1

ЛЕКЦІЯ № 6

Тема: Водні режими котлів

Мета: Ознайомитися із видами води, використовуваної в суднових

котельних установках та їх основними показниками якості. Вивчити прийоми
докотлової і внутрішньокотлової обробки води

План лекції

1. Види води, використовуваної в СКУ;

2. Показники якості води. Основи водопідготовки;
3. Докотлова обробка води;
4. Внутрішньокотлова обробка води

1. Використовувана вода
Ефективність роботи і експлуатаційна надійність енергетичної установки
залежать від якості води, використовуваної в котлах. Вимоги до якості води
визначаються призначенням котла і його робочим тиском.
Розрізняють воду наступних видів:
- котлова вода, що знаходиться в паротвірних трубах, економайзері,
колекторах і інших елементах циркуляційних контурів котла під час його роботи;
- живильна вода, що подається живильним насосом безпосередньо в котел в
процесі його роботи (конденсат пари, відпрацьованого в механізмах і
теплообмінних апаратах);
- продувальна вода, що видаляється з котла при продуванні;
- додаткова вода, що заповнює втрати, що виникають в результаті
протікання пара і води через нещільності з'єднань, витрати пари на обдувку
поверхонь нагріву і розпил палива, а також в результаті продування котла та ін.
Додаткова вода являє собою дистилят, отриманий в випарних установках з
забортної води. В окремих випадках у допоміжних котлах невеликої
паропродуктивності допускається в якості додаткової використовувати прісну
воду, прийняту з берега.
Маса додаткової води:
- в головних котлах: 0,5…2% Dк,
- у допоміжних котлах: до 4…5% Dк.
Живильна вода містить домішки, що знаходяться в розчиненому або
нерозчиненому стані у вигляді газів, солей і окислів металів. Ці домішки разом з
живильною водою потрапляють в котел. При роботі котла частина води йде з
нього у вигляді пари, а концентрація домішок у котловій воді, що залишилася,
поступово збільшується, і при досягненні стану насичення починається
кристалізація мінеральних домішок. Речовини, що кристалізуються в об'ємі води,
утворюють зважені в ній частки – шлам, а на поверхні нагрівання вони
утворюють щільні і міцні з'єднання у вигляді накипу.
 Головна вимога до води – мінімальний вміст розчинних в ній солей, газів,
кислот, органічних речовин, нерозчинних домішок і масла.
Накип – нерозчинні компоненти (гіпс, гідрат окису магнію, силікат
кальцію, карбонат кальцію, карбонат магнію, хлористий магній, хлористий
кальцій), які відкладаються на поверхнях нагріву котла. Залежно від хімічного
складу розрізняють гіпсовий, карбонатний, силікатний і змішаний накип.
Накип погіршує процес теплопередачі і викликає перегрів стінок поверхні
нагрівання, прискорює корозійні процеси. Це підвищує температуру вихідних
газів і, отже, знижує економічність роботи котла.
Корозія металу котла виникає під впливом хімічних і електрохімічних
процесів. Зниження вмісту кисню і вуглекислоти в живильній воді зменшує
швидкість хімічної корозії.
Корозія в пароперегрівачі починається при вступі перегрітої пари в реакцію
з залізом при температурі 450 °C і вище. Тому пароперегрівачі часто
виготовляють з легованих сталей, стійких проти корозії даного виду.
Каустична крихкість металу – зниження механічних властивостей металу
під впливом на нього концентрованого розчину їдкого натру при високих
температурах. Цей вид корозії найчастіше спостерігається в місцях застою і
розшарування пароводяної суміші.
Електрохімічна корозія є наслідком різниці потенціалів між окремими
ділянками металу, різними за складом, структурою і напруженням. При омиванні
цих ділянок котловою водою, що діє як електроліт (так як містить розчинені солі і
луги), вони утворюють між собою численні мікрогальваноелементи, що
викликають руйнування металу.
2. Показники якості води
Загальний солевміст – сумарна кількість солей, розчинених у воді. Якісно
цей показник зазвичай характеризує вміст хлоридів.
Вміст хлоридів – вміст у воді хлористих солей NaCl, MgCl 2, CaCl2 та
інших, концентрацію яких виражають у міліграмах хлор-іона Cl¯, що містяться в
1 л води (мг/л). За вмістом хлоридів можна контролювати випадки засолення
забортною водою конденсату в конденсаторах і теплих ящиках, прісної води в
міждонних цистернах та інших ємностях в разі появи там нещільності.
Жорсткість (мг-екв/л) – якість води, що визначається вмістом в ній
розчинених солей кальцію і магнію.
1 мг-екв / л – така концентрація маси речовини (в мг/л), при якій маса
розчиненої речовини (в мг) чисельно дорівнює еквівалентній масі, рівної
відношенню молекулярної маси до валентності речовини.
Жорсткість – одна з найважливіших характеристик води, тому що солі
жорсткості є основними накипоформувальними речовинами. Розрізняють
загальну жорсткість ЖО, кальцієву ЖСа, магнієву ЖМg, карбонатну ЖК і
некарбонатну ЖНК.
ЖО = ЖСа + ЖМg = ЖК + ЖНК
Кальцієва і магнієва жорсткості визначаються концентрацією у воді іонів
відповідно кальцію та магнію.
 Карбонатна (тимчасова) жорсткість обумовлена вмістом у воді
двовуглекислих солей (бікарбонатів) кальцію Са (НСО 3) 2 і магнію Mg (HCO3)2,
які при нагріванні води до температури кипіння розпадаються на карбонати
СаСО3 і MgCO3.
Са (НСО3)2 – ↓ СаСО3 + СО2 + Н2О
Mg (HCO3)2 – MgCO3 + Н2О, потім відбувається гідроліз карбонату магнію:
MgCO3 + Н2О → ↓ Mg (OН)2 + СО2.
Важкорозчинні речовини СаСО3 і Mg (OН)2 випадають в осад і у вигляді
шламу видаляються з котла при продуванні.
Некарбонатна (постійна) жорсткість обумовлена вмістом у воді
сульфатів, хлоридів, нітратів, силікатів кальцію і магнію. Вони залишаються
розчиненими і в осад не випадають і при випаровуванні води відкладаються на
поверхні нагрівання у вигляді накипу.
Лужність води обумовлена присутністю речовин, які при дисоціації або
гідролізі утворюють іони ОН¯. Залежно від того, які іони присутні у воді,
лужність називають гідратною (ОН¯), карбонатною ( CO2 ), бікарбонатною
3
( HCO ) або фосфатною ( PO3 ). Сума цих видів лужності називається загальною
3 4
лужністю.
Луг може бути вільним та зв'язаним. Вільний луг утворюється при введенні
бікарбонату натрію, а зв'язаний – при введенні тринатрійфосфату.
Причина лужності – введення в воду хімічних сполук для усунення
жорсткості і накипоутворення. Лужність виражається в мг-екв/л, але частіше
використовується показник, званий лужним числом.
Лужне число АZ – загальна лужність в перерахунку на NaOH (мг/л). Для
вимірювання лужності використовуються також фосфатне число PZ, нітратне
число NZ і показник концентрації водневих іонів рН.
Фосфатне число – надмірний вміст тринатрійфосфату в котловій воді, що
характеризується кількістю фосфатного ангідриду (мг/л) і підтримуване для
забезпечення безнакипного режиму.
Нітратне число – вміст в котловій воді нітрату натрію NaNO3 (мг/л).
Нітрат натрію вводиться для нейтралізації агресивної дії вільного лугу,
виключаючи міжкристалітну корозію і крихкість металу в місцях з'єднань при
наявності в них пропарювання.
Водневий показник рН характеризує ступінь лужності або кислотності води
і визначає її корозійну активність. Чиста нейтральна вода при t = 22 °С має рН = 7.
При рН> 7 вода має лужну реакцію, при рН <7 – кислу.
Вміст газів – важливий показник якості води. У воді можуть знаходитися в
розчиненому вигляді кисень, азот і вуглекислий газ. Азот є нейтральним газом і
на протікання процесу корозії і обробку води впливу практично не робить.
Кисень – основний корозійний агент, що викликає хімічну корозію
пароводяного тракту котла.
Вуглекислий газ впливає на процеси обробки води і в його присутності
починають активно протікати корозійні процеси з виділенням водню.
 Норми якості води встановлюються інструкціями заводу-виготовлювача і
судновласника по кожній серії суден в залежності від параметрів пари і
конструктивних особливостей котлів. Основні норми якості води для суднових
котлів (не більше) наведені в таблиці 1.

Таблиця 1
Тип котла і робочий тиск пари
Показник Допоміжні і утилізаційні
Газотрубні Водотрубні
Живильна вода
Загальна жорсткість, мг-екв/л 0,5 0,3
Вміст масла і нафтопродуктів, мг/л 3 3
Вміст кисню, мг/л 0,1 0,1
Конденсат
Хлориди, Cl¯, мг/л 50 10
Дистилят або хімічно оброблена вода
Загальна жорсткість, мг-екв/л – 0,05
Прісна вода
Загальна жорсткість, мг-екв/л 8 5
Котлова вода
Загальний солевміст, мг/л 13000 3000
Хлориди, Cl¯, мг/л 8000 1200
Лужне число NaOH,3 мг/л 150 – 200 150 – 200
Фосфатне число PO 4 , мг/л 10 – 30 10 – 30
Нітратне число NaNO3, мг/л 75 – 100 75 – 100
Жорсткість залишкова мг-екв/л 0,4 0,2

3. Водообробка і водоконтроль
Докотлова обробка – поліпшення якості води до подачі в котел.
Методи докотлової водообробки:
Термічний метод – отримання дистиляту (додаткової води) в
водоопріснювальній установці шляхом випаровування забортної води і подальшої
конденсації пари в конденсаторі.
Хімічний метод – очищення води реактивами, які в поєднанні з
розчиненими у воді солями дають нерозчинні солі, що випадають з води в
спеціальні відстійники, або переводять постійну жорсткість в тимчасову, що
легко видаляється при нагріванні.
Катіонітовий метод – пропускання живильної води через шар катіоніту (в
іонообмінних фільтрах), що володіє властивістю поглинати катіони кальцію і
магнію, що містяться у воді і є накипотвірниками, а в розчин переводити катіони
натрію, що містяться в ньому.
Магнітний метод – зміна фізичних властивостей води і солей, що
містяться в ній під впливом магнітного поля. Солі випадають у вигляді шламу і не
утворюють накипу.
 Деаерація – видалення з живильної води розчиненого кисню і вуглекислого
газу при підігріві її до температури кипіння в деаераторі (рис. 1).

Рисунок 1 – Схема деаератора:

1 – регулятор рівня води; 2 – головка; 3 – охолоджувач випару; 4 – регулятор
подачі пари; 5 – гріючий пар; 6 – барботажний пристрій; 7 – бак-акумулятор;
8 – деаерована вода; 9 – подача води в деаератор

Фільтрація – оч щення води від масла і механічних домішок в фільтрах,

що встановлюються на магістралях живильної во и і в теплому ящику (збірнику
конденсату). В якості фільтруючих матеріалів використовують кокс, активоване
вугілля, пеньку, тканини та ін.
Живильна вода, що надходить в теплий ящик (рис. 2, а) відстоюється, і
масло частково осідає на пластинах 2 секції 1. Потім вода надходить в секцію 3,
де очищається від масла в коксовому фільтрі 4, встановленому в гнізді I. Очищена
вода відкачується живильним насосом. При зниженні рівня води в теплому ящику
він поповнюється автоматично за допомогою поплавкового регулятора 5. Фільтр
(вузол I) складається з рослинного фільтрувального матеріалу 6, решіток 7,
коксу 8.
Теплий ящик (рис. 2, б) являє собою зварену цистерну 1, розділену на дві
частини горизонтальною перегородкою 2. Верхня частина розділена
перегородками 3 на ряд каскадних відсіків. У перших трьох відсіках
відстоюютьс нафтопродукти і осідають механічні домішки. В останніх відсіках
я
встановлені фільтри , які заповнюються коксом, поверх якого зазвичай
укладають манільську або сезальскую пеньку, деревну стружку. Іноді
застосовують тканинні матеріали (махрове полотно, сукно) і поролон. Очищена
вода з останнього відсіку надходить в н жню частину теплого ящика, звідки по
трубі 5 забирається живильним насосом.
 Перераховані вище фільтруючі матеріали затримують тільки крапельне
масло. Масло у вигляді емульсії може бути видалено при фільтруванні тільки
через активоване вугілля. Зазвичай фільтр з активованим вугіллям розміщують в
окремому від теплого ящика корпусі.

а)

б)

Рисунок 2 – Будова теплих

ящиків

Внутрішньокотлова обробка – забезпечення безнакипного і

безкорозійного режиму роботи котла. Вона полягає в постійному коригуванню
складу котлової води шляхом введення в котел протинакипних і протикорозійних
хімічних реагентів. Вступаючи в реакцію солями жорсткості, реагенти
з
переводять їх в шлам, що видаляється продувкою котла.

Рекомендовані режими внутрішньокотлової обробк

Типи котлів Режим обробки

Газотрубні, водотрубні та інші Фосфатно-лужний
котли з тиском пари до 2 МПа Фосфатно-нітратний
Водотрубні з тиском від 2 до
Фосфатно-нітратний
6 МПа
 При фосфатно-лужному режимі (рідше фосфатно-нітратному) в котлову
воду вводять протинакипин МФ, препарат ТХ, зарубіжні препарати: Rochem One
Shot BWT, Adjunct B і Ameroid GC, Perolin HR-227 і Perolin LA-133, Combitreat та
ін.
Протинакипин МФ складається з кальційованої соди Na 2CO3,
тринатрійфосфату Na3PO4 і концентрату сульфітно-спиртової барди. Розчинені в
котловій воді солі в результаті їх хімічної реакції з лугами, що містяться в
протинакипині, переходять з розчину в осад.
До складу препарату ТХ входить динатрійфосфат Na2HPO4, їдкий натр
NaOH, трилон Б (комплексон) і полімерні добавки. Трилон Б пов'язує
накипотвірні іони Са і Mg. Полімерні добавки прискорюють процес осадження в
шлам солей жорсткості.
Фосфатно-нітратний режим застосовується для запобігання лужної
крихкості, тобто корозійного руйнування металу в результаті збільшення
лужності води. При цьому режимі в котлову воду вводять тринатрійфосфат і
нітрат натрію (селітру) NaNO3 або калію KNO3. Нітрат натрію утворює на
внутрішніх поверхнях котла захисну плівку, що запобігає корозії.
При фосфатному режимі для зменшення кількості шламу вода повинна
бути з мінімальним вмістом кисню, хлоридів, солей жорсткості та інших домішок.
У котлову воду вводиться тільки тринатрійфосфат Na3PO4 -12 Н2О.
Для зниження вмісту кисню в воді застосовується гідразингідрат N2H4 • H2O.
Цей хімічний реагент не тільки зв'язує кисень, а й відновлює оксиди заліза в їх
закиси, що не утворюють накипу і знаходяться в вигляді шламу.
Верхнє продування котла здійснюється для видалення разом з водою
плаваючого шламу, нафтопродуктів і солей. Нижнє продування – для видалення
шламу і значної частини котлової води, в результаті чого загальний солевміст,
шламовміст та інші показники знижуються.
Під час експлуатації котла регулярно відбираються проби води для
визначення її складу.
Для контролю якості води в суднових умовах застосовують хімічні
лабораторії водоконтролю типів ЛВК-4, ЕЛВК-5, КЛВК-1, Склав-1 та ін. Аналіз
води виконують згідно прикладеним інструкціям. Крім лабораторій на суднах
використовують експрес-методи оцінки показників якості води за допомогою
спеціальних препаратів.

Питання для самоконтролю

1. Які види води, що використовуються в СКУ, вам відомі?

2. Назвіть основні показники якості води.
3. Назвіть методи докотлової водообробки води.
4. Назвіть методи внутрішньокотлової обробки води.
 ЛІТЕРАТУРА

1. Денисенко Н.И., Костылев И.И. Судовые котельные установки. / Учебник

для ВУЗов. – СПб.: «Элмор», 2005. – 290 с.
2. Хряпченков А.С. Судовые вспомогательные и утилизационные котлы:
Учебное пособие. – 2-е изд. перераб. и доп. – Л.: Судостроение, 1988. – 296 с.
3. Милтон Д.Х. Судовые паровые котлы. – М.: «Транспорт», 1985. – 295 с.
4. Э.В.Корнилов, П.В.Бойко, Э.И.Голофастов. Вспомогательные,
утилизационные, термомаслянные котлы морских судов. Конструкция и
эксплуатация: Учебн. пособ. – Одесса: ЭкспрессРеклама, 2008. – 240 с.
5. Судовой механик: Справочник / Авт. кол.; под ред. A.A. Фока, д-ра техн.
наук, судового старшого механика. – В 3-х т. – Т. 2. – О.: Фенікс, 2010. – 1032 с.
6. Султанов, А.М. Судовые вспомогательные и утилизационные котельные
установки: учебное пособие. – Новороссийск: ГМУ им. адм. Ф.Ф. Ушакова, 2015.
– 96 с.