НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ ОПЕРАТОРІВ КОТЕЛЬНІ

ПРИРОДНИЙ ГАЗ: СКЛАД, ВЛАСТИВОСТІ ТА ПРОЦЕС ВИДОБУВАННЯ

Одним із головних представників
енергетичних ресурсів нашої планети є
природний газ. Яким він є за складом, якими
характеристиками володіє, яким чином
видобувається й транспортується до місць
споживання – відповіді на дані питання дає
ця стаття.
З чого складається природний газ та які
він має властивості?
Природний газ – це корисна копалина, яка
перебуває в газоподібному стані. За хімічним
складом він є сумішшю різних вуглеводнів,
серед яких переважну частку займає метан
(більше 80 %). Саме тому природний газ
часто називають метаном. Також складовими природного газу є інші небезпечні гази, які не
мають кольору, а саме: етан, пропан, бутан, водень, сірководень, вуглекислий газ, азот та
гелій.
За своїми фізичними властивостями природний газ є вибухонебезпечною та горючою
речовиною, яка не має кольору та запаху. Саме така комбінація характеристик зумовлює
необхідність додавати до складу природного газу, який постачається кінцевим побутовим та
промисловим споживачам, спеціальну речовину з особливим запахом – одорант. Завдяки
йому ми в змозі відчути витік газу за межі його належного місцезнаходження. Одорант
додається до складу природного газу газорозподільчими станціями на етапі його
безпосередньої передачі споживачам. Однак увесь шлях від родовища до цих станцій газ
проходить у неодоризованому вигляді, щоб не спричиняти корозію стін магістральних
трубопроводів.
Де і як утворюється природний газ?
Поклади природного газу зароджуються під земною корою внаслідок розкладання
різноманітних органічних речовин в умовах відсутності атмосферного кисню. За
стандартних умов ці поклади існують лише у гозоподібному стані. Іноді природний газ може
бути розчином у воді або нафті. Окрім цього, він зустрічається у твердому стані у вигляді
сполук води та вуглеводнів, що мають вигляд кристалів.
Щодо глибини залягання покладів газу, то вона може сягати від кількох десятків метрів до
кількох десятків кілометрів від земної поверхні. Переважно поклади знаходяться в гірських
породах осадового та значно рідше магматичного походження.
Як видобувають природний газ?
Для видобування газу, розташованого на
глибині більше 1 км., пробурюють глибокий
та доволі вузький отвір у ґрунті за
допомогою бурових приладів, який
називають свердловиною. На ній
встановлюють засувку, щоб забезпечити
видобування лише потрібної кількості цієї
корисної копалини. Іноді свердловина може
фонтанувати: це газ під власним тиском
виривається з надр землі.
 Якщо після пробурення свердловину вирішено все ж таки розробляти (тобто почати відбір
газу назовні), то від свердловини до промислу прокладають шлейф.
У процесі свого відбору метан (основна складова природного газу) рветься зі свердловини
під тиском 100 атмосфер та на шляху прихоплює масу непотрібних домішок. Окрім цього,
він є мокрим, оскільки разом з ним з-під землі виходить маса води. Від усього цього паливо
треба очистити. Значна частина рідини та всі механічні домішки видаляються за допомогою
процесу сепарації, у результаті якого вони осідають під дією відцентрової сили на стінках
спеціальних приладів. Воду, що залишилася, відокремлюють за допомогою хімічного
реагенту, після чого цей реагент осушують та повертають у процес очищення газу. Таким
чином щодня при видобуванні природного газу накопичуються значна маса води, яку раніше
просто випарювали, однак зважаючи на те, що це економічно дуже невигідно й екологічно
шкідливо, тепер її очищають і закачують назад під землю.
Сьогодні весь процес видобутку газу від кожної свердловини до його подачі в трубопровід
повністю автоматизований. Остання ланка на шляху природного газу як готової продукції –
це газовимірювальна станція, на якій розташований вузол комерційного обліку. За його
допомогою контролюється якість та кількість метану перед його подачею в єдину газову
систему країни.
До кінцевого споживача газ ще повинен прийти по трубі, подолавши тисячі кілометрів.
Проте це не відбувається саме по собі. Газ необхідно час від часу підштовхувати, піднімаючи
тиск. Цим займаються спеціальні газотранспортні компанії, які експлуатують систему
розгалужених газопроводів.
Тиск газу в трубі, по якій він рухається, становить 75 атмосфер, але в міру просування він
падає. Тому через кожні 100-200 км будують газокомпресорні станції, які підтримують тиск
на всьому шляху. Тут газ спочатку очищається від прихоплених на шляху пилу й піску, а
потім подається в газоперекачувальний агрегат. Метан стискають за допомогою
відцентрового нагнітача. В якості двигуна для нього використовують, як правило, авіаційні
турбіни. Вони розганяють газ у трубі до 20 м/с, що є швидкістю вітру при досить сильному
урагані. Паливом для турбіни є газ.
Коли газ доходить до місця призначення, його потік необхідно загальмувати в потрібній
точці. Для цього існують газорозподільні станції. Вони послідовно в кілька етапів знижують
тиск з 75-ти до 12-ти, 5-ти та 0,005-ти атмосфер. Перед тим, як відправити газ споживачам,
на газорозподільній станції в нього додають одорант (16 грам на 1 тис.куб.м.), який і надає
йому «газовий» запах. Чистий метан не має запаху, а це дуже небезпечно.
ВПЛИВ ПРИРОДНОГО ГАЗУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Природний газ не можна побачити або відчути на смак або запах. І саме тому отруєння
газом представляє особливу небезпеку. Дуже часто отруєння газом наступає в результаті
неправильного використання печей або котлів, що працюють на вугіллі або газі. Для того,
щоб підвищити ступінь безпеки, в нього додають невелику кількість інших газів з
неприємним запахом. Якщо в організм людини потрапляє побутовий або чадний газ, то вони
блокують здатність еритроцитів крові переносити кисень і в кінцевому результаті
викликають удушення.
Симптоми отруєння газом:
 найперший симптом — це головний біль або запаморочення;
 болі в грудях;
 зайва дратівливість;
 втрата свідомості;
 почервоніння шкіри.
Отруєння організму найчастіше настає у сплячих людей, а також дітей, залишених без
нагляду. Також чадний газ отруює під час пожежі.
Вдихання будь-якого виду газу дуже небезпечно для організму. Але особливо чутливі до
впливу газу діти, літні люди, вагітні жінки, а також люди з хронічними захворюваннями
крові, легенів і серця. На складність отруєння впливає концентрація і тривалість впливу на
організм газу. Так отруєння можуть викликати серцеву недостатність і незворотні
пошкодження головного мозку.
Перша допомога при отруєнні газом
Після виявлення перших симптомів рекомендується відразу ж вийти на свіже повітря, а
також викликати швидку. Якщо ви знаходитесь в квартирі і відчули запах газу, одразу ж
відкрийте вікна і перевірте, чи виключене все газове обладнання. Обов’язково викличте
газову службу. Якщо ви виявили людину в несвідомому стані в приміщенні, де відчувається
запах газу, або в не провітрюваному гаражі, де знаходиться автомобіль з включеним
двигуном, запам’ятайте послідовність заходів, швидке виконання яких дуже важливо для
порятунку потерпілого:
1. Розкрийте двері.
2. Припиніть надходження газу: перекрийте газ, вимкніть двигун автомобіля.
3. Відкрийте вікна і двері.
4. Як можна швидше винесіть потерпілого на свіже повітря.
5. Потерпілого слід негайно доставити до медичного закладу.
Надаючи першу допомогу потерпілому від отруєння, переконайтеся в тому, що у вас є
підмога. Бо увійшовши в приміщення, ви самі можете отруїтися газом. Не включайте світло!
Профілактика отруєння газом
 вчасно перевіряйте роботу газових пристроїв (плит, колонок, котлів). Якщо
спрацював детектор газу, відразу ж виходьте на вулицю і викликайте газову службу;
 заводячи машину в гаражі, завжди відкривайте двері;
 для того, щоб уникнути отруєння газом, не використовуйте газову плиту для обігріву
приміщення;
 портативні газові печі використовуйте виключно на відкритому повітрі;
 не закривайте димохідну заслінку в печі до повного згоряння в ній палива.

Газові малометражні опалювальні котли

Котел – це пристрій, мета якого – передати теплову енергію теплоносія і, таким
чином, забезпечити опалення всього будинку. В ролі теплоносія виступає вода, пара,
повітря, масло або ртуть. Процес передачі тепла відбувається за рахунок спалювання
палива, при використанні спеціальної технології або перетворення електричної енергії
в теплову.
Котельні агрегати застосовують для перетворення рідини і пари, щоб забезпечити
опалення в будівлі і забезпечувати споживачів гарячою водою.
Види котельних агрегатів
Котли можуть відрізнятися в залежності від використовуваного теплоносія і,
безпосередньо, від споживаного ними палива.
Твердопаливні котли – це опалювальні побутові пристрої, які сприяють виробленню
теплової енергії і нагрівають воду, спалюючи тверду біомасу. Паливом можуть бути: дрова,
тирса, вугілля, солома, тріска, кора, пелети (паливні гранули), обрізки ДСП. Можлива також
утилізація опалого листя, кукурудзяних качанів, лушпиння соняшника та інших відходів
сільськогосподарської продукції.
У зв'язку з використанням різного палива, котли можуть бути:
 на дровах (сухих);
 на викопному вугіллі;
 на пелетах (біопаливо, яке виробляють з торфу, деревних і сільськогосподарських
відходів). Поставка палива, розпал, підтримання горіння в котлі даної моделі
здійснюється автоматично. Чим більше розмір бункера, тим довше горить паливо.
Важливо пам'ятати що, крім пелетів, в ньому нічого не можна спалювати.
 на змішаному паливі (спалюють різні види палива).
Залежно від згоряння цього ж палива котли бувають:
 тривалого горіння до 12 годин, яке забезпечується за допомогою верхньо-нижнього
спалювання будь-якого палива і камери великого об'єму.
 з природною тягою (термостат регулює згоряння палива, додаткова подача повітря
відсутня)
 з додатковою тягою (у цій моделі додаткову подачу повітря в топку забезпечує
вбудований вентилятор)
 піролізні (газогенераторні) – при нестачі кисню і високої температури відбувається
обвуглювання дров, в результаті чого виділяється деревний газ . Відбувається
роздільне згоряння, так як горючий піролізний газ потрапляє у вторинну камеру і
там запалюється. Перша камера горіння призначена для спалювання дров та вугілля,
а друга – газу. Час горіння в такому котлі може тривати до 10 годин, а ККД досягає
90%.
До числа твердопаливних котлів також відносяться повітряні агрегати. Від попередніх
моделей вони відрізняються відсутністю теплоносія. Принцип обігріву приміщення в даному
випадку досить простий: гаряче повітря, що виходить від котла, замінює холодне. Тепло в
кімнату випромінюють, безпосередньо, нагріті стінки пристрою. Дані котли дуже зручні і
прості в використанні, спалюють будь-яке паливо і, найчастіше, використовуються в
невеликих приміщеннях.
 Опалювальна конструкція твердопаливних котлів виконана, як правило, з чавуну або
сталі. Твердопаливні котли доступні за ціною, прості в експлуатації і менш затратні,
порівняно з аналогами. Така установка може бути повністю автономною системою опалення
як у великих будинках, так і малих будинках.
Конденсаційний котел. Найбільш економним і високоефективним (100% ККД) варіантом
є конденсаційний котел. Цей тип опалювального пристрою в процесі горіння спалює паливо
й утилізує його відходи, таким чином, економиться 20% газу. Враховуйте, що такі котли не
нагріваються до високої температури (50-30°С), це дозволяє використовувати їх навіть у
встановленні систем теплої підлоги.
Процес роботи котла відбувається наступним чином: продукти згорання повинні
охолонути до температури менше, ніж 40°С, пара від диму перетворюється в рідину і
поступово виділяє тепло.
Конденсаційний котел є універсальною системою для опалення приватних будинків і дач.
Вони зручні і прості в експлуатації, а головне якісні й довговічні. Серед великої кількості
переваг даного пристрою виділяють також економічність, екологічність та високу
продуктивність.

Газові котли – популярний пристрій для обігріву різних приміщень, підігріву води, за
рахунок згоряння природного газу (пропан-бутан, метан). Таким чином, газове опалення
можна встановлювати тільки там, де є доступ до магістрального газопроводу. Ефективність
таких котлів може досягати 94%, а якщо вони конденсаційні, то і понад 100%.
Газові котли можна кріпити на стіни (настінний або навісний), а також просто
розташовувати на підлозі (підлоговий).
 Підлоговий котел, завдяки великій вазі і значних розмірах може обігрівати велику
площу приміщення. Бажано встановлювати його в окремій кімнаті. Такі чавунні котли
дуже надійні і служать багато років.
 Настінний котел характеризується двоконтурною модифікацією, оскільки виконує
кілька головних функцій: забезпечує мешканцям гарячу воду і теплий дім. Даний вид
опалення ідеальне рішення для квартири або приватного будинку, оскільки котел не
 займає багато місця, добре вписується в дизайн інтер'єру, досить якісно виготовляється
і легко встановлюється.
Газові котли прості в управлінні і працюють на автоматі. Це стосується розпалювання,
підтримки заданої температури, включення і відключення пристрою, в залежності від подачі
палива. Також агрегат контролює полум'я, стежить за нагрівом теплоносія і тягою в
димоході. Ці функції газового котла забезпечують користувачам додаткову безпеку.
В газових котлах бувають різні способи видалення диму (відведення газів).
Опалювальний пристрій з природною тягою (відкритою камерою згоряння призначений для
дому з димоходом, через який виводяться відходи від горілого палива.
В будівлях без димоходу рекомендують встановлювати котли з примусовою тягою (із
закритою камерою згорання (турбовані)) і вбудованим вентилятором. А парапетні
котли працюють одночасно як конвектор і котел, не вимагають наявності димоходу.
Класифікують котли і за кількістю контурів
Розрізняють одноконтурні агрегати, які призначені тільки для систем опалення
приміщень. Двоконтурні опалюють будинок і забезпечують гаряче водопостачання (ГВП)
одночасно.
Котли розпалюються автоматично (п'єзоелектричні і енергонезалежні) або вручну, за
допомогою спеціальної кнопки (економічні).

Плюс газових котлів в тому, що вони прості в експлуатації, компактні, керувати їхньою
роботою можливо за допомогою цифрової системи як дистанційно пультом, так і
автоматично.
Для вибору конкретної моделі котла слід враховувати конкретні параметри будівлі, яку
потрібно опалювати:
 площа приміщення;
 товщина і матеріал стін, даху, підлоги;
 висота стель;
 наявність підвалу, скління і його тип.
Принцип роботи автоматичних котлів
 Коли подається подача палива в котел, відбувається розпал. Починає горіти запальник,
який запалює основний пальник в пристрої. А він, у свою чергу, нагріває теплоносій до
конкретної, встановленої користувачем температури. В котлах з автоматикою при досягненні
потрібного прогріву пальник відключається і відновлює роботу, коли температура в пристрої
знижується.

Електричний котел – агрегат, в якому теплоносій нагрівається електричним струмом. А

пристрої, які нагрівають воду називають електричними водонагрівачами або
електробойлерами.
Електрокотли бувають різних видів:
 Електродні (прямої дії). В таких котлах теплоносій (вода) нагрівається і виділяє
тепло безпосередньо. Такий тип агрегатів практично безшумний і досить компактний.
До цієї категорії відносяться парові котли і водонагрівачі.
 Тенові (непрямої дії або реостатні). У такій установці електричний ТЕН нагріває
воду, тосол або антифриз.
 Індукційні (масивна установка, яка працює завдяки електромагнітній індукції і
характеризується відсутністю нагрівальних елементів і роз'ємних з'єднань).
Електричні котли – це варіант опалення та гарячого водопостачання для будинків,
квартир, де опалювальна площа не велика, а тепла вода використовується в помірній
кількості. Найчастіше вони є резервним джерелом тепла або застосовуються тільки для
нагріву води.
Існують також комбіновані котли. Вони можуть працювати на різних теплоносіях. Дуже
зручні тим, що при відключенні газу котел продовжує опалення, спалюючи, наприклад,
тверде паливо.

Теплові насоси
Тепловий насос – система, яка об'єднує котел, гаряче водопостачання і кондиціонер.
Пристрій передає теплову енергію від джерела з низькою температурою середовищі з
високим температурним показником, тобто теплоносію, яким виступає система опалення в
будинку. Насос працює, відбираючи відновлювану (забезпечуючи екологічність) холодну
енергію з навколишнього середовища (земля, річка, підземні води, повітря) і передаючи її
споживачеві. В цьому пристрої відбувається також і зворотний процес: тепло з будинку
випускається назовні завдяки кондиціонуванню.
Теплові насоси мають ряд переваг:
 Насамперед – довговічність, так як термін їх служби досягає 25-50 років, не вимагаючи
особливого обслуговування.
 Це універсальний пристрій для будь-якої пори року, тому що постійно забезпечує
гарячу воду в будинку, влітку охолоджує приміщення, а взимку, навпаки, нагріває. Так
що, з такою системою комфортний мікроклімат забезпечений.
 Енергозбереження насоса пояснюється тим, що, відбираючи 1 кВт*год електричної
потужності, агрегат виробляє 3-7 кВт*год тепла або 2-5 кВт*год потужності
кондиціонера.
 Теплові насоси ще й дуже безпечні, тому що в процесі роботи не спалюють тверде
паливо або газ, а значить – немає відкритого полум'я, сажі, диму, неприємних запахів.
 Дану систему доцільно встановлювати в будь-якій точці земної кулі, так як вони
універсальні для будь-якого приміщення і працюють на природних поновлюваних
джерелах енергії.