Garet Dzhons Lyudyna Yaka Zabagato Znala

Ґарет
Джонс
УДК 821.162.1’06-94
В58
Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала / перекл.

з польськ. О. Шеремет. — Львів : Човен, 2020. — 336 с.
ISBN 978-617-95022-0-0
Книга польського репортера та письменника Мірослава Влеклого —

жанрово унікальна. З одного боку, автор створив репортаж-реконструкцію
подорожі до Радянського Союзу в 1930-х роках Ґарета Джонса —
британського репортера, який першим розповів у західних медіях правду
про Великий голод в Україні. З іншого боку, ця книга — докладна та
драматична біографія Ґарета Джонса, якого за опубліковані тексти про
«комуністичний рай» цькували деякі корумповані західні журналісти,
а через декілька років він помер за достатньо загадкових обставин.
Переклад та публікацію цієї книги підтримав

Європейський Союз за програмою «Дім Європи»
Видавництво «Човен» щиро вдячне Ігорю Дропі, Роману Шафрану,

Володимиру Балиті та Юрію Левковичу за небайдужість і допомогу
у виданні книги.
Перекладено за виданням: Mirosław Wlekły. Gareth Jones. Człowiek, który

wiedział za dużo. — Kraków : Wydawnictwo Znak, 2019. ISBN 978-83-240-5567-8
© Mirosław Wlekły, 2019

© This translation is published by arrangement with
Społeczny Instytut Wydawniczy Znak Sp. z.o.o., Kraków, Poland
© Олена Шеремет, переклад, 2020
© Film Produkcja Sp. z.o.o., фото на обкладинці, 2019
© Видавництво «Човен», 2020
Мірослав Влеклий
Ґарет Джонс
Людина, яка забагато знала
переклала з польської Олена Шеремет
Львів 2020
«Продали копицю сіна та частину картоплі, а кількість яєць за уго-
дою збільшили до шестисот на тиждень. Отож кури заледве змогли
висидіти достатньо курчат, щоб не зменшилося загальне поголів’я.
Пайки, і без того врізані у грудні, в лютому ще поменшали, а у стійлах
заборонили ліхтарі — треба було заощаджувати гас. Проте свиням
велося непогано, і, попри всі злигодні, вони продовжували жиріти».
Джордж Орвелл, «Колгосп тварин»
«Не можна сказати, що панує голод: ніхто з голоду не помирає, лише

поширена смертність через хвороби, спричинені недоїданням».
Волтер Дюранті,
«Росіяни голодують, але з голоду не вмирають»,
«The New York Times», 31 березня 1933
«Дискредитація Джонса була одним із найнеприємніших завдань,

які нам доводилося виконувати в часи викривлення фактів на дого-
ду диктаторським режимам. Проте ми його дискредитували, в один
голос і майже ідентичними лицемірними фразами. [...] Коли ми вже
розібралися з цією брудною справою, хтось замовив горілку й закусь».
Юджин Лайонс, «Відрядження в Утопію»

ЗМІСТ
Пролог...............................................................................................9
1930
Розділ 1. Листівка зі Сталіним.........................................................17

Розділ 2. Історія про блакитнооких комсомолок..........................37
1931
Розділ 3. У центрі світу.....................................................................57

Розділ 4. 57 різновидів Гайнца........................................................71
Розділ 5. Десять правд із СРСР........................................................84
Розділ 6. «Жоден селянин не любить працювати».......................109
1932
Розділ 7. Віщування далекої дороги...............................................123

Розділ 8. «Скажу Сталіну, що до нього навідається куркуль»......137
Розділ 9. А суп буде?........................................................................142
1933
Розділ 10. Буря над «коридором»...................................................149

Розділ 11. Оп’яніння нацизмом........................................................159
Розділ 12. Повернення з найкращої подорожі...............................188
Розділ 13. Почему голод?.................................................................191
Розділ 14. Викриття британця.........................................................222
Розділ 15. Батько — комуніст, а я — комсомолка...........................225
Розділ 16. Масштабна смертність через хвороби,
спричинені недоїданням................................................246
Розділ 17. Горілка й закусь...............................................................254
Розділ 18. «Колгосп тварин»............................................................272
Розділ 19. Краєвиди Вельсу.............................................................281
1934/1935
Розділ 20. У клітці хижого звіра......................................................291
Епілог.................................................................................................307
Календар...........................................................................................310
Подяки...............................................................................................313
Бібліографія......................................................................................314
Іменний покажчик............................................................................326
Портрет британського журналіста Ґарета Джонса (1905–1935)
The Illustrated London News, 24 серпня 1935 року
Правовласник фото East News / De Agostini / Biblioteca Ambrosiana
ПРОЛОГ
«Якщо цей літак розіб’ється, це вплине на історію всієї

Європи»1, — нотує він.
Перед ним сидить двоє чоловіків. Обидва непоказні, ні-
хто б і не подумав, ким вони стануть за кілька років. Пер-
ший весь час заливається сміхом. У нього тонке іберійське
лице з ледь шпичакуватим носом, темне волосся, старанно
зачесане назад, карі очі й гострий погляд. Приблизно метр
шістдесят п’ять сантиметрів зросту. Він не схожий на своїх
високих і статних ясноволосих земляків. Цей дрібний чо-
ловічок, нині тридцятип’ятирічний, у дитинстві пережив
невдалу операцію на правій нозі та спартачене лікування
клишоногості чи остеомієліту. Точно невідомо. Через ко-
ротшу кінцівку він носить металеву скобу і спеціально для
нього пошите взуття. Кульгавість пояснює пораненням
у часи Великої війни. Таємниця його полягає у тому, що
участі в ній він не брав через заборону лікаря. Його нази-
вають «паном доктором», і він другий найкрасномовніший
оратор у країні.
Оратор номер один сидить у ряду попереду доктора й
саме вивчає карти. Він не схожий на того, кого божествлять
1
Це речення Ґарет Джонс ужив пізніше в газетному тексті. Оригінальний
запис у блокноті звучав так: «Якщо цей літак розіб’ється, це вплине на історію
всієї Німеччини». — Тут і далі, якщо не вказано інше, примітки автора.
10
мільйони. Звичайний вигляд, шкіра — бліда, обличчя —

дещо напружене, чорне волосся зачесане на лівий бік. Ко-
лись давно він зголив пишні, майже кайзерівські вуса та пе-
ретворив їх на маленький вусик а-ля Чарлі Чаплін, модний
завдяки американцям, які прибували до Європи. Наживо
він здається природним, постійно усміхається і не розігрує
такого тирана, яким його зображають. Іноді, попри сорок із
лишком років, нагадує юного хлопця — як півгодини тому,
коли в аеропорту Берліна захоплювався новим «Мерседе-
сом» свого компаньйона з іберійським лицем. Він привітався
з іншими пасажирами. Рішуче тиснув руки, але великі ви-
балушені очі здавалися вихолощеними від емоцій. Дрібни-
ми кроками він ішов засніженою брилою летовища, тішився
і смішно махав людям рукою. Коли перед тим, як зійти на
борт, ця мала постать у безформному чорному капелюсі
та світлому тренчкоті типу макінтош витягнула миршаву
правицю, щоби привітати витріщак, це мало радше жалю-
гідний вигляд.
Знаменитим «Ріхтгофеном»2, Юнкерсом Ю-52 —
найшвидшим і найпотужнішим тримоторним літаком,
виготовленим у Німеччині, керує веселий черевань, герой
Першої світової війни капітан Баур. Машина розтинає
небо понад хмарами на висоті майже дві тисячі метрів зі
швидкістю 230 кілометрів на годину.
Перший оратор країни саме переглядає гумористичні
сторінки «Berliner Illustrirte Zeitung», показує їх чоловікові
з іберійською зовнішністю, який сидить позаду, і вони ра-
зом сміються. Душевно, щиро, по-південнобаварському.
2
Власна назва моделі літака, яким літав Гітлер, походить від прізвища відомого
німецького пілота часів Першої світової війни Манфреда фон Ріхтгофена,
переможця вісімдесяти офіційно підтверджених повітряних боїв, званого
Червоним бароном.
11
Сидячи позаду навскіс, Ґарет Джонс весь час спостерігає

за ними обома. Паралельно перемовляється з чоловіком у
кріслі поруч, одним із п’яти охоронців, міцно збудованим
і наділеним рідкісним почуттям гумору — жартома він усе
штурхає сусіда, який задрімав поруч. Джонсові охоронець
пропонує два круто зварені яйця, шоколад, яблуко й печи-
во. Начальник охорони й собі подає Джонсові содову, п’є за
його здоров’я, а потім хвалиться срібною нагородою, яку
отримав, відслуживши 13 років охоронцем першого орато-
ра. Він весь час усміхається. Усі п’ятеро — це еліта німець-
кої армії, найкращі з найкращих. Ґаретові спадає на думку,
що ці чоловіки зовсім не такі жорсткі пруссаки, як можна
було сподіватися. Навпаки: важко уявити собі привітніших
людей, і цього враження не послаблювала їхня чорна уні-
форма, посріблена глітером. На їхніх кепі — срібні черепи
з яскраво-червоними очницями й перехрещені кістки. На
формі — червоні відзнаки: «кривий хрест», який значно
частіше, ніж свастикою, називають гакенкройцом.
Ґарет нотує, що під літаком широчіє країна, охоплена
безумством. Хмари під ними розступаються і відкривають
вигини Ельби. Блиск сонця разюче відбивається від двигу-
на перед лівим крилом. Перший оратор країни дрімає, Ґа-
рет розгортає газету. Читає, що чоловік з іберійською зов-
нішністю, який сидить перед ним, завтра ввечері у Палаці
спорту в Берліні зустрінеться з принцом Авґустом Віль-
гельмом, який досі сподівається на відновлення монархії.
Які між ними стосунки? — розмірковує Ґарет. Газета про
це мовчала. Але Джонс пригадує собі, як перший оратор
нещодавно зневажив Герміну, другу дружину останнього
німецького імператора, змушуючи її чекати аж 20 хвилин.
Наступне повідомлення також стосується чоловіка з ібе-
рійським обличчям: у Ганновері його прийшло послухати
12
50 тисяч людей. Джонс позирає на нього понад газетою —

доктор читає «Чотирнадцять пунктів Вілсона». Уперше за
весь політ його веселість вивітрилась, підборіддя піднялося.
Ґарет нотує: «У нього такий вигляд, ніби йому не терпиться
помститися за те, що нацисти називають зрадою 1918 року»3.
Третю статтю доповнено світлиною у чорній рамці. На
фотографії вродливий хлопець у формі. Мати-одинач-
ка виховала його в дусі патріотизму. Батько був одним із
двох мільйонів тих, хто загинув за свою країну. «Ґергарда,
який усю свою енергію віддав за свободу Німеччини, учора
вбила більшовицька куля»4. Йому було 20 років. Перший
оратор країни, який тільки-но прокинувся, подібно до ба-
гатьох у цій країні, вважає, що за таких, як Ґергард, треба
мститися. Однак зараз він усміхається до свого ад’ютанта.
Вигляд має привітний. Ґарет почувається збитим з панте-
лику: це і є той непохитний ворог більшовизму?
Літак наближається до Франкфурта-на-Майні. Він при-
землиться безпомильно та м’яко. Із нього вийде вже зов-
сім інша людина, перемінена: хлоп’ячу радість заступить
деспотичність, лагідний погляд перетвориться на рішучий.
Серед небаченої кількості прапорів і транспарантів 25 тисяч
осіб, які зібралися в найбільшій залі Німеччини, помі-
тивши цих двох невисоких, аж таких непоказних чоло-
віків, підірвуться з місць. У повітрі повиснуть 25 тисяч
простягнутих правиць. Ґарет побачить перед собою за-
дурманений націоналізмом натовп і — як занотує — відчує
силу чистого примітивного культу. Коли з першого оратора
країни ад’ютанти знімуть плащ, запанує ідеальна тиша.
Промова буде імпровізованою, але віртуоз лейтмотивів
багато разів повторить: «Ми виконаємо наш обов’язок».
3
Gareth Jones, With Hitler Across Germany / The Western Mail, 28 лютого 1933.
4
Там само.
13
Спершу спокійно, потім гучніше, гучніше, швидше і швид-

ше; на початку малий і згорблений, із зіщуленими плечима,
коли він почне заворожувати натовп словами, простягне до
нього руки, то буде здаватися все більшим, і більшим, і біль-
шим…
А поки що — 23 лютого 1933 року, літак «Ріхтгофен»
наближається до летовища у Франкфурті. Ґарет Джонс у
своєму щоденникові нотує, що пасажири цієї машини — як
людський динаміт. З усіх присутніх на борту тільки він і
кореспондент Сефтон Делмер із «The Daily Express», перші
іноземні журналісти, яких перший оратор запросив на свій
літак, не є нацистами.
Кумедного чоловічка з іберійською зовнішністю звуть
Йозеф Ґеббельс.
«За кілька кроків від мене, — Джонс записує у щоден-
нику, — сидить Адольф Гітлер, канцлер Німеччини й лідер
найбільш вибухового націоналізму, який бачив світ»5.
5
Там само.
1930
Розділ 1
ЛИСТІВКA ЗІ СТАЛІНИМ
У вимріяну подорож до Росії двадцятип’ятирічний

Джонс вирушає у серпні 1930 року, за два з половиною роки
до зустрічі в літаку Адольфа Гітлера. Йому про цю країну
так багато розповідала мама.
Більшість із семи братів і сестер Енні Ґвен Джонс по-
мерла в дитинстві чи юності. Її батько керував роботою
гірників у вугільній шахті, мама тримала невеличку уні-
версальну крамницю. Енні Ґвен була однією з перших
жінок, які вступили до університету в Абериствіті, що у
Вельсі. Там вона познайомилася з Едґаром, майбутнім
чоловіком. Однак перш ніж вийти за нього заміж — то-
гочасні традиції диктували заміжнім жінкам забути про
професійну діяльність, а займатися домом — погодилася
навчати онуків Джона Г’юза, валлійського бізнесмена,
власника металургійних заводів, сталеварних цехів, збро-
йових і суднобудівних підприємств, засновника промис-
лового села Юзівка, званого на російський лад Юзовкою1,
пізніше відомого як місто Сталіно, а нині — Донецьк. Г’юз
1
Форму «Юзовка» використовували від заснування села, однак Джонси вживали
більш наближений до прізвища засновника цієї промислової потуги варіант.
Ґарет у нотатках уживав найчастіше форму «Hughesovka», у спогадах його
матері й інших англомовних джерелах трапляється також «Hughesoffka» (прим.
редактора в оригіналі Даніеля Ліса).
18 1930
отримав царську концесію на розроблення тамтешніх ро-

довищ вугілля й залізних руд. Навзамін він мав запусти-
ти металургійний завод і сталеварний цех із виготовлення
залізничних рейок.
Валлійські інженери описували Юзівку як нову Амери-
ку, а Дмитро Менделєєв, автор періодичної системи хіміч-
них елементів, який на замовлення уряду опрацював план
розвитку Донецького вугільного басейну, писав Г’юзові:
Я був вражений невичерпними багатствами цього краю,

які перевершують усе бачене раніше не тільки в Росії, але
й в інших частинах Європи та Америки, які я відвідав, щоб
вивчити їхню промисловість. Межі можливостей цієї землі
визначає лише людська уява та продиктовані нею дії. Зав-
дяки Вашим старанням, які стали небувалим і абсолютним
успіхом, ця остання пустеля на Землі наповнилася життям.2
Невдовзі Донецький вугільний басейн на пропаган-

дистських плакатах зображатимуть як серце Росії, з якого
життєдайна кров жилами розтікається по всій країні. На
Донбасі також працюватиме Олексій Стаханов — символ
праці, яка в кілька-, кількасот разів перевищить встановле-
ні норми, від прізвища якого утворять термін «стахановці».
За 5 годин і 45 хвилин він видобуде 102 тонни вугілля і цим
самим перевиконає норму на тисячу сімдесят п’ять від-
сотків. Свій рекорд робітник поб’є у серпневу ніч 1935 року,
через два тижні після смерті Ґарета Джонса.
На старій світлині видно двоповерховий будинок: із
підтінням на три колони, вхідними дверима, несиметрич-
но розміщеними ліворуч від центральних вікон, і з довгим
2
Igor T. Miecik, Narodziny Donbasu / Ale Historia, додаток до «Gazetа Wyborczа»,
23 липня 2018, с. 4.
1. листівка зі сталіним 19
балконом на другому поверсі. Перед домом стоїть екіпаж.

Енні Ґвен жила там у Г’юзів три роки, між 1889 і 1892, у
сам розпал «донбаської вугільної лихоманки». Із Вельсу
вона поїхала, «бажаючи побачити зелені поля й пасовища,
а особливо Росію — країну утисків і нещасть, про яку ми
стільки чуємо, але так мало знаємо»3.
Тамтешня спільнота, у якій — як вона згадувала — пере-
важали росіяни, складалася також з англійців, валлійців,
поляків, євреїв, татар, французів і німців. Коли вчителька
захворіла на черевний тиф, життя їй урятував вірменський
лікар. «Можна сказати, що там тільки дві пори року»4, —
занотувала вона в неопублікованому особистому есеї «Вра-
ження про життя у степах Росії». Її дивувала морозна зима,
яка за день перетворювалася на палюче літо, і спекотні дні,
після яких раптом випадав сніг. У каракулевих шапках і
шалях із верблюжої шерсті люди нагадували їй ескімосів.
Треба було тримати тіло в теплі, мода не мала значення.
«Узимку важко було відрізнити селянина від його дружи-
ни, бо їхній верхній одяг був такий самий»5, — запам’ята-
ла Енні Ґвен. Прикро, зазначала вона, бо жінки там були
вродливі, а чоловіки — міцно збудовані та з гарними зуба-
ми. Зате влітку, особливо у святкові дні, жінки вдягалися
настільки яскраво, як тільки можна собі уявити: кожна
частина вбрання — іншого кольору, вишиванка, намисто,
на головах — взірчасті хустки.
Взимку улюбленою розвагою Енні Ґвен було кататися
на ковзанах. Улітку ставало настільки спекотно, що з дому
3
Annie Gwen Jones, Life on the Steppes of Russia 1889–1892, https://www.
garethjones.org/margaret_siriol_colley/annie%20gwen/life--steppes.htm (доступ:
20 січня 2019).
4
Там само.
5
Там само.
20 1930
вона намагалася виходити лише надвечір. Бракувало води,

діти масово помирали від дизентерії. У спогадах валлійка
додавала, що «росіяни зовсім не “тотальні абстиненти” і не
поділяють принципів міри»6.
Вона привезла гарні спогади. Попри те, що — як писав
американський журналіст Келлоґ Дарленд — на Донбасі
«…уночі з пекла великих печей у небо б’ють клуби вогню,
що ніби блискавка освітлюють усю околицю», а «літні віт-
ри, привчені колисати поля пшениці, приносять […] стукіт
важких молотів, дзвін ковадел, скрегіт шліфувальних
верстатів, застережний свист локомотивів і їхній важкий
подих»7. Російський письменник Костянтин Паустов-
ський в останній рік перебування панни Ґвен у Юзівці
писав прямо: «Дим бухав не тільки із заводських труб.
Диміли самі приміщення цехів. Дим був жовтий, наче
лисяча шерсть, і тхнув, як пригоріле молоко. […] З неба
сипалась масна кіптява. […] Тут сірі фіранки, пошивки й
простирадла в готелі, сірі сорочки, зрештою, замість білих,
тут сірі навіть коні, коти й собаки»8.
Енні Ґвен також бувала критичною. «Мене вражає вели-
чезна прірва між вищим і нижчим класом у Росії. На жаль,
там насправді є тільки ці два класи — немає середнього
класу, твердині та хребта держави»9, — записала вона. Із
Юзівки виїхала через епідемію холери.
Усе це інтригувало Ґарета. Материні розповіді та записи
доповнювали історії моряків, яких молодий Джонс слухав у
доках рідного Баррі в південному Вельсі, поблизу Кардіффа.
6
Там само.
7
Igor T. Miecik, Narodziny Donbasu, op. cit., 4.
8
Там само, с. 5.
9
Annie Gwen Jones, Life on the Steppes of Russia 1889–1892, op. cit.
1922 року, у свої сімнадцять, він почав вивчати мови: фран-

цузьку, німецьку й російську. Енні Ґвен, яка ще жила спога-
дами про царську Росію з часів своєї юності, не заперечувала
проти російських зацікавлень сина і його мрій про подорож
до далекої і невідомої більшості валлійців країни.
У 1924 році, через тридцять п’ять років після того, як
дорогою до Юзівки його мама з родиною Г’юза зупиняла-
ся в готелі «Європейський» у Варшаві, Ґарет вперше опи-
нився у столиці Польщі — як делегат конгресу Міжнародної
конфедерації студентів. Він потоваришував із господинею
квартири, у якій поселився. Пані Скорупка була колишньою
студенткою Оксфорду й чудово говорила англійською. Його
здивували націоналістичні й консервативні погляди поль-
ських студентів, але він намагався їх зрозуміти. Пригадав
собі слова матері, яка розповідала, як несправедливо росіяни
ставилися до поляків і як поляки їх за це ненавиділи.
Після конгресу делегатам дали вибір: вони могли поїха-
ти в Познань чи Вільнюс. Ґарет обрав Вільнюс, бо думка
про те, що він опиниться за якісь неповні 150 кілометрів
від російського кордону, розбурхувала його уяву. Він здиву-
вався, коли зустрів там чимало росіян, які втекли від біль-
шовицької революції. Усі розповідали про терор. Багато хто
втратив своє майно, інші були свідками розстрілів.
Повернувшись додому, він був уже певний, що не присвя-
тить життя Франції. «Я не хочу спеціалізуватися на фран-
цузькій, бо мене мало що поєднує з французами і їхньою
літературою. Я маю намір і далі вивчати російську»10, — пи-
сав він батькам зі Страсбурґа, де протягом двох років після
того, як перервав навчання у коледжі Абериствіта, навчав-
ся в університеті.
10
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth. The Biography of Gareth Richard
Vaughan Jones, Newark 2005, 12.
22 1930
Тож він повернувся до Вельського університетського

коледжу в Абериствіті, який закінчив 1926 року, а вивчен-
ня французької, німецької і російської хотів продовжува-
ти у Трініті-коледжі в Кембриджі. Тим часом планував
шліфувати свою російську на Балтійському узбережжі.
На подорож він заробив, працюючи на облавку пароплава
«Веста», що плив до Ставанґера. Звідти поїздом вирушив
до Осло, потім до Стокгольма і врешті — в каюті третього
класу на борту корабля «Анґерманланд» — до Риги. У листі
додому писав, що він ще ніколи не бачив стількох людей
з інвалідністю, стількох обдертих і брудних, як у столиці
Латвійської Республіки. Він вивчав російську й читав ро-
сійські газети. Повні тексти промов, які в них публікували,
тішили його значно більше, ніж їхня скорочена аналітика
із британської преси. Батькам повідомляв про все склад-
нішу, вибухонебезпечну ситуацію в Росії: «Усі лідери за-
кликають громадян до зброї»11.
Джонс не думав про журналістику. Як і багато його
університетських знайомих, після закінчення навчання у
Кембриджі 1929 року він шукав працевлаштування в кон-
сульській чи дипломатичній службі. Втім, як і абсолютна
більшість, не обійняв там жодної посади. Натомість під-
вернулася нагода місяць постажуватися в лондонській
газеті «The Times». Це була перша зустріч Ґарета з цим
фахом. Наприкінці стажування йому сказали, що він має
потенціал, але бракує репортерського досвіду, і порадили
попрацювати рік в одній із місцевих газет, відтак він міг би
повернутися до роботи в «The Times». Ґарет не скористав-
ся цією пропозицією. Мусив заробляти. Обрав академіч-
ну кар’єру із сотнею фунтів річної стипендії, приватні
уроки німецької і писання дисертації в Сиракузькому
11
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor Cardiff 2016, 19.
університеті в Лондоні на тему «Російська преса під час

революції»12 .
Однак невдовзі з’явилася нова, дуже несподівана про-
позиція. З майбутнім шефом його познайомив батьків
приятель, заступник секретаря кабінету прем’єр-міністра
Великої Британії часів Першої світової війни. Девід Ллойд
Джордж, один із лідерів Ліберальної партії, вишуканий бри-
танець із густими білими вусами й обличчям добродушного
дядечка, як і Ґарет Джонс, був валлійцем. У 1916—1922 роках
він обіймав посаду прем’єр-міністра Великої Британії. Був
одним із підписантів Версальського договору. Його, прем’є-
рів Франції й Італії та президента Сполучених Штатів Аме-
рики називали «Великою четвіркою». Це Ллойд Джордж
започаткував британську політику умиротворення, тобто
поступок. Він був готовий віддати Росії Польщу, щоб стри-
мати марш більшовиків на захід. Сильна Польща не була
у пріоритеті, а його байдужість ґрунтувалася ще й на осо-
бистому упередженні до націоналіста Романа Дмовського.
Він виступав проти передавання полякам Верхньої Сілезії,
бо вважав, що це було б так само, як подарувати мавпі годин-
ника. Ліберал, прибічник надання жінкам виборчого права,
він волів замість озброєння боротися із безробіттям. Довго
ставився прихильно до Йосипа Сталіна й Адольфа Гітлера.
З останнім він зустрінеться 1936 року, похвалить його еко-
номічну програму і після зустрічі — хоча через кілька років
про це шкодуватиме — назве його «найвеличнішим із нині
живих німців» та «Вашинґтоном Німеччини».
Коли він знайомиться із Ґаретом Джонсом, то вже пово-
лі наближається до свого сімдесятиліття.
На співбесіду Джонс приготував рапорт про політичну
ситуацію в Німеччині. Колишній прем’єр-міністр у захваті:
12
Bernard Pares, A Wandering Student. The Story of a Purpose, Syracuse, NY 1948, 309.
24 1930
одразу пропонує Ґаретові роботу на півроку чи рік на по-

саді радника із закордонних справ з річним окладом 400
фунтів. Джонс має служити в лондонському офісі Ллойда
Джорджа, робити щоденний огляд преси: 7 французьких
газет, 4 російські, 3 німецькі, 2 італійські, по одній швей-
царській і американській, а також готувати щотижневий
рапорт щодо валлійської і світової преси. Окрім цього, до
його обов’язків належало складати тези для дискусій, пи-
сати статті та промови, а іноді навіть їздити за кордон.
Зрештою Ґарет отримає на сто фунтів більшу зарплатню,
ніж було обіцяно. Він ховає до шафи сірі фланелеві сорочки
та спортивні куртки, які любив носити в Кембриджі. Нато-
мість купує котелок і парасольку, щоб мати вигляд лондон-
ського джентльмена. Батьків у листі заспокоює: назавжди
пов’язувати себе з політикою він не має наміру, прагне зали-
шатися незалежним і аполітичним, а короткотермінова ро-
бота на колишнього прем’єр-міністра має бути тільки ціка-
вим епізодом у його житті. «Це кумедно, як подумати, — усе
ж додає він, — завдяки роботі на Ллойда Джорджа я матиму
вплив на закордонні справи»13. Він навіть не підозрює, на-
скільки великий.
А поки що, через півроку після початку роботи на колиш-
нього прем’єр-міністра, він вирушає до Росії. Велика Британія
саме поновила дипломатичні відносини з Радянським Сою-
зом. Коли знову з’явилася можливість поїхати на схід, Ґа-
рет одразу ж подав документи на візу. Ллойда Джорджа це
влаштовувало, бо розвиток СРСР його все більше інтригував.
Лише місяць до того, як Ґарет узявся за цю роботу, Сталін
оголосив про ліквідацію класу куркулів, заможних власни-
ків землі. Тож один із перших доручених Джонсові рапортів
стосувався п’ятирічного плану, оприлюдненого навесні по-
13
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor, op. cit., 23.
переднього року. Під час роботи над ним Ґарет усвідомлює,

що ця країна — як і в часи, коли його мати жила в Юзівці, —
потерпає від браку середнього класу й величезної прірви,
тільки вже не між багачами й бідняками, нове провалля
шириться між членами комуністичної партії і всіма іншими.
Опрацьовуючи рапорти для Ллойда Джорджа, він
зустрічається зі знавцями Росії. З євреєм, колегою Леніна
та Троцького, розмовляє про релігійні переслідування в
Росії. Від грузинського політика чує про Сталіна: «Це не
інтелектуал найвищого рівня, зате чудовий організатор.
Некорисливий, без матеріальних амбіцій, щирий, безком-
промісний і брутальний»14. Джонс відвідує представника
організації «Air League», щоб розпитати про російську авіа-
промисловість. Полковник Норман Твейтс — також чин-
ний функціонер таємної розвідувальної служби. Невідомо,
чи він намагався завербувати Джонса, серед його нотаток
не збережеться жодної, яка стосувалася б прийдешньої
подорожі молодого валлійця до Росії. Однак через місяць
після повернення Джонса додому він у своєму щоденнику
згадує про 12 сторінок із його записника з інформацією про
радянську авіацію і обороноспроможність.
Зосереджуючись переважно на Радянському Союзі, Ґарет
також опрацьовує звіти про політичну ситуацію в Австрії,
Індії, Палестині та Єгипті.
Хоча раніше він запевняв, що робота у Ллойда Джорджа —
це тимчасово, в одному з листів додому позбавляє батьків
ілюзій, ніби може присвятити життя академічній кар’єрі:
Я вважав би себе боягузом, якби колись відмовився б від шансу

на хорошу й цікаву кар’єру через страх за свою безпеку. Я не по-
важаю тих, для кого згода на посаду чи її оцінювання залежить
14
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth, op. cit., 70.
26 1930
від відповіді на запитання, чи забезпечить вона мені пенсію.

Мушу визнати, що мені цікаве й корисне лише таке життя, яке
було б пов’язане із закордонними справами, а також стосува-
лося б сучасних чоловіків і жінок, а не письменників з позами-
нулого століття.15
У серпні 1930 року він вирушає.

У вагоні-ресторані експреса з Берліна до совєтського
кордону Саул Брон, совєтський торговельний представник
у Великій Британії, їсть, як кінь, все тарабанить ножем по
тарілці, то пирхає, то чмихає, і весь час між стравами ку-
рить — на думку Ґарета, це найнеприємніша людина, яку
тільки можна зустріти.
Джонс невпинно спостерігає за іншими пасажирами й
робить нотатки. Американський інженер, який будує во-
догін у Баку, нахвалює російську нафтову промисловість.
Модно одягнений росіянин переймається тим, що на кор-
доні в нього заберуть другу пару черевиків, бо дозволено
перевозити лише одну. Невисокий чоловік, який працює
у Юзівці, а колись вивчав нафтову інженерію у Сполуче-
них Штатах Америки, і собі нарікає, що п’ятирічний план
втілюється надто швидко. «Що, к бісу, має означати те, що
уряд експортує продукти харчування, щоб купувати ма-
шини, коли людям не вистачає їжі?»16 — запитує він.
Однак уже невдовзі Ґарет почує від однієї робітниці в Москві:
«Старі люди вважають, що п’ятирічний план втілюють
надто швидко, але на думку молоді, це відбувається надто
повільно»17.
15
16
17
The Two Russias. 1. Rulers and Ruled. Below the Surface, from a correspondent, «The
Times», 13 жовтня 1930.
Росія вітає Джонса плакатом на арці над коліями: «Лас-

каво просимо пролетарів Заходу!».
У Москві валлієць зустрічається із начальником дер-
жавного туристичного агентства, який на цілий день надає
йому гіда та зручну автівку. Вони відвідують завод, будин-
ки робітників і ясла для їхніх дітей. Усі досягнення совєт-
ської держави здаються Ґаретові чудовими. Неподалік за-
воду групка дітей, побачивши іноземця, запрошує його до
гри. Ґарет не може зрозуміти, чому вони просять забрати їх
зі собою. Наприкінці дня він заходить до робітничого клу-
бу та антирелігійного музею.
Наступного дня, уже сам, Джонс відвідує редакції газет
«Правда» й «Известия», зустрічається з начальником від-
ділу преси Міністерства закордонних справ, ситно обідає
і бере двогодинне інтерв’ю у міністра сільського господар-
ства, який запрошує його до колгоспу — зразкового кол-
лективного хозяйства в Ростові.
«Кремль — це захопливе місце»18, — пише в листі до
батьків. З оборонними мурами, замками й церквами —
це найгарніша стара частина міста, яку він колись бачив.
Джонса вражає тамтешній потяг до науки, він усюди нати-
кається на плакати з гаслами: «У неписьменній країні не-
можливо побудувати соціалістичного суспільства»19.
Він іде в кінотеатр, потім — у цирк, який своїм рівнем
не поступається тим, які Ґарет бачив у Парижі чи Лондоні.
Клоуни одягнені так само і навіть смішать публіку тими са-
мими жартами.
— Ти п’яний? — питає один другого, який хитається,
стоячи на стільці.
— Ні, це стілець п’яний.
18
19
Там само.
28 1930
Якби не натягнуті уздовж намету червоні й білі знаме-

на з написом: «Дозвольте нам виконати п’ятирічний план
за чотири роки», Ґарет міг би подумати, що це Кардіфф чи
Бірмінґем. Біля нього сидить ясноволосий хлопець із при-
ємним обличчям, на око чотирнадцятилітній. Раптом, тієї
самої миті, вони вибухають сміхом, а відтак обмінюються
поглядами.
— Ти б хотів колись поїхати до Англії? — розпочинає
розмову Джонс.
Підліток категорично заперечує.
— Ти не в курсі, що це капіталістична країна? Я б ніколи
туди не поїхав, — відповідає він обурено. — У капіталістич-
них країнах переслідують пролетарів. Мені так їх шкода.
Там би мені точно не сподобалося.20
Про Англію Ґарет розмовляє і з іншими москвичами.
Один питає у нього, скільки там комуністів.
— Не дуже багато, — відповідає Джонс, — до комуністич-
ної партії належить приблизно три з половиною тисячі осіб.
— Ага, — усміхається москвич і, не довго думаючи, підсу-
мовує: це тому, що комуністів в Англії кидають до в’язниці.
Ґарет заперечує, пояснює, що свобода думки і слова —
це одна з тих речей, якими британці пишаються.
— Якщо ти комуніст, — пояснює, — ти можеш піти до
Гайд-парку і висловити свої переконання.
— Ти ж не думаєш, що я тобі повірю? Вони всі сидять по
тюрмах, — росіянин примирливо усміхається і додає: — Нам
добре відомо, що діється у вашому лондонському Тавері.21
Інші молоді комуністи пояснюють Джонсові, що англій-
ці — підступні, хитрі й жорстокі люди в циліндрах і з мо-
ноклями, які безперестанку змовляються, як роздмухати
20
Gareth Jones, My Russian Diary II, «The Star», 27 жовтня 1930.
21
Там само.
війну проти совєтської Росії. Для цієї ницої мети вони

використовують навіть Костьол і своїх же соціалістів.
Одного дня, коли якимось дивом Ґаретові вдається
знайти у трамваї вільне місце, і він уздовж річки перетинає
Москву, дивлячись у вікно, замість реклами сигарет чи за-
кликів купувати вітчизняні товари, до чого він звик у своїй
країні, помічає плакат із написом: «На агресивне озброєн-
ня капіталістів відповімо п’ятирічкою за чотири роки». За
вікном вітер розганяє клуби куряви. Із плаката на будинку
кіно сміється Сідні Чаплін, брат Чарлі по матері, громадя-
нин капіталістичної Великої Британії.
Працьовитість росіян імпонує Ґаретові. На питання, який
сьогодні день, молодий робітник відповідає, що не знає.
Важлива дата, а який день тижня — несуттєво. Вихідні в не-
ділю перестали бути нормою. Заводи працюють нон-стоп.22
Найбільше вражає привілейованість пролетаріату. Уже в
перші дні в Москві Джонс помічає, що міський робітник — це
нова російська аристократія. Він має почесне місце в опері.
Стоїть на початку черги, коли в магазині з’являється м’ясо.
Йому першому належиться місце в санаторії. А посвідчення
робітничої профспілки дозволяє купувати більше продук-
тів, ніж може придбати працівник банку, пошти чи крамни-
ці. Пролетар також отримує знижки в ресторанах, дешевші
квитки в кіно, театри й на концерти, до ботсаду. Він запла-
тить лише 2 пенси, коли захоче відвідати антирелігійний
музей чи Музей революції. Ґарет знову порівнює це зі своєю
батьківщиною, і на думку йому спадає, що норманська кров
22
Комуністична влада експериментувала з календарем. До грудня 1930 року
діяла «непрерывка», так званий промисловий тиждень. Люди працювали за
п’ятиденним циклом, п’ятий день був вихідним. Робітників при цьому поділили
на п’ять груп, кожна з яких мала відпочивати у свій, виділений для неї день
циклу. Завдяки цьому промисловість працювала неперервно і не було дня,
коли вся країна мала вихідний одночасно (окрім державних свят).
30 1930
для англійців ніколи не була настільки важливою, як тепер

пролетарське походження для росіян.
— Ми у стані війни, — пояснює більшовицький комісар,
показуючи Джонсові найновіші машини на одному з мос-
ковських заводів. — Росія веде війну за побудову соціаліс-
тичної країни та перетворення всього світу. Ми боремося за
п’ятирічний план. Без сумніву, з’являться сили, які будуть
нам протистояти. Це справді королівська битва.23
Юність і сучасність заступають старі традиції. До
церкви Джонса вабить золота баня, що виблискує на сонці.
Двері відчинені. Він заходить, і його увагу привертають
оздоби усіх кольорів, яких він ніколи не бачив у костьо-
лах Вельсу. У храмі без лавок невелика групка вірян стоя-
чи слухає службу, яку править старий священик. Одна з
сільських жінок падає на землю. Віддаючи шану Богові,
притискається скронями до холодної кам’яної підлоги.
Інша нужденна жінка в цей час цілує ікону, намагаючись
змусити це зробити свою заплакану дитину. Усюди го-
рять свічки.
Коли за іконостасом гарні чоловічі голоси співають ре-
лігійних пісень, до церкви заходять дві юні дівчини — їм,
може, років по чотирнадцять, виглядають, як комуністки.
Вони веселі та не зважають на піднесеність пісні й заду-
му присутніх. Дівчата переглядаються і кілька разів вибу-
хають сміхом. З їхніх облич Ґарет зчитує чітке ставлення:
«Ми знаємо все про цю релігію, це сама гниль»24.
— Поглянь на Москву, — каже одного дня Джонсові мо-
лодий більшовик. — Те, що ти бачиш навколо, це символ
майбутнього світу. Хочеш, скажу чому?
23
Gareth Jones, Communists’ Five-Year Plan. Forces behind Stalin’s Dictatorship,
«The Western Mail», 9 квітня 1931.
24
Tenże, My Russian Diary II, op. cit.
Вони стоять на даху великого будинку й оглядають

столицю Росії. Валлійця смішить це співіснування: до на-
піврозвалених старих будинків, які ледь тримаються на
фундаментах, притулили модерністські багатоповерхові
споруди. Ще раніше він пережив здивування, коли їхав
сучасним трамваєм по брукованій вулиці, яка нагадувала
радше віддалену місцину, якою сумно снували бідно вдяг-
нені селяни.
Згори добре видно, що до старих дерев’яних хатинок
провели сучасну електромережу. Щойно збудований білий
хмарочос, досягнення інженерів ХХ століття, контрастує із
середньовічними будівлями: баштами над брамами обо-
ронних мурів і вежами церков Кремля. Над банею Вели-
кого кремлівського палацу майорить криваво-червоний
прапор із жовтими серпом і молотом.
Ґарет Джонс має вигляд типового мешканця портово-
го міста чи шахтарського містечка в рідному Вельсі. Освіту
він також здобув у Великій Британії, капіталістичній краї-
ні, де крамниці й заводи, шахти й залізниця — це приватні
підприємства. Його співрозмовник — російський комуніст.
Високий, чорнявий, вузькоокий напівазієць. Випускник
комуністичної академії25 в Москві, який уже 13 років живе
в революційній державі, що будує соціалізм.
— Ти — людина минулого, а я — людина майбутнього, —
каже молодий більшовик. — Коли старе й нове стоїть пліч-о-
пліч, нове завжди виграє. Поглянь, біля дерев’яних халабуд
стоїть сучасний хмарочос комуністичного режиму. Сучасна
електростанція символізує зусилля більшовицької револю-
ції, що має на меті створити нову індустріалізовану Росію,
де машина займе місце Бога.
25
Ґарет Джонс вживає вислів «Комуністична академія» («Communist Academy»),
найімовірніше йдеться про Академію комуністичного виховання.
32 1930
Ґарет помічає в очах комуніста, як там жевріє збудження.

— Усе заради Росії, — продовжує більшовик. — Ми трусо-
немо фундамент усього світу. Почнеться світова революція.
Планета стане Світовим Союзом Радянських Соціалістичних
Республік. Запам’ятай мої слова. Не буде ні чоловіка, ні
жінки чи то в Новій Зеландії, чи в Китаї, чи у Вельсі, яких
не стосуватиметься те, що зараз відбувається в Росії. Ми до-
ведемо світу, що за допомогою комунізму можна збудувати
потужну й багату державу.
Валлієць знову дивиться в очі росіянина. Там уже немає
ентузіазму. Є фанатизм.
— Ти знаєш, яка наша зброя? — питає комуніст, за-
хоплено дивлячись на панораму Москви. — П’ятирічний
план.26
Невдовзі Джонс пересвідчиться, у чому на практиці по-
лягає цей план.
15 серпня, після десяти днів у Москві, Ґарет надсилає

батькам листівку зі Сталіним, який виструнчився біля
круглого стола. Його права рука лежить на стосі докумен-
тів. Може, це якраз той п’ятирічний план.
«Через годину мій поїзд від’їжджає до Ростова, рівно
32 години на південь, де я побачу сільськогосподарські
кооперативи, — пише відправник на звороті. — 24 серпня
(у неділю) я маю повернутися до Москви, а 25 виїхати в
Берлін. […] Я дуже радий»27.
Наступного дня повідомляє:
26
Усю розмову передано за: Gareth Jones, Communists’ Five-Year Plan. How it is
Working in Russia, «The Western Mail», 7 квітня 1931.
27
Я на півдорозі до Ростова. Час у російських поїздах минає дуже

швидко, я дуже добре і зручно сплю: на матрацах, чистих по-
душках, на постелі. Поїзд виїхав із Москви учора о четвертій
по обіді, на станції в Тулі я мав справжню учту: бутерброди
з сиром, печиво та лимонад. Козацький комуніст з орденом
із червоним прапором розповідав мені про сучасну Росію, я
багато дізнався про її заводи й інженерів. Тож я вже в Украї-
ні. Багато хто тут подорожує з чайниками і вибігає на кожній
станції, щоб закип’ятити воду.28
Брудний і зарослий після дводенної подорожі, він ви-

ходить із потяга в неділю, 17 серпня, о пів на шосту ранку
на невеличкій станції у містечку Ясинувата. «Через два-
надцять хвилин я маю бути в Г’юзівці, — пише батькам. —
Подорож була багата на пригоди. Шкода, що немає часу
розповісти»29.
І нарешті:
Г’юзівка!!
Я у Г’юзівці! Щоб дістатися сюди, мені знадобилося
багато часу, але я не міг її оминути. Я сиджу в парку біля
костьолу. Хотів відвідати дім пана Г’юза, але єдине, що діз-
нався, це що будинок зараз належить панові Белфору і роз-
ташований за містом, а в мене об одинадцятій поїзд. Це
чудово, що я можу бути тут, де ти жила. Мені важко було б
зараз знайти тут когось, кого ти знала. Тож єдине, що можу
зробити, це надіслати тобі мій недільний лист. А тепер я їду
до Ростова.30
28
29
Там само, с. 83–84.
30
34 1930
У цьому ж листі Ґарет пише, як фантастично проїхався

екіпажем, а візник пам’ятав іще Джона Г’юза. У місті бага-
то будується. Гість не має часу побачити Г’юзового дому, в
якому жила його мати. Він, найімовірніше, не знає, що ре-
волюція перетворила його на артіль глухонімих.31
У Ростові-на-Дону Джонс зупиняється, як повідомляє,
у дуже чистому готелі. Його зачудовує темп розбудови і
промисловий поступ країни. Він відвідує державне сіль-
ське господарство й колгосп. «Неймовірно, — захоплю-
ється в листі до батьків, — як вони змогли перетворити
пустельний степ на величезну, розтягнуту на сотні тисяч
акрів ферму, на якій використовують найсучасніші при-
лади. За неповні півтора року вони збудували містечко
там, де раніше ніхто не жив і не працював»32. А до цього:
як тут, у державних сільських господарствах, годують!
Британський дослідник журналістської кар’єри Джонса
професор Рей Ґамаш звернув увагу, що у Ґаретових листах
додому «усе здавалося рожевим у саду цього “пролетар-
ського раю”»33.
Джонс у них не згадує про жарт, почутий від одного
грузина, який у поїзді, що мчав крізь понурі степи північ-
ного Кавказу, частував його хлібом із помідорами:
Пілот гідроплана раптом помітив у морі чоловіка, який
тонув. Посадив гідроплан і встиг його виловити. Затягнув
на борт, і лише тоді здивовано побачив, що це Сталін, най-
впливовіша людина в усій Росії. Сталін міцно потиснув
руку пілотові, назвав його дуже відважним і сказав, що
за порятунок життя він заслуговує на нагороду. «Можеш
просити, що хочеш», — мовив. Пілот почухав потилицю,
31
Grzegorz Szymanik, Julia Wizowska, Po północy w Doniecku, Warszawa 2016, 18.
32
33
задумався й відповів: «Я маю тільки одне прохання, але

дуже для мене важливе. Заради Бога, не кажіть нікому,
що я вас урятував, бо буде мені непереливки»34.
Під кінець місяця потягом з Москви Джонс добирається
до Берліна і звідти надсилає батькам першого щирого листа.
Визнає, що комуністи були до нього неймовірно прияз-
ні й забезпечили йому цікаву програму, але в магазинах
нічого не можна купити, а якщо щось і трапиться, то ціни
бувають захмарними.
Ура! Як чудово знову бути в Німеччині, просто чудово. Росія

перебуває у плачевному стані: зогнила й без їжі, тільки хліб;
переслідування, несправедливість, бідність робітників і 90 %
незадоволених. Я бачив дуже погані речі, на мене сказ нахо-
дить, як подумаю, що такі люди, як XXX [закреслено] їдуть
туди, їхня поїздка чітко розпланована, тож у них вдосталь
їжі, а потім вони повертаються і розповідають, що Росія —
це рай. На півдні країни говорять про нову революцію, але
вона не розпочнеться, армія й ОДПУ35 (політична поліція)
надто сильні. Коли настане зима, вона буде однією великою
мукою, люди вже голодують. Їхня влада найжорстокіша на
світі. Фермери ненавидять комуністів. Цього року тисячі
найкращих росіян вислали в Сибір і в табір на Соловецьких
островах. Люди починають відверто критикувати владу.
На Донбасі умови такі, що їх неможливо витримати. Тисячі
виїжджають. Я ніколи не забуду ночі, яку провів на станції
дорогою до Г’юзівки. Серед причин мого швидкого від’їзду з
міста було те, що єдина їжа, яку я там знайшов, це булка — усе,
що роздобув до сьомої години. Чимало росіян надто слабкі,
34
Gareth Jones, My Russian Diary III, «The Star», 29 жовтня 1930.
35
ОДПУ, Об’єднане державне політичне управління — політична поліція, яка
функціонувала в СРСР у 1923–1934 рр.; у 1934 р. включена до складу НКВС.
36 1930
щоб працювати. Я співчуваю їм. Вони не можуть протестувати,

бо їх одразу розстріляли б чи заслали в Сибір. У комуністів
безліч ворогів у країні. Водночас у багатьох галузях досягну-
то поступу і є шанс, що коли п’ятирічний план буде реалізо-
ваний, Росія процвітатиме. Але перш ніж це станеться, треба
чекати великого горя, треба чекати бунтів і смертей.36
Невідомо, чи Джонс, пишучи ці слова, знав, що коли

в 1921 році американці пропонували росіянам допомогу
(«Ми не хочемо воювати з Росією, ми хочемо її нагодува-
ти»), а ті торгувалися щодо її умов, совєтський перемовник,
майбутній нарком закордонних справ Максим Літвінов
повторював:
— Так, але їжа — це зброя.37
І він був не єдиним, хто так вважав.
36
37
George Seldes, You Can’t Print That: The Truth Behind the News, 1018–1928, New
York 1929, 230, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 54.
Розділ 2
ІСТОРІЯ ПРО БЛАКИТНООКИХ

КОМСОМОЛОК
Комуністи швидко зрозуміли, що їжа — це потужний

політичний інструмент.
1918 року Ленін у телеграмі, надісланій на український
фронт, написав: «Заради Бога, вжийте найбільш енергійних
і революційних заходів для відправки хліба, хліба, хліба!!!!»1.
Тривало будівництво російського комунізму, і треба було про-
годувати революційних пролетарів із Москви й Петрограда,
які привели його до влади. Найкраще — за рахунок України.
Зерно в селян конфісковували «реквізиційні загони». У січні
наступного року більшовики знову зайняли Україну. Вони на-
магалися справляти враження визволителів, які борються
з українськими націоналістами, але їм ніяк не вдавалось
узяти під контроль усієї території.
Одержимість їжею у більшовиків виникла не на порож-
ньому місці. Проблеми почалися вже з початком Першої
світової війни. Коли було централізовано й націоналізо-
вано розповсюдження товарів, запанував хаос і ще більші
нестачі. Особлива рада у справах продовольства вирішила
позбутися посередників і запровадити некапіталістичну
систему регулювання купівлі зерна, що тільки поглибило
1
V. I. Lenin, Collected Works, vol. 10, 40–3, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод,
op. cit., с. 53.
38 1930
кризу. Нестача хліба була прямою причиною повалення

царя і Лютневої революції 1917 року.
Як зазначає журналістка Енн Епплбом, хоч завдяки го-
лоду більшовики здобули владу, але з кризи, яка невпинно
зростала, Ленін не зробив «висновку, що державна систе-
ма продовольства, яку створила Особлива рада, це погана
ідея; він вирішив, що його методи були недостатньо жорстки-
ми, особливо в Україні»2. Тривала громадянська війна між
«червоними» більшовиками і їхніми «білими» противни-
ками. Від українського сільського господарства залежав
успіх революції і майбутнє комуністичної Росії. Тому були
здійснені кроки, які пізніше назвали «воєнним комуніз-
мом»: зерно вилучали під загрозою розстрілу, а потім пе-
редавали найважливішим громадянам країни — солдатам,
пролетарям і членам партії.
«Воєнний комунізм» супроводжувався боротьбою з усі-
ма формами вільної торгівлі. «Усі розмови на цю тему, —
вважав Ленін, — усі спроби підтримати їх є великою шко-
дою, падінням, кроком назад від того соціалістичного
будівництва, яке Компрод здійснює з неймовірними труд-
нощами в боротьбі з мільйонами спекулянтів, котрих нам
залишив капіталізм»3.
Він категорично наказав доставити хліб у столицю.
Півднем Росії мав зайнятися Сталін. Дорогою до Царицина
(невдовзі Сталінграда) у двох бронепоїздах його супрово-
джувало майже півтисячі солдатів Червоної армії. Він до-
повідав Леніну, що виявив там «вакханалії спекуляції», а
через місяць заспокоював: «Ми не помилуємо нікого — ані
2
Енн Епплбом, Червоний голод. Війна Сталіна проти України, Київ 2018, пер.
Д. Маттінґлі, О. Кисіль, op. cit., 54.
3
Alan M. Ball, Russia’s Last Capitalists: The Nepmen, 1921–1929, Berkeley, CA 1987, 6,
цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 56.
2. ІСТОРІЯ ПРО БЛАКИТНООКИХ КОМСОМОЛОК 39
себе, ані інших, а хліб вам дістанемо»4. Ця подорож спри-

чинила перший конфлікт між ним і його майбутнім полі-
тичним суперником Левом Троцьким5 і була першою ластів-
кою його диктаторської позиції через десяток років по тому.
Арешти, побиття, масові страти зрештою допомогли до краю
заповнити зерном поїзди, що прямували до Москви.
Комуністи підбурювали росіян, переконуючи їх, що
вони голодують з вини українських селян. А крім того, про-
вокували ворожість між самими селянами, розділяючи їх
на різні категорії. Для комуністів це було необхідністю,
бо завдяки твердому дотриманню принципів марксизму
вони сприймали світ ієрархічно. Тому селян поділили на:
куркулів, середняків і бідняків. «На цьому етапі більшо-
вики насамперед намагалися з’ясувати, хто стане жертвою
революції, а хто виграє від її перемоги»6, — вважає Енн
Епплбом. Комітетам убогих селян пояснювали, що їхня
доля залежатиме від того, чи обкрадуть вони куркулів.
У середині 1919 року українцям вдалося вигнати біль-
шовиків із Києва. Тривав також селянський бунт, який вва-
жають найжорстокішим у сучасній історії Європи. Селян-
ська армія Нестора Махна, об’єднана під чорним прапором
анархістів, прагнула повалити державність і виступала
проти всіх: «австро-угорських загарбників», «денікінських
найманців» (за прізвищем царського генерала Антона
Денікіна), націоналістів Петлюри, зрештою навіть проти
«диктатури більшовицько-комуністичної партії», до якої
4
Stalin, Dzieła, t. 4, Warszawa 1951, 126, 128, цит. за: Енн Епплбом, Червоний
голод, op. cit., 57.
5
Конфлікт Сталіна з Троцьким загострився унаслідок боротьби за спадковість
влади після смерті Леніна в 1924 році. У 1929 році Троцького депортували із
СРСР, через три роки за «контрреволюційну діяльність» його позбавили
громадянства, а в 1940 році за наказом Сталіна вбили в його домі в місті Мехіко.
6
Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 60.
40 1930
спершу була прихильна.7 Запанувала анархія, Київ перехо-

див із рук у руки, а люди Махна нападали на всіх, хто в той
момент переймав владу. «Усюди панували банди озброє-
них селян або мародерів, — зазначає американський істо-
рик Річард Пайпс, — які безкарно грабували та вбивали»8.
Серед українців ширилася думка, що комуністи повин-
ні будувати соціалізм без більшовизму. Вони прагнули рі-
шучих змін, але не під дудку росіян. Вимагали соціалізму
без авторитаризму й комунізму без більшовизму. «Ми біль-
шовики, — казали селяни в Україні, — але не комуністи.
Більшовики дали нам землю, а комуністи забрали наше
зерно, нічого за те не давши. Не дамо Червоній армії наки-
нути на нас ярмо комуни! Геть комуну! Хай живуть більшо-
вики!»9. На думку Енн Епплбом, панувала така плутанина
понять, що ці речення можна було б переписати навпаки:
«Геть більшовиків! Хай живе комуна!»10.
Бунт українського селянства не лише зруйнував села й
започаткував поділи. Відтоді Україна вже назавжди зали-
шиться для росіян місцем конфлікту, що може породити
надмірно сильну опозицію. А їхню лють посилив Юзеф
Пілсудський, узгоджуючи з Петлюрою створення Україн-
ської держави.
Безжалісні конфіскації зерна 1920 року стали причи-
ною того, що українські селяни почали менше дбати про
ґрунти, посіви і зберігання. Голоду 1921 року ніхто не рету-
7
Цитати з листівки «К красноармейцам!» подає Петро Аршинов у: Peter Arshinov,
The History of the Makhnovist Movement (1918–1921), trans. Fredy and Lorraine
Perlman, London 1974, 273, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 66.
8
Richard Pipes, The Formation of the Soviet Union, 1917–1923, Cambridge, MA: Harvard
University Press, 1964, 137, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 69.
9
Elias Heifetz, The Slaughter of the Jews in the Ukraine in 1919, New York 1921, 59,
цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 67.
10
шував. Московська преса інформувала, що голодує 25 міль-

йонів людей. Влада намагалася допомагати голодуючим,
але України це стосувалося меншою мірою.
Нестачу хліба знову відчули 1927 року, коли Сталін від-
ходив від ленінської Нової економічної політики (НЕПу). До
того ж, росіяни переймалися тим, що українці розраховують
на вторгнення Польщі, яка мала б урятувати їх від чергової
хлібозаготівлі. «Таємні служби доносили, що, на думку се-
лян, “через два місяці на Україну прийдуть поляки і тоді
настане кінець хлібозаготівлям” або [що селяни стверджу-
вали:] “у нас немає хліба, тому що влада його вивозить до
Москви, а вивозить тому, що знає: невдовзі вона лишиться
України. Ну нічого, приходить строк їм п’яти намазувати”»11.
У 1928 році за розпорядженням Сталіна в Україну поїхав
В’ячеслав Молотов, член Політбюро ЦК Всесоюзної кому-
ністичної партії (більшовиків). Він привіз лише погані но-
вини: Україна з кожним місяцем збирала все менше зерна.
Винними Молотов вважав не тільки куркулів і спекулянтів,
але й українських комуністів. Політична поліція доповідала,
що один із них нарікав: «Більшовики ніколи так нахабно і ци-
нічно не грабували України, як зараз. Безумовно, буде голод»12.
Невдовзі після повернення з Москви, на початку верес-

ня 1930 року, Ґаретові Джонсу зателефонували з терміно-
вим повідомленням. На нього чекають у Чарті, заміській
резиденції Ллойда Джорджа у графстві Суррей. Першим
11
Там само, с. 121; авторка цитує: Людмила Гриневич, Ціна сталінської «революції
згори»: українське селянство в очікуванні на війну, с. 4–5.
12
Василь Даниленко, Павлоградське повстання 1930: документи і матеріали, Київ
2009, с. 14–15, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., с. 126.
42 1930
класом він їде до Фарнема, де на нього чекає авто. Резиден-

ція колишнього прем’єр-міністра — прегарна. Ґарета посе-
ляють у кімнату з видом на ідеально підстрижений газон.
Він іде освіжитись і повертається до салону. Нікого там
не застає, тому вирушає до бібліотеки, де чує розмову, що
долинає із саду, і впізнає голос Ллойда Джорджа. Невдов-
зі з’являється колишній прем’єр-міністр, по-дружньому
усміхається. «Привіт, Ґарете», — поплескує він Джонса по
спині. За мить приходить і Сібом Роунтрі, уже тоді визна-
ний соціолог, спеціаліст із психології праці та спадкоємець
шоколадної фабрики, на якій незабаром почнуть виробля-
ти батончик «KitKat».
— Вам не треба, бо ваші костюми темні, — кидає Ллойд
Джордж, — я йду перевдягнутися.
Роунтрі та Джонс сідають.
— Я зробив такий блискучий рапорт із нашої розмови
про Росію, що вони тут же вирішили, що мусять покликати
тебе сюди, — усміхається Роунтрі.
— Справді, — визнає Джонс, — це значно захопливіше,
ніж будь-який роман, тим паче у вашому виконанні; ви, без
сумніву, маєте дар оповідача.
Вони встають і йдуть до саду. Серед квітів та овочів там
росте й малина, яку так любить Ллойд Джордж, що один
із її сортів назвуть на його честь. З’являється чоловік на
ім’я Воллес Стюарт, а також Філіп Керр, маркіз Лотіан-
ський, аристократ і політик, попередній секретар Ллойда
Джорджа. Колишній прем’єр-міністр, зодягнений в окса-
митовий фіолетовий плащ, долучається до них за хвильку,
у нього чудовий настрій. Він одразу заходжується розпиту-
вати Джонса про українських селян.
Ґарет серед них наймолодший — йому 25 років, і ко-
жен із присутніх чоловіків міг би бути його батьком. Але,
попри юний вік, він має вигляд поважної людини. Статеч-

ності йому додають окуляри, високе чоло, яке не затуляє
зачесане назад волосся, а також краватка й хустинка-паше
в кишені піджака, які він почав носити, відколи його най-
няв колишній прем’єр-міністр. Коли Ґарет розповідає про
куркулів, старші зосереджено його слухають, аж раптом
Ллойд Джордж вибухає сміхом:
— У такому разі, виходить, я — куркуль, а ти, маркізе
Лотіанський, — суперкуркуль.
Під час обіду вони хочуть почути більше історій.
— Розкажи ще про офіціанток, — наполягає Роунтрі,
а решта далі намовляє Ґарета згадати про блакитнооких
комсомолок.
— Бідні люди, — на мить серйознішає Ллойд Джордж, бо
Джонс воліє розповідати про побачене на Донбасі. — А скажи,
що б вони з нами зробили, якби в нас тут була совєтська влада.
— Вони б могли вас застрелити, сер, — відповідає Ґарет.
— А як вчинили б з маркізом Лотіанським?
— Ой, могли б відправити його в табір на Соловецьких
островах.
— А з Роунтрі?
— Певно, зробили б його відповідальним за совєтське
шоколадне виробництво і приставили б комуністичного
куратора, який би уважно за ним стежив. А коли вже ви-
тягли б із нього всі знання, то одразу б позбулися його.
Безтурботне товариство переходить до просторого са-
лону, де проводить ще кілька годин.
Коли Джонс згадує про бомби зі сльозогінним газом,
про які чув, що їх застосовують на російських вулицях,
Ллойд Джордж жвавішає:
— Є такі місця в Лондоні, куди б я з радістю підкинув
такі бомби.
44 1930
— Давнінґ-стрит, 10, — вибухає сміхом Воллес Стюарт,

називаючи адресу резиденції прем’єр-міністра Великої
Британії і уряду Його Королівської Величності. — О так, не
завадило б їх там трохи розбуркати.
Однак Джонс не втрачає серйозного тону й розповідає
про небачену енергію й ентузіазм у російській комуністич-
ній партії.
— Я знаю кількох міністрів, які не мають ні енергії, ні
ентузіазму, — знову жартує Ллойд Джордж.
Втім у маркіза Лотіанського після розповідей Ґарета по-
гіршується настрій. Він переймається, що невдовзі повто-
риться шістнадцяте століття.
— Ми звикли до думки, — каже він, — що протягом од-
ного століття може бути тільки одна велика війна. А тепер
століття, у якому, можливо, нас чекає низка релігійних
воєн. Тією новою релігією буде комунізм.
Ллойд Джордж зазначає, що в цій ситуації під найбіль-
шою загрозою перебуває Польща, але й майбутнє всієї Єв-
ропи бачиться не в рожевому світлі.
Із пів на дев’яту майже до одинадцятої всі уважно слу-
хають Ґарета Джонса. Лише колишній прем’єр-міністр,
втомившись, іде спати трохи раніше. Коли він виходить,
Воллес каже:
— Я ще ніколи не бачив, щоб Ллойд Джордж слухав так,
як сьогодні. Зазвичай це ми весь час його слухаємо.13
Наступного дня Ґарет Джонс одягає вільне вбрання, ви-
пиває чаю і спускається до салону. Колишній прем’єр-мі-
ністр одразу пропонує піти на прогулянку.
Вони розмовляють про міжнародні справи. Джонс ствер-
джує, що Райсверх, збройні сили Ваймарської республіки і
Третього Райху, веде таємні переговори з Червоною армією.
13
Опис вечора за: Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth, op. cit., 86–87.
— Правильно, — підтакує Ллойд Джордж. — Так я і ду-

мав. Я робив би те саме, якби був німцем. Завдяки цьому
Німеччина позбудеться залежності від Франції. Попри
твою наклепницьку атаку на совєтську Росію, я відчуваю,
що одного дня все ж щось добре з цього вийде. Звісно, п’я-
тирічний план провалиться. Очевидно, що ні за два, ні за
три роки не збудуєш заможної Росії. Бессарабія матиме
проблеми. Польща вплутується у неприємності. Поляки
такі безвідповідальні. Настане час, коли ми будемо змуше-
ні взяти їхні справи у свої руки.
Під час сніданку маркіз Лотіанський ще більше зане-
покоєний, ніж попереднього вечора. Стверджує, що озбро-
єння в Європі не може призвести ні до чого іншого, окрім
війни. І що наближається день, коли ревізіоністи й нереві-
зіоністи стануть одні проти одних.
Розмова переходить на внутрішньобританські теми, але
не надовго, бо незабаром хтось її перериває, питаючи, чи
Сталін — це велика людина.
Колишній прем’єр-міністр відповідає:
— Єдиним великим організатором, якого мала Росія, був
Троцький. Майбутнє Росії залежить від того, чи з’явиться
там ще одна така ж велика постать. Це Німеччина — голов-
на перепона на шляху більшовизму, а не Польща.14
Однак це не погляди колишнього прем’єра сьогодні
найважливіші, вони всім відомі. Зіркою вранішньої бесі-
ди знову стає Ґарет Джонс. Маркіз Лотіанський настільки
вражений його знаннями про ситуацію в Росії, що вирішує
познайомити його із Джофрі Доусоном, головним редакто-
ром «The Times». Уже в жовтні престижна щоденна газета
друкує серію із трьох текстів Джонса зі спільною назвою
«Дві Росії».
14
46 1930
Однак перш ніж до цього дійде, Ґарет дебютує як між-

народний кореспондент у «The Liberal Women’s News» із
текстом «Нариси з радянської Росії»15, а одразу ж після
цього у «The News Chronicle» анонімно публікує репортаж
«Снобізм у совєтській Росії». Картина, що вимальовується
у цих публікаціях, цілком цілісна.
Автор пише:
«Хто мій батько? Пролетар чи буржуй?». Як же часто росіяни

ставили мені це запитання! Дебелий офіцер Червоної армії,
який обіцяв відвідати мене в Лондоні, коли почнеться світо-
ва революція, весь час випитував, чи я якось пов’язаний із
капіталізмом чи не пов’язаний. Коли я зізнався, що буржуй,
він почав ставитися до мене співчутливо. Пророкував мені
безрадісне майбутнє, коли нарешті буде утворено Світовий
Союз Соціалістичних Республік. Попри це він вирішив, що
раз я більше інтелектуал, ніж капіталіст, то моя доля все ж
може скластися не так погано.16
Ґарет описує й інші ситуації, які переконали його, що в

Росії значно більше уваги звертають на те, хто твій батько,
ніж на те, хто ти сам.
У театрі він дивився виставу про затяту молоду кому-
ністку, яка на заводі розхвалювала робітникам п’ятирічний
план. Коли виробництво знизилось, вона закликала інших
працювати продуктивніше. І тоді вибухнула «бомба»: один
п’яний чоловік відкрив ганебний факт у біографії дівчини.
Її батько був царським поліцаєм. «Вигнати її з партії», —
вимагали люди. І дівчина мусила піти.
15
Gareth Jones, Glimpses of Soviet Russia, «The Liberal Women’s News», 18 вересня 1930.
16
The Snobbery of Soviet Russia, by an Englishman recently returned from Moscow,
«News Chronicle», 3 жовтня 1930.
У магазині побутової хімії жінка з провінції звертала-

ся до продавчині «юна пані», а не «товаришко», чим несві-
домо викрила буржуазне походження та обурила інших
покупців.
— Поглянь на цих дітей, — звернулася до Джонса за
інших обставин одна росіянка. — Їм не пощастило, бо
їхні батьки — не пролетарі. Вони ніколи не матимуть
нормального життя, не зможуть навчатися в університе-
ті й будуть голодувати, поки спершу не наїдяться діти
робітників.
Співрозмовники Джонса зазвичай розуміли, що він —
іноземець, але бувало, вони думали, ніби спілкуються із
росіянином. Ґарет намагався не нотувати. Блокнот роз-
гортав одразу після розмови, найважливіше записував із
пам’яті. Він усвідомлював, що люди ризикують, крити-
куючи совєтську владу перед незнайомцем — у газетних
текстах він не називав їхніх імен.
В одному з репортажів він пише, що в кожному ресторані
висять портрети Леніна, Сталіна чи Калініна (який походить
із родини селянина-більшовика і від 1919 року формально
очолює державу), а пропагандистські написи закликають:
«Першого травня пам’ятай про пригноблених пролетарів у
капіталістичних країнах!». На заводах розвішують плакати
з гаслом: «Бог і алкоголіки — вороги п’ятирічного плану».
Перед державною Третьяковською галереєю можна побачи-
ти напис: «Мистецтво — це зброя у класовій боротьбі». Ін-
ший транспарант застерігає капіталістів, що революційний
рух принесе їм не спокій, а війну. А в готелі «Метрополь»,
де найчастіше поселяються іноземці, Джонс бачить заклик:
«Пролетарі всіх країн, єднайтеся!».
Російське суспільство, — пише Ґарет, — складається
з десяти відсотків керівників, зазвичай членів партії,
48 1930
і дев’яноста відсотків керованих, переважно розчарова-

них комуністами, які бояться, чи переживуть наступну
зиму.
Він цитує працівника заводу сільськогосподарського
обладнання: «Усе валиться. Нічого не можна купити. Ні
взуття, ні одягу. Робітники на моєму заводі заробляють
80—100 рублів, а 120 — це мінімум для виживання».
Шахтар, який утік із вугільного басейну, сказав Джонсо-
ві: «Усі втікають з Донбасу, бо не мають що їсти. У Росії вже
нічого немає. Ситуація безнадійна. Єдине, що комуністи
нам обіцяють, це що після втілення п’ятирічки країна поч-
не процвітати. Моє життя — як квітка: невдовзі зів’яне. Я
хочу їсти і жити зараз. Чому мене має хвилювати, що буде
через сто років?».
Інший шахтар: «Усе наше збіжжя відправляють за кор-
дон, щоб будувати заводи».
Ще інший: «Ми не читаємо новин, усі ж знають, що там
напишуть. Я не вірю тому, що в газетах і на плакатах. Вони
всі брешуть, брешуть, брешуть».
Робітниця: «За місячну зарплату на повну ставку я можу
купити тарілку помідорів і картоплі, а також маленьку пор-
цію риби. Як жити?».
Колгоспники: «Собаче життя. Вже краще було б жити під
землею. Нас змусили вступити в колгосп. Найкращих людей,
які могли працювати вдень і вночі, заслали на Урал і в Сибір.
Їхні будинки реквізували. Яка користь із такого життя?».
Багато хто з росіян повторював: «Якби лиш Ленін був
живий, усе було би значно краще».
Кваліфікований робітник: «Я боюся з тобою говорити.
Ти можеш бути шпигуном».
Командир Червоної армії: «Має початися війна. Вона
неминуча. Можливо, її не оголосять нам британці, але
точно використають для цього інших, тих самих поляків

чи китайців»17.
Джонс розмовляв із селянами, шахтарями, останніми
приватними підприємцями, священиками, чиновниками
й інженерами, а також журналістами московських газет.
Писав теж на підставі своїх спостережень. Зрештою чер-
пав інформацію з інших газет і розмов з іноземними екс-
пертами. Однак рідко його тексти мали риси об’єктивного
журналістського репортажу. Це радше нотатки наочного
свідка чи аналіз дипломата. Одні мають форму щоденни-
ка, написаного від першої особи, інші — більш аналітичну
структуру.
Перші Ґаретові статті зазвичай виходили анонімно, а
автор підписаний як «Англієць, який нещодавно повер-
нувся з Москви», або який «зумів із перших вуст зібрати
думки про режим і його норми», або і «спостерігач, який
вільно говорить російською і один перетнув Росію». Він
не названий там журналістом, а його особу приховували
найвірогідніше з думкою про ймовірні наступні поїздки
в Росію.
Однак приблизно через тиждень після серії статей у
«The Times» Ґарет оприлюднює частину свого щоденника,
який він вів під час подорожі. Лондонська газета «The Star»
публікує їх фрагментами з його прізвищем, представляю-
чи це як «один із найвидатніших і найреалістичніших ре-
портажів із Нової Росії»18.
17
Там само; The Two Russias. 1. Rulers and Ruled, op. cit.; The Two Russias. 2.
Fanaticism and Disillusion. Open Discontent, from a correspondent, «The Times»,
14 жовтня 1930; The Two Russias. 3. Strenght of the Communists. War Propaganda,
from a correspondent, «The Times», 16 жовтня 1930.
18
Gareth Jones, My Russian Diary I, «The Star», 22 жовтня 1930.
50 1930
На вулиці:
Ви навіть собі не уявляєте, яке чудове чуття дорожнього руху

мають лондонці. Це можна усвідомити, коли їдеш автівкою
вулицями Москви. Твій шофер мчить на неймовірній швид-
кості бруківкою, перехожі тікають останньої миті, як стадо
баранів. Усі ходять дорогою, і ніхто не звертає уваги, чи їде
машина. Якщо якась проїжджає, пішоходи лаються та кри-
чать. Аж дивно, що наша дорога не стелилася трупами.
У перукарні:
Перукар намастив мене піною для гоління і запитав росій-

ською: «У вас є бритва?». «Так, є». Він пожвавився, і я почув
найбільш неочікуване прохання, якого можна сподіватися від
перукаря. «Ви б не продали її мені?» — прошепотів він мені
на вухо. «Але ж це ви перукар. Це ви могли би продати мені
бритву, а не я вам». «Мені просто потрібна нова бритва. Усі
наші вже ні до чого не годяться. Не голять, тому я не можу
працювати. Я — приватник. Не належу до всіх цих новомод-
них кооперативів, як той, із протилежного боку вулиці під
вивіскою Перукарня “Дорога до нового життя”. Будь ласка,
продайте мені бритву».
На вулиці:
Майже всі крамниці, за винятком кількох брудних ательє,

були державними кооперативами, і завжди перед нами стоя-
ли довжелезні черги жінок із кошиками в руках. «Ви тут не
стояли. Ви сюди влізли», — кричала жінка з червоним облич-
чям на якусь худорбу. «Брехуха, я тут стою від шостої ранку», —
відповіла та.
На вікні висіла табличка: «Немає молока». Трохи

далі, у кооперативній м’ясній крамниці, Ґарет помітив
неакуратний напис від руки: «Сьогодні м’ясо тільки ма-
лими порціями, виключно за робітничими талонами і
для дітей».
На прогулянці:
«Ти чув про це? — запитав малий росіянин, з яким я розмов-

ляв у парку. — Ти ж знаєш, що ми зараз усе механізовуємо.
Усюди запроваджуємо машини. Економимо робочу силу.
Наше гасло — більше механізації».
«Так, бачив приклади вашої механізації», — відповів я
цілком серйозно, не усвідомлюючи, що хлопець жартує.
«Але ти точно ще не бачив місця, про яке я тобі зараз
розкажу, це чудовий приклад механізації. Є великий мага-
зин, із десятками відділів: текстильний, продуктовий. А ме-
ханізація там така потужна, що в цьому величезному магази-
ні потрібен лиш один працівник».
«І що він там робить?» — знову серйозно запитав я.
«Стоїть на дверях і повідомляє покупцям, що немає
товарів».
У кооперативному ресторані:
[…] офіціант, на око 30—40 років, уважно до мене приглядав-

ся. Коли я їв гарячий і жирний помідоровий суп, за яким від-
стояв 15 хвилин у довгій черзі, він підійшов до мене і запитав:
«Ви колись були у Нью-Йорку?».
«Ні, а що?», — відповів я.
«Мій брат живе у Нью-Йорку, і я також хотів би туди
поїхати. Я намагаюся і намагаюся, але мені не дозволяють
виїхати з країни. Ні мені, ні комусь іншому. Я не хочу так
52 1930
жити. Їжа в нас жахлива. Як було б чудово поїхати до брата

в Америку»19.
Подальші статті, також уже підписані власним прізви-

щем, Ґарет пише для газети «The Western Mail», яка виходить
у вельському Кардіффі. Вони з’являються у квітні наступного
року. До цього, в опублікованому на новий 1930 рік тексті
про економічну кризу того року, Джонс обмірковував, чи світ
накриє шторм, чи засяє сонце. У новому циклі статей він опи-
сав п’ятирічний план як третій акт п’єси більшовицької рево-
люції, яка тримає всіх у напрузі. Першим актом був початок
Жовтневої революції 1917-го, другим — 1921—1927 роки, коли
Ленін, а потім його наступники намагалися узгодити кому-
нізм з елементами капіталізму. Третій — п’ятирічний план —
почався в 1928 році, його метою була індустріалізація, колек-
тивізація сільського господарства й винищення до єдиного
капіталістичних елементів. Селянам дозволили залишити
свої хати, курей, одну корову та свиню. Земля і машини те-
пер були спільними, а фермери перетворювалися на кол-
госпників. Торгівля із закордоном стала монополією уряду.
Масово експортували масло, яйця, м’ясо — таке бажане за-
раз у Росії — а навзамін постачали машини.
В одній зі статей для «The Western Mail» Джонс пише:
Трактори зазвичай псуються через кілька годин використан-

ня. Це зрозуміло. Завод, щоб виконати п’ятирічку, за визна-
чений термін має виготовити 1000 машин. Якщо не вдасться,
його директора можуть арештувати, можливо, розстріляти,
або в нього заберуть продуктовий талон. […] На залізни-
ці СРСР панує величезний хаос. Працівники допускаються
19
Цитовані фрагменти за: там само, My Russian Diary I, op. cit., а також: My Russian
Diary II, op. cit.
жахливих помилок. Їх за це чекає смертна кара. Мільйо-

ни тонн вугілля пролежують на Донбасі, бо їх неможливо
транспортувати. […] Ймовірно, багатьох комуністів нещодав-
но убили селяни, які захищали свої землі. Торішня масо-
ва різанина худоби і свиней у рамках стрімкої кампанії
колективізації спричинила нестачу у тваринництві, яка в
Росії буде відчутна роками. Через класову боротьбу в ро-
сійському селі та переслідування заможніших фермерів
(куркулів), вигнання, а часом і розстріли, комуністи поз-
бавляють Росію найкращих працівників. 20
Ще один текст у «The Western Mail» він підсумовував

словами:
«Успіх п’ятирічного плану посилив би позицію комуніс-
тів у всьому світі. Можливо, ХХ століття буде століттям бо-
ротьби капіталізму з комунізмом»21.
Однак багато росіян тоді переповідають одні одним
жарт: у сні Ленін приходить до Сталіна й питає, як справи
в Росії. «Вона набуває блиску, — відповідає Сталін. — Наші
успіхи, пов’язані з виконанням п’ятирічного плану, вража-
ють». Ленін питає, що Сталін планує далі, коли вже вико-
нає план. «Тоді ми почнемо наступну п’ятирічку». «До того
часу, — відповідає Ленін, — усі в Росії вже помруть, приєд-
наються до мене, і ти будеш єдиною людиною, яка зможе
довести твій другий п’ятирічний план до кінця».
20
Tenże, Russian Workers Disillusioned. Forces Against the Five-Year Plan, «The
Western Mail», 10 квітня 1931.
21
Tenże, Communists’ Five-Year Plan. Mixture of Successes and Failures, «The Western
Mail», 11 квітня 1931.
1931
Розділ 3
У ЦЕНТРІ СВІТУ
За день до початку публікування у «The Western Mail»

серії статей, 6 квітня 1931 року на борту корабля «Іль-де-
Франс» Ґарет разом зі своїм новим працедавцем відбуває
до Сполучених Штатів Америки.
Цю посаду йому запропонували багато місяців тому,
одразу ж після зустрічі в заміській резиденції Ллойда
Джорджа. Звістка про всього лише двадцятип’ятирічного
валлійця, який вільно розмовляє російською і тільки-но
привіз із Росії рапорт про будівництво сучасної совєтської
держави, блискавично розлітається англосаксонським сві-
том. Рано-вранці 23 вересня 1930 року Ґарет зателефонував
своєму батькові із приголомшливою новиною: його викла-
дач із Кембриджа, видатний історик, один із провідних до-
слідників Росії у Великій Британії Бернард Перс представив
його докторові Айві Лі й гаряче запевняв, що цей юнак —
саме та людина, яку американець шукає в Європі. Коли Лі
дізнався, скільки Джонс заробляє у Ллойда Джорджа, лише
констатував: «Який абсурд!1».
Айві Лі — впливовий діяч Ліги Націй у США. Передвісник
public relations, який вважає, що «громадськість має бути
1
Bernard Pares, A Wandering Student. The Story of a Purpose, Syracuse, NY 1948.
58 1931
поінформованою»2. Він створив власний професійний ко-

декс і відстоює позицію, що ретельністю й чесністю можна
досягнути більшого, аніж брехнею і маніпуляціями. Засну-
вав перше PR-агентство у світі та співпрацює з найбагат-
шою людиною в історії Джоном Д. Рокфеллером. Покращує
його образ після того, як на прохання бізнесмена влада Ко-
лорадо жорстоко придушила шахтарські протести. Події
1914 року, коли загинуло двадцятеро людей, зокрема жін-
ки й діти, назвали різнею у Ладлов. Одна з перших ідей Лі,
щоб порятувати зіпсовану репутацію Рокфеллера, — розда-
вати бідним дітям одноцентові монети.
Лі цікавиться міжнародними відносинами, а особливо
Росією, і хоче написати про неї книжку. До комуністів ста-
виться винятково толерантно і навіть симпатизує їм. Ще ра-
ніше, головно з думкою про своїх клієнтів і друзів, а не про
«художню цінність», він написав дві книжки, у яких зокре-
ма описував ентузіазм, що охопив Росію після революції.
Він уже навіть придумав назву для нового видання: «Що
там у Росії?». Однак йому бракує часу на пошук інформації
і саме писання. Тож допомогти йому має Ґарет Джонс, яко-
му Лі пропонує нечувано високу зарплату — 800 фунтів на
рік плюс повернення усіх витрат на роботу з перспективою
підвищення до щонайменше півтори тисячі через рік після
працевлаштування. Сама робота має бути такою ж, як і у
Ллойда Джорджа: опрацювання звітів про міжнародні спра-
ви, огляд іноземної преси, збирання інформації про Росію.
Ґарет працюватиме у Нью-Йорку й іноді їздитиме до Європи.
Айві Лі залишає за ним вибір, коли приступати до роботи.
Спершу Джонс має виконати свої зобов’язання щодо
Ллойда Джорджа. До 2 січня 1931 року він їздить Німеч-
2
C. V. Narasimha Reddi, Effective Public Relations and Media Strategy, New Delhi
2009, 34.
3. У ЦЕНТРІ СВІТУ 59
чиною, проводить низку зустрічей із тамтешніми політи-

ками, які висловлюють стурбованість ситуацією в Європі.
Відвідує прийом, який своєю присутністю ушанував також
президент Німеччини Пауль фон Гінденбурґ. Записує ін-
терв’ю з міністром закордонних справ Юліусом Курціусом.
Із Ваймарської республіки він їде до Польщі. У Катовіце
зустрічається із сілезьким воєводою Міхалом Ґражинським,
а з вікна готелю «Монополь» споглядає мітинг безробіт-
них, які домагаються хліба і яких поліція швидко розганяє,
витісняючи в бічні вулички. У листі до батьків пише:
Не переживайте, будь ласка. У мене все гаразд, я ж можу по-

їхати прямо до Айві Лі. Мені прикро через інших. Якби вам
довелося зазнати хоча б десятої частини тієї нужди, в якій
живуть тут у Німеччині, якби ви були серед тих людей, які в
Катовіце вимагають: «Хліба! Хліба!», тоді справді мали б чим
перейматися.3
Наступні 5 днів він проводить у Ґданську, а потім повер-

тається у Лондон. Через велику кількість обов’язків не може
провідати родини в Баррі. Мусить працювати над нотатка-
ми для Ллойда Джорджа, а також підготувати лекцію для
Королівського інституту міжнародних відносин «Chatham
House». У Лондоні він має ще роботи до кінця лютого. Хоч
офіс колишнього прем’єр-міністра, чиє здоров’я все слаб-
шає, не перший день бореться з фінансовими труднощами,
Ґарет отримує чек на 45 фунтів, а ще два — кожен на 30 фун-
тів — мають надіслати до кінця квітня.
1 березня надходить чудова звістка про те, що йому
відкрили американську візу. Айві Лі планує 1 квітня прибути
3
60 1931
до Лондона, і хоча Ґарет не знає, коли його майбутній праце-

давець має намір повертатися до Нью-Йорка, але від того
дня він буде до його послуг. Нарешті провідує близьких,
уперше бачить нещодавно народженого Джона, сина
своєї сестри Ейріан. Зустрічається із Бернардом Персом,
який рекомендував його на цю роботу, а тепер пише ще
кілька рекомендаційних листів. Повернувшись до
столиці, Ґарет прощається з попереднім роботодав-
цем. Ллойд Джордж виявляє виняткову люб’язність. Із
Палати громад вони разом їдуть автівкою, і колишній
прем’єр-міністр висловлює Ґаретові вдячність за над-
звичайну допомогу. На згадку він дарує свою світлину,
яку підписує: «Зі щирим свідченням необхідної підтрим-
ки і найкращими побажаннями на майбутнє. Д. Ллойд
Джордж»4 .
Останнього вечора перед від’їздом Ґарет розмовляє
телефоном із приятелем Патріком Нортоном, який від-
недавна має титул лорда Рафкріденського. Потім забирає
кореспонденцію із «Chatham House», прощається з портьє,
їде на залізничний вокзал, де реєструє свій і свого майбут-
нього працедавця багаж. Відтак займає місце у вишукано-
му спальному купе першого класу. Тут на дверях – срібні
ручки й елегантні дзеркала. Це найзручніше спальне купе,
яке Ґарет тоді міг собі уявити. Всю дорогу до Плімута він
спокійно спав.
«Іль-де-Франс», один із найрозкішніших кораблів світу

на ті часи, який від 1927 року курсує між Америкою і Євро-
пою, відпливає до Нью-Йорка в четвер, 6 квітня о 6:30.
4
Величезний лайнер із трьома потужними червоними

димарями стоїть пришвартований за кілька миль від бере-
гів Англії. Моторний човен відвозить до нього менш ніж 50
пасажирів. Там чекають інші, які зійшли на судно у фран-
цузькому Гаврі. Крізь низькі дверцята борту підліток-по-
мічник веде Ґарета усередину, де все облаштовано у стилі
art déco. У каюті його чекали телеграми від кількох знайо-
мих із побажаннями щасливої дороги. Джонс їх проглядає
і виходить на палубу. На мить придивляється до британ-
ського берега, що зникає за обрієм.
Лише повернувшись, краще роздивляється інтер’єр. Так
дорого облаштованого корабля він ніколи не бачив. Їдаль-
ня — велетенська, набагато більша, ніж можна було собі
уявити з рекламної брошури, висока, із широкими сходами
при вході. Ґарет порівнює: вона у п’ятнадцять разів більша,
ніж приміщення клубу «Карлтон», найстаршого й найваж-
ливішого місця зустрічі джентльменів у Лондоні. Усе на цьому
кораблі вражає величчю: тир, спортзал і навіть карусель для
дітей. Окрім того, тут пропонують різноманітні розваги: ігри
й вечірки на палубі, танці у просторій бальній залі, концерти
в чайній, кіно. Періодично чути постріли по підкинутих уго-
ру тарілках. Є навіть каплиця, «Іль-де-Франс» — це перший
трансатлантичний корабель, у якому її облаштували. Спершу
судно мало ще і стартову катапульту для поштових літаків,
що значно скорочувало час достави посилок, але потім ви-
рішили, що це надто дорого, і її демонтували. Корабель
вміщає понад півтори тисячі пасажирів, із яких 537 можуть
подорожувати першим класом. Коли Ґарет розпочинає свою
мандрівку, слава лайнера вже така гучна, що його капітана
Жозефа Бланкара порівнюють із кінозірками. Через 5 років
про «Іль-де-Франс» співатимуть Фред Астер і Джинджер Ро-
джерс у фільмі «Час свінгу».
62 1931
Джонс на сьомому небі від щастя. Готують тут пречудово,

обіди відбуваються у добірному товаристві, а розмови —
«космополітичні та жваві»5. Із розваг йому особливо подо-
бається ущипливий гумор лялькових вистав про Панча та
Джуді, на яких не тільки діти надривали животи зі сміху.
Першого дня після сніданку Ґарет надсилає цидулку до
каюти подружжя Лі, які зрештою вирішили плисти «Іль-де-
Франс» ще з Франції. Невдовзі Айві Лі приходить до Джон-
са й повідомляє, що він попросив для нього кращу каюту.
Ґарет не заперечує. Йому подобається, що нова каюта знач-
но більша і в ній є ілюмінатор, крізь який можна спогляда-
ти Атлантичний океан.
Наступного ранку вони зустрічаються в апартаментах
бізнесмена. Розмовляють про Росію та Ґаретові обов’язки.
Лі радить новому працівникові зосередитися на долі росій-
ської революції та політиці Леніна. Більшість матеріалів,
інструктує він, Джонс має знайти у нью-йоркських бібліо-
теках, зазвичай добре забезпечених російською пресою.
Додатково він стежитиме за розвитком нафтової і цукрової
промисловостей у світі.
Коли на горизонті з’являється Нью-Йорк, погода – ви-
нятково сонячна. Статуя Свободи й десятки хмарочосів
розтинають блакитне небо. Після перевірки прикордонної
служби та кількох стандартних запитань Ґарет уперше сту-
пає на американську землю. Ночує на П’ятій авеню, у роз-
кішних апартаментах подружжя Лі з велетенськими кім-
натами, чудовою бібліотекою і видом на Централ-парк. Дім
йому показує господарів син Джиммі. Проводить гостя до
його спальні, а потім пропонує проїхатися автівкою Ман-
геттеном. Повсюди, помічає Ґарет, висять оголошення
про продаж: «Прощання через 40 років», «Ліквідація
5
підприємства», «Змушений продати».6 Сполучені Штати

третій рік борються з великою кризою, найбільшим еконо-
мічним крахом в історії капіталізму, який торкнувся усіх
країн за винятком СРСР, а в Німеччині невдовзі приведе до
влади Адольфа Гітлера.
Криза почалася неповні три роки тому, за кілька кіло-
метрів від помешкання родини Лі, на біржі на Волл-стрит.
Зниження ціни на акції запустило ланцюг заборгованостей,
які одразу ж призвели до численних банкрутств. Третина
американців залишилася без роботи. За кілька місяців до
прибуття Джонса розорився ще один гігант. Банк Сполуче-
них Штатів, що мав 160 мільйонів доларів у депозитах, був
четвертим за розмірами банком у США, а його крах вважа-
ють моментом, коли банкрутство у країні досягло критич-
ної межі. Наполовину зменшилося промислове виробни-
цтво та постраждало сільське господарство. Політики й
економісти безпорадно розводили руками. Лише через
2 роки новий президент Франклін Делано Рузвельт за-
пропонує «New Deal», новий економічний курс, програ-
му, що повинна буде пожвавити економіку й покращити
купівельну спроможність громадян.
Проминаючи чергові докази «великої депресії», Джонс
і молодий Лі дістаються до будівлі Крайслера із сімдесять-
ма вісьмома поверхами заввишки 319 метрів, яка втра-
тила титул найвищої споруди світу власне на користь Ем-
пайр-Стейт-Білдінґ. В оздобленні Крайслер-Білдінґ є алюзії
до елементів автомобілів цієї марки, а в їдальні на вершеч-
ку із чарівною назвою «Клуб поміж хмар», яка раніше була
панорамним рестораном, що пережив кризу, міститься гар-
дероб, де ховають алкоголь, бо триває сухий закон. Ґарет —
абстинент, уникає алкоголю, як вогню, і навіть коли його
6
64 1931
втаємничують, секретні приміщення, найімовірніше, його

не вражають. Натомість він захоплюється видом Нью-Йорка,
сліпучими червоними вогнями й ідеально геометричними
вулицями Мангеттена. У листі до батьків стверджує, що цей
вид — прекрасніший, ніж пейзаж, побачений із Монблану,
найвищої вершини Європи. Візит до Крайслер-Білдінґ — не ви-
падковий. Джиммі привіз сюди Ґарета, бо його батько — рад-
ник у справах public relations і будинку, і автомобільного заводу.
Наступного дня новий працедавець везе Джонса до
«Метрополітену», який називають клубом мільйонерів.
Хоча це зовсім неподалік, але поїздка П’ятою авеню «із
хмарочосами, що здіймаються високо над головою», справ-
ляє на Ґарета таке враження, ніби він долав цілі милі.7
Айві Лі все Джонсові показує і пояснює. Вони перети-
нають Центральний і Нижній Мангеттен, доїжджають до
Волл-стрит, де працюють найголовніші фінансові устано-
ви США, зокрема Нью-Йоркська фондова біржа. Офіси Лі
розташовані навпроти неї. Стоячи біля вхідних дверей і
дивлячись на біржу в обрамленні хмарочосів, Ґарет усві-
домлює, що він опинився в центрі капіталістичного світу.
За лише кільканадцять секунд ліфт вивозить його на 35 по-
верх. На латунній таблиці дверей видніє напис: «IVY LEE
and ASSOCIATES». У розкішно облаштованому кабінеті
Джонс якийсь час спостерігає за роботою шефа й тим, як
він коротко перемовляється із працівниками.
— Люди досі продають?
— Яка моя частка?
— Надіслати телеграму генералові Аттербері.
Майже тієї ж миті Аттербері, голова Пенсильванської за-
лізниці, один із найпотужніших магнатів Сполучених Шта-
тів, телефонує Айві Лі, щоб обговорити фінансову кризу.
7
Опис цієї поїздки і перших відвідин офісу Айві Лі: там само.
Потім Лі веде Джонса до його нового кабінету. Ґарет

ні з ким його не ділитиме. З вікна видно річку Гудзон,
Нью-Джерсі й Емпайр-Стейт-Білдінґ, що височіє над «сер-
цем країни хмарочосів». Упродовж наступних тижнів Джонс
не раз підходитиме до вікна і споглядатиме кораблі, «які
наближаються миля за милею і привозять пошту з дому»,
чи «“Мавританію”, що відпливає до Великої Британії з
листами»8 до батьків.
В одному з листів Ґарет від руки малює карту Мангеттена:
на ній видно прямі лінії авеню, що поперечно перетинають-
ся вулицями. Джонс позначає місця, де працює і мешкає, за-
мальовує і Централ-парк, Гудзон та Іст-рівер, що омивають
береги Мангеттена, а також, у самому низу, шлях, яким при-
бувають кораблі з Європи, а обабіч — Бруклін і Нью-Джерсі.
Спершу він поселяється у квартирі в будинку клубу
«Прінстон», ціна якої, 13 фунтів на місяць, як він пише бать-
кам, така ж висока, як і все у Нью-Йорку. Він шукає кімнату
в помешканні російських емігрантів, щоб принагідно шлі-
фувати мову. Незабаром переїжджає в дім родини Савельє-
вих, а потім — до Юкових. Син Юкова, колишній офіцер
і робітник, після втрати постійного працевлаштування
займається перекладами, а Джонс йому з радістю в цьому
допомагає. Завдяки перекладам і урокам, які він дає Ґаре-
тові, Юков утримує всю родину. А Джонс робить величез-
ний поступ у російській.
Невдовзі після прибуття в США Ґарет пише батькам,

що скоро має здійснити першу подорож і чекає на рішен-
ня шефа, чи буде це поїздка у Вашинґтон, чи на Кубу. Від-
8
Там само, с. 107, 111.
66 1931
відини столиці він вважає ціннішими, туди зрештою і їде.

Зупиняється у готелі «Віллард» неподалік Білого дому. У
готелі рояться жінки в окулярах, які носять сукні з відзна-
ками і стрічками державних кольорів. Вони виявляються
націоналістками з організації «Доньки американської ре-
волюції». Наступного дня він зустрічає їхню групу перед
Білим домом. Оскільки серед них є кілька чоловіків, Ґарет
вирішує злитися з натовпом і непомітно для охорони про-
слизнути на територію президентської резиденції. Коли
група підходить до бічних дверей, жінки аплодують, скан-
дують, аж зрештою з’являється президент Герберт Гувер.
Він приязно усміхається й позує до фотографії. Світлина
збереглася донині: посеред натовпу жінок у капелюшках,
дітей, виряджених у давній одяг і перуки, а також пооди-
ноких чоловіків видно президента, а за ним, в останньому
ряду, точнісінько в центрі знімка, ніби друга найважливі-
ша особа в юрбі, стоїть Ґарет Джонс.
Після робочої зустрічі в Радянському інформаційному
бюро Джонс підіймається на майже стосімдесятиметро-
вий пам’ятник Вашинґтонові, де його вражає вид на місто
й річку Потомак. Іде до мавзолею Авраама Лінкольна.
«Правління всіх людей, що здійснюють люди і для лю-
дей», — читає він вигравіюваний на монументі фрагмент
президентської Геттісбурзької промови з 1863 року, який
надовго засяде йому в пам’яті.
Повернувшись до Нью-Йорка, він вкотре переконуєть-
ся, наскільки впливовий його нинішній шеф. Перед його
кабінетом на прийом терпляче чекає один із міністрів Ні-
караґуа, а коли того запрошують, кланяється Айві Лі, ніби
Господу Богу. Стоїть перед ним покірно й каже:
«Для мене величезна честь, що я можу з вами зустріти-
ся. Вам добре відомо, як настраждалася моя країна. Спер-
шу – землетрус, потім – велика криза. Я б хотів передати

прохання до пана Рокфеллера. Ми прагнемо відбудува-
ти нашу країну. І знаємо, яку колосальну роботу виконує
Фонд Рокфеллера у сфері доброчинності. Якби пан Рокфел-
лер підтримав нас якоюсь дотацією, допоміг би Нікараґуа,
це стало б великим гуманістичним жестом. Усе ми можемо,
звісно, повернути з відсотками».
На думку Джонса, Айві Лі реагує по-патерналістськи.
«Панові Рокфеллеру, — відповідає той, — ніколи б не спало
на думку позичати гроші в рамках доброчинності. Він дає, бо
він — філантроп. Під подарунком він би не приховував позики»9.
Саме завдяки таким зустрічам, як ця, Джонс справді по-
чувається на Волл-стрит, як у центрі світу.
«Я уже взяв участь у Великій нафтовій війні, — пише він
батькам наприкінці квітня. — Тут, в офісах містера Лі, ми
перебуваємо в епіцентрі її фронту. Айві Лі — один із лідерів
на боці Рокфеллера (“Standard Oil”) і воює з “Royal Dutch”»10.
Його найсучаснішою зброєю має бути книжка, спрямована
проти голландського концерну, відомого як «Shell», який —
на думку Лі, — допустився серйозних зловживань. Оприлюд-
нення цієї сенсації має переконати американських спожива-
чів бойкотувати «Shell» й остаточно перейти на продукцію
Рокфеллерового «Standard Oil».
Лі при цьому не полишає попередніх планів. «Мій шеф
працює над книжкою про Росію, — пояснює Ґарет бать-
кам, — бо він прихильно ставиться до Радянського Союзу.
Ймовірно тому, що його клієнт “Standard Oil” купує багато
радянської нафти, а потім продає її в Азії»11.
9
10
11
Там само.
68 1931
Окрім того, Айві Лі, найімовірніше, щиро вірить в успіх

російської революції. Він довіряє своїй інтуїції, яка саме у
випадку Німеччини та власне Росії нещадно його підведе.
Схожі «війни», як ця між нафтовими концернами,
точаться у всіх кабінетах «Ivy Lee and Associates». За сті-
ною не набагато старший за Джонса чоловік пильнує ін-
тереси «American Tobacco». Пише для фірми статті та дбає
про рекламу. Те саме для видобувачів чилійської селітри
робить син шефа, Джиммі. Айві Лі тільки на рекламі що-
року заробляє 50 тисяч доларів. Він сприяє молоді, оточує
себе працівниками-початківцями різних професій: журна-
лістами, університетськими викладачами, економістами,
спеціалістами з міжнародних відносин і бізнесу. Робота на
Лі в ті часи — це найкраща рекомендація для працівника.
Двадцятип’ятирічний Ґарет запевняє батьків: «Вам більше
не треба перейматися моїм майбутнім»12.
На початку травня зателефонував шеф із терміновим
дорученням:
— Я б хотів, щоб сьогодні вранці ти поїхав у Вашинґтон
і взяв участь у зустрічі Міжнародної торговельної палати.
Зустрінемося на станції «Пенсильванія» о 10:50.
Увечері Ґарет — знову в американській столиці, де на
нього чекає номер у «готелі першого класу»13.
«Життя — це такий поспіх», — зазначає у листі до батьків.
Упродовж наступних днів він слухає розмови найвидатні-
ших експертів про ситуацію у світі й у міжнародній торгівлі.
У з’їзді беруть участь представники тридцяти п’яти країн,
серед яких і репрезентанти провідних світових концер-
нів. Із промовою виступає навіть президент Гувер, хоча
його виступ Ґарет оцінює як жалюгідну поразку. У нього
12
Там само.
13
складається враження, що очільник проґавив нагоду про-

демонструвати свою силу, показав себе зламаним кризою
слабаком. Цього разу Гувер виглядає набагато старшим,
ніж під час позування до спільної з націоналістками світ-
лини, а його промова викликає прохолодну реакцію.
Натомість Джонса захоплює Джордж Пайш, відомий
економіст і оспівувач вільного ринку. Він неймовірно на-
гадує Ґаретові його папá: виглядом, манерами, ставленням
до людей. «Ідеальний продукт британської освіти, куль-
турний і природний, якого не підкорить жодна людина
в жодній країні»14; найприємніший джентльмен, якого
він будь-коли зустрічав. Пайш, а також його цілковита
протилежність Гаррі Брітан, зарозумілий власник «The
Illustrated London News» і великий експерт у справах
Росії Лео Пасвольський із дружиною їдять у товаристві
Лі та Джонса недільну вечерю в готелі «Мейфлавер». Того
вечора Пайш винятково песимістично налаштований.
Стверджує, що світову економіку огорнув морок, а торгів-
лю і промисловість поглинув великий хаос. Люди, які не
працюють у бізнесі чи промисловості, не усвідомлюють,
наскільки масштабна катастрофа спіткала світ останніми
роками. Пригніченість, безсилля й атмосфера поразки
панують навіть у Конгресі Сполучених Штатів. Усюди,
можливо окрім Великої Британії, безробітні зазнають
справжнього жахіття.
Джонс супроводжує свого шефа й під час зустрічі в
Білому домі. На бенкеті в саду йому подає руку, як і сот-
ням інших гостей, президент Гувер. Стискаючи долоню
валлійця, говорить, що це честь для нього. Ґаретові, який
звик до британського етикету, здається дивним, що прези-
дент Сполучених Штатів поводиться, як пересічний Том,
14
Дік чи Гаррі, і не має в собі ані крихти величності короля
чи прем’єр-міністра Великої Британії.
Через тиждень, 10 травня, Джонс знову в Нью-Йорку,
а «Бремен», найшвидший лайнер світу, везе на другий бік
Атлантики його листа. Ґарет у ньому написав, що не міг би
мати кращого й цікавішого заняття. Додав, що з наступно-
го дня береться до інтенсивної роботи, бо Лі вже 1 серпня
планує віддати видавцеві рукопис про Росію.
Але невдовзі Джонс буде змушений перервати роботу
над книжкою.
Розділ 4
57 РІЗНОВИДІВ ГАЙНЦА
По обіді він підводиться з-за столу і, як зазвичай, коли

віддалік бачить трансатлантичний корабель, що велич-
но суне по воді, рішучим кроком підходить до вікна. Про-
воджає поглядом ще одне судно, що відпливає до Англії.
Ностальгія його не покидає.
Міжнародна організація праці при Лізі Націй саме опри-
люднила рапорт, який показує, що в усьому світі без роботи
вже 20 мільйонів людей, удвічі більше, ніж торік.
Того самого дня італійські фашисти конфіскували
паспорт і посадили під домашній арешт Артуро Тосканіні,
якого Беніто Муссоліні колись вважав найбільшим дири-
гентом світу. Причина: під час концерту в Болоньї відмо-
вився виконувати «Юність» («Giovinezzа»), офіційний гімн
італійської Національної фашистської партії.
За день до цього Сталін анонсував запровадження дру-
гого п’ятирічного плану, хоча до реалізації першого ще до-
сить далеко.
У Джонса позаду ще один день, сповнений вражень,
а вид із вікна його кабінету дає йому перепочити, заспо-
коює і спрямовує думки в іншому напрямку, далеко від
економічних і політичних турбот великого світу. Однак
досить лише глянути донизу, і чари: на Волл-стрит люди
72 1931
поспішають усе нервовіше, а на обличчях чоловіків у

костюмах — якщо до них придивитися зблизька — вже по-
мітні перші прояви паніки. Над Нью-Джерсі спадає пізнє
пообіднє сонце. Ближче, по річці Гудзон, пливе «Маври-
танія» — до першого і єдиного в історії рейсу «Титаніка»
1912 року, найрозкішніший на світі корабель. Рухається
швидко, але Джонсові він здається набагато меншим, ніж
він собі уявляв. Можливо, таке враження складається тому,
що споглядає із 35-го поверху й поряд — найвищі будинки
світу. На борту лайнера відпливає полковник Девід Дейвіс,
із яким Ґарет щойно розмовляв в офісі свого шефа.
Дейвіс — давній знайомий Джонсового батька.
— Чи я маю щастя говорити з хлопцем, який написав ті
чудові статті про Росію? — запитав він, коли вони вперше
зустрілися за кілька днів до цього.
Дейвіс приїхав до Штатів у пошуках грошей на органі-
зацію, яка б піклувалася про мир у світі. Однак швидко пе-
реконався, якого спустошення заподіяла криза, і зрозумів,
що якщо отримає фінансування, то це буде дивом.
У день від’їзду зі Штатів, у середу, 20 травня 1931 року,
він приходить на розмову з Айві Лі, а той пропонує разом
із Джонсом вибратися на ланч. У ресторані британський
політик поруч із невимушеним американцем здається
боязким. Однак це Лі віщує світові економічну катастрофу.
Якщо протягом трьох місяців, вважає він, не буде вжито
радикальних заходів, можна сподіватися найгіршого. І пи-
тає Дейвіса, яких заходів, на його думку, має вжити прези-
дент Гувер, щоб уникнути поразки.
Рівно через місяць, 20 червня, президент Гувер оголо-
сить міжурядовий мораторій, у якому запропонує Німеч-
чині річне відтермінування сплати репатріації після Вели-
кої війни. Айві Лі одразу ж поквапиться із привітаннями:
4. 57 РІЗНОВИДІВ ГАЙНЦА 73
«Я належу до тих осіб, які, читаючи про ваш план на ні-

мецький мораторій, не стримують радості»1, — напише він
президентові. Додасть, що це великий крок, який зроблено
саме вчасно. Інтуїція підведе його і цього разу, бо вже ніщо
не вбереже Європи від економічного краху. Як карткові бу-
диночки, падають економіки Німеччини, Франції, Великої
Британії та інших країн.
Тим часом у погіршенні ситуації Джонс пересвідчуєть-
ся не лише під час розмов із важливими персонами, але й
на вулиці, серед звичайних перехожих. Італієць-власник
кав’ярні, де Ґарет регулярно снідає, одного ранку каже
йому, перекручуючи прізвище президента Німеччини:
«Гіндендорфф — як імператор, і говорить, що буде війна.
Не скажу, що він не має слушності. Тільки в нас тут і без
війни достатньо вбивств»2. Попередньої ночі за два квар-
тали звідти застрелили двох гангстерів, і такі випадки на
вулицях Нью-Йорка тепер буденність.
Іншого дня двоє безробітних просять у Ґарета грошей.
Один з Вірджинії дістався Мангеттена в кузові вантажівки.
Другий — дуже блідий і пригнічений — був офісним пра-
цівником, чотири місяці тому його звільнили з роботи. Він
уникає знайомих, бо всім їм винен гроші. Єдине, на що ці
двоє чоловіків можуть розраховувати, відстоявши чотири
чи п’ять годин за безкоштовним обідом, це несвіжий суп. Та-
ких, як вони, кажуть Ґаретові, у Нью-Йорку вже з мільйон.
Попри все гірші новини, загальну атмосферу пригні-
чення й моменти ностальгії біля вікна з видом на лайнери,
що відпливають до Європи, Ґарет у Нью-Йорку не почува-
ється самотньо. У вільний час він зустрічається із друзя-
ми з Кембриджа, які також віднедавна живуть у Штатах.
1
2
74 1931
Один із них, П’єр Вінклер, на стипендії в Нью-Йорку ви-

вчає політику США щодо Карибів. Він геть поганої думки
про американців. Розповідаючи про повсюдну корупцію,
згадує, як нещодавно на вулиці чоловік звинуватив його
в домаганнях двох жінок. Він відмовився від звинувачен-
ня, лише коли Вінклер вручив йому шість доларів. Брита-
нець говорить також про те, як американці на плантаціях
цукрової тростини наживаються на карибцях. Він про-
рокує початок війни. «У зіткненні зі Штатами Європа не
має жодних шансів, — вважає він. — Німеччина, Франція,
Польща поряд із ними — як малі діти, які лише те й роблять,
що чубляться»3.
Джонс знайомиться також із Паулем Шеффером, ко-
респондентом німецької газети «Berliner Tageblatt» — у Ва-
шинґтоні вони зустрічаються на ланчі. Шеффер багато років
висвітлював події в Москві, але коли 1929 року наважився
розкритикувати п’ятирічний план і засудити терор, який
почав загострюватися під час його впровадження, йому не
продовжили візи. Так він став першим іноземним кореспон-
дентом, якого сталінська влада витурила з Росії.
Пауль розпитує Ґарета про його враження з подорожі до
цієї країни, вони симпатизують один одному й назавжди
залишаються друзями. У випадку Джонса «назавжди» оз-
начає чотири роки.
Наближається літо, стає усе тепліше, але температура досі

не перевищує 20 градусів за Цельсієм. Може, це й на краще,
бо Ґарет не хоче, щоб спека відволікала його від роботи. Він
планує зосередитися на шефовій книжці. Втім нічого з цьо-
3
го не вийшло. Одного дня Айві Лі запрошує його до свого

кабінету. Там сидить елегантний юнак із чорними очима й
розумним поглядом. Лі представляє його як сина одного зі
своїх клієнтів, випускника Єлю, який невдовзі вирушає до
Росії. Вони трохи про неї перемовляються, а потім гість ді-
литься наміром навчатися в Трініті-коледжі в Кембриджі.
— Справді? — відповідає Джонс. — Отже, будемо колегами.
Юнак на це — що зі ще більшою приємністю потисне
Джонсові руку. Вони домовляються про спільний ланч. Ґа-
рет після цього залишає його в кабінеті шефа й повертаєть-
ся до своїх справ.
Юнакові 22 роки, що на три роки менше, ніж Ґаретові,
звуть його Генрі Джон (Джек) Гайнц II, і він спадкоємець
кетчупової імперії.
Того ж пополудня Айві Лі знову телефонує Ґаретові.
— Це був син Гайнца з тими його п’ятдесятьма сімома
різновидами, — повідомляє він.
Так називають фірму, відколи наприкінці ХІХ століття
її почали рекламувати слоганом «57 varieties», що символі-
зувало багатство асортименту.
— Я пояснив Гайнцу, — веде далі Лі, — що його син не
надто багато дізнається про Росію, подорожуючи з місце-
вими провідниками. Натомість один із моїх працівників
чудово знає Росію. Тому Гайнц дуже хоче, щоб ти супро-
воджував його сина в подорожі. Я пообіцяв, що запитаю в
тебе. Що ти про це думаєш?
— Я згоден! — Ґарет навіть не вагається.
— Я так і думав. Склади маршрут Росією від трьох тиж-
нів до місяця, надішлемо його Гайнцові.4
Чекаючи на поїздку до улюбленої країни, до того ж, у
комфортних умовах, Ґарет не тямиться від щастя. У листі
4
76 1931
до рідних пише, що без супроводу офіційних провідників

він постарається показати молодому Гайнцові справжню
Росію, а принагідно збере найсвіжішу інформацію для
свого шефа. Про майбутнього співмандрівника каже, що
він — «перший клас». До того ж, «кмітливий, розумний і має
почуття гумору»5.
План подорожі такий: рейс із Лондона до Ленінграда,
потім Москва, далі мандрівка на схід до Нижнього Нов-
города, і після цього далеко на південь до Сталінграда,
і нарешті — до України, Харкова, Запоріжжя (побачити
Дніпровську гідроелектростанцію), Київ, а дорогою назад —
до Кракова. Насамкінець у Берліні Джонс має провести
для свого шефа кілька інтерв’ю із політиками й представ-
никами бізнесу.
Рейс лайнером «Аквітанія», який «у відповідь» на «Ти-

танік» побудувала фірма-конкурент, минає ще прекрасні-
ше, ніж той, який Джонс відбув кількома місяцями раніше
на борту «Іль-де-Франс». Цей лайнер — гордість судно-
плавної компанії «Кунард», такий самий розкішний, як і
попередні, але значно швидший. До того ж, його вважають
безпечним. Після катастрофи «Титаніка» пароплав «Акві-
танія» одним серед перших у світі оснастили рятувальни-
ми шлюпками на всіх пасажирів.6
Ґарет бере на борт родинну фотографію Гайнців, яку
йому, підписавши на пам’ять, подарували днем раніше.
Від першої ж вечері, яку в корабельному ресторані пода-
ють щодня о восьмій, до столу, за яким трапезують Ґарет зі
5
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor, Cardiff 2016, 59.
6
http://thegreatoceanliners.com/articles/aquitania/ (доступ: 23 січня 2019).
своїм супутником, підсідають тільки знаменитості. Одного

разу — це капітан корабля, іншого — дружина колишнього
британського посла у США. «Аквітанією» пливе й ниніш-
ній посол сер Рональд Лінзі. Особливо приємно Ґарето-
ві було знайти в бортовій бібліотеці останній випуск «The
Contemporary Review» з його аналізом ситуації в Польщі.
Ще більшою рідкістю після кількох місяців, проведених у
США, стала зустріч із родиною в Баррі.
У Лондоні Джонс і Гайнц ночують у тільки-но відкри-
тому готелі «Дорчестер», який вважають найкращим у Єв-
ропі. Тут Ґарета навідує сестра Ейріан, чию увагу особливо
привертає «валіза Джека Гайнца, набита “57” різновидами
консервів, зокрема і бляшанками з квасолею»7.
8 серпня Ґарет і Джек відпливають із Лондона на пароп-
лаві «Рудзутак», з якого перед цим у порту вивантажили
2 тисячі тонн радянського масла, на 30 відсотків дешевшого
від британського чи данського. Масовий експорт продуктів
харчування має допомогти росіянам отримати закордонні
кредити, втілити п’ятирічний план та індустріалізувати
країну. Дорогою, у Гамбурзі, на «Рудзутак» цілу добу ванта-
жать німецькі машини.
Корабель, як зазначає Гайнц, охайний і чистий, а їдаль-
ня гарно облаштована. Як він, так і Ґарет Джонс сподіва-
лися на хороше харчування. Однак вони отримують лише
по чашці чаю і холодні наїдки: хліб, шинку, ковбаски та
сир. Прогулюючись кораблем, вони швидко натрапляють
на «ленінську кімнату» з погруддям вождя посередині. На
стінах висять портрети Маркса, Сталіна й інших героїв Ра-
дянського Союзу. Поряд стоїть піаніно, стіл для настільно-
го тенісу та радіоприймач. Стінгазета рясніє комуністич-
ною пропагандою. Джонс кидає на неї погляд і вчитується
7
78 1931
у текст «Два світи — світ капіталізму та світ зростаючого

соціалізму»:
За 1 серпня як за Міжнародний червоний день мобілізації

сил усього мирного пролетаріату на боротьбу проти імперіа-
лістичної війни і проти нападу на СРСР! Ми стоїмо на порозі
світової економічної кризи й безпрецедентного посилення
конфлікту між капіталістичними країнами, а особливо зітк-
нення висхідного соціалізму й нисхідного капіталізму.
Далі текст застерігає:
Заробітну плату скоротили, робочі години збільшили, життя

мільйонів селян знищене унаслідок зниження цін на харчові
продукти, через високі податки й комунальні платежі. Атака
капіталізму на життя робітників підвищила рівень смерт-
ності, кількість самогубств і злочинів. Світ буржуазії, за ак-
тивної підтримки соціал-демократів, прагне побороти кризу
за рахунок пролетаріату. Організовує терористичні фашист-
ські банди, залякуючи революційні робітничі організації,
позбавляє робітників права на зібрання і вільну пресу, стрі-
ляє у безробітних і мітингарів, придушує селянські рухи…8
— Що буде з Росією за 10 років? — питає Джонс моряка,

якого зустрічає у «ленінській кімнаті».
— Цього Сталін не сказав, — відповідає чоловік, член
партії з 1926 року, як і більшість екіпажу «Рудзутака». —
Коли настане комунізм, — пояснює він, — зникнуть класи
й усі матимуть змогу досягнути того, чого хочуть. Наста-
не рівність. Ми працюємо над цим, маємо дотримуватися
принципу «Хто не працює, той не їсть». Тож якщо людина
8
Experiences in Russia 1931 – A Diary, Pittsburgh 1932, 3–4.
не працює, то не може мати ні грошей, ні хліба — нічого.

Ми почали із вирівнювання зарплат, але цим скористалися
ліниві люди, тому треба було від цього відмовитися. У Росії
ми досі маємо різні класи. Досі є куркулі. Досі активно ді-
ють буржуї. Треба з цим закінчувати.9
Третього дня подорожі екіпаж пояснює Ґаретові та
Джекові складну систему ієрархії на радянському кораблі:
його капітан керує адміністративно-технічними справа-
ми, а екіпажем насправді командує трьохособовий комі-
тет, що окрім нього складається з головного — рядового
моряка — і секретаря партії. «Капітан і перший офіцер
числились як державні чиновники, решту членів коман-
ди класифікували як робітників. Іще в одній категорії
були селяни»10, — згадуватиме Гайнц. Але як пояснюють
моряки, можливий перехід з однієї групи до іншої. Біль-
шу платню можна отримати, вступивши до партії. Втім «у
160-мільйонній Росії до партії належало заледве 2 міль-
йони осіб»11.
Джонс цікавиться, чи й він як учительський син за-
слуговує того, щоб його прийняли до партії. Звісно, від-
повідають моряки, зрештою, ні його батько, ні він ніколи
не наживалися на робітниках. Хоча, як і в будь-якому ін-
шому випадку, звичайно, необхідно пройти випробуваль-
ний термін: для робітників — це півроку, для решти — два
роки.
Інший моряк пояснює Джонсові, що Радянський Союз
уже скоро стане самодостатнім. «Але як це, — дивується Ґа-
рет, — адже країна муситиме імпортувати якісь товари?».
Моряк не має сумнівів: «Росія буде самодостатня. Ще тільки
9
10
11
Там само.
80 1931
5 років потребуватиме імпорту, відтак уже ні. Невдовзі ми

зможемо самі виробляти усі необхідні нам товари»12.
Джонс торкається теми лотереї в Росії. У ній можна ви-
грати кілька (і навіть двадцять) тисяч рублів.
— Виграш автоматично перетворює переможця на кур-
куля чи буржуя, — зауважує він.
— Так, але необов’язково, — відповідає моряк. — Можна
за ці гроші купити дім чи авто, а можна від 50 до 70 відсотків
виграшу передати державі, як податки. Такий переможець
уже ніколи в житті не отримає купона на дешеві продукти.
Його покупки коштуватимуть уп’ятеро дорожче, ніж раніше.
— Але ж це саме те, у чому ви звинувачуєте капіталіс-
тів, — обурюється англійський пасажир корабля, який
стоїть поруч. — Російське ставлення до переможців лоте-
реї — це ж наживання як воно є.
— Пригадую, як Ленін приїжджав на мій завод, — оз-
вався на це хтось інший. — Він був такою звичайною, не-
високою людиною. Скидався на селянина й говорив просто.
Він прийшов на завод і велів людям показати руки. Деякі з
них мали персні-печатки з діамантами. Він кричав на них:
«Свині! Гнобителі робітників!».13
Шостого дня подорожі, 13 серпня, Ґарет і Джек розмовля-
ють із росіянином, який двадцять років працював у Чикаґо.
Коли американські банки збанкрутували, він утратив усі свої
заощадження. Запевняє, що їх у нього забрали, щоб передати
фашистам і німцям. «Капіталізм — як тигр, — порівнює він, —
гарний, але спробуй-но тільки з ним погиркатися!».
— В Америці, — стверджує, — якщо ти вкрадеш мільйон
доларів, влада поплескає тебе по спині та скаже: «Good boy».
Та якщо поцупиш 14 центів, тебе посадять на 14 років! Аме-
12
13
риканські школи жахливі: вчать дітей свистіти і плюватись,

а батька називати «мій старий». Узагалі не шанують родини.
На кораблі не бракує й подорожніх із Заходу, які за-
хоплені комунізмом. Гайнц дискутує із шотландським
комуністом, «найрадикальнішою особою, яку лиш мож-
на уявити»14. Шотландець родом із Ґлазґо, звуть його Рід.
Уже 10 років він член комуністичної партії, 10 років безро-
бітний. Запевняє, що навіть великі винахідники, такі, як
Едісон, були знаряддям у руках буржуїв, бо своїми вина-
ходами раціоналізували капіталістичний лад і спричиня-
лися до зростання безробіття. Водночас єдиний справжній
вклад у розвиток людства — це підтримка пролетаріату.
До розмови приєднується ще кільканадцять осіб.
«Економічна свобода — це кінцева мета совєтської Росії.
У буржуазних країнах немає свободи, бо буржуї контролю-
ють пресу й обмежують свободу зібрань», — кажуть вони.
«Нам потрібна ЧК [політична поліція] в Англії, ще без-
жалісніша, ніж у Росії».
«Світова революція неминуча, всі країни добровільно
приєднаються до СРСР. Наступною буде Німеччина. В Індії
британська комуністична партія має своїм завданням бо-
ротися з капіталістами за свободу робітників і селян».
«Нині вважають, що капіталізм сам доведе себе до за-
непаду. Росія зосереджена на п’ятирічному плані. Своїм
успіхом вона завдячує пропаганді. Робітники всього світу
бачать цей неймовірний успіх, тому прагнутимуть встано-
вити у своїх країнах комуністичний лад».
«Це має закінчитися війною і революцією. Нинішній
етап світового капіталізму — це час урізання зарплат,
утиски в колоніях і безробіття»15.
14
Там само.
15
82 1931
До вечора Гайнц веде ще безліч розмов, із комуністами

і некомуністами. «Революціонерів було там чимало, і вони
були настільки непогамовні у своїх переконаннях, — нотує
він, — що коли би Джонський не нагодився вчасно, вони
могли б мене задушити»16.
Це вперше Гайнц ужив русифіковану форму Джонсово-
го прізвища. Ґарет, якому того дня виповнюється 26 років,
пригадає її собі через два роки, коли писатиме драматич-
ного листа до знайомої.
Коли рейс добігає кінця, Джек про це не шкодує. Об-
слуга корабля, як він зазначає, «типово російська». Під час
усієї подорожі ні разу не поприбирали кают і не постелили
ліжок. На запитання пасажирів екіпаж щоразу відповідає
хамовито. Офіціант, який подає сніданок, навіть не вми-
тий, не поголений і без сорочки з комірцем. Під час обіду
він виглядає не набагато краще.
— Ось батьківщина Рад, — весело кричить шотландець,
коли на горизонті з’являється Ленінград. — Вітчизна робіт-
ників усього світу, предмет заздрості буржуїв!
Усі сміються, хоча, мабуть, приводи для сміху мають
різні.
Пароплав «Рудзутак» допливає до порту уже в сутін-
ках. Після довгого чекання він рушає уздовж Неви. Навко-
ло блимають червоні й зелені вогні невеличких барж, які
перевозять товари. Навіть після півночі з обох боків річки
тривають завантаження і розвантаження. Люди заванта-
жують зерно й дерево, розвантажують машини. Кораблі
посвистують, лебідки бряжчать, вантажі бухкають, над го-
ловами кружляють промені світла. «Ці росіяни зовсім не
ліниві», — прокоментує Гайнц у своїй книжці «Досвід пере-
бування в Росії 1931 року. Щоденник». Її надрукують ано-
16
німно 1932 року у видавництві «Алтон-Пресс» в Піттсбурзі.

Пишучи її, Гайнц використовує нотатки, розмови та пе-
реклади Ґарета Джонса.
Книжка мала невеликий наклад, і її непросто було
знайти у книгарнях. Про неї навіть не згадав жоден знач-
ний огляд. Сьогодні про неї немає згадки на сайті родини
Гайнців, який, скажімо, хвалиться футуристичним транс-
портним засобом, який сконструював Джеків брат.
Гайнц не відкрив свого авторства, як і того, що орієн-
тувався на щоденники свого супутника. Хоча книжка
була анонімною, автор вступу — підписаний. «ҐАРЕТ Р. В.
ДЖОНС» пише в ньому: «Знаючи Росію і російську мову,
можна було зійти із второваного шляху […] спати у сіль-
ських хатах, повних блощиць, ділити з селянами чорний
хліб і капусняк…»17.
Про 15 серпня 1931 року, коли пізнього вечора вони
підпливали до Ленінграда, Гайнц пише: «Це міг би бути
будь-який порт, але це була Росія — і початок великої при-
годи!»18.
17
18
Розділ 5
ДЕСЯТЬ ПРАВД ІЗ СРСР
У порту вже чекає представник «Інтуриста», підприємства

з надання туристичних послуг іноземцям, пов’язаного з полі-
тичною поліцією, і, оминаючи чергу, веде їх прямо до митно-
го контролю. Це прояв поштивості до колишнього секретаря
Ллойда Джорджа. За мить з’являється і перекладачка, чарівна
й розумна дівчина, приблизно такого ж віку, що й Ґарет, яка
досконало володіє англійською та французькою. Раніше вона
працювала з ірландським письменником Джорджем Бернар-
дом Шоу, оспівувачем Леніна й Гітлера. Перший, на його дум-
ку, — «справді цікавий державний муж»1, а другий — «надзви-
чайна і здібна людина»2. Шоу розхвалює і реформи Сталіна.
Ґарет Джонс і його супутник — спадкоємець кетчупових стат-
ків — мають привезти з поїздки до СРСР і добрі враження.
1. «Алкоголь — приятель релігії»3

Перекладачка з грюком зачиняє двері, новенький
«Форд» із шаленою швидкістю рушає вибоїстою брукова-
1
Michael Holroyd, Bernard Shaw, t. 3: 1918–1950: The Lure of Fantasy, London 1993, 226.
2
Harry M. Geduld, Bernard Shaw and Adolf Hitler, «The Shaw Review» 1961, t. 4,
№ 1 (January), 11–20.
3
Підрозділи цього розділу – це гасла з пропагандистських плакатів, які бачив
Ґарет Джонс.
85
ною дорогою в напрямку середмістя. «Якось ми доїхали,

нікого не вбивши»4, — запише потім у щоденнику Гайнц.
Номер із ванною чекає у найкращому ленінградському го-
телі «Інтурист». На перепочинок немає часу, вони одразу
вирушають дивитися місто.
Перший пункт організованої для групи американців
екскурсії, до якої долучаються Ґарет і Джек, — безкош-
товний санаторій для дітей робітників. Там панують без-
доганна чистота і порядок, а всюди висять пропагандист-
ські плакати. Вони прославляють комунізм, п’ятирічний
план та індустріалізацію. Діти їх роблять із газетних ви-
різок.
Другою цікавинкою дня стає Зимовий палац, у якому
першою мешканкою була цариця Катерина II. Після рево-
люції він належить Державному Ермітажу. Тут пропаган-
дистські буклети — у передпокої.
Ґарет читає:
«Радянські повітряні кораблі — досконалий чинник від-
будови соціалізму».
«1 серпня дозвольте нам бути відважними бійцями ки-
тайської революції».
Лише о п’ятій гості міста обідають у розкішному ресто-
рані з видом на брудні й понищені ленінградські дахи, що
ніби павутиною обплетені радіоантенами. З цієї сірої гущі
виростають вежі собору. Розбиті екіпажі здаються лише
спомином давньої чарівності міста. Як і багниста та дірява
дорога уздовж річки, колишня еспланада. Від вишуканих
колись будинків залишилися заболочені стіни, непофар-
бовані фасади й вікна з вибитими шибками. Тільки головна
вулиця, яку минулої весни штукатурило й фарбувало три
тисячі робітників, виглядає гоже.
4
Experiences in Russia 1931 – A Diary, op. cit., 12.
86 1931
Вулицями вештаються п’яні чоловіки і встрягають у бій-

ки з поліцією. Пан Т., начальник ленінградського відділу
британського концерну «Метрополітен-Вікерз», стверджує,
що всі найкращі сорока-, п’ятдесятирічні робітники — пия-
ки. Влада це засуджує, тому той, хто приходить на роботу
під дією алкоголю, наприкінці місяця отримує на очах ін-
ших величезний макет пляшки горілки. Зі схильністю до
пияцтва робітників борються також гіпнозом. Хоча пропа-
гандистські плакати запевняють, що пияцтво й релігія —
це вороги п’ятирічного плану, державні спиртові заводи,
продаючи горілку, заробляють мільйони. Хтось пояснить
Джонсові, що алкоголізм шириться через відсутність хар-
чів: росіянам, які звикли запивати їжу горілкою, на вечерю
залишається тільки алкоголь.
Продуктів бракує усе частіше. Дружина радянського
інженера порівнює: десяток яєць на базарі коштує 5 рублів,
у державному магазині – 75 копійок. Але кожен може їх
там купити тільки раз на місяць, і то не завжди вдається, а
взимку їх зовсім немає. М’ясо, зазвичай тільки солене, ви-
діляють тричі на місяць по двісті грамів. Лише робітники
отримують більше: триста грамів, а також чотириста гра-
мів соленої риби. Хліба нікому не вистачає — на особу при-
падає ледве двісті грамів на день.
Люди на вулицях стоять у чергах з надією купити хліб,
олію, мило, що завгодно — без певності, чи вдасться хоча
б щось роздобути. Щоб скупитися в кооперативних мага-
зинах, треба мати робітничу картку. Як уїдливо зауважує
Гайнц, «останнє досягнення дешевої торгівлі»5 в Росії — не-
щодавнє відкриття мережі крамниць «Торгзін», Всесоюзної
контори, що торгує з іноземцями, у яких товари купують за
золото й іноземну валюту. Тут доступні товари щоденного
5
5. ДЕСЯТЬ ПРАВД ІЗ СРСР 87
вжитку і продукти харчування, які важко роздобути деінде

і які коштують на 20 відсотків дорожче, ніж у Сполучених
Штатах Америки. Єдина дешева річ — це жахливої якості
сигарети.
«А отже, це і є той знаменитий Ленінград, оселя чудес і
колиска веселої еліти»6, — гадає собі Гайнц. Ґарет вирішує
колекціонувати пропагандистські плакати.
2. «Наш метод — передовики, наша мета — п’яти-

річний план»
До столиці СРСР Джонс і Гайнц доїжджають поїздом
18 серпня, провівши дванадцять годин у дорозі. Після за-
недбаного Ленінграда Москва стала приємною несподіван-
кою. На вокзалі їх зустрічає екскурсоводка «Інтуриста».
Веде їх до «Франкліна», розкішної автівки із двигуном з
повітряним охолодженням, найновішої гордості американ-
ського автомобілебудування, і вони разом рушають до го-
телю «Метрополь». Вулиці тут ширші, з рівно викладеною
бруківкою і чисті. Люди значно краще вдягнені.
Головний пункт програми першого дня перебування в
Москві — Парк культури та відпочинку, місце, де робітники
проводять вільні від роботи вечори і дні. Тут є кінотеатр,
лекційні зали, спортивні майданчики та басейн. Із гучно-
мовців, розвішаних у парку, лунають важливі слова: «Нам
потрібно більше і більше передовиків», після яких звучить
пісня про провідних робітників. Тут облаштували навіть
спеціальну алею, уздовж якої поставили бронзові погруддя
радянських героїв праці.
«Треба знайти героїв Радянського Союзу», — стверджує
вогняно-червоний транспарант. Інший — «Червоний спор-
тивний інтернаціонал — бойова організація інтернаціо-
6
Там само.
88 1931
нального робітничого люду». На заводі бавовняних панчох,

на якому ресоціалізовують колишніх повій, рекорди пере-
довичок виписані на червоних вимпелах.
«Боротьба з дармоїдами тут кумедна, але ефектив-
на»7, — зазначає Джек на каучуковому заводі. Там облаш-
тували кладовище з надгробками, схожими на реальні. На
хрестах намалювали портрети й написали прізвища най-
більших лінюхів і пияків підприємства.
Є також заводи, як той у Нижньому Новгороді, де на
величезній дошці оголошень біля входу перерахували
прізвища найкращих робітників, удостоєних держав-
них нагород. Бонус для них — це не готівка, а довідка
про позику на користь держави, з якої робітник отримує
відсотки. Як же це просто, думає Гайнц: виграв нагороду —
віддай її владі.
— Росіяни поставили на кількість, але їм бракує якості,
швидке ж виробництво їх просто захоплює, — вважає
начальник ленінградського відділу «Метрополітен-Ві-
керз». — Вони люблять покращувати чужі проекти й на-
зивати їх своїми. Однак ті «покращені» працюють тільки
на папері.8
Ґарет пересвідчується у цьому, коли в Москві навідуєть-
ся до члена партії: його молода дружина розхвалює радян-
ський, як вона вважає, фонограф, проте на подив гостей
представляє пристрій американського виробництва.
Пан Р. із фірми «Stuart, James & Cooke» запевняє: щоби
стати інженером, робітникові в Росії нині достатньо пройти
пришвидшений курс. Тож креслення і плани на затвер-
дження подають нещодавнім робітникам. Вони не мають
застережень, все ухвалюють.
7
8
Про любов радянської молоді до виробництва гості чу-

ють і від американського інженера Скримджера, який ок-
рім того, що обіймає керівну посаду в концерні «Альберт
Кан», очолює також радянський трест із будівельного пла-
нування «Держпроектбуд».
Росіяни «ще добре не вивчили одного, а вже хочуть вчи-
тися інших речей. У них величезна тяга до знань»9 , — за-
значає Гайнц. Навіть працівники контор у вихідні беруть
участь у громадських роботах: навчають селян, копають
картоплю чи йдуть на заводи працювати фізично. Страх
сіє робітнича дисциплінарна комісія. Анонімні доноси
на непродуктивних співробітників кидають у спеціальну
скриньку. Навіть наймолодші працівниці, не ніяковіючи,
розповідають про непрофесійну, на їхню думку, роботу
американських начальників. Нікого не можна звільнити.
Однак останнім часом серед підлеглих Скримджера прове-
ли чистку і двох його найкращих інженерів вивезли в Си-
бір. Побоюючись заслань, російські інженери підтягують
статистику. То наполягають на затвердженні невідповідно-
го розміру залізничних колій, то хочуть поставити шести-
метровий одвірок без сталевої балки, хоча всі знають, він
не витримає навантаження. На порядку денному — виго-
товлення бетону із суміші, яка не гарантує відповідної якості.
Однак найбільша помилка радянської індустріалізації,
на думку Скримджера, це брак планування і координу-
вання. На півдні країни планували побудувати величезну
сталеливарню. Американський керівник будови з пенсією
15 тисяч доларів на рік плюс витрати чекає вже чотири
місяці, а ще досі не привезли деревини. Тільки-но побу-
дували й новий цементний завод, але в останній момент
відмовилися встановити на ньому американські машини,
9
Там само, с. 30. Там також див. розмову зі Скримджером.
90 1931
як було заплановано. Унаслідок цього пристрої неправиль-

но під’єднані й завод не працює. Продуктивність не має
значення. Щоб у рапортах можна було задокументувати,
що працюють два заводи, кожні півроку оснащення пере-
носять зі старого до нового й назад. Півроку працює один,
півроку — другий.
На автомобільному заводі в Нижньому Новгороді ін-
женери хваляться, що в них працюють жінки, зокрема на
важких роботах. Вони стверджують, що з електрикою жін-
ки працюють навіть краще, аніж чоловіки. Однак якщо по-
їхати на підприємство, де працює 300 тисяч осіб, виявить-
ся, що продуктивність праці там настільки низька, що
обов’язки однієї людини виконують три або навіть чоти-
ри особи. Через багатозмінний режим роботи деякі зміни
працюють без керівника чи бригадира. А до робітників на
ставці приєднуються ще «суботники» — ті, хто добровільно
приходить на завод після своєї роботи.10
«Методи роботи тут нечувані»11, — записує Гайнц. Сто-
ляри користуються тільки сокирою і ручною пилкою. Ве-
лику кількість землі носять парами на якомусь предметі,
що нагадує ноші.
У Харкові Ґарет і Джек почули від американських інже-
нерів, що жага росіян до індустріалізації така велика, що
вони замовляють машини, навіть не знаючи, для чого ті
створені. У московській газеті вийшла світлина трьох ма-
шин, що стояли перед тракторним заводом, із підписом, що
це перші виготовлені екземпляри. А насправді їх привезли
аж зі Сталінграда. Перші трактори-тягачі мали виїхати з
харківського заводу лише за кілька тижнів.
10
Суботник – безкоштовна праця на благо суспільства, але Джонс і його спів-
розмовники так називають людину, яка працює і в суботу (прим. Даніеля Ліса).
11
Підсумки радянської індустріалізації підбивають кві-

ти в київському парку: з висоти пташиного польоту вони
складаються у цифри: 1040 і 518. Перша з них — це кіль-
кість виготовлених у СРСР тракторів, друга — збудованих
цьогоріч промислових підприємств.
3. «Релігія — це інструмент гноблення»

У Бога вірять тепер тільки старші люди — і все частіше
практикують віру таємно. Донька інженера ще нещодавно
щодня промовляла «Отче наш», але одного дня поверну-
лася зі школи й почала кепкувати: «Де Бог? Покажіть мені
його».
— Тепер вона вважає, що Бога немає, — тремтячим го-
лосом пояснює її мати. — Мені важливо, щоб мої діти були
добре освіченими, тому я не переймаюся тим, що моя ма-
ленька донечка стане комуністкою. Хай приєднається до
піонерів і до комсомолу, завдяки цьому вона здобуде кра-
щу освіту. Багато батьків думають так само. Молодь уже не
хоче мати дітей, бо їх важко прогодувати. Весь час тільки
аборти й аборти — 75 тисяч торік лише в Москві.12
Дуже легко побратися, а ще легше розлучитися. Ґарет
і Джек переконуються в цьому в московському відділенні
реєстрації шлюбів і народжень. Джек називає його відділен-
ням шлюбів і розлучень. Свідоцтво про розлучення там може
отримати хтось один із подружжя навіть без згоди другого.
«Часто трапляється, що чоловік одного вечора каже
дружині, що має намір розлучитися, а вже наступного з’яв-
ляється вдома з новою нареченою! Відтак через нестачу
помешкань уся трійця мусить жити разом, поки хтось не
виїде»13, — записує Гайнц.
12
13
92 1931
Двадцятирічна чиновниця збирає дані заявників: пріз-

вище, адреса, номер паспорта, рубль оплати, підпис. Ґарет і
Джек із годинником у руці фіксують час: укладання радян-
ського шлюбу триває п’ять із половиною хвилин.
— Наступні! — У черзі чекає ще три пари.
Ґарет переглядає статистику. У середньому за місяць
реєструють тут 400 шлюбів і 200 розлучень.
— Невже людська уява в цій країні не спонукає навесні
думати про кохання? — розпитує Джек, коли розуміє, що
кількість шлюбів цієї пори року зовсім не збільшується.
— Звичайно, — відповідає двадцятирічна чиновниця. —
Тільки в людей на укладання шлюбів немає часу.14
4. «Хай живе наш любий великий Сталін»

У столиці Ґарет і Джек зустрічаються з американськими
кореспондентами, знавцями Радянського Союзу.
Моріс Ґ. Гіндус, письменник і журналіст, каже, що «в
Америці й Англії буржуї лише після смерті віддали би
свою власність»15. Хоча критикує умови забезпечення про-
дуктами харчування в Росії, особливо в селах, однак висо-
ко оцінює розвиток освіти, турботу про дітей і організацію
для них розумного дозвілля. Вважає, що російські селяни
радо підтримали колективізацію, бо зрештою зрозуміли —
індивідуальне фермерство не має майбутнього, сильними
вони стануть тільки разом.
Луї Фішер, який від початку 20-х років працює кореспон-
дентом у Москві, стверджує, що Росія як держава — це тигр,
а російський народ може перевертати гори. На його думку,
ресурси країни величезні й уже невдовзі вона вироблятиме
більше, ніж сама потребує.
14
Там само.
15
Юджин Лайонс — тридцятилітній працівник «United

Press» і майбутній біограф президента Герберта Гувера. Він
запевняє Джонса, що комуністична влада робить усе, щоб
підвищити якість життя в Радянському Союзі. Партія ще ні-
коли не була такою одностайною. Особливо її підтримує мо-
лодь. До 1933 року видобуток вугілля зросте до 140 мільйонів
тонн на рік. А навіть якщо це не вдасться, уряд завищить дані.
Четвертий експерт — найбільша знаменитість!
«Бідна людина, — жаліє його Гайнц. — Нелегко йому.
Майже кожен, хто приїжджає в Росію, іде до нього з візи-
том. Говорять, що він неформальний посол Сполучених
Штатів. І хоч він дуже зайнята людина, але до всіх намага-
ється бути привітним»16.
Волтер Дюранті — британець, від 1922 року кореспон-
дент «The New York Times» у Москві й авторитет у російських
справах. Інформація, яку він подає, не потребує верифікації.
— Секрет Сталінової сили, — пояснює він своїм гостям, — це
тема багатьох дискусій. Дивовижно, як він позбувся Троць-
кого, людини з такими ж поглядами, але більш проникли-
вої та емоційної. Що б він не декларував, завжди прикри-
вається авторитетом партії. І так складається, що позиція
партії завжди збігається з його думками.
— Люди Сталіна не люблять, — каже все ж один три-
надцятирічний хлопець, який пояснює Ґаретові та Джекові,
що в більшості родин його знайомих досі висять ікони й тільки
в деяких — портрети Леніна. — Сталіна майже ніхто не вішає.
Ми ніколи не слухаємо радянських радіостанцій. Там немає
нічого, окрім нудних розмов про п’ятирічний план. Я слухаю
тільки іноземні. Нам би фокстротів! Моя мама вміє грати 60
мелодій, а сестра — сто. Ми нишком танцюємо. Танцювати
заборонено, але танцюють усі. Нам кажуть, що це для буржуїв.
16
94 1931
Джонс запитує, як на нелегальні танці реагує політична

поліція. Хлопець відповідає, що поліцейські також танцю-
ють. Заборона танців — це лише на показ.
— У нашій школі хлопці беруть собі американські імена.
Я — Бейб Джонс. Інші — Джон Сміт або Джон Саймонсон.
— Чому американські? — дивується Ґарет.
Юний росіянин пояснює, що Америку ж усі люблять, бо
Сполучені Штати — це найцивілізованіша країна світу.17
5. «Діти всіх країн світу — одна родина»

У кабінеті Комісаріату освіти, невеликому й порожньо-
му, єдина оздоба — це великий портрет Леніна. Ґаретова
співрозмовниця має сиве рідке волосся, старанно зачесане
на один і другий бік круглої несиметричної голови, дещо
викривлені вуста, виразні й обважнілі повіки. Вона одягне-
на у просту картату сукню і складає враження найпростішої,
найлюб’язнішої і найприязнішої шістдесятикількарічної
жінки, яку лише можна собі уявити. Репортаж на основі
цього інтерв’ю Джонс опублікує більш ніж через рік, 7 листо-
пада 1932 року, у газеті «The Western Mail» і назве його
«Ленінова вдова в розмові з валлійцем»18.
Її називають Матір’ю Росії. Відколи 1924 року помер чо-
ловік, жінку цілковито поглинула ідея покращити радянську
систему освіти. Останні кілька років вона працює заступни-
цею народного комісара освіти, тобто віце-прем’єр-мініс-
теркою.
— Про виробництво діти мають знати все: і про шах-
ти, і про колгоспи, мають розумітися на роботі машин.
Цьому сприяють регулярні відвідини заводів, — ствер-
джує Надія Крупська, вимовляючи слово «виробництво»
17
18
Gareth Jones, Lenin’s Widow Talks to a Welshman, «The Western Mail», 7 листопада 1932.
з такою ж побожністю, з якою вельський міністр говорив

би про Бога чи релігію.
Запал радянських робітників до науки, на її думку, не
має меж. На деяких заводах, стверджує вона, усі після ро-
боти ходять на заняття і навіть їздять у села навчати селян
читати й писати. Навіть вісімдесятирічні люди тягнуться
до науки, і безграмотність знижується.
Ленінова вдова не шкодує похвал і радянським жінкам:
уже майже всі матері працевлаштовані на виробництві.
Потреба в їхній праці – величезна. Цього літа п’ятсот мос-
ковських дітей поїхало до Криму, щоб зменшити нестачу
робочої сили, з якою борються вже в усіх куточках Радян-
ського Союзу. Вони працювали там по 4 години на день,
у вільний час їм організовували екскурсії й інші розваги.
Тому, як стверджує Крупська, «вони поверталися додому
здорові та щасливі».
— І звичайно ж, у наших школах немає уроків релігії, —
додає вона гордо.19
В ефективності радянської освіти Ґарет переконається у
Нижньому Новгороді. Першу з чотирьох лекційних годин що-
дня присвячують читанню революційних книжок, — розпо-
вість йому одна юнка. Її знайомі зі школи — піонери. Вони
вірять, що в Німеччині невдовзі розпочнеться революція.
Потім – в Англії й Америці, що ощасливить тамтешніх ро-
бітників. У школі молоді росіяни дізналися, у якій великій
біді живуть американські робітники: вони бояться стати
комуністами, бо комуністам важко там знайти роботу. Але
настане день, коли американські робітники житимуть, як
пролетарі в Росії. Наближається війна — дівчина в цьому
впевнена.20
19
20
Там само, 44.
96 1931
Іншого разу, коли Джонс і Гайнц бачать у книгарні ви-

дання «Щодо механічного матеріалізму й меншовицького
ідеалізму в біології», вони усвідомлюють, що під час поїзд-
ки єдину нетехнічну книжку вони бачили в руках росіяни-
на на будівництві, де зводили автомобільний завод. Кра-
нівник під час перерв читав «Мандри Гуллівера».
Утім тепер, коли Джонс виходить із кабінету Крупської,
він переконаний, що мав розмову з великою постаттю, хоча
сумнівається в успіху системи освіти, у якій немає місця на
свободу мислення. Він не наважився про це запитати, однак
у своїй статті не омине того факту, що освітянка Надія асо-
ціюється з опозицією до Сталіна. Переповість анекдот, який
пошепки розповідають на вулицях Москви: між Сталіним
і Крупською виникає чергова суперечка, він раптом втрачає
самоконтроль і кричить: «Глянь на мене, стара відьмо! Якщо
ти не схаменешся, я призначу Ленінові іншу вдову!».21
Крупська помре 1939 року, ще до початку Другої світової
війни. Багато хто й донині вважає, що її отруїли за наказом
Сталіна.
6. «Дозвольте нам втілити п’ятирічку за чотири

роки»
Ґарет і Джек чують, що господарів змушують платити
вищі податки, вступати в колгоспи, вивозять їх на приму-
сові роботи. У лісах на півночі країни немає інших робітни-
ків, окрім цих невільників. Без дозволу держави більше не
можна забивати власної худоби. Селяни називають кому-
ністів чортами. Навіть трапляється, що їх вбивають. У рам-
ках відплати посилюються арешти. Людей катують, щоби
витягнути в них золото, іноземну валюту та прикраси. У
тюрмах їх годують солоними оселедцями, не даючи води.
21
Gareth Jones, Lenin’s Widow Talks to a Welshman, op. cit.
Тримають пригнічених у тісних приміщеннях, поки ті не

зізнаються, де зберігають коштовності. Уряд змушує гро-
мадян давати державі позики, вираховуючи їх із зарплат.
Схожі історії мандрівники чують під час усієї подорожі.
— Селяни страшенно незадоволені, — розповідає їм се-
лянка, яка шукає щастя в Москві. — Їх змусили вступити в
колгоспи, а вони воліли б мати власний шмат землі, влас-
ний дім, власну худобу та свиней, і працювати на себе. Двоє
моїх родичів ґарували день і ніч, самі робили цеглу. Збу-
дували хати і що? Не хотіли вступати в колгоспи, їх вивез-
ли на Урал. Інший родич мав дві корови, дві свині, кілька
овець і дві хати. Його назвали куркулем і змусили усе про-
дати. Дали йому за це тільки триста рублів. У колгоспах ні-
хто не хоче працювати. У тих, хто відмовляється вступати,
відбирають усе. Багатьох заслали до Архангельська.22
7. «Хай живе наша щаслива соціалістична віт-

чизна»
Іграшковий магазин, як і інші магазини, працює у неді-
лю. На коробці з конструктором видно напис: «Політична
іграшка, допущена до масового використання відповідно
до Резолюції 16 конгресу Всесоюзної комуністичної партії».
Спенсер Вільямс із Американської торговельної палати
пояснює Ґаретові, що в Росії досі можна натрапити на за-
лишки вільної торгівлі, але вже наступного року вона точ-
но цілковито зникне. Двоє робітників заводу залізничного
машинобудування згадують, як до революції вони могли
дістати все і за низькою ціною. Зараз серпень, а від початку
року їм вдалося роздобути тільки по десятку яєць. Однак
вони визнають, що Москва все одно є найкращим місцем
для життя.
22
98 1931
Одного дня якийсь пияк на вулиці заточився убік Джонса.

— А ти, значить, із Англії? — пробелькотів він. — Це вас
ми годуємо, це у вашу країну висилаємо всі наші харчі. І як
нам тут жити?
Джонс і собі питає робітників:
— А як же оптимістичні дані, які публікує влада?
— Дані на хліб не намажеш! — відповідають ті. — От ди-
вишся ти на дерево, добре знаєш, що це не яблуня, але кому-
ністи стверджують, що завтра на ньому виростуть яблука.23
Нарешті вдається зустрітись і з Карлом Радеком, колиш-
нім троцькістом. Хоча справжнє його прізвище Собель-
сон, він запозичив собі псевдонім у героя роману Стефана
Жеромського «Сізіфова праця». Виступивши із самокри-
тикою, він повернув собі ласку Сталіна і став редактором
газети «Известия». Тепер із великим ентузіазмом критикує
колишніх товаришів. Для ворогів партії навіть вимагає
смертної кари, а його панегірик «Архітектор соціалістич-
ного суспільства» започатковує культ Сталіна.
«Це людина з неймовірною зовнішністю, в окулярах із
масивною оправою, гострими рисами обличчя й характер-
ним оволосінням, яке облямувало його підборіддя, як в ані-
маціях про Пета й Майка, так, ніби він від вуха до вуха при-
ліпив собі шматок хутра»24, — таким його побачив Гайнц.
У складеній майже через два місяці нотатці для Айві Лі
Джонс перекаже думки Радека:
«Упродовж наступних двадцяти років ми будемо повністю

зайняті внутрішнім розвитком. За цей час Росія сформує свій
ринок. Люди дуже цього потребують. Селяни хочуть кращо-
го одягу і знарядь, про які раніше навіть не мріяли».
23
24
«Ми маємо всі підстави для мирних і кращих відносин з

іншими країнами. […] Це аргумент на користь м’якшої полі-
тики. Росія стає все сильнішою».
«Це не остання криза капіталізму. […] У капіталістично-
му світі вже ніколи не повернеться загальний добробут, але
найсильніші країни й надалі будуть сильнішими за інших».
«Найбільша загроза для Англії — це не англійський ко-
мунізм, а американський капіталізм».
«Ви питаєте, як можна покращити відносини Сполучених
Штатів і Радянського Союзу. По-перше, скасувати ембарго та
інші проблемні войовничі кампанії. По-друге, розвиток не-
можливий без політичного визнання. По-третє, ви мусите
забути про підхід “Америка для американців”. Ви не більші
реалісти, ніж деякі наші комсомольці, які вважають, що за
п’ять років увесь світ буде в наших руках. Ми така ж країна, як
і Америка. Без вашої допомоги наш поступ буде повільнішим,
але вже немає сили, яка могла б нас спинити. Вторгнення в
Росію закінчилося би знищенням Німеччини й Польщі. Ми не
будемо нападати на жодну країну. Історія покаже, яка система
краща. Ми абсолютно впевнені, що переможе соціалізм»25.
Через два дні після цієї зустрічі, 27 серпня, Ґарет і Джек

дістаються поїздом до Нижнього Новгорода. Ідуть замісь-
кою дорогою, а викопані на однаковій відстані одна від од-
ної криниці нагадують оази в пустелі багна. Джонс питає
одну з жінок, чи вона продає в місті яйця. Та дивується.
У селі давно не бачили яєць. Як і м’яса чи масла. У коо-
перативній їдальні так брудно і так смердить, — ще й над
їжею кружляє рій мух, — що Ґарет і Джек відмовляються
від обіду й у кабінеті надінспектора просять підігріти їм
25
Gareth Jones, Interview with Karl Radek, 14 жовтня 1931, https://www.garethjones.
org/overview/radek.htm (доступ: 24 січня 2019).
100 1931
квасолю — один із п’ятдесяти семи Гайнцових делікатесів.

«Немає їжі, немає їжі», — повторюють їм люди, яких вони
зустрічають.
У наступному селі вони йдуть до священика. Отець роз-
повідає, як торік він на два тижні потрапив за ґрати, бо пара-
фіяни, попри заборону, на Великдень почали бити у дзвони.
Іншим разом він півтора місяця мусив «добровільно» руба-
ти на морозі дерева.
До розмови приєднується священикова мати. Каже, що
«суботники» на пожиток суспільства мусять будувати ав-
томобільний завод, хочуть вони того чи ні. Часто не виста-
чає лопат і землю треба носити в пелені спідниці.
Із ними також сидить молода жінка. Вона нахиляється
над столом і шепоче:
— У лютому й березні мене змусили працювати. За ці-
лий місяць заплатили рубль і 35 копійок, дали менше чо-
тирьох кілограмів хліба та сімнадцять порцій чаю. Щоб
роздобути їжу, мені довелося продати одяг.
Отець смутнішає, його голос змінюється, очі горять.
— Ми плекаємо надію, що Бог нам допоможе, — каже
він. — Але також, що нам допоможуть інші країни. Ми
сподіваємося війни. Я читав, що Папа Римський хоче піти
хрестовим походом на Радянський Союз. Чудово! Якби від-
булося таке вторгнення, то повстали б і наші селяни, бо за-
раз вони не мають лідерів і всі бояться.26
Поки не стемніло, Джонс і Гайнц ідуть до кооператив-
ного магазину.
— Тільки для дітей, — одразу попереджає продавець,
коли бачить, як відвідувачі дивляться на ягнятину.
— У такому разі мені дев’ять років, а моєму другові —
вісім, — мав би відповісти Джонс.
26
Продавець за два з половиною рублі продає їм як іно-

земцям два кілограми м’яса. Вони просять ще й масла, по-
купки несуть до будинку отця.
«Нам добре спалося після найцікавішого поки що дня
нашої подорожі»27, — запише потім Гайнц.
8. «Пролетаріат готовий до повітряної оборони

СРСР»
Дванадцятилітня дівчинка з Нижнього Новгорода роз-
повідає, що записалася до Товариства сприяння обороні,
авіаційному й хімічному будівництву СРСР (ТСОАВІАХІМ)
і Міжнародної організації допомоги борцям революції
(МОДР). Завдяки цьому вона вже побувала на заводах і в ка-
зармах Червоної армії. Навіть потримала кулемета.
Джонс уже бачив таке в Москві. До робітничого клубу,
куди вони з Джеком навідались, на курс першої домедич-
ної допомоги ходить 5 тисяч робітників. Хто хоче, може
записатися до інженерного, музичного чи театрального
гуртків. Усі обов’язково проходять військові тренування,
вчаться користуватися зброєю і протигазами.
Коли в Нижньому Новгороді Ґарет і Джек ідуть до театру,
вони знову дивуються пропагандистським плакатам. В антрак-
ті їм демонструють техніку використання протигазів.
Униз по Волзі, на схід у напрямку Каназі, вони мають ви-
рушити вранці останнього дня серпня, але корабель не з’явля-
ється. Наступний, який має бути об 11, також довго не прибу-
ває. Зрештою він дістається Нижнього Новгорода і відпливає
з дев’ятигодинним запізненням. Вечір — холодний і дощови-
тий. Пасажирів, мабуть, не менше тисячі, так тісно, що не про-
сунеш і голки. Селяни штовхаються і смердять. Жінка на ко-
раблі каже Джонсові, що це засланці. Їх перевозять тисячами,
27
102 1931
щоб вони голодували за те, що тяжко працювали. Їх звозять

до Ташкента і, вона сама це бачила, залишають на милість
долі: бездомних, безробітних, голодних, ледь живих.
Їжі немає і на борту пароплава. Ґарет увесь день не може
її допроситися. Зрештою за допомогою сигарет він переко-
нує одного офіціанта. Обід, який йому дають, — дорогий
і неїстівний. Коли з-за хмар з’являється сонце, пасажири
виходять, щоб погрітися. Раптом хтось кричить: «Усі в каюти!».
Пароплав наближається до мосту, на ньому стоять чатові зі
зброєю. Вони стрілятимуть у всіх, хто перебуває на палубі.
Хтось пояснює, що всі російські мости охороняє варта, щоб
уберегти їх від саботажу.
Ліворуч простягається лісовий край Марій Ел, а Волга,
що ненадовго стала вужчою, знову починає розливатися
і широкою течією впливає у Казань, столицю Татарстану,
осередок татарського національного руху й релігійний
центр російських мусульман. На березі, як помічає Гайнц
2 вересня, відбувається справжня трагедія: майже сотня
жінок, чоловіків і дітей сидить понуро й мовчки чекає на
заслання. «Це – куркулі, зненавиджені та гнані куркулі»28.
9. «Лише 24 відсотки членів артілі, об’єднання

дрібнотоварних виробників, чистять зуби, тоді як
у комунах це робить 31 відсоток осіб»
За Казанню Волга під прямим кутом повертає праворуч,
а через кілька десятків кілометрів у неї впадає розлога Кама.
Звідти широким річищем Волга плине прямо на південь, у
напрямку Кавказу. За Ставрополем, який через три деся-
тиліття на честь італійського комуніста змінить назву на
Тольятті й буде виробляти автомобілі «Жигулі», що за кор-
доном продаватимуть як «Лади», річка пливе предивним
28
закрутом, оповиваючи вкриті лісом Жигулівські гори. До

Самари, яка розташована посеред цього півкола, пасажири
допливають 3 вересня вже потемки. Уранці сідають на поїзд.
Хоча дорога з Самари триває лише півгодини, Джек
стверджує, що це «нелегка робота для хлопців, які їздять
“твердими”»29. Радянські залізничні вагони, пояснить він у
своїй книжці, поділяють на два класи: «м’які», зі зручними
сидіннями для чотирьох осіб, і «тверді», на яких сидять на
довгих лавках уздовж вагона.
Колгосп названий на честь Сталіна і має чотири ти-
сячі працівників. Джек і Ґарет підходять до нього, уже
коли стемніло, і зупиняються лише біля хати, з якої го-
рить найяскравіше світло. Заходять. Над розкиданими
на столі бухгалтерськими книгами сидить кілька бороданів.
Вони відриваються від свого заняття і підходять привітатися
з чужаками. Одразу ж, ніби готувалися до приходу гостей,
починають приходити інші. Сходяться і сходяться, поки —
як зауважив Гайнц — кімната не стає «повна й смердюча»30.
— Какая красивая картина, — захоплюються вони ста-
рим випуском «Cosmopolitan», американським журналом
для жінок, який їм показує Гайнц.
Відтак на них сиплеться шквал запитань:
— Коли в Америці почнеться революція?
— А правда, що Англія прагне війни?
— Чому Радянському Союзові не дозволяють жити в мирі?
— Чи в Англії і Америці помирають тисячі робітників?31
Голова сільради, найменшої адміністративної одиниці
в СРСР — низький і сповнений енергії юнак із кмітливими
очима. Він носить військовий кашкет. Представляється
29
30
31
104 1931
також заступник голови — неголений та веселий — і гуч-

ним голосом запрошує прихідців до дому на вечерю, якою
виявиться підігріта квасоля із бляшанки, що привіз Гайнц.
Хата обмежується однією кімнатою. Над столом, при-
критим брудною клейонкою, тліє каганець. Під стіною сто-
ять три стільці та лавка, у скляній шафці — посуд. У кутку
є ліжко, а величезна піч тягнеться аж до середини кімнати.
Заступник голови живе тут із дружиною і п’ятьма замурза-
ними дітьми. Відсутність чистоти та краси в цьому домі, як
зазначає Гайнц, компенсовується гостинністю господарів.
Вони підігрівають квасолю і до принесеного гостями наїдку
гордо додають чаю і кавуна.
«Ох, це жахливо, — починає господиня.— Із трьох корів,
кожна з яких давала 15 літрів молока щодня, двох коней,
овець і десяти курчат у них не лишилося нічого. Навзамін
вони отримують півлітра молока на день. Діти марніють,
хворіють».
Ці міркування перериває голова сільради, коли зазирає
до хижі сказати «добраніч». Принагідно розповідає про
сільську класову боротьбу, що закінчилася згуртованістю
та порядком. Він гордо каже про ліквідацію куркульства.
Куркулів тут було сорок. Попереднього місяця останньо-
го з них вдалося вивезти на заслання. «Років через шість,
коли вони ресоціалізуються, — пояснює чоловік, — мож-
ливо, зможуть повернутися.» У червні та липні ще трива-
ла кампанія проти неписьменності, неписьменних було
чимало, тепер їх немає зовсім. Нарешті всі рівні.
Селяни стають робітниками. Лише з цього колгоспу ос-
таннім часом на заводи відправили 130 працівників. Що
більше буде машин, стверджує голова, то більше людей
можна буде вислати до одного з п’ятиста вісімнадцяти за-
водів, які побудували цьогоріч. Уравниловка, вважає він, не
виправдала себе, бо люди побачили — чи працюватимуть

вони, чи лінуватимуться, зароблять усе одно так само. Тому
кінець рівних зарплат. Із цього року всі працюють значно
важче і чесніше за акордною системою оплати. У кожного
робітника є книжечка, в яку записують його робочі дні. На-
приклад, день роботи, коли він косить траву, це «пів робо-
чого дня». Іншим же, таким, як бригадири, кваліфіковані
робітники чи передовики — зараховують більше, ніж один
«день».
Заступник голови пропонує гостям ночувати на єдино-
му в кімнаті ліжку. Ґарет і Джек наполягають, що висплять-
ся на підлозі. Усю ніч, попри те, що вони щільно заправили
штанини у шкарпетки, по них лазять блохи.
На сніданок приходить чоловік, один із тих, які звечо-
ра найголосніше присягались у відданості партії, досяг-
неннях колгоспу, обожнюванні колективізації і, весь час
поплескуючи по спині голову сільради, вихваляли «мо-
лодого більшовицького лідера»32. У нього вугільно-чорне
волосся та кмітливий погляд. Збоку він про щось перешіп-
тується з головою, нарешті сідає до столу й починає:
— Це жахливо. Нам не можна ні про що говорити, бо за
це точно чекає заслання.
У нього забрали худобу, немає хліба. Чесно кажучи, те-
пер набагато гірше, ніж до революції.
Після сніданку – відвідини колгоспу. Якийсь старий
розповідає Джонсові про відібране господарство та голод,
про наказ мовчати й небезпеку вивезення в Сибір.
— Усі в селах сьогодні плачуть, братику, — каже він, але
тут же хапає Ґарета за плече й охрипло шепоче: — Заради
Бога, нікому не кажіть, що я вам говорив.
32
The Real Russia. The Peasant on the Farm. 1. Increase and Its Cost, from a
correspondent, «The Times», 14 жовтня 1931.
106 1931
— Поглянь, — робітниці показують Джонсові зогниле зер-

но, — це для нас. Краще везуть до Самари. Як таке можливо?
Як довго? Ми працюємо по 12 годин на добу, а радгоспи непо-
далік працюють навіть по 16.
Коли настає обідня пора, гості разом із заступником го-
лови сільради йдуть до будинку з їдальнею. Там сидить уже
приблизно 50 робітників, переважно жінки. Огидні мухи
сідають на обличчя учасників учти й тарілки з розбавле-
ним капусняком навіть без слідів м’яса, одним додатком до
якого є окраєць чорного хліба.
Гайнц напише потім про такий нестерпний сморід того
місця, що вони зрештою мусили вийти, «міркуючи про
прекрасні їдальні при заводах і колгоспах, про які вони
наслухалися»33.
10. «Захисники СРСР»

У самарському готелі гості хочуть прийняти ванну,
але немає кочегара. Гайнц знаходить дрова, і вони самі
підігрівають котел із водою. На вокзалі виявляється, що
поїзд до Москви запізнюється на п’ять із половиною годин.
«Завтра», — кажуть у таких випадках росіяни, їм ніко-
ли не уривається терпець. Однак Ґарету і Джеку щастить:
невдовзі приїжджає вчорашній поїзд, який спізнився на
14 годин, і в ньому якраз є два вільні «м’які» місця. Під-
логи в купе давно не мили, лежаки ж роздерті й укриті
товстим шаром пилу, звісно ж, без постелі, а вид за вікном
перекриває засмальцьована шиба. Поїзд проїжджає Мор-
довську автономну область. Коли зупиняється на стан-
ції, групка обдертих хлопців підскакує до вікон, благаю-
чи хліба.
33
Experiences in Russia 1931 – A Diary, op. cit., 57, увесь опис поїздки в село: там
само, 52–58.
Решту дороги Ґарет і Джек слухають розповіді Джи-

ма, американця, який уже півроку обслуговує трактори в
азійській частині радянської імперії. Картоплі він там не
бачив уже два місяці, а єдине доступне м’ясо — це верблю-
дяче вим’я. Щоб вижити, люди полюють навіть на стерв’ят-
ників. В іншому місці м’яса взагалі немає. Хоча в колгоспі
є великі стада худоби. Лише з нагоди приїзду комуністів
із Південної Америки забили багато тварин, аби вразити
гостей вишуканим прийомом.
Джим розповідає також про шістьох знайомих росій-
ських інженерів, які до 1921 року працювали в США, а потім
повернулися до Росії, щоб підтримати індустріалізацію. Він
везе від одного з них листа до сина, який живе в Детройті та
мріє переїхати до СРСР. Виймає, читає уривок: «Навіть якщо
ти не можеш знайти роботи і не маєш нічого, але можеш ку-
пити собі хліба, масла та кави, краще залишися там, де ти є»34.
Найбільш неймовірну, на думку Гайнца, історію Джим
залишив насамкінець: коли в нього закінчився контракт
і було відомо, що він повертається до США, за його слова-
ми, йому запропонували 300 доларів місячної зарплати за
пропагування комунізму в його країні.
7 вересня Ґарет із супутником знову повертаються в
Москву, а 11 вересня дістаються до Олександрівська побли-
зу Луганська в Україні. Їх дивує, що полковник Купер й інші
американці, які допомагали при будівництві Дніпровської
ГЕС, живуть у розкішних будинках із флоридської цегли,
оточених садами й деревами. Вони захоплюються найбіль-
шими у світі турбінами й рекордною в історії кількістю бе-
тону, яку лише за три місяці виготовили передовики.
Водосховище площею 420 квадратних кілометрів залило
56 сіл. Кошти будівництва, на яке найняли десятки тисяч
34
108
робітників, сягнули чотирьохсот мільйонів доларів.35 Інженер,

який проводить для гостей екскурсію, гордо повідомляє, що
завдяки дамбі Дніпро став судноплавним від Чорного моря аж
до Києва, а електроенергія, вироблена на гідроелектростанції,
освітлює мільйонне місто й дасть струм сталеварні, алюмініє-
вому заводу та іншим підприємствам, які будують поблизу.
Попереднього дня тут суворо заборонили фотографува-
ти. Коли Ґарет запитує про вузькі проходи всередині дам-
би, екскурсовод каже, що це таємниця. «Очевидно, все роз-
раховане на оборону»36, — припускає Гайнц.
Рівно через 10 років, побоюючись, що Дніпровська ГЕС
потрапить до рук німців, Сталін накаже її знищити. Для
цього знадобиться двісті тонн вибухівки. Повенева хвиля
спустошить прибережні терени і поховає 120 тисяч людей.
Після шести тижнів подорожі Ґарет і Джек через Харків
і Київ виїжджають із Радянського Союзу. 17 вересня сіда-
ють у Варшаві в нічний поїзд до Берліна, і Гайнца проймає
«потужний трепет свободи». Відтоді «російський досвід
почав набувати неймовірного блиску й романтизму», за-
значить він, а «найгірші пережиті моменти стануть осно-
вою для найкращих оповідей біля каміна»37.
Гайнц свій репортаж, можливо, першу книжку, яка опи-
сувала наближення голоду в Радянському Союзі38, закінчує
реченням: «Але може, ми всі помиляємося — можливо, були
й ті, хто ставив під сумнів славу Греції чи велич Риму!»39.
35
http://www.smartage.pl/dnieprowska-elektrownia-wodna/ (доступ: 23 січня 2019).
36
37
Там само, 67–68.
38
Nigel Linsan Colley, Was Gareth Jones’s Surname behind George Orwell’s Naming
of ‘Farmer Jones’ in Animal Farm?, https://www.garethjones.org/soviet_articles/
farmer_jones.htm (доступ: 23 січня 2019).
39
Розділ 6
«ЖОДЕН СЕЛЯНИН НЕ ЛЮБИТЬ

ПРАЦЮВАТИ»
Щоб ні в кого не виникало сумнівів, що радянська імпе-

рія досягне таких самих великих звершень, як і Стародав-
ня Греція чи Рим, якщо не більших, Сталін не гребує засо-
бами. Ще 1928 року на пленумі партії, як звертає увагу Енн
Епплбом, він «цинічно заявив, що експлуатація селян — це
необхідна умова, щоб провести індустріалізацію в СРСР»1.
Він стверджував, що Англія розвинула свою промисло-
вість завдяки експлуатації своїх колоній. Оскільки в СРСР
їх не було, виходом мала стати колонізація своїх же селян.
Це саме їхня робота мала дати країні «внутрішнє накопи-
чення» й уможливити промисловий поступ.2
Узимку 1928 року Сталін вирушив у Сибір. Принагідно
він придумав рішення як розв’язати проблему нестачі хлі-
ба: щоб селяни віддали зерно, їх треба спокусити промис-
ловими товарами. На зустрічі із сибірськими партійниками
диктатор виступив у новому баранячому кожусі. На їхній
подив він говорив про вади радянського сільського госпо-
дарства, визнав, що господарства заможних селян значно
сучасніші й ефективніші. Але це саме тому їхні власники
1
Д. Маттінґлі, О. Кисіль, с. 109.
2
Там само.
110 1931
ще більше збагачуються і стають куркулями, що супере-

чить принципам комунізму. На це є відповідь: колективі-
зація, об’єднання індивідуальних господарств у колгоспи.
Наприкінці 1929 року Центральний комітет постано-
вив пришвидшити цей процес. Тієї зими в селах з’явилися
люди, яких там раніше не бачили. Вони обережно ступали
по снігу й не могли відрізнити лошати від теляти. Дехто
відверто сказав, що для світової пролетарської революції
це не має жодного значення.3 Вони прибували з міст: 25 ти-
сяч робітниць і робітників. Їхнє завдання полягало в тому,
щоб колективізувати сільське господарство. Ці зміни мали
принести всім добробут і небачене щастя. Кому це не подо-
балося, того оголошували куркулем. Так називали навіть
середняків і бідняків, нижчі верстви селянства. Пізніше,
щоб обґрунтувати репресії убогих селян, вигадали нове
поняття «підкуркульники». Задля ліквідації куркульства
визначили норми, які треба було виконувати. Незалежно
від того, чи в конкретному селі знаходили куркулів, чи ні.
Там, де їх не було, когось просто призначали.
Найвищу норму приписали Україні. Найімовірніше че-
рез те, що серед усіх громадян СРСР саме українців вважа-
ли найбільшою загрозою комуністичній державі. Тому там
необхідно було знайти й арештувати чи депортувати кіль-
кадесят тисяч куркулів. Тим, кому дозволяли залишитися
у своїх селах, виділяли найгіршу землю. Якщо вони від-
мовлялися вступати в колгоспи, у них забирали реманент і
худобу. Вони перші ставали жертвами голоду.
Атака на релігію також була складовою колективізації.
Селянам веліли палити ікони, а дзвони переплавляти на
метал для промисловості. Церкви закривали, священиків
3
Miron Dolot, Execution by Hunger: The Hidden Holocaust (New You: W. W. Norton,
1984), 6, цит. за Енн Епплбом, Червоний голод, 129.
6. «ЖОДЕН СЕЛЯНИН НЕ ЛЮБИТЬ ПРАЦЮВАТИ» 111
арештовували. Джонс повідомляє навіть про пропагандист-

ські плакати, що попереджали: «Люди, які женуть самогон,
пов’язані з Папою Римським»4. Один російський учитель
розповів йому, що тисячі християн вступають у комсомол.
«Якщо я не стану молодим комуністом, — пояснював він, — не
матиму шансів на хорошу освіту, тому я вдаю, що мені подоба-
ються всі ці довгі, чужі у звучанні слова, такі, як “індустріалі-
зація”; але моє серце не вірить у те, що вимовляє мій язик»5.
Попри спротив, колективізація дуже швидко й невідво-
ротно змінювала стосунки всередині суспільства, ставлення
людей одні до одних, до життя і роботи. Діти почали доно-
сити на батьків, батьки — коли в них забирали майно й вони
не могли прогодувати родини — покидали дітей. Замість
самоврядування прийшли рішення від центральної влади.
Збільшення актів насильства підірвали дружні й сусідські
взаємини. Працьовитість селян витіснило збайдужіння.
Для багатьох мешканців СРСР, а особливо України,
кінець 1929 — початок 1930-х приніс радикальніші змі-
ни, ніж більшовицька революція. Ще на одні села чекали
конфіскації, продрозверстки, арешти, депортації, руйна-
ції і нищення. Офіційна статистика за 1930 рік показувала
зростання кількості вирощеного зерна. Невідомо, чи вона
була правдивою. Відомо, що Сталін дуже хотів у неї вірити.
Він урочисто оголосив про успіх колективізації і ухвалив
рішення масово експортувати зерно. Навіть якби Радян-
ський Союз мусив віддати свої запаси. Натомість совєти
мали отримувати машини і тверду валюту.
Так почалася індустріалізація Росії.
Наступного року, того самого, коли Джонс і Гайнц по-
дорожували Росією, Максим Літвінов, нарком закордонних
4
Gareth Jones, Youth and the Future. III. A Blessed Word, «The Times», 16 жовтня 1931.
5
Там само.
112 1931
справ, вихвалявся на засіданні Ліги Націй: «Я тут наділе-

ний особливим статусом завдяки тому, що країна, яку я
представляю, не тільки не страждає від економічної кризи,
а, навпаки, переживає безпрецедентний економічний роз-
виток»6.
Американець Юджин Лайонс, якого Джонс із Гайнцом
зустріли під час подорожі, охоплений почуттям провини
пізніше визнає: хоч слова «ліквідація куркульства» не на-
водили на думку про людські муки і здавалися лише фор-
мулюванням із галузі соціальної інженерії, та на свідків
цього процесу вони наводили жах.7
Заможний селянин був тепер ворогом розвитку Радян-
ського Союзу. Моріс Гіндус навіть повідомляв, що жодна
росіянка не хоче виходити заміж за багатого чоловіка. Ба-
гатий – означає підозрілий.
Російські селяни цілком втрачають бажання вирощува-
ти зерно. До кінця 1933 року із них у ГУЛАГ має потрапити
щонайменше сто тисяч.
Повернувшись наприкінці вересня до Великої Британії,

Ґарет у Кардіффі зустрічається з мамою і сестрою Ґвінет. У
Лондоні зупиняється в улюбленому «Реформ-клубі», який
окрім того, що забезпечує затишну й чудову атмосферу, ще
й нагадує йому часи, проведені в Кембриджі. Він дивить-
ся у вікно: на вулиці грає безробітний піаніст, навпроти у
величному «Картон-клубі» консерватори курять сигари.
Сидячи в одному з тих зручних клубних крісел, Джонс п’є
6
Український хліб на експорт: 1932–1933, упор. Володимир Сергійчук. Київ 2006, 7;
цит. за Енн Епплбом, Червоний голод, 172.
7
Eugene Lyons, Assignment in Utopia, New York 1937, 283.
чай, а потім королівським парком Святого Якова прямує до

добре йому знаного офісу Ллойда Джорджа, якого там не
застає, бо він саме хворіє.
Ґаретові дні минають за роботою. У «Реформ-клубі»
він зустрічається із письменником Гербертом Джорджем
Велзом, зачинателем наукової фантастики. Із відомим
економістом Джорджем Пайшем, із яким — як ми пам’я-
таємо — він нещодавно познайомився під час зустрічі Між-
народної торговельної палати у Вашинґтоні. Вони розмов-
ляють про кризу й загальносвітову загрозу голоду. Пайш
передає Джонсом письмове повідомлення для Айві Лі. Зі-
знається, що в ньому він просить американського лобіста
використати всі свої впливи, щоб посприяти організації
світової економічної конференції.
У вівторок і середу до «Реформ-клубу» зазирає Джек
Гайнц. Він дописує свій щоденник «Досвід перебування в
Росії 1931 року» і потребує консультацій, зрештою, книж-
ка має ґрунтуватися на Джонсових нотатках. У середу Ґа-
рет на друкарській машинці пише дві статті й починає
третю. Наступного дня під час сніданку в ширшому гроні
його розповіді про Росію дуже всіх вражають і дехто на-
віть стверджує, що Джонс може написати про цю подорож
книжку.
Після ланчу, проігнорувавши рекомендації лікаря уни-
кати гостей, Джонса приймає хворий Ллойд Джордж. Ос-
таннім часом його секретар докладає чимало зусиль, від-
мовляючи людям у зустрічах із шефом. Ні з чим відправляє
навіть його друзів.
Ллойд Джордж лежить на дивані, і Ґарет звертає увагу,
що в елегантному сірому костюмі, зі сніжно-білим волос-
сям він має поставний вигляд. Колишній прем’єр-міністр
сердечно його вітає і засипає запитаннями.
114 1931
Ґарет розповідає, що всюди, куди він потрапляв, — в

Америці, Росії, Німеччині чи Франції, — його питали про
колишнього працедавця.
— Що ж, я повертаюся в стрій, — говорить з удаваною
скромністю Ллойд Джордж.
Він справді вже має цілком здоровий вигляд. Очі його
блищать, як і колись, і він здається значно менш втомле-
ним, ніж тоді, коли Ґарет побачив його вперше.
— А тепер розкажи мені про Німеччину, — просить ко-
лишній прем’єр-міністр. — А як справи в Росії? — розпитує
за мить.
Джонс розповідає про комуністів, які нарощують силу.
Ллойд Джордж визнає, що Сталін — це справді велика
постать. Ґарет на це — що бідність російських селян зростає
і що всі проти колективізації.
— Звісно, що їм це не подобається, — коментує колиш-
ній прем’єр. — Врешті-решт мусять працювати. А жоден се-
лянин не любить працювати.
Він змінює тему, за сталінську Росію Ллойд Джордж,
очевидно, спокійний.
— Краще розкажи мені, як там Америка. Наскільки сер-
йозне там безробіття?
Ґарет каже, що вісім мільйонів людей не має праці, ще
вісім – працює неповні години.
— Чи не призведе це до кровопролиття? — непокоїться
Ллойд Джордж.
До кабінету заходить покоївка й повідомляє, що при-
їхали міністри: у справах Шотландії, внутрішніх справ і
освіти. Ґарет погоджується почекати в сусідній кімнаті.
Він сидить у бібліотеці та п’є чай із секретарем колишньо-
го прем’єра. «Історична розмова між Ллойдом Джорджем
і ліберальними міністрами національного уряду відбува-
лась в сусідній кімнаті, а я дослухався до підвищених то-

нів»8, — напише він 4 жовтня 1931 року в листі до родини.
Чути, що Ллойд Джордж намагається у чомусь переко-
нати своїх співрозмовників, міністри вагаються. Потім
виявилось, що йому не вдалося вмовити колег із Лібераль-
ної партії йти на вибори окремо. Ще раніше вони уклали
коаліцію з консерваторами, утворюючи національний
уряд, у якому не стало місця для хворого Ллойда Джорджа.
27 жовтня об’єднані сили консерваторів і лібералів ви-
грають вибори. Однак їхні шляхи, як передбачав досвідче-
ний політик, швидко розминуться.
Тим часом розмова за стіною затягується, хоча зане-
покоєна станом здоров’я колишнього прем’єр-міністра
опікунка намагається її перервати. Нарешті, незадовго до
дев’ятої, Ллойд Джордж виходить із кімнати й перепрошує
Ґарета, що присвятив йому так мало часу. Він утомлений
і мусить лягати спати. Джонс шкодує, що не встиг показати
йому колекції пропагандистських плакатів, яку привіз із
Росії. Один із них він дарує колишньому шефові: чоловіки
у фраках і шовкових капелюхах сидять за круглим столом,
посередині лежить аркуш паперу з написом «криза», вони
читають план Гувера, а над ними височіє гігантська постать
червоного робітника, який розмахує рушницею.
Останніми днями в Англії перед поверненням до роботи
у Сполучених Штатах Ґарет у «Дорчестері» зустрічається з
Джеком Гайнцом і його матір’ю. Обидвоє йому дуже вдячні,
а Джек називає їхню подорож фантастичною, хоча — як зі-
знається — вона часом здавалася йому нудною.
Наступного дня, у п’ятницю 4 жовтня 1931 року, Джонс сі-
дає в поїзд до Саутгемптона. У порту він бачить «Аквітанію»,
8
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of True, op. cit., 138; діалог із Ллойдом
Джорджем на основі: там само, 137–138.
116 1931
а далеко в морі – «Бремен» і «Левіафан», два лайнери, пер-

ший із яких найшвидший, другий — на той час найбільший
у світі. Коли він сходить на німецький пароплав «Дойчланд»,
сотні пасажирів стоять на палубі. Німецький ансамбль грає
«Боже, бережи королеву», гімн Великої Британії.
«Невдовзі ми покинемо Європу після чудової подорожі
Росією, Німеччиною, Францією та Англією у найбентеж-
ніший момент світової кризи»9, — пише Ґарет у листі до
батьків.
Надворі раннє пообіддя. У дорозі Джонс планує чита-
ти «Червона торгівля: п’ятирічний план індустріалізації
радянської Росії» Губерта Ренфро Нікербокера, лауреата
Пулітцерівської премії за цикл статей про Росію, опубліко-
ваний того року у двох американських газетах.
Лише за день до цього Джонс у Лондоні також наві-

дався до керівників «The Times» і запропонував їм цикл
своїх статей. Невідомо, чи редакція, зосереджена на пар-
ламентських виборах і кризі в країні, знайде можливість
їх опублікувати. Якщо не вдасться, Ґарет має намір прода-
ти ці матеріали у Сполучених Штатах, де точно отримає
значно більший гонорар.
Зрештою, «The Times» береться їх опублікувати, ще й за
два тижні до виборів. Тексти виходять із 14 по 16 жовтня у
серії «Справжня Росія». Вони не підписані Ґаретовим пріз-
вищем, як це було й у випадку надрукованого роком рані-
ше на цих же шпальтах циклу «Дві Росії». Однак редакція
інформує, що автором є та сама особа, яка повернулася з
чергової подорожі Росією.
9
Перший текст «Селяни на хазяйстві» починається так:
Міста й містечка совєтської Росії — це відокремлені оази в ро-

сійському пейзажі. З тією невеликою часткою населення, яке
в них проживає, вони не дають уявлення про справжню Ро-
сію […]. Справжню Росію можна знайти у віддалених селах, до
яких рідко або й ніколи не доїжджають туристи. Селянин —
це центральна постать Радянського Союзу, і так воно буде й
надалі. Селяни не тільки становлять тут абсолютну більшість
населення, це саме від їхньої продукції – зерна – залежить ра-
дянський режим.10
У статті автор описує складну ситуацію російських

селян, примусову колективізацію, конфіскацію худоби
та хліба. Однак пише, можливо, підо впливом розмови з
Ллойдом Джорджем, що збільшення вирощеного зерна,
без сумніву, покращить долю селян. Старі методи госпо-
дарювання на російських землях поступаються місцем су-
часним науковим методам. Трактори можуть працювати
незалежно від погоди. Збільшити врожаї без такої жорсткої
системи було б неможливо. Селяни вже не загрожувати-
муть місту затримкою постачання зерна, бо комуністи
повністю контролюють об’єднані господарства.
Джонс зазначає, що, перемагаючи в битві з селянами,
совєтський режим стає сильнішим, ніж будь-коли раніше,
і що нарешті він може забезпечити безперебійне постачан-
ня продуктів харчування у міста, Червоній армії і політич-
ній поліції. Заради індустріалізації він може пожертвувати
селянами.
У другій статті «Прогноз щодо плану» він пише:
10
The Real Russia. The Peasant on the Farm. 1. Increase and Its Cost, dz. cyt.
118 1931
Влада, зміцнена доставками хліба й робочої сили в колгос-

пи, впевнена у стабільності, має значно більші шанси на ін-
дустріалізацію, ніж тоді, коли провідну роль у російському
сільському господарстві відігравав незалежний фермер. На
«третій, вирішальний рік п’ятирічного плану» багато галузей
промисловості зробило великий поступ. Відчутно зросло ви-
робництво, і цього року мають запустити багато нових заводів.11
Насамперед він згадує нафтову промисловість, бо Росія

стала вже другим постачальником нафти у світі. Останньої
зими ще більшим, ніж передбачалося, був експорт зерна.
Розпочали вирощувати бавовну. Відкривають нові родо-
вища корисних копалин. Будують шахти, металургійні,
тракторні й автомобільні заводи, а також величезну гід-
роелектростанцію. Населенню забезпечують помешкання,
будуючи «соціальні містечка». З’являються нові дороги, а
вулиці Москви кардинально змінилися.
Однак Джонс зазначає, що всіх цих успіхів досягають ці-
ною великих людських страждань. Цікаво, що в Росії немає
безробіття і жебракують там старенькі, а не — як на вулицях
Берліна та інших західних столиць — молоді безробітні.
Автор також цитує газету «Известия» від 8 вересня, яка
повідомляла про недоліки у виконанні плану: брудні й за-
недбані заводи, нестачу робочої сили, а передовсім про не-
досконалу систему перевезень, що сповільнює поступ дер-
жави. Величезна кількість металу, зерна, харчових та інших
продуктів чекає на під’їзних коліях через хаос на залізниці.
У третій статті з циклу, яка має назву «Молодь і майбут-
нє», Ґарет пише про розгорнуту у великих масштабах кам-
панію на підтримку загальної освіти. Про дітей, що кроку-
11
The Real Russia. The Outlook for the Plan. 2. From the Farm to the Factory, from a
correspondent, «The Times», 15 жовтня 1931.
ють під час демонстрацій із транспарантами: «Обов’язкова

освіта — фундамент культурної революції», «Дайте нам
технічну потугу!», «За семирічну освіту», «Ми боремося за
план, за швидкість, за виконання плану за чотири роки!».12
Він також згадує про культ машини і про сильний вплив
мілітаризації країни на молодь.
Автор закінчує цикл висновком: на шляху «руху совєт-
ської Росії, яка перетворює чоловіків і жінок на шестерні
великого колеса, що нищить будь-які думки, що суперечать
офіційній філософії, стоять дві перепони. Це оригіналь-
ність російського мислення і людська любов до свободи,
яку додатково підсилює тиранія і яка буде тільки зростати
разом із поширенням освіти»13.
Хоча ні Джонс, ні Гайнц не згадують, що на теренах,
які вони відвідали, уже помітний голод, історики пізніше
з’ясують: того року він уже вбив понад мільйон осіб у Ка-
захстані.14
Ґарет також не може знати, що у вересні 1931 року, коли
його подорож із Джеком добігала кінця, очільники Радян-
ського Союзу вже розуміли, що врожай буде меншим,
порівняно з минулим роком. Київ бив на сполох, що закін-
чується продовольство. Просив центральну владу швидко
поставити до Києва хліб відповідно до встановлених норм.15
Водночас Москва сполошилася, що не дотримається екс-
портних зобов’язань. Влада мала призначити винних у низь-
кому збиранні врожаю.
12
The Real Russia. Youth and the Future. 3. A Blessed Word, from a correspondent,
«The Times», 16 жовтня 1931.
13
Там само.
14
15
Д. Маттінґлі, О. Кисіль, 174.
На цю роль вибрали нижчі щаблі партійної ієрархії.
Їхня провина мала полягати в тому, що вони не долучилися
до боротьби за хліб і повірили в казки про голодних селян.
Тож проблема була в некомпетентності місцевої влади, а
не в поганій погоді чи неврожаї.16 Україна отримує розпо-
рядження збільшити кількість врожаю. Наступного року
вона мала зібрати понад 8 мільйонів тонн зерна. А крім
того, мусить зібрати додаткову кількість насіннєвого зерна,
щоб посіяти в інших регіонах. Хоч усі розуміють, що це
неможливо, втім плани й завдання мають бути виконані.17
16
17
1932
Розділ 7
ВІЩУВАННЯ ДАЛЕКОЇ ДОРОГИ
У четвергову ніч 8 жовтня 1931 року, після п’ятиденного

рейсу на борту пароплава «Дойчланд», забитого підприєм-
цями, старенькими, які повертаються з німецьких курортів,
а також нещасними, які за останні тижні втратили більшість
своїх заощаджень, Ґарет помічає перші вогні американської
землі. На світанку він дістається Нью-Йорка.
Одразу ж зустрічається із Говардом Гайнцом, який не
може надякуватися за професійно організовану і сповне-
ну вражень подорож його сина в Росію. У листі до Айві Лі
він так само захоплюється Ґаретом і навіть пише, що оби-
два юнаки здобули більше інформації про ситуацію в Ро-
сії, ніж будь-хто з відомих йому авторитетів.
Відтоді Джонса в Нью-Йорку вважають експертом у
справах Росії і міжнародних відносин, тому часто запрошу-
ють на різноманітні лекції. Одну з них він читає для кіль-
кох десятків брокерів у присутності самого барона Едмона
де Ротшильда, будучи гостем його організації. За іншої на-
годи в організації «Суспільство заради етичної культури»
він про Росію розповідає підліткам. Великий успіх мав його
виступ у Клубі матерів, де слухачки захоплювалися тим,
що «містер Джонс оживляє постаті, про яких розповідає»1.
1
124 1932
У Буффало за лекцію, яка зібрала більше тисячі слухачів

у пресвітеріанському костьолі, він отримує тисячу доларів і
рецензію в місцевій газеті: «Це була надзвичайно інтимна
оповідь про події в Росії»2. Під час виступу в Коннектикуті го-
ворить про розбіжності в поглядах на так званий «польський
коридор», який Німеччина вважала таким, що несправедли-
во відділяє Східну Пруссію від решти країни, і про прагнення
переглянути Версальський договір. Сам він вірить, що зміна
положень цього договору — єдині ліки від світової кризи.
Не менший успіх мають його лекції про Німеччину.
У «Таун-Голл-клубі» він виступає перед сотнею шанованих
ньюйоркців. Торкається проблеми зникнення середньо-
го класу, а витоки бунту німецького суспільства бачить у
діяльності тамтешніх політиків, Версальському договорі й
капіталізмі. Пророкує, що диктатури в цій країні не вдасть-
ся уникнути, і невдовзі вона призведе або до війни, або до
перемоги більшовизму. Після його виступу лунає багато
запитань, а жінки в першому ряду зітхають: Прекрасно!
Ідеально! Чудово! Серед його шанувальниць є і мачуха
прем’єр-міністра Пруссії та дружина відомого професора.
А серед слухачів — журналіст «The New York Times». Наступ-
ного дня на шпальтах цієї газети здивований Джонс читає
аналіз своєї доповіді про Німеччину.
Дозволу надрукувати цей виступ у своєму недільному
номері просить також часопис «New York American». Джон-
сові прохання здалося кумедним, але він вирішив, що це
його успіх, бо знав, що редакція представляє погляди, які
цілком різняться від його переконань: антиєвропейські,
антибританські й дуже проамериканські.
Так починається співпраця Ґарета з медійною імперією
американця Вільяма Рендольфа Герста. Лекція Джонса
2
Там само.
7. ВІЩУВАННЯ ДАЛЕКОЇ ДОРОГИ 125
і присвячені йому матеріали у двох американських видан-

нях привертають увагу провідних фінансистів Америки,
зокрема банкірів з інвестиційної компанії «Goldman Sachs».
Уривки його виступу публікує навіть німецька прес-агенція,
а газета «Russian Evening Post» просить про зустріч.
«Коли я дістався туди о сьомій, нікого не було, навіть
повідомлення мені не залишили — типові росіяни»3, — роз-
повідає Ґарет в одному з листів до батьків. Їх він надсилає
регулярно, щотижня, про них йому нагадують кораблі, що
пропливають за вікном кабінету. «Завтра відпливає “Євро-
па”, тому я не можу проґавити нагоди передати вам листа»4, —
пише одного разу. Надсилає він і телеграми. Одну з них він
хоче написати валлійською, але телеграфне відділення на-
полягає, що перешле повідомлення лише англійською.
Усе частіше в його кореспонденції з’являється згадка
про купівлю будинку. Джонс переконує в цьому батьків, бо
всі значні економісти, з якими він зустрічається, віщують
ще складніші часи, і інвестиція в нерухомість видається
єдиним розумним страхуванням. Дім залишиться, пояс-
нює Ґарет батькам, а гроші в наші часи можуть швидко
розтанути. Ціни все підвищуються, фунт знецінюється.
«Його треба купити найближчими місяцями» 5, —
інструктує 5 листопада.
На придбання дому він надсилає до Вельсу гроші. В одно-
му з листів питає, за яким курсом вдалося поміняти отримані
нещодавно 440 доларів. За його оцінкою, пропозиція купи-
ти нерухомість з гарним видом за 1 250 фунтів дуже вигідна,
бо така ж нерухомість в Америці коштувала б удвічі, а то й
утричі дорожче. Тому за найближчої ж нагоди він вирішує
3
4
5
126 1932
надіслати батькам ще 100 доларів. Собі лишає трохи заоща-

джень — на випадок фінансових труднощів його шефа.
Нарешті настає день переїзду родини Джонсів у новий
будинок. На згадку про старий дім вони називають його
Ерил. «Що ж, роки, прожиті в старій Ерил, були сповнені по-
дій, як у світі, так і в нашому житті, — пише Ґарет. — Війна, ви-
находи, кризи, революції і добрі звістки для нас особисто…»6.
В орендованому будинку, що звався Ерил, на околиці

міста і з близьким сусідством полів, Ґаретові батьки посе-
лилися 1896 року, коли Едґар знайшов роботу шкільного
вчителя у портовому містечку Баррі. Через 3 роки він став
директором школи і працював на цій посаді аж до виходу
на пенсію 1933 року.
Ґарета, який народився 1905 року, випещувало ціле гро-
но жінок: мати, тітка Вінні та значно старші сестри Ейріан
і Ґвінет. Перші сім років його вдома виховувала мама, а по-
тім він пішов до школи, якою керував батько.
Дрібненька, рудоволоса і з вогняним темпераментом
тітка Вінні обожнювала Ґарета і його друзів, яких звикла
цілувати, коли вони вітались. Вона частувала їх своїми
простими сільськими стравами й улюбленим Ґаретовим
яблучним тартом чи апельсиновим бісквітом, а на свята ті-
шила різдвяним пудингом, який готувала багато годин у
чані для виварювання одягу. У неї був такий нестримний
язик, що коли роками пізніше до них у гості прийшло двоє
німецьких приятелів, один із яких був нацистом, Ґарет во-
лів не ризикувати й зателефонував їй із роботи, щоб нага-
дати, аби вона випадково не зіґувала для жарту.
6
Родичі згадували його як веселого, сповненого ентузіаз-

му й охочого до жартів юнака. Він обожнював дітей і любив
гратися з ними в «Довгу лозу», забаву, у якій треба пере-
стрибувати через спину іншої людини. Він часто жартував.
Як тоді, коли надіслав знайомій листівку з горилою, а на
звороті написав, що коли дивиться на своє фото, то бачить
дивовижну схожість, «особливо навколо рота».
На світлинах тих часів, коли Вінні балувала його своєю
випічкою, він пухкий шестирічний хлопчик, який сидить на
підвіконні, чи десятирічний джентльмен — в окулярах і під-
жаку, штанах до колін і гольфах. На цій останній фотографії
він уже дуже нагадує дорослого Ґарета. На обох чудово вид-
но відстовбурчені вуха, за якими його запам’ятали родичі.
Через багато років нью-йоркська журналістка Андрея
Халупа повідомить Ґаретовій племінниці, що хоче написа-
ти про нього кіносценарій.
— Але хто його зіграє? Він був радше негарний, мав такі
великі відстовбурчені вуха, — засміється Марґарет Сіріол
Коллі.
Роль отримає Джеймс Нортон, високий тридцятилітній
красень, як і Ґарет Джонс, випускник Кембриджу.
Зі збережених фотографій можна зробити висновок, що
дорослий Джонс ніколи — навіть у далеких подорожах — не
збувався костюма. На офіційні заходи він носить піджак із
хустинкою-паше, у дорозі надає перевагу більш спортивно-
му крою. У холодніші дні ходить у світлому плащі нижче ко-
лін. А під час подорожі в Росію його, мабуть, не раз питали,
як це можливо, що він носить такий одяг у голодній Англії.7
Лише в Азії він купить шорти, до яких все ж одягне піджак,
гольфи та взує начищені черевики. На світлині з Азії він у
7
Bernard Pares, A Wandering Student. The Story of a Purpose, Syracuse, NY 1948,
309–311.
128 1932
капелюсі й сорочці-поло з таким глибоким вирізом, що вид-

но волохатий торс. Зріст — 5 футів і 8 з половиною дюймів,
тобто майже 175 сантиметрів. Очі — сіро-блакитні, волос-
ся — коричневе. Особливі прикмети — немає. Окрім того,
співає валлійських пісень і «неможливо його не любити».8
Він був жвавою дитиною, а Енні Ґвен і Едґар дозволя-
ли йому самому гуляти містом. У доках він заслуховувався
розповідями моряків про далекі землі, мати підживлюва-
ла в ньому інтерес до Росії, а батько прищеплював любов до
поезії, грецьких і латинських, а також валлійських авторів.
Батько — елегантний джентльмен із пишними вусами,
який ніколи ні в кому не бачив ворогів — був у місті шано-
ваною особою, адже працював директором школи. Мати —
сповнена завзяття суфражистка — попри поважний вік не
втрачала ані вроди, ані принциповості, і навіть коли Ґарет
був дорослий, намагалася керувати його життям.
«Скажи мені: чому ти не віриш у моє майбутнє? Чому ти
хочеш, щоб твоєму синові забракло відваги й заради почуття
безпеки він став тюхтієм?»9 — писав він до неї, коли відмовився
від академічної кар’єри, щоб працювати у Ллойда Джорджа.
Його дитинство і юність минали щасливо, він не мав пога-
них спогадів, які були б пов’язані зі старим домом. Звістка про
переїзд батьків його розчулила, хоч він сам їх до цього схиляв.
У Нью-Йорку Волл-стрит і найзнаменитіші клуби Ман-

геттена Джонс уже знає як свої п’ять пальців. Вдача мис-
ливського пса тепер підказує йому винюхувати в бічних
вуличках. Перша несподіванка чекає на нього вже заледве
8
Там само.
9
на відстані кількох хвилин ходу від світового фінансового

центру. Ґарет іде між обдертих крамниць, зруйнованих бу-
динків і пустирищ. Минає халабуди, примітивні хатки, які
сконструювали безпритульні з картонних коробок і дошок.
Аж раптом розуміє, що ступає по дахах будинків, десятків
підземних помешкань, облаштованих у траншеях.
Іншого разу поблизу Гудзону натрапляє на понад двад-
цять притонів, де, попри сухий закон, продається алкоголь.
Сторож, якого він там зустрів, радить йому йти в нічліж-
ку на 26-й вулиці. Його пускають, хоч він дістається туди
опівночі. Нужденним дають неміцну каву, суп і стільки хлі-
ба, скільки лише захочуть. Але щоб отримати безкоштов-
ний почастунок, вони не можуть мати більше ніж 3 долари.
Джонс переглядає список мешканців притулку. Чимало з них
нещодавно втратило майно й потрапило сюди з п’ятдеся-
тьма центами в кишені. Люди, які були багатіями, тепер
майже голодують. Усередині ночує чотириста, а на вулиці,
на ліжках, розставлених на пірсі, — дві з половиною тисячі
безпритульних.
— Вони не платять ані цента, — гордо зазначає праців-
ник нічліжки. — Тож бачите, Нью-Йорк — це не таке
жорстоке й бездушне місто, як говорять.
Ґарет пише батькам, що «ситуація у Сполучених Штатах
критична»10. Лише протягом місяця роботу втратило по-
над мільйон американців. Багато вчителів уже місяцями не
отримують зарплати. Джонс не має ілюзій і щодо своєї ро-
боти в Нью-Йорку — він знає, що вона добігає кінця. Айві
Лі весь час втрачає клієнтів. Коли на початку грудня він
їхав до Європи, попросив приготувати рапорт щодо Росії.
Однак Ґарет сумнівається, що шеф хоч колись напише ту
книжку про Радянський Союз, якої видавництво чекає
10
130 1932
вже цілий рік. Краще було б, гадає собі Джонс, щоб він дав
мені завдання стежити за ситуацією у Європі.11 Він іще не
знає, що в лютому наступного року криза змусить Айві Лі
звільнити третину працівників і зменшити зарплату реш-
ті. Однак зараз валлієць так сильно переживає за майбутнє
своєї родини, що на випадок голоду вирішує надіслати їй
запас квасолевих консервів Гайнца.
За таких обставин зустріч із російським представником
організації Ротшильда для Ґарета мала стати розчаруван-
ням. У найвишуканішому ресторані, який лише можна собі
уявити, під ліричну музику, яку наживо виконував оркестр,
у самому серці світової кризи, пан Кознов говорить тільки
про гроші. Коли Джонс згадує про якусь країну, Кознов тут
же розпитує, чи можна там заробити. У листі до батьків
Ґарет потім напише, що йому набагато ближчий підхід до
життя комуністів. Те саме він говорить після зустрічі в ро-
сійському студентському клубі. На його думку, «білі» росія-
ни — фанатичні, ненадійні й безнадійні в управлінні. Він
надає перевагу комуністам і вважає, що царські часи вже
неможливо повернути, хоча усвідомлює вади п’ятирічного
плану. А крім того, не любить цієї шпигунської та дикта-
торської атмосфери, що, на його думку, полонила всі місця,
де перебувають росіяни.
Так, Нью-Йорк виявляється «місцем, що страшенно
розчаровує»12. Насправді, як зазначав Джонс раніше, «кон-
гломерація хмарочосів на Волл-стрит — це найчудовіший
архітектурний ансамбль у світі»13, а на тлі сповненого вогнів
і життя Бродвею лондонська площа Пікаділлі здається та-
ким самим спокійним місцем, як і протестантська каплич-
11
Там само.
12
13
ка десь у селі. Але під гарним запиналом у місті діють сотні

гангстерів, і важко знайти ньюйоркця, який не став би свід-
ком стрілянини.
Ґарет може почуватися ошуканим Нью-Йорком, але
кращого часу в його житті вже не буде. Місто розбещує
його, дарує емоції й розваги, а люди, яких зустрічає, прияз-
ні й гостинні. Щоденник, який він веде 1931 року, заповне-
ний записами про робочі сніданки, ланчі й вечері, згадані
там прізвища — це перепис нью-йоркської інтелектуальної,
наукової, фінансової та журналістської еліти.14
Попри популярність і зайнятість, Джонс не забуває
про давніх друзів. Із одногрупником з університету в Абе-
риствіті Аланом Дадлі він любить гуляти біля Гудзону
або їздити в гори Шаванґунк за сто кілометрів на північ
від Нью-Йорка, гладенькими білими стрімчаками серед
карликових сосен підійматися на Ведмежий пагорб. Ве-
чори друзі проводять у домі Дадлі, де зазвичай слухають
Моцарта чи Гайдна.
Ґарет не втрачає зв’язку і з молодим Гайнцом. Під час
однієї з їхніх зустрічей вони обговорюють майбутній вихід
книжки зі спогадами з Росії, а Джек розповідає, як в уні-
верситеті для розваги його змусили продекламувати всі
«57 різновидів» консервів із заводу його батька.
Аделаїда Гукер, донька засновника «Hooker Electro-
chemical Company», одного з найбільших підприємств у
США, запрошує Ґарета на баскетбольний матч. На свята
валлієць пливе до Бостона. Там гостює у Ґеральда Ґрема,
із яким вони згадують давні жарти з Кембриджу. Ґеральдів
сміх настільки «заразний, що вони реготали, як ідіоти»15.
Різдвяний вечір Джонс проводить з іншим своїм давнім
14
15
132 1932
приятелем. Із Лорі Банкером вони прогулюються святково

освітленим Бостоном, опівночі йдуть на костьольну служ-
бу, а наступного дня їдять святковий обід.
Іншим разом Ґарет відвідує Єльський університет, де
вперше в житті, серед сімдесяти п’яти тисяч глядачів, ди-
виться матч з американського футболу між студентською
і армійською командами. Вперше також спостерігає за
виступом чірлідерок. І хоч усе це дуже відрізняється від
того, до чого він звик у Великій Британії, йому постійно
пригадуються роки, проведені в Кембриджі. Джонс також
любить їздити до Нової Англії, колиски американської
культури, пейзажі й атмосфера якої нагадують йому рідні
краї. Розмовляючи із шанованими американцями під час
підготовки рапорту про ситуацію у Штатах, він відвідує
Філадельфію.
У Нью-Йорку вибирається також до Гарлема, де бере
участь у «чорному спіритичному сеансі»16. «Товста чор-
ношкіра жінка» розповідає про Бога і звертає молитви до
Господа, після чого вказує на Джонса й каже, що хоче по-
говорити з чоловіком із «потужними духовними вібрація-
ми». Стає перед ним, дивиться йому глибоко в очі, відтак
заплющує свої і застерігає від небезпечного водіння автів-
ки. Передбачає також появу в його житті дівчини з довгим
золотавим волоссям. Вона бачить, ніби та збирає фіалки, і
відкриває її ім’я – Гелен. А крім того віщує Джонсові довгу
дорогу. Найімовірніше, аж до Чикаґо.
Тим часом у січні 1932 року Ґарет повідомляє батькам,
що він став «одним із тих, хто за кулісами впливають на
вибір майбутнього президента Сполучених Штатів»17. Нове
завдання Айві Лі — створити образ банкіра Мелвіна Трей-
16
17
лора як кандидата від демократів, а потім посадити його у

президентське крісло.
«Тож я перебуваю у самому центрі найзахопливіших по-
дій в американській політиці»18, — ділиться радістю Ґарет.
Трейлор разом із Рокфеллером стає одним із найваж-
ливіших клієнтів фірми Айві Лі. Щомісяця на витрати з
лобіювання його інтересів Ґаретів шеф отримує 85 тисяч
доларів, а крім того – ще дві з половиною тисячі гонорару.
Якщо Трейлорові не пощастить на найближчих виборах,
заплановано зробити його міністром фінансів і розкрутити
як президента перед наступними виборами.
«Ось що вони тут називають демократією, — зазна-
чає Джонс у листі до батьків. — Це фарс називати Амери-
ку демократичною, коли міські очільники контролюють
політику за допомогою хабарництва, і коли кандидати у
президенти розкидаються величезними сумами на свою
рекламу»19. У Джонсовому переліку нешанованих політиків
на перше місце вибився мер Нью-Йорка Джеймс Волкер,
якого називають Бо Джеймсом, тобто Красенем Джеймсом,
плейбой із блиском в очах, що зробив його улюбленцем
усього міста. Обіймаючи посаду, Джеймс привласнив собі
мільйони. Згодом Ґарет в одній зі статей опише, як він по-
зував для фото перед відкритою шафою зі ста п’ятдесятьма
піжамами чи як у міській адміністрації «його супроводжу-
вало шість платинових білявок, яких рідко побачиш не в
кіно»20. У категорії найгірших політиків США, за версією
Ґарета Джонса, до «Красунчика» може дорівнятися тільки
Аль Сміт, колишній шериф і губернатор штату Нью-Йорк,
один з основних кандидатів у президенти від демократів.
18
Там само.
19
Там само.
20
Gareth Jones, Mayor Walker’s Secret, «The Western Mail», 9 вересня 1932.
134 1932
Хоча раніше Джонс вважав його однією із найвидатніших

постатей у Сполучених Штатах, однак після зустрічі з ним
стверджує, що це найбільш простацький і вульгарний по-
літик з усіх, кого він знає. Квітневе інтерв’ю із ним, — мало
того, що у Сміта жахливий голос, то він ще й щохвилини
спльовує, — Ґарет вважатиме найгіршим у своєму житті.
Одного дня Айві Лі покликав Джонса до себе. Очевидно,
через усе масштабнішу кризу він вирішив, що вже втомив-
ся від Росії, займатися нею у ті часи не було сенсу. Ґарет має
припинити роботу над книжкою, натомість зосередитися
на вивченні бізнесу — сфери, яка, на відміну від писання
про Росію, приносить прибутки.
Джонс, як завжди, із вродженим завзяттям до нових ви-
кликів пише батькам: «Це так захопливо, що я буду ближ-
чим до американського бізнесу й політики». Із меншим
ентузіазмом додає: «І більше ніколи не буде міжнародних
стосунків. Тобто вся моя робота для нього виявилася зов-
сім непотрібною»21. А у наступному листі, від останнього
дня січня, він знову захоплюється шефовою фірмою, бо це
«фантастична організація»22.
Із нагоди нового завдання він готує два великі тексти
про американську кризу, які потім Ллойд Джордж долу-
чить до своєї книги про репарації і воєнні борги як лист від
«знайомого у Сполучених Штатах».
Джонс уживає у ньому ключове слово, яке описує настрої,
що панують у США: «Розчарування лідерами, розчаруван-
ня бізнесами, розчарування політиками, розчарування су-
хим законом — навіть місцеві гангстери втратили колишній
блиск. Але найбільшим розчаруванням стало те, що робітни-
ки, які два роки тому заробляли вісім, десять фунтів щотиж-
21
22
Там само.
ня, тепер мусять стояти в чергах за безкоштовним хлібом»23.

Він пише про це і в серії статей із загальною назвою
«Валлієць спостерігає за Америкою», першу з яких —
«Країна трагедії і розчарування» — «The Western Mail» дру-
кує наприкінці березня. Ексцентричності Бродвею Джонс
у ній протиставляє видовище сотень нужденних, які під
дощем чекають на безкоштовний буханець хліба, а «серцю
найбагатшої країни світу» — мільйон безробітних.24
У лютому Лі доручає Джонсові нову книжку. У ній Ґа-
рет має розвинути тему воєнних боргів, дані про які рані-
ше готував для шефових промов. Її публікування також
буде частиною президентської кампанії Мела Трейлора,
тож Ґарет знову сповнений ентузіазму: «Отже, нова книж-
ка! Це буде чудово — це найцікавіша й найвартісніша тема.
Книжка переконуватиме в необхідності заморозити репа-
рації і воєнні борги»25.
Однак уже в квітні Джонс має усвідомлювати, що у Трей-
лора немає шансів. Прогнози перед червневим з’їздом демо-
кратів у Чикаґо свідчать, що їхнім кандидатом стане губер-
натор штату Нью-Йорк Франклін Делано Рузвельт. Тільки
він може перемогти чинного президента — республіканця
Гувера. Трейлор на з’їзді отримає заледве 40 голосів. Менш
ніж через 2 роки він помре від хронічного запалення легень.
Під час роботи на цю передвиборчу кампанію Ґарет
уже точно знає, що його час в Америці добігає кінця. Ще в
перші дні лютого Лі сумно інформує, що він стане однією із
жертв скорочень і його договір не продовжать. Однак у листі
до батьків Джонс незмінно реагує з ейфорією:
23
Там само.
24
Gareth Jones, A Welshman Looks at America. Land of Tragedy and Disillusion, «The
Western Mail», 30 березня 1932.
25
136
«Чудові новини! У травні я маю надію приїхати в Ерил! […]

У мене з’явилися нові плани — я вирушу до Чикаґо — здійсню
турне з лекціями — повернуся до Ллойда Джорджа — напи-
шу книжку про Гітлера — писатиму статті, тож усе в мене
буде добре»26.
В останніх листах зі Штатів він повідомляє про чергові
падіння на біржі та про наближення складного, багатого
на банкрутства літа. Хоча він і надалі збирає дані про воєн-
ні борги, та все ж сумнівається, чи його шеф напише запла-
новану книжку. Бо досі він не написав ані слова.
На прощання Лі сказав Джонсові, що в майбутньому хо-
тів би знову його найняти. І дуже прикро, що валлієць не по-
бачив Америки в нормальні часи, бо тут у нього було б наба-
гато більше можливостей, ніж в Англії. На згадку він пише
йому присвяту: «Моєму другові й колезі Ґаретові Джонсу
з найкращими побажаннями та особистими привітання-
ми»27. Який він милий, думає Ґарет. Зрештою, за рік роботи
в Нью-Йорку він ні разу не був свідком хамовитості та нахаб-
ності начальника, про які розповідали інші працівники.
28 квітня Джонс відпливає до Європи на кораблі «Ко-
лумбус». Місце в каюті першого класу йому вдається роздо-
бути за ціною звичайного економного квитка.
Через кілька днів колишній шеф надіслав йому розгор-
нуту рекомендацію, у якій зокрема написав: «Ти блискуче
виконував свою роботу, мудро підтримуючи мене в усьому,
про що я тебе просив»28.
Айві Лі помре від пухлини в мозку через півроку піс-
ля кандидата у президенти Мелвіна Трейлора, у листопаді
1934 року. Ґарет Джонс ненадовго їх переживе.
26
27
28
Розділ 8
«СКАЖУ СТАЛІНУ, ЩО ДО НЬОГО

НАВІДАЄТЬСЯ КУРКУЛЬ»
Радісний Девід Ллойд Джордж заступає дорогу автомобі-

леві й з удаваним американським акцентом гукає: «Повернув-
ся, отже, наш американський друг! Як поживаєш, Ґарете?»1.
Його білу чуприну розкуйовджує вітер, бо він не прикрив її
капелюхом. Плащ перекинув через руку. Поводиться невиму-
шено, назустріч гостеві вийшов із дружиною Меґан.
Повернувшись з Америки, перші кілька днів Джонс про-
вів із родиною у Баррі. Колишнього прем’єр-міністра цього
разу він відвідує в резиденції у Бринавелон, північний Вельс.
Ллойд Джордж, попри свої шістдесят дев’ять років, зно-
ву в розквіті сил, багато жартує і під час прогулянки звер-
тається валлійською до хлопців, які намагаються зловити
рибу в невеличкому струмку. Ґарет добре розуміє, що ко-
лишній шеф виявляє до нього виняткову прихильність.
Він знову наймає його на роботу. Ллойд Джордж засипає
Джонса запитаннями про події у світі, а сам розповідає
про ситуацію в країні. Він не визнає нещодавніх виборів
і критикує економічну політику Великої Британії.
Його дружина запитує, до кого б він пристав, якби поча-
лася революція. Ллойд Джордж не має ані крихти сумніву,
він же природжений радикал. Меґан усміхається і розпи-
тує далі: кого в такому разі він убив би першим? Колишній
1
138 1932
прем’єр-міністр якусь мить вагається. Відповідає, що не

зміг би вчинити замаху на «цього хробака Ремзі Макдо-
нальда», він усе ж чинний прем’єр. Зате відтяв би голови
економістам із Сіті, які відповідальні за фінансові пробле-
ми країни. Власне кажучи, визнає, що міг би стати кому-
ністом, відтак починає вихваляти Сталіна.
— Сталін ризикнув. Звісно, йому не пощастило, але він усві-
домлює свою поразку. Це справжній чоловік. Я схиляю голову
перед Сталіним і Муссоліні2,— зізнається і додає, що кожен нау-
ковець робить помилки, перш ніж здійснить велике відкриття.
Після недільного чаювання Ллойд Джордж пропонує Ґа-
ретові поїхати в Німеччину. Адже вважає, що він має якомога
швидше зустрітися з Гітлером. Навіть найближчими днями.
Про інтерв’ю поки що не вдається домовитися, тож у
наступні вихідні Джонс вирішує навідати Кембридж і Джека
Гайнца, який там навчається. У четвер 2 липня знову зустрі-
чається із шефом. Цього разу в його домі на фермі Чарт, при-
близно за сто кілометрів від Лондона. Погода того дня — со-
нячна й тепла, літо в розпалі, тож чоловіки сідають надворі.
Тільки-но починають дискутувати, як їх перериває покоївка.
Телефонує хтось із «The Daily Telegraph», хоче взяти коментар
до щойно виданої книжки про Росію. Ллойд Джордж велить
відповісти, що йому нічого сказати.
— Вони стверджують, що я відповідальний за смерть
царя, — пояснює він Джонсові. — Звинувачують мене в
тому, що 1917 року я не надав йому притулку в Англії.
Далі вони обговорюють можливість війни в Європі та
справу воєнних репарацій.3
Через два дні Ллойд Джордж знову викликає Ґарета в
Чарт: цього разу терміново відправляє його до Італії.
2
3
Там само, с. 180–181.
8. «СКАЖУ СТАЛІНУ, ЩО ДО НЬОГО НАВІДАЄТЬСЯ КУРКУЛЬ» 139
У Римі Джонс зустрічається із директором Статистичного

департаменту, керівником, який займається рекультивацією
ґрунтів, кореспондентами «The Times», «Reuters» і швейцар-
ського видання «Le Temps», а також із міністром корпорацій,
нового відомства фашистської Італії, який заборонив робітни-
кам страйкувати. Ґарет має написати стільки рапортів, що в
листі до батьків скаржиться, що не побуває у жодному рим-
ському музеї. Прикро, бо Італія перевершила всі його сподіван-
ня, а Рим виявився найпрекраснішим містом, яке він бачив.
Принагідно перераховує усі відвідані столиці: Лондон,
Париж, Берлін, Варшава, Стокгольм, Москва, Рига — але
Рим їх затьмарює. Він хвалить Муссоліні за те, що по всій
Італії той будує дороги, мости, канали й віадуки. Зазначає,
що в цьому аспекті його політична програма збігається із
позицією Ллойда Джорджа. «Яка іронія, що ворог демокра-
тії втілює програму британських лібералів»4, — пише він,
сидячи в номері римського «Ґранд-готелю».
З італійської столиці в перші дні липня Ґарет їде до Ло-
занни на конференцію щодо воєнних репарацій. Зупиня-
ється у розкішному готелі «Бо-Ріваж». Вечеряє по сусідству
з Ремзі Макдональдом, Невіллом Чемберленом, прем’єр-мі-
ністром і канцлером держскарбниці Великої Британії, а
також Францом фон Папеном, канцлером Райху. Це ті дні,
коли політики остаточно домовляються, що колишня Ан-
танта відмовиться від обумовлених репараційних коштів.
Принагідно Ґарет листом отримує запрошення до Німеч-
чини від Ернста Ганфштенґля, керівника відділу іноземної
преси Гітлера. Наприкінці липня він мав би супроводжувати
лідера Націонал-соціалістичної робітничої партії у подо-
рожі літаком під час передвиборчої кампанії. Через набли-
ження президентських виборів, виборів до Райхстаґу (як
4
140 1932
виявиться, вони будуть проведені двічі), а також числен-

них виборів до ландтагів 1932 року Гітлер за чотири вели-
кі поїздки налітав майже 50 тисяч кілометрів і виголосив
промови приблизно на 200 зібраннях.5 «Німеччина ніколи
не бачила такої передвиборчої вистави»6, — напише його
біограф Єн Кершоу. Під гаслом «фюрер над Німеччиною»,
«трохи в американському стилі»7, за приголомшливої ре-
акції німців зростає популярність нацистів. Ганфштенґль
повідомляє, що найкраще було б, якби Ґарет підсів на літак
в Ахені. Зрештою, через інші Джонсові обов’язки цей політ
із Гітлером відбудеться лише в 1933 році.
Невдовзі після цієї пропозиції Ґарет ще раз відвідує у за-
міському будинку свого шефа. Ллойд Джордж знову в чудово-
му настрої і підсміюється із Джонса, називаючи його куркулем.
— Коли буду в Росії, а я збираюся туди наступного
року, — жартує він, — скажу Сталіну, що до нього навіда-
ється справжній куркуль.8
Значну частину відпустки Ґарет проводить із родиною
в Баррі, щоб наприкінці літа повернутися до божевільного
темпу в Лондоні. Майбутня осінь має принести важливі
рішення в його житті. Джонс так само часто буває у за-
міському будинку шефа, зазвичай переглядаючи «вагомі й
секретні»9 урядові документи, що стосуються Світової вій-
ни, інформація з яких має наповнити сторінки книжки з
воєнними спогадами Ллойда Джорджа. План роботи вони
переважно обговорюють перед сніданком під час безтур-
ботних прогулянок заквітчаними садами Чарта. «Робота
5
Adolf Hitler, Rozmowy przy stole 1941–1944, [b.m.] 1996, 195.
6
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, tłum. Przemysław Bandel, Poznań 2017, 317.
7
Там само.
8
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth, 185.
9
8. «СКАЖУ СТАЛІНУ, ЩО ДО НЬОГО НАВІДАЄТЬСЯ КУРКУЛЬ» 141
тут неймовірно цікава. Я маю доступ до найсекретніших

документів з часів війни»10, — розповідає Ґарет батькам.
Восени і взимку відбувається низка суттєвих для по-
дальшої Джонсової долі зустрічей. У домі свого шефа
він знайомиться із Вінстоном Черчиллем, майбутнім
прем’єр-міністром Великої Британії. Відвідує Волтера Лей-
тона, головного редактора «The Economist». Зустрічається
із Вольфом фон Девалем, одним із найкращих німецьких
журналістів тих часів. Кілька разів бачиться зі своїм прияте-
лем, журналістом Паулем Шеффером, якого кілька років
тому витурили з Росії. Розмовляє також із щонайменше
кількома авторитетами, які тільки-но звідти повернули-
ся. Один із них — професор Джулз Менкен із Лондонської
економічної школи, який «бачив голодних людей, а вже за
мить обідав у Кремлі із совєтськими комісарами, які часту-
вали його найкращою ікрою, рибою, дичиною і пропонува-
ли найвишуканіші вина»11.
Інший дослідник, який 1932 року проводить кілька мі-
сяців у Росії, це Брюс Гупер із Гарварда, експерт із Радян-
ського Союзу та радник американського Управління стра-
тегічних служб, попередника ЦРУ. Після зустрічі з ним
Ґарет пише листа до Айві Лі:
«Жнива стали поразкою, і, ймовірно, цієї зими мільйо-
ни людей зіткнуться з голодом. Він уже спіткав Україну.
Колективні господарства виявилися цілковитою поразкою,
люди з них утікають. Від багатьох із них уже нічого не ли-
шилося, а безліч селян — і з далекого півдня, і з Бессарабії —
сунуть до Москви в пошуках хліба».12
10
11
12
Ґарет Джонс, лист до Айві Лі, 15 вересня 1932, https://www.garethjones.org/
soviet_articles/ivy_lee_letter_sept_1932.htm (доступ: 28 січня 2019).
Розділ 9
А СУП БУДЕ?
5 жовтня 1932 року: «Известия» повідомляють із Донба-

су, що під магазинами, сподіваючись купити овочі, масово
вишиковувалися дружини робітників. Продавець намагав-
ся їх заспокоїти. Але вони заглядали до порожніх кошиків,
думали про наближення зими, про капусту, картоплю, по-
мідори й увесь час запитували: «А суп буде?».1
7 жовтня: «Известия» — хоча це офіційний рупор ке-
рівних органів влади, але іноді вони відверто критикують
хиби п’ятирічного плану — цього разу описують, як мар-
нуються харчі через неналежне транспортування. У центрі
Калуги у сквері імені Леніна лежать гори капусти. Піра-
міди ростуть щодня, а коли дощить, капуста псується і го-
диться вже тільки для свиней. У місті почалася «капустяна
паніка».2
15 жовтня: одразу ж після розмови з професором Мен-
кеном, який стверджує, що українці голодують, Ґарет
Джонс у валлійському «The Western Mail» публікує пер-
ший із двох текстів зі спільною назвою «А суп буде?». Він
пише, що росіянки й росіяни повторюють це запитання усе
1
Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Dreads the Coming Winter, «The Western
Mail», 15 жовтня 1932.
2
Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Famished under the Five-Year Plan, «The
Western Mail», 17 жовтня 1932.
143
тривожніше, думаючи про майбутню зиму. Джонс згадує

свою подорож глушиною Радянського Союзу: «Як же від-
різнялася ця картинка від тієї, яку змальовували мені ко-
муністи в Москві»3.
17 жовтня: у другій статті з циклу Джонс повідомляє,
що врожаї зерна та городини далеко не такі, як передба-
чали. 4
24 листопада: Волтер Дюранті, тогорічний лауреат Пу-
літцерівської премії за серію статей із Росії з попереднього
року, у «The New York Times» пише, що п’ятирічний план
зіткнувся із непередбачуваними перепонами — «великий
недобір продуктів харчування в містах і селах, який лише
збільшується»5. Однак він додає, що немає ані голоду, ані
прогнозів, що той мав би настати.
26 листопада: у новій серії текстів Дюранті визнає, що
всім відомо про складну ситуацію в Росії.
Через багато років професор Рей Ґамаш зверне увагу,
що, пишучи ці дві статті, кореспондент «The New York Times»
спирався на ті самі джерела, що і Джонс, тільки другий із
них послуговувався даними з перших уст.6 У листопадовій
серії текстів Дюранті, з одного боку, визнає, що країна по-
трапила у винятково скрутну харчову кризу, з іншого ж —
називає колективізацію «найдивовижнішим успіхом»7. На
думку Ґамаша, «так Дюранті повертався до того ж рефрену,
який він у своїх донесеннях повторював совєтам упродовж
десятиліття і в яких завзято захищав їхню ситуацію […] це
3
Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Dreads the Coming Winter, op. cit.
4
Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Famished under the Five-Year Plan, op. cit.
5
Walter Duranty, The Crisis in the the Socialisation of Agriculture, див.: https://www.
garethjones.org/overview/articles1932.htm (доступ: 24 січня 2019).
6
7
Там само.
144 1932
було ніщо інше, як переспів офіційної радянської статисти-

ки, що свідчить про сліпоту, з якою редактори читали й без
жодних застережень публікували його тексти»8.
7 грудня: Луї Фішер у «The Nation» критикує продоволь-
чу політику СРСР. Він визнає, що мізерні врожаї спричинені
погодою, але й звертає увагу на зниження чисельності худо-
би, недостатню кількість запасів, а найсуттєвіше — політику
хлібозаготівлі, через яку за продаж зерна селяни отримували
мало грошей, за які не могли купити собі хліба. Однак конста-
тує, що, попри всі ці складнощі, в Україні голоду немає.
Того ж місяця, коли Дюранті передає одну зі своїх ста-
тей неофіційно «в надійних руках до Парижа, звідки її на-
діслали телеграфом у Нью-Йорк»9, високопоставлені ра-
дянські чиновники «звинувачують його в нелояльності».
Кореспондент пам’ятає про Пауля Шеффера, якого висла-
ли 1929 року, і відтоді стає «значно активнішим у запере-
ченні голоду»10 в Росії.
Дві Джонсові статті не привертають уваги радянського
посольства в Лондоні.11 Натомість на редакцію «The Western
Mail» сиплеться злива листів від консервативних читачів.
Статті ліберального Джонса раптом виявляються інстру-
ментом консервативної торівської пропаганди. Ґарет, якого
це неабияк насмішило, пише батькам, що не розважався
так, як читаючи ці листи, від часів навчання у школі, коли
брав участь у битвах сніжками. «Мене мали б пов’язувати
з роззброєнням, вільними профспілками чи Лігою Націй,
а не з поглядами читачів “The Western Mail”».12
8
9
10
Там само.
11
12
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth, dz. cyt., 195.
9. А СУП БУДЕ? 145
На початку грудня валлійська служба радіо BBC запро-

шує Ґарета на першу програму із серії «Вельс з-за кордону».
Джонс — який вважає, що це найскладніше завдання, яке
йому будь-коли доручали, — окрім багатьох фахових ду-
мок, переповідає в ефірі улюблений анекдот про пілота,
який шкодував, що врятував Сталіна, коли той тонув у
морі. І заради справедливості цитує також жарт, популяр-
ний серед антинацистських лютеранів у Німеччині: коли
ксьондз-нацист перед початком служби наказує усім євре-
ям залишити костьол, із хреста спускається Ісус і мовчки
виходить із храму. Про Росію Джонс розповідає слухачам
валлійською, а після трансляції програми захопливі відгу-
ки не стихають: «Мікрофон передавав кожну деталь його
особистості, ентузіазму й енергії, притаманні усім його
виступам, а також особливе враження близькості, ніби він
біля каміна оповідав це одному слухачеві…»13. Ґаретовий
виступ так вражає, що BBC пропонує йому роботу. Це чудо-
вий момент. Невдовзі мають вийти воєнні спогади Ллойда
Джорджа, над якими Джонс працював, і треба було поду-
мати про нове заняття. 21 грудня він однак пише батькам:
«Ви будете раді, що я відмовився від роботи на BBC. Усі
мене відмовляли. […] Можливо, звісно, що вони б розгля-
нули мою кандидатуру, обираючи керівника служби BBC
у Кардіффі — але це була б робота, яка б мені не подоба-
лася»14.
Ґарет воліє писати. У квітні наступного року, одразу ж
після оплачуваної відпустки на закінчення контракту у
Ллойда Джорджа, він має почати працювати у «The Western
Mail». Однак до цього, на перші місяці 1933 року заплану-
вав інтенсивну подорож Європою.
13
14
«Ура! — 6 січня 1933 року він надсилає нову звістку. — Я от-
римав радянську візу й маю туди поїхати в березні — це
буде не надто радісна поїздка, але точно цікава».15 У цьому
ж листі він розповідає про зустріч із радянським послом
Іваном Майським, «кумедним малим чоловіком, напів-
татарином, напівєвреєм на вигляд, надзвичайно милим
старим»16, який дбайливо радить Ґаретові взяти в Росію
теплий одяг. Майський також запевняє Джонса, що все
робиться для того, щоб життя в Росії стало веселішим.
Результат буде видно за два роки, а може, і за рік. Ґарет
пригадує, що точно такі ж заяви чув під час перебування
в Росії і 1930, і 1931 року.
Родині він пише, що до подорожі чудово підготувався.
Лютий проведе в Німеччині, березень – у Росії. Потім на-
пише книжку, яку назве «Росія і Ліга Націй». Із паропла-
ва «Бремен» надсилає листа й до Ллойда Джорджа — хоч
офіційно він уже не працює на нього, але засвідчує, що й
надалі його інформуватиме про те, що побачить у світі. У
щоденнику нотує, що в дорогу рушає як секретар колиш-
нього прем’єр-міністра.
У валізу складає увесь одяг, про який згадав Майський.
Хутряну шапку має намір купити в Ленінграді.
15
16
Там само.
1933
Розділ 10
БУРЯ НАД «КОРИДОРОМ»
Машина трясеться на вітрі й щоразу, коли намагається

піднятися вище, потрапляє у ще одну зону турбулентності.
Хоча літак злетів із запізненням на дві години, пілот розра-
ховує на те, що погода покращиться, завдяки чому вдасться
дістатися до Берліна. Ґарет лише на хвильку намагається
встати, щоб зняти плаща, і тут же падає на сидіння. Йому
все складніше записувати, бо машина то гойдається, то рап-
том опускається. Під ними, у блакиті Балтійського моря,
відбиваються ще слабкі промені сонця, але вже від заходу
лише сунуть хмари.
У вікні видно Ґданськ, місто, як записує Джонс1, такого
ж розміру, як і Кардіфф. Невеликий пароплав саме захо-
дить у порт, про який дипломати сперечаються з 1919 року.
Далі — з висоти легко впізнати казино й пірс — це Сопот,
який Ґарет називає «північне Монте-Карло». Віддалік ледь
замальовується ще один порт із зовсім неприродним, як
здається Джонсові, виглядом. Це Ґдиня — місто, яке по-
ляки нещодавно збудували на землях, що перейшли їм за
Версальським договором. Далі — ліси, озера й залізнична
колія, що сполучає Вільне місто Ґданськ із німецьким «фа-
терландом».
1
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (IX). Storm over the Polish Corridor, «The
Western Mail», 22 лютого 1933.
150 1933
Літак летить над Померанією, але Джонс не вживає цієї

назви. Німецька пропаганда в 1920-ті роки про землі, що
після підписання Версальського договору відділяють Схід-
ну Пруссію від решти Німеччини, говорить як про «поль-
ський коридор», ця назва прижилася і на Заході. Коли
літак пролітає над кордоном Польщі з Вільним містом
Ґданськом, Ґарет уявляє собі почуття німецького пілота: у
ньому мала б наростати злість тільки на думку про розді-
лення його країни цією невеликою смугою землі.
Він дивиться униз. Вони летять невисоко, максималь-
но 500 метрів над землею, і як на долоні видно селянські
хати, деякі вкриті соломою, а інші — черепицею, помітно
цегельню, єдиний завод на всю околицю, а навколо — поля,
озера й соснові ліси. У тексті для «The Western Mail», що
називається «Буря над "польським коридором"», Джонс
зазначить, що в цих селах, окрім німців і поляків, живе
ще й народ, званий кашубами.2
Біля замерзлого озера лежать стоси колод. Як же важко
собі уявити, нотує Джонс, що цей клаптик землі з поодино-
кими селами, полями й лісами — це одне з найбільш вибу-
хонебезпечних місць у Європі. І що мільйони німців готові
загинути, щоб його повернути. Блакитне небо залишаєть-
ся за горизонтом, літак занурюється у темряву дощових
хмар і потрапляє в таку турбулентність, що Джонс надов-
го відкладає нотатник і навіть шкодує, що з’їв ті смачню-
чі котлети й налисники, які подавали на початку польоту.
За мить подорож уривається. До Берліна вони дістануться
наступного дня, якщо покращиться погода. «Я ніколи ра-
ніше не чув про Столп, а тепер мені випало провести тут
ніч»3, — записує Ґарет. На щастя, пілот плавно приземля-
2
Там само.
3
Там само.
10. БУРЯ НАД «КОРИДОРОМ» 151
ється у цьому типово прусському місті, яке поляки назива-

ють Слупськом і вважають — як інформує пізніше Джонс у
статті — аванпостом германських земель.
Напис на літаку «Москва—Берлін» ще раніше нагадав
Джонсові, що він перебуває у Східній Європі й летить уздовж
історичної лінії між столицями Росії й Німеччини, лінії, яка
сполучає Азію з Європою, комуністичний світ — зі світом
капіталістичним, країну вже глибоко вкоріненої пролетар-
ської диктатури — із країною фашизму, що саме зароджується.
«Одного дня, — пророкує Джонс у статті, — набагато
серйозніша буря може перекрити польський коридор. Наз-
ви Ґданськ, Ґдиня, Східна Пруссія будуть у всіх на слуху».4
Він додає, що темні хмари збираються над цими землями
миттєво. Надворі 22 лютого 1933 року. Раніше валлієць від-
відав Бремен, Ляйпциґ і північну Чехословаччину. Завтра
він має познайомитися з Гітлером.
Коли 1924 року Ґарет Джонс уперше приїхав до Польщі,

йому було 19 років. Він був делегатом на конгресі Міжна-
родної конфедерації студентів у Варшаві. Як і будь-де, куди
він приїжджав, то спостерігав за життям людей і поглинав
інформацію з їхніх оповідей. Комісар конгресу, який піс-
ля закінчення роботи як перекладач показував студентам
місто, пояснював, що консервативні й націоналістичні пе-
реконання польських студентів сформувалися через ба-
гаторічну окупацію. Із материних розповідей Джонс знав
про напружені взаємини між поляками й росіянами, од-
нак пам’ятав, що вона особливо хвилювалася через бід-
ність, погроми польських євреїв, а також ставлення до них.
4
Там само.
152 1933
Із варшавських вулиць Енні Ґвен запам’ятала: «Польські

євреї мали найгірший вигляд»5. Ґарет помічає, що відтоді,
попри те, що минуло 35 років, небагато змінилося: хоча те-
пер уже править польська влада, а не російська, ситуація
євреїв зовсім не поліпшилась. Прогулюючись єврейським
районом, Джонс навіть думає, що місцева влада навмисне
тримає його таким брудним і занедбаним.
Коли в серпні 1930 року він нарешті вирушає до Росії,
про яку мріяв роками, то знову відвідує Варшаву. Планує
зайти до пані Скорупки, господині кімнати, у якій жив під
час першого перебування в польській столиці. Своєї подру-
ги він не застав удома, але її мати і брат пропонують йому
переночувати, і перед від’їздом до Москви Ґарет проводить
із ними милий вечір. Брат пані Скорупки стверджував, що
Юзеф Пілсудський, міністр військових справ і очільник
керівного табору в Польщі, останнім часом опинився у та-
кій складній ситуації, що пом’якшує своє ставлення до на-
ціональних меншин, головно українців, щоб здобути їхню
підтримку. Польщу, розповідає чоловік, охопила атмос-
фера війни та страху. Усіх навколо зображають поганими,
лише поляки серед них — хороші. Такий підхід, як вважає
пан Скорупка, — ознака слабкого народу.
Ґарет бачить цей страх. У листі до батьків від 5 серпня
1930 року згадує план побудови в Польщі найкращого на
світі летовища, яке має містити 40 великих військових лі-
таків. Він, певно, мав на увазі варшавське Окенче, яке пла-
нували виключно як військовий аеропорт. Джонс додає:
«Тут повсюди солдати, а водночас Польща — неймовірно
бідна країна»6.
5
6
Плаский польський пейзаж видається йому монотонним,

а тутешня митна служба — винятково зверхньою і суворою
до євреїв. Він слухає скарги поляків щодо зростання подат-
ків. Держава стягує їх, щоб розбудовувати армію. У тексті для
«The Western Mail», у якому він описує, як загальносвітова
криза посилює націоналістичні рухи в Європі, цитує слова
молодого поляка: «Росіяни побудували аеропорт біля кор-
дону, і тільки Бог знає, скільки літаків у будь-який момент
може нас бомбардувати. А крім того є німці, які прагнуть
помсти. Вони хочуть повернути “польський коридор” і вже
наступної миті можуть кинути на нас свої війська»7. Молодий
поляк додає, що якби це залежало від нього, він повісив
би всі 30 мільйонів німців.
У листі до батьків настрої, що панують у Польщі, Джонс
називає «абсолютним божевіллям»8. А у статті він порів-
няє сповнені люті слова молодого поляка із думкою, почу-
тою в Німеччині: «Кожен німець радо віддав би життя за
повернення “польського коридору”»9.
Наприкінці 1930 року Юліус Курціус, міністр закордон-
них справ Райху, дає Джонсові інтерв’ю. «Якщо під час кон-
ференції в Женеві, — коментує Ґарет у листі додому, — він
скаже проти Польщі хоча б десяту частину того, що сказав
йому сам на сам, то почнеться справжній скандал». На
думку Курціуса, у справі «польського коридору» неможли-
вий компроміс. У всій Європі немає міністра закордон-
них справ, скаржиться він, який мусить просити дозволу
перетнути кордони провінцій своєї країни. Коли перед
7
Gareth Jones, The Victim of 1930. Familiar in Many Lands. The Enigma of the
«Thirties», «The Western Mail», 31 грудня 1930.
8
9
«Thirties», op. cit.
154 1933
Різдвом політик їхав у Східну Пруссію, його шестирічна

донька відмовляла його від поїздки: «Тату, поляки арештують
тебе, коли ти перетинатимеш коридор»10. Є тільки один
вихід, каже Джонсові міністр: Німеччина має повернути
собі ці території. При цьому звинувачує польську владу, що
вона під час Версальської мирної конференції поширювала
неправдиві дані, а її методи називає «азійськими», оскіль-
ки польський уряд контролює виборчі дільниці, опозицію
кидає за ґрати й цинічно впливає на вибори, які називає
демократичними. «Навіть фашизм був би кращий, ніж бру-
тальні методи, яких вони вживали»11, — коментує Курціус.
Однак додає, що поки що, окрім провокацій із польського
боку, на кордоні не стається ніяких інцидентів.
«Ми завжди намагаємося підтримувати добрі взаєми-
ни з сусідами, але не варто сподіватися, що наше терпіння
вічне. Моє терпіння вже закінчилося»12, — стверджує мі-
ністр. Він вважає, що необхідно переглянути Версальський
договір — Німеччина не може залишатися роззброєною,
коли всі навколо озброюються. «Німеччина має дбати про
свою безпеку, бо вона не здатна захиститися від Польщі,
чия армія нараховує 200—300 тисяч солдатів. Що буде,
якщо Польща раптом на нас нападе? Пілсудський ата-
кував Вільнюс, що б йому завадило зробити так із Ґдан-
ськом? Ми маємо дбати про нашу безпеку»13, — підсумовує
Курціус.
На думку Ґарета, він говорить дуже розумно, але без
іскри, яку валлієць бачив у Ллойда Джорджа чи Вінстона
Черчилля.
10
11
12
Там само.
13
Там само.
Виїхавши з Німеччини, Ґарет відвідує Ґданськ, Варша-

ву й Катовіце. В останньому місті — як ми пам’ятаємо —
з вікна готелю він спостерігає за протестом безробітних,
які вимагали: «Хліба! Хліба!».14
Через півроку, у серпні 1931 року, коли Джонс у Москві
розмовляє із Карлом Радеком, редактор газети «Известия»
каже йому зокрема таке: «Якби Польща й Румунія нава-
жилися на напад, вони мали б підтримку капіталістичних
країн. Криза, яка загострюється в Польщі, збільшує ризи-
ки. Але, з іншого боку, війна з совєтською Росією не була
б простою»15. Додає, що атака на Росію могла б закінчитися
погано і для Польщі, і для Німеччини. Стверджує, що Ро-
сія не зацікавлена у зникненні Польщі й сильній капіталіс-
тичній Німеччині по сусідству. Зміни в Німеччині та Росії,
на його думку, і в Польщі не можуть закінчитись інакше,
аніж власною революцією. «Поживемо — побачимо»16, —
каже він.
За місяць до цього Джонс у часописі «The Contemporary
Review» опублікував аналіз про ситуацію Польщі на між-
народній арені.17 У ньому він пише, що географія навчила
поляків обережності. Між її кордонами простягається ве-
личезна рівнина, між Варшавою і Уралом важко знайти на-
віть горбочок, і жодна гора не стане перепоною для чужого
війська. Польська економіка потребує доступу до моря, що
ставить під сумнів її добрі відносини з Німеччиною. Своїм
відродженням ця країна завдячує Версальському договору.
Він був джерелом свободи й суверенності, значення яких
14
15
https://www.garethjones.org/soviet_articles/karl_radek_interview. htm (доступ:
25 січня 2019).
16
Experiences in Russia 1931 – A Diary, Pittsburgh 1932, 38.
17
Gareth Jones, Poland’s Foreign Relations, «The Contemporary Review» 1931, листопад.
156 1933
для Польщі автор порівнює із Великою хартією вольностей

із XIII століття. Вона обмежила владу монарха в Англії і зміц-
нила свободу нижчих класів. Тому, пояснює Джонс, Польща
так підтримує ідею французького прем’єр-міністра Арістида
Бріана утворити Федеративний європейський союз, до якого
мали б увійти всі країни континенту, окрім Росії.
«Щоправда, Польща і Франція, — звертає він увагу, —
підписали договір, що зобов’язує їх допомагати одна одній
у разі німецької агресії, але французи все прохолодніше
ставляться до поляків через брутальну передвиборчу кам-
панію і дискримінацію національних меншин».
Останній факт, на думку Джонса, підливає оливи до вог-
ню ревізіоністичної агітації проти Польщі та стає головною
зброєю в руках сил, які прагнуть змінити її кордони. Автор
також згадує про політику полонізації, яка роками позна-
чалася на німцях і українцях, що живуть на території Поль-
щі. З одного боку, закривають німецькі школи чи дискри-
мінують і переслідують батьків, які віддали до них своїх
дітей. З іншого — на сході ворожість стосується, як вважає
Джонс, не тільки двох народів, але й двох соціальних кла-
сів: поляків-панів і українців-підданих. Йому розповідали,
що на пожежі, які спричинили українські селяни чи рево-
люціонери у вересні 1930 року на Східній Галичині, поль-
ські солдати відповідали етнічними чистками, спаленням
сіл, жорстокими вбивствами і здиранням шкіри із живих.18
Тиск на меншини, пише він у статті, сягнули піку під час
передвиборчої агітації в листопаді 1930 року: дискриміну-
18
У грудні 1930 року троє українських депутатів у сеймі Республіки Польща
надіслало Лізі Націй скаргу на діяльність польської влади. На початку 1932 року
Ліга Націй відсторонилася, повідомляючи: «Польща не веде проти українців
політики переслідувань і ґвалтування». Вона визнала, що пацифікацію – обшуки
й арешти, під час яких часто застосовували фізичне насильство й нищили майно
українців, – спровокували українські замахи.
вали тоді вже не тільки не-поляків, але й усіх противників

правління Пілсудського.
Тому, на думку Ґарета, лише політика толерантності до
меншин і політичних противників стала б сильним аргу-
ментом за збереження кордонів і ставлення до Польщі, як
до західної й важливої для майбутнього Європи країни.
Польський народ не може почуватися безпечно, дово-
дить Джонс. Радянська влада постійно очорнює поляків
у карикатурах, мистецтві й театрі, підсилюючи ворожість
до Польщі з огляду на — як каже радянська пропаганда — її
плани нападу на Росію. У Москві всі вірять, що війна з ка-
піталістами – неминуча, а союзником Франції, Америки й
Великої Британії буде, звісно ж, Польща, якою від держав-
ного перевороту в травні 1926 року з-за куліс керує Пілсуд-
ський, що урядує — як зазначає автор — за допомогою за-
вуальованої диктатури. Однак поляки досі більше бояться
Німеччини, аніж Росії. Через Ґдиню і Ґданськ проходить
половина польської торгівлі, тож мати «польський кори-
дор» — це для них питання життя і смерті.
Про Польщу Джонс часом розмовляє і з працедавцем.
Під час однієї із зустрічей у заміській резиденції Девіда
Ллойда Джорджа він питає його, як визначити занепад сві-
ту. Колишній прем’єр-міністр відповідає, що хоч цей «Ти-
танік» весь час занурюється, він усе ж не очікує, що зовсім
потоне. Хоча, визнає він, якби Росія чи Японія почали вій-
ну, вона означала б кінець цивілізації. Натомість правдопо-
дібним йому здається напад Польщі на Росію. У такому разі
через конфлікт щодо «польського коридору» вона б напала
одразу й на Німеччину. Країною, яка вийшла б із користю
з такого конфлікту, каже Ллойд Джордж зі своєю незмін-
ною вірою у Сталіна, була б Росія — єдине місце у світі, де
ситуація весь час поліпшується.
*
Уранці 23 лютого 1933 року вітер стихає, літак може ле-

тіти зі Столпа, німецького міста неподалік польського кор-
дону, і безпечно приземлитися у берлінському аеропорту
Темпельгоф. За кілька годин у Джонса ще один рейс, цього
разу до Франкфурта. Невдовзі до нього долучаються Ернст
Ганфштенґль, Йозеф Ґеббельс та інші нацисти.
Саме тими днями починає справджуватися те, що
Ґарет передбачав півтора року тому в аналізі для «The
Contemporary Review». «Через одвічний страх німецько-ро-
сійського союзу поляки все сильніше прив’язуються до “ко-
ридору”»19, — писав він. Один із варшавських політиків ска-
зав йому, що якщо Німеччина поверне довоєнні території,
через Литву вона матиме сполучення з Росією, а Польща
опиниться «між двох вогнів, майже зусібіч оточена воро-
жими сусідами»20.
19
Gareth Jones, Poland’s Foreign Relations, op. cit.
20
Там само.
Розділ 11
ОП’ЯНІННЯ НАЦИЗМОМ
Приблизно о двадцятій під найбільшу в Німеччині залу,

уже впродовж 8 годин заповнену 25 тисячами людей, до
натовпу, що скандує «Віват!» із простягнутими вперед пра-
вицями, під’їжджає автівка з першим оратором країни. За
нею — два кабріолети з охоронцями: чорний і сріблястий.
У четвертій машині сидять Ґарет Джонс і Сефтон Делмер із
«The Daily Express», перші іноземні журналісти, яких канцлер
Райху Адольф Гітлер узяв на борт свого літака. Їх супро-
воджує Ернст Ганфштенґль, керівник відділу іноземної
преси.
Вони виходять з автівок, першим іде Гітлер, одразу за
ним – Джонс, поруч – решта почту. Оплески тисяч гляда-
чів, нацистська мелодія у виконанні військового оркестру
і стукіт черевиків штурмових загонів зливаються у Ґаре-
тових вухах у шум, якого він ніколи раніше не чув. Фюрер
заходить до зали, займає місце на трибуні. На нечіткій світ-
лині, яку Ґарет привезе з Німеччини, видно його профіль,
а поруч стоїть Джонс. «Я ніколи не бачив такої маси
людей, — напише Ґарет потім у статті, — такого скупчен-
ня прапорів, аж до високої стелі».1 Те, що він бачить, нази-
ває примітивним масовим культом. Саме входять солдати
1
Той самий, A Welshman Looks at Europe (XII). Primitive Worship of Hitler. Emotion
of National Eisteddfod at Political Meeting, «The Western Mail», 2 березня 1933.
160 1933
у сталевих шоломах з імперськими й полковими стягами,

які мають символізувати відродження німецького міліта-
ризму.
Гітлер простягає руки до натовпу, а 25 тисяч глядачів
зривається на ноги, піднімає правиці, залою прокочуєть-
ся громохкий вигук: «Гайль Гітлер!». Публіку сповнює ра-
дість, що змінюється істерією — крик світловолосих дівчат,
лопотіння прапорів, ліс правих рук, оп’яніння нацизмом.
Це пекло триває від п’яти до десяти хвилин, — нотує Джонс.
Він стоїть біля вождя, між двома його охоронцями.
У цей час Гітлер, як зазначає Ґарет, махає кволою ру-
кою і на тлі згуртованого, відверто шаленого натовпу не
особливо вражає. Він ступає крок уперед, ад’ютанти до-
помагають йому зняти коричневий плащ, у залі западає
тиша й починається перевтілення.
Спершу він спокійно починає промову, імпровізуючи,
відтак говорить гучніше, гучніше, швидше і швидше, усе
пристрасніше, а натовп раз у раз зривається на аплодисмен-
ти. Закляклий і тремтливий голос поступається місцем
збудженню. Спершу дрібний, сутулий, з опущеними пле-
чима, а коли полонить глядачів словами, простягає до них
руки, одразу здається більшим, і більшим, і більшим…
Ґарет не відкладає нотатника, тут же все записує: «Його
аргументи резонніші, ніж я думав»2.
Гітлер припускає, що можливий напад на тих, хто керує
країною останні 15 років, цим заводить публіку. Він зви-
нувачує їх у корупції, на що натовп реагує ще з більшим
ентузіазмом. Соціалістів засуджує за очорнення німець-
кої культури. Закликає до закінчення класової боротьби й
об’єднання соціалізму з націоналізмом.
2
Gareth’s Diary Germany 1933. Gareth’s Coverage of the Frankfurt Nazi Rally, https://
www.garethjones.org/_2diary2b/p4.htm (доступ: 25 січня 2019).
11. ОП’ЯНІННЯ НАЦИЗМОМ 161
Ґарет не припиняє нотувати: «Абсолютне нерозуміння,

у якому стані перебуває весь світ. Звинувачення в усьому
старої системи»3.
Однак юрба уже в Гітлеровому полоні. Коли вождь го-
ворить, що майбутнє за молодою Німеччиною, що саме
відбудовується, 25 тисяч глядачів зривається на ноги, зно-
ву простягає правиці, а залою вкотре прокочується вигук:
«Гайль Гітлер!».
Ґаретові це нагадує Ейстедвод, валлійський фестиваль
літератури, музики й пісні. Тільки тамтешню енергію треба
було би збільшити в рази, щоб вона дорівнялася до того, що
відбувається тут, у Франкфурті. Джонс починає розважатися,
порівнюючи свого шефа з Гітлером. Щоб досягнути схожо-
го ефекту, до реакції людей на слова Ллойда Джорджа варто
було б додати суміш приниження і гіркоти поразки, яких нім-
ці зазнали наприкінці війни, нужденність середнього класу й
лютування інфляції, несправедливість Версальського догово-
ру, і все це заправити дикою політичною ненавистю.
Гітлерові слова, звертає увагу Ґарет, звучать, як латунні
інструменти, потужно, ніби музика Ваґнера, а віртуоз лейт-
мотивів вкотре повторює: «Ми виконаємо наш обов’язок».
Переконує також: «Республіканський режим вас зрадив.
Настав день відплати!»4. Зала гуде «Віват!».
Порівняння Гітлера та Ллойда Джорджа, яке він тезово
нотує у щоденнику, Джонс пізніше розвине у статті, надру-
кованій у «The Western Mail»: «Уявіть собі промову Ллой-
да Джорджа. Відніміть жарти й інтелектуальну гру, хист
до прикрашання, літературні й біблійні алюзії. Додайте
сильніший голос із вужчим діапазоном тонів, неперервний
3
Там само.
4
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (XII). Primitive Worship of Hitler. Emotion
of National Eisteddfod at Political Meeting, op. cit.
162 1933
потік емоцій, більше демагогії — і Гітлер готовий»5. Він до-

дає, що фюрер — це більш одновимірна постать, ніж Ллойд
Джордж. Єдиний його жест — махати дрижкою правицею.
Йому бракує усмішки й гострого погляду валлійського
державного мужа, раптового піднесення і спаду напруги в
голосі. Ллойд Джордж — артист, і він знає, що життя не об-
межується емоціями та трагедією. Як Шекспір у «Макбеті»,
він вплітає гумор у серйозну промову. «Гітлер — це чиста
трагедія чи гіперболізована мелодрама, він нагадує одно-
го із Шиллерових розбійників»6; гумором послуговується
лише тоді, коли гірко іронізує. Мова Ллойда Джорджа різ-
нобарвна, вона щомиті змінює тон. Гітлер говорить одним
кольором: «полум’яно-червоним, що змушує людей боже-
воліти»7. Ллойд Джордж — як симфонія Бетовена: легші
фрагменти звучать упереміш із трагічними. Гітлер же — як
ораторія Ваґнера.
Зараз він підсумовує свою промову.
— Я закінчу справу, яку розпочав 14 років тому як неві-
домий солдат, яку продовжував як лідер партії, а тепер як
канцлер Райху. Ми виконаємо наш обов’язок, — гримотить
він, а натовп тріумфує і співає: «Deutschland, Deutschland
über alles» (Німеччина, Німеччина понад усе).
Залитий потом Гітлер виходить із зали. Ґарет із Ганфш-
тенґлем біжать за ним, прямо до автівок. Від’їжджають між
двох рядів штурмових загонів, члени яких, одягнені в брунат-
ні сорочки, у лівих руках тримають запалені смолоскипи,
а праві простягають, щоб привітати фюрера.
За кілька годин до цього в готелі, коли Ернст Ганфштенґль
(який цього дня незмінно супроводжує Джонса) грає на піа-
5
Там само.
6
Там само.
7
Там само.
ніно якусь нацистську мелодію, шофер Гітлера плаче від

зворушення. Автор фюрерової біографії Єн Кершоу вважає,
що Ганфштенґль, майже двометровий замериканізований
німець, випускник Гарварду, співзасновник фірми, що ви-
дає тексти про мистецтво, й учасник світського життя Мюн-
хена, уже давно «був просто захоплений низького рангу
дрібноміщанином Гітлером у потертому синьому одязі,
радше кимось середнім між звичайною сірою людиною і
чиновником, без вишуканих манер, але з великим умінням
промовляти до масового слухача»8. Обожнювання поєдну-
валось у ньому із презирством. Він зневажав його через
незрілі переконання про мистецтво, незграбне володіння
ножем і виделкою чи підсолоджування витриманого вина.
Однак вважав, що Гітлер міг би навіть поперчити. На дум-
ку Кершоу, і так «із кожним простацьким вчинком [фюре-
ра] віра Ганфштенґля в його непідробну щирість лише
міцніла»9. Гітлер, окрім дружини Ганфштенґля, Гелене, й
тістечок із кремом, якими подружжя частує його щоразу,
коли він приходить у гості, обожнює, як Ернст грає Ваґнера
на фортепіано. Біограф згадує, як «він акомпанував Пут-
ці10, посвистуючи, крокуючи туди-сюди, розмахуючи при
цьому руками, як диригент, який керує оркестром. Його
це помітно заспокоювало». Ганфштенґль швидко став його
«секретарем у світських справах»11, а з часом – експертом у
комунікації з іноземною пресою. І це він переконав вождя
узяти на літак до Франкфурта двох іноземців: журналіста
Делмера і Джонса, радника Ллойда Джорджа.
8
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, tłum. Przemysław Bandel, Poznań 2017, 164–165.
9
10
Прізвисько Ернста Ганфштенґля, яке він мав із дитинства завдяки годувальниці.
У баварському діалекті це слово означає «хлопчак» (прим. перекл.).
11
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, tłum. Przemysław Bandel, Poznań 2017, 165.
164 1933
«Якби він не виявив у себе хисту “виголошувати промо-

ви”, не замислювався б про те, щоб жити з політики. Але
якби не виняткова політична атмосфера в післявоєнній
Німеччині, а особливо надзвичайні умови, що панували в
Баварії, Гітлер не знайшов би вдячних слухачів; його та-
лант так і не розкрився б, його сповнені ненависті тиради
залишилися б без відлуння, не було б і підтримки людей,
наближених до влади»12, — вважає його біограф. Гітлеро-
ва зброя — у ясності формулювання і повторенні влучних
гасел. У промовах він кружляє навколо теми прищеплен-
ня національної свідомості широким масам, виправлення
«зради» 1918 року, знищення ворогів Німеччини, на чолі
яких ставить євреїв, комуністів і лібералів, а також мате-
ріальної та ментальної відбудови народу, яка повернула б
Німеччину на позиції світової наддержави.
Слухачів захоплюють ці прості діагнози й рецепти від
німецьких проблем, а також віра в те, що говорить вождь.
Одного разу він виголошує промову на весільному прийо-
мі, пояснюючи, що для виступів йому потрібні натовпи.
Тільки вони, як стверджує Кершоу, дають йому оргазмове
збудження. За три роки, починаючи з промови 1919-го пе-
ред Німецькою робітничою партією, яку потім переймену-
вали на НСРПН (Націонал-соціалістична робітнича партія
Німеччини), «пивного агітатора» з Мюнхена в націоналіс-
тичних колах прозвали «німецьким Муссоліні» й навіть
порівнювали з Наполеоном. На четвертий рік діяльності,
після силової спроби захопити владу в державі, його полі-
тична кар’єра лише здається завершеною. Хоча біограф на-
голошує: «Якби не зміна умов — результат поразки у війні
12
й революції, почуття національного приниження, що ши-

рилося серед німців, — Гітлер так би й залишився ніким»13.
Року 1923 Адольф Гітлер, лідер НСРПН, яка лише розви-

вається, промовляє слова: «Наше завдання — дати диктато-
ру, коли такий з’явиться, готовий до нього народ»14. Того ж
року молодий Джонс уперше приїжджає до Німеччини. Він
саме прибув в Ельзас, де починає навчання у Страсбурзь-
кому університеті. Його заворожує багатонаціональна мі-
шанина студентів, з якими там знайомиться. Він обожнює
французьку, але не має цього почуття до Франції. Усе з біль-
шою цікавістю поглядає за кордон. Курс франка знижував-
ся і цим полегшив йому подорожі, за два роки, проведені у
Страсбурзі, Джонс кілька разів їздив до Німеччини, де знай-
шов багато друзів. Під час розмов із молодими німцями він
слухав їхні жалі, намагався зрозуміти, наскільки великим
приниженням стало для них затвердження Версальського
договору. Коли він був на першому курсі Страсбурзького уні-
верситету, за допомогою штурмових загонів Гітлер органі-
зував невдалий путч — одні його називають мюнхенським,
інші — пивним. Центральна влада заборонила НСРПН, од-
нак партія уже встигла наростити силу, особливо в Баварії,
де стала головною опозицією ваймарській демократії. Гітлер
потрапив за ґрати, «щоб відбути покарання в умовах, які
більше нагадували готель, ніж в’язницю»15. Навіть тюремні
охоронці таємно вітали його словами «Гайль Гітлер!». Час
усамітнення він використав на писання «Моєї боротьби». Із
13
14
15
166 1933
в’язниці вийшов достроково наприкінці року з ореолом не-

заперечного вождя націоналістів.
У червні 1925 року, через два місяці після того, як Гітлер
зрікся австрійського громадянства (наступні сім років він
буде людиною без громадянства), Джонс виїхав з Ельзасу з
дипломом про закінчення французьких студій. Повернув-
ся в Університетський коледж в Абериствіті, а у вересні 1926
року, за кілька днів до вступу Німеччини до Ліги Націй, у
студентській делегації поїхав спостерігати за диплома-
тичними перемовинами в Женеві. Там він зустрів зокрема
Альберта Айнштайна, британського міністра закордонних
справ Остіна Чемберлена й Роберта Сесіла, який за участь
у творенні Ліги Націй отримає Нобелівську премію миру.
Дорогою із Женеви Ґарет зупинився у французького
приятеля у Страсбурзі. Написав батькам із проханням дати
дозвіл на довше перебування за кордоном. Пояснював, що
французька мова в дипломатії знадобиться значно більше,
ніж німецька, а крім того, вона проcто гарніша. А щодня
розмовляючи з другом французькою, він зможе краще під-
готуватися до іспитів у Кембриджі.
Туди він вступив восени: вивчав французьку, російську
й німецьку. На наступні канікули запланував поїздку в Ні-
меччину. Хотів заробляти на уроках англійської у Берліні.
Жити в російській родині, щоб, окрім німецької, принагідно
вдосконалювати й російську, якою досі володів трохи гірше.
Гітлер тим часом із великим зусиллям відбудовував
партію. «У період між відновленням НСРПН у лютому 1925
року й початком нового економічно-політичного хаосу, що
почався з нищівного удару світової економічної кризи, на-
цистський рух був лише маргінальним явищем, що викли-
кав роздратування»16, — пише Кершоу.
16
Однак Ґарет змінив плани і влітку 1927 року — як ми

вже знаємо — найнявся на товарне судно, яке, завантажене
вугіллям, відпливало від його рідного Баррі до норвезько-
го Ставанґера. Батькам він звідти писав, що Норвегія ви-
дається щасливою країною. «Ніхто тут не скаржиться, як
у Франції на німців, у Німеччині — на окупацію Райнської
області чи як у Польщі — на євреїв».17
Звідти він поплив до Риги, щоб наступні кілька тиж-
нів шліфувати російську. Дорогою назад, коли зупинився
у Берліні, то почувався «майже як удома серед рідних»18,
хоча потім із Франції знову писав батькам, що поряд із ви-
шуканою французькою, німецька звучить незграбно.
У середині наступного року він записався на іспит для
дипломатів. Про роботу в консульствах планував розпиту-
вати під час наступної літньої поїздки в Німеччину. Того
разу він поїхав туди зі студентським хором «Мадриґал».
Вони виступали в Ляйпциґу, Кельні, Франкфурті, Карлсруе,
Гейдельберзі, тур тривав 2 тижні. На кожному концерті
Ґарет оголошував виступ німецькою.
Хоча він володів іноземними мовами, але у престижно-
му Кембриджі йому допікали комплекси через англійську:
Ґарет був переконаний, що ніколи не позбудеться валлій-
ського акценту. 1929 року, на останньому курсі, його обра-
ли головою валлійської спільноти університету. Зрештою
він досягнув мети: бакалаврат із німецької і російської від
середньовічної до сучасної мови закінчив із відзнакою.
Усні екзамени склав на відмінно. На іспиті з німецької без-
перервно відповідав майже 20 хвилин.
У серпні, за тиждень до свого двадцять четвертого дня
народження написав батькам:
17
18
168 1933
Ви будете раді почути, що я ніколи не працюватиму в Пів-

денній Америці чи Ліберії і що, найімовірніше, більшу части-
ну свого життя проведу у Великій Британії чи десь у Європі,
на відстані кількох годин літаком від Лондона. Але водночас
ви будете розчаровані, що вся ця підготовка до іспиту, поїзд-
ка до Страсбурґа, усі гроші були витрачені марно, оскільки
сьогодні вранці я отримав повідомлення, що в консульській
службі немає вакансій.19
Та трохи згодом із вродженим оптимізмом усе ж додав,

що він щасливий, бо принаймні не муситиме своє життя
провести в Чилі, Тімбукту чи Конґо, а крім того, дипло-
матична служба зовсім не така вже і престижна. Насамкі-
нець, очевидно, на радощах дописав, що один із його друзів
щойно отримав стипендію у Німеччині.
На всяк випадок Джонс узяв від свого викладача німець-
кої засвідчення, що досконало знає мову і країну. Невдовзі
події набули неочікуваного для нього розвитку, бо саме в
той час його аналізами німецького політично-економічного
життя захопився колишній прем’єр-міністр Ллойд Джордж.
Із 1923 року Ґарет їздив до Німеччини щороку. І хоча на-
прикінці 20-х років став свідком тимчасового покращення
фінансової ситуації у країні, та знав про розчарування її
мешканців і намагався зрозуміти його причини: Версаль-
ський договір, втрата територій на сході та заході, а також
втрата заокеанських колоній — усе це зумовлює почуття
поразки, а потім — коли в часи великої кризи роботу втра-
тить 6 мільйонів людей — і занепад німецької демократії.
Економічна криза 1929 року призвела до того, що нім-
ці звертають увагу на радикальні партії — комуністів і на-
ціонал-соціалістів. НСРПН різко розростається завдяки
19
використанню мови терпкого протесту і протиставленню

«системі», дармоїдам, неробам, паразитам і не-німцям, се-
ред яких найперші — євреї. У ті часи «ненависть — у цьо-
му Гітлер був переконаний — була одним із найсильніших
почуттів»20. Водночас лідер НСРПН популяризує ідеалізм
під специфічним соусом, як «національну спільноту», про-
голошує рівність незалежно від соціального походження,
без відмови від креативності й ініціатив, яким загрожує
марксистський соціальний егалітаризм. Щоби втілити ці
ідеї, треба знищити зненавиджену демократію, яка спри-
чиняє конфлікти. Кершоу вважає, що «в цій брутальній,
але і сповненій сили ідеї, яка привабила до НСРПН багато
прихильників, націоналізм і соціалізм не розглядали як
протиставні речі, вони разом були частиною одного утопіч-
ного сну про відродження нації, сильної і єдиної»21.
Джонс від самого початку любив свою роботу у Ллой-
да Джорджа, попри складні завдання, які йому доручав
шеф. То треба миттєво приготувати біографічну довідку
про нещодавно померлого Райнгарда Шеера, віце-адмірала
німецького флоту, то зібрати інформацію про генерала
Макса Гоффманна, то підготувати рапорт про політичну
ситуацію в Австрії. Коли Ґарет шукав інформацію про ра-
дянську авіацію, звертався по допомогу до німецьких спе-
ціалістів із метеорології. На німців він завжди міг розра-
ховувати.
Наприкінці серпня 1930 року, повертаючись зі своєї
першої подорожі Росією, Джонс знову зупинився у Берліні
і звідти надіслав першого щирого (після низки вдаваних за-
хватів) листа про те, що він там побачив, який починався
словами: «Ура! Як чудово знову бути в Німеччині, просто
20
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, dz. cyt., 276.
21
Там само.
170 1933
чудово»22. Ця країна тоді здається йому країною свободи,

яку ще не поглинула цензура, вона ще мислить конструк-
тивно. «Німеччина — це чудове місце»23, — писав він бать-
кам. У Лондоні ж вислуховував тиради свого шефа, який з
усією симпатією до Сталіна тверезо вважав, що це саме Ні-
меччина, а не Польща — єдина реальна перепона для біль-
шовизму.
Однак в останній день року на шпальтах «The Western
Mail» Джонс інформував, що до початку зими кількість
безробітних у Німеччині мала перевищити 4 мільйони;
студенти, вчителі, юристи живуть там без заробітних плат і
соцдопомоги, а «молоді чоловіки хотіли б виїхати в колонії,
але Німеччина їх уже не має. Тож не дивно, що тут вітають
комуністів, які закликають робітничий клас повставати
проти системи, що просто покинула їх на снігу»24.
«Протести звичайних людей, які вирішили, що демо-
кратія їх підвела, що “систему” треба усунути, ставали
все гучнішими і з боку лівих, і правих»25, — описує Кер-
шоу. Ряди Комуністичної партії Німеччини до 1932 року
зросли більше, ніж удвічі. Щоб протидіяти ще швидшо-
му розвитку НСРПН, комуністи створили Союз боротьби
проти фашизму. Вже в середині 1930 року на виборах до
Райхстаґу вони отримали 13 відсотків голосів. Однак ще
більше набирають нацисти — понад 18 відсотків. Газета
«Frankfurter Zeitung» ці результати називає «виборами
розчарування»26. Соціал-демократична партія Німеччи-
22
23
24
«Thirties», op. cit.
25
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, op. cit., 278.
26
ни, яка вже давно при владі, залишається найбільшою,

хоча карколомно втрачає підтримку.
На новий 1930 рік Джонс, прогулюючись найвідомішою
та найвишуканішою вулицею Берліна, раптом почув якусь
метушню. Блідий чоловік у білій сорочці стояв на вулиці
й істерично кричав: «Нас зрадили! Зрадили капіталісти й
версальські держави!»27. Сипав лайкою, що людям бракує
хліба, а наступного року буде ще гірше. Віщував найгірший
рік після закінчення війни. Коли його забрала поліція,
Ґарет далі чув: «Це буде рік голоду, рік голоду…».
За таких умов наприкінці 1930 — на початку 1931 років
Джонс зустрічався з найважливішими особами в державі.
Цю поїздку він вважав успішною: йому вдалося поговори-
ти з Отто Майсснером, головою канцелярії безпартійного
президента Пауля фон Гінденбурґа, з яким він бачився
попереднього дня під час урочистого привітання очільника
держави. Стоячи у вікні на другому поверсі президентсько-
го палацу, він упізнав більшість найважливіших міністрів —
не тільки Курціуса, з яким тільки-но записав інтерв’ю.
Ґарет розмовляв і зі звичайними громадянами. Моло-
дий безробітний Карл Оне сказав йому, що всі переходять
на бік нацистів чи комуністів. «Має настати диктатура, ліва
чи права, найімовірніше, права», — вважав німець і розпо-
відав, як банкрутують німецькі міста, люди не отримують
виплат, навіть деяким чинушам платять лише половину,
і багато німців коїть самогубство. «Має початись війна»28, —
стверджував він. Вважав, що її виграють нацисти.
Улітку 1931 року в Гамбурзі, під час поїздки в Росію,
Джонс разом із Джеком Гайнцом слухав нарікання німців
27
Gareth Jones, The World in 1931. A Retrospect of the Banking Crisis, «The Western
Mail», 21 грудня 1931.
28
172 1933
на комуністів. Нещодавно в місті була стрілянина, у Бер-

ліні в сутичках поранили 37 людей. На перших сторінках
газет писали про нагороду 20 тисяч марок тим, хто зловить
«червоних», які убили трьох берлінських поліцейських. Усе
частіше в Німеччині говорили про анархію й революцію.
Повернення з Росії через Берлін подарувало такі ж, як і
в 1930 році, відчуття: Джек Гайнц, який подорожував із Ґа-
ретом, записав, що коли вони перетнули кордон, їх пройняв
«потужний трепет свободи». А все ж у цій країні свободу ці-
нували все менше. Рознервований німець, який у новоріч-
ну ніч кричав про майбутній голод, мав рацію. Про те, що
1931 року в усьому світі голодують уже мільйони, Джонс пи-
сав у статті, яку наприкінці грудня, як і попереднього року,
опублікував у «The Western Mail» як аналіз актуальної між-
народної ситуації. Він стверджував: «Лише в середині літа
уряди збагнули, що настала нова криза, значно небезпечні-
ша, ніж та, яка торкнулася світу в 1929 і 1930 роках»29.
Тоді як для французів — свідчив Ґарет — Версальський
договір був чудовим рішенням, а розмови про об’єднання
Австрії та Німеччини вони вважали блюзнірством, німці
все гучніше і сміливіше вимагали перегляду умов договору.
«Віддайте “польський коридор” Німеччині!» — скандували
прихильники Гітлера.30 Джонс немов досвідчений еконо-
міст окреслював причини й наслідки глобальної кризи,
яка змітала фінансові системи і великих держав, і малих,
таких, як Австрія. Він розмірковував, чи світ врятує Німеч-
чину, а тим самим і себе, чи радше занепад Німеччини при-
зведе до знищення світової економіки. «Японія використала
проблеми в Європі, щоб послати війська в Маньчжурію.
Гітлерівські сили, фашисти, забезпечили собі позицію в
29
Gareth Jones, The World in 1931. A Retrospect of the Banking Crisis, op. cit.
30
Там само.
Німеччині»31, — писав він. І зазначав: «Відтоді відгомін

катастрофи ставав усе зловіснішим».
Гітлерові не вдалося домовитися з уже 85-річним фон

Гінденбурґом, тож наважився змагатися з ним на прези-
дентських виборах. «Старцю, … ти мусиш піти»32, — гукав
він перед 25-тисячним натовпом. Однак йому не вдава-
лося отримати німецького громадянства. Це бажання
здійснилося лише завдяки тому, що його призначили
урядовим радником у відділі сільського господарства та
геодезії. Як зауважує біограф фюрера, «26 лютого 1932
року як цивільний чиновник він склав присягу німецькій
державі, яку був рішуче налаштований зруйнувати»33.
Гітлер програє Гінденбурґу, але отримує аж 13 мільйо-
нів голосів. Ще краще йому ведеться у квітні під час місце-
вих виборів, на яких у великій землі Пруссії, що займала
дві третини території Райху, НСРПН уперше здобула біль-
шість.
Ґарет Джонс уже в листопаді 1931 року не мав сумнівів:
«Це очевидно, що в Німеччині правитиме Гітлер і, ймовір-
но, буде громадянська війна»34, — говорив він найвпливові-
шим нью-йоркським банкірам.
Через кілька місяців жорстокі вуличні сутички між ко-
муністами і штурмовими загонами стали буденністю.35 У
липні, наприклад, сталося 86 убивств, переважно нацистів
31
Там само.
32
33
Там само.
34
35
174 1933
і комуністів, були сотні поранених. Насилля не відштовху-

вало прихильників нацистів серед буржуазії — більшу за-
грозу вони вбачали в лівих, а Гітлер у їхніх очах став захис-
ником від більшовизму.
У тексті, опублікованому наприкінці 1931 року в «New
York American», Джонс доводить, «страждання Німеччи-
ни — це не блеф»36, страхітлива заборгованість країни
зумовлена нав’язаними їй величезними воєнними репа-
раціями, а підвищення податків суттєво знижують рівень
життя суспільства. Він звертав увагу, що за таких обста-
вин не встоїть жоден уряд, а Німеччина ніколи не випла-
тить боргу, якщо світ їй не допоможе. Схожу позицію мав
Девід Ллойд Джордж. Якось під час приватної розмови з
Ґаретом він навіть висловив думку, що Гітлер повинен на-
решті послати французів під три чорти і сказати «досить»
виплатам репарації.37
«Що б не сталося, існує небезпека, що це вже запізно»38, —
коментував Джонс у «New York American».
Він мав слушність.
Останнього дня липня 1932 року НСРПН отримує біль-
шість на виборах. Якби Ґарет того місяця міг прийняти за-
прошення Гітлера на борт його літака, то став би свідком
переможного маршу нацистів до Райхстаґу.
Однак президент Гінденбурґ не хотів і чути про Гітле-
ра на чолі уряду. Навіть ущипливо зауважив, що це наче з
«чеського капрала» зробити німецького канцлера.39
36
Gareth Jones, Fascist Dictatorship for Germany Now Possibility, Development Seems
Inevitable in Spring, «New York American», 29 листопада 1931.
37
38
Gareth Jones, Fascist Dictatorship for Germany Now Possibility, Development Seems
Inevitable in Spring, op. cit.
39
Після несподіваного розпуску парламенту на листопа-

дових передчасних виборах, уже п’ятих у 1932 році, — коли
ними виснажені були і німецькі громадяни, і партійні
каси — НСРПН втратила 2 мільйони голосів. Німецький
середній клас почав відвертатися від Гітлера, його позиція
слабшала. Могло навіть здаватися, що кількарічний марш
нацистів до влади був лише випадковим і коротким епізо-
дом. Франца фон Папена, який працював від червня, у кріс-
лі канцлера заміняє Курт фон Шляйхер. Посаду віце-кан-
цлера та уряд прем’єр-міністра Пруссії новий канцлер
під час таємної зустрічі запропонував Ґреґорові Штрассе-
ру, члену НСРПН, який найбільше доклався до розвитку
партії після її лідера і якого німці все частіше називали
відповідальнішим політиком, ніж Гітлер. Це момент, коли
сходження майбутнього фюрера до влади могло бути ос-
таточно зупинене. Таємницю розкрив Сефтон Делмер, той
самий британський журналіст, який невдовзі з Гітлером і
Джонсом летітиме літаком до Франкфурта. Гітлер реагує
рішуче, а Штрассер 8 грудня відмовляється від усіх функ-
цій у партії та відходить від політичного життя. Натомість
зосереджується на видавничій діяльності. Він загине 1934
року в «ніч довгих ножів».
НСРПН на межі розпаду, але Гітлер — як пише Кершоу —
«швидко впорядкував хаос, якого наробив Штрассер»40,
і, як завжди, звернувся із закликом єднатися. Ще того
четвергового вечора він зустрівся із Ґеббельсом, Ернстом
Ремом і Гайнріхом Гіммлером. Усю ніч вони радились, як
впоратися із партійною кризою.
Наступного дня, 9 грудня, пізно ввечері до Німеччини
знову приїхав Ґарет Джонс. Він усе частіше висловлюється
як експерт у справах цієї країни, його тексти друкують га-
40
176 1933
зети з обох боків океану, однак цього року він аж дотепер ні

разу не відвідав батьківщини Ґете й Бетовена. 4 грудня він
писав батькам:
Від 1923 року я щороку бував у Німеччині й не хотів би зу-

пинитися на десятирічному рекорді. Це не личить так звано-
му експертові. Я повинен зустрітися там із якомога більшою
кількістю людей і написати рапорт для Айві Лі. Це має по-
крити мої витрати.41
Того разу Джонс не навідався до столиці, «Берлін розта-

шований за сотні й сотні миль від Кельна»42. Уже 20 грудня,
знову сповнений ейфорії, він повідомляв, що його поїздка
на вихідні стала великим успіхом. Того ж дня він закінчив
писати таємний звіт для Лі. «Для мене було б честю, якби
ви показали це знайомим, на жаль, деякі з моїх співрозмов-
ників просили публічно їх не цитувати»43, — зазначав він.
Визнавав, що подорож була надто короткою, щоб вичерп-
но опрацювати актуальну ситуацію в Німеччині та зробити
висновки на майбутнє, звіт — це лише підсумок кільканад-
цяти розмов. Однак він провів їх із впливовими політика-
ми, професорами, економістами, промисловцями, зокрема
з одним оспівувачем нацизму.
У таємному звіті Джонс інформував, що головний пункт
програми нового канцлера — це забезпечити людей робо-
тою. Ніщо інше не цікавить звичайних німців, і вже точно
не цікавлять конституційні зміни, які не наповнять жодно-
го шлунка. Шляйхер при цьому, повідомляв колишньому
41
42
Там само.
43
https://www.garethjones.org/german_articles/impressions1932.htm (доступ: 25 січня
2019).
працедавцеві Ґарет, мусить балансувати на тонкій лінії, він

не нападає так, як попередник, на профсоюзи, бо усвідом-
лює, що надмірне відхилення до правої ідеології підштовхне
мільйони прихильників соціал-демократів до комунізму.
Вільгельм Зольманн, колишній німецький міністр внутріш-
ніх справ, утаємничив Джонса, що в січні можна сподівати-
ся на прийняття вотуму недовіри. Проти уряду точно бу-
дуть комуністи. Можливо, до них приєднаються і нацисти.
Гітлер перебуває у критичній ситуації і не знає, що робити:
з одного боку, він продирається до влади, з іншого — якби
він ввійшов до коаліції з нинішнім урядом, це розчарувало
б його виборців. Для єдиновладдя йому бракує підтримки,
як і грошей на наступні передвиборчі кампанії. Хоча на
берлінських вулицях півтори тисячі його прихильників
збирає пожертви на діяльність партії, за день їм вдається
роздобути щонайбільше сто марок. «Для Гітлера це страш-
на ситуація, досі цілком реальною залишається умова зі
Шляйхером»44 , — каже Ґаретові колишній міністр. Золь-
манн сподівається, що парламентської більшості в Німеч-
чині вже ніколи не здобудуть ані комуністи, ані нацисти.
У подальшій частині звіту Джонс аналізував шанси
для комуністів, нацистів, ймовірного повернення монархії
і сценарію після смерті президента Гінденбурґа. Стежив
за ситуацією безробітних, справою соцдопомоги і програ-
мою громадських робіт, а також за усіма економічними
показниками. Рапортував про відвідини їдальні, куди на
суп приходять нещодавні представники середнього класу.
«Культурні люди поважного віку, які ще зберегли ясність
мислення й гідність, молоді художники, вчителі, профе-
сори, особи з обличчями інтелектуалів прибули на цей
безкоштовний почастунок. Деякі з них були дуже багати-
44
Там само.
178 1933
ми, тепер вони залишилися без грошей, але й досі у їхній

поважній зовнішності видно німецьку гідність». 45
І хоча Джонс звітував про розчарування Гітлером, втра-
ту нацистами своїх позицій і можливе зростання підтрим-
ки комуністів, але наступні тижні принесли несподівані
події. Раптове усунення від політичного життя Штрассера
зруйнувало плани канцлера Шляйхера й парадоксально
повернуло надію на прихід до влади Гітлера. Будь-яка мож-
лива криза — політична чи економічна — йому на користь.
У січні 1933 року вже 6 мільйонів німців стали безробіт-
ними. Майже половина працездатних громадян повністю
чи частково позбавлена роботи. Ті, хто працюють, також
вважають, що попередня влада їх ошукала. Джонс звертає
увагу, що хоча Гітлер і обіцяє перемогти більшовизм у Ні-
меччині й розбити прихильників Маркса, але ж «бідність
і голод, а не агітація, спричинили те, що 6 мільйонів лю-
дей проголосувало за комуністичну партію. Якщо Гітлер не
зможе подолати бідності й голоду, набагато більше мільйо-
нів голосуватиме за комуністичну партію, і охоплена стра-
хом Німеччина опиниться на межі громадянської війни»46.
А все ж абсолютну більшість німців паралізує страх перед
комуністами. Єн Кершоу вважає, що «якби необхідно було
вибирати між націонал-соціалізмом і комунізмом — а саме
таку перспективу Гітлер представляв народу — більшість
середнього класу і німців, які мали хороші позиції, і навіть
значна частина представників робітничого класу висловила
б підтримку нацизмові. Комуністи були революціонерами,
мали намір ліквідувати приватну власність, запровадити
класову диктатуру й управління в інтересах Москви. Націо-
45
Там само.
46
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (III). Hitler is There, but Will He Stay?,
«The Western Mail», 9 лютого 1933.
нал-соціалісти були вульгарними й огидними, але виступа-

ли за інтереси Німеччини, підтримували німецькі цінності й
не планували ліквідовувати приватної власності»47.
Провину за всі невдачі нацисти перекладають пере-
довсім на єврейську меншину, яка хоч і становить заледве
третину відсотка від усього населення, та, на їхню думку,
домінує у бізнесі й мистецтві. Однак 1932 року євреї ще
можуть почуватися в Берліні й інших німецьких містах у
цілковитій безпеці. На думку Гітлерового біографа, поки
що «лише одиниці мали безпосередній досвід нападів че-
рез расизм — того, що євреї пов’язували з Росією, Поль-
щею чи Румунією, але не з Німеччиною. […] У Німеччині
досі можна було почуватися, “як удома”»48.
Наприкінці січня 1933 року найшвидшим пароплавом

світу «Бремен» Джонс дістається до Бремена. Прогулю-
ючись середмістям, на вітрині однієї з крамниць він роз-
глядає фотографію з нацистського мітингу у Ґданську. Під
світлиною натовпу із транспарантами зі свастикою в руках
є напис: «Ґданськ залишиться німецьким. 13 років тому
Ґданськ відрізали від батьківщини жорстоким Версаль-
ським договором»49. На іншому фото — французькі солда-
ти, які шарпають німецьких поліцейських під час окупації
Рурського регіону. Напис стверджує: «Напад на Рурський
регіон 10 років тому. Ганебна пляма на французькій гід-
ності. Прокидайся, Німеччино»50.
47
48
Там само.
49
50
Там само.
180 1933
Підлітки, які також розглядають світлини, коменту-

ють: «Ми не будемо цього більше терпіти. Гітлер поверне
нам гідність»51.
У тексті «Німці мріють про нового Фрідріха Великого»,
який газета «The Western Mail» друкує 8 лютого, Джонс ін-
формує: «Німці оточені французами, поляками й чехосло-
ваками, з урізаною до ста тисяч армією, втрачають гідність
і повагу до себе. Вони не плекають образи на британців, але
щодо Франції, Польщі, а також Америки часто відчувають
злість»52.
Тим часом 30 січня, неочікувано, на тлі посилення не
тільки фінансової, але й урядової та парламентської криз,
після низки закулісних перемовин, з надією, що «Гітлера
вдасться контролювати за допомогою “надійних” і “відпо-
відальних” консерваторів»53, президент Гінденбурґ зреш-
тою поступається.
Ґарет якраз перебуває в Ляйпциґу, а господар квартири, у
якій він зупинився, заходить до кімнати зі звісткою: «Гітлер
став канцлером!». Гінденбурґ погоджується на канцлерство
Гітлера за умови, що Папен буде його заступником, а уряд
сформують переважно консерватори.
«Ми взяли Гітлера в облогу», — зрадів Альфред Гуґен-
берґ, лідер Німецької національної народної партії. Правий
політик Теодор Дюстерберґ, нещодавній кандидат у прези-
денти, остудив його запал, попереджаючи, що однієї ночі
«він у самій білизні тікатиме міністерськими садами від
арешту».54
51
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (II). Germany Wants a New Frederick The
Great, «The Western Mail», 8 лютого 1933.
52
Там само.
53
54
До ще різкіших слів вдається Еріх Людендорф. Пере-

довий командир часів Першої світової війни звертається
просто до президента Гінденбурґа: «Цілком серйозно мож-
на передбачити, що цей триклятий чоловік підштовхне
наш Райх до прірви й заведе народ у небачену нужду. Май-
бутні покоління будуть вас у могилі проклинати за те, що
ви зробили»55.
Інформуючи про той день, Ґарет пише, що навіть ні-
мецька вівчарка, яка сиділа в кутку, на цю звістку загавка-
ла від збудження.56 Однак на вулицях спокійно. Джонс іде
на вокзал. Хоче купити комуністичну газету, але чує, що її
саме заборонили продавати.
2016 року на порталі omgfacts.com з’явиться стаття про

«невідомого журналіста, який мав стільки відваги, що від-
крив таємницю Сталіна»57. У тексті, що зображає Джонса
в позитивному світлі, є розділ «Прихильний до нацистів».
Авторка напише, що Ґарет культивував дружні стосунки з
нацистами, завдяки чому мав доступ до чиновників висо-
кого рангу й навіть полетів із Гітлером на передвиборчий
мітинг до Франкфурта, що може викликати підозри, ніби
він схвалював ідеї нацизму.
Точно відомо, що Джонс дуже любив німців як людей
(серед них мав багато друзів) і Німеччину як країну. При-
наймні один із його давніх німецьких приятелів став на-
55
56
op. cit.
57
https://omgfacts.com/the-unknown-journalist-brave-enough-to-expose-stalins-
secrets/ (доступ: 25 січня 2019).
182 1933
цистом. Після виступу Гітлера у Франкфурті він дві з по-

ловиною години співав і грав на фортепіано з керівником
президентської канцелярії Отто Майсснером, а коли Ґарет
повернувся у Лондон, німецький посол вітав його з текстом
про Гітлера, що вийшов у «The Financial Times» і який він
вважав розсудливим та збалансованим. Однак було б по-
милково ототожнювати особисті симпатії і політичну оцін-
ку майбутнього нацистського правління. Щоправда, спо-
чатку Ґарет хвалив деякі ідеї нацистів, але швидко змінив
про них думку.
У тексті, опублікованому 9 лютого 1933 року в «The
Western Mail», він пише:
У відстороненого спостерігача особа Гітлера не викликає до-

віри. Важко пояснити його агресивну ненависть до євреїв хоч
якоюсь виваженою оцінкою. Важко уявити, що телеграма з
привітаннями нацистів, які на очах у родини жорстоко вби-
ли комуніста, має щось спільне зі справедливістю. […] Невро-
тична поведінка Гітлера, який розплакався на грудневому
з’їзді нацистів, не схожа на поведінку Бісмарка.58
23 лютого під час польоту з Гітлером він записує це зна-

мените речення: «Якщо цей літак розіб’ється, це вплине на
історію всієї Європи».
Після мітингу у Франкфурті, коли Гітлер відлітає у

Мюнхен, Джонс разом із Сефтоном Делмером вечеряють із
Ґеббельсом, новим міністром пропаганди, тим невисоким
58
op. cit.
чоловіком з іберійським лицем, з яким вони тільки-но ле-

тіли з Берліна. Ресторан розташований у п’ятизірковому
готелі. Гості замовляють страви, а Ґарет нотує: «Чарівний
чоловік, темно-коричневі очі. Іберійський тип із Райнської
області; дуже вузька голова; ніби шахтар із південного
Вельсу; високе чоло. Чудовий гумор; величезний особистий
шарм; низький; шкутильгає».59
Ґеббельс справив на нього добре враження ще під час
першої зустрічі, коли вони разом чекали Гітлера на берлін-
ському летовищі Темпельгоф. Єдине відео, яке зберегло
Ґарета Джонса, зафіксувало саме цей момент: валлієць сто-
їть у капелюсі поруч з Ернстом Ганфштенґлем, який на го-
лову вищий за нього, він усміхається в камеру, пілот показує
йому якусь картку. У цей час Ґеббельс, що зрозуміло з нота-
ток Джонса, їсть бутерброд із сиром і здається надзвичайно
милим і товариським, ще й завжди веселим чоловіком.
Гітлер же, окрім простакуватої зовнішності, має в собі
щось хлопчаче. Уранці перед вильотом до Франкфурта,
коли він бачить нову коричневу автівку Ґеббельса, у ньо-
го одразу запалюються очі. Він обов’язково хоче поїздити
засніженим аеропортом, ніби хлопчак, якому щойно на
Різдво подарували машину. На збереженому записі вид-
но, як Маґда, дружина Ґеббельса, через вікно «Мерседе-
са» пояснює щось Гітлеру, який сидить на пасажирському
сидінні.
— Цілком комфортне авто, докторе, — хвалить Гітлер
Ґеббельсовий вибір.60
Під час вечері з Ґаретом Ґеббельс і собі вихваляє ні-
мецьку пропаганду. Він вважає, що після приходу Гітлера
до влади вона не має собі рівних у всьому світі.
59
https://www.garethjones.org/_2diary2b/goebbels.htm (доступ: 25 січня 2019).
60
Hitler, Stalin and Mr Jones, director George Carey, 2012.
184 1933
— Побачиш наступного тижня, — каже він, жуючи чер-

говий шматок. — Ми затопимо Берлін пропагандою.
— Ліга Націй мертва. Гітлер давно її знищив, — ствер-
джує він. Потім розповідає про відродження мілітаризму
в Німеччині.
Джонс легко уявляє собі Ґеббельса під час дискусій у
південному Вельсі. Він замислюється, чи все, що говорить
міністр, можна сприймати серйозно: чи це його власний
експресіонізм, результат любові до аргументованої супе-
речки, чи, може, радше бездумне переказування нацист-
ської ідеології? Невідомо, чи Джонс розуміє, що лише за
день до цього штурмові загони СА, а також парамілітарні
формування СС і союз фронтовиків «Штальгельм» ста-
ли «допоміжною поліцією» перед загрозою «вигаданого
зростання “лівацького” терору»61.
Він розпитує Ґеббельса про знамениті промови. Німець
пояснює, що ні він, ні Гітлер особливо до них не готуються,
щонайбільше — 10 хвилин: обдумують структуру, нотують
ключові тези, а ріка слів під час виступів сама пливе до го-
лови. Однак Ґаретові на думку одразу спадають промови
Юлія Цезаря.
Міністр також утаємничує його, що новий уряд не має
наміру зосереджуватися на експорті, хоча точно від нього
не відмовиться, адже мусить із чогось платити за сировину.
Експансія має рухатися на схід. Містян треба переконати
селитися на провінції. Німеччині потрібен доступ до Бал-
тійського моря. Щоб цього досягнути, необхідно повернути
«польський коридор».
— Ми сподіваємося, Польща нарешті збагне, що для неї
буде краще його нам віддати, — каже Ґеббельс. — Велика
Британія також була б зацікавлена в нашій експансії на схід.
61
Він стверджує, що Європа — як бочка з порохом. Якщо

проблеми континенту не вирішити, вона вибухне. Пояснює
також, що німецький колоніалізм був помилкою, але це
вже минуле. Тепер Райх постав перед вибором: суходіл чи
море, армія чи флот, схід чи захід, Європа чи світ. Немож-
ливо мати того й того одразу, і помилка попередньої влади
в тому, що вона цього не розуміла. Розбудова флоту — це
хибне рішення, краще зосередитися на суші.
Він заспокоює Джонса, що експансія на схід зовсім не
мусить означати конфлікту з Росією.
— Постраждає Польща, — відкриває він карти, а Ґарет
одразу записує у нотатник.62
Після вечері Делмер залишається в готелі, а Ґеббельс
із Джонсом їдуть на вокзал, звідки Ґарет має добиратися
до корабля, що прямує до Англії. У машині міністр зізна-
ється валлійцеві, що нацисти вже ніколи не поступляться
владою.
— Віднині будуть лише нацистські міністри, — запев-
няє всупереч тому, на що розраховують німецькі консер-
ватори.
Джонс записує у щоденнику, що з Ґеббельсом йому чу-
дово говорилося і що почувався він із ним комфортно.
Ґеббельс, який у своїх записах рідко хвалить інших, і собі
нотує: «Довга розмова з секретарем Ллойда Джорджа. У
Німеччину він приїхав з дослідницькою метою. Розумний
юнак. Розповідав мені жахливі речі про Радянський Со-
юз»63.
62
https://www.garethjones.org/_2diary2b/goebbels.htm (доступ: 25 січня 2019).
63
https://www.garethjones.org/goebbels2/goebbels.htm (доступ: 25 січня 2019).
186 1933
«Вибори мають відбутися 5 березня, і ніхто не знає, що

може статися. Можливо, настане національна диктату-
ра»64, — пише Джонс в одному з листів. Він уже виїхав із
Німеччини, коли через 4 дні після його зустрічі з Гітлером
і Ґеббельсом, 27 лютого, один 24-річний хлопець нідер-
ландського походження підпалює Райхстаґ. Він робить це
з надією підбурити німців на протести й зупинити нацизм.
Наслідки його вчинку виявилися протилежними.
Наступного дня надзвичайний декрет про захист наро-
ду й держави безстроково обмежує громадянські свободи:
свободу слова і преси, свободу зібрань, приватність листу-
вання і телефонних розмов. Інший параграф обмежує ав-
тономію земель (ландів).
У Німеччині піднімається небачена досі хвиля репре-
сій і терору. Нацистські банди дістаються до політичних
опонентів і євреїв. З особливою жорстокістю вони став-
ляться до комуністів. Їх б’ють, катують і навіть убивають.
У біографії Гітлера можна прочитати, що «до квітня у самій
лише Пруссії “превентивно ув’язнених” було приблизно
25 тисяч осіб. Насильство і репресії мали широку підтримку.
Надзвичайний декрет, який повністю скасував особисті
свободи і створив підґрунтя для диктатури, прийняли з
радістю»65.
5 березня німці віддають за нацистів понад 43 відсотки
голосів. За них голосували вже не тільки протестантські
регіони, але й католицькі. Це нічого, що Гітлер, як і Ста-
лін, християнську релігію вважає пережитком, облудним
реліктом давно минулих часів, який винайшли, щоб одур-
манити людей. Він нібито стверджує, що іслам підійшов
64
op. cit.
65
би сучасній Німеччині набагато більше, ніж слабке й

поступливе християнство.66 «Це мало бути суспільство, у
якому досягнення, а не походження приносять визнання,
в якому народжені у вищих класах будуть позбавлені сво-
го начебто Богом даного права вивищуватися над нижчим
станом і нужденними».67
Ліві партії — комуністична КПН і соціалістична СПН —
отримують, щоправда, третину голосів, але Гітлер невдовзі
їх заборонить. Багато членів цих сил чекають на затриман-
ня. У березні Закон про повноваження практично передає
Гітлерові повноту влади. «Ворота до диктатури відкрилися
навстіж»68, — пише Кершоу.
У наступні після підпалення Райхстаґу дні Ґарет Джонс
уже перебуває в Лондоні й поспіхом готується до ще однієї
подорожі. 3 березня, за два дні до виборів, він проїздом по-
трапляє до Берліна, але його вже поглинули російські справи.
«Під вигуки “Гайль Гітлер!”, які дзвенять у його вухах,
він готується покинути Німеччину, країну, у якій саме поча-
лася диктатура, і поїхати до країни диктатури робітничої.
Із країни фашизму — на батьківщину більшовизму. Вже че-
рез кілька днів він буде в дорозі з Берліна через “польський
коридор”, Східну Пруссію, Литву, Латвію і аж до совєтської
Росії», — пише Ґарет в останній серії із 12 текстів із загаль-
ною назвою «Валлієць дивиться на Європу». «Європа 1933
року була свідком народження диктатури Гітлера в Німеч-
чині. Що ми побачимо в Радянському Союзі?».69
66
Albert Speer, Inside the Third Reich, London 2003, 96.
67
68
69
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (XII). Primitive Worship of Hitler. Emotion
of National Eisteddfod at Political Meeting, op. cit.
Розділ 12
ПОВЕРНЕННЯ З НАЙКРАЩОЇ
ПОДОРОЖІ
Кремлівська влада скаженіє, коли Вільям Стоунман

із «Chicago Daily News» і Ральф Барнз із «New York Herald
Tribune» ненадовго вириваються з Москви, щоб перевіри-
ти чутки про голод на Північному Кавказі. Реакція на це
була блискавичною і рішучою: журналістів арештували,
відправили у столицю, а 23 лютого — того дня, коли Ґарет
летить літаком із Гітлером, — влада заборонила інозем-
ним кореспондентам переміщатися країною.
Через два дні посол Іван Майський усе ж просить відділ
преси й інформації Наркомату закордонних справ, щоб до
Джонса, якому він раніше видав у Лондоні радянську візу,
було особливе ставлення, аби його оточили турботою й
уможливили спілкування з відповідними людьми й інсти-
туціями, якщо йому знадобиться їхня допомога. Його вра-
ження про «критичну ситуацію у СРСР» значною мірою
можуть вплинути на ставлення до їхньої країни Ллойда
Джорджа, одного з головних політиків Великої Британії та
відомого у Європі державного мужа.1
Робота Джонса на Девіда Ллойда Джорджа добігає кінця,
і Ґарет свою подорож оплачує вже з власної кишені, але він
1
Лист посла Івана Майського у відділ преси й інформації Народного комісаріату
закордонних справ, 25 січня 1933 року / «Tell Them We Are Starving». The 1933
Diaries of Gareth Jones, editor. Lubomyr Y. Luciuk, Kingston, ON 2016, VIII.
189
і далі представляється радником колишнього прем’єр-мі-

ністра з міжнародних справ, ну і шеф ще точно розраховує
на нові рапорти про ситуацію у світі. Джонс нотує: «До кінця
березня я залишаюся серед персоналу Ллойда Джорджа»2.
«The Economist» і «The Times» замовляють йому серію ста-
тей із Росії. Повернувшись додому, 1 квітня, він має розпоча-
ти роботу в редакції «The Western Mail». Однак радянська
влада про це не знає і не сприймає його за журналіста.
Ґарет — це перший і, по суті, єдиний свідок із Заходу, який
після впровадження згаданої заборони отримує згоду на по-
їздку в Україну. До того ж — що дивує навіть у випадку такої
зорової протекції — абсолютно вільно й без супроводу.
14 березня він пише батькам із Харкова, що чудово про-
водить час, збирається на оперу «Євгеній Онєгін» за пое-
мою Пушкіна та планує їхати далі комфортним поїздом.
Потім, уже з Москви, інформує, що повернувся зі своєї
найкращої подорожі. В Україні він пережив неймовірно
цікаві моменти, мав лише повчальні зустрічі, усі росія-
ни приймали його напрочуд люб’язно, а відділ преси не
пошкодував зусиль, аби його перебування в Росії було
вдалим. У тому ж листі він повідомляє, що 29-го приїде
в Берлін, а наступного дня виступить із промовою у лон-
донському Королівському інституті міжнародних відносин.
Ніщо не віщує, що стане її провідною темою.
Лише в день приїзду Ґарета до Берліна Стефан Брат-
ман-Бродовський, уповноважений Наркомату закордонних
справ СРСР при Раді народних комісарів Української РСР, б’є
на сполох, звертаючись до Костянтина Уманського, керівника
відділу преси й інформації Наркомату закордонних справ
СРСР, що Джонс не доїхав поїздом до Харкова, він зійшов
набагато швидше, а до міста простував десятки кілометрів
2
190
пішки. «Під час цієї мандрівки одну ніч він переночував у

голови сільради, іншу — в селянській хаті».3 Бродовський
дізнався про це лише від аташе консульства Німеччини в
Харкові. Посол Майський одразу ж вимагає пояснень від
офісу Ллойда Джорджа.
Тим часом Ґарет, виїхавши з Росії, одразу ж пише до
батьків, що «ситуація росіян — страхітлива, повсюди го-
лод, мільйони помирають від голоду»4.
Прес-конференцію у Берліні, найімовірніше, організо-
вує приятель Джонса Пауль Шеффер, журналіст «Berliner
Tageblatt», якого кілька років тому першим серед іноземних
кореспондентів витурили з СРСР. На ній присутні лауреат
Пулітцерівської премії Губерт Ренфро Нікербокер й Едґар
Ансел Маурер, який цю премію отримає через кілька тижнів.
Перший ще до вечора надрукує опис подорожі Джонса в «New
York Evening Post», другий напише текст для «Chicago Daily
News». Услід за ними ці відкриття опублікує британська пре-
са, навіть «The Manchester Guardian», яка підтримує совєтів.
«Містер Джонс, який вільно спілкується російською, був
першим іноземцем у російській провінції відколи Москва за-
боронила закордонним кореспондентам виїжджати з міст.
Голод набув великих масштабів, голодна смерть мільйонів,
убивчий терор і початок серйозного безробіття у країні, яка
дотепер пишалася тим, що всі мають роботу»5, — інформу-
ватиме читачів «Evening Post».
Більше деталей Джонс представить наступного дня під
час виступу в Королівському інституті міжнародних відно-
син у Лондоні.
А було це так…
3
«Tell Them We Are Starving». The 1933 Diaries of Gareth Jones, op. cit., XV.
4
5
Розділ 13
ПОЧЕМУ ГОЛОД?
У суботу, 4 березня — того самого дня, коли у Сполу-

чених Штатах відбувається інавгурація нового президен-
та Франкліна Делано Рузвельта, — Ґарет Джонс перетинає
кордон із СРСР. Днем пізніше — коли в Німеччині відбува-
ються останні передвоєнні демократичні вибори, на яких
партія Гітлера розгромлює конкурентів, — він добирається
до Москви й зупиняється в готелі «Метрополь».
Близьке знайомство і співпраця із Ллойдом Джорджем
справді заплутали радянських чиновників. Особливе став-
лення до гостя з Вельсу, як радив Майський, має забезпе-
чити ще більшу прихильність ікони британських лібералів
до Радянського Союзу. Доказом небаченої люб’язності слу-
жить штамп «Бесплатно» на Джонсовій візі.
Олексій Нейман, заступник керівника відділу преси й
інформації Наркомату закордонних справ СРСР, відписує
Майському, що зробить усе, щоб виконати його побажан-
ня.1 Зокрема — і це могло принаймні занепокоїти Май-
ського — зважаючи на зв’язки Джонса з журналістами,
особливо з часописом «The Times». Хоча репортажі з Росії і
1930-го, і 1931-го Ґарет друкував там, не підписуючи влас-
ним іменем, росіяни, ймовірно, зрозуміли, хто був їхнім ав-
тором. До того ж, останні статті Джонса в «The Manchester
1
«Tell Them We Are Starving». The 1933 Diaries of Gareth Jones, op. cit., VІІІ.
192 1933
Guardian», як повідомляє Нейман Майському, свідчать, що

від 1930—1931 років валлієць змінив точку зору, і краще
бути на сторожі. «Звичайно, це наше завдання — вибити
йому ці погляди з голови, але я трохи знаю Джонса й боюся,
що важко буде вплинути на його думку» 2, — зазначає
Нейман.
Однак очевидно, що ніхто з керівництва радянської дер-
жави, з автором листа на чолі, серйозно не переймається
цими аргументами і, попри заборону, Джонс незабаром
має вирушити на Харківський тракторний завод, а також
із дипломатичною місією до тамтешнього консульства
Німеччини. Дозвіл на виїзд під час зустрічі в Москві
підтверджує сам Костянтин Уманський.
Перші дні у столиці Радянського Союзу Ґарет прово-
дить за розмовами з чиновниками, літераторами, інозем-
цями, які живуть у Росії, і звичайними людьми, що зазви-
чай стоять у чергах за хлібом. Стурбованих батьків у листі
він заспокоює, що зробив щеплення від тифу, узяв теплу
шубу, а в поїздах не так вже й холодно. Перші сторінки його
невеличкого нотатника одразу ж заповнюються записами
про нові зустрічі.
Майже через два роки він знову бачиться з Карлом Ра-
деком, редактором газети «Известия», який — цінуючи
прихильність Ллойда Джорджа до Росії — шляхетно зазна-
чає, що це останній геній, якого спромігся створити бур-
жуазний світ. Він запевняє, що навіть якщо на Заході криза
триватиме, Радянський Союз уже має достатньо техніки,
щоб далі розвиватися і підвищувати рівень життя своїх
громадян. У конфліктах між Німеччиною і Францією та
між Японією і Китаєм, пояснює він, Росія воліє зберігати
нейтралітет. Але хтозна, чи не треба буде проганяти япон-
2
Там само.
13. Почему голод? 193
ців із північно-східного Китаю. Рік тому вони на території

Маньчжурії створили маріонеткову державу. Ґарет уважно
слухає, хоча ніщо наразі не вказує на те, що коли-небудь
він мав би поїхати в цю екзотичну місцину.3
Того ж дня, 8 березня, він зустрічається з людиною, яку
у своєму нотатнику представляє як «Л». Це майже стовід-
сотково Володимир Лідін, який останніми роками свою лі-
тературну творчість присвячував Далекому Сходу.
На 48-й сторінці свого нотатника Джонс у заголовку
до записів із цієї розмови пише: «Мистецький реалізм».
Йдеться про напрям у мистецтві, який пізніше називати-
муть соцреалізмом. «Л» запевняє його, що в Росії можна
писати про все, люди небувало спраглі книжок і вишикову-
ються за ними в черги. Необхідні видання для нових чита-
чів, каже він, справжні книжки, про справжнє життя. А ви
б описали, питає Джонс, у такій книжці голод у російсько-
му селі? Гм, але ж немає ніякого голоду, дивується «Л». До-
дає, що з такими оцінками легко перебільшити. Вам варто
поглянути з ширшої перспективи, радить він, зрештою, не-
стача харчів лише тимчасова. А щоб написати книжку, по-
трібна перспектива, повторює. Без перспективи важко було
б описати голод. Окрім того, великою вадою капіталістич-
ної літератури він вважає відсутність у ній якоїсь мети.
Нове комуністичне письменство має змінювати взаємини
між людьми, творити нову генерацію. Авторів, які пишуть
про кохання, він називає старосвітськими. Хороший пись-
менник — це той, який розповідає про кохання як явище,
що служить формуванню суспільства.
Джонс нотує слова радянського літератора, під ними до-
писує коментар: «Дивися: “Гамлет”»4. Невідомо, про що йому
3
Там само, с. 114–115.
4
194 1933
йдеться. «Гамлет» — небажана в Радянському Союзі траге-

дія, її не схвалює сам Сталін, ототожнюючи з ненависною
інтелігенцією. Шекспір і всі його трагедії — скаже пізніше
Джонсові інший письменник, Валентин Петрович Катаєв, —
це лише християнська пропаганда.
Перед готелем Ґарет бачить натовп людей. Усі купу-
ють лотерейні квитки за 1 рубль. Можна виграти автівку
чи грамофон — досягнення радянської механізації. Джонс
звертає увагу, що люди в центрі Москви не виглядають нуж-
денними: всі мають черевики, більшість – навіть ґумові чобо-
ти. Вулицями їздить більше, ніж 2 роки тому машин, деякі
досить дорогі. У театрі глядачі відповідно вдягнені, а до ва-
лютного магазину «Торгзін» клієнти заглядають у пошу-
ках французької моди. «Усього вдосталь»5, — нотує Джонс.
Принагідно купує там їжу на наступні дні.
Однак перед переповненою товарами крамницею якась
жінка жебрає хліба для своїх дітей. Ще за мить з’являється
бідняк із сином і благає про милостиню. У Москву він при-
їхав з України, сподіваючись знайти хліб. Каже, що в його
краях люди помирають, як худоба.
Джонс також спостерігає, як поліція арештовує за
жебрацтво селянина з трьома дітьми. Дівчинка, яка продає
на вулиці весняні квіти, приїхала з Криму. Там тепліше,
звіряється вона Ґаретові, але немає чого їсти. Якийсь хло-
пець і собі розповідає про п’ятнадцятирічну подругу, яку
запроторили до в’язниці за критику Сталіна.
Влада водночас розвиває країну, ліквідовує неписьмен-
ність і творить новий тип людини, яка має дбати не про себе,
а про загальний добробут. У радянській родині всі працю-
ють, права жінок і чоловіків зрівняли. Тут організовують
конкурси з авіамоделізму, засновують школи планеризму
5
й аероклуби, у виготовленні планерів СРСР має наздогна-

ти Німеччину. Розвиток військової промисловості — це, без
сумніву, радянське досягнення. Нове популярне гасло зву-
чить: «Завод — це оборонна фортеця». Усі робітники під-
приємств обов’язково вступають до Товариства сприяння
обороні, авіаційному й хімічному будівництву. «Звичайно,
я не вірю в Бога, вірять тільки кволі старці», — каже Ґаре-
тові одна з його неповнолітніх членкинь. Вона пишається
тим, що її там вчать стріляти і вдягати протигаз.
Однак 103-річний чоловік, герой війни, який народив-
ся 1830 року, стверджує, що він служив Миколі Ι Романо-
ву, жив за Олександра ΙΙ і Миколи ΙΙ — і весь цей час люди
мали сили жити, лише тепер ходять голодні та слабкі.
Інші розповідають: яйця стали розкішшю, м’яса й мас-
ла практично вже нема, у магазинах висять ціни на сало та
цукор, але цих товарів давно ніхто не бачив, свинини, риби
й молока також не знайдеш — а ціни на те, що залишилося,
височезні.
Якась селянка на вулиці продавала молоко за 3 рублі.
Хотіла натомість привезти в село їжу. Однак цього разу
вона повертається з порожніми руками. «У мене забрали
хліб, забрали картоплю»6, — жаліється вона Джонсу. Дожи-
ла до часів, коли саме Москва годує село, а не навпаки, і
якби не столиця, усі б повмирали.
Багато його співрозмовників повторює, що навколо по-
силюється корупція, все більше арештів. У Москві лютує
тиф, щодня 150 осіб потрапляє до лікарні. Заборонено об-
мінювати валюту — продаж рублів загрожує багатьма ро-
ками в ГУЛАГу. За крадіжку засуджують до смертної кари.
У звільнених із роботи забирають картки на хліб, а на деяких
підприємствах звільнили вже половину персоналу.
6
196 1933
Політична поліція стверджує, що вже знайшла винних

у відсутності продуктів харчування і публікує заяви щодо
цього в газетах «Правда» та «Известия». У них повідомляють,
що арешти відбулися головно в Україні й на Північному Кав-
казі. Більшість затриманих визнала провину. Їхні акти сабо-
тажу мали на меті псувати трактори, підпалювати фабрики з
перероблення льону, красти зернові запаси, перешкоджати
посівним і вбивати худобу. Зібрані докази мають свідчити,
що арештовані хотіли знищити радянське сільське госпо-
дарство чи спричинити голод у країні.
На вулиці Джонс чує анекдоти.
Перший. Дресирувальник у цирку каже: «Усім, окрім
членів партії, вийти!». Виходять усі звірі, окрім віслюка.
Другий. Селянин питає Михайла Калініна: «Чому в нас
так мало одягу, так мало їжі?». Калінін: «Це ще нічого. В
Африці люди ходять узагалі без одягу». Селянин на це:
«Виходить, у них там давно соціалізм».
Третій. Коли в селах є хліб, а в містах немає, ми маємо
справу з правою патологією. Коли в містах є хліб, а в селах
немає, це лівацька патологія. Коли хліба немає ні в містах,
ні в селах, це значить, що втілюється в життя лінія партії.7
Тут, у Москві, справді не так погано, запевняють Ґарета
люди, але поїдь, подивися, що відбувається у провінції.
Малькольмові Маґеріджу Джонса колись представив
спільний знайомий із редакції «The Manchester Guardian».
Вихований у дусі лівої ідеології, захоплений Росією і Ста-
ліним, молодий журналіст переїхав сюди з дружиною рік
тому. На початку лютого — ще до того, як журналістам за-
боронили подорожувати — разом із приставленими владою
водієм і провідником Маґерідж спостерігає за життям у Росто-
ві й Києві. Він радикально змінює думку про комунізм.
7
Там само, с. 107–108.
Більшовизм занепадає, пояснює він Джонсові в Москві

увечері напередодні його виїзду в Україну. Кінець партії не-
минучий. Її члени ненавидять Сталіна, 95 відсотків не під-
тримує його рішень, але не можуть нічого сказати. Будь-
яку опозицію тут же знищують. На півдні Маґерідж бачив
занепалі села. Там не було зерна для сівби, наближалася
катастрофа.
Того ж дня, 6 березня, Вільям Стренґ, перший секретар
британського посольства в Москві, застерігав Джонса, щоб
він не потикався в українські села. Хтось у посольстві до-
дає: «Селяни голодують і крадуть усе, що бачать»8.
«Проігнорувавши це попередження, я наповнив рюкзак

буханцями білого хліба, маслом, сиром, м’ясом і шоколадом,
які купив за грубі гроші в магазинах “Торгзін”»9, — напише
Джонс, коли повернеться, у статті для «The Daily Express»,
найпопулярнішої газети світу, яку в той час продавали на-
кладом понад 2 мільйони екземплярів.10 На вокзалі він про-
дирається крізь натовп брудних і обдертих селян, деякі ле-
жать на підлозі. За мить він уже в купе із твердими лавами
найповільнішого з поїздів, які курсують поміж Москвою та
Харковом. «Щоб побачити Росію, доводиться подорожува-
ти “твердим класом” і їхати повільним поїздом»11, — вважає
Джонс. У вагон заходять і селяни з мішками, заповненими
хлібом. Навпроти Ґарета сідає чоловік, який відрізняється
8
9
Gareth Jones, Soviet Confiscate Part of Workers’ Wages, «The Daily Express», 5 квітня
1933.
10
11
Gareth Jones, Soviet Confiscate Part of Workers’ Wages, op. cit.
198 1933
від решти: він у шкіряному кашкеті й куртці, має вигляд лю-

дини, яка добре харчується. «Ваших комуністів саджають
за ґрати»12, — зав’язує він розмову, коли дізнається, що їде
з британцем. Ґарет укотре чує, що на його батьківщині всіх
ув’язнюють у лондонському Тавері, а Скотленд-Ярд нищить
британський робітничий клас і суворо контролює погляди
людей. Але революції Скотленд-Ярд і так не зупинить. Ре-
волюція насувається. Ви маєте створити ЧК, таку ж безком-
промісну поліцію, як наша, вважає чоловік. Свобода у Великій
Британії, на його думку, полягає виключно у свободі слова. Бо,
наприклад, чи вдалося б організувати армію, щоб боротись із
королем? Точно ні. Це доказ того, що в Англії немає свободи.
Змарнілі пасажири дослухаються до монологу вгодо-
ваного чоловіка, ніхто не наважується дискутувати з ко-
муністом. Той переконливо стверджує, що голоду немає,
а врожаї цього року, без сумніву, будуть хороші.
Слухаючи комуніста, Ґарет витягає з наплічника хліб.
Відламує шматочок і ніби випадково впускає на підлогу,
після чого кидає його у плювальницю. Миттєво підхоплю-
ється один селянин, збирає брудні крихти й тут же ковтає.
Потім Джонс бере апельсин, чистить і також викидає шкір-
ку у плювальницю, чоловік вихоплює і її та жадібно з’їдає.
Трохи пізніше те саме відбувається і з недогризком яблука.
Неподалік сидить інший пасажир, скляний погляд якого
втуплений у підлогу. Він весь час повторює: «У мене забрали
хліб, забрали хліб». У Москву він приїхав за харчами, але пе-
ред тим, як впустити у поїзд, їх у нього конфіскували, тому він
повертається до родини заледве з кількома картоплинами.
Інші кажуть Джонсові: «Багато людей помирає. Ми голодні.
У нас залишилось мало худоби. Усе наше зерно забрали»13.
12
«Tell Them We Are Starving». The 1933 Diaries of Gareth Jones, op. cit., 133.
13
Там само.
У коридорі Ґаретові вдається сам на сам поговорити з

молодим комуністом. Багато таких, як він, говорить росія-
нин, усе більше розчаровуються у Сталіні, бо не мають хлі-
ба. Він сам його вже тиждень не їв. Заробляє 60 рублів на
місяць, але останнім часом йому виплачують лише 40—50.
Решту забирають на субсидіювання п’ятирічного плану.
Коли кілька днів тому він виїжджав із дому, матір залишив
із двома склянками борошна. Його брат уже помер від голоду.
Вуличний торговець із Вірменії і собі розповідає, що вла-
да вигнала його з Ленінграда, не дала йому там внутріш-
нього паспорта, а тепер, коли він приїде в Україну, найімо-
вірніше, виженуть і з Харкова. Його називають голотою і
позбавляють прав, бо він торгує на вулиці.
Вагонами ходить червоноармієць і продає лотерейні
квитки — можна виграти автівку — і кожен пасажир зна-
ходить на нього рубль, хоча більшість не має хліба. Ґарет
питає молодого комуніста, чому він за це платить, якщо за-
робляє тільки 60 рублів. Що ж, стенає плечима той, я так
думаю, що це обов’язково.
Ще один подорожній — чоловік у плащі кольору хакі —
має вигляд жорстокої й безкомпромісної людини. Стискає
кулак і каже: «Ми знищимо куркулів, знищимо будь-яку опо-
зицію»14. Це член політичного відділу, один із тисяч акти-
вістів — найкращих, найсильніших, напіввійськових — яких
із Москви висилають у села, щоб вони брутально змушували
селян працювати. «Ми всі робітники, переважно із заводів,
обирають найсильніших із нас. Ми покажемо селюкам, що
означає суворий контроль. Ми перетремо їх на порох», — по-
яснює він. Ґарета проймає дрож, бо цей чоловік у відчаї виру-
шає з Москви в село на святу війну і, мабуть, не вагатиметься,
коли вирішить, що необхідно стріляти.
14
200 1933
Повільний потяг із твердими лавами зупиняється на

кожній малій станції. На одній із них до Ґарета підходить
якийсь чоловік і шепоче німецькою: «Скажи їм у Англії,
що нам немає чого їсти і ми починаємо пухнути з голо-
ду»15. Через кілька зупинок, коли поїзд наближається до
України, приблизно за 70 кілометрів від Харкова — може-
мо здогадуватися, що неподалік Білгорода, тоді приблиз-
но тридцятитисячного містечка, — Ґарет бере рюкзак і не-
сподівано виходить із потяга.
«Будь обережний, українці у відчаї»16, — чує він ще одне
застереження, цього разу на прощання від молодого ко-
муніста. Якщо люди дізнаються, що в наплічнику хліб, то
одразу ж його украдуть.
Повільний поїзд гуркоче в напрямку Харкова, Ґарет за-
лишається на засніженому пероні сам. Для своєї подорожі
він обирає «терени чорнозему, тому що колись це був най-
родючіший регіон Росії, а також тому, що журналістам за-
боронено туди їздити», і хоче «на власні очі побачити, що
там відбувається»17. Довкола тільки рівнина, вкрита білим
пухом. У п’ятницю, 10 березня, починається його хода з Ро-
сії в Україну. Він зблизька придивляється до наслідків ще
однієї диктатури в Європі.
Перша зустрічна особа, жінка, яка йде уздовж колій,

каже йому: «Немає хліба. Уже два місяці немає, багато
15
Gareth Jones, Soviet Confiscate Part of Workers’ Wages, op. cit.
16
Там само.
17
Gareth Jones, Press Release, цит. за: Famine Grips Russia Dying. Idle on Rise, Says
Briton, «Evening Post Fereign Service», 29 березня 1933.
людей помирає»18. Одразу зі станції Ґарет прямує до сіль-

ських хат. Із важким рюкзаком, набитим їжею, він важко
ступає по снігу.
Люди кажуть: «Худоба вмирає, нема чим кормить»19.
«Ми голодуємо». У регіоні, де найродючіші ґрунти в усьому
СРСР, Ґарет чує це потім від усіх селян. Зазвичай вони
додають: «Всі спухли»20.
Він розпитує, що вони їдять. У відповідь чує, що коли
закінчився хліб, харчувалися картоплею, але й вона закін-
чилася. Залишилися кормові буряки й фураж.
Як довго вони так протягнуть? Люди кажуть, що, може,
ще місяць, але дехто вже помирає. У жодному з сіл, які він
минає, не бачили хліба вже два місяці.
Один бородатий старий, який замість взуття обмотав
стопи мішковиною, зупиняє Ґарета, рукою вказує на поля й
українським варіантом російської говорить: «Перед війною
тут усе було золотим, а залишились самі бур’яни. Ми були
найбагатшою на зерно країною у світі. Раніше ми годува-
ли світ, а тепер у нас відібрали все і нічого в нас немає»21.
Він запрошує Джонса до хати й одразу починає виправ-
довуватися: «Колись би я пригостив тебе як гостя куркою,
яйцями, молоком, добрим білим хлібом. Але тепер немає
в домі навіть хліба». «Вони нас убивають», — стверджує
чоловік. Чотири дні тому в нього вкрали коня. Джонс дає
йому скибку хліба й сиру, а старий на це: «Ти б і за 20 рублів
цього ніде не купив. Їжі просто немає».
18
Той самий, Nine to a Room in the Slums of Russia, «The Daily Express», 6 квітня
1933.
19
20
21
Там само, с. 137. Наступний опис зустрічі в домі старого чоловіка: той самий,
137–138, а також Gareth Jones, Nine to a Room in the Slums of Russia, op. cit.
202 1933
У хаті бородатого селянина в одній кімнаті тулиться 9 лю-

дей, животи його внуків спухли від голоду. «Страх смерті витав
над будинком», — напише потім Джонс. Єдина їжа цієї роди-
ни — рідка юшка з одним чи двома шматками картоплі, яку всі
їдять дерев’яними ложками зі спільної миски. Картопля вже
закінчується, у двері стукає смерть. Ґарет виймає з наплічни-
ка хліб, масло, сир, пригощає господарів, на що одна з жінок
каже: «Це було так смачно, тепер я можу померти щасливою».
Більшість людей тут — релігійні, але церкви позакри-
вали, скаржиться старенький. В одному селі храм перетво-
рили на зерносховище, в іншому — на будинок культури.
Якщо запитати про Бога в дітей, вони зазвичай відповіда-
ють: «Звісно, його немає»22. Кажуть також: «Немає хліба,
немає Бога»23. «Колись усі ми вірили в Бога, були щасливі й
добре нам жилося. Коли в нас забрали Бога, ми почали го-
лодувати»24, — розповідає хтось Джонсові через кілька днів.
Ґарет заходить у сільську школу. Читає: «Радянська
школа — найважливіша з усіх шкіл у світі». На настінній
газеті, яку зробили учні, є стаття про перехідні труднощі
колгоспів: «Куркулі й опортуністи намагаються зіпсувати
план весняної сівби, але залізні м’язи колгоспників повин-
ні відповісти на їхні нищівні дії»25. Далі текст звертає увагу
на коней, які помирають від голоду й відсутності гігієни і
яких треба зберегти, поки сільське господарство не буде
цілком механізоване.
У ще одному колгоспі, який відвідує Ґарет, коней уже не-
має. Усіх з’їли. Це суттєва інформація, нотує Джонс, бо ро-
сіяни ніколи не їли конини, навіть зневажали ласих до неї
22
23
24
25
татар. Коли кілька років тому поширилася чутка, що на ба-

зарах продають конину, люди боялися купувати м’ясо.
Надвечір росіяни, яких він зустрічає, знову застеріга-
ють Джонса, щоб він краще не продовжував своєї подоро-
жі: там далі українці точно заберуть у нього пальто, їжу
і все, що він має. Чоловіки запрошують його в будинок
сільради. Приміщення заповнене селянами, серед яких
одна дитина зі спухлим животом. На звістку про інозем-
ця починають сходитися інші. Їх вражає знання про світ
і начитаність Джонса, вони розпитують його про Японію,
Америку й Китай, і він здогадується, що всі вони здобули
хорошу освіту.
Серед натовпу є тільки один комуніст, а решта відверто
розповідають:
— У нас було двісті волів, залишилося шість.
— Здохли наші коні й корови, вижила одна десята від
загальної кількості.
— Якби ж Ленін був живий, нам би чудово жилося.
Ми б знали, чого чекати в майбутньому. А тепер політика
постійно змінюється, а ми не розуміємо, що буде далі.
Ленін не діяв би так різко, щоб потім відвернутися від
нас, коли з’ясувалося, що хтось наробив помилок.26
Однак голова сусіднього колгоспу пояснює Джонсу,
що це тільки тимчасові труднощі, які невдовзі вдасться
подолати. Увечері приходить двоє солдатів. Вони шукають
селянина, який пробрався до хати сусіда, щоб украсти
картоплю, а коли той зловив його на гарячому, злодій
штрикнув господаря в серце. Таких випадків більшає,
кажуть червоноармійці. Принагідно ставлять безліч
запитань про Англію, у якій — як вони чули — переслі-
дують робітничий люд, стріляють у протестувальників,
26
Там само.
204 1933
комуністів кидають за ґрати, а уряд прагне оголосити

Росії війну.
«Не ходи вночі»27, — знову застерігає один із солдатів,
стверджуючи, що довкола повно диких і зголоднілих лю-
дей, які заради їжі готові на все.
Однак Джонс наполегливо вздовж колій іде далі на
південь. На безкрайній білій рівнині багато чорних
крапок, які зблизька виявляються воронами й галками.
Часом поряд пролітає швидкісний поїзд сполучення
Москва—Севастополь зі спальними вагонами, які зайня-
ті, найімовірніше, партійними. Ґарет іде від села до села,
не втрачає жодної можливості, щоб порозмовляти. Від-
відує кільканадцять колгоспів і всюди чує схожі історії.
Селяни кажуть, що здохла вся худоба, тож як до худоби,
тепер ставляться до людей. Щасливцями вважають тих,
кого вивезли на важкі роботи в Сибір — вони принаймні
мають що їсти.
У Червоному хуторі, останньому селі з російського боку,
Джонс обідає з місцевим учителем, марксистом, власником
однієї з останніх корів у селі. Його дружина, подаючи кар-
топлю з дрібкою каші, гордо каже, що вже майже жодна
дитина там не вірить у Бога.
Того дня Ґарет уздовж колій доходить до мети: кордону
Великоросії. У щоденнику нотує: «Вагони, паливо, дереви-
на в напрямку С. [Слатине — М. В.]. Головна залізнична ко-
лія в Росії. Я в Україні»28.
У наступних селах — загалом він побував у двадцятьох —
у колгоспах і радгоспах він далі спілкується із людьми. Де-
хто згадує чудові давні часи: солодощі, м’ясо, каруселі,
радість, сміх, жарти, горілку і свободу. Інші розповідають
27
28
про захмарні ціни на продукти і про те, як влада забирала в

них врожаї, не даючи нічого натомість. Батька одного хлоп-
ця саме вивезли до в’язниці в Курську за переміщення без
внутрішнього паспорта.
Інші говорять про життя в місті. Останнім часом зросло
безробіття, із заводів звільняють тисячі робітників, у яких
відбирають картки на хліб. Робітникам у Харкові мають
видавати 600 грамів хліба на день, робітницям – тільки
200. Окрім цього на місяць: кілограм проса, чверть літра
соняшникової олії, півкілограма цукру, трохи смальцю і
800 грамів зазвичай гнилої риби. Про м’ясо чи молоко для
дітей уже давно нема й мови. До цього додається один при-
йом їжі на заводі: зазвичай скисла капуста з ложкою каші.
Рік тому влада казала, що на вільному ринку можна
буде продавати надлишок, але забрала в селян усе. Цього-
річ стверджувала, що візьме тільки 15 пудів зерна з гекта-
ра, але мабуть, знову не залишить нічого, окрім кормових
буряків. Навесні ніхто не матиме сил працювати.
Усюди люди кажуть Джонсові: «Ми чекаємо смерті»29.
Але додають: «Тут жахливо і багато хто помирає, але далі
на південь набагато гірше. Їдь у Полтавську область, поба-
чиш сотні порожніх будинків. Там, де є триста хат, лише у
ста ще живуть люди, решта померла або втекла, хоча біль-
шість померла»30.
Хтось стверджує, що на півдні від голоду загинуло вже
30 відсотків населення, є села, де живими залишилася
лише половина мешканців.
29
Gareth Jones, Nine to a Room in the Slums of Russia, op. cit.
30
Там само.
206 1933
Тоді, коли Ґарет мандрує Україною, окрім українців і

влади в Москві, майже ніхто ще не знає, що відбувають-
ся брутальні обшуки будинків, аби виявити сховане зерно.
Уже навесні багато господарів відмовляються засівати
поля, бо якби вони використали останнє зерно, не мали б
чого їсти.
Високопоставлені українські комуністи, і навіть сам
Молотов, намовляють Сталіна рятувати Україну. Перші
повідомляють про десятки тисяч зморених голодом і про
випадки голодних смертей. Другий переконував обмежити
експорт зерна. Однак ніхто не сміє сумніватись у логіці вож-
дя. Жоден не наважується говорити, що зерно, яким мали
б допомогти Україні, найімовірніше, в неї і забрали. Сталін
же не хоче вірити в голод. Він вважає, що Україна отримує
навіть забагато допомоги.31 Правда в тому, що вождь боїть-
ся втратити Україну. Кожного, хто не схвалює реквізиції
зерна, він пов’язує з українським націоналізмом. Це не дер-
жава загрожує голодним людям, а селяни є загрозою для
держави — стверджує він. Усі куркулі — це злодії. Відтепер
той, хто вкраде хоч би й небагато зерна, отримає 10 років
в’язниці або смертну кару. До кінця 1932 року вирок смерті
винесли чотирьом із половиною тисячам осіб, а сто тисяч
заслали в табори праці.
У листопаді 1932 року, через 2 дні після урочистого
святкування п’ятнадцятої річниці революції, вкоротила
собі віку Сталінова дружина. У свідоцтві про смерть впи-
сали «гострий апендицит», але втаємничені були певні,
що смерть Надії Сергіївни Аллілуєвої — це протест проти
поширення голоду. Тим часом у листопаді та грудні Ста-
лін ще більше закручує гайки, як наголошує Енн Епплбом,
31
РДАСПІ 81/3/99 (1932), 62–63, у кн. Голод в СССР, ред. Кондрашин та ін., том 1:2,
Москва 2011, 244, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 185.
«навмисне створюючи ще серйознішу кризу»32. Він нака-

зує збільшити експорт продуктів харчування, відправля-
ти за кордон м’ясо, молочні продукти, фрукти, соління
та консерви. З’являються чорні списки господарств і сіл.
Туди не можна доставляти продовольства та промислової
продукції. Заборонені також гас і сірники, тож неможливо
готувати. Наступна заборона стосується торгівлі й моло-
тіння зерна. Навіть якщо комусь вдасться його роздобути,
неможливо змолоти на борошно, щоб спекти хліба.
У свідченнях вцілілих від початку 1933 року вже
йдеться про жебраків, яким не вистачає сил, щоб про-
стягнути руку із проханням про допомогу, про трупи, що
лежали на тротуарах і в ровах, про переповнені сиротинці
й вантажівки, які кружляють Харковом і на які незво-
рушні чоловіки накладають тіла. Люди, які раніше спо-
кійно й чесно працювали, перетворюються на злодіїв і
вандалів. Вони нападають на пекарні та крамниці. Усе це
заради того, щоб роздобути трохи борошна. У січні Ста-
лін забороняє громадянам виїжджати за межі України.
Система внутрішніх паспортів унеможливлює переїзд
людей із заморених голодом сіл до трохи краще забезпе-
чених їжею міст. Звідти виганяють тих селян, яким вда-
лося дістатися туди раніше. Офіційна версія стверджує,
що їх відвозять додому. Неофіційна — що живих чи мертвих
їх вантажать на машини, вивозять до балки за містом і ски-
дають.33
Совєти побоюються польсько-петлюрівського під-
пілля.34 Надумані звинувачення і фіктивне викриття
міжнародної змови мають пояснити провальні жнива й
32
33
Там само, с. 209
34
208 1933
недоїдання людей. А також виправдати прийняття нових

смертоносних рішень.
У селах знову з’являються активісти. Вони вже не шука-
ють зерна, бо його давно тут немає. Їхнє нове завдання —
знайти будь-який поживок. Вони заглядають у печі, скрині
та під ліжка. Прочісують горища й погреби. Простукують
стіни і стелі. Залазять у димарі. Перевіряють хліви й собачі
будки. Коли бачать свіжоскопану землю, тут же її розри-
вають. Не минають навіть кладовищ. Забирають усе, що
вважають їстівним. Трапляється, що в жінок із шиї зрива-
ють намиста. Якщо когось застали під час їжі, забирають
із рота. Здалеку спостерігають за коминами й заходять з
перевіркою до тих хат, з яких іде дим.35 Щоб примусити лю-
дей зізнатися у переховуванні їжі, їх катують, ув’язнюють,
ґвалтують. Водночас офіційна пропаганда інформує, що
провина за відсутність харчів лежить на захланних селя-
нах, які хочуть усе залишити собі.
Навіть ті, хто конфісковують їжу, іноді самі помира-
ють від голоду. З часом голод повністю перебирає на себе
контроль над поведінкою людей. Його поетапний розви-
ток розлого описує Епплбом у книжці «Червоний голод».
Спершу тіло спалює глюкозу (що спричиняє відчуття голо-
ду), потім жири (це може тривати аж до кількох тижнів, під
час яких людина швидко слабне), далі — білок (і організм
з’їдає сам себе). Тіло утримує воду й починає деформовува-
тися: пухне живіт, збільшуються очі, шкіра стає прозорою.
Потім вона тріскається, а зсередини просочується смердю-
ча рідина. Відтак людина впадає у напівсон доти, доки від
виснаження у неї не перестає битися серце.
Українські селяни ці стадії голоду проходять після
зими 1932/1933 років. Фізичну деградацію супроводжують
35
психічні розлади. Голодний психоз зосереджує думки ви-

ключно на їжі. Вже не йдеться про здоровий глузд чи бра-
терські почуття, не кажучи про звичайну приязність до су-
сідів. Голод, який спершу зробив із українців злодіїв, тепер
перетворює їх на божевільних. Голодна жінка виганяє з
дому матір. Хлопець не переймається смертю батька. Мати
не дає доньці хліба, бо та й так зараз помре. Родина замикає
п’ятирічну дитину в погребі, щоб вона випадково не забра-
ла в них їжі.36 Один батько, розлючений плачем зморених
голодом дітей, душить немовля у колисці, а двох старших
убиває, вдаривши їх головами об стіну. Інший батько уже
довгий час не може знайти ніякої їжі, тож розпалює у печі,
затикає димар і душить усіх своїх дітей.37
Одна з уцілілих жінок через багато років пояснює: «По-
вірте, голод із гарних чесних людей робить звірів, зовсім
одурілих. Ні глузду, ні тяму, ні жалю чи совісті»38.
Після стадії злодійства та божевілля настають галю-
цинації і психози. Епплбом згадує історію матері, якій
нарешті вдалося роздобути хліба, але коли вона його роз-
різала, побачила всередині запечений мішок. Від цього
жінка почала реготати і встромила ножа у свого сина.39
Зрештою всі базові інстинкти слабнуть, і їх замінює
апатія. Навесні 1933 року людей огортає тиша й байду-
жість. Вони не мають сил, щоб нарікати чи навіть стогна-
ти. Немає кому ховати померлих. Їхні тіла лежать на вок-
залах, біля колій і доріг. У містах таємна поліція ночами
збирає із вулиць трупи й таємно ховає у спільних моги-
лах. Лише в Харкові між лютим і червнем занотували
36
37
38
39
210 1933
майже 3 тисячі таких випадків. Трапляється, що гробарі

до мертвих зараховують іще живих, але надто ослаблих
людей. «Поприбиравши» на одній вулиці, вони не хотіли
туди повертатися наступного дня. Напівживих забирають
разом із мертвими й кидають у колективні могили. Навіть
не стріляють у них — кулі надто цінні.40
Ті, хто ще дихають, харчуються чим доведеться: зіпсо-
ваною їжею, кіньми, собаками, котами, щурами, мураха-
ми, білками, їжаками, воронами, горобцями, жабами і
зміями. Їдять листя, бур’яни, кору дерев і корені очерету. У
нори вливають воду, щоб вимити зерно, яке там заховали
польові миші. Останніх корів годують стріхою з дахів, по-
різаною на шматки й залитою окропом.
Наприкінці весни голод спонукає до крайнощів. Спочатку
починають зникати діти, потім жінки, а потім і чоловіки. Ши-
риться канібалізм: рідше — вбивства заради поживи, часті-
ше — поїдання тіл померлих. Один селянин після смерті дру-
жини, збожеволівши від голоду, з’їв доньку, а потім і сина.
«Я дітей своїх поїв… — каже він сусідові. — І тебе, єслі будеш
багато балакать, з’їм».41 Розкуркулена жінка у відчаї біля до-
роги заманила й зарізала перехожого 12-річного хлопчика,
а його нутрощі дала посмажити родині, яка, нічого не підоз-
рюючи, пустила її переночувати. Інша жінка навіть не усві-
домлювала, що клала свого сина в миску. Італійський консул
повідомляв, що в Харкові батьки самі водять дітей до школи,
бо бояться, щоб їх не викрали голодні люди, що «на дітей
функціонерів партії та ГПУ особливо полюють, бо вони кра-
ще вдягнені. Дедалі жвавішає торгівля людським м’ясом»42.
40
41
Карась А. В. упоряд., Свідчення очевидців про голод 1930–40-х років на
Сіверщині, с. 9 , цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., с. 257.
42
Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., с. 257.
Тільки від 3 січня до 12 березня лише в Київській області

влада реєструє 69 випадків канібалізму.43 Немає сумніву, що
їх насправді набагато більше. У березні, коли Ґарет Джонс
іде до Харкова, у Харківській області офіційно зареєструва-
ли 9 таких випадків, у квітні — 55, у травні — 132.44 Харків-
ська влада просить Москву надати їй інструкції у цій справі.
Москва мовчить.45
І українській, і центральній владі, а тим паче жите-
лям української провінції відомі випадки канібалізму.
Незрозуміло, чому Джонс у своїх щоденниках, репорта-
жах і статтях про людоїдство не згадує жодного разу. Ві-
домо, що він дізнається про нього, повернувшись додому,
з листів німецьких колоністів, які ранньої весни діста-
ються до Німеччини:
Останні два тижні ми харчувалися тільки травою. Я дійшов

до невеличкого пагорба, де лежав мертвий кінь, і трохи його
з’їв […]. Цілі родини лежали непоховані на стежках і у степах.
Ніхто цим не переймався. З’їли усіх котів і собак. […] Люди
харчувалися небезпечними речовинами і здохлою худобою,
були також реальні оповіді про канібалізм…46
13 березня, третього дня мандрівки, сталася ситуація,

якої Джонс не описує ані в щоденнику, ані в жодному з
листів. Дослідник його журналістської діяльності професор
43
44
Там само.
45
46
Written Evidence of Starvation Acquired by Gareth from Berlin on a Trip to Danzig in May
1933, https://www.garethjones.org/overview/article03-2.htm (доступ: 26 січня 2019).
212 1933
Рей Ґамаш пояснює відсутність записів про цю подію тим,

що головним наміром валлійця було виявити голод. Якби
цей інцидент став відомим, це призвело б до того, що Ґарет
втратив би довіру Майського, Уманського, Літвінова й са-
мого Ллойда Джорджа.
Епізод від 13 березня Джонс описує пізніше у двох
статтях для «The Western Mail», а також для американ-
ських газет «New York American» і «Los Angeles Examiner»,
які належали до медійної імперії Вільяма Рендольфа
Герста.
Того дня він важко ступає залізничним насипом і по-
слизається на обмерзлому гравії. Підошви його черевиків
усе тоншають і зношуються, кожен камінь під ногою від-
гукується у ньому болем. Однак його сила духу тримається
на бажанні дізнатися правду та викричати світові те, що він
бачить. Ідучи, він весь час думає про те, як це можливо, що
найжахливіший голод світу трапився у найбагатшому на
пшеницю регіоні планети.
— Почему голод? — питає він усіх зустрічних селян.
— Це не провина природи, це провина комуністів, — від-
повідають йому.47
На одній із невеликих станцій він розпитує групку се-
лян, а вони шепочуть:
— Заради чого ми мали би працювати, якщо в нас за-
брали землю? Заради чого ми мали би працювати, якщо
в нас забрали корів? Заради чого ми мали би працювати,
якщо й так знаємо, що у нас заберуть пшеницю? Комуністи
перетворили нас на рабів.
Усі повторюють: «Немає хліба, немає хліба».
Раптом з’являється поліцейський, добре вгодований чо-
47
Gareth Jones, Reds Let Peasants Starve, «Los Angeles Examiner», 14 січня 1935;
текст із такою самою назвою також у «New York American», 14 січня 1935.
ловік із червоним обличчям, якусь мить слухає, а потім ви-

бухає прокльонами.
— Припиніть говорити про голод! Ви не бачите, що він
іноземець? — кричить той селянам і наказує розійтися, а
Джонса просить показати документи.
Він розглядає дипломатичний паспорт і підкликає од-
ного з чоловіків у натовпі. Той, хоч виглядає, як звичайний
пасажир, виявляється агентом. Вони почергово засипають
Джонса запитаннями, а Ґарет здригається від думки про
радянську тюрму. Але замість ув’язнення агент ввічливо
інформує, що супроводжуватиме його в подальшій подо-
рожі до Харкова. Чоловіка вражає штамп «Бесплатно»
на Джонсовій візі. Вони сідають у поїзд, і Ґарет усю доро-
гу розповідає про свої радянські знайомства, про зустріч
із вдовою товариша Леніна, із комісарами й чиновниками
совєтського режиму, про все тісніші взаємини Літвінова та
Ллойда Джорджа, про його добрих приятелів. Коли вони
доїжджають до Харкова, зачарований агент, мабуть, уже
переконаний, що арешт цього валлійця може спонукати Ра-
дянський Союз, Велику Британію і Сполучені Штати почати
світову війну. У Харкові він тільки проводить Джонса до две-
рей німецького консульства, де чемно з ним прощається.48
У 1930 році Харків, столицю України, Джонс споглядав

з вікна літака й бачив будівельний майданчик, на якому
мали вирости неймовірні хмарочоси, усі кудись бігли, Росія
будувалася.
1931 року, коли він уперше приїхав у це місто, нові бу-
динки й вулиці приємно його вразили. Молодь, сповнена
48
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor, Cardiff 2016, 130–131.
214 1933
оптимізму, йшла вперед. «Ми здолаємо Америку», — кри-

чали вони.49
1933 року бойовий дух кудись подівся, ніхто вже не гово-
рить про перемогу над Америкою. Безпритульні й селяни
благають хліба. Харків і так для мешканців навколишніх
сіл став важко доступним місцем. Попри заборону, вони
намагаються туди дістатися, щоб купити хліба, знайти ро-
боту, харчові відходи чи просто жебракувати.
В українських містах живеться краще завдяки пор-
ційній видачі продуктів. Робітники з державного сек-
тору й чиновники, на відміну від селян, які вирощують
їжу, отримують на неї картки. Розмір порції залежить він
значущості працівника та його місця роботи. Краще за-
безпечені стратегічні для розвитку Радянського Союзу
регіони, до яких в Україні належить тільки Донбас. Як
результат — 80 відсотків продуктів постачають лише 40
відсоткам населення України. Решта, зокрема харків’яни,
бідують. Робітницям «третьої категорії» видають чотири
скибки хліба на день. Коли в Харкові опиняється Джонс,
місто вже 2 місяці бореться із серйозною нестачею хліба.
Однак іноді людям вдається його роздобути. У селах його
взагалі немає.
Саме настала передчасна відлига, і Ґарет бродить ву-
лицями Харкова. Вода з учорашнього снігу розливається
тротуарами й утворює величезні калюжі. Будинки сто-
ять занедбані, будівельні майданчики покинуті. Навпроти
недобудованих хмарочосів підірвали церкву, але дзвіни-
ця не піддалася. Робітники відмовляються розчищати
завали, вважаючи це знаком від Бога. Християни у відчаї
надсилають владі листи, які називають повідомленнями
49
Gareth Jones, 15 Hours to Wait for the Shops to Open, «The Daily Express», 7 квітня
1933, 11.
з самого Неба: «Я, Бог, кажу вам, що колгоспи послані

дияволом»50.
«Дядьку, дай нам трохи копійок чи хліб», — гукають діт-
лахи Ґаретові.
Містом він прогулюється із німецьким віце-консулом.
Перед забитим дошками хлібним заводом сотня обдертих
людей кричить: «Дайте хліба!». Двоє поліцейських пе-
реконує їх, що його немає і найближчим часом не буде.
«Громадяни, це не наша провина», — намагаються пояс-
нити вони, коли натовп охоплює гнів. Ґарет питає в од-
ного з чоловіків, як довго він тут стоїть. Той відповідає:
«Два дні»51. Ніхто з юрби не має наміру відступати, кожен
сподівається, що за мить під’їде машина із хлібом або він
впаде на них просто з неба.
В іншому місці, куди хліб досі постачають, за Джонсо-
вими підрахунками, у черзі стоїть 7 тисяч осіб. Вони при-
ходять приблизно о третій чи четвертій після обіду, щоб
наступного ранку купити буханець. Є багато місць у Хар-
кові, де кількатисячні черги чекають на доставлення всю
ніч на кількаградусному морозі. Біля однієї такої черги за
хлібом, який продають за захмарною ціною, якась жінка,
побачивши іноземця, бурчить: «Бачиш, як тут добре»52.
Хтось розповідає йому жарт: воша і свиня зустрічають-
ся на кордоні Радянського Союзу, воша прямує до країни
Рад, а свиня її покидає. Чому ти йдеш у Росію? — питає сви-
ня. Іду, відповідає та, бо в Німеччині люди такі чисті, що я
ніде не можу знайти для себе місця, тож пошукаю щастя в
СРСР. А чому ти йдеш геть? — питає воша. Бо зараз росіяни,
50
51
Gareth Jones, 15 Hours to Wait for the Shops to Open, op. cit.
52
Свідчення з прогулянки Джонса містом за: «Tell Them We Are Starving». The 1933
Diaries of Gareth Jones, op. cit., 194–200.
216 1933
відповідає свиня, їдять те саме, що і свині, тому мені нічого

не лишається.
Джонс, як завжди, все нотує:
Хліб
Робітник – 800 грамів на день.
Дитина – 300 грамів на день.
Дружина – 300 грамів на день.
Але вже тещі не передбачено нічого, —
пише він про порції для робітників «другої категорії».53

Інші, як один із його співрозмовників, отримують лише
100 грамів на день на себе та дружину.
— Що ви вирощуєте? — запитує Ґарет господаря, яко-
го зустрічає в місті.
— У мене чудове поле бур’янів.54
16 березня Джонс як гість німецького консульства
врешті добирається до офіційної мети своєї подорожі в
Харкові. На цьому заводі виготовляють 80 тракторів що-
дня. Він чув, що вони дотепер працювали тисячу-півтори
тисячі годин, тоді як американські трактори, як правило,
витримують учетверо довше. Але тепер совєти — як запев-
няє його директор заводу — ставлять на якість: виготовля-
ють менше і краще, а техніка має працювати неперервно
аж 2 тисячі годин. Це гордість Наркомату важкої промис-
ловості. На чотирьох радянських заводах загалом цьогоріч
мають випустити 60 тисяч тракторів, а влада хоче, щоб
незабаром річна продукція досягла 140 тисяч. Нещодавно
із підприємства справді треба було звільнити 4 тисячі ро-
бітників, начальники стали суворі, один день відсутності
53
54
на роботі загрожує звільненням, позбавленням картки на

хліб і паспорта, але вони знову найматимуть людей, бо за-
вод почав будувати ще й танки.
Тим часом у місті бракує електрики, нещодавно кілька
тижнів не було світла та вугілля, і навіть актори в Опері хо-
дили між глядачами, щоб трохи зігрітися. «У партері: бага-
то помади і ні крихти хліба»55, — зазначає Джонс.
Зростає кількість функціонерів політичної поліції —
у Харкові їх уже 30 тисяч. Триває русифікація України.
— Усюди переслідування, усюди терор, — розповідають
харків’яни Ґаретові.
Але найбільше його вражають недоглянуті діти вули-
ці, яким по кілька-кільканадцять років і яких не захищає
закон: сироти, безпритульні, втікачі з сільських родин, у
яких закінчився хліб, вони з’явилися на російських вули-
цях після Жовтневої революції і живуть з крадіжок і же-
бракування. Влада боролася із цим явищем, і в 1930 році
Джонс бачив їх нечасто, але тепер, 1933 року, у Харкові зно-
ву роїться від сумних дитячих облич, обмотаних брудним
ганчір’ям.
До зали очікування на залізничному вокзалі, де вони
чекають вивезення, їх заганяють осіб з триста. Один ле-
жить на підлозі, його обличчя почервоніло, вуста розтуле-
ні. Тиф, — коментує хтось поруч.
Ґарет не має сил за цим спостерігати. Відводить по-
гляд, сідає у поїзд до Москви. У коридорі стоїть добре
вдягнена дівчинка з рожевими щічками, в одній руці
тримає іграшку, у другій — шматок тістечка. Мабуть,
вона донька члена партії або інженера, думає собі Ґарет.
Про рівність, яку йому описували комуністи, не може
бути й мови.
55
218 1933
До Москви від прибуває 17 березня.

Після днів, проведених тут на початку місяця, у нього за-
лишилися хороші враження: люди в центрі були тепло вдяг-
нені, схоже на те, що у школі дбають про здоров’я і харчу-
вання дітей, вулицями їздили чудові автівки, у театрі було
багато елегантних людей, а деякі крамниці мали цілком не-
поганий асортимент, хоча вже тоді Ґарет помітив, що доступ
до них мають тільки привілейовані. Під час танців у готелі
«Метрополь» він бачив різнокольорові вогні, фонтани, офі-
ціантів у білосніжному одязі, вино, оркестр, що складався із
14 музикантів, а також інженерів, журналістів і членів партії,
які танцювали та розважалися. Москвичі весь час кудись по-
спішали, тоді він подумав, що голодні б так швидко не ходили.
Цього разу він вибирається до робітничих районів на
околицях міста. На засміченому подвір’ї стоїть дерев’яний
будинок.
— Я хочу побачити, як живуть робітники, — каже Джонс
із порога.
У цій маленькій кімнатці, яку майже повністю займає
ліжко, живе троє людей. В інших кімнатах туляться роди-
ни з шести й навіть восьми осіб.
Йому розповідають, що з Центральної Азії і Північного
Кавказу суне чорна смерть — чума. Тисячі людей уже по-
мирають від тифу. Переповідають слова знайомого: «Мій
брат помер, але так там і лежить, ми не знаємо, коли його
вдасться поховати, бо на поховання стоять черги». Немає
надій на майбутнє, кажуть йому.56
— І куркулі! — вигукує одна з мешканок будинку. —
Зверни увагу, кого називають куркулем. Звичайного селя-
56
нина, який має корову чи дві. Убивають селян, вивозять їх.

Гноблення, гноблення, гноблення.57
— Коли нарешті буде війна? — допитується якийсь се-
лянин. — Усі хочуть війни. Усі повстануть проти дияволів.58
Наступного дня один комуніст гордо пояснює Джонсо-
ві, що завдяки новій паспортній системі нарешті вдасться
позбутися надлишку робітників у містах. Лише з Москви
має виїхати 700 тисяч осіб. Як запевняє чоловік, це будуть
виключно злодюжки, спекулянти, куркулі, приватні тор-
говці й дореволюційні офіцери.
Іншого дня Джонс розпитує відомого комуніста:
— Звідки раптом виник такий високий рівень безробіття?
— Усе йде за планом, — чує він. — Ми навмисне створює-
мо безробіття, щоб люди краще працювали. Якщо все відбу-
вається згідно з планом, то це не вплине на життя людей.59
До того ж — як чує Джонс зусібіч — дуже підводить
транспорт. Постачання взуття із фабрик до села за 50 кіло-
метрів іноді триває до п’ятдесяти днів, при цьому до пунк-
ту призначення доїжджає 25—30 відсотків товару: частина
виявляється низької якості, частину крадуть чи вона десь
губиться. У зворотний бік картопля їде зазвичай 2 місяці.
Часом більшість транспорту зникає дорогою.
У Москві Ґарет зустрічається із найвпливовішими за-
хідними кореспондентами: спершу з Юджином Лайонсом,
потім із Волтером Дюранті. Нам мало відомо, про що вони
говорили. Найімовірніше, все ж про голод, якщо через
кілька років Лайонс скаже — мабуть, дещо заздрісно, — що
у Джонсових репортажах із Радянського Союзу небагато
було того, чого він не чув від американських кореспондентів.
57
58
59
Gareth Jones, Pitiful Lives of Soviet Factory Slaves, «The Daily Express», 8 квітня 1933.
220 1933
Можливо, щоб уберегти співрозмовників, а може, щоб під-

силити автентичність своїх оповідей — розмірковуватиме
Лайонс — Джонс у своїх статтях на перший план висуває
власні спостереження, а не висновки з цих бесід.60
У нотатнику після розмови з кореспондентом «The New
York Times» Ґарет записує тільки: «Я не довіряю Дюранті.
Він досі вірить у колективізацію»61.
23 березня нарком закордонних справ Максим Літві-
нов з почестями приймає Джонса як радника колишньо-
го прем’єр-міністра Великої Британії й охоче відповідає на
запитання. Він настільки довіряє Джонсу, що торкається
секретних тем, наприклад, справи арешту шести британ-
ських інженерів, якою Ґарет має поділитися тільки зі своїм
шефом. Знову звучить назва «Маньчжурська держава». На
думку радянського політика, у той момент це єдиний у світі
регіон, який може спричинити серйозну війну. Японія, вва-
жає комісар, прагне подальшої експансії і може загрожувати
Сполученим Штатам чи СРСР. Усе вказує на те, що це місце
разом із Німеччиною і Росією буде новою ареною головних
подій 30-х років. Зате Літвінов радше не вірить у конфлікт
на Заході, хіба що Гітлер вирішить напасти на Польщу.
Під час розмови радянський комісар хвалить і хвалить
Ллойда Джорджа. Запевняє, що дуже любить з ним зустрі-
чатися, ретельно вивчає його промови й захоплюється його
відвагою. Просить передати йому щирі вітання.62
Ґарет не питає Літвінова про голод в Україні. А якщо
комісар уже знає, що його гість ішов до Харкова пішки?
Джонс не може дозволити собі провокувати нові підозри.
Можливо, він не хоче, щоб запитання про голод політик
60
Eugene Lyons, Assignment in Utopia, New York 1937, 572.
61
62
сприйняв як особисту зневагу. Найкраще, планує він, ниш-

ком вибратися із Радянського Союзу.
У поїзді до Берліна Ґарет зустрічає американців.
— Терор, голод, — нарікають вони. — У нас забрали
паспорти, і ми два з половиною роки намагалися вирва-
тися з Росії. Ми вислали двох працівників у села, де хліба
не було вже півроку. Усі статистики брешуть. Виробництво
знижується, а не зростає. У молодих комсомольців більше
влади і кращі заробітки, ніж у старших, висококваліфіко-
ваних працівників. Багато робітників зникло, коли нава-
жилося критикувати режим. Усі спеціалісти виїжджають.
Тільки Богу відомо, що буде з машинами. Робітники не
мають сил. Усі чекають війни.63
63
Там само, с. 274–275.
Розділ 14
ВИКРИТТЯ БРИТАНЦЯ
«Усюди було чути крики: “У нас нема хліба. Ми вми-

раємо”. Цей крик лунав із кожного закутка Росії, з По-
волжя, Сибіру, Білорусії, Північного Кавказу, Центральної
Азії»1 — гримить Джонсів голос на прес-конференції у
Берліні 29 березня.
Він каже, що в Україні всі чекають смерті. А в Казахста-
ні, як особисто чув, від голоду померло вже аж 5 мільйо-
нів людей.
Губерт Ренфро Нікербокер і Едґар Ансел Маурер, зірки
американської журналістики, слухають його, сторопівши.
«Арешт британських інженерів [концерну “Metropolitan-
Vickers” — М. В.] у Москві — це знак паніки через іще трагіч-
нішу, ніж 1921 року, ситуацію, — веде Джонс далі. — Їхній
процес, що починається в суботу, це лише доповнення до
нещодавнього розстрілу тридцяти п’яти вагомих праців-
ників у секторі сільського господарства, зокрема заступни-
ка наркома Міністерства сільського господарства».2
Політика колективізації і спротив селян, стверджує Джонс,
спричинили найбільшу катастрофу від часів голоду 1921 року.
До цього додалися терор, занепад системи перевезень і фінан-
1
Hubert Renfro Knickerbocker, Famine Grips Russia Millions Dying. Idle on Rise, Says
Briton, «Evening Post Fereign Service», 29 березня 1933.
2
Там само. Йдеться про Мойсея Вольфа, заступника наркома радгоспів.
223
сів, знищення валютної та кредитної систем, через що багато

заводів мусили закритися чи масово звільняти працівників.
Мільйони людей — б’є він на сполох — помирає з голоду.
Слухачі не зовсім розуміють, хто такий насправді Ґа-
рет Джонс. Він не представився журналістом. Нікербокер
у своїх листах пише про нього як про радника Ллойда
Джорджа з міжнародних питань, а Маурер – як про його
приватного секретаря.
Текст Нікербокера «Викриття британця: Росія у тенетах
голоду, мільйони жертв, усе більше облогів», який ще того
самого дня з’являється у «New York Evening Post», наголо-
шує, якими вагомими є Джонсові слова, зважаючи на його
репутацію, чесність і неупередженість, а особливо на те,
що він був першим і єдиним очевидцем, який відвідав цей
регіон після того, як журналістам заборонили туди їздити.
Тому, зазначає автор, варто цю інформацію широко роз-
повсюджувати.
Саме так спершу й відбувається. Окрім статей Нікербоке-
ра й Маурера у «Chicago Daily News», повідомлення з Берліна
того самого дня друкує газета «The Sun» із Балтимора. Наступ-
ного дня, посилаючись на повідомлення агентства «Reuters»
це роблять також британські газети: «The Morning Post»,
«The Daily Express», «The Yorkshire Post» і «The Manchester
Guardian». У наступні дні про цю справу інформують також
німецька «Berliner Tageblatt» й американська «The Time».
Уже наступного після берлінської прес-конференції
дня Джонс виступає в Королівському інституті міжнарод-
них відносин у Лондоні. «Петля затягується на шиї росій-
ського селянина, а навколо витають голод і заслання»3, —
розповідає він.
3
224
Тим часом — як ми вже знаємо — у день повернення

Ґарета до Берліна совєти орієнтуються, що частину шляху
до Харкова Джонс подолав пішки, і посол Майський вима-
гає пояснень в офісі Ллойда Джорджа.
Секретар колишнього прем’єр-міністра від імені шефа
висловлює обурення, що Джонс підтримував ілюзію, ніби
був у Росії за вказівкою Ллойда Джорджа, і повідомляє, що
той вимагатиме пояснень. Однак колишній роботодавець
уже ніколи не напише Джонсові і — окрім формальних
люб’язностей — припинить із ним будь-які контакти.
Він не відповість навіть на листа, надісланого із Берліна
27 березня, у якому Ґарет писав: «Ситуація набагато гірша,
ніж у 1921 році, тож мене дивує ваше захоплення Сталі-
ним»4. Джонс додав, що має для колишнього шефа багато
«першокласної інформації»5, яка повинна його зацікавити.
Надав також перелік осіб, із якими розмовляв за останні
два місяці, серед яких – провідні комуністи й нацисти.
Через два дні після прес-конференції, 31 березня, у
«London Evening Standard» британці читають розлогий
текст, підписаний: «Ґарет Джонс». Він ілюстрований світ-
линою автора у профіль і фотографією малолітніх жебра-
ків із Москви. Перше речення статті представляє Джонса
як одного із приватних секретарів Девіда Ллойда Джорджа,
що ще більше розізлить колишнього прем’єр-міністра.
А в листі до приятельки з університету Марґарет Стюарт
Ґарет пише: «Тепер я журналіст»6.
4
5
Там само.
6
Розділ 15
БАТЬКО — КОМУНІСТ,
А Я — КОМСОМОЛКА
Цього разу сніг дістався лише за Київ, на сході Украї-

ни на мене чекав лише пізньоосінній холод. У листопаді
2018 року із рюкзаком, набитим нотатками Ґарета Джон-
са — за його порадою вісімдесятип’ятирічної давності — я
сів у вагон із твердими лавами найповільнішого з поїздів,
які курсують із Харкова в напрямку російського кордону.
Електричка їхала до Козачої Лопані, передостаннього села
з українського боку. Лави були тверді, як і колись, але обби-
ті бордово-коричневим шкірзамінником та розташовані
одна за одною, по дві лави на трьох осіб у ряду із проходом
посередині. У вагоні сиділи переважно жінки середнього
віку й пенсіонери. На кожній станції напис: «Південна за-
лізниця», а нижче англійською: «South Railway».
Усюди високі паркани, усюди відчувається недовіра, усю-
ди острах. Подумалося, що у стані війни підозріливість — це
природна захисна реакція. За кілька сотень кілометрів
звідси точаться бої, гинуть люди, а згідно з картами кола-
борантів, околиці Харкова, як і Донбас, мають увійти до
складу «Новоросії». А може, ні? Може, ця війна тільки під-
силює людські характери, риси, набуті в часи сталінізму й
тих найтрагічніших подій, які сталися 1933 року?
Єдиний таксист біля залізничного вокзалу в Козачій
Лопані не хоче везти нас до прикордонного села.
226 1933
— Нащо туди їхати? Там нічого немає. Чого ви там шу-

каєте? — влаштовує нам допит.
Ставний чоловік у жовто-блакитному спортивно-
му костюмі з написом «Україна» довго не піддається на
вмовляння, але зрештою погоджується. Він висаджує нас
при в’їзді в село Гранів і бере 50 гривень, далі їхати не має
наміру. Старенька жінка, народжена в 1933 році — того са-
мого, коли тут проходив Ґарет Джонс — саме виливає до
рову з металевого відра помиї. Про Голодомор вона нічого
не знає і не хоче говорити.
— Голод був та й усе. А далі не йдіть, бо вас розстріляють, —
відрубує вона.
Хто розстріляє?
— І кацапи, і українці.
Прикордонники з’являються миттєво й несподівано. На-
ближаються до нас швидким кроком, ймовірно, їх попере-
див підозріливий таксист. Питають, що ми тут робимо, ким
насправді був той Ґарет Джонс і чому ми ним цікавимося.
Також переконуються, що я не фотографую, і хочуть запи-
сати адресу видавництва «Знак», у якому вийде книжка. Зі
мною подорожує історик Роман Романцов, який народився
під Харковом, він потім пояснює, що люди тут досі мають ста-
лінські звички. Усі всіх перевіряють, доносять один на одного.
Дія відбувається на вулиці імені Михайла Калініна.
Коли Калінін був членом політбюро, його дружина сиділа
в таборах. Сталін іноді дослухався до його думки, а Калі-
нін віддячував йому абсолютною відданістю. На ньому та-
кож лежить відповідальність за масові злочини, зокрема за
вбивства польських офіцерів у Катині.
Прикордонники зрештою поступаються, і ми ходимо
вулицею Калініна та розпитуємо її недовірливих жителів
про Великий голод. Кілька з них долають свої підозри.
15. БАТЬКО — КОМУНІСТ, А Я — КОМСОМОЛКА 227
Тетяна, 67-річна жінка, розповідає, що її батькові тоді

було 7 років. Дідуся застрелили активісти на початку ко-
лективізації. Бабуся залишилася з двома дітьми й козою.
Кози в неї не забрали, бо вона не була потрібна в колгоспі.
Завдяки тій козі родина вижила. Тут голод був не найгір-
ший, як здається Тетяні, тут чорнозем, зерно, щоправда, у
людей забирали, але якось можна було вижити. Це все, що
вона пам’ятає з маминих розповідей.
Кілька хат далі живе Ганна, яка народилася 1939 року.
Вона пригадує, що люди говорили про ті часи: врожаї були
хороші, а голод створили штучно. Батьки годували дітей
картопляним лушпинням, варили з нього суп, пекли кор-
жі з конюшини, кожен вигадував, що міг. Спасінням могла
бути поїздка до міста, але не було грошей на квитки. Люди
застрибували на товарні вагони, судомно трималися за їхні
стіни, щоб не спасти, через 40 кілометрів уже не відчували
рук, щоб у Харкові здобути щось їстівне. Хто мав золото,
той обмінював його на скибку хліба.
Із Гранова, першого українського села на шляху з Москви
до Харкова, ми пішки рушаємо уздовж залізничних колій —
дорогою, якою 85 років тому ішов Ґарет Джонс. Позаду себе,
з російського боку, залишаємо Червоний хутір, про який він
згадував у щоденнику, що 180 дітей із тамтешньої школи му-
сило допомагати дорослим у колгоспі. Він писав також про
колії, які вели в Україну, у напрямку «С». Ми припускаємо,
що йшлося про Слатине, плануємо дійти туди ввечері.
Джонс занотував, що це була «найважливіша залізнична
колія в усій Росії»1. Нею до Москви звозили врожаї з Украї-
ни. Нині поїзди вже не перетинають кордону, дорога з Хар-
кова закінчується в Козачій Лопані. Праворуч простягають-
1
228 1933
ся рівні поля й останні будинки села Гранів. Чоловік, який

іде нам назустріч, гнівно гукає:
— Не ходіть по моїй дорозі, йдіть узбіччям. Це моя доро-
га, я її будував. А дозвіл у вас є?
Важко зрозуміти, чи він це серйозно, чи жартує, чи,
може, він — божевільний. Його звуть Володимир, на вигляд
йому 50 років, він представляється росіянином з України.
Про Голодомор він знає тільки те, що хто не хотів пра-
цювати, той голодував, а працьовиті з порожніми шлунка-
ми не ходили. Про голод не варто й питати, було — загуло,
ніхто цього не пам’ятає.
— Ви — бандерівці?! — дратується, коли Роман звер-
тається до нього українською. — Я бандерівців не люблю.
Вони стріляли в батька під Дубно. Мати завжди казала не
вчити мови ворогів. А тепер мій син нервується, що я каца-
пів дивлюся по телевізору. Хто ж тоді мій син?!
Коли ми вже відходимо, він звертає увагу на мою шапку:
яскраву, перуанську, з вовни альпаки.
— Ти краще в ній тут не ходи, одразу видно, що ти не-
місцевий.
Я не зніматиму шапки, бо температура в ті дні нижче
нуля. Ми йдемо порожнім шосе, усюди обвуглена земля —
люди випалюють бур’яни, кому ж захочеться їх косити. Окрім
того, тут немає кому працювати, жителів усе менше, молодь
прагне виїхати в Харків, а ще краще — в Польщу чи, якщо ко-
мусь пощастить отримати візу, на Британські острови.
Через півтори години доходимо до великого села біля річ-
ки — Козачої Лопані, у якій перед цим вийшли з електрички.
Дуже-дуже давно, коли ці незаймані в той час землі назива-
ли Диким полем і сюди з’їжджалися люди з Центральної
України, її заснували козаки. Лопань — це річка, назва якої
означає криницю серед болота.
Перед однією з перших хат стоїть дві жінки, почувши

слово «Голодомор», одна з них починає плакати.
— Мама розповідала, що вони ходили в поле шукати по-
мерзлу картоплю. А коли вдавалося знайти шматок хліба,
його загортали в марлю і так смоктали, облизували, щоб
надто швидко не з’їсти.
Жінка у придорожньому кафе, де ми зупинилися на обід,
застерігає, що ніхто нас до хат, найімовірніше, не пустить:
тут небезпечно, та й ви, може, вбивці чи щось таке.
На щастя, нас впустили у школу. Діти записують відео
з віршиками до Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні
1932—1933 років, який припадає на четверту суботу листо-
пада. Ми слухаємо:
Не стануть свідки із могил,

Вони ж тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил,
А за селом росли могили.
Хто відповість за ту біду,

Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну убила гордість, пісню, силу?
У Козачій Лопані уже немає людей, які б пам’ятали Го-

лодомор, але у школі збереглися спогади, зібрані кілька ро-
ків тому.
Марії Василівні Федоренко тоді було 9 років. На почат-
ку голоду вона з батьками, сестрами (Танею, Галею, Олею,
Вірою і Дарією) та братами (Григорієм, Максимом і Пав-
лом) харчувалися картоплею, потім цукровими буряками,
а коли активісти позабирали з хат усе їстівне, що змогли
знайти, вони викопували гнилу смердючу картоплю, яку
230 1933
закопали на подвір’ї рік тому на випадок біди. Мама готу-

вала з неї деруни. Спухлі люди блукали селом, згадувала
Марія, поки не віддавали Богові душу. Померлі лежали
перед хатами. Ховали їх разом, по кільканадцять осіб,
могил не підписували. Дотепер невідомо, хто де лежить.
Степан Іванович Дихало, хоча мав тоді тільки 5 років,
назавжди запам’ятав ті події. Важко забути, коли голод і
корчі в животі мучили його і вдень, і вночі. Люди поми-
рали щодня. А його сусідка тітка Фекла поїхала зі своїми
синами — Петром та Іваном — у Харків і повернулася без
них. Залишила їх на вокзалі, сподіваючись, що хтось їх
прогодує. Сама вона вже багато днів не мала для них ані
крихти хліба, ані картопляної лушпайки. Потім жінка довго
шкодувала й шукала по селах синів, але вже ніколи їх не
знайшла. «Сьогодні це страшно згадувати і важко говори-
ти», — розповідав Степан, який знаючи, що зробила тітка,
тремтів від думки, що і його батьки покинуть. «Багато лю-
дей не поверталося — вони помирали з покритою снігом
надією на порятунок». У нього на очах більшовицький ак-
тивіст вихопив із рук матері останній шматок хліба, кинув
на землю й розтоптав. «Така була більшовицька милість
для бідних українських дітей».
Поліна Іванівна Харченко також згадувала, що помира-
ли цілі родини, по п’ять-сім осіб, і не було кому їх поховати.
Із Козачої Лопані зникли коти й собаки — усіх поз’їдали
люди. Потім харчувалися воронами й горобцями, а суп ва-
рили з дубового та яблуневого листя.
Родина М. С. Денисенко переїхала сюди в 1925 році.
Їхнє багатство полягало в тому, що вони мали одну корову
і 4/5 гектара землі. Під час розкуркулення у них забрали
все. Уже взимку 1932 року діти перестали ходити до школи.
Босі, напівголі й голодні вони блукали селом. Вже й забу-
ли про існування хліба. Із зернят, знайдених десь колосків,

мати пекла коржі. Щоб додати смаку, доливала розсолу.
Коли і це закінчилося, родина харчувалася тичками куку-
рудзи й соняшника. Вони їх рубали, сікли й варили. Навес-
ні їли коржі з трави і кропиви. Тільки до кінця 1932 року в
селі від голоду вмерло більше ста людей, серед яких 59 ді-
тей. Потім ставало все гірше. У лютому 1933 року, за місяць
до того, як у селі побував Ґарет Джонс, захворіли й померли
від недоїдання наймолодші Ганнуся й Дарина. Мама пані
Денисенко довго плакала, питала Бога, чому не забрав її,
а дітей.2
Ми йдемо через Козачу Лопань, чорний напис на жов-
то-блакитному тлі на одній зі стін — «Козацькому роду
нема переводу». За селом дорога веде лівим боком колій,
далі — рівнина чорних піль тягнеться аж до горизонту. Ми
минаємо наступні села: Нова Козача, Цупівка, Прудянка.
Можливо, звідси Джонс повернув на схід, до села Токарів-
на, бо в щоденнику записав: «Із Т. я йшов годину. Говорив з
усіма. Усюди ті самі історії…»3.
Антоніна розповідає нам, як її дід і баба, які жили тоді в
селі, що розташоване на південний схід від Харкова, виріши-
ли ціною наймолодшої дитини — її батька — врятувати стар-
ших чотирьох. Годували їх рештками картоплі й бур’янами,
а дворічний Олексій не отримував нічого і весь час спухав.
Спав цілими днями від безсилля. До весни вижив просто ди-
вом. Жив досить довго, до 1979 року. А його мати щодня пла-
кала — згадка про дитину, приречену на смерть, не давала їй
спокійно померти. Коли на початку голоду вона взяла з поля
п’ять колосків, по одному на кожну дитину, і це виявив акти-
2
Свідчення, які записали учні та вчителі школи і зберігають у шкільному архіві.
3
232 1933
віст, жінка на колінах благала його зглянутися. Колоски він

конфіскував, але її, на щастя, не покарав. Перед смертю вона
марила: «Віддай мені ті колоски, бо діти вмирають».
У селі Слатине в кафе висить плакат з репертуаром
Харківської опери: анонс концерту, присвяченого жертвам
Голодомору, а «Радіо Свобода» інформує, що в київському
архіві знайшли крихти темної маси, що мала бути хлібом.
Вони були загорнуті в папір, на якому написали послання
до нащадків:
Тут зберігається зразок хліба, який їли селяни навесні 1932

року. Ми, кияни, поки ще маємо хліб і ще порівняно не пух-
немо з голоду, хоч і страшенно недоїдаємо. Який же страш-
ний голод! Додаю приклад селянського хліба. Склад цього
хліба мені невідомий. Написав: Олексій Сорокін, киянин.4
З кафе ми йдемо до сільської адміністрації, щоб запита-

ти про найстарших жителів села. Чуємо, як старенька про-
сить соціальної допомоги, у неї тільки 1 600 гривень пенсії,
але працівниця адміністрації пояснює, що це забагато, щоб
отримати субсидію.
Ставний і не дуже говіркий сільський голова дивується,
що вже втретє сьогодні хтось питає про Голодомор. Ми по-
яснюємо, що це питали від нашого імені жителі сусіднього
села, телефонуючи з тамтешньої школи. За мить з’являєть-
ся молода вчителька, а голова пояснює: так складається, що
вона також буде збирати інформацію про голод. Який збіг
обставин, каже потім Роман, бо ще вранці чув в адміністра-
ції, що про свідків ніхто не знає і не зможе нам допомогти.
З учителькою ми домовляємося на наступний ранок.
4
https://www.radiosvoboda.org/a/holodomor-xlib-znaxidka/29608903.html
(доступ: 26 січня 2019).
На ночівлю нас запрошують Наталія і Олексій, яких ми

зустріли випадково. Вони переїхали сюди 4 роки тому, вті-
каючи від війни на Донбасі. Обоє — геологи. Вона родом
із Харківщини, він – із Росії, але вважає себе українцем, і
трапляється, що родичі уїдливо називають його бандерів-
цем. Він працює у державній Харківській геологорозвіду-
вальній експедиції, якій саме вимкнули опалення і треба
працювати в куртках. Вона виховує двох доньок і як без-
робітна отримує двісті гривень соцдопомоги. Вони живуть
у непотинькованому будинку на краю села, до якого треба
йти зламаним містком над річкою Лопань, серед високого
очерету й випаленої трави. Спочатку сім’я тулилася в одній
кімнаті, але нещодавно Олексій добудував спальню. У
туалет вони досі ходять на вулицю. На вечерю, притиснені
одне до одного за маленьким столом у кухні, ми їмо гарбу-
зову кашу: із пшоном, молоком і родзинками. Наталія роз-
повідає, що під час Голодомору померло шестеро з дев’яти
дітей її прабабусі Віри й прадіда Івана. Щоб решта могла
вижити, батьки годували їх м’ясом мишей, котів і собак.
На городі вони закопали банку квасолі й періодично бра-
ли звідти жменьку. Раціон доповнювали травою. Наталина
бабуся до кінця життя десь ховала картоплю — на випадок,
якби хтось знову намагався заморити їх голодом.
Уранці вчителька, з якою ми маємо ходити до свідків
Голодомору, спізнюється на півтори години, зрештою від-
повідає на дзвінок і пояснює, що все ж не буде збирати спо-
гадів — так вирішила директорка школи. На щастя, має-
мо адреси, йдемо самі. Люди нам не довіряють, і перш ніж
впустити в дім, якщо взагалі пускають, треба довго їх пе-
реконувати, що ми маємо добрі наміри.
Михайло Іванович учора відсвяткував 92 роки, приймав
гостей, тому перепрошує, що він трохи «вчорашній». Однак
234 1933
чоловік без проблем ділиться з нами спогадами — давні по-

дії пам’ятає майже так само, як і вчорашнє свято. Він вмо-
щується у кріслі. Його помешкання доглянуте, усе в кімна-
ті — стіни, лампи, прикраси — салатового кольору.
Він народивсь у родині колгоспників у селі Стасіво, за
70 кілометрів від Києва. Майже всі там стали колгоспни-
ками, бо до єдінолічніков, тобто до селян, які мали власне
господарство, завжди було гірше ставлення: «Це не так, те
не так», до них весь час через щось чіплялися. Коли настав
1933 рік, Михайлові виповнилося 7 років, а голод — як він
пам’ятає — був тотальний: «ні картошки, ні жита». Пшени-
ці там не вирощували, бо усюди був пісок. А ще податок,
невідомо з чого, треба було платити. Батьки й забули, яко-
го кольору рублі. У колгоспах платили небагато, робітників
вважали дураками. А ще цей колгосп був винятково бід-
ний, платили 10 копійок за «трудодень», тобто роботу від
світання до смеркання. Взимку не так довго, але влітку — з
п’ятої ранку до пізнього вечора. Годинника ні в кого не було,
тому сонце відмірювало години роботи. «Ясний день» — так
у Росії називали години, проведені в полі. Батько Михайла
був візником. Мама займалася в колгоспі багатьма речами.
Вони зникали вранці, поверталися майже вночі, а семиріч-
ний Михайло займався молодшими братами, годував курей
і порося, поки активісти його не забрали. Братам мусив
давати їсти, але коли настав голод, їсти вже не було чого.
Тож хлопці ходили збирати жолуді, чистили їх і розтира-
ли, а мама ночами випікала коржики. Вони були такі несмач-
ні, що хотілося блювати. Михайло їв, а коржі поверталися на-
зад. Раз він пішов із мамою в сосновий ліс шукати гриби, ще
до тієї трагічної зими. Дорогою на полі у полотняний мішок
вони нарвали колосків двадцять жита. Мама хотіла їх помо-
лоти і зварити суп. Але їх зупинило керівництво району й
перевірило: за крадіжку зерна їм загрожував розстріл. Ми-

хайло плакав, якось його пожаліли, не покарали, забрали
тільки мішечок із колосками. Все те село було відлюдним,
і активісти нечасто туди заглядали. Батько спокійно робив
деревне вугілля. Їздив із ним часом у Харків, ходив вулиця-
ми: «Кому вугілля?». Мішок продавав за 5 рублів, привозив
у село трохи їжі. Довго вони мали й корову, і вона їх врятува-
ла. Усі вижили: один брат помер місяць тому, каже Михайло,
другий ще живий. Але в інших хатах люди помирали цілими
сім’ями, і вікна в таких будинках потім забивали навхрест
дошками. Забиті вікна означали, що всі в домі померли. Тоді
йдеш селом, і кожні сто метрів лежить труп, дехто ще був
живий і стогнав, щоб йому дали щось поїсти. В агонії вони
задовольнялися будь-чим. Якщо поруч корова наклала лі-
пьошку, перепрошую, що так кажу, — продовжує Михайло, —
то їли коров’яче гівно. Рятувалися, хто як міг. Але нічого це
не давало — незабаром помирали. Михайлів батько раз ішов
на станцію, біля дороги лежав його знайомий, а поруч хтось
спорожнився… Ой, не треба про це говорити, не треба, осми-
кує Михайла дружина, а мені забороняє записувати. Однак
чоловік продовжує, він же не вигадує, така була історія. Тож
ледь живий знайомий благає: «Підгорни, будь ласка, бо я не
дотягуюсь до тієї купки, а так ще зможу щось з’їсти». Такий
був голод.
— У наступні роки було трохи легше, але й потім у
нас багато забирали, — згадує Михайло. — І картошку,
і жито, і все як податки ми це називали «єжовщиною» —
від Миколи Єжова, начальника НКВС. Дякувати Богу, мені
ніколи ті події не снилися. Тоді я цього не знав, але тепер
знаю, що це був геноцид.
Ми сидимо у Михайла, він розповідає, аж тут дзвінок у
двері. Його дружина Любов виходить, потім повертається
236 1933
і каже, що по нас приїхала поліція. Ми виходимо на по-

двір’я, поліцейських двоє, а з ними прищавий чиновник,
на око приблизно тридцятилітній, увесь у чорному і зі
шкіряною сумкою через плече. Він спеціально приїхав із
Дергачів за кільканадцять кілометрів звідси, бо околиця-
ми шириться звістка, що крутяться тут чужі й розпиту-
ють про голод.
— Навіщо? Чому? Давайте паспорти…
Ми питаємо прищавого, хто він. «Влад», — називає тіль-
ки ім’я. Ми до нього звертаємося на «Ви», він нам тикає
і наказує писати пояснення. Але якою мовою? Я не пишу
українською. Може, ви напишете? Він телефонує начальни-
кові в Дергачі, той радить йому написати самому. Влад має
новий клопіт: немає ні паперу, ні ручки. На щастя, поліцей-
ські йому позичають. Він списує дрібним почерком півтори
сторінки А4. Ми півгодини стоїмо на морозі й чекаємо.
Перед домом іншого Михайла, в іншому кутку села, схо-
жа історія. Там нас боялася пускати дружина, а тут – донь-
ка. Ми довго її переконуємо, вона каже, що батько нічого не
пам’ятає, але зрештою запрошує нас увійти.
Михайлові Тимофійовичу під час подорожі Джонса
було шість років, і він жив за 7 кілометрів від Слатиного.
Це був час розкуркулення, каже він. У кого ще залишали-
ся сили, той після розкуркулення їхав у Сибір, на Соловки,
до Омська. У людей забирали все. Корову, їжу, — все, все,
все… Забирали, забирали, розкуркулювали й у Сибір. Що
я можу вам сказати? — питає він. Кожен намагався вижи-
ти, як міг. Батьки працювали в Харкові. Батько ковалем
на заводі, де виготовляли ваги, мама на кондитерській
фабриці. Кондитерські вироби під час Голодомору? Не
для нас, ми їли ріпу, відповідає Михайло. Ми рятувалися,
чим могли.
Нам час іти. Завидна хочемо добратися до Дергачів.

Наприкінці села перед домом стоїть чоловік із сокирою, у
нього закривавлена права рука.
— Конфіскацію їжі люди називали «червона мітла», —
каже він, коли ми питаємо про Голодомор. — Дід решту бо-
рошна заховав у даху, отут, саме в цій хаті.
Ми вже виходимо з села, коли зустрічаємо групку дітей.
Разом із ними вчителька, яка мала з нами збирати спогади,
але їй заборонила директорка. Вона пояснює, що зрештою
пішла з учнями тільки до однієї особи. Усі зосереджено
слухають стареньку, яка вийшла за ворота. Варвара Гри-
горівна, 1927 року народження, розповідає про давні часи.
Голодомору вона не пам’ятає. Люди щось розповідали, що
надто сухо було, вони збиралися разом і ходили до Бога
просити дощу.
А комуністи їжі не забирали?
— Невідомо, — відповідає пані Варвара.
А як ваша родина вижила?
— Усе ж дешеве було. Не те, що зараз. Я скумбрію люблю,
але не куплю, бо не можу собі дозволити. 2 200 гривень
пенсії. Справжній Голодомор у нас тут зараз, — так би я По-
рошенку сказала, якби його побачила.
А чим займався ваш батько?
— Не раз повертався вночі. «Що ти робив, тату?». «А одне
питання вирішував, щось з’ясовував», — відповідав він. На-
приклад, з’ясовував, чому комусь підвищили зарплату.
Батько був у партії, комуніст. А я — комсомолка.
Ідемо далі — через залиті осіннім сонцем і замерзлі
чорноземи, уздовж колій і річки Лопань, через села Без-
руки, Ємці, Білаші, між похилених хатинок і непотинько-
ваних будинків. Людей нам трапляється небагато. Андрея
Халупа, авторка сценарію до фільму про Джонса, надсилає
238 1933
мені повідомлення з Нью-Йорка: «Ти коли йдеш, маєш собі

співати. Валлійці обожнюють це робити. Ґарет співав на-
віть зі своїми викрадачами біля вогнища».
Десь поблизу цього місця люди казали Джонсу: «Багато
хто помирає. Залишились тільки буряки. Ми не маємо сил
на весняну посівну». Червоноармієць застерігав його від
диких зголоднілих українців.
Дідусь одного з чоловіків, якого ми зустрічаємо, — полі-
цейський, а ще цікавиться історією, зокрема цим Великим
голодом, але не хоче з нами розмовляти. Неподалік Дергачів
на горизонті праворуч з’являються єдині під час нашої подо-
рожі українською рівниною пагорби. Місто назване на честь
козака Деркача. Нині тут 20 тисяч мешканців. Я собі думаю,
що це, мабуть, тут поліцейський агент перевірив у Джонса
документи, посадив його на поїзд і відвіз до Харкова.
У той час Анастасія Іванівна Лук’янова5, яка так само,
як і Ґарет, народилася 1905 року, їла траву й зогнилу кар-
топлю. Коржики пекла з чого виходило. І хоча вони були
несмачні, чоловік вдячно казав: «Дякую, ми щось з’їли». У
кого біля дому був город, той не пухнув від голоду. Часом
вона з батьками ходила в Росію — під Білгород, де Джонс
вийшов із поїзда, — щоб виміняти одяг на їжу. На початку
голоду її батько віддав свою шинель і ватяні штани за три
пуди жита. Потім родина продавала інший одяг. У пошу-
ках їжі вони ходили багато й далеко, поверталися вечора-
ми, з обдертими стопами. Дорогою натрапляли на все біль-
ше трупів: селяни зазвичай помирали за роботою в полі.
Анастасія Іванівна Гаврющенко, на рік молодша від
Джонса, згадувала, як голодні люди ходили вулицями Дер-
гачів, виснажені й усе безпорадніші. Одного разу, невідо-
5
мо, чи це було перед зимою чи після неї, мама приготувала

коржі з грубо перемеленого борошна й поставила на столі в
саду. Запах їжі привабив хлопця з села. Він наївся коржів і
через годину помер.
Ростислав Григорович Сахно, пізніше — мешканець
Дергачів, під час голоду мав сім років і жив у Харкові. Поки
в домі було якесь золото й коштовності, він ходив із мамою
у валютний магазин «Торгзін». Навколо не було чого їсти,
а там полиці вгиналися від представлених товарів. По хліб
вони йшли на вулицю Губернаторську. Їм виділяли 200
грамів на особу. Пізніше бувало, що хліба не давали зовсім,
і бабуся Тамара померла від голоду 18 квітня, через місяць
після того, як Джонс виїхав із Росії. На вулицях пан Сахно
бачив трупи, зазвичай тіла селян, які прийшли до Харкова
в пошуках хліба. Тіла з вулиць збирали кінними возами.
Історикиня Людмила Кудлай каже мені, що ще 10 років
тому, коли вона збирала спогади, свідки не дозволяли їй
вмикати диктофона — понад 70 років минуло після Голодо-
мору, а вони все одно боялися помсти. Вона розповідає, що
всі з околиць ішли до Харкова, місто було єдиним місцем,
де можна було вижити. Її родина також прийшла сюди з
села і так врятувалася. Але не вся. Від голоду померла пер-
ша бабусина дитина. Зморених голодом дітей підкидали
в переповнені сиротинці, на вокзали, залишали в місцях
великого скупчення людей, сподіваючись, що хтось їх за-
бере й нагодує. І не тільки немовлят. Кількарічним дітям
батьки пояснювали: «Посидь тут трошки, почекай, я зараз
повернуся». Але не поверталися. Потім — як Антоніни-
на бабуся — страждали від почуття провини. Для жінок,
вважає Людмила Кудлай, найбільшою карою був плач і не-
можливість нагодувати власних дітей. Невідомо, скільки
їх померло, ніхто не рахував дитячих смертей, говорить
240 1933
історикиня. І переповідає спогади Івана Митрофановича

Бондарцова, якому 1933 року було 14 років.
У Харкові на вози й вантажівки з вулиць забирали
мертвих, напівживих і сиріт. Його також забрали, вивез-
ли за місто, схопили за руки й ноги та разом із померлими
вкинули до викопаної ями. Яка дитина спромоглася з неї
вилізти, ту забирали до сиротинця. Решту, разом із помер-
лими, закопували живцем. Івану вдалося вибратися. Він
потім блукав між колгоспами й сиротинцями, п’ять разів
дивом уникав смерті, на кожному кроці був свідком того,
як помирали інші.
Із Дергачів ми рушаємо до передмістя Харкова. За пре-
зидентства Віктора Ющенка тут побудували Меморіал
жертвам Голодомору. Великий монумент задумано як ро-
дину з чотирьох людей. Мати простягає руки в напрямку
Києва, благаючи про допомогу. Батько, споглядаючи на
Москву, затискає кулак правиці на грудях поверх тради-
ційної вишиванки, лівою рукою прикриває голову босого
сина. Той судомно тримається материної спідниці. Донька
притискається до батькових ніг.
Донедавна єдина в цих місцях експозиція, присвячена
Голодомору, була у школі в селі Волохів Яр, за кілька десят-
ків кілометрів на південний схід від Харкова. Під час Другої
світової війни там загинуло 230 людей, а під час Великого
голоду — аж 2 тисячі. Багато хто втік. Кількість населення
Волохового Яру зменшилася тоді з десяти до п’яти тисяч.
Пам’ятник жертвам стоїть тут поряд зі зруйнованою моги-
лою одного з відповідальних за їхню смерть — комуніста
Костюченка, тодішнього голови міськради, якого вбили се-
ляни. Тріщина на монументі символізує розколину в історії
народу. Перед тим, як з’явився пам’ятник, учні поставили
тут дерев’яний хрест, а поряд посадили калину — символ
України. Її одразу хтось знищив — директор школи здога-

дується, що місцеві комуністи. Ілля Миколайович Олефір,
показуючи мені музей, зізнається, що книжки й експонати
він купував за власні гроші.
Нову, не набагато більшу експозицію мають відкри-
ти біля пам’ятника Голодомору під Харковом найближчої
суботи, але робітники вже зараз на хвильку пускають нас
усередину. Там виставка традиційного українського вбран-
ня, сільськогосподарських інструментів, червоний прапор
із написом «Хай живе світова революція», фотографії, на
яких задокументовано Великий голод, інформація про
кількох важливих осіб, є тут і «Ґарет Джоунс». І підпис:
«Британський журналіст, який після подорожі в Україну
першим у березні 1933 року розповів у західній пресі про
Голодомор». Перед музеєм на великій чорній таблиці —
кількість голодних смертей в Україні 1933 року: 17 – за хви-
лину, тисяча – за годину, 25 тисяч – за добу.
Є і вітрина, присвячена тракторному заводу в Харкові,
тому, який був офіційною метою поїздки Джонса в Україну.
Ще 1930 року, коли Ґарет пролітав над Харковом, місто
вразило його будівництвом приголомшливих хмарочосів.
Коли через рік він побачив їх зблизька, можливо, йому
згадалися будинки на Волл-стрит, де він тоді працював.
Будівництво сучасного, на взірець американських небося-
гів, Держпрому, тобто Будинку державної промисловості,
почалося 1925 року. Сорока п’ятьма тисячами вікон і сім-
надцятьма гектарами скла обшили конструкцію з бетону
та сталі, яка була найвищою в Харкові, тогочасній столиці
України, та й у всьому СРСР. Звідти керували українським
голодом.
Через кілька місяців після візиту Джонса до Харко-
ва 1933 року в будівлі Держпрому застрелився Микола
242 1933
Скрипник, провідний комуністичний діяч, звинувачений

у націоналізмі.
Як на суботній вечір 2018 року місто видається напівви-
мерлим. Жодних іноземців. Коли ми на вулиці розмовляє-
мо польською, то привертаємо увагу перехожих.
Роман каже, що аж кожен п’ятий мешканець підтримує
Росію та хотів би приєднати до неї Харків. Це не означає, що
решта проти Москви. Багато хто волів би «російську Украї-
ну». Вулична реклама концертів і розважальних вистав
тут російською мовою. Нещодавно відбудували знищену
в 1930 році Мироносицьку церкву. Про її історію, руйну-
вання й воскресіння на мармурових таблицях інформують
металеві написи — також російською. На майдані Свобо-
ди, який із висоти пташиного польоту нагадує лампочку,
колбу якої утворює більший за все навколо Держпром, об-
лаштували місце пам’яті героїв війни з Росією. Тут є ма-
люнок Гітлера, який по-дружньому поплескує Путіна по
щоці, і величезний снаряд із наклеєним написом: «Ганьба
фашистській Росії». Більшість підписів та інформації —
російською.
Уранці ми їмо посмажені з салом яйця та їдемо на
метро до станції «Тракторний завод». Головна будівля
підприємства не надто змінилася з часів Джонса. Однак
тоді завод був розташований за 15 кілометрів від міста, а
сьогодні він на його околиці. Тодішній директор говорив
Ґарету про покращення якості тракторів, велику ефектив-
ність виробництва, дисципліну робітників і два радгоспи,
які забезпечують їх продуктами. Робітники і собі розпові-
дали про харчування на харківських заводах: про гнилу
капусту й ложку каші на людину. Однак один з останніх
директорів заводу скаже нам, що помешкання для робіт-
ників спеціально будували без кухні, щоб зняти наванта-
ження з жінок, які мали працювати, а харчування роди-

нам забезпечували їдальні.
Ми зустрічаємо його випадково у великому парку по-
ряд із житловими будинками. Він стоїть біля мармурового
постаменту з моделлю першого трактора, який виготов-
ляли в Харкові. Петро Тодоров директором заводу був із
1996 по 2005 рік, потім без успіху балотувався у мери, але
коли ще в 70-х роках обіймав посаду директора ХТЗ з еко-
номіки, виробництво тракторів було найбільшим в історії.
Ці житлові будинки, розповідає він, будували разом із за-
водом, з 1928 року. Радянський Союз іще не підтримував
нормальних дипломатичних відносин із західними краї-
нами, але допомогти при будівництві підприємства й бу-
динків зголосилися американці. Спершу радянські інже-
нери поїхали до Сполучених Штатів, щоб вивчити сучасне
виробництво, а в 1930 році на будівельному майданчику
під Харковом з’явилися американці — вони брали участь у
плануванні й зведенні заводу й соцмістечка поряд із ним.
Люди називали ці висотки «американками». Квартири
там — це дві кімнати без кухні. Біля місцевої їдальні був
запланований палац культури з яслами для робітничих
родин, садочком і школою, а також зі спортивним комп-
лексом. Цей план, визнає Тодоров, вдалося втілити тільки
частково. На заводі працювало 50 тисяч робітників. Бага-
то хто втікав сюди від репресій, приїжджали навіть старі
люди й «антикомуністичні елементи», чиї кар’єри почи-
налися за царя. І безліч селян. Хохли, як їх називає ко-
лишній директор. Вони дивувалися: «Як це без свині, без
кухні в домі можна жити?». Вони ж були з села, звикли
мати господарство. Почали заводити у квартирах поросят
і курей, будувати хлівці, курники. А коли вже все це було
в халабудах, то й кухню мали якось облаштувати, тому
244 1933
робили їх у передпокоях, тож у нинішніх мешканців вони

досі там. Ех, соціальне містечко втілити не вдалося, зітхає
колишній директор. Це можна по-різному трактувати, але
гадаю, каже він, що суспільство як тоді, так і тепер не гото-
ве до такого експерименту.
Тодоров повертається до новішого будинку, зведеного в
50-х роках, фасад якого обернений до пам’ятника трактору.
Я там живу, зітхає, у мене гарний вид на парк, і я щодня
дивлюся собі на трактор. Він не каже, чи його квартира, як
і інші, була побудована без кухні.
Голодомор? Директор зазначає, що він не-харків’янин.
Народився на Донбасі, у селі, яке тепер поділене між Украї-
ною і колаборантами, його рідний дім зруйнували. Він
стверджує, що його батьки — обоє трактористи — голоду не
зазнали. Усе залежало від активістів. Там, де сумлінно ви-
конували накази Москви, там люди помирали. А найгірше
поводилися свої — так уже є в Україні, тут охоче виконують
накази.
А в Харкові, замислюється колишній директор, не знаю,
голоду, мабуть, не було, по-різному бувало. Хоча в селі,
певно, було легше. Принаймні тим, хто працював, велося
краще.
Комуністи, солдати Червоної армії, люди поважного
віку й не-патріоти («ті, які українців називають бандерів-
цями») — це чотири групи, які, на думку харківської істо-
рикині Людмили Кудлай, не вірять у Голодомор. Вважають,
що однаково недоїдали в ті часи в усьому Радянському
Союзі, а розмови про більший голод в Україні пояснюють
націоналізмом. Вважають цю справу політичною, а не іс-
торичною.
Є ще історія Романа — історика, який супроводжує мене

усю подорож.
Роман народився на початку 80-х років. Його дідусе-
ві Івану 1933 року було 7 років, і він страшенно спухав від
голоду. Прабабуся Анастасія, щоб урятувати дітей, пішла
пішки в Росію: все родинне золото обміняла на трохи їжі.
Дідусь вижив, але про ті події ніколи не хотів говорити. Ро-
ман пізніше у списках померлих знайшов його тітку та двох
малолітніх двоюрідних братів. Бабуся розповідала, що в се-
лах навколо їхнього містечка пліткували про канібалізм.
Ми сидимо у придорожньому кафе з весільною залою.
У меню: різні види котлет, салати з оселедцем, одеські
вина, є навіть мідії. Ціни невисокі, як на Європу, але для
пересічного українця дорого їсти поза домом, тож ми тут
єдині відвідувачі.
Чекаємо, поки нам підігріють готові страви з холодиль-
ника, аж раптом Роман виймає із сумки й показує мені
шматок висушеного хліба. Він завжди носить такий зі со-
бою. «Про всяк випадок».
Розділ 16
МАСШТАБНА СМЕРТНІСТЬ
ЧЕРЕЗ ХВОРОБИ,
СПРИЧИНЕНІ НЕДОЇДАННЯМ
Коли Ґарет виголошує промову в Лондоні, у Москві вже
мало би стати гаряче.
Днем пізніше, останнього дня березня 1933 року, у «The
New York Times», в якому раніше ніхто і словом не обмо-
вився про прес-конференцію у Берліні, на цілу сторінку
вийшла стаття з неочікуваною назвою «Росіяни голодують,
але з голоду не вмирають»1. Найвпливовіший і найвідомі-
ший із московських кореспондентів Волтер Дюранті кри-
тикує «страхітливі історії» та зухвало глузує з валлійця:
У серці дипломатичної дискусії між Великою Британією і Ра-

дянським Союзом про обвинувачених британських інжене-
рів, спираючись на британські джерела, американська преса
сіє паніку через голод у Радянському Союзі, де «тисячі вже
померли, а мільйонам загрожує голодна смерть».
Джерело цієї паніки — Ґарет Джонс, колишній секретар Деві-
да Ллойда Джорджа, який нещодавно провів у Радянському
Союзі 3 тижні та зробив висновок — як він повідомив автору
цих слів — що країна стоїть «на межі катастрофи».
Містер Джонс — це кмітлива людина із жвавим мисленням,
він навіть завдав собі труду вивчити російську мову, якою го-
1
Walter Duranty, Russians Hungry, But Not Starving, «The New York Times»,
31 березня 1933.
247
ворить абсолютно вільно, проте ваш покірний слуга вважає,

що оцінки містера Джонса надто поквапливі, тому й запи-
тав, на чому вони ґрунтуються. З’ясувалося, що містер Джонс
влаштував собі 40-мильну прогулянку селами навколо Хар-
кова й засмутився побаченим.
Я відзначив, що це доволі непоказна частина дуже великої
країни, однак ніщо не могло змінити його переконання у не-
минучості лиха.2
Дюранті у своїй статті написав речення, яке швидко стає

знаменитим: «Грубо кажучи, неможливо приготувати омле-
ту, не розбивши яєць»3. Він порівнює більшовиків — які так
уперто прагнуть реалізувати свої плани, що їм часто бай-
дуже до жертв, — із генералом під час війни, який наважу-
ється на відчайдушний напад. Запевняє, що після розмови
із Джонсом у Москві він вичерпно дослідив справу примар-
ного голоду. Розпитував у радянських комісаріатах й іно-
земних консульствах, розмовляв із британськими спе-
ціалістами, які працюють у Росії, та багатьма знайоми-
ми, — і росіянами, і іноземцями. Висновок: «Умови життя
погані, але голоду немає».
Із серйозною нестачею продуктів харчування бореться вся

країна — за винятком поодиноких державних чи кооператив-
них господарств із хорошим керівництвом. Великі міста й ар-
мія належно забезпечені їжею. Не можна сказати, що панує
голод: ніхто з голоду не помирає, поширена тільки смерт-
ність через хвороби, спричинені недоїданням.4
2
Там само.
3
Там само.
4
Там само.
248 1933
До Дюранті приєднується Луї Фішер, московський ко-

респондент «The Nation», який вірить Сталінові, що всі
проблеми з постачанням продуктів спричинили контрре-
волюціонери. Фішер саме їздить Сполученими Штатами з
лекціями, і коли його запитують про це в каліфорнійському
Окленді, він кепкує із Джонсових повідомлень про смерті
від голоду: «Хто їх рахував? Як хтось міг зміряти кроком
усю країну, підраховуючи мільйони людей? Звичайно,
люди там голодні, несамовито голодні. Росія перебудову-
ється із сільського господарства на промисловість. Це як
людина, яка входить у бізнес із невеликим капіталом»5.
Статтю у «The New York Times» Ґарет читає вже у Вельсі,
де 1 квітня — як і планував — почав працювати в редакції
«The Western Mail». Він одразу ж вирішив на неї відпові-
сти, а нью-йоркська газета публікує його лист у середині
травня. Джонс перелічує у ньому свої джерела, до яких за-
раховує консулів, дипломатів, журналістів, експертів і оче-
видців, критикує іноземних кореспондентів у Москві, яких
«цензура перетворила на майстрів евфемізмів та замов-
чувань. Вони ввічливо найменували голод “нестачею про-
довольства”, а смерть від голоду замінили на “смертність
через хвороби, спричинені недоїданням”»6. На закінчення
він захоплюється майстерністю радянського Міністерства
закордонних справ приховувати реальну ситуацію в СРСР.
«Москва — не Росія, — пише він. — Люди, яких ми там ба-
чимо, добре наїдаються й чудово приховують справжній
образ решти країни».7
5
Louis Fischer, «New Deal» Needed for Entire World, Says Visiting Author, «Denver
Post», 1 квітня 1933, 3.
6
Mr Jones Replies: Former Secretary of Lloyd George Tells of Observations in Russia,
«The New York Times», 13 травня 1933.
7
Там само.
16. МАСШТАБНА СМЕРТНІСТЬ ЧЕРЕЗ ХВОРОБИ, СПРИЧИНЕНІ НЕДОЇДАННЯМ 249
Щоправда, Джонс не бачив на вулицях трупів, про смер-

ті він чув від очевидців, але через багато років стало відо-
мо, що 1933 року в Україні були місця, де живі не встигали
забирати з вулиць і ховати тіла померлих. Дехто повідом-
ляв, що було більше трупів, ніж людей, які їх збирали, а «з
пшеничних полів, які були близько до дороги, розносився
жахливий сморід: голодні люди заповзали на поля, щоб об-
різати пшеничні колоски, з’їдали їх, а потім помирали: їхні
порожні шлунки більше не могли що-небудь перетравлю-
вати»8. Під час Великого голоду загинуло щонайменше 3,
а може, 7 мільйонів українців. У всьому Радянському Сою-
зі жертвами стало навіть 10 мільйонів людей. Через такий
величезний масштаб трагедії його назвали Голодомором:
«мор» — означає пошесть. На відміну від голоду 1921 року,
влада вже не ставилася до зморених голодом, як до жертв,
цього разу їх визнали злочинцями. Сталін і його підлеглі
вважали їх винними. Вони спричинили голод, тож мають
бути покарані, і не треба їм допомагати. Хоча колективіза-
ція не була прямою причиною високої смертності, та прав-
да в тому, що «голод став результатом примусового вилу-
чення продовольства під час подвірних обшуків, заслонів
на дорогах, через які хлібороби не могли покинути села і
знайти роботу або роздобути їжу в містах; жахливих за-
ходів, передбачених “чорними дошками”, на які заносили
цілі колгоспи та села; заборони торгівлі на селі та оскаже-
нілої пропагандистської кампанії, що переконувала бага-
тьох спокійно сприймати смерть сусідів»9.
8
9
Там само, с. 337–338.
250 1933
Ще до апогею Голодомору почалися масштабні заходи,

що мали його приховати. Офіційно голоду немає. Влада
контролює переміщення людей, листування та публіч-
ні виступи, акти смерті підробляють, померлим від голоду
вписують інфекційні хвороби чи серцеві напади, скасовують
результати перепису населення, а начальника статистич-
ного управління наказують розстріляти. Коли ще 1932 року
один із харківських комуністів згадував про відсутність
їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку
про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого
з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви
зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».10
Яким же ударом стали для Сталіна Джонсові рапорти!
Через 4 дні після берлінської прес-конференції Літвінов ще
гостріше ставить справу щодо заборони журналістам ви-
їжджати із Москви. Звинувачує Майського в тому, що він
видав валлійцеві візу, а Уманського — що не звернув ува-
ги на журналістський досвід Ґарета, і навіть себе, бо втяг-
нувся в цю гру, щиро його приймав і дав йому інтерв’ю. Він
пише: «Дивовижно, як Ґарет Джонсон (sic!) перевтілився
у Хлєстакова, а всі ми під його дудку грали інших персо-
нажів “Ревізора” […]. Ми надали йому всю необхідну під-
тримку, допомогли йому в роботі, я навіть погодився з ним
зустрітися, а він виявився пройдисвітом»11.
Тим часом Ґарет Джонс, як завжди, важко працює. Ок-
рім статей для «The Western Mail», він планує серію лекцій
у Великій Британії та Ірландії із загальною назвою «Загад-
ка більшовицької Росії». Але в перші тижні після повер-
10
Там само, 293–294.
11
Teresa Cherfas, Reporting Stalin’s Famine: Jones and Muggeridge: A Case Study in
Forgetting and Rediscovery, «Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History»
2013, t. 14, № 4 (осінь), 796.
нення пише до різних видань тексти про ситуацію в СРСР.

Перший із них — «Голод править Росією» — вже 31 березня
публікує у «London Evening Standard». Наступні шість ста-
тей — у «The Daily Express», а ще десять — у «The Western
Mail» і три — у «The Financial News». Останні тексти
вийдуть улітку в американських «Washington Herald» і
«Boston Sunday Advertiser». Рей Ґамаш вважає, що в цих
статтях Джонс «створив одну з найкрасномовніших опові-
дей про людське страждання в історії журналістики»12.
Журналіст описує в них не тільки страждання грома-
дян Радянського Союзу, а й процес британських інженерів,
про який йому таємно розповів Літвінов. Їх арештували за
день до того, як таємна поліція зупинила Джонса під час
його першої подорожі. Інженерів звинуватили в навмисно-
му нищенні техніки й радянської електронної промисло-
вості, хабарництві, військовому шпигуванні та змові проти
радянської влади. Їх неперервно допитували. Це, на думку
Джонса, символ паніки, яка охопила совєтську владу: усе
заради того, щоб тільки знайти винних і відвернути увагу
від голоду.
Квітневий цикл Ґарет закінчує підсумковим текстом
«Прощавай, Росіє!».
«Здається, що капіталістичний лад балансує над прір-
вою, — починає він, — в усіх країнах шаленіють націона-
лісти, розмахуючи прапорами дешевого патріотизму».13
Ошукана молодь Заходу, зокрема і у Великій Британії, з усе
більшими сподіваннями поглядає на Радянський Союз. «Я
був одним із тих мільйонів, які вважали, що ми можемо чо-
гось навчитися в Росії»14, — пише Ґарет. Він визнає, що як
12
13
Gareth Jones, Good-bye Russia, «The Daily Express», 11 квітня 1933, 12.
14
Там само.
252 1933
лібералові йому імпонували ідеалізм і відвага більшовиків.

Його сповнювала надією думка: можливо, настане рівність
і зникне несправедливість, притаманна капіталізмові. Не-
письменні мали здобути хорошу освіту, усе мало підпоряд-
куватися масам, а не обраному класові. Росіяни не чекали
бездіяльно, як британці, а будували заводи, щоб зміцнити
країну й дати людям роботу. На широких полях вони пла-
нували будувати сучасні міста. Відхиляли упередження, від-
верталися від націоналізму, дозволяли меншим народам го-
ворити власною мовою.
«І тоді, — пише Джонс, — я поїхав у Росію».
Він зустрів там приязних до нього людей, а Ленінова
вдова — це одна з найчудовіших жінок, з якими він у житті
розмовляв. Ґарет спостерігав, як швидко зводять будинки
для робітників і як борються з дитячою безпритульністю.
У Москві відвідував мистецькі галереї та музеї, одні з най-
кращих у світі. Промисловість розвивалася, деякі заводи
виростали зі швидкістю, якій могли би позаздрити британ-
ці. Люди були самовідданими та сповненими ентузіазму, а
влада провадила політику миру, щоб ніколи більше не спа-
лахувало війни.
Водночас важко було не помітити, як швидко в Радян-
ському Союзі знижується рівень життя, як шириться го-
лод, якого звичайним людям не компенсувало будівництво
фабрик. Класову боротьбу перетворили на плановий терор.
Життя мільйонів людей, єдиний гріх яких те, що вони не
належали до робітничого класу, було зруйноване. Цій бо-
ротьбі підпорядкували навіть мистецтво, а одним із найбіль-
ших ворогів оголосили релігію. Зростало й лицемірство. Хоч
усі бачили голод і трагічні наслідки п’ятирічного плану, ні-
хто не наважився критикувати влади, говорили тільки про
звитяжні досягнення. Страх скував усе суспільство. Але
найбільшим злочином совєтського режиму, — вважає Ґа-

рет, — було знищення селянства. Шість чи сім мільйонів
селян, які жили в більшому достатку, вивезли на заслан-
ня. В інших забрали поля й худобу, прирекли на долю без-
земельних невільників. «Знищуючи селян, більшовики
руйнують і Росію, і ця божевільна політика стане їхньою
Немезидою».15
Насамкінець — щоб застерегти від того, що сталося з
Росією, — він закликає за будь-яку ціну захищати британ-
ську ідею особистої свободи та права людини.
Роком пізніше, у травні 1934 року, Джонс надсилає
своїй приятельці Марґарет Стюарт листа:
На жаль! Послухай, ти довго сміятимешся: твій добродуш-

ний малий «Джонський» має честь бути значною фігурою у
чорному списку ОДПУ (Об’єднаного державного політичного
управління) із забороною в’їжджати до Радянського Сою-
зу. Я чув, що таємна поліція у Москві склала довгий список
злочинів, які я скоїв, і так кумедно збіглося, що серед них є
шпигунство… Без сумніву, комісар закордонних справ Літві-
нов надіслав із Москви спеціальну телеграму до радянського
посольства в Лондоні, щоб поскаржитися на мене Ллойдові
Джорджу.16
15
Там само.
16
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor, op. cit., 145–146.
Розділ 17
ГОРІЛКА Й ЗАКУСЬ
«Перший достовірний рапорт у справі російського го-

лоду дав світові один британський журналіст», — напише
американець Юджин Лайонс 1937 року. «Серйозний і ретель-
ний невисокий Ґарет Джонс був тією людиною, яка весь час
носить блокнот і безсоромно записує все, що ви говорите.
Він терпляче ходив від одного кореспондента до другого,
ставив запитання і нотував відповіді».1
Джонс зустрічався з ним двічі: 1931-го і 1933-го, щора-
зу в Москві. Лайонс у 1928—1934 роках перебуває там як
кореспондент «United Press», а 1930 року стає першим за-
хідним журналістом, який записав інтерв’ю зі Сталіним,
коли той обирає його, щоб спростувати поголос про свою
смерть.2 «Не можна жити в тіні легенди Сталіна, не піддаю-
чись його шарму»3, — зізнається Лайонс після зустрічі. Ре-
портаж на основі інтерв’ю читає вся Америка, «New York
Daily News» називає його «найвизначнішим текстом року,
якщо не останніх чотирьох чи п’яти»4, а кореспондент
упродовж наступних років культивує обожнювання біль-
1
Eugene Lyons, Assignment in Utopia, op. cit., 575.
2
Eugene Lyons – Biography, http://www.jewage.org/wiki/ru/Article: Eugene_Lyons_-_
Biography (доступ: 26 січня 2019).
3
Там само.
4
Там само.
255
шовиків. 1931 року він запевняє Джонса, що комуністична

влада робить усе, щоб поліпшити рівень життя у Радянсько-
му Союзі.
Повернувшись у Штати, з почуттям провини й остаточно
розчарований Сталіним, 1937 року — вже після смерті Ґаре-
та Джонса — він видасть книжку «Відрядження в утопію»
(Assignment in Utopia). Розділ «Журналістські загони прихо-
вують голод» почне з цитування Дюранті, який заперечує
голод у текстах для «The New York Times»: «Не можна ска-
зати, що панує голод: ніхто з голоду не помирає, пошире-
на тільки смертність через хвороби, спричинені недоїдан-
ням». Він битиме себе в груди: «[ця неймовірна софістика]
стала серед іноземних кореспондентів класичним прикла-
дом замовчувань і чудово характеризує увесь наш брудний
інцидент неправдивого опису страхітливого голоду в Росії
у 1932—1933 роках»5.
Він відкрито говоритиме, що кореспондентам було за-
боронено проводити журналістські розслідування та виїж-
джати з Москви. Вони також дотримувалися неписаного
правила применшувати й замовчувати голод. Приховування
чітких і зрозумілих смислів за метафорами ефективно спан-
теличує читача. Повсюдне вживання в репортажах із Росії
слова «недоїдання» чудово спотворює масштаб смертонос-
ного лиха. Усі московські кореспонденти більшою чи мен-
шою мірою усвідомлювали розмах проблеми, однак усі — на
думку Лайонса — брали участь у цій огидній містифікації.
Адже кожний чув розповіді людей, які прибували до міста з
охоплених голодом теренів, і кожен бачив натовпи змарні-
лих біженців на вулицях Москви. Ніхто не мав сумнівів, які
величезні жнива збирає це лихо. Досить вільно й часто про
нього дискутують у затишних московських помешканнях
5
256 1933
та готельних номерах. Іноземці кількість жертв рахують від

мільйона й більше, а росіяни — від трьох мільйонів. На дум-
ку Лайонса, «росіяни, особливо комуністи, через притаман-
ну їм збочену любов до величі були схильні називати більшу
кількість: адже убивство трьох мільйонів людей свідчить про
втричі більшу жорстокість, ніж убивство мільйона»6.
Філософська софістика іноземних журналістів і не-
критичне прийняття їхніх редакцій допомагає Москві
приховувати факти. Витвором мистецтва фальсифікації,
на думку Лайонса, було інше відоме речення Дюранті:
«Грубо кажучи, неможливо приготувати омлету, не роз-
бивши яєць». Тому через кілька років Лайонс вирішить
розповісти, як саме «розбивали яйця».
Після сенсаційних заяв Джонса на московських корес-
пондентів від їхніх редакцій одразу ж посипався шквал за-
питань. Однак тоді вони не могли — за словами Лайонса —
зайнятися голодом, бо процес британських інженерів схиляє
їх підтримувати хороші стосунки з цензорами. «Торкатися
теми голоду — означало вчинити професійне самогубство».7
Був вечір, коли Костянтин Уманський зустрівся з ко-
респондентами в готелі, найімовірніше, в тому самому
«Метрополі», у якому раніше зупинявся Джонс. Він добре
знав, що проблеми звинувачених у шпигунстві інженерів
«Metropolitan-Vickers» дають йому перевагу та кращу пози-
цію в перемовинах.
Лайонс запам’ятає:
Ми довго торгувалися в дусі джентльменського «ти — мені,

я — тобі», осяяні золотозубою усмішкою Уманського, і нарешті
випродукували формулу спростування. У досить обтічних
6
7
17. горілка й закусь 257
висловах, щоб потішити нашу совість, ми визнали, що чортів

Джонс — брехун. Закінчивши цю брудну справу, хтось замо-
вив горілку й закусь.8
Учта, на якій був присутній і радянський цензор, трива-

ла до ранку. Лайонс запам’ятає, що Уманський тієї ночі був
особливо м’яко налаштований.
Через кілька років він зізнається:
Компрометація Джонса була одним із найнеприємніших

завдань, за які нам доводилося братися в ті часи спотворен-
ня фактів на догоду диктаторським режимам. Проте ми все
ж спростували його заяви, в один голос і майже ідентич-
ними лицемірними фразами. Бідний Ґарет Джонс, мабуть,
дивувався не на жарт, коли факти, які він із великими труд-
нощами з нас витягував, було поховано під валом наших
спростувань.9
Упродовж наступних днів Уманський один за одним

викликав кореспондентів у відділ преси, наголошуючи на
суворій забороні виїжджати з Москви. Нічого нового — до-
водив він, тріумфуючи, — це правило було від початку ре-
волюції, але тільки тепер вирішили його дотримуватися. Ті
самі радянські чиновники, які фахово заперечували голод,
тепер, коли стало зрозуміло, що він є, мають завдання пе-
решкодити журналістам побачити його на власні очі.
Побіжні рапорти про труднощі в Росії західні редакції,
на думку Лайонса, втискають кудись на останні сторінки
своїх газет. А преса з усього світу некритично сприймає
нові обмеження і Сталінову риторику.
8
Там само, с. 572, 575–576.
9
Там само.
258 1933
Один із тих, хто був зачарований диктатором, — це

Джордж Бернард Шоу.
— Він збожеволів?! — питав Ґарета 1931 року священик,
якого він зустрів біля Нижнього Новгорода. — Був у Росії
і нічого не бачив? Було б достатньо, якби він помітив одну
соту з того, від чого потерпають наші селяни. Неймовірно,
що так легко було його ошукати.10
Лише місяцем раніше — у липні 1931 року — в Москві
для Шоу влаштували бенкет із нагоди його 75-річчя, під
час якого він «оголосив про свою ворожість до антирадян-
ських пліткарів. Розказав, що на звістку про подорож у Ро-
сію друзі дали йому в дорогу консерви: “Вони вважали, що
Росія голодує. Але я викинув усю їжу у вікно ще в Польщі,
перед тим, як ми дісталися радянського кордону”. Присут-
ні “охнули”, як згадував запрошений журналіст: “Можна
було практично відчути корчі в їхніх шлунках. Бляшан-
ка англійської яловичини була б справжнім святом у домі
кожного з робітників та інтелектуалів у залі”»11.
У Росію Шоу приїхав уже як відомий і досвідчений пись-
менник, але передовсім як обожнювач Сталіна. 1925 року
він став лауреатом Нобелівської премії за «творчість, якій
притаманний ідеалізм і гуманізм, за проникливу сатиру,
яка часто поєднується з винятковою поетичністю»12.
Під час берлінської прес-конференції 1933 року Джонс
сказав: «Серед тих, хто читає його прекрасні описи щедро
10
Experiences in Russia 1931 – A Diary, Pittsburgh 1932, 46.
11
Eugene Lyons, Assignment in Utopia, op. cit., 430, цит. за: Енн Епплбом, Червоний
голод, op. cit., 301.
12
https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1925/shaw/facts/ (доступ: 27 січня 2019).
заставлених столів на їхній охопленій голодом землі,

Бернард Шоу — це найбільш ненависна після Сталіна лю-
дина в Росії»13.
Іншим знаним кореспондентом, який мав можливість
особисто переконатися у неминучості голоду, був Еґон Ер-
він Кіш. Це найвідоміший репортер першої половини ХХ
століття, якого називали «шаленим». Зачарований кому-
нізмом, у 1930—1931 роках він викладав на кафедрі журна-
лістики Харківського університету. «Невже справді ніхто зі
знайомих йому потім не розповів, що відбувається? Адже
Кіш із СРСР нелегально виїхав до Китаю в 1931 році, тобто
вже після масового вигнання селян. Він написав про Китай
книжку. Але нічого не бачив, нічого не чув»14, — зазначає
Маріуш Щиґел у вступі до польського видання однієї з його
книжок.
Шоу і Кіш вдавали, що голоду немає, Фішер з Джонса

відверто насміхався, Лайонс і багато інших нишком долу-
чилися до змови проти нього, а один із кореспондентів
брутально атакував Ґарета й намагався знищити.
Волтер Дюранті народився у британсько-американській
родині в Ліверпулі. Закінчивши університет, виїхав до Па-
рижа й розпочав кар’єру в «The New York Times». У 1921 році
переїхав до Москви і звідти писав рапорти про голод, який
торкнувся 25 мільйонів людей і вбив кожного п’ятого. Чи-
тачам Дюранті пояснював, що свободи слова в американ-
13
Hubert Renfro Knickerbocker, Famine Grips Russia Millions Dying. Idle on Rise, Says
Briton, op. cit.
14
Mariusz Szczygieł, Reporter na niebie, w: Egon Erwin Kisch, Jarmark sensacji,
Warszawa 2014, 11.
260 1933
ському розумінні в Росії не існує. Згодом він згладжував

свої висловлювання, став поблажливим до більшови-
ків, вивчив російську, а місцеву цензуру почав вважати
м’якшою, ніж французьку під час Світової війни. Він не
ідентифіковував себе з ідеологічними лівими, а вважав
себе реалістом, який намагається зрозуміти всі сторони.
Зростання терору в Росії Дюранті не помічав чи не хотів
помічати, можливо, сподіваючись на те, що зів’є собі в
Москві затишне гніздечко, а може, і тому, що його при-
хильні репортажі з Росії здобували у Штатах усе більшого
визнання.
Під час відпустки у Франції 1924 року Дюранті потрапив
у залізничну аварію. Він потребував операції, після якої лі-
карі виявили гангрену й ампутували йому ногу. Одужав-
ши, журналіст повернувся в Москву. Блискучу кар’єру він
зробив лише наприкінці 1920-х завдяки репортажам про
втілення п’ятирічного плану. Він вірив у Сталіна. Захід-
ним читачам представляв його як великого лідера, який
виведе Росію на вершину. Його розлютило, коли 1930 року
першим західним журналістом, якому Сталін дав інтерв’ю,
став Юджин Лайонс. Він висловив протест у відділі преси
і через тиждень отримав згоду на розмову з вождем. Цей
матеріал, якому автор надав багато драматизму, затьма-
рив помірковане інтерв’ю Лайонса і зробив Дюранті зіркою
американської журналістики.
Якщо Дюранті не був на перегонах у паризькому Булон-
ському лісі, на пляжі Сен-Тропе чи на огляді дерев’яної ноги в
Берліні, то зазвичай його можна було побачити в барі москов-
ського готелю «Метрополь».15 Це улюблене місце зустрічей і
дискусій місцевої еліти, яка на вихідні розважалася під аме-
15
Цей та інші факти з життя Дюранті за його біографією: Sally J. Taylor, Stalin’s
Apologist: Walter Duranty: The New York Times’s Man in Moscow, New York 1990.
риканський джаз у радянському стилі, переважно під пісні на

кшталт «Peanuts» чи «Yes, We Have No Bananas». Усе частіше
слава Дюранті притягувала молодших і вродливіших жінок.
Інтрижка з одним із найбільш оплачуваних кореспондентів
світу для багатьох із них була визнанням. Сам Дюранті розпо-
відав, що за рік заробляє майже 10 тисяч доларів, а видання
також покриває його видатки — марнотратне життя у Москві
й часті поїздки в Нью-Йорк, Париж чи Берлін.
Як і інші кореспонденти, він мав доступ до якісніших
продуктів — необмеженої кількості свинини та яловичини,
яєць, масла й хорошого вина. Вишукано сервірований стіл
у московському домі Дюранті на вулиці Большая Ординка,
а біля нього — прислугу, що наливає вино, видно на одній
зі світлин 1930-х років. Це помешкання здається звичай-
ним як на західні стандарти, але в Москві його вважають
розкішним.
Компанійський Дюранті любив бути в центрі уваги.
Його сексуальні звершення стали легендою. Він таємно,
як зауважує його біографка Саллі Тейлор, утримував у
московському домі російську коханку, а ще таємніше —
дружину в Сен-Тропе. Залежний від опіуму, влаштовував
п’яні оргії, до яких приохотився ще в Парижі, і з жінка-
ми, і з чоловіками.16 У Франції пікантності цим зустрічам
додавали сатанинські обряди, від яких у Москві Дюранті,
ймовірно, відмовився. Він — як стверджував один із його
апологетів — найбільш шанований, кмітливий, культур-
ний і найосвіченіший репортер у Європі.
Пулітцерівська премія 1932 року тільки посилила його
позицію. Того ж року в «The New York Times» Дюранті
опублікував вірш «Червона площа», а кандидат у президенти
16
Askold Krushelnycky, Ukrainians want pro-Stalin writer stripped of Pulitzer, «The
Guardian», 4 травня 2003.
262 1933
від демократів, який прагнув, щоб Сполучені Штати ви-

знали СРСР, запросив його до своєї резиденції в Олбані.
Там він засипав його шквалом запитань, на які Дюранті
мав, звісно, вичерпні й фахові відповіді. «Це було диво-
вижно»17, — захоплювався Франклін Рузвельт. Ні в кого
вже не було сумнівів, коли тут найавторитетніший експерт
з радянської Росії.
Що б не написав Дюранті — це святе.
Наприкінці 1932 року Вільям Стренґ, перший секретар
британського посольства в Москві, звітував у Лондон, що
Дюранті, обійшовши цензуру, нелегально передав ки-
мось у Париж критичну статтю, яка з Франції безпечно
потрапила на шпальти «The New York Times». До журна-
ліста одразу ж навідався хтось із радянських владних кіл
і звинуватив у нелояльності. Як він — такий порядний ос-
танні 10 років — міг зробити це саме тепер, коли перемо-
вини про визнання СРСР Сполученими Штатами вийшли
на такий рівень? Чи свідомий він наслідків? — дивується
Стренґ, який натякає, щоб Міністерство закордонних справ
Великої Британії приструнчило Дюранті.
Коментуючи ці повідомлення, Лоренс Кольєр із МЗС
визнає, що кореспондент «The New York Times» — це дещо
підозрілий тип, можливо, на зарплатні в совєтів, хоча
цьому немає доказів.18 Попри те, що Дюранті знав про все
гіршу ситуацію в Україні, він не хотів наражати себе на
небезпеку, тим паче, що його коханка завагітніла, і він не
мав наміру виїжджати з Москви. Тож упродовж наступ-
17
Amity Shlaes, The Forgotten Man. A New History of the Great Depression, London
2009, 47–84, 133, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., 304.
18
The Foreign Office and the Famine: British Documents on Ukraine and the Great
Famine of 1932–1933, editors Marco Carynnyk, Lubomyr Y. Luciuk i Bohdan S.
Kordan, translators. Michael R. Marrus, Kingston, ON – New York 1988, 202, цит. за:
них місяців він писав позитивні репортажі про ситуацію

в СРСР, а останнього дня березня 1933 року в «The New
York Times» вдався до вже відомого нам звинувачення
Ґарета Джонса.
Однак у відвертих розмовах він не приховував, що йому
все відомо. Після того, як совєти нарешті дозволять йому
разом зі Стенлі Річардсоном із «Associated Press» у верес-
ні поїхати в Україну, довіреним особам він говоритиме про
мільйони смертельних жертв. Під час вечері репортер
цілком щиро розповідав Лайонсу і знайомій журналістці
про той жах, свідком якого став. Те, що він описав, було як
страшний сон.
— Волтере, ти ж це несерйозно? — дивується неочіку-
ваним розповідям Енн О’хер Маккормік із «The New York
Times».
Дюранті у відповідь повторює свою улюблену фразу:
— Та це ж тільки росіяни.19
Коли його викликали до британського посольства, він
розповів, що протягом минулого року в усьому Радянсько-
му Союзі через голод могло померти до десяти мільйонів
людей, а втрати врожаїв — через крадіжки й погодні умо-
ви — сягали 30 відсотків. Працівник посольства доповідав
своєму керівництву в Лондоні, що кореспондент «The New
York Times» «віднедавна усвідомлює правду, хоча не
утаємничує в неї американську громадськість»20.
У нових статтях для «The New York Times» Дюранті на-
віть не заїкнеться про величезні цифри, якими так вільно
жонглював за вечерею. Натомість він писатиме про чудо-
ві врожаї і радісних селян: «жнива були прекрасні, і вся
19
20
The Foreign Office and the Famine, op. cit., 202–209, цит. за: Енн Епплбом,
Червоний голод, op. cit., 305.
264 1933
ця дискусія про голод тепер просто смішна», «діти й ста-

рі люди мають здоровий вигляд, який свідчить, що вони
добре харчуються», «селяни схвалили колективізацію»,
«Кремль виграв битву», «усе тепер буде добре».21
Новий президент Сполучених Штатів також ігнорував
повідомлення про голод. Рузвельт занепокоєно стежив за
тим, що відбувається в Німеччині, і боявся експансії Япо-
нії. Йому потрібна була Сталінова прихильність. Окрім
того — як пише в одній із квітневих статей Джонс22 — аме-
риканцям важливий товарообіг із Росією.
Восени сторінки американських і британських газет
заповнені повідомленнями про нормалізацію відносин
Радянського Союзу та Сполучених Штатів. У Великій
Британії «London Evening Standard» і «Time» смішать чи-
тачів сатиричним малюнком «Російський балет»: на сце-
ні охоплений пристрастю Рузвельт підстрибом вручає
трояндовий букет Літвінову в костюмі балерини. Саме
ці два політики стануть головними акторами майбут-
ніх подій. Америка зрештою визнає Радянську державу
і встановить із нею дипломатичні відносини. На уро-
чистій вечері, яку Рузвельт організує на честь Літвіно-
ва в нью-йоркському готелі «Волдорф Асторія», будуть
присутні півтори тисячі осіб. Зіркою вечора, однак, буде
хтось третій. Коли Волтера Дюранті, який супроводжує
Літвінова в цій подорожі, представлять як великого ко-
респондента і представника нью-йоркської газети, на-
товп уперше справді пожвавлюється, люди встають і ві-
тають його вигуками.
Приголомшений успіхом Дюранті повертається в Москву
найпопулярнішим журналістом світу. Через кілька тижнів
21
22
Gareth Jones, O.G.P.U.’s Reign of Terror in Russia, «The Western Mail», 5 квітня 1933.
Сталін знову дає йому інтерв’ю, а коли вони зустрічаються

наступного разу на Різдво, каже: «Ти зробив хорошу роботу,
хоча ти й не марксист, але намагався розказати правду про
нашу країну, зрозуміти її і пояснити своїм читачам. Можна
сказати, що ти поставив на нашого коня, і хоч інші стверджу-
вали, що в нього немає шансів, я впевнений, що ти не про-
грав»23.
Джонс не має змоги підкріпити достовірність своїх слів.

Останнім шансом для порятунку був лише на 2 роки стар-
ший від нього Малькольм Маґерідж.
Малькольма та його дружину Кітті комунізм зачудову-
вав. 1932 року пара переїхала до Москви. Маґерідж як віль-
нонайманий журналіст має підмінити кореспондента «The
Manchester Guardian» Вільяма Чемберлена, який поїхав у
відпустку. Але з перших днів він розчаровується в совєт-
ській державі. У своєму щоденнику він згадує про «най-
сильнішу диктатуру» й «жахливі випробування», які лягли
на плечі найбідніших громадян, тобто селян.24
Коли Джонс зустрічається з Маґеріджем у Москві на по-
чатку березня, той саме повернувся з подорожі Україною
і не мав ілюзій, він пророкував лихо. Три його тексти, які
прихильна до совєтів редакція «The Manchester Guardian»
скоротила й не підписала його прізвищем, вийшли дру-
ком наприкінці березня, останній із них — 28-го, за день до
гучного виступу Джонса в Берліні. Маґерідж пише зокрема
таке: «Твердження, що в деяких найродючіших частинах
23
Walter Duranty, I Write as I Please, New York 1935, 166–167.
24
Like It Was: The Diaries of Malcolm Muggeridge, selected and edited by John Bright-
Holmes, London 1981, 19, 49, цит. за: Teresa Cherfas, Reporting Stalin’s Famine, op. cit., 782.
266 1933
Росії панує голод — це менше, ніж правда, там не тільки го-

лод, ці регіони — у стані війни, мілітарної окупації»25. Од-
нак не ці три анонімні статті в «The Guardian», а прес-кон-
ференція в Берліні й подальші Джонсові публікації ско-
лихнули світ і сполошили радянську владу.
Коли від Джонса відвернувся Ллойд Джордж, а всі
московські кореспонденти готували проти нього змову,
Маґерідж став єдиною втаємниченою про ситуацію в
Україні особою, на яку Ґарет міг розраховувати. Тим паче,
що британець уже не жив у Москві — він щойно приїхав
до дружини, яка перебувала у Швейцарії, і почав працю-
вати в Лізі Націй у Женеві. Він більше не публікував ста-
тей у британських газетах, політика яких була очевидно
прорадянською, і зосередився на літературі.
Після кампанії, що мала на меті дискредитувати його
донесення про голод, Ґарет надсилає Маґеріджеві листа
із проханням за нього заступитися. Він у середині квіт-
ня відписує, що радо звернеться у цій справі до «The New
York Times». Просить тільки надіслати йому статті Дюранті.
Принагідно дякує за похвалу його текстів у «The Manchester
Guardian».
До наступного листа Джонс додає підшивку статей
Дюранті.
Маґерідж відписує лише наприкінці вересня, знову
обурений публікаціями Дюранті, який встиг розповісти
світові, що українським селянам цілком добре ведеться. Од-
нак зазначає, що він не може з ним полемізувати — зреш-
тою кореспондент «The New York Times» інформує вже про
нові врожаї — і хоча відомо, скільки в цих повідомленнях
може бути брехні, Дюранті має в руках сильний козир:
він нещодавно там був, а інші — ні. Утім Маґерідж додає,
25
що, маючи його тексти за останній рік, він міг би напи-

сати «комічну статтю про Дюранті як про міжнародного
кореспондента»26.
Це останній його лист до Ґарета. Маґерідж ніколи не на-
пише жодного спростування. До того ж, ніколи й ніде не
згадуватиме про Джонса.
На початку 1934 року Маґерідж видає роман «Зима в

Москві» (Winter in Moscow). У вступі зазначає, що хоч ко-
жен із героїв — вигаданий, але він створив їх на основі
реальних осіб і подій. Один із них, Вілфред Пай — непід-
купний журналіст, який неперервно нотує і возить зі собою
рекомендаційні листи, що дають йому змогу подорожува-
ти Росією. Він їздить поїздом третього класу, щоб спілкува-
тися зі «справжніми людьми, а не чиновниками»27, а його
статті, що показують масштаб лиха, широко цитують.
В одній зі сцен, у потязі, Пай кидає апельсинову шкірку
до плювальниці. Селянин, який їде з ним у купе, пожадли-
во її з’їдає на очах у комуніста, що за мить до цього запев-
няв: у СРСР ніхто не голодує. Маґерідж ніде не згадує, від
кого він почув цю історію і хто був прототипом Пая. Для
меншої впізнаваності він зробив його поважного віку цині-
ком із бородою і сивіючим волоссям, який весь час курить
сигарети та зловживає алкоголем, тоді як Джонс — як ми
знаємо — це молодий ідеаліст, він не курить і пишається
своєю непитущістю.
26
Лист Малькольма Маґеріджа до Ґарета Джонса, 29 вересня 1933, https://
www.garethjones.org/soviet_articles/malcolm_muggeridge_correspondence__
april_1933.htm (доступ: 27 січня 2019).
27
Malcolm Muggeridge, Winter in Moscow, London 1934, цит. за: Teresa Cherfas,
Reporting Stalin’s Famine, op. cit., 803.
268 1933
1972 року в автобіографії «Хроніки втраченого часу»

(Chronicles of Wasted Time) напише, що дорогою до Ростова,
окрім жахливого холоду, він кілька разів переривав свою
подорож поїздом, завдяки чому зміг відкрити світові тра-
гедію.28 Він вважав свої свідчення винятковими, бо «жо-
ден інший журналіст не був в охоплених голодом регіонах
СРСР» без офіційного нагляду.29
Хоча 1933 року в анонімній статті Маґерідж пише, що
їхав вагоном «твердого» класу, у спогадах все ж зізнається,
що подорож була першим класом.30
Розбіжностей насправді більше.
29 березня того року в непідписаному тексті в
«Manchester Guardian» англієць повідомляє, що коли він
доїхав до Ростова з рекомендаційним листом, на нього там
чекала велика автівка з провідником. Через 40 років в
автобіографії він скаже, що самостійно об’їздив найвідда-
леніші сільські околиці України й Північного Кавказу.
1983 року в інтерв’ю він говорить, що просто купив кви-
ток і, не повідомляючи владі, подався до Києва й Ростова.
1987 року — що був єдиною особою, яка кинула виклик за-
бороні подорожувати Росією.31 Однак збережені документи
радянського відділу преси свідчать, що Маґерідж інформу-
вав чиновників про свою поїздку і мав на неї згоду.32
Не згадуючи про Джонса в жодному тексті чи публіч-
ному виступі, Маґерідж успішно стирає його з суспільної
28
Malcolm Muggeridge, Chronicles of Wasted Time, v. 1: The Green Stick, New York 1973,
258, цит. за: Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth, op. cit., 277.
29
Malcolm Muggeridge, Chronicles of Wasted Time, v. 1: The Green Stick, London 1972,
258, цит. за: Teresa Cherfas, Reporting Stalin’s Famine, op. cit., 776.
30
Teresa Cherfas, Reporting Stalin’s Famine, op. cit., 798.
31
Там само.
32
пам’яті, а завдяки гарним словам заплутує співрозмовни-

ків і читачів, дозволяючи їм повірити, що це він був єди-
ним, хто висвітлював Голодомор. Навіть коли пише про ві-
дому репліку Дюранті, то робить це так, щоб у читача скла-
лося враження, ніби вона стосувалася його донесень, а не
Ґарета Джонса.33
Маґерідж, на відміну від Джонса, прожив довге жит-
тя — і помер 1990 року.
Волтера Дюранті з «The New York Times» він називав
найбільшим брехуном з-поміж журналістів, яких йому до-
водилося зустрічати за півстоліття своєї кар’єри.
Поява будь-якого повідомлення про голод щоразу закін-

чується так само: замовчуванням, недовірою чи спросту-
ваннями. Махлярство вдалося. Навіть через багато років
залишатимуться сумніви, чи голод в Україні не був лише
плітками. Перша вагома книжка про Голодомор — «Жнива
скорботи» (The Harvest of Sorrow) Роберта Конквеста — по-
бачила світ лише 1986 року.
Радянська цензура тріумфує. Ніхто голоду не бачить,
ніхто не намагається побачити. До того ж, світ уже має інші
турботи. 22 березня за наказом Гайнріха Гіммлера в Ні-
меччині відкривають перший концентраційний табір для
політичних в’язнів. У ньому поки що 200 бранців, але преса
повідомляє, що в Дахау їх поміститься і 5 тисяч.
Коли звістка про голод дістається Ватикану, два анонім-
ні листи з описом трагедії публікує газета «L’Osservatore
33
Nigel Linsan Colley, Was Gareth Jones’s Surname behind George Orwell’s Naming
of ‘Farmer Jones’ in Animal Farm?, https://www.garethjones.org/soviet_articles/
farmer_jones.htm (доступ: 27 січня 2019).
270 1933
Romano». В обуренні костьольних зверхників веде перед

кардинал Теодор Інніцер, архієпископ Відня. Коли Джонс
у середині 1934 року їде до Австрії, то дивується, що там він
такий відомий, а кардинал посилається на його статті про
Голодомор. Однак Апостольська столиця має щодо Інніце-
ра слушні — як виявиться згодом — побоювання. 1938 року
кардинал у Відні особисто привітає Гітлера й радо визнає
аншлюс Австрії. Ватикан не хоче, щоб через засудження
совєтського голоду громадськість вважала, що Папа Рим-
ський фаворизує фашистську Німеччину. Перестрахову-
вання взяло гору, Ватикан щодо трагедії українців воліє не
висловлюватися.
Як і лідери Західної Європи: стурбовані подіями в Ні-
меччині, вони все частіше вважають, що зупинити Гітле-
ра може тільки союз зі Сталіним. Британське Міністер-
ство закордонних справ у відповідь на депутатський запит
Волдрона Смітерса з Консервативної партії пояснює (знову
вустами Лоренса Кольєра): «Насправді, звичайно, в нас є
достатньо інформації про обставини голоду, що панує на
півдні Росії […]. І ми не зобов’язані надавати їй публічності.
Відверто кажучи, ми не хочемо її оприлюднювати, бо це
розлютить радянський уряд і наші стосунки з ними ста-
нуть упередженими»34. «Дуже докладну»35 інформацію
про голод також мають поляки, але не розголошують її, бо
їх зупиняє договір із СРСР про ненапад.
Замовкає навіть британська преса. Після останнього в
серії Джонсових текстів, який вийшов наприкінці квітня,
жодна з газет на Британських островах вже не надрукує
його статті про Голодомор чи про Росію. Публікувати за-
34
The Foreign Office and the Famine: British Documents on Ukraine and the Great
Famine of 1932–1933, цит. за: Енн Епплбом, Червоний голод, op. cit., с. 311.
35
планований текст про голод відмовляється редакція «The

Economist», пропозиції статей відхиляє «The Times» і на-
віть «The Western Mail», у якій він працює. Остання згадка
у британській пресі про те, що Джонс виявив Великий го-
лод, з’являється в серпні 1933 року в «The Daily Telegraph».
Упродовж наступного півстоліття ніхто більше не згадає
про нього в контексті трагедії в Україні та в Росії.36
Авторка Джонсової біографії «Більше, ніж зерно прав-
ди» (More Than a Grain of Truth) замислюється: «Можливо
уряд, наляканий ймовірною війною з німецькою диктату-
рою, заблокував подальші публікації Ґарета, побоюючись
принизити Радянський Союз, з яким із політичних при-
чин волів залишатися у приязних відносинах»37. Навіть у
книжці «У пошуках новин» (In Search of News), що опублі-
кувала валлійська газета «The Western Mail» у пам’ять про
Джонса після його смерті, немає жодної згадки про тексти
журналіста на тему Голодомору.
36
37
Розділ 18
«КОЛГОСП ТВАРИН»
«Він заявив, що все мусить бути підпорядковане пи-

танню спорудження вітряка. Тому він і вів перемовини про
збут копиці сіна й частини врожаю пшениці. Згодом, як
знадобиться більше грошей, доведеться пустити на про-
даж і яйця, на які у Віллінґдоні завжди був попит. Кури,
заявив Наполеон, мусять охоче піти на цю жертву, це ста-
не їхнім особистим внеском у спорудження вітряка».1
Невідомо, чому Джордж Орвелл відмовився видавати

«Колгосп тварин» із передмовою, яку спеціально до ньо-
го написав. Може, її не наважилося опублікувати мале
видавництво? У Великій Британії інші взагалі не хотіли
братися за книжку, «яка була суцільним звинуваченням із
відповідною інтонацією»2. З-за океану прийшла відповідь,
що «оповіді про тварин у Сполучених Штатах продаються
погано»3. Був рік 1945-й. Свій роман Орвелл почав писати
двома роками раніше.
1
Джордж Орвелл, Колгосп тварин, пер. Ю. Шевчук, Київ 2015, 55.
2
Bartłomiej Zborski, Od tłumacza: George Orwell, Folwark zwierzęcy, op. cit., 125.
3
Bernard Crick, George Orwell: A Life, London 1980, 454, цит. за: Bartłomiej Zborski,
Od tłumacza: George Orwell, Folwark zwierzęcy, op. cit., 128.
273
Есей «Свобода преси» віднайшовся лише 1972 року. У

ньому британець критично зазначає: «Обвинувачень про-
ти Сталіна в нас ніхто не опублікує, а обвинувачення Чер-
чилля (принаймні у книжках і пресі) не загрожує жодними
негативними наслідками»4. Про Велику Британію 1930-х
він пише:
[…] плив [у ній] брехливий потік прорадянської пропаган-

ди, через це будь-кого, хто намагався тверезо обговорити
питання надзвичайної ваги, одразу ж піддавали бойкоту.
Ніхто, звичайно, не забороняв публікувати антирадянські
книжки, але сміливцям, які на це все ж наважилися, за-
грожувало неминуче ігнорування або ж викривлення їх-
ніх поглядів усією британською серйозною пресою. […]
У британської інтелігенції, принаймні у значної частини
її представників, розвинулась шовіністична відданість Ра-
дянському Союзу, цих людей охопило непорушне внутрішнє
переконання, що найменший сумнів у мудрості Сталіна —
це щось на кшталт святотатства.5
«Ця зима видалася такою ж лютою, як і попередня, а

харчу бракувало ще більше. Окрім свиней і собак, усім зно-
ву врізали пайку. Надто суворе дотримання рівності у пай-
ках, пояснював Пищик, суперечить засадам Тваринізму.
Принаймні він переконливо всім доводив, що то їм тільки
здається, ніби бракує їжі».6
4
George Orwell, Wolność prasy: той самий, Folwark zwierzęcy, op. cit., 8.
5
6
Джордж Орвелл, Колгосп тварин, op. cit., 88.
274 1933
Передмова автора до «Колгоспу тварин», що мала зов-

сім інший зміст, ніж «Свобода преси», вийшла тільки в
українському виданні. Орвелл у ній писав:
Незабаром після повернення з Іспанії я вирішив виступити

проти радянського міфу, використовуючи казкову форму,
доступну майже кожному читачеві, і яка б легко перекладала-
ся іноземними мовами. Вже деякий час у мене в голові вертівся
цей задум, аж якось (жив я тоді у невеликому селі) я побачив,
як малий хлопчик років десяти гнав по вузькій доріжці вели-
чезну їздову коняку, і, як тільки вона намагалася звернути з
доріжки, він нещадно її лупцював. Я подумав, що якби тільки
оці тварини усвідомили свою силу, ми б не змогли над ними
панувати, і подумав, що людина експлуатує тварин майже так
само, як заможні класи експлуатують пролетаріат.
Прогулюючись далі, я почав перекладати теорію Маркса на
мову тваринних понять. З умовного тваринного погляду, мір-
кував я, класова боротьба між людьми — чиста омана: коли
треба експлуатувати тварин — усі люди між собою союзники. А
справжня боротьба йде лише між тваринами і людьми. Базую-
чись на такій тезі, вже було легко написати казку.7
«Три курки, ватажки невдалого яєчного бунту, виступили

наперед і розповіли, що їм уві сні являвся Сніжок і підбивав не
коритися наказам вождя. Їх теж роздерли. Тоді вийшов гусак
і зізнався, що на минулі жнива приховав шість кукурудзяних
7
Джордж Орвелл, Колгосп тварин, Передмова, пер. Іван Чернятинський, Київ
2015, с. 9–10.
18. «КОЛГОСП ТВАРИН» 275
качанів: він їх потай поїв уночі. Потім ще й вівця зізналася, що

надзюрила в басейн із питною водою: її також до цього підбу-
рив Сніжок. Ще двоє овець зізналися, що вколошкали старо-
го барана, ревного прибічника Наполеона: вони ганяли його
навколо вогнища доки той не відкинув ратиці. Їх усіх також
відразу ж стратили. Зізнання та страти тривали доти, доки
біля ніг Наполеона не виросла гора трупів, а у повітрі не повис
запах крові, чого не траплялося з часів Джонса».8
Чи Джордж Орвелл і Ґарет Джонс хоч раз зустрілися?

Чи перший, коли писав «Колгосп тварин», міг спиратися
на історію другого?
Вони були приблизно того ж віку. Джордж народився
в червні 1903 року, Ґарет – у серпні двома роками пізніше.
Обидва мали одного агента: Леонарда Мура. Можливо,
вони познайомились у нього?
А може, Орвеллові, рецензуючи 1938 року книжку Ла-
йонса «Відрядження в Утопію» і пишучи речення: «Важ-
ко їздити в Росію, якщо не можна там зробити порядного
журналістського розслідування»9, йшлося саме про випа-
док Ґарета Джонса?
Що він відчував, читаючи, що це Джонс першим розпо-
вів світові про голод, а потім Лайонс разом з іншими корес-
пондентами перетворив його на брехуна, щоб після закін-
чення брудної справи «хтось замовив горілку й закусь»?
Як у нього виникла ідея написати есей «Свобода пре-
си», неопублікованої передмови до роману? Чи якась інша
8
Джордж Орвелл, Колгосп тварин, op. cit. 70.
9
Той самий, Review of ‘Assignment in Utopia’ by Eugene Lyons, «New English Weekly»,
9 червня 1938.
276 1933
історія британського журналіста пасує до нього більше,

ніж історія Джонса?
Звідки взялося прізвище вигнаного з «Колгоспу тва-
рин» землевласника? Можна лише здогадуватись, що в ро-
мані цей персонаж символізує царя Миколу ІІ. Тільки чому
Орвелл не назвав його Ніком чи Ніколсоном, що прямо
вказувало б на ім’я імператора? Або чому не дав йому про-
сто найпопулярнішого англійського прізвища Сміт, а обрав
типово валлійське Джонс?
Чи це лише випадковість, що Орвелл ні разу не називає
героя своєї книжки «землевласником Джонсом», натомість
завжди — як це неодноразово робив у своїй статті в «The
New York Times» Волтер Дюранті — пише «містер Джонс»?10
І нарешті: чи містер Вімпер у «Колгоспі тварин» — це
часом не сам Волтер Дюранті?
«І здавалося, що їм у вічі вже зазирає голодна смерть.

Але було життєво необхідно приховати це від зовніш-
нього світу. Бо збадьорені невдачею з вітряком, люди
розпускали нові злісні вигадки про “Колгосп тварин”.
Ширилися чутки, ніби тварини дохнуть від голоду й хво-
ріб, люто б’ються між собою, ніби серед них є випадки
канібалізму й навіть випадки поїдання власних дітей.
Наполеон добре розумів, які згубні наслідки мали би
правдиві факти про їхнє становище із продовольством,
тому з допомогою Вімпера спробував трохи покращити
загальну думку».11
10
Nigel Linsan Colley, Was Gareth Jones’s Surname behind George Orwell’s Naming of
‘Farmer Jones’ in Animal Farm?, op. cit.
11
Ґаретових слідів у «Колгоспі тварин» шукав його пле-

мінник. Із Найджелом Коллі я не встиг поспілкуватись —
він помер, коли я починав збирати матеріали до цієї книж-
ки. Однак у його міркуваннях над «Колгоспом тварин»
можна знайти більше відсилань до історії Джонса. Хоча б
до тієї знаменитої тези Дюранті, що неможливо зробити
омлету, не розбивши яєць. Коллі звертав увагу на те, що в
останніх частинах тексту, подаючи кількість померлих ку-
рей, Орвелл, найімовірніше, відсилає до дев’яти мільйонів
жертв голоду в Україні, що він підрахував, а офіційна вер-
сія причини смерті курей, звісно, нагадує полеміку Дюран-
ті з Джонсом, у якій американський кореспондент голодну
смерть називав «смертністю через хвороби, спричинені не-
доїданням».
«Уперше після вигнання Джонса мало не вибухнуло

повстання. На чолі з трьома молодими чорними мінорка-
ми кури спробували протистояти Наполеонові. Вони злі-
тали на сідало і там неслися. Яйця падали на землю і роз-
бивалися. Проте Наполеон діяв рішуче й безжалісно. Він
заборонив годувати курей і заявив, що кожного, хто дасть
їм хоч зернятко, буде страчено. Пси стежили за неухиль-
ним виконанням цього наказу. Кури трималися п’ять днів,
а тоді здалися й повернулися до своїх гнізд. За цей час
здохло дев’ятеро курей. Їх поховали у садку й оголосили,
що вони здохли від коксидіозу».12
12
278 1933
Зі сценаристкою Андреєю Халупою ми зустрілися у

травні 2018 року на знімальному майданчику в Шотландії,
неподалік Единбурґа. Морські хвилі розбивались об потро-
щені скелі містечка Анструтер, яке у фільмі Аґнєшки Гол-
ланд про Джонса вдає з себе його родинне валлійське Баррі.
Місцевий бар із фірмовою рибою й картоплею фрі настільки
знаменитий, що поласувати ними сюди приїжджали принц
Вільям, Том Генкс і Роберт де Ніро. Невдовзі мали почати
знімання, але було так холодно, що ми з Андреєю сховалися
у кнайпі біля моря. Вона пила каву, а я замовив пиво. Там
вона розповіла мені, як натрапила на український переклад
Орвелла і на історію Ґарета, якого світ уже назавжди — як
тоді могло здаватися — стер із пам’яті.
Року 1947 в невеличкому мюнхенському видавництві
група українських біженців надрукувала п’ять тисяч ек-
земплярів українського перекладу «Колгоспу тварин». На
обкладинці був зображений зажирілий кнур із батогом —
Орвеллівський Наполеон, на задньому плані кінь Боксер
з останніх сил тягне під гору віз, завалений камінням із
вершечком. Передмову до книжки — спеціально надіслану
листом українцям — написав сам автор.
Книжку поширювали в німецьких таборах переміще-
них осіб — антирадянське послання Орвелла розходилося
серед українців, обнадіювало, що все ж хтось на Заході від-
крив справжнє обличчя Сталіна і знає, що відбувалося в
1930-х роках в Україні. Тільки от Сталіна там тоді вважали
другом, який допоміг перемогти Гітлера. Тож коли амери-
канські солдати виявили книжки, вони їх конфіскували й
передали росіянам, а ті одразу ж знищили. Однак зберег-
лося приблизно дві тисячі екземплярів, які роздали перед
конфіскацією. Через кілька років разом із переселенцями

ці видання помандрували до Сполучених Штатів, Канади,
Південної Америки чи Австралії.
Одним із біженців був Олексій Кейс, чиї спогади з рід-
ного Донбасу приголомшливо нагадують те, що алегорич-
но описав Орвелл. У таборі в Гайденау Кейс створив театр,
ставив у ньому «Гамлета» й навіть організовував маскара-
ди. Це його син Віталій, майбутній філософ і викладач лі-
тератури, а тоді 15-річний хлопець, одного дня приніс ек-
земпляр «Колгоспу...» з буфету. Через 6 років, проведених
у таборі, родина Олексія Кейса у січні 1951 року емігрувала
до Нью-Йорка. У багажі перевезла і книжку Орвелла.
У таборах для українських біженців на території Німеч-
чини з’явилися на світ і Андреїні батьки. Через багато років
вони зустрінуться і поберуться в Нью-Йорку. Андрея, яка
народилась уже у Сполучених Штатах, із дитинства заслу-
ховувалася родинними історіями, зокрема цікавилася й
голодом в Україні.
Вона стала журналісткою. Одного дня, провідуючи
дядька Віталія, згадала про український переклад Орвел-
ла, а він мимохідь кинув: «Десь лежить та книжка»13. Тітка
Таня відійшла від стола і вже за мить повернулася з видан-
ням, а дядько подарував її Андреї. Журналістка вирішила
написати сценарій до фільму про Голодомор. Негативним
персонажем має бути Дюранті, позитивним — Маґерідж.
2005 року, невдовзі після закінчення університету, коли
Андрея мешкала в Києві, вона в інтернеті натрапила на не-
відоме їй раніше ім’я: Ґарет Джонс.
13
Andrea Chalupa, Orwell and the Refugees. The Untold Story of ‘Animal Farm’, New
York 2012.
*
«Може, їхнє життя й тяжке, і не всі надії справдились,

та кожен усвідомлював, що вони не такі, як інші. Якщо й
голодували, то не через те, що у них все забирали безжа-
лісні люди, а якщо й працювали, то лише самі на себе. У
них ніхто не ходив на двох ногах, ніхто не називав іншого
“хазяїном”. Усі тварини були рівними».14
Орвелла і Джонса об’єднувало ще дещо.

Вони обидва опинилися у чорному списку НКВС.
Поплатився за це тільки Джонс.
14
Розділ 19
КРАЄВИДИ ВЕЛЬСУ
Чи молодий валлієць міг змінити хід історії?

Чи вдалося б зупинити марш нацистів до влади, якби
тоді уважно читали зокрема репортажі Джонса з Німеччи-
ни?
Чи західне суспільство дозволило би своїм урядам до-
мовлятися зі Сталіним, якби не заглушили Ґаретові пові-
домлення про Голодомор?
Чому Ллойд Джордж перестав слухати свого радника,
чиї спостереження про ситуацію у світі він іще донедавна
так цінував?
Чого сподівалися великі мужі цього світу, провадячи
політику умиротворення?
Чому так важко слушно оцінити події, які відбуваються
навколо нас, і реагувати на них, перш ніж стане запізно?
Після ризикованих мандрів до Німеччини й Росії, які
могли зробити його одним із найупізнаваніших світових
журналістів, жорстоко скинутий із п’єдесталу Джонс по-
вертається у Вельс, до будинку в портовому Баррі, й укри-
вається у своєму давньому кутку, спальні на другому по-
версі, яку в родині називають «кімнатою майстра Ґарета».
Він знову живе з батьками і ходить вигулювати пса Янто.
На роботу в редакцію «The Western Mail» у Кардіффі під’їж-
джає кільканадцять кілометрів автобусом.
282 1933
У травні він ненадовго повертається до Німеччини.

У цей час, про що йому не обов’язково знати, нацисти
закінчують палити шкідливі, на їхню думку, книжки
Айнштайна, Фройда та Манна. Водночас Гітлер запевняє,
що для нього найважливіший мир і він повністю роззброїть-
ся, якщо інші країни зроблять теж саме.1 Ґарет, мабуть, та-
кож не знає, що раніше, 31 березня, того самого дня, коли
Волтер Дюранті спростовував його донесення про Голодо-
мор, у Берліні «викрали трьох американських громадян; їх
затягли до однієї з тюрем, де з них зірвали одяг і залиши-
ли на ніч у холодній камері. Уранці всіх побили до непри-
томності, відтак викинули на вулицю. Зник також один із
кореспондентів агентства “United Press International” […]»2.
Едґар Ансел Маурер, який наприкінці березня розпитував
Джонса під час його зупинки в Берліні на зворотному шля-
ху з Росії, уже певний час своїми текстами доводить нацис-
тів до сказу. Чуючи його прізвище, Гітлер аж трясеться від
люті. Нацисти погрожують йому смертю, натякають, що
причиною його нелюбові до їхнього народу може бути «за-
таєне єврейство», і навіть американці часом говорять, «що
його ворожість — це виключно результат усвідомлення, до
якої раси він належить»3. Тодішній посол США в Берліні
переконує його: «Ви б не хотіли все ж поїхати, щоб уник-
нути ускладнень?»4. Шеф Маурера в «Chicago Daily News»,
стурбований погрозами, вирішує перевести його у їхнє
представництво в Токіо, куди незабаром потрапить і Джонс.
Однак не всі зміни на вулицях німецької столиці й ін-
ших міст одразу впадають в очі. Найпомітніша з них — це
1
Erik Larson, W ogrodzie bestii, tłum. Przemysław Hejmej, Katowice 2010, 36.
2
3
4
19. КРАЄВИДИ ВЕЛЬСА 283
зіґування. Таке привітання, як пише Ерік Ларсон, аналі-

зуючи депеші генерального консула США в Берліні:
[…] було обов’язковим для всіх, навіть коли це звичайнісінь-

ка зустріч з іншими людьми. Продавці мали салютувати по-
купцям. Дітей по кілька разів на день муштрували так вітати
вчителів. Наприкінці театральних спектаклів новий звичай
вимагав, щоби глядачі встали й підняли руки в гітлерівсько-
му жесті, після чого спершу заспівали німецький національ-
ний гімн, що починається словами «Німеччина понад усе»
(Deutschland über alles), а потім гімн штурмових загонів «Піс-
ню Горста Весселя» (Horst Wessel Lied) — твір на честь зло-
чинця з СА, якого убили комуністи, а нацистська пропаганда
потім перетворила на героя. Німці так старанно перейняли
цей звичай, що процес невпинних привітань став просто ко-
мічним, особливо в коридорах адміністративних будинків, де
всі — від кур’єра до найвищих чиновників — салютували один
одному («Гайль!»), перетворюючи таким чином звичайний ви-
хід у туалет на нестерпний похід.5
Трапляються навіть напади на іноземців, які на вулиці

осмілюються не витягати руки в гітлерівському привітанні.
В іншій депеші згаданий консул інформує, що «улюблена
розвага штурмовиків — нападати на євреїв»6. Вулицями
марширують молоді люди в брунатних сорочках поганого
крою (СА) чи елегантніші, одягнені в чорне (СС).
Не всі іноземці бачать у німецьких змінах щось погане.
Спершу нові звичаї викликають радше подив чи розгубле-
ність, а нерідко навіть своєрідне захоплення. Улітку 1933 року
донька американського посла пише в листі:
5
6
284 1933
Молодь тут має світлі довірливі обличчя, співає на честь

шляхетної душі Горста Весселя, їхні очі горять, язики не
заплітаються. Вони здорові й гарні ці юнаки з Німеччини,
добрі, щирі, міцні, містично брутальні, прекрасні, опти-
містичні, здатні любити й помирати, глибокі, чудернацькі
й дивні істоти — ця молодь сучасної Німеччини з-під знаку
гакенкройца.7
А все ж у статтях, надрукованих у «The Western Mail» на

початку червня, Джонс застерігає, що націонал-соціалісти
вже мають у Німеччині таку владу, як і комуністи в Росії чи
фашисти в Італії. Вони керують університетами і школами,
заводами й установами, продовжують жорстоку кампанію
проти євреїв, арештовують десятки тисяч політичних опо-
нентів і звозять їх у концентраційні табори. Реформа освіти
призводить до прославляння нацизму й нетолерантності.
Молоді німці намагаються пояснити Джонсові, що це но-
вий шлях їхньої країни. Демократія 1918—1933 років у них
асоціюється з попередніми поколіннями. Мільйони німців,
на думку Ґарета, готові на смерть, щоб повернути «фатер-
ланд», землі «польського коридору».
В одній зі статей Джонс застерігає від Гітлера: «На Схід!
Ось його політика, яка в подальшій перспективі означає
війну з Польщею, і щоб її реалізувати, він постановив зміц-
нити армію, повітряні сили й сучасний балтійський флот»8.
В іншому тексті цитує тезу нацистів, що «євреї великою
мірою відповідальні за моральний занепад і корупцію в
громадському житті». Гітлерівці переконують, що «наплив
польських євреїв шкодить Німеччині», а вони — «справжні
7
8
Gareth Jones, Worship of the Soldier under Nazi Regime, «The Western Mail»,
захисники християнства»9. Ґарет і далі вважає німців чу-

довим народом і має серед них багато друзів. Його весь час
підтримує кілька німецьких журналістів, незадоволених
Паулем Шеффером, який саме закінчив роботу кореспон-
дента, щоб стати редактором «Berliner Tageblatt». Попри це,
наміри нацистів навівають на валлійця страх.
Текст про безробіття в Німеччині Джонс надсилає на-
віть Ллойдові Джорджу, а той відправляє йому короткі
вітання, називаючи його статтю «журналістикою вищого
ґатунку».
У середині червня редакція висилає Ґарета в Лондон,
звідти журналіст висвітлює Світову економічну конфе-
ренцію. Із промовами виступають зокрема Девід Ллойд
Джордж і Максим Літвінов, однак невідомо, чи зустрілися
вони з Джонсом, а тим паче, чи розмовляли. У Ґаретовому
тексті про виступ Літвінова, надрукованому в «The Western
Mail», немає ані слова про Голодомор.
Із неофіційних джерел Джонс дізнається, що ситуація
в Україні після його поїздки погіршилася, а влітку через
раптове переїдання на голодний шлунок можна очікувати
збільшення хвилі смертей.
Національні британські газети послідовно відмовля-
ються публікувати його тексти про Росію та Голодомор.
Для розради Ґарет їздить країною зі згаданою платною
лекцією «Загадка більшовицької Росії». Виступає у Кардіф-
фі, Ньюкаслі, Манчестері, Бірмінґемі, Дубліні. Усюди може
розраховувати лише на згадки в місцевій пресі.
Хоча Ґарета вважають одним із найкращих знавців
міжнародних справ, його усувають навіть від писання про
Німеччину, де події стають усе тривожнішими. У середині
вересня американський консул у Штуттґарті в цілком
9
Той самий, Campaign of Hatred Against the Jews, «The Western Mail», 7 червня 1933.
286 1933
таємному повідомленні попереджає посольство в Берліні,

що фірма «Mauser» різко нарощує виробництво. «Не-
можливо надалі мати навіть найменші сумніви, що в Ні-
меччині ведеться великомасштабна підготовка до агресії
проти інших країн».10 Через місяць Гітлер оголошує вихід
Німеччини з Ліги Націй і участі в Женевській конференції
зі скорочення та обмеження озброєнь. А також було прийня-
то закон, що дає право «вбивати невиліковно хворих», як
його у своїй ноті називає посол Сполучених Штатів.
Замість того, щоб висилати Джонса в найгарячіші регіо-
ни Європи, редакція впрягає його в ярмо вельських новин.
Відтоді на шпальтах «The Western Mail» Ґарет пояснює сум-
ні наслідки безробіття, пише про токаря, який виготовляє
ложки, черпаки й сокири, кошикаря, бондаря-філософа чи
поета, змушеного працювати в майстерні постолів. Його
авторству належать також цикли «Мандрівки трьома вель-
ськими графствами», а також «Кінь і пес», у якій він описує
валлійських мисливців. У серпні Джонс бере участь у фес-
тивалі Ейстедвод, де вперше за півроку (якщо цього не від-
булося на економічній конференції в Лондоні) зустрівся з
Ллойдом Джорджем. Вони говорили про валлійське реміс-
ництво. Невдовзі після цього прийшов лист, у якому через
свого працівника Ллойд Джордж дякує Ґаретові й вітає з
виходом статей про Вельс. Найімовірніше, вони більше ні-
коли не бачилися. Нарешті Ґарет Джонс, на думку тогочас-
ної політичної верхівки, опинився на своєму місці.
У листопаді він може трохи відпочити від описів вель-
ських краєвидів і ремесел. Їде в Белфаст і Дублін, бере
інтерв’ю у Джеймса Крейґа, прем’єр-міністра Північної
Ірландії, зустрічається із представником таємної органі-
зації ІРА, а також із прем’єр-міністром Еймоном де Валерою,
10
Erik Larson, W ogrodzie bestii, op. cit., 173.
борцем за незалежність Ірландії, майбутнім її президентом.

Джонс очікував побачити похмурого та грізного мов-
чуна, а познайомився з людиною із м’якою й чарівною
усмішкою. Ця поїздка підбадьорює Ґарета: на якусь мить
журналіст знову опинився у своїй стихії, можливо, він по-
чинає планувати майбутнє.
У червні 1934 року він як приватна особа їде до Берліна.
Відвідує авіасалон і слухає промови Германа Ґерінґа. Свої
враження описує у статті-попередженні. «“Німці повинні
стати нацією авіаторів!” — такими гаслами нацисти нама-
галися воскресити бойовий дух народу, залякуючи водно-
час: “Понад 10 тисяч літаків, готових до старту, стоїть на
кордоні з Німеччиною” і “У будь-який момент на будь-яке
німецьке місто можуть напасти чужі винищувачі”».11 Неві-
домо, чому «The Western Mail» надрукує цей текст лише че-
рез 2 місяці. Коли Ґарет у поїзді питає у командира німець-
ких бойових груп про майбутнє, той вигукує: «Ця свастика
буде символом і соціалізму, і нацизму. Майбутнє належить
нам, людям лівого руху, і настане день, коли ми зметемо
проклятих недобитків капіталізму, які досі правлять Ні-
меччиною. Революція ще не закінчена!»12.
Наприкінці червня, повернувшись із Німеччини, Джонс
бере інтерв’ю, яке визначить його долю.
11
Gareth Jones, 10 000 Planes on German Frontiers, «The Western Mail», серпень 1934.
12
Той самий, Fear of an Economic Storm in Germany, «The Western Mail», 25 червня 1934.
1934/1935
Розділ 20
У КЛІТЦІ ХИЖОГО ЗВІРА
Із Вільямом Рендольфом Герстом Джонс домовляється

про зустріч у його вельському замку Святого Доната непо-
далік Кардіффа. Герст — один із найбільших медійних маг-
натів в історії світової журналістики, прототип громадяни-
на Кейна з фільму Орсона Велза 1941 року, який вважають
найкращим в історії кіно, про який Герст, однак, заборонив
згадувати усім своїм газетам.1
Кар’єру він почав 24-річним, 1887 року, коли батько по-
дарував йому газету «The San Francisco Examiner». Він най-
мав чудових журналістів, велів їм критикувати місцеву вла-
ду й корпорації, навіть ті, на яких заробляли його батьки. За
кілька років вивів видання на лідерські позиції в місті.
Наступну газету — «New York Morning Journal» — він ку-
пив в іншому кінці країни. Через чверть століття розбудову-
вання імперії Герст володіє двадцятьма газетами, радіостан-
ціями й кіностудіями. Живе то тут, то там у маєтках, розки-
даних по Сполучених Штатах, Мексиці та Європі. В одному з
них, у Вельсі, дуже швидко знаходить спільну мову з Ґаретом
Джонсом. Збереглася світлина: Герст — вищий і огрядний, у
світлій жилетці, капелюсі й темному костюмі іде, тримаючи
руки в кишенях, Джонс — нижчий на півголови, значно мо-
1
Nick Allen, Orson Welles’s Citizen Kane to be shown in William Randolph Hearst’s
castle, «The Telegraph», 18 січня 2015.
292 1934–1935
лодший, у довгому плащі й чорному капелюсі, зі схрещени-

ми руками, хіба що трохи скутий, намагається не відставати.
Бізнесмен запрошує Джонса до свого маєтку в Калі-
форнії. Переконує його — оскільки восени має закінчити-
ся договір Ґарета із «The Western Mail» — вирушити у світ
«у пошуках інформації».
На Джонса після цієї зустрічі посипався шквал ділових
пропозицій. Пресове агентство Герста «International
News» пропонує йому посаду кореспондента в Берліні із
зарплатнею приблизно дві тисячі фунтів на рік. Те саме
агентство надає йому можливість писати тексти з Далекого
Сходу — 40 фунтів за статтю. Інший медійний магнат Пол
Блок, Герстів знайомий, у разі, якби Ґарет тому відмовив,
хоче зробити його кореспондентом у Європі. Зваблює зар-
платою 100 фунтів і поверненням витрат під час подорожі
Старим світом, у якій Ґарет має його супроводжувати. Окрім
того, «The Daily Telegraph» пропонує Джонсові вирушити в
навколосвітню мандрівку і дорогою писати політичні статті.
Коли наприкінці червня у Німеччині відбувається «ніч

довгих ножів», операція винищення критиків Адольфа Гіт-
лера, редакція «The Western Mail», очевидно, згадує, що се-
ред своїх працівників має експерта з цієї країни. Уже через
два дні на шпальтах газети Джонс, пояснюючи британцям
хитросплетіння німецької політики й помсти Гітлера, по-
чинає текст парафразою Шекспіра: «… для більшості лю-
дей — це дурна казка, уся зі слів гучних і геть безглузда»2.
У серпні Джонс у Берліні зустрічається з давнім знайо-
мим із Трініті-коледжу Гансом-Отто Майсснером, сином
2
Gareth Jones, Behind the Drama of Germany, «The Western Mail», 2 липня 1934.
20. у клітці хижого звіра 293
очільника Гітлерової канцелярії, який пізніше стане відо-

мим письменником.
Ганс розповідає, як під час «ночі довгих ножів» був свід-
ком розстрілу дев’ятнадцяти осіб, зокрема Ернста Рема.
— Мій друг був людиною, яка віддавала накази, — звіря-
ється він Ґаретові.
— Він справді був винний? — Джонс розпитує про ко-
мандира штурмових загонів НСРПН.
— Без сумніву, — відповідає Ганс і пояснює, що Рем не
очікував смерті. Коли усвідомив, що його чекає, кричав:
«Ви не можете мене вбити, ви не можете мене вбити!».
— Щоправда, їх могли віддати під суд, — вагається Отто
Майсснер-молодший, проте вважає, зрештою це добре, що
тих людей розстріляли.3
Після розмови з колегою Ґарет нотує: «Розстріли влашту-
вали в саду, що було типово для німців. Есесівці ретельно
оминали квіти, щоб не переїхати їх автівкою і жодної не
розтоптати. А потім розстріляли 19 чоловіків»4.
25 липня під час невдалої спроби путчу й аншлюсу на-
цисти вбивають канцлера Австрії Енґельберта Дольфуса.
Тоді Пол Блок нагадує про свою пропозицію, щоб Ґарет су-
проводжував його в подорожі Європою. Джонс погоджуєть-
ся, а принагідно пише для «The Western Mail» про смерть
Пауля фон Гінденбурґа, президента Третього Райху, а також
про ситуацію в Німеччині та Австрії.
«У Відні я знаменитість»5, — ділиться він у листі до бать-
ків, коли дізнається, якого розголосу там набули його статті
про Голодомор.
3
4
Там само.
5
294 1934–1935
8 серпня він ходить спорожнілими вулицями Відня, які

патрулює поліція разом із військом, і пише: «У цій заборо-
неній зоні міститься в’язниця, у якій пильно стережуть на-
цистів, які вторглися у державну резиденцію і брали участь
у вбивстві Дольфуса»6.
13 серпня, у день свого 29-річчя, на стадіоні в Мюн-
хені він слухає промову Германа Ґерінґа. Порівнює її з
античним театром. У тексті «Істерія Ґерінґа» він описує,
як німець стояв на сцені, оточений людьми в коричневих
сорочках, представниками «Гітлерюґенду» й німецького
середнього класу, «посеред найкраще поставленого спек-
таклю», який Ґаретові доводилося бачити:
За ним, — описує Джонс, — височіли чималі колони класичного

храму, з якого струменіли червоні, чорні й білі стяги зі свастикою.
Освітлений так, що блиск нацистського багрянцю, довершеного
палючо білим знаком свастики, вирізнявся на тлі темного неба,
цей храм вивищувався над порослим травою майданом, де
скупчилися націонал-соціалісти, які вдивлялися у гасло, розві-
шене між середніми колонами: «З Адольфом Гітлером заради
Німеччини». […] Ґерінґ стояв нерухомо під іонічними колона-
ми храму, неначе жрець, оточений хором у грецькій трагедії, а
солдати штурмових батальйонів крокували перед ним, несучи
свої блискучі прапори зі срібними наконечниками, що миготі-
ли у світлі ламп. […] Часом у Ґерінґовому мовленні чути ту саму
нотку істерії і неприборканої пристрасті, яку я чув у виступах
Гітлера, нотку, яка сіє в людей страх, що промовець раптом
втратить самоконтроль чи збожеволіє. Тільки от Ґерінґ — актор
найвищого рівня, не може бути й мови, щоб він спіткнувся.7
6
Gareth Jones, Austria Torn by Dissention and Flaming with Hatred, «The Western
Mail», 10 серпня 1934.
7
Той самий, The Hysteria of Goering, «The Western Mail», 18 серпня 1934.
20 серпня, через день після публікації статті, у Німеч-

чині відбувається референдум. Згідно з офіційними ре-
зультатами, 90 відсотків тих, хто проголосував, підтриму-
ють необмежену владу Гітлера як глави держави, уряду,
лідера партії і верховнокомандувача збройних сил. Ґарет
інформує:
Гітлер стояв у вікні свого кабінету, вітаючи відданий йому

натовп, який зібрався під палацом. Погляди дітей, сповнені
шани, були спрямовані на вождя, ніби на яскраву комету, що
летить у небі. Я бачив їхні уста, що ворушилися так, немов
співали не національний гімн, а ревну молитву, звернену до
неба — «Німеччина понад усе!».8
У навколосвітню подорож «у пошуках інформації» Ґа-

рет вирушає у жовтні 1934 року, одразу ж після того, як
закінчується його договір із редакцією «The Western Mail».
Перед рейсом через океан він зустрічається з друзями.
З Лідією, приятелькою з Берліна, іде в гори Гарц. Як і рані-
ше, він не має часу на стосунки, але обіцяє матері, що коли
повернеться з подорожі довкола світу, то вже не вибирати-
меться далеко.
У родині кажуть, що Джонс колись заручився із подру-
гою шкільних років Джейн Еванс. Це нібито через неї він
поїхав навчатися у Страсбурґ. Ґаретові сестри здогадува-
лись, що йому не до вподоби був її снобізм. Джейн остаточ-
но його розчарувала, коли хамовито повелася з офіціант-
кою під час їхньої вечері в ресторані.
8
Той самий, Hitler’s Trump Card – Fear That Germany May Fall to Pieces, «The Western
296 1934–1935
Натомість Марґарет Стюарт, якій Ґарет надіслав листа

з повідомленням, що він опинився у чорному списку НКВС,
це подруга з Кембриджа.
Джонс товаришує також із Морфід Дейвіс, сестрою
шкільного друга, але вона називає його радше «старшим
братом». Жінки, на думку Ґаретових сестер, цінували в
ньому енергійність і вважали привабливим. Їм подобало-
ся, що він любить танцювати. Повернувшись з однієї із по-
їздок Росією, Джонс розповідав Морфід, як танцював там
із вродливою росіянкою. Він дивувався, бо здавалося, що
коли вони крутилися в один бік, жінка — вища, а коли — у
другий, то раптом ставала нижчою. З’ясувалося, що це че-
рез її дерев’яну ногу.
У жовтні Ґарет із Берліна надіслав Морфід листівку із
шимпанзе, на звороті кепкуючи, що це його фотографія,
і згадуючи їхні зустрічі, сповнені жартів і сміху. У січні
наступного року він відправить їй із Гонолулу ноти з га-
вайською піснею «Malihini Mele» й підпише: «З любов’ю від
Ґарета».
У Нью-Йорку Джонс товаришував із Аделаїдою Гукер,
донькою мільйонера й радника Рузвельта. У Китаї подру-
житься з донькою генерала Ченя Дзитана. У Японії буде
радо фотографуватися з гейшами й одну з них запросить
до танцю. Перед від’їздом у навколосвітню подорож він
обіцяє матері, що після повернення житиме спокійним ро-
динним життям.
Він уже не малий «Джонський». Перед ескападою
на Далекий Схід його друг, лондонський кореспондент
«Frankfurter Zeitung» дає йому китайське ім’я Дзоу Нен Ссь.
Тур «Навколо світу в пошуках інформації» Джонс по-
чинає з Нью-Йорка. 6 листопада, через два дні після при-
буття до США, він став свідком перемоги демократів на
виборах у Конгрес. Про цю подію він пише для німецької

газети «Berliner Tageblatt». Принагідно відвідує редакцію
«The Herald Tribune», звідки надсилає депеші. Його дивує,
що завдяки статтям про Голодомор його там усі впізнають.
Із вродженим запалом він нотує: «Це був найемоційніший
і найприємніший вечір у моєму житті»9.
В агентстві «International News Service» він домовляєть-
ся про цикл статей із Далекого Сходу, навідується також
у редакцію «The New York Times». Із газети дізнається про
смерть Айві Лі, свого колишнього працедавця.
У Вісконсині, в селі Вельс, провідує нащадків валлій-
ських емігрантів, а також Френка Ллойда Райта, одного з
найвидатніших архітекторів ХХ століття. Кілька днів він
проводить у Чикаґо. Поїздом залізничної компанії «Гранд
Каньйон» перетинає замерзлу річку Міссурі, з вікна вагона
захоплюється широкими кукурудзяними полями в Канза-
сі. Їде у Санта-Фе, на коротко заїжджає у Мексику й через
пустельну Аризону дістається до Каліфорнії. Відвідує По-
мону та Пасадену. Святкує у Голлівуді й у маєтку Герста в
Сан-Сімеон. Його вражає замок, басейн, оточений антични-
ми колонами й кипарисами, вишукані сади з вавилонськи-
ми, грецькими, римськими, перськими та єгипетськими
статуями, чудовий вид на Тихий океан, пальми, апельси-
нові дерева й терени з екзотичними тваринами, де живуть
буйволи, ведмеді, антилопи, леви, ягуари, шимпанзе, сло-
ни. Разом із дресирувальником він навіть заходить у клітку
з тиграми.
На знімальному майданчику фільму «Девід Копер-
фільд» кіностудії «Метро-Ґолдвін-Маєр» він знайомить-
ся із плеядою зірок. Публікує тексти про голод у Росії в
«Los Angeles Examiner», бере інтерв’ю для «The Manchester
9
298 1934–1935
Guardian». В університетському клубі в Лос-Анжелесі висту-

пає із промовою. Він спостерігає за роботою Герста, до якого
стікається інформація з усіх куточків світу. А в магнатовому
замку має у своєму розпорядженні розкішну спальню.
У середині січня 1935 року із Сан-Франциско Джонс від-
пливає на Гаваї. У дорозі читає книжку Пітера Флемінґа про
подорож через Китай, яка остаточно надихає його поїхати
в Маньчжурію. У Гонолулу, а потім на Яві він пише статті, у
яких пророкує події, які стануться через 6 років, коли япон-
ці нападуть на гавайський Перл-Гарбор. У них він наголо-
шує на стратегічній важливості військової бази для США,
розмірковує, як у разі конфлікту вчинили б японці, які ста-
новлять майже половину населення Гаваїв, і говорить, що
хаос і ймовірна війна в Європі тільки розохотять їхні імпе-
ріалістичні амбіції в Тихому океані. Із Гаваїв кораблем він
пливе до Йокогами, а звідти їде автобусом у Токіо.
Ґаретова племінниця Марґарет Сіріол Коллі вважала,
що і росіяни, яким він встиг добряче насолити, і японці,
які виношували свої імперіалістичні плани, мали достат-
ньо причин хотіти його смерті.10 Тим паче, нещодавно вбили
Сергія Кірова, який мав замінити Сталіна на посаді гене-
рального секретаря партії, після чого Герстові газети взя-
лися публікувати низку антикомуністичних статей, яку
відкрив текст Джонса про Голодомор. Наприкінці лютого
15 тисяч прихильників Сталіна в Нью-Йорку вийшло на
протест проти магната, якого звинувачують у впливі на
припинення переговорного процесу між СРСР і США.
Точно невідомо, чи ставлення Герста до Радянського
Союзу формується підо впливом Джонсових розповідей, чи
це радше Ґарет став лише елементом антирадянських інтриг
американця. Племінниця вважала, що «Ґарет був безстраш-
10
ний, але йому бракувало уяви»11. Валлієць усвідомлював, що

він опинився у чорному списку спецслужб СРСР, але цим не
переймався. Завдяки теплому прийому в Сполучених Шта-
тах і новому етапу зацікавлення його статтями він не боїться
жодних загроз, а світ здається йому відкритим, як ніколи.
Далі Джонс їде у Шанхай, Гонконг, на Філіппіни діста-
ється через два дні після того, як президент Рузвельт га-
рантував цій країні незалежність. Маніла особливо западає
Ґаретові в душу. Далі: кількагодинна зупинка на Балі, явай-
ська Баталія, тобто сучасна Джакарта, Синґапур. Однак
найбільше Джонсові до вподоби були Сіам із Бангкоком,
а також французький Індокитай, тобто сучасні Лаос, Кам-
боджа та В’єтнам. Найпалкіше він захоплюється Ангкором.
Дістається до Кошеншіни, південних околиць В’єтнаму.
«Більшість француженок в Індокитаї курить опіум…»12, —
зауважує він. З усіх відвіданих місць пише репортажі й усюди
бере інтерв’ю. Коли об’їздить Далекий Схід, планує прочита-
ти серію лекцій у Сполучених Штатах і на Різдво повернутися
додому.
На початку червня він дістається до Кантона. Звідти —
до Чанші, а потім знову до Шанхая. Початок липня зустрі-
чає у Пекіні. Там навідується до двох німців, до яких його
скерував Вольф фон Деваль, його лондонський друг. Один
із них — дипломат у німецькому посольстві, другий — жур-
наліст-фрилансер, який багато років живе на Далекому
Сході й чудово розмовляє китайською.
7 липня Джонс пише листа родині:
Оце так щастя. Я чув, що наступної неділі відбудеться велика

зустріч князів Внутрішньої Монголії, це десь 160—180 миль від
11
12
Та сама, Gareth Jones. A Manchukuo Incident, Newark 2001, 117.
300 1934–1935
Калґана. Я цілий день мізкував, як туди потрапити, бо поїзди

туди не доїжджають, а їхати автомобілем дорого й важко. Це
була б велика удача, але шанси, що вдасться, були мізерні. І рап-
том, коли я пив чай біля басейну в Пекінському клубі, до мене
підійшов барон фон Плессен і каже: «Ти б хотів поїхати зі мною
і доктором Мюллером (німецьким кореспондентом і приятелем
Вольфа фон Деваля) у Внутрішню Монголію навідати князя Де
Вана13 і зустрітися з князями? Автівка буде до наших послуг». Я
не міг не скористатися такою пропозицією. Поїду на тиждень —
це абсолютно безпечна країна. Жодних бандитів.14
На місці Джонс планує узяти інтерв’ю у князя Де Вана.

Він швидко отримує внутрішній паспорт і візу, але у бри-
танському посольстві його застерігають, щоб не їздив не-
подалік східного кордону провінції Чагар. У дорогу він ку-
пує собі шорти, схожі на ті, які носив барон фон Плессен.
Утрьох вони їдуть поїздом у Калґан.
Йоган фон Плессен і Герберт Мюллер — як дві проти-
лежності, зазначає Ґарет. Перший — високий, чутливий,
акуратний, точний і нервовий. Другий — низький, кумед-
но-цинічний, тип філософа, ніколи не нервується і мав би
бути чудовим співмандрівником. Потім з’ясується, що біль-
ше, ніж репортажі, його цікавлять власні справи на Дале-
кому Сході та, як зауважить вельська газета «South Wales
Echo», «торгівля екзотичним крамом»15. Коли поїзд проїж-
джає біля Великої китайської стіни, очам подорожніх від-
кривається чудовий пейзаж із блакитними горами. Через
13
Нині прізвище князя пишуть Демчигдонров (прим. Даніеля Ліса).
14
Лист Ґарета Джонса, 7 липня 1935, https://www.garethjones.org/margaret_siriol_
colley/Gareth%20Jones%20Far%20East%20Letters%201935/Bandits_changsha.
htm (доступ: 27 січня 2019).
15
Margaret Siriol Colley, Gareth Jones. A Manchukuo Incident, op. cit., 163.
вісім із половиною годин вони доїжджають до Калґана,

центру монголо-китайської торгівлі, повної вантажівок, які
через пустелю Гобі прямують до Росії. Перед від’їздом усі
троє підписують документ, що у Внутрішню Монголію,
північну околицю Китаю, яка охоплює історичні землі
Монголії, вони їдуть на власний ризик і усвідомлюють,
що Китайська держава не бере на себе відповідальності за
їхню подорож. Автівку їм приязно надає німецька фірма
«Wostwag». Караван із трьох машин, до якого приєд-
нуються європейці, перевозить шкіру, шовк, вовну та
тютюн.
Вони їдуть степом і впродовж 150 миль Ґарет не бачить
ані однісінького дерева. 14 липня в листі до родини він
захоплюється, що князь Де Ван, у якого вони гостюють,
нащадок Чингісхана, найважливіша особа серед монго-
лів, окрім величезних земель має ще й 35 тисяч коней
і майже стільки ж верблюдів. Ґарет зазначає, що всі мон-
голи, окрім лам, носять косички, а монгольський чай із
додаванням кінського молока — просто жахливий. Джонс
і його супутники беруть участь в урочистому фестивалі й
зустрічі монгольських князів, дивляться багатогодинні
змагання з боротьби. Переможцю чіпляють знак свасти-
ки, а Джонс міркує, що б на це сказав Гітлер. Сплять вони
в юрті неподалік княжого палацу.
Фон Плессен мусить повертатися до своїх обов’язків у
Пекіні, Ґарет продовжує подорож із Мюллером. Вони їдуть
у напрямку Зовнішньої Монголії, теоретично незалежної
держави, але практично — частини Китаю.
«Чи рік тому ви б могли подумати, що я мандруватиму
через пустелю Гобі?»16 — пише Ґарет батькам.
16
Лист Ґарета Джонса, 14 липня 1935, https://www.garethjones.org/margaret_
siriol_colley/China%20story/china_narrative.htm (доступ: 27 січня 2019).
302 1934–1935
19 липня Джонс і Мюллер доїжджають до табору буря-

тів, 30 миль від кордону Маньчжурської держави. Це назва
маріонеткового утворення, яке 1932 року японці об’єднали
з десяти окупованих провінцій китайської Маньчжурії. Че-
рез чотири дні Ґарет нотує: «Ми їдемо бандитським краєм
до Долонора. Мені сказали, що це дуже приязні бандити
й не нападають на іноземців. Д-р Мюллер досить близько
знайомий із їхнім шефом, і ми маємо з ним зустрітися. Не
думаю, що нам тут загрожує якась небезпека...»17. Ватаж-
ка банди вони поки що не зустрічають, бо він саме зайня-
тий розбоями деінде. Ґарет захоплюється тим, що луки тут
вкриті квітами і всюди співають жайворонки.
25 липня подорожні дістаються до міста Долонор не-
подалік кордону з Маньчжурською державою. Заледве
два дні тому почалась окупація тутешньої китайської
провінції Чагар японцями. Наступного дня, коли Ґарет
походжає вулицями, що потопають у випарах опіуму, то
бачить прапори Японії й Маньчжурської держави. Тисячі
солдатів, сотні військових машин, зокрема танки. Загони
окупантів рухаються дорогою убік Калґана. Якась гейша
радіє, що прийшли японці. На вулицях, окрім солдатів,
повно повій, яких тут на англійський манір називають
дівчатами sing-song.
Наступного дня Ґарет робить останній запис у щоденнику:
«От мені пощастило. Японці саме вирішили приєдна-
ти це китайське місто до Маньчжурської держави. У місті
15 000 солдатів».18
Його останні слова:
«Я свідок приєднання великої китайської провінції до
Маньчжурської держави. Перед готелем засіки з колючим
17
18
дротом. До Калґана, звідки ми повертаємося, ведуть дві

дороги, однією їде понад двісті японських вантажівок, на
другій чатують небезпечні бандити».19
Він не встиг надіслати листа, у якому пише: «Це був
найемоційніший тиждень у моєму житті»20.
28 липня на шляху з Долонора до Калґана відбувається
викрадення. Нападники вдягнені у форму місцевої поліції,
вони — китайці з Маньчжурії на службі в японців. Анато-
лія, російського водія фірми «Wostwag», а також прислугу
Мюллера відпустили. Німця викрадачі також відпустили
через два дні. Чому? Газети у Великій Британії пишуть, що
це загадка. За Джонса вимагають викуп: 8 тисяч фунтів і
200 рушниць «Mauser».
30 липня Джонсові батьки отримують телеграму з
Калґана: «Ставлення хороше. Я сподіваюся швидкого
звільнення. З любов’ю, Ґарет»21. Вечорами він співає вал-
лійською, англійською і німецькою. Ці пісні так подоба-
ються бандитам, розповідав після звільнення Мюллер, що
врятують Джонсові життя. Особливо їм припадає до душі
валлійська пісня «Давид із Білої скелі» (Dafydd y Garreg
Wen): вони весь час просили, щоб Ґарет заспівав її ще раз.
Через два тижні після викрадення, 12 серпня, пекін-
ський кореспондент агентства «The Reuters» інформує,
що бандити передали ув’язненого іншому угрупованню,
а воно підвищило суму викупу до 100 тисяч мексикан-
ських доларів.
Ще перш ніж погана новина дістанеться дому в Баррі,
світлина молодого Джонса раптом упаде зі стіни, а тітка
Вінні скаже: «Ґарета не стало».
19
Там само.
20
Hitler, Stalin and Mr Jones, director. George Carey, 2012.
21
304 1934–1935
Того ж дня, напередодні свого 30-річчя, Джонс гине від

трьох випущених у нього куль.
Пауль Шеффер, втративши друга, у «Berliner Tageblatt»

пише:
Кількість таких енергійних журналістів у всьому світі швид-

ко зменшується, тому трагічна смерть цієї чудової людини —
особливо важка втрата. Міжнародна журналістська спільнота
втрачає свій колорит — в одних країнах швидше, в інших —
повільніше, але це факт. На місце незалежних умів, натхне-
них щирими почуттями, приходять різної масті рутинери,
журналісти-нездари, які стріляють з безпечного прикриття,
жертвуючи своїм сумлінням.22
Чи йшлося йому про Дюранті?

Тим часом доктор Мюллер готує обширний рапорт про
обставини викрадення. Він не знає, чому бандити його
швидко звільнили, але так і не відпустили Джонса. Але
вважає, що важливу роль тут могла зіграти їхня національ-
ність: до німця в них було краще ставлення, а от утриму-
вання британця могло бути частиною міжнародної інтри-
ги. Цю версію швидко підхоплюють британські дипломати і
Девід Ллойд Джордж. У «London Evening Standard» колиш-
ній прем’єр-міністр підтверджує: «У цій частині світу кле-
кочуть інтриги й розбіжні інтереси, а ті чи інші зацікавлені
сторони, ймовірно, усвідомлювали, що містер Ґарет Джонс
забагато знає про те, що там відбувається. [...] Я завжди мав
22
Paul Scheffer, Gareth Jones ermordet – Von seinen Entführern erschossen, «Berliner
Tageblatt», 16 серпня 1935.
побоювання, що, ризикуючи, одного разу він перестара-

ється. Ніщо не могло сховатися від його проникливого ока,
ніщо не було для нього перепоною у пошуку фактів»23.
Після вояжу «Навколо світу в пошуках інформації» Ґарет
володів би вже повною інформацією про найбільші загро-
зи найближчих років: він давно застерігав від приходу до
влади Гітлера, один із небагатьох мав дані про Голодомор
й апетити Сталіна, передбачав і те, що мало здійснитися
під час японського нападу на Перл-Гарбор.
Після смерті Ґарета його знайомий із Кембриджа, бри-
танський марксист і журналіст Клод Кокборн у секретному
бюлетені висловлює думку, що звільнення Мюллера було
пов’язане з таємними домовленостями урядів Німеччини
та Японії.24 Про «порозуміння, а може, і союз» щось відомо
також американському послові в Берліні Вільяму Додду.25
Свої п’ять копійок у вересні додає й Волтер Дюранті, покла-
даючи у «The New York Times» провину на японців і загроз-
ливу для них інформацію про їхні імперіалістичні амбіції,
яку роздобув Джонс.
Мюллерів рапорт потрапляє до британського Міністер-
ства закордонних справ, але його деталі не витікають у бри-
танську пресу.26 У звіті є згадка про Адама Пурпіса, литовця,
директора фірми «Wostwag», торговця кіньми, яких він по-
стачав китайській армії. Його називали «королем Калґана».
Ніхто тоді не пов’язує вбивство Ґарета з політикою уми-
ротворення, тобто поступок, яку започаткував прем’єр-мі-
ністр Ллойд Джордж стосовно Сталіна, а продовжувати її
мали інші політики щодо Гітлера.
23
24
https://www.garethjones.org/muller/muller.htm (доступ: 27 січня 2019).
25
Peace and War. United States Foreign Policy 1931–1941, Washington 1943, 22.
26
Лише через багато років стане відомо, що:
Японія і Німеччина не укладали в той час жодного та-
ємного договору.
Кокборн мав близькі стосунки з Борисом Виноградо-
вим, першим секретарем посольства СРСР у Берліні, аген-
том спецслужб і коханцем Марти Додд, доньки американ-
ського посла, яку вдалося завербувати до співпраці з ра-
дянською розвідкою.
Німецьку фірму «Wostwag», яка уможливила Ґарето-
ві подорож, насправді контролював НКВС, а її начальник
Адам Пурпіс був радянським шпигуном.
Герберт Мюллер, який, на думку Джонса, мав стати
чудовим співмандрівником, був відомим комуністом, а в
1917—1951 роках — агентом Комінтерну в Китаї.
Про його шпигунську кар’єру знала британська розвід-
ка, але вона воліла не висловлювати цього публічно. Рапорт
Міністерства закордонних справ Великої Британії у справі
смерті Джонса має 500 сторінок. Про те, що вона могла бути
пов’язана з його репортажами з України, немає ні слова.27
27
Промова Найджела Лінсана Коллі в Абериствітському університеті, 2 травня 2006,
https://www.garethjones.org/gareth_jones_commemoration_nigel.htm (доступ: 27 січня
2019).
ЕПІЛОГ
На що можна сподіватися, викриваючи убивство бага-

тьох мільйонів людей?
Що тебе назвуть брехуном у провідній газеті Сполуче-
них Штатів?
Що уб’ють за нез’ясованих обставин?
Що навіть після смерті від тебе відвернуться і струть із
суспільної пам’яті?
Навіть на будинку Джонсів нині висить пам’ятна таблиця
на честь не Ґарета, а його батька, директора місцевої шко-
ли. До Баррі у Вельсі я навідався на початку січня 2019 року.
Нескладно було знайти Ерил, білий будинок неподалік руїн
замку XIV століття. Ґаретовій племінниці Марґарет Сіріол
Коллі дім нагадував солдата, який стоїть на варті — з дво-
ма димарями, він ніби тримає рушниці. Вона вважала, що
звідти відкривається один із найпрекрасніших краєвидів у
Вельсі. Нинішня власниця будинку, яка купила його у Ґві-
нет, Ґаретової сестри, ненадовго впускає мене всередину: з
вікна його колишньої кімнати на другому поверсі в задній
частині дому видно смугу рівно підстриженої трави, високі
пальми в сусідському саду і Брістольську затоку аж до обрію.
Коли Найджел, син Марґарет, маючи двадцять із хвости-
ком років, уперше 1986 року відвідав Ерил, тітці Ґвінет, яка
жила тут самотньо, було понад 90 років.
308
Дім був холодним і занедбаним, а Ґвінет грілася біля

електричної грубки в невеликому салоні. Найджел запи-
тав, чи може він оглянути будинок. Відтак протиснувся
крізь запилюжені кімнати, аж до стелі заповнені старими
книжками та стосами часописів давно минулих десятиліть.
Від стін відклеювалися колись вишукані й дорогі шпалери
з дизайном Вільяма Морріса. Сходи вели на другий поверх
до спальні з видом на море.
Біля дверей Найджел знайшов коричневу валізку з мо-
нограмою «GRVJ». Усередині — базгранину дядька, про
якого — що збагнув тільки тепер — він практично нічого
не знав. У родині ніколи не згадували про його трагічну
смерть. Найджел глянув на давні записи й відклав їх — він
не знав, чого вони стосувалися, тоді вони небагато для ньо-
го означали. Кімната, на що він звернув увагу, була єдиним
приміщенням в усьому домі, де панував лад. Ніби вона пів-
століття чекала на повернення свого мешканця. Ідеальний
порядок порушували тільки скручені плакати, кинуті під
ліжко. Ким же насправді був дядько Ґарет?
Світлини, записи, листи й листівки роками пізніше я роз-
глядатиму в Абериствіті, невеличкому курортному містечку
на березі Ірландського моря. Університет, у якому Ґарет на-
вчався, розташований в історичній будівлі біля затоки Кар-
діґан. Джонсові речі зберігає Національна вельська бібліо-
тека. У невеличких блокнотах формату 13×8 сантиметрів у
темних твердих оправах Ґарет вів щоденники поїздки Росі-
єю, польоту з Гітлером, мандрівки навколо світу. Сторінки
добре збереглися і не дуже пожовкли. Автор нотував олів-
цем, а важливі слова чи речення підкреслював блакитним
кольором, позначав зірочкою чи дописував у кутку, якого
питання вони стосувалися: «ціни», «безробіття», «фінан-
си» чи «Москва». Під останнім дописом я прочитаю: «Я не
309
довіряю Дюранті» (I don’t trust Duranty). Листи Ґарет писав

чорнильною ручкою, великими літерами, адресатом зазви-
чай був батько, але звертався він до всієї родини. «Мої най-
дорожчі всі» (My dearest all) — так, наприклад, починав.
Листівки купував по всьому світі, деякі надсилав. Родинні
світлини, яким уже сто років, вражають чіткістю.
Через два роки після першого візиту Найджела до тітки
Ґвінет хтось вдерся в Ерил. Родина поспішила рятувати те,
що ще не було сплюндроване, і підготувала дім на продаж.
У спальні на другому поверсі досі панував ідеальний поря-
док. Лише тоді Ґаретові родичі уважніше придивилися до
валізки з монограмою «GRVJ» та щоденників, записників
і листів, які вона зберігала. З-під ліжка витягнули згор-
ток — надруковані на неякісному папері радянські про-
пагандистські плакати, що через багато років кришились
у руках. На столі лежав абсолютно порожній альбом для
вирізок із написом: «Round the World Fact Finding Tour —
1934–35 — Gareth Jones» (Тур «Навколо світу в пошуках ін-
формації» — 1934–35 — Ґарет Джонс).
Можливо — окрім родини — єдиною особою, яка не за-
була про Джонса, був Джордж Орвелл. Можливо, з думкою
про його історію він писав у романі «1984»:
«Сайм перестав існувати: його ніколи не існувало».1
1
Джордж Орвелл, 1984, пер. В. Шовкун, Київ 2015, с. 141.
310
КАЛЕНДAР
1905 – 13 серпня народжується Ґарет Джонс

1916–1922 – навчається у початковій школі міста Баррі
1922–1923 – навчається у Вельському університетському
коледжі в Абериствіті
1923–1925 – отримує стипендію і навчається у Страсбурзь-
кому університеті
1924 – їде у Варшаву на конгрес Міжнародної кон-
федерації студентів і екскурсію до Вільнюса
1925–1926 – навчається у Вельському університетському
коледжі в Абериствіті
1926–1929 – навчається у магістратурі Трініті-коледжу
Кембриджського університету
1930 – січень – починає працювати в Девіда Ллой-
да Джорджа, колишнього прем’єр-міністра
Великої Британії
серпень – вирушає у першу подорож до Ра-
дянського Союзу; Ґарет Джонс їде туди потя-
гом через Берлін і Варшаву, відвідує Москву,
Ростов-на-Дону і Юзівку, майбутній Донецьк
1931 – лютий – закінчує роботу у Ллойда Джорджа
квітень – починає працювати в Айві Лі в
Нью-Йорку
серпень – вересень – удруге їде до Радян-
ського Союзу (із Джеком Гайнцом): кораблем
до Ленінграда, потім Москва, Нижній Новго-
род, Самара, Александровськ, Харків і Київ
1932 – закінчує роботу в Айві Лі та повертається до
праці у Ллойда Джорджа
311
1933 – лютий – політ із Гітлером

березень – утретє вирушає до Радянського
Союзу: із Москви до Харкова; 29 березня –
прес-конференція в Берліні, під час якої
Джонс викриває Великий голод в Україні;
31 березня – Волтер Дюранті в «The New York
Times» спростовує донесення Джонса
квітень – починає працювати у вельській
щоденній газеті «The Western Mail»
1934 – червень – знайомиться з Вільямом Рен-
дольфом Герстом
вересень – закінчує працювати у «The Western
Mail»
листопад – виїжджає до Сполучених Штатів
1935 – січень – починає навколосвітню подорож «у
пошуках інформації»
28 липня – викрадено Ґарета Джонса й Гер-
берта Мюллера
12 серпня – убито Ґарета Джонса
ПОДЯКИ
Особливу подяку висловлюю:
Андреї Халупі, Клавдії Смєї-Ростворовській, Сташекові
Дзєдзіцу, Реєві Ґамашу та Романові Романцову.
А також Енн Епплбом, чия книжка «Червоний голод»
стала для мене неоціненним джерелом інформації.
БІБЛІОГРАФІЯ
КНИЖКИ
Andrea Chalupa, Orwell and the Refugees. The Untold Story of Animal Farm,
New York 2012.
Margaret Siriol Colley, Gareth Jones. A Manchukuo Incident, Newark 2001.
Margaret Siriol Colley, More Than a Grain of Truth. The Biography of Gareth
Richard Vaughan Jones, Newark 2005.
Walter Duranty, I Write as I Please, New York 1935.
Ray Gamache, Gareth Jones. Eyewitness to the Holodomor, Cardiff 2016.
[Jack Heinz II], Experiences in Russia 1931 – A Diary, Pittsburgh 1932.
Holodomor. The Great Famine in Ukraine 1932–1933, Warszawa 2009.
Adolf Hitler, Rozmowy przy stole 1941–1944, [s. l.] 1996.
Michael Holroyd, Bernard Shaw, v. 3: 1918–1950: The Lure of Fantasy,
London 1993.
Gareth Jones, In Search of News, Cardiff 1938.
Ian Kershaw, Hitler. 1889–1936. Hybris, tłum. Przemysław Bandel, Poznań 2017.
Erik Larson, W ogrodzie bestii, tłum. Przemysław Hejmej, Katowice 2010.
Like It Was: The Diaries of Malcolm Muggeridge, selected and edited by John
Bright-Holmes, London 1981.
Eugene Lyons, Assignment in Utopia, New York 1937.
Martin Malia, O rewolucji rosyjskiej 1917, Warszawa 2017.
Malcolm Muggeridge, Chronicles of Wasted Time, v. 1: The Green Stick, New
York 1973.
Malcolm Muggeridge, Winter in Moscow, London 1934.
Bernard Pares, A Wandering Student. The Story of a Purpose, Syracuse, NY 1948.
Peace and War. United States Foreign Policy 1931–1941, Washington 1943.
C. V. Narasimha Reddi, Effective Public Relations and Media Strategy, New
Delhi 2009.
Albert Speer, Inside the Third Reich, London 2003.
315
Mariusz Szczygieł, Reporter na niebie, w: Egon Erwin Kisch, Jarmark sensacji,

Warszawa 2014.
Grzegorz Szymanik, Julia Wizowska, Po północy w Doniecku, Warszawa 2016.
Sally J. Taylor, Stalin’s Apologist: Walter Duranty: The New York Times’s Man in
Moscow, New York 1990.
«Tell Them We Are Starving». The 1933 Diaries of Gareth Jones, editor. Lubomyr
Y. Luciuk, Kingston, ON 2016.
Джордж Орвелл, Колгосп тварин, пер. Юрій Шевчук, Київ 2015.
Енн Епплбом, Червоний голод. Війна Сталіна проти України, пер. Дарія
Маттінґлі, Оксана Кисіль, Київ 2018.
Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Харківська область, ред. В. Білоцерківський, Ю. Кириченко, О. Корнєв
та ін., Харків 2008.
Тімоті Снайдер, Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним, пер. Борис
Шавлов, Олена Литоміна, Володимир Жбанков, Київ 2018.
ГАЗЕТНІ МАТЕРІАЛИ
Nick Allen, Orson Welles’s Citizen Kane to Be Shown in William Randolph

Hearst’s castle, «The Telegraph», 18 січня 2015.
William Henry Chamberlin, The Soviet Countryside: A Tour of Inquiry, from our
Moscow correspondent, «The Manchester Guardian», 19 жовтня 1933.
Teresa Cherfas, Reporting Stalin’s Famine: Jones and Muggeridge: A Case Study
in Forgetting and Rediscovery, «Kritika: Explorations in Russian and Eurasian
History» 2013, v. 14, № 4 (осінь) Crusts on the Floor, «Time», 10 квітня 1933.
Francis Delaise, The Financial Consequences of the War, «Revue des Vivants»,
4 травня 1933.
Walter Duranty, Red Russia of Today Ruled by Stalinism, Not by Communism,
«The New York Times», 14 червня 1931.
Walter Duranty, Russians Hungry, But Not Starving, «The New York Times»,
Walter Duranty, Soviet Censorship Hurts Russia Most, «The New York Times»,
316
Walter Duranty, Soviet Industry Shows Big Gains, «The New York Times»,
6 квітня 1933.
Walter Duranty, Stalinism Smashes Foes in Marx’s Name, «The New York
Times», 24 червня 1931.
Walter Duranty, The Russians Look at the World, «The New York Times»,
Louis Fischer, «New Deal» Needed for Entire World, Says Visiting Author,
«Denver Post», 1 квітня 1933.
Harry M. Geduld, Bernard Shaw and Adolf Hitler, «The Shaw Review» 1961,
t. 4, № 1 (January).
[Theodor Innitzer], Cardinals Asks Aid in Russian Famine, «The New York
Times», 20 серпня 1933.
Theodor Innitzer, The Famine in Russia, «The Western Mail», 30 серпня 1933.
Gareth Jones, 10 000 Planes on German Frontiers, «The Western Mail»,
серпень 1934.
Gareth Jones, 15 Hours to Wait for the Shops to Open, «The Daily Express»,
Gareth Jones, Austria Torn by Dissention and Flaming with Hatred, «The
Western Mail», 10 серпня 1934.
Gareth Jones, A Poet in the Clogmaker’s Shop of Tanygroes, «The Western
Mail», 23 липня 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at America. Land of Tragedy and Disillusion,
«The Western Mail», 30 березня 1932.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (I). Wales’s Bonds With the
Continent, «The Western Mail», 7 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (II). Germany Wants a New
Frederick the Great, «The Western Mail», 8 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (III). Hitler is There, but Will He
Stay?, «The Western Mail», 9 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (IV). German and Slav; Century old
Problems of Minorities, «The Western Mail», 13 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (V). The Ice Breaks in the
Mountains, «The Western Mail», 15 лютого 1933.
317
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (VI). Home Industries on Their

Death-Bed, «The Western Mail», 17 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (VII). Workless Millions of
Germany, «The Western Mail», 21 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (VIII). How Germany Tackles
Unemployment, «The Western Mail», 21 лютого 1933.
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (IX). Storm over the Polish Corridor,
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (X). With Hitler Across Germany,
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (XI). Beginning of German Fascism,
Gareth Jones, A Welshman Looks at Europe (XII). Primitive Worship of Hitler,
Gareth Jones, America’s Great Hawaiian Problem, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Army v. Industrialists Conflict in Japan, «The Western Mail»,
31 липня 1935.
Gareth Jones, Balance Sheet of the Five-year Plan (I). Industrialisation,
«The Financial Time», 11 квітня 1933.
Gareth Jones, Balance Sheet of the Five-year Plan (II). Financial Impressions,
«The Financial Times», 12 квітня 1933.
Gareth Jones, Balance Sheet of the Five-year Plan (III). Ruin of Russian
Agriculture, «The Financial Times», 13 квітня 1933.
Gareth Jones, Behind the Drama of Germany, «The Western Mail», 2 липня 1934.
Gareth Jones, Bread! We Are Dying!, «The Daily Express», 4 квітня 1933.
Gareth Jones, Bread, We Are Starving!, «Washington Herald», 4 червня 1933.
Gareth Jones, Campaign of Hatred Against the Jews, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Communists’ Five-Year Plan. How it is Working in Russia, «The
Western Mail», 7 квітня 1931.
Gareth Jones, Communists’ Five-Year Plan. Forces behind Stalin’s Dictatorship,
318
Gareth Jones, Communists’ Five-Year Plan. Mixture of Successes and Failures,

Gareth Jones, De Valera Praises Wales, «The Western Mail», 12 березня 1934.
Gareth Jones, Easter in a Godless Country, «The Western Mail», 12 квітня 1933.
Gareth Jones, Enchantment and Disillusion in Hawaii, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Famine Rules Russia. The Five-Year Plan Has Killed the Bread
Supply, «London Evening Standard», 31 березня 1933.
Gareth Jones, Fascist Dictatorship for Germany Now Possibility, Development
Seems Inevitable in Spring, «New York American», 29 листопада 1931.
Gareth Jones, Fear of an Economic Storm in Germany, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Five-Year Assault on the Slums, «The Western Mail», 9 травня
1933.
Gareth Jones, Frank Lloyd Wright, «The Western Mail», 8 січня 1935.
Gareth Jones, Germany Under the Rule of Hitler, «The Western Mail», 5 червня
1933.
Gareth Jones, Germany Was Not Ready for Democracy, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Glimpses of Soviet Russia, «The Liberal Women’s News»,
18 вересня 1930.
Gareth Jones, Good-bye Russia, «The Daily Express», 11 квітня 1933.
Gareth Jones, Herr Hitler Breakaway, «The Western Mail», 16 жовтня 1933.
Gareth Jones, Hitler’s Trump Card – Fear That Germany May Fall to Pieces,
«The Western Mail», 22 серпня 1934.
Gareth Jones, How America Sees the Depts Question, «The Western Mail»,
29 листопада 1932.
Gareth Jones, How Germany is Helping the Workless, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Invisible Forces at the Conference. Why President Roosevelt
Must Beware, «The Western Mail», 13 червня 1933.
Gareth Jones, James Walter – Master Basket Maker, «The Western Mail»,
19 липня 1933.
319
Gareth Jones, Lenin’s Widow talks to a Welshman, «The Western Mail»,

7 листопада 1932.
Gareth Jones, Mayor Walker’s Secret, «The Western Mail», 9 вересня 1932.
Gareth Jones, Menace of War Between America and Japan Non-Existent, «The
Western Mail», 15 березня 1935.
Gareth Jones, Methods of Nazis, Fascist and Bolsheviks, «The Western Mail»,
[Gareth Jones], Mr Jones Replies: Former Secretary of Lloyd George Tells of
Observations in Russia, «The New York Times», 13 травня 1933.
Gareth Jones, Mussolini Has Spoken, «The Western Mail», 22 березня 1932.
Gareth Jones, My Russian Diary I, «The Star», 22 жовтня 1930.
Gareth Jones, My Russian Diary II, «The Star», 27 жовтня 1930.
Gareth Jones, My Russian Diary III, «The Star», 29 жовтня 1930.
Gareth Jones, My Thoughts on the Journey to Moscow, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Nazi’s Interpretation of Christianity, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Nine to a Room in the Slums of Russia, «The Daily Express»,
Gareth Jones, No Forgiveness for «Rape» of Manchuria, «The Western Mail»,
5 серпня1935.
Gareth Jones, O.G.P.U.’s Blow to Trade, «The Western Mail», 5 квітня 1933.
Gareth Jones, O.G.P.U.’s Reign of Terror in Russia, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Pitiful Lives of Soviet Factory Slaves, «The Daily Express»,
Gareth Jones, Poland’s Foreign Relations, «The Contemporary Review» 1931,
липень.
Gareth Jones, President Roosevelt and the America of the Future, «The Western
Mail», 5 січня 1934.
Gareth Jones, Reds Let Peasants Starve, «Los Angeles Examiner», 14 січня
1935; текст із такою ж назвою також у «New York American», 14 січня
1935.
320
Gareth Jones, Russian Workers Disillusioned. Forces Against the Five-Year

Plan, «The Western Mail», 10 квітня 1931.
Gareth Jones, Russia’s Future, «The Western Mail», 8 квітня 1931.
Gareth Jones, Russia’s Starvation, «Los Angeles Examiner», 12 січня 1935;
текст із такою ж назвою також у «New York American».
Gareth Jones, «Sacred Crusade» to Unite Austria with Germany, «The Western
Gareth Jones, Seizure of Land and Slaughter of Stock, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Snobbery of Soviet Russia, «The News Chronicle», 3 жовтня 1930.
Gareth Jones, Soviet Collective Farm Move Caused Famine in Russia, Says
Gareth Jones, «Boston Sunday Advertiser», 11 червня 1933.
Gareth Jones, Soviet Confiscate Part of Workers’ Wages, «The Daily Express»,
Gareth Jones, Soviet Dwindling Trade, «The Western Mail», 6 квітня 1933.
Gareth Jones, Soviet Ready for War, «The Western Mail», 11 квітня 1933.
Gareth Jones, Starving Russians Seething with Discontent, «The Western
Mail», 4 квітня 1933.
Gareth Jones, Storm over Europe, «The Western Mail», 15 липня 1933.
Gareth Jones, The Dollar Inflation, «The Western Mail», 5 травня 1933.
Gareth Jones, The Enigma of Ireland (I). Ulster a Centre of Uneasiness and
Strife, «The Western Mail», 6 листопада 1933.
Gareth Jones, The Enigma of Ireland (II). Hatred of the British and Internal
Dissension, «The Western Mail», 7 листопада 1933.
Gareth Jones, The Enigma of Ireland (III). Mr Cosgrave’s Fight for the Treaty,
«The Western Mail», 8 листопада 1933.
Gareth Jones, The Hysteria of Goering, «The Western Mail», 18 серпня 1934.
Gareth Jones, The «New Deal» – Its Formidable Opponents, «The Manchester
Guardian», 24 січня 1935.
Gareth Jones, The Peasants in Russia, list do redakcji, «The Manchester
Guardian», 8 травня 1933.
[Gareth Jones], The Real Russia. The Peasant on the Farm. 1. Increase and Its
Cost, from a correspondent, «The Times», 14 жовтня 1931.
321
[Gareth Jones], The Real Russia. The Outlook for the Plan. 2. From the Farm to
the Factory, from a correspondent, «The Times», 15 жовтня 1931.
[Gareth Jones], The Real Russia. Youth and the Future. 3. A Blessed Word, from
a correspondent, «The Times», 16 жовтня 1931.
Gareth Jones, The Real Truth About Russia at Last, «The Daily Express», 3 квітня
1933.
Gareth Jones, The Red Light in East Europe, «The Western Mail», 24 лютого 1933.
[Gareth Jones], The Snobbery of Soviet Russia, by an Englishman recently
returned from Moscow, «News Chronicle», 3 жовтня 1930.
[Gareth Jones], The Two Russias. 1. Rulers and Ruled. Below the Surface, from
a correspondent, «The Times», 13 жовтня 1930.
[Gareth Jones], The Two Russias. 2. Fanaticism and Disillusion. Open
Discontent, from a correspondent, «The Times», 14 жовтня 1930.
[Gareth Jones], The Two Russias. 3. Strenght of the Communists. War
Propaganda, from a correspondent, «The Times», 16 жовтня 1930.
Gareth Jones, The World in 1931. A Retrospect of the Banking Crisis, «The
Western Mail», 21 грудня 1931.
Gareth Jones. The Victim of 1930. Familiar in Many Lands. The Enigma of the
«Thirties», «The Western Mail», 31 грудня 1930.
Gareth Jones, There is No Bread, «Sunday American», 13 січня 1935; текст із
такою ж назвою також у «Los Angeles Examiner».
Gareth Jones, Three Catastrophes in a Month, «The Western Mail», 2 серпня
1934.
Gareth Jones, Tramping in Three Welsh Countries. Search for Old Celtic
Qualities, «The Western Mail», 11 вересня 1934.
Gareth Jones, Ulster More British than Britain, «The Western Mail», 10 березня
1934.
Gareth Jones, We Are Starving, «The Western Mail», 3 квітня 1933.
Gareth Jones, Where War May Come from, «The Western Mail», 15 серпня 1934.
Gareth Jones, Whitner Germany? Hitler Moving towards Dictatorship, «The
Financial News», 1 березня 1933.
Gareth Jones, Whitner Germany? The Clash be Industry and Agriculture, «The
Financial News», 2 березня 1933.
322
Gareth Jones, Why There is Unemployment in Russia, «The Western Mail»,

Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Dreads the Coming Winter, «The
Western Mail», 15 жовтня 1932.
Gareth Jones, Will There Be Soup? Russia Famished under the Five-Year Plan,
«The Western Mail», 17 жовтня 1932.
Gareth Jones, With Hitler Across Germany, «The Western Mail», 28 лютого 1933.
Gareth Jones, With Horse and Hounds. Jack Poletty of the Glyn Celyn Beagles,
Gareth Jones, With Horse and Hounds. The Hounds of Glamorgan, «The
Western Mail», 11 лютого 1934.
Gareth Jones, Wood-Turning Traditions of the Davies Brothers, «The Western
Mail», 21 липня 1933.
Gareth Jones, Worship of the Soldier under Nazi Regime, «The Western Mail»,
Gareth Jones, Vatican versus Mussolini, «The Western Mail», 17 серпня 1934.
Hubert Renfro Knickerbocker, Famine Grips Russia Millions Dying. Idle on
Rise, Says Briton, «Evening Post Fereign Service», 29 березня 1933.
La Misere en Russie Soviétique, «La Liberté», 23 липня 1933.
Igor T. Miecik, Narodziny Donbasu, «Ale Historia», magazyn «Gazety
Wyborczej», 23 липня 2018.
[Edgar Ansel Mowrer], Lloyd George’s Secretary Tells of Visit to Ukraine – Says
Terrorism Is Rife, special wireless dispatch to «The Sun», 29 березня 1933.
Edgar Ansel Mowrer, Russian Famine Now as Great as Starvation of 1921, Says
Secretary of Lloyd George, «Chicago Daily News», 29 березня 1933.
Malcolm Muggeridge, Russia Revealed, «The Morning Post», 5 червня 1933.
[Malcolm Muggeridge], Russia’s «Plan», from our Moscow correspondent,
«The Manchester Guardian», 12 січня 1933.
[Malcolm Muggeridge], The Soviet and the Peasantry. I. Famine in North
Caucasus, from a correspondent in Russia, «The Manchester Guardian»,
[Malcolm Muggeridge], The Soviet and the Peasantry. II. Hunger in Ukraine, from
a correspondent in Russia, «The Manchester Guardian», 27 березня 1933.
323
[Malcolm Muggeridge], The Soviet and the Peasantry. III. Poor Harvest in
Prospect, from a correspondent in Russia, «The Manchester Guardian»,
Mr Jones’s Lecture, «The Manchester Guardian», 24 січня 1933.
George Orwell, Review of Assignment in Utopia by Eugene Lyons, «New English
Weekly», 9 червня 1938.
[Reuters], Famine in Russia, «The Manchester Guardian», 30 березня 1933.
[Reuters], Famine in Russia. British Visitor Fears Death for Millions, «Yorkshire
Post», 30 березня 1933.
[Reuters], Millions Starving in Russia, «The Daily Express», 30 березня 1933.
[Reuters], Russia in Grip of Famine, «The Morning Post», 30 березня 1933.
Paul Scheffer, Gareth Jones ermordet – Von seinen Entführern erschossen,
«Berliner Tageblatt», 16 серпня 1935.
[Paul Scheffer], Hungersnot in Russland?, Telephonat unseres Korrespondenten,
«Berliner Tageblatt», 1 квітня 1933.
[Otto Schiller], Famine’s Return to Russia, by an expert observer, «The Daily
Telegraph», 25 серпня 1933.
Bernard Shaw, Social Conditions in Russia, list do redakcji, «The Manchester
Guardian», 2 березня 1933.
[Katherine E. Schutock], Hunger in the Ukraine, list do redakcji, «The New York
Times», 6 квітня 1933.
Whiting Williams, My Journey through Famine-Stricken Russia, «Answers»,
24 лютого 1934.
Whiting Williams, Why Russia is Hungry!, «Answers», 3 березня 1934.
ФІЛЬМИ
Holodomor: Stalin’s Secret Genocide, director Andrea Chalupa, 2016.

Живі, реж. Сергій Буковський, 2008.
324
ІНТЕРНЕТ-ДЖЕРЕЛА
https://garethjones.org
https://www.nobelprize.org/prizes/literature/1925/shaw/facts/
https://omgfacts.com/the-unknown-journalist-brave-enough-to-expose-
stalins-secrets
https://www.radiosvoboda.org/a/holodomor-xlib-znaxidka/29608903.html
http://www.smartage.pl/dnieprowska-elektrownia-wodna/
http://thegreatoceanliners.com/articles/aquitania/
ІНШІ ВИБРАНІ ДЖЕРЕЛА
Annie Gwen Jones, Life on the Steppes of Russia 1889–1892, https://www.

garethjones.org/margaret_siriol_colley/annie%20gwen/life-steppes.htm
Dr. Herbert Muller (alias Gissler) Was a Soviet Agent?, https://www.garethjones.
org/muller/muller.htm
Gareth’s Diary Germany 1933. Gareth’s Coverage of the Frankfurt Nazi Rally,
transcription of Nigel Linsan Colley and Ray Gamache, https://www.
garethjones.org/_2diary2b/p4.htm
Gareth Jones, Interview with Karl Radek, 14 жовтня 1931, https://www.garethjones.
org/overview/radek.htm
Gareth Jones’ Murder and the Strong Circumstantial Evidence of the Involvement
of the Soviet Secret Police (OGPU / NKVD), https://www.garethjones.org/
soviet_articles/purpiss_nkvd.htm
Nigel Linsan Colley, Was Gareth Jones’s Surname behind George Orwell’s
Naming of ‘Farmer Jones’ in Animal Farm?, https://www.garethjones.org/
soviet_articles/farmer_jones.htm
Written Evidence of Starvation Acquired by Gareth from Berlin on a Trip to Danzig
in May 1933, https://www.garethjones.org/overview/article03-2.htm
Лист Ґарета Джонса до батьків, 26 серпня 1930, https://www.garethjones.
org/soviet_articles/gareth_1930.htm
Лист Ґарета Джонса до Айві Лі, 15 вересня 1932, https://www.garethjones.
org/soviet_articles/ivy_lee_letter_sept_1932.htm
325
Лист Ґарета Джонса до Девіда Ллойда Джорджа, 27 січня 1933, https://

www.garethjones.org/soviet_articles/lloyd_george_27jan1933.htm
Лист Ґарета Джонса до Девіда Ллойда Джорджа, 27 березня 1933, https://
www.garethjones.org/soviet_articles/famine_exposure_letter.htm
siriol_colley/Gareth%20Jones%20Far%20East%20Letters%201935/
Bandits_changsha.htm
siriol_colley/China%20story/china_narrative.htm
Лист Малькольма Маґеріджа до Ґарета Джонса, 29 вересня 1933,
https://www.garethjones.org/soviet_articles/malcolm_muggeridge_
correspondence__april_1933.htm
Лист Малькольма Маґеріджа до Ґарета Джонса, 17 квітня 1933, https://www.
garethjones.org/soviet_articles/malcolm_muggeridge_correspondence__
april_1933.htm
Лист Малькольма Маґеріджа до Ґарета Джонса, 29 вересня 1933,
https://www.garethjones.org/soviet_articles/malcolm_muggeridge_
correspondence__sept_1933.htm
Нотатка Ґарета Джонса з розмови з Максимом Літвіновим для Девіда
Ллойда Джорджа, 23 березня 1933, https://www.garethjones.org/
soviet_articles/litvinov.htm
Промова Найджела Лінсана Коллі в Абериствітському університеті, 2 трав-
ня 2006, https://www.garethjones.org/gareth_jones_commemoration_
nigel.htm
Рапорт Ґарета Джонса про Німеччину, грудень 1931, https://www.garethjones.
org/german_articles/impressions1932.htm
326
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК
Авґуст Вільгельм Прусський 11

Айнштайн Альберт 166, 282
Аллілуєва Надія 206
Анастасія, прабабуся Р. Романцова 245
Анатолій, водій 303
Антоніна 231, 239
Аршинов Петро 40
Астер Фред 61
Аттербері Вільям Волес 64
Бандель Пшемислав 140, 163

Банкер Лорі 132
Барнз Ральф 188
Баур Йоганн Петер (Ганс) 10
Белфор Артур 33
Бетовен Людвіґ ван 162, 176
Бісмарк Отто фон 182
Бланкар Жозеф 61
Блок Пол 292, 293
Болл Алан М. 38
Бондарцов Іван Митрофанович 240
Брайт-Голмз Джон 265
Братман-Бродовський Стефан 189
Бріан Арістид 156
Брітан Гаррі 69
Бродовський Стефан див. Братман-Бродовський Стефан
Брон Саул 26
Ваґнер Ріхард 161–163

Валера Еймон де 286
Варвара Григорівна 237
Вашинґтон Джордж 23, 66
Велз Герберт Джордж 113
327
Велз Орсон 291

Вессель Горст 283, 284
Виноградов Борис 306
Візовська Юлія 34
Вілсон Томас Вудро 12
Вільям, принц Кембриджський 278
Вільямс Спенсер 97
Вінклер П’єр 74
Віра, прабабуся Наталії 233
Влад, поліцейський 236
Волкер Джеймс (Бо Джеймс) 133
Володимир, житель села Гранів 228
Вольф Мойсей 222
Гаврющенко Анастасія Іванівна 238

Гайдн Йозеф 131
Гайнц Генрі Джон (Джек) 75–77, 79–83, 85–93, 96, 99–108, 111–113, 115, 119,
123, 130, 131, 138, 171, 172, 310
Гайнц Говард 75, 123
Гайнц Елізабет Ґренджер 115
Ганна, жителька села Гранів 227
Ганнуся, сестра М. С. Денисенко 231
Ганфштенґль Гелене 163
Ганфштенґль Ернст 139, 140, 158, 159, 162, 163, 183
Геймей Пшемислав 282
Гейфец Еліас 40
Генкс Том 278
Герміна фон Ройс, принцеса Пруссії 11
Герст Вільям Рендольф 124, 212, 291, 292, 297, 298, 311
Гіммлер Гайнріх 175, 269
Гінденбурґ Пауль фон 59, 73, 171, 173, 174, 177, 180, 181, 293
Гіндус Моріс Ґ. 92, 112
Гітлер Адольф 13, 17, 23, 63, 84, 136, 138–140, 151, 159–166, 169, 172–175, 177–179,
180–184, 186–188, 191, 220, 242, 270, 278, 282, 284, 286, 292–295, 301,
305, 308, 311
Голланд Аґнєшка 278
Голройд Майкл 84
328
Гоффманн Макс 169

Гриневич Людмила 41
Гувер Герберт 66, 68, 69, 72, 93, 115, 135
Гуґенберґ Альфред 180
Гукер Аделаїда 131, 296
Гукер Елон Гантінґтон 131
Гупер Брюс 141
Г’юз Джон 17–19, 21, 33, 34
Ґамаш Рей 22, 26, 34, 76, 119, 143, 212, 213, 224, 251, 253, 313
Ґвен Вінні 126, 127, 303
Ґвен Енні див. Джонс Енні
Ґеббельс Йозеф 13, 158, 175, 182–186
Ґеббельс Маґда 183
Ґедульд Гаррі М. 84
Ґергард, загиблий 12
Ґерінґ Герман 287, 294
Ґете Йоганн Вольфґанґ фон 176
Ґражинський Міхал 59
Ґрем Ґеральд 131
Дадлі Алан 131

Даниленко Василь 41
Дарина, сестра М. С. Денисенко 231
Дарленд Келлоґ 20
Де Ван (Демчигдонров), князь 300, 301
Деваль Вольф фон 141, 299, 300
Дейвіс Девід 72
Дейвіс Морфід 296
Делмер Сефтон 13, 159, 163, 175, 182, 185
Денисенко М. С. 230
Денікін Антон 39
Деркач, легендарний козак 238
Джим, технік 107
Джонс Ґарет Річард Вон, passim / всюди
Джонс Ґвінет 112, 126, 307–309
Джонс Едґар 17, 126, 128
329
Джонс Ейріан див. Л’юїс Ейріан

Джонс Енні Ґвен 17, 19, 20, 21, 23, 128, 152
Дзєдзіц Станіслав 313
Дихало Степан 230
Дмовський Роман 23
Додд Вільям 305
Додд Марта 306
Долот Мирон 110
Дольфус Енґельберт 293, 294
Доусон Джофрі 45
Дюранті Волтер 5, 93, 143, 144, 219, 220, 246–248, 255, 256, 259–264, 266,
267, 269, 276, 277, 279, 282, 304, 305, 309, 311
Дюстерберґ Теодор 180
Еванс Джейн 295

Едісон Томас 81
Епплбом Енн 36–41, 109, 110, 112, 119, 206–210, 249, 258, 262, 263, 270, 313
Єжов Микола 235
Жеромський Стефан 98
Зборський Бартоломей 272

Зольманн Вільгельм 177
Іван, дідусь Р. Романцова 244

Іван, прадідусь Наталії 233
Іван, син Фекли 230
Інніцер Теодор 270
Калінін Михайло 47, 196, 226

Карась Анатолій 210
Катаєв Валентин 194
Катерина ІІ 85
Кейс Віталій 279
Кейс Олексій 279
Кейс Тетяна 279
330
Кері Джордж 183

Керр Філіп, маркіз Лотіанський 42, 43, 45
Кершоу Єн 140, 163, 164, 166, 169, 170, 173–175, 178–180, 184, 186, 187
Кисіль Оксана 38, 109, 119
Кіров Сергій 298
Кіш Еґон Ервін 259
Кознов, представник організації Ротшильда 130
Кокборн Клод 305, 306
Коллі Марґарет Сіріол 21, 25–27, 32, 34, 36, 44, 59, 62, 77, 115, 123, 127,
128, 134, 135, 140, 144, 152–154, 167, 170, 171, 173, 174, 176, 179, 190,
197, 223, 262, 264, 266, 268, 271, 293, 297, 298, 300, 302, 303, 305,
307
Коллі Найджел Лінсан 108, 269, 276, 277, 306–309
Кольєр Лоренс 262, 270
Кондрашин Віктор 206
Конквест Роберт 269
Кордан Богдан 262
Костюченко, комуніст 240
Крейґ Джеймс 286
Крік Бернард 272
Крупська Надія 94–96
Крушельницький Аскольд 261
Кудлай Людмила 239, 244
Купер Г’ю Лінкольн 107
Курціус Юліус 59, 153, 154, 171
Лайонс Юджин 5, 93, 112, 219, 220, 254–259, 259, 260, 263, 275
Ларсон Ерік 282–284, 286
Лейтон Волтер 141
Ленін Володимир 25, 37–39, 47, 48, 52, 53, 62, 80, 84, 93–96, 142, 203, 213
Лі Айві 57–59, 62, 64–68, 72, 75, 98, 113, 123, 129, 130, 132–134, 136, 141, 176,
297, 310
Лі Джиммі (Джеймс) 62, 64, 68
Лі Корнелія 62
Лідін Володимир 193
Лідія, приятелька Ґарета Джонса з Берліна 295
Лінзі сер Рональд 77
331
Лінкольн Авраам 66
Літвінов Максим 36, 111, 212, 213, 220, 250, 251, 264, 285
Ллойд Джордж Девід 23–25, 41–45, 57–60, 84, 113–115, 117, 128, 134, 136–
140, 145, 146, 154, 157, 161–163, 168, 174, 185, 188–192, 212, 213, 220, 223,
224, 246, 253, 266, 281, 285, 286, 304, 305, 310
Ллойд Джордж Меґан 137
Лук’янова Анастасія Іванівна 238
Луцюк Любомир 188, 262
Любов, дружина Михайла Івановича 235
Людендорф Еріх 181
Л’юїс Джон 60
Л’юїс Ейріан 60, 77, 126
Маґерідж Кітті (Кетлін) 265

Маґерідж Малькольм 196, 197, 265–269, 279
Майсснер Ганс-Отто 292, 293
Майсснер Отто 171, 182
Майський Іван 146, 188, 190–192, 212, 224, 250
Макдональд Ремзі 138, 139
Маккормік Енн О’хер 263
Манн Томас 282
Маркс Карл 77, 178, 274
Маррус Майкл Р. 262
Маттінґлі Дарія 38, 109, 119
Маурер Едґар Ансел 190, 222, 223, 282
Махно Нестор 39, 40
Менделєєв Дмитро 18
Менкен Джулз 141, 142
Мєцік Ігор Т. 18, 20
Микола І Романов 195
Микола ІІ 195, 276
Михайло Іванович, житель села Слатине 233–235
Михайло Тимофійович, житель села Слатине 236
Молотов В’ячеслав 41, 206
Морріс Вільям 308
Моцарт Вольфґанґ Амадей 131
Мур Леонард 275
332
Муссоліні Беніто 71, 138, 139, 164

Мюллер Герберт 300–306, 311
Наполеон І Бонапарт 164

Наталія, дружина Олексія 233
Нейман Олексій 191, 192
Нікербокер Губерт Ренфро 116, 190, 222, 223, 259
Ніро Роберт де 278
Нортон Джеймс 127
Нортон Патрік, лорд Рафкріденський 60
Олександр ІІ 195
Олексій, батько Антоніни 231
Олексій, чоловік Наталії 233
Олефір Ілля Миколайович 241
Оне Карл 171
Орвелл Джордж 5, 272–280, 309
Пайпс Річард 40
Пайш Джордж 69, 113
Папен Франц фон 139, 175, 180
Пасвольський Лео 69
Паустовський Костянтин 20
Перльман Лорейн 40
Перльман Фреді 40
Перс Бернард 23, 57, 60
Петлюра Симон 39, 40
Петро, син Фекли 230
Пілсудський Юзеф 40, 152, 154, 157
Плессен Йоган фон 300, 301
Порошенко Петро 237
Пурпіс Адам 305, 306
Путін Володимир 242
Пушкін Олександр 189
Р., працівник фірми «Stuart, James & Cooke» 88

Радек Карл 98, 155, 192
333
Райт Френк Ллойд 297

Редді Нарасімба С. В. 58
Рем Ернст 175, 293
Рід, шотландський комуніст 81
Ріхтгофен Манфред фон 10
Річардсон Стенлі 263
Роджерс Джинджер 61
Рокфеллер Джон Д. 58, 67, 133
Романцов Роман 226, 228, 232, 242, 244, 245, 313
Ротшильд Едмон Джеймс 123, 130
Роунтрі Сібом 42, 43
Рузвельт Франклін Делано 63, 135, 191, 262, 264, 296, 299
Савельєви 65
Сахно Ростислав Григорович 239
Селдес Джордж 36
Сергійчук Володимир 112
Сесіл Роберт 166
Скорупка, брат господині 152
Скорупка, господиня варшавського житла Ґарета Джонса 21, 152
Скримджер Джордж 89
Скрипник Микола 242
Смєя-Ростворовська Клавдія 313
Сміт Аль 133, 134
Смітерс Волдрон 270
Сорокін Олексій 232
Сталін Йосип 23–25, 32, 34, 38, 39, 41, 45, 47, 53, 71, 77, 78, 84, 92, 93, 96, 98,
103, 108, 109, 111, 114, 119, 138, 140, 145, 157, 170, 181, 194, 196, 197, 199,
206, 207, 224, 226, 248–250, 254, 255, 257–259, 260, 264, 265, 270, 273,
278, 281, 298, 305
Стаханов Олексій 18
Стоунман Вільям 188
Стренґ Вільям 197, 262
Стюарт Воллес 42, 44
Стюарт Марґарет 224, 253, 296
334
Т., начальник ленінградського відділу «Метрополітен-Вікерз» 86

Тамара, бабуся Р. Сахна 239
Твейтс Норман 25
Тейлор Саллі 261
Тетяна, жителька села Гранів 227
Тодоров Петро 243, 244
Тосканіні Артуро 71
Трейлор Мелвін 132, 133, 135, 136
Троцький Лев 25, 39, 45, 93
Уманський Костянтин 189, 192, 212, 250, 256, 257
Федоренко Марія 229

Фекла, жителька Козачої Лопані 230
Фішер Луї 92, 144, 248, 259
Флемінґ Пітер 298
Фройд Зиґмунд 282
Халупа Андрея 127, 237, 278, 279, 313

Харченко Поліна 230
Царинник Марко 262

Цезар Гай Юлій 184
Чаплін Сідні 29
Чаплін Чарлі 10, 29
Чемберлен Вільям 265
Чемберлен Невілл 139
Чемберлен Остін 166
Чень Дзитан 296
Черфаз Тереза 250, 265, 267, 268
Черчилль Вінстон 141, 154, 273
Чингісхан 301
Шевчук Юрій 272

Шеер Райнгард 169
Шекспір Вільям 162, 194, 292
335
Шеффер Пауль 74, 141, 144, 190, 285, 304

Шиллер Фрідріх 162
Шиманік Ґжеґож 34
Шлейз Аміті 262
Шляйхер Курт фон 175–178
Шовкун Віктор 309
Шоу Джордж Бернард 84, 258, 259
Шпір Альберт 187
Штрассер Ґреґор 175, 178
Щиґел Маріуш 259
Юкови 65
Ющенко Віктор 240
Науково-популярне видання
Мірослав Влеклий
ҐАРЕТ ДЖОНС.
ЛЮДИНА, ЯКА ЗАБАГАТО ЗНАЛА
Головний редактор Ігор Балинський

Перекладачка Олена Шеремет
Літературна редакторка Анна-Марія Волосацька
Дизайн і верстка Оксани Васьків
Коректорка Вероніка Гоменюк
Видавництво «Човен»
вул. Костюшка, 18, Львів, 79000
info@choven.org
Свідоцтво про реєстрацію ДК 5334 від 18.04.2017
Підписано до друку 01.06.2020 р. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Гарнітури: Georgia, Arsenal, Stereonic.
Друк офсетний. Фіз. друк. арк. 21. Ум. друк. арк. 19,53.
Зам. № 0106-1. Тираж 1 000
Друк ТзОВ «Дизайн-Студія „Папуга”»

вул. Любінська, 92, Львів
(032) 297 00 78
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи
ЛВ № 15 від 21.11.2001

Garet Dzhons Lyudyna Yaka Zabagato Znala

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Garet Dzhons Lyudyna Yaka Zabagato Znala

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Ґарет

Мірослав Влеклий. Ґарет Джонс. Людина, яка забагато знала / перекл.

Книга польського репортера та письменника Мірослава Влеклого —

Переклад та публікацію цієї книги підтримав

Видавництво «Човен» щиро вдячне Ігорю Дропі, Роману Шафрану,

Перекладено за виданням: Mirosław Wlekły. Gareth Jones. Człowiek, który

© Mirosław Wlekły, 2019

переклала з польської Олена Шеремет

Джордж Орвелл, «Колгосп тварин»

«Не можна сказати, що панує голод: ніхто з голоду не помирає, лише

«Дискредитація Джонса була одним із найнеприємніших завдань,

Юджин Лайонс, «Відрядження в Утопію»

Розділ 1. Листівка зі Сталіним.........................................................17

Розділ 3. У центрі світу.....................................................................57

Розділ 7. Віщування далекої дороги...............................................123

Розділ 10. Буря над «коридором»...................................................149

Розділ 20. У клітці хижого звіра......................................................291

«Якщо цей літак розіб’ється, це вплине на історію всієї

мільйони. Звичайний вигляд, шкіра — бліда, обличчя —

Сидячи позаду навскіс, Ґарет Джонс весь час спостерігає

50 тисяч людей. Джонс позирає на нього понад газетою —

Спершу спокійно, потім гучніше, гучніше, швидше і швид-

У вимріяну подорож до Росії двадцятип’ятирічний

отримав царську концесію на розроблення тамтешніх ро-

Я був вражений невичерпними багатствами цього краю,

Невдовзі Донецький вугільний басейн на пропаган-

балконом на другому поверсі. Перед домом стоїть екіпаж.

вона намагалася виходити лише надвечір. Бракувало води,

1922 року, у свої сімнадцять, він почав вивчати мови: фран-

Тож він повернувся до Вельського університетського

університеті в Лондоні на тему «Російська преса під час

одразу пропонує Ґаретові роботу на півроку чи рік на по-

переднього року. Під час роботи над ним Ґарет усвідомлює,

Я вважав би себе боягузом, якби колись відмовився б від шансу

від відповіді на запитання, чи забезпечить вона мені пенсію.

У серпні 1930 року він вирушає.

Росія вітає Джонса плакатом на арці над коліями: «Лас-

Якби не натягнуті уздовж намету червоні й білі знаме-

війну проти совєтської Росії. Для цієї ницої мети вони

для англійців ніколи не була настільки важливою, як тепер

Вони стоять на даху великого будинку й оглядають

Ґарет помічає в очах комуніста, як там жевріє збудження.

15 серпня, після десяти днів у Москві, Ґарет надсилає

Я на півдорозі до Ростова. Час у російських поїздах минає дуже

Брудний і зарослий після дводенної подорожі, він ви-

У цьому ж листі Ґарет пише, як фантастично проїхався

задумався й відповів: «Я маю тільки одне прохання, але

Ура! Як чудово знову бути в Німеччині, просто чудово. Росія

щоб працювати. Я співчуваю їм. Вони не можуть протестувати,

Невідомо, чи Джонс, пишучи ці слова, знав, що коли

ІСТОРІЯ ПРО БЛАКИТНООКИХ

Комуністи швидко зрозуміли, що їжа — це потужний

кризу. Нестача хліба була прямою причиною повалення

себе, ані інших, а хліб вам дістанемо»4. Ця подорож спри-

спершу була прихильна.7 Запанувала анархія, Київ перехо-

шував. Московська преса інформувала, що голодує 25 міль-

Невдовзі після повернення з Москви, на початку верес-

класом він їде до Фарнема, де на нього чекає авто. Резиден-

попри юний вік, він має вигляд поважної людини. Статеч-

— Давнінґ-стрит, 10, — вибухає сміхом Воллес Стюарт,

— Правильно, — підтакує Ллойд Джордж. — Так я і ду-

Однак перш ніж до цього дійде, Ґарет дебютує як між-

«Хто мій батько? Пролетар чи буржуй?». Як же часто росіяни

Ґарет описує й інші ситуації, які переконали його, що в