МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий інститут економічної безпеки та митної справи

Кафедра кримінальних розслідувань

Курсова робота

з навчальної дисципліни

«Криміналістика: фінансові розслідування»

на тему:

«Роль криміналістичної техніки в розслідуванні кримінальних

правопорушень у сфері господарської діяльності»

Виконавець:

студент 4-го курсу

групи ПМПФ-20-2

Стоколос Богдан Мар’янович

____________
(підпис)

Керівник:

к.ю.н., завідувач кафедри

кримінальних розслідувань

Колосовський Євген Юрійович

____________
(підпис)

Ірпінь 2023
 2

Реєстраційний №________ __________ _______________

(дата) (П.І.Б.)

Результати перевірки______________ ________ _______________

(до захисту (дата) (П.І.Б.)

на доопрацювання)

Результати захисту_______________________________________________
 3

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ПОДАТКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра кримінальних розслідувань

Навчальна дисципліна «Криміналістика: фінансові розслідування»

Курс 4 Навчальна група ПМПФ-20-2 Семестр 7

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу

здобувачу вищої освіти Стоколос Богдан Мар’янович

(прізвище, ім'я, по батькові)

1. Тема курсової роботи «Роль криміналістичної техніки в розслідуванні

кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності»
2. Строк здачі здобувачем вищої освіти закінченої роботи _____________
3. Наукова база роботи___________________________________________

4. Зміст курсової роботи (перелік питань, які підлягають визначенню)

РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ І ЇЇ ВПЛИВ НА
КРИМІНАЛІСТИКУ.
1.1. Криміналістична техніка: генезис, поняття, зміст.
1.2. Криміналістична техніка і науково-технічний прогрес.
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ
ТЕХНІКИ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У
СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
2.1 Класифікація засобів та методів криміналістичної техніки.
2.2 Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних
правопорушень у сфері господарської діяльності.
 4

РОЗДІЛ 3 КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНИХ

ЗНАНЬ СУБ'ЄКТІВ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ
ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
3.1. Сучасні уявлення про техніко-криміналістичне забезпечення кримінальних
правопорушень.
3.2. Основні завдання і напрями техніко-криміналістичного забезпечення
розкриття і розслідування кримінальних правопорушень.
Дата видачі завдання______________________________________
 5

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Строк
№№ виконання Примітки
Назва етапів курсової роботи
п/п етапів
(роботи)
1. Вибір теми, вивчення літературних
джерел та складання плану роботи
2. Підготовка 30 % курсової роботи та 01.11.2023 р.
подання її керівнику
3. Підготовка 70 % курсової роботи та 10.11.2023 р.
подання керівнику
4. Підготовка 100 % курсової роботи та 17.11.2023 р.
подання керівнику
5. Доопрацювання роботи з урахуванням 21.11.2023 р.
зауважень керівника

6. Отримання відгуку керівника роботи 23.11.2023 р.

7. Захист курсової роботи 30.11.2023 р.

Здобувач вищої освіти ______________ Богдан СТОКОЛОС

(підпис)

Керівник _____________ Євген КОЛОСОВСЬКИЙ

(підпис)

« 23 » листопада 2023 р.
 6

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….2
РОЗДІЛ 1 РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ І ЇЇ ВПЛИВ НА
КРИМІНАЛІСТИКУ………………………………………………………………5
1.1. Криміналістична техніка: генезис, поняття,
зміст……………………………..5
1.2. Криміналістична техніка і науково-технічний
прогрес……………………...11
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ
ТЕХНІКИ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У
СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ…………………………………….19
2.1 Класифікація засобів та методів криміналістичної
техніки…………………..19
2.2 Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних
правопорушень у сфері господарської
діяльності………………………………...22
РОЗДІЛ 3 КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНИХ
ЗНАНЬ СУБ'ЄКТІВ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ
ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ………..26
3.1. Сучасні уявлення про техніко-криміналістичне забезпечення кримінальних
правопорушень……………………………………………………………………..26
3.2. Основні завдання і напрями техніко-криміналістичного забезпечення
розкриття і розслідування кримінальних
правопорушень……………………….32
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….39
 7

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення правової держави в сучаснійі Україні

відбувається одночасно з реформуванням соціально-економічногоі та правового
устрою. Сучасна історія свідчить, щоі такого роду зміни часто
супроводжуються етнічними, соціальнимиі та іншими конфліктами, зростанням
рівня злочинності, уі т.ч. й у сфері господарської діяльності. Заі цих умов у
зміцненні законності та правопорядкуі зростає роль криміналістики, одним із
головних завданьі якої є наукове осмислення та розробка аргументованихі
пропозицій щодо розкриття кримінальних правопорушень із використаннямі
новітніх досягнень науки і техніки, зокрема, щодоі вдосконалення техніко-
криміналістичного забезпечення досудового розслідування кримінальних
правопорушеньі у сфері господарської діяльності.
Вирішення правоохоронними органамиі сучасних завдань боротьби зі
злочинністю, істотне підвищенняі якості та результативності їх роботи при
досудовомуі розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері господарської
діяльностіі неможливе без необхідного науково-технічного забезпечення.
Проблема техніко-криміналістичногоі забезпечення досудового розслідування
кримінальних правопорушень у сферіі господарської діяльності посідає одне із
перших місцьі у криміналістичній науці, так як сприяє удосконаленнюі
існуючих та розробці нових прийомів, практичних рекомендаційі щодо
 8

застосування криміналістичної техніки під час досудовогоі розслідування

кримінальних правопорушень у сфері господарської ідіяльності.
Проте аналіз практики свідчить про наявність певногоі розриву поміж
реальними можливостями науково-технічного потенціалу таі сучасним станом
техніко-криміналістичного забезпечення досудового розслідування
кримінальнихі правопорушень у сфері господарської діяльності
правоохоронними іорганами. Також слід зазначити, що чинна система іправової
регламентації забезпечення застосування науково-технічних засобів найчастіше
неі ініціює, а скоріше «гальмує» науково-технічний прогрес уі розкритті та
розслідуванні кримінальних правопорушень у сферіі господарської діяльності.
Дослідженню питань ролі криміналістичної технікиі у розслідуванні
кримінальних правопорушень у сфері господарськоїі діяльності приділялась
увага таких науковців, як Є. Лук’янчиков, М. Салтевський, В. Пясковський, А.
Волобуєв, Є. Пряхін, В. Тіщенко та інші.
Метою даної роботи є вивчення ролі криміналістичної техніки у
розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності.
Мета роботи буде досягнута за допомогою вирішення наступних завдань:
- дослідження криміналістичної техніки: генезис, поняття, зміст;
- визначення взаємозвязку між криміналістичною технікою і
науково-технічним прогресом;
- здійснення класифікації засобів та методів криміналістичної
техніки;
- вивчення техніко-криміналістичного забезпечення розслідування
кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності;
- дослідження сучасних уявлень про техніко-криміналістичне
забезпечення кримінальних правопорушень;
- здійснення аналізу основних завдань і напрямів техніко-
криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування кримінальних
правопорушень.
 9

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі

розслідування кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності.
Предметом роботи є роль криміналістичної техніки у розслідуванні
кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності.
Під час написання роботи було використано комплекснийі підхід до
вивчення теми роботи, що передбачаєі поєднання наступних наукових методів:
на теоретичному ірівні: аналіз та синтез, інформаційний, структурний підходи,
дедукціяі та індукція, порівняльний аналіз; на емпіричному ірівні: аналітичний
метод у вивченні стану дослідження обраноїі теми та системний метод у
вивченні ілітератури.
Під час проведення дослідження було опрацьовано наступну літературу:
наукові праці вітчизняних науковців та фахівців у галузі права.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження,
складається зі вступу, трьох розділів, що мають чотири підрозділи, висновків та
списку використаних джерел (30 найменувань). Загальний обсяг роботи – 40
сторінок, з яких 31 – основний текст.
 10

РОЗДІЛ 1
РОЗВИТОК КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ І ЇЇ ВПЛИВ НА
КРИМІНАЛІСТИКУ

1.1. Криміналістична техніка: генезис, поняття, зміст

Виникнувши у XIX-XX ст. [1, с. 109], криміналістика становила галузь
знаньі про «кримінальну техніку», «наукову техніку розкриття ізлочинів» [2, с.
5].
Вперше про криміналістику як систему спеціальних знаньі згадав Ганс Гросс
у фундаментальній праці «Керівництво для судових слідчих як система
криміналістики» (1892). Це перша робота, в якій систематизовано тактичні та
методологічні знання про розкриття кримінальних правопорушень, описано
технічні засоби, які використовуються для цього. Сукупність таких знань Ганс
Гросс назвав системою, а галузь знань, що їх вивчає – криміналістикою. Предмет
криміналістики він визначив так: «Криміналістика за своєю суттю починається
там,...де встановлюють,...яким саме способом вчинено злочини. Як досліджувати
ці способи і розкривати їх, які мотиви спонукали до вчинення злочину, яка була
мета, – про все це нам не говорить ні кримінальне право, ні процес. Все це
становить предмет криміналістики» [3, с. 14; 4, с. 120].
 11

Виникнення криміналістики як самостійної галузі наукового ізнання

пов’язано з поняттям криміналістичної техніки (у тойі час вона називалась
«кримінальною» або «поліцейською»), якеі охоплювало увесь зміст
криміналістичної науки. Ця наукаі розглядалась як диференційоване поєднання
даних технічних іі природничих галузей знань, пристосованих для використання
ів процесі розслідування злочинів [5, с. 61]. Виникнувши у надрах ікримінального
процесу як сукупність прикладних прийомів та ізасобів, які застосовуються для
фіксації доказового матеріалу, вонаі не становила самостійної галузі знань і,
івідповідно, не могла бути наукою [6, с. 13].
Систему «прийомів дослідженняі речових доказів і фізичних ознак з
іметою впізнання та ідентифікації осіб та їхнього ірозшуку, а також предметів,
у слідчих справах» почалиі називати «кримінальною технікою», як один із
розділіві науки криміналістики [7, с. 7; 8, с. 6;]. Згодом термін «кримінальна
техніка» які не зовсім вдалий зник із вживання, іі питання вказаної вище
спрямованості були об’єднані поняттямі «криміналістична техніка».
Визначальне місце у становленні криміналістичнихі знань зайняли Бояров
В.І. «Про основні принципиі окремої методики» і «Предмет та метод радянськоїі
криміналістики» [9, с. 77], у яких він піддав критиці іпровідних радянських
науковців-криміналістів 20-30-х pp. ХХ ст. – І.М.Якимова, Г.Ю.Маннса та
В.І.Громова, істверджуючи, що системний поділ криміналістики на три
розділиі – криміналістичну техніку, тактику і методику для ірадянської
криміналістики неприйнятний і науково необгрунтований. У ікриміналістиці, на
його погляд, потрібно виділяти на зразокі інших правових наук, загальну та
особливу ічастини. Втім інший дослідник Я.В. Кузьмічов повернувся ідо
тричленної системи криміналістики після багатьох років критикиі терміну
«криміналістична техніка» [10, с. 11].
Перше визначення поняття «криміналістичнаі техніка» було сформульовано
у 1959 р. А.І.Вінбергом, а самеі як: «сукупність науково-технічних прийомів і
ізасобів, які застосовуються під час розслідування злочинів дляі виявлення,
 12

зберігання, фіксації, вилучення та дослідження різноманітнихі судових доказів»

[11, с. 4].
М.В. Салтевський розглядав криміналістичну техніку які науково
напрацьовану систему «технічних засобів і іметодів, створених на основі
узагальнення слідчої, судової таі експертної практики, а також активного
застосування ідосягнень природничих та технічних наук, призначених для
фіксаціїі матеріальної обстановки в ході огляду місця іподії, проведення інших
слідчих дій, збирання речових ідоказів, їхнього слідчого огляду та попереднього
дослідження, іу кримінальній реєстрації, під час розшуку, затримання
ізлочинців, а також в процесі криміналістичної експертизи зі метою
попередження, попереднього розслідування злочинів і правильногоі вирішення
судами кримінальних справ» [12, 27].
На початку 50-х рр. ХХ ст. переважаючимі став погляд на криміналістику,
як на самостійнуі юридичну науку [10, 53], що певною мірою відповідало
ірівню її розвитку, але не змісту завдань. Однакі не всі науковці поділяли цей
погляд. Зокремаі В.В. Пясковський спочатку відводив криміналістиці роль
технічної, допоміжноїі дисципліни, яка охоплює «науково-кримінальну
техніку», аі тактику і методику він вважав галузями кримінальногоі процесу
[13, с. 8].
Зважаючи на це, концепція правової природиі криміналістики на початку
90-х років ХХ ст. була піддана ісумніву. «Сучасна криміналістика, – зазначав
А.Ф. Волобуєв, – наука не подвійної природи, а природи синтезованої; це не
механічне поєднання даних різних наук, а своєрідний їхній сплав у рамках її
предмету та змісту. Це саме синтезована, а не комплексна наука, синтезований
характер якої притаманний усім розділам криміналістики, а не лише якійсь
одній з її частині» [14, с.20].
Криміналістичної техніка була, є і буде складовоюі частиною науки
криміналістики, нерозривно пов’язаною як ізі загальною теорією
криміналістики, так і з криміналістичноюі тактикою і криміналістичною
методикою. Єдності всіх частині криміналістики сприяє й зміна поглядів на
 13

сутністьі цієї науки. Погляд на криміналістику як ісинтезовану, інтегровану

галузь знань сприяє розумінню її ієдності, стверджує невід’ємну приналежність
техніки до системи криміналістичнихі знань.
Аналізуючи мету розробки і застосування техніко-криміналістичнихі засобів та
методів, а саме встановлення істиниі у кримінальному судочинстві, необхідно
звернути увагу наі визначення поняття криміналістики, яке запропонував Є.В.
Пряхін: «Криміналістика – це наука про закономірності, що мають місце в механізмі
вчинення злочину і діяльності, спрямованої на встановлення істини в кримінальній
справі, а також на попередження злочинів, що здійснюється уповноваженими на те
державними органами з використанням спеціальних засобів, прийомів та методів,
які розробляються на основі пізнання цих закономірностей, досягнень природничих,
технічних та інших наук, а також узагальнення практики» [15, с. 19].
У ході розвитку науки криміналістики її «технічна» сторонаі
сформувалась у відповідному її розділі, де ізазначено, які саме технічні засоби і
методи використовуютьсяі з метою виявлення, фіксації, зберігання,
дослідження інформаціїі про подію, що містить ознаки злочину, проі особу
злочинця та інші обставини вчинення кримінального іправопорушення. Такими
є засоби і методи криміналістичної фотографії, відеоі -і звукозапису,
кінозйомки, спеціальні засоби «польової ікриміналістики», моделювання,
засоби криміналістичної реєстрації, а також системаі теоретичних положень,
що характеризують ці засоби [16, с.121].
Різніі міркування існують в літературі не лише щодоі поняття техніко-
криміналістичних засобів, але й щодоі їхньої класифікації. Науковці-криміналісти
по-різному підходять доі основ такої класифікації, і відповідно, по-різному іїх
класифікують.
В.В. Пясковський техніко-криміналістичні засоби класифікує заі двома
критеріями: за походженням та за цільовимі призначенням.
За походженням техніко-криміналістичні засоби поділяютьсяі ним на дві
групи:
 14

- засоби, розроблені наі основі загальної техніки і присстосовані для

івиконання спеціальних криміналістичних завдань (засоби фото і ікінозйомки,
звукозапису, відеозапису тощо);
- створені винятково для вирішенняі криміналістичних завдань (спеціальні
фотокамери криміналістичного призначення, засобиі для копіювання слідів рук
парами йоду ітощо);
За цільовим призначенням техніко-криміналістичні засоби поділяютьсяі
ним на дві групи:
- техніку, передбачену дляі слідчих та спеціалістів-криміналістів, що
застосовується зі метою виявлення, вилучення та фіксації доказів (засобиі
фотозйомки та для роботи зі слідами, звукозаписуючаі та відеозаписуюча
апаратура тощо)
- техніка, що використовуєтьсяі для дослідження речових доказів, а саме,
піді час проведення криміналістичних експертиз (засоби та методиі судово-
дослідницької фотографії, засоби вимірювальної техніки, іаналітичні
люмінесцентні лампи, лупи, мікроскопи тощо) [17, с. 26].
Розглядаючи питанняі про класифікацію, Р.С.Бєлкін вперше виділив таку
групуі як «польові техніко-криміналістичні засоби». Це тіі засоби та методи, які
використовуються чи можутьі бути використані не у кабінеті слідчого чиі у
лабораторії експерта, а безпосередньо у «польовихі умовах» – на місці
вчинення кримінального правопорушення, піді час його огляду та проведення
інших слідчихі дій на цьому місці чи дослідницьких експертнихі операцій
(набори техніко-криміналістичних засобів для іроботи в «польових» умовах,
слідчі валізи, спеціальні комплектиі техніко-криміналістичних засобів для
криміналістів).
Суб’єктами застосуванняі техніко-криміналістичних засобів є: слідчий,
прокурор, ісуд, працівники правоохоронних органів, експерт-криміналіст.
Слідчий, іпрокурор, суд, працівники правоохоронних органів можуть
застосовувати вказануі техніку самостійно чи використовувати допомогу
спеціаліста-криміналіста.
 15

Криміналістична техніка створювалась і вдосконалювалась поряд із

розвитком науки криміналістики. Вивчення закономірностей зародження
криміналістичноїі техніки і її структурних елементів показало, щоі головним
джерелом її накопичення є узагальнена практикаі розслідування кримінальних
правопорушень. З іншої сторони, ві генезисі зародження технічних засобів
криміналістики велику рольі відіграли досягнення науки, техніки і матеріальної
ікультури, на основі яких стало можливим вирішувати проблемиі боротьби зі
злочинністю.
З огляду на іте, як проходило відмежування криміналістики від
процесуальної інауки, вона все більш зверталась до розробки технічнихі
засобів, прийомів та методів не лише виявленняі і фіксації слідів кримінального
правопорушення, але йі дослідження речових доказів. Одним із найбільш
ранніхі видів криміналістичних досліджень була технічна експертиза
ідокументів.
Узагальнюючи вищенаведене, необхідно відмітити, що вдосконалення
криміналістичнихі методів і засобів, розширення науково-технічних
можливостейі криміналістики шляхом залучення до неї знань зі інших галузей
науки, активізує проблему самобутності даноїі науки, змушуючи науковців
знову повертатись до питаньі її методології, природи, предмету та системи.
Щодоі розвитку системи науки криміналістики необхідно вказати іна
наступні етапи:
1.До середини 30-х років ХХ ст. система криміналістикиі складалась з
трьох розділів:
а) криміналістчна техніка;
б) слідчаі тактика;
в) методика розслідування кримінальних правопорушень.
2. З кінцяі 30-х років до середини 50-х років ХХ ст.:
а) загальна частина ікриміналістики:
- криміналістична техніка;
- слідча тактика;
 16

б) особлива частина ікриміналістики:

в) методика розслідування кримінальних правопорушень.
3. У 1955 р. – запропоновано повернутисяі до поділу системи
криміналістики з виділенням уі самостійний розділ загальних питань: предмет
науки, іметоди, історія тощо:
а) вступ до криміналістики;
б) криміналістична ітехніка;
в) слідча тактика;
г) методика розслідування окремих видів кримінальнихі правопорушень.
4. У 70-ті – 80-ті роки ХХ ст. – з розвитком загальнотеоретичних іоснов
криміналістики формується новий перший її розділ:
а) загальнаі теорія (методологія) криміналістики;
б) криміналістична техніка;
в) криміналістична ітактика;
г) методика розслідування окремих видів кримінальних правопорушень.
5. Кінецьі 90-х років ХХ і початок ХХІ ст. – формування нового розділу
ікриміналістики, присвяченого організації боротьби із злочинністю:
а) загальна теоріяі криміналістики;
б) криміналістична техніка;
в) криміналістична тактика;
г) криміналістична істратегія;
д) криміналістична методика розслідування окремих видів кримінальних
іправопорушень.
Враховуючи аналіз вищезазначених положень, що стосуються іпоняття
криміналістичної техніки, доцільно запропонувати наступне його івизначення, що
охоплює і зміст, і мету ізастосування: «Криміналістична техніка – це утворююча
розділ криміналістики, системаі наукових положень і створених на їх іоснові
прийомів, методів та загальних техніко-криміналістичних засобіві для
виявлення, фіксації й вилучення різноманітної інформаціїі про розслідувану
 17

подію з метою встановлення щодоі неї об’єктивної істини в кримінальному

судочинстві».

1.2. Криміналістична техніка і науково-технічний прогрес

Історичноі обумовлені тенденції формування правових і організаційних
основі застосування криміналістичної техніки внаслідок свого закономірного
іхарактеру, діють і сьогодні. Незважаючи на цей іфактор, їхній зміст має свої
особливості, зумовлені іекономічними, соціальними і політичними
особливостями розвитку суспільства.
Зі розвитком науково-технічного прогресу також зростають іможливості
криміналістичних засобів і методів у процесі розкриттяі та розслідування
злочинів. Необхідно враховувати, що досягненняі науково-технічного прогресу
доступні також і кримінальномуі середовищу. З цього приводу ще П.Д.
Біленчук, ізазначав, що покращуючи суспільне життя, багаточисленні технічні
івідкриття дають у руки злочинців нові удосконалені знаряддяі для вчинення
кримінальних правопорушень і створюють сприятливуі обстановку для їхньої
діяльності [18, с. 4].
У сучасних умовахі дія цієї тенденції ще більше посилилась:
івикористання комп’ютерної техніки, сучасних засобів «електронного
спостереження» іу злочинній діяльності перестало бути рідкістю. На сьогодніі
ця проблема значно активізувалась у зв’язку зі різким негативним рівнем
злочинності, з однієї історони, і активними зусиллями суспільства
комп’ютеризувати свою ідіяльність – з іншої.
В умовах науково-технічного прогресуі значною мірою підвищується роль
криміналістичної техніки. Які справедливо зазначає Бірюков В.В.:
«Необхідність використання досягнень наукиі і техніки в кримінально-
процесуальній діяльності визначаєтьсяі особливостями функціонування
органів досудового розслідування, зумовленими специфікоюі завдань
кримінального судочинства. Це зумовлює залежність ефективностіі
 18

правоохоронної діяльності від застосування науково-технічних засобіві і

методів» [19,с. 109].
Належну увагу необхідно приділити ідослідженню проблем
вдосконалення організації діяльності науково-дослідних іекспертно-
криміналістичних центрів (далі НДЕКЦ) Міністерства внутрішніх ісправ (МВС)
України. Вони проводять близько 80 % експертиз іі попередніх досліджень за
матеріалами кримінальних справ; аналогічнийі обсяг роботи пов’язаний з
участю у проведенніі оглядів місця події та інших слідчих ідій.
Підкреслюючи зростаючу роль засобів криміналістичної техніки,
необхідно інаголосити, що вони забезпечують окрім іншого, високу точністьі і
повноту відтворення доказового матеріалу, просторових іі часових
співвідношень предметів і явищ, полегшують які індивідуальне так і
колективне оцінювання доказів, сприяютьі посиленню або розширенню
гарантій прав усіх іучасників кримінального процесу.
По-перше, зростає загальна кількість івипадків застосування засобів
криміналістичної техніки і спеціальних ізнань в діяльності щодо виявлення,
розкриття та розслідуванняі злочинів. Збільшується кількість та різноманітність
судових іекспертиз, а також випадків залучення експертів як спеціалістіві до
проведення слідчих дій.
По-друге, збільшується загальнаі кількість використання криміналістичної
техніки, що неодмінно призводитьі до підвищення рівня результативності
процесу розслідування ізлочинів.
Вищенаведене дає змогу стверджувати про суттєве ірозширення
можливостей використання новітніх досягнень криміналістичної теорії іі
практики у боротьбі зі злочинністю, створення наі цьому грунті умов для
всебічного, максимально допустимогоі застосування засобів та прийомів
криміналістики в процесіі виявлення, розкриття та розслідування кримінальних
правопорушень.
Зростаючаі потреба суспільства забезпечити свою безпеку і захисті взагалі,
а від злочинності зокрема, об’єктивно зумовлюєі пошук більш сучасних засобів
 19

і методів вирішенняі цієї проблеми. Науково-технічний прогрес відкриває інові

можливості в боротьбі зі злочинністю, а йогоі досягнення виступають
джерелом та головним засобом розвиткуі науки криміналістичної техніки.
Удосконалення правових і організаційних основі необхідно розглядати
комплексно, що є можливим уі рамках всієї системи техніко-криміналістичного
забезпечення розкриттяі кримінальних правопорушень.
Відомо, що застосування традиційних фотографічнихі методів фіксації
процесу і результатів проведення слідчихі дій не може бути піддано сумніву із
погляду формальних вимог кримінального процесуального законодавства.
іСаме розвиток науково-технічного прогресу надає широкий спектрі
можливостей для отримання зображень вже в ходіі слідчої дії чи безпосередньо
після її ізавершення.
У процесі комп’ютеризації слідчої діяльності, освоєння іінформаційних
технологій виникає необхідність пріоритетної розробки методів іі засобів
криміналістичної техніки, що відповідають вимогам іостанніх, а саме,
покладених в основу автоматизованих інформаційнихі пошукових систем
техніко-криміналістичного призначення. Такі системиі початково створювались
за предметним принципом стосовно доі криміналістичних обліків. Вже тоді
було очевидно, щоі ефективність таких обліків є у прямій залежностіі від
повноти і якості отриманої інформації. Цимі і обумовлюється необхідність
пріоритетної розробки, перш заі все таких засобів і методів криміналістичної
ітехніки, котрі б за своїми технологічними і функціональнимиі можливостями
були б на рівні сучасних інформаційнихі технологій.
У аспекті криміналістичних проблем суспільний прогрес розглядаєтьсяі в
його суперечностях, що безпосередньо справляє впливі на стан злочинності,
форми, методи і засобиі боротьби з нею. Тільки так можна пояснитиі той факт,
що в різних державах зі однаковим рівнем розвитку науково-технічного
прогресу, алеі з різними успіхами в суспільному прогресі помітнаі суттєва
різниця щодо стану злочинності, її динамікиі та структури і, звичайно, науково-
технічного забезпеченняі діяльності органів досудового розслідування.
 20

Зростання кількісного таі якісного показників злочинності, негативні

тенденції в їїі динаміці і структурі, очевидно, є результатом неі лише науково-
технічного прогресу, але й суперечностейі процесу формування нових
соціально-економічних ринкових івідносин. Варто зазначити, що це не
ситуативний іфакт, обумовлений «переходом до ринку», а закономірне іявище,
що проявляється в умовах ринкових відносин. Йогоі аналіз і оцінка дали змогу
навіть наі рівні ООН констатувати, що «…технічний прогрес івикористовується
злочинцями в більшій мірі, ніж тими, хтоі стоїть на стороні закону» [20, с. 113].
З цим висновкомі важко не погодитись, хоча б тому, щоі злочинці мають
значні «живі» грошові кошти, івони, на відміну від правоохоронних органів,
вільні уі виборі засобів і методів своєї злочинної ідіяльності, оскільки не діють
у рамках права, уі межах бюджету, лімітів і фондів.
В науціі криміналістики зазначено, що тенденції розвитку
криміналістичної технікиі співпадають з тенденціями розвитку загальної
техніки. Існуєі низка загальних закономірностей, що визначають не лишеі роль
загальної, але й криміналістичної техніки [21, с.31].
Враховуючиі вищенаведене, одним з напрямів розвитку і івдосконалення
криміналістичних засобів і методів є розширення арсеналуі наукових засобів,
матеріалів і методів, що використовуютьсяі з метою виявлення, фіксації і
дослідження слідіві злочинної діяльності і попередження злочинів.
Ще однаі закономірність розвитку криміналістичних методів і засобів
пов’язанаі із зміною конструктивних особливостей структури і іфункції
технічних пристроїв.
У криміналістичній техніці ця закономірністьі проявляється в
диференціації і спеціалізації засобів збиранняі і дослідження слідів, у створенні
нової апаратуриі та інструментів, пристосованих для вирішення завдань
іокремих видів криміналістичних експертиз, а в кожному зі видів – для
дослідження окремих категорій об’єктів [22, с. 20].
Кількістьі випадків направлення на експертне дослідження мікрооб’єктів
потребуєі від експертів-хіміків і фізиків використання високочутливихі методів
 21

аналізу, результати якого обробляються мікропроцесорами, щоі працюють за

спеціально створеною програмою – методикою, якаі враховує конкретний вид
нафтопродукту, наркотику, вибухової іречовини тощо.
На базі вдосконалення технічних засобів дослідженняі структури, складу
речовин, матеріалів і частин виробіві з’явились нові матеріальні об’єкти, що
володіють ікриміналістично-значущою інформацією і використовуються в
процесі ірозкриття, розслідування і попередження кримінальних
правопорушень. Зокрема, дослідженняі рентгеноструктури самородків золота і
виробів з інього дає змогу визначити джерело його промислового івидобутку, а
розроблений хромотографічний аналіз фальсифікованих бензинів ііз
застосуванням методів математичної обробки мікропроцесорами їхніх
іструктурно-групових фракцій, дає можливість визначити факт ірозбавлення
високоякісного бензину низькооктановим [23, с. 228].
На думку С.С. Чернявського, рольі криміналістики до цього часу штучно
обмежувалась розробкоюі специфічних чи освоєнням загальнонаукових
приладів, створення новихі методів і методик їхнього застосування, але іне
технологій. Ним справедливо підкреслюється, що це булоі зрозумілим і
виправданим раніше, – «до створення засобіві автоматизації і обчислювальної
техніки, до створення сучаснихі інформаційних технологій, котрі визначають
сучасний рівень іі перспективи розвитку науково-технічного прогресу, в ітому
числі і в радянській криміналістиці» [24, с. 4].
Вдосконалення системиі науково-технічних засобів криміналістики
повинно пов’язуватись зі інформаційною технологією. Науково-технічною
базою інформаційно-криміналістичноїі технології, що створюється, є
сукупність спеціальних науковихі засобів і технологічних процесів, пов’язаних
з іперетворенням, передачею, зберіганням, накопиченням та розмноженням
інформації. Головнимі елементом системи інформаційного процесу прийнято
вважати носіїі інформації [25, с. 230].
 22

Можливості судової біології поставили перед криміналістамиі проблему

створення нових технічних засобів, тактичних прийоміві вилучення, фіксації
слідів та виділень людини ві процесі розслідування кримінальних проваджень.
Виявлення, вилученняі та дослідження біологічних об’єктів потребує від
слідчихі знання особливих методів збору і збереження, оскількиі будь-який
хімічний чи інший вплив може перешкодитиі отриманню достовірних
результатів не лише стосовно проведенняі групових специфічних реакцій, але й
гібридизації нуклеїновихі кислот, чим може позбавити слідство можливо
єдиногоі доказу.
Відповідно, і в цьому напрямі такожі необхідно вдосконалювати засоби
криміналістичної техніки і прийомиі їхнього використання в процесі роботи із
біологічнимиі об’єктами.
Одним з напрямів вдосконалення криміналістичної ітехніки у зв’язку із
розвитком науково-технічного прогресу требаі вважати розробку надійних
засобів і методів криміналістичноїі одорології. Можливість ідентифікації людей
за запаховими слідамиі собаками-ідентифікаторами становить перед
процесуалістами і криміналістамиі проблему надійності використання в
доказуванні результатів іодорологічної ідентифікації. Деякі автори вважають
допустимим використання які доказів даних одорологічної ідентифікації
запахових слідів приі дотриманні процесуального порядку їхнього збирання і
вдосконаленняі методики ідентифікації.
У деяких державах вже закріпленаі законодавча можливість використання
результатів одорологічної ідентифікації ві процесі розкриття і розслідування
кримінальних правопорушень. Тактичні рекомендаціїі відповідно послідовності
збору і фіксації запахових іслідів, що є однією з характеристик індивідуально-
біологічнихі якостей особи, вже розглядались в літературі.
Як справедливо вказує О.Ф.Волинський: «Сучасний рівень людськихі
знань, можливості гуманітарних і технічних наук, досягненихі у галузі
інформатики і обчислювальної техніки, зумовлюєі необхідність пошуку інших
рішень щодо запровадження досягненьі науково-технічного прогресу через
 23

призму правового ірегулювання. Тим більше, що практика вбачає в цьомуі

нагальні потреби» [24, с. 106].
Що і в яких випадкахі застосовувати – проблема, перш за все,
криміналістичної наукиі і практики. А ось умови, процедура ізастосування –
сфера правового регулювання, що забезпечує гарантії ізаконності, дотримання
прав і свобод громадян. Закон регламентуєі лише те, що апробовано
практикою, а практикаі не може використовувати те, що не передбаченоі
законом. Тут мають місце суперечності, які практичноі невирішені за існуючої
системи правового регулювання. Потрібноі або свідомо йти на порушення
закону, абоі ж погодитись з його стримуючою розвиток криміналістичних
методіві і засобів роллю.
Проблеми, що потребують неординарнихі підходів до їхнього вирішення,
виникають і ві судовій практиці. У зв’язку з розширенням обсягіві експертних
досліджень і ускладненням використання для цьогоі техніко-криміналістичних
засобів і методів помітно загостриласьі проблема оцінки висновків експертів
судом. Дискусії зі цього приводу свідчать лише про реальність існуванняі і
практичну складність вирішення даної проблеми ві рамках існуючої системи
судочинства. Інакше як можнаі оцінити ситуацію, коли суд приймає рішення,
спираючисьі здебільшого на висновки експертів.
Сучасний рівень розвиткуі наукового знання, можливостей гуманітарних і
технічних інаук, досягнення в галузі обчислювальної та інформативної ітехніки
обумовлюють необхідність шукати інші рішення щодо івищенаведених питань.
Тим більше, що практика відчуває ві цьому очевидні потреби.
Підсумовуючи вищенаведене необхідно ізазначити, що очевидна пряма
залежність активності і результативностіі процесу впровадження досягнень
науково-технічного прогресу ві криміналістику від вдосконалення
кримінально-процесуальної регламентації використанняі науково-технічних
засобів і методів в процесіі розкриття і розслідування злочинів. Система такої
ірегламентації, що сформувалась в інших умовах, але покиі діюча, багато в
 24

чому непослідовна, не відповідаєі сучасному рівню розвитку науки і техніки,

вонаі стала гальмом на шляху науково-технічного прогресуі в криміналістиці.
Треба було б розширити іпроцесуальні форми використання науково-
технічних засобів і методіві в процесі розкриття кримінальних правопорушень,
переглянути порядокі правової оцінки отриманих при цьому результатів,
визначитиі загальні принципи допустимості застосування науково-технічних
засобіві у кримінальному процесі. Сучасні науково-технічні ідосягненння, з
однієї сторони, і збільшення обсягу завданьі боротьби зі злочинністю, з іншої
сторони, об’єктивноі обумовлюють необхідність активізації використання
науково-технічних засобів іі методів в процесі розкриття і розслідування
ізлочинів.

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ
ТЕХНІКИ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У
СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Класифікація засобів та методів криміналістичної техніки

З метою розслідування кримінального правопорушення всі іоб’єкти,
причино з ним пов’язані, повинні бути івиявлені, зафіксовані та вилучені.
Задачі виявлення, фіксації таі вилучення слідів кримінального правопорушення
охоплюються єдиним іпоняттям – збирання доказів. При цьому дуже важливо,
 25

щобі сліди кримінального правопорушення були виявлені повністю,

ізафіксовані точно й наочно, з відображенням місця їхі виявлення, стану,
індивідуалізуючих ознак і властивостей, іншихі обстави, що мають значення
для розслідування кримінальнихі правопорушень; щоб на відносно тривалий
термін ігарантувалося збереження слідів кримінального правопорушення, не
виключалась іможливість їх експертного дослідження, а в подальшому –
безпосередньогоі дослідження судом та іншими учасниками кримінального
іпровадження.
Криміналістичні засоби та методи збирання доказів розрахованіі на те,
щоб в подальшому перетворювати ікількісні та якісні характеристики слідів у
стан, доступнийі для сприйняття людиною. Наприклад, за допомогою ілуп,
мікроскопів зі збільшенням сприймаються розмірні величини, івиявляються та
досліджуються мікрооб’єкти, мікросліди. Засоби вимірювання дозволяютьі з
необхідною точністю виявити та зафіксувати імасу, тиск, температуру, розмірні
характеристики об’єктів та їхі ознак. За допомогою ультрафіолетового
освітлювача виявляються іневидимі сліди біологічного походження.
Різноманітні світлофільтри, джерела освітленняі покращують умови
сприйняття об’єктів збирання, в томуі числі кольорових.
Розмаїття слідів кримінальних правопорушень заі природою їх
походження та механізмом утворення, заі особливостями слідоутворюючих та
слідосприймаючих об’єктів обумовило імножинність різних за принципами дії
та функціональними можливостямиі криміналістичних засобів та методів їх
збирання. Деякіі з них мають вузько цільове призначення, тобтоі розраховані
лише на виявлення, фіксацію чи вилученняі слідів правопорушення, а інші за
своїми можливостямиі та призначенню універсальні. Наприклад, за допомогою
дактилоскопічнихі порошків виявляються й одночасно фіксуються невидимі
іабо слабовидимі сліди рук. Фіксація слідів рук заі допомогою
дактилоскопічної плівки одночасно забезпечує їх вилученняі тощо. Все це
певним чином ускладнює систематизаціюі технічних засобів та методів
збирання доказів.
 26

Залежноі від джерела походження та ступеня пристосування доі потреб

кримінального провадження засоби та методи криміналістичноїі техніки
умовно поділяються на три групи:
1) методи таі засоби, що розроблені в криміналістиці спеціально дляі
збирання та дослідження оперативної та доказової іінформації (наприклад,
порівняльні мікроскопи, металошукачі, кулеулавлювачі тощо);
2) методиі та засоби, що запозичені криміналістикою з іншихі галузей
науки та техніки, але конструктивно пристосованіі для вирішення завдань, що
виникають в ходіі розслідування та попередження кримінальних
правопорушень (наприклад, спеціальніі фотоустановки для фотографування
речових доказів тощо);
3) методиі та засоби, що запозичені криміналістикою з іншихі галузей
науки та техніки й застосовуються безі будь-яких конструктивних змін
(наприклад, кіно-, іфото-, відео- та звукофіксуюча апаратура, тощо) [26, с. 169].
Виділяють також ряд окремих класифікацій криміналістичної ітехніки,
які дозволяють систематизувати знання про криміналістично ізначимі об’єкти, і
на цій основі розробляти методиі і засоби їх виявлення, фіксації, вилучення іта
дослідження.
Так, залежно від задач, що івирішуються, розрізняють:
‒ науково-технічні засоби збирання слідів кримінальнихі правопорушень,
тобто їх виявлення, фіксації та івилучення. До них відносяться дактилоскопічні
порошки, плівки, ізліпочні пасти, лупи, освітлювальні прилади, металошукачі
тощо. Більшістьі з цих засобів входить до спеціальних наборіві
– криміналістичних валіз;
‒ науково-технічні засоби дослідження слідів ікримінального
правопорушення (в основному, це апаратура лабораторного іпризначення);
‒ науково-технічні засоби накопичення, обробки і систематизації
криміналістичноі значущої інформації в порядку ведення криміналістичних
обліківі (колекцій, картотек), в тому числі автоматизованих іінформаційно-
 27

пошукових систем, що використовуються під час ірозслідування та

попередження кримінальних правопорушень [27, с. 132].
За суб’єктом використанняі засоби та методи криміналістичної техніки
поділяють іна:
‒ засоби та методи органів досудового розслідування (слідчого,
працівниківі оперативних підрозділів, інспектора-криміналіста);
‒ засоби таі методи експерта [27, с. 133].
У криміналістиці також існує класифікаціяі засобів та методів
криміналістичної техніки, заснована наі поєднанні задач, що вирішуються, та
суб’єктах ізастосування. На цій основі виділяють:
‒ засоби та методиі «польової криміналістики»;
‒ засоби та методи «лабораторної ікриміналістики».
До першої групи відносяться такі засоби іі методи, що використовуються
слідчим, оперативним працівником, іспеціалістом в так званих «польових»
умовах – під часі проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних
ідій і не передбачають спеціальних умов та фаховихі знань від суб’єктів
застосування таких технічних засобіві і методів [27, с. 133].
До другої групи відносяться технічніі засоби та методи, що
використовуються експертом піді час дослідження об’єктів у ході проведення
судовоїі експертизи та передбачають наявність фахових знань таі спеціального
лабораторного устаткування й обладнання для збиранняі і дослідження
криміналістично значущої інформації [27, с. 134].
Такий розподілі є доволі умовним, оскільки певні технічні засобиі і
методи використовуються як слідчим під часі проведення процесуальних дій,
так і експертом піді час проведення експертиз.

2.2. Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування

кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності
Використання криміналістичної техніки як сукупності обладнання,
іапаратури, пристроїв, методів та засобів їх застосування уі процесі
 28

доказування передбачає у ряді випадків спеціальнихі суб’єктів – спеціаліста та

експерта, а також залученняі спеціальних знань у різних формах –
процесуальній таі не процесуальній. Крім того, застосування криміналістичної
ітехніки має підзаконний характер: вона застосовується виключно уі порядку,
передбаченому кримінальним процесуальним законом чи іпідзаконними
актами, під час проведення процесуальних дій чиі інших заходів, а результати її
застосування отримуютьі правову оцінку та використовуються як докази лишеі
за умови, якщо вони зафіксовані у процесуальнихі документах (протоколах,
висновках експертів) [28, с. 36].
Всі ці іаспекти, пов’язані із застосуванням криміналістичної техніки в
процесіі доказування, охоплюються поняттям «техніко-криміналістичне
забезпечення розслідуванняі кримінальних правопорушень».
Елементами техніко-криміналістичного забезпечення ірозслідування
кримінальних правопорушень є:
‒ власне криміналістична техніка таі діяльність, пов’язана з її
вдосконаленням, з розробкоюі рекомендацій та методик її застосування;
‒ правове регулюванняі застосування криміналістичної техніки;
‒ підготовка суб’єктів застосування криміналістичноїі техніки (експертів,
спеціалістів-криміналістів, слідчих тощо);
‒ організація застосуванняі криміналістичної техніки у процесі
розслідування кримінальних іправопорушень [28, с. 37].
Всі ці елементи органічно взаємопов’язані. Рівню розвиткуі техніки
повинна відповідати система організації та правовоїі регламентації її
застосування. А все це разомі знаходить свою практичну реалізацію лише за
умовиі відповідної підготовки слідчих, експертів, спеціалістів-криміналістів.
Такимі чином, техніко-криміналістичне забезпечення – це діяльність,
іспрямована, з одного боку, на створення умов постійноїі готовності її суб’єктів
до застосування криміналістичної ітехніки, а з іншого – на реалізацію таких
іумов у кожному конкретному випадку розслідування та іпопередження
кримінальних правопорушень.
 29

Правова регламентація застосування криміналістичної ітехніки у

кримінальному провадженні для збирання, дослідження таі використання
доказової інформації являє собою важливий елементі техніко-
криміналістичного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень
таі включає три аспекти: технічний, тактичний та іметодичний.
Технічний аспект пов’язаний із встановленням основних ітехнічних
характеристик науково-технічного засобу, що використовується.
Криміналістичнаі техніка, що використовується як спеціальний
«інструментарій» іслідчого, спеціаліста, працівника оперативного підрозділу,
повинна бути істворена на основі фундаментальних галузей знань, відображати
їхі останні досягнення. А інформація, що отримується уі результаті її
застосування, має характеризуватися вірогідністю, інаочністю та
відтворюваністю для її перевірки. Сукупність івластивостей технічного засобу,
які забезпечують такі можливості, іназивають науковою спроможністю [27, с.
361].
Тактичний аспект пов’язаний з тактикоюі застосування технічного засобу
для одержання інформації зі різних джерел відображень. Оскільки ці джерела
іза своєю природою принципово різні, то й прийомиі та способи одержання з
них інформації заі допомогою технічних засобів принципово різні.
У ібільшості випадків законодавець лише допускає застосування
технічних засобіві у кримінальному провадженні, а не зобов’язує
ізастосовувати їх. Крім того, факт застосування технічних ізасобів повинен
узгоджуватися з усіма учасниками процесуальної ідії, а на вимогу будь-кого з
учасників іслідчий зобов’язаний застосувати технічні засоби. Але, керуючись
ізагальними засадами кримінального провадження у процесі розслідування
ікримінальних правопорушень не можуть використовуватися криміналістичні
засоби та іметоди, які: спричиняють фізичні та моральні страждання;
іпередбачають насильство, погрозу, обман, катування; порушують
недоторканність іособи, житла, майна (окрім як за рішенням ісуду); обмежують
свободу слова, віросповідання тощо. Сукупність івластивостей
 30

криміналістичних засобів та методів, які задовольняють ітакі вимоги,

називають етичною допустимістю [27, с. 391].
Методичний аспект передбачаєі таке виявлення, фіксацію, вилучення та
дослідження джерелі доказової інформації, яке забезпечує максимальне їх
збереженняі та можливість подальшого експертного дослідження їх ознакі та
властивостей. Застосування криміналістичної техніки повинно бутиі
обов’язково відображене в процесуальних документах, оскільки уі ході такого
застосування нерідко створюються штучні іоб’єкти, які у подальшому
набувають доказового значення. Самеі такі вимоги є основою розроблення всіх
методикі із застосування науково-технічних засобів та методів.
Розглянутіі аспекти та критерії у своїй сукупності істановлять правову
основу загальної допустимості застосування криміналістичної технікиі під час
розслідування кримінальних правопорушень.
Законодавець неі встановлює критеріїв та меж допустимості
використання криміналістичноїі техніки у кримінальному провадженні, але у
ікриміналістиці до таких засобів та методів висувається іряд вимог:
‒ безпечність технічних засобів для життя таі здоров’я людей, які їх
застосовують і відносноі яких вони застосовуються;
‒ наукова спроможність, що гарантуєі достовірність та надійність
отриманих результатів та можливістьі їх верифікації;
‒ етичність застосування технічних засобів, тобтоі створення таких умов,
що виключають образу іособи, приниження честі та гідності.
Дотримання саме такихі критеріїв є обов’язковою умовою реалізації
одного зі найважливіших принципів кримінального провадження – принципу
законності.
Томуі оцінювати криміналістичні засоби та методи з точкиі зору
дотримання принципу законності під час їхі застосування для отримання
доказової інформації необхідно наі відповідність їх не одному з розроблених
ікритеріїв, а їх сукупності. І лише за такихі умов можна застосовувати
 31

криміналістичні засоби та методиі у кримінальному провадженні, а отриману

інформацію використовуватиі як доказ.

РОЗДІЛ 3
КРИМІНАЛІСТИЧНА ТЕХНІКА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНИХ
ЗНАНЬ СУБ'ЄКТІВ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ
ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Сучасні уявлення про техніко-криміналістичне забезпечення

кримінальних правопорушень
 32

Зважаючи на той факт, що злочинність заі останні роки зросла у декілька

разів, обсягі інформаційних зв’язків зріс, відповідно, пропорційно квадрату
обсягуі росту останньої. Це явище має явно вираженуі тенденцію до
загострення, перекреслюючи надії на екстенсивніі методи підвищення
ефективності розшукової, слідчої і техніко-криміналістичноїі роботи, що
здійснюється в їхніх рамках. Уі таких умовах необхідне не лише «подальше
вдосконаленняі практики застосування і використання», але й докоріннийі
перегляд всієї системи науково-технічного забезпечення діяльності органіві
досудового розслідування у процесі боротьби зі ізлочинністю.
К. Чаплинський розкриває зміст «системи техніко-криміналістичного
забезпечення» черезі перелік суб’єктів цього напряму діяльності і ітехнічних
засобів, що ними застосовується. В якості елементіві цієї системи, він називає
експерта, інженера спеціальноїі техніки, спеціаліста-криміналіста,
криміналістичну техніку, техніко-криміналістичні методи іі засоби. При цьому
він вважає, що техніко-криміналістичнеі забезпечення своїм змістом не
охоплює «забезпечення іосіб, органів, що ведуть розслідування, спеціальними
криміналістичними ізнаннями» [27, с. 161].
У найбільш концентрованому вираженні техніко-криміналістичне
забезпечення визначаєтьсяі І.Главою. На його думку, – це «сукупність іспособів
і шляхів найбільш раціонального і ефективного івикористання у практиці
розкриття і розслідуванні злочинів науково-технічнихі досягнень
криміналістики, а також спеціальних знань» [29, с. 43]. Приі цьому, не важко
помітити, що автор неі робить різниці між техніко-криміналістичним
забезпеченням і криміналістичнимі прийомом, під котрим також розуміється
«найбільш раціональнийі і ефективний спосіб процесуальних дій... при
ізбиранні, дослідженні і використанні доказів» [29, с. 43]. Крім цього, уі цьому
визначенні простежується і логічна суперечність. «Використання» чого-небудьі
неможливе без відповідного забезпечення, під котрим розумієтьсяі процес у
потрібній кількості чи робота, спрямованаі на те, щоб зробити щось можливим,
ідійсним, безсумнівним.
 33

Інші вчені не даючи визначення техніко-криміналістичному

ізабезпеченні, виділяли наступні його елементи:
- система інформації, щоі полегшує ефективне використання даних
криміналістики у процесіі розкриття, розслідування та попередження злочинів,
котра повиннаі бути закладена у методичній, навчальній, довідковій ілітературі;
- оснащеність науково-технічними засобами органів досудового
розслідування іі наявність у співробітників навиків роботи з іними;
- організація проведення експертиз, участі у слідчих діяхі спеціалістів-
криміналістів. Втім, як видається, таку структуру техніко-криміналістичногоі
забезпечення не можна назвати правильною, оскільки уі ній відсутня єдина
основа запропонованої автором системиі елементів техніко-криміналістичного
забезпечення. Всі вони вказують іі на наявність системи інформації, і на
технічнуі оснащеність, та організацію. А це окремі інапрями техніко-
криміналістичного забезпечення, зорієнтовані на конкретні практичні завданняі
(наприклад, проведення експертиз, участь спеціалістів у слідчихі діях тощо), а
також на окремі процесуально-обумовленіі форми техніко-криміналістичного
забезпечення. Автор навіть не інаголошує на такі важливі у процесі розкриття
кримінальнихі правопорушень його напрями, як ведення криміналістичного
іобліку, застосування криміналістичних засобів і методів безпосередньо
слідчимиі та співробітниками правоохоронних органів, у тому числіі для
отримання орієнтуючої інформації тощо. Усі організаційніі проблеми техніко-
криміналістичного забезпечення автор звів до «організаціїі проведення
експертиз і участі спеціалістів-криміналістів у слідчихі діях», невиправдано
упускаючи саму систему експертно-криміналістичних установі і множинність
аспектів організації їхньої роботи – віді оснащення технікою до техніко-
криміналістичної підготовки їхнього ізастосування.
На думку А.І.Вінбера, як елементи техніко-криміналістичного
ізабезпечення слід розглядати: експертні установи, спеціальні знання уі галузі
криміналістики, науково-технічні засоби і методи зі допомогою котрих
 34

суб’єкти розкриття і розслідування кримінальнихі правопорушень реалізують

свої спеціальні повноваження [29, с. 140].
Г.І.Грамович, істверджує, що техніко-криміналістичне забезпечення – це
«регламентована нормативними іактами діяльність науково-дослідних, судово-
експертних та інших ізакладів, а також відповідних посадових осіб, на ікотрих
покладено обов’язок розробки та реалізації комплексу івзаємопов’язаних
заходів з метою створення оптимальних умов іефективного застосування
спеціальних знань та науково-технічних засобів уі процесі боротьби зі
злочинністю» [29, с. 141].
У зв’язку зі цим, правомірно розрізняти науково-технічне
забезпечення діяльності суб’єктіві розкриття та розслідування
кримінальних правопорушень загалом таі техніко-криміналістичне
забезпечення розкриття кримінальних правопорушень, як одногоі з
складових елементів останнього. Техніко-криміналістичне забезпечення імає
свої специфічні цілі, завдання, правовий режим функціонуванняі та своїх
суб’єктів. Все це знайшло ісвоє вираження у переліку основних напрямів
успішного ірозвитку техніко-криміналістичного забезпечення,
запропонованому Г.І. Грамовичем:
«1) вдосконалення та розробкаі нових наукових методів та технічних
засобів наі основі досягнень науково-технічного прогресу;
2) організація роботи щодоі виготовлення, придбання, розподілу
науково-технічних засобів і ізберігання їх у справному стані;
3) вдосконалення техніко-криміналістичноїі підготовки випускників
юридичних вузів та співробітників органіві досудового розслідування з метою
набуття ними необхіднихі спеціальних знань, умінь та навиків» [29, с. 142].
Даний перелікі вносить певне розуміння у зміст техніко-
криміналістичного ізабезпечення, конкретизує основні напрями його
розвитку. Проте уі ньому упущений один істотний момент, суть якогоі
полягає у тому, що будь-яка система повиннаі розроблятися системно, у
взаємозв’язку всіх її іелементів. Тому, перш за все, необхідно розробити
 35

іметодологічні проблеми техніко-криміналістичного забезпечення, зокрема

визначитися з ійого поняттям, змістом, роллю і місцем у практиціі розкриття
злочинів, у структурі криміналістичних знань іі теорій.
Оскільки техніко-криміналістичне забезпечення – це організаційно-
функціональнаі система, спрямована на досягнення двоєдиної мети
(створенняі умов постійної готовності і їхня практична реалізаціяі у кожному
конкретному випадку розкриття крмінальних іправопорушень), необхідно
конкретизувати зміст діяльності, що здійснюється іу зазначених напрямах.
Під постійною готовністю у даномуі випадку необхідно вважати такий стан
служб іі підрозділів органів досудового розслідування, який відповідає івимогам
швидкого і ефективного застосування можливостей криміналістичної інауки і
техніки у процесі розслідування кримінальних іправопорушень.
Зокрема, до умов постійної готовності належать:
- вдосконаленняі кримінального процесуального законодавства і
відомчих нормативних іактів, що регламентують практику цільового
застосування техніко-криміналістичних засобіві і методів;
- вдосконалення організаційної структури експертно-криміналістичних
іпідрозділів, форм і методів їхньої діяльності, взаємодії зі іншими суб’єктами
застосування техніко-криміналістичних засобів та іметодів;
- підвищення рівня техніко-криміналістичної підготовки суб’єктів даної
сфериі діяльності ;
- модернізація наявних і створення нових техніко-криміналістичнихі
засобів та методів;
- покращення оснащення суб’єктів застосуванняі техніко-
криміналістичних засобів та методів відповідною технікою іі організації її
профілактичного обслуговування.
Практична реалізація «умові постійної готовності», по суті, є
повсякденною діяльністюі слідчих, спеціалістів-криміналістів, працівників
органів дізнання, пов’язана ізі застосуванням техніко-криміналістичних
засобів та методів у ізагальному процесі розкриття та розслідування
 36

кримінальних правопорушень. Туті очевидні проблеми так званої поточної

організації цієїі діяльності, зокрема взаємодії вказаних співробітників,
планування іслідчих дій та оперативно-розшукових заходів із застосуванням
засобіві криміналістичної техніки, організації їхнього виконання, оцінка
їхньоїі результативності тощо.
До переліку основних напрямів розвиткуі техніко-криміналістичного
забезпечення неодмінно варто ввести проблеми іосвоєння і впровадження в
практику розкриття кримінальних іправопорушень засобів автоматизації,
обчислювальної техніки і сучасних іінформаційних технологій, хоча б, в
аспекті створення іі забезпечення функціонування інформаційно-пошукових
систем техніко-криміналістичного призначення.
Уі контексті сказаного більш рельєфно проявляється поняття техніко-
криміналістичноїі роботи як сукупності конкретних практичних завдань іі
функцій, що виконуються з метою розкриття ікримінальних правопорушень
спеціалістами експертно-криміналістичних підрозділів і співробітниками
іншихі служб органів досудового розслідування за допомогою ітехніко-
криміналістичних засобів та методів. Техніко-криміналістична робота
охоплюється поняттямі техніко-криміналістичного забезпечення, будучи
практичною реалізацією «постійної ітехніко-криміналістичної готовності» у
процесі розкриття кримінальних правопорушень. Вонаі здійснюється у
процесі огляду місця події, іпроведення інших слідчих дій і оперативно-
розшукових заходів, іу порядку ведення криміналістичного обліку,
проведення експертиз таі досліджень тощо.
Техніко-криміналістичне забезпечення розкриття та ірозслідування
кримінальних правопорушень – це організаційно-функціональна система,
спрямована наі створення умов постійної готовності служб та іпідрозділів
органів досудового розслідування щодо швидкого та ефективногоі вирішення
техніко-криміналістичних завдань, і на практичну реалізаціюі цих умов з
метою отримання, накопичення, обробкиі криміналістично-значущої
 37

інформації та її використання у процесіі розкриття кримінальних

правопорушень.
У криміналістичній літературі івисловлювалася думка про суттєве у 4-5
разів, а заі іншими даними - у 6-8 разів зниження ефективності оглядуі місця
події без участі спеціаліста-криміналіста.
Щодо іншихі слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, що
здійснюються зі використанням науково-технічних засобів можна
застосовувати аналогічну іметодику оцінки результативності техніко-
криміналістичного забезпечення розкриття кримінальних іправопорушень. При
цьому вивчення і оцінку результативності ітехніко-криміналістичного
забезпечення можна обмежувати за територією, заі видами злочинів, за
суб’єктами застосування криміналістичних засобіві та методів, з урахуванням
їхньої спеціалізації іі напрямів діяльності.
Використовуючи метод ретроспективного аналізу, іможна і варто вивчати
та оцінювати результативність вирішенняі завдань, що визначають зміст
організаційної діяльності, якаі здійснюється з метою формування постійної
готовності суб’єктіві розкриття і розслідування кримінальних правопорушень
до застосуванняі криміналістичних засобів і методів.
Необхідність комплексного підходуі до отримання і використання у
процесі розкриттяі і розслідування кримінальних правопорушень доказової
інформації можеі знайти свою практичну реалізацію тільки за умовиі
використання сучасних криміналістичних засобів і методів, засобіві
автоматизації і обчислювальної техніки, новітніх інформаційних ітехнологій
тільки в умовах добре налагодженої системи ітехніко-криміналістичного
забезпечення.
Отже, на даний момент спостерігається низькаі результативність техніко-
криміналістичного забезпечення розкриття кримінальних правопорушень,
причиниі якої полягають у недосконалості як загалом цієїі системи, так і
окремих її складовихі елементів, організації і правового регулювання
розглянутої системи, техніко-криміналістичноїі підготовки суб’єктів техніко-
 38

криміналістичного забезпечення, вдосконалення форм іі методів їхньої

діяльності у загальному процесі розкриттяі кримінальних правопорушень –
отримання, накопичення, обробка, використання криміналістично-значущоїі
інформації, наявні при цьому проблеми і заходиі щодо їхнього вирішення.
Варто зауважити, що існуючаі практика аналізу і оцінки результативності
техніко-криміналістичного забезпеченняі розкриття кримінальних
правопорушень не відповідає вимогам ісистемного підходу до вдосконалення
цього багатоаспектного, складного інапряму діяльності. Повна та об’єктивна
інформація про ефективністьі системи техніко-криміналістичного забезпечення
і результати її іфункціонування – важлива умова обґрунтованості, взаємної
узгодженості заходів, щоі застосовуються з метою її вдосконалення і
іприведення у відповідність з сучасними потребами практики ірозкриття
кримінальних правопорушень.

3.2. Основні завдання і напрями техніко-криміналістичного

забезпечення розкриття і розслідування злочинів
Поєднання у понятті техніко-криміналістичного ізабезпечення як
організаційно-функціональної системи щодо «створення умов іпостійної
готовності» та «їхньої практичної реалізації» визначає інеобхідність системного
аналізу і конкретизації розв’язуваних у іцьому зв’язку завдань. Щодо першої
частини техніко-криміналістичного ізабезпечення такі завдання можна логічно
представити здебільшого які науково-дослідні, дослідно-конструкторські й
організаційно-управлінські завдання, що вирішуютьсяі «на стику»
криміналістики та відповідних галузей іінших наук.
Певною мірою зміст цих завдань конкретизуєтьсяі відомчими
нормативними актами, наприклад, стосовно діяльності інауково-дослідних
установ, навчальних закладів, галузевих служб (їхніми статутами,
іположеннями чи цільовими наказами).
Аналізуючи й уточнюючи ізавдання техніко-криміналістичного
забезпечення, варто враховувати загальні вимоги іта конкретні рішення
 39

законодавчого органу держави. У зв’язкуі з цим акцентується увага на

необхідності вирішитиі питання про докорінне покращення технічного
оснащення органіві досудового розслідування, що відповідає сучасним вимогам
боротьбиі з кримінальними правопорушеннями у сфері господарської
ідіяльності для підвищення ефективності оперативно-розшукової, слідчої
діяльності, іроботи експертних установ.
Також, варто зазначити, що криміналістикаі сьогодні має у своєму
розпорядженні оригінальний фактичнийі матеріал про практику розкриття і
розслідування кримінальнихі правопорушень у сфері господарської діяльності,
про закономірностіі злочинної діяльності, про особливості способів і засобіві за
допомогою яких вчиняються кримінальні правопорушенняя, безі чого
неможливо об’єктивно і всебічно оцінити сучасніі потреби практики боротьби
зі злочинністю і визначитиі відповідні їм заходи.
На практиці широко використовуютьсяі технічні і тактичні засоби та
методи, щоі розробляються криміналістикою для одержання пошукової і
ідоказової інформації як у рамках слідства, так іі за його межами – в
оперативно-розшуковій діяльності. Криміналістичнаі техніка, виступаючи
одним із засобів одержання такоїі інформації, є «науково-технічним
фундаментом», на якому ібазується кримінально-процесуальна та оперативно-
розшукова діяльність. З методологічного поглядуі криміналістичні засоби і
методи, що застосовуються іу процесі розкриття кримінального
правопорушення, за своєю сутністю і ізмістом єдині [27,с. 115].
Техніко-криміналістичне забезпечення оперативно-розшукової діяльності і
розшукуі невідомого злочинця, зокрема, як одного зі специфічнихі напрямів
роботи суб’єктів розкриття і розслідування кримінальнихі правопорушень у
боротьбі зі злочинністю, є предметомі криміналістики, а точніше її розділу –
криміналістичної ітехніки.
Вчинення кримінального правопорушення, зазвичай, супроводжується
певними ізмінами. Такі зміни не одиничні й обумовлюються цілимі комплексом
 40

факторів. Узагальнюючим ці зміни поняттям уі криміналістиці є «сліди

злочину» [27, с. 114].
Наприклад, на місціі вчинення кримінального правопорушення можуть
бути залишені слідиі крові, ніг, рук, автотранспортних засобів тощо. Дляі
успішної техніко-криміналістичної роботи зі слідами біологічного іпоходження
до уваги береться також і кількість івиявленої і наданої для дослідження
речовини, що інодіі залежить від фізіологічних особливостей людини
(потожирова іречовина). Зрозуміло, що їхнє виявлення, вилучення – початкові
іетапи одержання криміналістично-значущої інформації, припускають
застосування відповідних доі специфіки ситуації тактичних прийомів, техніко-
криміналістичних засобів іта методів.
В.А.Снєтков, проаналізувавши багатоваріантність роботи з
імікрооб’єктами на місці їхнього знаходження, висловив пропозицію проі
необхідність виділення у криміналістиці такого поняття які «техніко-
криміналістична ситуація». На його думку, це «сукупністьі чинників, що
впливають на виявлення, фіксацію іі збереження, попереднє вивчення,
підготовку мікрооб’єктів до ілабораторного вивчення й експертизи, що
здійснюється на імісці їхнього знаходження» [29, с. 123].
У загальній системі завдань, пов’язанихі з розкриттям і розслідуванням
злочинів, у науковійі літературі, а особливо у відомчих нормативних іактах,
найчастіше розглядаються завдання за окремими напрямками ідіяльності:
завдання служб, апаратів і підрозділів, що здійснюютьі цю діяльність.
Техніко-криміналістична робота як практична діяльністьі забезпечує
досягнення визначеної сукупності цілей.
Системоутворюючим елементомі діяльності у процесі розкриття і
розслідування кримінальнихі правопорушень, як відзначалося у
криміналістичній літературі, виступаютьі криміналістичні завдання. Головними
з них, на ідумку В.Я.Колдіна, є виявлення, вилучення, фіксація
криміналістично-значущої іінформації [198,7], що стосовно даного випадку
позначено єдиним поняттямі – «ситуативні техніко-криміналістичні завдання».
 41

Техніко-криміналістичне забезпеченняі знаходить своє конкретне вираження у

техніко-криміналістичній іроботі, спрямованій на вирішення саме цих завдань.
Виявленняі закономірностей вирішення будь-якого виду завдань, у ітому
числі криміналістичних, а тим більше системи ізавдань, вимагає їхньої
конкретизації та класифікації. Загальновідомо, іщо вчинення певного
кримінального правопорушення супроводжується залишенням традиційнихі
для нього матеріальних слідів. Тому, однією зі основ для систематизації
ситуативних техніко-криміналістичних завдань іможуть слугувати види
кримінальних правопорушень та заходи і ідії, що проводяться з метою їхнього
розкриття таі розслідування.
Вирішуючи питання про систематизацію ситуативних тактико-
криміналістичних ізавдань, можна скористатися усталеною у криміналістиці
системою ікласифікації форм використання спеціальних знань: за суб’єктами
(слідчий, оперативнийі працівник, спеціаліст-криміналіст; експерт); за
організаційними іі правовими підставами (експертиза, участь спеціаліста під
ічас проведення слідчих дій тощо). Однак, у розглянутомуі аспекті найбільш
специфічними є підстави систематизації данихі завдань за видами матеріальних
слідів кримінальних іправопорушень, за особливостями предметів, на яких
вони івідобразилися, за цілями і специфікою застосування для їхньогоі
досягнення методів і заходів.
Аналогічний підхід можнаі застосувати для згрупування і конкретизації
змісту ситуативнихі техніко-криміналістичних завдань, пов’язаних з
одержанням і обробкою іінформації з усіх слідів кримінальних правопорушень
та іншихі речових доказів, у тому числі за методами іі засобами оперативної
техніки. Такі методи і засобиі можуть бути деталізовані з врахуванням стану
предметіві (речовин), на яких залишені сліди. На пухкомуі і м’якому ґрунті в
розглянутій ситуації вониі будуть трохи іншими, ніж на сухому іі сипучому
(наприклад, на піску). Все це єі необхідним для визначення змісту і сутності
розглянутихі завдань та для їхньої класифікації, а уі кінцевому підсумку має
вкрай важливе не лишеі теоретичне, але і суто практичне значення.
 42

Змісті ситуативних техніко-криміналістичних завдань і результати їхньої

систематизаціїі можуть бути покладені в основу вдосконалення ітематичних
планів, навчальних програм, організації і методики ітехніко-криміналістичної
підготовки слідчих, працівників органів дізнання і ізвичайно, спеціалістів-
криміналістів. Важко говорити про цільове іформування у них навичок і умінь
щодо застосуванняі техніко-криміналістичних засобів і методів без
орієнтування наі конкретні ситуативні техніко-криміналістичні завдання.
Варто зауважити, щоі за допомогою категорії криміналістичної тактики
зроблена спробаі відобразити різні рівні процесу розслідування злочинів,
акцентуючиі увагу на розв’язувані при цьому завдання. іАдже, зрештою,
криміналістична техніка і тактика своїми специфічнимиі способами вирішують
одне конкретне завдання – встановити злочинцяі та довести його вину.
Також, застосування ікриміналістичної техніки відрізняється вузькою
спрямованістю, конкретною метою. Ві силу цього є доцільним існування таких
категорійі криміналістичної техніки, що відображають зміст саме ітехніко-
криміналістичної роботи, до яких можна віднести тільки ітехніко-
криміналістичний прийом, під яким розуміють «прийом використання ітехніко-
криміналістичних засобів» і «наукових положень криміналістичної техніки».

ВИСНОВКИ

Таким чином, у роботі здійснено комплексне дослідженняі і висвітлення

роль криміналістичної техніки у розслідуванніі кримінальних правопорушень у
сфері господарської діяльності.
 43

Піді час написання роботи було досліджено криміналістичну ітехніку, а

саме її генезис, поняття та ізміст; визначено взаємозвязок між
криміналістичною технікою і інауково-технічним прогресом; здійснено
класифікацію засобів та методів ікриміналістичної техніки; вивчено техніко-
криміналістичне забезпечення розслідування кримінальних іправопорушень у
сфері господарської діяльності; досліджено сучасні іуявлення про техніко-
криміналістичне забезпечення кримінальних правопорушень; здійснено іаналіз
основних завдань і напрямів техніко-криміналістичного забезпечення
ірозкриття і розслідування кримінальних правопорушень.
Отже, сучасні інауково-технічні досягнення, з одного боку, зросли за
іобсягом, ускладнивши власне кажучи, завдання боротьби із ізлочинністю,
а з іншого – об’єктивно зумовлюють необхідність (іі можливість)
активізації використання науково-технічних засобів і іметодів у процесі
розкриття і розслідування кримінальних іправопорушень у сфері
господарської діяльності.
В умовах демократизаціїі нашого суспільства та формування правової
держави, очевиднаі потреба у створенні якісно іншої системи ітехніко-
криміналістичного, а у більш широкому аспекті, інформаційного
ізабезпечення діяльності суб’єктів розкриття і розслідування кримінальних
правопорушеньі у сфері господарської діяльності.
Техніко-криміналістичне забезпечення ірозкриття кримінальних
правопорушень – це організаційно-функціональна система, спрямована іна
створення умов постійної готовності служб і іпідрозділів органів досудового
розслідування до швидкого й ефективногоі вирішення техніко-
криміналістичних завдань і на практичну іреалізацію цих умов з метою
одержання, накопичення, іобробки криміналістично-значущої інформації та її
використання в процесіі запобігання і розкриття кримінальних правопорушень
у сферіі господарської діяльності.
Техніко-криміналістичне забезпечення є однимі з напрямків діяльності
органів досудового розслідування загаломі і має своєю кінцевою метою –
 44

розкриття кримінальнихі правопорушень. У цьому виявляється його

соціальна ісутність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Іщенко А.В., Пясковський В.В., Самодін А.В. та ін. Криміналістика

у питаннях і відповідях. навч. посіб. ТОВ «Видавництво «Центр учбової
літератури», 2016. 118 с.
 45

2. Кобилянський О.Л., Кофанов А.В. Криміналістика. конспект

лекцій. Держ. ун-т інфраструктури та технологій, Укр. ДГРІ, 2019. 380 с.
3. Біленчук П.Д., Головач В.В., Салтевський М.В. Криміналістика.
Київ: Право, 1997. 256 с.
4. Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник. За ред.
Акад. НАН України В.Я. Тація. Харків: Право, 2001. 560 с.
5. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посіб. За
заг. ред. В.Г. Гончаренко та Є.М. Моісеєва. Юрінком Інтер. 2001. 368с.
6. Біленчук П.Д., Гель А.П., Салтевський М.В. Основи
криміналістичної техніки та криміналістична техніка. Вінниця. Вінницька філія
МАУП. 2000 р., 208с.
7. Криміналістика (курс лекцій). навч. посібн. М.Ю. Будзієвський,
О.В. Лускатов, І.В. Пиріг та ін. Дніпропетровськ Дніпроп. держ. ун-т внутр.
справ, 2013. 397 с.
8. Криміналістика у питаннях та відповідях : навч. посіб.А.В. Іщенко,
В.В. Пясковський, А.В. Самодін, Ю.М. Чорноус та ін. Київ. Центр учбової
літератури, 2016. 118 с.
9. Криміналістика. Академічний курс. підручник Т.В. Варфоломеєва,
В.Г. Гончаренко, В.І. Бояров та ін. Київ. Юрінком Інтер, 2011. 504 с.
10. Криміналістика: питання і відповіді. навчальний посіб. А.В.
Кофанов, О.Л. Кобилянський, Я.В. Кузьмічов та ін. Центр учбової літератури,
2011. 280 с.
11. Криміналістика. навчальний посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч.
закл. в двох частинах. Частина ІІ. Криміналістична тактика. Методика
розслідування. Б.Є. Лук’янчиков, Є.Д. Лук’янчиков, С.Ю. Петряєв. Нац. тех.
ун-т України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». 2017.
474 с.
12. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі):
підручник. Кондор, 2005. 588 с.
 46

13. Криміналістика. підручник В.В. Пясковський, В.К. Весельський,

А.В. Іщенко та ін. Центр учбової літератури, 2015. 704 с.
14. Криміналістика. Підручник. В.Д. Берназ, В.В. Бірюков, А.Ф.
Волобуєв; Харків. ХНУВС, 2011. 666 с.
15. Криміналістика. Підручник. Р.І. Благута, О.І. Гарасимів, О.М.
Дуфенюк та ін.; за заг. ред. Є.В. Пряхіна. 3-тє вид., переробл. та допов. Львів.
ДУВС, 2016. 948 с.
16. Криміналістика. підручник. Ю.П. Аленін, Л.І. Аркуша, О.О.
Подобний, В.В. Тіщенко та ін.; за ред. В.В. Тіщенка. Одеса. Видавничий дім
«Гельветика», 2017. 556 с.
17. Криміналістика. підручник В.В. Пясковський, Ю.М. Чорноус, А.В.
Самодін та ін.; за заг. ред. В.В. Пясковського. 2-ге вид., перероб і допов. Філія
вид-ва «Право», 2020. 752 с.
18. Біленчук П. Д., Гель А. П., Семаков Г. С. Криміналістична тактика і
методика розслідування окремих видів злочинів. навч. посіб. Київ. МАУП,
2007. 512 с.
19. Бірюков В. В. Інтеграція інформаційних систем – реальний шлях
вдосконалення інформаційно-довідкового забезпечення розслідування
злочинів. Право і суспільство. 2009. № 1. С. 109-114.
20. V конгресс ООН по попередженню злочинності і обходженню з
правопорушниками. Розділ 11. Доповідь на тему 6: Роль кримінального
законодавства, здійснення правосуддя і інших форм суспільного контролю в
попередженні злочинності. Женева, 1975. Советское государство и право. 1976.
№6. С.113.
21. Бірюков В. В. Інформаційно-довідкове забезпечення розслідування
злочинів : проблеми теорії і практики : автореф. дис. д-ра юрид. наук 12.00.09.
Київ. 2011. 31 с.
22. Калюга К. В. Матеріально-фіксовані носії інформації про особу
злочинця та їхнє використання на початковому етапі розслідування. автореф.
дис. канд. юрид. наук 12.00.09. Запоріжжя, 2011. 20 с.
 47

23. Михайличенко Б. В., Біляков А. М. Особливості огляду місця події

при подальшому ДНК-дослідженні слідів біологічного походження. Теорія і
практика судової експертизи. Зб. мат. кругл. столу (м. Київ, 12 травня 2016 р.).
Київ. ННІ № 2 НАВС, 2016. С. 228–230.
24. Організація і тактика одночасного допиту двох чи більше вже
допитаних осіб. навч. посіб. С.С. Чернявський, О.О. Алєксєєв, І.А. Жалдак та
ін. Київ. НАВС, 2016. 66 с.
25. Мірковець О. М. Актуальні проблеми призначення та проведення
судових експертиз. Теорія і практика судової експертизи. Зб. мат. кругл. столу
(м. Київ, 12 травня 2016 р.). Київ. ННІ № 2 НАВС, 2016. С. 230–232.
26. Королишин І. М. Деякі проблеми процесуального та технічного
характеру для вирішення питання щодо статусу речових доказів, отриманих
шляхом фіксації за допомогою цифрових фото- та відеозаписів.
Криміналістичний вісник. 2010. № 1 (13). С. 169–172.
27. Криміналістика. підруч. К. О. Чаплинський та ін. 2-е вид., перероб.
і доп. Дніпро. Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ Ліра ЛТД, 2017. 480 с.
28. Клименко H. I. Інтеграція європейської мережі судово-експертних
установ. Криминалистика и судебная экспертиза. 2015. Выпуск 60. C. 36–40.
29. Сабадаш В. П., Ларкін М. О. Криміналістика. навч. посіб. Київ.
Центр учбової літератури, 2013. 228 с.