Professional Documents
Culture Documents
Водичка
Водичка
нормальних умовах). Є основною складовою гідросфери Землі та рідин усіх відомих живих
організмів (в яких вона діє як розчинник). Хімічна формула H2O, вказує на те, що кожна її
молекула містить один атом кисню і два атоми водню, з'єднані ковалентними зв'язками, що
приєднані до атома кисню під кутом 104,45°. «Вода» — це також назва рідкого стану H 2O за
стандартних температури і тиску (в межах Землі).
Зміст
1
Загальний опис
2
Поширення в природі
2.1
У Всесвіті
2.2
У Сонячній системі
2.3
На Землі
3
Фізичні властивості
3.1
Вода як розчинник
3.2
Прозорість води
4
Хімічні властивості
5
Хімічний склад природних вод
6
Роль води в природі
6.1
Шкідлива дія води
7
Вода у техніці та сільському господарстві
8
Якість води
9
Очищення природної води для водопостачання
9.1
Джерела водопостачання
9.2
Вимоги до якості води, яка використовується для різних цілей
9.3
Очищення води
9.4
Питна вода
10
Дистильована вода
11
Абсолютно чиста вода
12
Гідрологія
13
Всесвітній (міжнародний) день водних ресурсів
14
Див. також
15
Примітки
16
Джерела
17
Посилання
Вода належить до найпоширеніших речовин на Земній кулі[2]. Водою вкрито близько 2/3
поверхні земної кулі (океани, моря, озера, річки). Значна її кількість у вигляді льоду і снігу
вкриває високі гори й величезні простори Арктики та Антарктиди. Багато води в атмосфері
— пара, туман і хмари. Значні кількості води містяться і в земній корі у вигляді підземних
вод. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а і в хімічно зв'язаному.
Вода входить до складу багатьох гірських порід і всіх рослинних і тваринних організмів. На
воду припадає близько 60 % маси тварин і до 80 % маси риб. У деяких рослинах вміст води
іноді перевищує 90 % їхньої маси.
Більшість запасів води на Землі знаходяться в морях і океанах, прісна вода становить 2,5-3
% від загального об'єму гідросфери[3].
Вчені припускають, що перші поклади води в мантії Землі з'явилися приблизно 2,7 млрд
років тому. Вважається, що воду занесли астероїди на ранній стадії утворення планети
близько 4 млрд років тому.[4]
Чиста вода — безбарвна прозора рідина, без запаху і смаку. На землі вода існує в трьох
агрегатних станах — твердому, рідкому та газоподібному. За нормального атмосферного
тиску при 0°С вона замерзає і перетворюється у лід, а при 100 °С — кипить,
перетворюючись у пару. У газоподібному стані вода існує і за нижчої температури, навіть
нижче 0 °С. Тому лід і сніг теж поступово випаровуються.
У рідкому стані вода практично не стискається, при замерзанні розширюється на 1/11 від
свого об'єму.
Найбільшу густину вода має при +4 °С. Масу 1 см³ чистої води при цій температурі
прийняли за одиницю і назвали грамом (сучасне визначення грама основане на точнішому
еталоні). На відміну від інших рідин, вода при охолодженні від + 4 до 0 °С розширюється.
Тому лід легший від води (на 8 %) і не тоне у ній. Завдяки цьому, а також малій
теплопровідності шар льоду захищає глибокі водойми від промерзання до дна, і цим
забезпечується у них життя.
Потрійна точка води, тобто умови, за яких одночасно у рівноважному стані можуть
співіснувати вода, лід та пара, реалізується при температурі 0,01 °C і тиску 611,73 Па.
Значення 0,01 °C точне — на ньому основане визначення одиниці вимірювання
температури в Міжнародній системі (SI), кельвіна. Проте відповідно до запропонованих
змін у SI, коли значення сталої Больцмана та числа Авогадро буде зафіксовано,
температура потрійної точки води буде визначатися з похибкою.
Вода характеризується великою питомою тепломісткістю, що дорівнює за означенням
калорії 1 кал/г-град. Завдяки цьому температура океанів і морів змінюється досить
повільно, і цим регулюється температура на поверхні земної кори. Цим пояснюється також
те, що клімат на островах рівномірніший, ніж на материках.
Фізичні властивості води великою мірою зумовлені тим, що її молекули мають значний
дипольний момент (1,844 Дебая). Оскільки атоми кисню є більш електронегативними, ніж
атоми водню, вони відтягують на себе електронну густину ковалентних зв'язків у молекулах
води. Через це на перших (O) виникає частковий негативний заряд (2δ -), а на других (H) —
вдвічі менший за значенням позитивний заряд (δ+). Внаслідок електростатичного
притягування між атомами водню й висню сусідніх молекул води, між ними формується
водневий зв'язок[5]. Завдяки такій взаємодії конденсація води відбувається при порівняно
високій температурі. Так, наприклад, набагато важчі молекули кисню і вуглекислого газу
при цих температурах конденсованої фази не утворюють.
У будь-який момент часу в рідкій воді більшість молекул утворюють водневі зв'язки, проте
час життя кожного з них дуже короткий (від 1 до 20 пс). Після руйнування одного зв'язку
наступний, із тим же або іншим партнером, утворюється приблизно через 0,1 пс. Тимчасові
групи молекул води, сполучених між собою водневими зв'язками, називають «кластерами,
що мигають». Сила водневих зв'язків досить невелика (енергія розриву 23 кДж/моль),
проте вони дуже суттєво впливають на властивості води, через їх велику кількість[5].
Завдяки своїй формі молекули води можуть сполучатись водневими зв'язками із чотирма
іншими. Саме таким чином вони організовані у кристалах льоду. Проте в рідкій воді
молекули менш впорядковані та перебувають у стані постійного руху, тому середня
кількість зв'язків, що утворюються кожною із них, в будь-який момент часу становить 3,6 [5].
У воді виявлено наявність когерентних далекодійних диполь-дипольних взаємодій, як в
льоду. Це означає, що структура рідкої води має більше схожості з льодом, ніж вважалося
раніше. Великий асортимент і просторове поширення когерентних режимів свідчить про
існування широкої мережі водневих зв'язків, на відміну від більш ранніх уявлень про
структуру води, які розглядали подібну динаміку тільки для невеликих молекулярних
кластерів[6]
Вода — це полярний розчинник, у ній добре розчиняються полярні й заряджені сполуки, які
ще називають гідрофільними. Речовини, що складаються із неполярних молекул, у воді не
розчиняються, їх називають гідрофобними. Гідрофобними, а отже і погано розчинними,
зокрема є такі гази як кисень і вуглекислий газ. Тому багато живих організмів, в тому числі
й людина, мають спеціальні транспортні білки, такі як гемоглобін та міоглобін, для
перенесення кисню по тілу, а вуглекислий газ в крові перебуває у формі бікарбонату (HCO-
3)[7].
Для повного очищення від усіх сторонніх речовин воду піддають перегонці або дистиляції.
Очищену таким способом воду називають дистильованою. Дистильована вода позбавлена
розчинених солей. Дистильовану воду застосовують у хімічних лабораторіях для
виготовлення розчинів різних речовин. В аптеках її використовують для виготовлення ліків.
Дистильовану воду вживають для кислотних електричних акумуляторів. Найбільші її
кількості використовує хімічна промисловість. Останнім часом дистильовану воду
застосовують також для парових котлів високого тиску.