Ти́хий океа́н — частина Світового океану.

Обмежений материками Євразія і

Австралія на заході, Північна і Південна Америка на сході, лінією, що проходить між
півостровами Чукотським (мис Унікин) і Сьюард на півночі, Південним океаном на півдні.
Найбільший з океанів на Землі. Площа з морями близько 180 мільйонів км² (1/3 поверхні
земної кулі та 1/2 Світового океану), об'єм води 710 мільйонів км³. Найглибший басейн
Світового океану, середня глибина — 3 980 м, максимальна глибина — 11 022 м
[1]
(Маріанська западина) . Солоність води не дуже велика і коливається в межах від 30 до
31%.

Перші наукові дані про Тихий океан. були отримані на початку 16 століття
іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У 1520-21 Ф.Магеллан уперше
перетнув океан від протоки, названої його ім'ям, до Філіппінських островів. Протягом 16-19
століть океан вивчався численними. натуралістами. Систематичні дослідження
розпочалися з початку 19 ст. (географічної експедиції І. Ф. Крузенштерна, Ю. Ф.
Лисянського, О. Є. Коцебу, Ф.Ф.Беллінсгаузена, М.П.Лазарева, Ч.Дарвіна. Перша власне
океанографічна експедиція — кругосвітна подорож англійського судна «Челленджер»
(1872-76), дала велику інформацію профізичні, хімічні, біологічні. і геологічні особливості
Тихого океану. Великий внесок у його вивчення в кінці 19 століття внесли наукові експедиції
на суднах: «Витязь» (1886-89, 1894-96) Росія, «Альбатрос» (1888—1905) США; у 20 ст.: на
суднах «Карнегі» (1928-29) — США, «Снелліус» (1929-30) — Нідерланди, «Діскавері II»
(1930) — Велика Британія, «Галатея» (1950-52) — Данія і «Витязь» — СРСР. Новий етап
дослідження почався з 1968, коли з американського судна «Гломар Челленджер» було
почато глибоководне буріння.