применяется в качестве метода установления
технической политики фирм. С помощью такого анализа мож-
но выявить фирмы, занимающие наиболее сильные позиции,
блокирующие данную область техники, определить сходство и
различие в технической отрасли фирм. По наличию в патентах
фирмы большого количества ссылок на собственные техниче-
ские решения можно предположить, что эта фирма осущест-
вляет защитное патентование технического решения, которое
она считает важным. Если фирма наиболее часто цитирует па-
тенты другой фирмы, возможно, она находится в технической
зависимости от этой фирмы или осуществляет наступательное
патентование. Путем математической обработки матричных
данных фирмы могут быть распределены по группам в зави-
симости от их технической политики, а также ранжированы
внутри каждой группы.
Математической обработкой данных из патентов, связан-
ных взаимным цитированием, может быть получена серия
точек, определяющих «патентное пространство» внутри ко-
торого выделяются области основных патентов, защитных,
наступательных и др., принадлежащих различным фирмам.
Для разграничения патентного пространства применяются
общепринятые методики картирования. Полученные данные,
в совокупности со сведениями о правах на рассматриваемые
патенты, позволяют выявить стратегически важные патенты
в данной области техники, классифицировать патенты на ос-
новные, защитные и наступательные.
На некоторых предприятиях и в организациях бывшей Че-
хословакии оценка изобретательской активности зарубежных
партнеров и конкурентов осуществлялась в два этапа. Вначале
исследовалась изобретательская активность во всех областях
техники, т.е. в рамках всей МПК, что позволяло выявить все
фирмы, известные в той или иной области техники. Затем
проводился анализ изобретательской активности конкретной
617
Додатки
фирмы как с точки зрения ее конкуренции в данной области,

так и с точки зрения изучения собственно структуры изобре-
тательской активности фирмы по более дробным рубрикам
МПК с целью выявления через количественные изменения
качественных перемен.
Патентный анализ используется для определения по-
зиций в конкурентной борьбе. Анализ большого количества
патентных документов возволяет установить их взаимосвя-
зи. Многие американсчкие и японские фирмы составляют
патентные карты, которые помогают обратить внимание на
наиболее значимые патенты, на направления деятельности
конкурентов, на область постоянных разработок какой-либо
фирмы и на характер патентов: базисные, оборонительные и
наступательные.
Как известно, император Наполеон советовал судить о про-
тивнике не по его намерениям, а по его возможностям. Все-
таки, намерения сильно зависят от возможностей.
И еще об одном аспекте патентной деятельности в ее взаи-
мосвязи с уровнем конкурентоспособности продукции фирмы.
Попытки заранее количественно оценить экономическое
значение патента, как показала практика, являются
несостоятельными. Заранее нельзя рассчитать прибыль, ко-
торую даст патент. На этот счет имеется специальное решение
Верховного суда США. Изобретение телефона, ксерографии,
неоновой рекламы и т.д. и т.п. свидетельствует о том, что в на-
чале даже передовые в технологическом отношении фирмы
могут допустить ошибки и не разглядеть во вновь предлагаемых
изобретениях широких возможностей для повышения конку-
рентоспособности своей продукции и повышения ее техничес-
коно уровня.
Один джентельмен справедливо отмечал: «Женишься —
пожалеешь. Не женишься — тоже пожалеешь». Все же эта
ситуация не является безысходно неразрешимой ибо еще из
сравнительно давней финской песни известно: «если к другому
618
Додатки
уходит невеста — то неизвестно кому повезло». Но наверняка

пожалеют те, кто свою производственную деятельность будет
строить без опоры на патентную деятельность.
Б. ПАТЕНТНАЯ ИНФОРМАЦИЯ
Дальше речь пойдет о методах анализа развития техники
на основе патентной информации.
Один джентельмен, умудренный жизненным опытом, со-
ветовал: «Не бросайте слов на ветер если он дует не в ту сторо-
ну». Поэтому в данной беседе слова будут бросаться в нужных
направлениях, без которых технический прогресс попросту
невозможен.
Специальными статистическими исследованиями установ-
лено, что информация по примерно 90 % научно-технических
решений, характеристики которых содержатся в описаниях
изобретений, не публикуется в остальных источниках научно-
технической информации. В настоящее время объем мирового
патентного фонда составляет несколько десятков миллионов
описаний и ежегодно увеличивается порядка на миллион еди-
ниц.
Недостаточно тщательное изучение патентной документа-
ции приводит к повторным изобретениям. Например, в 1957 г.
В Великобритании изобретатель А. Пилкинтону по существу
ошибочно был выдан патент на способ флотации стекла на
расплавленных металлах. Это изобретение повторяло те же
самые фундаментальные идеи, защищенные двумя патентами,
выданными в США еще в 1902 и 1905 годах.
Указанное свидетельствует о важности патентного фонда
в процессе поиска и отбора необходимой научно-технической
информации, в том числе и для определения тенденций раз-
вития конкретных видов техники.
619
Додатки
В течение последних десятилетий в промышленно развитых

странах сделано очень много для облегчения доступа к патент-
ной информации при помощи автоматизации поиска в базах
данных. Особый интерес был проявлен к базам данных, об-
ращение к которым осуществляется в режиме диалога. Од-
нако автоматизация не может решить все проблемы. Ни одну
из существующих баз данных нельзя считать идеальной. Это
только в любовных романах может казаться реалистичной
техническая идея: «Вечным двигателям — вечные тормоза». В
реальной жизни все сложнее.
Существуют различные базы данных с точки зрения
охватываемых стран, тематики, хронологической глубины и
состава данных.
База данных ИНПАДОК /сокращенное от Международного
центра патентной документации; создан в 1972 г. под эгидой
Всемирной организации интеллектуальной собственности /
ВОИС/ в Вене/ содержит в основном библиографическую ин-
формацию по патентам. Предметный поиск возможен только
по названию изобретения и индексу МПК. Специалисты счи-
тают, что эта классификация, как и любая другая классифика-
ция, описывает предиет изобретения недостаточно конкрет-
но, а названия изобретений — недостаточно информативны.
Поэтому база данных ИНПАДОК может обеспечить лишь очень
приблизительный тематический поиск патентной информа-
ции.
В ИНПАДОК наиболее полно представлены приоритетные
данные. База данных ИНПАДОК содержит также наиболее по-
лную информацию о семействах патентов-аналогов и о разных
уровнях публикации заявочных материалов.
Поиск по библиографическим данным может характери-
зоваться высокой точностью и полнотой. При поиске содер-
жательной информации необходимо выбирать разумное со-
ответствие между показателями полноты и точности. Поиск по
полному тексту описания изобретения ребует запоминающих
620
Додатки
устройств слишком большого объема. Но результаты поиска, как

считают специалисты, будут не вполне удовлетворительными.
Более целесообразно составлять специальные рефераты, в
которых должны быть отражены самые существенные аспекты
содержания документов.
Патентный анализ долгое время относительно широко при-
менялся только в США и Японии в качестве метода выявления
на ранней стадии технических достижений, которые могут
использоваться в будущем. Во всех других промышленно
развитых капиталистических странах тенденции развития
техники по патентной информации определялись менее ши-
роко.
Например, австралийским патентным ведомством было
проведено обширное исследование причин обращения к па-
тентной информации. Основной вывод, полученный в ходе
исследования, свидетельствовал о том, что главным поводом
для обращения к патентной информации являются причины,
непосредственно вытекающие из функционирования самой
патентной системы — предотвращение возможного нарушения
патентных прав и проверка новизны предполагаемого изобре-
тения. Другие причины — определение уровня техники перед
началом НИОКР, создание товаров с высокой конкурентоспо-
собностью, контроль за деятельностью конкурентов, решение
технических проблем, — играют при этом второстепенные
роли.
Патентная информация занимала скромное место сре-
ди прочих источников научно-технической информации по
оценке степени ее важности пользователями. Авторы данного
исследования незначительную роль патентной информации
при анализе развития направлений техники объясняли труд-
ностью доступа к ней и специфическим языком патентных до-
кументов. Трудностей же бояться не стоит, ввиду того, что один
джентельмен справедливо отмечал: «Чем дальше в лес — тем
ближе к его концу».
621
Додатки
Представляют интерес и выводы, полученные бразильским

Национальным институтом промышленной собственности в
ходе исследовния роли патентной информации как индикатора
тенденций развития техники.
Было обнаружено, что участники обследования, осо-
бенно предприятия, выпускающие средства производства,
заинтересованы в правовых аспектах патентных документов и
не проявляют интереса к другой содержащейся в этих докумен-
тах информации. Предприятия, выпускающие товары потре-
бления и научно-исследовательские институты (НИИ) в боль-
шей степени осознают ценность информации, содержащейся
в патентных документах. 56,5 % НИИ из числа приславших
ответы, отметили интерес к поиску информации для опред-
еления уровня техники. Лишь 5,8 % предприятий выполняли
патентный поиск для определения уровня техники. 12 % пред-
приятий использовали патентную документацию для поиска
изделий или процессов, которые могут быть произведены или
применены путем приобретения лицензии или без нее.
В качестве одного из методов исследования тенденций раз-
вития какого-то определенного вида техники на основе патент-
ной информации, следует отметить метод изучения временных
лагов между выдачей патентов по данному виду техники. При
этом изучается срок давности ближайших предшествующих
технических решений, описанных в патентах и научных ста-
тьях, ссылки на которые содержатся и исследуемых патентных
документах. Если в патентах цитируется достаточно новые
технические решения, следовательно, область техники явля-
ется быстро развивающейся. Если же имеют место ссылки на
старые материалы — речь, как правило, идет об усовершен-
ствованиях старых технических решений. Ничего зазорного
в этом нет, ведь технический прогресс состоит не только из
революционных прыжков, но и эволюционных шажков. Почти
что в связи с этим одна чудесная дама справедливо отметила:
«Все языки хороши, если на них говорить по-человечески».
622
Додатки
График зависимости числа ссылок в патентах от срока дав-

ности цитируемых материалов позволяет охарактеризовать
такие факторы, как время, потребовавшееся для появления
принципиално новых или альтернативных технических ре-
шений, быстрое моральное старение технической базы. Бо-
лее подробная инфоормация об изменениях, происходящих в
исследуемой области в зависимости от времени, может быть
получена при анализе трехмерного графика, по осям координат
которого откладываются годы издания патентов /или подачи
заявок/, возраст цитируемых материалов и соответствующее
колличество ссылок.
К показателям, характеризующим значимость патента,
относится число ссылок в патенте и частота цитирования
данного технического решения. Число ссылок определяет ко-
оличество решений, которое перекрываются патентом. Много-
кратное цитирование патента по сравнению с другими служит
мерой его фундаментального новаторского вклада в данную
область техники.
В качестве одного из показателей, характеризующих изо-
бретение, выступает также число авторов патентной заявки.
Наличие большой группы авторов позволяет предположить,
что изобретение относится к проблеме, которая активно
разрабатывается.
Итак, метод изучения по рубрикам общепринятой системы
МПК количества и интенсивности выдачи патентов и других
охранных документов в различных странах мира позволяет
выявить те виды технических решений, которые найдут /или
имеют весьма серьезные шансы найти/ свое практическое при-
менение в обозримом будущем. Экспертная оценка конкретных
технических характеристик должна осуществляться по описа-
ниям изобретений или рефератам.
В патентном ведомстве Нидерландов было проведено ориги-
нальное исследование по выявлению тенденций технического
развития по рефератам, а не по полным текстам патентных
623
Додатки
документов. Анализ рефератов показал, что для 90 % семейств

патентов-аналогов имеется по крайней мере один реферат. Для
остальных 10 % можно использовать формулы изобретений.
Так работать — удобно и быстро, но теряется при этом полнота
информации, необходимой для уяснения тенденций. Хотя, в
связи с этим, можно согласиться с мнением одной прекрасной
дамы: «Ничто так быстро не примиряет с действительностью
как сама действительность».
Патентная информация — несомненно самый важный
источник информации для оценки тенденций научно-техни-
ческого прогресса как в целом, так и отдельных направлений
техники. Но этот источник не может считаться в качестве
единственного. Он должен дополняться и информацией, по-
лученной в результате контактов специалистов. Например,
американские специалисты, анализирующие проведение япон-
цами НИОКР, считают: «Японские исследования представляют
собой ужасную сложность для наблюдения /мониторинга/.
Большая работа проводится в промышленных лабораториях
о результатах которой нигде не публикуется. А то, что выходит
в свет — все чаще публикуется в журналах компаний или уни-
верситетов, а не в известных национальных журналах. Име-
ются горы публикаций. Что еще хуже — это то, что японцы
все реже публикуют на английском языке. Из 9 тыс. научных
и технических периодических изданий, входящих в справоч-
ник библиотеки японского парламента, лишь 25 % издаются
на английском языке или реферируются и индексируются в
западных источниках».
Анализ развития конкретного вида техники на основе па-
тентной информации должен дополняться и экспертными
заключениями специалистов, основанными на информации,
полученной в ходе контактов со своими коллегами.
Очевидно, что появление так называемых пионерских изо-
бретений невозможно или, по крайней мере, маловероятно
предугадать при помощи изучения патентной информации.
624
Додатки
Изобретение Карртерсом нейлона или открытие А. Флемингом

антибактериальных свойств пенициллина не опиралось на
изучение патентной документации, так как соответствующих
аналогичных изобретений тогда попросту не существовало.
Что касается собственно определения тенденций развития
конкретного вида техники на основе патентной информации
одно не вызывает сомнений, — такое исследование должно
опираться на МПК. Специфические цели и задачи должны ре-
шаться применительно к конкретному заказчику.
Автор этих строк полагает, что более конкретно методы ис-
следования тенденций техники на основе патентной инфор-
мации могут быть изучены в результате непосредственного
посещения зарубежных фирм и организаций. Автор не настаи-
вает, но согласен выдержать трудности загранкомандировки и
изучать методы, применяемые западными фирмами, в местах
их постоянной дислокации. А вдруг «за бугром» посчастливит-
ся почерпнуть что-то новое для Украины. Хотя — как сказать.
Ведь один всеведущий джентельмен небезосновательно отме-
чал: «Счастье ведет себя как ветренница: улыбается одному, а
приходит к другому».
625
Додатки
Додаток 3
ГАЗЕТНІ ПУБЛІКАЦІЇ
ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ
ВЛАСНІСТЬ
Професор І. І. Дахно знову сипне попелу на свою вже давно
срібну голову за те, що не встиг втиснути матеріал цього додат-
ку у розділ 4 «Огляд газетних публікацій з економічних та право-
вих питань інтелектуальної власності» навчального посібника
І. І. Дахна і В. Н. Алієвої-Барановської «Право інтелектуальної
власності» (К.: Центр учбової літератури, 2015. — 550 с.).
Повідомляє, що в США заявки на патенти на винаходи,
подані особами віком понад 65 років, розглядаються у першу
чергу. Причина — зрозуміла. Після 65 років у людини значно
більше шансів на зустріч з Богом, ніж у віці 20 років.
Співавтору цієї книжки — вже понад 65 років. Є резон спі-
шити і не залишати публікацію на пізніше. То ж хай цей додаток
вважається складовою частиною зазначеного вище розділу 4.
Журнал «Корреспондент» 4 лютого 2013 року містив стат-

тю Катерини Іванової «Партия из региона». Зазначалося, що
в Україні завершувалася епоха нестримного захоплення відо-
мими продуктовими брендами. Наступав час локальних ви-
робників натуральної, смачної і недорогої їжі.
Великі бренди поки що зберігали перевагу, але поступово
їх частка на ринку скорочувалася. Люди наситилися уніфіко-
ваними продуктами, створеними із застосуванням багатьох
хімічних добавок.
626
Додатки
Зростала зацікавленність в продукції маловідомих в масш-

табах країни заводів в обласних і районних центрах. Вона, як
правило, мала короткий термін зберігання і реалізувалася на
місці. Часто була дешевшою за продукцію аналогічних націо-
нальних брендів.
У статті, зокрема, йшлося про продукцію вінницької кон-
дитерської фірми «Солодка мрія», сироварні італійця Мауриніо
Перкуокко, пивоварів з Хмільника, полтавську кондитерську
фірму «Dominic», кременчуцьку «Романтику», молочні компанії
«Sladosvit» (Черкаська обл.) та «Молокія» (Тернопільська обл.).
На відміну від України, на Заході дрібні фірми працювали не
на своє ім’я, а на марки супермаркетів (private lebels). В Україні
частина таких марок — від 15 до 35 % (в Європі понад 50 %).
Локальні бренди дотримуються політики вузького асорти-
менту, відмови від масштабних комунікацій, довірливих друж-
ніх відносин з клієнтами.
Експерти вважали, що у локальних брендів було майбутнє.
1 липня 2015 року газета «Вести» опублікувала статю Мико-

ли Міліневського «Деньги с радиоволны: кому платят и сколь-
ко».
Коротке резюме під заголовком повідомляло, що пісню Ані
Лорак найчастіше «крутили» 2014 року. Це не принесло грошей
співачці. «Альоша» і Вакарчук змогли заробити понад 100 тисяч
грн.
Стаття містила інфографіку «Топ-5 песен, которые чаще
всего звучали на радио». У лівій колонці були прізвища і фото-
графії співачок (співаків) та назви їх пісень, а також заробітки
у травні 2015 року. У правій колонці — 2014 рік.
Отже, ліва колонка:
• «Alyosha» «Моє серце», 18306;
• Тіна Кароль, «Я все еще люблю», 15185;
• Ані Лорак, «Корабли любви», 13252;
• Потап і Настя, «Бумдиггибай», 13187;
627
Додатки
• «Океан Ельзи», «Не твоя війна», 11592.

Права колонка:
• Ані Лорак «Медленно», 90678;
• «Неангелы», «Знаешь», 84884;
• Вера Брежнева, «Доброе утро», 84681;
• «Океан Ельзи», «На небе», 81787;
• «Alyosha», «Безоружная», 18306.
Соліст гурту «ТНМК» Олег «Фагот» Михайловський скар-
жився, що давно не бачив грошей за виконання на радіо сво-
їх пісень. Повідомляв, що за рік надійшло близько 600 грн.
Ще пару років тому йому надходило кілька десятків тисяч
гривень.
2014 року рекордсменом на українських FM-станціях була
пісня Ані Лорак «Медленно». Її крутили 90 тисяч разів на 20 ра-
діостанціях України. Кількість виконань цієї пісні випередила
записи російських і західних виконавців. У червні 2015 року
пісню «Мое сердце» крутили понад 18 тисяч разів.
FM-станції відповідно до закону мали щомісячно переказу-
вати 2 % від свого прибутку різним асоціаціям, які слідкували
за дотриманням авторських прав. Суми відрахувань, як пра-
вило, не перевищували 10 тисяч грн. Найменше відраховували
локальні і нішові станції (500—1000 грн).Найбільше відрахо-
вували популярні радіостанції з всеукраїнським покриттям.
Асоціаціям також переказували кошти розважальні заклади,
де звучало радіо (пересічно — 1000 грн). 2014 року було зібрано
60 млн грн.
Асоціації залишали собі 20-30 відсотків від зібраної суми.
Це — плата за посередницькі послуги. Десь 20 % надходжень
— «зависало» (не могли знайти автора або не могли його ви-
значити). Гроші розподілялися між авторами пісень, а не між
виконавцями.
Керівництво станції щомісячно мало подавати плей-лист
(перелік пісень), а також кількість авторів.
Виконавці отримували винагороду, якщо:
628
Додатки
• вони були не лише виконавцями, але й авторами пі-

сень;
• мали відповідний договір з композитором.
У випадку з Ані Лорак за пісню «Медленно» всі гроші надхо-
дили композитору Андрію Сторожуку та автору тексту Альоні
Поповій.
Співачка «Alyosha» і Святослав Вакарчук були автора-
ми своїх пісень. Продюсер співачки «Alyosha» Вадим Ли-
сиця підтвердив, що за 2014 рік за пісню «Безоружная» за
прокрутку на радіо і публічну трансляцію отримано понад
100 тисяч грн.
Пісня, що звучала двічі протягом дня на кількох радіос-
танціях, могла принести щомісяця 5 тисяч грн. Якщо ж пісня
перебувала в «гарячій ротації», співалася в караоке та викорис-
товувалася як рингтон або рингбектон, то за неї можна було
отримати і 200 тисяч грн.
Якщо пісні активно не крутяться, то немає і надходжень.
Найбільші заробітки українських авторів за прокручування
пісень та їх публічне виконання поступалися їхнім гонорарам
за концерти. Річний прибуток від радіостанцій — менший ніж
гонорар за один концерт.
Гонорар «Океану Ельзи» за корпоративну вечірку — при-
близно 80 тисяч доларів, «Hardkiss» — 10 тисяч доларів, а «Alyo-
sha» — 5—7 тисяч доларів.
У статті «Чи викорінемо байдужість» у газеті «Голос України»

за 23 липня 2015 року пенсіонер, ветеран праці Петро Легкий
писав про те, що високе чиновництво збайдужіло до винахід-
ництва та раціоналізаторства. Інтелектуали — українці виїз-
дять за кордон через нижчі зарплати та відсутність свободи до
творчості та самореалізації. У минулому П. Легкий брав актвну
участь у технічній творчості.
629
Додатки
Газета «Вести» 3 серпня 2015 року містила на двох сторін-

ках підбірку матеріалів Миколи Міліневського «Украинские го-
лоса голливудских звезд».
Стверджувалося, що в Україні голоси голлівудських зірок
робили краще і сексуальніше. Голосовими складнощами озву-
чування вважалися швидкість мови та маса акцентів.
На роль головного дублера режисери намагалися підібрати
акторів, які не просто схожі своїм тембром голосу, а й близькі
за духом та зовнішньо схожі.
Українські актори мали свої антирейтинги голлівудських зі-
рок. Не хотіли озвучувати, наприклад, Рене Зеллвегер. Вважали
її діалоги такі, що позбавлені емоцій.
Актор, який озвучує головного героя, отримує пересічно
2,5 тис. грн. За ці гроші актору доводиться озвучувати кількома
голосами. Прокатчики, заради економії, віддавали озвучування
фільму 5—6 акторам. На кожного актора припадало по 3—4
персонажа.
Своїм досвідом з озвучування ділилися:
• Задніпровський Назар;
• Твердак Андрій;
• Сергеєва Катерина;
• Брайновська Катерина;
• Ардельян Людмила.
Н. Задніпровський міг дублювати акторів зі складними інто-
націями або акцентами. Акценти голлівудських акторів — одна
із складнощів. Англійські слова й так коротші за українські, а
американці їх ще більше скорочують. В українській мові такі
скорочення відсутні. Існують складнощі з потраплянням в ар-
тикуляцію у відведений час. Американська англійська мова
— це сленгова мова.
Писалося, що озвучення «Вартових Галактики» Н. Задні-
провським набагато краще, ніж озвучення, виконане в Росії.
А. Твердак стверджував, що у голлівудських акторів багато
штампів, які вони регулярно використовують. Вважав, що є
630
Додатки
фільми, які не слід сзвучувати, а дати титри, щоб глядачі по-

чули оригінальний голос. Зазначав проблему вкової різниці в
процесі озвучування.
К. Брайновська вважала, що імпульсивну і ненормальну ак-
трису повинна озвучувати така ж, зі швидким переключенням
емоцій, співпадінням настроїв.
К. Сергеєвій складним здавалося озвучування актрис з ніж-
ною мімікою. Більше подобалося озвучувати живих і емоцій-
них . Інколи озвучення робить голлівудських актрис кращими.
Український дубляж робть все тонкішим і акуратнішим. Росія-
ни вдалися до холоднішого озвучування. В росіян трапляється,
що в актриси рот закритий, але текст йде.
Л. Ардельян стверджувала, що підбирають акторів дубляжа
за схожістю тембрів голосів і характерів. Теж зазначала ви-
падки, коли в українському дубляжі голос звучить краще, ніж
в оригіналі.
Газета «Вести» 11 серпня 2015 року повідомляла, що архі-

тектор з Великої Британії Філіп Хадсон звинуватив корпорацію
«Roshen» в присвоєнні опрацьованих ним дизайнерських про-
ектів. Позов подано в Україні. Ціна — 100 тисяч фунтів стерлін-
гів. В корпорації зазначили, що відмовилися сплачувати 40 %
коштів оскільки частина креслень надійшла із запізненням та
була з помилками. Корпорація «Roshen» використала проект
британського архітектора, але проект доповнила. Проект сто-
сувався дизайну офісної будівлі, прохідної та переобладнаного
приміщення для очистки молоковозів.
Газета «Вести» 12 серпня 2015 року в статті Наталії Литви-

нової «Запрещенные книги на рынке стоят 200—400 грн» пи-
сала про складений в Україні «чорний список» книг російських
авторів. Нараховував 38 книг. Поміж них книги:
• Миколи Старикова «Україна. Хаос и революция — оружие
доллара»;
631
Додатки
• ідеолога «Новороссии» Олександра Дугіна «Европейский

реванш России»;
• Андрія Фурсова «Холодный восточный ветер русской вес-
ны»;
• Едуарда Лимонова «Киев капут»;
• Льва Вершиніна «Євромайдан. Кто уничтожил Украину?»;
• радника президента Росії Сергія Глазьєва «Украинская ка-
тастрофа. От американской агрессии к мировой войне».
В Держкомтелерадіо заборону пояснювали боротьбою з ін-
формаційною війною Росії проти України.
Заборонені книги продавалися, зокрема на київському
книжковому ринку «Петрівка». Книги привозили на замов-
лення. На них був попит. Книга Федора Березіна «Война 2010.
Украинский фронт» коштувала 400 грн, а книга Сергія Родіна
«Отрекаюсь от русского имени. Украинская химера: историчес-
кое расследование» — 200 грн.
Із заборонених авторів в Національній бібліотеці ім. Вер-
надського виявився лише Микола Стариков, але не було книг
після 2008 року.
Автор цих рядків повідомляє читачам, що з понад 50 його
книг у згаданій бібліотеці було виявлено дещо більше десятка.
Автор та його колишня студентка, а наразі кандидат юри-
дичних наук Віра Миколаївна Алієва-Барановська взяли «шеф-
ство» над цією бібліотекою і мають намір укомплектувати цю
бібліотеку книгами за їх авторством. Хоч бібліотека і має статус
«бібліотеки обов’язкового примірника», свою продукцію при-
ватні видавництва їй не надсилають. Автор рекомендує іншим
авторам перевірити наявність їх книг у цій бібліотеці та, у разі
відсутності, надати безкоштовно бібліотеці свої книги. Автор
нагадує, що вічних людей немає, але книги у бібліотеці можуть
бути вічно.
632
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
І. І. Дахно,
В. М. Алієва-Барановська
МІЖНАРОДНЕ
ПРИВАТНЕ ПРАВО-4
Друкується в авторській редакції
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Підписано до друку 26.10.2015. Формат 60х84 1/16

Друк лазерний. Папір офсетний. Гарнітура PetersburgCTT.
Умовн. друк. арк. 35,5. Тираж 200 прим.
ТОВ «Центр учбової літератури»

вул. Лаврська, 20 м. Київ
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 2458 від 30.03.2006 р.
НАУКОВЕ ВИДАННЯ
ІНШОМОВНА ОСВІТА
У ВИЩІЙ ТЕХНІЧНІЙ ШКОЛІ:
МЕТОДИ, ПІДХОДИ, ТЕХНОЛОГІЇ
Матеріали V
Міжнародної науково-методичної конференції
30 жовтня 2015 р.
Підписано до друку 26.10.2015. Формат 60х84 1/16

Друк лазерний. Папір офсетний. Гарнітура PetersburgCTT.
Умовн. друк. арк. 8,5. Тираж 70 прим.
ТОВ «Центр учбової літератури»

вул. Лаврська, 20 м. Київ
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців,

виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 2458 від 30.03.2006 р.

Дахно І.І., Алієва-Барановська В.М. - Міжнародне приватне право-4

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Дахно І.І., Алієва-Барановська В.М. - Міжнародне приватне право-4

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

І. І.

«Центр учбової літератури»

Дахно І. І. Міжнародне приватне право-4. [текст] : навч. посібник. / І. І. Дахно,

Увазі читача пропонується четвертий навчальний посібник з міжнародного

1. Огляд газетних публікацій з окремих аспектів

2. Нормативно-правові акти, що стосуються

3. Розгорнуті змісти вітчизняних книг з міжнародного

4. Список вітчизняних книг з міжнародного

5. Першопочаткова редакція розділу VIII «Основ

6. Першопочаткова редакція розділу VIII «Цивільного

7. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР

8. Редакція розділу VIII «Основ цивільного

9. Розділ VII «Основ цивільного законодавства

10. Розділ VIII Цивільного кодексу УРСР/ України

12. Розділ VII «Міжнародне приватне право» частини

13. Першопочаткова редакція розділу VI Цивільного

15. Закон України «Про визнання та виконання

16. Першопочаткова редакція розділів VIII і X ЦПК

17. Редакція розділів VIII і X ЦПК України

18. Першопочаткова редакція розділу ХV

19. Редакція розділу ХV Господарського процесуального

20. Міжнародні конвенції .................................................. 279

ДОДАТКИ ........................................................................... 502

Додаток 2. Патентная деятельность и патентная

Додаток 3. Газетні публікації про інтелектуальну

Дахно Іван Іванович

Н ародився 8.04.1948 р. у с. Синівка Липоводолинського

3 квітня 1995 року – на викладацькій роботі. 23 жовтня

Н ародилася 21.11.1983 р. у місті Києві. В 2006 році за-

К оли 2012 року книжкове видавництво «Центр учбо-

Ася, як і народні депутати, судді і прокурори — недотор-

У цьому навчальному посібнику міститься огляд газетної

забутнім лимонадом, може подумати, що відповідну галузь

Як кажуть французи: «Яке вино, — таке і кохання». Сподіва-

Розділ 1. Вступ до міжнародного приватного права

Розділ 6. Держава — суб’єкт міжнародних цивільно-

11.6. Векселі та чеки

15.8. Акти громадянського стану

Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.:

Розділ 1. Вітчизняні навчальні посібники і підручни-

Тема 11: «Міжнародні розрахунки»

Питання до заліку (іспиту) з дисципліни «Міжнародне

Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. — К.:

4.18. Єрпильова Наталія Юріївна, Касєнова Маліна

У цьому розділі висвітлюються групи проблем міжнарод-

до Харкова. Це було незручно. Знайшла в Інтернеті фірму, яка

міку України щонайменше 100 тисяч доларів, або бути раніше

Газета «Вести» 12 березня 2015 року у нотатці Олександри

Окрім Польщі, чимало українців клопотали про притулок в

Газета «Вести» 17 березня 2015 року у нотатці «Француз

Газета «Вести» 18 березня 2015 року повідомила, що Бол-

19 березня 2015 року у коротенькій нотатці «Иностранцам

23 березня 2015 року газета «Вести» з посиланням на «Радіо

року не буде скасовано візовий режим з Україною. Про скасу-

Газета «Голос України» 24 березня 2015 року містила неве-

Газета «Вести» 25 березня 2015 року в коротенькій нотатці

Нардеп О. Ляшко в статті «Безвізовий режим для україн-

31 березня 2015 року критикував спроби деяких чиновників

В коротенькій нотатці «Украинцы — лидеры среди бежен-

Газета «Вести» 15 квітня 2015 року в коротенькій нотатці

Газета «Вести» 29 квітня 2015 року в коротенькій нотат-

ційна система (ВІС) країн шенгенської угоди. Для отримання віз

Газета «Вести» 19 травня 2015 року опублікувала статтю

Газета «Вести» 28 травня 2015 року у статті Тамари Ба-